Зубенко Дмитро Миколаэвич : другие произведения.

Granuca Dostypnosti

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:


 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Границя доступностi. Напевно всiм доводилося бачити у вi снi дивнi речi . Робити таке що в реальному життi не реально. Так, я впевнений в тому що у вас таке траплялося i не одноразово. Той день був особливим для мене. Хоч i пройшло 8 рокiв а я запамятав його на все своє життя. Чорна земля ховалася пiд одиялом холодного снiгу. Був новорiчний настрiй . Тож всi сусiди з посмiшками вiталися. I от я попивши кави вирушмв на працю . Менi дiйсно з працею пощастило. Тому що я не встигав навiть викурити цигарку до половини як я вже стояв на порозi магазину .Та вiв розмову з колегою. Так ранок ми починаємо як i всi нормальнi люди. Фiлiжаночка кави та сигарка швидко ставили мiзки на своє мiсце. Олександр ,цiкава людина -добрий друг та можна сказати i мiй наставник. Не дивлячись на те що вiн був старший за мене на 10 рокiв.то все було дуже навiть добре.Скажемо так я багато розмiрковував,а що буде пiсля смертi.Рай-Пекло чи просто пустота.I менi не було з ким про це поспiлкуватися. Тому що в наш час люди назвуть це не що iнше як iдеотизмом. Тож одного разу ми знайшли спiльну мову.Менi здавалося що , ось нарештi я можу комусь розповiсти про все те що я знаю та вмiю. Ми спiлкувалися на рiзнi теми..про лiторгiчнi сни про фази сну ,сингулярнiсть, швидкiсть дзеркала ,переродження душвi .шлях душi до вселення в людину до и пiсля. Розмова була цiкавою та довгою. Проте розмову перервав дзвiнок телефону моєї дiвчини , з якою я зустрiчався майже два роки,.i в нас було все добре.Але вона сказала що нам потрiбно зробити павузу. I тут я притих задаючи собi купу питань.Чому?Хто вiн ?як таке трапилося? В цiлому картина була така .Я стояв тримаючи телефон в руцi i весь закамянiлий .Ноги нiби то як корнi дубу зрослися з пiдлогою я не мiг зробити й кроку щоб присiсти.в серединi мене щось обiрвалося. Слух прийняв тiлькi те що повторював .Чому? Чому? чому? Чому???це було дивне вiдчуття . Нiби то я остання людина на цiй планетi. Я взагалi нiколи такого не вiдчував.Звiсно я колезi нiчого не розповiв. А по закiнченню робочого дня я вирiшив пiти до дому своєї дiвчини та поговорити з нею. Я приготувався до зустрiчi випивши декiлька бокалiв пива . I ось ще зосталося менi 100 метрiв пройти до дому Оксани.як я побачив машину з якої виходила Оксана та якийся чоловiк . I пiшли до хати. А в мене в головi за цю мить коли вони йшли в дiм , пролунав пострiл ,нiби то я на бiговiй дорiжцi.Я розвернувся та шо було сили намагався як найбистрiше втiкти звiдти. Забувши що там через 30 метрiв по заду де я проходив було дуже склизько.I бiг немов кволе зайченя. Яке втiкає вiд хижого звiря.Серце просто випригувало з моїх грудей. Менi здалося що я бiг цiлу вiчнiсть . I тут раптово в очах все потемнiло.Я зрозумiв що я спiдсковзнувся ,та вдарився головою. Проте бiль я не вiдчував.Спробувавши вiдкрити очi я побачив жовтий лiхтар вiд якого так грацiйно та цiленаправлено до мене спускалася моль.Росмiром з мої руки.скрiзь була тиша i було чути тiльки трепiт вiд крил молi та хрусткiт снiжинок якi падаючи менi на леце розбивалися немов метеорити.Я розумiючи що нiякої молi зимою бути не може ,намагався пiдвестися.проте я не змiг навiть порухати руками. А потiм я вiдчув неймовiрну легкiсть.нiби не iснує земного притяжiння.що я взлiтаю.блище до лiхтаря.Але молi я вже не бачив, тож я намагався розшукати її.Але все марно було вона зникла ,а музика яка лунала просто з неба.я пiднiмався вище домiв а музика все гучнiше звучала. В нiй панувала гармонiя та спокiй . Нiби то закликала мене до себе,але я розумiючи то все,не пiддавався невiдомiй силi.Тому що,я мiг i не повернутися в своє тiло.Та як то кажуть вiдiйти з цього свiту.I коли я пiднявся на рiвень 5 поверху , я нiбито перевернувся лицем до низу таповис у повiтрi.Розглядаючи своє тiло яке просто лежало безпомiчно на проїжджiй частинi.Легкiсть мого тiла яке повисло над моїм тiлом яке було з низу просто фантастична. Я мiг думками перемiщатися,робити пiруети ,повороти ,без будь яких перешкод.Скажу вiдверто ,я насолоджувався цiєю миттю. Я зробивши декiлька кiлець над мiстом я завiтав до себе до дому. Все як завжди , Мати переглядала свiй улюблений серiал,попиваючи гаряший шоколадта окутана в теплому верблюжому одиялi.Я намагався покликати її але мої старання були маонi, вона мене не чула.Пiднявши голову в верх ,я силою думки взлетiв скрiзь 2 поверх та опинився над будiвлею. Згадав що Оксана там з кимось. Я що духу помчався до неї. Але пролiтаючи поруч свого тiла яке просто лежало нерухомо на дорозi.Я трiшки збавив швидкiсть поглянути чи все добре зiмною. Я зiткнувся з невiдомим страховиськом.Схоже типу демона чи типу пiв людини пiв тварини козла ,чи кози. Воно йшло на копитах немов людина ноги були чорного кольору ,тулуб був схожий також на козла ,руки ули схожi на людскi, проте де що змiненої форми. Мускулистi та велику.А пальцi продовженi та з великими чорними ,брудними ,зламаними нiгтями, якi тримали якийся монумент .А голова схожа як 2 каплi води з головою барана. Тiльки очi були якiсь пустi та в одночас наповненi вогнем.Я побачивши все те намагався обiгнати його. Але коли я пролiтав повз нього мене нiбито притягувало до голови цього створiння,

  Границя доступностi. Напевно всiм доводилося бачити у вi снi дивнi речi . Робити таке що в реальному життi не реально. Так, я впевнений в тому що у вас таке траплялося i не одноразово. Той день був особливим для мене. Хоч i пройшло 8 рокiв а я запамятав його на все своє життя. Чорна земля ховалася пiд одиялом холодного снiгу. Був новорiчний настрiй . Тож всi сусiди з посмiшками вiталися. I от я попивши кави вирушмв на працю . Менi дiйсно з працею пощастило. Тому що я не встигав навiть викурити цигарку до половини як я вже стояв на порозi магазину .Та вiв розмову з колегою. Так ранок ми починаємо як i всi нормальнi люди. Фiлiжаночка кави та сигарка швидко ставили мiзки на своє мiсце. Олександр ,цiкава людина -добрий друг та можна сказати i мiй наставник. Не дивлячись на те що вiн був старший за мене на 10 рокiв.то все було дуже навiть добре.Скажемо так я багато розмiрковував,а що буде пiсля смертi.Рай-Пекло чи просто пустота.I менi не було з ким про це поспiлкуватися. Тому що в наш час люди назвуть це не що iнше як iдеотизмом. Тож одного разу ми знайшли спiльну мову.Менi здавалося що , ось нарештi я можу комусь розповiсти про все те що я знаю та вмiю. Ми спiлкувалися на рiзнi теми..про лiторгiчнi сни про фази сну ,сингулярнiсть, швидкiсть дзеркала ,переродження душвi .шлях душi до вселення в людину до и пiсля. Розмова була цiкавою та довгою. Проте розмову перервав дзвiнок телефону моєї дiвчини , з якою я зустрiчався майже два роки,.i в нас було все добре.Але вона сказала що нам потрiбно зробити павузу. I тут я притих задаючи собi купу питань.Чому?Хто вiн ?як таке трапилося? В цiлому картина була така .Я стояв тримаючи телефон в руцi i весь закамянiлий .Ноги нiби то як корнi дубу зрослися з пiдлогою я не мiг зробити й кроку щоб присiсти.в серединi мене щось обiрвалося. Слух прийняв тiлькi те що повторював .Чому? Чому? чому? Чому???це було дивне вiдчуття . Нiби то я остання людина на цiй планетi. Я взагалi нiколи такого не вiдчував.Звiсно я колезi нiчого не розповiв. А по закiнченню робочого дня я вирiшив пiти до дому своєї дiвчини та поговорити з нею. Я приготувався до зустрiчi випивши декiлька бокалiв пива . I ось ще зосталося менi 100 метрiв пройти до дому Оксани.як я побачив машину з якої виходила Оксана та якийся чоловiк . I пiшли до хати. А в мене в головi за цю мить коли вони йшли в дiм , пролунав пострiл ,нiби то я на бiговiй дорiжцi.Я розвернувся та шо було сили намагався як найбистрiше втiкти звiдти. Забувши що там через 30 метрiв по заду де я проходив було дуже склизько.I бiг немов кволе зайченя. Яке втiкає вiд хижого звiря.Серце просто випригувало з моїх грудей. Менi здалося що я бiг цiлу вiчнiсть . I тут раптово в очах все потемнiло.Я зрозумiв що я спiдсковзнувся ,та вдарився головою. Проте бiль я не вiдчував.Спробувавши вiдкрити очi я побачив жовтий лiхтар вiд якого так грацiйно та цiленаправлено до мене спускалася моль.Росмiром з мої руки.скрiзь була тиша i було чути тiльки трепiт вiд крил молi та хрусткiт снiжинок якi падаючи менi на леце розбивалися немов метеорити.Я розумiючи що нiякої молi зимою бути не може ,намагався пiдвестися.проте я не змiг навiть порухати руками. А потiм я вiдчув неймовiрну легкiсть.нiби не iснує земного притяжiння.що я взлiтаю.блище до лiхтаря.Але молi я вже не бачив, тож я намагався розшукати її.Але все марно було вона зникла ,а музика яка лунала просто з неба.я пiднiмався вище домiв а музика все гучнiше звучала. В нiй панувала гармонiя та спокiй . Нiби то закликала мене до себе,але я розумiючи то все,не пiддавався невiдомiй силi.Тому що,я мiг i не повернутися в своє тiло.Та як то кажуть вiдiйти з цього свiту.I коли я пiднявся на рiвень 5 поверху , я нiбито перевернувся лицем до низу таповис у повiтрi.Розглядаючи своє тiло яке просто лежало безпомiчно на проїжджiй частинi.Легкiсть мого тiла яке повисло над моїм тiлом яке було з низу просто фантастична. Я мiг думками перемiщатися,робити пiруети ,повороти ,без будь яких перешкод.Скажу вiдверто ,я насолоджувався цiєю миттю. Я зробивши декiлька кiлець над мiстом я завiтав до себе до дому. Все як завжди , Мати переглядала свiй улюблений серiал,попиваючи гаряший шоколадта окутана в теплому верблюжому одиялi.Я намагався покликати її але мої старання були маонi, вона мене не чула.Пiднявши голову в верх ,я силою думки взлетiв скрiзь 2 поверх та опинився над будiвлею. Згадав що Оксана там з кимось. Я що духу помчався до неї. Але пролiтаючи поруч свого тiла яке просто лежало нерухомо на дорозi.Я трiшки збавив швидкiсть поглянути чи все добре зiмною. Я зiткнувся з невiдомим страховиськом.Схоже типу демона чи типу пiв людини пiв тварини козла ,чи кози. Воно йшло на копитах немов людина ноги були чорного кольору ,тулуб був схожий також на козла ,руки ули схожi на людскi, проте де що змiненої форми. Мускулистi та велику.А пальцi продовженi та з великими чорними ,брудними ,зламаними нiгтями, якi тримали якийся монумент .А голова схожа як 2 каплi води з головою барана. Тiльки очi були якiсь пустi та в одночас наповненi вогнем.Я побачивши все те намагався обiгнати його. Але коли я пролiтав повз нього мене нiбито притягувало до голови цього створiння, i ось ще декiлька метрiй i я пережену його. Але все вийшло не так як я сподiвався.Щойно приблизившись ,мене миттю втягнуло це жахливе створiння в себе. Нiби повiтря вдихнуло. Я глянув в низ i зрозумiв що копита якi я бачив стали моїми , я мiг керувати ними збiльшувати швидкiсть ,робити великi кроки , повертати голову в бiк та в низ.Коли я глянув на руки в мене нiбито зявилася невiдома сила.Я спробував стиснути кулаки i в мене це вийшло. Я здивувавшись помiркував ,це немоє тiло , менi тут не мiсце.I коли полумки намагався вибратися з чужого тiла, то перед моїм лицем зявилася голова барана яка хотiла мене проковтнути,при цьому вiд неї йшов якийся неприємний гучний рик.I я намагаючись втiкти вiд тiєї голови заплющив очi i все раптово зникло .Нi шуму ну нi будь яких вiдчуттiв не було. Просто все кудись зникло.Розплющивши очi я вiдразу вiдчув холод та свiтло яке свiтило менi в лице. Прийшовши до тями я зрозумiв я лижу по серед дороги, i далекобiйник який загальмував перед моїм носом мене пiдняв з агресiєю та викинув мене на узбiччя.Я йому намагався пояснити що я втратив свiдомiсть коли вдарився але, вiн незахотiв слухати i в вiдповiдь кинув декiлька слiв.-Ох як вже набридли цi алкоголiки!! I захлопнувши дверi машини поїхав далi. Зiбравшись з думками я вирушив до дому.-Що то було?Куди я потрапив?Що за дивного звiря я бачив ?Та чому я був у ньому?Прийшовши до дому я не роздягався ще годину ,розмiрковуючи .що то?I пючи чай щоб зiгрiтися.Коли я нагрiвся я роздягнувся та лiг вiдпочмвати.З однiєю думкою.Що то було.Коли я дрiмав немов немовля десь приблизно години другої ночi я прокинувся вiд тiєї ж самої козлячої голови яка намагалася мене проковтнути.Прокинувшись у мене було вiдчуття нiби по заду мене хтось стоїть та чекає доки я перевернусь з бiку на бiк.Я вiдчував подих навiть, вiн був холодний .Я ранiше практикував над страхом,тобто боїшся повернися лицем покажи що ти не боїшся, i бiльше тебе це не буде турбувати.Коли я повернувся,що краще б я цього не робив, на мене знову з криком та роздявленою пащею напав цей звiр ,але цього разу вiн нiби сам забоявся та просочився скрiзь шпаринку мiж дверями та пiдлогою.Пiднявший та не розумiючи що сталося , ввiмкнув свiтло вдихнувши глибоко повiтря щоб мiй мозок наповнити киснем, видихнув та пiшов на вулицю .Дiставши цигарку спалив її за декiлька затяжок. Пiдвiвся i пiшов спати.Ранок був не дуже приємним , кофе та цигарка мене не повернули до робочого строю. Я все думав що то все було.I коли прийшов покупец в магазин , я на хвилинку забув що вчора було вiдправився в склад де були буд-матерiали , щоб видати 2 мiшки з цементом. I на шляху до складу в нас була маленька кiмната заставляна рiзною плиткою,для пiдлоги ,стiн ,рiзнi кольори,тощо.В тiй кiмнатi завжди було темнiше нiж в iнших. I от коли проходячи повз цiєї кiмнати я вiдчув що на мене знову хтось дивиться. Я рiзко зайшов у кiмнату щоб подивитися хто там але, щось схоже на сiрий дим i по формi вовка закрутилося та зникло.Я на секунду мале не наклав в штани. Перша думка це менi це не здається, друга суперечна .-Я збожеволiв?ще потупивши очi в темряву ,почулося моє iм'я . Швидко зрозумiвши в чому рiч я пiшов далi до складу та видав цемент. На зворотньому шляху я повiльно проходив скрiзь тiєї кiмнати але, нiчого не вiдболося. Завжди є така мить яку чекаєш з нетерпiнням.I ось ця мить настала,кiнець робочого часу пiдiйшов до фiнiшу.Ми розiйшлися по домiвках.Прийшовши до дому я вiдраду посв'ятив св'яченою водою кiмнату.I вiдразу ж лiг спочивати. Рано в ранцi я почував себе дуже добре,спав я теж добре та i вихiдний сьогоднi .Тож я вийшов з друзями на прогулянку i забув тi 24 години якi були в моєму життi просто жахом.Все було чудово ми з друзями розповiдали одне одному цiкавi iсторiї,як колись нам було добре в шкiльнi часи.Я просто викинув з голови все те погане що було.Минуло декiлька тижнiв i я натрапив в iнтернетi на одну цiкаву кiнострiчку.Суть тiєї стрiчки заключалася в тому що, молодий хлопець лягав спати та у вi снi будував мiсто просто жестами рук.Потiм коли вже було мiсто збудоване вiн сiв бiля фонтану та засумував.I тут через вулицю пробiгла дiвчина, вiн зрозумiв що йому не вистачає кохання. I по серед вулицi жестом руки виростив червону квiтку , намагаючись зустрiти ту чудову дiвчину бiля цiєї квiтки.Декiлька разiв заходивши в сон цей чоловiк пильнував за квiткою, i одного разу вiн зустрiв дiвчину i вони разом будували мiсто.Мене ця стрiчка заiнтригувала.Я подумав ,а як що спробую побудувати мiсто у вiсi?Чи зможу я повертатися до нього коли захочу?чи взагалi такереально?Зайшовши в iнтернет я набрав в гуглi (астрал ,вихiд iз тiла, фази сну)Тей потiк iнформауiї який мiй мозок уловив,я вирiшив випробувати.Першим що я спробував це медетацiя.Чому медетацiя?Скажете ви.Поясню в кожнiй программi яку пропонували знавцi цiєї сфери ,рекомендували всi поголовно початку медетацiю.Я зрозумiв тiльки тодi коли навчився виходити iз свого тiла у вi снi.медетацiя навчає правильнiй пiдготовки тiла до переходу фази сну.Перше це правельно дихати а от друга фаза скрiзь була рiзною.Я обрав одну iз най поширенiших Це фантомне покачування.Тобто тiло повинно лежати рiвно ,руки поруч долонями до низу. I от пiсля проходження першої фази,пiсля дихання .нiби то уявляєш що рука розкачується в верх,в низ. Признаю я в мене не з першого разу вдалося досягнути мети.Але скажу на перед воно того коштує.Я мiг керувати своїм сном.Мiг мрiяти про все що захочу .I перше що я спробував так це,сонячний пляж .Тепле повiтря обдуває тiло нiбито трiшки лоскоче.Шум моря грайливо переливається нотками спокiю,вiд чого зявляєть я посмiшка на лицi .Та гормони щастя просто тануть,немов хмари на горизонтi торкаються спокiйного моря. Пальми над головою грайливо танцюють блюз. 2 прекраснi дiвчини подають виноградинки та дарують щирi посмiшки.По правдi кажучи я не хотiв навiть повертатися назад в тей брудний та остогидлий свiт в якому я проживаю в реальному часi.проте мене розбудив годинник який сповiщав менi.Сьогоднi понедiлок i потрiбно йти на працю.Прокинувшись з посмiшкою я пiдвiвся та напевно хвилин 10 згадував як там було чудово .Прийшовши на працю ,як завжди фiлiжана,цигаркаi буденна атмосфера. Десь бiля обiдньої перерви я нiби то завис як комп'ютер дивлячись у вiкно та згадуючи як менi було чудово посмiхнувся.Тяжко було не помiтити мою посмiшку Сашко запитав мене.-Ти чому Дмитре?Чому смiєшся як кiнь?я в вiдповiдьдав йому запитання.-Сашко скажи а ти чесно вiриш в вищi силитобто вихiд в астрал,ну в нервану?її так ще називають.Сашко посмiхнувся та сказав.-Бачу ти досяг тiєї границi.Я запитав якої границi?-Границi коли ти залишаєшся нiби то самотнiй а нiби то i люди поруч є.Коли думки завалюють тебе i ти стомлюєшся та шукаєш вихiд.Я вiдповiв -Ну щось типу того.I тут мiй колега розповiв менi багато чого цiкавого при чому предоставляя факти в iнтернетi. Перше що мене завело в ступор так це монах який попросив своїх друзiв зарити його головою в низ та через 15 рокiв вiдкопати.Вони не витримали цього та вiдкопали його через 10 рокiв. Та були шокованi. По всiм законам природи тiло монаха повинно було просто розкластися та залишилися б однi кiстки.Але коли його викопали вiд нього йшов аромат бананiв,ананасiв свiжiстю квiток , i тiло було цiлком здорове.Я здивувався а потiм сказав що це неможливо.Колега засмiявся та трiшки покашляв, потiм пояснив .Розумiєш цей монах посвятив своє життя медетацiї.I вiн досяг най вищого рiвня. Я спитав .-тобто?най вищого рiвня.Вiн пояснив людям що земля i все що на нiй iснує це є єдина енергiя.А до нас вона доходить типу трансляцiї,як по радiо.Просто потрiбно правельно користуватися своїми чакрами.Я запитав чакрами?Так так саме чакрами.!я ще запитав що це?Сашко вiдповiв.В тебе є iнтернет в дома тож глянь що це , не завжди ж в iнтернетi дивитися порно фiльми та грати в вiдео iгри.На що я вiдповiв що .Да годi тобi порно та вiдео iгри.Ми розсмiялися та наш смiх перебив покупець який прийшов за фарбою для пiдлоги.Сашко пiшов до покупця , а я замислившись дивився у вiкно, з думкою чакри ,рiвнi, духовний стан подумав я , неодмiнно потрiбно спробувати щось хоч на це схоже.Коли Сашко повернувся и запропонував .-може пiдем по цигарцi викурим ? я вiдповiв так !тим бачи я встиг заварити каву. Через декiлька годин розмови в якiй були пустощi та смiх , робочий час пiдходив до кiнця.Я з нетерпiнням чекав його.хтiв скорiше прийти до дому та спробувати побудувати свiй свiт у вiснi.В мене це вийшло так. Але аж на третiй день. Коли я гадав що все марно.прийшовши з працi я навiть не вечераючи вiдразу лiг спочивати.Спробував фантомне покачування вiдразу ж .Забувши про дихання.Години 3 я лижав на спинi та встромивши погляд в гору намагався заснути.I нiчого не вiдбувалося.Потiм я згадав що вкiйся методицi чоловiк розказував що для кожного є iндивiдуальна схема виходу iз пiд свiдомостi .Першу я згадав це коли засинаєш лежачи на боку. I коли починається сон ти нiбито випадаєш iз тiло i можеш лiтати по своєму мiсту.Я спробував але то все було марно.Ну не зовсiм марно, в кожного було таке коли засинаєш i нiбито провалюєшся чи ступаєш в яму.Я впевнений було!i вiдразу тiло здригається . Так от це i є перехiд з свiдомого до пiдсвiдомого. Тобто потрiбно готуватися до такого та просто випадади з тiло .Проте не забувати де є реальнiсть де не реальнiстт.Тому що можна так заснути на рiк а то i 5 .Так це є лiторгiчний сон.Люди можуть багато рокiв спати а хм здається що вони проживають повсякденним життям.I от пiсля того як я спробував цю методику я зрозумiв що я не готовий ще до цього, iншими словами мене нiби то хтось не пускав.Завжди хтось нiби пiдхвачував. I от через лекiлька тижднiв, краще сказати тренерувань спробував ще раз,але результат був марний. Я розповiв колезi , i вiн знову засмiявся.Я трошки вiдчував себе дитиною яка перший раз прийшла до школи.Сашко пояснив менi.-Дмитре кожна людина це як витвiр природи, кожному дано свiй талант,зовнiшнiй вигляд,своя думка,характер. Ти розумiєш? Я вiдповiв так здається я тебе зрозумiв.I от прийшовши додому я знову не вечераючи лiг вiдпочивати. Та розмiрковуючи.Що саме менi робити?як я зрозумiю на правильному я шляху чи нi?Чи не марнi будуть мої спроби?i я залавався хвилями питань i не замiтив того що я вже сплю та у вi снi задаю собi питання якi були немов вихорь ехо.Вони кружляли написами навколо мене i я читав їх а коли читав то вони лунали в моїй головi.Я вирiшив схаменутися , перестати їх читати ,та заплющити очi. Щойно заплющив очi стало темно ,тихо та холодно.Повiльно вiдкриваючи очi я нiчого не бачив темрява скрiзь була.Я запитав себе що це?I такого повороту обставин я не очiкував.Невiдомий голос який сунав просто в моїй головi-Що це? Це I не розбiрливо я почув вiдповiдь,я був впевнений що то була вiдповiдь.Не знаю чому але то була вiдповiдь.на поставлене мною ще одне запитання -Хто це? Я нiчого не почув.Лише вiдчув чиюсь присутнiсть яку кружляля навколо.Я згадав те що коли боїшся то поглянь у очiтому страху i почав вертiти головою .Але я не встигав розгледiти того хто розмовляв зiмною.Вiн постiйно був у мене за спиною.Я крутив головою що було сил але все марно.Крутив крутив аж до поки не прокинувся.Прокинувшисья подумав можливо це мiй дiдусь який помер декiлько рокiв тому.Можливо вiн хотiв мене застерегти,повiдомити про щось важливе.Але переключивши свою увагу на годинник я зрозумiв що я проспав на працю.Тож я швиденько одягнувся та вирушив на працю.Прийшовши на працю Сашко замiсть того щоб привiтатися сказав .-Крепко спим сударе.На що я вiдповiв посмiшкою так кивнув голово пробурмотiвши так.Колега розумiючи те що я запiзнюся на працю заварив заранше кави на нас двох.I от стоячи з теплою кавою на вулицi не виспаний я дивився на людей якi бiгали немов у мурашнику.Однi йшли в один бiк iншi їхали на автiвках в iнший бiк , деякi просто розмовляли по телефону.Я собi прикинув таке .-А от цiкаво вони знають що є сила землi яку вони не бачать є щось важливiше нiж справи на роботi чи розмова по телефону чи те що хтось витирає скло на автомобiлi.I тут рiзко Сашко задав менi питання.-Ну що дивився що таке чакри?Я повiльно повернув голову на сашка , дивлячись йому в очi сказав -я забув.На що вiн менi вiдповiв -Я так i думав.добре ходiм Дмитре швидко зробимо одну справу i будемо вiлтнi до кiнця робочого часу.-Добре ходiм. вiдповiв я не затримуючись бiля холодної кави , за декiлька разiв перехиливши фiлiжанку я досягнув дна та пiшли сортувати кафель.Коли ми йшли в ту кiмнату де я бачив те що по сутi нереально побачити. Я нiби заглянув iз за плеча колеги в дверний прохiд намагаючись зустрiти там щось нереальне знову.Я зустрiв купу плитки рiзного кольору. Та глибоко вдихнувши сказав -Ну нам на двох на години ири вистачить.Так сказав Сашко давай швиденько i будемо вiльнi.Я не встиг навiть оком моргнути як все було чуово розфасовано по колекцiям та по кольорам.Колега ще по закiнченню добавмв .-Бачиш якi ми молодцi швидко справилися , тож на iнвентерiзацiїї нам буде легше перерахувати її.Я погодився з ним .Знаючи що обє роботи на iнвентерiзацiю дiйсно великий. Вмагазинi було товару на пiвтора мiльйона гривень.Тож потрiбно було кожен болтик та кожен саморiз перерахувать.Пiсля того як ми все зробили пiшли до комп'ютера .Сашко сiв за комп'ютер а я поруч ьiля теплої батареї на стiльчику.Не багато часу пройшло як я просто заснув. I у вi снi як всiм вiдомо час йде швидше.Тож я не вiдчув як пройшов день.
 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"