Смотрицкий Евгений Юрьевич : другие произведения.

Екологiчна свiдомiсть

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Учебное пособие. НА УКРАИНСКОМ ЯЗЫКЕ.

СМОТРИЦЬКИЙ

Євген Юрiйович

  
  
  

КНИГА ОПУБЛИКОВАНА

Ссылка

ЕКОЛОГIЧНА СВIДОМIСТЬ

  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
   Купить "Смотрицький Є.Ю. Екологiчна свiдомiсть" за WebMoney!
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  

Днiпропетровськ

1994

  
  
   Навчальний посiбник пiдготовлений при фiнансовiй пiдтримцi Мiжнародного фонду "Вiдродження" ("Фонд Сороса"). Вiн був визнаний переможцем програми "Трансформацiя гуманiтарної освiти в Українi" у номiнацiї "Екологiя" та рекомендований до друку у 1995 р.
  
   Рецензенти:
  -- доктор педагогiчних наук, кандидат бiологiчних наук, професор, директор Iнституту природознавства при Херсонському Державному педагогiчному унiверситетi Шмалєй С.В.;
  -- доктор технiчних наук, професор Пономаренко П.I (кафедра менеджменту Нацiональний гiрничий унiверситет України);
  -- кандидат фiлософських наук, професор Шубiн В.I. ( кафедра фiлософiї Днiпропетровського технiчного унiверситету залiзничного транспорту)
  
  
  
   E-mail автора: Smotrytskyy@gmx.de
   No Е.Ю. Смотрицкий, 1994 - 2008
   ВНИМАНИЕ!!! НА УКРАИНСКОМ ЯЗЫКЕ. Вашему вниманию предлагается учебное пособие по философским вопросвм экологии. Опираясь на анализ истории науки и технологии дана оценка экологической проблемы. Книга полезна лицам, принимающим решения, политикам, технологам, учителям химии, биологии, географии, истории, литературы.

3 М I С Т

   Вступ.........................................................................
  
  

Глава I. Основнi етапи розвитку екологiї

  
   ї1.1. Фiлософська еволюцiя: вiд гасла ''Знання - сила" до екологiчного iмперативу......................................................
  
  
   ї1.2. Вплив фiзики, математики i кiбернетики на формування екологiчних уявлень.................................................
  
  
   ї1.3. Внесок бiологiї та наук про Землю у формування екологiчних уявлень................................................
  
  
   ї1.4. Хiмiчнi науки i формування екологiї...........................
  
  
   ї1.5. Синтез В.I. Вернадського..........................................
  
  
   Контрольнi питання до першої глави..............................
  
  

Глава II. Основнi етапи розвитку хiмiко-технологiчної дiяльностi

  
   ї2.1. Хiмiчнi знання i ремесла до промислової революцiї........
  
  
   ї2.2. Розвиток наукової хiмiї та розвиток хiмiчної промисловостi.......................................................
  
  
   ї2.3. Змiна геохiмiчної ролi людства..................................
  
  
   Контрольнi питання до другої глави ...............................
  

Глава III. Хiмiко-технологiчна дiяльнiсть людства i бiосфера

  
   ї3.1. Наслiдки хiмiко-технологiчного втручання в бiосферу.....
  
  
   ї3.2. Причини екологiчної кризи. Спiввiдношення природного i штучного та хiмiко-технологiчна дiяльнiсть...............
  
  
   Контрольнi питання до третьої глави............................
  
  
  
  

Глава IV. Формування екологiчного мислення i основнi риси майбутнього свiтогляду

  
   ї4.1. Наука i свiтогляд: новий рацiоналiзм...........................
  
  
   ї4.2. Нова технологiя: напрямки оптимiзацiї хiмiко-технологiчної дiяльностi..........................................
  
  
   ї4.3. Екологiчне мислення i свiтогляд: "конверсiя" приорiтетiв i цiнностей............................................................
  
  
   Контрольнi питання до четвертої глави..........................
  
   Лiтература..................................................................
  
  
   Теми рефератiв............................................................
  
  
   Словник термiнiв.........................................................
  
  
   Таблицi, малюнки, схеми ............................................................
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  

Environmental conscience

Content

  
   Introduction ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... ... ... ... ... ... ... ...
  
  

Chapter I. The basic stages of development of ecology

   ї1.1. Philosophical evolution: from the slogan "Knowledge is power" up to an ecological imperative................................... .......................
  
  
   ї1.2. Influence of physics, mathematics and cybernetics on formation of ecological representations............. .........................................
  
  
   ї1.3. The contribution of biology and sciences about the Earth in formation of environmental views........ ...........................
  
  
   ї1.4. Chemical sciences and formation of ecology................... .............
  
  
   ї1.5. V.I. Vernadsky's intellectual synthesis...................... ..................
  
  
   Control questions.................................................................... ...............
  
  

Chapter II. The main stages of development of chemical-technological activity

   ї2.1. Chemical knowledge and crafts before chemical revolution.............
  
  
   ї2.2. Development of scientific chemistry and development of the chemical industry................................................................................
  
  
   ї2.3. Change of a geochemical role of mankind........................................
  
  
   Control questions........................................................................................
  
  

Chapter III. Chemical-technological activity of mankind and biosphere

   ї3.1. Consequences of chemical-technological intervention in biosphere..
  
  
   ї3.2. The reasons of ecological crisis. A parity(ratio) natural and artificial and chemical-technological activity................ ................
  
  
   Control questions........................................................................................
  
  

Chapter IV. Formation of ecological thinking and the main features of world-view of the future

   ї4.1. A science and outlook: new rationalism..................... .................
  
  
   ї4.2. New technologies: ways of optimization of chemical-technological activity........................................... .......................................
  
  
   ї4.3. Ecological thinking and world-view: "conversion" of priorities and values...................................................... ................................
  
  
   Control questions........................................................................................
  
  
   Bibliography...............................................................................................
  
  
   Themes of abstracts ... ... .... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .....
  
  
   Glossary ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ....................
  
  
  
  

Umweltbewusstsein

Inhalt

   Die Einleitung...................................................................
  

Kapitel I. Die Hauptetappen der Entwicklung der жkologie

   ї1.1. Die philosophische Evolution: von dem Motto " das Wissen ist Macht" zum Жkologischen Imperativ..................................
  
   ї1.2. Der Einfluss der Physik, der Mathematik und der Kybernetik auf die Formierung der цkologischen Vorstellungen..............
  
  
   ї1.3. Der Beitrag der Biologie und der Wissenschaften ьber die Erde in die Formierung der цkologischen Vorstellungen........
  
  
   ї1.4. Die chemischen Wissenschaften und die Formierung der Цkologie..................................................................................
  
  
   ї1.5. Die intellektuelle Synthese, die von Vernadsky gemacht ist....
  
  
   Die Kontrollfragen.............................................................................
  
  

Kapitel II. Die Hauptetappen der Entwicklung der chemisch-technologischen TДtigkeit

   ї2.1. Das chemische Wissen und die Handwerke bis zu der chemischen Revolution............................................................
  
  
   ї2.2. Die Entwicklung der wissenschaftlichen Chemie und die Entwicklung der chemischen Industrie....................................
  
  
   ї2.3. Der Wechsel der geochemischen Rolle der Menschheit...............................................................................
  
  
   Die Kontrollfragen.............................................................................
  
  

Kapitel III. Die chemisch-technologische TДtigkeit der Menschheit und die BiosphДre

   ї3.1. Die Folgen der chemisch-technologischen Einmischung in die Biosphдre...........................................................................
  
   ї3.2. Die Grьnde (Ursachen) der цkologischen Krise. Das Verhдltnis der Natьrlichkeit und der Kьnstlichkeit und die chemisch-technologische Tдtigkeit........................................
  
  
   Die Kontrollfragen.............................................................................
  
  

Kapitel IV. Die Formierung des Жkologischen Denkens und die Hauptpunkte der zukЭnftigen Weltanschauung

   ї4.1. Die Wissenschaft und die Weltanschauung: die neue Rationalitдt...............................................................................
  
  
   ї4.2. Die neue Technologie: die Wege der Optimierung der chemisch-technologischen Tдtigkeit....................................
  
  
   ї4.3. Das цkologische Denken und die Weltanschauung: die "Konversion" der Prioritдten und der Werte...........................
  
  
   Die Kontrollfragen.............................................................................
  
  
   Die Literatur ...................................................................................
   Die Themen der Referate .................................................
   Das WЖrterbuch der Termini ...........................................
  
  
  

Экологическое сознание

  
   Введение...................................................................
  

Глава I. Основные этапы развития экологии

   ї1.1. Философская эволюция: от лозунга "Знание - сила" до экологического императива...................................
  
  
   ї1.2. Влияние физики, математики и кибернетики на формирование экологических представлений.............
  
  
   ї1.3. Вклад биологии и наук о Земле в формирование экологических представлений........
  
  
   ї1.4. Химические науки и формирование экологии...................
  
  
   ї1.5. Интеллектуальный синтез В.И. Вернадского......................
  
  
   Контрольные вопросы....................................................................
  
  

Глава II. Главные этапы развития химико-технологической деятельности

   ї2.1. Химические знания и ремёсла до химической революции..............................................................................
  
  
   ї2.2. Развитие научной химии и развитие химической индустрии...............................................................................
  
  
   ї2.3. Изменение геохимической роли человечества.........................................................................
  
  
   Контрольные вопросы....................................................................
  
  

Глава III. Химико-технологическая деятельность человечества и биосфера

   ї3.1. Следствия химико-технологического вмешательства в биосферу...........................................................................
  
   ї3.2. Причины экологического кризиса. Соотношение естественного и искусственного и химико-технологическая деятельность........................................
  
  
   Контрольные вопросы....................................................................
  
  

Глава IV. Формирование экологического мышления и главные черты мировоззрения будущего

   ї4.1. Наука и мировоззрение: новый рационализм.....................
  
  
   ї4.2. Новые технологии: пути оптимизации химико-технологической деятельности.......t....................................
  
  
   ї4.3. Экологическое мышление и мировоззрение: "конверсия" приоритетов и ценностей......................................................
  
  
   Контрольные вопросы.....................................................................
  
  
   Литература ...................................................................................
   Темы рефератов...........................................................
   Словарь терминов............ ...........................................
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  

Вступ

  
  
  
   Даний посiбник має на метi окреслити коло проблем, пов'язаних з негативним впливом на природу технiки i насамперед хiмiчної технологiї, зупинитися на iсторiї становлення сциєнтистського i технократичного мислення та негативних наслiдках, що з ними пов'язанi. Головним таким наслiдком є культ людини-споживача, антропоцентризм i споживацьке ставлення до природи, сприйняття її лише як ресурсу, джерела матерiальних благ. Практична реалiзацiя технократичного мислення призвела до екологiчної кризи.
   У зв'язку з цим довелося торкнутися питання про виникнення та розвиток сучасного екологiчного мислення. Розглядаючи разом перше i друге питання, можна дiйти парадоксального, як на перший погляд, висновку: сциєнтизм i технократизм з одного боку та екологiчне мислення з другого зародилися одночасно. Але якщо сциєнтистське i технократичне мислення, спрямоване на приборкання та завоювання природи, пiдтримувалося державною полiтикою рiзних країн, то екологiчне мислення залишалося нiбито у затiнку, вiд нього вiдверталися. В наш час вiдбувається змiна ролей, яка нагадує шарахання з одного боку в iнший. Насправдi ж потрiбен гармонiйний синтез, який вимагає нового, науково-екологiчного свiтогляду. Але його поки що немає. Необхiдно ствердити нову цiлiсну фiлософську систему, яка б включала всi досягнення природознавства i гуманiтарних наук, в якiй би людина не протиставлялася свiту, а органiчно включалася б у нього як частина у цiле.
   Подолання сциєнтизму i технократизму ми бачимо на шляху гуманiтаризацiї та екологiзацiї виховання, освiти, мислення Людини. Що стосується екологiчної кризи, то тут поки що шлях один - удосконалення технологiї, екологiзацiя технiки, але й вiн прилягає через перебудову вищої школи, здатної формувати гуманiстично мислячого та розумно дiючого фахiвця. Технiка супроводжує людину на протязi всiєї iсторiї. Цiлеспрямоване створення штучних засобiв працi - одна з iстотних ознак людини як бiосоцiальної iстоти. Мабуть, завдяки цьому людина змогла зайняти пануюче положення в природi. Але, як вiдомо, рано чи пiзно кiлькiсть переходить у якiсть. 3 розвитком суспiльства i його технiчної озброєностi поступово почали проявлятися деякi протирiччя мiж ними, якi у наш час вилилися у складнi проблеми. I в першу чергу слiд назвати екологiчну проблему, оскiльки внаслiдок непродуманого та варварського ставлення до природи пiд загрозою загибелi опинилася уся планета Земля. Не менш гострими є i соцiальнi наслiдки науково-технiчного прогресу. Технiка бiльш-менш захистила людину вiд стихiї, дала йому тепле житло i їжу, але водночас звузила повноту спiлкування зi Свiтом, з Природою. А розподiл працi призвiв до загального зниження фiзичних та iнтелектуальних навантажень при одночасному перевантаженi одних груп м'язiв у порiвняннi з iншими i каналiзував мислительнi процеси. В таких умовах людина не може бути розвинена гармонiйно. Виникла проблема незайнятих робочих рук, проблема вiльного часу. I не дивлячись на усi досягнення технiки, Людина не стала кращою, духовно звеличеною, доброю, Людина не здобула щастя.
   У сферi виробництва виникла проблема поєднання людини зi складними технiчними комплексами. Виникли новi науки - ергономiка та iнженерна психологiя. У багатьох випадках залишається невирiшуванню проблема роботи у шкiдливих умовах: пiдвищена чи знижена температура i вологiсть, загазованiсть, запиленiсть, пiдвищений рiвень шуму, радiацiї тощо.
   Крiм перелiчених проблем, пов'язаних з негативними наслiдками розвитку технiки i науково-технiчного прогресу, можна видiлити проблему науково-технiчної творчостi, яка має двi сторони: 1) психологiчну та методологiчну, яка вивчає процес творчостi як такий; 2) правову, яка закрiплює за людиною результат творчостi - винахiд або вiдкриття - i тим самим стимулює творчiсть. Але справа в тому, що правовi норми не завжди були такими, як зараз. Суспiльство може не лише стимулювати, але i гальмувати технiчну творчiсть. Яскравий приклад цьому - перiод ХV - ХVIII столiть. Це час бурхливого винахiдництва та iнженерної дiяльностi, але прогрес затримувався безлiччю причин. Наприкiнцi XX столiття, коли кожнi 10-15 рокiв подвоюється обсяг знань, морально застарiвають технологiї, а їм на змiну приходять принципово новi, складною проблемою стає навчання нових поколiнь. Чому вчити їх та як вчити? При всiй складностi вiдповiдей на це запитання, можна без сумнiвiв сказати одне: необхiдне формування екологiчного мислення, а це в свою чергу вимагає гуманiтарних пiдходiв до всiх сучасних проблем, i особливо у пiдготовцi кадрiв.
   В мiру того, як зростала технiчна могутнiсть людства, зростала частка та значення хiмiко-технологiчного втручання в природу i в наш час воно йде у глобальному масштабi. У впливi на природу вiдбулося змiщення акценту з механiчної на хiмiко-технологiчну дiяльнiсть. А тому є нагальна потреба цiлiсного вивчення хiмiзму нашої планети, антропогенних факторiв його розвитку i пов'язаних з ними екологiчних проблем. Важлива роль у хiмiко-технологiчному перетвореннi природи належить хiмiкам-практикам i теоретикам. А тому виключну актуальнiсть в екологiчнiй ситуацiї, що склалася, набуває проблема професiйної пiдготовки. Оскiльки "хiмiчний вплив" охоплює усю планету, то й професiйний свiтогляд хiмiка не повинен "замикатися" на колбi чи лабораторiї. Практичнiсть хiмiчного мислення повинна прояв-лятися в урахуваннi екологiчного аспекту дiяльностi хiмiка, оскiльки вiн не може iгнорувати можливий негативний вплив на навколишнє середовище нових хiмiчних сполук. Зростаюча хiмiзацiя сучасного виробництва покладає на нього велику вiдповiдальнiсть за збереження навколишнього середовища. Хiмiк повинен вивчати i усувати фактори, якi призводять до порушення природної хiмiчної рiвноваги з метою розробки теорiї оптимальної взаємодiї хiмiчних систем з бiосферою. Отже, хiмiкам вкрай необхiдно фор-мувати екологiчне мислення та екологiчно орiєнтований свiтогляд. Насамперед це питання ми i спробуємо вирiшити даним учбовим посiбником.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  

Глава I. Основнi етапи розвитку екологiї

  
   Реконструкцiя iдей та уявлень у галузi екологiї є виключно складним завданням. Це пов'язано насамперед з великою рiзноманiтнiстю культурних традицiй та досить тривалим iсторичним шляхом люд-ства. Друга складнiсть пов'язана з тим, що в екологiчнiй проблема-тицi, як у фокусi, сплелися всi питання, пов'язанi з людиною та унiвероумом. I останнє, що ускладнює видiлення чiткої iсторичної лiнiї - продовження дискусiй навколо змiсту, який вкладається в термiн екологiя. Не вдаючись до тонкощiв аналiзу термiнологiї, зосередимо свою увагу на тому iсторичному перiодi, коли виникли та реалiзувалися чинники, якi призвели до екологiчної кризи. Паралельно вiдбувався процес усвiдомлення, аналiзу та критики причин екологiчної кризи i, врештi-решт викристалiзувалося їх розумiння. Отже, ми розглянемо iсторичний перiод з початку Нового часу до наших днiв, XVII-XX ст.
   Свiй внесок у формування сучасних екологiчних уявлень зробили практично всi галузi iнтелектуальної та духовної дiяльностi людини, тому ми розглянемо розвиток iдей у фiлософiї, науках про Землю i Живе, фiзицi, математицi, кiбернетицi та хiмiї.
  

ї 1.1. Фiлософська еволюцiя: вiд гасла "Знання - сила" до екологiчного iмперативу?

  
   Фiлософи просвiтителi були переконанi у безперечних цiнностях рацiоналiзму, який тлумачили як здатнiсть людини до розум-ного цiлепокладання, яке дає змогу оволодiвати таємницями природи, пiдкорити її i створити суспiльство Розуму. Така вiра, найповнiше втiлена в працях Гегеля, заряджала духом оптимiзму i надихала на боротьбу за ствердження суспiльства, яке мислили здатним до необмеженого прогресу. Але звiдки ж взялася ця вiра? Вона випливала з усiєї традицiї новоєвропейської культури. Наука займала провiдне мiсце у теоретичнiй самосвiдомостi епохи, розглядалася в системi культури як найвища цiннiсть, а тому фiлософiя Нового часу бiльше була самосвiдомiстю науки, нiж культури. Це проявлялося у прагненнi пiдiгнати фiлософiю пiд вимоги математики i механiки, а також у переважаннi методологiчної проблематики у фiлософiї класичного перiоду. Починаючи з "Нового органону" Ф. Бекону, фiлософiя займається проблемою наукового методу i вбачає в цьому головну свою мету. В той же час вiдсутнiсть математичної точностi у фiлософiї сприймалася як її недолiк, який намагалися подолати шляхом системотворчостi, а то й спробами прямого копiювання природничих наук, як це вiдзначалося у Б. Спiнози. В цiлому вимога науковостi до фiлософiї була головною i часто сама фiлософiя входила до окладу наукового знання, а межа мiж фiлософiєю та наукою ставала розмитою. Рацiоналiсти зразком фiлософiї вважали математику, а емпiрики - експериментальне природознавство, головним чином фiзику. Так у культурi стверджується сциєнтизм як тип духовної орiєнтацiї, як така соцiально-культурна позицiя, для якої найвищою цiннiстю є наукове знання. Однак сам по собi сциєнтизм залишався б лише можливiстю, або, принаймнi, не виходив би за межi крайньої iнтелектуалiзацiї, якби в новоєвропейськiй культурi не склалася ще одна риса, яка сприяла "приземленню" цiєї свiтоглядної орiєнтацiї в явище технiчної цивiлiзацiї. Адже рацiоналiзм виявлявся i в античну добу, але в системi тiєї культури прагнення до iстини, до мудростi без розрахунку на користь i навiть всупереч їй формувало споглядацьке ставлення до об'єкту. В античну добу для науки була характер-на вiдсутнiсть зв'язку з практикою, з експериментом, а в самiй теорiї цiнувалася насамперед не користь, а краса [167].
   Iнша справа у Європейськiй культурi починаючи з епохи Вiдродження. В цей час затверджується дух активiзму i на його ос-новi складається дiяльнiсний тип культури, який глибоко впли-нув на усi фiлософськi системи, а якщо дивитися ширше - на весь духовний клiмат епохи.
   В цих умовах докорiнно були переосмисленi функцiї науки та сам iдеал науки. Дух активiзму поєднався з духом науковостi, а тому усi основнi творцi наукових програм ХVII-ХVIII ст. не мислили розвитку наукового знання поза його практичними результатами. Ця особливiсть новоєвропейської науки грунтовно проаналiзована П.П. Гайденко: "Саме Бекон, - пише вона, - на початку ХVII ст. усвiдомив всесвiтньо-iсторичне значення переорiєнтацiї науки, яка вiдбувалася в свiтлi iдей "Знання - сила", i не випадково вiн починає розглядати науку в контекстi саме громадянської iсторiї. Згiдно Бекону, наука служить життю i практицi i лише цим здобуває собi виправдання" [45, с.437-438]. Таке рiзке переосмислення iдеалiв наукового знання з необхiднiстю призвело до того, що наука почала розглядатися i як самоцiль i як унiверсальний засiб: пiзнання, пiдкорення природи, удосконалення людини, полiпшення громадянських справ. Цей нестримний дух перетворень, який О.Шпенглер назвав "фаустiвським", - до того ж перетворень за допомогою науки, - неминуче повинен був породити Iндустрiальну цивiлiзацiю з її сциєнтистсько-технiцистською свiдомiстю.
   Чи означає сказане, що нiхто не пропонував альтернатив переможному крокуванню iдей, якi пiдготували iндустрiальну революцiю. Безумовно, нi. Першими вдарили на спалах представники фiлософiї i мистецтва. Б.Паскаль принципово вважає рацiоналiзм неприйнятним; Ж.-Ж. Руссо виявляє у цивiлiзацiї разючi протирiччя; I.Кант з тривогою пише про те, що "...людство, може статися, знов знищить варварським ставленням ... усi досягнутi успiхи культури" [88, т.6, с.17]. Не буде зайвим згадати про негативне ставлення Гете, Шiллера, Блейка до вiдкриттiв I. Ньютона, про вимоги Монтеня пiдкорити науку та фiлософiю служiнню людинi: "Усi науки шкiдливi, якщо вони не служать добру"; про сатиру Свiфта на дiяльнiсть Королiвського товариства. Блейк, зокрема, рiшуче вiдвертав беконiвський та декартiвський, рацiоналiзм, оскiльки вбачав у цих вченнях бездуховну, утилiтарну фiлософiю, яка сковує моральну енергiю i уяву як найвищу людську здiбнiсть. На зорi капiталiзму Блейк побачив зростаючу небезпеку механiцизму, засилля плоского рацiоналiзму i утилiтаризму, якi обмежують людську свободу, витiсняють Поезiю, Уяву, Творчiсть, без яких немає людської особистостi. У XIX ст. цю критику рацiоналiстичної культури продовжили романтики, а в Росiї - слов'янофiли та представники росiйського космiзму; у фiлософiї Нiцше та Шпенглера ця критика досягла апогею, тому що перший остаточно вiдриває цивiлiзацiю вiд культури, а другий звернув увагу на тотальний характер кризи Європейської ("фаустiвської") цивiлiзацiї.
   XIX ст. по праву можна вважати столiттям розквiту сциєнтистської методологiї. Класична фiзика розглядалася як єдина можлива модель для дисциплiн, що вивчають живий органiзм, мислення i суспiльство. Гуманiстичнi наслiдки такого свiтогляду виявилися негативними, бо механiцизм кинув свiт пiд безконтрольну владу технiки i створив умови "механiзацiї" людського суспiльства, вiн привiв до цивiлiзацiї, яка обожнює технологiю. Однак слiд вiдзначити: якщо для масової свiдомостi це стало очевидним лише наприкiнцi XX столiття, то фiлософське бачення таких наслiдкiв вiдбувалось значно ранiше, особливо в межах "фiлософiї життя". У свiтлi цього факту можна говорити про прогностичну функцiю не лише науки, а й фiлософiї, з тiєю рiзницею, що цi прогнози стосуються не вiдкриттiв, а передбачають шляхи розвитку культури. Е.Гуссерль, наприклад, в роботi "Криза Європейської науки та трансцендентальна феноменологiя", надрукованої пiсля смертi автора, пiддав гострiй критицi Європейську культуру, яка, на його думку, переживає глибоку кризу, а причиною її є дух науковостi. Наука стала вищою суддею, замiнила собою усе, в тому числi моральну свiдомiсть, придушила творчу активнiсть суб'єкта. Це не випадково, бо, починаючи з Галiлея, європейська культура онаучувалася, наука пригнiчувала iншi шари культури i метод iдеалiзованих сутностей, впроваджений природознавством, вплинув на iншi сфери культури, що виявилося для неї згубним. Методи математичного природознавства були перенесенi на цiнностi культури i це оперування iдеалiзованими об'єктами привело до вiдриву фiлософiї, проникнутої духом науковостi, вiд реальностi, вiд речей, вiд iндивiда, вiд людського iснування, вiд природи. Вiдбувся крах сциєнтистської культури. I в своїй останнiй книзi Гуссерль розробляє iдею "життєвого свiту", в якiй наука була б лише сегментом духовної сфери.
   Iдеї Гуссерля продовжив розвивати Мартiн Хайдеггер. Вже у першiй своїй значнiй роботi "Буття i час" вiн звернув увагу на необхiднiсть чiткого розмежування установок науки i фiлософiї. Наука вивчає предметнiсть, Фiлософiя - Буття; наука аналiзує - фiлософiя осмислює; наука неспроможна вiдбити глибиннi шари людського iснування. Європейська культура, iнфiкована вiрусом науковостi, переживає глибоку кризу i нi фiлософiя, нi релiгiя, нi мораль не можуть врятувати її в цiй ситуацiї, а лише мистецтво. Буття може бути виражене лише мистецтвом, бо спосiб осягнути iстину за дапомогою його творiв є бiльш ефективним, нiж наука. Рацiональнi способи пiзнання свiту людини знецiнили себе, мистецтво ж вражає людину. Для iлюстрацiї цiєї iдеї М.Хайдеггер часто посилається на своїх улюблених поетiв Гьольдерлiна та Рiльке, а також на повiсть Л.М. Толстого "Смерть Iвана Iллiча". "Поезiя, - пише Хайдеггер, - являє iстину у сяйвi того, що Платон у "Федрi" називає "сяючим яскравiше за все". Сутнiстю поезiї пронизане будь-яке мистецтво, будь-яке виведення суттєвого в непотаєннiсть краси... Але ми маємо право вжахнутися. Чому? Можливостi iншого: того, що повсюдно затвердиться шалена технiчна гонитва... Чим глибше, однак, ми замислюємося над сутнiстю технiки, тим бiльш таємнiшим стає сутнiсть мистецтва. Чим ближче ми пiдходимо до небезпеки, тим яскравiше починають свiтитися шляхи до рятiвного, тим гострiше ми ставимо запитання, бо запитування є благочестивiстю думок" [201, с.66].
   У контекстi своєї герменевтики цi iдеї пiдхоплює та розвиває Ханс-Георг Гадамер. Для нього розумiння це не лише вiдображення об'єкта у свiдомостi суб'єкта, а iнтерпретацiя тексту, привнесення в нього смислу, але iнтерпретацiя завжди є спiвтворчiстю. Наукова ж свiдомiсть i фiлософiя, яка нею заражена, не припускає спiвтворчостi, тому що орiєнтує на "те, що є", тобто вона приречена на розiрванiсть суб'єкта i об'єкта. Розумiння схоже на гру, бо в нiй людина долає вiдчуженiсть, включаючись у процес i переборюючи ситуацiю стороннього спостерiгача; тут людина не осмислює себе, а живе, дiє, перебуває. В такому iгровому планi сприймаються i твори мистецтва, що принципово неможливо при сприйняттi наукових iдей. А звiдси випливає висновок: головне зараз не в тому, щоб проникнути в сутнiсть речей, а як себе поводити, опинившись вiч на вiч з тими турботами i проблемами, якi поглинають сучасну людину.
   Наслiдком cциєнтистської культури в наш час є культ технiки, технократичний пiдхiд до природи i людини, де людина перетворюється на функцiю, а технiчний прогрес - на самоцiль. В свiй час О. Шпенглер попереджав про можливiсть "безглуздого бiгу", в якому творець машин стає рабом шаленої технологiчної гонки. Певною мiрою це пророцтво збулося, бо як iнакше можна розглядати все бiльш зростаючi заклики до обмеження зростання, про самообмеження практики в iм'я прогресу.
   Тривалий час небезпека з боку сциєнтизму i технократизму не усвiдомлювалася i навiть заперечувалася. Але зарез усе бiльше прихильникiв завойовує думка про те, що криза цивiлiзацiї - це криза завойовницького ставлення до природи, яке клалося на основi iндустрiальних продуктивних сил i є однiєю з найважливiших умов їх функцiонування. Радикальну вiдповiдь на цей аспект кризи цивiлiзацiї не можна дати доти, доки принципи iндустрiалiзму - максималiзацiї у протилежнiсть оптимiзацiї, панування упредметненої працi над живою, часткового робiтника над цiлiсною людиною, а також централiзацiя, стандартизацiя, синхронiзацiя, концентрацiя не будуть адекватно переосмисленi i замiненi на iншi в усiх сферах суспiльного життя.
   На Заходi за останнi десятилiття з'явилися i стали широко вiдомi всьому iнтелектуальному свiтовi роботи Е. Фромма, Г. Маркузе, А. Печчеї, О. Хакслi та iнших представникiв гуманiстичної iнтелiгенцiї, в яких виноситься нещадний вирок споживацькому суспiльству та масовiй культурi i пропонується кардинальна переоцiнка цiнностей, тобто духовна, моральна революцiя. Запропонована ними програма, як правило, утопiчна, але це не означає, що вона не має сенсу. Ерiх Фромм, наприклад, констатує у людськiй природi двi полярнi орiєнтацiї: продуктивну ("бути") i споживацьку ("мати") - i причиною всiх соцiальних колiзiй вважає жагу володiння, жадобу, егоїзм. Володiння вбиває Буття, а породжують i спрямовують на споживацтво гедонiстичнi установки Просвiтительства. "Великi обiцянки безмежного прогресу, - пише вiн, - почуття володарювання над природою, матерiального достатку, найбiльшого щастя для найбiльшої кiлькостi людей i необмеженої власної свободи - пiдтримували надiю i вiру поколiнь з самого початку iндустрiальної доби" [200, с.34]. Що ж пропонує мислитель. Звернуться до традицiї духовностi середньовiчної культури. Е. Фромм стверджує, що "розквiт культури пiзнього середньовiччя пов'язаний з тим, що людей надихав образ Града Божого. Розквiт сучасного суспiльства пов'язаний з тим, що людей надихає образ Града Прогреса. Однак в наш час цей образ перетворився на образ Вавилонської вежi, яка вже починає руйнуватися i пiд руїнами якої врештi-решт загинуть всi i вся. I якщо i Град Божий, i Град Земний - це теза i антитеза, то єдиною альтернативою хаосу є новий синтез: синтез духовних прагнень пiзнього середньовiччя з досягненням пiсляренесансної рацiональної думки та науки. Iм'я цьому синтезу Град Буття" [200, с.224].
   Таким чином, шлях до вiдродження людства вбачається у приборканнi матерiальних запитiв i турбот, у ствердженнi в свiдомостi людей примата духовного над матерiальним. А засобом для реалiзацiї цього, на думку Фромма, є релiгiя, тiльки не iнституцiйна, а та, яку сповiдали Будда i Христос, яка несе людинi нову мораль, новi цiнностi, насамперед альтруїзм та зневаги до багатства.
   У другiй половинi XX ст. значно збiльшився iнтерес до мiфу. I це не випадково: мiфотворчiсть зараз розглядається як iнструмент стабiлiзацiї культури, захисту її вiд брутальностi та омертвiння. Левi-Строс, Мирча Елiаде та iншi видатнi дослiдники досить добре розкрили евристичну функцiю мiфу i як засобу позаiсторичного мислення, i як засобу дiї, його конструктивну силу i життєвiсть. А отже i мiф може чомусь навчити сучасника, особливо ставленню до природи. "Найважче зараз - уявити собi життя в майбутньому, саму можливiсть життя "пiсля iсторiї". Як лiтопис боротьби за iснування iсторiя вичерпала себе з появою перспективи тональної смертi... Проте ще не вичерпалася жага життя, а отже, iдея життя" [220, с.28]. У зв'язку з цим заслуговує на увагу слушне зауваження вiдомого мистецтвознавця Е.В. Завадської про охоронну мiсiю мiфу та мистецтва: "0станнiм часом соцiологи, вiрнiше екологи, намагаються виявити майже непомiтнi зв'язки мiж стереотипами культури, якi закрiпленi в мiфах, iграх, казках, у живописному образi, та полiтико-економiчним самопочуттям країн i народiв... Наприклад, найвидатнiший сучасний англiйський фiлософ iсторiї А. Тойнбi сумує з приводу того, що забуто традицiї античної культури, коли "природа залишалася богом", а не перетворювалася на "природнi ресурси i промислову сировину". Стереотип культури дає деяку можливiсть вживання (i зловживання) багатствами породи, яку iнший стереотип не має, або має меншою мiрою" [72, с. 7].
   К. Маркс писав про давньогрецьку мiфологiю та лiтературу, якi опоетизували дитинство людства, як про норму та недосяжний зразок. "Зараз раптом з'сувалося, - нагадує Завадська, - що непоетичне ставлення до свiту, низький рiвень естетичного усвiдомлення його, пограбування природи може залишити людину не лише без хлiба, а й без повiтря для дихання. I у зв'язку з цим стало цiлком очевидно, що вигнання нiмф i наяд, квiтiв i метеликiв з мистецтва було не лише естетичною втратою. Разом з цим втрачалося вiдчуття природи, яке змушувало мимоволi... берегти дерево, струмок, квiтку та птаха" [72, с.8].
   На мистецтво зараз взагалi покладаються великi надiї у по-доланнi сциєнтизму та технократизму. У свiй час Шеллiнг писав: "Кожен великий поет покликаний перетворити в дещо цiлiсне частин свiту, що вiдкрилася йому та з його матерiалу створити власну мiфологiю; цей свiт перебував у процесi творення i сучасна поету доба може вiдкрити йому лише частину цього свiту; i так буде аж до тiєї точки, яка перебуває у невизначенiй далинi, коли свiтовий дух сам закiнчить ним самим задуману велику поему перетворить у одночаснiсть послiдовну змiну явищ нового свiту" [214, с.147-148]. Стало очевидним, що мислення, яке не охоплює первозданностi, яке не вiдчуває первозданностi буття i часу, стає неповноцiнним та екологiчно небезпечним, а вiдсутнiсть художньої картини свiту, у формуваннi якої велику роль вiдiграли космогонiчнi мiфи, загрожує занепадом культури. Фiлософи i вченi усвiдомлюють це все гострiше, i не випадково фiзик В. Гейзенберг i дослiджує iдею краси [49, с.268-263], хiмiк Г. Башляр пише роботу "Мить поетична та мить метафiзична" i присвячує статтю творчостi М. Шагала [14 ,с.376]. Мистецтво покликане осягнути свiт надiй, iлюзiй, прагнень, наука ж говорить мовою фактiв. Але там, де зникають iдеали, там у культуру проникає скепсис та цинiзм i лик Прометея затуляє посмiшка Мефiстофеля. Що з того, що буде багато вчених та iнженерiв. Адже не таке суспiльство мрiяли бачити Кампанела, Сен-Симон, Чернишевський. Вони мрiяли про втiлення у дiйснiсть Iстини i Добра, про те, щоб люди навчилися говорити зi свiтом мовою не лише понять, а й художнiх форм, тобто Краси. Цiєю мовою написанi готичнi храми та православнi собори, симфонiї Бетховена та "Нiбелунги" Вагнера, картини Гойї та полiфонiчнi романи Достоєвського.
   У сучаснiй науцi перемогли абстрактнi моделi, якi цiлком ви-тiснили метафори. Але ця вiдчуженiсть вiд образу породжує тип людини з векторним мисленням, яке функцiонує лише у парi контрарних визначень: дав-узяв, вклав-одержав, вiдкрив-впровадив, тобто закони природи перекладаються на мову прибутку та економiчного ефекту. Не залишається мiсця вiдчуттю космiзму, величi свiту, благоговiння перед природою. Наука опинилася у конфлiктi з життєвими цiнностями. А якщо пiд науковою вивiскою буває цинiчне ставлення до природи, до моральних цiнностей, до високих людських iдеалiв, то це означає, що таке суспiльство вражене духовною радiацiєю.
   Карл Ясперс вiдзначив, що в "Європi майже зникло прометеївське захоплення перед технiкою", який витiкав "з дитячої радостi з приводу успiхiв технiки" [226, с.137]. Але це вiдбулося поки що не всюди. Федiр Бурлацький з тривогою пише про те, що суспiльство вiддало перевагу Прометею i вiдхилило Фауста, що "технiчний генiй явно придушив художнього, а може й фiлософського" [23, с.63].Технократизм, як ракова пухлина, може вразити все тiло культури. Пошук його подолання проходить не лише шляхом синтезу всiх елементiв культури, подолання диктатури наукового знання в системi духовних цiнностей, а й шляхом синтезу рiзноманiтних культур. I не випадково зараз пiдвищився iнтерес до схiдної i, зокрема, iндiйської культури. Довгий час цю iдею розробляв i пропагував Альберт Швейцер [212]. У Росiї необхiднiсть синтезу схiдної та захiдної культури одним з перших усвiдомив П.Я. Чаадаєв. "На Сходi, - писав вiн, - думка, заглибившись у самому себе, сховавшись у тишу, втiкши в пустелю, надала суспiльнiй владi розпоряджатися всiма благами землi; на Заходi iдея, всюди кидаючись, вступаючись за людськi потреби, бажаючи щастя в усiх його видах, заснувала владу на принципах права; i все ж таки i в тiй i в iншiй сферi життя було сильне i плiдне, там i тут людському розуму не бракувало високого натхнення, глибоких думок i пiднесених творiнь" [208, с.118]. У наведених словах привертає увагу знов-таки той факт, що у схiдних цивiлiзацiях видiляється як найхарактернiша їх риса - наявнiсть високої духовностi.
   У пошуках альтернатив сциєнтистськи-технiцистським установкам чiльне мiсце посiдають фiлософськi погляди слов'янофiлiв, росiйський iдеалiзм другої половини ХIХ ст., iдеї духовного ренесансу в Росiїї початку ХХ ст. i особливо фiлософiя та етiка росiйського космiзму. У роботах головних його представникiв [В.Ф. Одоєвський, М.О. Морозов, М.Ф. Федоров, В.I. Вернадський, К.Е. Щолковський та iн.] вперше почала обгрунтовуватися необхiднiсть об'єднання людей не на соцiально-полiтичнiй чи якiйсь iншi основi, а звертаючись до iдей екологiчного порядку, тому що до природи людство вiдноситься як єдине цiле, незалежно вiд класової чи релiгiйної приналежностi. Видiлення глобально-екологiчної проблеми неминуче повинно було привести до появи вчення про ноосферу i формуванню антропокосмiчного свiтогляду. Природа у системi останнього не об'єкт, який належить обробляти технiкою, а свiт, у якому ми живемо, i протиставлення в цьому свiтi штучного, техногенного - природному загрожує глобальними катастрофами. Вихiд, на думку В.I. Вернадського, лише один: спрямувати наукову i технiчну думку у русло формування ноосфери, тобто сфери проживання "людини розумної", здатної гармонiзувати свої матерiальнi i духовнi потреби i зберегти рiвновагу в природi.
   Якщо свiдомiсть не проникнута гуманiстичними принципами, не дiалектична, пiдкорена вирiшенню лише утилiтарних завдань, то вона здатна зруйнувати свiт. Питання про вироблення нового мислення зараз стоїть дуже гостро. Вiдкривається можливiсть для вирiшення корiнних питань суспiльного прогресу i кардинальних змiн у всiх сферах соцiуму та його стосунках з природою. Розум i мораль, честь i совiсть виступають потужним важелем революцiйних змiн.
   Фiлософське осмислення екологiчних проблем в умовах науково-технiчного прогресу знайшло своє глибоке вiдображення в роботах членiв "Римського клубу" - авторитетної мiжнародної органiзацiї вчених, заснованої у 1968 р. iталiйцем Аурелiо Печчеї, з метою пошукiв вирiшення глобальних проблем, якi постали перед людством наприкiнцi ХХ ст. Перша ж доповiдь - "Межi росту" [Д. Медоуз, 1972 р.] викликала значний резонанс у свiтовому товариствi, бо грунтуючись на ретельному економiчному та екологiчному аналiзi автор дiйшов висновку, що при збереженнi iснуючих темпiв науково-технiчного прогресу i споживацькому ставленню до природи у першiй половинi ХХI ст. людство чекає "глобальна катастрофа". Щоб запобiгти цьому автор пропонує перейти до "нульового зростання". Яким би приблизним не був цей аналiз, ми не можемо вiдвертатися вiд його висновкiв, якi грунтуються на розрахунках. Тепер людство не може сказати: "Ми не знали". Ми вимушенi пiдкоритися екологiчному iмперативу. "На вiдмiну вiд принципа "не вбий", - пише М.М. Моiсеєв, - екологiчнi принципи будуть змiнюватись разом з розвитком технiки i технологiї, в мiру вичерпання ресурсiв i, можливо, внаслiдок повної перебудови всiєї технологiчної основи нашої цивiлiзацiї. Людям доведеться рахуватися з цим i навчитися звiряти свої дiї, свої бажання i цiлi з екологiчними принципами. Виникає певний "екологiчний iмператив". Наука повинна його сформулювати, а люди повиннi прийняти. Ось у цьому останньому я вбачаю головну складнiсть забезпечення коеволюцiї людини та бiосфери" [129, с.267]. Для вирiшення проблем, що постали перед людством, повиннi бути використанi всi альтернативи i перш за все слiд засвоїти всi культурнi досягнення людства, переосмислити духовнi шукання минулого та сучасностi.
  
  
  
  
  

ї 1.2. Вплив фiзики, математики i кiбернетики на

формування екологiчних уявлень.

  
  
  
   Купить "Смотрицький Є.Ю. Екологiчна свiдомiсть" за WebMoney!
  
   ? параграф написаний Шубiним Василем Iвановичем
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"