Мета

Свiтило щастя - мав, кого любить.
Дзвенiла радiсть i душа спiвала.
Хiба це мало - незабутня мить?
Щасливi cпогади - хiба це мало?

Знов шепiтком повторюю iм"я,
Акомпаную подихом печальним.
Я заздрю тiм, у кого є сiм"я --
Є вища мудрiсть у буттi звичайнiм.

Не забуваю радiснi лiта,
Натхненнi днi любовi пам"ятаю...
Живе в душi надiя, є мета:
Колись любов я знову привiтаю...