Рыбаченко Олег Павлович : другие произведения.

Рукавички диявола

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Молода жiнка-промоутер, що розорилася, Амелiна Роджерс, приймає пропозицiю посланця Сатани. Вiн продає їй боксерськi рукавички, якi можуть зробити будь-якого бiйця абсолютно непереможним. Але кожна перемога на рингу, приносити чиюсь смерть. Крiм того, Амелiна змушена вiддати свою безсмертну душу у вiчне користування Сатани. Угода з Дияволом не гарантує раю на Землi. Амелiн доводиться пройти дуже ризикованi пригоди та випробування, а також безлiч принижень. Нелегка доля i боксера Михайла Драка - вiн став непереможним, але опинився пiд ковпаком пекельних сил. А в Амелiн ще й син потрапляє за ґрати з вини демонiв, якi крутять долями людей, як хочуть.
  Рукавички диявола
  АННОТАЦIЯ
  Молода жiнка-промоутер, що розорилася, Амелiна Роджерс, приймає пропозицiю посланця Сатани. Вiн продає їй боксерськi рукавички, якi можуть зробити будь-якого бiйця абсолютно непереможним. Але кожна перемога на рингу, приносити чиюсь смерть. Крiм того, Амелiна змушена вiддати свою безсмертну душу у вiчне користування Сатани.
  Угода з Дияволом не гарантує раю на Землi. Амелiн доводиться пройти дуже ризикованi пригоди та випробування, а також безлiч принижень.
  Нелегка доля i боксера Михайла Драка - вiн став непереможним, але опинився пiд ковпаком пекельних сил.
  А в Амелiн ще й син потрапляє за ґрати з вини демонiв, якi крутять долями людей, як хочуть.
  . ПРОЛОГ
  Амелiна Роджерс, руда, висока, молода жiнка потягувала сумiш молочного коктейлю та вiскi. Вона м'яко блищала зеленими очима.
  Зараз у неї назрiвала особлива угода. Угода, яка мала вивести Амелiну з боргової ями i принести багатомiльйоннi баришi.
  Хоча на перший погляд те, що їй пропонують - шаленство, або шарлатанство низької проби.
  Справдi, їй пропонують вступити в змову з демоном спорту, який може продати казкову силу артефакт, але натомiсть йому потрiбно буде послужити. За цю змову треба заплатити цiлий мiльйон доларiв.
  Для чого Амелiна була змушена взяти кредит у банку пiд кабальнi вiдсотки. У чому полягає колосальний ризик?
  Але робити нiчого, у неї i так боргiв кiлька мiльйонiв i загрожує в'язниця. Тож потопаючий, хапається за соломинку. I Амелiна у повному розпачi.
  Вiн сидить у дешевiй забiгайлiвцi, ризикуючи нарватися на п'яницю, або хулiгана.
  Адже куди з великим задоволенням, вона зараз провела б час у дорогому ресторанi з професiоналом-альфонсом. Зняти гарного юнака, щоб вiн подарував насолоду твоєму тiлу.
  Амелiна була, втiм, досить привабливою, щоб самi здерти з чоловiка грошi. Але її праву щоку понiвечив шрам, знизивши привабливiсть. Та й її волосся мало натуральний колiр кровi, i надавали обличчю зi шрамом зловiсного вигляду. Фiгура, щоправда, спортивна, як у фотомоделi, i якщо правої частини обличчя не видно, можна хоч у стриптиз-барi танцювати. А так вона...
  Ось з'явився продавець. Точнiше, хлопчик у шортах i босий, пiдбiг до неї, i шепнув на вухо:
  - Ти перевела мiльйон?
  Амелi на здригнулася i запитала:
  - Це ще що?
  Хлопчик, на вигляд рокiв тринадцяти, кивнув i дiстав з кишенi шорт смартфон, пропищавши:
  - Якщо отримаю пiдтвердження про переведення мiльйона, то подарую тобi демона боксу! А вiн може будь-кого зробити на рингу непереможним!
  Амелiна скептично промовила:
  - А чому ти сам ним не скористаєшся?
  Пацан чесно вiдповiв:
  - Я ще дитина, i багато не зароблю. А по-друге, не хочу нiкого вбивати.
  Амелiна з подивом запитала:
  - А що, треба вбивати?
  Хлопчик кивнув:
  - Та за кожну перемогу на рингу треба платити трупом. Вбивати того, кого бажає демон.
  Амелiна похмуро помiтила:
  - Але не всяку людину реально вбити. Та й за це ризикуєш головою!
  Пацан шепнув:
  - На це не турбуйтеся. Треба перед боєм лише написати прiзвище i посаду того, кого слiд лiквiдувати. I вiн помре вiд серцевого нападу. Демон все сам зробить.
  Амелiна хихикнула:
  - Ну, тодi я згодна. А де рукавички?
  Хлопчик витяг з кишенi горiх i кивнув:
  - Потрiй його i скажи: - Авадон! - I демон з'явиться з рукавичками. Тiльки не тут, звiсно, а у пiдвалi без свiдкiв. Тодi демон з'явиться та вручить тобi рукавички. Потiм, ви укласти з ним договiр, який слiд пiдписати кров'ю, проколовши палець срiбною голкою. I знайти боксера, який теж пiдпише контракт iз Сатаною.
  I у вас будуть рукавички, якi зроблять будь-яку людину абсолютно непереможною!
  Амелiна запитав iз сумнiвом:
  - А якщо на змаганнях змусять рукавички помiняти?
  Хлопчик впевнено вiдповiв:
  - Не бiйся, цi рукавички можуть набути будь-якого кольору та форми, їх не можна вкрасти, або втратити. I це, справдi, ключ до непереможної кар'єри... Тож це коштує якогось жалюгiдного мiльйона доларiв!
  Амелiна жорстко заявила:
  - Поки не побачу демона, не переведу долари!
  Пацан кивнув:
  - Пiшли до найближчого пiдвалу. Там я його викличу. А ти приготуй переклад, щоб зробити це одним натисканням кнопки.
  Амелi на вiдповiдно кивнула:
  - Так можна. Тим бiльше, що до переказу грошей все готово. Але ось питання, може дурне, хто дасть зняти мiльйон босоногому i жебраку?
  Пацан впевнено заявив:
  -Не хвилюйся через це! Я знаю, що роблю... Тим бiльше, чого я взяла, що я простий хлопчик? Я ще Джорджа Вашингтона знав i бився пiд його прапорами. Та й мiльйон доларiв потрiбний зовсiм не менi на кросiвки. Тож пiдемо, сама побачиш!
  Амелiна встала з пластмасового стiльця i вирушила до виходу.
  В цей момент, несподiвано, п'яний здоровань перегородив їй дорогу i загарчав:
  - Ти куди зiбралася, красуне, з цим босим малолiтком?
  Амелiна хотiла щось сказати, як раптом хлопчик ударив своєю голою, засмаглою ногою громилу в щелепу. Почулася бавовна, i обличчя бандита перекосилося. I вiн впав, розкинувши руки.
  Хлопчик склав руки i посмiхнувся, промовивши:
  - Порядок!
  Амелiна свиснула:
  - Круто!
  Пацан кивнув i з усмiшкою промовив:
  - У мене було багато часу, щоб навчитися битися!
  Амелiна запитала:
  - А як звати тебе, хлопчик-каратист?
  Пацан вiдповiв, пiдморгнувши:
  - Клич мене просто Олег! А решта не важлива!
  Вони покинули забiгайлiвку. Хлопчик побiг, миготивши босими, круглими, злегка запиленими п'ятами.
  . РОЗДIЛ Љ1.
  У пiдвалi було сиро, i капала вода iз сiрих бетонних стель.
  Бiля труб розташовувалося подоба столика. На нього i поклав горiх хлопчика.
  Юний Олег, скелячи бiлi зубки, шепнув:
  - Тричi скажи - Авадон, i потрiй великим i вказiвним пальцем. Тодi з'явиться демон.
  Амелiна зiщулилася. У пiдвалi їй точно не подобалося, сама ситуацiя не налаштовувала на мажорний лад. Та й продавець, хлопчик з модною, свiтловолосою стрижкою та босими, засмаглими ногами, не виглядав серйозним.
  Амелiна, втiм, зазначила, що хлопчик є красивим i мускулистим, i мiг би знiматися в модних журналах. Щось було в його блакитних, iз домiшкою зеленого, очах незвичайне. I тому, незважаючи на те, що пропозицiя пацана здавалася шаленством, молода жiнка пiшла за ним.
  Олег кивнув:
  - Зараз переведеш на мiй рахунок грошi, чи спочатку ти побачиш демона?
  Амелiна сердито буркнула:
  - Я доросла жiнка, а ти хлопчисько. Не тикай менi!
  Пацан усмiхнувся i буркнув:
  - Коли я вбив першу людину, навiть твiй прапрапрадiд не народився!
  Жiнка жорстко помiтила:
  - А може ти просто схиблений хлопчик, по якому плаче психлiкарня!
  Олег зiтхнувши вiдповiв:
  - За безсмертя треба платити... Я нiколи не постарiв, але й дорослим не стану. Та й ти, мусиш попередити, свою душу прирiкаєш на пекло!
  Амелiна цiлком логiчно вiдзначила:
  - Я не з тих дiвчаток, що потрапляють до раю. А за те поживу на Землi. А в пеклi, напевно, є свої принади в порiвняннi з безгрiшними небесами.
  Хлопчик вiдповiдно кивнув:
  - На небесах хоч i гарно, але така сувора дисциплiна - типу казарми у незабудках. Тож ти, вибираючи пекло, не прогадаєш. Там куди цiкавiше, веселiше i крутiше!
  Руда жiнка уточнила:
  - Я мушу, вимовивши Авадон, тримати горiх руками?
  Олег кивнув:
  - Так! Але так, щоб вiн стикався з будь-яким металом та твоїм вказiвним та великим пальцями. I ще цей горiх не розбити навiть кувалдою.
  Амелiна кивнула i пiдтвердила:
  - Виходить досить просто.
  I взяла у пальцi горiх. Продовжуючи тримати його на залiзному, злегка заржавiлому столику, навiщо нахилилася i вигнула спину.
  Хлопчик з усмiшкою помiтив:
  - Ви так дивитесь...
  Амелiна шикнула:
  - Ти навiть не думай! З дитиною я не буду...
  I в лютi молода жiнка вимовила:
  - Авадон!
  Жодної реакцiї.
  Амелiна повторила:
  - Авадон!
  Все було тихо. Навiть чутно, як упала крапля зi стелi.
  Хлопчик шепнув:
  - Давай втретє!
  Руда жiнка вимовила, з тремтiнням у голосi:
  - Авадон!
  I тут вiдчула жар у пальцях i , ойкнув, випустила з рук горiх. Пiшов струмок фiолетового диму. Вiн кружляв, як кiльця Сатурна. I за кiлька секунд виникла напiвпрозора постать з крилами кажана i бичачими рогами. Фiзiономiя була в демона дуже звiрячої, з пащi стирчали iкла.
  Амелiна насилу придушила в собi бажання зiрватися з мiсця i галопом почати бiгти. Вона через силу усмiхнулася. Хлопчик пiдморгнув демону, прочiрикав:
  - Ось, як ти й хотiв, жiнка з вогненно-рудим волоссям, без честi та совiстi!
  Почувся несподiвано для такої грiзної зовнiшностi м'який голос сутностi з пекла.
  - Ти гарну знайшов менi здобич. Що ж, з такою, як вона, ми пiдемо далеко!
  Амелiна буркнула:
  - Де рукавички?
  Демон зареготав, здригаючись:
  - Ха, ха, ха, ха! Вона мене зовсiм не боїться! Просто краса!
  Хлопчик голою п'ятою роздавив таргана i прошипiв:
  - Тепер, переказуй менi мiльйон доларiв! Швидше!
  Амелiна знизала плечима i вiдповiла:
  - А коли я отримаю рукавички?
  Демон труснув кiптистими лапами. У повiтрi зависла пара боксерських рукавичок червоного кольору. Вони блищали, i вiд них пульсував оранжеве свiтло.
  Амелiна витягла iз сумки смартфон. Однiєю рукою почала набирати цифри, а iншою потяглася до рукавичок. Її пальцi пройшли крiзь них, мов туман.
  Демон посмiхнувся i прошипiв:
  - Вiддай вiчному хлопцевi мiльйон. Потрiбно тримати слово!
  Амелiна з безневинною посмiшкою запитала:
  - А ви своє слово дотримаєте?
  Демон кивнув:
  - Звичайно! Якщо рукавички проковтнуть душу жертви, то дадуть перемогу на рингу будь-кому та проти будь-кого!
  Амелiна тупнула каблуком i пискнула:
  - Поклянись!
  Породження пекла розреготалося:
  - Це у вас, у людей клятви! У нас демонiв кожне слово правда.
  Хлопчик пiдтвердив:
  - Ця порода не бреше. Як, до речi, i янголи. Тож давай мiльйон на рахунок.
  Амелiна натиснула на кнопку i прочирiкала:
  - Все готово!
  Демон кивнув:
  - Вiзьми рукавички... Але щоб вони мали силу, тобi треба розписатись кров'ю на договорi!
  Бiлобрисий хлопчик посмiхнувся i подав аркуш пергаменту з голкою, проворкувавши:
  - Вам слiд поставити звичайний пiдпис кров'ю iз вказiвного пальця правої руки. Зовсiм крапельку. I все ... Ну, звичайно, залишається ще знайти вiдповiдного боксера, який зробить фантастичну кар'єру. Але в Амелiни, я думаю, вже є потрiбний хлопець на прикметi.
  Демон пiдтвердив:
  - Звiсно! Та й органiзовувати бої їй стане найпростiше. Пiдписуй, i ти станеш найбагатшою людиною у свiтi спорту!
  Амелiна, не говорячи бiльше нi слова, взяла в руки кутку. Вколола свiй палець з довгим червоним нiгтем. Вiдчула слабкий бiль. I подивилася на пергамент.
  Там було написано: - Я, Амелiно Роджерс, вiддаю свою безсмертну душу демоновi Авадон спорту у вiчне користування, в обмiн на володiння рукавичками Кiллера.
  Амелiна здригнулася. Їй не хотiлося пiдписуватись на таких кабальних умовах. Але мiльйон вже переведений, i вона повинна вже десять лимонiв доларiв рiзним банкам i компанiям. I її ось-ось вiдправлять до жiночої боргової в'язницi Техасу. А там її роздягнуть до гола, дадуть лише смугасту сукню та босонiж, та ще й у кайданах, поженуть на плантацiї. I так вона пiд палючим сонцем працюватиме вiд зорi до зорi, пiд батогом наглядача. Поки що не вiдпрацює весь борг. А десять мiльйонiв доларiв, з урахуванням вiдсоткiв, що набiгають, не вiдпрацювати i за вiчнiсть.
  Так що... Ну, все одно, їй невиправнiй грiшницi в раю не бути. А так, у пекло так у пекло!
  I вогняно-руда жiнка рiшуче вивела пiдпис кров'ю. I передала пергамент породженню пекла.
  Друки пiдлетiли до неї... Демон, вискалив зуби, заявив:
  - Тепер, перед кожним боєм, ти викликатимеш мене, тримаючи в руках рукавички, тричi вимовивши: - Авадон. Потiм я тобi продиктую, чию душу хочу забрати, i ти цю записку вкладеш у праву рукавичку. Писати можеш на уривку промокашки, хоч кульковою ручкою. Далi жертва помре, а боєць переможе. Якщо рукавички змусять змiнити, то пiдмiна вiдбудеться магiчно, i вони набудуть будь-якого кольору i форми. Тож твiй боєць буде непереможним.
  Амелiна вклонилася i вiдповiла:
  - Це добре!
  Демон помiтив:
  - I ще одна умова - боєць повинен мати руде волосся!
  Молода жiнка посмiхнулася i вiдповiла:
  - У мене є один на прикметi. Гарненький юнак зi свiтло-рудим волоссям , його звуть Михайло Драка, вiн з росiйських емiгрантiв. Дуже красива та рельєфна мускулатура, але в боксi круглий нуль. Ось на нього я зроблю ставку.
  Породження пекла кивнуло:
  - Чудово! Михайло Драка. На нього чекає велика кар'єра. А поки що... Стань на колiна.
  Амелiна Роджерс запитала:
  - А це ще навiщо?
  Демон гаркнув:
  - Ти що забула, що твоя безсмертна душа у моїй повнiй владi?
  Руда жiнка зiтхнула i опустилася навколiшки. Подумалося, наскiльки брудна пiдлога у цьому пiдвалi. I те, що її змушують робити принизливi речi.
  Демон пошипiв:
  - А тепер поцiлунок по три рази, спочатку лiву, а потiм праву п'яту Олегу!
  Амелiна пирхнула:
  - А це ще навiщо?
  Хлопчик жорстко вiдповiв:
  - Так треба! Але я думаю, у жiночiй в'язницi Техасу тебе змусять робити куди принизливiшi речi!
  Жiнка тяжко зiтхнула. Зiрванец пiдняв лiву ногу i сунув їй в обличчя. Боса п'ята була курною i грубою на дотик. Амелiна, долаючи огиду, поцiлувала. Раз, потiм ще... Вiдчула пилюку на губах. Потiм знову поцiлунок.
  Хлопчик опустив босу ногу i промовив:
  - Непогано, а тепер праву!
  Амелiна, долаючи нудоту, знову цiлувала брудну, круглу п'яту Олега, який годився їй у сини. Але нiчого страшного, у неї була робота губ i гiрше.
  Демон, посмiхаючись, прошипiв:
  - Тепер ти цiлком моя. I цього диявола.
  Хлопчик кивнув i помiтив:
  - Вона отримала те, що хотiла... I ми теж, хай отримає по заслугах.
  Авадон прошипiв:
  - Напиши ручкою на клаптику папiр прiзвище i вклади в рукавичку. Я думаю, настав час випробувати їх у бою.
  Амелiна зiтхнувши помiтила:
  - Часом, органiзувати бiй, набагато складнiше, нiж виграти.
  Хлопчик помiтив з усмiшкою, вражаючи бiлизною та блиском своїх зубiв:
  - У вас iз цим все вийде. Але спочатку, пiдпишiть контракт iз Михайлом Драком. Його вже все списали, i вiн погодиться на все!
  Молода жiнка-промоутер зi скепсисом у голосi помiтила:
  - Нелегко цьому рудому юнаковi органiзувати бiй. Вiн, правда, гарний, але кiлька разiв його безнадiйно били. Очевидно нульовий боксер!
  Демон проревiв:
  - У нього буде добрий бiй. Причому за чемпiонський титул я це влаштую. А ти не забудь на рудого поставити всi грошi!
  Амелiна зiтхнувши помiтила:
  - Менi вже нiхто не хоче давати у кредит...
  Авадон посмiхнувся i вiдповiв:
  - У банку "Туз" дадуть тобi ще кiлька мiльйонiв доларiв, правда, пiд грабiжницький вiдсоток, але ти все вiдiграєш. Тож не бiйся. Ти станеш найбагатшим промоутером свiту. А заради цього варто пожертвувати душею, яка й так приречена на пекло.
  Хлопчик помiтив iз посмiшкою:
  - Рятуються взагалi лiченi одиницi людей. У царствi Диявола i Патрiархи, i Римськi Папи, i там зовсiм не так i погано, особливо тим, хто вiрно служив Сатанi. Розумний грiшник може сам пiднятися до рiвня демона, або, принаймнi, риса. - Сiрванец у шортах тупнув босою, засмаглою ногою. - А чорти живуть так, що й мiльярдерам на Землi не снилося. I найголовнiше, у чортiв немає старостi та болячок, так що вони впевненi у завтрашньому днi!
  Амелiна з подивом запитала, потираючи проколотий палець:
  - А що, хiба пекло назавжди?
  Авадон вiдповiв iз посмiшкою:
  - Те, що ви називаєте пекло, iснувало завжди. I iснуватиме вiчно. Втiм, пекло це одна з назв. А ось вiкiнги це називали Вальхалла, куди потрапляли воїни, що загинули в бою. Були й iншi назви рiзних народiв. Так що не хвилюйся, дiвчинко. Повiр, тобi б у раю не сподобалося. У пеклi куди цiкавiше i бiльше розваг та насолод!
  Хлопчик помiтив, пiдстрибнувши i зависнувши у повiтрi, пiсля чого проворкував:
  - I можливостi у пекла, надзвичайно великi! Ми можемо робити те, що не пiдвладне ангелам Христа!
  Амелiна розгублено запитала:
  - А навiщо вам за таких можливостей потрiбний вiд мене мiльйон доларiв?
  Олег цiлком логiчно зауважив:
  - Бо Сатана нiчого не дає просто так. Дар треба вiдпрацювати. Але ти не бiйся, чим бiльше ти послуг надаси Дияволу за життя, тим краще в тебе будуть умови в пеклi пiсля смертi! Ось, наприклад, ти хочеш спробувати секс iз ельфами?
  Молода жiнка посмiхнулася:
  - Ельфи гарнi, але я думала, що їх немає!
  Авадон рикнув, i вiн його повалив димок:
  - А ти гадала, що й демонiв не iснує. А зараз переконалася, що ми дуже навiть є.
  Амелiна потерла пiдбором по бетону. Розчавила слимака i чесно зiзналася з подихом:
  - Я й у Бога не вiрила. Iншi вiрили, а я нi! Говорила, що це вигадка, щоб забити грошi!
  Хлопчик охоче кивнув:
  - А так воно i є. Якоюсь мiрою i Сатана Бог. Вiн творив всесвiт разом iз Христом. Тому у свiтобудовi є i свiтло, i темрява, i добро, i зло, i боротьба йде. Але всемогутнього Бога немає. Будь у всесвiтi особистiсть, що володiє Всемогутнiстю, то у всьому свiтобудовi, безумовно, панував би iдеальний порядок. А так постiйно йде боротьба мiж добром i злом.
  Амелiна кивнула i вiдзначила, злегка потиснувшись:
  - Це все дуже цiкаво. Але, зрозумiло, насамперед справа. Потрiбно домовитися з банком та з Михайлом Дракою, i зрозумiло, ще й переконати його вийти на ринг. Хоча, за грошi вiн поб'ється з ким завгодно.
  Авадон помiтив, пихкаючи димом:
  - Вже опiвночi. Так що займешся справами з ранку, а поки що, тобi треба як слiд виспатися.
  Молода жiнка кивнула i вiдповiла:
  - Пiсля таких подiй менi буде дуже важко заснути!
  Хлопчик хихикнув i вiдзначив:
  - Це ще квiточки! Втiм, ти зловила велику удачу. Замiсть того, щоб потрапити пекло в ролi найпересiчнiшої грiшницi, ти потрапиш у пекло в ролi слуги Сатани. Отже, отримаєш там бiльш високий статус, нiж проста смертна. I знаєш, у пеклi такi види розваг та атракцiонiв є, що просто захитаєшся. I навiть iснує багато тисяч фiльмiв, в яких ти зможеш взяти реальну участь.
  Демон Авадон помiтив, розширивши свiй, витканий з диму рот, у широкiй посмiшцi:
  -Сатана любить рiд людський, за його яскраву фантазiю та потяг до рiзних збочень. Якби Бог був всесильний, то людство давно було б знищене!
  Амелiна з подивом вимовила:
  - А хiба Бог, є не Любов?
  Хлопчик вiдповiв, розчавивши босою, круглою, запиленою п'ятою пiдвальної пiдлоги, що повзе по бетону, рудої мастi таргана:
  - Якщо почитати Бiблiю, то, ясна рiч, нi. Один потоп, при якому загинули мiльйони, а врятувалося лише вiсiм людей, каже, що Бог зовсiм не любов. I взагалi, добро i зло - це вiдноснi поняття, як свiтло i темрява.
  Сатана має iншу назву - Свiтлонесучий . А Бог Сам про себе каже: - Я, є вогонь, що поїдає. Так свiтло та темрява, це умовнi поняття. Як i тiнь.
  Воланд дуже навiть логiчно говорив iз цього приводу: - Щоб прибрати темряву, треба обезлюдити планету i обдерти земну кулю.
  Хлопчик зробив паузу, кивнувши собi в рот льодяник, витягнутий з кишеньки шорт i продовжив:
  - А в пеклi теж не тiльки темрява та полум'я. Зокрема, там привабливо горять рекламнi щитки i показують чудове кiно. А якщо подивитися на те, як улаштовано казино, то тут будь-який султан зi своїм палацом подавиться вiд заздрощiв!
  Авадон жорстко перервав юного оратора:
  - Досить рекламувати пекло! Її душа нас не обмине. Давай, краще проводи даму до машини. А то вона не виспиться, i буде нервовою та дратiвливою.
  Амелiна все ж таки задала запитання:
  - А чому ви вiдкрито не керуєте Землею? Це за ваших можливостей?
  Демон оглушливо засмiявся, а потiм заявив, розтягнувши розпливчастi губи в димової усмiшцi:
  - А тому, що людству не варто заважати розвиватись. Без нашого прямого втручання, воно виглядає набагато цiкавiше. I щоб ви мали свободу вибору. Тодi ви досягнете колосальних висот i, нарештi, вийдете за межi планети Земля.
  Хлопчик додав iз посмiшкою:
  - Цiнуйте люди свободу! - I тупнувши босою ногою по маленькiй калюжцi i розбризкавши воду, шибеник ще раз додав. - Так, саме цiнуйте люди свободу. Я вже стiльки разiв переходив межi дозволеного i робив те, що менi не можна i проти закону!
  Молода жiнка кивнула:
  - Ну, я це розумiю!
  Олег узяв i заспiвала:
  - Робити те, що зовсiм не належить,
  Це солодше, нiж морозиво!
  Авадон посмiхнувся i помiтив:
  - Може розкажеш, як ти пив iз горла "Вiскi"?
  Хлопчик засмiявся i, показавши мову, вiдповiв:
  - Я дещо крутiше пробував i витворяв!
  I юний диявол проспiвав:
  - А ми кидаємо Боговi виклик,
  Тому й тому...
  Жити на свiтi без сюрпризiв
  Неможливо нiкому!
  Так, бувають невдачi,
  Скачемо просто вгору i вниз .
  Тiльки так, а не iнакше,
  Тiльки так, а не iнакше,
  Хай живе сюрприз!
  Амелiна пiдхопила пiсеньку:
  -Сюрприз, сюрприз,
  Хай живе сюрприз!
  Хлопчик додав з ентузiазмом:
  - I ми отримуємо вiд Диявола приз!
  I запропонував:
  - У тебе гарнi туфлi, подаруй їх менi?
  Амелiна знизала плечима i запитала:
  - А навiщо вони тобi?
  Олег хихикнув i вiдповiв:
  - Подарую подрузi. Вона хотiла саме такi - червоного кольору!
  Молода жiнка невдоволено пробурчала:
  - Що я, босонiж пiду додому?
  Хлопчик посмiхнувся:
  - Не прибiднюйся, у тебе є грошi на таксi. I на вулицi зими немає, не замерзнеш.
  Амелiна посмiхнулася i помiтила:
  - У мене, власне, свiй автомобiль є. Гаразд, дiйду. Але ти мене просто грабуєш!
  Олег вiдповiв, скеляючи бiлi, гострi зубки:
  - Я, дияво! I цiлком можу зажадати вiд тебе чогось бiльш принизливого.
  Молода жiнка зiтхнула i стала, стоячи, знiмати свої, ще новi i блискучi туфлi на високому пiдборi. Вона почувала себе приниженою та обпльованою.
  Хлопчик взяв її взуття у свої руки. I кинув у целофановий мiшечок i, вкотре вискалив мордочку, кивнув:
  - Ну, можеш iти! А то ще щось вiд тебе вимагатиму. Знаєш, я ж роками старша, нiж сама країна США. Отже, менi може захотiтися чогось дуже витонченого.
  Амелiна свиснула:
  - Заливаєш на рахунок вiку.
  Олег посмiхнувся i прошипiв:
  - Гаразд, йди боса дiвка. Бо я тобi зламаю пальчики на ногах. Не дивись, що я дитина, я сильнiший за дорослого олiмпiйського чемпiона.
  I хлопчика, для бiльшої переконливостi стрибнув i врiзав голою п'ятою в стелю. Почувся гуркiт i пiшли по бетону трiщини.
  Амелiна не на жарт злякалася i дала деру. У рудої жiнки замиготiли босi, рожевi п'яти, що швидко покривалися пилом. Вона мало не втратила рукавички, але вони самi прилипли до неї.
  Молода жiнка вискочила з пiдвалу i трохи пробiгла вулицею.
  Потiм зрозумiла, що бiжить в iнший бiк вiд автомобiля. I перейшла на швидкий крок.
  Iти довелося довго. Вулиця була шорстка та брудна. Босонiж по нiй крокувати було i боляче, i неприємно, i навiть гидко.
  Амелiна, як типова мiська жiнка, боса була лише на пляжi.
  Вона вiдчувала себе злиденною, приниженою, голi пiдошви почало саднiти вiд шорсткостi. А тут ще на додачу до всього її боса п'ята настала на пляшковий уламок. Амелiна зашкутильгала, було боляче, на сiрiй, нiчнiй брукiвцi залишалася кров. Вона була каламутна, i теж здавалася брудною, ця кров, що текла з проколотої п'яти.
  Молода жiнка додала кроку, тим паче нiч, сиро та холодно. Неприємно бути босою. А тут ще й п'янi пiдлiтки почали смiятися та показувати на неї пальцями.
  Сяк-так змучена морально i фiзично Амелiна дошкандибала до свого автомобiля. Вiн теж був, до речi, закладений, i вже не дуже новий.
  Влiзла, забруднивши килимки кров'ю i брудом своїх збитих, скалiчених нiг.
  I насилу знайшла в сумцi ключ, сунула в зарядне i повернула.
  Коли її "Форд" рушив з мiсця, Амелiна вiдчула, що настрiй пiднiмається, i бiль, i смуток вiдступають.
  Вона продала душу Дияволу, але, можливо, знайшла нову надiю на рай на Землi!
  . РОЗДIЛ Љ 2.
  Амелина мала хороший триповерховий будинок. Щоправда, стiни вже потрiскалися, i видно запустiння. Майже всi меблi та картини проданi. I сам будинок можуть уже за мiсяць конфiскувати.
  А так вiн гарний i досить просторий. Служниця залишилася поки одна. Така дiвчина рокiв шiстнадцяти. I вона також може пiти, працюючи у кредит.
  Але нiчого. Монiка, як звали служницю, зустрiла панi привiтно.
  I вдала, що не помiчає, що ноги Амелiни босi, бруднi, подряпанi, i вона кульгає.
  Сама Монiка у спортивному костюмi та рваних кедах. Теж вигляд не найсимпатичнiший i найбагатший.
  Хоча дiвчину можна i назвати красивою, але надто худа i незграбна. Зате волосся бiле - натуральна блондинка, якiй не потрiбно фарбуватися.
  Амелiна, поки чекала юного продавця, встигла пiдкрiпитися в забiгайлiвцi, i тому лише прийняла душ.
  Особливо ретельно помив, забрудненi об асфальт ноги, а потiм припалила ранку одеколоном. Було боляче, але Амелiна терпiла. Потiм, втомлена i розбита , лягла на розкладачку. Розкiшне лiжко, де воно спало ранiше, вже продано.
  I Амелiна за своєю звичкою практично вiдразу заснула. Вона вмiла контролювати свою психiку i засинала легко. Тим паче, справа зроблена.
  Рукавички лежать у сейфi пiд замком. I вже можна робити бiзнес.
  А поки що слiд вiдновити сили.
  Їй снилося.
  Амелiна була принцесою у багатому королiвствi Кришталь. Вона жила в розкошi та достатку. I вона мала наречений - принц Корсак у королiвствi Мармур. Дуже красивий i привабливий юнак, який грає на кiлькох музичних iнструментах, та з добрим характером.
  Амелiна та Корсак були зарученi, i мали зiграти весiлля.
  Але злiсний диктатор i чарiвник Скелетон теж полюбив з дикою пристрастю Амелiну.
  I величезнi полчища оркiв вторглися межi королiвства Кришталь.
  Амелiна виступила разом iз своїм вiйськом на зустрiч. Увi снi, зрозумiло, багато безглуздого.
  Куди, наприклад, подiлися усi чоловiки королiвства? Чому в походi лише дiвчата? Юнi, фiгуристi красунi марширують. Вони засмаглi, з рельєфними м'язами. Їхнi тiла прикритi лише дуже короткими спiдницями, i вузькою смужкою тканини на грудях. I ноги майже у всiх дiвчат босi, i лише кiлька красунь, що є командирами, мають сандалi, прикрашенi коштовним камiнням. Голови у бiльшостi дiвчат непокритi, але в деяких є брошки з дiамантiв, рубiнiв, сапфiрiв, топазом, смарагдiв та iнших коштовностей. Деякi мають прикраси iз золота та камiння на зап'ястях та кiсточках.
  Багато дiвчат також носять розкiшнi сережки. Загальне у всiх - краса, розвинена та рельєфна мускулатура та мiнiмум одягу. Бiльшiсть блондинки дiвчат. Рудi, чорнi та шатенки зустрiчаються значно рiдше.
  Дiвчата мають за плечима зброю. В одних мечi зi щитами, iншi з сокирами.
  Частина дiвчат ще стрибає на бiлих єдинорогах. А ось сама Амелiна на слонi. Зрозумiло, вона ж принцеса.
  Зброя тiльки холодна, наче це античнi часи. Погода стоїть чудова та сонячна.
  Пiд босими ногами дiвчат трава смарагдового кольору, i безлiч бутонiв усiх вiдтiнкiв веселки.
  Наскiльки гарне це вiйсько. Однi юнi дiвчата, свiженькi, як маргаритки, зi здоровою свiтло-бронзовою засмагою. Їхнi груди повнi, а стегна розкiшнi, прес на животi плитками , наче шоколадки. А босi нiжки такi витонченi та спокусливi, що чоловiки їх пожиратимуть очима.
  Оце чудова армiя.
  I дiвчата таку грацiю мають просто феноменальну.
  Амелiна проспiвала:
  - Адже вiд тайги до британських морiв,
  Армiя дiвчат найсильнiша!
  Красивi войовницi спiвали, чеканячи крок, своїми голими, дуже сексуальними та красивими нiжками:
  - Армiя дiвчат, марш, марш уперед,
  Хлопець гарний нас у бiй кличе!
  Адже вiд тайги до британських морiв,
  Нема дiвчат нагих жвавей!
  Ось на маршi голоногi дiвчата в коротких спiдницях, з милими обличчями та стрункими, спортивними фiгурами.
  Амелiна на слонi почувається справжньою королевою. Але на шляху красунь з'являється армiя оркiв. Вони схожi на ведмедiв, але пики бiльш противнi та злiснi.
  В руках у оркiв кийки, мечi та сокири. Вони волохатi i, при цьому, в обладунках. Крiм того, зрозумiло, спiтнiлi i дуже смердять.
  Дiвчата швидко вишикувалися в бойовий порядок. Вiйницi зняли з плечей луки i швидко натягнули їх за допомогою босих пальчикiв нiг.
  Амелiна махнула рукою i скомандувала:
  - Вогонь!
  Стрiли з бiлим оперенням задзвенiли й попрямували до оркiв. Вони описали дугу i встромилися в волохатих солдатiв, пробиваючи обладунки.
  Ось це був воiстину нищiвний удар гострими стрiлами. I безлiч воїнiв iмперiї Скелетона завалилася.
  Амелiна проспiвала:
  - Армiя дiвчат рветься в бiй,
  Буду я Вiтчизна назавжди з тобою!
  I ось дiвчата знову за допомогою босих, спритних пальчикiв нiг натягують тятиву. I з брязкотом летить стрiла. Вона буквально описує дугу, i встромляється в супостатiв. Орки випускають фонтанчики червоно-коричневої кровi.
  Ось це, слiд зазначити, громили. I ревуть вiд болю. А дiвчата. Їхнi м'язи по засмаглiй, золотисто-оливковiй шкiрi перекочуються, немов морська бриж по водi. I летять стрiли, наче торпеди. I встромляються, залишаючи червонiє оперення.
  Частина дiвчат стрiляє по орках з однорогiв. I войовницi скачуть, на ходу випускаючи стрiли.
  У деяких стрiлах оперення не бiле, а червоне, але при цьому пишне. I вони летять, роблячи крутi орбiти.
  Амелiна стежила за полем бою. Орки мчали, їхня манера пересування була начебто, на перший погляд, незграбна, але швидка. Дiвчата, втiм, теж спритнi. I стрiляють часто. Їхня манера не зовсiм звичайна. Використовувати босi ноги для стрiлянини, замiсть рук - це круто та нестандартно.
  Але орки зблизилися з войовницями. I тi пустили в хiд мечi та сокири. Почався жорсткий бiй.
  Амелiна направила на ворогiв слона i почала оркiв топтати. Мастодонт - це, певна рiч, грiзна зброя. I орки стоптуються в коржик.
  Амелiна сама стрiляє iз лука. Вражає супротивника i посмiхається, посилаючи вiдбитi вiд перлинних зубiв сонячнi зайчики.
  Дiвчата куди спритнiше i технiчнiше оркiв.
  Але зненацька з'явився сам Скелетон. Вiн з'явився як джин, що випорхнув з пляшки. Зовнi вiн скидався на дракона з крилами кажана. Три голови викидали з пащ помаранчеве полум'я.
  I раптом усi дiвча застигли, наче перетворилися на статуї. Завмер та слон, на якому була Амелiна.
  I це сталося миттєво. Орки накинулися на Амелiну.
  Дiвчина-принцеса спробувала вiдбиватись, вiдчайдушно махаючи мечем. Але одна з важких палиць, як врiзала їй по головi.
  Амелiна скрикнула i... прокинулася.
  Молода жiнка розплющила очi. I глянула на стелю. Там вилося павутиння i була трiщина.
  Амелiна глянула на годинник, пiднявши його зi стiльця. Вже можна вставати та йти у справах. Спочатку, зрозумiло, до банку "Туз" та отримати ще один кредит. Потiм, зустрiтися з Михайлом Бiйкою. Добре, що вона вже в Нью-Йорку, i можна знайти фiлiю майже будь-якої фiрми свiту, i укласти практично будь-який контракт.
  Амелiна зазирнула у шафу, щоб одягнутися пристойнiше. Зрозумiло, як у будь-якої жiнки, у неї при всiх труднощах пара туфель на високих пiдборах знайдеться.
  Амелiна також вiдвiдала ванну кiмнату. Прийняла душ, розчесалася i помилася. Почистила й зуби. Косметику застосовувати не стала. Її обличчя було засмагле, гарне, молоде. I його фарбувати не мало сенсу.
  Тiльки може бути повнi губи.
  Амелiна оглянула себе. Вона у добрiй формi. Їй не даси тридцять два роки, а талiя струнка, як у дiвчини. I в неї двоє дiтей, причому сама Амелiна незамiжня. Дочка старша, син молодший. Але вони iз нею не живуть.
  Ну гаразд, їй треба робити бiзнес.
  I молода жiнка, цокаючи високими каблучками , побiгла сходами драбинки.
  I бiгом до свого "Форда". Виглядала машина досить пошарпаною i старою. I сама Амелiна теж в одязi не нова. Але руда мегера дуже приваблива та спортивна. Чоловiкам подобається, i вона часто з ними грає у кохання.
  Амелiн подобаються самцi, але останнiм часом у неї занадто багато проблем у свiтi бiзнесу. Так що вона волiє спати заради вигоди. Вона навiть прикидала, у разi остаточного розорення, продовжити кар'єру на панелi. Це, по-своєму, навiть заводить. Коли чоловiки рiзнi, коли не знаєш, хто буде твоїм наступним клiєнтом, коли спиш за грошi, i романтика специфiчна.
  Але якщо ти у свiтi бiзнесу, то приходишся свої бажання стримувати.
  Амелiна натиснула каблуком на педаль, вичавила зчеплення i рвонула. За кермом добре. Шофера вже давно звiльнила. Звичайно, є плюси, коли замiсть тебе водiй. Наприклад, можна пiд час поїздки у щось та пограти. I це кумедно.
  Або накидати оповiдання. Наприклад на тему: - Наполеон виграв битву пiд Вертелом i вiйна пiшла по новому колу. А щоб виграти, достатньо дрiбницi. Наприклад, не було вночi дощу, i французи встигли розбити англiйцiв до Блюхера.
  Або, наприклад, Наполеон не пiдхопив нежить перед Бородiно, i це теж дуже змiнило.
  Втiм, до чого тут Наполеон? Можна й про Гiтлера вигадати. Наприклад, нiмецькi танки не зупинилися, а взяли Дюкер, i в результатi Британiя втратила майже всi сухопутнi сили. I була захоплена ще 1940 року. I що фюрер отримав собi ресурси величезної кiлькостi колонiй, майже всiєї Європи.
  Тодi й у СРСР наодинцi практично немає шансiв. Але фюрер не поспiшає i спочатку пiдкорює США.
  Можна й iнше писати. Наприклад, старшого - найсильнiшого, жорсткого сина Чингiсхана не вбили. I вiн успадковував владу свого батька. I встиг довести завоювання всього свiту до кiнця.
  I виникла стабiльна, всесвiтня iмперiя монголiв. Вона виявилася чимось подiбним до Римської iмперiї, i набула стiйкостi. А потiм, коли технологiї розвинулися, вже почала пiдкорювати iншi свiти у всесвiтi.
  Єдине людство змогло полетiти в космос набагато ранiше, нiж у реальнiй iсторiї.
  Складати можна багато. А зараз ти сама за кермом... I на цьому неприємностi не скiнчилися. Не встигла Амелiна доїхати до банку "Туз", як у неї вичерпався бензин. I машина стала.
  Це справдi неприємнiсть...
  Молода жiнка вчасно не помiтила цього, i машина стала. Довелося буквально голосувати.
  Гарну жiнку, зрозумiло, чоловiки люблять. Один зупинився. Амелiна ввiчливо попросила:
  - Вiдлийте менi будь ласка трохи бензину!
  Той грубо промовив:
  - За мiнет!
  Амелiна жорстко гаркнула:
  - А жирно не буде?
  Той пом'якшав:
  - Гаразд, достатньо i поцiлунку в губи!
  Амелiна заперечила:
  - У губи, це перебiр! Дозволяю тiльки в колiно.
  Ноги молодої жiнки дуже гарнi. Тим бiльше, вона без колготок, шкiра гладка, чиста, засмагла, золотаво-оливкова.
  Чоловiк вiдповiдно кивнув i цмокнув Амелiну тричi на праву колiна.
  Потiм вiдлив у її бак лiтрiв десять високооктанового бензину. Пiсля чого вклонився i пiшов.
  Амелiна протерла колiна серветкою. Чоловiк їй не дуже сподобався. Вона любила молодших i гарненьких хлопцiв. Особливо якщо вони спортивнi.
  А взагалi нахаба, мiнет зажадав, за кiлька лiтрiв бензину. Вона знає собi цiну. З її чудовим, тренованим тiлом i свiжим, без найменшої зморшки обличчям, можна брати дуже великi грошi, влаштувавшись в елiтний бордель.
  Тим бiльше, її волосся має дуже яскравий колiр. I колiр вiд природи, такий червоно-мiдний, що багатьох чоловiкiв вiн буквально зводить з розуму.
  Амелiна сiла за кермо, i знову натиснула на газ. Подумала, що практичнiше керувати автомобiлем за допомогою джойстика.
  Як, наприклад, керують танками у сучаснiй вiйнi. Або, ще й непогано, щоб автомобiлi лiтали. Як у фiльмi про Фантомаса - це круто!
  Молода жiнка прямувала до банку Туз, i її впевненiсть зростала.
  Авадон - це серйозний демон i знає, як впливати на свiдомiсть людей. Навiть самiй хочеться спiвати.
  Як у головi звучить:
  Авадон, прокляття встає,
  Авадон, тотальна смерть...
  Авадон, божевiльний веде,
  Авадон, в попiл стерти!
  Так, це справдi демон, у якому щось є.
  Амелiна , якось купувала книги Папюса , i намагалася сама з їхньою допомогою чаклувати. Але в неї не надто виходило. А тут такий шанс.
  Папюс , до речi, передбачив Миколi Другому, що з його смертю буде повалено i династiю Романових. Хоча Амелiн ця iнформацiя нi про що не говорила. Ось Михайло Драка, здається, росiйський.
  Хоча нi, не зовсiм росiйська, скорiше українець. Хоча для американки це лише несуттєва тонкiсть. Михайло пiдсмажений, але досить високий, щоб набравши масу пiднятися i до супертяжiв .
  I при цьому дуже красивий. Iдеальна фiгура для боксерської суперзiрки, якби умiв боксувати.
  Але Михайло Бiйка бiльше пiдходить для фiтнесу, нiж боксу. I його розглядають не бiльше нiж мiшкову дiєту. Або, у кращому разi, джойнiмера . Хоча, звичайно ж, вiн чарiвний, i як уже встигла оцiнити Амелiна - у лiжку творить чудеса.
  Ну, гаразд, ось уже й будинок банку "Туз". Теж таке значне. Побудовано нещодавно, але зроблено, нiби пiд старовину. Дуже красиве, хоч вiкна та невеликi.
  Амелiна припаркувалася i випурхнула зi своєї не найпершої свiжостi машини.
  Її високi пiдбори заклацали по асфальту. А потiм, по мармуру сходинок.
  Бiля входу стояла охорона. Потужнi хлопцi у бронежилетах та з автоматами.
  I, зрозумiло, з ними ланцюговi собаки. Великi вiвчарки та масивнi присадкуватi бульдоги з кривими iклами.
  Проте Амелiну вони зустрiли привiтно. Руда жiнка дуже красива та сексуальна, струнка, мускулиста. Могла б така сама на рингу битися.
  Амелiна показав документи i її пропустили всередину.
  Вона опинилася у банку. Який належав дуже одiознiй органiзацiї, яка вiдмивала бруднi, кримiнальнi грошi. I у якої дуже лютi колектори.
  А всерединi все виглядало дуже розкiшно. Висiло безлiч картин - копiй старовинних майстрiв, i, навпаки, суперсучасних, або авангардистiв. Дуже розкiшнi картини iз соковитими фарбами.
  Зрозумiло, за допомогою комп'ютерiв можна зараз за невеликих витрат вiдтворити все що завгодно.
  Вхiд до кабiнету кiмнати пiд видачу кредитiв, зрозумiло, за талонами. Видає автомат номер, i ти маєш чекати.
  Амелiна сiла в шкiряне крiсло. I завмерла в очiкуваннi, доки пройде черга.
  Навiть дiстала смартфон. По iнтернету може щось перекинутися? Наприклад, у гру танки? Тут досить широкий вибiр технiки. Причому машини пiдiбранi так, що жодна не є найкращою. У кого озброєння гiрше, у кого броня, а у кого - маневренiсть.
  Так, зрозумiло, якщо один танк буде на голову сильнiший за iнших, то виберуть його, i для iнших грати стане нецiкаво.
  Амелiна вирiшила, втiм, пограти проти комп'ютера та обрала танк - "Голiаф". Така гра виглядала спокусливою та цiкавою. Особливо коли з'являлися красивi дiвчата з голими, засмаглими ногами.
  Амелiна вiд цього просто млiла. I хихотiла, мов свинка.
  Потiм пускаєш машину i починає її прискорювати, а по тобi цiла вiртуальна батарея стрiляє.
  I снаряди проносяться повз. I якщо потрапляють, то йдуть у рикошет. А потiм, стрiляєш уже ти, i влучне влучання перевертає гаубицi. А потiм, уламково-фугасний снаряд вбивають прислугу бiля батареї. А юнiти гри такi юнi, симпатичнi хлопчики. I навiть вiдчуваєш жалiсть, їх винищуючи.
  Амелiна зi зiтханням проспiвала:
  Кидають у тремтiння поламанi крила,
  Немає жалостi в менi i недарма.
  Я не люблю насильства та безсилля,
  Ось тiльки жаль розп'ятого Христа!
  Хоча їй говорити про Iсуса Христа, яка продала свою душу дияволовi. Втiм, однаково з її характером у раю Христа не бути. Та й нудно їй там було б марширувати в ногу та спiвати християнськi пiсеньки. А так, вона буде в пеклi - з оргiями, бенкетами, гладiаторськими боями, з найбагатшою iндустрiєю розваг. I їй там, безперечно, сподобається!
  Особливо, якщо зайнятися коханням iз чарiвними ельфами, або сексуальними, iкластими вампiрами.
  Уявити собi юнака з блiдим обличчям i гострими, вузенькими iклами.
  Вiд роздумiв Амелiну вiдвернув виклик її за номером.
  Росла жiнка пiднялася i поцокала високими пiдборами.
  Кабiнет головного банкiра був не дуже просторим, але з височенною стелею. На стiнi висiла полiтична карта свiту. А вiкно було зовсiм маленьким i пiд стелею.
  Натомiсть свiтила лампа.
  Сам банкiр був повний чоловiк у темних, дзеркальних окулярах.
  Вiн гаркнув:
  - Сiдайте, Амелiно!
  Молода жiнка села, i виставила свої м'язовi, засмаглi ноги.
  Її круглi колiна були голi, шкiра золотаво-оливкова, дуже спокуслива жiнка. А волосся яке у неї яскраве - природний колiр затьмарює будь-який, наймоднiший лак.
  I воркуючи вимовила, красуня:
  - Менi потрiбно три мiльйони доларiв без застави .
  Банкiр, почувши це, засмiявся. I його смiх був схожий на хрюкання кабана, що побачив самку.
  I почулося запитання:
  - А ще ти нiчого не хочеш?
  Амелiна вiдповiла чесно:
  - Я б i вiд мiльярда на халяву не вiдмовилася!
  Чоловiк у темних окулярах, з м'якою посмiшкою промовив:
  - Важко вiдмовити жiнцi, яка таким милим тоном просить. - Банкiр тупнув пiдбором, i заявив. - Ти отримаєш три мiльйони, вiддавши у заставу власну свободу, але не лише це.
  Амелiна вiдповiла:
  - Солдат завжди здоровий,
  Солдат завжди готовий.
  Чоловiк у темних окулярах, пробурчав:
  -Ти отримаєш три мiльйони, але зате цю нiч вiдпрацюєш з трьома хтивими самцями!
  Молода жiнка серйозно помiтила:
  - За мiльйон за кожного - дуже вигiдний тариф!
  Банкiр наказав:
  - Пiдiйти до мене ближче!
  Амелiна зробила кiлька крокiв. Чоловiк поклав їй руку на бiдно. Став м'яти її пружну шкiру. Молода жiнка вiдчула хвилювання.
  Банкiр невдоволено зазначив:
  - Я так i знав, що ти повiя! А цим самцям потрiбна скромна жiнка, якiй якраз не хочеться з незнайомими чоловiками кохатися!
  Амелiна шльопнула його по руцi i сердито вiдповiла:
  - Я якраз порядна жiнка! I зрозумiло, менi потрiбно напружитись, що принести таку жертву!
  Чоловiк у темних окулярах заявив:
  - Ну добре! Я думаю, ти зрозумiв, коли треба ламатися. А поки що, заповни бланки.
  Амелiна накинула ручкою iнiцiали i поставила свої пiдписи.
  Їй вручили завiренi чеки - мiльйон кожен. Видно, демон Авадон не обдурив, i справа за допомогою Диявола сперечається.
  Амелiна випурхнула з кабiнету, i її високi пiдбори застукали.
  Вона виявилася окриленою.
  I навiть почала спiвати:
  Та-та-та, стукають копита,
  Ту-ту-ту, вдарив кулемет!
  Армiя Росiї вщент розбита,
  А армiю Америки нiхто не розiб'є!
  Її ентузiазм трохи спав, коли побачила вiдсоток кредиту на чеку: п'ятдесят рiчних.
  Круто! Адже колись можна було брати всього пiд п'ять вiдсоткiв. I не вiдпрацьовувати потiм на панелi.
  Амелiна, не можна сказати, щоб зовсiм була позбавлена почуття сорому. Нi, трохи сором'язливостi ще було.
  Та й коли хлопчику цiлувала босi нiжки, почувала себе дуже приниженою цiєю вiчною дитиною.
  Але в цьому випадку, овчинка коштувала вичинки. Або, точнiше, вичинка овчинки.
  I час до Михайла Бiйка. Може, бути i вийде з цим красенем.
  Амелiна сiла за кермо i рвонула. Їй це все здавалося неймовiрною пригодою.
  Ось Диявол насправдi iснує. А їй, здавалося, ще недавно, що Сатану i Бога вигадали, щоб спустошувати кишенi. Адже з'ясувалося, що Бог таки є, i Диявол, тим паче. I навiть не ясно, хто з них сильнiший!
  Амелiна подумала, що поняття сили є рiч вiдносна, як i щастя. Наприклад, коли ти молода, то все здається веселою та щасливою, i немає у тебе проблем.
  Але варто тiльки захворiти на зуб, то вже й свiтло не милий. А ось i так далi можна ставити питання i не отримувати вiдповiдi.
  Нью-Йорк мiсто дуже велике i красиве. Можливо, це найбiльше мiсто на планетi Земля. Або принаймнi брутальний. I в ньому є безлiч способiв розваг.
  Один iз них, це, зрозумiло, ловити чоловiкiв. Тут тiльки поманi, i самцi бiля твоїх нiг та ще й грошi з них зриваєш.
  Амелiна подумала, що може даремно влiзти у бiзнес. Стала б вуличною повiєю i була б у неї життя веселе, безтурботне i приємне. А так весь час у справах, i жити для свого задоволення нiколи.
  Ось, наприклад, зiграти б у якусь сучасну стратегiю. Начебто, у тебе на початку лише п'ять хлопчикiв-будiвельникiв i потроху рiзних ресурсiв.
  А потiм ти будуєш справжнiсiньку iмперiю. В якiй у тебе сотнi тисяч пiдданих. А може, й мiльйони.
  I почавши iз сохи, ти доходиш до анiгiляцiйних гармат.
  Амелина любила рiзного роду iгри, але часу ними бавитися, немає. Весь час якiсь незлiченнi проблеми.
  Ось, наприклад, вона намагалася розкрутити Берда ... Цей боксер подавав чималi сподiвання. Але не вийшло. Берд програв, а вона поставила на нього грошi.
  I взагалi їй не щастило з бiйцями. Вони вигравали, коли Амелiна не ставила, i, майже обов'язково, здували за її ставки.
  Амелiна навiть iз зiтханням проспiвала, смакуючи свої неприємнi спогади:
  Гаманець, гаманець на мотузку,
  Бiля сяючої безоднi висить на краю.
  А доля за рогом причаїлася осторонь .
  I мотузку тримає невидиму!
  Були в неї деякi свiтлi перiоди життя. Ось, зокрема, зачароване її вогнезабарвним волоссям, режисер великого розливу запросив на роль жрицi в iсторичному фiльмi.
  Амелiнi довелося знятися в сценi публiчного шмагання голяка. I босонiж ступати по гострому каменю.
  Але загалом, їй роль вдалася. Але якось не надто залагодилося. Хоча в Амелiни, i справдi, яскрава та спортивна зовнiшнiсть. I вона цiлком могла грати.
  Ось зокрема її пробували на роль легендарної Шини. Начебто вона зi своєю засмаглою шкiрою та яскравим волоссям дуже навiть пiдходила на цю роль дикунки.
  Але, видно, вирiшили, що Шинi краще бути блондинкою.
  Так, не вийшло.
  У кiно, взагалi, моторошна конкуренцiя та повно блату. I тут не дуже розгорнешся.
  Ось її сина у якiйсь дитячiй ролi знiмали. Там була масовка часiв стародавнього Риму. Примiтив, просто в ролi хлопчика в каменоломнях рубати скелi та тягати корзини.
  Начебто справа нехитра, але цiлий день знiмали дублi, i її синок вимотався капiтально, i його хитало вiд утоми по-справжньому.
  Справдi, зйомки вийшли на славу. Але у ролi лише другого плану.
  А на босих пiдошвах хлопчаки здулися такi пухирi вiд гострого камiння в каменоломнях, що вiн не мiг ходити, i довелося лiкувати дитячi ступнi.
  А ще думають, що артисти не страждають.
  Все у життi доводиться випробувати. Тим бiльше, в iсторичних фiльмах, зрозумiло, жiнки та хлопчики-раби знiмаються босонiж, i без жодних умовностей.
  Адже це боляче... Каменi гострi i гарячi. Навiть якщо є звичка, то все одно пiсля декiлькох годин зйомок, босi пiдошви буквально палають.
  Амелiна у кiно так i не втягнулася. Хоч у неї й були цiкавi задуми, зняти щось своє.
  Наприклад, у стилi "Зорянi вiйни". Тiльки в космосi борються iмперiї: "Росiї та США", що було б круто!
  Амелiна прочирiкала, скелячи зубки, якi у неї бiлi i сяють:
  Пофарбований космос у темне, похмуре свiтло,
  I зiрки потьмянiли на орбiтах.
  Менi хочеться кохання - у вiдповiдь я чую , нi,
  Серця закоханих у брязкiт розбитi!
  Тут Амелiна подумала, що не зовсiм на тему куплет. А знiмати кiно - справа вигiдна.
  Амелiна взяла i ревла:
  - Ми, демiурги, славнi хлопцi,
  Здiбнiстю науки нам дано...
  Все створити, миттю дияволята,
  В реальнiсть звернути все марення кiно!
  I вона мало не врiзалася у вантажiвку. I тут ще свист полiцейського. Довелося зупинитись.
  Двоє копiв пiдбiгли до неї i стали пхати трубку в рот.
  Амелiна дунула i про булькала:
  - За кермом, за кермом,
  Ми пляшки не смокчемо!
  Полiцейський зауважив:
  - Жiнка - це, потенцiйний убивця!
  Амелiна iз цим погодилася:
  - Так, мiй темперамент вбивчий!
  Полiцейський кивнув:
  - Гаразд, з вас сто доларiв штрафу!
  Амелiна обурилася, сердито тупнувши каблучком:
  - За що?
  Коп з усмiшкою сказав:
  - За створення аварiйної ситуацiї!
  Амелiна пискнула:
  - У мене з собою немає готiвки.
  Полiцейський хихикнув i вiдповiв:
  - Доведеться вести вас у дiлянку.
  Амелiна запропонувала:
  - А чек вас влаштує?
  Копи хором вiдповiли:
  - Тiльки готiвка!
  Амелiна кивнула i вiдзначила:
  - Я зрозумiла! Ну гаразд, уявiть собi, що ви отримали вiд мене двiстi доларiв.
  Полiцейськi кивнули i безглуздо глянули на неї, завмерши.
  Амелiна вмостилася в свою машину, i натиснула на педаль, рвонувши з мiсця. Час не слiд втрачати.
  . РОЗДIЛ Љ3.
  Михайло Драка теж влiз у борги. Красивий юнак, з рудим волоссям, був схожий на Аполлона. У нього практично не росла борода, тому Михайло виглядав дуже молодо, з гарненьким обличчям i рельєфною мускулатурою.
  Михайло був дуже струнким та досить високим. У своїй вазi вiн мiг би за рахунок довжини рук домiнувати над супротивниками, але не дуже вiдрiзнявся реакцiєю та рiзкiстю.
  Михайло Драка сушився для першої напiвсередньої ваги. При його зростаннi в 185 см у першiй напiвсереднiй вазi, ти просто, як Кощiй Безсмертний. Але мiг випасти рiдкiсний шанс зiграти вiдразу з абсолютним чемпiоном свiту. Нi, Михайло, звичайно ж, не входить до обов'язкових претендентiв, але абсолютний чемпiон для розминки повинен був битися з Джорнiменом, але той отримав травму. I йому шукають замiну. Охочих, зрозумiло, море. Але якщо Михайло Драка, який зазвичай б'ється в середнiй вазi, зможе втиснутись у шiстдесят три з половиною кiлограми, то отримує примарний шанс на поєдинок.
  Але при зростi в метр вiсiмдесят п'ять, спробуй у шiстдесят три з половиною кiлограми втиснись. Це просто мука. I шанс у тебе отримати такий бiй - один iз ста!
  Михайло випив мiцної чорної кави, надiв на себе шубу i посилено б'є в грушу, стрибаючи, наче заєць.
  Вiн ще дуже молодий, лише двадцять рокiв. I хоча за два роки на профi рингу, був незмiнно битий, все ще вiрить у свiй шанс. Слiд зазначити, що Михайло має гiднiсть, мiцну голову. I його охоче кидають пiд сильнiших супротивникiв, тому що той завжди дасть шанс добре розiм'ятися i розiгрiтися. Та й високе зростання Михайла дозволяє на ньому показувати майстернiсть дуже ефектно.
  Коли б'ють вищi хлопцi - це так подобається публiцi.
  Михайло Бiйка мокрий i майже голодний. Потрiбно зробити вагу, а далi хоч трава не рости.
  Поступово тiло важчає i хочеться прилягти, i розслабитися. Або встати пiд струмок душа i змити з себе пiт. А може, й дiвчину запросити. Михайло, якщо не вважати надто юної зовнiшностi, дуже гарний, i йому не обов'язково платити повiї за кохання.
  Ось, зокрема, i руда Амелiна, якiй рокiв тридцять, а може, й бiльше, на нього око поклала.
  Для Михайла рiзниця в десять або навiть дванадцять рокiв робить Амелiну майже старою. Але, з iншого боку, Амелiна має талiю дiвчини, та спортивна, росла жiнка. I так само, як i Михайло - дуже руда.
  Михайло взяв i заспiвав:
  - Руда, руда, руда,
  Дiвчино, ти не безсоромна!
  Нарештi звучить писк секундомiра - сигнал, що настав час зробити перерву i вiдпочити.
  Михайло Драка знiмає з себе шубу i бухається на диван. Красива дiвчина починає його масажувати. I робить це дуже вправно.
  Михайло вiдчуває, що його настрiй пiднiмається. Якщо не в боксi, то в кiно вiн мiг би зi своєю яскравою зовнiшнiстю зробити кар'єру. Хоча, зрозумiло, конкуренцiя є надзвичайно жорсткою.
  Михайло ще хлопчиком знiмався у масовцi, його руда голова була дуже доречною, на ролi заднього плану.
  Але на бiльше його не пустили. Хоча Михайло i мрiяв стати вiдомим.
  Боксер-невдаха, якось накидав на ноутбуцi та розповiдь щодо альтернативної iсторiї.
  У ньому дiвчина рудої мастi допомогла iндiанцям об'єднатися та перемогти бiлих, та заснувала власну iмперiю.
  Розповiдь трохи викликала обговорення в iнтернетi, але не принесла Михайлу доходу.
  Тож особливого бажання боротися за роль другого Азiмова, або Льва Толстого, не було.
  Хоча, звичайно, писати розповiдi по-своєму цiкаво. Наприклад, такий варiант. Генiальний професор створив випромiнювання, яке всiх чоловiкiв перетворило на красивих та вiчно юних дiвчат. I у свiтi стало так здорово.
  Лише жiнки, i всi молодi, прекраснi.
  I наскiльки гармонiйним все стало у свiтi, i вiйни припинилися, i конфлiкти зникла злочиннiсть.
  Як у однiй пiснi;
  Ми створили свiт без воєн,
  Без давнiх конфлiктiв.
  Тепер ми, Господь з тобою,
  Кохання буде сильним!
  Хоча Михайло, чесно кажучи, не хотiв, щоб Бог iснував. Михайло дуже любив жiнок, а також поїсти делiкатесiв i випити гарного, дорогого вина. I розважитись комп'ютерною грою.
  Та й узагалi цiнував задоволення життя.
  А тут, бiльшiсть у пекло, на вiчнi муки, а меншiсть фактично у казарму з квiтами.
  Та й хто знає, який там у християн рай. Може навiть телевiзор там не дадуть подивитись.
  А вже щоб iз жiнками...
  Але чи є щось прекраснiше за дiвчину? Особливо коли вона струнка, мускулиста i на нiй мiнiмум одягу?
  Зовсiм без одягу дiвчисько дещо гiрше, тому що у неї немає для чоловiка, у цьому випадку таємниць.
  Нi , якийсь мiнiмум таємницi, на кшталт смужки на грудях, або тоненьких трусикiв, має бути.
  У цьому випадку навiть цiкавiше. I сама дiвчина гарна... I її нiжки, босi, або у вiдкритих сандалях, або у туфлях на високих пiдборах.
  Особливо цiкаво, коли дiвчина займається карате, в кiмоно її гола, нiжка виглядає по-особливому.
  Михайлу доводилося iнодi для того, щоб вiдпрацювати частину боргу танцювати у стриптиз-барi.
  З його дуже рельєфною i красивою фiгурою, з чистою, гладкою, засмаглою шкiрою, така робота куди бiльше пiдходила, нiж пiдставляти голову та печiнку пiд удари на рингу.
  У залi є i жiнки та чоловiки. I вони пхають тобi долари в труси.
  Дотик будь-якої особи прекрасної статi приємно турбують. I це круто, особливо секс за грошi.
  Але Михайло не любив, коли лапають чоловiки. Або ще щось гiрше пропонують.
  Тому, може i не став стриптизером, а вiддавав перевагу боксу та мрiям про акторську кар'єру.
  Може, у нього й випаде шанс. Битися б з Трефером , абсолютним чемпiоном свiту вiдразу з чотирма поясами. Перемога, i ти майже як Бог. I навiть поразка, якщо вiдстоиш дванадцять раундiв, уже дещо. I грошi, i новi бої, а може, i солiдний продюсер, зверне увагу на такого красеня.
  Адже й справдi, чому б не стати голлiвудською зiркою?
  З'явився хлопець Ян. Вiн виконував роль прислужника, свiтленький хлопець, який берег кросiвки i хизувався голими ногами.
  Хлопчик пiдбiг до Михайла i шепнув:
  - Амелiна приїхала!
  Хлопець неохоче пiдвiвся. Вiд вiзиту рудої вiн нiчого не очiкував. Вона має мiльйонiв десять, i навряд чи сприятиме органiзацiї серйозного та прибуткового бою. А ось осiдлати, цiлком здатна. Дуже темпераментна вона у лiжку, висмоктує всi соки. Михайлу дуже не хотiлося, особливо зараз, з нею кохатися.
  Тим бiльше, що у нього двi такi чарiвнi блондинки-подруги. А тут, просто скажений темперамент Амелiни, який вимотує, немов тяжкий спаринг.
  Тим бiльше, Михайло, сам рудий, не дуже любив дiвчат iз волоссям кольору полум'я.
  Амелiна його зустрiла привiтно. Потиснула руку. Зростанням вони приблизно рiвнi, але у молодої жiнки ще й високi пiдбори, i вона здається вищою i бiльшою.
  А Михайло помiтно схуд - просто жердина.
  Амелiна помiтила:
  - Ти був ранiше кращий. Може, тобi навпаки пiти нагору? Пiднятися у бiльш важку вагу?
  Михайло вiдповiв iз важким зiтханням:
  - У мене вперше з'явився, хай i примарний шанс, на бiй iз абсолютним чемпiоном свiту, i я не хочу його упускати.
  Амелiна, яка переглядала на ходу в iнтернетi новини боксу, вiдповiдно кивнула:
  - Терефер хоче розiм'ятись? Що ж, кращого суперника, нiж безбородий юнак рудої мастi, йому не знайти!
  Михайло знизав плечима i помiтив:
  - Там уже сотня охочих битися, а може й двi. Чим ми зможемо їх перебити?
  Амелiна заявила впевненим тоном:
  - Я запропоную Тереферу два мiльйони готiвкою за бiй iз тобою, i вiн погодиться. Надто вже нерiвнi сили, щоб хтось запропонував бiльше!
  Михайло здивувався:
  - Ти вiдчинила золоту жилу?
  Амелiна кивнула:
  - Майже! У всякому разi, ти бiльше нiколи не програватимеш.
  Бiйка знизав плечима:
  - Я ще нi в кого не вигравав. А Терефер не знає поразок. А мене били i боксери куди нижчi за клас!
  Амелiна посмiхнулася:
  - А тепер ти його переможеш нокаутом у першому раундi! А я виграю на тоталiзаторi мiльйонiв п'ятдесят iз одного бою. I ми пiсля цього так заживемо!
  Михайло посмiхнувся i помiтив:
  - Терефер пiд Джорнiмен не ляже нi за якi грошi!
  Амелiна впевнено заявила:
  - А йому й лягати не треба. Ти все зробиш сам.
  Юнак-боксер засумнiвався:
  - Ти що допiнг знайшла?
  Амелiна кивнула:
  - Майже! Але я тобi подробицi розповiм пiзнiше. А поки що, поїхали укладати контракт на бiй iз Терефером , поки нас не випередили.
  Михайло знизав плечима:
  - Я вiдчуваю, що ми влетимо в якийсь бруд. Але в мене все одно нема вибору. I якщо є шанс битися з абсолютним чемпiоном свiту, то я готовий!
  Амелiна помiтила з посмiшкою:
  - Терефер на п'ятнадцять сантиметрiв нижче за тебе. I йому, звичайно, буде цiкаво розiбрати на частинi такого худого здорованя , як ти. Та ще й бiлого! Бiй чорний проти бiлого завжди викликає величезний iнтерес!
  Хлопчик Ян пiдскочив до жiнки i пропищав:
  - А коли я битимуся?
  Амелiна лагiдно вiдповiла:
  - Є спецiальнi змагання для дiтей. Тут немає жодної проблеми. Запишись, проведи пробний спаринг i вже може датись з пацаном твоєї ваги.
  Хлопчик Ян кивнув:
  - Я це знаю! Але за дитячi бої майже нiчого не платять. Я хотiв би битися за реальнi грошi.
  Амелiна, хижо вискалившись, заявила:
  - За реальнi грошi проводить бої мафiя. Тiльки там часто калiчать i вбивають. I не дотримуються вагових категорiй. Ти готовий померти, чи стати калiкою?
  Хлопчик Ян, смiливо дивлячись у вiчi, сказав:
  - Я готовий битися, як справжнiй чоловiк!
  Амелiна кивнула:
  - Добре! Але я не хочу бути винною у смертi, або скалiченнi дитини. Я тобi влаштую звичайний бiй на рукавичках iз хлопчиком типу тебе. Якщо сподобається, ще битимешся, поки не побачу, що тебе не вб'ють з одного удару!
  Хлопчик Ян кивнув i пискнув:
  - Чудово! А скiльки я отримаю за бiй?
  Амелiна вiдповiв iз посмiшкою:
  - Десять доларiв у разi перемоги, i п'ять, якщо програєш!
  Хлопчик сердито тупнув босою ногою:
  - Мало!
  Амелiна жорстко помiтила:
  - Для новачка, навiть багато!
  I швидко набрала номер у телефонi:
  - Алле, Булай . Хлопця Яна знаєш? Вiн хоче побитися зараз! Добре, вiн буде в тебе хвилин за п'ятнадцять.
  Хлопчик кинувся тiкати, його голi, трохи запиленi п'яти замиготiли.
  Амелiнi навiть стало шкода дитини, якiй зараз доведеться битися зi своїм однолiтком. У рукавичках будуть пацани, та ще й ногами штовхатимуть один одного.
  Щоправда, зазвичай дiти ще легенi i обходиться без калiцтв. А так, певна рiч, цiлком природно, що всiм потрiбнi грошi.
  Навiть цьому шибенику рокiв одинадцяти. А їй, тим паче.
  Недарма, кажуть, найстрашнiше винахiд Сатани не воднева бомба, а грошi.
  Костюм, який одягли дiвчата на Михайла, виглядав дуже мiшкуватим. Але треба одягтися пристойнiше.
  Юнак виглядав справдi дуже молодо, i це бентежило Амелiну, можна було прийняти її за матiр. Все ж таки, у неї обличчя зрiлої жiнки, нехай навiть без натяку на зморшки.
  А раптом Терефер вiдмовиться вiд бою? Вважає, що суперник надто вже сором'язливий ?
  Та й Амелiна виглядає не надто багатою. А її машина старенька, стара. Хоча й лакована.
  Ось вони посiдали в салон. Амелiна сiла за кермо, вона iншому не довiрить водiння.
  Михайло ж дiстав нетбук i почав грати. Їхати досить довго. Вистачило б бензину.
  Амелiна подумала, що все-таки угода з Дияволом не гарантiя раю на Землi у жодному разi. Хiба що як розрада, можна розраховувати стати демоном у пеклi.
  Ось цiкаво, чи Михайло погодиться вбивати людей заради перемог на рингу? Напевно, так... Тим бiльше, якщо це будуть полiтики. Люди ненавидять полiтикiв.
  Як кажуть мудрi: полiтик - це злодiй, який при розкраданнi створює якнайбiльше шуму!
  Сама Амелiна не проти теж когось гримнути. Справдi, полiтики у всiх бiдах виннi.
  Чи варто було двадцять рокiв воювати в Афганiстанi, щоб потiм звiдти втекти з ганьбою?
  Або, навпаки, не зможе змiнити режим у Венесуелi, коли вiн буквально висiв на соплях.
  Та й взагалi великi справи здiйснюють молодi полiтики. Старiсть начебто мудра, але не така щаслива.
  Та й енергiя у людей похилого вiку не та, i немає колишньої працездатностi.
  Михайло ж рiзався у стратегiю. Досить, до речi, просту. Штаб i з нього вилазять, якщо є грошi, рiзного роду дивiзiї, а також i бригади, i заводи рiзних покращень. Що бiльше дивiзiй, то бiльше капає грошей.
  Ну i, зрозумiло, Михайло, щоб особливо не напружуватися, увiмкнув код шахрая. Наштампував собi дивiзiй iз вогнеметними танками. I це виглядає так красиво.
  I йдуть собi цi вогнеменi танки, буквально все спалюючи на ходу. Виглядає дивно ефектно.
  Танки важкi, i якщо йдуть лавиною, їх не зупинити. Михайло, зрештою, не поспiшає. Взяв спалив кiлька дивiзiй, але штаб чiпати не став.
  Дозволив знову збудувати полицi. I давай їх спалювати по-новому.
  Така ось стратегiя. Рушаються вiйська, наче виверження лави.
  Михайлу, втiм, це набридло. I вiн узяв i перейшов у наступ, спалив нарештi ворожий штаб. А потiм добив рештки вiйськ.
  Переключився iз гри на фiльм.
  Ось, наприклад, справдi кiно йде цiкаве. Красива султанська дочка потрапляє в полон. Її батька, певна рiч, вбивають. А найчарiвнiшу дiвчину виставляють на аукцiон рабинь.
  А це дуже вражаюче видовище. Дiвчат неквапливо роздягають i оголюють їхню красу. А на аукцiонi вiдбувається торг.
  Зрозумiло, дочка султана дорогий товар. I її виводять, покривши лiжниками з голови до п'ят.
  Потiм спочатку євнухи вiдкривають верхню частину особи. Вже стартова цiна:
  - Тисяча пiастрiв, каже, що торг очiкується серйозний!
  Якi очi у дочки султана смарагдовi. А свiтле волосся, медової блондинки, прикрите поки що покривалом.
  I лоб у дiвчини гладкий, високий, засмаглий.
  Як завелася вiд її принад публiка. Ось купець у зеленiй чалмi реве:
  - Двi тисячi пiастрiв!
  Юнак у розкiшному костюмi вiдповiдає:
  - Три тисячi!
  Пузатий бек верещить на всю горлянку:
  - Чотири!
  Сухий старий, булькає:
  - П'ять тисяч!
  Купець у зеленiй чалмi знову верещить:
  - Шiсть тисяч!
  Постачальник гарему турецького султана булькає:
  - Сiм тисяч!
  Принц, Селiм вигукує:
  - Десять тисяч!
  Настала пауза. Ця сума - цiна цiлої галери. Не кожен розлучиться з нею.
  Євнухи прибрали покривало, що закриває дiвчину, дочки султана нижню половину обличчя. Усiм стало видно, наскiльки дiвчисько прекрасне.
  Купець у зеленiй чалмi випалив:
  - Дванадцять тисяч!
  Ювелiр з Актики пискнув:
  - П'ятнадцять тисяч!
  Принц Селiм видавив:
  - Двадцять тисяч!
  Постачальник гарему турецького султана помiтив:
  - Чи не розоришся, принце?
  Селiм люто рикнув:
  - У мене вистачить грошей, щоб платити за борги!
  Постачальник гарему турецького султана випалив:
  - Двадцять п'ять тисяч!
  Знову настала пауза. Двадцять п'ять тисяч золотих пiастрiв - це велика сума. Не кожен може викласти її. Навiть за дочку султана. Тим бiльше, поки її принад не видно.
  Євнухи звiльняють груди красунi. Щоправда, вона одразу її прикриває. I євнухи хапають дiвчисько за руки i розводять.
  Її опiр тiльки розчарував чоловiкiв.
  Принц Селiм, гаркнув:
  - Тридцять тисяч!
  Постачальник гарему султана Марокко проревiв:
  - Сорок тисяч!
  Постачальник гарему турецького султана видав:
  - П'ятдесят тисяч!
  Це вже цiна п'яти галер. I небачено висока за рабиню. За такi грошi можна заснувати цiле мiсто. Так, видно, торги зайшли далеко. А сама принцеса здригається вiд гнiву та сорому. I її золотисто-оливкова шкiра потiє та блищить.
  Господар робить знак. I у дiвчини зривають покривало з голови. I її волосся кольору сусального золота падає на плечi.
  Зал гуде вiд дикого захоплення.
  Принц Селiм кричить:
  - Шiстдесят тисяч!
  Представник султана Марокко верещить:
  - Сiмдесят тисяч!
  Головний євнух турецького султана бурмоче:
  - Вiсiмдесят тисяч!
  Юнак у дорогому костюмi верещить:
  - Дев'яносто тисяч!
  Усi завмерли. Пролунало шипiння:
  - Обережнiше, у тебе нема такої суми.
  Вiзир султана Марокко гаркнув:
  - Сто тисяч пiастрiв!
  Це цiна десяти галер. Зрозумiло, не хочеться головному євнуху найбiльшої мусульманської країни свiту поступатися якоюсь другорядною державою. Тим бiльше, що Марокко остання мусульманська країна в Африцi, що не пiдкорилася Османському владарюванню.
  Але в скарбницi у Турецького султана зараз порожне, i надто багато було непомiрних витрат. Тож можна й викликати гнiв надмiрними витратами.
  Але поки що господар не пустив у хiд свiй останнiй козир. Вiн робить жест євнухам. I спадає покривало, що прикриває стегна дiвчини. I стегна дуже розкiшнi.
  Тепер принцеса постала повнiстю оголеною, немов давньогрецька статуя. I статуя тремтить вiд гнiву i сорому, iз золотими волосами, блискуча вiд поту, з перекошеним вiд збентеження обличчям.
  Як вона невинна i водночас розпусна.
  I це змушує чоловiкiв втрачати голову!
  Головний євнух турецького султана випалив:
  - Сто п'ятдесят тисяч пiастрiв!
  Головний вiзир султана Марокко видав:
  - Двiстi тисяч пiастрiв!
  I постачальник у гарем турецького султана з голосом повним вiдчаю проревiв:
  - Двiстi п'ятдесят тисяч пiастрiв!
  Настала знову пауза. Бiльше зняти з абсолютно голою та босою дiвчини-принцеси було нiчого. I вона буквально тремтiла в сильному збентеженнi та гнiвi. Та й сума така, що вартує цiлий флот. I на неї можна придбати армiю. Або збудувати цiле мiсто чималих розмiрiв.
  Вiзир Марокко хотiв щось сказати. Але розсудливiсть пiдказала йому цього не робити.
  Справдi, нехай краще туркiв розоряється, нiж вiн стiльки викладе за одне дiвчисько.
  Представник аукцiону та торгiвлi пiдняв молоточок i став неквапливо вимовляти:
  - Двiстi п'ятдесят тисяч пiастрiв разiв, двiстi п'ятдесят тисяч пiастрiв два, двiстi п'ятдесят тисяч пiастрiв три.
  Молоточок на секунду завмер, i тут же почувся гомiн.
  До примiщення увiйшов могутнiй, високий чоловiк у чорних обладунках i масцi. Його супроводжувала охорона.
  Громовий голос просив:
  - Ця дiвчина продається?
  Господар вiдповiдно кивнув:
  - Так, ваша величнiсть, iмператор пiратiв.
  Громила запитав:
  - I яка остання цiна?
  Господар несмiливо сказав:
  - Двiстi п'ятдесят тисяч пiастрiв!
  Могутнiй чоловiк проревiв:
  - Я даю за неї мiльйон пiастрiв!
  Залом пролунав гул. Головний євнух турецького султана несмiливо запитав:
  - А у вас шановний є такi грошi?
  Громила кивнув:
  - Бiля входу стоїть мiй корабель, повний золота, так що ледве може рухатися.
  I я дам мiльйон пiастрiв, цiну на сто тисяч здорових рабiв!
  I зробив жест. Дiвчину загорнули у велике, рожеве, оксамитове покривало, приховавши принади вiд цiкавих поглядiв.
  Тут уже Михайло переключив на iнше iнше кiно. Найцiкавiше це аукцiон з роздяганням. А потiм нiчого особливого. Гвалтувати вiн її, звичайно, заплативши цiлий мiльйон, не стане. А найiмовiрнiше, зробить своєю дружиною.
  А це вже нудно. Або як Анжелiка, яку купив власний чоловiк. I це теж прикро. У кiно, до речi, її так i не роздiлили до кiнця, та й сама актриса не дуже виявилася красивою.
  Михайло увiмкнув iнший фiльм. Там продавали рабiв у Стародавньому Римi. Ось жiнка в однiй рванi короткiй тунiцi i боса. Волосся свiтла, але засмагла, майже до чорноти.
  Покупцi її безцеремонно мацають i залазять пальцями прямо в рот. I навiть щипають.
  Потiм покупець пiдходить у бронзовому вiд засмаги хлопчику i теж починає його мацати. I як полiзе брудними пальцями до рота. I тут же скрикує, будучи мiцно укушеним хлопчиськом.
  Пацану, втiм, це з рук не сходить. Його кладуть на лавку та починають пороти. Видно засмагла, мускулиста спина хлопчика, i на неї обрушуються батоги. Коричнева шкiра лопається i бризкає кров. Хлопчик трiпоче, але зусиллям волi стримує крики. Хоча його обличчя кривиться i потiє, а свiтле волосся стоїть торчком.
  Порка знята дуже переконливо та натурально. Спочатку вiдшмагали до втрати свiдомостi хлопчика.
  Але потiм зiрвали тунiку i з жiнки, вона його мати, i почали бити ще й за погане виховання сина.
  Нагую, фiгуристу жiнку теж пороли дуже навiть натурально. I удари йшли за ударами, поки вона не зомлiла.
  Михайло хотiв був i з цього фiльму переключиться, але там показали минуле цiєї пари.
  Це дружина та син знатного римського воїна, який дуже багато заборгував Крассу. I їх продали у рабство. З хлопчика та жiнки зняли дорогий та розкiшний одяг. Жiнцi видали лише рвану та брудну тунiку, а хлопцевi плавки. Пiсля чого їх погнали босонiж на торг. Так що вони збили свої голi ноги в кров.
  Це було схоже на тортури.
  Потiм уже показали майбутнє. Хлопчик тягає важкi кошики з камiнням у каменоломнях, а жiнка працює у полi. I їй ще спецiальний нашийник одягли , щоб зайвого не з'їла.
  Хлопчик, весь подряпаний i спiтнiлий. Його раз у раз плескає батогом наглядач. I вiн стогне вiд болю, працюючи через силу. Але при цьому, загартовується, i видно, що його м'язи стають рельєфнiшими i бiльшими.
  Ну, далi вже не так цiкаво. Хлопчик бiжить, його ловлять. Хочуть розiп'яти, але в останнiй момент вiдправляють до школи гладiаторiв.
  Ну так! Це чергова версiя про Спартака, який, виявляється, є сином знатного римлянина.
  I в нього сестра є теж, зрозумiло, рабиня. I її показали на плантацiях, дуже юну та красиву.
  Фiльм про Спартака дещо не за каноном. Спартак трохи дорослiшає, але все одно пiднiмає повстання, будучи безбородим пiдлiтком. Потiм, хоч його i перемагає Красс, теж не за каноном потрапляє в полон. Але йому допомагає втекти дружина Красса, дама гарна, але куди старша за Спартака.
  Ну що, сучасний фiльм.
  Багато в армiї рабiв дiвчат та хлопчикiв. А на початку повстання взагалi майже однi дiти у вiйськах Спартака. Поки що вони не спустилися з гори Везувiй. I, звичайно, багато батальних сцен. Фiльм начебто нiчого. Хоча спецефектiв обмаль.
  I Еномай , зрозумiло, чорношкiрий.
  Михайло хихiкнув i зазначив:
  - Так, це цiкаво!
  Але їхнiй автомобiль пiд'їхав до особняка Терефера.
  Попереду жорстокий поєдинок, i його слiд виграти ще до початку.
  . РОЗДIЛ Љ4.
  На подвiр'ї особняка Терефера були квiтковi клумби та бив у небо фонтан.
  Зрозумiло, зi статуї атлета виривався у висоту струмiнь.
  Охорона зустрiла Амелiну та її напарника з пiдозрою. Вигляд у них був не найпредставнiший.
  Втiм, охоче впустили, коли Амелiна показала чек на два мiльйони доларiв.
  Для бою Терефер достатньо. Тим бiльше вiн, крiм того, ще й iншого багато отримає, включаючи вiдсотки за трансляцiю.
  Терефер чорношкiрий, м'язистий, рухливий, загалом, виявився досить податливим горiшком. Вiн погодився битися з Михайлом, втiм, помiтивши:
  - Цей мiшок серед боксу вiдомий. Iдеальна груша, i дуже гарненька фiзiономiя. I як, тобi носа не ламали?
  Михайло чесно вiдповiв:
  - Ломали i не раз, але на менi пошкодження безслiдно гояться .
  Терефер розсмiявся i зазначив:
  - Жаль, але з тобою на тоталiзаторi не заробиш. I так завжди зрозумiло, хто переможе.
  Амелiна помiтила:
  - Я на нього зроблю ставку. Щоб хоч якась сума була на конi.
  Терефер засмiявся i вiдповiв:
  - Я ще жодного разу не програвав. Втiм, поки що мiй послужний список i не рекордний, i удар у мене не найсильнiший. Але твiй вiзавi, тiльки зрiст високий, але безнадiйно зливав куди слабшим боксерам, нiж я.
  Молода жiнка кивнула:
  - Я особливих iлюзiй щодо його i не маю. Але хтось має все-таки зробити ставку. Щоб i ви могли хоч трохи заробити, поставивши на себе.
  Терефер хихiкнув i зазначив:
  - Ставити на себе - це круто!
  Амелiна запропонувала:
  - Може, прямо зараз i пiдпишемо контракт?
  Чорношкiрий чемпiон кивнув:
  - Так, краще зараз. I бiй проведемо вже пiслязавтра. Чого вiдкладати збирання грошей. Тiльки у мене є одна маленька умова особисто до тебе.
  Молода жiнка запитала:
  - Яка умова?
  Терефер з усмiшкою вiдповiв:
  - Якщо твiй хлопець програє, ти менi зробиш мiнет!
  Амелiна посмiхнулася i запитала:
  - А якщо виграє?
  Чорношкiрий з усмiшкою вiдповiв:
  - Я крiм того, що ти виграєш на тоталiзаторi, дам тобi ще мiльйон доларiв i цей у чотири поверхи особняк iз садом на додачу.
  Особняк у чемпiона, i справдi, справжнiй палац, i його отримати дуже непогано.
  Амелiна кивнула:
  - Це парi буде письмово!
  Терефер кивнув i додав:
  - Нi! Одного мiнету мало! Цей особняк коштує мiльйонiв п'ятнадцять! Давай, у разi поразки твого хлопця, ти будеш у мене в рабствi цiлий мiсяць. I я з тобою можу робити все, що захочу, крiм убивства!
  Амелiна енергiйно кивнув:
  - Так! Але все письмово!
  Пiсля чого пiдiйшов нотарiус. I сталося закрiплення договору. Навiть два контракти. I стало всiм i краще, i веселiше.
  Терефер поклав руку на колiно Амелiн i запитав:
  - Подобається?
  Молода жiнка чесно вiдповiла:
  - Для нормальної самки дотик сильного самця - приємно!
  Чемпiон свiту з боксу кивнув:
  - Мене багато жiнок люблять. Деякi навiть платять грошi за нiч зi мною. Тож я тебе розумiю. А ось цей Михайло, який у лiжку?
  Амелiна чесно вiдповiла:
  - Ласкаве, як кошеня!
  Терефер хихiкнув i зазначив:
  - Це здорово! Я його не сильно калечатиму. Може, ви в мене пообiдаєте?
  Амелiна кивнула:
  - Так, буду зобов'язана!
  Михайло заперечливо мотнув головою:
  - Я на сушiннi! Боюся, що можу у вагу не вкластися.
  Терефер пiдтвердив:
  - Так, iз цим у нас суворо! Можуть потiм i перемоги позбавити. Ну що, худий мiй вiзавi!
  Амелiна зазначила:
  - Але менi битися не треба.
  Терефер несподiвано холодно заявив:
  - Нi! На жаль, бiльше часу придiлити вам не можу. Цiлком забув, але менi ще треба знятися у рекламi. I це буде круто! - Абсолютний чемпiон з боксу стукнув кулаком по столу.
  Амелiна привiтно кивнула йому:
  - Не смiю затримувати!
  I прихопивши контракти, молода жiнка та юнак пiшли.
  Амелiна тупала каблучками по паркету. У неї був пiднятий настрiй: вдалося укласти контракт, який у разi перемоги дає такi фантастичнi можливостi. I стiльки грошей можна зараз заробити.
  Михайло теж радiв iз приводу майбутнього бою. Вiн одразу ставав претендентом на чемпiонське звання. Значить, якщо навiть буде битий, то можна розраховувати i на iншi бої. I грошi, i, можливо, навiть рекламу.
  Амелiна не помiтила сходинку i мало не впала. I на довершення до всього в неї зламався пiдбор.
  Довелося зняти туфлi та йти далi босонiж. Але вiд цього жiнка лише виграла.
  Михайло зазначив:
  - Може, краще в секонд-хенд кросiвки взяти? Це куди бiльш модно i практично .
  Амелiна згiдно кивнула:
  - Так можливо. Цi високi пiдбори так стискають.
  I пiдбiгла, миготивши босими п'ятами, до машини.
  I врубила на педалi, додавши швидкiсть.
  Секонд-хенд товари майже безкоштовнi, хоча, часом їх якiсть i кульгає. Але Амелiна, зрозумiло, знайшла собi щось погане. Ошатнi кросiвки за пару доларiв. I одягла собi на ноги.
  Босонiж ходити хоч i сексуально, але можуть прийняти за останню дурницю. Та й полiцiя босоногих панi штрафує.
  А так, Амелiна стала виглядати молодшою. Вона взагалi така струнка i рухлива, що, якби не форма обличчя, могла б зiйти за дiвчину.
  Михайло ж у суворому костюмi. I на нього якось не надто добре дивляться.
  Один бомж до нього сунувся, але Амелiна, як урiже забулдигу ногою по яйцях.
  Той загорлав, наче кастрований пiвень. Спритно вона з бомжем розiбралася.
  Потiм вони поїхали до банку. I глянули на афiшу бою. Оголошення про бiй американця Терефера з росiйським Михайлом Драком вже розквiтало по всьому iнтернету. Хоча який Михайло Драка росiйський? Вiн народився вже в США, а його батьки емiгрували до Америки з уже незалежної України.
  Амелiна вiдчувала себе бадьорою i поспiшила зробити ставки на Михайла. Тут можливостi отримати колосальнi.
  Амелiна всi грошi вклала у ставку, це цiлий мiльйон. За розрахунками могло наповзти п'ятдесят одного. Плюс ще, ставка на перемогу нокаутом у першому раундi.
  Хоча тут є ризик. Амелiна все розрахувала, що у будь-якому разi залишиться у великому виграшi, якщо рукавички Диявола не пiдведуть. Адже вона дiвчина з масштабною душею.
  Точнiше, жiнка... Ставки можна зробити i в режимi он-лайн, i перевести готiвку.
  Амелiна згадала, як вона кохала за сто доларiв на годину. Це для гострих вiдчуттiв, ясна рiч. Хлопець був приємний, i все добре. Амелiна навiть пережила пару оргазмiв. Вона темпераментна, i їй навiть подобалося, отак iз першим зустрiчним i за грошi. Так, цiкавi часом бувають пригоди, навiть на панелi.
  Але не стала робити кар'єру повiї, залишаючись любителькою. Ось зараз вона знову за кермом.
  По дорозi стягла пару сендвiчiв iз скриньки. Економила грошi. Ось така у неї порода.
  Але як, на зло, знову скiнчився бензин i довелося зупинитися. Амелiна почала голосувати.
  Чоловiк у цилiндрi вилiз iз "Лiмузiна" i сердито запитав:
  - Чого тобi?
  Амелiна напишившись вiдповiла:
  - Бензин треба!
  Той пробурчав:
  - Iз твоєю зовнiшнiстю сама знаєш, чим слiд заробляти грошi!
  Амелiна кивнула:
  - Хочеш, за п'ятсот?
  Той заперечно махнув головою:
  -Нi! Ти можеш бути заразною. За п'ятдесят дай менi помацати твої груди.
  Амелiна сердито рикнула:
  - За сто! I лише одну хвилину.
  Чоловiк сердито рикнув:
  - Ну, ти i жадина! Давай хоч двi.
  Амелiна кивнула, i оголила груди. За сто доларiв можна дозволити себе мацати. Чоловiк груди м'яв, так що соски затвердiли, i потiм ущипнув, помiтивши:
  - Ось це, сисiчки !
  Амелiна сердито помiтила:
  - За щипання ще сто доларiв!
  Чоловiк у цилiндрi вишкiрився:
  - Чого?
  Михайло подав голос:
  -Iнакше вона подасть на тебе до суду за сексуальне домагання, i це обiйдеться ще дорожче.
  Чоловiк хотiв був полiзти на рожон, але жiнка, що була в машинi, крикнула:
  - Суд цього не вартий! Краще заплати!
  Той неохоче покинув сотню Амелiнi. Руда була дуже задоволена. Заробила двiстi доларiв за двi хвилини. Хоча, як i ранiше, бак порожнiй.
  Михайло запропонував їй:
  - Викличемо по стiльниковому, i нам заправлять за помiрну плату.
  Амелiна заперечила:
  - Грошей живих шкода. Краще, щось економнiше.
  Бiйка вiдзначив з iронiєю:
  - А ти ощадлива.
  Амелiна кивнула, вискалив зубки:
  - Я не люблю витрачати грошi без потреби.
  Михайло логiчно заперечив:
  - Час - це не менша цiннiсть, нiж грошi.
  Амелiна зiтхнувши кивнула:
  - Ти мене переконав.
  I неохоче натиснула на номер рухомої заправки. Через двi хвилини пiд'їхав гарненький чорношкiрий юнак на мопедi з баком. I назвав цiну.
  Амелiна похитала головою:
  - Дорого! Дай краще я тебе поцiлую.
  Хлопець заперечив:
  -Нi! Я не маленький, щоб балдiти вiд поцiлункiв. Ось якщо мiнет, то наллють повний бак безкоштовно.
  Амелiна кивнула:
  - Давай у салон, щоб нiхто не бачив.
  Михайло обурився:
  - I ти що, готова заради економiї ось iз першою ж зустрiчною, вiдпрацювати мовою? Нi, я про тебе був кращої думки!
  Юнак, справдi, був обурений. Дiвчина, яка роздавала чеки на мiльйони, точнiше, серйозна жiнка, поводилася, як остання повiя. I це виходило за всi рамки пристойностi.
  Амелiна зрозумiла, що переборщила. Кинула хлопчину купюру в сто доларiв i ринула:
  - Залий повний бак i здачi не треба!
  Той охоче кивнув i взявся до роботи. Справа була хвилинна. Амелiна подумала, що вона i в самому не дуже добре поводиться. А цiєї ночi ще й одразу з трьома самцями.
  I це буде свято плотi.
  Амелiна, коли машина була заправлена, вмостилася за кермо. I вони знову поїхали. Михайло мовчки ввiмкнув нетбук i знову почав дивитися фiльми.
  Настрiй у нього зiпсувався. Та й оголювати собi груди за грошi, теж для жiнки стрiмко, а його промоутер так вчинила, наче брудна повiя.
  Амелiна ж, навпаки, шкодувала, що не зазнала новизни вiд такого збочення. Ну, гаразд. Вона ще своє вiзьме.
  Вона їхала i бурчала собi пiд носа:
  Ми найсильнiшi у свiтi,
  Дiвчата стоять на панелi.
  I голос дзвенить в ефiрi -
  Ви долари задарма хотiли!
  Михайло тим часом включив у нетбуку iншу гру. Ось дiвчина з двома мечами бiгала рiзними рiвнями i рубала монстрiв. Дiяла вона дуже енергiйно. I її гола п'ята раз у раз пробивала чиюсь щелепу. Ось якась дiвчина в бiкiнi - мускулиста, засмагла блондинка. I виглядає дуже апетитно. А тут ще пiд час бою, як схопить напарницю за волосся, i давай її крутити просто гiпер!
  Амелiна пiд'їхала до своєї фiрми i вискочила з автомобiля, крикнувши:
  - За мною, мiй падаван!
  Михайло слухняно вискочив. Амелiна , недовго думаючи, запропонувала Бiйка контракт вiдразу на сто боїв. I, зрозумiло, iз солiдними вiдрахуваннями собi.
  Михайло зi зiтханням поставив пiдписи. Його буквально закабалили. А Амелiна була веселою.
  Михайло виглядав дуже стомленим, i юнака можна було й зламати таким навантаженням.
  Амелiна взяла i заспiвала:
  -Не буває фальшивого кохання,
  Зiрки в небi сяють рубiнами.
  Ти кайдани сорому розiрви,
  Будьте почуття - глибокими, сильними!
  Пiсля чого вiдвела Михайла до кафетерiй. Купила юнаковi пару склянок шоколадного коктейлю, i вiн ожив.
  Треба було ще попрацювати в рiзних мiсцях.
  Амелiна, сидячи за кермом, заспiвала:
  Нам дано блискучi крила,
  Смiливiсть нам величезна дана.
  Принесе нам фермер достаток,
  Розквiтає зоряна країна!
  
  США, є слава бойова,
  Янки, нашiй мудростi полiт...
  З пiснею борючись i перемагаючи,
  Уся планета за мрiєю йде!
  
  З пiснею борючись i перемагаючи,
  Уся планета за мрiєю йде!
  Отака вона, скажiмо прямо, без комплексiв.
  Амелiна знову пригальмувала i кинулася до нотарiальної контори з документами.
  Михайло подивився черговий фiльм.
  Екранiзацiя "Трьох мушкетерiв" на новий лад. Дартаньян зовсiм ще дитина, рокiв дванадцяти на вигляд, а iншi хлопчаки-мушкетери лише трохи старшi тринадцяти-чотирнадцяти рокiв.
  I зрозумiло, вони в шортиках i босонiж, як належить тiнейджерам давнiх часiв. I вони хочуть урятувати королеву вiд пiдступiв кардинала. Але їм протистоїть пiдступна i доросла мiледi, а Констанцiя Бонасьє теж дiвчинка.
  Багато в цьому фiльмi бiйка, i кидання морозивом, тiстечками, причому дуже сучасних видiв. А коли хлопцiв оточили гвардiйцi кардинала, то в руках Дартаньяна виявився вельми значний кулемет з розривними кулями великого калiбру. Хлопчиковi було важко тримати таку махину i йому допомагав найвищий i м'язистий серед пiдлiткiв Портос.
  I тут, якщо вже врiже, то кардинала гвардiйцiв викошує десятками. I в iнших гвардiйцiв голови вiдриваються i котяться травою.
  А ще кумеднiше, коли хлопчики-мушкетери, як довбануть по ворогам з вогнемету. Вперлися босими ногами, i як вiзьмуть i зарядять вбивчим струменем.
  Ось це хлопчики просто супер.
  Чотирка пацанiв, зрозумiло, на мiсцi не сидiла. Взяла та захопила крилатий корабель, що сконструювали за кресленнями Леонардо Да Вiнчi. Ось це хлопцi - такi крутi.
  I з ними босонога дiвчинка Констанцiя Бонасьє . Вона вiзьме i голою п'ятою пiдкине вогняний пульсар. I разом маса воїнiв кардинала згоряє в полум'ї.
  А кардинал зовсiм не за каноном заарештував короля. I це справдi вiйськовий переворот.
  Чотири хлопчики-мушкетери та дiвчинка борються проти цiлої армiї. I їм протистоять не лише люди, а й орки.
  Зрозумiло, цiлий фiльм можна тому зняти в стилi США - круто i зi спецефектами.
  I чотири хлопчики дванадцяти-чотирнадцяти рокiв, босонiж i в шортах, атакують фортецю. I з ними дiвчисько з волоссям, що сяє наче сусальне золото.
  Хлопчик Дартаньян крутить одразу двома чарiвними шпагами, розтинаючи супротивникiв.
  Хлопчик-мушкетер спiває:
  - Як жили ми, борючись,
  I смертi не боячись,
  Так i вiдтепер жити тобi та менi!
  I в зорянiй висотi,
  I гiрськiй тишi...
  У морськiй хвилi та лютому вогнi!
  I лютому, i лютому вогнi!
  Гарний, м'язистий пiдлiток Портос, бореться з оголеним торсом i схожий на Аполлона.
  Портос рубає гострими шпагами оркiв та гвардiйцiв кардинала. Вiн дуже сильний хлопчик.
  Портос взяв i заспiвав:
  Це означає жити гарно,
  Це означає жити гiдно.
  Богатирська наша сила,
  Сила духу та сила волi!
  I гола п'ята сильного хлопчика врiже в пiдборiддя генерал-орку. I усi зуби вилетять.
  Атос, трохи дрiбнiший за пацан, рокiв тринадцяти на вигляд. Але з дуже виразною i шляхетною, хоч i дитячою особою.
  Ось вiн узяв i провiв шпагами прийом метелика. I зрубав кiлькох оркiв.
  Хлопчик-мушкетер прочирикав:
  - Нехай лють благородна,
  Закипає як хвиля...
  Ми армiя народна,
  Нам перемагатиме доля!
  I пiдморгнув пацан-граф своїм вiзавi.
  Арамiс, взагалi такий самий юний, як Дартаньян , i виглядає рокiв на дванадцять. Дуже красивий, бiлобрисий хлопчик.
  Арамiс рубає супостатiв мечами i скеля зубки наспiвує:
  -Диявол вiв проти Господа Бога вiйну,
  Ворог бився жорстоко, пiдступно.
  Але любов'ю Христос розтрощив Сатану,
  На хрестi довiвши свою правду!
  Боже мiй, до чого ти прекрасний i чистий,
  Вiрю я, що твоя доброта нескiнченна.
  Ти вiддав на хрестi своє славне життя,
  А тепер у моєму серцi горiтимеш вiчно!
  Констанцiя теж бореться. Вона на вигляд дiвчинка-пiдлiток, i одягнена в обладунки. Тiльки нiжки дiвчинки босi та витонченi.
  Арамiс, цей гламурний хлопчик, зробив пiдсiчку орку. Той упав, i рогатим шоломом пробив одразу двох своїх вiзавi.
  Юний воїн запитав:
  - А прославити Господа?
  Дiвчинка Констанцiя взяла i босими пальчиками своїх витончених нiг кинула забiйний подарунок анiгiляцiї. Розiрвала масу оркiв, i пiсля цього, чистим голоском заспiвала:
  Ти Господь краса, радiсть, мир та любов,
  Втiлення безмежного, яскравого свiтла.
  Ти пролив на хрестi дорогоцiнну кров,
  Врятована безмежною жертвою планета!
  П'ятiрка воякiв боролася як зграя тигрiв, або пантер. Це були дiти, але при цьому дiти-монстри. Як вони трощили всю цю армiю волохатих тварюк та гвардiйцiв кардинала.
  Особливо коли в руках у хлопчикiв виник вогнемет. I вони з нього, як узяли й лупнули густим струменем рудого полум'я.
  Дартаньян , цей хлопчик-термiнатор, заспiвав:
  - Грiм гримить, запала мало,
  Виверження вулкана...
  Ось епоха зла настала.
  Вiйсько скаче Чингiсхана!
  Портос якщо б'є так б'є. Вiн уже не зовсiм хлопчик, а пiдлiток, юнак-богатир. На нього вже дивляться iз пожадливiстю жiнки. I вiн дуже гарний, якi у нього рельєфнi м'язи, плиточки преса пiд засмаглою шкiрою. А обличчя ще дитяче, приємне. Ось Портом пiдняв цiлу дiжку з нiтроглiцерином. I як її запустить до оркiв.
  Гримнуло зi страшною силою, i цiлий батальйон волохатих тварюк буквально розiрваний, наче в пiну кинули гранату.
  Констанцiя проспiвала:
  - I раз, i два, i три, i п'ять!
  Я довго повторюватиму!
  Не зраджу, повiрте думки,
  Вiдкину я Портос сумнiву!
  I дiвчинка знову запустила босими пальчиками нiг горошинку iз вбивчою вибухiвкою.
  Дартаньян , рубаючи шпагами оркiв i кардинальських гвардiйцiв, i на всю горлянку, як прореве:
  - Я найбiльший боєць,
  I скажемо отак - молодець!
  I хлопчик босими пальчиками нiг, як метне подаруночок анiгiляцiї. I стiльки оркiв полегло.
  Портос ударив орка голою, хлоп'ячою п'ятою в живiт. Той перелетiв i збив цiлу дюжину волохатих тварин.
  Хлопчик Портос заспiвав:
  - Перервалася нитка,
  Нам загрожує зла смерть!
  Щоб людям жити -
  Орк повинен у лайцi померти!
  Атос, цей хлопчик у шортах, раптом клацнув пальцями рук, i в них з'явилася чарiвна паличка.
  Юний воїн, як узяв i довбанув з кiнчика палички бойовим пульсаром. I розiрвав безлiч противникiв. I вони перемiшалися, i орки стали горiти, мов дрова, просоченi сiркою. Оце удар Атоса.
  Хлопчик-граф проспiвав:
  - Є в царствi оркiв -
  Мутний ставок.
  Там лiлiї цвiтуть!
  Там лiлiї цвiтуть!
  Цвiтуть!
  Арамiс вiдзначив iз смiшком, ламаючи шпагами оркiв, i босими пальцями, кидаючи отруйнi голки.
  I хлопчик заспiвав:
  - Щедра до нас грiшникам земля,
  А небеса сповнена загрози...
  Ми дружна людей сiм'я -
  Перед грозою так пахнуть троянди!
  Ось це хлопчики-мушкетери.
  I, певна рiч, Констанцiя - дiвчинка-термiнатор. Ось у неї в руках уже бластер. Босi пальчики нiг кидають мiнiатюрну анiгiляцiйну гранату.
  Юна войовниця заспiвала:
  - Велич французiв визнає планета,
  Ми оркiв трощили ударом меча.
  Нас люблять i цiнують усi нацiї свiту,
  Хоча атакує - орда-сарана!
  А бластер - це, зброя серйозна ... Щоправда, не зрозумiло звiдки воно виникло в цьому безглуздому фiльмi для пiдлiткiв.
  А ось мiледi намагається їх атакувати. Вона на грифонi - це лев iз крилами. I войовниця у руках тримає чарiвний скiпетр. I як довбає з нього вбивчим пульсаром.
  Тiльки голi п'яти хлопчакiв метнули, i їм обпалило босi, трохи запиленi пiдошви.
  Але хлопцi у вiдповiдь заспiвали:
  - В непроглядному диму не видно рай,
  А до пекла звикло тiло.
  Кричимо ми атацi крутий банзай,
  Б'ємося в битвах смiливо!
  Ледi Вiнтер з грифону лупила пульсарами i блискавками i ревла, на всю горлянку:
  - Хлопцiв не шкодуй,
  Винищувати їх гадiв ...
  Як клопiв души,
  Пали, як тарганiв!
  Дартаньян , у вiдповiдь босою ногою запустив кинджал. Той полетiв у бiк мiледi зламаною траєкторiєю.
  Грiзна чарiвниця проревела:
  -Ех хлопчики, та ви грабiжники,
  Записалися в астронавти та льотчики!
  Портос показав кулак, i прорепетував:
  - Впасти порву, моргали виколю!
  Констанцiя з посмiшкою поправила могутнього шибеника:
  - Не лайся хлопчисько ти матом,
  Лаяти - це результат вiчним патом!
  Арамiс iз цим погодився:
  - З жiнкою треба поводитися, як з жiнкою... А жiнка любить ласку!
  Ледi Вiнтер зловiсно посмiхнулася. У її руках виникла бомба розмiрами з ананас. I на нiй зловiсно свiтилася лiтера "А".
  Дартаньян в лютi проспiвав:
  В останнiй вiйнi переможцiв немає,
  I воша не врятується вiд залпу ракет.
  Навiщо ж ти бомбу кладеш до арсеналу,
  Пiднiметься вихор, i злий ураган!
  Констанцiя взяла та босими пальчиками нiг запустила крихiтну горошинку.
  Ледi Вiнтер засмiялася на це:
  - Жалюгiднi потуги!
  Дiвчинка смiливо вiдповiла:
  - Хто захоче бомбу - той отримає по лобi!
  I ось горошинка раптово взяла та збiльшилася у розмiрах. Вона роздулася, мов велетенський мiхур. I ця ємнiсть, наче хижий кашалот, проковтнула ледi Вiнтер.
  Дартаньян вигукнув, скелячи зубки:
  - Та зустрiч нi подружжя простої удачi,
  Цього разу все було, знай iнакше!
  Констанцiя пiдхопила з ентузiазмом i тупнула голою п'ятою по землi. I пiшла хвиля цунамi, збиваючи оркiв та гвардiйцiв кардинала.
  I дiвчинка продовжила спiвати:
  -Не стане наша Батькiвщина пустелею,
  Хоча бiгом ми по кровi босi!
  Ледi Вiнтер виявилася спiймана мiхуром, i раптово навiть зменшилася у розмiрах.
  Орки перекинулися i теж застигли разом iз гвардiйцями. I п'ятiрка великих воїнiв додала кроку.
  Ось i сам кардинал Рiшельє. Вiн нiби величезний павук, весь у чорному. I теж, як спробує довбати у вiдповiдь пульсаром.
  А пульсар величезний, мов слон. I летить, збiльшуючись у розмiрах.
  Констанцiя у вiдчаї заспiвала:
  - Свята дiво, я пропала,
  Ти Дартаньян , дурень -
  I даремно полiз на кардинала!
  Портос у вiдповiдь суне собi скiнчить шпаги в нiс. I як вiзьме та чхне....
  Величезний, мов пагорб, пульсар трiпнувся. I полетiв назад, зменшуючись у розмiрах. I ось вiн обрушився на кардинала. I грiзний, фактичний правитель Францiї разом скам'янiв. А потiм камiнь лопнув, розсипавшись у пiсок.
  I бойова п'ятiрка пiдскочила вгору, покрутилася i випустила блискавки з очей, проспiвавши;
  Пора, пора, порадiємо за своє життя,
  Красунi та кубку, щасливому клинку.
  Поки, поки, похитуючи пiр'ям на капелюсi,
  Долi не раз шепнемо, долi не раз шепнемо,
  Долi шепнемо - кукарек! Кукареку!
  . РОЗДIЛ Љ5.
  Фiльм, безперечно, був дуже цiкавий, хоча смiшний i дурний до крайностi.
  Амелiна багато їздила та зустрiчалася. Але час iде, зрозумiло, швидко, i ось дзвiнок у стiльниковий телефон. I знайомий, неприємний голос банкiра повiдомив молоду жiнку-бiзнесмена:
  - Настав час вiдпрацьовувати свiй кредит у три мiльйони доларiв!
  Амелiна зiтхнувши вiдповiла:
  - Я, звичайно ж, готова, але... Може, якщо клiєнти будуть задоволенi мною, ви менi хоч вiдсотки знизите?
  Банкiр сердито вiдповiв:
  - Виключено! Ми й так тобi дали грошi без застави. Знаючи, що тобi повiя закладати бiльше нiчого. Так що я тобi дам адресу, i через двi години ти маєш бути вже там!
  Амелiна сердито помiтила:
  -До жiнок прийнято звертатися на ви, а не тикати!
  Банкiр жорстко заперечив:
  - Це до жiнок, а не до повiй. Порядна жiнка не погодилася б на секс iз трьома незнайомими чоловiками за грошi!
  Амелiна агресивно заявила, сердито тупнувши ногою в кедах:
  - Прийде час, i я примушу тебе займатися зi мною сексом за грошi. I ти менi мою кицьку ще полижеш!
  Банкiр сердито вiдповiв:
  - Дивись, не дерзи! Iнакше замiсть трьох чоловiкiв, тобi доведеться обслужити одразу двадцять!
  Амелiна розсмiялася i вiдповiла:
  - Двадцять хтивих самцiв за нiч! Це звучить дуже привабливо!
  Чоловiк зi смiшком зазначив:
  - Цiную твоє почуття гумору! Ти в кiно випадково знiматися не пробувала?
  Амелiна чесно вiдповiла:
  - Так, пробувала!
  Банкiр захотiв уточнення:
  - У порно?
  Амелiна обурилася:
  - Звичайно ж нi!
  Чоловiк-фiнансист усмiхнувся i вiдповiв:
  - А даремно, ти багато пропустила.
  Молода жiнка серйозно вiдповiла:
  - Якщо запропонують великi грошi, обов'язково спробую.
  Банкiр продиктував адресу та вiдключився.
  Амелiна зiтхнула. Секс її нiколи не лякав. Вона чогось тiльки не перепробувала, включаючи садизм i мiнет, i її важко чимось здивувати i, тим бiльше, налякати.
  Часу ще трохи в неї було, i вона оговталася в кафе пiдкрiпитися. Зокрема, тiстечка у шоколадi та морозиво з ананасом, могли трохи пiдсолодити пiгулку.
  Зрозумiло, її не просто згвалтують, але цiлком можливо, будуть i тортури. I добре, якщо серйозно не покалiчать. Хоча, вона жiнка живуча, i на нiй все добре загоїться.
  Михайло дивився черговий фiльм, теж американський i химерний.
  Майнштейн зумiв переконати Гiтлера, що операцiя "Цитадель" не пройде, оскiльки Червона армiя готова вiдбити удар. I нiмцi, в останню мить, змiнили плани, i почали наступ на Донбас. I їм вдалося застати радянськi вiйська зненацька.
  I прорватися з ходу до Дону. Поспiхом перекидаючи сили, Червона армiя кидала вiйська у бiй прямо з ешелонiв. Втрати були вiдчутнi.
  Але, зрозумiло, це головне.
  У бою на "Пантерi" боролися чотири нiмецькi дiвчата. Зрозумiло, вони були босонiж i в бiкiнi. I якщо вже вистрiлювали, то точно в цiль.
  Герда натиснула на пусковий курок босими пальцями нiг, пробила тридцятьчетвiрку i проворкувала:
  - Я, вiсниця, велика вовчиця,
  Не буду, повiрте, в бою дрiбнитись!
  Шарлотта пiдтвердила:
  - Не будемо дрiбнитися!
  I теж пальнула.
  Так, екiпаж виявився веселим. Нi, таких дiвчат нiхто i нiчого не зупинить.
  I ось уже й Христина лупнула, пробиваючи вежу радянського КВ. Дiвчата розiйшлися в космiчнiй силi та вихорi. Вони явний азарт чортiвок.
  Магда теж по черзi вистрiлила, i теж босими пальчиками нiг. I з дистанцiї пробила радянську гаубицю. Ось це дiвка.
  Загалом бiй був показаний карикатурно.
  Герда навiть лiфчик зi своїх грудей стягнула, i натиснула на курок червоним соском. I кинувся до згубної мети бронебiйний снаряд.
  Потiм , малиновим соском лупнула, оголивши груди, i Шарлота, пробиваючи радянську машину.
  I ось запустив руйнiвний снаряд i рубiновий сосок Крiстiни, точно вразивши цiль.
  А пiд кiнець, спрацював i прикид Магди з її полуничним, набряклим соском.
  Дiвчата в бою виклалися.
  Смiшно це виглядає. Але нiмцi таки дiйшли Дону. Домоглися влiтку успiху, почавши наступ в обхiд Курськ, та напрямок Воронежа.
  Цей успiх вплинув i на перебiг дiй на Заходi. Висадку на Сицилiї знову вiдклали. Та й погода на Середземному морi не дуже.
  Отже, i перевороту в Iталiї не сталося. Муссолiнi все ще при владi, i нiмцi своїх сил на Заходi не вiдволiкають.
  У серпнi нiмцi захопили Курськ, наприкiнцi взяли Воронеж. Втрати Червоної Армiї були величезнi. Але до бою вступили новi резерви ставки. I абияк нiмцiв зупинили...
  А потiм осiнь, дощi. Тяжкi нiмецькi танки "Пантери", "Тигри" та самохiдки "Фердинанди" стали в'язнути.
  I дiвчатам на Пантерi не так комфортно. Вже в бiкiнi вони мерзнуть.
  Герда, втiм, для бадьоростi заспiвала:
  -Якби не було зими,
  У мiстах та селах...
  Нiколи б не знали ми,
  Цих веселих днiв!
  I знову її босi пальчики нiг натискають на курок та пробивають радянську машину.
  Шарлота зi смiшком вiдзначила:
  - Ой мороз мороз,
  Не морозь мене,
  Не мороз мене -
  Сяду на коня!
  I теж, як пальне босими пальчиками нiг. Дiвча вона, зрозумiло, рiвня супер.
  Хоча, зрозумiло, з чоловiками у неї стосунки найбойовiшi.
  А ось Христина пальнула, цього разу, за допомогою червоного соска, стягнувши з себе лiфчик i пискнувши:
  -Не буде дiвчинцi ганьбою,
  Себе продавати за рублi.
  Мороз-воєвода дозором,
  Обходить свої володiння!
  Магда також пальнула за допомогою рубiнового соска i проворкувала, бачачи, як палає радянська тридцятьчетвiрка:
  - Я багатствами володiю,
  Їх не порахувати, хоч столiття рахуй...
  Кого вбила, не жалкую,
  Ти солдатик не позiхай!
  I войовниця знову пiдморгнула своїм напарницям. Четвiрка дiвчаток, зрозумiло, гламурна, i при цьому засмагла i мускулиста.
  Коли, нарештi, вдарили морози i намело кучугури, iнiцiатива перейшла до рук Червоної Армiї.
  Тут уже радянськi дiвчата у бою вiдзначилися.
  Бiжать в атаку Оленка та її батальйон. Зрозумiло, незважаючи на мороз та кучугури, дiвчата босонiж та одному бiкiнi.
  Оленка стрiляє з автомата. Її кулi летять точно в цiль. А потiм дiвчина, як вiзьме, босими пальцями нiг жбурне вбивчої сили бумеранг. I голови супостатам з великою легкiстю зносить.
  Воїнка заспiвала, скелячи зубки, що немов перлини з намисто королеви:
  - Публiка чекає - скорботнi особи,
  Кошти не береться до уваги - я вбивця!
  Анюта довбанула по нiмецьких вiйськах блискавкою зi свого червоного соска i проворкувала:
  - Ти не права! Ми благороднi воїни, а чи не вбивцi.
  Руда Алла, чиє волосся таке жарке i вогняне, що зможе спалити цiлий полк, теж iз рубiнових соскiв цiвками диму, як спалахне, i те прокрутиться, i цiлу роту ворогiв спалять з одного разу.
  Войовниця заспiвала:
  -Я дуже доброю була,
  Людей усiм серцем полюбила...
  Пiд знаком сизого орла,
  Собi вiнець позолотила!
  Марiя теж строчить з автомата i кидає босими пальчиками нiг димовi шашки з хiмiєю. Ось це дiвчата - видатний пасаж.
  I войовниця заспiвала:
  - Там сакура у кожнiй квартирi,
  Летить немов зла стрiла.
  Ми мочимо фашистiв у сортирi,
  I думка наша наче голка!
  Олiмпiада строчить фашистами з кулемета. Вона ж дiвчина-богатир, проревела:
  - Голки мої, гострi, як кулi голки!
  Зрозумiло, що нiмцям у фiльмi довелося туго - запресували їх капiтально.
  Ось це гробовий порив.
  А ось i сцена iз пiонером. Хлопця роздiли до трусiв i зi зв'язаними руками водять босонiж по морозу. I пiдхльостують батогами.
  Пацан же постає i додає кроку. Це дуже жорстоко...
  А ось грає нiмецька жiнка Маргарет на гармошцi. Пiдморгує пiонеру i каже:
  - Що, хлопче, нiжки мерзнуть?
  Пiонер же вiдповiдає:
  - Якщо хлопчика ти сильно покохала,
  По морозу босонiж до милого ходила!
  Нiмка розсмiялася i помiтила хорошою росiйською мовою:
  - Ну, загартуйся пiонер! Це дуже корисно для здоров'я.
  I хлопчика босого i майже голенького повели далi снiгом.
  Потiм нова битва показана iз радянськими войовницями. Очевидно, це просто казка.
  Маргарита, крушивши супротивникiв, скелячи зубки, буркнула:
  - У свiтi подвигу знайдеться мiсце!
  I вiд босої ноги дiвчинки розлетiлися отруйнi голки, вражаючи гiтлерiвцiв та їхнi лiтаки та танки.
  Наташа теж шпурнула босими пальцями нiг вбивче, i провила:
  - Нiколи не забудемо i не пробачимо.
  I її мечi пройшлися в млинi фашистами.
  Зоя, розрубуючи ворогiв, запищала:
  - За новий порядок!
  I вiд її босих нiг розлетiлися новi голки. I що в око, що в горло гiтлерiвським солдатам та лiтакам.
  Так, видно було, що войовницi заводяться i лютують.
  Августина, рубаючи солдатiв i танки, пропищала:
  - Наша залiзна воля!
  I вiд її босої ноги летить новий, вбивчий подарунок. I падають танки та бiйцi.
  Свiтлана рубає мiрошнику, її мечi, як блискавка.
  Фашисти валяться, як зрiзанi снопи.
  Дiвчина метає голки своїми босими ногами i пищить:
  - За Росiю-матiнку перемагатиме!
  Маргарита теж трощить супротивникiв.
  Її босi нiжки так i миготять. Гiтлерiвцi гинуть у великiй кiлькостi. Войовниця кричить:
  - За новi рубежi!
  I тут дiвчинка, як вiзьме та рубане...
  Маса трупiв фашистських солдатiв.
  А ось Наташа у наступi. Рубить собi гiтлерiвцiв разом iз танками, i спiває:
  - Русь велика i промениста,
  Я дiвчина дуже дивна!
  I вiд її босих ног летять диски. Якi перепилюють горла фашистам. Так, ось це дiвка.
  Зоя у наступi. Рубить коричневих солдатiв з обох рук. Плює з трубочки. I метає босими пальцями нiг вбивчi голки - збиває танки та лiтаки.
  I при цьому спiває собi:
  - Ех, палицею ухнем,
  Ех, кохана сама пiде!
  Августина, рубаючи гiтлерiвцiв i винищуючи коричневих солдатiв, верещать:
  - Весь кудлатий i в шкурi звiриною,
  На ОМОН вiн кидався з кийком!
  I босими пальцями нiг, як запустить у супротивника те, що вб'є i слона, а танк, тим паче.
  А потiм пропищає:
  - Вовкодави!
  Свiтлана у наступi. Рубить, край гiтлерiвцiв. Босими нiжками на них запускає презенти смертi.
  Проводить мечами млин.
  Розкришила масу бiйцiв i верещить:
  - Велика прийде перемога!
  I знову дiвчина у дикому русi.
  I її босi ноги запускають смертельнi голки, знищуючи танки та лiтаки.
  Маргарита переходить у наступ. Кромсає всiх ворогiв поспiль. Її мечi крутiшi за лопатi млина. I босi пальчики нiг метають презенти смертi, танки та лiтаки горять.
  Дiвчина в дикому наступi. Винищує коричневих воїнiв без церемонiй.
  I пiдскакує раз у раз, i перекручується!
  I летять вiд неї презенти анiгiляцiї.
  А гiтлерiвцi собi падають мертво. I цiлi кургани з трупiв нагромаджуються.
  Маргарита пищить:
  - Я є, американський ковбой!
  I знову її босi нiжки кинули голку.
  А потiм ще й дюжину голок!
  Наталя у наступi теж дуже крута.
  I босими ногами кидає, i з трубочки плюється.
  I кричить на все горло:
  - Я блискуча смерть! Вам залишається лише померти!
  I знову красуня у русi.
  Зоя штурмує завал iз гiтлерiвських трупiв. I теж вiд її босих нiг вилiтають бумеранги знищення.
  А коричневi воїни все падають i падають.
  Зоя кричить:
  - Босонога дiвка, вас переможе!
  I вiд голої п'яти дiвчини летить дюжина голок. Якi прямо в горло гiтлерiвцям упиваються.
  Тi падають мертво.
  А точнiше, зовсiм мертвi.
  Августина у наступi. Крушить коричневi вiйська. Її мечi у двох руках мчать. I така вона чудова войовниця.
  Смерч проноситься фашистськими вiйськами.
  Дiвчина з рудим волоссям реве:
  - Майбутнє, приховано! Але буде переможним!
  I в наступi, красуня з вогняним волоссям.
  Августина в дикому екстазi реве:
  - Боги вiйни все порвуть!
  I войовниця у наступi.
  I її босi ноги метають дуже багато гострих, отруйних голок.
  Свiтлана у битвi. I така блискуча i бойова. Її голi нiжки стiльки всього вбивчого викидають. Не людина, а смерть iз волоссям бiлявки.
  Адже якщо розiйдеться, то вже й не зупиниш.
  Свiтлана спiває:
  - Життя не буде медом,
  Так скачайте хороводом!
  Нехай здiйсниться мрiя -
  На раба чоловiка перетворює краса!
  I в русi босонога дiвчини все бiльше i бiльше лютi.
  Маргарита, бурхлива дiвчина у своїй активностi. I молотить ворогiв.
  Ось вона запустила голою ногою, горошинку з вибухiвкою. Та рвоне, i одразу сотню гiтлерiвцiв i десять танкiв нагору пiдкине.
  Дiвчинка кричить:
  - Перемога до нас все одно прийде!
  I проведе млин мечами - стовбури танкiв летять у рiзнi боки.
  Ось прискорила рухи Наташа. Дiвчина зрубує коричневих воїнiв. I при цьому репетує:
  - Перемога на iмперiю на Росiю чекає.
  I давай винищувати гiтлерiвцiв посиленими темпами.
  Наталя - це, дiвка-термiнатор.
  Не думає зупинятися i сповiльнюватись, i танки, i лiтаки збиваються.
  Зоя у наступi. Її мечi нiби нарiзають м'ясний та металевий салат. Дiвчина кричить на всю горлянку:
  - Наше спасiння в силi!
  I теж босi пальчики нiг такi голки кидають.
  I маса людей iз пробитими горлами валяються курганами трупiв, а також розбитих танкiв та збитих лiтакiв.
  Августина шалене дiвчисько. I всiх трощить, немов це робот iз гiперплазми.
  Рознесла вже не одну сотню гiтлерiвцiв. Але все збiльшує темп. I войовниця ще й реве:
  - Я, непереможна така! Сама у свiтi крута!
  I знову красуня в атацi.
  I вiд її босих пальчикiв нiг вилiтає горошинка. I три сотнi гiтлерiвцiв та дюжину танкiв розiрвав потужний вибух.
  Августина проспiвала:
  - Ви не посмiєте нашу землю захоплювати!
  Свiтлана теж у наступi. I не дає нi грама перепочинку. Дика дiвчина-термiнатор.
  I рубає ворогiв, i гiтлерiвцiв винищує. I маса коричневих бiйцiв уже завалилася в канаву та дорогами.
  П'ятiрка розбушувалася. Влаштувала дику битву.
  Справдi, крута з крутих вийшла вистава. А скiльки вбитих гiтлерiвцiв. I перебили коричневих бiйцiв безлiч.
  Маргарита теж у бою. Крушить коричнi та сталевi армiї, i реве:
  - Великий ударний полк! Ми всiх вганяємо у труну!
  I її мечi, як рубають по гiтлерiвцях. Маса коричневих бiйцiв уже завалилася.
  Дiвчинка прогарчала:
  - Я пантери навiть крутiший! Доведiть, що всiх найкраще!
  I вiд голої п'яти дiвчинки, як вилетить горошинка iз потужною вибухiвкою.
  I по ворогу довбає.
  I вiзьме i рознесе частину супротивникiв i танки, i навiть лiтаки.
  А Наталя в авторитетi. I б'є супротивникiв i сама нiкому спуску не дасть.
  Скiльки гiтлерiвцiв уже перебили.
  А її зубки такi гострi. А очi такi сапфiровi. Ось це дiвка - найголовнiший кат. Хоча у неї всi напарницi - кати!
  Наталя кричить:
  - Шалена я! Буде вам пеня!
  I знову дiвчина мечами масу гiтлерiвцiв зарубає.
  Зоя в русi i розкроїла багато коричневих воїнiв.
  А нiжки босi метають голки. Кожна голка вбиває кiлькох гiтлерiвцiв. Ось це дiвчата - реально красунi.
  Августина настає, i супротивника трощить. I при цьому, ще не забуває прокричати:
  - Вам не уникнути труни!
  I свої зуби дiвка вiзьме та й вискачить!
  I руда така... Волосся майорить на вiтрi, наче пролетарський прапор.
  I вся буквально виходить гнiвом.
  Свiтлана в русi. Ось розкроїла масу черепiв та веж танкiв. Войовниця, яка скеляє зубки.
  Показує язичок. А потiм плюється з трубочки. Пiсля чого, завиває:
  - Будете ви мертвими хлопцi!
  I знову вiд її босих нiжок летять смертоноснi голки, що вражають пiхоту та лiтаки.
  Маргарита iз захопленням проспiвала:
  - Нiчого неможливого нема! Вiрю, буде свободи свiтанку!
  Дiвчинка знову кинула вбивчим каскадом голок по гiтлерiвцям та їхнiм танкам, продовжила:
  - Темрява пiде! Розквiтнуть троянди травня!
  I войовниця, як кине босими пальцями нiжок горошинку, так одразу ж тисяча гiтлерiвцiв пiдлетiла у повiтря. Так, армiя коричневої, пекельної iмперiї тане прямо на очах.
  Наташа у битвi. Стрибає, мов кобра. Вибухає ворогiв. I стiльки гине гiтлерiвцiв, i падають лiтаки.
  Дiвчина їхня i мечами, i списами. I голками.
  При цьому, ще й реве:
  - Перемога, вiрю, прийде!
  I слава росiян знайде!
  Босi пальчики нiжок кидають новi голки, пробиваючи супротивникiв.
  Зоя у дикому русi. Настає на гiтлерiвцiв. Розрубує їх на дрiбнi шматочки.
  Войовниця метає босими пальцями голки. Пробує противникiв, i як зареве:
  - Повна наша перемога близька!
  I проводить мечами дикий млин, змiтаючи танки. Ось це справдi дiвка як дiвка!
  А ось кобра Августина перейшла у наступ. Ось це баба - усiм кошмарам кошмар.
  I якщо врубить, то значить врубає.
  Пiсля чого, руда вiзьме i заспiває:
  - Розкрию всi черепи! Я велика мрiя!
  I ось її мечi у дiї i розрубують навiть метал.
  Свiтлана теж переходить у наступ. Немає у цiєї дiвчини гальм. Як порубає, так маса трупiв завалена, i валяться лiтаки та танки.
  Блондинка-термiнатор реве:
  - Як буде добре! Як буде добре - я це знаю!
  I ось летить вiд неї забiйна горошинка.
  Невелика розмiрами, але вбивча вона...
  Як розiрве на дрiбнi уривки.
  Маргарита знову таке влаштує у битвi.
  I зрубає масу коричневих бiйцiв. I прорубує великi просiки.
  Дiвчинка вищить:
  - Ламбада - наш танець на пiску!
  I врiже з новою силою.
  Наталя в наступi ще шаленiша. Так молотить гiтлерiвцiв. Не дуже їм проти таких дiвчат встояти.
  Наташа взяла i заспiвала:
  - Бiг на мiсцi загальний примиряючий!
  I войовниця таким каскадом ударiв вибухнула супротивниками.
  I ще босими нiжками диски метне.
  Ось млин провела. Маса голiв коричневої армiї вiдкотилася i горiли танки.
  Бойова красуня вона. Бити собi таку жовту армаду.
  Зоя в русi, всiх руйнує поголовно. I її мечi, наче ножицi смертi.
  Дiвчина просто приваблива. I її босi нiжки кидають дуже отруйнi голки.
  Вражають ворогiв. Пробивають їм горло i роблять труни, змушують вибухати танки та лiтаки.
  Зоя взяла i пропищала:
  - Якщо у кранi немає води...
  Наташа промовила iз захопленням:
  - Виходить, винна ти!
  I босими пальцями нiг, як метне те, що вбиває капiтально. Ось це справдi дiвчина з дiвчат.
  I вiд її голих нiжок, як пролетить лезо. I вразить безлiч бiйцiв, зрiзаючи вежi з танкiв.
  Августина у русi. Стрiмка та неповторна у своїй красi.
  Яке у неї яскраве волосся. Немов пролетарський прапор майорiють. Ось це дiвчина - справжня мегера.
  А рубає супротивникiв - нiби народилася з мечами у руках.
  Руда, бiсова бестiя!
  Августина взяла i прошипiла:
  - Бичача буде голова - не збожеволiти бiйцям!
  I ось вона знову розфарбувала безлiч бiйцiв.
  Маргарита, метнувши босою нiжкою кинджал, вiдламавши вежу танка, пiдтвердила:
  - Велика та класна дiвчина!
  Августина iз цим охоче погодилася:
  - Я войовниця, що загризе будь-кого!
  I знову босими пальчиками нiжок запустить убивчу.
  Свiтлана у битвi не поступається супротивникам. Не дiвчина, а кiнчить такою вiдьмою в полум'ї.
  I верещать:
  - Яке блакитне небо!
  Августина, випустивши босою нiжкою лезо, зрiзавши вежу танка, пiдтвердила:
  - Ми не прихильники розбою!
  Свiтлана, розрубуючи ворогiв, i збиваючи лiтаки, прочирикала:
  - На дурня не потрiбен нiж.
  Зоя пискнула, метаючи голки босими, засмаглими нiжками:
  - Йому з три короби набрешеш!
  Наташа, рубаючи гiтлерiвцiв, додала:
  - I роби з ним за грiш!
  I войовницi вiзьмуть i пiдстрибнуть. Такi вони кривавi та крутi. Взагалi, у них маса азарту.
  Маргарита заспiвала:
  - Удар сильний, а iнтерес у хлопця...
  Маргарита у вiдповiдь прошипiла:
  - Ми всiх вбиваємо - босими ногами!
  Дiвчинка, i справдi, такий активний термiнатор.
  Наташа в наступi проспiвала:
  - На священнiй вiйнi!
  I запустила войовниця гострий диск-бумеранг. Той пролетiв дугою, зрубав масу гiтлерiвцiв i веж танкiв.
  Зоя додала, продовжуючи винищення:
  - Буде наша перемога!
  I вiд її босих нiжок полетiли новi голки. I вразили масу бiйцiв та лiтакiв.
  Дiвчина-блондинка видала:
  - Ставимо противнику матюк!
  I показала мову.
  Августина, махаючи ногами, i кидаючи свастики з гострими краями, булькнула:
  - Прапор iмперський уперед!
  Свiтлана охоче пiдтвердила:
  - Слава загиблим героям!
  I дiвчата хором кричали, руйнуючи гiтлерiвцiв:
  - Нас нiхто не зупинить!
  I ось летять вiд босих нiжок войовниць диск. Рветься м'ясо та зносяться вежi танкiв.
  I знову вий:
  - Нас нiхто не переможе!
  Наталя пiдлетiла у повiтря. Розпорола супротивникiв i крилатих стерв'ятникiв, i видала:
  - Ми є вовчицi, смажимо ворога!
  I вiд її босих пальчикiв, як вилетить дуже вбивчий диск.
  Дiвчина навiть перекрутиться в екстазi.
  А потiм буркне:
  - П'яточки нашi люблять вогонь!
  Так, дiвчата по-справжньому сексуальнi.
  I пiдморгнула войовницям. Тi у вiдповiдь смiються i скалять зубки.
  Наташа рубала гiтлерiвцiв i пищала:
  - У нашому свiтi немає радостi без боротьби!
  Наташа погодилася:
  - Якщо немає сил, то так...
  Але ми, войовницi, завжди здоровi!
  Дiвчина метнула босими пальцями нiг у супротивника голки, пiдiрвала масу танкiв, i заспiвала:
  - Солдат завжди здоровий,
  I до подвигу готовий!
  Пiсля чого, Наташа знову рубанула ворогiв, зносячи вежi танкам.
  Зоя дуже швидка краля. Ось цiлу дiжку в гiтлерiвцiв запустила. I розiрвала з одного вибуху кiлька тисяч.
  Пiсля чого, пропищала:
  - Не зупинитися, нашi п'яти виблискують!
  I дiвчина у бойовому ажурi!
  Августина у битвi теж не слабка. Так молотить гiтлерiвцiв. Немов iз снiпа ланцюгами вибиває.
  I рубаючи супротивникiв - спiває:
  - Бережись, буде користь,
  Буде восени пирiг!
  Руда чортiвка, i справдi, оре в битвi, неначе чортик у табакерцi.
  А ось Свiтлана, як б'ється. I вiд неї гiтлерiвцям дiстається.
  I якщо вона врiже, так i врiже.
  Вiд неї кривавi бризки вилiтають.
  Свiтлана жорстко помiтила, коли вiд її босої нiжки полетiли бризки металу, що розплавляє черепи та вежi танкам.
  - Слава Росiї, дуже слава!
  Танки рвуться вперед.
  Дивiзiї в червоних сорочках
  Вiтає росiйський народ!
  Ось дiвчата за гiтлерiвцiв взялися. Так їх розрубують i шматують. Чи не войовницi, а реально пантери, що зiрвалися з ланцюга.
  Маргарита, ламаючи коричневу армiю, i розтинаючи танки, пiдхопила:
  - Ми, як бики!
  . РОЗДIЛ Љ6.
  Фiльм виявився досить цiкавим. I дiвчата просто супер. I майже зовсiм голi, засмаглi, м'язовi. I їхнi босi, круглi, рожевi п'ятки такi спокусливi.
  I можна дивитись на них, не вiдриваючись, годинами. Для чоловiка рокiв двадцяти з нiжним, гарним обличчям це, зрозумiло, класне видовище.
  I його можна дивитись не вiдриваючись.
  Михайло навiть написав:
  Про цю дiвчину босий,
  Я забути нiким не мiг.
  Здавалося камiння брукiвки,
  Терзали шкiру нiжних нiг!
  Дiвчата дуже сексуальнi, коли вони майже не прикритi одягом. Вони навiть краще в трусиках, нiж зовсiм голенькi.
  Амелiна тим часом пiд'їхала до розкiшного особняка, де їй призначили побачення. Молода жiнка трохи почервонiла вiд хвилювання. Їй було трохи страшно.
  Загалом у цьому була й певна романтика. Незнайомi чоловiки i неясно, яких збочень вони захочуть. Вона хвилювалася. Це природно. Амелiна навiть заспiвала з натхненням:
  - Не буває фальшивого кохання,
  Зiрки в небi сяють рубiнами.
  Ти кайдани сорому розiрви,
  Будьте почуття глибокими, сильними!
  Особняк охороняли дiвчата. Вони були високi i шкiрянi. I теж iз собаками.
  Амелiну вони зустрiли зi спiвчутливими посмiшками. I помiтили:
  - Ну, руда-безсоромна. Отримаєш задоволення.
  Молода жiнка кивнула i єхидно заявила:
  - Ви менi просто заздрите.
  Охоронцi захихотiли i помiтили:
  - Якщо за одну нiч ти заробиш бiльше, нiж ми отримаємо за мiсяць, то можна позаздрити.
  Амелiна посмiхнулася... Їй здалося, щось дуже збочене, i це так збуджує. I якщо її випоруть батогом, або пiдсмажать босi п'яти, то це буде ще бiльшим задоволенням для красунi.
  Михайло залишився у машинi. Адже його на панель не запрошували. А поки що , краще подивитися кiно. Благо у США багато чого класного знiмається.
  Особливо цiкава тема, це вiйна мiж Росiєю та iмперiєю коронавiрусiв.
  Зрозумiло, це вiйна пародiйна, таке кiно жартома. I коронавiруси на вигляд дуже кумеднi, з ручками та нiжками.
  I ось миготивши голими, круглими, рожевими п'ятами в атаку йдуть бойовi росiйськi дiвчата.
  Наташа дає чергу i кидає босими пальцями нiг гранату.
  А потiм з червоних соски довбає блискавками i спалює заразних тварюкiв вщент.
  Розриває та обвуглює коронавiрусiв i пищить:
  - Слава епосi комунiзму!
  Зоя теж стрiляє по супротивнику. Скошує ворогiв, жбурляє босими ногами вбивчої сили гранати.
  А потiм з малинових соскiв, як довбає блискавкою i масу коронавiрусiв спекелiт.
  Войовниця оглушливо пищить:
  - За Вiтчизну нашу матiр!
  Августина чергою з кулемета скосила шеренгу коронавiрусiв.
  Її мiдно-червоне волосся, пожежа, це воiстину, як прапор великого дiдуся Ленiна.
  А потiм з i рубiнових соскiв, як потечуть струмки диму, якi вiзьмуть i цiлу кавалькаду коронавiрусiв спалять.
  Кинула голою п'ятою руйнiвну лимонку i гаркнула:
  - За СРСР!
  Свiтлана теж довбанула супротивника, зрiзала масу заразних воїнiв.
  Довбанула блискавками з полуничних соскiв.
  Кинула босими пальчиками нiжок руйнiвнi подарунки нищiвної анiгiляцiї.
  Показала язик i пропищала:
  - За свiт комунiзму!
  I теж, як жбурне руйнiвної i незмiрної сили презент смертi голими п'ятами, босих нiг. I капiтально ворогiв порвала.
  Ось це дiвчата, просто супер...
  Наташа помiтила, скошуючи коронавiрусiв, що наступають:
  - Прут вони буквально, як сарана!
  Войовниця з яскраво-червоних соскiв такi забiйнi пульсари викинула, що тi, буквально, цiлий батальйон коронавiрусiв спалили.
  I дiвчина знову жбурнула в ворога гранату голою, рожевою, круглою п'ятою. I неабияк ворогiв порвала.
  Зоя теж , як лупне влучною чергою по заразних солдатах. Капiтально викосить їх i проворкує:
  - За Росiю!
  I знову босими пальцями нiг кине забiйний шестигранний подарунок смертi.
  I її соски також не вiдпочивають, а цiлу чергу руйнiвних iмпульсiв як випустять, звертаючи коронавiрусiв у потерть.
  Пiсля чого дiвчина буркнула:
  -Звiйтесь вогнищами бочки з бензином,
  Ми, пiонери, вибухаємо машини!
  Августина, ведучи вогонь по супротивнику i буквально скошуючи коронавiрусiв, зрiзуючи їх немов культиватором, пискнула:
  - За Батькiвщину-мати!
  I її гола п'ята пiдкинула дико вбивчий бумеранг, що крутився, наче лопатi пропелера.
  А її рубiновi соски, як узяли i струменi магiчної плазми випустили, i велику масу коронавiрусiв спалили.
  Свiтлана, зрубуючи ворогiв i, реально, викошуючи воїнiв заразної iмперiї i вибиваючи їх курганами, видала:
  - За Вiтчизну та новi перемоги!
  I знову, як жбурне вбивчої сили гранату пальчиками босих, точених нiжок.
  I ось її полуничнi соски, як вiзьмуть i довбали ляпками пекучої гiперплазми, спалюючи коронавiруси!
  Дiвчата в одних лише плавках, майже голi. капiтально розiйшлися. I лупили переважаючi кiлькiстю армiї Коронавiрустану . I наступали великими потоками.
  Воює на танку i екiпаж Єлизавети.
  Дiвчата тут теж в одному лише бiкiнi та босi. I при цьому, добре воюють. У Коронавiрустану танки застарiлi й гiршi за якiстю, нiж росiйськi, але їх чимало.
  Деякi машини, умiльцi коронавiрусної iмперiї виготовляли з дерева. Що, слiд сказати, дуже прогресивно.
  Єлизавета за допомогою босих пальчикiв нiжок робить пострiл i пробиває коронавiрусний танк, пiсля чого гарчить:
  - Я найкрутiша баба у свiтi!
  I червоними сосками, як трусить, вони в неї блищать.
  Катерина теж довбає, використовуючи голу п'яту, рознесе супротивника i пискне:
  - За СРСР!
  I потiм натисне малиновим соском - рознесе танк, у якому заразнi тварюки, на дрiбнi уламки.
  Олена, недовго думаючи , вистрiлила по супротивнику, використавши рубiновий сосок. Розiрве його на частини i пискне:
  - За комунiзм!
  Єфросинiї теж, як врiже по ворогу. I її полуничний сосок на кнопку тисне. Розiб'є танк коронавiрусiв i в'якне:
  - За Вiтчизну до кiнця!
  I це дiвчата, вони просто супер. Проти таких жодної сили не встоять. I вони, войовнички, воiстину найкрутiшi та хортнi. I проти них нiхто не зможе виступити.
  I якщо вони стали битися, то це буде просто бiй гiперменок.
  I Єлизавета знову пальне за допомогою босих пальчикiв нiжок i пискне:
  - За новий СРСР!
  I потiм її червоний сосок потрет прицiл.
  Катерина теж по черзi вистрiлила у супротивника i пискнула:
  - Так Володимир-плеш керiвник, м'яко кажучи, не дуже!
  I дiвчисько покрутило голою, круглою п'ятою.
  I блиснула малиновим соском.
  Олена продовжувала молотити коронавiрусiв i прочирiкала:
  - За великий комунiзм у СРСР!
  I босими пальчиками нiг додала саме руйнiвне та вбивче!
  А потiм i червоними, пишними сосками, як лупе.
  I потiм, як лупне дiвчина Єфросинiї. I рознесе ворога i пискне:
  - За Богиню Ладу!
  I її соски, що стиглi помiдори, у вбивчому дiї задiянi.
  Ось це їхнiй бойовий наступ.
  I войовницi, як стали косити противникiв, i як вони їм не давали пощади, винищуючи коронавiрусiв.
  Єлизавета теж стрiльнула по супротивнику, i теж застосувала голу п'яту i проворкувала:
  - За комунiзм у країнi порад!
  I ось вона така бойова та войовнича баба.
  А потiм у ходу вже й рубiновi соски.
  Ось уже i з неба коронавiрус молотять.
  Анастасiя у бою дуже гаряча. I трощить усiх пiдряд. I в небi збиває коронавiруснi лiтаки та завдає ударiв i по сушi. Ось таке дiвчисько агресивне.
  I в хiд йдуть босi, спокусливi нiжки.
  А також соски грудей, схожi на стиглi маки.
  I вона заспiвала зi смiшком:
  - За Вiтчизну нашу матiр, усiх заразних убивати!
  I цiлий батальйон коронавiрусiв згорiв разом.
  Акулiна пiдтвердила, вискалив зубки:
  - Справдi, вiрус бiс, на СРСР полiз!
  I збила войовниця черговий коронавiрусний лiтак.
  Використовуючи, зрозумiло, i червонi соски.
  Мiрабела, крушивши воїнiв заразної коронавiрусної iмперiї в небi та на сушi, при цьому, використовуючи босi пальчики нiжок, i соски, схожi на стиглу полуницю, в'якнула:
  - За нашу Батькiвщину!
  Ось така бойова у небi бореться трiада. I вона молотить коронавiруси з великою iнтенсивнiстю. I ворогiв капiтально збиває.
  I їхнi соски, якi наче бутони троянд, руйнiвнi функцiї.
  Акулiна на кнопки голою п'ятою натисне, а потiм цицьками, що перезрiлi сливи, i в'якнула:
  - За велику нашу країну!
  I як пiдморгне своїм напарницям.
  I знову збиває коронавiрусiв. I це дуже агресивнi у дiвчат заскочки.
  I її соски грудей, зводять чоловiкiв з розуму. Їх немовби полуницю на морозивi хочеться лизнути.
  Анастасiя прочирiкала з посмiшкою, вискалив зубки, збиваючи коронавiрусних льотчикiв:
  - Ми є войовницi, що переможуть будь-яку армiю!
  I застосувала босi пальчики нiжок.
  А потiм i соски, що як стиглi, великi вишеньки торта.
  I знову пiдбила коронавiрусну машину.
  I її гола, кругла, рожева п'ята буквально блищить, наче ебонiт надраєний, як раковина.
  Так, дiвки тут взялися за винищення воїнiв коронавiрусної iмперiї капiтально. I трощать...
  I зрозумiло, груди, немов очi тигра, горять i випромiнюють потоки енергiї.
  Оленка теж б'ється вiдчайдушно, i показує найвищий пiлотаж. I збиває ворогiв, наче вони макети.
  I її босi пальчики нiг таке витворяють, що не в казцi сказати, нi пером описати.
  А коронавiруси все лiзуть i лiзуть. I їх убивають у колосальних кiлькостях.
  I соски бiля дiвочих грудей, як вогнi маякiв.
  Оленка жбурнула босими пальчиками нiжок, щось забiйне i заспiвала:
  - Ми бiлi вовчицi!
  I з яскраво-червоної сиськи, як довбає блискавкою...
  Анюта iз цим погодилася, викошуючи без церемонiй супротивникiв:
  - А ми найкращi у свiтi!
  I теж пiддала гранату голою п'ятою.
  А потiм , з малинового соска, як довбає руйнiвними пульсарами i вогнезором полум'ям.
  I ось Алла теж стрiляє з кулеметiв. I вибиває масу коронавiрусiв i реве:
  - Слава епосi комунiзму!
  I зрозумiло, у хiд пустить струмки диму, що душать i палять всiх заразних тварин.
  Марiя теж дуже влучно палить коронавiрусами. I вибиває їх капiтально.
  Її соски з рубiнiв, що переливаються, теж, як запустять щось надзвичайно руйнiвне.
  I також кидає гранати, використовуючи босi пальчики нiжок. I реве:
  - Слава Сварогу!
  Олiмпiада теж б'є по супротивнику з величезною, вбивчою силою.
  А її соски дуже великi. Просто тюльпани i з них летить такий потiк цунамi, що все захоплює i спалює.
  Скошує ворогiв iз заразної iмперiї та пищить:
  - За весь свiт у епосi комунiзму!
  I знову дiвча скеляє зуби i влучно стрiляє по вороговi.
  А потiм зi свого лона Венера, як довбає такою хвилею магiчної плазми, що цiлий полк коронавiрусiв випалить до повної анiгiляцiї.
  I Маруся теж по коронавiрусам пише. I червоним соском натискає на кнопку базуки, i вибиває супротивникiв, i пищить:
  - За Русь велику!
  Отакi тут дiвчата.
  А їх грота кохання вiзьме i лазерний промiнь куди вже вбивчим.
  А ось Мотрона, як по коронавiрусах довбає, використовуючи босi пальчики нiжок, трощить супротивника з Коронавiрустану i верещить:
  - За Вiтчизну та свободу до кiнця!
  I довбає з полуничних цицьок. I такi помчать потоки вогнепальних i руйнiвних частинок, що приносять тотальну загибель заразi.
  Ось це дiвки пiшли i, як коронавiрусiв молотять - просто жах. I йде буквально анiгiляцiя бацил та загальне їх винищення. Мабуть, у коронавiрусiв настали дуже поганi днi.
  Оленка вiдзначила, ведучи вогонь по коронавiрусам та їх скошуючи:
  - Це Батькiвщина моя!
  I голою п'ятою, як пiддасть вбивчий подарунок анiгiляцiї.
  А потiм iз соска, що нiби гранований рубiн, як вiзьме i капiтально довбане.
  Ось це дiвки - просто, скажiмо, супер.
  Анюта агресивно вiдзначила, стрiляючи по коронавiрусам:
  - Слава комунiзму!
  I її соски цiвки вогняного диму, як випустять.
  Бойова Алла, ведучи вогонь, i натискаючи червоним соском на кнопки базуки, пискнула:
  - Героям слава
  I Марiя, довбаючи супротивника вбивчою мiццю, проворкувала:
  - Найкласнiшiй Батькiвщинi - слава!
  I знову її соски, як полуницi задiянi.
  Олiмпiада додала, руйнуючи ворогiв i показуючи пiдвищенi обороти:
  - Найквiтнiшiй країнi, велика слава!
  I знову довбає з великих, немов помiдори, соскiв своїх дуже повних i великих, немов кавуни, грудей.
  Мотрона, довбаючи супротивникiв, i використовуючи босi пальчики нiжок при стрiльбi, взяла i пискнула:
  - I найкрутiшим войовницям слава!
  Маруся теж, строчачи по ворогах, i буквально викошуючи їх, оглушливо проворкувала:
  - I СРСР, теж велика слава на вiки!
  I з соскiв, якi немов маковi голiвки, випустила лазернi, всi рiжучi променi.
  I дiвчата хором заспiвали:
  - Буде людям щастя,
  Щастя на вiки...
  У радянської влади -
  Сила велика!
  I войовницi, як розсмiяються на всю горлянку. I оскалять зубки.
  Оленка з усмiшкою вiдзначила. Застосувавши сосок червоного кольору:
  - За нашу Батькiвщину ми серце вiддамо!
  Анюта з люттю продовжила:
  - I вистоємо, i переможемо!
  I рубiновим соском, як довбає по вороговi.
  Отакi вони, скажiмо прямо, чудовi дiвчата. I їм дуже подобається боротися на повну силу.
  А ось i Альберт, i Маргарита у бою.
  Хлопчик i дiвчинка, на вигляд дiти рокiв дванадцяти, а насправдi безсмертнi влучники, так агресивно борються. Що проти них нiчого не встоїть.
  Оленка, скелячи зубки та зрубуючи супротивникiв з iмперiї Коронавiрусу, з посмiшкою проспiвала:
  - За свiтле завтра ми боротимемося!
  Анюта, ведучи вогонь i жбурляючи бомби босими пальчиками нiжок, додала:
  - А наш бронепоїзд встиг розiгнатися!
  I з червоного соска взяла i довбанула пульсом, а з другої половинки поплив струмок диму.
  I руда Алла, пiдскакуючи i звиваючись, додала, використовуючи полуничнi соски, пiдморгуючи:
  - Давай цiлуватись!
  Альберт провiв мечами млин, зрубуючи голови коронавiрусам, i пискнув:
  - Слава нашiй Вiтчизнi!
  I хлопчик босими пальчиками нiжок запустив убивчий подарунок смертi.
  А потiм, як пiддасть блискавкою з пупка!
  Дiвчинка теж мечами прорубав прийом метелик. Зрiзала супротивника i пискнула:
  - Слава радянському строю!
  I теж босими пальчиками нiжок покине презенти анiгiляцiї, знищуючи ворогiв.
  I вiдкрила рот, випустивши вогняний струмiнь, спалюючи заразних тварюк.
  I дiти, крушивши супротивника, хором заспiвали:
  - Вiрю, весь свiт прокинеться,
  Буде кiнець зарази...
  Яскраво засвiтить сонце,
  Зли всiх ворогiв разом!
  Дiти, справдi, дуже крутi бiйцi. А ще вони й свистять, обрушуючи на супротивника цiлу хмару оглушених i одурманених ворон. I це надзвичайно круто.
  Особливо розбиваючи черепи.
  Альберт, рубаючи коронавiрусiв з усмiшкою зазначив:
  - З нами юнiсть усiєї планети,
  Наш всесвiтнiй будзагiн!
  I хлопчик голою, круглою, дитячою п'ятою пiддав руйнiвний подарунок смертi.
  Маргарита, руйнуючи заразних воїнiв, теж прочирiкала, вискалив зубки:
  - Крокує народ усiєю країною в комунiзм!
  I теж, як рубанет по коронавiрусним шеренгам. I це, треба сказати, дуже жорстоко i круто.
  I знову дiти, як засвистять. Ворони, отримавши серцевi напади, пробивають черепа заразним солдатам.
  А тим часом коронавiруси захопили в полон хлопчика рокiв чотирнадцяти. Вони його подiли i прив'язали до дерева. Пiсля чого спочатку випороли, розполосувавши шкiру до кровi.
  Потiм посипали рани пiдлiтка сiллю. Потiм стали смажити вогником i пiдпалили дитинi п'яти. I це було так жорстоко. I зрештою закатували хлопця до смертi.
  I знову йдуть жорстокi бої...
  I за позицiями Коронавiрусу луплять росiйськi штурмовики, використовуючи авiацiю. I тут дубасять коронавiрусiв та ракети. А вони всi лiзуть i лiзуть, мов жаба на корч.
  I цiлi кургани трупiв залишають за собою.
  Маргарита з посмiшкою проспiвала:
  - За свiтле завтра ми боротимемося!
  I Альберт, рубаючи коронавiрусiв, гаркнув:
  - Зумiли розiбратися!
  I хлопчик знову босими пальчиками нiжок, як метне вбивчої сили гранату.
  I цих коронавiрусiв так впевнено i лихо молотять.
  Ось це дiти - справжнi монстри.
  I борються безсмертнi створiння босонiж, i дуже активно трощать супротивникiв.
  А ось у бiй вступає i танк iз Нiмеччини.
  Герда та її екiпаж вступають у битву з коронавiрусами.
  I дiвчина стрiляє за допомогою босих пальчикiв нiжок i воркує:
  - Слава iдеям комунiзму!
  Шарлота, яка веде вогонь слiдом за нею, застосувавши чудовi, блискучi червонi соски, пiдтверджує:
  - Iдеям радянського ладу, слава!
  Христина, паля по супротивнику за допомогою босих пальчикiв нiжок, верещить:
  - За новi свiтлi iдеали!
  I теж дуже влучно б'є по вороговi.
  I коронавiрусам капiтально дiстається.
  I Магда стрiляє в супротивника, i верещить, використовуючи босi пальчики нiжок, скалячи зубки:
  - Слава нашiй Вiтчизнi!
  I теж, як лупе за допомогою полуничних, повних цицьок по вороговi.
  Ось це бойовi, скажiмо прямо, дiвки.
  Герда, стрiляючи в супротивника, прочирикала:
  - За Росiю та перемогу до кiнця!
  I знову лупне, цього разу, застосувавши в натисканнi на кнопку джойстика, червоний сосок.
  Отакi тут дiвчата. Вони зубастi i iкластi, i будь-кого порвати можуть.
  .
  . РОЗДIЛ Љ7.
  Амелiна , тим часом, була в особняку, що чимось скидається на замок Дракули. Справдi, на неї чекало щось витончене. А не просто секс, чи банальне згвалтування.
  Спочатку її повiльно роздiлили чоловiки у рукавичках та масках. Потiм стали мацати її, наче полiцейськi пiд час обшуку. I робили це дуже ретельно, з принизливою скрупульознiстю. Руки самцiв у масках обмацали та дослiджували рот, нiздрi, вуха, анальний отвiр та лоно Венери. Причому дуже довго м'яли Амелiну.
  Вона вiдчувала в собi i сором, i замiшання, i певний страх. М'яли їй також i груди.
  Потiм зв'язали руки ззаду i голу пiдняли на дибу. А це вже не лише принизливо, а ще й боляче.
  Амелiна хвилин десять висiла з прокрученими руками i стогнала.
  Потiм її стали хльоснути гумовими шлангами. Вони не розсiкали шкiру, але спричиняли сильний i неприємний бiль.
  Один iз чоловiкiв також взяв у руки полiцейську палицю i завдав кiлька помiрної сили ударiв Амелiнi по босих пiдошвах.
  Молода жiнка вигукувала.
  Потiм її ноги затиснули до колодки. I це посилило бiль у вивернутих м'язах.
  Амелiна очiкувала, що певний садизм буде. Але її вiдверто почали катувати.
  Босi пiдошви нiг кати стали мазати оливковою олiєю. I це було лоскiтно, майже приємно.
  А потiм чоловiки в масках пiднесли газовi пальники та на вiдстанi включили полум'я. I це, зрозумiло, також дуже боляче. Палили, звичайно, помiрно, щоб не покалiчити. Але Амелiна все одно почала кричати. А чоловiки смiялися. I ось її знову стали бити, цього разу особливою батогом по грудях. Вона майже не залишала слiдiв, але була дуже болiсною.
  Амелiна схлипувала... Так, жах, стiльки болю. I жодного сексу.
  Правда руки катiв у рукавичках, коли розправа зупинилася, стали змащувати їй груди маслом. I цi дотики збуджували. Було приємно вiд слизької, тонкої гуми медичних рукавичок. Особливо коли обвели червонi полуницi соскiв.
  Але блаженство було недовгим. Ось кати зняли зi стiни смолоскип. Засвiтили його, клацнувши запальничкою. Спалахнув рудий вогник. I ось, до оголених грудей пiднесли яскраве полум'я.
  Через кiлька секунд Амелiна вiдчула таку дику хвилю болю, що закричала на всю горлянку. I засмикалася, трясучись колодною. Кат у масцi трохи вiдсунув полум'я.
  Амелiна все одно вiдчувала, як груди i п'яти у неї нестерпно пече.
  На досадi вона подумала: що краще б її зґвалтували. А так i боляче, i радостi нема.
  Амелiна взяла i крикнула:
  - Скота!
  I її знову вдарили шлангом по спинi.
  Потiм кат знову капнув масла на руку в рукавичцi. Налив i полiз Амелiнi у лоно.
  Молода жiнка вiдчула слизькi пальцi своєї промежини. I їй стало гидко. Разом про те, мимоволi рухи пальцiв у дiамантi жiночностi i збуджували Амелiну. I її було приємно.
  Амелiна випустила хтивий зiтхання.
  Кати iронiчно захихотiли.
  Але це, зрозумiло, лише приємна прелюдiя. А потiм катувальник у чорнiй масцi дiстав руку.
  Iнший кат узяв iз стiни черговий смолоскип. I пiднiс до нього запальничку.
  Знову спалахнув вогонь.
  Амелiна зрозумiла, що зараз станеться i закричала вiд жаху.
  А коли полум'я лизнула рясно змащене маслом лоно Венери, крик став гучнiшим. Буквально закладало вуха.
  Усi три ката захихотiли. Їм явно подобалася ця гра.
  Хоча й iз елементами садизму.
  I ось її тепер смажили з трьох бокiв: груди, лоно, босi пiдошви. А на спину обвалився ще й батiг. Вiн бив ще болючiше, нiж шланг. На засмаглiй спинi молодої жiнки набрякли багрянi смужки.
  Так, пригоди перевершили найсмiливiшi очiкування.
  Амелiна вiдчувала дикий бiль i волала. Так, катування тут зовнi примiтивнi, зате завдають таких страждань.
  Втiм, не треба думати, що кати лише вогником обмежилися. Ось з'явилися ще й троє дiвчат у коротких спiдницях, i теж у масках. Тiльки маски у них i спiдницi бiлi.
  Дiвчата крокували майже безшумно. Вони були у спортивних чешках. А в руках тримали дроти та датчики.
  Амелiну тепер чекало нове катування. Дiвчата стали приєднувати дроти до червоних соскiв грудей, i лону Венери, i заднього проходу. При цьому кати-чоловiки на певнiй вiдстанi закрiпили i смолоскипи, i жаровню. Вогонь тепер не так сильно жарив.
  Але на Амелiнi намагалися зазнати електрики. I це, здавалося, таким поганим продовженням любовної гри.
  Молода жiнка стиснула зуби i напружилася.
  Ось їй закрiпили на тiлi дачники. Потiм одна з дiвчат скомандувала:
  - Почнемо з мiнiмуму!
  I через кiлька секунд, Амелiна вiдчула неприємнi поколювання у своїх сосках, i лонi Венери, i в п'ятiй точцi. Спочатку слабке, але потiм воно стало сильнiшим.
  Молода жiнка проревела:
  - То ми не домовлялися!
  Чоловiк у масцi заспокоїв:
  - Ми тебе не покалiчимо!
  Справдi, було боляче, але серйозних пошкоджень Амелiн не завдавали. Шкiра тiльки здувалася, але не лопалася, великих пухирiв теж не набухало.
  Амелiна спробувала подумати про щось стороннє. Наприклад, скiльки вона заробить грошей на чемпiонському бою, особливо тоталiзаторi. Це, зрозумiло, заспокоювало та надихало. Мовляв, коли багато грошей все здається простим i легким.
  Але розряди струму посилилися. Бити стало болючiше. Молода жiнка навiть захрипiла вiд страждань.
  Амелiна почувала себе погано.
  Тут один iз катiв помiтив:
  - Досить! Адже вона дуже гарна!
  Iнший iз цим охоче погодився:
  - Навiть дуже симпатична!
  Дiвчата у масках пiдтримали:
  - Вона чудова краля!
  I ось кати вiдвели вiд Амелiн смолоскипи. А дiвчата почали знiмати датчики.
  Потiм вiд неї вiд'єднали дроти. Амелiна зiтхнула з полегшенням. Вона вiдчула себе краще та веселiше. Справдi, кому полювання на дибi висiти.
  Краще, справдi, зайнятися коханням...
  Проте, коли її знiмали з диби, вона знову вiдчула гострий бiль. Але вона була короткочасною. Так, наче вкололо шилом по зв'язках.
  Нагую Амелiну поклали на стiл i стали м'яти руками в рукавичках.
  Потiм уже чоловiки почали стягувати одяг. Далi вже було, як у найпересiчнiшому борделi. Хiба що крiм самцiв ще й самки.
  Амелiна вiдчувала тепер задоволення набагато бiльше, нiж болю.
  I їй було чудово.
  Тим бiльше, дiвчата ще й масажували їй босi ноги та оголенi соски.
  Так тривало всю нiч, i Амелiна пiд ранок зовсiм знесила i заснула.
  I їй снилося.
  Амелiна йшла жовтою цеглою дороги, а навколо росли клумби з пишними квiтами. Клумби були доглянутi, i квiти сяяли всiма кольорами веселки.
  А сама Амелiна перетворилася на дiвчинку рокiв дванадцяти. I шльопала босими нiжками. То була якась казка.
  Ось почувся галас. По дорозi мчав кролик у сюртуку та цилiндрi. Вiн дiстав з кишенi годинник на ланцюжку, подивився на бiгу i проревiв:
  - Ах, як я спiзнюся! Мене знайдуть, мої вушка та вусики, буде так непристойно!
  Амелiна кинулася за кроликiв, пропищавши:
  - Хочеш, вухатий, рiзко прискоритися?
  Кролик у цилiндрi прохрипiв:
  - А герцогиня може засмутитися!
  I вони побiгли алеєю вже вдвох. Амелiна, мелькаючи голими, рожевими п'ятами, запитала:
  - А чому ви бiлий?
  Кролик буркнув:
  - А чому я бiлий? Ах, краще б був сiрий, i не бiгав, посидiв!
  Амелiна тут взяла i брякнула:
  - Хочеш бути сильним, бiгай! Хочеш бути розумним, бiгай! Хочеш бути здоровим - бiгай!
  Кролик запищав у вiдповiдь, пiдморгуючи:
  - Не страшнi поганi звiстки,
  Ми у вiдповiдь бiжимо на мiсцi!
  Бiг на мiсцi загальний примиряючий!
  Дiвчинка та кролик продовжували бiгти. Попереду несподiвано з'явився дуб з величезним дуплом. Кролик пiрнув туди, i за ним заскочила й Амелiна.
  Дiвчинка стрибнула i вiдчула, як вона падає, а її сукня розпустилася наче парашут.
  Амелiна почала опускатися повiльно, немов увi снi. Кролик летiв трохи нижче i спiвав:
  - Я гасав цiлий день, як заєць солодкий,
  Напевно, вiд страху я став кролик дуже бiлий.
  Амелiна у вiдповiдь взяла i заспiвала:
  -Скiльки ж трусити - я не зрозумiю,
  Сильний воїн для битви народжений.
  Страх - це слабкiсть, i тому -
  Хтось злякався вже переможений!
  I дiвчинка босими пальчиками нiг пiдхопила чашку, що стояла на борту колодязя, з чимось апетитним. I спробувала на смак. Це нагадувало чимось мед. I Амелiна заспiвала:
  - Значить, у тата важка лапа,
  Якщо цiєю лапою тато вiзьме,
  То буде зовсiм не мед!
  Кролик пропищав, тряся вушками:
  - По землi чомусь люди,
  Ходять, тупаючи ногами,
  Що i безглуздо , i страшенно некрасиво!
  Амелiна побачила на полицi торт. Такий гарний з квiточками та вишеньками. Дiвчинка простягла до нього руки.
  Бiля торта несподiвано виник рот, i вiн прочiрикав:
  - Вгадай загадку!
  Пiсля чого, торт зiрвався зi срiбного таця i поплив разом iз дiвчиськом.
  Амелiна кивнула:
  -Давай!
  Торт, прочiрiкавши, наспiваючи промовив:
  -Чому у кози три роги?
  Дiвчинка, продовжуючи повiльно падати в колодязь, з подивом запитала:
  - А хiба у кози три роги?
  Торт засмiявся i вiдповiв:
  - Так, цiлий три, як голови у змiя Горинича!
  Амелiна хихикнула i вiдповiла:
  - Тому що четвертий рiг козi зрубав Iлля Муромець!
  Торт розсмiявся i вiдповiв, скелячи зубки, вкритi шаром шоколаду:
  - Нi! Рiг козi зрубав Фiнiст - ясний Сокiл!
  Дiвчинка потягла до тортика свої руки i заспiвала:
  - Тортiку, ти моя мишка,
  З солодкою шкiркою я тебе з'їм!
  У вiдповiдь, кулiнарний вирiб заспiвав:
  - Борошна без перепочинку,
  У пеклi дурненька...
  Пекло без проблем!
  Амелiна знову спробувала зловити такий апетитний i гарний торт, але руки у дiвчинки раз у раз проскакували повз.
  Торт посмiхнувся:
  - Не тягни руки - простягнеш ноги!
  Тодi Амелiна недовго думаючи пустила в хiд нижнi кiнцiвки. I пiймала торт... Той, плюючись кремом, заволав:
  - Босими ногами торти не їдять! Давай, золотi ножик i виделку пусти у справу!
  Амелiна озирнулася. По стiнах колодязя висiло все, що завгодно. У тому числi, i важкi бичi, якими можна пiдганяти слонiв, а не столовi прилади.
  Амелiна прочирiкала:
  - А де тут столовi прилади?
  Торт прошипiв:
  - Де де? В Карагандi!
  Дiвчинка з Америки розгублено вiдповiла:
  - Не знаю я такого мiста!
  Торт iз захопленням проспiвав:
  - Широка країна моя рiдна,
  Багато в нiй лiсiв, полiв та рiчок.
  Я iншої країни такої не знаю,
  Де так вiльно дихає людина!
  Амелiна подивилася на стiни. Ось видно полицi, i на них стоять банки. Досить багато рiзних банок. У тому числi i з варенням i медом.
  Амелiна спробувала взяти баночку за допомогою рук, але не вийшло. Вони, мов голограми, проскакували помiж пальцями.
  Зате коли дiвчинка застосувала босi ноги, то дуже чiпко прихопила банку з варенням. I пiднесла її до рота.
  Пахло дуже приємно.
  Амелiна почала пити смачну полуничну, змiшану з iнжиром масу. I це було так смачно, що дiвчина заспiвала:
  - Радiсна країна, радiсна країна,
  Хто менi розповiсть, хто покаже...
  Де ж вона, де вона!
  Кролик помiтив зi строгим виглядом, тряся цилiндром:
  - Шкiдливо дiтям їсти багато солодкого!
  Амелiна образилася:
  - Я доросла жiнка, а не дитина!
  Кролик хихикнули i вiдповiв:
  - Зрозумiло! При перемiщеннi до казки, дорослi стають дiтьми. Але, як казав Карл Маркс, буття визначає свiдомiсть.
  Амелiна розсмiялася i вiдповiв:
  - Карл Маркс? Це той, хто живе на даху?
  Кролик хихикнув i вiдзначив, скелячи зубки, якi були у нього дуже великi.
  - Нi, на даху живе Карлесон. А Карл Маркс - це ... - I тут кролик зам'явся, i, хихикнувши, додав. - Ми з тобою знайомi, незнайомцi. I не знаючи про мене, ти до мене приходиш, незнайомка, але поки що лише увi снi!
  Амелiна хихикнула, i ревла:
  - Сидiли ми на даху,
  А може ще вище.
  А може А, I, Б -
  Сидiли на трубi!
  I дiвчинка знову сунула мордочку у варення i почала лизати соковиту, солодку м'якоть. I її настрiй ставав бадьорiшим.
  А ось i Карлесон з'явився. Такий товстий хлопчик iз мотором на спинi. Вiн вилетiв iз боку колодязя, прокрутився i заявив:
  - Привiт, фрау мадам!
  Амелiна зi смiшком вiдповiла:
  - Привiт, карапуз iз мотором!
  Карлесон образився, примхливо цмокнув губами:
  - Я не карапуз! Я чоловiк у повному розквiтi сил!
  Дiвчинка вiдповiдно кивнула:
  - Я теж не дитина - зовнiшнiсть оманлива!
  Хлопчик iз мотором проспiвав:
  - Дитинство закiнчиться, коли,
  Тiльки у казках назавжди!
  Стануть дорослими хлопцi,
  Розлетяться хто куди!
  Амелiна розсмiялася i вiдповiла:
  - Дитинство, назавжди у фантазiях!
  Кролик примхливо помiтив:
  - У тебе в головi дитинство, а в мене постiйний геморой!
  Амелiна хихикнула i вiдзначила:
  - Що скажеш - сам винний,
  I тобi готовий автомат!
  Кролик пробухтiв, скелячи зуби:
  - Ми не лошата, ми не лошата...
  I тут вухатий не в риму буркнув:
  - Ми кролики!
  Амелiна прочирiкала, пiдморгнувши новому знайомому:
  - Роздали маски кроликiв, слонiв та алкоголiкiв!
  Торт помiтив з усмiшкою:
  - Я вiд бабусi пiшов, я вiд дiдуся пiшов, i вiд зайця пiшов, i вiд вовка пiшов, i навiть вiд ведмедя втiк!
  Кролик у вiдповiдь прогугняв:
  - У цьому диму, мов у пеклi,
  Ти менi дай вiдповiдь!
  Вiчно одна, ти чому
  Де твiй ведмiдь?
  Амелiна тупнула в повiтрi босою нiжкою i заспiвала:
  - На ведмедя я друзi, на ведмедя я друзi,
  Вийду без переляку.
  Якщо з другом будуть я,
  Якщо з другом буду я,
  А ведмiдь без одного!
  Кролик презирливо пирхнув:
  - Ведмiдь тебе порве! Видно, що ти так i не подорослiшала!
  Амелiна зiтхнувши помiтила:
  - I взимку, i влiтку небувалих чекати чудес,
  Буде дитинство десь, але не тут!
  Босонiж по калюжах, що сяють у струмка,
  Хлопчик бiгатиме, з ним i я!
  Настала пауза. Амелiна, що стала дiвчинкою увi снi, плавно опускалася вниз. Їй не зовсiм було зрозумiло, що в цьому випадку вiдбувається. Кролик же раз у раз сiпався i бурчав:
  - Я як загнаний кiнь,
  Шлях реально поганий!
  Амелiна хихикнула... Ось вона пролетiла повз розвiшанi столовi прилади. Причому ножi, ложки та вилки були тонкої роботи iз золота.
  Дiвчинка босими пальчиками пiдхопила нiж i виделку, що сяяли в напiвтемрявi, i ревла:
  - Ми в очi спочатку торту подивимося,
  А потiм його засмажимо i з'їмо!
  Торт пропищав у вiдповiдь:
  - Не правильно спiваєш, дiвчисько.
  Амелiна, продовжуючи падати, з подивом запитала:
  - А як треба?
  Торт заспiвав дзвiнким голоском:
  На твої вiзерунки, троянди подивимося,
  А потiм тебе розрiжемо i з'їмо!
  Амелiна хихикнула i вiдзначила:
  - Ось це правильно! Красиво!
  Кролик не зовсiм до мiсця брякнув:
  - Не сiдай на пеньок,
  Не їж пирiжок!
  Торт логiчно зауважив:
  - А що, зачерствiти? Мене для того й зробили, щоби бути з'їденим!
  Амелiна, тримаючи ножа та виделку, спробувала дiстати торт. I той сiпнувся.
  Кролик узяв i знову подивився на годинник, i з фiлософським виглядом вiдзначив:
  Як зазвичай незадоволенi
  Люди часом своїм,
  То його даремно женемо,
  То без толку гальмуємо!
  Амелiна логiчно вiдзначила:
  - А iснуючим становищем людина завжди незадоволена.
  Кролик погодився:
  - Це, цiлком по-людськи!
  Торту стало смiшно, i вiн пропищав:
  - Людина, людина, людина,
  Свiтло та надiя народна...
  Скiнчиться незабаром, вважай, бурхливий вiк,
  Чучело ти городне!
  Амелiна знову спробувала тортик оприбуткувати. Але в неї це явно не виходило. Торт пiдлiтав i не давався.
  Їхнi боки колодязя знову вискочив уже знайомий товстий хлопчик з мотором. Вiн тримав у руках банку з варенням, його дитяча мордочка була вимазана в крем.
  Хлопчик, який мешкає на даху, помiтив:
  - Торт тут виявився дуже впертим!
  Амелiна iз цим погодилася:
  - Так, уперта буває їжа.
  Карлесон заспiвав:
  - Їжа, їжа, нагрiта їжа,
  Набити живiт - адже це дурниця!
  I хлопчик iз мотором узяв та пiдхопив торт за шкiрки. Той закрутився i спробував вирватись. Але видно Карлесон знав якийсь секрет i зумiв утримати.
  Торт прочiрiкал:
  - Ти, звичайно, людожер,
  Але людей не треба їсти.
  Тому що людожеру,
  Люди можуть набриднути!
  Карлесон помiтив iз посмiшкою:
  - А ти, хiба людина?
  Торт заявив iз посмiшкою:
  - Я вмiю говорити.
  Хлопчик iз мотором зазначив:
  - Папуга теж каже!
  Торт вякнув:
  - У мене ще й iнтелект є.
  Хлопчик Карлесон хихикнув i заявив:
  - Скiльки буде п'ять п'ять?
  Торт вiдповiв:
  - Двадцять п'ять!
  Амелiна помiтила:
  - Так, є розумна iстота надто жорстоко!
  Торт промуркотiв:
  - Сите черево,
  У додаваннi глухо!
  Карлесон кивнули i спитав:
  - Чим вiдрiзняються ворони вiд ворона?
  Торт запихкав i буркнув:
  - Ворон - вiн, а ворона - вона!
  Карлесон засмiявся:
  - Нi! Це рiзнi види, можливо тебе за це з'їсти?
  Торт заперечив:
  - А в буфетi, для iнших зачиненому,
  Кухар заспокоїв - не бiйся...
  З цим м'ясоїдним апетитом,
  Ти проковтнеш розум чужий лиходiй!
  Амелiна запропонувала, взявши вилку та нiж у руки:
  - Не будемо так жорстоко чинити з розумною iстотою. Може, краще намалювати йому i руки, i ноги?
  Карлесон нагадав:
  - А ви хiба не хотiли попоститися?
  Амелiна хихикнула i вiдповiла:
  - Шкiдлива котлета, для атлета,
  I тiльки бiг зганяє вагу!
  Кролик цiлком логiчно заявив:
  - Ось, заєць, бiгає багато -
  I що довго живе?
  Карлесон посмiхнувся i вiдзначив:
  -От, черепаха повiльна, але й живе довго!
  Амелiна взяла i заспiвала:
  Затягло бурхливою тiнею,
  Гладь старовинної ставка.
  Ах була, як Буратiно,
  Я розпущена, груба!
  Карлесон хотiв щось видати, як з'явився ще один персонаж. Так, це Вiннi-Пух, дуже бойовий ведмiдь.
  I вiн летiв на кульцi i ревiв:
  - У менi вирує пожежа,
  Який викликає сильний голод.
  Вклав всю силу лютi в удар,
  Зате тепер душею Вiни молодий!
  Карлесон простягнув руки i сказав:
  - Провини, може ти заспiваєш, щось лiричне?
  Вiнi Пух логiчно заявив:
  - Що в мене в головi тирса, щоб я даремно спiвав!
  Амелiна хихикнула, i тут її босi пальчики нiжок схопили ведмедя за коричневий нiс.
  Ведмiдь пробурчав, рiзким ривком звiльнившись:
  - Нi! Чи не дурiть!
  Амелiна хихикнула i вiдзначила:
  - Та я тебе не втримала.
  Карлесон логiчно заявив i навiть заспiвав:
  - Нiкому його не втримати,
  Його думки тягнуть прямо в далечiнь.
  Може я виродок,
  Розливаю компот...
  Але менi плюшок за снiданок не шкода!
  Кролик вiдзначив, шльопаючи вушками:
  - Нi! Ось справдi, людина з мотором намагається спiвати!
  Амелiна запитала:
  - Вас дивує, що вiн спiває, чи те, що вiн спiває безплатно?
  Карлесон у вiдповiдь знову заспiвав:
  Нам пiсня будувати та жити допомагає,
  Нехай людина добру лiру проспiває.
  I той, хто з пiснею по життю крокує,
  Той нiколи й нiде не пропаде!
  Кролик запропонував по-своєму логiчно:
  - Може, краще подiлимо торт на чотирьох? Тодi радiсть буде взаємна, i не погладшаємо?
  Торт агресивно пробулькал :
  - Не треба менi четвертування! Це так негуманно!
  Амелiна знову запропонувала:
  - Невже в казковiй країнi не знайдеться чарiвних фломастерiв, щоб прималювати торту руки та нiжки?
  Кролик хихикнув i вiдповiв:
  - Можна знайти таке, якщо й далi продовжувати падати в колодязь. Хоча тут багато залежить вiд нагоди.
  Карлесон нагадав:
  -Я свого часу i моторчик собi змiг роздобути, i надовго залишився хлопчиськом, як i Пiтер Пен!
  Кролик скривився:
  - Та тихiше ти. Бо ще п'ятий їдок на торт прилетить.
  Амелiна брякнула:
  - Кролики не їдять тортiв!
  Вухатий звiрятко помiтив:
  - Вихованi дiвчатка не бiгають босонiж!
  Амелiна зiтхнувши вiдповiла:
  - Ну, я не зовсiм дiвчинка!
  Кролик прошипiв:
  - Тим гiрше, коли доросла хизується голими, рожевими п'ятами!
  Карлесон заперечив:
  - Кроликам непристойно ходити в цилiндрi та рукавичках!
  Вухатий звiрятко заволав:
  - Це ще чому?
  Вiн Пух тут вставив:
  - Схоже, на нас чекає в падiннi перша зупинка. Припинимо суперечки. А раз торт вмiє лiтати, то йому руки та ноги не потрiбнi.
  Кулiнарний вирiб заспiвав:
  Пiратам не потрiбнi науки,
  I це ясно чому...
  У нас i ноги є i руки,
  А голова нам нi до чого!
  . РОЗДIЛ Љ8.
  Амелiна прокинулася. Вона почувала себе вiдпочившою. Хоча трохи задубiла спина.
  Молода жiнка встала i озирнулася. Навколо було порожньо. Кiмната велика, стiни та стеля бiлi. Вона сама була на столi, на кшталт хiрургiчного.
  Оглянувши себе, Амелiна виявила на тiлi синцi. Трохи почервонiла й шкiра на грудях, обпалилася волосина в промежинi. Але особливих ушкоджень не було. Хоча плечi й поболювали, зв'язки розтягнулися дибки.
  Але начебто не покалiчили.
  Амелiна злiзла з лежбища. Її босi пiдошви трохи нили. Декiлька невеликих пухирiв захворiли вiд дотику до холодної пiдлоги.
  Амелiна озирнулася. Вона була оголена. I їй вiд цього соромно та стрiмко.
  Амелiна вигукнула:
  - Де мiй одяг!
  Дверi в стiну вiдчинилися. I з'явилася дiвчина у бiлому халатi. Вона з усмiшкою вiдповiла:
  - Ми задоволенi вами. Можете йти.
  Амелiна суворо промовила:
  - Повернiть менi одяг! - I неохоче додала. - Будь ласка.
  Дiвчина в бiлому халатi i з приємним обличчям вiдповiла:
  - Одяг повернути можна... Нам вона не потрiбна.
  I вигукнула:
  - Стелла, принеси їй!
  З'явилося ще одне дiвчисько, цього разу в синьому халатi та з кошиком.
  У нiй, справдi, був сильно пом'ятий одяг Амелiни.
  Довелося, однак, це начепити, хоч ти схожа на опудало.
  Туфель на високих пiдборах у кошику iз пластмаси не виявилося.
  Амелiна запитала:
  - А взуття?
  Дiвчина в синьому халатi вiдповiла з безневинною усмiшкою:
  - Господарi залишили на згадку про вас!
  Амелiна гаркнула:
  - Ми так не домовлялися!
  Дiвча в бiлому халатi помiтила:
  - Не варто рипатися. А то можемо забрати i весь одяг. Надворi нехолодно. А там купиш собi ще.
  Амелiна зiтхнувши вiдповiла:
  - Ну добре! Дякуємо за пограбування!
  I ось так, босонiж, у м'ятiй сукнi, вона рушила з особняка, прагнучи, якнайшвидше, залишити непривiтне мiсце. Де їй стiльки довелося пережити та страждати.
  Машина все ще стояла на колишньому мiсцi. Михайло знову задрiмав, i клював носом. Бiйка надивився фiльмiв i просто хропiв.
  Амелiна пiдiйшла до нього i пошмагала його по щоцi.
  Юнак прокинувся, розплющив очi i запитав:
  - Ну як?
  Амелiна вiдповiла з сумною усмiшкою:
  - Чудово!
  Михайло кивнув:
  - Вiдчуття гострi?
  Молода жiнка у вiдповiдь заспiвала:
  - Якщо потрiбнi гострi вiдчуття,
  Можемо доставити тобi задоволення,
  Сам тiльки ось, у ролi блазня опинитися, будь ласка!
  Бiйка чесно вiдповiв:
  - Я особисто мрiю, щоб мене зґвалтували жiнки. Це було б так чудово!
  Амелiна посмiхнулася i вiдповiла:
  - Це в тебе буде! Згвалтуємо капiтально!
  Михайло взяв i заспiвав:
  - Дiвчата буваю рiзнi,
  Але нiколи потворнi!
  I всiм однаково хочеться,
  На палицi закрутитися!
  Амелiна хихикнула i вiдповiла:
  - Чоловiк, нещасна iстота! Там, де жiнка заробляє, вiн втрачає!
  Не розумiю тих дурниць, що не сплять за грошi!
  Михайло згiдно кивнув:
  - Спати за грошi - це круто!
  Амелiна сiла за кермо. Босонiж натискати на педалi не так приємно. Особливо, якщо обпечена шкiра пiдошви свербить.
  Бiйка помiтив:
  - Забрали, таки туфлi!
  Амелiна кивнула:
  - Так, це збоченцi!
  Михайло розсмiявся i зазначив:
  - Щоб взути чоловiка, треба жiнцi вмiти вчасно скинути туфлi!
  Амелiна iз цим погодилася:
  - Боса п'ята жiнки, найвiрогiднiше заганяє чоловiка пiд каблук!
  Пiсля цього, їх не першої свiжостi, машина рвонула. Залишились клуби диму.
  Михайло ввiмкнув нетбук i знову почав дивитися кiно.
  Хоч це й нелегко далося йому, але ще порiвняно молодий i не встиг очерствiти душею, воїн Палпатiн зумiв переступити бар'єр.
  Каролiну слiд було вбити власноруч i свiтловим мечем. Але щоб приховати слiди, у самому палацi заклали невеликий, ядерний заряд.
  Дарт Сiдiус вже досконало володiв свiтловим мечем, i на шляху до королеви рубав її особисту варту. Потiм наказав їй стати на колiна.
  Каролiна виявилася. Палпатiн вiдкрив їй своє справжнє обличчя, i найяснiша особа бурхливо розплакалася. Пiсля чого Дарт уперше в життi застосував блискавку сили... А коли обвуглена королева затихла, то нещадний лорд сiтх поставив ядерну зброю на детонатор i покинув палац.
  У диверсiї звинуватили жителiв пiдводного свiту, через що спалахнула жорстока вiйна мiж двома свiтами планети. Незважаючи на технологiчну перевагу, пiдводна раса змогла вцiлiти. З iншого боку, втрутилися представники республiканського сенату, якi могли допустити геноциду.
  Палпатiн заслужив собi лаври миротворця i вийшов тепер на галактичний рiвень, поки що тiльки в ролi скромного помiчника сенатора вiд Набу , але дуже швидко завойовує собi популярнiсть.
  Його вчитель, Плегаст , схвалив пiднесення учня, але сам дедалi бiльше поринав у наукове дослiдження магохлорiанiв . Вiн хотiв i сам знайти безсмертя i навчитися воскресати мертвих. Крiм того, Плегаст , при зовнiшнiй нещадностi, якраз i вiдчував прихильнiсть до деяких своїх родичiв i мрiяв про їх якнайшвидше воскресiння.
  Дочка Палпатiна виросла та стала королевою. I в неї невдовзi з'явилося власне потомство. Чоловiк формально не став королем, але був цiлком законним чоловiком та колишнiм офiцером - джедаєм, щоправда, не найвищого рiвня майстерностi. Офiцiйно вiн одержав титул принца та молодшого спiвправителя - за володаря королеви.
  Але Палпатiну його, нехай i неофiцiйний зять, не подобався: надто добрий, благородний, зовнi дуже гарний, i виглядає куди молодший за свої роки.
  Та й донька чорного владики виросла на диво доброю i чуйною. Зовсiм на схожа характером на свого батька , який мрiяв, напевно, стати найгiршою людиною у всесвiтi.
  У всякому разi, Плегасту вже не довелося вмовляти свого учня. Палпатiн вирiшив самостiйно знищити i дочку, i її чоловiка.
  Але, звичайно, таким чином, щоб не засвiтитись самому. I це непросто, оскiльки охорона палацу, пiсля всiх хвилювань i диверсiй, було значно посилено.
  Палпатiн вирiшив пiдлаштувати нещасний випадок на зорельотi. Йому вдалося, використовуючи свiй вплив, досягти польоту королiвської сiм'ї на Корусан - планету-мегаполiс та столицю республiки. Нiбито, запрошення на велике свято - тисячолiття великого становлення.
  Вiн добре засвоїв уроки вчителя Плегаста ;
  Вчитель обiцяв учневi, що хоча навчання буде серйозним, вони стануть вiльнi вiд Правила двох. Розiрвавши замкнене коло, наказане Дартом Бейном вони не приховували б нiчого один вiд одного, не вiдчували ревнощiв i недовiри в їхнiх стосунках i, таким чином, служили б разом Темнiй сторонi. Сiдiус навчався у мууна протягом десятилiть, у ходi яких Плегаст викладав своєму учневi все, що знав сам, щоб вся придбана Плегастом влада не була втрачена. Уроки Плегаста змушували Палпатiна зустрiтися зi своїми страхами, позбавляли його будь-яких радощiв i забирали все, що йому дорого. Темний лорд вчив Сидiуса, що такi емоцiї, як заздрiсть i ненависть, хоч i були необхiднi для освоєння Темної сторони, але були лише засобами вiдмовитися вiд традицiйних понять моралi заради бiльшої мети. Також Плегаст читав своєму учневi лекцiї про засоби захоплення влади з кiнцевою метою контролю над Галактикою.
  Але найдiєвiшим способом навчання були проходження вiртуальних бар'єрiв i багатовимiрне кiно.
  Допомагаючи Палпатiну просуватися службовими сходами, вчитель надав Сiдiусу доступ до свого сiтхського голокрону , а також до багатьох iнших. Вiн навчав Палпатiна бою на свiтлових мечах, володiнню блискавками Сили, змушував поглинати всiлякi знання про рiзнi зброї та технiки Темної сторони, але надавати їм лише те значення, яке необхiдне для здiйснення iстинної мети Ордену. Одночасно, Плегаст пiд маскою гранда Дамаска робив все необхiдне, щоб нiхто не запiдозрив його у зв'язку з Палпатiном .
  Так i тут трапилася проста рiч - влучення зорельоту в потiк астероїдiв. Причому вже при поверненнi зорельоту, коли багато пiлотiв прийняли мiцнi напої.
  I Палпатiна не лише не запiдозрили, а й навiть нагородили орденом за те, що той виявив дбайливiсть та вiдмовляв вiд ризикованого маршруту. Але бувають такi способи вiдмов, що людина якраз обов'язково надiйде з точнiстю до навпаки. I провокацiя спрацювала, а там трохи пошкодили прилади.
  Загинули i обидва спадкоємцi, i дружина, залишилася живою тiльки малютка Принцеса Падме - онука Палпатiна. Вона й успадкувала трон на Набу .
  А Дарт Сiдiус поповнив список своїх злочинiв. Втiм, не все схвалювалося Плегастом .
  "У тебе є Сила, учень, i талант бути лiдером. Що важливiше, у тебе є кровожернiсть серiйного вбивцi, хоч нам i варто притримати її в резервi, якщо тiльки насильство не послужить якоїсь виняткової мети. Ми не м'ясники, Сiдiусе, як деякi з ситхiв минулого. Ми - архiтектори майбутнього".
  "Як довго?"
  "Через десятилiття - i не на день ранiше".
  Але терпiння в тому, щоб стримувати себе, не хотiло виявлятися. Хоча, iнодi й сам Вiтт дивувався - чому вiн раптом став таким жорстоким. Хiба у ньому стiльки агресiї вiд народження? Тим бiльше, у дружньому колi Палпатiн справляв враження найдобрiшої людини.
  Дарт Сiдiус навiть увiв нову теорiю: справжнiй сiтх, повинен приховувати свої думки так майстерно, щоб навiть учитель не зрозумiв каверзи! Нехай навiть той i кличе себе Плегаст Мудрий!
  Поки Палпатiн починав входити до галактичної полiтики, його наставник досяг нового прориву у своїх дослiдженнях. Воля йiнчоррi- злочинця, подарованого Дамаску делегацiєю тiєї ж раси, була зламана пiд впливом Сили, незважаючи на внутрiшнiй природний опiр рептилоїдiв . Також, Плегаст провiв масу експериментiв на iнших зразках, випробовуючи власнi здiбностi. На чергових Зборах у Тайнику, Плегаст позначив Сiдiусу орiєнтири, згiдно з якими мають дiяти сiтхи, розповiв про давню свою лiквiдацiю Керреда Санте i наказав Сiдiусу замовити вбивство сенатора Вiдара Кiма, щоб Палпатiн зайняв його мiсце. Сам же Плегаст вiдвiдав планету Камiно , де провiв переговори з мiсцевою расою клоноделiв , щоб створити армiю слухняних йiнчоррi . Пiзнiше Дамаск i його пiдлеглi вiдбули на Серенно , де Плегаст особисто переговорив з присутнiми там джедаями. Так вiн з'ясував, що джедай Квай -Гон Джинн мав неприязнь до корпорацiй, а його колишнiй учитель Дуку вважав становище Республiки нестiйким. Плегаст майстерно посiяв насiння сумнiвiв у серцi майстра Сайфо -Дiаса, м'яко переконуючи його в тому, що Республiцi потрiбна армiя.
  Щоправда, хто пiде на створення дорогої вiйськової машини без вiйни? А сiтхи хотiли керувати саме методом насильства, бо iнший спосiб - суперечить їхньому вченню.
  На полiтичнiй сесiї прийняття бiльш нiж десятка свiтiв Торгової федерацiї до складу Республiки, Плегаст i Сiдiус знову зустрiлися пiд масками Дамаска i Палпатiна. Наслiдуючи заздалегiдь заготовлений план, Палпатiн пронiс ефектну промову, що породила крики i хаос у Сенатi. Плегаст залишився задоволений, оскiльки планети Торгової федерацiї увiйшли до складу Республiки i, надалi, сiтхи могли розв'язати їх руками галактичну вiйну. Але Плегаст знав, що сенатор Пакс Тiм, який затаїв образу, змовився з iншими ворогами Дамаска - охоронною структурою Санте - i тепер почне бiльш активнi дiї, щоб прибрати Дамаска. Тому Плегаст навмисно звiв Палпатiна з Тiмом на полiтичнiй сесiї i використав учня, як наживку, одночасно випробовуючи його. Незважаючи на успiшнi дiї Сiдiуса, Тiму вдалося перехитрити обох ситхiв, замовивши маладiанським вбивцям Плегаста . Оскiльки останнiй зосередив усi свої сили, щоб завадити викраденню та визначити мiсцезнаходження Тiма, вiн не знав, що другий напад запланований проти нього.
  А Дарт Сiдiус це вiдчував, але вже подумував про порятунок вiд опiки наставника.
  Пiд час церемонiї прийняття Ларша Хiлла до ордену Схиленого кола, що проходила в ложi ордену на Корусантi , Дарт Плегаст мало не загинув вiд рук найманцiв. Помiчник Палпатiна, Пестаж , зв'язався з маладiанцями i, отримавши потрiбну iнформацiю, негайно повiдомив Палпатiна. Обидва прибули на мiсце замаху i виявили в живих тiльки пораненого Плегаста , який ледве дихав, який обволок рану Силою; iншi ж мууни з "Капiталiв Дамаска" були вбитi. Пiзнiше, Палпатiн особисто помстився Тiму, вбивши його самого та багатьох iнших членiв Протекторату гранiв у посольствi Маластару на Корусантi . Полiцiя не знайшла винуватцiв злочину, незважаючи на формування спецiальної групи для розслiдування цих смертей, за вбивством сенатора Кiма. Зрештою, "Капiтали Дамаска" не втратили свого керiвника, але Хего Дамаск вiдiйшов вiд справ Галактики.
  Дарт Сiдiус виношував плани досить хитро. Вiн не став вбивати свою онучку Падве , а навпаки, потоваришував з нею. I iз зовнiшнiм небажанням став сенатором.
  Вплив чорного лорда зростав, з'явився третiй сiтх Дарт Мол. Теж навчається варварськими методами, i дуже здатний боєць. Втiм, обдарованiсть Мола в силi не така велика, щоб вiн змiг би стати повноцiнним спадкоємцем.
  Крiм того i Плегаст , i Талер - все-таки люди, причому не без ознак расистiв. Їм не дуже хотiлося, щоб престол майбутньої iмперiї ситхiв успадкував не представник людської раси.
  Тому, можливо, загибель Дарт Мола була зумовлена. До того ж, Палпатiн ледь не загинув пiд час поєдинку зi своїм учнем, i лише перевага у силi врятувала майбутнього iмператора вiд загибелi.
  Дарт Сiдiус вiдчув досаду, що хтось у всесвiтi , виявляється, володiє краще за нього свiтловим мечем. I це також наклало свiй вiдбиток. На щастя, для людської пари, Мовляв, через свою обмеженiсть, не змiг би їх перевершити у знаннi темного боку сили!
  Дамаск i Палпатiн робили все, щоб набуанська криза пiшла на користь їм обом. До того часу, як Дарт Мол розпочав операцiю на Набу , щоб знищити джедаїв, Дамаск зробив активнi дiї для органiзацiї нової кризи. Зв'язавшись iз главами Корпоративного союзу, Гiльдiї комерцiї, Техно-Союзу та iнших корпорацiй, Дамаск переконав їх у порочних дiях Республiки стосовно своїх свiтiв. Палпатiн ж, забезпечивши своє обрання Верховним Канцлером Галактичної Республiки, вирiшив, що настав час завершувати Великий план наодинцi. Дiзнавшись вiд Плегаста все необхiдне i, скориставшись зв'язками свого вчителя для отримання бажаного посту, Палпатiн вважав за старiючий муун нiчим iншим, як перешкодою. Плегаст , з iншого боку, здавалося, повнiстю довiряв своєму учневi.
  Тим бiльше, що Дарт Мов загинув i правило двох автоматично вiдновилося.
  Попереду ще багато роботи, i часу, навчити нового учня, у Дарта Сiдуса просто не було.
  То чому б їх тандему не проiснувати ще кiлька рокiв - поки орден джедаєв не буде остаточно знищений?
  Але найголовнiше було не це. Плегаст нарештi вiдкрив страшну таємницю: "саме вiн i є справжнiм, бiологiчним батьком Палпатiна - Вiтта Талера".
  Так, його мати, дуже гарна селянка закружляла голову багатому лорду-комерсанту Дамаску. I той не змiг стримати пристрастi.
  Взагалi, пiсля посвяти в сiтхи, здатнiсть вiдтворити потомство рiзко падає. А тут така удача - у тебе є син! I такий здiбний, причому обдарований не тiльки в силi, але й має неабиякий полiтичний талант.
  Це i спричинило номер один, чому вiн врятував юнака. Набагато приємнiше передати справу своєї рiдної кровi. Хоча через те, що сiтхи високого рiвня ставали майже безплiдними, родиннi зв'язки нiколи не були головними.
  Розчулився Плегаст ... Може й справдi вирiшив, що рiдний син його не чiпатиме.
  Але саме це i спонукало Дарта Сiдiуса до дiї. Вчинити такий злочин, як вбивство рiдного батька - мрiя будь-якого сiтха-майстра.
  У нiч перед виборами, Дамаск зробив свою першу публiчну появу за кiлька рокiв, виключно з сенатором Палпатiном : вони разом були присутнi на прем'єрi нової постановки опери мон-каламарi у Галактичному оперному театрi. Пiсля вистави , двоє лордiв сiтхiв пiшли в пентхаус Дамаска в будiвлi Шпiлi Кальданi , для святкування майбутнього успiху Палпатiна. Палпатiн ходив навколо вчителя з вином, репетируючи майбутню промову в Сенатi.
   Плегаст захмелiв, розповiв Палпатiну, що його експеримент з магохлорiанами пройшов бiльш нiж успiшно. Хлопчик Енакiн виграв перегони, i найголовнiше, зумiв вивести з ладу цiлу армiю бойових роботiв. Отже, хлопчик обдарований у силi найбiльше у всесвiтi. Крiм того, до пари з хлопчиком, йому вдалося заплiднити магохлорiанами та представницю раси тогруту . Враховуючи, що представники цiєї гуманоїдної, але нелюдської раси бiднiшi, нiж люди, магохлорiанами , але при цьому, серед них вiдсоток джедаїв при багаторазово меншiй чисельностi, нiж у людей, дуже високий.
  Нова дiвчинка Асока Тано в майбутньому зможе досягти надзвичайних, невiдомих ранiше вершин майстерностi. Поєднання альтернативних способiв сприйняття сили тогруту i велика кiлькiсть магохлорiанiв , здатне породити справжнє диво рукотворної природи.
  А що буде згодом? Вiн продовжить експерименти та створить нову расу людей - за силою рiвних богам. I зможе синтезувати iстоти ще бiльш високого рiвня, нiж магохлорiани - теохлорiани , якi дозволять сiтхам змiнювати фiзичнi закони всесвiту, а може й створювати новi всесвiти!
  Було вiд чого злякатися i вразитись чорному лорду.
  Поступово п'янiючи, Плегаст , вперше за багато рокiв поринув у сон, i через кiлька миттєвостей Сiдiус, похитнувшись (може, краще елементарно вiдсiкти голову мечем?), обрушив на вчителя потiк блискавок Сили.
  - Ти, батьку, вiдповиш за все! За те, що кинув мене, що дозволив пережити рiк пекла у тортурах королiвських пiдвалiв! За те, що змусив убити моє єдине справжнє кохання Каролiну!
  Рев чорний сiтх, викидаючи у свого батька блискавки. Вiн його справдi щиро ненавидiв.
  Насолоджуючись болем Плегаста , Дарт Сiдiус повiльно мучив його до смертi, а той, будучи знесиленим за допомогою Сили, нiчого не мiг зробити i загинув.
  В останнi секунди чорний владика сказав:
  "Ти програв цю гру ще того дня, коли вирiшив навчати мене, щоб я правил Галактикою в тебе тато пiд боком - або, сказати точнiше, пiд п'ятою. Ти був менi вчителем, батько - так, за це я тобi навiки буду вдячний, але господарем ти менi не станеш нiколи".
  - Сказав Палпатiн на прощання, що вмирає i палає у вогнi блискавок сили Дарту Плегасту .
  Так i закiнчив своє бурхливе життя сiтх-винахiдник. I з ним перекинулася сторiнка всесвiтньої iсторiї.
  Але залишилися два нових великих твори: Асока i Енакiн, а також учень, який зумiв домогтися влади над галактикою i перемiг джедаєв.
  Люк Скайокер , таким чином, був правнуком Палпатiна та сином Дарта Вейдера .
  Тому чорний владика сiтх не мiг вiддати наказ, взяти i знищити свого прямого, обдарованого силою нащадка. Тим бiльше, як не крути - Люк на всi сто вiдсоткiв людина, а його власнi дiти наполовину тогрута . Адже iмператор Палпатiн вже ввiв закони, що обмежують права нелюдiв, i взагалi прагнув встановити расистськi закони в новiй державi.
  Дiйсно, раз люди є найчисленнiшою расою в галактицi, i сам iмператор людина, як i його оточення, то жорсткий расизм i приниження iнших рас, цiлком у дусi ситхiв. Тих, хто любить придушувати i панувати.
  Гросс-маршал Таркiн розробив цiлу теорiю та iдеологiю виправдання расизму.
  Але успадковували престол, лише наполовину люди. Нехай навiть Асока i позбулася потворних наростiв, а її шкiрка хамелеона виглядає красиво.
  Iмператор спецiально послав своїх дiтей знищити життя на планетi Шило, де жили тогрути . I сини чорного владики виконали це з радiстю.
  Вони, iз зачаття служили i знали лише темний бiк сили. Палпатiн же в юностi не раз робив добрi вчинки. I якби вiн не потрапив до тортур, не зiткнися з Плегастом , нiколи б не став найбiльшим убивцею галактики.
  Та його дiти не робили добрих вчинкiв, з радiстю творили будь-яке зло. Але чомусь саме це i неприємно iмператору. Чи то й у ньому не до кiнця померло добро. Чи то Палпатiн вважав, що неможливо стати справжнiм сiтхом без боротьби iз самим собою, коли ти перемагаєш свiтлу сторону в самому собi.
  Його дiти сприйняли служiння злу, як данiсть, як найприроднiше у свiтобудовi, не вiдчуваючи душевних мук i докорiв совiстi.
  А й Палпатiн боровся сам iз собою, i тiльки Всевишнi Боги знають, чого йому варте вбивство Каролiни.
  Крiм того, iмператор так i не наважився прикiнчити свою матiр. Плегаст , мабуть, теж вiдчував до неї почуття прихильностi, нiколи не порушував такого питання.
  А мати Палпатiна все ще жива i, незважаючи на те, що їй уже давно перевалило за сто рокiв, зовсiм не виглядає глибокою старою. Навпаки, вона здається молодшою за свого сина, мiцна блондинка - рокiв тридцяти не бiльше на вигляд. Пiсля визволення з каторги, вона оселилася у глухiй провiнцiї i там зайнялася вiдомством.
  Так, простолюдинка, селянка, але теж незвичайна жiнка, що щось у неї було зсунуто в генетицi. Iнакше навряд чи змогла б завагiтнiти вiд чорного владики.
  Босонога, в однiй пов'язцi на стегнах, з тонкою, як у юної дiвчини талiєю, вона багато працювала в полi, а ночами займалася чаклунством. Але коли Вiтт жив з нею, мати свої заняття приховувала, i нiчого свого сина не присвячувала.
  Щоправда, кiлька разiв промовилася: що їй, напевно, судиться поховати не лише своїх близьких, а й їхнiх дiтей та онукiв.
  Палпатiн навiдався мати лише рiк тому, коли треба було прикривати Набу вiд рейду повстанцiв. Тi теж шукали таємницi на рiднiй планетi чорного iмператора. Може, хотiли дiзнатися про його слабкi мiсця, чи вiдшукати родичiв?
  Був у iмператора єдиноутробний брат. Ось його Палпатiн принiс у жертву темним силам незадовго до кризи в Набу - як сказати, щоб усмiхнувся успiх.
  Брат, до цього часу, вже обзавiвся i онуками, тож вичiкувальна тактика Дарт Сiдiуса виправдалася. Ще бiльше жертв i поповнення пантеону вбитих рiдних кровей.
  Тодi вiн хотiв приєднати i свою матiр. Але Палпатiн очiкував зустрiти стару: але його мати зовсiм не змiнилася за довгi роки розлуки. Дiвоча, мускулиста постать, дуже смаглява вiд засмаги, i гладка шкiра, гарне обличчя з мужнiм пiдборiддям. Здалеку її взагалi можна прийняти за дiвчину, але поблизу видно риси обличчя цiлком зрiлi, сформованi, i їй не менше тридцяти рокiв. А якщо подивитися у смарагдово-сапфiровi очi, то здасться i бiльше.
  Палпатiн, який не очiкував, що його мама не така проста, як здається, зазнав шоку i вiдмовився вiд вбивства, або як вiн це називав - принесення в жертву темним силам.
  Вiн не знайшов у собi тодi мужностi перемовитися хоча б парою слiв з матiр'ю-ведучкою i, уникаючи контакту, поспiшив пiти геть. Мати, можливо, впiзнала свого сина, проте теж вдалася холодною i байдужою.
  А пiд час останнього вiзиту на Набу вона з'явилася в той момент, коли iмператорський конвой налетiв на засiдку. Палпатiна ледь не поховало у палацi, але босонога жiнка з'явилася до нього, вказавши прихований вихiд i показавши, де знаходиться ще одна засiдка бунтiвникiв.
  Тодi вони з нею й обмовилися кiлькома фразами.
  Нев'януча мама поклала руку на лоб Палпатiна i з гiркотою вимовила:
  - Як тебе жорстоко поранили, синку. Не залишилося в тобi жодної риси!
  Дарт Сiдiус сердито вiдповiв, мамi:
  - Я тiльки зовнi здається глибоким старим! Так, моє тiло вже давно живе не за людськими законами. I я досi здатний перемогти на мечах будь-якого джедаю. А термiн фiзичного iснування мого тiла, триватиме ще не одне столiття!
  Молода мама кивнула своєму зморщеному синовi:
  - Ти вирiшив продовжити фiзичне iснування, ставши вампiром? Звiсно, вампiри мають переваги над людьми. Якщо не брати до уваги потреби тричi на день пити кров, i уникати сонячних променiв. Але ж це не життя!
  Iмператор Палпатiн образився на матiр i навiть хотiв її вдарити, але стримався. Сердито пробурчав:
  - Я став сильнiшим, нiж був у молодостi, мене важче вбити, нiж окрiм срiбла найвищої проби. А на будь-якому сонцi можна носити зручний скафандр з фiльтрами, а штучне свiтло для мене небезпечне.
  Тут тон Дарт Сiдiуса став м'якшим.
  - От, краще, скажи, як тобi, будучи простою людиною, вдалося зберегти молодiсть?
  Лада Талер з милою, бiлозубою посмiшкою вiдповiла:
  - Я все життя ходила боса по Набу , все життя працювала, їла здорову їжу, пила лише сiк та молоко. Завжди на свiжому повiтрi - подалi вiд мiста. Тiльки один раз побувала в столицi, та й то в кайданах, коли мене привезли вислухати вирок. А там знову на село з мотикою!
  Я веду найздоровiший iз усiх можливих способiв життя, i з чого менi старiти?
  Палпатiн цього разу навiть не розсердився, йому стало трохи кумедно i вiн цiлком логiчно попросив уточнення:
  - Мiльйони селянок ведуть такий самий, як i ти, спосiб життя, але це не заважає їм перетворюватися, на вiдмiну вiд тебе, на потворних старих. У чому секрет, - кажи!
  Мама вiдповiла з поблажливiстю в тонi:
  - Найголовнiше питання, а вiд чого людина старiє? Кругообiг у природi вiчний, i людський органiзм має схожiсть iз таким ось кругообiгом. Об'єктивно кажучи, в людському тiлi немає нiчого такого, що мало б старiти. - Молода з вигляду жiнка зробила паузу i продовжила з упевненiстю богинi. - Вся справа у мисленнi та вiрi. Повiр, що старiсть протиприродна, а вiчна юнiсть, навпаки, закономiрнiсть i ти не старiтимеш!
  Палпатiн не цiлком iз цим погодився:
  - Старiють не лише люди, а й метал, предмети, космiчнi кораблi, бойовi роботи. Чому ти думаєш, що людина здатна цього уникнути зусиллям волi та вiрою?
  Молода жiнка впевнено вiдповiла:
  - Людський органiзм, на вiдмiну вiд металу, система, що оновлюється. Клiтини можуть дiлитися та оновлюватися мiльярди мiльярдiв рокiв. Будь-який вчений скаже, що стовбурового запасу в органiзмi вистачить на мiльйони мiльйонiв життiв. Треба тiльки навчитися робити одну суттєву дрiбницю - регенерувати та оновлювати ще й нервовi клiтини. Тодi безсмертя стане дiйснiстю!
  Палпатiн вкрадливо запитав:
  - I як, мамо, це ти робиш?
  Жiнка засмiялася i пошепки вiдповiла:
  - А навiщо це знати вампiру? I так ще в цьому тiлi простягнеш п'ять, або шiсть столiть. А тобi росте чудова змiна... Чи треба тобi ще опанувати таємну вiчну молодiсть. Особливо з огляду на твiй егоїзм?
  Дарт Сiдiус прошипiв, наче придушена змiя i оголив червоного кольору клинок.
  - Я i тебе можу принести на жертву темним силам!
  Мати дивилася без жодної тiнi країна на сина-iмператора. Вiдповiла, ще ширше посмiхаючись:
  - Ця жертва не допоможе тобi у твоїй боротьбi! Хоч ти кривавий тиран, але мої молитви рятують тебе вiд загибелi. Через рiк, пройдеш по краю прiрви. I тiльки твоя мама зможе врятувати твою душу вiд пекла!
  Палпатiн пом'якшав i розслаблено махнув рукою:
  - Гаразд, як ти сказала, вампiр ще має в запасi п'ять або шiсть столiть. А там, може, я дiзнаюся бiльш ефективний спосiб продовження життя. Тим бiльше, що вже проводяться експерименти по вселенню духу в клон!
  Мама на прощання поцiлувала Палпатiна та побажала йому удачi. Вiд неї так свiжо та приємно пахло. I Дарт Сiдiус затужив, є i в добрi своя краса.
  Зло - це зло, i жити, коли навколо темрява i лютi шакали, вкрай стомлює. Iнодi накочуються страхи... Болiснi та жахливi.
  Тим бiльше, iмператору Палпатiну хотiлося, щоб йому успадковував сiтх, якi не є чистим злом, i щоб наступник мiг внести в життя космiчної держави, хоч щось творче.
  Люк Скайокер повнiстю людина, i в цьому його значний плюс.
  Крiм того, в ньому ще текла кров Енакiна та Палпатiна. I залучення на темний бiк цього хлопця вимагало серйозних зусиль.
  Люк Скайокер сидiв у покритому м'яким пластиком крiслi i думав. Спроба використовувати надздiбностi провалилася, тим бiльше, що його охороняли воїни яскраво-червоної варти - чудово, жорстоко пiдготовленi i чутливi до сили бiйцi.
  Чомусь серед воїнiв червоної варти майже однi жiнки? Можливо, через те, що сiтхам властиве патрiархальне мислення, i особина жiночої статi не сприймуть серйозно на престолi. А значить, ймовiрнiсть змови серед могутнiх бiйцiв-войовниць червоної варти - буде набагато меншою.
  Та й спортивнi дiвчата просто гарнi. I деякi з них навiть зводили Люку очi, особливо Мара Джейд. Ось ця красуня загрожує пальчиком Скайокера . Росла i фiгуриста дiвчина, з формою, що щiльно обтягує тiло - з нею двi дами в малинових костюмах i в масках. Але при цьому з оголеними до непристойностi деякими мiсцями тiла. Хоча пiд час бою вiдкритi дiлянки шкiри закриваються. Можливо, це спосiб пiдкреслити свою приналежнiсть до темної сторони сили - проповiдуючи непристойнiсть та виклик етичним нормам.
  Самi дiвчата з яскраво-червоної варти в сексуальному планi дуже агресивнi, i дивляться на Люка з пожадливiстю. Люку ще нема i двадцяти чотирьох. А жiнки-розпусницi, особливо люблять юних чоловiкiв, подiбно до того, як розпусних самцiв найбiльше заводять незаймана. Так молодий бранець викликає м'ясоїдну тугу.
  I в той же час є наказ iмператора: до Люка Скайокера в камеру не заходити. Хлопець, надзвичайно небезпечний, i навiть беззбройний, зi своїми навичками, може завдати шкоди озброєним i феноменальним по силi бiйцям!
  Дiвчата-вартовi дражнять Люка, але залишаються за прозорою та стiйкою до впливу сили броней. Iмператор з'явився, наче гриб пiсля дощу. Вiн може так телепортуватися через стiни.
  Палпатiн послав дiвчатам повiтряний поцiлунок, зi своїх довгих гострих iклiв, i немов примара пройшла через прозору броню, не вiдчуваючи перешкод.
  Люк, який уже намагався використати свої здiбностi i, переконуючись у непроникностi, дуже здивувався. Iмператор, i справдi, дуже сильний.
  Палпатiн сiв навпроти Люка Скайокера i пiдкреслено чемно запитав:
  - Мого юного бранця, сподiваюся, зручно в гостях?
  Люк, якому страшенно набридла самота, iронiчно iз позiханням, вiдповiв:
  - Якби дiвчата, не тiльки вартували зовнi, а й розташуйся зi мною всерединi, було б набагато краще.
  Iмператор, грюкнувши в долонi, прокричав:
  - Кава з шоколадом та ананасами, живо!
  . РОЗДIЛ Љ 9. Поки Михайло Драка дивився кiно через iнтернет, Амелiна дещо ще у рiзних мiсцях зробила. Зрозумiло, вона взяла в магазинi для бiдноти зниженi в цiнi черевички, щоб не ганьбитись босонiж. Завiтала до рiзних фiрм.
  Тепер бiй має вiдбутися буквально завтра. I це нервувало Амелiну.
  А раптом рукавички Диявола не спрацюють, i все пiде нанiвець.
  Потiм вона пiд'їхала машиною до будiвлi, де розташований спортзал, i запропонувала Михайлу розiм'ятися.
  Хлопець не надто охоче погодився.
  Михайло був голодний, але перспектива бою з абсолютним чемпiоном свiту його порушувала.
  Голий до пояса Драка, зi своєю чистою i гладкою, засмаглою шкiрою, скидався на субтильного пiдлiтка. Тим не менш, Амелiна побоювалася, що Михайло може не вкластися у вагу. Так, загнав вiн себе в таку вагову категорiю, що собi та сендвiч дозволити не може.
  Бiйка з помiрним ентузiазмом молотив у грушу. Пробував пробивати комбiнацiї. Хоча виходило в нього непереконливо.
  Амелiна дивилася на це iз позiханням. Вона почувалася не зовсiм бадьоро.
  I тому, збiгала у кафе, i випила пару чашок чорної кави. Пiсля чого вiдчула себе бадьорiше. Її туфлi, правда, виглядали зношеними, i вигляд у Амелiн немов у дешевої повiї. Хiба що волосся пашить жаром.
  Михайло перестав бити в грушу, i почав робити вправи на тренажерах. Зрозумiло, з малою вагою та набагато повторень.
  Тут потрiбна не м'язова маса, а швидкiсть та витривалiсть.
  Вирiшила розiм'ятися у тренажерному залi та Амелiна. Вона намагалася поводитися у формi.
  Настрiй у неї знову погiршився. Як вона збирається заробляти грошi з бiсовим подарунком?
  У секцiї було ще дюжина хлопчакiв у спортивних трусиках та з голими торсами. Троє чорношкiрих, а решта бiлих. Симпатичнi, м'язовi хлопчики.
  Амелiна дивилася на них i трохи їй стало веселiше. Справдi, що вона в депресiї? У будь-якому разi її душа i так зникла. А так вона отримає рай на Землi. I зможе, за бажання зняти будь-якого хлопчика, або цiлу дюжину разом i начхати їй на закони!
  Амелiна навiть проспiвала:
  - Якщо у банку мiльйони,
  Начхати на всi закони!
  Потiм тренуючись, подумала, що в Америцi треба багато чого змiнити. Їхня система, особливо полiтична, недосконала. То в президенти лiтнiх дiдiв вибирають, то коронавiрус ставить рекорди. Про що це каже? Потрiбнi молодi люди при владi та прогресивнi , зрозумiло!
  I, зрозумiло, у США назрiли змiни.
  Демократiя не допомагає у виборi найкращих президентiв. Може краще вiдбирати лiдерiв на iнтелектуальному конкурсi?
  Амелiна зi зiтханням проспiвала:
  Ти даєш менi вранцi хлiбний квас,
  Що тобi вигадати?
  Iнтелекти рiзнi у нас,
  Пiдвищуй свою освiту!
  Михайло скривджено вiдповiв:
  - У мене високий iнтелект - я проходив випробування!
  Амелiна хихикнула i вiдповiла:
  - А що, тестування, це показник?
  Бiйка логiчно зауважив:
  - I так i нi! Багато професорiв набирали мало очок.
  Амелiна цiлком рацiонально помiтила:
  - Професоре, не завжди розумний. Ось Майкл Тайсон теж професор.
  Михайло посмiхнувся i запитав:
  - Ти думаєш, я перевершу Майкла Тайсона?
  Амелiна впевнено кивнула:
  - Так! Ти станеш чемпiоном свiту у дев'яти вагових категорiях.
  Бiйка з натхненням заспiвав:
  - Ех, боксер, ех, боксер,
  Що ти кинув коня?
  Завалити не пiднялася рука!
  Молода жiнка сердито вiдповiла:
  - Досить блазнювати! Краще, налаштуйся на бiй та переможи!
  Михайло зiтхнув:
  - Мене били боксери значно нижчi за клас, нiж цей спортсмен, за чотирма версiями, чемпiон. Та я навiть до нього не готувався!
  Амелiна жваво заявила:
  - Та й вiн не готувався до тебе. Подумай, що ти для нього несподiваний суперник.
  Бiйка зiтхнувши помiтив:
  - Навряд чи це менi допоможе.
  Амелiна сердито тупнула ногою i ревла:
  - Та не хвилюйся! У мене є секрет, завдяки якому ти перемагатимеш будь-якого суперника.
  Михайло, понизивши голос, запитав:
  - А ти в цьому певна?
  Молода жiнка в'янула:
  - На всi сто вiдсоткiв . I навiть на двiстi.
  Хлопець iз посмiшкою запитав:
  - А в чому тодi секрет?
  Амелiна вiдповiла, скосивши очi i заявивши:
  - У рукавичках, що ти одягнеш перед боєм. Вони феноменальна сила.
  Михайло пошепки запитав:
  - Це магiя?
  Молода жiнка пiдтвердила:
  - Типу того!
  Бiйка знизав плечима i помiтив:
  - Я не дуже вiрю в магiю!
  Амелiна зiтхнувши вiдповiла:
  - I я не вiрила, доки потреба не змусила.
  Юнак помiтив iз посмiшкою:
  - Може, в цьому теж щось є. Я пам'ятаю, загадав якось бажання - нiколи не старiти. I в мене навiть вуса та борода не дуже ростуть, я й на вигляд дуже юний!
  Амелiна посмiхнулася i вiдповiла:
  - Дуже гарне бажання.
  Михайло помiтив:
  - Для дитини не зовсiм типове. Найчастiше жiнки бажають помолодшати. Особливо у бальзакiвському вiцi.
  Молода жiнка здивувалася:
  - Ти що, Бальзака читав?
  Хлопець кивнув:
  - Так, в електронному виглядi, небагато.
  Амелiна взяла i заспiвала:
  - Незабаром буде в тебе,
  Мiй хлопчик, багато щастя,
  Будуть новi друзi,
  Без п'яти хвилин ти майстер!
  Михайло кивнув i продовжив:
  Без п'яти, без п'яти,
  Але ж п'ять хвилин небагато,
  Я на правильному шляху,
  Широка моя дорога!
  Амелiна вiдзначила з усмiшкою Джоконди:
  - У тебе добрий голос, та й слух, мабуть, є. Може, менi з тебе зробити естрадну зiрку?
  Михайло вiдповiв:
  - Рiзних зiрок у боксi багато, а я стану найкращим боксером - усiх часiв та народiв.
  Амелiна згiдно кивнула:
  - Зрозумiло, станеш! А поки що, можливо, поплаваєш у басейнi?
  Михайло запропонував:
  - Краще у сауну! Менi треба зганяти вагу.
  Молода жiнка запропонувала:
  - Давай сходимо туди разом. У лазнi навiть буде нам добре.
  Юнак узяв i заспiвав:
  Баня, баня, баня, баня, баня,
  Дубовий та березовий настiй.
  Баня, баня, баня, баня, баня
  Шматок нашого життя неодружений!
  Михайло та Амелiна вирушили в сауну. Перед цим, звiсно, скинули одяг i помилися в душi. Пiсля чого, у них став куди кращий настрiй. У саунi юнак та молода жiнка залiзли на верхню полицю, прихопивши ще й дубовi вiники.
  Пiсля чого стали дубасити один одного. А ще одна дiвчина пiддавала раз у пару.
  I це виглядало дуже чудово. Кiвш, яким лило гарне, майже голе дiвчисько на каменi воду, був iз срiбла. Михайло милувався її красивим та мускулистим тiлом професiйної спортсменки. Втiм, i Амелiна нiчого, хоч на дванадцять рокiв старше. Та й Михайло такий зовнi юний, що йому двадцять рокiв, що є, i не даси. Тож можна подумати, що це син та мати. Тим бiльше, якщо тiло в Амелiн i бездоганне, але обличчя виглядає втомленим, що робить її на вигляд старшим.
  Руде волосся, втiм, дуже пишне i йде хвилями.
  Дiвчина-спортсменка приблизно ровесниця Михайла. Але жадiбно дивиться на Амелiн. Їй подобається її спортивна грацiя та бездоганнi, дуже витонченi нiжки. Амелiна тримала форму, балувалася єдиноборствами i навiть спарингувала.
  I вiд природи у неї добре тiло, без краплi жиру. Занадто широкi для жiнки плечi, а стегна розкiшнi, а талiя тонка. Прес, причому плиточками. Груди високi та пружнi.
  Дiвчина-блондинцi, мабуть, Амелiна подобається, i вона запитує:
  - Можна, я вас поб'ю вiником?
  Руда хихикнула i вiдповiла:
  - Краще стерегти цього хлопчика.
  Дiвчина хихикнула i помiтила:
  - Вiн зовсiм молодий, i такий худорлявий!
  Амелiна заперечила:
  - Йому вже рокiв iз двадцять! I вiн боксер-професiонал, а завтра битиметься з абсолютним чемпiоном свiту.
  Блондинка хихикнула:
  - У нього на обличчi майже немає волосся! Явно недорозвиненiсть вторинної статевої ознаки!
  Михайло образився i пробашив:
  - Я сильний! I тобi зi мною сподобається.
  Блондинка помiтила:
  - Такi як вiн, багатьом жiнкам подобається, але мене хлопчики не цiкавлять. А ось такi як ви, рудi.
  Амелiна посмiхнулася i вiдповiла:
  - Я люблю i самцiв, i самок. В залежностi вiд настрою. Але в даному випадку, можна зайняти коханням утрьох.
  Блондинка посмiхнулася i вiдповiла:
  - Звучить заманливо! Гаразд, давайте втрьох.
  Михайло вигукнув:
  - Тепер я вiрю, що поб'ю Терефера.
  Поки в саунi займалася трiада любов'ю, Олег, цей вiчний диявол, разом iз сином Амелiни Марком, залiзли до банку. Марку всього одинадцять рокiв, але вiн уже неодноразово свiтився в крадiжках, i покурював всяку гидоту.
  Олег, зрозумiло, той ще чорт i, будучи трохи на вигляд старшим, запропонував Марку завести грошi.
  Хто вiд цього вiдмовиться?
  I банк вибрали, зрозумiло, найбiльший i найпрестижнiший у Нью-Йорку. Хоча, саме такi, i найсильнiше охороняються.
  Але Олега таке зовсiм не збентежило, а Марка теж. Босоногий хлопчик з бiлим волоссям, запропонував рудому влiзти серед бiлого дня.
  Розрахунок будувався на тому, що цього нiхто не чекає. Тим бiльше, що хлопчики наважаться на таку справу.
  Зростанням пацани були майже однаковi. Олег, як правило, ходив босонiж, i тому, рудий Марк, трохи бiльший для свого вiку, у кросiвках був з ним нарiвнi.
  Пацани полiзли прямо по стiнi у сховище. Вони мали липучки. I найголовнiше, їх нiхто не бачив. Олег, будучи юним чарiвником, який прожив не одне столiття, навiв морок. А вдень досить галасливо, i сторожовi собаки буквально плутаються у запахах.
  Олег пiдморгнув Марку i помiтив:
  - Скоро ми вiзьмемо стiльки грошей, що ледве зможемо забрати!
  Рудий хлопчик вiдповiв:
  - Якщо ти такий розумний, то чомусь босий?
  Свiтловолосий пацан вiдповiв:
  - Без взуття легше вбирати енергiю, що йде iз Землi, а в Землi потужнiсть пекла!
  Марк хихiкнув i помiтив:
  - Треба спробувати.
  Хлопцi пiднялися пiд саму купол банку. Олег зробив особливий знак. I залiзна поверхня розступилася. Хлопцi пiрнули туди.
  Усерединi було видно ємнiсть, наповнена золотими зливками. А на всi боки стояли полiцейськi.
  Олег зазначив:
  - Ось воно, золото - не те, що папiр!
  Марк заперечив:
  - Золото важке.
  Хлопчик-блондин пiдморгнув своєму вiзавi i помiтив:
  - Можна зробити його легшим за пух.
  Рудий хлопчик здивувався:
  - Це ще як?
  Олег упевнено вiдповiв:
  - Сили демонiчнi допоможуть.
  Марк сердито запитав:
  - Демонiчнi? А що, Сатана сильнiший за Бога?
  Хлопчик-блондин впевнено заявив:
  - Може i не сильнiше, але куди рiзноманiтнiше у засобах. Тож кiнцева перемога зла неминуча!
  Марк знизав плечима, i цiлком логiчно заперечив:
  - I Бог не добро, i Диявол не зло! Навряд чи хтось скаже, що втопити людство - мiльйони людей i врятувати лише вiсiм - добра справа!
  Олег енергiйно кивнув:
  - А ти швидко вчишся. Ти скоро будеш наш. А тепер спускаємося.
  Хлопчики дiстали целофановi мiшки, i недовго думаючи наповнили золотими зливками.
  Олег промовив заклинання. I золото, справдi, полегшало пуху.
  Хлопчаки несли одразу кiлька тонн. I прозорi мiшки набрякли.
  Нехай iз запiзненням, але спрацювала сигналiзацiя. Вага помiтно зменшилася.
  Та й вiдеокамери зафiксували, що зображення спотворилося.
  Хоча Олег i скинув заздалегiдь у комп'ютернi чипи вiрус.
  Хлопчаки, втiм, пройшли купол, наче це був не мармур iз залiзобетонним, а голографiчне зображення. I помчали з мiшками, що пiдскакували за спиною.
  Марк iз подивом помiтив:
  - Так просто вийшло!
  Олег упевнено промовив:
  - Коли Диявол iз тобою, то все просто.
  Рудий хлопчик поставив запитання:
  - А чому ви, демони, не пограбуєте всi банки у всьому свiтi?
  Хлопчик-блондин вiдповiв дуже чесно:
  - Тому, що для темної сили, та й для свiтлої, явне втручання у справи людей, скорiше виняток, нiж правило .
  Марк знизав плечима i помiтив:
  - Але в цьому випадку, ти зробив мудрий виняток. Ми подiлимо золото навпiл, i ще почастуємо всiх хлопчикiв, i з нас вистачить!
  Олег хихикнув i вiдповiв:
  - А де ти бачив, щоб чорти грабували людськi банки?
  Марк, спускаючись зi стiни, буркнув:
  - Але ж ти грабуєш!
  Хлопчик-блондин iз серйозним виглядом вiдповiв:
  - Ми не повиннi чинити кримiнальнi злочини. Це прерогатива людей!
  Рудий хлопчик пропищав:
  - Стань багатим, i забудь про закони чортiв!
  Олег зупинився i проревiв:
  - Нi! Ми i я, особисто шануємо закони пекла! Риси банки не грабують.
  Марк сердито рикнув:
  - То кинь тодi золото i залиш його менi. Я сам вiзьму цей грiх на себе!
  Хлопчик-блондин розтягнув обличчя у усмiшцi, вiдповiв:
  - Дякую, що ти сам мене про це попросив. Як не люблю я обманювати та кидати дiтей.
  I Олег тупнув босою, засмаглою ногою по стiнi.
  Марк плюхнувся на асфальт, щоправда, вже було невисоко, i хлопчик майже не забився. Але мiшки iз золотом звалилися з гуркотом. Олег став невидимим не лише для iнших людей, а й Марка.
  Можна було тiльки роздивитись, як босi ноги юного дияволенка з надзвичайною швидкiстю змiтають пилюку.
  Хлопчик дивився приголомшений. Потiм спробував два величезнi мiшки потягнути, але не мiг навiть зрушити з мiсця. Марк зовсiм розгубився. Кидати золото не хотiлося, хоч iнстинкт закликав рвати пазурi. Iнакше буде погано.
  Та й люди на гуркiт збiглися, i тицяють пальцями. Певна рiч, i полiцiя, хоч iз запiзненням, з'явилася.
  Марк став видимим. Вiн досить запорошений, переляканий, пацан з рудою, модно пiдстриженою шевелюрою.
  Чимось вiн нагадує хлопця з фiльму "Клiєнт". Той теж був майже рудий, може хiба, що волосся не таке яскраве. I теж iз заклепками, i в джинсовiй куртцi. I обличчя гарне, виразне, можна сказати вольове.
  I подiбне iм'я - Марк. Так, доводилося в кiно знiматися хлопчику. Але лише у ролi другого плану. I через руде волосся, зрозумiло. Його могли б згодом i бiльш видну роль взяти. Але конкуренцiя велика i потрiбнi пiдв'язки.
  Амелiна у кiно, як зiрка, з ряду причин не вiдбулася. Навiть через шрам на обличчi.
  Який, втiм, пiсля спiлкування з Авадон майже зовсiм зник. I це навiть оточуючi не дуже помiтили.
  Марка ж трохи подряпало. Але зовсiм трiшки.
  Хлопчик нарештi здогадався вiдпустити мiшки, але навколо нього вже з'явилося цiле кiльце полiцейських зi щитами.
  Вони дивилися на хлопця з подивом. Справдi - дитина пограбувала банк, i винесла кiлька тонн золота?
  Тут щось негаразд.
  I прибували все новi люди зi щитами та автоматами. Хтось увiмкнув запис.
  Там було видно, як з'явився i впав Марк зi шматками золота. I як вiн намагався їх тягти.
  Хлопчик не наважувався кинутись бiгти, i просто застиг навпочiпки, наче заєць, або може бути навiть лисеня, обкладене вовками. Марк вiдчув у собi сильний страх - влип.
  I що його посадять тепер до в'язницi. А в'язниця - це жорстоке мiсце. Втiм, Марк дивився фiльм "Клiєнт" зi своїм тезкою. Начебто нiчого страшного - окрема камера з лiжками, дзвони скiльки хочеш i ще погодують.
  Але це лише фiльм. А в камерi для малолiткiв та у в'язницi, хто сидiв, говорили, що там не дуже. I годують досить грубою та дешевою їжею, щоправда, дають її багато. I голять часто голови наголо, i працювати змушують, i вчитися. I б'ють полiцейськi жорстоко. Але ще гiрше, коли починають бити та знущатися твої спiвкамерники. Вони можуть i щось гiрше зробити, нiж посадити пару синцiв.
  Марк особливо подробиць не знав. Але в жодному разi, хлопцi у дитячу в'язницю не рвалися. I бажання там загартуватися та навчитися було далеко не у всiх.
  Нарештi в гучномовець якийсь тип у погонах полковника прорепетував:
  - Руки за шию, йди до нас!
  Марк вирiшив пiдкоритися. Адже це Америка. Там полiцейськi можуть i дитину пристрелити.
  Щоправда, останнiм часом дуже часто народ бунтує, i полiцейський тричi подумає, перш нiж вистрiлити - особливо у дитину. Марк йшов, тримаючи руки на шиї.
  Вiн виглядав таким невинним, що у поглядах полiцейських ковзало спiвчуття.
  Марк пiдiйшов , i йому одразу ж заломили руки. Полiцiя мала досвiд затримання малолiтнiх злочинцiв i вже готовi кайдани. I на руки, i на ноги з вiдповiдними дитячими розмiрами.
  Марк скривився: дуже грубо його могутнi чоловiки тримали за руки та ноги. А потiм ще й стали мацати. Дуже навiть грубо.
  Розiрвали куртку, видно побоюючись, чи немає там вибухiвки. Потiм розрiзали i майку оголивши до пояса. Штани, правда, залишили. Але кросiвки теж зiрвали, завдавши болю.
  Так босого i голого до пояса хлопця буквально занесли до полiцейського вирва, i прикували до стiни. I за ґратами ще п'ять полiцейських залишилися, i вони дивилися на Марка м'ясоїдними поглядами.
  Хлопчику стало неприємно. Голому до пояса було прохолодно. Лiто ще не настало. Та й день був не сонячний, i вирва зi сталi охолола. Тим неприємнiше босим ногам на металi. А якби зараз тепле, i навiть спекотне американське лiто, то було б не краще, нiж у сталевому ящику.
  Нью-Йорк знаходиться навiть на пiвдень вiд Ташкента. I лiто в ньому спекотне, зате зима приблизно як у Бiлорусiї.
  Марка, тим бiльше, поки що не вирiшили куди вести. I машина стояла. I хлопчик мерз, шкiра стала синiти, босi ноги задубiлi. I Марк почав смикатися, i пiдтискати ноги, щоб зiгрiтися. Але кайдани та ланцюги заважали.
  У досадi Марк прогарчав:
  - Чому ви мучите мене? Я лише дитина!
  Досвiдчений полiцейський з усмiшкою вiдповiв:
  - Юний вiк - це обтяжлива обставина. Якщо ти зараз такий негiдник, яким станеш, коли виростеш?
  Iнший буркнув:
  - Мовчи, чи ми тобi врiжемо кийком по п'ятах!
  Марк вiдчув страх i замовк. Подумав, що у кiно таки не життя. Ось на Марка з фiльму "Клiєнт" навiть кайданкiв не одягли. Втiм, той банк i не грабував.
  А тут злочин серйозний. А раптом ще влiплять довiчне? Скiльки дають за пограбування? Правда, адже вона ще дитина, може бути вiдбудеться роками так п'ятьма. I вийде iз в'язницi ще пiдлiтком.
  А там, таки жити можна. I в комп'ютернi iгри пограти дозволяють, i в екскурсiї возять. I роботи не так уже й багато.
  Дорослим на волi в США знайти роботу проблематично, то куди вже дiтям. Втiм, це дивлячись де.
  Марк чув, що така страшна зона для особливо небезпечних злочинцiв. Там вони весь день дроблять та переносять камiння. I туди вiдправляють тих, хто вже зовсiм вiдморожується.
  Щоправда, деякi пацани кажуть, що це просто страшнi вигадки.
  А Марка поки що вирiшували, куди вiдправити. Або до дитячої в'язницi, для хлопчикiв, якi не досягли чотирнадцяти рокiв. Там умови кращi i годування все. Або, спочатку зняти свiдчення та провести дiзнання. I тут сперечаються полiцiя та ФБР.
  За iдеєю, враховуючи, що пограбування було особливо великому розмiрi, справою має займатися ФБР i допит треба зняти негайно.
  А Марк мерз, i трясся. Правда, вiн хлопець вiд природи здоровий, i ангiну, за iдеєю, пiдхопити не повинен.
  Однак, у сталевому мiшку босонiж i напiвголим, для дитини практичнi подiбно до тортур.
  Марк знову почав сiпатися i трястись. Вiн таки не мав досвiду моржування, i йому вiд цього стрiмко.
  Полiцейськi у вiдповiдь хихикають.
  Нарештi ФБР перемогло, i хлопця повезли на допит. Машина рушила. Запрацював потужний двигун, i одразу стало теплiше.
  Марк навiть трохи повеселiшав. Вiн подумав, що, можливо, все обiйдеться.
  Щоправда, його мама зовсiм розорилася, i навряд чи в неї знайдуться грошi випустити пiд заставу до суду, але... Може, Амелiна просто прибiдняється, i щось знайдеться.
  А там, можна дiло розтягнути на кiлька рокiв. Ще є шанс отримати домашнiй арешт iз браслетом на нозi. Теж поки суд i справа, пройде частина термiну, а там ще скосять i сидiти не доведеться.
  Та й мало є способiв уникнути покарання. Особливо якщо дивитися по фiльмах.
  А ось був ще такий серiал, де хлопчик сам напросився до колонiї малолiтку. Так, був там такий хлопчик, трохи старший за Марка. I казав, що колонiя пiд ним ходитиме.
  Марк мав уявлення про єдиноборства. Мати його трохи тренувала, Марк ходив у секцiю i готувався до зйомок у кiно. Для свого вiку, зростання та ваги Марк досить сильний. У своєму класi вiн, мабуть, i найкращий боєць. Але можуть бути в камерi хлопцi куди старшi i запеклi карнi злочинцi.
  Адже вiн не супермен, i супер здiбностей у нього, на жаль, немає.
  Потрапити до бiльших юних бандитiв йому не хотiлося.
  Хоча, можливо, бити того, хто набагато молодший, їм буде захiд?
  Краєм вуха Марк чув, що маленьких бити без причин не прийнято. Але свавiлля на малолiтку вистачає. I значно бiльше, нiж у дорослих.
  Ось вони приїхали до ФБР. Марка вiдковали вiд ланцюгiв i знову понесли у кайданах. Адже вiн дитина, а в таких ланцюгах пересуватися надто повiльно, i високi, великi полiцейськi його просто несуть. Так навiть кумедно - ти немов важлива особа.
  Марк подумав, а чи не будуть його бити? Напевно, таки немає. Хоча
  i таке буває. I пальцi у дверi часом вставляють. I струм у хiд iде.
  А хлопчикiв ще люблять i гумовими палицями по п'ятах бити. Це i боляче , i не так помiтно.
  Щоправда, адвокати за це чiпляються i полiцейським часом за свавiлля влiтає.
  Може, у ФБР не битиму? Там начебто бiльш iнтелiгентна команда?
  Марк мав вiдомостi частково з кiно, частково з оповiдань, дещо чутки та газети.
  Допит може бути рiзним i, природно, страшнувато. Хоча до смертi не уб'ють, а синцi заживуть i слiд проявити мужнiсть.
  . РОЗДIЛ Љ 10.
  Амелiна, дiвчина-блондинка та юнак-боксер так один одного заїздили, що реально заснули прямо у саунi. Її вже вiдключили i температура була помiрно-теплою. Наситi, голi, гарнi, мускулистi, засмаглi тiла лежали одне на одному.
  I вони бачили сни.
  I в Амелiни трапилося бачення, а може i реальнiсть з майбутнього, де вона сама вже стала Богинею-демiургом i творцем великої множини свiтобудов.
  Але перемiстилася у свiт, де зловiснi коронавiруси намiтили здiйснити вторгнення проти людства, ще за часiв темного середньовiччя.
  I заразних тварюкiв, поза всяким сумнiвом, слiд зупинити.
  Нiчний, зимовий лiс, виглядає матовим i зловiсним, яскравi вiдблиски свiтла вiдбиваються вiд повного мiсяця i розходяться вiдблисками по деревах, що позбавленi листя, з вигнутими гiлками. Навiть всюдисущi пугачi мовчать, наскiльки вимерлим здається краєвид.
  Лише на вiдстанi чути приглушенi звуки кришталю копит, брязкання металу i швидкої, липкої мови нукерiв-коронавiрусiв.
  Троє занедбаних у середнi вiки богiв-демiургiв без мечiв i будь-якої зброї, босоногi та майже роздягненi, мчали по кучугурах назустрiч коронавiрусному загону.
  Найвищою була богиня-демiург Амелiна, атлетична дiвчина, ледве прикрита вiдвертим, пiд колiр морської хвилi бiкiнi, з кульками м'язiв, що перекочуються пiд золотисто-оливковою шкiрою. Її високi груди майже вiдкритi, ось тiльки соски прикритi семигранними шматочками тканини, а розкiшнi стегна закритi лише вишитою дорогоцiнним камiнням ниточкою. Рельєфний прес красиво нагадує плитки шоколаду, а талiя плавно звужується. Колишня ранiше тунiка порвалася за час жорстокої битви зi зграєю вовкiв, та й вона взагалi не грiла, i вогняна красуня Амелiна вважала за краще позбутися лахмiття.
  Так стала куди красивiшою, чарiвнiшою i сексуальнiшою, як належить бути всемогутнiй творецькiй безлiчi всесвiтiв, якими вона керувала , подiбно до всемогутнього Божества.
  А волосся кольору рубiну, здається розлитим заходом сонця, що вмирає.
  Витонченi нiгтики на рiвних пальчиках нiг без жодної фарби вiдливають, наче поверхня морської раковини.
  Ще швидше мчать напарники, теж Творцi свiтобудов - ельф i троль, вони скидалися швидше на зброєносцiв, або пажiв при принцесi, нiж рiвноправних партнерiв.
  Михайло i Олег, злегка змiненi увi снi, у виглядi мускулистих i дуже красивих юнакiв - ельфа i троля, якi очманiли вiд зимової холоду, не мають жодного одягу, крiм спортивних трусiв. Всемогутнi ельфи-тролi-демiурги, чия засмагла шкiра вкрилася пухирцями, як у жаб, змушенi пiдскакувати - припiкають голi п'яти не гiршi за вугiлля, бузковi, з колючою крижаною кiркою кучугури.
  Мабуть Богам, в яких перетворилися люди i розвинулися надмiрно шляхом Гiпереволюцiї , властиво приймати саме той фiзичний образ, наскiльки вони почуваються психологiчно. Отже, зараз зовнiшнiсть цiлком вiдбиває психологiчну сутнiсть незалежно вiд цього, який календарний вiк цих демiургiв. Та й щодо Богiв-Творцiв, якi самi є господарями часу, поняття вiку як такого бiльш нiж умовне.
  Але зараз, їхнiй старший над демiургами Надбог - гiпервсемогуча Арлекiнада, вiдправила провiтритися в середнi вiки. При цьому, зрозумiло, вiдключивши божественнi надздiбностi i, навiть залишивши без зброї i майже голяка. Теж свого роду каталажка для всемогутнiх демiургiв - заслання Богiв.
  Але попереду чергове випробування - загiн коронавiрусних воїнiв. Або може бути пригода. У всякому разi, трiйця випустила трiумфуючий зойк i кинулася на ворогiв.
  Коронавiруси-вершники, побачивши майже оголену, голоногову диву чарiвну красу, фiзично досконалу войовницю, заревли немов тисяча бiлуг, переслiдуваних злитим з неба напалмом.
  I рушили назустрiч їм невiдомим божествам. Втiм, три воїни-творцi бiгли швидше за коней. Юнаки-демiурги додали ходу та прокрутили вертушки, збиваючи вершникiв ударами у пiдборiддя. А Амелiна, як довбає босою, мускулистою ногою коронавiрусу, що вирвався вперед, у "фанеру" - у того з рота вилетiли кривавi згустки зламаних кiсток.
  Хлопцi-демiурги прокинулися iронiчними словесними перлами:
  - Починаємо розведення з м'ячами! Хто сильний, той пiде разом iз нами!
  Олег, блондин-ельф, нанiс удав у стрибку в щелепу, особливо вивернувши ногу. Голова коронавiрусу вiдламалася, i справдi пролетiла, як м'ячик. Iнший заразний тип спробував рубати юнака-термiнатора шаблею, але вiд легкого руху пальцiв, втратив рiвновагу i впав у кучугуру. Михайло не менш спритно пiдсiк коня, та ще й так, що вершники зiткнулися лобами, вибиваючи собi шиї.
  Свiтло-рудий гарненький юнак, троль-демiург Михайло, теж досконало володiв рiзними прийомами бойових мистецтв, якi реально застосовувалися у створених ним та його друзями свiтобудовах. А так, здається, що може така трiйця, яка чудово пiдходить для зйомок кiно через фотогенiчну зовнiшнiсть, але насправдi смертельно небезпечна.
  Олег жбурнув у коня нукера, використовуючи прийом, який у своєму принципi нагадує технiку Айкiдо, але куди жорсткiший i ефективнiший. Отже, той переламав кiстки й iншому, що попався на шляху коронавiрусу. Потiм ельф-демiург знову стрибнув i рушив голими, рожевими п'ятами по скронях вiдразу двом кудлатим, заразним наїзникам, показавши чудову розтяжку. Тi з гуркотом вiдскочили, наче бiльярднi кульки.
  Олег голосно вигукнув:
  - Вiд удару лопнув бегемот!
  Амелiна, схопивши босими пальцями за нiс коронавiрусу, шпурнула його через спину, зваливши в падiннi ще двох, упав один за ним, захопив iншого. А войовниця бадьохнула ще одного вершника головою. Та так сильно, що в того мозок вилетiв, i зуби висипалися горохом.
  Войовниця-демiург прогарчала:
  - Ось воно, вибивання головою мiзкiв!
  I удар ногою ельфом Олегом у вiдповiдь, внаслiдок чого, мiзки та в iншого опонента некруто.
  Юнак, ельф-демiург смiється, а Амелiна вимовляє з шипiнням кобри:
  - Це наш рознiс!
  Коронавiруси не вiдразу перебудувалися. Вони все ще сподiвалися, що беззбройнi сопляки зовсiм не страшнi, не можуть загрожувати. I пробували накинути аркани, особливо спокусливою та чудовою здавалася Амелiна.
  Але тiльки ноги дiвчини-демiурга били сильнiше, нiж палиця Iллi Муромця. Вiд кожного удару нукери-коронавiруси вилiтали з сiдел i ще кiлька разiв примудрялися зробити сальто, збиваючи решту.
  У Олега вистрiлили, але юнак, ельф-демiург упiймав рукою стрiлу i кинув її назад. Вiстря встромилося волохатому коронавiрусу в горло, i виплеснуло фонтанчик каламутної, багряної кровi.
  Юний воїн зробив своєму опоненту нiс i прогарчав:
  - Герої мчать на гонитву! Противник - точно не наздожене!
  I теж ельф-блондин повторив маневр Амелiни, хапаєш пальцями нiг за нiс коронавiрусу i перекидаєш його з сiдла, змушуючи крутитися, немов дзига. Цей маневр гарний та ефективний.
  Знову стрiляють , тодi ти вже ногою змiнюєш напрямок польоту стрiли, i вона вражає того, хто намагається зайти зi спини опонента. А демiург-рижуха, як рушить п'ятою в вiстрi пiдборiддя, так що черепок зривається з основи, пiсля чого злiтає, пiдкидаючись, мов м'ячик, який вiд iнерцiї поштовху розбиває й iншi голови. А Амелiна, розвиваючи атаку, як рушить лiктем у нiс свого заразного опонента, змусивши цей помiдор розлiтатися в фiолетову скруту.
  Дiвчина-демiург допомогла супротивниковi пiдлетiти ще сильнiше, щоб збити коронавiрусiв-нукерiв якнайбiльше. I пiсля чого, як прореве:
  - Пiд шахом не рокуються!
  Михайло, пальцями рук так заслiпив коронавiрус-нукер, що той зi страху i больового шоку, знiс шаблею свого заразного напарника, вiдсiкаючи загривок. Коса коронавiрусу впала, в нiй заплуталися ноги ще одного коня, змушуючи перелiтати свого вершника i орати носом кучугури. Юнак, троль-демiург вiдштовхнувся вiд потилицi свого поваленого опонента i знову врiзав ногою, так що коронавiрус-нукер розкрутив свою шаблю i в живiт.
  Михайлу якось згадалися його подвиги... Одна з розваг демiургiв це впровадяться у вiдомих лiтературних героїв i вести сюжетну лiнiю вже по-своєму. Ось, наприклад, Томас Сойєр та Ген тiкали вiд п'яного iндiанця Джо. А чому не нокаутувати метису? Звичайно, Том звичайний хлопчик, як мiнiмум у два, а то й бiльше рази легший за мiцного iндiанця. Але досить спритний i рухливий, а вiн Михайло, будучи творцем, у знаннi бойових мистецтв, досконалiсть.
  Так що технiка, проти м'язової маси та ножа. Ну, звичайно ж, у бойових мистецтвах метис не бозна, який фахiвець.
  У всякому разi, вiдштовхнувши переляканого Гека, що увiйшов, вiрнiше втiлився в тiло Тома, Михайло зiстрибнув з сiнувала вниз i прокричав:
  - Попався, червоношкiрий виродок! Тепер тобi нiяк не уникнути побиття та розплати!
  Iндiанець Джо розреготався, хоча обiрванець, що був поруч iз ним, позадкував вiд несподiванки. А Том-Михайло, стиснувши кулаки, наступав на супротивника, на фонi якого вiн виглядав малюком. Одяг у дев'ятнадцятому столiттi не надто зручний для бiйки, але добре ще, що хлопчаки не взуються у теплу пору року. Михайло, у легкому тiлi, почувається впевнено - вiн може використати маленькi м'язи хлопчика на сто вiдсоткiв, а отже...
  Джо прорепетував:
  - Ось ми й зустрiлися, маленький виродок. Через тебе щура , я змушений ховатися, став iзгоєм, проклятим людьми!
   Михайло-Том на це вiдповiв спокiйно, мене бойовi пози в каратi, нарiкаючи, щоправда, на те, що пацан не займався єдиноборствами професiйно, хоча зв'язки нiг, якi щодня вiдмiряють милi, досить гнучкi.
  - Ти вчинив пiдло Джо, убив гiдну людину, пiдставив пiд шибеницю того, хто вважав тебе своїм найкращим другом. Я повинен був урятувати Поттера... А зараз я тебе вiдведу до шерифа, що не може дочекатися, щоб примiряти тобi модну краватку!
  Iндiанець Джо вихопив довгий нiж, швидше, навiть тесак i спробував одним стрибком накрити зухвалого хлопця, розпороти його. Але Михайло, звичайно, легко читав усi рухи цього здоровила. Легке змiщення та добавка iмпульсу - противник прискорюється i боляче врiзається в купу складених цеглин.
  Обiрванець, що був iз Джо, iстерично скрикнув, а Михайло Том зробив сальто, розiгнався i рушив розгубленому бродязi лiктем у пiдборiддя. При ударi Михайло ще пiдкрутив корпусом, вибираючи нокаутуючу точку. Так що, не дивлячись на невелику вагу хлопчика, удар вийшов досить нищiвним, щоб вiдключити дорослого мужика на пару годин. Але й у Тома-Михаїла запульсував бiль у лiктi. Нетренований i не набитий лiкоть хлопця мiцно приклався до кiстки супротивника i, внаслiдок цього, опух.
  Михайло нарiкав на себе, що не розрахував. Душа неперевершеного воїна виявилася втiленою в тiло майже звичайної дитини.
  Ну гаразд, бiль - це теж вiдчуття, i справжнiй чоловiк має її терпiти. Ось iндiанець Джо виявився малим iз мiцним черепком i вже пiднiмається. У правiй мускулистiй руках метиса тесак, та якщо з розбитого вузького чола стiкає пара червоних струмкiв.
  Михайло -Том вимовляє з удаваною плаксивiстю:
  - У тебе великий нiж, а я беззбройний, так не чесно, дядько!
  Iндiанець Джо замiсть вiдповiдi з ревом кинувся в атаку. Михайло пробив назустрiч у сонячне сплетiння i вiдразу вiдскочив, тесак пройшов буквально за два мiлiметри вiд вуха. Хлопчик-демiург та ще боксер-невдаха, дав метису кулаком у нiс. Занили дитячi кiсточки, хоча Михайло i намагався щадити руку, пробиваючи в нюхальний апарат пiд гострим кутом. Кров'янку дядьковi Джо вiн пустив, а попадання в сонячне сплетiння змусило iндiанця зiгнутися вiд болю. Але супротивник, i справдi, живучий, реве, щось мовою апачiв i знову розмахується.
  Нелегко битися, коли ти втiлений у тiлi дитини, наприклад, занадто жорстко прикласти, i небезпечно. Втiм, рухливий хлопчик все одно встигає уникати розгонистих ударiв i тичкiв. А поспiшати Михайлу нема куди. Хотiв би демiург-троль закiнчити швидко, то Том Сойєр став би мiцнiшим за титан i одним плювком спопелив би iндiанця. А так...
   Михайло проводить традицiйний удар у пах, не надто сильний, але болiсний. Нехай метис застогне. Потiм кулаком по вилицi... Бити так, щоб у тебе кiсточки не вилетiли, але обов'язково проступити на харi опонента синцi.
  Том-Михайло тоненько хихикає, i знову, трохи змiщуючись, йде. Повторює удар ногою в пах - це завжди ефективне. Нехай ворог покорчиться , але не падає. Потiм можна...
  Хлопчик i демiург-боксер, вистачає цеглу i, пiшовши вiд важкого кулака ворога, як рушить Джо по вже розбитому носу. Так у метису всi кiсточки прогнулися, а кров так i хлине... Цього разу iндiанця цегла потрясла капiтально, i вiн встав на четвереньки. I тут же лопата Гека обрушилася йому на потилицю. Природно, хоч Гек, наче хлопчик-бомж, але душею лицар, i залишити свого приятеля вiч-на-вiч iз таким монстром, вiн не мiг.
  Хоча пацан i вклався в удар, та так, що навiть черешок лопати трiснув, але противника вирубати не вдалося, дуже мiцний виявився цей iндiанець. Хоч i пiдсiв Джо ще дужче, ткнувся носом i рясно випустив кров.
  Том-Михайло схвалив дiї приятеля:
  - Правильно! Не такий страшний червоний, як його зображають!
  I у вiдповiдь удар гомiлки вже, i без того розбитий, нiс ворога. Нехай, як слiд, вмиється. Буде рясно втрачати кров.
  Iндiанець все ж таки намагається рiзко схопитися, але Михайло знову пробив йому, цього разу колiном у пiдборiддя. I змусив боляче брязнути зубами...
  Хлопчисько-демiург, троль-боксер вiдчув забiй у колiннiй чашцi, i вiдступив, нарiкаючи на рiдних Тома, якi не записали його на секцiю карате. Втiм, з огляду на те, що це єдиноборство зародилося на островi Окiнава, то, в принципi, неможливо так натягнути цього лiтературного героя.
  Бiль у колiнi i опухлому лiктi, коли ти калечишся сам, завдаючи ударiв, розсердив Михайла, i вiн посунув пальцями в очi метису. Той вiд подiбного випаду остаточно окосел i змушений був знову впасти. А розсерджений демiург-боксер, спочатку розколов об макiвку супротивника уламок цегли, потiм лезом лопати, як вiстрям гiльйотини, всадив по соннiй артерiї.
  Проти брухту немає прийому, якщо немає iншого брухту! Коротше кажучи, на цьому бiй закiнчився. Навiть iндiанцю, з його феноменальною живучiстю, не витримати такого удару. Михайло виграв i з задоволеним виглядом перерахував разом iз Геком золотi монети, помiтивши:
  - Тут грошей стiльки, що можна непогано жити i на банкiвськi вiдсотки... Але загалом наявнiсть грошей не завжди призводить до щастя, але їхня вiдсутнiсть, гарантований глухий кут невдач!
  Гек iз цим не цiлком погодився:
  - Ти знаєш... У злиднях є i свої плюси...
   Михайло-Том човгав приятеля по плечу i знову скривився вiд болю в наляканому лiктi. Далi вже все не так цiкаво. Навiть подумалося, а чи варто було перебрехати Марцi Твена? Якраз у нього вийшла цiлком драматична розв'язка, причому несподiвана.
  Ось i їхня трiйця завершила бiй перемогою. Воно й зрозумiло, демiурги проти створених смертних. Причому в особливих тiлах, що символiзують фiзичну досконалiсть.
  Щоправда, та й коронавiрусiв виявилося небагато - усiєї пари з половиною сотень - на трьох. Навiть менше сотнi на брата, а Iлля Муромець поодинцi поклав сорок тисяч в одному бою. До речi, цiкаво як? Яким би вiн сильним не був, але все одно, щоб стiльки зрубати рухливих супротивникiв знадобилося часу... з вагон!
  Олег теж подумав про це i помiтив:
  - Мечi б нам легендарнi: махнеш лiворуч вулиця, на право - провулок. Ось тодi ми б весь перебiг вiйни та агресiї коронавiрусiв, цiєї великої зарази, переламали.
  Михайло зневажливо пирхнув i помiтив:
  - Будь-який дурень переламав би хiд вiйни в середнi вiки... З гiпербластером , або хоча б мiнiмальним для космiчних боїв силовим захистом.
  Ось спробуй, виграй вiйну розумом!
  Амелiна iз цим висновком охоче погодилася:
  - Звичайно... Кому цiкавий фiльм, де один супергерой всiх трощить i б'є, або троє дурнiв...
  Михайло перебив i помiтив:
  - Спочатку подумаємо - будемо кутатися в одяг, або продовжимо загартування?
  Олег висловив спiрну думку:
  - Якщо вже нас такими закинули, то так i воюватимемо. Тим бiльше, цi трусики та бiкiнi з надзвичайно мiцного та не мiсцевого матерiалу. Простити i задубiти ми все одно не зможемо, а дискомфорт лише викликаний незвичкою. Так що...
  Амелiна тут погодилася:
  - Правильно. Оголосимо себе язичницькими богами, що вирiшили врятувати Русь вiдступницю. А в такому виглядi, ми природнiшi!
  Олег набучився, роздмухав собi груди, рикнув:
  - Язичницькi боги? Це дуже символiчно! Хоча, для нас i дрiбнувато. Може, вимагатимемо собi чогось вище?
  Михайло логiчно зауважив:
  - Ми цей свiт не творили. Нам може i не слiд так зариватися i вiдразу ж лестощi на роль Всемогутньої Трiйцi!
  Амелiна, чиї ноги вже звикли до морозу, i вона тепер iз задоволенням малювала орнамент, помiтила:
  - Але зруйнувати ми його можемо... Що ж , дайте я буду Ладою, а ви - моїми синами. Так виглядатиме цiлком природно!
  Олег на цю пропозицiю образився:
  - Бути у пiдпорядкуваннi дiвчинки? Крiм того, я ж здатнiший тебе в божественних справах!
  Михайло ж, навпаки, пiдтримав таку оригiнальну пропозицiю:
  - Звичайно, ми не може бути дорослими богами, на Русi в давнину цiнували бороди i не зрозумiють, якщо я, наприклад, оголошу себе Сварогом, або Перуном. Та й у нашому становищi, вимагати собi почестей.
  Олег посмiхнувся... Вiн теж згадав, як тинявся по одному великому, футуристичному мiсту стародавньої, гуманоїдної цивiлiзацiї. Але явно пiшла в тупикову гiлку розвитку. У мiстi злиднi, багато, колись розкiшнi квартали, занедбанi, i велич, що йдуть на багато сотень поверхiв будiвель, з вибитими прозорими пластиками та рекламними плакатами... Смiшно... Дуже багато пiдлiткових банд тусується в таких кварталах, причому бiльшiсть з них цiлком дорослi люди, але омолоджуються бiля силових лiнiй, або просто змiнили генотип. Справжнiй бомжатник, але персональний комп'ютер, вмонтований у браслет, мають практично всi, включаючи вихiд у мiжгалактичний iнтернет.
  Такий свiт iз бiйками, розбираннями бандитiв, зi збоченнями... Ну так, антиутопiя про майбутнє, але для ельфа Олега з його бандитським характером дуже цiкава. Тим бiльше маленький свiток, теплий, i в цiлому, є чого пожерти всiм.
  Але гангстерськi органiзацiї, всi випалюють, якусь хiмiю використовують проти харчової цвiлi... I стрiляють один в одного.
  Олег же почував себе, нiби нiндзя з мечами. I вибрав саме таку зброю. Тiльки меч особливий... Ось ще у давнину людськi письменники-фантасти вигадали одноатомний меч. Але як така зброя може функцiонувати? Адже однозначно, зв'язки мiж атомами не можуть бути такими мiцними, щоб подiбна структура трималася, або ще й рубала, розкраюючи грати!
  Ось справдi, вигадає писака i не дає обґрунтування. А вченi у далекому майбутньому думають, i голови собi ламають...
  А ось Олег теж прогнав цю iдею щодо футуристичних свiтiв. Мовляв, хлопцi, дерзайте. Але злiпите подiбну конструкцiю, яку, начебто, закони фiзики унеможливлюють. Але як з'ясувалося, дивлячись, як це конструювати.
  Наприклад, сама структура атома, точнiше вакууму, дозволяє... Зробити простiр з дробовим вимiром i те... Точнiше навiть не дрiб, матерiя розташовується у наскрiзному колодязi, проритому у вакуумi простору. А прориває його лопата, за якої простiр стає в один вимiр iз чвертю. Тодi навколишнiй вакуум чинить опiр, не пускаючи до падiння стовпчик атомiв, подiбно до того, як вузькi стiнки колодязя не дають вiдхилитися мотузцi.
  Амелiна запропонувала свою iдею:
  - Давайте допитаємо одного з коронавiрусiв .... Здається, ось той живий ...
  Допит демiурги-попаданцi проводили професiйно, стиснули нервовi закiнчення, i змусили говорити полоненого татарина, всупереч його волi.
  Справдi, почалося вторгнення заразної орди пiд командування Коронавiрус-Хана. До десяти туменiв , всього близько ста тисяч коронавiрусiв-вершникiв не так багато, як, наприклад, описував Кошмаровський , але й чимало, особливо якщо врахувати хорошу для свого часу органiзацiю монголiв i роздробленiсть росiйських князiвств.
  Щоправда, це кулак самого Джихангiра , а ще є тумани iнших чингiзидiв. Але таку величезну кiнну армiю в зимових умовах прогодувати вкрай складно.
  Тому тумени розтягуються по багатьох степах. Ось тому з'являються певнi шанси на перемогу. Ну що ж, можна пiдпалити бороду Коронавiрус-Хана... Шкода тiльки, що росiйськi вiйська замало i Горобина надто близька до супротивника.
  Троль-боксер Михайло помiтив з деяким мiркуванням:
  - Утрьох ми всiх коронавiрусiв порубати не зможемо. Отже, у будь-якому разi нам потрiбно буде поєднуватися з простими смертними. А бiгати, немов самотнi вовки - навiть безглуздо!
  Амелiна з цим охоче погодилася i навiть iз задоволеним виглядом облизнула собi повнi губи:
  - Оце, справдi думка... Стати командиром простих смертний куди краще, нiж просто шматком чудового м'яса, який усiм ламає кiсточки!
  Олег, пiсля цих слiв, тонко розреготався i пiддав снiжком. Юнак, ельф-демiург охоче погодився з висновками:
  - Я вiдчуваю, що скоро ми вийдемо на точку збору. До речi, мороз слабшає, i з ним разом почнуться справжнi бої - битви без жодних прикрас та вiдмазок.
  Амелiна навiть пробiглася на руках, захлинаючись вiд захоплення. А її босi ноги з рожевими п'ятами крутилися над головою.
  Ще до полудня, дiвчина-демiург iз двома супутниками-божествами досягла цвинтаря Ярустово на великiй дорозi з Фурова до Горобини. Потемнiла пiч-"одноденка", колись одного дня збудована всiм свiтом, була оточена хрестами цвинтаря, що густо тiснилися. Ось вона Давня Русь, сувора i неповторна у поєднаннi лютi у бою та гостинностi. Деякi з хрестiв у зимовому свiтлi вiдливали, наче новi п'ятаки , бронзою. Мiж могилами юрмилися мужики з вилами, списами та бердишами. Якби їхали, або скакали пiшим ходом, у нiчний час, це виглядало б жахливо. Вигуки та народний гул були чутнi на багато верст. Над п'ятитисячним натовпом тривожно гули набатним дзвоном величезнi бронзовi дзвони.
  Навколо церковного пагорба звивався срiблястий струмок, береги засипало снiгом, але проточна вода ще не встигла замерзнути i зловiсно чорнiла мiж свiжими кучугурами. Тут бiля води розташувався строкатий табiр. Близько двох з половиною сотень людей, одягнених не типово для Русi: чоловiки в прикрашених червоними стрiчками шапках, жiнки в яскравих кольорових шабунах , жовтих i зелених хустках, дiти, напiвголi у лахмiттi, - тулилися i шумiли бiля вогнищ.
  Перехожi зупинялися бiля табору, до них пiдбiгали босоногi, тремтячi вiд холоду дiти, простягаючи голi бруднi вiд золи руки, пiдповзали пошарпанi, з щоками, що провалилися вiд голоду, жiнки. Схудлi люди скиглили.
  -Хлiбця! Їж треба! Наших булочок... Коронавiруси всiх рiзати та палити.
  Жалiсливi мужики давали шматки хлiба, а деякi навiть дарували спiшно сплетенi постоли та кожушки.
  Лунали спiвчутливi голоси:
  -Настають морози, помрете ви тут.
  Шепiт i голоснiше:
  -Знову булочки, скiльки їх прибiгло. Що за лихо спiткало Короволжi !
  Амелiна, дико обертаючи очима, гукнула:
  -Ваш князь прийняв всiх бiглих булочок, бiльшiсть уже прилаштувалися, працюючи i торгуючи на благо держави! Треба i з цими розiбратися, кожна людина, меч, цибуля та спис на рахунку!
  На сходах великої церкви з'явився старий священик у лiловiй рясi з грубого фарбованого полотна з витончено нашитими хрестами. Двома руками, церковний служитель пiдiймав значний iз золотими вкрапленнями срiбний хрест, благословляючи, войовничо налаштований натовп. Грунтливий голос тривожною скрипкою вiддавався в серцях численних слухачiв.
  -Доспiвайте Православнi! Йдуть на Русь ратнi пекельнi вої, коронавiруси-табунники, воєводство тримають безбожному хану всiх бiсiв Батя-коронавiрусу! - Витязь Православ'я все голоснiше пiдносив свiй голос. - Сатана з ними разом, але вiрте, вiн не сильнiший за Бога! Не сильнiший за армiю ангелiв i Христа! Рать ворожi йде вiд Дикого поля, стан їх стежили на рiчцi Форонежi !
  Амелiна розгорнулася, дивлячись на волхва.
  -Вони вже майже поруч, добре ще князь Рябiнiнський здогадався послати шпигунiв. - Войовниця виглядала вкрай розсердженою. - А сама Горобина, чи готова до лайки?
  -Я думаю, краще подивитися на їхнi обличчя та щiльно стислi кулаки.
  Тихо прошепотiв троль Михайло. Ельф Олег не став вiдповiдати, i так все ясно, залишалося тiльки придумати стратегiчний план. Але ось зараз брати роль на себе язичницьких богiв стало вкрай нерозумно, а напiвгола Амелiна швидше схожа на дияволу, нiж на богиню. Священик продовжував вигукувати, з кожним словом голос ставав голоснiшим i потужнiшим.
  -Почув отець наш, Рябiновський князь Ф'юрiй Iнгваревич , про те, що на рубежi земель росiян став Коронавiрус-хан, не милосердний i улесливий вiрус зарази табунський . Тодi послав наш князь гiнцiв усiм бiлим свiтом i до братiв своїх.
  У Муром, Коломна, в Червоний бiр. Сина свого Федора у Фарайську , iншого сина Всеволода в Кронську . А головний посол у стольний град Крикев ! I всi князi вiдповiли, що йдуть з багатьма ратниками на допомогу, не залишать священної землi росiйської, будуть битися плiч-о-плiч!
  Натовп зашумiв, по ньому пройшла хвиля.
  -Дай Рiд! - Пошепотiв, величезний мужик з палицею i в обладунках.
  - Дай Боже! - прорепетував священик.
  Амелiна облизнула губи, тихо пробурмотiла:
  -На рахунок Крикева є у мене сумнiви, хоч це вже iнший свiт i боєздатна Крикевська рать здатна змiнити баланс сил у регiонi.
  Олег одразу запропонував:
  - Ми вийдемо разом iз Михайлом, а ти поки не бентежи православний люд. Слiд трохи пiдбадьорити мужикiв.
  Михайло поправив напарника-демiурга:
  - Не пiдбадьорити, а направити енергiю в потрiбне русло!
  Двоє юнакiв-демiургiв виглядали досить грiзно, їхня мускулатура, наче лита сталь i морська бриж, шкiра шоколадна вiд засмаги, i робить фiгури ще страшнiшими. Олег, бачачи, що мужики трохи опiшили вiд їхнього дивного вигляду, i навiть священик замовк, взяв i прорепетував:
  - Ми бiгли з полону коронавiрусiв, провiвши кiлька рокiв у каменоломнях. А зараз повiдомляємо, що ворог дуже близький i нам слiд стати в засiдку.
  Священик опустив хрест i подивився на юнака-пiдлiтка. Олег не стояв на мiсцi, а трохи пiдстрибував, вiд чого його мускули-дроти погрозливо перекочувалися. Михайло показав куль у себе за спиною i додав:
  - Ми i деякi трофеї здобули в лайцi! Якщо що, покажемо себе!
  Величезний мужик, мабуть староста, труснув кийком i вигукнув:
  - Ось що ворожа сила, з нашими дiтьми робить!
  Священик зробив заспокiйливий жест i тихим тоном пообiцяв:
  - Ми їм помстимося... Приєднуйтесь огольцi до нас. Разом пiдемо у бiй!
  Олег гаркнув на всю горлянку:
  - Бiльше справи, настав час йти i битися!
  У рiзношерстому натовпi почулися розлюченi i натхненнi вигуки:
  -Де збиратися? Хто поведе?
  Войовничий священик вiдповiв:
  -Зараз вам мудре слово скаже дружинник князя Рябiнського , славний витязь Февпатiй Коловрат!
  Акуратно поставивши хрест, служитель церкви засунув долонi, що завмерли, в широкi рукави. З подивом подивився на пацанiв, якi, здавалося, зовсiм не страждають на холод, хоча видимiсть потеплiння тiльки додала вогкостi i стало ще мерзляче. Виникли навiть пiдозри, чи не чорти це? Волосся свiтле, риси обличчя красивi, але шкiра дуже темна - росiйськi хлопцi начебто так засмагнути не можуть. Але вiд роздумiв вiдвернула поява ватажка.
  На паперть вбiг височенний воїн у великозернистiй кольчузi, що вiдливає срiблом, начищений до блиску сталевий шолом яскраво блищав на сонцi. Озброєння ратника було багатим: i дворучний меч, i двi шаблi, сокира, металевi кинджали iз золоченою цибулею. При цьому вiн зовсiм не виглядав незграбним, або перевантаженим. Грiзний воїн люто пирхнув, мужики, що стояли поруч, вiдсахнулися. Потiм обличчя висвiтлила усмiшка, князь пiдкреслено ввiчливо вклонився на три боки.
  -Б'ю вам чолом, мiцнi ратники, ведмежi мисливцi, вовкодави та орачi. Дайте менi слово сказати.
  -Говори, Февпатiю , слухаємо!
  -Але будь короткий!
  Дзвонко крикнув ельф Олег. З його боку це виглядало дуже зухвало, босоногий оголець, кричить на значно вищого та великого князя-богатиря. Втiм, той, мабуть, розумiючи, що юнаки-ельфи часто бувають нестерпнi, продовжив виступ далi, не звертаючи уваги.
  -Знаю я хто такi, кудлатi демони, табунщики-коронавiруси! На власнi очi бачив їх, своїми руками ламав їм хребти! Та й менi вони залишили чимало рубцiв на грудях. - Могутнiй воїн струсив зброєю, чия рукоять вражала напрочуд тонкою роботою. - Ось ця сталева шапка та шабля з Дамаської сталi в самоцвiтах, були знятi з побитого татарського князя!
  Величезний натовп дружним хором заревiв.
  -Хай буде славний на вiки народний князь наш Февпатiй Коловрат!
  А воїн-богатир продовжував, розмахуючи пiд час розмови кулачищами-дубинами:
  -Дванадцять рокiв тому - свiжа ще про цю бурю пам'ять народна. Ходив я крiзь степи великi, разом iз братами Рябiнськими проти орди коронавiрусiв-заразної. Далеко ми пройшли, вийшли до синього моря, бiля прозорих вод бурхливої Фалки зiткнулися з великою коронавiрусною раттю. Хитрi на обман коронавiруси, сильнi у стрiльбi, але нестiйкi у сiчi. Ледве придави їх, подадуться назад iз заманюванням i скупченням.
  Сiвобородий мужик-громила в обладунках пiдказав:
  -Обманна тактика у них у кровi, Февпатiй !
  Олег уже не мав терпiння, та понад гострi вуха почули тривожний гул. Юнак-ельф-демiург прокричав:
  - Ворог вже дуже близький... Я приведу коронавiрусiв до вас, а поки що, треба розташувати загiн у засiдцi!
  . РОЗДIЛ Љ 11.
  Амелiну та її команду розбудили удари у дверi сауни. Дiвчина-блондинка, що була з ними, зразу ж схопилася i вiдкрила титановий затвор.
  Там стояли двоє дiвчат у бiлих халатах, i вони проворкували:
  - Ви що, збожеволiли? За годину зважування, а там i бiй, а ви сидите.
  Михайло одразу ж схопився i проревiв:
  - Що ж! Я готовий!
  Амелiна кивнула:
  - Давай, одягайся та поїдемо. Можливо, цей день твiй найважливiший у життi.
  Юнак уточнив:
  - Скорiше, вечiр!
  Амелiна зi зiтханням проспiвала:
  Життя влаштоване непросто,
  I шляхи ведуть не прямо...
  Все приходить надто пiзно,
  Все йде надто рано!
  Накинувши вiн форму, а Амелина одяг, пара бiгом домчалася до автомобiля. Вони в нього заскочили i машина рвонула на всiх швидкостях.
  Михайло проспiвав, не зовсiм на тему:
  Автомобiлi, автомобiлi,
  Буквально всi заполонили...
  Там, де вiковий злежався пил,
  Свiй слiд залишив автомобiль!
  Амелiна знизала плечима i натискаючи на газ, заявила:
  - Ти не надто заводись. Ще нiчого не зрозумiло!
  Юнак, єхидно посмiхаючись, спитав:
  - Думаєш, демон може кинути нас?
  Молода жiнка логiчно вiдзначила:
  - Тому це i є темна сторона сили.
  Михайло заперечив:
  - Сатана - це бунтiвний янгол. Вiн не був iз самого початку на темному боцi сили. Його гординя захопила темряву.
  Амелiна логiчно вiдзначила:
  - Свiтло i пiтьма, добро i зло - вiдноснi поняття. Ось, наприклад, Бог взяв i мiльйони людей, у тому числi й жiнок та дiтей утопив, дозволив урятуватися лише восьми. А тварин урятувалося ще менше. А вже вони, чим завинили? Хiба це добро i свiтло?
  Михайло iз цим погодився:
  - Так, це геноцид. Причому в масштабах планети!
  Амелiна вiдзначила iз сумом у голосi:
  - Чи можуть люди, i навiть праведники, розраховувати на щось хороше, наприклад, на радiсне безсмертя такого Бога?
  Михайло, з безневинною усмiшкою на своєму обличчi, запитав:
  - А ти сама, вiриш у радiсне безсмертя вiд Диявола?
  Молода жiнка рiшуче заявила:
  - Я нiкому i нi в що не вiрю, але вибору в мене немає!
  Михайло на це заперечив:
  - Вибiр є завжди. I вiрю, вiн буде якщо i не правильним, то вигiдним.
  Машина їхала не надто швидко. По-перше, у Нью-Йорку потрiбно дотримуватися правил дорожнього руху. По-друге, сама машинка вже добита й уживана.
  Амелiна сильно бентежилася цього. Михайло теж нервувався, i уткнувся у смартфон.
  Можна подивитися щось бiльш-менш цiкаве.
  Ось, наприклад, про космiчнi битви. Тут багато чого можна подивитися.
  Ось, наприклад, вiйна у стилi зоряних вiйн.
  Орден все ще не був знищений. I тривала вiйна. Бiльшiсть флоту iмператора Палпатiна, теж вирвалася з оточення. А у коалiцiї повстанцiв настали розбiжностi, i вона розвалилася. Внучка iмператора Рей, пiшла бродяжити, i не лiзла в полiтику. Її наречений загинув. Вiн залишив їй лише пару дiтей - хлопчика та дiвчинку.
  I принцеса Рей, десь у далекiй глушинi, стала виховувати своїх дiтей.
  А iмператор Палпатiн хотiв тiло, яке знищили вiдбитi блискавки сили. Але його бiсiвська душа не загинула. I дух iмператора космiчної iмперiї вселився на черговий клон.
  Зрозумiло, численнi бойовi зорельоти ордену та iмперiї поспiшили присягнути на вiрнiсть iмператору. А бунтiвний генерал потрапив пiд блискавки сили i був перетворений на жменьку попелу. Iншi вiдразу ж зрозумiли, що це iмператор. Нехай навiть клон i був безвусим юнаком.
  Палпатiн - це вражаюча мiць.
  I ось йде захоплення планет. Джедаєв немає, а планети галактики роз'єднанi. Проте Палпатiн має проблему. Клони не дуже довговiчнi, коли їх осiдає пекельна сила темного сiтху. У всякому разi, клони чоловiкiв.
  I Палпатiн вселяється у жiнку. Тiла самок куди легше переносять потоки темної сили, i незрiвнянно довговiчнiшi за чоловiкiв.
  I став Палпатiн гарною дiвчиною. I ця дiвчина грiзна iмператриця галактики.
  Зрозумiло, не все вдається iмперцям. Наприклад, Джабби намагаються чинити опiр. Вони мобiлiзували всi сили галактичної мафiї. I повстанцi руху опору приєдналися до них.
  Ось проходить вирiшальна битва. На боцi iмперцiв величезний флот. Вони збудували, використовуючи ресурси галактики, новi кораблi. У боях беруть участь бойовi роботи та бiльш скоростиглi клони.
  На боцi опору та галактичної мафiї свої значнi сили.
  Тим не менш, на сторонi Палпатiна бiльш нiж триразова перевага.
  I вони починають тиснути та пресувати.
  Новi воїни-клони - це дуже гарнi, м'язовi дiвчата.
  Так що бiй має бути суворим, i сили iмперiї стали не тiльки могутнiми, а й прекрасними.
  Ось першими, мов таран, насуваються грос-лiнкори iмперiї. Вони вивергають сильнi, бойовi потоки лазерних променiв.
  Дiвчата-клони носяться бiля гармат.
  Гарно знято. Дiвчата хоч i клонованi, але всi рiзнi, волосся у них всiх кольорiв вiдтiнкiв спектру. I тiла з дуже рельєфною мускулатурою, засмаглою, золотисто-оливковою шкiрою та високi, повнi груди, розкiшнi стегна.
  Ось цi дiвчата дуже добрi бiйцi. Ось випльовується шматок гiперплазми з важкого ствола. I знову руйнування та знищення зорельотiв з обох бокiв.
  Iмперськi кораблi намагаються, використовуючи побудову пiвмiсяця, обминути повстанцiв.
  На сторонi iмператора Палпатiна десятикратна перевага у грос-лiнкорах i просто лiнкорах. I його сильнi фланги йдуть на зближення.
  Бiй став набагато драматичнiшим. Свiтиться крейсер руху опору. Палубами бiжать рiзного роду iнопланетнi iстоти. Сотнi цивiлiзацiй та видiв борються з iмперiєю.
  Палпатiн, все-таки, за походженням людина. На вiдмiну вiд свого вчителя, який був iншої раси, хоча теж гуманоїдного типу.
  Майбутнiй iмператор убив свого вчителя, коли той став непотрiбним, а може, навiть i шкiдливим.
  Потiм Палпатiн досяг небаченої могутностi та знання сили. I його дух набув безсмертя. I здатнiсть робити такi чудеса, що не пiд силу в iмперiї ситхiв i за всю їхню iсторiю.
  А зараз, дух найбiльшого за всю iсторiю темного володаря, перебуває в плотi дуже гарної, рослої, медової блондинки, не по-жiночому мускулистої дiвчини-клона.
  I керує битвою. Iмператриця вся обвiшана коштовностями та амулетами. На вiдмiну вiд iнших самок-клонiв, на ногах дiвчини-монарха туфельки на високих пiдборах, усипанi самоцвiтами.
  Ось слiдує розпорядження: - Висунути ракетнi есмiнцi ближче до правого флангу.
  Дiвчата, миготивши засмаглими, витонченими ногами, виконують розпорядження правителя, або, можливо, правительки.
  Скiльки тут красунь. Есмiнцi зовнi скидаються на гострi кинджали.
  А ось грос-лiнкори, немов кашалоти, краплеподiбної форми з безлiччю гармат.
  Палпатiн-самка проревела:
  - ламати, трощити i рвати на частини,
  Оце життя, ось це щастя!
  Ламати, трощити i рвати на частини,
  У моїй великiй, знайте, владi!
  Ось грос-лiнкор отримує серйозне пошкодження вiд влучення ракети з термокварковими зарядами. Ось це дiйсно нищiвний i нокаутуючий удар.
  Дiвчата-клони бiжать вiд полум'я, що розпалюється. Рiзнокольоровi язики вогню кусають красунь, за рожевi, круглi з витонченим вигином п'яти.
  I це виглядає дуже здорово.
  Зачiски дiвчат, або кольори сусального золота, або мiдно-червонi, але є сапфiровi, смарагдовi, i навiть у цятку. I вони майорять, мов полотнища прапорiв.
  Войовницi тут дуже гарнi, i напевно, чоловiки просто збожеволiли б, вiд такої кiлькостi красунь.
  Вирує у всесвiтi вiйна - тут не до сентиментiв. А в iншому мiсцi горить лiнкор повстанцiв. I обвугуються iстоти, схожi на ящiрок, чи зебр.
  Ось ще зiткнулися два космiчнi броненосцi. Носи сплющились, як ракета довбає. I заiскриє, мов убивчi блискавки. А потiм полум'я, як страшне.
  Дiвчина-генерал струснула сережками з дiамантiв i заспiвала:
  - Вогонь! Вогонь! I у зорянiй тишi!
  I в квазарах висотi!
  У морськiй хвилi, i космосу вогнi!
  I космосу! I космосу вогнi!
  Ось спрацювала i термопреонова ракета. Неначе спалах наднової зiрки.
  I вiдразу кiлька кораблiв згорiли повнiстю. А сотнi зорельотiв перевернулися i закрутилися, наче пущенi дитиною дзиги.
  Жадiбне лоно термопреонової реакцiї - пекельна зброя в трильйон разiв сильнiша за водневу бомбу.
  Iмператриця Палпатiн, проревела:
  - Чорної сили Сатани,
  Пролив потужнiсть на свiт.
  I священний меч вiйни,
  Розрубав секрет!
  I знову, як вiзьме i силою пекла рвоне. I руйнування просто незмiрнi.
  Iмперцi мають за кiлькiстю вогневої потужностi просто переважну перевагу. I таке вiдчуття, що їх нiщо не може зупинити.
  Ось вони обiйшли опiр з флангу та тилу.
  Дiвчина-войовниця Асока, бореться з переважаючими силами iмперiї.
  Вона взяла i заспiвала:
  - Над нещасним всесвiтом зависла,
  Злобних клонiв кипляча пiтьма.
  Палпатiн свою сокиру ненависну,
  Заточив, i рубай голова.
  
  Але джедай - це зовсiм не пiшака,
  I не завжди ходити пiд ярмом ...
  Перетворить клонiв темряви на головешки,
  I вiдповiсть на зло добром!
  I дiвчисько знову, як виверне свiй зорелiт, i вiд влучного пострiлу, колишньої ученицi Дарта Вейдера , вiзьме i рознесеться на фотони великий ракетний крейсер iмперiї.
  Дiвчата-клони, вмираючи, верещать i спiвають:
  Велике свiтло iмперiї,
  Всiм людям дарує щастя.
  У всесвiтi незмiрному,
  Вам не знайти чудовiше!
  
  Кистями дорогоцiнними,
  Вiд краю до краю ...
  Розкинулася iмперiя -
  Могутня, свята!
  Дiвчата-клони дуже гарнi, навiть шкода, коли вони в потоцi гiперплазми згоряють.
  Iмператриця Палпатiн реве на все горло:
  -Наша перемога буде близька,
  Напад вiд куркуля!
  I ось знову ракети у вакуумi все поспiль руйнують. А такi вiдбуваються пекельнi розриви.
  Асока Тана пiдбила чергову машину. Змусивши її вибухнути з сотнями клонiв, наче феєрверк, розсипаючись у повiтрi, i перевiряла:
  - Бачиш у небi знамення,
  То горить порожнеча.
  Зникає прагнення,
  Все навколо метушня!
  Iмперськi зорельоти майже з усiх бокiв оточили повстанцiв. Бiй носив все бiльш кривавий характер.
  Ось iмператор Палпатiн, взяла проревела:
  - Я послана зовсiм не дарма,
  Нести вам благодать...
  Коротше кажучи, коротше кажучи,
  Коротше кажучи!
  Мовчати!
  I її каблучки топають по металi.
  Зорельотiв з обох бокiв багато тисяч. I вони наповзають, наче хвилi бурхливого шторму.
  I кипить вакуум i горить метал. Стiльки розривiв навколо та руйнувань. Сумiш кульбаби та лисички потрапила в вогненну пастку полум'я, i повiльно й неминуче обвуглюється.
  Дiвчина з iншого свiту гине та спiває:
  -Воїни пiтьми, мабуть, сильнi,
  Але я не здамся космiчним клонам.
  Ми ж крутi, ми ж орли,
  I переможемо, всупереч фараонам!
  I ось гине кумедна самка-звiрятко, i її шкода до слiз. Все загалом вiдбувається пiд диктовку iмперiї.
  Вона перевершує i кiлькiстю вiйськ, i якiстю озброєнь. I тут iде таке бажання.
  Асока Тана пам'ятає, як вона багато рокiв тому була падаваном у Енакiна Скайокера .
  I її свiтловий меч трощив у великих кiлькостях i найманцiв, i рiзних iнопланетних тварин.
  Але тепер проти неї самка. I це породжує проблему. Iмператор Палпатiн безсмертний. Як знищити його душу, яка може увiйти до будь-якого тiла?
  Може , у нього є крестражi? I тiльки знищивши їх, чи можна перемогти цю дику чудовисько? Тiльки де їх знайти, i скiльки можна шукати по нескiнченному всесвiтi?
  Асока вiдчула, що по нiй потрапили. I температура у кабiнi рiзко пiдскочила.
  I навiть повiтря задимилося...
  Асока взяла i прочирiкала:
  - Всесвiтнiй воїн смертi не боїться,
  Нас смерть на полi бою не лякає.
  З ордою кошмарною буде хоробро битися,
  I подвиг нiби лицар здiйснить!
  I дiвчисько з гуманоїдної цивiлiзацiї, як вiзьме та виверне свiй зорелiт.
  I випустить термокваркову ракету в борт лiнкора.
  Той струснувся. Кiлька веж, що рухалися, були розплющенi разом i перевернутi.
  Знову дiвчата-клони бiжать, а їхнi п'яти сяють, як дзеркала на сонцi.
  Асока в досадi заспiвала:
  Ну скiльки можна ближнiх вбивати,
  Адже людина, повiр, народжена для щастя.
  На фронт не вiдпускає сина мати,
  I навiть влiтку на вiйнi негода!
  Iмперськi крейсера намагаються контратакувати. I лiзуть новi, дуже серйознi кораблi.
  Грос-лiнкор - це не просто зорелiт. Це цiле об'ємне мiсто, у формi кита, або косатки. I зрозумiло, з такою мiццю нiщо не зрiвняється.
  А в iмперiї таких кораблiв у десять разiв бiльше, i вони бiльшi, i з досконалiшою зброєю.
  А у опору навiть єдиного командування немає - хто будь що.
  Асока, формально, взагалi пересiчний боєць.
  Щоправда, великим авторитетом має принцеса i маршал Лея.
  Вона зовнi виглядає рокiв на тридцять п'ять, але її постать та талiя, як у юної дiвчини. Грiзна войовниця.
  Принцеса-маршал Лея, що має колосальну силу, бореться, мов велетень, i спiває:
  - Раз два -
  Горе не бiда!
  Упадати не треба нiколи!
  Вище нiс i хвiст тримай трубою!
  Знай, що свiтло кохання завжди з тобою!
  I ось принцеса-маршал кидає в бiй цiлу хмару маленьких дронiв.
  Тi налiтають на iмперськi зорельоти. Виникають розриви та колосальнi руйнування.
  Принцеса Лея усмiхається зубами перлин. Вона позолочений костюм.
  А пальчики витончених рук натискають на кнопки джойстика i випускають ракети.
  Молода жiнка з м'язової фiгури, спiває:
  - Крихка квiтка пелюсток,
  Якщо його зiрвано давно...
  Хоч свiт навколо i жорстокий -
  Хочеться робити добро!
  I войовниця-маршал посилає вбивчий подарунок смертi за допомогою кнопок управлiння.
  Настрiй у принцеси Леї, втiм, починає псуватися. Її син убив чоловiка, а згодом сам загинув вiд рук iмператора Палпатiна. Що за моторошне чудовисько цей iмператор!
  Його злочинiв не порахувати. Ще принцеса Лея не народилася, а цей монстр перебив майже всiх джедаїв.
  Її батько Енакiн був ще дитиною, коли Палпатiн став верховним канцлером республiки.
  Принцеса Лея поклялася, що боротиметься з цiєю деспотiєю.
  Але iмператора так просто не вбити.
  Потрiбно щось дiєве....
  Асока Тана, з iншої не людської цивiлiзацiї. Вона дуже вродлива дiвчина. Хоча рокiв їй, зрозумiло, чимало.
  Вона Енакiна ще юного рятувала.
  I завдяки силi зберiгала вiчну юнiсть.
  Асока дуже сильний боєць. Ось її зорелiт збив полум'я та знову вражає черговий фрегат космiчного флоту iмперiї. Цього разу це старий корабель i в ньому клони-чоловiки в масках.
  Їх зовсiм не шкода. Iнша рiч, коли гинуть дiвчата. Недарма жiнки - це чудова стать.
  Асока вдарила п'ятами. У неї ноги, як у людської дiвчини, тiльки помаранчева шкiра з фiолетовими смужками. Навiть людськi чоловiки вiд неї балдять.
  Асока сама досконалiсть. Вiд посмiшки до жесту - вище за всякi похвали.
  А у лiжку показує чудеса.
  А в бою - чудеса у квадратi.
  Войовниця i колишнiй падаван майбутнього Дарта Вейдера , рознесла ракетою бригантину i заспiвала:
  - Воїн свiтло вiд болю не стогне,
  Його лазерний промiнь не лякає.
  Вiн i в чорнiй дiрi не втопиться,
  У плазмi зiрок його дух не згорить!
  В головi думки: - Добре було б знищити iмператора Палпатiна, точнiше, його пекельну душу. Але як це зробити? Йода начебто теж має безсмертний дух. Вiн був i Люку, i Леє, i Асоке , i вiн навiть мiг якось вплинути.
  Але Йода все ж таки обмежений. А що може Палпатiн?
  Асока Тана взяла та проспiвала, збиваючи за допомогою кнопок управлiння, космiчний мiноносець:
  Усi можуть королi,
  Усi можуть королi...
  I долi всiх землi,
  Вершать вони часом!
  Але що не кажи,
  Але що не кажи!
  Одружуватися з кохання!
  Не може жоден,
  Жоден король!
  Не може жоден!
  Жоден король!
  I зоряна битва розвивається за наростаючою.
  Ось два грос-лiнкори зiйшлися впритул, наче ведмедi, i стали завдавати один одному ударiв i шпарити ракетами.
  Силовi, захиснi поля зiштовхувалися i трiщали. Скривлений простiр iскрилося. Лупили блискавки.
  Дiвчата-клони з мускулистими, спокусливими тiлами з одного боку, i сотнi рiзних рас, з iншого, пересувалися коридорами величезних крейсерiв.
  
  Генерал iмперiї кричав:
  - Могутнiй щит iмперiї,
  Повстанцям не пробити...
  Ми, лютi звiрi,
  I нас не перемогти!
  Багато дiвчат-клонiв використовують при стрiльбi босi пальчики точених нiг.
  Вони войовницi просто чудовi. У них стiльки шарму та енергетики. I гарячi вони. Хоча хлопцiв i не знають. Справдi, дiвчата-клони ростуть значно швидше, нiж чоловiки. Плюс у них i рани гояться стрiмко, i реакцiя, i швидкiсть краще. I вони просто гарнi.
  Iмператор Палпатiн любить жiнок. I сам зараз у тiлi жiнки.
  Так наспiвує темний сiтх:
  Без клонiв жити не можна,
  На свiтi немає.
  Я, яскрава зiрка,
  Надiшлю вам смерть-привiт!
  Ось грос-лiнкор повстанцiв затиснули одразу чотири величезнi iмперськi кораблi.
  Принцеса-маршал Лея заспiвала:
  - Не здавайся, не здавайся, не здавайся...
  У сутичцi зоряний син джедая не бiйся!
  Посмiхайся, посмiхайся, посмiхайся,
  Знай, що буде все квазарно та окей!
  I досвiдченi руки, зовнi молодої жiнки з мужнiм пiдборiддям i мускулистим тiлом, запустили натисканням на кнопку чергову команду.
  Асока пiдморгнула, натиснувши на педаль, пробивши борт космiчної, iмперської каравели i заспiвала:
  - Вона пройшла, як гiперплазма ,
  По пустотiлих хвилях,
  Надiслала рахунок i набiгла пеня!
  Я озирнулася подивитися,
  Чи не озирнулася вона...
  Щоб подивитися, чи не озирнулась я!
  Принцеса Лея пiдморгнулась i перевiряла:
  - Тримайся, красуне!
  I ось знову воїни опору атакують. Точнiше, використовують тактику: набiг вiдхiд.
  I ось один легкий крейсер врiзався в iмперський лiнкор. I пролунав вибух.
  Пiшли хвилi руйнування та загибелi.
  Асока взяла i прочирiкала:
  - Рота, рота, рота,
  У мене пiшла позiхання!
  I знову п'ята дiвчини вiдправила до пекла чергову бригантину iмперського флоту.
  Асока подумала - якщо у клонiв душа?
  Ось у лицарiв-джедаєв вона точно є. I ми, вiддавши кiнцi, не вмираємо назовнi!
  У бiй iдуть воїни-камiкадзе. Вони використовують, взятi зi звалища, давно списанi i напiвзгнилий зорельоти.
  Це несподiвана карта, кинута у бiй принцесою Леєю.
  Свого роду - останнiй аргумент королiв!
  Принцеса Лея заспiвала:
  -Душу, серце, вiддамо,
  Ми своїй святiй Вiтчизнi...
  Вистоємо та переможемо,
  I не пошкодуємо життя!
  Асока Тана теж довбала по вороговi за допомогою джостика . Рознесла дредноут дуже точним попаданням у силову точку, i оглушливо прочирикала:
  - Чекає на перемогу, чекає на перемогу, чекає на перемогу...
  Тих, хто прагне кайдани розбити!
  Чекає на перемогу, чекає на перемогу, чекає на перемогу,
  Ми зумiємо вбити дракона!
  Принцеса Лея, з натхненням вигукнула:
  - Свобода наша славиться свята,
  Люблю тебе всiм серцем i душею.
  Не знають пригоди нашi краї,
  З будь-якою, знаю, впораються ордою!
  . РОЗДIЛ Љ 12.
  Михайла Бiйка вiд перегляду фiльму вiдвернуло сильне клацання по носi.
  Амелiна скомандувала:
  - Приїхали! Вилазь!
  Михайло неохоче вiдiрвався вiд цiкавого перегляду.
  I вискочив iз машини. Вiн був голодний i злий.
  Амелiна бiгла разом iз ним. Тут був великий стадiон Нью-Йорка, де i повинен статися бiй.
  Але, зрозумiло, до нього купа рiзних прибудов.
  Голодний i злий Михайло увiрвався до зали, де вже проходило зважування.
  Терефер зiйшов на терези. Потягло на шiстдесят три кiлограми двiстi грамiв.
  Михайло посмiхнувся. У цiй вазi билися багато боксерiв. У тому числi i Костя Цзю. Щоправда, у нього було лише три пояси, а зараз iде помах на чотири, i одразу. Хоча в тебе нiхто й не вiрить.
  Михайло ще жодного разу не перемагав. А його супротивник жодного разу не програвав.
  Роздягнувшись до плавок, Михайло став на терези. Поповзли стрiлки.
  Шiстдесят три кiлограми, вiсiмсот грамiв. Хоч Михайло i голодний, але триста грамiв зайвi.
  Амелiна крикнула:
  - Ми маємо право на повторне зважування!
  Пiсля чого потягла Михайла до найближчого бiотуалету. I ревла:
  - Вижми з себе все!
  Михайло напружився з усiх сил. Так, було б безглуздо упустити такi можливостi. Щоправда, триста грамiв небагато.
  Про всяк випадок Амелiна з нього рiшуче стягнула i плавки. Так, тут уже не до сором'язливостi.
  У Михайла серце в грудях билося , немов овечий хвiст. Тут було про що реально нервувати.
  Повторно ваги показав шiстдесят три чотириста.
  Пiсля чого можна було зiтхнути з полегшенням. Хлопець швидко начепив плавки. I посмiхнувся - ще один крок до мрiї зроблено.
  Амелiна проспiвала:
  -Ми знову в бiй пiдемо,
  За поясами...
  I всiх розiрвемо,
  З двома годинами!
  Пiсля зважування боксери традицiйно обмiнювалися поглядами. Михайло був на тринадцять сантиметрiв вищим, i у нього досить широка кiстка. Вiн виглядає, нiби Кощiй безсмертний. А його супротивник цiлком нормальної мускулатури.
  Вони стали один проти одного i стали свердлити поглядами. Хвилин п'ять стояли, а потiм заблищали спалахи фотоблиць , що освiтили обох бiйцiв.
  Пiсля чого вони розiйшлися... Бiй, звичайно, вестиметься пiзно ввечерi, щоб максимум народу зiбралося на трансляцiю.
  Михайло пiшов у намет. Тренуватися в день бою не слiд. Потрiбно просто зiбрати всi свої сили i викластись, i перемогти.
  Михайло лiг на кушетку та ввiмкнув смартфон. Амелiна ж почала йому робити масаж. Вона з ентузiазмом масажувала худе, гарне тiло з гладкою i чистою, немов у дитини, шкiрою.
  А Михайло ввiмкнув нетбук i знову почав дивитись продовження цiкавого фiльму рiмейку на "Зорянi вiйни".
  Асока Тана б'ється, немов справжня пантера, тiльки куди ефективнiша. I натискає пальцями на кнопки джойстика. I робить це дуже вправно.
  Але видно, що повстанцi однаково програють. Ось у бiй вступають новi полицi космiчної iмперiї. Зiрки, щойно випущенi на заводах, а новi дiвчата-клони вирощенi ударними темпами. I вони знову бiжать, миготивши стрункими ногами.
  Принцеса-маршал Лея вiддається наказ:
  - Вiдходимо в органiзованому порядку!
  Але виконати його важко. Може статися так, що вiдступ перейде в повальну втечу.
  Iмператриця Палпатiн, тим часом, пiдскакує i крутиться. У її тiлi дiвчата з волоссям кольору сусального золота, повним-повно енергiї.
  I вона спiває:
  - Наш король посланець небес,
  Наш король, як примарний бiс...
  Наш король обранець долi,
  Наш король , це лише ти!
  I численнi дiвчата-клони кричать на всю горлянку:
  - Люцифер! Люцифере! Люцифере!
  I їхнi стрункi, сексуальнi нiжки топають по металi. Ось це дiвчата - просто гiперклас .
  Дiвчата-клони з рядових в одному лише тонких комбiнiзончиках . I це чудово. Причому колiр форми, що ледве прикриває їх тiла, вiдрiзняється за родом вiйськ. Але вона дуже тонка, що не приховує м'язистих, засмаглих тiл.
  У дiвчат у ранзi офiцерiв, вже є деякi прикраси. Чим вище звання, чим розкiшнiше.
  А у самок-клонiв у ранзi генерала i вище є дорогоцiннi каменi на браслетах, що прикрашають кiсточки, i брошки, i сережки, i кiльця.
  I при цьому, у всiх, окрiм iмператрицi, на ногах лише сандалi.
  По-перше, так дiвчаткам-войовницям спритнiше. I можна використовувати ноги для того, щоб натискати на кнопки, кидати зброю, хапати, i робити ще багато речей.
  Дуже гарна армiя стала в iмператора. Просто диво якесь. Неначе чарiвництво дуже сильного та талановитого джина. А ще у дiвчаток, у всiх без винятку, дуже гарний та рельєфний прес - плитками шоколаду, i це супер.
  I груди дуже правильної форми, засмаглi та пружнi.
  Iмператриця Палпатiн взяла i оглушливо заспiвала, скелячи зубки, що сяють, немов багатi дари моря:
  Iмперiї величезної пiдкоритися,
  Всесвiт безмежний повинен...
  I будуть дуже ми бiситися,
  I вiра в iмператора потрiбна!
  Помiчниця iмператрицi Палпатiна, Еммануель, вишкiрила теж свої зубки, i натиснула пальчиками на кнопки джойстика. Запустила вбивчий подарунок смертi - могутню термопреонову ракету.
  I довбала з шаленою силою. Наче вибухнув квазар.
  Навiть iмперськi зорельоти трохи постраждали вiд розриву. Башти пом'ялися, броня кораблiв оплавилася.
  Збилися у багатьох крейсерiв та лiнкорiв прицiли та оптичнi прилади.
  Еммануель зазначила:
  - Диявольський кинутий у бiй туз!
  Рух опiр практично був зламаний.
  Принцеса Лея вiдзначила:
  - Потрiбно врятувати все, що можна!
  Асока Тана хоробро билася i випускала бойовi та агресивнi презенти анiгiляцiї. Звездолети iмперiї отримали ушкодження, чи якiсь оплавки .
  Дiвчина, колишня напарниця самого Дарта Вейдера , дiяла вiдчайдушно та дуже круто. Зiркольоти вибухали, слово фонтани китiв, вивергалися потоки гiперплазми з величезних лiнкорiв.
  Асока Тана взяла i заспiвала:
  - Я не ангел i не чорт,
  Знищила розрахунок!
  Ось це, дуже прекрасне дiвчисько. Схожа на людину, але рiзнокольорова у неї шкiра та вушка наче хоботки. Але вона реально, дуже красива i приваблива.
  Асока з посмiшкою злого ангела, i її босi пальчики натиснули на кнопки з великою рiшучiстю.
  I укол голкою випромiнювання.
  Асока ледве уникла удару вбивчою ракетою. Та пальнула i прожгла дiрку у вакуумi.
  Дiвчина пробурчала:
  Нехай весь космос у хаос занурений,
  I вакуум трясеться вiд розривiв...
  Ворог буде свiтлою силою вражений,
  А ми навiчно з добротою єдинi!
  Ситуацiя виглядала критичною, i повстанцi кинулися врозтiч.
  Iдея, яка насамперед i спадає на думку при поразцi.
  Еммануель про булькала:
  -Вам все одно не втекти!
  I як натисне на кнопку.
  I знову летить ракета, що базується на процесi злиття преонiв. А вже така, як довбане, так довбане.
  Еммануель взяла i заспiвала:
  - Пронiсся страшної сили ураган,
  Труни стругати зараз вже пiзно.
  Такий дiвчисько лютий удар,
  Вражений небо, що похитнув зiрки!
  I войовниця взяла i показала свiй дуже довгий i хвiсткий хвiст, що було найвищим ступенем зневаги. Вiн у неї був, як бич кучера, i сяяв рубiнами.
  Еммануель, ця напiвлюдина, надмаршал iмперiї, просто диво. Iмператриця дуже любила її ласки. Справдi, коли двi дiвчини труться одна об одну - це супер!
  Вiйницi-клони пресують воїнiв опiр. Ось iстоти, схожi на мухомори з нiжками, вибухають. I горять, немов свiчки у храмi.
  Одна з них стала на колiна i промовила молитву-сповiдь за допомогою двiйкового коду.
  Пiсля чого, заспiвала:
  - Можна в полум'ї зiрок згорiти,
  Але я не перестану спiвати!
  I дiвчинка-мухомор взяла i показала одразу три язики.
  Ось це справдi круто i безглуздо - одночасно.
  Асока Тана закриває вiдхiд флоту повстанцiв. I вона на своєму зорельотi просто вiдчайдушно викладається.
  I посилає потоки руйнiвної гiперплазми.
  I тут з'явився самотнiй зорелiт особливої конструкцiї пiд керуванням принцеси Рей.
  Це онука iмператора Палпатiна смiливо вступає у бiй. Вона гарна, чорнява i смаглява вiд засмаги.
  Принцеса Рей виглядає красивою та стрункою дiвчиною. Її спритнi руки натискають на кнопки джойстика. I космiчний корабель уникає спалаху наднової зiрки ракети вiд злиття преонiв. А це диявольська сила.
  Принцеса Рей взяла i заспiвала:
  - Є у нас ракети, зорельоти,
  Сам мiцний, свiтлий у свiтi дух.
  За штурвалом бiлi пiлоти,
  Буде ворог розгромлений на порох i пух!
  I ось вона натискає на гашетку. Та спрацьовує дуже вбивчий потiк руйнування. I могутнiй грос-лiнкор iмперiї отримує вогняним жалом у бiк.
  I починає горiти, i вивергаються великi чорнi клуби диму. Вони, мов казковi джини, вирвалися з пляшок. Точнiше, iз пробоїн велетенського корабля. Ось це удар красивої та фiгуристої дiвчини, яка, треба сказати, просто супер!
  Принцеса Рей знову натиснула кнопку.
  I довбала по ворогу ...
  Пiсля чого, заспiвала:
  - Хвилi свiтла нас рятують,
  Будьте щасливi джедаї!
  I з нею команда дiвчат. Гарнi войовницi у легких комбiнезонах, засмаглi, бiльшiсть свiтловолосi.
  Принцеса Рей вигукнула з величезним азартом:
  - Я воїн свiтла, воїн тепла та вiтру!
  I її нога знову, як вiзьме i дуже швидко натисне на педаль. I це справдi вбивчо.
  Асока Тана, вiдбиваючись у дуже агресивнiй та ефективнiй манерi, взяла та пискнула:
  - Де це було, коли це було,
  У дитинства, а може увi снi.
  Воїн джедаєв гнiздо для коханої,
  Свили навеснi...
  I знову, як натисне з забiйною силою на кнопки. Дуже агресивне i, разом з тим, добре дiвчисько вийшло.
  Принцеса-маршал Лея взяла i проворкувала, скелячи свої зубки, кольори слонової кiстки.
  Ось це принцеса просто супер.
  I ось повстанцi теж довбали по iмперському флоту термопреоновою ракетою. I це жало, яке в трильйон разiв перевершує грiзну, термоядерну реакцiю.
  I якщо вже довбає, то кiлька грос-лiнкорiв з багатьма тисячами дiвчат-клонiв згоряють.
  Погинаючи, красивi дiвчата так зворушливо смикають i трясуться своїми гострими нiжками.
  Принцеса-маршал бачить, як охоплений блакитним i помаранчевим полум'ям крейсер повстанцiв, таранить дредноут iмперiї. I удар просто нищiвний i згубний.
  Лея дотепно помiтила:
  - Я дiвчинка гарна,
  Я дiвчинка гiдна...
  Богатирська наша сила,
  Сила духу та сила волi!
  Пiсля чого, красуня взяла та пiдморгнула. Її очi такi сапфiровi та блискучi. Чудова принцеса.
  Ось iмперськi кораблi, зiткнувшись з таким неприємним сюрпризом, як термопреонi ракети, трохи зменшили темп.
  Жорсткий проходить поєдинок, i дихання смертi та темної сторони сили, якiй вiдчайдушно чинить опiр свiтло.
  Ось серед повстанцiв б'ється позашлюбний син Люка Скайокера - хлопчик рокiв дванадцяти Енакiн.
  Хлопчик бореться, натискаючи на кнопки та посилаючи, агресивнi подарунки долi.
  Юний воїн, пiдбив грос-крейсер iмперiї i проспiвав, скелячи своїх невеликi, але гострi та бiлi зубки, спiваючи:
  -Заклятий i давнiй,
  Ворог знову клянеться.
  Мене розтерти,
  Розтерти на порошок!
  Але ангел не дрiмає,
  I все обiйдеться,
  I скiнчиться все добре!
  Хлопчик-падаван натиснув круглою п'ятою на кнопку, i випустив ударну силу ракету, i прочирикав:
  - I скiнчиться все добре!
  Принцеса Лея, агресивно своїми смарагдовими сапфiровими очима блищачи, проворкувала:
  - Смерть дракона дощу!
  Хлопчик-падаван Енакiн погодився:
  - Дракону дощу - смерть!
  I ось повстанцi йдуть у контратаку. I летять бойовi кораблi. Дiвча ще одна бореться.
  У цьому випадку це Азалiя. Вона донька принцеси Леї.
  Войовниця, яка не захотiла свого часу бути разом iз братом у середовищi нового ордену джедаєв. Але тепер вона приєдналася до своєї матерi.
  Вони разом борються iз колосальною армiєю iмперiї.
  Втiм, Азалiя собi на думцi. Вона зауважила: може бути краще, щоб iмперiя об'єднала всi народи спочатку в галактицi, а потiм i у всесвiтi.
  I був порядок iз творчою силою. А не хаос i бардак республiки, а тим бiльше великої множини свiтiв пiсля її розпаду.
  Азалiя запустила щось надзвичайно руйнiвне i згубне для флоту космiчної iмперiї.
  Пiсля чого, проворкувала, вискалив свiй дуже витончений i спокусливий рот:
  - Слава свiтлим силам!
  Принцеса Лея пiдтвердила, посилаючи в супротивника п'ятою, руйнiвну, рухливу i ляльку гiперплазми, що збiльшується в розмiрах.
  - За перемогу свiтлого боку сили - слава!
  Ось це дiвчата, тут дуже крутi.
  I ось рух опору розбудовує свої зорельоти. Їм вдалося уникнути влучення в безнадiйний мiшок. Але перевага, в чисельностi та силi кораблiв iмперiї, зберiгається.
  Асока Тана дотепно помiтила, натиснувши на кнопку i надiславши подарунок анiгiляцiї:
  - Сила дурня - дрiбнiше за п'ята!
  I пiдморгнула своїм приятелям.
  I її босi пальчики нiжок у русi. I збивають ворога з прицiлу.
  Принцеса Рей, б'ючись iз противником, натиснула на кнопку i видала:
  - Дурень м'язами сильний, коли розумний мiзками безсилий!
  Хлопчик-падаван Енакiн голою п'ятою натиснув на забiйну композицiю кнопок.
  I виплюнулося вiдразу кiлька пекучих, гiперплазмових пульсарiв, що спалюють крейсери великої iмперiї.
  Юний воїн заспiвав:
  - Якщо нiкудишнiй тил, не допоможе ратний запал, ну, а якщо запалу немає - тил пiде вороговi в обiд!
  Принцеса Лея, довбаючи ворогiв i спритно посилаючи подарунки загибелi вiд свiтлих сил, видала:
  - Свiтло для всiх рiзне за задоволенням, темрява однаково огидна будь-кому!
  I ось донька Леї Азалiя дуже спритно босими пальчиками нiг натиснула на важелi, пiдбила есмiнець iмперiї ракетою. Той вибухнув, наче лопнув пакет iз бензином, i миттєво спалахнув палаючий.
  Войовниця прошипiла:
  - Добро не завжди отримує нагороду за життя, але зло обов'язково отримує покарання пiсля смертi!
  Асока Тана, стрiляючи по воїнам iмперiї i вражаючи ворогiв, з великою та ефективною влучнiстю, буркнула:
  - Добро швидко забувають, зло довго пам'ятають, але добрi справи приносять безсмертя, а зло призводить до забуття i за довгої пам'ятi!
  Хлопчик-падаван заспiвав:
  Добрим бути, на жаль, зовсiм непросто,
  Чи не залежить доброта вiд зростання!
  Асока помiтила, знову пославши голою п'ятою, дуже вбивчий та смертоносний подарунок смертi:
  - Маленька змiйка найотруйнiша!
  Принцеса Лея, надiславши в супротивника вбивчий гостинець, натисканням кнопки, видала:
  - Свiтло дає енергiю, пiтьма забирає сили, ну чому ж люди самi йдуть у могили?
  Хлопчик Енакiн вигукнув iз азартом:
  - Чому люди частiше йдуть за пiтьмою? У темрявi не видно проблем i власної потворностi!
  Принцеса Лея, довбала за допомогою босих пальчикiв своїх витончених, точених нiг i рикнула:
  - Темрява приховує вiд очей тiлесну потворнiсть, але вiд цього душа негiдника ще потворнiша!
  Азалiя дуже точно довбала по крейсеру iмперiї.
  Воїтелька зазначила:
  - Свiтло висвiчує недолiки, але при цьому твоя моральна потворнiсть тане, як лiд на сковорiдцi, а в темрявi приховує неподобство, ти ще бiльше стаєш мерзотою!
  Принцеса Лея вiдзначила, фiлософствуючи:
  - Свiтло - це, непросто фотони, а вiд темряви лише страждання та стогiн!
  I великий маршал довбанула в ворога чимось дуже руйнiвним i реально згубним.
  I полум'я розгорiлося, охопивши черговий лiнкор космiчної кривавої та жорстокої iмперiї.
  Iмператриця Палпатiн жорстко видала:
  - Не страшна велика смерть тiла тому, що душа i в астралi знайде собi справу!
  Велика воїнка, i надмаршал iмперiї Еммануель, взяла i дуже вбивчо довбала за допомогою своїх спритних нiг i пискнула:
  - Темрява - це не вiдсутнiсть свiтла, це провiсник свiтанку!
  Пiсля чого, вони, цi гарнi дiвчата-клони розреготалися.
  I босi, спритнi нiжки красунь дуже спритно грають по джойстиках, i роблять це круто.
  Принцеса Лея здiйснює перегрупування сил. Їй вдається врятувати частину сил опору.
  Ось повз проноситься цiлий рiй комет. Вони залишають хвости, що тягнуться, наче шлейф нареченої.
  I все палає, здригається, i буквально iскриться, а кожна iскри - наче гора Еверест.
  Принцеса Лея з посмiшкою вимовляє:
  -Ми показали дуже велику мужнiсть.
  I тут же згадала себе у полонi. Особливо, коли за наказом Джабби , її вели босонiж по розжареному пiску пустелi. Планета дуже гаряча для людини. I пiсок такий пекучий. А її ступнi, голi, беззахиснi, що ще не встигли огрубiти.
  Зрозумiло, було дуже боляче. Принцеса Лея тодi обпекла собi пiдошви, i вони вкрилися великими пухирями. Кожен крок буквально вибухав болем.
  Важко повiрити, що може бути так болiсно ходити босонiж. Але це все одно, що ступати на розпечену до червоної сковорiдки.
  Але зараз, босi пальцi принцеси-маршала Леї знову натискають на кнопки i викидають вбивчий потiк анiгiляцiї.
  Принцеса, яка пережила i загибель планети, i публiчне згвалтування цiлою ордою iнопланетних iстот, взяла i заспiвала.
  -Не Постало дiвчатам здаватися,
  Не лякає юних кралiв лайка.
  Ми завжди вмiли хоробро битися,
  Буде баба смiливою, як джедай!
  I ось знову летять у противникiв ракети, на цей раз пущенi з усiх кораблiв, одночасно .
  Асока Тана пискнула i видала:
  - Хоробрим стане той,
  Хто дракона зб'є!
  I з її рук вилетiла блискавка сили.
  Бойовi дiвчата, дуже дотепнi та агресивнi, та добрi, одночасно.
  Азалiя послала в iмперський флот забiйний подарунок анiгiляцiї, спалахнувши руйнiвним розрядом i буркнула:
  - Нашiй силi немає меж!
  Асока пiдтвердила:
  - Свiтло сильнiше темрява! Добро завжди перемагає зло!
  Хлопчик-падаван Енакiн послав у воїнiв iмперiї подарунок смертi, своєю босою, дитячою нiжкою i прочирикав:
  - Будує пiдступи кривавий лиходiй,
  Але герой благородний сильнiший!
  I лиходiй буде в сутичцi розбитий,
  А добро, як завжди, переможе!
  Принцеса Лея пiдтвердила:
  - Звичайно, добро переможе!
  I войовниця знову пiдiрвала iмперський фрегат, натисненням босими пальчиками нiг на кнопку, i заспiвала:
  - Нi повiстi щасливiше у свiтi,
  Чим повiсть, про променисте, яскраве свiтло!
  Азалiя пискнула, пiдморгнувши своїми сапфiровими очима:
  - Я бачила свiтло, i буде вiчно яскрава зiрка свiтити!
  Енакiн пiдтвердив:
  = Зрозумiло, буде!
  Асока Тана ринула:
  - Та вiдбереться успiх у дракона дощу!
  Принцеса Лея пальнула, знову застосувавши свiй коронний прийом, i проворкувала:
  А на вулицi дощ, а на вулицi сльота,
  А по ньому пурхає кривавий дракон.
  Ми смiємось тодi, коли хочеться плакати,
  Але жорстокий правитель отримає розгром!
  I ось повстанцi вiдлетiли до чергового рубежу оборони. I гармати у них дуже непоганi на астероїдах припасенi.
  Iмператриця Палпатiн теж зробила паузу. Її флот зазнав великих втрат.
  Хоча й мав переважну перевагу у вогневiй мощi.
  Надмаршал Еммануель запустила черговий подарунок смертi та абсолютної загибелi, взяла та проворкувала:
  - Ми маємо всiм планетам, нашi новi дати iмена!
  I лизнула язиком, дуже солодкий спусковий гачок.
  Iмператриця Палпатiн, тупаючи високим i, з алмазною пiдошвою пiдборами, дотепно помiтила:
  - Планетам? А чому ти така скромна? Може, одразу галактикам?
  Еммануель пискнула:
  - А ще краще всiм всесвiтам! Адже їх безлiч!
  Iмператриця Палпатiн з цим погодилася, i її рот повних перлинних зубiв вiдкрився, i вилетiв довгий, рожевий язичок.
  Правителька проспiвала:
  - Це значить, бити гарно,
  Це означає, що бити гiдно!
  Ця темна наша сила,
  Сила духу та сила волi!
  I ось знову нiби надновий спалах палає термопреона бомба. I розриваються планети, i руйнуються силовi поля.
  Ось згорiв цiлий полк повстанцiв - схожих на прямостоячих крокодилiв. Вiн буквально тривiально розкидався на дрiбнi фотони.
  Крокодили не встигли вiдчути бiль.
  Асока Тана сумно зiтхнула:
  -Злетять нашi душi, як два лiтаки,
  Адже їм одне без одного не можна!
  I її босi пальчики знову запустили повальну руйнацiю та тотальну загибель для iмперiї.
  Азалiя теж пальнула, розбивши лiнкор, i видала:
  - За вiчне радостi свiтло!
  Хлопчик-падаван Енакiн, запустив за допомогою своїх босих, дитячих пальчикiв руйнування i прочирикав:
  - А поки що ми тiльки дiти,
  Нам рости, ще рости.
  Тiльки небо, лише вiтер,
  Лише радiсть попереду!
  Тiльки небо, лише вiтер,
  Лише радiсть попереду!
  Принцеса Рей iз цим погодилася, довбаючи, черговий за рахунком крейсер iмперiї ракетою:
  - Радiсне життя попереду! Тiльки ти з кохання не зiйди!
  I всi дiвчата-войовницi заспiвали:
  Хочеться, хочеться робити добро,
  Свiтло розпалювати по всесвiту безкрайнiм,
  Стати людиною нам пощастило,
  Будемо ми всi благороднi джедаям!
  . РОЗДIЛ Љ 13.
  Марка запровадили до кабiнету старшого слiдчого ФБР. Хлопчик був голий до пояса i босонiж, у кайданах. Iти було важко, кайдани натирали i руки , i ноги.
  Слiдчим старшого рангу несподiвано виявилася Камала Харлес .
  Смаглява жiнка в темних окулярах.
  Вiн подивилася на хлопця. Вiдзначила гарну, мускулисту постать, яскраве руде волосся, дитячу мордочка. На грудях у Марка була лише одна наколка - зiрочка. Але вона позначала приналежнiсть до блатного свiту.
  Перед нею була дитина, але при цьому ще й небезпечний суб'єкт. Симпатичний, але рудий колiр волосся говорив про хитрiсть i пiдступнiсть хлопця.
  Мордочка Марка морщилася. Поки вiн йшов, кайдани, якi залишили, видно навмисне, без прокладок iз пластмаси, натерли кiсточки.
  Камала суворо промовила:
  - Ну що, вбивця? Посадiть його на крiсло.
  Марка посадили так, щоб на нього з усiх бокiв падало свiтло прожекторiв.
  Хлопчик, треба вiддати йому належне, дивився прямо. Вiн трохи зблiд, але зовнi не висловлював страху. Щоправда, тер один об одного босi, почервонiлi вiд холоду ноги.
  Старший слiдчий суворо поставив традицiйнi питання: Iм'я, прiзвище, iм'я батька, стать та робота або навчання. А також адресу.
  Марко спокiйно вiдповiв.
  Камала поставила перше суттєве питання:
  - Коли тобi прийшла iдея пограбувати головний банк Нью-Йорка?
  Хлопчик потиснув мускулистими плечима i вiдповiв:
  - Я хотiв цього з дитинства!
  Старший слiдчий посмiхнувся:
  - А ти що, зараз не дитинство?
  Марк знизав плечима i вiдповiв:
  - Менi одинадцять рокiв. Але я почуваюся дорослим!
  Камала жорстко заявила:
  - I правильно вiдчуваєш. За пограбування такого масштабу на мiльйони доларiв тебе цiлком можуть судити, як дорослого. А це довiчне ув'язнення - без права на визволення!
  Марк свиснув:
  - Ого! А як краще?
  Старший слiдчий ФБР ласкаво заявив:
  - Але ж ти зовсiм ще дитина. Ми можемо дати тобi п'ять рокiв у добрiй дитячiй колонiї. Там тебе за два роки випустять за смирну поведiнку.
  В'язницi також рiзнi є. Є такi, як курорт, а є справжня каторга!
  Хлопчик згiдно кивнув:
  - Я знаю! Перед законом всi рiвнi, але деякi рiвнi!
  Камала кивнула i вiдповiла:
  - Ти бачу розумний i добрий хлопчик. Давай так. Ти нам розповiси всю правду. А ми тобi допоможемо на судi. Може, навiть тебе вiдпустять пiд заставу до суду. А там є можливiсть умовного термiну, i з тобою просто попрацює психолог.
  Марк скривився i помiтив:
  - Не люблю психологiв. Багато дурних запитань ставлять.
  Старший слiдчий розсмiялася i помiтила:
  - Я розумiю! Але є в'язницi для маленьких злочинцiв, де їх порють, годують так, щоб вони не померли з голоду, i змушують працювати... по дванадцяту годину.
  Хлопчик зробив наївний вигляд:
  - А хiба так можна за законом?
  Камала заявила iз посмiшкою:
  - Багато є способiв трактувати закон. Для поганих хлопчикiв, що поводяться погано, є й спецiальнi в'язницi. А для тих, що лише трохи порушив закон i спiвпрацює зi слiдством - iнше ставлення.
  Марк зiщулився. Вiн зiгрiвся в кабiнетi i йому стало краще. Сiдати до в'язницi не хотiлося. Але й спiвпрацювати зi слiдством також.
  Бути зрадником i шiсткою найгiрше.
  Крiм того, слiдчi пiдступнi. Вони можуть наобiцяти у три короби, а потiм кинути.
  Камала вкрадливо промовила:
  - Назви своїх спiльникiв, милий хлопче.
  Марк гордо випростав спину i заявив:
  - У мене не було спiльникiв! Я був один!
  Старший слiдчий м'яко промовила:
  - Не бреши! Ти не мiг один забрати десять тонн золота!
  Хлопчик знизав плечима i помiтив:
  - Але вдвох десять тонн золота не вiднесеш!
  Камала кивнула:
  - Саме так! Розкажи нам, як ти зi своїми подiльниками проник у банк. Як тобi вдалося стiльки винести золото, i при цьому практично не залишити слiдiв.
  Давай розповiдай, i як викладеш, одразу ж поїдеш додому до мами!
  Марк скривився i помiтив:
  - До мами? Тут мимоволi подумаєш, можливо в тюрмi й краще!
  Старший слiдчий прошипiла:
  - Хочеш потрапити до штрафної в'язницi, де хлопчикiв стрижуть наголо, i вони дванадцята година працюють, чотири години навчаються, сплять на голих дошках, i отримують кийками i батогами?
  Марк знизав плечима i буркнув:
  - Виживу!
  Камала заперечила:
  - Нi! Чи не виживеш! Будеш на каторзi доки не помреш. Спочатку з такими, як ти, малолiтнiми злочинцями-ублюдками, а потiм i з дорослими! I не приховую, страшнi хлопцi з великим задоволенням гвалтують таких гарних, як ти, хлопчикiв!
  Марк щось чув про це вiд iнших хлопцiв... I зблiд, вiдчув страх.
  Так, якщо тебе просто будуть бити, або змушувати працювати, як iшак, а витримати можна. Але це!
  Проте хлопчаки часом бувають дуже впертi. Ось заходить клин у мiзки i поводяться хлопцi всупереч усякої логiки.
  I Марк жорстко заявив:
  - Я вам нiчого не скажу!
  Старший слiдчий суворо запитала:
  - Це що, твоє останнє слово?
  Хлопчик впевнено промовив:
  - Так, останнє!
  Камала прошипiла:
  - Я раджу тобi подумати. Ти можеш зламати все своє життя!
  Марк вiдчував у собi маленького героя i прочирикав:
  - Я друзiв не видаю! Можете мене бити, чи навiть убити!
  Старший слiдчий втомленим тоном промовила:
  - Я тебе бити не буду! Катувати дiтей не наш метод. Поки тебе вiдправлять до в'язницi для неповнолiтнiх, щоб ти вiдчув, що це таке. А потiм ми тебе знову допитаємо.
  Марк проскулив:
  - А суд?
  Камала з посмiшкою:
  - Суд, який визначить тобi запобiжний захiд, вiдбудеться через тиждень. А поки що ти будеш пiд нашим контролем. Втiм, якщо хочеш одиночну камеру, то...
  Хлопчика зухвало заявив:
  - Я хлопцiв не боюсь! Вони такi ж, як i я!
  Старший слiдчий кивнула:
  - Добре! Сидiтимеш з iншими хлопчиками в СIЗО максимальної безпеки. Там тобi сподобається, я гадаю!
  Марк знизав плечима i помiтив:
  - Ми завжди зможемо домовитись. А у в'язницi, в будь-якому разi, комфортнiше, нiж у нiчлiжцi для бiдноти!
  Камала кивнула:
  - Можливо! Але на штрафнiй каторзi ви будете працювати по дванадцять годин поки дiти, i шiстнадцять, коли пройде вiсiмнадцять. I так , поки не помрете. Ти цього хочеш?
  Марк спробував заперечити:
  - Тi, хто тупав зону, кажуть, там такого нема!
  Старший слiдчий кивнула:
  - Так, у звичайних колонiях та в'язницях немає. Але для таких, як ти, особливо небезпечних i тих, хто вiдмовляється здати подiльникiв, i в'язницi особливi. У дитячiй колонiї можна i в басейнi купатися, i в iгри на комп'ютерi грати, i годiвля хороша. Але щоб ви малолiтнi негiдники не нахабнiли i не думали, що вам суцiльна малина є в'язницi, де дiю не лiберальнi закони США i права людини, а особливi iнструкцiї ФБР. Отже, якщо тебе почнуть бити струмом - це буде iнструкцiя спецслужб, яка на практицi вища за закон.
  Хлопчик зажурився. Але зiбравши всю свою мужнiсть, через силу, i люто заявив:
  - Я вам нiчого не скажу!
  Камала натиснула кнопку. До кабiнету увiйшли полiцейськi.
  Старший слiдчий наказала:
  - До центру тимчасового утримання неповнолiтнiх, у вiддiлення максимальної безпеки!
  Полiцейськi недобро посмiхнулися i прогарчали:
  - Ходiмо, хлопче!
  Марк спустився з крiсла, i став босими ногами на мармурову пiдлогу. Iти в кайданах, особливо ножних, справжнє катування. Мабуть, у полiцiї знали, як заподiяти максимум мук, навiть не порушуючи закону побоями.
  Марку хотiлося, щоб за всяку цiну зняли з нього кайдани. I його охопило бажання кинутися i розповiсти старшому слiдчому ФБР, i помчати додому. I там прийняти ванну, i добре поїсти.
  Вже хотiлося жерти, багато калорiй загублено. Та й пити теж. Можливо, у в'язницi погодують.
  Начебто малолiтки у в'язницi не виглядають худими i виснаженими. Один знайомий, навiть у СIЗО погладшав. I їжа калорiйна, i мало рухiв, i передачi.
  Марк подумав, що може дванадцята година роботи - блеф. Тi, хто був у в'язницях для малолiток, говорили про жорстокi там порядки, але щоб там було багато роботи, або погане харчування, скарг не було.
  Зазвичай лякали тим, що там компанiя погана: бiйки, знущання, лайка, i найстрашнiше - насильство.
  Але якщо з хлопцями стосунки налагодиш, i не станеш опущеним або iзгоєм, то там жити цiлком можна. Деякi вже багато разiв сидiли i особливо не страждали.
  Найстрашнiше стати iзгоєм , або опущеним. Ось тодi пекло. I полiцейськi часом б'ють. Але не дуже часто, тому що їм за це дiстається.
  А зараз не двадцяте столiття. У всiх є смартфони, i можна записати свавiлля полiцейського та скинути куди треба.
  Наприклад, навiть у ФБР.
  Марк був хлопець безглуздий i багато знав. Найстрашнiше у в'язницi не камера, не наглядачi, нi навiть карцер, а твої товаришi по камерi. Ось вони, i справдi, можуть зробити життя пеклом.
  А так, у малолiтнiй в'язницi умови цiлком непоганi. Хоча, звичайно, на волi краще.
  I Марковi зовсiм не хотiлося сидiти все життя.
  А ще й кайдани натирають кiсточки немилосердно. I що бiльше ти йдеш, то болючiше. На руках хоч не треба рухатись.
  А тут крок, i укол, i сталевi обручки тобi впиваються в шкiру. Ну хiба можна так чинити з дiтьми?
  Хоча Марк себе до дiтей i не вiдносив. Як i всi хлопчаки, особливо в кримiнальному середовищi, вiн дуже дорослий. А ось ця жiнка, слимака. Могла б наказати врiзати палицями по п'ятах.
  У полiцiї, хлопчикiв частина б'ють саме з босих пiдошв, щоб було максимум болю та мiнiмум слiдiв.
  Марку хотiлося, щоб i йому врiзали, перевiрити гостроту вiдчуттiв. Ну що ж.
  У нього видно це попереду.
  Ось його пiдвели, нарештi, до полiцейського вирву. Закинули, прикувши ланцюгом. I пощастило, зрозумiло, до центру затримання для неповнолiтнiх.
  У Нью-Йорку малолiтнiх бандитiв так багато, що для них спецiальна, велика в'язниця, вiдмiнна вiд дорослих. Але охороняється вона не гiрше i з високими парканами.
  Усерединi її Марк ще не був. А зовнi дивився. Будiвля величезна, i з парканом, що на десять поверхiв. Не втечеш звiдти так просто.
  Хлопчакiв утримують окремо вiд дiвчат. Годують досить добре в Америцi взагалi перевиробництво їжi, i поїсти безкоштовно можна практично на кожному кутку.
  I одяг дiстати можна за копiйки, а дитячий взагалi задарма.
  Босими хлопчики бiгають дуже рiдко, та й то зазвичай, коли самi хочуть, а не за потребою. Та й полiцейськi свистять.
  У всякому разi, якщо не вважати, що там ти, як у звiринцi, нiчого страшного нема.
  Марк узяв i заспiвав:
  Мамо, не божеволiти,
  Я потрапив у нехитру палiтурку...
  Участь моя , дитяча в'язниця,
  Це як курорт, навпаки!
  У машинi було, як у сталевiй коробцi, прохолодно. Але Марк прикинув, що шлях не надто далекий.
  Хлопчик брязнув ланцюгом i подумав, що якщо хочеш досягти авторитету, то треба й трохи постраждати. Просто нiчого не дається.
  Юний пустун проспiвав:
  - Якщо холод проник до кiсток,
  А з дому немає добрих звiсток!
  Втiм, здається, приїхали.
  Так воно i виявилося.
  Вiдкрили браму пiсля того, як полiцiя показала документи. I проїхали ще трохи.
  Потiм машина полiцейських остаточно зупинилася.
  I почувся скрип вiдчинених дверей. Увiйшли полiцейськi i вiдгвинтили пацана вiд ланцюга, що скувала його за шию.
  Пiсля чого босона Марка вивели з машини. На тюремному дворi було видно, що ведуть ще одного хлопця трохи старшого за Марка. I гавкають лютi собаки.
  Марка повели у кайданах до примiщення. Пiднятися сходами було дуже нелегко. Хлопчик навiть схопився за перила i був змушений допомагати руками.
  Полiцейськi замахнулися на нього палицями, але бити не стали. Мабуть, дитина мала надто жалюгiдний вигляд. Але один iз них все ж таки тицьнув палицю хлопчику мiж лопаток.
  Марк скривився. Всерединi в'язницi за броньованими дверима пахло дезiнфекцiєю та хлоркою.
  Довелося брести коридорами. Навколо грати та метал. Вид з вiкна стадiон. Там хлопцi у помаранчевих робах грають у м'яч. Тут були хлопчаки, що й гойдалися. Гострий зiр Марка звернув увагу, що пацани загалом були вгодованi, доглянутi. Деякi голенi наголо, iншi з короткими зачiсками. Дехто мав на обличчях синцi та подряпини.
  Тут i великi хлопцi, i ще дiти. Разом були i чорнi, i бiлi та жовтi.
  Наразi вже прийнято їх змiшувати разом. Бiльшiсть пацанiв виглядає веселими.
  Iзгоїв можна вiдрiзнити по бiльш худих i сумних осiб, i вони вiддаленi вiд iнших.
  Але таких приблизно вдесятеро менше. I це заспокоїло Марка. Адже вiн не боягуз, i серед хлопчикiв в авторитетi.
  А тут i у футбол грають, i волейбол, i гойдалка є. Нiчого страшного. Звичайний дитячий табiр. Хоча, звiсно, провести у ньому все життя не хотiлося.
  Але ж можна з в'язницi i втекти. Є й фiльми про це. До речi, його напарник Олег таке вмiє.
  Марк несподiвано впiймав себе на думцi, що вiн до цього хлопця практично не вiдчуває ненавистi. Хоча той його кинув i пiдставив. Але, може, це було не зi зла?
  Можливо, справдi є у демонiв певнi правила. Крiм того, юному пацану навiть цiкаво було б трохи посидiти у в'язницi. Там може бути його чогось та навчать.
  Як у серiалi про американську родину, пацан нагрубiянив суддi, щоб сiсти. А вiн чим гiрший? I чого боїться?
  Назустрiч Марку йшов ще один хлопчик у помаранчевiй робi. У нього були кайданки на руках, але ноги вiльнi. Подивившись на босоногого Марка, вiн хихикнув i вiдзначив:
  - Безхатько!
  Хлопчик показав кулак. Його знову тицьнули мiж лопатками кийком.
  Марка глянув на свої босi ноги. У Нью-Йорку навеснi, коли прохолодно, босонiж ходити дуже дико. Особливо, якщо врахувати якiсь бруднi вулицi, i те, що дитяче взуття часто лунає i зовсiм безкоштовно.
  Але ж його Марка обшукали, i до того ж грубо...
  У в'язницi також чекає шмон. I це дуже приємно. Хоча зазвичай у кiно не показують особливо, як обшукують хлопчикiв. А ось жiнок, будь ласка.
  Марку стало вiд цього кумедно.
  Але нiчого, вiн виживе. Скорiше б тiльки зняли кайдани. А то щиколотки розтерло, i капає кров.
  Марк страждає. А коридори довгi. Полiцейськi ведуть його до сектору максимальної безпеки.
  Тут уже всюди ґрати, i дворики роздiленi ґратами. Хлопчики i тут у помаранчевих робах. Але якщо в звичайному секторi багато пацанiв у своєму одязi, то тут у кожного номер. I голови стриженi наголо у всiх практично.
  I марширують вони в ногу, збудованi за зростанням. I полiцейськi дивляться на них та покрикують. А ось одного i вдарили.
  Марк здригнувся.
  Нарештi його ввели до приймального спокою. Кiмната з бiлими стiнами та дзеркалами. Зверху свiтять прожектори.
  Його зустрiла чорна велика жiнка в бiлому халатi, запитавши:
  - Це i є рудий диявол?
  Полiцейськi кивнула:
  - Так!
  Жiнка пiдвела Марка до стiйки. Там також сидiли за столом полiцейськi.
  Йому поставили кiлька чергових питань. Потiм сунули папiр, буркнувши:
  - Розпишись!
  Марк глянув. Там вказувалося, що вiн прибув до в'язницi та з правилами ознайомлений.
  Хлопчик поставив пiдпис.
  Потiм з нього зняли кайдани i повели до невеликої кiмнати з дзеркалами i яскраво освiтленої.
  Там було двi молодi жiнки у бiлих халатах. Вони спритним i звичним рухом натягли гумовi рукавички.
  Чорношкiра наглядачка кивнула:
  - Тепер тебе тiтки оглянуть!
  Марк обурився:
  - А чому жiнки? Я ж чоловiк!
  Жiнка пояснила:
  - Тобi нема чотирнадцяти рокiв. I обшукувати тебе, тож будуть не полiцейськi, а медсестри. Вони зроблять це м'яко, щоби не пошкодити твоє тiло!
  Марк вигукнув:
  - Ось, чорт! Як соромно!
  Жiнка помiтила:
  - Треба злочинiв не чинити! А так, особистий обов'язковий огляд! Знiмай одяг або допоможемо.
  Марку особливо знiмати нема чого. Тiльки штани та труси. Останнi, щоправда, перед жiнками знiматиме соромно. Щоправда, це вороги, якось трохи заспокоює.
  Марка змусили вiдкрити рота. I медсестра вп'ялася йому в пiдборiддя. I полiзла пальцями пiд язик. Стало нудно.
  Шмон був найретельнiшим. I рота перевiрили, i нiздрi, i вуха. Потiм змусили присiдати.
  Марк присiв разiв з десять. Але цього видно здалося мало. Його ще перевiрили зондом кишечник, вiдвiвши до сусiдньої кiмнати. Потiм змусили ковтнути кишку та просвiтили шлунок. Далi був рентген.
  Мабуть, на Марка надiйшла додаткова iнструкцiя.
  I огляд був ретельний, коли просвiчували i пупок, i навiть голову.
  Все це було принизливо, страшно, соромно, неприємно. Неначе ти рiдкiсна тварина i тебе дослiджують.
  Але Марк викликав особливий iнтерес у ФБР. I його не лише обшукали, що зазвичай займає лише кiлька хвилин та проходить брутально. Але ще дослiджували.
  Розчесали заодно i кожне пасмо волосся. Потiм сфотографували. I в профiль, i пiдлозi боком, i в анфас, iз ззаду, i голого на повний зрiст.
  Зняли вiдбитки з долонь, босої пiдошви, губ, раковин вух.
  Сфотографували всi дiлянки тiла i записали прикмети. I родимки, i шрами, i опiки.
  Заодно зробили i злiпки iз зубiв. Взяли також кров та iншi аналiзи. Зрозумiло, замiряли тиск i пульс i взагалi проводили перевiрку. Включно iз заповненням анкети.
  Акуратно також пiдстригли нiгтi на руках та ногах. Трохи пiдрiвняли волосся на головi. I звичайно ж вимили, теж ретельно.
  Марка дослiджували, доки не настала нiч.
  I повели до камери вже пiсля вiдбою. Було тихо. Коридори були пофарбованi бiлою фарбою, досить чисто i тихо.
  Марк був змучений процедурами. Перед цим вiн лише трохи посидiв. Йому принесли форму. Помаранчеву робу, шапочку, та тюремнi капцi. Одяг з номерком, i досить зручний.
  Головний розпорядник сказав:
  - У дитяче його!
  Жiнка у бiлому халатi додала:
  - Самотужки! Нехай гарненько виспиться, потiм буде видно!
  Розпорядник погодився:
  - Так, не будитимемо хлопцiв. Тут публiка нервова. Подивимося, як вiн поводитиметься.
  Марк тяжко зiтхнув. Хоч на нього кайданiв не одягали. I так порiзи на ногах сильно щипає дезiнфекцiя.
  Щоправда, поки що його жодного разу не вдарили. Строптивий хлопчик покiрно виконував команди. Хоча, признатися чесно, було принизливо та гидко.
  Особливо болiсна перевiрка зондом кишечника та ковтання кишки.
  Добре ще, що поки що не постригли наголо.
  Позбавлятися такого яскравого волосся не хотiлося.
  Погано було те, що Марка так i не нагодували. Та й пити хотiлося. Його мили водою з дезiнфекцiєю, i її не ковтнеш.
  Загалом в'язниця виявилася не зовсiм такою, як у фiльмах. Поодинока чиста камера з матрацом. Бiлi стiни, унiтаз та раковина. Але кран був скручений. Вода не лилася.
  Стiни схоже бiлили, можна розглянути, хто на них щось дряпав.
  Марк подумав, що все-таки добре, що вiн зараз сам. Йому не хотiлося нi з ким розмовляти.
  А тим бiльше вiдповiдати на безглуздi питання спiвкамерникiв. А то й проходитиме прописку.
  Справдi, там ставлять такi питання: у жопу даси, чи мати продаси? Чи п'ять, чи шiсть? I багато iншого.
  I добре , якщо ще просто поб'ють, а може й гiрше.
  Марка лiг на матрац. Лiжко було велике, внизу метал, i не дуже приємно лежати. Ковдри не видали.
  Марк не став роздягатися - прохолодно. Хоча вiн у помаранчевому боцi, або, точнiше, в пiжамi.
  Тапочки зняв i пiдтиснув свої босi ноги. I вiдчув, що незважаючи на втому, так просто йому не заснути.
  Тим бiльше свiтили лампочки. Так, не дуже яскравi. Мабуть, за таких читати важко, але й спати незручно.
  Матрац без простирадла, i явно запраний.
  Марк задумався. Що на нього чекає? В'язниця заклад неприємний. Ось навiть годинник у нього вiдiбрав. Та нi, годинник ще ранiше забрали. Але телевiзора тут нема.
  Ось начебто є камери з телевiзорами та навiть комп'ютерами. Але дивлячись де.
  У кишечнику зонд видно щось зачепив i болить. Хочеться i їсти, i пити. Подряпини на кiсточках ниють.
  У ротi смак рукавичок та пластилiну. Ще в нiздрi пхали тоненькi хоботки. Щоб там щось не сховав. Його нiби шпигуна обстежили, з усiєю ретельнiстю. Адже щось можна приховати в нiздрях, засунувши глибше. Добре ще в нього на зубах немає пломб, бо могли б i їх розколупати. Ну i нелюди.
  Мiж пальцями босих, дитячих нiг теж руки медсестер мацали, i це було делiкатно i майже приємно.
  Ну добре. Цiкаво, чи на максимальному рiвнi безпеки є тренажерний зал? Дiтям теж потрiбно тренуватися та пiднiмати свою форму.
  А якi тут хлопцi? Найзапеклiшi головорiзи, що недавно вiдiрвалися вiд горщика!
  Марк крутився на матрацi i все намагався заснути. Але це важко зробити, коли ти збуджений i перезбуджений. I крутишся, i крутишся.
  Нарештi, Марку вдалося зануритися в подобу мрiї.
  Йому снилося щось кошмарне.
  Наче його прив'язав до лави i кат, засунув у рот воронку. Потiм почав лити в горлянку воду.
  А це так неприємно. Вода холодна, смердюча i почала розпирати живiт. Потiм стиснуло груди, i в кишках немов повзуть мурахи.
  Так, це давнє катування, яке практично не залишає слiдiв. У снi Марк начебто б принц, i в нього хочуть добути вiдомостi про королiвську скарбницю.
  Ось живiт надувся, як барабан. Або мильна бульбашка. Стало важко дихати.
  Герцог Мальборо (у снi так називали головного катувальника) промовив, шльопнувши хлопчика по босiй нозi долонею:
  - Досить! Принц розумний i все скаже!
  Кат перестав лити i вивiв з рота вирву. Пiдняв Марка у вертикальне положення.
  З-за рота хлопця хлинула вода. I пролунав важкий стогiн. Скiльки у ньому було болю.
  Марк був одурманений, i коли з нього вилилася рiдина, вiдчув себе набагато легше.
  Герцог з усмiшкою кивнув:
  - Розповiдай, де прихований таємний вхiд до скарбницi. Або ми тебе розтягнемо на блоках. Потiм змастимо маслом пiдошви, щоб шкiрка не пiдгорiла, i пiдсмажити п'яти вогнем. - Громила посмiхнувся. - Ти цього хочеш?
  Марк зiтхнув:
  - Я не знаю!
  Мальборо засмiявся:
  - Не знаєш? Нас за дурнiв вважаєш! Ану кат, пiдсмаж цьому хлопчику п'яти. I змасти гарненько їх, ми не повиннi покалiчити принца!
  Кат кивнув. Його помiчник подав сулiю з маслом. I грубi руки схопили Марка за ноги i стали втирати в його босу пiдошву масло.
  Хлопчик не чинив опiр. Вiн вирiшив, що триматиметься до кiнця.
  Ось до його босих нiг пiднесли смолоскип.
  Гола, пiдошва вiдчула спочатку жар, а потiм опiк.
  Iнший кат засунув смолоскип до правої ноги. Професiонали стали водити полум'я по найчутливiших мiсцях дитячої, не грубої, змащеною олiєю ступнi.
  Марк смикнувся, i її ноги схопили лапи, i прикрутили мiцнiше до лави.
  Хлопчик-принц заспiвав:
  Не здавайся, не здавайся, не здавайся,
  Ти в дорозi хоробрий лицар не бiйся...
  Посмiхайся, посмiхайся, посмiхайся,
  Вiрю буде все чудово, i окей!
  . РОЗДIЛ Љ 14.
  Михайло трохи поїв i випив протеїнового напою. Пiсля чого знову лiг, i щоб убити час дивився продовження серiалу рiмейку на "Зорянi вiйни".
  У битвi настала пауза. Обидва величезнi флоти зупинилися на ремонт i вiдпочинок.
  Загуло зварювання, iскрилися розряди блискавок. Ремонтнi бригади кинулися лагодити кораблi.
  Тож закипiла робота. А рядовi воїни стали вiдпочивати.
  Асока Тана та принцесi Рей стали грати у шахи , переставляючи фiгурки босими пальчиками нiжок.
  Зрозумiло, i клiтин, i рiзного роду типiв вiйськ значно бiльше, нiж у традицiйних шахах.
  I фiгурки нiби живi у русi.
  Асока Тана помiтила:
  - То ти стверджуєш, що iмператор згорiв у блискавках сили?
  Принцеса Рей пiдтвердила:
  - Я вiдбила блискавки сили мечами. I вони спопелили Палпатiна. Але навiть блискавки не можуть повнiстю знищити душу!
  Асока Тана припустила:
  - Швидше за все, iмператор має сiм хрестарiв. Вони роблять його душу абсолютно безсмертною i не дають засмоктати особистiсть у царство мертвих. I скiльки не вбивай iмператора, вiн i далi вселятиметься в рiзнi тiла i гадитиме по всьому всесвiту.
  I дiвчина збила пiшака, переставивши колiсницю босими пальчиками, своїх витончених нiжок.
  Принцеса Рей погодилася:
  - Так можливо! Хрестажi дозволяють душi вiчно перебувати в цьому свiтi i вселятися у рiзнi тiла. Тiльки знищивши їх, можна покiнчити з особистiстю Палпатiна, принаймнi, у цьому свiтобудовi. Iнакше це буде вiчна загроза.
  I дiвчина перемiстила гаубицю своєю босою, дуже гарною, засмаглою i мускулистою ногою.
  Асока Тана вiдзначила, перемiстивши голою ногою фiгурку:
  -Всесвiт великий, i хрестажi можуть бути, де завгодно. У практично будь-якому предметi. I знищити їх дуже непросто. Тут теж треба мати якусь особливу зброю.
  Принцеса Рей запитала:
  - Ти бiльш досвiдчена, Асоко. Пам'ятаєш ще юного Дарта Вейдера , що боролася разом iз ним проти армiї графа Дука . А що тобi не вистачало в цьому життi, чому не приєдналася нi до тих, нi до iнших?
  Асока Тана знизала плечима i вiдповiла:
  - У мене був свiй шлях. Коли з'явилася iмперiя, я вирiшила подивитись, що з цього вийде. Всi так втомилися вiд воєн та бардаку, i хотiлося, зрозумiло, хоч якогось елементарного порядку!
  Принцеса Рей рушила босими пальчиками нiжок лучника, i заявила:
  - Це, по-своєму, цiкава позицiя. Хоча бардак, зiзнатися, i набрид. Але ж iмперiя Палпатiна - це зовсiм не рай!
  Асока Тана жорстко помiтила, пересунувши голою п'ятою фiгурку генерала i виблискуючи сапфiровими очима.
  - Будь-яка влада не iдеальна! I всi не можуть бути задоволеними.
  Настала пауза у розмовi. Дiвчата пересували босими пальчиками нiжок фiгурки. Збивали i намагалися захопити бiльше клiтин.
  Гра йшла у дуже динамiчному ключi.
  Принцеса Лея та Азалiя, разом з Енакiним , грали в карти. I вони також обговорювали питання: - Як знищити Палпатiна?
  Хлопчик Енакiн запропонував:
  - Довбати по ньому термопреонновим зарядом. Тодi i вiд душi Палпатiна нiчого не лишиться.
  Принцеса Лея заперечила:
  - Хрестажi дають абсолютне безсмертя. Таку душу, навiть найдосконалiшу i найпотужнiшу зброю, знищити не може. Це щось поза звичайної матерiї. Лише лiквiдувавши хрестажi, ми зможемо перемогти iмператора!
  Азалiя, дочка Леї, додала:
  - I навiть цього мало, щоб покiнчити зi злом.
  Принцеса Лея кинула, за допомогою босих пальчикiв нiжок, карту з малюнком, що рухається, i вiдзначила:
  - Так, мало. Зло, на рiвнi свiдомостi кожної людини. Але я вiрю в кiнцеве торжество добра.
  Хлопчик Енакiн кинув босою, дитячою нiжкою карту i цiлком логiчно, зауважив:
  - Без зла було б зовсiм нецiкаво. Не було б жодного мiсця для подвигу та боротьби!
  Азалiя з великим захопленням проспiвала:
  Смiливо товаришi в ногу,
  Духом змiцнiмо в боротьбi.
  На дальнє щастя дорогу,
  Свiтлом прокладемо собi!
  Принцеса Лея цiлком серйозним тоном запитала:
  - А як шукатимемо хрестажi?
  Азалiя знизала плечима i вiдповiла:
  - За iдеєю, треба подивитися в архiвi джедаєв. Там може бути якась корисна iнформацiя.
  I дiвчина кинула карту, що у польотi змiнила колiр.
  Принцеса Лея кивнула:
  - Так! Потрiбно вiднайти цей архiв. Але Люк Скайокер , здається, його спалив!
  Тут хлопчик Енакiн стукнула кулачком у повiтрi, так що навiть задзвенiло, i ревiв:
  - Рукописи не горять!
  Принцеса Лея погодилася:
  - Вiн правий! Можна вiдновити всю iнформацiю в архiвi. Бо мудрiсть джедаїв має як матерiальне втiлення.
  Енакiн Скайокер- молодший запропонував:
  - Давайте я злiтаю на планету, де був архiв джедаїв.
  Принцеса Лея заперечила:
  - Ми туди всi - п'ятiрка обраних i тих, хто володiє силою, попрямуємо. Але поки що, в бiй!
  Азалiя помiтила, кинувши знову босими пальчиками своїх дуже гарних i спокусливих нiжок карту:
  - Хоч якась зачiпка! Але якщо й там ми нiчого не знайдемо?
  Принцеса Лея жбурнула карту i заявила:
  - Тодi викличемо дух Йоди! Вiн у контактi зi свiтлом i повинен дуже багато знати, що недоступне живим.
  Енакiн хихiкнув i вiдповiв:
  - А Йода такий маленький - менше за мене!
  Азалiя пискнула:
  - Маленький, та далеко!
  Принцеса Лея попередила:
  - Нас чекає ще бiй. I треба зберегти хоча б частину сил опору в боротьбi з бiльшою силою iмперiї! I наша п'ятiрка має бути на передовiй!
  Енакiн зухвало сказав:
  Хлопчик бачить у мрiях автомат,
  Адже йому танк милiший за лiмузин...
  Хто хоче грiшок перетворити на п'ятак,
  З народження розумiє - править сила!
  Асока Тана, переставивши фiгурку, погодилася:
  - Так! Безперечно, править сила.
  Принцеса Рей уточнила:
  - Свiтла сила!
  Асока зi смутком у голосi заперечила:
  - На жаль, далеко не завжди.
  Внучка Палпатiна помiтила:
  - Не завжди, зате назавжди.
  I обидвi дiвчата шльопнули босими пiдошвами одна об одну.
  Але знову бiй. Насуваються зорельоти iмперiї. Попереду, за традицiєю, рухаються грос-лiнкори, схожi, або на синiх китiв, або кашалотiв, але при цьому втиканi безлiччю знарядь.
  Прибуло кiлька нових грос-лiнкорiв, щойно побудованих ударними темпами на заводах iмперiї. Вони вiдливали сталлю i виглядали дуже грiзно.
  Також пiдiйшли зорельоти, що скидаються на оголенi кинджали з гострими кiнцями та крилатою рукояткою. Вони теж блищали металом. У цiлому нинi , армада iмперiї мала переважну перевагу серед кораблiв, i ще бiльший, у вогневої мощи.
  Як мiнiмум, флот iмперiї, що переважно складаються з екiпажiв дiвчат-клонiв, був сильнiший раз на вiсiм.
  I зрозумiло, що повстанцi просто прикриватимуть вiдступ.
  Але серед них п'ять бiйцiв - чотири дiвчини та хлопчик - володiють неабиякою силою. I це дає певнi шанси протриматися.
  Асока Тана пальнула по лiнкору, що наближався до неї, за допомогою босих пальчикiв нiг, i пропищала:
  - Свiтла сила з нами!
  Гросс-лiнкор отримав пробоїну вiд розриву термокваркової ракети. Маса веж та гармат була спалена та зiм'ята.
  Дiвчата-клони тiкали вiд пожежi, миготивши босими, кругленькими п'ята.
  Асока проспiвала:
  -За велике променисте свiтло,
  Переможемо темних синхiв ми...
  Настає гарний свiтанок,
  Дочки та джедаєв сини!
  Принцеса Рей агресивно вiдзначила, надсилаючи вбивчий подарунок анiгiляцiї у противника:
  - Раз два три! Дракона розiрви!
  I ось вона оголила свiй яскраво-червоний сосок грудей i натиснула їм на кнопку.
  Енакiн, цей свiтловолосий, ще красивiший, нiж батько, Скайокер- молодший пальнув за допомогою босих пальчикiв, своїх дитячих нiжок i заспiвав.
  Дитинство, ах дитинство,
  Дитинство свiтле будь зi мною.
  Дитинство, ах дитинство,
  Я, пацан сiю свiтло круте!
  I знову могутнiй грос-лiнкор темної iмперiї отримав по шапцi. Точнiше, у нього лопнула броня i запалала пожежа.
  У повстанцiв залишилося лише два грос-лiнкори. Аж надто велика перевага ворога.
  I вони менше iмперських i поступаються у забiйнiй силi. Зрозумiло, саме їх у першу хоча б знищити зорельоти iмперiї.
  У дрiбних судах перевага темних сил менша. I принцеса-маршал Лея намагається це використати.
  Ось вона стрiляє за допомогою босих пальчикiв нiжок. Дуже точно вражає крейсер iмперiї. Примушує її спалахнути та розколотися. I уламки ракетного корабля горять декiлькома рiзними кольорами.
  Принцеса-маршал Лея спiває:
  Нехай буде все чудово у всесвiтi,
  Потоки свiтла не вичерпаються нiколи.
  Своєю мiццю в боротьбi незмiнною,
  Вiдкинемо в юнiсть старi роки!
  I знову гола п'яти красивої, молодої жiнки запускає зi стовбура пекучу i вогняну ляпку.
  Войовниця з радiстю прочирикала:
  - Ми воїни свiтла прекрасного,
  Який дає щастя свiту...
  Рiшення бувають небезпечнi,
  I багато без граней ефiру!
  Азалiя пiдтвердила. Вона зняла лiфчик i довбанула з великою влучнiстю за допомогою рубiнового соска.
  Вразила есмiнець темної iмперiї та провизжала:
  - Сила темряви розкинулася над свiтом,
  У тiнi пекла ховаються вдома.
  I бажаючи нагодувати зло бенкетом,
  По вулицях крокує Сатана!
  I войовниця пiдморгнула своїм напарницям. Вона, треба зазначити, красуня дуже бойової комплекцiї.
  Хлопчик Енакiн знову пальнув, натискаючи на кнопки босими пальчиками, i вякнув:
  - Iмператор Палпатiн,
  Ти мерзотник i дебiл!
  Iмператор Палпатiн -
  Володар темних сил!
  Асока Тана агресивно вiдзначила:
  - Перемога все одно буде лише за нами!
  I дiвчина лупнула по ворогу за допомогою полуничного соска грудей. I рознесла масу ворогiв.
  Войовниця досвiдчена. Ось принцесi Леї вже рокiв пiд вiсiмдесят. А Асока вже була уславленим воїном до того, як народилася Лея. Вона ровесниця Дарта Вейдера .
  I пройшла з ним багато вiйн.
  Асока, до речi, встигла i на боцi повстанцiв повоювати вже наприкiнцi. Коли знищили недобудовану "Зiрку смертi" i самого iмператора Палпатiна.
  Тодi й Дарт Вейдер також загинув. Точнiше його тiлесна оболонка. А дух здобув свободу.
  I його можна викликати iз чужого свiту. Обi Вана Кенобi Асока також пам'ятає. З ним вона боролася на пару.
  Асока залишилася дiвчиною, а Обi Ван постарiв. Лея виглядає добре та бадьоро.
  Але видно, що у неї обличчя зрiлої жiнки, а не боязкої дiвчини. Мужнє пiдборiддя маршала, iдеальнi класичнi, суворi риси.
  У двадцятому столiттi так виглядають спортивнi жiнки у тридцять п'ять рокiв. Фiгура в неї Леї мускулиста, майже дiвоча, тiльки важча з бiльшою масою.
  А ось Асока струнка, з рiзнобарвною шкiрою, та майже дитячим обличчям. Вона iз десятилiттями не змiнюється. Якщо не рахувати хоботкiв замiсть вух, забарвлення, майже така сама, як людина.
  Можна навiть не бачачи голови, подумати, що це дiвчина з роду людей, тiльки шкiру розмалювала помаранчевi, фiолетовi та жовтi вiзерунки.
  I груди у неї людськi.
  Яскраво-червонi, як маки, соски тиснуть на кнопки i викидають вогнянi потоки тоталiтарної руйнацiї.
  Асока спiває, борючись iз iмперiєю:
  - Свiт темрявi глибокий, весь обплутаний,
  Хай буде свiтло - i скинемо синхiв пута!
  I ось черговий зорелiт ворога вибухає. I виробляються черговi руйнування.
  У кожного члена п'ятiрки пiд керуванням дуже сильний та бойовий зорелiт.
  Навiть хлопчик, на вигляд рокiв одинадцяти-дванадцяти, Енакiн дуже спритно керує своєю машиною за допомогою босих пальчикiв нiжок i, звичайно ж, рук.
  Крiм того, накази можна давати i подумки.
  Енакiн дуже дотепно зауважив:
  - Вбивати грiшно, але залишати iнших жити зовсiм смiшно!
  I хлопчик натиснув на кнопку голою п'ятою.
  I пiдрiзав цiлий грос-фрегат.
  Тут головне, точно потрапити.
  Хлопчик-падаван, як завжди, в ударi.
  Принцес Рей пiдтримує дитину-термiнатора:
  - Давай, онук Дарто Вейдера , будь вартий свого дiда!
  Енакiн отВетил , пiдморгуючи дiвчинцi i використовуючи босi пальчики нiжок зi спритнiстю мавпочки:
  У битвi з синхами , пацан,
  Сперечатися не звик!
  Сперечатися не звик!
  Хай буде гiдний вас,
  Нехай гiдний вас!
  Свiтлана учень!
  Ось це хлопчик - дуже крутий i справний.
  Азалiя, ця дочка Леї, вiдзначила, пальнув за допомогою рубiнового соска своїх грудей, i пошкодивши дредноут iмперiї:
  - Мiй братику, ми перемагатимемо - я вiрю!
  Азалiя та Енакiн - це i справдi двоюрiднi брат i сестра. I вони такi, скажiмо, бойовi.
  Азалiя вже доросла дiвчина, Енакiн ще дитина. Але обдарованiсть у них величезна.
  Бойова i дуже агресивна i водночас добра пара.
  Азалiя пальнула, знову застосувавши червоний сосок, i прочирiкала:
  - Довго свiтло у в'язницях тримали,
  Довго свiтло морок зла морив.
  Темнi днi минули,
  Час викуплення пробив!
  I дiвчисько знову довбало. Цього разу, застосувавши босi пальчики своїх витончених нiг.
  Асока ствердно кивнула:
  - Ти просто супер!
  I теж рубiновим соском вiдправила черговий корабель iмперiї пiтьми на той свiт.
  Азалiя пiдтвердила:
  - I ти, супер!
  I обидвi красунi пiдморгнули одна однiй. Азалiя дуже гарна. Її волосся, як у медової блондинки. А Лея темнiша.
  Вони обидвi гарнi, але якiсь рiзнi. Жаль, що її брат убив отця Соло.
  Така втрата.
  Але з того свiту можна викликати дух людини. У всякому разi, якщо ця людина була яскравою особистiстю, i не встигла її iндивiдуальнiсть розчинитись у силi.
  Принцеса Лея сумувала i за сином, що пiшов у темний бiк силу. I за чоловiком, якого син убив.
  Найгiрше, що винен у цьому той, кого вважали вбитим - iмператор Палпатiн.
  Ще коли Дарт Вейдер , або Енакiн Сайокер , був дитиною, а Палпатiн вже був лiтнiм сенатором iз сивим волоссям.
  Але скiльки рокiв iснує це зло? Спочатку Палпатiн був понiвечений блискавками силами. Потiм втратив тiло вселившись у клон.
  А зараз вiн i зовсiм у тiлi дiвчини. I творить зло, не знаючи нi мiри, нi навiть межi сили.
  Справдi, iмператриця Палпатiн - це дiвчина з дуже яскравим волоссям i яскравою, виразною зовнiшнiстю, простягла вперед руки.
  Лобова частина грос-лiнкора розкрилася. Були видно гарнi, витонченi руки iмператрицi-клона з довгими нiгтями.
  I ось вона уважно дивиться.
  Звичайно, iмператорський флот багаторазово сильнiший i бере вгору. Але п'ятiрка воїнiв з числа тих, що володiють силою, надає впертий опiр.
  I завдає величезної шкоди iмперському флоту.
  Надмаршал- клон Еммануель зi злiстю вимовляє, тупає ногою i реве:
  - Знищ їх, о найбiльша з найбiльших!
  Iмператриця Палпатiн з люттю шипить:
  - Нехай буде так!
  I з довгих нiгтiв красунi вириваються блискавки сили. Вони збiльшуються у розмiрах. I ось розростаються немов павутиння, що складається з блискавок.
  Еммануель люто заспiвала:
  - Вiд розрядiв не рятують,
  Будьте проклятi, джедаї!
  Iмператриця Палпатiн жорстко видала:
  - Одне вбивство - краще за тисячу прокльонiв!
  Блискавки сили огорнули зорельоти бойової п'ятiрки. Вони нiби мухи опинилися в вогняному павутиннi.
  Асока Тана кричала:
  - Блискавки сили не страшно!
  Принцеса Рей, натиснувши кнопку, з цим погодилася:
  - Я тримала удар усiх сiтхiв разом!
  А ось Енакiна , якою був менш досвiдченим, блискавки вразили. I обпалили голi п'яти.
  Хлопчик закричав:
  - Це боляче!
  Азалiя пiдказала:
  - Паруй свiтловим мечем!
  Хлопчик клацнув пальцями рук. Вони виник свiтловий меч. I юний воїн лупнув по блискавках.
  Босi пiдошви дитини димилися i на них набрякли пухирi.
  Азалiї теж дiсталося. Дiвчинi обпалило не тiльки п'яти, а й оголенi, повнi груди.
  I вона теж вiдбилась мечем.
  Iншi, досвiдченiшi войовницi, включили i захист, що їх навчали джедаї i без мечiв.
  Але все одно, потоки негативної енергiї були такi сильнi, що з ладу вийшли оптичнi прилади та прицiли. I стали деформуватися i плавитися стволи знарядь.
  Принцеса-маршал Лея помiтила:
  - Яка Диявольська мiць! Вiн став ще сильнiшим.
  Войовниця Рей погодилася:
  - У руйнуваннi темна сторона вiдкриває позамежнi можливостi. Недарма, вбити завжди було легше, нiж воскресити!
  Асока Тана облизнулася i вiдзначила:
  - Доведеться нам вiдступити. Вiдступити, щоб повернутися, i з новими силами вступити у бiй iз темною стороною сили.
  Хлопчик-падаван заперечив:
  - Перервалася нитка,
  I загрожує свiтлу жити...
  Щоб свiтлим жити -
  Герой має померти!
  Войовниця Рей заперечила:
  - Ми унiкальна п'ятiрка! Як кiнцi зiрки. I поки що не час здолати темний бiк сили.
  Принцеса-маршал наказала:
  - Вiдходимо! Боротьба не закiнчено. Ми знайдемо хрестажi, i втiлений Диявол буде знищено.
  Принцеса Рей кивнула i додала:
  - I все ж таки, наша п'ятiрка залишить поле бою останньої!
  Дiвчина взяла та пiдняла свою босу ногу. I з голої п'яти випустила пульсар сили.
  Вiн полетiв у напрямку грос-лiнкора iмператрицi Палпатiна. Та зустрiла його ударами блискавок.
  Але павутиння, що оточує зорельоти великої п'ятiрки, стало блiдiшим, негативна енергiя ослабла.
  Асока Тана вiдзначила:
  - Я знову можу стрiляти!
  I войовниця знову, як довбає, за допомогою своїх полуничних грудей.
  I ось руйнiвний удар пробиває iмперський дредноут, змушуючи його палати i розколюватися.
  Азалiя пискнула, теж стрiляючи i не звертаючи уваги на бiль у обпалених пiдошвах:
  - Це, наша доля,
  Жити не можемо iнакше...
  Якщо влiз Сатана -
  То йому врiжемо здачi!
  Хлопчик Енакiн також своє дитячi, обпаленi, але не втратили рухливостi ноги в хiд пустив, i заспiвав:
  - Сила пiтьми не зупинить,
  Сила пiтьми не переможе!
  Ми дракона-шпика уроєм,
  Буде Диявол пекла розбитий!
  Принцеса Лея пiдтвердила, довбаючи по iмперському флоту:
  - Буде розбитий ворог, хоч вiн i дуже сильний!
  Асока Тана знову, вкотре запустила щось надзвичайно вбивче i перевiряла:
  -Прагнула у свiт душа твоя,
  Народишся знову з мрiєю...
  Але якщо темрява - доля твоя,
  Залишишся свинею !
  Iмператриця Палпатiн дуже досадувала, що п'ятiрка воїнiв свiтла не хоче пiддаватися.
  Хоча знову в хiд пущенi блискавки сили.
  Втiм, надмаршал Еммануель застосувала щось бiльш суттєве та вбивче: термпреоннову ракету.
  Вона її направила за допомогою своїх спритних рук.
  Вважай, у цiй ракетi сто трильйонiв атомних бомб, скинутих на Хiросiму. Тож розрив буде страшним. Iнша надмаршал , Монiка, навiть наказала iмперським кораблям з усiєю можливою швидкiстю пiддати назад.
  Щоб не постраждати вiд нищiвного спалаху наднової зiрки.
  Ракета рвонула на дистанцiю. I її ударна мiць була така, що п'ять зорельотiв iз джедаями потрапили пiд удар i спалахнули, наче солома. I їх закрутила хвиля.
  Принцеса Лея скомандувала:
  - Ментальний захист увiмкнiть! Ми маємо вижити!
  Хлопчик Енакiн, якому знову, i цього разу куди сильнiше, припалило п'яти, заспiвав:
  - Для воїна прiсней немає слiв,
  Притиснути до грудей потiк променистий свiтла.
  За доброту я життя готовий вiддати,
  Нехай будуть нашi подвиги оспiванi!
  Незважаючи на захист, i Енакiна , i Азалiю дуже сильно обпалило вогнем гiперплазми та пекельною енергiєю ракети на злиттi преонiв. Такий подарунок цiлком мiг розiрвати на частини та планету Земля.
  I решта джедаїв серйозно постраждали. Щоправда, все-таки меншою мiрою, нiж наймолодшi бiйцi.
  Крiм того, у них глючило в очах. Битися вже не було сили, i воїни свiтла подалися назад.
  Iншi зорельоти повстанцiв зовсiм кинулися в рiзнi боки. Тепер битва була остаточно програна.
  Принцеса Лея вигукнула:
  - Схоже , нам не зiбрати бiльше сили!
  Принцеса Рей заявила:
  - Будемо партизанити!
  Енакiн вiдважно заявив, хоча був червоний, як рак вiд опiкiв i звiстка покрита пухирями:
  - Пiснi партизанiв, червона зоря,
  Батькiвщина моя, свiтла iмперiя!
  Азалiя, яка теж сильно обгорiла, але вiдважно трималася, люто вiдповiла:
  - Iмперiї свiтлими не бувають. Правильно казати: свiтла республiка!
  Хлопчик Енакiн, чия мова вiд опiкiв практично не постраждала, у вiдповiдь уперто заспiвала:
  - Не треба бути оратором,
  Щоб довго пояснювати...
  Я стану iмператором,
  Адже їм недовго стати!
  Принцеса-маршал Лея жорстко заявила:
  - Надмiрна зарозумiлiсть, до темної сторони сили вiдкриває дорогу!
  Асока Тана помiтила:
  - Коли Енакiн став Дартом Вейдером я теж хотiла приєднатися до iмперiї. Але потiм подумала, що все одно, таку сильну, як я - рано чи пiзно пiдступно вб'ють.
  Принцеса Рей кивнула:
  - Так звичайно! У чому слабiсть темної сторони сили? Важко бути у нiй союзу рiвних. Вони один одного вбивають та винищують. Джедає було багато. А ось сiтхи мали, як правило, двох. Коли їх було три, хтось когось i вбивав. Або учень убивав учителя.
  Енакiн вигукнув:
  - Я не розлучуся зi свiтлом!
  Азалiя прочирiкала:
  - Не обiцяй, мiй любий брате,
  Не обiцяй, мiй любий брате...
  Iнакше буде дуже поганим результат!
  Хлопчик-падаван заперечив:
  - Не дав слова - крiпись, а дав тримайся!
  Принцеса Рей жорстко заявила:
  - Ми знайдемо хрестажi, i покiнчимо з найсильнiшим i вмiлим сiтхом в iсторiї свiтобудови.
  Флот опору розбiгався з рiзних напрямiв. I результат вiйни був незрозумiлий.
  . РОЗДIЛ Љ 15.
  
  
  
  
  
  
  
  Лежачи на диванi, Михайло Драга дивився кiно, потiм знову поїв i задрiмав.
  I йому снилося щось не рацiональне i дике.
  На iншому краю мега-галактичного скупчення, армада з мiльйонiв зорельотiв продовжувала стрiмке ковзання у гiперпросторовому тунелi. Десятипорядковий мiжпросторовий смерч рiзко прискорив рух, всесвiт навколо цiєї жахливої ескадри нiби перестав iснувати. Отримавши звання тимчасового офiцера, нещодавнiй злочинець та боксер Михайло Драга проводив ознайомлення зi своїм бойовим пiдроздiлом. Пiд його керiвництво було вiддано групу з 32 юлiнгiв , солдатiв, що входять у корпус ЗПР - Зоряно-просторової розвiдки. У складi пiдроздiлу було 16 винищувачiв-шпигунiв "Нейтрiно"-15, це були машини останнього поколiння, майже невловимi для найчутливiших приладiв i здатнi на великi самостiйнi мiжпросторовi перемiщення. Звичайно, i арсенал зброї, i оснащення були найостаннiшим поколiнням з масових систем озброєнь.
  Михайло Драка за репутацiєю грiзний зiрковий термiнатор, майже легенда великого космосу, неспiшно пройшовся вздовж бiйцiв.
  Ну, зрозумiло, це тiльки увi снi, де в нього одурманилися мiзки i все перекосилося.
  Це були юлiнги , якi щойно вийшли з-помiж мiнi-солдатiв, але вже встигли повнiстю освоїти повноцiнну програму космiчних битв i планетарних баталiй. Всi солдати були навiть молодшими за командира, може, щоб уникнути зайвої напруги. Адже не легко фестелзановi пiдкоритися рабовi-людинi, та ще й, якщо вiн ще молодший за вiком. Воїни стояли смирно, наче бiороботи. Михайло Драка кидав вовчi погляди, чуття та iнструктаж пiдказували, що краще одразу заарканити дракона, закрутити гайки.
  -Слухайте мене уважно, солдати -юлiнги . Я ваш командир i вимагаю тотальної дисциплiни, абсолютного пiдпорядкування, наслiдки непокори - лiквiдацiя, або фiзична дiя, пропорцiйно провину та статуту. А статут говорить?
  -В умовах тотальної вiйни командир вирiшує все!
  Дружним хором гаркнули юлiнги . Вони всi розумiють, вмiння боротися та беззаперечно виконувати накази командування закладаються з народження.
  Принципи ведення вiйськових дiй та моралi в армiї Фестелзанату були задiянi на логiцi. Практична доцiльнiсть, максимальне знищення супротивника iз мiнiмальними втратами. Зокрема, боєць повинен жертвувати своїм життям заради порятунку iншого бiйця, лише в тому випадку, якщо iнший боєць уявляв велику цiннiсть. Тобто тут вирiшувала математика, досить складна система пiдрахунку рiзних коефiцiєнтiв. Тут навiть звання вiдiгравало не ключову роль.
  Михайло, увi снi, звичайно, знав, що i коли треба говорити, а бiйцi елiтного пiдроздiлу ЗПР, зрозумiло, автоматично вiдповiдали, наче вiртуальнi юнiти у квазiвоєннiй кiбер-стратегiї. Тому Михайло Драка був навiть радий, коли його викликали до Розаленди - чотиризiркового генерала iмперського флоту.
  Двометрова, надмiрно накачена i мускулиста, що, втiм, типово для дорослих самок -фестелзанок , генеральша обiйняла юнака.
  I пробурчала наче мiдна труба:
  -Мiй хлопчику, ти знайшов правильну взаємодiю з командою?
  Юний воїн i тимчасовий офiцер жорстко i прямо вiдповiв:
  -I так, i нi, вони слухнянi, але холоднi, наче бiороботи. Тiльки у двох хлопцiв я вiдчув сильнi телепатичнi здiбностi, вони навiть намагалися прочитати мої думки.
  Громила-самка вiдповiла:
  -Це Фай Фродiс та Гер Люцiй. Бережи їх, вони мають рiдкiснi гiпернормальнi можливостi, ти, сподiваюся, допоможеш їм реалiзуватися. Можливо, вам вже найближчим часом доведеться вийти у вiдкритий космос. Це поки що офiцiйно не оголошено, але ти мав рацiю, у межi Золотого сузiр'я синхiв наша ударна армiя не потрапила.
  Юний воїн буркнув:
  -I Де ми?
  Жiнка-генерал не надто впевнено вiдповiла:
  -Невiдомо, чи треба вийти з гiперпростору, тодi й з'являться орiєнтири, в такому прискореному гiпердрайфi неможливе точне сканування зовнiшнього простору та середовища.
  Михайло, нетерпляче тряся головою, заявив:
  -Так виходьте швидше, iнакше точно потрапите до чорної дiри.
  Велика самка, схожа на людську, тiльки здорова, наче ведмедиця i мускулиста, як Геракл, проревела:
  -Це неможливо зробити без наказу "Ультрагроссмаршала" , навiть якщо всi зорельоти одночасно загальмують, то мiнiмум на кiлька парсекiв вiдбудеться змiщення точки виходу.
  Михайло, прибрав великi ласкавi руки генеральшi i пiдскочив до гравiо -передавача. У ньому знову запалився вогонь сили суперрозуму . Автоматично вiдбито секретний код внутрiшнього, екстреного зв'язку. Ось на сканерi з'явилося злiсне обличчя командира ударної зоряної армiї. Звичайно, озвiрiшаєш, коли тебе так безцеремонно викликають надстроковим кодом вищого командування, та ще й таким секретним каналом користується нiкчемний раб-землянин.
  Михайло надав собi певний тон:
  -Прошу вибачити мене за порушення вiйськової субординацiї, але справа надзвичайно важлива. Якщо нашi зорельоти не оголосять абсолютно тотальний рiвень гальмування, всю ескадру проковтне чорна гiгантська дiра.
  Громила в семибарвних погонах вибухнув:
  -Ти, людський недоносок, нахабно судиш, залякуєш нас. Заарештуйте виродка i в камеру ультраболевого впливу.
  Хлопець рiшуче заперечив:
  -Командир! Це не залякування, це суперздатностi , я вiдчуваю ментальними полями найбiльшу дiрку у всьому мега-галактичному скупченнi. I смерч у гiперпросторi десятипорядковий , а не дев'яти, первiсна iнформацiя була помилковою.
  Група обвiшаних зброєю бiйцiв уже вломилася в просторий командирський кабiнет крейсера-флагмана, проте, перш нiж встигли вистрiлити паралiзатори , Михайло (у якого увi снi прокинулися понад здiбностi!) рiзко махнув розчепiреною рукою. Сильне збудження передалося повiтрям i вакуумом, кiлька сотень бiйцiв, наче викинуло вибуховою хвилею. Декiлька великих бойових роботiв також вiдлетiли, замкнувшись, блиснули переливистою вогненною павутинкою, i вийшли з ладу. Тiльки на одну людину могло бути одразу кинуто стiльки солдатiв. Михайло Драка повернувся i склав благально руки, гордiсть не дозволила стати на колiна, вкрадливо вимовивши:
  -Благаю вас, високодомiнуючий , адже трильйони Джi прискорення погублять i вас, i 80 мiльярдiв розумних iстот.
  Ультрагроссмаршал здивувався:
  -А чому тебе людину раптом так зацiкавила наша доля, адже ти нас ненавидиш?
  Юнак розвiв руками:
  -Я й сам не розумiю, може, останнiм часом, я став себе вiдчувати ще й фестелзаном, багато є сукупного у нас, особливо зближують спiльнi вороги.
  Командир ударної армiї розумно кивнув:
  -Як у вас в давнину - хохли i москалi люто рубалися доти, поки далеко не замаячили кривi шаблi яничарiв. А потiм, брати-слов'яни, забувши образи, разом трощили невiрних басурман. Здивований раб? Я тривiально сканував вашу iсторiю!
  Михайло енергiйно кивнув:
  -Може i так . Логiчно.
  Ультрагроссмаршал проревiв:
  -Вiрю! Наказую увiмкнути режим тотального гальмування. А тобi загадка - де ми опинимося, вистрибнувши з драйфу ?
  Юнак-офiцер упевнено вiдповiв:
  -Бiля чорної гiпердири "Брама антисвiту", понад два мiльйони свiтлових циклiв вiд кордонiв iмперiї.
  Командувач ударного угруповання пiдтвердив:
  -За зоною смертельних графорон -полiв, велика дистанцiя подiляє нас. У цiй частинi галактичного надскоплення нашi вiйська ще не були.
  Михайло, як завжди, мав рацiю, зiркова армiя ледь не влетiла в супердиру . З великими труднощами зорельоти вирiвняли траєкторiї та пiшли на безпечну дистанцiю. Все ж таки кiлька дрiбних субмарин не змогли розiрвати жахливе гравiтацiйне захоплення i з зростаючою швидкiстю кинулися в хижу пащу ненаситного пожирача матерiї та простору. Як це жахливо згинути у чорнiй безпросвiтно похмурiй дiрi. Краще розлетiтися на фотони пiд час космiчної битви пiд яскравими свiтилами, а потiм, знайти нове тiло в паралельному всесвiтi. I ось тепер багатомiльйонна армада причалила бiля величезної фiолетової зiрки Горога з однiєю великою, але безлюдною i дуже холодною планетою. Тут ударна армiя Пурпурного сузiр'я була малопомiтною. Густий космiчний пил свiтився бузковим туманом, а напiврiдка мутновата атмосфера нової планети, мляво колихалася, часом омиваючи поверхню киснево-азотним дощем. Форми життя тут найпримiтивнiшi i в основному пiдземних типiв та видiв. Цей сектор космосу настiльки чужий i не знайомий, що було прийнято рiшення - розiславши розвiдгрупи дослiджувати найближчi зiрковi системи.
  Крiм офiцiйного номера, було негласно прийнято, що самi юлiнги дають назви своїм спецпiдроздiлам, пiдроздiл пiд командування Михайла Драка був, на прохання пересiчних бiйцiв, названий "Всесвiтнє торнадо". Це було найкатастрофiчнiшою з природних стихiй з енергiєю еквiвалентної народження, або знищення цiлого галактичного надскоплення. Шiстнадцять винищувачiв вийшли зi шлюзу величезного, як астероїд зорельоту i кинулися в гiперпросторовий розгiн.
  Вперше людський пiлот опинився за пультом управлiння оперативно-просторового розвiдника. Не вiдчуття надсвiтового польоту, коли гiперстрибок займає вiдносно невелику дистанцiю i, отже, можна спостерiгати простiр через кiберсканер , з багаторiвневим випромiнюванням. Позаду, чорна безодня велетенського насоса пожирача матерiї, попереду, густi гiрлянди багатобарвних зiрок. Чим далi вiд чорної дiри, чим густiша за зiрку i бiльше планет.
  У космiчнiй безоднi зароджуються все новi i новi дорогоцiннi блискучi каменi, в порiвняннi з якими , всi алмази, рубiни, сапфiри, смарагди, агати та iншi кристали тьмянi i одноманiтнi. Адже i дорогоцiнний камiнь чудовий, коли його освiтлює свiтило, а в темрявi вiн просто невидимий - дорiвнює пляшковому уламку.
  У цiй частинi всесвiту за кордоном смертельного бар'єру, зiрки схожi i водночас трохи iншi. Лега Вiндзор, що лежить поряд з ним, тимчасовий вiце-офiцер, красива дiвчина приблизно його вiку, дзвiнким голосом перериває споглядання:
  -Командир. Тут швидкiсть перемiщення в гiпердрайфi трохи перевищує стандартну.
  Михайло кивнув:
  -Зрозумiло, врахуємо при гальмуваннi.
  Дiвчина зазначила:
  -Цей сектор зовсiм нам не знайомий. Наш загiн може нарватися на засiдку.
  Хлопець iз цим не надто охоче погодився:
  -Все може бути, але ми повиннi дiйти до заздалегiдь намiченої точки.
  Лiга заявила, струснувши своєю витонченою головою:
  -Нас послали далi за основнi розвiдувальнi групи. Аналiз даних говорить те, що на тiй планетi є умови зручного для нас життя.
  Михайло повернувся, вiн, звичайно, не дитина, i далеко не незайманий - фiзично i фестеллзани, i такi феномени, як вiн, дозрiвають набагато швидше за людей, але все одно вони ще тiнейджери. А йому вже все зрозумiло.
  Юнак-офiцер вiдповiв:
  -Ми роздiлимося, i зайдемо з максимально прихованого кута.
  Дiвчина пiдтвердила:
  -У нас ще є час, автопiлот все контролює, давай дiзнаємось один одного ближче, адже я твiй заступник.
  Михайло, соромлячись, заявив:
  -А за iнструкцiєю секс заборонено, якщо вiн сприяє зниженню боєздатностi та вiдволiкає вiд бойових ситуацiй. I зараз у тебе не має бути бажання.
  Велика дiвчина з чудовою фiгурою, проворкувала:
  -Секс покращує здоров'я та пiдвищує енергiю, настрiй, реакцiю, тому в нас i є час ХХХ, а поза цим... Мене призначили до групи в останнiй момент, не ввiвши препарату придушення, тому мене переповнює бажання. А тобi хiба не хочеться, це так круто прямо в бойовому розвiдувальному винищувачi, так збуджує вигляд бездонної космiчної прiрви, незлiченних свiтил.
  Ну що можна сказати, поставте себе на мiсце юнака, сильного хлопця, здатного вбити голими руками слона, i теж не загальмованого фармакологiєю та бiо - випромiнюванням. I кому зберiгати вiрнiсть, якщо цим самкам навiть поняття ревнощiв невiдоме. Їхнi вуста зiмкнулися в пристрасному поцiлунку, i нiщо не могло завадити їм увiйти одне в одного - з'єднати тiла, потонувши в океанi оргазму, як раптом, наче весь космос стиснувся i обвалився квiнтильйонною масою на голову, вiдключивши сприйняття навколишньої дiйсностi. "Ось це називається удар кувалдою" - майнуло в головi у Бiйка.
  Коли Михайло прийшов до тями, то побачив, що вiн, Лiга Вiндзор, i всi члени його розвiдгрупи абсолютно голi висять у просторi, а пiд ними, чухаючись, повзають кудлатi монстри. Спроба поворухнутися марна, нiби тебе замурували в гiперсплав , силове поле тримає мертве. Лiлово-фiолетовi кудлатi представники iншого свiту нагадують сумiш ведмедя, горили i тигро -щура. Вигляд у них тупий i лютий, дивно, що такi, зовнi примiтивнi звiрi могли створити таку ультрасучасну зброю. Одягненi поверху скафандри, висять замурзаними мiшками, зброя багатоствольна з химерними рукоятками. А ось серед них рух, легке свiтiння, i з'явилися iстоти, iншi абсолютно несхожi створiння.
  Михайло Драка засмiявся судомним смiхом, це ж копiї знайомого ним Фломастера семибарвнi тривi "Чебурашки". Смiшно, адже горило -ведмедi їм кланяються. От би смикнути i вiдiрвати вухо-вiяло комусь iз цих пропелероголових , гарний був би подарунок коханiй дамi. Пiднявши смiшну, схожу на моркву мордочку, "Чебурашка" продзвенiв, тут же вiдбувся синхронний переклад.
  Голос комп'ютера гидко запищав:
  - Голi дитинчата безволосих приматiв, ви, зважаючи на все, бойовики зi ущербної iмперiї Фестелзаната. Яка ваша мета на такiй великiй дистанцiї вiд кордонiв вашої держави? Ти, найбiльше, i є ватажок? Говори!
  Рука-ласт вказала на Михайла Бiйка.
  Хлопець хоробро заявив:
  -Спочатку ви дайте вiдповiдь, хто ви такi i чому незаконно полонили нас?
  Iстота засмiялася i прочирiкала:
  - Ти ще недозрiлий примат, а твої сподвижники просто дiти, i тiльки фестелзани можуть пускати вас, малолiток у далекий космос. Незаконно? I це ми чуємо вiд вас. Та ви самi скрiзь зневажаєте закони i знищуєте розумне життя, якби ми на вашому мiсцi, вже давно зазнавали б больового впливу. Основне про вас та вашу iмперiю зла ми знаємо, хоч ви i за бар'єром.
  Михайло вдав, що не зрозумiв:
  -Це демагогiя. Конкретно, тотальнi факти - навiщо нас захопили?!
  Знову неприємний писк у вiдповiдь:
  -Вашу долю вирiшить суд, швидше за все вас лiкуватимуть. А ваших дорослiших особин, мабуть, доведеться дематерiалiзувати, iнакше вони принесуть нам смерть.
  Гер Люцiй несмiливо подав голос:
  -У нас немає мети агресивно завойовувати вас, краще вступiть iз нами в переговори.
  Iнопланетна iстота пропищала:
  -Нi, хлопче, все марно, тiльки якби ви здалися, а iнакше i нам прийде смерть. Ось поки вашi не в курсi, ми i завдамо удару, а вашу психiку м'яко коректуватимемо. Жаль менi вас, ви ще убогi дiти, ми можемо, зумiємо поправити ваше душевне здоров'я.
  Уявним зусиллям Михайло збив з нiг " чебурашок ", щире спiвчуття принижувало, i викликало сказ. Ну кому приємно почуватися розумово неповноцiнною дитиною. Силове поле не могло послабити його здiбностi.
  Володiючи увi снi надздiбностями, Михайла Бiйка був злий, ледь не розплющив супротивникiв, буквально здерши з них пояси з телепортом i зброєю. Ведмеже подiбнi шестирукi горили пiдняли лучемети, але пострiли обрушили самi на себе. Це, звичайно, важко, але на якийсь час вдалося розгорнути лазернi автомати в потрiбному напрямку. Вiд пiдручних вiяловухатої раси залишилися лише трупи. Гримучою змiєю Михайло вп'явся в мiзки " чебурашкам ".
  - "Як вимкнути силове поле?".
  У хаотичнiй грi емоцiй спливла проста комбiнацiя з трьох натискань i поворот важеля
  -Групуйте, стрибаємо.
  Прекрасно навченi юлiнги з вiйськ ЗПР, дружно стрибнули вниз. Двоє вiялових були тут же пов'язанi. Людському командиру сподобалося те, що пiдлеглi йому фестеллзани дiяли злагоджено, i без наказу не били полонених.
  -Ну, колотиметеся вiяло ? Як хоч називають вашу расу?
  Хоча вушка полонених i тремтiли вiд страху, вони синхронно побулькали.
  -Нiчого ми вам примати не скажемо.
  Михайло гаркнув:
  -I не треба! Намагатися ми вас не будемо, просто скануємо пам'ять та думки.
  -Товариш командир. Дозвольте звернутись?
  Гер Люцiй несмiливо обiрвав офiцера.
  Михайло прошипiв:
  -Що треба, солдат?
  Юний воїн iз посмiшкою промовив:
  -Ви втомилися, а ваша сила нам ще знадобиться, весь цей вплив сильно вимотує. Чи можна я його допитаю?
  Юнак махнув рукою:
  -Добре, але всю iнформацiю викладай нам.
  Гер Люцiй був на голову нижче за Михайла i, здавалося, майже невинною дитиною. Навiть обличчя в нього було нiжне i дитяче, хоча зазвичай мiнi-фестелзани намагалися зрушувати брови, по-вовчому кидаючи нещадний погляд. Так i дивлячись чистим безневинним поглядом, юлiнг -телепат зчитував найважливiшу iнформацiю.
  Михайло Драка потер вiскi, напруга була досить сильною, особливо, коли довелося одночасно розгорнути кiлька десяткiв лучеметiв , може, легше було просто розплющити супротивника. Треба все ж таки простежити, щоб цей, схожий на бронзового янголочка хлопчика, не приховав важливих деталей. Фай Фродiс також приєдналася до допиту. Що вдалося з'ясувати, несуттєве - вiяловушастi мають назву каммири , а їх волохатих сателiтiв звуть вукури . Важлива iнформацiя - тут є потужний комп'ютер, де дуже багато корисних даних. Iншi вiдомостi, хоча тут на цiй планетi немає iнших представникiв каммиру , зате є мiльйони примiтивнiших вукурiв . Найцiннiша iнформацiя - недалеко на гелiєвiй планетi знаходиться бойова потужна станцiя з гiпержахливою зброєю, здатна знищити весь їхнiй флот, i що незабаром сюди прилетить ще одна група представникiв раси каммиру . Що добре, вони не встигли попередити своє командування про те, що потужний флот Пурпурного сузiр'я бiля чорної дiри знаходиться, i поки що всi козирi...
  Дiвчина iз захопленням вигукнула:
  -Який чудовий шанс! Ми атакуємо їхню базу i захопимо каскадний гiпергенератор !
  I агресивний вигук у вiдповiдь:
  -Нi, Примати нi чого ви не захопите!
  Лiга здивувалася:
  -Це чому?
  -Вийдiть на поверхню, ви побачите, що мiльйони наших сателiтiв обклали вас з усiх бокiв.
  Михайло легко пiдстрибнув, у руках зловiсно блиснув стовбур лучемета .
  Хлопець обтяжливо облизнув собi губи:
  -Це квазарно, буде бiльше трупiв, адже вони майже дикуни, а у вас у пiдвалi цiлий арсенал. Один плазмомето - пострiл, тотальне вогнезаливне заливання поверхнi та мiльйони обвуглених трупiв.
  Люцiй зненацька зблiд.
  -У них є шанс! Вони можуть вимкнути всi види електромагнiтних випромiнювань.
  Михаїл i сам мiг прочитати чужi думки.
  Хлопець вигукнув:
  -Так хапайте зброю i променеву , i холодну. Поле анти-електростатист, не смертельно.
  Смагляво-бронзовий м'язистий Гер Люцiй першим шмигнув у висувнi дверi. Пара бойових роботiв, що чатували на вхiд, зустрiла його вогнем, але Михайло Драка вже встиг вiдключити живлення, i багатобарвнi променi виявилися порожнiм феєрверком, який злегка обпалив оголену шкiру. Вiн також разом з iншими бiйцями кинувся до пiдвалу. Непогано все ж таки одягнути свої бойкостюми, вони легкi i, водночас, надiйно захистять вiд холодної зброї. Потрiбно подивитися, що дiється поза виходом. За розсувними воротами знаходилося кiлька озброєних лучеметами шестируких горил.
  Хоча Михайло був набагато менше їх - 185 см, проти зростання бiльш нiж двох метрiв двадцяти сантиметрiв, вони вiдсахнулися, людина, яка полонила недавнiх господарiв, вселяла мимовiльну повагу i страх. Промiнь лазера легко зрiзав вукурiв , поле, що нейтралiзує, видно ще не включили. Якщо подивитися зовнi, то будинок, де вони знаходяться, нагадує оранжево-бордовий середньовiчний замок на невисокому пагорбi, iз круглими зубчастими вежами, високими гладкими стiнами. При вiзуальному спостереженнi практично не видно слiдiв високотехнологiчної цивiлiзацiї, мабуть, такий хитрий камуфляж. I трава пiд ногами помаранчева, густа, м'яка з фiолетовими квiточками та зеленими колючками. А ось на полi перед замком, справдi, розташувалася цiла армiя волохатих чудовиськ, i що цiкаво, лучеметiв уже нi в кого немає, кийки, мечi, коси i т.д. У тих громив, хто мав високоенергетичну зброю, красувалися емблеми, схрещенi ракети на тлi спалаху наднової зiрки. Iншi волосатi дикуни в iржавих, страшенно кривих обладунках з безглуздими, пухнастими шоломами. Навiть дивно, що їх стiльки зiбралося, незлагiдна орда розтяглася до жовто-червоної лiнiї горизонту.
  Михайло вистрiлив у натовп, цього разу, навiть не було спалаху, нова зброя схоже запрацювала, тепер усiм технологiям кiнець, навiть смолоскипи, що горять у руках у ведмежих горил, стрiмко потьмянiвши, згасли. Стародавнi лицарськi часи повернулися, ось тiльки чи дотримуватимуться шляхетних правил. Дикi крики гiгантського стада та хмари стрiл летять густим роєм.
  Стрiли рухаються трохи повiльно, можна легко вiдскочити в укриття. Оперення стрiл незвичайне, наче луска лiтаючих крокодилiв, а наконечники шестиграннi, червоно-червонi, може навiть рубiновi. Дуже ризиковано вступати до такої м'ясорубки, краще вiдiйти. Вхiд у будiвлю вузький, стiни вкритi поки що невiдомим гiперсплавом , юлiнги , озброєнi добрими тригранними мечами, зможуть надовго затримати супротивника. Ворогiв мiльйони, але у вузькому коридорi вони не зможуть скористатися чисельною перевагою.
  Михайло захоплено вимовив:
  -Брати, прошу вас, борiться на смерть. Але пасаран !
  Вигук давнiх iспанських партизанiв був цiлком доречний.
  Противник лiз напролом, не зважаючи на втрати, прикритi бойкостюмами з надмiцного кверлила , фестеллзани рубали нападникiв як капусту. Бiля входу швидко росла гора трупiв, численнi вукури , що наскочили, лише заважали один одному. Проте дикий супостат усе насiдав. Мабуть, вони розраховували взяти захисникiв iзмором. Подiбний розрахунок все ж таки був важко реалiзований, захисники цитаделi могли чергуватись, а бiоiнженернi технологiї рiзко пiдвищували у фестелзанiв-солдат витривалiсть i здатнiсть до самовiдновлення.
  Вiдiйшовши в глибину замку, Михайло сiв у позу лотоса i поринув у медитацiю. Його план був простий, прорватися до генератора анти-електро-статиста, вирубати, або зламати пристрiй, а потiм, плазмовi вогнемети та захопленi у ворога системи залпового гiпервипромiнювання , залишать вiд варварського вiйська лише кiлька мiльйонiв обвуглених трупикiв. Треба, однак, зiбрати всю силу, адже доведеться йти крiзь штабелi iз закривавлених звiриних туш. Коли вiн пiдвiвся, до нього пiдiйшла Лiга Вiндзор.
  Дiвчина запитала:
  - Михайле, ти готовий до кидка в пащу гiпердракона ?
  Хлопець спокiйно вiдповiв:
  -Так, нам нiчого iншого не лишається.
  Лiга, красуня-богатир запропонувала:
  -Ми пiдемо разом, я чудово володiю твердою зброєю, на пару легше прорватиметься.
  Михайло засумнiвався:
  -А ти не думаєш, що будеш обмежувати мене?
  Войовниця з пафосом вимовила:
  -Якщо, ти мною пожертвуєш, заради верховної справи, а я продовжу служiння iмперiї в iншому мега-всесвiтi!
  I чому не взяти, якщо загине, однiєю самкою, з виду приматiв, що паразитують, буде менше.
  Михайло кивнув:
  -Прекрасно! Пiдемо разом!
  -Променистий, у нерiвному бою ми можемо покинути цей всесвiт, я хочу прямо тут пiзнати твоє пристрасне кохання.
  -Знову знизити боєздатнiсть?!
  Дiвчина-богатир впевнено вимовила:
  -Ти ж суперкiнейзер , знаєш, що бiоплазма вiд сексу стає яскравiшою i всi здiбностi загострюються!
  -Якщо так, давай, тiльки швидко!
  Росла , майже в 190 см, дiвчина струсила яскравими, як бутони троянд грудьми , мускулистi стегна заманливо хитнулися, шкiра блищала i тремтiла, все розкiшне тiло горiло бажанням.
  Яке прекрасне кохання навiть у такому божевiльному темпi на липкiй вiд кровi пластиковiй пiдлозi, поруч iз волохатими, ще неохолiлими трупами. На свiжоспечених коханцiв обрушився цiлий водоспад взаємних оргазмiв, що клекочуть в жахливо-сладострастном ритмi, буйному вихорi, що розриває всi м'язи i клiтини тiла. Отримавши жахливий заряд, Михайло та його подруга вiдчули енергiю терко-креонової бомби, тiєї самої, яка теоретично здатна пробити транс-часовi поля зоргов . Удар тiлокiнетичної енергiї, подiбний до ядерного вибуху, тисячi вукурiв вiдкинутi i зiм'ятi, багато хто проткнутий своїми ж списами, нанизанi кричащим, живим шашликом. Ось вони йдуть, хлопець i дiвчина в легких захисних костюмах, у кожнiй руцi по довгому мечу з потрiйним лезом iз суперсплаву у дванадцять разiв твердiший за алмаз. До генератора цiлих п'ять миль, або вiсiм земних кiлометрiв. Мечi крутяться, як пропелери у гвинтових винищувачах, удари розтинають на частини. Лати i щити дикунiв зробленi з напiвсирого залiза, вони слабкi, нешкiдливi, наче шкiльна промокашка. Тисячi i тисячi монстрiв, давлячи i затоптуючи своїх родичiв, намагаються розчавити їх тваринною масою. Два грiзнi воїни, йдуть рука об руку, подiбно до газонокосарки, викошуючи сотнями волохатие бур'яни. На кожен крок припадає кiлька розрубаних трупiв, червоно-коричнева кров залила обличчя, пальцi злипаються, мiльйони вукурiв випорожнюються важким смердючком. Творячи жахливе побиття, Михайло вiдчув, що в його подруги починають нiмiти руки вiд надлюдського напруження найжорстокiшої сутички, десять-п'ятнадцять помахiв, що рубають на секунду. Збери ненависть, злiпи їх, души, пали. Вiн вiдчуває суперенергiю , вороги вiдлiтають, як футбольнi м'ячi, багато хто корчиться вiд переломiв та поразок. Лiга стосується його руки, її нiжна i тверда рука стала кудлатою вiд прилипшої вовни. Схилившись до вуха, дiвчина лагiдно шепоче.
  - Згадай, як нам було добре, коли ми любили i вiрили у щастя. Ти тодi мiг злетiти, i зараз ти можеш, уяви собi крила, i ми злетимо над простором.
  Немов увi снi Михайло вiдштовхується вiд слизької крапленої кров'ю трави i репрезентує крила за своєю спиною. I ось диво, вiн вiдривається вiд поверхнi, його подруга, товариш, по зброї, також сунувши за пояс меч, тримається за нього i теж прямує у вiльний полiт. Вукури завмирають, ураженi невидимим видовищем, може бути такого, коли ця машина працює, лiтати можуть лише боги, навiть " вiялових " подiбне не пiд силу. Напруга левiтацiї з незвички сильно вимотує, доводиться перервати полiт, але це вже не так страшно, що анти-техногенна машина практично поруч. Мохнатi лiловi противники явно деморалiзованi, коли вiн вiдключить поле, то дасть наказ стрiляти в порожнечу, i так вже кiлька тисяч бiйцiв полегла пiд його клинком. У мозку полонених каммирiв вiн прочитав усi основнi коди та шрифти, пiвкiлiкули та ноу проблем. Коли залишалося тiльки застрибнути на зразок великого танка, блиснула блискавка. Михайло iнстинктивно ухилився вiд удару, гримнув вибух, i з'явилася велика вирва. Величезний шестирукий i триголовий демон крилатий, схожий на вукура з крокодилячими головами, виник у небi. Понад десять метровий гiгант iз двадцяти метровим розмахом перетинчастих крил спланував з оранжево-рожевого небосхилу. Його колiр був червоно-жовтогарячий, а крила чорнi в зелену смужку. Тисячотрубний голос гримнув, хоча язик i не був знайомий, але сенс зрозумiлий без жодного перекладу.
  -Гидкий смертний, ти посмiв кинути виклик богам. Гори пекельною плазмою!
  З акулячого рота вилетiв вогненний пульсар, при ударi об землю вiн вибухнув крилатою ракетою. Вукури дружно повалилися ниць, ця iстота була їх богом. Лiга зробила жест найвищої зневаги.
  Дiвчина-богатир вигукнула:
  -Немає Бога - крiм Всевишнього, i Рикаючий Вогонь його втiлення! Мiкронний демон!
  Велетенська вогненна грудка вдарила в те мiсце, де щойно стояла безстрашна зоряна Афiна, грюкнуло, буйним гейзером скипiл розплавлений i випарований ґрунт.
  . РОЗДIЛ Љ 16.
  Тим часом Амелiна завершувала останнi приготування до бою. До неї з'явився хлопчик-демон Олег i повiдомив, що тепер залишилося лише написати iм'я гаданої жертви та вкласти у лiву рукавичку.
  Босi, засмаглi ноги хлопчика-демона шльопали паркетом. Амелiн вiн здався таким красивим, що вона мимоволi вiдчула в собi грiховне бажання.
  Але потiм їй стало соромно, адже це на вигляд зовсiм дитина. I в США за таке кохання можна отримати термiн бiльший, нiж за вбивство.
  Потiм вона згадала, як цiлувала хлопцевi курнi, босi ступнi, i їй стало гидко.
  Олег фиркнув i сказав:
  - Президент Росiї Олександр Футiн!
  Амелiна буркнула:
  - Що, Футiн?
  Хлопчик усмiхнувся i вiдповiв:
  - Це iм'я того, чию душу забере демон рукавичок, щоб передати енергiю для перемоги!
  Молода жiнка знизала плечима i помiтила:
  - А я думала, що це буде хтось iз мiсцевих полiтикiв.
  Олег цiлком логiчно зауважив:
  - Мiсцевi полiтики практично, всi без винятку, один одного стоять. А ось президент Росiї, коли змiнювався, в країнi завжди вiдбувалися численнi змiни. Ми вирiшили, що з нього правлiння вистачить, i має бути хтось iнший.
  Амелiна хихикнула i вiдзначила:
  - Менi вiн теж, признатися, набрид. Час поступитися трон молодшим. Ну гаразд, то навiть краще. - Красива руда краля тупнула ногою в кросiвцi. - Менi, зiзнатися чесно, i не хотiлося вбивати американця. I куди приємнiше вiдправити на той свiт головного ворога Америки!
  Хлопчик-демон кивнув:
  - Добре, що ти все зрозумiла. А тепер, напиши це ручкою та залиш крапельку своєї кровi.
  Амелiна, намагаючись виводити слова, написала на промокашцi: посаду, iм'я та прiзвище гаданої жертви. Вона не вагалася. Тим бiльше, цей чоловiк уже старий, i iм'я його на слуху багато рокiв. Хотiлося, щоб там були змiни.
  Молода жiнка проколола пальцем шпилькою, i залишила маленьку крапельку кровi.
  Олег iз посмiшкою кивнув:
  - Ну от i все! Тепер лишилося твоєму Михайлу вийти та перемогти.
  Амелiна помiтила:
  - Так просто? Ну, гаразд, я вже зробила всi ставки!
  Хлопчик додав:
  - Зроби ще додаткову, на перемогу у першому раундi. I ще бiльше грошей збереш.
  Молода жiнка кивнула:
  - Звичайно, зараз.
  Амелiна рушила до виходу. Хлопчик-демон притримав її i, посмiхнувшись, промовив:
  - Почекай!
  Молода жiнка гаркнула:
  - Що ще?
  Олег усмiхнувся i промовив iз знущальним тоном:
  - Поцiлуй мої голi п'яти.
  Амелiна скривилася i пирхнула:
  - А це ще навiщо?
  Хлопчик з усмiшкою вiдповiв:
  - Тому що менi цього хочеться!
  Молода хихикнула:
  - Хочеться перехочеться! Менi твої запорошенi ноги , дитино, цiлувати в падлу!
  Олег зловiсно промовив:
  - Ну добре! Ти ще попросиш у мене допомоги, нехай буде пiзно!
  Амелiна скривилася:
  - Це ти про що?
  Хлопчик-демон кивнув:
  - Пiсля дiзнаєшся!
  Молода жiнка в'янула:
  - Я побiгла робити ставку! Колись на порожнiй ринок час витрачати.
  I її кросiвки, отриманi майже задарма в магазинi для бiдних, замиготiли, мов ноги зайця.
  Олег пожадливо посмiхнувся.
  Полiцейськi Амелiнi про арешт сина наразi не повiдомили. Вони ще думали Марка розколоти, i резонно вважали, що мати тiльки завадить.
  Сам Олег пiдставив її сина та вчинив досить пiдло. Втiм, юний демон теж уже неодноразово побував у в'язницях для малолiток i вважав, що за iдеєю кожен чоловiк повинен або вiдслужити в армiї, або вiдсидiти у в'язницi. Але його, вiчного хлопчика до армiї не беруть. Хоча, наприклад, добровольцiв доводилося воювати.
  I пiд час першої, i другої свiтової вiйни Олег встиг партизанити. Так що вбивати людей йому не вперше. Особливо не шкода знищувати дорослих чоловiкiв.
  А ось вистрiлити в дитину, чи жiнку - гидко.
  Олег узяв i заспiвав:
  А на вiйнi, а на вiйнi,
  Солдатам сниться ангел увi снi!
  I свиснув у обидвi нiздрi.
  Амелiна тим часом зробила ставку на перемогу свого вiзавi у першому раундi. Хоча у шанси Михайла майже нiхто не вiрив. I Амелiна могла зiбрати одразу кiлька десяткiв мiльйонiв доларiв. Розплатитися разом з усiма боргами i почати будувати нову фiнансову iмперiю.
  Те, що президент Росiї в результатi помре її зовсiм не засмучувало. Олександру Футину вже сiмдесят рокiв, настав час поступатися дорогою молодим. Та й взагалi, звичайно, люди люблять змiни.
  Жаль тiльки, вони не завжди на краще. Ось в Америцi був один старий президентом, а пiсля нього прийшов ще старiший i менш працездатний.
  У Росiї, щоправда, полiтики загалом молодшi. Амелiна не дуже цiкавилася, що вiдбувається в країнi, яка є головним вiйськовим конкурентом США.
  Їй було, головне свої справи виправити... Ось уже проходять бої на розiгрiвi.
  Оскiльки битиметься абсолютний чемпiон свiту, який має пояси за всiма версiями, цей бiй стане останнiм, i пройде вже за пiвнiч.
  А поки що, бореться рiзна дрiбнота.
  Перший бiй взагалi проводять пiдлiтки. Вони у найлегшiй вазi та схожi на дiтей. Викидають багато ударiв та дiють сумбурно.
  Їхнi сухi, засмаглi тiла блищать вiд поту i в них бурхливе дихання.
  Публiка свистить i заводиться.
  Амелiна кинула погляд i побiгла робити ще одну ставку в онлайн-кредит.
  А що, адже вона впевнена у своєму вiзавi. Рукавички Диявола зможуть зробити все.
  Заодно молода жiнка подумала, а от у Росiї, коли ховатимуть президента, главу США запросять на похорон, чи нi?
  Маємо за iдеєю запросити!
  Амелiн навiть стало смiшно, i її охопила гордiсть: - "Вони вершать долi всiєї Землi i змiнюють хiд iсторiї". От якби вчасно загнувся Гiтлер, усьому свiтовi було б краще. Але демони вирiшили втрутитися в хiд iсторiї i запобiгти кiнцю свiту.
  Адже насправдi - не потрiбен Сатани кiнець людства. Тодi iсторiя Ада та царства Диявола скiнчиться, i їх усiх кинуть у озеро вогняне та сiрчане. А це майже все людство, добра третина ангелiв. Одних людей набереться не один десяток мiльярдiв. А скiльки демонiв? Можливо, навiть бiльше, нiж всiх людей за всю iсторiю планети Земля.
  Амелiна взяла i заспiвала:
  Киплять рiчки кровi,
  Течуть по землi.
  Всi стогнуть вiд болю,
  Пожежi скрiзь!
  
  I смерть пожирає,
  Жнива людських тiл,
  Планета страждає
  Панує свавiлля!
  I молодiй жiнцi стало страшно, до рук Бога живого потрапити. Нi, нехай краще людство буде вiчним, i полiт до краю всесвiту. А потiм пiдкорить i новi свiтобудови.
  Це набагато краще, нiж стерильний i нудний рай Христа, де праведники марширують та спiвають пiснi, а навiть подивитися телевiзор - грiх!
  Поступово на ринг виходять новi бiйцi. Тут нема послiдовностi.
  Зокрема, б'ються жiнки. Видовище, яке подобається багатьом чоловiкам, та й самкам теж. Насправдi, прекрасна половина людства любить вiдчувати себе сильною та крутою.
  Ось коли жiнки мають мускулисте тiло, i махають руками i , тим бiльше, ногами, це дуже красиво.
  Амелiна подивилася на графiк виступiв - поки що у них ще двi години є.
  Через годину вона розбудить Михайла, а поки що, нехай цей хлопець спить.
  Майнула думка, а чи не подзвонити своєму синовi та доньцi? Але Амелiна вирiшила, що краще поки що промовчати. А зробити дiтям приємний сюрприз.
  Ех, швидше бiй - вона вся в нетерпiннi.
  Схожа на студента, який має надiйнi шпори i прагне, щоб скорiше пройшов iспит.
  Амелiна несподiвано зiткнулася з рекламодавцем Брузом . Цей банкiр вiдразу ж узяв бика за роги:
  - Хочеш знятися у ролику? Я добре заплачу!
  Амелiна охоче пiдтвердила:
  - Якщо ненадовго, то так!
  Бруз буркнув:
  - Хвилин десять, не бiльше!
  Молода жiнка кивнула:
  - Я згодна! Тiльки швидше!
  Бiзнесмен прошипiв:
  - Йди за мною!
  Як з'ясувалося, Амелiна має рекламувати шампунь для волосся. Враховуючи її зовнiшнiсть, зникнення шраму на обличчi та надзвичайну яскравiсть шевелюри, пропозицiя виглядала цiлком природною.
  Те, що в неї шрам пропав, нiкого особливо не дивувало. Думали, певно, зробила жiнка пластичну операцiю. I в неї тепер диявольськи приваблива зовнiшнiсть.
  На Амелiн подуло потоком повiтря вiд сильного вентилятора. Її руде волосся почало майорiти, i це ефектно i красиво. Сама жiнка, зрозумiло, виглядає круто.
  Амелiна дуже ефектна красуня. А зуби у неї вiд природи бiлi та великi.
  Її знiмали з кiлькох планiв. Потiм попросили зняти кросiвки i пройтися пiском босонiж.
  Ноги у Амелiни, зрозумiло, теж дуже сексуальнi, з гострими линями, i виразнi.
  Нарештi їй дали чек на сто тисяч доларiв i вiдпустили.
  Амелiна вирiшила цi грошi поставити на перемогу Михайла. Що ж, зайвих коштiв немає.
  Вона навiть не стала одягати кросiвки, так i шльопала боса i чарiвна.
  Час, втiм, iде швидко, i Михайла настав час будити.
  Амелiна швидко взулася i кинулася бiгцем, i її стрункi ноги замиготiли.
  Вона подумала: - "Все ж у свiтi є справедливiсть, i останнi стануть першими!".
  Михайло неохоче прокинувся. Для бадьоростi Амелiна сама йому налила мiцну чорну каву i вiдвела пiд душ.
  Михайло, перебуваючи пiд прохолодними струменями, помiтив:
  - Менi такий крутий сон снився. Просто не хотiлося прокидатися!
  Амелiна хихикнула i впевнено вiдповiла:
  - Реальнiсть перевершить будь-якi сни!
  Пiсля чого сама зробила юнаковi масаж. Вона теж була пiд струмками, така гола i сексуальна, просто бiса.
  Михайло вiдчув у собi сильний приплив бажання. I бадьорiсть до юнака повернулася.
  Тепер мав бiй, i в ньому весь сенс життя.
  З рукавичками проблем не очiкувалося, вони якраз таку форму набули, що й належить правилам. I жодна перевiрка не дала б жодних, анi найменших пiдстав їх забракувати. Тож Амелiна була впевнена у своїх силах.
  Але час iде швидко та повiльно, одночасно. Ось уже лишилося зовсiм небагато.
  Амелiна почала бинтувати руки Михайлу i мазати його обличчя кокосовою олiєю. Скоро їхнiй вихiд.
  Михайло, зрозумiло, як претендент, виходитиме першим. Музику йому Амелiна пiдiбрала з тяжкого року. Це буде, зрозумiло, круто. I костюм буде у стилi Кощiя Безсмертного. Його Амелiна взяла безкоштовно, користуватися.
  Ну а на пiдошви черевикiв наклеїла рекламу. I це теж чудово. Бiй на самому кiнцi, i все в передчуттi побиття претендента. Навiть точаться розмови, що Михайла треба добре помучити, i не кидати одразу.
  Амелiна вирiшила вийти разом iз своїм вiзавi. I в костюмi, дуже вiдкритому та сексуальному. Тiльки стегна та груди будуть прикритi намистами.
  I це буде ще ефектнiше.
  Ось який має бути бiй.
  Нарештi, можна i вдягнути рукавички. Як тiльки вона начепила їх на простягнутi руки Михайла, вiдчуття, нiби гора впала з плечей.
  Пiсля чого пролунав сигнал на вихiд.
  I заграла крута музика у стилi треш.
  У костюмi Кощiя йшов високий i худий Михайло. А за ним йшла Амелiна. Анi тренера, анi iнших супроводжуючих.
  У лавах публiки пролунали смiшки.
  Амелiна прошипiла:
  - Смiється той, хто смiється останнiм!
  I стала танцювати, наче дикунка. Її м'язи пiд засмаглою шкiрою, так i перекочувалися. А сильнi жiночi ноги вiдбивали чечiтку.
  Михайло йшов поволi. Вiн уже був битий разiв з десять. I йому ледве виповнилося двадцять рокiв. До речi, у разi перемоги, вiн стає наймолодшим абсолютним чемпiоном свiту, принаймнi з того часу, як з'явилися рiзнi боксерськi версiї.
  Так що це свого роду рекорд. I ще рекордом може стати завоювання чемпiонського титулу, не маючи до цього жодної! перемоги на професiйному рингу I це також пiдвищує ставки. Так, привалила Михайлу удача. Вiдразу за кiлька рекордiв вiдзначитися.
  Амелiна прочирiкала:
  - Як жили ми, борючись,
  I смертi не боячись.
  Так помиратимемо при свiтлi зiрок!
  Адже я дiвчисько-князь,
  А хтось гнида-бруд,
  Нам свiтло Всевишнiй лютий донiс!
  Нам свiтло Всевишнiй лютий донiс!
  Ось Михайло досить легко перестрибнув через канати. Амелiна почала допомагати йому знiмати костюм Кощiя Безсмертного.
  Оголилося сухе, засмагле тiло юнака-термiнатора. Вiн виглядав неначе худий пiдлiток, i водночас було видно, що жилавий, i не однi в нього скелетнi мощi.
  Амелiна хихикнула i вiдзначила:
  - Ти зараз влаштуєш противнику прочухана!
  Михайло Драка проспiвав:
  - Сьогоднi свято до ранку,
  Прорвемося фраєра!
  Ось звучить сигнал, i наступним виходить абсолютний чемпiон свiту. Зрозумiло, тут цiлий кортеж. Виходять воїни пiд стиль Стародавнього Риму в обладунках, з списами та мечами. Звучить гарна музика. I сам чемпiон у золотих латах та шоломi, з мечем прикрашеним дiамантами.
  I це дуже грандiозна вистава.
  Амелiна вiдзначила з посмiшкою:
  - Не боїться тягати перед боєм на собi обладунки iз чистого золота. Думає, що тебе покладе, як пушинку!
  Михайло впевнено вiдповiв:
  - Гадаю, його з рингу понесуть на ношах!
  Амелiна згiдно кивнула:
  - Я теж так думаю!
  Михайло взяв i заспiвав:
  Ну гаразд , що заснув учора в тирсi,
  Ну гаразд, у щелепу врiзали ногою.
  Добре, потягли на ношах,
  Скажи ще дякую, що живий!
  Терефер - цей абсолютний i, поки жодного разу не битий, чемпiон свiту, пiднявся на ринг сходами, i насилу перелiз через канати. До нього кинулися воїни в масках, допомагаючи зняти важкi обладунки.
  Окрiм чоловiкiв були тут ще дiвчата. Iшов також тренер Терефера та два його помiчники.
  Чорношкiрий воїн, звiльнившись вiд обладункiв, сiв у кут, переводячи подих.
  Поки йшлося про оголошення послужного списку претендента. Якому хвалитися особливо нема чим. I абсолютного чемпiона Терефера. Ось тут, звичайно, непогано. Навiть аматорська кар'єра - срiбло олiмпiади та чемпiон свiту - круто.
  Михайло ж спокiйно стояв у кутку. Амелiна масажувала йому шию i наставляла:
  - Давай його, одразу бий. Чи не вiддавай iнiцiативу. У тебе в рукавичках динамiт. Вiдправиш у нокаут, i справу з кiнцем!
  Михайло iз сумнiвом зауважив:
  - А як же робота на публiку?
  Амелiна хихикнула:
  - Я поставила на перший раунд. Та й що тут працювати? Треба бити, бити i ще раз бити!
  Михайло з посмiшкою промовив:
  - Це, як Ленiн казав: вчитися, вчитися i ще раз вчитися!
  Амелiна хихикнула i запитала:
  - А що такий Ленiн?
  Михайло впевнено вiдповiв:
  - Вождь свiтового пролетарiату!
  Молода жiнка засмiялася:
  - А я думала - це електрик!
  Хлопець кивнув:
  - Так, може, i електрик. Вiн винайшов лампочку Iллiча!
  Нарештi перерахування титулiв закiнчилося. Обидва боксери йдуть у центр рингу.
  Видно, що Михайло набагато вищий за супротивника i кiстлявий, засмаглий, але бiлий. Його опонент, у свою чергу, чорношкiрий, нижчий на зрiст, але щiльнiший i мускулистiший.
  У довжинi рук у Михайла дуже велика перевага. Щоправда, у всiх поєдинках йому це поки що мало допомагало. Заради справедливостi, Драка жодного разу не бився з вiдвертими мiшками, у нього всi десять противникiв були досить серйознi. Щоправда, поки що не було чинних чемпiонiв свiту.
  Терефер шепнув:
  - Я тебе пару раундiв мучу!
  Михайло зiтхнувши вiдповiв:
  - Спробуй! Якщо залишишся на ногах.
  Абсолютний чемпiон свiту рикнув:
  - Ти, нахабник!
  Як повiльно йдуть останнi секунди перед боєм. Михайло згадав, як його били, i вже не раз били на рингу. Причому боксери нижчого класу, нiж Терефер. I йому стало боязко. Нехай Амелiна i запевнила, що цього разу все буде iнакше.
  Нарештi звучить гонг. Терефер iз першого ж удару мiцно всаджує в нiс.
  Михайло, який на рингу вирiзнявся рефлексами рептилiї, пропустив, i одразу бризнула кров. Немов упав з великої висоти помiдор.
  Терефер ревнув:
  - Ну що, малолiтко, отримав! Ще гiрше буде!
  Амелiна на всю горлянку прокричала:
  - Ну, що дивишся! Врiж йому! Убий його!
  Михайло кинувся в атаку. Тiльки його руки не мали анi швидкостi, анi сили.
  Терефер легко пiдпiрнув, i в неповну силу врiзав у щелепу юнака.
  Михайло похитнувся.
  Терефер знову додав у пiдборiддя. Хлопець поплив...
  Абсолютний чемпiон свiту не став добивати, а навпаки, танцював.
  Амелiна прокричала з iстерикою:
  - Врiж йому! Убий його!
  Михайло знову в атацi. Але знову в нього нiчого не виходить. Вiн, як завжди, довгорукий, але кострубатий i не уклюжий, просто мiшок якийсь, який люблять нижчi, але спритнi боксер, кидати.
  Терефер знову б'є Михайла. Потрапить у пiдборiддя. Михайло продовжує махати руками. Тодi абсолютний чемпiон свiту всаджує з усього розмаху.
  Михайло вiдлiтає до кута i зависає на ньому. Тiльки канати не дають йому впасти.
  Реферi починає вiдраховувати стоячий нокдаун, а може й нокаут.
  Амелiна пiдскочила до нього i реве:
  - Ти що здурiв! Де твоя сила?
  Тут її тицьнув кулаком хлопчик Олег. Вiн посмiхнувся i спитав:
  - Цiлуватимеш мої нiжки?
  Амелiна буркнула у розпачi:
  -Буду!
  Олег пискнув:
  - Клянешся?!
  Молода жiнка проревела:
  -Клянуся!
  Хлопчик-демон прорепетував:
  - Убий його!
  Михайло раптово зiрвався i вiдштовхнув реферi, коли той уже збирався дати вiдмашку бою.
  I ось руки юнака-боксера викинули класичну трiйку. Терефер прийняв удари лiвої на захист, але права рука зiгнулася пiд неправильним кутом i довбала в пiдборiддя.
  Нiколи ще абсолютний чемпiон свiту не отримував таких нищiвних ударiв. Його щелепа полетiла, i вiн упав на спину i затих, розкинувши руки.
  Зал буквально ахнув вiд подиву. Реферi почав було машинально рахувати, але побачивши, як ллється через рот кров, дав вiдмашку на кiнець бою. Вiдразу до поваленого чемпiона кинулися лiкарi. I Тереферу одягли кисневу маску i стали бити навпроти серця.
  Амелiна вигукнула:
  - Ти його вбив?
  Олег спокiйно вiдповiв:
  - Нi, буде жити! Але реваншу вже не вiдбутися нiколи!
  Молода жiнка покинула:
  - Ти, чудовисько!
  Хлопчик-демон помiтив:
  - I ти не кращий! Ми тепер усi слуги Сатани. I цим можна пишатися. Тому що Люцифер настiльки сильний, наскiльки важко навiть уявити!
  Зал тим часом вибухнув, вiтаючи нового абсолютного чемпiона свiту. Михайлу Драку, якраз рiвно двадцять рокiв, i вiн став наймолодшим абсолютним чемпiоном свiту серед боксерiв професiоналiв з моменту появи рiзних версiй боксу. I першим чемпiоном свiту, який до цього не здобув жодної перемоги на професiйному рингу.
  I першим в iсторiї боксу, що завоював звання абсолютного чемпiона свiту, нокаутом у першому раундi. До цього абсолют нокаутом у першому раундi не завойовували.
  Ну, i четвертий рекорд - найбiльша рiзниця у коефiцiєнтах букмекерiв - побивши колишнiй рекорд переможця Майкла Тайсона.
  Амелiна теж вiдчула у собi дику радiсть. Вона ще хвилину тому була банкрутом, а тепер має десятки мiльйонiв доларiв виграшiв.
  Михайло Драка отримав одразу шiсть поясiв. Чотири за основними версiями, один за другорядною, i ще один журнал Рiнг - для переможцiв чемпiонiв.
  Що ж , Михайло був дуже задоволений. Вiн усмiхався. Йому також дiсталося. Але щелепа витримала i не полетiла.
  Вiн взагалi хлопець дуже стiйкий. Може, тому його так любили сильнi проспекти. Не одразу впаде, i зовнiшнiсть яскрава. I рушник нiхто не викине.
  Михайло Драка прийняв усi шiсть поясiв. А його суперника вiдвезли на ношах до реанiмацiї. I лiкарi виборюють його життя. Терефер - бiт iз одного удару.
  Рукавички Диявола зiграли свою роль. I тут настала велика перемога.
  Амелiна посмiхалася i тиснула руки своєму вiзавi. Iз ним вона пiдписала рабський договiр. На цiлих сто боїв, обдiливши Михайла вiдсотками, давши лише мiнiмум.
  Але все одно це будуть чималi для нього цифри. Менше за певний вiдсоток, не можна дати боксеру за американськими законами. Амелiна тисне руку.
  Михайло зауважує:
  - Менi так хочеться зараз поїсти! Ти розумiєш?
  Амелiна кивнула:
  - Так розумiю! Я тобi зроблю замовлення, чогось дорогого та свiжого!
  Тут знову з'явився Олег i пискнув:
  - А борг коли вiддаватимеш?
  Амелiна з усмiшкою вiдповiла:
  - Не зараз! Зараз я нагодую свого нового чемпiона свiту. Абсолютний чемпiон.
  Олег згiдно кивнув:
  - Гаразд! Я почекаю! Але за це ти менi не лише ступнi поцiлуєш. За все треба платити.
  Молода жiнка помiтила:
  - Я вже заплатила безсмертною душею!
  Хлопчик-демон агресивно заявив:
  - Тобi в будь-якому разi горiти в пеклi! А так, ти будеш iз тих, що самi пiдкидають грiшникам дровишки!
  Михайло з посмiшкою запитав:
  - А це ще хто?
  Олег вклонився:
  - Той, який зробить тебе найкращим боксером усiх часiв та народiв!
  Хлопець помiтив:
  - А що, в пеклi, i справдi, грiшникiв варять живцем у казанах?
  Хлопчик розсмiявся i вiдповiв:
  - Звичайно ж нi! Але влучиш, сам побачиш. Але пекло - це лише одна з назв. У вiкiнгiв - це дуже непогане мiстечко!
  Михайло з усмiшкою кивнув:
  - Я знаю! Пекло i рай - це такi ж вiдноснi поняття, як добро i зло!
  Олег ствердно кивнув:
  - Ти не дурний! Авадон правильно зробив, що вибрав тебе. А тепер, можете насолодитися їжею, i випити трохи дорого вина.
  . РОЗДIЛ Љ 17.
  Марка в камерi поки що не чiпали. Пiсля того, як його мати виграла десятки мiльйонiв, у ФБР вирiшили взяти паузу. Хлопчику принесли їжi. Досить пристойну кашу з м'ясом, молоко та трохи пiци.
  Марк жадiбно поїв.
  I оскiльки не спав майже всю нiч, знову лiг, як матрац. Йому принесли подушку та ковдру.
  Пiд ковдрою значно теплiше, i хлопчик знову заснув. Камера була далеко вiд iнших, в нiй звуконепроникнi стiни, так що, хоч iншi малолiтки i прокинулися, вони не заважали спати.
  I Марк Роджерс, занурившись у бачення, бачив щось божевiльне.
  Хоча юному воїновi здавалося, що вiн нескiнченно довго падає у прiрву, насправдi тривало це кiлька секунд. Хлопчик швидко прийшов до тями, вiдчувши укол. Зовсiм не схожий вiд арбалетного болта, що стирчить, в ключицi. Йому вдалося, завалившись за край дупла, випасти з поля зору ворожих стрiльцiв, та й бiль вiд уколу був iнший, розтiкався жар, але не болiсний, а цього разу приємний. Багряна iмла перед очима розсiялася швидко, наче протерли спiтнiле скло. Перед ними сидiла невелика, широкоплеча дiвчинка зi шприцем у руцi та валiзкою медичної служби. Ось кого вiн найменше очiкував побачити. За плечима мiнi-амазонки був невеликий багатоствольний лучемет, волосся семикольорове. Вiн уже її десь бачив?
  - Це ти, Олеже! - Дiвчинка вколола променевим шприцом лiлову субстанцiю, а сильною рукою досить спритно висмикувала стрiли та арбалетнi болти.
  -Обережнiше сестричка. Вiн може померти вiд такого натиску. - попередив Марк Роджерс.
  Милка обернулася, хитро, наче маленька хулiганка, що вже встигла нашкодити, посмiхнулася, непропорцiйно великим зубкам:
  -А, це ти Роджерс iз невiдомої галактики. Висмикни з себе стрiли, не бiйся, я вколола тобi "Фiдегейнер", що дає блискавичну регенерацiю, ти вже, як новий.
  Роджерс не став сперечатися, i несподiвано дуже легко висмикнув стрiли, болти з трикутними i квадратними наконечниками. Олег теж дуже швидко пiднявся, на диво, не залишилося жодних слiдiв.
  Схоже, навiть маленький демон уразився такому швидкому вiдновленню:
  -Що за диво, Нiколетто, ти маленька чарiвниця?
  -Нi, Олег, це просто "Фiдегейнер," експериментальний препарат миттєвої регенерацiї. - посмiхнулася юна войовниця, струснула пишним волоссям, з вихiдним вiд них запахом дорогих парфумiв.
  -Чому його широко не використовують? - здивувався демон. Йому навiть було прикро, що його давня подруга знає те, про що цiкавий Олег ще не чув.
  Дiвча без зайвих, нiкому не потрiбних антимонiй, вiдповiла:
  -У нього є побiчнi ефекти, тiльки в такому екстреному випадку, як ця ситуацiя, можна вдатися до ризику.
  -Чудово, мiнi-санiтарка. А зброя ще маєш? - Хлопчик-демон прокрутився в дупле, взявши в руку стрiлу, почав по-дитячому гризти наконечник.
  -Є дещо. - Войовниця вимовила це таким тоном, нiби насправдi в неї нiчого суттєвого немає.
  -Дай нам! - вигукнув розлючений Олег, перекусивши зубами стрiлки.
  -Нi! Я сама його застосую у наших спiльних iнтересах. - Вже куди впевненiше вимовило семикольорове дiвчисько.
  -А Якщо ми заберемо силою? - Олег стиснув кулаки та крикнув приятелю. - Хапай її за ноги, Роджерсе!
  Дiвчинка вiдразу вихопила невеликий з маленькими кнопочками пiстолет.
  -Не сiпайся, це гамма-випромiнювач. Вiн унiверсальний, не те що дитячi бластери! Саме вбиває все живе.
  Олег заспокоївся, тим бiльше, що вiн став видно, i стрiла, пущена лучником, мало не потрапила в голову.
  Двигун азартом мiнi-солдат i демон, в одному флаконi, вистрибнув з дупла, загорлавши страшним голосом:
  -Жалюгiднi смертнi створiння, ви посмiли пiдняти руку на дiтей бога!
  Марк, теж перескочивши великим стрибком через голову товариша, приєднав свiй, що теж став пiсля бiоiнженерної модифiкацiї, дуже голосним голосом:
  - Нечестивi, на вас чекає болiсна смерть у реакторi, ви посмiли напасти на богiв!
  Майже всi воїни впали навколiшки. Вигляд абсолютно неушкоджених, майже неприкритих одягом, до моторошного м'яза хлопчакiв, якi будучи утиканними стрiлами i арбалетними болтами, що рвуть тiло. Залишився стояти лише Верховний жрець культу Цолло . У червоному балахонi зi свастикою вiн був бiльше схожий на нацистського ката, нiж на священика.
  -Демони, хочете залякати нас своїми iлюзiями. У вас немає сили вбивати, отже ви не дiти бога!
  -А Ти хочеш померти? - гримнув, мiцно стиснувши кулаки Олег.
  -Так, якщо ви дiти верховного бога Фаварра , нехай ваш батько вб'є мене. - трiснувши потрiйним пiдборiддям, верескливо вигукнув понтифiк.
  Марк пiдняв руку, розчепiривши пальцi, промовив.
  -Великий отче накарай лиходiя.
  Олег додав, намагаючись кричати голоснiше i вертикально скинувши праву ногу з чотирма мiж пальцями стрiлами:
  -Нехай його душа вiдiйде в антисвiт разом iз блювотиною. Хай буде воля Всевишнього!
  Iронiчна усмiшка язичницького священика вiдразу змiнилася подивом, i через секунду його почало нестримно рвати. Жрець почервонiв, його очi випали з очниць, шкiра стала в'ялою, осiдаючи, як кора згнилого пня, буквально на очах пошарпаного, але збiльшеного загону. До них встигло пiдiйти ще кiлька сотень воїнiв. Виплюнувши з синюшною кров'ю i коричневою жовчю нутрощi, глава культу зневiрився. Всi воїни та знатнi вельможi впавши на колiна, дружно заволали, просячи пощади.
  Ще недавно гордi i гордовитi, принижено повзали на черевi, намагаючись поцiлувати ноги. Олег просто врiзав ногою по мордах, Марк теж не став лiберальнi.
  -Не смiйте нас торкатися, ганебнi смертнi.
  Гидкi вiдступили, слово взяв багато одягнений вельможа. Його голос був спiвач, вiдчувався страх, що погано приховувався:
  -О! Великi дiти верховного бога Фаварра , нехай святиться iм'я його. Чи не честь погостювати в палацi великого герцога Цизона де Мадьє . Вас приймуть як королiв, точнiше, як богiв.
  Олег, з природженою гордiстю рикнув:
  -Не дуже ти багато просиш, проiгнорований зiрками хробак. Нехай сам герцог прийде до нас iз поклоном, а поки що ми просто оглянемо мiсто. - Голос юного воїна став злим. - I чого не кланяєшся?
  Вельможа почав вiдбивати поклони, з жаром Iвана Грозного пiд час покаяння:
  -Добре, про великi. Найбiльшi з найбiльших! Зараз вам подадуть ношi.
  -Ми пiдемо самi. - несподiвано заявив Марк. Втiм, хлопчик брякнув це не через скромнiсть, а через енергiю, що переповнює тiло, коли сидiння на помсти борошно.
  -Так -Тихо вставив Олег. I одразу ж оглушливо голосно додав.
  -Тiльки царськi ношi нас влаштують. Нiколетта, вилiзай, трохи пройдемося. Гей, смертнi, вiтайте нашу найсвятiшу сестру.
  Дiвча-диволиця Нiколетта вийшла.
  На вигляд гарної войовницi було рокiв одинадцять-дванадцять, насправдi тiльки, вiрнiше цiлих сiмсот. При перемiщеннi її форма практично не постраждала, i зухвало сяяла на "Сонцях". Її семибарвна зачiска з пишним спадаючим хвилями волоссям (практичнiшi для бою коси з вплетеними одноатомними голками , Нiколетта розпустила) виглядала весь ефектно, маленька фея з нiби iграшковим лучеметом i гамма-пiстолетом. Семиголовий, десятикрилий дракон, вiдсвiчував на поверхнi медичного дипломата, залежно вiд точки огляду дракон змiнював фарби, вiд червоного до фiолетового кольору, а також розкривав та закривав пащi.
  Очевидно, чепурно по парадному одягнена Нiколетта, бiльше пiдходила на роль дочки бога, нiж її, все ще бруднi, як чортики, брати по зброї. Ось тому слуги, що спiшно прибiгли, саме пiд її ноги кидали великi i дрiбнi свiжозiрванi пелюстки квiтiв. Так було в цьому свiтi прийнято зустрiчати богiв та царiв.
  -Ви не зовсiм правильно виконуєте ритуал!
  Дзвiнкий i теж дуже сильний голос "богинi, змусив усiх знову впасти на колiна. А дiвчинка, вiдчуваючи п'янкий смак влади над собi подiбними iндивiдами, завелася:
  -Пелюстки повиннi бути семи рiзних кольорiв i їх треба сипати пiд ноги не тiльки менi, а й моїм братам. Iнакше, купол небес розколеться, i всепожираюча лава проковтне вас! Вогонь метеоритiв, урагани семи мега-галактик, виверження квiнтильйону суперантимирiв , перетворить все на ультрапекулярний. гiперколапс !
  Олег несподiвано виявив етичнiсть, зовсiм, до речi, не властиву воїнам Диявола Всесвiту:
  -Нiколетта, не треба їх так лякати, вони й так уже обгадали. Богинь прикрашає скромнiсть.
  -Тобi не здається, що це блюзнiрськи зображати з себе богiв. - припустив Марка, обережно наступаючи ногами на квiтковi, iз сильним ароматом пелюстки.
  Олег, юний демон з пелюшок (Це метафора, насправдi бiологiчно та фiзiологiчно вдосконаленi немовлята дияволиць не потребують пелюшок, памперсiв, горщикiв!), iз заученим пафосом сказав:
  -Це цiлком по-нашому, бо на iнших планетах демон, - є бог цього свiту. Куди ступила нога нашого воїна, там лишається мiсце для вiчного поклонiння. Так що Роджерс, нас ще пiдвищать у званнi i дадуть офiцерськi зiрки за придбання нової колонiї. Дивись, уже принесли царськi ношi.
  Справдi, величезнi, в пору слона, ношi-колесницi, запряженi вже знайомими зубастими мастодонтами, здалися з величезних ворiт. Мiсто оточувала досить висока стiна, центральний вхiд обрамляли чотири вежi. Зрозумiло, прикрашенi чимось на зразок грифонiв, тiльки замiсть переднiх лап трипалi клiщi, а на головах ще й роги. З ними , як друга особа пар, цiлком органiчно виглядали русалочки з позолоченими крильцями метеликiв.
  Мiсто дуже непогано захищене. Стiна була досить широкою, пара американських "КАМАЗiв", як зазначив Марк, могла легко проїхати нею. Втiм, середньовiчне селище видно дуже розрослося, i половина будiвель була позбавлена захисту. Будинки були збудованi швидше в стилi Реверансу, або пiзнього бароко, лише мала частина завдань нагадувала класичнi середньовiчнi споруди. Мiсто виявилося велике, i, мабуть, багате. Тисячi легких солдатiв i лицарiв у блискучiй бронi та пишно прикрашених шоломах вже встигли побудуватися, урочисто зустрiчаючи нових богiв. Навiть музикантiв встигли зiгнати, музика нагадувала Британський гiмн. Одночасно пiдтягувався i простий люд.
  -Вам краще сiсти на ношi, поруч зi мною, а то вид у вас зовсiм не божественний. - пошепки запропонувала юна войовниця.
  Олег, не втримавшись, смикнув дiвчинку за волосся. Нiколетта швидко вихопила випромiнювач, блиснула смарагдово-сапфiровими очима. Усмiхнувшись, упоравшись iз приступом гнiву, швидко сховала.
  -Ви, хлопчики, зовсiм нестерпнi та не логiчнi. Адже я дбаю про нашу спiльну безпеку.
  -Давай краще сядемо, друже, на сьогоднi вже набiгалися, краще проїдемо з комфортом. - запропонував Роджерс-молодший, йому теж не подобалося, що на нього кидають, позбавленi будь-якої частки шанобливостi, погляди, напевно, беручи за раба. Дiйсно, в одних почорнiлих плавках i кiптяви, босоногi, з сухою мускулатурою, хлопчаки були неначе невiльники, або, у кращому разi, найнижчi демонiчнi слуги шанованих богiв. Втiм, варто було тiльки перехопити грiзний погляд когось iз хлопчакiв, як слiдували поклони та благословення. Зрозумiло, раби так не можуть дивитися...
  Коли "божественнi" дiти посiдали, то пiд звуки вiтального маршу мастодонти знову рушили по всiй дорозi. Мостова була гладко виметена, будинки гарнi, у барвистих вiзерунках. Люди бiльш, менш одягненi пристойно, для доiндустрiальної епохи цiлком благополучна обстановка. Якщо для гордовитого демона Олега, цей град i здавався дикунською дiрою.
  То для Марка вiн був цiкавим та своєрiдним свiтом. Найбiльше це мiсто нагадувало стару частину Петербурга. Дивного мiста-музею, що подарувало Росiї стiльки видатних талантiв, iмперський та лiберальний одночасно. У Роджерса-молодшого з очей виступили сльозинки, вiн згадав свою, в кошмарах сну занапащену планету. До старих часiв повернення немає, а майбутнє туман: порожнiй шлунок, драна кишеня. Згадалася давня пiсня: дай Бог бути богом хоч трохи, але бути не можна трохи розiп'ятим! Або ще краще: людину стiльки разiв розпинали, що їй не грiшно, бути хоч трохи Богом! А що можна сказати про своїх напарникiв? Його новi друзi - дiти ворога людства номер один, наївнi та жорстокi , одночасно.
  У кожнiй дитинi сидить ангел i бiс. Вони цiлком i досить мирно, уживаються в однiй головцi. Ось вiн сам хто: душа кидається, i немає в нiй спокою. Марк вiдчував себе цiлком дорослим, достаток переживань морально старили. Тим не менш, щоб вiдволiктися, вiн сказав:
  -Чудове мiсто епохи вiдродження.
  -Примiтив, жодного лiтального апарату. Чи є у них зброя променевого, гiперядерного , магоядерного , або хоча б ядерного принципу? - уїдливо промовив Олег.
  -Сподiваюсь, що нi. - щиро промовив Роджерс-молодший. Пояснювати, чому вiн сподiвається, це зайве.
  -Тодi ми їх навчимо робити нову зброю та лiтати до зiрок. - Олег спокiйно колупав арбалетним болтом, у своїх дуже мiцних, здатних прокусити титан, зуби.
  -Що б навчити, треба самим це вмiти. - З неприхованим скепсисом промовив Марк. - От нехай краще Нiколетта скаже, що за побiчний ефект є цей надрегенератор "Фiдегейнер".
  Юна войовниця, зробивши розумне обличчя, почала тараторити:
  -Ну, як ви знаєте, у кожного виду озброєнь є свої плюси та мiнуси. Наприклад, гамма-випромiнювач дозволяє фiзично знищити ворога, зберiгши матерiальнi цiнностi. Є i проблема, що вище проникаюча здатнiсть променiв, тим менше руйнувань вони виробляють у живих тканинах. У цiй зброї, випромiнювання значно нейтральнiше до неорганiки i, одночасно, бiльш агресивне до живої органiки. - Тут дiвчинка, як заведеться i давай куляти скоромовкою. - Преони, з яких складаються кварки, мають певну структуру зв'язку мiж собою, яка як структурує їх колосальнi iмпульси. У свою чергу, подiбна гiперструна не дає розвалитися ядру i є стрижнем електромагнiтних зв'язкiв в атомi. Iмпульс преону та зв'язкiв мiж ними надзвичайно великий, як i швидкiсть руху цiєї частки. Тiльки вона прихована в особливому десятивимiрному просторi, такiй мiнi -гiперструнi . У нiй ця фантастична, що багаторазово перевищує свiтлову швидкiсть суперкрихтової частинки з колосальним iмпульсом на таку, помiтна. Однак, якщо перевести струну з десятивимiрного стану в тривимiрне, крихiтна частка преон набуде гiпершвидкiсть , що настiльки перевищує свiтлову, що це призведе до миттєвого розпаду надшвидкiсної кульки. Виникне безлiч iнших частинок iз меншою швидкiстю, але бiльшою масою. Свого роду вiдбудеться народження гiперплазми, здатної виявляти найрiзноманiтнiшi властивостi. Як за швидкiстю поширення, так i за масою особливого шостого стану матерiї.
  -Розумiю, ти хочеш здатися розумною дiвчинкою, але будь простiше. - перебив Марк. Хлопчик, тiльки зовнi здавався ровесником демонам, а насправдi набагато молодший. I при цьому, його дратувала манера, фактично "першокласникiв" у свiтi пекла, будувати з себе великих генiїв.
  -Добре, скажу коротко, цей препарат регенерацiї впливає на генетику i рiзко уповiльнює i навiть припиняє процес фiзичного дорослiшання, статевого дозрiвання та зростання. Тобто якщо його постiйно застосовувати, ви нiколи не виростите. - Вже закiнчила войовниця.
  -А Якщо цей препарат давати дорослим? - Марку стало цiкаво.
  -Тодi дорослi зменшуватимуться у розмiрах, ставши зовнi схожими на дiтей. Зростатимуть у мiнус.
  -Зрозумiло, ось чому його не застосовують у вiйськах. - Марк уже маючи досвiд зменшення, i зовсiм не був у захватi вiд цього
  -А я ось i не згоден з такою полiтикою, нiж мiнi-солдати гiршi за дорослi особини. У рукопашнiй сутичцi вони виграють за рахунок ваги, а у стрiльбi ми виграємо за рахунок розмiру.
  - Зробивши, як йому здалося, вiдкриття свiтового масштабу, дуже задоволений собою, Олег засмiявся.
  -Це правильно помiчено, так що ми назавжди залишимося дiтьми? - Марк стривожився.
  -Нi, всього лише на рiк, або два, i то якщо... - Нiколетта знiяковiла
  -Що якщо? - Хлопчики загострили вуха.
  -Досягнення нашої науки великi... - Войовниця запнулася i кинула навколо себе невпевнений погляд. Надто багато чужих, тисячi воїнiв, здатних будь-якої митi з покiрних, що зiгнулися в поклонi рабiв, звернутися до безжалiсного супротивника.
  -Так, а що ми знаємо? - перервав роздуми дiвчинки Марк.
  -Я знаю двадцять одну тисячу триста двадцять п'ять способiв знищення живої особини, це рекорд для мого вiку. - похизнулася войовниця, до неї одразу повернулася вся зухвала впевненiсть.
  - Краще б ти знала хоч один спосiб пожвавити, все-таки кандидат у боги. - резонно вiдзначив Марк.
  - Пам'ятаєш переказ, наш Всевишнiй Бог спочатку вбив, i лише потiм воскресив грiшну душу. - Нiколетта стукнула чобiтком по руцi одне з надто жвавих багатих городян, якi намагалися доторкнутися до богини. Рука вiд удару вiдразу ж посинiла, опухнувши i городянин впав на колiна, кричачи: Боги, вибачте мене грiшного.
  Марк зiтхнув:
  - Завжди так! Хочеш хлiба в рот, а отримуєш кинджал у серцi!
  - Фiлософ! - вiдповiла Нiколетта та додала. - Хто не хоче нарiзати видобуток собi сам, то не мине бути зарiзаним iншим!
  Носилки тим часом наблизилися до палацу-замку герцога. Це була величезна будiвля, яка вражала розмiрами, з височенними стометровими вежами, що прикривали пiдходи до споруди. Крiм звичайних вершникiв i лицарiв, замок охороняли кiлька знайомих видiв танко -тигрiв та ящiрнi слони з лучниками. Були й бойовi колiсницi, катапульти, навiть пусковi установки на зразок катюшу з голками на пружинах. Ось чого не було, то це вогнепальної зброї. На вежах замку красувалася свастика, на куполах храмiв вона теж була вдосталь. Марк почував себе не затишно, тим бiльше, що на оксамитовому килимi, який постелили дорогим гостям, теж красувалися триколiрнi свастики. Олег єхидно пожартував:
  -Мабуть, вони моляться членистоногим, дивись, як їхнiй символ схожий на чотирипалого павука.
  -На мою думку, цей символ був би набагато доречнiшим для вашої iмперiї. - логiчно вiдповiв Марк.
  -Нашiй, правильнiше сказати... Ти ж уже демон, мiнi-солдат. Запам'ятай раз i назавжди - павук не наш символ. Семиголовий дракон, що вивергає багатомiльйонну плазму, це основний варiант нашого герба. А всього є сiм варiантiв герба, i таємний герб Пурпурової корони, Великого iмператора. - додав, закочувавши очi Олег.
  - Який герб? - Роджерсу-молодшому стало цiкаво.
  -Я сказав таємний, його навiть мiй славний прадiд не знає! - вiдмахнувся Олег.
  - I мiй також! - Додала, мружачи Нiколетта.
  Архiкардинал та герцог, тим часом, уважно спостерiгали за процесiєю. Очевидно, дiти головного бога їх не вразили.
  -Якщо дiвчинку в блискучому одязi безглуздий народ i може прийняти за богиню, то це просто босi обiрванцi. - гаркнув герцог.
  -Тим не менше, вони скидали блискавки, i виявилися невразливими для стрiл, навiть пробивають найпотужнiшi обладунки. - заперечив князь церкви i тихо додав. - А щодо одягу, то боги зазвичай ходять напiвголi, наприклад, Вiтра , або Адстрата. Небожителям начхати на нашi забобони.
  Пiсля паузи архiкардинал ледве чутно додав.
  -У демонiв теж є сила. Чи не простi вони люди. Вдамося поки друзями. А я особисто повiдомлю Архипапу - головного жерця нашого свiту. Потiм, на бенкетi пiдсиплемо їм отрути. Потiм спишемо на змовникiв, якщо це боги, їм все одно не зашкодить, а самозванцiв треба вбити.
  -Нi вже, це мiй замок. Не поспiшай їх вбивати, навiть якщо це вороги, то вони лише дiти. Може, будуть нам кориснi. Юнiсть наївна, старiсть пiдступна! - логiчно помiтив сановник.
  - Сильний дурень, може принести бiльше користi , нiж слабкий розумник, але кiнець у будь-якому разi один. - Архiкардинал замовк. Їм була приготовлена ще одна, щоправда, зовсiм нехитра пастка.
  Хлопцi впевнено крокували пухнастим килимом, коли на них кинулися Танко -Тигри.
  Один iз лучеметiв був уже розряджений, а двоє iнших спрацювали, на льоту розрiзавши шаблезубих хижакiв. Лише одному вдалося дострибнути до дiтей, подряпнувши лапою руку маленькому демону. На шкiрi виступила крапелька кровi, крихiтна дрiбниця, яку нiхто й не помiтив. Лише один Архiкардинал, який уважно розглядав кандидатiв богiв у секретну пiдзорну трубу, звернув на це увагу. Значить, вони все ж таки не боги. Втiм, вiн нiколи не вiрив у богiв. Настане час, i їм не уникнути багаття!
  З нагоди явища трьох богiв влаштували урочистий бенкет. У величезнiй залi зiбралося близько двох тисяч гостей. Хоча минуло не так багато часу, звiстка поширилася настiльки швидко, що багато знатнi дворяни i лицарi встигли прибути. Для нових почесних гостей вiдвели спецiальнi царськi ложi на вершинi довжелезного столу, який спускався з верху в низ. Ближче за всiх до дiтей верховного бога сидiв у триколiрному одязi Архiкардинал, трохи нижче за нього, варварськи розкiшно одягнений, здоровенний, як носорiг, герцог. Стiл розходився таким чином, що прямо в серединi була сцена, i можна було бенкетувати, насолоджуючись дивовижним видовищем. Гучала музика, а зверху час вiд часу падали квiти з дурманним запахом.
  Гостям запропонували найвишуканiшi золотi в дорогоцiнних камiнчиках кубки, наповненi фiолетового кольору, що дивно пахне елем.
  -Бенкет хороший, але нас можуть отруїти. - Олег говорив у пiвголоса, при цьому, уважно стежачи за слугами та служницями, що розносять страви.
  Нiколетта негативно хитнула рiзнобарвною головкою.
  -Нi, не отруюють, у мене є аналiзатор. Зараз вони подають нам вiтамiнiзований напiй iз 37% концентрацiєю етилового спирту.
  -Це ж, реагент! - насторожився Олег.
  -Вiн мало токсичний, викликає легку ейфорiю, слабкий наркотичний напiй. - вiдповiла, неприродно ерудоване дiвчисько. Олег радiсно вiдзначив:
  -Я хочу злегка раз координуватися, злетiти з ядра, без iстотної шкоди здоров'ю.
  -Яка шкода! Ось вiд їхньої їжi може бути збиток, вона не збалансована, велика кiлькiсть важких жирiв без комбiнацiї вiтамiнiв. А як щодо бацил неминучих у приготуваннi, тут не стерильно. - Маленький аналiзатор у комп-браслетi дiвчинки, завантажував iнформацiю шляхом безконтактного сканування, i видавав її телепатичним методом.
   Марк усмiхнувся i промовив:
  -Для їхнього рiвня розвитку, досить чисто, руки вимитi милом, є золотi столовi прилади. У середньовiчних романах лицарi взагалi не милися i їли брудними лапами, де була антисанiтарiя. I при цьому вони гнули пiдкови i жили до ста рокiв, зберiгаючи до старостi всi зуби.
  -На нас все дивляться, осушити кубки до дна! - шепнув Олег.
  Марк спробував заперечити.
  -Ми ще занадто малi, щоб пити спиртне у такiй великiй концентрацiї.
  -Знову дурiсть. Нiколи демон не скаже, що вiн малий. За великого iмператора!
  Олег спустошив кубок, як першокласний алкаш, iз пiвстолiтнiм стажем.
  Марк зi здивуванням побачив, що й Нiколетта осушила свiй. Довелося йому пити приємно-солодку рiдину, дивно, але спирт абсолютно не вiдчувається. Наступний кубок був виконаний у формi морди танко -тигра з рубiнами замiсть очей. Золотисто-жовта рiдина в ньому трохи пiнилися.
  -Цей кубок, нехай буде випити на честь жовтого бога Киричулi .
  Жовтий ель легко потiк у горло. Iнший кубок мав форму дракона, обрамленого рубiнами. Рiдина виявилася червоною.
  Тост був уже на честь червоного бога Цолло . Сам Архiкардинал проголосив ритуал, а червонi скельця пересунулися на люстрi, осяявши примiщення дивовижним червоним кольором.
  Рiдина, майже рiвна за мiцнiстю горiлцi, справила обдурювальну дiю. Сам Архiкардинал iз подивом спостерiгав воiстину божественну спрагу мiнi-прибульцiв. Олег перший злетiв на пульсар, стрибнув на стiл i, розмахуючи лучеметом , загорлав.
  -Чому ми повиннi пити за Цолло , цього самозванця.
  У бенкетуючих дворян очi полiзли з орбiт. Багато хто вже був п'яний, i бачили всяке, але щоб один бог називав самозванцем iншого. Характерний п'яний галдиш вiрш. Архiкардинал спробував розрядити атмосферу.
  - Цолло , бог червоного свiтила, права рука вашого батька. Ви п'єте за них як рiвний за рiвного.
  -Це я рiвний Цолло ? Та хто уподiбниться менi!?! - Юного демона понесло.
  -Але ж ти сам запропонував випити за iмператора, а вiн трохи нижче за Цолло . - Архiкардинал був не у своїй тарiлцi.
  -За якогось iмператора? - витрiщив очi, не зовсiм уже розумiючи, одурманений Олег.
  -За нашого Фiлiгiра 4.
  -А я за нашого iмператора великого Пурпурного Диявольського сузiр'я. Чия iмперiя опоясує i зневажає весь всесвiт! - У хлопця-термiнатора свiдомiсть замутилася i гальма вiдмовили.
  -Про що мова. Всесвiт - це куля, оточена обертається навколо його небосхилом. - У повному вiдповiдностi з догмами випалив архiкардинал.
  Для Олега, це вже було надто, i розлючений хлопчик навiв лучемет на психiчно ущербного єретика в триколiрнiй мантiї. Роджерс-молодший так окосел, що втупившись у стелю, дивився на люстру, що здiйснює оберти. Таких великих свiтильникiв, та ще й у формi свастики, вiн жодного разу не бачив. Йому здалося, що це не свiчки горять, а йде колона смолоскипiв-штурмовикiв. Вороги! Пальцi рефлекторно натиснули кнопку. Пострiл з лучемета збив люстру, обрушившись униз, вона пробила стiл, а масло, розплескавшись, спалахнуло яскравiше за бензин. Почалося звалище i панiка: багато забобонних панiв прийняли це за гнiв богiв. Мiнi-солдат Диявольського сузiр'я тим часом схопив Архiкардинала за шию, i рiзко струснувши, виволок на середину столу.
  - Говори сволота, хто головний бог, а то вб'ю.
  Сила в пальцях хлопця була страшною.
  -Ти, звичайно, про великий та мудрий.
  -Так я, i ще мої друзi Марк та Нiколетта! - Олег однiєю рукою пiдняв над собою тушу вагою за центнер.
  Роджерс-молодший рiзко скочив на стiл i встиг ударити ногою в голову одного з особистих охоронцiв намiсника тата, Архiкардинала. Видно, фармакологiя не пройшла даремно, сила дуже виросла, i хребець шиї переломився. Герцог Дiзон де Пардьє навiть прицмокнув вiд захоплення.
  -Божественно, ось це боєць.
  Чому вiн так сказав, видно щось телепатичне заклинило мозок. Нiколетта, у якої заклепки теж добряче розм'якшилися, перевiряла.
  -Я володарка всiх всесвiтiв i вищих свiтiв наказую, всiм бити один одного. Прямо при нас.
  Подiбна заява викликала шок. Хоча воля богiв закон. Засмiявшись, герцог скомандував, запросiть гетер. Розслабтеся великих богiв. Вiд потрiйного елю гримучої вибухової сумiшi наркоти з алкоголем, Марка нудило, i вiн, покинувши зал, блював у золотий пiднос. Коли повернувся, там уже творилася чортiвня. Олег, видно, ще не дiйшов до рiвня розвитку, коли хтиво кидаються на жiнок, i просто бив ногами тих, хто пiдвернувся пiд гарячу руку. Жiнок мучили, на голi ноги сипали вугiлля, ламали щипцями пальцi. Йому було дуже весело.
  -Дивися Роджерс, як катують тварин. Ха-ХА-Ха супербалдеж , або, як кажуть дорослi Гiпертрах !
  Велика грудаста шльондра плюхнулася перед живим утiленням божества. Здригаючись вiд смiху, Олег стрибнув на торт, розчавив його босими ногами, вимазавшись кремом, пiдбiг до жiнки.
  - Хочеш розваги ? Знаєш, що таке магiчна бiоплазма володаря всесвiту. - Вiн широко розставив руки. - Я найсильнiший! Я найрозумнiший! Я найвищий бог!
  - Згодна, найбiльший! - Її руки потягнулися до зоряно-смугастих вiд напоїв та кулiнарних виробiв нiг. Олег ударив батогом по головi. Її звабливо ворушиться язик нагадував жало очкової змiї. Вiн торкнувся густо змащених пастилою та кремом п'ят живого бога. Олег продовжував її бити, розриваючи батогом тунiку, та цiлувала ноги, кожен пальчик хлопчика i говорила:
  - Хай прибуде на менi благодать божа! Чарiвне тiло зробить мене молодшим.
  Нiколетта, схоже, теж готова зiграти роль маленького ката. Вона лупила i жiнок, i чоловiкiв, ганяючи їх за допомогою смолоскипа. Усi забрудненi в крем, жир, пiдливу, соуси. Олег став метати вилки, прагнучи заподiяти якомога бiльше болю.
  - Воїн Дияволеня трубить грiзний марш, звiряча розплата людський фарш! - заспiвав юний демон, грюкнувши дiвчину обличчям у блюдо з коричневою iкрою. Протверезiлому Марковi раптом стало гидко i страшно. Ну не повинно бути такого, це гiрше за худобу, навiть тварини так себе не поводять. Говорити марно, лише один вихiд.
  -Все, досить люди, ви перейшли всi межi. Благочестя, iнтимне почуття i святе, припинiть не повiльно бити один одного!
  Пострiл iз променем пробив стелю, посипалися мармуровi брукiвки. Роджерс-молодший палив на всю мiць розряду, страшний лазерний промiнь вирiзав величезнi дiрки, обрушуючи тоннi плити на людей, що зкотилися. Оргiя перервалася, багатьох поховало за бенкетним столом. Прекрасна смерть, щойно ви на вершинi блаженства, ловлячи вихори колективного божевiлля, i раптом важкий гранiт кришить череп. Позолоченi статуї богiв, нiмф, воїнiв, оголених дiв, що стояли на даху, провалилися вниз, обрушившись, руйнуючи залiзо i плоть. Частина лицарiв розбiглася, частина впала навколiшки i просила пощади. Багатьох забило, але вбитих було небагато.
  Олег i Нiколетта встигли вiдскочити вбiк, камiння розбивали судини з вина, розлите масло спалахнуло, спалахнули столи з чорного дерева. Мiнi-солдати Диявольського сузiр'я були приголомшенi, стояли, похнюпившись, явно не розумiючи, як реагувати, на подiбний обiг подiй. Олег весь блищав вiд розлитої олiї, вiн, мабуть, встиг зiткнутися з бочкою, де зберiгалася прозора рiдина, що символiзує Верховного бога Цаввару . Герцог зберiгав спартанський спокiй.
  -Я розумiю мораль, культура ваше право...
  -Ти вже дiстав мене, мораль вигадана ворогами нацiї, з метою послабити i скувати нас. Гидкий смертний, примiтивний черв'як-примат!
   Олег стрибнув назустрiч герцогу i, не розрахувавши сили, потрапив у вогняний струмок. Вогонь охопив хлопця, перетворивши на живий смолоскип. Маленький божок схопив герцога за горло i, мабуть, не дивлячись на ведмежу шию, задушив би сановника, але Марк встиг всадити зi шпiца-пiстолета заряд. Добре, що мед-дипломат можна вiдкрити i без коду, якщо ти схожий на демона.
  Олег упустив герцога i завалився у дрiмучому снi. Нiколетта не чинила опiр, видно дитячий органiзм i так перевантажився. У мiсце крайнього збудження настала сомнамбулiчна тупiсть.
  -Боги втомилися, де наша опочивальня?
  Пара зляканих слуг виросла, як з-пiд землi.
  -Ми вкажемо вам найрозкiшнiше ложе з усiх можливих, о найбiльшi!
  Вже на автопiлотi, Роджерс-молодший, тягнучи свого товариша i мiнi-сестру, що хитається, дотягся до покоїв. Потiм вони впали, нiби вiд удару кийком, щоправда, Марк встиг засунути засув на важких дверях. Але хiба дверi перешкоди, їх можна було взяти голими руками.
  Архiкардинал запропонував герцогу саме це зробити:
  -Ваше яскраво-сяйво переконалося, що це за боги та дiти Всевишнього. Хiба не видно, що це чокнутi демони, настав час їх скрутити, поки вони безпораднi, як мокрицi.
  -Я сам схиляюся до такої думки. Маленький диявол, як по-звiрячому болить горло, але хто зi смертних ризикне їх заарештувати? - Герцог закашляв, спльовуючи кров.
  -Заколоти треба таємно цих потвор, є у нас потрiбнi карнi злочинцi, залiзуть через потайний лаз i, кiнець. - Для переконливостi Архiкардинал провiв рубом долонi собi по горлу.
  - От ти й вирiшуй їхню проблему, а якщо вони все ж таки безсмертнi боги? - Герцог i справдi сумнiвався, що такi маленькi пальчики можуть так тиснути у простих смертних.
  -Вони ж були п'янi, i я бачив пухирi на шкiрi, вогонь хiба може обпекти дiтей Цаварра. Вибачте герцог. - Князь церкви повернувся у протилежний бiк. - Що трапилося, що за знаки ви даєте?
  Чоловiк у чорному балахонi показав складний символ, сигнал термiнового виклику.
  - Говори швидше, менi треба покiнчити з демонами Ада.
  -Вас викликає надстроково Архипапа. Щодо богiв нiчого не робити, це наказ. - випалив сторожовий чернець.
  -Що, треба не чiпати дiтей пекла? - Отримавши пiдтвердження, Архiкардинал погодився. - Добре, я корюся татовi. Коли у нескiнченного Яркосiяння бути?
  -Завтра. Вам великий понтифiк надiслав щура-летуна. На ньому ти швидко домчиш до мети.
  Уточнив посланець у чорному.
  -Так, Архiпапа, як завжди, добрий до мене i всiм нам! - Князь церкви з певним жалем додав. Усi операцiї скасовується. Поки я великий понтифiк, цi самозванцi житимуть. Продовжуйте надавати їм божественнi почестi!
  Архiкардинал, прихопивши легкий багаж, квапливо вийшов на палацовий дворик. Там уже плескав крилами щур -летун. Тварина, що скидається на летючу мишу з орлиною дзьобом i з тридцятиметровим розмахом крил.
  Кардинал про себе сварився.
  - Вiдомо, що тато дуже хитрий. Навiщо йому потрiбнi демони, хоче ще бiльшої влади, або має бiльш вагомi причини. Ходять чутки, що верховний понтифiк серйозно шукає те, що допоможе стати йому богом, справжнiм Богом з великої лiтери!
  . РОЗДIЛ Љ 18.
  Наче бомба вибухнула - раптова смерть президента Росiї - Олександра Футiна. Велика сенсацiя i удар демона, якi значно змiнили спiввiдношення сил у свiтi.
  I тепер у Росiї очiкувалася повна iнтриг передвиборна кампанiя i безлiч ще незвичайного i привабливого.
  У Росiї сталося чимало подiй: епiдемiя коронавiрусу - небувала за останнi сто рокiв зараза, що охопила майже всю планету. Отруєння Навального та гучнi корупцiйнi скандали. Вибори до Держдуми - з фактичною поразкою правлячої партiї, але з масовими фальсифiкацiями, якi дозволили зберегти у нiй бiльшiсть. I акцiї протесту... Особливо пiсля того, як комунiсти змiстили лiтнього та кишенькового лiдера, i ним став Олексiй Кузнєцов. Полiтик молодий i дуже харизматичний. Олексiй Кузнєцов, один iз наймолодших докторiв наук в iсторiї Росiї i, при цьому, високого зросту - великий та диявольський оратор.
  Не те, що колишнiй. На момент вiдходу Олександра Футiна, Олексiєвi Кузнєцову, якраз виповнилося тридцять п'ять рокiв.
  А за посаду президента, битися будуть комунiсти та правляча партiя, яка змушена була пiдтримати Михайла Шустiна - як виконуючого обов'язки президент за конституцiєю.
  Але Михайло Шустiн - лисуватий i товстий, позбавлений харизми, та ще наполовину єврей, i наполовину вiрмен. Пройти в президенти вiн може лише через масовi фальсифiкацiї. А Олексiй Кузнєцов, у вiдповiдь, пiднiме неабиякий майдан. Вiн буквально, як Ленiн, тiльки молодий i високий, не лисий, але дуже швидко вмiє писати.
  Оскiльки Навальний сидить у в'язницi, то основна боротьба розгорнулася мiж партiєю влади та комунiстами!
  Пiсля того , як душа президента залишила тiло, зiбралася Рада Безпеки. Хоча президентовi Росiї було вже пiд сiмдесят, i здоров'я у нього неважливе - видно, тягне лямку через силу. Але все-таки його смерть виявилася несподiваною. А влада до нових виборiв не готова. У країнi криза, економiчний спад, а протестнi настрої, як нiколи, у двадцять першому столiттi сильнi.
  Так, Михайло Шустiн , навiть зовнi не має харизми та привабливостi. Плюс ще фактор Олексiя Кузнєцова, який скинув старого i давно вiджив свого, лiдера. Товариш Гена лише iмiтував iз себе опозицiонера. А так був слухняною марiонеткою влади. Але комунiсти iз цим миритися не хотiли. I одноголосно змiстили полiтичного iнвалiда, який навiть Єльцину ганебно злив вибори 1996 року.
  На засiданнi Ради безпеки звучали рiзнi думки.
  Сергiй Цойгу запропонував, щоб висунули його як найпопулярнiшого члена партiї.
  Михайло Шустiн примирливо сказав:
  - Першим своїм указом, я привласню, давно заслужене звання маршала Росiйської федерацiї, пану Цойгу. А також, вперше за останнi пiвстолiття, орден дiамантової зiрки: Перемога. I це я думаю буде гiдна нагорода!
  Мiнiстр оборони вiдповiдно кивнув:
  - Що ж, я дуже радий! Першi ж кроки показують, що Михайло Володимирович гiдний наступник Футiна.
  Голова зауважив:
  - Вибори можна виграти лише за рахунок масових фальсифiкацiй. Це треба прямо сказати. Тим паче, Михайло Володимирович навiть неросiйський!
  Цойгу гаркнув:
  - I я не росiйська! Але найпопулярнiший мiнiстр.
  Мiнiстр закордонних справ зазначив:
  - Виконувач обов'язкiв президента, за iдеєю, i є наступником. Тим бiльше, що Михайло Володимирович непогано себе показав пiд час пандемiї. А щодо питання кровi, то в нашому урядi, взагалi, росiян мало!
  Генеральний прокурор запропонував:
  - Давайте заарештуємо Олексiя Кузнєцова.
  Шустiн зiтхнувши вiдповiв:
  - У нього депутатська недоторканнiсть.
  Генеральний прокурор логiчно зауважив:
  - У нас у Думi бiльшiсть. Ми можемо його i позбавити.
  Виконувач обов'язкiв президента кивнув:
  - I позбавимо його, обов'язково. Але вже пiсля нашої перемоги на виборах.
  Почулися несмiливi оплески .
  Голова Ради Федерацiї зауважила:
  - Пiсля правлiння Футiна треба поставити в президенти жiнку!
  Шустiн похитав головою i заперечив:
  - Конституцiя Росiї не пiд жiнку-президента!
  Цойгу iз цим погодився:
  - Має бути президентом чоловiк.
  Матвєєва помiтила:
  - Ви за рiк все пiдете, якщо президентом стане чоловiк. Ми ж, жiнки, консервативнiшi!
  Шустiн логiчно зазначив:
  - Тим бiльше, потрiбнi змiни. Люди скучили за свободою.
  Мiнiстр внутрiшнiх справ зауважив:
  - Амнiстiю, в принципi, можна оголосити, тiльки не випускаючи Навального
  Виконувач обов'язкiв президента посмiхнувся i зазначив:
  - Ось я якраз i хотiв звiльнити Навального, щоб вiдвернути увагу ЗМI вiд нової червоної зiрки - Кузнєцова! Навальний - це сильний лiдер слабкої сили. А Кузнєцов i силу має за собою неабияку, i дуже популярну!
  Мiнiстр фiнансiв кивнув:
  - Логiчно, пане президент.
  Мiнiстр закордонних справ зауважив, iз сумнiвом:
  - А чи не буде так, що ми собi вiдкриємо другий фронт?
  Шустiн логiчно вiдповiв:
  - Правильно говорив Суворов - один розум добре, пiвтора гiрше! Два Олексiї тiльки заважатимуть один одному. Та й на Заходi моя перемога буде переконливiшою, якщо у виборах братиме участь харизматичний Навальний.
  Цойгу вiдповiдно кивнув:
  - Не подвоїмо сили супротивника, а подiлимо навпiл.
  Мiнiстр фiнансiв зазначив:
  - Навальний та пана Шустiна звинувачував у корупцiї.
  Виконувач обов'язкiв президента кивнув:
  - Тим бiльше! Я вчиню благородно.
  Директор ФСБ буркнув:
  - Ну, ти прямо Атос!
  Шустин люто зауважив:
  - На вiдмiну вiд Атоса, я не п'ю!
  Цойгу пожартував:
  - Хто не палить i не п'є, той здоровеньким помре!
  Матвєєва серйозним тоном заявила:
  - Тодi треба висувати мене. Нiхто не посмiє звинуватити у фальшуваннi виборiв даму!
  Виконувач обов'язкiв президента ринув:
  - У Бiлорусiї була одна така жiнка i, де вона?
  Матвєєва, хихикнувши, помiтила:
  - У Росiї все крутiше, конкретнiше i жорсткiше, нiж у Бiлорусiї!
  Шустiн кивнув:
  - Бiлорусь стане нашим пiвнiчно-захiдним краєм. Я давно маю види на цю територiю.
  Мiнiстр внутрiшнiх справ, зiтхнувши, зазначив:
  - Як би нам своє не втратити.
  Михайло нагадав:
  - Будь-якi внутрiшнi негаразди можна компенсувати зовнiшньою величчю. I мiсць для експансiї вистачає.
  Цойгу вiдповiдно кивнув:
  - Ось, наприклад, Афганiстан. Ми давно готовi воювати iз моджахедами.
  Михайло Володимирович кивнув:
  - Я поведу вас туди. I ми всi прихопимо.
  Цойгу зазначив:
  - Найлегше воювати з Україною. Якщо ми вiзьмемо Київ, то вибори президента стануть для нас легкою прогулянкою.
  Шустiн знизав плечима:
  - Захопити цiлу велику країну, ризикуючи отримати там партизанську вiйну, - це авантюрно. Так, ми можемо швидко розгромити українську армiю, але отримавши в результатi другий Iрак, або Афганiстан.
  Мiнiстр оборони зауважив:
  - Українцi можуть i не воювати, принаймнi масово, у партизанах. Там реально партизанити можна лише на Карпатах. Та й у нас є засоби проти ворога!
  Виконувач обов'язкiв президента Росiї кивнув:
  - Добре! Поки розробляйте плани, пiдтягуйте вiйська та проводьте навчання. Рiшення буде ухвалено пiзнiше. Може, навпаки, ми пiдемо на зближення з Україною.
  Мiнiстр фiнансiв кивнув:
  - Без Футiна, гiбридну вiйну iз Заходом нам не потягнути. Краще помиритись. I в розумних межах, де треба, поступитися.
  Шустiн зiтхнувши вiдповiв:
  - Поки що у нас руки пов'язанi. Мiсяцi за три - вiдбудуться вибори та стане яснiше.
  Медведєв пiдказав:
  - Потрiбно заснувати посаду вiце-президента на випадок форс-мажору. А то у нас будь-якої митi все провиснути може.
  Матвєєва згiдно кивнула:
  - Ось саме! Тепер треба заздалегiдь прийняти закон, що, якщо з Шустiним , що трапиться, виконувати обов'язки президента буде спiкер ради федерацiй!
  Шустiн усмiхнувся i помiтив:
  - Ось справдi юридична колiзiя. Я виконую обов'язки президента i мушу призначити виконуючого обов'язки прем'єра. А хто буде у разi форс-мажору в конституцiї не прописано!
  Медведєв кивнув i сердито вiдзначив:
  - Так, обговорювали конституцiю, а нормальних поправок так i не ухвалили! Футiн був забобонним i не хотiв посади вiце-президента. I в результатi, постiйно виникали проблеми.
  Михайло Володимирович кивнув:
  - Так, до конституцiї слiд внести поправки. I, нарештi, вирiшити проблему Ради федерацiй. Зробимо його обирається безпосередньо. А то в нас теж колiзiя виникла з цiєю верхньою палатою, яка, мов годiвниця для рiзних олiгархiв та лобiстiв!
  Цойгу вiдповiдно кивнув:
  - Зрозумiло ... Хоча, президент поступиться владою, якщо зробить верхню палату обирається. I ще тридцять членiв верхньої палати призначає сам президент.
  Шустiн зауважив:
  - Це забагато... Футiн зовсiм втратив вiдчуття мiри. Росiя за конституцiєю - таки демократична, правова держава i влада має формувати народ на виборах. Окремi збочення, має наступник прибрати.
  Медведєв зазначив:
  - Дай нашому народу реальну демократiю - буде, як за Горбачова!
  Виконувач обов'язкiв президента заперечив:
  - Рано чи пiзно нам потрiбно буде дiйти реальної демократiї. Ми не можемо постiйно тримати народ за бидло. Та й принцип подiлу влади має дiяти. Законодавчу владу має обирати народ, а чи не призначати президент.
  Лавров запитав у iнших:
  - Ми готовi до бiльшої демократiї?
  Цойгу знизав плечима i вiдповiв:
  - А нiколи не були готовi, i нiколи не будемо! Це вже данiсть!
  Медведєв погодився:
  - Так, у темрявi рослина не дозрiє. Але чи давати Радi федерацiй можливiсть обиратися? Це може призвести до того, що Верхня палата, за певних умов, може перейти в опозицiю. Шустiн знизав плечима i помiтив:
  - Можливо й таке. Втiм, iз виборнiстю Ради Федерацiй зачекаємо, але ув'язненим на референдумi ми дозволимо голосувати .
  Виконувач обов'язкiв президента запропонував:
  - Може, Жириновського до уряду включимо?
  Цойгу похитав головою:
  - Нi! Не зараз! Нехай iде у президенти i гадить Олексiю Кузнєцову. Це, погодьтеся, було б логiчно.
  Шустiн поправив:
  - Не так логiчно, як весело. Але я згоден, без Жириновського вибори будуть нуднiшими.
  Цойгу логiчно зауважив:
  - Треба Футiна посмертно нагородити i поховати з величезною шаною! Вiн, таки, великим був президентом!
  Михайло Шустiн кивнув:
  - Труна Футiна буде iз золота, усипана дiамантами. I посмертно я дам йому зiрку Героя Росiя.
  Цойгу заперечно хитнув головою:
  - Зiрки героя такiй людинi буде замало!
  Виконувач обов'язкiв президента додав:
  - А я йому ще й звання маршала посмертно привласню.
  Мiнiстр оборони зауважив:
  - Краще, генералiсiмуса!
  Шустiн логiчно зазначив:
  - Бажаєте, щоб Футiн став героєм анекдотiв?
  Цойгу заперечив:
  - Швидше, анекдотично ховати Футiна в золотiй трунi, посипанiй дiамантами!
  Виконувач обов'язкiв президента запитав:
  - А платиновий, краще?
  Директор ФСБ зауважив:
  - Так, золота труна в дiамантах - це перебiр! Думаю, дiйсно, краще дати зiрку Героя Росiї та звання маршала, посмертно, i не надто пiдносити Футiна. Ми не Казахстан, хоча Футiн i крутiше Назарбаєва буде!
  Шустiн зло зазначив:
  - Казахстан теж вiд Росiї чимало зайвої землi отримав - можна i вiдiбрати!
  Цойгу заявив:
  - У разi чого зможемо, хоча це, i створить проблеми нам!
  Директор ФСБ запропонував:
  - Може дочка Назарбаєва використати? Начебто вона й скривджена наступником диктатора?
  Виконувач обов'язкiв президент кивнув:
  - Розхитати режим Казахстану , непогана iдея! Працюйте. А рiшучi кроки робитимемо, зважаючи на обставини. Але треба продовжувати експансiю, але при цьому закiнчити холодну вiйну iз Заходом!
  Цойгу зiтхнув:
  - Взаємовиключнi завдання!
  Шустiн заперечив:
  - На похоронi Футiна я зустрiнуся з президентом США, i ми постараємося з ним домовитися.
  I пiдморгнув оточенню...
  Лавров логiчно зауважив:
  - Президент не все вирiшує. Хоча США i хочуть дружби з нами проти Китаю!
  Виконувач обов'язкiв президента зазначив:
  - Китай - це справжнiй монстр. I можливо, що цей новий всесвiтнiй полiцейський стане таким, що ми вiдчуватимемо ностальгiю за часiв гегемонiї США!
  Цойгу зiтхнувши помiтив:
  - Америка боїться вести серйознi вiйни. А Китай тiльки радий буде позбутися надлишку чоловiкiв.
  Шустiн зазначив:
  - Саме так! I тому нам потрiбно спробувати iз Заходом налагодити стосунки. Я думаю, що ми всi втомилися вiд гiбридної вiйни. I найкраще нам примиритися i стати союзниками.
  Мiнiстр фiнансiв схвалив:
  - На похоронi Футiна, саме час обговорити проблеми США та Росiї та їхню взаємодiю.
  Виконувач обов'язкiв президента кивнув:
  - Так, дочекалися ... Але розслаблятися рано! У Росiї її завжди правив цар. I це завжди залежало вiд формальних повноважень.
  Медведєв зазначив:
  - Потрiбно буде зберегти i навiть примножити свою могутнiсть вiйськову, але при цьому бути разом iз Заходом.
  Цойгу буркнув:
  - Не реально!
  Шустiн заперечив:
  - Навпаки, реально! Ми будемо сильними, щоб утримувати Китай. Iнакше станемо колонiєю пiднебесної iмперiї. А настане час, у всьому свiтi буде єдина влада, i в цьому порятунок людства.
  Цойгу помiтив:
  - Футiна треба вшанувати на похоронi. I назвати його iм'ям вулицi у мiстах, збудувати пам'ятники, i може навiть якомусь мiсту дати його прiзвище.
  Виконувач обов'язкiв президента зазначив:
  - Все зробимо , як треба... Зрозумiло, що небiжчика слiд звеличити. Але в нас не радянськi часи, i слiд знати мiру!
  Цойгу кивнув:
  - Поховати Футiна треба в позолоченому трунi. А дiаманти, це вже надмiрнiсть!
  Генеральний прокурор запропонував:
  - А може Футiна в мавзолеї забальзамуємо замiсть Ленiна?
  Шустiн похитав головою:
  - Ми Футiн зробимо мавзолей, але в Санкт-Петербурзi! I вiн буде втричi бiльшим, нiж Ленiну.
  I це викликало оплески у оточення диктатора. Або колишнього диктатора.
  Виконуючий обов'язки президент оголосив:
  - Вiдповiдальним за похорон президента Росiї, я призначаю Дмитра Медведєва! I видаю свiй перший указ. А також, про посмертне присвоєння Володимиру Футiн звання героя Росiйської федерацiї та маршала Росiйської федерацiї. Також, готуйте укази про будiвництво Футiна мавзолею в Санкт-Петербурзi та введення десятиденної жалоби. I бути тому!
  I оточення агресивно крикнула:
  - Слава Росiї! I Футiн посмертна слава!
  Шустiн додав:
  - А також я оголошую конкурс на пам'ятник Футiн.
  Матвєєва схвально закивала:
  - Це чудова iдея!
  Виконувач обов'язкiв президента додав:
  - I ще, статую слiд зробити i Єльцину. Пропоную знайти мiсце пiд Москвою, щоби була цiла алея для пам'ятникiв президентам Росiї. Для майбутнiх правителiв теж.
  Цойгу хихикнув:
  - Ви, Мишко, пам'ятник собi хочете зробити?
  Шустiн зауважив:
  - Ми, президенти, схожi на фараони. Будуватимемо собi мавзолеї.
  Мiнiстр оборони нагадав:
  - А менi, звання маршала та дiамантову зiрку Перемоги?
  Виконувач обов'язкiв президента погодився:
  - I указ щодо Цойгу готуйте... I Дмитро Медведєв нехай отримає зiрку Героя Росiї. А то стiльки рокiв при владi i без орденiв!
  Виконувач обов'язкiв голови Ради безпеки кивнув:
  - Це справедливо! Давно мрiяв про зiрочку.
  Шустiн додав:
  - Також , пiдготуйте указ про нагородження всiх членiв Федеральних зборiв та членiв Держради особливою золотою медаллю пошани, та виплату спецiальної премiї почесного держслужбовця. I крiм того, пiдготуйте указ про подвоєння заробiтної плати та пенсiї всiма офiцерам та генералам силових вiдомств. А також про те, що всiм вiйськовим пенсiонерам надається чергове вiйськове звання.
  Цойгу вiдповiдно кивнув:
  - Це мудре рiшення. Силовики - це наша опора!
  Мiнiстр фiнансiв зауважив:
  - У скарбницi пустувато!
  Шустiн гаркнув:
  - Надрукуєте ще! Небагато прискорити iнфляцiю, навiть корисно. У Росiї її дефiцит грошової маси.
  Голова Центробанку кивнув:
  - Ми зробимо.
  Шустiн зауважив:
  - Можна дозволити чиновникам робити подарунки до десяти тисяч доларiв. Їм також треба жити. I декларацiї про доходи засекретимо! I взагалi треба буде пiдняти зарплату чиновникам усiх рiвнiв.
  Медведєв уточнив:
  - Але не зараз, а пiсля виборiв. Потрiбно виграти вибори президента Росiї. Народу не сподобається зростання доходiв чиновникiв.
  Виконувач обов'язкiв президента зауважив:
  - Зате сподобається чиновникам. Не важливо, як голосують, важливо, як рахують.
  Мiнiстри аплодували...
  Вiдчувалося, що наступник Футiна своя людина. I красти можна буде смiливiше. Тим бiльше, приклад Навального показав, що саджають ворогiв влади, а не тих, хто краде.
  Були й iншi розпорядження, якi виконують обов'язки президента. Зокрема, депутатам запропоновано було узаконити безоплатну приватизацiю квартир у Москвi за посадою. Що багатьох iногороднiх дуже навiть надихнуло б.
  I депутатам належало, що вiдбули два скликання - пенсiю платити сто вiдсоткiв незалежно вiд вiку.
  I це лише початок.
  I Шустiн нагородив посмертно Футiна ще й орденом за заслуги перед Батькiвщиною першого ступеня.
  А труну вирiшили для Футiна не тiльки зробити золотою, але й усипати дiамантами.
  А також розiслати запрошення всiм. У тому числi й президентовi України. А то справдi, це негарно.
  Президент США запрошення на похорон Футiна одразу ж ухвалив.
  По телефону вiн поговорив з Шустiним ...
  Виконувач обов'язкiв президента Росiї повiдомив:
  - Ми всi розумiємо, що з холодною вiйною настав час кiнчати. Ми лише послаблюємо одне одного.
  Президент iз цим погодився:
  - Нам не потрiбна гiбридна вiйна. I як добре, що цей монстр, Футiн помер!
  Шустiн чесно помiтив:
  - Я теж цьому радий ... Але поки що, змушений розiгрувати на публiцi скорботу i звеличувати покiйника. Але пiсля обрання мене президентом ми станемо справжнiми друзями!
  Президент США логiчно зауважив:
  - Важлива не особистiсть. Важлива система! Я не пiду на другий термiн, але система лишиться.
  Виконувач обов'язкiв президента запитав:
  - А як iз Трампом?
  Президент хихiкнув:
  - Другого Трампа у нас не буде!
  Шустiн погодився:
  - Так, а у нас не буде другого Футiна. Все йде кругом.
  Президент США сердито вiдповiв:
  - Я думаю нi! США мають набути сталого розвитку. Постiйнi кидки маятника то в один, то в iнший бiк нам лише шкодять.
  Виконувач обов'язкiв президента пiдтвердив:
  - I у нас є комунiст Олексiй Кузнєцов. Вiн може стати для вас у сто разiв гiршим за Футiна.
  Спiврозмовник одразу, вловивши суть, кивнув:
  - Ми можемо вам допомогти у цiй священнiй боротьбi!
  Шустiн вiдкрито заявив:
  - Потрiбно, щоб у Кузнєцова за кордоном знайшлися рахунки та власнiсть. I ми на цiй пiдставi розкрутимо величезний скандал!
  Президент США зiтхнувши:
  - Ми це зробимо! А що отримаємо натомiсть?
  Виконувач обов'язкiв президента вкрадливо сказав:
  - Скасуємо закон Дiми Яковлєва.
  Президент засмiявся i помiтив:
  - Думаєте, Америцi дуже допоможе усиновлення дiтей алкоголiкiв iз ваших дитячих будинкiв?
  Шустiн логiчно заперечив:
  - Це буде сприйнято позитивно американським народом. Потрiбно знизити градус взаємної iстерiї у ЗМI! Нехай вашi нас менше пресують. А я заморожу наїзди на вас у наших ЗМI!
  Президент наголосив з посмiшкою:
  - У нас ЗМI вiльнiшi. I якийсь час можуть бути випади на адресу Росiї. Але не наїжджатимете ви, не бодiмося i ми!
  Михайло Володимирович зазначив:
  - На похоронi Футiна ще поговоримо... Обговоримо спiрнi моменти. У всякому разi, на вiдмiну вiд попередника , я розумiю, наскiльки небезпечний Китай. I що нам треба разом зупинити його.
  Президент США погодився:
  - Це добре, що є розумiння! Але намагайтеся поводитися так, щоб усi бачили, що Росiя змiнюється на краще.
  Шустiн пiдтвердив:
  - Я вже пiдписав помилування Олексiєвi Навальному, i це вам сигнал - ми вже iншi!
  . РОЗДIЛ Љ 19.
  Зазначали перемогу досить довго - до самого ранку. I потiм, Амелiна та Михайло заснули.
  I їм обом снилося, щось фантастичне та чарiвне.
  Зовнi юний боксер опинився разом з Амелiною в якомусь мiстi.
  Їх оточила група молодих, добряче напiдпитку людей, частково наголо обритих.
  - Що " лопухмах " обосрався! - Вимовив найбiльший iз них, розмахуючи ланцюгом.
  Михайло холодно вiдповiв:
  - Нi! А ви краще вiдв'янiть , хлопцi.
  - Що цвiрiнькає цей " лохофан "? - промовив ватажок. Його хлопцi, що стояли з бокiв, вихопили ножi. - Тепер на таксi не роз'їдемося. Станеш на мосла, разом iз подругою, i принизишся перед нами, тодi може, не розкриємо ящика.
  Михайлу, звичайно, як i кожному на його мiсцi, було трохи страшно, тим бiльше, що хлопцiв була дюжина, всi великi i здоровi, при цьому озброєнi холодною зброєю, але Амелiна сама зробила крок уперед i прокричала.
  - Я тебе чмо зараз каструю. - I завдала несподiваного удару ватажку в пах.
  Той видно, не дивлячись на ведмежi розмiри та досвiдченiсть, не чекав такої зухвалостi вiд гарненької, бiлявої, точнiше, iз золотистим волоссям дiвчинки i, схопившись за вiдбиту гiднiсть, сильно загорлав. Михайло зрозумiв, що не можна зволiкати нi секунди, i сам стрибнув уперед, провiвши прийом хата -еги . Але в цей момент йому не пощастило, атакувавши двох, вiн пропустив третього i отримав страшний удар сталевою палицею по головi. Вiд такого страшного потрясiння мiзки вилетiли, i юнак упав.
  Амелiна повернулася до нього, i сама отримала удар ланцюгом по ногах i, заплутавшись, впала, розбивши нiс. Тепер на неї з усiх бокiв обрушилися хулiгани, почав топтати ногами i бити кийками. Дiвчина пробувала вiдбрикуватися, навiть завдала кiлька болючих ударiв по ублюдкам, але пiсля чергового стукання кийком по потилицi , знепритомнiла.
  Бандити випустили радiсний зойк i кинулися на неї, зриваючи одяг, i явно збираючись зробити щось погане. Одночасно вони били i Михайла, хоча вiн нiчого не вiдчував i не мiг їм вiдповiсти.
  Амелiна була в станi прострацiї, i в неї трiщали ребра, i ногами били по грудях та в живiт. Але один iз друзiв, що йшли на вiддалi, викликав по мобiльнику американський ОМОН, i полiцiя, як не дивно, встигла вчасно, запобiгши зневаженню честi дiвчини. Михайла та Амелiну вiдвезли до лiкарнi, на них були кривавi рани, а хулiгани, як це зазвичай буває, встигли розбiгтися, крiм ватажка, якому вiдбили яйця. Втiм, за кiлька годин, надавши першу медичну допомогу, його вiдпустили.
  Дiвчина та юнак опинилися в одному корпусi, хоч i в рiзних палатах. До них прибули їхнi шкiльнi друзi-боксери. Старшокласники зi школи спортсменiв вiтали їх, по школi вже розiйшлися перебiльшенi чутки про їхнi перемоги. Казали, що вирубали цiлу банду.
  - Ти просто чудовий боєць, Михайле, зумiв вiдключити таку силу.
  Хлопець-боксер скромно жартував.
  - Нi, якщо чесно говорити, то вони здолали нас.
  - Не бути скромним. Ви поводилися, як справжнi пацани. Ось подивися, яку гру я скачав з компа. - Хлопець-боксер засунув йому нову версiю "стакера".
  Дiвчата також захоплювалися своєю подругою, вони питали її про подробицi, особливо про те, як вона вiдбила гiднiсть.
  Смiючись i, їжа, вони запитали:
  - Розкажи нам ще раз, це... вiн мав великий?
  Амелiна, скелячи зубки, вiдповiла:
  - У цього виродка, я не звертала уваги, просто врiзала.
  Дiвчина, облизнувшись, пискнула:
  - А ось у мого парубка дуже великий. Ось цiкаво, порiвняти його з тим, що має Михайло.
  Златоволоса красуня пискнула:
  - А як?
  - Я вже пробувала, вiн, правда, лопух каже, що любить лише тебе одну.
  - I правильно, я його також.
  - I велика у нього досконалiсть?
  - Не знаю нашi стосунки з ним чистi.
  Дiвчина розреготалася у вiдповiдь:
  - Яка ти дурна Амелiна, адже кохання - це, найбiльше задоволення на свiтi, краще навiть за пиво.
  Хоча в Амелiна вже було троє дiтей, але вона пробурмотiла увi снi:
  - Може, але вийти замiж незаймана...
  Самка-боксер розсмiялася:
  - Тобто незаймана, як це безглуздо. Спробуй iнших хлопцiв, особливо ельфiв, вони таки ласкавi, нiжнi, гарячi.
  Амелiна гаркнула:
  - Я не плутана!
  Самка-боксер iз блакитним волоссям продовжувала вкрадливо воркувати;
  - Та де тебе виховували, у монастирi? Не дурнi Амелiна, цноту зберiгати не модно.
  - Я не служу за модою. Я дiвчина порядна!
  Тут дiвчина затнулась. Чому їй справдi не спробувати iз Михайлом. Адже вони вже навiть бiльшi, нiж дорослi. Юний пацан Олег ще Iвана Грозного пам'ятає, а помiрнiсть шкiдлива. Крiм того, вона читала книги та дивилася фiльми, i бачила, як жiнкам вiд цього добре.
  I Амелина, шльопнувши голою п'ятою, рiшуче промовила:
  - Гаразд, ось випишуся, обов'язково спробую, що за чарiвний стан.
  Зовнiшньо юнi, але прожили багато столiть вампiри, з подiбними питаннями до Михайла не лiзли, мабуть, вважали це за само собою зрозумiле.
  Незабаром вони пiдвелися i пройшлися разом.
  - Нас повиннi невдовзi виписати, не столiття ж кукувати. - припустив Михайло.
  Амелiна охоче пропищала у вiдповiдь:
  - Я згодна, серйозних переломiв у нас немає. А травми легенi. Думаю, завтра зроблять останнi знiмки i на вихiд.
  Михайло, який увi снi перебував у якiйсь магiчнiй школi, проворкував:
  -Давай поки що подивимося шкiльне завдання, випускнi iспити на носi, а потiм свобода i у доросле життя.
  Амелiна зi смiшком вiдзначила:
  - Хочеш зробити кар'єру бойового вампiра?
  - Це, правильно, я хотiв би вступити до вiйськової академiї вурдалакiв i стати генералом, нi, навiть генералiсимусом. - промовив iз пафосом Михайло.
  Амелiна несмiливо помiтила:
  - Це, можна, але армiя, тобто знову мотатися по всiй країнi. Адже, напевно, доведеться покинути Нью-Йорк, а раптом вiдправлять за полярне коло.
  Михайло зневажливо пирхнув:
  - Ну i що?
  Дiвчина потерла голою пiдошвою об траву:
  - А я морозу боюся. Адже обмерзаєш там, правда.
  Михайло сердито наголосив:
  - Не варто перебiльшувати, я й так шкодую, що не потрапив у суворовське для урдалакiв училище, а животiє в школi для магiв.
  Дiвчина, вискалившись перлинними зубками, i голою п'ятою, давлячи гусеницю, запитала:
  - А як кар'єра рок-зiрки, ти ж казав, що хочеш стати музикантом?
  Михайло сердито прошипiв, вискалив зуби;
  - Я думав, що в нашiй країнi все й так добре, немає жодних проблем, а тепер зрозумiв, що радiв рано, у Батькiвщини повно ворогiв, i вiд них треба захищатися.
  Амелiна сердито тупнула босою ногою i звивала:
  - Я думаю, що захисники й без тебе знайдуться. Я не хочу, щоб ти ризикував своїм життям. Краще працюй, у якому нi будь банку. Це i вигiднiше i безпечнiше.
  Михайло суворо зауважив:
  - А ти що, не патрiотка?
  Дiвчина, виблискуючи сапфiровими очима, рiшуче заявила:
  - Як казав один мудрець: - Патрiотизм, це притулок негiдникiв.
  Юнак-боксер зловiсно блиснув тонкими iклами:
  - А хто це був, чи не Адольф Гiтлер?
  Дiвчина розгублено моргнула i в'якнула:
  - Не пам'ятаю, та це, по сутi, не важливо, ось краще розгорни зошит з фiзики.
  Михайло дiстав спiльний зошит, що дивно, ще не всi замiнили смартфони, переглянув домашнi завдання та пискнув:
  - Це круто!
  Амелiна про булькала:
  - Будеш вирiшувати, красеньку?
  - Ух ти, як багато, а в мене все ще крутиться голова. - Юнак-боксер помацав, частково спав, але все ще значну шишку.
  - Тодi давай поїдемо за мiсто, на лоно природи, вiдпочинемо. - запропонувала вона.
  Михайло прошипiв iз апломбом:
  - Що ж, менi й самому набридло це мiсто з височенними будинками та нескiнченними автомобiльними пробками. Рванемо, але спочатку, влаштуємо пiкничок перед iспитами.
  Амелiна з сумним тоном помiтила:
  - Треба буде сходити до бiблiотеки та взяти книгу, ми пiд запустили фiзику.
  Хлопець-боксер розсмiявся, помiтивши: - Тодi тiльки науково-популярну лiтературу. Не хочу перевантажувати файли.
  - Заодно i ноутбук прихопимо. - запропонувала дiвчина. - Зiграємо нову версiю "Цивiлiзацiя", один проти одного.
  Михайло заперечив:
  - Нi, тодi давай краще стрiлялки, у стратегiї не хочу напружуватися i думати. Дай хоч трохи вiдiйти.
  Їх виписали без зайвої тяганини, лiкарня i так перевантажена. Амелiна тим часом сходила до бiблiотеки, вона довго перебирала каталог, лазила по полицях.
  Нарештi, служниця, жiнка невiдомого вiку в сiрiй сукнi, її гукнула:
  - Що ти шукаєш, дiвчино?
  Амелiна пискнула:
  - Я хочу знайти цiкаву книгу з фiзики, щоб розважити свого хлопця.
  Жiнка логiчно помiтила:
  - Це нелегко, адже, як правило, наука змушує напружити думки, а не розважатися.
  Дiвчина пропищала:
  - Вiн отримав досить сильну травму голови, i надмiрне навантаження йому протипоказане.
  - Захищаючи тебе, я так гадаю? - запитала жiнка.
  Амелiна показала бiцепс:
  - Звичайно, хоч я сама досить сильна.
  - Добре, тодi я раджу взяти тобi книгу Махшансова "Мiж свiтами", вона, сподiваюся, буде повчальною i вас розважить.
  Дiвчина хихикнула:
  - Добре, беру її. Де вона?
  - Ось, вiзьми! - Жiнка вказала їй на полицю. Книга була досить великою i товстою, у старовиннiй палiтурцi. Амелiна розгорнула її, на першiй сторiнцi був скорчив смiшну пика Ейнштейн. Дiвчина хихикнула i показала мову у вiдповiдь.
  Їй навiть здалося, що Ейнштейн пiдморгнув.
  - Добре, беру. Тiльки товстувата i запорошена.
  - Майже раритет, випущена за часiв СРСР, але обкладинка поки що мiцна. Ранiше на совiсть робили.
  - Ви так кажете, нiби ще Сталiна пам'ятаєте.
  - Як знати, може, i пам'ятаю.
  - На вигляд вам бiльше сорока не даси.
  Жiнка чесно помiтила:
  - А тобi шiстнадцяти.
  - Та менi може й є шiстнадцять, а може й уже за тридцять. - Дiвчина акуратно загорнула книгу i пiдморгнула бiблiотекарцi. - А тепер за мiсто i в намет.
  Щоб уникнути пробок, Амелiна вiддавала перевагу метро. У пiдземцi теж було людно та тiсно. Опустивши жетон, дiвчина спустилася ескалатором. Вона мчала вiд станцiї до станцiї i вже збиралася виходити на потрiбнiй зупинцi, як прогримiв сильний вибух. Поїзд, яким вона щойно їхала, склався в гармошку, перетворюючи на криваве мiсиво багато десяткiв людей. Уламки розлетiлися в рiзнi боки, i один з них обпалив щоку А мелина.
  Дiвчина витерла з лиця кров. Потiм простояла деякий час, спостерiгаючи за тим, як горять трупи, гудуть сирени машин швидкої допомоги, а також полiцiї. Було видно, як з'явились бiйцi МНС. Убитих було понад двi сотнi, вибуховий пристрiй був досить потужним. Тут у дiвчини промайнула думка:
  - Треба швидше виїжджати за мiсто, доки в Нью-Йорку не запровадили надзвичайного стану.
  Акуратно, щоб не привертати до себе увагу, човгаючи, раптово обтяжливими ногами, вона пiшла. Михайло на неї вже чекав на зупинцi.
  Юнак-боксер ласкаво запитав:
  - Ну що Ама , затрималася?
  Амелiна пискнула:
  - У метро пiдiрвали бомбу, я сама мало не загинула.
  Михайло випнув груди:
  - А ось ти казала, що в країнi все гаразд, а в нiй теракт за терактом. Тож рано знiмати вiйськову форму.
  Дiвчина пискнула у вiдповiдь:
  - А ти її не одягав. А в армiї, що спiватимеш?
  Михайло набрався:
  - I танцювати! Воювати з терористами!
  Амелiна в'якнула:
  - Де?
  Хлопець-боксер випав:
  - Хоч би в Афганiстанi!
  Амелiна логiчно помiтила:
  - Там немає бойовикiв i все спокiйно. Хiба що в Лiвiї розiм'яти кiстки. А якщо хочеш боротися з тероризмом, то тодi краще вступи до вищої школи АНБ. Так як ворог невидимий, i щоб його впiймати, потрiбний розум, а не м'язи.
  Михайло охоче пiдтвердив:
  - Гарна iдея, я над нею подумаю.
  Дiвчина зi смiшком запропонувала:
  - А поки що, почитай книгу "Мiж свiтами".
  Хлопець кивнув у вiдповiдь:
  - Давай, тiльки коли опинимося за мiстом, я вже приготував намет та вудки.
  Амелiна насупилась:
  - Хочеш, щоб ми заночували, однi?
  Михайло логiчно зауважив:
  - Ми можемо це дозволити. Завтра маємо вiльний день, i я хочу вiдпочити вiд мiста.
  Амелiна погодилася:
  - Зiзнаюся чесно, я теж. Адже на дворi стоїть травень, такий чудовий мiсяць. Кульбаби ще свiжi, жовтi.
  Юнак з iклами та боксер, погодився:
  - Тодi найближчою електричкою. Хоча нi, ось i примiський автобус настиг.
  Мiсць для них не вистачило, i довелося стояти. З iншого боку година-пiк пройшла, i вдалося уникнути пробок. На околицях столиця виглядала не набагато гiрше, нiж у центрi, але зберiгала свою величнiсть.
  - Не погане мiстечко, тiльки аж надто кримiнальне. - зауважив Михайло. - Коли стану генералом АНБ, то очищу це мiсто Нью-Йорк вiд скверни.
  Амелiна зi смiшком вiдзначила:
  - Дивно, зовсiм недавно ти хотiв стати вiйськовим. А може, тобi потiм захочеться, наприклад, пiти у фiнансисти.
  Юнак скривив пику:
  - Це ще з чого?
  Амелiна логiчно вiдзначила:
  - Адже правлять свiтом, зокрема й Америкою, грошi!
  Михайло негативно затряс головою:
  - Згоден, але це не на мене. Вся ця бухгалтерiя, розрахунки, огиднi.
  Дiвчина сердито тупнула п'ятою:
  - Який нiжний, а може, тобi й стояти не приємно?
  Михайло, набившись, сказав:
  - Терпимо, ось подивися вусатий дядько сидить, напевно араб, давай зженемо його.
  Амелiна похитала головою.
  - Вiн старший за нас i, можливо, знаходився за день.
  Юнак-боксер буркнув:
  - Але ж мусульманин.
  Амелiна спокiйно вiдповiла:
  - А що, мусульмани не люди? Потрiбно поважати й iншi народи, i всi релiгiї свiту.
  Юний боксер затряс iклами та кулаками:
  - Ось вiд цих чорних i походить вся злочиннiсть, шахрайство, зараза.
  Амелiна iронiчно пiдморгнула:
  - I навiть СНIД?
  Боксер Михайло сердито гарчав:
  - Звiдки вiн, як не з Африки! Цi негри, жовтi i взагалi кольоровi iндивiди, що заповнили Нью-Йорк. Якщо з ними не боротись, то в Америцi наступним президентом може стати мусульманин.
  Дiвчина спокiйно i розважливо помiтила:
  - Ну, Михайле, загнув. Крiм того, президентом стане той, кого вибере народ, а якщо вiн вважатиме, що немає кращого за представника Африки, то це буде його вибором.
  Юнак-боксер блиснув очима:
  - I тебе це не шокує?
  Амелiна чесно та щиро вiдповiла:
  - Нi, адже Бог створив нас усiх однаковими та рiвними перед ним. I в Iсламi, Буддизмi анiтрохи не менше гуманiзму та мудростi, нiж у Християнствi.
  Михайло захоплено вимовив:
  - То ти за об'єднання всiх релiгiй?
  Амелiна з пафосом вимовила:
  - Так! Немає нiчого гiршого за релiгiйнi вiйни. Це огидно, в iм'я найсвятiшого i найдобрiшого Всевишнього вбивати людей.
  Зовнi юний боксер логiчно зауважив:
  - Я б погодився iз цим. Але пам'ятаєш, ми були в лiкарнi, як страждають i страждають тисячi людей, особливо люди похилого вiку. Хiба це гуманно, прирiкати практично всiх людей на повiльне згасання та смерть. Та що тисячi! Страждають у тiй чи iншiй мiрi мiльярди людей на всiй планетi, що, наприклад, може бути гiршим за смерть вiд раку.
  Амелiна важко зiтхнула:
  - Так, це мене теж шокує. Я дивуюсь тому, чому Всевишнiй припустився горя та страждань у таких обсягах.
  Михайло сказав зло:
  - А може, тому що Бога немає, а свiтом править слiпа еволюцiя? Тодi все стає на свої мiсця, що не має розсудливого початку, природа жорстока, а людина - це лише розумний пилюка пiд її ногами. I нам треба розвивати iнтелект та розум для того, щоб перекроювати матерiю. Я вiрю, що в майбутньому людина досягне не буваючої могутностi i покiнчить iз хворобами, старiстю, голодом, злочиннiстю, вiйнами, а перельоти мiж зiрками зможе здiйснювати немовля.
  Тодi, як казав, коли один пророк, ми зможемо силою думки творити матерiю i зiрки, i свiти.
  Амелiна здивовано вимовила:
  - Разом iз живими людьми?
  Михайло впевнено вiдповiв:
  - Так! А також створювати новi вимiри, прориваючись крiзь просторовi бар'єри.
  Дiвчина розважливо помiтила:
  - Я теж ранiше думала про всемогутнiсть розуму, але прочитала одну книгу - "Коли Господь упускає сльози". Виявляється, зло iснує тiльки на нашiй землi, а iншi свiти та планети безгрiшнi. I тi страждання, що переживають земляни, виховують в ангелiв та жителiв iнших свiтiв огиду до грiха, тому що грiх веде до смертi.
  Михайло похмуро запитав:
  - Книжка православна?
  Дiвчина заперечила:
  - Нi. Адвентистiв сьомого дня.
  Юнак-боксер сердито тупнув пiдбором:
  - То це брехня i сектанти.
  Амелiна щиро вiдповiла:
  - Проте, вона мене пройняла до самого серця. Виявляється, i Всевишнiй страждає, його серце обливається кров'ю, коли вiн бачить муки людей.
  Михайло логiчно зауважив:
  - А чому вiн тодi не втрутиться i не покiнчить iз тiлесними та духовними муками.
  Амелiна щиро вiдповiла:
  - Бо ця плата за нашi грiхи. Господь хоче, але через святiсть свою не може запобiгти наслiдкам грiхопадiння людини.
  Михайло жорстко помiтив:
  - Ось, що я тобi скажу Ама . Треба читати науковi книги, а якщо релiгiйну лiтературу, то лише католицьку, а то ти так домовишся, що й ворога Америки не можна буде вбити. Адже, як говорив Христос у Бiблiї. Вдарили тебе по правiй щоцi, пiдстав лiву. Але якби ми цим керувалися, то нас давно знищили б терористи, або фашисти. Чисте християнство, яке проповiдують сектанти, пацифiстське, а лише Православ'я забезпечує належну гармонiю. Ось коли пiшов був до баптистiв, була така тимчасова дурiсть, вони менi сказали: - Кидай заняття з тих-ван-до. Я спитав навiщо? Вiдповiдь розсмiшила:
  - Якщо ти будеш сильним, то головною твоєю надiєю стануть м'язи, а не Бог.
  Заперечення виявилося логiчним:
  - То що Богу, потрiбнi слабаки? Це звучить дуже безглуздо! Взагалi, Бiблiя не може служити керiвництвом для життя, вона робить людей хлюпикiв, а не солдатiв. Я навiть думаю, що Католицизму було б краще вiдмовитися вiд Бiблiї, а написати та прийняти на соборi сучаснiше вчення. До речi, над нами i так усi хлопчики та дiвчата смiються, такi дорослi, а ще незайманi.
  Амелiна почервонiла, їй дуже хотiлося сказати, я ж не обмежую твою свободу, йди i люби когось хочеш, але боязнь втратити хлопця виявилася сильнiшою:
  - Може, сьогоднi вночi ми пiзнаємо заборонений плiд.
  Михайло у вiдповiдь прошипiв:
  - А тебе не бентежить, що це грiх, адже ми не одруженi. Крiм того, Iсус сказав, що кожен, хто дивиться на жiнку з пожадливiстю, чинить перелюб у думках. Отже, ми з тобою приреченi на пекло!
  - Якщо нам все одно горiти, то краще з тобою! - розсмiялася Амелiна.
  Автобус зупинився, люди почали виходити. У Михайла злегка нулi вiд стояння ноги, i вiн їх iз задоволенням розминав, шлях попереду мав не близький. Ось вони попрямували разом з Амелiною . В обличчя вiяв свiжий вiтер, пахло хвоєю та папороттю.
  - Ось вона, краса неземна! - промовив Михайло. - Дивнi мiсця!
  Амелiна зiрвала з землi травинку, прикусила зубами.
  - Спробуй, вона солодка. - сказала дiвчина i клацнула юнака по носi.
  - Ну, ти i бешкетниця! - Михайло спробував смикнути Амелiна за косу, але та встигла вiдстрибнути.
  - Я лише балуюся! А ти вже розпустив руки.
  Потiм хлопець та дiвчина додали кроку. Праворуч вiд них виявилися котеджi, судячи з розмаху будiвель, там жили багатi американцi.
  - Скiльки розкошi! - з досадою промовив Михайло. - Хiба це справедливо, що в одних є все, а в iнших нiчого. Цi багатенькi повиннi обкладатися значно вищим податком. Бiзнес повинен бути добре притиснутий.
  Амелiна пискнула, шльопавши босими ногами:
  - А хто зароблятиме грошi для скарбницi?
  Юнак-боксер у вiдповiдь гаркнув:
  - Вони бiльше розiкрадуть, нiж дадуть податкiв. Крiм того, треба обмежити їхнi доходи! Скiльки можна збагачуватись?
  Дiвчина проворкувала:
  - З цим я згодна, дiйсно, занадто жирiти багатiєм не треба. Мiльярдерiв, їх стало так багато, необхiдно змусити дiлитися!
  Потiм вони далеко залишили за котеджами, шлях затягнувся. Навколо був лiс.
  - Пiдiйдемо до рiчки. - запропонувала Амелiна. - Там i половимо рибки.
  Михайло про булькав:
  - Це можна, але де рiчка?
  Босонога дiвчинка хихикнула:
  - Вже скоро! Я чую її дзюрчання.
  За пiвгодини хлопець i дiвчина вийшли на берег. Росли жовтi кульбаби, свiтило травневе сонечко.
  - А тут гаразд! - Таке повiтря, не порiвняти зi столицею, там задихаєшся.
  Михайло продзижчав:
  - Я взагалi думав, що ти вже звикла, а атмосфера i справдi чиста. Давай, дiстав вудки.
  - А я думала, що ти вiддаєш перевагу динамiту. - пiдколола Амелiна.
  - Ну, далеко не завжди, краще гранатомет , або установка "Смерч". - пiдтримав жарт Михайло.
  Рибалка пiшла весело, вони зловили кiлька дрiбних рибок i двi великi. Було досить жарко, i юнак з дiвчиною роздяглися i спокутувалися. Михайло кiлька разiв притягував до себе Амелiну, прасував їй ноги, потiм перейшов на груди, акуратно, майже звiльнивши її вiд лiфчика. Та у вiдповiдь смiялася i хлюпалася, але лiфчик зняти не дала, хоча її соски збудилися i призовно стирчали. Але вирiшального кроку не дозволила зробити.
  Дiвчина рiшуче заявила:
  - Нi я зараз не можу.
  Нетерплячий юний боксер буркнув:
  - А коли зможеш?
  Дiвча невпевнено вiдповiла:
  - Може, краще вночi?
  Михайло вишкiрився:
  - Ти вважаєш, що так романтичнiше?
  Амелiна пiдтвердила:
  - Так, до того ж можуть побачити. Ось подивись.
  I справдi, рiчкою промайнув катер, на ньому сидiло кiлька молодих хлопцiв. Вони вiдпустили їдкi жарти з приводу Амелiни, що не встигла прикрити груди, але зупинятися не стали, пропливши повз. Красива дiвчина сильно почервонiла.
  - Якби вони до тебе посунулися, я б їм врiзав! - сказав, зсунувши брови, Михайле.
  - Не маю сумнiву, але у них могли виявитися гармати. - Амелiна потрiпала юнака по потилицi.
  Михайло прошипiв:
  - То коли полюбимо один одного?
  Амелiна з придихом вимовила:
  - Щойно стемнiє, я тобi обiцяю. Менi й самiй хочеться. У книгах про це так чудово написано, тiльки одне погано.
  Михайло прошипiв, тремтячи вiд нетерпiння:
  - Що саме?
  Хоча це безглуздо щодо майже п'ятисотрiчного вампiра, Амелiна проворкувала:
  - У тебе так мало досвiду. Боюся, ти не зумiєш, зробити великого задоволення.
  Михайло вирiшив пiдiграти, увi снi, такому зовнi юному дiвчиськовi:
  - А що, у тебе багато? Крiм того, я теж читав книги, наприклад Кама Сутру, i навiть маркiза де Сада. Не кажучи вже про рiзнi фiльми, так що твiй хлопчик багато знає.
  А мелина розсмiялася:
  - I як за таких знань ще незайманий?
  Михайло, скеляючи iкла, заявив:
  - Так само як i ти! Ось сьогоднi з цим розлучимося!
  Поплескавшись ще трохи, вони вибралися i почали бiгати, вода ще по-весняному холодна. Зiгрiвшись, накинули одяг i продовжили лов. Проте клювання нiби випарувалося.
  - Ось цей бридкий катер, все рибу налякав. - сварилася Амелiна.
  Михайло сердито просипiв:
  - А ось i ще один, схоже, вони часто плавають. Жаль, що в мене немає навiть "Калашникова".
  Дiвчина ревла, тупаючи босою нiжкою:
  - А то що! Став би стрiляти!
  Юнак-боксер, сердито ворушачи iклами, вякнув:
  - Може, i врiзав, дiстали!
  Сонце почало схилятися до заходу сонця, i Амелiна мало не силою сунула Михайлу книгу "Мiж свiтами".
  Дiвчина благаюче вимовила:
  - Шануй її, будь ласка!
  Юнак-боксер гаркнув:
  - А якщо це менi в падлу!
  Дiвчина схрестила руки на грудях:
  - Але ж ти обiцяв.
  I босими пальчиками нiжок схопила овода, сердито жбурнувши його з такою силою, що той, врiзавшись у дерево, розмазався по корi .
  . ЕПIЛОГ
  Наступнi днi проходили для Амелiни та Михайла радiсно та напружено. Терефер отримав сильний забiй головного мозку i про реванш не могло бути й мови.
  Але охочих битися з Михайлом Бiйкою з'явилося безлiч.
  I Амелiна принесла йому лише пiдписаний на бiй контракт.
  Михайло з бадьорим виглядом уплiтав обiд.
  Молода, руда жiнка вiдсунула вiд юнака тарiлку, i з безневинною посмiшкою вимовила:
  - У мене для тебе є двi новини, одна гарна, друга погана!
  Михайло з похмурим виглядом сказав:
  - Дай спочатку хорошу новину, щоб пiдсолодити пiгулку, новини гiркої!
  Амелiна з посмiшкою промовила:
  - Я пiдписала контракт на бiй iз Василем Костоломовим , найкращим боксером серед усiх вагових категорiй, дворазовим олiмпiйським чемпiоном! Ти отримаєш щонайменше сто мiльйонiв доларiв, плюс ще вiдсотки з продажу. Точнiше не ти, а ми!
  Михайло посмiхнувся i з задоволеним виглядом промовив:
  - Це гарна новина. Василь великий боксер, чемпiон з п'яти вагових категорiй. I при цьому ще менше зростанням Терефера!
  Амелiна кивнула:
  - Саме так! У тому й погана новина, що доведеться ще нижче опуститися у вазi, щоби знову битися за титул абсолютного чемпiона свiту. Опуститись у легку вагу - до 61,5 кiлограма. Зрозумiло?
  Михайло тяжко зiтхнув:
  - Що ж, знову доведеться голодувати та ходити в сауну?
  Амелiна кивнула головою:
  - Так! Але зате ти, у разi успiху, зможеш побити рекорд Пакiо та стати чемпiоном свiту у дев'яти вагових категорiях. Стати першим в iсторiї свiтового боксу суперважком , що пiднявся з легкої ваги. Хiба це не супер?
  Михайло, зiщулившись, вiдповiв:
  - Да супер! Напевно, бiльшою проблемою буде зiгнати вагу i увiйти в легку, нiж перемогти Костоломова .
  Амелiна кивнула:
  - Так! Костоломов великий аматор, i має кiлька рекордiв i в профi. З другого бою вiн став чемпiоном свiту. Пройшов за рекордно малу кiлькiсть боїв п'ять вагових категорiй. Жодного разу не був не тiльки битий, але навiть не вiддав жодного раунду. Сама досконалiсть. Поки що, єдиний в iсторiї боксу боксер, який не програвав жодного разу нi в аматорах, нi в профi. Але вiн маленького зросту - 169см, як i легендарний Пакiо . - Молода жiнка тупнула пiдбором по мармуровiй пiдлозi. - Але куди технiчнiше i швидше.
  Василь Костоломов феномен, i заради бою з ним можна i опуститися у вазi, i гарненько попотiти!
  Михайло згiдно кивнув:
  - Так, заради такого бою можна. Я ставлю пiдпис.
  I юнак вивiв закорючку. Амелiна поставила печатку та заявила:
  - Тепер у нас є шанс побити по зборах за бiй рекорд Мавейзера та Пакiо . Ажiотаж довкола просто жахливий!
  Михайло несподiвано запитав:
  - А як твiй син, Марку?
  Амелiна насупилась. Марк, справдi, залишався у слiдчому iзоляторi тимчасового тримання.
  Амелiна заявила, що нехай шибеник посидить у в'язницi, i вона за нього вносити заставу не буде.
  Така мати... Заодно заявила, що адвоката наймати також не буде. Нехай штат, якщо хоче, сам призначить адвоката.
  Амелiна єхидно заявила:
  - У виховному центрi! Я думаю, йому там буде добре, i покарання точно пiде на користь!
  Михайло заперечив:
  - Вiн твiй син, Амелiно... Рiдний син! Ти не мусиш його кидати!
  Амелiна знизала плечима:
  - Я подумаю. А поки що, нехай його виховують за всiєю суворiстю закону. Йому лише пiде на користь.
  Юнак-боксер зауважив:
  - У малолiтнiй в'язницi хлопцi злi. Вони можуть i згвалтувати! А для чоловiка це...
  Амелiна набула i помiтила:
  - Марку, такий же крутий, як i я. Вiн буде там у авторитетi. Нi, я поки що свого синка-грабiжника бачити не бажаю. Нехай отримає урок.
  Михайло кивнув:
  - Гаразд! Це ваша сiмейна справа. А скiльки часу до бою?
  Амелiна вiдповiла з полюванням:
  - Ще пiвтора мiсяцi. Потрiбна мiнiмальна пiдготовка для абсолютного чемпiона свiту у легкiй вазi. I час, щоб зробити наймаксимальнi збори грошей. До речi, менi натякнули, що в перших раундах упускати не треба. Потрiбно, щоб у промiжках встигли пустити рекламу!
  Михайло злякано промовив:
  - Вiн менi всю мордашку перетворить некруто!
  Амелiна кивнула:
  - Можливо! Але це такi грошi... Можна заради них i постраждати, i потерпiти!
  Юний боксер iз зiтханням вiдповiв:
  - Бог терпiв, i нам велiв!
  Молода жiнка скривилася. Вона згадала, як вiддавала Олегу обов'язок. Ну, цiлувати босi ноги гарненькому хлопцевi це ще половина лиха. Якби це. Але ж Олег паскудний диявол. Змусив її робити це i лизати голi, пильнi п'яти язиком добрi чверть години. А потiм прямо в обличчя справив Амелiне малу потребу.
  Що взагалi у жоднi ворота не лiзе. Ну пацан i сволота. До речi, невже вiн народився у середнi вiки? Може легко складає i блефує.
  На рахунок сина Марка тривога, певна рiч, у серцi матерi є. За таке пограбування можуть спричинити довiчне ув'язнення. Щоправда, якщо найняти хорошого адвоката, i враховуючи, що її синовi лише одинадцять рокiв, можна обмежитися кiлькома роками, комфортабельною дитячою колонiєю. Для багатих дiтей в'язницi, як добрi пансiонати, там їх навчають, i майже немає роботи.
  Але Амелiна хотiла свого норовливого синка палякати, щоб вiн бiльше в рiзнi авантюри не лiз.
  Олег же диявольець паскудний. Так зробити з жiнкою. I ще спецiально по бруду скидався своїми босими ногами, щоб на зубах Амелiни рипiв пiсок.
  Так, з Дияволом зв'яжешся - мало не здасться.
  Амелiна взяла i заспiвала з люттю:
  Зло бушує у бунтiвних серцях,
  Сатана рiд людський рве кiгтями.
  Але повалена смерть буде на порох,
  А Господь назавжди стане з нами!
  Тут знову, як гномик, з-пiд землi, вистрибнув Олег. Хлопчик люто вишкiрився i прокричав:
  - Що стерво, бунтарськi пiснi спiваєш?
  Амелiна жорстко заявила:
  -Через вас я занапастила душу!
  Олег цiлком логiчно зауважив:
  - А в тебе її не було. А так, в пеклi в тебе буде дуже пристойне мiсце. Ось я був простий, босоногий хлопчик, i брав участь у дитячому хрестовому походi. Дiйшов до кiнця, коли мене та iнших дiтей взяли в рабство. I на погнали Палестиною. Гарячi пiски Галiлеї обпалювали нашi босi ступнi. Щоправда, для мене це не так болiсно, бо пiдошви були мозолистi. У тi часи взуття було дороге, i я так звик бiгати босим, що навiть у мороз майже не мерзли ступнi. - Хлопчик тупнув босою ногою i продовжив. - Втiм, взимку ми бродячi хлопчаки кочували по пiвднi Францiї, там у Середземного моря не так холодно. А потiм у Багдадi нас змушували прийняти Iслам. Я вiдмовився... I мене кинули в лабiринт, щоб там непокiрний хлопчик помер вiд голоду i спраги.
  Але я у розпачi закликав на допомогу Диявола... I Сатана вiдповiв менi! Я знайшов безсмертя, хоча так i не став дорослим. I що ж? У свiтi стiльки цiкавого. I стає все цiкавiше та цiкавiше!
  Амелiна згiдно кивнула:
  - Так, цiкавiше! Особливо коронавiрус!
  Хлопчик розсмiявся i вiдповiв:
  - Але менi навiть Ебола не страшна! Так що насолоджуйся безсмертям своєї душi. Ось ти не розумiєш. Навiть шрам у тебе пройшов через те, що менi босi ноги цiлувала!
  Амелiна здивувалася:
  - Та НУ? Вiд цього шрам на обличчi зник?
  Олег згiдно кивнув:
  - Так! Я володiю даремно не тiльки вбивати, а й зцiлювати. I якщо ти менi цiлуватимеш регулярно ноги, то нiколи не станеш старою!
  Амелiна хихикнула i вiдповiла:
  - То ти мене омолодити хотiв?
  Хлопчик-демон пiдтвердив:
  - Так звичайно!
  Амелiна посмiхнулася i вiдповiла:
  - Юнiсть в обмiн на приниження?
  Олег мотнув свiтлою головкою:
  - Так! На жаль, за все треба у цьому свiтi платити. Я, наприклад, i розважаюсь, i служу Люциферу!
  Амелiна з посмiшкою вiдзначила:
  - А чи варта вiчна молодiсть приниження та несвободи?
  Олег логiчно зауважив:
  - свобода поняття вiдносне. А найстрашнiше приниження - це злиднi. Сатана зробив тебе багатою. А моя сила, до невпiзнання покращило твоє обличчя, позбавивши жахливого шраму. Тепер ти маєш такi можливостi, i ти ще незадоволена!
  Амелiна погодилася:
  - Ну, заради вiчної юностi та багатства можна i послужити Люциферовi. - Тут молода жiнка стукнула пiдбором по пiдлозi i прочирiкала. - А знаєш, заспiвай менi щось. У тебе, менi здається, такий ангельський голосок!
  Олег усмiхнувся i спитав:
  - Заспiвати у тему, чи просто так?
  Молода жiнка енергiйно вимовила:
  - Краще, звичайно, на тему!
  I хлопчик-демон заспiвав, його голос, i справдi, був чудовий i вiчно юний, неповторний i унiкальний. I слова пiснi, цiлого романсу так i пурхали над головою;
  А що Господь мав на увазi,
  Вiн, перебуваючи у страшнiй далечiнi...
  Коли наказ вiддав на працю,
  Щоб ми увi снi не перебували.
  
  Хоч пишний царський убiр,
  Але людини немає скуповiше.
  Стрiляє злиднi в упор -
  Наш свiт, страждань епопея!
  
  I не винен у тому Адам -
  Простий радянський, росiйський хлопець...
  Ходив голий, не ховаючи сором,
  Як за царизму пролетарiй!
  
  Їжи йому дав Бог - лiмiт,
  Пiднiжний корм, не знаючи вилок.
  А хочеш бiльше, будеш битий!
  I пити долонею, без пляшок.
  
  Адам терпiв таку долю,
  У якомусь жахливому, нудному раї!
  Але змiй на крилах прилетiв,
  Вiн зрозумiв: людина страждає...
  
  Є спосiб вийти з хащ,
  Збудувати мiсто, дати потомство!
  Щоб не тинятися по гаю термiн,
  Потрiбно часом i вiроломство!
  
  Я ключ чарiвний з раю спер,
  Щоб Едем рутин залишити...
  Там дiву знайдеш мрiї,
  Хоч можеш у пекло згинути!
  
  Так ризик, звичайно, хлопчик є,
  Планета ця, не подарунок...
  Але ти дiзнаєшся совiсть, честь,
  I здобудеш, свою, знай пару!
  
  Адам цей ключик отримав
  Вiдчинив браму i вийшов з раю.
  Витратив багато грiшник сил,
  По каменях великих гiр, ступаючи...
  
  Ось бачить знову ворота
  I знову крилатий змiй з'явився...
  Сказав: - Я, добрий сатана -
  Засув тут сам собою вiдкрився...
  
  Адам увiйшов i бачить вiн
  Таке розписне диво...
  Гола дiва за пагорбом,
  Трет iз порцеляни, злата страви.
  
  Але як хороша,
  Адам-хлопчик не стримався!
  I поцiлунок у її вуста,
  Посолодший за мед виявився!
  
  
  Вона вiдповiла йому -
  Тiла в екстазi бурхливому злилися...
  Нi, не клянiть сатану -
  У грiху хлопцi з'явилися!
  
  Бог вигнав їх iз раю, але...
  Планета стала їм житлом.
  Хоч сонце в людей одне,
  Зате потомства стали тисячi !
  
  Так, було дуже тяжко -
  Потопи, посухи та зими.
  Але розум сильне весло,
  Стала людина творiнням сильним!
  
  Як ангел може вiн лiтати,
  Як демон, гiр рельєф зруйнувати!
  Створити дорогу там, де гать
  Досягти будь-якої точки сушi.
  
  А треба, космосу простiр -
  Ми також пiдкорити зумiємо.
  Так ось, наш грiх не вирок,
  Нi, не неси поп ахiнею!
  
  Не будь грiха - прогресу немає,
  Рух, думки породжує!
  На проповiдь одна вiдповiдь:
  Не треба нам чужого раю!
  
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"