Аннотация: Переклад українською мовою повiстi В.Суворова "Змiєїд"
Вiктор Суворов
ЗМIЄЇД
Переклад здiйснено за виданням:
Суворов, Виктор.
Змееед / Виктор Суворов. - М.: ООО "Издательство "Добрая
книга", 2012.
Перед початком Великої чистки в вищому керiвництвi
НКВС був 41 комiсар Державної безпеки.
Звання генерального комiсара ДБ дорiвнювало званню
Маршала Радянського Союзу. Це звання тодi мала
лише одна людина. Ця особа була арештована i розстрiляна.
Iз семи комiсарiв ДБ 1-го рангу були
арештованi i розстрiлянi всi семеро.
Iз тринадцяти комiсарiв ДБ 2-го рангу -
арештованi i розстрiлянi одинадцять, один отруєний
в кабiнетi нового заступника очiльника НКВС, який,
в свою чергу, через рiк був арештований i розстрiляний
уже в другiй хвилi очищення.
Iз двадцяти комiсарiв ДБ 3-го рангу
троє наклали на себе руки,
п"ятнадцять арештованi i розстрiлянi, один втiк в Маньчжурiю,
де пiзнiше був убитий японцями.
Iз сорока одного комiсара Державної безпеки,
якi напередоднi Великої чистки керували таємною
полiцiєю Радянського Союзу, 1937 i 1938 роки пережили
двоє. Пiсля смертi Сталiна один з них був арештований i
розстрiляний, другий арештований, пiд час слiдства збожеволiв
i помер в психiатричнiй клiнiцi тюремного типу.
Пролог
- Виходить, за все своє життя ти не убив жодної людини?
- Так воно i виходить: жодної.
- Взагалi жодної?
- Та все якось не випадало.
- Нiколи-нiколи?
Зовсiм хлопець знiяковiв:
- Нiколи...
- Ну ти даєш! Тобi невдовзi двадцять один, а ти...
- Так життя складалося, що...
- А ти згадай. Може, в юностi... Ну хоч одного... або, можливо, в дитинствi?
- Не вбивав.
- Навiщо ж тебе до нас прислали?
- Не знаю. Пiдписаний наказ до вас з"явитися, ось i з"явився. Начальству виднiше.
- Ким же ти ранiше був?
- Розвiдником-спостерiгачем по восьмий платформi Пiвнiчного вокзалу.
Перекинулися поглядами виконавцi, аж присвиснули: оце так кар"єра!
- Ти, хлопче, певно, з начальством дружиш: з розвiдника-спостерiгача та прямо в пiдручного виконавця в Лефортовi! Такого злету до тебе нiхто не робив. Такий наказ мiг пiдписати тiльки сам Народний комiсар товариш Ягода.
- Ось вiн самий i пiдписав.
- Хто ж тебе по службових сходах з такою швидкiстю тягне?
- Не знаю, хто тягне. Чесне комсомольське, не знаю. Немає у мене блату. Безрiдний я. З безпритульних. Знаєте в Болшевi колонiю НКВС для босякiв? Iменi товариша Дзержинського. Так я звiдти. Перекували, перевиховали, - i в розвiдку. Два роки на десятiй платформi спостерiгачем працював, потiм пiдвищили, на восьму перекинули. Рiк я там вiдмотав, обiцяли на сьому платформу перевести за ударну працю, а тут раптом - бац: наказ - пiдручним виконавця...
- Тут щось не так. Так не буває. Щоб до таких висот дiйти, люди все життя вправляються. I черга в нашу групу довша за Бiломорсько-Балтiйський канал. До нас заслуженi люди просяться - не беремо... До нас виконавцi з республiканських наркоматiв рвуться, майстри з багаторiчним стажем...
- А мене вiдразу до вас...
- Так може ми тебе в свiй колектив не вiзьмемо, бевзя! На дiдька ти нам?
- Так накажете i доповiсти в секретарiат товариша Ягоди? Наказ ним особисто пiдписаний.
- Наказ - справа серйозна. Та тiльки у нас колектив згуртований. Як не впишешся - витуримо. I товариш Ягода не допоможе. Сам вiд нас попросишся. У нас робота серйозна. Ми останню крапку в кожнiй справi ставимо. Тут метикувати доводиться. Давай-но ми тебе на кмiтливiсть перевiримо. Готовий?
- Готовий.
- Дивись, перед виконанням треба зовсiм точно впевнитися, що це саме той, хто тобi потрiбен. Для цього клiєнта до нас сюди заводять. Ось прямо в цей кабiнет. Клiєнт не знає, що його прямо зараз - того. Обстановочка у нас, як бачиш, приязна, навiть фiраночка на вiкнi. Я за столом сиджу. Справа передi мною. Гортаю сторiнки. Ми тут ввiчливостi дотримуємося. Йому сiсти пропоную. I питяннячка - про iм'я та по батьковi та рiк народження... А на столi у мене по праву руку - пачка "Казбеку" i сiрники. Що б ти по лiву руку поклав?
У стелю хлопець погляд метнув. Проте на стелi вiдповiдi не виявилося. Подивився у вiкно. Тiльки й там нiчого цiкавого не виявив. Довелося метикувати самому. I вiн зрозумiв: