Аннотация: Нiхто не знав, що народить завтрашнiй свiтанок.
Неминучiсть
К кабiнетi начальника Генерального Штабу Маршала Радянського Союзу Шапошникова ледь чутно шурхотiли своїми лапатими крилами вентилятори, але, все-таки, було задушливо. Нiчого дивно: початок вересня, саме пекло, повiтря застояне, асфальт, розм"якшений нiби снiг, зберiгає вiдбитки взуття. Коли їхали з Київського, Жуков спостерiг: димлять трубами московськi заводи i фабрики, котять проспектами столицi новенькi легковики, вантажiвки i автобуси, торгують магазини, але на вулицях, бульварах, площах, людей мало, всi заклопотано поспiшають у справах i було в них таке у поведiнцi, у виглядi, що свiдчило: ось-ось настане переломний момент, який докорiнно змiнить це мiсто, всю цю країну, весь цей свiт...
Приспущенi штори на все вiкно ловили в складки яскраве сонячне промiння, за цими шторами, за вiкнами, шумiло-гудiло велике мiсто, в яке так любив приїжджати Георгiй Костянтинович, i в якому сподiвався осiсти назавжди. Це сподiвання повинно буде здiйснитися невдовзi, а зараз в столицi для нього нiби пересадка - з вiйни в монгольських степах на вiйну в Європi. Що вiйна з нацiоналiстичною Україною лише початок великої європейської вiйни, не мав сумнiву нiхто з запрошених на нараду воєначальникiв.
Борис Михайлович, спокiйно, майже по-професорському говорив:
- Несколько слов предыстории, я бы сказал, политической предыстории... Советское правительство сознает всю важность ликвидации очага войны в Европе, упрочения наших границ и видит свой долг в том, чтобы помочь народу братской Украины в его борьбе против буржуазно-националистических эксплуататоров. Мы верны интернациональному и пролетарскому долгу. Завтра, в шесть часов утра шестого сентября Советский Союз начнет Великий Освободительный Поход в имя торжества Мировой Революции.
Шапошников, трошки сутулячись - почасти тому, що давався взнаки вiк, почасти внаслiдок багаторiчної штабної роботи, - то зупинявся бiля письмового столу, то пiдходив до карти; в тишi поскрипували його чоботи, шум за вiкнами нiби щез - так всi були поглиненi тим, що вiн говорив. А вiн говорив далi, i в його голосi пробивалася командирська твердiсть.
- Генштаб первоначальные расчеты сосредоточения наших войск в Белоруссии и юго-западных округах, которые граничат с Украиной, сделал еще осенью тридцать девятого года. Тогда же прикинули размеры необходимых материальных ресурсов. Но после военного переворота в Германии, когда был убит Гитлер и уничтожено всё высшее руководство национал-социалистской партии, пришлось дальнейшую разработку плана отложить. Только после договоренностей в Вашингтоне, когда Рузвельт, Чемберлен и Даладье в ноябре сорок первого года дали принципиальное согласие на устранение "украинской проблемы", машина заработала. А весной нынешнего года советскому правительству удалось договориться с немцами, итальянцами и поляками. - Маршал скупо, примушуючи себе, посмiхнувся. - Хочу, товарищи, подчеркнуть: в стратегическом плане Киевская операция вряд ли имеет равных себе в военной истории...
Жуков внутрiшньо напружений, а на масивному обличчi не здригнеться жоден мускул. Весь нiби втиснувся в спинку стiльця. Поруч так само напружений командувач Бiлоруського фронту командарм другого рангу Павлов, навпроти - командувач Пiвденного фронту командарм другого рангу Тюленєв. Вони суперники в справi майбутнього звiльнення братнього українського народу вiд влади буржуазних нацiоналiстiв, експлуататорiв-кровопивць, що гноблять братнiй народ день i нiч ось уже бiльше двадцяти рокiв. I Георгiй Костянтинович перший серед рiвних. На вiйськовiй грi, яка вiдбулася весною, саме вiн довiв, хто зможе найкраще виконати поставлену рiдною партiєю i радянським урядом задачу визвольного походу...
- Против армии украинских националистов, как вы знаете, по первоначальному плану мы развертывали три фронта: Белорусский под командованием командарма второго ранга Павлова, Центральный под командованием командарма второго ранга Жукова и Южный фронт под командованием командарма второго ранга Тюленева. Главный удар наносит Центральный фронт. По результатам военной игры, проведенной весной, решено создать еще один фронт - Степной, под командованием командарма второго ранга Штерна. - Указка Шапошникова ковзнула по картi пiвденної України.
Карта крупна, все видно: на сходi, вiд Азовського моря до Ростова - вихiднi рубежi Пiвденного фронту, нацiленого на Крим. Його задача - висадити десанти на Керченський пiвострiв i пiвнiчне узбережжя Азовського моря i завдати удару вздовж узбережжя вiд Ростова на Бердянськ. Пiвнiчнiше Ростова до Валуйок рубежi Степового фронту, задача у нього допомiжна - сприяти наступу Центрального фронту. Удари фронту, спрямованi на Луганськ i Донецьк, мають задачу скувати сили нацiоналiстiв на захистi Донецького промислового району. На пiвнiчному сходi вiд Валуйок до Днiпра - вихiднi рубежi Центрального фронту. Його фронту! Це вiн наносить головний удар, що вирiшить долю вiйни! Головнi сили зосередженi проти Харкова, його удар вiд Грайворона в загальному напрямку до Кременчука розсiкає оборону нацiоналiстiв на всю глибину вiд кордону до Днiпра. Бiлоруський фронт дiяв на пiвночi вiд Днiпра до кордону з Польщею. Його головнi удари направленi на Коростень i Сарни - основнi транспортнi вузли Полiсся.
Жуков не пропустив нi слова з того, що говорилося про дiї сусiднiх фронтiв, але з подвiйною загостренiстю слухав те, що стосувалося його, Центрального, фронту. Шапошников сказав:
- На левом фланге Центрального фронта будет действовать механизированный корпус, созданный по требованию командарма второго ранга Жукова. Его возглавит комкор Алексеенко...
Перший механiзований корпус створений в кiнцi минулого, сорок першого року за вимогою тодi ще комкора Жукова. Суперник Георгiя Костянтиновича, на той час теж комкор Дмитро Григорович Павлов, був проти таких потужних механiзованих об"єднань танкових i моторизованих дивiзiй, вважаючи їх надто громiздкими i важкокерованими у бойовiй обстановцi. Але Жуков наполiг на створеннi принаймi одного такого об"єднання, аргументуючи особливими задачами, якi воно буде виконувати...
Жуков глянув скоса на Олексiєнка - той прямо впився в карту. Ось район зосередження механiзованого корпусу - на схiд вiд Рильська, за головними силами Центрального фронту. Червонi стрiли першого механiзованого корпусу пропорюють простiр вiд кордону до Днiпра i впираються в мiста Кременчук i Золотоноша. Який противник перед Олексiєнком? Всерединi синього овалу напис: "До шести территориальных дивизий и две танковые бригады". Саме вони, танковi бригади, i являють собою найбiльшу загрозу для механiзованого корпусу. Двi танковi бригади, одна в районi учбового центру "Десна", друга - в районi Сум. Але розвiдка стверджує, що 28-ма танкова бригада полковника Черняхiвського зараз передислокована на захiд України, в район Яворiвського полiгону. Отже, проти бiльш нiж тисячi танкiв 1-го МК у нацiоналiстiв буде всього щось близько трьохсот-трьохсот п"ятдесяти броньованих машин. Однак корпус Олексiєнка укомплектовано новими танками Т-34 i КВ. Крiм того, поряд, захiднiше Рильська, зосереджується кiнно-механiзована група в складi трьох кавалерiйських дивiзiй i чотирьох танкових бригад старої органiзацiї. КМГ також має бiльше тисячi танкiв, але її головна задача - дiяти в лiсах Чернiгiвщини, пробиваючись зi сходу до Десни i Днiпра. А у нацiоналiстiв танки - це дещо вдосконаленi нiмецькi "трiйки" i "четвiрки", що якiсно втричi-вчетверо поступаються новим "тридцятьчетвiркам", а КВ з його товстою бронею взагалi буде противнику "не по зубам". "Хохлам" буде не пiд силу боротися з новими радянським танками. Але нехай навiть нацiоналiсти завдадуть втрат танковим частинам його фронту, це пусте! Танковi заводи в Коломнi i Сталiнградi - найбiльшi в свiтi! - вже давно, майже рiк, як перейшли на режим воєнного часу, тому радянським командирам можна буде дозволити собi розкiш розмiну навiть один до одного...
Тим бiльше, що тiльки його фронт має танкiв в пiвтора рази бiльше, нiж у всьому українському вiйську: всього понад п"ять з половиною тисяч машин - i майже три тисячi становлять танки нових типiв: Т-34, КВ, Т-50! - проти трьох тисяч семисот в десяти танкових бригадах, двадцяти семи окремих полках i батальйонах УНА . Та й авiацiї вiн має не менше! Кожна з чотирьох армiй Центрального фронту має власну авiацiйну дивiзiю, крiм того, фронту приданi чотири авiацiйнi корпуси: два бомбардувальних, штурмовий i винищувальний, загальна кiлькiсть лiтакiв лиш одного Центрального фронту перевищує три тисячi машин, i бiльш, нiж пiвтори тисячi припадає на новi типи - бомбардувальники Су-2, Ар-2, Пе-2, Ту-2, штурмовики Iл-2, винищувачi Як-1, МiГ-3, ЛаГГ-3! Крiм того, фронт пiдтримують авiадивiзiї АДД ! На напрямках головних ударiв зiбрано по двiстi п"ятдесят артилерiйських стволiв на кiлометр фронту. Крiм того, десятки батарей i дивiзiонiв реактивних установок БМ-13 i БМ-8! Нiхто не зможе встояти проти цiєї сили!..
Скрипуче кашлянувши - нiби проскрипiли його чоботи, - Шапошников опустив указку i вона гостро стримiла бiля його плеча, немовби багнет трилiнiйки.
- Товарищи, общая протяженность всех четырёх фронтов - более двух с половиной тысяч километров. Задача фронтов по глубине - до шестисот километров. Для достижения целей операции - окружение, расчленение и полный разгром всех сил националистов - отводится крайне ограниченное время: не более двадцати-двадцати трёх суток. Предстоит разбить войска трёх оперативных командований, а также территориальные войска. - Пам"ять пiдказала Жукову, загальна довжина Захiдного фронту у Великiй, iмперiалiстичнiй, вiйнi не перевищувала шестисот кiлометрiв, Схiдний фронт мав менше двох тисяч кiлометрiв. Для нацiоналiстiв Червона армiя готувала в близькому майбутньому сучаснi Канни. Так вiн i сказав.
- Пожалуй грандиознее, Георгий Константинович, - делiкатно уточнив Шапошников, - ничего подобного в современной истории ещё не было. И главная роль принадлежит вашему фронту.
За iнших обставин Жуков вважав би непростимою нестриманiстю свою реплiку, але зараз вона дуже доречна, навiть бiльше! - необхiдна, бо показує - Київська операцiя ввiйде в iсторiю вiйськового мистецтва поряд з Брусиловським проривом. Вiн це розумiв. Тим бiльше вiн зрозумiв останню реплiку маршала - кому саме вiн, ще недавно комкор, а нинi командарм другого рангу зобов"язаний своїм призначенням, чиє iм"я вiднинi i назавжди ввiйде в iсторiю Великого Визвольного Походу Червоної армiї.
Як воєначальник Жуков вiддавав належне тим, хто розробив i пiдготував цей план воiстину блискавичного розгрому ворога. Класика стратегiї - наносяться два зустрiчних удари: один з бiлгородського виступу силами двох загальновiйськових армiй i механiзованого корпусу Центрального фронту, другий удар - вздовж азовського узбережжя 10-ї армiї Пiвденного фронту з району Таганрога. Наступ цих двох фронтiв пiдтримає Степовий фронт. Це забезпечить оточення, розчленування i розгром в стислий термiн головних сил нацiоналiстiв на величезнiй територiї Лiвобережжя. Такого котла ще не знала воєнна iсторiя! З"єднавшись в районi Кременчука, Золотоношi, вiйська двох фронтiв рiзко змiнять напрям дiї i стрiмко наступатимуть на пiвдень, до Перекопу, сприяючи десанту, висадженому в Керчi. До операцiї по звiльненню Криму пiдключиться i Чорноморський флот, Азовська флотилiя також буде дiяти... Безпосереднє керiвництво моряками покладено на Главкома Вiйськово-Морських Сил флагмана першого рангу Кузнєцова.
Центральний фронт проводитиме також i свою власну операцiю по оточенню вiйськ Чернiгiвської армiйської групи генерал-майора Герасименка. Головний удар наносить кiнно-механiзована група з району Рильська на Путивль, Конотоп, Нiжин. Назустрiч їй наступатимуть стрiлецькi корпуси Сьомої армiї з району Гомеля, Рєчицi. Здобувши Чернiгiв, його вiйська завершать розгром нацiоналiстiв взяттям Києва...
Бiлоруський фронт проводив свою окрему операцiю, але i його вiйська також були нацiленi на Київ. Так само, як i на вiйськовiй грi, Сталiн ставив двох командармiв, двох суперникiв в умови змагання: хто з них першим ввiйде до столицi нацiоналiстичної України, кому дiстануться честь i слава переможця...
...Кавалькада чорних "зiсiв" за лiченi хвилини перенесла їх з вулицi Фрунзе за кремлiвськi стiни. А ще через хвилину командувачi фронтiв входили в приймальну Сталiна. Георгiй Костянтинович разом з iншими воєначальниками ввiйшов у знайомий по фотографiям в "Правдi" i кадрам хронiки кабiнет.
I був ошелешений. Втiм, не вiн один. Командувачi фронтiв здивовано скупчилися бiля дверей - вздовж стiни стояли рiвною шеренгою з десяток чоловiкiв у вiйськовiй формi. I це була зовсiм iнша форма - нового покрою кiтелi, штани з лампасами, нової форми кашкети, а головне - це золотi погони в залежностi вiд роду вiйськ: з червоним кантом - загальновiйськових, чорним - танкiстських i артилерiйських чи блакитним - авiацiйних, замiсть ромбiв - вишитi зiрки: одна, двi, три, чотири, герб i Маршальська зiрка...
Сталiн махнув рукою i манекенники з вiйськового ательє в генеральськiй формi чiтко повернулися i вийшли з кабiнету. Коли воєначальники переступили порiг кабiнету, Сталiн повiльно вийшов на середину кiмнати i кивнув мовчки, повiвши рукою в напрямку до столу для засiдань: прошу, мовляв, сiдати. Та нiхто не сiв i Сталiн не став повторювати запрошення. Всi залишилися стояти.
Жуков тримався стримано, контролюючи себе навiть у дрiбницях: як зайшов, як зупинився; при телефонних розмовах доводилося весь час бути насторожi, потрiбно миттєво i точно вiдреагувати на питання чи вказiвку Сталiна. Навiть при розмовах по ВЧ Жуков вiдчував, як струми всесильної влади плинули вiд цього негучного, сиплуватого голосу з характерним грузинським акцентом; в цiй владi - все, включаючи життя i долю самого командарма другого рангу Жукова. I не тiльки його одного.
- Вот, товарищи, решил показать вам новую форму командиров Красной армии. - Пiдсмiюючись у вуса промовив Сталiн. - Товарищи Ворошилов и Шапошников предлагают ввести новые, генеральские, звания для высшего комсостава. Они считают, что наши высшие командиры превзошли по своему уровню генералов бывшей, царской России. И это нужно отметить зримо, весомо. А что может быть весомее новой формы? Борис Михайлович предлагает ввести её после завершения операций по освобождению Украины. А я предлагаю не ждать, и переодеть высший командный состав сразу после освобождения Киева. Вы сами хорошо понимаете, что Киев - это мать городов русских и его освобождение от националистов дело чести.
Шапошников промовчав, а Жуков вiдповiв майже одночасно з Тюленевим:
- Товарищ Сталин, мы готовы выполнить ваши предначертания...
- Мы выполним любой ваш приказ, товарищ Сталин!
- Ну, приказы, предначертания... Так, указания... Всего лишь указания общего порядка. - Посмiшка притаїлася у вусах Сталiна. - Не буду вдаваться в детали предстоящего. Борис Михайлович, вы уже объяснили все товарищам, не так ли? В свете последних изменений...
- Так точно, товарищ Сталин!
- Это хорошо, хорошо. - Сказав Сталiн i замовк.
Вiн пройшовся по килимовiй дорiжцi вiд столу до вiкна, вiд вiкна до дверей, потiм вздовж довгого столу, бiля якого стояли воєначальники; вони повертали голови услiд йому, бачили то рудуватий вус, помiчену вiспою щоку, то пригнiчену тягарем лiт i неймовiрної вiдповiдальностi спину, жорсткувату, сивiючу потилицю. Пройшовшись, Сталiн погрозив комусь в простiр мундштуком, як пальцем i сказав:
- Наступает час расплаты... Я человек старшего поколения, да и вы помните, какой была Россия. Двадцать два года мы ждали, когда Россия вернет себе утраченное во время распада империи Романовых... Надеюсь, меня не обвинят в шовинизме... - Сталiн говорив тихо, розтягуючи слова i фрази. - У нас за эти двадцать с лишним лет к националистам накопились и другие счета. А счета надо оплачивать... Нынешняя война против буржуазно-националистической Украины будет иметь особые последствия. Мы не только поможем братскому народу, но и упрочим свои юго-западные границы, свою безопасность. Устранится угроза вражеского нашествия с Запада. Не так ли?
- Так точно, товарищ Сталин! - За всiх вiдповiв Жуков.
- У меня возникла идея обратится к советскому народу по случаю возвращения исконно русских земель в лоно Родины. Крым, Южная Белоруссия, Донбасс вновь возвратятся в состав России. Я уже сейчас думаю над этим обращением. Ну, а вы, подведете, так сказать, под него реальную базу... - Сталiн посмiхнувся, посмiхнулися i командувачi фронтiв. Сталiн сховав посмiшку у вуса, перестали посмiхатися i воєначальники.
Несподiвано Сталiн заговорив про те, про що, очевидно, не збирався вести мову, бо все було вже обговорено на нарадi у Шапошникова. Вiн уточнив термiни проведення операцiї, склад вiйськ, характер наступу всiх чотирьох фронтiв. Йосип Вiссарiонович легко оперував датами, цифрами, прiзвищами, топографiчними назвами, i Георгiй Костянтинович, який не скаржився на власну пам"ять, подивувався виключнiй пам"ятливостi Сталiна. Пiд час вiйськової частини розмови Сталiн був серйозним i суворим. На його питання вiдповiдали чiтко, коротко, ясно i Шапошников, i командувачi фронтiв. Коли черга дiйшла до Жукова, вiн вiдповiдав вiльно, але цiною величезного внутрiшнього напруження, яке змушувало кров шумiти у вухах i стукотiти у скронях. На завершення розмови Сталiн знову ворухнув у посмiшцi вусами:
- Надеюсь, товарищи будущие генералы, поторопятся с завершением подготовки, дабы мне не ударит в грязь перед советским народом... - Сказав жартiвливо. - Вы воюйте, а товарищ Сталин займется мирными, трудовыми проблемами страны. Товарищ Сталин совсем не военный, он штатский человек...
Коли за командувачами фронтiв зачинилися дверi кабiнету, Сталiн ще з хвилину чи бiльше дивився їм вслiд. Пройшов до письмового столу, сiв у жорстке крiсло. Вiдкинувся на спинку i спрямував погляд в протилежний край свого кабiнету. У вiдкритi вiкна крiзь розсунутi портьєри, що спадали до самої пiдлоги, в кабiнет вливалися вечiрня духота, яка несла в собi ледве вловимий запах розiмлiлих пiд сонцем кремлiвських газонiв i лужкiв. Вiн встав, дiстав з картонної коробки цигарку, другу, став набивати свою знамениту люльку, припалив вiд сiрника i, тримаючи її в жменi, повiльно пiшов по килимовiй дорiжцi.
В просторому кабiнетi з високим склепiнням i стiнами, обшитими панелями зi свiтлого дуба, iшов по килимовiй дорiжцi i димiв люлькою невисокий кремезний чоловiк в напiввiйськовому френчi i чоботях. Його обличчя, його люлька були знайомi, безперечно, всiм людям на планетi. Неспокiйний прищур очей у важкiй задумливостi, сухi жорсткi губи пiд сивiючими рудуватими вусами. Здавалося, у тих вусах заплуталася хмарка тютюнового диму, а в очах назавжди поселилася стурбованiсть.
Кiлька крокiв вiд письмового столу в напрямку до дверей, вздовж другого столу, накритого зеленим сукном, за яким проводяться засiдання, кiлька крокiв назад. Вiн пiдiйшов до вiдкритого вiкна, зсунув легку штору з кремового шовку i довго вглядався кудись у вишину. Можливо, йому бачився Урал з трубами заводiв. Можливо, перед його поглядом проходили важкi залiзничнi потяги з новими танками, гарматами, лiтаками. Вiн заслужено може пишатися - це результат його зусиль. Золота Зiрка Героя Соцiалiстичної працi по праву прикрашає його напiввiйськовий сiрий френч. Скiльки разiв на цей довгий стiл викладалися рiзноманiтнi зразки стрiлецької зброї! Скiльки перебувало в цьому кабiнетi конструкторiв, наркомiв, зброярiв, директорiв заводiв! I скiльки суперечок, скiльки сумнiвiв, прикростi i радостi... Ось зовсiм недавно в цьому кабiнетi побував нарком чорної металургiї Тевосян. Дiяльний, здатний залучати до справи здiбних людей керiвник. Державного масштабу людина! Вiн зумiв забезпечити оборонну промисловiсть металами найвищого ґатунку. Конструктор найкращого в свiтi танку Т-34 Кошкiн... Професор Ємельянов - чародiй броньового захисту. Вiн впровадив лиття броньових танкових башт... Творцi зовсiм невиданої зброї - реактивних установок залпового вогню! Артилеристи Грабiн, Iванов, Шавирiн, Петров, авiаконструктори Мiкоян, Яковлєв, Лавочкiн, Петляков, М"ясiщев, Архангельський, Сухой... Здiбнi, дiловi люди роблять свою справу. I всiх цих людей знайшов, пiдiбрав i поставив на потрiбний пост вiн, Сталiн! Товариш Сталiн!
А ще товариш Сталiн не тiльки пiдiбрав i розставив потрiбних i здiбних людей, товариш Сталiн створив заново воєнну промисловiсть в Радянському Союзi. I тепер з кiнця тридцятих рокiв у товариша Сталiна найпотужнiша в свiтi танкова, авiацiйна, артилерiйська промисловiсть. Радянський Союз виробляє бiльше гармат, танкiв, лiтакiв нiж всi країни свiту разом узятi. Вiйськова промисловiсть Радянського Союзу вже з другої половини сорокового року повнiстю вiдмобiлiзована i переведена на режим воєнного часу.
У товариша Сталiна - величезнi людськi ресурси i можливiсть їх безперешкодно витрачати, не звiтуючись нi перед ким. У товариша Сталiна - найбiльша в свiтi територiя, її нiякому ворогу захопити неможливо. У товариша Сталiна - всесильнi союзники в особi Сполучених Штатiв Америки, Великобританiї, Францiї. Товаришу Сталiну у його справi не за страх, а на совiсть допомагатимуть нiмцi та iталiйцi.
В очах всього свiту товариш Сталiн - творець нової, соцiалiстичної держави, яка стрiмко розвивається i всi помисли спрямовує на збереження миру в Європi та у всьому свiтi. Чи легко було змусити весь свiт так думати?!! Але товариш Сталiн з поставленою задачею справився! Чому? Тому, що довго i наполегливо працював. Тому, що не шкодував нi часу, нi сил, нi коштiв. Готувався. Пустив на це золото, витвори мистецтва, надбання нацiї, що його росiйськi iмператори накопичували столiттями. Довгi роки кормив зажерливi, забiякуватi i гонористi секцiї Комiнтерну, особисто принаджував захiдних "витончених iнтелектуалiв", вразливих, безкорисливих - тому завжди обтяжених боргами! - "володарiв дум", курив фiмiам усiляким фейхтвангерам та ролланам. Руками своїх спецслужб розставляв тихих, непомiтних клеркiв у потрiбних кабiнетах i комiтетах, скупав журналiстiв та редакцiї оптом i вроздрiб. I в призначений ним час вся ця зграя забiгала, заверещала, застукотiла лапками по клавiшам друкарських машинок. Дружний хор "прогресивної громадськостi", лiвих газет i партiй вимагав вiд своїх урядiв дiй, вигiдних йому, Сталiну...
Товариш Сталiн змусив навiть свого непримиренного ворога працювати на збiльшення своєї могутностi! Лев Троцький - той, хто здiйснив державний переворот у жовтнi сiмнадцятого i захопив владу у Петербурзi, фактичний творець Червоної армiї, i незмiнний її керiвник на протязi всiєї Громадянської вiйни. Та вже тодi вiн не був найголовнiшим, вiн дiлив верховну владу з Ленiним. Коли скiнчилася Громадянська вiйна, Троцького поволi вiдтiснили на другi i третi ролi. Сталiн посував його з вершин влади, поступово сповзання перейшло в падiння. Вже в двадцять третьому роцi Троцький був у меншостi i очолив опозицiю. А в двадцять сьомому перестав бути i членом Комунiстичної партiї. Його вигнали з усiх посад, позбавили всiх повноважень i звань. Убити Троцького не становило нiяких труднощiв товаришу Сталiну.
Але товариш Сталiн вчинив iнакше! На початку двадцять восьмого року вiн вiдправив Троцького у заслання в Казахстан, а наступного, двадцять дев"ятого року вислав геть з Радянської країни. Нiхто так i не зрозумiв цього вчинку товариша Сталiна. А пояснення лежало на поверхнi! На десятирiччя Жовтневого перевороту Троцький випустив свiй черговий опус - "До витокiв нашої революцiї", в якому доводив, що iстинний творець революцiї вiн, Троцький! А якийсь там Сталiн всього лише примазався до великої подiї i пiсля узурпацiї влади став гробарем Великої Iдеї, Споконвiчної Мрiї всiх революцiонерiв.
Товариш Сталiн ознайомився з цим опусом Троцького найпершим i оцiнив його. Вiднинi Троцький ставав потрiбнiший за межами Країни Рад i Сталiн вирiшив випустити Троцького на волю. Всi знали, що Троцький - смертельний ворог Сталiна, то навiщо ж "чудесному грузину " вiдпускати на волю ворога?
Коли б Троцький був для Сталiна небезпечним, вiн мiг згинути в невiдомостi в своєму засланнi в Казахстанi, його могли зарiзати, як зарiзали в двадцять п"ятому роцi Фрунзе, вiн мiг втонути, як втопився в Америцi, катаючись у човнi, Ефраїм Склянський, його мiг зустрiти в темному провулку чи в свiтлому коридорi Смольного психiчно неврiвноважений тип з пiстолетом або iдейний борець з сокирою. Знаходячись у засланнi, Троцький не мiг опублiкувати жодного рядка, а вiдпустивши його, Сталiн надав своєму ворогу можливiсть писати i публiкувати все, що завгодно, наймерзеннiшi вигадки про нього, Сталiна.
Та й потiм, коли Троцький привiльно жив на казкових островах Мармурового моря, на пiвднi Францiї, в Норвегiї, в Мексицi, Сталiн тисячами розстрiлював, десятками тисяч, а потiм мiльйонами гнав на каторгу, в табори його прихильникiв, а от самого Троцького не чiпав. Цього так нiхто i не зрозумiв!
А все було очевидним. Троцький був фанатичним прихильником Свiтової Революцiї, весь свiт пам"ятає його похiд на Варшаву, йог заклик: "дайош Варшаву, дай Берлiн! Дай Париж!" А товариш Сталiн тодi виступав проти походу на Варшаву, на Берлiн, на Париж. Товариш Сталiн був "голубом миру", а Лев Троцький - "яструбом революцiйної вiйни". I коли Сталiн посунув Троцького з вершин влади, Троцький на весь свiт заволав про зраду Сталiним справи Свiтової Революцiї, вiн розгнiвано на весь свiт викривав Сталiна, всiм i кожному вдуваючи у вуха про вiдступництво Сталiна. Троцький приспав пильнiсть Заходу i це було те, чого потребував Сталiн. З допомогою Заходу Сталiн створював найпотужнiшу у свiтi вiйськову промисловiсть, готував свою армiю до знищення захiдної цивiлiзацiї i завоювання свiту. А Троцький всiм i кожному виспiвував свою пiсню про те, що Сталiн - сiра посереднiсть, що Сталiн нi на що не здатен i його режим ось-ось розпадеться сам собою. Полiтики Заходу пам"ятали, що Троцький - детонатор Свiтової Революцiї, але детонатор, знешкоджений Сталiним, а сам Сталiн, за визначенням Троцького, таким детонатором не був. Крiм того, Сталiн не просто випустив Троцького зi своєї країни, вiн забезпечив йому рекламу на весь свiт. На кожному полiтичному процесi в Москвi згадували Троцького. Своїх противникiв Сталiн називав тiльки троцькiстами, хоч мiг назвати будь-як, тим самим надаючи Троїцькому вагомого полiтичного значення. Весь свiт бачив, що Сталiн з усiх сил бореться в своїй країнi з прибiчниками Свiтової Революцiї, отже, сам вiн про неї - Свiтову Революцiю - навiть не помишляє. I весь свiт з ентузiазмом кинувся допомагати Сталiну будувати соцiалiзм в окремо взятiй країнi. Це було те, чого потребував Сталiн. В Країну Рад потоком пiшли захiднi технологiї, новiтня технiка, в Радянський Союз охоче їхали iнженери з Сполучених Штатiв, Британiї, Францiї, а найперше - з Нiмеччини - будувати свiтле майбутнє всього людства. I нехай воно зараз поки що мало не досить привабливий вигляд, повертаючись до себе на батькiвщину, вони розносили по всьому свiту правду про Країну Рад, саме ту правду, що була потрiбна товаришу Сталiну.
(I тiльки в груднi сорок першого року, коли Троцький перестав писати про те, що Сталiн зрадив справу Свiтової революцiї, коли Троцький перестав бути корисним Сталiну, "полум"яного революцiонера" настиг удар льодоруба. Мало того, Троцький став небезпечним для Сталiна! Коли Сталiн на весь свiт озвучував свої плани, їм нiхто не йняв вiри, але несподiвано Троцький зрозумiв - Сталiн не жартує! Троцький раптом став писати про те, що "Сталiн живив нафтою похiд Муссолiнi проти Абiссiнiї", що Сталiн задумав розпочати нову Велику вiйну в Європi, спочатку "визволивши" Україну, i Троцького довелося прибрати...)
Результат - ось вiн, кожному очевидний. Зведенi Заходом в Радянськiй країнi i щосили димлять заводи, вони випускають найкращi в свiтi танки, гармати, лiтаки. Створена промисловiсть боєприпасiв, яка забезпечить армiю снарядами i набоями - всiм пам"ятний привид "снарядного голоду" п"ятнадцятого року, тiльки вiн вже не буде непокоїти його комбригiв, комдивiв, комкорiв i командармiв. А нова можливiсть стати багатозоряним генералом Червоної армiї, щойно продемонстрована Сталiним командувачам фронтiв, - це солодкий пряник для воєначальникiв пiсля, того, як жорстоко вiдшмагав їх тридцять сьомого року.
Втiм, не тiльки своїх вiйськовикiв жорстоко лупцював товариш Сталiн - посмiхнувся у вуса господар кабiнету. Тридцятi роки - докорiнний перелом на селi i в мiстi. Постолова, селянська Росiя не здатна була прокормити велику армiю, велику оборонну промисловiсть, потрiбну йому для здiйснення Великої Мети. Iндустрiалiзацiя вимагала багато коштiв, а того, що вже було накопичено в Росiї i що вiдiбрали його висуванцi, було недостатньо для побудови танкових, артилерiйських, авiацiйних, хiмiчних заводiв. Тому вiн наказав провести колективiзацiю. Селян силою - i голодом! - загнали в колгоспи i тепер вiн мiг забирати хлiб хоч задарма, нiхто й писнути не смiв. Але не тiльки хлiб був йому потрiбен. Нажаханi його рiшучiстю, селяни подалися в мiста. Саме це йому i потрiбно було. Вони зайняли мiсця бiля станкiв, на новостворених заводах i фабриках, тепер було кому виробляти зброю для його армiї. Колективiзацiя дозволила впровадити на селi, крiм того, промислове виробництво хлiба i харчових продуктiв, значно пiдвищивши продуктивнiсть кожного робiтника. Правда, такий самий процес вiдбувався i на землi України. Але там - так доповiдала йому розвiдка - Гетьман Скоропадський досяг кращих результатiв без голоду i голодних бунтiв. Ну, що ж, - посмiхнувся Сталiн у вуса, - тим краще, буде де взяти хлiб i воякiв у Червону армiю для нових визвольних походiв. Бо Україна - то тiльки початок Великої Визвольної Вiйни пролетарiату...
Цю визвольну вiйну вiн готувався розпочати в будь-яку мить! Коли запалала Iспанiя - i вiн теж висiкав iскри, якi призвели до спалаху цього полум"я! - з Радянського Союзу на Пiренейський пiвострiв пiшли караванами судна зi зброєю та бойовою технiкою для новостворюваної Народної армiї Iспанiї. Бо стара армiя Iспанiї повстала проти Республiки, проти комунiстiв i соцiалiстiв в урядi. У iспанських офiцерiв i солдатiв був вибiр, i вони його зробили, почавши вiйну проти них. I товариш Сталiн озброїв нову пiвмiльйонну армiю комунiстiв i три з половиною роки постачав її всiм необхiдним. Сталiн перекинув в Iспанiю шiсть з половиною сотень лiтакiв, три з половиною сотнi танкiв, пiвсотнi бронеавтомобiлiв, майже тисячу двiстi артилерiйських гармат, двадцять з половиною тисяч кулеметiв, майже пiвмiльйона гвинтiвок.
Крiм гвинтiвок, кулеметiв, гармат, танкiв i лiтакiв в Iспанiю йшли набої, снаряди, авiабомби, медикаменти, продовольство, паливно-мастильнi матерiали, вiйськове спорядження. Крiм суто радянської зброї, Сталiн купував танки, лiтаки, гармати, стрiлецьку зброю, автомобiлi, боєприпаси, медикаменти за кордоном: у французiв, чехiв, в Швейцарiї, в Українi, вiн платив шаленi грошi за доставку всього цього в воюючу Iспанiю, незважаючи на морську блокаду, встановлену заколотниками. Немало транспортiв, що йшли з радянських портiв, перехопили крейсери бунтiвного генерала Франко. Та, попри все, Сталiну вдалося перекинутим в Iспанiю величезну, за будь-яких стандартiв, кiлькiсть стратегiчних матерiалiв.
Однак бунтiвний генерал Франко в лютому сорокового року взяв Мадрид i вогнище вiйни за Пiренеями було погашене. Це був крах всiх зусиль, бiльше в Iспанiї товаришу Сталiну очiкувати було нiчого.
Оскiльки в Iспанiї полум"я з iскри не загорiлося, товариш Сталiн спрямував свою увагу на Чехословаччину. Задум його був простим: стравити чехiв та словакiв з нiмцями. На боцi Чехословаччини проти Нiмеччини повиннi були виступити Францiя та Британiя. Радянська розвiдка спрацювала майстерно, пiдкидаючи чехословакам iнформацiю про пiдготовку Нiмеччини до вторгнення, а в Берлiн про пiдготовку розправи з судетськими нiмцями. Конфлiкт розгорався! I тут на завадi прекрасним планам товариша Сталiна стала ця буржуазно-нацiоналiстична Україна! Всупереч мюнхенським рiшенням глав урядiв Нiмеччини, Iталiї, Францiї та Великобританiї, Гетьман Скоропадський напередоднi входження в Судети новоствореного вермахту перекинув на аеродроми Чехiї сотнi своїх лiтакiв, а через Карпатськi перевали в Чехословаччину пiшли вiйська Української армiї. Коли над горами загудiла армада бойових лiтакiв, а на дорогах стало тiсно вiд танкiв та бронемашин, що змогли протиставити цьому дипломати країн Мюнхенської четвiрки крiм пустих протестiв? Перспектива повоювати не на жарт зi своїми недавнiми друзями - а вiйськовики Нiмеччини i України дуже тiсно спiвробiтничали - привела до вiйськового перевороту в Нiмеччинi i загибелi в залiзничнiй катастрофi всiєї верхiвки нацiонал-соцiалiстської робiтничої партiї Нiмеччини.
Вiйна мiж країнами Центральної та Захiдної Європи не розгорiлася нi через Iспанiю, нi через Чехословаччину. I товариш Сталiн звернув свiй погляд на Польщу. Випестуваний ним агресивний лiдер Нiмеччини вiдiйшов у кращий свiт, а нiмецькi генерали не горiли палким бажанням знову кинути свою країну в м"ясорубку нової Свiтової вiйни. Ретельно пiдготовлений план по розпалюваннi чергової європейської ворохобнi пiшов прахом, потрiбно було готувати iншу пастку для народiв Захiдної i Центральної Європи.
I тут допомога прийшла звiдти, звiдки її товариш Сталiн - поклавши руку на серце - не чекав. Рiвно через тридцять шiсть мiсяцiв пiсля Судетської кризи посол США в Радянському Союзi попросив про зустрiч спецiального представника президента Сполучених Штатiв Гаррi Гопкiнса з товаришем Сталiним. I двадцять восьмого жовтня тисяча дев"ятсот сорок першого року ця зустрiч вiдбулася. В ходi бесiди, яка тривала двi години двадцять шiсть хвилин представник президента повiдомив товаришу Сталiну цiлком таємнi даннi: Сполученi Штати розгортають флот в складi 20 авiаносцiв, 32 лiнкорiв, 100 крейсерiв (деякi водотоннажнiстю понад 20 тисяч тонн), 400 есмiнцiв. Готується розгортання авiацiї в складi бiльш нiж десяти тисяч лiтакiв, сто тисяч майбутнiх пiлотiв вже приступили до пiдготовки. В складi американської армiї 140 тисяч воякiв, але готується призов 12 мiльйонiв. Америка готова почати небачену у свiтi мобiлiзацiю, яка перевершує навiть мобiлiзацiю Радянського Союзу. А мобiлiзацiя - це вiйна. I цю потугу потрiбно використовувати негайно, бо всi цi лiнкори i крейсери заiржавiють i застарiють, тодi країна знову провалиться в депресiю, але вже не Велику, а Величезну! Простiше кажучи, спецiальний представник президента Америки повiдомив товаришу Сталiну, що Сполученi Штати мають намiр найближчим часом вступити у вiйну i не соромлячись переманював Радянський Союз на свiй бiк. США знiмають всi обмеження на поставки Радянському Союзу стратегiчних товарiв, не зважаючи на те, що Сполученим Штатам самим такi матерiали потрiбнi в величезнiй кiлькостi у зв"язку з колосальним ривком у розвитку армiї, авiацiї i флоту. В кiнцi спецiальний представник зауважив, що Європа пiсля вiйни буде знаходитися у станi банкрутства i голоду, як i в 1919 роцi, i дуже багато буде залежати вiд того, яку позицiю займе Америка. Тобто, радянське керiвництво отримало офiцiйне запрошення перейти на бiк США з гарантiями необмеженої вiйськової i економiчної допомоги i долi у розподiлi Європи пiсля вiйни. Щиро кажучи, товариш Сталiн про це знав. З весни сорок першого року радник повноважного представництва СРСР в США Олексiй Громико доповiдав головi уряду товаришу Молотову про економiчний тиск на СРСР в намаганнi вплинути на зовнiшню полiтику Радянського Союзу у вiдношення до iнших країн, i перш за все країн Центральної i Схiдної Європи.
В перекладi на нормальну мову це означало: кидай гратися в пацифiста, пора починати новий передiл свiту. Американцi ставили питання руба: свого часу ми пiдтримували ваших революцiонерiв, ваш переворот у жовтнi сiмнадцятого, ми пiдтримували i всiляко опиралися утворенню на теренах колишньої Росiйської iмперiї нацiональних держав (перш за все - незалежної, вiльної Української Держави), потiм дозволили тобi, Сталiн, створити найбiльшу в свiтi воєнну промисловiсть, закривали очi на передачу тобi передових - тобто, воєнних, - технологiй, обладнання i найкращих зразкiв вiйськової технiки, i зараз даємо тобi високоточнi станки, вимiрювальний iнструмент, iнструментальну сталь, апаратуру зв"язку, навiгацiйне обладнання для лiтакiв i кораблiв, перископи для пiдводних човнiв i оптичнi прицiли для гармат, хiрургiчний iнструмент, алюмiнiй, молiбден, нiкель, високооктановий бензин i медикаменти, троси сталевi, паровози i автомобiлi, рейки i дорожнi машини, продовольство i тисячi тонн iнших матерiалiв. Але коли будеш i далi зволiкати з нападом на Європу, поставки припинимо. Ось в цьому i виражався економiчний тиск...
Сталiн затягнувся i до вiдкритого вiкна, за яким виднiлося вечiрнє небо, поплила хмарка сизого цигаркового диму. Згасаючий суботнiй день наповнював серце якоюсь тривожною радiстю давно очiкуваного початку здiйснення великих задумiв i звершення найпотаємнiших сподiвань. Завтра вiн розпочне нову сторiнку в iсторiї Європи, все говорить про те, що вона буде писатися за його бажаннями. А слiдом за старою Європою настане черга i Нового Свiту. Для ситої, самовдоволеної Америки, що прикрилася вiд нападу безкрайнiми океанами, вiн приготує принципово нову хiмiчну зброю - iндивiдуального застосування.
Нiхто не мiг цього бачити, але раптом подзьобане вiспою обличчя Сталiна осяяла усмiшка. Згадався подив на обличчях командармiв та комкорiв, коли вони побачили в приймальнi манекенникiв в новiй генеральськiй формi. Сказали б кому з них у Громадянську, коли ставили до стiнки наволоч бiлогвардiйську, золотопогонникiв, що на двадцять п"ятому роцi Радянської влади вони, червонi командири i комiсари, самi начеплять золотi погони... Товариш Сталiн знову задоволено посмiхнувся в прокуренi вуса.
Масивнi дверi нечутно вiдчинилися i особистий секретар тихо i безпристрасно доповiв:
- Штаб Центрального фронта...
Сталiн нiяк не обернувся i не прореагував на це повiдомлення, i Поскрьобишев, сприйнявши мовчання за знак згоди, так само безшумно, якi з"явився, вийшов з кабiнету. Сталiн вiдвернувся вiд вiкна i пiдiйшов до телефону, встановленого на спецiальнiй приставнiй етажерцi бiля письмового столу. Пiднявши слухавку, почув голос в сильнiй мембранi, звiдти, з командного пункту Центрального фронту. Командувач фронту ще не прибув, до апарату пiдiйшов начальник штабу комкор Ватутiн.
- У аппарата Николаев. Слушаю вас, товарищ... - Ватутiн на мить запнувся, згадуючи сьогоднiшнiй псевдонiм Сталiна. Вождь Радянського Союзу завжди боявся, що ворожа розвiдка може перехопити його накази i ставився недовiрливо навiть до високочастотного зв"язку, хоча неодноразово отримував уснi i письмовi запевнення вiдповiдальних спецiалiстiв, що перехопити i пiдслухати розмову по "ВЧ " неможливо. Немов кремлiвська лiнiя не забезпечується усiма наявними технiчними можливостями Пересипкiна , усiма можливими i неможливими секретним пристроями. Чути було добре, немов з сусiдньої кiмнати.
- И-ва-нов, - карбуючи склади, глухувато промовив у трубку Сталiн, - вы поняли меня, товарищ Николаев, - И-ва-нов. Докладывайте о подготовке операции.
З довiдки Генштабу, яка лежала на столi, Сталiн знав, що для проведення Київської операцiї в смузi наступу Центрального фронту потрiбно зосередити до дванадцяти тисяч гармат, важких мiнометiв i реактивних установок, та понад п"ять з половиною тисяч танкiв. I все це потрiбно буде забезпечити сотнями тисяч тонн боєприпасiв, запасних частин, паливно-мастильних матерiалiв. Тисячi тонн продовольства для сотень тисяч бiйцiв i командирiв, i вiдповiдну кiлькiсть фуражу для кавалерiї та гужового транспорту. Начштабу вiдповiдав чiтко i Сталiн наказав Ватутiну доповiсти про готовнiсть вiйськ фронту до початку операцiї. Сталiн слухав комкора i думав, що чим бiльший масштаб операцiї, тим важче зберегти її в секретi i тим бiльш ретельними повиннi бути заходи по забезпеченню її якомога бiльшої потаємностi.
- Доложите о мерах предосторожности, как обеспечена скрытность. - наказав Сталiн-Iванов.
Несподiваний дзвiнок i запитання Сталiна не застали Ватутiна зненацька. Ватутiн, вiдомий своєю вдумливiстю i високою культурою штабного мислення, вiдповiдав спокiйно, лаконiчно i так доладно, нiби чекав на цей дзвiнок i заздалегiдь спецiально пiдготувався.
Ватутiн доповiв, що зосередження частин i з"єднань у вихiдних районах, яке проводилося тiльки в нiчний час i з дотриманням суворих заходiв маскування i дисциплiни, в основному закiнчено. Всi лiсовi масиви, як маскувальнi ємностi, розподiленi мiж дивiзiями i полками, маршрути руху вiйськ i технiки забезпечувалися комендантською службою, на всьому протязi обабiч дорiг патрулюються парними цiлодобовими дозорами i слiди гусеничних i колiсних машин на дорогах замiтаються волокушами. З районiв зосередження вiйськ, особливо механiзованих частин - основної ударної рухомої сили фронту - вiдселене все цивiльне населення. В оперативному тилу фронту посилена перевiрочно-пропускна i караульна служба, райони розташування вiйськових частин попередньо оточувалися i прочiсувалися, залiзничнi станцiї i населенi пункти цiлодобово патрулюються i всi пiдозрiлi затримуються до вияснення особи. Спiлкування вiйськовослужбовцiв i мiсцевого населення зведене до мiнiмуму, вся приватна кореспонденцiя з прикордонної смуги затримана вiдправкою до моменту початку наступу, який почнеться за якихось десять годин. Противник бачив тiльки те, пiдсумував Ватутiн, що хотiли йому показати радянськi командири.
- Есть все основания полагать, что нам удалось ввести в заблуждение высшее руководство "украинских буржуазных националистов". - Закiнчив свою доповiдь начальник штабу Центрального фронту.
- Помните, пришло время дать достойный ответ заносчивому врагу. Если этого не сделаете вы... - Повiльно, майже по-складам сказав Iванов-Сталiн i в голосi його комкору Ватутiну вчувалася прихована загроза. - ...мы поручим это сделать другим. Где сейчас Юрьев?
Командувач Центрального фронту командарм другого рангу Жуков зараз перебував на спостережному пунктi разом з командувачем Дев"ятої армiї. Ще на аеродромi, коли з Москви прилетiв спецлiтак командувача фронту, у них вiдбулася важка розмова. Жуков - до цього Ватутiн нiяк не змiг звикнути - проломлювався у його свiдомiсть, як важкий танк. Командувач фронту придушував чужу думку та чужу волю, нерiдко пiсля спiлкування з ним Ватутiн почувався хворим, розчавленим, нiким. А напередоднi вони провели разом сiм днiв i сiм ночей, завершуючи пiдготовку першої операцiї. I в цiй розмовi зi Сталiним таке вiдчуття заважало, дратувало Ватутiна , забирало душевнi сили на зовсiм не потрiбне для близької атаки. Але вагання, нiчнi сумнiви, програвання можливих дiй за себе i противника - все позаду.
- Товарищ Юрьев в войсках. - Ватутiн розумiв, Сталiн не в гуморi i не знаходив причини цього.
В Кремлi Сталiн поклав трубку на важелi, не дослухавши останнiх слiв Ватутiна. Вся його зовнiшня суворiсть до своїх полководцiв, як i його гостиннiсть та привiтливiсть - все це процедурнi дрiбнички, якi не мають значення. Потрiбно, щоб усi перемоги радянський народ зв"язував тiльки з одним iменем.
Вiн неспiшно посмоктував люльку, пихкав i позирав у вiкно, де на заходi пiдсвiчувалися рожевим хмари над зубчатими кремлiвськими стiнами. Усi драми останнiх тижнiв, життя i смерть, людськi долi в цьому обшитому дубовими панелями кабiнетi з портретами Суворова i Кутузова в багетах малiли, переставали бути суттєвими, вiдходили на найдальший, мiкроскопiчно не значущий план. Чи скорiше не iснували для його господаря з сухою лiвою рукою. Вiн розумiв одне: його волю буде виконано, його воєначальники здобудуть йому чергову перемогу.
Був суботнiй вечiр п"ятого вересня, останнiй мирний день. Але це знали з повною визначенiстю тiльки в Кремлi i в штабах розгорнутих на кордонi з Україною фронтiв. Навiть диверсанти, якi нудилися в лiсах вiд напруженого очiкування, закинутi на територiю України в формi офiцерiв української Народної армiї, працiвникiв полiцiї i Державної Прикордонної Служби, точно не знали, коли настане вирiшальний для них i українцiв час. Вони чекали умовного сигналу по радiо до початку бойових дiй.
Сонце зависло на вже безпечнiй висотi, готуючись впасти за далекий горизонт. Закiнчувався спекотливий день п"ятого вересня 1942 року i ще нiхто не знав, що народить завтрашнiй свiтанок...