ДЕ ТИ ТЕПЕР?!

Де ти тепер? В тiй самiй хатi, -
низенькiй, бiлiй, наче снiжнiй.
Там, де твоя старенька мати
В садку збира червонi вишнi.

Там, де щрвечора зiрками
Невтiшно плаче сине небо.
Глянь, я обиїми руками
Через життя тянусь до тебе!

(1. 12. 2001)

***

В твоїх очах - московськi зорi...
В твоїй усмiшцi - темний сум.
Тобi, напевне, сниться море,
I вiтра обережний шум.
I бiлоснiжний цвiт каштанiв.
Легкої сукнi бiлий щем
Червоний лагiдний свiтанок
I степ, напоений дощем.

Не буде пусто свято-мiсто.
Не стане мертвим Третiй Рим.
Навiк розлучена с дитинством
Ти станеш рiдною чужим.
Тобi дадуть росiйський паспорт - 
Воронi бiлiй в зграї стан.
Малесенький шматочок щастя - 
Убога латка на сто ран.

А роки нагнiтають смуту,
А серце памятуе все.
I по ночам ти будеш чути
Печаль українських пiсень.
I бачить божевiльний танок
Нiмф яблуневого садка.
У час травневого серпанка...
Що смерк на вiчнiї вiка.

(2005)


ЗДРАСТВУЙ, ШКОЛО

Здраствуй, школо! Добрий день, життя!
Лагiдне волошкове дитинство!
Деревце, малесеньке дитя
На шкiльнiм подвiр'ї веселиться.

То, неначе руку до чола,
Гiлку гне и дивиться далеко.
То тiненьким голосом спiва
I танцює  наче та  лелека.

Так було, що й ми, як цей малюк
Серцем юнi, розумом - зеленi,
В цiм краю, а може в цiм раю
Зустрiчали свято вересневе.

Так було давно. Сто рокiв-зим.
А душа не забуває, просить,
Щоб її  вiдвiв маленький син
В ту далеку i щасливу осiнь.

(19. 11. 2001)



***


Д.П.

Як сiм'я трав по чорноземам
Недбало роздуває вiтер,
Метучи лютою поземой,
Нас рок рознiс по бiлу свiту.

Шукали поклика та щастя,
Та долi кращої хотiли.
Де ти, вчорашнiй однокласник?
Покрасивiшавший, змужнiлий...

Ми вci тодi були красивi,
Неначе ангели господнi!
Та я тепер стара i сива.
Невже i ти такий сьогоднi?!

Тому я зроду не повiрю! -
Таїть душа таємне знання
Що давнi друзi - молодiють,
I що юнає дружба давня.

Щорiчно, i щоденно пicля,
Коли зненацька i раптово
Начне пригадуватись пicня
На назавжди забутiй мовi....

(2020)