|
|
||
Довго зважуючись, нарештi я написав першу свою збiрку. Можливо, вона видасться Вам занодто сентиментальною, а чи навпаки жорстокою до когось. Та перш за все - це мiй погляд на життя, погляд крiзь призму сучасностi, перемiшаний з болем та жагучою спрагою душi. Чому саме "Заплакана пристрасть на папертi". Останнiм часом у суспiльствi склався згубний стереотип, коли пристрасть порiвнюють невiдомо з чим, фактично зовсiм не пов"язаним з цим почуттям. Й тому пристрасть кожного з погляду сучасностi, вiдiйшовши десь в сторону, як те малесеньке дитя заливається гiркими сльозами. Й у мо§й уявi, той край, де ще схлипує в iстерицi пристрасть є паперть. У прямому значеннi паперть - це мiсце бiля церкви, де жебраки просять подаяння. А в переносному - край, та лiнiя, переступивши яку назад вороття вже немає. Хтось назве це мiсце дном суспiльства, а в мене це є паперть. Та хотiлося б про добре. В цiй збiрцi представлена лише невеличка частина моє§ творчостi. В нiй зiбранi, як укра§номовнi так i росiйськомовнi твори. До збiрки не увiйшла росiйськомовна проза. Думаю, це питання часу. Хотiлося б подякувати перш за все сво§м батькам, якi дали менi життя i виховали мене такого, який я є. Дякую, Вам! Мо§й найдорожчiй i коханiй дiвчинi Олi,без яко§ ця збiрка була б не повною. Саме для цiє§ людини були написанi поема "Домбра" та "Нiч (свiтлий етюд)". Дякую, тобi кохана, що ти є й терпиш мене! А також всiм тим, хто мене знає i хоча б не заважає. Дякую всiм, всiм. Ще раз дякую всiм! |
Юрiй Завгороднiй
Заплакана пристрасть на папертi
Мы кружились в черном танце
В кожному обличчi я бачу тебе
Теплый дождь
Скажи
Откуда мы знаем, что черный не белый
Квiти на землi
Холст рисованый вместе
Двi лiнi§ долi
Наш мир погряз в пучине перебора
Ти сто§ш спокiйно у вiкна
Пускай
Ти живеш в iншому свiтi