Аннотация: Вересень 1942 року. Берегова батарея проти кораблiв рiчкової флотилiї.
Дзвони гучного бою
З пiвнiчного заходу, з полiських болiт досвiтнiй вiтерець хвилями накочував солодкi запахи моху, торфовищ i конюшини - i раптом всi вони щезли. Могутня рiка владно придавила земнi пахощi своїми - запахом води, риби i водоростей, завжди хвилюючими. Ввiбравши в себе вологу полiських ручаїв, рiчок, озер i болiт, вливає тут Прип"ять свої води в могутню течiю Днiпра. В нiчнiй тишi чується лише тихий шурхiт хвиль, якi досвiтнiй вiтерець котить на пiщаний пляжик миска при злиттi Днiпра та Прип"ятi. Зараз тут тиша i тiльки нiчна рiка щось шепоче в жовтих пiсках берегiв. На мисi артилерiйська батарея, розвернувши шiсть довжелезних стволiв берегових гармат, моторошними їхнiми жерлами вглядається в рiчковий простiр. Через нiчнi свiтофiльтри баштовий далекомiр чергової гармати промацує протилежний берег...
Цiла ескадра зараз проходила на траверзi мису. Два могутнiх монiтори з морськими довгоствольними гарматами в баштах - одна над одною - впевнено i невiдворотно йшли на пiвдень, до української столицi, навколо джмелями дзижчали катернi тральщики, а попереду нишпорили в"юнкi пiвглiсери, розвiдуючи шлях бронекатерам i монiторам, вишукуючи українськi рiчковi кораблi. Але нiкого не знаходили...
В баштi батарейного пункту управлiння, на горбку трошки вище вiд закопаних в пiщанi капонiри артилерiйських установок, - над брустверами гарматних окопiв самi лише стволи гармат простяглися до рiчкового простору, - артилерiйськi електрики припавши до окулярiв далекомiра, бачили, як тiсно купчився за рубками бронекатерiв в сiрих шинелях i чорних бушлатах "червоний" десант. Приближенi двадцятикратною оптикою, поблискували в вологiй пiвтемрявi стволи гвинтiвок та кулеметiв. На кормi кiнцевих бронекатерiв задерли вгору коротенькi стволи маленькi, нiби iграшковi, протитанковi гарматки батальйонної артилерiї. Два останнiх "бичка" тягнули на буксирi понтони, на них, прикритi брезентом, складенi посерединi в ряд ящики з боєприпасами. За бойовими кораблями - транспорти з основними силами десанту.
Сiрими тiнями ковзнули мимо замаскованої батареї бронекатери "червоних", за ними довго тягнувся караван самохiдних барж з десантом, з танками, автомобiлями, гарматами... Глухо постукуючи дизелями проповзали канонерськi човни з зенiтними гарматами i малокалiберними автоматами - захист десантного ешелону вiд атаки з повiтря. Останнiми проходили понтони на буксирах у катерiв.
Двома кiльватерними колонами йшли монiтори, бронекатери, канонерськi човни, транспорти та самохiднi баржi з десантом i бойовою технiкою. Курс - суворо на зюйд, прямiсiнько до столицi України.
Над батареєю пронiсся вiтер - i мис вражав удаваним безлюддям, нiкого не видно пiд маскувальними сiтками, в ровиках i траншеях. Нiкого зайвого, всi - пiд броню башт, в блiндажi, пiд накат i бетоннi плити спостережних пунктiв. Старший лейтенант Ольховський ковзнув у щiлину люка БПУ i башта зустрiла командира спокiйною дiловитiстю чистоти i тишi. Всi вже зайняли свої мiсця, справа тiльки за ним. Старший лейтенант кинув своє тiло в крiсло центральної наводки до далекомiра. Через сильну оптику оглядав кораблi противника, вибирав першу цiль, в оточеннi живих душ i бездушних механiзмiв, якi будуть виправляти помилки людей - зриви їхнiх нервiв, прорахунки окомiра...
- Готово? - Запитав. I старшина збив шоломофон з лоба на потилицю. - Порядок!
Так, повний порядок. Перший сигнал на броньованi башти 90-мiлiметрових унiверсальних гармат. Пiдкоряючись волi людей багатоннi глиби бронi, гарматної сталi, бронзи, прицiльної оптики i електроприладiв поїхали лiворуч, перекочуючись на пiдшипниках баштового лафета. Перед навiдниками побiгли по циферблатам стрiлки, вказуючи прицiли i цiлики. В баштах завили мотори, подаючи в магазини унiтарнi снаряди - довгi цилiндри з гострими рильцями, майже в рiст людини.
- Що ж, починаємо роботу... Товсь! - Глухо бахкали люки в баштах, сiрий морок свiтанку просочується всередину крiзь вузькi щiлини призм перископiв i розчиняється в зеленуватому присмерку ламп.
В журналi бойових дiй старший офiцер батареї безпристрасно вiдмiтив час: "4 година 48 хвилин: на батареї оголошена бойова тривога. 28 бойових вимпелiв, 40 транспортних суден, противник йде вниз Днiпром..." Довгi стволи гармат вели цiлi моторошною чорнотою своїх зiниць i - мовчали. За планом батарея вичiкувала, поки ворожi кораблi повнiстю ввiйдуть у пастку, щоб потiм запечатати наглухо вихiд, не дозволяючи жодному радянському кораблю вирватися назад. В гарматних баштах механiзми заряджання подали на лотки снаряди, розкрилися чорнi пащi казенникiв, досилачi зi дзвоном вкинули в них довжелезнi унiтари i пащi гармат заковтнули у себе снаряди, що були готовi зiрватися у полiт. Сiм далекомiрiв - на кожнiй артилерiйськiй баштi i батарейному пунктi управлiння - включенi в загальний ланцюг автоматики, ланки якого сходяться на пультi БПУ командира батареї. В навушниках навiдникiв i командирiв гармат починає звучати характерне биття пульсу бойової автоматики.
- Перша гармата до бою готова! - Вогники готовностi засяяли на пультi автомату стрiльби.
- Друга гармата ..., третя гармата ..., четверта ...! - Старший офiцер прийняв доповiдi командирiв гармат i, в свою чергу, доповiв Ольховському: - Товаришу командир, батарея до бою готова!
Тепер залишається тiльки чекати команди, чекати, коли поженуть "визволителiв" назад...
Розсiкаючи стволами каламуть осiннього свiтання, батарея розвернулася на замикаючи кораблi флотилiї "червоних". Все готове до пострiлу. В баштах чекали ревуна i тодi батарея почне працювати, виправдовуючи перед народом центнери м"яса, хлiба, масла, цукру, сотнi метрiв полотна, бязi i трикотажу, - все, що вона з"їла i зносила за мiсяцi свого iснування. Наступав момент, задля якого вчилися, служили i отримували звання i грошi люди, наглухо закритi зараз в цих броньових коробках...
- Що ж ми мовчимо? - Зiтхання когось з наводчикiв в навушниках, як шелест. - Он i хвiст уже...
- Не спiши, - вiдповiв командир батареї невидимому спiвбесiднику, - коли вони назад побiжать, мало нам не здасться. Встигай тiльки пiт з вусiв витирати! - I засмiявся. - Краще рушника приготуй!
Над Днiпром потекла з пiвдня брудна сiро-чорна димна пелена. Вона була щiльна, але вiтер пiднiмав її, як пiднiмають над сценою завiсу пiсля короткого антракту. Комбат припав до окулярiв далекомiра. На бортах ворожих кораблiв вже видно лiтери, намальованi бiлилами вiд ватерлiнiї до зрiзу пiвбакiв.
Вниз по Днiпру, на пiвднi вже щосили йшла стрiлянина i канонада головних калiбрiв наших i ворожих монiторiв глухо чулася в закритих об"ємах артилерiйських башт. В оманливому свiтлi в туманнiй далинi осiннього ранку на бас головного калiбру дзвiнко вiдгукувалися гармати бронекатерiв.
...Це десь там, нижче вiд гирла Прип"ятi, там розгоралася битва за древнiй Днiпро, йшла на межi можливостей - людських i корабельної технiки. Українська Днiпровська флотилiя зробила все можливе, щоб не пустити комунiстiв до Києва. В лютi гарматних залпiв, монiтори i бронекатери билися один проти двох, трьох супротивникiв i палуби їхнi, нiби каток, були ковзкими вiд кровi матросiв i офiцерiв України...
Ревун пролунав, як завжди, несподiвано. Залп!
Залп - i гуркiт придавив все ззовнi, ударна хвиля пострiлу м"яко штовхнула башту в лоб i навiдник з командиром гойднулися в пружинних крiслах. Бiй почався, тридцять артилеристiв, одна батарея проти цiлої ескадри, шiсть гармат проти чотирьох десяткiв вступили в нерiвну дуель.
- Накриття! - Повiдомили з далекомiра.
Дванадцятикiлограмовi фугаснi снаряди рвали i трощили борт передостаннього канонерського човна. Наступний залп розбив установку 85-мiлiметрової зенiтної гармати, сковирнув за борт малокалiберний автомат разом з обслугою. Правий понтон швидко занурювався у воду i по ковзкому настилу палуби скочувалися у днiпровську воду вцiлiлi розрахунки зенiтних гармат i автоматiв. Канонерка занурювалася, а мотори на нiй продовжували працювати, змушуючи корабель рухатися по дузi, наближаючись до мису.
Батарея вступила в бiй, двома залпами майже миттєво потопавши канонерський човен з зенiтними установками. I Ольховський негайно роздiлив батарею: цiлей було багато i бити всiма стволами по якомусь катерку або самохiднiй баржi з десантом було марнотратно. Тому командир батареї наказав першому взводу бити по транспортах, а другому - по бойових кораблях, якi саме почали пiдходити знизу рiчкою.
В баштi люк закритий i свiта Божого з похмуростi бронi не видно. Тiльки через призми оглядових приладiв i лiнзи прицiлiв просочується всередину сiре свiтло нового дня. Ревун, залп! Башта вся заповнена шипiнням компресорiв. Всерединi все прогрiлося теплом спаленого нiтрату i бавовни, нiби жаркою пiччю. Пiсля пострiлу стиснуте повiтря продуває стволи гармат вiд гару спаленого пiроксилiну i гiдравлiка накатника повертає ствол назад по блискучим полозам станин. На табло приладiв чергова перебiжка стрiлок - нова змiна прицiлу i командир гармати, оглянувшись, повiдомляє башту про чергову цiль.
- Самохiднi баржi... З десантом... - Все готове. Ревун. - Вiдскоч!
Смикнулися назад гармати на залпах i знову прошипiли компресори.
- Є, хлопцi! Накриття! - Повiдомляє з свого закутка командир.
- Ура! - Вiдгукується башта, не припиняючи роботи...
Нiби переляканi мальки, коли на них падає тiнь людини, розбiгаються навсiбiч, так i баржi з десантом кинулися хто куди, коли на них зосередився вогонь батареї Ольховського. Вони розсипалися, а одна смикалася пiд вибухами снарядiв i її рвало, рвало, рвало... З корпуса вибивалося полум"я i пухирем здiймало палубу. Над куценькою рубкою в кормi коротенька щогла телiпала над водою обривками фалiв...
Перший взвод переносить вогонь на двi самохiднi баржi, якi встигли розвернутися i зараз на зигзагах, вiдстрiлюючись, намагаються вiдiйти вгору Днiпром. Йдуть пiд берегом i гвинти кораблiв розмивають близький ґрунт, за кормами тягнуться довгi стрiчки придонної багнюки. Поряд з бортом швидкохiдної баржi спухає стовп снарядного розриву. Другий, третiй... Снаряди залпiв падають купно, пучком. На мiсцi розривiв снарядiв довго вирує вода, лопаючись гнильними пухирями, жовтою пiною мулу...
Вогонь трьох гармат взводу зосередився на першому кораблi. Страшно, коли сяючий бiлизною палуби, блиском начищеної мiдi охайний i доглянутий свiт корабля в долi секунди перетворюється на звалище гнутого залiза, металобрухту, який зяє дiрками. Все зметено i розкидано. Вмираючi катаються по настилу палуби вперемiж з мерцями i снарядними гiльзами. Метал посiчено осколками i з трiщин палуб i перегородок вибивається полум"я, струмує вода i куриться отруйний дим пожежi. Осколковi снаряди змели з палуби весь десант i моторошно бачити на палубi розкиданi i перемiшанi шматки людських тiл. З черева трюму черв"яками видавлюються обпеченi вогнем люди - борт пробитий i через пробоїни, через послабленi шви корпусу корабель швидко наповнюється водою. А вона вирує i йде по п"ятам за людьми.
Ще два влучання. Тепер розриви фугасних снарядiв перетворюють в металобрухт корму. З-за рубки ще сухо стукотить великокалiберний кулемет, єдина зброя, що вцiлiла: двi 85-мiлiметровi гармати розбитi першими ж снарядами української батареї.
Баржа тонула i гармати першого взводу перенесли свiй вогонь на мателота. Два снаряди вибухнули пiд бортом, ще один, розiрвавши десяток шпангоутiв, врiзався пiд рубку "бедебешки". Швидкохiдна десантна баржа була завантажена автомобiлями i двома легкими танками. Пробитi осколками баки вантажiвок щедро зросили вiдкритий трюм бензином i вiн спалахнув вiд розпеченого осколка з радiсним гоготанням. Яскраве полум"я розливалося в трюмi i на шкафут дунуло шквалом вогню - зайнялася пожежа. Вахта закривалася руками, але обличчя сигнальникiв i рульових трiскалися вiд жару. На фалах самi собою розпалися в попiл прапори... Втiм, агонiя була недовгою - наступний залп розiрвав борт в носовiй частинi i баржа, нахилившись, за хвилину зникла пiд водою. З висоти крутого берега добре видно щогли радянських кораблiв, якi стирчать з води. Вони вже знайшли собi мiсце свого останнього упокоєння i будуть тут, як пам"ять про вiйну, поки рiка не розламає їх в буремнi осiннi непогоди. Нагородивши швидкохiдну десантну баржу ще двома влучаннями, перший взвод перенiс вогонь на наступну цiль.
Бiй продовжувався. Йшла всього тiльки десята хвилина...
Перед старшим лейтенантом в свiтанковому серпанку сiрi, як шпитальне простирадло, котилися хвилi Днiпра. I по цiй сiрiй поверхнi повзали, нiби жирнi вошi, гидкi живчики ворожих кораблiв. Час вiд часу звiдти спалахували вогники, майже мирнi, схожi на спалах сiрника - це були пострiли бронекатерiв i канонерських човнiв. Батарея вiдкрила вогонь i кораблi "червоних" у вiдповiдь стали перемiшувати пiсок на миску. Високо злiтала земля i бруствери гармат потворно спучувало трiсками колод i дощок. В глибинi мису загорiвся лiс - рiдкi сосни запалали нiби свiчки i дим пiднiмався до низьких, насичених водою хмар.
Перевага раптового нападу на транспорти з десантом закiнчилася i тепер всi наявнi гармати ворожих кораблiв вели вогонь по мису. I хоч всi шiсть артустановок берегової батареї також вели вогонь, нерiвнiсть сил з кожною миттю ставала все виразнiшою. I знизу вже пiдходили бронекатери "червоних"... Один з них на повному ходу мчав мiж мисом i колоною десантних барж i канонерських човнiв, що вже розвернулися i пiднiмалися вгору Днiпром. З корми "букашки " валив густий сiро-чорний дим, тягнувся за бронекатером велетенським кошлатим хвостом, важким, непроглядним, який розлягався на хвилях, стаючи все ширше i пiднiмаючись все вище. Димовою завiсою вiн прикривав десантнi судна вiд вогню батареї...
А коли дим завiса розсiялася, артилеристи побачили, як на мис йшли два канонерськi човни i вели частий вогонь з 120-мiлiметрових морських гармат. До ворожих кораблiв було менше десяти кабельтових - всього-на-всього якiсь пiвтора кiлометри - для таких калiбрiв це стрiльба майже впритул.
Було видно, як над канонерками противника попелясто розвiсилася гiрлянда першого залпу.
Стрiлки годинника в баштi батарейного пункту управлiння показували тiльки чверть на шосту годину ранку. Нiч закiнчилася i свiтанок наступав невiдворотно. Тепер противники мали кожен свою певну мету: "червонi" - прорватися назад до Лоєва, українцi - не допустити радянськi кораблi до такого прориву. I багато що залежало вiд мужностi батарейцiв Ольховського. Центр бойовища тепер перемiстився до мiсця злиття Прип"ятi i Днiпра. Коли батарея вистоїть, жертвуючи собою, до пiдходу кораблiв Днiпровської флотилiї, - значить, Чернiгiв, а отже й Київ, буде врятовано. Коли ж випустять радянськi кораблi з пастки - за день-два "червонi" оклигають i повторять спробу висадити десант. В штаб Днiпровської флотилiї з батареї дали лаконiчну радiограму: чекаємо кораблi флотилiї, ми гинемо, але не здаємося!
Наступав критичний момент бою.
Три гармати першого взводу вели вогонь самостiйно, керував стрiльбою командир взводу, перемкнувши автомат стрiльби на далекомiр центральної гармати. Вiн взяв пiд обстрiл лiву канонерку i частi сплески навколо ворожого корабля виявляли високу точнiсть стрiльби. Взвод працював так, що на гарматних стволах горiла i клаптями вiдлiтала фарба. Вже з третього залпу накрили канонерський човен.
Вогнем другого взводу керував командир батареї з БПУ. В двадцятикратному збiльшеннi оптики - форштевень i лiвий борт радянської канонерки. Атмосфера над рiкою наповнюється гулом - з стволiв канонерок вилетiли згустки вогню. Спухає хмарка диму над баковою гарматою переднього корабля, їй вторить "стодвадцятка" з корми i два пiвтора пудовi молоти пiднiмають до небес пiсок брустверiв. Друга канонерка дає недольоти i перед гарматами викидає до небес фонтани води, накритi вгорi шапками диму.
Батареї поки що щастить: жодного прямого влучання в башти! Тiльки раз черкнуло по баштi БПУ i всi в нiй перекинулися лякливими поглядами. Нiчого страшного: тiльки загуло низько, як в басовий дзвiн i снаряд лопнув десь позаду. Ольховський включив ревун, автомати стрiльби в баштах, вiдпрацювавши даннi, замкнули ланцюг i горлянки "унiверсалок" гаркнули у рiчковий простiр вогнем, сталлю i гуркотом...
В лiнзах далекомiра було видно канонерський човен, що хутко занурювався у воду: навкруг розметало чорний вугiльний пил i стовп диму нагадував бокал - з тонкою нiжкою внизу, розширений вгорi. В кришталеву прозорiсть оптики, за якою коливалася сiра пелена свiтанку, повiльно в"їхав низький борт радянського бронекатера. За ним - в чiткiй колонi повзли самохiднi баржi з десантом. В лiнзах далекомiра було добре видно, яка почалася метушня на палубах суден, коли близькi сплески залили водою їхнi рубки.
Старший лейтенант погнав далекомiр у розворотi. Радiостанцiя батареї приймала повiдомлення з штабу флотилiї про перебiг бою на плесi Днiпра, про радянськi монiтори, що викидалися на днiпровський берег i про те, що українськi кораблi виграли бiй i зараз женуть противника назад.
- Ну, орли, нашi вибили головнi кораблi у "червоних", - повiдомив по телефону на башти командир батареї, - нам залишилася сама дрiбниця: не допустити втечi супостата.
Настрiй батарейцiв був бадьорим. За днiпровськими туманами вважалися променистi свiтанки над рiдною землею. Поки що бiй проходив для артилеристiв вдало, ще нi одного пораненого чи вбитого не було на батареї. Дуель почалася невигiдно для "червоних": броня гарматних башт не пропускала кулi i осколки снарядiв канонерських човнiв i десантних барж, а сама батарея давала прекраснi накриття. I в кожного глибоко в душi мiцнiло сподiвання, що так буде до самого кiнця бою. Тим бiльше, що рiдна флотилiя квапилися їм на допомогу i ось-ось пiдiйде, то ж найважче -так здавалося - лишилося позаду...
Але командири у радянських штабах теж не в тiм"я були битi, хтось розумний зрозумiв значення батареї на миску i можливi наслiдки для долi десанту зокрема i наступу на цiй дiльницi фронту взагалi.
I вжив необхiдних заходiв...
Рiвно за п"ятнадцять хвилин до шостої десь збоку з"явилися три Ар-2, зробили спокiйне коло високо в небi - i артилеристи вперше в життi почули, як виють авiабомби, коли вони летять просто в тебе.
Ескадрилья пiкiруючих бомбардувальникiв виходила на цiль в хмарах, що свiдчило про високу майстернiсть штурманiв i пiлотiв. Дев"ятка Ар-2 заходила на цiль по-одному i ось вже перший бомбардувальник круто пiрнув донизу зi страхаючим, наростаючим виттям. За ним другий, третiй бомбовоз...
Падав з-пiд хмар на ревучих моторах черговий бомбардувальник i земля злiтала вгору чорним прахом. Вiд жахаючої сили ударiв свiдомiсть затьмарювалася i гарячий ураганний вiтер гуляв по позицiї батареї, розкидаючи накатник блiндажiв, як соломинки. Земля на мису колихалась i дрiбно дрижала, вибухи стокiлограмових бомб зливалися у важкий гуркiт, що непосильним тягарем давив на свiдомiсть.
Пробомбивши з першого заходу позицiї першого вогневого взводу, лiтаки лягли у розворот, даючи якусь хвилину перерви. Секунди спливали i їх не вистачило, щоб осiв пил, пiдкинутий вгору вибухами. Але цiєї хвилини командиру батареї вистачило, щоб оцiнити обстановку i вiддати потрiбнi команди другому взводу. Три довгих стволи задерлися вгору, дружно вдарили по атакуючим лiтакам частими залпами. Бомби чорними краплями вiддiлялися вiд темної тушi лiтака i земля знову затряслася, нiби в лихоманцi...
Артилеристи зустрiли "ари" вогнем з трьох стволiв i збоку додали зчетверенi установки зенiтно-кулеметного взводу, приданого батареї. Але бомби лягли добре, а слiдом за першою, мчала друга машина, i третя виходила на цiль... Бомбардувальники встигли вiдбомбитися, але у останньої машини спалахнув двигун. Все скiнчилося в кiлька секунд, жоден з льотчикiв не встигнув вискочити, та й не змiг би - земля була поряд. Другий взвод дав вслiд лiтакам ще один залп, а потiм знову перенiс вогонь на кораблi.
Можна сказати, що цим повiтряним ударом "червонi" досягли тiльки одного: частково ослабили вогонь по транспортах з десантом. То ж баржi i канонерки спробували прорватися вгору рiчкою всi разом, а не по-одному. Нiчого доброго з цього не вийшло, навiть одна вцiлiла гармата першого взводу змусила їх енергiйно маневрувати i в результатi двi швидкохiднi баржi зiткнулися, а одна канонерка сiла на мiлину, розвернувшись поперек фарватеру. Iншi поспiшили вiдiйти вниз, прикриваючись димовою завiсою...
Коли Ольховський вибрався з башти БПУ, вiн побачив крiзь пил, який ще плавав у повiтрi, що навколо нiби пройшовся ураган неймовiрної сили. Навкруг вирви, якi ще курiли димом, поваленi дерева позад позицiї батареї, засипанi прибережним пiском траншеї i окопи, розiрванi шматки маскувальних сiток, розкидане листя, гiлля дерев i кущiв... Снарядних влучань теж було чимало. Знайомий краєвид змiнив свої обриси i командир батареї зараз не впiзнавав мис. Та ще плаває в повiтрi їдкий сморiд спаленої вибухiвки.
Там, де щойно був гарматний дворик, особливо густо клубочився дим, змiшаний з гаром. Вiтер подув з рiки, вiдтiснив димну пелену i в двохметровiй вирвi стало видно впресованi в стiнки страшною силою вибуху залишки артилерiйської башти. Шматки металу, уламки бронi i погнутий довгий ствол гармати. Можна було тiльки здогадуватися, що це залишки артилерiйської установки. А вiд її розрахунку не залишилося й слiду. Тiльки кривавi плями на пiску...
Ще одна установка якось дивно скособочилася i зарилася стволом у пiсок. З вiдкритих люкiв виповзали командори, i двоє поранених гнулись дугою, нiби вiдбивали поклони... Ще раз рвонуло установку вибухом снаряду i старшина вiдiрвався вiд прицiлу, мiшком вивалився з башти. Замiсть руки - рване шмаття, а пальцi залишилися на штурвалi наводки, намертво прилипли до нього. Командир гармати тримався за живiт: "Ой, зараза..." - i повз по пiску, тягнучи за собою кривавий оберемок кишок...
Однак люто, завзято й бадьоро стукотiла по десантним баржам i канонерським човнам перша гармата. Частi сплески накриттiв заливали ближню канонерку, благо, серед мiлин в потоплених батареєю кораблiв вона не могла маневрувати. Сторчма пiшла вгору щогла, закручуючись дзиґою, у вишинi переломилася навпiл i впала у воду. Трiщала i вила пожежа на рострах, вiд шлюпочних брезентiв сипали iскри...
Вiдбивши повiтряний налiт, гармати другого взводу перенесли вогонь на баржi i канонерки. Ольховський визначив корабель, з якого керував боєм радянський командир: на щоглi бронекатера трiпотiв вимпел командуючого флотилiєю, i не випускав його з вилок. З третього залпу батарея накрила його i вiдразу два бронекатери "червоних" кинулися, щоб закрити димом свого флагмана. Бiй продовжувався...
Десантнi баржi пiдiйшли зовсiм близько до мису i тепер на їхнiх палубах, готуючись до висадки на мис, десантники вовтузилися з надувними човнами з темної гуми - пiдiйти ближче десантним суднам не дозволяла вiдмiлина. Другий взвод перенiс весь свiй вогонь на них. Влучання, ще одне влучання, ще одне - i баржа почала тонути, нахилившись на лiвий борт. Але потонути вона не могла, бо було досить мiлко. Хвилi перекочувалися через її борт i десантники стрибали у воду, намагаючись доплисти до берега.
З цього моменту становище батареї стало безнадiйним. Командувач радянської флотилiї зрозумiв значення батареї, зрозумiв, що кораблi не зможуть примусити гармати на мису замовкнути, i наказав десанту знищити її за всяку цiну. Артилеристiв залишилося в живих не бiльше двох десяткiв i вони мали всього лише два станкових i два легких кулемети, а проти них висаджувався на мис повнокровний пiхотний батальйон. Що кiльком сотням "червоних" якiсь чотири кулемети!
Вiдмiлина заважали баржам пiдiйти впритул i десантники рушили до берега на надувних гумових човнах. Набитi солдатами вщент, вони були повiльнi i вайлуватi. Снаряд вдарив в один i знищив човен та всiх, хто там знаходився. Але iншi продовжували рухатися, метрiв за тридцять стало вже досить мiлко i десантники стрибали у хвилi i йшли по груди уводi до берега, стрiляючи з кулеметiв i автоматiв...
Весь цей не такий вже й довгий бiй Ольховський стежив за дiями своїх бiйцiв. Це була перша перевiрка його батареї, перевiрка всiєї його дiяльностi за цiлий рiк. Чи добре навчив вiн своїх бiйцiв? I старший лейтенант з задоволенням вiдмiчав, як швидко i безпомилково виконуються його накази, як злагоджено i чiтко дiють його пiдлеглi, кожен твердо знає свої обов"язки, якi точнi i частi залпи гармат батареї.
Вiн розумiв, що замiшання, викликане несподiваним ударом батареї, не буде тривалим i квапився використати його якомога повнiше. I вiн бив зi своїх шести гармат, намагаючись посилити розгубленiсть ворога i вибирав найбiльш вразливi цiлi. Але з кожною миттєвiстю ця розгубленiсть проходила, дiї "червоних" ставали все бiльш скоординованими i злагодженими. I удар авiацiї пiдвiв риску пiд першою фазою бою: тепер його результат буде визначатися тiльки тим, наскiльки довго зможуть затримати ворожi кораблi гармати берегової батареї. А тепер, коли радянськi десантники зачепилися за берег, батарея приречена - це справа часу. Ледве їх стане бiльше, "червонi" попруть з усiх сторiн, не зважаючи на втрати, i вiдбити атаку цього "парового котка" буде неможливо...
...Флотоводець, нехай навiть вiн водить в бiй рiчковi кораблi, майже шахiст. Але свою партiю вiн розiгрує не на шаховiй дошцi, а на картi. Зараз партiя - а битва за Днiпро програвалася в штабах не раз - пройшла стадiю домашнiх заготовок i в дiю мали вступити розум, досвiд i швидкiсть реакцiї гравцiв...
Зараз десант противника стримували тiльки двi зчетверенi зенiтнi кулеметнi установки. То один ворожий солдат, то iнший падав навзнак i зникав пiд водою, щоб вже нiколи не пiднятися. Але їх було дуже багато, все новi й новi з"являлися на мисi i займали мiсце вбитих. Своїм вогнем зенiтнi кулемети "пiдбирали" пляж чистенько, як граблями, i тiльки одне мiсце не прострiлювалося. Рiчкова хвиля пiдмила пляж i вiн утворював нiби сходинку мiж мисом i водою. Висота її була нiкчемна, якiсь пiвметра, не бiльше, але цей уступ захищав ворожих десантникiв вiд вогню великокалiберних кулеметiв i зараз "червонi" накопичувалися пiд цим захистом, недосяжнi для куль. Прикритi цим уступом, вони готувалися до атаки. Коли їх накопичиться достатньо, вони пiднiмуться всi разом i тодi батареї кiнець - якась частина їх, але прорветься до гармат i встигне закласти пiдривнi заряди. I стримати тодi ворожi кораблi у пастцi не вдасться.
Три канонерки, маневруючи, пiдбиралися в диму до мису. Шiсть снарядiв, свердлячи мутне повiтря свiтанку, з хурчанням пройшли над гарматними баштами i вибухнули десь на узлiссi. В паузi мiж залпами чулися лайливi команди, якими пiдганяли десантникiв їхнi командири. Другий залп "стодвадцятки" з канонерських човнiв поклали вже перед батареєю.
Вилка! Ворожi канонiри пристрiлялися. Зараз навiдники внесуть поправки i наступний залп накриє гармати. I тодi канонерки почнуть перемiшувати пiсок на мисi разом з людьми i артустановками.
Човни перекидали на берег все нових i нових солдатiв, а кулемети рвали їх кулями, топили десятками - тонути було неглибоко, але смерть вiд цього не ставала кращою - i старший лейтенант зосереджував вогонь своїх гармат на тих бронекатерах i канонерках, якi вели вогонь по зенiтним кулеметам на флангах батареї. Але довго так продовжуватися не могло, якийсь снаряд поставить крапку на однiй з установок i тодi кiнець! "Червонi" попруть всi разом на одному з флангiв i прорвуться на позицiю батареї. Щоб вiдбитися, потрiбна була пiхота, а командир батареї мiг розраховувати лише на своїх комендорiв. Гармати i так вели вогонь скороченими розрахунками i видiлити навiть одну людину командир батареї не мiг. Припинити вогонь i вивести розрахунки в окопи - i ворожi кораблi прорвуться вгору; залишити розрахунки в баштах - i тодi до установок прорвуться десантники i пiдiрвуть гармати.
Ольховський катав далекомiр башти з одного краю на iнший i гарячково намагався знайти хоч якесь рiшення. Митi зливалися в секунди, секунди - в хвилини, а рiшення нiяк не знаходилося i легка кавалерiя не з"являлася з-за пагорбу, щоб в останню секунду переломити хiд бою на нашу користь.
...Кривавим клинком позначався свiтанок над Днiпром i Прип"яттю...
...Клiмов жадiбно, на повнi груди, вдихнув вологе вранiшнє повiтря.
Вiтер, який пiднявся вiд руху катера, легенько впирається в лоба, нiби дражниться, запрошуючи погратися з собою. Вiбрує палуба пiд ногами, злiтає i падає, коли катер вдаряється об рiчкову хвилю. Не у вiдкритому морi, звичайно, яка на рiчцi хвиля, нехай це навiть i Днiпро, але все одно вiдчутно пiсля спокiйної i тихої Прип"ятi. З тiсноти полiських болiт нiби на вiдкритий простiр вибрався!
Як там у Пушкiна: "...и попируем на просторе!.."
Ланка рiчкових патрульних катерiв йшла строєм уступу малим ходом тримаючись правого берега Прип"ятi до її устя. Команди катерiв бачили сiро-чорний дим маскувальних завiс, який ставили радянськi бронекатери, щоб прикрити вiд вогню артбатареї свої транспортнi i десантнi судна. I те, в якому скрутному становищi опинилися батарейцi, пiсля того, як "червонi" висадили десант на мис. Саме на допомогу артилеристам i поспiшала ланка патрульних катерiв пiд командуванням старшини першої статтi Клiмова.
- ...знаю, що смертельний номер вам випадає, хлопцi, - сказав командир дивiзiону, вiдправляючи їх на завдання, - але виходу iншого немає. Отримана радiограма вiд Ольховського, що "червонi" висадили на мис десант, а вiдбивати його нiкому. Надто мало артилеристiв залишилося... тому на вас вся надiя...
Василь згадав слова капiтана третього рангу i усмiхнувся про себе: "...надiя! Це добре, коли ще є надiя. Спробуємо виправдати..." Ланка вже ввiйшла в Днiпро i вiн наказав взагалi застопити катери. I тепер течiя досить швидко зносила четвiрку вниз Днiпром. Супостат чотири невеличкi катери в камуфляжному фарбуваннi чи то не помiтив, чи то не звернув уваги. Василь не став цим морочити собi голову - все одно за кiльканадцять секунд це вже не буде мати нiякого значення. Ледь днiпрова течiя винесла його катери на стрижень, вiн вiддав по рацiї наказ дати повний хiд.
Встали по бокам пiннi "вуса" i чотири катери повним ходом пiшли вгору рiкою. Берег було видно погано, але спалахи пострiлiв висвiчували сiрий пiсок брустверiв i такi ж сiрi хвилi Днiпра. Для "рiчкових патрулiв" це був найстрашнiший момент - найменший снаряд, який влучить в катер, рознесе його на шматки! Та що там гарматний снаряд! Навiть пiстолетна куля прошивала корпус "пекаера" наскрiзь!
Вiтер перемiнився i тепер дув з берега. З мису несло сiро-сизий дим - там, в його глибинi горiли сосни, трава i чагарник на узлiссi. Завиваючись дрiбними кiльцями, дим повiльно сповзав у воду. I в тому диму вiдсвiчували спалахи пострiлiв i летiли в усiх напрямках рiзнокольоровi прочерки трасуючих куль.
Хвилi билися в близький берег майже поруч - за двiстi-двiстi п"ятдесят метрiв. Чотири катери йшли, заливаючи берег вогнем великокалiберних кулеметiв i автоматичних гранатометiв. I брiвка, яка досi ховала радянських пiхотинцiв вiд вогню кулеметiв батарейцiв, враз перетворилася на розстрiльну стiнку!
Що таке двiстi-триста метрiв для великокалiберного кулемета? З такої вiдстанi не промахуються навiть новачки, а з кулеметних установок вели вогонь досвiдченi кулеметники. Гранати дзвiнко лопалися на самiй брiвцi, засипаючи десантникiв тисячами осколкiв. Корпус кожної гранати був споряджений посiченим на дрiбнi частинки сталевим дротом i вибухаючи, цей дрiт в радiусi восьми-дев"яти метрiв нищив все навколо. Та ще й кулеметний вогонь майже впритул. Пiд брiвкою сховатися було нiде i "червонi" вискакували пiд кулеметний вогонь артилеристiв. Мало хто з десантникiв вцiлiв на березi...
"Рiчковi патрулi" розвернулися на "п"ятачку" i атакували десантну баржу, яка приткнулася до вiдмiлини. Вогонь кулеметiв зробив з надувних човнiв рване лахмiття i десантники враз опинилися в холоднiй водi. А знизу вже пiдходили українськi бронекатери i баржi, якi вiддалiк висаджували чергову хвилю десантникiв, стали квапливо вiдходити вiд близького берега. Побачивши, що десантнi судна залишають їх, до барж кинулися тi десантники, що вже висадилися на берег. Невiдомо, чи отримали вони наказ вiдступити. Скорiш за все, вони дiяли без якогось наказу - просто здогадалися, що баржа збираються вiдходити. I боячись, що залишаться однi на мисi, без якоїсь пiдтримки, вони кинулися у воду рятувати себе...
З комендорiв батареї Ольховського на той час неушкодженими залишилося всього шiстнадцять чоловiк. 120-мiлiметровий снаряд радянської канонерки пошкодив артустановку на лiвому фланзi другого взводу i тепер по ворожим кораблям вели вогонь тiльки три гармати. Вони - не зважаючи на те, що "червонi" розполовинили батарею, заступали шлях десантним суднам i бойовим кораблям радянської флотилiї вгору Днiпром, закупоривши намертво рiчковий фарватер. Змушенi маневрувати серед вiдмiлин, радянськi кораблi потрапляли пiд вогонь вцiлiлих гармат батареї. Пiд лiвим берегом, отримавши пiвдесятка снарядiв у борт, чадно догорала канонерка i вилiз носом на пiщаний пляж розбитий снарядами батареї бронекатер...
...Над мисом загудiли моторами українськi винищувачi, вiдганяючи радянськi бомбардувальники, якi намагалися завдати повторного удару по батареї, знизу пiдходили кораблi української Днiпровської флотилiї i вода навколо десантних суден все частiше здiймалася пiнними фонтанами. Здригаючись вiд близьких вибухiв, десантнi баржi покидали мис, вiдходили вниз, маневрували, намагаючись пiд лiвим берегом прорватися вгору рiкою. Ворожi бронекатери крутилися позаду, прикривали транспортнi судна, ведучи безперервний бiй з українським бронекатерами. Команди радянських кораблiв все ще мали примарну надiю уникнути повного розгрому. Але уникнути його вже було неможливо. Радянським суднам ходу вгору рiчкою не було, знизу пiдходили головнi сили української Днiпровської флотилiї, а з повiтря завдавали ударiв українськi лiтаки. Пiд безперервними ударами бомбардувальникiв i штурмовикiв, пiд ударами артилерiї українських кораблiв довго агонiя "червоних" тривати не могла. Становище їх i так було важким, а коли флотилiя "визволителiв" роздiлилася на двi частини - пiд ударами монiторiв i бронекатерiв - воно стало зовсiм безнадiйним...
...Радянськi кораблi вiдiйшли i рiка навколо мису раптом стала пустельною. Тiльки догорала баржа i через остови розбитих кораблiв перекочувалися дрiбнi хвилi. До пiщаного пляжика з Прип"ятi пiдходили патрульнi катери, забитi морським пiхотинцями, як трамваї в час пiк, i висаджували на мис роту старшого лейтенанта Ольшанського. Морськi пiхотинцi миттю зiскакували на пiсок i розгорталися в ланцюг - мис потрiбно було прочесати, виловлюючи рештки радянського десанту. Зi снарядних вирв, з розвалених вибухами окопiв i траншей вони виколупували те, що залишилося вiд десантного батальйону "червоних". Весь берег на мису був вкритий тiлами "визволителiв" у чорних бушлатах. В основному це були молодi хлопцi, рокiв вiсiмнадцяти-двадцяти, але серед забитих десантникiв часто траплялися i лiтнi дядьки з маслакуватими руками, голомозими лобами, з висушеними довголiтнiм голодом вилицями. Українськi хлопцi дивувалися з цього. I було їм невтямки, що разом з десантними частинами морської пiхоти йшла в бiй штрафна рота, укомплектована колишнiми рабами ГУЛАГУ, щоб своїми життями i кров"ю спокутувати вину колишнiх табiрникiв перед Радянською владою...
- Ось i з"явилася вона, легка кавалерiя з-за пагорбу... - Люк БПУ вiдкинувся, гойднувшись на торсiонах i Ольховський повiльно i незграбно, як старий дiд, вибрався назовнi. Легенький вранiшнiй вiтерець обвiвав обличчя i старший лейтенант аж очi зажмурив вiд задоволення. Над головою старшого лейтенанта прогули бомбардувальники, слiдом - двi ланки "двадцятьчетвiрок": застарiлi винищувачi знайшли другу молодiсть в якостi штурмовикiв. Українськi бронекатери пронесло мимо - вони, ззовнi вiдлюдкуватi, швидко розчинилися в сiростi нового дня. - Ну, здається, на сьогоднi тут все вже скiнчилося!
Над напiвзатонулими радянськими кораблями ще курiв слабкий димок.
Пiдiйшов до мису монiтор "Свiтязь", наскiльки це було можливо через вiдмiлини, i якiрний ланцюг з гуркотом полетiв у воду. З вiдкритих iлюмiнаторiв кают-компанiї летiли за борт оберемки кривавих бинтiв i вати. Поруч стали на якiр "Тетерiв", "Десна" i "Днiстер". З кораблiв спустили шлюпки, в них сiли фельдшери разом з санiтарами i стали переправляти поранених з берега - своїх i чужих - на кораблi.
Бiй закiнчився i санiтари зносили поранених в кают-компанiї, клали на столи i в очi пораненим било свiтло яскравих безтiньових ламп. Ефiрнi маски... тази з червоними тампонами... блиск хiрургiчних iнструментiв в закривавлених руках хiрургiв... Iнодi в iлюмiнатор вилiтає нога чи рука... Розкрито черепну коробку i в нiй здригається, нiби сiрий холодець, людський мозок... час вiд часу чути вищання хiрургiчних пилок, якi вгризаються в кiстки живої людини...
Слiди недавнього бою позначилися на "Свiтязi": розбито лiвий дизель, пробита палуба i пожежа зжерла всю фарбу на кормi. Кормова башта просвiчується наскрiзь рваними пробоїнами в бронi. Але палуба сяє, як перед височайшим оглядом, нiде нi плямки, нi скалки, нi скельця. Босоногi матроси на сусiднiх зi "Свiтязем" монiторах закiнчують прибирання, скочують палуби зi шлангiв.
На позицiях батареї повна нерухомiсть. Тiльки стовп диму над спаленими соснами коливається в повiтрi. Все iнше - непорушне. Безладно перемiшано пiсок з розщепленими колодами i дошками блiндажiв i капонiрiв. I жодної людини. Коли шлюпки з монiторiв досягли берега, матроси бачили скрiзь однi трупи. Багато трупiв - у водi i вище, на пляжику, мiж вирвами i в траншеї. Однi тiльки "червонi". Вище, аж до самих гарматних дворикiв, також багато трупiв i також однi тiльки "визволителi". Дорого ж вони заплатили за спробу захопити мис!
- А ось i нашi. - Фельдшер з "Тетерева" нахилився над двома артилеристами, що лежали на брустверi траншеї бiля розбитого кулемета.
- Пораненi? - Фельдшер заперечливо хитнув головою. - Мертвi...
Невже на мисi не залишилося жодного живої людини? Вирви снарядiв, осколки... три розбитi артустановки, три ззовнi цiлi... на горбку ледь здiймається горбом купол батарейного пункту управлiння з "рiжками" далекомiра. I над ним в"ється сигаретний дим...
- Є живi! - Артилерист в офiцерському кiтелi з погонами старшого лейтенанта i поряд хлопець. Вiн в самому рваному тiльнику з здоровенним синцем пiд лiвим оком, аж заплило. Але праве блискає навколо весело i забiякувато, а поряд кулемет з заправленою патронною стрiчкою...
Ольховський сидiв пiд баштою БПУ, допалював другу сигарету i нiяк не мiг накуритися. З вiдкритого люка виривалися бурнi вибухи пискотнi i трiску морзянки - працював радист батареї, сповiщаючи про власнi втрати i завдану супостату шкоду. Навколо капонiру все було зрите бомбовими i снарядними вирвами, броня башти геть посiчена осколками, але жоден снаряд чи авiабомба в БПРУ не влучили. Хоробрим завжди таланить - це вже стара iстина...