Аннотация: Вселенная Дж.Р.Р. Толкина.
Зарисовка на моем родном языке
....Еар! Е-ар..! Море...!
Голоси чайок погойдувались на невидимих хвилях березневого повiтря. Крик, пронизливiший нiж зойк розiрваної струни, мечем розрiзав шум битви навпiл.
Розрiзав на До i Пiсля.
I тодi зупинився ти, забувши про небезпеку, i жадiбно вслухався в пташинi голоси, що спiвали тугу за Морем. Бо й у тобi пробудилася вона, в чайчиному квилiннi вчувався тобi одвiчний поклик Долi.
Tак каже легенда.
...Їх було багато. Надто багато для купки воякiв Сiрої дружини. Але ви йшли вперед як один, бо знали, що за вами, нi, не вiйсько тiней, тодi ви не пам"ятали вже про них.
За вами була Правда i Свiтло. В iм"я їх ви пiднiмали зброю, i на клинках спалахувало сонце . В iм"я їх ви билися до останнього подиху, бо знали: там, проти вас, - Морок, осереддя зла, потвори, скалiченi подихом Темряви.
...Bорог твiй, з руками, вкритими кров"ю Вiрних раптом заточився й впав, упустивши зброю.
I чомусь ти схилився над ним...
I завмер, i жахнувся, i стислися тобi груди вiд досi незнаного й незрозумiлого:
...У застиглих очах його було Море. Останнiм прощальним спогадом вiдбивалися в них сплески осяйно-смарагдових хвиль....