Аннотация: Все просте на перший погляд, може виявитись унiкальним.
Я завмерла. Всерединi з'явилося почуття , що я знайшла те що давно втратила. По тiлу пронiсся табун мурашок i нiби в душi розлилось тепло. Я стояла в магазинi декоративних речей i дивилася на картину. Там їх було багато , але мене вони не зацiкавили так як вона. Можливо якби ви її побачили то просто пройшли повз, але я i кроку не могла зробити. Таке враження , що вона хотiла менi щось показати. Вона манила. Менi так i захотiлося провести рукою по мазкам на картинi i вдихнуть запах фарб i часу ...
На нiй був намальований лiс. Вiн нiби живий, трохи незвичний з дивними i казковими деревами яких я нiколи ранiше не бачила, а на задньому фонi ледь видно, як обережно визирає якась тварина. Вона теж була якось казково прекрасною, наче мiфiчна. У нiй можна було б розгледiти пантеру якби не золотисто-помаранчева грива з яскраво зеленими, як смарагд очима ... Картину можна було розглядати дуже довго i я це чудово розумiла, i хоч у мене було мало часу , я не могла нiчого з собою вдiяти лише стояти i продовжувати милуватися. Чим довше я дивилася , тим бiльше у мене було вiдчуття ,що я потроху пропадаю i якщо закрию очi, то в наступну мить я буду вже там.
Я трохи злякалась , коли вiдчула обережний дотик до руки, яким намагались привернути мою увагу. Коли я повернула голову , то зустрiлася з мудрим i уважним поглядом тепло янтарних очей старенької жiнки. На зрiст вона була не високою , свiтле волосся були переплетене разом з срiблястими пасмами, що виглядало елегантно i водночас природно, подивившись на неї можна було зрозумiти ,що саме про таких бабусь говорили бабусi кульбаби. Бiля її очей був старий малюнок зморшок, якi могли означати лиш те, що ця бабуся любить посмiхатися i робить часто й щиро . Вони не скiльки не псували її красу. А вiд бабусиного одягу пахло свiжiстю та травами , що було дивно в цю пору року. Адже за межам цього ,затишного i красиво обставленого, магазинчика вирувала буря i все було вкрито бiлоснiжним покривалом. I час вже наближався до вечора . Часу мiсяця й зiрок, що танцюють в просторах всесвiту.
На що я тiльки кивнула, i знову спрямувала погляд на картину. У наступний момент я зрозумiла, що хочу купити її. Про що i повiдомила цiй приємнiй старенькiй жiнцi, яка стояла бiля мене i також дивилася на картину. Я не знаю чому я вирiшила, що саме вона власник цiєї крамнички але у мене було таке вiдчуття, що я мала рацiю.
-Я б хотiла її купити - Сказала я повернувшись знову до старенької i подивилася в її очi. В них було стiльки добра i безмежна мудрiсть, що виникало вiдчуття що будь хто завжди зможе знайти розумiння i поради. Це напевно здасться вас смiшним, та на той момент я порiвняла її з мудрою совою. Трохи таємнича, вишукана, тендiтна i безмежно мудра.
Деякий час старенка просто дивилася. Хоч це тривало не довго, але в мене з'явилось таке вiдчуття, що вона бачила мене наскрiзь. А потiм несподiвано тепло посмiхнулася i сказала ,що вона не продається. Менi було прикро , адже я вже в думках почала продумувати куди буде краще її повiсити щоб можна було б милуватись.
Та не встигла я ще засмутитись як вона продовжила.
-Вона не продається. Вона може бути тiльки подарованою. За той час як вона з'явилась нiхто ще не цiкавився нею. - сама по собi виникла думка про причину того ,що нiхто не цiкавився нею вона ж така гарна. I нiби в вiдповiдь на мої думки вона продовжила.-
-Люди бiльш купують тi картини, якi можуть не скiльки принести задоволення скiльки тi , якi вони вважають буде пасувати до їхньої квартири i буде модним. Але навiть це не є причиною. Ця картина особлива. Та бiльше ти дiзнаєшся сама тому , що я хочу подарувати її тобi. Володар цiєї картини i водночас майстер , що її створи попросив , коли прийде час подарувати її i ще одну рiч тiй людинi, яку я виберу. I цiєю людиною стала ти. Зачекай на мене , я пiду загорну її i принесу тобi ще дещо. Але пообiцяй , що ти не будеш розгортати картину i пакунок доки не прийдеш додому. I попiклуйся про те, що я тобi вiддам.
На це я кивнула i пообiцяла. Зараз , коли я згадую той день, то не знаю чому точно я вирiшила пообiцяти . Можливо тому , що менi пiдказувало так серце, а можливо тому ,що про неї складувалось таке враження що їй можна довiряти. Ця подiя змiнила моє життя, хоч про це я тодi не здогадувалось незважаючи на вiдчуття , що щось незабаром має трапитись. Але точно можу сказати , що я не жалкую .
Вона пiшла ,а я лишилась її чекати. Коли вона повернулась , то у неї в руках була картина i щось невеличке запаковане в трав'янисто - зелений мiшочок . За формою воно було нiби маленька скринька. Взявши на руки ,я нiби вiдчула тепло, воно наче зiгрiвало з середини i дарувало затишок.
Подякувавши, я спитала чи можу я якось вiддячити. Та вона похитала головою i лиш посмiхнулось менi посмiшкою вiд якої я не втрималась i теж посмiхнулась настiльки вона була яскравою i сяючою.
Коли я вже вийшла з магазину менi здалось ,що я почула слова 'Будь щасливою, в тебе все вийде'... Озирнувшись , я не побачила нiкого.
На вулицi зима чаклувала i все ще вкривала пухкою i бiлою ковдрою моє рiдне мiсто. Я любила його з самого малку, адже виросло в ньому. Хоч я й не знаю всiх його чарiвних мiсць, але з впевненiстю можу сказати вам ,що воно дивовижне. Бiльшiсть людей поспiшають по справам, та якщо вони зупиняться на хвилинку i озирнуться, то може побачать те ,що я в ньому люблю. Неповторнiсть, iсторiю що пронизує його най витривалiшi будиночки. У кожного з них були свої мешканцi i в мешканцiв була своя власна повiсть. Iнодi сумна, iнодi весела ,незвичайна, героїчна, i трагiчна.. Вони свiдки багатьох подiй, i все ще слiдкують за нами.
(Та все ж таки iнодi хочеться поїхати кудись за межi мiста i побути ближче до природи.)
Щойно ступивши на вулицю, мене привiтав вiтер лагiдно доторкнувшись до лиця i полетiв далi допомагати снiжинкам долетiти до землi. Одягнувши на руки рукавички i притиснувши блище до тiла картину , я пiшла на зупинку. Менi пощастило, оскiльки щойно прийшла на зупинку як побачила мiй автобус.
Вiд зупинки менi довелось трохи пройтись та це не зiпсувало мого настрою, а навпаки покращило. Адже снiг так гарно виблискуєзавдяки свiтлу лiхтарiв. Вдома, знявши пальто , яке покрилось снiжинками, я вiднесла мiй подарунок до кiмнати.