Смотрицкий Евгений Юрьевич : другие произведения.

КонцепцIя курсу фIлософIя для дIтей

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Спираючись на особливостi гуманiтарного знання у статтi пропонується концепцiя шкiльного курсу Фiлософiї для дiтей. Головна iдея - такий курс повинен сприяти вихованню поваги до мудростi та формувати вмiння цiннiсного регулювання людської дiяльностi. НА УКРАИНСКОМ ЯЗЫКЕ.

Смотрицький Є.Ю.

КОНЦЕПЦIЯ КУРСУ "ФIЛОСОФIЯ ДЛЯ ДIТЕЙ"

  

Спираючись на особливостi гуманiтарного знання у статтi пропонується концепцiя шкiльного курсу "Фiлософiї для дiтей". Головна iдея - такий курс повинен сприяти вихованню поваги до мудростi та формувати вмiння цiннiсного регулювання людської дiяльностi.

  
   Гуманiтарна освiта як складова загальної освiти виконує специфiчнi функцiї. Вона має свої особливостi та iстотно вiдрiзняється вiд природничих дисциплiн та предметiв практичної спрямованностi.
   За висловом видатного французського фiлософа та етнографа Левi-Строса "ХХI столiття буде столiттям гуманiтарних наук або його не буде". Такий висновок свiдчить про радикальну переоцiнку мiсця i ролi гуманiтарного знання в системi культури. Коли похитнулися цiнностi нашої культури, виявилися розмитими її цiлi та iдеали, а нормою життя стали негуманнi засоби - гостро вiдчувся дефiцит гуманiтарної культури. Виник мотивацiйний та екзистенцiйний вакуум, якi ведуть до втрати сенсу життя, до абсурду iснування. Повернути сенс та стабiльнiсть буття Людинi та Людству може лише гуманiтарна культура. Лише вона виробляє, вiдтворює i зберiгає ЦIННОСТI КУЛЬТУРИ.
   Вивчення соцiально-гуманiтарних дисциплiн як загальноосвiтнiх предметiв має на метi навчити учнiв i студентiв орiєнтуватися у "просторi культури", засвоїти цiннiсний пiдхiд до свiту на вiдмiну вiд технократичного та сайєнтистського ставлення до оточуючого свiту, усвiдомити значення екзистенцiальної проблематики для формування свiтогляду та збагнути глибинний смисл "вiчних" питань: що є людина, що є iсторiя, що є краса, що таке добро i зло, в чому сенс людського життя, звiдки виник свiт та iнших. Таким чином, гуманiтарна освiта переносить наголос з позитивного (наукового) знання на Особистiсть i Культуру з метою вiдновлення цiлiсностi культури шляхом формування моральної, естетичної, цiннiсної свiдомостi особистостi як носiя, творця та "субстрата" культури.
   Викладання гуманiтарних дисциплiн повинно вестись не лише на наукових засадах, оскiльки родовою рисою науки є об'єктивнiсть, тобто нiвелювання усього людського iз сфери пiзнання: смакiв, емоцiй, пристрастей, схильностей. Гуманiтарна ж освiта має бути звернена саме до людської душi, яку позитивна наука не визнає. Гуманiтарна освiта повинна бути культуроцентрична, а не сайєнтистська. Засвоєння людиною культурних цiнностей означає не просто iнформацiйну обiзнанiсть, а сприйняття їх як своїх власних, за якi можна i навiть iнколи треба жертвувати власним життям, що i означає сформуваннiсть свiтогляду. Такий пiдхiд вимагає i змiни форм гуманiтарної освiти. Виховання патрiотизму, моральностi, вiдчуття краси i добра вимагає вiд учня спiвпереживання, емпатiї, спiвпричетностi до того, що "вивчається". Можна вивчити всю фiзику, хiмiю, математику i результатом такого вивчення буде засвоєння знань та формування вмiнь i навичок. Але не можна "вивчити" лiтературу, фiлософiю, мистецтво, оскiльки вивчення у галузi гуманiтарної освiти має на метi не просто засвоєння iнформацiї, а формування культури сприйняття нової iнформацiї та формування цiннiсно зрiлої особистостi. Тобто, за формою гуманiтарна освiта повинна бути певною мiрою iгровою.
   Спираючись на викладене, можна видiлити наступнi принципи-характеристики гуманiтарної освiти:
  
  -- Культуроцентричнiсть
  -- Аксiологiчнiсть
  -- Полiварiативнiсть
  -- Дiалогiчнiсть
  -- Емоцiйнiсть
  -- Плюралiстичнiсть
  -- Толерантнiсть
  -- Екзистенцiйнiсть
  -- Ноуменальнiсть
  
   Також спробуємо дати визначення гуманiтарної освiти:
   Визначення. Гуманiтарна освiта є процес гуманоцентричного та культуроцентричного навчання i виховання, який має на метi засвоєння людиною цiнностей культури, що складають ядро її свiтогляду, є невiд'ємною складовою переконань i допомагають вiдповiдати на питання "Як жити?".
   Особливого значення гуманiтарна освiта набуває у добу глобалiзацiї. Так чи iнакше - глобалiзацiя веде до нiвелювання культурних вiдмiнностей, до зменшення культурного рiзноманiття, до стандартизацiї духовного життя через технологiчну стандартизацiю виробництва та неминучу стандартизацiю побуту. Я б навiть сказав, що це веде до сурогату духовного буття. Безумовно стандартизацiя проникає i в освiту. За нагальною потребою та позитивними надбаннями не слiд забувати та випускати з виду певнi втрати, цiну, яку доводиться сплачувати за цi здобутки. А втрачаємо ми насамперед традицiї, якi виникли не на порожньому мiсцi i якi характеризують самобуннiсть тiєї чи iншої культури, нацiї. Якщо збiднення природнього, насамперед бiологiчного рiзноманiття сприймається фахiвцями та пропагується як катастрофа для планети i, зокрема, людини, то збiднення культурного рiзноманiття пiдноситься як прогрес та приєднання до магiстрального шляху, яким слiдують розвиненi країни, "малорозвинених". Антиглобалiсти справедливо висувають протести проти економiчних наслiдкiв глобалiзацiї, але не менше, як не бiльше значення має усвiдомлення небезпек духовного, цiннiсного характеру. Висловлюючись технократично, культура - це технологiя життя людської популяцiї, це механiзм пiдтримки популяцiйного здоров'я спiльноти, яка живе у певному природному середовищi, у певному ландшафтi. Безумовно, iз змiною технологiчних можливостей людини i змiною навколишнього середовища повиннi змiнюватись i механiзми регуляцiї, але iнварiантним залишається сама потреба у цих механiзмах. Культура - це екологiчна нiша Homo Sapiens. А сутнiсть механiзму культури полягає у тому, що вiн керується цiнностями. Сайєнтизм є вузько рацiональним, технократизм - це здебiльшого малофакторна доцiльнiсть, ефективна з точки зору економiки, технологiї або певної мети, яка не враховує далекосяжнi наслiдки своєї дiяльностi. Цiнностi культури саме i покликанi дати такi орiєнтири, якi забезпечують довгострокове iснування людської спiльнотi в певному природному середовищi. Тобто культура регулює вiдносини мiж людьми i мiж людиною i природою. Глобалiзацiя поширює двi цiнностi - ринкову економiку та демократiю. Вже соромно повторювати професiоналу професiоналам - це омана. Прибуток та комфорт є потужними стимулами людської активностi i без обмежень, якi можуть накласти на них лише цiнностi вищого порядку, про якi слiд вести мову окремо, вони ведуть до руйнацiї i людини, i суспiльства, i природи. То ж треба шукати новi механiзми культури. На жаль, цi проблеми не досить усвiдомлюются навiть академiчною спiльнотою. Полiтика як "концентрована економiка" пiдтримує та просуває саме ринковi та демократичнi цiнности, якi фактично є iнструментами (зброєю) у завоюваннi нових ринкiв. То ж глобалiзацiя лише поглиблює дегуманiзацiю людського буття.
   Культура починається з табу. Не з проголошення свободи. Жорстокiй регуляцiї пiдлягають насамперед статевi стосунки. А в якому станi сучасна сiм'я та шлюб у християнському свiтi! Хiба потрiбнi докази, що поширився промiскуiтет. Культура сприймає природу як самоцiннiсть. Коли є культура, не може бути екологiчної кризи. Бо культура регулює чисельнiсть популяцiї та потреби людини, оскiльки враховує можливостi природи. I нiякий стiйкий розвиток не є можливим! Це нова модна утопiя. Але ж вона може стати останньою.
   Таким чином, зберегти культурне рiзноманiття необхiдно для того, щоб не втратити мудрiсть рiзних народiв. Безумовно, можна вивчати культури академiчно, але це ненормально i недостатньо. Культури повиннi жити, а не лише вивчатися.
   Нiяка культура не буде життєздатною, якщо немає механiзму передачi цiнностей вiд поколiння до поколiння. Iдеальнi механiзми, безумовно, напрацьованi релiгiями. Але вони нереальнi i неприйнятнi для сучасного суспiльства. Як палiатив можна запропонувати, мабуть, введення ще одного предмета, який поширюватиме лише одну iдею: мудрiсть є цiннiсть, керуватися цiнностями - це мудро. Нi сучасне технократичне суспiльство, нi його система освiти не сприяють поширенню цiєї iдеї.
   Виходячи iз сказаного я пропоную ввести шкiльний курс "Фiлософiя для дiтей". Вiн має бути розбитий на три блоки, вiдповiдно для початкових, середнiх та старших класiв. Кожен блок повинен бути побудований згiдно з вiковими психологiчними особливостями дiтей.
  
   Перший блок "Фiлософiї для дiтей" доцiльно було б подавати у 3 або 4 класi. Головна мета цього блоку - виховання поваги до мудростi. Безумовно сухе теоретичне викладання у цьому блоцi непритпустиме. Усi думки мають бути викладенi у яскравiй образнiй формi. Через це матерiал повинен бути насичений прикладами з лiтератури, насамперед з казок, приказками та прислiв'ями, i обовязково сучасними лiтературними образами. Дiтей слiд ознайомити з мiфiчними та релiгiйними героями, якi так чи iнакше торкаються теми мудростi. Безумовно слiд навести приклади з життя реальних фiлософiв i показати, як втiлювали вони в життя свою любов до мудростi. Матерiал повинен мати обовязково нацiональне забарвлення, оскiльки не буває абстрактних людей i кожен повинен бути представником певної культури.
   У цьому блоцi повинна бути вiдображена мудрiсть у таких сферах людського життя:
  
  -- пiзнання навколишнього свiту
  -- стосунки мiж людьми взагалi
  -- стосунки у родинi: мiж батьками, мiж батьками i дiтьми
  -- краса як мудрiсть природи та мудрiсть художника, який вiдтворює природню красу
  -- зразки мудрої поведiнки у скрутних життєвих обставинах
  
   Як результат навчання мають бути не вмiння та навички, а сприйняття мудростi як цiнностi, повага до мудрих людей та до фiлософiї як такої галузi знань, яка вивчає, накопичує i породжує мудрiсть.
  
   Другий блок "Фiлософiї для дiтей" можна включити в програму 7, 8 або 9 класу. Головна мета залишаєтся незмiнною: виховання поваги до мудростi. Але вiдповiдно до вiкових психологiчних особливостей учнiв вiн може бути бiльш рацiональним, не лише образним. Системнiсть у викладеннi, на мою думку, на цьому етапi не потрiбна. Учнi повиннi лише звикнути до певної фiлософської проблематики, понять, до iмен фiлософiв, почути про фiлософськi напрямки. Головне - щоб учнi вiдчули причетнiсть фiлософiї до реального життя. Через мiжпредметнi звязки слiд показати вплив фiлософiї на розвиток мистецтва, науки, суспiльної та правової думки.
   Результатом вивченя має стати розумiння важливостi мислення для вирiшення будь-яких питань: чи то наукових, чи психологiчних, чи суспiльних. Учнi повиннi знати iмена певних фiлософiв i ключовi вiлософськi проблеми певних фiлософських систем, напрямкiв, дiб.
  
   Третiй блок має бути систематичним вивченням фiлософiї у стислому виглядi. Курс повинен включати iсторичну частину, предметну частину, до якої має бути обовязково включена логiка. Це нонсенс, що у технократичному та демократичному суспiльствi логiка не вивчається навiть багатьма студентами за програмою вищої школи. Для культури мислення i наука i демократiя потребують логiки. Було б бажано, щоб цей блок "Фiлософiї для дiтей" вивчався на протязi 2-х рокiв. Внаслiдок систематизованого вивчення фiлософiї в школi учнi повиннi отримати не глибокi, але широкi, панорамнi знання про сутнiсть фiлософскького мислення, розвиток фiлософської думки, вплив фiлософiї на розвиток культури. Безумовно, впровадження такого курсу у середню школу викликає потребу у реформi викладання дисциплiн фiлософського циклу у вищiй школi. Для гуманiтарних вищих навчальних закладiв такий шкiльний курс фiлософiї полегшить продовження, поглиблення вивчення всiх предметiв, а студентам природничого та технiчного фаху надасть можливiсть поглибленного вивчення окремої фiлософської дисциплiни за вибором, як це робиться зараз у багатьох європейських унiверситетах. То ж такий курс певною мiрою мiг би сприяти Болонському процесу в Українi. Викладання майже 10 предметiв так званного загальнообов'язкового гуманiтарного циклу (фiлософiя, соцiологiя, основи економiчної теорiї, iсторiя України, етика, естетика, природокористування та екологiя, релiгiєзнавство, полiтологiя) у вищих навчальних закладах України - це нонсенс. Це не поглиблює знань студентiв, не розширює iстотно їх кругозiр, а от викладачам заважає роботу над унiкальними авторськими курсами. Їх, фактично, i немає, бо вони не вписуются у прийняку концепцiю гуманiтарної освiти у негуманiтарних вищих навчальних закладах.
  
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"