Аннотация: Чого я хочу вiд життя? \\ Доля \\ Мудрогелi хуторянськi \\ Були роки \\ Пройдуть роки \\ Минають днi \\ Чи є душа? \\ Як важко жити \\ Полковнику давно не пишуть \\ Самотнiсть \\ На межi \\ Журба та туга \\ Роки \\ До старих \\ Прiрва \\ Недовго там... \\ Час плине... \\ Нема нiчого \\ Порожнеча
Чого я хочу вiд життя?
Про що безсоння, каяття?
Для себе що? Для всiх навколо?
Для вiтру, що повiяв долом?
Щоб сонце хочу, дощик лив,
Щасливо щоби кожний жив,
Собi я спокою шукаю,
Для близьких успiхiв бажаю.
Та разних ще дрiбниць жадаю,
Собi й усiм. Хоча я знаю,
Що швидко все те вiдiйде,
Життя-ж - як йшло, так i пiде.
Свою мету потрiбно мати,
Щоби хоч чого забажати.
Нащо живу дiзнатись хочу
У довгi та безсоннi ночi...
(з росiйської) 15/11/2019Доля
Доле наша незбагненна - родились й помремо,
Нащо ми на свiтi цьому як трава живемо?
Чи дiтей вже ми зростили? Куди спрямували?
Чи де сади посадили? Чи дiм збудували?
Доле наша кострубата - вiк проiснували...
Що тут доброго зробили? А що зруйнували?
Що про нас колись згадають? Вам що залишаєм?
Про нащадкiв ми нiчого i не уявляєм...
Доле, доле невблаганна чом сенсу не маєш,
Не даєш знайти нам шляху, знов кудись штовхаєш?
Чом надiї нашi щезли? Воля чом зникає?
Нашi пристрастi чи болi що тут визначає?
Час невпинний та байдужий все навкруг мiняє,
Звiдки взялись, куди йдемо - те нiхто не знає.
Десь по свiтi долi нашi наздогад блукають,
Труд щоденний, горе й радiсть нас не оминають...
28/4/2019
Мудрогелi хуторянськi, нащо ми тут живемо?
Зрозумiли щось? Зробили? А тепер куди йдемо?
Поле й рiчки отруїли, землю всю занапастили,
У мiстах он не дихнути... Як нащадкам потiм бути?
Й зверхники у нас поганi - хоч все обiцяють -
Як не дурнi то ледащi, лиш гонор всi мають...
Чомусь хочуть нас навчати, що й самi не знають,
Все керують та торгують - люднiсть обдирають...
За кордоном, десь за морем, вже нове зробили:
Рiзнi гаджети, смартфони, аж на Марс злетiли...
Та напастей й там багато, краще жить не стали:
Кризи, вiйни й терористи їх тепер дiстали...
Ми ще Землю нагрiваєм - а погоду це псує,
То йде повiнь, то посуха, вже i крига розтає!
Навiть клiмата змiнили, хоч не всi це зрозумiли:
Катаклiзма наступає, кожен тяжко постраждає...
Ну а далi буде гiрше, бо комп'ютер думать став:
Грає в шахи, шоферує, навiть вiршi вже писав!
Розум штучний уже зможе i робити, й планувати...
Ми вже будем непотрiбнi. Тiльки споживати.
А iще погано нам, що комп'ютер той не сам -
В мережу вони єднаються, керувати намагаються.
Як мережа та все взнає - мiсця тут для нас немає!
В рай чи в пекло нас замкнуть - та без цiлi не живуть...
Од тих лих як вберегтися? Куди йти не знаєм...
Нiколи ж так не траплялось, ну а зараз маєм!
Звiсно, якось завжди буде... Не раз бiдували...
Якщо наперед не думать, оминем навали!
2/3/2020
Були роки "покою золотого":
Жили в страху, без вiри та надiї,
Пiв-вiку так, але лишилися собою
Й плекали на щось краще мрїї...
Все те пройшло, вже змiн дiждали:
Та далi вийшло як завжди -
Втрачаємо i те, що мали,
Тепер чекаємо ще гiршої бiди.
Нема шляху нам в цей непевний час,
Попереду пiтьма та буря не стихає,
Громи та блискавицi... Що чекає нас?
Де знов покой, того нiхто не знає...
Коли нещасть навала накриває,
Не метушись, тепiти вчись.
Борись, трудись, то все й минає
Та буде потiм краще нiж колись...
7/1/2021
Пройдуть роки - мене забудуть,
Столiття - що зробили ми - зiтруть.
Народи теж тисячолiттями не будуть,
Одна за одною епохи вiдiйдуть ...
Земля розтане у безоднi темнiй,
А потiм й сонце десь там пропаде ...
Куди, навiщо свiт наш зникне?
I що в замiну сущого прийде?
На прямi й проклятi запитання
Вiдповiдей так нiхто й не знає -
Нi наука, молитви чи заклинання -
Сенсу чи мети цей свiт не має...
(з росiйської) 8/2/2018
Минають днi, та мiсяцi, та роки ...
Що сталось, чи не скалось - пропадає,
Невпинний час рахує нашi кроки,
А попереду що - нiхто не знає...
Надiя згасла. Вже пропала Вiра.
Пiшла й Любов. А чи вона була?
Майбутне нам тепер химера,
Те що пройшло - пiтьма або iмла...
Де тiнi предкiв залишились?
Нащо нащадкiв ми плекаєм?
Нiкому знати не судилось -
Куди нам шлях, чого бажаєм....
Минулi перемоги й втрати,
Все зникне у хаосi змiн.
Навiщо нам чогось бажати?
Мир - порожнеча, лиш мiраж та тлiн.
Життя - не боротьба. Все пропадає,
Фiнал уже вiдомий нам:
Кудись в космосi наш свiт зникає,
Десь зiрка нова запалає там...
(з росiйської) 4/3/2019
Чи є Душа? Чи то химера?
Що наше его? Де воно?
Пропали десь надiя й вiра,
Ми - лиш бажання та лайно...
А де Господь? У що ми вiрим?
I як до того нам дiйти?
Як грiшникам убогим й сiрим
Дiстатись свiтлої мети?
Що є Мораль? Де тi закони?
Як зло та бруд перемогти?
Навколо сльози та прокльони...
Чи правду зможемо знайти?
Нащо знання нам про Природу?
Прогрес до прiрви наближає...
Занапастили землю й воду,
Куди iти нiхто не знає!
Усе лиш мить... Де Вiчнiсть тая?
Нащо живем? Куди нам путь?
Немає цiлi й сил немає,
Але всi без упину йдуть...
27/1/2018
Як важко жити в цьому свiтi:
Тут мало можемо змiнити,
Та маємо за все вiдповiдати,
Добро чи зло - все нам приймати...
Злiтаєм вгору, вниз кидає,
То свiтло, то в пiтьмi щезаєм,
Нас вiтер наче пил розносить,
Хоч долi кращої всi просять...
Кудись нас вир подiй несе,
Здобутки, втрати - разом все...
Нi вiра, нi наука не рятує:
Де сенс? За рогом що чатує?
Не бiди й лиха всiх ламають:
А те, що сенс буття втрачають!
Нiхто й уяви тут не має -
За що вiн бореться, страждає.
Дано нам розум щоб пройти,
Прожити й знести всi негоди
Та до кiнця свiй хрест нести,
Щоб пiсля нас лишились сходи.
Так, складно жить: нащо - не знаєм,
Чого тут досягли й куди ми бредемо?
Якiсь повинностi справляєм...
Що вам залишим, як вiдiйдемо?
(з росiйської) 6/1/2020
Полковнику давно не пишуть,
Один у тишi... Вiн повiльно йде.
Життя пройшло... Його не чують
I не чека нiхто й нiде...
Про нього зараз не згадають:
Хто крокував з ним - вiдiйшли.
Лиш часткою iсторiї вважають:
Тим, що розтануло в iмлi.
Як i колись, розмiрено ступає,
Буденнi справи зазвичай веде,
По-своєму усе сприймає
Чека, коли у вирiй вiдiйде.
Вiн - то минуле. Та за ним епоха,
Тi, що на свiт нас привели.
Усе мовчить... Лиш погляда суворо,
Щоб ми про них забути не могли.
(з росiйської) 2/20/2021Самотнiсть
Як ти рождавсь, то був не сам,
У кожного-ж є мати...
Жив iз людьми, та далi нам
На самотi вмирати.
Коли вже на межi стоїш,
Усе й усiх лишаєш -
Нiхто не допоможе там,
У вiчнiсть крок ти робиш сам.
Скiнчиться круговерть життя,
Ми щезнем, прийде небуття...
Нащадки спомин збережуть,
За нами вслiд й вони пiдуть...
Закон один всьому та всiм -
Малим, дорослим чи старим,
Чужим чи рiдним, ворогам -
Останнiй крок ступаєш сам.
12/11/2019На межi
У вирiй багатьох вже проводжали,
Немає їх: спалили й закопали...
Тепер чекаєм свiй останнiй час,
Нащадки проведуть туди i нас.
Вiджили тут, усе вже вiдбулося,
А зараз риску маєм пiдвести:
Що вийшло, що десь не вдалося,
Де помилялись, чи не досягли мети.
Ми на границi. Залишилось трохи...
Хоча iще продовжуємо жити,
Але скiнчиться скоро ця дорога,
Для iнших треба шлях звiльнити.
Ми на межi. Немає вороття,
Що створено - вам залишаєм...
Чи за грiхи знайдемо каяття?
Куди йдемо? Нащо зникаєм?
(з росiйської) 23/3/2020
Журба та туга знову налягли...
Вiдчужено спостерiгаю:
Тi вiдлiтають, з ким життя пройшли.
Усе життя! З початку аж краю ...
Вiдходять всi... Давно з ким був,
Кого любив, кого забув...
Ще з кимось вчора размовляв,
Ну а назавтра - поховав ...
Природу не дано змiнити,
Що термiни цi призначає:
За ними i менi летiти...
Куди йдемо? Нiхто не знає...
Про нас i пам'ять пропаде,
Що зроблено - те зникне вмить.
Нащо ця круговерть iде?
Родились... Вмремо... Час лиш мчить...
(з росiйської) 22/3/2020Роки
Де-ж тi двадцять або сорок,
Як роки летять...
Все приходить та проходить,
Ось вже й шiстдесят.
Начебто i не змiнився,
Як в дитинствi жив...
Та старим враз опинився -
Досвiд є, а сили розгубив...
Все що мiг, то зробив,
Змiн нових не чекаю,
Якось жив, та й прожив,
Може щось й залишаю...
Час невпинний все змiтає,
Вже до краю йдем ...
А нiхто не розумiє
Нащо тут живем?
Знов нiчого не буває,
Нам шляху назад немає,
Почалось та десь щезає -
Мчать роки, життя минає...
(з росiйської) 22/12/2020До старих
Для чого далi жить бажаєм?
Куди iти тепер не знаєм,
Безбарвно дивимось, мовчим...
Навiщо на межi стоїм?
Все, що могли, уже зробили:
Родили, збудували й посадили.
Побачить наслiдки лишається,
То кожен за життя й чiпляється...
Як дiти свiт тепер сприймаємо,
Хоча нове тут не приймаємо.
Цiнуємо лише усталене роками,
Минулi днi завжди iз нами...
Ми на життя вже не впливаєм,
Все, що навколо, вам лишаєм:
Втомились, треба шлях скiнчити,
Час настає у вирiй вiдлетiти...
(з росiйської) 12/3/2020Прiрва
Уже прийшла пора прощатись,
Хоча життя навкруг вирує.
Але до кого нам звертатись?
Нiхто i крик наш не почує.
Постала прiрва перед нами,
Куди усе живе щезає:
Ведуть у iнший свiт дороги
I звiдти вороття немає.
Спливає час де щось робили,
Вже розумiєм - треба вiдiйти.
Але допоки залишились сили,
Тут прагнемо примарної мети....
17/11/2016
Недовго там музики грали,
На цвинтарi ж не танцювали -
Лиш голосили й сумували,
Коли могилку засипали.
Той, що тепер в трунi лежав,
Як всi, з пелюшок починав.
А потiм всяке бачив й знав,
Свiй шлах уже вiдкрокував.
Тепер як лист засохлий став,
Малим як квiтка виглядав.
Такая доля кожного чекає:
Прийшов, пожив ... I вiдлiтає...
(з росiйської) 15/5/2020Час плине...
Помру. A далi буде обрядово:
Недбало вбраний, чад свiчний,
Труну несуть сумною чредою,
Земля завалить мiсце упокою.
Могильний камiнь покриває,
В рiчницi першi пом'януть,
Примарами минуле десь зникає,
Хто пам'ятав, теж вiдiйдуть.
А потiм цвинтар ярмаркою стане,
Що за життя створили, пропаде,
Кудись все щезне, десь розтане,
Як мить в iсторiї наш вiк пройде...
Нове щось на замiну виникає,
Та кращого нема нiде...
Нащо отак життя кружляє?
Час плине i до краю нас веде...
(з росiйської) 17/3/2020 Нема нiчого
Немає Бога на Землi,
У небi теж його немає...
Тут люди, є малi й старi,
Що у майбутнє їх штовхає?
Немає й нечистi нiякої нiде,
Хоч нас багато що лякає -
По свiтi ж рiзнеє живе -
Випадок шлях всiм визначає.
Нема краси, й гармонiї немає:
Лиш числа, факти та процеси,
Закони - мiф, а логiка щезає,
Вирує лиш хаос, панують iнтереси.
Та час байдужий - всiх вперед жене,
Кудись йдемо. До доброго чи злого?
Нащо живем? Адже усе мине,
Як придивись - навкруг нема нiчого!
27/6/2022Порожнеча
Я один... Лиш шлях кудись -
Чи до грiшного, чи до святого -
Темрява навкруг та тихо скрiзь...
Вiчнiсть це... Хоча нема нiчого!
Я один... А поряд ще мiльйони:
Вир iз тишi й гомону людського,
Вiйни, технологiї, закони...
Ta за всiм нiде нема нiчого!
Я один ... Бо i сiм'я i друзi -
Все що коло мене дорогого -
Пропадають десь по тiй дорозi.
Поряд не лишається нiкого!
Я один... Дорога увiрветься,
Iншим труд, i напастi, й любов...
То нащо нам це життя дається?
Невiдомо... Порожнеча знов!...
(з росiйської) 27/4/2017