...Виникнувши з iншого свiту, вона з'явилася на моєму життєвому шляху. То, що во-на була особлива, така собi космiчна - я побачив вiдразу навiть без телескопу. Затьмаривши iнших дiвчат нiжним, казково привабливим полум"ям очей, вона була подiбна на зiрку. I разом iз тим це була звичайна дiвчина - бо нiхто не падав перед нею на колiна, нiхто не пропонував руку й серце.
Вона крокувала разом уздовж тротуару разом iз подружкою, а ми iз Сашком йшли на захiд, назустрiч їм i вслiд сонцю, що заходило за дома. Щойно мiй погляд торкнувся її чарiвної фiгурки, її очей i волосся - менi одразу ж здалося, що я лечу в невагомостi прямо назустрiч своїй мрiї!
Час втрачає вартiсть, коли ти зустрiчаєш таку дiвчину. Свiт котиться далi, а для тебе все завмирає. Раптово тебе опановує єдине бажання: заговорити iз нею! I це бажання росте, стає стержнем твоєї взагалi мотивацiї: так хочеться увiрватися до її серця, пробити той захисний шар i застрягти там отруєною стрiлою Амуру!
Здоровий глузд в ту ж саму мить було помножено на нуль. Внутрiшнiй голос втратив право свого голосу. Вiн не сказав менi:
- Вона дозволить тобi обдуритися. Якщо ти зацiкавиш її. Бальзак сказав би так: "Пе-ретворивши чоловiка на ягня, жiнка завжди запевнятиме його, що вiн є левом i що в нього залiзний характер". Тому що це саме Вона. Фатальна. Повз неї так просто ти не минеш.
Хоча все було зрозумiло i без слiв.
Бо сонце перетворилося на її сцену, а мої очi - на софiти, що свiтили лише для неї! Вона була моєю зiркою. Отруєна стрiла амура потрапила не в те серце. Планети вишикувалися не в мою користь, i я став на її шляху.
- Ми поспiшаємо, - посмiхнувшись та не зупиняючи ходи, вiдповiла вона. Вiд тих слiв вiяло холодом. Ця красуня була молодшою, анiж менi здалося спочатку, i Сашок не забув красномовно просигналити про це очима. Але що я мiг iз собою зробити?!
- Я позичу лише секунду вашого безцiнного часу! - промовив я до неї, крокуючи спиною вперед i ризикуючи розбити головою випадковий бордюр. - Ну стривайте!
На щастя, в лиходiйки-долi в той день саме був вихiдний. Вона змилостивилася надi мною i не дозволила остаточно перетворитися на клоуна. Стiльниковим дзвоником вона перервала романтику, упорснув в палаюче серце гальмову рiдину.
- Дiвчино, постривайте! Алло!..
...коли я обернувся - її вже нiде не було. Вона просто зникла.
- Сашко, де вона?
- Хто?
- Нiмфа! Де моя богиня?! Куди вона пропала?
- За твою нiмфу дадуть бiльше, нiж їй є рокiв. Пiшли нормальних пошукаймо... - i вiн прискорив кроки, лишивши мене самого в моїй порожнечi i напiвсвiдомостi. Тiєї ж кобiти нiде не було... Серце достукало останнi акорднi ноти i заспокоїлося.
Я подивився на годинник i раптом зрозумiв, що секундна стрiлка завмерла в ту ж саму мить, коли я побачив чарiвне дiвчисько.
- Саню, у мене годинник через неї зупинився! - сказав я, наздогнавши друга.
- От бачиш, через жiнок лише самi неприємностi. Прийдеться помститися їй за тебе на який-небудь iншiй... - пожартував вiн.
Але менi чомусь стало трошки смутно. Чи побачу я колись її ще раз?
Ми крокували по мiсту, услiд стомленому сонцю. Я озирнувся востаннє. Посмiхнувся.
- На двох, друже мiй, на двох, - продовжив я думки Сашка. Подумав ще i, пiднявши очi до неба, додав: Та все одно - колись я її знайду...