Чи то Закон Божий, закладений прямiсiнько у гени цих маленьких створiнь?...
А, може, це урок для людини?...
Вже багато рокiв наша родина вiдпочиває на морi. Арабатська Стрiлка - це коса у виглядi стрiлки мiж Сiвашем i Азовськiм морем. I завжди з нами трапляються якiсь цiкавi iсторiї, пов'язанi з братами нашими меншими: козами, їжаками, мишками i навiть з комашками. Ми розповiмо тобi про ластiвок.
У нашому домi є комора для господарських речей, у якiй живуть ластiвки. З року в рiк пташине подружжя прилiтає весною до свого гнiздечка, в якому у червнi-липнi вже вилуплюються 4-5 горластих жовторотих пташенят. Ластiвки - дуже турботливi батьки: вони весь день лiтають по садках та городах, щоб дiстати поживу та сито нагодувати пташенят.
Одного разу з моря дув дуже сильний вiтер, майже буран. Ми самi з великим зусиллям могли йому чинити опiр. На морi здiймалися такi величезнi хвилi, що до них було страшно пiдходити.
Ми сидiли на подвiр'ї i раптом звернули увагу на ластiвок. Звичайно, дверi у сарай були закритi, а птахи залiтали у маленький отвiр у верхнiй частинi дверей. Та зараз, коли птах пiдлiтав до нього i пригальмовував, щоб точно залетiти у вiконце, сильний вiтер вмить зносив його в бiк. Що робити? Ластiвка вiдлiтає, робить коло i знов намагається пiрнути у комору до свого гнiзда. Це вдається зробити лише з сьомої-восьмої спроби. Вiддавши їжу пташенятам, батько й мати знову вилiтають на її пошуки. Повертаються з новою порцiєю у дзьобi i ... Починається все спочатку: раз за разом, спроба за спробою, долаючи сильний боковий вiтер, птахи самовiддано i наполегливо прикладають зусиль, щоб дiстатися до гнiзда, аби нагодувати своїх дiтей.
Починаєш гадати: чи це таке диво природи, чи то Закон Божий, закладений прямiсiнько у гени цих маленьких створiнь?... А, може, це урок для людини: "Дивись, чоловiче, дивись, дiвчино, навчайся у братiв твоїх менших: їм i на думку не спаде перепочити, пожалiти себе, перечекати негоду у гнiздi, їх так запрограмовано вiд початку створення, що треба пiклуватися про дiтей, будь-що продовжувати життя, плекати майбутнє. А тобi, людино, дана воля. Ти сам вiдповiдаєш за наслiдки свого вибору: як ти нагодуєш, виховаєш своїх дiтей, яке ти їм забезпечиш майбутнє. Дивись на цих ластiвочок i осягай своїм розумом Великий Закон Життя..."
Так ми сидiли, дивувались, мiркували, а нашi пташинки знову i знову намагалися будь-що дiстатися з їжею до гнiзда. Коли раптом хтось iз нас схопився: "Ми можемо їм ДОПОМОГТИ!" Дiйсно, ми навстiж вiдкрили дверi, щоб полегшити птахам можливiсть залетiти до комори.
Тепер кожного разу, коли я бачу на дротi рясненькi рядочки ластiвок, коли помiчаю їх стрiмкий полiт над степом, я згадую тих самовiдданих пташок i даний ними урок батькiвської турботи.