Аннотация: Я теплоЇ лiтньоЇ ночi Споминаю чарiвнi лiта, Нiби сон бачать очi, Що в вирiй собi вiдлiта. Збiрник вiршiв: 1) Вишнi 2) Зустрiч однокласникiв 3) Гомонiла площа 4) Сонячний ранок 5) Нiчнi спомини 6) Балада про невiдомого солдата 7) Про кохання. 8) Пригода з кавунами 9) Небо задощило10)Спека в далекiй краЇнi Афганiстан
Вишнi
Вишнi, в зеленiм листi, запашнi,
Що жаром пашать i палають,
В зiрок далеких наче грають.
- Ти їх вхопи, стиглi й смачнi.
Як скуштувати хочеться менi
Ласощi, що сяють, як вогнi
I нiякий оклик тобi: Ще нi!
Я зараз їх зiрву, хоча б двi.
Яскрава кров - це лiпше вино
З вишень до шлунку стiкає
Наче сонечко зазирає у вiкно
I хмiль насолоди тебе зустрiчає.
Берiть, зiрвiть, куштуйте вишнi!
Вони, як квiточки яскравi, пишнi!
Їх смакування не буде вам лишнє,
То смакуйте їх все вище й вище...
Україна. Липень. 2011 рiк.
Зустрiч однокласникiв.
Сьогоднi однокласники зiбрались
В казковiй новоушицькiй кав'ярнi
I оченята вiд спогадiв смiялись,
Що були зацiкавленi ще й гарнi.
Мої думи в минуле полетiли
При видi стомлених роками рис
В душi всi фото потеплiли
I кольоровий клiп богами вис.
Розмови друзiв за столами
Дзвенiли, як весняний потiчок -
Це гомiн над долинами, горами
В напрузi тисячi свiчок.
Я слово до спiвучнiв мав
Яке у вiчi присутнiм казав:
- Здоров'я i щастя бажав,
I зорi слави вiд них жав.
Пiсня всiх нас поєднала,
Що голубкою там лiтала.
Юнiсть в танцi поладнала
Наснагу, що весело вiтала...
Задоволенню не було меж,
Веселився на зустрiчi i я теж.
Пiрнули ми в Юнь - авжеж -
Це спалахи прожитих пожеж...
Україна. Липень. 2011 рiк
Гомонiла площа.
У вiвторок гомонiла площа
В центрi нашого села.
На торг вiдьма - Тодоска,
Вела з собою чортеня:
- Щоб подурити покупця,
Заздрiсть людську обновити,
У зiваки поцупити гаманця,
А iнших розумом обдiлити.
А торгашi собi торгують,
Грошенята пальцями рахують,
I селян товаром годують,
А неуважних - ще й 'обдують'...
Україна. Липень. 2011 рiк
Сонячний ранок.
Трави у перлиннiй росi
На ранковiй зорi
I у свавiльнiм Днiстрi
Наче у синiм вiкнi
Хвилi променi катають,
Якi всi вiтри пiдганяють
Та блискочуть i гадають
Людям настрiй пiдiймають.
Вони лагiдно вiтають
Усе живе, що навкруги -
Квiтучого Днiстра береги,
Якi прокинулись i зiвають...
Україна. Липень. 2011 рiк
Нiчнi спомини
Я теплої лiтньої ночi
Споминаю чарiвнi лiта,
Нiби сон бачать очi,
Що в вирiй собi вiдлiтає.
О, доле, я дякую тобi
За те, що щасливий нинi
За далi з сонцем лазурнi
На милiй ненцi Українi.
За науку в школi у селi
За свiтлi чепурненькi хатки
Де живуть дорослi й малi
Хоробрих предкiв гордi нащадки...
Україна. Липень. 2011 рiк
Балада про невiдомого солдата
Ясно - невiдомого солдата
На бiлiм свiтi не буває,
Десь же була його хата
I мати, що завжди чекає.
Очiкує кожну вiльну мить
Статного, й доброго,
I серце її саме летить
До козака хороброго,
У новiй формi вiйськовiй,
Що ворогiв скидає з тину.
У далекий зеленiй дiбровi,
I думи линуть мати сину,
Про сiм'ю й свою Вiтчизну,
Яку вiд агресора захищає,
Та куля зачервонила бiлизну
I про нього нiхто не знає.
Пройдуть роки, десятилiття
Може i другого столiття
Наступить нова пора лiтня,
Та подих вiйни лихолiття
Нам не забути нi дня,
Бо за волю загинула рiдня
I у згадках спомин - рiзня -
Чорної вiйни гiрка рiлля.
Загиблого солдата доля не проста -
Його подвиг нам не забути - на вiка.
Про кохання.
Кохана, завжди зi мною будь,
Якщо вночi не можеш заснуть.
Нам зорi сяють, як - цвiтуть,
Бо це - кохання i з золота суть.
Кохана, ти руку менi подала
I з усмiшкою на танець звала,
Коли квiтчала наша земля
I темп жвавого життя задала.
Нам усмiхнулася яскрава зоря
Ми ринули в вирiй, як бджоли в поля -
Це було кохання чарiвне зiлля -
Радiсть королiвни - щастя короля....
Литва. 2011-08-23
Дитяча пригода з кавунами
Два жвавих брата Чорноконь,
Брати бешкетники, отi - Бiлецькi,
Велосипеди не випускали iз долонь,
Я, Василь, Євген, i ми - не кепськi,
Щодуху поїхали по кавуни достиглi
У Балабанiвку на привабливий баштан -
Ми хлопчаки, як тi - пернатi щиглi
I крутили педалi, як дужий кардан.
Дорога бiгла через Струзький лiс,
А далi на високий горб i вже - Струга.
Який нас спонукав на крадiж бiс
Нiхто не знав, а це його була заслуга.
На перехрестi ми звернули вправо,
Розкiшно їхали, та повернули влiво,
Та сторож мiшає - кепськi справи,
А кавуни макiтрами блищали - дiло.
Сторож баштана нас добряче ганяв,
Та кожен по два - три кавунчики мав.
Ми додому дмухнули, а вiн все стояв,
Берданочку в руки взяв i стрiляв.
Ми не лишили там нашого духа,
Радiсть вiд азарту - це мила доля
I ми добрих ангелiв не слуха,
Та до нас не сунула нудьга з поля.
То за Стругою з горба злiтали
Хлопчиська iз зеленими м'ячами
I пiсню перемоги гучно спiвали,
А чортенята радiсно скавчали.
Та кавуни уже попереду котились,
Ми, падаючи, обганяли їх - тi бились
Вiд порохiв кавунчики не мились,
А ми вiд болю ран вужами вились.
Велосипеди цифру 8 показали,
А ми, вiд горя - сльози зливали.
- Це вам наука, - ангели шептали,
Та ми не чули, кавуни збирали.
То ж добро - ласощi пропадає
I не змивши кожен з них бруду
Рожевi шматочки всмак ковтає,
Сльози стирає, розпач i тугу.
Солодкий сiк розмивши бруд
Розмазаний був по лицi
I розтiкався, капав, й худ,
А чортята тiшились собi.
Смiючись, ми на все начхали,
Поласували брудними кавунами,
Як собаки рани свої зализали
I чвалали, з ангелами та чортами.
Це дiло було давно, в 1970 роцi,
I було це часто, на кожному кроцi,
Та це споминаєш, лежачи на боцi,
Смiшинка зi сльозою застряла в оцi.
Литва. 2011. 09. 17
Небо задощило.
Якось вранцi небо задощило
I смутно посвистував вiтер,
Сивим димком яри залило,
Баюри блищали - море вiдер.
Дорога безмiрною тугою тяглася
В спустошене пiсля жнив поле -
Плакуча Осiнь Зимi не пiддалася -
Небо вiд густих хмар не прозоре.
Тут вилась коса щiтка дощу -
На обрiї бiлi явори в поту.
- Скупої заграви сонця прошу,
Бо досить вже сипати росу.
Литва. 2011. 12. 20.
Спека в далекiй країнi Афганiстан
Сонце рiзко пiднялося вгору
У засклену прозору блакить,
У безмiрну небесну комору,
Починаючи внизу все палить.
Безшумно закипала спека -
Пiд панамою спiвав джиґунець -
Без води чатувала небезпека,
А серце гудiло, як двигунець.
Як хотiлось джерельної води
I на заїдок сiк спiлого граната.
Жаром в бою шкварчали стволи
I рiжки пустi, є лише граната.
Було, дуже пекельно жарко,
I сонце 'на коня' налило чарку.
Вбивати ворогiв - все ж жаль то,
Що падуть вiд пострiлiв шпарко.
Ця спека в далекiй країнi,
Що опалила в макiтрi мозки,
Виходить, як вода по краплинi
I вбиває в неї болючi гвiздки.
Литва. 2011. 12. 22.
Серце радiсно щемить
Небо сiрiє - свiтає -
Бiлий день воскресає,
Всiх живих вiн вiтає -
Свiт жити поспiшає.
Вiтерець собi летить
Й кучерявi хмари гонить,
Серце радiсно щемить -
Кохання в дзвони дзвонить...
Литва. 2020 рiк.
*
Квiтучий луг, неначе море
I колосся хлiбiв широке поле,
Та блакитне небо прозоре,
Знiмають бiль, сум чи горе... Литва. 2012. 07. 02.
*
Сьогоднiшня шоколадна нiч
Сяє безлiччю яскравих свiч
I ти з коханою увiч на ввiч -
Кохання палає неначе пiч. Литва. 2012. 07. 07