Васюков Олег Казимирович : другие произведения.

Наш перший скромний ювiлей

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    До 10-ої рiчницi утворення Української спiлки колишнiх малолiтнiх в’язнiв фашистських концтаборiв i гетто. Побратимам i посестрам по тяжкiй долi колишнiх малолiтнiх в’язнiв фашистських концтаборiв та гетто iз побажанням стiйкостi i мужностi у борнi за гiдне людини життя присвячую

  
  
   Наш перший скромний ювiлей
  
  
   Ну, що ж! Вже i у в'язнiв малолiтнiх
   З'явився свiй -- хай скромний -- ювiлей.
   Потрiбно було бiльше пiвстолiття,
   Аби гiркий здобуть цей привiлей --
   Вiдзначить десять рокiв iснування
   Отих спiлчанцiв, хто iще не вмер,
   Хто з днiв вiйни -- днiв горя i страждання
   Несе в собi свiй бiль i дотепер,
   Хто все пройшов -- i зашморги, i мури
   Фашистських гетто i концтаборiв,
   А по вiйнi Й моральнi ще тортури
   Пiдозр од "пильних дядечок" в Кремлi
   За те, що за колючим дротом в гетто
   Ми вистояли у борнi зi смертю,
   За те, що ми були "пiд окупантами"
   На зайнятих фашистом територiях,
   Тому, бач, не згорiли в крематорiях,
   Бо, може, були всi "колаборантами"...
  
   Яких лишень наруг-iдiотизмiв
   Не взнали ми й вiд тоталiтаризму!
   Нехай сьогоднi, врештi, нас признали
   Як найстражденнiших з-помiж усiх дiтей,
   Та статус ЖЕРТВ ВIЙНИ нам ще не дали,
   Як у цивiлiзованих людей
   В країнах тих, де вбивцями фашистськими
   Були дитячi долi покалiченi.
   А, значить, пiльг i привiлеїв справжнiх
   У нас, як i у всiх, мов кiт наплакав:
   Нi гiдних пенсiй, анi лiкування --
   Недуги лиш, нестатки i страждання...
   Як всi пенсiонери, iнвалiди,
   Ми животiємо у злиднях й забуттi
   I порятунку нам шукати нiде,
   Окрiм як на спiлчанському путi,
   Де ми -- хоч i знесиленi i хворi --
   Все ж гуртом, як i у воєнний час,
   Мов атакуючi бiйцi на браннiм полi,
   Ревнути можемо, аби почули нас.
   "Ура!", а чи "Ганьба!" -- нема рiзницi,
   Щоб тим, хто владу у руках трима,
   Дiйшло до вух, розвиднiлось в зiницях,
   Що у людей вже виходу нема,
   Окрiм того, щоб вийти на майдани
   I вигукнуть на всю Вкраїну: "Геть!"
   В обличчя всiх антинародних кланiв:
   "Доволi! Отакий ваш "курс" -- то смерть!"
   Нехай почує влада, що в скандалах,
   В корупцiї загрузла, як в багнi,
   Що "компенсацiї" всi нашi розiкрала,
   Все "прихватила", всiх пограбувала,
   Аби "капрай" розбудувать собi,
   За кiлька лiт квiтучу Україну
   Всуцiль перетворивши на руїну
   З мiльйонами старцiв i безробiтних,
   Конаючих у голодi i злиднях.
   А що казати вже про старикiв?
   Їх доля -- целофановi мiшки,
   Бо, бач, за буржуазного режиму
   Вони навiть й труни не заслужили.
   За всi роки i працi, i борiнь
   Геройських наших старших поколiнь.
   А можновладцi -- полiтичнi блазнi --
   Нам брешуть, що "Вкраїна вiдбулася!"
   Не пояснивши людям лиш одного:
   Для кого "вiдбулась" вона. Для кого? --
   Для мiлiонiв в зношених манелях,
   Чи для "гладких котiв" -- мiлiонерiв,
   "Тiньовикiв", злочинцiв, бюрократiв,
   Що вмiють тiльки жерти, пити й красти.
   Бо лиш трудом зроста багатство нацiї,
   А не шляхом шахрайств i спекуляцiй,
   Якi наповнюють кишенi лиш злочинцiв,
   А не мiльйонiв трударiв вкраїнських...
  
   От i в колишнiх в'язнiв малолiтнiх
   З'явився шанс (не тiльки ювiлей),
   Його чекали ми бiльш пiвстолiття,
   Щоб на життя здобути привiлей,
   А не на смерть, яку нам "уготовило"
   Зажерливе кубло "котiв вгодованих",
   Що вже скупили вiли й на Канарах,
   Хоч мiсце всiх їх -- на тюремних нарах!
   О, браття й сестри! В'язнi малолiтнi!
   За те, що ми живi ще на цей час
   Лиш Господу подякуєм уклiнно
   Та Спiлцi, що турбується про нас,
   Що не плазує, куплена панами,
   Не курить фiмiам, не ллє єлей,
   А у борнi за Правду разом з нами
   Стрiча наш перший скромний ювiлей!
   То ж вище голови, спiлчанцi-побратими,
   хоч всiх нас посрiблила сивина,
   Та в серцi й пам'ятi палає невгасимо
   Звитяги нашої та Звiльнення Весна!
   А, значить, ми, що пережили муки
   Та бiди у тяжкi роки вiйни,
   Все зробимо, аби хоч нашi внуки
   Не знали горя того в нашi днi.
   За те, що ми iснуємо в цiм свiтi,
   Свiй ювiлей ще можем вiдзначать,
   Низький уклiн i шани свiжi квiти
   Всiм, хто за нас вiддав своє життя!
  
  
  
  
  
  
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"