Немає слiв, вони усi померкли
там на шляху, та й слiд давно пропав,
зима iде по бездорiжжю вперто,
тримаючись за лямки рюкзака,
де подарункiв до пустого дна.
А хто  вiзьме непрошений дарунок,
той льодом ляже посеред степiв,
чекаючи чи нi на поцiлунок,
щоби прокинутись, бо вчора не зумiв
вiд мертвих снiв.
Та не чекай, бо зими всi безмежнi,
як тая вiчнiсть - просто до темна,
але дивись, пiд мерзлотою межi
в солодких снах згорнулася весна,
вона красна.

16.12.2025