Кожну нiч, заплющуючи очi, я вiдчуваю непохитну впевненiсть в тому, що неодмiнно тебе побачу...
Перед мо§ми втомленими очима яскравими барвами всiх кольорiв вимальовується картина, яка не даватиме менi спокою всю нiч...
Я немов вже вiдчуваю твоє перебування в цiй темнiй самотнiй кiмнатi...
Я дивлюсь на вiдчинене вiкно i розумiю, що цей маленький отвiр в просторi з"єднує нашi долi на декiлька коротких моментiв, якi менi iнодi здаються вiчнiстю...
Присмак тво§х поцiлункiв, якi не даватимуть менi заснути всю нiч, будуть ще довго знущатися над мо§м слабким тiлом...
Ти знаєш, що коли ти поряд, я безсильна i менi залишається лише задовольняти всi тво§ примхи...
Я не промовляю жодного слова, а лише стримуючи подих, слухаю тебе, бо точно знаю, що через мить ти зникнеш i бiльше нiколи не з"явишся в моєму життi...
Якщо ти назавжди покинеш мене, я не залишуся самотньою, навпаки, я знову навчуся цiнувати життя, навiть маленькi дрiбницi будуть приносити менi безмежну радiсть...
Бо дуже важко вiдчувати себе щасливою, коли кожну нiч з тебе нещадно висмоктує кров бездушний комар.