Рыбаченко Олег Павлович : другие произведения.

ПутIн I ГIтлер - Виховання ТиранIв

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Пiсля смертi покiйний президент Росiї Володимир Путiн надумав позиватися до Господа Бога. I на Вовку-Каїна чекає цiкавий процес суду Святих, i жорстоке покарання за свої численнi злочини на посиленому рiвнi Ада.

  ПУТIН I ГIТЛЕР - ВИХОВАННЯ ТИРАНIВ
  АННОТАЦIЯ
  Пiсля смертi покiйний президент Росiї Володимир Путiн надумав позиватися до Господа Бога. I на Вовку-Каїна чекає цiкавий процес суду Святих, i жорстоке покарання за свої численнi злочини на посиленому рiвнi Ада.
  . РОЗДIЛ Љ 1
  У пекла є шiсть рiвнiв. I нiхто, крiм Iсуса Христа, не уникнув цього профiлакторiю душ - навiть апостоли. Тому що грiшили по-великому або малому, справами, чи думками практично всi люди на планетi Земля. Немає праведного жодного. I Пекло розвивається, разом iз наукою та прогресом, як, до речi, i рай. Шiсть рiвнiв Ада: Посилений, жорсткий, суворий, загальний, полегшений, пiльговий. Наприклад, хорошi слухнянi померлi в дитинствi, а також справжнi святi та апостоли на деякий час йдуть на пiльговий рiвень, де умови як хорошому санаторiї, багато розваг, путiвки до раю, i лише двi години навчання та двi години роботи на день i то не кожен . На противагу найжорстокiших, кривавих злочинцiв i тиранiв - посилений рiвень пекла. Дванадцята година роботи на добу, чотири навчання, стрижка наголо, i в одних лише шортах у тiлах чотирнадцятирiчних пiдлiткiв проходять там виправлення рiзного роду диктатори, i особливо жорстокi вбивцi. I немає вихiдних днiв у них. I немає розваг i якоїсь радостi. Хiба що змити пiт iз пiдлiткових тiл пiд душем, i лягти пiсля трудотерапiї спати.
  Страшно звичайно, але це не назавжди. Якщо великий злочинець, або тиран добре поводиться, то його з посиленого рiвня переводять у жорсткий. Там уже трохи легше: десять годин роботи та чотири навчання, а раз на два тижнi вихiдний, i раз на мiсяць побачення з дiвчиною без контакту, i раз на рiк якщо домовишся можна i з фiзичним контактом з особиною протилежної статi з-помiж грiшниць. На жорсткому рiвнi хоч трохи вже є вiльного часу: можна i книжку почитати, i навiть iнодi у вихiднi пограти у футбол або при добрiй поведiнцi в комп'ютернi iгри - без насильства. I iнодi можуть привести в басейн. I їжа трохи смачнiша. А так годують зекiв високозбалансованою їжею.
  Взагалi у пеклi всi грiшники без винятку мають право на юне та здорове тiло, i медичну допомогу та захист вiд свавiлля та свавiлля.
  Адже Всемогутнiй Бог Є Любов! I Всемогутнiй Бог - Любов абсолютна, i рано чи пiзно всi люди незалежно вiд яких вони були грiшниками, виправляться, перевиховуються i потраплять до раю!
  Тому за всi грiхи людей заплатив Всемогутнiй Бог-Син Iсус Христос, знайшовши собi тiлесну Смерть на Хрестi i знищивши грiховний список.
  Отже, будь-який грiшник може колись обов'язково побачити рай. Особливо якщо вiн щиро покаявся i виправився.
  У всякому разi, 30 квiтня 2045 року, настало сторiччя перебування Адольфа Гiтлера в Пекло - виправнiй установi на посиленому, вищому рiвнi.
  Адольф Гiтлер повнiстю визнав свою провину, i попросив милостивого та милосердного Божого Суду. Будь-який грiшник має право на Суд Святих. В цьому випадку в нього буде i адвокат i, прокурор, може вiн i сам себе захищати - як у людському Судi присяжних. Але Адольф Гiтлер розумiв, як дуже розумна людина, що його справа абсолютно безнадiйна, i що Святi дадуть набагато бiльший термiн, нiж Милостивий i Милосердний Всевишнiй Бог. Особливо якщо врахувати, що Судить Бог-Син Iсус Христос. I Адольф Гiтлер покаявся на колiнах i вибачився, все визнавши. А в цьому випадку i покарання м'якше i можна розраховувати на УДВ. Природно не вiдразу в рай, а з переведенням у легший та лiберальнiший рiвень пекла.
  Адольф Гiтлер дуже хоче якнайшвидше потрапити на рiвень, де можна хоч зрiдка переписуватися з дiвчатами та читати книги. А фюрер Нiмеччини дуже любив читати. Особливо пригодницькi романи. Втiм, не гидував вiн i фiлософiєю. Читав, зрозумiло, i "Капiтал" Маркса.
  I зрозумiло Фрiдрiха Нiцше. Адольфу Гiтлеру подобався Фрiдрiх Нiцше. Особливо вчення про надлюдину.
  Жорстокими методами фюрер намагався виховати надлюдину у нiмцi. I йому це вдалося лише частково. Наприкiнцi вiйни фрицi чинили опiр слабко. Таку потужну i неприступну фортецю, як Кенiгсберг, здали всього за чотири днi. I не тому, що боєприпаси скiнчилися - нi. Там були пiдземнi заводи виробництва боєприпасiв i можна було б боротися не один мiсяць. I здалися за чотири днi. А Берлiн таке велике мiсто впало фактично за вiсiм днiв штурму.
  Нi, не вдалося в нiмцi виховати справжньої надлюдини. Точно так само, як у другiй свiтовiй вiйнi було чимало особистих помилок Гiтлера. Фюрер не любив каятися, але в пеклi швидко перевиховався. А так вiн звинувачував генералiв, там, де чимала була його особиста вина. Наприклад, коли вiн наказав повернути четверту танкову армiю зi Сталiнградського спрямування на Кавказ. Можливо, через це нiмцi й не встигли взяти Сталiнград iз ходу. Та й штурмувати Воронiж було помилкою, нiмцi втратили на цьому цiлий тиждень з поворотом на пiвдень, i дали час частинi радянських вiйськ вiдiйти та ущiльнити оборону.
  Щоправда, Гiтлеру давали поради деякi генерали, i розiбратися в усьому в умовах дефiциту часу дуже складно.
  Адже Сталiн теж помилявся. I в нього були рiшення не найкращi. Зокрема поразка у наступ пiд Харковом, та й Ржевська операцiя була не найкращою, як i iншi прорахунки вождя.
  До речi, оскiльки Сталiн був головним переможцем Гiтлера, цей кривавий тиран потрапив не так на верхнiй рiвень пекла, але в жорсткий режим. Врахували пом'якшувальнi обставини. Хоча теж чудовисько дуже жорстоке та пiдступне. За природою Сталiн навiть значно жорстокiших, нiж Гiтлер. Фюрер, наприклад, любив тварин, а вождь СРСР їх мучив iз дитинства. Але у свiтовiй iсторiї була Велика Вiтчизняна вiйна та Голокост фюрера. I Адольфа Гiтлера дуже багато хто вважав найголовнiшим i найбiльшим злочинцем усiх часiв i народiв. I фюреру, який став пiдлiтком рокiв чотирнадцяти, навiть доводилося працювати i спати в кайданах на знак того, що вiн злочинець зi злочинцiв i повинен зазнавати додаткових мук.
  Але Адольф Гiтлер поводився на посиленому рiвнi пекла добре, i вчився в школi на вiдмiнно, i незабаром з нього важкi ланцюги зняли, замiнивши бiльш легкi.
  А надалi злочини нацизму почали забути. Новим найбiльшим антигероєм i злочинцем усiх часiв i народiв став Володимир Путiн. I фюрера ж негаразд негативно сприймали у свiтi. Та й насправдi кiлькiсть жертв нацизму таки сильно перебiльшила. Та й сам фюрер далеко не все знав, що творили його надмiру завзятi пiдлеглi.
  I ось пiсля столiття перебування на посиленому рiвнi пекла представився шанс тирану, перейти на м'якший варiант виправного ув'язнення.
  Старша наглядачка Дияволиця вiдзначила, махаючи кийком:
  - Ну, Адику, твоє щастя, що Всевишнiй Бог є Любов i Милостивий i Милосердний!
  Фюрер був схожий на худенького хлопчика рокiв чотирнадцяти звичайного для цього вiку зростання. Жилистий, вiд постiйної важкої роботи, з сухими м'язами, ребрами, що стирчать, i рельєфним, плиточками пресом. Вiн у коротеньких як плавки шортах здається навiть симпатичним дитиною, що викликає жалiсть. Голова вiдвернена наголо... Коротку зачiску отримують ув'язненi Ада, лише перейшовши на загальний рiвень - куди потрапляє бiльшiсть пересiчних людей. На загальному рiвнi працюють лише шiсть годин на день, i там двi з половиною вихiднi на тиждень, i чотири години навчання. I вже екскурсiї до раю, i iндустрiя розваг.
  Нагадує Пекло загального рiвня колонiю-малолiтку, у Захiднiй Європi - цивiлiзацiя. Там їжа вже смачна та рiзноманiтна.
  Головна Мета Всевишнього Бога - це не так покарати грiшника, як його виховати i зробити краще.
  Ось такий Всевишнiй Бог. I особливо Добрий Бог-Син, який досяг повного прощення всiх людей на планетi Земля. I зробив, так що всi без винятку врятуються. Навiть Юда Iскарiота. Вiн до речi злочинцем вважається гiршим за Гiтлера. I вже понад двi тисячi рокiв на посиленому рiвнi пекла. I в Юди Iскарiота є додаткове покарання: щоп'ятницi, раз на тиждень його розпинають на хрестi i вiн три години повинен там висiти i мучиться. А потiм Юду знiмають.
  В Аду i в Раю тiла здоровi, юнi, як у пiдлiткiв i рани вiд цвяхiв за нiч гоїться. I Юда теж, як i всi ув'язненi посиленого рiвня, працює дванадцять годин i чотири навчається.
  На посиленому рiвнi не так багато народу. Тут тiльки вже самi, мерзотники i манiяки. Навiть вiдомого Чiкатiло i то уклали лише на жорсткий рiвень. Видно вважали деякi пом'якшувальнi обставини, покаяння манiяка Чикатило , а також те, що Всевишнiй Бог i суддя Iсус вважав, що для цiєї людини буде корисно переписувати з дiвчатами, i хоч раз на рiк мати з ними тiлесних контракт. Хоча, зазвичай, такi серiйнi вбивцi йдуть на посилений рiвень. Як тирани, так i деспоти.
  Але тi, хто вiдразу визнає провину i зраджує себе в руки Милостивого i Милосердного Бога, зазвичай швидко отримують УДВ. А от якщо починаєш судитись i вимагаєш колегiї святих, i не каєшся, то можеш застрягти надовго.
  Як, наприклад, Стенька Разiн - непокiрний бунтар, який не каявся. Досi на посиленому рiвнi. Як i занадто непокiрних Чингiсхан. А ось Тамерлан виявився бiльш зговiрливим та прагматичним i перейшов на легшi рiвнi.
  Та Бог не любить, коли з Ним сперечаються, i не бажають визнавати своїх помилок. Але фюрер справдi покаявся щиро. Гiтлер не був такою вже вiд природи злою чи жорстокою людиною. Але хвороба психiчна, на нього вплинула, зробивши не зовсiм нормальним. А пiсля смертi в Пекло, у тебе вже юне i здорове тiло! I фюрер став самим собою - дуже дисциплiнованим та слухняним.
  А Всевишнiй Бог дуже мудрий. Вiн дає грiшниковi здорове, юне тiло пiдлiтка, яка оновлює мислення душi та мозку. Людина краще навчається та легше перевиховуватися. I хвороб не знає, хоча дияволицi-наглядачки i б'ють вiчних хлопчакiв за найменшу провину. В Пекло особливо на верхнiх рiвнях практикуються тiлеснi покарання i тортури за провини або бiйки, або лайка, особливо матом. I за рукоблуддя батог. Втiм, пiсля дванадцятої години важкої роботи не дуже на посиленому рiвнi i тягне.
  Але навiть найжорстокiшi тортури тебе назавжди не покалiчить - все заросте i вiдновиться не залишивши i шрамiв. I якщо диявол тобi i виб'є зуб, то у тебе як у акули - виросте новий.
  Ну, ще якщо у тебе косяки це впливає на УДВ i може затримати в пеклi. А якщо будеш надто вже буянити, можеш i на бiльш жорсткий рiвень пекла перейти. Як до речi - це вийшло зi Стенькою Разiним. Його як людину в цiлому непогану, i варту за народ i справедливiсть хотiли визначити на жорсткий рiвень i то ненадовго. Але Стенька Разiн i там хотiв влаштувати бунт. I його покарали... Справдi, який може бути бунт в Пеклi? Дияволi дуже сильнi, i всюди вiдеокамери, виступи придушать. А до того як з'явилися телевiзори та iнше, були спецiальнi ангели, що дивляться.
  Та й Сам Всевишнiй Бог все бачить i може втрутитися. Пекло - це не просто зона - мiсце де панує Всевишнiй Бог у всiй могутностi, як i Раю. Щоправда, є i головний в Аду - Везельвул. Вiн надзвичайно сильний ангел, i дуже зорянi в межах Ада має достатньо сил, щоб придушити будь-який виступ грiшникiв - якщо вони пiдуть на таке божевiлля. Щодо Сатани - то це Ангел не ворог Бога, а свого роду спокусник творiння.
  Насправдi Всевишнiй не стане собi творити опозицiю небезпечну, а допускає опозицiю кишенькову. Мусить хтось сперечатися з Богом, i пропонувати альтернативнi шляхи розвитку цивiлiзацiї.
  А без Зла не буде свободи вибору i надто вже нудно стане. Отже, Бог допускає Зло, але тримає його пiд контролем. Навiть у Раю можуть бути негiдники, але тiльки так, що зло, як у дитячих мультфiльмах, завжди програє.
  I, зрозумiло, в Раю можуть навiть вiртуальнi вiйни - там iндустрiя розваг надрозвинена i з розвитком науки i прогресу постiйно розвивається i вдосконалюється. I Рай уже не той, яким був для перших апостолiв i святих, двi тисячi рокiв тому, коли брама Ада була вiдчинена. I не той, що сто рокiв тому. А став набагато кращим.
  У Раю до того, як Iсус Христос здiйснив викуплення, було лише три людини: Енох, Iлля i Мойсей. I то вони там були авансом. Всi iншi перебували в Аду. Зрозумiло, для добрих людей i тих, хто вiв праведне життя, умови були легшими. Та й взагалi в тiлi пiдлiтка навiть гаруючи в каменоломнях пiд батогом дияволицi куди втiшнiше, нiж бути хворим старим у палацi.
  Всевишнiй Бог дуже добрий, i йому Самому неприємно, що люди, особливо жiнки, старiють i стають потворними. Так що в Аду, навiть останнiй грiшник стає юним i красивим. Так Боговi найприємнiше, i грiшники краще перевиховуються. Крiм того, то в тiлi пiдлiтка i додаткове катування для грiшника, хочеться сексу, а з iншим хлопчиськом або рукоблуддям грiх i за це жорстоко тiлесно i морально карають.
  А з дiвчатами, теж грiшницями, чим легший рiвень, тим легше зустрiчатися i чим хочеш у певних мiсцях за взаємною згодою займатися. А на полегшеному та пiльговому рiвнi Ада, навiть iз дiвчатами з Раю, якщо є взаємна згода можна.
  Та немає нiчого поганого в тiлесному коханнi. Якщо без насильства, примусу, i надто одiозних збочень. Втiм, експериментувати можна, особливо у Раю. Там, до речi, навiть хлопцю з хлопцем уже не заборонено. Особливо останнiм часом, коли так стало модно.
  Але в Аду - лише з особами протилежної статi дозволено - зрозумiло мораль та Бiблiя.
  Адольф Гiтлер був натурал, i те, що його намагалися зробити блакитним - це лише мiркування полiтичної кон'юктури . I садистом фюрер не був.
  А щодо їжi: вегетарiанець, не пив i не курив. I це теж пiшло йому до залiку.
  Ось з'явився сам могутнiй господар Ада Архангел Везельвул. Вiн був величезний i прекрасний, в однiй руцi меч, а в iншiй ваги. А сама король пекла виблискує, наче сусальне золото.
  I гримить голос:
  - За волею Всевишнього Бога Милосердного i Милосердного Раб i Грiшник Адольф Гiтлер зважаючи на повну i щиру каяття, бездоганну поведiнку, зменшення i малого рiвня особистого зла, та iнших пом'якшувальних обставин, перекладається умовно-достроково з Посиленого рiвня Ада до Жорстокого. Встань на колiна i дякую!
  Хлопчик з голеною голою головою, i з легкими ланцюгами на руках i босих ногах став на колiна, вклонився до плитки, i тричi промовив:
  - Вдячний усiм серцем, усiєю душею, всiм розумом, усе фортецею Всевишньому Боговi, Творцевi i Спасителевi Богу, Милостивому i милосердному, за виявлену до мене негiдного раба i грiшника поблажливiсть. В Iм'я Отця, i Сина, i Святого Духа - амiнь! Нинi i повсякчас i на вiки вiкiв!
  Диявола кивнула:
  - Запам'ятай фюрер - ти багато нагрiшив, як i твої пiдручнi, тож будь-якої митi можеш, знову повернуться на посилений рiвень. Поводься добре, молись i продовжуй вчитися. Тодi може прийде час i всi грiхи попрощаються i, ти побачиш Рай!
  Адольф Гiтлер з натхненням сказав:
  - Вдячний я Всевишньому Боговi - Милостивому та Милосердним за Спасiння!
  Старша наглядачка наказала:
  - Знiмiть з нього ланцюги!
  Дияволi витягли ключi i почали знiмати з Гiтлера пута. За правопорушення i на жорсткому рiвнi можуть одягнути ланцюги, але поки що колишнiй фюрер чистий. Поки що вiн залишається босонiж i в шортах, а також стриженим наголо. Можна за бажання, правда, вже одягнути майку-голошейку . Але в Пекло тепло, i з голим торсом навiть краще. Взуття може видати на строгому рiвнi. Але вона там така груба, що босонiж зручнiше i легше, тим бiльше пiдошви у вiчних пiдлiток грiшникiв мозолистi, наче копита верблюда.
  Бiльш-менш хороше та зручне взуття видають лише на загальному рiвнi, як одяг.
  Гiтлер навiть подумав, що звикнувши бути майже голяка, не дуже хочеш i одягатися.
  А як добре бути без ланцюгiв, яке задоволенням. I можливо вже сьогоднi ввечерi, вiн перед сном шанує вперше за сто рокiв якусь пригодницьку книгу. Щоправда, на уроках у школi вони грiшники щось та читають. Iнодi i класику, i лiтературу релiгiйну. Часом пiд час навчання та вiдео показують i навiть рай, щоб бачили грiшники, що їм поки що недоступно. Нi, вчиться, було цiкавiше, нiж перетягувати в кошиках камiння, або дробити їх кувалдами та кирками.
  На посиленому рiвнi - чотири години навчання - це подарунок долi, або Всевишнього Бога - Милостивого та Милосердного. Та Бог справдi милостивий навiть до останнiх Негiдникiв. На те Вiн i Бог! Бо Божа Любов є Нескiнченнiстю.
  Гiтлер було не оцiнити це. Як i те, що його тiло - юне, свiже, здорове та витривале. Рабам у каменоломнях та й в'язням концтаборiв було, мабуть, гiрше.
  Фюрер дiйсно повiрив що Бог є дуже справедливий та Добрий! Насправдi такого злочинця, як Гiтлер, зробив юним, здоровим, красивим, та ще навiть на тому важкому рiвнi не позбавив повнiстю отримувати цiкавi знання та iнформацiю, а також бачити сни, де ти лiтаєш, або навiть воюєш.
  Та наскiльки Бог любить людину. I особливо його Син Iсус Христос. Так як у Бiблiї говориться, що Бог i в Шеолi , тобто в Аду. А вираз, озеро вогняне та пiвнiчне - це метафора.
  Ось, наприклад, у пiвнiчних народiв велике бажання їсти зiгрiтися, i для них вогонь - це Рай. Отже, вони мiсiонери по-iншому описують Пекло. Ось так само як у Бiблiї. Не все треба розумiти буквально. Навiть Iсус пiсля тiлесної смертi, був у Пекло i пустив усiх праведникiв, i тих, хто виправився i викупив свої грiхи навчанням та працетерапiєю в Рай.
  Тiльки Пресвята Дiва, Цариця Небесна i Богородиця Марiя - одразу ж потрапила до Раю, минувши Пекло. Навiть Павло i Петро на пiльговому рiвнi Ада понесли i покарання за свої грiхи i пiдняли свiй культурний рiвень перед раєм. Ну, пiльговий рiвень Пекла - це вже умови майже райськi.
  Гiтлера повели митися до душi. Це теж одна з небагатьох насолод i задоволень верхнього рiвня пекла.
  Хлопчакiв-грiшникiв миють пiсля роботи. Пiд трохи теплими, прохолодними струменями так приємно стояти. Неприємно, звичайно ж, що на тобi голенького диявола витрiщаються. Хоча з iншого боку - це хоч i типу ангела, але також жiнка i можна пишатися, що хоч такi особи на тебе звертають увагу.
  Пекло це царство хлопчикiв, i за справжнiми дiвчатами нудьгуєш. Через рiк тобi буде перше побачення в контактi i це грiє душу. Хоча як це довго - цiлий рiк. Та ще треба знайти грiшницю. А грiшниць жорсткого рiвня пекла значно менше, нiж грiшникiв. Зрозумiло жiнок серiйних убивць, чи кривавих правительок значно менше, нiж чоловiкiв. I босi дiвчата-пiдлiтки дiстають не всiм хлопчикам у шортах. Хоча напевно з Гiтлером подружиться i переспати бажаючих буде серед самок чимало. Адже фюрер мав успiх серед жiнок. I ще порiвняно недавно майже весь свiт його вважав найбiльшим злочинцем усiх часiв та народiв, поки його в цьому не затьмарив чергова антизiрка - Володимир Путiн.
  Останнiй диктатор i кривавий президент Росiї, справдi, виявився норовливим i гучним за антиславою . Та ще не захотiв каятися та визнавати свою провину. I тому обрав суд двадцяти чотирьох присяжних святих, який умовно називають образно старими. Нi, вони не старi - у Раю та в Пеклi не старiють. В Пеклi всi самцi виглядають рокiв на чотирнадцять, а в Раю можна вибирати собi абсолютно будь-яку, яку хочеш зовнiшнiсть i навiть стать, або стати, наприклад при бажаннi ельфом, або якоюсь мультяшкою . А потiм повернутись назад.
  Але якщо тiла не мiняти, то в порiвняннi з Адом, трохи пiдростеш, рокiв приблизно до сiмнадцяти, i так що борода без бажання не зростатиме. А якщо є бажання, то борода i вуса в раю швидко виростуть. Тiльки навiщо юнаковi борода? Витрачати час на таку нудну та неприємну дiю як голiння безглуздо.
  Отже, суд двадцяти чотирьох старцiв - це умовнiсть. Вони як присяжнi з-помiж найбiльш просунутих праведникiв - колишнiх священикiв, апостолiв, тих, хто був канонiзований, або мав до тiлесної смертi високi посади на Землi.
  Але зазвичай такi суди давали кримiнальним злочинцям i рiзного роду тиранам, куди бiльшi термiни, нiж Всевишнiй Бог Iсус Христос. А домогтися виправдання вони майже неможливо. Гiтлер це розумiв, i сто рокiв на найвищому рiвнi Ада пройшли. I тепер здається, що пройшли досить швидко, хоча час у пекло протiкає так само повiльно, як i на Землi. Але не встигнеш озирнутися, i сто рокiв минуло. А попереду - вiчнiсть.
  Всевишнiй Бог Милостивий i Милосердний подарував людинi Безсмертя! I це найбiльший Дар - Доброго Всемогутнього Творця. А ось скiльки часу ти будеш терпiти в Пекло деякi незручностi - залежить тiльки вiд тебе самого.
  Гiтлер подумав, що вже не так уже й багато залишилося терпiти. Тим бiльше фiзично, вiн почувається куди краще в Пекло, нiж за життя. I в нього тут в Пеклi такi зуби - жодної дiрочки! Здорово, то як!
  Слава Всевишньому Боговi!
  Хлопчика-фюрера пiсля миття обшукали дияволицi. Залiзли в рот i обмацали жилисте тiло руками в рукавичках. Iз самками це навiть приємно. Потiм повели у бiльший обсягами сектор. Звичайно, жорсткий сектор на ширше коло грiшникiв розрахований, та й сидять там тривалiший час.
  Найбiльше потрапляє людей одразу на загальний режим. Там вони проводять рiзнi термiни. Якщо поводяться погано, можуть потрапити i на суворий. А це означає вiдразу ж тобi голову наголо поголять, i носиш не модний одяг, а смугасту робу, i працює не шiсть годин, а вiсiм, з усього пiвтора вихiдними, а не двома з половинами як на загальному. Але все одно суворий режим, краще запеклого. I там iз дiвчиськом можна вже раз на мiсяць, i вибiр куди ширший. А загалом раз на тиждень - що класно. На зодягненому через день, а на пiльговому хоч щодня - майже як у раю. I екскурсiї по раю.
  Можна вiдвiдувати рай вже на загальному, хоч i рiдше, нiж на полегшеному, тим паче на пiльговому.
  Суворий режим - це не цукор, але зрiдка не частiше разiв на рiк, i в ньому можна вiдвiдати рай i побувати в ресторанi або на атракцiонi. На жорсткому Рай показують лише пiд час урокiв, чи ще загальних передач. Але хоч зрiдка можна у вихiднi та зiграти на комп'ютерi. А Адольфовi Гiтлеровi цього дуже хочеться. Адже вiн у минулому життi жодного разу не грав.
  Пiсля смертi Володимира Путiна визначи до Гiтлера в один барак, i вони навiть разом опинилися на одному в два яруси лiжку. Поки триває суд, пiдслiдний ув'язнений посиленого рiвня. I вчиться i працює, i харчується як iншi зеки-хлопчаки.
  Володимир Путiн зi старого перетворився як усi грiшники на хлопчика-пiдлiтка. I це очевидно велике досягнення для злочинця, i правителя з печаткою Каїна! Гiтлер хоч чужi народи винищував, але цей розв'язав вiйну проти братнього. I незважаючи на це отримав колишнiй старий, який помер у бiльш старшому вiцi, нiж Адольф Гiтлер, отримав тiло хлопчика.
  I навiть цим Володимир Путiн виявився незадоволеним i почав виникати. Тодi його дияволицi добре побили, i начепили Каїну важкi ланцюги, на зразок тих, що були на Гiтлерi. А працювати в ланцюгах, i спати куди менш зручно нiж без нiчого. А якщо ти вибрав суд святих старцiв i не зможеш домогтися виправдання, то застрягнеш на посиленому верхньому рiвнi пекло як надовго.
  Ось Чингiсхан став судитися з Богом, i, зрозумiло, програв процес. Так i досi на посиленому варiантi сидить. Хоча Милостивий i Милосердний Всевишнiй досить швидко намагається з найвищого найжорсткiшого рiвня Ада, на легшi перекладати. Тому що Бог - Любов, i без того без розваг i листування з дiвчатами, i тим бiльше сексу, грiшник може зовсiм озвiрiти.
  Компанiя у Гiтлера була не найприємнiша - бiльшiсть манiяки та серiйнi вбивця, ґвалтiвники дiтей та вiдморозки. А диктаторiв-правителiв, по-перше, не так уже й багато. А по-друге, треба дуже розкрутитися, що не знайшлося пом'якшуючих обставин, i залетiти на посилений режим Ада. Хiрохiто теж не ангел, але потрапив пiд пом'якшувальнi обставини. Муссолiнi також був на посиленому рiвнi зовсiм недовго. Разiн сам був винен, що бунтував. Ще й Ленiн пробував брикатися i позивається. I теж потрапив на суд Святих Старцiв i поки що сидить на посиленому рiвнi. Ну, Франка не вважали таким уже жорстоким i кривавим. Щоправда, був тут i Садам Хусейн. Але вiн теж покаявся i вiддався в руки Божого милосердя. Ну, а Лукашенко до рiвня посиленого Пекла, не дорiс, i стiльки не до грiшив. I бунтувати не став. Може, Олександр Григорович навiть потрапив би вiдразу на суворий рiвень, але дарма пiдписував смертнi вироки - обтяжив собi карму i пiшов на жорсткий режим. Буш-молодший також перейшов на жорсткий.
  А ось президент Росiї Володимир Путiн i норовливий i кривавий одночасно. Його правлiння вiд початку було руйнiвними. На села Дагестану скидалися вакуумнi бомби, вiд чого гинули тисячi мирних жителiв. Потiм за наказом тодi ще прем'єра Путiна було пiдiрвано будинки у Москвi та Волгодонську, вiд чого загинули сотнi росiян. Вiд Всевишнього Бога грiхiв своїх не сховаєш. Потiм була жорстока вiйна у Чечнi, внаслiдок якої загинули десятки тисяч людей з усiх бокiв. I злочинний диктатор Путiн уперто не хотiв йти на переговори з Масхадовим. Тобто iз законним президентом Чечнi. Була i вiйна з Грузiєю, лише п'ять днiв. Але також багато жертв. Далi почалася гiбридна вiйна з Україною та в Сирiї. Також багато десяткiв тисяч убитих з вини Путiна.
  Але справжнiм "шедевром" диктатора став прямий та вiдкритий напад на Україну, коли кiлькiсть жертв затяжної та запеклої вiйни пiшла на мiльйони. А рух Талiбан вiдкрив проти Росiї другий фронт у Середнiй Азiї, напад на Таджикистан. I вiйна стала ще кривавiшою i жорстокiшою. Проти Росiї почалася партизанська вiйна у багатьох регiонах.
  Чого тiльки не витворяв Путiн, який загрожував ядерною зброєю. Те, що вiн психiчно хворий диктатор i вiйськовий злочинець стало очевидним для всiх. I зрозумiло його вiдправили до пекла на посилений рiвень. А вiн ще замiсть покаяння вирiшив позиватися до Бога i довести свою правоту. А це означало проведення на верхньому рiвнi пекла досить тривалий час.
  Адольф Гiтлер, який спав на одному в два яруси лiжку-нарах разом з Путiним, радив росiйському диктатору покаятися, але той нiякий.
  Мовляв, вiн, чи бачите лихий король завжди правий, i не збирається каятися, а якщо що готовий i на суд - двадцяти чотирьох святих юнакiв.
  Ну гаразд блазень iз цим упертюхом, який розв'язав братовбивчу вiйну i отримав печатку Каїна. Головне, що вiн Гiтлер нарештi зможе почитати перед сном книгу. I можливо йому дадуть i пограти на комп'ютера.
  На легшому рiвнi пекла є деякi розваги.
  Хлопчика-фюрера вели пустелею в iнший сектор. Вiн бiльших, так там бiльше ув'язнених грiшникiв, i упорядкованiший.
  Юний фюрер був у ланцюгах, але вже легших.
  Його босi ноги хлопчика-пiдлiтка такi огрубiлi за сто рокiв працi в каменоломнi, що майже не вiдчуваю гарячого пiску. Навiть трохи та приємно.
  Фюрер йде та посмiхається. Хоча трохи звичайно є легке хвилювання та занепокоєння. Як його приймуть iншi хлопцi-в'язнi? Цiкаво по недiлях там дають кекси з родзинками? Сто рокiв Гiтлер не мав у ротi нiчого смачного i тепер був шанс скуштувати щось приємне на язик. I особливо нехай раз на рiк - був шанс на секс iз дiвчиськом. Щоправда, такою ж великою грiшницею, як ти. I спробуй ще знайти.
  На цьому рiвнi злочинцiв-самцiв набагато бiльше, нiж самок. А щоб потрапити в посилений рiвень, жiнцi треба навiть постаратися. Може тiльки Катерина Друга яка теж надумала позиватися до Всевишнього Бога Милостивого i милосердного - ця завойовниця i повiя побувала на посиленому рiвнi пекла досить довго.
  А жiнок, якi були дуже крутими манiяками та диктаторами значно менше, нiж чоловiкiв. На жорсткому рiвнi таких разiв десять менше, нiж хлопчиком.
  Та й це проблема для тиранiв. I на строгому рiвнi очевидно дiвчат менше, нiж хлопчикiв. Тiльки на загальному рiвнi можна раз на тиждень мати секс iз подругою, i там i самцiв, i самок приблизно порiвну. I це чудово.
  Гiтлер зiтхнув. Незабаром вiн потрапить на загальний рiвень, i тим бiльше до Раю. Хоча рано чи пiзно та потрапить.
  Грiхи у фюрера тяжкi. Але поведiнкою було гарним, характер у Гiтлера не злий, вiн щиро покаявся, а Бог бачить щирi покаяння чи нi. I вiдбувши перше столiття, отримав УДВ вiд Всевишнього Милостивого та Милосердного.
  А Володимиру Путiну на попереднiх слуханнях ухвалили пiд час Суду Святих перебування за умов посиленого режиму. Дограв Володимир Путiн. А Суд може йти дуже довго. I чим довше i наполегливiше грiшник упирається, тим тривалiший отримає термiн. Це треба розумiти.
  А Всевишнього Бога все одно не заперечиш.
  I, тим бiльше, у президента Росiї Володимира Путiна - друк Каїна. А сам диктатор - подонок з покидькiв. I ще притворщик.
  Багатьом вiн задурив голови. Але народ нескiнченно довго за носа водити неможливо.
  Диявол-наглядачка сказала хлопчику-фюреру:
  - Ти на УДВ. Це, звичайно ж, велике позичення такому великому злочинцю як ти. Але не бiйся. Якщо будеш вести добре, то може бути рокiв через двiстi, тебе переведуть на строгий рiвень!
  Хлопчик-фюрер вклонився i запитав:
  - Панi наглядачка дозвольте звернутися!
  Диявола кивнула:
  - Дозволяю!
  Гiтлер-пацан запитав:
  - А ранiше маю шанс?
  Наглядачка похитала головою:
  - З такими грiхами, як у тебе нема. I то двiстi рокiв це якщо Всевишнiй Бог Милостивий i Милосердний за бездоганну поведiнку виявить тебе поблажливiсть! А так має бути за твоїми грiхами як мiнiмум тисячу рокiв!
  Фюрер-хлопчик вигукнув:
  - Слава Всевишньому Милостивому та Милосердному!
  Диявол вiдзначила з посмiшкою:
  - Якщо й далi виправлятимешся, то... Всевишнiй Бог-Син подарував безсмертя, i Вiчне Життя для всiх без винятку. Рано чи пiзно, всi люди, якi будь-коли жили на планетi, Земля потраплять у Рай i будуть Вiчно щасливi завдяки Його жертвi на Хрестi.
  Фюрер-хлопчисько проворкував:
  - Панi-наглядачка дозвольте звернутися!
  Дияволиця рикнула:
  - Не дозволяю! Я твоє запитання бачу наскрiзь. Та й Володимир Путiн рано чи пiзно вiдмучується в Пекло i потрапить до Раю. Бо Милосердя i Любов Всевишнього Бога Велика, i Нескiнченна! Хоча помучиться Путiну, доведеться бiльше, нiж тобi. А останнiм до Раю увiйде Юда Iскарiота. Але i це зрадник Iсуса Христа, нехай i найдовше промучиться, але буде по Волi Всемилостивого i Милосердного Спасiння!
  Гiтлер-пацан вклонився i вигукнула:
  - Велика Слава Всевишньому Боговi - Милостивому та Милосердному!
  . РОЗДIЛ Љ 2.
  Колишнiй манiяк Чакатило, як i всi iншi грiшники, перебував у тiлi чотирнадцятирiчного хлопчика. З милостi Всевишнього Бога вiдомий манiяк потрапив вiдразу жорстокий рiвень, хоча мабуть тягнув i на посилений. Але Андрiй Чакатило щиро покаявся i визнав свою провину. I Всевишнiй Бог-Син вважав, що йому краще бути на бiльш легкому - жорсткому режимi. Тут можна i книжку перед сном почитати, i пограти футбол i деякi нешкiдливi дитячi iгри на приставцi зiграти. А кiно на уроках у школi навiть на посиленому рiвнi часом показують. Зрiдка можна зустрiчатися i з дiвчатами-грiшницями. I раз на рiк навiть особисте побачення та пiвгодини роби що завгодно - включаючи i секс.
  Щоправда дiвчаток-грiшниць на всiх не вистачає. I якщо, наприклад, з таким як Сталiн або Тамерлан бажаючий переспати хоч греблю гати, то з манiяком, який вбивав дiтей, не дуже-то є охочi. I Чiкатiло мучився. Хотiлося з дiвчиною. А вони теж у тiлах пiдлiткiв. Але в чотирнадцять рокiв дiвчата вже мають цiлком розвиненi фiгури. А розмножуватися можна лише у раю. У пеклi грiшницi не вагiтнiють. Втiм, i в раю народжуванiсть обмежена. Щоб не було надмiрного переселення. Хоча для Всемогутнього Бога розширити простiр раю зовсiм не проблема. Але все одно, в раю можна заводити не бiльше однiєї дитини раз на дванадцять рокiв. Але з огляду на життя вiчно юної людини в раю нескiнченна, то це цiлком нормально, i можна теоретично мати мiльйони нащадкiв.
  Там уже можна будь-яке тiло зробити. Це в пеклi i грiшники та грiшницi у тiлах пiдлiткiв. Вони цi вiчно юнi i швидко на них гояться рани, i вибитi зуби виростають, як i зламанi кiстки.
  Але, звичайно, якщо грiшника часто дияволицi б'ють, то вiн дає привiд. А значить, може занадто довго бути на жорсткому рiвнi пекла. А за надмiрну норовливiсть можуть i на гiрший режим перевести.
  Ось i дiвчата не даються манiяку Чакатило. Зате навколо тебе iншi хлопцi-грiшники. Вони гарнi, мускулистi, iз чистою засмаглою шкiрою. I коли пацани рокiв чотирнадцяти стрункi, спортивнi, гарненькi, нехай i з голеними голими головами миються пiд душем, у манiяка Чакатило виникає ерекцiя.
  Адже вiн фiзично здоровий i мiцний пiдлiток, який ранiше ґвалтував i хлопчикiв i дiвчаток. Але дияволицi-наглядачки дивляться на голих хлопчакiв, що миються. I як тiльки у колишнього манiяка пiднiмається досконалiсть, так вiн одразу отримує удар палицею в пах. А це дуже боляче.
  I йому кричать:
  - Не смiй сучий син!
  Пiсля чого Чакатило щоб уникнути бiльш жорстокого покарання, має ставати на колiна, i благати про прощення Всевишнього - милостивого та милосердного.
  Коли важко працюєш у каменоломнях - а на жорсткому рiвнi це десять годин на добу, то не кров прилипає до статевих органiв, i дивитися на спiтнiлих, м'язистих, симпатичних хлопчакiв легше. Але коли миються стриженi, гарнi хлопчики пiд душем, i вже не так утомлюєшся, то такi грiховнi думки тебе вiдвiдують.
  Але в Аду одностатевий секс пiд забороною. Тiльки в Раю у цiй справi є майже повна свобода - хiба що не можна ґвалтувати iншого праведника, який i сам був грiшником Ада.
  А пiдпiльно не займешся - стежать за вiдеокамерами в бараку. Зате, щоправда, й тебе самого не опустять iншi хлопцi-грiшники i не зроблять пiвнем.
  Свавiлля в Пеклi немає. За бiйки вiдразу карають. I за образу словесне iншого ув'язненого хлопчаки жорстко карають дияволицi, якi стежать за кожним твоїм кроком.
  Тобто, з одного боку, краще, нiж земної колонiї для малолiтнiх злочинцiв - нi свавiлля, нi жорстоких прописок, нi наїздiв, нi опущених. Але з iншого боку i все набагато суворiше. Все пiд наглядом та контролем.
  Потрапив манiяка Чакатило у дуже суворе мiсце iз суворою дисциплiною. Годують не дуже добре - на кшталт простого хлiба на водi. Але раз на тиждень кекс i iзюмом, i молоко чи солодкий сiк. А рiздво навiть цiлий бенкет з гарним тортом з кремом та шоколадом. I рибний пирiг на паску з молоком досить смачнi. На посиленому рiвнi цього немає. Раз на два тижнi є вихiдний, де пiсля навчання хоч якiсь розваги. I басейнi поплавати можна i фiльми якiсь розважальнi, правда, дитячi можна подивитися. Та їм дозволено дивитися тiльки дуже невинне в стилi плюс шiсть, або максимум плюс дванадцять. Але ж i дитяча фантастика та казки дуже цiкавi.
  Радостей небагато, але вони хоч є. Не зовсiм Пекло. А потрапи вище, то тiльки пiд час навчання розважатимешся, або увi снi. I то в сон можуть втрутитись, а можуть i нi.
  Увi снi часто сняться дiвчата. Якщо дiвчата i ти знiми чимось займаєшся, то дияволицi-наглядачки можуть i дозволити таке. Але якщо увi снi хлопчик з хлопчиком, то врiжуть струмом.
  А Чакатило часто знялися хлопцi. I вiн за це розрядом безпосередньо по яйця отримує. I врiжуть дияволицi-наглядачки стежать монiторами за снами ударом блискавки. Тiльки на загальному рiвнi пекла за сном перестають спостерiгати. Як кажуть там колонiя для малолiтнiх злочинцiв на рiвнi цивiлiзованому. I хлопчики вже ночують не бараках на двох ярусах лiжках, а в камерах по два або максимум чотири пацани з ванною, телевiзором та комп'ютером. I годують смачною їхньою їжею.
  На загальному рiвнi - це для людської бiльшостi Пекло.
  Теж тiла пiдлiткiв, але у пом'якшеному варiантi. I робота по шiсть годин на день, i чотири години навчання i цiлих два з половиною вихiднi днi на тиждень.
  Тобто - субота, недiля, та раз на два тижнi п'ятниця.
  На загальному рiвнi i екскурсiї по Раю, i басейни, i розважальна iндустрiя, i комп'ютернi зали i iгри. Майже як дитячий санаторiй. Але шiсть годин таки потрiбно досить важко працювати.
  Типу як колонiя-малолiтка в цивiлiзованiй країнi з трудотерапiєю.
  Великий плюс - можна вже носити акуратну, коротку зачiску та ходити у спортивному, гарному костюмi.
  А не тому, що тут напiвголi. Втiм, пекло мiсце тепле, навiть можна сказати спекотне як в Африцi на екваторi, i тут в одних шортах або плавках навiть зручнiше. На строгому рiвнi, де вже видають робу, молодi тiлом зеки-грiшники вважають за краще працювати в одних трусиках. Насправдi черевики на строгому рiвнi такi грубi, що босонiж практичнiше зручнiше. Гарне та зручне взуття видадуть на загальному рiвнi i це чудово.
  На полегшеному рiвнi ще краще: i їжа рiзноманiтнiша та смачнiша, i розваг бiльше, i секс iз дiвчиною не раз на тиждень, а частiше, i працетерапiї лише чотири години. I вихiдних уже три з половиною днi. I екскурсiї по раю частiше. I навiть пивка попити вже можна. На загальному рiвнi спиртне поки що за забороною.
  А пiльговий рiвень це вже майже як рай. Працетерапiя всього лише двi години за чотири з половиною днi вихiдних, i навчання тiльки вже двi години. А решта часу лише розваги та задоволення. Причому вiльнiшi. I їжа як у ресторанi та вина заморськi та iнше. I Рай можна часто бiгати.
  Лише одностатевий секс заборонено i тяжкi наркотики. I ти ще в тiлi пiдлiтка. Поки не потрапиш до раю.
  На пiльговому рiвнi вже в тебе цiла окрема квартира - на кшталт дорогого готелю. А на полегшеному Адi окрема камера з душем, ванною, телевiзором та комп'ютером.
  Так ось Пекло. За Волею Всевишнього Бога - Милостивого i Милосердного.
  Звичайно краще, нiж озеро вогняне та сiрчане, як це малювали в Бiблiї.
  Чакатило, навiть живучи в цiй колонiї-малолiтцi, думав, що тут не так погано. У чомусь набагато краще, нiж на Землi. Наприклад, ти в тiлi здорового, м'язистого пiдлiтка, i почуваєшся як пiдлiток-здоровець. I це дуже добре та бадьоро. Ти вiчний хлопчик, i це з одного боку чудово.
  З iншого ти, як i пiдлiток, страждаєш без сексу i дiвчини. I навiть шкодуєш, що не земна колонiя-малолiтка де можуть хлопчики з хлопчиками. Так мучить ця спонтанна ерекцiя. I тiльки увi снi часом отримуєш полегшення. Але це здорово.
  А так неволя та постiйне стеження вiдчувається у всьому.
  Колишнiй злодiй у законi Сич, тут уже давно сидить, втiм, i Чакатило вже пiвстолiття провiв на жорсткому режимi Ада. Сич був ще в малолiтнiй колонiї сталiнських часiв. I вiн вiдзначив iз посмiшкою:
  - Та тут, схоже. Хiба що навчання цiкавiше, i вiд трудотерапiї не втечеш. Немає в нас на малолiтку було набагато бiльше свободи, та свавiлля теж. Але ми були сильнi, i для нас колись свободи i свавiлля бiльше, то й краще. Я ось майже не працював i непогано харчувався, вже тодi був авторитетом.
  Тут виникла поряд пiсля цих слiв наглядачка-диволиця з палицею. Вона врiзала, та так довбало колишнього злодiя в законi струмом. I проревела:
  - А у нас не колонiя-малолiтка, а Пекло! А в Пекло свавiлля не буває. I ти не злодiй у законi, а такий самий ув'язнений як усi!
  Та в Пекло з беззаконням суворо. I в Раю, теж є полiцiя, i стежать, щоб праведник не гадав праведника. Але можна у вiртуалцi свавiллям i хулiганством потiшиться.
  I у вiртуалцi навiть вiйни ведуть - на кшталт такої розваги. У Раю можна все, крiм шкоди своєму ближньому. Але можна нашкодити вiртуальному двiйнику ближнього. I це теж розвага.
  Манiяк Чакатило дуже хотiв потрапити до Раю швидше. Там у вiртуалцi можна катувати i катувати дiтей, причому мозок не вiдчує рiзницi з реальнiстю. Щоправда, з такими думками спробуй Пекло залишити. Тут з'являється феномен.
  Манiяк щоб спуститися на легший рiвень Пекла, а потiм потрапити до Раю повинен виправитися, характером, i вiдмовитися вiд садистських нахилiв. Але Чакатило саме хоче опинитися в Раю, щоб задовольняти свої садистськi нахили.
  Ось через це доводиться йому вишукувати по десять годин на день i чотири години ще сидiти за партою, майже не маючи часу отримувати задоволення. У минулому життi було простiше щодо розваг. Хоча в камерi смертникiв Чакатило взагалi був готовий завити вiд туги. Розваг хiба що читати, але бiблiотека там небагата.
  Тут же, звичайно, доводиться фiзично напружуватися. Тiло, юне, витривале до навантажень швидко звикає. Але морально це так нудно. Це трудотерапiя для молодих тiлом грiшникiв.
  Чакатило важко зiтхнув. Працювати набридло. Тим бiльше незрозумiло навiщо в технiчно розвиненому iншому свiтлi така примiтивна робота - ламати камiння кирками, ломиками, кувалдами, а потiм вантажити на тачки чи ношi. Наче марну роботу вони виконують. Але це трудотерапiя для ув'язнених-грiшникiв.
  А перед цим обов'язкове навчання. Вже понад п'ятдесят рокiв Чакатило навчається. I весь час щось нове дiзнається. З'являються i новi письменники, i поети, i новi знання з фiзики, хiмiї, математики, астрономiї тощо. I зрозумiло i лiтературнi працi з релiгiї та моралi.
  Теоретично грiшникiв вчать добру та послух. I в цьому планi дещо домагаються.
  Слова проникають. I Чакатило хочеться стати добрiшим i кращим. Взагалi в Раю справдi все можна у вiртуалцi, але там людина вже iнша, краща i досконала морально та фiзично. I в нього має бути самоцензура у вчинках та бажаннях. I мовляв, не повинен ти бути твариною.
  I слiд навчитися, контролювати думки у правильному напрямку.
  Але в Пекло є недолiк - це царство хлопчикiв. Чакатило, наприклад, дивиться на босi, точенi, засмаглi нiжки хлопчакiв-в'язнiв i вiдчуває в собi бажання. I його краще придушити, поки не отримаєш палицею та електрошокером по головi чи мошонцi. Але тiло молоде, здорове, пiдлiткове, i в ньому гормонiв виробляється багато. Босих нiжок дiвчат майже не бачиш, а дияволицi в чоботях. I босi, гладкi, безволосi, з гарними, майже дитячими пальчиками ноги хлопчакiв теж заводять. У чотирнадцять рокiв ноги у хлопчикiв ще безволосi i мало вiдрiзняються вiд нiг дiвчаток. I тому Чакатило вiн заводять. Особливо якщо ти сидиш за партою i кров прилипає на низ тiла.
  А ось коли працюєш, кров розходиться по тiлу, не так болiсно з ерекцiєю.
  Дуже важко придушити у собi сексуальне бажання, щоб не збуджуватись вiд напiвголих iз рельєфними м'язами хлопчакiв. Для манiяка це велика спокуса. Можливо, було простiше, якби грiшникiв взагалi перетворили на хлопчикiв рокiв десяти.
  Але Всевишнiй Бог видно хотiв у Своєї Нескiнченної мудростi, щоб грiшники навчилися пригнiчувати в собi пожадливiсть i звiринi iнстинкти. I тому не дiти, а пiдлiтки. I водночас, молодi тiла роблять пам'ять краще, а мислення гнучкiше, i тому вони дуже молодi, а чи не дорослi.
  Та це як виправна, дитяча, трудова колонiя-малолiтка, в якiй юнi тiлом ув'язненi проходять процес виховання та перевиховання.
  I видно не без успiху.
  Але ж ти завжди ти. Погоня за бажанням отримати сексуальне задоволення, перетворило iнтелiгентного Чакатило на манiяка. I так хочеться зазнати збудження. I це соромно коли є хiть i хтивi думки розростаються.
  I ось голос тiла як пожежа. Чакатило пустив у голову хтивi фантазiї про розбещений секс. А потiм почав намагатися реалiзовувати їх на практицi. I в нього виникла хвороблива пристрасть i здригання вiд виду агонiї жертви. I це було немов у якогось збоченця, особливо бажання катувати та мучити дiтей.
  От i сидячи за партою, дивишся на босi, ще чистi п'яти, спортивних хлопчакiв i уявляєш собi, як їх припiкають розпеченим залiзом. I це викликає сильне збудження.
  А потiм пiсля навчання їхнiх хлопчакiв-грiшникiв ведуть на роботу. I це найболючiша частина перебування в Аду. Загалом мало хто любить працювати - особливо важко та фiзично. Манiяк Чакатило в дитинствi не любив навчання i сидiти за партою. Але в Аду, навiть не хочеться, щоб навчання закiнчувалося, i якраз є бажання, навчається довше. Адже в людськiй школi хлопця не чекало на десять годин каторги, як у Пекла.
  З iншого боку Всевишнiй Бог справдi милостивий i милосердний. Грiшники у Нього в Пеклi працюють лише десять годин i щось, ще залишається на навчання i розвагу. А ось у Стародавньому Римi, хлопчики-раби в каменоломнях працювали по шiстнадцять годин, а решту часу тiльки спали. I багато хлопчакiв тривiально вмирало вiд непосильної роботи. I вони не мали таких досконалих тiл як цi. А якщо в каменоломнях iшачать люди похилого вiку - то це взагалi жах. А так i Аду дотримуються прав людини та норм мiжнародного права. I Всевишнiй, Милостивий i Милосердний Бог дає всiм навiть у Пекло залiзне здоров'я та юнiсть.
  I це будь-який грiшник оцiнить.
  Чакатило чекав, коли, нарештi, робочий день скiнчиться. Можна буде тодi вiдпочити. I дай Бог, щоб увi снi йому з'явилася дiвчина, а не хлопчик, щоб не отримати знову струмом по яйцях. Та й є трохи часу перед сном чи телевiзор подивитися чи книгу почитати. Тут у Пеклi Бiблiотека багата. Але, зрозумiло, книги дають такi не бiльше, нiж плюс дванадцять. Але Чакатило подобається читати i про дiтей. Особливо якщо цi дiти босi та партизани на вiйнi.
  Там можуть i описи, щоправда легенi i тортурами фашистами, чи орками, чи якимись iншими, поганими особинами.
  Можна й кiно подивитись. Але оскiльки на барак один телевiзор, щоправда, з великим та кольоровим екраном, їм показує передачi наглядачка-диволиця. I не надто подiбне здорово. Хоча можна переглянути, наприклад, новини з планети Земля. Там уже 2045 рiк. I цивiлiзацiя продовжує розвиватись.
  А час, коли ти працюєш, йде болiсно повiльно. Немов крапля, за краплею.
  Це в раю роки проносяться наче ураган. А в Пекло, особливо трудотерапiя затягує. Свого роду робота - це елемент i покарання та виховання. Хлопчики це розумiють. Тут не янголи. I манiякiв i злочинцiв рiзних багато.
  Деякi манiяки, наприклад, теж дивляться на симпатичного хлопчика Чакатило i у них теж виникає ерекцiя. Навiть один пробував колишнього вбивцю i педофiла погладити i отримав кийком по руках, та ще довбало струмом.
  Багато хто, щоправда, вже на шляху виправлення. I тиснуть у собi тваринну хiть. А є щасливцi, що листуються з дiвчатами. Добре можна це сказати.
  Чакатило намагається собi уявити дiвчисько. Вiн, то листувався з ними. Але вони, дiзнаючись, що це манiяк та ще й педофiл, давали вiд ворiт поворот.
  Ось охочих сексу та спiлкування з колишнiми правителями повно.
  Чакатiло Тамерлана, зрозумiло, не застав - вiн вже на бiльш легкому рiвнi. А ось Сталiн ще тут. Коба, втiм, сам собi продовжив термiн, коли почав будувати з себе пахана. Отже, Сталiн тут надовго, але не в його бараку.
  А ось, нарештi, робота закiнчена i хлопчакiв ведуть пiд душ.
  I це небезпечний перiод, коли Чакатило з голими хлопчиками котитиметься теплою водою. I тут так хочеться до них колишньому манiяку притиснутись i попеститись.
  Коли пацанiв вводили в душ, серед них у ланцюгах запровадили новенького.
  Хлопчик був звичайного зросту для пiдлiтка рокiв чотирнадцяти. Так само як i все стрижене наголо i в плавках. Якi довелося зняти та йти пiд душ.
  Диявол оголосила Чакатило:
  - Вiн буде спати зверху на твоїй лiжку!
  Манiяк кивнув i спитав:
  - А хто це!?
  I вiдразу отримав кийком по плечу, що дуже болiсно.
  Диявол-наглядачка гаркнула:
  - Ти забув сказати, панi дозвольте звернутися!
  Чакатило кивнув i прочiрикав:
  - Панi наглядачка дозвольте, будь ласка, звернутися?!
  Дияволиця рикнула:
  - Не дозволяють! Але на твоє запитання вiдповiм - це Гiтлер!
  Серед хлопчакiв-ув'язнених пролунав гомiн. Гiтлера тривалий час вважали найголовнiшим злочинцем усiх часiв та народiв. Втiм, Путiн встиг докрутитися до того, що став претендентом на роль найбiльшого лиходiя. Справа мало не дiйшла до повного знищення людства. Але на щастя кошмарний диктатор здох. I жити одразу ж на планетi Земля стало краще та веселiше.
  Усi розглядали Адольфа Гiтлера. На вигляд це був дуже симпатичний, худенький, але жилистий i сухий м'яз хлопчик, рокiв чотирнадцяти. Його голiвка була обрита наголо, як i в усiх iнших молодих в'язнiв. Раз на два тижнi хлопчикам дияволицi наглядачки знову збривають свiтлi їжачки волосся.
  Зовнiшньо ув'язненi пекла, цiлком нормальнi, i навiть милi пiдлiтки, або навiть дiти. Але тут уже всi мали у своєму минулому життi той чи iнший вельми серйозний злочин i не один. Тут мiсце для негiдникiв. Хоча частина з них мала високий рiвень iнтелекту. Та й навчання давало ефект.
  Адольф Гiтлер теж навчався, i знав уже багато. I справдi вiн став характером кращим i добрiшим, i реально виправлявся. Колишньому фюреру було дуже соромно за свої злочини у минулому життi. Хоча вiн , звичайно, не все знав. I реально, очевидно багато гiтлерiвцям i приписувалося. Адже iсторiю пишуть переможцi. I число жертв нацизму було перебiльшено та завищено. Правда i того, що було насправдi достатньо, щоб фюреру бути великим злочинцем. I будь-яка вiйна це справа брудна.
  I масовi жертви неминучi, коли вiдбувається така масштабна бiйня.
  Фюрера самого шокувало, що були такi одiознi злочини, як спалення людей, у тому числi i дiтей живцем. Iди робили вироби iз людської шкiри.
  Принаймнi Адольф Гiтлер хотiв щиро стати iншим. Але вiд нього кидалися.
  Старша наглядачка-диявиця заявила:
  - Спатимеш на верхньому ярусi лiжка з Чакатило. Вiн також манiяк вельми вiдомий. Тiльки на вiдмiну вiд фюрера, нiчим позитивним не вiдзначився. А ти був хоч i великий лиходiй, та й правитель нехилий! А тепер марш пiд душ!
  Митися в Пекло з вiчними тропiками, i клiматом як в Африцi на екваторi це велике задоволення. Вода тепла, лагiдна. Тут на жорсткому рiвнi можна й мило взяти.
  Гiтлер уперше за сто рокiв намилився i вiдчув собi бадьорiше. Вiн не безнадiйний.
  Ось Чакатило дивився на фюрера. На його голi, м'язистi, майже дитячi, гладкi, засмаглi нiжки. I вiдчув бажання, i його гiднiсть почала пiднiматися.
  I знову вдарила манiяка дияволиця-наглядачка, крикнувши:
  - Не смiй тягнеться на хлопцiв тварина! I взагалi час мабуть тебе перекладати на посилений рiвень!
  Хлопцi-в'язнi здавлено засмiялися. Але тихо, боячись самим отримати. Тут манiякiв вистачало. I ще гормони пiдлiтковi у молодих тiлах. Але намагаються не думати i не дивитися один на одного.
  Гiтлер себе вмiє контролювати. I на нього не було жодного зауваження - нiмецька дисциплiна мислення.
  I за сто рокiв вiн змiг отримати УДВ за такого великого списку скоєних з його вини злочинiв. Ось Чингiсхан, теж з вини якого загинули мiльйони хортiв . I досi на посиленому рiвнi та навiть у ланцюгах.
  Правда Чингiсхан на вiдмiну вiд Гiтлера був бiльш щасливим, i удача йому до самої смертi не зраджувала. А ось i Гiтлер i Наполеон виявилися кривавими невдахами.
  Наполеон вже немає на жорсткому секторi. За двiстi рокiв вiн вийшов на УДВ i перейшов на суворий режим. А там робота вiсiм годин на день, а значить бiльше вiльного часу та розваг. I щонедiлi вихiдний, щоправда, з навчанням, i за тиждень у суботу. Ось так виявляється милосердя Всевишнього Бога.
  У Наполеона в ув'язненнi були дрiбнi косяки, але саме дрiбнi. У нього вистачило розуму не позиватися до Всевишнього. Теж грiшник чималий. I людей через його вiйни загинуло мирних та вiйськових близько п'яти мiльйонiв. У цьому планi, якщо врахувати, що тодi в дев'ятнадцятому столiттi було населення менше, нiж у двадцятому, то вiн трохи поступався Гiтлеру. Але табiр смертi за Наполеона не було. Та й вважали Бонапарта великою людиною. За всiх його косякiв. Наполеон також був гуляка i мав позашлюбних дiтей, але це вже дрiбниця.
  Всевишнiй Бог зовсiм не такий суворий.
  Пiсля душа юнi тiлами в'язнi стали навколiшки i промовили молитву Всевишньому Богу. В Аду взагалi багато моляться i стають навколiшки. Це лише у Раю молитви виключно за бажанням. А поки що в Аду будь ласка молитися.
  Щоправда, на легших рiвнях кiлькiсть молитов зменшується. А тут i перед їжею молитва i став на колiна, i пiсля їжi, i перед сном, i пiсля пробудження.
  Виховання такий. I перед роботою молитва i пiсля роботи. I щогодини пiд час роботи, бух на колiна та коротка молитва. I пiд час навчання молитва теж коротка.
  Та молиться доводиться, iнакше отримаєш електричною палицею. А то може бути й гiрше.
  Ленiн, до речi, не хотiв молитися. I теж поки що на посиленому режимi. Та ще з Богом судився. Хоча Ленiн, звичайно, не такий злочинець як Гiтлер. Хоча ще як сказати... Адже Ленiн ще й Богоборець. I за його наказом убивали священикiв.
  Гiтлер же був вiруючим, i принаймнi не наказував вбивати службовцiв церкви, може крiм юдеїв. Насправдi, втiм, рiзне траплялося. Бувало в церквi людей спалювали.
  У бараку, де Чакатило, був ще Бен Ладен. Втiм, цей терорист покаявся i вiддався на милiсть Всевишнього Бога. I в нього бiльше шансiв на УДВ, нiж у Чакатило.
  Хлопчики-в'язнi поїли, i вони ще мали вiльний час до сну.
  Можна раз на тиждень поплавати у басейнi чи пограти. А зараз подивитися телевiзор чи почитати книгу. Адольф Гiтлер любив читати, але за останнi сто рокiв читав лише шкiльнi пiдручники. А що за сто рокiв письменники написали? Особливо у сферi фантастики!
  Тут свiт технiчно розвинений i книжки очевидно електроннi.
  Як завжди хлопчик-фюрер сказав:
  - Панi наглядачка дозвольте звернутися!
  Диявол кивнула i вiдзначила:
  - Вiзьми книгу, там вибiр у мiльйони творiв. Можна використовувати i звуковий пошуковик, i лiтерами друк. Тут, звичайно ж, лiтература цензурна, але загалом класна.
  Фюрер лiг на нари з невеликим пiднесенням. На них уже було трохи дермантину i м'якше лежати, нiж на голих дошках як на посиленому рiвнi.
  Можна побачити, що тут є. Адольф промовив: фантастика двадцять першого столiття.
  На тонкiй книзi вiрнiше розгорнутому екранi з'явилися прiзвища численних авторiв. I кого тут тiльки не було.
  Адольф Гiтлер уточнив:
  - Нiмецькi автори!
  Тут уже прiзвищ було менше. У фантастицi нiмцi не такi сильнi, як наприклад англосакси чи французи. Але також були цiкавi автори.
  Гiтлера зацiкавила АI. Ось iдея - свiт у якому перемiг Третiй Рейх. Фюрер, коли особливо працював у каменоломнях теж часом щоб вiдволiктися вiд важкої, i монотонної роботи намагався розмiрковувати на цю тему.
  Найчастiше спадало на думку, що було б, якби японцi виграли б битву при Мiдвей. А ймовiрнiсть цього була дев'яносто вiдсоткiв. Припустимо, в цьому випадку Америка повнiстю втратила б iнiцiативу на Тихому океанi i втратила Гавайський Архiпелаг. I тодi в Японiї були б повнiстю розв'язанi руки на сушi. Мало того, можливо б уряд Чан Кайшi в цьому випадку бачачи, що Америка бiта знизили б свою активнiсть проти Японiї, а то й капiтулювали б.
  У всякому разi, можливiсть вiдкриття другого фронту Далекому Сходi зростала б багаторазово. Та й висаджування в Марокко не вiдбулося б. Можливо, у разi вiдкриття другого фронту Японiєю, у Сталiна не вистачило б сил, для Сталiнградського напряму i не було б операцiї "Сатурн".
  Гiтлер обурився, що не оцiнив данi розвiдки i допустив оточення вiйськ пiд Сталiнградом. Адже перегрупуй нiмцi сили, то це було на Ржевсько-Сичiвському напрямку, вдалося б вiдобразити наступ Червоної Армiї. I тодi весь перебiг вiйни був би iншим.
  Гiтлер взагалi розумiв, що вiн наламав дров. I головний винуватець поразки Третього Рейху - саме сам фюрер. Особливо великим прорахунком було те, що Гiтлер лише сорок другого року став переводити економiку на вiйськовi рейки. Тотальну вiйну оголосив лише у лютому сорок третього року. А загальну трудову службу лише у серпнi сорок четвертого.
  Гiтлер, звичайно, мiг би запровадити трудовий обов'язок i перебудувати економiку на вiйськовий лад i ранiше. Ще осiнь сорок дев'ятого року.
  ОКВ розрахувала, що для реалiзацiї плану "Барбаросса" потрiбно тридцять шiсть танкових дивiзiй. А Адольф Гiтлер видiлив лише шiстнадцять. I нiмцi не встигли взяти Москву до осiннiх дощiв та суворих зимових морозiв.
  Адже можна було пiднапружити вiйськову промисловiсть i наштампувати танкiв та лiтакiв, у достатнiй кiлькостi для швидкої перемоги. Третiй Рейх мiг уже в сороковому роцi випускати щодня по сотнi лiтакiв рiзних марок. I в цьому випадку нiмцi, безперечно, виграли б повiтряну битву за Британiю. I змогли б поставити в Лондонi марiонетковий уряд та короля. Тодi б фюрер був би на бiлому конi. Можливо, з ресурсами Британiї та її колонiй СРСР був би переможений за будь-якого тактичного розкладу.
  Взагалi, багато хто казав, що Гiтлеру не слiд було i розпочинати таку вiйну. Надто вже нерiвнi сили. Але пiсля того, як Польща впала два тижнi, i Францiя, Бельгiя, Голландiя та армiя Британiї за шiсть тижнiв, здавалося, що плани захопити владу на свiтом реальнi. I вони були б реальними, якби фюрер не схибив iз висадкою ще в сороковому роцi. I вiн мiг тодi перемогти та захопити метрополiю. Тiльки не виявив належної волi, рiшучостi та вмiння.
  Та в СРСР теж було допущено багато помилок. Мабуть, слiд було, коли стало очевидно, що блiцкриг не проходить, пiднатужиться, i перекинути iз Захiдної Європи i насамперед iз Францiї вiйська. США ще не воювали, Британiя була слабкою i за протокою Ламанш. I сорок шiсть дивiзiй у Францiї були надмiрними. Можна було зняти тридцять i кинути на схiдний фронт. Тодi був шанс взяти Москву ще до жовтневих злив.
  Ну i звичайно ще й Японiя. Завдала б вона удару по СРСР ще в сорок першому роцi, теж майже напевно Москва не встояла б.
  А японцi тодi виявили невластиве для цього нацiї бажання поберегти солдатiв i чинити як птахи-падальники . А де iз самурайський дух.
  Гiтлер злий був на японцiв. Вони фактично зрадили Нiмеччину, позбавивши її перемоги Сходi.
  Втiм, якби пiд Москвою у листопадi коли ще морози були не такi сильнi у Вермахту ще хоча б п'ятсот хороших, середнiх танкiв, то можливо до грудня радянська столиця впала.
  Не пощастило нiмцям - на диво морозна виявилася та зима. Але це не виправдовує дурiсть та прорахунки фюрера. Адже недарма Гiтлер нехай собi кулю в чоло, бiльше за всiх, ненавидячи в той момент самого себе!
  . РОЗДIЛ Љ 3.
  У Пекло потрапляють усi люди. Це аксiома. I жiнки також. Прекрасна пiдлога має також шiсть рiвнiв покарання та виховання.
  I жiнки теж отримують тiла дiвчат-пiдлiткiв рокiв чотирнадцяти. Але в такому вiцi це вже цiлком розвиненi тiла, юнi та прекраснi. А якщо ти померла старою, то отримати таке тiло для жiнки вже сама по собi величезна радiсть.
  Так що це майже рай. I Катерина Друга Росiйська iмператриця одна з дуже небагатьох жiнок, що примудрилася потрапити на посилений рiвень. I ще судилася з Богом i не хотiла каятися. Хоча вiн i повiя, i селянське повстання Пугачова та iнших жорстоко придушила, i багато вiйн вела. Але i вона швидше за все отримала б жорсткий рiвень якби вiдразу визнала б свою провину i покаялася.
  А так суд двадцять чотирьох святих юнакiв вляпав їй термiн на посиленому режимi чималий. Правда Катерина потiм порозумнiшала, i отримала нарештi УДВ вiд Всевишнього Бога - милостивого та милосердного. Але провела на посиленому режимi - майже чверть тисячолiття. Бiльше її з жiнок на такому суворому режимi пекла, мабуть, промучилась лише Соломiя . Адже вона спонукала царя Iрода вiдрубати голову Iвановi Хрестителю. Тому кого Сам Бог-Син назвав найбiльшим пророком в iсторiї людства. Соломiя провела на посиленому режимi двi тисячi рокiв - де працюють жiнки в каменоломнях по дванадцять годин на добу та чотири години навчання. I немає вихiдних, i їжа - хлiб i вода, i несмачна. I б'ють тебе дияволицi-наглядачки з найменшого приводу. Але через двi тисячi рокiв таки отримала УДВ i перейшла на рiвень жорсткiшим. Там хоч їжа як справжнiй хлiб, котрий для голодного шлунка смачний, i хоч якiсь розваги. I хоч раз на рiк є i секс з особою протилежної статi, i на Рiздво частування та бенкет.
  Катерина провела на жорсткому рiвнi Пекла пристойний час i побачила, як усе змiнилося.
  I що можна грати на комп'ютерах та iгрових приставках. Пекло i рай теж змiнюються i розвиваються технiчно - синхронно iз планетою Земля. Нехай кажуть Бог Творець Один i теж i Завжди. Але ж людина змiнюється. I технологiї змiнюються i стають складнiшими та досконалiшими. I життя стає рiзноманiтнiшим i кращим.
  I в Раю i в Аду - прогрес робить життя людей цiкавiшим. Напевно, i Всевишньому Боговi приносить радiсть, коли людям добре. Бо деякi конфесiї з Всемогутнього Творця - монстра зробили. Ось, наприклад, як пекло описують - немов Всевишнiй Садист. Але Бог людей любить, зокрема й грiшникiв. Усi люди рано чи пiзно потраплять до Раю i будуть завжди щасливi.
  I навiть останнiй грiшник - отримує дар вiд Всевишнього Бога Безсмертну душу, i юне здорове тiло пiсля смертi недосконалого земного тiла.
  Катерина померла у досить солiдному для вiсiмнадцятого столiття вiцi - шiстдесят сiм рокiв. I вже виглядала старезною, неприємною та потворною старенькою. А пiсля смертi великий дар - юне, здорове, гарне тiло. Нехай навiть i в Аду. Катерина була дуже рада. Але навiщо вона вирiшила заперечувати свiй висновок до Пекла? Шансiв виграти Суд Святих практично не має. Простiше одразу покаятися i визнати виду. А Бог i Особливо Бог-Син дуже добрий та вiдходливий. I шукає будь-якої можливостi, зробити покарання м'якшим.
  Хоча Ада не уникла жодна жiнка, окрiм Богородицi Пресвятої Марiї. Але жiнки-святi, якщо вони справжнi святi йдуть одразу ж на пiльговий рiвень. Адже все одно є грiхи, не великi так дрiбнi, не в справах, так у думках. Та й трохи повчитися у школi нiкому, навiть реальному святому та праведнику не завадить.
  Зазвичай i трудотерапiя легша на рiвнях загальному, полегшеному та пiльговому.
  А на посиленому режимi, дiвчата-грiшницi, як i хлопчики, йшли в каменоломнях. На жорсткому режимi роботи i камiнням є, i польовi. На плантацiї, звичайно, дiвчатам легше.
  До речi, в Пеклi є така чудова рiч як фекалiоанiгiлятор, через що практично вiдсутнiй сморiд, навiть у бараках ув'язнених. I це теж одна з численних переваг того свiту.
  Катерина, у якої пiд старiсть раз у раз хворiли зуби, зрозумiло, оцiнила, нову плоть позитивно. I пiсля кiлькох жалюгiдних спроб бунту змирилася i почала славити Всевишнього Бога.
  А славити було за що. За нове, юне та красиве тiло на тому свiтi, наприклад, навiть у Пеклi. То чого в колишньому життi не мали й царi чи царицi!
  Катерина, щоправда, була змушена працювати в каменоломнях босонiж i в одних лише трусиках, i отримувати батогом вiд нещадних наглядачок.
  Як то кажуть - вiчно молода, i вiчно боса. Але в Аду тепло. I на щастя не так у грубцi, а як в Африцi. I босонiж i напiвголою ходити навiть приємно. Хоча працетерапiя, звичайно ж, задоволення не приносить.
  А ось чотири години навчання - це навiть чудово.
  Для Катерини школа була на тлi каторжної роботи радше задоволенням, нiж тягарем. I дiвчина колишня iмператриця отримувала новi знання та враження.
  Та їй там було добре, за партою сидiти, куди краще, нiж рубати камiння молотом, чи тягати важкi кошики. Нехай тiла дiвчат-пiдлiткiв витривалi та сильнi, i швидко звикають до навантажень.
  Ну i звичайно, вони багато i часто молилися. I це також спосiб виховання в Аду.
  Катерина пiсля трудотерапiї на новому рiвнi могла хоч трохи мати вiльного часу перед сном i почитати. А у вихiдний день - раз на два тижнi у них чотири години навчання та решта часу особистий. Можна й пограти, наприклад, у гандбол чи шахи чи тенiс. I басейн можуть дiвчаток-в'язнiв зводити. I ще у комп'ютерних залах чи кiно. Можна й почитати за бажання книжку. Причому є книги, якi ще будучи електронними, показують кiно.
  Катерина читала про Олiвера Твiста. Але не варiант Дiккенса, а альтернативний. Там показав розвиток подiй бiльш правдоподiбний, нiж у книзi Чарльза. Дiйсно знаку консерватизм англiйського суду, то навряд чи там виправдали б так просто пiдозрюваного чи у крадiжцi, чи спiвучастi у крадiжцi. Суддя ухвалив вирок - каторжнi роботи, i заявив, що апеляцiю розгляне у належному законi порядку. А поки що нехай хлопчик побуде у виправному закладi для неповнолiтнiх. Олiвер вiдвели до спецiальної в'язницi для дiтей. Там його, зрозумiло, роздягли та обшукали. Потiм вимили i поголили голову наголо i видали тюремну робу. А оскiльки ще час не зимовий, довелося Олiверу працювати босонiж. А це в Британiї, де лiто не надто тепле не дуже приємне.
  Хлопчик змушений був працювати, дванадцяту годину на добу, немов на посиленому рiвнi пекла i ще трохи вчиться. А годували його вiвсянкою. Щоправда, трохи бiльше давали, нiж у робiтному будинку, i бувало, додавали молока.
  Дiти тут були не старшi чотирнадцяти рокiв. I це по-своєму i добре, i погано. Менше згвалтувань, але бiльше бiйок. Та невеселе мiсце дитяча в'язниця у Британiї. А суддя, зрозумiло, посилаючись на зайнятiсть, все вiдкладав та вiдкладав розгляд апеляцiї. I хлопчик тяжко працював на каторзi, i отримував побої i вiд наглядачiв, i вiд однолiткiв-в'язнiв.
  Так тривало, поки один з хлопчакiв старших i сильнiших не взяв над Олiвером шефство, i хлопчик почав перетворюватися на вовченя. I врештi-решт вони втекли.
  Олiвер стає злодiєм i грабiжником, незважаючи на юнi роки. I ось вiн знову потрапить до в'язницi, йому вже загрожує смертна кара. Правда хлопчика, який ще так юний все-таки в останнiй момент, уже з петлею на шиї помилували. I вiдправив на Ямайку працювати на плантацiї. I це ще не найгiрше. Можна було потрапити i до шахт. Олiвер деякий час працює, босонiж i напiвголий з мотикою.
  А потiм знову втiкає. I потрапляє до пiратiв, де вiн спершу юнга. Але швидко завойовує авторитет i стає помiчником капiтана. I в нього знов пригоди. Потiм капiтан гине, i Олiвер посiдає його мiсце.
  I стає дуже багатим. А потiм надходить i на державну службу, стаючи i губернатором та адмiралом королiвського флоту.
  Катерина читала цю книгу, причому досить товсту запоєм. Та це цiкавiше, нiж у Дiккенса.
  Справдi, чому б самому хлопчиковi не стати ковалем свого щастя?
  Катерина звичайно отримала подарунок долi, ставши дружиною росiйського спадкоємця Петра Третього. Але далi довелося їй, трудиться самiй. I вона досягла успiху.
  Вбивство законного чоловiка - це звичайно серйозний злочин. Щоправда, вона наказу не давала. Граф Орлов придушив колишнього iмператора Петра з власної iнiцiативи. Але й покарано за це не було. Петро Третiй не був дурнем. Вiн проводив реформи та видавав укази. Але прорахувався та програв. Хоча намагався i змiцнити свiй трон. Навiть повернув багатьох iз заслання. Зокрема, Бiрона.
  Мда ...
  Ось уже остання молитва перед сном. Дiвчата-в'язнi стають навколiшки i моляться.
  Катерина думає, як їй набридли i остогидли жiнки. I цi наглядачки-диволицi у шкiрянках та чоботях. I вiчно босоногi дiвчатка-в'язнi. Хочеться хлопця. Вона звiльнилася нещодавно, але вже почала листування в iнтернетi з хлопчиками-в'язнями. Вибiр багатий. Самцiв на жорсткому рiвнi значно бiльше, нiж самок.
  Але зайнятися коханням можна лише раз на рiк. I це дуже рiдко. Але переїдеш на суворий рiвень, i це вже раз на мiсяць. А загалом уже буде щотижня - краса.
  Те, що її партнери юнi тiлом Катерину влаштовувало. Вона i минуле життя любила молодих самцiв.
  Та не личить iмператрицi бути повiєю, i вона, зрозумiло, тут дала слабину. I в придушеннi селянського бунту багато було жорстокостей та тортур. Про якi Катерина забороняла говорити.
  До речi, реальний Омелян Пугачов змiг втекти вiд розплати. Замiсть нього знайшли напiвбожевiльного козачка i вмовили зiграти роль головного бунтiвника. Тому вiрного казав: Омелян на себе не схожий. I навiть зростанням став малого.
  Катерина знала, але обман розкривати не стала. I страчували безневинну людину. I не лише його.
  Дiвчина-пiдлiток постукала мозолистими пiдошвами по столу. Та її нiжки огрубiли страшно, але це й добре. Найгiрше, коли за тобою постiйно спостерiгають. Ось як хочеться в одне мiсце засунути пальчик чи чогось бiльше. Але одразу ж за це отримаєш.
  Лесбiянство тут не схвалюється. Єдине, це колись обшукують наглядачки. Це дуже приємне почуття. Кому обшуки може i неприємнi, але Катерина вiд них просто млiла. Особливо коли рука в тонкiй, медичнiй рукавичцi входить у лоно Венери. Ох, яке це солодке почуття. Нехай i принизливе i сором'язливе водночас.
  Катерина пiсля молитви заснула.
  I їй снилося.
  Начебто вона стала воїнкою в армiї амазонок. Дiвчата в одному лише бiкiнi вийшли битися з орками схожими на потворних, дуже неприємних бурих ведмедiв.
  Ось дiвчата цiла армiя лучниць одночасно натягнули за допомогою босих пальчикiв нiжок тятиви лукiв.
  I випустили стрiли. Тi полетiли по дузi, i обрушилися, пробиваючи i пронизуючи волохатих тварин.
  Тi отримували удари i захлиналися, пускаючи фонтанчики пурпурової кровi.
  Катерина така ж босонога, майже гола як i решта дiвчат, натягла тятиву голою ногою i випустила подаруночок смертi. Той пролетiв i встромився в орка-офiцера.
  Бризнула кров.
  Катька заспiвала:
  - Орки мої! Злiснi ведмедi орки!
  I войовниця царського роду як вiзьме та розсмiяється, вискалив перлиннi зубки.
  Як добре бути молодою, юною, здоровою. Навiть вколюючи в каменоломнях, почуваєшся краще, нiж колись була старою в лiжку. I Катьцi це дуже подобалося.
  Ось вона взяла i босими пальчиками нiжок метнула кинджал. Той пролетiв i встромився в горло генералу з армiї ведмедiв.
  Дiвча хихикнула i заспiвала:
  - Я найсильнiша дiвчина свiту,
  Царицею росiйською та повiєю була...
  Знайдеться для оркiв неабияк сортира,
  I думка моя гостра голка!
  I войовниця стягнула з себе бiкiнi. I оголила груди з сосками якi такi солодкi та пишнi, наче перестигла полуниця.
  I взяла i довбанула блискавкою. I та пролiтала, обпалюючи ведмедiв, i буквально пiдсмажуючи їх.
  Катерина заспiвала з люттю:
  Як жили ми борючись,
  I смертi не боячись.
  Так i вiдтепер бути тобi та менi!
  Ти орк зовсiм не князь,
  Ти орк скорiше погань!
  Горiти ведмедям у лютому вогнi!
  Горiти ведмедям у лютому вогнi!
  I войовниця знову метнула босими пальчиками нiжок убивчий бумеранг руйнування та загибелi.
  Ось це дiвчисько - просто супер. I ех Катька. На тебе перли росiйськi мужики з ключками, а ти зустрiчала їх iз гарматами.
  Катерина подумала, що реальний Омелян Пугачов, мабуть, тепер теж босоногий хлопчик-пiдлiток чотирнадцяти рокiв у пеклi. У цьому вiцi хлопчики такi гарнi. Вони вже не зовсiм дiти, але ще й не дорослi, i в них свiжiсть та невиннiсть дитинства, але вже є юнацьке натхнення та досить велика досконалiсть.
  Пiд старостi рокiв Катерина щоб омолодитися спала мiж двома гарненькими, мускулистими хлопчиками, якi мали її омолоджувати та енергiйно дихати.
  Але все одно, що цариця не помолодшала, i померла. До речi, якби вони спiймали справжнього Омеляна Пугачова, то Катька обов'язково з ним переспала б. Це було б так круто.
  У своїх еротичних фантазiях Катерина уявляла собi секс iз Стенькою Разiним. Оце справдi був могутнiй козак i бунтар. Навiть Степан Тимофiйович був царського роду. А його предком був сам Олександр Невський та Мономах. Разiн героїчно перенiс жорстокi тортури та допити. I помер як справжня людина з великої лiтери.
  Причому Степан Тимофiйович був красивим, смаглявим, широкоплечим з богатирськими грудьми.
  Катерина укладала поруч iз собою пару гарних, мускулистих юнакiв. Однi з них пестив їй язиком груди, а iнший лоно. А вона сама уявляла що це робить Степан Разiн i це викликало в неї шалений кайф. Ось так Катеринi це дуже подобалося.
  Вона ж тодi була вже немолода жiнка, але на рiдкiсть хтива. Причому що старша ставала iмператриця, то молодшими були її коханцi. В останнi роки - це вже були безбородi, гарненькi, i м'язистi хлопчаки.
  Катерина хотiла заразитися їхньою юнiстю, i стати вiчно молодою, гарною, з гладкою шкiрою.
  Мало того за наказом iмператрицi Катьки по всьому свiту розсилалися експедицiї з пошуком лiкiв вiчно молодостi. Вони шукали i артефакти для омолодження, i магiчнi предмети та чаклунiв. Подiбно до Чингiсхану, Катерина хотiла стати вiчно юною i безсмертною.
  I її мрiя збулася в Аду. Але це не зовсiм, чого вона хотiла. Увi снi їй часто снилися хлопчаки. Так їй хотiлося чоловiка. А тут у пекло просто жiноче царство. Всi дiвчата, дiвчата, i дiвчата. Катерину вiд представниць прекрасної статi буквально нудило. Адже вона стовiдсоткова натуралка. I її на лесбiйство нiколи не тягнуло. Втiм, в Аду лесбiянство та гомосексуалiзм пiд забороною. Хоча дiвчата тут усi гарнi.
  На посиленому i жорсткому режимi правда дiвчаткам роблять короткi, але акуратнi стрижки. Довге волосся можна носити тiльки на строгому i легшому рiвнях.
  Катерина знову натягла тятиву i вистрiлила, пробивши одразу трьох оркiв. I дiвчина заспiвала:
  - Вiд потужної глибини столiть,
  Ти пiднiмалася велетнем...
  А Петербург трощив ворогiв,
  Царiв вистачало дурнiв,
  Вiк золотий Катерино!
  Звичайно, вона увiйшла i в iсторiю Росiї та свiтову iсторiю. За Катерини з'явився легендарний полководець Олександр Суворов, i флотоводець Ушаков. Можливо, Катька ще трохи й виявила скромнiсть у завоюваннях. Можна було з Суворовим та Стамбул взяти. Напевно, Катька не до кiнця використовувала все i в управлiннi. I як за неї розрослася корупцiя. I крали чиновники за Катька дуже багато. Але все одно вистачало.
  До речi, Катерина на службу покликала дуже багато нiмцiв. А нiмцi дуже добрi губернатори та управлiнцi. I навiть хабарi беруть дуже помiрковано.
  Сама Катерина повнiстю нiмкеня, без краплi росiйської кровi. Проте, якщо не брати до уваги регентство, то вона про правила бiльше, нiж iншi росiйськi царi. Петро Перший та Iван Грозний начебто правили бiльше, але вони мали фактично регентство.
  Головне на вiдмiну вiд Петра Першого та Iвана Грозного Катерина фактично не знала великих провалiв та поразок на полi бою. I цим вона пишалася. Навiть Петро Великий пiсля невдалого походу проти iмперiї Османа змушений був повернути Азов. Та у вiйнi з Китаєм, царевi довелося поступитися Маньчжурської iмперiї Примор'я i кiлька росiйських мiст-фортець. А Iван Грозний програв свою головну вiйну та Лiвонiй. Хоча ранiше дуже багато завоював.
  Катерина роздiлила Польщу, i забрала собi частину земель Османської iмперiї бiля Чорного моря та Криму. Були в неї iдеї на схiд просунуться. Почати будувати залiзницi, щоправда, не встигла. Не хотiла Катька вмирати у свiтi стiльки цiкавого.
  А потiм у неї було вже iнше життя. Але якого, це колишнiй iмператрицi стати ув'язненим i звичайним босоногим, напiвголим дiвчиськом, яка працює пiд батогом наглядачки. Це так принизливо.
  Доводиться пiдкорятися, рiзного роду дияволам. Якi, та й норовлять тобi за найменший одвiрок врiзати.
  Iмператриця спочатку дуже гостро вiдчувала приниження i навiть незважаючи на всi зусилля плакала i не могла стримати слiз. Але потiм якось звикла бути ув'язненою у жiночiй, трудовiй колонiї. Адже людина до всього звикає.
  I в неї було тепер iнше, якесь особливе життя. I вона багато чого ще могла б зробити проживи довше. Катерина мала iдею послати Олександра Суворова завоювати Францiю. Її син Павло перший, Суворова теж послав, але Францiю не завоював. Мало того найславетнiший i легендарнiший похiд Суворова до Швейцарiї виявився i марним. Росiяни втратили солдатiв не менше, нiж французи, i плоди своїх перемог не втримали. Взагалi, хоча Олександр Суворов i вважався генiєм, його здiбностi були використанi повною мiрою на користь Росiї. Ось якби Наполеон прожив би стiльки скiльки Олександр Суворов i був би непереможним, то напевно завоював би бiльшу частину свiту.
  Катерина за життя вже встигла почути перемоги Наполеона пiд час взяття Тулона, й у Iталiї. Але особливо не звернула уваги.
  А ось у її снi цiкаво. Дiвчата розстрiлюють iз лукiв та арбалетiв оркiв i роблять це дуже енергiйно. I стрiли летять, пробиваючи волохатих i смердючих ведмедiв.
  Катерина змiнила зброю. I натиснула червоним соском грудей на кнопку арбалета. Вилетiв убивчої сили болт, i пробив наскрiзь одразу чотирьох злiсних, волохатих оркiв.
  Катерина рикнула:
  - Раз два три,
  Усiх оркiв розiрви!
  Чотири, вiсiм, п'ять -
  Ведмедiв вбивати!
  I гола п'ята дiвчинки взяла i пiдкинула великої забiйної сили подарунок анiгiляцiї. I розiрвало оркiв, розкидавши їх у рiзнi боки.
  Ось це Катька - дiвчина мрiї.
  Катерина згадала, як у Пеклi на неї одягли ланцюги. I наскiльки це було принизливо морально i болiсно фiзично. I вона йшла так босонога, в одних лише тоненьких трусиках. У каменоломнях трудилося лише дюжина дiвчаток. Дуже мало хто з представниць прекрасної статi мiг потрапити на посилений рiвень. Тут треба постаратися. Одна, наприклад була дуже рiдкiсною повiєю. I Помпея, яка, пiдказала Нерону, що треба вбивати християн i звинуватити їх у пiдпалi Риму потрапила на посилений рiвень.
  До речi, Помпея ще дуже любила мучити хлопчикiв-рабiв. Вона їх катувала вогнем, сiпала на дибу, хльостала батогом, особливо любила дiтям припiкати розпеченим залiзом п'яти. Така жорстока була стерва.
  Iнодi й сама Катерина лупила хлопчакiв батогом. Це також задоволення.
  Коли гарненький пiдлiток стогне пiд батогом, це хтиву мегеру та iмператрицю збуджувало.
  Тому Катерину i вiдправили на посилений режим, та й ще вона пробувала позиватися до Всевишнього. А потiм нiби рабиня давнiх часiв, облита згодом, i вимушена батогом, згиналася пiд ударами суворої i дуже сильної дияволицi.
  Але це ще не найстрашнiше. Катерина спробувала вiдмовитися вiд молитви. I за це її пiдняли на дибу. I вона дiзналася на своїй шкурi, що вiдчуває дiвчина, коли її босої п'яти торкається, розпечене залiзо. Це непросто боляче. Таке вiдчуття, що вiд голої пiдошви до самого потилицi проноситься як хвиля цунамi, розплавлена лава.
  Та Катька, звичайно ж, швидко приборкала свiй гонор. I її виховали та зробили слухняною ув'язненою, колонiї для дiвчаток. Точнiше Ада, для представникiв прекрасної статi.
  Увi снi можна боротися. Особливо проти таких виродкiв як орки. Справдi, це здорово.
  Катерина, коли орки прорвалися ближче, взяла до рук два мечi. I прокрутила ними млин, зрубуючи волохатим тварям голови.
  Пiсля чого воїнка заспiвала:
  Чуєте громовi гуркiт,
  Дикий плач, прокляття, тяжкий стогiн.
  Це настає час розплати -
  Бiй Армагеддон! Бiй Армагеддон!
  I войовниця знову кинула босими пальчиками своїх дiвочих витончених нiжок убивчий подарунок анiгiляцiї.
  Ось це дiвчата тут.
  Теж i босими пальчиками нiжок жбурляють подарунки знищення, вбиваючи тварин, що наповзають.
  А потiм i з червоних соскiв грудей, як довбануть чимось таким руйнiвним i згубним. I спалюють цих ведмедiв без жалостi.
  А вродливi дiвчата... Катерина часом ловила себе на думцi, що приємно дивитися i на жiноче, оголене тiло. Особливо якщо воно бронзове вiд засмаги, блищить вiд поту.
  Нiжки у дiвчат справдi витонченi та красивi. Втiм, Катерина вiддавала перевагу хлопчикам. Особливо якщо хлопцям б'ють цiпками по босих п'ятах. Ось це справдi видовище.
  А тут у каменоломнях вже саму Катерину батогом б'ють. Ось тiльки станеш працювати трохи повiльнiше, як тебе одразу ж батогом i огрiють. I ще добре, якщо потрапить по спинi. А якщо врiже по грудях оголеної дiвчини, то буде набагато болючiше.
  Катька знову рубала мечами. Зрубала голови, оркам, якi вiдкотилися наче тенiснi м'ячики.
  I войовниця заспiвала:
  У свiтi спека та снiгопад,
  Свiт i бiдний i багатий.
  Ми дiвчата з голою п'ятою,
  Збираємо автомат!
  Та ця зброя автомат з'явилася у ХХ столiттi. А Катерина померла ще у вiсiмнадцятому. I, звичайно, нова зброя її цiкавила. Ще коли вона навчалася у тюремнiй, скорiше навiть пекельнiй школi, то їм показували як змiнюється планета Земля, i з'являється нова зброя. У двадцять першому столiттi теж зброя вдосконалювалася. А у фантастицi були бластери. Втiм, реальний кишеньковий лазер зробити немовби й у двадцять першому столiттi.
  Але ж Катерина бачить сон. А увi снi все можна i можливо.
  I дiвчина-iмператриця взяла i проревела:
  - Зброя майбутнього!
  I в її руках з'явилися бластери. Дiвчина царського роду натиснула на кнопки, довбала забiйними променями, розрiзаючи оркiв. I в рiзнi боки полетiли фрагменти волохатих тiл.
  Катерина проспiвала:
  -Хлопчик бачить у мрiях автомат,
  Адже йому танк милiший за "Лiмузина"...
  Хто хоче грiшок перетворити на п'ятак,
  З народження розумiє, править сила!
  Її напарниця дiвчина з блакитним волоссям, теж босонога i в одних трусиках витягла бластер прямо з повiтря. I безжально довбала ними. I полетiли лазернi, вбивчi променi. Якi почали розрiзати оркiв.
  I дiвчина заспiвала, граючи червоними сосками грудей;
  Будь-хто, хто людина, той воїном народжений,
  Так повелося - взяла горила камiнь...
  Коли ворогiв без рахунку легiон,
  А в серцi палко палахкотить полум'я!
  I її боса, точена нiжка кинула великої, руйнiвної сили горошинку анiгiляцiї.
  Та взяла та рвонула, розриваючи оркiв на дрiбнi частини. I посипалася розбита, кривава i засмажена стружка.
  Катерина буркнула:
  - Браво! Це круто!
  I весь батальйон дiвчат як вiзьме i лупне зi своїх рубiнових соскiв оголених грудей. I це дуже круто.
  А потiм войовнички взяли i сунули до рота босi пальчики своїх витончених нiжок. Взяли та засвистiли...
  Потоки звукiв обрушилися на хмари ворон, викликали в них сильнiше непритомнiсть i потрясiння мозку. Ворони, потрапивши пiд пекельний удар руйнiвного писку, втрачали свiдомiсть, i падали вниз, таранячи дзьобами голови волохатих оркiв. Оце була серiя ударiв.
  Катерина проспiвала:
  Ряд нищiвних ударiв,
  Нанiс суперникам Каспаров...
  Його кулак мiцнiший за титан,
  Знай, Гаррi чекає велика слава!
  Ось так дiвчинка треба сказати дуже кривава i нищiвна. I якщо ворони падають приголомшенi, то це комусь так треба. I войовницi їх закидають буквально у труну.
  Дiвчина з червоним волоссям, теж з червоного соска грудей довбанула по волохатих ведмедiв, забiйними пульсарами. I зробила це дуже вмiло та агресивно.
  Пiсля чого красуня видала:
  Вбивати оркiв злобних належить,
  Це солодше, нiж навiть морозиво!
  I знову вiд голої п'яти дiвчинки летить дуже руйнiвна i згубна горошинка смертi.
  Ось цi войовницi - просто супер. I якщо почнуть спiвати, то це зовсiм не ведмiдь.
  Катерина лупила з бластерiв променями, рiзала цих волохатих тварин, i змушувала їх горiти.
  I при цьому спiвала:
  Нас нiхто не зупинить,
  Нас нiщо не переможе...
  Дiвчина орка в труну поховає,
  Наша сила як монолiт!
  I дiвчата знову свистять, i оглушенi ворони, падають немов градинки на волохатi вiйська, i немов кувалдами вганяють їх у тотальне знищення.
  . РОЗДIЛ Љ 4.
  Адольф Гiтлер дiйсно читав одну дуже цiкаву альтернативу ;
  На фюрера вiдбувся успiшний замах на 20 квiтня 1944 року. I Гiтлер загинув. До влади прийшли змовники. Верховним головнокомандувачем та фюрером Нiмеччини став легендарний Ервiн Роммель. А канцлером Шпеєром. Герiнга, Гiммлера, Геббельса та Бормана розстрiляли. Проте захiднi союзники припинили проти Третього Рейху вiйну, i було оголошено перемир'я, i почалися переговори.
  Заодно союзники припинили ленд-лiз СРСР, що породило деякi проблеми.
  Спiввiдношення сил почало змiнюватися на користь нiмцiв. Припинення бомбардувань з одного боку i запровадження загальної трудової повинностi з iншого дозволило Третьому Рейху збiльшити випуск озброєнь.
  Ну i зрозумiло Третiй Рейх мiг зосередити для вiйни з СРСР усi свої сили.
  Роммель був великим полководцем та стратегом. У першу чергу вiн заморозив програму ракет ФАУ, а кошти, що звiльнилися, направив на випуск багатоцiльового лiтака ТА-152. Реактивна авiацiя була надто дорогим проектом. Крiм того, слiд було для неї подовжувати злiтно-посадковi смуги, переучувати екiпажi лiтакiв, створювати заново iнфраструктуру. I розумний генiй Роммель вирiшив, що шкурка вичинки не варта. I що краще вкладеться у вдалi розробки гвинтової авiацiї. Ось, наприклад, ТА-152. Це еволюцiя лiтака Фокке Вульф. Машина багатоцiльова. Її можна використовувати i як винищувач, i як штурмовик, i як фронтовий бомбардувальник одночасно. А це дуже зручно для промисловостi.
  Можна випускати практично на всi випадки життя один лiтак. I швидкiсть у ТА-152 висока - 760 кiлометрiв на годину. А радянськi Якi бiльше 600 кiлометрiв за годину не можуть дати. А озброєння дуже потужне та лобовий захист. ТА-152 - машина, яка є вершиною розвитку Фокке-Вульф. Але в реальнiй iсторiї таких лiтакiв було випущено мало. Гiтлер вiддав перевагу реактивнiй авiацiї. Але саме реактивнi винищувачi себе не виправдали. МЕ-262 був у п'ять разiв дорожчим за гвинтовий, в порiвняннi з ним винищувач.
  Але якраз у боях не надто ефективний. Швидкiсть висока, але треба вмiти на таку швидкiсть ще й потрапити. I реактивнi двигуни ненадiйнi. Дуже часто такi лiтаки розбиваються. Навiть деякi дуже вiдомi та сильнi аси на них загинули. МЕ-262 себе не виправдав. Та й ХЕ-162 теж - надто важкий в управлiннi. Хоча й дуже маневрений та легкий, але потребує високої квалiфiкацiї льотчикiв. Загалом Роммель розсудив - в умовах воєнного часу недопрацьованi реактивнi лiтаки себе не виправдають.
  Та й пiдводних човнiв стiльки не потрiбно. Навiть на тих, що вже є, палива не вистачає. Тим бiльше, захiдний фронт закритий. I краще замiсть субмаринiв танки робити i самохiдки.
  До речi, якi ще машини робити? Бомбардування з боку захiдної коалiцiї припинилися, i вже можна виробництво не розподiляти i робити машини на великих заводах у величезних кiлькостях. Але потрiбнi гарнi танки та самохiдки. Зокрема "Маус" та Е-100 надто важкi машини та неефективнi. "Пантера" машина непогана. Особливо коли їй борт зробили трохи товщi. У принципi "Пантер" можна робити у великiй кiлькостi. Генеральний штаб замовляє шiстсот машин на мiсяць. Бiльше вже не встигають готувати екiпажi. I САУ "Ягдпантера" по сто п'ятдесят машин на мiсяць. Так "Ягдпантера" - це вдала самохiдка. Потужне озброєння: 88-мiлiметрова гармата 71ЕЛ довжина ствола. I лобова броня за сто мiлiметра пiд великим нахилом. I трохи краща за бортову броню в 60-мiлiметрiв теж пiд нахилами. I вага всього в сорок п'ять тонн при двигунi 700 кiнських сил.
  Ходовi якостi на висотi. Так "Ягдпантера", машина яких можна i бiльше випускати. А ось "Ягдтигр" iз вагою сiмдесят п'ять тонн, i при тому ж двигунi в 700 кiнських сил самохiдка невдала. I його випускати не треба. Та й "Тигр"-2 надто важкий, i не надто вдалий танк.
  Роммель наказав прискорити доопрацювання "Пантери"-2. Яка, при озброєннi "Тигра"-2, i майже порiвнянної бронi мала мати рухливiсть i маневренiсть не гiрше за радянську Т-34.
  I поки що не втрачати кiлькiсть не можна знiмати з виробництва морально застарiлий танк Т-4. Втiм, дана машина простiше у виробництвi, нiж "Пантера", дешевша, i на неї куди легше готувати екiпажi.
  Нiмцi навiть у реальнiй iсторiї влiтку сорок четвертого мали бiльше танкiв та самохiдок, нiж Червона армiя. Але не змогли ними правильно скористатися. А тут у них танкiв та самохiд ще бiльше. Тiльки з Францiї було перекинуто десять танкових та п'ять есесiвських дивiзiй. Крiм вiйськ з Iталiї. I зростання випуску озброєнь.
  I з лiтаками у нiмцiв набагато краще, нiж у реальнiй iсторiї. Захiдного фронту немає. Та й СРСР перестав отримувати машини безплатно вiд Заходу. I це йому проблеми. I випуск нiмецької авiацiї випередив виробництво радянської. Та й у танках та самохiдках нiмцi з випуску вийшли вперед. Тим бiльше в СРСР з'явилися новi танки IС-2 i Т-34-85, якi тiльки-но стали розкручуватися. Чому нiмцi протиставили збiльшений випуск "Пантер" та "Ягдпантер".
  "Пантера" в практичному бою не поступалася IС-2, а мабуть навiть перевершувала. А про " Ягдпантер " i говорити нiчого. Нiмцi мали гарнi та численнi танки. I льотчики-аси в них були кращими. I лiтаки швидше i потужнiше озброєння у Нiмеччини.
  I нова штурмова гвинтiвка - МР-44 краща за радянськi пiстолет-кулемети, i американськi теж. А її випуск швидко зростає.
  I несподiвано виявилося, що стратегiчно вигране становище СРСР без захiдного фронту перетворилося, чи не на абсолютно безнадiйне.
  Принаймнi у Третього Рейху перевага в технiцi та найкращi штурмовi гвинтiвки. I якiсть нiмецьких танкiв краща.
  I снаряди у гiтлерiвцiв Роммеля з'явилися з урановими сердечниками, дуже забiйнi та ефективнi. Плюс ще iноземнi дивiзiї. I в пiхотi вже нiмцi не поступаються, а в мобiльностi навiть перевершують. Та ще з США та Британiї стали нiмцям пальне постачати i Вермахт набув дивної рухливостi.
  Тож ситуацiя змiнилася на користь Третього Рейху та його союзникiв. Особливо коли пiшов обмiн полоненими, i лави вермахту влилися досвiдченi бiйцi африканського корпусу, i багато ранiше втрачених льотчикiв. I iталiйцiв повернуло з полону понад мiльйон. I це серйозно .
  Плюс ще й Болгарiя зайняла вiйськами Грецiю, Албанiю та Югославiю. I нiмецькi, iталiйськi дивiзiї були звiльненi i перекинутi на схiдний фронт.
  Роммель генiальний полководець i розкусив, що Сталiн готує наступ у Бiлорусiї. Отже, його слiд попередити.
  У Бiлорусiї нiмцям воювати не дуже зручно. Багато болiт та партизанiв. Численнi танки та самохiдки розгортати важко. Значить треба вiдволiкти радянськi вiйська i завдати удару в iншому мiсцi.
  Зрозумiло сама конфiгурацiя фронту пiдказувала що найкраще завдати ударiв по напрямах, що сходяться з боку Молдови - пiвдня, i сторони Захiдної України - з пiвночi. I так утворити гiгантський казан, оточивши радянськi вiйська. Тобто зробити те, що не вдалося здiйснити на Курськiй дузi.
  Але на Курськiй дузi радянське командування чекало атаки i було готове. А тут Роммелю вдалося досягти тактичної раптовостi.
  Було пущено дезiнформацiю, що нiмцi думають тiльки про оборону. I чекають на радянський наступ лише на пiвднi. А ось 20 червня 1944 року почався хворий наступ фашистiв з двох сторiн. I пiшли нiмецькi танк та самохiдки. Зокрема "Ягдпантера" зi своїм чудовим захистом чола та непоганими ходовими якостями, дуже непогана машина прориву. "Фердинандiв" вже залишилося мало. I вони загалом неефективнi "Ягдпантера" кращi.
  I ТА-152 у бою себе показали, як i досконалiшi модифiкацiї Фокке-Вульф. I пiшли нiмцi на прорив. З реактивних лiтакiв бiльш-менш ефективний бомбардувальник "Арадо". I його ще можна запустити до серiї. Ну i з'явився гвинтовий Ю-288 хороший бомбардувальник, здатний нести чотири тонни в нормальному варiантi, i шiсть при перевантаженнi. I ще розробляється Ю-488, чотиримоторна машина великої потужностi. Вона була б найкращим за льотними характеристиками бомбардувальником цього класу.
  Нiмцi готовi до вiйни. I штурмова гвинтiвка МР-44 у справi себе показала.
  Гiтлерiвцi Роммеля прорвали радянську оборону. Причому у наступi взяли участь ще й танки "Черчiлль". Кiлька сотень поставили нiмцям у кредит англiйцi. Цей танк дуже добре захищений. Лобова броня 152-мiлiметра, i бортова 95-мiлiметрiв. I це дуже ефективно для прориву. I Америка "Шерманов" трохи продала в кредит. Особливо екранованих, якi добре захищенi та ефективнi у проривi.
  Коротше кажучи, нiмцi вже першого ж дня за двадцять кiлометрiв вклинилися.
  Роммель був, схоже, задоволений. I прорив нiмцiв все розширювався, i вони вже вийшли на оперативний простiр. Радянськi вiйська зазнали втрат вiдступали.
  А у боях взяли участь i першi жiночi екiпажi. Ось Адольф Гiтлер вважав, що вiйна не жiноча справа. А Роммель був рiвноправним. I чому б дiвчатам не битися в танку? Чим жiнки гiршi. Тим бiльше реальна практика показала, що жiнки гинуть у середньому вдвiчi рiдше, нiж чоловiки. I прекрасну стать вищi сили безпосередньо зберiгають. Такий є феномен.
  Ось i Герда зi своїм екiпажем на танку "Пантера" бореться.
  Дiвчата очевидно дуже красивi i в одному бiкiнi.
  Герда довбала по радянськiй тридцятьчетвiрцi за допомогою босих пальчикiв нiжок. I розбила вежу росiйською машиною.
  Пiсля чого дiвчина заспiвала:
  - Найсильнiша краля,
  Спалюю, жартома папуга!
  Потiм за допомогою босих пальчикiв нiжок пальнула i Шарлотта. I також вразили радянську машину. Зробила дуже влучно i заспiвала:
  Я крута i iкласта,
  Дiвчина така брикаста ...
  Все порву до кiнця,
  В унiсон стукають серця!
  I Шарлота взяла i засмiялася, показавши свої перлиннi зуби. А вони в неї так сяють.
  А потiм по радянському танку пальнула i Христина. Гармата у "Пантери" робить п'ятнадцять пострiлiв за хвилину. I проти такої сили нiяк не встояти.
  Дiвчина з жовто-рудим волоссям як довбала. I снаряд прошив радянську машину. I та почала горiти i бойовий комплект тридцятьчетвiрки детонував.
  Войовниця заспiвала:
  Ламати, трощити i рвати на частини,
  Для дiвчат велике щастя!
  Такi руйнування робилися.
  А наступною по черзi, лупнула Магда. Вона теж за стрiльби застосувала босi пальчики нiжок. I вразила дуже влучно радянську гаубицю. I рознесла її екiпаж.
  Магда прочирикала:
  А кого в бою знайдемо,
  А кого в бою знайдемо.
  З тим жартувати не станемо!
  На частини розiрвемо!
  На шматки розiрвемо!
  I Магда медова блондинка трусить своїми повними грудьми, з засмаглою шкiрою сосками немов полуниця.
  Сталiн, дiзнавшись про наступ нiмцiв, був у панiцi. Операцiю "Багратiон" було вiдкладено. У небi боролися нiмецькi аси - чудовi бiйцi. I особливо вирiзнявся Хаффман. Але були новi зiрки. Зокрема гарнi дiвчата-льотчицi. Двi натуральнi блондинки: Альбiна та Альвiна билися з Червоною Армiєю у небi.
  Вони були тiльки в одних тоненьких трусиках i босонiж. Що дуже круто.
  Альбiна натиснула кнопку босими пальчиками нiжок. Збила радянський лiтак i заспiвала:
  - Я сама дiвка крута,
  I вiчно у бою молода!
  Альвiна теж лупнула за допомогою пальчикiв голих, засмаглих, мускулистих нiжок. Збила радянську машину i пискнула:
  - Ми крилатi вовчицi,
  Перевернiмо розумом лисицю!
  Отак новi льотчицi радянську авiацiю в небi молотять.
  А ось блондинка Альбiна взяла i натиснула i натиснула червоним соском грудей на кнопку, i збила вiдразу три росiйськi бойовi машини. Ось це справдi нищiвний удар.
  Пiсля чого воїнка заспiвала:
  Ми космiчнi кралi,
  Якщо треба в лоба вдаримо!
  А iнша войовниця i теж дуже красива i сексуальна блондинка Альвiна теж застосувала в бою рубiновий, сосок своїх повних, засмаглих, пружних i дуже спокусливих грудей. I збила одразу чотири росiйськi машини з крильцями, змусивши їх горiти i палати, розвалюватися в небi.
  Альвiна взяла i заспiвала:
  У моїх мрiях красивий видно хлопця,
  Не на словах - дiвчисько ж в ударi!
  Та якщо блондинки взялися за справу, i молотять радянську авiацiю, то це здорова, а ще вони смiються.
  Зупинити нiмецькi сталевi клини не вдалося. I гiтлерiвцi Роммеля утворили котел, i в оточеннi опинилися двi танковi армiї, i кiлька загальновiйськових. I це виявилося дуже щiльною пасткою. Бої показали, що "Пантера" танк хороший. Тим бiльше багато її дитячих хвороб було усунуто. Ну i ще гармата чудова. I швидкострiльна, i точна, i бронебiйна.
  Навiть дивно, що з таким чудовим танком нiмцi примудрилися так швидко злити вiйну. Водночас була дорабатана i "Пантера-2". Нiмецькi конструктори змогли створити машину непогану. Лобова броня вежi 150-мiлiметрiв, а бортiв 60-мiлiметрiв причому вузька з нахилами i в неї важко потрапити. Лоб корпусу 120-мм пiд великими кутами нахилiв, а борт теж з нахилами 60-мм. А гармата 88-мiлiметрова ЕЛ71. Оце сила. А вага танка вклалася всього в сорок сiм тонн, при двигунi 900 кiнських сил. Тобто вийшов найкращий у свiтi танк. I озброєний сильно, i особливо захищений в лоб, i дуже рухливий. Силует у нього, особливо корпусу, нижчий.
  Так "Пантера"-2 обiцяла стати танком перемоги.
  Нiмцi, утворивши котел, розвинули наступ на Вiнницю та Житомир. Вони вiдсували лiнiю фронту.
  Бої показали, що ТА-152 дуже гарний не тiльки як винищувально, а й штурмовик, i фронтовий бомбардувальник. I що радянським лiтакам до нього ще дуже далеко.
  Крiм того, випуск радянських винищувачiв рiзко впав, через припинення поставок по ленд-лiз алюмiнiю. I через брак дюралю якiсть машин, що випускаються, теж знизилася.
  Та у нiмцiв стало набагато краще з пальним. I не бомбили їх заводу iз виробництва бензину з вугiлля. А в Бiлорусiї умiльцi Роммеля робили пальне навiть iз торфу.
  У небi та в танках нiмцi стали сильнiшими, нiж СРСР. Вони мали такi досягнення - просто супер.
  А Сталiн явно психовав. Тим бiльше, новий радянський танк Т-34-85 себе не цiлком виправдав. Його вежа стала бiльшою i в неї тепер легше потрапити, а захист все одно недостатнiй, i "Пантера" його прошиває як голка олiя.
  Та й IС-2 теж i захищений недостатньо, i гармата не надто скорострiльна та точна, хоч i потужна. I запас снарядiв менший. Тобто поки що дати адекватну вiдповiдь фашистам не вдається.
  I штурмова гвинтiвка у нiмцiв гарна. I в них тепер пiхота сильнiша i мобiльнiша. I в СРСР проблема - нестача запчастин до машин, особливо американських. Ну i з бензином теж не все гаразд.
  А нiмцям добрий, авiацiйний бензин постачають США та Британiя з колонiями.
  Та затиснули тут, схоже, Червону Армiю. Плюс ще Роммель та полякiв пригрiла, i цiлi корпуси з ляхiв формує. I з партизанами теж розмова стала конструктивнiшою. У Бiлорусi, наприклад, утворився мiсцевий уряд i навiть пройшли вибори до центральної ради. В Українi також формувалися вiйська, i обiцянка була формальної незалежностi.
  У Прибалтицi йшло утворення автономiй та федерацiї. Роммель проголосив Євроiнтеграцiю , i Єврорейх . I рiвноправнiсть нацiй. Мовляв, справдi - це перегин - вважати когось рiвнiшим чи головнiшим. Такi iдея цивiлiзацiї нацизму та її iнтернацiоналiзацiї. I iдеї спiльного європейського дому.
  I слiд зазначити iдеї Роммеля, якi знайшли пiдтримку в США та Британiї. I допомога Третьому Рейху зросла. Нiмцi змогли оточити та змусити капiтулювати значнi сили червоної армiї. I заволодiли iнiцiативою. I вели далi наступ на пiвднi. Радянськi вiйська з центрального напрямку перекидалися та вступали у бiй.
  Битва йшла загалом на користь нiмцiв. У боях брали участь американськi, англiйськi танки та лiтаки.
  Непогано себе показали у битвах "Черчiллi" - з гарним захистом. А також "Шерман", який мабуть кращий за тридцятьчетвiрку. I особливо модифiкацiя "Шерман"-свiтлячок iз сiмнадцяти футовою гарматою. Непоганий був i англiйський "Челленджер" - порiвнянний з бронею та озброєнь з "Пантерою", але вагою лише тридцять три тонни.
  Нiмцi тепер мали технiку та пальне удосталь, i формували iноземнi дивiзiї. Плюс ще й найманцi та добровольцi зi США та Британiї, колонiй та домiнiонiв.
  I Iспанiя почала воювати активнiше. Франко навiть офiцiйно вступив у вiйну та оголосив мобiлiзацiю, i це вже серйозно. Португалiя теж фактично вступила у вiйну з СРСР, щоправда, вiйська її були формально добровольчими.
  Швецiя також вiдправила дивiзiї добровольцiв на схiдний фронт. З усiєї Європи та окупованих територiй збиралися сили та технiка.
  I становище СРСР погiршувалося. Зрештою, Сталiн, хоча це для нього i не типово наказав вiдвести вiйська за Днiпро i там тримати оборону.
  Настала осiнь. З одного боку почалися дощi, вiд чого бiльше втрачали нiмцi, чиї машини були важчi i чутливiшi до бруду.
  Але з iншого боку з'явилася "Пантера"-2 бiльш досконала i потужна, яка була найкращим танкам за сукупнiстю характеристик: озброєння, лобова броня, швидкiсть, маневренiсть, оптика i навiть прилад нiчного бачення.
  Єдина суттєва вада "Пантери"-2 це бортова броня в 60-мiлiметрiв пiд нахилами, що недостатньо. Наприклад, гармати 76-мiлiметрiв її брали. Щоправда, вже сорокап'ятка не пробивала. А так найкращий танк - рухомiший i швидший, нiж тридцятьчетвiрка, i потужнiший за озброєння i броньований у лоб, нiж IС-2. Така машина, зрозумiло, бiльш-менш все влаштовувала. I її хотiли зробити головним танком. А може навiть i єдиним, окрiм легень, плаваючим розвiдникам. А один танк - це зручно. Крiм того, з'явилася i самохiдка Е-10. Машина маленька, висотою всього 1,4 метра, рухлива, легка, маневрена, i вiдносно непогано озброєна.
  Е-10 машина проста у виробництвi i дешева, звичайно ж, теж пiшла в серiю. I вага її всього в дванадцять тонн робила її зручною у перевезеннi. А лобова броня 78-мiлiметрiв пiд великим нахилом - задовiльна. I вiд тридцятьчетвiрок боронила. Великий кут нахилу дозволяв рикошетити Т-34-85 i з великою ймовiрнiстю в лоб i IС-2. Причому машина дешева, i двигун з чотириста кiнських сил, при дванадцяти тонн ваги - це якась класна ергономiка i рухливiсть. А гармата 75-мiлiметрiв i 48 ЕЛ довжина, як у Т-4, цiлком бере радянськi танки. Навiть IС-2 у лоб вежi або низ корпусу з невеликої дистанцiї. Поява Е-10 призвела до остаточного зняття iз серiйного виробництва Т-4.
  Нiмцi загалом добрi технарi. Пiсля того, як полилися зливи, а потiм i мокрий снiг, а радянськi вiйська вiдiйшли за Днiпро, iнтенсивнiсть боїв дещо спала. I можна зайнятися переозброєнням Вермахту. Зокрема, реактивна авiацiя. Наприклад, бомбардувальники "Арадо", такi швидшi, що радянськi винищувачi їх просто не можуть наздогнати. Значить, не треба витрачатися на оборонне оточення. Та й на такiй швидкостi та висотi, зенiтнi гармати майже не мають шансiв на влучення.
  Так що вiдмiннiсть вiд ракет ФАУ, якi Роммель вiдклав для кращих часiв - резонно вважаючи, що це занадто дорого i з низькою точнiстю. А ось реактивна авiацiя - це класно. Та й реактивнi винищили також непогано, якщо не поспiшати. Зокрема i ХЕ-162 у руках гарних асiв лiтак чудовий, хоча для масової серiї, незважаючи на свою дешевизну та простоту у виробництвi не годиться.
  А ось МЕ-262 продовжує вдосконалюватись. Готується лiтак МЕ-262 зi стрiлоподiбними крилами та бiльш надiйними та потужними двигунами. I його швидкiсть 1100 кiлометрiв на годину, i потужне озброєння - п'ять авiагармат, i можливостi вести бiльш ефективнi бої. I Ме-263 розробляється з ракетним двигуном бiльш досконалий i практичний, здатних у безхвостiй модифiкацiї вести дуже реальнi бої в небi.
  Нiмцi працюють i намагаються. I є iдеї та розробки у серiї "Е". Особливо танк Е-50. Тут є iдея зробити танк, який не поступається в рухливостi "Пантере"-2, але з набагато товстiшою бронею та потужним озброєнням.
  У Роммеля непогано працювала розвiдка. I нiмцi знали, що в СРСР теж намагаються зробити бiльш досконалi та потужнi та захищенi танки. I насамперед - це IС-3. Цей танк повинен був мати сильнiший захист вежi та чола. I Т-44, який теж бронею буде товщим i силуетом нижче. I перспективний середнiй танк Т-54, який має бути в лоб захищений немов "Тигр"-2 за вiдносно невеликої ваги.
  Причому якщо Т-54 у серiї з'явиться ще нескоро, то Т-44 вже готовий. Тож iдея створити гармату ще потужнiша не зайва.
  Втiм, Сталiн вирiшив поки що Т-34-85 iз серiйного виробництва не знiмати. Та й Т-44 з розташуванням двигуна i трансмiсiї впоперек занадто часто ламався, щоб стати масовим. Нiмцi змогли за лiто сорок четвертого вiдвоювати правобережну Україну. А восени впала й Одеса. Але поки що Червона Армiя змогла закрiпитися на iншому боцi Днiпра. Сталiн навiть погодився, цього разу iз Жуковим i вiддав нiмцям Київ. Що очевидна велика ляпас СРСР.
  Але Роммель розумiв, що основна вiйна ще попереду. СРСР сильний та його вiйська загартованi вiйною. I питання куди наставати. Через Днiпро прориватися надто важко. У Червоної армiї дуже багато знарядь i мiнометiв. Iнша iдея наступати у центрi. Але й там дуже щiльна оборона. Втiм, i на пiвночi.
  Тобто ситуацiя дуже важка, особливо в моральному планi. Але нiмцi, звичайно ж, даремно часу не втрачають. Вони ведуть повiтряний наступ.
  I використовують iз цiєю метою бомбардувальники Ю-288. I вже восени з'явилися потужнiшi та швидкiснi чотиримоторнi Ю-488, i ТА-400 шестимоторнi та реактивнi "Арадо". Останнi машини майже не зазнавали втрат, i їхня кiлькiсть швидко збiльшувалася. Нiмцi розраховували зробити i ТА-400 у реактивнiй модифiкацiї та вибомбити всi радянськi заводи за Уралом та на Уралi.
  Роммель хотiв послабити СРСР. А оборона у Червоної Армiї досить потужна, її важко пробивати. Потрiбно дуже багато стволiв. I нiмцям потрiбний новий танк прориву. "Пантера"-2 не зовсiм пiдходить. "Тигр"-2 трохи випускається. Але в новiй модифiкацiї з двигуном тисячу кiнських сил. I ця машина вже досить рухлива.
  У Британiї з'явився танк "Тортiлла". У нього не тiльки лобова броня потужна 230-мiлiметрiв, а й бортова 170-мiлiметрiв. Щоправда, вага у вiсiмдесят тонн при двигунi у шiстсот кiнських сил. Та вежа нерухома, як у САУ.
  Нi "Тортiлла" - це не зовсiм те, що потрiбно. Але її iдеї можна використовувати для розробок нiмецької технiки. Зокрема, танк Е-100 можна зробити. I не таким, як "Маус". А ось, наприклад, розташувати двигун i трансмiсiю одним блоком i поперек, а коробку передач поставити на сам двигун. Тодi висота корпусу зменшиться. I вежу зробити нижчою, але з великим нахилом бронi. Коротше кажучи, з'явився танк - озброєння як у "Мауса" гармата 128-мiлiметрiв, i 75-мiлiметрова з коротким стволом. Натомiсть висота на метр менша. I вага, отже, всього 130 тонн. А двигун навпаки потужнiший у 1500 кiнських сил. А броня лобова 240-мiлiметрiв пiд великими нахилами 45 градусiв. А бортiв за 210 мiлiметрiв пiд нахилами. Тобто виходить танк, який радянськi гармати не можуть пробити пiд жодним ракурсом.
  I при цьому його швидкiсть i рухливiсть приблизно, така як у Т-4, понад сорок кiлометрiв на годину на шосе. Справдi вийшла гарна машина прориву. Але її ще потрiбно запустити в серiю i масово виробляти.
  Е-100 це гарна технологiя для танка прориву. А така потрiбна, щоб пробити насичену артилерiєю радянську оборону.
  Ну це теж очевидно не всi новi види озброєння Третього Рейху. Зокрема, чудо-зброя дисколет. З ним пов'язують фашисти деякi сподiвання. I його вони хочуть зробити серiйним та невразливим. Хоча iз дисколетом є свої проблеми.
  Особливо як зробити його невразливим. Iнакше шкурка вичинки не коштуватиме. Чомусь у реальнiй iсторiї - нi СРСР, нi США дисколетами не придбали. Може, не така ця машина вже й крута.
  Непоганий був i нiмецький реактивний винищувач МЕ-1100 iз змiнною стрiлоподiбнiстю крил. Машина хороша, але є недолiк - вимагає льотчикiв дуже високої квалiфiкацiї. А це в умовах вiйни очевидно проблемно.
  Тому був вiдданий прiоритет простiшому в управлiннi реактивному винищувачу ТА-283. I це теж машина крута. У СРСР, звичайно, з реактивною авiацiєю великi проблеми.
  Нiмцi, зрозумiло, i самi технарi добрi та науковцi мають з усiєї Європи.
  Е-25 самохiдка потужнiша, нiж Е-10 розроблена. Вона i справдi гарна вийшла. Весь всього двадцять шiсть тонн, а двигун у сiмсот кiнських сил. Значить вiдмiнна рухливiсть та низький силует у пiвтора метри. А гармата 88-мiлiметрiв 71ЕЛ, i лобова броня 120-мiлiметрiв пiд великим нахилом, а бортiв 82-мiлiметра. Тобто машина з озброєння та бронi як "Тигр"-2, або майже, а вага в два з половиною рази менша, i рухливiсть вища.
  САУ Е-25 машина серйозна. I теж у серiю її. Роммель розраховував наступати навеснi.
  Але Сталiн, зрозумiло, розумiв, що час працює проти СРСР. I за його наказом почалося 12 сiчня 1945 великий наступ у центрi. Червона Армiя зiбрала значнi сили. Танки Т-34-85 ще в серiї, i їх випускають багато. I IС-2 теж потужна машина з гармат в 122-мiлiметра калiбр довжина ствола 48ЕЛ. Щоправда, лобова броня башти слабенька всього в 100-мiлiметрiв. Натомiсть борт 90-мiлiметрiв i це непогано.
  З'явилася i СУ-100, але їх поки що дуже мало, тiльки з листопада почали випускатися. Але самохiдка, мабуть, найпрактичнiша i найперспективнiша. САУ "Ягдтигр" так у серiю i не пiшла. Видно її гармата гiрша, нiж 88-мiлiметрова для боротьби з танками. I скорострiльнiсть нижча, i боєкомплект снарядiв. А бронебiйнiсть вища, вiдчутно лише на великих дистанцiях. Але поки що в СРСР не такi вже й потужнi в бронюваннi танки. Т-54 з'явиться, зважаючи на все ще дуже нескоро. А IС-3 навряд чи буде масовим через складностi у виробництвi. Тож чого особливо намагатися. Щоправда, нова гармата 88-мiлiметрiв у 100 ЕЛ була розроблена. I її могли скоро поставити на "Пантеру"-2 та "Тигр"-2. Вона зокрема робила дванадцять пострiлiв за хвилину, i була надзвичайно точною та бронебiйною.
  Нiмцi мали чим воювати. I вони чекали на радянський наступ у глибокоешелонованiй оборонi.
  Нiмцi билися дуже завзято, вони мали багато кулеметiв, зокрема й американських. I сильна оборона. Радянськi вiйська змогли лише кiлька кiлометрiв просунутися, цiною великих втрат. А в небi повне панування нiмцiв. Їхнi лiтаки i кращi за радянськi за якiстю i льотчики аси крутiшi, i головне нiмцiв бiльше.
  Та й аси, звичайно ж, у нiмцiв дуже крутi. Хаффман змiг у сiчнi перевищити кiлькiсть збитих лiтакiв у чотириста машин. I отримає другим Лицарський Хрест Залiзного хреста iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами. А першим цю нагороду вручили Руделю - легендарному льотчику-штурмовику.
  Але й iншi аси гарнi. Ось двi дiвчини Альбiна та Альвiна за трохи бiльше пiвроку збили кожна понад триста лiтакiв. I отримали за це по Лицарському Хресту Залiзного Хреста зi срiбним дубовим листям, мечами та дiамантами.
  I боролися вони виключно босонiж i в бiкiнi. I це дуже практично.
  . РОЗДIЛ Љ 5.
  Адольф Гiтлер пiсля ритуальної для всiх молитви Всевишньому Богу, взяв i поринув у сон. I йому снилося продовження iсторiї АI.
  У сiчнi Червоної Армiї не вдалося пробитися i досягти iстотних успiхiв на центральнiй дiлянцi фронту. А втрати були вiдчутнi. Точнiше , величезнi. Нiмцi домiнували у повiтрi. I їхнi танки i самохiдки, i штурмовi гвинтiвки та кулемети кращi, нiж у СРСР. I оборона пiдготовлена. I зима зненацька не застала Вермахт.
  У боях брав участь i екiпаж Герди. Цього разу вони билися на Пантерi-2. Машина дуже хороша, рухлива з лобовою бронею. Лише у борт її можуть радянськi танки пробити.
  Втiм, IС-2 має гармату таку потужну, що навiть протаранивши броню, вона дуже небезпечна для екiпажу.
  Герда стрiляє в радянську тридцятьчетвiрку за допомогою босих пальчикiв нiжок. I пробиває вежу радянськiй машинi. Танк починає горiти та вибухати.
  Дiвчина вимовляє:
  - Що й потрiбно було довести - наша технiка краща!
  За допомогою босих пальчикiв нiжок довбанула Шарлота, ця руда красуня. Пробила росiйську машину наскрiзь i вiдзначила:
  - Нашi дiвчата та хлопцi теж краще!
  Справдi зима, а дiвчата в одному бiкiнi.
  Христина теж взяла i пальнула по супротивнику. I використовуючи в цьому випадку босi пальчики нiжок.
  Розбила радянський танк i проворкувала:
  - Наша сила велика,
  Двине дiвка кулака!
  Магда також стрiляє. I її мета поки що рiдкiсна СУ-100. Машина треба сказати небезпечна. Може з великої дистанцiї пробити Пантеру-2 в борт. Та й у чоло, якщо палити поблизу, у неї теж шанс є. Небезпечна радянська самохiдка.
  Але, звичайно ж, її можна знищити з великої дистанцiї. I це Магда вродлива, медова блондинка i робить. При цьому використовує босi пальчики нiжок.
  Втiм, ногами стрiляти - нiкого вже не здивуєш. А ось можна лупнути за допомогою червоного соска грудей. I це вже набагато крутiше.
  I Герда полуничним соском грудей натискає на кнопку та стрiляє. I ось радянський IС-2 пробивається та горить. I вiдбувається детонацiя.
  Дiвчина взяла i заспiвала:
  Сталiна, Сталiна,
  Ми замочимо Сталiна...
  Дiвчата втомилися чекати,
  Кобу вбиватимуть !
  Шарлота теж пальнула рубiновим соском грудей i проворкувала:
  - Наша сила велика, буде тверда рука!
  Ось так дiвчата взялися.
  Христина теж взяла i довбала за допомогою малинового соска, рознесла росiйську машину.
  I заспiвала:
  - Всiх вилiкує, зцiлить,
  Девка грудьми голими.
  У неї кривавий вигляд,
  Буде битий ворог хором!
  I Магда, зрозумiло, вистрiлить, i її оголенi груди i соскок кольору бутона троянди, так все проводить дуже точно i з руйнуванням i загибеллю.
  I чергову росiйську машину пiдбито.
  I воїнка спiває:
  Нашi кiстки танкiв не бояться,
  Ми завжди в СС вмiли битися!
  Такi кадри справдi можуть дуже багато. Ось спробуй таких дiвчаток та здолай. Вони такi, що крутiше не буває. Якщо й буває, то теж дiвчата iз Люфтваффе.
  Вони здатнi на великi подвиги та звершення.
  У лютому вже нiмцi намагаються наступати. I вже Червона армiя завзято бореться.
  I з боку радянських вiйськ є свої героїнi. Зрозумiло дiвчата коли б'ються це просто принаднiсть, i викликає захоплення.
  Незважаючи на снiговий лютий, дiвчата з СРСР борються босонiж i в одному лише бiкiнi.
  I кидають босими пальчиками нiжок гранати. I при стрiльбi використовують червонi соски грудей.
  I, зрозумiло, ще при цьому спiвають;
  Розкрила пащу фашистська змiя,
  Топтали Русь пiдонки чоботями!
  То в кригу кидаючи, то вогнем горя,
  Бiда велика сталася з нами!
  
  Земля розпалася - сипеться пiсок,
  Впала дiва голосно застогнала!
  Сокира зависла - противник недалекий,
  I чути скрегiт iржавого металу!
  
  Я звертаю до неба похмурий погляд,
  У молитвi не знайти точнiше предмета!
  Мчить лiтак як метеор,
  I вiдчуття буде кiнець свiту!
  
  Ось танк прагнути в бiй навпростець,
  Країна порад всiх держав прекраснiша!
  Закарбований у свiдомостi чудова мить,
  Служити вiтчизнi - це честь та щастя!
  
  Про що сильна Русi мова,
  Здатний передати будь-який вiдтiнок!
  Звичайно, наш народ вже тим великий,
  Що розтрощив царизму злий застiнок!
  
  Прийде до Європи i радянський багнет,
  Розколе ланцюг ударом сильний молот!
  Фашист отримає мiцний у морду тиць,
  I буде разом iз каскою розколото!
  
  Звiльнення свiтле прийде,
  Хоч нам за це треба працювати!
  Нас до комунiзму партiя веде,
  З портретiв батьки дивляться, хмурячи обличчя!
  
  I освiтить мiсяць нам шлях нiчний,
  А сонце гаряче повiтря нагрiваючи!
  I буду я царицею неземною,
  Хоча зараз по каменях пру боса!
  
  Нiхто не знає, виживемо у вiйнi,
  А може, ми загинемо з героїзмом!
  Але якщо треба послужу подвiйно,
  Подружимо мир iз священним комунiзмом!
  Дiвчата спiвали та боролися з великим героїзмом. I їхнi босi, точенi нiжки робили такi дива.
  Наташа вела вогонь по гiтлерiвцям i прочирикала:
  Гiмн Батькiвщини у серцях у нас спiває,
  Дiвча атакує босою п'ятою.
  Стисни мiцнiше витязь кулемет,
  Хоча йде вiйна зовсiм не гладко!
  Дiвчата очевидно бiйцi гарнi.
  Ось i Зоя кидає босими пальчиками нiжок лимонку i пищить:
  Не розлучуся з комсомолом,
  Буду вiчно молодою, i вiчно босою!
  I дiвчина мову покаже.
  Августина також стрiляє. I бiля її грудей соски такi червонi. I дуже апетитнi.
  Ось це дiвчисько.
  I верещать на все горло:
  - Нас нiщо не зупинить,
  Нас нiхто не переможе.
  Ось дiвчисько пiд хлопцем стогне,
  I вiд радостi так заволає!
  Свiтлана зазначила, ведучи вогонь по солдатах Роммеля:
  - Ми бiйцi, якi нiкому не дадуть пощади!
  I розсмiяється. I жбурне босими пальчиками нiжок убивчої сили подарунок анiгiляцiї.
  А поруч ще борються хлопчики-пiонери. Незважаючи на снiг i мороз, вiн волiють боротися босонiж i в шортах. При цьому дiти-герої гарно та люто спiвають;
  Берлiн уже майже пiд нашою владою,
  У бiноклi бачимо проклятий Рейхстаг.
  Сподiваюся, скоро буде мир та щастя;
  Який опишу у своїх вiршах!
  
  Росiя комунiзм свiтам вiдкрила,
  Вона сiм'єю стала людям усiм.
  Але сунув Вермахт до нас свиняче рило,
  I кров тепер фонтаном хлюпає з вен!
  
  Що фюрер забув у нас випадково,
  Хотiв добути земельки та рабiв!
  Пiшов фашизм iз походом дуже далеким -
  I ось кошмар реальний, пекельних снiв!
  
  Простий хлопчик хлопчик босоногий,
  Нещодавно червона краватка пов'язала.
  Хотiв вiн свiт збудувати сам без бога,
  Але з неба раптом викинувся напалм!
  
  Довелося бiгти на фронт, нам самоволкою,
  Нiхто не хоче, брати таких молодикiв!
  Але впорався пацан-боєць у гвинтiвцi,
  Гiдним виявився шлях батькiв!
  
  Билися де i хитрiстю, i силою,
  А слабкiсть теж гiрка на жаль.
  Товаришам довелося копати могили,
  Строгати в мороз сосновi труни!
  
  Я пiонер тепер звик до страждань,
  У розвiдку йшов босий, кучугур хрумтiв.
  Можливо за невiр'я покарання,
  Що Iсуса знати я не хотiв!
  
  Але що таке три години Голгофи?
  Три роки з лишком протекло вiйни!
  У будь-якому селi плачуть гiрко вдови,
  Як лягли в цвинтар країни сини!
  
  Я вижив, був контужений, поранений кулею,
  Але на щастя сам лишився на ногах!
  Нiмеччини ми чесно борг повернули,
  Тим фашизм розтоптаний нами на порох!
  
  Я змужнiв, але все ще хлопчик,
  Вус не пробився, але вже титан!
  Так дорослий, i мабуть навiть занадто,
  Адже серце стало твердим, як метал!
  
  Зiрка героя найвища нагорода -
  Сам Сталiн менi її повiр, вручив!
  Сказав: з таких як ти приклад брати треба,
  Кують бiйцi до дверей в Едем ключi!
  
  Але нинi вiдклади смiливець гвинтiвку,
  Вiзьми ти, клiщi, молот i працюй!
  Побудуй з дерева вiтрильник i човен,
  I лiтак створи, щоб птахом вгору!
  Та спiвають вони дуже смiливо i красиво. Такi дiти можуть усi.
  I хлопчики-пiонери жбурляють босими пальчиками нiжок убивчої та руйнiвної сили гранати.
  I стрiляють iз усiх стволiв. А деякi дiти застосовують i рогатки. I серед них борються не лише хлопчики, а й дiвчатка.
  А нiжки у дiтей голi, засмаглi, залишають на снiгу витонченi, гарнi слiди.
  I вони настiльки вiдважнi, що їх не злякає нi мороз, нi холод, нi завiрюха.
  I ось вони, вiдбивши атаку гiтлерiвцям, знову починають спiвати;
  Ми пiонери дiти комунiзму
  Багаття, намет i дзвiнкий горн!
  Навала проклятого фашизму -
  На якого чекає лютий розгром!
  
  Що втратили ми в цих битвах?
  А то в боях iз ворогом придбали?
  Ми були ранiше просто свiтла дiти -
  А нинi воїни Рiдної землi!
  
  Але Гiтлер зробив крок до нашої столицi,
  Обвал бомб без рахунку водоспад!
  Ми Батькiвщина навiть неба гарнiша -
  Тепер кривавий настав захiд сонця!
  
  Вiдповiмо на агресiю ми жорстко -
  Хоч самi на зрiст та на жаль малi!
  Але меч у руках у тендiтного пiдлiтка -
  Сильнiше, нiж легiони Сатани!
  
  Нехай танкiв пре лавина за лавиною,
  А ми гвинтiвку дiлимо на трьох!
  Нехай полiцаї пiдло цiлять у спину,
  Але Бог Святий покарає їх люто!
  
  Що ми вирiшили? робити справу свiту -
  А для того, на жаль, довелося стрiляти!
  Спокiй i так уже охолонув.
  Буває й насилля благодатi!
  
  З дiвчиськом ми бiжимо босi разом-
  Хоч випав снiг, як вугiлля палить кучугуру!
  Але не мають страху, знайте дiти.
  Фашиста вганять смiливо кулею в труну!
  
  Ось поклали фрицiв мерзотних роту,
  А iншi труси пруть у бiгу!
  Ми крушимо як косою в бою пiхоту -
  Нам не завада юнi лiта!
  
  Перемога досягнення, буде в травнi,
  Зараз пурга колючий, твердий снiг!
  Хлопчик бос, сестра його боса,
  У лахмiттi дiти зустрiли розквiт!
  
  Звiдки в нас беруться цi сили?
  Терпiти i бiль, i холод, ту потребу!
  Коли товариш змiряв дно могили,
  Коли подруга стогне - я помру!
  
  Христос благословив нас пiонерiв,
  Сказав, Вiтчизна Богом вам дана!
  Ось така найперша вiра,
  Радянська, священна країна!
  Ось це справдi бiй що треба. Пiонери справдi молодцi. Дiвчата теж показали дуже високий рiвень руйнiвної дiї.
  Нiмцi теж не змогли значно просунутися. Видно босi пiонери, i комсомолки дуже серйознi супротивники. I якщо ще червону краватку пов'яжуть, це буде дуже серйозно. А дiвчата вродливi, коли кидають ногами гранати.
  Лютий пройшов у динамiчнiй рiвновазi. Далi вже березень... Нiмцi атакують iз повiтря. Використовують реактивнi бомбардувальники. I тi довбають дуже сильно. Авiацiя Люфтваффе - це справа серйозна.
  Альбiна та Альвiна перевищили кiлькiсть збитих лiтакiв по п'ятсот машин кожна. I їх також нагородили Лицарським Хрестом Залiзного Хреста iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами. Отакi дiвчата вже Хаффмана переплюнули.
  А якщо вони використовують босi, точенi, витонченi нiжки. I борються за будь-якої погоди в одному лише бiкiнi.
  Альбiна взяла i збила в одному бою шiсть росiйських машин i прочирикала:
  Вiд посмiшки стане всiм свiтлiшим,
  I слону i навiть маленькому равлику!
  То нехай всюди на землi,
  Мов лампочки зустрiчаються посмiшки!
  Ось така тут дiвчисько-ас.
  I Альвiна теж красуня дуже бойова та войовнича. I може такi викрутаси витворяти. Ось така дiвка не одну сотню чоловiкiв у труну зажене.
  Втiм, коли дiвчата воюють - це ще й непогано. Але коли вони пiонерiв починають мучити, то це вже свавiлля.
  Дiвчата спiймали хлопчика рокiв дванадцяти. Такого гарного, свiтловолосого, мускулистого.
  I його льотчицi зiрвали одяг i голого повiсили на дибу. I спочатку помилувалися гарного хлопчика. А потiм почали палити босi п'яти нiжок за допомогою саморобних смолоскипiв. Це для хлопчика дуже боляче. I як пiонер-красень, ревiв i смикався.
  Потiм дiвчата його пороли оголеними проводами. Потiм знову палили босi пiдошви хлопчиська. I потiм, уклавши ноги в колодки, розтягли пiонера.
  Дiвчата, зрозумiло, були дуже задоволенi. Гарненького хлопця помучити дуже їм хотiлося. I приємно завдавати бiль. Потiм у голих, засмаглих, мускулистих грудях хлопчаки понесли розпечену кочергу. I давай палити, чисту, нiжну шкiру. I це теж дуже боляче.
  Летчицi потiм стали пальчики на босих нiжках хлопчику ламати. I робили це повiльно, почавши з мiзинчика. I так вони ламали. А юний пiонер, репетував, плакав, стогнав.
  Альбiна зазначила:
  - Це здорово!
  Альвiна заспiвала:
  Руйнування це пристрасть,
  Все одно, яка влада...
  Влада завжди пила чужу кров,
  Ну, а ми успадковуємо кохання!
  Нiмцi в березнi трохи таки просунулися в центi. У боях пройшли випробування танки Е-100. Вони дiйсно добре захищенi, i досить моторнi. Також пройшли в боях випробування та " Штрумтигри "-2. Спочатку були просто "Штурмтигр", на шасi "Тигра". Теж машина iз потужним бомбометом. Але в неї була надто низька скорострiльнiсть. А "Штурмтигр" був на шасi "Тигра"-2, потужнiший i скорострiльний, i краще захищений.
  З'явився у нiмцiв ще й танк "Королiвський лев". Ця машина мала вагу в сто тонн, i броню в лоб мiлiметрiв триста пiд нахилом, а по бортах двiстi мiлiметрiв, i двигун в 1800 кiнських сил. При цьому озброєний один, але потужний 210-мiлiметрiв гарматою. Ця машина теж могла бути у проривi.
  Нiмцi просунулися до п'ятдесяти-сiмдесяти кiлометрiв, прорвавши першi ешелони оборони. Але потiм зупинилися. Червона Армiя вiдчайдушно контратакувала. Хоча сил було вже й там багато перемолота.
  Настав квiтень. Стало теплiше. Нiмцi готувалися до наступу. Але 15 квiтня радянськi вiйська знову намагалися наступати. Бої йшли запеклi. Радянськi танки все перли, i перли у ближнiй бiй. Але нiмцi сильнiшi та їхнi гармати працювали дуже справно. У боях приймали наприкiнцi квiтня, найпершi експериментальнi Е-10 покращеної модифiкацiї.
  По-перше, машина стала ще нижчою в 1,2 метра, i вже з двома членами екiпажу. При цьому вага зменшилася до десяти тонн, а двигун став потужнiшим до 550 кiнських сил. При цьому гармата стала як у "Пантери" 75-мiлiметрiв у 70 ЕЛ.
  Ця машина стала дуже швидкою - понад сто кiлометрiв на годину швидкiсть i ще непомiтнiшою. А гармата могла брати радянськi танки з бiльшої дистанцiї. САУ Е-10 це нова сила та потужна сила. Щоправда з'явилася i Е-15, за озброєнням i розмiрами така сама, але з товстою бронею. Благо, запас ще є. Тож машина просто супер. I робила до двадцяти пострiлiв за хвилину. Ось це справдi мiць.
  Червона армiя захлинулась. I у травнi вже наступати стали нiмцi. I їм удалося просунутися. Вiйська Роммеля навiть оточили Смоленськ. I до Москви вже лишилося небагато. У травнi став у СРСР випускатися IС-3. Танк важчий, нiж IС-2 в сорок дев'ять тонн, а значить ще гiрше в ходових якостях, зате куди краще захищений у чоло. Однак при цьому машина складнiша у виробництвi та дорога. А ресурси СРСР пiд час вiйни дуже обмеженi.
  Та й її гармата недостатньо бронебiйна проти нiмецьких машин. Поки що основна нiмецька машина - це "Пантера"-2. Вона, щоправда, була модернiзована. На неї поставили потужнiшу в 88-мiлiметрiв 100 ЕЛ гармату, яка робить дванадцять пострiлiв за хвилину. I двигун iз форсуванням до 1200 кiнських сил. Машина гарна стала. Дуже забiйна. Хiба борти захищенi не дуже. Поки що лобовий захист достатнiй. "Пантера"-2 зберегла перевагу над радянськими машинами в бою. Навiть на бiльш захищеному та дорогому IС-3. Але все ж таки борти слабко прикритi. I це проблема.
  Новий середнiй танк був розроблений "Пантера"-3. Його броня була вже трохи товщою. Лоб 150-мiлiметрiв замiсть 120, борти 82-мiлiметра з нахилами проти 60, i лоб 185 - мiлiметрiв проти 150 з нахилом. Цей танк став тримати попадання в борт 76-мiлiметрової масово радянської протитанкової гармати, i в лоб впевнено СУ-100 i IС-2. Вага танка, щоправда, перевищила п'ятдесят тонн, але з огляду на потужнi двигуни це непогано.
  Але "Пантера"-3 це компромiсний варiант.
  Влiтку нiмцi знову наступали у центрi у напрямку Москви. Бої були дуже кровопролитнi.
  Вiдчайдушно билися й пiонери. Вони були влiтку, зрозумiло, босонiж, i майже голi. Але билися добре i спiвали.
  Пiснi їх струменiли позицiями вiйськ;
  Вiйна визнання долi,
  Жорстока з красою Геєнни!
  Як, блиск холодний лiд Мiсяця,
  Як пантомiма, пекельної сцени!
  
  Однак росiян це шлях -
  Кидок крiзь терни до покликання!
  Не думай ворог, нас не зiгнути,
  Ми не без сил великих створення!
  
  Росiя нам дала свiй дах,
  У нiй ми юрбою однiєї народилися!
  Як Богородицi покрив -
  Нехай явить до нас Всевишнiй милiсть!
  
  Дав Сталiн прапор - наступай,
  Його наказ - полiт крилатий!
  Побудуємо комунiзму рай-
  Прямим нехай стане - горбатий стан!
  
  Але хто в атацi пре на Русь?
  З пекла монстри пекла!
  Я за Христа душею тримаюся,
  Так нам воїнам спокiйнiше!
  
  У битвах думки не жартома -
  Їх збирати у кошик треба!
  Ми всi товаришi друзi,
  Будiвельники церков та саду!
  
  Ось монстри, вурдалакiв виття,
  Ми не поступимося тварям, знайте!
  Наш воїн найзнай крутий,
  А не малюнок шкiльний у партi!
  
  Атаку дружно вiдiб'ємо,
  Звiльнимо до столицi пiдступ!
  Ми витязi зi сталевим мечем,
  Хоча кольчуга не по зросту!
  Та пiонери дуже добре спiвають. I виблискують своїми перлинними, дитячими зубками. Ось такi вони чудовi дiти.
  Лiто пройшло у запеклих боях. Нiмцi змогли взяти Вязьму та оточити Ржев, пiдiйшовши до Московської областi. А на пiвночi також прорвали оборону i знову заблокували Ленiнград з пiвдня. З пiвночi наступали вiйська фiнiв та шведiв. Швецiя остаточно вступила у вiйну з СРСР та оголосила мобiлiзацiю. Це країна з досить розвиненою економiкою i вiйська оснащенi непогано. I разом iз фiнами вони вiдновили лiнiю фронту. Вiдбили назад Виборг та лiнiю Маннергейма. I знову взяли Петропавловськ.
  Радянський фронт трiщав пiд ударами ворогiв. Туреччина теж хотiла вiйни, але поки що вважала, що нiмцi надто далеко. Восени почався наступ нiмцiв на пiвднi в обхiд Днiпра з центру. I це зупинити було важко. Нiмцi мали перевагу в кiлькостi та якостi та технiки та авiацiї.
  З'явився реактивний МЕ-262 Х масової серiї. I вiн був дуже сильним винищувачем i цiлком доступним в управлiннi.
  Дiвчата Альбiна та Альвiна перевищили кiлькiсть збитих лiтакiв у сiмсот п'ятдесят кожна. I їм вручили унiкальну нагороду: Лицарський Хрест Залiзного Хреста та з платиновим дубовим листям, мечами та дiамантами. Ось це дiвчата. Восени нiмцi наступали непогано. Вона була вiдносно суха, i просуватися було легко. IС-3 справдi не став масовим, i IС-2 залишався у серiї.
  А наймасовiший танк Т-34-85 проти нiмцiв не тягнув. Його гармата тiльки вбили, могла пробити "Пантеру-3" у борт, а сама нiмецька машина брала його з п'яти кiлометрiв. I була ще спритнiшою, нiж радянська машина. Але це ще не все. У нiмцiв з'явився "Тигр"-3 iз ще бiльш товстою та похилою бронею. Ця машина була добре захищена по бортах: у 170-мiлiметрiв i лоб у 250-мiлiметрiв, i гармата була найновiша 105-мiлiметрiв у 100 ЕЛ. Але надто вже важка в дев'яносто тонн, щоправда, iз двигуном у 1500 кiнських сил досить рухлива. "Тигр"-3 машина непогана, але нiмцям-конструкторам Роммель наказав укласти таку машину в сiмдесят тонн ваги i зробити її основним танком. I тодi вже буде поза конкуренцiєю.
  Нiмцi на початок грудня захопили майже повнiстю Україну та Донбас, крiм Криму. На перешийку радянськi вiйська змiцнилися i змогли призупинити вiйська Роммеля. Але, зрозумiло, нiмцi все одно захоплять i Крим. Нiмцi вийшли приблизно на тi межi, що були перед Курською дугою в сорок третьому роцi, або навiть, мабуть, ближче до Москви, i контролювали Донбас цiлком.
  Взимку стало трохи спокiйнiше. Роммель намагався дипломатичним шляхом схилити Туреччину до вiйни з СРСР. Японiя все ще чинила опiр американцям. Робота над атомною бомбою в цьому свiтi якось затрималася, i поки що ядерних бомбардувань не було.
  Сталiн, бачачи, що його становище десь мiж дуже важким i абсолютно безнадiйним, взяв i запропонував Роммелю мир на будь-яких умовах.
  Роммель зажадав, зрозумiло, дуже багато i навiть Кавказ, i виплату щорiчної данини. Сталiн зволiкав iз вiдповiддю i всiляко тягнув. Вiйськовi були схильнi боротися до кiнця. Та й для Сталiна такий свiт - полiтичне самогубство.
  Тож вiйна, швидше за все, продовжиться.
  . РОЗДIЛ Љ 6.
  Катерина, колишня росiйська iмператриця, а нинi звичайна дiвчина-ув'язнена Ада, на жорсткому рiвнi переглядала в Гiпернетi анкети чоловiкiв. Адольф Гiтлер новачок для жорсткого режиму для хлопчикiв-грiшникiв привернув увагу. Справдi, це особистiсть типу Наполеона, нехай зрештою i невдаха. Але Наполеон вже на строгому режимi, i у нього багатший вибiр подруг. А фюрер тут, мабуть, найкрутiший. Тамерлан уже навiть на загальний режим спустився чи пiднявся. А Чингiсхан все ще на посиленому - оглянув занадто, як i Стенька Разiн. Втiм, i вони рано чи пiзно упокоряться i виправляться.
  Але Гiтлер, звичайно ж, особистiсть особлива. I Катерина вирiшила, що вiн iз ним обов'язково переспить.
  А потiм подивиться. Як хотiлося б потрапити швидше до Раю. Там можна у вiртуальнiй реальностi знову насолодитися владою.
  А не бути ув'язненою i майже рабинею. Дiвча поки молилася на колiнах. Вони часто в Аду повиннi молитися. Це дуже виховує характер.
  При цьому Катерина думає про iнше. I їй хочеться обiймiв хлопця. Нехай це навiть безусий пiдлiток.
  А поки що пiсля скромного снiданку дiвчат ведуть на навчання. Пiсля їжi вони, звичайно ж, стояли навколiшки i молилися. I це було обов'язковим обрядом.
  Катерина, звичайно ж, була вдячна Всевишньому Боговi за юне та здорове тiло, iз зубами, в яких нiколи не з'являться дупла, якщо їх виб'ють, то виростуть новi. Але їй не подобалося бути босоногою та напiвголою ув'язненою, яку б'ють та принижують. Хоча для Ада тут ще умови не найгiршi. Ось, наприклад, протестанти вчать, що у пекла грiшникiв буквально палять вогнем, що дуже боляче. I що Пекло назавжди. Один навiть писав: що в Пекло страждає, палача кожна частка тiла. I що там теж, саме, що в палаючу пiч зануриться при повнiй свiдомостi. А уявiть собi, що ви просто обпеклися об плиту - як це боляче. А тут вас цiлком у вогнi смажать.
  I так надовго на мiльярди, мiльярди рокiв! Отак залякують людей.
  Але насправдi - пекло мiсце як виховна колонiя, i в ньому термiни ув'язнення для всiх будуть кiнцевими. I що всi врятуються. Так покарання є, звичайно. Але воно як у цивiлiзованих країнах - пропорцiйне тяжкостi скоєного, або навiть набагато м'якше. I тим бiльше враховується покаяння та визнання вини.
  А тут протестанти та Всемогутнього Бога монстра зробили. А видно, що це негаразд. Хоча, звiсно, є й елемент покарання. Але просто дияволицi-наглядачки нiкого не б'ють. Хоча по дрiбницях карають.
  На вiдмiну вiд людської колонiї в Аду дисциплiна строга, i нiхто не може бути паханом або ухилятися вiд трудотерапiї. I робочi днi на халяву нiкому не поставлять, будь ти хоч тричi злодiєм у законi.
  Катька важко зiтхнула... Навiть нудно коли всi такi праведнi. Але в Пеклi все пiд контролем.
  Насправдi, той же Везельвул має здiбностi дуже багато бачити i вiдразу спостерiгати. Та й Сам Всемогутнiй Бог Всевидящий. Ну i, звичайно, прогрес - мiнiатюрнi камери спостереження. Тож тут уже все за планом.
  Навiть увi снi, наприклад, одне можна бачити, а iнше не можна.
  I робити одне можна i дещо не можна.
  Та тут не покуриш. А пиво зможеш випити лише на полегшеному режимi, або зрiдка загалом.
  А в Раю натомiсть - класно! Добре, зрозумiло, жити у Раю.
  А ось тепер вони юнi тiлом грiшницi сидять за партою - перший урок. Щось буде i старе, i нове водночас. На вiкнах ґрат, а на стiнах картини. Стеля висока, i зверху теж рiзного роду висять карти,
  у тому числi й зоряного неба, а також картини рiзноманiтних. Поки показанi планети сонячної системи, i навiть неквапливо рухаються.
  Урок перший - це у разi фiзика. Досить складний предмет. Зокрема, йдеться про обговорення термопреонового синтезу. Як, наприклад, зробити так, щоб проходив процес злиття преонiв. Тут звичайно потрiбно здiйснити суперстиснення . Спочатку стискають кварки за допомогою процесу анiгiляцiї. А потiм коли робить реакцiя злиття кваркiв, то видiляється енергiя, яка спрямовується за допомогою дробових вимiрiв i вiдбувається стиснення вже преонiв. I якусь фантастичну енергiю можна отримати.
  Катерина це все слухала i навiть бачила на величезному монiторi, у кольорi, як усе це вiдбувається. Можливо, для прекрасної статi це не так цiкаво. Але з iншого боку, i незвичайно. А яку могутню зброю можна зробити.
  Справдi, це справдi вiдкриття. Коли країни ОПЕК надто нахабнiли i задерли цiни на нафту, на Заходi роботи зi створення альтернативних джерел енергiї рiзко прискорилися. I однiєю з iдей було створення спецiального випромiнювання мiнливого полярностi матерiї. I в результатi будь-яку матерiю, можна перетворити на антиматерiю. А це вже за анiгiляцiї однiєї грами будь-якої речовини видiлила енергiю п'яти тисяч тонн спаленої нафти. I в результатi виникала електрика, i потреба у природних енергоносiях рiзко впала.
  А антиматерiя дозволяла стискати i кварки. I енергетична криза людства минула.
  Катерина це уважно слухала. Ось вона фiзика майбутнього, яку вивчають хлопчики та дiвчатка у пеклi.
  Тут вони вiчнi дiти, i юне тiло дозволяє все сприймати таким цiкавим та неповторним практично будь-який урок.
  Дiвчата-в'язнi сидять собi за партою, пiднiмають руки та вiдповiдають.
  Вони наче школярки-в'язнi. Дiвчатка такi скажемо розумнi, i деяким не одне столiття цього життя, та й у минулому чимало.
  Катерина подумала, що бути дiвчиськом краще, нiж старенькою в будь-якому випадку. Тим бiльше, у неї вже хороша, i розвинена фiгурка дiвчини-пiдлiтка. I вона у купальному, тюремному костюмi, як i iншi дiвчата.
  В пеклi на вiдмiну вiд Сибiру лiто i дуже гарний клiмат. I бути напiвголими навiть зручно.
  Катерина мрiяла захопити Стамбул i навiть перенести туди столицю Росiї. Можливо, це можна було б зробити, особливо пiсля революцiї у Францiї. Але захоплення Туреччини рiзко збiльшило б у Росiї вiдсоток мусульманського населення. I чи змогли б росiяни так капiтально змiцнитися? Ось у Криму виявилося просто, там татари швидко втратили статус бiльшостi.
  Але якби захопити всю Османську iмперiю, то... Та й Олександр Суворов не такий вже й великий полководець. Вiн перемагав великою кров'ю, i росiйська армiя при ньому швидко виснажилася.
  Катерина потерла одна об одну свої босi, дiвочi пiдошви. Скоро їм знову доведеться тупотiти по каменях каменоломень. Жахливо весь час працює i навчається, i не мати розваг. А тут на комп'ютерi можна погратись.
  Ось та iншi дiвчата сидять за партами. I теж нiжки у них босi, витонченi, засмаглi з огрубiлими, мозолистими пiдошвами.
  Ось урок закiнчено. Дiвчата моляться, стоячи на колiнах. Видно жорсткi, круглi п'яти красунь.
  Пiсля молитви iнший урок. У разi лiтератури. Дiвчата вивчають рiзноманiтну творчiсть.
  Ось, наприклад, альтернативний поворот подiй з вождем свiтового пролетарiату.
  Володимир Iллiч Ленiн, намагаючись здаватися вище, з усiх сил випростався. Його сухi, маленькi, але дуже рухливi ручки, нервово крутилася, по блискучому, чорному, виготовленому з рiдкiсного сандалового дерева столу. Людина величезного зросту в бiлому костюмi з важким золотим ланцюгом на бичачiй шиї сидiла навпроти нього.
  - Ну що пан Ульянов. Я згоден на вашi умови - п'ять штук баксiв на мiсяць плюс вiдсоток з кожного пущеного з молотка пiдприємства! - Тут голос громили став твердiшим i вони навiть рiзко труснув важким ланцюгом. - Тiльки щоб товариш Ленiн без фальшу та пилу!
  Досить потираючи спiтнiлi руки, Володимир Iллiч сказав:
  - Зрозумiло мiстере Рокфеллер, тiльки в нашiй справi без фальшi нiяк не можна! Все має бути полюбовно та дуже душевно!
  I обидва пройдисвiта голосно розреготалися...
  ------------------------------
  У Росiї її не сталося жовтневої революцiї. На фронтах першої свiтової вiйни встановилося тимчасове затишшя. Нiмцi та австрiйцi намагалися досягти успiху на Заходi.
  Росiйська армiя проявляла активнiсть лише турецькому фронтi, де їй вдалося остаточно з'єднатися з англiйцями, i завдати противнику низку поразок, зайнявши бiльшу частину малої Азiї.
  Але зiбралися Установчi Збори, в яких бiльшовики опинилися у вiдчайдушнiй меншостi, а домiнували есери.
  Одним iз перших рiшень стало: надiлення селян землею та продовження вiйни до переможного кiнця!
  У липнi 1918 наступ нiмцiв на Париж провалився i переможна Росiйська армiя завдала удару: спочатку по австрiйцям, потiм i по нiмцях.
  Нiмеччина вiдчайдушно чинила опiр, але в груднi коли росiйськi вiйська на сходi зайняли Варшаву i Кракiв, союзники на заходi оволодiли Брюсселем - все ж таки капiтулювала. Щоправда на два тижнi пiзнiше - далася взнаки вiдсутнiсть революцiї.
  Вiльгельм втiм, був змушений вiдмовитися вiд багатьох своїх повноважень залишаючись чисто номiнальним монархом.
  А президентом нової Росiйської республiки став генерал Корнiлов. Торiшнього серпня 1917 його заколот виявився успiшним, щоправда, Керенський формально залишився прем'єром, але пост президента вже вiддав Корнiлову.
  Вiн же Корнiлов став верховним головнокомандувачем.
  Далi були всенароднi вибори президента Росiї i референдум щодо нової конституцiї.
  Народ якому авторитарна форма правлiння цiлком звична - пiдтримав варiант Корнiлова.
  Росiя розширила свої володiння за рахунок Нiмеччини, що розпалася Австро-Угорщини, i зникла з карти свiту Туреччини.
  Останню остаточно подiлили мiж собою великi держави. Росiї дiсталася мала Азiя, протоки та Константинополь. Французи забрали собi Сирiю, англiйцi Палестину та Iрак.
  1926 року мiж Росiєю та Японiєю знову спалахнула вiйна. Приводом став статус Маньчжурiї та Порт-Артура. Згiдно з договором оренднi права на Порт-Артур були переданi Японiї, i термiн оренди минув. Проте японцi i не збиралися повертати захоплене Китаю.
  Тим бiльше влада щойно отримав молодий Хiрохiто - мрiє про новi перемоги.
  Проте росiйська була iнша. Загартована на фронтах першої свiтової вiйни, з досвiдченими командирами, новими танками та лiтаками, вона почала успiшно наступати на японцiв.
  Через чотири з половиною мiсяцi росiйська армiя взяла Порт-Артур i вибила японцiв з континенту!
  Якийсь час Японiя ще трималася на морi - поки не пiдiйшли кораблi Балтiйської та Чорноморської ескадри.
  Пiсля цього країна Сонця капiтулювала.
  Росiя розвивалася дуже швидко, але у 1929 роцi у всьому свiтi почалася велика депресiя.
  Бунти охопили росiйську iмперiю. Тим бiльше що Корнiлов проводив активну русифiкацiю.
  Втiм, йому вдалося втриматися на тронi, а в США... до влади прийшли американськi бiльшовики на чолi з Ленiним!
  Вирушивши вiд депресiї новий бiльшовицький режим почав готуватися до нової вiйни!
  Революцiя в Iспанiї закiнчилася перемогою комунiстiв i тим самим було створено потужний бiльшовицький плацдарм у Європi.
  1 сiчня 1938 року. Володимир Iллiч Ленiн нервово мiряє кроками величезним кабiнетом у Бiлому домi. Ситуацiя в усьому свiтi загострюється. Слiдом за Iспанiєю комунiсти досягли успiху у Францiї.
  Росiя якої править генералiсимус i президент Корнiлов уже ясно дала зрозумiти, що не дозволить проводити експансiю бiльшовизму до Європи. П'ятсот дивiзiй у десяти мiльйоннiй росiйськiй армiї - це зовсiм не жарт!
  Володимир Iллiч це розумiє. I пропонує тактичну спiлку Британiї проти Росiї.
  Англiйцi завжди стався вкрай насторожено до росiйської експансiї. Але радикальний комунiзм їх лякав ще бiльше. Треба було вбити клин мiж ними та Росiєю.
  Ленiн готувався прийняти мiнiстра оборони Черчiлля i заразом надати англiйцям доказ непохитної могутностi США.
  А для початку плiшивий диктатор заслухав доповiдь про нову зброю - "атомну бомбу".
  Оппенгеймер витримав доповiдь у дуже стриманих тонах. Та вже є успiхи i навiть запущено атомний реактор, але до появи атомної бомби ще дуже далеко. Головна проблема отримання збагаченого урану та плутонiю. Крiм того, це i новина не зовсiм приємна - коштуватиме одна така бомба як кiлька лiнкорiв. Так, що ще питання - чи варто витрачатися на одну велику бомбу - якщо можна зробити сто тисяч маленьких?
  Ленiн малорослий, плешивий, але все ще не втратив рухливостi старий (шiстдесят сiм рокiв втiм - це ще далеко до глибокої старостi!), енергiйно походжаючи великим холом кабiнету - зауважив:
  - Ви товариш не розумiєте дiалектики! Та бомба поки що буде ще дорога, але потiм її вартiсть iз переходом на серiйне виробництво знизиться на архi порядок!
  Оппенгеймер несмiливо зауважив:
  - I росiяни не сидiтимуть склавши руки!
  Наслiдував логiчний i жорсткий висновок вiд Володимира Iллiча:
  - Значить треба випередити їх за всяку цiну!
  Тут чорношкiрий помiчник Оппенгеймера як заспiває:
  - Адже нам потрiбна перемога! Одна на всiх ми за цiною не постоїмо! Одна на всiх ми за цiною не постоїмо!
  Оппенгеймер вклонився президенту США Ленiну i прогарчав:
  - Ви генiй! Зрозумiло, ми за цiною не постоїмо i випередимо росiян, але нам потрiбнi грошi!
  Ленiн впевнено промовив, постукуючи пiдборами, туфель iз крокодилячої шкiри:
  - Грошi будуть!
  - I раби!
  Володимир Iллiч вимовив iсторичну фразу:
  - Я не обмежую вас у коштах! Я обмежую вас у часi!
  Шестернi командної та адмiнiстративної машини iмперiї США закрутилися.
  Але це не найголовнiше. Володимир Iллiч як нiхто iнший розумiв - щоб перемогти Росiю - треба пiдiрвати її зсередини.
  Володимир Iллiч поморщив свiй високий, у довгих, нерiвних зморшках лоб i енергiйно знявши трубку з телефону, почав набирати Даллеса.
  Коли головний шпигун пiдiйшов до апарату, Ленiн у всiй горлянцi оглушливо прокричав:
  - Нам потрiбна людина, рiвним або принаймнi не багатьом, що поступається менi в умiннi бунтувати, обманювати i спокушати народ!
  Даллес дуже впевненим тоном вiдповiв:
  - Така людина менi вiдома Володимир Iллiч!
  Ленiн, пiдскакуючи, немов чортик ревiв:
  - То хто ж вiн? Хто цей рукотворний генiй?
  Даллес, розтягуючи стилю на розспiв, сказав:
  - Йосип Вiссарiонович Сталiн! Ви його, мабуть, знаєте Володимир Iллiч!
  Ленiн пiдморгнув сам собi у дзеркало iз позолоченим i дiамантовим обрамленням i проревiв:
  - Це кухар готує лише гострi страви!
  Даллес, впевнено усмiхнувшись, пiдтвердив:
  - Але саме такий нам i потрiбний!
  Ленiн знову пiдморгнув i рикнув:
  - Дай Сталiну все, що вiн просить. I пообiцяйте йому мiсце цього архi нiкчемного генералiсiмуса Корнiлова!
  Даллес оглушливо гаркнув:
  - Буде виконано Володимир Iллiч!
  Досить дивна вийшла тут розповiдь. Пiсля цього Катерину викликали до дошки. Вона мала, вiдповiдай на деякi запитання вчительки.
  Диявол-вчителька, водячи указкою, запитала:
  - Чому, Володимир Iллiч та Рокфеллер так легко домовилися?
  Катерина, тупаючи босими, дiвочими нiжками вiдповiла:
  - Тому що їм це було взаємно вигiдно! Один хотiв грошей, а iнший владi!
  Диявол-вчитель усмiхнулася i заспiвала:
  Влада не просте слово,
  Вище воно закону...
  Всiм на колiна впасти,
  Цього хоче влада!
  Катерина перехрестилася та кивнула:
  - Так точно!
  Її вiдправили назад за парту. Все-таки сидiти краще, нiж штовхати важку вагонетку, або довбати камiння ломиком, або киркою. Iнодi дiвчата ще працюють на плантацiях, що трохи легше. А так вони такi м'язовi - ну просто з фiтнесу-чемпiонату.
  Їх змусили знову промовити на колiнах молитву. Катерина бачила п'яти дiвчат, майже торкаючись їхнього чола, i вiдчула хвилювання. Їй раптом дуже захотiлося ласки вiд iншої дiвчини. Особливо якщо на хлопця треба чекати цiлий рiк.
  I вiдчула, як виникла поряд з нею диявола-наглядачка i вдарила по босих п'ятах палицею, гаркнувши:
  - Знову потекла в пожадливостi тiла!
  Катерина скрикнула. А решта дiвчаток засмiялася i тут же замовкла пiд жорсткими поглядами наглядачок.
  Потiм цей урок закiнчився.
  Наступного дiвчата-пiдлiтки спiвали псалми. I робили це з великим ентузiазмом.
  Катерина з натхненням декламувала:
  Променисто що ти створив,
  Благодать на людський рiд пролилася.
  Це Бог святий подарував -
  Душу, радiсть, сердечну ласку!
  
  Люцифер, звернувши свiт у Содом,
  Породження грiха i гординi.
  Пiдняв меч на Господнiй престол,
  I вирiшив що тепер вiн всесильний!
  I дiвчата-в'язнi хором видали приспiв;
  Боже мiй, до чого ти прекрасний i чистий,
  Вiрю я, що твоя правота нескiнченна,
  Ти вiддав на хрестi своє славне життя,
  А тепер у моєму серцi горiтимеш вiчно!
  
  Ти Господь краса, радiсть, мир та любов,
  Втiлення безмежного, яскравого свiтла.
  Ти пролив на хрестi дорогоцiнну кров,
  Врятована безмежною жертвою планета!
  
  Зло вирує у бунтiвних серцях,
  Сатана рiд людський рве кiгтями.
  Але повалена смерть буде на порох,
  А Господь буде назавжди з нами!
  
  Диявол вiв проти Господа Бога вiйну,
  Ворог бився жорстоко, пiдступно.
  Але любов'ю Христос, розтрощив Сатану,
  На хрестi довiвши свою правду!
  I дiвчата знову з ентузiазмом заспiвали;
  Боже мiй, до чого Ти прекрасний i чистий,
  Вiрю я, що твоя правота нескiнченна...
  Ти вiддав на хрестi своє славне життя,
  А тепер у моєму серцi горiтимеш вiчно!
  
  Ти Господь краса, радiсть мир i любов,
  Втiлення безмежного, яскравого свiтла.
  Ти пролив на хрестi дорогоцiнну кров,
  Врятована безмежною жертвою планета!
  
  Ми повиннi брати злитися в єдиний потiк,
  Серце розум i почуття до Iсуса скерувати!
  Щоб Боже Великий спастися нам допомiг,
  I навiки вiкiв Господа славитимемо!
  I дiвчата з великим ентузiазмом i тупаючи босими, витонченi нiжками пiдлiткiв, продовжили:
  Боже мiй, до чого Ти прекрасний i чистий,
  Вiрю я, що твоя правота нескiнченна...
  Ти вiддав на хрестi своє славне життя,
  А тепер у моєму серцi горiтимеш вiчно!
  
  Ти Господь краса, радiсть, мир та любов,
  Втiлення безмежного яскравого свiтла.
  Ти пролив на хрестi дорогоцiнну кров,
  Врятована безмежною жертвою планета!
  
  
  Щоб душа назавжди знайшла свiтло спокiй,
  Потрiбно у жнивi Господнiй усiм миро трудиться...
  I навiки Всевишнiй я буду з Тобою,
  I хочу все сильнiше, палко молиться!
  I дiвчата з великим ентузiазмом продовжили:
  Боже мiй, до чого Ти прекрасний i чистий,
  Вiрю я, що твоя правота нескiнченна...
  Ти вiддав на хрестi своє славне життя,
  А тепер у моєму серцi горiтимеш вiчно!
  
  Ти Господь краса, радiсть, мир та любов,
  Втiлення безмежного яскравого свiтла.
  Ти пролив на хрестi дорогоцiнну кров,
  Врятована безмежною жертвою планета!
  
  Буде вiчно, що Ти створив,
  Всемогутнiй i мудрий владика всесвiту.
  Ти потоками життя мене осяяв,
  I я вiрю, що наше кохання буде вiрним!
  I знову дiвчата-в'язнi Ада заспiвали з великим ентузiазмом;
  Боже мiй, до чого ти прекрасний i чистий,
  Вiрю я, що твоя правота нескiнченна...
  Ти вiддав на хрестi своє славне життя,
  А тепер у моєму серцi горiтимеш вiчно!
  
  Ти Господь краса, радiсть, мир та любов,
  Втiлення безмежного, яскравого свiтла.
  Ти пролив на хрестi дорогоцiнну кров,
  Врятована безмежною жертвою планета!
  Катерина спiвала та посмiхалася. Вона почувала себе дуже добре. I вiдчувала себе майже в раю.
  I справдi всi люди потраплять рано чи пiзно до раю. Це фактично аксiома. Бо за їхнi грiхи заплатив Всемогутнiй Бог Син Iсус Христос.
  Останнiм уроком була пiсля чергової молитви географiя. У свiтi також вiдбувалися змiни. Однi країни виникали, iншi розпадалися. Сама Катерина згадала про свої плани щодо завоювання. Рiч Посполиту було подiлено, хоча Катька спочатку її хотiла прихопити цiлком.
  Але воювати з Пруссiєю та Австрiєю одночасно плюс i з турками було дуже ризиковано.
  А тут вивчалася не лише планета Земля. Ось з'явилися першi поселення людей на Мiсяцi. I це чудово. Сила тяжiння там у шiсть разiв менша, нiж на Землi, i в оранжереях овочi та фрукти виходять значно бiльшими. I це, зрозумiло, цiкаво.
  Марс через велику вiдстань освоїти куди складнiше. Але й туди вже люди злiтали.
  Навiть вiршi написали;
  Безкрайнi зiрковi висоти,
  Ваблять у нескiнченнi дали...
  I не було крутiше знай думки,
  Мрiї про Iкаря, що ширяє!
  
  Твiй погляд невiдривний вiд неба,
  Повiрити у подiбне важко.
  Вiд перших гвинтiв Архiмеда -
  Зворушили їх довго i нудно!
  
  Придумали розумнi порох,
  I в космос вiдправивши ракету.
  Дитина пiдняла в люльцi шурхiт,
  Пестом вказавши на планету!
  
  А пiсля великий Гагарiн,
  Жартома, облетiв навколо кулi...
  Вiд радостi люди плакали,
  На них усiх чекає нагорода!
  I дiвчата-в'язнi знову з великим ентузiазмом спiвали. I їх не зупинити.
  Ось це виявилося так здорово. Ось такi дiвчата в Аду.
  Потiм знову пiснi на патрiотичну тему;
  Зiрка Вiтчизни Господом дана,
  Вона повiрте променистiше Сонця!
  Моя ти Родом ця країна -
  Знай по тобi, серце з сумом б'ється!
  
  У тобi ми комсомолки як орли,
  Злих оркiв крушимо та брухт змiтаємо!
  Ми навiть на Юпiтерi змогли,
  Виростити плоди - нездiйсненного раю!
  
  Венера це мiсце для кохання,
  На Марсi почуття воїна всiх вище!
  Ти ланцюги зла-сумнiву розiрви,
  Адже хоче зробити краще за всiх Всевишнiй!
  
  Розгромимо космiчний натиск,
  Зрозумiємо пiдборiддя мiцним хуком!
  Ворогу буде силою свiту скорботний,
  А "Юнкерс" збитий звичайною дитячою цибулею!
  
  Розклад один - вiзьми та перемоги,
  Iншого ми - результату знати не можемо!
  I ти волчище Ада не рви,
  Отримаєш вiд бiйця багнетом по пицi!
  
  А багнет тобi на користь не пiде,
  Ми динамiтом по балдi додамо!
  Такий же стрiмкий полiт,
  Коли вдарив у молот пролетар!
  
  Подальший хiд пройде як ураган,
  I буде ж ендшпiль переможним матом!
  Адже наша лють шалений вулкан,
  Розправа на ублюдком, страшним катом!
  
  Затиснули клiщi на Берлiнi ми,
  Париж вiльний пiд свiтло ангел прапор!
  Ми дочки Вiтчизни та сини,
  Коли бенкетуємо - їдаємо мед зi смаком!
  
  Туманний Альбiон тепер як брат,
  Нью-Йорк дiстався як пирiг на блюдi!
  Наш червоний, червоний маку кольору прапор,
  Пiд ним щасливi усi зi свободою люди!
  . РОЗДIЛ Љ 7.
  Пiсля смертi Петра Васильовича Давиденя було визначено на загальний режим Ада. Адже вiн особливо не грiшив, не гiрше бiльшостi. Щоправда, i не краще. Так i помер, не залишивши потомства, а до цього був скромним фотографом. I як бiльшiсть людей не дуже релiгiйним.
  На звичайному рiвнi у хлопцiв два з половиною вихiднi днi - шiсть годин роботи та чотири навчання. I досить пристойна камера на чотирьох або трьох хлопчикiв з душем, ванною та телевiзором з комп'ютером. I годiвля цiлком пристойна, i рiзноманiтна.
  Це типу колонiї-малолiтки для пiдлiткiв у цивiлiзованiй країнi. I вже сам той факт Петро Васильович уже немолодий i обтяжений хворобами отримав юне, здорове тiло, хлопчика рокiв чотирнадцяти - вже велика нагорода та милiсть вiд Всевишнього Бога.
  Як бiльшiсть людей Петро Васильович не став позиватися з Богом, а вирiшив, що краще це, а могло бути i куди гiрше. Тут же умови як у сучасному у дитячому, спортивному таборi з трудотерапiєю. Але в суботу та недiлю, а також у п'ятницю через раз, лише двi години навчання та служба у церквi, теж трохи з молебнем. I пiсля чого розважайся скiльки хочеш.
  I комп'ютери, i басейни, i футбольнi майданчики, i атракцiони, i раз на мiсяць екскурсiя до раю. А раз на тиждень можна зайнятися з дiвчиною такою самою грiшницею з Ада сексом. А тут усi дiвчата-пiдлiтки дуже розвиненi та красивi, як i хлопчики. Тобто це мiсце i справдi не таке вже й погане, щоб проклинати свою долю.
  Навiть одяг можна вибирати досить красивий i спортивний, i дозволенi моднi, короткi, акуратнi зачiски.
  Ось брат Петi Гена, оскiльки був алкоголiком та бив матiр, побув рокiв двадцять на строгому режимi. Там набагато гiрше. Замiсть одягу нормально або роба з грубими черевиками, або ходи босонiж i в шортах. Враховуючи теплий i м'який клiмат Ада, бiльшiсть ув'язнених вiддавало перевагу лише шортам. I ще голову на верхнiх рiвнях Ада голять наголо. I вихiдних менше, а трудотерапiї бiльше. А на самому верхньому посиленому рiвнi немає вихiдних i часу для розваг.
  Хiба пiд час навчання кiно покажуть.
  Тут у цьому планi набагато краще. Якщо не рахувати трудотерапiї та навчання. Зрозумiло, не всi люблять вчитися. Хоча на верхнiх рiвнях Ада - уроки - це вiддушина вiд важкої реальностi.
  Але тут так хочеться швидше за вихiднi, або закiнчення роботи. На рiвнi загальному, робота вже легша, нiж каменоломнi. Або ящики збиваєш, або фрукти збираєш, i сад вирощуєш, або грядки поллєш, а iнодi, наприклад i бiля верстата стоїш i щось виточуєш.
  Гена, зрозумiло, i цьому радий пiсля каменоломень. Але вiн також останнi дванадцять рокiв не працював. I був таким iдiотом, що й iнвалiднiсть не змiг отримати, i водночас болiсно хворiв. Тому навiть будучи бритоголовим хлопчиськом у робi, босонiж i в шортах, вiн радiв своєму юному тiлу.
  А коли потрапив на загальний рiвень, то взагалi був задоволений. Особливо харчуванням. Та тут як у добрiй дитячiй колонiї-малолiтцi годували рiзноманiтно та смачно.
  А на полегшеному рiвнi можна замовити їжу i в ресторанi. Петро Васильович намагався поводитися добре, щоб перейти на легший рiвень Ада. Там три з половиною вихiднi днi на тиждень, i лише чотири години працетерапiї. I це треба сказати просто казка!
  А в Раю взагалi хочеш, працюй, хочеш не працюй - суцiльнi розваги, бенкети, задоволення, та можливiсть змiнювати тiла, а вiртуальною реальнiстю хоч Всемогутнiм Богом стати!
  Ось таке життя пiсля смертi. А ось Петро Васильович лупив лопатою землю, що досить нудно згадував, як баптисти описували Ада.
  Це взагалi було дуже страшно.
  Немов тебе поклали в розпечену добiла пiч, i ти лежиш там при повнiй свiдомостi. I кожна частка тiла страждає i страждає. Та ще й бiси ревуть i лихословлять. I це назавжди. Немає жодного мiсця, де можна вiдпочити i перевести дух. I найстрашнiше в Пекло - це тривалiсть покарання. Мовляв, Пекло буде завжди!
  А насправдi всi люди радi чи пiзно будуть у Раю. Тому що Всевишнiй Милостивий i Милосердний . I навiть для найжорстокiших i найкривавiших злочинцiв завдяки Жертвi Iсуса Христа вiдкрито шлях до Спасiння.
  Зi своїм братом Петя час вiд часу зустрiчається. Вiн хлопчик-пiдлiток, як i всi iншi мешканцi Ада. Це збiльшує схожiсть iз сучасною, дитячою трудовою колонiєю. Тiльки всi люди пiсля смертi отримують тiла досконалi i красивi, навiть останнi грiшники.
  I це вселяє надiю у серця.
  Взагалi здається, що в Бiблiї Господь Бог злий i є Вогонь Той, Хто поїдає! Але ж у Новому Завiтi говориться, що Бог є Любов! I так воно й є.
  I якщо ти вмираєш, то Всевишнiй, одразу яким ти не був, рятує тебе вiд болячок тiла. I це треба сказати вкотре каже: Бог є Любов!
  I навiть замiсть того, щоб сходити в туалет, достатньо натиснути кнопку фекалiоанiгiлятора i тодi всi вiдходи твого тiла отримає спецiальне гравiоелетромагнiтне випромiнювання.
  Петька можна i так назвати грiшника в тiлi пiдлiтка дивився на спекотне сонце i чекав, коли закiнчаться цi шiсть годин трудотерапiї.
  Втiм, ось диявол дає сигнал. I вiчнi дiти колонiї-малолiтки Ада починають спiвати;
  На небесному на престолi,
  Цар всесвiту сидiв...
  Всемогутньою силою Бога,
  Христос нами керував!
  
  Вiд дарував усiм людям радiсть,
  Неземну благодать...
  Не знайомi бiль та старiсть,
  Ту любов не передати!
  
  Але Ада Єва хитро,
  Навколо пальця обвела...
  I тепер гроза нехило -
  Керує Сатана!
  
  Стало людям дуже погано,
  Стужа, буря та мороз...
  Невже зло надовго,
  Але прийшов Господь Христос!
  
  Та тепер вiдкрився людям,
  Справжнiсiнький Рай...
  I тепер святi суддi,
  Кажуть, все вибирай!
  
  Стало в нашому свiтлi класно,
  Свiт та щастя назавжди...
  Життя пiшло дуже добре,
  Нескiнченнi роки!
  Хлопчики-в'язнi заспiвали. Пiсля цього стали на колiна i виголосили чергову молитву.
  А це означало, що нарештi вiдмучилися. Працетерапiя цього дня закiнчилася. I пацанiв повели до душi. Багато хто з них волiли працювати босонiж i в шортах, оскiльки спекотно. Тут клiмат вiчних тропiкiв. Добре звичайно.
  Але багато пацанiв соромилися ходити босими i терпiли, навiть носячи в спеку кросiвки. Як, наприклад, в арабських країнах, багатiї носили чоботи навiть у спеку, щоб їх не прийняли за бiдноту.
  А на строгому рiвнi взуття таке грубе, що хлопчики волiли бути босими. Тим бiльше, майже дитячi ноги у пiдлiткiв моментально грубiють, i почуваються комфортно i на гострому каменi.
  Петя Давиденя прикинув. Скiльки часу йому залишилося до переходу на полегшений рiвень? Помер вiн влiтку 2012 року, i через п'ятдесят рокiв його можуть перевести на приємнiший i щедрiший рiвень даного Ада.
  А у свiтi багато подiй вiдбувається. Але про це згодом.
  Нинi хлопчакiв наглядачки вiдводять пiд душ. Тут вода тепла, лагiдна, є i шампунi, i запашне мило. Все можна сказати у повному ажурi. Своєрiдний санаторiй для пiдлiткiв.
  Хлопчики миються. Вони засмаглi, м'язистi, гарнi. I вже зустрiчають бiльш регулярно з дiвчатами. Петя намагається помитися швидше. Добре тут, ось у минулому життi вiн не зовсiм би у статевому планi нормальним - iмпотент.
  А тут уже ерекцiя мимоволi виникає. Хлопцi пiсля душу знову стали на колiна i помолилися. Тут це гаразд речей. На полегшеному рiвнi вже можна i пропускати молитви, чи, принаймнi, не бухатися навколiшки.
  А в Раю моляться лише за бажанням. Ось таке тут цiкаве життя.
  Пiсля роботи ще є час для розваг. I можна перекусити.
  Петя вже минулого життя встиг пограти на комп'ютерi. I йому цiкавi рiзноманiтнi iгри вже майбутнього. В яких i графiка i екрани, i iнше куди крутiше, нiж було в минулому життi. I так цiкаво.
  А якщо ще вдягнути вiртуальний шолом?
  На загальному рiвнi можна пограти й у щось вiйськове, тiльки не надто натуралiстичне та жорстоке.
  Хлопчики-грiшники, маршируючи, вирушили до комп'ютерної зали. Там вони перед грою теж моляться, i дякують Всевишньому Боговi за розвагу.
  Пiсля чого вже можна отримати дармове задоволення.
  Петя Давиденя вважає за краще грати стратегiю вiйськово-економiчну iсторичного плану. Вона дуже складна. Вже там там цiлий серiал, i записано було становлення iмперiї Руссов. Починалося все з п'яти робiтникiв та невеликої кiлькостi ресурсiв. Тут навiть усе пiшло з кам'яних сокир. Але йшов розвиток. I виникло спочатку селище. Потiм безлiч селищ, а потiм уже й давнi мiста.
  I зброя мiнялася. Нинi вже рiвень розвитку приблизно як пiд час Другої свiтової вiйни. Є i лiнкори, i танки, пiдводнi човни та лiтаки.
  Зрозумiло, йде вiйна, i технiку треба прокачувати. Зокрема запускати в обiг танки та їх похiднi. А тут вони не зовсiм такi, як у СРСР. А дещо iншi i за назвою, i за формою. Як лiтаки.
  Кожне прокачування вимагає часу i ресурсiв. Бiльш потужнi та сучаснi машини дорожчi, i складнiшi у виробництвi. Ну, все загалом закономiрно.
  Петя згадав знайому за минулим життя стратегiю "Антанту". У нiй, наприклад, дуже сильна та ефективна зброя - важкий танк. Три такi машини, особливо якщо їх прогнати через усi можливi покращення здатнi знищувати пiхоту та кавалерiю тисячами. Ось справдi ти йдеш у кампанiї i цiлi полицi вкладаєш. Але побудувати важкий танк - це вiсiм тисяч одиниць золота i залiза, та iнших ресурсiв. Плюс вiн ще будується повiльно, i ти тривiально можеш загинути, не встигнувши створити подiбну чудо-зброю.
  Пете подобалася гра "Антанта". У нiй, наприклад, якщо побудувати пару десяткiв стацiонарних гаубиць, то вони здатнi з одного залпу накрити цiлий пiхотний полк. Та й танкам проти них не встояти. I ще досить швидко виробляються у нiй лiтаки. I можна, наприклад, результат вiйни вирiшити одними килимовими бомбардуваннями.
  Ось коли летить цiла хмара лiтакiв i на ворога. В "Антантi", якщо вижити з найперших хвилин гри надалi зазвичай немає проблем з ресурсами, навiть iз золотом, i можна штампувати бiльше сили. Втiм, i в цiй грi є проблеми з нафтою та деревом. Особливо якщо надто багато штампувати вiйська. Але є ринок. Причому якщо в Козаках, продавати можна на ринках в обмежених кiлькостях, пiсля чого цiна на товар падає, то в Антантi - це можна робити скiльки завгодно i автоматично.
  Ще може бути у зимовiй стратегiї та проблема з продовольством. Зате в лiтнiй, його можна виробляти в колосальних обсягах. Якщо прогнати всi рiвнi, то їжi можна мати на продаж дуже багато i робiтникiв на полi виганяти табунами. У "Козаках" треба ще щоб урожай дозрiв, i робiтники теж обробляють поля не скiльки хочеш, а за нормою.
  Стратегiя "Антанта" ще гарна i тим, що в нiй окуляри нараховують за пропорцiєю втрат: чим менше ти втрачаєш i бiльше ворог, тим бiльше очок.
  I реально можна перемагати без втрат. Хоча це непросто. I знищувати ворогiв у необмежених кiлькостях. Тут можна досягти таких успiхiв, що навiть Суворов на твоєму тлi буде слабак.
  У Козакiв без втрат перемагати майже неможливо. Там немає такої зброї як танк, щоб винищувати пiхоту, що наповзала. Щоправда, якщо використовувати код шахрая, i ворог вiд тебе далеко, що теоретично можна гарматами ворога довбати на дистанцiї. Але й дуже важко не пiдпустити кавалерiю.
  В "Антантi" особливо просто тримати оборону через рiчки та мости. Ну а танки дозволяють зрiзати пiхотинцiв прямо бiля казарм.
  Гра, зрозумiло, дуже цiкава, але теж рано чи можна набридає.
  В Пекло середини двадцять першого столiття, звичайно ж, iгри куди бiльш досконалi. Наприклад, i графiка, i вiртуальне сприйняття. Дiвчата зокрема робiтницi. I рiзнi у них фасони та типи одягу. Однi з них особливо селянки босонiж, а iншi взутi у витонченi туфлi.
  I лiтаки, i танки та iншi види озброєнь - видно у деталях. I людей, що борються у всiх рiзнi особи та голоси. Не те, що в "Антантi" - все на одне обличчя та постать.
  I рiзноманiтних полiпшень i технологiй безлiч.
  Добре таку гру розкручувати.
  Можна до речi грати i з iншою людиною у мережi. Що набагато цiкавiше, нiж з комп'ютером. I це дуже цiкаво.
  Поки Петя грав, його брат Гена рiзався у хокей. Причому реально у формi i з ключкою. А що в Пеклi жити можна!
  А то роблять iз Бога Монстра церковники. А тут хлопчики розважаються пiсля трудотерапiї або у вихiднi iгри. I смiються, скеляючи здоровi, бiлi зубки i їм дуже здорово.
  Гена Давиденя звичайно ж минулого життя поводився погано. Зокрема з п'яних очей буянив i бив свою матiр. Правда помирав болiсно i болiсно. Що врахували. I на строгому режимi вiн пробув лише двадцять рокiв. Що за мiрками Ада небагато! А на нормальному рiвнi, як у колонiї-малолiтцi цивiлiзованої країни, i багато рiзних способiв розваги. А щонедiлi ви з дiвчиськом можете робити те, що хочете.
  А дiвчатка та хлопчики тут гарнi i у них абсолютно здоровi тiла, та дуже багато задоволення вiд сексу. I це все добре i проблем дiвчата з оргазмом не вiдчувають так їх тiлi, скоєнi та позбавленi фiзичних дефектiв. I тому на секс iдуть охоче. Ну, чоловiки у тiлах пiдлiткiв тим паче. Так що тут якщо i не Рай, то цiлком нормальне мiсце. Хiба що працетерапiя, хай уже й не в каменоломнях.
  Петя ось зробив цiлу дивiзiю з босоногих дiвчат. I тi пiшли в атаку, скинувши вгору автомати. I їхнi голi, рожевi п'ятки так i миготiли. I це дуже здорово.
  Ось це баби...
  I босими пальчиками нiжок кидали великi, вбивчi сили гранати i рвали своїх ворогiв.
  А ще й спiвали;
  У неволi не личить нам нудитися,
  Вiзьми меч у руки, кинувшись у бiй!
  Хлопцiв, дiвчат свiтлiше стали обличчя,
  Цiна свободи буде дорогою!
  
  Але це не бентежить, тих, хто вiрить,
  Про те, сонце свiтить i всiм!
  I те, що людина сильнiша за звiра,
  Ранiше був раб, тепер душею лев!
  
  Хочу дiвочої пристрасної любовi,
  Не вщухає вал у грудях пристрастей!
  I хоч накрили хвилi бурхливої кровi,
  Ти назавжди мрiя моя!
  
  Жорстоко сiча, трупiв море в полi,
  Пiд свiтлом мiсячним, б'юся жорстоко я!
  I радостi настане ще бiльше,
  О буря почуттiв до тебе, все життя моє!
  
  Пил юних рокiв наївних обiцянок,
  Вона легка, як тополиний пух!
  Але прийняв хрест кохання я без нарiкання,
  Палаючий смолоскип у серцi не згас!
  
  Вiр, нiколи тебе я не забуду,
  Погане згине, як сумний сон!
  Ношу священний образ твiй усюди,
  А якщо злякаюся, буду засуджений!
  
  Бiйка в межах страшно вiддалених,
  Жорстокий Марс бенкетує, в пащу як дичину!
  Блиск тяжкий ран, на нас зображених,
  Дай силу Бог морок Ада скрушити!
  
  Яких мук стоїть година розлуки,
  Моєю вкрай витченою душею!
  У мозолях, виразках у солдата руки,
  Але вiддасть за мир країни Рiдний!
  
  У баталiї є благо натхнення,
  Вперед орлиний спрямовуючи погляд!
  Черпаю в битвi, молодецтво, натхнення,
  Переможним буде у славi результат!
  Ось дiвчата збиваються з армiєю оркiв i колють їх багнетами. Вони показують себе в сутичцi кривавими та неповторними.
  Ось гола, кругла, рожева п'ята дiвчинки потрапляє орку прямо в пiдборiддя. I той вiд удару осiдає.
  А дiвчата ревуть:
  - Ми найсильнiшi у свiтi,
  Чи не пил пiдмiсти в квартирi ...
  I свої мови демонструють. Не це дiйсно дуже круто та рiзко.
  Вiйницi показують себе дуже бойовими, i вiчно босими.
  Ех, це Пекло - царство пiдлiткiв, якi проводять побачення.
  На загальному рiвнi рiзнi особи. Наприклад, серед них був i Марат Казей. Хлопчик вбивав нiмцiв, нишком пробував курити, i навiть мав секс iз дорослою жiнкою. Тому його незважаючи на юний вiк мали тримати на загальному рiвнi Ада. Але хорт пацан став судитися в Богом i не захотiв каятися. За що одержав суворий рiвень режиму. I довелося ходити босим, у смугастiй робi та стриженим наголо. I так цiлих сто рокiв.
  Пiсля цього Марата Казея перевели на загальний рiвень. Незважаючи на право носити зручне взуття, Карат залишався босонiж i в шортах. Та й дуже активний хлопчик. Його не раз били кийками дияволицi. Ось так вийшло, що пiонер-герой в Пекло отримував шишки. I його били кийками по босих п'ятах.
  Гена й Марат Казей зiйшлися на ключках i почали боятися. Ось два хлопчики-пiдлiтки зiткнулися шоломами. Навiть заiскрило. В Пекло якось хлопчики за зростом приблизно однаковi - метр шiстдесят не бiльше. Але й маленьких у тому числi немає. Тому що тiла для безсмертної душi дає Всевишнiй i Всемогутнiй Бог дає новi, досконалi, i подiбнi, щоб нiхто нiкому не заздрив, i не вiдчував себе ущербним.
  Хоча можливо, що грiшники, що були в минулому життi двометрового зросту, почувалися незатишно. Але швидко звикали. Зате нове тiло майже не втомлюється, не треба голитися, повно енергiї, i в тебе, як у пiдлiтка, гарний настрiй навiть у Пеклi.
  Бог, будучи Справедливим, вважав, що й за життя люди постраждали через недосконалi тiла, i що пiсля смертi, їм можна дати щось краще за благодаттю. Тим бiльше що Бог-Син заплатив за них на хрестi. За всiх людей Землi без винятку.
  I тим самим людина з благодатi вiд Милостиво i Милосердного Бога, мала i в пекло, здорове, сильне, юне не старiє i прекрасно без слiдiв тiло, що гояться.
  Гена i Марат були знайомi за суворим рiвнем Ада. Але Казей там пробув довше i влучив ранiше. Хлопчисько-пiонер жив у однiй казармi з колишнiми карними злочинцями та зеками, у таких же тiлах пацана як i вiн. I важко доводилося важко в каменоломнях. Але у хокей можна було й на строгому рiвнi зiграти.
  Дияволi стежили суворо, щоб ув'язненi не билися, а тим бiльше не ґвалтували один одного. На загальному рiвнi вже не бараках, а зручних камерах хлопчики i набагато комфортнiшi. Типу ГУЛАГ змiнився на Євротюрму . Рiзниця тут помiтна.
  Але Марата вже кiлька разiв били за зайву норовливiсть, i могли перевести знову на суворий режим. Свiтле волосся у хлопчика Марата тiльки недавно вiдросло, i йому не хотiлося, щоб знову його поголити.
  Та й iз розвагами там гiрше. Якщо на загальному рiвнi можна на комп'ютерi грати у вiйну, то на жорсткiй уже немає. I дiвчиськом лише раз на пiвтора мiсяцi можливий секс.
  Плюс ще жiнок на строгому рiвнi Пекла набагато менше, нiж чоловiкiв, i важче знайти собi пару.
  Марат у минулому життi справдi пiзнав секс iз дорослою жiнкою. Вона мабуть навiть i старенька рокiв пiд сорок, хоч i струнка, i ще не втратила свiжостi. Для хлопчика, якому ледве виповнилося чотирнадцять вона в матерi, годиться i сприймається майже як стара.
  Але нiмцi надто вже притиснули партизанiв. I Марат вiдчував, що може не вирватися з казана. I йому не хотiлося вмирати незайманим. А Галька, ця струнка жiнка, досить ще гарна, i з не по роках пружними грудьми i густим русявим волоссям була досить привабливою.
  Пiдлiтковi гормони вже брали своє. Галька любила Марата, що вже встиг зробити чимало подвигiв, i сама була партизанкою.
  Вони усамiтнилися. I стала Галька цiлувати гарного хлопчика i пестити.
  I це порушило Марата дуже сильно.
  Секс був просто чудовий. Перезбуджений пiдлiток скiнчив разiв сiм. А Галька взагалi нiколи такого не вiдчувала, втопивши в каскадi оргазмiв, i навiть знесилена заснула. I юний незайманий чоловiк, який став чоловiком, теж вимотався i заснув.
  Можливо, саме через це Марат i не встиг вибратися з болота i потрапив у облаву до нiмцiв. Але перший секс запам'ятався дуже яскраво. I це так хотiлося повторити. Але спершу треба знайти собi дiвчину. А дiвчата-грiшницi вiддавали перевагу бiльш дорослим i досвiдченим чоловiкам Ада. Крiм того, жiнки рiдше вчиняють тяжкi злочини, i грiхи, щоб потрапити на суворий рiвень, i куди частiше щиро каються, i набагато рiдше судяться з Богом.
  Якби Марат одразу покаявся, то вiн би розпочав висновок iз загального режиму, i вже був би давно на полегшеному, або навiть пiльговому. А там ще пiвсотнi рокiв санаторiю i до Раю.
  Петi якщо не накосячить до набраного рiвня зовсiм небагато залишилося. Термiни тут за мiрками земним - начебто немаленькi, але на тлi вiчностi дрiбниця.
  Ось наприклад Навуходоносор вже пройшов усi щаблi, i нещодавно потрапив до Раю. Хоч цар i був поганий. Але Бог обiцяв i Всевишнiй дав! I вийшло все справедливо.
  Марат та Гена поштовхалися, розiйшлися. Дияволi попередили, що врiжуть, якщо тi поводитимуться грубо.
  Гена посмiхнувся. Добре коли в тебе в ротi всi зуби i здоровi, бiлi. Ось у минулому життi Генi в армiї всi зуби вибили. Отака там була пекельна дiдiвщина. Не люди, а гiршi за тварин.
  Тварини зазвичай б'ються через самок, i вбивають заради їжi, а цi просто тварюки, справжнi садисти.
  До речi, на загальному рiвнi зараз i маркiз де Сад. Якщо не брати до уваги фантазiй, то вiн у реальному життi особливої шкоди не завдав. Тому його вiдправили лише на суворий рiвень, i то бiльше через одiозну славу. Маркiз де Сад судиться з Богом, не став, i визнав провину, розкаявся. Але все одно пробув на жорсткому рiвнi рокiв двiстi. А потiм був переведений на загальний, де в нього багато прихильниць - гарних дiвчат. Насправдi - маркiз де Сад - це круто.
  Вiн показав секс у максимально розкутому та вiльному виглядi. Такий цiкавий персонаж.
  А хто такий Гена? Помер i нiчого пiсля себе не залишив навiть дiтей. Як i Петя. Та й не сильно на них дiвки клюють. Але оскiльки на загальному рiвнi чоловiкiв i жiнок приблизно однаково, то знайти собi пару легше.
  Тим бiльше, за раз можна зустрiчатися тiльки з однiєю дiвчиною. Так що рiзного роду великi особистостi минулого життя не розгуляються. Натомiсть i простим смертним є з ким спати та листуватися.
  Марат Казей не надто популярний у сучасностi, за радянських часiв був, особливо в Бiлорусiї культовою особистiстю. Потiм трохи забутий хлопчисько, все-таки ще траплявся в лiтературi. Фiльма, щоправда про нього так i не зняли. Але все ж таки його бiльш-менш знали як пiонера-героя, i шанувальниць було чимало. У пострадянськi часи Марат теж не був зовсiм забути, тим бiльше, що незабаром знову стало модно тиражувати пiонерiв-героїв.
  Марат тепер мiг кохатися з юними дiвчатами, з вже розвиненими формами. Але Галька хоч i старша за його рокiв на двадцять iз гаком була неповторна. Спочатку хлопчика бентежила рiзниця у вiцi, але досвiдчена жiнка його своїми дотиками так завела. I вперше в життi таке ти вiдчуваєш дике збудження, i серця торохтить як барабан.
  Нi, таке не забудеться i у вiчностi. Навiть з iншими бiльш красивими та юними дiвчатами - це вже не так круто.
  Втiм, Марат не зумiв зв'язатися з Галькою. Вона потрапила на загальний рiвень i вже встигла перейти на полегшений. Галька, звичайно, не зовсiм поводилася в планi моралi, але й повiєю не була. Тим бiльше вона потрапила в полон, i була пiддана жорстоким тортурам. I потрапивши до Пекла, одразу ж покаялася i визнала свою провину. Тому з Маратом вони опинилися на рiзних рiвнях пекла. I могли, схоже, зустрiтися або в Раю, або якщо Галька поводитиметься в Аду надто погано i знову повернеться на загальний рiвень або затримається в полегшеному.
  Втiм, сам Марат мiг затриматися в Аду через надмiрну крутiсть. Вiн досi не покаявся у вбивствах, вважаючи, що вiн захищав Батькiвщину. Правильно, те, що вiн воював на своїй землi i проти загарбникiв було пом'якшуючим фактором. Але все-таки до кiнця грiха смертовбивства не позбавляло i, потрiбно було покаяння.
  Марат також не любив молитись. I час вiд часу отримував за вiдмову стати на колiна палицею.
  Насправдi, поки ти на загальному режимi, не забувати стати на колiна. На полегшеному можна молитися i стоячи, а на пiльговому навiть сидячи. А в Раю - хочеш, молись, хочеш не молись.
  Але як у Пеклi грiшникiв не привчати до дисциплiни. Гена, який, служивши в Хабаровському краї, в умовах радянської армiї та жорстокої дiдiвщини, не наважувався суперечити дияволам. Дякую ще, що якщо зуб i виб'ють, то вона добу виросте новий, а якщо спину сполоснуть батогом, то вона загоїться ще швидше.
  В Пекло з дисциплiною суворо. Але якщо поводиться добре, то просто так тебе наглядачки бити не стануть. I iншим грiшником на тебе наїжджати не дають. Тут усюди вiдеокамери та спостереження. З одного боку ти навiть подрочить не можеш, що для тiла пiдлiтка болiсно. З iншого i тебе торкнутися iнших зекiв у тiлах малолiток безкарно не можуть. Тобто, це дуже правильна дитяча зона. Для кримiнальних авторитетiв тут болiсно подвiйно, зате лохам i куди легше, в реальнiй зонi.
  Тi, хто стверджував: що Пекло - це мiсце де немає Бога, дуже помилялися. Якраз саме в Аду Божий контроль над людиною найсильнiший i найприскiпливiший. У Раю бiльше самоконтролю. А на Землi майже повна свобода.
  Гена зiтхнув. Гра закiнчувалась i знову молитва i пiд душ. А ще тебе помацають обшукуючи дияволицi.
  Ну в Пекло зрозумiло особливо нiчим не розживешся i сховаєш, але як у реальнiй в'язницi - обов'язковий шмон. На загальному рiвнi зазвичай щодня, бiльш суворих частiше, бiльш легких, рiдше. Тiльки у Раю вже зовсiм не обшукують.
  Наглядачки-диявицi мацають у тонких, гумових рукавичках, i це збуджує пiдлiткiв. Але якщо виникає ерекцiя, то пацанiв-в'язнiв просто б'ють палицею. I краще думати про щось стороннє. А вони хоч i дияволицi, але жiнки, коли тiло пiдлiтка з їхнiми сильними i спритними пальцями стикається, важко не порушиться. Хоча деяким хлопчакам-ув'язненим це принизливо, соромно i гидко.
  Так - це все-таки Пекло. I ньому, є свої плюси та мiнуси. Але в будь-якому разi пiсля кiлькох рокiв хвороби Гена почував себе в юному тiлi пiдлiтка весело i бадьоро.
  I думалося: адже могло бути набагато гiрше. I ще думка, а що було б доживи вiн до ста рокiв, а чи не помри в сорок?
  . РОЗДIЛ Љ 8.
  Адольф Гiтлер в рiдкiсний раз на два тижнi вихiдний день, пiсля навчання мiг насолодитися розвагами. Можна поплавати у великому та глибокому басейнi, або зiграти у футбол, у хокей, або iншу не надто агресивну гру. Бували i турнiри з шахiв, шашок, i рiзних iгор, включаючи Го. Можна i книги читати, i кiно подивитися, i на комп'ютерi розважитися. А комп'ютера в Пеклi середини двадцять першого столiття - це дуже досконала i сучасна рiч.
  Вiйськовi iгри на жорсткому рiвнi забороненi. Але можна в квести , або гонки, або в будь-яке, що не пов'язане з насильством. Зокрема у мирнi економiчнi стратегiї.
  Гiтлер, зрозумiло, схотiв мирну, економiчну стратегiю за Нiмеччину. I почали будувати Берлiн. Тут багато цiкавого. Наприклад, де взяти грошi на будiвництво? Найголовнiше джерело доходу - це податки. Але якщо вони надто високi люди починають тiкати з мiста i зростає злочиннiсть.
  Найважче на самому початку, коли в тебе постiйна гостра нестача грошей. Потiм, коли рiвень життя пiднiмається, i можна брати бiльше податкiв, грати вже легше.
  Також добре якщо є копальнi iз золота або мiдi, або дорогоцiнного камiння. Тодi з фiнансами легше.
  I будувати можна дуже багато. Карти тут майже нескiнченнi, тож грай i твори. I Гiтлер iз захопленням будував i палаци, i пiрамiди, i мавзолеї i цiлi комплекси будiвель. I це було так здорово, i дуже круто.
  Фюрер любив творення. Вiн тому й планував вiйну у стилi блiцкригу, щоби менше руйнувати. Але коли не вийшло швидкої перемоги, то до затяжної оборонної вiйни Третiй Рейх виявився не готовим. I зокрема морально.
  Гiтлер пам'ятав тi часи i це було страшно. Нiмцi та пiдконтрольнi країни Європи могли за вмiлої оборони триматися багато рокiв. А там їх противнику втомилися б воювати, i можна було б зберегти нацистський режим. Але фюрер i його оточення постiйно помилялися, i наробили масу дурниць, що прискорили поразку.
  Сам фюрер теж здурiв. Скiльки ресурсiв поглинули, наприклад надважкi танки. Або крилатi, балiстичнi ракети, не давши ефективної вiддачi. Та й реактивна авiацiя теж для того моменту була несвоєчасною i прискорила кiнець Нiмеччини.
  Бiльш-менш задовiльними були лiтаки ТА-152 - багатоцiльовi та винищувач гвинтової МЕ-309, а також реактивний бомбардувальник "Арадо". Реактивнi винищувачi з низки причин на той момент виявилися неефективними. Не виправдали себе й дисколети - лише мiльйони пiшли задарма i вiдволiкали найкращих конструкторiв. I МЕ-163 ракетний винищувач без толку. САУ "Ягдтигр" - була практично ущербна. Вдалими були мабуть "Ягдпантера", i Е-10, та i "Панцер"-4. А "Мауси" в кiлькостi дев'яти штук взагалi металом.
  Можливо, найкраще в областi танкобудування це саме - Е-10, з дуже низьким силуетом, маленька, i проста у виробництвi самохiдка. Вона могла надовго затягнути вiйну. Але натомiсть було випущено багато чого не самого практичного. Так "Пантера" була танком недосконалим. Занадто важким i дорогим i часто ламає. Та й "Тигр" та "Тигр"-2 вийшли надто дорогi, важкi, з поганими ходовими якостями, а ще перший танк i без кутiв рацiонального нахилу бронi.
  Головна помилка нiмецьких танкiв - розташування трансмiсiї спереду, а двигуна ззаду, через що висота корпусу зростала через використання кадарного валу.
  Лише в танку Е-50 був двигун розташований разом з трансмiсiєю, вежа стала меншою i вже, а ходова частина легша i простiша в ремонтi. Е-50 при вазi "Пантери" мав озброєння та товщину бронi як у "Тигра"-2, причому навiть з великими кутами нахилу. А вага всього в сорок п'ять тонн i двигун ще потужнiший у 1200 кiнських сил. Такий танк буквально лiтав i дуже добре захищений у лоб. Але Е-50 до серiї як "Пантера"-3 не встигла вступити. Як i не запустили через труднощi воєнного часу та "Пантеру"-2.
  Нiмеччина вiйну здула начисто. I МР-44 найкраща у свiтi штурмова гвинтiвка була запущена в серiю надто пiзно. Як не старалися нiмцi, але їх нiби переслiдував злий рок. МЕ-262 розбивався частiше, нiж його збивали льотчики антигiтлерiвської коалiцiї. НЕ-162 взагалi себе не виявив, i збили на ньому лише один за достовiрною iнформацiєю лiтака. Адже випустили їх кiлька тисяч.
  Нiмцям якось тривiально не щастило. Кенiгсберг упав за чотири днi - така потужна фортеця. I боєприпасiв там вистачало.
  Неначе зла доля переслiдувала Нiмеччину. Хоча перед цим були такi славнi легенi перемоги. За два мiсяцi захопили майже всю Європу, втративши лише тридцять тисяч убитими та сто тисяч пораненими.
  Ось чи дiйсно вiр пiсля цього в Бога? Навiщо було давати Нiмеччинi такi славнi перемоги, а потiм усе злити начисто? Втiм, подiбне можна сказати i про Наполеона Бонапарта.
  Чингiсхан не знав поразок, але його iмперiя зникла без слiду, як i Тамерлана.
  Є якась сила, що руйнує всi iмперiї свiту. Будь то Британська iмперiя, радянська, росiйська, османська, римська та багато iнших. Лише три iмперiї ще функцiонували в серединi ХХ столiття: США, Китай, Iндiя. А ось Росiя через Путiна фактично розвалилася, до чого довiв її Вовка-Каїн.
  Путiну з самого початку правлiння дуже щастило. Вже саме призначення полiтика, який разом iз Собчаком злив вибори мера Санкт-Петербурга, офiцiйним наступником Єльцина було везiнням. Багато хто сумнiвався, що Володимир Путiн витягне передвиборчу кампанiю. У самому його зовнiшнi данi та голос були не дуже. Але не Лебедя ж, справдi, тягти вгору. Хоча були тут рiзнi варiанти. Навiть Володимира Жириновського розглядали як наступника.
  Але зрештою Путiну пощастило - Єльцин вибрав його. I водночас трапилося вторгнення бойовикiв у Дагестан. А ФСБ на чолi з Володимиром Путiним якраз це вторгнення i прошляпiло. Тобто Єльцин мав значно бiльше пiдстав Путiна зняти зi своєї посади, нiж призначити.
  Друге везiння - це Держдума. У нiй бiльшiсть мала опозицiя. Але Зюганов i три лiвi фракцiї без бою i навiть спроби поторгуватися затвердили Володимира Путiна та й частково Яблуко проголосувало за наступника.
  Чомусь Зюганов не став атакувати свого майбутнього основного конкурента одразу. А потiм уже виявилось якось i пiзно. Загалом Геннадiй Андрiйович - це теж велике везiння для Путiна. Полiтик абсолютно безперспективний як кандидат у президенти та у владу. Але, проте, не настiльки слабкий, щоб втратити контроль над КПРФ.
  I навiть провали ФСБ, що пройшли вибух у Москвi та Волгодонську пiшли Путiну, на користь. Втiм, то були не зовсiм провали. Путiн свiдомо припустився цих терактiв, щоб мати привiд розв'язати повномасштабне вторгнення до Чечнi. Хоча був ризик знову там загрузнути i програти. Армiя Росiї була ще сира i недосконала, i нова вiйна мала незрозумiлi перспективи. Крiм того, чеченцiв пiдтримав i Захiд, i практично весь Iсламський свiт.
  Путiну було боязно, так масштабно воювати. Але зрада Кадирових та Ямадаєвих вiдкрила дорогу вглиб Чечнi. Хоча, звичайно ж, ризик зберiгався. Слiд зазначити Ахмат Кадиров зробив дуже ризиковано перейшовши бiк Росiї, коли ще все було ясно. А скорiше навiть були дуже великi сумнiви у результатi вiйни. Тим бiльше, Захiд мiг запровадити дуже серйознi санкцiї, якi б на той момент просто обрушили б росiйську економiку i могли викликати масовi заворушення.
  Але справа обмежилася бiльше моральним тиском. Вiйну доручили вести генералам, i вони дiяли цього разу за пiдручниками. I спочатку оточували мiста, а лише потiм штурмували.
  Єдине, що, можливо, Грозний краще було б взяти пiсля оточення змором, а не йти на штурм i втрачати там солдатiв. Також Басаєву та частини чеченських бойовикiв таки вдалося звiдти вирватися. За iдеєю, треба було б бiльше кинути до Чечнi вiйськ, i може навiть оголосити часткову мобiлiзацiю та запровадити вiйськовий стан. I це також була така iдея.
  Загалом вiйна йшла щодо успiшно. Хоча Басаєв, Масхадов та Хоттаб вирвалися з Аргунської ущелини i партизанська вiйна затяглася.
  Був до речi епiзод, коли Ахмат Кадиров потрапив пiд випадковий обстрiл росiйських вiйськ, i мало не загинув. Ось це показало роль випадковостi та везiння на вiйнi. У разi загибелi Ахмата, його клан Беной мiг перейти на бiк Масхадова, i тодi ще невiдомо вдалося, чи впорається з партизанською вiйною чи нi.
  Ще бiльшим успiхом був теракт 11 вересня, який дозволив уникнути Росiї вiйни з талiбами, а навпаки втягнув туди США.
  Та везiння у Путiна було надто багато. I зрозумiло, що голова закружляла i виникла думка, що море по колiно. Перераховувати рiзноманiтнi випадковi сприятливi збiги, можна довго.
  Але тут питання, а в чому Божий промисел? Навiщо давати успiх: Гiтлеру, Наполеону, Чингiсхану, Тамерлану, а потiм щоб усе йшло прахом? I чому Микола Другий програв вiйну з Японiєю, а Сталiн якось напрочуд легко виграв? Хоча Микола Друга вiруюча, православна людина, i законний государ, а Сталiн, атеїст, розбiйник, карний злочинець, диктатор.
  Чому вийшло саме так? Одна збагнути Задум Бога людським розумом i логiкою неможливо. Так само чому на Землi навiть така заслужена людина перед Богом як апостол Павло полис i постарiв, а в Аду навiть найзапеклiший грiшник у юному, здоровому тiлi пiдлiтка. Але такою є Суверенна Воля Господа Бога. I проти цього не попреш.
  Найкраще говорити: Бог Завжди Правий, нехай буде Воля Твоя. Ось Адольф Гiтлер якого багато хто вважає найбiльшим злочинцем усiх часiв i народiв покаявся перед Всевишнiм, причому щиро, визнав повнiстю свою провину. Поводився як смирна овечка, i був дисциплiнований. I отримав УДВ на м'якiший рiвень, де можна i на комп'ютерi пограти. I рано чи пiзно навiть фюрер потрапить до Раю.
  Бог не обiцяв Раю за життя нiкому, зате пiсля тiлесної смертi - всiм!
  А чому так? Людинi збагнути подiбне важко.
  Також як чому Бог створив потоп, у якому загинули мiльйони, включно з невинними немовлятами, i дозволив врятуватися лише восьми особам? Адже Бог є Любов, а це дуже жорстоко на перший погляд?
  Пояснити багато логiкою неможливо. I краще не лiзти в цi нетрi.
  Гiтлер намагався отримати насолоду. Як, наприклад, на посиленому рiвнi, на уроках у школi була вiдрада вiд важкого рабського iснування. А тут з'явилися нарештi розваги. I незабаром зустрiч iз дiвчиною.
  На такому рiвнi знайти дiвчину складно - поганих самцiв бiльше, нiж поганих самок.
  Але у фюрера знайшлися шанувальницi. Все ж таки у нього є пекельна харизма.
  Гiтлер при цьому зовнi схожий на дуже гарного та слухняного хлопчика-пiдлiтка. I часто усмiхається.
  Ще є у фюрера мрiя пограти у вiйну на комп'ютерi та виграти другу свiтову за Нiмеччину. Але це тiльки на загальному режимi та легших буде доступно. А поки буду мiсто. I забезпечуй його лiкарями, стоматологами, жонглерами, музикантами, танцюристами тощо. Адже людям багато чого по життю потрiбно, в тому числi i зоопарки. I, зрозумiло, не обiйтися без пива.
  Це вже точно, хоч воно i повнить.
  Та багато чого можна збудувати. Ось зокрема i Колiзей. А там вродливi, босоногi дiвчата в бiкiнi танцюють. I їхнi голi, рожевi п'яти так i миготять. Ось це справдi красунi.
  Гiтлер навiть заспiвав:
  Баби, баби - це у ваших силах,
  У мережi мужика легко залучити.
  Ми за мир за дружбу, нового кумира,
  За сердечнiсть зустрiчей!
  I настрiй пiдвищується, i стає куди крутiшим.
  Хлопчик Гiтлер тупає також своїми босими, майже дитячими нiжками пiдлiтка.
  Добре, що в Аду не смажать. I це дуже здорово. А грошi у фюрера є лише у вiртуальному рахунку. Ось у Раю справжнiй комунiзм. I багато чого цiкавого. I там людина може мати практично все i не працюючи, що здорово.
  Хоча Гiтлер i був трудягою. За нього в Нiмеччинi вже не було безробiття, i навiть вiдчувалася нестача робочої сили.
  Дивно, що нiмцi примудрилися програти Росiї другу свiтову вiйну. Це й справдi наче диво.
  Втiм, Гiтлер розумiв, що вiн i є головним винуватцем. I перша велика помилка було зупинити вiйська пiд Дюкером. Якби в полон потрапило кiлька сотень тисяч англiйцiв, то можливо Черчiлль пiшов би на свiт. А якби не пiшов, то Британiю захопив би десант. I тодi її колонiї стали б нiмецькими колонiями i в СРСР не було б шансiв.
  Фюрер посмiхнувся i заспiвав:
  - Чекає на перемогу, чекає на перемогу, тих, хто прагне кайдани розбити,
  Чекає на перемогу, чекає на перемогу!
  Сталiна я зможу перемогти!
  Вiйна та так i залишилася iсторiєю... А свiт розвивався i цiкаво було.
  Гiтлер клацнув зубами i зазначив: як добре, що вони здоровi, не те, що минуле життя! Ех, до чого погано бути людиною, i наскiльки Пекло краще, нiж таке паскудне мiсце як планета Земля. Ось навiть у фюрера там болiли зуби, а тут нi! Тут вони в тебе бiлi без жодної цятки. I тому Пекло справдi не калiчить, а виправляє. Ось уже фюреру соромно, що вiн так поводився свого часу.
  I вiйна - це, звiсно ж, зло. Тим бiльше не вдалося перемагати блискавично.
  Може, не треба було нападати на СРСР? Щоправда, Сталiн, можливо, мiг завдати удару i першим. Так звана превентивна вiйна. Або вiдомий план щодо звiльнення Європи - "Гроза".
  Вiктор Суворов-Резун дуже докладний i переконливо в тетралогiї розписав плани Сталiна напасти на Третiй Рейх. Гiтлер, маючи пiсля роботи деякий час, уже встиг прочитати цi чотири книги. Здорово! I аргументацiя Суворова-Резуна переконлива.
  Особливо книга - "Остання республiка". Так взагалi показана суть тоталiтарного ладу. Сам Гiтлер iнодi мрiяв i свiтове панування. Мовляв, одна планета та одна iмперiя. Але в цiлому його плани були кордоном по Уралу i збереження Британiї. Навiть пiд час найбiльших успiхiв вермахту у сорок другому роцi, Гiтлер не закривав можливостi миру з Британiєю.
  Хоча, ймовiрно, це була не найкраща iдея. Були iдеї, замiсть наступу на Кавказ - посилити корпус Роммеля та захопити Єгипет, а потiм i Близький схiд. А перед тим висадити десант на Мальтi. Iдея загалом розумна.
  Наступ на Кавказ був ризикований, так росiяни могли вдарити в тил Вермахту з боку Сталiнграда. А бої за Сталiнград обернулися для Нiмеччини поразкою. Причому найприкрiше саме Гiтлер у цьому й винен. Якби вiн не наказав повернути четверту танкову армiю на пiвдень, що Сталiнград нiмцi, швидше за все, взяли б з ходу. I весь хiд Другої свiтової вiйни був би iншим.
  Як втiм, i пауза Роммеля пiсля взяття Толбука дозволила англiйцям осiсти в оборонi. I було втрачено захоплення Єгипту.
  I ще, звичайно ж, поразка японцiв у битвi при Мiдвей - також дуже виявилася прикра i не закономiрна. Вигравши цю битву японцi, вони могли захопити Гавайський архiпелаг i мiцно осiсти на Тихому океанi. Пiсля чого сухопутна армiя без проблем могла б атакувати поради на Далекому Сходi. А ще удар японського флоту по Владивостоку - раптовий i нищiвний!
  Та були ще у нiмцiв шанси й у сорок другому роцi. I їх капiтально згаяли.
  Час для гри закiнчився, i фюрер з iншими хлопчиками-в'язнями змушений стати на колiна i молиться. Це вже завжди всiм i нiхто не заперечує. Навiть дiти посмiхаються: мовляв, дякую Богу, що i в Пеклi можна розважитися i повеселиться. А ось як зображують пекло iншi збоченцi. Особливо Юрiй Пєтухов!
  Цей письменник-фантаст дiйсно Пекло показав дуже жорстоким. Сам вiн теж потрапив до пекла. Реально вiн великого зла людям не завдавав, але писав дуже страшно i жорстоко. I його, як i маркiза, де Саду визначили на суворий рiвень.
  Юрiй, наприклад стрижений наголо i босоногий працює по вiсiм годин у каменоломнях. Але невдовзi може перейти на загальний рiвень. Де нарештi зiграє у стратегiю третя свiтова вiйна. Пiвень вину свою визнав вiдразу, i можливо через п'ятдесят рокiв з початку ув'язнення, отримає переклад на щось легше i приємнiше.
  А взагалi письменники-фантасти - не лютуйте. I за зайву жорстокiсть можна потрапити у рiвень гiрший. Як, наприклад, разом iз Юрiєм Пiвнем, працює i Юрiй Нiкiтiн. Обидва хлопчики стриженi наголо. Оскiльки в Пекло жарковата, то вони оголенi по пояс i в шортах, довбають породу кирками, i возять камiння на тачках. I їхнi босi ноги огрубiли i збитi, i вкрилися мозолистою кiркою.
  Можна, звичайно i в черевиках, але босонiж у таку спеку зручнiше. Черевики хлопчики одягають лише на недiльний молебень. Тим бiльше, що вони тут дуже грубi. А на рiвнi загальному - взуття набагато зручнiше. Хоча так звикаєш босячити, що i взутися не хочеться. Та й хороших у Пекло - сонячних одразу три свiтила, i теплий клiмат. Тут вiдсутнiсть одягу - скорiше нагорода, нiж покарання.
  Пiсля суворого рiвня, легший загальний - це майже санаторiй. Юрiй Пєтухов та Юрiй Нiкiтiн, наприклад, за життя були конкурентами. I вони мали розбiжностi на тему релiгiї. Юрiй Пєтухов на словах затятий Православний, але фактично антисемiт i схилявся до неоязичництва . Юрiй Пєтухов був довгий час фактично атеїстом та любив Християнство. Але перехворiвши на рак, став затятим Православним.
  Такi тут кадри. А тепер це хлопчики на вигляд рокiв чотирнадцяти та смугастих шортах. Ось вiдбили камiння та переносять щебiнь на ношах. I це чудово.
  Юрiй Пєтухов зазначив iз посмiшкою:
  - Колонiя-малолiтка з дисциплiною!
  Юрiй Нiкiтiн зазначив:
  - Найгiрше не дають грати у стрiлялки!
  Хлопчик вiдомий за минулим життям своїми жахниками вiдзначив:
  - На загальному рiвнi можна буде i вiйськовою грою насолодитись! Хоча у твоєму вiцi у стрiлялки грати!
  Диявол-наглядач крикнула:
  - Не розмовляти!
  I батiг ударив по босих п'ятах хлопчика Юрiя Пєтухова. Потiм дiсталося i Юрiю Нiкiтiн.
  Побалакати можна буде спокiйно пiсля роботи. На строгому рiвнi сплять хлопчаки в бараках, але вже не на голих дошках, а є матраци. Лiжка у два яруси з тумбочками. Типу колонiї-малолiтки радянських часiв. Можна i телевiзор дивитися колективно.
  Це царство хлопчикiв. Але раз на пiвтора мiсяцi з дiвчатками сорок п'ять хвилин можна все, що хочеш робити. I це прогрес. А як у пiдлiтковiй зонi було хлопчакам на Землi?
  Один колишнiй зек помiтив: що вони тих, хто слабше за пацанiв опускали. I це було правило. I авторитетнi зеки-малолiтки практично не працювали. I билися дуже часто.
  Тут же фактично пiонер табiр трудовий i дуже строга дисциплiна. Для iнтелiгентiв краще, нiж вiльна злодiйська малолiтня зона, але для блатних гiрша. Тут навiть не покуриш. Хоча у досконалому тiлi й не хочеться. Правда клiмат, зате в Пеклi з вiчним лiтом - трьох свiтил: червоного, жовтого та зеленого дивовижний.
  Влiтку на Землi ще в колонiї, де дiти миготять босими п'ятами менше, хоча i заїдають мошки, то взимку i зовсiм галимо. А тут тепло немає комарiв.
  Пекло мiсце виявилося значно кращим за Землю. I якби не навчання та робота, то всi були бiльш-менш ним i задоволенi. Ну, ще й у бараку жити не дуже приємно. Хоча тут на стiнах є деякi малюнки та рослини. Крiм того, замiсть парашi використовуються фекалiоанiгiлятори i немає неприємних запахiв. Хлопчики ж здоровi, свiжими, i красивi, нехай поки що i стриженi.
  На загальному рiвнi вже є м'якi та зручнi лiжка та камери схожi на готельнi номери. Типу радянська в'язниця-малолiтка змiнюється на захiдноєвропейську.
  Юрiєвi Пєтухову вже недовго залишилося. Одне боїшся викинути великих одвiрок i затриматися. За дрiбницi зазвичай просто б'ють хлопчакiв, а термiн не додають, хiба що якщо надто захоплюєшся.
  Юрiй зiтхає... Писав би вiн м'якше спав на бiлих простирадлах, i носив би акуратну коротку стрижку. Можна i модно постригтися пiд напiвбокс. А так вiн немов карний голений наголо.
  Загалом роман Юрiя Пєтухова - "Пiвтора року в пеклi", це взагалi якийсь дикий садизм. Так там над грiшниками знущаються рiзноманiтнi бiси. I нiякого виховання ще гiрше робиться. Хоча навiть у Юрiя Пєтухова - муки в Пеклi не нескiнченнi. А ось протестанти вселяють: мiльярди мiльярдiв рокiв грiшникiв катуватимуть, i жодних шансiв, жодних послаблень. Тiльки катування та катування. I вогонь геєни та сiрчаного озера.
  А тут ти в дитячiй, трудовiй колонiї, i босi, огрубiлi ноги хлопчаки навiть вiдчувають мозолями приємне поколювання нагрiтим камiнням каменоломень.
  Боляче тiльки в першi босi днi. Деякi хлопчики волiють одягати черевики, але вони грубi i натирають нiжки, та неприємно в них у спеку.
  Зазвичай iншi пацани кажуть - потерпiть та буде легше.
  Але справдi босонiж по гострим i гарячим каменям це катування i боляче.
  Але юнi тiла дуже швидко нарощують на пiдошвах дитячих нiг, мiцну, мозолисту кiрку, i потiм уже гострi камiнцi навiть лоскочуть.
  У юних зекiв прийнято не носити такi грубi черевики, а як це на жорсткiших рiвнях, бути весь час босими.
  Тi, хто вiдразу потрапив на загальний режим, теж поводяться по-рiзному. Але у них працетерапiя вже зазвичай на м'якiй травi, i босонiж ти взагалi не мучишся. Однак через гордiсть, багато хто носить взуття сандалiї, ляпанцi, а хто i кросiвки хоча спекотно i так у них працюють.
  На загальному режимi бiльшiсть людей одразу. Але якщо ти не хочеш каятися i одразу визнати провину перед Всевишнiм, то залiтаєш на суворий. Тут, до речi, багато комунiстiв. Якi нiби й непоганi люди, але виявляли гординю.
  I багато ветеранiв ВВВ, якi, звичайно ж, не хотiли каятися у вбивствах на полi бою.
  Тож це рiвень весь великий. Тут багато баракiв, i колючий дрiт i собаки, i наглядачка на кожному кроцi. Причому вони часто шмонають хлопчакiв, обшукуючи принизливо, прискiпливо i навiть трохи боляче.
  На строгому рiвнi багато карних злочинцiв, тих хто не ладах був iз законом у минулому життi. I вони можуть порiвнювати зони. Тi кримiнальники, що були в захiдних в'язницях, i в США вiдзначають, що тут ще майже Гулаг, хiба що без парашi. А ось не дуже правильно, коли в бараку багато хлопчикiв. Давайте окремi або хоча б двомiснi камери.
  Правда пацани увi снi не хропуть i не пердять , так що тут спати один одному вони не заважають.
  У дитячому досконалому тiлi вiсiм годин роботи навiть у каменоломнях не сильно вимотують i хлопцi пiсля трудотерапiї ще можуть i у футбол, i в хокей, i в гандбол пограти.
  Всевишнiй Бог - дуже милосердний. I юному зеку не варто побоюватися того, що доведеться йти в кабiнет до зубного, або здавати аналiзи. Тут усi здоровi та красивi.
  I це вже робить Пекло непоганим мiсцем. Коли тiлом не так страждаєш, як душею.
  Багато кримiнальних авторитетiв справдi страждають морально, наприклад горде звання-Злодiя в законi, нiчого їм в Пекло не дає. Тут не дiдiвщина, а уставщина . Дуже вже правильна та пiдконтрольна зона. I дияволиць не пiдкупиш. Вони надто вже бояться Божого гнiву.
  Якщо протестанти по дуростi говорив: в Пекло немає Бога, то вони сильно помилялися. В Пекло якраз майже тотальний контроль Всевишнього Бога. I дiти-в'язнi марширують строєм i вiдтягують шкарпетку.
  А ось Гiтлера-пацана мацають шмонають наглядачки. Хлопчик-пiдлiток думає про щось не дуже приємне, що вiд дотикiв жiнок у рукавичках не виникла спонтанна ерекцiя. I за це можна отримати кийком. Або втратити УДВ.
  Враховуючи, яким великим був злочинцем Адольф Гiтлер сто рокiв на посиленому рiвнi - це замало. Однак, через сто рокiв ставлення до фюрера у всьому свiтi, i особливо в Європi стало набагато краще. Та й сам Гiтлер не був людиною злим i жорстоким. I тому йому вже можна i з дiвчиною, хоч раз на рiк та на двадцять п'ять хвилин зайнятися тим, чим вони хочуть наодинцi!
  Секс мiж самцем i самкою навiть поза шлюбом - це не грiх в Аду. Якщо за взаємною згодою.
  Тому що самцi повиннi мати любов iз самками, i Всевишнiй Бог це розумiє. Навiть такi як Гiтлер та Чакатило. Тiльки Гiтлер швидко знайшов охочу з ним переспати дiвчинку-грiшницю, а ось Чакатило лише увi снi поки кохався з дiвчатами.
  Звичайно - порiвняли великого завойовника та манiяка, який вбивав дiтей. Чакатило який балдел коли його обшукують наглядачки, i тягнувся в душi вiд виду м'язистих, хлопчачих, засмаглих тiл.
  Фюрер не такий манiяк. Вмiє себе контролювати.
  Хоча тiла у хлопчикiв дiйсно дуже красивi, з рельєфними м'язами i дуже важко утриматися вiд того, щоб не збудитись вiд них. I наприклад, так хочеться притиснутися до такого здорового в плиточках тiла, з гладкою, чистою, бронзовою вiд засмаги шкiрою.
  Час йде в Пекло i повiльно i швидко. I ось у фюрера вперше за понад сто рокiв зустрiч iз дiвчиною наодинцi.
  У разi це Катерина Друга. Має тiло дiвчинки-пiдлiтка рокiв чотирнадцяти, тобто цiлком розвинене. I вона красива, i з iдеальним, нехай i напiвдитячим обличчям, i мускулиста, прес плиточками.
  I Адольф Гiтлер дуже гарний, нехай i стрижений наголо i сухуватий м'язами пiдлiток.
  Вони досвiдченi i досвiдченi дорослi, в тiлах на вигляд чотирнадцяти, тренованих, загартованих важкою роботою, засмаглих, i чистою шкiрою. Красивi досконалi тiла, невиннi мордочки, величезний досвiд при цьому.
  Не витрачаючи зайвих наче - хвилин лише двадцять п'ять пiдлiтки i одночасно дорослi стали обiймати i пестити один одного. Гiтлер важко дихав, насилу себе стримуючи. Бiльше ста рокiв вiн не мав жiнки. Та й Катерина за сторiччя з хлопчиком встигла перепхатися лише один раз.
  I вона також дуже хоче. Як приємно коли тебе стосується гладка, чиста, засмагла i пружна шкiра пiдлiтка.
  I ось вона сама подалася i фюрер-пацан увiйшов до неї. Катерина хтиво застогнала у швидкому та сильному оргазмi. Фюрер-пацан теж майже одразу ж скiнчив. Але в нього досконалiсть не опало i вони продовжили. Таке було страшне в них взаємне збудження.
  Гiтлер у минулому життi в лiжку був слабенький. У нього були проблеми i з ерекцiєю та витривалiстю. Але зараз у нього тiло здорового, досконалого, сильного пiдлiтка i голодний для сексу розум. I як вiн збудився. Фюрера, немов юного незайманого, кидало то в жар, то в холод. I вiн нiяк не мiг зупинитись.
  I Катерина з досконалим молодим тiлом переживала оргазм за оргазмом. Вона i в минулому життi була тiєю ще повiєю. Причому не лише чоловiкiв любила, а й хлопчакiв. Останнє втiм ховалося. Так вважалося, що з пiдлiтками балуватися немолодiй жiнцi непристойно. Деякi хлопчики були навiть убитi, щоб не розбалакали про оргiї Катерини.
  А тепер вона буквально ревела як буйволиця на бiйнi. I тряслася в екстазi.
  I Гiтлер кiнчав щоразу, але в нього юна досконалiсть вiдразу ж пiднiмалося i набухало знову. I вiн теж кричав i стогнав вiд задоволення, цей вiчний хлопчик.
  I бризкав своїм насiнням... I це здорово. Катерина не встигала злизувати язиком.
  Та ось щастя скiнчилося - двадцять п'ять хвилин побачення пролетiли, наче одну мить. I дияволицi їх юну пару вiчних пiдлiткiв вiдтягли в рiзнi боки i врiзали палицями.
  Отак... Ну що ж, хоч такий секс. Гiтлер згадав, що за його наказом навiть у таборах смертi були заснованi борделi, щоб заохочувати ув'язнених, якi добре працювали. Так посилений рiвень Пекла - болiсний для тiла пiдлiтка тим, що там немає жiнок, крiм наглядачок-дияволиць.
  Тiльки увi снi може дiйти пiдлiтку на нарах розряду. Часто там пацани змушенi вранцi змивати з себе викинуту пiд час еротичного сновидiння сперму. I то, звичайно ж, хлопчик повинен спати увi снi тiльки з дiвчиною. Якщо тобi снитися що ти з iншим хлопчиськом, то по тобi так довбали струмом.
  Тiльки в Раю можна хлопчику з хлопчиком. Там у моралi лише самоцензура . На полегшеному рiвнi вже можна навiть м'яке порно дивитися. А загалом лише пристойну еротику типу +16. Тiльки у Раю можна все. У тому числi i у вiртуальнiй реальностi.
  Гiтлер вийшов у великiй досадi - якесь коротке щастя. I треба буде чекати наступного побачення - цiлий рiк. Зате Катерина йому часто сниться, можна буде з нею, в обiймах Морфея насолодиться.
  . РОЗДIЛ Љ 9.
  Олександр Данельчук пiшов iз життя, коли йому ледве виповнилося вiсiм рокiв. Вiн не встиг, навiть як слiд пожити, i скiнчив лише перший клас школи в Слуцьку, щойно навчившись писати i читати. Потонув у рiчцi, так безглуздо i безглуздо.
  Як безневинна дитина, яка грiшила лише дрiбними дитячими витiвками, потрапила вiдразу ж на пiльговий рiвень. А це дитячий та дуже впорядкований санаторiй та майже Рай. Олександр, як i всi хто, помер у дитинствi потрапив на пiльговий рiвень Пекло i отримав тiло рокiв восьми, але бiльш досконале, нiж за життя. А потiм вирiс у ньому до чотирнадцяти бiологiчного вiку. I так i лишився. Тiльки в Раю людина сама визначає, яке вона хоче тiло. Може, навiть чоловiк там жiнкою стати, або якоюсь мультяшкою за бажанням.
  У Раю вже можна i щогодини мiняти собi тiло. Захотiв i побув у тiлi Наполеона, потiм став Еммануель, потiм перетворився на мультяшного вовка з "Ну постривай!". Тобто в Раю можливостi для людей воiстину ангельськi. I ти можеш лiтати.
  Олександр чи точнiше Сашка на пiльговому рiвнi мав окрему у двi кiмнати та ванну камеру, з душем та комп'ютером та гравiовiзором . I його камери це як номер готелю i без ґрат, як на iнших рiвнях суворiших. I дияволицi мацають тебе тiльки раз на мiсяць, i вже не б'ють, якщо виникне ерекцiя. Працетерапiя лише двi години на день i то лише двiчi- тричi на тиждень. I задоволень та розваг повно. I у вихiднi днi екскурсiя по Раю. I дiвчиною колись пiдростеш - хоч щодня. Причому не лише з пiльгового рiвня Ада, але можна i з мешканкою Раю - якщо вона захоче. Тiльки секс iз тваринами та хлопчаки з хлопчиськом тут поки що заборонено. Але в Раю, зате взагалi можна все!
  Якi можливостi дає Царство Боже та вiчне блаженство.
  В Пекло навiть на пiльговому рiвнi ще є обов'язковi молитви - пiсля пробудження i перед сном. А iншi - бажанi, але не обов'язковi.
  Найчастiше, наприклад, перед їжею хлопчики-грiшники пiльгового рiвня лише хрестяться.
  Одяг тут можна носити будь-яку. Сашка зазвичай волiв у вiчну спеку бiгати босонiж i в шортах. Але в Рай одягався на екскурсiю модно. Хоча i в Раю вiчне лiто, i босий i напiвголий ходити дуже приємно.
  Як так добре у Царствi Бога. Це не одна планета, а цiла зоряна iмперiя. I в Раю не лише люди-праведники.
  I маса розваг та задоволення.
  Жити там дуже добре. На пiльговому рiвнi Пекла зазвичай проводять, якщо без косякiв дiти рокiв п'ятдесят. А потiм iдуть до Раю. Навчання двi години на день - це небагато, i п'ять разiв на тиждень. I працетерапiя - неважка - зазвичай у саду квiточки садити чи шпакiвнi майструвати - навiть цiкаво.
  Сашко подумав, що тут майже рай. Хiба що батькiв та колишнiх друзiв немає, зате є новi хлопчаки. Що неприємно, що дияволицi-наглядачки за ними дивляться всюди.
  З одного боку, iншi хлопчики тебе не ображають, але з iншого, це обмежує свободу.
  До речi, тут є i дорослi грiшники, i навiть тирани минулих епох, якi вже виправилися та спокутували свою провину. Але до дiтей, хто помер у юностi, їх не пускають.
  Сашко, звичайно, дуже хотiв потрапити до Раю. Адже там цiлi планети як футуристичнi мiста i все там так круто.
  Адже вiн потонув давно, ще за Брежнєва. Скiльки змiнилося до середини двадцять першого столiття часiв i лiдерiв та iншого. П'ятдесят рокiв минуло, але... Сашко отримав ще десять рокiв додатково, оскiльки була його особиста вина в тому, що потонув - необережно виявив. Потiм хлопчику додали термiну, що вчасно не повернувся з екскурсiї по Раю.
  Ще Сашко не раз казав, що дiтей треба одразу ж пускати до Раю, i що рiвня культури достатньо.
  Тож поки що Сашка Данельчук на найлегшому та найприємнiшому рiвнi Ада - пiльговому, але все ще не в Раю.
  Хлопчик-пiдлiток змiг уникнути багатьох бiд та проблем, якi породжує доросле життя на Землi. Не свердлили зуби бормашиною , не рiзали живiт, нi лежав вiн пiд крапельницями. Не довелося йому й воювати, чи слугувати в армiї. Не бив i його рекетир i хулiгани, ну вiн не знав, i проблем старостi. Адже зараз у нього вже вiк був би солiдний на Землi. Вже вважай, що майже старий.
  А тут ти вiчний пiдлiток.
  Ось Сашко знову зустрiчається iз дiвчинкою пiдлiтком. Тут можна це щодня. Майже Рай... Та не зовсiм. Ось у Раю ти можеш собi тiла помiняти i сам стати дiвчиськом. I дiзнатися, чим жiночий оргазм вiдрiзняється вiд чоловiчого. Здається у самок вiн сильнiший, нiж у самцiв, як вони кричать i стогнуть в екстазi.
  В Пеклi можна з рiзними дiвчатками, але за взаємною згодою - без насильства та тиску. Багато пар стiйкi, а iншi нi. У Сашка подруга Алiна i з нею вони вже багато разiв зустрiчалися та кохали один одного.
  До речi, Алiна пiшла на той свiт уже у поважному вiцi, i побувала в Аду iз загального до пiльгового рiвня. Вона ще Катерину Другу добре пам'ятала. А народилася в останнiй рiк царства Петра Першого.
  Але зовнi вона дiвчинка-пiдлiток i рiзниця у вiцi зовсiм не вiдчувається. Принаймнi Сашку Данельчука це не бентежить. Вони можуть щодня i тому не поспiшають.
  Багато ласки, поцiлункiв та обiймання. I пахнуть пiдлiтки дуже приємно. На Землi це далеко не завжди так.
  Сашко та Алiна вп'ялися один в одного губами i смоктали з чудової посудини. Як це чудово. А потiм хлопчики припав вустами до її червоних, соскiв невеликих, але круглих грудей. I почав працювати мовою. Алiна застогнала вiд насолоди.
  Вiчнi пiдлiтки пестилися. Поки хлопчик не увiйшов до неї, i хтивi стогiн стали голоснiше i наполегливiше. I їхнi душi наче полетiли до раю.
  Їжа тут теж рiзноманiтна та дуже хороша. Можна навiть страви iз Раю замовляти. Можна й легке пити спиртне.
  Хоч ти в танець пускайся... А секс - це дуже велике задоволення, коли ти в тiлi пiдлiтка. Просто неймовiрна насолода.
  I Сашко, i Алiна цим користуються у всi свої супергормони .
  Слiд зазначити, що традицiйнi релiгiї та Рай показують не надто привабливо. Типу того що це як казарма тiльки з квiточками. Насправдi в Раю такi дикi розваги та задоволення можна переживати. I не тiльки очевидно в планi сексу. Хоча це теж. У тому числi й у тiлах тварин. Наприклад, випробувати задоволення великих кiшок, якi не зовсiм, такi як люди, i це чудово! Або як у акул та дельфiнiв - теж супер.
  Та Сашко та Алiна ще далеко не всi знають, i випробували. Але їм так добре. I вiчних людей у тiлах пiдлiткiв накрив каскад взаємних оргазмiв.
  Данельчука, напевно, дуже шкодували, що вiн так i не пожив. Зате й не страждав. А от якщо у тебе на Землi зуб заболить не з того не цього? А в Пекло вiн, зате не болить i нiколи не заболить. Ось зауважте лише пiсля смертi тiлесної, людина отримує до себе справедливе ставлення. А на Землi навiть у Римських пап та патрiархiв болять зуби. Ось чому вiра в Бога знижується.
  А з Ада на Землю ще нiхто не повертався. I розповiсти про порядки там нема кому.
  I це на краще. Оскiльки людина перестала боятися смертi, поводилася б занадто легковажно. Та й життєвi труднощi планети Земля розвивають прогрес. I технологiї вийшли багато в чому тому, що на планетi зовсiм не Рай, а мабуть i клiмат Ада.
  Але якби на Землi весь час тепло як в Аду чи Раю, то й атомної енергетики не було б. Так що це палиця з двома кiнцями. I вмiй лiтати люди самi собою, то не з'явилося б лiтакiв.
  Сашка цим насолоджувався, коли в Пекло ти не знаєш поняття статеве безсилля, або серцевої недостатностi. I можеш харчуватись краще, земного мiльярдера. I до повного щастя тобi дiстає зовсiм небагато.
  Ну, коли нарештi буде Рай?
  Здається, зовсiм скоро!
  Навiть апостол Павло пробув на пiльговому рiвнi Ада не менше нiж п'ятдесят рокiв. Плюс ще йому додали п'ятдесят за грiхи - вбивство християн та хулення Iсуса. Так що тут... Мойсей теж якийсь час був у Пеклi. Тим бiльше вiн виявляв жорстокiсть у ходi походу, про що йдеться у числах. Енох та Iлля - уникли Ада як рiдкiсний виняток. Але їм довелося пiднiмати свiй рiвень освiти та навчається.
  Сам Iсус хоч i не був ув'язненим Ада, але як гiсть та визволитель пробув там три днi та три ночi. I вивiв усiх праведникiв, i тих, хто викупив вину ув'язненням.
  До речi, Адам уже в Раю разом iз Євою - вони за все заплатили та розкаялися. I Всемогутнiй Всевишнiй Бог милостивий i милосердний їх пробачив. А ось Каїн поки що в Пеклi. Вiн, правда, теж каявся, i викупив тривалим ув'язненням вину. Але Каїна, який став загальним персонажем, у Рай можуть нехай ще дуже нескоро.
  Правда на увазi довго вже багато тисяч рокiв ув'язнення Каїн перебуває вже на рiвнi Ада. Вiн поводиться добре, i слухняний вiчний хлопчик. Нещодавно вiн був i на загальному рiвнi, i навiть iз ним познайомили Петя та Гена.
  Але вже десять тисяч рокiв Каїн в Аду, i сам Авель просив милосердя i його перевели на легший рiвень. Однак Каїн - це не просто вбивця, а найперший братовбивця. Просто вбивця може потрапити до Раю через двiстi рокiв - якщо вiн карний злочинець. А якщо вiйськовий i захищав Батькiвщину, то рокiв за сто п'ятдесят. А якщо в нього були особливi заслуги перед Богом та людьми, то й ранiше. Але через пару тисяч можливо якщо Каїн i не накосячить , то потрапить i до Раю. Якраз дванадцять тисяч рокiв Ада - це дуже багато. Каїн навiв убивство до свого дому. Найперший потрапив у Пекло був Авель. Але його, оскiльки вiн, праведна душа помiстили на пiльговий рiвень. А ось Каїна на посилений. Так вони розiйшлися. Для Авеля Бог зробив виняток i пустив до Раю ще до спокутної жертви Iсуса Христа. Хоча, наприклад, навiть Данило i цар Давид хоч i на пiльговому рiвнi були в Аду.
  А в тi часи Пекло було мiсцем набагато нуднiшим, нiж зараз. Комп'ютерних iгор та хокею тодi не було. Пекло, як i Рай, розвивалося технологiчно, лише ненабагато випереджаючи Землю. Хоча нi, мабуть, Рай у цьому планi був бiльш просунутим, нiж Пекло. Для кожної цивiлiзацiї Пекло - своє окреме. А ось Рай - на всiх праведникiв та цивiлiзацiй Єдиний та спiльний. I є цивiлiзацiї куди бiльш розвиненi та давнi, нiж Земна.
  Тому в Раю i за царя Давида, i в темнi середнi вiки вже були комп'ютери та вiртуальнi реальностi. Тому в давнину рiзниця мiж Адом навiть на пiльговому рiвнi та Раєм була величезна.
  I люди про це отримували iнформацiю, нехай навiть через невиразнi сни та видiння рiзних пророкiв та святих.
  Тому в середнi вiки так i лякали Адом, i завзято хотiли до Раю. Оскiльки Рай був мiсцем навiть за царя Давида дивовижних i казкових насолод i можливостей на вiдмiну Ада. Але розвиток прогресу на планетi Земля пiдтягнув, i Пекло технологiчно i в ньому стало жити веселiше, краще, цiкавiше!
  Що стосується iндульгенцiй, то вони на покарання в Пекло практично не впливають. Хоча, наприклад, пожертвування та добрi справи враховуються. Але вiд покарання грiшника, навiть молитви Римського папи не позбавлять, i вони понтифiки i патрiархи у своїх справах теж йдуть до пекла. Iоанн Павло Другий як добрий i добрий Римський папа, який покаявся в грiхах католицької церкви, потрапив одразу на полегшений рiвень, а зараз уже повиннi перевести на пiльговий. Деяким Римським татам пощастило менше. Бенедикт Шiстнадцятий потрапив на загальний рiвень i це тому, що знайшли пом'якшувальнi обставини. Франциск Перший теж опинився на полегшеному рiвнi - найдобрiша людина та миротворець. Тi Римськi Папи, що благословляли хрестовi походи та iнквiзицiю, йшли на жорсткi рiвнi. А один iз найзавзятiших Римських тат залетiв на посилений.
  Патрiарха Кирила теж вiдправили на жорсткий рiвень за пiдтримку вiйни Каїна. Тим бiльше у двадцять першому столiттi.
  Так ось вийшло все дуже справедливо. Але треба вiдзначити молитви за померлих, можуть деякий вплив, i надати, прискоривши УДЗ та переведення на легший рiвень Ада. Але найголовнiше - це справи, щире покаяння, i ще характер i натура людини. Гiтлер наприклад, швидше людина добра, нiж зла, хоча з його вчинкiв на перший погляд так i не скажеш. Але вiн навiть овечок що рiжуть на м'ясо шкодував. Ось йому скоротили покарання на посиленому рiвнi до ста рокiв. Хоча кiлькiсть злочинiв i тягнула на тисячу. Але Бог є кохання!
  А ось Володимир Путiн, вирiшивши, позивається до Бога, мiг отримати на посиленому як мiнiмум пару тисяч. Але суд двадцяти чотирьох святих - справа довга. Тим бiльше, тиран Вовка-Каїн правил надто вже довго i прожив для такого кривавого вбивцi пристойно, i розбирати з адвокатами доведеться не один рiк.
  Але поки що колишнiй i нинi покiйний президент Росiї Володимир був у тiлi хлопчика рокiв чотирнадцяти ув'язнений на посилений рiвень. Це означає - чотири години навчання, дванадцять роботи чи трудотерапiї без вихiдних у каменоломнях та постiйнi шмони , молитви, та несмачна їжа. I удари палицями чи батогами за найменший одвiрок.
  Єдине, що добре - це юне та здорове тiло. Володимир Путiн, на жаль, прожив надто довго i встиг наламати багато дров. I зрозумiло старому в молодому тiлi виявитися приємне. I воно дозволяє витримувати дванадцяту годину виснажливої роботи в каменоломнях. А це ще не так уже й багато. У давнину раби та пiд час вiйни люди й довше працювали, а таких досконалих та юних тiл не мали.
  Так що Всевишнiй Бог милосердний навiть до найостаннiших i найзапеклiших мерзотникiв. I дозволяє їм часом любити дiвчат, але без збочень увi снi. Або дивитися цiкаве та кольорове кiно пiд час навчання у школi.
  Можна оцiнити, наскiльки Велика Благодать Всемогутнього Творця Всесвiту i особливо Бога-Сина, який покараний за людськi грiхи на хрестi. I врятованого все людство.
  Тож Володимир-Каїн Путiн рано чи пiзно потрапить до раю, але видно пару тисяч рокiв йому доведеться на посиленому рiвнi помучитися. Крiм того Володимир Путiн характером i душею рiдкiсний мерзотник i подонок у цьому планi набагато гiрший, нiж Гiтлер або навiть Сталiн.
  Крiм того двадцять перше столiття все-таки бiльш гуманне i розвинене нiж двадцяте, i пiзнiших правителiв i попит суворiше. Чингiсхан, наприклад, жорстокий, але його часи були жорстокi. I якби його гординя не була такою надмiрною i не надумайся, вiн судиться з Богом Милостивим i Милосердним, можливо, i не застряг би так надовго на посиленому режимi Ада. Може, навiть тиран одразу в разi покаяння потрапив би на жорсткий режим. А за такий час вже цiлком мiг би дiйти до загального режиму, а може, навiть i полегшеного.
  Тирани теж загалом приреченi на Рай. I Бог-Син може дати УДВ будь-кому, що змiнює свiй характер i поведiнку на краще. А якщо ти за натурою баран норовливий, то маючи по життю мало грiхiв, може застрягти в Аду не одну тисячу рокiв.
  Володимир Путiн надто гордий i навiть вiдмовився молитися. I тодi дияволицi врiзали колишньому колишньому диктатору палицями. Потiм надiли на Путiна-пацана важкi ланцюги i кайдани. А це набагато болючiше, нiж працювати i ходити без нiчого. Навiть на посиленому рiвнi, якщо поводитися добре, можна обiйтися без кайданiв. Але норовливим додаткове покарання. I ланцюги на шиї, руках та босих ногах хлопчаки.
  I зрозумiло ще й удари по голих п'ятах пацана колишнього президента.
  Та докрутився Вовка-Каїн.
  А молитися в Пекло треба обов'язково. I зрозумiло часто i з приводу. Молитва сприяє виправленню грiшника. Переважна кiлькiсть колишнiх в'язнiв i в Раю за звичкою багато моляться. Хоча там це лише за бажанням.
  Рай - це царство свободи, але переважна бiльшiсть його мешканцiв морально себе обмежують. Експериментувати звичайно ж у сексi можна, але бiльшiсть вважає, що краще цим не захоплюватися. Битися можна лише у спортивних змаганнях. Ну i у вiртуальнiй реальностi та iграх. Там можна i воювати, i вбивати, i навiть катувати.
  Але якщо ти в Раю вдариш i плюнеш з метою образи не на вiртуальну картинку, а реального мешканця Едему, то можеш отримати покарання. За тяжкiстю провина i в залежностi i вперше це або вже рецидивiст.
  Можна i знову потрапити до Пекла. Зазвичай, якщо ти до цього в Раю докрутився, то йдеш на загальний рiвень. Так легшi рiвнi надто вже комфортнi. А треба мешканця Раю, що втратив почуття, мiри добре провчити. Потiм залежно вiд тяжкостi провини та виправлення переведення на бiльш легкi рiвнi та повернення до Раю.
  З Раю до Пекла потрапляють назад рiдко. Але iнодi й таке буває. Хтось надто вже особистiсть схильна до хулiганства чи злочинiв. А комусь одних проказ у вiртуальнiй реальностi мало.
  Але в Раю у матерiальному планi справжнiй комунiзм i немає проблем iз грошима. Тож корисливi злочини вчиняти нема рацiї. Як i сексуальнi, так у вiртуалцi можна втiлити будь-яку - найвитонченiшу фантазiю i не вiдчуєш жодної рiзницi з реальнiстю. А якщо щось i бiоробот будь-якого типу до послуг i абсолютно безкоштовно. Ну i дiвчата всi красивi, точнiше з такою зовнiшнiстю, яку хочуть самi повним повно. I самцю з самцiв на вiдмiну вiд Ада не заборони, головне, щоб була взаємна згода без примусу.
  Але там таке рiдко зустрiчається - бiльшiсть колишнiх грiшникiв непогано виховано i навчання Ада, i просвiтлення та атмосфера впливають, щоби збочення не робити. Хоча часом людей так i тягне до експериментiв. У тому числi й сексуальним.
  Деякi люди можуть прожити з однiєю вiчно юною i красивою самкою i мiльйон рокiв, i їх не потягне на зраду. А iншi щодня хочуть чогось нового. У тому числi не лише iз самками. Рай - це мiсце вiчного блаженства i Всевишнiй Милостивий i Милосердний Бог дозволяє людям деякi вiльностi, щоб вони не вiдчували себе ущербними, нещасними, i щоб їм там не було нудно.
  I колишнi грiшники мають у Раю бiльшу свободу. Але свобода людини обмежується тiєю мiрою, якщо вона затискає та обмежує свободу iншої людини.
  Бог скорiше тут Лiберал, нiж Консерватор. Хоча багато вiруючих вважають навпаки. Не роблячи iншому, чого не хочеш себе. Ось це головний принцип Раю. А все iнше дозволено. Ну, може, крiм вiдвертого Богохульства. Молиться, ти не зобов'язаний, але все-таки Всевишнього Творця поважай i не поминай марно. Тим бiльше, у Раю приводу бути незадоволеним практично немає. Зуби чи нирки, чи ще щось не болять i не заболять. Комп'ютери та технiка працюють бездоганно. Лiтаки та автомобiлi, лiтальнi апарати iдеально виконують своє призначення. I аварiю можна влаштувати лише навмисне.
  Але й те, якщо ти зламаєш собi, припустiмо руку, робот-медик моментально вiдновить.
  Рай - це Рай! I в ньому людина не повинна страждати. Такою є Воля Всевишнього Бога. В Пекло ж є деякi неприємнi моменти. I чим гiрше ти жив, грiшив i поводився, у справах тобi i покарання. А щодо Благодати прощення та задоволення.
  Але в Аду головне виправити та допомогти, а не покарати та покалiчити. I норовливим там гiрше буде.
  А в Раю планет рiзних та свiтiв дуже багато. I ним можна подорожувати жодне столiття, i то весь Рай не переглянеш. I це справдi казкове та прекрасне мiсце.
  Вiйн справжнiм там немає, але грати можна будь-що. I ти якщо є така фантазiя, можеш i сам катувати, кого завгодно або зазнати тортур у будь-якому тiлi.
  Не можна у вiртуальнiй реальностi катувати лише Iсуса Христа та Богородицю - це свято. А все iнше можна. Але звичайно в Раю люди здебiльшого вже просвiтленi та духовно вирослi. I такi рiдко бувають, хто тортурами тiшиться. Але це не заборонено. Можна, наприклад, за бажання самому випробувати якогось, це висiти прибитим цвяхами на хрестi. Або що вiдчувала Зоя Космодем'янська, коли її водили напiвголою та босонiж по снiгу.
  Деяким людям цього дуже хочеться, i вони навiть мрiють про це за колишнього життя. А чому не дати такої можливостi?! Нехай насолодяться по-своєму чи постраждають. Причому це цiкаво багатьом.
  
  Лара Михейко не стала сперечатися iз Богом. Вiдразу ж визнала вирок i покаялася i стала на колiна. Оскiльки вона майже нiкого не вбила особисто i прийняла смерть мученицi, то потрапила на полегшений рiвень. П'ятдесят рокiв на полегшеному рiвнi, i ще п'ятдесят на пiльговому, i вже вона перейшла до Раю.
  Ларi пощастило, що вiд її диверсiї на мосту загинув лише один нiмець i трохи поранено, i ще одного вона застрелила з автомата. Тому вона була сильно обтяжена вбивствами. Плюс ще й пощастило, що граната не вибухнула. Так би вона ще наважила б на себе i грiх самогубства, i додатковi трупи. Так можна було i на суворий рiвень потрапити.
  Хоча в даному випадку в самогубствi були б пом'якшувальнi обставини, як i Марат Казей . Але той ще й вирок Бога заперечував.
  А Лара була смирною дiвчинкою, i всього сто рокiв провела в Аду, та ще на легких рiвнях фактично санаторiю. I тепер вона в Раю - iмперiї великих можливостей та радостi.
  Лара Михейко чомусь дуже хотiла випробувати пiсля спекотного вiчного лiта Ада, крижану кiрку снiгу босими ногами. I в тiлi Зої Космодем'янської. I що ж - це виявилося реальним. Хоча приємного, зрозумiло, мало.
  Лара, коли була партизанкою i ще дiвчинкою багато ходила босонiж. По-перше, дитячi ноги дуже швидко грубiють, i жорсткiй пiдошвi не боляче, та й не так холодно у похмурi чи осiннi, веснянi днi. А коли багато ходиш розбитими дорогами вiйни взуття швидко зношується. Тим бiльше пiд окупацiєю дiстати дитячi сандалiї майже неможливо. Нiмцi їх для окупованих територiй не виробляють лiтнє дитяче взуття, вважаючи, що влiтку шибеники можуть i босонiж побiгати i їм це буде тiльки на користь.
  Так що поки не вдарили морози, Лара ходила босою. I це їй навiть подобалося. Босi нiжки легкi, i втомлюються менше. Поки снiг не випав, босонiж можна ходити довго. Снiг, правда, бiльш пекучий i холодний i доводиться взимку взутися.
  Коли Лару вели на розстрiл, був уже листопад та випав снiг. I дiвчинку-пiдлiтка вели очевидно босонiж. Спила Лари була сполосована батогом i дротом i була боляче, виступала кров на ситцевiй сукнi дiвчинки. Так що мозолi, що ще не встигли зiйти на босiй пiдошвi, дiвчатка майже не вiдчували холоду.
  Червона Армiя наступала, i нiмцi не мали часу довго мучити Лару. На її обличчi синцi, її вiдшмагали, i навiть п'яту встигли припалити запальничкою. Але в цiлому Лара ще дешево вiдбулася. I змогла дiйти до яру на своїх босих нiжках, не встигнувши навiть, як слiд замерзнути.
  Лара також вважала, що їй пощастило, що її розстрiляли, а чи не повiсили. Тим бiльше, це ще добре, якщо повiсять за горло. Адже можуть пiдчепити за ребро i на гак. А це мучиться не одну годину. Ще Лара пам'ятала , як одного хлопчика пiдняли гiтлерiвцi голяка на дибу, i пiонер висiв, поки не задубiлий на морозi. До речi, це нещасний хлопчик теж уже у Раю. Але йому не хочеться знову на дибi висiти - є й iншi насолоди.
  Але Лара випробувала себе на мiсцi Зої Космодем'янської. I її босi нiжки померзли капiтально. Але дiвчинка навiть була задоволена, що змогла стримати стогiн та сльози.
  Не всi на це здатнi. Одну дiвчинку водили босонiж по морозу, i її нiжки так страшно обмерзли i хворiли, що вона почала кричати вiд моторошного болю. Та це справдi болiсно морозом по снiгу ходити босонiж. Нiмцi любили таке катування застосовувати щодо жiнок та дiтей. Тим бiльше видно приємно дивитися, як маленькi, босi, дитячi нiжки червонiють на морозi, i перетворюються на гусячi, червонi лапки.
  Та катування - це те, що заводить i збуджує катiв. I це наче садизм.
  Ларi хотiлося також перевiрити, що вiдчуваю босонiж по снiгу хлопчики. Адже у них iншi тiла. I це дуже цiкаво.
  Пам'ятатися нiмцi жартома навiть пiонерiв змусили зняти взуття та погнали їх по снiгу. I на кучугурi залишилося багато маленьких, босих слiдiв. I вони були дуже витонченими та красивими на вигляд цi слiди. I Лара вiдчула, як її серце б'ється сильнiше.
  Марат поки що в Пеклi, але у вiртуальнiй реальностi можна його вiдтворити. У реальнiй iсторiї, цей хлопчик зумiв уникнути полону та тортур.
  Якби вiн потрапив у полон, то, мабуть, йому вивернули б руки. А потiм до дитячих, голих грудей приклали б розпечений шматок залiза. I це дуже боляче. Але Марат смiється катам в обличчя.
  Хоча на босих нiжках дитину зламали б пальчики розпеченими щипцями. А потiм на спинi випалили б червоною вiд жару сталлю п'ятикутну зiрку.
  Цього теж хотiлося випробувати Ларi. Їй нiмцi не встигли розжареним металом, наприклад, припекти соски. Саме в цей момент армiя Нiмеччини зазнавала поразки i наступала.
  Прикро загинути за кiлька днiв до визволення. Але Лара не стала старою, i вже це величезний плюс. А як цi старi гидкi i потворнi. Але Лара не така, а вродлива дiвчинка-пiдлiток. I перше своє кохання пiзнала в Пекло. I це дуже виявилося приємно. У минулому життi звичайно у неї були думки, а чи не спробувати?
  У неї був близький друг серед хлопчикiв-партизан, теж ще дитина, але вiдважна. Але не встигли. Хоча вже була вона у вiцi Джульєти . Ось як цiкавий вiк пiдлiтка. Вона так i залишилася вiчно юною та босою. А її друг дожив до похилого вiку, що втiм, радостi великої не принесло i зараз вiн в Аду.
  Там вiн у тiлi пiдлiтка i йому, мабуть, непогано. Як звичайну людину його визначили на загальний рiвень. Адже вiн не святий i не надто релiгiйний. Хоча для Ада атеїзм минулого життя не вирок. Хоча краще, мабуть, молитися та ставити свiчки. Хоча це незначно впливає. Головне - це справи. А сповiдь священиковi грiхи не знищує, тiльки трохи може згладити.
  Iнакше всi багатi могли б, заплативши попам та ксьондзам, могли одразу потрапляти до Раю, або на пiльговий рiвень Ада. Ось, наприклад, Арнольд Шварценеггер заплатив католицькiй церквi бiльше грошей, i думав що вiдразу в рай. А його визнач на строгий рiвень. Так його фiльми тиражували насильство, i сам Арнольд мав надто багато жiнок поза шлюбом i приймав анаболiки безбожно. Та ще й надумався позиватися з Богом, мовляв який вiн крутий.
  I тепер Шварценеггеру довелося стати стриженим наголо хлопчиськом i працює по вiсiм годин у каменоломнях. I молитви ксьондзiв, i навiть благословення Римського Папи не допомогло. I колишня зiрка кiно як Конан-варвар у дитинствi шльопав босими нiжками по гострим, гарячим каменям каменоломень. I на вiдмiну вiд кiно в Аду ти хлопчисько доти, доки не переведуть до Раю.
  Чи добре бути вiчним пiдлiтком? Звичайно ж, краще, нiж старим. А Арнольд Шварценеггер дожив до вельми поважних рокiв. Що з огляду на те, що був культуристом номер один i з'їв цiлий вагон хiмiї - майже диво. Багато хитавиць загиналися куди ранiше.
  Втiм, Арнольд навiть вiдчував романтику. I йому хотiлося покрутити колесо. Що це можна. I дияволицi-наглядачки надали таку можливiсть.
  У Раю, звичайно ж, можна мати рiзнi розваги. Але сучасним людям двадцять першого столiття туди потрапити одразу практично неможливо. Навiть безневинна дитина п'ятдесят рокiв як мiнiмум має привести на пiльговому режимi. I то якщо вона дитина не надто паскудна. Iнакше на нього чекає суворiший рiвень пекла i бiльший термiн. Тож тих, хто помер у двадцять першому столiттi в Раю, практично ще немає. I це очевидно створює там особливу атмосферу.
  Лара Михайка розстрiляна тисяча дев'ятсот сорок третього року, i сто рокiв побула в Аду, ще новачок в Едемi. I навiть тiло поки що не змiнила. Тим бiльше, бути красивим дiвчиною-пiдлiтком її влаштовує. Як i ходити босонiж.
  Однак Рай великий, i можна полiтати рiзними планетами. Але поки що Ларi було цiкаво ловити гострi вiдчуття у вiртуалцi. Наприклад, випробувати тортури холодом, i босими нiжками ходити по снiгу годинами. А як ти почуваєшся, якщо по тобi пропускають розряди струму? Адже теж цiкаво.
  Може це i не зовсiм нормально, але випробувати свою мужнiсть дуже хотiлося. А коли дiвчинку б'ють по босих п'ятах палицею, то це дуже навiть приємно i боляче одночасно, але сильнi вiдчуття при цьому.
  Лара тим бiльше хотiла випробувати на собi холод i зимову погоду i бути босою.
  А в Аду та Раю вiчне лiто, ростуть на деревах великi, з пелюстками пiд усi кольори веселки квiти. I це дуже красиво.
  Але у вiртуалцi можна зробити холод. I альтернативну реальнiсть. Ось припустимо Ларi дуже хотiлося перевiрити, що було б якби союзники СРСР не допомагали, i з Третiм Рейхом не воювали. I завантажити подiбну альтернативну реальнiсть у комп'ютер.
  Може, вийде здорово?! Однак без допомоги союзникiв СРСР було ще гiрше, нiж у реальнiй iсторiї. I без ленд-лiз та масованих бомбардувань та бойових дiй в Африцi росiйським важче. А феноменальний ас Марсель, замiсть того щоб розбитися в Єгиптi, став трощити радянськi вiйська, майже по сто лiтакiв щомiсяця. I це дуже агресивна прибавка до боїв.
  I все це породжує набагато гiршу для радянської Росiї iсторiю. I партизанка Лара в цiй iсторiї здiйснює свої подвиги. Їй так подобається бути партизанкою, i вiдчувати свою мужнiсть, що вона навiть поїздки незлiченними планетами Рая вiдклала.
  Хоча, напевно, її вважали б через таку потяг до випробувань мужностi не зовсiм нормальною.
  Але що у вiртуальнiй реальностi Раю, таке справжнє.
  . РОЗДIЛ Љ 10.
  Ось вона альтернативна iсторiя та партизанськi буднi.
  16 Листопада 1943 року Лариса Мiхейко вирушила iз завданням до села. Дiвчинка була вже досвiдченою пiдпiльницею та розвiдницею. Йти виявилося нелегко. Грубi черевики на дерев'янiй пiдошвi сильно натерли ноги. Дiвчинка зiтхнувши роззулася i пiшла босонiж. Бруд вiд нiчного морозу, змерз у крижанi грудки, i дзвенiв пiд дитячими ногами. Iти босонiж було холодно, i навiть майже болiсно. Дiвчинка щоб не змерзнути додавала кроку. Її голi пiдошви, що огрубiли за лiто, дряпалися об тверду поверхню. Дiвчинка йшла довго, босi пальчики стали синiти вiд холоду, ступню саднiло, у порожньому животi бурчало вiд холоду. Руде волосся стирчало з-пiд хустки, i майорiло за вiтром.
  Маленька партизанка Лара, щоб було не так погано спiвала пiсеньку.
  Ми пiонери дiти комунiзму
  Багаття, намет i дзвiнкий горн!
  Нашестя проклятого фашизму -
  На якого чекає лютий розгром!
  
  Що втратили ми в цих битвах?
  А то в боях iз ворогом придбали?
  Ми були ранiше просто свiтла дiти -
  А нинi воїни Рiдної землi!
  
  Але Гiтлер зробив крок до нашої столицi,
  Обвал бомб без рахунку водоспад!
  Ми Батькiвщина навiть неба гарнiша -
  Тепер кривавий настав захiд сонця!
  
  Вiдповiмо на агресiю ми жорстко -
  Хоч самi на зрiст та на жаль малi!
  Але меч у руках у тендiтного пiдлiтка -
  Сильнiше, нiж легiони Сатани!
  
  Нехай танкiв пре лавина за лавиною,
  А ми гвинтiвку дiлимо на трьох!
  Нехай полiцаї пiдло цiлять у спину,
  Але Бог Святий покарає їх люто!
  
  Що ми вирiшили? робити справу свiту -
  А для того, на жаль, довелося стрiляти!
  Спокiй i так уже охолонув.
  Буває й насилля благодатi!
  
  З дiвчиськом ми бiжимо босi разом-
  Хоч випав снiг, як вугiлля палить кучугуру!
  Але не мають страху, знайте дiти.
  Фашиста вганять смiливо кулею в труну!
  
  Ось поклали фрицiв мерзотних роту,
  А iншi труси пруть у бiгу!
  Ми крушимо як косою в бою пiхоту -
  Нам не завада юнi лiта!
  
  Перемога досягнення, буде в травнi,
  Зараз пурга колючий, твердий снiг!
  Хлопчик бос, сестра його боса,
  У лахмiттi дiти зустрiли розквiт!
  
  Звiдки в нас беруться цi сили?
  Терпiти i бiль, i холод, ту потребу!
  Коли товариш змiряв дно могили,
  Коли подруга стогне - я помру!
  
  Христос благословив нас пiонерiв,
  Сказав, Вiтчизна Богом вам дана!
  Ось така найперша вiра,
  Радянська, священна країна!
  Дiвчинка спiвала дуже зворушливо та повнозвучно. У драному жебраку сукня холоднувата, але коли йдеш швидко це зiгрiває. Лара чимось нагадує Герду, що блукає обледенiлою осiнньою дорогою в пошуках Кая. Але на рахунку партизанки вже є пiдiрваний мiст, кiлька дрiбних диверсiй та маса здобутих вiдомостей про перемiщення гiтлерiвцiв.
  Настрiй у Лари - препоганий. I не тiльки тому, що пiшла з дому засвiтло i не поснiдавши. I не тiльки тому, що босi, збитi об крайки льоду дiвочi ступнi горять вогнем i страшенно ниють.
  Найсумнiше це здобутi новини з фронту. Нiмцi вже захопили майже весь пiвнiчний Кавказ, крiм Грозного та Орджонiкiдзе, впав Архангельськ та низка мiст на пiвночi. До Москви гiтлерiвцям лише пара сотень кiлометрiв. Японiя зi сходу насiдає, проковтнувши цiлком Монголiю та Примор'я i пiдiйшовши до Алма-Ати.
  Немає жодної радостi вiд звiсток з фронту. I Лара хмуритися вiд цього. Вже третiй рiк вiйни, а змiн на краще не спостерiгається. Невже вони приреченi програти? I немає жодних шансiв на перелом? Щоправда, поки столиця стоїть, є i надiя!
  Лара щоб себе заспокоїти згадала Жанну Дарк . Англiйцi захопили бiльше половини Францiї та столицю Париж. Тим не менш, французи змогли переламати хiд вiйни, i вимести англiйцiв зi своєї країни. Можливо, те саме станеться i зараз. Головне, щоб не знiтився народ i його дух.
  Босi нiжки Лари проломили скоринку льоду в калюжi, це було лоскiтно для мозолiв, що наросли на пiдошвi. Дiвчинцi стає веселiше i вона вимовляє:
  - А я дикунка... Дика i безстрашна!
  На бiлому iнеї лишилися босi слiди. Мокрим ногам холодно i дiвчинка майже переходить на бiг, здається, що пiд пiдошвою пекучi вугiлля. Якби не була Лара загартована тисячами пройденими мiж сiл верст, у неї б кривавилися огрубiлi пiдошви.
  А так боляче i палає, але трохи притуплене, i жорстка пiдошва витримує.
  Загартована постiйними переходами дiвчинка бiгла довго, у неї вiдкрилося друге дихання, вона зiгрiлася, i навiть трохи спiтнiла. Тiльки дуже хворiли збитi пiдошви, i занурiли натруженi литки.
  Але й село, треба пiдiйти до жовтої хатки i назвати пароль.
  Дiвчинка стукнула тричi. З'явилася молода, досить приваблива жiнка у селянськiй сукнi. Вона з пiдозрою подивилася на жебрачку, з червоними вiд холоду ногами i запитала:
  - Ти з доброю звiсткою, чи чорта зграєю!
  Лара машинально вiдповiла:
  - Чорткiв не буває, а Бог Один!
  Жiнка повторила вiдгук:
  - Бог Один, а святих багато!
  I простягла дiвчинцi руку.
  - Заходь мила, мабуть промерзла з дороги!
  Лара увiйшла, несучи грубi черевики в руках. Дiстала iз дерев'яної пiдошви шифр. Жiнка взяла його в руки, сховав за рукав, свиснула:
  - Принеси тазик iз теплою водою синку!
  З'явився бiлобрисий хлопчик рокiв з десять. Худенький, у простiй селянськiй одежинцi, босонiж , але веселий.
  Жiнка ласкаво наказала:
  - Вимий ноги гостi!
  Лара знiяковiло замотала головою:
  - Я сама. Чи не панi!
  Жiнка вiдмахнулася:
  - Я чула, про тебе Лара. Ти багато неприємностей завдала фрицям, i тебе навiть представили до ордена "Великої Вiтчизняної вiйни".
  Дiвчинка тяжко зiтхнула. Хлопчик узяв у руки маленький шматок господарського мила i почав терти жорсткi, подряпанi в саднах i забитих мiсцях нiжки дiвчинки.
  Жiнка спiвчутливо сказала:
  - Ти боса йшла в такий мороз?
  Лара кивнула вiдповiвши:
  - Черевики дуже грубi, не за розмiром, натерли п'яти. Та й менi босонiж звичнiше, i нiжкам легше!
  Жiнка з посмiшкою промовила:
  - Так i застукати недовго. А взуття дiстати особливо для дiтей важко, пiд окупацiєю народ зубожiв. Але ось дiти Мiхей чудовий ноги плете, може замовити i тобi за розмiром? Це краще за дерев'янi черевики!
  Лара вiдмахнулася:
  - Ай, не треба... Я нiколи в дитинствi не хворiла, i без взуття схожу. А так у лаптях, я вiдчую себе жебраком сильнiше, нiж боса.
  Жiнка сама потерла Ларi нiжку, шорстку пiдошву i помiтила:
  - Вона в тебе, як у селянки, тверда! Але шлях має бути близьким. Може, спiваєш на дорогу?
  Лара, яку вже другий день мучив голод, кивнула:
  - Оце можна!
  Обiд виявився скромним. Жiнка була вдова i виховувала п'ятьох дiтей. Усi отримали по картоплi у мундирi та чашцi молока. Лара вже була досить високою, i в неї формувалася постать, обiцяючи незабаром перетворитися на квiтучу та гарну дiвчину. Однiєї картоплини, було, зрозумiло, мало для органiзму, що росте. Але попросити ще за такої бiдностi совiстi не вистачало. Дiти худi, але веселi, постiйно посмiхалися та посмiювалися.
  Лара облизала собi пальцi та випила смачне молоко до краплi. Їсти захотiлося навiть бiльше, нiж до обiду. Але вона вже звикла харчуватися надголодь. Нiчого вже картоплина, що зжувала разом шкiркою, i жирне молоко дещо дало для органiзму. А там може, потрапить на хату багатшою i партизану прогодують.
  Жiнка передала Ларi шрифт. Дiвчинка сховала його у дерев'яну пiдошву важкого черевика. Пiсля вiдносно теплої хати на вулицi її обдало холодом. Жiнка пiдбiгла до неї i накинула на плечi хустку. Лара вiдкинула назад:
  - Не треба! Ви такi бiднi! Хай буде краще дiтям!
  Вдова поцiлувала дiвчинки на прощання i промовила:
  - Ну, з Богом! Бажаю дiйти!
  Лара рушила завмерлою дорогою. Щоб зiгрiтися, перейшла на бiг. З пiвночi дмухав холодний вiтер, небо у хмарах, i день видався морозним. А вона в однiй лише старiй сукнi вище колiн, i босими, червоними ногами. Пiсля теплої води, на крижаному вiтрi ще холоднiше. Немов клiщi хапають за голi п'яти.
  Лара бiжить, намагаючись тримати подих. Так хоч трохи теплiше. Пiд босими, багряними ногами крижана кiрка. Згадався розповiдь про Зою Космодем'янську. Як їй було болiсно, болiсно по снiгу. Недарма фашисти застосувала подiбнi тортури.
  А Лари загрукали зуби, i вона додала кроку. Подумала, що дарма не взяла хустки. У другiй половинi дня жовтневий мороз тiльки посилився. Але ж вона радянська пiонерка i зобов'язана витримати. Аби вистачило сил. Тiло у неї натреноване численними переходами, i зможе все перенести.
  Нехай навiть кожен крок вибухає болем! Швидкий бiг, зрештою, почав зiгрiвати Лару. Стало теплiше, i вiд червоних, як варенi раки нiжок дiвчинки навiть пiшла пара. Бiль ослаб, i вiдкрилося друге дихання. Що ж вона показала, що може... Як та Герда, що мчала боса в лютий мороз до палацу снiгової королеви. I хоча попереду ще добрих двадцять верст Лара була впевнена - добiжить!
  Такi вiдчуття вiд вiртуалки дуже навiть гострi. Дiвчинка пiдлiток, продовжувала шльопати своїми босими, маленькими, майже дитячими нiжками.
  Дiвчинка заспiвала з ентузiазмом, зiбравши всю мужнiсть:
  Як жили ми, борючись, i не боячись смертi!
  Так i вiдтепер жити тобi та менi!
  I в зорянiй висотi, i гiрськiй тишi,
  У морськiй хвилi та лютому вогнi,
  I в лютому, лютому вогнi!
  Та Лара знайшла собi ось таку, мабуть, навiть дивну розвагу в Раю.
  Петя i Гена поки що в пекло. Ось зараз хлопчики-в'язнi босонiж i в шортах, зняли майки i гребуть сiно граблями. Така ось працетерапiя. Доводиться посмiхатися, i робити те, що не надто приносить задоволення.
  А що ви грiшники. А коли босi нiжки пiдлiткiв поколює трава, то це приємно i сонця цiлих три - що круто!
  Петя спитав пошепки, щоб дияволицi не врiзали батогом за гучнi розмови Гену:
  - Нагадує це село!
  Хлопчик-в'язень кивнув:
  - Так це круто! А що подобається?
  Колишнiй фотограф хихiкнув i зазначив:
  - Могло бути й гiрше! Зараз ми немов хлопцi з Педагогiчної поеми Макаренка!
  Гена хихiкнув i зазначив:
  - Цiкаво, а де зараз сам Макаренко?
  Вiдомий педагог та письменник, потрапив на загальний рiвень Пекла. I змiг на своїй шкурi пiзнати, якого це босоногим пiдлiткам працює в полi. Так чисто фiзично у юному здоровому тiлi - це неважко. I мабуть навiть босонiж у спеку, по свiжiй травi ходити куди приємнiше, нiж у взуттi.
  Макаренко навiть заздрив хлопчикам, що в спекотне, лагiдне українське лiто хизуються босими, круглими п'ятами. Йому теж хотiлося б пройтися без взуття, але начальнику - це якось не солiдно.
  I ось його мрiя стати хлопчакам, i бiгати в шортах i босим по травi збулася.
  Макаренко помер ще не старим i швидко. Тож можна сказати йому пощастило. Не пiзнав вiкових проблем та старечих болячок. I потрапив у гарне, сонячне мiсце. Дуже схоже на виховну колонiю. I ти здоровий, мiцний, сповнений сил i енергiї. Як тут чудово.
  I босi пiдошви хлопчикiв по лiтнiй травi Ада - такий лоскiт i насолода. I раз на тиждень секс iз дiвчиськом. А охочих з Макаренком переспати повно.
  А через п'ятдесят рокiв, якi пролетiли до Пекла в юному тiлi швидко i цiкаво, ти вже на полегшеному рiвнi. А там iз дiвчиною можна вже за день. I працетерапiї ще менше та розваг бiльше. I екскурсiї до Раю. I їжа ресторанна. Та й на загальному рiвнi вже годують непогано, а у колонiї-малолiтцi цивiлiзованої країни.
  А потiм ще п'ятдесят рокiв та пiльговий рiвень. А це вже санаторiй i близько до Раю. I щодня секс iз дiвчатами. Ну, з хлопчиками хлопчикам в Пекло не можна. Але у Раю все можна. I ходити в одних шортах, i одягти на себе модний, ошатний одяг.
  Макаренка вже на пiльговому. Там працетерапiя лише двiчi-тричi на тиждень по двi години. I п'ять разiв на тиждень навчання по двi години. А решта часу - розваги i задоволення.
  Але Макаренко любить працювати добровiльно з iншими пацанами i, зрозумiло, напiвголим. Видно йому це приносить задоволення. Хоча iншi напевно волiли б iншу розвагу.
  Ось Петя та Гена вiддають перевагу комп'ютерним iграм.
  Можна, наприклад, воювати i за Гiтлера та Сталiна.
  Два брати на черговий вихiдний день взяли та зiграли таку стратегiю. Гена за Гiтлера, а Петя за Сталiна.
  Вiйна не була для СРСР несподiваною. Але все-таки сили та можливостi в обох диктаторiв приблизно рiвнi. I бої розгорнулися на кордонi з шаленою силою. Нiмцi трохи просунулися, але були зупиненi.
  Iшла вiйна зi змiнним успiхом, але лiнiя фронту стала малорухливою. Гена навiть спiвав:
  - Сталiна, Сталiна,
  Пацани втомилися все...
  Щоб зламати нас не змогли,
  Встати господар iз землi!
  Сталiна, Сталiна,
  Ми хочемо Сталiна...
  Стогiн стоїть по всiй Землi,
  Де ж ти господар де,
  Де ж ти де!
  А Петя, що грає за Сталiна, спiвав:
  Ах, фюрер, ти фюрер, злий фюрер цап,
  Навiщо на поради наїхав осел...
  Отримаєш вiд нас ти саме в п'ятак,
  Нарвешся на мiцний солдатський кулак!
  I обидва брати взяли i зiткнулися головами. Ось це хлопчики...
  Вiйна затяглася. За СРСР з'явилися танк просунутi Т-54 та IС-7, найкращi сорокових рокiв. За нiмцiв "Пантера"-4 та "Тигр"-4 теж машини не слабкi. Нiмецькi танки важчi, з бiльш потужними гарматами, i довгими стволами, а радянськi дещо меншi i дешевшi у виробництвi.
  "Пантера"-3 була танком вагою шiстдесят одну тонну з гарматою 88-мiлiметро i довжиною ствола 100ЕЛ. I двигуном у 1200 кiнських сил. А "Пантера"-4 важила вже сiмдесят п'ять тонн, мала гармату 105-мiлiметрiв i 100ЕЛ, i лобову броню 250-мiлiметрiв пiд нахилами. I бортову 170-мiлiметрiв з нахилами, i двигун 1500 кiнських сил - газотурбiнний. Тобто основний нiмецький "середнiй" танк "Пантера"-4 був важчим, з бiльш товстою бронею, нiж важкий радянський IС-7. I гармати приблизно можна порiвняти. Найменший калiбр нiмця компенсувала велика довжина ствола та початкова швидкiсть снаряда. Ну, а Т-54 зовсiм малюка на тлi "Пантери"-4.
  А "Тигр"-4 взагалi монстр. Вже "Тигр"-3 важив сто вiсiм тонн i мав лобову броню 285 мiлiметрiв. А "Тигр"-4 з гарматою калiбру 150-мiлiметрiв i ще довгоствольною просто жах, а не машина. А лобова броня мiлiметрiв зо триста, бортова двiстi. А весь свiт бiльш досконалої компоновочной схеми у сто тонн, i двигун у 1800 кiнських сил.
  Ось це справдi монстр.
  Такi ось танки у двох братiв. I перейшла вiйна у дуель машин. Ну нiмецькi хоч дорожчi, i їх менше, таки сильнiше. I мiць i якiсть побили чисельнiсть i Гена, який грає за Гiтлера, перемiг.
  Пiсля хлопчика-брати побилися. I дияволицi їм гарненько врiзали палицями.
  Та грати у стратегiї зовсiм не безпечно.
  Для того, щоб трохи скинути напругу, брати включили пiсню, яку виконували гарнi дiвчата;
  Плескає по лузi босонiж;
  Дiвчина лиха - комсомолка.
  Не народилася дочка Русi совком
  Голосочок ллється треллю дзвiнкою!
  
  Для неї покликання вiйна -
  Ратний подвиг смiливо здiйснити.
  Тероризм пащу скеляє - Сатана,
  Перетворити Вiтчизну хоче на дичину!
  
  Ну, а за ним iз ракетою Пентагон,
  Що пса з пекла годує баксом!
  Забув, що Вермахт розбитий,
  Що з росiйською в лайку йти небезпечно!
  
  Непереможний ратник комунiзм,
  Що нас на подвиг знайте, надихає!
  Росiї мудрим присвячуємо життя -
  Зберiгаючи рубiж вiд краю до краю!
  
  Вiтчизна навколо гримить гроза,
  Повалилися на Русь iз напалмом бомби.
  Мiлiтаризм порвав усi гальма,
  Вiд наших хат у вогнi бiди уламки!
  
  Але по нутру хлопчику автомат,
  Коли давав вiн клятву пiонерам!
  I ось солдати юнi громять,
  Злих супостатiв, що не знають мiри!
  
  I старi, i молодi в одному бiжать строю,
  Несуться жваво - НАТО атакуючи!
  I кожен вiрить - фрицiв розiб'ю,
  А дiва буде iз пристрасним поцiлунком!
  
  Не можемо, ми повiрте програти,
  Настiльки наша вiра стала мiцнiшою!
  В навчаннях загартувалась наша рать,
  Хоча багаття палає у доброму серцi!
  
  А тому Отчеству служа,
  Досягнемо ми перемоги у лютiй сiчi!
  Без слави життя не варте i гроша,
  Потрiбнi нам дружини та на додачу дiти!
  
  Рости їм потрiбно в тiй Святiй країнi,
  Який вся планета б'є поклони!
  Адже немає Росiї красивiше на Землi,
  Ворога нехай буде доля - смерть Гомори !
  
  А далi чекає нас Чумацький у зiрках шлях,
  Який без кiнця та без привалiв!
  Щоб рости не дайте Русь зiгнути,
  Щоб Батькiвщина потужнiша, бiльше стала!
  
  Любiть Бога - Наш Великий Рiд,
  Щоб планета бурхливо процвiтала!
  Будь-яку працю проблему перетрет,
  Нехай буде легкий шлях до п'єдесталу!
  Пiсля такої пiснi хлопчики-брати помирились. I почали грати у щось мирнiше.
  Ось, наприклад, у футбол. I це також цiкаво. На комп'ютерi можна грати за рiзними правилами.
  Допустимо цiла дюжина м'ячiв пiдскакує по полю i стриженим полям. I це так красиво.
  I дiвчата босi, фiгуристi i в бiкiнi дуже гарно i з азартом грають. I перекидають м'ячi. Та ще й наспiвують, скалять зубки, що сяють наче перлини. I наскiльки це все виглядає чудово та дотепно.
  А дiвчата тут хоч i вiртуальнi, але чудової краси, дуже гарнi, i фiгуристi, i з рельєфними м'язами.
  При цьому красунi ще й спiвають;
  Морей, океанiв великi простори
  Ми їх борознили пiд триколiрним прапором!
  Бiйцi пiдкорювали вгору пручi гори,
  Орли оголошували гуркотом переможним!
  
  Воїнiв росiян визнала планета,
  Мечами, багнетами ворогiв вразили!
  Змогли скинути ярмо фашизму з пiвсвiту,
  Закiнчили ходу з перемогою у Берлiнi!
  
  Приперлися нацисти на горбатих танках,
  Погрожують знищити всi росiйськi ниви!
  Але мiцно молотять виродкiв проклятих,
  Щоби жити нашим дiтям без ярма щасливо!
  
  Ми дiти Вiтчизни, що у свiтi всiх вище,
  Народилися, босики кумач розминаючи!
  За нас заступався на лайку посилаючи Всевишнiй,
  I Боже довiв до квiтучого у радостi Травня!
  
  Немає частки бiйця, i пiднесенiшого серця,
  Що дарує мрiю, та народження згори!
  Вiдкрийте до безсмертя славнi дверцята,
  Але якщо в засiдцi сидите, базарте тихiше!
  
  Є вовки та вiвцi, але ви пастухи всесвiту,
  I частка у вас донести до нащадкiв наказ!
  Щоб вести справу, до кiнця творення,
  Щоб вiчний вогонь у твоєму серцi кохання не згас!
  
  Хто знає, де куля ворога зупинить солдата,
  Але все ж у бою смерть краща за хвороби гнилих!
  А якщо загинув, то твiй друг зламає супостата,
  Не буде терпiти, адже в полон женуть дiвчат босих!
  
  Про росiйська частка, вiйна та пожежа за вiйною,
  Хто хоче на вiдпочинок, тим немає мiсця, знайте в раю!
  Ось у змову вступив пекельний Сем iз Сатаною,
  Погрожувати: я атом обрушу i град розiб'ю!
  
  Але проти ракет, теж буде захист,
  I ядернiй бомбi не гримнути Москву...
  Ми зможемо на танках дiстати паразита,
  А нуднi пiснi про полеглих вганяють у тугу!
  
  Продатися за грiш не росiйська частка,
  Адже кожен iз нас це воїн великий!
  Не вiрте, що Бог уже розставив нас у ролi,
  Насправдi ти сам виття вирiшуєш наскiльки крутий!
  
  Бували провали, бували розгроми,
  Траплялося, як зайцям вiд страшних вовкiв вiдступати!
  Але якщо почнеться вiйна - будемо знову,
  Громити в пекельному ритмi жорстоку люду рать!
  
  Не заради вiйни, ми, повiрте, гру починаємо,
  У нас немає iншого покликання, як мило дружити!
  Ми братнiй народ, а не Авель та Каїн,
  Для нас птах - пiсня, а зовсiм не жирна дичина!
  Ось такi, пiсеньку тут у Пеклi звучать. А що це мiсце не таке вже й кошмарне.
  До речi, батько Давидень - Василь Петрович Давиденiя , вже встиг перейти iз загального рiвня, на полегшений. Вiн правда любив випити, але був цiлком пересiчний чоловiк часiв совка. З бабами не блукав, великої шкоди не робив i потрапив на загальний рiвень як усi. I розуму вистачило, не судиться з Богом.
  Так п'ятдесят рокiв провiв на загальному рiвнi, в тiлi гарного пiдлiтка. I перемiстився на одягнений.
  Отак iз ним трапилося. Слiд зазначити, у Раю, звичайно ж, контингент не найкращий. Адже не всi в Аду по-справжньому виправилися. Але можуть i пригальмувати на легших рiвнях пекла, якщо ти характером та совiстю не доростаєш. Деякi, наприклад, на пiльговому рiвнi звичайнi люди, але не надто добрi характером не одне столiття висять, оскiльки характери не дуже.
  Що, втiм, їх i влаштовує.
  На пiльговому рiвнi можна навiть пиво та вино пити. А вина отримуватимуть iз Райських ресторанiв.
  Вiд такого вина не болить голова, i чудовий настрiй надовго. Тi, хто пив у минулому життi, чудово пам'ятають, що це таке. Перша година пiсля випивки добре. Другий не так. А третiй уже починається вiдхiдняк . I вже стрiмко. А якщо ще алкоголю додати, то буде зовсiм галимо. Особливо пiсля важкого сну з ранку.
  Похмiлля штука тонка. А ось у Раю вино - це казка. I вiдмiнний смак, i аромат, i свiжiсть вiд нього в ротi i приплив енергiї i веселостi вiдчуваєш. Просто чудове диво.
  На вбраному рiвнi вже можна таке вино пити. Хоча й рiдко у свята.
  Василь Петрович Давиденя , перейшовши як багато мiльйонiв чи мiльярдiв грiшникiв на надiлений рiвень, випив вина з Раю. А це вино солодше за мед, i ароматнiше за найдорожчi французькi парфуми.
  I вiчний хлопчик-пiдлiток грiшник заспiвав;
  О дiвчина квiтуча мрiя,
  Зiрка небес та похмура безодня.
  Кохання воно без будь-яких заходiв вiчне,
  Хоч тягне в прiрву жадiбна трясовина!
  
  Хочу з тобою коханою разом бути,
  Горiти як смолоскип в океанi пристрастi!
  Вогонь здатний випалити життя нитку,
  А меч пiдступностi розрубати на частини!
  
  Тремтячий дiви променистий погляд,
  У ньому нiби бачиш мандрiвник осуд!
  Тепер солдат i мiряє крок загiн,
  Зумiємо вразити бiсiв у подив!
  
  У Вiтчизну вторгся з криком басурман,
  Кричить i ятаган негiдник обертає.
  А думках, щось приховав хитрун туман,
  Хоч жити нам не довелося у спокої раю!
  
  Дiвча потрiбно хоробро захищати,
  Її красу не дати ворогам скуштувати!
  Орду трощила росiйських хоробрих рать,
  Вiдбили натиск злого сусiда!
  
  Яку мораль можна винести?
  Що Русь країна, немає у всесвiтi красi!
  А якщо хоче нелюд забруднити,
  То вiдберемо своє i навiть ваше!
  
  Але дiвчина тебе хочу кохати,
  Дай менi можливiсть стати твоїм покровом!
  На не доведеться, сльози вiрю лити,
  Нам не стояти за чорною, похмурою труною!
  
  Закiнчимо ми романс на цьому мiсцi,
  Адже багато славословити не корисно.
  Я вiрю, чи буде час змiн,
  Що стане кращим, вiрю в це чесно!
  . РОЗДIЛ Љ 12.
  Ну це в Пеклi свої маленькi радостi. А в Раю ти можеш одержати все. Особливо в ультраматрицi гiпернету. Звичайно ж, там можна бути i iмператором космiчної iмперiї, або навiть Господом Богом, що творить практично нескiнченнi всесвiти.
  Але у Лари Михейки свої фантазiї, i вони, напевно, виглядали б дивними для нормальних людей.
  Але пiонерка-герой дуже хотiла пройти куди бiльш тривалi та витонченi тортури порiвняно з тими, що їй довелося пережити насправдi. Чи вистачить у неї мужностi. I Лара у вiртуалцi таке взяла i фантастичне та жорстоке закрутила;
   А час iде, i гiтлерiвцi все бiльше i бiльше звiрiють i лютують!
  Настав грудень... Поки йшли кровопролитнi бої на фронтах, у тилу розгорнулася партизанська вiйна. Втiм, поряд iз партизанами дiяли полiцаї та зрадники. Партизанка Лариса Михейко потрапила до засiдки. Дiвчинка вiдстрiлювалася, i потiм жбурнула гранату, сподiваючись забрати бiльше ворогiв iз собою. Але граната не вибухнула. Фашисти схопили Лару та вiдвезли її до комендатури. Там її допитував Штумбанфюрер СС Краузе, що ранiше допитував i Андрiйку.
  Краузе подивився не на дiвчинку. Лара була вже досить високою, дiвчинкою-пiдлiтком, з фiгурою, що вже формується. Симпатична, з мiдно-червоним волоссям, яке спускалося нижче плечей, на головi хустку. Одягнена досить бiдно, черевики грубi, з дерев'яною пiдошвою, чорнi, рванi колготки.
  Дивиться на фашистського слiдчого прямо i нахабно.
  Краузе росiйською досить виразно запитав:
  - Ти партизанка?
  Оскiльки Лара потрапила в полон, борючись заперечувати, не було сенсу. Дiвчинка смiливо вiдповiла:
  - Та партизанка!
  Краузе пожадливо посмiхнувся i запитав:
  - З якою метою ти прийшла до села?
  Дiвчинка крикнула, скелячи зуби:
  - Щоб убивати вас сволочiв!
  Краузе насупився i помiтив:
  - Хто ще у селi пов'язаний iз партизанами?
  Лара показала мову i зухвало вiдповiла:
  - Не скажу!
  Краузе з кислою мiною помiтив:
  - Тодi я накажу пiддати тебе тортурам!
  На обличчя Лари не здригнулися i м'язи. Дiвчинка гукнула:
  - Все одно нiчого не скажу! Моя воля не зламана!
  Краузе сухо наказав двом полiцаям, що сидiли на лавцi:
  - Приступайте!
  Рослi полiцаї пiдскочили до дiвчинки, зiрвали хустку та кожушок. Схопили за руде волосся. Нахилили. Вусатий полiцай дiстав з-за пояса батiг i почав хльостати Лару по спинi. Личко у дiвчинки перекосилося, i партизанка закусила губу, намагаючись пiд тортурами не вимовити жодного звуку.
  Полицай лупив дiвчисько по спинi розмiрено i вмiло.
  Краузе з досадою скривився i наказав:
  - Дротом її!
  Полiцай припинив бити, вiдiйшов до столика. Взяв руки пук дроту, дiстав ножик i став оголювати провiд. Краузе похмуро посмiхнувся i м'яко промовив:
  - Ми дуже довго i боляче мучитимемо тебе дiвчинка. Поспiшати нам нема куди. Назви явки i ми не лише позбавимо тебе болю, але й подаруємо корову та тисячу марок!
  Лара хитнула головою i вiдповiла:
  - Я готова померти за Батькiвщину! А Червона армiя все одно вас переможе! I прийде сюди, а ти будеш повiшений!
  Краузе скептично посмiхнувся i заявив:
  - Ми поряд iз Москвою, вже наш Кавказ. Взято Мурманськ. Що ви можете протиставити нам! Нам, чиї вiйська захопили Австралiю, Африки та подiлили з Японiєю Азiю! Ми непереможнi!
  Лара у вiдповiдь заспiвала:
  - Адже вiд тайги до британських морiв, Червона армiя найсильнiша!
  Краузе у вiдповiдь закричав:
  - Заткни їй горлянку! Бий!
  Полiцай пiдняв пук дроту i стьобнув Лару по спинi. Дiвчинка охнула, але тужче прикусила губу.
  Краузе жорстко скомандував:
  - Бий мiцнiший!
  Полiцай почав лупцювати дiвчинку з усього розмаху, а iнший помiчник фашистiв мiцнiше тримав Лару за волосся. Вiд ударiв лопнула сукня, i полилася кров. Лара застогнала, але ринула:
  - Не скажу!
  Краузе проревiв на всю горлянку:
  - Говори стерво! Або ти помреш!
  Лара верещала:
  - Не скажу!
  Полiцай бив. Кров капала з її розбитої сукнi. Дiвчинка шепотiла i стогнала кричачи:
  - Не скажу! Будьте ви проклятi!
  Личко Лари сильно зблiдло i вона знепритомнiла. Краузе зробив жест. Полiцай припинив бити. Iнший вiдпустив руде волосся Лари, i рушив до рогу. Там стояло вiдро, де плавали шматки льоду. Полiцай вилили на дiвчинку води. Лара розплющила очi. Її дiвоче личко стало блiдим, як смерть.
   Краузу пiдскочив до дiвчини, схопив її за волосся, i просипiв:
  - Говоритимеш?
  Лара проскрипiла зубами:
  - Нi!
  Краузе вiдпустив волосся дiвчинки, i просипiв:
  - Посмажте це дiвцi п'яти!
  Полiцай пiдiйшов до Лари, i рiзким рухом зiрвав з неї черевики та панчохи. Дiвчинка здригнулася. Iнший помiчник фашистiв схопив за руки молоду партизанку. Вусатий полiцай витяг iз кишенi запальничку, i спалахнув червоним полум'ям. Потiм пiднiс вогник до босої пiдошви дiвчинки. Лара скрикнула i сiпнулася. Полiцай схопив дiвча за ногу, i знову пiднiс запальничку до круглої, рожевої п'яти. Лара заскреготiла зубами, але стримала крик. Її блiде обличчя стало червоним вiд болю.
  Полиця вмiло водить полум'я, по ступнi. Намагаючись пiдсмажити всю поверхню, але не спалити повнiстю. Пiдошви дiвчинки були жорсткi, мозолi ще не встигли розм'якшитися. Лара бiгала босою вiд морозу до морозу, i навiть деякий час пiсля того, як випав снiг.
  Краузе дивлячись на бездоганнi, гарнi нiжки, майже доросле дiвчисько вiдчув у собi бажання. Йому навiть захотiлося не поспiшати зi здобиччю iнформацiї, а мучити, i насолоджуватися тортурами такого гарного дiвчиська...
  Краузе наказав:
  - Давай другу нiжку, i не покалiчити!
  Полiцай дуже гидко посмiхнувся, i кивнув:
  - Я вже маю досвiд! Катування можна буде i повторити!
  Лара знову засмикалася, заскреготiвши зубами. Але стримала крики, хоча важке дихання, i пiт, що збiгав по червоному обличчю, казав, що дiвчинцi це дається нелегко.
  Краузе жадiбно дивився, насолоджувався болем, якого вiдчувала юна партизанка. Отак... Закричить чи не закричить? На босiй пiдошвi у дiвчинки багато нервових закiнчень, i вiд вогню вироблятись моторошний, нi з чим незрiвнянний бiль. Лара вiдчуває своєю мовою кров. Їй дуже боляче. Дiвчинка намагається вiдволiктися. Уявляє, що вона бiгає гарячим пляжем. А це не страшно... Ось Краузе також не страшний. Пузатий паршивий фашист.
  Гiтлерiвцi, напевно, уклали заповiт iз темними надприродними силами, вкотре змогли завоювати половину свiту, i значну частину СРСР. Однак не все втрачено, якщо стоїть столиця Москва. Так Сталiнград, судячи з останнiх новин, все ще тримається. Як повiдомляв Левiтан - виснажуючи противника, Червона армiя утримує Сталiнград. З цим мiстом пов'язанi надiї те що, що вдасться переламати хiд вiйни.
  Лара через силу розтягла губи в посмiшцi.
  Фон Краузе стукнув кулаком по столу i проревiв:
  - Поведiть її, завтра на свiтанку повеземо на розстрiл!
  Лару пiдхопили пiд руки, i потягли до пiдвалу. Дiвчинка знайшла у собi сили крикнути:
  - Смерть фашистським катам!
  Полiцаї виволокли, сидяча в кутку жiнка в бiлому халатi i темних окулярах запитала у штунбанфюрера :
  - I що дiвчисько так дешево вiдбудеться?
  Фон Краузе пихато заявив:
  - Її розстрiл буде хибним! Нехай дiвчинка тремтить вiд страху перед неминучою смертю!
  Жiнка в бiлому халатi кивнула i помiтила:
  - Наполегливе дiвчисько, для нас було б справою честi її зламати i змусити зiзнатися!
  Фон Краузе важко зiтхнув i помiтив:
  - Як не дивно, але найзатятiше мовчать пiдлiтки. Толi юний органiзм має вищим больовим порогом, то цi сопляки не розумiють цiнностi життя.
  Жiнка у темних окулярах кивнула:
  - Швидше, пiдлiтки навiть сильнiше вiдчувають бiль, нiж дорослi. Але маленький герой живе у серцях. Вони сильнiше вiрять у комунiстичнi марення, i бiльш щирi у своїй мужностi. Але ми пропустимо Лариску через пекло, i будемо на нiй проводити експерименти катувань!
  Краузе посмiхнувся i, потираючи руки, помiтив:
  - Та я люблю такi експерименти! Це буде реальний вибiр!
  Лару разом з iншими полоненими жiнками замкнули в пiдвалi, за кованими залiзом дверима. Дiвчинка лягла на гнилу солому, але по-звiрячому хворiла сполосована спина. Лара перекинулася на живiт. Саднили покритi пухирями пiдошви i, дiвчинка приклала їх до холодної стiни.
  Стало трохи легше, але Лару стало терпiти. Жiнки в камерi теж були напiвроздягненi, босонiж. Усi молодi, а троє й зовсiм дiвчатка не старшi за юну партизанку. Одна з них, худенька, iз синцями на обличчi, прикрила Лару хусткою. Двi жiнки лягли з правого та лiвого боку дiвчинки, вiд чого було трохи теплiше. Камеру не топили, але жiнок багато, i вони зiгрiвали примiщення своїми тiлами. Полонянок роззули, багатьом били i припiкали п'яти. Ноги у всiх мерзли, i взагалi сидiти в камерi болiсно.
  Солома пiдгнила, зi стелi капало. Вiконце в самому верху, i забрано ґратами.
  Лара важко зiтхнула. Завтра її розстрiляють. Не хочеться вмирати у чотирнадцять рокiв. Втiм, напевно, не хочуть iти на той свiт i в iншому вiцi.
  Чи буде життя пiсля смертi? Чи пiде на порох i попереду небуття? Це типу того, що тебе опустили до темного пiдвалу. Тiльки ти нiчого не вiдчуваєш. Нi звуку, нi зiтхання, нi почуттiв, нi свiтла, нi думок... Неiснування ! Це страшно! Так навчають атеїсти!
  Але останнiм часом ставлення до церкви почало змiнюватися. I люди моляться, i патрiархат у Москвi вiдновлено, а значить, Бог начебто вже i є...
  У всякому разi, не такi категоричнi комунiсти у твердженнi, що Бога немає. А за релiгiєю пiсля смертi є життя. Залишається душа, а потiм воскресiння мертвих. Далi йдуть однi в життя вiчне, а iншi в вiчне мука.
  Лара була в церквi, але виконуючи особливе завдання партизанiв, i пiдтримувала зв'язок. Була пiонеркою, i вже збиралася вступати до комсомолу. Встигла пiдiрвати мiст iз нiмцями, видно когось убила. Дiвчинка й сама не знала, куди її вiдправлять, якщо Бог є до раю чи пекла. Можливо й у рай. Вона юна, патрiотка своєї країни, бореться iз фашистам. I навiть мучениця, що пройшла тортури.
  Лара заплющила очi i стала занурюватися у важкий сон. Звичайно, коли спина сполосована до кровi дротiв, а ступнi у пухирцях хорошого не зiснеш .
  Ларi здавалося, що вона пливе на кораблi, скута ланцюгами. Хвилi розгойдують бригантину. Дiвчинцi боляче, ниє спина, тисне на живiт. Окови натирають ноги. Вона каторжниця. Дочка герцога, засуджена до довiчного ув'язнення та продажу в рабство. I її везуть, скуту, i побиту разом з iншими бранцями. Корабель штормить, i Лара страждає вiд морської хвороби. I їй так погано, що навiть нудить. Потiм обпалює батогом...
  Далi партизанка вже не пам'ятала. Вранцi ледь почало свiтати її пiдняли i потягли надвiр. На обпаленi ноги було важко ступати, i тiльки ступивши на снiг, бiль трохи вщух.
  Лара була лише в старiй, роздертiй сукнi, i на морозi її затрясло. Полiцай, приклав дiвчинцi лягти на сiно воза, i накрив рогожiв. Юна партизанка укуталася сильнiше, i закопалась у солому, намагаючись зiгрiтися. Особливо кочнiли, босi, пiдпаленi ноги. Двоє гiтлерiвських солдатiв сiли на воз. Ще одна машина поїхала за ними позаду. Лара зiтхнула.
  Залишилися жити лiченi хвилини. Незабаром її розстрiляють.
  Воз пiдганяв полiцай кнутом. Нiмцi їхали, одягнувшись у кожушки, та валянки. Грудень i звичайно дуже холодно. Машина, що їхала ззаду, мала колеса з шипами та кулемет. Так просто не вiдiб'ють.
  Лара здригнулася, коли воз струснула, посiченим дротом спинi, дуже боляче. Дiвчинка простогнала, i повернулася на бiк. Жах... Якби продовжилися тортури, чи надовго її вистачило б?
  А попереду - смерть. Вона здається такою колючою та холодною.
  Тут Лара побачила попереду хлопчика. Вона була рваною кожушком i незграбних валянках. Молодша за Ларису. Дiвчинка впiзнала Миколку i вiдкинула рогожу. Хлопчик теж упiзнав Лару. Дiвчинка була блiдою, сукня вибухнула i в кровi, ноги червонi вiд опiкiв та холоду. Але Лара знайшла сили посмiхнутися, i задерла руку в пiонерському салютi. Її дунув вiтер, i мiдно-червоне волосся дiвчинки розгорнулося, мов пролетарський прапор.
  Лара крикнула:
  - Завжди готова!
   Миколка салютував у вiдповiдь! По щоцi хлопчиська скотилася сльоза. Але Лара не зламана це правильно! Дiвчинка помахала рукою на прощання.
  Наближається час смертi. Трясе трохи вiз, шарудить снiг. Б'ють по льоду копита. З кожною миттю все ближче до кiнця.
  Ось, нарештi, вони пiд'їхали до невеликого пагорба i за ним яру. Навколо намотаний колючий дрiт i стоїть кулеметна вежа. Тут розстрiлюють людей.
  З Лари зривають рогожку i виштовхують iз воза. Босi, вкритi пухирями ноги дiвчинки стають на кучугуру. Холодить, трохи колко. Лара набирає повнi груди повiтря. I робить першi кроки. Нiмець кричить:
  - Шнель ! Шнель ! (Швидше!)
  Дiвчинка навпаки намагається крокувати повiльнiше. Вдихає морозне повiтря. Намагається запам'ятати вiдчуття. Незабаром кiнець, i її тiла не буде. I нiчого, що спина сполосована i болiсно ниє, а босi й обпаленi ноги ранить кiрку льоду. Це життя, i навiть бiль показує, що дiвчисько ще на землi, а не на тому свiтi!
  Лара крокує повiльно i гiтлерiвець пiдштовхує її прикладом. Сполосованiй спинi дуже боляче, i юна партизанка мало не впала. Але встояла i пiшла трохи швидше. Лара намагалася триматися прямо i мужньо, хоча їй це давалося насилу, точнiше титанiчними зусиллями.
  Не хотiлося вмирати, було бажання кинутися i благати про помилування. Але Лара придушила його. Смерть то смерть! Вона помре, як належить пiонерцi, без п'ять хвилин комсомолцi.
  I навiть добре, що її розстрiляють, а чи не повiсять! Ось iде вона босонiж на розстрiл, наче Зоя Космодем'янська i має вимовити щось особливе в останньому словi.
  Але що сказати? Ларi не спадало на думку нiчого оригiнального. Щось банальне типу: Хай живе Сталiн! Або - Слава Батькiвщинi!
  Лара пiдiйшла до краю яру. Настала команда:
  - Повернися!
  Дiвчинка розгорнулася, стала обличчям. Вже досить висока, на блiдому обличчi нi кровинки, волосся червоною мiддю розвивається за вiтром. Рване, закривавлена сукня, вище колiн, червонi вiд холоду ноги. I смарагдовi очi горять, i палають гнiвом. Вони не мають страху, а лише рiшучiсть пройти до кiнця.
  Лара на всю горлянку крикнула:
  - Смерть фашистським катам! Слава Батькiвщинi!
  Гiтлерiвцi пiдняли автомати, i чекають на команди. Лара думає: "ось зараз вона дiзнається, де нове свiтло"!
  I тодi... Зустрiти з Iсусом та дiдусем Ленiним. I все те залишилося... Напевно буде не надто боляче, коли кулi встромляться в живiт i груди. У всякому разi, не бiльше, нiж полум'я, що обпалює, по п'ятах, i сталевий дрiт, що рве шкiру на спинi.
  А потiм уже кiнець, i одразу до раю. Побачити там свого дiдуся. I багато iнших бiйцiв, що вже склали голови у вiйнi з фашизмом. А потiм вони всi зустрiчатимуться у щасливiй вiчностi! I будуть жити в радостi та блаженствi!
  Лара дивиться прямо... Без страху, не звертаючи на холод, i крижаний вiтер, що продуває рванi лахмiття її старої розiрваної сукнi.
  Слiдує команда i, нiмцi вiдкривають вогонь. Дiвчинка змушує себе дивитись прямо. Смерть це лише кiнець мукам, а зовсiм не життя.
  Кулi пролiтають над головою, одна з них навiть зрiзає пасмо червоного волосся, але жодна не зачiпає Лару.
  Слiд повторна команда i знову фашисти стрiляють... Кулi проносяться повз. Пара з них пробила подоли короткої сукнi. Лара дивується i хихикнув:
  - Мазили!
  Гiтлерiвський командує:
  - Взяти її та вiдвезти до в'язницi!
  Дiвчинку грубо хапають за волосся, i знову тягнуть до воза. Ларi доводиться заплiтати ноги i йти зiгнувшись. I знову бiль i волосся, i в спинi, пiдошви зводить вiд холоду, i крижаної кiрки вiд якої лопаються пухирi.
  Лара замiсть полегшення, що розстрiл минув, вiдчула досаду. Замiсть близького раю знову муки, i тортури. I їй доведеться це витримувати.
  Ну, що слiд зiбрати всю мужнiсть i триматися до кiнця.
  Лару тягнуть до воза, погрожуючи зiрвати скальп. Потiм дiвчинку прив'язали за руки мотузкою до даху спини воза. I посiдали за коней.
  Знайшли нове катування. Змусили босий, i напiвроздягненого бiгти за возом по снiгу.
  Лара задихалася вiд бiгу. Голодна, змучена дiвчинка мчала за возом. Фашисти вибирали швидкiсть, щоб Лара ледве встигала перебирати, босими, пiдпаленими, i збитими ногами. Юна партизанка зазнавала запаморочення, але продовжувала мчати.
  Нiмцi гидко хихотiли. Вказували на дiвчинку пальцями. Лара зiбрала сили крикнула:
  - З вас шкуру здеруть!
  I у вiдповiдь смiшки. Вiзник пiдхльоснув коня, мотузок натягнувся, i Лара впала на живiт, її поволокло. Дiвчинка закричала вiд болю. Драло груди, розривало шкiру.
  Деякий час Лару тягли, доки вона не знепритомнiла. Потiм її пiдняли, поклали на воз i вкрили. Вiдвезли до в'язницi.
  Досвiдчений нiмецький лiкар уколов укол, i дiвчинка знову прийшла до тями.
  Фашист помiтив:
  - Нехай сьогоднi вiдпочине!
  Лару буквально вiднесли до камери. Дiвчинка провела там пiвдня та нiч, напiвзабуття. Але пiд ранок прийшла до тями i заговорила. На снiданок в'язням дали погано випеченого хлiба та кропив'яного супу. Лара поїла i їй стало трохи легше. Але було дуже боляче. Хворiли i здертi груди, i живiт i змучена спина, i збитi, вкритi нiби пухирями, що лопнули ноги. Болили i волосся, за яке смикали, i вкритi синцями кистi рук.
  Та катували її неабияк. Лара здригнулася. Що їй обiцяє наступного дня?
  Чи тортури будуть?
  Невдовзi знову з'явилися фашисти, i потягли ледве прикриту закривавленими лахмiттям дiвчинку-пiдлiтка на допит. На цей Лару ввели в спецiальний кабiнет, стiни якого обвiшанi рiзними тортурами.
  Фон Краузе сидiв на шкiряному крiслi. Поруч метушилися кати, у червоних масках. Праворуч вiд штунбанфюрера стояла жiнка в бiлому халатi i окулярах, що дають дзеркальнi вiдблиски. На руки вона одягла гумовi рукавички.
  Фон Краузе лагiдним тоном запитав:
  - Ну, ти передумала? Говоритимеш? З ким ти пiдтримуєш зв'язок у селi?
  Ларi стало в цьому пiдвалi по-справжньому страшно. Горiв камiн, на якому грiлися пристрої. Пахло паленим м'ясом, i засохлою кров'ю iз сечею. Дуже моторошне мiсце.
  Але Лара тремтячим голосом промовила:
  - Не скажу!
  Фон Краузе гаркнув:
  - На дибу її!
  Лару потягли до диби. Кат одним рухом зiрвав, i без того ледь трималися, закривавленi лахмiття. Голе, худеньке, але жилисте тiло дiвчинки. Вже сформувалися невеликi, подряпанi об крижану кiрку кучугур грудей, промалювалася тонка талiя. Вся спина була в шрамах та порiзах вiд дроту. За кiлька рокiв Лара обiцяла стати симпатичною, фiгуристою дiвчиною. Руки та ноги здавались тонкими, але з м'язами, iкри вирiзнялися рiзкiше, оскiльки Лара щодня проходила десятки кiлометрiв.
  Фон Краузе посмiхнувся, i розтягнув губи в пожадливiй посмiшцi. Йому подобалося катувати дiвчат та молодих жiнок. Непогано також i хлопчикiв. А це дiвчинка нiчого симпатична. I багато з нею вiн проведе приємного годинника.
  Ларi закрiпили ззаду руки i почали пiднiмати вгору, викручуючи суглоби. Босi, змученi ноги вiдiрвалися вiд кам'яної статi, захрумтiли кiстки.
  Дiвчинка нахилилася вперед, i кат взяв за вузькi плечi i рiзко її смикнув, провернувши в суглобах.
  Охнувши, Лара перекинулася в лопатках. Iнший з катiв начепив спецiальнi, виготовленi для тортур дiтей колодки з вузькими дiрочками, i закрiпив їх на кiсточках. Додаткова вага колодки посилила бiль у плечах.
  Фон Краузе посмiхнувся i сказав:
  - Ну, Лара... ти маєш вибiр - терпiти лютий бiль, або все розповiсти нам. Ми в цьому випадку тебе пробачимо, вилiкуємо, вiдправимо вчитися до Нiмеччини! Ну говори з ким ти пiдтримувала зв'язок?
  Лара в очах її свiтився бiль, уперто промовила:
  - Не скажу!
  Фон Краузе холодно промовив:
  - Починайте!
  Кат заходився розмiрено, неквапливо, нiби вибиваючи килим, лупцювати полонену партизанку семихвостатою батогом по спинi та сiдницях. Лара стиснула в титанiчному зусиллi зуби i мовчала. Хоча бiль найстрашнiший, тим бiльше, що удари лягали на спину, що вже змучена ранiше дротом.
  Дiвчинка дихала важко, з губи потекла цiвка кровi, але мовчала. Нi крику, нi стогiн.
  Фон Краузе в досадi наказав:
  - Сильнiше! Давай сильнiший!
  Рослий, широкоплечий кат став бiльше вкладатися у кожен удар. Вiдчинилися рани, i полилася кров. Але Лара вперто мовчала. На сотому ударi руда голова дiвчинки мотнулася, i вона знепритомнiла.
  Досвiдчений кат хлюпнув заздалегiдь припасеним вiдром води з льодом. Жiнка у бiлому халатi пiдiйшла до Лари. Поклала руку в бiлiй рукавичцi на груди i почала слухати пульс. Потiм з усмiшкою вiдповiла:
  - У неї здорове та сильне серце! Можна й надалi катувати!
  Лара прийшла до тями, зi стоном. Але вiдразу прикусила губу i замовкла. Молода партизанка з ненавистю дивилася на гiтлерiвцiв. Фон Краузе жорстко сказав:
  - А тепер жаровню!
  Один iз катiв почав змащувати Ларi босi пiдошви нiжок, а другий пiдтягнув жаровню з регулятором. Дiвчинка простогнала:
  - Не скажу! Все одно не скажу!
  Жаровню пiдвели до нiг, катувальник клацнув запальничкою, i спалахнуло полум'я. Вогонь палав на певнiй вiдстанi вiд голих п'ят дiвчинки.
  Фон Краузе гаркнув:
  - Говоритимеш?
  Лара заперечливо хитнула головою. Кат повернув краник, i полум'я побiльшало.
  Фон Краузе прокричав:
  - Досить! Якщо спалити їй ноги повнiстю, вона перестане вiдчувати їх! А ми з нею так скоро не розлучимося!
  Кат повернув краник назад, зменшивши полум'я. Iнший катувальник взяв у руки гумовий стек, i знову став завдавати несильних, але болючих ударiв по зламанiй спинi Лари.
  Гiтлерiвський кат зробив плаксиве обличчя i прогарчав:
  - Ох, як боляче!
  Справдi, бiль страшний. Лара застогнала, але потiм знову стиснула щелепи. Її вкритi червоним нальотом зуби заскреготiли. Зеленi очi дiвчинки-партизанки болiсно блищали.
  Фон Краузе, щоб краще було видно, дiстав з кишенi лiнзу i подивився на Лару через збiльшувальне скло. Красива дiвчина зi спотвореним вiд болю обличчям. Їй поступово пiдсмажують уже й так пiдпаленi ранiше вогником п'ятки.
  Але вона мовчить, стиснула зуби. Дивуєшся, яку мужнiсть виявляють цi росiяни. Просто фанатизм. I дiти у тому числi. Чомусь навiть пiдлiтки ламаються рiдше, нiж дорослi. Ось це дiвчинка дивиться з ненавистю i зазнає болю.
  Фон Краузе в досадi вимовляє:
  - Приєднайте датчики та електроди!
  Жiнка в бiлому халатi здивовано вимовила:
  - Ви хочете спробувати струм?
  Краузе енергiйно кивнув:
  - Саме так!
  Жiнка, будучи досвiдченим катом, помiтила:
  - Вона вже й так розтягнута на дибi, її хльоскують батогом, i смажать п'яти. Ще струм i больовий шок погасить свiдомiсть!
  Краузе прошипiв:
  - Я примушу цю бiса волати вiд болю! Чи я не король катiв!
  Жiнка сухо наказала:
  - Виконуйте!
  Кати стали приєднувати електроди до шиї, грудей, колiн дiвчинки.
  Протягли дроти... Лара знову вигукнула:
  - Не скажу!
  Фон Краузе наказав:
  - Включiть мiнiмальний розряд! Я не хочу, щоб дiвчина занурилася вiд шоку!
  Кат у червонiй масцi повернув подiл. По тiлу дiвчата пройшли розряди.
  Лара здригнулася, бiль став нестерпним i її сумарнiсть виривала з горла крик. Кат посилив струм, змусивши дiвчинку трястися вiд муки. Сльози бризкали з очей.
  Лара розумiла, що ще ось-ось i розриветься, почне волати i благати про помилування. I тодi дiвчинка, раптом вiдчувши натхнення, заспiвала;
  Я дiвчинка проста партизанка,
  Билася з фрицем, люто борючись...
  Бувало в цiй боротьбi дуже жарко,
  Бо ж у фашистiв потужний князь!
  
  Була простою дiвчинкою-пiонеркою,
  Коли нацист на Батькiвщину напав...
  Ми танцювали у хороводi дiтки,
  Для нас товариш Сталiн - iдеал!
  
  Але ворог проклятий швидко настає,
  I ось увiйшов у село фрицiв танк...
  Там ленiнградка Лара вiдпочиває,
  Такий стався шалений розклад!
  
  Довелося дiвчинцi жити пiд окупантом,
  А це голод, постiйний страх...
  Коли увiйшли до квартири квартиранти,
  I обернули дiм твiй у попiл на порох!
  
  Але дiвчинка стала партизанам,
  I почала їх завдання виконувати...
  Довелося їй пiднiматися дуже рано,
  I босонiж у розвiдку п'яти рвати!
  
  Взуття, берегло дiвчисько Лара,
  Голодна, ходила в нiч та в день...
  Боса по камiнню дощем бiгла,
  I їй з серпом працювати знай не лiньки!
  
  Без черевикiв ходила до морозiв,
  На пiдошвах мозолi, що верблюд...
  Носила партизанам у свято троянди,
  О тепер фашистiв мiцнiше б'ють!
  
  Але ось удача - вiдразу i вiдвернулася,
  Потрапила Лара в найжорстокiший полон...
  Ох, ти моя, боса дiвки юнiсть,
  Невже чекає смерть i тлiн!
  
  Пiд тортурами дiвчинка не зламалася,
  В обличчя смiялася зухвало катам,
  Нi, не доставить фрицям Лара радiсть,
  На дибi гордо, смiливо промовчавши!
  
  Вогонь лоскоче п'яточки дiвчинцi,
  Викручував суглоби бузувiр.
  Тiльки смiх лише лунає дзвiнкий,
  Бо Лара хоробрий пiонер!
  
  Так нiчого фашистам не сказала,
  I на розстрiл по снiгу босонiж...
  Тепер їй буде пам'ять iз п'єдесталу,
  Впiймала славу мужностi силомiць!
  . РОЗДIЛ Љ 12.
  В Пекло тепло, i це його властивiсть. Мабуть, навiть жарко. Клiмат як на екваторi. Гiтлеру доводиться десять годин з iншими м'язистими хлопчиками проходити трудотерапiю в каменоломнях. Лише раз на два тижнi вихiдний. Але хоч якiсь розваги. На посиленому рiвнi виходити доводилося годин дванадцята без вихiдних. Хлопчакiв тут багато. На посиленому рiвнi не така вже велика кiлькiсть найбiльших негiдникiв i найзапеклiших манiякiв рiзних часiв i народiв. А тут ув'язнених бiльше.
  Хлопчики, стриженi наголо, iз сухою та рельєфною мускулатурою, i засмаглi майже до чорноти. I миготять їх запорошенi, босi, п'яти пiдлiткiв.
  Працюєш, звичайно ж, з небажанням, але все одно тiло пiдлiткiв бере своє i хлопчики багато посмiхаються.
  Зрозумiло, пiд час роботи ще й спiвають. Втiм, спiвати не змушують. Самим веселiше пiд мелодiю. Iнодi пiд час трудотерапiї включають музику. I це теж додає бадьоростi та радостi.
  I хлопчаки-в'язнi Ада починають спiвати;
  Про вихори серця молодого,
  В якому полум'я палить вулкан!
  Нам не сидяться люди вдома,
  Де кiт-Баюн пирiг вм'яв!
  
  Ось соловей спiває сумно,
  Чолом Всевишнiй затьмарений!
  Шле херувим кивок прощальний,
  Не дiйснiсть, а страшний страшний сон!
  
  Ми сини Святої Вiтчизни,
  З'явилися предкам, знай допомогти!
  Жалiти не будемо, знайте життя,
  Битися з безоднею день i нiч!
  
  Противник магiю кидає,
  Пiдступнiсть, пiдлiсть, зла пiдробка!
  Але ми побачимо свiтла дали,
  Зламаємо супостату рiг!
  
  Вампiри, орки, вурдалаки,
  Виблискують гострi iкла!
  Адже упирям полювання бiйки,
  З пекла пруть полицi!
  
  Для Архiмага-полководця ,
  Ми тiльки пiшаки та пеньки!
  Армада прється злих потвор,
  Але вiдступати нам не з руки!
  
  Батькiвщина найдорожча,
  Перервемо ми бiг лютих орд!
  Отримають нелюди по пицi,
  Мiй, кладенец голову знесе!
  
  Батькiвщина Сварога сила,
  I життя та надiя всiх солдатiв!
  Десниця Вермахт розтрощила,
  Скосила супостатiв ряд!
  
  Палає смолоскип у юному серцi,
  Меч замiнює автомат!
  Вiдкриємо в космос незабаром дверцята,
  Вирiшимо хто правий, хто винен!
  
  Коли в душi є мир iз успiхом,
  Не може нас нечистий взяти!
  Дамо ми пекельним тварям здачу,
  Така ельфiв знайте рать!
  
  Ми на колiна - молимо Рiд,
  Всевишнiй Бог тебе просили!
  Щоб не пускав солдатiв у витрату,
  Синiв Рiдної, моєї Ельфiї!
  Ну, про битий Вермахт Гiтлеру спiвати не надто хотiлося. Проте в Пеклi що спiвають, то приймаєш. Ось це справдi було чудово, що хлопчикiв обдали холодною водою зi шлангу. I так жарко, i ти ще тяжко трудиш. I ломиком чи кувалдою каменi розбиваєш, i потiм або в ношах їх переносиш, або тачки штовхаєш. Типовi вони раби.
  У реальних каменоломних стародавнiх часiв теж працювали пiдлiтки, i їхнi тiла були не такими здоровими та досконалими. I багато хто з них вмирав. Та й, окрiм працi, у них взагалi нiякої радостi не було. Ну хiба що сон. А тут таки можна розважатися. I раз на два тижнi грати на комп'ютерi у вихiдний. А пiсля роботи ще є час книжку почитати, у шахи чи футбол зiграти. Щоправда пiсля десяти годин роботи, не дуже хоче м'яч або шайбу ганяти, але якщо ще сили залишилися, то i цьому можна. Та й гравiогляд подивитися правда колективно. I книги читати можна, i при цьому вони електроннi i у них не тiльки текст, але кольоровi картинки, що рухаються.
  Гiтлер любив читати. Наприклад, усi книги Суворова-Резуна за кiлька тижнiв проковтнув.
  Звичайно, не в усьому Вiктор Суворов-Резун має рацiю. Зокрема "Королiвський тигр" якраз був сильнiшим за радянський IС-2. I пробивався нiмецький танк у чоло лише з шестисот метрiв, а не пiвтора кiлометри. А сам "Тигр"-2 IС-2 брав iз понад два кiлометри. Плюс i нiмецька гармата була бiльш скорострiльною. Так що... Крiм того, Суворов-Резун надто принижує нiмецьку армiю. У Вермахта в сорок першому роцi було вчетверо менше танкiв i лiтакiв, зате в два з половиною рази бiльше автомобiлiв i мотоциклiв.
  Вермахт мав перевагу у мобiльностi. Та й нiмецька гвинтiвка на основi Маузера, куди точнiше стрiляла, нiж радянська Мосiна. Не говорячи вже про те, що Сталiн вибив командний склад масовими репресiями, в СРСР був жорстокий кадровий голод.
  У Вермахтi теж був брак офiцерiв, але вже з iншої причини: довелося практично з нуля створювати у найкоротшi термiни велику армiю. I, звичайно ж, кiлькiсть офiцерiв вiдставала. За сiм рокiв Адольф Гiтлер створив майже з нуля, армiю за два мiсяцi що завоювала майже всю Європу.
  Вiктор Суворов надто принизив i Вермахт, i самого Гiтлера.
  Те, що фюрер кусав килим - це вигадка. Якщо на те пiшло, то Сталiну приписували неадекватну поведiнку. Що вiн, наприклад, пiдкладав своїм подiльникам пiд дупи помiдори, i змушував їх танцювати на столi. Особливо Сталiн знущався з Микити Хрущовим.
  Може, тому той i влаштував Йосипу Вiссарiонович двадцятий з'їзд. Та й загалом Сталiн не подарунок.
  Тут вiн поки що на жорсткому рiвнi. Злостi в ньому занадто багато. Якщо не перемога над Гiтлером йому не уникнути посиленого.
  Сталiн був злопам'ятним, i не прощав перебiжчикiв та колишнiх ворогiв.
  Ось Володимир Путiн навiть навпаки надто заохочував зрадникiв та перебiжчикiв. Зазвичай правителi перебiжчикiв та зрадникiв так не пiднiмали. Путiн же недарма Каїн. Вiн ще й любить пiдносити Юд.
  Рамзана Кадирова, що зрадив своїх товаришiв . Ну, це ще можна зрозумiти - той хоч якийсь авторитет мав серед чеченцiв.
  Але навiщо колишнього лiберала Сергiя Кирiєнка пiднiмати? Теж знайшов собi генiя. Або заступника Явлинського Ярову до поста вiце-скiпера думи. Ну i тим бiльше Ельцина Зорькiна , що зрадив, тягнути цього старого хрича всупереч закону на посаду голови конституцiйного суду. Та Станiслава Говорухiна перебiжчика вiд комунiстiв робити своїм головним iдеологом не слiд. Тим бiльше, Говорухiн сам у президенти лiз, i менше одного вiдсотка набрав. Сам собi рейтинг було зробити.
  Так Хiнштейна пiдносити з МК теж непристойно, тим бiльше на нього вже порушували кримiнальну справу. Дмитра Рогозiна вiд опозицiї перебiжчика теж пiдняли до вiце-прем'єра та голови ВПК. Але той виявився лише трепачом, i нездатним управлiнцем.
  Та й Володимира Жириновського нагороджувати так щедро було нема за що. Справдi, якi у Володимира Вольфовича заслуги перед вiтчизною?
  Швидше вже лише шкода. Також Путiн заохочував i Ткачова втiк вiд комунiстiв i Глазьєва. Щоправда, недовго вони були лiдерами. Але Зорьки Путiн уперто тримав, поки той зовсiм у старечий маразм не впав.
  Головою ЦВК також стала колишня лiбералка Елла Панфiлова. Напевно, знайшлося б мiсце i Ксенiї Собчак якби вона була трохи лояльнiшою i слухняною. Мiг здобути посаду i Борис Нємцов. А його вбили. Так Володимир Путiн любив заохочувати зраду та зраду.
  Сталiн ось, наприклад , Радека , який перебiг вiд Троцького, спочатку посадив, а потiм наказав убити. Та й взагалi розiбрався майже з усiма колишнiми троцькiстами та прихильниками Зiнов'єва та Каменєва. Не любив Сталiн перебiжчикiв.
  Гiтлер теж використав, наприклад, Власова, але нагородами його не обсипав. Борман взагалi був проти створення росiйської визвольної армiї. Щоправда, Фюрер його не послухав. Сам Борман був дуже одiозною особистiстю, i дуже ласим до геноциду. Навiть Гiммлер i то був бiльш гнучким по вiдношенню до поневолених народiв.
  Сам фюрер теж не хотiв бути жорстоким, але партизанська вiйна була грiзною i провокувала вiдповiднi жорсткi заходи. До речi, це причини, чому нiмцi так швидко програли. Партизани заважали постачанню, i засмучували лiнiю оборони.
  Хлопчики-в'язнi Пекла, працюють i знову за сигналом дияволиць починають спiвати;
  Ми летить у суворий, смертний бiй,
  Пiонери - дiти комунiзму!
  Наш Господь Сварог завжди зi мною,
  Зламаємо основи реваншизму!
  
  Є у нас вiдвага та натиск,
  Кожен автомат зiбрати вмiє!
  Чекає нацистiв лютий розгром,
  Не несiть фрицi ахiнею!
  
  Пiд Москвою був вермахт мiцно битий,
  Показали доблесть ми лиху!
  Був роздавлений слизький паразит,
  Перемогли, ми рахуй начисто!
  
  Що зможе зробити далi фриц?
  Тiльки лапи до верху - швидко здатися!
  I Адольфу в горлянку - гострий шпiц,
  Нехай вiдiграє роль осел паяця!
  
  Наша роль - переможний горн трубити,
  Збираючи червонi легiони!
  I башки агресору безжально рубати,
  Хоч на фронт прийшли прямо зi школи!
  
  Лупимо гадiв, немов Марсом народженi,
  I скрiзь пощади просять фрицi!
  Ми сини великої, де усi рiвнi країни -
  Нехай схвалять марш iз iкони обличчя!
  
  Гiтлер думав, нашу Землю захопити,
  А тепер йому пiд чубчиком шишка!
  Адже бажали нiмцi перетворити всiх на дичину,
  А їх уклав простий хлопчик!
  
  Що ж iз "Тигром" стало - вiн пiшов у металом,
  З нього ми - зваримо самовари iз солодким чаєм!
  Отримали фрицi - по рогах крутий розгром,
  Ми в Берлiнi в променистому, теплому травнi!
  
  А Адольфу стала замiсть краватки петля,
  Затягла шию супостату-кату!
  Набiгла за грiхи його важка пеня,
  I тепер Нiмеччину я топчу танками!
  
  Сам Великий Сталiн комсомольця нагородив,
  Орден дав - великої зiрки "Перемоги"!
  Скiльки поклали ми - Святiй Вiтчизнi сил,
  Що радiють на тому свiтi нашi дiди!
  Гiтлеру таке спiвати неприємно, але краще не заперечувати. I так вiн на УДВ. I треба бути вдячним Милостивому та Милосердному Всевишньому, що ти маєш час книгу почитати, або пограти i навiть нехай i дуже рiдко з дiвчиною переспати.
  Ось це справдi круто!
  Можна в цьому випадку i потерпiти, коли доводиться спiвати. Ось знову дияволицi змушують ув'язнених викидати звуки;
  Творець Свiтобудов ти жорстокий,
  Так говорили губи мiльйонiв!
  I навiть з жаху так посивiла скроня -
  Коли проблем без рахунку - легiони!
  
  Коли приходить старiсть, зла смерть,
  Коли вiйна, торнадо - твердь тремтить!
  Коли ти хочеш просто померти,
  Бо немає тепла пiд свiтом Сонця!
  
  Коли дитина плаче - море слiз,
  Коли хвороб - цiлi букети!
  Одне питання - за що страждав Христос,
  I чому смiються лише комети?
  
  Що в цьому свiтi стало чому?
  Ми голодуємо, мерзнемо i страждаємо?
  I чому нагору повзе лайно,
  Але чому досягає успiху Каїн?!
  
  Навiщо нам в'янення старих,
  До чого бур'ян усеяв городи!
  I чому нам насолоджують слух -
  Одних лише обiцянок хороводи?!
  
  Господь вiдповiв, теж сумуючи,
  Начебто кращої долi не знаючи.
  Про людину Моєї любовi - дитя...
  Якого хотiв я вселити в раї!
  
  Але ти не знаєш - ось дитина дурна,
  Одна в тобi лише дрiбна думка!
  Що благодатi свiтло до того пригас,
  Щоб не спав ти як зимою ведмедик!
  
  Адже щоб вас людей розворушити.
  Я посилаю скорботи випробування!
  Щоб була до обiду жирна дичина,
  Потрiбна вiдвага, хитрiсть та старання!
  
  Ну, був би як Адам ти в тому раю,
  Ходив без мети, привидом хитаючись!
  Зате впiзнав ти слово - я люблю,
  З нечистим духом Сатаною спiлкуючись!
  
  Ти зрозумiв, у цьому свiтi є боротьба,
  А разом з тим успiх та шанування!
  Тому сувора людей доля,
  I треба виносити, на жаль, страждання!
  
  Зате коли досяг ти,
  Зумiв зламати перешкоди та кайдани.
  Щоб втiлилися в твою мрiю,
  То хочеться тобi нових битв!
  
  Тому зрозумiй, сире людина,
  Адже навiть менi часом так прикро!
  Що, проживаючи в дорозi цiле столiття -
  Народ наче кнур i за нього менi соромно!
  
  Тому i нове свiтло у боротьбi -
  Битви будуть у вiчностi безмежною.
  Але втiху ти знайдеш у благаннi,
  Завжди обiйме Бог нещасних нiжно!
  Та це пiсня ще нiчого - загальнохристиянська та її слухати приємно. А ось в Аду це теж своєрiдна класна розвага.
  Коли хлопчики тупотять босими, дитячими нiжками та спiвають.
  А ще довбають кирками камiння, i показують свої голоси пiдлiткiв, якi ще не почали ламатися, а такi дзвiнки.
  I ось знову звучить музика i, хлопчики спiвають;
  Як свiт здатний змiнитися враз,
  Кидає кiстки Бог Святий Творець...
  Халiф часом ти крутий на годину,
  Потiм уже собi порожнiй зрадник!
  
  Вiйна таке робить iз людьми,
  Горить у пожежi i велика шишка!
  I хочеться сказати лихо - пiди,
  Ти у свiтi цьому як босий хлопчик!
  
  Але Батькiвщинi на вiрнiсть присягав,
  Їй присягався у нашому двадцять першому столiттi!
  Зберiгати Батькiвщинi - твердiсть як метал,
  Адже сила духу в мудрiй людинi!
  
  Потрапив ти у свiт, де орд злих - легiон,
  Фашисти рвуться шалено i люто.
  А в думках у дружини в руках пiвонiя,
  I хочеться обiйняти дружину солодко!
  
  Але треба битися в цьому вибiр наш,
  Не показати, що ми на лайцi злякалися!
  Увiйди як скандинавський демон у раж,
  Шлях фюрер втратить у страху вусики!
  
  Немає слова - знайте брати вiдступати,
  Вперед iти ми вибiр смiливий!
  Така за Батькiвщину стала рать,
  Що стали в червоному бiлоснiжки-лебедi !
  
  Батькiвщина - його ми збережемо,
  Вiдкинемо до Берлiна фриця лютого!
  Летить вiд Iсуса херувим,
  Коли ягня стало крутим Малютою !
  
  Ми пiд Москвою зламали фрицям рiг,
  Ще сильнiше, сiча Сталiнградська!
  Хоч нещадний до нас суворий рок,
  Але буде нагородження - знайте царське!
  
  Долi своєї ти сам пан,
  Вiдвага, звитяга - Людиною зробить!
  I вибiр багатоликих, але все єдиний -
  Не можна топити справи марною бесiдою!
  Пiсля важкої роботи чергова молитва навколiшки, а потiм ведуть пiд душ.
  Пiсля чого знову молитва, i можна трохи вiдпочити та почитати перед сном.
  Ось, наприклад, такий цiкавий роман з АI.
  . РОЗДIЛ Љ 13.
  Один iз ельфiв паралельного свiту захотiв стати героєм i воювати в авiацiї. I треба було так статися, що вiн опинився в Люфтваффi. Наприкiнцi сорок другого року розпочалася кар'єра - цього вiдважного льотчика. Вiн ельф i його нiхто не мiг збити. А ось сам вiн збивав лiтаки активно. На Середземноморськiй дiлянцi фронту, Вольф Бiсмарк зрiзав понад три сотнi лiтака. За першi двiстi отримав Лицарський Хрест Залiзного Хреста з дубовим листям мечами та дiамантами. Це була на той момент одна з найвищих нагород Третього Рейху. А за триста збитих лiтакiв Вольфу - так назвав себе сам цей ельф, вручили й орден Нiмецького орла з дiамантами.
  Але справжнiй трiумф чекав на ельфа-аса, коли його перевели на Курську дугу. На схiдному фронтi розпочалася його просто фантастична кар'єра. Така результативна що хiд iсторiї став змiнюватися. За два мiсяцi Вольф збив понад чотириста радянських лiтакiв.
  I йому вручили новий ступiнь ордена: Лицарський Хрест Залiзного Хреста iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами. А за сiмсот п'ятдесят збитих лiтакiв - унiкального ступеня спецiально, щоб вiдрiзнити Вольфа Бiсмарка заснували шостий ступiнь нагороди: Лицарський Хрест Залiзного хреста з платиновим дубовим листям, мечами та дiамантами. А коли ельф-ас збив тисячу лiтакiв, то був нагороджений черговою нагородою спецiально для нього затвердженої: Зiркою Лицарського хреста зi срiбним дубовим листям, мечами та дiамантами.
  Треба вiдзначити феноменальну результативнiсть Вольфа було досягнуто ще й тому, що йому передали експериментальний винищувач МЕ-309, який мав цiлих три 30-мiлiметровi авiагармати, i чотири кулемети.
  I з такою вогненною мiццю феноменальний Вольф трощив радянськi машини тривiально з дистанцiї. I його вони не могли збити, бо гинули набагато ранiше.
  Iншi льотчики пiдтягувалися до рiвня ельфа-суперасу , i намагалися битися краще. Особливо вiдзначилися двi дiвчини: Альбiна та Альвiна. Вони билися в одному лише бiкiнi та босонiж. I водночас нiмецькi льотчицi показували феноменальнi результати.
  Альбiна билася на Фокке-Вульфi - дуже потужнiй по озброєнню машинi. Вона натиснула босими пальчиками нiжок на кнопки i збила вiдразу три радянськi лiтаки однiєю чергою i заспiвала:
  - Ми феномени великi,
  Дiвчата зовсiм босi!
  Альвiна теж застосувавши при стрiльбi босi пальчики нiжок i збиваючи росiйськi лiтаки, видала:
  - Слава Нiмеччини, слава -
  Танки рвуться вперед.
  Дивiзiї у чорних сорочках -
  Вiтає дойче народ!
  Альбiна стягнула з себе лiфчик. I знову натиснула на кнопку за допомогою червоних соскiв грудей i заспiвала:
  - Замоч, замоч -
  Сталiна-дегенерату !
  Замоч, замоч,
  По рогах порад треба!
  I знову свої голi груди в битвi застосує. Ось це справдi дiвка.
  А Альвiна також залишилася в одних лише тоненьких трусиках. I рубiновим соском грудей натискає на кнопки. I пiдрiзає радянськi лiтаки, i при цьому спiває:
  Батькiвщина, нехай кричать уродина,
  Але вона нам подобається...
  Спляча красуня!
  I войовниця взяла i показала свою, довгу, рожеву мову. Ось це справдi баби.
  А Вольф Бiсмарк зi свого МЕ-309 iнодi бив i за наземними цiлями. Зокрема щодо танкiв. З 30-мiлiметрiв, довгоствольної гармати цiлком можна пробити дах танка Т-34. I вивести радянську машину з ладу. Ну, чим ельф-ас гiрший за того ж Руделя?
  Щоправда, танки знищувати - це не його головне завдання, але все одно за пару мiсяцiв на Курськiй дузi вiн пару-трiйку сотень радянських машин знищив, точнiше, вибив на якийсь час з ладу. Танк iз пробитим люком i полагодити можна. Хiба що екiпаж страждає. Але 30-мiлiметрова гармата невеликий снаряд несе, тож усiх у танку знищити складно. Багато збив штурмовикiв IЛ-2, завдавши солiдної шкоди наступальним можливостям Червоної Армiї.
  Внаслiдок цього нiмцi змогли уникнути на Курськiй дузi повного розгрому. I лiнiю фронту було стабiлiзовано. Гiтлерiвцi втратили Орел i Бєлгород, але змогли втримати Харкiв та частину Донбасу.
  Бої затяглися до пiзньої осенi. Потiм настала пауза. Втрати Червоної Армiї були великi, але й нiмцi трохи видихнулися. На фронт почала надходити бiльш досконала з маленькою та вузькою вежею "Пантера"-2. Вона була краще захищена з бортом, i гармата у неї була бронебiйнiша за 75-мiлiметрiв у 100ЕЛ довжина ствола.
  З'явився дещо ранiше, нiж у реальнiй iсторiї та "Тигр"-2. Але цей надто важкий танк не дуже популярний у вiйськових.
  А ось "Пантера"-2 показала себе досить добре.
  Схiдний фронт виявився замороженим. Бої йшли лише у повiтрi. Нiмецький льотчик Вольф Бiсмарк, або ельф отримав прiзвисько бiлого диявола. I Сталiн призначив за його голову нагороду мiльйон рублiв.
  До нового року Вольф Бiсмарк збив пiвтори тисячi лiтакiв. I велику кiлькiсть пiдбив танкiв та наземних цiлей. За що йому було вручено платиновий кубок iз дiамантами. А також хрест вiйськових заслуг у золотi i теж iз дiамантами.
  Наприкiнцi грудня Червона Армiя знову намагалася наступати на пiвденному фланзi фронту. Великi втрати повiтря, i ефективнiсть як Вольфа Бiсмарка, а й iнших нiмецьких асiв уповiльнювали просування.
  Бойовi дiї показали ефективнiсть використання у боях льотчиць.
  Зокрема, сам юний ельф бився на пару з дiвчиною Хельгою. Та билася на Фокке-Вульфi, i бiльше лупцювала по наземних цiлях.
  Дiвчата симпатична. I використовувала при стрiльбi ще й босi пальчики нiжок. Що дуже було ефективно.
  Хельга була чарiвна та дуже гарна блондинка з витонченою фiгурою.
  Вона часто билася в одних тiльки трусиках. I вiдважно била по радянських танках, пробиваючи їхнi башти.
  Серед нiмецьких нових машин бiльш досконалою та ефективною була "Ягдпантера". Ця самохiдка була i потужною озброєнням, i досить добре захищена в лоб i рухлива. Також непоганою виявилася i САУ "Панцер"-4, яка була i низька, i непогано броньована в лоб.
  Взимку нiмцi оборонялися вмiло. Тим бiльше союзники, зазнавши втрат у боях за Сицилiю та Iталiю, дiяв дуже обережно, i навiть не взяли Неаполь. I вiдволiкали менше вiд нiмецьких сил.
  Гiтлер особисто зустрiчався iз Вольфом Бiсмарком. I той переконав фюрера замiсть крилатих та балiстичних ракет ФАУ вкластися у досконалiшу модифiкацiю Фокке-Вульфа ТА-152. I цей багатоцiльовий лiтак виявився дуже вдалим.
  Його озброєння та бронювання були дуже сильнi, а льотнi характеристики та маневренiсть значно кращi, нiж у Фокке-Вульфа. I ця машина стала завойовувати панування в повiтрi. За допомогою ТА-152 можна завдавати ударiв i по наземних цiлях. Зокрема по танках, самохiдках, вантажiвках, радянськiй артилерiї та реактивних пускових установках.
  Ось це справдi були машини класу супер.
  Червона армiя загрузла в нiмецькiй лiнiї оборони. Радянськi вiйська не змогли досягти успiху нi пiд Ленiнградом, нi в Українi, нi в центрi.
  Гiтлерiвцi збiльшили випуск танкiв та самохiдок. Особливо "Ягдпантери", яка була хороша та ефективна. I "Пантера"-2 показала свiй рiвень особливо за вмiлого використання сил.
  Ну i, звичайно, ще борються нiмецькi дiвчата. У тому числi й у танках.
  Вольф Бiсмарк переконав фюрера, що на фронтi слiд використовувати жiнок. Бо вони дуже непоганi бiйцi.
  I справдi, як, наприклад, б'ється танковий екiпаж на "Пантерi"-2.
  Герда, незважаючи на зиму в одних лише трусиках та босонiж.
  I вона дуже гарна та чарiвна блондинка.
  I гармата у "Пантери"-2 дуже далекобiйна. I якщо вже лупне, то реально врiже з убивчою силою.
  Герда скелячи зубки, пальнула за допомогою босих пальчикiв нiжок по радянськiй машинi. Пробила з великої дистанцiї тридцятьчетвiрку i прочирикала:
  - Я дiвчинка знай крута,
  I б'юся завжди боса ...
  Ось це справдi воительки.
  "Пантера"-2 стоїть на мiсцi в засiдцi. Радянськi машини намагаються наступати. Нова нiмецька гармата має початкову швидкiсть снаряда 1300 метрiв на секунду, що дозволяє навiть за невеликого калiбру пробивати радянськi машини з великої дистанцiї.
  Тепер веде вогонь Шарлота. Руда дiвчина застосовує також босi пальчики, своїх витончених, засмаглих нiжок.
  Пальнула Шарлота влучно та проспiвала:
  - Ти закохався в дияволу,
  I вирiшив їй присвятити свою сторiнку!
  Потiм зробила пострiл по радянському танку i Христина. Вона теж застосувала босi пальчики нiжок. Пробила росiйську машину, завдавши їй серйозних пошкоджень, i змусивши горiти та детонувати снаряди.
  Христина прочирикала:
  - Ми смiливо в бiй пiдемо,
  За справу Рейху...
  Ворогiв у лайно зiтремо,
  I ти не дрейфуй!
  Потiм уже босими пальчиками нiжок пальнула вже й Магда. I це був дуже точний та влучний пострiл. I войовниця завдала нищiвного удару по росiйськiй технiцi. I пробила вежу тридцятьчетвiрки.
  Пiсля чого дiвчата заспiвали:
  Ось перша проталiна,
  У трунi я бачу Сталiна...
  I трупами завалено,
  Росiйська земля!
  Дiвчата на "Пантерi"-2 борються вiдчайдушно.
  Ось Герда знову вистрiлила, натиснувши на кнопку червоним соском грудей. I пробила з великою влучнiстю радянську тридцятьчетвiрку. Прошила її, протаранивши корпус iз великої дистанцiї. I почав вибухати бойовий комплект.
  Герда засмiялася i вiдзначила:
  - Нашi кiстки танкiв не бояться,
  Ми завжди в СС вмiли битися!
  Iдея використовувати оголенi жiночi груди для стрiлянини - дуже прогресивна.
  Ось Шарлота довбала по вороговi за допомогою малинового соска грудей. Пiдбила росiйську машину i прочирикала:
  - Слався Третiй Рейх, слався!
  Ось Вiтчизни огряднi поля.
  Ми не скажемо вам здрасту,
  Можна навiть процвiтати з нуля!
  I дiвчисько показало свою дуже довгу мову. Їм вона здатна творити чудеса.
  Ось i Христина довбала за допомогою рубiнового соска грудей. Пiдбила машину Т-34-76 i прочирикала, вискалив зубки:
  - Слава нашiй Батькiвщинi Нiмеччини!
  Отака вона класна дiвчина!
  I горить черговий радянський танк. I це дуже здорово та круто.
  Магда взяла i довбала, по вороговi за допомогою полуничного соска грудей, i зробила це дуже влучно.
  Пробила росiйську машину з екiпажем iз смердючих чоловiкiв. Та ще й боєкомплект вибухнув. I пройшла детонацiя.
  Войовниця iз золотистим волоссям проспiвала:
  - Велич нiмцiв визнає планета,
  Ми зможемо на Марсi банани садити.
  Нас люблять i цiнують усi нацiї свiту,
  Бо у нас Богородиця Мати!
  I дiвчинка знову застосувала свiй схожий на бутончик троянд сосок грудей. I це дуже красиво.
  I коли дiвчата в одних лише вузьких трусиках борються, дуже гарно.
  Добре коли багато дiвчат. Ось, наприклад, Шелла та Фрiда б'ються. Двоє дiвчат стрiляють iз снайперських гвинтiвок.
  I вони теж босонiж i в бiкiнi. Дуже красивi i сексуальнi дiвчата. I у них рельєфний плиточками прес.
  Ось це справдi чудово. I ось Шелла стрiляє по ворога, пробиває кулею радянського офiцера.
  Пiсля чого дiвчина верещить:
  - Я велика дiвка супер!
  I жбурне босими пальчиками нiжок великої, вбивчої сили гранату. I та пролетить, i масу радянських солдатiв порве.
  I Фрiда стрiляє, i теж це робить дуже влучно. Пробує росiйського командира i верещить:
  - Будуть нiмкенi хорошi,
  Б'ємо всiх росiян вiд душi!
  I знову жбурне босими пальчиками нiжок колосальної руйнiвної сили лимонку. Та рвоне i безлiч бiйцiв Червоної Армiї побито i з вiдiрваними руками та ногами.
  Фрiда взяла i заревiла:
  - Тисни на газ, давай мiй хлопчик тисни на газ!
  I блисне сапфiровими очима. Ось це справдi дiвка що треба. I дуже крута.
  Шелла взяла i прочiрикала:
  - Мої гарнi губи,
  Вони подiбнi до коралу.
  У великiй митi чудовому,
  Наносять дiвки удари!
  Ось дiйсно треба сказати тут дуже дивовижнi та класнi красунi.
  Ось Шелла оголила свої груди, спустивши лiфчик. I червоним соском на курок як натисне. I зреагує забiйної сили смерть. Ось баба з Нiмеччини довбала. I це скажемо так - конкретно.
  I знову росiйськi солдати з вiдiрваними руками та ногами розлiтаються у рiзнi боки.
  Фрiда також взяла та оголила свiй бюст. I застосувала вбивчий рубiновий сосок грудей. I так їм довбала по вороговi з великою влучнiстю. I вiдстрiлила яйця росiйському генераловi.
  Пiсля чого нiмкеня-блондинка заспiвала:
  Де твiй мундир генерал,
  Твої ордени, спина як струна.
  Ти вже чув вiдбiй,
  Лише дощ бив по даху,
  Твоїй генерале!
  I войовниця блиснула очима кольору сапфiрiв. Ось це справдi дiвчисько. I при цьому ще й боса.
  I її мова дуже пустотлива.
  Дiвчата-снайпери працюють. I вибивають масу радянських солдатiв та офiцерiв.
  Ось жiночий фактор вiн багато чого здатний вирiшити. I влучнi, снайперськi пострiли.
  У боях брали участь нiмецькi новiтнi самохiдки Е-10. I тут ельф-ас допомiг. Переконав Гiтлера, що роботи над "Маусом" перспектив немає. I краще нехай конструктори розроблять щось меншi за розмiрами, дешевше, але куди ефективнiше. Ось так найкращi конструктори Третього Рейху i створили машину. У нiй двигун та трансмiсiя розташовувалися одним блоком i поперек, i машина могла ще й опускатися.
  Її висота становила всього 1,2 метра, а екiпаж iз двох осiб розташовувався лежачи. I машина мала вагу всього десять тонн при двигунi в 400 кiнських сил. При цьому гармату в 75-мiлiметрiв та 48 ЕЛ довжинi ствола. А лобова броня 82-мiлiметра пiд великим нахилом, а бортова 52-мiлiметра i плюс її закрита катками.
  Тобто вийшла машина - маленька, рухлива, маневрена, малопомiтна, i ще добре захищена. Не те що "Маус", який навiть у проектi виглядав не надто привабливо з величезної ваги - його перевозити було б важко i малу швидкiсть.
  А як цей танк провалювався б у бездорiжжi?
  А Е-10 - просто iдеальна машина. I її радянськi тридцятьчетвiрки не могли пробити в лоб навiть при стрiльбi впритул. А нiмецька машина дуже легко маскувалася.
  Двi дiвчини: Єва та Адала, у такий ось машина билися з радянськими танками. Може, гармата й недостатньо потужна, щоби брати ворога з великої дистанцiї. Натомiсть i противника тебе не особливо бачить. А як i бачить, то вже не потрапить.
  Ось це справдi дiвки що треба. I зрозумiло, i у них є секрет. Битися босонiж i в бiкiнi.
  Цiкаво й те, що машину нацистiв пофарбували в бiлий колiр, i її на снiгу практично не видно.
  Єва натиснула на кнопки джойстика за допомогою босих пальчикiв нiжок. Вразила з дистанцiї радянську тридцятьчетвiрку. Все ж таки нiмецька гармата в будь-якому випадку краща за радянську, i заспiвала:
  - Е, е, є баба Єва,
  Є, е, там є печера!
  I Адала теж по супротивнику як довбає. I також використовуючи босi пальчики нiжок. Пробує ворога i верещить:
  - Слава! Слава! Слава!
  Нiмеччина - це держава!
  Ось такi тут скажемо дiвки - просто супер. I хто може з ними потягатися? Вони дуже крутi.
  I стрiляють точно. А ще нiмецька машина дуже рухлива. I так ворогiв б'є. I показує свiй забiйний клас.
  Але, зрозумiло, є жiнки i з радянської сторони. I вони теж борються босонiж i в бiкiнi.
  Ось, наприклад, екiпаж Єлизавети на Т-34-76. Дiвчата б'ються майже зовсiм голенькi.
  Єлизавета стрiляє за допомогою босих пальчикiв нiжок та спiває:
  - Дiвчата бувають рiзнi,
  Але в цьому випадку червонi...
  Вони хочуть перемоги,
  Потрiбнi пацани, а не дiди!
  Катерина пiдморгнула їй i проворкувала:
  - Та потрiбнi добiрнi пацани!
  I теж пальнула за допомогою босих пальчикiв нiжок.
  А потiм весь танковий екiпаж дiвчат заспiвав;
  Я вступила до комсомолу, граючи,
  Дiвчина красива мрiя....
  Думала, свiт буде вiчним травнем,
  Щодня народження весни!
  
  Але чомусь не склалося,
  Якось менi закохатися, не дано...
  Ну, скажiть хлопцi менi на милiсть,
  Життя дуже мiцне весло!
  
  Раптом вiйна раптово загримiла,
  I зазнав смертi ураган...
  I моє дiвча сильної тiло,
  Можна вiдразу пiдставити пiд удар!
  
  Не хочу, повiрте, я здаватися,
  За Вiтчизну битися до кiнця.
  Носимо ми гранати в мiцному ранцi,
  Сталiн замiнив у серцях батька!
  
  Воїни великi Росiї.
  Можемо свiт порядок захистити.
  Зорi неба оксамит оросили,
  I мисливець перетворився на дичину!
  
  Я дiвчина боса борюся,
  Повна спокуса та кохання...
  Буде, знаю мiсце у цьому раї,
  Не збудуєш щастя на кровi!
  
  Воїни великi Вiтчизни,
  Битимемося твердо пiд Москвою...
  А потiм мрiя при комунiзмi,
  Проти пекла з Сатаною!
  
  Бравi росiйськi хлопцi,
  Що б'ються чесно до кiнця.
  Луплять же вони з автомата,
  Якщо треба iз золота вiнця!
  
  Нас не зупинить навiть куля,
  Iсус великий Бог воскрес...
  Днi дракона хижi минули,
  Стало навiть яскравiше з неба!
  
  Я люблю тебе Рiдна Лада,
  Буде у славi найвищий Бог Сварог...
  За Росiю нам боротися треба,
  З нами найкращий Бiлий Бог!
  
  Не поставити росiян на колiна,
  Нашу плоть повiр не приборкати.
  З нами Сталiн i великий Ленiн,
  Цей iспит теж треба скласти!
  
  Бiль Вiтчизни теж у нашому серцi,
  Вiримо ми у велич її...
  Вiдкриваємо в космос жваве дверцята,
  Буде дуже солодке життя!
  
  Босi ми дiвчата-красунi,
  По кучугурах жваво так бiжимо...
  Нам не треба цiєї гiркої горiлки,
  Крила простягає херувим!
  
  За Вiтчизну ми дiвчата встанемо,
  I вiдповiмо фрицям, злим нi,
  Буде знищено пекельний Каїн,
  А Христу Спасителю привiт!
  
  Буде ера - краще не буває,
  Мертвi воскреснуть назавжди.
  Свiтобудова стане сущим раєм,
  Всiх людей виповниться мрiя!
  Отак спiвали дiвчата-комсомолки та стрiляли. I використовували як босi пальчики нiжок, i червонi соски грудей.
  I ось пальнула i Олена, використовуючи свою голу, круглу п'яту. I вразила ворога.
  Пiсля чого дiвчина видала:
  - Дякую Сталiну,
  Що трупами завалено...
  Росiйська земля!
  I Єфросинья теж босими пальчиками нiжок як вiзьме i по вороговi садане. I зробить це надзвичайно точно та влучно.
  Пiсля чого прореве:
  - Дiвчата сопливi у нас,
  Знайте просто перший клас!
  Танк радянський не дуже хороший. I снаряди часто летять повз цiль, хоч їх i запускають босими нiжками.
  А ще б'ються i пiонери. Хлопчики борються взимку босонiж i в шортах.
  Голi, засмаглi нiжки дiтей посинiли вiд холоду, але погляди у хлопцiв дуже гордi. Хоча вони в мороз i на крижаному вiтрi б'ються з оголеним торсом. I при цьому їх посинiлi губи спiвають;
  
   Моя країна пiд прапором Жовтня,
  Досягнула висоти держави свiтла!
  Адже ми б'ємося за неї не дарма,
  Нехай буде у вiчностi її любов оспiвана!
  
  Країна порад людям свiт несе,
  У нiй кожен щасливий - знайте пролетар!
  Хто за Росiю - слава та шана,
  Виконаємо гiмни мiльйона арiй!
  
  Доб'ємося честi - юностi землi,
  Збудуємо храми - раю комунiзму!
  А де в'ється чорний дим вдалинi,
  Знай це хода огидного фашизму!
  
  Але що з присягою видав пiонер -
  Заприсягся справi свiтла - служити завзято!
  Якщо супостат забрати добро хотiв,
  Його поженемо ми пiд звук баяна!
  
  Не знає ворог, що Батькiвщина в нас,
  Настане час - кораблi збудує!
  Наш тил бiйцiв Вiтчизни не згас,
  Нехай стане кожен доблесним героєм!
  
  Ми до зiрок у небi з пiснею полетимо,
  На Марсi рити канали скоро будемо!
  Народ порад з партiєю єдиний -
  Адже комунiзм нас вивiв у люди!
  
  Вiйна звичайно - це не гра,
  Ти в нiй мета - стрiлець одночасно!
  А куля жалити гостра голка,
  Нехай буде фрицям гидким дуже погано!
  
  Домогтися можна нам всього, всього -
  I пальми будуть, i кокос на снiданок!
  Тим кому все це байдуже,
  Отримає справедливо мiцно цiпком!
  
  Танк "Тигр" думав - вiн невразливий,
  I що парад за площею Рад!
  Але довели той непереможний,
  Що не дозволить холоднечу гнати вам влiтку!
  
  Так Сталiн - совiсть, честь душа Русi -
  Звелiв за дiло битися за святе!
  Моє дiвчисько краще не сумуй,
  Честь непорушна, ложка наживна!
  
  Пiд лютою тортурою - стогiн не видати,
  Усiм показати - боєць iз монолiту!
  Така сила Червоних армiй рать
  Де навiть хлопчик б'ється, як елiта!
  Ось так пiонери вiдважно спiвають та борються. I хлопчики рокiв одинадцяти-дванадцяти босими пальчиками нiжок жбурляють вибуховi пакети смертi.
  I роблять це дуже агресивно.
  I ще дiти по ворога дуже точно стрiляють.
  Ось один пiонер босою п'ятою пiдкинув саморобну мiну, i вона потрапила пiд гусеницi нiмецького танка.
  Хлопчик проревiв:
  Перервалась нитка,
  Нам загрожує зла смерть.
  I щоб жити,
  Герой має померти!
  Ось хлопчаки вiдважно i люто спiвають.
  Хлопчики по кучугурах носяться напiвголi та босi. Їхнi нiжки позбавленi взуття червонi немов гусячi лапки.
  I торси посинiли вiд пронизливого вiтру, що хлюпає по ребрах. Ось так хлопчакам дуже стрiмко.
  Але вiдваженi дiти ведуть вогонь. Деякi хлопчики у шортах навiть використовують рогатки. I натягують тятиву босими пальчиками нiжок. Ось це справдi чудово.
  А що хоч хтось здатний встояти проти пiонера з червоною краваткою на тонкiй, дитячiй шиї?
  Юнi воїни у шортах показують свiй дуже агресивний та показовий клас.
  Один з них використовувала змiя, що летить, i зумiв пошкодити крило нiмецькому штурмовику. Той димлячись вiдлетiв на дистанцiю, i пiшов у ремонт.
  А вiдважнi, босi, i майже голi шибеники в шортах заспiвали;
  Ми пiонери дiти Артемiди,
  Народилися замiсть соски з кобурою!
  На славу нашої матiнки-Росiї -
  Б'ється хлопчик завзятий!
  
  Палає немов смолоскип яскрава краватка,
  Чудовий хор спiває Батькiвщинi гiмн!
  А фюрер у зад отримає гострий кактус,
  Ми орди супостатiв знай, громимо!
  
  Нас партiя вчила силi лайки,
  Вмiти стрiляти та бiгати, битися всiх!
  Нехай братiв старших до армiї забрали,
  Але теж ми потиснемо великий успiх!
  
  Яка Батькiвщинi до смаку служба?
  В окопах якщо треба бiля верстата!
  А мiцнiше за всiх пiд червоним прапором дружба,
  Нехай у комунiзм прийде моя країна!
  
  Як важко на фронтi в оточеннi,
  Випав уже снiг, а ми босi, рвань!
  Не буде фрицям-нелюдам прощення,
  А ти в мрiях бiйся i дерзай!
  
  Ми хлопчики змученi боями,
  Голоднi, розбили в кров ступню!
  Але не дозволимо бити нас чоботами,
  Як Русь тебе моя душа люблю!
  
  Не знаємо слова полон, ну до бiса слабкiсть,
  Та скiльки лягло в боях хлопцiв!
  Часом наповзає i втома,
  Коли як вантаж стотонний автомат!
  
  Але нi до чого пiддатися нам бiди,
  Не для того я клятву Боговi дав!
  Повиннi служити без пiдлих справ Росiї,
  Товариш Сталiн вiчний iдеал!
  
  Але головне, та мужнiсть i смiливiсть,
  Винахiдливiсть та думок краса!
  Не треба думати, що культура дрiбниця,
  Адже вiрш народжений вiд язика багаття!
  
  У грудях моїх є полум'я Iсуса,
  Який Бог i Спас та Комунiст!
  Не терпить святiсть, знай душонки труса,
  Шлях тiльки вгору не надумай падати вниз!
  Отак спiвають пiонери i б'ються, вони воїни СРСР.
  А тут ще борються i комсомолки. Зрозумiло на дiвчатах у мороз лише трусики.
  I ось Наташка натиснула червоним соском грудей на кнопку базуки. Випустила забiйну ракету i заспiвала:
  - Нiколи ми не поступимося,
  Дiвчата рахуй орли...
  Усiх фашистiв мiцно лупимо,
  Немов дiти Сатани!
  I жбурне босими пальчиками нiжок убивчий подарунок смертi.
  I Зоя прочирикала:
  - Круто!
  I довбала по противнику за допомогою червоного соска грудей. Ось це справдi баби - супер.
  А потiм цiлий батальйон комсомолок узяв i заспiвав;
  Ми дiвчата, вступаючи до комсомолу,
  Давали клятву вiрою бути Вiтчизнi.
  Щоб чекав на фашистiв лютий розгром,
  Ну, а Росiї жити за комунiзму!
  
  Адже з нами Ленiн, наче як метал,
  З бронзи хтось мiцнiший за всяку сталь...
  Перевернути свiти я так мрiяв,
  Як заповiв великий генiй Сталiн!
  
  Ми зробимо Вiтчизну крутiше,
  I вище зiрок Батькiвщину пiднiмемо...
  Нехай буде з комсомолками успiх,
  Хоч ножi у нас зовсiм босi!
  
  Фашист напав на Батькiвщину мою,
  Зi сходу нахабно лiзуть самураї...
  Я люблю Iсуса зi Сталiним,
  I супостата вiрю, пошматаємо!
  
  Адже з нами знаменитий Бог Сварог,
  Який комунiзм, жартома, збудує...
  Найсильнiше у всесвiтi славний Рiд,
  Додасть на свiдомостi та волi!
  
  Ми, вiрю, не здамося нiколи,
  Вiтчизну не поставити на колiна.
  Товариш Сталiн яскрава зiрка,
  I наш учитель мудрий генiй Ленiн!
  
  Ми зробимо Батькiвщину свою,
  Прекраснiше i променистих на планетi...
  I буде, знай забiйну рушницю,
  Нехай веселяться дорослi та дiти!
  
  Горi Сварог ти в серцi не згорай,
  Ти покровитель усiх мечiв Росiї...
  Побудуємо скоро, вiрю сильний рай,
  Iсус прийде святий мiсiя!
  
  Не вiрте бандi Гiтлера друзi,
  Що переможе вона легко i грiзно.
  Треба усi єдина сiм'я -
  I Батькiвщину любити повiр не пiзно!
  
  Господь Всевишнiй нас усiх захистiв,
  Пiднiме триколiрний прапор над землею.
  I перетворитися хижак злiсний на дичину,
  Ми зможемо впоратися i з Сатаною!
  
  Велику Батькiвщину люблю,
  У всьому всесвiтi немає тебе прекраснiше,
  Не продамо Росiю по рублю,
  Побудуємо у свiтобудовi мир та щастя!
  
  В iм'я нашої Батькiвщини мрiя,
  Здiйметься велика Росiя...
  Все iнше просто суєта,
  I буде з нами нова месiя!
  
  О Лада всемогутня моя,
  Любов i свiт ти подаруєш росiйську ...
  До тебе я звертаюся так благаючи,
  I якщо треба блискавкою вдариш!
  
  Марiя Богородиця небес,
  Всесвiту подарувала Iсуса.
  Заради тебе великий Бог воскрес,
  Не втратили люди правильно смаку!
  
  Зауважте комсомолки такi,
  Богiв Росiї сильно поважають...
  Ми Батькiвщини великi сини,
  Адже росiяни завжди перемагають!
  
  Молитися треба Батькiвщинi друзi,
  Перун, Ярило, i Сварог могутнi...
  Ми будемо дуже сильнi чоловiки,
  I рознесемо на небi навiть хмари!
  
  Ось ворог уже вiдкинуто вiд Москви,
  Ви зробили фашистам дуже боляче.
  Ми Iсусовi зi Сталiним вiрнi,
  Буде танкiв iз гарматами досить!
  
  Нi, ворог не зможе росiйських приборкати,
  Оскiльки нашi воїни всесильнi.
  Iспити, здаючи, лише на п'ять,
  Щоб кожен хлопчик був би дуже сильний!
  
  Повiр буде славним Сталiнград,
  I ми його вiд натиску втримаємо.
  Прийде переможний витязей розклад,
  Хоч ллється кров потоком нестримним!
  
  Дiвчата по морозу босонiж,
  Бiжуть, своїми п'ятами миготить...
  I по фашистах врiжуть кулаком,
  Розплющений буде нелюдимий Каїн!
  
  Все буде, знайте люди добре,
  Ми в космосi, сузiр'я вiдкриємо.
  Адже сумнiватися у доблестi грiшно,
  I буде людина на Божому тронi!
  
  Наукою скоро мертвих воскресимо,
  Зумiємо стати молодшою i красивiшою.
  Над нами золотокрилий херувим,
  Моїй прекраснiй матерi-Росiї!
  . РОЗДIЛ Љ 14.
  Так ось цiкавi часом бувають книги в Аду. Гiтлер мiг би i оцiнити милосердя Бога. А ось протестанти надто примiтивно описують Пекло, типу озера киплячого сiркою та вогнем. Треба вiдзначити, що притча Iсуса Христа про багатiя i Лазаря носила алегоричний характер, а не буквально описувала стан людей пiсля смертi.
  Так само, як у Бiблiї - слово вiчний вогонь - це алегорiя. Адже Бог теж називає себе - вогонь поїдає. Але не буквально це треба розумiти.
  А так навiть Гiтлеру лежачи на нарах книжку почитати. Нари правда дерев'янi, але це ще бiльш жорсткий рiвень. Перейдеш на строгий - матимеш матрац.
  А пiсля молитва та вiдхiд до сну.
  Хлопчаки на голих нарах сплять мiцно - тiла у них здоровi i без вад.
  Стирчать босi, круглi п'яти, вiдмитi вiд пилу. Дияволам-наглядачкам дуже хочеться по них врiзати палицями. Але бити дiтей-в'язнiв без нагоди не можна. Хоча звичайно вони лише зовнi дiти, а так запеклi грiшники. На такий рiвень пересiчнi люди не потрапляють.
  Тож спiть хлопчики.
  Олександр Данельчук ще не спить, а дивиться на гравiовiзор кiно. Завтра вихiдний можна буде поспати довше.
  Тут ти живеш майже на волi i можеш трохи затриматися пiсля вiдбою. Типу як сучаснi дiти, що сидять на комп'ютерi до трьох-чотирьох годин ночi. А потiм сплять до обiду.
  Хлопчик, на жаль, не дожив до комп'ютера вдома. Коли вiн загинув, комп'ютери були примiтивнi i дуже дорогi. I iгри в них були ще дуже простi i вантажилися довго.
  Але прогрес розвинувся. I в Аду теж все змiнюється на краще. Коли Саша Данельчук потрапив на пiльговий рiвень, у нього був комп'ютер кращий, нiж на Землi в цей час, але куди гiрший i примiтивнiший, нiж зараз.
  I гравiозор теж, хай навiть кольоровий.
  Та часи змiнюються. Добре, що хоч до восьми рокiв вiн має минуле життя. Адже є дiти, якi i взагалi в дитинствi померли i нiчого крiм Ада не бачили.
  Правда Бог справдi Милостивий i Милосердний, i тут на пiльговому рiвнi дiтям набагато краще, нiж у дитячому будинку на Землi. Ну, хто з дiтей може вiдразу ж мати двi окремi кiмнати, немов у дорогому вiтальнi та ванну. У дитячих будинках та iнтернатах комфорту менше, навiть у цивiлiзованих країнах. Ну, а якщо ти помер немовлям, то в тебе буде i бiоробот-мама , дуже гарна i ласкава, або навiть справжнiй ангел, що тебе роститиме. Тож тобi буде добре.
  Сашко, потрапивши на пiльговий рiвень, отримав як дитину собi ангела замiсть мами. Може ще у вiсiм рокiв дитинi та неприємно спати одному у просторiй камерi чи готельному номерi.
  Грати в Пекло на вiкнах практикуються. Але на пiльговому рiвнi їх немає зовсiм. Та й навiщо грати, якщо можна використовувати, якщо що-небудь силове поле, або бронебiйне скло. Але щоб посилити подiбнiсть Ада та виховної колонiї грати використовуються в камерах, навiть на загальному рiвнi. Мовляв, ви ув'язненi та радiйте, що не назавжди.
  Однак на вбраному вже камери окремi i без ґрат. Або за бажанням камери на двох. Одним молодим тiлам зекам подобається бути одному в окремiй кiмнатi, а iншим може з напарником i веселiше. Тим бiльше є люди, якi не дуже затишно почуваються, коли сплять однi.
  На пiльговому рiвнi, до речi, можна й рукоблуддям трохи побалуватись - так тiльки за тобою вже дияволицi не стежать.
  Але навiщо це якщо в тебе щодня дiвчисько? Хоча здоровому пiдлiтку може й мало бути.
  Тим паче бувають i еротичнi фантазiї. Ось iнодi збуджує, коли позитивного героя, особливо хлопця, б'ють батогом. Або дiвчисько тим бiльше.
  А коли ще смажать п'яти, наприклад, пiонеру. Тут є деякi досить смiливi фiльми.
  Зокрема i Мальчиш-Кiбальчиш у якiй пацана рокiв дванадцяти на вигляд i свiтловолосою шевелюрою пiднялися на дибу. Спочатку батiг, а потiм жаровня до босих п'ят. А потiм електричний струм.
  Та буває часом у кiно натуралiстична вистава. Але Олександр Данельчук не аматор цього. Справдi, катування хлопчика - це задоволення для збоченцiв.
  А Сашка цiлком нормальний пацан. А от подивитися щось вiйськове i водночас фантастичне - це набагато краще.
  I що ж включаємо кiно;
   Вiйна не знає пауз - перебуваючи в постiйному русi, наче океанськi хвилi, неспокiйнi навiть коли панує абсолютне безвiтря.
  Спекотна липнева нiч у Воронезькому лiсостепу, чарiвна великою кiлькiстю гуркоту незлiченних цикад, що поєднується зi спiвом вражаюче яскравих у своїй рiзноманiтностi дроздiв i божественно вiртуозних солов'їв.
  Троє гарних дiвчат мчать при блиску мiсяця, по опалих гiлочках, колючих шишечках, i оксамитовому моху, що так приємно лоскоче їх точенi, босi нiжки.
  Дiвчата прекраснi як богинi та водночас атлетично складенi. Їхня краса - це краса Амазонок рiдних дочок Ареса. Блондинка, руда та брюнетка. Войовницi-небожительки : весь одяг яких складається з нанизаних на стегна i груди, чаклунських амулетiв i магiчних талiсманiв, що виблискують яскравiше за дорогоцiнне камiння. Плюс ще вiдливають на кiсточках срiблом, а на зап'ястях золото браслети тонкої роботи.
  Хоча дот укрiпрайону i має тепловiзори, але дiвчат на екранах не видно. Три вiдьми пiдлетiвши, пiдманили двох солдатiв-строковикiв , якi стояли в варти .
  Але про що думає юнак рокiв вiсiмнадцяти, потрапивши в армiю? Варiанти можуть бути рiзнi щодо мотивiв служби. Хтось хоче зробити в армiї кар'єру, а хтось просто вiдмучитися. Але ось про лагiдних i красивих дiвчат або навiть жiнок думають усi солдати.
  I важко їм дивитися на мiсяць, вiдразу ж представляється образ оголеного жiночого сосочка. I виникає болiсний жар усерединi живота, змушуючи набухати гiднiсть.
  Солдат Артем нервово погладжує автомат, прикладаючи приклад в обличчя, i уявляючи, як подруга Танечка, його нiжно цiлує. I в запаху автоматного мастила мерехтять її дешевi, але з приємним ароматом парфуми, змiшанi iз запахом, юного, здорового дiвочого тiла.
  Болiсно все це, i ти готовий завити вовком вiд досади, рахуючи днi, що залишилися до звiльнювальної.
  А тут раптом як у казцi з'являються дiвчата, краси невимовної, прикрашенi коштовностями, немов принцеси сходу, i з ароматом, якому важко пiдiбрати аналог, але збуджуючим i привабливим, так що це неможливо винести.
  Артем i слiдом за ним Сергiй крокують назустрiч дiвчатам, тi перескакують залiзобетонну стiну доту i кидають до хлопцiв обiйняти. Медова блондинка, поцiлувавши Артема в щiчку, вимовляє:
  - Заспокойся солдатик, ви знайдете свою мрiю...
  Обидва вартових беззвучно осiдають. I тут же лунає тихий дзвiн вiд золотих моментiв, в якi звернулися падаючi вартовi. Дiвчата пiдхоплюють червiнцi босими пальчиками i вправно жбурляють собi в руки. Руда вiдьма млосним голосом вимовляє:
  - Справдi мрiя солдата реалiзувалася з лишком. У золотi не тiльки еполети, а й уся плоть!
  Чорноволоса з агресивно-красивими рисами обличчя воїнки Сiама дiвчина помiтили:
  - Тiльки двоє вартових, коли до кордону з країною, що воює, всього двiстi миль, якось безтурботно...
  Блондинка спробувала золоту монету на зуб, посмiхнулась:
  - Усього двiстi миль чи цiлих двiстi миль? Тут у людському сприйняттi можливi нюанси!
  Руда вказала попереду себе:
  - Ось там лiтаки, є i внутрiшня охорона, i вiдео спостереження, як до речi i тут.
  Чорновола засмiялася:
  - Чи багато користi у вiдео? Нас їм не видно.
  Блондинка помiтила:
  - Вартових теж, слiд поспiшити.
  Вогняна вiдьма заспокоїла:
  - Нiчого страшного, вартовий їх бачить! Давайте краще займемо авiацiєю. Це куди цiкавiше.
  I дiвчата-чарiвницi зашльопали прямо в повiтрi до ангарiв. Вони ступали по порожнечi наче пiд ногами твердi щаблi. Та ще й як заграє марсельєза. Майор Метелкiн , який йшов мiж дюралевими птахами, витрiщив очi на небо, звiдки грала музика.
  Метелкiну стало страшно. Пiд час постачання запчастин, для експериментальних титанових, крилатих танкiв, вiн разом iз полковником Кликовим загнав срiбний дрiт з деталей, помiтивши його мiдним. Причому пiдмiну поспiшно здiйснили навiть незграбно, явно розраховуючи, що машини в бою згинуть i не залишать слiдiв.
  А тут виходило, що машини можуть i затриматися з вiдправкою у пекло вiйни. Небезпечно викриттям, а може їх вже й, викрили.
  Пiдло звичайно ж красти у своєї армiї, але його друг полковник Iклокiв говорив традицiйну вiдмазку: "Всi крадуть i навiщо нам бути дурнями "?
  Проста iдея: не бути бiдним, а отже дурним сильно запала в голову Метелкiну .
  Тим бiльше, якщо навiть iншi мiнiстри оборони часом встигали заляпати рильце в гармату, то що говорити про дрiбну сошку майора. Тим бiльше, що пройшла чутка, що зрiзатиме бойовi - потрiбна форсована закупiвля новiтньої технiки, для нових викликiв i всiх разом ощасливити не можна.
  Караульних вiдпустили вони разом iз полковником спати: солдати -строковики змученi хронiчним недосипанням, радiсно погодилися з поблажкою старших за званням.
  А потiм зрiзали майже чисте срiбло - приблизно на дев'ять кiлограм. Брали там десь простiше. Довелося навiть пропотiти, але досвiд у обох щурiв у погонах уже був.
  Тим бiльше, що срiбло продати ще простiше мiдi - ювелiрний метал.
  Метелкiна боляче вколола совiсть: покидьок! Але полковник його заспокоїв:
  - А яка рiзниця. У бою нiхто й не помiтить. Аби тiльки iнспекцiя не перевiрила?
  Метелкiн брязнув:
  - А якщо не пронесе?
  Iкла безглуздо хихикнув:
  - Головне нi в чому не зiзнавайся i вмикай дурню. Потiм справу займуть. Повiрте, все можна купити.
  Метелкiн iз тремтiнням у голосi помiтив:
  - Але ж i генералiв саджають!
  Iклов єхидно зауважив:
  -Бо, що не дiляться!
  Дiвчата, опинившись поряд з Метеликом, стали двi по лiву i праву руку, третя спереду. I майор окосiв, наче заєць у променях прожектора. А красунi засмiялися на повну горлянку:
  - Ми з прокуратури - робимо ревiзiю!
  Потрiбно статися, що майор не фiгурально, а реально наклав у штани. Руда досадливо скривилася:
  - Ну i смердить пiдлюга! Злодюжка кольорового металу!
  Блондинка зробила висновок:
  - Якщо смердить, то значить i мiдного п'ята не варто.
  Трiумвiрат дiвчат перемiг, щось шепнув, i... Пузатий майор раптом зiщулився, на бетонне покриття аеродрому впала вигнута мiдяка.
  Брюнетка отруйно сказала:
  - Та ти й гроша ламаного не стоїш! Так i залишайся проклятий розкрадач власностi ламаним грiшми!
  Усi троє дiвчат по черзi наступили голою п'ятою на деформований шматок мiдi. Показали мови, щоб стало видно в камеру, i пiдлетiли до потужних лiтакiв.
  Руда вигукнула:
  - Бiдолашнi, алюмiнiєвi птахи.... Тримають вас люди в клiтинах.
  Блондинка, єхидно скелячись, поправила:
  - Не в клiтках, верх ангара вiдкритий!
  Брюнетка приклала руки до майже вiдкритих, але повитих дорогоцiнними талiсманами грудей i вимовила:
  - Вiдпустимо на волю рукотворних кречетiв. Нехай заспiвають свою вiльну пiсеньку!
  Солдати десанту, що вибiгають на майданчик i намагаються зайняти кулеметнi вишки, розсипалися в рiзного роду монети. Залежно вiд характеристик характеру, монети були рiзної гiдностi, а метали вальвувалися : золото, срiбло, мiдь, бронза, алюмiнiй. Така ось магiчна гра вiдьом найвищого рiвня, на тлi яких чарiвники Стругацьких - вiдвертi магли проти магiстрiв!
  А ще дiвчата стали спiвати, воiстину голосом сирен-богинь;
  Свобода, свобода - ти серцю мила,
  Хочемо попрямувати орлицею вгору!
  Але точить сумнiв душу голка,
  За щастя Всевишнiй - наказ дав, борись!
  
  Є ланцюги та коли - кривава сокира,
  Кат люто править - не знаючи сорому!
  Ось вивернув над нами правницю простер,
  I скаче, копитами в гуркiт орда!
  
  Але троянди на попелi чудово цвiтуть,
  Ось ллється потоком iз русла струмок!
  У раю чекає загиблих спокiй та затишок,
  Стрiляйте, хлопцi прошу вас купнiше!
  
  Вiйна наша повiрте доля,
  Бо iншого ельфiки не чекай!
  Хоч зла буває взимку завiрюха,
  Чекає спекотний Едем та пломбiр попереду!
  
  Перемога приходить, раптово як смерть,
  Але в гiмн Вiтчизни ельфiї спiває!
  Ми можемо ногами планету крутити,
  Для нас шлях єдиний в атаку - вперед!
  
  Але людям нещасним, на жаль, не зрозумiти,
  Що з лука стрiляти бити мечем,
  Ельфiєк така повiр благодать,
  Як удар по головi цеглою!
  
  Ось коротше наказ чаклунства вiддаємо,
  Досить дурiсть неробство крутити,
  Ми крутi нам дуже шикарно втрьох,
  Перетворюємо мисливцем на дичину!
  Лiтаки, включаючи i грiзнi ТУ-28 стали змiнювати форми - кабiни перетворилися формою на бутончики троянд i жадiбно розкрили свої ротики. Дiвчата почали кидати їм начаклованi тiстечка i мороженi, що виникали просто в повiтрi.
  Авiацiя ожила, i бездушнi механiзми набули цiлком живих рис. Що виглядало дуже мило, коли, наприклад, могутнiй бомбардувальник "Ведмiдь", втративши хижi форми i багатошарове броньове прикриття, став верещати:
  - Дiвчата давайте жити дружно!
  Блондинка, променисто посмiхаючись, заявила:
  - Жити дружно? Це наше взаємне бажання!
  Руда вiдьма пiдскочила до бомбардувальника, що ожив, i поцiлувала його прямо в носик, промовивши:
  - Тепер ти служитимеш тiльки свiтовi!
  Авiацiя безшумно почала злiтати в небо, лiтакiв близько вiсiмдесяти, плюс ще кiлька дископодiбних вертольотiв останньої модифiкацiї. Теж дуже грiзна бойова сила!
  Брюнетка, супроводжуючи крилатi машини енергiйними помахами руки:
  - Летiть, летiть соколики! На вас чекає нове небо та земля з новою ерою.
  Полковник Iклов вiдразу ж зрозумiв, що дiвчата це i є тi чарiвники або точнiше з команди чаклунiв, що фундаментально перевернули всi закони свiтобудови.
  Тому вiн не знайшов нiчого кращого, як сховатись пiд покриту м'яким пластиком лавку. Адже там його може, i не побачать.
  Крiм страху виникла, i радiсть якщо почнеться винищення лiтакiв, то його розтрата, вiрнiше, банальне крадiжка виявиться приховано. Це ж справдi крутiше пригод Шурика.
  Лiтаки кружляли в небi наче хоровод, i навiть мабуть намагалися щось гарне заспiвати своєю мовою. Дiвчата ж дико реготали... Незрозумiло заради чого, чаклунки влаштували подiбний балаган.
  Полковник Iклов безглуздо моргав очима i раптом опинився прямо перед красунями, що смiялися. Тi навiть зробили йому нiс i рикнули:
  - Що воїн-розкрадач хочеш нам сказати?
  Полковник не знайшов чого вiдповiсти. Та й дiвчата настiльки чарiвнi, що думок про iнше, крiм зайнятися з ними любов'ю, у нього не виникло. Тi це зрозумiли та наказали:
  - На колiна, повзи як пес i цiлуй нам ноги!
  Iкл кинувся виконувати наказ iз палким ентузiазмом. Дiйсно з дiвчатами весело та красиво. Як шкiра у них так чудово пахне. Таких чудових, солодших за мед ароматiв не може бути у земних жiнок. А красунi скеляться, i часом хапають босими пальчиками за нiс злодюги-офiцера, не сильно стискаючи хрящi.
  Iклiв дуже боявся вiдьом. Взагалi вiн не вiдрiзнявся великою мужнiстю, але за радянських часiв вiйськова служба приваблювала високою зарплатою та величезною, на тлi цивiльних пенсiєю. Крiм того, тi вiйськовi з якими вiн зустрiчався, обiцяли великi лiвi доходи i говорили, що офiцерам живеться в армiї дуже легко. Розвели з ранку солдатiв, а потiм закриваються i п'ють собi насолоду.
  Тобто набагато краще, нiж на громадянцi, а пенсiя в сорок п'ять рокiв чи навiть ранiше, якщо пройти пiдвищений коефiцiєнт, приваблює.
  Iкла вступив до вiйськового училища, там по шпорах склав iспити i отримав еполети.
  Вiд Афганiстану йому вдалося скоситися за станом здоров'я. Далi вiн завiв зв'язки i поступово став багатiти. Сам крав та iншим давав, знав з ким дiлитися. Мiг би i генералом стати, але мабуть розумом не вийшов.
  Так вiн уже й дослужував останнi роки, заробивши пенсiю, i думаючи виключно про матерiальне благополуччя. Не всi офiцери, такi як вiн, але шахраїв справдi дуже багато. Iкла навчився обманювати ревiзорiв, засвоївши аксiому - головне, щоб цифри сходилися. Крiм того, i ревiзори часом запускали руки в скарбницю. Хабарi брали...
  А нова вiйна, що назрiває, i справдi могла вiдкрити можливостi розкрадати набагато бiльше!
  Дiвчатам набридли поцiлунки полковника i вони ляснули в долонi... Iкл перетворився на керамiку, що розсипається... На цьому i закiнчивши кар'єру злодiя!
  Медова блондинка розмазала керамiчну пил по бетонному покриттю i, позiхнувши, сказала:
  - Грати можна, загратися не можна!
  Дiвчата залишили аеропорт у своєрiднiй манерi: покликали свистом звичайнi швабри i разом осiдлали їх. Пiсля чого засвистiвши помчали в стилi Баби Яги пiсля косметичного салону.
  А лiтаки летiли на Захiд. Викрадали в анклав, де на них уже чекали iнструктори НАТО.
  Руда вiдьма нальоту жувала iмпортну жуйку i помiтила:
  - А все ж таки наш налiт виявився легким i простим! Це позбавляє бiйню краси!
  Блондинка логiчно заперечила:
  - Чарiвнiсть не в красi, а ефективностi! Треба й справдi розумiти, що легкiсть це якраз ознака вищого класу!
  Брюнетка плюнула жуйкою убiк:
  - Це ви ще обговорюватимете... Давайте ще й танкову частину прошерстимо !
  Блондинка спохмурнiла:
  - Думаєш, то це буде краще?
  Руда дияволиця пiдтримала подругу:
  - А навiщо нам задовольняти лише авiацiєю? Адже ми не ставимо перед собою цiлей завоювання. Особливий полiгон, на який наша раса чарiвникiв перетворила цю планету, потребує змiн у пiдходах до звичайного ходу вiйни.
  Блондинка погодилася:
  - Та на Землi магiя здатна виявити фантастичнi можливостi! Ось давайте покажемо людям!
  I всi три дияволицi прискорили полiт, наче ракети, що стартують до Сатурна.
  Танкова частина була на добре захищенiй базi. Тут уже й охорона стояла численна, i офiцери виявились порядними.
  Навiть зенiтнi комплекси свердлили жерлами гармат, i вiстрями ракет небо.
  Усi три вiдьми, зупинившись неподалiк вiд укрiпрайону, поплескали в долонi. Брюнетка єхидно помiтила, звернувшись до бiлявки:
  - Ну, як ти задоволена? Тепер уже буде важче!
  Блондинка на це лише розсмiялася:
  - Дурницi несете подруги! Я вам скажу наступне - у нас кiлька десяткiв способiв розкусити за допомогою чаклунства даний горiшок. Можете обирати!
  Руда чортiвка хихикнула:
  - Найкраще це бекон iз кров'ю!
  Блондиночка заперечила:
  - Нi, нiкого вбивати не будемо! Ми домовилися - менше жертв серед розумних!
  Брюнетка логiчно помiтила:
  - Там може перетворимо солдатiв супротивника на щось ще? Ось зокрема у сережки для вушок!
  Руда бестiя запропонувала iнший варiант:
  - Давайте, як зробимо так, як би ми брали б фортецю, у варiантi проникнення?
  Блондинка зрушила в гнiвi брови:
  - А жертвою хто у цьому випадку буде?
  Обидвi подруги дружно вказали на блондиночку вказiвними пальцями:
  - Ти! Хто ще виглядає зворушливiшим!
  До бази пiд'їжджала легкова, у камуфляжi машин iз федеральними номерами. Бiля входу кiлька нiмецьких вiвчарок, помчало назустрiч, позашляховику з кулеметом на вежi, що носить горду назву "Тигр".
  Але їх гавкiт швидко змовк, i псини затрусили, пiдiбгавши хвости. Не з тим їм довелося битися.
  Двоє офiцерiв iз вiйськ спецпризначення сунули свої ксиви i виштовхнули з машини чарiвну дiвчину з розбитим обличчям та в рванiй ситцевiй сукнi на голе тiло. А наручниках, i зi збитими об гостре камiння ногами, вона й справдi скидалася на партизанку Другої свiтової вiйни. Щоправда, враховуючи, що ще нiхто офiцiйно вiйну не оголошував, то такий вид уже явний перебiр.
  Але мабуть документи виявилися вагомiшими. Данi вiдправили в комп'ютер, але користi вiд цього небагато - вiдьми себе видали за реальних офiцерiв, абсолютно точно скопiювавши зовнiшнiсть. Останнє до речi пiд силу професiйним шпигунам i без магiї.
  Блондинка накульгувала i подумки лаяла подруг. Ось вiдтворили тiло. Зображує мiське дiвчисько, що вiдтопало пiд конвоєм цiлих миль тридцять п'ять, босий по кам'янистiй гiрськiй дорозi. I коли нiжнi пiдошви порiзанi, навiть вiдносно гладким асфальтом i бетонованим покриттям крокувати боляче.
  Дуже природно, ця магiя може спрацювати. I тут ти хоч завивання, мiцнiше стискаючи зуби.
  Та ще й шлунок порожнiй i хочеться пити, гнали жертву без зупинки, кiлька днiв мучичи голодом та спрагою. Так вона набагато натуральнiше втiм виглядає!
  На неї кидають пiдозрiлi погляди, але трохи збентежуються вiд її змученого вигляду. Прямо в'язня з концтабору, але красива.
  . РОЗДIЛ Љ 15.
  Плану загалом у трiумвiру особливого не було. Дiяли архаїчно просто. Повели жертву до головного генерала, якому вона може розповiсти дуже багато. Руда i чорна двi вiдьми чоловiкiв, що прийняли вигляд, обмiнювалися телепатичними iмпульсами:
  - Та ось прийдемо ми до генерала, а далi що?
  - Все як зазвичай! Жертва його спокусить, i вiн накаже все скласти зброю!
  - Дурник, так не пройде.
  Генерал Кобець зустрiв самозваних офiцерiв у своїй кабiнi без посмiшки. Навiть похмуро помiтив:
  - Грубо працюєте! Дiвчину зовсiм замучили... - Кинув погляд униз. - I де вона так сильно примудрилася збити ноги?
  Руда бандитка вiдповiла без натякiв:
  - Довелося вести больовий допит... А взагалi вiйни у бiлих рукавичках не ведуть i шпигун - вiку та статi не має!
  Генерал на це зрозумiло посмiхнувся:
  - Вiйна брудна справа. Буває без рукоприкладства не обiйтися!
  Брюнетка запропонувала:
  - Ми залишимо вам її! Вона все розкаже!
  Генерал хотiв уточнення:
  - Ви отримали вiд неї хоч якiсь вiдомостi?
  Обидва офiцери-самозванцi переглянулись i вдарили:
  - Звiсно!
  Кобець поцiкавився:
  - I про що?
  Тут блондинка не витримала i схопила генерала за грудки.
  - Просто займемося зараз коханням!
  Кобець безуспiшно спробував вiдштовхнутися, але мозолистi руки уявної полонянки тримали мiцно. Генерал закричав... I тут на його мiсцi виникла бронзова пара самовара, що пускала.
  Три войовницi моментально набули колишнього вигляду i крикнули:
  - А тепер давай, як у Голлiвудi!
  А в Голлiвудi це означає голими руками i ногами проти озброєних противникiв. Благо швидкiсть воїнок дозволяла показувати жорстке, контактне карате.
  Медова блондинка ударом iз розвороту вiдключила свою першу жертву. Занадто швидкий для людини рух неможливо парирувати простому смертному.
  Руда чортiвня схвалила:
  - Це наш стиль!
  Брюнетка в стрибку потрапила в голову iншому солдатовi, змусивши злетiти з голови каску:
  - Вражаючi удари!
  Поєдинок iз тими, хто заряджений магiєю апрiорi нерiвнi. Тут уже шансiв не видно. А дiвчата-вiдьми, що з них вiзьмеш, нi честi не совiстi.
  А ось танки почали оживати, знаходячи чарами дар мови. Зокрема, грiзний танк Т-95. Машина з бiльш потужним калiбром в 135 - мiлiметрiв знаряддям i вiдносно невеликою при цьому вежi. Танк ставши розмовляючим, звернувся до сусiднього Т-90:
  - У нас бачу iменини!
  Ожила машина, дивуючись, запитала:
  - А це ти про що?
  Т-95 пояснив:
  - Ми були простою механiкою, а тепер набули, нарештi, розуму!
  Т-90 танк єхидно додав:
  - А також ще й здатнiсть говорити!
  Т-95 цiлком логiчно зауважив:
  - А ти знаєш, яке це щастя знайти дар мови!
  Самохiдка з гаубицею в 203 - мiлiметра трохи лiниво помiтила:
  - Ну, казати, як люди ми теж тепер умiємо, а як щодо iншого?
  Т-95 труснув грiзним дулом:
  - А що ти маєш на увазi, пiд рештою?
  Потужна САУ логiчно заявила:
  - Та все... Все що приносить людям насолоду, як, наприклад, пляшка горiлки та бутерброд з iкрою!
  Т-95 розреготався i запропонував:
  - Тодi може й цигарку в зуби?
  Самохiдка запропонувала iдею:
  - Може, давайте вийдемо з ангару i прогуляємось? Я ось, наприклад, iз задоволенням покаталася б на ковзанах!
  Т-95 розсмiявся:
  - Та ти шiстдесят п'ять тонн важиш, будь-якi ковзани обвалилися. Та й взагалi, безглуздо облогову гаубицю бронювати, немов важкий танк.
  Самохiдка помiтила:
  - "Фердинанд" теж бронювали. Його лобова броня 200 - мiлiметрiв, рекордна!
  Т-95 показав свою ерудицiю:
  - Нi! У "Ягдтигра" була товща за 250 - мiлiметрiв. Та й взагалi цi машини призначалися для винищення танкiв, а не стрiлянини облогової. I, крiм того, така вага проблема для перевезень.
  Самохiдка не погодилася, її розлючена гаубиця навiть у гнiвi заскрипiла, i вiд неї пiшов легкий димок:
  - До вiсiмдесяти тонн цiлком транспортабельнi. I взагалi приятель ви менi заздрите. Коли я лупцю фугасним, то довкола залишаються тiльки розбитi блiндажi. Ще ти Т-95 можеш своїм знаряддям щось зробити, а цi хлопчики Т-90, чи потягнуть проти Амбрамса ?
  Танки образилися i сердито зашипiли на САУ.
  - Ну i балаболка!
  - Бреше казна-що, що!
  - I взагалi ми танковий ангар! Чого вона сюди затесалася?
  САУ холодно вiдповiла:
  - Ну братва ви мене дiстали... Поїхала я... А ви поки що обговорюйте, хто сильнiший за "Ягдтигр" чи IС-2.
  Самохiдка вирушила до виходу. Слiдом за нею рушили й iншi машини. Все хотiлося втекти. Хоча нiхто чiтко не уявляв куди. Наче посуд, що пiшов у самоволку вiд Федори. Вони змоталися, вiд брудної старої, але зрозумiли, що їм нема куди пiти.
  САУ i Т-95 як найбiльш важкi та розумнi машини, рухаючись повз вишки, перейшли до обговорення своєї подальшої долi.
  Т-95 помiтив:
  - Може це й звучить банально, але йти нам нiкуди. Ми нагадуємо людину, яка вирила пiдкоп з тюрми i виявилася лише в iншiй камерi!
  САУ помiтила з логiкою начитаної машини:
  - Але погодься навiть Едмонду Дантесу це тiльки пiшло на користь! Вiн багато дiзнався i навчився!
  Т-95 похмуро вiдзначив:
  - Заплативши за це чотирнадцятьма роками свободи!
  САУ сумно пискнуло, що навiть дивно виглядає для подiбної махини. Комарик у тiлi гiганта:
  - Усiм нам завжди доводиться платити! На жаль, наш свiт вимагає плату. Ось люди хворiють, але технiка теж зношується! А ремонт повiр дуже болiсний!
  Т-95 скептично крекнув:
  - Невже, ти реально вiдчувала бiль пiд час ремонту? Ну от не вiрю!
  САУ вiдповiла у театральнiй манерi:
  - Що таке тiлеснi муки порiвняно з моральними?
  Т-95 хихикнув i пробашив:
  - А ось так зазвичай кажуть тi, хто нiколи не вiдчував тiлесних мук. В iншому випадку, зрозумiв би людей хворими на хронiчнi недуги!
  САУ знову єхидно хихикнуло:
  - Нi, таки є перевага, коли ти машина. Нехай навiть не бездушна. Нас все-таки люди можуть полагодити, або на крайнiй край замiнити деталь, а самi двоногi дуже навiть страждають!
  Тут iншi танки запротестували:
  - Болтають! Болтають! I ще раз базiкають! Давайте краще нам бенкет на весь сталевий свiт!
  Т-95 вилупився i затряс хоботком сильнiше:
  - Ну ви даєте! Я ж цього не вмiю!
  Бойовi машини в гнiву закричали:
  - А хто вмiє? Що зенки вилупив демагог!
  - Ми вмiємо! - У повiтрi виникли три красунi-вiдьми. Дияволi з гумором запропонували. - Буде вам таке, що iншим танкам i не снилося!
  Олександр Данельчук заснув i гравiовiзор вимкнувся автоматично. Та тут майже як удома. I навiть краще - батьки не дiстають. I на їжу заробляти не треба.
  Можна i з Раю вживати напої. Або навiть покурити... Правда, кому полювання звикнувши до чистого повiтря Ада набивати собi рот противним тютюном. Насправдi задоволення вiд нiкотину немає - просто погана звичка.
  А Райське вино - це не етиловий спирт, а щось набагато краще, i абсолютно нешкiдливе.
  I нiкому на думку пiсля вина Рая не спаде на думку пити справжнiй алкоголь. Вiн у Раю не заборонений, але просто пiсля, куди кращого не захочеться гiршого та ще й шкiдливого.
  Не кажучи про те, що горiлка, наприклад, ще й на противний смак. Та й пиво теж приємним не назвеш. Хiба що дуже дороге пиво та натуральне вино можуть бути мовою бiльш-менш.
  А то чорнило, що п'ють алкашi на землi? Та вiд нього хочеться блювати !
  Данельчук не пробував у минулому життi алкоголю, як i у цьому. Зате вiдчув на мовi райське вино i це супер!
  Хлопчик солодко спав ... Точнiше вiн? Йому вже рокiв, то скiльки! На вигляд тут всi чотирнадцять рокiв i метр шiстдесят зрiст. Хлопчики красивi, особи iндивiдуальнi, майже у всiх волосся свiтле - ну чисто янголятко.
  А тут є тi, яким не одна вже тисяча рокiв. На пiльговому рiвнi нагляд уже слабший. I можуть тебе цi досвiдченiшi грiшники чомусь поганому повчити. Хоча тут вже є елементи самоцензури . Крiм того, все-таки Бог Всюдисущий, i якщо трапиться ексцес, наприклад тебе поб'є iнший хлопчики або хлопчики, то все це миттєво розслiдується i без покарання не залишиться. Можуть i на жорсткiший рiвень Ада повернути хулiганiв, а кому цього хочеться.
  Петя Давиденя з ранку, як i всi грiшники, молиться. Тут камера непогана, але на вiкнах решiтки. В'язниця є в'язниця. Хоча не така вже й погана. Але сильно тисне постiйне стеження та спостереження. Саме на загальному рiвнi найчастiше бувають бiйки мiж ув'язненими. Та ще й пiдлiтковi гормони грають.
  Хочеться швидше зустрiтися з дiвчиськом. I листуватися з нею за Гiпернетом.
  Ось одна з дiвчат, наприклад, надiслала дуже цiкавi вiршi. Причому не зрозумiєш насправдi вона така чи навмисне жартує;
  Хоч у наручниках я i боса,
  Сиджу за ґратами в'язницi.
  Вiрю я в кущi раю
  Що будемо ми Боговi вiрнi!
  
  Я колись панувала принцесою,
  У мене був величезний двiр.
  Але прийшов супостат i агресор,
  Ось така ж у нас розмова!
  
  З дiамантами сукню зiрвали,
  Туфлi з пряжками кинули в пiч.
  I тепер у кайданах i боса,
  I мене стали батогом сiч!
  
  Ось принцесу загнали на дибу,
  Вивертаючи руки з плечей.
  I хочуть зробити смажену рибу,
  До кровi шкiру дiвцi розсiкти!
  
  Але дiвчисько взяло, стиснувши зуби,
  Мiцно тримає жорстокий удар.
  Хоч у кровi в неї стали губи,
  Пiд ногами босими пожежа!
  
  Нi, принцеса не здасться пiд тортурами,
  Не зiгнеться вона, знай навiки.
  I своєю душею, пристрасною палкою,
  Буде вiчно хорт людина!
  
  Я хотiла бути найкрасивiшою,
  Щоб люди вiд щастя у коханнi...
  Створимо ми боротьбу колективу,
  I ворогiв на шматки розiрви!
  
  Стане Батькiвщина наша всiх красивiша,
  I подарує шалено кохання...
  За Вiтчизну всесвiтнє щастя,
  Хоч часом проливається кров!
  
  Я принцеса на дибi страждаю,
  Але ворогам мене знай не упокорити...
  I зiйде Сонце дивне в травнi,
  Перетворитися орда скоро на дичину!
  
  I нехай процвiтає Вiтчизна,
  У нiй велич росiйських вирує...
  Незабаром буде зiрка комунiзму,
  А жорстокий супротивник розбитий!
  
  I тодi пiд знаменням Сварога,
  Стане росiйських наметiв назавжди...
  I надовго без хмари погода,
  Нехай здiйсниться свiтла мрiя!
  Та хорошi тут дiвчата - всi гарнi та досконалi тiла. Здорове, юне тiло та настрiй пiдвищує. Це тобi не реальне життя, де ти себе у вiцi вже не дуже добре вiдчуваєш i настрiй у тебе мiнорний. Нi, це щось набагато краще.
  Антон Шелестов теж почувається веселим та задоволеним. Вiн якраз був iз СIЗО як малолiтнiй злочинець у колишньому життi, причому невинний.
  Його, наприклад, полiцейськi-наглядачi, зiрвавши одяг i оголивши хлопчика, обшукували дуже грубо i прискiпливо. Лiзли пальцями в рукавичках до рота. Що гидко i навiть погрожував вирвати. Але ще гiрше, коли палець великого чоловiка у рукавичцi глибоко увiйшов у заднiй прохiд. Ось це було не тiльки принизливо i гидко, а й боляче.
  Ось це був обшук - наче варварство. I ще йому рука полiцейського оголила i шкiрку чоловiчої гiдностi. А це ще болючiше i принизливiше.
  Потiм полiцейськi вивернули йому руки i начепили наручники ззаду. I пiдвiсили на гак. Пiсля чого пiдняли хлопчика, якому ледве виповнилося чотирнадцять вище i стали бити палицями по босих п'ятах пiдлiтка.
  Антон вiдмовився бути стукачем, i йому якраз на день народження пiдкинули наркотики та заарештували. А малолiток дуже люблять полiцейськi бити босими п'ятами. Це навiть їхнiй фiрмовий стиль.
  Далi побитого хлопчики поголили наголо. I голову, i мошонку, причому робили це жiнки у бiлих халатах.
  А потiм помивка пiд шлангом i вiдправка в камеру. Причому, зрозумiло, вже не дев'яностi роки, коли хлопчакiв набивали в СIЗО як оселедця в бочку. Є закон, який визначає малолiтнiм злочинцям не менше трьох з половиною метрiв житлоплощi в камерi. Але для особливо непокiрних, всупереч закону, зробили штрафну камеру, де на дванадцять мiсць сидить пiвсотнi хлопчакiв. I це незручно.
  Тим бiльше, на вiдмiну вiд Ада, у справжньому СIЗО є i параша, i страшний сморiд i прописка. Антон прописку пройшов успiшно, але доводилося проводити днi i ночi у смердючiй, переповненiй пацанами камерi.
  Їх, щоправда, виводили на годину у двiр i змушували бiгати, причому босонiж. А щоб було болючiше, спецiально насипали великий, гострий щебiнь пiд босi ноги пiдлiткiв.
  Годували теж дуже погано - баланда порожня та хлiб. А продуктовi передачi полiцейськi забирали собi.
  Антон був голодний, голений наголо, дуже худий, i в тюремнiй робi, з босими, збитими ногами, i ось так його зняли на смартфонi.
  Батьки Антона пробували скаржитися, але каральну систему перемогти складно. Зрештою, хлопчика засудили, i вiдправили на дитячу зону.
  У колонiї, звичайно ж, було краще, але хлопця за наказом полiцейського прирiзали, то вiн дуже багато знав.
  Тож Антон Шелестов встиг побувати у СIЗО i навiть понюхати зону. А в Пеклi добре. Навiть на посиленому рiвнi в камерах немає вони - фекалiанiгiлятори використовуються замiсть парашi i все чисто, i навiть стерильно.
  А сам Антон на полегшеному рiвнi. Якби пацан не дрочил , то, може, отримав би й одразу пiльговий. Але що вдiєш - пiдлiток i є пiдлiток.
  Але Антон зрозумiв, що краще з Богом не сперечатися i визнав свою провину. I тепер мiг отримати УДВ та перевестися на пiльговий. Хоча ще п'ятдесят рокiв i не минуло.
  Але хлопчик поводився добре i намагався бути пайкою. Три рази на тиждень вiн мав побачення з дiвчиною. Це здорово. Але для юного органiзму цього мало i слiд докладати зусиль, щоб не опуститися на рукоблуддя. I взагалi так хочеться до Раю. Там можна у вiртуальнiй реальностi у волю познущатися з полковника МВС, який влаштував Антону Шелестову пекло за життя.
  Цiкаво, може, цей полковник уже помер? I на якому вiн рiвнi. Найбiльше ймовiрнiсть суворо. А краще б на жорсткий. Ну, на посиленому щоб потрапити - це вже треба бути дуже великим та вiдомим злочинцем та тираном.
  Ось Володимир Путiн на посилений рiвень залетiв, та ще й надумав позиватися до Всевишнього Бога. Але ж суди Святих завжди практично суворiшi, нiж Самий Гуманний у Всесвiтi Суд Бога Сина. Але вже зовсiм хортим став диктатор Росiї. Огидна особистiсть буквально у всьому.
  Починаючи з кадрової полiтики - висування на керiвнi пости друзiв дитинства, якi стали мiльярдерами у доларах, та пiднесення зрадникiв та перебiжчикiв.
  Також зi старого Путiна дуже посереднiй спортсмен. А вiн вiшає собi нагороди та зображує великого хокеїста у постановочних iграх. Ну який iз старого, який практично i не тренується хокеїст, який забиває голи немов форвард? Очевидно це вся брехня i обман людей.
  Ну i, звичайно, злодiйство. Такого корисливого диктатора в Росiї ще нiколи не було. Стiльки мiльярдiв нахопив, що й сам порахувати не може.
  Але головнi злочини диктатора - це вiйни. Агресивний бестiя - неначе фараон. Ну а де агресiя там менi не резон!
  Особливо кривавою стала братовбивча вiйна з Україною. I власне режим Путiна творив геноцид братнього народу. У тому числi позбавляючи мiльйони людей та свiтла та опалення взимку.
  I до цього вiн мав багато злочинiв i в Сирiї, в Чечнi, i в Грузiї, i в Дагестанi. Путiн просто монстр - портрет кров'ю. Можна тiльки пошкодувати, що така кривава, брехлива i злодiйська мерзота не загнулася ранiше. Втiм, натомiсть Росiя здобула урок - що хопити чужi територiї не можна!
  Має Володимир Путiн i тi грiхи, якi вiн приховував вiд народу. Зокрема, росiйський диктатор дуже любив особисто мучити i катувати гарних, бiлявих хлопчикiв вiд десяти до п'ятнадцяти рокiв. Особливо на дибi, i палити їх розпеченим залiзом. Зокрема, ламати ребра клiщами, а також пальчики босих нiг дiтей. Йому це дуже подобалося i тортурам хлопчакiв сильно заводила диктатора.
  Ще йому подобалося мучити i дiвчат, i теж дибки. А також смажити їм п'яти вогнем, i особливо газовим пальником. Будучи практично необмеженим у владi деспотом Володимир Путiн отримав, можливо, задовольняти усi свої садистськi фантазiї та нахили. Але стороннiх це ретельно ховалося. I хлопчики i дiвчата, яких мучив i катував тиран, просто зникали безвiсти. Їхнi тiла розчиняли в кислотi, i вiд них нiчого не залишалося.
  Так Володимир Путiн справдi був чудовиськом. I з роками ставав все жорстокiшим i кровожерливiшим. Ось наприклад, одного з дванадцятирiчних хлопчакiв за наказом тирана розчинили у царськiй горiлцi живцем. Тут Володимир Путiн наслiдував свого кумира - Садама Хусейна. Можна вiдзначити подiбнiсть двох диктаторiв. Втiм, Путiн куди небезпечнiший за Садам .
  Його правлiння стало справжнiм кошмаром для Росiї. I це було ще тiльки квiточки та надводна частина айсберга.
  Отже, його рiшення вимагати суду Святих - це безнадiйна дурiсть. I цей процес ще транслюватимуть по Аду i Раю. Ось до чого все може дiйти у нашому свiтi.
  Антон Шелестов, коли був хлопчиськом, як i всi пiдлiтки, теж став цiкавитися полiтикою. Справдi, чому, наприклад, у Росiї таке злиденне село за таких високих цiн на нафту i газ? Чому так багато мiльярдерiв, i водночас бомжiв? I особливо незрозумiло чому полiцiя так нахабнiла.
  Справдi, хлопцiв заарештовують, б'ють, i навiть голять їм голови, i навiть не вибачаються. А iнодi голови збривають i дiвчаткам, що взагалi свавiлля.
  А пiдкидання наркотикiв стало вже традицiєю. Найпоширенiший спосiб пiдставити пiдлiткiв. I спробуй тут щось довести.
  Антону особисто Путiн не подобався. Голос якийсь у нього не чоловiчий, зрiст маленький, зовнiшнiсть непоказна. I з чого з нього чи не Всевишнього Бога вчинили? Справжнiй культ особистостi - типу Сталiна. Але Сталiн жив давно, i тодi ще люди були малорозвиненими. А тут у ХХ столiттi якось сморчка не здатного говорити красиво без папiрця генiєм усiх часiв i народiв зробили.
  Антон неодноразово критично висловлювався на адресу Путiна, i можливо це теж спричинило такий жорстокий арешт i нелюдське ставлення до пiдлiтка.
  До речi, бачачи як хлопчику неприємнi та принизливi обшуки, його в СIЗО шмонали разiв по десять на день. I обов'язково роздягали, i лiзли пальцями в рукавичках у п'яту точку, i смикали, м'яли, оголяли хоботок. Та ще щоб бiльше принизити робили це у присутностi iнших хлопцiв-в'язнiв.
  Однi з них реготали, iншi спiвчували. Багато хто пiдтримував Антона. А полiцiя лютувала. Найгiрше було те, що багато хто вже змирився з беззаконням полiцiї. I це ще у Москвi. А що дiється у провiнцiї?
  В Аду Антон Шелестов ожив, i почував себе чудово. Але йому дуже хотiлося помститися, особливо полковнику Крисiну. Хоча, на жаль, на тому свiтi не можна бити iншому грiшнику морду. Такi правила Всевишнього Бога - Милостивого та Милосердного.
  Натомiсть у вiртуалцi можна вiдвести душу.
  Антона перевили на пiльговий рiвень, де вже немає решiток та запорiв, та справжнiх мегаполiс розваг.
  Хлопчисько в першу чергу хотiв подивитися кiно, i йому це зрозумiло дозволили.
  . РОЗДIЛ Љ 16.
  Демiург демiургiв Ельтюль, показавши пишнiсть мiста казки, знову повернувся з нею разом у промiжнi свiти. Ельроза була тимчасово залишена, а молодий, i автор воїн вирiшив, продовжити битву з фашистськими ордами у всесвiтi, де Гiтлер не зупинив свої полчища пiд Дюкером. В результатi Британiя, яка втратила понад чотири сотнi тисяч полоненими, вийшла з вiйни. А Велику Вiтчизняну довелося вести з усiєю суттю Європою, а невдовзi 1942 року i з Японiєю.
  Нинi восени 1944 року фрицi намагаються взяти змором та масованим бомбардуванням. Ельтюль пiшов у тiло звичайного розвiдника-хлопчика, лише трохи покращивши його характеристики. До речi, цей день видався вже добрим: десять лiтакiв з них дев'ять реактивних вiн уже збив. I можна сподiватися, що це лише початок!
  Через якiсь секунди канонада почала втрачати iнтенсивнiсть, переходячи в одностороннi плювки по небеснiй гладi та земнiй поверхнi. Росiйськiй армiї зараз щастить, противник якось прорахувався з розподiлом сил на данiй дiлянцi. Схоже, радянськi машини завершили капiтальне побиття.
  Ось штурмовики трохи важким ходом ломових коней вистрибнули назад, крекнули в маленькiй повiтрянiй ямi. Здавалося, на мить метелики анiгiляцiї зависли, стрепенулись i пройшли прямо над обсипаними золотою пудрою макiвками дерев. Перевантажено виляючи при цьому в рiзнi боки, на зразок маятника або як газелi, що струшують воду.
  Декiлька повiтряних стрiльцiв все нiяк не вгамовувалися. Вони продовжували поливати свинцем та вогнем, щось видиме тiльки їм на протилежному вiд пагорба махровому краю лiсу.
  Хлопчик-демiург з характерною для себе дотепнiстю, зауважив:
  - Вiйна це як змагання з важкої атлетики, якщо вагу не дотиснуть - приз не вручають, якщо ворог не добитий - переможний гiмн не грають!
  Але ось замовкли й невгамовнi "соколики", i вся дюжина промчала прямо над пагорбом, то трохи розходячись, то навпаки стуляючись у щiльний "ланцюжок".
  Татарочка потираючи нiжкою об лопухи (у мозолистiй п'ятi застрягла зрадлива колючка), помiтила:
  - Якщо у правителя немає пiднесених помислiв, то його iмперiя злетить у повiтря!
  Хлопчик-демiург пiдтримав мотив:
  - Правитель завжди повинен дивитися на вершину, але надмiрне витання у хмарах пускає на вiтер земне благоденство! - I крутий хлопчисько додала ще. - Добро має бути з кулаками, але надiйного захисту iз середняками по мужностi не здобудеш!
  Звичайно ж, Ельтюль мiг скористатися своєю всемогутнiстю та рознести весь вермахт, навiть легше, нiж розчавити приклеєну до липучки блоху. Але тодi заради чого було створювати цей всесвiт iз змiненою iсторiєю? Адже не заради - звичайної, банальної прогулянки в стилi Рембо подiбне їм затiвалося.
  Стало тихiше, навiть гуркiт послабшав. Агресивнi винищувачi МЕ-409 'К', на щастя, з'явилися iз запiзненням. Розiгнанi потужним двигуном до понад 3000 кiнських сил, iз чотирма 37-мiлiметровими гарматами, спецiально призначеними для знищення 'лiтаючого танка' Iлу, або чотиримоторних бомбардувальникiв ПЕ-8 та ТУ-5, якi повиннi здiйснювати бомбовий удар по Нiмеччинi. Такi знаряддя також досить небезпечнi для наземних цiлей: здатнi пробити наскрiзь дах танка Т-34-85. У цьому свiтi радянськi конструктори спроектували i ТУ-5 для стратегiчних ударiв. Поки що машина, скопiйована з американського Б-29, не поставлена на потiк, але незабаром пiде в серiю.
  Нiмеччину слiд серйозно дiстати. Адже її територiї у безпецi пiсля зради меркантильних союзникiв. I ще три авiагармати калiбру скромнiшi в 15-мiлiметрiв, але куди швидше, особливо проти крутих, але слабо захищених Якiв рiзних моделей. Летять стерв'ятники, стрiмко i до того ж досить високо. Мабуть, розвiдники попередили, що i внизу доблеснi радянськi пiхотинцi влаштують пантомiму з закопуванням жалобною музикою у виглядi заточеного осикового колу, i скрипу зламаних об колесо для четвертування кiсток.
  Хлопчик-демiург з цього приводу знову, як фiлософ екстракласу , висловився:
  - Падальники, на жаль, завжди встигають вчасно, а голуби прилiтають не до мiсця!
  Нелегко збити МЕ-409 останньої модифiкацiї, навiть якщо ти Хлопчик-Творець. Тим бiльше, що Ельтюль вибрав майже нормальне для людини тiло.
  Так чеснiше, але не так ефективно. Ось юний цветоельф, навiть струсив крапельку поту з чола. Вiдкрив вогонь, намагаючись знову вiдчути малюнок бою. Але кулемет не слухався, вiд вiддачi його вiдводило набiк, i дуло ходило ходуном. Необережно приклавшись щокою до казенної частини, пацан-творець, обпiк собi щоку, i розбив губу. Ноги тремтiли вiд напруження i лютi. Але ось удача нарештi посмiхнулася йому. Декiлька куль великого калiбру встромилися в хвiст, правда, коли ворожi МЕ-409 'К' встигли пролетiти повз. А попадання у слабке мiсце пробило баки, авiацiйний бензин потiк у сопло та 'Мессершмiт' як спалахне. Буквально крилатий не знає спiвчуття крече оброс червоним i рудим пiр'ям, смертоносного полум'я. I вже падає переднiй злегка загнутий iз срiблястою свастикою титановий дзьоб.
  Це був єдиний успiх на даному етапi, втiм навiть у Голлiвудському сценарiї головний герой не повинен молотити без жодного збою. Якiсь дрiбнi помарки обов'язково повиннi бути в будь-якiй лайцi. А машин цiлих стерв'ятникiв вiсiмнадцять... Проте атакувати зверху Iли не дали. Назустрiч злетiло близько сорока радянських машин. Тут Лагг-5 i ЯК-9 i новинка ЯК-3. Машинка краща, нiж ЯК-9, але й дорожча. Так як був потрiбний якiсний дюраль, для значного змiцнення укороченого крила з радiатором. Через що поки що не масова модель!
  Почалася бiйка. Радянськi льотчики намагалися грамотно використати свою перевагу в чисельностi. А також трохи кращу, завдяки меншiй вазi горизонтальну маневренiсть, незважаючи на бiльш потужне озброєння ворога.
  Взагалi, це початок вiйни. Складися для нацистiв така ситуацiя коли дiяла доктрина не битися в невигiдних для себе умовах, то користуючись швидкiсними характеристиками уявнi "лицарi" Люфтваффе постаралися б пiти. Тим бiльше що потужнi з упорскуванням водометанолової рiдини мотори дозволяли розганятися гвинтовим стерв'ятникам до 760 кiлометрiв на годину.
  Але зараз за такий вiдступ пiлотам загрожував концтабiр. Бо Герiнг остаточно сiв на коня i вважає себе непогрiшимим. Жирний боров проголосив - що люфтваффе нiколи не вiдступає i має перемагати!
  Тож довелося фрицям прийняти тактично не вигiдний бiй.
  Хлопчик-демiург вiдкинув порожнi, як кишки з'їдених пацюками сосисок кулеметнi стрiчки. Знову феєричне атмосферне явище дозволяло їм спостерiгати, причому бачачи навiть крейди деталi за даною битвою.
  Причому не можна сказати, що Ельтюль це особисто створив своєю феноменальною та непереможною силою: просто так уже вийшло! Хоча у богiв часом, виходить, творити чудеса, навiть не включаючи свiдому волю!
  Гiтлерiвцi боролися не надто успiшно. Тактично їхнє командування цей бiй профукало! При чисельнiй перевагi, їх потужне озброєння дозволяє зрiзати будь-яку машину, навiть з першого заходу, безсумнiвно, позначилося б. Тактика два проти одного, при якому другий пiдсiкає бiльш маневреного супротивника, що намагається зайти тобi в хвiст, показала ефективнiсть перевагу в силi хвилинного залпу.
  А так жирнi нiмецькi гуси обклали радянськi соколи. Ось один iз льотчикiв навiть пiшов на таран. Не найкраща iдея. Гiтлерiвець встиг катапультувати, зате вiдважний червоний пiлот загинув з променистою усмiшкою на вустах. Коли лiтак розносить на дрiбнi шматочки, то ти все ж таки встигаєш вiдчути розрив клiтин твого тiла, але... Тiльки коротку мить. I ось такi хлопцi на Русi є.
  Гiтлерiвцi намагаються огризатися. Намагаються вирватися вище, щоб там при нагодi уникнути ворога в пiкiруваннi. Але радянськi пiлоти, погрожуючи тараном, поливаючи вогнем, може й не надто потужних 20-мiлiметрових гармат навпаки притискають до землi.
  Але особливо лякає фрицiв загроза тарана. Радянськi льотчики реально безстрашнi, вони вiдважнi до божевiлля, i гiтлерiвцi сахаються, i вiдчайдушно намагаються пiрнути. Їх iз землi вже дiстають радянськi зенiтнi кулемети.
  Збивають некруто цей зброд.
  Татарка хихикнула:
  - Ось воно м'ясо у фользi.
  Теж юний пацан єфрейтор Георгiй, навiть позiхнув:
  - М'ясо, то м'ясо, але згасло!
  Тяжкоатлети Фокке-Вульф так i не з'явилися, що вiзьмеш з падальникiв, якщо серце кролика мають яструби. Ось i багато хто з них намастив землю. Останнi два винищувачi намагалися зiм'ятись, але в одного двигун вибухнув через надмiрну дозу водометанолону , а iнший уже майже вискочивши, зiрвався у штопор. Мабуть далися взнаки пошкодження, отриманi вiд жорстокого кулеметного вогню.
  Ось i закiнчилося невелике розбирання в атмосферi.
  Татарочка з полегшенням вигукнула:
  - Ось вона перемелювання фаршу. Нехай навiть людського!
  Ельтюль у досадi погладив куломет, що остигає дуло, i роздратовано потер обпалену щоку. Ух, ще залишиться опiк, що куди гiрше за шрам.
  Хлопчик-демiург примхливий, заявив:
  - Котлету роблять з того, хто не може змiшати у фарш своїх ворогiв! А фарш замiсити може лише той, хто має мозок не котлета!
  Усi воїни та воїнки дружно подивилися на Пiвденний Захiд , куди з перемогою над технологiчно сильнiшим ворогом пiшли свої лихi лiтаки.
  Татарка ще раз дотепно вставила слово чи навiть фразу:
  -На нуль дiлити не можна, але дiлять нулi по моралi, забираючи в обнулених розумом!
  Сержант же витяг iз-за пазухи сухарик i почав його енергiйно жувати. Зголоднiв махiна. Рокiв п'ятнадцять всього, а плечi та руки богатиря з русявою головою хлопця. Великий боєць, i досить неприємний, любить дiставати i чiплятися до Ельтюля. Але зараз вiн уже не смiє
  Хлопчик-демiург навiть, звичайно ж, навмисне позiхнув, демонструючи рожеву, маленьку пащу.
  - Кажуть, цар Спарти Леопольд наказав зламати катапульту, щоб вона не розкладала воїнiв полегшенням руху до мети! Бо технiка бачилася йому похороном доблестi.
  Дiвчина-татарка, енергiйно чистячи картоплю, вже не погано б солдатам пiдкрiпитися, з обуренням пирхнула:
  - Може й нам пiдпалити заради доблестi та честi свої лiтаки. - Войовниця-азiатка вказала мозолистим пальцем попереду себе. - I оскiльки вогнище горить канонада!
  Через гiллястi дерева, наче кобри пiд дудочкою факiра, пiднiмалися чотири окремi мобiльнi, що танцюють стовпи непроникного нафтового або точнiше бензинового диму. I це марево здавалося живим. А радянська, багатостраждальна земля продовжувала стогнати i здригатися, можна подумати вiд ран, але це були вже вiдлуння запеклої канонади за рiчкою. I, схоже, радянськi реактивнi установки застосовували особливi снаряди. Не такi голоснi й ревучi, як колишнi, але зате пробивають на великi глибини, що руйнують бункери та дзоти.
  А запах гару виявився по-особливому гiрким.
  Знову наближення вiдплати фрицям, ледi вiйни, що любить битися, бiльше життя. А дiва-капiтан, що точнiше припхнула бiгом, присiла, демонструючи сильнi, без тiльки стискаючий бiг обтяжливого взуття босi ноги навпочiпки поруч iз крутим Хлопчиськом-демiургом. Ельтюль чудово бачив, що це його подруга та бойова соратниця Ельроза. Втiлилася, але сама при цьому ще не дуже добре розумiє. У тому числi, що може на неї чекати. Та цiкавi сюрпризи пiдносять нам часом Боги!
  Войовниця погладила хлопчика-демiурга по почорнiлiй вiд кiптяви, м'язистiй та жилистiй шиї. Вона не впiзнала в цьому бiлобрисом схудлому на казенних харчах хлопчику - Всемогутнього Творця Свiтобудов.
  Потiм зайнялася юним старшим сержантом, що обернувся до неї, хихикнула: "мовляв, ти такий великий, а маленький хлопчик тебе побив!". I несподiвано тицьнула його кулаком пiд велике синє око. Той охнув i вiдступив:
  - Та ти кома чого?
  Капiтанша-босонiжка та втiлена ельфiйка голосно засмiялася:
  - Бачив, синець захотiв, а пташеня?
  Сержант-пiдлiток, розгублено ляскаючи вiями, буркнув:
  - Так, звичайно ж, хотiв ... Так - нi!
  Дiва-капiтан оглушливо засмiялася.
  - Синяк пiд оком не додасть освiтлення в кiмнатi, але здатний дати свiтло у темрявi впертої тупизни! - I додала iз сарказмом. - Лiхтарi пiд очима отримує той, у кого мозок просвiтлюється лише пiд час удару!
  Хлопчисько-демiург iз посмiшкою втiленого Будди, але тоном типового пiонера сталiнської епохи, зауважив:
  - Нашi молодцi - теоплазмою б'ють батьки. - Ельтюль як Творець безлiчi всесвiтiв мiг дозволити собi недоречну дотепнiсть, але при цьому i перейти на серйозний тон. - Ось так мiцно ми цим нелюдам дали. Чорт, ще б їм вилам в голо, хоча кiлька разiв, немає кiлька тисяч разiв по стiльки ...
  I ще половину стiльки, а потiм чверть стiльки!
  Капiтан-красуня засмiялася, i войовниця збила довгими пальцями нiжок, погаслий недопалок, суворо промовивши:
  - Не димiть брати! Чи не димiть! Пiд подушку цвях собi не кладiть!
  Хлопчик-демiург i тут не перейняв показати себе дотепником, промчав думкою:
  - Коли кажуть, давай, закуримо товаришу, вiд вислову давай повiсимося - є тiльки одна вiдмiннiсть - спосiб самогубства куди болючiший i небезпечнiший для оточуючих!
  Дiвчина-офiцер цього разу не оцiнила гумор героїчного пацана, який за один день пiдбив одинадцять лiтакiв i розмашисто вiдмахнулася.
  - Це не так суттєво! Не така страшна цигарка, як мiзки у виглядi попiльнички! - Капiтан-войовниця змiнила iнтонацiю на питання. - Полiзуть вони своїми свинячими рилами на пагорб, як ти гадаєш?
  - Хай тiльки фрицi спробують! - Ельтюль шалено завертав блакитними очима. - Бiльше танкiв - буде металобрухт, бiльше пiхоти - гори трупiв! - вигукнув, розлючений хлопчисько-демiург. - В асфальт закопаємо. На стрiчки зрiжемо! - I тут вiн Бог з'явився в плотi з незрозумiлим, простих i не тiльки простих смертних виразом в очах кинув орлиним поглядом, Творця свiтобудов на всi боки.
  Сержант-пiдлiток iз сумнiвом та несподiваним для такого не по роках потужного дитину, фальцетом пробурмотiв у пiвголоса:
  - Хотiлося б, якнайшвидшої перемоги, але ... - Отрок-богатир явно вагався. - Може, переможемо, може й, нi...
  Хлопчисько-богатир на все горло, гаркнув:
  - Солдат, що риє глибокий окоп, змусити дрiбно плавити охочих його закопати!
  - Ти який рiк воюєш, Станiславе? - Раптом запитала малолiтнього, але рослого сержанта дiвчина-капiтан, навiть не слухаючи, балакучого, адже вона не знала, що це творець незлiченної безлiчi свiтiв, хлопчика-демiурга.
  Сержант-пiдлiток не бентежачись, жорстко вiдповiв:
  - Другий. - До риму додав. - I поки що не герой!
  Дiвча-офiцер хихикнула:
  - Та не герой... Менi ось довелося воювати ще зi Смоленської битви... хай навiть помiчницею медсестри. Потрапила до полону. Втекла, дорогою вже, коли випав снiг, йшла боса. Ноги посинiли, спочатку їх не вiдчувала, в теплi палали вогнем, але на щастя не обморозилися. Навiть не чхнула, хоч смертельно боялася простигнути. - Ельроза приводила, чужi згадуючи тiєї дiвчини, чиє тiло мимоволi зробила своєю носiєм. - Партизанила, потiм знову потрапила на фронт i знову пiд час боїв за Смоленськ опинилася у полонi. Вдруге тiкати складнiше, але вже не так страшно! - Воїтелька важко зiтхнула. - Дивнi такi збiги. Але чого не буває. А ось Мишко скiльки воює?
  - I я ось на фронтi формально другий рiк, якщо не рахувати роботи i у партизанiв - хлопчик-творець дрiбно хмикнув, не поспiшаючи, задерши гостре пiдборiддя схудлого вище, покрутивши головою. - А так рахуй фактично з Брестської фортецi, ми воюємо. Там ми ще Жовтень приїхали на екскурсiю i почалося ...
  Дiвчина-капiтан нетерпляче труснула витонченою, незважаючи на давнi трудовi мозолi долонею. Знак говорив, що її не цiкавлять подробицi, може й цiкавих, але напевно важких пригод хлопчика-демiурга. Натомiсть вона сказала:
  -Отже, так, я вiдiслала посильного хлопчика до переправи з запискою, написала, що ми тут на вiдшибi корпимо ...
  Хлопчик-демiург без церемонiй, автоматною чергою ляпнув:
  - Можна вiдсидiти термiн до свободи, але не можна вiдсидiтись за свободу!
  Войовниця з рудим, яскравiшим за осiннiй лист волоссям удав, що не помiтила подiбної нетактовностi i продовжила:
  - Нiчого бiльш iстотного не можна тут зробити - хоча, може, i встигли б добiгати, до другого пришестя Люцифера...
  Тут перебив уже розгнiваний Сержант-пiдлiток, вiн почав говорити щось незручне для варiння:
  ... Але нi хрiнка з олiєю разом з iкрою на бутербродi, краще вже тут, нiж у трупнiй водi.
  Хлопчик-демiург хихикнув:
  - У винi ще б краще. Вийшло знатно. Я думаю, якщо нiмцi не дурнi, то переправу вони не пройматимуть, тож попруть прямо до неї. Так, навiть кумедно!
  Дiвча-капiтан логiчно заперечила:
  - Не бiдайся рiжками! Ми трохи осторонь пекло, так що перша хвиля на нас не пiде, а от якщо до ночi будуть тили зачищати, то тут нас i переконають пiдвести межу, пiд фiнiшною стрiчкою житухи. - Капiтан-войовниця несподiвано звернулася як до хлопця-демiурга, нiби до рiвного за званням. - То ти думаєш Спiноза i стервенець в одному флаконi?
  Хлопчик-Творець, рефлекторно пожовуючи вiд голоду траву, що в'яне, восени, лише швидко кивнув:
  - Угу, i гугу! Хочу з барана рагу!
  Пiсля чого всi розсмiялися, так у цьому проханнi проглядалося їхнє спiльне бажання, хоч раз по-людськи поїсти.
  Розмову перервала поява горезвiсної "Рами". Такий ось легенький тримоторний лiтачок у виглядi катамарану. Машина могла подiбно вертольоту зависати в повiтрi, мала вiдмiнну маневренiсть, i забезпечена сильною оптикою, радiозв'язком i фотографiчним обладнанням. Крiм того, блакитний колiр спецiальної фарби робив апарат важко помiтним на небi!
  Хлопчик-демiург узяв цю машину на прицiл. Цього разу не пiде видобуток, лiтак-шпигун. Або вiн не кольороельф iз роду великих воїнiв Хлопчисько-демiург зло скалився, i велика висота його не бентежить. Сержант-пiдлiток не став заважати, але все ж таки не вiрив у шанс пацана, що несподiвано проявив героїчнi якостi, i нахилившись шепнув дiвчинi-капiтановi:
  - Як смеркнеться, спробуємо на пiвнiчний захiд податися - Юнак-богатир навiть випнув не по роках широкi груди, що вiн, мовляв, такий вигадник. Можливо, проскоченим лихим Полканом-вовком iз капкана якимось загинальним маневром.
  Дiвча-офiцер спохмурнiло, але постаралося бути об'єктивним i розважливим:
  - А звучить досить логiчно. Навряд чи на нас чекатимуть таким малим числом в атацi потужних залiзобетонних споруд. - Капiтан iз втiлених ельфiв ще раз озирнулася, додала. - I цiлеспрямовано виколупувати звiдси, надто багато тут нас таких...
  Хлопчисько-демiург вiдкрив вогонь iз кулемета, намагаючись при цьому не цiлитися, а побачити, як їх навчали ще дитячому садку для елiтних кольороельфiв простiр потилицею. Але зброя по-зрадницькому повело вбiк, i пацан претендуючий на роль термiнатора припинив стрiлянину i поставив свiй смертоносний драндулет на мiсце. Яка осiчка, схоже, кулемет не надто гарний. Зносився пiд час боїв, а зброя воєнної доби штампується, не розраховуючи на довговiчнiсть!
  Сержант-пiдлiток з непiдробним спiвчуттям подивився на хлопця-демiурга i помiтив:
  - Я жодної людини, якщо можна назвати людьми подiбнi до звiрини, з того боку не бачив. Хлопець, зростаючий органiзм якого вимагав їжi гарячково, копався у пошуках харчування в рюкзаку. - Як у барлозi вампiра, вiдколи ми тут засiли.
  Ельтюлю стало кумедно вiд таких слiв. I в цей час i героїчному мiсцi - граф Дракула на слуху та мовi.
  Воїн кольороельф рiзанув словом:
  - Полiтик-загарбник за покликанням вампiр, але скiльки не сьорбає кровi упир, завжди стирчатиме на осиновому колi народної ненавистi!
  - Може, ще в гаю, чи в ярах, хто вiдсиджується... - Капiтан-войовниця знову коротко свиснула, i до неї пiдбiгла мiцно збита самка-боєць у не по сезону теплiй, хоч рванiй тiлогрiйцi, з якої сiро-жовтими клаптями виступала брудна вата.
  Хлопчик-демiург невдоволено скривився. Ще б пак дамi, та так виглядати, якщо врахувати менталiтет кольороефiв - раси уславлених на весь всесвiт естетiв, то це тривiальнiша образа.
  Юний Господь з мiсiєю втiлення навiть видав:
  - У поганiй посудинi не зберiгають гарного вина, а в брудному тiлi не буває розумних думок!
  Сержант нервово захихотiв, i засунув у рота подорожника. Жерти хотiлося все сильнiше, а обiд, схоже, i не збиралися готувати. Адже була надiя, що в такому батальйонi з великою кiлькiстю дiвчат служба стане благодаттю. Але мабуть свiт i справдi, створений дуже паскудним демiургом!
  - Кукурудзяна, слухай мiй наказ, - Войовниця-капiтан нахилила голову ратоборця жiночого до себе, схопивши її за нечисту, зате бичачу шию долонею. - Якщо мене прикiнчать, Матвєєв Червонопрапорний за старшого, а ти простежиш, щоб його слухали. Зрозумiла, чого говорю?
  Старший сержант, демонструючи кулак, заперечив:
  - Тут однi баби i з ними всього пара-трiйка сопливих хлопчакiв. Тiльки я сам можу їх тримати в руках!
  Боєць-самка мовчки кивнула:
  - Сергiй Буйволов сильний хлопчик. На хорошому рахунку у командування i здатний розiгнути пiдкову. - Жiнка пустотливо пiдморгнула богатирю-пiдлiтку. - Я можу пiдкорятися, i йому чи кому ви вкажете!
  Капiтан-войовниця продовжила виклад невгамовних думок:
  - Спробуємо в густiй темрявi вивести наших дiвчат на захiд, проскочити немов мишi повз кiшку, без дороги. Якщо гак вiдмахати, можна знайти на березi ще безлюдне мiсце, тихо переправитися.
  Хлопчик-демiург скептично скривив круглу, засмаглу мордочка:
  - Думаєш, до рiчки вже все?
  Капiтанша почала розгрiбати босою, дiвочою ногою землi, шукаючи корiння, їй уже теж хотiлося, їсти i вона швидко вiдповiла:
  - Та нi, звичайно. Чи не дурна. - Понизивши голос, войовниця з роду, який почався ще до появи на реальнiй Землi динозаврiв, продовжила. - Але до завтрашнього дня всi, хто не встигне перебратися, тут i залишаться. Розхльобувати вже наступнi будуть не ми. Так що треба змотувати пiд нiч безмiсячну.
  Сержант-амбал кидаючи нервовий, голодний погляд i на витонченi нiжки капiтаншi i на казанок де поки нiчого не було, крiм рiчкової води, з надiєю запитав:
  - Наш грiзний танк IС-2 встиг вискочити?
  Особисто на нього велике враження справила гармата калiбру в 122 мiлiметри.
  Хлопчик-демiург глухо хмикнув:
  - А хiба це не тягар?
  - Хто знає, може i ти, лише пiд ногами плутаєшся - Дiва-капiтан махнула мозолистою рукою, раптово скривившись, наступила пiдошвою на гострий шматочок металу. - Якщо встиг, то, звичайно ж, дасть про себе погано знати.
  У небi знову став набирати силу шумовий прибiй вiд машин, що наближаються. Цього разу, на великiй висотi i збоку з'явилися грiзнi бомбардувальники Ю-488, заснована модель чотиримоторних бомбовозiв Люфтваффе. Машини мали кiлька модифiкацiй. В даному випадку, гострий зiр Ельтюля розрiзнила, що це важка Ю-488 "С" з двигунами понад 3000 кiнських сил кожен i дванадцятьма авiагарматами калiбру 20 - мiлiметрiв, встановлених системою "їжак". Найпотужнiша бойова машина цього типу. Але якщо й бiльш грiзний монстр ТА-400 "В" у якого авiагармат 15 з них десять 30 - мiлiметровi та шiсть найпотужнiших та гвинтових та разом iз ними шiсть реактивних двигунiв.
  Але такий бомбовоз поки що лише надходить у серiйне виробництво i починає з'являтися на фронтах. Моторошний монстр здатний у перевантаженому варiантi нести, до 20 тонн бомб або двi роти десанту. Може використовуватись для транспортування десантних модулiв.
  Дiвчина капiтан сунула в руки Ельтюль пiдствольник i прошепотiла на вухо:
  - Це твiй шанс! Я знаю, що вимагаю майже неможливого, але...
  Ельтюль не витрачав час на вiдповiдi. Вона вперлася ногою в траву, i навмисно наступив босою пiдошвою на пучок скошеної, що не встигла в'янути кропиви, вiдчувши печiння, глибоко зiтхнув. Ось-ось бомбовози iз 12 тоннами смертельного вантажу сховаються iз зони поразки. Але нiчого, адже вiн радянська людина i творець свiтобудов.
  Найголовнiше це побачити бiоплазму i тодi руки i тiло самi знайдуть мету.
  Хлопчик-демiург натиснув, використовуючи видих легень на собачку. Його вiдштовхнуло, злегка втиснувши пiдошви в землю. Маленька ракета помчала в небо, наче кибитка з табору Будулая.
  Потрапить чи не потрапить? Вiдповiдь була негайно: гримнуло чимось жовто-рожевим, нiби впав з грубки горщик наповнених кутами, що горять. Точно в цiль, та ще це видно у бомби!
  Вдалий пострiл, тим сила вибуху така, що два бомбовози, що летять поруч, вiд струсу втратили крила i задимивши стали поступово прискорюючись падати!
  Капiтанша захоплено вигукнула:
  - Один пострiл - три цiлi! Це приголомшливо! Такого нiколи не бачила!
  Ельтюль хитро помiтив:
  - Але ось хоробри кравець, одним ударом збив сiмох. А в мене поки що лише три!
  Воїтелька тут запропонувала:
  - А ти заспiвай Матвiй. Ми вже занудьгували, без твого голосу.
  I юний воїн замiв, нехай бачать, що в нього воiстину "золотий голос", Шаляпiна чи ще крутiше;
  Сем був пiдступний i хитрий,
  Вiн уявляв себе аристократом.
  Палив вiйни чужим багаттям,
  I вирiзнявся жадiбним хватом!
  
  Ростив Адольфа за пагорбом,
  Ось стане зразок - агресор!
  Ворогiв на частини розiрвемо -
  Що Русь сильна, то всiм вiдомо!
  
  Але фюреру вселяє Сем -
  Дамо тобi ми танкiв тисячi!
  Не буде у тебе проблем,
  З рабiв вiдсотки разом знайдемо!
  
  Ну що Адольф її трясе,
  Згоден у тяжкi пуститися!
  I кинув орди на Схiд,
  Сталевим накатом до столицi!
  
  Але зустрiв гада росiйський багнет.
  Вiн гострий фортеця монолiту!
  Ворог мiцно пiд Москвою битий -
  I втеча бiг орди цiєї дикої!
  
  Фашизм розраховував на ленч -
  Що з Червоною площею влаштує!
  Але меч його зумiв розсiкти -
  Непереможна рать - героїв!
  
  У порох звернутися супостат,
  Їх гнати, до Берлiна!
  Громовержний бiй гуркiт,
  Мої вiйська - непереможнi!
  
  Для фюрера знайдемо петлю,
  I для фашизму кiл наточений!
  Всi фрици мерзенних переб'ю-
  Мочити їх будемо вдень та вночi!
  
  Рейхстаг обвуглений i чадить,
  Нацисти кинувши всi здаються!
  Мiцнi звершення - гранiт,
  На свято чай поп'ємо зi блюдця!
  
  Ми виростимо гiллястий сад,
  Де яблунь оксамит iз позолотою.
  Де дорогоцiннiше за всiх гуркiт,
  Де ми швидше за лiтаки!
  . РОЗДIЛ Љ 17.
  Антон Шелествов та Олександр Данельчук зустрiлися у тренажерному залi. Оскiльки Данельчу вже довго на пiльговому рiвнi, а Антон тут поки що новачок, Сашко вирiшив йому показати простори мегаполiсу.
  На пiльговому рiвнi вже можна їздити на гравiоциклах, правда у супроводi наглядачки-дияволицi (ну i назва для ангела, який виховує грiшникiв!).
  Антон вперше був на машинi, яка схожа на звичайний мотоцикл, але з гравiтацiйним полем, i ковзаючий повiтрям, немов павук по водi.
  Ти можеш, наприклад, з висоти пташиного польоту насолоджуватися видом пiльгового рiвня Ада.
  Єдине, що псує вигляд жiнки у формi та з вогненно-рудим волоссям. Антон дуже не любив людей у формi. До речi, в СIЗО його часто обшукували i жiнки, що навiть законом заборонено. Але ж i так шмонати малолiток, як полiцейськi, робили i зовсiм не належить. Тут теж їх мацають дияволицi. Але на пiльговому рiвнi лише раз на мiсяць. Щоб юнi тiлом ув'язненi не забували, що це все-таки Пекло. I не особливо нахабнiли i мрiяли про Рай.
  А саме мiсто пiльгового рiвня Ада, дуже гарне, ошатне i химерне. Наприклад, ростуть дуже великi бутоннi, iншi досягають розмiру цiлої цистерни.
  Дiти-в'язнi - хлопчики та дiвчатка часто ходять разом.
  Багато хто волiє ходити босонiж, так тут справдi як у тропiках влiтку. I з голими ногами куди приємнiше. Тут є й великi злочинцi, якi виправилися та спокутували свою провину. I тi, хто помер у дитячому вiзку.
  Але всi вони на вигляд ще дiти, i тiльки в Раю можуть отримати таку зовнiшнiсть, як їм хочеться.
  Антон Шелестов заспiвав iз посмiшкою:
  Десь у мiсяцi квiтнi,
  У старому парку тане снiг.
  I веселi гойдалки -
  Починають свiй розбiг!
  Олександр Данельчук кивнув:
  - Це здорово! Ех, не знав я фактично життя на Землi!
  Антон Шелестiв кивнув:
  - Не знав! Але скiльки проблем i страждань зумiв уникнути!
  I хлопчик знову заспiвав з ентузiазмом;
  Крокуємо маршем, у пiднебессi здiйнявся пил,
  Сяє сонце, хмар свинцевий, щiльних покривало!
  Дери за щастя, щоб казка перетворилася на буваль,
  I щоб свiтло розрiзало, те що мороком покривало!
  
  Свобода дорога, ти всiм потрiбна, люба,
  Коханий привiт, не плач, утри вiї!
  Життя в рабствi тяжке, немає чистого кута,
  Вдень у полi ореш, нiч у сирiй в'язницi!
  
  Але частки кращої хлопець чекав,
  Знайти у темрявi уста своєї дiвчини!
  Окови скинути, мерзотний метал,
  Щоб рабинi стали, як царицi!
  
  Ось щоку висвiтлює промiнь денний,
  Що не було кошмару та смутку!
  I зайчик пробiгає: легкий, золотий,
  Один одного нiжно ми поцiлували!
  
  Про рабство злий вiчний друк,
  Її невблаганна, зла пекла сила!
  Ти м'яз напружи, щоб зiрвати,
  Що молотом основи розтрощила!
  
  Ти обтруси сумнiви немов прах,
  Хоч кров вiд страху, крижинкою застигла!
  Не вразить бiйцi у бiй страх,
  Не засмоктає трясовина як могила!
  
  Не треба посмiшки боязкої тiєї,
  В якiй видно потайливу зневагу!
  I надсмiюсь над похмурою долею,
  У панове отримаємо ми прощення!
  
  Багатий з бiдним - столiття вiкiв ворожнеча,
  Адже ситий, тим, хто худий не товариш!
  I здається, злу правити назавжди,
  А жебрак буде щасливим у темрявi цвинтарiв!
  
  Але крикнув витязь - росiйський богатир,
  Настав час кiнчати з кошмарним свавiллям!
  Не продавати вам дiвчат на ясир,
  Ублюдкiв ми проткнемо найгострiшим колом!
  
  Нехай рабство згине в безодню назавжди,
  Всi жiнки вiльнi та красивi!
  Нехай не торкнуться тлiння i року,
  А самi будемо - святi, справедливi!
  Ось така була цiкава у хлопчика пiсенька. Життя як то кажуть в Пекло веселе.
  Летять вони собi... Сашко Данельчук зiтхнув. Вiн хотiв зустрiтися зi своїми батьками. Справдi, вони, мабуть, померли. I швидше за все десь у Пеклi. Може на загальному чи полегшеному рiвнi. Навряд вони заслужили суворе покарання вiд Господа Бога.
  Рано чи пiзно на них чекає Рай. Як i всiх людей. Бог показав свою милiсть та милосердя.
  I ось, наприклад, шльопає босими нiжками, гарний пiдлiток у шортах. Такий засмаглий i свiтловолосий. Здається ангелом, з милою перловою посмiшкою. Але яким жорстоким та кровожерливим злочинцем вiн мiг бути у минулому життi.
  Такий ось тут свiт i цiла Свiтобудова.
  Сашко Данельчук взяв та заспiвав;
  Нехай здається, що я ще дитина,
  Плутаюся по скелях слизьким босонiж!
  Хоч шлях страждань, тяжкий, надто довгий,
  Ношу пiд серцем образок iз Христом!
  
  Зi мною крокує по горах дiвчисько,
  Розбила нiжки ангел свої у кров!
  Але голосок її мчить дзвiнкий,
  Сама невиннiсть усiм несе кохання!
  
  Куди ми йдемо? До Бога Iсуса,
  Щоби принiс на Землi наш свiт!
  Не пiддаватися Сатанi-миску!
  Пiд прапором Православ'я ми творимо!
  
  Ми навiть взуття з собою не взяли,
  Постiмося, просто неба спимо!
  Хоч дiти, але вiдкритi Богом дали,
  Береже нас мудрий, добрий херувим!
  
  Пiдступнi скелi, крижини пiд ногами,
  Жорстокий холод, немов полум'я палить!
  Ось чорти з вилами з гору рогами,
  Хочуть перервати пiднесений полiт!
  
  Доводиться нам докладати терпiння,
  I бiль, що плескає тiло долати!
  Адже буде Всесвiту порятунок,
  Коли потисне голi долонi i знати!
  
  Для цього i хадж наш дуже довгий,
  Щоб чашу катування до дна душi випити!
  Народилися ми в пониззi мами-Волги,
  Пасе життя важкої, гiркої нитка!
  
  Але Бог святий дiтей не забуває,
  Вiд загибелi нас страшний уберiг!
  Знайде фашист смерть у Сонце Травня,
  Не втече нечистий на порiг!
  Хорошу пiсню заспiвав вiчний хлопчик. Ось тут в Пеклi можна i пiснi спiвати, i насолоджуватися ласкавим повiтрям. I три свiтила над головою.
  Ось це справдi славне мiстечко. У якому все виглядає надзвичайно чудово. I можна реально взяти та посмiятися.
  Антон Шелестов заспiвав:
  Усi люди на рiднiй планетi,
  Повиннi завжди дружити.
  Повиннi завжди смiятися дiти,
  I у мирному свiтi жити,
  Повиннi смiятися дiти,
  Повиннi смiятися дiти!
  Повиннi смiятися дiти,
  I у мирному свiтi жити!
  I у мирному свiтi жити!
  Дiти тут, звичайно ж, тiльки зовнi, у вiцi пiдлiтковому, але все без винятку красивi i без фiзичних вад. Досконале тiло, що дається в Пекло сприяє i виправленню характеру. I хлопчики дуже задоволенi.
  Антоновi подобається це чудовий свiт. Ось є навiть статуї, вкритi сусальним золотом i з них б'ють фонтани. А струменi фонтанiв, наче дiаманти виблискують на трьох сонцях.
  Ось вони хлопчаки на пару взяли та заспiвали;
  Свiт сповнений злостi та обману,
  Горить вселенське склепiння вогнем!
  Розлютилася армiя шайтана,
  Але вiримо, зграю розiб'ємо!
  
  Ми люди русичi простi,
  Цвiте горобина за горбом!
  Ось дiти бiгають босi,
  Хоч бор покритий срiблом!
  
  А снiг валить такий густий,
  I "Тигри" дула повернули!
  Зима з волохатою бахромою,
  Навiщо хлопчисько преш пiд кулi?!
  
  В руках граната та кидок,
  Ось рило танка нахилилося!
  "Тигр" подав жалюгiдний голос,
  I здався хлопцевi на милiсть!
  
  Хоч у дитини ботiв немає,
  Та нiжки сильно почервонiли!
  Вiн тримає твердо пiстолет,
  Душа гiганта у малому тiлi!
  
  Фашистiв лупимо хоробро ми,
  Не знаючи боязкостi та страху!
  Прийде кiнець лихої вiйни,
  А фрiцiв жорстка розплата!
  
  У Росiї знайте, всi сильнi,
  Країна могутнiх велетнiв!
  Вiтчизни славнi сини,
  Усi гидотну гидоту вiдкинуть!
  
  Чекає на нiмцiв лютий розгром,
  Хоч сили багато - уся Європа!
  Коли Iван наш обурений,
  Закопає в кущ будяка!
  
  А для нащадкiв мiй наказ,
  Бiгти та вiдступати не смiйте!
  Або якщо Сталiн наказав,
  Йому, як Батьку, мiцно вiрте!
  
  Перед iконою зроби хрест,
  I поцiлунок iз золота раму!
  Всевишнiй Бог Святий воскрес,
  Така вийшла у свiтi драма!
  
  Але вiн воскрес не для того,
  Щоб ми, як баби, тонко голосили!
  Закон Господь видав давно,
  Служи душею та серцем ти Ельфiї!
  Отак вони дуже навiть душевно заспiвали. Добре, коли ти тiлом пiдлiток, стiльки в тобi енергiї, i вона передається i настрою.
  Сталiн i Гiтлер тим часом зустрiлися у каменоломнях. Двоє хлопчикiв-пiдлiткiв були в плавках. Дияволi дозволили їм привiтатись i потиснути один одному руки.
  Сталiн зауважив:
  - Ми тепер на рiвних!
  Гiтлер заперечив:
  - З тобою були Рузвельт та Черчiлль! На рiвних я б перемiг!
  I хлопчаки, що пiдганяли дияволицями, розiйшлися трудитися. Немає справдi два великих тирана лише пацани в плавках яких пiд ганяють ангели Всевишнього Бога батогом. I босi їх пiдошви грубi, а обличчя чистi, гладкi, ще навiть вусики не пробилися. А на голови свiтле волосся зголенi наголо.
  Сталiн подумав, може фюрер i правий. Чи перемогли б вони, якби союзники зберiгали б повний нейтралiтет?
  Принаймнi проблем у СРСР додалося б багаторазово. А нiмцi випустили б набагато бiльше технiки, нiж у реальнiй iсторiї, включаючи i грiзнi самохiдки, i танки серiї "Е", реактивну авiацiю, балiстичнi ракети. Втiм, останнi себе не дуже виправдали. Навiть вiйна в Українi показала, що не надто розумно витрачає "Iскандер", щоб розбити дешевий трансформатор.
  Гiтлер теж подумав, що допустивши вiйну на два фронти, вiн майже прирiк себе на поразку. Але розрахунок будувався, що СРСР вдасться захопити швидко. Можливо за пiвтора-два мiсяцi, ще осiннього бездорiжжя i вдалося б взяти Москву, якби Гiтлер видiлив для наступу на Росiю як розрахував ЗКВ тридцять шiсть танкових дивiзiй. Але часу мало. Та й промисловiсть Третього Рейху не виконала оборонне замовлення i по танках та лiтаках. Тiльки чеських танкiв Т-38 було випущено трохи бiльше замовлення. Але танкiв Т-3 не додали 1300 штук, а Т-4 800, i це очевидно позначилася на вiйнi. Май Панцвалi на двi з половиною тисячi танкiв бiльше, то можливо вдалося б i в термiн плану "Барбаросса" вкластися.
  Крiм того, зрозумiло, ще бiльше чотирьох сотень танкiв було вiдвернуто на Африку, i значна частина авiацiї. Гiтлер сумнiвався, чи треба взагалi туди лiзти - якщо головне пiдкорити якнайшвидше СРСР. Тут, звичайно, були рiзнi думки. I що не варто було взагалi лiзти на чорний континент, або навпаки перекинути бiльше вiйськ.
  Гiтлер схилявся до думки, що оптимальний варiант був би захоплення Британiї ще в сороковому роцi i поставити на англiйський престол пронiмецького короля. I тут Третiй Рейх мiг пiдгортати пiд себе колонiї та ресурси колосальних розмiрiв. Однi арабськi та африканськi та iндiйськi дивiзiї чого коштували б. Плюс ще й сировина, включаючи уран Конго та iншi.
  Правда, був ризик - чи не нападе Сталiн? Досi точаться суперечки, чи хотiв Сталiн провести визвольний похiд на Європу чи нi? Звiсно, вiн мав великi амбiцiї. Але чи зважився б тиран - це зробити в сорок першому?
  Ось Володимир Путiн вагався цiлих вiсiм рокiв, i коли напав на Україну, з'ясувалося, що Росiя зовсiм не готова, або точнiше не зовсiм готова до серйозної вiйни.
  Гiтлер також був не цiлком готовий до наступу, а Сталiн до оборони. Тим не менш, СРСР максимально напружився i зумiв перемогти. А нiмцi в сорок першому та сорок другому роцi воювали о пiв сили. I як наслiдок програли, перебуваючи на межi перемоги.
  Гiтлер розумiв, що звинувачувати треба насамперед себе. Перевести промисловiсть Нiмеччини на вiйськовi рейки слiд було ще в тридцять дев'ятому роцi. А не тягнути - це занадто довго. Фактично переклад розпочався лише у сорок другому, тотальна вiйна у сорок третьому, а загальна трудова повиннiсть була введена у сорок четвертому роцi.
  Так воно все й загальмувалося, а фюрер усе робив iз запiзненням.
  Якщо в груднi 1944 року Нiмеччина пiд бомбами i втративши на фронтах мiльйони робочих рук, i значну частину окупованої територiї, у тому числi i Францiю, змогла виготовити рекордну кiлькiсть 1960 танкiв та самохiдок. То чому стiльки машин не можна було б виготовити в другiй половинi 1940 року, коли Нiмеччину ще практично не бомбили, i в неї був ще бойовий потенцiал Європи, мiльйони вiйськовополонених, i мiльйон солдатiв Вермахту, якi ще не воювали, яких можна було б використати як робiтникiв? Чому у сорок четвертому роцi за мiсяць випускалося танкiв та самохiдок стiльки, скiльки за весь сороковий рiк?
  I хто винний? Насамперед, звичайно ж, фюрер.
  Була, зрозумiло, провина Германа Герiнга. Взагалi, якби вiдразу мiнiстром озброєнь i боєприпасiв з надзвичайними повноваженнями призначив би Гiтлер Шпеєра, то весь хiд мiг бути iншим. Герiнг же iз чотирирiчним планом розвитку народного господарства Третього Рейху впорався не зовсiм.
  Зрозумiло, у СРСР були свої проблеми. Тим не менш, виюча Нiмеччина в сороковому роцi випустила менше технiки, нiж мирний i нейтральний СРСР, що багато в чому призвело до поразки Вермахту.
  Треба вiдзначити, що в сорок четвертому роцi Нiмеччина вiдчувала гострий дефiцит, що легує елементiв i, її бронетанкова технiка та самохiдки мали броню та двигуни, куди найгiршої якостi. Навiть такий добре захищений танк як "Тигр"-2 практично часто трiскався бронею навiть вiд попадань снарядiв невеликих калiбрiв.
  Тож було загалом куди зростати. Та нiмцi почали випускати багато технiки надто пiзно. Та через брак пального вона простоювала.
  Гiтлер тодi надто вже накурив з усiма цими причиндалами.
  Втративши перемогу, нiмцi втратили все. Можна було затягнути опiр, але Бог був не на боцi Нiмеччини. Все якось швидко сипалося. Навiть неприступний Кенiгсберг упав за чотири днi.
  А тим часом ув'язненi Ада, схожi на дiтей, знову змушенi були, працюючи спiвати;
  Народився я космiчнiй епосi,
  Де по галактиках носилися кораблi.
  Справи людей зовсiм повiр непоганi,
  Вiйну на частини витязь розiрви!
  
  Але наказали Боги-демiурги,
  Ти хлопчик своїм предкам допоможи...
  Вiзьми ти гiпербластер у хлопця руки,
  I Гiтлера на частинi розiрви!
  
  Ну що хлопчики народженi битися,
  Вони лихi воїни повiр...
  Адже росiяни завжди вмiли битися,
  Нехай буде знищений хижий звiр!
  
  Нехай славиться країна моя свята,
  Великий наш рiдний СРСР.
  Бiжить дiвчина по снiгу боса,
  Показуючи мужнiсть приклад!
  
  I я б'юся несамовито з фашизмом,
  Великий росiйський хлопчик пiонер.
  I буде наша вiра з комунiзмом,
  Хоч допомагає фрицям жадiбний Сем!
  
  Повiрте, росiянам просто не зламатися,
  Народи всi згуртуються у Москви...
  Я витязь зовсiм не з душею паятися,
  Ми Сталiну як Господу вiрнi!
  
  Нiхто зламати не може пiонерiв,
  Вони не дiти - а сини Богiв.
  Ми будемо поколiнням прикладiв,
  Чи не порахує фюрер той рогiв!
  
  Та наша слава нашої Батькiвщини витає,
  Понад самi в снiг вiрте гiр.
  Дiвча по снiгу бiжить боса,
  Вганяючи голою п'ятою фриця у труну!
  
  Не вiрте, що сильнi тепер фашисти,
  Хоча їхнiй "Шерман" представив Сем.
  Не пошкодуємо навiть вiрте життю,
  Настане час бурхливих змiн!
  
  Батькiвщина прекрасна як сонце,
  Грайлива Вiтчизна - наша мати...
  I волосинка дiвчинки золотом в'ється,
  Зумiємо фрицiв на шматки розiрвати!
  
  Ми пiонери дiти комунiзму,
  Ми служимо i Сварогу, i Христу...
  Розженемо орди мерзеннi фашизму,
  Перемогу я Вiтчизнi принесу!
  
  Росiя це Батькiвщина планетi,
  У нiй найулюбленiшi мрiї...
  Щасливi знай i дорослi та дiти,
  Не треба просто зайвої метушнi!
  
  Коли прийде Всевишнiй буде сонце,
  На Марсi стануть яблунi цвiсти.
  Єдинi i китайцi та японцi,
  Американцю з росiйською дорогою!
  
  Об'єднають iдеї комунiзму,
  I вiра знайте у Ленiна мрiю...
  Вiдкинемо в межу гидоту ми цинiзму,
  Побудуємо у всесвiтi красу!
  
  За нас Марiя та свята Лади,
  Ми вшановуємо Бога, i Маркса "Капiтал"...
  Хай буде пiонерам усiм нагорода,
  Для нас Сварог та Сталiн iдеал!
  
  Фашисти знайте не пройдуть тараном,
  У нас є воля, сили, знайте мiць...
  Ми зламаємо ворога потрiйним ударом,
  I звернутися фюрера скоро у вошу!
  
  Хай буде наша славна Росiя,
  Як вiчний колосок у саду цвiсти.
  Товаришу Сталiн ти в нас месiя,
  З тобою ми йтимемо в комунiзм!
  
  Коли хвилин грози, лихолiття,
  Закiнчитися кривава вiйна.
  Раптом подорослiшають нашi дiти,
  Настане щастя вiчного часу!
  Хороша пiсня, хоча може й не зовсiм коректна. Гiтлер iз посмiшкою її спiвав разом iз усiма.
  Та вони якоюсь мiрою тут пiонери i проти, це не попреш. Справдi, в Раю справжнiсiнький футуристичний комунiзм. Та й Пекло зовсiм не жахливе.
  У всякому разi, навiть стриженi, напiвголi, засмаглi, i при цьому жилавi й м'язовi хлопчики так схожi на Давньоримських рабiв усмiхаються i смiються. I навiть стриженi наголо голiвки, якi роблять їх схожими на малолiтнiх в'язнiв, не збивають iз веселого настрою.
  Оце дiйсно супер i йде реально перевиховання злочинцiв.
  Дуже красиво виглядає, коли рельєфнi м'язи пiдлiткiв перекочують пiд бронзовою вiд засмаги шкiрою. А шкiра майже не має жиру i води, i тiла, тому виглядають особливо рельєфно та красиво.
  Манiяк Чакатило просто не може вiдiрвати вiд симпатичних, м'язистих, напiвголих хлопчакiв погляду. Так йому це жадiбно i хочеться. Ось яка краса.
  А пацани-в'язнi, знову спiвають, пiдганяються дияволицами:
  Листя старий зошит,
  Розстрiляного генерала...
  Я довго намагався зрозумiти,
  Як ти змогла себе вiддати,
  На поталу вандалам!
  
  I потужної глибини столiть,
  Русь пiднiмалася велетнем.
  А Петербург мирив ворогiв,
  I були цар, народ єдинi!
  
  Росiя, Росiя, Росiя!
  
  Розвалилися з трiском небеса,
  I з ревом кинулися звiдти.
  Збиваючи голови церквам,
  I слава нового царя,
  З'явилися знову терзати Юди!
  
  Тебе скрутили кумачем,
  I посадили навколiшки...
  Блискнула сокира над катом,
  А вирок тобi прочитав,
  Кривавий цар великий генiй!
  Теж пiсня, яка Гiтлеру вже бiльше до вподоби. Ось справдi, хто проти фюрера тому реально доведеться лягти пiд Сталiна.
  А пiснi й справдi дуже веселi.
  А десь i Володимир Путiн, перетворений на хлопчика рокiв чотирнадцяти, шукає в каменоломнях, та ще й у кайданах.
  Усi тиранiв чекає вiдплата i їм доводиться стримати гординю. Тож це всiм слiд знати. Гординя до добра не доводить.
  А праведники - поняття вiдносне. Кожен, хто творить правду вiд Бога, народжений - як говорить про це Бiблiя.
  А ось тим часом Олександр Данельчук на пiльговому рiвнi Ада дивиться черговий цiкавий фiльм i йому дуже добре.
  . РОЗДIЛ Љ 18.
  У селищi на нього вже чекали. Щоправда, зовнi це було не селище, а скорiше невелике, але дуже гарне, бiлокам'яне мiсто. Обгороджений досить високою та товстою стiною iз зубами. А за нею виднiлися золотi банi храмiв.
  Боги у цьому свiтi iснують реально. I якщо ти на їхню честь влаштовуєш фестивалi або влаштовуєш дари, обов'язково вiддячать. А самi храми дають здоров'я, багатство та процвiтання.
  Дiвчат справдi у двадцять разiв бiльше нiж чоловiкiв. Вони з голими ногами, руками, животами. У коротких спiдницях i зi смугами з дорогоцiнних ниток на грудях. Човенки босих нiжок i сильних рук у золотих браслетах. Волосся густе, довге, дуже яскраве: i оранжеве, i синє, i червоне, жовте, зелене в цятку. Ну просто як героїнi анiме.
  Усi дуже гарнi та юнi. Взагалi ельфи та хобiти зовнi не мають ознак старiння. Свiжi i в двадцять рокiв, i в двiстi! А хобiти взагалi як дiти не дорослiшаючи, хоч i сильнi в магiї.
  Дiвчат дуже багато. Юнаки вiдрiзняються вiд них короткiшими зачiсками, голими, мускулистими торсами, меншою кiлькiстю прикрас, i сандалями на ногах.
  Але обличчя у юнакiв ельфiв такi ж нiжнi та красивi як у дiвчат, а шкiра на тiлi чиста, гладка, немов у бронзових статуеток, без волосяного покриву.
  Вони дуже схожi на людських пiдлiткiв, тiльки дуже гарнi, рельєфнi мускулатурою. Причому, дiвчата теж з м'язами i промальовуванням кожного м'яза. Такi, як чемпiонки свiту з фiтнесу, i кожен настiльки красивий i привабливий, що може бути мiсiс всесвiт.
  Взагалi ельфи, немов у казцi. Вiчно юнi, а дiвчата босi та їхнi нiжки витонченi.
  Причому вони здатнi пальчиками своїх нiг вiдтягувати тятиви лукiв. А луки в ельфiв великi та прикрашенi коштовними камiннями.
  У волоссi у ельф брошки, шпильки, у деяких дiадеми, а в однiєї справжня корона. Може, вона є головною вiдьмою?
  На вухах ще й сережки. Причому сережки носять i юнаки. Один iз них теж у коронi. I на плечах у нього мантiя.
  Так це видно помiтив Арнольд дужi чаклуни. Окрiм дорослих ельфiв є ще й дiти, теж дуже в ошатнi та в прикрасах, хоч i босi.
  Втiм, тут вiчне лiто, i м'яка трава, i в чоботях якраз не так вже й зручно.
  Правда взуття у Арнольда особливе i в ньому зовсiм ногам не жарко! Що ж команда "Iзоляцiя" найкращий спецназ США, хоча "Кривавi бригади" iз цим i не погоджуються!
  Чорношкiрий гiгант мав дуже гострий зiр, i все помiчав, мiг розглянути.
  Ось, наприклад, у кожного ельфа по два мечi висять на поясi. Справа довший, злiва короткий. Нiжнi золотi прикрашенi коштовним камiнням.
  Загалом цiкаво, звiдки свiтлi ельфи беруть стiльки коштовностей?
  Арнольд подумав, що непогано було б винести цiлий рюкзак з дiамантами. Скiльки це буде коштувати? Напевно, бiльше, нiж заробив Майкл Тайсон за всi свої бої! Кiлограм двiстi Арнольд легко винесе!
  Чорних велетень досить усмiхнувся. Грошi йому стали б у пригодi. Наприклад, для зйомок фiльму!
  Ось, наприклад, Арнольд мрiяв зняти фiльм про Спартака, i сам зiграти генiального полководця, а може, навiть i перемогти! Оце було б круто.
  I щоб у армiї було багато гарних, майже оголених дiвчат!
  А тут такi чудовi дiвчата. Вiд людей вiдрiзняються тiльки тим, що верхня частина вушок гостренька, як у рисiв. А так типовi, дуже гарнi, тренованi люди!
  Головна чарiвниця, дуже красива дiвчина з волоссям кольору сусального золота i в коронi посипаною великими дiамантами, сказала:
  - Ти мудрий воїн, чи прийшов ти до нас зi свiтом?
  Арнольд вiдповiв просто:
  - Я прийшов зi свiтом!
  Дiвчина в коронi промовила:
  - Проходь, якщо ти зi свiтом!
  I сотнi воїнiв разом скинули руку та привiтання!
  Арнольд не поспiшаючи пройшов через потужнi у бронi ворота. Таке мiсто не так просто взяти. Крiм, стiн би ще рiв, у якому плавали тварюки з панцирями гiгантських черепах та пастями крокодилiв.
  Найдивовижнiше, що панцирi тварин виблискували немов iз алмазiв. А це шикарно.
  А взагалi на чотирьох сонцях все дорогоцiнне камiння куди яскравiше i яскравiше, багатше вiдтiнками сяють, нiж на Землi. I це справляє враження.
  А самi дiвчата такi гарнi.
  I на них ти жадiбно змориш. Арнольд увiйшов, i не встиг моргнути оком, як тiльки королева, що стоїть на стiнi, опинилася прямо перед ним.
  Дiвчина подивилася на чорного гiганта i ласкаво промовила:
  - Ти могутнiй воїн... Для людини! Але за нашим звичаєм перед чарiвником селища, навiть людський король повинен стати на колiно i поцiлувати мою ногу! А будь ти не в ранзi короля, то взагалi мав пасти ниць i цiлувати нiжки i моїм помiчницям.
  Арнольд вклонився, вiдповiв iз щирiстю:
  - Немає нiчого приємнiшого, нiж цiлувати ноги богинi!
  I чорношкiрий гiгант цмокнув голу, рожеву пiдошву богинi. Як ця дiвчина приємно та спокусливо пахла. Навiть голова закружляла!
  Чарiвниця скомандувала:
  - Устань! Ми тобi вшануємо людського короля!
  Дiвчата виголосили хором заклинання i в руках опинилися золотистi кошики.
  Витонченi руки з перстнями на пальцях почали розкидати рiзнокольоровi пелюстки пiд ноги короля спецназу, i прекрасної ельфiйки - головної чарiвницi.
  Вони рушили мiстом.
  Арнольд щоб трохи погасити пристрасть у серцi вiд того, що поряд з ним йшла казково красива дiвчина, став оглядати вдома. В основному тут був бiлий колiр. Але багато i елегантне, пiднесене. Статуї б'ють високо в небо фонтани. Дуже багато позолоти та дрiбних камiнцiв.
  Арнольда це навiть трохи здивувало: дiаманти просто на вулицi? Їх же можуть зiскребти злодюжки.
  Чи тут у них стiльки камiння, що вони не мають цiнностi?
  Згадався якось старий роман для аборигенiв Австралiї. Наче вони на золотi їли, на золотi спали i золотом ховалися!
  Мовляв, звичайно, це було художнiм вигадкою. Але тут у чудовому мiстi така розкiш.
  I храми iз золотими куполами. Тiльки не з хрестом, а квiтковими бутонами.
  Однi квiти на куполi iз рубiнiв. Iншi iз сапфiрiв. Третi iз смарагдiв, четвертi топази, п'ятi агати, шостi дiамантiв.
  Та наскiльки це все чудово та круто! I тривiально чудово!
  Такi всюди коштовностi.
  На тлi такої розкошi, босоногость ельфiї виглядає не зовсiм природно, i тому збуджуюче. Шкiра у дiвчат по чотирьох сонцях засмагла, свiтло-бронзова. Вони як типовi блондинки на пляжi - до певного рiвня шкiра темнiє, але залишається досить свiтлою та стiйкою до променiв.
  Тим не менш, це гарна засмага, здорових, спортивних осiб. Все ж блiда шкiра не так приваблива, оскiльки викликає асоцiацiю з якою-небудь хворобою.
  А це самий... Юнаки ельфи теж дуже гарнi, наче на пiдбiр. Ельфи втiм i в казках, як правило, довгожителi або взагалi не старiють, або старiють дуже повiльно. Хоча й не безсмертнi. Але живуть у кiлька разiв довше за людей. Буває й у деяких казках навiть тисячолiття.
  Скiльки вони в цьому свiтi можуть протягнути, поки що невiдомо. Арнольд вирiшив поки що не питати.
  Звичайно ж вiн гiсть. I насамперед на його честь бенкет i свято. Втiм, ельфи з будь-якого приводу готовi влаштувати свято та бенкети. Життєрадiснi, хоч i войовничi iстоти.
  Найбiльший палац, заразом i храм Боги Баас . У свiтлих ельфiв вона Богиня-мати. I дуже шанована.
  Їй найчастiше свiтлi ельфи влаштовують фестивалi. Ось i зараз бенкет на честь богинi та привiтання гостя.
  На бенкетi стояли м'якi ложа, де ти на половину лежиш. Грають дiти-ельфи на рiзних iнструментах, танцюють ельфiйки. Розносять страви на золотих тацях.
  I вино, i страви, i багато iншого за столом. Спочатку, звичайно, м'яснi страви. Дивовижнi екзотичнi тварини, птахiв, риб, молюскiв.
  Деякi тварини були схожi на земнi. Наприклад, козулi, зебри, ланi. Лебедi-птицi, осетри, щуки, соми. Були у качки та гуси. А ось деякi тварини зовсiм незнайомi, неземнi. Типу сумiшi кальмара, носорога з пiвнячим гребенем. Або, наприклад, гiбрид жаби, слона, краба. Чогось тут тiльки не було.
  Ну та їжi!
  Арнольд чув, що ельфи i взагалi жителi казково свiту їдять набагато рiдше, нiж люди, зате багато. I зазвичай на бенкетах.
  Що по-своєму практично. Ось дiвчата з роду ельфiв, танцюють, кидають обручi, кiльця кинджали.
  Дуже навiть красиво коли дiвчинка стала руки i почала жонглювати смолоскипами за допомогою босих нiжок. Iнша ельфiйка пiдняла її на витягнутi руки. Потiм ще пiдiйшла одна i теж пiдняла, а потiм ще.
  Вiдразу сiм дiвчат, у рiзного кольору усипаних коштовностями купальникiв, стояли один на одному, на витягнутих руках. А верхня жонглювала голими ногами.
  А вони в неї такi чiпкi та спритнi!
  I кiлькiсть факелiв зростає. Причому вони з'являються прямо в повiтрi.
  Ось їх уже палаючих, немов рiздвянi свiчки цiла дюжина.
  Арнольд оцiнив силу i спритнiсть ельфiйок. Та це справдi сильнi бiйцi.
  Навiть подумалося, чи станеться таким вiйна. Немає людей, звичайно ж, є технiка, але у дiвчат магiя.
  Ось одна з них почала метати босими пальцями нiг кинджали. Тi пролiтали повз юнака i встромлялися навколо хлопця. При цьому юний ельф лiтав та перемiщався.
  Дiвчата дуже моторнi, i стрибають. Деякi з них злiтають, i ширяють немов у невагомостi!
  Арнольд iз наснагою заспiвав:
  - Прекрасний ельфiв свiт,
  У ньому все легко i класно.
  Ти там такий кумир.
  Але все повiрте безпечно!
  Дiвчата парять i роблять сальто в повiтрi. Вони чудовi, вони грацiознi.
  Арнольд дивиться i милується. А свiдомiсть зазначає - ельфи можуть лiтати. Виходить, вони здатнi атакувати з повiтря. I безшумно пiдлетiти до вiйськ, скинути гранати на голови.
  Подолати будь-який яр i пролетiти над пересiченою мiсцевiстю. Або робити розвiдку, уникнути переслiдування при рукопашнiй сутичцi. Усi можуть дiвчата та юнаки.
  Арнольд також i насолоджувався їжею. Тут справдi м'ясо дуже смачне. I овочi, i фрукти, i вино. Та просто казково чудовi страви. Ти виглядаєш королем. Реально найбiльший iз найбiльших.
  Арнольд подумав, що все ж таки добре, що є такi мiсця, де схожi на людей iстоти щасливi. Живуть довго, i не знають старостi, хвороб, гнилих зубiв, потворностi.
  Що в ельфiв завжди гарний настрiй i вони здоровi. Нехай навiть немає в них телевiзорiв, комп'ютерiв, iнтернету.
  Хоча, звичайно ж, якби у них комп'ютер та iгри, стали б ще щасливiшими.
  Iгри взагалi захоплюють.
  Арнольд грав ще, будучи маленькою дитиною в Клеопатру. I застряг надовго на другому рiвнi, неправильно зрозумiвши завдання. Крiм того, маленький афроамериканець чомусь вирiшив, що балагани коштувати не солiдно, i зробив тiльки школи жонглерiв. I довго мучився на другiй месiї. Поки що, нарештi, не збудував балагани i не пройшов її.
  Далi чорний хлопчик пiзнавав мистецтво управлiння. Що, мовляв, гончарних виробiв та пива випускай потрiбно не стiльки скiльки, дозволяють запаси глини, а необхiдну кiлькiсть мiсту, тим паче карта свiту закрита. I ти нiчого не продаси.
  I що взагалi, на третiй мiсiї золотих шахт немає i її треба проходити швидше, доки грошi не скiнчилися.
  А ось у четвертiй мiсiї вiдкривається нове та головне джерело доходiв: збирання податкiв. Але й тут треба знати мiру. Великi податки: люди починають розбiгатися, а малi ти не поповниш скарбницю. I полiцiя така зненавиджена потрiбна, щоб злочинiв не було.
  На п'ятiй мiсiї Арнольд надовго застряг. Але вже за своєю дурiстю. Взяв i платню собi фараона встановив, i рейтинг королiвства впустив до нуля. А потiм ще робив дари Єгипту, що не дуже допомагало.
  Застрягши на п'ятому рiвнi, Арнольд перейшов на рiвнi пiзнiшi довiльно. I в нього знову виникли проблеми iз армiєю. Не одразу вiн зрозумiв, як вiйськами слiд керувати. Але от якось розiбрався. Пройшов iншу мiсiю, де вiйська треба тiльки посилати на лайку. Абияк набрав їх, сформував, вiдправив. Довго будував пiрамiду, але часу у дитини, коли вона ще не ходить до школи вистачало. Пiшов на пiдвищення.
  Потiм нарештi в ранзi вiзира вже вперше вивiв вiйська на лайку i здобув першу особисту перемогу!
  Як це втiшило дитину - вiн себе нарештi вiдчув - гiгантом i генiєм!
  Потiм була ще пара битв. Правда ось невдача, супротивник ударив по iншiй частинi мiста за берегом i частину будинкiв попалив, вiйська не сформованi, але його здолали полiцiєю.
  Якийсь час Арнольд не розумiв, як будувати флот, а ворог був на морi. Але наприкiнцi i тут здогадався звести суднобудiвну верф i здолав противника на рiчцi. Потiм знову послав вiйська, якi здобули гучну перемогу!
  Далi Арнольд тодi ще маленький хлопчик не вiдразу здогадався, як пiдняти рiвень життя, але абияк вибив вiдсотки i побудував обелiски!
  I нарештi став фараоном!
  Оце так! Така радiсть для маленького афроамериканця . Який ще у дитячому садку, а вже - фараон!
  Ось так вiдчуваєш насолоду влади. Коли ти монарх...
  Арнольд знову застряг на цьому мiсiї. Занадто багато будував будинкiв, не переймаючись їжею людей. Крiм того хлопчик тодi припустився помилки. Ось вiн подивився на таке: комора вмiщує продовольства стiльки, скiльки i складськi двори. А складський двiр займає значно менше мiсця. То чому комори не прибрати, i продовольство зберiгати у складських дворах?
  Так на великiй картi багато будинкiв збудуєш. Але їжа зi складських будинкiв не йде на базари. I люди голодують!
  Довго вовтузився Арнольд, поки комп'ютер, звичайно ж, дешевий i старий не завитий i гра взагалi не стерлася. Ну i хлопчик, розпочав iсторiю роду по-новому.
  Пiшло все добре, i до сьомого рiвня вiн дiйшов за пiвтори години. Лише на сьомому рiвнi трохи затримався, будуючи пiрамiду.
  Далi у Арнольда була майже без особливих пригод. Лише на п'ятнадцятому рiвнi вiн знову пiдняв собi платню i впустив свiй рейтинг до нуля. I тодi фараон надiслав на нього свою армiю.
  I була добра вiйна, багато руйнувань, але вдалося уникнути повної поразки.
  Далi все йшло порiвняно легко. Лише на дев'ятнадцятiй мiсiї затримався хлопчик, бо не вiдразу зрозумiв, як збудувати шiсть статних маєткiв, але потiм зрозумiв - треба додати статуй.
  I врештi-решт i це пройшов... Далi вже було простiше. Був досвiд, були вiйни. Деякi проблеми iз процвiтанням. Особливо на двадцять другiй мiсiї, де територiї мало, i пiрамiди будуєш i посилаєш вiйська. I, зрештою, пройшов "Фараон" до кiнця. I був навiть розчарований, що так швидко скiнчилося. Адже хотiлося завоювати весь свiт!
  Це була найперша гра-стратегiя чорного хлопчика. I вiн їй багато придiлив уваги. Але в школi заняття спортом, навчання та часу вiльного значно менше, нiж до школи. I вже там багато за комп'ютером Арнольда не грав.
  Але гру "Фараон" запам'ятав. Вона змушувала напружувати дитячi мiзки i багато чого навчила кольорового хлопчика.
  Арнольд, звичайно, розумiв, що управлiння це нелегке завдання. Але, звiсно ж, i цiкава.
  Головна чарiвниця сидiла поряд з Арнольдом i помiтила йому:
  - Ти задумливий? У тебе якесь лихо?
  Чорношкiрий гiгант усмiхнувся i чесно вiдповiв:
  - Та нi! Просто своє дитинство згадав!
  Чарiвниця хихикнула:
  - Дитинство! Та люди нещаснi мають коротке життя! I що найголовнiше - вони старiють!
  Арнольд погодився з подихом:
  - Старiсть це погано!
  Чарiвниця пiдтвердила:
  - Навiть дуже погано, баби жахливi... Але, звичайно ж, магiя дозволяє i людям продовжити молодiсть. Так що мiй чорний принц, знай, що на тебе чекає можливо довге i щасливе життя! Краще, нiж у твоєму свiтi!
  Арнольд з деяким роздратуванням помiтив:
  - У нашому свiтi є свої принади!
  Чарiвниця здивовано запитала:
  - А якi, наприклад? Що в людей хорошого, якщо вони до ста рокiв рiдко доживають, а доживши стають старими виродками!
  Арнольд вiдповiв цiлком щиро:
  - Наприклад, комп'ютернi iгри!
  Чарiвниця скептично посмiхнулася:
  - Iгри? А що ми не граємо?
  Арнольд дiстав нетбук iз ранця. Збiльшив його монiтор i показав чарiвницi з посмiшкою:
  - Бачиш?
  Чарiвниця посмiхнулася:
  - Та картинки бiгають. А це що iгри, чи що?
  Арнольд охоче пiдтвердив:
  - Так, можу тобi показати гру! Ось, наприклад, одна iз найвiдомiших стратегiй свiту: "Козаки"!
  I Арнольд увiмкнув монiтор. Спочатку пiшла заставка комп'ютерної битви з гарматами, ядрами, багнетами, кавалерiєю. Далi вибiр країни та карти.
  Арнольд пояснив:
  - У кожної країни своя армiя, i своє обмундирування, рiзнi будинки, казарми, храми та iнше. Тут усiм може бути дуже цiкаво.
  Чарiвниця погодилася:
  - Картинки цiкавi... Покажи менi докладнiше!
  Арнольд увiмкнув сухопутну карту. Традицiйнi п'ять працiвникiв та невелика кiлькiсть ресурсiв: вугiлля, продовольства, дерева, залiза, золота. Далi Арнольд збудував громадський центр i став штампувати нових працiвникiв. Якi, у свою чергу, будували ринок, будинки, шахти, млини, ферми, казарми.
  Така ось стратегiя. Спершу розвиток, а потiм вiйна. Чарiвниця дивилася з великим iнтересом. Справдi нiби дивишся казку. Потiм їй захотiлося пограти самiй. I Арнольд дав їй запасну маленьку мишу, показавши нею як користуватися.
  Ельфи дуже гарною пам'яттю мають i реакцiю. Вони як люди, тiльки наче генетично модифiкованi.
  I чарiвниця швидко вчилася. Схоплювала нальоту. I ось уже сама почала грати, обравши за себе росiян. А Арнольд грав за Америку.
  Чорний гiгант як досвiдченiший спочатку брав вгору, кидаючи маси пiхоти. Але чарiвниця швидко вчилася, i вдруге пiшла коса на камiнь.
  Дiвчина грала з азартом. Арнольд подумав, що можливо ельф це та надлюдина, про яку писав Фрiдрiх Нiцше. Бiльше, сильний, швидкий, розумний, кмiтливий та врiвноважений. Можливо i жорстокiший.
  Ельфи весь час усмiхаються i зовнi сама дружелюбнiсть, але завжди носять мечi, i навiть бенкетують зi зброєю. Якщо їх i знiмають тiльки, напевно, коли сплять i тримають їх поруч.
  Зазвичай у книгах ельфи досить войовничi, а ельфiйки велелюбнi. У кiно видно - це найсильнiшi воїни. Начебто добрi, але палець їм у рот не клади!
  Взагалi орки показанi в кiно, як втiлення зла! Але хто його знає? Ось у росiян є така пiсенька:
  Там живуть нещаснi люди-дикуни,
  На обличчя жахливi - добрi всерединi!
  Там живуть нещаснi люди-дикуни,
  На обличчя жахливi - добрi всерединi!
  Може й орки не всi чудовиська та злодiї. Та й ельфи теж... Ось одного розвiдника стратили, i невiдомо за що. Може, до дiвчат лiпився, але тут такi красунi, що зрозумiти цiлком можна будь-якого самця. Така досконалiсть краси.
  Чарiвниця тим часом почала перегравати Арнольда. Той вiдчував, як швидко опанувала ельфiйку, а програвати не хотiлося. Арнольд вирiшив, що розвiдник на те й розвiдник, щоб хитрувати та ввiв код шахрая. Пiсля чого став кидати пiхоту з казарм в автоматичному режимi та будувати нову.
  Однак так просто ельфiйку не вiзьмеш. Вона капiтально встигла розвинутися.
  Арнольд вiдчував жорстокий тиск i пошкодував, що обрав козаки, а не танки. Там можна з кодом шахрая, нехай проти нiмецьких Т-4, " Амбрамси " i зiм'яти наче шкiрку.
  А тут максимум можна перейти з сiмнадцятого столiття до вiсiмнадцятого, що вирiшального значення не має.
  Чомусь у голову полiзла знову гра "Клеопатра" та "Фараон". Останньою серйозною проблемою для нього була мирна мiсiя двадцять чотири у "Фараонi". Вiн уперше пiшов вiйськовим шляхом, i не зiткнувся з особливими проблемами. Хiба що трохи подряпнули на самому початку. А ось на мирнiй мiсiї довелося багато часу витратити на будiвництво пiрамiди. А його чим ти старший, тим менше. А тут ще й пiрамiда зависла! Що за прикрiсть!
  Арнольд довго чекав, коли вiдвисне. Але потiм таки знiс. I почав будувати по-новому. Але знову вона й удруге зависла. I незрозумiло чому!
  I лише з третього разу пiрамiда виявилася добудованою. Так довго тривала ця мiсiя. А час чим ти дорослiший, тим дорожчий.
  Це була остання важлива проблема у цiй грi. А решта пiшла набагато простiше.
  Арнольд чомусь щось схоже вiдчував, граючи "Козаки". Чарiвниця, яка мала так мало досвiду, напрочуд швидко навчилася. Втiм, який досвiд мав чорний воїн?
  Теж невеликий, коли йому грати у всi цi дитячi забави. "Клеопатра" запам'яталася, i вiн пройшов у нiй усi мiсiї ще до школи. А все iнше було шапочним знайомством.
  Крiм того, Арнольда ще стало захоплювати i написання оповiдань з фантастики.
  Справдi, вiн дуже швидко друкував, i мiг поварганити рiзне. Ось наприклад така розповiдь - теракту 11 вересня не було, i як це вплинуло на iсторiю свiту та Америки. Зокрема Садам Хусейн у 2020 роцi все ще править Iраком, а Мубарак тiльки-но пiшов на пенсiю за станом здоров'я.
  Найцiкавiше це, звичайно, те, що в Афганiстанi тепер воює Росiя. I навiть в Америцi знято фiльм: "Чорний Рембо"! Що бореться в Афганiстанi. Хоча звичайно ж це лише пародiя на Рембо Три!
  Розповiдь щодо альтернативної iсторiї, була надрукована в журналi, i навiть привернула до себе деякий iнтерес.
  Але потiм усе стихло. Втiм, Арнольд подумав, що одне й те саме писати нецiкаво.
  I ось у нього народилася розповiдь про пригоди хлопчика з двадцять першого столiття, що потрапив до Iспанiї сiмнадцятого. То цiкаво. Хлопчик помiнявся мiсцями з принцом Кастильської iмперiї, потiм став королем. А справжнiм пацан-монарх виявився у двадцять першому столiттi!
  Щось, звичайно, навiяно знаменитим шедевром: "Принц i жебрак". Де також змiнилося два хлопчики.
  Але в цьому випадку оповiдання було сучаснiше i непогане. Новий король навiть досяг успiхiв в управлiннi i зумiв вiдновити контроль над Португалiєю i провести необхiднi реформи.
  А ось хлопчик-монарх опинився у дитячiй в'язницi США. I що зовсiм невесело!
  Ця розповiдь виросла до цiлої повiстi. Потiм Арнольда просили писати продовження i вийшов повноцiнний роман. Справдi, обидва хлопчики навiть встигли зрости.
  Iспанiя стала найбiльшою iмперiєю, розгромивши Британiю та Францiю, повернувши контроль над Нiдерландами. А хлопчик-монарх пiсля колонiї вступив до вiйськового училища i став морським офiцером.
  Так, загалом, добре все закiнчилося. I далi Арнольду не захотiлося продовжувати.
  Часи для письменникiв прийшли не найкращi, i це, швидше, стало для Арнольда хобi, а не засобом заробiтку. Втiм, в елiтному спецназi непоганий i оклад iз надбавками, разовi премiї за завдання, за знищених противникiв. I те, що ти сам зможеш захопити. А тут буває часом що щастить.
  Наприклад, деякi скарби моджахедiв.
  Арнольд писав про бокс. Iсторiю простого чорного хлопця, який приїхав до Росiї, i там почав робити кар'єру боксера та бiйця без правил. Однак йому доводилося нелегко. Затирали, не давили перемоги за очками, чи вигiдних боїв. Але, звичайно, хлопець став, зрештою, чемпiоном свiту.
  I це було велике щастя!
  Арнольду особливо сподобалося, що у вирiшальному бою було як у фiльмi про Роккi - все проти претендента, але вiн все одно перемiг. I нокаут на останнiй хвилинi, останнього раунду. Причому обидва боксери завалилися. I теж здiйнявся чорний хлопець на секунду ранiше!
  Так Арнольд Лугер мiг блиснути своїм неабияким iнтелектом.
  Чарiвниця тим часом остаточно взяла нагору, i чорношкiрий гiгант переключився на iншу гру.
  Ось, наприклад, сучасна сучасна свiтова. Тут афроамериканець використав прихований код шахрая. I отримав над чарiвницею помiтну фору.
  Арнольд кинув у бiй танки серiї "Е", i прорвав оборону противницi, руйнуючи її казарми та дивiзiя. Звичайно ж, "Шерман" проти танка Е-75 не суперник. Вiн пробити його з жодного ракурсу неспроможна, а ворог дiстає з будь-якої дистанцiї.
  Арнольд грав дуже впевнено. А цей час красивi дiвчата-ельфiйки робили масаж його масивною, бугристою вiд жахливо розвинених м'язiв спини.
  Це було так приємно.
  Чорношкiрий гiгант вигравав одну битву у другiй свiтовiй за iншою.
  Його шестимоторнi , та ще й з реактивними двигунами, ТА-400 не знали собi рiвних. Тут ще тринадцять авiацiйних гармат на машинi. До неї i не пiдступишся.
  Видно як гвинтовi, американськi винищувачi навiть можуть наздогнати подiбну машину. А вона скидає бомби. Таким потужнi, важкi, деякi вагою з десять тонн, що зносять казарми.
  Арнольд навiть заспiвав:
  - Чорний воїн, я дуже спокiйний,
  Чорний воїн, долею задоволений.
  Чорний воїн, крутий результат -
  Ельфiв вiйська - поринають у пекло!
  Хоча, звичайно, у стратегiї, ти грав нечесно, використовуючи проти сорок першого року супротивника, зброю кiнця сорокових. Але програвати ельфiйцi та головнiй чарiвницi дуже не хотiлося. Невiдомо ще, що вона у цьому випадку про себе забуде.
  Або чого вiд нього вимагатиме. Арнольд пустив у хiд i танк Е-50. Вiн може бути не так добре захищений з бортiв, нiж бiльш важкi мастодонти, зате спритний. I коли великi маси обтiкають позицiї армiї чарiвника, це дуже ефективно.
  А що "Шерман" високий, зi слабким захистом i посередньою гарматою. Куди йому проти 88-мiлiметрових з довжиною ствола в 100 ЕЛ зброї Е-50, i тим бiльше 128-мiлiметрового Е-75. Як ця залiзна рать усiх без церемонiй змiтає.
  А пiхота теж гине пiд танками, без жодної користi. Арнольд знайшов впевненiсть у собi. Його фронту наступали, не допускаючи розривiв та вiдставання. I не було в них проломiв. Тож тактичнi хитрощi чарiвникiв нiяк не допомагали.
  Арнольд захопив значну частину територiї США, i його армади вже надходили до Нью-Йорку. Звичайно, зазвичай чорношкiрий гiгант сам грав за американцiв, але чарiвниця його випередила у виборi країни. Видно їй дуже сподобався зiрково-смугастий прапор.
  Та й нiмецькi танки та авiацiя, мабуть, найсильнiшi. I могутнiй африканський гiгант уже збирався трiумфувати перемогу.
  . РОЗДIЛ Љ 19.
  Час на звичайному режимi Пекла бiжить подвiйно. Протягом шести годин трудотерапiї зазвичай повiльно та болiсно. А коли робота закiнчується, то напрочуд швидко. Особливо у вихiднi днi. Втiм, як i планетi Земля. Адже також доводиться працювати. Петя Давиденя працював фотографом та нерегулярно. Я його брат Гена ще на м'ясокомбiнатi електриком вимушений, був хоч за розкладом на роботу. Але останнiх дванадцять рокiв перед смертю не працював. Деякий час вiн просто буянив i жив за рахунок брата та матерi. А потiм ще й захворiв на туберкульоз. I фактично став iнвалiдом. Але формально собi групу через вiдверту дурiсть не зумiв оформити.
  Щоправда, на строгому рiвнi Геннадiя Васильовича привчили наглядачки-диволицi працювати. Щойно не так, били кийками з електрошокерами або батогами. А тут уже пiсля каменоломень вантажити вилами силос, чи садити дерева, чи копати грядки здається дитячою забавою. А якщо майструвати шпакiвнi або стругати стiльцi, то це зовсiм цiкаво.
  Добре коли навколо тебе хлопчаки - це так надихає та захоплює, просто супер.
  А ще хлопчики з великим ентузiазмом спiвають;
  Була така чудова країна,
  Звалася вона iмперiя порад.
  Зруйнував її пiдлий Сатана,
  Давно настав час закликати його вiдповiдь!
  
  У нiй правил Ленiн - просто iдеал,
  Який зробив Батькiвщину великою...
  I Сталiну правлiння передав...
  Той розтрощив пориви орди дикої!
  
  Хай буде наша Батькiвщина в кольорi,
  Берiзки, тополi, дуби, горобини...
  Я армiю фашизму рознесу -
  Адже росiяни у боях непереможнi!
  
  Росiя буде сонцем над Землею,
  Її променi та зiрки та комети...
  Ти станеш найкращою країною,
  У нiй героїзму подвиги оспiванi!
  
  СРСР, коли пишно цвiла,
  I вiв країну за руку до комунiзму.
  Але лисий розвалив його осел,
  Вiддавши на вiдкуп пiдла фашизму!
  
  Але вiрю нашу Русь не здолати,
  Вона як сонце над Землею сяє...
  Могутнiй росiйський, Бiлий Бог ведмiдь,
  I буде мiсце у благородному раї!
  
  Любите ви Росiю серцем усiм,
  Вона є наша Батькiвщина велика.
  Хоч роззявляє пащу на землю Сем,
  I атакує монстр тисячолiтнiй !
  
  Свiтлана наша свiтла зiрка,
  Що обiцяє щастя та свободу...
  Виконатись велика мрiя -
  Побудуємо комунiзм, повiр народу!
  
  Нiхто не зможе зруйнувати країну,
  Яку звуть, повiр Росiя...
  Ти прибери вiд влади Сатану -
  Христос прийде велика месiя!
  
  I з нами буде Лада назавжди,
  I комунiзм практичний збудуємо...
  Пройдуть столiття та хвилин року,
  Ми будемо iз справедливим самим строєм!
  
  Велика наша Батькiвщина мрiя,
  Свiт зробити найбурхливiшим i найкрасивiшим.
  У нас є гори, рiчки та лiси -
  Все буде дуже чистим, справедливим!
  
  Столиця наша Батькiвщина Москва,
  Але Київ, Мiнськ столицi теж будуть...
  Розгромлено монгольську орду,
  Нам перемогти допомiг Всевишнiй Боже!
  
  Нi, ви повiрте росiян не зламати,
  Єдинi стануть брати всi слов'яни.
  Мисливець перетворитися скоро на дичину,
  А ми бiйцi завжди повiр у ударi!
  Отак хлопчики-в'язнi заспiвали. I це дуже звучнi голоси.
  I босi нiжки пацанiв-в'язнiв шльопають травою. У таку спеку без взуття просто насолоду.
  Ось це дiйсно гарне та багате мiсце. I пахне ароматами квiтiв.
  В Аду теж має бути чудово.
  Петя завантажує на вила сiно. Вiн вважав за краще, як i радив брат Гена працювати тiльки в шортах та з голим торсом. Так набагато приємнiше. А спортивний костюм та кросiвки поберегти краще, для слушних випадкiв.
  Тут iншi хлопчики теж переодяглися в шорти, i хизуються голими п'ятами, якi практично не брудняться об траву.
  Хлопчики постiйно починають спiвати. Це тому, що пiд пiсню куди веселiше.
  У комп'ютернi iгри рiзатися куди приємнiше, нiж, наприклад, працювати в сiльському господарствi. Хоча це, звичайно ж, не каменоломнi.
  I пiснi звучать щиро;
  Славиться радянська країна,
  I її простори, рiчки гори...
  Вона Родом у доблестi дана,
  I залишимо просто розмови!
  
  Я хлопчик росiйський пiонер,
  За Вiтчизну так готовий битися.
  Покажу людям усiм приклад,
  Адже завжди вмiли ми вiк битися!
  
  Пiонери славнi сини,
  Пiд покровом Батькiвщини...
  Хоч вирують орди Сатани,
  Ми смиренно панове просили!
  
  Найщасливiша вона,
  Наша безмежна Росiя...
  Хоч на землю пре, шумячи орда,
  Наш Сварог велика месiя!
  
  Зможемо свiтобудову втримати,
  Не поставити росiян на колiна.
  Ти iспити складай на п'ять,
  З нами Сталiн та великий Ленiн!
  
  Буде наша славна країна,
  Дуже скоро жити за комунiзму...
  Ти на вiки Родом знай дана,
  I будемо ми у ярмi фашизму!
  
  Як у Вiтчизнi яблунi цвiтуть,
  I покрив осики розстеляють.
  Скоро стане Гiтлеру капут,
  А планета буде просто раєм!
  
  Я хочу Вiтчизнi служити,
  Нашої безмежної знай Росiї ...
  Перетворитися ж мисливець на дичину,
  А дiвчата стануть все щасливiшими!
  
  Мчати по морозу босонiж,
  Цi ясноокi дiвчата...
  Врiжуть фашистам кулаком,
  I ведуть вогонь iз автомата!
  
  Вiра наша росiйська живе,
  Без кордону свiтла Росiя.
  Наш Господь Всевишнiй знайте Рiд,
  Бiлий Бог - велика месiя!
  
  Iсуса зi Сталiним люблю,
  Почитаю Ладу та Сварога...
  Чи не розтягнуть росiян по рублю,
  Буде пiд покровом Свiтла Бога!
  
  Нi, я пiонер не атеїст,
  Хоч менi Боги росiяни милiшi...
  Тiльки вгору та не секунди вниз,
  Заради нашої матiнки Росiї!
  
  Що зможу граючи, пiдкоримо,
  Вiчностi покрив Русi сяє...
  Так Москва звичайно третiй Рим,
  Буде знищено злий Каїн!
  
  Зовнi ми всi воїни Христа,
  I вклонимося до Землi Сварогу.
  Iсус нам копiя Отця,
  Усi ми обiцяємо чесно Роду!
  
  Не хочу хлопцi гинути,
  Зробимо країну, повiр багатшим.
  Хоч нас атакує злiсний тать,
  Ми йому зумiємо врiзати здачу!
  
  Воїни прекраснi Русi,
  Тiєї країни, що править свiтобудовою...
  Говоримо - Всевишнiй нас спаси,
  Щоб було дiло творенням!
  
  От буває, вiдгримить вiйна,
  Рiд людський у величi воскресне.
  Буде знищено Сатану,
  Ми пiдемо вперед iз могутньою пiснею!
  Отак дотепно i з почуттям спiвали хлопчаки-в'язнi Ада. I це здавалося дуже чудово.
  А в iншому мiсцi працювали й дiвчата-в'язнi. Вони були вже з розвиненими постатями та у бiкiнi.
  Зрозумiло дiвчаткам-грiшницям босонiж працювати по травi приємнiше.
  Вони були чудовi i свiтилися променистими посмiшками.
  Дiвчат i хлопчикiв на загальному режимi приблизно порiвну. I це загалом треба визнати справедливо. Хоча начебто жiнка i грiшить менше. Але з Єви i попит бiльший, так вона спокусила Адама. I були навiть церковнi суперечки - чи є у жiнки душа чи нi.
  Хоча Iсус ясно сказав, що є.
  Та й апостол Павло це пiдтвердив, заявивши, що дружини отримуватимуть чоловiкiв у недiлю.
  Та деякi дiвчата вже вiдновили зв'язки iз чоловiками. I знову з ними сплять, але отримують при цьому значно бiльше задоволення у досконалих тiлах.
  А iншi завели новi пари.
  А ще дiвчата з великим ентузiазмом спiвають;
  Ми дiвчата, вступаючи до комсомолу,
  Давали клятву вiрою бути Вiтчизнi.
  Щоб чекав на фашистiв лютий розгром,
  Ну, а Росiї жити за комунiзму!
  
  Адже з нами Ленiн, наче як метал,
  З бронзи хтось мiцнiший за всяку сталь...
  Перевернути свiти я так мрiяв,
  Як заповiв великий генiй Сталiн!
  
  Ми зробимо Вiтчизну крутiше,
  I вище зiрок Батькiвщину пiднiмемо...
  Нехай буде з комсомолками успiх,
  Хоч ножi у нас зовсiм босi!
  
  Фашист напав на Батькiвщину мою,
  Зi сходу нахабно лiзуть самураї...
  Я люблю Iсуса зi Сталiним,
  I супостата вiрю, пошматаємо!
  
  Адже з нами знаменитий Бог Сварог,
  Який комунiзм, жартома, збудує...
  Найсильнiше у всесвiтi славний Рiд,
  Додасть на свiдомостi та волi!
  
  Ми, вiрю, не здамося нiколи,
  Вiтчизну не поставити на колiна.
  Товариш Сталiн яскрава зiрка,
  I наш учитель мудрий генiй Ленiн!
  
  Ми зробимо Батькiвщину свою,
  Прекраснiше i променистих на планетi...
  I буде, знай забiйну рушницю,
  Нехай веселяться дорослi та дiти!
  
  Горi Сварог ти в серцi не згорай,
  Ти покровитель усiх мечiв Росiї...
  Побудуємо скоро, вiрю сильний рай,
  Iсус прийде святий мiсiя!
  
  Не вiрте бандi Гiтлера друзi,
  Що переможе вона легко i грiзно.
  Треба усi єдина сiм'я -
  I Батькiвщину любити повiр не пiзно!
  
  Господь Всевишнiй нас усiх захистiв,
  Пiднiме триколiрний прапор над землею.
  I перетворитися хижак злiсний на дичину,
  Ми зможемо впоратися i з Сатаною!
  
  Велику Батькiвщину люблю,
  У всьому всесвiтi немає тебе прекраснiше,
  Не продамо Росiю по рублю,
  Побудуємо у свiтобудовi мир та щастя!
  
  В iм'я нашої Батькiвщини мрiя,
  Здiйметься велика Росiя...
  Все iнше просто суєта,
  I буде з нами нова месiя!
  
  О Лада всемогутня моя,
  Любов i свiт ти подаруєш росiйську ...
  До тебе я звертаюся так благаючи,
  I якщо треба блискавкою вдариш!
  
  Марiя Богородиця небес,
  Всесвiту подарувала Iсуса.
  Заради тебе великий Бог воскрес,
  Не втратили люди правильно смаку!
  
  Зауважте комсомолки такi,
  Богiв Росiї сильно поважають...
  Ми Батькiвщини великi сини,
  Адже росiяни завжди перемагають!
  
  Молитися треба Батькiвщинi друзi,
  Перун, Ярило, i Сварог могутнi...
  Ми будемо дуже сильнi чоловiки,
  I рознесемо на небi навiть хмари!
  
  Ось ворог уже вiдкинуто вiд Москви,
  Ви зробили фашистам дуже боляче.
  Ми Iсусовi зi Сталiним вiрнi,
  Буде танкiв iз гарматами досить!
  
  Нi, ворог не зможе росiйських приборкати,
  Оскiльки нашi воїни всесильнi.
  Iспити, здаючи, лише на п'ять,
  Щоб кожен хлопчик був би дуже сильний!
  
  Повiр буде славним Сталiнград,
  I ми його вiд натиску втримаємо.
  Прийде переможний витязей розклад,
  Хоч ллється кров потоком нестримним!
  
  Дiвчата по морозу босонiж,
  Бiжуть, своїми п'ятами миготить...
  I по фашистах врiжуть кулаком,
  Розплющений буде нелюдимий Каїн!
  
  Все буде, знайте люди добре,
  Ми в космосi, сузiр'я вiдкриємо.
  Адже сумнiватися у доблестi грiшно,
  I буде людина на Божому тронi!
  
  Наукою скоро мертвих воскресимо,
  Зумiємо стати молодшою i красивiшою.
  Над нами золотокрилий херувим,
  Моїй прекраснiй матерi-Ельфiї !
  Та красивi тут дiвчата. У чотирнадцять рокiв вони фiгурами цiлком розвиненi i рельєфнi. Теж у тiлах пiдлiткiв, щоб краще виправлятися та духовно рости.
  Дiвчат тут багато, i вони чудовi. В основному свiтловолосi.
  I, зрозумiло, їхнi голi пiдошви вiдрiзняються витонченим вигином п'яти.
  Ось це справдi красунi. Хоча рiзнi вони.
  Ось серед них Єлизавета Петрiвна. Вона була на бiльш жорсткому рiвнi, за перелюб i вiйни, але зараз вже на загальному. Красива така дiвчина.
  Вона волiє працювати босонiж, тому що так набагато зручнiше. I взагалi тут незрiвнянно. Наприклад, у полях квiти - надзвичайної краси.
  I тiло в тебе юне та здорове. I це заводить.
  I iншi дiвчата життям задоволенi та спiвають;
  У країнi чудовi правила принцеса,
  Був у неї величезний, свiтлий двiр.
  Слiдкував Господь з найжвавiшим iнтересом,
  I почалася бурхлива розмова!
  
  Але Сатана за нею ув'язався,
  Хотiв затiяти до весiлля розмову.
  Вiн дуже сильний виявився,
  Фактично ж ухвалив вирок!
  
  Що робити дiвцi царського крою,
  Куди податися i куди йти?
  Колись упала, у твердiй боротьбi Троя,
  Не знаєш навiть ти, куди пiти!
  
  Красуня пустилася ось у дорогу,
  Але туфельок зламалися каблучки.
  Здавалося, що пройшла зовсiм небагато,
  Не можна зiбрати знайомi очки!
  
  Принцеса боса побiгла,
  Збиваючи п'яти голi всi в кров.
  Її нечистий скинув iз п'єдесталу,
  Але вона вiрить у Господа любов!
  
  Iде вона боса по камiння,
  I морозить холодний мерзенний дощ.
  Серця дiвчата закликають до помсти,
  А вiтер холоднечi викликає тремтiння!
  
  Принцеса вона багато боялася,
  Хоча з царської сили її тiло...
  Адже в царствi все так надто встояло,
  Що здається, забув її Господь!
  
  Тодi дiвчисько стало рушницею,
  У лахмiттi носить воду на гору.
  Спiває за грошi сумнi припаси,
  I вiрить, що врятує мрiю!
  
  Вона знайти хотiла собi принца,
  Вона хотiла юнака-красу...
  Але всi навколо її смiються обличчя,
  На п'єдестал Богиню пiднесу!
  
  Принцеса ходить навiть по морозу,
  Залишивши витончений слiд на снiгу...
  Вона i в серцi своєму носить троянду,
  I я її в поему збережу!
  
  Босi нiжки дiвчини змерзли,
  Але в чистому серцi у неї пожежа.
  I крижинкою стали у дiвчинки сльози,
  Її такий великий, мудрий дар!
  
  Нi, не соромтеся лицарi лихi,
  Господь не дасть дiвчинцi померти.
  Зiгрiють нiжки ангели босi,
  I не пристане до дiвчини тiєї смертi!
  
  Всевишнiй вказує шлях спасiння,
  Вiн дасть дiвчинцi радiсть i спокiй.
  I хочеться часом тобi помсти,
  Але знатимуть ангели з тобою!
  
  Ось дiвчина кучугури минули,
  Растав пiд променями пекучий снiг.
  I можна навiть раю бачити дали,
  Прийде до принцеси скромний той успiх!
  
  Ось юнака побачила дiвчисько,
  I злилися в поцiлунку так вуста.
  I голосок красунi дуже дзвiнкий,
  Вона багата, хоч зовсiм боса!
  
  Ну, нарештi, вони зiграли весiлля,
  У них дiти щасливо народилися.
  Ту доньку, що старше нарiкають Настю,
  I життя пре вгору, i нi секунди вниз!
  Ось це справдi дiвчата як заспiвають i оскалять свої чудовi зубки. I це видатний, скажiмо, у них проявляється клас.
  Такi дiвчата тут...
  Єлизавета Петрiвна, звiсно, була iмператрицею. А потiм її привчили до приниження та пiдпорядкування. I вона в цьому планi треба сказати досягла успiху.
  Але Пекло є Пекло. I що ти здорова, бадьора за умов вiчного лiта. Та тут дiвчата i трудяться i блаженствують.
  А вона була таки вiдома цариця. Жаль прожила всього п'ятдесят два роки. А то безперечно затьмарила б Катерину Другу. Та в цьому планi Єлизавета майстер. I росiйська армiя при нiй била самого Фрiдрiха Великого.
  А зараз дiвчата знову з радiстю та ентузiазмом та почуттям спiвають;
  Принцеса любила на снiданок,
  Банани, горiх, шоколад.
  I вiрила у свiтле завтра,
  Що буде крутим результатом!
  
  Хотiла зайняти мiсце Бога,
  Даруючи всiм щастя та смерть...
  Бажань у дiвчини багато -
  I треба примхи терпiти!
  
  Тепер вона стала рабинею,
  Господар її Люцифер...
  I човгають нiжки босi,
  З рiзних заходiв та сфер!
  
  Її б'є батогом наглядач,
  На снiданок недоїдки зi столу.
  I якщо дадуть дiвцi кiстки,
  То хоч ти кричи - на ура!
  
  Так стала принцеса в лахмiттi,
  Хоч була нещодавно дiамант...
  Її хвацько батогом б'є,
  I треба вдарити не в око!
  
  Дiвча вiд болю цього стогне,
  Її обпалює метал.
  Мрiє красуня про волю,
  I Диявол її iдеал!
  
  Але як таке сталося,
  Що стала принцеса голою.
  I щось так люто злетiло,
  Ось камiння пiд нiжкою босою!
  
  Не вiрте ви мудрi люди,
  Принцеса не здатися повiр...
  I буде їй ангели суддi,
  Не ковтатиме лютий звiр!
  
  Принцеса звикла битися,
  Не клясти їй красунi долю.
  Вона може люто битися,
  I бачить господарiв у трунi!
  
  Не знають же чорти пощади,
  I боляче мучать повiр...
  Але дiвка, гiдна нагороди,
  Якщо ти є красень не пень!
  
  Ось-ось вiдгримiли гуркiт,
  Закiнчилась битва з ворогом.
  Зникли проклятi гади,
  Що як на дiвку з гвинтом!
  
  Наносить красуня удари,
  Своєю босою, мiдною ногою.
  Хоча палають пожежi,
  Не бути ж принцесi голою!
  
  Прийде час, вiрю таке,
  Не буде людських, знай проблем...
  I стане все враз золоте,
  Пiде знову в пекло Люцифер!
  
  I дiвчина стане вiльною,
  Коханого вiрю, знайде...
  Билин його народний,
  Поет у вiршах спiває!
  Ось такi пiснi виконували дiвчата. У тому числi й сама Єлизавета Петрiвна. Скорiше б перейти на полегшений рiвень. Менше роботи, частiше зустрiчi з хлопцями та бiльше розваг. А розважатися, зрозумiло, хочеться. Ось, наприклад, на комп'ютерi пограти було б чудово.
  Єлизавета Петрiвна, коли вiдкрила для себе iгрову приставку, це було так круто - справжнiй Едем. I виходило все надзвичайно здорово.
  А ось зараз дiвчата знову спiвають;
  Я народилася принцесою у палацi,
  Служило менi три тисячi служниць.
  Але вiдмовила Дияволу у вiнцi,
  Бо чорт повiрте не подарунок!
  
  Ну що ж жорстокий хлопець Люцифер,
  Менi не пробачив такого обману...
  Вiн король рiзних сфер,
  I посилає бурi, урагани!
  
  Бiгла я боса з палацу,
  У селянськiй сукнi горда принцеса,
  Була у в'язницi волею батька,
  I зазнала, багато знайте стресу!
  
  Менi дала вiдьма сумна порада,
  Ти зшила дiвчина дюжину сорочок...
  Тодi вiдкриється тобi весь свiт,
  Не будеш ти нiкчемною кошечкою!
  
  Ну що ж рiч, це як завжди,
  Я за верстат впряглася не бути вдовою.
  Виконатися велика мрiя,
  Але шити довелося дiвчинцi кропивою!
  
  А це борошно пальцi сильно палить,
  Адже кропива знай як вогонь паскудний.
  Але заслужити поки що братва шана,
  Щоб цiлував принц просто дiвку в губи!
  
  I плету, сорочку, хлопцi знай,
  Щоб урятуватися вiд пiдступiв Люцифера.
  Щоб отримати вiр справжнiй рай,
  Щоб планета була наче сфера!
  
  I вiрю, цей свiтлий день прийде,
  Коли позбудемося, жартома ми всi пекла ...
  Перемогу вiдкриємо безмежний рахунок,
  I буде велика нагорода!
  
  Молилася Богу, Господу Христу,
  I сльозу дуже бурхливо проливала...
  До нього частинку серця принесу,
  I скину ярмо пекла з п'єдесталу!
  
  Коротше нехай допоможе людям Бог,
  Зшию, я вiрю з кропиви сорочки...
  Щоб воскреснути кожен мiг,
  Адже людина не жалюгiдна комашка!
  
  I ось працюю я нiби як бджола,
  Босими нiжками по кропивi ступаючи.
  I вiрю, буде незабаром спекотна весна,
  Планета стане, наче вiчним травнем!
  . РОЗДIЛ Љ 20.
  А ось в iншому мiсцi Саша Данельчук та Антон Шелестов дивилися захоплююче кiно;
  У цей момент у залi, де бенкетували, зустрiчаючи чорного гостя, i вiдзначаючи своє язичницьке свято ельфiйки, спалахнула заграва. Воно палахкотiло слово пiвнiчне сяйво. I в нього наче натовп з пекла ввалилися волохати, iкластi гоблiни. Дуже великi типи, у великими кийками, мечами, сокирами.
  Арнольд свиснув. Численнi ельфiйки, яких було в двадцять разiв бiльше, нiж самцiв пiдняли луки i оголили мечi, з якими не розлучалися пiд час бенкету.
  Чарiвниця злетiла в повiтря i прокричала:
  - Як ви смiєте порушувати наше свято?
  Голова гоблiнiв не такий великий, як вони, але фiолетових обладунках, схожий на людину, але дуже неприємним обличчям, i великим носом, проревiв:
  - Чужак прийшов у наш свiт! Видайте нам його, i ми не проллємо вашої кровi!
  Обидва чарiвники-ельфа юнак i дiвчина хором вигукнули:
  - Ми не видаємо своїх гостей! I великий змiй нам сказав: вiн прийшов зi свiтом!
  У вiдповiдь людина з неприємним обличчям, у фiолетових обладунках i золотому шоломi на головi, вимовила:
  - Я Окендо король тролiв! Моя могутнiсть ельфи велика! I якщо ви не хочете видати чужинця, то вас атакуватимуть орди гоблiнiв та оркiв!
  Тут Арнольд пiдвiвся i зробив крок назустрiч королю найдавнiшого народу, прокричавши:
  - Ну, якщо я тебе потрiбен, то спробуй мене взяти! Хвастаєшся що ти король? Тож доведи свою силу! Воюй зi мною, i покажи, як ти розправляєшся з прибульцями!
  Воїн у фiолетових обладунках рикнув:
  - Ти прибулець сам зголосився на поєдинок! Але для короля занадто багато честi боротися з якимось найманцем iз людської iмперiї! Я виставлю проти тебе свого найкращого воїна!
  Арнольд вiдповiдно кивнули i промовив:
  - Тодi дай слово, що у разi моєї перемоги, ти не нападатимеш на ельфiв?
  Король засмiявся i вiдповiв з дуже неприємною усмiшкою, злого демона, i зубами, що вiдливали сталлю:
  - Ми завжди воювали один з одним! На вiдмiну вiд людей ми живемо надто довго, i якщо тролi, гоблiни, ельфи, орки та iншi не гинули в боях, то нас стало б так багато, що нiде було повернутися!
  Арнольд пiдбив невтiшний пiдсумок:
  - Вiйна природний стан не лише людей!
  Король тролiв свиснув. З'явився справжнiй велетень бiльше семи метрiв зростом у обладунках сяючих платиною, i фiзiономiєю лева. Величезний i широкоплечий - реально наче тиранозавр. I обох рука по довгому з двоповерховий будинок мечем.
  Реально казковий персонаж - величезний, i при цьому досить моторний.
  Арнольд таких велетнiв бачив тiльки в кiно, але там вони, зрозумiло, не справжнi. А це реально вбивця та громила!
  Афроамериканський спецназовець iз мужньою усмiшкою, сказав:
  - Ну добре! З ним так iз ним! Почнемо прямо зараз!
  I Арнольд пiдхопив свiй гранатомет iз плутонiєвими батарейками. Швидше за все, автомат таку тушу може i не взяти, хiба що потрапити просто в око. Але запеклий чорношкiрий спецназовець хотiв бiльшого ефекту, i зарядив важкий золотий пiднос.
  Величезний з боєць iз лев'ячою головою, швидко, наче лопатями млинами закрутив мечами.
  Арнольд вистрiлив майже не цiлячись. Вiн, маючи навичку та талант, iнтуїтивно вiдчував коли палити i куди.
  Пiднос вилетiв iз великим прискоренням. I його гострий край встромився прямо в горло левовому гiганту. Величезна, як кабiна КАМАЗА голова, вiдлетiла. З пащi поваленого монстра, вилетiв кубок вогню i потрапив у спину гоблiна, буквально розриваючи його на частини.
  Король несамовито прорепетував:
  - Порвiть це фатальне плем'я мої орлята!
  Ельфiйки вiдкрили по гоблiнах, i орка, що намагається слiдом за ними прорватися, вогонь з лукiв.
  Дiвчата натягували тятиву i руками та ногами. Вони були стрiмкi, наче звiрятко ласка.
  Їхнi стрiли вражали як величезних до трьох метрiв висоти гоблiнiв, так i менших оркiв.
  Арнольд узяв у руки автомат, з метою економiї перевiв його в режим стрiлянини одиночними патронами. I також вiдкрив вогонь. Першою його метою був, зрозумiло король тролiв Окендо.
  Але тут з'ясувалося, що не так просто. Навколо магiчного монарха виник ореол, вiд якого вiдскакували стрiли ельф, i урановi кулi просунутого i накрученого автомата.
  Арнольд з досадою вiдповiв:
  - Магiя часом сильнiша за озброєння! I продовжив стрiлянину за менш захищеними цiлями.
  Як з'ясувалося, великi гоблiни, отримавши невелику, але з потужною вибухiвкою всерединi уранову кулю в голову, помирають практично моментально.
  Могутнiй чорношкiрий воїн продовжував стрiляти. Вiн вражав ворогiв надто влучно. Кожен пострiл був точний i смертельний.
  Деякi орки та гоблiни добiгали до ельфiв i ельфiв, i тi зустрiчали їх ударами, своїх густо всипаних коштовностями мечiв i шабель. I нещадно рубали свiже м'ясо.
  Хоча пахло вiд оркiв та гоблiнiв не надто приємно.
  Арнольд стрiляв, не роблячи промахiв, поодинокими, практично не цiлячись. В принципi, як при проходженнi смуги перешкод, пiвсекунди або навiть менше, щоб пiдняти пiстолет i вистрiлити.
  Або як у комп'ютернiй грi з пiстолетиком. Теж усе досить просто. Вже пiднiмаючи зброю, натискаєш на курок. Або по рушiйних цiлях, збиваючи лiтаючi тарiлки.
  Все досить просто. Арнольд веде вогонь. Один iз оркiв прорвався до чорношкiрого спецназiвця, i афроамериканець розпоров йому живiт багнетом.
  Пiсля чого воїн з Африки продовжив стрiляння. Але оркiв було багато. Вони, схоже, дрiбнiшi i плодючi трави, нiж гоблiни. Лезуть собi та лiзуть.
  А набої в автоматi хоч i маленькi, але досить важкi. Їх багато не вiзьмеш, i витрачати їх на якихось волохатих ведмедiв, розмiрами з високих людей, якось стрiмко.
  I Арнольд знову застосував гранатомет. Заряду на плутонiєвих батареях має вистачити дуже надовго. Плутонiй елемент дорогий, але утримуй масу енергiї.
  Ось заряджаєш у горловину один iз численних золотих пiдносiв i стрiляєш. Пальнул i вiдразу ж дюжина оркiв та пара гоблiнiв знесено.
  Це ефективно, i головне можна лупцювати не дбаючи про економiю.
  Арнольд знову вистрiлив. Збив купу оркiв i заспiвав:
  - А тим, хто не хоче жити у свiтi,
  Ми робимо їм харакiрi!
  Та афроамериканець - це скеля войовничостi. Знову пальнув, i пiднос масу волохатих тварин розмазав по поверхнi.
  Так Арнольд нагадує легендарного Шварценеггера, який взявся за винищення противникiв.
  I почувається заводним...
  Ось чергова важка таця летить з великим прискоренням. Так ламає оркiв i гоблiнiв, наче некруто.
  Арнольд заспiвав, стрiляючи:
  - Якщо орка, ми знайдемо,
  Якщо орка, ми знайдемо...
  То жартувати не станемо!
  На частини розiрвемо!
  На частини розiрвемо!
  На частини розiрвемо!
  I ось чергове послання смертi вiд чорношкiрого гiганта. Це справдi щось жахливе. Не афроамериканець, а великий чорний демон, проник у казковий свiт.
  Ельфiйки ведуть собi вогонь i рубаються. Деякi з них кидають у оркiв та гоблiнiв гострi, тоненькi диски. I пищать собi наче свистульки.
  - Нiколи не здамося,
  Нiколи не змиримось!
  I показують свої гостренькi мови!
  Дiвчата з раси ельфiв прекраснi та смертоноснi. Вони не дадуть ворога пощади i покажуть колосальне вмiння.
  Арнольд, ведучи вогонь по супротивниках, вибивав з одного пострiлу по безлiчi тварин.
  На щастя орки та гоблiни через портал перекидалися окремими порцiями. I їх встигали перемелювати, як ельфiйки влучними пострiлами, так i Арнольд своїми залпами.
  Гранатомет на плутонiї б'є вбивчо. Хоча скорiше це не просто гранатомет, а щось досконалiше та вбивче.
  I дуже ефективне.
  Арнольд збив чергову порцiю тварин, i заспiвав:
  - На священнiй вiйнi,
  Буде наша перемога.
  Ми бiйцi на землi
  Нашi славнi дiди!
  Вiйницi теж не поступаються i не пiддаються. I як врiжуть i довбануть стрiлами.
  I їхнi босi нiжки натягують тятиву, а мечi в руках рубають волохатих агресорiв.
  Чудовий тече бiй. Арнольд знаряддя своїм гранатометом типу ультра, розстрiлює тацю, а також уламки горщикiв.
  Дiвчата тут дуже крутi, i у них дуже красивi нiжки. I такi спритнi пальчики.
  Арнольд лупнув, прокричав:
  - Ельфи мої, добрi, крутi ельфи!
  I знову спецназiвець з африканським корiнням врiже. Та проти Арнольда не встояти тварюкам. Адже вiн боєць створений дияволом. Найкращий з найкращих - свiтова суперзiрка!
  А вже мова то каже - немов рiчка дзюрчить.
  I його багнет-ножем потужна, чорна рука розпарює всiх супротивникiв. Та куди ж до нього iншим бiйцям.
  Арнольд на всю горлянку заревiв:
  - Спецназ, спецназ, африканський спецназ!
  Двинемо орку ми i в брову, а в око!
  I дiє проти волохатих монстрiв, наче кийком. I не простий, а термоядерний.
  Нi до такого бiйцi й не тицьнеш. А ось гоблiн спробував врiзати кийком, то голова вiдрiзана вiдлетiла!
  Воїн з Африки заспiвав:
  - Не варто голову втрачати,
  Не треба поспiшати.
  Столiття не варто вiдмiряти,
  Ламаючи кiстки битися.
  Ти запиши собi у зошит,
  На кожну сторiнку -
  Ми будемо вбивати оркiв,
  Ми будемо вбивати оркiв!
  Ми будемо вбивати оркiв!
  Iспити здамо на п'ять!
  I чорношкiрий воїн-термiнатор знову вiзьме, i супротивнику сильно лупне.
  I пiднос рознесе ще групу оркiв. Та великий боєць воїн Америки.
  I шматує ворогiв, немов сам воїн безсмертного духу.
  Ельфiйки та нечисленнi юнаки-ельфи не поступаються. У бою беру участь i дiти ельфiв. Вони теж дуже непоганi стрiлки, а босими нiжками кидають у оркiв голки.
  Арнольд теж для рiзноманiтностi, пострiли їх плутонiєвого пiстолета, голками в отрутi. Водночас i перевiрити як токсини дiють. Голки дуже тонкi, майже невагомi, але отруєнi новiтньою розробкою США.
  Тож дiю дуже вбивчо.
  I Арнольд заспiвав:
  - Встромилася в горло голка,
  I не за правилами гра!
  Та з пiстолета голки летять швидко, дуже гарна зброя навiть для ХХ столiття. По-перше, дуже тонких голок можна запасти дуже багато! Наприклад, в одному наперстки цiлу тисячу таких зарядiв, здатних токсином вбити слона. А по-друге, зброя безшумна, i здатна пробити будь-який бронежилет, i до двох дюймiв бронi!
  Ось це справдi зброя страшної та легендарної, американської групи спецназу "Iзоляцiя".
  Дiйсно голок можна було набрати багато i тут не випробувати їх на орках та гоблiнах грiх!
  Арнольд використовував новiтню та просунуту зброю армiї США. Те, що навiть ще обкатку у вiйнах не пройшло. I як успiшно дiє атомний, голчастий пiстолет. I скiльки в однiй обоймi можна помiстити голок, якi вбивають повноцiнного бiйця!
  Арнольд, винищуючи оркiв i гоблiнiв, ледве встигаючи натискати пальцем на кнопку, немов якийсь хлопчик у комп'ютернiй грi, вражений вдалою зброєю i проспiвав:
  Адже вiд тайги до гарячих морiв,
  Наша зброя найсильнiша!
  I викидає голки. Викошує оркiв, цiлими курганами. Не в кожної людини вказiвний палець здатний так швидко рухатися, як у Арнольда Лугера .
  I мочити, трощити, винищувати i псувати магiчних тварин. Та це справдi боєць, та ще й страшно озброєний.
  I iнодi пускає в хiд штик-нiж. Який у резанет, то мало навiть ведмедям з дуже потворними мордами оркiв не здасться.
  Ельфiйки майже не зазнали тепер втрат. А гори з трупiв, що на них нападають, росли.
  Добре, що зал для бенкету виявився таким величезним та високим. Вдесятеро бiльше, нiж здавалося зовнi! Адже магiя дозволяє розширювати примiщення, навiть у порiвняно невеликих будинках.
  Арнольд, винищуючи нападника звiрiв, подумав, що буде потiм розповiсти. Ось є комп'ютернi iгри, де навiть найсильнiша i найфеноменальнiша реакцiя не врятує тебе, якщо не обзаведешся сильною зброєю.
  Але Арнольд має таку зброю. I вiн упевнено веде бiй. Ельфiйки тепер оркiв та гоблiнiв розстрiлюють iз лукiв на вiдстанi. Взагалi дуже красиво i сексуально виглядає, коли такими витонченими та точеними нiжками босими пальцями натягують тятиву.
  Взагалi це практично, так ноги i людей, i у ельфiв сильнiше рук, i можна тугiшу тятиву натягнути, i випустити з колосальним вражаючим ефектом.
  Головна чарiвниця, стрiляє i руками i ногами, i ще плює у ворогiв iз трубочки. Що цiлком практичне. Видно, що у бойовiй магiї вона майстер.
  Ось як вилiтають блискавки i по орках та гоблiнах. Тi або зарослi косматою вовною, або в обладунках. А пруть собi танкам.
  Арнольд навiть здивувався:
  - Ну й вiдморозки? Нiчого не бояться!
  Головна чарiвниця вiдповiла:
  - Страх це слабкiсть, але хоробрiсть вимагає розуму!
  Арнольд логiчно зазначив:
  - Не посперечаєшся з тим, що хоробрiсть без розуму це слабкiсть! - Чорношкiрий гiгант змiнив руку пiд час стрiльби голками, на пiстолi з батарейкою з плутонiю i продовжив. - Коли воїн втiк, то вiн залишився живим, а це вже дещо можна повернутись i помститися!
  Головна чарiвниця погодилася:
  - Правильно! Ми ельфи живемо за мiрками людей дуже довго! I ще не хворiючи i не старiючи, на не дуже хочеться гинути в бою!
  Чорних гiгант захоплено заспiвав:
  -Горе тому, хто воює,
  З грiзним Арнольдом у бою!
  Якщо противник розлютився -
  Я його гада вб'ю!
  Я його гада вб'ю!
  I спецназiвець як рушить каблуком ноги в пiдборiддя гоблiну. У того бичача шия зламалася.
  Арнольд посмiхнувся, продовжуючи стрiляти i видав:
  - А сила до розуму теж потрiбна!
  I знову палить на автопiлотi. У реальнiй вiйнi звичайно противник, що йде хвилею в психiчну атаку, явище рiдкiсне. В Iраку проти американцiв використали тактику диверсiйної вiйни. Рiзного роду пiдкладали мiни, навiть часом кидали на вулицi долари, а пiд ними - вибухiвка. Iнодi використовували i отруту у пляшечках, чи гази.
  Головною тактикою стали удари нишком. Коли ти вдень мирний громадянин, а вночi бойовик.
  Звiсно, це створювало знервованiсть. Ще однiєю тактикою бойовикiв були обстрiли блок-постiв . Причому, часто бувало бандит дасть чергу i втiкатиме.
  А за двi години знову повернеться i знову пальне.
  Збиток начебто невеликий, але сильно вимотує нерви. Iнодi бойовика посилали зовсiм маленьких хлопчикiв iз магнiтофонами. А там записано стрiлянину з автомата.
  Звiсно ж, солдати могли запасти прийняти справжню i вiдкрити темний вогонь. А супротивник пiд шумок пiдкладав вибухiвку.
  Так багато було рiзних брудних прийомiв бойовикiв i в Афганiстанi та Iраку.
  Деякi умiльцi використовували навiть дитячi машинки для диверсiй, або дрони .
  Останнi, до речi, досить небезпечна зброя, особливо вночi, або пiд час пiщаної бурi.
  Арнольд у рiзних боях побував. I не часто йому доводилося насолоджуватися тим, що зараз - винищуючи ворогiв натовпом! Сотнi за сотнею, полк за полком, гробиш оркiв не тiльки мечем.
  Арнольд зазначив:
  - Вiйна найкраща розвага, але найгiрший вiдпочинок!
  Головна чарiвниця з цим охоче погодилася:
  - Найгiрший iз вiдпочинку, зате так цiкаво!
  I дiвчина-чарiвниця кинула босою нiжкою потiк енергiї. Той вибухнув, розриваючи атакуючих звiрiв.
  Арнольд буркнув:
  - Тотальне винищення!
  У дитинствi вiн грав в "Антанту", так у подiбнiй грi дуже сильно б'ють кулемети бiля танкiв. Коли вiн пускав три машини, та ще минулi покращення, вони могли вибивати пiхоту тисячами. I це, безперечно, подобалося дитинi.
  А зараз вона сама як танк. I вибиває ворогiв, немов вони безмозкi, електроннi юнiти.
  Арнольд у своєму репертуарi. Щоправда, вже й вказiвний палець втомився. Чорношкiрий гiгант змiнив руку для стрiлянини. А iнший навiв ультра-гранатомет. I взяв, пальнув срiбними виделками. Тi розлетiвшись, тридцять оркiв та п'ятьох гоблiнiв завалили.
  Арнольд ревнув:
  - А в мене така масть,
  Рватись у владу!
  Рватись у владу!
  I спецназiвець ударив орка в пах. Той пiдлетiв на кiлька метрiв вгору, i зараз занурився вiд больового шоку.
  Головна чарiвниця схвально кивнула головкою:
  - То їх! Бий i не шкодуй!
  Арнольд проревiв на всю горлянку:
  - Злий орк повзе по скелях,
  Врiж йому боєць напалмом.
  Оркiв не шкодуй, нищи їх гадiв!
  Як клопiв души, бий як тарганiв!
  I знову важка нога гiганта в чорному чоботi обвалилася на щелепу орка. I голову буквально вiдiрвало.
  Так страшний афроамериканський спецназовець у гнiвi. I дикої, несамовитої лютi.
  Якщо вже рушить, то наче таран обрушився.
  Ельфiйки стрiляють i рубають. Одному юнаковi-ельфу таки знесли голову. Ну що ж шалена сокира. Серед дiвчат лише пораненi. Одне, зокрема, розсiкло босу пiдошву, i вона тепер натягує тятиву тiльки руками.
  Але дiвчисько не сумуючи, вимовляє:
  - Можна, жити i без ноги, але спробуй без мiзкiв!
  I пiдморгнула напарницям - мовляв, менi не боляче!
  Головна чарiвниця, вискалив перлиннi зубки, заявила:
  - Страху всупереч, ми доб'ємо вас усiх вороги!
  Воїтельки й справдi як заведуться. I будуть ворогiв шматувати i спотворювати.
  Арнольд у всьому намагається бути першим i однозначно лютим та непереможним.
  Стрiляє по орках та тролях. I iнодi лупить своїми ногами-кувалдами. Та в нього тiло - сама зброя. Вiн страшний боєць, якого боятимуться всi й у будь-якiй країнi.
  Ось однi з шейхiв якось потрапили пiд удар його чобота... Хребет зламався, i паралiзувало!
  А що вiн думав, що можна з Арнольдом жартувати? При цьому, зрозумiло, чорношкiрий гiгант не просто шматок м'яса.
  Ось, наприклад, вiн таку розповiдь якось написав, про те як би в сучасному свiтi почував себе Шекспiр. Та це було цiкаво. Шекспiра не пропустили у солiдних видавництвах, i вiн пройшов лише там, де друк на вимогу.
  I як з'ясувалося, майже нiчого не змiг продати! Справдi, занадто старомодно! У двадцять першому столiттi Шекспiр нiкому не потрiбний. Це все одно, що катапульту виставити проти напханого електронiкою штурмовика.
  Арнольд згадав також свiй бiй у Сирiї. Там вiн захопив як трофей у сирiйцiв росiйський танк Т-90. Викрали його собi на позицiї. Досить тiсна кабiна, але машина досить практична.
  У тому бою Арнольд захопив i росiйського iнструктора. Його потiм, правда, повернули та вибачилися.
  Пiсля чого про невiдомого чорношкiрого гiганта заговорили i в Росiї. Справдi, чого це росiяни взяли, що американськi спецназiвцi слабкi? Арнольд, змiг один вбити з цiлим загоном сирiйцiв. За що й одержав пурпурове серце. Так само вiн узяв у полон шейха бойовикiв у Ракцi .
  Але нiколи Арнольд не вбивав так багато, як зараз. Вiн почував себе крутим iз найкрутiших. I вбивав собi, i вбивав!
  Арнольд посмiхнувся, коли в нього потрапив дротик, кинутий орком. Та трохи втратив громила концентрацiю. А сам голий до пояса, без бронi. I пробило шкiру, виступила кров.
  Бойовий спецназовець подумав, що слiд бути обережнiшим. А раптом у оркiв якось є отрута!
  Ну, гаразд, вiн начепив на себе одним ривком броню. I знову почав палити. Та ще й жбурнув пiдчепивши чоботом вилку. Та встромилася орку в горло. I ворог став помирати, стiкаючи кров'ю!
  Арнольд ревнув:
  - Орк прошу, не кусатися!
  I розреготався на всю горлянку. Вiд смiху одна з великих золотих люстр з алмазними свiчниками зiрвалася i обвалилася на голови оркiв i гоблiнiв.
  Тi завалися, наче на них, обвалився величезний вал цунамi.
  Головна чарiвниця просичала:
  - Моє покликання вас вбивати!
  I з босих пальчикiв нiг вилетить блискавка. Вiзьме i шугане магiчною масою.
  Арнольд ревнув:
  - Я нiби бик, мабуть, i немов тигр - кусаюся!
  I громила стрибне, прокрутить у повiтрi вертушку, i чоботом довбане орка по головi. У того череп i розсипався. Та не з тим вiн, видно, зв'язався.
  Арнольд ревнув:
  - Город городити, не дуб спиляти!
  I знову давай лупити ворогiв ногами. Але, зрозумiло, i пiстолет працює однозначно влучно.
  Арнольд згадав ще одну свою розповiдь. У ньому одна дiвчина-блондинка покохала чорношкiрого хлопця. Але в тому те, що вона була принцесою, а прекрасний юнак рабом.
  Проте принцеса разом з ним бiгла з палацу i була спiймана.
  За цю ганьбу її позбавили титулу, i босу в лахмiття вiдправили на кораблi разом iз коханим за моря на плантацiї.
  Там дiвчина i гарувала як iшак, поки знову не наважилася на втечу. I знову її наздогнали. Вишмагали i таврували. Пiсля чого iз плантацiй направили на копальнi.
  Але Африканська богиня оцiнила вiдданiсть дiвчини, колишньої принцеси та подарувала їй вiчну молодiсть.
  Принцеса, будучи вiчно юною, не померла на копальнях, а працювала, поки шахти не виснажилися. I вцiлiлих рабiв повели на торг. Так як принцеса була юна, а коли її вiдмили, то стала i дуже гарною, її купили для гарему.
  Дiвчина поступово пiднялася i стала першою дружиною султана. А потiм народила йому сина. Хитрiстю винищила iнших спадкоємцiв, i її первiсток успадкував трон.
  Потiм вона була його вiчною порадницею. Керувала у вiйнах - iмперiя розширювалася. А коли її син постарiв i помер, султанша змогла вирвати заповiт i сама захопила трон.
  Пiсля цього правила далi, поки маючи в кишенi вiчнiсть, не завоювала всю планету Землю.
  Але її коханий давно помер. Йшли сторiччя. Виникла величезна, людська, космiчна iмперiя. I нарештi, люди за допомогою науки навчилися воскресати давно померлих. I правителька половини всесвiту насамперед наказала воскресити свого коханого. I його справдi повернули до життя.
  Пiсля цього правителька вийшла за африканця замiж та зробила його правителем iмперiї. Пiсля цього вони, знайшовши силою науки, абсолютне безсмертя правили довго i щасливо. Точнiше вiчно i досягли при цьому абсолютного щастя!
  Арнольд був дуже задоволений такою розповiддю. I цей твiр викликав галас i користувався популярнiстю. Хоча Арнольд Лугер опублiкував його пiд псевдонiмом.
  Але справдi твiр виявився настiльки успiшним, що йому запропонували написати на цю тему великий, повноцiнний роман. А може, навiть i серiю романiв.
  Але дефiцит часу характерний для офiцера спецназу, який постiйно воює i виконує тi чи iншi мiсiї давався взнаки. Справдi куди простiше наштампувати розповiдь на айфонi , або смартфонi, нiж писати великi працi.
  Арнольд тепер вбивав представникiв iншого свiту. Пам'ятав, як вiн полював на Муллу Омара. Як був жорстокий бiй iз добiрними моджахедами. I безлiч бiйцiв полегло. I в Арнольда двоє товаришiв затихли назавжди.
  Та тепер вiн один iз людей, але навколо ельфи та прекраснi ельфiйки, що борються героїчно.
  Арнольд ревнув:
  - Я не жартую i якщо треба гори згортаю!
  I знову веде вогонь цей могутнiй хлопець. I робить все немов лютий ведмiдь.
  Ось вiн все ж пальнув тацею з ультра-гранатомета по королю тролiв, хай i прикритому захистом.
  Пiднос вдарив у потужне магiчне поле i розлетiвся. Та не досяг Арнольд мети, але уламки вклали все-таки дюжину оркiв!
  Чорношкiрий гiгант заспiвав:
  - Орки мої, грiзнi та злi орки!
  Вас порубай - ми такi дуже вовки!
  I ось Арнольд iз пiстолета дав цiлу чергу. I скосив шеренгу. Та вiн боєць грiзний та безкомпромiсний!
  Головна чарiвниця запитала у Арнольда:
  - Ти, може, бог?
  Чорношкiрий гiгант смiливо вiдповiв:
  - Нi! Я скорiше надлюдина!
  Чарiвниця згiдно кивнула:
  - Надлюдина - це звучить гордо!
  Шалений натиск оркiв i тролiв, почав вичерпуватися. Справдi, скiльки вже можна закидати позицiї ельфiй трупами. I ось король тролiв звернувся до головної чарiвницi:
  - Хiба ви не бачите, що чорний хлопець дуже небезпечний?
  Чарiвниця погодилася:
  - Для вас вiн небезпечний, без жодних сумнiвiв! - Дiвчина труснула босою нiжкою, кинула кинджал, пробивши гоблiна i, продовжила. - Але для нас вiн немов батько рiдний! Точнiше брат та захисник!
  Окендо сердито зауважив:
  - Вовк поганий захисник вiвцям! Хiба вас ваша iсторiя нiчому не вчить?
  Чарiвниця вiдповiла з усмiшкою:
  - Вовка також можна приручити. Є ж i цивiлiзацiї з вовкiв, якi кращi, за вас тролiв!
  Окендо кивнув i проревiв:
  - Ну добре! Найкраще, що можна зробити, це припинити безглузду бiйню!
  Чарiвниця сердито вiдповiла:
  - А якщо що, то ми вас не звали!
  Пiсля чого її витончена, боса нiжка зiгнулася i запустила великим пульсаром у короля тролiв. Пролунав сильний удар i потрясiння. Незважаючи на те, що Окендо був прикритий захистом, вiн, очевидно, вiдчув опiк. Навiть на довгому носi здулася пара великих пухирiв. I король проревiв:
  - Я вам ще за це помщу!
  I розвернувшись зник, пiсля чого небагато, уцiлiлi орки та гоблiни почали стрибати назад i зникати.
  Потiм, заграва майже миттєво потьмянiла, а потiм i зовсiм зникла.
  Арнольд iз задоволеним виглядом сказав:
  - Ми таки перемогли!
  Чарiвниця з глибоким зiтханням вiдповiла:
  - На жаль, але це, швидше за все, лише перший раунд нашого протистояння!
  Арнольд з бiлозубою посмiшкою погодився:
  - Теж думаю, що головне ще попереду! Але в цьому вся i принаднiсть, брати один бар'єр, за iншим! I коли все скiнчиться - зазнати навiть легкого розчарування!
  . ЕПIЛОГ.
  На Судi Святих Володимиру Путiну було пред'явлено численнi звинувачення. I визначили пiд час Суду утримувати пiд вартою на посиленому рiвнi режиму.
  Серед звинувачень було показано катування Володимиром Путiним сина Навального. Ось це справдi було огидне дiяння диктатора.
  Хлопчика подiлили спiльники тирана. Пiсля чого особисто Путiн пiднiс смолоскип до босих п'ят дитини. А пiсля стьобав розпеченим дротом.
  Ось це справдi справило враження буквально на весь Рай i ту частину Пекла, що дивилася цей процес.
  Антон i Сашко теж це бачили i пiд час перегляду їли, морозиво розфарбоване пiд усi кольори веселки.
  Хлопцi хором вигукнули:
  - Хай живе наш Божий Суд, найгуманнiший суд у всесвiтi!
  I додали:
  - Немає пощади катам!
  Суд проходив iз перервами, i не був швидким. Немов у реальному земному судi присяжних, який триває роками.
  I вiчнi хлопчаки знову вiдволiклися. I почали грати один проти одного воєнно-економiчну стратегiю. I ще при цьому спiвати;
  Дiвчата такi прекраснi,
  Люблять тиснути супостата.
  Вони в лiжку небезпечнi,
  Швидко покладуть солдата!
  
  I по снiгу бiжать босi,
  Дуже при цьому гарнi...
  I iз золотистими косами,
  Дiти великої Росiї!
  
  Цар Православний наш батюшка,
  Ти Микола Олександрович...
  Iм'я твоє бурхливо славиться,
  I зiтхають красунi!
  
  Батькiвщина наша прекрасна,
  Ти у всесвiтi квазаром...
  Буде країна незабаром червона,
  Iз потужним могутнiм ударом!
  
  Нi, ви не вiрте, не зроблять,
  Русь нашу ворог сиротинкою ...
  Гiмни грають переможнi,
  Хоч часом шито все ниточкою!
  
  Батькiвщина битися здатна,
  Вище всесвiту як сонце...
  Буде бiй новий,
  Здуємо повiр i японця!
  
  Цар Микола не програвав,
  Батькiвщини нашої монарх...
  Будуть бiйцiвськi iгри,
  Врiжемо фашистам у п'ятак!
  
  Дiвчина дуже красива,
  Голi п'яти в них так блищать.
  I ви повiрте щасливi,
  Злих ворогiв вiдправляючи враз у пекло!
  
  Тi, хто з Вiтчизною зв'яжеться,
  Висiтиме знай у петлi.
  I вiр, нiхто не вiдмовиться,
  Щоб не бути попелом вiр на землi!
  
  Нi, ми повiр, у боротьбi вистоємо,
  Це наш головний заклик.
  I будемо колоти ворога голками,
  Нехай настає приплив!
  
  Дiвчата силою безмежною,
  Гiтлера будуть мочити.
  I дiамант свiтить гранями,
  Стане мисливець як дичина!
  
  Сонце над нами чарiвне,
  Яскраво-червоний рубiнний встає ...
  Батькiвщинi служимо, знай чесно ми,
  I вирушай у полiт!
  
  Рiд i Сварог нашi iдоли,
  Що створили весь свiт...
  I ви не смiйте iроди,
  Чим тiльки ми не стежимо!
  
  Дайте Росiї священною,
  Вiрний хлопцi обiтницi...
  Щоб творилося нетлiнне,
  I щоб не було бiд!
  
  У нашiй країнi все велике,
  Бiлий Всевишнiй Господь...
  I над iконами ликами,
  Свiтить без граней кохання!
  
  Лада моя ненаглядна,
  Щедро дарує кохання...
  Ягода ти моя солодка,
  Можна пролити навiть кров!
  
  Ми за тебе все пiдпишемося
  Якщо доведеться, помремо,
  Наша мрiя стане фiшкою,
  Буду з дiвчиськом удвох!
  Отак хлопчики-в'язнi спiвали. I їм було дуже добре.
  Адже в Пеклi жити можна, але в Раю все одно краще.
  Ось, наприклад, вони були в Раю на екскурсiї i таке чудове та чудове, там було видовище.
  Його навiть важко описати словами. Адже Рай це безлiч планет.
  Крiм того, в ньому можна обзавестися на вiдмiну вiд Ада потомством. I це теж надзвичайно чудово та круто.
  I хлопчики навiть в ентузiазмi заспiвали;
  Буде ера, ера комунiзму,
  Ми пiднiмемо гордий росiйський прапор.
  Розiб'ємо, повiр ярмо фашизму,
  Довбаємо, ми Гiтлеру в п'ятак!
  
  Наша вiра вiрте твердiше стали,
  I веде священний комунiзм.
  I за нас великий лiдер Сталiн,
  I ростемо i нi сантиметра вниз!
  
  За велич святої Росiї,
  Що здатна орди здолати...
  Сталiн наш велика мiсiя,
  I величезний росiйський знай ведмiдь!
  
  Ми величаємо всемогутнiм Роду,
  Може фрiцiв разом перемогти...
  За Вiтчизну, щастя та свободу -
  Життя тендiтне як шовку знаю нитку!
  
  Не звикли, ми повiр боятися,
  Наша сила, росiян на вiки...
  Ми вмiємо дуже сильно битися,
  Буде свiтла Батькiвщина мрiя!
  
  Вiд Москви i до Ленiнграда,
  Вiд тайги до сонячних морiв.
  Чекає на бiйцiв велика нагорода,
  Неосяжної Батькiвщини моєї!
  
  Захистимо тебе ми i розширимо,
  I пiднiмемо прапор вище дахiв...
  Заради нашої матерi-Росiї,
  А противник нехай отримає шиш!
  
  За велич Батькiвщини боротися,
  Немов бурхливий, пекучий ураган...
  Ми повiр, завжди вмiли битися,
  Перейдемо, повiр та океан!
  
  Всi ми можемо, це знаю точно,
  Чи зможемо вермахт правильно перемогти...
  I своєю честю непорочною,
  Чи зможемо цей накат зупинити!
  
  Є у нас i Сонце, i квазари,
  Наймудрiший у Росiї цар...
  Нанесемо ми сильнi удари,
  I наказ такий, ти мудро прав!
  
  Ми повiсимо Гiтлера граючи,
  Все фашистом разом переможемо...
  I назавжди буде сонце травня,
  I над нами у златi херувим!
  
  Хлопцi, ми такi знай лихi,
  Зламаємо, будь-яку вiр орду...
  А дiвчата по снiгу босi,
  I смiються, у люту завiрюху!
  
  Комунiзму свiт повiр прекрасний,
  У ньому дiвчатам голим добре.
  На планетi буде мир та щастя...
  I строчить у хлопця долото!
  
  Ми такi воїни крутi,
  Зможемо i дракона здолати...
  Якщо навiть фрицi не тупi,
  Все одно порве їх усiх ведмiдь!
  
  Ми не будемо Гiтлера боятися,
  Дiвка п'ятою голою всадить у нiс.
  Стане фюрер просто паяцем,
  I найбiльше знати не дорiс!
  
  А дiвчата босi такi,
  Люблять снiгом, п'яти лоскотати...
  I в iм'я Матерi-Росiї,
  Ми здатнi фрiцiв розiрвати!
  
  Ну, куди фашисти ви прагнете,
  Ви хотiли взяти взимку Москву.
  А тепер вiд болю аж скиглите,
  Дiвчина розправила косу!
  
  Голою п'ятою рушила по носi,
  Фюрер вiдразу видно заколiв.
  Адже дiвчата по кучугурах боси,
  I в них iз сталi, потiк тiл!
  
  I дiвчата так ганяють фрицiв,
  Що тим вiвцями в забiй бiжать...
  Можуть так вони люто битися,
  Вiдразу видно Гiтлеру капут!
  
  Ось фашистiв хвацько перемогли,
  I увiйшли до поваленого Берлiна...
  I вiйни фашисти явно злили,
  А ми просто свiтобудову пiдкоримо!
  
  Ну, коротше з нами Рода сила,
  Правитиме росiйська людина...
  Потужнiсть Вiтчизни вермахт зруйнувала,
  I настав, знай комунiзму вiк!
  Отак хлопцi заспiвали. Хоча пiсня не безперечна. Все-таки багато зла завдали комунiсти та пролили кровi.
  Але з iншого боку хiба Єльцин та Путiн були кращими? Теж i кров лили, i крали безбожно.
  А ще лицемiрно хрестилися, а самi нi в що, окрiм свого мамона, не вiрили! Ось така правила банда.
  Недарма тепер Путiна поганяють дияволицi батогами. А вiн ще впирається i лається матом.
  I тодi за колишнiм президентом Росiї як довбали наглядачки електричним розрядом. I того оповитi блискавки. I давай Володимира Путiна палити, i так боляче, що росiйський диктатор закричав добрим матюком. Ось це справдi його виховання.
  А iншi хлопцi-в'язнi смiються. З них Ленiн який надумав позиватися до Бога i навiть намагався влаштувати в Пекло революцiю. Затiя божевiльна.
  Ось Сталiн був набагато розумнiшим i змирився з вироком Всевишнього i навiть покаявся. Так Володимира Путiна дияволицi-наглядачки взяли в крутий оборот.
  А тим часом у пiльговому рiвнi Ада Олександр Данельчук та Антон Шелестов випили райського вина, вiд чого обом хлопчикам стало чудово добре та чарiвно.
  Пiсля чого дiти з великим ентузiазмом заспiвали;
  Велич Батькiвщини над планетою,
  Яка як смолоскип-свiтло горить...
  I героїзму подвиги оспiванi,
  А наша дружба - мiцний монолiт!
  
  Нехай славиться Земля моя свята,
  Ти в бурi гроз та полум'я перемог...
  Одна на свiтi, ти вважай така...
  Тебе дорожче у свiтi цьому немає!
  
  Побудуємо якщо треба комунiзм ми,
  I дуже скоро полетимо на Марс.
  Розвiємо орди мерзенного фашизму -
  I буде просто найвищий клас!
  
  Батькiвщина сяє i страждає,
  Але вiрю, скоро свiтле столiття прийде.
  Перемога буде у променистому травнi,
  I смiливо ми вирушимо у похiд!
  
  Нi Батькiвщини прекраснiшi, нiж Росiя,
  Виблискує немов яскрава зiрка.
  Ось зiрки небо в оксамит оросили -
  Виповнилася велика мрiя!
  
  Коли вступали дружно до пiонерiв,
  Я хлопчик клятву вiрну давав...
  Щоб у свiтi всiм живим прикладом,
  Що Батькiвщина великий iдеал!
  
  Росiя ти країна святого свiту,
  Здатна свiтобудова пiдкорити.
  В iм'я Роду свiтлого кумира,
  Та перетворитися хижак мерзенний на дичину!
  
  Країна Вiтчизни бурхлива свята,
  У нiй Iсус Святий Господь...
  I Лада Богородиця золота -
  Подарує юнiсть, щастя та любов!
  
  Любите ви Свагора хоробрим серцем,
  Який дав нам росiйським сильний меч...
  I вiдкриє в небо Лада дверцята,
  Щоб людинi вiдразу не вмерти!
  
  Для нас настане рай такий великий,
  Всесвiт цвiте як бурхливий сад.
  Навал же зупинений, злий дикий,
  А ворог Росiї ж викинутий у пекло!
  
  Вiтчизна наша пампушка така,
  Я за неї борюся пiонер.
  З багато подруга по снiгу боса,
  Але хлопчик тiльки на морозi заспiвав!
  
  Ось "Тигр" вразив, жартома гранатiв,
  Пантеру як гумкою крейда пiдтерла.
  Стрiляю влучно я з автомата,
  Мiй погляд i юний i завжди гострий!
  
  Нiхто мене повiр, не залишить,
  Нас росiйських жеребцiв не приборкати.
  I правитиме Бiлий Бог на тронi -
  I перемагати Росiї хороброю рать!
  
  Ми зробимо свою країну красивiшою,
  Вона як найпишнiший у свiтi колiр.
  Служiть витязi святої Росiї,
  I буде снами правда i успiх!
  
  Але ось фашисти злiсно наступають,
  Хоч зайняти Калугу та Москву...
  Здавалося, трiумфує злiсний Каїн,
  Але Бог сказав: Принесу спасiння!
  
  На славу нашої матерi Росiї,
  Нехай буде мир, порядок, чистота...
  I стане новий цар великою мiсiєю,
  Нам треба шанувати слов'янського Христа!
  
  В iм'я Сонця та зiрки Сварога,
  Ми свiт порядок росiйський захистимо.
  На нас чекає зiркова дорога,
  I золотокрилий ангел-херувим!
  
  Хай буде у всесвiтi незабаром щастя,
  Згуртуємо Вiтчизну мiцно на вiки.
  I небо i земля у Всевишнiй владi,
  А буде у Ладi вiрна мрiя!
  
  Та пiонер я разом iз комсомолкою,
  Бився, захищаючи Москву...
  I хлопчик я такий повiрте спритний,
  Що навiть "Лев" граючи, рознесу!
  
  Дiвчата по снiгу бiжить боса,
  Миготять п'яти колiр снiгурiв.
  Ти Лада мати моя як свiтло свята,
  I я орел не жалюгiдний горобець!
  
  Так говорю я смiливо, агресивно -
  Бог не калiка, i прийде з мечем.
  I зробить Росiю дуже сильною,
  Ми супостата в трiски розiб'ємо!
  
  Ось у чому Росiя дуже навiть свята,
  Так це у виконаннi мрiї...
  В iм'я нашої армiї солдата,
  Дiвчата будуть найвищою красою!
  
  Ми не зiгнемося пiд п'ятою нацизму,
  I вермахт хоробро перемагатимемо...
  I скiльки було у ворога цинiзму,
  Але цей iспит, ми здамо на п'ять!
  
  У Росiї буде космос та квазари,
  Галактики граючи, пiдкоримо...
  Наносимо, руйнуючи всi удари-
  I буде новий свiт свiт!
  
  Усiх воскресить наука, вiрю полеглих,
  Загиблий теж знаю, житиме...
  Билися ми ранiше в сутичцi рукопашної,
  А нинi гiперплазмою всiх трощити!
  
  Всесвiт викине ураганом,
  I свiтобудова в щастя назавжди ...
  Ми будеш молодим i вiчно п'яним,
  Будь-яка до виконання мрiя!
  Ось так два хлопчики з великим ентузiазмом та азартом заспiвали. I вони тут були просто супер.
  I почувалися на сьомому небi. А Володимир Путiн наглядачки-диволицi обкотили окропом, щоб трохи просвiтилися мiзки, i вщухла гординя. I так колишнiй росiйський тиран верещав вiд болю та диких опiкiв. I це виявилося просто пекельною припаркою. На Путiна вилили ще окропу, змусивши колишнього диктатора заслiпнути.
  I з нього буквально облазила шкiра.
  Пiсля нарештi Путiн став навколiшки i почав просити у Всевишнього Бога прощення.
  Ось так больовий вплив упокорює найгордiших диктаторiв. I змушує їх скиглити вiд руйнування та страждань. I тут уже нiяк не попреш, проти красунь-дияволиць.
  Та президент Росiї наламав дров, а топити нема чим. I країна Росiя при ньому занепала.
  А тим часом Саша Данельчук та Антон Шелестов знову вмостилися на гравiоцикли i помчали повiтрям. Їм було весело, i настрiй виявився наймажорнiшим. Дiти, точнiше дорослi, але в юних тiлах були повнi енергiї та сили, i знову взяли та заспiвали, i навiть диявола-наглядачка, що супроводжує їх, не заважала;
  Росiя найбiльша з країн,
  Космiчнi борознить простори.
  Перетнемо безкрайнiй океан -
  Зiтрiть у пiсок поля та гори!
  
  I править нею дуже мудрий Микола,
  Який цар царiв зiрка Росiї...
  Ти за нього бiйся i дерзай,
  Щоб зробити нашу Батькiвщину щасливiшою!
  
  Ми будемо супостатiв перемагати,
  За славної влади Бога Iсуса...
  Сталева сила це росiйська рать,
  Ми можемо битися навiть для укусу!
  
  Войовницi нашi молодцi,
  Красивi та дiвчата та хлопчики...
  Всi ми хлопцi просто смiливцi,
  I зухвалi часом навiть занадто!
  
  Немає нашої Батькiвщини прекраснiшої на Землi,
  Вона планети щит, i меч всесвiту.
  Не вiддамо Росiю Сатанi,
  Своєю силою у битвах незмiнною!
  
  Ми будемо в дикiй силi наступати,
  Рубати на славу матерi-Росiї.
  I перекинуть у землю навiть тять,
  Щоб зробити Миколу як мiсiю!
  
  Повiрте наш прекрасний мудрий цар,
  Все зможе зробити дуже круто.
  Вiн Православний, вiрний Государю,
  На страту знайдеться Малюта!
  
  За Батькiвщину, за батюшку царя,
  Росiї вiйсько смiливо настає...
  Ось палає над Землею зоря,
  I буде Русь прекрасним незабаром раєм!
  
  Вiр з нами променистий Бiлий Бог,
  Який зробив Русь наймилiшим...
  I всемогутнiй, славний, вiчний Рiд,
  Ти за нього бiйся смiливiше!
  
  Дiвчата мчати спритно босонiж,
  Їх не лякають нi грози, нi морози...
  I якщо треба врiжуть кулаком,
  I не гублять, якщо ранять сльози!
  
  Цар Миколай прекрасний, славний вождь,
  Майже такий, як Православний Сталiн...
  Ворогiв вганяє своїм поглядом у тремтiння,
  I його воля просто мiцнiше стали!
  
  Росiя це чудова країна,
  Над нею лунають грiзно херувими.
  I Батькiвщина моя в серцях одна,
  Ми росiяни в бою непереможнi!
  
  О ти Росiя, золото колоскiв,
  Прекраснiше немає мiсця на планетi.
  Я за Вiтчизну життя готовий вiддати,
  Нехай будуть у щастя дорослi та дiти!
  
  Таке це слово знайте Русь,
  У ньому золото полiв, i морок дiброви.
  I буде, з нею вiрю Бiлорусь,
  На славу огнезарнейшей держави!
  
  Я нiколи Вiтчизну не зраджу,
  I якщо треба винести i тортури...
  Нам цар вiд Бога вiрний дуже дано,
  Його не промiняєш на пляшки!
  
  Слов'яни всесвiту пiдкорять,
  Всесвiт заселять до кордону.
  I буде дуже сильним результат,
  Ми полетимо швидше нiж птахи!
  
  Як наша Батькiвщина тебе повiр, люблю,
  У всьому всесвiтi немає тебе прекраснiшого...
  Росiю не розтягнуть по рублю,
  Всiм поколiнням буде мир та щастя!
  Отак i спiвали пацани-в'язнi. I це було дуже здорово.
  Марат Казей теж працював iз вилами i згрiбав сiно. А ще недавно його босi, дитячi ноги тупотiли по гострому, гарячому каменю в каменоломнях. I це виявилося надзвичайно боляче.
  Але Марата Казея не бентежила. Тим паче голi пiдошви швидко покрилися мозолистою кiркою. I хлопчик працював з ентузiазмом.
  У самому ступаючи босими нiжками по м'якiй, пишнiй травi Ада вiдчуваєш блаженнi вiдчуття. I це вважай, що Рай. I як добре коли у тебе є на головi волосся, i ти не обритий наголо пiд нулик. I тут довкола такi симпатичнi хлопчики з акуратними зачiсками. Ось у одного навiть гребiнь.
  Але зрозумiло кудлатих хлопчикiв тут немає. Все чинно i благородно. Все в шортиках, ходячи бiльшiсть босонiж. Але деякi таки носять сандалiї, а один начепив, незважаючи на спеку кросiвки. Це видно мiський грiшник, який сповнений гординi. Мовляв, краще забороню, але голi п'яти не покажу - не плебей!
  Отакi бувають тут люди. Видно ще дияволицi-наставницi не перевиховали. Ех у каменоломнi б такого. I був би радий працювати босонiж, а не в дерев'яних черевиках ув'язненого строго режиму.
  Ось один хлопчик у концтаборi навiть узимку ходив босий, бо взуття табiрне грубе i натирало ноги. I нiчого звик.
  Марат теж радив сестрi частiше ходити без взуття. А влiтку взагалi не взуватись, нiколи. I якби вона його послухалася, то була мiцнiша, нiжки не вiдморозила.
  Сам Марат часто бiгав босим снiгом, а вiд морозiв i до морозiв, навiть до вiйни не взувся жодного разу. I взуття берег, i загартувався. А в селi дозволяли до школи ходити дiтям босими. Тим бiльше за радянських часiв дитяче взуття було страшним дефiцитом, i на зиму плели ноги. Або в кращому разi валянки.
  Зате дiти були здоровi, мiцнi, i практично не хворiли на застуднi захворювання.
  Марат щоб було веселiше, з великим ентузiазмом заспiвав;
  Я хлопчик босоногий пiонер,
  Котрий був колись у нашому столiттi...
  Тепер я рештi такого прикладу,
  А iншi лише жалюгiднi калiки!
  
  Простори свiтобудови розiрвавши,
  Я в лайцi лютої просто опинився...
  Адже наша дружба як простий метал,
  Чого хочу того ж i досяг!
  
  Нi, крутiше пiонера ти повiр,
  Боєць крутий хлопчик усiм на диво.
  Б'ється немов просто лютий звiр,
  З Росiєю разом ми непереможнi!
  
  За Батькiвщину мою прекрасну,
  Вiддам я все, мабуть, навiть надто...
  Я люблю Iсуса зi Сталiним,
  Хоча на вигляд зовсiм ще хлопчисько!
  
  Я вiрю, чи буде Русь моя цвiсти,
  Гроза ти знай, зовсiм не злякає...
  Нас буде цар, знай у комунiзм вести,
  Пiд прапором монарха Миколи!
  
  Велич Росiї знайте в тому,
  Що сонця промiнь сяє над планетою...
  I всi мрiї повiрте про дно,
  Щоб були мої подвиги оспiванi!
  
  Служу тобi Вiтчизна, вiрно знай,
  Країнi, що подарувала свiтло Сварога...
  Над нами великий цар Микола,
  Який є улюбленець нинi Бога!
  
  Ви нашого прекрасного царя,
  Як Iсуса Бога теж шануйте...
  Ми пiдкоримо простори та моря,
  I вiрнiстю росiйським до кiнця бережiть!
  
  Росiя це Батькiвщина всiх країн,
  У нiй Iсус спаситель знай, народився...
  Що Вiн не росiйський - грубий є обман,
  Все знаю, що пiд Москвою з'явився!
  
  В iм'я Роду пiснi ми спiваємо,
  I сонце над Землею зростає.
  До тебе рятiвник скоро ми прийдемо,
  I знищено буде злiсний Каїн!
  
  Немає кращого мiсця, знайте на Землi,
  Чим наша Богом дана Росiя...
  Не здолати Вiтчизну Сатанi,
  Царю Миколаю велика месiя!
  
  Не будемо Бога просто гнiвити,
  I вклонимося низько Миколi...
  Хоч життя тонке як шовку нитку,
  Мечом я розгублю супостата!
  
  Не буде ворог Вiтчизну вбивати,
  Ми переможемо всiх злiсних i фашистiв.
  Така росiян наша буде рати,
  Усiх монархiстiв - бiлих комунiстiв!
  
  Простори свiтобудови пiдкоримо...
  В iм'я слави росiян Миколи.
  Над нами золотокрилий херувим,
  I ми ворогiв на частини пошматаємо!
  
  Хай славиться наш всемогутнiй Рiд,
  I Лада що кохання в душi народжує...
  I з ними Iсус Всевишнiй Бог,
  Що всiх ворогiв Росiї вражає!
  
  Я вiрю, чи буде Русь моя цвiсти,
  У славi вiчної та такої прекрасної...
  Ми зможемо мир, порядок привести,
  Щоб не була моя країна нещасною!
  
  Так допоможи Росiї ти Сварог,
  Розбити японцiв, янкi та китайцiв.
  Бо снами Бiлий, дуже мудрий Бог,
  Який нас повiр, навчить битися!
  
  Ми росiяни крушимо, жартома ворогiв,
  I прапор Росiї над Землею пiднiмемо...
  Не треба нам повiрте зайвих слiв,
  Однi загинуть, нехай прийдуть iншi!
  
  Наука мертвих вiрю, воскресить,
  Жити людина ви знайте, буде вiчно.
  Росiя це меч надiйний щит,
  А цiлi росiян вiрно людянi!
  Ось так i заспiвав Марат Казей - вiчний хлопчик, який нiколи не був дорослим. Але тепер щотижня вiн може, що хоче робити з дiвчиною.
  Справдi - самець i самка повиннi спарюватись i це природно. I в Пеклi навiть дивляться з пiдозрою на тих хлопчикiв i дiвчаток, що уникають сексу. Щоправда, такi зустрiчаються лише як рiдкiсний виняток. Насправдi, тут усi самцi i самки дуже красивi.
  Серед тих, хто вантажив сiно, був i вiдомий письменник Кiр Буличов . Вiн також потрапив на загальний рiвень - як i бiльшiсть людей. I став хлопчиком-пiдлiтком, що йому завжди хотiлося. Справдi, добре бути пацаном. Таке вiдчуття легкостi та енергiї в тiлi. I зрiст у тебе в Аду якраз зручний. Ти нiби дитина, але вже пiдлiток. I бажаючий з тобою переспати дiвчат багато.
  Кiра Буличова ще не забули. Хоча бiльше пам'ятали його щодо Алiси Селезньової. Хоча вiн мав ще багато чогось iншого. Але це щось iнше не дуже виявилося розкрученим. Типу як Конан Дойл бiльше вiдомий за Шерлок Холмс. Хоча намагався писати i лицарськi романи та фантастику. Деякi його твори про професора Челленджера втiм теж отримали популярнiсть i екранiзацiю.
  А Кiр Буличов дуже хотiв стати хлопчиськом i тепер був дуже радий. Вiн давно на загальному рiвнi. I незабаром його переведуть на полегшений. Там вiн пiдлiтком i лишиться. Тiльки роботи буде менше, а задоволення та розваг бiльше.
  Кiр Буличев не особливо вiрив у колишньому життi в Бога. Вiн скорiше був атеїстом. Але в Аду до атеїстiв часто навiть бiльше поблажливостi, нiж у вiруючих нечестивцiв.
  Наприклад, i Сам Бог Син Iсус каже: раб який знав i робив битий бiльше, а раб який не знав, але робив, битий буде менше!
  Тому часто атеїсти i тi, хто в Бога щиро не вiрив, i у виграшному становищi опиняються. Тож читання Бiблiї може лише додати мук. А Кiра вже не наступного дня, щойно оголосили дияволицi-наглядачки переводять на полегшений рiвень. А значить, уже можна буде жити в окремiй камерi, i отримати харчування з райських ресторанiв, i дивитися вiдео вiдвертiше i багато чого ще цiкавого. Наприклад, з дiвчиськом не раз на тиждень, а цiлих три. Як це здорово, коли в тебе тiло юного, здорового пiдлiтка. I як хочеться жити i буянити.
  I Кiр Буличов у великому ентузiазмi i радостi заспiвав;
  Яка дивна у хлопчика доля,
  Був вiн у часi з мечами.
  Тепер йде з лазерiв стрiлянина,
  I бiй тут не з кулаками!
  
  Космiчна битва гуркоче немов грiм,
  Потоки принцепс-плазми, кораблi терзають!
  Смерть зла стара сiє бiль навколо,
  Ось вакуум покрився липким гаром!
  
  Але я хлопець узяв у руки автомат,
  З принцес-плазми зарядив...
  Ну що ж не рiвний тут розклад,
  I розв'язали монстри явно бiйню!
  
  Я отримав могутнiй зорелiт,
  I довбав по нелюдях ракетою ...
  Нехай поле захищає чийсь лоб,
  Але ми приведемо рiд людський до свiтанку!
  
  Ми люди ця горда людина,
  Що потужно розгинає спину...
  Якого величчю повний вiк,
  Врятує, я вiрю мудру планету!
  
  Нехай славиться велика країна,
  У якiй буде щастя процвiтання...
  Не здолає буря, Сатана,
  А випробування тiльки в настановi!
  
  Ось спалахнув великий зорелiт,
  Платформи немов дерево палають.
  Перемог ми вiдкриваємо дружний рахунок,
  Нехай буде вiчно юнiсть у травнi!
  
  Своє хрещення хлопчик отримав,
  Її не збити повiрте i ракетою.
  I в нього повiрте багато сил,
  Щоб вести битву з цiєю пiснею!
  
  Ось знову чорний вакуум горить,
  I зорельоти розкололися чашею.
  Противник вiрю, будуть сильно битi,
  Перемоги стану безперечно нашi!
  
  Нi, мужностi бiйцям не позичати,
  Вони звикли доблесно боротися.
  Iспити, здаючи - чесно п'ять,
  Щоб упасти, жартома вiджатися!
  
  Та наша Батькiвщина надiшле бiйцям вiдповiдь,
  Що станемо, ми повiрте велетнi...
  Нам дуже мало нинi хлопцям рокiв,
  Але ми в битвi, як завжди, єдинi!
  
  Не будемо ми п'ятою пiд ящера,
  Зумiємо зробити космосу основи.
  Настане, повiк повiрте золотий,
  I буде свiт чудовий, вiрте новий!
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"