Серце скакало
Сіло пташє на піддашє
Та й собі щибєчє,
А мій милий чорнобривий
Схиливс’ ми на плече.
Він мині оповідає,
Єку журу має:
Єк редбулу віпиває -
Гет всьо забуває.
Забув зрання, шо корову
Треба вігонити
І, шо малим поросєтам
Треба дати пити.
Їму ноги си трусили
І серце скакало,
Звони в голові звонили
І вуха заклало.
Кажу єму: то дурниці,
Треба шос робити.
Їхаймо до бОлниці
Жулудок промити.
А єк тебе там віверне
До лєстої тріски,
Може тогди бог поможе:
Віддаст твої мізки!