Сиромолот Юлия Семёновна. Романс о Луне, Луне

Романс о Луне, Луне.

В кузню Луна вплывает

В оборках душистых бальзамов.

Мальчик у наковальни

Впился в неё глазами:

Луна раскинула руки,

За нею воздух струится,

Блестят оловянные груди

И вся она серебрится.

Скройся, Луна, и спрячься!

Цыгане ведь уже близко,

Возьмут они твоё сердце

На кольца да на мониста.

Не бойся, мальчик! Я буду

Плясать, а придут цыгане -

Тебя одного увидят

Спящим на наковальне.

Скройся, Луна, скорее!

Кони их уже рядом!

Тише, мальчик, не трогай

Моей белизны и прохлады.

Всадник всё ближе, ближе,

Равнина гудит, как бубен.

Мальчик в кузне забылся

Крепким сном беспробудным.

Вот под оливами едут

Цыгане, все - сон и бронза.

Головы подымают

Глаза распахнули - поздно!

Ай, как сова закричала!

С дерева стонет-плачет.

В небо Луна уходит

С нею за руку - мальчик.

В кузне рыдают цыгане,

Криком да плачем исходят.

А ветер неугомонный

Снова своё заводит...

Романс про мicячну, мicячну нiч

Мiсячна нiч до кузнi

Пливе у духмяних шатах.

Дивиться хлопчик циганський -

Несила очей вiдiрвати.

Нiч розкидаT обiйми,

Вабить подихом вiтру.

Сяють бляшанi груди,

Вся вона - срiбло та свiтло

Щезни, ноче, сховайся,

Бо як цигани надiйдуть -

Заради срiбного серця

Жорстоко вони тебе скривдять!

Пусте! Ось я затанцюю,

А як нагодяться цигани -

Тебе лиш самого побачать

Долiлиць на ковадлi.

Щезни, ноче, сховайся!

Кiнь вже близько тупоче.

Тихше, дитя, не торкайся

Бiлого сяйва ночi!

Вершник все ближче, ближче,

Степ гуркоче, мов бубон.

Циганський хлопчик у кузнi

Поринув у сон непробудний.

дуть собi цигани

Сновидами з темноW мiдi,

Аж ось пiдводять обличчя,

Незрячi очi вiдкритi -

Це ж сова загукала

Так жалiбно десь у хащах!

Нiч прямуT до неба

I хлопчик iз нею пропащий.

У кузнi цигани плачуть,

Стогнуть на голос гiрко

А вiтер - безсонноW вдачi,

У нього - своя говiрка...

ROMANCE DE LA LUNA, LUNA

La luna vino a la fragua
con su polisСn de nardos.
El niЯo la mira, mira.
El niЯo la estА mirando.

En el aire conmovido
mueve la luna sus brazos
y enseЯa, lЗbrica y pura,
sus senos de duro estaЯo.

Huye luna, luna, luna.
Si vinieran los gitanos,
harМan con tu corazСn
collares y anillos blancos.

NiЯo, dИjame que baile.
Cuando vengan los gitanos,
te encontrarАn sobre el yunque
con los ojillos cerrados.

Huye luna, luna, luna,
que ya siento sus caballos.

NiЯo, dИjame, no pises
mi blancor almidonado.

El jinete se acercaba
tocando el tambor del llano.
Dentro de la fragua el niЯo,
tiene los ojos cerrados.

Por el olivar venМan,
bronce y sueЯo, los gitanos.
Las cabezas levantadas
y los ojos entornados.

CСmo canta la zumaya,
ђay, cСmo canta en el Аrbol!
Por el cielo va la luna
con un niЯo de la mano.

Dentro de la fragua lloran,
dando gritos, los gitanos.
El aire la vela, vela.
El aire la estА velando.

Комментарии: 43, последний от 03/12/2006. © Copyright Сиромолот Юлия Семёновна (ysiromolot@gmail.com) Размещен: 17/06/2003, изменен: 17/02/2009. 5k. Статистика. Стихотворение: Поэзия, Переводы Переводчик, терпи... Скачать FB2		Оценка: *7.003** Ваша оценка:

Сиромолот Юлия Семёновна : другие произведения.

Романс о Луне, Луне