Сонця камiнець бурштиновий
падає у листопад,
i повiтря ходить хвилями
промiж хмари понад сад.
Айстри восени махровiшi
нiж осiннi їжаки,
вранцi небеса прозорiшi
як бурулька по веснi.
Нiч бездонна, час затверджений,
та короткий для життя,
спогадом звернусь до дзеркала,
там де малолiтня я
i вся пам'ять жовто-синяя -
листолiт, не листопад,
бо весною стану сильною
не вертаючись назад.

19.10.24