Рыбаченко Олег Павлович : другие произведения.

СталIн-ПутIн I IмперIя Зла

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Фашистська Нiмеччина напала на своїх колишнiх союзникiв у Латинськiй Америцi та захопила їх. Радянська Росiя вiдновлюється пiсля тяжкої вiйни з Третiм Рейхом. Сталiн-Путiн поки що намагається вiдiйти вiд величезних втрат i знайди якусь супер зброю.
  СТАЛIН-ПУТIН I IМПЕРIЯ ЗЛА
  АННОТАЦIЯ
  Фашистська Нiмеччина напала на своїх колишнiх союзникiв у Латинськiй Америцi та захопила їх. Радянська Росiя вiдновлюється пiсля тяжкої вiйни з Третiм Рейхом. Сталiн-Путiн поки що намагається вiдiйти вiд величезних втрат i знайди якусь супер зброю.
  Ось вiдгримiла страшна вiйна,
  Що нiби смерч на Руссю проносилася.
  Прийшов фашизм убивця-Сатана,
  Таке ось нещастя сталося!
  
  Але хоробро доблесний народ,
  За Батькiвщину боролися велетнi...
  I фюрера заженуть вiрю в труну,
  Коли народ та армiя єдинi!
  
  Хай буде у славi наша вiрю Русь,
  Безкрайня талантами багата.
  Ти за неї бiйся i не лякайся,
  Розуму прийде незрима палата!
  
  Люблю прекрасний наш СРСР,
  Що подарував мрiю народам...
  I нас не здолає сердитий сер,
  За Батькiвщину, за щастя та свободу!
  
  Та нехай свята наша Русь цвiте,
  Нехай сонечко над нами засяє...
  Перемогу вiдкрили безмежний рахунок,
  Прийде перемога у променистому травнi!
  
  Люблю тебе Росiї колiр усiх країн,
  Ти людству подаруєш щастя.
  Завiт нам новий вiрте дан,
  Щоб пiшла кошмарна негода!
  
  Ось Путiн вiдлетiв у далекий край,
  I в тiло знайте Сталiна вселився.
  Я вiрю буде у всесвiтi рай,
  I Русь свята у щастя вiдродиться!
  
  Не знаємо ми країни повiр iнший,
  Чим наша Богом дана Росiя.
  Хоча у союзi фюрер iз Сатаною,
  Ми Iсусу нам допомогти просили!
  
  Коли Великий Бог Христос прийде,
  Настане рай у всьому всесвiтi нашому...
  Всi бiди колишнi тепер не рахуються,
  Ми поїмо на снiданок пшоняної кашi!
  . РОЗДIЛ Љ1
  Йосип-Володимир Сталiн-Путiн у тренажерному залi робив розминку. Погода стояла тепла. Поруч iз диктатором розминалися й гарнi, босi дiвчата у бiкiнi. Вони були засмаглi блондинки. Сталiн-Путiн дуже любив бiлявок. Але йде вже 1949 рiк, вождь усiх часiв та народiв не молодий, i йому важко пiдтримувати форму.
  I голi, мускулистi нiжки дiвчат пiдвищують рiвень тестостерону у кровi Сталiна-Путiна.
  Вождь зробила вправи на груди. Пiсля чого став гладити дiвчинi гарну нiжку. У Володимира Путiна у минулому життi чимало було коханок. I вiд цього постiйно виникали скандали. Молодi, певна рiч, таке подобалося: президент Росiї справжнiй мачо! Але зберiгачевi тисячолiтнiх цiнностей та традицiйної моралi мати кiлька жiнок на утриманнi - не солiдно.
  Народ i особливо консервативнi бабки не так зрозумiють. I не зовсiм зрозумiло багатьом, як може говорити про мораль - блудник-президент.
  Але ось якi дiвчата... Та в старому тiлi Сталiна хочеться їх лапати.
  Виникла навiть думка - завести собi євнухiв ... А може навiть винайти якiсь лiки або випромiнювання яке перетворило б всiх чоловiкiв на красивих дiвчат.
  Адже як прекраснi цi дiвчата. Не те що смердючi мужики. Була б його воля - вiн би весь би чоловiчий рiд вивiв би!
  Витривалiсть у старого тiла вистачає ненадовго i Йосип-Володимир Сталiн-Путiн лежачи на диванi вiдпочиває вiд тренувань, а двi красивi, мускулистi дiвчата масажують його. I це так приємно, i капiтально бадьорить.
  I тодi коли красунi мнуть тiло старого грузина долонями. Володимир Путiн згадав... У березнi 2022 року вiн пiшов зi свого колишнього тiла. I йому мало виповнитися того року - сiмдесят рокiв! Теж уже вiн був немолодий. А Сталiн ще й димив люлькою як паровоз i випивав звично. А що, коли загнеться? На кого лишити iмперiю?
  Причому iмперiю, неабияк покусану Третiм Рейхом. Ну, у Японiї землi хоч вiдвоювали i отримали те, що захопили самураї i Курильську гряду з пiвденним Сахалiном. Це все-таки велика перемога, але не бiльше.
  А значну частину територiї СРСР все ще окуповано Третiм Рейхом. Та ще й доводиться платити репарацiї! А це серйозно! I просвiту чесно не видно.
  Починати вiйну-реванш це самогубство. I зрозумiло, що таке не пройде. Третiй Рейх набагато сильнiший i за кiлькiстю i якiстю вiйськ. I поки Гiтлер милостиво погодився зменшити розмiри данини, на найближчих рiк - з огляду на скрутне становище СРСР.
  Сталiн-Путiн зателефонував Вознесенському. Виконувач обов'язкiв Голови Ради Народних комiсарiв пiдняв слухавку.
  Вождь розмовляв, а дiвчата його масажували руками. А третя, що легше почала ходити по спинi босими нiжками.
  Сталiн-Путiн запитав Вознесенського:
  - Як справи в економiцi!
  Прем'єр-мiнiстр та академiк, найталановитiший сталiнський нарком вiдповiв:
  - Зима важка товаришу Сталiну, але ми розраховуємо її пережити!
  Вождь кивнув i вiдзначив:
  - Протягом трьох рокiв, ми маємо бути готовi до реваншу за поразку!
  Вознесенський не надто впевнено вiдповiв:
  - Та Бог великий, хоч якось вiдновиться! Країна у нас виснажена! I сили явно не тi!
  Сталiн-Путiн запитав:
  - Мiг-15 пiде у серiю?
  Вознесенський упевнено вiдповiв:
  - Цей винищувач цiлком готовий до серiйного виробництва! Нам потрiбна передова реактивна авiацiя, i ми її отримаємо!
  Вождь згiдно кивнув:
  - Цей лiтак зменшить перевагу Люфтваффе у повiтрi! Я думаю, ми не дозволимо себе у небi безкарно бити!
  Вознесенський зазначив:
  - Нiмецькi лiтаки все ще перевершують нашi i у швидкостi, i в озброєннi. А проти дисколетiв i зовсiм не знайти протиотрути. Так що поки що, ми не досягли навiть паритету!
  Сталiн-Путiн згiдно кивнув:
  - Я поки що i не прагну воювати! Втомився вiд вiйни смертельно. I хочеться насолодитися почуттям свiту!
  Вознесенський iз цим погодився:
  - Вiйна моторошно вимотує товариш Сталiн! Звичайно ж свiт набагато кращий!
  Сталiн-Путiн проревiв:
  - Ми за мир за дружбу,
  За усмiшки свiту, за щирiсть зустрiчей!
  Виконувач обов'язкiв прем'єр-мiнiстра логiчно зауважив:
  - Ворог все ще оточує Москву та Ленiнград, контролює територiю на якiй до вiйни жило бiльше половини населення СРСР. Нам починати вiйну, коли Москви майже оточена, а кордон проходить по Ульяновську, i до Уфу, i включаючи частину Середньої Азiї нiяк не можна. Нас просто доб'ють найбiльший!
  Сталiн-Путiн зi смiшком помiтив:
  - Напевно доб'ють, але ми їм не пiддамося! Як танк Т-54?
  Вознесенський гордо вiдповiв:
  - Ця машина в серiї, i її випуск наростає. Хоча вiн i поступається нiмецьким пiрамiдальним танкам, проте машина непогана, i випереджає колишнi розробки. Дуже навiть можу вiдзначити ця машина була б хороша, якби ранiше. Зараз вона проти нiмцiв пасує!
  Сталiн-Путiн прогарчав:
  - Нам слiд перевершити ворога!
  Виконувач обов'язкiв прем'єра iз цим погодився:
  - Та треба Сталiн! Ми робимо все можливе та неможливе!
  Як приємно, коли по тобi ходить босими, точеними нiжками гарна дiвчина. I вождь усiх часiв i народiв вiд цього млiв.
  Як чудово...
  Сталiн-Путiн заявив:
  - Танк Т-54 - це лише початковий етап. Потiм ми зробимо машини в тисячу разiв крутiшими! I це буде наш реванш.
  А дiвчата мнуть тiло старого грузина. Путiн шкодує, що зi свого старого тiла переселився в теж немолоде. I це очевидно прикро.
  Вознесенський з усмiшкою помiтив:
  - Ми ведемо розробку нових видiв озброєння. Зокрема, лазерних гармат. I це теплове промiння буде просто - супер!
  Сталiн-Путiн iз цим погодився:
  - I гiпер теж!
  I пiсля чого вождь усiх часiв та народiв розсмiявся.
  З метою пiдняття бойового духу Йосипу Вiссарiоновичу Сталiну привласнили звання генералiсiмуса! I це було найвище досягнення думки. I це безсумнiвно тiшить диктатора!
  Сталiн-Путiн хихiкнув i зазначив:
  - Ми зможемо створити ранiше небачену зброю! I Третiй Рейх буде переможений, а пiд нами опиниться весь свiт!
  Вознесенський iз цим погодився:
  - Так точно товариш Сталiн! Увесь свiт!
  Вождь усiх часiв та народiв вiдзначив зi смiшкою:
  - Товаришу Сталiн я великий учений,
  А в науках свiту знаю сенс i розум!
  А ти простий радянський ув'язнений,
  I твiй товариш хижий брянський вовк!
  Вознесенський засмiявся i вiдповiв:
  - Ви такi мудрi товаришу Сталiн! Такi мудрi!
  Сталiн-Путiн шльопнув дiвчину по голiй нiжцi i перевiряв:
  - Моя мудрiсть просто безмежна!
  Виконувач обов'язкiв прем'єра проревiв:
  - У важку годину нас окрилив,
  Зробивши волю мiцнiшою стали...
  Вiд чуми визволив свiт,
  Дорогий товаришу Сталiн!
  
  У багатьох образах мiряв,
  У всесвiтi нескiнченної...
  Шлях нам вiрний ти вiдкрив
  Вказавши його навiчно!
  Сталiн-Путiн зазначив, загрожуючи кулаком:
  - Ми вiд чуми поки що не позбавили свiт!
  Вознесенський кивнув i пiдтвердив:
  - Поки не позбавили, але скоро впаде Третiй Рейх... I весь свiт буде наш!
  Сталiн-Путiн iз цим погодився:
  - Буде весь свiт пiд нами!
  I вождь заспiвав;
  Вiрю весь свiт прокинеться,
  Буде кiнець фашизму.
  I засяє сонце -
  Шлях осяявши комунiзму!
  Виконувач обов'язкiв прем'єра пiдтвердив:
  - Побудуємо комунiзм товаришу Сталiну!
  Наступний дзвiнок був заступником наркома авiацiї Яковлєву. Сталiн-Путiн агресивно зазначив:
  - Потрiбен нам новий, ще потужнiший i досконалiший винищувач!
  Яковлєв охоче пiдтвердив:
  - Ми над цим працюємо товаришу Сталiну!
  Вождь усiх часiв та народiв зазначив:
  - Ти просто як учень перед дошкою, що виє... Я вчив! А вчитель йому ставить двiйку - ти не вивчив!
  Яковлєв зазначив:
  - Мiй ЯК-28, не так потужно озброєний, як МIГ-15, але легший i маневрений. У швидкостi нам нiколи не зрiвняються з нiмецькими зразками, як i в озброєннi, а в маневреностi ми здатнi потягатися!
  Сталiн-Путiн кивнув, i шльопнув дiвчину по голiй стопi:
  - Це дуже цiкаве рiшення! Ну що ж боротимемося з ворогами, наша асиметрична вiдповiдь!
  Яковлєв зi смiшком заявив:
  - Так асиметрiя не допоможе якщо сил багато i немає адекватних ресурсiв! Потрiбнi засоби для лiтакiв!
  Сталiн-Путiн згiдно кивнув:
  - Кошти то будуть! Треба буде з горла вирвемо!
  Яковлєв помiтив:
  - Ракети типу земля-повiтря можна використовуватиме боротьби з ворожою авiацiєю. Але їхнє наведення це велика проблема!
  Вождь запитав:
  - На звук не пробували наводити?
  Заступник наркому вiдповiв:
  - Працюємо вашу величнiсть!
  Сталiн-Путiн погрозив Яковлєву пальцем:
  - Я вам не величнiсть, на знущання скидається!
  Яковлєв зазначив:
  - Ми створимо щось краще, i досконалiше! Я це обiцяю!
  Сталiн-Путiн згiдно кивнув:
  - Так створимо! Якщо Гiтлер не вирiшить добити нас!
  Заступник наркому помiтив:
  - У нього зараз iншi турботи. Третiй Рейх пiдгортає пiд себе решту свiту!
  Вождь усiх часiв i народiв ринув:
  - Надiрветься!
  I кинув слухавку... Подивився на полiтичну карту свiту... Зараз фашисти рушили в Латинську Америку, щоб остаточно пiдкорити собi всi країни на планетi Земля. I учорашнi союзники пiд ударом. Ще не до кiнця пiдкорений i Китай.
  Так що поки що фашисти руки собi не розв'язали, i в цьому СРСР має свiй шанс.
  Щоправда, самим напасти на Третiй Рейх було б безумством.
  Вождь зателефонував конструктору Кошкiну.
  Той саме розробляв новi танки. IС-7 надто складний у виробництвi та дорогий у серiю не пiшов. А бiльш важкi IС-11, i IС-12 показали себе ще гiрше в реальних битвах.
  Тяжкi танки на практицi не настiльки ефективнi i не мають майбутнього. Хоч i виглядають грiзно.
  Ще в минулому життi для Володимира Путiна робили танки вагою дев'яносто i сто тонн, iз потужним газотурбiнними двигунами, але не пускали їх у серiю. Занадто вони дорогi були складнi у виробництвi.
  Так тiльки на виставках озброєнь показували... Був за наказом Володимира Путiна збудований i сухопутний лiнкор - вагою пiвтори тисячi тонн та з ядерним реактором замiсть двигуна.
  Але його навiть стали показувати, а засекретили. Ще в дев'яностi роки був розроблений i танк "Чорний орел", бiльш важкий, досконалий i дорогий. Але до серiї також не вступив.
  Але й американцi мали розробки танкiв куди краще за "Абрамс", але все ще користуються цiєю застарiлою машиною.
  Володимир-Йосиф зробив ще кiлька дзвiнкiв.
  Поговорив iз Берiєю. Цей чоловiк йому подобався. Можливо, Лаврентiй Палич i буде його наступником. Зазвичай люди, пов'язанi з таємною полiцiєю, мають ефективнi правителi. Можна й Буша-старшого згадати: того, хто виграв холодну вiйну з СРСР. Навiть якби Буш-старший поправив би ще один термiн, то, можливо, i не було виходу Росiї з проамериканської орбiти.
  Сталiн-Путiн зiтхнув. Протистояння зi США вимотував країну i самого Путiна фiзично. Вiдчувалося що вiн програвав цю битву.
  Сталiн-Путiн запитав у Берiї:
  - Ну, як атомний проект?
  Нарком внутрiшнiх справ вiдповiв:
  - Знадобитися як мiнiмум п'ять рокiв, i мiльярди рублiв перш нiж ми створимо бiльш-менш придатну до бойового використання бомбу!
  Вождь люто рикнув:
  - П'ять рокiв? Думаєте, нам дадуть цi п'ять рокiв?
  Берiя чесно вiдповiв:
  - Не думаю... Гiтлер два-три роки перетравлюватиме завойоване та консолiдуватиме iмперiю. А потiм вiзьме та знову на нас нападе. Йому терпiти анклав соцiалiзму та комунiзму не з руки!
  Сталiн-Путiн зазначив:
  - Тим бiльше атомну бомбу слiд створити якнайшвидше!
  Народний комiсар внутрiшнiх справ зауважив:
  - Не так це просто. Навiть п'ять рокiв - це оптимiстичний термiн!
  Вождь гаркнув:
  - Але ж ми будемо беззахиснi перед ворогом!
  Берiя чесно помiтив:
  - Декiлька ядерних зарядiв Гiтлера не зупинять. Тим бiльше до Берлiна занадто далеко! А реактивна авiацiя у фюрера сильна. Ми його просто не дiстанемо!
  Сталiн-Путiн iз цим погодився:
  - Так це вiрно. Я вже думав про це. Слiд створити i балiстичну ракету, здатну долетiти до Берлiна.
  Берiя зiтхнувши вiдповiв:
  - Це дуже складно товариш Сталiн. Хоча я й не говорю, що неможливо! Але знову-таки потрiбно рокiв п'ять, не менше. Тим паче країна дуже виснажена. Ми навiть не виготовляємо лiтнє дитяче взуття з метою економiки. I нашi дiти босонiж, вiд морозiв i до морозiв ... або плетуть ноги!
  Вождь, посмiхнувшись, помiтив:
  - А босонiж, скажiмо прямо влiтку дитинi приємнiше. Та й гарт гарний!
  Берiя помiтив:
  - До лiта далеко великий. А дiти вже голими п'ятами хизуються. Або в кращому разi в личаках, як i дорослi. Країна сильно виснажена. I це дуже жорстоко... Слiд зазначити, що ми втратили багато територiї, багато руйнувань. Нам треба вiдновлюватись!
  Сталiн-Путiн кивнув:
  - Треба i поновимося! А так розробляйте бойовi ракети та атомну бомбу. Iншого виходу ми не маємо. А щодо лазерiв, то у мене є великi сумнiви.
  Настала пауза. Володимир Путiн справдi у минулому життi цiкавився лазерною зброєю. Але окрiм як злiпити очi, зброї створено не було. Лазернi установки занадто дорогi, громiздкi та малої потужностi. Це не гiперболоїд Гарiна.
  Це щось гiрше.
  Практика не пiдтвердила ефективнiсть лазера. Принаймнi поки що. I це очевидно стало проблемою.
  Сталiн-Путiн проревiв:
  - Поки що лазерну зброю не розробляти... А ось ракети робiть. I атомну бомбу. Урану у нас вистачає. Обстрiляємо супротивника у разi чого!
  Берiя iз цим погодився:
  - Обстрiляємо! I це серйозно!
  Генералiсiмус зазначив:
  - Поки що у вас два прiоритети: балiстичнi ракети та атомна бомба, але й iнше не забувайте. Хоча танк Т-54, бiльш-менш нас влаштовує!
  Нарком внутрiшнiх справ зазначив:
  - Цей танк слабший за нiмецькi пiрамiдальнi. I ми їм задоволенi як найменшим злом!
  Сталiн-Путiн кивнув:
  - З двох лих треба вибирати менше! Хоча що менше, що бiльше одразу i не скажеш!
  Берiя зазначив:
  - Михайло Ботвинник має генiальну фразу: у поганому становищi - всi ходи поганi!
  Вождь кивнув:
  - Генiально сказано! Ну коротше кажучи, ти мене зрозумiв.... I заразом не забувайте в нiмцiв красти!
  Нарком внутрiшнiх справ запитав:
  - А як щодо того, щоб убити фюрера?
  Сталiн-Путiн серйозно вiдповiв:
  - То це не телефонна розмова! Хiба не так?
  Берiя погодився:
  - Нашi телефони теоретично можуть прослуховувати! Хоча ми над цим працюємо!
  Вождь вiдзначив, шльопнувши долонею дiвчину по стегну:
  - Потрiбно нам зробити атомну бомбу Лаврентiй. Ти розумiєш за всяку цiну i швидше!
  Берiя помiтив з млявим тоном:
  - Адольф Гiтлер такий, що пара знищених нiмецьких мiст його не зупинить! Може, найкраще скопiювати пiрамiдальнi танки?
  Сталiн-Путiн заперечив:
  - Нi! Ми пiдемо своїм шляхом!
  Нарком внутрiшнiх погодився:
  - Наслiдувати фриць у падлу!
  Генералiсiмус запропонував:
  - Використовуйте працю ув'язнених та дiтей. Можна i малолiткiв безпритульних у таборах використати. Я спецiально ввiв кримiнальну вiдповiдальнiсть iз семи рокiв. Це полегшує справу!
  Берiя з усмiшкою кивнув:
  - Для наших дiтей: заочне харчування - тюремне виховання! Умовна винагорода - безумовне знищення!
  Сталiн-Путiн пiдтвердив:
  - А також сонячне опалення - мiсячне освiтлення!
  Нарком внутрiшнiх справ кивнув i зазначив:
  - Гiтлер поки що на нас нападати не буде. У нього є плани, унiфiкацiї iмперiї та її консолiдацiї. Так само перетворення в колонiї та сателiтiв. Зокрема, навiть Iталiї...
  Генералiсiмус згiдно кивнув:
  - Я знаю! Фюрер розчарований у Муссолiнi! I готує йому проект включення Iталiї до Третого Рейху! Зокрема, шляхом референдуму. Диктатор Муссолiнi старий i здоровий. I скоро його теж проковтнуть iз тельбухами!
  Берiя погодився:
  - Є такий проект - лiквiдувати незалежнi держави. I створити єдину iмперiю. Вони хочуть щось зробити типу Римської. Нiмцi є стрижневою нацiєю, але є й iншi народи. Якi не те що раби, але у пiдпорядкуваннi. При цьому вони вчать нiмецьку мову, i... Ну, тут рiзнi є iдеї.
  У всякому разi, фюрер хоче всесвiтньої iмперiї!
  Сталiн-Путiн кивнув:
  - I вiн її отримає, якщо ми його не зупинимо!
  Нарком внутрiшнiх справ пiдтвердив:
  - Нас нiхто не зупинить, нас нiщо не переможе!
  Генералiсiмус зазначив:
  - Плани у фюрера навiть не наполеонiвськi. Але реалiзацiя безпосередньо страждає. Але чим ми вiдповiмо на це?
  Берiя заявив, знизивши голос до шепоту:
  - Обережнiсть тут потрiбна! Iнакше на нас нападуть!
  Сталiн-Путiн ринув:
  - I що чекати, коли ворог буде готовий?
  Нарком внутрiшнiх справ вiдповiв, посмiхаючись:
  - Таємна вiйна на те й таємна, щоб вестись незримо!
  Вождь згiдно кивнув:
  - Будемо битися! I переможемо...
  Пiсля цього Сталiн-Путiн попрямував у басейн. Спецiально у Ташкентi для вождя вирили. I що там такi дiвчата.
  I майже голi плавають.
  Сталiну-Путiну дуже хотiлося стати пiдлiтком, i на дiвчатках поскакати немов жеребець. I це було б чудово.
  Сталiн-Путiн проспiвав:
  - Одним потрiбний вождь,
  Iншим потрiбен кумир.
  Третiм потрiбен герой,
  Щоб вiв за собою,
  I рятував увесь свiт!
  I у вiдповiдь як лунав рев...
  Сталiн-Путiн хапав дiвчат за червонi соски грудей i спiвав:
  - Ми робимо iсторiю,
  Сьогоднi барикади,
  А завтра крематорiї!
  Ми будуємо новий свiт,
  I заперечує минуле!
  Зводячи на трон -
  Безглузде i вульгарне!
  Та це справдi бойова пiсенька... А дiвчата такi гарнi, i їх так приємно мацати та пестити.
  А так хочеться повернути молодiсть. Сталiн-Путiн зiтхнув. Подумавши, що вiн би i вiд трону вiдмовився б, якби йому стало б рокiв сiмнадцять. А так тiло не дуже.
  Та колись вiн прожив майже до сiмдесяти рокiв. А це величезний досвiд, який так просто не вимiряти.
  Хоча на рахунок досвiду, звичайно ж це гостра зброя. Iнодi надлишок досвiду i шкiдливий. Типу того, що око за милом зачинилося. Ось як вiдомому романi: "Ера милосердя"! Там теж усе нiби очевидно, але насправдi нi. Така ось спритна вийшла пiдставка.
  Сталiн-Путiн кивнув. Йому пiднесли гарне грузинського вина. Воно якщо не зловживати навiть корисно. Тiльки часом Путiн його надто багато випивав за часи вiйни.
  I настрiй пiдвищується, можна чогось i заспiвати... Хоча як якi є пiснi.
  Сталiн-Путiн наказав:
  - Дiвчата заспiвай!
  I красунi в басейнi заспiвали;
  На дубi зеленому,
  Та над тим простором
  Два соколи ясних
  Вели розмови.
  
  А соколiв цих
  Люди всi дiзналися:
  Перший сокiл - Ленiн
  Другий сокiл - Сталiн.
  
  А довкола лiтали
  Соколята зграєю...
  
  Ой, як перший сокiл
  З другим прощався,
  Вiн iз передсмертним словом
  До друга звертався.
  
  Сокiл ти мiй сизий,
  Час прийшов розлучитися,
  Усi працi, турботи
  На тебе лягають.
  
  А iнший вiдповiв:
  Забудь тривоги,
  Ми тобi клянемося -
  Не звернемо з дороги!
  
  I стримав вiн клятву,
  Клятву бойову.
  Зробив вiн щасливою
  Всю країну рiдну!
  Сталiн-Путiн мляво поплескали i помiтив з усмiшкою:
  - Поки що я країну щасливою не зробив!
  I Сталiн-Путiн хрипко заспiвав;
  Було багато важких днiв,
  Буде багато важких днiв.
  Значить, рано пiдбивати пiдсумки.
  От i зустрiлися ми з нею,
  От i побачилися ми з нею
  Десь на дорозi.
  Дiвчата шльопавши босими нiжками по водi, пiдхопили.
  Приспiв:
  Тiльки кiлька хвилин,
  Тiльки кiлька хвилин.
  Мiж нами тривала та бесiда.
  - Як, скажи, тебе звуть?
  Як, скажи, тебе звуть?
  I вона вiдповiла: "Перемога!"
  I спiвають вони вже дружним хором:
  Пiд шинеллю на грудях,
  Поряд iз серцем на грудях
  Скромнi солдатськi медалi.
  Тiльки ти не йди,
  Бiльше ти не йди,
  Ми тебе в окопах довго чекали.
  Дiвчата хором пiдхопили:
  Приспiв:
  За тебе у вогонь та дим,
  Iшли вперед у вогонь та дим
  Моряки в подертих бушлатах.
  Це iм'ям твоїм,
  Свiтлим твоїм iм'ям
  Бредили солдати в медсанбатах.
  Красунi разом iз Сталiним-Путiним спiвали, крутячи стегнами.
  Приспiв:
  Тiльки кiлька хвилин,
  Тiльки кiлька хвилин.
  Мiж нами тривала та бесiда.
  - Як, скажи, тебе звуть?
  Як, скажи, тебе звуть?
  I вона вiдповiла: "Перемога!"
  Пiсля чого Сталiну-Путiну пiднесли цiлий фужер чорної iкри i коньяку, який був доставлений з Францiї. Витримка цiлих двiстi рокiв у дубових бочках.
  Сталiн-Путiн iз задоволенням випив i закусив чорною iкрою, прочитав:
  Сталiн - це слава бойова,
  Сталiн - це юностi полiт...
  З пiснею борючись i перемагаючи,
  Наш народ за Сталiним iде!
  Дiвчата хором пiдхопили трясучись пишними грудьми та розкiшними стегнами, вони були тiльки в одних вузеньких трусиках, i носилися перед вождем пiдстрибуючи:
  Нам дано орлiв могутнiх крила,
  Смiливiсть нам велика дана.
  Сталiнський колгоспним достатком,
  До комунiзму йде моя країна!
  
  Сталiн - це слава бойова,
  Сталiн - це мудростi полiт.
  З пiснею борючись i перемагаючи,
  Наш народ за Сталiним iде!
  З пiснею борючись i перемагаючи,
  Наш народ за Сталiним iде!
  . РОЗДIЛ Љ 2.
  Поки що Володимир Путiн був у тiлi Сталiна, виконуючий обов'язки президента Росiї Михайло Володимирович Мiшустiн прагнув виграти президентськi вибори 2022 року.
  Зiбрало пiдписи вже понад сорок кандидатiв, i очiкувалося, що рекорд України буде побитий. Що це по-справжньому стало круто i боротьба йшла жорстока.
  Михайло Мiшустiн, щоб привернути до себе додатковi голоси, дозволив торгiвлю спиртним у нiчний час, а також роз'їзних кiосках, та пиво в рiзних мiсцях.
  Був пом'якшений i антитютюновий закон. Причому його пом'якшили значно, особливо в тих пунктах, де вiн особливо часто порушувався, або його було важче контролювати.
  Рекламу пива на телебаченнi було вирiшено повернути. Щоб приватнi газети були задоволеними, їм дозволили рекламувати спиртне та тютюн.
  Михайло Мiшустiн заявив про повернення низки свобод та вертикальної лiбералiзацiї.
  Зокрема пом'якшали покарання поширення легких наркотикiв та проституцiю.
  Було знову легалiзовано гральний бiзнес.
  Михайло Мiшустiн навiть назвав заборону на казино дурiстю пана Медведєва, який сам там багато чого просадив.
   I тепер хоче вiдiгратися на доброчесних громадянах Росiї. I так далi...
  Михайло Мiшустiн став кермувати. Зокрема, цiлi на горiлку знизив. I реклама пива знову з'явилася на телебаченнi. А також ще багато чого ще.
  Iшла лiбералiзацiя.
  I губернаторiв було запропоновано обирати з двадцяти одного року, незважаючи на судимостi. Що теж стало новою мiтлою, яка iнакше вже крейди.
  Михайло Мiшустiн заявив:
  - Буде вам свобода та багатство!
  Заодно пiднiмалися i зарплати чиновникам i бюджетникам. А курс рубля навiть змiцнився з допомогою валютних iнтервенцiй. Багато чого робилось.
  Але й iнфляцiя очевидно пiдскочила. Михайло Мiшустiн знизив податки на бiдних до десяти вiдсоткiв. Але поки що не став пiднiмати для багатих. I трохи розслабився.
  Соцiальна полiтика виявилася спiрною.
  У Москвi вирiшили органiзувати новi iгри та змагання. I це справдi серйозно. Зокрема, провести альтернативнi олiмпiйськi iгри. Не зважаючи на витрати.
  I iншi проекти Михайла Мiшустiна. Ось, наприклад, теж iдея: провести першi у свiтi змагання з лiтерболу: що бiльше вип'є за одну хвилину горiлки! Ось тут справдi росiяни можуть посiсти всi призовi мiсця.
  Мiшустiн i сам випити не дурень! Взяв склянку горiлки у себе перекинув. I закусив чорною iкрою одразу три ложки перекинув. I далi зiграв у карти
  пiдкидного.
  Потiм Михайло Мiшустiн пробував спiвати разом iз Лепцем. Кобзона, на жаль, поки що воскресити наука не могла.
  Втiм, виконуючий обов'язки президента Росiї тремтiв вiд думки, що ще воскресять i Володимира Путiна. А хотiлося самому бути королем, або царем!
  Михайла Мiшустiна в однiй компанiї з дiвчатами було знято, i його оточували класнi телицi.
  Виконувач обов'язкiв президента Росiї висунув гасло: побудова капiталiзму з людським обличчям! I кожному чоловiковi у вiльний доступ по жiнцi!
  I це викликало приплив ентузiазму... Особливо коли Михайло Мiшустiн вiдновив випуск передачi "Ляльки". Тим бiльше, це хороша деза. Можна показати Олексiя Кузнєцова повним дурнем. Хоча в "Ляльках" усю опозицiю можна спотворити.
  Михайло Мiшустiн показав себе бойовим хлопцем.
  Ось наприклад, вже й цигарки та пиво в кiосках можна продавати у будь-який час доби. I це погодьтеся надзвичайно круто. Михайло Мiшустiн знову iдеї цiкавi штовхає.
  Наприклад, платити батькам, якщо дiти вiдвiдують спортивнi секцiї. Тобто, не просто тренування безкоштовнi, а ще й платять за вiдвiдування секцiї.
  Своєрiдна пропаганда здорового способу життя. I при цьому пиво та алкоголь тепер на кожному розi. I якщо хочеш випити - то пий!
  I покурити не заважає. За марихуану покарання зменшили. Причому, посилаючись на мiжнародний досвiд та ухвалу ООН. Зокрема вже за перевезення легких наркотикiв лише штраф без ув'язнення.
  Взагалi Михайло Мiшустiн внiс ряд поправок до кримiнального кодексу, що пом'якшує покарання. Особливо там, де вони були надмiрнi. Зокрема щодо злочинiв не пов'язаних iз насильством. Мовляв, i тут не треба перегинати цiпок.
  Та й згвалтування жiнок це такий злочин, де важко було зрозумiти чи насильство, чи сама баба мужика спокусила, а потiм налаштувала заяву. Принаймнi покарання у разi пом'якшили. А ось за зґвалтування чоловiком та чоловiком навiть посилили жорсткiсть.
  Тут мудрий виконувач обов'язкiв президента Росiї звернув увагу на наслiдки. Справдi, ну трахнули жiнку, що з неї? Тiльки шкодують та люблять. А якщо чоловiка зґвалтують, то йому вже багато хто й руки не подасть. А на зонi такий i зовсiм пiвень. Нехай навiть його зґвалтували й попри злодiйськi закони!
  Михайло Мiшустiн також термiн згоди зменшив до чотирнадцяти рокiв. Посилаючись на те, що в Японiї вiн загалом iз тринадцяти. I що пiдлiткам краще отримувати сексуальний досвiд iз дорослими та досвiдченими людьми. I це взагалi чоловiки сприйняли з розумiнням. Так своєрiдна сексуальна лiбералiзацiя.
  Водночас можна й одностатевi шлюби легалiзувати. Конституцiю завжди витлумачити юристи можуть, як хоче президент.
  У всякому разi, геї це оцiнили. I в Європi ставлення до Михайла Мiшустiна стало ще теплiшим.
  А ханжi хай заткнуться. Пiсля путiнської диктатури настав час - свободи!
  I розкутостi у всьому! Зокрема Михайлу Горбачову звели великий пам'ятник. А ось культ особи Путiна став усихати. Його дедалi частiше критикували.
  Михайло Володимирович, як i Михайло Сергiйович, став робити ставку на велику свободу особи. Коли все бiльше й бiльше дозволялося. Ось, наприклад, казино? А чому нi? Це ще в нульовi роки за Путiна було. Тiльки в голову Медведу ханжество вдарило.
  Михайло Мiшустiн кинув чиновникам кiстку: тепер дозволялося їм отримувати подарунки до десяти тисяч доларiв. I це звичайно викликало радiсть у апарату.
  Справдi, наставали вiльнi часи. Iмперську суворiсть почала замiнити свобода. I знову голi жiночi тiтки з'явилися на екранах.
  I не тiльки це. У армiї з'явилися законнi будинки. Кожен солдат отримав право за талони кохатися з дiвчатами. I це очевидно велике досягнення демократiї. I навiть у в'язницях, колонiях та СIЗО можна було сходити до дiвчаток. Особливо Михайло Мiшустiн наполягав, щоб жрицi кохання були у колонiях для неповнолiтнiх. Щоб хлопчаки не ґвалтували хлопчакiв, а були з жiнками.
  Тодi й пiвнiв не буде на зонах-малолiтках.
  Що ж подiбне викликало також неабияке схвалення. I водночас засудження.
  Хоча гасло Михайла Мiшустiна: вертикальна лiбералiзацiя, i бiльше свободи i популярне особливо серед молодi. I збиралися цiлi натовпи народу, що вiтали нового виконуючого обов'язки президента Росiї!
  Михайло Мiшустiн людина, яка й справдi хотiла бiльшої свободи i не тiльки для себе. Йому нехтували заборони часiв соцiалiзму. А реакцiєю посилення позицiй лiвий став антикомунiзм у пропагандi. I вiн усе наростав...
  Михайло Мiшустiн - буржуй вiд мозку до кiсток, хотiв тепер класичного капiталiзму та повної свободи.
  Заодно йшов процес та врегулювання на Донбасi. Виконувач обов'язкiв президента Росiї як компромiсний варiант запропонував зменшити обсяги самоврядування у ЛНР та ДНР, до рiвня прийнятного для України. А точнiше запропонував їм повернутися до складу, будучи таким самим суб'єктом, як i iншi областi. Мовляв, насправдi Росiї не потрiбно бiля своїх кордонiв мати регiони з особливим статусом.
  Бо сьогоднi особливий статус мають регiони в Українi, а завтра захочуть подiбного й у Росiї. А чи треба це iмперiї?
  Якщо Путiн не взяв Донбас собi, то й Мiшустiн тi бiльше не вiзьме. Та й узятий курс на зближення iз Заходом.
  Вже частково було скасовано санкцiї з обох бокiв. I сепаратистам виконувач обов'язкiв президента Росiї прямо сказав: що стратегiчне партнерство iз Заходом, для нової влади важливiше. Щодо Криму. То компромiсом могла стати поступка цiєї територiї Україною за грошову компенсацiю.
  Михайло Мiшустiн запропонував як варiант: знижки Українi на нафту та газ, в обмiн на визнання Криму. I поки що тут йшли переговори.
  Володимир Зеленський зазначив, що Мiнськi угоди застарiли. А тому Україна може розчавити сепаратистiв силою, якщо тi не пiдуть на поступки.
  У ЛНР та ДНР звичайно були незадоволенi позицiєю нової влади. Але чи дiйсно мiркувати рацiонально навiщо Росiї для них особливий статус? Мати на межi розсадник нестабiльностi.
  Михайло Мiшустiн повiдомив, що Росiя має територiю з надлишком, а ось населення їй не вистачає. Тож вiн усiх, хто воював проти України, прийме i не слiд побоюватися репресiй у разi повернення територiй.
  А далi вести гiбридну вiйну iз Заходом Росiя собi не може. Тим бiльше, що Путiн помер, а без нього утримати власних сепаратистiв важко.
  I треба кiнчати холодну вiйну i йти на мир iз Заходом поки що не стало пiзно.
  Виконувач обов'язкiв президента Росiї говорив простi та зрозумiлi речi. I елiта, i росiйський бiзнес це схвалювали. Багато з них були радi, що Володимир Путiн нарештi загнувся. А Захiд за духом таки ближче, нiж комунiстичний Китай. Де за хабарi розстрiлюють, i багатiї трясуться вiд страху.
  Захiд однозначно перейшов на бiк Михайла Мiшустiна. I його активно пiдтримував...
  У Сирiї виконувач обов'язкiв президента запропонував компромiс: два термiни президентовi без обнулення. Так що Асад йде, коли п'ятирiчка закiнчиться. А це вже недовго лишилося. А наступника Асаду Росiя та США визначать разом. Тим бiльше, нi Захiд, нi Росiя не хочуть перемоги iсламiстiв у Сирiї. I всi хочуть там миру та стабiльностi.
  По Афганiстану з Каспiйської флотилiї було завдано ракетного удару.
  Росiя та США домовилися там вести вiйну спiльно. I цiпок один одному в колеса не вставляти.
  На тому й вирiшили. Ось частини росiйського спецназу вже у Кабулi. Нова назрiває вiйна Пiвднi. Але цього вона вестиметься технологiчно.
  Мiшустiн i Байден знову поговорили телефоном i потiм обмiнялися нагородами. Мiшустiн нагороди президента США орденом Росiйського орла з дiамантами, а сам також отримав у вiдповiдь медаль пошани.
  Що говорило про зближення позицiй обох країн.
  Тепер йшлося про зачистку Афганiстану. I Росiя, i США готовi були дiяти плiч-о-плiч.
  I розпочалися бомбардування росiйськими лiтаками.
  Нова вiйна. Мiшустiн та Байден розмiрковували про подiл сфер впливу в Афганiстанi та Сирiї. А також розмова торкнулася i протистояння з Iраном.
  Виконувач обов'язкiв росiйського президента прямо заявив, що ядерний Iран для Росiї небезпечнiший, нiж для США. I що тут є iз чим i проти чого боротися.
  Байден зазначив, що США не хочуть вiйни вести проти Iрану. Але якщо Росiя на мiсцi, то слiд запровадити санкцiї ООН. I що слiд скинути в Iранi владу релiгiйних фанатикiв.
  Михайло Мiшустiн погодився:
  - Здоровий глузд каже - всi релiгiї це просто казка! I не варто робити релiгiю головнiше за полiтику! Причому це стосується не лише Iсламу, а й християнства. I глибока вiра нiкого не фарбує!
  Джо Байден зiзнався, що вiн у глибинi душi атеїст, але поки що США обрати президентом явного атеїста не готова!
  Втiм, якщо у що й вiрити, то це в людський розум!
  Михайло Мiшустiн погодився:
  - Вiра в людський розум - найздоровiша вiра!
  Далi обидва президенти вели розмову про дружбу та мир та космiчну експансiю.
  Михайло Мiшустiн доручив Роскосмосу за чотири роки пiдготувати та провести полiт на Мiсяць. Що загалом громадську думку сприйняло позитивно.
  Здiйснити те, що виявилося не пiд силу СРСР. I втерти носи комунiстам. I Олексiю Кузнєцову насамперед.
  I цей мiсячний проект викликав великий iнтерес у науцi. Далi Михайло Мiшустiн хотiв протягом десяти, максимум дванадцяти рокiв ще й на Марс злiтати. Що теж не могло не викликати схвалення.
  Далi виконуючий обов'язки президент запропонував у конституцiї заборонити обнулення термiнiв у разi прийняття поправок, та запровадити сiмдесят рокiв включно обмежувач на можливiсть обрання у президенти. Вiк очевидно на дату виборiв президента. I з тридцяти рокiв уже можна вибиратись.
  Крiм того чиновникам дозволялося мати власнiсть за кордоном та рахунки. Що говорило про те, що нова влада готова остаточно вiдкрити свiтовi i припинити конфронтацiю.
  Що й заперечення не викликало. Елiта не хотiла холоднiшої вiйни.
  Усi говорили, як добре, що Володимир Путiн помер. I що вiн навiть дiамантової труни не заслужив. А ось як добре було за царя Нiколаєва Другого. I що бiлi мають дружити з бiлими!
  Останнє правильне!
  Хоча i з чорними та жовтими дружити теж треба. Адже планета в нас одна. Сi Цзiньпiн заявив, що Китай також рухатиметься шляхом демократiї, що вiн не пiде на четвертий термiн. Тим бiльше, свiт стає безпечнiшим i полiтична свiтова глобалiзацiя неминуча.
  
  З цим начебто всi погодилися... Олександр Лукашенко заявив, що у листопадi 2022 року вибори президента Бiлорусiї в яких вiн не братиме участi. I все прийде до свободи та демократiї.
  Загалом свiт швидко змiнювався.
  В Iранi був уже iнший президент, молодший i зухвалiший, нiж його попередник. I, зрозумiло, йому не хотiлося бути пiд кимось. I Росiйськi спецслужби запропонували йому змiстити режим iсламiстом i таке iнше.
  Зрозумiло, у своїх iнтересах. I це ставало активнiшою полiтикою.
  Вiдносини мiж Росiєю та США стали переживати дружнiй злiт. Пiшов обмiн делегацiями та вiзитами доброї волi. I дiвчата танцювали та танцювали.
  Наставали часи подiбнi до Горбачова. Коли вiдроджувалась дружба великих держав. I багато тепер було комплiментiв на адресу один одного.
  На Заходi Горбачов був популярним. Ось Єльцин уже негаразд. I розстрiл парламенту, i вiйна у Чечнi охолодили щодо нього вiдносини у ЗМI. А позицiя Росiї щодо Сербiї та Iраку вiдштовхнула й уряди. Багато хто навiть у дев'яностi роки почали говорити, що Зюганов може був би i краще. I що комунiсти теж є рiзнi.
  I що саме реакцiйний Єльцин завадив трансформувати комунiстiв у соцiал-демократiв. У будь-якому разi епоха Путiна загострила стосунки до краю. I всi так на Заходi радiли, коли брехливий та лицемiрний Путiн помер.
  I вiдносини мiж Росiєю та Заходом стали виходити на iнший рiвень. Олександр Лукашенко зрозумiв, що його час минув i вирiшив пiти, поки не стало гiрше. Це ще за Путiна можна було б розраховувати якось утриматися, або термiни собi обнулити. Але зараз таке вже не проходило!
  Лукашенко теж вирiшив, що в нього вистачить... З решти лiдерiв поки що залишалося вiдкритим питання з iншим довгожителем: Рахмоновим президентом Таджикистану. Але вiн з Америкою бiльш-менш лагодив i мав усi шанси побити рекорд Назарбаєва перебування при владi. Тож загалом йшла консолiдацiя бiлого свiту.
  США та Росiя дуже швидко зблизилися. I дуже багато хто дивувався, до чого було стiльки часу конфлiктувати. Адже свiт один, i ядерна вiйна - самогубство.
  Новий мiнiстр закордонних справ Iгор Володимирович Лебедєв був дуже спритним дипломатом i всiх зумiв умовити. I Росiї, i США лише виграли вiд цього. Iгор Лебедєв умiв i вашим, i нашим.
  Росiя не сварилася з Китаєм, але разом iз США його пригальмовувала. I це було серйозним перебiгом.
  Михайло Мiшустiн тим часом теж дещо зробив. Зокрема домовив про купiвлю в США кiлькох кораблiв та пари лiнкорiв. Що загалом було круто. I стосунки з Америкою стали ще теплiшими. В Афганiстанi провели росiйськi та американськi спецслужби операцiю та обезголовили талiбiв. Заодно i стравили їх iз IГIЛ. Тож робота пiшла активна.
  Михайло Мiшустiн виступав за приєднання Росiї до великої сiмки. I Байден пiдтримав таку пропозицiю. Йшли розмови про розширення НАТО на схiд. Виконуючий обов'язки президента Росiї, пропонував включити i Росiю, i Бiлорусь та Україну в цей блок.
  Тут загалом у країнах були проти. I розширення зони вiльної торгiвлi та вiдкритi кордони. Розширити Євросоюз i на Захiд та на Схiд - дуже прогресивна iдея!
  Байден та Мiшустiн знову зустрiлися на нагородженнi. Вони обнялися... Пiсля чого Мiшустiн запропонував включити в НАТО всi країни СНД, а також Японiю. I це викликало бурхливi оплески.
  Активнiсть Мiшустiна на мiжнароднiй аренi призвела до зростання рейтингу виконувача обов'язкiв президента Росiї. Люди втомилися вiд постiйної конфронтацiї iз Заходом та гонки озброєнь. Як за часiв Горбачова народ полюбив Америку. I цього разу це могло виявитися мiцнiшим. Так у безперспективностi холодної вiйни переконалися тепер дуже багато.
  Загалом справдилися прогнози: дракон помер i настало потеплiння у вiдносинах iз Заходом.
  I багато хто навiть шкодував, що дракона не замочили ще ранiше. I що краще було б Путiну взагалi не народитись! А що так воно й є!
  Вiдносини iз Заходом налагоджувалися... Прибув i Римський Папа до Москви...
  Франциск Перший мав бесiду i з виконувачем обов'язкiв президента Росiї, з рук якого отримав орден Андрiя Первозванного. I потiм була зустрiч iз патрiархом Кирилом. Досить до речi тепла. I Католики, i Православнi клялися у дружбi та єдностi у Христi.
  I було все досить мирно. Вiруючi цiлувалися та браталися. А християнам не належить смiтитись.
  Iшов обмiн подарунками. I Православнi, i Католики уклали союзний договiр та угоду про дружбу та мир та спiвпрацю.
  Потiм Патрiарх та Римський папа демонстративно обмили ноги один одному.
  Було прийнято й деякi цiкавi рiшення. 25 грудня в Росiї став вихiдним та святковим днем. Що зрозумiло народ схвалив. Православнi та католики домовилися паску вiдзначати разом. I що вiруючi i тiй та iншiй конфесiї - абсолютно рiвнi з прав. Також Римський Папа та Патрiарх це рiднi брати тепер у Христi.
  Було прийнято й iнше: дуже прогресивне i на кшталт двадцять першого столiття рiшення: жiнка тепер могла стати священиком. I це було iсторичне рiшення.
  Чи справдi перед Богом всi рiвнi? Зрозумiло рiвнi: немає юдея нi еллiна. А жiнка має душу? Зрозумiло їсти! I що вона не дорiвнює чоловiковi в очах Бога?
  Ну, а в переказi та Писаннi завжди можна пiдiбрати потрiбнi тексти. Тим паче були жiнки-пророчицi? Да були! А чому не можуть бути священиками? I не лише нижчої ланки! Може, настане час, коли Ватикан доросте до першого Папи Римської жiночої статi. I Патрiархом також стане жiнка?
  У всякому разi, жiнка на тронi була навiть у середнi вiки. То чому їм не бути служителями культу?
  Але поки що обережно дозволили бути жiнкам служителям лише нижчої ланки. Але лиха бiда почала.
  Михайло Мiшустiн дуже впевнено висловився, що кiнця свiту не буде, i людство ще злiтає до зiрок i долетить до краю всесвiту. I що нова Росiйська влада не ставитиме себе вище, нiж людство. I треба бути мiжнародними по iдеї.
  Так що зближення пiшло... Римський Папа та Патрiарх помили один одному ноги, але не лише. Потiм вони вимили нiжки i першiй дiвчинi в iсторiї Росiйської Православної церкви, що прийняла сан священика. I це треба сказати радiсна подiя для всiєї планети Земля та Християнського свiту.
  А босi нiжки у дiвчини помити дуже приємне заняття. Римський Папа Франциск Перший зауважив, що можливо у Ватиканi вiдмовляться вiд принципу довiчного обрання Пап, i кожнi сiм рокiв на спецiальному соборi кардиналiв провадитимуть перевибори.
  Патрiарх Кирило зазначив, що може те саме буде i в них. I що будуть змiни багато в чому.
  У приватно Рiздвяний пiст вирiшили скасувати. Його мало хто дотримується. Та й немає сенсу.
  Рiздво це свiтле свято i навiщо людей мучити постами? Не кажучи про те, щоб зробити Православ'я привабливiшим для мусульман.
  На особистiй зустрiчi Римського Папи, Патрiарха та виконуючого обов'язки президента всi троє висловили стурбованiсть експансiєю Iсламу.
  Зокрема чисельнiсть мусульман зростає значно швидше, нiж у християн. I головне мусульмани куди бiльш фанатичнi та серйозно ставляться до цього.
  Михайло Мiшустiн зазначив:
  -Потрiбно розумнi книги писати та доводити, що Християнська релiгiя правильнiша та фiльми знiмати!
  Франциск Перший зiтхнувши вiдповiв:
  - Робимо це! Але мусульмани просто не читають чи забороняють дивитися. Крiм того в Iсламi уявлення про рай привабливiше!
  Патрiарх Кирило кивнув:
  - Та в них рай, як мiльярдер на курортi. У цьому планi, особливо у планi привабливостi для молодих чоловiкiв, ми чудово програємо!
  Виконувач обов'язкiв президента Михайло Мiшустiн вiдповiдно кивнув:
  - Та не вмiєте ви гарно обiцяти, а треба! Треба активнiше показувати рай, i малювати його максимально привабливо i для простої людини. Щоб i в нас були бенкети, гареми, палаци i навiть комп'ютери! I багато iншого!
  Патрiарх та Римський Папа хором вiдповiли:
  - Постараємось рухатися в ногу з часом! Чи не гальмувати, i в той же час не дуже бiгти за секундною стрiлкою!
  Виконувач обов'язкiв президента Росiї зазначив:
  - Релiгiя має вiдповiдати поставленим завданням. Не бути опiумом для народу! I не старiти! Важко, наприклад, зрозумiти сучаснiй людинi, навiщо Всевишньому Боговi свiчки?
  Патрiарх Кирило зауважив:
  - Цi свiчки потрiбнi не Богу, а самим вiруючим, щоб через них висловити свою любов до Всевишнього Творця. Так, коли свiчка горить, на вогонь легше зосередиться. I легше купити свiчку, нiж щось потрiбнiше фундаментальне в життi зробити.
  Мiшустiн додав:
  - Та свiчку легше купити, нiж кинути курити!
  Франциск Першим з подихом помiтив i зiзнався:
  - Менi теж не дуже хотiлося перед чорними стає на колiна. Але це не Боговi потрiбно, а нам самим щоб упокорити свою гординю!
  Патрiарх Кирило суворо промовив:
  - Ну, це вже перегин! На колiна треба вставати лише перед Богом... або перед iконами Святих!
  Римський Папа помiтив:
  - Той, хто пережив народження згори - вже святий! Точнiше всi, хто перебуває у Христi святi.
  Патрiарх погодився:
  - Щодо Бiблiї так воно i є. А з iншого боку лише Всевишнiй Святий! I тут уже можна по-рiзному Святе Письмо трактувати!
  Михайло Мiшустiн зауважив:
  - Я вирiшив дати протестантам бiльше свободи. Зокрема, дозволити знову дiяльнiсть Свiдкам Єгови.
  Франциск Перший погодився:
  - Нехай будуть i Свiдки Єгови. На те й щупа в ставку, щоб карась не дрiмав!
  Кирило заперечив:
  - Навiщо зайва брехня!
  Виконувач обов'язкiв президента Росiї кивнув:
  - Щоб усе було по честi! Тим бiльше, що Свiдки Єгови є зразковою вiрою в планi мiсiонерської роботи. I в них нам слiд навчатись! I католикам i православним!
  Римський Папа кивнув:
  - Ми будемо вчитися всьому хорошому!
  Патрiарх погодився:
  - Тому що ефективно не грiх i у ворога повчиться! Хоча не вчимося ми у Сатани?
  Виконувач обов'язкiв президента Росiї Михайло Мiшустiн зазначив:
  - А Сатана вiн хоч їсти?
  Римський Папа зiтхнув i вiдповiв:
  - Дивлячись на наш свiт у iснуваннi Господа Бога, ще можна сумнiватися, а Диявол на поверхнi кожної речi!
  Патрiарх заперечив:
  - Ну, не варто так похмуро. Свiт змiнюється на краще. З'явилися нарештi смартфони, i iнтернет... I взагалi життя змiнюватиметься на краще нехай навiть i зигзагами!
  Мiшустiн iз цим погодився:
  - Та часи iншi... I коронавiрус не такий смертельний, як Iспанка, особливо для китайцiв. I вакцину створили швидко - до чого дiйшов прогрес!
  Кирило посмiхнувся i вiдповiв:
  - До небачених чудес! Тож не треба сумувати! Ми ще будемо на Марсi!
  Виконувач обов'язкiв президента Росiї кивнув:
  - Ось я хочу врятувати людство! Щоб не згорiти нам у ядернiй пожежi вiйни!
  Римський тато вiдповiв прямо:
  - Я закликаю вiруючих католикiв голосувати за вас! Нам комунiста-атеїста не треба!
  Патрiарх Кирило пiдтвердив:
  - I я також закликаючи вiруючого голосувати за вас! Хоча ви майже атеїст!
  Мiшустiн усмiхнувшись запитав:
  - А ви не атеїст?
  Патрiарх Кирило знизав плечима i помiтив:
  - Я у своєму життi бачив Бога покровителя i пiднявся високо. По лiнiї церкви на саму вершину. I здоров'ям Всевишнiй мене не образив, незважаючи на поважнi роки. Чому менi не вiрити в Бога?
  Михайло Мiшустiн кивнув:
  - Ну, є так рахувати, то... Я теж вiрю у Всевишнього Бога! Вже виконуючий обов'язки царя, а хотiв би бути й самими царем-батюшком!
  Римський Папа помiтив:
  - Ти мудрий, що не продовжив конфронтацiю, затiяну Путiним. Цей хлопець мав патологiчну ненависть до Заходу. А ви мудрий правитель Росiї! I сподiваюся, нашi стосунки не зiпсуються. Хоча ми пам'ятаємо часи з Єльциним, коли добросусiдськi вiдносини закiнчилися жорстоким конфлiктом!
  Михайло Мiшустiн iз зiтханням вiдповiв:
  - Було таке! Але я велю лихо не повториться!
  I три правителi двоє церкви та свiтський потиснули руки...
  Завершилася перевiрка пiдписних листiв та зареєстровано у Росiї п'ятдесят вiсiм кандидатiв у президенти. I це є абсолютний рекорд. Ну, що ж у добрi вибори?
  Дуже цiкавою обiцяє бути президентська кампанiя.
  . РОЗДIЛ Љ3.
  У сiчнi в Одесi не було морозу. Олександр Рибаченко тому без проблем зi своєю малолiтньою бандою ночував у катакомбах i бiгав босонiж пухким снiгом, а часто й брудом. Дiти займалися дрiбними крадiжками та набiгами на дачi та палаци рiзної знатi. Незважаючи на багату здобич, бiльша її частина йшла бiднякам чи пiдпiльникам, тому хлопчик i дiвчатка бiгали босi й у лахмiттi. До речi, дитячий органiзм швидко адаптується, i юнi злодюжки навiть не кашляють незважаючи на вогкiсть та холод.
  Олександр Рибаченко та його команда вiдчайдушнi рубаки. Дiти знову йдуть на дiло. Дiвчинка Глаша затирає босi, маленькi слiди хлопцiв на снiгу вiником.
  Ось черговий будинок на їхньому шляху.
  Олександр Рибаченко - дуже талановитий хлопчик. Маленький прилад розмiрами з сiрникову коробку, пускає ультразвукову хвилю, яка змушує собак забитися в кут будки i сидiти тихiше за воду, нижче трави. Вiдеокамери огляду поки недоступнi, для широкого застосування, а сторожа в будцi.
  I можна за допомогою присосок перебратися через високу огорожу i далi по стiнах. Далi злодюжки обережно вирiзають скло i проникають у будинок.
  Босонiж вони ступають майже безшумно. Дiти невеликого зросту, рокiв десяти-одинадцяти, дуже спритнi та легкi, худенькi та гнучкi.
  Олександр та його невелика команда працюють як годинник, очищаючи черговий багатий будинок.
  Вони майже невидимi у бiлих халатах. I несуть iз собою дуже мiцнi та важкi мiшечки.
  Валентина з Iталiї, теж iз ними. Дiвчина обережно пересувається.
  По килиму босими, дитячими нiжками приємно ступати. Вiн так лоскоче ворсинами голенькi пiдошви.
  Молодi злодюжки починають зачищати розкiшний особняк генерала. Насамперед Олександр своєю метою вибрав особистий кабiнет iз сейфом. Там може бути чималi цiнностi.
  Непогано також пiдчистити i кухню, де знаходиться столове срiбло, або навiть золото. Та й взагалi у будинках буржуїв та генералiв багато є цiнного.
  Олександр та Сашка пробралися на нiчках до особистих кабiнетiв. Нiчого страшного, що вiн закритий на ключ у хлопцiв є вiдмичка. Сашко обережно повернув, i хлопцi рушили далi. Вони здаються практично невагомими. Олександр Рибаченко зазначив, що Сашко залишив дитячi слiди босих нiжок на полiрованiй пiдлозi та затер їх.
  Молодi злодiї пiдiйшли до сейфа. Олександр дiстав мiнiатюрний слуховий прилад. Зараз вони крутитимуть два барабани. В одному з них один iз мiсяцiв на рiк, в iншому - п'ять цифр. Олександр Рибаченко ледве чутним клацанням визначає збiг з кодом.
  Сейф iз титану його так просто не розпиляти. Але дiти-злодiї дiють дуже точно. На руках у них тонкi, медичнi рукавички. Тут Олександр Рибаченко подумав, а босонiж, може, не варто ходити, а раптом знiмуть пiдошви. Щоправда, зазвичай з нiг вiдбитки не знiмають. Без взуття члени юної банди звикли обходиться, ноги у дiтей звикають швидко, i ця властивiсть така у органiзму, що росте, при загартуваннi швидко адаптуватися.
  У дорослих напевно так би не вийшло.
  I сейф вони вiдчинили.
  Сашка шепнув:
  - Багато!
  Справдi, в коробках були i коштовностi, i ювелiрнi прикраси, i монети, i цiлi жменi золотих зубiв i мостiв. Тут було багато чого, вкраденого та награбованого у багатьох країнах свiту.
  Були i окупацiйнi марки, i американськi долари, i навiть царськi монети, i деякi види iноземних. Була тут i монета зi срiбла в п'ять марок з портретом Гiтлера, випущена в п'ятдесятирiччя диктатора, причому досить велика. I монета десять марок, цього разу iз золота!
  Щоправда, менше. Зубнi мости з платини, англiйськi та французькi монети, а також золотi та срiбнi зливки.
  Загалом чималi грошi та Олександр Рибаченко їх iз задоволенням згрiб у мiшок. Йому у цьому допомагав i Сашко. Дiти пристойно набрали цiнностей та рушили далi.
  У їдальнi Валентина, Глаша та ще два хлопчики примiтали срiбло та золотi столовi прилади. Що робили дуже активно. Ще хлопчик i дiвчинка полiзли в шухляди з одягом i теж прихоплювали дороге взуття, i соболинi шуби, а також шапки з бобрами, манто з горноста.
  Також хлопцi стягли ручку iз золотим пером, i золоту чорнильницю, i вiяло з камiнцями. Знайшли кiлька кiлець у шафi.
  Перерили капiтально, i забрали ще телефонний апарат, теж iз золота, i деякi iншi речi.
  Дiтей у невеликiй бандi було вiсiм. Олександр Рибаченко не став збiльшувати свою зграйку - бiльше не було сенсу. I три дiвчинки та п'ять хлопчикiв навантажилися добром пiд зав'язку. Одного столового срiбла було на центнер. Так що тягли пристойний вантаж. I знову обережно дiти-злодiя вибралися з особняка обтяженi багатою здобиччю. Пропустили перед собою колону, що проїхала з мотоциклiв, i вирушили далi.
  Олександр Рибаченко повз iз вантажем, i наспiвував ще чутно, i пишучи на ходу;
  У вiцi двадцять першому все чудово,
  Є планшет, комп'ютер, ноутбук.
  Якщо ти ведеш себе пристойно,
  Можеш в iнтернетi зробити звук!
  
  Але коли ти у вiцi вже двадцятому,
  I вирує зла вiйна...
  Нам не надто легко хлопцi,
  Атакує затятий Сатана!
  
  Танки пруть сталевий повiр армадою,
  I бомбардувальники летять.
  Перетворити хочуть Вiтчизну на стадо,
  I стрiляє влучно автомат!
  
  Рвуться тут i бомби, i ракети,
  Здається, ось-ось вибухне куля.
  Героїзму подвиги оспiванi,
  Хоч вирує люта пожежа!
  
  Не терпiти Росiї приниження,
  Захистимо рiдний СРСР.
  Ми хочемо таке зробити помсту,
  Щоб супостатам був приклад!
  
  За велич своєї святої Вiтчизни,
  Можемо хоробро голови скласти...
  Вiрю буде ера комунiзму,
  Все чудово на планетi!
  
  Я хлопчик взуття втратив,
  I бiжу по снiгу босонiж.
  Вiд тiльки загартувався,
  I змiцнiв розумом i кулаком!
  
  Хлопчик говорили менi солдати,
  Ти такий iз зубами пiонер...
  У когось на душi зарплати,
  Буде багато дуже славних справ!
  
  Стане в нашiй Батькiвщинi все краще,
  Незабаром полетить боєць на Марс.
  Адже в петлi повiшений жадiбний дуче,
  Вразив супротивника вiн у око!
  
  Ми не будемо дiти дивуватися,
  Що настiльки хлопчик змужнiв.
  Вiн вмiє дуже смiливо битися,
  Втiлив свiтовий iдеал!
  
  Нема нашої Батькiвщини красивiше,
  Супостатiв знайте переможемо...
  Нашiй бурхливiй Батькiвщинi Росiї,
  Крила розкриває херувiм!
  
  Незабаром буде те, про що мрiють,
  Мертвих усiх наука воскресить...
  I отримає кару злобний Каїн,
  Наша вiра мiцний монолiт!
  
  Комунiзм настане на планетi,
  Буде наче яскрава зiрка.
  Стануть у щастя веселитися дiти,
  I зникне злiсть назавжди!
  
  Не настане гiрка кручина,
  Стане вiчною радiсть на вiки...
  Дiвчина народить менi сина,
  Стане буллю смiлива мрiя!
  Олександр Рибаченко закiнчив спiвати i пiдморгнув своїй дитячiй, але хоробрiй командi.
  Дiти, уникаючи небезпеки, притягли видобуток у катакомбу. По дорозi їх мало не взяли на слiд собаки сторожової команди СС, але Олександр Рибаченко знову ввiмкнув свiй прилад, i собак конкретно розлякало. I вони тявка втекли пiдтискаючи хвости.
  Хлопчик пiдморгнув своєю, босоногою в коротких штанцях командi:
  - Нас голими руками не вiзьмеш!
  Сашко зазначив:
  - Ти великий крез!
  Пiсля чого його команда рушила далi, i тягнути багатий видобуток було важко.
  Дорогою найнебезпечнiше, це iншi малолiтнi банди - можуть i атакувати. Втiм, є правила: злодiї у злодiя красти - щурництво. А Олексiя цiнували за розум та поважали, навiть дорослi злодiї. Тим бiльше знали, що дiти майже нiчого не залишали i так i бiгали босонiж у шортах усю зиму.
  Сусiдна банда хлопчакiв та дiвчаток вiтала їх.
  I дiти увiйшли до катакомб. Просувалися лабiринтами. Ось їм назустрiч вибiгла бiла тигреня-альбiнос. Його малолiтки вкрали з нiмецького цирку, зовсiм маленького та взяли собi.
  Кумедний i рiдкiсний звiр. Тигр-альбiнос - це чудово! Олександр Рибаченко ляснув звiрятко по носi, а Валентина погладила його.
  Пiсля чого дiти залiзли до печери. Там були тепло та сухо. Розклали багаття i почали грiтися.
  Олександр Рибаченко прихопивши спiльний зошит, невеликою такою накидав оповiдання. Вiн любив писати, тим бiльше з дiтьми йому не розумному розуму спiлкуватися було нецiкаво.
  Баба Яга рухається ненавистю до людей, втрутилася в перебiг iсторiї. Взяла i на ступi в компанiї зi Змiєм Горинич атакувала американськi лiтаки, якi хотiли бомбити японськi авiаносцi. I змiй Горинич як вiзьме i по американцях лупне великим струменем полум'я з трьох голiв. I спалити разом бiльше сотнi лiтак. I у янкi панiка. А тут ще Баба Яга, кине розрив-трави в море та американськi авiаносцi та iншi кораблi накрило хвилею. Внаслiдок чого Америка в битвi при Мiдвей була повнiстю розбита.
  Японцi потiм захопили з ходу i Гавайський архiпелаг повнiстю взяти контроль над Тихим океаном. Їх сухопутнi вiйська вторглися й Iндiю i пiшли походом на Делi.
  Англiйцi, щоб утримати Iндiю, перекинули частину вiйськ з Єгипту i вiдмовилися вiд операцiї "Смолоскип". Америка також стала висаджуватися в Касабланцi i нiмцi могли заморозити вiйну в Африка.
  Вiд розгрому пiд Сталiнградом фашистiв це не врятувало. Але контрудар Майнштейна виграв у силi. У Майнштейна за рахунок того, що вiйська не перекидали в Африку, було на кiлька дивiзiй бiльше, включаючи i тридцять "Тигрiв", без сенсу в реальнiй iсторiї загиблих у пiсках Сахари. Крiм того, й авiацiя у гiтлерiвцiв виявилася сильнiшою. Адже вони не витрачали ресурсiв на постачання Африки i iнтенсивнiсть авiанальотiв на Третiй Рейх впала в кiлька разiв.
  На схiдний фронт прибув, i легендарний ас Марсель до березня 1943 р. вiн довiв кiлькiсть збитих лiтакiв на захiдному фронтi до трьохсот, i став справжньою небувалою легендою. I на сходi вiд нього дiставалося радянським льотчикам сильно. Марсель не уникав гарячих сутичок i був справжнiм феноменом. Одна людина коштувала цiлого авiацiйного корпусу.
  Радянськi вiйська зазнали бiльше втрат, нiж у реальнiй iсторiї. Їх менше вирвалося iз оточення. А нiмцi вiдбили не лише Харкiв та Бiлгород, а ще Курськ, а також захопили знову Краснодон та Ворошиловград.
  Радянськi вiйська були враженi ... За час бездорiжжя вони частково вiдновилися. У небi йшли повiтрянi бої. Нiмцi захопили iнiцiативу. Японцi тим часом передавили американця артерiю в Панамi i захопили протоку. У США було прийнято рiшення заморозити повнiстю європейський напрямок. Але нiмецький пiдводний флот надто вже ефективно працював, терзаючи англiйцiв та американцiв. I Черчiлль не ризикуючи укласти офiцiйно мир чи перемир'я, запропонував нiмцям пустити вiйну на гальма. Тобто, миру не укладати, але вiйни реально не вести.
  Гiтлер зажадав у вiдповiдь припинити будь-яку допомогу СРСР. Британiя та США вiдмовилися вiд ленд-лiзу, але заявили, що можуть дещо продавати Росiї за золото.
  Крiм того, англiйцi та американцi заявили, що якщо Гiтлер припинить знищення євреїв, то вони можу продавати нафтопродукти та iншу потрiбну нiмцям сировину в кредит. Фюрер, вирiшивши, що євреї нiкуди не дiнуться, погодився.
  Насамперед треба покiнчити з СРСР. Щоправда, тут єдностi у фрицiв не було. Однi генерали казали, що слiд наступати на Москву. Iншi, що непогано знову захопити Кавказ.
  Фюрер вирiшив наступати на Воронеж. А потiм знову повернути до Сталiнграда. Сам Гiтлер дуже хотiв взяти реванш за поразку пiд цим мiстом. Радянська розвiдка правильно вгадала, де ворог завдасть основного удару та пiдготувала сильну оборону. Але на жаль, нiмцi були сильнi. Втiм, їхнi танки "Пантера", "Тигр", i особливо "Лев", недостатньо досконалi.
  Використовують i "Фердинанди", також машини реальнi звiрi. I ось ударний кулак гiтлерiвцiв перейшов у наступ 5 липня 1943 року. Фашисти намагаються просунутися, але на їхньому шляху потужна оборона. Та ще й артилерiя завдала по противнику превентивного, щоправда, не надто ефективного удару артилерiєю.
  Пiсля чого гiтлерiвцi пiшли в атаку i змогли помiтно вклинитися у позицiї радянських вiйськ. Сил у фашистiв бiльший, i вони панують у повiтрi. Марсель збивши понад п'ятсот лiтакiв отримав Великий Хрест Залiзного Хреста. А до цього ще й Лицарський хрест Залiзного Хреста iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами.
  Нiмцi наступали i просувалися через радянську оборону. Немов таран йшов танк "Лев", найпотужнiший за бронею та озброєнням мастодонт противника вагою дев'яносто тонн. I розумiє "Фердинанди", тут дiяли з жахливою силою.
  Але оборона Червоної армiї була сильною, i не хотiла пiддаватися. Гiтлерiвцi просувалися повiльно i зазнавали великих втрат. Але у повiтрi їм належала iнiцiатива. А Фокке-Вульф - ефективна машина, при правильному її використаннi. I живуча та з потужним озброєнням. Поступово фашисти пiдходили до Воронеж. Але їм для цього знадобилося два мiсяцi. Нарештi видихнувшись, i смертельно втомившись, фрицi зупинилися пiдiйшовши до рiчки Дон. Вони мали великi втрати у технiцi, особливо серед "Пантер" i Т-4, i Т-3. Дещо менше постраждали "Тигри" та "Леви". Але багато танкiв "Лев" тривiально зламалося.
  Настала пауза i фашисти заповнювали шкоду. Сталiн же розраховував узимку перехопити iнiцiативу. У повiтрi в серiї з'явився МЕ-309, який завдяки високiй швидкостi та потужному озброєнню став кардинальною проблемою для радянської авiацiї. Як i Ю-288. Настала пiзня осiнь i пiшов снiг. Червона армiя перейшла у контрнаступ на воронезькому напрямку, i в центрi, а також на Таманському пiвостровi.
  Взимку могло бути багато вiдiграно. Але зненацька у вiйну проти СРСР вступила Японiя. Її сухопутна армiя була дуже численною. Здобувши безлiч перемог, самураї жадали реваншу на Халхiн-Гол.
   I розгорнулася величезних масштабiв битва. Удар по Владивостоку, наступ у Примор'ї та Монголiї.
  Сталiн призупинив наступ на Таманському напрямi, i в центрi, i спробував пробитися лише на Воронежi. Фашисти там трималися чiпко. Вони мали багато сил.
  У небi все ще перевага на їхньому боцi. Тим бiльше, ще й Японiя вiдвернула частину авiацiї. Тож перемоги досягнуто не було.
  Самураї змогли блокувати Владивосток та захопити частину Монголiї. Але на цьому їх успiхи загалом i закiнчилися. Зате нiмцi змогли пережити зиму i уникнути розгрому як це було в сорок першому та сорок другому роцi. I це неабиякий успiх.
  У травнi фашисти поповнили свої сили. У них у серiї з'явився МЕ-262 реактивний винищувач, який не мав собi рiвних. А Марсель збив тисячу лiтакiв. За сiмсот п'ятдесят лiтакiв йому вручили Лицарський хрест залiзного хреста з платиновим дубовим листям мечами та дiамантами. А за тисячу Зiрку Лицарського хреста зi срiбним дубовим листям мечами та дiамантами. Марсель став таким чином супер асом усiх часiв та народiв.
  Але СРСР вiд цього не легше. Наприкiнцi травня нiмцi вiдновили наступ. Але їхнi вiйська просувалися дуже повiльно. СРСР застосував новi танки Т-34-85 та IС-2, якi створили фашистам деякi проблеми. У нiмцiв "Тигри"-2 та "Пантера"-2 стали основною силою. "Лев" та "Маус" зняли з виробництва. Замiсть "Мауса" став розроблятися Е-100, танк нового поколiння. З ущiльненим компонуванням, низьким силуетом, великими кутами нахилу бронi, бiльш досконалою та легкою ходовою частиною. З машинами серiї "Е" пов'язувалися чималi надiї. I дуже колосальна сила. Бої йдуть дуже жорстокi. Нiмцям вдалося за три мiсяцi вiдтiснити радянськi вiйська за Дон. Але вони нiчого не досягли.
  Японiя воювала з Америкою, i влiтку обмежилася лише штурмом Владивостока та Хабаровська. Хабаровськ самураї взяли, але Владивосток немає. А в Монголiї самураї просунулися трохи.
  Взимку сорок п'ятого року американцi змогли завдати поразки Японiї i вибити її з Панами. I перебiг вiйни пiшов по-iншому.
  Взимку сорок п'ятого року Червона армiя наступала у центрi, але змогла подолати гiтлерiвську оборону. У березнi вже нiмцi наступали на пiвднi, але просунулися трохи.
  У травнi фашисти намагалися наступати на Москву, але помiтних успiхiв не досягли, i за два мiсяцi наполегливих боїв просунулися на тридцять, сорок кiлометрiв.
  У боях брали участь самохiдки серiї Е. Вони були легкi та ще недосконалi. Танк Е-50 iз серiйним виробництвом затримався. Реактивна авiацiя, особливо бомбардувальники для СРСР, стали проблемою. У небi перевага фашистiв змiцнилася. Марсель збив двi тисячi лiтакiв i отримав Зiрку Лицарського хреста, залiзного хреста iз золотим дубовим листям мечами та дiамантами. Влiтку радянськi вiйська намагалися знову щось зробити. Але не виходило... До кiнця року лiнiя фронту була малорухливою.
  Настав 1946 рiк .... У нiмцiв з'явилися дисколети, але вони були дорогi, складнi у виробництвi, i незважаючи на невразливiсть через обтiкає ламiнарного струменя, самi не могли вести вогонь. Тож вирiшальної переваги це не дало. Натомiсть у серiї МЕ-262 Х, дуже сильний винищувач зi стрiлоподiбними крилами. I МЕ-1100 з крилами мiнливої стрiловидностi. I ТА-283 iз подовженим фюзеляжем. I Ю-287 i ТА-500 реактивний шестимоторний лiтак. I безлiч iншої технiки.
  СРСР поки що у цьому планi вiдстає i у небi iнiцiатива у фашистiв повна.
  Танк Е-50 пiшов у серiю i Е-75. Машини отримали щiльну компоновочну схему i виявилися легшими. Е-50 важив всього в п'ятдесят тонн при двигунi в 1200 кiнських сил i бiльш потужному бронюваннi. Е-75 вклалася в сiмдесят п'ять тонн, при набагато товстiшiй i нахиленiй бронi нiж у "Тигра"-2 та потужному озброєннi та двигунi у 1500 кiнських сил.
  Нiмцi наприкiнцi травня розпочали наступ на Москву. Цього разу їм вдалося дiйти до Можайської лiнiї оборони, i там вони вперлися iз щiльним i вiдчайдушним захистом.
  Ситуацiю ускладнила i настання Японiї в Сибiру. Але воно було не надто успiшним. Вiйна дуже жорстока. I ось радянськi вiйська таки утримали Москву.
  Зима пройшла у боях. Настав 1947 рiк ... Нiмцi навеснi знову намагалися наступати. Їхнi танки серiї Е були пристойнi. У СРСР пiшла серiя IС-4 та IС-7. Але поки що малими порцiями. I з'явився танк Т-54, але знову в невеликих кiлькостях. I реактивної авiацiї поки що не було.
  Гiтлерiвцi вели наступ на пiвднi. Основного удару вони завдали у напрямку Кавказу. I змогли досягти успiхiв. Прорвали фронт... Ситуацiю посилило вступ у вiйну Туреччини. Османи нарештi подолали коливання. Тим бiльше що союзники з Третiм Рейхом давно не вели вiйни.
  А ось Японiя явно почала програвати ... Але самураї незважаючи на це почали наступ влiтку в Сибiру. I фашисти зрештою змогли таки вiдбити собi Кавказ. До кiнця 1947 року вони вiдрiзали його по сушi. А навеснi 1948 року остаточно захопили.
  Сталiн запропонував у цiй ситуацiї Гiтлеру перемир'я на будь-яких умовах.
  Отримавши нафту Кавказу та зерно України, вугiлля Донбасу, Гiтлер вирiшив пропозицiю Сталiна прийняти, але на дуже тяжких умовах.
  СРСР повертав полонених, передавав Третьому Рейху обладнання, i зобов'язався виплачувати важку i величезну данину сировиною та золотом.
  Великими були i територiальнi втрати. Крiм того, що нiмцi вже захопили довелося вiддати Ленiнград i Мурманськ, i Карельський пiвострiв, i Архангельськ.
  Сталiн, скрипучи серце на це погодився. I було пiдписано мирний договiр.
  Третiй Рейх оголосив себе переможцем та повернув на Захiд.
  Вже восени 1948 року гiтлерiвськi полчища рухалися Африкою та Близьким Сходом. А за зиму бiльшiсть чорного континенту i весь Близький Схiд були захопленi.
  А за весну 1949 була пiдкорена i пiвденна частина Африки. Нiмецькi пiдводнi човни на перекисi водню стали найсильнiшими у свiтi, якi авiацiя i дисколети взагалi мали собi рiвних. Крiм того, в 1949 роцi у фашистiв з'явилися пiрамiдальнi танки, якi гармати союзникiв не могли пробити з жодного ракурсу.
  I ось влiтку 1949 здiйснилася i висадка в Британiї. Марсель за збитий п'ятитисячний лiтак отримав Велику зiрку лицарського хреста зi срiбним дубовим листям, мечами та дiамантами.
  Тепер уже США залишилися на самотi. Трумен запропонував Гiтлеру мир за будь-яких умов. Фюрер вiдхилив це. У 1950 роцi нiмцi пройшли Iсландiї та Канади, i пiдiбралися до США з пiвночi.
  У 1951 почалися бої в самiй Америцi. Нiмцi проривалися разом з японцями i з Мексики, i з Канади. У США не було пiдходящої технiки, щоб протистояти фашистам. Пiрамiдальнi танки Третього Рейху не мали собi рiвних i ламали будь-яку оборону.
  I падали однi американськi мiста за iншими... 30 сiчня 1052 США капiтулювали, проти Третього Рейху. I ситуацiя стала ще гострiшою.
  Помер 5 березня 1953 Сталiн. А 20 квiтня 1953 року вiдбувся перший полiт чоловiк на Мiсяць. Звiсно, летiли нiмцi. I це досить круто. I полiт виявився супер.
  Але настав час миру та перетравлення завоювань. I ось пiшла колонiзацiя iнших країн та формування iмперiї Гiтлера. У 1959 роцi 20 квiтня пройшов референдум про перетворення Третього Рейху на монархiю та iмперiю, з iмператором Адольфом Гiтлером. А в СРСР правил Берiя. Йому дiсталася влада, тому що була потреба в твердiй руцi, i найголовнiше, потребували порядку в жебраку та розореному вiйною та репарацiями СРСР.
  А 20 квiтня 1960 року розпочався полiт першої людини на Марс. I це було досить круто. Але ось Гiтлер помер у березнi 1961 року. I його мiсце зайняв син, отриманий шляхом штучного розмноження Вольф. Теж iмператор i дуже молодий.
  I прийняв рiшення Вольф без зайвих церемонiй розпочати вiйну з Японiєю. Мовляв, не може бути на планетi Земля двох великих iмперiй, а лише одна.
  Ну i Берiя виступив за Третього Рейху. Мовляв, справдi скiльки можна сидiти бiля парашi. Японiя в Росiї вiдвоювала частину Далекого Сходу та Примор'я. I це взагалi неприємно та дико.
  Вольф перший заявив, що СРСР може повернути собi Примор'я, частину Сибiру, i Сахалiн, а також Курильську гряду, але не бiльше. Берiю це влаштувало. I СРСР розпочала вiйну.
  У нього були танки основнi Т-54 i Т-55, IС-10 i IС-12. У нiмцiв куди досконалiшi: пiрамiдальнi. I це очевидно серйозна заявка на перемогу.
  Японiя ж технiки трохи вiдставала вiд СРСР. На престолi у Японцiв той самий незмiнний iмператор Хiрохiто. I вiн, звичайно ж, теж хоче влади над свiтом. Але фашистiв слабше.
  Вiйна розпочалася 20 квiтня 1961 року. Гiтлер готувався до вiйни з японцями, вiн також хотiв повної влади над свiтом. Але Вольф його випередив. Точнiше, Адольф Перший i Великий не встиг. I пiшла велика та жорстока вiйни.
  Чаша терезiв завагалася з великою силою.
  Нiмцi вiд початку маючи досконалiшу технiку захопили iнiцiативу. Але японцi билися дуже героїчно. Але за першi три мiсяцi нiмцi i армiя СРСР змогли помiтно просунутися в глиб Японської iмперiї, i багато чого захопити.
  Бої йшли зi змiнним успiхом, але бiльше на користь фашистiв. I просувалися нiмцi дедалi далi. I це було їх колосальним та неповторним успiхом. Вони пiрамiдальнi танки робили з особливого виду пластмаси, i вони громили будь-яку оборону. I не було пощади Японiї.
   IС-12 був танк вагою в п'ятдесят тонн i добре захищений в лоб, з гарматою в 122 мм, але довжиною в 60ЕЛ. I вона страшенно лупила супротивника.
  Японська армiя застарiла та програвала. Ось пiсля кiлькох мiсяцiв боїв вже третину iмперiї самураїв було захоплено.
  А наприкiнцi 1961 року Країна Вранiшнього Сонця втратила майже половину своєї територiї.
  Настав 1962 рiк... Нiмцi та СРСР продовжують наступ... Берiя на пiдйомi. Знову бої та перемоги. Через рiк до 20 квiтня 1962 року, вже бiльше двох третин Японської колонiальної iмперiї захоплено. А вiйна продовжується.
   Воює армiя СРСР з героїзмом....
  I вже 3 вересня 1962 року Японiя капiтулювала. I закiнчилася ця вiйна.
  Вольф перший став великим i всесвiтнiм iмператором. I знову настав час перетравлення захоплених колонiальних володiнь.
  Польоти нiмцiв до рiзних планет. 1965 року до Венери. 1967 року до Меркурiя. А у 1968 роцi до супутникiв Юпiтера.
  Але це першому Вольфу цього мало в 1971 роцi були вiдвiданi i супутники Сатурна. I 1971 року 20 квiтня Вольф Перший напала на СРСР. Вiн вирiшив захопити останню поки що не пiдпорядковану йому державу планети Земля.
  Берiя ще правил СРСР. Йому було сiмдесят два роки, або навiть не було.
  I вiйська Третього Рейху завойовували територiю. Головного удару було завдано у напрямку Москви, яку Гiтлер так i не змiг взяти.
  Але поки що йшло звичайно все на користь Третього Рейху. У якого i бiльше сил та танкiв.
  Але ось невдача прибув радянських десант попаданцев, i давай фашистiв молотити, зi страшною силою.
   Олександр Рибаченко знову у бою. I просувається, махає обома мечами. I хлопчик-термiнатор проводить млин. Падають убитi гiтлерiвцi.
   Маса трупiв. Цiлi гори кривавих тiл.
   Хлопчику-письменнику згадується дика стратегiя. Де також разом змiшувалися конi та люди.
   Алесандр Рибаченко пищить:
   - Горе вiд розуму!
   А грошей буде темрява!
   I хлопчик-термiнатор у новому русi. I його босi нiжки щось вiзьмуть та й метнуть.
   Пацан-генiй проревiв:
   - Майстер клас та фiрма "Адiдас"!
   Дiйсно крута з крутих вийшла вистава. А скiльки вбитих гiтлерiвцiв. I перебили коричневих бiйцiв найбiльше з найбiльших.
   Маргарита теж у бою. Крушить коричнi та сталевi армiї та реве:
   - Великий ударний полк! Ми всiх вганяємо у труну!
   I її мечi як рубають по гiтлерiвцях. Маса коричневих бiйцiв уже завалилася.
   Дiвчинка прогарчала:
   - Я пантери навiть крутiший! Доведiть, що всiх найкраще!
   I вiд голої п'яти дiвчинки як вилетить горошинка iз потужною вибухiвкою.
   I по ворогу довбає.
   I вiзьме, i рознесе частину супротивникiв та танки i навiть лiтаки.
   А Наталя в авторитетi. I б'є супротивникiв i сама нiкому спуску не дасть.
   Скiльки гiтлерiвцiв уже перебили.
   А її зубки такi гострi. А очi такi сапфiровi. Ось це дiвка - найголовнiший кат. Хоча у неї всi напарницi - кати!
   Наталя кричить:
   - Шалена я! Буде вам пеня!
   I знову дiвчина мечами масу гiтлерiвцiв зарубає.
   Зоя рухалася i розкроїла багато коричневих воїнiв.
   А нiжки босi метають голки. Кожна голка вбиває кiлькох гiтлерiвцiв. Ось це дiвчата - реально красунi.
   Августина настає, i супротивникiв трощить. I при цьому ще не забуває прокричати:
   - Вам не уникнути труни!
   I свої зуби дiвка вiзьме та й вискачить!
   I руда така... Волосся майорить на вiтрi, наче пролетарський прапор.
   I вся буквально виходить гнiвом.
   Свiтлана в русi. Ось розкроїла масу черепiв та веж танкiв. Войовниця, яка скеляє зубки.
   Показує язичок. А потiм плюється з трубочки. Пiсля чого завиває:
   - Будете ви мертвими хлопцi!
   I знову вiд її босих нiжок летять смертоноснi голки, що вражають пiхоту та лiтаки.
  Зрозумiло, що така команда знищить фашистiв, навiть якщо Третiй Рейх захопив практично весь свiт i став розселятися на iншi планети!
  . РОЗДIЛ Љ4.
   Володимир Рибаченко, вiн же Вольф Бiсмарк продовжував знищення радянських частин 28 сiчня 1949 року його МЕ-462 знову проносився наче пекельний ураган за позицiями Бразильської армiї. Тепер Третiй Рейх б'є свого недавнього союзника, який разом пiдкорював Америку.
  Володимир-Вольф вбiгає на злiтно-посадкову смугу в одних плавках. Вiн дуже гарний хлопчик на вигляд рокiв чотирнадцяти iз рельєфними м'язами. Так Володимир-Вольф звернув увагу, що вiн не росте i не дорослiшає, залишаючись чотирнадцятирiчним. Може, це тому, що Володимир Рибаченко з ХХ столiття, i для нього бiологiчний час тече по-iншому? Але феномен у нього вiд бою до бою стає ще крутiшим i ефективнiшим.
  I в СРСР його звуть бiлим дияволом, а то й просто дияволом!
  Володимир-Вольф знову мучимо муками совiстi. Вбивати бразильських колишнiх союзникiв дуже пiдло. Але в небi з'являються цiлi, i босi нiжки хлопчика тиснуть на педалi, i вiн дає чергу... Двадцять чотири бразильськi лiтаки збитi разом. I навiть Володимира-Вольфа не встигли побачити.
  Ось так цей вiдчайдушний хлопчисько всiх молотить.
  Рибаченко-Бiсмарк проспiвав:
  - Я вовк великий неба,
  Дам замiсть кровi снiг!
  Володимир-Вольф свиснув i перейшов на наземнi цiлi. Вiн трощив танки з запеклiстю та руйнуванням. Посилав за настильною вбивчою силою снаряди.
  Хлопчик-термiнатор хихотiв i гарчав.
  I мав велике задоволення, слово проходив комп'ютерну гру.
  I пiдривають униз, вiд детонацiї снарядiв бразильськi танки.
  Волька-Вольф проревiв:
  - Славитися наш дух на вiки,
  Виконатися хлопчика мрiя.
  Але щось не склалося в головi пiсня. Якось натхнення не було. I Волька лише люто скрипнув зубами.
  Збив масу танкiв i повернувся назад... I тут його так жорстко почало мучити совiсть....
  Волька в розпачi заспiвав, пишучи на ходу;
  Батькiвщина Велика Росiя,
  Найпрекраснiша країна...
  Про кохання Всевишнього просили,
  Щоб не здолав нас Сатана!
  
  Славиться Вiтчизна вище сонця,
  Вiрний йому хлопчик-пiонер...
  Зможе нiмця, здолати японця,
  I покаже мужностi приклад!
  
  Де вiн тiльки хлопчик не бився,
  Бачив навiть Марса берега.
  Носить РПГ у величезному ранцi,
  Якщо треба, то зiб'є роги!
  
  Сама красива Батькiвщина - мати,
  У заполяр'ї яблунi цвiтуть.
  Незабаром житиме при комунiзмi,
  Втiлимо в реалiї мрiю!
  
  Полетимо ми скоро на Венеру,
  I Юпiтер грiзний пiдкоримо...
  Здолаємо всяку химеру,
  Адже Росiя - це Третiй Рим!
  
  Ми вмiємо будувати лiтаки,
  I палаци iз злата зводити...
  Нашi знайте найкращi пiлоти,
  Що Люфтваффе стали бити смiливо!
  
  За наказом Сталiна всiх крутiше,
  Вiн у Росiї класний червоний цар.
  Буде життя моє куди краще,
  У вiрi Православний Государю!
  
  Ленiн це теж наш учитель,
  Дав нам працю гiганта на вiки.
  Вiн вважає науки повелитель,
  Розiб'є будь-якого дурня!
  
  У комунiзмi наша вся надiя,
  Це найсправедливiший лад.
  Ти, мабуть, просто невiглас,
  Хоч на вигляд супротивник i крутий!
  
  Нашi автомати жорстко б'ють,
  Косять дуже круто поле.
  Мабуть, постарався тут Малюта.
  Приготував до тортур долото!
  
  У Росiї сини лихi,
  Крушать танки немов тi кришталi.
  Ми своєї найпрекраснiшої стихiї,
  Православний Сталiн добрий цар!
  
  Я народився у вiцi двадцять першому,
  I не знав, що у свiтi є вiйна...
  Видавав часом лихi перли,
  Спокусив майстерний Сатана!
  
  Що ж бiйка найвище покликання,
  Щоб служити Росiї та Христу ...
  А фашистам буде покарання,
  Комунiзм я в серце донесу!
  
  З нами Лада та спис Сварога,
  I Марiя дiва на вiки...
  Дiти ми Святого Бога Роду,
  Буде у славi росiйська мрiя!
  
  Немає в Росiї мiсця знайте боягуз,
  Пiонер з народження смiливець.
  Лайка з ворогами нам завжди до смаку,
  Якщо смiливий означає молодець!
  
  Наше людство воскресне,
  Його силою Рода вiдродимо...
  Станемо ми веселi як дiти,
  Бо ж нами Божий херувим!
  
  Полюбiть Батькiвщину святу,
  Вклонiться Роду до землi.
  Дiвчину побачимо ми босу,
  Наше Рiдновiр'я сiм'ї!
  
  Сталiнград був дуже славне мiсто,
  У ньому зламали Гiтлеру хребет.
  I повалений чорний Рейха ворон,
  Нехай благословить Сварог Батько!
  
  На Землi все буде справедливо,
  Кожен Iсусовi буде радий...
  Поклоняйся Господу чемно,
  Адже заряджено сильний автомат!
  
  Не стерпiти слов'янам приниження,
  Ми за Рода станемо горою.
  Не потерпимо Бога образи,
  Зламаємо ворога сталевою рукою!
  
  У комунiзмi буде наша вiра,
  А в науцi сила на вiки...
  Хоч плетуться пiдступи Люциферi,
  Знай у нас могутня рука!
  
  У боротьбi будемо хоробро ми боротися,
  Як у окопi з Курською дугою...
  Росiяни завжди вмiли битися,
  Адже пацан Вовон такий крутий!
  
  Не дамо фашистам у битвi спуску,
  Моджахедов теж розiб'ємо...
  За наказом Бога Iсуса,
  Ми в атаку на ура пiдемо!
  
  Вiчний Рiд, Вiн i Творець Вiчний ,
  Нам служити Вiтчизнi заповiв...
  Якщо твої цiлi людянi,
  Значить, у чомусь ти i iдеал!
  Зможеш скрушити ворогiв граючи,
  Створити без меж комунiзм...
  Щоб було вiчним тепло, травень,
  Щоб став прикладом альтруїзму!
  
  За Вiтчизну ми полицi покладемо,
  Скiльки треба викосити ворога,
  Ось зараз Йосип наш на тронi,
  Теж цей цар не назавжди!
  
  Буде в серцi мрiї комунiзму,
  З руїн себе ми вiдродимо,
  Не шкодують пiонери життя,
  Вистоємо i знову переможемо!
  
  Скоро буде Русь моя над свiтом,
  Як квазар незгасаючий горiти...
  Нехай не буде всесвiт тиром,
  Захист його Сварог - ведмiдь!
  
  Мертвi не померли, повiрте,
  Буде життя у духу назавжди.
  Ось народяться у щастя Рода дiти,
  I реальною стала раптом мрiя!
  Хлопчик вдав, що смертельно втомився, i хоче спати. А насправдi сон до нього не йшов.
  Володимир-Вольф Рибаченко-Бiсмарк вирiшив у зошит накидати розповiдь:
  Гiтлер у сорок першому роцi передумав брати столицю Москву у СРСР. Однiєю з причин цього стало те, що фюреру наснився сон з повним розгромом Вермахту. I 20 листопада 1941 року Гiтлер запропонував Сталiну мир. Вождь СРСР травмованим попереднiми поразками погодився. Нiмцi отримали все, що встигли захопити. Майже всю Україну i мiсто Ростов-на-Дону, Бiлорусь, Прибалтику, частина Росiї.
  На пропозицiю Сталiна Гiтлер погодився на розмiн. Росiя погодилася вiддати весь Донбас i частину багатих чорноземом земель Дону, в обмiн на коридор до Ленiнграда i на вiдсунення кордонiв вiд Москви. Гiтлер погодився вiдсунути кордони до Смоленської областi, але натомiсть СРСР передав ту частину Донбасу, що нiмцi не встигли зайняти, i Дон з багатим чорноземом, чого найбiльше хотiли нiмцi. Крим був майже весь, окрiм Севастополя нiмецькою. У Карелiї кордон провели лiнiєю фронту, що фiнiв влаштувало. Мурманськ залишився за СРСР. На пiвднi кордон провели по Дону, i нiмцi нарештi змогли забезпечити свою продовольчу безпеку. Також у них виявилося i вугiлля, i сталь Донбасу. I багатi родовища легуючих елементiв. У дефiцитi у Вермахта залишилася нафта, але це було тимчасово, оскiльки Гiтлер планував захопити Близький Схiд. Все бiльш-менш консолiдувалося.
  Нiмцi правда вважали, що Гiтлер поквапився зi свiтом. Але ж фюреру краще було знати. Тим бiльше, можна продовжити вiйну на Заходi. Спочатку фюрер зустрiвся iз Франком. Сказав йому, мовляв, ти сам бачив - СРСР розгромлений. Третiй Рейх сильний як нiколи, i Великобританiя приречена. Тож не пустиш нiмцiв у Гiбралтару, то роздiлиш долю Францiї. А так i Гiбралтар стане iспанським, i навiть можна претендувати на деякi землi англiйських колонiй. I довго вмовляти Франка нiколи, у вермахту руки розв'язанi, i вся Африка i бiльшiсть Азiї, включаючи Iндiю, будуть взятi пiд повний контроль.
  Генералiсiмус погодився. I ось уже в груднi нiмцi одним раптовим ударом захопили Гiбралтар i заблокували вхiд у Середземне море зi сходу. I одночасно рознесли фашисти та базу англiйцiв на Мальтi, та захопили її десантом.
  Корпус Роммеля отримав пiдкрiплення i захопив Толбук, а потiм розбив англiйцiв у Єгиптi. Вони сипалися мов горох. Єгипет був захоплений i Суецький канал перекритий. Далi нiмцi рушили до Iраку та Кувейту. Вони били англiйцiв наче вiдбивну грушу. I трощили їх, захоплюючи Близький Схiд. Навеснi сорок другого року всю пiвнiч Африки, Близький Схiд та Французькi володiння були окупованi. I це треба було сказати велика перемога.
  Втiм, нiмцi претендували на бiльше. I вели захоплення усiєї Африки. А японцi трощили на морi США. I перемоги йшли одна за одною. I ось зал лiто сорок другого року захопленi нiмцям та Iран, та Iндiя. А за осiнь остаточно завершилася окупацiя Африки. Таким чином гiтлерiвцi здiйснили захоплення значних територiй та ресурсiв, з'єднавшись iз Японiєю.
  Британiя втратила свої колонiї в Африцi та Азiї, опинившись у дуже складнiй ситуацiї. А навеснi 1943 року нiмцi разом iз японцями висадилися й у Австралiї. А сама Британiя зазнавала масованих бомбардувань.
  Гiтлер, вимагав влiтку покiнчити з iмперiєю Лева. I точилася активна пiдводна вiйна. У нiмцiв з'явилися субмарини на перекисi водню. I це дуже серйознi сили.
  У липнi 1943 року нарештi здiйснилася висадка десанту. У боях взяли участь танки: "Пантера", "Тигр" та "Лев" та "Фердинанди". А також винищувачi МЕ-309 та бомбардувальники Ю-288. I це обрушилося на англiйськi вiйська зi страшною силою. Битва на сушi тривала лише одинадцять днiв i завершилася переконливою перемогою Вермахту.
  I це велике досягнення нiмецької вiйськової машини.
  Пiсля цього вiйна перейшла вже на бiк США. I була захоплена Iсландiя. Америка вже пiсля цього не могла бомбити Європу. Рузвельт помiтно злякався i запропонував Гiтлеру мир на будь-яких умовах.
  Але фашисти вирiшили добити США i продовжили наступ. У сорок четвертому роцi випуск реактивної авiацiї став масовим, i вона американцiв буквально заїдала. А Марсель перевищивши тисячу збитих лiтакiв, отримав Великий Хрест Залiзного хреста, як вiнець героїзму та ефективностi льотного класу.
  Фюрер наказав затискати Америку, використовуючи союзникiв в Аргентинi, а також у Бразилiї. I рухати з пiвдня разом iз японцями, i з пiвночi, через Канаду. I це було нiби подвiйними клiщами. Гiтлер почував себе на бiлому конi.
  З'явилася i серiя спочатку самохiд Е, легших та досконалiших. ТА-400 та Ю-488 показали переважну мiць. I стали ворогiв трощити. I буквально їх змiтати волоткою.
  I трощать гiтлерiвцi союзникiв. I роблять це настiльки ефективно, що США розсипаються. Не дають американцям жодних шансiв. Нiмецькi штурмовi гвинтiвки найкращi у свiтi i їм немає рiвних. З'явись до кiнця року i першi дисколети, якi через ламiнарний струмiнь неможливо було збити. I вони трощили Америку.
  Легкi самохiдки iз серiї Е, показали свою повну тотальну перевагу над танками янкi. Вони всi буквально обходили i розбивали i перетворювали на вiдбивне та розплющували на попiл. Не було Америки шансу проти США.
  У сорок п'ятому роцi США вже догоряли. У березнi впали Нью-Йорк та Вашингтон.
  А у квiтнi вiдбулася капiтуляцiя. Тож вiдбувся подiл iмперiї. Гiтлерiвцi та японцi, перемiгши, тимчасово заморозили вiйну. Настав перiод миру. 20 квiтня 1950 року вiдбувся перший полiт космонавтiв на Мiсяць.
  А 20 квiтня 1953 року спалахнула велика вiйна мiж Третiм Рейхом та Японiєю. Новий наступник Сталiна Берiя, запропонував Гiтлеру спiльну вiйну iз країною Вранiшнього Сонця. Гiтлер заявив Берiї, що СРСР має воювати на повну силу, але отримає лише пiвденний Сахалiн та Курильську гряду. А якщо щось Третiй Рейх вiзьме i зiтре СРСР у порошок.
  Гiтлерiвськi вiйська технологiчно сильнiшi, нiж японськi. Особливо грiзнi у нiмцiв пiрамiдальнi танки. I їх не пробити з жодного ракурсу. I реактивна авiацiя не має рiвних. I дисколети розвивають швидкiсть десять звукових махiв. Нi проти такої сили Японiї не встояти.
  СРСР теж має дещо. Танк Т-54 у принципi непоганий. Але є ще iншi машини. Наприклад, IС-7, дуже погана забiйна сила. Оленка керує цим танком i трощить японцiв.
  Дiвчина вищить i насвистуючи пiсеньку реве:
  - I летiли в труну самурая,
  Пiд напором сталi та вогню!
  Тепер у них Берiя замiсть Сталiна, i новi рубежi доведеться пiдкорювати країнi порад.
  У Японiї є танки серiї Е, але вони застарiлi та недосконалi, раннi модифiкацiї. Ось такий пре на IС-7 у цьому випадку Е-90. Машина важить сто вiсiм тонн, на сорок бiльше за радянську машину. I броня в нього товстiша особливо чола. Лоб вежi 285-мiлiметрiв, проти 210 у IС-7, а лоб корпусу 250-мiлiметрiв проти 150 у радянської машини. Але нахил бронi меншим буде. А борти тi самi 150-мiлiметрiв. Правда у японця корми буде товстiший за 150-мiлiметрiв проти 94. Знаряддя приблизно близькi 128-мiлiметрiв у японця i у радянського 130-мiлiметрiв при близько довжинi. Але радянський трохи мабуть краще. I ось вони наближаються.
  Японець все ж таки в лоб захищений краще, але ходовi якостi гiршi, хоча двигун у самурая в 1500 кiнських сил.
  Анюта босими пальчиками нiжок шльопає по бронi Iса, i буркує:
  - Чи буде ера комунiзму на дворi!
  Алла ця руда чортiвка погоджується:
  - Звiсно ж буде!
  Марiя смiється i виникає:
  - Наша партiя це вiчна перемога!
  Олiмпiада реве:
  - За Батькiвщину, за Сталiна!
  I ось радянський танк як урiже по супротивнику. I той загориться i давай рватися на частини. I буквально руйнує броню.
  Оленка хихикнула i вiдзначила:
  - З бабою краще!
  Японський мастодонт знищено. А решта танкiв у самураїв не так добре захищена. I їх легше бити. I ти їх реально руйнуєш, справдi круто.
  Анюта заспiвала, голою п'ятою давлячи на гашетку:
  - Не стерпiти слов'янам приниження,
  Як за Русь пiднiмемося горою...
  Не потерпимо бiльше образ,
  Зламаємо ворога сталевою рукою!
  I знову снаряд зруйнував Е-50 лiцензiйний танк. Теж не найвдалiша машина. Досить важка, а в борт захищена слабенька, i можна пробити з великої дистанцiї.
  Єлизавета билася на Т-54 i їй було набагато складнiше. Та дiвчина демонструвала колосальну стiйкiсть. I ось за допомогою босих пальчикiв як пошле снаряд i проб'є Е-75, i це дуже круто. I масове руйнування.
  Олена теж довбанула, з колосальним натиском. I лупнула з убивчою силою.
  I ось японець горить та руйнується. I його буквально руйнує.
  Катерина прочiрiкала:
  Занесло, занесло мене,
  Сяду я, сяду я на коня!
  I пiдморгнути своїм напарницям. А дiвчата такi тут такi гарнi i лише в одному бiкiнi. I босонiж зрозумiло, дуже красивi.
  Єлизавета бойова баба i пiдбивши Е-50 з Японiї, прошипiла:
  - За це великого комунiзму!
  Єфрасiя давлячи японцiв, пискнула:
  - За мої рубежi!
  Японiя протрималася трохи бiльше року i була повалена. I Третiй Рейх став всесвiтньою iмперiєю.
  20 квiтня 1957 року розпочався полiт космонавта на Марс. I це було чудовим кроком.
  20 квiтня 1959 року пройшов референдум, узаконившись у Третьому Рейху монархiю та iмператорську форму правлiння.
  Але Гiтлер нiколи не був би Гiтлером, якби не захотiв би вирiшити проблему СРСР. I звичайно ж його бажання, пiдкорити всю земну кулю.
  20 квiтня 1961 почалося вторгнення Третього Рейху в СРСР. Агресiя безжальна i з величезними силами. Що дуже нерiвнi.
  I орди Третього вже за два тижнi пiсля початку боїв стали обтiкати Москву.
   Володимир Рибаченко у наступi все пришвидшується. Хлопчик б'є гiтлерiвцiв.
   Його босi нiжки метають гострi голки - розриваючи танки та лiтаки.
   Юний воїн пищить:
   - Шалена iмперiя - всiх розiрве!
   I знову хлопчик у русi.
   Маргарита бурхлива дiвчина у своїй активностi. I молотить ворогiв.
   Ось вона запустила голою нiжкою, горошинку з вибухiвкою. Та рвоне, i одразу сотню гiтлерiвцiв i десять танкiв нагору пiдкине.
   Дiвчинка кричить:
   - Перемога до нас все одно прийде!
   I проведе млин мечами - стовбури танкiв летять у рiзнi боки.
   Ось прискорила рухи Наташа. Дiвчина зрубує коричневих воїнiв. I при цьому репетує:
   - Перемога на iмперiю на Росiю чекає.
   I давай винищувати гiтлерiвцiв посиленими темпами.
   Наталя, це дiвка-термiнатор.
   Не думає зупинятися i сповiльнюватись i танки, i лiтаки збиваються.
   Зоя у наступi. Її мечi наче нарiзають м'ясний i металевий салат. Дiвчина кричить на всю горлянку:
   - Наше спасiння в силi!
   I теж босi пальчики нiг такi голки кидають.
   I маса людей з пробитими горлами валяється курганами трупiв, а також розбитих танкiв i збитих лiтакiв.
   Августина шалене дiвчисько. I всiх трощить немов це робот iз гiперплазми.
   Рознесла вже жодну сотню гiтлерiвцiв. Але все збiльшує темп. I войовниця ще й реве.
   - Я непереможна така! Сама у свiтi крута!
   I знову красуня в атацi.
   I вiд її босих пальчикiв нiжок вилiтає горошинка. I три сотнi гiтлерiвцiв та дюжину танкiв розiрвав потужний вибух.
   Августина проспiвала:
   - Ви не посмiєте нашу землю захоплювати!
   Свiтлана теж у наступi. I не дає нi грама перепочинку. Дика дiвчина-термiнатор.
   I рубає ворогiв та гiтлерiвцiв винищує. I маса коричневих бiйцiв уже завалилася в канаву та дорогами.
   Шiстка розбушувалася. Влаштувала дику битву.
   Володимир Рибаченко знову у бою. I просувається, махає обома мечами. I хлопчик-термiнатор проводить млин. Падають убитi гiтлерiвцi.
   Маса трупiв. Цiлi гори кривавих тiл.
   Хлопчику-термiнатору згадується дика стратегiя. Де також разом змiшувалися конi та люди.
   Володимир Рибаченко пищить:
   - Горе вiд розуму!
   А грошей буде темрява!
   I хлопчик-термiнатор у новому русi. I його босi нiжки щось вiзьмуть та й метнуть.
   Пацан-генiй проревiв:
   - Майстер клас та фiрма "Адiдас"!
   Дiйсно крута з крутих вийшла вистава. А скiльки вбитих гiтлерiвцiв. I перебили коричневих бiйцiв найбiльше з найбiльших.
   Маргарита теж у бою. Крушить коричнi та сталевi армiї та реве:
   - Великий ударний полк! Ми всiх вганяємо у труну!
   I її мечi як рубають по гiтлерiвцях. Маса коричневих бiйцiв уже завалилася.
   Дiвчинка прогарчала:
   - Я пантери навiть крутiший! Доведiть, що всiх найкраще!
   I вiд голої п'яти дiвчинки як вилетить горошинка iз потужною вибухiвкою.
   I по ворогу довбає.
   I вiзьме та рознесе частину супротивникiв та танки i навiть лiтаки.
   А Наталя в авторитетi. I б'є супротивникiв i сама нiкому спуску не дасть.
   Скiльки гiтлерiвцiв уже перебили.
   А її зубки такi гострi. А очi такi сапфiровi. Ось це дiвка - найголовнiший кат. Хоча у неї всi напарницi - кати!
   Наталя кричить:
   - Шалена я! Буде вам пеня!
   I знову дiвчина мечами масу гiтлерiвцiв зарубає.
   Зоя рухалася i розкроїла багато коричневих воїнiв.
   А нiжки босi метають голки. Кожна голка вбиває кiлькох гiтлерiвцiв. Ось це дiвчата - реально красунi.
   Августина настає, i супротивникiв трощить. I при цьому ще не забуває прокричати:
   - Вам не уникнути труни!
   I свої зуби дiвка вiзьме та й вискачить!
   I руда така... Волосся майорить на вiтрi, наче пролетарський прапор.
   I вся буквально виходить гнiвом.
   Свiтлана в русi. Ось розкроїла масу черепiв та веж танкiв. Войовниця, яка скеляє зубки.
   Показує язичок. А потiм плюється з трубочки. Пiсля чого завиває:
   - Будете ви мертвими хлопцi!
   I знову вiд її босих нiжок летять смертоноснi голки, що вражають пiхоту та лiтаки.
   Володимир Рибаченко стрибає та пiдскакує.
   Босоногий хлопчик купу голок випускає, збиває танки, i спiває:
   - Вирушаємо у похiд, вiдкриває великий рахунок!
   Юний воїн як належить на висотi.
   Рокiв йому вже чимало, але вiн виглядає дитиною. Тiльки дуже сильним i мускулистим.
   Володимир Рибаченко заспiвав:
   - Нехай не за правилами гра - прорвемося фраєра!
   I знову вiд його босих нiжок вiдлетiли смертельнi голки.
   Маргарита iз захопленням проспiвала:
   - Нiчого неможливого нема! Вiрю, буде свободи свiтанку!
   Дiвчинка знову кинула вбивчим каскадом голок по гiтлерiвцям та їхнiм танкам, продовжила:
   - Темрява пiде! Розквiтнуть троянди травня!
   I войовниця як кине босими пальцями нiжок горошинку, так одразу ж тисяча гiтлерiвцiв пiдлетiла у повiтря. Та армiя коричневої, пекельної iмперiї тане прямо на очах.
   Наташа у битвi. Стрибає немов кобра. Вибухає ворогiв. I стiльки гине гiтлерiвцiв та падають лiтаки.
   Дiвчина їхня i мечами, i гранами на вугiллi, i списами. I голками.
   При цьому ще й реве:
   - Перемога вiрю, прийде!
   I слава росiян знайде!
   Босi пальчики нiжок кидають новi голки, пробиваючи супротивникiв.
   Зоя у дикому русi. Настає на гiтлерiвцiв. Розрубує їх на дрiбнi шматочки.
   Войовниця метає босими пальцями голки. Пробує противникiв, i як зареве:
   - Повна наша перемога близька!
   I проводить мечами дикий млин, змiтаючи танки. Ось це справдi дiвка як дiвка!
   А ось кобра Августина перейшла у наступ. Ось це баба - усiм кошмарам кошмар.
   I якщо врубить, то значить врубає.
   Пiсля чого руда вiзьме i заспiває:
   - Розкрию всi черепи! Я велика мрiя!
   I ось її мечi у дiї i розрубують м'ясо та метал.
   Свiтлана теж переходить у наступ. Немає у цiєї дiвчини гальм. Як порубає, так маса трупiв завалена, i валяться лiтаки та танки.
   Блондинка-термiнатор реве:
   - Як буде добре! Як буде добре - я це знаю!
   I ось летить вiд неї забiйна горошинка.
   Володимир Рибаченко знову сотню гiтлерiвцiв, пронiсши метеором, зрiже. I ще бомбу вiзьме та й кине.
   Невелика розмiрами, але вбивча вона...
   Як розiрве на дрiбнi уривки.
   Хлопчик-термiнатор провiв:
   - Бурхлива молодiсть страшних машин!
   Маргарита знову таке влаштує у битвi.
   I зрубає масу коричневих бiйцiв. I прорубує великi просiки.
   Дiвчинка вищить:
   - Ламбада - наш танець на пiску!
   I врiже з новою силою.
   Наталя в наступi ще шаленiша. Так молотить гiтлерiвцiв. Не дуже їм проти таких дiвчат встояти.
   Наташа взяла i заспiвала:
   - Бiг на мiсцi загальний примиряючий!
   I войовниця таким каскадом ударiв вибухнула супротивниками.
   I ще босими нiжками диски метне.
   Ось млин провела. Маса голiв коричневої армiї вiдкотилася i горiли танки.
   Бойова красуня вона. Бити собi таку жовту армаду.
   Зоя в русi, всiх руйнує поголовно. I її мечi, наче ножицi смертi.
   Дiвчина просто приваблива. I її босi нiжки кидають дуже отруйнi голки.
   Вражають ворогiв. Пробивають їм горло i роблять труни, змушують вибухати танки та лiтаки.
   Зоя взяла i пропищала:
   - Якщо у кранi немає води...
   Наташа промовила iз захопленням:
   - Виходить, винна ти!
   I босими пальцями нiг як метне те, що вбиває капiтально. Ось це справдi дiвчина з дiвчат.
   I вiд її голих нiжок як пролетить лезо. I вразить безлiч бiйцiв, зрiзаючи вежi з танкiв.
   Августина у русi. Стрiмка та неповторна у своїй красi.
   Яке у неї яскраве волосся. Немов пролетарський прапор майорiють. Ось це дiвчина - справжня мегера.
   А рубає супротивникiв - нiби народилася з мечами у руках.
   Руда, бiсова бестiя!
   Августина взяла i прошипiла:
   - Бичача буде голова - не збожеволiти!
   I ось вона знову розфарбувала безлiч бiйцiв.
   Коротше кажуть, iз такою командою Гiтлеру не вижити. I 9 травня 1961 року Адольфа Гiтлера взяли дiвчата босими пальцями нiжок за руки та ноги, а Маргарита за нiс, i розiрвали, i Гiтлер 9 травня 1961 року взяли i здох! I СРСР завоював увесь свiт!
  . РОЗДIЛ Љ5.
  Дарина Рибаченко продовжувала працювати на будiвництвi залiзницi. Як i ранiше, в смугастiй тюремнiй сукнi-рубищi i босонiж, вколювала дiвчинка, якiй щойно виповнилося тринадцять рокiв. На Православне Рiздво їй дали трохи бiльше поспати, i вона приснила ранiше пропущену частину сновидiння.
   Ефiтик i Лiза, нарештi, домчалися до моря, узбережжя було суцiльно усiяне блискучим черепашком, яких викидали пiнi, смарагдовi хвилi. Але не це було головним, видовище, що постало перед поглядом, могло потрясти уяви знiженої людини, дитя двадцять першого столiття! У далинi бачилося вiдразу сiм вiтрильних посудин. Найбiльша з них - це сто гарматний крейсер. Чудовий красень, з великими жовтими вiтрилами, що надулися немов жiночi бiкiнi. Поруч iз ним чотири дрiбнiшi посудини, але теж ощетинившиеся гарматами, далi масивне судно, з широкими вiтрилами, i порiвняно невеликий кораблик, з блакитними вiтрилами. Лiза вже вкотре (це увiйшло у звичку), свиснула:
   - Оце так! Просто Гiперквазарно! Справжнi вiтрильники! I можливо на них веселi та романтичнi пiрати!
   Ефiтик авторитетно заперечив:
   - Оце навряд чи! Пiрати на таких великих посудинах зазвичай не плавали. Для них скорiше характернiша, ось це бригантина. Маленька, маневрена, i при цьому не так i багато на нiй знарядь. Флiбустьєри, як правило, прагнуть не потопити, а захопити чужий посуд. Причому намагаючись вибирати багатшими.
   Лiза перебила, ткнувши пальцем у бiк хвиль, що плескалися.
   - Сюди пливуть човни, може, вийдемо їм на зустрiч.
   Хлопчик-генiй заперечив:
   - Невiдомо, як нас приймуть! Можливо, у них ще iснує iнквiзицiя, або щось таке. Та й наш одяг їх цiлком може збентежити!
   Лiза зачепила пiсочок пальчиками босих нiг, i жбурнула жменю:
   - А що цiлком може збентежити, чи її вiдсутнiсть. Ось вiзьму i роздягнуся, виконаю середньовiчний стриптиз!
   Юнак-вчений зашипiв:
   - Дайте швидше змотаємось, поки нас не накрили залпом.
   Пару влучникiв нiби вiтром здуло, вони забилися в кущi i спостерiгали за трьома шлюпками. Вони були довгi, як пироги, i в них їхало приблизно пiвсотнi солдатiв. А деякi навiть не були людьми. Незважаючи на тривалу роботу з комп'ютером Еф володiв хорошим зором, i ще надiв спецiальнi окуляри, що багаторазово збiльшують зображення. Ось видно приблизно десяток звiроподiбних тварин, з обличчями ведмедiв, зi сплющеними носами. Було ще два типи потворнiших, висока людина з розкiшними орденами та стрiчками, мабуть їх начальник. I дивний хлопчик на вигляд не старший за чотирнадцять, з жахливим малюнком на дитячому обличчi, скований важкими кайданами. Дивно, що хочуть вiд острова цi досить численнi вiдвiдувачi. Адже їм справдi чогось потрiбно...
   А ось на палубi великого середньовiчного крейсера видно скутi, пiдвiшенi на довгiй колоди бранцi. На вигляд вельми жахливi, переважно люди, оброслi бородою, за винятком кiлькох молодикiв, була навiть пара зовсiм ще хлопчакiв, причому безжально випоротих, на голих тiлах хлопцiв писуги вiд батiгiв. Еф помiтив:
   - Схоже, це пiйманi пiрати. Нам до них пiдходити, точнiше, наближатися не слiд. Можуть i нас прийняти за флiбустьєрiв.
   Лiза помiтила:
   - Жiнка та дитина, гарнi пiрати!
   Ефiтик швидко вiдповiв:
   - Пара скутих i вишитих пацанiв не старше мене. Та й сама бачиш, як привезли хлопчика. Можливо, вiн має зазначити, де пiрати ховають скарби.
   Дiвчина-боксер тихо заспiвала:
   - Помилуй мене, о чудовисько! Скажу тобi, де скарб! - Потiм змiнила тон. - А чого ти взяв, що саме за скарбами вони припливли?
   Хлопчик привiтно посмiхнувся:
   - Це просто найбiльш логiчне припущення! Точнiше кiношне! Але навiщо вести в на острiв, жовтого хлопця, як не для того, щоб вiн щось цiнне їм показав. Хiба ж не логiчно?
   Лiза заперечила:
   - Може, вони його хочуть страчувати на островi!
   Еф хихiкнув:
   - Стратити дитину, та заради чого?
   Дiвчина-боксер швидше ствердно, нiж iз сумнiвом, знизала широкими плечима:
   - Ти теж дитина, а крутiше академiкiв. Може це дитина, замочила генерала, i її хочуть страчувати по-особливому, пiсля жорстоких тортур.
   Хлопчик-генiй примружив лiве око i навiвши палець, промовив:
   - Пух! Пух! Бах! Бах! Звiльнення хлопця-партизана, спiйманого ненависними фашистами!
   Лiза ще чутно i несподiвано тонко хихикнула:
   - Так це схоже! Орля, орля, мiй вiрний товаришу, ти бачиш, що я вцiлiв! Про горе хлопця нам сосни розкажуть, як сина вели на розстрiл!
   Шлюпки пристали до берега, їх пiдтягли, хлопчика викинули на пiсок, змусивши тягнути важкi кайдани. Адмiрал тим часом проорав мовою, начебто знайомою i незнайомою, але юним попаданцам все було зрозумiло:
   - У шлюпок залишаться троє вартових, решта за мною.
   Окрiм солдатiв у шлюпках стояло ще по в'ючному жучку. Це тварина схожа на хруща, тiльки лапок бiльше i вони куди товщi, а ще спина плоска. Ефiтик подумав, що такий звiр може замiнити десяток iшакiв.
   Хлопчик-генiй тицьнув дiвчину-боксера кулачком у бiк:
   - Ось подивися, бачиш цих в'ючних тварин? Вони розмiрами з бика, можна багато скарбiв вивести. Тож вони за багатствами попрямували. Ось тут ми їх i пiдстережимо.
   Лiза похитала головою:
   П'ятдесят воїнiв з мечами, шаблями, нехай примiтивними, але все ж таки мушкетами, а проти них жiнка i дитина. I твої ультрарадiобластери розрядилися.
   - Клич їх просто радiообластери, без жодних ультра! - порадив Еф. Потiм його тон став веселiшим. - Ну, не журись, у нас ще чарiвник є!
   Лiза так гидко скривилася:
   - А чарiвник! Я забула! Як я могла забути! Я прошу не дивуватися нiкого, якщо вiдбуватиметься чаклунство! Якщо буде, якщо буде, якщо вiдбуватиметься чаклунство!
   Еф фiлософськи зауважив:
   - На кожного знайка знайдеться свiй Незнайко. Мудрiсть завжди має межу, тiльки безглузда дурниця!
   Хлопчик ледве тягнув важкi кайдани, але рухався досить швидко, що говорило про силу, приховану в жилистому тiлi. Загiн дедалi бiльше заглиблювався в джунглi.
   Бойова пара йшла за ними по п'ятах. Поки що вони ще не вирiшили, що робити. I просто рухалися у слiд загону. Полонений хлопчисько-партизанка, а це була принцеса Дарина, вiдчайдушно шукала виходу, з делiкатної ситуацiї. Взагалi слiд за логiкою дотягнути до ночi i темрявi спробувати зняти примiтивнi кайдани, а потiм сховатися в лiсистих горах, немаленького острова. Якi важкi кайдани, важать, напевно, не менше, нiж найтендiтнiша ельфiйка-розвiдниця.
   Адмiрал досить грубо хльоснув юнгу батогом, по спинi:
   - Ти сучий син, йди швидше, веди нас до скарбiв!
   Принцеса-юнга-партизанка жалiбно вiдповiла:
   - Залишки надто важкi! Я не можу їх довго нести. Пошкодуйте хлопчика, який потрапив у хибне коло.
   Карлик з гачкуватим носом пробурчав:
   - Хлопчик явно бреше, тiльки я не знаю в чому. Але вiн майже не потiє, значить йому не так уже й тяжко. Крiм того, вiд нього якийсь дивовижно приємний запах. Можна подумати, що то дiвчина.
   Адмiрал хижо, поставивши торчком вуса, вишкiрився:
   - Дiвчино! Не смiш, як розповiв, що вiн убив самого "шпагу-майора". Яке дiвчисько, це може зробити?
   Карлик сердито труснув головою.
   - А який хлопчик! Хоча знаєш у Фурцiї, є легiон, що складається з одних дiвчат, у республiцi Фландрiя, вони служать в армiї майже нарiвнi з чоловiками. Тож я це не виключаю.
   Каракатао прогарчав:
   - Здеремо штани та подивимося! Заодно i випоремо!
   Трiйця катiв голосно засмiялася. Орк-катувальник знущально помiтив:
   - Любити молоденького хлопчика, не менш приємно, нiж дiвчину. Це навiть краще з погляду сексуальної рiзноманiтностi!
   Адмiрал жорстко звернувся до полоненого юнге-партизанки:
   - То де пiрати сховали скарб?
   Дарина Рибаченко розгублено пробурмотiла:
   - Я хiба говорила пiрати!
   Каракатао видужав:
   - Тодi королiвськi скарби! I не вигадуй!
   Принцеса-юнга-партизанка машинально вiдповiла:
   - В горах! Звичайно їх сховали таким чином, що їх майже неможливо виявити! Невже ви д....
   Адмiрал перебив:
   - Багато думати, особливо хлопцям шкiдливо! Так що не кудахтай! У горах... Отже, швидше за все в печерi, якщо в горах.
   Дарина Рибаченко вдарилася великим пальцем ноги об дуже твердий корч, охнула, подумавши, мабуть, що ходити весь час босонiж, звичайно приємно, але в кайданах ще той кайф. А тут вони вступили на колючки. Брр! Крокувати ними, це свого роду, причастя до лику святих. Втiм, дiвчинка навiть вiдчула якусь гордiсть, вона виявляється здатна витримати це. Будучи принцесою i партизанкою, взяла на себе тягар простолюдинки i пiзнала жорстокий полон. Колючi рослини були коричнево-жовтогарячих квiтiв, а самi голки розташовувалися пiд рiзними кутами. Дiвча майже свиснула:
   - Тепер я вiдчуваю страждання! Почуття тi самi, але нерозумiння! Знаю, вiрте, моторошнi секрети, у вас будуть золотi еполети!
   Каракатао дуже хльоснув батогом принцесу по напiвоголених ногах:
   - У мене вже золотi погони! А коли ми захопимо весь свiт, я стану iмператором усiєї захiдної пiвкулi! А що це тебе дивує хлопчик!
   Незважаючи на бiль, почуття гумору не зрадило дiвчинцi-партизанцi:
   -Нiчому не дивуватися! Нiчому не дивуватися! Нiчому не дивуватися має кожна людина!
   Карлик з гачкуватим носом, курнув:
   - Здається, юнгу треба як слiд провчити, щоб збити грайливий настрiй. Вiн, мабуть, досi не усвiдомлює серйозностi свого становища.
   Адмiрал жартiвливо погрозив Гвiдо кулаком:
   - Ти iнквiзитор просто не розумiєш, почуття гумору. Не можна постiйно бути сухарем i кривити рило! Iнакше петля тебе випрямить.
   Дарина Рибаченко вирiшила, блиснуть дотепнiстю:
   - Хто лiпить за життя горбату, розправить табiр у петлi шибеницi!
   Адмiрал став уважнiше придивлятися в полоненому хлопчику, про себе вiдповiвши:
   - А що добрий хлопець. - I тут же гаркнув. - Не розумни щеня!
   Шлях по джунглях був довгим, острiвець був дуже пристойний за розмiрами та ще горбистi. Ось їм дорого перебiг звiр, що скидається на тури, але з тулубом довгастої динi. Напевно, вiн ще не знав, наскiльки пiдступне плем'я цi люди, тож спантеличено плескав очима, дивлячись на солдатiв. Три його роги були гiллястi як у лося, причому рiзних кольорiв. Загалом дуже симпатичний звiр.
   У Каракатао спалахнули очi:
   - Давненько ми свiженького м'яса не куштували, застрелити його!
   У солдатiв задимилися ґноти, причому запалення та наведення мушкетiв зайняло хвилину, хоча їх заздалегiдь зарядили. Прогуркотiв залп i гiбрид туру та динi, промимрив вiд моторошного болю, i за iнерцiєю промахавши два десятки метрiв, завалився в кущах. З десяти кулi в цю велику мету потрапило лише чотири. Але вони були великi, а величезна тварина не вiдрiзнялася живучiстю. Кров, що випливає з фонтанчикiв, була помаранчевою, i злегка димiлася в повiтрi.
   Втiм, i солдатам дiсталося, в одного розiрвався в руках мушкет, вибивши очi та зуби. Вiн упав, захлинаючись кров'ю. Адмiрал недобро посмiхнувся:
   - Дурнi хлопавки, i нам не потрiбнi пораненi! Добити худобу! - Удар меча поклав край стражданням пораненого.
   Хто сидить у засiдцi, Еф помiтив:
   - гуркоче сильно! Я розумiю, чому iнки так швидко здалися загону Пiсарро. Анi величезне враження справив гуркiт мушкетiв. Насправдi, це не так уже й страшно. Тим бiльше що армiя iнкiв мала сто(!) кратну чисельну перевагу. Адже цибуля куди ефективнiша за таку хлопавку.
   Лiза чемно заперечила:
   - Але мушкети швидко витiснили, сагайдаки зi стрiлами, не дивлячись усю свою примiтивнiсть. Ось що ти скажеш про цi пищалi?
   Хлопчик-генiй поправив:
   - Це ще не пищали, а просто мушкети. Причому заряджаються не з казенної частини, а зi стовбура, i, судячи з точностi пострiлу, дуло у них гладке. Тобто тип зброї гладкоствольний, а значить не дуже точний. На великiй дистанцiї, така дурниця може потрапити лише випадково!
   Дiвчина-боксер запропонувала:
   - А якщо вдосконалити цю зброю, наприклад, заряджаючи iз казенної частини? Адже це буде дуже ефективно.
   Хлопчик Еф помiтив:
   - Звичайно, можна i стовбур зробити гвинтовим... Але ось у чому проблема, навiщо нам йти тривалим шляхом науково-технiчної еволюцiї, коли можна зробити ставку, бiльш ефективну зброю: наприклад барабанного типу. Або взагалi променевого! Або ще краще за iмпульсно-тепловий.
   Лiза здивувалася:
   - А як це?
   Юнак-науковець став пояснювати:
   - Iнфрачервоний iмпульс, проходячи крiзь живу тканину, нагрiває її рiвня згортання бiлкiв. Причому на коротку мить i частково... але щоб убити органiзм цього цiлком достатньо. Вiдбувається закупорка судин та iнфаркт. I що цiкаво, така зброя може працювати, або вiд простої батареї, або навiть на вугiллi та згоряння дров. Причому його можна виготовляти.
   Дiвчина-боксер перебила:
   - Кустарним способом? Ти хочеш сказати, зброю, якiй немає аналогiв на землi, можна робити просто в кузнях.
   Хлопчик-генiй пiдморгнув:
   - Так! Звичайно! Саме можна, робити у кузнях чи майстернях! Це мiй великий секрет, вiриш, менi чи нi!
   Лiза спiвуче вiдповiла:
   - Я тобi звiсно вiрю! Ти хлопчик страшний генiй! Майстер рiзних поколiнь, ось проста вiдповiдь!
   Еф раптом скривився, колючки прокололи гумову пiдошву кросiвок. Ножики Єлизавети були взагалi страшенно iсколотi. Босонога дiвчина, втiм, мужньо терпiла подiбну незручнiсть. Навiть бравiрувала власною невразливiстю. Хлопчику-генiю було соромно перед нехай i старшою, нiж вiн дiвчиськом у своїй слабкостi. Ефiтик навiть запропонував:
   - А може заспiваємо?
   Лiза заперечливо, замотала головою, а потiм покрутила пальцем бiля скронi:
   - Ти що хочеш, щоби нас почули?
   Хлопчик-ген вiдповiв:
   - А буду ледве чути, заодно мелодiю запишемо на магнiтофон! I повiр, красуне, це буде здорово.
   Лiза трохи похитнулася, а потiм рiшуче струснула кулаком:
   - Спiвай!
   Юнак Еф ледве чутно, але при цьому, чеканячи кожне слово, заспiвав:
   Де чорне, де бiле - немає точної вiдповiдi,
   Такий багатогранний нескiнченний свiт!
   Наука нероздiльна в поезiї оспiваного,
   Знай, ми ще вершини смiливо пiдкоримо!
  
   За партою, звичайно, сидiти нам небажання,
   Швидше пробiгтися, з дiвчиськом вiршi заспiвати!
   Але першокласники з ранцями науки тил-пiхота,
   А в класах що старшi та офiцери є!
  
   Дорослi, розумiєш ти, що знання прекрасне,
   Дає воно могутнiсть, здатнiсть пiдкоряти!
   Коли з розумом професора тобi свiти пiдвладнi,
   Крок перший до всемогутностi, позначка у школi п'ять!
  
   Але щоб гранiт вчення, нам зуби не калечив,
   Повиннi його розбавити ми пустотливою грою!
   I не потрiбнi нам нуднi, училки старої мови,
   Адже генiальнiсть iстини - бути вiчно молодою!
  
   Дитина дивиться мультики i зовнi бавиться,
   Насправдi формується величезний iнтелект!
   По клавiшах граючи просяться всi пальчики,
   У грi хлопчик маленький враз пiдловив момент!
  
   Потiм прийде вiдкриття, розкриє межi космосу,
   Подарує нам безсмертя, а старiсть до бiса геть!
   I то не Брама з Вiшою посiдали в позi лотоса,
   А поколiння нове - усiм, хто страждає, допомогти!
  
   Єднiсть людства - явище досяжне,
   Росiя наша мати, весь свiт об'єднає!
   Про Батькiвщину священну - По-батьковi раниме,
   Я пiднiму меч iстини, i правди мiцний щит!
  
   I ви їй будьте вiдданi - адже Русь у нас одна,
   Велика, прекрасна, могутня країна!
   Всесвiту осяяла - Росiя свiтлий шлях,
   Синам такої держави в криву не повернути!
   Хлопчик-генiй закiнчив i потер долонi:
   - Ну як Лiза? Подобається?
   Дiвчина-боксер демонстративно позiхнула:
   - Нехай краще вiршi пише Пушкiн, а ти займайся наукою. Зрештою великий учений вище за посереднього поета!
   Юний "Лермонтов" образився
   - Це я посереднiй? Та ти знаєш, що моя iдея радiообластера здатна змiнити спiввiдношення воюючих сторiн, куди бiльшою мiрою, нiж здертим з нiмецького МР-44 автомат "Калашников".
   Лiза негативно голiвкою:
   - Може "Калашнiков" i не допомiг завоювати СРСР весь свiт: другу свiтову виграли i без нього, та й сам Калашнiков був лише одним iз безлiчi конструкторiв. Його обрали лише через милозвучне прiзвище, але у званнi не пiдвищили. А ти Ефiтик, звичайно, справжнiй, без жодних натяжок генiй! Але ось придумай, як нам звiльнити хлопця без жодної суперзброї.
   Хлопчик-генiй почухав пальчиком лобiк:
   - Без суперзброї?
   Дiвчина-боксер хитро посмiхнулася:
   - Отож, без суперзброї! Без Бетмана, Супермена, Робокопа, Коннарегена! А саме за рахунок виключно особистого розуму та доблестi!
   Юнак-науковець заявив:
   - Можна над цим подумати! Жаль, щойно я порожнiй, без озброєння! Проте, в лабораторiї, я прихопив деяких препаратiв, якi можуть дiяти як сильнi отрути. Тiльки не знаю, чи маю я моральне право, застосовувати їх проти урядових вiйськ захищаючи пiратiв.
   Лiза скривилася:
   - А в чому власне суть проблеми? Тобi жало вбивати людей.
   Юний вчений пояснив:
   - Ну, ось уявити, iнопланетяни потрапили до Чечнi, i побачивши що федерали ведуть полоненого бойовика, нехай навiть мучать його. Так вони раз-два i перебили загiн. Як би ти до цього поставилася Робiн Гуд у спiдницi?
   Дiвчина-боксер заперечила:
   - Але ж це хлопчик!
   Ефiтик пiдморгнув:
   - I я теж хлопчик! А загалом у лавах бойовикiв бореться чимало дiтей. Так, гiпотетично такий варiант можливий. Та й НЛО з'являються досить часто! Так що поки що обмежимося простим спостереженням.
   Лiза невдоволено, штовхнувши босою ногою по колючках, буркнула:
   - Байдужiсть панцир негiдникiв, який топить у трясовинi пiдлостi особистiсть!
   Хлопчик-генiй усмiхнувся:
   - Ти сказала хороший афоризм! Що ж я намагатимусь придумати, як врятувати хлопчика. До речi, вже вечорiє.
   Тим часом втомлений загiн уже пiднявся вище в гори, i адмiрал наказав зупинитися i пообiдати. Тушу нещодавно вбитої тварини стали розрiзати на частини, одночасно запалили багаття. Шматки нанизували на шампур i смажили на вогнi. З них капав шиплячий жирок. Апетитний запах шашлику з iнопланетного монстра далеко розносився по повiтрю. Декiлька дюжин хижих метеликiв, з пастями повними дрiбних i гострих зубiв кинулися до жаркого. Солдати енергiйно, але без належної спритностi, замахали мечами та шаблями, а двоє взялися через стовбур заряджати мушки. Ефiтик вкотре переконався у примiтивiзмi цього свiту:
   - Зброя приблизно на рiвнi п'ятнадцятого столiття!
   Лiза єхидно парирувала:
   - Та й опоненту лише п'ятнадцять рокiв! П'ятнадцяте столiття, проти п'ятнадцятого року!
   Хлопчик-генiй заспiвав у вiдповiдь:
   Героїзм не має вiку,
   У серцi юному кохання до країни!
   Пiдкорити може гранi космосу,
   Ощасливити всiх на Землi!
   Дiвчина боксер перервала:
   - Знаєш, менi дуже хочеться, їсти! Це запах гiбридного м'яса зводить з розуму. Ти ось подумай, скiльки часу ми нiчого не їли.
   Еф тихо заспiвав:
   - А де вони коханi, нiчого не видно! А ми цiлий тиждень не їли нiкого!
   Лiза огризнулася i спробувала схопити хлопця пальцями своєї босої ноги за нiс. Ефiтик ухилився i шикнув:
   - Та взагалi не хорт!
   Дiвчина-боксер заспiвала:
   - А як вiдомо ми народ гарячий! I не виносимо нiжностей телячих! Але ще смачнiше буйвол iз динею тушi! Усiх крушi звiрiв i бий байдики!
   Ефiтик сам, вiдчуваючи, як шлунок, шкрябали голоднi коти, вiдповiв:
   - Переїдання гiрше недоїдання! Останнє хоч дозволяє заощаджувати долари!
   Лiза жартома проспiвала:
   Мiрить п'янчуга дно склянок,
   Хоче бiль душевний залити!
   Думає, що солодкий дим дурману,
   Може гаманець позолотити!
   Її пiсню перервав гуркiт мушкетних пострiлiв. Солдати схибили, але метеликiв злякали. Миготивши гарними крилами, вони зникли в густих шарах пальм i сосен. Солдати та офiцери пустили в хiд зуби. Адмiралу принесли цiлу дюжину шашликiв, їх проперчили, полили соусом та часником. Пiсля чого полководець взявся, жадiбно чавкаючи пожирати їх.
   Тут принцеса-юнга-партизанка не витримала, аж надто аромат смаженого, болiсний для нiздрiв, голодної ельфiйки:
   - Дайте менi, будь ласка, шматочок. Я голодний, як звiр!
   Адмiрал прогарчав, неначе тигр, у якого вирвали шматок м'яса:
   - Що юнга, так поводиться! Бандюга! Що з ним робити Ґвiдо?
   Карлик iз кислим виглядом вiдповiв:
   - Цей хлопчисько з нас знущається! I ви великий адмiрал це терпiтимете! Так приготуйте цiпки.
   Каракатао вiдкусив м'ясо, проковтнув шматок, облизнувся. М'ясо було дивним, особливо пiсля корабельної, не дуже свiжої їжi. Пересоленої сушеної солонини та часнику. Холодильникiв ще не винайшли! Тим сильнiшою була досада на розмальованого юнгу, який, швидше за все, набрехав, про скарби, виставивши адмiрала дурнем. Тому слiдує жорсткий наказ:
   - Сто ударiв палицями по голих п'ятах! I бийте сильнiше, хлопчик живучий.
   Дар'я Рибаченко несамовито заволала i спробувала втекти, пiдтягуючи кайдани. Але хiба пiдеш з такою вагою. Її наздогнали кiлька разiв, врiзавши прикладом по спинi та головi, потягли. Свiдомiсть у ельфiйки залишалося ясним, не дивлячись на набиту на головi здоровенну шишку, виступила кров. Але мiцна порода не дала знепритомнiти. Потiм дiвчину-партизанку розтягли на саморобних козлах, закрiпивши у колодках руки та ноги. Карлик ласкаво погладив Дар'ї рожевi, дiвочi ступнi. Здивувався, та прицмокнув губами:
   - Дивно такi пiдошви чистi та нiжнi, наче це не хлопчик-пiрат, а знатна сеньйора.
   Каракатао досить пробурчав:
   - Тим краще! Приємнiше лупитиме! А хлопчик можливо iз знатної сiм'ї, романтики йому захотiлося! Бiйте його!
   Два звiроподiбнi помiчники посмiхнулися, i гнучкi, тонкi палицi, обрушилися на босi п'яти принцеси.
   Дарина Рибаченко заохала, але постаралася стримати крики. Палицi свистiли в повiтрi та обживали дiвочi пiдошви. Бiль ковзав по ногах, проходив хребет i вiддавався в потилицi. Крiм фiзичних страждань, Дар'я вiдчувала й психологiчнi муки: її спадкову принцесу iмперiї з населення майже в трильйон живих iстот, били палицями по босих п'ятах, як звичайну повiю. Лупили з усього принцесу цiпками по босих ступнях. Дарина прокусила губу, вiдчувши язиком присмак солонуватої кровi, не принизитися до крикiв, вистояти.
   А в душi накипало обурення, вирував все наростаючий гнiв.
  . РОЗДIЛ Љ6.
  Герда i Шарлотта боролися у Венесуелi... Їхнiй пiрамiдальний двомiсний танк був чудовою машиною. Вага сорок п'ять тонн, а двигун двi тисячi кiнських сил газотурбiнний розганяв машину до ста кiлометрiв на годину, або навiть бiльше.
  А пробити такого мастодонта не могли знаряддя бразильської армiї навiть упритул i з жодного ракурсу.
  Швидко мчить пiрамiдальний танк. I строчать чотири кулемети.
  Герда хихикає i ведучи вогонь по бразильцях пищить:
  - Слава Третьому Рейху!
  Шарлота строча з кулеметiв, пiдтверджує:
  - Героям слава!
  Дiвчата розiйшлися капiтально. Зрозумiло, що коалiцiї Латинських держав проти Третього Рейху не встояти.
  Крiстiна i Магда теж впевнено i вельми агресивно борються.
  При цьому дiвчата не тiльки швидкiсний i невразливий танк використовують, а й заодно босi пальчики нiжок.
  Христина пальнули i дотепно промовила:
  - У полiтика в голосi бронза, iз вуст срiбло, в обiцянках золотi гори, а за душею немає ламаного гроша!
  Магда з цим цiлком охоче погодилася, скелячи зубки i натискаючи на кнопки джойстика голою п'ятою:
  - Полiтик, це такий лев що гарчить, але спритнiсть лисицi часто поєднується з грацiєю слона в посуднiй лавцi!
  Герда ведучи вогонь за допомогою босих пальчикiв нiжок, пискнула:
  - Диктатор любить i гарчати як лев, i хитро з ласкою воркувати як лисицi, i впиватися в горло вовчої хватко, але все одно виборцiв чекає вiд нього лише собаче життя!
  Шарлота агресивно вiдзначила, голою п'ятою натискаючи на кнопки джойстика та скошуючи ворогiв:
  - Диктатор, це лисиця у левовiй шкурi, але як не гарчить завжди видно, що костюм гiганта не пiдходить до пiгмею!
  Христина, ведучи вогонь по бразильцях, погодилася:
  - Чесний диктатор, як вовк вегетарiанець, мудрий диктатор, як сова вдень!
  Магда, ведучи вбивчу пальбу по ворогах i використовуючи босi пальчики нiжок, видала:
  - Диктатор обiцяє навести порядок крутими заходами, але сам вiддає тухлятиною яйця, що згнило!
  Герда б'ючи з убивчою силою ворогiв, дотепно вiдповiла, використовуючи босi пальчики нiжок:
  - Диктатор вважає, що крутiше його тiльки яйця, але сам не варто виїденого яйця, будучи перевареним пiвнем!
  Христина агресивно вiдзначила, скелячи зуби, i пiдморгуючи:
  - Диктатор любить багато кудахтати про благо народу, але виконає обiцянку, коли його самого клюне смажений пiвень!
  Шарлота ведучи влучний вогонь, вiдзначила:
  - Диктаторе, претендує на мiсце Всевишнього, але Бог не змiнюється, а тиран щодня мiняє маски!
  Магда дотепно вiдзначила, натискаючи босими пальчиками нiжок на кнопочки джойстика та круша ворогiв:
  - Диктатор у мрiях хоче бути царем на вiки, але насправдi вiн лише халiф на годину!
  Герда крушивши ворогiв, видала:
  - Диктатор вiд слова диктат, але вiн диктує виключно похороннi тексти своїх обiцянок!
  Шарлота змiтаючи протистоїть Третьому Рейху солдат противника i натискаючи босими пальчиками нiжок на кнопки джойстика, видала:
  - Диктатор, це полiтик який багато петухався, примудрився змусити пiвня клюнути виборця у звивину!
  
  Христина, зрiзуючи ворогiв, з оскалом перлинних зубiв, i давлячи голою, круглою п'ятою вiдзначила:
  - Чому диктатори люблять цiлуватися? Тому що так зручнiше вчепитися один одному в горлянку!
  Магда з цим охоче погодилася, ламаючи супротивника:
  - Чим у диктатора довша мова, тим коротше життя у пiдданих тирана!
  Герда з дотепнiстю вiдзначила, посилаючи снаряди за допомогою босих пальчикiв нiжок.
  - Диктатор це такий полiтик, що зумiв переконати виборця з курячим мозком, що клювати будуть не його, i грошей кури не клюють!
  Шарлотта агресивно вiдзначила, натискаючи босими пальчиками нiжок на кнопки джойстика:
  - Диктатор має амбiцiї орла, але насправдi лише безкрила комаха-клiщ!
  Крiстiна дотепно вiдповiла, блискаючи перлинними зубками, i натискаючи на кнопку джойстика червоним соском:
  - Диктатор хоче високо злетiти, але вiн така пташечка, i на вигляд знай не орел, i розумом кошечка!
  Магда з великим апломбом, i крутячи пишними стегнами, видала:
  - Диктатор, це хижий яструб, але без лисячої хитрощi його кiгтi обламає навiть курча!
  Герда стрiляючи по супротивнику, видала:
  - Полководець повинен мати план на бiй, але будь-яка битва - iмпровiзацiя, полiтик має заготовлену промову, але будь-яка його фраза суцiльне марнослiв'я!
  Шарлота агресивно вiдзначила, зрiзуючи ворогiв наче сiно забiйною косою:
  - Диктатор будує суспiльство, де людина як жолудь - навколо однi дуби та кожна свиня з'їсти норовить!
  Христина дотепно заявила, зрiзуючи ворогiв немов електричною пилкою:
  - Диктатор хоче вiчно сидiти на тронi, але царя в головi утримати не може й на мить!
  Магда, скелячи зубки, вiдзначила:
  - Диктатор має довгий язик що б'є по барабанних перетинках, але його вуха чують тiльки лестощi i барабанний дрiб!
  Дiвчатам набридло гострити, i вони голосно заспiвали, щось лихе.
  Герда вiдзначила з посмiшкою:
  - Краще спiвати як соловей, йдучи в бiй, нiж скиглити як собака на мiсяць пiсля капiтуляцiї!
  Шарлота пальнув, i розфарбувавши супротивника вiдзначила:
  - Сотня прокльонiв не замiнить одного удару, тисяча матiв, одного мiцного шаха по головi!
  Христина з цим охоче погодилася, i натиснувши голою п'ятою на кнопку джойстика видала:
  - Вилив гору образ на сусiда, собi на додаси нi крихти розуму, нi скибочки щастя!
  Магда скелячи слiпучi зубки, i блищачи красою, натискаючи босими нiжками на кнопочки, вiдзначила:
  - Найбiльший тягар на серцi викликає порожнiй гаманець, найважче перенести вiдсутнiсть тяжкостi в кишенi!
  Герда хихикнула i пропищала:
  - Ну чому такi ефективнi у наповненнi гаманцiв, порожнi серця, та брехня до переможного кiнця!
  Шарлота ведучи вогонь, зазначила:
  - Голi королi взують пiдданих до вух i залишають населення без порткiв!
  Крiстiна, вискалив перлиннi зубки i лупнув по вороговi, вiд чого перекинулася гаубиця, вiдзначила:
  - Диктатор це цар у горностаєвому мантiї, i водночас голий король!
  Магда з великим азартом вiдзначила, пiдморгуючи супротивникам, i посилаючи забiйнi снаряди:
  - Царем диктатору не бути, але президентом стати зобов'язаний, вiн перетворює вас усiх на дичину, i обiцянкою не пов'язаний!
  Герда з жорстокiстю вiдзначила, пiдморгуючи:
  - Полiтики мрiє вдягнути корону i царську мантiю, до того ж на тронi залишиться голим королем!
  Шарлотта впевнено пiдтвердила:
  - У голого короля пiдданi вiчно взутi i роздягненi, зате смiятися вони можуть поки злетять три шкури!
  Крiстiна давила, стрiляючи i крушивши:
  - Жiнка цiнує в чоловiковi довгий карбованець, а полiтик їй надає лише нескiнченну мову!
  Магда енергiйно це пiдтвердила, запустивши за допомогою босих нiжок, забiйний подарунок:
  - Виборцю не потрiбна довга мова полiтикана, йому потрiбен довгий карбованець, що стирчить з кишенi!
  Так вони i гострили, i пiднiмали свiй рiвень та престиж. А що Бразилiя...
  Бився на одномiсному танку та Вольф Гiтлер. Найулюбленiший i найшаленiший син Адольфа Гiтлера та Магда. Тiльки фюрер не знав, що справжнiй батько хлопчика - Олег Рибаченко.
  I саме тому цей пацан рокiв п'яти такий ось супер феномен. I молотить усiх пiдряд, не даючи супротивниковi жодних шансiв.
  Хлопчик трощить бразильський i венесуельських солдатiв i вимовляє з кулеметною чергою крилатi слова;
  Людина орлиний погляд, але проти пiдступiв лисицi, вiн суцiльна ворона!
  Лисиця справжня чарiвниця - здатна i лева перетворити на барана!
  Вовк мучить твердими зубами, а лисиця вбиває за допомогою м'якого язика!
  М'яка мова лисицi смертоноснiша за гострi iкла лева!
  Лисиця має шкiру з червоним вiдтiнком i вiд неї кровi ллється бiльше, нiж вiд будь-якого звiра!
  Лисиця виливає солодку промову струмком, але породжує цiлий океан гiрких слiз!
  Гiркi сльози виборцiв - звичайне породження солодких промов полiтикана!
  Лисиця язик використовує як самий батiг, який дiстає на будь-якiй дистанцiї, причому пiд нього добровiльно пiдставляють спину барани!
  Найдовша рiч у свiтi - це мова полiтика, цiєю петлею вiн здатний задушити всiх своїх виборцiв!
  Мова дана дипломату приховувати свої думки, але полiтик його використовує, щоб оголити власну дурiсть у повнiй красi!
  Полiтик може повчитися у лисицi, як повзти до вершини, але все одно залишається бараном!
  Полiтик просить сказати йому так, але пiдтакуючи лисицi дозволяєш зжерти себе з тельбухами!
  Голосуючи за полiтика ти як ворона, яка упускає свiй насущний сир в обмiн на солодку мову лисицi!
  Полiтик це як баран що лiзе у леви, але без лисячої кмiтливостi залишиться ослом!
  Реально полiтика це математика, де суцiльне вiднiмання та подiл, i лише обнулений виборець додає доходiв у скарбничку пройдисвiти!
  Якщо Путiн син лисицi - свої термiни обнулив! Це означає виборець - дулю з маком отримав!
  Полiтик любить додати обiцянок, але це лише обнуляє прибутки виборцiв!
  У полiтикiв рiзний колiр шерстi, але наймоднiша руда лисиця, пiд овечою шкiрою!
  Хочеш, щоби з тебе не випустили кишки будь вовком, не хочеш, щоб спустили шкуру на комiр - стань лисицею!
  Коли кiнь молодий - вiн гарячий, коли полiтик стара шкапа - виборець замерзає!
  Полiтик найбiльше обдарований шукати виправдання своїх бездарних провалiв!
  Жiнка круглою голою п'ятою, змушує чоловiка залишитися без штанiв i пiд гострим каблуком!
  Полiтик у обiцянках великий талант, у виконаннi бездарнiсть, у виправданнi сама генiальнiсть, а хто на це купився зовсiм iдiот!
  Полiтик може бути будь-якою iпостасью вiд чорта до святого, але лише в ролi блазня вiн ставати самим собою!
  Полiтик, це клоун, яких хоче перетворити на власний цирк усю планету!
  Чим полiтика вiдрiзняється вiд циркової клоунади? Тим, що до кiнця вистави стає не до смiху!
  Полiтик, це повiя, яка за надмiрну цiну, дає те, що не вартує й гроша!
  Полiтик це повiя, що вiддає перевагу груповуху, але замiсть задоволення, що приносить виключно заразу!
  Полiтик, це вампiр, тiльки кров до краплi висмоктує з виборця за допомогою мови!
  Полiтик, це остання людина, що прагнути в первачi, вона бовтає цiлу, краще крикни - мовчи!
  Полiтик, це найбiльший шахрай, за золотi гори хоче всучити, що ламаного гроша не варто!
  Бог, щоб нагородити орла, створив орлицю, а щоб обскубти пiвня, придумав полiтикiв!
  Дозволиш зробити з себе барана - розрiжуть на шашлик та з'їдять!
  Лисиця з лева робить - барана, з вовка - вiвцю, з дурня - доктора наук, але щасливим зробити не зможе навiть сама себе!
  У лисицi багато солодких слiв, але гiрких слiз вiд них ще бiльше проливають!
  Чому у полiтика червона мова, бо руки по лiкоть до кровi, i до них прилипають краденi грошi!
  Воїн iз полiтика неважливий, йому вдаються лише вiдступи та обхiднi маневри!
  Чому немає Нобелiвської премiї з математики, бо засновники вмiли лише забирати i дiлити!
  Полiтик йде до мети завжди в обхiд i маскуючись, але його перемога виходить виборцю боком та трьома створеними шкурами!
  Мова у полiтика м'яко стелиться, але бронебiйна його сила той пух красномовства тiльки зростає!
  Бог створив жiнку щоб показати людинi красу, i зробив полiтика, щоб оголити потворнiсть!
  У полiтика маска ангела, але роги нiяким маскуванням не приховаєш, вiд виборця якщо вiн не капелюх!
  Полiтик, це чорт, який безуспiшно прикриває роги, язиком-лопатою!
  Полiтик це Сатана в ангельському образi, i багато хреститься, щоб бiльше зачерпнути лапою у виборця грошей!
  У полiтика на вустах солодкий мед, але скiльки гiрких слiз проливає виборець, який ним наковтався!
  Полiтик, це дуже дорога повiя, за неї розплачуються не лише дощем зелених купюр, а й червоними струмками кровi!
  Навiщо Бог створив таку гидоту як полiтика? Тому що i троянду чесноти доводиться пiдгодовувати гноєм!
  Жiнка, оголившись взуттi чоловiка, спустить з нього три шкури, сама шикарним розживеться одягом у голого "короля"!
  Жiнка занадто часто оголюється перед голим королями i залишається взутий!
  Якщо полiтик голий король, то вiн точно здере з виборцiв три шкури!
  Полiтик часто одягає чистi костюми, але все одно залишається брудним голим королем!
  Нагороди липнуть найкраще до оголених грудей жiнки, i брудних лап полiтикiв без бiлих рукавичок!
  Голi груди жiнка взує чоловiка, i здирає з нього останню сорочку!
  Полiтик як повiя мовою працює багато, але виборець стогне лише вiд розчарування!
  Полiтик, це звичайно iстота спритна, але завжди виходить виборцю боком!
  Дiвча приваблює чоловiкiв у будь-якiй сукнi, а полiтик у будь-якому виглядi приваблює тiльки повних iнтелектуальних iмпотентiв!
  Чим довша мова у полiтицi, чим коротший у виборця шлях до розчарування!
  Полiтик, який продається по дрiбницях, згине за ламану грiш, а виборець i зовсiм загине задарма!
  Жiнка дуже любить взувати чоловiкiв, оголюючи тiло i скидаючи туфлi, але чому в трофеї їй дiстаються лише голi королi!
  Полiтик це кухар - що любить суп з котом, продавець - що впихає кота в мiшку, спонсор що дає виборцем - що кiт наплакав, i обман як кiт в чоботях взув так - що залишає без порткiв!
  На вiйнi жiнцi краще пiдкрадаючись до ворога зняти чобiтки, щоб не бути взутий при розподiлi трофеїв!
  Полководець повинен обирати обхiднi маневри, щоб не вилiзла прямолiнiйнiсть боком!
  Жiнка, що вмiє ходити в розвiдку босонiж, залишить ворогу тупими чоботями!
   На вiйнi голi п'яти жiнки, загонять по пiдборах цiлу дивiзiю взутих солдатiв!
  Полководець, надягаючи форму хакi, маскується краще, нiж полiтик, що напнув овечу шкуру!
  Полководець як шахiст проводить пiхотинцiв дамки, тiльки його солдати в атацi не пiшаки, а королi!
  На вiйнi як у шахах потрiбна вмiння та логiка, а також знання теорiї, але тiльки цейтнот iз першого ж ходу, i всi жертви вимушенi!
  У шахах спецiально жертвують, щоб гарно перемогти, на вiйнi жертвувати спецiально зовсiм некрасиво!
  У полководця далекий розрахунок, а у полiтика довга мова!
  Солдат повинен бути хитрим, щоб вижити, а полiтик хитрий, щоб грошi з виборця вичавити!
  Жiнка в походi знiмає туфлi, щоб зберегти взуття, i залучити чоловiка, полiтик взує виборця, щоб залишити без порткiв, залучити золотий дощ у свою кишеню!
  Хороший полководець береже солдатiв, поганий полiтик береже вкрадене!
  Жiнка, оголюючись з мужика, здирає три шкури, полiтик натягуючи рожевi окуляри, обгладжує до кiсток!
  Жiнка в дорогiй сукнi коштує чимало, але лише оголившись стає безцiнною!
  Жiнка, вчасно оголюючись на мить, зможе запасти розкiшним одягом на вiки!
  Не буває негарних жiнок, буває занадто багато одягу, занадто мало горiлки, i саме спогадiв про сварливу тещу!
  Жiнка перед сексом любить солодку промову, а чоловiк гiрку горiлку!
  Розумна з головою жiнка вiд чоловiка має задоволення та грошi, а останню дурницю чоловiки самi мають i забирають грошi, приносячи головний бiль!
  Якщо чоловiк багатий на зовнiшнiсть для жiнки не має значення, якщо бiдний - шлiфування цiнностi каменю не додасть!
  Розумна жiнка лисиця не дарма, не покохає чоловiка задарма!
  Якщо ти в фiнансах Бог, спокусиш жiнку крутiше за Диявола!
  Багатий не той у кого всього вистачає, таких людей у натурi не буває, а справжнiй багатiй знай той, що жiнку легко легко тягне!
  Жiнка оголює груди не заради орденiв, а заради поцiлункiв орлiв!
  Жiнка дарує поцiлунок заради грошей, рiдше за коханням, а якщо чоловiки цiлуються, то вони нулi!
  Полiтик хоче пiднятися заради влади над жiнками та приниження чоловiкiв, але все потрапляє пiд каблук влади фiнансiв незалежно вiд статi!
  Скiльки диктатор з вуст не виллє меду, жодна гiрка сльозинка не усохне, доки тирану не заткнуть рота!
  Диктатор, це вовк у овечiй шкурi, що пускає довiрливих баранiв на шашлики, пiд червоний соус красномовства!
  Кожен полiтик мрiє стати диктатором i присягається при цьому вiрностi демократiї, як вовк заячою капустою!
  Диктатор, це полiтик, що вiдбувся, - найхитрiша лисиця, але далеко не завжди хоробрий лев!
  Полiтик щоб пiднятися на верх плутає як лисиця слiди, але намагається видати виборцю звивисту дорiжку, за царський проспект лева!
  Полiтика хлiбом не годуй, а дай пообiцяти на грiш п'ятакiв, i на пiвкулю пива кухоль, але солi в його промовах не дочекаєшся!
  Полiтик дивиться на виборцiв як на дiйних корiвок, але покликанням вiн типовий цап!
  Полiтик, це здебiльшого незавершений диктатор, але закiнчений мерзотник у будь-якому випадку!
  Полiтик, це трунар до нитки, що оббирає до смертi i ховає живцем!
  Кожен полiтик диктатор у мрiях, демократ на словах, та злочинець у дiяннях!
  Полiтик, це шахiст норовить змахнути фiгуру з дошки, робити хiд не за правилами, i обов'язково з голим королем!
  Полiтик, сам по собi кишеньковий, i сам по собi кишеньковий злодiй, тiльки суне в гаманцi виборцiв не руки, а язик!
  Полiтик, це злодюга, який пише такi закони, щоб iз вкраденого ще отримати вiдсотки!
  Полiтик пише закони для своєї вигоди, але перед виборами обiцяє виборцю золотi гори, виводячи закон, що обiцянки, що не стоять ламаного гроша, проллються дощем п'ятакiв у власну кишеню!
  Полiтика, тому найбруднiша рiч у свiтi, що промови полiтикiв як солодкий сироп дуже липкi до смiття!
  Полiтичний цирк найсмiшнiший i видовищнiший, тiльки занадто часто смiх у ньому обертається сльозами!
  Полiтик це такий клоун, що любить яскравi костюми та вульгарнi жарти, але його шоу спустошить не лише гаманець, але спустить три шкури!
  Полiтик, це дроворуб, пiсля якого виборцi перетворюються через зняття стружок на пнi!
  У полiтицi сам чорт тобi не брат, а полiтикан батько брехнi, i старший брат мракобiсся!
  Жiнка, скинувши одяг, може закрутити чоловiковi голову, що вiн з себе здере три шкури!
  Клоун викликає смiх за мiднi грошi, полiтик - гiркi сльозу, не стоячи мiдного гроша!
  Полiтика призводить до того, що виборцю не до смiху, хоч вона суцiльний цирк!
  Полiтик, це така лисиця, що сир у ворон-виборцiв вибиває комплiментами, що не стоять ламаного гроша!
  Чоловiк купує жiнцi дорогий одяг, щоб її роздягнути, полiтик вiшає локшину на вуха виборцю, щоб здерти три шкури!
  Босонiж жiнка чоловiка i взує, i роздягне, здере останню сорочку, знiме три шкури, i розживеться модними туфлями!
  Без грошей не буває кохання, без бруду не буває полiтикiв!
  Диктатор це полiтик досяг вершини, але на закiнчення сходження до пiку, на нього чекає вiстря кола!
  Диктатор це лисиця, що начепила шкуру лева, з-пiд якої виднiється ослячий хвiст!
  Бог, це диктатор iз нескiнченною силою, i ще бiльшою безвiдповiдальнiсть!
  У кожнiй жiнцi сидить Диявол, але тiльки навпаки - той потребує душi в обмiн на грошi, а жiнка - грошi в обмiн на тiло!
  Жiнка бере грошi в обмiн на тiло, а полiтик голосу в обмiн на погану справу!
  У жiнки сiм п'ятниць на тижнi, у полiтика суцiльний понедiлок i всi днi полетiли!
  Жiнка без одягу - велика цiннiсть, а голий король нiчого не вартий!
  Жiнка хоче бути красивою, а вчинки полiтика завжди огиднi!
  Жiнка завжди має перевагу над чоловiком, зверху бiльше насолоди, знизу бiльше грошей, а самець завжди у програшi!
  Жiнка волiє довго ламатися, заради довгого рубля, полiтик вимовляє довгi промови, заради короткого розуму!
  Диктатор обнуляє термiни, щоб вичавити у народу всi соки!
  Полiтикiв багато, але тiльки один може стати левом, i саме той, хто переважно лисиця i вовк, залишивши iнших ослами!
  Полiтик у мрiях диктатор-лев, у дiяннях лисиця-осел!
  Полiтик, це черв'як у вмiннi пролiзти у будь-яку щiлину, але винятково з породи глистiв!
  Чоловiкам подобається жiнки босонiж, але жiнка не до смаку - чоловiки-чоботи!
  Полiтикiв як бруду, i всi звичками як князi!
  Полiтик, це вовк у овечiй шкурi, але бруд до нього липне як до свинi!
  Чоловiк перед жiнкою, як пiвник, але його безсилля викликає шок!
  Чоловiк зазвичай має сили, як у пiвня в колiнi, i мокра курка характером, а хоче над жiнкою ширяти орлом!
  Полiтик петушиться багато, але хитра лисиця його вiдправить наче курку в общипування!
  Полiтик, це блазень, який замiсть бубонець на свiй ковпак, вiшає локшину виборцям на вуха!
  Полiтик, це клоун, який у яскравому одязi творить темнi справи, вiд яких виборцям залишається лише плакати!
  Полiтик, добрий актор, тiльки бере за преставлення не мiдний грiш, а здирає три шкури, за те що ламанного гроша не варте!
  У чоловiка часто стоїть, але вiн рiдко хоч чогось вартий!
  Полiтик любить користуватися послугами повiй, але платити не любить, тому що видати готiвку здатний лише у виглядi срiблястого словесного проносу!
  Полiтик це така повiя, що за роботу язиком вiзьме не зелену купюру, а цистерну червоної кровi!
  У диктатора теж п'ять пальцiв, якi вiн складає в кулак, а полiтик, що не дорослий до диктатора, складає фiгу!
  Полiтик, це така змiя, що має солодку отруту, i безрозмiрну горлянку удава!
  Професiйний полiтик це недороблений диктатор i закiнчений мерзотник!
  Диктатор має хватку вовка, тiльки вiн зазвичай, як i належить полiтику використовує не iкла, а мова!
  При кожному словi хлопчик дуже влучно стрiляє i потрапляє в цiль. Усi снаряди знаходять свою жертву.
  I кулеметнi черги також. Супер крутий пацан на танку АГ-5 У творить чудеса.
  Дуже м'язова дитина - це диво винищення. Жоден iз синiв Гiтлера з ним не зрiвняється.
  Це воiстину малолiтнiй Бог вiйни. Щоб так воювати... Втiм Бралiзiя i вся Латиноамериканська коалiцiя не бозна-який противник для Третього Рейху.
  Пацан-термiнатор реве:
  - У свiтi спека та снiгопад,
  Незабаром свiт багатий.
  Ми його тодi збудуємо,
  А ворогiв Вiтчизни в пекло!
  Чи стане хлопчик наш героєм,
  Це правди результат!
  
  . РОЗДIЛ Љ7
  Настав старий новий рiк i плюс ще десять днiв, 23 сiчня 1949 року. Володимир-Фрiдрiх трощив радянськi вiйська на рiзних фронтах. Червона армiя намагалася атакувати фашистiв пiд Ленiнградом. Але сил було замало.
  Пiдлiток-термiнатор завдавав ударiв з повiтря, i пробивав дахи бразильських та iнших у коалiцiї латинських країн танкiв.
  Ось вiн iз однiєї черги з МЕ-462 скосив двадцять п'ять бразильських лiтакiв, не витративши жодного снаряда задарма.
  Небезпечний хлопчик. А зараз пробиває бразильськi танки iз горизонтального польоту, навiть не пiкiруючи.
  Володимир-Фрiдрiх-Вольф - великий феномен. Вiн уже став легендою вермахту, i просто хлопчик-супер. I космiчний монстр певною мiрою.
  I Червоної армiї вiд нього дуже погано. Не дає Володимир-Фрiдрiх-Вольф Рибаченко-Бiсмарк пощади.
  При цьому йому очевидно соромно... I боляче вбивати бразильських людей.
  Але вiйна йде, i її кiнця не видно. I, можливо, його й не побачать.
  Володимир-Фрiдрiх-Волька, набирає рахунки i танкiв, i лiтакiв, i знарядь. Ось вiн хлопчик-термiнатор рознiс i бразильську катюшу. Дуже зухвала поведiнка.
  А ось i п'ять самохiдок разом згорiло.
  Далi хлопчик розтрощив i дюжину легких бразильських танкiв, i пару IС-2, улюбленого танка Сталiна, який продали Латинськiй коалiцiї.
  Пiсля чого хлопчик термiнатор збив ще шiсть лiтакiв, проданих СРСР Бразилiї У-2, i вiсiм легких машин, i повернув назад.
  Коли приземлився, то Володимира-Вольфа-Фрiдрiха Рибаченка-Бiсмарка зморив сон. I хлопчик-термiнатор провалився в солодкi обiйми якогось японського анiме.
   А ось нарештi настав фiнал. Першим виходить Фрiдрiх-Володимир. Хлопчик-ас повнiстю вiдновився. I виглядає цiлком упевнено, насвистуючи мелодiю.
   Вiн хотiв битися, як видно i будь-який iнший хлопчик на його мiсцi.
   До нього тягнуть руки дiти, i японськi та гостей з рiзних країн. Володимир-Вольф-Фрiдрiх простягає їм свої граблi i дозволяє торкнутися. Вона з тiток дотяглася, до гладких, мускулистих грудей хлопця i завила, буквально закотивши очi.
   Володимир-Фрiдрiх вiдчув у собi гордiсть - який вiн красень i розумниця i боєць. Усiх рознесе на частини.
   Ось одним стрибком кiлька разiв перекрутившись, вилетiв на ринг. I отримав цiлу бурю оплескiв. I найбiльшого захоплення.
   Пiсля чого Володимир-Вольф-Фрiдрiх став у кут i там розтягнувся на канатах. Вiн був готовий битися i дуже активний у боях хлопчик-льотчик.
   А ось виходить його супротивник: чемпiон Азiї та Китаю Наруто. Потужний боєць, хлопчик з рельєфними м'язами. Вiн iде на бiй з гордою поставою. Мабуть, впевненiсть досвiдченого бiйця.
   Хлопчик досить симпатичне обличчя, i дуже мускулисте тiло. Теж трохи великi i важчi за хлопчика-льотчика i трохи старший, але теж пiдлiток.
   Володимир-Фрiдрiх, тупнув своєю босою, витонченою нiжкою, свиснув i заспiвав:
   - Ще трохи, ще трохи, останнiй бiй, вiн найважчий!
   Що ж хоч i важкий останнiй бiй, хлопчик-ас до нього цiлком готовий.
   Обидва пацани вклонилися залi. А потiм пролунав гонг. Китайський чемпiон спробував вiдразу ж зарядити в пах Фрiдрiху-Володимиру. Хлопчик-ас змiстився i вiдповiв. Пiшов обмiн ударами. Китаєць-пiдлiток спробував зарядити лiктем.
   Володимир-Фрiдрiх заблокував удар i спритно вiдповiв. Пацан-шут був швидким, i головне з гарною реакцiєю. Встигав парирувати. Вони махалися.
   Наруто теж дуже швидкий, але в швидкостi все ж таки дещо поступається своєму вiзавi. I це позначається малюнку бою. Фрiдрiх-Володимир швидко вчиться i постiйно кидає на ворога, свої босi, хлопчачi ноги. Якi летять i потрапляють у блок. Iнодi дiстають i через рукавички.
   У всякому разi, Фрiдрiх-Володимир активнiший, i це впливає на суддiв.
   Але у фiналi треба битися або дванадцять раундiв по три хвилини, або перемогти нокаутом. Не по три раунди як у чвертьфiналi та пiвфiналi.
   Втiм, Фрiдрiх-Володимир атакує без перерви. То з правої ноги кидає, то з лiвої. Наруто весь в оборонi, i нiчого не може поки що зробити. А окремi удари його дiстають. На кiнець раунду швидка нога Фрiдрiха-Володимира донесла голою п'ятою удар китайцю в нiс. В результатi бризнула кров, i потекла юшка...
   Коли дзьоб розбивають це не дуже приємно. Та й подих ускладнює.
   Вони розiйшлися по рiзних кутках. Тренер китайця дав пораду:
   - Не поспiшай, нехай це європеєць вимахається! На всi раунди його не вистачить! Вiзьмеш реванш пiзнiше!
   Наруто кивнув... Але коли пролунав гонг, несподiвано сам пiшов уперед. Почав кидати довгу серiю руками. Але пропустив сильний удар колiном пiд дих. I на долю секунду застав вiд болючого шоку, i йому пройшла трiйка в голову. А потiм i нога Фрiдрiха-Володимира врiзалася в голову.
   Наруто впав... Це справдi виявився нокдаун. Реферi рахував повiльно. Публiка шумiла. Особливо кричали китайцi, вони були явно розчарованi, що їхнiй чемпiон такий безпорадний.
   Наруто ледве пiднiмався. Потрапило по ньому непогано. Але ось струснувся, i знову пiдняв руки.
   Фрiдрiх-Володимир знову в атацi. Хлопчик-льотчик вiдчуває азарт. Вiн кидає удари за ударами. I працює ногами та руками. Наруто вiдступає i ледве встигає блокуватись. Знову крок назад, малий вiдскок. I кидок до канатiв. Завис на них... Пропустив удар ногою в живiт. Потiм гола п'ята хлопчика-льотчика потрапила до пiдборiддя.
   Наруто попливло перед очима, i вiн став на колiно. Реферi навмисне повiльно став вiдраховувати черговий нокдаун.
   Фрiдрiх-Володимир з посмiшкою промовив:
   - Чекає на перемогу, чекає на перемогу,
   Я китайця зумiю побити.
   Чекає на перемогу, чекає на перемогу!
   Ти тепер не Наруто, а дичина!
   Китайський пiдлiток вибухнув. Кинувся на супротивника. I з агресивнiстю всадив ногою. Фрiдрiх-Вольф-Володимир трохи розслабився, i пропустив уже саму голу круглу п'яту хлопчика-чемпiона в щелепу. Вiдкинуло його. Але Володимир-Фрiдрiх встиг пробити назустрiч ребрам, хоча знову пропустив ногою в голову.
   Її встояв хлопчик-льотчик на ногах, але молодець не торкнувся настилу рукавичкою.
   А Наруто впав, i не одразу пiднявся. Реферi почав рахувати... Удар по ребрах був сильним i ще склалися швидкостi.
   Сяк-так китайський хлопчик все став у стiйку. I продовжив бiй. Вони обмiнялися ударами... Фрiдрiх-Володимир, сам вибухнув, iз серiєю, i зумiв збити Наруто втретє за раунд. Але той знову пiднявся на рахунку дев'ять...
   I пролунав гонг. Наруто насилу дошкандибав до свого кута. Тренер загорлав на нього:
   - Що ти робиш iдiот! Вiн уб'є тебе! Захист, захист та ще раз захист. Ось коли ти його сповiльниться i вiзьмеш!
   Китайський хлопчик сердито кивнув у вiдповiдь.
   Але легко сказати на захист. Фрiдрiх-Володимир дуже активно викидає удари як правою ногою, так i лiвою. I вочевидь володiє iнiцiативою.
   Наруто будує стратегiю оборони i задкує. Iнодi намагається пробити назустрiч. Вкидає лiвий джеб. Але все одно пропускає. Фрiдрiх-Володимир невтомний. Ось знову круглою п'ятою влучив у вилицю китайця. Той похитнувся i впав на одне колiно. Реферi вiдрахував нокдаун.
   Фрiдрiх-Володимир усмiхнувся... У всякому разi, за очками, але не програє.
   Знову розiйшлися по кутах...
   Китайський тренер каже пiдлiтку-чемпiону:
   - Все нормально! Працюй другим номером! Вiн уже задихається!
   Останнє, втiм, перебiльшення. Фрiдрiх-Володимир знову в атацi i б'є свого вiзавi з невтомною силою. I справа заряджає, i злiва. I як довбане ногою в пах.
   Ледве Наруто блокував удар, який здатний вiдключити. Сам провiв у вiдповiдь. I одержав знову дуже жорстко по ребрах. Пiд кiнець раунду Фрiдрiх-Володимир провiв удар у стрибку, вiд якого китайський пiдлiток впав.
   I знову реферi вiдрахував нокдаун.
   Фрiдрiх-Володимир повернувся у свiй кут. Там на нього чекав сенсей, з накладеною на ногу шиною.
   Вiн сказав:
   - Поки що ти ведеш нормально! Але краще не затягуй!
   Фрiдрiх-Володимир чесно помiтив:
   - Вiн добре захищається!
   Сенсей кивнув:
   - Правильно! Але намагайся бити не надто очевиднi удари! Закручуйте його i обманюй!
   Фрiдрiх-Володимир кивнув:
   - Не обдуриш, не проживеш!
   I знову пiшов раунд. Хлопчик-льотчик мав iнiцiативу. Бив ногами з права i злiва. Дуже сильно зумiв, прослизнувши через рукавички головою, круглою п'ятою потрапити в нiс. Наруто знову впав.
   Щоправда, пiднявся, i раунд закiнчився.
   У шостому раундi китайський чемпiон-пiдлiток спробував активiзуватися. Але отримав по ребрах. Потiм i в прес дуже сильно врiзала хлопчача п'ята Фрiдрiха-Володимира.
   Насамкiнець сильний удар пройшов ногою i в пiдборiддя. Наруто впав, i цього разу встав з великими труднощами. Фрiдрiх-Володимир почав бити ногою, i китайський хлопець завалився знову...
   Але гонг урятував його вiд нокауту.
   Абияк Наруто пiдняли. I вiн звалився на крiсло.
   Китайський сенсей запропонував тренеру:
   - Може, знiмемо чемпiона?
   Той заперечно мотнув головою:
   - Це ганьба програти бiлому!
   Сенсей логiчно зауважив:
   - Наруто ще пацан! Ми ризикуємо його покалiчити на все життя!
   Тренер вiдповiв досить жорстко:
   - Нам не вибачать зупинки бою! Тим бiльше, проти супротивника, якого до цього вечора нiхто не знав! Нi, ми битимемося до кiнця!
   Сьомий раунд теж проходив пiд диктування Фрiдрiха-Володимира. Китайський пацан сповiльнився, I пропускав дедалi частiше. I гола п'ята знову знайшла його пiдборiддя.
   Наруто впав, i щоби пiднятися йому довелося чiплятися за канати. Щойно вiн пiдвiвся, як Фрiдрiх-Володимир ударив його в стрибку. I китайський хлопець вилетiв за межi рингу. Та ще й упав на стiлець i зламав його.
   Виникла деяка пауза. Хоча бiй цiлком можна було б зупинити.
   Фрiдрiх-Володимир сидiв у кутку. А його опонента приводили до тями.
   Сенсей зазначив:
   - Ти ростеш прямо на очах!
   Хлопчик-льотчик зазначив:
   - Я його сильнiший! I у цьому мiй плюс!
   Сенсей додав:
   - I швидше! Думаю, його ще випустять на тебе!
   Фрiдрiх-Володимир рiшуче заявив:
   - Покалiчу!
   Сенсей попередив:
   - Вони можуть якусь хитрiсть застосувати! Наприклад, як i минулого разу пульнути з рогатки. Так що не втрачай концентрацiї. У твого супротивника лише один шанс: на нокаут!
   Юний льотчик-ас вiдповiв:
   - Швидкiсть ти не скидай на вiражах,
   Тiльки так навчишся перемагати!
   Сенсей погодився:
   - Правильно! Не втрачай бойового настрою!
   Королева крикнула:
   - Якщо бiй продовжиться, то обов'язково добий!
   Фрiдрiх-Володимир пустотливо запитав:
   - А якщо не доб'ю!
   Афродiта гаркнула:
   - То я тебе вб'ю!
   Хлопчик-льотчик логiчно зауважив:
   - Але мертвого вже не мучить?
   Королева заперечливо хитнула головою:
   - Як сказати... Некроманти є... А дух можна мучити не гiрше за тiло. Або навiть перетворити тебе на зомбi!
   Фрiдрiх-Володимир хихiкнув i зазначив:
   - Зомбi грає на трубi,
   I мед тече по бородi!
   Бiй, звiсно ж, вiдновився. Втiм, Наруто тримався лише на силi волi. Аж надто його побили. I його рухи вже були змученими.
   Фрiдрiх-Володимир проводив сьомий раунд активно, але удари не вкладався. I бив легко...
   Коли сьомий раунд закiнчився, сенсей сказав:
   - Нi! Так не годиться, настав час добивати!
   Фрiдрiх-Володимир логiчно запропонував:
   - Краще за очками!
   Сенсей кивнув:
   - По окулярах можна! Але не красиво не добити, якщо реально добити!
   Хлопчик-льотчик заспiвав у вiдповiдь:
   - Такий супротивник - краще не буває,
   Ти впадеш, а вiн не добиває...
   Вдариш у спину, i не чекаєш у вiдповiдь,
   Iнтелiгент, iнтелiгент!
   Восьмий раунд Володимир-Фрiдрiх все ж таки провiв жорсткiше, i пiд кiнець знову звалив свого вiзавi.
   Той пiднявся насилу, i з носа текла кров.
   Коли Наруто повернувся у свiй кут, тренер сказав йому:
   - Ми в наступному раундi спробуємо вiдвернути цього пацана. Бий йому з усiєї сили в пах. А коли вiн упаде, врiж ногою i по скронi.
   Китайський пiдлiток кивнув:
   - Я зрозумiв! Але ж у нього сталевi яйця!
   Тренер помiтив:
   - Але ж i ти ламав колоди ударами ноги!
   Наруто зi зiтханням зазначив:
   - А Лис бив не слабше!
   Китайський тренер заявив:
   - Ну це Лис, а це ти Наруто! Майбутнє за нами! За тебе понад пiвтора мiльярди! Зберись i врiж так, щоб супротивник i не пiднявся!
   Юний воїн кивнув:
   - Я готовий!
   I ось вiн виходить проти Фрiдрiха Володимир як нiколи зiбраний. Хлопчик-льотчик, теж налаштований дуже по-бойовому. I знову в атацi.
   Б'є i з правої ноги, i б'є з лiвої. То один у нього удар, то другий. То знову виверт... Ось гола п'ята знову влучила в нiс.
   Наруто встояв з великими труднощами.
   Але Фрiдрiх-Володимир огрiв його по ребрах. Ворог похитнувся. I Фрiдрiх-Володимир провiв двiйку у пiдборiддя.
   Наруто впав... Реферi знову рахує...
   У цей момент невеликий електронний комарик злетiв над рингом. Ним керує китайський iнженер По. Вiн вишукує вразливу мету у супротивника. Але треба дати прийти до тями Наруто. Ось хлопчик-чемпiон пiднiмається.
   Вiн стиснув мiцнiше зуби i намагається показати залiзну, або навiть сталеву волю.
   Реферi дуже повiльно рахує. Усiм хочеться, щоб цей бiй тривав якнайдовше.
   Ось китайський пiдлiток уже пiдвiвся з одного колiна, ось випростався як струна.
   Реферi його питає:
   - Все в порядку?
   Наруто впевнено вiдповiдає:
   - Так!
   Фрiдрiх-Володимир збирається зблизитися, i в... Цей момент електронний комарик встромляє йому хоботок у шию.
   Хлопчик-льотчик вiдчув дикий бiль... Застиг, мов паралiзований. А Наруто щосили саданув йому своєю сильною, ламаючою бетоннi плити ногою в пах.
   Фрiдрiх-Володимир вiдчув, що немов через нього пропустили розряд у тисячу вольт. Такий жорстокий удар.
   Наруто повторив удар у пах, i почав бити хлопчика-льотчика кулаками в рукавичках по обличчю.
   Фрiдрiх-Володимир захитався, i пiсля того, як лiкоть Наруто потрапив йому в шию впав.
   Публiка вибухнула оплесками. Ну, прямо Голлiвуд - один боєць безнадiйно програвав, i падав щоразу. А тут пiдвiвся i раптом, немов у казцi, став перемагати.
   Хтось навiть крикнув:
   - Роккi Бальбо!
   Наруто ж продовжував завдавати ударiв по лежачому Фрiдрiху-Володимиру. Вiн намагався потрапити в скроню i потилицю, хлопчику-льотчику. Реферi не зупиняв. Мабуть, вiн теж був у долi. Фрiдрiх-Володимир машинально прикривав голову i його свiдомiсть не вiдключилася. Так Наруто теж був побитий i виснажений. Так що його удари ногами також не були такими вже смертельними.
   Фрiдрiх-Володимир, вiдчайдушно вивернувшись, сам саданув надмiру наруто, що захопився Наруто, ногою в пах. Той, отримавши удар, зiгнувся i завалився. I тепер обидва супротивники опинилися на настилi рингу.
   Реферi почав вiдлiк...
   Обидва хлопчики смикалися i корчилися. Але не могли пiднятися. Вони здригалися, стогнали, i копошилися знову комахи.
   Реферi вважав повiльно, навiть надто повiльно.
   I ось за рахунку дев'ять обидва хлопчики-бiйцi разом схопилися. I якось утрималися на ногах.
   Потiм стали бити один одного...
   Але пролунав гонг та бiй зупинився.
   Пройшов дев'ятий драматичний раунд. У якому сталося стiльки цiкаво. Коли здавалося китайський пiдлiток переломив був бiй (нехай i за шахрайства!), але сам опинився на пiдлозi.
   От пiшли чемпiонськi раунди.
   Наруто тяжко дихає. Нiколи його ще не били. А як болить у паху. Мiцно доклали. А у Фрiдрiха-Володимира теж все вiдбито. Просто жах якийсь.
   Китайський тренер шепоче своєму пiдопiчному:
   - Не бiйся! Iнженер По знову наведе комара, i вiн ужалить це бiлого, та ще й такий розряд випустить, що вiн i без твого удару вiдключиться!
   Наруто у вiдповiдь прошипiв:
   - Руки геть вiд Китаю!
   Сенсей помiтив:
   - Якщо побачиш, що твiй супротивник поплив, бий його сильнiшим. Але й сам часу не втрачай, i про захист не забувай!
   Японський сенсей пiдказав хлопчику Володимиру-Фрiдрiху:
   - Тебе спробує вжалити електронний комарик. Вiн трохи пищить, i намагатиметься вколоти в шию. Змiй його ногою...
   Фрiдрiх-Володимир ствердно кивнув:
   - Все буде в порядку!
   I скривився вiд моторошного болю в паху. Та й шишок на головi набито чимало.
   Але ось обидва хлопчики похитуючись, вийшли з кутiв. I давай завдавати один одного удари з усiх сил.
   Фрiдрiх-Володимир не вкладався i прислухався до навколишнього середовища. А у Наруто зiзнатися i сил не було, щоби вкластися. Вони обидва змоченi, але китаєць, мабуть, сильнiший. Крiм того хлопчик-льотчик, маючи покращене магiєю тiло, швидше вiдновлюється.
   Обидва пацани махають руками i ногами... Фрiдрiх-Володимир пропусти по обличчю, але тут же вiдповiв, i її опонент похитнувся, i навiть упав на одне колiно. М'язисте, спiтнiле тiло китайського пiдлiтка тремтiло, було видно на межi падiння вiд втоми.
   Фрiдрiх-Володимир слухав, як вважає, реферi, яке противник стоїть одному колiнi й важко дихає. Все ж таки третiй бiй, десятий раунд, i цiла купа нокдаунiв. Як тут Наруто взагалi тримається. Просто залiзна воля та серце героя.
   Але ось у цього героя дружки дуже пiдступнi. Комарик бiля вуха ледь чутно гуде. А в залi, звичайно, шум i взагалi не чути. Сам електронний пристрiй майже невидимий. I його можна навiть для замахiв використати або у розвiдцi. I далеко просунулися китайцi у вiйськових технологiях. I даремно деякi думають, що якщо Китай у Росiї купує зброю, то сам нi на що не здатний!
   А ось i нi, i комар стрибнув на шию... Але Фрiдрiх-Волька спритно змiстився i вдарив голою, огрубiлою п'ятою в крихiтну комаху. Вiдчув опiк, наче розпечене залiзо приклали до пiдошви. I щось крихiтне пролетiло за канати. Перемога! Виведено з ладу найпiдступнiший сюрприз Пiднебесної iмперiї!
   Фрiдрiх-Володимир усмiхнувся... Наруто пiдвiвся, i теж усе зрозумiв. У розпачi китайський хлопчик прокричав:
   - Я тебе й так уб'ю бiлий!
   I атакував ударом босої ноги у пiдборiддя. Фрiдрiх-Володимир вiдповiв. Пiшла вiдчайдушна рубка. Обидва юнi воїни викладалися на всю котушку. Вони били буквально на повну силу. Але хлопчик-льотчик зберiг бiльше сили i швидше вiдновлювався. I ось пiсля чергового нищiвного, удару Володимира-Фрiдрiха, гладка, засмагла гомiлка хлопчика потрапила в пiдборiддя Наруто.
   Той упав, i кiлька секунд взагалi пролежав без руху. I якби реферi не вважав би настiльки повiльно, що навiть публiка почала свистiти, це був би чистий нокаут.
   А так пролунав гонг... I Наруто двi гарнi, жовтошкiрi дiвчата пiдняли та вiднесли в куток.
   Там вiн приходив до тями. На нього вилили крижаної води i навiть вкололи сильного стимулятора. Вже навiть не соромилися, що тягнуть чемпiона нагору.
   Наруто виплюнув три вибитi зуби i побулькав:
   - Чорт забирай! Вiн збив комара, i тепер нема надiї!
   Китайський тренер потiшив:
   - У нас ще є! Ми його вжалимо!
   Наруто заперечив:
   - Годi! Або чесно чи нiяк! Дайте менi останнiй шанс i не заважайте!
   Сенсей iз Китаю кивнув:
   - Або помри чи переможи!
   Сильний стимулятор почав дiяти, i Наруто знову вiдчувши, як його м'язи i жили, налилися силою перейшов в атаку. Але й Фрiдрiх-Володимир був готовим. Хлопчик-льотчик швидко вчився, i поки що попрацював другим номером. Дав опоненту вимахати чиннiсть. А коли Наруто трохи сповiльнився, то вже сам Володимир-Фрiдрiх був в атацi.
   Молодий гладiатор кидав удар за ударом. Китайський чемпiон вiдповiв. Обидва опоненти зшибалися, i буквально бодалися. Вiд зiткнень колiн та нiг летiли iскри.
   Якоїсь митi Наруто в дикому розпачi, не думаючи вже про захист, кидав удари ногами у вертушцi, i навiть зачепив Фрiдрiха-Володимира. I гола п'ята китайського пiдлiтка розквасила нiс, хлопчику-льотчику.
   Але бiль додав лютi й Фрiдрiху-Володимиру.
   Вiн вдарив кулаками супротивника в пiдборiддя, i прокрутив дику шпильку. Боса нога пацана-скомороха врiзалася в скроню Наруто, який теж йому завдав удару пiд око, набиваючи важкий синець.
   Однак у скроню довелося сильнiше...
   Наруто впав непритомний на покриття рингу, розкинувши руки та ноги, затихнувши. Реферi знову почав дуже повiльно рахувати. Видно, розраховуючи все ж таки дотягнути до кiнця раунду.
   Але в цей момент на пiдлогу рингу полетiв рушник. Китайський сенсей вiдповiв:
   - Досить! Обидва орли, билися як герої!
   Зал вибухнув бурхливими оплесками. Дiвчата у бiлих халатах пiдхопили вiдключеного капiтально Наруто. Хлопчик вiд серiї ударiв та важких нокдаунiв навiть впав у кому. Йому на побите обличчя одягли маску, i тут же вставили крапельницю. Так це справдi дуже серйозно. Прямо на ношах у реанiмацiю.
   А Фрiдрiху-Володимиру-Вольфу вручили золотий, посипаний дiамантами пояс Чемпiона Азiї.
  Повний ентузiазму хлопчик-термiнатор заспiвав, тупучи босими сильними нiжками, пишучи на ходу;
  Я хлопчик що народився у святiй країнi,
  Яку звуть безмежною знай Росiєю ...
  I нема краще мiсця знай на всiй землi,
  I як би ви Бога у вiрi лютiй не просили!
  
  Але народжений був затятим атеїстом знай,
  У цинiчному, у цьому двадцять першому столiттi.
  Хот своєю рукою побудувати чудовий рай,
  Де б Богами стали самi люди!
  
  Але ось потрапила в двадцяте бурхливе столiття,
  I менi довелося хлопчика там боротись.
  Нехай буде подвиг витязя Русi оспiваний,
  Ми росiяни завжди вмiли битися!
  
  Вiдвага наша в серцi юному томi живе,
  I бурхливо в жилах кров моя клекоче...
  Перемогу вiдкрили безмежний рахунок,
  Б'ємося дико хлопцi вдень i вночi!
  
  На славу нашої доблесної Русi,
  Який благодать подарує Лада.
  Ми можемо завзято веслами в Едем грести,
  Отримаємо безмежну нагороду!
  
  Ось наша вiра, i могутнiй бог Сварог,
  I блискавки, що сам Перун метає...
  За нас пiдпише клятву вiчний Рiд,
  I чекає перемога у променистому травнi!
  
  Ми русичi великi землi сини,
  На Марс я вiрю скоро полiтаємо.
  Творити перемоги знаю народженi,
  Нехай трiумфує Авель, а не Каїн!
  
  За Батькiвщину ми серце вiддамо,
  Розумом служити Росiї та багнетами.
  Розкине крила з раю херувим,
  Ми рушимо фашистами кулаками!
  
  Нi в чому противник не отримає шансу,
  Нас не поставить вермахт на колiна.
  Ми вражаємо фрицiв прямо в око,
  На славу найголовнiших поколiнь!
  
  У Росiї кожен воїн iз ясел,
  Немовля тягне ручки до автомата.
  Наказ Сварога - фюрера убий -
  Подарує Лада щедру нагороду!
  
  Нi в нашому свiтi бiльше нiчого,
  Найдорожчий прапор переможний, червоний, червоний.
  Зламався човен, трiснуло весло,
  З Вiтчизною нашою воювати небезпечно!
  
  Нiхто не знає, де всесвiту грань,
  Доки долiтають космонавти.
  Сварог Всевишнiй, всемогутнiй цар,
  I вiд нього дiстане витязь гранти!
  
  
  Не бiйтеся, нас фашистам не зломити,
  Хоч у цьому свiтi, з ними США, з левами.
  I не перерветься життя знаю нитку,
  Не битиму вiтчизну чоботями!
  
  У нас є сила ратна повiр,
  I танки, лiтаки бiсiв крутiшi.
  Повалений буде ж фашизму звiр,
  Повiшений фюрер та подiльник дуче!
  
  Прапор червоний, це дуже сильний прапор,
  Вiн кумачем виблискує над всесвiтом.
  Всадила комсомолка фрицю в пах,
  Своєю п'ятою, голою i не бiлою!
  
  В Берлiн я вiрю скоро ми увiйдемо,
  З переможною пiснею бравою комунiзму...
  I всiх фашистiв начисто зметем,
  Щоб не було поганцiв реваншизму!
  
  А пiсля буде у всесвiтi рай,
  Грають труби потужних херувимiв.
  За Батькiвщина бiйся i дерзай,
  З Росiєю Рiд i ми непереможнi!
  . РОЗДIЛ Љ8.
  Дарина Рибаченко ця дiвчинка-рабиня та партизанка продовжувала будувати залiзницю. Як завжди вона була в смугастiй короткiй сукнi i босонiж. I лишала на снiгу дiвчинка, невеликi, витонченi слiди. А сукня вiнчала табiрнi номери. Все як кажуть, як i належить дiвчинцi-каторжницi. Ось уже 20 сiчня 1944 року, настало Хрещення та свято Православних. Тому фашисти дозволили дiтям-в'язням поспати трохи довше.
  I Дарина Рибаченко поринула у найцiкавiший сон.
  Точнiше продовження свого серiалу.
   Оскiльки бiльшiсть пiратiв було доведено до крайнього ступеня знемоги, наказати знайти зрадника-кока довелося самому адмiралу Каракатао. Втiм, завдання виявилося не таким вже й складним. Кок встиг добряче нализатися, i просто спав у каютi. Мабуть зрадницькi грошi не пiшли на користь - мучила совiсть, а може, навпаки, надмiрна радiсть змусила гуляти. Кiк не хотiв прокидатися i вiдбрикувався, тодi йому врiзали прикладом мiж лопатками.
   Хлопчик-генiй запитав Дар'ї:
   - Як вчинити з цим оборотом?
   Лiза запропонувала:
   - На кол його! Чи нi четвертувати!
   Принцеса-партизанка заперечила:
   - Досить просто петлi! Я не хочу опускатися до їхнього рiвня, мучити жертву заради помсти!
   Лiза заперечила:
   - Серця вимагають помсти, помста вимагає жертв! Занадто дешево вiн вiдбудеться!
   Дарина Рибаченко посмiхнулася:
   - Я не збираюся торгуватися - бiль за бiль, катування за катування! Повiсити його!
   Ефiтик пiдтвердив:
   - Правильно! Намагатися потрiбно, тiльки якщо вiд жертви можна отримати цiнну iнформацiю.
   Тут кок як заволає:
   - А я знаю, де захованi скарби капiтана Хука. Подаруйте менi життя i вiдкрию вам цiннiсть скарбу.
   Лiза посмiхнулася:
   - Будь лохом останнiм чудовисько, у сортирi замкнув я скарб! Ну i ну, якщо це хлопець вважає, що...
   Тут пролунав слабкий голос:
   - Бреше вiн, я йому нiчого не сказав.
   Дарина Рибаченко кинула погляд на того, хто говорив, це був хлопчик помiчник кока. Дуже змучений пацан, пробував пiдвестися!
   Хлопчик-генiй заявив:
   - Оце я розумiю, мужнiй хлопче! Розкажеш нам у каютi, а кока.
   - Повiсити! - наказав принцеса-партизанка.
   Солдати, долаючи слабкий опiр кока, пiдняли зрадника на шибеницю. Принцеса-розвiдниця помiтила:
   - Страта петлею ганебнiша за четвертування. Тим бiльше, негiдникiв слiд душити, а не розмножувати!
   Лiза зааплодувала:
   - Браво! Це ти чудово зобразила! Це як...
   Ефiтик проспiвав:
   Пекельнi щупальця тягне,
   Хоче Росiю петлею задушити!
   Долар збирає вози,
   Адже для нього Русь як сита дичина!
   Дарiя Рибаченко смiючись, пiдтвердила:
   - Це взагалi чудово! Гарно ти спiваєш.
   Кок помирав досить болiсно, задихаючись у петлi. Тим часом принцеса-партизанка приступила до лiкування пiратiв. Їх насамперед нагодували, поки флiбустьєри їли, трiада бiйцiв, якi розташували на палубi i тримаючи пiд прицiлом Каракатао, розпочала обговорення "проекту". Першою взяла слово Лiза:
   - Ну, ось ми тримаємо заручником адмiрала, визволили своїх друзiв, а що робити далi! Питання не пусте.
   Принцеса-партизанка запропонувала:
   - Повернемося на бригантину, вона швидше, цих лiнiйних гiгантiв i навiть фрегатiв. Пiдемо, користуючись перевагами ходу, i продовжимо пiратство! У нас я думаю, непогано виходитиме.
   Лiза досить посмiхнулася:
   - Бути пiратом так романтично, але чомусь не скористатися моментом i не захопити ось цей чудовий лiнiйний корабель.
   Принцеса-партизанка заперечила:
   - Та нiхто з пiратiв нiколи не плавав на кораблях бiльше фрегатiв. Ну, може, крiм iмператора. Для абордажу не потрiбна надто велика команда, i великий посуд. Навiщо курити по комарi з гармати.
   Ефiтик фiлософськи зауважив:
   - Iнодi комарi так жалять, що гаубиця здається надто дрiбним калiбром! Не знаю як нас рахунок пiратства, але ... якщо ми залишимо в живих адмiрала, то знайдемо в його особi непримиренного ворога.
   Лiза посмiхнулася:
   - Битий пес не страшнiший, кошеня!
   Хлопчик-генiй заперечив:
   - За одного битого, двох небитих дають!
   Принцеса-партизанка помiтила:
   - Нi, поки я не вбиватиму адмiрала! Хоч вiн i пiддон, але все-таки наш заручник. А вбивати заручникiв пiдло! Нель...
   Лiза перебила:
   - А хiба адмiрал благородний! З мерзотниками i методи повиннi бути вiдповiднi! Революцiї у бiлих рукавичках не роблять!
   Принцеса-партизанка Рибаченко заперечила, тупнувши босонiжкою голою дитячою нiжкою:
   - Той, хто має лiктi в кровi, теж не може претендувати на роль визволителя. Кров безневинних розмиває корiння дерева свободи!
   Лiза несподiвано кивнула:
   - Не стану сперечатися! Каракатао особистiсть цiкава, i з ним воювати як iз Фрейдi Крюгером. Теж чудовий антигерой, навiть суперантiгерой! Тiльки ось останнiми роками Фрейдi Крюгер втратив популярнiсть! Взагалi-то були б у мене грошi, а зняла б продовження щодо Фрейдi!
   Хлопчик-генiй позiхнув:
   - Я i не пам'ятаю такого, у моєму дитинствi, вiн уже перестав бути модним! Взагалi герої приходять та йдуть. Наприклад, i хвиля популярностi Зоряних Вiйн спала, та й казка про Гаррi Поттера закiнчується! Точнiше на зльотi! Думаю, через десять рокiв, про неї згадуватимуть не частiше, нiж про Фрейдi!
   Лiза заперечила:
   -Гаррi Поттер уже став класикою. А наприклад, Трьох мушкетерiв або Спартака згадують досi i екранiзують! Або дуже схожу казку про Алiсу в країнi чудес! А Фрейдi Крюгер це накип. Людям хочеться чогось доброго, а не чергового жаху. Є вiчнi теми та вiчнi цiнностi.
   Ефiтик розсмiявся:
   - Менi бiльше подобається Алiса Селезньова! Алiса Селезньова повiрте менi на слово - Алiса Селезньова - прекрасна корова! Ну, гаразд, що конкретно вирiшуватимемо?
   Принцеса Ефлея оголосила:
   - Заберемо з кораблiв ескадрену скарбницю, а також цiнностi, якi можна вiдвести iз захопленої каравели та герцогиню до заручникiв з метою отримання викупу та пiдемо на бригантинi.
   Хлопчик-генiй порадив:
   - Заодно й кермо треба в урядових кораблiв поламати! Щоб не дуже бiгали чи плавали, а потiм зайнятися пiратством серйозно!
   Принцеса-партизанка Рибаченко тодi зауважила:
   - Але якщо керма поламати, то поки зроблять новi, ми встигнемо i каравелу завантажену товаром вiдвести! Навiщо нам позбавляти дiтей законного видобутку. Вони й так постраждали понад будь-яку мiру! А взагалi ти розумниця Ефiтик.
   Хлопчик-генiй кивнув, пройшовся палубою i наказав адмiралу:
   - Ну що ж доведеться тобi платити за рахунками, i будеш ще радий, що дешево вiдбувся! I без фокусiв, якщо не хочеш навiки залишитися кактусом!
   Каракатао проскулив:
   - Та я без задньої думки! Повiрте, нiколи не зраджу!
   Дисциплiнованi солдати Фанглiї дозволили пiратам пограбувати кораблi. Флiбустьєри завантажували, килими, хутра, зброю часом дуже дорогу, рiзнi прикраси. З капiтанської каюти витягли двi кованi скринi iз золотом, i скриньку з камiнчиками, вантажачи все на бригантину. Крiм iншого було поховано кiлька золотих i срiбних статуй, столовi набори з дорогоцiнних металiв та багато iншого. Не забули пiрати пiдчистити i запаси адмiральських вин, включаючи коньяки, шампанське, лiкери, ром та набiр золотих та срiбних кухлiв. Серед цiнностi було також кiлька картин стародавнiх майстрiв, i портрет королеви з мозаїки дорогоцiнного камiння. Взагалi каюта адмiрала була дуже розкiшною, навiть сонячний годинник, i громiздкий компас, викладений коштовними камiннями та золотим корпусом.
   Лiза помiтила, пiдкидаючи пальчиками босих нiжок жовтi монети, з портретом симпатичної королеви:
   - Чим лайновiша людина, тим бiльше вона любить золото!
   Ефiтик запропонував:
   - Золото i зрада одного жовтого кольору, i одне зазвичай слiдує за iншим!
   Звичайно, обiбрали i фрегати, де правда видобуток був скромнiшим. А ось з галеоном довелося повозитися. Цей корабель мав куди товстiшi борти, масивну конструкцiю та бiльшу мiсткiсть, нiж фанглiйськi фрегати. Солдати також мали важчi обладунки, в яких напевно було неймовiрно болiсно перебувати влiтку, або в теплiших широтах. Капiтан Фiспанiї виявився непокiрним. Тут Ефлея не встояла вiд спокуси i застосувала чарiвник.
   Гордовитий командир майже миттєво перетворився на гiбрид мiмози та кульбаби. Це справило таке враження, на iнших, що матроси та солдати добровiльно вивернули кишенi. На кораблi виявилася велика кiлькiсть килимiв i хутра, а також королiвська порцеляна акуратно загорнута в шовку. Втiм, у солдатiв пiрати брали лише золото та срiбло з презирством, вiдкинув мiдяки.
   А кульбаба мiмоза самотньо стирчала на палубi. Дарина навiть не знала, як її чи його розчарувати.
   Ломали кермо за допомогою троса, i це не зайняло багато часу. Так швидко впоралися з усiма кораблями. Одночасно похорон капiтана Хука та iнших загиблих товаришiв.
   Як i належить, у морi i вилив велике барило рома в хвилi, що говорило про величезну повагу. Ефiтик запропонував вiдразу обрати нового капiтана, висунувши Дар'ю Рибаченко.
   Хоча жiнка-капiтан пiратiв i рiдкiсть, але вже був подiбний претендент, зокрема, знаменита, легендарна Арабелла!
   Вдячнi пiрати проголосували одноголосно, але коли Дар'я запропонувала призначити капiтаном каравели Єлизавету, заперечив волохатий здоровяк Чарлi:
   - Я був правою рукою капiтана Хука i маю командувати каравелою.
   Єлизавета вiдразу ж запропонувала:
   - Давай вирiшимо суперечку на кулаках! Подивимося, хто сильнiший, той i буде правою рукою капiтана.
   Чарлi вискалив щербатий, але з великими зубами рот:
   - Що ж давай поб'ємося! Я не вiдчуваю комплексiв щодо того, що нiбито не можна бити жiнок!
   Лiза сердито кинула:
   - А я що не можна бити чоловiкiв! Їх взагалi не можна щадити приб'ю!
   Чарлi дерев'яними кроками вийшов у центр палуби, оскалив рило:
   - Ну, дiвчинко, тобi бути битою!
   Лiза пiдвелася на шкарпетки, перевiрила балансування. Чарлi вiдразу ж кинувся на неї, але дiвчина-боксер, звикла битися не тiльки на чесному рингу, а й у пiдворiттях, де хулiгани, часто намагаються взяти на понт, розраховуючи на несподiванку. Послiдував короткий удар пiд колiно, блок вiд широкого замаху, i удар пiд око. Чарлi похитнувся, але встояв.
   Лiза посмiхнулася:
   - Хочеш ще.
   Чарлi незграбно спробував посунути ногою, але дiвчина-боксер провела лоукiк, збив громила пiрата. А потiм нiби форвард по м'ячу врiзала йому ногою в щелепу. Чарлi брязнув зубами i вiдключився.
   Лiза знущально вимовила:
   - Нокаут на першiй хвилинi, навiть нiкудишнiй боксер тебе краще! Нi, не тягне на першого помiчника.
   Дарина Рибаченко пiдбила пiдсумок:
   - Єлизавета перший помiчник командора та капiтан каравели, Ефiтик помiчник-квартирмейстер! До речi, останнiй убитий, отже, заперечень не буде!
   Пiрати висловили гулом схвалення!
   Принцеса-капiтан вклонилася до берегового братства:
   - Що ж ми вирiшили проблему? А тепер я на прощання свою пiсню, який загинув капiтану Хуку. Вiн упав у бою, цiлком гiдно!
   Пiрати дружно схвалили:
   - Спiвай, а ми пiдспiваємо!
   I принцеса-капiтан заспiвала, так повнозвучно, що вiд заздрощiв вдавиться примадонна:
   Пливемо на бригантинi, по зелених хвилях,
   Веселий Роджер - грiзне обличчя з головної щогли!
   Тобi кохання моє я мiдний грош передам,
   На щастя, щоб знати, що людина не зникла!
  
   Я почав скромним юнгою - зелень iз соком корсар,
   Метався босонiж по колючих канатах!
   Ось абордаж i перший мiй шаблею удар,
   I впав офiцер гад проклятий!
  
   З тих пiр сподобався смак кровi тi менi,
   У мрiях лише про битви я грiжу!
   Спокiй буває тiльки в найсолодшому тiльки снi,
   Насправдi стрiляю i рiжу!
  
  
   I ось на пiдвищення пiшов хлопчик,
   Пiрати доблесть правильно цiнують!
   Був юнгою, а тепер капiтан,
   Не до мiсця флiбустьєру бути в лiнощi!
  
   Але грошi у пiрата - це немов вода,
   Мiж пальцями жовтим струмком протiкають!
   Ось така корсара видно зла доля,
   Вони в злиднях так завжди вмирають!
  
   А кожен абордаж, вартий новеньких жертв,
   Тасує товаришiв жереб!
   А вiдпочинок по накалу, немов бiсiв вертеп,
   Хоч чужий злий корсар забобонiв!
  
   Але нарештi, Паллада вичерпала лiмiт,
   Мовляв, вистачить танцювати на канатах!
   Ось капiтан пiратський у битвi грiзний убитий,
   I в цьому немає винних!
  
   Але пам'ять iз капiтаном залишається у нас,
   Та це ж не золотий холод!
   Вогонь у гарячому серцi, це факт не згас,
   У мрiях полеглий Хук вiчно молодий!
  
   Колись ми теж усi в могилу пiдемо,
   Але смерть флiбустьєру сестриця!
   I вiр у новому життi, ми всi оживемо,
   Хай буде доля як цариця!
   Принцеса-капiтан-партизанка Дар'я Рибаченко закiнчила на високiй нотi, її голосок переливався, як струмiнь фонтану на чотирьох сонцях. Пiрати були цiлком задоволенi i змiстом, i виконанням. За стандартами берегового братства капiтана поховали цiлком гiдно. Втiм, принцеса подумала, а чи хотiла б вона сама, ось так закiнчити свiй життєвий шлях? Як русалка розчинитись у морськiй пiнi? I куди пiде дух морського розбiйника, чи знайде вiн собi спокiй чи щастя у новому свiтi? I що чекає на саму Дарину Рибаченко, яка вчинила величезну кiлькiсть провин за мiрками її iмперiї, та й не тiльки її iмперiї!
   Втiм, довго розмiрковувати вже нiколи, бригантина i полонена каравелла вiдчалили, кинувшись у нiчну, морську далечiнь.
   Бiльшiсть пiратiв заснула, хоча Ефлея виставив бiля штурвала найвитривалiших. Дiвчина-боксер Лiза i хлопчик-генiй Еф також знемагали, але вирiшили спати по черзi. Першим жеребом вiдключився такий крихкий i iнтелiгентний на вигляд хлопчик. Вiн заснув на лiжку, занурившись у важку дрiмоту. Увi снi юнак-вчений раз у раз здригався i брикався.
   Єлизавета вперто боролася зi сном, що не дати себе перемогти жорстокiй дрiмi дiвчина пройшлася палубою. У них ще був певний запас часу, поки противник полагодить кермо. До речi, досвiдчений штурман вважав, що це займе щонайменше двi доби. Дiвча крокувала, палубою, вiдчуваючи голою пiдошвою поверхню просмоленої сосни та пальми. Лiза подумала, що запалювальнi снаряди у цьому свiтi були б дуже ефективними. Треба сказати Ефiтику.
   Раптом дiвчина побачила величезну дiаметром три метри медузу, всерединi якої крiзь прозору поверхню виднiлися десятки сплетених берункiв. Гарне створiння перевалило за борт. Лiза просилася до неї, прагнучи зiштовхнути непрохану гостю за борт. У цьому дiвчина-боксер необережно схопила її голими руками. У войовницю встромився розряд, чогось скидається на струм, що не викликає подiбно до електрики больових вiдчуттiв i дiвчина вiдключилася. А її свiдомiсть миттєво перетворилося.
   Дiвчина-боксер упiймала себе на думцi, вiрнiше вiдчула, що вже спускається майже прямовисною кам'яною плитою. Внизу вiдкривався найширший простiр, безкраї землi, все в м'яких, зелених складках, немов застигли довгастими зморшками. Деякi складки переходили в оранжевi та фiолетовi. Войовниця чiплялася пальчиками босих нiг та спритних рук, вiдчуваючи найменшу щербинку гранiтної скелi. Сама войовниця була майже гола в однiй спiдницi, а за плечима тримала арбалет. У низу серед зморшкуватих складок, рожевою виразкою свiтився табiр хана. Дiвча вiдчувала маленькою коброю, що пiдкрадається до сплячого слона. Голi груди Лiзи терлися об камiння, дiвчина кожною клiткою вiдчувала свербiж, вгамований, тривалим переходом тiла.
   Але треба поспiшати, поки хмарно i чотири прекраснi мiсяцi цiєї планети не висвiтлила долину. Табiр хана невеликий, i навряд чи в ньому понад пiвтори тисячi воїнiв, але для мирного гiрського селища войовниць Амазонок i цього забагато. Втiм чомусь мирного, вони жiнки-витязi звикли воювати i жити набiгами. Хану заплатили за набiг. А так само спокусили багатою здобиччю, що була у войовниць, якi також не гребували розбоєм. Загалом вони як у давньогрецьких легендах: чоловiки лише як рабiв, причому старих i немiчних вiдразу ж убивають. У неї теж є свiй хлопчик-раб, покiрний слуга, що виконує найважчу роботу, i час вiд часу пестить могутнє тiло амазонки. Останнє найприємнiше заняття для невiльника-пiдлiтка, але при найменшому невдоволеннi, вiн отримує батогом, по голому тiлу. Ось, нарештi, нелегкий спуск - з цього боку горб закiнчувався урвищем, утворюючи пролежку, було завершено. Воiстину велике задоволення вiдчуваєш, повзаючи по скелях, ти справдi, нiби коханням займаєшся з гранiтом. Iз задоволенням напружуючи м'язи та вiдчуваючи м'яку податливiсть та чiпку силу свого тiла. Дiвчина навiть загралася, навмисне вибираючи найскладнiшi переходи, цiлячись за трiщини пальчиками, зависаючи i пiдтягуючись.
   Взагалi-то пiдтягування було не будь-якою вправою Лiзи. Їй найбiльше правило робити жим штангою лежачи, i вона ще в школi легко перевиконала майстерний норматив цього виду спорту. Але тренер все ж таки зумiв i змусив войовницю пiдтягнути частину тiла, що вiдстає.
   Ось зараз вона i хапалася за край каменю, вiдчуваючи i милуючись своєю силою. Лiза майже з дитинства любила дивитися бойовики, i спостерiгати за єдиноборствами. Ось усiлякi Брюсс Лi та Джекi Чани, чарiвний Ван Дам, або непохитний Стiвен Сiгал.
   Єлизавета вже майже спустилася до рiчки, вода була блакитна з рожевою пiною. Войовниця озирнулася:
   - Кажуть, сiм разiв вiдмiряй, один раз вiдрiж! Але вiдмiряють, щоби рiзати, а не навпаки! Краще один раз полоснути, нiж сто разiв лякати!
   Було тихо та самотньо. Справа темнiв грот, де крутий i скелястий бiк пагорба пiдмивала рiчка. Злiва за п'ятдесят крокiв починався гладкий пляж з фiолетовим, прилизаним гравiєм.
   Дiвчина вiдчула небезпеку, щось погане було у цьому напрямi. Ось навiть огрубiлi, нiколи не знали взуття п'ята зачесалися. Пляж чомусь небезпечний...
   Олени згадалася поїздка до Туреччини з її втричi-чотири рази нижчими, нiж у Сочi цiнами, великою кiлькiстю смачних, i теж майже дармових овочiв i фруктiв. Там теж багато пляжiв були з гравiєм, але абсолютно безпечнi. А гарячi турецькi чоловiки, здатнi задовольнити її ненаситний сексуальний темперамент.
   Гострий зiр дикуни розглянув свiжi, ледь помiтнi слiди на пляжi. Може тут солдати хана набирали воду, або навiть робили щось значно поганiше. Видно кров. Вчора в полон потрапили однi з амазонок, що з нею зробили нелюди? Напевно, катували!
   Окрiм слiдiв гравiй розсiкав, довгий, глибокий, але неначе пригладжений слiд. Наче протягли щось важке в гострим рубом.
   Лiза знизала, широкими мускулистими плечима:
   - Що ж нова загадка!
   Дiвчисько простежила за напрямком i побачила серед зрiзаних гiлок, широкi краї човна.
   Що ж нiби нiчого незвичайного, але... Нукери хана степовики i вони не користуються човном, а значить тут, стирчать роги найманцiв. А це вже досить погано, таким чином супротивники цiлком здатнi пiдiбратися до їхнього гiрського селища, випустити хмару пекучих стрiл.
   Дiвчина-боксер пiдiбралася до човна, провела долонькою по вологому борту, i посмiхнулася:
   - Який запах! Це очевидно не люди.
   У тупоносiй човнi вистачило б мiсця для десятка воїнiв. Дiвча зажурилося:
   - Так схоже, що хтось невiдомий проти мене.
   Мiж поперечних сiдел i тюкiв була присипана трава, а воду спущенi грубi весла.
   Дiвча вирiшила ще раз ретельно все оглянути. Вирiшивши доки не чiпати човен рушила до очеретiв. Сказала сама себе:
   - Треба рухатися слiдами! Неначе шукайка!
   Опинившись знову пiд покровом дерев, Лiза обережно рушила в напрям, який залишили лапки. I в цей момент уловила рух.
   Кидок був настiльки стрiмким, що око не встигло оцiнити подiю. Але дiвоче тiло зреагувало саме, блискавично ухилившись. З важким хрястом сталь врубалася в ствол позаду того мiсця, де щойно стояла, точнiше крокувало напiвголе дiвчисько. Лiза перекинулася вперед, у бiк вже на льоту визначаючи всi напрямки та вiдстанi.
   - Сукiн син! Ти влаштував засiдку! Тiльки врахуй, дичину цього разу ти! Саме ти i нiхто iнший! Зрозумiв!
   Дiвчина була за iншим стовбуром, коли в деревину тричi встромилося щось невелике i деренче. I голос:
   - Повiя гола!
   Лiза зволiкати не стала, кинула жменю землi з шишечками в один бiк, а сама ковзнула в iншу.
   - Не хамите свинi!
   Прямо назустрiч iз листя виринула вискалена морда i важка постать двоного гiбрида крокодила та таргана. Довге обличчя монстра спотворило запiзнiлий подив. Тьмяно блиснув у короткому замаху широкий, гострий меч! Бронзовi пластини, на його тiло були коричневi, i навiть з грубим малюнком, а форма шолома, хижа i незграбна, i справдi з рогами.
   Поверх налобника були грубо нафарбованi кров'ю, кривi, червонi смуги. I сиплий голос ревiв:
   - Я тебе потрошу курва!
   Войовниця вiдповiла:
   - А я зроблю ще гiрше!
   - Помри! - гаркнув монстр.
   Пiсля чого тарган-крокодил скрикнув i стрибнув, мiтячи вiстрям у шию Лiзи i показуючи здатнiсть атакувати з будь-якого становища.
   Але Лiза вже глибоко присiла на лiвiй нозi, даючи вороговi ковзати над собою. Права ж нога войовницi з гарматною силою, звичним багаторазово вiдпрацьованим рухом тайського боксера штовхнула ворога в живiт, вiдчувши бронзовi пластини, що огрубiла ступнею. Потужне тiло тарганячого крокодила виявилося пiдкинуте, а дiвчина ще вже повернула руку з небезпечною сталлю, зiгнули неслухняну кисть. Ворог провив:
   - Бути тi...
   I приземлився на власне лезо. I одразу ж чорна кров ринула з пащi. Але тварюка була живучою i спробувала вiдкусити Лiзi руку, але отримав кулаком у щелепу. Дiвчина рикнула:
   - Не тобi роздавати загрози! - I полоснула перерiзавши клинком шию. Пiсля чого Лiза, витерла закривавленi руки об траву, чорна кров тарганового крокодила, неприємно щипала правий оголений сосок. Войовниця посмiхнулася:
   - Ось я й роблю з хамами!
   Рожа вбитого була огидною, i здавалося, прозорi, кристалiчнi очi щось шукали у високому небi.
  Дар'ю Рибаченко розбудив удар батогом по голих ногах. Дiвчина жваво схопилася, i кричала:
  - Хай буде проклятий президент-дракон!
  Полiцай хихiкнув i зазначив:
  - Погуляє босими п'ятами дiвчинки бамбуковi палицi!
  Дар'я хоробро вiдзначила:
  - Швидше гумовi!
  Полiцай усмiхнувся i рикнула:
  - Давай на роботу! Але спочатку помийся i спiваєш!
  Дiвчинка розсмiялася i вiдповiла:
  - Ну, хоч за це дякую!
  Їжа була досить мiзерна, а митися довелося холодною водою. Їла Дарина кашу на водi та в нiй кiлька скибочок часнику. I їй стало краще. Вона вже звикла до фiзичного навантаження, i м'язи майже не хворiли.
   I босий снiгом ходити не страшно. Тим бiльше цiєї зими i морозiв то немає.
  Дарина Рибаченко помiтила, коли взяла в руки важку рейку i разом iз босоногим у шортах хлопчиком понесла:
  - Все ж таки добре бути юною!
  Щоб вiдволiктися Дар'я, працюючи i переносячи метал i камiння, почала подумки складати афоризми;
  Юне тiло чудове, але дитячий розум погано!
   Полiтик, який претендує на роль батька нацiї, позбавляє народ щасливого дитинства!
  Якщо полiтик надто багато говорить про свiтло майбутнє, значить у нього чорна душа i темне минуле!
  Полiтик умiє складати крутiше поета, але його гладка рима виходить виборцю боком!
  Пiдлiток майже чоловiк, але незрiлий полiтик, деспот уже майже!
  На босих дiвчат дивитися приємно, а взутий полiтик викликає огиду!
  Полiтик любить стрижку баранiв-виборцiв, але знiмає не лише шiсть, а й три шкури!
  Хто плює в минуле, залишиться без цiлющої вологи в майбутньому!
  Письменник-фантаст складає казки щоб народ розважити, а полiтик щоб з кишеньок грошi витягти!
  Полiтик прикидається лагiдною кiшкою, щоб легше пiдсунути виборцям мишоловку!
  Спiваки теж хочуть заробити спiвом, але якщо полiтики спiвають, виборець пiде!
  Спiвак може мати приємний голос, але голоси полiтикiв обiцяють неприємностi!
  Полiтик хоче не лише отримати вашi голоси, а й вирвати мови виборцям!
  Полiтики iнодi блищать дотепнiстю, але це блиск кинджалiв, що знiмають з виборця три шкiри!
  Поетiв люблять жiнки, полiтикiв ненавидять виборцi!
  Поет плагiатор iнодi, полiтик завжди спiває з чужого голосу!
  Полiтик, це такий поет, що римує лише у свою кишеню!
  Полiтик, як i дитина, любить писати, але на вiдмiну вiд дiтей, хоче не цукерку, а засадити виборця в клiтку!
  Навiть у свинi в ненажерливостi бiльше вiдчуття мiри, нiж у полiтика в роздачi обiцянок!
  Полiтик хоче бути левом i мати амбiцiї орла, але по сутi свиня, з звичками лисицi, i хваткою вовка!
  Полiтик, звичайно ж, не дурень, але любить придурюватися, щоб виманити у виборця бабки!
  Клоуни радують народ недарма, але все-таки дешевше обходяться, нiж полiтичнi блазнi!
  На вiйнi кожен солдат герой, кожен генерал стратег, але тиснуть плоди та нагороди злочиннi полiтикани!
  Не вiр тому, хто багато обiцяє, словесний пронос погане удобрення плодам успiху!
  Жiнка, ступаючи на слизький шлях спокушання чоловiка, впевненiше почувається, скинувши туфлi!
  Полiтик, це той клоун вiд якого виборця не до смiху, i такий блазень, що нiколи не скаже правди, i царевi, i тим паче народу!
  У полiтицi всi методи хорошi - крiм чесних, i всi цiлi доступнi - крiм шляхетних!
  Хто щиро вiрить, нiби полiтик лев, це осел, хто вважає тирана орлом, має курячий розум!
  Полiтик, це лисиця з iклами вовка, але овечiй шкурi iз покликанням стригти баранiв!
  Жiнка, це сама Сатана, але тiльки з нею можна знайти порятунок у пеклi земного свiту!
  . РОЗДIЛ Љ9
  30 сiчня 1949 року вiдзначалася рiчниця приходу нацистiв до влади. З цього приводу очевидно були гуляння та гладiаторськi бої, багато рiзних феєрверкiв та били гармати.
  Володимир-Фрiдрiх-Вольф за визначнi досягнення був нагороджений Великим Платиновим Хрестом Залiзного хреста вiйськових заслуг iз дiамантами. Отримав хлопчик-термiнатор та нагороди з iнших країн. Включно з сателiтами та США.
  Але найкращою i радiсною новиною стало народження Маргарет дружини Германа Герiнгу одразу двiйнi: хлопчика та дiвчинки. Хлопчик був народжений Вольфом. I став спадкоємцем Третього Рейху. Дiвчинку назвали Євою, на згадку про коханку Гiтлера.
  Таким чином, Вольф-Володимир-Фрiдрiх Рибаченко-Бiсмарк став батьком. I його рiдний син тепер вважається сином Германа Герiнга i майже спадкоємець Третього Рейху.
  Тож Вольф-Володимир-Фрiдрiх сильно повеселiшав.
  I вiдчув собi ще бiльшим нiмцiв, нiж ранiше.
  Тепер його син успадкує владу, якщо пощастить над величезною iмперiєю Третього Рейху. А значить, i стимул є завоювати СРСР. Так у цьому випадку Радянським Союзом правитиме його син! I це чудово!
  Володимир-Фрiдрiх-Вольф спробував себе втiшити: всi люди смертнi, i тi, кого вiн убив чи ще вб'є, все одно рано чи пiзно стануть мертвими. А потiм у майбутньому виникне свiт, коли люди нiколи не вбиватимуть один одного. I в новому свiтi буде лад, i такiй заразi як коронавiрус не дадуть ходу!
  I буде i прогрес, i швидкий розвиток, i свiтлий свiт. А що хiба двадцять перше столiття зi всесвiтньою гегемонiєю Китаю краще? Нi, навпаки, гiрше!
  А так буде свiтле майбутнє в iмперiї якої правитиме син Вольфа-Володимира-Фрiдрiха Бiсмарка-Рибаченка.
  I новий лад i сила, i дисциплiна, i чорнi голову не пiднiмуть!
  Тож Володимира Рибаченка заспокоївся. I народження сина 30 сiчня в день призначення Гiтлера Рейхсканцлер дуже символiчно. Так добий Бразилiю, i Латинську Америку, швидше i поверни на СРСР, щоб захопити! А потiм i весь свiт буде пiд Третiм Рейхом i тодi всiм стане добре!
  А в самiй Бразилiї точаться бої. Нiмцi взяли масу мiст i селища, i Шакалово i Вереденного. Пала та Колумбiя. Тепер уже бої на територiї самого Рiо-Жанейро. I все ближче i ближче нiмцi до нафти всi Бразилiї.
  Бої точаться i в Еквадорi. Мiсто майже взяте, але пара зруйнованих кварталiв ще тримається.
  I нiмцi їх обстрiлюють.
  Володимир-Вольф-Фрiдрiх нервує. Взяли фашисти i бiльшу частину Болiвiї. А турки, що колись захопили Батумi i дiйшли до Потi, кидають панти. Але i з ними без жодних сумнiвiв розберуться. I незабаром нiмцi мають шанс з'єднатися з вiйськом i розiбратися з османами. Але вiйна ще триває. Одночасно гiтлерiвцi намагаються наступати i вздовж Амазонки до великих джунглiв.
  Бої точаться у Гватемалi.
  Поки що Латинський i католицький свiт ще не переможений.
  Вольф-Володимир-Фрiдрiх поки що у Берлiнi. Точнiше їде поїздом. Захотiлося вiдпочити вiд лiтакiв та покататися. Заодно i дiзнатися, якi дороги в Третьому Рейху. I отримавши нагороду добряче випив i заснув. I йому снилося.
   Йому снилося, нiби вiн перетворився на Джима Хокiнса з острова скарбiв. Пiдступний Джон Сiльвер не просто втiк iз корабля. Вiн запропонував свої послуги каперскому, французькому судну. Мовляв, є такий корабель, повний золота, казкових скарбiв. I ним можна безпосередньо поживитися.
   Сiльвер виторгував собi частку i попросив капiтана каперського судна залишити життя Джиму-Володимиру.
   I ось коли посудина вийшла в море, то лiкар Лiвсi несподiвано помiтив у пiдзорну трубу, як їх наздоганяє фрегат. На кораблi лише одна гармата середнього калiбру. Але спробуй протистояти таким силам. Волька-босоногий хлопчик Джим-Володимир свиснув вказiвними пальцями в ротi i крикнув:
   - Вони летять за нашими скарбами! Нi нiколи, не вiддамо!
   Жирне обличчя мiстера Трелонi перекосило в гнiвi. I сквайр прошипiв:
   - Французи... Вiчний наш геморой!
   Капiтан Смолет сухо наказав:
   - Додати вiтрила!
   Володимир-Джим, миготивши босими п'ятами чотирнадцятирiчного на вигляд хлопчика, кинувся виконувати наказ. Грей i Бен Ган теж пiшли за ним. Але людей дуже мало. I вже пiзно...
   Укрiплений сталлю нiс фрегата врiзався в борт "Iспаньєли", i залишив вм'ятину, поламавши кiлька дощок. Тут же полетiли абордажнi гаки. Капери, а власне пiрати, рвонули на штурм, розмахуючи мечами та шаблями. Вони були неголенi, з оскаленими фiзiономiями. Дехто начепив на себе гребенi з пiр'я, мов iндiанцi, iншi навiть вставили собi сторiнки з бiблiї у вуха, або гострi кинджали.
   Мiстер Трелонi вистрiлив iз довгої рушницi. Один iз нападникiв каперiв упав iз прострiленою головою. З дiрки в головi випливала червоно-коричнева сумiш кровi та просоченого ромом мозку.
   Володимир-Джим теж вихопив iз-за пояса пiстолети. Перед ним опинився горбатий, але дуже спритний пiрат. Хлопчик пальнув по ньому, вiдчуваючи вiддачу стволiв. Морський розбiйник iз криком завалився. Одна куля потрапила в живiт, друга перебила ключицю. Але перезарядити револьвери нiколи.
   Довелося хлопцю вихопити шпагу, i зчепитися з корсаром.
   Клинки схрестилися, посипалися червонi iскри. Володимир-Джим з посмiшкою на вустах промовив:
   - Смерть, це теж пригода, тiльки надто непередбачувана!
   Хлопчик змушений був позадкувати. Пiрат був бiльший за чотирнадцятирiчного хлопця, i надзвичайно досвiдчений. Тим не менш, Володимир-Джим дуже спритний. Перекочуючись, хлопчик умудряється уникати клинка i рубати пiрата по ногах. Можливо, пацан упорався зi своїм ворогом, але на нього з бокiв наскочила ще два корсари. Один пошкодив юнгу шаблею у плече.
   Володимир-Джим випустив зброю. Доктор Лiвсi прокричав:
   - Ми здаємося, не чiпайте хлопця!
   Нечисленний екiпаж "Iспаньєли" обеззброїли та зв'язали. Капiтан пiратського фрегата Iскражнер, огидно просипiв.
   - Ну, що голубчики попалися...
   Поруч iз ним на милицi пiдскакував Джон Сiльвер, бубня:
   - Хлопця не вбивай... Вiн мiй!
   Пiрат iз довгою з сивиною бородою, ричав:
   - Ми знайшли скарби! Тут повнi скринi iз золотом та камiннями!
   Скажнер з досить задоволеним виглядом просипiв:
   - Чудово! Ми розжилися цiнним скарбом!
   Капiтан капера труснув пiстолетом i продовжив:
   - Ти нам зробив велику послугу Сiльвер i гiдний нагороди!
   Капер вистрiлив i пiстолета в живiт колишньому коку. Той завалився з диким криком. Коли свинцевий подарунок у тебе в пузi, це дуже боляче. Пiрат Сiльвер корчився, намагаючись зiбрати руками випотрошенi кишки.
   Капiтан каперiв знущально вимовив, човгаючи чоботом по палубi:
   - Куля теж дорого коштує!
   I кинувши лютий погляд на бранцiв, промовив:
   - Цих за борт! Усiх крiм хлопця!
   Декiлька вцiлiлих пiсля розбирань громадян "Iспаньєли" полетiло в морську воду, що кишить акулами. Бризки за бортом чимось нагадали фонтанчики китiв. Люди пiшли на смерть, мовчки. Тiльки сквайр Трелонi, нема волав i лаявся.
   Поранений Володимир Джим залишився стояти на палубi. У рванiй матросцi, яку просочила кров, босий, з вигорiлим на сонцi волоссям хлопчик, нагадував полоненого гiтлерiвцями юного пiонера-партизана.
   Iсканжер подивився на закривавленого пацана i вдавано ласкаво промовив:
   - А що нам робити з тобою?
   Джим-Володимир з змученою усмiшкою вiдповiв:
   - Мої друзi загинули, а значить, життя не має сенсу...
   Капiтан капера розреготався, його смiх нагадував голос Карабаса Барабаса i, з усмiшкою заявив:
   - Тим бiльше, у нас немає причин позбавляти тебе хлопчик життя. Так що я дотримаюсь свого слова... - Голос Iсканжера став набагато суворiшим, i вiн прошипiв. - А зараз приготуйте дибу, треба пропарити цьому хлопчику кiсточки.
   Пiрати, досить посмiхаючись, розреготалися. Їм i справдi було смiшно розтягнути гарненького хлопчика на дибi. Теж ще розвага. Джима-Володимира схопили, потягли на каперське судно. На шляху безжальнi морськi розбiйники боляче щипали хлопчика за поранене плече. Володимир-Джим навiть заскреготiв зубами. Щоб вiдволiктися, вiн намагався думати про щось iнше. Наприклад, про те, як добре було б викупатися у золотiй ваннi, i змити з себе пiт.
   Бiдолашного юнгу вiднесли до спецiальної каюти, обладнаної для тортур. По стiнах висiли розвiшанi гачки, голки, щипцi, свердла, пилу та iншi пристосування для тортур. Було тут i колюче крiсло, характерне iнквiзиторiв, i традицiйна диба.
   Головним катом була руда жiнка. Ще молода, але з неприємним обличчям, мускулиста та велика. Вона лише в однiй короткiй спiдницi та повну
   груди прикривала лише вузька смужка тканини. У каютi спекотно, бо палає камiн. Жiнка скривила фiзiономiю i блиснула великими, бiлими, наче слонова кiстка зубами.
   - Як гарненький хлопець... Яке задоволення катувати якогось гарного хлопчика!
   Капiтан гидко посмiхнувся i помiтив:
   - Сказати вiн нам нiчого для нас потрiбного вже не може... Але змуси його кричати вiд болю, як цуценя якого топлять у ополонцi...
   Руда жiнка проворкувала:
   - У нього поранено плече... Значить, найкраще пiдiйде саме традицiйна i давня як Вавилон диба!
   Джим-Володимир здригнувся ... до хлопчика пiдскочили пiрати. Зiрвали матроску, що просочилася кров'ю, оголивши мускулистий, засмаглий торс. Вивернули ззаду руки, прив'язавши мотузку до гака. Хлопчик скривився вiд моторошного болю.
   Потiм почали пiднiмати нагору. Захрумтiли суглоби, що вивертаються. Полилася зi свiжої рани кров, задзвенiли сухожилля. Бiль переповнив Джим-Володимир i хлопчик закричав... i прокинувся...
   З'ясувалося, що юнак i справдi невдало зачепився i розтягнувся, вивихнувши собi руку, вiдключившись увi снi. Плече дуже болiло i навiть опухло.
   Володимир Рибаченко, похитуючись, шкутильгав собi в купе. Тут провiдниця побачила блiдого, не здатного утримати рiвновагу юнака, точнiше хлопця, i пiдбiгла до нього, запитавши:
   - У вас я бачу проблеми?
   Володимир-Фрiдрiх мляво мотнув лiвою рукою:
   - Та так дрiбницi!
   Жiнка вдивилася в очi юнака i проворкувала:
   - Нi, я бачу, що вам погано... Ходiмо я зроблю вам перев'язку! Або подивлюся аптечку.
   Юнак точнiше хлопчик, здригнувся, i вiдповiв:
   - Ну, якщо ви дуже хочете...
   Провiдниця посмiхнулася ширше i вiдповiла:
   - Не соромся, не дивись букою!
   Володимир зашкандибав за нею. У купе для провiдникiв було пусто. Жiнка зняла з юнака сорочку, i тепер став шкiру. Помiтивши:
   - Якийсь блiдуватий, але зате жилистий...
   I посмiхнулася. Жiнцi рокiв за тридцять було приємно мацати високого, але ще безбородого юнака з чистою, гладкою безволосою шкiрою. А зараз, коли настала нiч тривiально нудно i хочеться розважитися.
   Дотику жiночого, пружного тiла хвилюють Володимири Рибаченка. Провiдниця симпатична, фiгуриста... Вже починає оголюватися сама... Тут юнак з блiдого став червоним. Юний незайманий зрозумiв, що може стати чоловiком, i цього так схвилювало. Гiднiсть набухла i рвала джинси, вона тепер здавалася величезною. Хоча Володимир Рибаченко i не незайманий, i навiть у нього є дiти, але в даному випадку все так романтично i захоплюючi. I головне гормонiв в органiзмi пiдлiтка багато, i вiн буквально переповнений тестостероном.
   Провiдниця забурчала, прочiрiкавши:
   - Який ти великий хлопчик...
   I зняла лiфчик, схилилася великими грудьми над юнаком. Запах дешевих духiв та мiцного жiночого тiла, кружляв Борисовi голову. Полуничний сосок торкнувся рота.
   Володимир Рибаченко раптом смикнувся i зiрвався... Вiдштовхнувши напiвоголену жiнку, вискочив з купе i побiг собi в номер... Провiдниця свиснула i розреготалася:
   - Вiн, мабуть, ще нiколи з жiнкою не був! Шкода я б його багато чого навчила!
   Провiдниця тяжко зiтхнула... Спокуса переспати з гарненьким юнаком, була велика, але бiгти за ним у каюту - вже занадто. Ох вже цим хлопчики - i хочеться та колеться.
   Володимир Рибаченко, вiн Вольф-Фрiдрiх Бiсмарк вбiг у купе, залiз на верхню полицю. Там уперся головою в подушку i гiрко розридався. Вiн був злий i нарiкав на себе. Розкiшна, пишнотiла жiнка сама запропонувала себе йому, а вiн... А вiн виявився елементарним боягузом, що злякався сексу, як вогню! I як пiсля цього жити? Що в цьому випадку виходить?
   Вiн не чоловiк! Вiн чмо! Справдi нi на що не здатний iзгой! Той, з якого смiються однокласники. I показують пальцями!
   Потiм у головi у Володимир-Вольки майнуло: "А чи не нагадала це пишнотiла жiнка, його страшну матiр"? Теж баба, яка йому життя покалiчила!?
   Хлопчик заскулив... На душi дуже погано... I що вiн далi робитиме? Вже перспектива понiжиться на пляжi його не радувала.
   Володимир Рибаченко трохи повертався i поринув у сон. Плече все ще болiло, i йому знову здавалося, що висить на дибi. А поруч в'ється рудоволоса жiнка кат. Посмiхається, щербатим ротом капiтан капера.
   Джин-Володимир Рибаченко висить, а руда дивиться i каже, хриплуватим баритоном:
   - Ти чому не кричиш хлопчика? Тобi що не боляче?
   Юнга гордо пiдняв голову i вiдповiдає:
   - Я пiонер, i не пiддаюся фашистським загрозам!
   Руда жiнка хихикнула i наказала:
   - Повiсьте на нього новий вантаж!
   На босi ноги хлопчаки начепили колодку. До неї на гаку закрiпили гирю. Стало трохи бiльше. Їхнє поранене плече знову закапала кров.
   Руда вдивлялася в очi юнги, питаючи з явним глузуванням:
   - Ну як тобi це до вподоби?
   Джим-Володимир, видихнувши, промовив:
   - Що не до вподоби, то отримаю по праву!
   Руда вiдступила i взяла в руку батiг. Махнула в повiтрi, прислухалася до клацання бича. Потiм узяла, розмахнулася i з усього розмаху всадила батогом по ребрах хлопця. Волька вiдчув опiк, але промовчав. Потiм був новий удар.
   Сильна, мускулиста жiнка хльостала хлопця. Капала з Джима-Володимира кров, але нi крики, не стогнання не зривалося з пересохлих вуст.
   Вдосталь намахавшись руда вiдступила i повернулася до капiтана, прошипiвши:
   - Вiн навiть не стогне! Мiцний попався хлопець!
   Капiтан капера люто прогарчав:
   - Пiдсмажте цьому хлопчику п'яти!
   Руда дiстала кочергу i засунула її в камiн. I поглядаючи на пацана, заспiвала:
   - П'ята, п'ята ... Сталь розпечений привiт! Будуть вам баночки, цiлий букет!
   Джим-Володимир побулькал:
   - Руда тварюка, ти так на людей здiєшся... Але знай ти зовсiм не цар, i мети своєї не досягнеш!
   Рижуха знову хихикнула i витягла розпечену кочергу. Не поспiшаючи, явно смакуючи момент, пiднесла розпечене залiзо до босої, круглої п'яти хлопчика. I прошипiла, наче розлючена гюрза:
   - Тепер ти вiдчуваєш захоплення!
   Розпечений метал, торкнувся витонченої, босої, трохи огрубiлої рожевої пiдошви хлопчика-юнги. Володимир вiдчув, як пекельний бiль пронизав його вiд п'яти до потилицi. Хлопчик рвонувся i...
   Впав з верхньої полицi на пiдлогу. На щастя стiл був уже прибраний, i пацан лише злегка забив собi ребра.
   Володимир Рибаченко закричав та заохкав... Як не вдало вийшло у нього... Там можна й нирки вiдбити. Знову з'явилася вже знайома провiдниця. Пiдхопила Володимира Рибаченка пiд пахву i потягла у своє лiгво. Хлопець охав i стогнав. Нi, ця пригода йому зовсiм не подобалася. Коли всерединi все буквально вiдбито. Вже бiльше немає нiкого бажання.
   Провiдниця натерла юнака камфорном, розтерла ребра. Потiм з'явилася молодша дiвчина, вона стала енергiйно масажувати хлопчика, повертаючи Володимира-Вольфа-Фрiдрiха до життя. Рiзким рухом вправила Володимиру Рибаченка ключицю i вiдiйшла, з усмiшкою милуючись на свою роботу.
   Бортпровiдниця старша запитала лукавим тоном Володимира:
   - Чого ти хочеш?
   Хлопець, тяжко видихнувши, сказав:
   - Вiдпочити...
   Жiнка посмiхнулася i вiдповiла:
   - Тодi давай просто поспимо разом. Я дивитимуся, щоб ти не впав увi снi.
   Володимир Рибаченко нiяково сказав:
   - Але нiчого бiльше...
   Провiдниця зняла з себе сукню, потiм лiфчик. Поклала свої важкi груди на живiт Володимира i... захропла. Досить змучений юнак теж майже вiдразу ж провалився в обiйми Морфея.
   Тепер Володимиру Рибаченку вже не снилася пiратська шхуна. Але сон зберiгав наступнiсть. Капiтан капера дотримав свого слова. Замiсть убити хлопчика, його продали в рабство на плантацiї цукрової тростини. Голий до пояса, в одних лише засалених штанях по колiно, колишнiй юнга збирав очерет. Робота на перший погляд не надто важка, але до кiнця дня дубiє спина, болiсно ниють руки та ноги.
   Але мiцний, i витривалий хлопчик працює вже кiлька мiсяцiв. I найболючiше в цiй ситуацiї, зовсiм не пекуче сонце, шкiра стала чорною i обгорає, i не фiзичне навантаження, i навiть батiг наглядача, а...
   Нудьга!
   Справдi нудна, повторювана день у день робота набридає. Втiм, Володимиру-Джиму ще пощастило, що вiн увi снi вiн дитя совкових часiв. Хлопчик, чиє дитинство пройшло в технiчно насиченому двадцять першому столiттi, куди б бiльше страждав. У тому числi через вiдсутнiсть комп'ютерних iгор. А Володимир Рибаченко нудьгував за телевiзором, мультиками, фiльмами, книгами.
   Пiдлiток-льотчик дуже любив читати. Для нього це була можливiсть iз реальностi перенестись у фантастичнi, казковi свiти. Забути про те, що тебе вважають усi вбивцею - навiть рiдна мати.( Мати навiть особливо!) I вiдчути за допомогою книг iнше, особливе, цiкаве та повне пригод життя.
   А тут цього нема! Вiн бiлий раб, бiлобрисий хлопчик, разом iз майже виключно африканцями, якi нi росiйської, нi англiйської мови не знають. Навiть нема з ким поспiлкуватися, перемовитися, отримати втiху. I вiд цього ще сумнiше на душi, нiби там шкребуться тигро-щури.
   А ти наче механiчний. Рухаєшся вже не думаючи. Не дуже швидко, щоб не втомитися понад будь-яку мiру, але й не повiльно, щоб тебе не накрила пекучий батiг наглядача.
   Володимир Рибаченко вiдчував, що тупiє вiд подiбної болiсної роботи. Навiть подумалося, що в школi, мабуть, не так уже й погано було. Навчався хлопчик добре, в тому числi i завдяки сильнiй пам'ятi. Педагоги любили, тихого, спокiйного, старанного та акуратного учня.
   Однолiтки недолюблювали Володимира, але особливо не лiзли. Тож не кожен день вiн отримував по рогах i ходив у синцях. Навпаки навiть сам усiх бив, i був агресивним малолiтнiм паханом. Жити, в принципi, можна було.
   I могло бути й гiрше.
   Ось зараз i стало гiрше... Час вiд часу наглядач б'є хлопчика по голiй спинi, або ногам. Та хоча б просто так вiд нудьги. I йому начхати що перед тобою живi люди.
   Годують теж слабкувато. Їжа груба та одноманiтна. Зате здорова, i Володимир-Джим худий, але жилистий i не виснажений. Протягнути на плантацiї можна довго, а втекти дуже складно. Сторожовi собаки стежать за кожним кроком.
   Володимир Рибаченко вiднiс снiп iз цукровою тростиною, i знову став лупитися в землi, як його гукнули.
   Хлопець пiдняв голову. Навпроти нього стояла дiвчина в бiлiй сукнi та ошатних черевичках. На шиї у красунi було намисто з великих перлiв, а на руках перснi. I сукня така багата i ошатна. З бокiв два бiйцi у блискучих, яскраво начищених чоботях i з рушницями - охорона!
   Володимир Рибаченко низько вклонився знатнiй дамi. Та англiйською мовою, яку Юнг Джим повинен був розумiти, сказала:
   - Ти хто будеш хлопцем?
   Володимир машинально вiдповiв:
   - Раб номер сто сорок чотири!
   Дiвчина хихикнула i повторилася:
   - Ти будеш насправдi?
   Хлопчик вiдповiв, як за легендою:
   - Юнга Джим Хокiнс мiледi...
   Дiвчина в бiлому ошатному платтi проворкувала:
   - Юнга з пiратського корабля?
   Володимир Рибаченко заперечливо мотнув головою:
   - Не зовсiм пiратського... Хоча у нас на борту й виявилося кiлька морських розбiйникiв.
   Дiвчина поманила хлопчика пальцем:
   - Пiдiйти ближче i розкажи докладнiше.
   Володимир Рибаченко вiдклав мотику. Наглядач вiдступив назад. Хлопчик гордо глянув перед собою. Дiвчина була трохи вища за нього, з чорним волоссям i карими очима, але обличчя якесь бiле. Дивно, що до неї не пристає засмага - здивувався Борис.
   Сам хлопчик, немов у негативi - волосся бiле як кудель, а шкiра чорна. Тiльки пiдошви босих нiг та мозолистi руки трохи свiтлiшi.
   Дiвчина вимовляє, нетерпляче смикаючи головою:
   - Давай розповiдай!
   Володимир-Джим Рибаченко мимоволi залюбувався на брошки з дорогоцiнного камiння, у цiй воронiй гривi i сказав:
   - Я допомагав матерi, обслуговуючи шинок. Справи йшли середньо, але якось до нас з'явилися повнi, краснолицi моряки i кинули кiлька золотих монет.
   Хлопчик взявся переказувати книгу "Острiв Скарбiв", але робив це талановито та захоплююче, додаючи дещо i вiд себе.
   Дiвчина уважно слухала. Iнодi ставила додатковi запитання.
   Коли Володимир Рибаченко дiстався свого сидiння в бочцi з-пiд яблук, красуня помiтила:
   - А ти пустуня, любиш вивiдувати чужi секрети...
   Джим-Володимир з удаваною вагою (насправдi хлопчик був дуже радий подiбнiй рiзноманiтностi!) зiтхнув i сказав:
   - Такий вже я є!
   Дiвчина кивнула:
   - Поки попрацюй разом з усiма, а вночi тебе приведуть до мене в спальню i ти розповiм iсторiю до кiнця!
   Володимир Рибаченко неохоче кивнув. Не дуже хотiлося йому повертатися до важкої, рутинної роботи. Але наглядач хльоснув хлопця батогом. Удар припав мiж гострими як сокирками, чорними лопатками пiдлiтка. Довелося поквапитися, щоби не отримати знову.
   Та важка робота у раба на плантацiї. Напевно, тiльки на галерах та каменоломнях гiрше. Але нiчого, можливо вiн сподобається дiвчинi, i вона його помилує. Дасть якусь бiльш легку та цiкаву роботу.
   Володимир Рибаченко трохи повеселiшав i став колупати землю мотикою куди енергiйнiше.
   Ось нарештi стемнiло. Хлопця вiдвели до спецiального примiщення i заштовхнули у велику дiжку з гарячою водою. З'явилися негритянки, якi почали шкребти пацана мочалками, змиваючи бруд, що накопичився за мiсяцi роботи.
   Коли терли огрубiлi пiдошви, то вiд цього стало лоскiтно i Володимир-Джим, весело розреготався. Потiм хлопчика одягли у форму домашнього слуги. Це виявилося не надто приємне. В одязi тiсно, а чепурнi чобiтки тиснуть. Нi напiвголому було куди приємнiше.
   Потiм Володимира-Джима вiдвели до їдальнi. I вперше за довгi мiсяцi хлопчик скуштував м'яса. Йому подали курочку в томатному соусi, i свiжого бiлого хлiба. А також гарного салату та солодких фруктiв. Володимир-Джим поїв i його настрiй пiднявся. Особливо коли ще в срiбному келиху чорношкiре дiвчисько-служниця пiднесло вина.
   Володимир Рибаченко виявився майже на сьомому небi вiд щастя.
   Джима-Володимира вiдвели до розкiшно обставленої спальнi. З'явилася дiвчина. Вона витонченим рухом оголилася, кинула сукню та туфельки, залишившись зовсiм голою. Перехопивши збентежений погляд Володимира Рибаченка, посмiюючись, пояснила:
   - Так приємно лежати зовсiм нiчого. Одяг це фортеця, у якiй укладено тiло.
   Хлопчик вiдповiдно кивнув:
   - Неможливо не погодитись... Тiсно, особливо ногам.
   Дiвчина запропонувала Джиму-Володимиру:
   - Так роздягнися i присядь до мене!
   Хлопчик-юнга почав гарячково знiмати одяг. Дiвчина суворо наказала:
   - Повiльнiше ... Адже ти не дикун!
   Джим-Володимир почервонiв, але почав рухатися, не поспiшаючи... Капризна дiвчинка знову незадоволена:
   - Ну, ти нiби сонний. Давай плавно i як iндiйська танцiвниця.
   Хлопчик почав рухатися, обережно позбавляючись одягу. Дiвчина була дуже гарна. Її фiгура струнка i пiдтягнута, хоч i не мускулиста. Груди невеликi, але правильної, грушоподiбної форми, талiя тонка, стегна ширшi з плавним переходом. Нiжки з вузькою пiдошвою, дуже витонченi, п'ята кругленькi, рожевi. На тлi довгого, чорного волосся шкiра здається особливо бiлою.
   Джим-Володимир, навпаки, зi свiтлим, встиглим пристойно вiдрости за час рабства волоссям, i шоколадною шкiрою, мускулистий, з покритою свiжими ранками спиною.
   Вiн присiв поряд iз дiвчиною. Вона бiльш висока i довга облокотилася на Джима-Володимира, притулилася, оголеною грудьми до гострих лопаток i прошепотiла:
   - Яке у тебе жилисте, сильне тiло... Ти, мабуть, ще нiколи не був з жiнкою.
   Хлопчик залився фарбою, i прошепотiв:
   - Нi нiколи.
   Дiвчина посмiхнулася i проворкувала:
   - А я тебе навчу!
   I почала гладити, лощену шкiру пiдлiтка...
  . РОЗДIЛ Љ9.
  Олександр Рибаченко продовжував свої набiги разом iз малолiтнiми бандитами на дачi. Ось уже 2 лютого 1949 року, настав останнiй мiсяць зими. Днi вже стають довшими, а ночi коротшими. Снiг розтанув i босi нiжки дiтей мiсили бруд.
  Пiсля чергового набiгу хлопчик-отамана вирiшив пописати АI. Насправдi видобуток пiшов бiдним i партизанам, а ти найкраще сам накидай щось у спiльний зошит.
  Сталiн помер у березнi 1949 року, не доживши до сiмдесяти рокiв. I його наступником став Микола Вознесенський. Молодий академiк сорока п'яти рокiв найталановитiший у оточеннi Сталiна. Причому особисто вождь усiх часiв i народiв залишив про нього заповiт призначивши своїм наступником.
  I розпочалася нова епоха. Микола Вознесенський обережно провiв амнiстiю та скоротив кiлькiсть полiтичних ув'язнених. Але крайнощiв Микити Хрущова уникнув. Нацiоналiстiв, шпигунiв, та рiзного роду полiцаїв та справжнiх злочинцiв звiльняти не став. I двадцятого з'їзду з катастрофою культу особи не вiдбулося. Справдi, до чого вiру людей у партiю та комунiзм пiдривати. А Сталiн був занадто великий, щоб його топтати. Разом зi Сталiним можна затоптати i вiру у червонi iдеї.
  Крiм того, як не крути, великий правитель i повинен бути жорстокий! Можна згадати i Чингiсхана, i Тамерлана, i Селiма, i багатьох iнших завойовникiв та правителiв.
   Вознесенський повiв зважений курс, продовжуючи нарощувати економiку i будувати комунiзм.
  За дармоїдство i запiзнення працювати садили як за Сталiна i це стимулювало вищi темпи промислового приросту. Пiднiмалося i дещо вiдстаюче за Сталiна сiльське господарство. Вироблялися i добрива, трактори, i рiзна технiка. При вмiлому управлiннi та колгоспи здатнi дати ефект. I це очевидно давало простiр винаходам. При Вознесенському наука фiнансувалася активнiше i щедро, нiж за Сталiна i Хрущова, молодi вченi заохочувалися.
  Завдяки бiльше жорсткостi та вмiлому управлiнню, а також розвитку науки, СРСР запустив супутник на два роки ранiше. А в космос полетiли ще 1958 року 18 листопада у день народження Вознесенського. I це стало й днем космонавтики.
  СРСР розвивався найшвидшими темпами. Дисциплiна на вiдмiну вiд часiв лiберальних Хрущова та застiйних Брежнєва була сталiнською. Планування вмiлiшим, науковi розробки швидше впроваджувалися. Сам Вознесенський звичайно ж особистiсть куди обдарованiша i працездатна нiж Микита Хрущов i Леонiд Брежнєв. I команда в нього була молодша та ефективнiша. I полiт на мiсяць вiдбувся у СРСР 1967 року. Крiм того, радянська iмперiя зберегла контроль над Китаєм. Вознесенський розумний i розумiє, що нiщо так не згуртовує народи - як спiльний ворог!
   Вiйна в Кореї розпочалася 1950 року 25 червня. Цього хотiв ще й Сталiн. Вознесенський теж пiшов цим шляхом i зiштовхнув США iз Китаєм. Вiйна тривала. Звичайно, генiальний Вознесенський свiту не хотiв. Йому було вигiдно, що НАТО i Китай винищують одне одного i перемелюють вiйська. У травнi 1953 року почався великий наступ вiйськ пiднебесної iмперiї. Бої розгорнулися жорстокi. Китайцям у листопадi цiною величезних втрат таки вдалося взяти Сеул. Взимку бої були дуже жорстокi. Китай кидав у бiй дедалi новi сили. Благо населення багато. Союзники Америки билися неохоче. Чи варто отримувати цинковi труни через якусь там Корею? I поступово покидали Корею. Але США вперто трималися i теж збiльшили свiй контингент. Але ядерну зброю не застосували... Бої тривали аж до 1963 року.
  Коли нарештi Кеннедi вирiшив закiнчити вiйну, яка обiйшлася в Америцi втрат бiльше, нiж Друга свiтова вiйна.
  Втративши понад мiльйон одними вбитими, Америка залишила Корею. Китай втратив убитих уп'ятеро бiльше. Але з його населенням це небагато. Ще загинуло понад сто п'ятдесят тисяч союзникiв США, крiм поранених. Плюс ще й загиблi корейцi.
  В Америцi посилилися антивоєннi та пацифiстськi настрої. Китай став бiльш залежним вiд СРСР.
  Сталiн продовжував залишатися культом i лежав у мавзолеї разом iз Ленiним.
  Для самого Вознесенського вирiшили звести окремий мавзолей i можливо в Ленiнградi.
  Мало того, в честь Сталiна назвали Казань, пiсля смертi. Москву вирiшили поки що не чiпати. Можливо, Вознесенський розраховував перевершити Сталiна i що Москву перейменують вже на його Миколу Вознесенського честь.
  Тим бiльше що соцiалiстичний табiр продовжував розширюватися.
  На Кубi перемiг Фiдель Кастро. I незабаром Куба увiйшла до Варшавського договору. Тiто не став смiтити з СРСР. Югославiя та Албанiя увiйшли до Варшавського договору. Соцiалiстичний свiт був єдиним та мiцним. Вiйна у В'єтнамi була, але виявилася коротшою.
  У США надто вже масовими були антивоєннi протести та серйозний тиск народу. I чорношкiрi виступали. I синдром Кореї виник. Америка у нiй бiльше втратила. Та ще й китайськi добровольцi взяли участь у вiйнi та прискорили розгром армiї США. Отже, вiйна виявилася коротшою, але втратили американцi набагато бiльше, нiж у реальнiй iсторiї.
  СРСР до кiнця шiстдесятих рокiв, розвиваючись швидшими темпами, випередив США за нацiональним доходом.
  Америка, навпаки, бiльша втрата в Кореї та у В'єтнамi розвивалася повiльнiше.
  Вознесенський так i не легалiзував аборти, а протизаплiдних засобiв у СРСР практично не вироблялося. Тому i народжуванiсть, i прирiст населення був вищим, нiж у реальнiй iсторiї. Жорсткiшою була i нацiональна полiтика. Скрiзь обов'язково вивчали росiйську мову, йшла русифiкацiя околиць. У 1971 роцi було прийнято нову конституцiю, яка зробила СРСР набагато бiльш унiтарною країною, заборонивши вихiд республiк з iмперiї. Крiм того, було засновано посаду голови СРСР, який обирається всенародно.
  18 листопада 1971 року пройшли референдуми з нової конституцiї та вибори голови СРСР на п'ять рокiв. I це було посиленням авторитаризму в СРСР, правда, чисто юридично. Фактично генсек та Голова Ради Мiнiстрiв i так був диктатором.
  Вознесенський оформив свою диктатуру законодавчо як i авторитарну форму правлiння. I також запровадив i посаду вiце-голови, подбавши про офiцiйного наступника, щоб у разi форс-мажору уникнути боротьби за владу у своєму оточеннi. I це очевидно говорило про бiльшу мудрiсть, нiж у Микити Хрущова.
  СРСР проникав до Африки, й у Латинську Америку. Успiхiв у нього було навiть бiльше, нiж за Брежнєва. Особливо у Латинськiй Америцi. Де й кубинцi були активнiшими. А в Чилi були введенi радянськi та кубинськi вiйська, роздавивши Пiночета.
  18 листопада 1973 року вiдсвяткували сiмдесятирiччя голови СРСР Миколи Вознесенського. До цього часу СРСР в економiчному планi став найрозвиненiшою країною свiту, а у вiйськовому вже давно був найпередовiшим. I вже навiть почали будувати суперракету для польоту на Марс. Населення СРСР було бiльше, нiж у реальнiй iсторiї, i продовжувало швидко збiльшуватися.
  Вознесенський заохочував науку, та рiзноманiтнi дослiдження. I ось 25 листопада 1974 року було вiдкрито випромiнювання, що вiдключає ядерну зброю на всiй планетi Земля.
  СРСР теж втрачав можливiсть завдавати ядерних ударiв, проте мiг не побоюватися вiдплати з боку американцiв. А населення в СРСР бiльше, нiж у Америки, i економiка сильнiша, i армiя перевершує i числом, i якiстю. Тож можна смiливо воювати.
  I ось 9 травня 1975 року розпочалася Третя свiтова вiйна. Варшавський договiр проти НАТО. I спроба комунiзму встановити свiтове панування. Китаєм ще правил старий Мао, i вiн пiдтримав СРСР проти США. I розпочалася велика вiйна, без ядерної зброї. Мiж радянським та капiталiстичним табором. I полилася кров.
  Радянськi вiйська розпочали наступ проти НАТО, маючи деякi стратегiчнi плюси. По-перше, у Грецiї прийшли до влади комунiсти, i вона увiйшла до Варшавського договору. Австрiя також стала радянською країною.
  Тож наступ пiшов успiшно. Удар танкiв Червоної Армiї, це нищiвна мiць.
  Т-80 новi газотурбiннi танки рухалися ФРН, i їх не було чим зупинити. 125-мiлiметрова гармата з дистанцiї п'ять кiлометрiв пробивала нiмецькi "Леопарди". А самi нiмецькi машини не могли пробити радянську конструкцiю в лоб навiть впритул. Тож рухалися радянськi танки як по маслу.
  Єлизавета, Олена, Катерина їхали у танку. Екiпаж якраз на трьох. I вони стрiляли по вороговi.
  Дiвчата натискали босими пальчиками нiжок на джойстиковi кнопки. I влучали влучно. I руйнували масу нiмецьких та американських танкiв. Подiбну мiць не зупинити. Войовницi треба сказати дуже бойового розкладу.
  Пробили "Леопард" та проспiвали:
  - У перемозi безсмертних iдей комунiзму!
  I войовницi взяли та показали мови!
  Олена пальнула за допомогою босих пальчикiв нiжок i пискнула:
  - За велич планети у червоних тонах!
  Катерина лупнула використовуючи босi пальчики нiжок i перевiряла:
  - За велику Русь!
  Єлизавета з енергiєю вiдзначила, також використовуючи босi нiжки:
  - За перемоги над ворогом!
  Пiсля чого дiвчата круша вiйська НАТО заспiвали цiлий романс-поему, пишучи на ходу;
  Буває в сказi НАТО,
  Кинув уперед ворог полки.
  Але катiв-супостатiв,
  Росiяни зустрiнуть у багнети!
  
  У шкiру свинячу встромитись,
  Буде повалений ворог у порох...
  Росiйськi люто б'ються,
  Мiцний солдатський кулак!
  
  Дiвчата темрява комсомолки,
  Завзято в атаку йдуть...
  Погляд у войовниць колкий,
  Значить, знай НАТО капут!
  
  Найсильнiшi у свiтi,
  Дiвчата бiжать босонiж.
  Замочуть ворогiв усiх у сортирi,
  Не зможе стримати й ОМОН!
  
  Вiйна це грiзне слово,
  Яке сталлю дзвенить...
  Ми всi за покликанням орлови,
  I вiра росiйська щит!
  
  Немає в космосi росiйських прекраснiше,
  Гарних м'язiв дiвчат.
  Вони всiх у всесвiтi небезпечнiшi,
  Виповниться хлопця мрiя!
  Ми зможемо народити свiтобудову,
  Москва це Третiй є Рим,
  А справа любовi творення,
  Справляємо немислимий бенкет!
  
  Все буде чудово в Росiї,
  Яка стала великий Едем.
  I Бога дiвчата просили,
  Щоб не було бiльше проблем!
  
  У нас дуже потужнi танки,
  Пального вистачить весь бак.
  Отримайте мiцно ви янки,
  Вiд п'яти дiвчинки до п'ята!
  
  Снаряди летять i ракети,
  I бомби крутi у нас...
  Войовиць нiжки оспiванi,
  Вдарить вона мiцно в око!
  
  Нiби зiрка комунiзму,
  Над нами сяє квазар.
  Зруйнуємо ми орди фашизму,
  У нас Бога росiйського дар!
  
  Всi люди нам стануть як брати,
  У нас теж червона кров.
  А злiсним фашистам прокляття,
  I Лади до хлопцiв кохання!
  
  Все в нашiй країнi велетнi,
  Усi люди як пальцi рiвнi.
  Ми разом iз Сварогом єдинi,
  Нехай нами пишаються батьки!
  
  Моя Русь країна бойова,
  У нiй космос знайшов свою дочку.
  Дiвчисько мчить боса,
  Поженемо фашистiв ми геть!
  
  Не буде Росiя пiд НАТО,
  У нiй пануватиме комунiзм.
  За Батькiвщину битися нам треба,
  Щоб тiльки вперед, а чи не вниз!
  
  Ми будуємо будинки та дороги,
  Ми створили свiт на вiки...
  Дiвчата красивi ноги,
  Будь-якого хлопчика мрiя!
  
  Ми зробимо свiт найкращим,
  I найбагатшим скрiзь...
  I будуть туркмени та чукчi,
  Жити у найпрекраснiшiй країнi!
  
  Тодi переможемо звiра знайте,
  I зробимо свiтло чудовий рай.
  Малюнок красивий на партi,
  За це борись i дерзай!
  Дiвчата боролися та спiвали повнозвучними голосами. Пiдбивали танки американськi та нiмецькi. Ось пробили i "Челленджер", розкололи його борт iз великої дистанцiї.
  СРСР сильна країна. Але ж i жорстока. Наприклад, Олена була пiд арештом. На неї вдягли наручники, i доставили до СIЗО МДБ.
  Там її вiдвели у спецiальний бокс i наказали роздягнутися. Олена повiльно зняла з себе одяг. З'явилася жiнка в бiлому халатi та натягла на руки тонкi медичнi рукавички.
  Усмiхнувшись Оленi, кивнула:
  - Я мушу вас помацати!
  I почала її оглядати з волосся. Потiм зазирнула у вуха, нiздрi, полiзла до рота. Але найпринизливiше це коли палець у гумовiй рукавичцi глибоко встромився у лоно. Олена вiдчула невблаганне бажання помочити. Потiм її наглядачка в бiлому халатi стала крутити палець у лонi. I це було так приємно... Дiвчина хтиво застогнала. Наглядачка продовжувала крутити в пiхву. Поки Олена не скiнчила, навiть трохи обм'якнувши.
  Потiм їй засунули пальчик у рукавичцi i попку колупаючи i в нiй.
  Далi її фотографували, знiмали вiдбитки пальцiв iз рук та ступнiв. I вiдвели пiд тюремний душ.
  Помивши Оленi, видали робу. I вiн пiшов на нари. У камерi було понад тридцять жiнок. Олена, проте, швидко звикла до тiсноти i мiцно спала. А її фiзично мiцну та володiючу прийомами єдиноборства iншi ув'язненi побоювалися.
  Провела у СIЗО три мiсяцi, та її вiдпустили. Все ж таки часи не сталiнськi.
   I тортури були м'якi, її роздягали часто та обшукували. Особливо намагалася наглядачка Машка. Вона її Олену постiйно доводила, до оргазму, суаючи пальцi у лоно Венери i там майстерно крутячи. I вiд цього так було приємно!
  I водночас болiсно соромно. Олена це згадувала з тремтiнням, i мiж її нiг ставало волого.
  А зараз босими пальчиками натискає на кнопки джойстика та вражає чергову машину.
  Радянськi вiйська просуваються досить успiшно та майже за планом. Дiвчата борються i в небi Анастасiя Вiдьмакова та Акулiна Орлова.
  Вони б'ються з авiацiєю американцiв. I збивають лiтаки.
  При цьому використовують i ракети, луплячи з великої дистанцiї. Обидвi дiвчата гарнi та на вигляд такi юнi. Але при цьому ще й пiд час Великої Вiтчизняної вiйни боролися, а Анастасiя Вiдьмакова та на Iспанськiй встигла вiдзначитися.
  Ось такi тут дiвки колосального розмаху та крутих заскокiв!
  Анастасiя натиснула босими пальчиками нiжок на гашетку. Збила американську машину i пискнула:
  - Я є термiнатор!
  Акулiна теж лупнула за допомогою голої п'яти i в'янула:
  - Я космiчний монстр.
  Вiйна вже не така цiкава, як пiд час Другої свiтової вiйни. Ракети працюють з великої дистанцiї i самi на цiль наводяться. I це не там, де можна проявити майстернiсть i показати вмiння.
  А було колись вони так воювали агресивно з нiмцями.
  Тодi це було крутiше.
  Бувала, але вiчно юна Акулiна стала вимовляти крилатi афоризми, строчачи немов iз кулемета, а сама збиває американцiв та iнших з гармати;
  Полiтик, це вовк, який приваблює виборцiв-зайцiв не овечою шкiрою, а зеленою купюрою!
  Полiтик, це вовк у звичцi, який любить зелень!
  Полiтик-лисиця ловить виборцiв як зайцiв на обiцянки "капусти"!
  Полiтик, що надто багато хреститися, прийшовши у владу стане для виборцiв хрестом!
  Полiтик обiцяє гори фальшивого золота, але в яр мiж скелями скине по-справжньому!
  Великi дуби голосно падають, полiтики виборцiв пнiв розчавлюють пiд час падiння!
  У Бога щодня новий, у полiтика ж вiчна п'ятниця та понедiлок на додачу!
  Полiтик хоче добра, тiльки собi до кишенi!
  Клоун прикидається дурником щоб розсмiшити, полiтик розумним, щоб змусити ревiти вiд досади!
  Блазнi кажуть королям правди, полiтики брешуть самi собi!
  У полiтицi однi тварини: щури, вовки, лисицi, шакали, але левом можна стати лише людиною!
  Полiтик це як вовкалок - хоче пити кров, i за п'ятак купує преси кохання!
  Вiрити в Бога може i дурень, не втрачати у вiру в людину здатний лише генiй!
  Талант, це алмаз, потребує шлiфування працьовитiстю, та огранювання освiти!
  Трунар не розориться, поки людина заганяє себе в труну сама!
  Горiлка, це отрута, якою труїть держава, керована полiтиками з вiдпитими мiзками!
  Немає бiльшого лиха для людини, нiж полiтика, тiльки горя не знає, хто з людиною грає!
  Мед iз вуст полiтикiв хмiльний, тiльки бодун болiсний i нiколи не минає!
  Золото м'який метал, але пробиває захист будь-якої товщини, якщо совiсть кристал!
  У полiтика завжди з вуст словесний пронос, але виборець часом сприймає його за запах троянд!
  Полiтик, це така лисиця, що ворону спокушає частiше не похвальбою її переваг, а лайкою чужих недолiкiв!
  Хочеш, вiдiбрати у ворони сир - похули гарненько соловейка!
  У полiтика бездоннi кишенi, хоч вiн у моралi суцiльне дно!
  Полiтики з полум'ям на вустах залишають пiсля себе або випалену пустелю, або гнилий трясовину!
  Полум'яний оратор залишить лише згарище!
  Якщо голова чавунна, то вона найтендiтнiша частина тiла!
  Якщо ти породистий як пес, це не означає, що вiд тебе не несе псиною зарозумiлостi!
  Щоб стати наїзником - орши як кiнь!
  Старт завжди важкий у спортi та в полiтицi, зате пiд фiнiш летиш пiд укiс дуже легко!
  Гальмувати погано, не мати гальм гiрше нiкуди!
  Полiтик, це така лисиця, що крутить хвостом щоб вирватися вперед, i хитрує щоб вирвати гаманець!
  До мови полiтика що залазить у гаманець, добре прилипають монети!
  У горiлцi багато гiркоти, а в промовах полiтика насолоди, але точнiше в труну заганяє останнє!
  Полiтик це, звичайно ж, повiя, але працює виключно мовою!
  Хто з'явився ранiше за Бога-Творця - звичайно полiтики, вони породили пiтьму i хаос!
  Чим полiтик вiдрiзняється вiд солдата? Солдат б'ється багнетом, кулаком, полiтик лише плюється язиком!
  Якщо полiтик популiст, то вiн потягне виборця вниз!
  Полiтик, який займає центр електорату, не центровий, а гравець чия полiтика вилiзе боком!
  Армiя, це сила, якщо її Вiтчизна не вiд безсилля породила!
  Армiя безсила, коли у генералiв мiзки у задньому мiсцi, а в iнтендантiв руки у лайнi!
  Жiнка вiдмовляє у сексi за грошi через гидливiсть, а полiтик ляже за манни без сором'язливостi!
  Хочеться жiнцi сексу вiд красеня, а полiтик отримує задоволення вiд засранця!
  Полiтик продається за великi грошi, але сам не вартий i ламаного гроша, i розуму не шишачи!
  Якщо полiтику не вистачає розуму, вiн компенсує це надлишком пiдлостi!
  Полiтик любив багато гавкати, але вiдданiсть по-собачому зберiгає лише золотому тiльцю!
  Заради чого полiтик обiцяє золотi гори? Щоб загребати жар монет чужими руками до своєї кишенi!
  Чим полiтик кращий за повiю? Тим, що заражає СНIДом лише фiгурально, зате бiльш смертоносно!
  Красивi босi жiночi нiжки, тiльки взують полiтики огидними способами!
  Чому лисиця небезпечнiша за лева? Тому що мова смертоноснiша за iкла!
  Дурень не проспиться на вiдмiну вiд п'яницi, полiтик не перестане брехати, на вiдмiну вiд двiєчника!
  Повiя використовує ароматнi парфуми залучаючи клiєнтiв, полiтик смердить словесним проносом - залучаючи виборцiв!
  Чому полiтики, як жирнi коти? Тому їхня мишоловка це довга мова i хватка щелеп обману!
  У чому жiнка перевершує полiтику? Вiн приваблює чоловiка приємним запахом, а полiтик нiяким одеколоном не сховає сморiд!
  Кат найчеснiша людина, нiколи клiєнт не поскаржиться, що той робить замовлення iз запiзненням!
  Смерть, це теж пригода, з невiдомим продовженням, тiльки людина волiла б уникнути такої розваги!
  Кат цей той працiвник якого не пiдганяє клiєнт!
  Лiкар iнодi теж кат, тiльки клiєнт лягає пiд нього добровiльно!
  Хлопець без бороди теж може бути козлом!
  Полiтик, це щур, який кусає язиком!
  Немає Бога в серцi, зате священик у печiнках!
  Нiколи не знає коли буде кiнець свiту, але жах буття здається нескiнченним!
  Непроханий гiсть - гiрший за коронавiрус!
  Найсмертельнiший вiрус - полiтики, що розносять заразу словоблуддя!
  Бог створив свiтло, темрява з'явилася, коли людей заслiпили полiтикани!
  Коли з"явився перший полiтик? Коли Єва зрадила Адаму i вченi встановили, що людина походить вiд мавпи!
  Чи стався чоловiк вiд мавпи питання спiрне, але що люди наслiдують негiдних кумирiв не має сумнiву!
  Вiйна, це кувалда, що розбиває дзеркало людських iлюзiй!
  Полiтик обiцяє свiт, але сам здатний дружити лише зi своїм гаманцем!
  Полiтик, це чорт, тiльки не так спритно ховає хвости!
  Полiтик як ангел свiтла у промовах, i Сатана у реалiзацiї!
  Якщо раптом вам стало солодко вiд промов полiтика, перевiрте, чи не впав ваш iнтелект до мухи!
  У чому полiтик бiльш-менш чесний у словах: iншi не кращi!
  Полiтик любить виливати срiбло промов, але чомусь лише вчасно промовчавши отримує золото!
  Навiть алмаз не настiльки твердий, щоб не отупiти, вiд твердолобого бажання полiтика обiцяти!
  Тут войовницi вже змiнили бойовi комплекти та повернулися на базу. Так наступ армiї СРСР дуже сильний.
  Б'ються та iншi войовницi. Наприклад, Мiрабела вибиває сухопутнi цiлi iз великою ефективнiстю.
  Її реактивний штурмовик атакував рiзнi цiлi, здебiльшого на сушi.
  Дiвчина натискала босими пальчиками нiжок на кнопочки i iз захватом спiвала;
  Весь свiт насильства ми розриємо,
  Вщент, а потiм ...
  Ми новий, новий свiт збудуємо -
  Хто був нiким, той стане всiм!
  Радянськi вiйська вже наближалися до Бонну. Генерали Червоної Армiї були дуже задоволенi. Вони впевнено перемагали. Але в битвi можуть бути рiзнi результати. Червона армiя брала числом танкiв i гаубиць та iнших видiв озброєнь. Бої показали, що американськi танки М-60 радянським Т-72 i Т-80 не суперники. Втiм, навiть бiльш раннi Т-64 i то сильнiшi за американськi.
  Отже фронт радянських вiйськ безпосередньо руйнував ворога. Маршали СРСР малювали схеми наступальних операцiй. А передовi танки увiйшли до рiчки Рейн. I прокотилися нею гусеницями. I це було видовище здатне вразити.
  Пiсля чого цiлий батальйон дiвчат, скинувши лiфчики хлюпав у рiчцi. I це було так гарно.
  Радянськi вiйська вступили до Бельгiї... Все ще йшов травень 1975 року, i було тепло i повiтря напоєне навеснi.
  Мiсцеве населення перед войовницями падало на колiна i цiлувало босi, точенi нiжки.
  Войовницi перемагали...
  Оленка, наприклад, зi своєю командою перша вбiгла до Брюсселя. Анюта кинула босими пальчиками нiжок гранату i проворкувала:
  - За комунiзм червоного кольору!
  Алла, строчачи вiдразу з двох автоматiв, вiдзначила:
  -I зеленого кольору комунiзм непоганий!
  Марiя кинула босими пальчиками нiжок гранату, розриваючи солдата НАТО i пискнула:
  - А найяскравiший колiр - колiр перемоги!
  Маруся довбанула з базуки, розбивши ворожий танк i перевiряла:
  - За нами буде перемога!
  I струснула оголеними червоними сосками грудей. Ось це дiвчисько...
  Вражають тут i БМП, з знаряддями та кулеметами. I також активно молотять армiю НАТО.
  Дiвчина як завжди сповнена агресiї та азарту. I їхнi очi очi сяють. Такi ось вони чудовi войовницi.
  Олiмпiада ведучи вогонь з бойової машини пiхоти, спiває:
  Велич Росiї не зрозумiти,
  Вона така потужна i свята.
  Непереможна у Вiтчизни рать,
  На славу незламного солдата!
  I дiвчисько вiзьме та лупне з ракетницi. I масу ворогiв покладе.
  Та тут дiвчата заводнi.
  I ось минули Брюссель та радянськi танки вже входять до Парижа. I роблять це iз колосальним натиском.
  Дiвчата Маргарита та Оксана встановлюють червоний прапор на Ейфелевiй вежi. I вiн розвивається за вiтром.
  Дiвчата дивляться вниз i бачать пiд собою цiлий Париж. Чудове та дуже красиве мiсто. I свiтяться вогонь у темрявi.
  Маргарита заспiвала:
  Майстер i Маргарита,
  Знаєте, є вiйна.
  Майстер i Маргарита,
  Що таке герой Сатана?
  Оксана впевнено заявила:
  - Булгаков показав зовсiм не ту радянську людину, якою варто було б пишатися!
  Маргарита iз цим погодилася:
  - На папiрцi кидатися, це негарно!
  Оксана помахала льотчикам долонькою та вiдзначила:
  - А ось жiнок, якi мрiяли про моднi сукнi можна зрозумiти!
  Маргарита засмiялася i проворкувала:
  - Без жiнок жити не можна на свiт немає,
  У них сонце травня, як сказав поет!
  Оксана логiчно видала:
  Скiльки не даси ти слова,
  Закохаєшся в нас ти знову...
  Так щоразу, хоч на годину!
  
  Червона армiя перемагала. Натовпи людей зустрiчали радянськi вiйська як визволителiв. I таких зiбралося безлiч пiд червоними прапорами.
  I грала музика, звучав оркестр.
  Оленка бiгаючи кам'янистою дорогою Парижа, прочирикала:
  Сниться менi, той самий сон
  Знову я у Парижi, знову я закоханий.
   Сонцем з-за дахiв зустрiв нас Париж.
   Раптом дивлюся - ти бiля кафе стоїш.
  Я французький у дитинствi вивчав,
  I вирiшив як треба розмову розпочати.
   Чемно "Бонжуp", я тобi скажу...
  Алла перебила Оленку:
  - Таку пiсню має спiвати чоловiк! Ми що лесбiянки?
  Оленка з посмiшкою погодилася:
  - Та це краще спiвати молодому хлопцю! Типу Висоцького!
  I дiвчата розреготалися.
  . РОЗДIЛ Љ 11.
  Настало 10 лютого 1949 року ... Володимир-Фрiдрiх-Вольф бився як генiальний ас класу супер.
  Хельга його подруга вагiтна i в боях поки що не бере участi. З ним двi льотчицi Альбiна та Альвiна - бойовi дiвчата.
  Вольф-Фрiдрiх-Володимир дає чергу... Зрiзає шiстнадцять бразильських лiтакiв i спiває:
  - Я чорний воїн на колiна дикуни!
  Альбiна лупнула за допомогою босих пальчикiв нiжок i пискнула:
  - Будь-яку брехню я кошторис з лиця землi!
  Альвiна теж стрiльнула i в'якнула:
  - Ворогiв Нiмеччини ти на частинi розiрви!
  Вони трощили позицiї бразильських вiйськ.
  А нiмцi тим часом лютували. Особливо на окупованих теренах СРСР. Пiонер Васек Трубачов потрапив у полон. Йому вже було рокiв чотирнадцять.
  Хлопця роздiли до трусiв i вигнали надвiр. Васек йшов, залишаючи босими ногами слiди на м'якому лютневому снiгу.
  Васек почував себе дуже тривожно. На фронтах справи для Червоної Армiї були катастрофiчно. Точнiше з фашистами укладено тяжке перемир'я - майже капiтуляцiя. I перемога над Японiєю слабка втiха. Частина партизанiв вирiшила воювати iз гiтлерiвцями до кiнця. Незважаючи на клятви Сталiна, зупинити партизанську вiйну. Так загiн героїв лiсу розбитий. А на нього самого чекали тортури i страта. А так не хотiлося закiнчити життя в петлi.
  Васек Трубачов гарний пiдлiток, тiльки схудлий пiд окупацiєю, але стертi не здається - жилистий, i засмагу з лiта ще не зiйшов. А волосся у нього свiтло-жовте. Босi нiжки почервонiли, як лапки гусака. Вiн не дитина, але ще дорослий. Його краса особлива, перехiдна.
  Жирна наглядачка фрау фон Бок, на вигляд трохи бiльше тридцяти рокiв, дивиться на гарного хлопця з пожадливiстю.
  Ось вона, тупаючи чоботами, пiдходить до нього i залазить рукою в труси. Чутлива досконалiсть у хлопчика вiд грубих дотикiв жiночої руки набухає.
  Фрау шепоче:
  - Я бачу мене хочеш хлопчик! Я попрошу, щоб тебе били в пiвсили, i ти довше протримаєшся, а я тобi покатаюся!
  Васек шепоче:
  - Допоможи менi врятуватися!
  Товста жiнка кивнула:
  - Якщо ти все розкажеш чесно, то вирушиш до трудового табору. Там годують непогано, i є кров. Працюватимеш рокiв двадцять, а потiм на волю! А якщо не скажеш, тебе закатують до смертi!
  Васек кивнув з усмiшкою:
  - Я щось знаю для вас цiкаве! Але скажу про це лише особисто!
  Фрау фон Бок кивнула:
  - Добре скажеш, а поки тебе пороть, i припiкатимуть п'яти!
  Жiнка, втiм, дотримала слова. Васека били в пiвсили та її шкiра на спинi та сiдницях, тiльки здулася i не луснула. П'ятки тiльки трохи пару разiв вкололи розпеченою спицею, залишивши лише пару пухирiв.
  Потiм вiдвели iз сусiдню команду. Фрау фон Бок нетерпляче накинулася на хлопця. Вона скинула з себе одяг i просто так у чоботях стрибала на Трубачова.
  Хлопчика вперше був iз жiнкою, його юного незайманого кидало то в жар, то в холод. Хоча вона i не красуня, але їй рокiв тридцять п'ять не бiльше, i молодий чоловiк сильно збудився. Хоча одночасно було i гидко.
  Жiнка i ворог, i жирна, i обличчя, як у коня. Але тiло юного самця збуджує вiд дотикiв жiночої шкiри, сама наглядачка чисто вимита - нiмцi народ акуратний i вiд неї пахне дешевими парфумами. Васек кiлька разiв скiнчив i вiдчув спад напруги, i йому стало так тужливо i гидко. Вiн вiддався жiнцi-вороговi, та ще з фiзiономiєю коня, але юне тiло пiдлiтка виявилося зрадливим.
  Наглядачка теж заспокоїлася, переживши кiлька оргазмiв i вiдзначила:
  - Зараз тебе знову катуватимуть! I жорсткiше. Битимуть дротом, а до босих п'ят пiднесуть смолоскипи з вогнем!
  Васек здригнувся i пропищав:
  - Я щось цiкаве особисто для вас знаю!
  Наглядачка набулася:
  - I що саме?
  Хлопчик пискнув:
  - Де партизани, вкрадене золото ховають!
  Фрау фон пожвавiшала:
  - Скажи менi, i ти отримаєш нагороду!
  Васек важко зiтхнув i зазначив:
  - Можу лише показати! Там замасковано, фiг що знайдеш!
  Наглядачка гаркнула:
  - Добре пiшли!
  Хлопчик здригнувся:
  - А тортури?
  Фрау фон Бок кивнула:
  - Я повiдомлю катам, що особисто тебе катуватиму холодом! Пiдеш босонiж i в один трусах зi мною!
  Васек кивнув:
  - Мороза немає, я звик до холодiв та виживу!
  Наглядачки кивнула:
  - Давай я зв'яжу тобi руки ззаду, i ти менi покажеш зараз!
  Хлопчик посмiхнувся. Вiн на це розраховував. Звичайно, неприємно голову i босому йти мокрим снiгом, але вiн це витримає. Васек та його команда з лiта сорок першого року у партизанах. I вони вже звикли i босi ходити, i мерзнути. Минулої зими в Українi були суворiшi. Васек Трубачов та його загiн уже не дiти, а запеклi партизани.
  Наглядачка з ним пiшла одна: не бажаючи нi з ким дiлитися. А що одна жирна жiнка для запеклого партизана. Навiть якщо вона має пару пiстолетiв, а в тебе ззаду пов'язанi руки.
  Рано чи пiзно в тебе з'явиться шанс її вирубати.
  Васек Трубачов йшов м'яким снiгом. Її ступнi були жорсткi й грубi, майже не вiдчували холоду, розлiплюй кашi. Хлопчик босонiж ходив до морозiв, а то й по снiгах. Вочевидь пiд окупацiєю. Так вiн до вiйни зрозумiло був нiжнiшим. Але за три роки загартувався капiтально. Дитячий органiзм швидко звикає. Коли швидко йдеш майже холодно. Тiльки наглядачка пихкає, їй товстою швидко йти важко. I раз у раз натягує мотузку.
  Васек усмiхається. Скоро вона зовсiм видихнеться, i тодi голою п'ятою ти зарядиш їй у пiдборiддя. I руки не знадобляться.
  Наглядачка буркнула:
  - Заспiвай що-небудь!
  Васек iз посмiшкою запитав:
  - А ти психовати не будеш?
  Фрау фон Бок вiдповiла:
  - Я толерантна! Стiльки вже хлопчикiв i дiвчаток помучила, що менi все одно, що ви вiд болю кричите! Навiть кумедно послухати, вашi перли!
  Васек Трубачов вiдповiдно кивнув:
  - Тодi заспiваємо!
  I босоногий хлопчик заспiвав, пишучи на ходу цiлу поему;
  Ми пiонери - витязi Вiтчизни,
  Що народилися пiд знаком жовтня.
  Не пошкодуємо для Росiї життя,
  На славу з червоним прапором царя!
  
  Ми любимо i вмiємо мiцно битися,
  Фашистам завзято обламавши роги.
  У нас гранати є у просторому ранцi,
  Нам пiонерам життя недороге!
  
  Ми любимо нашу Батькiвщину святу,
  Що створила грiзний комунiзм.
  Ось комсомолку по снiгу ведуть босу,
  I хоче опустити фашист униз!
  
  Я пiд Москвою з нацизмом завзято бився,
  I всiх ворогiв косили ми серпом.
  Навiщо ж Вермахт цей росiйським дався,
  Я по ньому вдарю кулаком!
  
  Я пiонер i пiд Москвою великою,
  Бився як воїн-велетень...
  Зупинив фашизму натиск дикий,
  У нас Господь Всевишнiй Рiд єдиний!
  
  Немає граней у вiдродженнi Росiї,
  Великий Сталiн, нас з колiн пiдняв...
  Сварог великий, вища месiя,
  I Лади променистої iдеал!
  
  Ми пiонери, хлопчики, дiвчата,
  Битися любимо - це наша доля...
  I голосочок комсомолки дзвiнки,
  Хоча панує криваве свавiлля!
  
  Росiя це Батькiвщина Сварога,
  I комунiзму осяяла шлях...
  Не треба пiонерам злого Бога,
  Нас не зможе ворог у кулак зiгнути!
  
  У нас є танк крутий з похилою бронею,
  Його так просто фрицям не пробити,
  З любов'ю до Лади, дiви благородної,
  Щоб перетворився хижак просто на дичину!
  
  Москву борючись люди вiдстояли,
  А потiм був великий Сталiнград.
  Побачимо комунiзму скоро дали,
  Пройде i Берлiну знай парад!
  
  Так Сталiнград є гордiсть у цьому словi,
  Ми пiонери босонiж у кучугурi.
  Ми обламаємо рiг тупої коровi,
  I Гiтлера заженемо прямо в труну!
  
  Знай нiколи Вiтчизна не зiгнеться,
  Її порив узде не приборкати.
  Нехай вiчно свiтить над Росiєю сонце,
  I буде розбитий пiдступний тать!
  
  Пiд Сталiнградом виявили смiливiсть,
  Зупинити фашистiв ми змогли...
  Така є у росiян знайте зухвалiсть,
  А у ворогiв пiдуть самi нулi!
  
  Росiя може долетiти до Марса,
  I рiзну велич створити...
  I буде все звичайно дуже класно,
  Хоч життя тендiтне як шовку нитку!
  
  Не знає росiйських дух у боях перепони,
  Вiн має силу Перуна...
  Нас чекають вiд богiв нагороди,
  I свiтить елемент повiр руна!
  
  У чому росiйський дух не знає поразки?
  Вiн все повiрте розтоптати.
  Ми пiонери так бажаємо помсти...
  Непереможною як Вiтчизна рать!
  
  У нас вже майже прийшла перемога,
  Хай буде у славi комунiзму свiтло...
  За Батькiвщину боролися нашi дiди,
  Ми зустрiнемо скоро радiсть та свiтанок!
  
  Без Батькiвщини немає життiв пiонерам,
  Вони хочуть боротися за неї.
  I що ви захотiли злi сери?
  Нам забезпечити рабське життя?
  
  Нi отримає фюрер росiян у рабство,
  Його ми наче ляльку зламаємо.
  Адже витязi Росiї можуть битися,
  I з нами золотокрилий херувим!
  
  Немає граней нашої Батькiвщини пiд свiтом,
  Палає як найяскравiша зiрки.
  Ти стала для мене кохання кумиром,
  З тобою я не розлучусь нiколи!
  
  Я пiонер i босоногий хлопчик,
  Що з п'ятою голою мчить снiгом.
  А десь скаче бiлий, милий зайчик,
  Який обламає рiг вороговi!
  
  Не знає пiонер у бою сумнiву,
  Вiн не паяц, а термiнатор знай.
  Прийде фашистам лютим вiр помсти,
  I буде комунiзму яскравий рай!
  
  Як же настане знай епоха,
  В якiй кожен воїн iз ясел...
  Б'йтеся до останнього ти зiтхання,
  Щоб знищений лютий знай злодiй!
  
  Сяють яскраво зiрки комунiзму,
  Епохи свiтлої, кращої у свiтi немає.
  Ми зламаємо ярмо повiр фашизму,
  А Гiтлер буде росiйською на обiд!
  
  У нас повiр такi зi сталi танки,
  Що їхнiй снаряд пантери не проб'є...
  Помахаємо йодом свої хлопчик ранки,
  I знову пiонер у бiй хоробро пре!
  Ну, що фашисти мiцно отримали,
  Не думали нас просто перемогти.
  Ми мабуть комунiзму знаю милi,
  I зможемо вермахт та жартома розбити!
  
  В iм'я нашої Батькiвщини могутньої,
  Iде в атаку гордий пiонер.
  Хоч над Вiтчизною провисають хмари,
  Покажемо ми переможний усiм приклад!
  
  Повiр ворог мрiю не зупинить,
  Ми знову всiх фашистiв переможемо.
  Не буде зло повiр царювати на тронi,
  Ми новий свiт порядок створимо!
  
  Все буде добре у Вiтчизнi знайте,
  Я хлопчик, але в бою як Робiн Гуд,
  Спочатку лише подряпав я на партi,
  А нинi дуже навiть вiрте круто!
  
  Росiя може рвати багнетом нацистiв,
  Вона будь-яке вiйсько переможе...
  А пiонерам жити за комунiзму...
  Адже наша дружба мiцна монолiт!
  
  Нi в чому ми фрицям у лайцi не поступимося,
  Ми можемо перемагати ворогiв жартома.
  I так фашистiв ми дубиною лупимо,
  Реве пурга, снiгу у вихори крутячи!
  
  Не знає Русь фашистам знай пощади,
  Вона непереможнiстю сильна.
  Отримають шаблею мiцно в шию роки,
  I буде знищено Сатану!
  
  Не вiр, що Гiтлер є непереможним,
  Хоч силу пекла, все рахуй зiбрав...
  Коли народ i партiя єдинi,
  Народ наш вермахт на шматки розiрвав!
  
  Росiя у вiках славиться свята,
  Вона ламала Тигрiв, як метал.
  Розкинулася вiд краю до краю,
  Лише про таку країну молодик мрiяв!
  
  Ми перемагали немов велетнi,
  Рубили супостатiв знай мечем.
  Ми росiяни в боях непереможнi,
  Противникiв Вiтчизни розiб'ємо!
  
  Нас ти повiр нiщо не зупинить,
  I на ти знай нiщо не переможе...
  Ми фюрера по голову зариємо,
  У нас меч гострий та зi сталi щит!
  
  В усьому всесвiтi немає Русi прекраснiшої,
  У нiй буде ера свiтло на вiки.
  Всiм поколiнням стане мир та щастя,
  Потрiбна Вiтчизнi тверда рука!
  
  Так от коли в Берлiн граючи,
  Розмажемо вермахт немов попiл у кров.
  То буде час кордону раю,
  I разом iз Ладою царює любов!
  Васек доспiвав цiлу поему, i побачив, що фрау фон Бок захропла. Хлопчик узяв i босими пальчиками нiжок дiстав з-за пояса нiж. Потiм перерiзав їм мотузки на руках. Пiсля цього прихопив пiстолет.
  Фрау фон Бок прокинулася.
  Васек сказав, скелячи зуби:
  - Я пробудженням! А зараз ти пiдеш зi мною!
  Наглядачка побулькала:
  - Хлопчик хочеш, я в тебе в рот вiзьму?
  Трубачов зневажливо пирхнув:
  - Ти менi гидка! Давай iди, поки я тебе не пристрелив!
  Наглядачка, опустивши голову, потупала.
  А Васек з радiстю заспiвав;
  Хто звик за перемогу боротися,
  З нами разом нехай заспiває...
  Хто веселий той смiється,
  Хто хоче, той доб'ється,
  Хто шукає той завжди...
  Знайде!
  Нiмцi тим часом уже пiдходили до Сан-Паулу. Бої розгорнулися на пiдступах до столицi Бразилiї. Iшов обстрiл за допомогою газометiв та штурмових знарядь, бразильських позицiй. Лупили i пiкiруючi лiтаки, включаючи застарiлий Ю-87, який все ще дiяв i бився на пiвденному фронтi захiдної пiвкулi.
  Вольф-Фрiдрiх-Володимир трощив цього разу бразильськi гармати. Хлопчик-термiнатор точно потрапляв у стовбури i розривав казеннi частини гармат i гаубиць.
  Рибаченко-Бiсмарк не знав промаху i спiвав:
  - Iз сотнi тисяч батарей,
  За сльози наших матерiв,
   По бандi Єльцина вогонь ведемо,
  I демократiв усiх повiр уб'ємо!
  Мотив i справдi такий заводний та веселий.
  Хлопчик видно спiвати не переставав, i трощив ворогiв. Рознiс одразу вiсiм проданих Бразилiї Катюш та масу мiнометiв iз гарматами. I повернувся назад. Збивши ще десять бразильських лiтакiв, що намагалися його атакувати.
  Вольф-Фрiдрiх-Володимир проревiв:
  - А кого в бою знайдемо,
  А кого в бою знайдемо.
  З тим жартувати не станемо!
  На частини розiрвемо!
  На частини розiрвемо!
  На частини розiрвемо!
  Дiвчата-льотчицi ревли разом з ним, i давили босими нiжками на гашетки та педалi лiтакiв. Ось це були бойовi дiвки.
  Вони любили катувати хлопчикiв. Особливо ламати їм пальчики на босих нiжках i смажити п'ята. I це було їхнє кредо!
  Альбiна посилала по бразильському дзоту ракету, пискнула:
  - Я великий термiнатор!
  Альвiна босими пальчиками нiжок, натиснувши на кнопки пискнула:
  - А я ще бiльша!
  I як вони розсмiяються!
  Дiвчата це найвищi зiрки планети Земля. Нехай навiть чорного кольору.
  Як вони трощать противника, не даючи шансiв на порятунок. Тбiлiсi пiд ударом, i поза сумнiвом затиснутий. Дiвчата треба вiдзначити крутостi невимовної, i дуже лихi.
  I ось летять ракети з руйнiвною силою. Б'ють лiтаки, проносяться штурмовики.
  Новий ТА-352 - це багатоцiльова машина i дуже ефективна. Вона здатна вражати будь-якi лiтаки i дiяти з колосальним ефектом. I лупити наземнi цiлi в тому числi.
  "Пантера"-5 бореться. I гармати працюють. Декiлька даних має модифiкацiя. Але стара гармата в 75-мiлiметрiв i 70 ЕЛ, найзатребуванiша. Якiсть бронi у бразильських танкiв вже дуже впала, i тепер великi калiбри i не потрiбнi. Танк "Лев" показав, що його 105-мiлiметрова гармата надмiрна та непотрiбна. I тепер 88-мiлiметрiв цiлком достатньо.
  Проданий Бразилiї IС-2 також став жертвою зниження якостi металу. Тож з'явилися iдеї - зробити цей танк лише з протипульним захистом. Так вiн стане дешевшим, простiше у виробництвi та рухомiшим. Щоправда, є питання, навiщо такий танк взагалi потрiбний, якщо воно не буде важким? Крiм того, легкi танки бiльш вразливi для гранат i протитанкових рушниць.
  Герда i Шарлота вiддають перевагу Е-10 i непогано на нiй б'ються.
  Дана машина добре своїм низьким силуетом та двома членами екiпажу. А всього десять тонн i чотириста кiнських сил двигун. Лише з бронею у неї гiрше, але дуже великий кут нахилу. А шiстдесят мiлiметрiв не так уже й мало.
  Тридцятьчетвiрки радянськi танки проданi Бразилiї принаймнi i гармата в 76 мм наймасовiша не пробиває.
  Працюють по гарматах активно дiвчата, використовуючи босi пальчики нiжок.
  Але поки що їм не вдається особливо досягти успiху. Щоправда радянська чи точнiше бразильська гаубиця перекинулася.
  Герда свиснула i лупанув з усiєю своєю забiйною силою
  I згадала як вона мучила хлопчика-пiонера. Взяли дiвчата повiсили хлопця на дибу i стали його розтягувати. Босi нiжки у колодцi защемили. I вiшали на гачки гiрки. Пацан кричав вiд болю. А потiм йому босими пiдошвами розпалили жаровню. I стали так смажити, i це було так боляче.
  Кумедне було катування... Далi в хiд пiшов батiг, а потiм i колючий дрiт. Пiонера катували вони люто. I катували, i стали пальцi на ногах ламати розпеченими щипцями. I ламали з мiзинчика почавши. Далi ламали всi фаланги на нiжках. Великий палець вiдламали хлопцевi насилу.
  Шарлота його лупила розпеченим ланцюгом. Потiм дiвчата посипали пiонера сiллю. А далi стали його палити червоним до червоного залiзом у ломику.
  I чого ще не робили. Коли сiль сиплеться на рани це дуже боляче.
  Пiд кiнець Герда хлопчику роздавала червоними вiд жару щипцями яйця, i вiд помер вiд больового шоку.
  Жорстокi дiвчата були. Дуже жорстокi.
  Катування взагалi справа цiкава. Наприклад, гасити сигарети об оголенi груди дiвчинки. Це супер.
  Були й новi розваги. Колоть голками яких розжарили. Особливо у рани бiйцям. Зуби часом свердлили. Особливо дiти цього бояться.
  А Шарлота ще й очi виколювала розжаривши кинджал. I боляче, i дiє добре. Звичайно, вони любили катувати хлопчикiв. I пiонерiв, старших хлопцiв, i дiвчат теж.
  Але це так би мовити - розвага, а поки що вбивати.
  11 лютого, було завдано удару по Сан-Саулу. Бомбили лiтаки Ю-688, ТА-400 та Б-29. Розбили та пiдпалили бомбами свердловини. I їх важко навiть наздогнати.
  Бої йшли у повiтрi. Радянськi, точнiше бразильськi купленi в СРСР, зенiтки слабкi, i їх небагато.
  Вольф-Володимир-Фрiдрiх знову вiдзначився, збиваючи машини в небi та на поверхнi.
  Убив вiн i мiсцевого секретаря мiськкому та двох бразильських генералiв. Що взагалi круто.
  Далi Вольф-Фрiдрiх-Володимир повернувся, i з'їв качечку з яблуками пiсля чого помчав знову.
  Збив ще сорок три лiтаки куплених Бразилiєю у СРСР. I не давав пощади. Бiл i на сушi.
  Потiм хлопчик-термiнатор атакував бразильськi вiйська пiд Астрамарахом.
  12 лютого нiмцi просунулися до Астрамараха.
  Володимир Рибаченко представив себе на мiсцi сина Стеньки Разiна, коли хлопчика допитували дибки.
  Так було й таке в iсторiї. Хлопчик мiг знати, де батько приховує свої скарби i його допитали з пристрастю.
  На дибi катували обережно. Били батогом, до непритомностi. Пiдсмажили трохи хлопцевi п'яти. Але до смертi не закатували. Хлопчику давали вiдпочивати i знову здригали на дибу. Загалом за кiлька тижнiв син Разiна отримав понад п'ятсот батогiв, пережив три струси, йому смажили змастивши олiєю пiдошви босих, дитячих нiжок, палили та груди клiщами. I це у тринадцять рокiв такi тортури виносити.
  Також хлопчику поголили свiтлу голову i капали на тiм'ячко воду.
  Але нiчого не досягли. Можливо, хлопчик Гриць i нiчого не знав.
  Пiсля чого його трохи пiдлiкували, на юному, здоровому тiлi все гоїться як на собацi.
  I продали у рабство. Далi слiди Гришки стають легендарними. Хлопчик працює у каменоломнях, але потiм намагається втекти. Його збираються страчувати, але записують в останнiй момент у яничари. Але коли почалася вiйна з Росiєю, юнак втiкає. I вже служить Петру Першому.
  Вольф-Володимир-Фрiдрiх дивився фiльм про Гришку. У прокат цей фiльм не пустили, тому що тортури хлопчика були показанi надто вже натуралiстично.
  Але в iнтернетi фiльм удалося знайти.
  Володимир-Фрiдрiх i сам разом iз Альбiною та Альвiною катував пiонера. Найцiкавiше це розколоти пацана. Чи видасть вiн щось трохи знає. Розпеченi смуги залiза до п'ят, змусять кричати будь-кого. Бiль моторошний коли пiдошви палить метал. Вольф-Володимир-Фрiдрiх пробував на собi. У нього опiки гояться швидко. Ти ступаєш на червону вiд жару сталеву плиту i намагаєшся стримати крики.
  Вольф-Володимир-Фрiдрiх кiлька разiв так намагався. Виховував характери. I, прокусивши губу до кровi, зумiв не видати i звуку. Хоча справдi так це боляче, що мало не втрачаєш свiдомостi вiд шоку.
  Але нiчого тримаєшся.
  Добре, що опiки сходять у Рибаченка-Бiсмарка без слiду та швидко. Але деякi пiонери кричать вiд болю, коли на пiдошви лягати розпечена широка смужка, але все одно не дають iнформацiї.
  Молодцi хлопцi!
  Вольф-Володимир-Фрiдрiх проспiвав:
  - Все неможливе арiйцям по плечу,
  Я скоро в космос полечу!
   . РОЗДIЛ Љ 12.
  14 лютого 1944 року... День святого Валентина. Дарина Рибаченко все ще працює босонiж, як рабиня. На нiй смугаста сукня, i на нiй прiзвище та номерок.
  Погода сира та паскудна, але морозiв немає. Вже незабаром весна i це втiшає Дарину Рибаченка.
  Дiвчинка спiває:
  - Десь у мiсяцi квiтнi,
  У старому парку тане снiг.
  I веселi гойдалки,
  Починають свiй розбiг!
  Пiсля тяжкого дня, на свято юним рабам дали трохи бiльше поспати, i Дарiя Рибаченко побачила продовження свого дикого сну-серiалу;
   Череп у тварюки був подовжений, виднiлися вусики таргана. Войовниця Лiза розгледiла на шоломi набiр дрiбних рубiнiв, що утворюють тонкий малюнок. Тут дiвчина-боксер вловила краєм вуха, ледве вловимий шерех. Вона стрибнула, вiдтворивши подвiйне сальто i змiнила полiт у повiтрi подiбно до легендарної Зенi. Дiвча знову перекинулося в повiтрi, використовуючи лiану, i рiзко розiгнувши ноги, вдарила свого супротивника, що стоїть у засiдцi за деревом, в живiт. Голi ступнi войовницi таранили нижче за пластини, змусивши зiгнутися тарганового крокодила. Той навiть прогарчав:
   - О-ох повiя!
   Дiвчина-боксер, вiдскочивши, всадила мечем по потилицi. Вiд удару ринула чорна кров, тварюка затрiпалася. Пазурi рвали траву, хвiст лупив по деревах, а з пащi випливали огиднi бульки. Лiза сказала:
   - Кров смiливця палає мiцнiше спирту, кров труса тухне подiбно до болотної тину!
   Друга тварюка так i затихла лежачи на животi, у неприємному виглядi.
   Дiвчина-боксер заспiвала:
   - Ти погано жив i пiзно це зрозумiв! В пеклi тобi бути пiвнем на зонi! - I вiдразу смiла тон. - А де третiй!
   Тiло войовницi зреагувало ранiше вiд свiдомостi. Вiн нахилився, але одна зi стрiлок встигла зрiзати пасмо волосся. Лiза сварилася:
   -Зрубавши голову, волоссям не плачуть, але справжня жiнка стежить за своєю зачiскою навiть на ешафотi!
   Дiвчина пiдробила пальчиками босої нiжки велику хвостату шишку i шпурнула його в кущi. Противник вiдразу вiдкрив вогонь, демаскуючи своє становище. Лiза тихенько свиснула:
   - Як б'є начальство в цiль, чи шле куль у молоко! Адже як завжди знайдуться Iвановi, що помахати завжди раби готовi!
   Дiвчина майже безшумно пробiглася, вона використовувала лiани, немов легендарний Тарзан. Хоча немає скорiше як Шина - королева джунглiв. Така ж як i вона босонога красуня, що стрибає з гiлки на гiлку. Цього разу дiвчина збила свого вiзавi ударом лiктя, при цьому нахиливши корпус.
   Тараканий крокодил розтягнувся, спробував схопитися i натрапив на щедрий "готель" у живiт. Лiза, продовжуючи крутити кинджал, прогарчала як жадiбна тигриця.
   - Найманцi завжди кiнчають погано, але добровольцi ще гiршi!
   Алiгатор-тарган, вмираючи, проревiв:
   - Та ти еле...
   I захлинувся у власнiй кровi. Єлизавета ледве встигла вiдскочити, але при цьому її головка вiдкинулася назад, чиясь залiзна рука схопила войовницю за волосся. Дiвчисько кричало...
   I прийшла до тями, безуспiшно намагаючись пiднятися з дерев'яного покриття палуби. Ноги та руки майже не слухалися. Войовниця пробурмотiла:
   - Заради сексу не варто трахатись!
   Гiбрид медузи i скупчення берункiв зник, i коли Лiза, нарештi, пiднялася i на ватних ногах пiдiйшла до борту, то вловила в хвилях лише сяйво. Пiсля цього подивилася на небо.
   Через чотири мiсяцi, безлiч iнших зiрок не було настiльки чiтко видно, як на землi, але те, що їх куди бiльше, нiж на рiднiй для Лiзи планетi, очевидно неозброєним поглядом.
   А в морi грали вiдблиски, i було набагато свiтлiше, нiж у земнiй ночi. I дiвчисько-боксер, вiдчувши пiднесений настрiй заспiвала. I нехай її слухали лише черепашковi дельфiни та квiтковi медузи, ентузiазм Єлизавети анiтрохи не послабшав:
   Як далеко в iнший всесвiт край рiдний,
   Де соловейка грає трелi чисто, нiжно!
   Рiвнина там є сусiдами з горою!
   А пух з небес так сипле бiлий!
  
   Адже радiсть там будь-якого у кольорi дня,
   Побачивши волошка, що око пестить!
   Адже кожен Православний нам рiдний,
   Господь Русь нагородив i зробив раєм!
  
   Над куполом церковних глав,
   Виблискує хрест Христа всiх вище!
   Не час витязь для забав,
   Дiй щось мало бачу!
  
   Ну чому наш росiйський дух,
   У бiдi лише має прокидатися!
   Коли спокiйно дух - погас,
   Зло розквiтає лiнощi пияцтво!
  
   А треба вiру нам змiцнювати,
   I з запалом Господу молитися!
   Працювати багато i не пити,
   Стежать за кожним святих обличчя!
  
   Невблаганно скачати роки,
   Галопом лютим пустилися!
   А час струмком як вола,
   Дощом митi бурхливим лилися!
  
   Ти росiйський хлопець богатир,
   Запам'ятай твою долю боротися!
   Простор всесвiту пiдкорення,
   Неси всiм сущим вiру в братство!
  
   А щось ворушитися в темрявi,
   Як дзвiн обламаної осоки!
   Нас мiльярди землi,
   Хоч у цьому свiтi самотнiй!
  
   Прийдемо в iнше свiтобудову,
   Нас усi розумнi просили!
   Свiтiв безкрайнiх то покликання,
   Служити своєму коханню - Росiї!
   Дiвчина закiнчила пiсеньку i, позiхнувши, лягла на палубу, майже моментально занурившись у глибокий сон. Запам'ятати сновидiння, їй цього разу не вдалося, нiчого чiткого. Прокинулася дiвчина-боксер уже, коли розцвiло. Лiзу розгальмував Ефiтик. Хлопчик-генiй був веселий:
   - Знаєш, я увi снi знайшов спосiб, як пiдзарядити радiообластери!
   Лiза скривилася:
   - Ну, електрика не так вже й складно отримає. Можна, наприклад, використовувати гальванiчнi елементи або ще щось динамо-машину!
   Ефiтик посмiхаючись, кивнув:
   - Так динамо-машину ми обов'язково зробимо. На тому островi, де залишилася наша лабораторiя, це, безперечно, буде реалiзовано, тим бiльше, що є всi необхiднi елементи. Але в мене з'явилася краща iдея.
   Дiвчина-боксер здивувалася:
   - I яка це iдея! Адже ти наскiльки я зрозумiла генiй. Про тебе навiть Тату спiвала - хлопчик-гей, хлопчик-гей! За себе не бiйся, вiд сорому не червонiший хлопчик-гей!
   Ефiтик пригрозив:
   - Дражнишся, позбавлю тебе сили!
   Лiза скривила пику:
   - I як ти це зробиш!
   Хлопчик-генiй недобро посмiхнувся:
   - Є випромiнювання, якi паралiзують певнi групи м'язiв, або частково м'язовi волокна. В цьому випадку ти станеш зовсiм слабкою!
   Дiвчина-боксер поспiшила змiнити тему, чи дiйсно вiд цих вундеркiндiв можна будь-якого очiкувати:
   - А як ти додумався заряджати радiообластери?
   Хлопчик-генiй, покрутивши головою, вiдповiв:
   У цьому свiтi три сонця, безлiч зiрок, чотири мiсяцi i водночас багатий тропiчний клiмат, а флора i фауна навiть багатшi за земнi. Ось який iз цього можна зробити висновок?
   Лiза автоматично брязнула:
   - Те, що це iнший всесвiт!
   Ефiтик похитав головою:
   - З одного боку це справдi так, хоча може це i наша свiтобудова, просто iнша галактика. Але в цьому випадку не суттєво! Iнше, що подiбне дозволяє нам отримувати величезну кiлькiсть енергiї.
   Дiвчина-боксер зiгнулась:
   - I як?
   Хлопчик хитро примружився:
   - З iоносфери! Вона на цiй планетi настiльки насичена електророзрядами та гiперплазмою, що можна отримувати прiрву енергiї.
   Лiза помiтила:
   - Намагалися ще з часiв Тесла реалiзувати подiбну iдею, але не вийшло! Хоча будували такi батареї.
   Хлопчик-генiй перебив:
   - Не потрiбнi жоднi батареї! Або великi радари! Достатньо, повiр менi цiлком достатньо, пристрої розмiром iз сiрникову коробку, i енергiя iоносфери буде вилучена!
   Дiвчина-боксер насторожилася:
   - Розкажи, як це конкретно зробити?
   Ефiтик вiдмахнувся:
   - Потiм! Коли запрацює, я тобi обов'язково розповiм! А тепер краще займемося чимось важливiшим!
   Лiза розгубилася:
   - Я не зрозумiла! Хiба може бути щось важливiше за зарядку радiообластерiв. Адже ми з такою зброєю легко завоюємо всю цю середньовiчну планету!
   Хлопчик-генiй заперечив:
   - Тiльки якщо виготовимо радiообластер у гарматному варiантi. А поки що можна значно пiдняти скорострiльнiсть наших гармат.
   Дiвчина - боксер примружила брови:
   - Переробивши конструкцiю?
   Ефiтик заперечив:
   - Не лише й не стiльки! Є спосiб простiше та ефективнiше!
   Лiза посмiхнулася:
   - Ого, це ставати дуже цiкаво! I як!
   Хлопчик-генiй став пояснювати:
   - Порох тут вiдмiряють на око, i сиплють лопаток, а можна заздалегiдь виготовити мiшечки i вiдмiряти потрiбну частку. Звичайно iдея не найновiша, її стали застосовувати ще за Петра Першого, але завдяки цьому скорострiльнiсть корабельних батарей зросла вдвiчi.
   Лiза здивувалася:
   -Через таке просто рiшення i вiдразу вдвiчi?
   Ефiтик кивнув:
   - Це перевiрено практикою! Захоплений мiшкiв у нас вистачає, тож роботу приступимо негайно. Ти шити вмiєш!
   Дiвчина-боксер образилася:
   - Звiсно, вмiю! Я ж дiвчинка!
   Ефiтик махнув рукою:
   - То приступай! I iншим пiратам покажи!
   На перший погляд проста справа виявилася нелегкою, пiрати не хотiли виконувати "дiвчиною" роботу i перешивати мiшечки, та робили це дуже невмiло, так що за працю довелося взятися самому Ефiтику. Пальчики у хлопчика були просто чарiвно спритнi, а пояснював вiд цiлком зрозумiло.
   Лiза так само намагалася. Треба сказати, що пiсля висiння на дибi у багатьох пiратiв все ще нiмiли пальцi, але помiчник кока Кай виявився дуже доречним. Так вони й працювали, не покладаючи рук до обiду. Потiм продовжили пiсля щедрої трапези. Протягом дня їх нiхто не зустрiла. Була правда пара дрiбних лайок через те, що на обiд не видали порцiї рому, але поява Ефлеї всiх якось заспокоїла. День був майже в пiвтора рази довшим за земний, або точнiше навiть сказати добу. Причому нiч навiть узимку коротша за день. Закiнчивши бiльшу частину роботи. Лiза дозволила пiратам вiдпочити, а сама запропонувала Ефiтiку зiграти у карти. Мiж хлопчиком i дiвчиною потекла невимушена бесiда.
   Лiза, тримаючи карти пальчиками босих нiжок, помiтила:
   - Ми тепер класичнi влучники у стилi iсторичної авантюри! Те, про що багато хто мрiє, ми отримали...
   Ефiтик перебив:
   - Якщо ти хочеш сказати без боротьби, це буде неправдою!
   Дiвчина-боксер погладшала:
   - Нi, звичайно, з боротьбою мiй генiй, але здобули!
   Хлопчик, помацавши карти, (звичайнi взятi Лiзою з землi) кивнув:
   - Та я дуже радий! Тепер у мене з'явився шанс стати подобою Бога!
   Лiза грайливо заспiвала:
   - Знав я i бiса i Бога, був я i Богом i чортом! Сховай за високим парканом дiвчинку викраду разом iз парканом!
   Хлопчик-генiй зiтхнув:
   - Це ще добре, що за нинiшнього, засилля блакитної культури, все ще зустрiчаються лесбiяни! Та й лесбiянки теж!
   Дiвчина-боксер образилася:
   - Це я лесбiянка! Та сперечаємося вже цiєї ночi я виберу пiрата симпатичнiше i пересплю з ним!
   Ефiтик усмiхнувся, i викинув вольта:
   - Я тобi, звичайно, вiрю, адже ти дiвчина з фантазiєю! Хочеш хлопця, будь ласка!
   Дiвчина скривилася:
   - Мда! Що я ще хотiла сказати! Назад ти можеш повернути нас?
   Хлопчик-генiй пошкрябав сорочкою карти носик:
   - Теоретично це можливо, як i воскресiння мертвих! В принципi, цiлком можу! Якщо ти цього хочеш. Буде дуже весело, якщо ми повернемося! Та й помсти не уникнути!
   Лiза проспiвала:
   Збулося прокляття грiзної, пекельної помсти,
   Планета у шоцi, у жалобi країна!
   Позбавлений вбивця совiстi та честi.
   Не здригнулася кривава рука!
   Ефiтик схвалив:
   -Правильно думаєш! I дуже гарно! Тiльки рима: країна - рука не дуже!
   Лiза парирувала:
   - Але ж i рима Пушкiна у вiршi:
   Буря млою небо криє,
   Вихори снiговi крутячи!
   То як звiр вона завиє,
   То заплаче, як дитя!
   Якщо взяти крутячи - дитя, то збiгається тiльки останнiй склад!
   Хлопчик заспiвав у вiдповiдь:
   У муках народився, мiй трепетний склад,
   Менi до могили страждати судилося!
   Впав з небес я, але Бог свят допомiг,
   Кинути Москвич, перебратися до "Рено"!
   Хлопчик зробив паузу, потiм спитав:
   - Ну як?
   Лiза скривилася:
   - Непогано, але ти звичайно ж не Пушкiн!
   Ефiтик удавано образився, скривив свої дитячi губки:
   - Е нi! У мене рима набагато краща, нiж у Пушкiна в його знаменитому вiршi: буря iмлою небо криє. I помiт, немає дiєслiвної рими!
   Лiза зрадiло закивала головою:
   - Але генiй подивися, я тобi погони навiсила!
   Ефiтик усмiхнувся i викинув карти:
   - Не менi, а собi! Думаєш для перемоги у "дурня" iнтелект не потрiбен?
   Дiвчина-боксер скривилася:
   - Звичайно ж, потрiбен, але в даному випадку менi просто щастить!
   Ефiтик запропонував:
   - Може, в шахи зiграємо: це буде цiкавiше!
   Дiвчина-боксер заперечливо замотала головою:
   - Нi в якому разi! У нас їх немає!
   Хлопчик-генiй презирливо пирхнув:
   - На твою думку, я не можу їх вирiзати?
   Лiза знову заперечила:
   - Я бачила, як ти перемагав комп'ютер на гросмейстерському рiвнi.
   Ефiтик пiдтвердив:
   - Це з коефiцiєнтом понад 2700 ЕЛ. Але це рiвень гросмейстера екстра-класу! Та я перемагав цю програму, хоча є ще сильнiшi. Але тут бачиш треба зiграти пару партiй i всi комп'ютери розкусили. Потiм розумiєш, як бити це диво, будь-яку програму. Не знаю як кому, але для мене в людини, не такої логiчної i правильної виграти куди складнiше. А комп'ютер? На жаль, iз найпотужнiшими iгровими системами менi пограти не вдалося!
   Лiза погодилася:
   - Це точно! Наприклад, з людиною та стратегiї грати куди важче. А що бiльшiсть стратегiй вкрай примiтивнi, з максимальною швидкiстю розвертай пiхоту та кидай на супротивника. Ось там, де заздалегiдь дається фiксована кiлькiсть, рiвних iз ворогом вiйськ куди цiкавiше.
   Ефiтик кивнув:
   - Тут я думаю, i сперечатися нема про що! Звичайно набагато цiкавiше! Хоча ти знаєш я придумав власнi шахи: такi на двох сотень клiтинах, i вiсiмдесяти фiгур, по сорок у кожного, i що найцiкавiше, можна нарощувати вiйська. Через кожнi десять ходiв додається спочатку пiхотинець, потiм, коли першi десять пiхотинцiв закiнчилися: лучник, а потiм iншi фiгури. I що найцiкавiше в цiй грi якщо, через чотириста ходiв не поставлено матюки, перемога присуджується тому, що має матерiальну перевагу, а при абсолютнiй рiвностi, тому, у кого бiльше клiтин пiд контролем, а якщо i це порiвну, то бiлим.
   Дiвчина-боксер здивувалася:
   - А чому бiлим, адже вони вже мають фору!
   Хлопчик хитро пiдморгнув:
   - А в мене починають чорнi!
   Лiза з подивом запитала:
   - А чому саме так?
   Еф пояснив досить просто:
   - Бiлий колiр це символ добра, а не стало добро бути агресором! Адже напади першим на Нiмеччину, психологiчна перевага була на боцi Третього Рейху. Хоча Сталiн i мав моральне право напасти на Гiтлера.
   Лiза помiтила:
   - А Сталiн планував на 6 липня операцiю "Гроза" i було очевидно: поради готували наступ.
   Хлопчик-генiй скривився:
   - Це ти Резуна начиталася?
   Дiвчина-боксер образилася:
   - А що? Я розумiю Резун зрадник, але все ж таки пише вiн дуже навiть непогано! I аргументацiя дуже переконлива!
   Ефiтик поморщив лобiк:
   - Ну, в принципi, завжди можна пiдiгнати факти таким чином, що буде дуже переконливою та чи iнша версiя. Резун будує всю аргументацiю, у тому, що СРСР готував наступальну вiйну, разом iз тим накопичував сили, мiлiтаризуючи економiку.
   Лiза енергiйно струсила колодою карт:
   - Саме так! Замахуються для того, щоби бити, а вiдiгнати з носа опонента муху! Сталiн випустив у чотири рази бiльше танкiв, нiж Гiтлер.
   Хлопчик-генiй помiтив:
   - СРСР пiсля Другої свiтової вiйни випустив уп'ятеро бiльше танкiв, нiж США. Проте не тiльки не напав, а й не оголошував дати вторгнення. Готувати наступальну вiйну i наступати двi великi рiзницi. Крiм того, Сталiн на приклад Гiтлеру у зовнiшнiй полiтицi був дуже обережний.
   Лiза заперечила:
   - Маючи 1941 року восьмиразову перевагу в танках i лiтаках, Сталiн повинен був напасти. Iнакше нiмцi могли трохи пiдрiвняти сили. Зокрема промисловий потенцiал Європи був вищим, нiж СРСР, а Гiтлер контролював майже все старе свiтло.
   Ефiтик посмiхнувся i човпнув себе картами по губах:
   - А хто тобi сказав, що Сталiн мав восьмиразову перевагу в лiтаках i танках. Якщо ти думаєш, що Резун каже правду.
   Дiвчина-боксер перебила:
   - Я думаю, що цифри випуску озброєннi досить точнi! А у вторгненнi на територiю СРСР брало участь три тисячi двiстi танкiв, якщо рахувати гарматнi!
   Ефiтик поправив:
   - Загалом у вторгненнi брало участь 3680 танкiв вермахту у шiстнадцяти танкових дивiзiй. Проте загальна кiлькiсть нiмецьких танкiв дорiвнювало 5900 тисячам, крiм захоплених трофейних, якi було чимало. Тiльки гарматних французьких 3600 плюс ще 1600 кулеметних "Рено". Крiм англiйських, бельгiйських, голландських, польських, чеських та iнших. Плюс ще танки Iталiї, Румунiї, Угорщини, Фiнляндiї, Хорватiї, Словенiї та iнших сателiтiв Нiмеччини. Великi сили. Треба також сказати, що розвiдка в СРСР перебiльшувала чисельнiсть нiмецького танкового парку, оцiнюючи його без сателiтiв та трофейних танкiв у 12 тисяч 600, що дуже пристойно.
   Лiза свиснула:
   - А скiльки було у нас!
   Хлопчик-ген вiдповiв:
   - Двадцять двi тисячi шiстсот, а за деякими даними 23,600, а з урахуванням танкеток 25, 800! Тобто пристойно, але нiмцi теж мали танкетки. Крiм того, переважна бiльшiсть танкiв легкi, тобто досить слабкi по бронюванню та озброєнням.
   Дiвчина-боксер вигукнула:
   - Зате танки БТ-8 мали запас ходу 700 кiлометрiв i швидкiсть 86 кiлометрiв на годину. А це погодься колосально!
   Ефiтик заперечив:
   - Цей танк мав дуже слабке бронювання. А запас ходу в 700 кiлометрiв, навiть за карбюраторного двигуна, забезпечували великi баки з бензином. А цi ємностi розташованi з бокiв дуже вразливi. Навiть великокалiбернi кулемети та й простi кулемети прошивали його броню. Так що запас ходу був швидше мiнусом, нiж плюсом, легка граната могла пiдщепити такий танк.
   Лiза заперечила:
   - Зате швидкiсть, яка! Вище нiж сучасний Т-90, хiба це не супер!
   Хлопчик-генiй хихикнув:
   - Ну-так, швидкiсть! Але танки, як правило, рухаються колонами, i їх не особливо розженеш, навiть по шосе. Крiм того, через велику вразливiсть БТ-8 йому краще було рухатися за пiдтримки пiхоти! А то це братська могила на п'ятьох!
   Лiза свиснула:
   - Звучить логiчно, а якi ще СРСР мали танки?
   Хлопчик продовжив:
   - Наприклад, наймасовiший Т-26, вiн мав бронювання всього 20-мiлiметрiв, швидкiсть 30 кiлометрiв на годину, гармату 45-мiлiметрiв, а першi моделi взагалi чисто кулеметнi! Загалом машина "монстр"!
   Лiза тонко хихикнула:
   - Та вже монстр! I що вона наймасовiша!
   Хлопчик кивнув головою i для переконливостi шльопнув себе сорочкою карти по лобi:
   - Так, звичайно, їх було випущено, приблизно 13 тисяч 800 машин. Наймасовiша довоєнна модель. Ну а пiд час вiйни на перше мiсце вийшов Т-34.
   - Яких у 1941 роцi було замало! - закiнчила Лiза. - А ось Резун про цей танк нiчого не пише.
   Хлопчик погрозив убiк кулаком:
   - Тому що це його гнилий теорiї не вiдповiдає!
   Лiза погрозила пальчиком:
   - Ось саме гнилий! А що ще було у Сталiна?
   Ефiтик додав:
   - Ну, ще три з половиною тисячi плаваючих танкiв. Як правило, легких i кулеметних i в такiй великiй кiлькостi вони не були потрiбнi. Правда, був ще дуже пристойний танк Т-26, з двома гарматами!
  Тут Дарина Рибаченко прокинулася, вiд сильного удару батогом i рiзко схопилася.
  Полiцай гаркнув:
  - Пiдйом рабиня!
  Дарина Рибаченко боса дiвчинка, рикнула:
  - Раби не ми! Ми не раби!
  Пiсля чого вирушила працювати разом з iншими дiвчатами, дiвчатками та хлопчиками.
  Та працюй Дарина Рибаченко, i це буде гаразд.
  Босi нiжки у дiвчини дуже цiкавi i точенi, i гарнi.
  Сама вона давно хоче вийти на пiдпiлля. Але поки що зв'язок перервався. Все частiше в головi думки - чи не втекти?
  Але це простiше сказати, нiж зробити. Собак сторожових багато, а їх так просто не обдуриш. Та в принципi втекти можна було б якби не псини. Вони навченi СС. Сам табiр легкий i рухливий. Бараки переноснi. I стоять такi легкi огорожi з колючим дротом. Нею навiть струм не пускають.
  Вибратися можна, i перетнути паркан. Тiльки собаки сторожовi почують i порвуть. Вони найкращi сторожа.
  Вiвчарка чи бульдог iдеальнi проти втiкачiв. А так тут, звичайно ж, у рухливому таборi, не такi вже крутi паркани. Хоча є i вежi, i кулемети.
  Але лише двi переноснi вежi. I охороняють здебiльшого полiцаї. Вони можуть уночi та п'янi спати.
   Проте нiмецькi вiвчарки та бульдоги ночами навколо табору бiгають. А у них i слух та нюх дуже розвиненi. Як оминути таких?
  Дарина Рибаченко принаймнi не могла вигадати. I поки що працювала, i чекала, змiн.
  Може, коли добудують дорогу до лiта, в iншому мiсцi буде легше втекти?
  Чи на полiцаїв нападуть партизани?
  Чи нарештi пожене фашистiв Червона армiя?
  Але поки що нiчого добре з лiнiї фронту не доходь. Гiтлерiвцi та їхнi союзники перемагають.
  I що робити?
  Дарина Рибаченко важко зiтхнула i вiдповiла сама собi:
  -Терпiння! Тiльки терпiння!
  . РОЗДIЛ Љ 13.
  Олександр Рибаченко разом iз крадiжками та набiгами на багатi будинки, трохи допомагав i партизанам.
  Одночасно хлопчик-вундеркiнд дописував цiкаву АI з Вознесенським на чолi.
  Радянськi вiйська пiсля захоплення Парижа рушили далi до Порт де Кале, щоб звiдти вдарити по Британiї. I це активним їхнiм кроком для Червоної армiї.
  Радянський морський флот також наставав i пресував. Особливо пiдводнi човни були численнi та пронизливi.
  Довбали з радянськi машини пiхоти.
  Наташка, наприклад, в'їхала до Риму. Це так гарно було у Римi. Це мiсто недарма називали вiчним. I в ньому стiльки всього гарного, включаючи Колiзей. I рiзноманiтних статуї iмператорам, i Цезарям...
  Наташа, шльопнула босою нiжкою по каменях i пискнула:
  - Слався iмперiя СРСР!
  Пiсля чого дiвчина пiдскочила i перекрутилася у повiтрi. I її голi п'ятки так замиготiли.
  Зоя агресивно зазначила:
  - Та СРСР дуже славитися!
  Августина зi смiшком помiтила:
  - I буде ера комунiзму на подвiр'ї!
  Пiсля чого дiвчина пiдморгнула напарницям. I їй явно стало веселiше. I вона була готова та танцювати.
  Свiтлана блиснула голими, рожевими п'ята i вiдзначила:
  - Комунiзм це чудово! Але не надвiр, а в головi!
  I дiвчата розреготалися, скелячи зубки.
  Рим скорився радянської iмперiї, як i Iталiя. I одночасно розпочалася висадка у Британiї. I Червона армiя атакувала й США через Аляску. I це теж такий ось зухвалий захiд.
  Дiвчата Алiса i Анжелiка проривалися через Аляску, i дiяли дуже ефективно. Якщо слово "крайнiсть" доречна до ефективностi.
  Алiса, стрiляючи по супротивнику, i скелячи зубки, висловилася:
  - Я вiрю у комунiзм!
  Анжелiки сердито рикнула, кинувши босими пальчиками нiжок гранату:
  - Плювати у що ти вiриш - знання це сила!
  Дiвчата вiдбивали натиск противника, використовуючи всi пiдручнi засоби. Алiса колись грала у шахи з Ботвинником i сперечалася у першого радянського чемпiона свiту:
  - Чи правда що у поганому становищi, всi ходи поганi?
  Михайло Мойсейович вiдповiв iз усмiшкою:
  - Гарний шахiст до поганого становища не доводить!
  Алiса скептично похитала головою:
  - Але навiть ви програвали!
  Ботвинник кивнув, але помiтив:
  - Програвав, але пiднiмався знову!
  У цьому свiтi були деякi нюанси. Михайло Мойсейович Ботвинник, не був позбавлений права на реванш i перемiг ще й матчi у вiдповiдь Петросяна. Потiм зiграв iз ним унiчию ще один матч. I програв Спаському. Пiсля чого Ботвинник нарештi вирiшив вiдмовитися вiд реваншу. Хоча ще кiлька рокiв пограв у вiльних турнiрах. Спаського перемiг Боббi Фiшер. Потiм Фiшер взяв ще бiльш переконливий реванш. I поки що вiн ще чемпiон свiту з шахiв. Карпов iз ним не грав. I Фiшер готовий до боротьби.
  Алiса, втiм, у шахи грає дуже добре. I Ботвинник зiткнувся з її силою. Вона його чемпiона свiту неабияк пресувала.
  Зараз Алiса стрiляє зi снайперської гвинтiвки та спiває:
  - Слався комсомол, краватка на шиї розцвiла!
  Анжелiка буркнула:
  - Якось бездарно в тебе Алiса виходить!
  Дiвчина у вiдповiдь зневажливо пирхнула. I дала повторну чергу з автомата.
  Дiвчата вiдбили натиск супротивника i почали пересуватися далi. Анжелiка любила грати у Го. I вигравати там серiї у рiзних партнерiв.
  А ось зараз вела жорстокий вогонь. I пострiлювала, звалюючи солдат янкi.
  I при цьому дiвчина наспiвувала:
  Я витязь росiйський на колiна дикуни,
  Ворогiв Росiї я кошторис з лиця землi!
  I як пiдморгне своїй напарницi. I босими пальчиками нiжок, знову жбурне гранату.
  Плацдарм Червоної Армiї на Алясцi швидко розширювався. I радянськi вiйська рухалися нiби крапельки ртутi на поверхню. Зокрема i легкi, кавалерiйськi танки, брали бiй.
  А в боях взяли участь машинки на одну людину, де дiвчина була лежачи, i дуже низький силует - компактнi. I дiставали такi машини штатiвськi позицiї. I ось Маргарита в такiй машинi їде i американцiв обстрiлює, i спiває собi.
  - Тра, та, та! Тра, та, та! Замочила я кота!
  I з гармати з коротким стволом, як лупанет. Бойова дiвчина, якiй полоненi цiлу голi, круглi п'ята.
  Не дають цi войовницi нiкому пощади. Ось дiвчина Домiно, теж на рухливому танку, i одномiсному летить, i нищить противникiв.
  I де американцям з такими тягатися?
  Домiно строчить з кулеметiв, i випльовує вбивчої сили заряди i пищить:
  - За Росiю нашу країну комунiзму!
  Домiно це класна дiвчина, i чоловiки перед нею падають навколiшки.
  Ось уже червень та бої йдуть на пiдступах Лондона. Англiйцi не очiкували, що їхня столиця так швидко опиниться пiд ударом. А в Європi радянськi вiйська подолали Пiренеї, вже в Iспанiї. I пiдходять до Мадрида.
  Єлизавета на танку Т-80. Дiвчата здобули багато славних перемог i зараз в'їжджають до столицi Iспанiї. Франко ще живий i вже бiг у страху. А народ Червону Армiю вiтає як визволителiв.
  Режим диктатури впав i пiд гусеницi радянського танка кидають квiти.
  Єлизавета сказала:
  - Ми повалили фашистiв!
  Олена за допомогою босих пальчикiв нiжок пострiлу, розбивши американську танкетку i буркнула:
  - Зробила те, що слiд зробити, ще рокiв сорок тому!
  Катерина агресивно прошипiла:
  - Та не розчавили фашизм в Iспанiї, i вiн прийшов на нашу землю!
  Єлизавета з усмiшкою вiдповiла:
  - Ну нiчого! Зате тепер ми придушимо всiх недобитих гiтлерiвцiв у зародку! Буде всесвiтнє братство комунiзму! I люди вже бiльше нiколи не вбиватимуть один одного!
  Дiвчата хором прочiркали:
  - Люди один одного нiколи не вб'ють! Слава Росiї!
  Мадрид упав. До Лiсабона теж увiйшли радянськi танки. Був повалений теж диктатор Салазар, який довго сидiв на тронi, вiдомий симпатiями до Гiтлера, i ледь не з'явившись вiйну СРСР.
  Дiвчата Оленка та її команда змусили полонених цiлувати свої босi нiжки... Пiсля чого колона радянських танкiв рушила далi.
  Гiбралтар - це остання фортеця НАТО в Європi. Вона пiдкорилася свого часу нi Наполеону, нi Гiтлеру. Але тепер його штурмує Червона Армiя.
  Єлизавета веде вогонь iз танка по батареях Британiї.
  Дiвчина багато посмiхається i стрiляє влучно. Вражає цiль i пищить:
  - Для комунiзму немає перешкод!
  Олена теж влучно пальнула, використовуючи босi пальчики нiжок i рикнула:
  - Дiвчисько вiзьми швидше автомат!
  Катерина теж довбала супротивника. Точно пробила його i провизжала, скелячи зубки:
  - I пiдствольний гранатомет знадобиться!
  Дiвчата, скажiмо, так по-бойовому ведуть обстрiл позицiй Британiї.
  Елiзаве навiть стрiляючи вiдчула натхнення i склала кiлька десяткiв афоризмiв;
  Лев цар звiрiв, але правлять тваринами зазвичай лисицi!
  Вовк одягає овечу шкуру, полiтик взує за допомогою бiлих рукавичок!
  Полiтика брудна справа та бiлi рукавички у нiй, доречнi як бiлих халат у шахтi!
  Цар не той, хто реве як лев, а той, хто хитрує як лисиця!
  Диктатор любить вчити демократiї, як ворона соловейка спiвати!
  Народ, це не бидло, та й правитель не пан!
  Людина є сином Бога, тому що розпинають його на повну!
  Полiтик iнодi вовк у овечiй шкурi, але ще частiше баран у шкурi лева!
  Найбiльше мистецтво у полiтика, дорого продати, що й грошi ламаного не варто!
  Полiтик, це диктатор пляшок - його мова викликає похмiлля!
  Нi в полiтицi поряднi люди зустрiчають так рiдко, як вегетарiанцi серед вовкiв!
  Порядок наводиться мовчки, бардак породжує словоблуддя!
  Полiтик це карлик з довгою мовою та гiгантськими амбiцiями!
  Немає в рiчцi сухого камiння, немає полiтикiв iз чистими руками!
  Бог не дасть людству загинути, якщо воно не опуститься до рiвня пекельних тварин!
  Краще бути безбородим юнаком, нiж козлом, що розмiняв молодiсть!
  Полiтик витiкає сморiд, через солодкий запах медових промов!
  У полiтика одна мета - влада, i всi методи досягнення суцiльний бруд!
  Полiтик, це не завжди сильна рука, але завжди довга мова!
  Довга мова полiтика вкорочує життя виборцю!
  При диктатурi як у автобусi - половина сидить, iнша половина трясеться, а контролер-тиран при цьому сам боягузливий заєць!
  Полiтик, це математик, який не хоче нi з ким дiлитися, але дуже любить забирати!
  У полiтицi немає братiв, зате повно братви, немає чарiвникiв, але багато нiчних фей!
  Полiтик хоче показати виборцю що вiн чарiвник, але насправдi лише нiчна фея!
  Полiтик без сталевих яєць ризикує накласти у штани!
  Полiтик, це клоун, але замiсть смiху викликає блювоту!
  Полiтик це клоун, але не килимовий, а пiдкилимний!
  Полiтик, це блазень, але його бубонцi дзвенять бронзою марнослiв'я!
  Полiтика, це суцiльний бруд пiд час пiдйому на вершину!
  Полiтик, краде створюючи якнайбiльше шуму, але краде не тiльки грошi!
  Голоси виборцiв полiтик збирає, щоб заткнути рота!
  Полiтик, це Бог лише навпаки, Всевишнiй iз хаосу творить порядок, а полiтик перетворює порядок на хаос!
  Полiтик у глибинi душi трусливий заєць, i теж любить зелень!
  Горiлка це те, що дає веселощiв на годину, полiтик змушує лити сльози розчарування цiле столiття!
  В однiй склянцi горiлки розум не втопиться, але й краплi солодкої промови полiтика достатньо, щоб утопити країну!
  Вовк, це санiтар лiсу, полiтик iз вовчою хваткою калiчить i людей та тварин!
  Диктатор це лисиця, але набагато ненажерливiша, i здатна заковтнути удавом весь народ!
  Полiтика мова, як кувалда вiдбиває бажання розумiти, хоча i не має ваги!
  Полiтик, це ломик, що вiдбиває мiзки, тiльки м'якше воску, коли йдеться про принципи!
  Полiтика - це така сфера в якiй кожен обдурений, i кожен не має рацiї, але у виграшi залишається той, хто переверне правдоподiбнiстю!
  Босонiж жiнка не ризикує заразитися застудою чоловiчої байдужостi!
  У чоловiкiв немає жiночої фантазiї на вбрання, у жiнок немає чоловiчого реалiзму до взуття!
  Жiнка любить коли чоловiк слухняний, i до алкоголю байдужий, але її п'янить чоловiк здатний пiдкоряти!
  Дiвчата коротше кажучи на всi руки майстринi та взяли Гiбралтар. Впав також i Лондон. Радянськi кораблi вже висаджувалися в Iрландiї. I так Аляска захоплена, i Червона Армiя вступила до Канади.
  Дiвчата люту i пiдскакують.
  Алiса помiтила з смiхом:
  - Ми крутi войовницi!
  I босими пальчиками нiжок жбурнула гранату.
  Анжелiка зазначила:
  - Крутизна не завжди ознака розуму!
  I голою п'ятою пiддала магнiтну мiну. I безлiч бiйцiв уклала.
  Дiвчата бiжать Канадою i спiвають;
  Дiвчата-комсомолки кручi всiх,
  Вони з фашизмом б'ються як орлицi.
  Хай буде нашiй Батькiвщинi успiх,
  Войовницi немов iз жаром птаха!
  
  Вони красою безмежною горять,
  У них вся планета яскравiше полум'я грiє.
  Нехай буде безмежним результат,
  Вiтчизна навiть гори перемеле!
  
  На славу нашої Батькiвщини святий,
  Ми будемо iз iзуверами боротися...
  По снiгу дiвка бiгає босою,
  Несе вона гранати у тiсному ранцi!
  
  Шпурне гостинець у дуже потужний танк,
  Розверне його в iм'я слави...
  У дiвчини стрiляє автомат,
  Але є витязь доблесної держави!
  
  Все може це дiвка, ти повiр,
  Вмiє навiть у космосi боротися.
  I ланцюги фашизму буде звiр,
  Адже Гiтлер тiнь лише жалюгiдного паяця!
  
  Доб'ємося, у всесвiтi буде рай,
  I гори дiвка п'ятою пересуне...
  Ти тому бiйся i дерзай,
  На славу нашої Батькiвщини!
  
  Дочекається фюрер для себе петлi,
  I на нього є автомат iз гранатою.
  Ти пустомелю безглуздо не мiли,
  Закопаємо вермахт просто ми лопатою!
  
  I буде у всесвiтi так Едем,
  Великий як космос i дуже квiтучий.
  Ти здався нiмцям просто дурний Сем,
  А Iсус завжди в душi живе!
  
  Бути комсомолкою дуже добре,
  Носитися пiд прекрасним червоним прапором.
  Хоча часом менi й важко,
  Але подвиги красунi не марнi!
  
  Боса я бiгла на мороз,
  Лоскочуть п'яту голу кучугури...
  Дiвочий запал воiстину зрiс,
  Побудуємо комунiзму свiт, ми новий!
  
  Адже Батькiвщина для нас рiдна мати,
  Маємо справу з яскравим комунiзмом.
  Вiтчизну нам повiр не розтоптати,
  Покiнчимо з мерзенним людом-фашизмом!
  
  Я дiвчина завжди красива ,
  Хоча звикла за кучугурою босою...
  Здiйсниться велика мрiя,
  Якi в мене золотi коси!
  
  Фашизм прорвався прямо до Москви,
  Вже майже що по Кремлю стрiляє...
  А ми дiвчата по снiгу боси...
  Сiчень стоїть, а нам нiби у травнi!
  
  Ми зробимо, для Батькiвщини знай усi,
  Немає у свiтобудовi нам країни дорожчi...
  Нехай буде дуже гарне життя,
  Не треба лише спочивати на ложi!
  
  Побудуємо променистий комунiзм,
  Де кожному палац iз гiллястим садом.
  I гине в пекло фашизм,
  За Русь Рiдну мiцно битися треба!
  
  Так буде у свiтобудовi добре,
  Коли ворогiв стрiмко врiзаємо.
  Але нинi битва - дуже тяжко,
  Iдуть дiвчата голоногим строєм!
  
  Ми дiвчата, бiйцi-богатирi,
  Зневiримо в пекло дикого фашизму...
  I ти красуня боса дивись,
  Щоб упоралося знамення комунiзму!
  Пiснi може бути i не зовсiм по сезону, зате вiд душi i всiм серцем.
  У липнi 1972 року Червона Армiя вступила до континентальних США. I перемагала з переконливiстю, попри розтягнутi комунiкацiї. I успiхи Червоної Армiї були колосальнi.
  I перевага у зброї теж.
  Особливо як танки, та й авiацiї теж. I перемагали вони американцiв.
  Ось уже й Єлизавета бореться на територiї США. Б'ється i перемагає, i не забуває наспiвувати:
  - Один два три! Фашиста розiрви!
  Олена веде вогонь, використовуючи босi пальчики нiжок i пищить:
  - Америку ми пiдкоримо!
  Катерина натиснула червоним соском грудей на кнопку джойстика i видала:
  - Найкрутiша перемога, буде за нами!
  При цьому дiвчата та афоризми деякi влучнi згадують:
  Полiтик що обiцяє журавля в небi пускає надбання нацiї за вiтром!
  Повiя мовою видобуває грошi, полiтик голоси виборцiв, але останнiй куди продажнiший!
  Полiтик, це осел, який хоче зробити виборцiв в'ючними iшаками!
  У полiтика одна злодiйська масть вимагання голосiв!
  Полiтик, це цап, який доїться словесним проносом!
  Повiя куди чеснiша полiтика, секс в обмiн на грошi, краще, нiж порнографiя за голос!
  Полiтик вiддається як остання повiя, але заражає всiх клiєнтiв разом!
  Вiд зарази повiї захищає презерватив, вiд полiтичної зарази допоможуть лише потилички для вух!
  Полiтик на мову швидкий, на виконання обiцяного повiльний, але виправдання просто гепард!
  Полiтик, це майстер брехнi, гросмейстер обману, чемпiон з ухилення, але не знає елементарних правил пристойностi!
  Полiтик не вiдмiряє сiм разiв, зате вiдрiзає три шкури!
  Полiтик, це воша, яка сидить на виборцi бика, але незважаючи на малий розмiр, дуже обтяжлива!
  Чого хоче жiнка - того хоче Бог, а чого хочеться полiтику не забажає i Сатана!
  Полiтик це боксер iз продажним суддiвством та забороненими ударами!
  Полiтик це художник, який вiддає перевагу яскравим малюнкам темними фарбами!
  Немає нiчого слизького нiж шлях полiтика догори, тiльки вниз вiн стикає виборцiв!
  Не вiр, що полiтик твiй друг i рятувальний круг, вiн твiй ворог i тягне в яр!
  Совiсть дорогий товар, але на вагу не продається, i в складчину не купується!
  Кожен полiтик має в шафi скелети, але виборцям вселяють, що це м'ясо в холодильнику!
  Полiтик цей кiт у якого готова для виборцiв мишоловка, тiльки приманка не сир, а словесний сортир!
  Виборець п'є горiлку, а полiтик б'є горлянку!
  Краще всю нiч бухати, анiж за полiтика з п'яних очей голосувати!
  Полiтик спiває, прикидаючись своїм, але по чужих нотах!
  У коханнi немає фальшивих нот, а полiтицi суцiльна фальш!
  Полiтик, що стеле мова смужкою, забезпечить виборцю небо в клiтинку!
  Часто в полiтицi приходить першим - остання худоба!
  Хоча полiтик та слон у посуднiй лавцi, але пролiзе у будь-яку щiлину!
  Босонiж жiнка спокушає чоловiкiв, взує багатих, i голою п'ятою запихає пiд каблук!
  Голi жiночi груди, залишить чоловiка без порткiв!
  Повiя роздягається перед клiєнтом, полiтик натягує овечу шкуру перед виборцями!
  Якщо тебе взули безголовi полiтики, то ти останнiй капелюх!
  Є в тебе немає царя в головi, то ти капелюх i в нуждi!
  Корона не для того, хто капелюх!
  Найдорожча мова - золоте мовчання!
  Людина алмаз з твердою волею та сталевими нервами!
  Скромнiсть прикрашає людину, але полiтик любить себе звеличувати до потворностi!
  Майже немає чесних полiтикiв, зате повно розчарованих скиглiїв!
  Досить балакати, час починати!
  У словесному проносi полiтикiв тонуть справи, зате спливають порожнi слова!
  Полiтику i море по колiно, але вiн по вуха заляпаний словесним проносом!
  Вiд меду з вуст полiтикiв можна несолодко заснути назавжди!
  Дiвчата i складали добре i воювали добре. Фiладельфiя впала i американцi сипалися.
  Радянськi та китайськi вiйська просувалися США переможними маршами.
  В Америцi панiка, i бедлам, i здавалося, що немає шансiв на порятунок.
  Червона армiя брала мiсто за мiстом. I вже пiдходила наприкiнцi серпня до Нью-Йорка та Вашингтона.
  Дiвчата цiлий батальйон приступив до штурму столицi США.
  Вони билися цiлим натовпом босоногi й у бiкiнi. I кидали гранати голими пальчиками нiжок.
  I носилися Вашингтоном. I розстрiлювали супротивникiв з автоматiв та закидали гранатами.
  I ревли:
  - З нами Ленiн у жовтнi,
  З величезною двiйкою у щоденнику!
  I як покажуть язики. I даючи розстрiлювати ворогiв. А як радянськi танки молотять?
  I б'ють гаубицi та реактивнi пусковi установки.
  Ось як "Смерч" лупне, i все зносить разом. I цiлi квартали вибухають та руйнуються.
  I це жорстока виявилася постановка нищiвних ударiв. I ракети вибухають.
  Бiлий дiм зруйнований i американський конгрес розбiгся. Така ось вийшла вiйна. I дiвчата ревуть та стрiляються.
  Потiм ставлять навколiшки полонених i змушують їм цiлувати босi нiжки. I тi це тремтячи вiд страху роблять.
  Марiя, якiй чорношкiрий солдат поцiлував у п'яту, проворкувала:
  - Слава КПРС!
  I клацнула йому босими пальчиками нiжок по носi.
  Августина проревела:
  - За комунiзм червоного кольору!
  I войовницi завалювали солдатiв i на них буквально скакали. I це було агресивним натиском радянських кобилиць.
  
  Але й цим справа не обмежилася... Дiвчата ще й чоловiкiв трохи пiдпалили вогником.
  Але коротше кажучи Вашингтон упав. I Нью-Йорк також... Американцi вiдступали, точнiше бiгли на пiвдень.
  Але їх переслiдувала Червона Армiя. I гнала, i гнала аж до Мексики.
  3 вересня 1975 року США капiтулювали. Вiйна майже скiнчилася. Але треба було захопити ще й Латинську Америку iз проамериканськими диктатурами. Вони по силi не суперники, та й народ у цих країнах за СРСР та комунiстiв.
  Але рухатись треба i захоплювати далi. I вiдстанi долати.
  Вiйна ще йшла i дiвчата билися.
  Наташа щоб скоротити час летiла лiтаком зi своєю командою.
  Дiвчата грали в особливий вид шахiв на чотирьох та обговорювали розклад сил.
  Зоя з усмiшкою помiтила:
  - Тепер у нас буде всiлякий комунiзм!
  Августина зазначила:
  - Буде братерство комунiстичних держав та народiв. I тодi вже не буде нi воєн, нi проблем. Полетимо не лише на Марс, а й до зiрок. А там буде i старiсть переможена, i ми станемо все голими, здоровими та щасливими!
  Свiтлана засмiялася i вiдповiла:
  - Вiчно молодий! Вiчно босий!
  Наталя розсмiялася i вiдзначила:
  - Це чудово!
  Бої в Латинськiй Америцi мали осередковий характер. Народи був на боцi Червоної Армiї, солдати та офiцери не дуже хотiли вмирати за своїх нелегiтимних диктаторiв. Але окремi фанатики боролися, але їх легко придушували. I вiйська наступали, трощили i перемагали ворогiв.
  СРСР перемагав з великою легкiстю.
  Але вiйна ще закiнчилася. Хоча у листопадi Сантьяго взяли та повалили Пiночета. I вся Латинська Америка опинилася пiд контролем.
  Але ще потрiбно звiльнити чорношкiрих у ПАР та взяти пiд контроль Близький Схiд та Iсламськi країни.
  СРСР встановлював свiтову гегемонiю. I прагнув усе контролювати. Настав 1976 рiк ... Радянськi та китайськi вiйська, а також союзникiв зайняли за пiвтора мiсяцi весь Близький Схiд, i Пакистан з Iраном. У боях за Пакистан брали участь та iндуси. Далi ще за мiсяць взяли пiд контроль i пiвнiч Африки. Опiр був слабким, хоча радянськi та китайськi вiйська вбивали багато. Iншi країни Африцi не чинили опiр. I їх пiдкорили дуже легко i майже добровiльно.
  ПАР теж чинила опiр лише два тижнi. Чорнi, очевидно, пiдтримали СРСР i Китай. I перемога була повною. I на Марс вiдбувся полiт i все було дуже ажурно. Червона Армiя також зайняла i Австралiю, i Нову Зеландiю.
  Пiсля чого було прийнято рiшення взяти та створити єдину iмперiю. Мао Дзедун якраз помер. I у Китаї прийшли у владi зовсiм прорадянськi сили.
  I ось 18 листопада 1976 року пройшов всесвiтнiй референдум, про створення СРСР на всю планету Земля. Так завершилося збирання радянської iмперiї. СРСР став однiєю країною весь свiт.
  А Микола Вознесенський головою всiм планети Земля. Незабаром вiдбулися вибори голови на п'ять рокiв. Встановилася мiцна всесвiтня влада. I люди летiли до планет Сонячної Системи.
  На жаль, Микола Вознесенський не безсмертний. I вiдкрити безсмертя не встигли. I вiн помер 1980 року, коли зорельоти вже долетiли до Меркурiя.
  Але у нього був вiце-голова, жiнка Маргарита Коршунова, яка стала правити пiсля Вознесенського.
  I життя текло добре i весело.
  Люди освоювали планет Сонячної системи. Стали будувати мiста на Мiсяцi, Марсi, Венерi, Меркурiї.
  А 2020 року розпочався перший пiлотований полiт за межi Сонячної Системи до планет, що оберталися навколо зiрки Сiрiус. I це було дуже цiкаво та по-своєму, красиво.
  На планетi Земля вже було вирiшено матерiальнi проблеми i не було бiдностi. Створено вакцину вiд раку, i багато хвороб лiквiдовано. Почалися й експерименти iз омолодженням. Багато чого робилося.
  Машини в особистому володiннi вже були у всiх. Багато товарiв стали безкоштовними особливо продовольство. А iншi коштували дуже дешево. Причому цiни постiйно знижувалися, а зарплатня зростала.
  Безробiття не було. Щоправда, швидкий розвиток науки створив брак робочих мiсць. Але це вирiшувалося зниженням тривалостi робочого дня. Спочатку було запроваджено п'ятиденний робочий тиждень. Потiм чотириденна. I потiм робочий день став шiсть годин. А потiм скоротився до чотирьох.
  Тобто роботи у 2020 роцi стали чотири години на день та три вихiднi днi на тиждень! I це чудово. А багато продуктiв безкоштовнi i вдосталь. Був правда контроль над народжуванiстю, щоб не допустити перенаселення, але такий помiркований. Трьох дiтей можна мати без проблем.
  Вiдносини мiж расами та нацiональностями принаймнi зовнi були цiлком благополучнi та доброзичливi. Люди жили єдиною родиною народiв. Радянська людина стала домiнувати, i начебто все добре.
  Релiгiєю був комунiзм, матерiалiзм та атеїзм. Головне - вiра в людський розум. Зрозумiло, люди мають бути людьми.
  Та й надiя на безсмертя силою комунiстичної науки. Мовляв, настане час, i наука стане настiльки всесильною, що воскресить навiть мертвих.
  I Сталiна, i Ленiна, i Вознесенського!
  I вiрте, що наука всiх воскресить людей Землi. Одних життя вiчних, iнших перевиховання.
  А це краще за бiблiйну казку про рай. I люди вiрили в комунiзм та безсмертя. I що скоро буде щастя у всесвiтi.
  I релiгiї поступово зникали та втрачали актуальнiсть. I Iслам вже не був таким активним. I теж мечетi та церкви закривалися, як i капища. А люди вiрили у богiв, як у казкових персонажiв.
  Злочиннiсть майже зникла, жити було дуже добре, крiм того багато вiдеокамер, i розкриття майже моментальна. I жити стало весело.
  Була i свобода в еротицi, i навiть мода на голi тiла. Виник i культ здорового тiла та фiзкультури.
  Люди йшли до абсолютного щастя та перемоги над смертю! Вже клонували окремi органи та зникли калiки та iнвалiди.
  I людство завдяки тому, що Сталiн помер на чотири роки ранiше, з оптимiзмом дивилося в майбутнє!
  . РОЗДIЛ Љ 14.
  Дiвчата-танкiстки билися у Бразилiї... Вони штурмували Сан-Паулу. Iшов захоплення територiї, коалiцiї Латинських держав та перетворення на колонiї Третього Рейху. Бої кипiли дуже жорстокi. I безлiч руйнувань великого, бразильського мiста-столицi.
  У красунь чудовий двомiсний танк АГ-50, справжня пiрамiдальна досконалiсть.
  Герда натискаючи босими пальчиками нiжок на кнопки джойстика та посилаючи вбивчi снаряди, видала:
  - Диктатор, це свого роду тварина з породи людожерiв, але все одно бiльше лисиця, нiж лев, i пожираючи людське м'ясо перчить його червоною мовою!
  Шарлота з цим погодилася, скелячи зубки i натискаючи на кнопки джойстика червоними сосками:
  - Диктатор претендує на мiсце Бога, але сам вiд людини еволюцiонує до м'ясоїдної тварини рудої мастi!
  Крiстiна з дикою агресiєю вiдзначила, пiдморгуючи смарагдовими очима, i натискаючи босими пальчиками нiжок на кнопки джойстика.
  - Диктатор це в мрiях вiд людини до Всевишнього бога, а у справах вiд людського роду, до м'ясоїдного хижака!
  Магда вискалив перлиннi зубки, i натискаючи рубiновими сосками на кнопочки видала:
  - Диктатор, хоче бути тузом у Бога, але виходить лише ушестерiться за Дияволом!
  Два танки розбирали бразильськi вiйська дуже капiтально. Вони їх так впевнено трощили, i руйнували дзоти та батареї.
  Войовницi виявилися вкрай бойовими. I полонених помучити зовсiм не дурнi. Особливо приємно катувати хлопчикiв. Ось наприклад гарному хлопчику з Бразилiї пiдсмажити жорсткi, вiд постiйного ходiння босонiж п'яточки.
  Герда стрiляючи в ворог пискнула:
  - У диктатора господар Сатана, але все одно тиран лiзе в Боги, але з-пiд нiмба стирчить роги!
  Шарлота лупнула по супротивнику за допомогою босих пальчикiв нiжок, i скеля зубки перевiряла:
  - Диктатор, це Бог навпаки, обiцяє рай не виконуючи обiцянки тиран, а Всевишнiй каже буде погано на землi, та й на небо потраплять небагато - що схоже на правду!
  Христина з вогняною посмiшкою, i скеляючи пику, i давлячи червоним соском на кнопку джойстика пискнула:
  - У диктатора тiльки двi руки i тi злодiйськi, i одна мова, зате дуже довга i липка!
  Магда перевiряла, винищуючи ворогiв i завивала:
  - Диктатор сидить на багнетах, але вiд колючої сталi подушка демагогiчних суджень не захищає!
  Герда агресивно вiдзначила, використовуючи босi пальчики нiжок i ведучи дуже прицiльний вогонь.
  - Диктатор це як кат-халтурник, сокира тримає мовою, i стратить за допомогою самосуду!
  Шарлота агресивно вiдзначила, ведучи дуже влучний i прицiльний вогонь по ворогам:
  - Диктатор не має орлиних крил, але зате в нього жало скорпiони, не має левових iклiв, зате напоготовi язик лисицi!
  Христина агресивно вiдзначила, луплячи по супротивнику за допомогою рубiнових соскiв грудей:
  - Лев не той, хто гарчить, мудрий не той, хто мовчить!
  Магда, стрiляючи по супротивниках, агресивно видала:
  - Якщо мовчання золото, то чому всi нiмi не стали мiльярдерами!?
  Герда лупнув з дуже великою влучнiстю по ворогу, взяла i дотепно промовила:
  - Полiтик, щоб зловити виборця на гачок, використовує наживку просочену солодким лестощом!
  Шарлота агресивно додала, стрiляючи у супротивника зi всiх своїх забiйних знарядь:
  - Полiтик вiдрiзняється вiд жiнки тим, що та пудрить собi обличчя, а полiтикан виборцям мiзки!
  Христина з великою агресивнiстю ведучи по супротивнику вогонь за допомогою червоних соскiв, видала:
  - Жiнка любить вбиратися яскраво заради краси, а полiтик барвистий клоун, але залишає лише носи!
  Магда дуже агресивно вiдзначила, вискалив свої перлиннi зубки i агресивно стрiляючи, давлячи на кнопки полуничними сосками:
  - Диктатор, хоче метати i громи i блискавки, але поки що навчився лише капати на мiзки!
  Герда послала снаряд по похилiй траєкторiї i видала черговий бойовий афоризм:
  - У диктатора кам'яне серце, але не твердiсть у характерi, крижана душа, i слизькi шляхи до мети!
  Шарлота це охоче пiдтвердила, надiславши забiйної сили презент босими пальчиками нiжок:
  - Диктатор обiцяє виборцю хлiб та видовища, але хлiб без солi iстини гiркий, а видовища театру одного актора нуднi!
  Христина голою п'ятою натиснула на кнопки джойстика посилаючи забiйний презент у цiль i пискнула:
  - Свободу не цiнують - поки не втратять, здоров'я не цiнують - поки не захворiють, грошi не цiнують - поки що вистачає, а подвиг Христа гiдно оцiнити може лише той хто розiп'ятий нема за що!
  Магда з великою дотепнiстю, i продовжуючи вести по супротивнику, точний вогонь, видала:
  - Свобода, це i в куренi рай, диктатор обiцяє палаци, але заганяє народ у сарай!
  Герда скелячи свої хижi зуби, i натиснувши на кнопку джойстика полуничним соском видала:
  - Свобода, це те, що має кожна людина вiд народження, але жорстоке зовнiшнє середовище її закутує в пелюшки!
  Шарлота ламаючи ворогiв, за допомогою натискань на кнопки червоними сосками, видала:
  - У вiйни не жiноче обличчя, зате вона чудово здуває пудру з мозку, i жирок з кiсток!
  Христина хихикнула i вiдзначила, з дуже мудрим i гарним виглядом, i ще пiдморгуючи:
  - Вiтер правди здуває пудру з мозку, ураган iстини зносить пiну з полiтичного болота!
  Магда теж показувала вищий пiлотах у стрiльбi, особливо використовуючи босi пальчики нiжок i пищала:
  - Вiтер правди дме на млин благоденства, вiд чого виходить мука на ситний хлiб, до якого пiдiйде сiль мудрих знань!
  Герда з великим розумом i агресивно посилаючи снаряд за снарядом iз швидкострiльної гармати:
  - Правда не буває частковою, та й найменша хвиля брехнi накриває з головою!
  Шарлота вiдзначила, теж даючи влучнi черги iз швидкострiльних та влучних кулеметом:
  - Чим диктатор вiдрiзняє вiд Бога? Бог є iстина - диктатор є брехня, Бог все може, а диктатор здатний тiльки нагадати!
  Христина агресивно вiдзначила, снарядом зношуючи вежу тридцятьчетвiрки i скалячись:
  - Бог може зробити людей щасливими, але вважає, що вони цього не заслужили, диктатор робить усiх нещасними незалежно вiд заслуг!
  Магда з великим розумом, i пурпурними сосками давлячи на кнопки джойстика видала:
  - Диктатор мрiє про всемогутнiсть, але безсилий щось зробити без обману!
  Дiвчата взагалi керують i педалi босими нiжками крутять. I в них велика прихована сила.
  Герда вiдзначила з усмiшкою:
  - Диктатор любить нав'язувати свою людську волю, але сам безвiльний перед власними звiриними iнстинктами!
  Шарлотта агресивно вiдзначила, посилаючи i око iскри, i натискаючи на кнопки джойстика червоними сосками:
  - Диктатор, це удав, для якого виборцi це кролики з курячим мозком!
  Христина, ведучи дуже влучний вогонь по супротивниках, охоче погодилася, скелячи зубки:
  - Диктатор, це майже цар, коли прикритий мантiєю лестощiв, але насправдi лише голий король!
  Магда з цим погодилася лише частково, але при цьому лупнула по супротивнику використовуючи рубиновий сосок:
  - Самодержавство, це гарний лад за розумного царя, але навiть генiальний правитель перетворюється вiд надлишку пiдлабузництва оточення на голого короля!
  I дiвчата стали хихикати, немов одержимi.
  Ось у бою Вольф Гiтлер. Хлопчик так лихо б'ється, хоча його супротивники прямо скажемо не сильнi.
  Хлопчик невеликий - рокiв п'яти-шiсть на вигляд. Просто дитина в маленькiй пiрамiдальнiй машинi АГ-5 на одну людину невеликого зросту.
  Але б'ється дуже круто. I куди з ним упорається...
  Вольф Гiтлер пищить:
  - Я всiх сомну i порву на частини!
  Хлопчик стрiляє та атакує. Точнiше навiть не хлопчик, а зовсiм дитина.
  Хоча дитина це теж вiдносне поняття.
  Тут це взагалi супер монстр.
  А на радянськiй землi свої люди й складають лихо... От наприклад, ще одна цiкава вигадка, у Маргарити, щодо Альтернативної iсторiї.
  Чингiсхан був одержимий iдеєю безсмертя для себе особисто. Причому їм рухав не лише страх. Великий монгол розумiв, що пiсля його смертi численнi сини та онуки перегризуться у боротьбi за владу, а гiгантська iмперiя розколеться на кiлька частин i занепаде. Вiдомо було як Олександра Македонського завоювання монголiв немiцнi.
  Та скiльки тiєї Монголiї? Що вони зможуть це все втримати? Потрiбна була особлива iмперiя.
  Чингiсхан хотiв вiчного життя, i тисячi гiнцiв у всьому свiтi шукали елiксир вiчного життя, або ще щось подiбне.
  Але один iз гiнцiв Чингiсхана доставив артефакт "Дзеркало Iрбiса". У ньому був могутнiй джин, який погодився дарувати Чингiсхановi вiчне життя. Але щороку в жертву диявольському духу повиннi приносити дев'яносто дев'ять дiв. I це була така висока плата за безсмертя Чингiсхана.
  Але джин дотримав слова i молодiсть повернулася Чингiсхану. Завершивши завоювання Китаю, цей полководець пiшов Iндiю. Цього разу монголи рушили в обхiд i змогли пiдкорити цю чудову та теплу країну. Далi Чингiсхан пiшов на Багдад i також його захопив, перебивши майже всiх чоловiкiв.
  Далi монголи пiдкорили Близький Схiд та Поволжя.
  Почався великий похiд на Русь... У разi вiйсько монголо-татар було ще бiльш численним i краще оснащеним. I вони змогли захопити i Новгород, опанувавши їх штурмом.
  Київська Русь також була пiдкорена. А потiм юрби монголiв ринули до Європи.
  Цього разу сили в iмперiї було бiльше, i технiка краща. I вони перемагали i угорцiв, та iншi лицарськi ратi. Взяли i Вiдень i Берлiн, i дiйшли до Iталiї, захопивши i її. Дiсталися i земель франкiв. Було взято i Париж.
  I далi рухалися орди, дiйшовши до останнього моря. Потiм похiд на Пiренеї та захоплення Iспанiї. I далi вже рух Африкою. Спочатку з пiдкоренням пiвночi Чорного континенту. Але потiм монголи рухалися на пiвдень, уздовж Нiлу, i через пустелi.
  Так були захопленi всi землi сухопутної колiї на схiднiй пiвкулi.
  Але це все не закiнчилося. Монголи будували флот i пiдкорювали все новi й новi територiї.
  Iндiанцi намагалися чинити опiр, але були частково вирiзанi, а частина померла вiд хвороб. Уцiлiлий визнали владу монголiв.
  Коротше кажучи, до кiнця тринадцятого столiття виникла всесвiтня монгольська iмперiя на чолi з Чингiсханом.
  У нiй багато було запозичено в управлiннi з Китаю, а дещо з Стародавнього Риму. Стала будується пiрамiдальна система влади, колосальної країни та управлiння сатрапами. Так виникла особлива централiзована система в масштабах всiєї планети.
  Також розвивалася наука та медицина. Багато чого робилося i для народу у розвитку сiльського господарства та ремесел. Народи планети Земля дедалi бiльше змiшувалися. I створювалося нове суспiльство.
  У майбутньому всi жителi iмперiї отримали громадянство та зникало рабство.
  I нарештi почалася епоха та космiчнiй експансiї. Чингiсхану було мало влади над однiєю планетою i вiн хотiв значно бiльшого.
  I, як i ранiше, щороку дев'яносто дев'ять дiв приносилися в жертву пекельному Божеству.
  I їх вiдбирав спецiальний жереб. Дiвчата були рiзних нацiональностей та видiв. I вони йшли такi босi в бiлих коротеньких спiдничках i тоненькiй смужцi на грудях.
  Населення iмперiї Чингiсхана - це мiльярди людей. I вже є поселення на Мiсяцi, i зорельоти висаджувалися на Марсi та Венерi. Винаходять вченi i ракети на фотонах здатнi розганяються до швидкостi свiтла.
  I водночас приносять жертву пекельному духу, що Чингiсхан залишався вiчно молодим i здоровим.
  Володимир Рибаченко - хоробрий м'язистий хлопчик рокiв тринадцяти не змирився з цим. Особливо, коли в жертву вибрали його сестру. I хлопчик рокiв тринадцяти вирiшив помститися Чингiсхановi.
  Але що вiн може зробити один проти цiлої армiї? I як здолати монстра?
  Хлопчик вирiшив порадитися з чарiвницею. I пiшов у глухий лiс, повiсивши кросiвки на жердину.
  Хлопчик iшов дорогою i спiвав;
  Воїни темряви, мабуть, сильнi,
  Зло править свiтом, не знаючи числа.
  Але вам сини Сатани
  Чи не зламати мiць Христа!
  Проте релiгiя християнства пiд забороною. I Бог у всiх тiльки Один - Сам Чингiсхан!
  Ну i ще таке Божество, як i його кiнь. Втiм, конi, на вiдмiну вiд Чингiсхана, смертнi, i їх змiнюють у мiру старiння.
  Володимир Рибаченко йде, човгаючи дитячими нiжками. I ось йому назустрiч вийшов шаблезубий тигр iз шiстьма лапами. Адже лiс тут не простий, а чарiвний.
  Хлопчик поклонився величезному, як слон тiльки довший за звiр i попросив:
  - Пропусти мене до чарiвницi?
  Величезний шаблезубий тигр iз ревом вiдповiв:
  - Вiдповiдай на три запитання - тодi пущу!
  Хлопчик Вовка з посмiшкою запитав:
  - А якщо не вiдповiм?
  Шаблезубий тигр гаркнув:
  - Тодi на частини розiрву!
  Володимир Рибаченко логiчно зауважив:
  - Двом смертям не бувати, однiєї не оминути!
  Шаблезубий тигр проревiв:
  - Чого найсмiливiша людина боїться, а останнiй боягуз не дме в вус?
  Хлопчик ткнув собi кулачок у дитяче пiдборiддя. Та й загадка. Справдi, чого? Може бути смертi?
  Володимир Рибаченко заспiвав:
  - Росiйський воїн смертi не боїться,
  Нас смерть на полi бою не лякає.
  За Батькiвщину святу битиметься,
  I навiть умираючи переможе!
  Шаблезубий тигр агресивно проревiв:
  - Ти вiршi читатимеш чи вiдповiдатимеш на запитання!
  Хлопчик хотiв кинути тигру: де твоє сумлiння, але тут його осяяло, i пацан випалив:
  - Совiсть! Навiть найсмiливiша людина боїться совiстi!
  Шаблезубий тигр неохоче кивнув i пiдтвердив:
  - Один - нуль на твою користь! Ну що ж вiдповiдай на iнше питання.
  Мастодонт прокрутився i рикнув, наче монстр:
  - Хто у свiтi найкрасивiший?
  Хлопчик тупнув босою нiжкою i покрутився. Питання справдi складне. Але в головi склалася вiдповiдь!
  Володимир Олегович випалив:
  - Правди нема справедливiшої, правда брехнi будь-який красивiший!
  Шаблезубий тигр знову невдоволено прохрипiв:
  - Вiрно щеня ... Ти я бачу просто супер боєць! Ну гаразд, давай третю загадку.
  Хлопчик кивнув свiтлою головкою:
  - Давай!
  Шаблезубий тигр проревiв:
  - Що на свiтi найшвидше!
  Володимир знизав плечима. Вiн хотiв сказати, що фотон. Але навiщо згадав, що вченi розробляють ультрафотони, щоб лiтати з надсвiтловою швидкiстю. Так це видно не зовсiм те, що потрiбне. I гравiтони начебто швидше за швидкiсть свiтла перемiщуються.
  Володимир Олег стукнув себе кулаком по лобiку i вiдповiв:
  - Людина думка жвавiша, i будь-яких променiв швидше!
  Шаблезубий тигр розреготався, i скеля зубки вiдповiв:
  - Логiчно! Ти молодий, у тебе три нуль на користь! Можеш йти!
  Хлопчик, шльопавши босими нiжками, вирушив дорогою з жовтої цегли, спiваючи...
  I в гiрськiй тишi, i зорянiй висотi,
  У морськiй хвилi та лютому вогнi...
  I в лютому, i лютому вогнi!
  I пацан як пiдскочить i босою нiжкою брукiвцi врiже. Але це дуже боляче.
  Хлопчик прогарчав:
  - Який бiль, який бiль - iмперiя Чингiсхан - сто - нуль!
  Тут вiн подумав, а що коли Великий Суперiмператор Чингiсхан помре? Чи це буде на користь людству? Адже у всесвiтнiй iмперiї люди живуть непогано. У всiх є робота, i кожен ситий, немає епiдемiй, зникло багато хвороб, навiть вiд раку створено щеплення. Смертнiсть низька, що навiть запровадили обмеження на народжуванiсть. Практичний кожен має автомобiль. Технологiї розвинулися, то цiлих три днi на тиждень вихiднi! I iндустрiя розваг чимала. I люди побували на всiх планетах Сонячної системи, i вже на Марсi є першi мiста.
  Хлопчик Вовка Рибаченко проспiвав;
  Над нами сонце свiтить,
  Не життя, а благодать.
  Тим, хто за нас вiдповiдає,
  Давно час зрозумiти,
  Тим, хто за нас вiдповiдає,
  Давно час зрозумiти!
  Ми маленькi дiти
  Нам хочеться гуляти!
  Але ось її босi п'ята стало трохи припiкати. Жовта цегла нагрiлася. А одягти взуття не можна: дiтям можна по жовтiй дорiжцi або босонiж, або у чарiвному взуттi. Такими є правила чарiвного лiсу. А без магiї сестру не врятувати.
  Хлопчик терпить, i навiть скеля зубки... Адже вiн справжнiй пiонер, який не згинається.
   Пацан подумав щоб вiдволiктися вiд витрiщаючих п'яти цегли, ось чому монголи змогли пiдкорити весь свiт? Що вони всiх сильнiшi чи розумнiшi? I чому безсмертя дiсталося Чингiсхану - який ранiше творив жорстокiсть.
  Ну, зараз звичайно не так. Є закони, якi з поколiння до поколiння пом'якшуються. Наприклад, жорстокi страти було скасовано. Потiм обмежене застосування тортур та тiлесних покарань. Наприклад, дiтей у школах все ще б'ють за провини цiпками по босих п'ятах. Але удари завдає дитина одного з тобою вiку та ваги, i палиця з пластмаси гнучка та еластична. Вона приносить бiль, але не калiчить пiдошви дiтей.
  Хоча по п'ятах та попi дiтей ще у школах б'ють, але не часто. Iнодi просто ставлять у кут.
  Смертна кара теж стала рiдкiсною. I її зазвичай проводять публiчно. Але не дуже часто страчують.
  Хоча Володимир i бачив, як повiсили трьох дiвчат. Вони йшли на ешафот у дуже коротких бiлих спiдницях та ледь прикритiй ниткою тканини грудьми. I зрозумiло босонiж.
  Жiнок i неповнолiтнiх страчують зазвичай босими, майже оголеними. А дорослих чоловiкiв зазвичай страчують у закритих примiщеннях. Дiтей прийнято теж страчувати публiчно з метою залякування. Причому страту показують на кольорових екранах, i школярi зобов'язанi це дивитися. Але це стає дедалi рiдкiсним явищем. Злочиннiсть падає. Технологiї розвиваються, i тому, хто вчинив провину, важче уникнути вiдповiдальностi.
  Володимир Рибаченко нарештi вiдчув, що жар у цеглi спадає.
  Хлопчик проспiвав iз радiстю:
  - По кривiй бiжать дорiжки,
  Босi хлопчики нiжки.
  Набридло коней ховати,
  Хочу щастя своє пiддражнити!
  I пацан пiдхопив:
  - Занесло! Занесло кудись!
  Занесло мене!
  I ось перед хлопчиком опинилася хатинка на курячих нiжках. Велика така й гарна. Тiльки стояла вона до пацана задом.
  Володимир Рибаченко агресивно проревiв:
  - Хатинка, хатинко, повернися до лiсу задом, до мене передом!
  Хатинка обернулася... Вона рухалася легко i без скрипу. Ось вiдчинилися дверi i з них випурхнула дiвчина. I така гарна натуральна блондинка.
  Вона подивилася на хлопчика в шортиках, босого та бiлобрисого, проворкувала:
  - Знаю, навiщо ти прийшов! Хочеш свою сестру врятувати!
  Хлопчик у вiдповiдь промовив, вискалив зубки:
  - Не тiльки! Я хочу ще й свою планету врятувати вiд деспотiї Чингiсхана!
  Чарiвниця-блондинка хихикнула i вiдповiла:
  - Важке дiло ти затiяв хлопчик. Дуже важке, але... Я тобi допоможу, якщо ти даси вiдповiдь на запитання.
  Вовка кивнув:
  - Я як учень у школi звик вiдповiдати на запитання!
  Чарiвниця-блондинка, скеля зубки запитала:
  - Що дорожче за сто рублiв?
  Хлопчик усмiхнувся i вiдповiв:
  - Двiстi сто карбованцiв милiших!
  Чарiвниця-блондинка хихикнула i вiдзначила:
  - Ну, це дуже просто. Та ось їдеш ти дорогою. Попереду з одного боку твоя мати, з iншого - найкращий друг - кого треба тиснути?
  Володимир Олегович Рибаченко впевнено вiдповiв:
  - Гальма!
  Чарiвниця-блондинка кивнула:
  - Чудово! Справдi, добре! Тодi питання, тобi складнiше поставлю: чому Всемогутнiй Бог не зробить усiх людей щасливими!
  Хлопчик свиснув i помiтив:
  - Ну i питання! На нього вiдповiдi i найбагатшi теологи не знають!
  Чарiвниця-блондинка кивнула:
  - А що ти думав, що все так просто можеш здобути?
  Хлопчик iз зiтханням вiдповiв:
  - Ну гаразд, я постараюся.
  Хлопчик насупив дитячий лобик i тупаючи босими нiжками, постарався зосередитися. Вiн справдi почував себе незатишно... Немов виявився шматком м'яса на гаку, або щось гiрше. Загалом у свiтi так мало справедливостi. Ось яким лiтературним генiєм був Олександр Сергiйович Пушкiн, а помер на дуелi тридцять сiм рокiв. А скiльки могло б воно корисне для людства зробити? А про юного Лермонтова й казати нiчого, вiн ще тiльки набирав лiтературнi звороти. I це прикро до кольок у боцi.
  I тут його раптово осяяло: важливо вiдповiсти не так правильно, як у риму.
  Хлопчик стабiльно сказав:
  - Зробити може щастя Бог, якщо ти розумом непоганий! Чому не щастя всiм - треба спрага змiн!
  Чарiвниця-блондинка свиснула i вiдзначила:
  - Ось у тебе i розум! Молодець, ти чудовий хлопчик! Тому я тобi пiдкажу!
  Хлопчик тупнув босою нiжкою i пискнув:
  - Спасибi!
  Дiвчина-вiдьма пiдморгнула i вiдповiла:
  - Слiд розбити "Дзеркало Iрбiса" i тодi Чингiсхан загнеться i його правлiння скiнчиться!
  Вовка знизав плечима i помiтив:
  - Це добре! Але дзеркало так просто не розбити, його охороняють!
  Дiвчина-вiдьма кивнула:
  - Так його охороняють сильнiше, нiж Чингiсхана. Але я можу врятувати твою сестру вiд жертви! Джин в цьому дзеркалi може вiдмовити Акулiни Рибаченко в жертвi, якщо ти переможеш одного з монстрiв пекла. У тебе буде команда ... Якщо ти досягнеш мети, не тiльки врятуєш сестру, але сам зможеш зайняти мiсце Чингiсхана!
  Хлопчик з надiєю в голосi запитав:
  - I вбивати дiв заради вiчного життя не доведеться?
  Чарiвниця-блондинка кивнула:
  - Нi, мiй хлопчик! Не прийдеться! Ти отримаєш силу дзеркала Iрбiса, а його можливостi великi.
  Володимир Рибаченко зауважив:
  - Правити планетою Земля та всiм Людство - круто! Але це ще й чимала вiдповiдальнiсть!
  Чарiвниця-блондинка кивнула:
  - Правильно! Але багато чого можна зробити для людей! Але принаймнi ти хочеш врятувати свою сестру?
  Хлопчик-термiнатор кивнув:
  - Так я готовий! Готовий до працi та оборони!
  Дiвчина-вiдьма взяла пацана за руку i пiдвела до дзеркала, кивнувши:
  - Ось тепер тобi належить мiсiя!
  Дзеркало було величезним i свiтилося всiма кольорами веселки i буквально переливалося.
  Вовка вiдповiв iз посмiшкою:
  - Яйцю, щоб стати крутим, потрiбно варитися п'ятнадцять хвилин, а пiонер завжди готовий!
  Хлопчик кивнув, пiдняв свою босу, засмаглу нiжку, i рiшуче зробив крок у невiдоме.
  . РОЗДIЛ Љ 15.
  Знову босi ноги хлопчикiв та дiвчаток залишають слiди на мокрому снiгу. Такi маленькi та витонченi.
  Вони вже звикли i практично не мерзнуть.
  Але сьогоднi їм дали бiльше поспати.
  Дiвчинка-рабиня Дарина Рибаченко, на 23 лютого 1949 року, побачила чудовий казковий сон, точнiше продовження серiалу.
   Лiза перепитала:
   - Двi гармати, чудово i якi?
   Ефiтик одразу ж вiдповiв:
   - 76 - мiлiметрiв велика гармата, i 45 - мiлiметрiв та менша. Вони вели вогонь у двох рiзних площинах, що дозволяло зокрема дуже ефективно обстрiлювати пiхоту з уламкової сорок п'яти, їх ЕЛ-10 гармати калiбру 76 мiлiметрiв, пiдбивати нiмецькi танки. Хоча не лише нiмецькi. У 1935 роцi у французiв з'явився ЗIЗ-35, з лобовою бронею в 56 мiлiметрiв i порадам, якi не виключали вiйни з жабенятами та Британiєю, довелося модернiзувати зброю.
   Дiвчина-боксер свиснула:
   - Кльове озброєння! Саме для захоплення Нiмеччини! Навiть дивно, як ми ворога в першi ж мiсяцi не перемогли!
   Хлопчик похитав головою:
   - Цих танкiв у нас було лише близько 500 штук, i деякi з них iз коротким дулом. I взагалi танк добрий, коли швидко ростеш! Точнiше будь-яка технiка сильна насамперед масовим застосуванням! Якщо її мало, то... Ось, наприклад, радянський танк Т-35, взагалi чудова модель: три гармати, два калiбри 45, а одна 76-мiлiметрiв, цiлих сiм кулеметiв, а п'ять веж дозволяють вести круговий обстрiл. Загалом чудовий танк, особливо боротьби з пiхотою противника. До нього не пiдступишся, вiн усе перемеле. А випустили таких танкiв лише 60 штук.
   Єлизаветi набридла подiбна розмова, i вона кинула карти, похмуро промовила:
   - Ну, все пiшла! Можеш трохи поспати!
   Ефiтик заперечив:
   - А не спатиму! Я поки що поекспериментую з порохом. Справа в тому, що вiн на цiй планетi, чорний та низької якостi, та й димить страшно. А ось якщо трохи змiнити пропорцiї, то його вражаючi якостi набагато зростуть. Плюс ще виготовити картеч, це...
   Дiвчина-боксер перебила:
   - Вiд науки-нудьги вже голова трiщить, давай краще я пiду i чимось займуся для тiла. А то й так спина затекла, вiд пошиття мiшечкiв!
   Хлопчик-генiй поблажливо махнув рукою:
   - Iди моя сильна подруга!
   Дiвчина, безшумно човгаючи босими ногами, попрямувала в спецiальний кубик, де розташовувалися двi бортовi гармати. Так на неї вже чекав веселун Джек. Це був найсимпатичнiший з усiх пiратiв. Високий, широкоплечий, ще зовсiм юний, ледь помiтний поросток акуратно поголений. На вигляд хлопцю близько сiмнадцяти, але складний вiн добре i має успiх у жiнок. Єлизавета гарна, тiльки її високий зрiст пiд метр дев'яносто, i широкi плечi з розвиненою мускулатурою до вподоби не всiм хлопцям. Але це великий, юний блондин, змучений бортовою помiрнiстю, i з породи тим мачо, яким завжди мало жiнок.
   Єлизавета, не кажучи жодного слова, пiдiйшла до хлопця i поцiлувала його. Той взявся, не поспiшаючи i пестячи оголювати дiвчину-богатиря.
   - Божественна! Найкраща в свiтi! - шепотiв Джек, обсипаючи оголенi, пружнi груди поцiлунками.
   Єлизавета розiмлiла вiд дотикiв, i буквально зiрвав iз юнака залишки одягу, поваливши його. Почалася шалена стрибка, тiла темпераментних коханцiв злилися, i подiбно до катамарана, вони носилися в хвилях екстазу, могутньо торнадо хтивостi!
   Так пройшло кiлька чарiвних годин, поки вони оголенi i насититi не заснули в обiймах один одного. На цей раз у дiвчини-богатиря Олени, що пережила каскад оргазмiв, були дуже яскравi i насиченi сновидiння. Дiвчинцi снився величезний лабiринт, пройшовши який вони повиннi набути всемогутностi та щастя. Хоча останнє поняття хоч i поєднується з всемогутнiстю, але досить вiдносно величезної вiдповiдальностi.
   Оскiльки воїн повинен умiти боротися у колективi їхнього трiо Єлизавета, Джек, Ефiтик, дружно потягнуло спецiальний краник, який мав визначити, у який коридор хлопцям стрибати. Двом юнакам i дiвчинi довелося пiднапрягтися, упираючись босими ногами в колючi каменi. Але їхнi зусилля не пропали даремно, вони, отримавши добро: шлях у печеру вiдритий, попрямували до входу. Тут було кiлька тунелiв, хлопцi зупинилися. За рiвнем труднощi вони були приблизно однаковi, не малою втiм, проблемою були не лише штучнi перешкоди, а й сам шлях легко заблукати. Перед походом юнакiв та дiвчину гарненько вимили. Лiза анiтрохи не бентежилася що її голе тiло бачили хлопцi, якi навiть шкрябали її мочалкою. Як їх привчили до рiвностi статей. Пiдбадьорили та видали зброю. Два мечi кожному завдовжки з руку, два кинджали i по промасленому смолоскипу тепер вони мали обiйтися цим мiнiмумом.
   Перший крок по коридору ледь не виявився смертельним, як оси вилетiли невеликi стрiли, послушники ледве встигли впасти на камiння. Одна з них подряпнула Єлизавету по шкiрi, залишивши не глибоку, але довгу борозну.
   - жалить змiйка. - прошепотiла дiвчина-боксер.
   Ефiтик помiтив:
   - Тут повно пасток на пiдлозi. Пропоную повзти один за одним.
   Джек заперечив:
   - Тодi наша дорога займе тисячу рокiв, а в нас немає навiть води. Пропоную рiзко додати кроку, бiгцем швидше проскочити.
   Дiвчина-боксер Лiза заперечила, обидвi думки:
   - I те iнше неприйнятне. Чергуватимемо повзки та короткi перебiжки. Вiйськова тактика має бути подiбна до сталi, мiцної, але гнучкої з якої роблять булат!
   На тому й вирiшили.
   Юнi бiйцi рушили бiгом уперед, тут їм довелося жваво пiдстрибнути, внизу коридору пролетiли тесаки, а потiм рiзко виросли найгострiшi ножi, якi швидко засувалися. Вони нагадували плавники акул, що атакують у морi самотнiх плавцiв. Спочатку хлопцям i дiвчинцi вдавалося уникнути поразки, а потiм їх таки зачепило, роздерши голi ноги хлопчикам. Ефiтику ледь не вiдтяв великий палець.
   - Ще дешево вiдбулися. - Вимовила, морща пика Лiза.
   Джек одразу вiдповiв, у голосi лунав сумнiв:
   - Якщо врахувати, що ми тiльки на початку шляху, то погано, ми ризикуємо спливти кров'ю, я вже шкутильгаю.
   Ефiтик, не дивлячись на втрати, не втрачав оптимiзму:
   - Ми ще здивуємо наших конкурентiв. Крiм того, ми всi незайманi, а отже, повиннi жити, боги не можуть про це не подбати.
   - Це ти невинний, ми з Джеком немає! Взагалi, навiть у легендах вони частiше карали, тим милували. - Помiтила, випалив скоромовкою Єлизавета. - Бог подiбний до лева: пестячи, здирає шкiру, обiймаючи - душить, цiлуючи - гризе.
   - А ти богохульниця! - зауважив Джек. - Тож тебе чекає на тому свiтi доля вiчної рабинi, що б'ється батогом. Богiв треба хвалити, їм треба молитися, складати гiмни, оди i тодi вони вiддячать тобi сторицею. Ось я подумки читаю молитву, i зауважте палець, лише злегка надрiзало, адже могло вiдтяпати цiлком.
   - А менi потрiбна перев'язка. - Ефiтик вiдiрвав шматок сорочки та замотав палець. - Надiюсь це допоможе.
   Ось крiм стрiли вилетiв диск, що обертається - сталева снiжинка. Вiн рухався ламаною лiнiєю, не передбачуванiсть траєкторiї робило його дуже небезпечною зброєю. Вiд одного хлопцi вiдхилилися. Наступним заходом таких i навiть бiльших дискiв були десятки. Потiм коридор став набагато вже. З-за стiн викидалися кинджали, вилiтали списи, били ланцюги, сокири, якi юнi бiйцi ледве встигали рубати чи коротшатися. Ось вони уткнулися в першi дверi, вкритi шипами. Спробували крутнути ручку, а зверху впав водоспад, важких камiння, юнакiв та дiвчину врятувала лише феноменальна реакцiя, вироблена роками бузувiрських тренувань.
   - Ну, що тепер робити? - спитав, демонструючи розгубленiсть Джек.
   - Може, повернемось назад i пошукаємо iнший вхiд. - запропонував Ефiтик. - Не дарма тицятимемося.
   - Нi, я маю iдею. - вiдповiла, швидко моргаючи очима Єлизавета.
   - Яка? - спитав Джек, потираючи забiй палець на руцi.
   - Досить проста! Давайте пiднiмемо важчий камiнь i запустимо його в ручку. - примружила очi Лiза.
   - I що це дасть? - Джек був налаштований скептично.
   - Багато чого! Ручка туга, не крутитися просто так, значить, її треба вдарити якнайсильнiше. - Єлизавета хитро вишкiрила, зуби кольору слонової кiстки.
   - Звучить логiчно. Ну, майбутнi волхви спробуємо! - Джек човпнув долонею об долоню.
   Втрьох вони ледве пiдняли великий камiнь i, хитаючись, важко дихаючи, пiднесли до дверей. За командою обвалили валун на ручку. Удар був сильний, у вiдповiдь механiзми огризнулися, полетiли стрiли, i навiть спалахнуло вогнем. Хлопцiв трохи обпалило, але вони все одно побiгли вперед, ззаду ще раз спалахнуло полум'я, а потiм все стихло.
   - Ми трохи вцiлiли. - Джек почухав п'ятiрнею обпалену спину.
   - Не роби так, можеш занести заразу! - попередив Ефiтик.
   - Та вогонь це так неприємно. - Дiвчина почухала об камiнь голу п'яту, що свербить вiд опiку.
   - Але ж ми його пробували! - Джек випнув уперед груди.
   - Правильно, але звикнути до обiйм полум'я на вiдмiну вiд жiночих не можна! - завзято пiдморгнула Лiза.
   - Час працює проти нас, треба поспiшати. - обiрвав Джек.
   Коридор був смертельно небезпечний, ось вiн раптово провалився, i хлопчик iз дiвчиною, що йшли попереду, ледве встигли вiдстрибнути назад. Джек, щоправда, впав, зачепившись за край, i його витягли за руки.
   - Не дуже я важкий друзi? - спитав вiн, опинившись на твердому ґрунтi.
   - На овочах та фруктах не ожирiєш. - вiдповiла Лiза.
   Далi по тернистому шляху, їм довелося важко протискатися крiзь стiну в темрявi при слабкому вiдблиску смолоскипа. I тут їх чекали пастки, Єлизавете обпалило босi ноженьки розплавленим металом, / поранило висувним кинджалом у живiт, а на голену, свiтлу голову Джека, обрушилася сталева палиця, вiн ледве встиг пом'якшити удар. Декiлька секунд втiм, хлопчик перебував у грозi.
   Поступово коридор став ширшим, але безпечнiшим вiд цього не стало. Крiм рiзних вражаючих предметiв, з мiдi, сталi, вогню, голок розсипаних i падаючих: на них чекали великi павуки. Вони покрили поверхню суцiльним килимом, засинавши весь коридор. Хлопцi встали:
   - Вони можуть бути отруйними. - сказав, блiдiший за Ефiтик.
   - Напевно, але пам'ятаєш, чому нас вчили. - промовила пошепки Лiза.
   - Що саме? - спитав, тремтячий вiд хвилювання хлопчик.
   - Якщо рухатися плавно, не наступаючи гусеничним кроком, то павуки не шкодують. - Дiвчина-боксер понизила тон.
   - Мабуть, ти маєш рацiю, але дозволити зiткнутися з такою гидотою. - Юний послушник (у цьому баченнi вони були ченцями, що проходять лабiринт на кшталт Шаолiнського монастиря), струснув головою.
   - А що робити, доки не зустрiчали вiдгалужень та альтернативного шляху. Отже, треба пройти павукiв. Я дiвчина i пiду першою, щоб чоловiки нiчого не побоювалися. - Єлизавета зробила крок у темряву, її босi п'яти блиснув у свiтлi смолоскипiв.
   Троє хлопцiв, намагаючись не вiдривати стопи, увiйшли до волохатого болота. Це було безболiсно, але дуже лоскiтно, павуки перебирали лапками, чухали мiж пальцями, лоскотали голi стопи. Вони поступово занурювалися, спочатку по щиколотку, потiм по колiно, пiсля шар павукiв дiйшов до пояса. Тут Ефiтик зупинився i промимрив:
   - Далi я не пiду!
   - Це ще чому?! - Єлизавета почала сердитися.
   - Менi не можна. Якщо вони торкнутися мого обличчя, вирве, кишки виповзуть на виворот. - Хлопчик сильно зблiд.
   - I що ти так стоятимеш, поки тiло не скам'янiє. Будь чоловiком! Думаєш, менi приємно? - Дiвчина-боксер тицьнула юного напарника долонею у плече.
   - А якщо я повернусь? - шепотiли посiрiлi губи хлопчика.
   - Ми тебе не тримаємо, повертайся, але лише один. - Єлизавета махнула рукою демонструючи - вiльний!
   Перспектива залишитися одному в пiдступному лабiринтi здалася страшнiшою за павукiв.
   Хлопцi та дiвчина продовжували занурюватися, спочатку по груди, потiм по шию. Тут навiть Єлизавета злегка завагалася, але потiм, вирiшивши двом смертям не бути, однiєї не оминути рушила далi. Павуки облiпили обличчя, вони були надто великi, щоб залiзти у нiздрi чи вуха, але дихати пiд таким покривом було набагато важче. Голови хлопцiв були наголо поголенi i перебирання лапками нагадувало легкий масаж. Ось ти Єлизавета подумала, як її сiпають за косу. Адже дочиста в монастирi мрiй знiмають волосся тiльки у найменших, а потiм у мiру дорослiшання, дiвчатам заплiтають коси з голками та лезом, перетворюючи шевелюру на знаряддя вбивства.
   Хлопцi трималися один за одного, намагаючись не збитися. Лiза вiдчувала тремтiння пальцiв Ефiтика. Партнер, будучи ще хлопчиком, дуже бентежився, притримуючи її за м'язовi плечi. Страшно йти пiд таким покривалом, правда всерединi досить свiтло, павуки не дуже яскраво свiтилися, може вiд фосфору чи чогось iншого, ось тiльки смолоскипи довелося загасити. Розмовляти природно послушники не могли, а час тягнувся як каучук, що було додатковим моральним борошном.
   Але все погане теж має кiнець, i хлопцiв вибралися, i живий холодець. Спочатку з'явилися голови, потiм плечi, жива хвиля вiдступала, правда пара павукiв залишилося висiти на обличчi Ефiтика. Одна з комах лапками сунулася хлопцевi в нiс. Той крiпився з усiх сил, та як чхнув... Павуки злетiли з лиця, а решта загули. Їхнiй гул був гучним, наче реве поранений слон. Переляканi хлопцi зупинилися, серця билися так сильно, що здавалося, ось-ось лусне груди. Нарештi страшний шум повiльно мов шторм у морi стих, i послушники рушили далi.
   Джек промовив дзвiнким голосом:
   - Ну, ти даєш, ледь нас не занапастив.
   - А що лишалося робити. Схопи я його руками, вiн би мене вкусив, а далi терпiти було нестерпно. - розгублено промимрив хлопчик.
   - Все одно, бач, як вони загули! - насупив чорнi брови, що красиво виглядали на тлi свiтлого волосся Джек.
   - Не треба сперечатися, ми одна команда i те, що досi живi великий успiх! - обрубала Єлизавета.
   - Тодi щасливої дороги! - з'їхидничав Джек.
   - Треба запалити смолоскип. Темно хоч виколи око! - промовила Лiза, зрубавши мечем змiйку, що майнула у своїх витончених нiжок.
   За допомогою тертя це вдалося швидко зробити, тим бiльше, що стiна в основному складалася з кремнiю.
   Далi знову пастки, випади копiй. Одне з них Лiза вiдсiкла, вийшло вельми пристойне довге бiйка.
   - Навiщо воно тобi кинь! - сказав Джек.
   - Нi, менi здається, що незабаром воно нам знадобиться.
   Справдi невдовзi з'явилися новi дверi. Ручки не було, а стирчав круглий вентиль.
   - Ось бачиш, i пiдходити не треба! - заявила, радiючи своїй правотi Єлизавета.
   Дiвчина просунула цiпок, дверi заiскрила, пройшлися по уламку крихiтнi блискавки.
   Навiть Лiза вiдчула струшування.
   - Ого, та тут магiя.
   - А чого дивуватися, волхви досягли успiху в чарiвництвi. - помiтив, потираючи очi Джек кулаками.
   - Це звичайно не дивно, але нам чари застосовувати заборонили, а проти бiдних учнiв, з боку механiки, будь ласка! - Дiвчина-боксер примхливо повела носом.
   - У свiтi повно не справедливостей. З них найсправедливiше саме життя, тому що дається тiльки один раз i його не можна дати в борг - Складно фiлософськи вимовив Ефiтик. - Цiна життя: поняття змiнне, своя безцiнна, чужа не варта i дохлої мухи! Тiльки давити не поспiшай, мухи розносять смертельну заразу!
   Крутить вентиль, довелося довго, несподiвано перед ними виникла прiрва, вона з'явилася миттєво i хлопцi ледь не впали. Джек зазирнув униз, там хлюпалася розпечена магма.
   - Ух, ти, ну i пекла прокинулась i тягне до нас щупальця! - вигукнув вiн.
   - Не страшнiше за павукiв, зробимо мiст i перейдемо наче посуху. -Єлизавета була спокiйна, продовжуючи нелегке обертання, крутилося туго: .
   - А може, ти крутиш не в той бiк. - припустив Джек.
   - За годинниковою стрiлкою, цiлком логiчно! - обiрвала дiвчина-боксер.
   Наче на пiдтвердження її слiв дверi вiдчинилися, вона перешкода-громила вражала своєю товщиною, прiрва ж зникла, наче її й не було.
   Джек кинув камiнь, але нi, не мiраж, їм уже нiчого не заважало.
   Пiсля цього випробування хлопцi набули впевненостi, хоча пасток менше не ставало. Навпаки, кожна нова пастка була витонченiшою за колишню.
   Число подряпин i порiзiв на тiлах юних бiйцiв постiйно зростало, їх почала долати сильна втома.
   - Так можна послабшати i впасти вiд втрати кровi. - захникав Ефiтик. - На менi живого мiсця немає.
   - Що хочеш повернути назад? - зневажливо примружилася Єлизавета.
   - Ну, це хiба випробування, в такий спосiб винищують учнiв. Хiба можна так чинити з майбутнiми воїнами. Упевнений, що i без лабiринту, я цiлком здатний укласти п'ятьох. - iстерично вiдповiв хлопчик-послушник.
   - У нас немає iншого виходу, щоби вижити потрiбно пройти до кiнця. Хтось запанiкував, уже наполовину програв. Крiм того, тебе не тягли за язик: погодився сам! - обiрвала дiвчисько-боксер.
   Наступна зала була наповнена змiями. Ось цi тварюки одразу пiдняли голову.
   - Давайте пройдемо навшпиньки. - запропонувала Єлизавета. - Може, пронесе.
   - Що менi пiдказує, що нi! - Ефiтик затремтiв як заєць, що побачив вовка.
   - Згадай, змiя одразу без провокацiї не нападає. - Втiшила дiвчина.
   - Це ти скажи їм. - скривився хлопчик.
   - Я йду перша! - рiшуче сказала Лiза. - Боятися не в моїх правилах.
   I вона пiшла, ступаючи на шкарпетки та обминаючи вузли. Її босi ноженьки, незважаючи на численнi удари та набивання залiзними ломами, були стрункi та витонченi. Хлопцi мимоволi замилувалися ними. При невiрному свiтлi смолоскипа вони здавались таємничими, наче у стародавньої богинi. Її м'яка i водночас горда хода додала впевненостi. За нею пiшли два товаришi. Рухалися не поспiшаючи, але твердо, можливо, зiграв свою роль досвiд iз павуками. Швидше за все, i тут вдалося пройти, але кiлька крапель кровi впали на рептилiй, що ворушилися. Цього виявилося достатньо, щоб вони кинулися на юнакiв.
   - Рубi обома мечами та бiгом. - закричала Єлизавета.
   Сунувши смолоскип у зуби, хлопцi стали прориватися. Змiї кидалися з усiх бокiв, їх рубали. У вiдповiдь тварюки кусалися. На щастя, бiльшiсть їхнiх укусiв були неотруйнi.
   - Бiжи швидше не давай їм кинутися гуртом. - крiзь зуби проскрипiла дiвчина-боксер.
   Страх та активнi тренування у бiгу надали хлопцям сил. Вони прискорювалися i прискорювалися. Змiї мчали за ними. Тут зовсiм несподiвано твердий ґрунт скiнчився, i вони опинилися перед невеликим озером. По ньому плавали велетенськi ящери, у бронi з великими головами та метровими пастями. У кожнiй зубiв у шiсть рядiв, панцир покритий шипами.
   Розмiрковувати i торгуватися нiколи, першою стрибнула Єлизавета, за ним решта. Хлопцi скакали з однiєї спини на другу, вони мали досвiд подiбних стрибкiв по колодах. Щоправда, шипи кололи, але пробити мозолистi ступнi хлопчакiв та войовнички-дiвчинки було не так просто.
   Тут Ефiтик простогнав:
   - Менi погано крутиться голова.
   - Тримайся, лишилося трохи. - крикнув Джек.
   - Я падаю.
   Юний послушник i справдi не стрибнув у воду. Тут черепаха з головою дуже великого бегемота, кинулася на нього, моментально перекусивши навпiл. Втiм, хлопчик навiть не скрикнув, очi завмерли.
   - Схоже, вiн помер вiд змiїного укусу. - сказав, рефлекторно перехрестившись, Джеку.
   - Сподiваюся в небеснiй органiзацiї, якщо це, щоправда, вiн знайде гiдне мiсце. - промовила тоном настоятельки монастиря Лiза.
   - У нас першi втрати! - Джеку самому було не по собi.
   - Сподiваюся останнi. Вiн був такий веселун i вигадував смiшнi iсторiї, та ще й учений. Як шкода його. - В очах дiвчини блиснула сльоза.
   - Не плач дiвчисько, не лий дощi! Засмiйся дзвiнко, лиха не чекай! - заспiвав юнак.
   Тут Джек не втримався i зiрвався вниз, плюхнувши зелену воду. На нього накинулися цi дивнi iстоти, але через велику масу їхня швидкiсть була невелика, i юнак встиг вискочити. Сколонивши руки, вiн пiднявся на спину i знову застрибав коником, тiльки смолоскип згас.
   - Менше за розмови. - пiдвела пiдсумок Єлизавета.
   Лише коли вони опинилися на сушi Джек, вiдпльовуючи, запитав:
   - А багато їх тут, кiлька сотень, чим же харчуються?
   - Не знаю! Ймовiрно, всеїднi тварюки! - знизала плечима дiвчина-боксер.
   - Але краще змiй, не такi рухливi.
   Юнак та дiвчина продовжили бiг. Тепер їх атакували набагато рiдше. Здавалося, лабiринт, вичерпав пастки. Але ось коридор знову звузився. Доводилося протискатись, при цьому стiни тунелю нагрiлися i палили шкiру.
   Тепер будь-який рух був болiсно болючим, пiт заливав порiзи, слиз липла, ускладнюючи рухи. Одного разу Джек застряг. Єлизавета люто намагалася пропхати його вперед, але в результатi зав'язнула сама:
   Спочатку Джек кричав:
   - Кинь мене!
   - I не думай! Адже для мене, ти принц, дорожчий за життя! - вiдповiла дiвчина.
   Тепер же вони обоє опинилися у скрутному становищi. Тунель не хотiв вiдпускати свої жертви.
   - Давай видихнемо! - Запропонував Джек.
   - I якомога рiзкiше. - пiдтримала iнiцiативу Єлизавета.
   Хлопець iз дiвчиною так i вчинили, їм вдалося трохи просунутися, але потiм вони зав'язнули сильнiше, камiнь стиснув груди.
   - Ну, ось тепер нам точно кiнець. - прошепотiв Джек.
   - Не треба ховати нас ранiше. Ще є шанси, тим бiльше, що ми живi. - Хоча говорити, було тяжко, сам процес заспокоював Лiзу.
   - Якi! - простогнав Джек.
   - Повисимо затиснутi, а потiм схуднемо i вислизнемо! - напiвжартома промовила Лiза
   - А ти думаєш, ми витримаємо, у мене i так язик розпух, хочеться пити. - буркнув хлопчик.
   - Але це нам не вперше, я пам'ятаю, як мене замкнули в карцер, розтягли ноги i змусили тримати на вазi руки. При цьому нi краплi води, нi грама їжi! - На Олену напливли хибнi спогади.
   - Так це й у мене було жодного разу, але там нам все рано не дали б померти, а тут ми просто згинемо! - уже ричав у розпачi юнак.
   - Нi, швидше за все, висохнемо i перетворимося на мумiї! - хихикнула Лiза.
   - То що, нам вiд цього буде легше? - Хлопчик похмурнiв.
   - Не знаю, легше чи важче, але у посмертному списку досягнень це врахують! - Дiвчисько-боксер показала язичок.
   - Наша розмова стала зовсiм поганою, краще помовчимо. - Юнак спробував лизнути вологу поверхню, що скидається на гранiт каменю. Потiм промимрив.
   - А може, Єлизавета, ну до демонiв це клятву. Застосуй магiю i звiльни нас. Мертвi ми потрiбнi лише некромантам.
   Дiвчина не видала жодного звуку. Вона напружено думала, шукала виходу.
   Гра в мовчанку могла затягнутися надовго, але раптом гостра чутка учнiв войовничого ордена вловила шипiння i слабке шелестiння.
   Джек, захлинаючись вiд хвилювання, сказав:
   - Ось i прийшла смерть на нашу душу.
   - Змiя тiльки одна, значить, i вб'є одного. - iз видимим спокоєм заявила Єлизавета.
   - Ага! Ти забула, що є особливi смугастi кобри, чию отруту використовують у стрiлах, один такий монстр може смертельно вжалити дюжину мiцних хлопцiв. - проскулив помiчник штурмана.
   - Тим краще не хотiлося б помирати, маючи поруч мертвого товариша, та ще коханого! - Дiвчина витягнувши руку, погладила юнака по обдертiй щоцi.
   - Ти жартуєш мила в нашу останню годину. - Навiть зовнi суворе Джек, стало смiшно i вiн захихикав, трохи зрушив. - А кажуть її кидок невловимий, а отрута дiє дуже болiсно. Змiя тим часом пiдповзла до Олени, вона була в блакитних та золотистих смужках, переливалася, вiдкидаючи зеленi та помаранчевi вiдблиски. Її iкла надзвичайно довгi i дуже гострi, блищали в темрявi, а очi постiйно мiняли колiр, причому в складнiй послiдовностi, зiницi як спiралька. Здавалося, вона заворожує.
   - Схоже на подобу магiчного гiпнозу. - помiтила Єлизавета. Дiвчина мiцнiше стиснула кинджал, приготувавшись до удару.
   Смугаста в цятку кобра стрiмко роздула капюшон i раптом рiзко кинулася. Єлизавета натренованим рухом пiдставила лезо. Вона правильно вгадала, що змiя насамперед ударить у шию.
   Джек ойкнув, наче удар припав по ньому. Насправдi ретельно нагострене вiстря потрапило прямо в горло кобри, зрiзавши їй голову.
   Єлизавета задоволено сказала:
   - Перемога!
   Отрута з iкол капнула на камiнь i зашипiла, мов сильна кислота. Джек звернув увагу на це, голос юнака тремтiв:
   - У нас би вiд її укусу скипiла кров.
   - Звичайно, жили б погано, та не довго! - вишкiрилося дiвчисько.
   - Це все одно, що зуб видаляти кувалдою. - вiдзначив Джек. - А взагалi може ми, її даремно вбили, адже смерть вiд голоду i спраги набагато болючiша.
   - А чому ми, а не я! - образилася Лiза.
   - Ну так! Я взяв її гiпнозом. - пожартував юнак Джек.
   Єлизавета смiялася i тут помiтила, що вiн теж змiстилася:
   - А знаєш, смiх допомагає, давай голосно смiятися може, i вирвемося з пастки.
   - Щось менi не весело! - Фiзiономiя Джека залишалася кислою.
   - А ти лоскочу себе, або давай краще я, руки вiльнi зможу дотягнутися! - запропонувала дiвчина-боксер.
   - А я тебе, так набагато кумеднiше! - вiдповiв Джек. I його пустотливi руки потяглися до грудей, почали пестити полуничний сосок.
   Хлопець i дiвчина почали лоскотати один одного, смiху верескливого та iстеричного було вище даху. Єлизавета порушувалась вiд дотикiв пальцiв мiцного хлопця. Її соски набрякли i стали слизькими. Шелл iз задоволенням лоскотав її чорнi мозолистi i водночас нiжнi п'ятки. Пару разiв нахилився, цiлуючи пильнi нiжки. Потiм знову приймався за груди та ребра.
   - Ну, як тобi подобається? - запитав юнак.
   - Просто до чортикiв! - хихикнула Єлизавета.
   Дiвчина вiдповiдала тим самим. Тiло у юнака ще не встигло вкритися волоссям, було гладким, шкiра здоровою та пружною. Стосуватись такої поверхнi, одне задоволення. I справдi з кожним новим реготом вони просувалися все далi i далi. Нарештi дихати стало вiльнiше, напiвголi хлопцi стали просуватися самi. Коридор розширився i перед ними виник тренажер, що шалено обертався.
   Вiн складався з п'яти ланцюгiв, шести сокир, семи копiй, восьми найдовших мечiв, булави, що обертається, кувалди з шипами, i чотирьох трубочок, що вивергають полум'я. Обiйти ж його не було жодної можливостi.
   Джек просипiв:
   - Ой ой ой! Що ж робити!
   - А хiба ми з такими не мали? - зневажливо пирхнуло дiвчисько.
   . РОЗДIЛ Љ 15
   Олександр Рибаченко знову з хлопцями здiйснив налiт на маєток. Дiти накрали добра. Вже завтра весна i снiг майже розтанув. Незабаром в Одесi пробиватиметься трава.
  Ось Олександр Рибаченко в загальний зошит, що мучився безсонням накидав;
  Сталiнградська операцiя розпочалася 19 листопада 1942 року. Але фашисти встигли перегрупувати вiйська та посилити фланги. Iнтуїцiя цього разу не пiдвела Гiтлера i вiн встиг вчасно зреагувати. I фашисти змогли цього разу, як пiд час другої Ржевсько-Сичовської операцiї, спираючись на змiцнення вiдобразити радянський наступ.
  Крiм того, оборону фашистам полегшувала нельотна погода, через яку не вдалося використати штурмову авiацiю, а артпiдготовка виявилася не такою ефективною. I гiтлерiвцi спираючись на мiцну оборону i закопавшись у землю, i майже не поступаючись числом, устояли. Та за Ржевсько-Сичовської операцiї було бiльше радянських вiйськ, i то наступ Червоної Армiї вiдбито, то тут тим бiльше досягнуто успiху вiд оборони. Плюс ще й погоднi умови, i загартованiсть нiмцiв у боях.
  А також перевага гiтлерiвських елементiв у досвiдi.
  Коротше кажучи, фронт не впав i фашисти змогли уникнути зимового обвалу як це було в сорок першому роцi.
  В Африцi спочатку союзники здобували перемоги. Але Гiтлер перекинув на пару дивiзiй бiльше, тому що йому не довелося збирати вiйська для Майнштейна. А Роммель отримав великi повноваження вiдразу i скористався повiльнiстю Монтгомерi. I завдав по американським вiйськам удару страшної сили та ефективностi.
  Армiя США в Алжирi була повнiстю розбита, втрата понад сто тисяч лише полоненими. Та новi нiмецький танк "Тигр", виявився для американцiв шоком. Вiдiграло свою роль i те, що фюрер вiдправив наприкiнцi вересня Марселя найкращого нiмецького льотчика до Сталiнграда. I Марсель у результатi уникнув краху i бився з радянськими вiйськами. А коли пiд Сталiнградом битва затихла, знову повернувся на Середземне море i там завзято молотить англiйцiв та американцiв, ставши для них справжнiм кошмаром.
  Розгром США в Алжирi виявився для американцiв шоком. Слiд зазначити, що у битвi при Мiдуей у цьому свiтi, янкi досягли менше, нiж у реальної iсторiї, i доки Тихому океанi йшла вiйна на рiвних. Японцi не змогла захопити Гавайський архiпелаг, але й американцi поки що не могли перейти у наступ.
  I шок, спричинений розгромом в Алжирi, так вплинув на США, що там вирiшили заморозити вiйну у Схiднiй пiвкулi, вивести хто вцiлiв iз Марокко навiть покинувши технiку. I що найважливiше - згорнути бомбардування.
  Якщо врахувати, що пiдводний флот у Третього Рейху вирiс, то зрозумiло, що Британiя сильно ослабла i теж згорнула бойовi дiї.
  Та й Марсель дуже вже дiстає.
  Сталiн пiсля того, як нiмцi вiдобразили наступ на пiвднi та в центрi, став виявляти обережнiсть. Операцiю "Iскра" було вiдкладено. А коли почалася, то нiмцi встигли змiцнитись, i змогли утримати i тут оборону.
  Сталiн наказав наступати у районi Воронежа. Спочатку радянськi вiйська досягли успiху, але потiм Майнштейн завдав потужного контрудару з пiвдня i вiдрiзав радянськi частини, створив котел. Нiмцi вiдновили позицiї, а втрати Червоної Армiї були великi.
  Пiсля цього бойовi дiї на схiдному фронтi заморозилися. Гiтлер вирiшив прийняти альтернативний план вiйни - посилити Роммеля, i наступати на Єгипет, Близький Схiд, i далi Iран та Iндiю. А також пiдкорити Африку. А на Сходi боронитися.
  Сталiн, зазнавши величезних втрат, вирiшив поповнити вiйська i дотримуватися вичiкувальної тактики. Вирiшивши хай зараз, нiмцi вимотаються, а вiн виб'є їхнi танки в оборонi. Але Гiтлер не хотiв наступати на схiдному фронтi, а робив ставку на Африканський i Близькосхiдний театр вiйськових дiй.
  Роммель отримав новi танки "Тигр" i "Пантера", а також САУ "Фердинанд" англiйськi машини, що перевершують якiстю. А небi Фокке-Вульф iз потужним озброєнням пресував англiйцiв. А Марсель став таким кошмаром, що пiсля п'ятсот збитих лiтакiв другим пiсля Германа Герiнга отримав Великий Хрест Залiзного Хреста. А до цього Лицарський Хрест залiзного хреста iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами.
  Для ворогiв Третього Рейху настали темнi днi. Удар Роммеля розтрощив вiйська Монтгомерi.
  Ситуацiю посилило i те, що нiмцi взяли Гiбралтар, i захопили Мальту.
  Франко дав згоду на штурм цiєї фортецi через ультиматум Гiтлера. А в атацi Мальту нiмцi використали дивiзiї, знятi зi схiдного фронту.
  Крiм того, у Третьому Рейху дiяла тотальна мобiлiзацiя i випуск озброєнь рiзко вирiс.
  У травнi та червнi Роммель захопив Лiвiю та Єгипет. А в Серпнi вже був в Iраку та Кувейтi. Англiйцi сипалися. У вереснi нiмецькi та турецькi вiйська вторглися до Iрану, i досить швидко його захопили... У листопадi вони вже були в Iндiї. А в груднi захопили цю країну та з'єдналися з японцями. Пiсля цього взимку йшов наступ нiмцiв в Африцi.
  А Сталiн все ще вичiкував, заморозивши вiйну. А нiмцi йшло Африкою. У них у серiйному виробництвi з'явилася реактивна авiацiя, насамперед винищувачi та англiйцям довелося дуже погано. Бо вони не мали рiвних лiтакiв. А асiв тим бiльше не було. I трощили їх нiмецькi льотчики капiтально.
  I пiдкоряли Африку.
  Сталiн розраховував на новi танки Т-34-85 та IС-2, але це виявилося не найкращою iдеєю. До лiта 1944 нiмцi пiдкорили i Африку. У них з'явилися в масовому виробництвi "Пантера"-2 i "Тигр"-2, найпотужнiшими двигунами в реальнiй iсторiї, а значить i самi машини рухливiшi та ефективнiшi, хоч i важкi. "Пантера"-2 важила п'ятдесят три тонни, а "Тигр"-2 шiстдесят вiсiм тонн. I обидвi машини озброєнi гарматою калiбру 88 мм 71 ЕЛ. Яка пробиває радянськi машини з великої дистанцiї, досить швидкострiльна i точна.
  При цьому у "Тигра"-2 двигун 1000 кiнських сил, i цей танк непоганий у ходових якостях. А у "Пантери"-2 двигун у 900 кiнських сил.
  Сталiну до лiта не вдалося отримати якiсну перевагу в танках. А в авiацiї гiтлерiвцi рiзко пiшли вперед.
  У них з'явився i повноцiнний реактивний бомбардувальник. I сильний чотиримоторний Ю-488 i шестимоторний ТА-400. Непоганий був i ТА-152, багатоцiльова еволюцiя Фокке-Вульф, i МЕ-309, та iншi машини.
  22 червня 1944 року Сталiн почав великий наступ у центрi. Але гiтлерiвцi були готовi. Мало того, фюрер встиг випередити Сталiна i почав висадку в Британiї 6 червня 1944 року. I Лондон упав за дванадцять днiв.
  Ще за кiлька днiв Британiя капiтулювала.
  Червона Армiя, маючи перевагу i чисельностi, i новi танки, змогла прорвати оборону. Але потiм нiмцi завдали контрудару. Бої показали, що "Тигр"-2 краще в танкових битвах нiж IС-2, i в лобовiй бронi, особливо лоба вежi, i в озброєннi. Як краще i "Пантера"-2, i в ходових якостях теж. А Т-34-85 недостатньо потужна iз захисту машина.
  I нiмцi поновили позицiї.
  Пiсля цього Гiтлер наказав вiдновити наступ на сходi. Головний удар це Кавказ та нафта.
  А тут ще проти Росiї Туреччина вiдкрила другий фронт у Закавказзi. I знову перемоги Вермахту. Адже нiмцi i числом, i якiстю сильнiшi. I ще використовують європейськi та арабськi дивiзiї. Особливо сильнi фашисти у повiтрi, де в них якiсна перевага, особливо у озброєннi та швидкостi.
  Плюс ще багато колонiальної пiхоти у фрiцiв. На Кавказi їм досить тепло воювати. I автомат нiмецький МР-44 кращий за радянськi зразки. Все у гiтлерiвцiв начебто краще. Тiльки артилерiї СРСР має паритет. Але нiмцi у повiтрi захопили домiнування. Вони якiстю були сильнiшими завжди, а за кiлькiстю вирвалися вперед. Та реактивнi лiтаки аналогiв не мають.
  Треба сказати у живiй силi випередити фашистiв складно. У них сателiти та європейськi, африканськi, i навiть iндiйськi та арабськi дивiзiї. I що довше йде вiйна, то бiльше спiввiдношення сил змiнюється на користь СРСР.
  Тим бiльше що Кавказ не втримати вiд подвiйного удару. Плюс ще Японiя третiй фронт вiдкрила пiдступним ударом.
  У самураїв справи були кращими, i американцi нiяк не могли опанувати iнiцiативу. Перевагу в чисельностi японцi компенсували великим досвiдом та майстернiстю. Крiм того, якщо в авiацiї ще США могли штампувати лiтаки швидко, то флот такими ударними темпами не побудуєш. I зрозумiло це гальмувало перехоплення iнiцiативи.
  А японцi, з'єднавшись iз нiмцями, змогли частину сил вивiльнити, i провiвши мобiлiзацiю пiхоти, атакували СРСР та Монголiю.
  Проблем додало. За осiнь та зиму гiтлерiвцi захопили весь Кавказ, а також рiчку Уральськ та Астрахань.
  Стало дуже тривожно. I дуже небезпечно. Що робити у цiй ситуацiї Сталiну?
  Вiн запропонував Гiтлеру мир за будь-яких умов. Але фюреру США в цей момент не заважали, i вiн заявив: до чого, якщо СРСР можна добити. Нiмцi в березнi розпочали великий наступ на Саратов.
  I в них з'явилися в серiї танк Е, i навiть першi дисколет, якi не могли збити радянськi зенiтки.
  Та й взагалi ламiнарний струмiнь робив дисколети Третього Рейху невразливими для стрiлецької зброї.
  Але у квiтнi пiсля взяття Саратова, Куйбишева, Пензи, але в пiвночi Архангельська, Гiтлер змiнив свою думку, i запропонував Сталiну мир дуже важких умовах. I крiм того СРСР мав би ще й воювати зi США. Причому, воювати майже задарма. Гiтлер за обiцяв лише суто символiчний шматок Аляски вiддати.
  Фюрера видно стривожили чутки про ядерну зброю, яку розробляють американцi.
  Сталiн погодився на важкi умови Третього Рейху, включаючи виплату репарацiй протягом ста рокiв.
  Але зумiв уберегти Москву вiд штурму. I на цьому спасибi.
  А фашисти рушили на Америку разом iз Японiєю. Вони прагнули рiшучої перемоги.
  Але не всi коту масляна. Хоча сухопутна армiя у Вермахта i сильнiша, слiд подолати велику вiдстань до США i так реально окопатися та осiдлати супротивника.
  Але фрицi повiльно, але чiтко пiдбираються. Через Iсландiї, Гренландiї, Канади з пiвночi, i через Аргентину, i Бразилiю, i далi на Венесуелу та Мексику з пiвдня.
  I звичайно США не встояти. Тим бiльше, що з'явився МР-64 бiльш досконалий i легкий нiмецький автомат. I очевидно досконалiшi i види лiтакiв нiмецької армiї. А найнебезпечнiше це, звичайно ж, нiмецькi дiвчата класу - супер на найкращих у свiтi танках.
  Бої перейшли на пiвдень Мексики. Знаменита четвiрка дiвчат змiнила танк, на нову модифiкацiю Е-50. Машина i справдi ультрасучасна, керована джойстиками, порiвняно легка 65 тонн при двигунi 1550 кiнських сил.
   Броня лобова 250-мiлiметрiв, бортова 170, та ще й пiд iстотним нахилом. Але через це дiвчатам у танку дещо тiсно. Тут не так зручно як в "Тигрi"-2, так машина ущiльнилася i особливо компоновочна схема. Але тепер танк не пробити американським танкам, навiть при стрiльбi в борт в упор. Такий захист здатний витримати та пострiл IС-2.
   Дiвчата радiснi та машина йде цiлком спритно. Герда натискаючи на кнопки джойстика, вимовляє:
   - Оце машинка! Справдi шедевр!
   Шарлота у вiдповiдь зауважує:
   - Дуже вже борти похилi i люк вузький, майже немає верху. Таку машинку не пробити, але вона не зручна!
   Герда з натхненням помiтила:
   - Зате ефективна! I капiтально непробивна!
   Магда вiдповiла з посмiшкою:
   - Як ми бачимо, Бог заступається Нiмеччинi!
   Христина хихикнула i вiдповiла:
   - Перемоги здобуваємо ми самi! I в цьому є суть нашої стратегiї!
   Герда захоплено помiтила:
   - Ще недавно танк "Лев" нам здавався межею досконалостi. А зараз машина легша на двадцять п'ять тонн, перевершує "Лев" i в озброєннi, i в бронюваннi, особливо в ходових якостях. Тож Америцi нас не зламати!
   Шарлота розреготалася i заявила:
   - Та не зламати! Ми всiх зламаємо!
   Ось у прицiлi Магди з'явився "Шерман". Дiвчина послала снаряд просто в цiль. Розколола машину.
   Все ж таки треба визнати, що американцi в танкобудуваннi помiтно вiдстали. "Шерман" явно не тягне у боях, а "Першинг" лише трохи його краще. Тим бiльше "Першинги" з'явилися в серiї лише на початку сорок п'ятого року, i за своїми параметрами схожi на ранню модель "Пантери". Е-50 пробиває американцiв на дистанцiї понад п'ять кiлометрiв.
   Дiвчата дуже гордi такою перевагою своєї зброї. I насвистують пiсеньки.
   Магда знову стрiляє, пробиває, цього разу екранований "Шерман" i цвiрiнькає:
   - Розiгнали м'яч i помчали схопитися!
   Навiть екрани "Шерману" не допомогли. А нiмецький танк собi їде. Тисне гусеницями пiхотинцiв. Дiвчата насвистують пiсеньки на губних гармошках. Плюхає собi пiд ковзанками кров. Танк рухається досить швидко, у нього та гусеницi бiльш досконалi та прохiднi, при цьому порiвняно легкi.
   Дiвчата посвистують... Герда зауважує:
   - Мексика - це остання країна на шляху до США. Ми вже стiльки рiзних столиць взяли. I стiльки країн пiдкорили! Почали перше завоювання з Австрiї i тепер рухаємось на Мехiко! Наша вiйськова компанiя це славна компанiя!
   Христина логiчно вiдповiла:
   - Насамперед ми перевершуємо наших супротивникiв в органiзованостi. Невелика країна - це Нiмеччина. Нiмцi є найбiльш дисциплiнованим i високоорганiзованим народом свiту. Плюс ще тоталiтарний нацiонал-соцiалiстичний режим. Що теж додало нам сили та обмеженостi. - Дiвчина провела босою нiжкою, по легованiй бортовiй бронi корпусу та продовжила. - Потiм генiальнi обдарування наших полководцiв i насамперед Гiтлера. Ми розбили наших супротивникiв частинами. А потiм знайшли i найкращу у свiтi технiку. Тож тепер на нас чекає попереду трiумф! А Третiй Рейх розкриває крила над свiтом!
   Шарлота рацiонально помiтила:
   - Найгiрше було взимку сорок другого року. Ми зазнали поразки в Африцi та пiд Москвою. Залишили Тихвiн i Ростов-на-Дону. I навiть Харкiв був захоплений порадами. А у вiйну проти нас вступили США. Ось тодi здавалося: що чаша терезiв хитнулася не на нашу користь i попереду замаячила прiрву. Але ж весна принесла нам новi перемоги. I з того часу все пiшло на нашу користь!
   Магда вистрiлила. Збила американську зброю i прочирикала:
   - Але все ж таки без втручання вищих сил, наша армiя не змогла б досягти таких успiхiв! Перемагаючи переважаючих ворогiв! У цьому є правиця Божа!
  
   Герда розсмiявшись, вiдповiла:
   - Згодна, що Божа! Але не Бога: Авраама, Iсаака та Якова! А мабуть арiйського, єдиного i Всемогутнього Бога! Того, що створив всесвiт i своїм народом обрав нiмцiв!
   Шарлота кивнула i пiдтвердила:
   - Звичайно! Бог Iсаака не наш Бог! I якби євреї були справдi народом Божим, ми б не перемагали! А якщо так, то твоя Бiблiя Магда - це брехня! I настав час тобi вiдмовитися вiд християнства, на користь арiйського монотеїзму!
   Слова Шарлоти звучали, мов автоматнi черги.
   Христина додала:
   - I це скидається на зраду, бути християнкою. Адже виходить ти за пацифiзм - вдарили тебе по правiй щоцi, пiдстав лiву!
   Герда вважала за потрiбне додати:
   -I вважаєш, що порятунок вiд юдеїв! А це взагалi - схоже на зраду!
   Магда несмiливо заперечила:
   - Я так не вважаю! Моя думка Бог один! I не єврейська, i не арiйська!
   Шарлота гаркнула у вiдповiдь:
   -Як це не арiйська! Тiльки арiйський i не менше!
   Герда примирливо додала:
   - А ще й технiка! Ось iз чого ми починали? Мали у вереснi 1939 року лише шiсть танкових дивiзiй. I майже всi танки легкi, менше двадцяти тонн. Зараз у нас я сама не знаю, скiльки дивiзiй, а ми їдемо на найкращому танку у свiтi. Наша машина не має собi рiвних у озброєннi, у бронюваннi, ходових якостях i при цьому ще не помiтна за вагою.
   Я пам'ятаю випробування першого "Тигра", тодi на день народження Гiтлера 20 квiтня 1042 року.
   Дiвчина зробила паузу i, перевiвши подих, продовжила.
   - Тодi "Тигр" уже був найкращим танком свiту. Але його ходовi якостi не можна визнати задовiльними. Але гармата давала гарний бiй, а броня для того моменту цiлком влаштовувала. Та й сам танк добре розгортався, що компенсувало низьку швидкiсть обертання башти!
   А в сороковому роцi ми поступалися Францiї та Британiї як танки, i їх кiлькостi. Але ж перемогли! У сорок першому роцi у СРСР були кращi танки Т-34 та КВ, нiж нашi, та в кiлька разiв бiльше машин! Але ми все одно перемогли! А мораль - технiка та розум! I дух важливий!
   Христина вiдзначила, потираючи об педаль голу п'яту:
   - Якщо ми з найгiршими танками перемагали, то й зараз переможемо! Звичайно, що нас було спочатку менше, нiж ворогiв. Тепер ми зiбрали орду! Що нам може стати на завадi виграти?
   Герда вiдповiла з усмiшкою:
   - Думаю, найголовнiшi проблеми позаду! У нас навiть у чисельностi тепер
   Перевага. Не думаю, що компанiя проти США зiткнеться iз проблемами.
   Шарлота логiчно помiтила:
   - Не вiрю в те, що в Америцi щось проти нас знайдеться! Її "Шерман", просто гарматне м'ясо, а "Першинг", лише трохи краще. Поки проти нашого танка, вони не мають знарядь!
   Герда вважала за потрiбне додати:
   - I в реактивнiй авiацiї у них нема чим наших соколiв крити. Причому маючи стiльки рабiв, i ми й числом не поступаємось янкi!
   Христина iз цим погодилася:
   - Обладнання у нас - вся Європа та частина СРСР. А робочих рук - половина свiту! Ми перевели нашi заводи на тризмiнний режим роботи i будуємо новi заводи! Американцi не зможуть дати нам асиметричної вiдповiдi за рахунок кiлькостi. У них немає тривiально такої великої кiлькостi робочих рук!
   Шарлота хихикнула i посунула колiном у крiсло, пробурчала:
   - Не буде у них симетрiї! - Дiвчина вистрiлила по "Гранту" та додала. - А якщо й стане випускатися технiка, то тiльки для набору бойових рахункiв нами!
   Магда несмiливо помiтила:
   - Але коли життя... Тобто життя вчить, що не треба вирiшального моменту розслаблятися!
   Герда з цим погодилася, i повернувши босими пальцями важiль, пробуркотiла:
   - А ми до кiнця бережемо пильнiсть!
   Шарлота втягнула свiй рельєфний прес i нагадала:
   - Ми пройшли тривалий шлях... Вiд скромного Т-1 до гiганта Е-200. I це, звичайно, вiхи героїчного походу! Так само i наш танк нiколи не пiде на метал!
   Нарештi, дiвчатам попалася цiла дюжина американських танкiв. Вiсiм "Шерманов", два "Гранта" та два "Першiнги". Остання машина мала нижчий силует i не така помiтна. Потрапити у високий танк легше. Дiвчата стрiляли по черзi. Вони всi влучнi та з чудовою реакцiєю. Загартованi та навченi. Якi пройшли значну частину Другої свiтової вiйни i побували в рiзних країнах свiту. Це справдi дiвчата найвищого класу.
   I "Шермани" почали першими вибухати. А вiдстань понад п'ять кiлометрiв. Американцi поки що їхню машину i дiстати не можуть.
   Стрiляючи, Герда вiдзначила:
   - Гармата у нас оптимальна! Пробиває все з дистанцiї реального бою i досить великий запас снарядiв. Ось 128-мiлiметрова буде гiрша.
   Магда з цим погодилася. Вистрiливши та розбивши "Шерман" дiвчина вимовила:
   - Запас снарядiв для такого калiбру є нижчим. Але в принципi i 88-мiлiметрова зброя, в принципi, непогана!
   Шарлотта пальнула i вставила:
   - Дивлячись ще навiщо!
   Герда жорстко гаркнула:
   - А цей "Шерман" та "Пантера" вiзьме. Думаю 75-мiлiметрова гармата з довгим хоботом, могла б їх пошкодити!
   Христина вистрiлила, застосувавши голу ногу, i рикнула:
   - Та й запас снарядiв був би вищим!
   Магда теж пальнула, натискаючи на джойстик босими пальчиками. Останнiй "Шерман" осел. Наступний удар перевели на Гранди. Цей танк вже наскiльки застарiв i ще гiрше броньований, нiж "Шерман". Втiм, у Америки спочатку з танками було набагато гiрше, нiж у Нiмеччини. У сороковому роцi США мали лише 502 танки, та й то багато застарiлих. Але вже в сорок першому роцi американцi випустили понад три тисячi танкiв. I з'явився "Шерман". Що можна сказати про цю машину? По лобовому бронюванню вона навiть трохи перевершувала Т-34-76, i трохи поступалася у забiйнiй силi гармати. Та й у ходових якостях. Зате оптика i оглядовiсть куди краща за радянськi.
   Потiм з'явився вже в сорок четвертому роцi "Шерман" М 4. Танк порiвнянний у бронюваннi та озброєннi з Т-34-85 i дещо поступається простий "Пантере" i дуже "Пантере"-2. Ще пiзнiше з'явився "Шерман" свiтлячок, з бiльш довгоствольною 17 - фунтовою гарматою. Ось цей танк перевершував радянський Т-34-85 у озброєннi, але був не надто масовим.
   Iснувала i екранована модифiкацiя "Шермана" з найгiршими ходовими якостями, важчою, але з бронею в 152 - мiлiметри. Але теж не наймасовiша. Поки що нiмкенi траплялися лише стандартнi М4.
   Але "Грандами" покiнчено, i тепер порiвняно новий танк "Першинг".
   Герда запропонувала:
   - Давайте пiдiйдемо трохи ближче. У цього монстра броня може бути товщою!
   Шарлота зневажливо скривилася:
   - Не турбуйся! У нього всього 102 мiлiметри. Машина важить сорок двi тонни, але сильна пiшла вiд "Шермана"!
   Герда хихикнула i запропонувала:
   - Тодi стрiляємо!
   Магда простягла свою точену, босу нiжку. Скiльки рiзних гострих, колких каменiв, розпеченого пiску пустель, колючок джунглiв, снiгiв Росiї пiзнали її голi, пружнi, витонченi пiдошви. Натиснула довгими, рiвними з перламутровими нiгтиками пальчиками на кнопку джойстика.
   I випустила бронебiйний iз урановим сердечником снаряд. I прочирiкала з посмiшкою:
   - Хай буде вам свiтло!
   105-мiлiметрова гармата має величезну руйнiвну дiю. I "Першинг" втратив половину вежi.
   Герда струснула високим, пружним грудьми i помiтила:
   - На жаль, "Тигр" такого не мiг! У нього не вистачало ударної сили! Але все одно, вiн кращий, нiж "Шерман".
   Магда скептично помiтила:
   - Дивлячись який. Якщо на "Свiтлячок" навiсити екрани, то вiн буде не гiрший за "Тигра", в лоб захищений навiть краще!
   Герда сердито махнула головою нiжкою. Вистрiлила по танку. I добивши останнiй "Першинг" додала:
   - Наш "Тигр" все одно дорожчий, усiх цих захiдних екзотик, i росiйських збочень. Я вiрю в нашу перемогу, навiть iз танками Т-4, хай буде так!
   Дванадцять машин дiвчата переклацали наче насiння. По них навiть не вистрiлили. Аж надто велика вiдстань, для американських гармат.
   Дiвчата їдуть та посмiюються. Добре їм.
   Шарлота знову заводить знайому шарманку:
   - Нi, Магдо! Тобi слiд раз i назавжди вiдмовитись вiд Християнства. Iнакше ти будеш потенцiйною зрадницею!
   Дiвчина iз золотистим волоссям заперечила:
   - Нi! Я вiддана Третьому Рейху, але й вiд Iсуса Христа не зречуся!
   Герда шльопнула голою пiдошвою свiй гарною, мускулистою ноги по бронi i помiтила:
   - А вiд Христа не слiд зрiкатися! Тiльки треба визнати, що вiн по тiлу був нiмець, а не єврей i все буде гаразд!
   Магда з усмiшкою вiдповiла:
   - Нiмець... Але як бути зi свiдченням Бiблiї?
   Герда жорстко заявила:
   - Потiм тобi Бiблiї! Якщо є Майн Каф!
   Магда заперечливо хитнула головою:
   - Майн Каф не божественне одкровення. А праця однiєї людини, хай навiть i видатної! Я ж вiрю тому, що походить вiд Бога!
   Тодi всi войовницi хором крикнули:
   - Наш Бог - Адольф Гiтлер!
   Магда вiдважно вiдповiла:
   - Але ж не Гiтлер завоював i створив всесвiт!
   Герда сердито стукнула своєю круглою п'ятою по бронi i заявила:
   - А це вже нами не обговорюється! Хто створив свiтобудову, час покаже!
   Шарлотта запропонувала:
   - Давайте дiвчатка краще поставимо собi питання - що робитимемо пiсля вiйни?
   Христина посмiхнулася i припустила:
   - Пiдемо в бiзнес! Це найкраще, що ми можемо зробити!
   Герда згiдно кивнула, своєю бiлою головою:
   - Звiсно, в бiзнес! Чи може бути знiматимемося в кiно?
   Магда посмiхнулася i запропонувала:
   - А що? Це непогане продовження кар'єри! Адже фiльми це чудово!
   Герда посмiхнулася, провела долонею своїм рельєфним пресом i помiтила:
   - А ти б когось зiграла? Ангела чи що?
   Магда з важким виглядом, сказала:
   - А чому б i нi? Адже в мене потрiбна зовнiшнiсть. Я б розповiла про Iсуса Христа всiм вiруючим! Це була б рятiвна рiч!
   Герда заперечливо замотала головою i роз'яснила:
   - У новiй арiйськiй релiгiї немає такого поняття, як порятунок. Насправдi суть наказу арiйцю - служити Рейху. А рештi - пiдкорятися арiйцям! Тож ми не рятуємося, а пануємо!
   Крiстiна це дiвчина з мiдним, але з домiшкою жовтизни волоссям пiдтвердила:
   - Та ми пануємо i завойовуємо! У цьому свiтi ми у вiйськах Третього Рейху. У цьому в нас буде своя армiя. I завойовуватимемо iншi всесвiти. Все в цьому свiтi щодо... Думаю i там буде вiйна, i бенкети, i маєтки! Поєднання насолоди свiтом, та захоплюючої гри у вiйну!
   Шарлота це дiвчина з мiдно-червоним волоссям, вiдповiдно кивнула:
   - Звичайно! Бо справдi мирне життя нудне... Ми так звикли воювати, що для нас це стало хлiбом!
   Герда поправила напарницю:
   - Швидше навiть повiтрям! Або водою змiшаною iз солодким вином!
   Магда сумно промовила:
   - Шкода... Iнодi на мене накочує хвиля жалю. Адже вбивати iнших погано. Ми завдаємо бiль та страждання! Якого дiтям без батька!
   Герда похитала головою, помiтивши:
   - Усi ми ризикуємо! Але втечешся! Людина все одно смертна! I якщо подумати, чи так уже суттєвi тридцять-сорок рокiв у масштабах вiчностi? I вiчне життя!
   Магда зiтхнувши вiдповiла:
   - Ну, якщо фiлософськи дивитися, то так воно i є... Але реально маленьким дiтям вiд цього не легше!
   Шарлота струснувши мiдно-червоною шевелюрою, прошипiла:
   - Уяви, що вони недолюдини! Просто тварини i тобi полегшає!
   Магда, струсивши з вiй сльозинку, вiдповiла:
   - Але ж i тварин шкода! Ех...у якому свiтi ми живемо! Все просто безжально! I править бал смерть!
   Шарлота з натиском сказала, пишучи на ходу:
   Нехай рiчки кровi
   Течуть по Землi,
   Нехай стогнуть вiд болю
   Пожежi скрiзь!
   I нехай зла смерть,
   Править лютий бал,
   Вам усiм померти,
   Сатана вас до вiдповiдi покликав!
   Нехай вихор пожирає,
   Потiк людських тiл...
   Планета страждає
   Панує свавiлля!
   Герда перервав свою напарницю, прикривши голою нiжкою, її червоний рот. Блондинка-термiнатор вигукнула:
   - Ну, навiщо так песимiстично! Ось скiнчиться вiйна i планета зацвiте, як сад. Я думаю вже трохи лишилося. Америка це ще пiвроку, ну найбiльший рiк. Потiм додамо Росiю, i залишиться лише Японiя. Але це для нас справа недовга. Найбiльше, через три роки припиняться всi вiйни... I люди вже бiльше нiколи не вбиватимуть один одного!
   Христина уточнила:
   - У всякому разi, на вiйнi... Думаю, настане час i дуже скоро, коли у свiтi залишиться тiльки одна iмперiя. I тодi, принаймнi, не буде воєн. I думаю, завдяки розвитку сiльського господарства та iдеальної нiмецької органiзацiї через кiлька рокiв зникне i голод. Потiм усiм буде збудовано житло. - Дiвчина мiдно-жовтим волоссям i мускулистою, струнко та iдеально пропорцiйною фiгурою говорила iз захопленням. - Потiм розвинеться медицина i буде покiнчено iз хворобами. Ми полетимо в космос, розселятимемося по рiзних свiтах. Переможемо старiсть. Всi люди будуть молодими та красивими, наче казковi ельфи. А може, в космосi на нас чекають новi вiйни. Такi зорянi iз трирукими прибульцями. I смiливо боротимемося за iдеї фашизму у всьому всесвiтi!
   Шарлота з променистою усмiшкою на вустах проспiвала:
   - За свiтле завтра ми боротимемося... Давай цiлуватися!
   Магда вже оптимiстичнiше заявила:
   - Але так воно вже краще! Чи не вiчнi вiйни, а мирне творення!
  . РОЗДIЛ Љ 17.
  Нiмцi на пiвднi добивають Бразилiю та беруть Сан-Паулу штурмом. А в СРСР уже готуються до першої за довгi роки мирної посiвної. Наталя та її команда дуже багато працюють. Треба вiдновлювати розбиту i перемелену Росiю. Отже, втрачено багато й незлiченнi жертви. I руйнувань повно.
  I Наташка це розумiє, посилено працювати разом iз Зої, Свiтланою, Августиною, та iншими дiвчатами. I мускулистi красунi зводять усi ударними темпами.
  Але в недiлю Наталка знайшла собi час, щоб хоч трохи пописати продовження фантастичного роману. При цьому дiвчина барабанила по клавiатурi друкарки за допомогою босих пальчикiв нiжок. I це треба сказати дуже здорово таким чином писати. Та й виходило в неї цiкава розповiдь.
   Алiса сумно опустила очi та заявила:
   - Чарiвниця продовжила сумним тоном... Якщо Боги Творцi Велика Трiйця створила Землю, Сонячну Систему та Безлiч iнших незлiченних свiтiв. Трiйця Богiв-Демiургiв Рiд, Сварог, Лада. Свого роду сiм'я - цар, цариця, царевич. I ми їхнi онуки люди. Нашi Батьки подарували людину Великий дар, здатнiсть творити, створювати та руйнувати, надiливши при цьому вiльною волею. I вiльна воля передбачає можливiсть для людей чинити, у тому числi й неправильно чи погано. Тим самим живете у свiтi широких можливостей у тому числi i для зла. Але при цьому саме зло, проблеми стимулюють нас до вдосконалення. Своєрiдний батiг, що пiдстьобує прогрес. I це продовжуватиме не одне життя. Багато разiв людина втiлюватиметься з рiзних свiтобудовах, велетенського кiльця Сварога, де вiд втiлення до втiлення перебуває досвiд, знання та мудрiсть, поки сама людина не стане демiургом. А ставши демiургом вiн уже розвиватиме Божественнi здiбностi. Той самий Господь також удосконалюється, i коли в Писаннi: Я Господь Бог вчора, сьогоднi навiки той же мається на увазi, що Демiурги не старiють i деградують з часом, а можливiсть поступального розвитку не заперечує. Як i слова Христа - I будьте досконалi, як досконалий Отець Ваш небесний.
   Значить i людина здатна у своєму розвитку досягти вершини могутностi як духовної, так i матерiальної. Так що втечешся, загиблi воскреснуть у нових тiлах в iнших свiтобудовах, а якщо ти гiдний, то згодом отримаєш усе, чого тiльки забажаєш, i навiть те, що поки що твоя фантазiя уявити не в змозi!
   Анжелiка з широкою посмiшкою пiдтвердила:
   - Та в цьому суть Родовiр'я - випробування i бiди, як виснажливi тренування, пiсля яких нагорода на небесах стає ще солодшою. А пiд Царством Небесним маються на увазi iншi свiтобудови, де буде нам i нагорода в радостi та новi випробування у труднощах. А хто думає, що буде цiлодобово лежати в тiнi на диванi i прекраснi гурiї розноситимуть солодкий шербет, то можу розчарувати: нагорода i життя на тому свiтi це дiяльнiсть. I не буде солодких снiв раю, а сувора повсякденнiсть дiйснiсть, але на вищому, враховуючи знання, досвiд та досягнення колишнього життя, нiж на нашому сучасному рiвнi.
   Максимка навмисне посунув пальцями в мармуровий стовпчик, щоб вiдчути бiль. Коли прямо пальцями, в кам'яне вiстря, то й за вiдмiнної бойової пiдготовки вiдчуваєш подобу уколу. Хлопець благав:
   - Може, вистачить фiлософiї, що було далi?
   Алiса з посмiшкою продовжила:
   - Так я впала на колiна i спитала: чи допоможе вона моїм братам. Тодi Чародiйка вiдповiла: "я звiльню з в'язницi СС". Вони пiдуть в iнше паралельне свiтобудову, де перебуватимуть доти, доки не дiстануть артефакт "Яблуко Адама". Ось тодi вони й повернутися, здобувши велику нагороду!
   Але якщо вони загинуть? - запитала я.
   Значить, нездатнi. Втiм, у них буде особливий захист, який допоможе хлопцям. У якому виглядi i якогось роду - секрет навiть для мене, але вiр так просто їм не загинути, хоч i шлях може зайняти багато i багато рокiв.
   Тодi я запитала:
   - Чи може скромна дiвчина Алiса допомогти їм?
   - Можеш, коли станеш найбiльшим воїном. - вiдповiла чарiвниця. -У цьому випадку матимеш шанс прийти в цей чудовий свiт з багатьох свiтiв i допомогти своїм братам.
   - Але якщо мине багато рокiв, я їх i не впiзнаю! - розгублено пробурмотiла Алiса.
   - Не бiйся! Вони з нашого свiту в тому, куди простим смертним шлях закритий, а потрапляють зазвичай грiшники та й праведники, i то вкрай рiдко. Раз вони там чужорiднi, то й час на них не владна. I ти побачиш перед собою тих самих хлопчикiв. Олега та Славу.
   Пiсля чого вона мене нагодувала i погадала на руцi. Побачивши долоню вигукнула: О Богородиця Лада, одразу зрозумiла, що це надзвичайне дiвчисько. I бути її найбiльшою войовницею створити подвиги небаченi.
   Я спитала, коли ми виграємо вiйну. Вона вiдповiла, коли тобi пiдкаже серце. Не скажу точного числа, знайте тiльки перемога прийде i все скiнчиться здорово.
   На прощання красива жiнка, якiй, можливо, вже не одне столiття поцiлувала мене i сказала. Не плач гiрко загиблим, бо здебiльшого там краще, нiж тут.
   Далi помив собi нiжки пiшла назад, також пiшки, що далося набагато легше. А брати справдi безслiдно зникли з в'язницi, i метровi кам'янi стiни не стали їм на завадi!
   Максимко посмiхнувся i помiтив:
   - Виявляє не я один вiчний хлопчик... I гадаю, тут теж криється якась таємниця!
   Алiса погодилася:
   - Можливо! Я чула, що можна використовувати омолодження для отримання магiчної енергiї. Тобто зайвi роки життя, щось на кшталт палива.
   Наташка пiдтвердила:
   - Правильно! Можна вiдмотувати роки тому, як вiдмотування дроту отримувати собi додатковий матерiал. Але вистачить розмов. Давайте милуватися природою.
   Джунглi скiнчилися, вiрнiше стежка в джунглях, втiм, i самi дерева стали трохи акуратнiшими. Звiр, що скидався на тигра, але розмiрами з мамонта i дуже красивих з хвилястими чотирьох кольорiв смужками привiтно махнув хвостом на прощання. Максимко навiть здивувався, що такого величезного хижака рухається майже безшумно. Дiвчата пхали великi як кавуни ягоди. I жуючи чудесну м'якоть, вони вийшли кам'янисту темно-червону дорогу.
   Алiса хотiла надiти чобiтки, але Наташа, як нi в чому не бувало, босонiж крокувала гострими нагрiтими каменями, i росiйському генералу не хотiлося показати себе нiжкою. Хоча дивно чому його пружнi ступнi раптом так додали в чутливостi? Нi Наташа та Максимка, схоже, дискомфорту не вiдчували. А ось Алiсi довелося мучитися.
   Так вона боса, злегка морщачись, марширувала стежкою. Тепер шлях уже не здавався таким медом. Дiвчина додала кроку, намагаючись за рахунок швидкостi знизити тиск на пiдошву. Мабуть, пiдвищена здатнiсть до адаптацiї спрацювала, йти незабаром стало набагато легше. Тiльки вiдчуття, що припiкає, але вже терпимо. Ось i на небi з'явилася сова. Розмахом рiзнокольорових як у породистого папуги крил. Її на перший погляд звичайний совиний дзьоб раптом подовжився, i вона теж здавалося, помахала мандрiвникам. Максимко висловився:
   - У свiтi багато незвичайного, що вражає завжди, а на вiйнi дуже швидко перестаєш дивуватися!
   Але стали з'являтися i розумнi особини.
   По дорозi їм кiлька разiв траплялися навантаженi сiном вiзки. Вiзники, як люди, так i нелюди, проводили здивованими поглядами дивну трiйку. Вони з них явно не людина, спробував схопити Анжелiку за кiсточку i, отримавши ногою, точнiше пiдбором у поросячий нiс, звалився з воза, смiшно перебираючи в повiтрi лапками типу сумiшi ягуара та жаби. А тулуб при цьому товстий, волохатий наче свинi. Вкрай неприємний тип, такого хотiлося швидше спустити на сало.
   Боров стогнав, хрюкав i охав. Не звертаючи на нього уваги трiумвiрат дiвчат з бойовим хлопчиськом, рушив далi. А Анжелiка навiть навмисне намагалася тупотiти голоснiше. От вони й дiсталися села. Поселення було небагатим дерев'янi хати, що покосилися, солом'янi дахи, коров'ячий коржик прямо на дорозi. Подекуди "коров'як" переїхали широкi колеса.
   Алiса Солдатова, яка поринула у спогади далеко дитинства, ледь не влетiла у гнiй.
   -Фу, якi тут не вихованi люди, треба ж прибирати вулицi. - з докором вимовила войовниця.
   Численнi босоногi, напiвголi бруднi дiти снували всюди. Найнормальнiшi i навiть симпатичнi нащадки людського типу переважно бiлоголовi, європейського типу обличчя. Часом вони, як i на Землi, невгамовнi i веселi стикалися з прибульцями, а одна дiвчинка примудрилася забруднити, набравши в долонi бруд Алiсу.
   На це росiйський, точнiше радянський генерал-снайпер не стала сердитися, а просто трохи шльопнула дiвчинку по попi. Шльопанок дiяв, хлопцi розбiглися. Залишившись на самотi, воїни-попадани продовжили шлях. Тут натренований слух Максимки розрiзняв тупiт копит.
   -Сюди скаче кавалькада. Нас можуть i зiм'яти. - з тривогою промовив юнак-полковник.
   -Якщо треба i їх порубати. - хихикнула Анжелiка, i iз задоволенням струсила цiлком пристойним, мабуть викраденим у знатного воєводи мечем.
   -То це не пiшi розбiйники, а регулярна армiя. Нам може прийти туго. - помiтила Алiса.
   Анжелiка зневажливо пирхнула:
   - Що вiдбувалося з регулярною армiєю, яка ставала у нас на шляху всi бачили.
   Наташка суперас шепнула:
   - Спокiйнiше! У кого на першому мiсцi пориви гарячої голови, того виносять уперед холодними ногами!
   I справдi, незабаром з'явився загiн кiнної армiї. Вершникiв було близько двохсот п'ятдесяти копiй. Вони скакали на шестиногих конях, переважно чорнiй мастi. Ратники були в досить обладунках, що добре сидiли на них, грiзно звисали прив'язанi до сiдлiв масивнi, але судячи з вiдсутностi куркiв примiтивнi мушкети. Вогнепальне озброєння, втiм, мало грубий малюнок i поєднувалося з списами та мечами. Лати були надраєнi i виблискували на "сонцях", вид у загону виявився найбойовiшим, пiдкованi копита вибивали iскри з камiння. Побачивши Максима, Алiсу, Наташу та Анжелiку вони разом, що говорило про гарний вишкiл, зупинилися. Четвiрка виглядала досить для цього часу пiдозрiлою. Просто одягненi голоногi дiвчата, проте, зовсiм не схожi на селянок чи публiчних дiвок. Хлопчисько ж типовий зброєносець нижчого рангу або вiдданий на службу за борги (у цьому випадку носiння взуття хлопчик ще має заслужити!).
   Головне, що дiвчата дуже, навiть по казковому, красивi. Командир загону товстий полковник Распар, трохи вклонився дамам, не вилазячи з сiдла на червонiй попонi. Максимка, який виглядав майже дитиною, не спромiгся його уваги. Мова в цiй пiвкулi практично нiчим не вiдрiзнялася вiд мови цивiлiзованої частини планети Земля. Або, може, це їм здавалося, нiби i тут говорять росiйською. Такий собi феномен, пов'язаний з перемiщенням.
   -Я радий вiтати таких прекрасних дам. - Голос Распара став дуже солодким. - I iз задоволенням пропоную покататися разом зi мною до мiста Джека-Лондона.
   Хтивий погляд полковника припав до голих засмаглих нiг. Зважаючи на все це сильнi нiжки здатнi швидко бiгати i довго марширувати. Найбiльша в чоботях, i знатна особа. Теж красива, але здатна злякати у темрявi.
   Дiвчата анiтрохи не знiяковiли його роздягаючих поглядiв:
   -Ми готовi скористатися вашою послугою, тiльки не забудьте прихопити нашого жебрака.
   Над головою Распара пролетiв чотирикрилий сокiл. Дзьоб у цього казкового птаха потрiйний, iз закругленими торцями. Його великi рожевi крила переливались у променях трьох сонцiв. Птах велично вмостився на рукавичку полковника.
   -Прошу вас! У нас якраз є три вiльнi скакуни. Вони домчать вас до Джека-Лондона, а то не личить настiльки прекрасним дамам ходити пiшки i босонiж як простолюдинкам.
   -У нас є чоботи просто було спекотно, i ми їх зняли.
   Трохи знiяковiвши, Алiса та Наташка показали витонченi смугастi кросiвки.
   Полковник витрiщив очi i промимрив, киваючи головою:
   -О, у вас незвичайне взуття. Мабуть, ви - iноземка. Чи не з Гiпербореї чи самої Атлантиди?
   Наташка, як старша за званням i командир, зробила найчарiвнiшу усмiшку.
   - Все може бути, але нехай вам це буде сюрпризом.
   Полковник пробурмотiв щось на зразок грубуватого казарменного комплiменту, i вони, заскочивши, на скакунiв поїхали. Все поки що йшло нiби чудово, здавалося, що удача сама йде до них у руки.
   Тiльки от Максимцi не так весело, доводиться бiгти на всю спритнiсть за загоном. Нехай навiть лицарi через важке озброєння та обладунки i не перейшли в галоп, а юному воїновi багатогодиннi пробiжки давно стали звичними, але приємного все одно мало.
   Втiм, i наїзницям-войовницям не так вже й здорово. До Джека Лондона довелося їхати цiлий день. З незвички жорстке сiдло сильно натирало генеральське мiсце, так що незабаром найперше важка Анжелiка зiскочила з коня, прикрiпивши до сiдла чобiтки, так i справдi, нiчого приємного в ходiннi при таких каторжних колодках немає. Тiльки мозолi собi натерли, на що логiчно помiтив Максимка:
   - Обута свiдомiсть найвiрогiднiше перетворює на босяка!
   Анжелiка iз цим погодилася:
   - Дурнiсть добре накриває, але зiгрiває лише власнi помилки!
   Наташа та Алiса теж терпiли недовго i кинулися в пробiжку, розраховуючи, що до привалу залишилося недовго.
   Проте вони доїхали лише, коли три свiтила схилилися до заходу сонця.
   Захiд одразу трьох "сонцiв", не поступався розрахунку. Те ж саме у зворотному порядку, спочатку синє свiтило ставати бiльшим, забарвлюючи небосхил у смарагдовi кольори, потiм золотистий диск, розчинився, будучи накладеним червоним спектром, на свiтло-зелений серпанок. Нарештi червона монета здавалася, що вона стала яскравiшою, заливши небо пурпуром. Коли кiльця три дивовижнi свiтла злилися, поступово розчинившись у темному небi, настала нiч. Пишна тепла, ясна. Вiдразу чотири мiсяцi давали таке свiтло, що можна було читати газету. Та ще двадцять з лишком тисяч легко помiтних поглядом зiрок встеляли настiльки густе небо, що здавалося, надзвичайно щедрий кравець розсипав алмази по чорному оксамиту. Хоча Наталя i Анжелiка звикли бачити пiднебiння пiд рiзними кутами i навiть у вiдкритому космосi це видовище вразило i їх. Особливо красивими були мiсяцi, одна сiро-жовта, друга бурштинова, третя апельсинова, четверта волошкового кольору.
   Максимка спробував, але вийшло незграбно, зiпсувати:
   -Яке тут доводиться лунатикам. Вiдразу чотири мiсяцi опанувати можна.
   -Ось у тебе дах i поїде. - Висунув, дражнячи язичок, промовила, пiдколюючи чоловiка Анжелiка.
   Алiса помiтила:
   - Правитель, що обiцяє пiдданим Мiсяць, як правило, доводить їх до собачого життя!
   Мiсто Джек-Лондон як i слiд очiкувати, виявилося досить велике. Його оточували високi бiлi або свiтло-зеленi стiни з каменю, могутнi рiзьбленi вежi з лучниками, катапультами i навiть гарматами, присадкуватi як боровики будинку поза стiнами i масивнi пристосованi до облоги замки на невеликому вiддаленнi.
   Мiсто справляло враження, бiля ворiт стояла численна та ошатна стража. Запитавши пароль, вони пропустили весь загiн. Вулицi нiчного мiста були гладко виметенi, брукiвки акуратно пiдiгнанi, єдине чого не вистачало так це асфальту. А так середньовiчне мiсто робило найсприятливiше уявлення про себе. Численнi дуже чепурнi католицькi костели, багатояруснi храми iншим богам, свiдчили у тому, що релiгiя перебувати тут пiдйомi.
   Багато струнких дiвчат, що буквально вилизують за допомогою ганчiрок гранiтну, або з iнших красивих каменiв плитку. Чистота, затишок - умиротворення. Священики в бiлих рясах, i гладко поголенi, як це заведено в цiй конфесiї, бризкали рожевою святою водою, мабуть освячуючи шлях. Максимка запитав, як йому здавалося найобiзнанiшу Наташку:
   - А звiдки католицькi храми у цьому свiтi?
   Дiвчина з безневинною посмiшкою вiдповiла:
   - Iдеї Христа та вiра Християнська, вона у багатьох свiтобудовах улюблена та шанована.
   Iномирянин ксьондз, обдаючи дуже приємним ладаном з кадила, пiдскочив до дiвчат i ялиновим тоном запропонував:
   - Хочете я вам сестри безкоштовно сповiдаю!
   Наташка твердо вiдшила священика:
   - Ми сповiдаємось Богу лише у слабкостях, а для цього нам не потрiбнi посередники!
   Ксьондз вклонився нижче i промимрив:
   - А я вам хотiв iндульгенцiю подарувати!
   Коли вони пiд'їхали до величезного мармурового палацу, де проживав супергерцог, кiннi солдати спiшилися i кiлька разiв, ритуально прокачавши вiтання, розiйшлися казармами. Самому гвардiї полковнику дозволили ночувати у палацi. Користуючись своїм становищем, вiн запросив до себе Наташу, Анжелiку та Алiсу.
   -Мили дiвчата можете ночувати зi мною. Iнакше вам постелять у стайнi. - Розпар, згадавши якi там запахи зневажливо скривився. - А ваш слуга нехай заночує у казармi.
   -Ну, До казарми йому не звикати. - хихикнула Анжелiка. Втiм, вiн не мерзляк i заночує i просто неба. - А ми як знатнi особи розмiстимося з комфортом.
   Громадина палацу нiби горою височiла над мiстом, будiвля нагадувала торт з цукатами та прикрасами з троянд i дивних статуй. Легкi золотi у камiнчиках флiгеля у формi хижих птахiв вказували напрям вiтру. Багато статуй виглядали цiлком пiзнаваними: античнi боги i богинi, леви, тигри, дракони з водяними струменями, що б'ють з пащi.
   Дiвчата вирушили ночувати в одну кiмнату з полковником. Хоча вони чудово знали, що цього хтивого цапа потрiбно, заперечень не було. Анжела сама хотiла нової сексуальної пригоди i, їй дуже хотiлося вiдчути себе хоч трохи шлюхою. А Алiса, схоже, бiльше турбувалась про долю своїх братiв, крiм того, вона теж давно втратила невиннiсть. Наташка не хотiла ось так зраджувати самому Сталiну i пообiцяла приєднатися пiзнiше, резонно вважаючи, що звичайний чоловiк зламається першим. Пiсля виконання традицiйного ритуалу вони втрьох лягли в лiжко, де гралися поки Распар у повному хтивому виснаженнi, не поринув у важкий сон.
   Максимку все ж таки вмовили увiйти в примiщення, хоча тому й не хотiлося в вонищi. Але йому вiдвели окремий кут, точнiше, флiгель у казармi, i вiн там проспав до ранку.
   Снилося щось тривожне та цiкаве;
   Двоє хлопчакiв Олег та Слава вилетiли з чорного тунелю та плюхнулись у прибережну морську пiну. Вони, пирхаючи i захлинаючись, постаралися вибратися з хвиль прибою. Втiм, хвиля сама викинула двох обiрваних пацанiв на пiсок. Хлопчики, переляканi i, очманiлi, поспiшили, обдираючи об черепашки колiна, вибратися iз смарагдової пiни. Пiсля смердючої камери голови у пацанiв кружляли, а сонце слiпило очi. Вони проповзли ще трохи i, завалившись, лежали бiльше години, приходячи до тями. Нарештi Олег зусиллям волi вiдiбрався вiд пiску i пiднявся. Слiдом за ним навколiшки став i Слава. Вiн пробурмотiв:
   - Це рай?
   Олег розумно i точно вiдповiв:
   - Свобода це рай!
   Притримуючи, один одного хлопчаки пiднялися. Останнiми днями їх не били, але годували погано, то передачi забирали собi полiцаї. Пухлина вiд побоїв палицями спала, але все одно швидко йти трохи боляче.
   Напевно, це не зовсiм рай, так на обличчях все ще видно, щоправда, синяки, що вже зникають. I з'явилася пара свiжих подряпин вiд гострих черепашок (пацани в тих же шортах у яких їх i зловили за зняттям прапора!).
   Але яка тут природа. Джунглi з величезними квiтами, причому деякi бутони ростуть прямо iз землi, i кожна пелюстка має свiй малюнок. В одних пелюстках хвилястий малюнок немов рибка, в iншому сумiш рослини та птицi, третя тварина у виглядi гiбрида зайчика та самовару. I рiзнi вiдтiнки. А дерева, якi: ось сплелися мiж собою кiсками пальми та шелест шестигранних пелюсток мiж вiкнами. Адже це настiльки... мелодiйно, i звучать звуки на кшталт сирен.
   А ось i подiбнiсть до полуницi як у казцi Носова. Велика ягiдка, як будинок, та ще з кришечками.
   Голоднi хлопцi пiдскочили до полуницi та спробували пробити шкiрку. Не виходило, поки Олег не взяв у руку голку, що опала вiд гiлки, i трохи пiдковирнув м'якоть.
   Бризнуло солодким i липким, хлопцi хапали витiкаюче, ароматнiше за мед желе жменями. I пробували ковтати. Смак не зовсiм звичайний, найбiльше скидається на стиглий iнжир, але є щось вiд динi. Пiсля тюремної будри з кропиви та гнилої брюкви з черствим заплiснiлим хлiбом, їжа i зовсiм райська. Тут Олег, який хоч i народився в парi зi Славою, але вирiзнявся бiльшою розважливiстю, раптом припинив, є i став вiдтягувати брата:
   - Досить, iнакше нас почне ганяти!
   - Чого! - не зрозумiв той.
   - Пiсля напiвголодної в'язницi, така велика кiлькiсть небезпечна! - Попередив, навiть приклавши палець до губ Олег.
   Слава з великими труднощами зумiв себе зупинити. Вiн навiть схопив правою рукою, що тяглася до фруктiв лiву. I втримав...
   У животi все одно стало повно i настало вiдчуття насичення. Хлопцi присiли на велику лiсову черепашку, теж iз таким чудовим малюнком на глянсовiй поверхнi, що важко повiрити, нiби це природне творiння, а не шедевр маестро.
   Олег, не перестаючи озиратися i дивуватися, спитав Славу:
   - Ось це свiт! Навiть таких снiв не буває!
   Слава раптом перехрестився i промимрив:
   - Отець наш Iже не Небеси... Нехай святиться iм'я Твоє....
   Тут хлопчик знову перехрестився i промимрив. - Вибач Господи, не пам'ятаю, що далi.
   Олег теж про всяк випадок перехрестився. Хоча, як i кожен без п'яти хвилин комсомолець робив це неправильно, всiєю п'ятiрнею i праворуч налiво. Але хлопчик зовсiм не вважав, що Бог є:
   - Ну чому це рай... Може просто iнша планета з... - Хлопчик глянув на небо i мимохiть перехрестився, додав. - Трьома свiтилами. Адже нас вчили, подiбне загалом реальне та матерiалiстичне!
   - Як гарно на iншiй планетi? - недовiрливо промовив Слава.
   Олег розважливо сказав:
   - Припустимо, перемогли в iншому свiтi у масштабi всiх планети комунiсти. Потiм використовуючи досягнення науки та бiологiї, пiдняли рiвень селекцiї, до небувалої висоти прикрашаючи та покращуючи природу. Це цiлком пояснює мiць i красу цього свiту!
   - Ми у комунiзмi! - То це здорово. - вигукнув Славко i спробував пройтися на руках.
   Трохи посидiвши, хлопчаки, вирiшили розвiдати узбережжя i дiзнатися, що до чого, i може на них, чекає зустрiч зi старшими братами по розуму. I йти босонiж по травi спочатку було легко, але потiм почало злегка свербiти, вiд шорсткої поверхнi та м'яких ворсинок.
   Славко з цього приводу висловився:
   - Напевно, все ж таки i справдi i в раю бувають незручностi.
   Олег тут запропонував:
   - А може взяти i дати сигнал людям, що ми тут!
   Славко невпевнено знизав плечима:
   - Сигнал? А може, тут небезпечно?
   Немов на пiдтвердження слiв, почулося протяжне ревiння типу ведмедя.
   Хлопцi сховалися за дерево i навiть трохи пiднялися плитковим стовбуром. Справдi з'явився ведмедик з корпусом у виглядi величезної суницi. Вiн виглядав швидше забавним, нiж страшним i хлопцi зробили йому носи з дерева.
   Тварина протопала по м'якому покриттю, ткнулася в дерево, струснуло. На голову ведмедя впала шишка, кумедна iстота заревiла вiд болю i рушила далi пiдвиваючи.
   Хлопцi захихикали голоснiше, то чого дурним i безглуздим здавався цей звiр. Олег iз посмiшкою припустив:
   - От би такого в живий куточок!
   Слава крикнув на всю горлянку:
   - Ми волоцюги далекого космосу! I хочемо, нового та класного!
   Гiлками пролунав шарудiння i так залишився без вiдповiдi.
   Тодi хлопчаки вирiшили розпалити багаття. Зробити це без сiрникiв непросто, але пiонерiв вчили, що можна використовувати як якiсне кручення пристосування на зразок смичка.
   Залишилося тiльки знайти пiдходяще мiсце: пiсля пари годин ходу вони й справдi натрапили на ряд акуратно зрiзаних пнiв. Явне пiдтвердження, що у цьому райському свiтi iснує цивiлiзацiя.
   Отже, можна буде зустрiтися з братами по розуму.
   Якийсь час довелося повозитися. Спочатку хлопцi кiлька разiв безуспiшно намагалися розколоти два каменi. Навiть пальцi рук собi збили. Потiм, коли з'явився гострий уламок, вони почали виколупувати їм ямку у верхiвцi пня. Це вже простiше, дерево хоч тверде, але висохле i непогано пiддавалося.
   У ямку сунули прут i почали обертати, використовуючи свiй теж зроблений такою працею з мiцної трави смичок. У них вже був досвiд пiд час гри в "Зiрницю" спецiальна програма навчання, розпали багаття без запальничок та сiрникiв.
   Ось зараз хлопчики її й реалiзовували. Крутили, крутили. Коли пiшов димок, стали пiдкладати висохлi гiлочки та листочки. Вигляд мов полум'я, що грають у теплому повiтрi, викликав у хлопцiв почуття радостi. Недарма у вогнi завжди було щось магiчне та казкове.
   I хлопцi хором заспiвали;
   У походi пiонер не будь ти слабким,
   Хоч важка дорога, коли йде вiйна!
   На славу Батькiвщини - Святої Держави,
   Адже вiра та хлопчаки знай важлива!
  
   Нещодавно мирним небо було,
   Цвiли як золото в полi колоски!
   Але сунув Гiтлер до нас свиняче рило,
   Дай Боже йому дiйти до гробової дошки!
  
   Пiд горн ми збираємось похiдний,
   Але шлях у нас у Вермахту у тилу.
   Народ Вiтчизни Променистий гордий,
   Всi разом ми в розлюченому запалi!
  
   Ось осiнь настає колючий вiтер,
   Але черевикiв поки що не одягати!
   Сказав подрузi: бiг до швидкої зустрiчi,
   Вмiє битися пiонерiв рати!
  
   Пускаємо ешелони пiд укоси,
   I iз засiдки по колонах б'ємо!
   По снiгу пробiгли дiти боси,
   А ззаду видають вiвчарки рев!
  
   В мороз одне багаття нам покривало,
   Щоб хоч трохи тремтiння вiд стужi збити!
   Розвiяти темряву, що Русь зло покривало,
   Вiдновити обiрвану нитку!
  
   Про Iсуса Святої країни владика,
   Ти благодать народам обiцяв!
   Зараз i слово милiсть якось дико,
   Навколо лише камiнь у холодi метал!
  
   Адже на морозi навiть троянди стигнуть,
   Але серце якщо Бог свято живе!
   Тодi розтануть вiковi крижини,
   I в рiчках потече найсолодший мед!
  
   З Вiтчизни скинемо ланцюги тиранiї,
   Розправить плечi горда людина!
   У свободi ми, звичайно, всiх щасливiших,
   Додайте швидкiсть до зiрок далекого бiгу!
  . РОЗДIЛ Љ 18.
  Дарина Рибаченко зустрiла березень. Зима не надто видалася морозною, i снiг майже не танув. Але бруду багато й пiшли дощi. Не дуже приємно. I час iде якось болiсно повiльно. Але коли минають днi, то згадати нiчого.
  8 березня, саме на жiночий день Дар'я Рибаченко отримала пару додаткових годин сну i побачила продовження серiї;
   - Але ж не на такiй швидкостi! - юнак зовсiм розгубився.
   - Не велика рiзниця, будемо вдвiчi швидше! - Лiза як завжди зберiгала невичерпний оптимiзм.
   - Ти пiдеш першою? Нi, я чоловiк i весь смертельний ризик маю лягти на мої плечi. - Джек мiцнiше здав меч у кулаку, так що вiн навiть пальцi стали вiдливати блакитним.
   - Краще вдвох дiючи синхронно, тодi врiзавшись разом, легше вiдбити атаку, хiба тебе не вчили? - Почала повчати дiвчина-боксер.
   - Та вчили! Що ж так куди краще! - погодився юнак.
   - Двi руки вiдбивають надiйнiше, нiж одна! - гаркнула Лiза.
   Юнак i дiвчина пробурмотiли молитву i рвонули, мов гончi пси, за зайцем. Вiд мечiв, вони ухилилися, пiрнувши, як бобр, потiм стрибнули, пропустивши ланцюги, стразу чотири з них Єлизавета i Джек вiдбили дружним рухом клинкiв, одне з ланок виявилося розсiченим.
   - Ось бачиш, i знадобилося, що нас двоє! - заявила дiвчина.
   А ось обертова булава мало не зачепила юних бiйцiв, крiм того, в обличчя спалахнуло вогником. Кувалда трохи подряпала плече Джека. Лiза навiть встигла всадити мечем по трубцi, злегка надрубавши стовбур, внаслiдок цього цiвка полум'я вибилася в iнший бiк.
   Ще кiлька копiй вони зрубали i вирвалися на чисту поверхню.
   - обiйшлися без втрат. - пiдвела пiдсумок Єлизавета.
   - Здається попереду ще одна болванка. - у голосi Джека звучала наростаюча тривога.
   Наступний тренажер був ще бiльшим, нiж пара, зайвi ланцюги з шипами i внизу крутилися леза.
   - Нi, це вже нiкуди не годиться! Нас перевiряють, скiльки виживемо. Як диких тварин! Ну, трапись вони менi! - пригрозив юнак.
   - Не лякайся! Мiй милий Джек. - Це лише болванка. Давай подвоїмо, або потроїмо зусилля i прорвемося. - сказала не втративши, не дивлячись на всю втому мелодiйностi голосом Єлизавета.
   - Шляху тому немає! Обiрвав юнак.
   Хлопець i дiвчина: гаряча пара впали на кшталт трансу, вони бiгли, вистрибували, подумки намагалися сповiльнити обертання. Джеку розполосувало ногу, але вiн примудрився добiгти до мети, а Єлизавету обпалило, полум'я лизнуло плечi, пiдступний вогонь в останнiй момент змiнив напрямок, пройшов оголеними грудьми дiвчини. Юна чарiвниця бойових мистецтв, втiм, не звернула на це уваги, Джек же помiтивши це, поторкав їй мiцну шкiру:
   - У тебе навiть пухирiв немає.
   - А що, ти сам знаєш, вогонь палить тiльки тих, хто його боїться! - вишкiрилася Єлизавета.
   - Ось ще один тип. Не зрозумiєш, хто буде битий! - Хлопчик ткнув поперед себе пальцем.
   - Сподiваюся, не ми! - Дiвчина поправила трохи пiдпалену косу.
   Останнiй тренажер був найстрашнiший: списи, сокири, мечi, булави, шомпола, кувалди, цiлих тринадцять трубок з палаючою геєнною, а також безлiч вил та iнших рiжучих i колючих предметiв, яким навiть важко пiдiбрати назву. Навiть дивно, що вони крутилися без шуму. За iдеєю мав стояти страшний гул.
   - Це, здається, кiнець! - сказав Джек. По розсiченому лобi юнака стiкав пiт, змiшаний iз кров'ю.
   - Нi якщо страшнiше за звiра i бути не може, значить, лабiринт "Шлях пекла" закiнчується! - з вимученою радiстю вимовила Лiза.
   - Оце навряд чи, вiн занадто довгий! - юнак ледве тримався на ногах.
   - А тепер треба помолитися i додати тiлу гнучкiсть води, швидкiсть вiтру, жар вогню, мiцнiсть драконової шкiри! - гаркнула дiвчина.
   - Якось я бачив дракона, його викликав верховний волхв. - заявив Джек.
   - Не обманюєш? Чому я не бачила!
   - Ви спали в клiтi, а я чергував. - Пояснив, не зрозумiєш, хто помiчник штурмана чи послушник.
   - Вiрю, попросимо сили у Сета та iнших духiв.
   Дiвчина та хлопець стали на колiна. Дiти молилися досить довго, навiть сльози виступили вiд надмiрної запопадливостi. А Лiза при цьому заспiвала, її грубуватий, але сильний голос, немов тенiсний м'ячик, вiдбивався вiд лабiринту:
   Вилилося з неба натхнення,
   Стiнення душi змученої моєї!
   На славу Бога пiснеспiви,
   Вiдкинувши на порох порив пристрастей!
  
   Країна Росiя щаслива,
   Щебече дзвiнко соловей!
   Ми переможемо - я твердо знаю,
   Повалений буде в пилюку лиходiй!
  
   Кавказу гiрськi вершини,
   Казбек кивнув головою сивою!
   Усi нацiї Русi єдинi,
   Нiхто з народiв не чужий!
  
   Ми дiти гордi свободи,
   Над нами лунають хмари!
   Краси матiнки-природи,
   I теплий бриз здалеку!
  
   I птахи швидкi, як тiнi,
   Монетою золотий Мiсяць!
   А в небi повним наведень,
   Хоч жар стоїть - мете пурга!
  
   О край мiй чудовий, великий,
   Малюнок у морi: казок, бур!
   Широкi Росiї звичаї,
   I пiднебесна глазур!
  
   Ось гребенi хвиль ревуть крутi,
   Викинувся вiд них потiк!
   У красi своїй як неземнi,
   Рухлива в пелюстках квiтка!
   Вiтчизну у височi пiднiмаючи,
   Вищi круч та хмар!
   Росiя втiлення раю,
   У нiй Богородицi покрив!
   Потiм, залишивши свою голову порожньою, очистивши вiд думок, вони дружно гаркнули i кинулися, пiрнувши в море заточеної сталi. Єлизавета i не пам'ятала, як вона рубала, що робила, тiло працювало самостiйно, воно рухалося i разило, вбиваючи i перемагаючи. Всi враження заспiвали в колючий клубок. Коли дiвчина вибралася зi стихiї, то насамперед вiдчув, що порiзiв побiльшало, але таки живий i все на мiсцi. А ось її коханий Джек, вискочивши, вiдразу впав, тихо стогнувши.
   Єлизавета нахилилася, щось було явно не так, але саме послушниця, сама оглушена каскадом вражень, не зрозумiла.
   - Вставай Джеку, ми пройшли.
   - Моя рука Лiза, я втратив руку i тепер безпорадний. - Покалiчений юнак упустив сльозу.
   Справдi, права кiнцiвка Джека була вiдсiчена по лiкоть, сочiлася кров. Дiвчина свиснула:
   - Тепер на двох у нас три руки.
   - Зате гiднiсть одна на всiх. Я його можу подарувати, не здатний дати в позику свого кохання! - зiстрiв Джек.
   - Молодець, не втратив почуття гумору. Головне виживи, кажуть, що волхви мають секрет вирощувати кiнцiвку. - втiшала, згадуючи, своє i водночас чуже Єлизавета. - Пам'ятаєш, ми навiть уроки з цього приводу проходили.
   - Це складнiше, нiж заробити наскрiзну рану, але цiлком можливо, тiльки от чи вважають мене досить цiнним, щоб витрачати магiю. - у голосi Джека вiдчувався сумнiв.
   - Калеки навiть серед нижчих слуг не потрiбнi. Давай перев'яжемо її, щоб ти не вичерпався кров'ю. - запропонувала дiвчина.
   - А чим?
   - Уривком з пов'язки на стегнах.
   Єлизавета вiдiрвала смугу i перев'язала якомога тугiше. Звиклий до болю Джек стиснув зуби. Вiн оглянув свою куксу.
   - Ось я тепер калiка, сподiваюся тимчасово, але з однiєю лiвою рукою, я не такий цiнний.
   - Ну, нiчого може навiть навпаки, бiльше думатимеш у бою. А тепер сподiваюся найважче позаду! - з боязкою надiйною вимовила войовниця.
   Однак i тут легше не стало, дорiжка виявилася заваленою розпеченим вугiллям, а з бокiв летiли стрiли, зверху падали розплавленi краплi, зi свистом розтинали повiтря найгострiшi диски. Втiм, дiвчина i хлопець часто бiгали босонiж по вугiллям, у них були набитi добрячi мозолi, але коридор був надто звивистий i довгий. По ньому бiгти було виснажливо. Кiлька разiв у Єлизавету та Джека потрапляло, i вони висмикували стрiли, леза-скорпiони з тiл. Їм ще щастило, що жоден життєво важливий орган зачеплений не був. Поступово вугiлля ставало дедалi менше, ось вони скiнчилися, стало прохолоднiше.
   Єлизавета сама облита потом, i страшенно змучена, пiдтримала коханого Джека, що падає з нiг:
   - Ось i це мука закiнчується. Зараз сядемо, вiдпочинемо.
   Хлопець прошепотiв:
   - Я хочу пити, вмираю вiд спраги.
   - Та я теж, але ми не маємо iншого вибору. Де взяти води? - Дiвчина-боксер похитав головою.
   - Мої ноги пiдкошуються, я не зможу йти далi. - Простонал, нещасний Джек.
   - Нi, ти можеш! Крiм того, як знати, що нас чекає на тому свiтi. - заперечила Лiза.
   - Пам'ятаєш, ми брали участь у спiритичних сеансах i нам були душi воїнiв та вчених чоловiкiв. - з надiєю вимовив юнак.
   - Ми ж точно не знаємо, чиї це духи, хоча те, що смерть не є кiнцем, це очевидно. Душа я точно знаю, здатна покидати тiло, i рухатися поза тiлом, самостiйно, вiрнiше пiдкоряючись уявному наказу! - видихнула дiвчина-боксер.
   - Зараз тiло завдає менi суцiльних мук. Я навiть гадаю, не проткнути себе мечем. - Джек був у розпачi!
   - А народити спiльного вiд нас сина? Адже цього не зможе зробити небiжчик, а хочу мати вiд тебе дитину. - рiшуче заявила, тицьнувши себе кулаками в боки Єлизавета.
   - Умовила, стисну волю в кулак i пiду далi! - по очах хлопця промайнула втомлена тiнь.
   Юнак i дiвчина, ще кiлька днiв посидiли, масажуючи руками, одне одного. Поцiлувалися i, хитаючись, рушили далi. Пастки ще траплялися, але їх поменшало. Зате ставало все холоднiшим i холоднiшим. Спочатку це було навiть приємно, особливо обпаленим ступням, потiм коли камiння покрилося iнеєм, а зверху стали звисати бурульки, почало трясти. Вони вже давно йшли без смолоскипа, але самi стiни давали рiвне, мертве свiтло. Джек не втримавшись, пiдбiг до бурульки i припав до неї ротом:
   - Жага мене вбиває. - пояснив вiн.
   - Та й сама не проти випити води! - заявила Єлизавета. - Недарма гiркi пияки, спускають все своє майно.
   Яке це задоволення лизати потрiсканим язиком лiд, вiн здається таким солодким, а вода тане, тече в горлянку, вгамовуючи страшну спрагу.
   Вони злизували одну бурульку, за iншою i нiяк не могли насититися. Здавалося, що вони потрапили в рай, i жують те, про що вони читали лише в пiдручниках - сказання мiфiв про чудове морозиво.
   Час летить непомiтно, але щастя скiнчилося раптово, спрага зникла, а потiм немов удар по лобi вони вiдчули дикий холод i голод.
   - Треба йти iнакше ми застигнемо. - сказала Єлизавета.
   - Зате перестанемо страждати! - буркнув юнак, що розслабився.
   - Я не хочу такого кiнця, пiшли i краще бiгцем, безпечнiше та зiгрiємось. - запропонувала дiвчина.
   - У цьому є хоч якась логiка, хоча можливо скривити дистанцiю, використовуючи заклинання телепортацiї. - Зуби Джека брязнули вiд холоду.
   - А ти його знаєш? - скривилася дiвчина.
   - Цьому нас не вчать, треба бути найвищими адептами. Та й ми заприсяглися, не застосовувати магiю. Який безсердечний наш учитель! - видихнув послушник.
   Бiг саме допомагав зiгрiтися, тiльки їсти хотiлося дуже сильно, навiть дивно ж голодували вони не вперше. Коридор знову звузився, потiм повернув убiк, а далi стало зовсiм темно.
   - Запалимо смолоскип. - запропонувала Єлизавета.
   - У тебе двi руки, тож постарайся.
   Смолоскип був iз секретом, мiг горiти дуже довго, не вiдволожуючись. Лiза насторожившись, помiтила:
   -Начебто й iнею немає, а так холодно.
   - Нас вогонь лише висвiтлить, але не зiгрiє! - зiтхнув Джек.
   Свiтло це велике благо, i коридор запалав усiма фарбами. Стiни виявилися дзеркальними.
   - Ого, це гарно! - промовив, цiлком щиро захоплюючись Джек.
   - Так гарно! Тiльки от дзеркала найпiдступнiшi.
   Як на пiдтвердження його слiв зверху вилетiла тiнь. Єлизавета ледь ухилилася, рубанувши по нiй мечем. Привид несподiвано виявився щiльнiшим i розлетiвся на двi частини. Вони, пролетiвши, як рванi ляпки, плюхнулися на бугристу стiну, розбившись i розсипавшись, наче кульки ртутi.
   В ту ж мить з усiх бокiв вiд дзеркал помчали страшнi приведення найрiзноманiтнiших форм, вiдтiнкiв.
   - Побiгли Джек, я знаю, у тебе немає сил, але це останнiй наш шанс, заради любовi до мене. - закричала Єлизавета.
   Ноги та її не слухалися, але страх пiдхльостував. На льоту дiвчина рубала субстанцiю та вiдчував жахливi дотики привидiв. Їй доводилося як покарання, вiдчувати дотик розпеченого залiза до голої плотi, але тут було незрiвнянно болючiше. Вона навiть не могла стримати крику. Правда бiль посилював швидкiсть i лють, хотiлося за всяку цiну її уникнути.
   Зачiпали й Джека, той скрикував, розгойдуючись як маятник, але бiг ще швидше.
   Дзеркальний коридор здавалося, не мав кiнця. Крiм того, з-пiд статi вискакували скелети, вони дико стрибали, розмахуючи косами. Єлизавета била за ними, але отримувала у вiдповiдь. Причому жорстко, її мускулистi нiжки перетворилися на суцiльну рану. Втiм, мертва плоть не дуже мiцна i пiддавалася пiд рiзкими ударами юнака та дiвчини.
   "Долина смертi" вже добiгала кiнця, як Джек пропустив рiзкi удари вiдразу трьох скелетiв у живiт.
   - Ох, менi вивертають кишки. - простогнав юнак.
   Кишки справдi випали з розрiзаного живота. Хлопцевi стало зовсiм туго, i вiн почав падати.
   Ризикуючи всiм, Лiза пiдскочила до нього, швидко розрубуючи, небiжчикiв. Коса вiдтяла їй одразу два пальцi на правiй нозi, але дiвчина не помiтила цього. Зруйнувавши кiстки, звалила хлопця на плече.
   - Заспокойся я з тобою.
   - Не треба кинь мене, удвох не втекти! - ледве чутно прошепотiв Джек.
   - Нi, за кого ти мене приймаєш, нiколи я не залишу своє перше кохання. Ти ж мене б не покинув. - видихнула дiвчина-боксер.
   - У мене не було, виходячи, я повз тим же коридором що i ти i все одно б застряг. А в тебе є вибiр. - намагався вмовити напарницю Джек.
   - I я його зробила. Краще померти, нiж зрадити!
   Єлизавета продовжувала прорубуватись, як раптом перед нею виник, величезний, розмiрами дзвiницю скелет. Це монстра рiзко i сильно вдарив сокирою. Лiза вивернулася i спробував проскочити помiж нiг. В цей момент їй в обличчя вдарив струмiнь повiтря, що горiло, i тiло Джека зiрвало з плечей. Велетенська сокира рвонула за ним, по дорозi зустрiвши нещасного однорукого юнака.
   - Прощавай, бажаю вижити! - крикнув, помираючи, вiн, а потiм затих.
   - Я виживу. - пообiцяла Єлизавета, рубаючи по ногах скелета.
   Цього разу, їй не вдалося розтрощити тiло, мечi вiдскочили вiд товстої кiстки. Видно, монстр не зовсiм мертвий. У душi Єлизавети кипiло два бажання - помститися чи втекти. Хотiлося покарати чудовисько за вбивство кохання: першого i тому особливо сильного, але на думку не спадало, як цього реально досягти. Iнший варiант вижити, змiцнiти, а потiм розiбратися в першу чергу з червоними волхвами, що пiддають людей такому суворому випробуванню, i помститися за вбивство батькiв. У неї здається у цьому свiтi вбили батькiв.
   Єлизавета тiкала, а скелет невблаганно йшов за нею, переслiдуючи, не даючи перепочинку. Щоправда, бив iз запiзненням. На плечi монстра тряслося тiло Джека. Чомусь чудовисько скинуло його на себе. Може, грало роль перекручене сприйняття гiгантської тварюки. Тут дiвчина знову налетiла на пастки, зокрема, провалилася в яму з кiлками, але встигла, стрибнувши зачепитися за край, а пiдтягнувшись перебратися на той бiк.
   Тут праворуч i лiворуч на нього обрушилися двi величезнi колоди з бронзовими наконечниками у формi баранiв. Єлизавета зумiла ухилитися, але її супротивник сунув ногу. Почувся страшний трiск, кiстяна кiнцiвка розсипалася. Виявилося, що мертва плоть може вiдчувати бiль. Вiд такого жахливого заможного крику дiвчина впала, затиснувши вуха. На неї кинувся великий як собака ящiрка, i Єлизавета вдарила їй у око кинджалом, отримавши у вiдповiдь хвостом по ребрах, вiстрям розпороло до кiстки, пробивши груди, i вiдiрвавши сосок.
   - Ось напасти! Клянусь усiма богами, виживу.
   Тiло Джека впало на неї. Дiвчина пiдхопила тулуб хлопця, що почав холодiти.
   - Не знаю, Джеку як це трапиться. Але я доб'юся, щоб тебе поховали з усiма почестями.
   Далi вона вже майже нiчого не пам'ятала, дiючи в режимi зомбi. Шрамiв i розсiчень ставало дедалi бiльше, а сил дедалi менше. Все злилося i перетворилося на одну стихiю. А на плечах ще не мала вага, що було для Єлизавета, дорожче за всiх богiв i навiть життя.
   Коли дiвчина пiдiйшла до останнiх дверей, у них не знайшлося сил навiть наблизитися до неї. Єлизавета впала не в змозi пiднятися. Можливо, вона пролежала б довго, але ззаду пролунав рик i з'явився жахливий красень - шаблезубий шестилапий тигр.
   Вiн наближався повiльно, перебираючи лапами. Пiдiйшовши, до Єлизавети лизнув широким, шорстким язиком ногу, i розкрив пащу i вiдкусив витончену ступню.
   Дiвчина заревiла, i рубала мечами по мордi звiра, рiзко перекотившись. Тигр стрибнув, але Лiза просто без сил впала, i звiр врiзався у дверi. Удар струс їх, у звiра увiйшла жахлива енергiя. Тигр навiть не встиг рикнути, разом звернувшись у жменьку попелу.
   Дверi вiдчинилися, i однонога дiвчина з вантажем на спинi поповзла далi.
   Останнiм випробуванням було вiдвалити важкий камiнь, тут довелося застосувати спосiб важеля, використовуючи мечi. Єлизавета зi стоном докладаючи надзусилля, це зробила. Потiм проповзла ще кiлька метрiв до особливої пофарбованої кров'ю лiнiї. Там стояло троє хлопцiв, з iклами, на яких не було живого мiсця. Вони були всi у виразках. Найвищий з них сказав:
   - Що сучка хочеш скуштувати мертвого тiла?
   Упир, що стояв праворуч, вiдзначив:
   - Вона некрофiлка, бачиш, труп тягне.
   Нахилившись, виродок вiдкусив вухо мертвому Джеку.
   Останнiй акт святотатства надав дiвчинi гнiву. Зi всього розмаху вона рубала мечем, упираючи. Потiм схопилася на однiй нозi, виконуючи танець смертi.
   -Подонки, вам вiд мене нiчого не дiстанеться. Це мiй хлопець.
   Найвищий ударив її мечем, але дiвчина пропустила його пiд пахву i всадила мечем прямо в шию. Схожа скелет голова вiдлетiла, вибухнувши пiд час падiння на пiдлогу. Третiй упир спробував її вкусити, але отримав удар колiном, i випустила меч. Шалена Єлизавета порубала вовкулака в капусту. Навiть кiстки розсипалися.
   Пiсля цього подвигу, свiтло померкло в очах Єлизавети. Коли минула небезпека дiвчина, не могла поворухнутися.
   Потiк крижаної води змусив схопитися Лiзу i люто обтрушуватися. Три сонцi вже палали високо, а її застали голу в обiймах коханця.
   Чарлi прошипiв вiд досади:
   - Джек ще надто юний, тобi краще було зi мною!
   Помiчник штурмана почервонiв, але Єлизавета поспiшила його пiдбадьорити:
   - Вiн прекрасний коханець i не часто зустрiнеш чоловiка, здатного принести дамi стiльки задоволення!
   Чарлi кривил рило:
   - Хтозна! У Джека репутацiя гульвiси та одного з перших бабникiв Форгуї, не дивлячись, на юний вiк.
   Штурман перебив Чарлi:
   - Це особисто справа першого помiчника капiтана! А у пiратiв перемоги на любовному фронтi завжди почеснi, та й не на любовному теж.
   Лiза люто оскалилася:
   - У рило отримати не хочеш товариш Чарлi?
   Колишнiй перший помiчник капiтана небезпечно зиркнув на оголену ледi. Якi у цiєї войовницi м'язи, рельєф, нi краплi не те, що води жиру, i жилки, що виступають. Вiдразу видно, що ця дiвчина сильна та швидка. Чарлi поспiшив перевести розмову на iншу тему.
   - Каравелла йде надто повiльно i капiтан Дар'я-Ефлея наказала почистити дно.
   Войовниця оскалилася:
   - Ну i що?
   Чарлi шмигнув тупою щелепою:
   - Я гадаю, ви захочете допомогти!
   Лiза кивнула своєю вогненно-рудою головою:
   - Свiй обов'язок, перед береговим братством, я, звичайно, виконаю. До речi, де Ефiтик? Куди подiвся хлопчик.
   Чарлi потиснувши печами, вiдповiв:
   - Нову зброю готує, з бамбукових паличок, ти її поки не чiпай.
   Лiза пiдморгнула:
   - Ось саме поки що! А настане час, то трону мало не здасться!
   Нашвидкуруч накинувши одяг, дiвчина-боксер попрямувала до шлюпки. З нею пливло кiлька матросiв, у тому числi картопляний ведмiдь. Каравела була досить великою i мала пiвсотнi гармат, а чистити її Дарина-Ефлея Рибаченко наказала спецiальним тросом iз валиками-швабрами. Дерево, з якого зроблена дана посудина трохи мiцнiша за сосну, з хвилястою поверхнею. Воно швидко обростало, водоростями, черепашками, але порiвняно легко зчищалося. Тут Дарина-Ефлея Рибаченко наказала Лiзi взятися за канати та показати свою фiзичну силу.
   Дар'я-Ефлея Рибаченка також працювала разом iз рештою хлопцiв. Лiза ж намагалася перевершити всiх. Дiвчина-боксер iз силою тягла канат i навiть пiдспiла, стародавнiй морський романс:
   - А ну-но пiсню нам пропой веселий вiтер, веселий вiтер! Море i гори ти обшарив все на свiтi, i все на свiтi пiсеньки чув!
   Голосок у Лiзи дай Боже командиру середньовiчної армiї, щоб без рупора в будь-якiй сторонi битви було б "чутно". Чутка в принципi теж є, але мотив дiвчисько-боксер безбожно перебрiв. А спiвала у стилi армiйського маршу:
   - Хто веселий - той смiється, хто хоче - той доб'ється, хто шукає - той завжди знайде!
   Дар'я-Ефлея Рибаченко одразу ж схвалила:
   - Пiсня чудова, хоча по вiдношенню до вiтру, вираз обшарив не зовсiм конкретно. Це злодюжки нишпорять по кишенях, а не вiтер.
   Лiзи хихикнула, показавши принцесi-ельфiйцi язичок:
   - Ну, це ти, звiсно, дуже тонко вловила! Але, може, я переплутала, i точнiше сказати: облазив!
   Капiтан-принцеса заперечила:
   - Вираз облазив щодо вiтру не коректний! Так що подумай краще дiвчинка!
   Лiза образилася, i блиснула зубами:
   - А я ж можу заперечити твоє капiтанство у чесному поєдинку! Вiдповiдно до стародавнiх звичаїв.
   Ельфiйка примружила очi.
   - Я дуже добре володiю шпагою, а вибiр зброї за тiєю стороною, якою кинули виклик. Битися голими руками капiтан iз жiнкою-громилою не буде.
   Лiза примружила очi:
   - Я теж маю поняття - що таке бiй на мечах! Трохи балувалася кендо, а руки у мене довшi i маса бiльша, нiж у тебе.
   Дар'я-Ефлея Рибаченка запропонувала:
   - Давай пiсля того, як очистимо днище по фехтуємо! Перевiримо свої навички на дерев'яних мечах.
   Лiза одразу ж погодилася:
   - А що чудова iдея! Я завжди рада побитися! Але може краще на сталевих?
   Ельфiйка-партизанка заперечливо замахала головою:
   - У цьому випадку, я можу тебе покалiчити! А шкода таку дiвчину, важливу бойову одиницю виводити з ладу!
   Лiза тонко пирснула, але потiм продовжила роботу. Її погляд зачепився за трохи потрiсканий герб каравели. Нiби нiчого особливого ворон тримає в однiй лапi змiю, а в iншiй квiтку. Але все одно кумедно. Фарба злiзла, зважаючи на все, вона була дуже простою за складом. Дзюба у ворона чорна, очi червонi. Дiвча-боксер помiтила:
   - Омелян Пугачов свого часу правильно сказав: я не ворон, а воронятко! I крила тобi орел двоголовий общиплем!
   Дарина-Ефлея Рибаченка тим часом пограла кинджалом. Дiвчина пiдкидала його вгору, а потiм ловила пальчиками босих нiжок. Незабаром кинджалiв стали двоє, а потiм i троє. I сто цiкаво як спритно з ним справлялася ельфiйка. Нарештi кинджалiв стало четверо, i дiвчинка-принцеса-партизанка заспiвала:
   Менi в серце встромився булатний кинджал,
   Навколо свiт миготить: бездушний, холодний!
   Шукала в чоловiковi, я свiй iдеал,
   Щоби був справжнiй герой благороднi!
   Принцеса Дар'я-Ефлея один за одним кинула пальчиками босих нiжок кинджал у щоглу. Три встромилися, i лише один вiдлетiв вiд дерева. Єлизавета свиснула:
   - Ого! Я ще жодного разу не бачила, що ножi кидали ногами, та ще так влучно. Це справдi майстерня робота!
   Дар'я-Ефлея здивувалася:
   - Ти, я бачу, здивована?
   Єлизавета у вiдповiдь знизала своїми масивними плечима:
   - Не особливо! У моєму свiтi багато рiзних майстрiв та носiїв стародавнiх таємниць. Кожна людина - це боєць, i певний кави єдиноборства. Ось наприклад розпечене залiзо язиком лизнути можеш?
   Принцеса Дар'я-Ефлея Рибаченка похитала головою:
   - Нi! Я такого збочення ще не пробувала!
   Дiвчина-боксер пограла бiцепсом:
   - А я знаю таких людей, якi це могли! Так, що не треба думати, що ти всiх сильнiший на свiтi!
  Тут Дарина Рибаченко знову прокинулася вiд удару батогом по голих ногах.
  Бандерiвець ревнув:
  - За роботу! Давай гарт!
  I голi п'яти дiвчата замиготiли.
  Дарина Рибаченко навiть заспiвала, щоб пiдняти настрiй;
  Крiзь брехню i мотлох фальшивих постулатiв,
  Крiзь бiль та стогiн приниженої країни
  Нехай iм'я прозвучить його набатом,
  Як було у роки страшнi вiйни.
  
  Ми згадаємо все - iсторiя розсудить:
  Її суду ще прийде черга,
  Як вiд сохи до атомних знарядь
  Вiн вiв країну упевнено вперед.
  
  Ми згадаємо мiць вiйськового параду,
  Що вiдбувся того переможного року,
  Пiдйом країни, вiдбудованi храми
  I тост за росiйський мученик-народ.
  
  Хоч пiсля смертi вiн не вiдав слави,
  Як часто велося тепер у нас,
  Вiн був Генералiсiмус Держави,
  Що захистила свiт вкотре.
  
  I нехай справи сьогоднi нашi поганi,
  I нехай ми в царствi брехнi зараз живемо,
  Вiн був Вождем, Вождем своєї епохи
  I згадаємо ми ще раз про нього.
  
  Ми згадаємо все-iсторiя розсудить:
  Її суду ще прийде черга-
  Як вiд сохи до атомних знарядь
  Вiн вiв країну упевнено вперед.
  
  Ми згадаємо мiць вiйськового параду,
  Що вiдбувся того переможного року,
  Пiдйом країни, вiдбудованi храми
  I тост за росiйський мученик-народ.
  . РОЗДIЛ Љ 19.
  Олег Рибаченко тим часом зi своїм вiйськом трощив османськi вiйська.
  Прокинувшись, Олег Рибаченко та принцеса-термiнатор Маргарита Коршунова кинулися виконувати гiмнастику та пiднiмати солдатiв з метою навчання вiйськової премудростi.
   У першу дуже йшло вiдпрацювання багнета i лiнiйної тактики, битви фалангою.
   Перед снiданком вправи, а потiм урочисте зачитування указу. Глашатай торжество промовив:
   - Цар-Государ Всiя Русi, Князь Великий Московський, король Польський, князь Великий Литовський, Великий магiстр Лiвонський, король Фiнський, герцог Курляндський, цар Казанський, каган Астраханський, хан Ногайський, хан Кримський, цар Грузинський, король iнше....
   Маргарита шепнула на вухо Олеговi:
   - Проте й титулований наш цар!
   Юний полководець з усмiшкою помiтив:
   - Знай це ще не межа. Якщо ми приєднаємо Константинополь, то буде на додачу i сан Султана Оманського та iнше, iнше, iнше.
   Маргарита з деяким жалем вiдзначила:
   - Поки що титулу Китайського Богдихана немає. Єрмак разом iз Андрiєм бореться!
   Олег логiчно зауважив:
   - Якщо нi, так буде! Коли ж до сутi дiйде?
   Глашатай пiсля паузи продовжив:
   - оголошує найбiльшу подяку воєводам та князям Олегу Рибаченку та Маргаритi Коршуновiй i наказує. Дарувати їм звання великих воєвод надiливши повною силою страчувати та милувати. - Знову пауза i очiкуване продовження. - Пiсля чого йти на Царгород, повернувши Православ'ю його центр!
   Останнiй наказ зустрiли бурхливими криками привiтання та схвалення. Звання великого воєводи, високе звання i водночас посада, це означає, що їм тепер покiрнi й iншi полководцi.
   Чисельнiсть росiйської армiї наближалася до ста п'ятдесяти тисяч. I бiльшого мабуть i не треба враховуючи проблеми постачання. А так все готове до походу. Олег Рибаченко та Маргарита вклонилися, подряпали вiдповiдь государю та вирушили будувати свої вiйська.
   Та ще й пританцьовуючи i вiдбиваючи дрiб босими, дитячими нiжками i, махаючи мечами.
   Вiйсько виступило наступного дня i, з самого ранку полив рiденький, але неприємний дощ. Це втiм не перешкоджало просуванню. Олег Рибаченко та Маргарита не рвалися попереду всiх, бо їх захопила конструкторська робота. Створення найпростiшої безвiдкатки, яка використовує енергiю вугiльного пилу та викидає заряд на вугiллi. Причому на солiдну дистанцiю величезна спокуса. Начебто потужного, багаторазового гранатомета, найпростiшого у виробництвi та вриває вежi з "Абрамсов" i Т-90.
   Хлопцi бiгали до похiдних ковалiв, проводили випробування i ось у них дещо вже почало виходити. Наприклад, iз трубки виривався кiлограмовий заряд у глинному горщику, що рвав слово десять кiлограмiв амiнолону. А значить, цiлком здатний при кумулятивному вплив пропалити "Королiвський тигр" або навiть броню "Мауса".
   А зарядка простою, суть бiля трубки, наведи i натиснiть на курок. Тодi боєприпас як дасть, що розлетяться ворожi бiйцi. Крiм того, вражаюча дiя осколкiв можна i посилити.
   Так хлопцi кiлька днiв провели у таких розробках. А вiйсько проходило в середньому близько тридцяти верст на день, що взагалi нормальна i навiть вища за середню, на той час швидкiсть.
   Перша турецька фортеця, що потрапила на шляху, була взяти при атацi Олегом Рибаченком i Маргаритою з нальоту. Юнi термiнатори обрушилися i всiх порубали, а кого не встиг, тi здалися.
   Семиграддя, або Будапешт так само не чинило серйозного опору. Пiд час нiчного штурму самi угорцi допомагали пiднiматися на стiни росiйським та польським воїнам. А трохи яничари виявилися перебитими, наче роздавленi возом павуки.
   Олег Рибаченко атакував i рубав наче й сам став скорпiоном. Але опiр виявився слабким. Мадяри перейшли на бiк росiян, а самих туркiв виявилося всього кiлька тисяч. А це для царської армiї взагалi не цифра.
   Та й тi, що залишилися, почали падати i ставати на колiна ледь хлопцi увiйшли до смаку. Буде порубав трохи Олег Рибаченко, а Пеште Маргарита Коршунова.
   Вiддавши належне розмiром та красi середньовiчного мiста, i привiвши до присяги угорських дворян великi воєводи рушили далi.
   Легка перемога, пiсля якої росiйська армiя лише зросла, надихнула бiйцiв рухатися швидше. Iти на Румунiю, а далi на пiвдень. I слiд було поспiшити, доки не повалив снiг i не забив усi гiрськi перевали.
   Тут великi воєводи дiяли жорстко, не щадили солдатiв. Олег Рибаченко навiть застосував одну iз хитрощiв, яку приписують Суворову: наказав вивчати турецьку мову на ходу. I солдати мимоволi пiдтягувалися, намагаючись краще почути слова.
   Справдi, погода могла пiдкачати, тодi як опiр боку османських гарнiзонiв придушував з перших нальотiв. Великi воєводи вирiшили йти з вiйськом саме до Константинополя, не вiдволiкаючись на другоряднi цiлi. У кого Царгород у того й усе iнше. На пiвденному березi Дунаю їм спробували перешкодити вiйська Iсмаїл-бея сатрапа Єгипту. Тут зiбралося близько п'ятдесяти тисяч османських солдатiв та рiзних найманцiв. Враховуючи, що форсувати рiчку слiд швидко, то не такi вже й маленькi протистояли росiйськiй армiї сили. Плюс ще, важка артилерiя пiд вiдстала, а отже слiд розраховувати на свої сили.
   Саме спецоперацiя чекає. Маргарита прошепотiла, потискуючи Олегу Рибаченка руку:
   Знову суворий настав момент,
   У бiй йдемо ми вкотре!
   Адже спокiйних свiтiв тут нема,
   Вiрю, запал росiйських дух не згас!
   Дунай у вереснi ще теплий, навiть цвiте навколо виноград та соковитi грушi. Саме час для приємного курортного вiдпочинку. Але хлопцi зволiкати не стали. Перепливли ще до того, як стемнiло - одним духом i з iншого боку.
   А далi план найпростiший, знiмаєш вартових i пiдпалюєш обоз iз пороховим складом. Маргарита та термiнатор Олег Рибаченко освоїли новий метод усунення вартових, а саме удар кулаком по потилицi. Або навiть не кулаком повнiстю, а наполовину зiгнутими пальцями. I вартовий осiдає...
   Хоча османи i напруженi, ходять довкола зикаючи. Ось одразу троє з них вирубалося, вiд руху босої нiжки Маргарити. Вiд обозу несло розкладанням, але полонених здається, нi, а отже, можна й атакувати!
   Полети подоби коктейлю Молотова i спалахнув у цьому сплетiннi дерева та парусини пожежа.
   А коли почав брехати порох, пара термiнаторiв атакувала табiр. Прагнучи прорватися до Iзмаїл-Бею.
   Маргарита навiть тому помiтила:
   - Починати слiд з ватажка!
   Олег Рибаченко логiчно та розумно заперечив:
   - Хоч i прийнято починати iз серйозних справ, але дивись не надорви пупок!
   Зрубуючи на шляху яничарiв, Маргарита Коршунова єхидно помiтила:
   - Не смiшно! Дуже не смiшно!
   Олег Рибаченко з такою силою рушив ногою величезного найманця-сарацина, що той у польотi збив кiлькох туркiв та двох вершникiв. Олег Рибаченко висловився:
   - Головний ворог усерединi тебе! Це дурiсть та страх!
   Маргарита немов бешкетне дiвчисько палицею трощить кропиву. Сама мiнала ворожi шеренги, i всевала пiдходи i все ж таки вiдставала, вiд дрiбнiшого, але спритного Олега Рибаченка. Дiвчина, втiм, гарно промовила:
   - Дурiсть i страх мачухи людинi, але матерi один одному: одне породжує iнше!
   Олег Рибаченко логiчно, знову метаючи пальчиками нiг розплющенi мушкетнi кулi, зауважив:
   - Хороший воїн тричi звiр: лютий, безстрашний, спритний, але вiдсутнiсть людської кмiтливостi залишає його на рiвнi тварини!
   Маргарита Коршунова, зрубуючи втрачаючих людських образ, османiв, якi зрозумiвши, що на їхню душу прийшли ангели з посмiшкою проспiвала:
   - Не знаю ким iз мудрецiв, таке було сказано; якщо Бог вирiшив нас покарати, якщо Бог вирiшив нас покарати, Вiн нас позбавляє розуму!
   I знову дiвчина обрушує на супротивникiв такi удари, то й войовниця Зена вдавилася вiд заздрощiв. Помахи мечами частi, мов комаринi крила i навiть звуки вiд них лунають як дзижчання джмеля.
   А Олег Рибаченко все додає i з обох рук та босих нiг став метати у ворогiв не лише кулi, а й випльовувати голки, використовуючи стрiчку на поясi. I османи втрачали своїх людей...
   Поява штатного чаклуна не викликала в Олега Рибаченка подиву. Хлопчик жбурнув у нього найближчого осману. Той пальнув у цiль пульсаром, але в момент пострiлу його магоматриця трохи на мить розкрилася i свинцева кулька потрапила прямо в центр у лобi. Чарiвник миттєво розпалився i рвонув. Безлiч розiрваних шматкiв м'яса, нехай i дрiбних, розвiяло в повiтрi.
   Олег Рибаченко знущально вимовив:
   - Прощавай магоматрице!
   З загибеллю чарiвника бойовий дух османiв остаточно впав, а коли перейшла брiд росiйська кiннота i вдарила по пошарпаних рядах супротивника, почалася повальна, боягузлива втеча.
   Маргарита Коршунова тут як заспiває;
   Я Батькiвщинi великої обiцяла,
   Служити всесвiту, вiчне свiтло несучи!
   Нехай труднощi та муки починала,
   Полювання плакати - наче ти дитя!
  
   Про скiльки горя Боже у свiтобудовi-
   Начебто чорт всесвiту цей Творець!
   Зруйнується ударом страшним будинком,
   Пiде в могилу пiдiрваний молодик!
  
   Нi, не шукай визнання iншого,
   На славу нашої Батькiвщини святий!
   I мужностi менi потрiбно неземного,
   Щоб не залишитися жалюгiдною рабою!
  
   Адже космос не має форми кола,
   Вiн нескiнченний - як людська думка!
   I шукає людина в просторах друга,
   Хоч наша доля - бiйся i борись!
  
   Не народженi ми бездоганно насолоджуватися,
   Доля сувора, але iншого немає!
   Адже росiяни завжди вмiли битися,
   Я теж воїн, хоч менi мало рокiв!
  
   Не буду брехати, лукавствуючи безбожно,
   Вiйну любила, почуття не танучи!
   Але розумiти я стала це складно,
   Вiтчизна стогне мила моя!
  
   I ось передi мною знову вибiр,
   Битися з честю чи померти!
   Так розклад на картах долi випав,
   У низу лише прiрва i опора жерди!
  
   Але волю я в кулак зараз зiбрала,
   Прочитала молитву, м'язи напружила!
   Противника скинь з п'єдесталу,
   Грає у серце дзвiнка струна!
  
   Тепер я знаю, перемогти реально,
   I нехай Росiя панує у вiках!
   Ми на планетах будемо найдальшими,
   Прославимо Русь у поемах та вiршах!
  
   Для змiцнення країни Святої Росiї,
   Нам слiд мати пiзнання!
   Всевишнього з молитвою просили,
   Щоб вiчно миру знань свiтло не тухе!
   I знову перемога, збiр трофеїв та пiдрахування полонених. Включно з дiвчатами-прислужницями. Так все вийшло красиво i, як завжди, переможно.
   Без зайвої паузи вiйсько рушило далi. Поки що в горах не повалив снiг i не засипало перевали. Олег Рибаченко припустив, що в iмперiї Османа ще можуть опинитися в запасi чаклуни або вони наймуть нових чарiвникiв зi Сходу i тi, використовуючи свою чарiвну силу, можуть спробувати влаштувати горах обвал. Маргарита Коршунова з цим припущенням, що цiлком логiчно погодилася:
   - Мабуть, можуть. Отже, ми маємо знешкодити можливi пастки на шляху проходження наших вiйськ.
   Олег Рибаченко з деяким сумнiвом сказав:
   - Адже ми можемо i не побачити чарiвникiв, що сховалися.
   Маргарита Коршунова на це впевнено вiдповiла:
   - Навiть якщо не побачимо, то сильну магiю вiдчуємо. Пам'ятаєш, як волхв навчив нас розпiзнавати силу поколювання долонь. Цей спосiб простий i посилення особливого виду поколювання, як долонь, так i пiдошв нiг видно, чи наближаємося ми до противника або навпаки вiддаляємося.
   Олег Рибаченко погодився та запропонував:
   - Насамперед потрiбно перевiрити там, де є реальна загроза обвалiв.
   Сказано i зроблено, помчали скакуни, смертоносна пара помчала до перевалiв. А пiд час бiгу знову юнi воїни знайшли дар бачити, як великi медiуми стародавнiх та сучасних часiв.
  I Олеговi Рибаченку здалося;
  Сан-Паулу завершують захоплення дiвчинки з Третього Рейху... Ось на дисколетi Єва та Гертруда ламають останнi осередки опору супротивникiв. I при цьому дiвчата спiвають.
  - На священнiй вiйнi - буде наша перемога! Доньки ми Сатани - ось така бесiда!
  Пiсля чого Єва дотепно помiтила, вискалив зубки i давлячи босими пальчиками на кнопки джойстика.
  - Диктатор аж нiяк не нагорода народу, але вiн його носить на шиї як медаль!
  Гертруда теж дуже дотепно вiдповiла:
  - Найкращий спосiб у полiтицi перемогти, це дурiстю виборця здивувати!
  Єва знову випустила ракетою по ворогу i пискнула:
  - Як не солодкi мови полiтикiв, але викликають у виборцiв лише кислий вираз обличчя!
  Гертруда скелячи зубки, i натискаючи босими пальчиками нiжок на кнопки джойстика, зазначила:
  - Диктатор це редиска навпаки, зовнi бiле вбрання, всерединi кривавий пронос!
  Єва вискалив зубки, i натискаючи червоним соском на кнопку джойстика, дотепно вiдповiла:
  - Диктатор проливає кров як хмара дощ, супроводжуючи промовистiстю словесного проносу!
  Гертруда пiдрiзала лiтак супротивника i провизжала:
  - Диктатор любить лити кров як акула, i проливати крокодилячi сльози, як свиня!
  Єва дотепно помiтила, ведучи вогонь по ворогу, з колосальною точнiстю:
  - Диктатор, це така особистiсть, що для нього виборцi готiвка, що не коштують i ламаного гроша!
  Гертруда з великою дотепнiстю та скеляючи перлиннi зуби, натискаючи босими пальчиками нiжок на кнопки джойстика, видала:
  - Нiхто не знає скiльки у полiтика в кишенях готiвки, але безсумнiвно що так напевно дуля хамської особистостi!
  Це одне iз видiнь Олега Рибаченка, який став магiчною особистiстю.
  Але ось йому примарилося й iнше. Що вiдбувається з його другом.
  Хлопець прийшов до тями вiд сонних настоянок лише, коли його витягли з трюму i кинули в сирий пiдвал. На вiдмiну вiд задушливого трюму, навiть у гарячому Стамбулi холоднi пiдземелля, є такий ефект, якщо розташовувати їх нижче ґрунтових вод, то вiд конденсату падає температура. Так що на холодi швидко злiтає куля i починає саме трясти. Тим бiльше, коли на тобi рахуй, нiчого нема.
   Щоб зiгрiтися, Петро став вiджиматися вiд пiдлоги i дати кут прес. Ланцюг насамперед той, що на шиї, тихо побрязкував, а в кутку ворушилися не надто великi щури.
   Через нашийник по камерi на повний зрiст не можна зробити i трьох крокiв, зате залишалася можливiсть присiдати i згинатися.
   Петро кiлька разiв смикав ланцюг, але швидко переконався, що порвати його марно i слону. Метал кожної ланки завтовшки з великою пальцем ноги аж нiяк не дрiбного хлопчика. До речi, ноги мерзли найбiльше, щоб не простигнути, Петро то пiднiмався, то навпаки опускався на носочках.
   Коли, нарештi, повернулося вiдчуття тепла, можна вже сiсти та вiдпочити. Зiбрати разом розiрванi й загорiлi зайцi думки, що скачали, як при пожежi. I насамперед вирiшити, що робити? Зникнення намiсника Криму не може пройти безслiдно - це очевидно будь-якiй бiльш-менш здоровiй людинi. I те, що його друзi прийдуть на допомогу, теж очевидно. Проте враховуючи вiдстанi, що ненадiйно працює за часiв середньовiччя зв'язок, а також можливi викрутки хитрою спокусницi-ханшi, має пройти чимало часу, перш нiж прибуде пiдмога.
   А за цей час його, безсумнiвно, оброблять пiд горiх. Те, що колишнього пiонера чекають тортури, жодних сумнiвiв не залишалося. I справа не тiльки в помстi, хоч i було за що мститися, але й життєво важливою iнформацiєю, якою володiє Петро. Тож розраховувати, нiби вдасться уникнути мук - це самообман.
   Головне це не дати слабину, не розколотися, не почати стогнати i плакати, нiби ти сiльська баба, а не син гордої Росiйської iмперiї. Виявити твердiсть духу пiд тортурами. Навiщо слiд згадати прийоми саморегуляцiї, нiж тiло командувало тобою, а ти тiлом. I посмiхатися, немов на ритуальнiй порцi спартанець!
   Османи не поспiшали, мабуть давали можливiсть бранцевi набагато повнiше вiдчути жах свого становища. Але колишнiй пiонер уже обмiрковував план втечi. Наприклад, ланцюг можна повiльно перетерти ниткою з пов'язки на стегнах. З огляду на товщину ланки це займе багато часу. Сам метал, звичайно, не такий мiцний i загартований як булат i повiльному впливу тертя пiддається. А потiм рушити тюремника важким по головi.
   На рахунок тортури Петро не помилився, величезних зусиль волi йому варто було придушити тремтiння, коли його, начепивши кайдани, волочили з пiдвалу, пiднiмаючи гранiтними сходами нагору. Зате в залi катувань оголений торс обдало приємним теплом вiд розведених камiнiв та жаровень.
   Набiр виявився дуже рiзноманiтним: гачi, голки, пилу, шомполи, шампури, щипцi всiх видiв та iнше. Деякi службовцi для катувань предмети виглядали настiльки екстравагантно, що їх призначення можна лише гадати. А вiдчувати на власнiй шкурi бажання жодного.
   Пiд спецiальним абажуром палало кiлька лампочок, що освiтлювали лаву, на якiй сидiли переписувачi. Громила в червоному балахонi крутанув важiль i до писарiв пiд'їхав стiл, на якому лежали заздалегiдь приготованi листи пергаменту, гусячi та павичi пiр'я. Зважаючи на все ця службова публiка, повинна записувати всi висловлювання допиту людини. Навiть якщо це й бруднi, матюки.
   Зал для дiзнанья великий i в ньому передбачено проведення допиту з пристрастю одночасно до дюжини чоловiк. Але поки що на спецiальному пристосуваннi з вивернутими плечима висить лише одна люто змучена дiвчина. Вона щойно вiдключилася i кати намагаються привести катовану в себе. Петру неприємно дивитись на пiдлобне бузувiрство, i вiн мимоволi вiдвiв очi.
   Головний дiзнавач у червоному чалмi та сухуватим обличчям, виявився невисокий i рухливий. Вiн весело посмiхався, дивлячись на страждання людей, i катування схоже на нього ремесло, що приносить радiсть самi процесом.
   Принаймнi дiзнавач не став витрачати час на зайвi питання, а просто наказав:
   - На дибу з помiрним вантажем!
   Сильнi руки, могутнiх катiв пiдхопили Петра, грубо здираючи кайдани. На мить, вiдчувши свободу рук i нiг, юнак, рiзко рвонувши вислизнув з спiтнiлих лап катувальникiв i врiзав коленом у пiдборiддя.
   Навiть кiстка у ката хруснула вiд люто вкладеного тичка в вiстря, i величезна туша стала осiдати. Розвиваючи успiх, Петро вихопив з-за пояса помiчника катувальника нiж i полоснув його по животу. Iнший виродок схопив, було, хлопчика за плечi i отримав тичок головою в перенiсся. З носа, як з розплющеного помiдора, плюхнула кров'ю. Петро провiв добре розучену вертушку i влучив гомiлом у скроню громили. У того знiяковiли очi й пiдкосилися ноги. Хлопчик саданув найближчою замахнувшись клiщами горилу в пах, залiзнi кусачки вилетiли з волохатих лап. А кулак потрапив у вiдрите горло того, хто намагався схопити катувальника в коричневому фартуху. Пiсля влучення разом перехопив подих i амбал харканув кров'ю.
   А цей момент раптом юнак вiдчув, що його нiби стиснули в обiймах запеклi ведмедi. Майже не видима павутинка обплутала юного воєводу, лише рухатися. I нiби пройшовши через стiну, з'явився силует карлика-чаклуна з павуковим талiсманом на грудях. Почувся хриплуватий голосок:
   - А вiн непоганий... Клянусь Аллахом дуже непоганий як воїн!
   - Та й зовнiшнiстю непоганий! - вiдповiв приємний жiночий голос. - Чесно кажучи, я саме таким уявляла росiйського витязя, правда, не думав, що вiн такий молоденький. На гладенькому личку жодного волосся!
   Поряд з карликом з'явилася висока, огрядна жiноча постать укутана бiлим, покривалом. Вона простягла руку рукавичка i коротко наказала:
   - Допитайте його з пристрастю, але не покалiть i не потворити шкiру.
   Карлик-чарiвник заспокоїв мегеру:
   - Не бiйся! Я залечу його шкуру, тож не залишиться слiдiв!
   Жiнка зло прошепотiла:
   - Тим бiльше, вибийте з нього всi вiдомостi!
   Головний дiзнавач повторив наказ:
   - Диба з помiрною доважкою!
   Руки Петра зв'язали ззаду i потягли вгору. Почувся скрип i скрегiт ланцюгiв. Двопудова гирка вiдтягла праву ногу хлопчику. Пiдкоряючись наказу, ще одну гирку приєднали до лiвої. Хлопець вiдчув бiль у вивернутих плечах i постарався уявити, що вiн пiдтягується на турнiку. Отак нiчого поки страшного немає.
   Жiнка в паранджi, не вiдриваючись, дивилася на напружене мускулисте тiло воєводи-хлопчика. Так юнак гарний, засмаглий, свiтловолосий, чудово складений iз чистою та гладкою шкiрою, що здається тонкою пiд рельєфними м'язами. I особливо цiкаво, що ворог, один iз п'ятiрки шайтанiв, що перевернули майже всю житло Землю.
   Дружина султана наказує:
   - Плитай йому! Мiцних!
   I батоги обрушилися на мускулисту спину, змушуючи здригатися вiд ударiв мiцне, хлоп'яче тiло. Петро важко дихає, але до кровi стиснувши зуби, терпить бiль. Ось уже червоний струмок стiкає зi спини.
   Дiзнавач запитує:
   - Що зробить iз порохом, щоб вiн бив на такi дистанцiї?
   Петро коротко кинув:
   - Не скажу!
   Головний катувальник коротко наказав:
   - Жаровню йому пiд ноги! Пiдсмажимо добре йому п'ятки.
   Султанша як цiлком досвiдчена в тортурах пiдказала:
   - Змастiть їх пальмовою олiєю, щоб довше не пiдгоряли. Так i бiль бiльше i хлопчик не покалiчиться!
   Жаровню професiйно розташували на розрахованiй вiдстанi, щоб розпалив вогонь, постiйно посилювати больову дiю на катованого.
   Петро, вiдчуваючи, як припiкає пiдошви, проте лише видавив iз себе усмiшку. Лазня, типова росiйська лазня!
   Жарiвня палахкотiла все дужче, а ногам пацана пiдвiсили ще бiльший вантаж, так що вивернутi суглоби страшенно захрумтiли. За наказом головного дiзнавача з камiна дiстали з розпеченими зiрками батiг та голки. Спочатку голку почали повiльно вколювати до нервових вузлiв на плечах та литках хлопчика, потiм на спину обвалився розчервонiлий дрiт.
   Султанша вiддавала команду пiдходили свiжi помiчники катiв, ось доведенi до жару зубчики вп'ялися в ребра i почали їх з хрускотом ламати. Петро вiд бойового шоку поринув у напiвдемоту, але очi залишалися вiдкритими i погляд цiлком осмислений та ясний.
   Ось воєвода вiддихався i, незважаючи на те, що був охоплений полум'ям, висунувши вихрасту голову з-за бугра, висловившись:
   - У ногах правди немає, добувають її, як правило, на ногах!
   Герцогиня окинула стрiмким поглядом все поле металевого та кривавого димного бою. Войовниця свиснула:
   - Настав брат, вражаючий зайчик розклад! I розлючений тигр знову входить у контакт!
   До завалу химерних i прекрасних дерев, за яким засiли черепахи-гоблiни, що влаштували цю в стилi стародавнього Мономаха засiку на самому початку бою. Завиваючи та пiдспiвуючи; Нарубавши акордеони i флейти своїми маголазерами буквально за сiм хвилин, залишалося не бiльше, а то й менше сотнi метрiв. Стародавнi маготанки залишилися не бiльше нiж за пiвкiлометра позаду. Гоблiни-черепахи все ж таки знайшли спосiб зупинити просування цих громадин, частими пострiлами розiгрiвши броню настiльки, що екiпажi з дiвчат, щоб не зваритися живцем, виявилися змушенi покинути танки. Вони тоненько пищали потираючи ошпаренi нiжки i тепер займалися тим, що швиденько заскакували всередину через нижнiй люк. Зi своїми витонченими з глянцевими нiгтиками ручками, заганяли в ствол снаряд, що охолоджувався за допомогою чарiвництва, i, зробивши пострiл, викочувалися звiдти, розлютилося, заковтуючи повiтря пересохлим ротом. Передовi бiйцi батальйону залягли за залишками огорожi, яка ранiше означала периметр контрольованої зони навколо магiчного гаю порталу космосу. Дiвчата, що вiдстали, пiдтягувалися короткими кидками, час вiд часу потрапляючи пiд удар маголазера i перетворюючись на вогняний стовп, який швидко згасав, залишаючи по собi чорну скрючену мумiю. Герцогиня смачно вилаялася:
   - Погана голова знаходить спокiй ногам тiльки на цвинтарi!
   За найоптимiстичнiшими прикидками, вiд мульти-батальйону залишилася ледь половина, притому, що вiн поки що змiг засiкти лише близько десятка влучень у бiологiчних монстрiв. Лише чотири влучення завдали їм якихось суттєвих пошкоджень. Один гоблiн-черепашка влучив пiд гарматний снаряд i втратив у результатi верхньої половини тiла, у другого навпаки постраждала нижня частина бiологiчного механiзму, а двоє iнших впали на землю i пiсля чого майже блискавично евакуйованi своїми товаришами. Петро намагався прикинути, куди їх сховали. Певно, далеко за лiнiю оборони. Так що поки спiввiдношення втрат було приблизно таке, що пишатися росiйським вiйськам i кольороельфам на цiй дiлянцi нема чим. Причому, i це без урахування того, що втратили чудовi самки-танкiсти! Загальнi втрати противника, безсумнiвно, у чому є пiдстави припускати трохи бiльше. Вогневий налiт мiнометної батареї задоволено точно накрив своїми полум'яними вихорами лiвий фланг рояльного та клавесинового завалу. Петро вiдзначив шкоду лише, що цей каскад магоплазми тривав лише близько п'яти хвилин, а потiм мiнометники та машини опинилися у зонi об'ємного магоядерного вибуху. Це мiхура теоплазми, що наздогнав всю площу розташування магогневих засобiв з ефективнiстю кувалди, що лупить по пустотливих мурах. I тепер можна було розраховувати тiльки на силу чаклунства кольороельфiв та техномагiю просунутих людей.
   Незважаючи на перебування свiдомiстю в iншому свiтi, очi у юного воєводи вiдкритi, а на вустах грає посмiшка, що виводить катiв iз себе, i тортури загрожують перейти межу небезпечну для життя Петра. Султанша можливо вперше у своєму вже немалому за тривалiстю життя вiдчула в собi одночасно i спека i холод, i скаженi стрибки серця.
   Наслiдував навiть не крик, а крик:
   - Все вистачить, припинити тортуру! - Перехопить здивований погляд головного дiзнавача, - додала. - Ви замучаєте хлопця до смертi, але все одно нiчого не досягнете. - I хижий оскал у вiдповiдь. - Я вже зумiю розв'язати язик, клянусь Аллахом! I не такi ламалися.
   Головний майстер допиту вклонився до Султанше. Вiн розумiв, що зараз у Константинополi немає особливiших впливiв, нiж перша дружина Султана, панi валiда. Султан i великий вiзир призначенi командувати армiями. Карлик-чаклун також покiрно кивнув, коли султанша жорстко наказує:
   - Завтра до полудня вiн має бути на ногах!
   Чарiвник, будучи величезним фахiвцем у галузi лiкування, вклонившись, пообiцяв:
   - Наша справа холоп i ми, безумовно, зробити. Тiльки дайте менi дюжину красивих блондинок з волоссям бiлiшим за снiг для ритуалу!
   Султанша насупила брови:
   - У тимчасове користування чи жертву?
   - У тимчасове ... - Карлик знiяковiв i вiдповiдь погляд.
   - Термiн тобi дано до полудня, а то шкуру спущу! - Погляд мегери, казав, що вона зовсiм не жартує.
   Пiсля чого Петро лежав обмазаний пахощами, в блаженному i глибокому снi майже бачачи сновидiнь. А сама султанша буквально божеволiла в любовному нетерпiннi. Вперше вона вiдчула справжню пристрасть. Адже, наприклад, султана вона любила саме як одного з наймогутнiших людей на Землi. Таке ось меркантильне кохання. А тут виявилося щось iнше.
   Насилу дочекавшись коли мине опiвднi i ґрунтовно виведши вона ввiйшла в розкiшну спальню, де її чекав прикутий золотими ланцюгами бранець. Петро, прокинувшись, дивився на султаншу з цiкавiстю. I вона почала оголюватися. Пишнотiла i чорнява правителька виглядала куди молодше сорока шести рокiв. Орлиний нiс i густi брови строго обличчя, i при цьому жодної зморшки. М'ясистi пишнi форми, але жодної жирової складки, золотисто-смаглява шкiра та рубiновi сосочки, без трiщин пружна.
   Султанша гарна особливою схiдною красою, а обличчя здається бiлiшим на тлi чорних очей та вугiльного кольору волосся. Така собi зрiла, але свiжа жiнка Сходу. А перед нею засмаглий, але свiтловолосий хлопчик навiть швидше з нордичними, нiж слов'янськими рисами обличчя.
   Правителька зробила йому крок i ласкаво промовила:
   - Тепер ти мiй! Я володiтиму тобою повнiстю!
   Пiсля чого стрибнула на юнака. Як Петру не гидко, тiло фiзично розвиненого пiдлiтка сильнiше за розум, поклик гормонiв не зупинитися i незабаром... Почув хтивi зiтхання та охи.
  . РОЗДIЛ Љ 20.
  Весна настає. I дiвчата вже тягнуть на собi плуг. Вони працюють як справжнi рабинi.
  I босi та майже голi, на сiльськогосподарськiй нивi. I їм вiд цього дуже здорово.
  I працюють з пiснями i танцями, спiваючи ...
  Вдаримо, сильнiше, пiдтягнемо дружнє...
  Ми найбiльший космосом, i Гiтлеру буде розгром!
  I фашистська влада пiде повiр на злом!
  А в недiлю Наталя знову вирвала собi час, щоб подрукувати. Вона босими пальчиками нiжок дуже спритно молотить по клавiатурi друкарської машинки.
   Багаття палахкотiло все вище i вище, i справдi зусилля хлопцiв не пропали даремно три десятки вершникiв, раптово вискочили з гаю. Вони виглядали дуже строкато, як багатi козаки з чубами на голених головах i... Шестиногих конях, що можливо на тлi колишнiх чудес ще й не найдивовижнiше.
   Пацани-попаданцы, роззявивши роти з подивом дивилися на яскраве вбрання цих козакiв чудесного свiту, радiсно вiдзначаючи всю схожiсть тутешнiх iномiрян iз людьми. Навiть обличчя цiлком малоросiйськi, може навiть i посмуглее, все-таки сонце цiлих три i засмага береться набагато краще, нiж у помiрно-теплому клiматi Запорiжжя або Дону.
   Але самi цi гайдуки аж нiяк не добрi. Швидко спiшилися i рушили на пацанiв ланцюжком, причому деякi навiть розгорнули сiтi, наче збиралися ловити рибу чи курiпок.
   Олег одразу зрозумiв, у чому справа, але вчинив єдино правильним у даному випадку чином, усмiхнувся, зробив на зустрiч крок, простягнувши руку. Слава наслiдував приклад брата, хоч i сам злякався, бачачи, наскiльки пашать злiстю обличчя "козакiв".
   Тi, мабуть, не чекаючи подiбної реакцiї, зупинилися. А Олег сказав банальне:
   - Ми вашi друзi i прийшли зi свiтом!
   Командувач загоном потужний чоловiк у мiдному, надраєному шоломi( цьому вiн сильно вiдрiзнявся вiд чубатих "козакiв"), розгублено насилу стримуючи гикавку, пробурмотiв:
   - Ви раби-втiкачi, не друзi!
   Олег посмiхнувся ще ширше i як це часто роблять хлопчаки, почав брехати, пишучи на ходу:
   - Ми вiльнi юнги торговельного судна стани за туманами (назву краще конкретної не давати, вони ж у цьому свiтi нiяких держав не знають!), зазнали аварiї корабля, ледве врятувалися.
   Олег склав молитовно руки благаюче, промовив похмурим тоном:
   - Оскiльки капiтан i команда, швидше за все, загинули, ми просимо слiзно взяти нас пiд заступництво!
   Провiдник загону прямо глянув на обличчя Олегу. Вiн був досвiдченим фахiвцем з лову рабiв-втiкачiв. I саме ця досвiдченiсть давала хлопцям шанс на порятунок.
   Тим бiльше й у зовнiшностi попаданцев була певна подiбнiсть iз юнгами. Рванi матроски, короткi штани. Щоправда, шкiра якась блiда, але це вкотре показувало, що, швидше за все країна, звiдки вони прийшли, лежить на пiвночi за туманами, як у них прийнято називати це мiсце.
   Але перевiрити ретельнiше не завадить. Ватажок пiдiйшов до Олега та Слави i наказав:
   - Ану оголить спини!
   Хлопчаки охоче зняли подертi матроски, в таку спеку без них приємнiше. Тим бiльше, що три сонцi не надто вже пекучi. Стiльки часу на свiтила iншого свiту, а почервонiло зовсiм трохи i лише трохи починає братися засмага.
   Нiмцi ще не встигли, як слiд обробити пацанiв. Тож на спинах лише легкi слiди ременя. Зазвичай рабiв сiчуть бiльш безжально, розриваючи до кровi шкiру i не раз. Ну, а юнг, звичайно, теж повиннi карати, хоча якщо це вiльнонайманi хлопцi, то не так суворо.
   Потiм сищик наказав пiдняти ноги, помацав пiдошву... Рабам до повнолiття взагалi не належало нiяке взуття, щоб не робити ноги м'якими. Виняток робилося лише для домашнiх слуг, або вiльнонароджених за бажання господаря. I то якщо справа стосувалася невiльникiв, то слiд платити власнику невiльникiв податок на сандалi, i ще бiльший на чоботи чи черевики.
   Так що на це щодо тямущих могли йти лише багатi господарi, якi бажають показати, що в них i рабам живеться як коту в олiї.
   Не надто ще огрубiлi ступнi мiських дiтей вкотре вказували, що не раби. У всякому разi, не тiкають з рудникiв або важких польових робiт.
   Та й найголовнiше клейма на них немає. Пуанцiвку зазвичай ставили на груди, живiт, плече, рiдше на внутрiшнє колiно, але це вже жiнкам.
   Хлопцi, не дивлячись на зовнiшню браваду, їх побоюються, але це зрозумiло, хто б не злякався, та ще одразу трьох розшукових команд. Тримають себе, правда, добре, а раби ж полохливi, не часто зустрiнеш добре володаря невiльника, особливо якщо вiн ще босоногий пiдлiток.
   Глава розшуку кивнув:
   - Ну добре! Ми вам повiримо, але... У будь-якому випадку вас слiд затримати для з'ясування особистостi. Тодi якщо ми отримаємо докази, що ви справдi юнги i знайдуться тi, хто пiдтвердить з якого судна, то... Долю вирiшить суддя, i найшвидше знайде корабель, що вiдвезе вас до Гiперборею на пiвнiч.
   Тут погляд ватажка став суворiшим i злiшим.
   - А якщо нi, то вами займуться кати. Як знати може ви ще гiрше за втiкачiв рабiв шпигуни чужої держави?
   Олег мало не впав з нiг. В особi та на лобi заграли жвачки. Сищик уловив змiни в настрої i кривенько посмiхнувся:
   - А чого ви хотiли? Заодно за шпигунiв ми отримаємо велику нагороду!
   Славко пiдняв руку в пiонерському салютi:
   - Клянуся ми шпигуни!
   Глава розшуку похмуро вiдповiв:
   - Клятв мало... - Понизивши голос до шепоту, промовив. - Але шанс не дати вам померти пiд тортурами я дам!
   Олег здивувався такiй добротi. Втiм, звичайно, це не просто так. Крiм того, упiймання шпигуна вимагає спочатку з'ясувати на чию користь i хто шпигунить. I ще не факт, що отримаєш нагороду, якщо країна не в станi вiйни. А тут мабуть чогось попросять натомiсть.
   Сищик i справдi запропонував:
   - Я вас вiддам на служiння архiгерцогу. Без платнi робота важка, але кращого варiанту у вас в жодному разi не буде. Якщо немає шансiв, повернуться на Батькiвщину, звiсно. А ви, крiм iншого, будете дещо про архiгерцога менi чи моїм людям доносити!
   Пропозицiя виглядала огидною, але альтернатива виглядала ще гiрше. Крiм того, розумний Олег ще не до кiнця зрозумiв. Тому запитав у детектива:
   - А що можуть слуги нижчого рангу дiзнатися про цiкавого вiд знатного вельможi?
   Головний сискар байдуже зауважив:
   - Це вже вiд вас залежить, але ви розумнi хлопцi... Грамотою володiєте?
   - Так! I ще геометрiю знаємо! - поспiшив заявити Слава. - Семирiчку скiнчили!
   Сищик кивнув i посмiхнувся ширше:
   - Ну ось! З таким розумом i освiченiстю ви швидко просунетеся, а якщо нi, то в шпигунствi вас i пiзнiше звинуватимо. Ви якраз пiдпишiть у мене папiр, щоб уже не викрутитися!
   Олег знизав плечима i розважливо промовив:
   - На пропонують доносити i перед цим сiсти на гачок. - Хлопчик зробив хитру мiну. Йому згадалася вiйськова книга про розвiдникiв у бiлогвардiйському полонi. - Але ж секретним працiвникам платять за iнформацiю.
   Глава розшуку люто прошипiв:
   - Поки немає! Ви не в тому положеннi, щоби щось вимагати! На дибi ви можете розколотися i тодi у мене буде немислима нагорода! Так що моє терпiння закiнчується!
   Славко раптом згадав, з яким смаком хлюпає гумова палиця, завдаючи ударiв по босих п'ятах. Як пронизує вiд пiдошв до потилицi гострий бiль i поспiшив, вигукнути:
   - Ми згоднi!
   Папiр пiдписали прямо на пнi, пiсля чого накинувши на шию ласо хлопчакiв повели кам'янистою дорогою. До мук фiзичних вiд гострого камiння, що терзає ще майже дитячi пiдошви нiг, додалися моральнi. Їх ведуть, наче спiйманих злочинцiв.
   Максим прокинувся i мимоволi перехрестився. Сон виявився занадто виразним для звичайного сновидiння i це, швидше за все, було однiєю з речей. Анжелiка навiть говорила, що його дар вiщих снiв повинен працювати значно активнiше. А не iнодi як зараз.
   Коли розквiтло, вони знову зустрiлися. Спочатку Максимка запропонував оглянути палац. Його величезнi розмiри зали i коридори, обвiшанi щитами, лицарськими латами, картинами в маслi, рiзноманiтною зброєю справляли незабутнє враження.
   Деякi обладунки виявилися настiльки великими, що їх могли носити лише велетнi не нижче за п'ять-шiсть метрiв на зрiст. Зустрiчалися i опудала рiзних тварин. Сам палац за розмiрами площi перевершував як мiнiмум вдовi знаменитий Зимовий у Петербурзi та на поверх вище, причому всi стелi, включаючи верхнi високi. Звичайно. За кiлькiстю шедеврiв та рiзних картин найбiльших майстрiв вiн поступався Ермiтажу. Тут усе якось грубiше, рiзкiше, але зрозумiло, що будинок належить правителю рiвному за могутнiстю i багатству царям.
   Бiля входу до кабiнету супергерцога два з чистого золота з величезними рубiнами замiсть очей дракона сплелися у смертельних обiймах. На довершення на спинах сидiли рукотворнi лицарi з обладунками з платини та прикрашенi дiамантовими вiзерунками, вони вже схрестили сталевi мечi. Пишний килим лоскотав голi п'яти слiпуче прекрасних жiнок. Сам супергерцог щойно вийшов. Вiн високий, широкоплечий i при цьому дуже нескладний пузатий, з подвiйним пiдборiддям. На ньому були рясно надраенi лати, iз золотими пiвмiсяцями по краях та алмазною зiркою на грудях. Вигляд цього сановника за гордiстю здавався нiби царським, невелика корона у формi лаврового вiнка вiнчала кудлату голову. Вiн зустрiв дiвчат перебiльшено люб'язно, а босона Максимку удостоїв лише зневажливим поглядом. В iншому солдатську службу не звикати до подiбного вiдношення. Жирне обличчя супергерцога свiтилося усмiшкою, не утримавшись, вiн жадiбно чмокнув Наташку в щоку, потiм, щоправда, взяв себе до рук.
   -Дорогi жiнки мене звуть Маркс де Енгельс. Я запрошую вас на снiданок.
   Стiл у супергерцога справдi був розкiшний. На золотих рожнах смажилися кабани, лосi, козулi, зайцi. Це був не бенкет, а лише снiданок, але їм можна було нагодувати роту солдатiв, що отощали.
   -Знатний бенкет буде лише ввечерi на честь затримання бунтiвникiв. Можливо, мої гостi не в курсi, але нещодавно розпочалося повстання пiд проводом Червоного Котовського. Вчора пройшла спекотна сутичка i частина бунтiвникiв потрапила в полон. Скоро їх заведуть у мiсто, пропоную вам подивитися це видовище.
   -Iз задоволенням. - промовила в пiвголоса Наташа i блиснула сапфiровими очима.
   -Буде цiкаво. - пiдтвердила Алiса.
   Зазвичай криклива Анжелiка вiддала перевагу не вiдволiкатися вiд їжi. Жiнка-велетень енергiйно працювала щелепами. Ось, наприклад, у зайця вiдразу п'ять вушок, i м'ясо вкрите соусом типу шоколаду, змiшаного з кавою. Це реально смак iз смакiв!
   Дiвчата активно працювали щелепами, незабаром на їхньому мiсцi залишилася лише купа кiсток. Покiнчивши з їжею, вони пiднялися на веранду, слуги принесли їм морозива в шоколадi та з медом. Iз задоволенням його, поївши, Наташа та Алiса продовжили неспiшну бесiду з супергерцогом. Анжелiка мовчала, вона лише спостерiгала за богатирськи складеними охоронцями, з пiдозрою оглядала стiни щодо наявностi пiдслуховуючих каналiв. Наташа i Алiса навпаки вдавали, що все, що вiдбувається, цiлком природне.
   Розмова проходила у невимушенiй атмосферi обидвi сторони були весело, особливо пiсля того, як спробували вина. Потiм спустилися з балкона, їх посадили на зразок тригорбих верблюдiв i повезли на центральну площу. Вулиця, якою вони їхали, була покладена червоною цеглою. Численнi солдати вишикувалися в карi, в руках у них були важкi мушкети. Почувся трубний гул, це зчинили ворота. Заграв оркестр.
   -От їх уже ведуть - цi мерзотники отримають по заслугах. - проревiв глашатай.
   Дiя труби ще раз провили i на площу гуркотливою ходою виповзли чотири велетенськi ящiрки. Прямо в них на спинах сидiли солдати з двома невеликими гарматами бiльше, схожими на пищали, прикрашаючи сiдло кожної рептилiї. Восьминогi звiрi неквапливо перебирали лапками. Потiм сюди кривавою цеглою проскакало три сотнi вершникiв з пiками. Потiм був гул, i на площу в'їхали вiзки з клiткою. Щастило воза чотири вгодованi конi. За ґратами було видно прив'язану напiвоголену людину, два ката з батогами час вiд часу били його.
   Позаду воза був прикутий ланцюг. На ошийнику в кайданах, брязкаючи важкими ланцюгами, майже бiг мускулистий напiвголий хлопчик. Його також пiдганяли ударами батога. За ними понуро йшли скованi ланцюгом ув'язненi. Їх було приблизно до сотнi. Вони були оточенi натовпом вершникiв, якi час вiд часу дiставали їх добрими ударами копiй.
   -Ось бачите, що буває з тими, хто чинить опiр державнiй владi. Ось це!
   Супергерцог тицьнув пальцем у людину в клiтцi. Права рука Червоного Котовського, Медовий король. А ось прикутий хлопець просто звiр особисто зарубав десяток iнших солдатiв, перш нiж ми його пов'язали.
   Алiса придивилася до хлопця уважнiше. Обличчя дитини було розбите, волосся в кровi, плече розсiчене, тiло в синцях i саднах. Але їй у цьому не було, жодних сумнiвiв ув'язненого хлопця був Слава. Зовсiм не змiнився за вiсiм з половиною рокiв, той самий пiдлiток, хiба що шкiра стала смаглявою на трьох сонцях, i видiлився дуже рiзкий рельєф мускулатури. По її особi, що змiнилося, Максим усе зрозумiв. Вiн пiдiйшов i мiцно потис їй руку.
   -Тримай себе в руках. Iнакше ми не зможемо його визволити.
   Алiса вже давно навчилася чудово володiти собою. Iнакше нiколи не стала б однiєю з найбiльших войовниць усiх часiв та народiв.
   Супергерцог видавив усмiшку.
   -Скарають їх не вiдразу. Спочатку кати вивiдають усi таємницi повстанцiв, i лише потiм на них чекає жорстока кара.
   Думка про те, що Слава зазнає важких тортур, зовсiм не радувала Алiсу, але це хоч якась вiдстрочка жорстокого вироку. Її мозок працював з гарячковою швидкiстю, треба забезпечити втечу Слави, але як якщо вони навiть використовуючи свої чудово оточенi кладенцi кинутися в бiй, то тисячi солдатiв з мушкетами вб'ють їх. Нi, тут потрiбна хитрiсть. Втiм, хiба не билися вони з тисячами озброєних куди досконалiшою зброєю солдатiв Нiмеччини, Британiї, Японiї, США тощо, виходячи при цьому переможцями.
   Серед повстанцiв було багато дiтей не лише хлопчики, а й дiвчатка i на всiх їх чекала сувора доля потрапити в цю страшну м'ясорубку. На обличчi супергерцога читалася лише холодна гордiсть i безжалiснiсть. Наташа напiвпошепки запитала Маркса де Енгельса.
   -Невже цi маленькi дiти теж билися в армiї повстанцiв?
   -Ну, не все звичайно. - Деякi з них були важко вловимими зв'язковими, iншi розвiдниками, а багато просто дiтьми повсталих. Пiсля того, як вони дiзнаються, що їхнi нащадки спiйманi i зазнають мук їм нiчого iншого, не залишиться, як здатися в полон.
   -А Пiсля цього дiтей вiдпустять? - iз надiєю в голосi запитала Наталка. Навiть їй загартованiй i матiр'ю войовницi стало не по собi. Алiса взагалi мовчала пiдперши голову долонею. Втiм, те, що її брат уклав не менше двадцяти дорослих воїнiв, викликало цiлком законне та обґрунтоване почуття гордостi. Значить, за вiсiм з половиною рокiв не додавши до зростання, пацани сильно виросли як бiйцi. Навчилися досконало володiти мечем. А доростуть вони вже у мирний час, повернувшись до СРСР. Головне, що вона їх знайшла, та ще й напрочуд швидко. Якщо врахувати, що планета в дiаметрi як двi Землi, то це колосальна удача.
   -Нi! Звiсно, нi, навiщо нам потрiбнi зайвi свiдки. - Супергерцог не вважав за потрiбне щось приховувати вiд гостей. - Ми їх просто повiсимо, а трупи закопаємо в рiв.
   Дiвчинi ледь не стало погано вiд людоїдських одкровень.
   -А якщо їм все одно загрожує смерть, то їх батьки не здадуться.
   Супергерцог вишкiрив фiзiономiю в самовдоволенiй усмiшцi. Вiн i справдi хитра лисиця:
   -Ну, по-перше, батьки не знають, що нащадкiв все одно чекає смерть, у своєму указi ми зобов'язуємося їх звiльнити. А по-друге, пiсля тих мук, що ми їх пiддамо, витягуючи жили, дiти будуть тiльки радi рятуванню вiд них, заснувши в обiймах нiжної смертi.
   -Але хiба це не безлюдно вбивати беззахисних малюкiв.
   Чи не простогнала, не витримавши мовчання Алiса. Очi стали зрадливо сльозитися.
   -Немає навпаки це гуманно i правильно. - посмiхнувся людожер-сановник. I його тон став ялинкою попа, на сповiдi. - Вони ж ще не встигли згрiшити, а багатьох ми просто спалимо на багаттях, i їхнi душi очищенi вогнем i болем пiднесуться на небо. А так живучи на Атлантидi, вони б грiшили, грiшили, i ще раз грiшили. I Всемогутнiй Господь би скорботи милосердним серцем, змушений вiдправити їх у пекло.
   -Так нi, це все забобони. - перевiряла Громадна Анжелiка. Навiть її загрубiлу i продовжуючу рости, подiбнi розмови дiстали.
   Супергерцог пiдозрiло примружився:
   -Що за промови. Так за це можна потрапити до тортур.
   Вiн пiдняв батiг, але щоб злякати генерала Радянської Росiйської армiї треба мати щось дiєвiше, нiж пук кiнського волосся.
   -А Я не боюся тебе. - Алiса спритним ударом вибила батiг з руки супергерцога, потiм, схаменувшись, злегка почервонiла вiд збентеження. Маркс де Енгельс, втiм, на щастя для неї був у гарному настрої. А може i для себе, так шансiв пiти, живим, коли вiд тебе знаходяться близько чотирьох термiнаторiв, у нього практично не було. Навiть магiя могла виявитися безсилою при синхроннiй дiї трьох могутнiх красунь вiдьом. Як це можна сказати: часом для мисливця благо, що не попалася дичина, оскiльки броня у нього як папiр, а ланцюги капкана як тонка нитка!
   -Ти Полум'я, а не жiнка. Менi все бiльше хочеться розважитися з тобою. - I хтивий вельможа-козел скривив пику. - Давай домовимося, ти образила мене дiєю, а я замiсть покарання накладаю на тебе постiльний обов'язок.
   Алiсi зовсiм не хотiлося спати з цим горщиком зла, але в головi майнула думка. Вони звичайно повиннi допомогти врятувати брата (А де цiкаво Олег? Адже вiн не настiльки дурний, щоб ось так потрапитися), але при цьому необхiдно якнайшвидше впоратися iз завданням. А отже, слiд задобрити цього борова, адже супергерцог - король усiх навколишнiх мiст та сiл. Судячи з розмiрiв Джека-Лондона - населення на око пiд п'ятсот тисяч - пiвмiльйона. Адже для середньовiччя можна порiвняти з Парижем, у нього пiд контролем велика територiя. Не менше Бургундiї, а тому й бiльше. Вважай цiле королiвство шiстнадцятого столiття (приблизний рiвень розвитку цiєї планети!).
   -А що, я не проти провести нiч iз таким чоловiком. - Алiса сказала це, подумки уявляючи собi, як випускає сановнику кишки.
   -Так я суперчоловiк. - Маркс де Енгельс показав свої значнi, хоч i обвислi вiд жиру бiцепси.
   -Я i не сумнiвалася. - Алiса у вiдповiдь напружила свої хоч i не дуже великi, але гострi кульки ручних м'язiв.
   - Ти теж гарна! - Громила байдуже облизнувся. - Та я хочу вас обох, третя занадто велика, але перш нiж я займуся вами, менi треба буде вiдвiдати одне мiсце.
   Алiса посмiхнулася i в головi з'явилася кумедна асоцiацiя.
   -Яке?
   Герцог тоном царя Iвана Грозного з рекламного ролика банку "Iмперiал" гаркнув:
   -Пiсля дiзнаєтеся!
   Полонених вiдвели у в'язницю, вона розташовувалась практично поруч iз палацом супергерцога i, судячи з усього, була пов'язана пiдземним ходом. Перед катiвнею красувалася дорiжка, викладена з бiлої цеглини, на нiй виразно вiдбивалися кривавi слiди босих нiжок. Середньовiчну каталажку оточував глибокий рiв iз пiдйомним мостом. Увечерi, як обiцяв Маркс де Енгельс, вiдбувся знатний бенкет. На гулянку в основному з'їхалися дружки та васали супергерцога. А багато баронiв i графiв потрапили в кабалу, або отримували статус лише власникiв володiнь вельможi, що розкинулися на багато сотень верст. I справдi, Маркс мав земель пiд собою порiвнянною площею iз сучасною Францiєю, але значна частина володiнь розташовувалася на островах i комунiкацiї розтягнутi. Плюс ще постiйна дiя флiбустьєрiв усiх мастей. Потрiбнi союзники та новi кораблi. А тому слiд задовольнити братiю.
   Бенкет i справдi горою, а Центральною стравою стала бузкова з позолоченими гiллястими як лося-велетня рогами бегемот, в обрамленнi чотирьох крокодилiв, його внесло вiдразу пiвсотнi слуг i служниць. Причому, навiть за такої кiлькостi, дiвчата й юнаки обливалися вiд поту, та його мускулистi звичнi до навантаженнями руки тремтiли вiд напруги, а саме блюдо мiстило стiльки золота, то нього можна найняти стотисячну армiю добiрних найманцiв.
   Крокодили при цьому були нашпигованi, дичиною та ковбасами, екзотичними фруктами, та напiвживими овочами. Багатий був фарширований i величезний як два слони бегемот. Незабаром пiдкотили бочки вина, крiзь майстерно зробленi зi шкiри шланги полилося пiнисте пiйло. Не знаючи ще ложок та вилок, воїни запустили обидвi руки в м'яло. Точнiше, якiсь вилки й ножi вже були, виплавленi iз золота i досить витонченого оздоблення вони були виданi кожному гостю. Але бiльшiсть бенкетуючих волiло лiзти в їжу п'ятьма пальцями. Приклад подав сам супергерцог, його товстi бруднi руки захоплювали шматки м'яса та запихали собi до рота. Алiса та Наташа сидiли поруч, вони їли дуже акуратно, намагаючись на тлi мужланiв зберегти подобу культури. А завжди голодна Анжелiка навпаки дала волю пристрастям i навiть хапала шматки м'яса, використовуючи свої рухливi пальцi нiг.
   Треба ж хоч iнодi розслабитись. Максимка до столу не допустили, як i ранiше, приймаючи за простого слугу. Вiдвели мiсце, де такi ж як вiн хлопчаки гризли недоїдки. Втiм, їжi куди бiльше, нiж гостей, i їм вистачало. Один з юних бешкетникiв ущипнув було з хулiганською метою юнака в боцi i отримав вирубуючий удар у пiдборiддя. Пiсля чого iншi пацани оцiнивши силу короткого тичка, i рельєф мускулатури стали поводитися значно шанобливiше. Вони не знали, що перед ними полковник, тричi герой СРСР i кавалер усiх п'яти ступiнь слави. Анжелiцi врештi шматок не лiз у горло, вона раз у раз уявляла собi Славою, як його мучать i катують. А що з другим братом Олегом, серце чує, що йому напевно не солодко. Хоча це брат змалку вiдрiзнявся хитрiстю. Навiть дивно, що вiн так бездарно потрапив на прапор. Хоча ймовiрно ненависть заслiпила його.
   Маркс де Енгельс багато їв i ще бiльше пив, вiн швидко хмелiв i виражався все недорiкуватiше.
   -Близька перемога над повстанцями. Права рука Червоного Котовського Медового короля схоплено. - Супергерцог п'яно заїкав. Не поступається розмiрами i ще м'ясистiша, нiж Анжелiка охоронець акуратно постукала вельможi по спинi. Щоправда, на тлi войовницi термiнатора ця жiнка здавалася майже увальнем. Маркс бiльш-менш виразно продовжив.
   - Скоро ми дiстанемося до лiгва самого Червоного Котовського. I тодi я з цього бунтаря здеру шкiру живцем.
   Лицарi заляпали в долонi. Потiм знову вiддали належне трапезi, навертаючи соковитi шматки. Їхнi морди, блищали вiд жиру, соку, пролитого вина. Деякi з них витирали руки прямо про одяг. Супергерцог тим часом дав команду.
   -Обжорства та вина мало. Зараз я накажу зробити гладiаторський поєдинок.
   Вельможi улесливо закивали, перспектива змiшати вино з кров'ю дуже посмiхалася. Серед бенкетуючого залу була велика арена. Але сигналу слуги на неї було виведено два десятки гладiаторiв. Здебiльшого це були раби, котрi билися за право жити. Озброєння середньовiчних воїнiв було своєрiдним, у половини у синiх сорочках короткi мечi та шити. В iншого загону в червоному тризубцi i ланцюг iз гострим цвяхом на кiнцi. Побудувавшись один навпроти одного, гладiатори як за сигналом горна кинулися в бiй. Алiса та Наташа напружено стежили за сутичкою. Анжелiка навпаки розслабилася, i тягла хмiльне вино прямо зi срiбної посудини. Спочатку перевага була на боцi червоних, їхнi довгi ланцюги постiйно дiставали синiх, калiчачи їм ноги. Потiм синi перегрупувалися i, дiючи злагоджено i чiтко, контратакували. Їхнi рiзкi та точнi випади, що викошували невдах. У лавах кривавих кхмерiв було два iномирянини. Вони стрибали як зайцi, гасали ураганом, розмахуючи чотирма своїми руками. Ланцюги свистели над головою, тризубцi шалено оберталися, здавалося, що до цих монстрiв неможливо пiдступитися. Одна досвiдчений боєць, командир синiх вдав, що вiдступає, атакуючий гiббон видав переможний клич, а потiм узяв i з усього розмаху рубанув мечем пробивши волохатий зелений груди. Вiд удару бризнула фiолетова кров, монстр сiпнувся, його тризуб ковзнув по шолому i затих, випустивши бульбашки отруйно-зеленої кровi. Другий iномирянин вiдступив, було видно, що вiн тяжко поранений. Раптово бузковi бiйцi зламали лад, пропорiв мечами вцiлiлого "мохнача", та його двох iз тризубцями. Лицарi та барони всiляко пiдбадьорювали бiйцiв, вони з самi були не проти вступити в хватку. Пiсля первiсного успiху зiрка червоних закотилася - синi тiснили їх. Спочатку впав один, потiм другий, а згодом i третiй воїн. Впадаючи втiм, вiн встиг всадити тризуб у живiт свого суперника, випустивши кишки. Нарештi залишилося лише двоє червоних бiйцiв. Вони були сильно пораненi i хиталися вiд ударiв. Не витримавши напруження бою, вони впали на колiна, просячи про пощаду. Супергерцог та iншi вельможi опустили палець у низ - добий. Тiльки Алiса i Наташа пiднявши пальцi нагору наважилися просити про помилування. Анжелiка демонстративно проiгнорувала голосування, а Максимка до нього взагалi не був допущений. Знай, хлопчику своє мiсце! Переможцiв їх залишилося сiм i, причому практично всi з ранами, вони холоднокровно прикiнчили повалених у порох.
   Супергерцог прицмокнув губами.
   -Чудово. Тепер я особисто займусь ними. Гей, лучники пострiляєте їх. Барон Ворона фон Курок, що сидить навпроти, енергiйно запротестував.
   -Нi, вiддайте їх краще менi. Я один зрубаю сiмох.
   Герцог скептично подивився на величезного, але очевидно для профi незграбного барона. Не шкода звичайно, але напередоднi великого походу на пiратiв i цей тип, що володiє до речi вiдмiнними посудинами, стане в нагодi.
   -Нi, Вони тебе просто зарубають. Нехай краще буде сiм на сiм. Найкращi нашi лицарi проти невiльникiв гладiаторiв.
   Добровольцiв бажаючих битися зголосилося бiльше, нiж треба, i супергерцог змiнив рiшення.
   -Я дозволяю битися всiм.
   Зграя лицарiв всiєю своєю масою обрушилася на гладiаторiв. Заваливши їх натовпом, вони рубали, рiзали пораненi тiла. Найдосвiдченiший член сiмки, встиг розпороти горло одному з озвiрiлих шакалiв. Майже всi воїни були в обладунках, що дозволяло їм захиститися вiд ударiв спритнiших гладiаторiв. Здебiльшого п'янi лицарi брали числом, а чи не вмiнням. Ось i цього разу, розправившись iз рабами, вони вчепилися одне в одного, рубаючись мечами. Супергерцог гаркнув на всю горлянку, бiгом влетiли слуги, з гачками розтягуючи бiйцiв - сутичка перервалася. Четверо лицарiв було зарубано, ще десяток отримали серйознi рани, але загалом дешево вiдбулися. Маркс де Енгльес допив кубок, чоловiк у чорному з хрестом на шиї, наче лисиця пiдкрався до сановника i шепнув на вухо.
   Обличчя Супергерцога почервонiло. Вiн ревiв.
   -Я вiддаляюсь приблизно на годину. Без мене не балуйтесь, повернусь до десерту.
   Ватажок майже бiгом пiшов, залишивши досить строкату компанiю бражничать на самотi. Втiм, щодо його вiдходу нiхто не пролив слiз.
   Алiса штовхнула пiд лiкоть Наташу:
   -Треба простежити, куди пiшов товсточеревий.
   -Це розумно. - Войовниця навiть образилася. - Але ж я й сам знаю!
   Але проїхати за герцогом дiвчаткам не дали. Побачивши, що господар пiшов, хтивi пики вперлися в красунь.
   -Ви Тепер нашi.
   Двi дюжини лицарiв заворушилися, наче черепахи вони полiзли своєю масою на дiвчаток. Їх було багато i вони хтиво хрюками.
   Алiса вихопила два меча i стрiмко як крилами метелика, що б'є в скло, стала обертати над головою, Наташка наслiдувала її приклад. Обидвi дiвчата нагадували породистих тигриць, затиснутих вовками.
   Супергерцог тим часом пересiв на механiчну коляску, що рухається за допомогою лебiдки, що обертається в ручну, помчав, трясучись животом у тюремне пiдземелля.
  . РОЗДIЛ Љ 21.
  Квiтень i майже тепло. Пiд босими нiжками дiтей-рабiв нiжна трава.
  I незабаром залiзниця нарештi буде збудована i надалi вже чекає новий табiр. I для Дарiї Рибаченка можливiсть утекти.
  20 квiтня 1949 року на день народження першого з перших та найбiльшого в iсторiї фюрера Нiмеччини, Дар'ї Рибаченко дали ще трохи довше поспати.
  I дивовижний сон продовжується;
   Єлизавета та Дар'я-Ефлея Рибаченка стали навпроти одного. Волосся Дар'ї-Ефлеї, як i ранiше, було брудне i фарбоване, коротко острижене, вона у своїй рванiй матросцi скидалася на юнгу. Вона була на сорок сантиметрiв нижче за Єлизавету, i вдвiчi тонша. Сама дiвчина-боксер теж виглядала iмпозантно, коротка спiдниця оголювала голi, м'язовi ноги, руки у Лiзи також були оголенi. Та й погода потеплiла, ну зовсiм як улiтку в Пiдмосков'ї, а три сонцi свiтять навiть сильнiше, правда їм ще далеко, до зенiту. Точнiше, взимку вони до зенiту i не доходять. Обидвi дiвчата махнули дерев'яними, тренувальними мечами. Дар'я-Ефлея прокрутила вiстрям меча, незрозумiлу постать. I недбало кинула Єлизаветi:
   - Почнемо!
   Дiвчина-боксер перевiрила балансування меча i зробила рiзкий випад вперед, i одночасно рiзко повернувши вправо. Дар'я-Ефлея зовнi недбало парирувала, потiм атакувала сама. Лiза її жорстко зустрiла блоком. Ельфiйка вiдступила, привiтно посмiхнулася:
   - Що ж непогано! Вiдчувається, що школа, а якщо я тебе так!
   Дiвчина провела по дотичнiй одразу потрiйний випад. Лiза заблокувала, але вiстря меча встигло торкнутися її щоки, залишивши подряпину. Дарина-Ефлея Рибаченко вигукнула:
   - Завершимо битву так! Точний випад, б'є у п'ятак!
   Лiза кинулася в атаку. Вона мала уявлення про фехтування, правда мало глибоке, та й досвiду бiйки на мечах їй бракувало. Противниця схожа була бiльш досвiдченою, крiм того, менша вага забезпечувала їй бiльшу маневренiсть. Тому ельфiйка атакувала з наскоку i пiдскоку, раз-по-раз, дiстаючи дреком i дряпаючи Лiзу. Дiвчина-боксер пустила ноги в хiд, але дуже вiдчутно отримала по босих пальцях. Єлизавета вигукнула:
   - Ось ти тварюка! Та я тебе!
   Замах i знову удари по i без того збитими на тренуваннях пальчикам. Лiза у вiдповiдь запустила велику вертушку, отримавши витонченою босою нiжкою принцеси-партизанки в зад, просто вилетiла за борт, з розмаху плюхнувшись у воду. Дiвчина-боксер швидко виринула i спробувала забратися на борт. Зiрвалася, плюхнувшись, лаялася:
   - Ось це бридка мегера! Мене викинула!
   Дар'я-Ефлея кинула їй канат i, посмiхнувшись, заперечила:
   - Та нi! Це ти вилетiла! Я лише трохи допомогла!
   Канат звивався як змiйка, а дiвчина-боксер досить спритно намагалася зловити його руками, але пальчики Дарiї-Ефлеї немов грали з ним. Лiза дещо вистрибувала з води i при цьому намагалася зловити i, промахуючись, вирушала у воду. Втiм, дiвчина-боксер анiтрохи не засмучувалася, навiть смiялася у вiдповiдь. Пiрати теж енергiйно реготали, i стукали чоботами по бордюру, що прикрашає борт.
   - Ось так важко пiдчепити мужика, якщо в нього, гiднiсть бовтається! Зате, якщо стирчить, то якраз.
   Лiза згадала попередню нiч з дуже темпераментним i сильним юнаком, i облизнула повнi червонi губи. Дар'я-Ефлея пiдморгнула:
   - Загалом жiнка чоловiка не шукає! Чоловiки самi звиваються за жiнками, навiть на цiй варварськiй планетi.
   Дiвчина-боксер вiдповiла, довгою тирадою:
   - Чоловiк за менталiтетом подiбний до пса, щоб залучити потрiбно, вiдкрити тарiлку з ситою їжею! А взагалi менi не зрозумiло, чому жiнка не повинна шукати собi мужика? Та я знаю, навiть у нашiй вiдносно прогресивнiй країнi є приказка: баба мужика не шукає, але це дурiсть! Принаймнi мене завжди приваблювала активна роль! I часта змiна партнерiв, хоча з тих, хто є на цьому кораблi Джек найкрасивiший!
   Розмовляючи, Лефiйка все ж таки примудрилася, чiпляючись руками та пальчиками босих нiжок видертися на борт корабля. Пiсля чого проспiвала:
   - От знайти б мужика, що нам'яв крутий боки! Щоб батогом приголубив, батiг i ланцюг мiй iдеал!
   Її пiсню перервав чийсь дзвiнкий вигук:
   - Корабель на горизонтi!
   Лефiйка забила голими, спокусливими нiжками по палубi:
   - Ось нарештi у нас є справа! Будемо битися!
   Дар'я-Ефлея попередила:
   - Не поспiшай! Може, це нашi друзi! Потрiбно розглянути уважнiше.
   Так як дiаметр планети був удвiчi бiльшим, нiж Землi, то й огляд у морi був вищим. Ельфiйка-партизанка мала дуже гострий, не людський зiр, i тому змогла розглянути переслiдувача. Це був фанглiйський фрегат, причому досить великий iз п'ятдесятьма двома гарматами. Причому не один, за ними йшов ще один такий самий корабель. Як пояснив Дар'є-Ефлеє: орк-канонiр, у фагiчан найпоширенiший тип корабля - саме фрегати. А ось у фiспанцiв - галеони. Зазвичай фангличани патрулюють море парами, i намагаються... У них свого часу було безлiч пiратiв, включаючи легендарного Соргана, але тепер полiтика змiнилася i взято курс на придушення сiм'ї флiбустьєрiв. До речi, серед тих, кого до цього пiдключили, був i син Соргана, який став лордом i адмiралом Морган. Втiм, цей тип вiддавав перевагу прибутку боргу, i грабунку володiнь, i якби й сунувся, тiльки у разi великого прибутку.
   Дар'я-Ефлея Рибаченко помiтила:
   - Нам битися нi до чого! Може, пiдемо! Зараз каравелла за швидкiстю не поступиться фрегатам, можемо на всiх вiтрилах вiдiрватися.
   Лiза погодилася:
   - Може й не поступиться, особливо якщо фрегати довго плавали, i в них обросло мушлями дно. Але чому б не випробувати ефективнiсть досконалiшої зарядки придуманої Ефiтiком. I тут ми хоч покажемо командi, що недарма хлiб їмо! Тобто я хотiла сказати, пiрати побачать реальнi результати, довгої та нудної роботи з в'язання мiшечкiв.
   Дар'я-Ефлея Рибаченка вiдповiдно кивнула:
   - Дозволяю! Можете спробувати! Тим бiльше що бригантина на вiдмiнному ходу. До речi, я сама нею управлятиму.
   Обидва дiвча плюхнулися в море, i пустилися до бригантини вплав. Але взагалi-то подiбний маневр був ризикований, вдалинi з'явилися стрiлоподiбнi, жовтi плавцi панцирних акул.
   Лiза свиснула:
   - Це як у стародавнiй молодiжнiй пiснi: ми знали, що буде погано, але не знали, що так скоро! Або раз п'ятнадцять вiн тонув, гинув серед акул, але жодного разу навiть оком не моргнув! Жив вiдважний капiтан.
   Дар'я-Ефлея Рибаченка перебила:
   - Не дуже вони й страшнi, встигнемо доплисти, тiльки енергiйнiше працюй!
   Лiза вирвалася вперед, вона багато плавала в басейнi, у тому числi на високiй швидкостi, такi вони мали специфiчнi тренування. А Ельфiйка-партизанка, яка не має подiбної практики, трохи вiдстала. Ну а панцирнi акули попрямували за ними наче японськi броненосцi на пiдбитий транспорт. Лiза крикнула їй:
   - Додай ходу, вiдкусять нiжки!
   Дарина-Ефлея втiм, не стала панiкувати, вона витягла з невеликого ранця сталевий, дуже тонкий i гострий диск, i зупинившись чекала переслiдувачiв. Лiза немов хлопчик свиснула:
   - Ну, ти й тореадор!
   Дар'я-Ефлея погодилася:
   - А що я крута!
   Єлизавета заспiвала:
   Круче немає росiйської ратної сталi,
   Армiї у всесвiтi краще не знайти!
   Ми такi ворогiв понад силу били,
   Чи не дамо на Русь ворогам пройти!
   Принцеса-капiтан-партизанка випустила рiжучий диск iз п'ятнадцяти метрiв. Вiдстань була невелика, та била юна ельфiйка-розвiдниця дуже влучно. Уражена акула виявилася вражена i випустила рясний фонтанчик кровi. Здавалося, що це крейсер нарвався на мiну. I в ту ж мить хижi напарницi накинулися на поранену. Почалася гризня, а панцир у акули, насправдi тонкий i тендiтний.
   Дарина-Ефлея Рибаченко повернулася до них спиною i неквапом попливла. А iгриста Лiза знову заспiвала:
   Нашi ракети Нью-Йорк вразили,
   Стерли всi САТО у планети обличчя!
   При тимчасовому акульому достатку,
   Важко по життю, пройти до кiнця!
   Ось i рвонуло двi атомнi бомби,
   Вирiс втеча капелюшок ядерних снiп!
   Стала людина, наче песик бездомний,
   Бий топорищем у сколотий лоб!
   Принцеса-партизанка пiдскочила до Лiзи i шльопнула її по лобi:
   - Ось про що спiваєш, у те я б'ю! А значить, i по лобешнику!
   Дiвчина-боксер заспiвала:
   - Жив був пiп! Жив був пiп! Дзвоновий лоб!
   Пiд час хватки ще одна панцирна акула зазнала пошкоджень, i товаришi накинулися на неї. Вони так завзято рвали, що не могли самi уникнути ушкоджень. Дар'я-Ефлея помiтила:
   - Отак воно буває! Варто пролити трохи кровi, i кидається на тебе цiла зграя! Ну, що на це скажеш, красуне!
   Лiза проспiвала:
   Красуня подарує любов тебе пристрасно,
   А завтра кат, ешафот чекає!
   Зв'язати своє життя з флiбустьєром небезпечно,
   Фортуна химерно кiстки кидає!
   Обидвi дiвчата зареготали i дружно ляснули в долонi. Пiсля чого нарештi доплили до бригантини, моментально видершись по прядив'яних сходах. Пiрати на них уже чекали, дикi очi горiли.
   Блакитнi вiтрила бригантини разом надулися, i корабель кинувся на зустрiч фангличанам. Вiн був надзвичайно спритним, а супротивники здавалися каланчами. Лiза подумала, адже пiд час Другої свiтової вiйни, у останнiх моделей винищувача Фоккен-Вульф сила хвилинного залпу втричi-вчетверо перевищувала. Та межа, що була у радянського ЯК-3 i, тим щонайменше, росiйськi били нiмцiв просто граючи. Ось що означає перевага у маневреностi.
   Ефiтик уже чекав на них, демонструю нову зброю. За формою вiн скидався на губну гармошку з бамбуковою трубочкою.
   Лiза здивовано запитала:
   - А що в тебе малюк?
   Хлопчик-ген вiдповiв:
   - Нова зброя, проста та ефективна одночасно, особливо у ближньому бою та абордажнiй сутичцi!
   Дiвчина здивувалася:
   - Ось як? А зовнi нагадує iграшку. Знаєш подобу губної гармошки.
   Хлопчик-генiй усмiхнувся, його очi блиснули:
   - Так, нагадує, але! Це обойма, вiн приводиться в дiю сильним стиском щелепи, внаслiдок чого з трубки вилiтає гра з отрутою. Найцiкавiше, що для стрiлянини не потрiбнi руки, можна битися на мечах, i бити противника, тримаючи подiбну зброю в ротi! Погодьтеся, я чудово вигадав.
   Єлизавета неохоче погодилася:
   - Да не погано! Тiльки де ти дiстав отруту?
   Ефiтик хитро пiдморгнув:
   - Змiшай кiлька нешкiдливих елементiв у певнiй пропорцiї i буде отрута. При чому отрута сильна i швидка, майже моментально згортає кров. Навiть якщо просту кухонну i калiйну сiль, трохи переробити i додати видiленого з рому спирту, додати цинку, то вийде, що крутiше цiанiстого калiю.
   Єлизавета привiтно посмiхнулася:
   - А голки?
   Хлопчик хихикнув:
   - Ну це ще простiше, на каравеллi у герцогинi, цих дрiбниць цiла скринька. Отже, все дуже просто. Дальнiсть правда невелика, але з огляду на слабкiсть нинiшнiх мушкетiв, i масове застосування холодної зброї для абордажу з ближнiм боєм майже iдеальна зброя.
   Лiза погодилася:
   - Та ти непогану рiч придумав, а як щодо кулемета? Чи мiг би ти його створити?
   Хлопчик поморщив лобiк:
   - Звучить спокусливо, але...
   Дiвчина-боксер скривилася:
   - Твоє улюблене слово але! Може тобi дати прiзвисько - Ноки!
   Ефiтик образився:
   - Краще зовiть мене генiй! А взагалi, ти наївне дiвчисько i багато чого не розумiєш! Для кулемета потрiбен патрон iз капсулем, а його кустарним способом не виготовиш! Та й не лише патрон. Взагалi кулемет, ця зброя ефективна, але...
   Єлизавета перебила:
   - Знов але, ноки!
   Хлопчик-генiй вдав, що йому все одно:
   - Взагалi-то є деякi види озброєння, якi в польових умовах виробляти куди простiше кулемета, а ефективностi вони не нижче!
   Єлизавета пальчиками босої ноженьки, спiймала козявку, i викинула рiзким рухом, за борт:
   - I що за ефективнiстю, краще за кулемета?
   Ефiтик просто i легко вiдповiв:
   - Банальний лазер! Недарма першу спробу створити подiбну зброю було здiйснено одночасно з появою кулеметiв. I знаєш виготовлення, хiмiчного бластера, невеликої сили цiлком реальна.
   Єлизавета поморщила свою пику:
   - Може реальна, але...
   Тут уже хлопчик-генiй заревiв:
   - А цього разу, хто сказав але?
   Замiсть розсердитися, Єлизавета мирно посмiхнулася:
   - Та це я сказала нестерпний хлопчик! Але посуди ти сам, якщо лазер буде невеликої потужностi, то чи багато вiд нього штибу.
   Ефiтик вiдповiв на це цiлком iз серйозним виглядом:
   - I не мало! Для того, щоб влаштувати пожежу на кораблi. Звичайно, найкраще для цього пiдходять запалювальнi снаряди. Ми їх обов'язково виготовимо, вiр менi! - Хлопчик зробив паузу, ковтнув iз фляги води з невеликою домiшкою рому (останнiй грав роль антисептика i одночасно пiднiмав тонус), i продовжив. - Це лазер стрiлятиме не довго, але дуже спекотно. Так пальне, що... Гiбрид сосни та пальми запалає, особливо якщо врахувати, що на борту є чому горiти, наприклад розсипаний порох, рiзнi ганчiрки. А загасити пожежу буде непросто. Сама знаєш, як це складно!
   Єлизавета свиснула:
   - А ти справжнiй генiй! Просто фантомас!
   Хлопчик-генiй перебив:
   - I без зайвих iронiчних зауважень! Ми не ляльки! Потiм я ще щось придумаю, а поки що. Давай промацаємо супротивника на дистанцiї. До речi, можна було б ядра ланцюгами скувати i збити щогли, але цього зробити ми зараз не встигнемо.
   Дар'я-Ефлея Рибаченко хихикнула у вiдповiдь:
   - I не треба! У нас є гострий погляд, ми просвердлимо вiтрила.
   Ефiтик посмiхнувся ширше:
   - А вiтрила, теж чудово горять! Ну що ж, я виготовив цих гармошок стрiлялок штук сiм! Так поки що сiм, але потiм я придумаю як ще бiльше спростити конструкцiю! А ви хлопцi теж не шугаєте!
   Дар'я-Ефлея Рибаченко пiдняла вище руку:
   - Проблем немає, i не буде!
   Ефiтик iз серйозним тоном простяг їй гармошку:
   - Вибери найнадiйнiших пiратiв, крiм Чарлi та вручи це їм. Можливо один iз фрегатiв ми все-таки на абордаж вiзьмемо!
   Дар'я-Ефлея скривилася:
   - А нам це треба?
   Хлопчик-генiй кивнув:
   - Так треба! Я вважаю, що потрiбно буде створити велику ескадру, щоб у перспективi органiзувати власну iмперiю! Адже одна рiч бути вiчним пiратом, а iнша справа правити не машиною iржавою, а цiлою державою!
   Принцеса-партизанка Рибаченко-молодша iз сумом помiтила:
   - Але ж влада це i величезна вiдповiдальнiсть.
   Ефiтик логiчно пояснив:
   - Звичайно величезна вiдповiдальнiсть, але ми не маємо iншого виходу. Або трон, або ешафот. Хоч як крути, а пiратська кар'єра радiсно чи пiзно скiнчиться. Крiм того Фанглiя схоже, хоче рiшуче з нами покiнчити. Отже, ми повиннi стати сильнiшими.
   Лiза погодилася:
   - Сила найкращий наречений свободи, здатний утримати у руках шлейф вiдповiдальностi! А поки що давайте краще битися!
   Бригантина пiшла на зближення з фрегатами, що їх наздоганяли. Тi побачивши пiратський корабель, що йшов у їхнiй бiк, дали дружний залп з дуже пристойної дистанцiї, мабуть розраховуючи бiльше на удачу. Але вiдстань виявилася занадто великою, для вже примiтивних знарядь, i ядра лише злегка закип'ятила воду попереду бригантини. Ефлеї навiть проспiвала:
   - Мабуть, першим мудрецем, таке було сказано! Якщо Бог вирiшив нас покарати, якщо Бог вирiшив нас покарати, вiн нас позбавляє розуму!
   Лiза поправила:
   - Не нас, а вас! А чия ця пiсня?
   Принцеса-партизанка вiдповiла:
   - Стародавня ельфiйська! Навiть iм'я автора не збереглося!
   Лiза скривила губи:
   - Ого! А я гадала наша!
   Лефiйка здивувалася:
   - А чому ти так думала!
   Дiвчина, смiючись, вiдповiла:
   - У фiльмi Тартюф була така!
   Лефiйка скомандувала:
   - А тепер з усiх гармат пли!
   Поки вони розмовляли, бригантина встигла пiдiйти на досить близьку дистанцiю i пiрати всадили по фрегатах, з яких вiтер встиг знести клуби диму. Пострiл припав на корабель, що йшов праворуч. Лефiйка додала:
   - Тепер бити тiльки по ньому! Цей пошкодимо, а то чиї вiтрила зеленiшi, захопимо!
   Ефiтик запропонував:
   - Спробуймо мiну! Просто пiдiйдемо ближче i пустимо в нiс бочку з порохом!
   Лефiйка заперечила:
   - Вiн же мимо пройде!
   Хлопчик-генiй не здавався:
   - А ми на мотузку! З кермовим керуванням пiдтягнемо!
   Дар'я-Ефлея Рибаченко заперечила:
   - Треба буде дуже близько пiдiйти до супротивника. Дайте я, краще використовую iнший спосiб!
   Принцеса-партизанка пiдскочила до головної гармати i коли канонiр-орк закинув другий мiшечок вистрiлила у центральну. Коли ельфiйка наводила, її руки не тремтiли, а очi виблискували, як тигри, що побачила лань. Долонi вiдчули теплу бронзу зброї. Дiвчина супроводжувала ядро поглядом i радiсно вигукнула, коли щогла впала:
   - Ось вiн антураж!
   Пiсля чого бригантина, розрядивши ще один залп, почала вiддалятися. Фрегати запiзно огризнулися вогнем, одне з ядер потрапило в корму бригантини злегка поранивши двох флiбустьєрiв. Сосуди огорнули дим i продовжили переслiдування. Щоправда втратив головну щоглу, i який отримав деякi, ще пошкодження жовтуватий корабель став швидко вiдставати. Дар'я-Ефлея придивлялася до фрегатiв, їй було весело. Щиро радiла й Єлизавета. Її настрiй був грайливим. У фрегата з жовтими вiтрилами, крiм головної щогли, була збита бiзань i його хiд особливо на тлi свiжого вiтру ставав все бiльш черепашим.
   Бачачи це, дiвчина-боксер заспiвала своїм приголомшливим голосом:
   Росiя ти велика i добра країна,
   Планетi та всесвiтi свiтиш яскравiше сонця!
   Деколи жорстоко обпалюй край вiйна,
   Але пiсня з вуст дiвочих бурхливо ллється!
  
   Христос великий пастир-пан,
   I у всесвiтi немає царя вiдомiше!
   На подвиги Вiтчизну, що немає вище, надихнув,
   Вперед в атаку, з буйною, росiйською пiснею!
  
   А коли пiднявся з окопа ратник ти,
   Не треба в цьому вiдчувати сумнiвiв!
   Душi пориви, чудової, нiжної краси,
   У Росiї кожна людина як генiй!
   Про що квiтуче, в нашому дивному боцi,
   Берiзки, тополi, шумлять осики!
   Ось вершник проїжджає на гарячому скакунi,
   Росiї дух святий непереможний!
  
   Звичайно багато на землi людей,
   Тупих, хворих i зовсiм неприємних!
   I в кожному стадi є i свiй лютий лиходiй,
   Вершитель справ паскудних i розпусних!
  
   Але Батькiвщина без тлiну такою чистою народилася,
   I виросла, величезною та прекрасною!
   У Росiї дуже мудрою i великою стала влада,
   А хто не вiрить, зробив даремно!
  
   Хоча бунтар по сутi безсеребряник поет,
   Вiн породження осенi суворої!
   Владi, звичайно, скаже, пишним вихвалянням немає!
   Давно час країною правити новим!
  
   I тут звичайно вiн, по сутi має рацiю,
   Правлiння так серця розбещує!
   Адже на коренi згнило держав,
   Коли на тронi особистiсть застряє!
  
   Повiрте, кожен хоче втiлити мрiї,
   Так втiлитись у рядку чи поемi!
   Творiння в натурi не бажає порожнечi,
   Усьому своє рiшення та час!
   А для мене вершина пристрастi бiй,
   У нього всiм тiлом дiвчина поринала!
   Я вiрю, лицар житимемо з тобою,
   Нехай вiчною буде радiсна юнiсть!
   Коли Єлизавета закiнчила, пiд завивання пiратiв-пiдспiвував Дарiя-Ефлея, пiдскочила до неї, цмокнувши "примадонну" в губи:
   - Чудово! Тобi б так битися, як спiвати!
   Лiзу випнули груди:
   - Я битимуся, та так, що дамо все чортам прос...
   Ефiтик перебив:
   - Другий фрегат вже добряче вiдстав! Ми встигнемо взяти на абордаж корабель iз зеленими вiтрилами!
   Дарина-Ефлея Рибаченко перевiрила на око вiдстань, пошепотiла, перебираючи пальчиками, це було сумiшшю молитви та вiдьомого бурмотiння. Потiм пiдхопимо пальчиками нiжок кинджал, кинула його в дерев'яний щит iз зображенням трирогого бика. Вiстря встромилося майже точно в серединi очей. Лiза вигукнула:
   - Ну що ще? Атакуємо!
   Принцеса Дар'я-Ефлея заперечливо хитнула головою:
   - Спочатку ми трохи зблизимося, i спровокуємо залп щодо нас. Тут треба бути акуратними, якщо ми вiдразу кинемося, то противник може пiдпустити нас ближче i завдати серйозних ушкоджень бригантинi.
   Ефiтик одразу ж погодився:
   - Логiчно! Я навiть здогадався, як ти хочеш їх спровокувати!
   Дарина-Ефлея Рибаченко вдавано витрiщила очi:
   - Невже такий розумний, що здогадався! I як на твою думку?
   Хлопчик-генiй охоче пояснив:
   - Ти хочеш на граничнiй дистанцiї вистрiлити з найдальньобiйнiшої нашої гармати - Середнього Тома, по ворожому фрегату.
   Принцеса-партизанка Дар'я-Ефлея зрадiло вигукнула:
   - От саме, ти маєш рацiю малюк!
   Ефiтик дiстав з-за пояса багатошаровi окуляри i простяг їх юному капiтановi:
   - Ось одягни їх! Тодi ти зможеш бачити предмети на великiй вiдстанi!
   Принцеса-капiтан-партизанка заперечливо замахала головою:
   - Та й так на зiр не скаржусь!
   Хлопчик-науковець хитро примружився:
   - А ти з їхньою допомогою побачиш командира i влучиш йому в голову! Вiдiрвеш голову, i тодi вони точно розрядять по нас всi знаряддя!
   Дарина-Ефлея Рибаченко буквально вирвала окуляри з рук Ефiтика, i миготливими, рожевими, дiвочими п'ятами пiдбiгла до середнього Тому, вигукнувши:
   - А ти справжнiй генiй та великий стратег!
  Знову Дарина Рибаченко прокинулася, вiд звичного удару по босих нiжках.
  Тiльки презирливо пирхнула у вiдповiдь.
  Полiцай ревнув:
  - Не спати час кiнчати дорогу!
  . РОЗДIЛ Љ 22.
  20 квiтня 1949 - це ювiлей кругла дата: рiвно шiстдесят рокiв виповнилося Адольфу Гiтлеру. Найбiльшому диктатору, завойовнику та злочинцю в iсторiї людства. Це справдi кругла дата, для найбiльшого з душогубiв усiх часiв та народiв.
  I треба сказати фюрер i справдi дiйшов до зенiту могутностi та слави. Латинська Америка пiдкорена, i цi країни стали колонiями Третього Рейху. Майже весь свiт пiд контролем Нiмеччини. Бiльшiсть дивiзiй Третього Рейху складаються з iноземцiв, i лише командують нiмцi.
  Технологiї розвинулися сильно... Дисколет спецiально до дня народження фюрера перевищив швидкiсть десять звукових. Так що це дуже грiзна та вбивча зброя. Багато чого та iншого вiдтворено. Ось наприклад, танки iз пластмаси здатнi розвивати швидкiсть до двохсот п'ятдесяти кiлометрiв на годину.
  Це реальна зброя, яка вражає ефективнiстю. Разом iз ними i фон Браун. Адольф Гiтлер вимагає найближчими роками злiтати на Мiсяць.
  I на цю тему вже працюють. Втiм, поки що i на планетi Земля справ дуже багато.
  Але Адольф Гiтлер, зрозумiло, сповнений марнославних думок та iдей. Та злiтати людинi на Мiсяць - це було б супер!
  I над цим зараз працюють. У Третьому Рейху взагалi повно рiзного роду будiвель та проектiв.
  Ось, наприклад, i залiзницi повиннi всi володiння огорнути. Одна iз будiвництв: це пiд Ламанш пiдземний коридор. I це робиться. I реально вже звучать iдеї про арiйський комунiзм. Або може бути рай.
  Одна з iдей Адольфа Гiтлера - це нова релiгiя. Насправдi i Християнство та Iслам безнадiйно застарiли. Тим бiльше, ще й Християнство пацифiстська релiгiя. А треба щось бiльш бойове та ефективне. Те, що здатне вiдповiдати сучасному часу.
  Адольф Гiтлер вимагає нової релiгiї... I тут проекти рiзнi. Насправдi помiняти святих i замiнити хрест на свастику - так це будь ласка! Хто б був проти. I посаду Римського тата взяти та тривiально скасувати! Так у церкви має бути лише один глава - сам фюрер. Питання про Трiйцю вiдкрите. Насправдi це вчення незрозумiле та незбагненне. Може, краще спростити. Всемогутнiй Бог-Творець один, а його посланець Адольф Гiтлер!
  Теж величезна спокуса таке вчення планетi Земля нав'язати! I щоб у всiх була одна релiгiя. I вже назавжди!
  А фюрера вже є спадкоємцем Вольфом Гiтлером i вiн буде правити пiсля нього, заснувавши династiю.
  А династiї можуть бути дуже довгими. Як, наприклад, у Британiї, де досi король начебто i є. Хоча вся влада реально належить гiтлерiвцям.
  Фюрер також тепер спiвправитель Британiї разом iз королем. А навiть i iмператор.
  Тож життя у Третьому Рейху налагоджується. I вже прийнято чотирирiчний план повоєнного вiдродження народного господарства. I це також сильне рiшення.
  Сам Адольф Гiтлер начебто здоровий. I розминається на тренажерах i при цьому ще й вегетарiанець. Вольф Гiтлер ще дитина, i потрiбно, щоб вiн був повнолiтнiм, у момент передачi влади. Так що Адольфу Гiтлеру слiд берегти своє здоров'я i не загнутися завчасно. Вигляд у нього досить втомлений. Хоча особливих причин для занепокоєння немає.
  Чи змогла б наука Третього Рейху зробити хоча б його одного безсмертним?
  Це було б дуже круто. Але чи встигнуть вченi.
  Адольф Гiтлер має деякi сумнiви. Хоча звичайно йому хотiлося б стати безсмертним. Втiм, його iм'я гримiтиме довгi тисячолiття.
  I поки iснуватиме людство, пам'ятатимуть i того, хто це людство змiг об'єднати! I тепер i перш за все столiття!
  Подумати тiльки - вiн перевершив усiх iмператорiв Стародавнього Риму у завоюваннях разом узятих! I затьмарив Тамерлана та Чингiсхана. Зумiв домогтися такого, що незбагненно для багатьох поколiнь.
  I до нього такого не було, i пiсля цього не буде.
  Ну, хiба що хтось iз нащадкiв Адольфа Гiтлера завоює весь всесвiт.
  До речi, всесвiтiв може бути багато, i слiдом за першим всесвiтом, завойовуватимуться й iншi свiтобудови! I це буде дуже круто!
  Адольф Гiтлер це монстр Ада та Раю одночасно!
  Навiть не монстр, а певною мiрою сам Господь Бог, i надлюдина.
  I йому вiддають воiстину Божественнi почестi.
  Але ось поточнi справи проходять. Гiтлеру будують найбiльший iсторiя людства палац, вiрнiше цiлий комплекс палацiв, i ще.
  Фюрер також має багато iнших планiв... Але поки що його непокоїть двi думки. Те, що СРСР ще не добитий. I фашисти навiть не змогли взяти Москву та Ленiнград. Друге - ще не добили Червону Армiю Мао у Китаї, хоч i потiснили...
  Потрiбно також забрати i колонiальнi володiння у Португалiї. Для них це занадто жирно. Проблему Iталiї слiд вирiшити. Це остання iмперiя, яка має статус формальної рiвноправностi iз Третiм Рейхом. I Муссолiнi старий пень явно не здатний пiдняти iталiйцiв. Тож поки що роботи у Третього Рейху та вермахту не вiдiбрати. Iспанiя та Португалiя та Iталiя, та Туреччина, мають позбутися свого суверенiтету. Як i Фiнляндiя та iншi сателiти.
  Має бути лише одна iмперiя. Але iнтеграцiю не обов'язково проводити силою зброї. Можна i мирним шляхом та дипломатичним тиском. Принаймнi Гiтлер вже ухвалив рiшення: всiх своїх союзникiв позбавити навiть формальних ознак суверенiтету та включити їх до Третого Рейху.
  А потiм провести останню в iсторiї людства вiйну на планетi Земля i закiнчити завоювання СРСР. I тодi вже буде остаточна консолiдацiя всепланетної iмперiї. I будуть на землi мир. А вiйни лише з iнопланетянами, коли до них долетять космiчнi кораблi Третього рейху.
  Такi ось у Адольфа Гiтлера тепер грандiознi плани та вселенськi амбiцiї.
  У свiтi має бути лише одна iмперiя та рiшення фюрера про це тверде та непорушне!
  А колись вiн фюрер, володар зараз майже всього свiту голодував, i були жебраком безробiтним Вiдня. Важко в це повiрити... Що колись Гiтлер був радий шматку хлiба з маслом i кухоль молока. А був час навiть коли майбутнiй фюрер збирав недопалки. Щоправда, Гiтлеру вистачило сили волi кинути палити. У першу свiтову фюрер не зробив вiйськової кар'єри дослужившись лише до єфрейтора, зате отримав цiлих чотири ордени, зокрема рiдкiсну для солдата нагороду: залiзний хрест першого класу. Щоправда пiд час Другої свiтової вiйни через появу Лицарського хреста, просто Залiзний хрест знецiнився.
  Ось Вольф-Фрiдрiх Бiсмарк отримав два ордени Велика Зiрка Лицарського Хреста залiзного хреста з платиновим дубовим листям мечами та дiамантами. Ось це супер ас знищившись багато тисяч лiтакiв та танкiв. I тiльки той, хто повернувся з вiйни в Латинськiй Америцi.
  Адольф Гiтлер придумав ще одну нагороду: Велика Зiрка Великого Хреста Лицарського Хреста Залiзного Хреста зi срiбним дубовим листям мечами та дiамантами. I на ювiлей вручив її Вольфу-Фрiдрiху Бiсмарку. Причому, залишалися ще два ступенi нової нагороди: золотим i платиновим дубовим листям. Так що цьому вiчному пiдлiтку, який застряг у вiцi чотирнадцяти рокiв, на зовнiшнiй вигляд є куди рости.
  Попереду буде вiйна з Iталiєю. Вона має чимало колонiй, i це головний союзник Третього Рейху пiсля Японiї. Можливо, постарiлий Муссолiнi i погодиться включити свою країну до Третого Рейху i без вiйни. Тим бiльше, вiн розумiє, що iталiйська армiя вермахту не суперник. Але Iспанiю та Португалiю, i особливо Туреччину, доведеться завойовувати. То що тут питання з кого розпочати? I до кого причепитися?
  Гiтлер вирiшив, що вiн ухвалить рiшення трохи пiзнiше. А поки що Iталiя погодилася увiйти в зону марки. А ось Франко, Салазар, та уряд Туреччини просять перехiдного перiоду.
  Сам Гiтлер планував ударити насамперед по Туреччинi. Османи намагалися бути самостiйнiшими. I вони ще зовсiм iнший менталiтет.
  I легше отримати нагоду для вторгнення. Муссолiнi намагався надати Третьому Рейху будь-яку послугу i все пiдписував. Це було навiть мабуть смiшно.
  Гiтлер навiть запропонував Муссолiнi референдум про приєднання до Третього Рейху. Причому протягом найближчого мiсяця. Муссолiнi заявив, що можливий час для цього вже й дозрiв.
  Гiтлер розсмiявся... Але заявив, що до кiнця травня референдум має вiдбутися.
  А поки що вiн окупує Туреччину, i убезпечить себе вiд можливих намiрiв Османської держави.
  Красивий хлопчик Вольф-Фрiдрiх. Добре було б такого помучити i пiдсмажити йому п'ята. Адже нiжки у нього такi витонченi i п'ята кругленькi.
  Адольф Гiтлер любив катувати хлопчакiв, особливо свiтловолосих слов'ян.
  Пiонера роздягають до гола, а потiм на дибу. I ти його особисто пореш батогом. А потiм розжаривши прут тицяєш його в голу пiдошву хлопчика. I насолоджуєшся його стогонами та криками, а також запахом нiжного дитячого м'яса.
  Фюрер вегетарiанець, але запахи м'ясних страв любить. Непогано помучити i дiвчину, якщо вона блондинка. Причому, Гiтлер любив катувати полонених партизанок. Вони зазвичай намагаються не кричати вiд болю i стискують зуби. I щоб вирвати стогiн треба добре постаратися. Але саме в цьому вся i чарiвнiсть тортур.
  Гiтлер дуже любив смажити жiнкам та хлопчикам босi, круглi п'яти. Або розпеченим прутом, або спицею, та за допомогою газового пальника. Iнодi пiдошви змащують маслом, i ти використовуєш жаровню. Жiнкам також приємно пiдпалювати груди, або викручувати їх розпеченим щипцями. А хлопчакам випалювати на грудях i або спинi зiрки, або навiть хрести та свастики.
  Та тут фантазiя у фюрера працювала на всi сто.
  А ось i гладiаторськi бої подивитися непогано. Першими б'ються за традицiєю хлопчики.
  В даному випадку команда по п'ятьох хлопчакiв з кожного боку. Першi п'ять чорношкiрих негринят, а проти них п'ятеро арабських пацанiв.
  Їм рокiв дванадцять-тринадцять, i вони в одних плавках. Чорнi дiти в червоний, свiтлiший арабський хлопчик в синiх.
  Озброєнi дiти щитками та мечами. Зазвичай хлопчики б'ються недовго. Вони агресивнi як i належить пацанам, i технiка захисту шкутильгають.
  Звiринець робить ставки.
  Гiтлер запитав Муссолiнi:
  - То ти приймаєш нашi умови?
  Диктатор Iталiї впевнено вiдповiв:
  - Та про великий!
  Фюрер ревнув:
  - Нехай буде так!
  Хлопцi зчепилися. Одразу ж полилася кров... Ось упав спочатку чорний, а потiм смаглявий хлопчик. Потiм знову пацана падали порiзанi та спокусенi.
  Мюллер з усмiшок зазначив:
  - Ми пiдiбрали бiйцiв так, що бiй пройде на рiвних!
  Фюрер зауважив:
  - На рiвних нiчого не буває! Свiт асиметричний! I ми маємо бути готовi, до нерiвностi!
  Мюллер погодився:
  - Ви такi мудрi про великий!
  Роммель як завжди дотепно помiтив:
  - Надмiрна обережнiсть боягузтво, надмiрний розум, веде до зазнайства, а надмiрна хоробрiсть зводить у могилу!
  Фюрер iз цим охоче погодився:
  - Розум має бути холодним, а серце гаряче, але у полiтикiв зазвичай гарячi голови i холоднi серця, i дурiсть до кiнця!
  Мюллер дотепно зазначив:
  - Горе не з розуму, а вiд вiдсутностi практичного використання мозку!
  Хлопчаки тим часом завершили битву. Залишився лише один чорношкiрий пацан. Вiн був сильно поранений.
  Фюрер наказав:
  - Добийте та його, щоб не мучився!
  Снайпер послав у хлопця кулю, що вибила мiзки.
  Пiсля чого оточення розреготалося...
  I знову бiй. Цього разу билися дорослий чоловiк дуже досвiдчений гладiатор i проти нього вийшли троє дiвчат. Вони були в одному бiкiнi та босоногi.
  Чоловiк же був у бронi та в чоботях. Бiй очiкувався веселий.
  Фюрер зазначив:
  - Це Сiд Баламут. Що ж ми його вже бачили у справi? А ось дiвчат шкода! Гарнi вони!
  Мюллер шепнув:
  - Ваша величнiсть не турбуйтеся... Ми його попередили, щоб вiн не вбивав дiвчат, без вашого дозволу на великий!
  Гiтлер згiдно кивнув:
  - Це добре! Так воно й буде!
  Бiй почався за сигналом горна. Дiвчата дружно атакували чоловiка. Вiн спритно парирував тризубом. Почалася боротьба. Три красивi, високi, ледь прикритi одягом дiвчини проти чоловiка з досвiдом.
  Роммель помiтив:
  - Жiнка слабша за м'язи чоловiка, але перевершує його силою язика, менша за голову, але гострiша за розум!
  Фюрер жорстко вiдзначив:
  - Шахи, це чоловiча гра, але найсильнiша постать все-таки королева, а король наодинцi голий!
  Мюллер iз цим погодився:
  - Щоб не бути в полiтицi голим королем, треба навчитися роздягати жiнки та взувати чоловiкiв!
  Дiвчата билися з чоловiком дуже красиво та витончено. Але вiн профi, а вони схожi на аматорки. Ось вiн спритно виконав пiдсiкання. Дiвчина впала, i опинилася пiд тризубом. Пролунав гонг - зупинка. Чоловiк-гладiатор звернув погляд до трибуни.
  Адольф Гiтлер глянув на красуню зi свiтлим волоссям. Жаль таку вбивати. I пiдняв великий палець угору. Гладiатор вiдвiв тризуб. Дiвчина пiднялася i опустивши голову засiменiла з поля бою.
  Гiтлер логiчно зауважив:
  - Часом, щоб бути милосердним, треба бути нещадним до себе, а щоб з'їсти амброзiю богiв, з'їсти пуд солi на тренуваннях!
  Мюллер помiтив:
  - Боги нещаднi до людей що гадять на Землi тому люди нещаднi до тарганiв що гадять на пiдлозi!
  Роммель логiчно заявив:
  - Людина перед Богом, що тарган перед людиною, але Господь здатний позбутися людської напастi, а людина безсилий проти таранього нашестя!
  Ось i друга дiвчина повалена i просить пощади. Вона пiд тризубом така сексуальна. I фюрер знову милосердно пiдняв великий палець угору, дотепно помiтивши:
  - У людини двi проблеми: вона не всемогутня як Всевишнiй, i не є невибагливою як херувим!
  Роммель iз цим узяв i погодився:
  - Людина перевершує Всевишнього тiльки в зарозумiлостi та зазнайствi, i поступається у всьому iншому, особливо у коханнi та терпiннi!
  Мюллер iз цим не згоден:
  - Людина хоче всемогутностi Господнього хоч на годину, але розп'яття отримує на все життя!
  Ось уже й остання дiвчина потрапила пiд удар. I в неї вибили меч i головний гладiатор схопив красуню за горло. I глянув на фюрера.
  На цей Гiтлер рiшуче повернув великий палець руки вниз:
  - Досить милувати!
  I досвiдчений гладiатор заходився душити дiвчисько, згорнувши їй шию.
  Мюллер з усмiшкою помiтив:
  - Милосердя як мед у чаї, потребує заходiв, щоб не породити дiабет вседозволеностi!
  Роммель iз цим погодився з великим полюванням:
  - Милосердя Бога проявляється навiть у гнiвi, а нещаднiсть тирана у милостi!
  Гiтлер вiдзначив iз оскалом зубiв:
  - Диктатор жорстокий, не тому що садист, а тому, що не посадивши ворога, не виростиш урожаю покiрностi!
  Мюллер з усмiшкою заявив:
  - Ваша величнiсть, зараз з ним буде битися Адала.
  Фюрер насупився:
  - Яка Адала?
  Мюллер нагадав:
  - Знаменита льотчиця та справжня арiйка!
  Гiтлер дотепно вiдповiв:
  - Льотчик, це херувим вiйни, тiльки якщо служить барану, то титановi крила вкриються iржею!
  I тут фюрер висловив занепокоєння:
  - Але ж вона може загинути?
  Мюллер кивнув:
  - О великий, вона готова вiддати своє життя за фюрера i вiрить у його нескiнченну ласку!
  Роммель помiтив:
  - Жiнка на вiйнi, як щука серед карасiв, її краса це найгострiшi зуби, що розривають чоловiкiв навпiл!
  Фюрер згiдно кивнув:
  - Хай буде бiй!
  На арену вежа Адала. Вона була трохи вищою для жiнки середнього зросту, i дуже гарна блондинка. I її м'язи дуже рельєфнi, а тiло засмагле. Вона босонiж i в бiкiнi. Як правило босонiж б'ються жiнки i неповнолiтнi гладiатори.
  Ось вона вклонилася i супернику, який її на голову вищий, i вдвiчi важчий. Не кажучи про досвiд матерого гладiатора.
  У руках у Адали меч... Їй дуже йде боротися в бiкiнi, i вона така гарна.
  Фюрер важко зiтхнув i помiтив:
  - Яка красуня... Не люблю, коли гинуть жiнки!
  Мюллер кивнув:
  - Все це не люблять вашу величнiсть!
  Гiтлер вiдзначив iз усмiшкою:
  - Диктатор це дроворуб iз сокирою, а кругом тупi дуби, гнилi пнi, маса дерев iз знятою стружкою!
  Мюллер погодився:
  - Диктатор потребує ката з сокирою, щоб знiмати стружку з пнiв, не даючи їм задубеть!
  Фюрер iз цим охоче погодився:
  - У диктатури часом не вистачає лiкарiв, зате повно катiв, не вистачає часто хлiба, але за п'єдестали до неба!
  Бiй розпочався. Адала атакувала супротивника. Той боронився. I вiдступив кiлька крокiв тому. Потiм спробував дiстати дiвчину тризубом. Та спритно вiдскочила. Бiй зграї цiкавим. Ось дiвчина здiйснила обманний рух та вдарила мечем по бронi. Громила посунув тризубцям у вiдповiдь. I зненацька отримав рiзкий удар, вiд якого зброя вилетiла з рук. Гладiатор хотiв пiдхопити тризуб, але отримав голим, дiвочим колiном у пiдборiддя.
  Смачно вилаявшись вiдступив. Адала не поспiшали його добити, а зробила коло мечем у повiтрi.
  Гiтлер зазначив:
  - Жiнка це наймайстернiший полiтик, вона працює язиком задовольняючи виборцiв куди рiзноманiтнiше за чоловiка, а мед її солодкозвуччого бiльш пiкантний i запашний!
  Гладiатор-самець пiдхопив меч, який упустила дiвчина. I тепер вони були на рiвнi. Хiба що чоловiк перед цим провiв бiй iз трьома самками i був дещо вимотаний.
  Настали удари мечами. Дiвчина-льотчиця атакувала супротивника. Вона була стрiмкою, i рухливою наче лита сталь. I її м'язи вагалися немов бриж на водi. Чоловiки були великi, але в кольчузi. Це i захист, але водночас i сповiльнює рухи. Але вiн контратакує. I знову махає мечами в лютому наступi. Але дiвчина вiдбиває та ухиляється. А потiм знову контратакує. I дiє дуже активно. I знову завдає удару по плечах.
  Гiтлер зазначив, цмокаючи губами:
  - Жiнка це Диявол, який наставляє роги чоловiками, i заганяє пiд каблук, не копитом, а босою п'ятою!
  Мюллер зазначив:
  - Жiнка, це сама Сатана, але на вiдмiну вiд чорта вiд неї несе не сiрою, а дорогою парфумерiєю!
  Бiй триває зi змiнним успiхом. Адала, проте, рухається швидше. I виглядає свiжiшою. Ось вона вибиває у супротивника меч. Той, однак, їй перехоплює руку для замаху. Виникає боротьба, де у чоловiка подвiйна перевага у вазi. I ось Адала завдає удару босою ногою з усього розмаху в пах. Противник стогне i кидає меч. Ще один удар колiном у пiдборiддя. Громила падає. Адала пiдхоплює меч i пiдносить його до горла поваленого супротивника.
  Той завмирає... Шансiв на помилування нема. Адже фюрер нiколи не милує дорослих чоловiкiв. Втiм, якщо i хлопчика помилують, то йому не уникнути тортур. Але бiснуватий фюрер катує лише дiтей та жiнок.
  Адала пiднiмає голову до престолу, де перебуває диктатор.
  Але Гiтлер замiсть того, щоб пiдняти чи опустити палець, наказує:
  - Каструй його!
  Адала здивувалася:
  - Чого ви хочете про повелителя?
  Фюрер пiдтвердив, махнувши кулаком у повiтрi:
  - Зроби його євнухом!
  Дiвчина замотала головою:
  - Нi! Вбити його я ще можу, але калiчити не стану!
  Гiтлер прогарчав:
  - Ти хочеш, щоб тобi засмажили дiвочi п'яти?
  Дiвчина посмiхнулася ... Тут чоловiк-гладiатор прошепотiв:
  - Роби як Вiн велить, iнакше нас обох вб'ють!
  Адала тяжко зiтхнула. Закрила очi й полоснула поваленого чоловiка мiж нiг. Той смикнувся i знепритомнiв. Його пiдхопили гаком за ребро i потягли.
  Адольф Гiтлер зазначив:
  - Справедливiсть перемогла!
  Мюллер вiдзначив з усмiшкою:
  - Як не жорстокий диктатор, але в покараннi пiдданих завжди справедливий, тому що на те вирощують сосну, щоб спустити на дошки та стружку!
  Фюрер зазначив:
  - Адала не послухалася наказу вождя. За це їй треба добре врiзати палицями по п'ятах!
  Мюллер кивнув:
  - Прямо зараз ваша величнiсть?
  Гiтлер заперечив:
  - Подивимося ще бої...
  Цього разу проти лева вивели п'ятьох хлопчикiв рокiв дванадцяти. Пацани були в плавках, пiдсмаженi, видно недавно взятi з рабських робiт. На спинах ще були видно слiди шрамiв батогiв. Два хлопчики були з мечами, а троє з тризубами.
  Лев був голодний i злий. Вiн одразу ж кинувся на пацанiв. Їм явно не вистачало досвiду.
  Фюрер вiдзначив iз усмiшкою:
  - Диктатор як лев якщо гладить переможця лапою, то здирає три шкури, якщо обдарує поцiлунком, то вiдкусить усю голову!
  Мюллер iз цим охоче погодився:
  - З диктатором сперечатися, що з акулою цiлуватися, голову зрiже, i навiть довга мова не допоможе!
  Хлопчикам проти лева, принаймнi нiчого доброго не свiтило. Вони його правда змогли подряпати тризубами, але це тiльки розлютило звiра. I один iз хлопчикiв був буквально розiрваний. Другому лев випустив кишки, i дитина помирала болiсно i повiльно. Третiй ударив лева мечем, але не вистачило сили пробити шкуру великого звiра, i вiн буквально розiрвав хлопчику живiт та груди. А потiм вигриз йому серце.
  Двоє iнших недосвiдчених пацанiв кинулися бiгти, миготивши голими, курними огрубiлими вiд каменiв п'ятами.
  Фюрер вiдзначив iз смiхом:
  - Марно просити пощади у лева, i милостi у диктатора, хоча лев не харчується падаллю, а диктатору дiстаються однi людськi покидьки!
  Мюллер кивнув з усмiшкою:
  - Навколо лева шакали, навколо правителя покидьки та мерзотники!
  Гiтлер iз цим погодився:
  - Аромат квiтiв притягує комах, чарiвнiсть влади покидькiв та пройдисвiтiв!
  Лев наздогнав останнього хлопчика та порвав його. Сам отримав лише кiлька подряпин та уколiв. Тож поєдинок вийшов одностороннiм. Або майже одностороннiм.
  Лева-людожера вiдвели, для наступного бою... Потiм вийшли новi гладiатори.
  Велика руда жiнка вже має досвiд боїв, i три хлопчики рокiв тринадцяти-чотирнадцяти. Пiдлiтки були мускулистi, засмаглi, i однi з них iз чорною шкiрою. Руда була сильною войовницею, i вийшла битися в одних лише трусиках, залишивши оголеними великi груди. Хлопчик теж в одних плавках. Руда з мечем i щитом, хлопчик з мечами.
  Мюллер помiтив:
  - Рудi доведеться нелегко! Хлопчаки сильнi та їх натягали! Тут уже бiй iз непередбачуваним результатом!
  Роммель хихикнув i помiтив:
  - Бути передбачуваним, стати караним!
  Гiтлер iз цим погодився:
  - Хороший полiтик це той чий наступний хiд не можуть передбачати вороги, вiдмiнний полiтик чий хiд не передбачають друзi, а справжнiй генiй, не знає, що створить наступного моменту сам!
  Бiй почався з атак хлопчакiв на молоду та велику жiнку. Пiдлiтки скелялися, їм було смiшно бачити великi, жiночi груди, i це заводило.
  I вони атакували її. Жiнка, паруючи щитом та мечем, захищалася. I потiм подряпнула одне з хлопчакiв по грудях. I пройшлася по засмаглiй шкiрi смуга з кров'ю.
  Хлопчик заверещав. Його вереск збуджував Гiтлера, i той буквально заводився, i пiдскакував.
  Хлопцi знову атакували. Вони не мали щитiв, але їх троє. I один iз них подряпнув жiнку по мускулистому плечу. На засмаглiй шкiрi проступила смужка кровi.
  Бiй йшов на рiвних. Хлопчик дрiбнiший, але втрьох дiють злагоджено. Видно, вони швидко навчаються. У тiла у пiдлiткiв сухi, загартованi тяжкою роботою, м'язи у жовнах.
  Гiтлер милується м'язовими тiлами. I так приємно катувати хлопчакiв.
  Фюрер вимовляє:
  - Хлопчик повинен терпiти побої, щоб стати чоловiком, полiтик повинен терпiти приниження, щоб стати диктатором!
  Мюллер iз цим погодився:
  - Без дисциплiни немає солдата, без кмiтливостi немає офiцера, без мiркування генерала, без обдарованостi полководця, i без пiдступностi диктатора!
  Роммель додав iз посмiшкою:
  - Щоб перемагати, командуючи баранами не обов'язково народитись левом, але обов'язково слiд вивчитися на лисицю!
  Бiй продовжувався. Молода жiнка кiлька разiв подряпнула хлопчакiв, i вони її трохи подряпали, але все ще залишалася вся четвiрка на ногах.
  Фюрер зробив знак. Пiд босi пiдошви жiнки та дiтей стали пiдкидати вугiлля. Так куди болючiше i кумеднiше. I обпалює їм круглi п'яти.
  Пiдошви в них хоча б грубi i не так всi жорстко вiдчувають.
  Фюрер вiдзначив iз посмiшкою:
  - Якщо у диктатора не команди вiдданих псiв, то з його полiтики вийде лише суп iз котом!
  Мюллер iз цим погодився:
  - Яким би правитель не вважав себе крутим левом, але без пiдказки лисицi, йому нiби псовi залишиться лише вити на мiсяць!
  Роммель згiдно кивнув:
  - Правитель повинен бути як сталь - твердим i гнучким, але найчастiше на тронi сидять твердолобi пнi, i чоботи!
  Нарештi жiнцi-богатирю вдалося вдарити пiдлiтка мечем по шиї i вiн упав, захлинаючись кров'ю. Це вже був перелом, проти двох хлопцiв боротися вже легше.
  Жiнка-гладiатор атакувала ворога з дикої лютi. I ось її боса нога врiзала хлопцевi в пах. Той зiгнувся i отримав удар мечем у груди. Пiсля чого впав, захлинаючись кров'ю.
  Фюрер зазначив:
  - Серце золоте часто вводять у спокусу тi, хто не вартий i ламаного мiдного гроша!
  Мюллер погодився:
  - У тих полiтиканiв, що обiцяють золотi гори, за душею немає i мiдного гроша, а серце вкритий плiснявою пiдступностi брукiвка!
  Останнiй хлопчик-гладiатор упав, розкинувши руки убiк. Жiнка приклала меч до голих грудей пiдлiтка i вимовила:
  - Життя або смерть!
  Фюрер кивнув головою. Хлопчик був свiтловолосий у його смаку. I повернув великий палець руки нагору. Втiм, це не означає, що хлопцевi пощастило.
  Тепер на нього чекало катування на дибi, розпеченi клiщi, i обов'язкове припiкання босих п'ят.
  Гiтлер зазначив на прощання:
  - Найзлiший диктатор повинен часом виявляти милосердя, щоб хоч у цьому бути подiбним до Всевишнього, але не надто часто, як Бог є вогонь поїдає!
  Мюллер вiдповiв iз посмiшкою:
  - Йдеться полiтика червона, тiльки совiсть нечиста!
  . РОЗДIЛ Љ 23.
  Нарештi на 1 травня 1949 залiзниця була закiнчена i всiм хлопцям i дiвчатам дали вiдпочити.
  I Дарiя Рибаченко нарештi оглянула свiй сон i цю серiю з пiратами та принцесами.
   Принцеса-партизанка Дар'я-Ефлея Рибаченко одягла на себе окуляри, i вiдразу закричала:
   - То вони навпаки показують усiх маленькими!
   Ефiтик пiдбiг до неї, i не знiмаючи окулярiв, став щось пiдкручувати:
   - Тут є свої секрети! Нехай i не великi, але таки є! Ось тут якщо натискати на цю кнопочку, то зображення збiльшується, зате огляд звужується, а якщо цю, навпаки огляд зростає, зображення зменшується, тут, до речi, є режими нiчного бачення, а також iнфрачервоний, ультрафiолетовий, i навiть кiлька iнших дiапазонiв. Знаєш через них супротивника, навiть, через стiнку видно!
   Очi принцеси-партизанки спалахнули:
   - Чаклунство, про як це чудово!
   Хлопчик-генiй презирливо пирхнув:
   - Нi, це вище за будь-яку магiю - наука! Адже є багато з того, що чарiвникам недоступне, наприклад, потужнiсть водневої бомби. А що буде, якщо створити анiгiляцiйну та термокваркову бомби! Та ще й тут мiнi-комп'ютер враховує швидкiсть повiтряних потокiв, стрiляючи це потрiбно врахувати!
   Принцеса-партизанка Рибаченко вiдшила, хлопця:
   - Я сама це знаю не гiрше за тебе! А гармату наводити доведеться таки менi!
   Дiвчисько почала налаштовувати окуляри, одночасно задерши гармату вище. Звичайно, точно розрахувати при цьому влучення ядра практично неможливо, але дiвчина розраховувала на свою феноменальну, iнтуїтивну силу. Адже це теж свого роду магiя. Дiвчина вдивляється через окуляри. Якими великими стали всi фiгурки. Велика кiлькiсть солдатiв, як хлопчикiв-юнг, i кiлька офiцерiв. Один iз них товстий, iз золотими еполетами, стоїть на спецiальному мiстку. Навiть пику його можна розглянути: жирна, обрюзгшая фiзiономiя, в зубах трубка, чотири пiдборiддя, трясуться як желе. На головi подоба трикутника, на грудях три ордени. Ефлея заявила:
   - Такого й мочити не впаду! В натурi говорю! - Принцеса-партизанка вже встигла наслухатися подiбних виразiв у пiратiв.
   Помолилася i засунула ґнот. Середнiй Том iз силою виплюнув гостинець, Дар'я-Ефлея Рибаченко вiдчула вiддачу. Дiвчисько моргнула оком i тут побачила, як ядро потрапило прямо на пузо англiйського командира. Удар ядра вибив всi начинки, а з горла вилетiв струмiнь перемеленого м'яса та кровi. Офiцери несамовито загорлали, i в ту ж мить, прогримiли залпи, i фрегат забарвився спалахами полум'я, густим чорним димом обволок корабель, як борода Карабаса сосну.
   Дар'я-Ефлея скомандувала:
   - Повний уперед, на абордаж!
   Ефiтик дивився на ворожий корабель, через iнший прилад, що сильно скидався на оптичний прицiл. Хлопця здивувала така точнiсть поразки, та ще й з примiтивної зброї. Та це була воiстину iнтуїтивна стрiлянина, навскiдку. Дiвчина просто принаднiсть, так пальнути по високiй дузi. На його планетi ставлення до магiї неоднозначне. З сучасних правителiв, якщо сучаснiстю i двадцяте столiття, найбiльшою потягом до окультизму славилися Гiтлер i Дювальє. Ну, якщо останнiй правитель був всього лише диктатором невеликого, i вiдсталого в технiчному вiдношеннi острова, то Гiтлер... Та приголомшувач всесвiту! Проти Гiтлера воював увесь свiт, але вiн був близький до перемоги, а програв багато в чому саме через надмiрну вiру в астрологiю та магiю. Зокрема окультнi чаклуни з товариства Туле вселяли йому, що зможуть укласти з арктичними духами договiр, що забезпечує теплу та суху зиму. СРСР у першi п'ять мiсяцiв вiйни втратив двадцять двi тисячi танкiв, двадцять одну тисячу лiтакiв, близько чотирьох мiльйонiв полонених, причому останнiх було так багато, що понад триста тисяч захоплених, радянських вiйськовослужбовцiв гiтлерiвцi вiдпустили додому. I якби зима була сухою i теплою, то... Москву швидше за все втримати б не вдалося, а з її падiнням, вiдкрили б другий фронт i Японiя, i Туреччина.
   Тодi б багато невдоволених радянською владою, пiдняли б голови, падiння Москви посилило б масову здачу в полон, i, звичайно, зросла б кiлькiсть зрад. Крiм того Британiя могла пiти на поспiх укладання сепаратного миру з Нiмеччиною, побоюючись у разi продовження вiйни втратити набагато бiльше! Справдi, якби Гiтлер, перевiв економiку Нiмеччини на вiйськовi рейки трохи ранiше, то Британiя могла б капiтулювати ще в 1940 роцi. Треба сказати, що рiшення напасти на СРСР Гiтлер прийняв за порадою чаклунiв i астрологiв, якi попередили фюрера, що нiби в липнi Сталiн нападе на Нiмеччину. Фу довiрити у такому важливому питаннi долю провiсникiв. Плюс недооцiнка можливостей комунiстичної системи, а також заниженi данi про вiйськовий потенцiал СРСР. Знай Гiтлер наскiльки реально сильна Росiя, навряд чи вiн наважився б напасти. А так фашисти вважали Спiлку колосом на глиняних ногах.
  Крiм того, явна самовпевненiсть гiтлерiвцiв, i думка про власну якiсну перевагу. Правда треба визнати швидкий розгром переважаючих сил союзникiв, величезнi втрати СРСР у фiнськiй вiйнi, породили мiф про тупого росiйського Iвана, здатного лише завалювати поля своїми трупами. Крiм того, нiмцi вважали, що перемогли Росiю у першiй свiтовiй вiйнi. Останнє, зрештою, було явним перебiльшенням. Якби не розвал армiї через безгосподарнiсть, i революцiй Нiмеччина, була саме бита! Так спiввiдношення втрат у цiлому було цiлком сприятливим, якщо врахувати переважну перевагу нiмцiв технiцi, особливо в артилерiї, кулеметах та авiацiї. Щоправда, у танках Другий Рейх помiтно вiдстав вiд союзникiв, хоча, наприклад, у Росiї масове виробництво подiбних машин взагалi налагоджено не було!
   Думки хлопця перервала Дар'я-Ефлея Рибаченко, вона засунула хлопцевi в руку шаблю:
   - Хочеш, не хочеш, а ти теж битимешся!
   Ефiтик посмiхнувся у вiдповiдь:
   - Я вiд бiйки не бiгаю, а щелепи у мене досить сильнi, щоб стиснути зубами гармошку.
   Бригантина рухалася дуже швидко не тiльки завдяки очищеному вiд наростiв дну, а й тому, що вiтрила капiтан-принцеса-партизанка оббризкала спецiальним зiллям. Так що вони наздогнали ворожий фрегат дуже швидко, i Дар'я-Ефлея навiть наказала виставити кiлька бамбукових паличок, щоби не побити борт!
   Лiза схвалила:
   - Якщо жiнка президент, чекай покращень, якщо жiнка капiтан, щедрих трофеїв! Хiд за
   Нами вперед!
   Хвиля пiратiв перехльоснула борт. Хоча солдатiв було приблизно вдвiчi бiльше, нiж флiбустьєрiв, багато з них уперше побачили море. Мушкети також не зарядженi i бiй звiвся до холодної зброї. Лiза була в лютi, ось тепер вiн покаже свої навички. Сильний удар ногою в пах i англiйський офiцер вилетiв за борт. А потiм вертушка, переворот, i попадання у скроню! Солдат обплив. Наступний супротивник, кинувся на дiвчину-боксера, але йому розмозжили череп! Точнiше, розмозжила Лiза.
   А ось Ефiтик, меч надто важкий для його тоненьких дитячих ручок, тому хлопчик озброєний рапiрою. Там не менш юний генiй швидкий i спритний, дуже вчасно вiдхиляється вiд розгонистих випадiв i стрiляє... Та його голки справдi гарнi викликають паралiч у двi-три секунди. I головне без руку. Ну i пацан!
   Дарина-Ефлея Рибаченка також випробувала "плювалку" з отрутою, i разом iз нею Лiза. Правда дiвчата i без цього добре рубаються. Ефiтик стрибає, як зайчик, i знову плюється. Та ще й уклавши трьох воїнiв за двi секунди.
   Лiза показала палець угору - вiдмiнне!
   Хлопчик крикнув:
   - Голок лише двадцять, бий напевно!
   Лiза огризнулася:
   - Це ти швидше промахнешся!
   Хлопчик-генiй заперечив:
   - Промахується насамперед мозок, i лише на другу чергу руки.
   Лiза не погодилася:
   - А вираз влучне око - косi руки ти забув?
   Хлопчисько, пальнув зi своєї зброї по мордi солдата, поправив дiвчисько:
   - А я стрiляю зубами та шиєю!
   Дар'я-Ефлея рубаючись вiдразу двома мечами, зробила сальто i розрядила в приятелiв голки. При цьому дiвчина реготала:
   - Я стала крутiша за саму швидку мавпу! I менi не потрiбен зжований банан! З калюжi цiєї темної, затухлої планети, я стрибну прямо в зоряний океан!
   Ефiтик втiм, не лише плювався. Зокрема хлопчик-генiй дуже спритно поставив пiднiжку, змусивши розтягнутися великого офiцера, а потiм дуже спритно вколов йому вiстря рапiри в шию.
   - У моїх очах нiчний жах! Один стрибок, один удар! Я кiт Матвiй, мiй метод простий, голку з отрутою прямо в нiс!
   Лiза розреготалася:
   - Ось так! Круш їх! Що в лоб, що по лобi все одно!
   Хлопчик-генiй поправив:
   - Якщо в головi звивини як рiк, то грошi нiколи не витечуть з кишенi!
   Бiльшiсть солдатiв було перебито в першi двi хвилини абордажу. Iншi кинулися в трюм або намагалися замкнутися в каютах. Тут i серед пiратiв траплялися втрати. Ефiтик сам ледь не загинув, урятував невелике зростання, i феноменальна реакцiя. Нелюд, що сидiв у засiдцi, виявився повалений. Хлопчик поклонився:
   - Пардон! Не треба лiзти безглуздим чолом!
   Лiзу теж зачепило, розполосував щоку, i зрiзавши пасмо волосся. Вона свиснула, у стилi солов'я-розбiйника:
   - Ах, хлопцi, та ви грабiжники! Тiльки дуже вже тупi вийшли льотчики!
   Чарлi теж рубався, демонструючи пристойний вишкiл, i великий досвiд битв. Втiм, вiдсутнiсть школи знижувала ефект, хоча пiрат i був дуже сильним. Лiза ж найчастiше била в пах! Це стало її коронною фiшкою, хоч непристойно, зате ефективно!
   Дар'я-Ефлея заколола помiчника капiтана i крикнула:
   - Кидайте зброю! Всiм, хто здасться, даю слово, збережемо життя!
   Чарлi щось невдоволено буркнув у вiдповiдь, але принцеса-капiтан-партизанка повторила:
   - Усiм, хто покине зброю, збережемо життя!
   Потопаючий чiпляється за соломинку, i небагато вцiлiлих солдатiв вирiшили зачепитися за останню можливiсть вижити. Таких набралося з пiвсотнi, здебiльшого з-помiж молодi. Ефiтик схвалив наказ принцеси:
   - Тепер у тебе репутацiя благородної ледi, та iншi противники будуть куди охочiше здаватися в полон!
   Лiза, навпаки, насупилась:
   - Даремно ти так! Тепер твоє iм'я вже не викличе колишнього здригання та дикого жаху! Ти прорахувалася дiвчисько!
   Дар'я-Ефлея завзято вiдповiла:
   - А я не збираюся комусь не навiяти трепетний жах. Навпаки, якщо керувати, то керувати треба з любов'ю!
   Дiвчина-боксер не погодилася:
   - Кохання надто вже абстрактна субстанцiя! А конкретна сила! Ти ж не полiзеш цiлуватися з хулiганом у пiдворiттi, а просто всадиш йому ногою пiд дих, чи в щелепу, хiба не так?
   Дар'я-Ефлея Рибаченко вiдповiла:
   - Тi недооцiнюєш силу кохання!
   Хлопчик-генiй вiдповiв поетично:
   - Єднiсть може спаяна залiзом лише кров! Рев вiдчайдушно оратор наших днiв! А ми спробуємо зв'язати його любов'ю, а там побачимо, що виявиться сильнiшим!
   Принцеса-капiтан-партизанка тупнула босою нiжкою по палубi:
   - А взагалi буде, як я сказала. Зрозумiли? I нiяк iнакше!
   Лiза вишкiрила зуби, але Ефiтик пiдтримав принцесу:
   - Має бути один капiтан, або оскiльки у нас пiд керiвництвом уже три кораблi, то командор! Та швидко ти робиш Дар'я-Ефлея кар'єру!
   Дiвчина-ельфiйка-партизанка кивнула головою:
   - Правильно мислиш i тому я призначаю тебе капiтаном захопленого фрегата! Будеш плавати i всiх пiдкорювати!
   Хлопчик-генiй заспiвав:
   - Не знали нашi мами, не знали нашi тата, що дiти не простi у них у родинi ростуть! Що пiдiйдуть їхнiм дiтям не прання вiд пеналу, кашкети капiтанiв їм дуже пiдiйдуть!
   Капiтани, капiтани! Ми, жартома, беремо ворогiв iз посмiшкою в полон! Капiтал, капiтали, вкладемо долари у квиток МММ!
   Дар'я-Ефлея рiзко перервала:
   - Годi спiвати! Ти тепер командир i навчися жорсткостi! А зараз перевiримо полонених!
   Войовниця пройшлася нерiвному ряду полонених i запитала:
   - Хто з вас хоче приєднатися до берегового братства? Не бiйтеся, я обiцяла зберегти життя, я й збережу. Хоча попереджаю, грошей та свободи у вас буде бiльше, безпеки куди менше! Хто хоче стати пiратом крок уперед!
   Кiлька солдатiв, точнiше сiм молодших, несмiливо зробили крок, вийшовши з ладу. Дар'я-Ефлея подивилася кожному з них у вiчi, один iз добровольцiв взагалi був хлопчик-барабанщик з пораненим у плiчко. Принцесi-капiтановi-партизанцi, втiм, сподобалося, що пiдлiток не вiдвiв на вiдмiну вiд iнших очей.
   Дар'я-Ефлея гаркнула:
   - Прийнято, а решту спустити в шлюпку, ось вас iнший фрегат наздоганяє, можете пересiсти на нього. I повiдомте, що я принцеса Дар'я-Ефлея, оголошую велику вiйну Фанглiї, просто не дам вам перепочинку! Зрозумiли!
   Полоненi солдати слухняно закивали головами. Принцеса крикнула:
   - Спустити шлюпки на воду!
   Пiрати кинулися виконувати наказ, а Чарлi все ж таки пiдiйшов до Дар'ї-Ефлеї:
   - Це не правильно!
   Принцеса-капiтан-партизанка блиснула очима:
   - Що невiрно?
   Величезний пiрат, трохи знiяковiвши, вiдповiв:
   - Вiдпускати на волю полонених!
   Дар'я-Ефлея Рибаченко заперечила, зрубавши при цьому на льоту морську осу:
   - Немає чому! Я, звичайно, не зобов'язана тобi пояснюватися, але добре зiйду, до твоєї немочi! Адже тепер ворожi солдати, не будуть битися до кiнця, i куди охочiше здаватимуться в полон. А значить, i багато життiв наших морських братiв, ми зможемо зберегти. Чи маєш iншi мiркування?
   Чарлi, знизавши могутнiми плечима, вiдповiв:
   - Може це й доцiльно, та несправедливо! Коли нашi брати потрапляють у полон, то їх у найкращому разi вiшають, а у гiршому катують i джгуть як єретикiв! А ми раптом розвели богадельню i стали такими добрими. Тебе зватимуть Дарiя-Ефлея Рибаченка благородна! Або як ти говориш про себе, принцеса? Свята принцеса!
   Ельфiйка-капiтан-партизанка заявила:
   - Краще бути Дар'єю-Ефлеєю благородною, нiж Дар'єю-Ефлеєю пiдлою та мерзенною! А поки що виконуй накази капiтана, а точнiше командора Чарлi.
   Ефiтик тим часом знову повернувся до перерваних думок, водночас, вiддаючи розпорядження i намагаючись привести нове судно до ладу. Заодно пiрати вважали видобуток. Вона була невеликою, але все-таки приємно обтяжила кишенi. Зокрема скриньку з похiдною скарбницею, особисте майно небiдного капiтана, аж нiяк не дешева колекцiя зброї. Крiм того, у трюми зберiгалося тонн двадцять вiдмiнної кави, а це вже дещо, схоже вiйськовий корабель здiйснював i комерцiйнi перевезення. Так Ефiтик тепер капiтан, отже, його частка з видобутку помiтно зросла.
   I все-таки iдiот був Гiтлер, навiщо перемолов стiльки вiйськ штурмуючи Сталiнград. Невже Верден, де нiмцi втратили майже мiльйон солдатiв убитими та пораненими їх нiчого не навчив. Втiм, i росiйськi генерали, незважаючи на невдалий досвiд застосування танкiв у Берлiнi, спалили сотнi машин пiд час штурму Грозного. Урок у цьому випадку не пiшов на користь! Та й Гiтлер, забувши про досвiд першої свiтової вiйни, зважився битися на два фронти, атакувавши Росiю. Втiм, можливо, вiн справдi боявся раптового сталiнського удару.
   Адже сам Гiтлер неодноразово порушував пiдписанi з СРСР та iншими країнами договори. Найбiльш спокусливий та рацiональний шлях експансiї для гiтлерiвцiв, це Африка та ближнiй схiд. Там можна було знайти i рабiв, i природнi ресурси. Адже негри вони народ слухняний, повставали вкрай рiдко, на вiдмiну, наприклад, вiд радянських просторiв. Та фашисти за вмiлiшого командування, зi свого боку, i найслабшого з боку СРСР могли розгромити Червону армiю i дiйти до Уралу. Але фанатично налаштованi комунiсти вели б затяжну партизанську вiйну, виснажуючи Третiй Рейх.
   Зокрема, чверть, або навiть трохи бiльше за всiх втрат на схiдному фронтi, припало на дiї партизанiв. Ну, а будь пiд контролем усi землi нiмцiв, до самого Уралу? У той час як в Африцi їхня влада була б стабiльною. З арабськими країнами складнiше. I спочатку мусульмани вiтали гiтлерiвцiв, ворогiв Британiї та США. Але ж потiм, коли арабськi землi виявилися б завойованi, то дуже скоро б населення, переконалося б, нiмець нiчим не кращий за англiйця. А якщо ще врахувати, що Гiтлер був расистом, i вважав, що iншi, вiдмiннi вiд нiмцiв раси вiдрiзняються, лише рiвнем неповноцiнностi... Висновок дуже скоро б араби зрозумiли, що нiмецький протекторат ще гiрший за англiйський, а фашизм, ще безжальнiший за капiталiзм. Могла розпочатись затяжна партизанська вiйна. Щоправда, фашисти не такi слабаки та гуманiстичнi сосульки як американцi.
  Вони б iз партизанами б не церемонилися. А то в Iраку та Афганiстанi пiндоси слини розпустили, мовляв, треба дотримуватися прав полонений, i не можна дати навiть ляпасу терористу. Ось якi всi нiжнi стали, а своїх солдатiв американцям не шкода. Та ще й пресу зробили вiльною, i контролювати її не можуть. Ось вона гнила їхня пiндська демократiя! Наприклад, знаменитi тортури в Гуантамо.
   Адже сильнiй тоталiтарнiй державi таке нiколи б не спливло назовнi. Наприклад, про голод у царськiй Росiї вiльно писали, причому, дуже великi газети, а про голодомор у 1933 роцi, жодної найменшої нотатки! Ось вона вiйськова цензура, яка дозволила б перемогти у вiйнi, з iншим тоталiтарним монстром! У ходi першої кавказькою вiйни 1994-1996 року преса була вiльною i поливала брудом росiйськi вiйська. Правда заради справедливостi треба сказати, що генерали справдi дiяли i командували гiрше, нiж бiльшiсть першокласникiв, що грає вiйськово-економiчнi стратегiї. I наскiльки низький був рiвень росiйського командування в ходi першої чеченської вiйни, що напрошується висновок про зраду. А саме Ельцинський режим навмисне хотiв програти! I при цьому ще дискредитувати нацiонал-патрiотiв, насамперед Желєзовського, якого конкiстадорська влада особливо боялася та ненавидiла. Дивно, але програвши вiйну, iнвалiд Ельцин виграв вибори. Правда, тут не обiйшлося без масового застосування психотропної зброї, що надає дурну дiю на людськi маси. Тут використовувалися спецiальнi ретранслятори, що викликають у бiльшостi людей, вiдхилення в психiцi, i посилюють ефект вiд пропаганди, що обдурює.
   Таким чином, людей перетворювали на марiонеток. Докази очевиднi: найбiльше голосiв Барух Натанович Ельцин зiбрав у великих мiстах, а голодною, задушеною кримiналом, майже поголовно безробiтною 1996 року Москвi, цiлих 90 вiдсоткiв вiддали голоси, що погубив найбiльшу iмперiю на Землi. Як таке можна пояснити це iнакше, нiж застосуванням сильної дiючої психотропної зброї! Коли людям буквально промивали мiзки та зомбували! До речi, за деякими даними, подiбнi ретранслятори використовували i гiтлерiвцi пiд час Другої свiтової вiйни. Цим, до речi, пояснюється їх упертий опiр наприкiнцi вiйни. Хоча треба сказати на Захiдному фронтi фашисти досить охоче здавались в полон, тiльки за першi два мiсяцi пiсля початку висадки союзникiв 6 червня було взято в повний переворот понад пiвмiльйона нацистiв. Гiтлер припустився багато помилок, i в стратегiчному плануваннi, якщо вiн оголосив тотальну вiйну вiдразу ж пiсля нападу на СРСР, а також напружено перекинув бiльше дивiзiй iз Заходу, то можливо у нього був би шанс опанувати Москвою до сильних холодiв. Ймовiрно, також слiд вiдмовитись вiд повторного наступу на столицю Росiї напередоднi сильних морозiв. А спробувати вiдсидiтися на ланцюжку великих мiст, вiд Вязми, до Калiнiна та Ржева. Правда, на останнє вирiшитися нелегко, для цього потрiбно мати дар передбачення. Крiм того, слiд було за рахунок ослаблення Французького угруповання, все ж таки там було сорок шiсть дивiзiй, не рахуючи полiцейських сил. А Британiя на той момент просто не мала сил для масової висадки десанту. До речi, у 1942 роцi, коли кiлькiсть нiмецьких дивiзiй скоротилася до двадцяти п'яти, англiйцi та американцi не ризикнули вiдкрити другий фронт. Втiм, можливо, вони хотiли максимально послабити СРСР. Дiйсно, через меркантильнi мiркування i страх експансiї бiльшовизму, союзники могли i Нiмеччинi надати допомогу. Але звiрячий антисемiтизм Гiтлера вiдштовхнув вiд нацизму бiльшiсть олiгархiв. I ставку було зроблено на обмежене стримування експансiї комунiзму, i навiть спроб висадитися на Балканах.
   Зрештою пiндоси змирилися з тимчасовою втратою Схiдної Європи, а Сталiн... Вiн як вiдомо людина, прихована, нiхто не знає, мабуть до тих пiр, поки не винайдуть машину часу, чи не дiзнається чи хотiв Сталiн напасти на Третiй Рейх у сорок першому роцi, або вiн, будучи у зовнiшнiй полiтицi вельми стриманим правителем, вважав за краще вiдкласти вторгнення, щоб краще пiдготуватися... А може вiн так i не наважився б атакувати Третiй Рейх, постiйно вiдкладаючи прийняття такого рiшення? Тим бiльше що вiйна з країною Суомi (Фiнляндiєю) позбавила вождя зайвої самовпевненостi. З iншого боку, надто вже довго вiдкладати вторгнення теж не можна. Адже СРСР, звичайно, посилювався i нарощував свiй потенцiал, але й Третiй Рейх крiпився прямо на очах. Зокрема, у разi захоплення Британiї, на престол був посаджений король-марiонетка i прогерманський уряд Англiї мiг кинути на допомогу Гiтлеру новi ресурси. У тому числi численнi колонiальнi вiйська. А в цьому випадку СРСР уже не змiг би виграти затяжну вiйну на виснаження, тим бiльше, якби ще другий фронт вiдкрила Японiя. Людських ресурсiв у цьому випадку явно не вистачило б. Крiм того, Гiтлер мiг би обзавестися атомними бомбами, i ракетами Фау-2. Дiвчинка-партизанка тупнула босою нiжкою.
  Але з iншого боку Сталiн любив, i умiв вичiкувати, не поспiшаючи зокрема прикiнчити Бухарiна, Тухачевського та iнших! Ну, а свого головного ворога Тита так i не чiпав. Причому ненавидiв югославського лiдера люто, а вiйськове рiшення, проблеми так i не наважився! Так можливо Сталiн би так i не наважився б напасти на Третiй Рейх, волiючи готуватися, готуватися i ще раз готуватися. Доки Гiтлер не посилився б настiльки... Або навпаки, не вичерпався, як воюючи з Британiєю i США. Адже справдi у Британiї переважна перевага на морi, отже, будь-якi транспорти можуть потопити англiйськi лiнкори. Значить, потрiбно що? Придушити Великобританiю з повiтря! Але в тому й проблема, що Гiтлер переводити економiку на вiйськовi рейки не хоче! Лише у сiчнi 1942 року розпочався переведення економiки Нiмеччини, на вiйськовi рейки, а у лютому 1943 року оголошено тотальну вiйну. Але призначивши Геббельса вiдповiдальним за тотальну вiйну, Гiтлер не надав йому достатньо повноважень, закон про загальну трудову повинность не був прийнятий.
   Лише пiсля невдалого замаху на Гiтлера Геббельс отримає потрiбнi повноваження, але вже було пiзно! Так що ще не факт, що без вiйни з СРСР у нiмцiв з'явилися б Пантери, Тигри, протитанковi гармати, ракети Фау, реактивна авiацiя та багато iншого. Отже, може вiдстрочка на початку вiйни, лише на користь Сталiну. Зокрема для того, щоб поповнити армiю шiстнадцятьма тисячами найновiших танкiв Т-34 та КВ, рiзних модифiкацiй. В цьому випадку, навiщо Сталiну поспiшати, тим бiльше завоювання зажадало вiд Гiтлера не один десяток дивiзiй. Тiльки на гарнiзони в безкрайнiх просторах Африкано-азiатської iмперiї було б поглинено сотнi тисяч солдатiв. Отже, можливо й вiдстрочка в наступi, була б Сталiну вигiдна. I взагалi реальнiсть, як правило, непередбачувана, нiхто не знає, як би розгорнулися бойовi дiї, вiдмовись Гiтлер вiд вiйни з СРСР.
   Може в цьому випадку, вiйськовi дiї через кiлька мiсяцiв загасли i виник, як тривалий стасус-кво, Європа пiд Нiмеччиною, СРСР у колишнiх межах, Японiя мляво воює з Китаєм. Втiм, як би зробив би сам Ефiтик на мiсцi Гiтлера? Звичайно, легко бути розумним, коли все наперед вiдомо, але найбiльш спокусливим виглядав би наступний шлях. На СРСР таки напасти, але не штурмувати Москву, а в жовтнi 1941 року, укласти сепаратний свiт зi Сталiним. А що кадровi частини СРСР майже повнiстю розгромленi, здається, Росiя приречена i Сталiну не залишається iншого виходу як прийняти благородну пропозицiю фюрера, i поступитися частиною своїх володiнь. Iншi варiанти здаються ще гiршими!
  Ну, а знаючи характер Сталiна, пiсля подiбної прочухана, вiн би не скоро зважився б на реванш. А до цього часу так чи iнакше англiйська проблема була б вирiшена. Iнший варiант зупинити вiйська наприкiнцi жовтня i спробувати перечекати зиму, зробивши для цього максимальнi зусилля. I взагалi Гiтлер планував вторгнення в Росiю давно, а навiть рушницi та пiстолет-кулемети не забезпечив морозостiйкою фарбою. Коротше кажучи, фюрер обмишурився капiтально i програв майже закономiрно. Втiм, i Сталiнград є наслiдком надмiрної поваги до рiзних магiв. Так що чаклунство нiколи не замiнить науку i розрахунок! До речi нiмцi свою найкращу самохiдку Ягдпантера, тому й не запусти в масове виробництво, обмежившись смiшною цифрою в 350 машин, що заводи стали шльопати, ракети Фау-1 i Фау-2, якi майже нiякого впливу на хiд вiйни не мали. А кiлька тисяч Ягдпантер могли як мiнiмум на пiвроку вiдстрочити поразку Третього Рейху. Ну, а якби ще Гiтлер слухався професiоналiв, якi радили зокрема поквапитися з вiдходом за Днiпро, або в Бiлорусiї трохи зрiзати навислий балкон, вiдвiвши нiмецькi вiйська за Березину.
   Ефiтик вiдiрвавшись вiд розумних думок, лише коли бризки обдали його кругле обличчям. Пiсля чого хлопчик-фiлософ звернувся до Ефлеї:
   - Скiльки ви залишите солдатiв, тобто пiратiв, пiд моїм початком?
   Принцеса-капiтан-партизанка, одразу ж вiдповiла:
   - Для керування фрегатом, тобi й тридцяти людей вистачить! Що ж ми свою силу показали, а людей у нас стало ще менше, так що до самої Форгуї, жодних боїв, зрозумiв мене хлопчисько-воїн.
   Ефiтик просто, по-дитячому усмiхнувся:
   - Це залежить не лише вiд нас! Крiм того, я вважаю Каракатао захоче нам помститися! Що, в принципi, цiлком очевидно! Ми ж його так принизили!
   Принцеса-партизанка свиснула, до неї пiдлетiв великий, як горобець, морський метелик. Дiвчина ласкаво погладила її крильця i, посмiхнувшись, у риму вимовила:
   - Крила метелика того були такi гарнi, гном втратив спокiй i сказав вiд душi! Так мене не смiш!
   Ефiтик глянув на море, як у ньому грають, немов стадо баранчикiв гнане енергiйним пастухом хвилi запропонував:
   - Може, змiнимо кут нахилу вiтрила, рiч у тому, що форма наших вiтрил не iдеальна з точки зору динамiки.
   Капiтан-принцеса-партизанка скривила личко:
   - Ти, мабуть, i увi снi думаєш, вiн науцi, невже це для тебе таке важливе?
   Хлопчик похитав головою:
   - Наука це сходи прогресу, за допомогою яких людина рятується з жерла вулкана, в якому киплять згубнi катаклiзми!
   Дарина-Ефлея Рибаченко поклала руку на плече хлопчику i м'яко погладила, потiм почала масажувати шию. Ефiтик забурчав вiд насолоди як маленький котик. Не перестаючи гладити, принцеса витягла з-за пояса кинджал, кинула його вниз, спритно зловивши пальчиками босих нiг ручку. Пiсля чого кинулася, розiгнувши шкарпетку. Кинжал встромився прямо в центр щогли, незважаючи на те, що дiвчина стояла до неї спиною.
   Ефiтик видихнув:
   - Клас! Ти вiртуоз у метаннi кинджала!
   Дар'я-Ефлея Рибаченка заперечила, вiрнiше доповнила:
   - Не те, я хотiла вiд тебе, чогось iншого! Ти коли-небудь кохав?
   Хлопчик-генiй вiдповiв, дуже просто:
   - Якщо ти маєш на увазi, як чоловiк любить жiнку, то нi!
   Принцеса-партизанка погладила хлопчика по головi:
   - Бiдолаха! Адже ти саме у вiцi першого кохання! I як це бути такому самотньому?
   Хлопчик енергiйно замотав головою:
   - Я не один! Зi мною знання, а це уяви собi, найвеселiша та найцiкавiша компанiя! До речi, я не прихильник розмноження первiсним шляхом. Це найкраще робити у кiбернетичних iнкубаторах. Тодi люди не старiтимуть, болiтимуть i досягнуть досконалостi! Нехай хоч би фiзичного!
   Дарина-Ефлея Рибаченка дзвiнко шльопнула голою ногою по палубi:
   - Ну гаразд, якщо ти такий сухар! Але заспiвай, менi, будь ласка, про кохання! Склади на ходу романс i заспiвай!
   Хлопчик, соромлячись зам'явся:
   - А ти думаєш у мене вийти?
   Дiвчина-партизанка пiдтвердила:
   - Звичайно, вийде! Ти тiльки почни!
   Хлопчик-генiй заспiвав своїм дзвiнким i напрочуд мелодiйним голосiв. Напевно такий голосок, був би в дитинствi у сина Фiлi та Алли, якби йому судилося народитися:
   Серед туману погляд мiй дивиться,
   Ось серце деренчить струною!
   О дiва твiй чарiвний вигляд,
   Вiдсвiт перловий пiд Мiсяцем!
  
   Якi губки, як атлас,
   А нiжки - колiр слонової кiстки!
   Амур Бог вiрний не зрадить,
   Вiн любить тих, що дивно просить!
  
   Потрапив у кришталевий струмiнь,
   З вуст, яка забила коханої!
   Тобi куплетик цей дарю,
   Бальзам душi такий ранимий!
   Далi буде...
  
   Блиск смарагдiв, чудовий погляд,
   Дихання солодше за мед липи!
   До тебе прагнення простяг,
   Не буде вiрностi забутiй!
  
   I навiть у дрiмотi солодкої сну,
   Коли терзають муки тiло!
   Менi здаватися доля моя,
   Як сильно в серцi накипiло!
  
   А так хочу тебе охопити,
   Одягти на плечi бiлу сукню!
   Щоб волосам твоїм сяяти,
   Готовий битися з буйною раттю!
  
   Знай менi зовсiм не байдуже,
   Яке слово ти кидаєш!
   Уста викинули сiк, вино,
   Мене наречена п'янеш!
  
   I немає у всесвiтi сил,
   Що не дозволять нам стати єдиним!
   А скакуна хтось пiдкорив,
   Пiд небом, чистим, свiтлим, синiм!
  
   Але кiнець твої уста,
   Сказали твердо - я згодна!
   Тепер ми разом назавжди,
   Отже, спiвав, я недаремно!
  
   А що ще тобi сказати,
   Чого хотiла з першої ночi!
   Вiдповiдь проста: хочу бути мати,
   Народити з душею непорочною!
   . РОЗДIЛ Љ 24.
  Настав мiсяць травень, такий теплий i лагiдний. I дiти навiть бiльше купалися в морi, анiж ходили на справу. Ловили рибу, а ночами запалювали багаття.
  Олександр Рибаченко спiшно дописав повiсть про альтернативну iсторiю, буквально за три години, використовуючи вкрадену в маєтку кулькову ручку.
   У цей час машина наїхала на мiну. Танк струснуло. Лопнув ковзанку, i машина трохи сповiльнилася. Герда викликала по рацiї ремонтну бригаду. Пошкодження не позбавило танк ходових якостей, але трохи знизило швидкiсть. Тому ковзанка має замiнити швидко. Тут розташування пiдвiски iнше - зручнiше для ремонту, нiж шаховий порядок характерний для "Тигрiв" та "Пантер".
   Тим бiльше, дiвчата iз задоволенням порозiм'ялися в джунглях. Чому не купуватись у рiчцi. Танк, звичайно, мiсце спекотне, навiть кондицiонер не справляється. Тут все ще пiвдень Мексики - тропiки, i в березнi досить спекотно. Але загалом погода райська.
   Рiчка виявилася поряд i дiвчата поринули в неї. Крокодилiв можна не боятися. Тут iде вiйна, i вся живiсть давно розбiглася. Вода тепла i в нiй приємно плавати. Дiвчата попливли i, Герда милуючись берегами джунглiв, помiтила:
   -Все-таки наш свiт не позбавлений принади! Ймовiрно, було б добре стати безсмертною наче горець, i все жити разом iз людством спостерiгаючи його розвиток. I полiтати космосом!
   Христина кивнула, серйозно промовивши:
   - Рай без грiха, вкрай нудний... Нi стан у казино програти, а ще краще виграти, не полювати. Та й вiйна захоплює...
   Шарлотта припустила:
   - Думаю, скоро винайдуть iгри, якi можна буде на екранi зображати - такi ось вiйськовi!
   Магда з посмiшкою помiтила:
   - Вам би все руйнувати!
   Христина взяла i заспiвала:
   - Руйнування це пристрасть ... Все одно яка влада!
   Герда хрипучи i пирхаючи, заспiвала:
   - Перед собою хочу бачити порожнечу! У нiй я побудую свiй замок, свою мрiю!
   Шарлота хихикнула i запропонувала:
   - Нi, це звичайно здорово воювати! Але ще найкраще перемагати!
   Христина вигукнула на все горло:
   - Сама правиця небесна допомагає Нiмеччинi. Наша арiйська вiра, наш неповторний монотеїзм! I те, що не вбиває нас, робить сильнiше!
   Герда хлюпнула водою i вiдповiла:
   - Так ми стали сильнiшими! Жаль тiльки наткнулися на протитанкову мiну.
   Христина задумливо промовила:
   - А як захистити гусеницi?
   Герда знизала мускулистими плечима:
   - Не знаю...
   Шарлота рацiонально помiтила:
   - Вiд снарядiв їх захищають щитками, а вiд мiн... Хiба що робити з товщi, щоби не рвалися!
   Герда схитнула головою:
   - Тодi ходовi якостi через зростання ваги впадуть. Ось зробити б танк лiтаючим!
   Магда пiдтвердила:
   - Саме так! Щоб лiтав танк у повiтрi i не падав! I розвивав швидкостi п'ятсот миль на годину!
   Шарлота плескалася, повiдомила iнформацiю:
   - Я чула, що наш флот має особливi кораблi, якi лiтають трохи, не торкаючись води! I вони розвивають швидкiсть гвинтового винищувача i можуть перевозити десант, а також завойовувати панування на морi! Ось така авiацiя на морi зробить нас непереможними!
   Герда поправила свою напарницю:
   - А ми вже непереможнi! Це зробить нас супернепереможними!
   Шарлота обернулася на спину, забила голими, точеними нiжками в повiтрi i проворкувала:
   - Коли ми єдинi ми непереможнi! Ми дiвки арiйцi, у серцях своїх убивцi!
   I красуня пiрнула глибше у воду. Пропливла трохи в товщi. Плеснула по босих п'ятах подругам, i виринула. Пустила фонтан води, проворкувавши:
   - Ось гарна весна у тропiках! Вода немов парне молоко!
   Герда жартома заспiвала:
   - Африка жахлива так, так, так .... Африка небезпечна так, так, так! Не ходiть дiвчинки, до Африки гуляти!
   Красунi розреготалися. Ковзанка вже встигли помiняти - ремонтнi бригади на висотi. I дiвчата з усього розмаху заскочили до танка. Силует Е-50 досить низький i сама машина не надто помiтна. Войовницi врубали газотурбiнний двигун та за кiлька секунд набрали швидкiсть.
   Шарлота, танкiстка зi стажем, помiтила:
   - Все ж таки газотурбiнний двигун куди краще дизельного. Вiн i компактнiший, i розганяє танк швидше. У нашої машини - чудова маневренiсть!
   Герда жартома, заспiвала:
   - Був безтурботний i наївний, дiвки босий юний погляд... Все навколо здавалося дивним - триста рокiв тому!
   Христина з натхненням помiтила:
   - Нi! Наш командир вражає почуттям гумору... Хоча справдi здається з початку вiйни нiби минули сторiччя... - Дiвчина провела долонею по своїх високих, пружних грудях i продовжила. - У той же час часом ловиш себе на вiдчуттi, нiби це було вчора! Ех все-таки життя людей коротке i якось непомiтно минає!
   Герда люто помiтила:
   - Але ж ми не старi? У нас повно сили та енергiї! I наш шлях вiд перемоги до
   Перемоги!
   Магда вистелила по кулеметнiй вежi, знесла американський осередок, i проворкувала:
   - Та я вiрю в нашу перемогу... Тим паче зараз, коли у нас усi козирi. Але не ставитимемо вiзка попереду коня!
   Герда зi зiтханням згадала:
   - Альберт... Я ось сумую за цим хлопчаком... Дивно закохатися в сопляка, хай навiть i рослого, з статурою Аполлона!
   Шарлота логiчно помiтила:
   - I менi Альберт сподобався. У ньому якась особлива краса. I взагалi пiдлiтки, коли в них ще фiзiономiї не вкрилися бородою, а риси обличчя не завершили формування - вiдрiзняються особливою красою. I головне вони ще не такi меркантильнi, люблять тебе, а не твої грошi!
   Христина рацiонально помiтила:
   - Ми всi чотири настiльки гарнi, що чоловiки насамперед люблять нашi тiла. А скiльки ми маємо - це вже нашi прибутки!
   Герда логiчно промовила:
   - Бути жiнкою простiше! Помани собаки, i вiн сам схопиться в лiжко. Принаймнi поки що ти молода. То нiколи не залишишся без чоловiка. Їх залучати найпростiше. А ось чоловiковi, щоб укласти жiнку в лiжко слiд постаратися.
   Шарлота єхидно вiдповiла:
   - Адже не тебе... Ми не надто вибагливi!
   Герда негативно мотнула свiтлою головою:
   - Не зовсiм так! Я люблю чоловiкiв молодих, гарних, фiгуристих. I з ким потрапило не лягаю. Як правило, вибираю атлетично складених. Якийсь iз пузом навiть генерал мене не приваблює. А ми можемо обирати!
   Шарлота хихикнула i помiтила:
   - Ось повiї на панелi, вибирати не доводиться. I пузатого обслужить, i плешивого, i старого... Це, звичайно, мiнус її професiї!
   Герда серйозно вiдповiла:
   - Можна пiти в солдатський бордель... Тодi всi твої клiєнти будуть молодi та стрункi. I рiзноманiтнiсть i бiльш-менш привабливi... Я, наприклад, красивому чоловiковi нiколи не вiдмовляю!
   Христина хихикнула i проворкувала:
   - Так... Рiзноманiтнiсть заводить! Секс вимагає рiзних страв та спецiй. Ми молодi баби i любимо молодих... Бажаємо спортивних партнерiв iз мускулистими тiлами. А комусь доводиться мати справу з не такими вже й красивими чоловiками. Цим жiнкам можна лише поспiвчувати!
   Шарлотта заспiвала з надривом:
   - У раба чоловiка перетворює краса... I пiсля смертi вiр не знаходжу спокiй, я душу дияволу вiддам за нiч з тобою!
   Магда пальнула, по американськiй самохiдцi "Вiдьма" i прочирикала:
   - Грiх, який цей наш секс поза шлюбом... Краще залишити хтивi думки!
   Шарлотта сердито вiдповiла:
   - I ти стогнала вiд оргазмiв не гiрше за нас ... Так не варто нюнi розводити ханжа.
  
  Гiтлерiвськi вiйська взяли в обiг Америку дуже сильно. I пресували її затиском з обох бокiв.
   Вiйськова машина Вермахта просувалася Мексикою. Жорстокi бої, багато кровi та розбитого металу. Чимало несли втрат i iноземнi частини Третього Рейху. Гiтлерiвцi наскiльки можна намагалися берегти арiйцiв. Кидали у бiй африканцiв, арабiв, iндусiв, китайцiв. Японцi теж використали бiльш кольорову рать. Це дещо знижувало темп просування. Самi нiмцi сидiли у важких танках. Фюрер розпорядився зняти з виробництва всi танки легше за п'ятдесят тонн, i перейти на новий зразок Е-50. А також використовувати у боях iз американцями виключно важку бронетехнiку.
   Це трохи сповiльнило просування нiмцiв Мексикою. Фрiци перекидали новi танки, вели вогонь та використовували реактивнi штурмовики з посиленим бронюванням. Американцi котилися назад. Березень видався напруженим.
   Льотчик та суперас Фрiдрiх набирав окуляри. Хлопчик бився на новiтнiй модифiкацiї МЕ-262 "Х" i дуже впевнено покращував свої рахунки. При цьому вибиваючи повiтрянi та наземнi цiлi. Поруч iз ним праворуч мчала Хельга. Теж подає надiю войовниця. Фрiдрiх вже став справжньою легендою, подiбною до фантастичного супермена.
   Ось i зараз хлопчик дає чергу з п'яти авiагармат. Вiдразу пiвсотнi американських лiтакiв вибухає. Їх розносить iз одного авiаснаряду. Iншi машини застигли в ступорi. Вони нiколи такого не бачили. А Фрiдрiх палить знову. I ще пiвсотнi американських стерв'ятникiв пiдiрвано. Це справдi справжнє диво. Хельга стрiляє, збиває чотири лiтаки, i шепоче хлопцевi-асу:
   - Ти супермен найвищого рiвня!
   Американськi лiтаки намагаються розбiгтися, але третю чергу злизує ще половину сотнi. Влучнiсть у Фрiдрiха непомiтна. Вiн справдi i надлюдина, i дитина. I сто п'ятдесят американських лiтакiв знищено. Хельга встигла збити п'ять машин, решта нiмецьких винищувачiв ще менша.
   Хлопчик вимовляє:
   - Курочка по зернятку клює, а набирає ваги бiльше, нiж свиня, що ковтає великими шматками.
   А тепер Фрiдрiх зайнявся наземними цiлями. Гертруда натискаючи голими нiжками на педалi, ледве встигає за хлопцем. Фрiдрiх обстрiлює танкову колону. Однiєю чергу з вертикального пiкiрування знищує: сiмнадцять танкiв "Шерман", вiсiм "Грандiв", чотири "Першинги", дев'ять самохiдок "Вiдьма", три "Великi Томи", та вiсiмнадцять транспортерiв. Всi цi машини пiдбитi та палають. Всерединi їх починає рватися бойовий комплект. I слiдує руйнацiя цiлої колони, буквально за кiлька секунд.
   Хельга, ця красуня-блондинка шльопає босими нiжками, вигукує:
   - Фрiдрiх то крутiший ас у нас, просто вiдбувається вищий клас!
   Хлопчик показує її нiс, i хихикає... Розвертає свiй МЕ-262 i знову шукає здобич. В нього розвинена iнтуїцiя. Ось майнула сiм "Мустангiв" у хмарах. I вiдразу виявилися збитi. Потiм хлопчик атакував колони. Став помсти всiх пiдряд, розбивати i мотоцикли та транспортери. I нiхто не заперечує! Американцi просто винищуються.
   Дещо встигає прихопити i Хельга.
   Дiвчина бореться в одному бiкiнi. Це її кредо, так багато льотчиць роблять. I чому помiчено, що для жiнок, коли на них мiнiмум одягу смерть не приходить. Якось бiльш щасливi, i невразливi дiвчата, якi борються голоногi. I це феномен змушує льотчиць максимально роздягатися.
   Та й у спеку голяка приємнiше. Вже кiнець березня, i над Мексикою дуже жарко, а в лiтаку ще й двигун додає температуру.
   Хельга милується за вiражами хлопця. Ось вiн знищує з одного заходу, ще двадцять чотири "Шермани" з них шiсть екранованих.
   Хлопчик виглядає найпересiчнiшим пацаном на вигляд рокiв тринадцяти-чотирнадцяти, але в ньому така феноменальна влучнiсть i сила. I жiнки липнуть до бiлобрисого хлопчика, наче голки до магнiту. Тим бiльше, Фрiдрiх вже генерал-полковник авiацiї.
   I нагороджений безлiччю орденiв. У тому числi i таким орденами, як Лицарський Хрест Залiзного хреста з платиновим дубовим листям, мечами та дiамантами. Так само Лицарський Хрест Залiзного хреста з платиновим дубовим листям мечами та чорними дiамантами. Зiркою Лицарського хреста iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами. Десятком звичайних Лицарських Хрестiв залiзного хреста з мечами та дiамантами. А також Великим Хрестом Залiзного Хреста. Золота каблучка з дiамантами. Дiамантової зiркою винищувача танкiв, Дiамантовою зiркою винищувача артилерiї, та багатьом iншим.
   Щойно не нагороджували Фрiдрiха. Його рахунок знищених лiтакiв наближається до десяти тисяч. По досягненнi десяти тисяч вже приготовлена нова нагорода: Зiрка Лицарського хреста Залiзного хреста, з платиновим листям, мечами та дiамантами. А також платиновий кубок Люфтваффе у дiамантах.
   Ось зараз Фрiдрiх знищує чергову колону танкiв. Потiм збиває недбалим рухом босої, хлоп'ячої ноги дев'ятнадцять американських лiтакiв, у тому числi два Б-29. Та вiн справдi неймовiрно крутий хлопчик.
   Фрiдрiх вимовляє не безперечну фразу:
   - Здiбнi хлопчики роблять бiльше вiдкриттiв, нiж генiальнi люди похилого вiку!
   I справдi, пiдлiток найкрутiший воїн свiту! А почав воювати, коли йому ще не було одинадцяти рокiв! Але час iде i хлопчик дорослiшає. Вiн найбiльший феномен. I щось у ньому є, особливо генетично, хоча вiн цiлком звичайного зростання для свого вiку, тiльки дуже мускулистий.
   Ось робить ще одну чергу... Збиває вiсiм "Аерокобр" та шiсть Р-51. Крутий хлопець нiчого не скажеш. Потiм вибиває кiлька батарей, знищивши понад сiмдесят гармат. Ну, що ж настав час повертатися, поповнити пальне в баках i бойовий комплект!
   Хельга теж пiдбила двi гармати i, схоже, задоволена. Повертається Фрiдрiх iз колосальним придбанням. Радiсний такий хлопчик. Ще б вiн помiтно покращив собi рахунки. Майже вiдразу ж молодий ас пересiдає на iнший реактивний винищувач, не чекаючи коли заправлять його машину. А разом iз ним летить уже Гертруда. Теж чудова блондинка у бiкiнi.
   Фрiдрiх махає їй рукою i пiднiмає свою швидкiсну машину. Цей МЕ-262 здатний розганятися до 1200 кiлометрiв на годину.
   Божевiльна швидкiсть i при цьому сильна маневренiсть характернi для цих машин. Фрiдрiх стрiляє з дистанцiї по "Мустангам" - збиває вiсiм штук i додає ходу.
   Гертруда регоче:
   - Ну, ти й лицар! Я за тебе горою!
   Фрiдрiх смiється i показує мову i ревнув:
   - А мiстер суперзiрка! I менi пiдкоряються гори!
   I знову стрiляє, збиває дюжину машин. I знову хихикає... Гертруда помiчає з смiхом:
   - Ти, чого бояться навiть росiяни!
   Фрiдрiх пiдморгнув дiвчиськовi, хоча навряд чи вона його чiтко бачить:
   - Я думаю, що найкрутiшi це американцi!
   Гертруда у вiдповiдь завиває:
   - Ти мачо! Ти мачо!
   Хлопчик хихикнув i прочiрикав:
   - Я супермачо!
   Гертруда прошипiла з домiшкою срiбних дзвiночкiв у голосi:
   - Герой, ти супергерой усiх комiксiв та всiх епох!
   Фрiдрiх дав чергу. Збив близько тридцяти лiтакiв, зокрема п'ять бомбардувальникiв. Машини розсипалися в повiтрi, наче пiдпалене конфеттi. Хлопчик посмiхнувся i видав:
   - Але не росте кохання квiтка, без слави та успiху!
   Гертруда натиснула на важiль босою нiжкою, i прочирикала:
   - Кохання з вiйною панове, мене зловили в мережi! Вiйна уявiть нiсенiтниця не будь любовi на свiтi!
   Дiвчина збила, натиснувши на гашетку босими пальчиками лiтак ВПС США i продовжила.
   - Часом помiчниця у всьому, часом шкодить майстерно... I ми вiйну кличемо святою, i обзиваймо мерзенної!
   Гертруда прочiркала i збила ще один лiтак. А хлопчик-термiнатор одразу п'ятнадцять!
   Фрiдрiх заспiвав iз натхненням:
   - Фюреру великому клянемося,
   Честь зберiгати i битися до кiнця.
   Тому що влада його як сонце,
   Бо точить меч країна!
   Дiвчина закинула свої голi нiжки, потiм пiдтягла до своїх повних грудей колiна. Пiсля чого проспiвала:
   - Я люблю секс та героїв... Фюрер воскрес - усiх урiє!
   Фрiдрiх вкотре цвяхнув з дистанцiї. Збив дружним залпом авiагармат сорок лiтакiв.
   Хлопчик прочирикав:
   - А я Зевс та Посейдон в одному флаконi!
   Гертруда збила милостиво залишений їй суперасом лiтак i заспiвала:
   - А тепер Арес i Марс iз захопленням дивляться на нас... I видно їм до душi, що вiдбувається взагалi!
   Юний супермен провiзжав, збиваючи ще дюжину американських лiтакiв:
   - Я скачу, але я скачу iнакше, по камiнню, по калюжах, по росi...
   Гертруда всадила по американському штурмовику, використовуючи свою босу, витончену нiжку, прошипiвши:
   - Це любов! Звичайно кохання!
   Дiвчина струсила своїми високими, дуже спокусливими грудьми. У красунi не все виходило, але ось штурмовик спалахнув, i став розвалюватися.
   Гертруда ласкаво прочирикала:
   - У моїх зiницях - нiчний жах... Один стрибок - один удар!
   А ось у небi знову лiтаки. Бiлий, симпатичний Фрiдрiх посилає чергу. Вибиває пару-трiйку дюжин машин i щебече:
   - Мiй таранний удар! Ми всiх ворогiв розiб'ємо та їх на частини порвемо!
   Гертруда збила залишений їй як втiшний приз винищувач i прочирикала:
   - Ноги вiдрiзали, труп розчленували, пiдлi янкi солдата вбили!
   Фрiдрiх хихикнув, згадав сильне, витончене тiло Гертруди, у дiвчини жодної краплi жиру.
   Як приємно з такою обiйматись. Пацан гаркнув:
   - Моя боротьба, це моя боротьба!
   I ось перейшов юний воїн на сухопутнi цiлi. Рухають танки. Прут самохiдки. Хлопчик вiдкриває з дистанцiї вiяловий вогонь i пiдспiвує:
   - Ми соколами дивимось, орлами паримо... Ми у вогнi не тонемо, у водi не горимо!
   Хоча, напевно, останню фразу варто було заспiвати саме навпаки. Але й у вогнi, в принципi, можна потонути, а водi згорiти.
   Фрiдрiху згадалася iндичка на снiданок. Така, ось запечена у золотiй фользi. А нiжки нагадують жiночi. У Люфтваффi багато льотчиць. Вони бiльшою виживання вiдрiзняються нiж чоловiки i вiдмiнно стрiляють. I ноги жiнок тренованi, сильнi, м'ясистi. Їх хочеться погладити, помацати, поскубати.
   Вiн уже Фрiдрiх генерал-полковник. Воїн, який зробив неймовiрну, казкову кар'єру. Феномен та генетичний мутант. Коротше кажучи - надлюдина!
   Фрiдрiх i сам розумiв свою роль. Вiн пiднявся в такому юному вiцi, щоб раз i назавжди довести - немає сили не пiдвладної арiйському генiю.
   Ось зараз спалив хлопчик цiлу колону. I полетiв далi. Адже вiн справжнiй орел.
   Гертруда потерла свою гладку, рожеву щiчку. Вона уявила, як Фрiдрiх цiлує її в груди. I червоний сосок вiдразу ж затвердiв. Ех, це воїн третього Рейху номер один. Воює як цiла армiя. I не витрачає повз жодний авiаснаряд. Що навiть виглядає надприродно. Хоча чому тiльки виглядає - надприродно i є!
   Хлопчик спочатку збив два десятки винищувачiв прикриття, потiм атакував чергову колону з танкiв та самохiдок. Один iз американських танкiв виглядав не зовсiм стандартно. Потрiбно запам'ятати, що за машина. Потiм з'явилися вантажiвки iз солдатами янкi. Та й вони отримають.
   Фрiдрiх проспiвав:
   - Я сiю смерть... На можна лише зi страхом подивитися... I померти!
   Гертруда погладила голою нiжкою педаль. Їй дуже хотiлося пробiгтися босонiж травою-мурашкою. А потiм впасти в обiйми хлопцiв. I щоб її цiлували та пестили.
   Цiкаво... Гертруда була iдейним фашистом. Вона почала воювати лише пiвроку тому, а до цього була у гiтлерiвськiй молодiжнiй органiзацiї та встигла пiдробити наглядачкою на вiйськовому заводi. За iноземними робiтниками треба було стежити i одночасно пiдганяти їх батогом.
   Дiвча знаходила задоволення в побиттях. Особливо любила бити хлопчикiв-пiдлiткiв по босих ногах.
   Ось i зараз вона представила, а як було б приємно i дотепно, пiдсмажити босi круглi п'яти Фрiдрiху. Хлопчик-ас дуже гарний, а його нiжки, весь час такi чистi, тiльки засмаглi наче бронза. Але не брудняться, нi про бруд, нi про траву. Цiкаво, щоб вiдчув Фрiдрiх. Зойкнув би супергерой вiд болю, або вдав би, що це дрiбниця?
   Гертрудi подобалося мучити невiльникiв хлопчакiв. Вона також любила знущатися i з полонених. У лiтнiй школi дiвчата не надто були перебiрливими у зв'язках. Але Гертруда виявилася дуже здiбною льотчицею. Все за пiвроку набрала собi рахунок на лицарський хрест залiзного хреста з дубовим листям, i отримало право лiтати разом iз генералом Фрiдрiхом.
   Хлопчик ще занадто юний, щоб командувати, i це такий чисто формальний генерал. Зате воює як дюжина дивiзiй з добiрних асiв.
   Гертруда почувала себе на тлi Фрiдрiха незграбної. Ех, пiдсмажити б цьому хлопчику п'яти! I пiднести смолоскип до босих нiг юного красеня. Розжарити б щипцi i лопати пальчики, почавши з мiзинця.
   Гертруда любила бавитися, кидаючи хлопчикам-рабам вугiлля пiд ноги. У цеху тепло, i працювали молодi невiльники завжди босими.
   I як вони, обпалюючись, смiшно пiдстрибували чи скрикували. Це було так чудово. I весело...
   I прутиком лупити по огрубiлих пiдошвах хлопчакiв-рабiв. Адже вона прекрасна наглядачка, жорстока, з садистськими нахилами. Їй також хотiлося помучити i свого гарненького кумира. Тим бiльше, що вiн їй блондин-термiнатор нiчого не залишає.
   Гертруда взяла i ревла:
   - Я так замаялася бити тебе, москiта в сiтку не зловити!
   Фрiдрiх покiнчив iз вантажiвками. Перевiв вогонь на лiтаки супроводу та штурмовики Р-51. Остання машина досить грiзна, має цiлих вiсiм кулеметiв, i реактивнi снаряди. Але, звичайно, вона не порiвнянна з реактивним МЕ-262. Або навiть iз ХЕ-162, або тим бiльше ХЕ-262.
   Хлопчик вiв вогонь, перебуваючи у станi трансу.
   Вимiв понад вiсiмдесят лiтакiв, залишивши пару на розлучення Гертруде. Дiвчина дуже любить вести вогонь своїми спокусливими, засмаглими та мускулистими нiжками. Вони у неї особливi - витонченої форми, свiтло-шоколаднi.
   Дiвчата взагалi це пристрасть. Особливо в армiї, де вони мають спортивну грацiю i чарiвнiсть сили. Вони дiвчата, звичайно, вiзуально приємнi на вигляд, i просто блаженство вiдчуваєш, коли торкаєшся їх своєю пружною шкiрою.
   Фрiдрiх знову перевiв вогонь на укрiпленi смуги оборони США. Треба якнайшвидше покiнчити з янкi i нарештi дотиснути СРСР. Вiдомо, що стiйкiсть росiян набагато вище, нiж американцiв. Крiм того, в сорок першому роцi найкращi танки мали поради. Дивно, але Росiя пiд керiвництвом бiльшовикiв не деградувала, i виявилася вiдкинута у середнi вiки.
   Швидше навпаки, росiйськi зробили значний стрибок вперед. I якби у нiмцiв такої сильної та досконалої органiзованостi, навряд чи вдалося б досягти успiху.
   Сам Фрiдрiх справдi був продуктом генетичних експериментiв фашистiв. Але подробицi хлопчику не вiдомi. Тiльки ясно, що вiдомство Гiммлера ще до приходу нацистiв до влади проводило таємнi експерименти iз залученням окультних сил. I чогось судячи з феномену Фрiдрiха досягло.
   Хлопчик розстрiлюючи чергову батарею, проспiвав:
   - Я не диявол, але для мене, але для мене мета стала святою! Я ангел, але Сатана вiдкрив менi шлях - до слави земної!
   Пiсля цього його лiтак розвернувся. Авiаснаряди закiнчилися, та й пальне слiд було поповнити. Переслiдування Фрiдрiх не побоювався, оскiльки його лiтак щонайменше на п'ятсот кiлометрiв на годину перевершує американськi машини.
   I що їм зможуть протиставити американцiв.
   Гертруда пiдбила пару вантажiвок та гармату, а також цистерну з пальним. Руде полум'я горить гарно. Дiвчина повеселiшала. Уявила, як вогонь лиже, кругленьку, рожеву п'яту хлопчику, розноситься запах паленого м'яса.
   Це звабливо. Ось навiть самiй войовницi захотiлося їсти. Гертруда прочирiкала:
   - Раз, два - їсти хочемо! Вiдчиняй ширше дверi, а то кухаря з'їмо! - Крута войовниця з натхненням спiвала дитячу пiсеньку. - Кухарями закусимо, а черговими зап'ємо, всю їдальню зруйнуємо i посуд переб'ємо!
   Гертруде вiд цього дуже кумедно. Ось їхнi реактивнi винищувачi приземлилися.
   Фрiдрiх перебiгає з одного лiтака на iнший. А Гертруду мiняє Хельга.
   Знову хлопчик летить у бiй. Чим вiдрiзняються Хельга та Гертруда? Обидвi войовницi - натуральнi блондинки. Обидвi спортивнi, сильнi та фiгуристi. Але риси обличчя у Хельги здаються нiжнiшими i жiночнiшими. Але також ця дiвчина любить стрiляти ногами.
   Фрiдрiх заспiвав, вiдчуваючи душевний пiдйом:
   - Дiвчата гарнi мої, чому ви любите нулi? Я ж ас цiлком результативний, i багато в чому херувiмо всесильний!
   Хельга у вiдповiдь гаркнула:
   - Нi, ти не нуль! Ти нескiнченнiсть!
   Хлопчик збиває пiвтора десятки американських лiтакiв i гарчить:
   - Такий бiль, такий бiль! Нiмеччина проти Америки п'ятнадцять нуль!
   Хельга пiдпустила ближче американський "Мустанг", вистрiлила, пiдбила i облизала собi губки, сказавши:
   - Два шматочки з ковбаски у мене лежали на столi!
   Фрiдрiх лупнув з великої дистанцiї, скопитав одинадцять лiтакiв i прочирикав:
   - Ти розповiдала казки, як сам Фауст у пеклi Сатанi!
   Хельга, схоже, образилася:
   - А ти менi нiчого не залишив! - Дiвчина примхливо заверещала. - Сам все злапав!
   Фрiдрiх вiдповiв iз глузуванням:
   - Ось такi ми всi чоловiки!
   Дiвчина плаксивим тоном заперечила:
   - Але ж ти ще хлопчик!
   Пацан-ас хихiкнув:
   - Хлопчиком не може бути генерал-полковник!
   Хельга взяла i заспiвала:
   - Ах, який ти чоловiк - генерал та полковник!
   Фрiдрiх продовжив стрiляння по повiтряним цiлям. Такий ас мiг би багато чого принести в битвi за повiтряну перевагу в Англiї. Але зараз не сороковий рiк, а сорок п'ятий. I Британiя чудесним чином вже повалена. Як таке сталося?
   Чому, лев не встояв проти нiмецького вовка. Якi сили прокинулися у цьому свiтi? Трохи бiльше удачливостi японцям та нiмцям змiнили хiд вiйни. I це те, що Вермахт мав дуже сильну органiзацiю. I Гiтлер несподiвано виявився видатним органiзатором та стратегом. Що цьому можна протиставити?
   Зараз у сорок п'ятому роцi надiя Америки - це її економiка та чимала кiлькiсть населення.
   Фрiдрiх пам'ятав свою боксерську кар'єру. Як вiд дитинства пiзнавав важке мистецтво виживання. А йому доводилося рости у казармi. Спочатку його недооцiнювали. Але хлопчик став сильним i, головне, дуже розумним боксером. Та й навчання йому давалося легко - вiн усе схоплював буквально нальоту!
   Хлопчик вивчив кiлька мов, зокрема й росiйських. I хоча Фрiдрiх воював з Червоною Армiєю, та ще й демонструючи феноменальнi здiбностi, вiн поважав росiян. Вони були хоробрими i стiйкими, вмiлi бiйцi, i героїчно терпiли тортури.
   Сам Фрiдрiх неодноразово уражався мужностi радянських солдатiв. Але свiй обов'язок виконував навiть дуже добре. Хлопчик став якоюсь машиною знищення. I для нього це як захоплююча гра. Тiльки iнодi серце починало щемити вiд нестерпної туги. I ця туга буквально снiдала в окремi моменти пацана-термiнатора, але потiм вiдступала. Фрiдрiх i сам часом не знав, чого вiн хотiв. Його кров не зовсiм бездоганна, i в ньому були росiйськi гени. Це й бентежило хлопця. Але з iншого боку, адже вiн прославлений ас Нiмеччини, i переможець! I може дуже далеко пiти!
   I вже пiшов до зоряних вершин.
   Ось зараз Фрiдрiх знову вiдкриває вогонь. Збиває тридцять п'ять лiтакiв, i з натхненням вимовляє:
   - Люблю хлюпатися в теплому морi, сидiти хлопчиськом на парканi! Хоч немає в кишенi та рубля - безцiнна молодiсть моя!
   Хельга з натхненням вiдповiла:
   - Але ж при цьому твiй досвiд унiкальний!
   Дiвчина добила милостиво наданий їй лiтак ВПС США, i прочирикала:
   - Оце бiй... Скоро буде сто нуль!
   Фрiдрiх iз променистою усмiшкою вiдповiв:
   - Та це справжнiй бiй. I буде скоро тисяча - нуль!
   Хельга крутнула своїми голими ногами. Їй захотiлося стати дельфiном, або косатки. Войовниця рикнула:
   - Я за виверт i новi можливостi! I стати хочу богинею!
   Фрiдрiх, збивши з великої вiдстанi чотири лiтаки, i додавши швидкостi, запитав:
   - А чому саме богинею? Може бути таки королевою?
   Хельга посмiхнулася i серйозно вiдповiла:
   - Богиня може робити що захоче, а на королiв накладено безлiч обмежень. Наприклад, босонiж i в бiкiнi, на лiтаку не полiтаєш!
   Фрiдрiх нагадав:
   - Принц теж хотiв побiгати босонiж. Але Британською зимою це холодно. I як вiн не пiдхопив ангiну!
   Хельга з усмiшкою вiдповiла:
   - Але ж королi не хворiють... А ти теж схожий на хлопця-короля!
   Фрiдрiх з натхненням промовив:
   - Я король насамперед неба, а не лише Британiї!
   Хельга заспiвала:
   - Наш король обранець небес, наш король iз попелу воскрес! Наш король посланець долi, наш король це лише ти!
  Коротше кажучи, США не мали шансiв проти таких хлопцiв i дiвчат, i їхня капiтуляцiя наближалася.
  . ЕПIЛОГ.
  Травень був теплий i добре вiдпочивав навiть у Свердловську. А в Ташкентi дуже спекотно.
  Сталiн-Путiн, якому вже незабаром офiцiйно сiмдесят. А може, вже й є сiмдесят. Коли Сталiн народився точно невiдомо. Толi в 1879 роцi 21 грудня, толi 8 грудня 1878 року. Можливо, мама Йосипа на один рiк його молодила щоб пiзнiше син пiшов до армiї. Або були iншi причини. Тож скiльки Сталiну рокiв точно не вiдомо. Але тiло, звичайно, вже немолоде, i вимотане важкою державною роботою та шкiдливими звичками.
  Iнодi Сталiн-Путiн таки димить трубкою - нерви. Особливо коли вiйна йшла не за сприятливим для СРСР сценарiєм.
  Але зараз начебто настав свiт. I країна зализує глибокi рани вiйни.
  Зi злочиннiстю не благополучно. Багато солдатiв вiдвикли вiд мирного життя i лiзуть у кримiнал. Розквiтли злодiйськi малини. Багато рiзанини та вбивств.
  I нелегка спадщина дiсталася Сталiну. I чоловiкiв гостро не вистачає.
  Берiя навiть запропонував узаконити багатоженство. Тим бiльше, у Третьому Рейху це вже було i досить масове явище. Сам Гiтлер одружився з Євою Браун, обзавiвся ще масою сурогатних матерiв. А його син - Вольф Гiтлер став справжньою легендою у вiйнах.
  Сам Сталiн-Путiн думав про весiлля. Сил правда займатись сексом у нього майже не було. Але приклад пiдданим показати треба. Хвилював i Василь Сталiн.
  Про нього Володимир-Йосиф забув практичний. Хiба що зробив генералом, щоби не загинув. Але передбачуваний спадкоємець Йосипа Сталiна спивався. I це ще одна неприємнiсть.
  Сталiн-Путiн думав про наступника. Ну, Микита Хрущов вiдразу ж вiдпадає, може навiть краще за нього розстрiляти поки не пiзно. Молотов теж немолодий i викликає сумнiви. Берiя молодший за Сталiна рокiв на двадцять, i голова таємної полiцiї та сильний органiзатор. Найлогiчне довiрити трон йому. Берiю будуть боятися, але як щодо любовi?
  Крiм того, Лаврентiй Палич грузин. I пiсля одного грузина-вождя ставити другого? Хоча начебто для комунiстiв нацiональнiсть не має значення?
  Найталановитiший у оточеннi Сталiна - Микола Вознесенський. Вiн на двадцять чотири роки молодший за вождя, академiк i доктор наук. I розумна, i сильна, вольова людина. I теж Пiтерський, як Володимир Путiн. I росiйська за нацiональнiстю, i жорстка i можна навiть сказати генiй, при цьому дуже вимоглива.
  Микола Вознесенський також може бути наступником. Тобто особисто Путiн поки що вибирав мiж виконувачем обов'язкiв Голови Ради Мiнiстрiв, i заступником Голови та мiнiстром внутрiшнiх справ Берiєю.
  Сталiн-Путiн фiлософськи сказав:
  - Одна iз слабкостей диктатора, проблема наступника, слабкий втратить країну, отримавши трон пiсля смертi правителя, сильний задавить тирана щоб отримати трон ще за життя!
  I тяжко зiтхнув цей червоний диктатор... Пiшов до басейну i стрибнув у нього. Щоб хоч трохи вiдчути себе бадьорiше.
  I помiтив сам собi:
  - Кров людська не вода, але все одно диктатор не повинен мати iлюзiй, вiн проливає її тiльки з волi небес!
  Пiсля чого Володимир-Йосиф переговорив iз Вознесенським.
  Виконувач обов'язкiв прем'єр-мiнiстра досить бадьоро вiдповiв, що посiвна пройшла успiшно. Хоча, зрозумiло, не вистачало елементарного, i жiнки i дiти часом впрягалися в плуга. Також Вознесенський повiдомив про збiльшення випуску тракторiв. Якщо є надiя, що СРСР ще кiлька рокiв матиме мир, то можна трохи випускати i мирної продукцiї. А трактори потрiбнi. I не тiльки. Ще й добрива та цивiльне виробництво. Та й треба вiдновлювати зруйноване, i скiльки ще тут роботи.
  Сталiн-Путiн трохи дав порад i порадив далi працювати. Сил було трохи й начебто недовго говорив, а вже втомився. Немає колишньої бадьоростi та здоров'я.
  Ех би переселити душу в молодше тiло? Щоб на гору, на коня, на жiнку? I щоб знову все перед ним розквiтало? Ось Сталiн такий молодий i серцю тривожно в грудях... I знову точиться бiй i юний жовтень попереду!
  Сталiн-Путiн важко зiтхнув. Державними справами займатися небажання. Вiн тут iз травня сорок другого року i пройшло вже сiм у тiлi Сталiна. I до березня 2022 року був у тiлi Володимира Путiна, тобто у своєму тiлi керуючи Росiєю. Що теж дуже нелегко. Хочеться пожити для себе, розважитись i не лiзти в державнi проблеми. На дiвчат iз голими нiжками помилуватися.
  Ось вони якi плавають у басейнi. Тiльки сили вже не тi. Ех, все-таки Сталiн не берег себе, i енергiя зовсiм не та.
  Дiвчата тим часом дружно заспiвали, скелячи зубки;
  А кому ж ми пiсню,
  Друзi, присвячуємо?
  А кого ж ми з вами,
  Кого називаємо?
  
  Величаємо ми сокола,
  Що всiх вище лiтає,
  Чия могутня сила
  Усiх ворогiв перемагає.
  Величаємо ми сокола,
  Друга найкращого нашого,
  Величаємо ми Сталiна -
  Всенародного Маршала!
  
  У свiтi немає людини
  Дорожче, рiднiше.
  З ним i щастя щасливiше
  I сонце свiтлiше!
  
  Приспiв, його дiвчата виконують шльопанi босими, точеними нiжками.
  
  Нехай живе вiн, коханий,
  У здоров'я та силi,
  I йому всенародний,
  Уклiн вiд Росiї!
  
  Величаємо ми сокола,
  Що всiх вище лiтає,
  Чия могутня сила
  Усiх ворогiв перемагає.
  Величаємо ми сокола,
  Друга найкращого нашого,
  Величаємо ми Сталiна -
  Всенародного Маршала!
  Гарнi пiсеньки у дiвчат. Сталiн-Путiн покрекає i теж намагається щось виконати.
  Подумалося добре б самому стати дiвчиськом i випробувати, що собою представляє, горезвiсний жiночий оргазм. Адже оргазм у жiнки набагато тривалiший i сильнiший, нiж у чоловiка.
  А це чарiвно. Тим не менш, Сталiн-Путiн зателефонував i Берiї. Переговорив iз ним, не вилазячи з басейну. Глава таємної полiцiї та фактично друга особа у державi зазначив:
  - О найбiльший... Ми боремося зi злочиннiстю!
  Сталiн-Путiн прогарчав у вiдповiдь:
  - Борiться, доки я вас не повiсив...
  I блиснув афоризмом:
  - Диктатор готовий кожного пiдданого пiдсадити вгору, нанизавши на палю, i пiдтримати петлею за шию!
  Берiя заперечив:
  - Ви не диктатор, а народ вождь!
  Сталiн-Путiн хихiкнув i зазначив:
  - Полiтики рвуться у вождi, але не вистачає розуму i волi стати реальним ватажком, якщо виборця не зробити дурнем!
  Мiнiстр внутрiшнiх справ зазначив:
  - Ви повнота мудростi, друк досконалостi, вiнець краси!
  Вождь усiх часiв та народiв розсмiявся i вiдзначив:
  - Диктатора оточення звеличує до небес мовами, але готова закопати глибоко лопатами та руками!
  Берiя хихiкнув i зазначив:
  - Диктатура найчастiше не вiд надлишку в людину зла, вiд нестачi в полiтицi розуму!
  Сталiн-Путiн похвалив мiнiстра:
  - Молодець! Будеш, як Цицерон!
  Мiнiстр внутрiшнiх справ згiдно з кивнув:
  - Дякую за великий Сталiн!
  Сталiн-Путiн хихикнув:
  - Я великий i жахливий, i це точно!
  Берiя вiдзначив iз посмiшкою:
  - Справжнiй диктатор не завжди великий, але жахливий!
  Сталiн-Путiн погодився:
  - Успiшний полiтик далеко не завжди великий мудрець, але обов'язково великий пройдисвiт!
  Мiнiстр внутрiшнiх справ iз цим частково погодився:
  - У полiтицi до успiху приводить не мудрiсть, а хитрiсть, але надлишок лисячої пронозливостi самого пускає на комiр!
  Вождь усiх часiв i народiв дотепно додав:
  - Полiтику, треба бути лисицею, що вробить вовка, щоб не стати бараном пущеним на шашлики!
  Берiя, скелячи зуби вiдзначив, хихикаючи:
  - Полiтик йде до трону немов лисиця, що виляє хвостом, тiльки замiтати слiди так спритно не вмiє - розум овечий!
  Сталiн-Путiн охоче пiдтвердив:
  - На трон пiднятися може i блазень, але не здатний обернути в зброю безневинний жарт, залишиться голим королем!
  Нарком внутрiшнiх зазначив зi смiшком:
  - У спортi дають три спроби, але полiтик не матиме другого шансу справити на виборця перше враження!
  Сталiн-Путiн зiтхнув:
  - Ну гаразд, вже голова трiщить вiд мудрих висловiв. Нехай краще дiвчата заспiвають щось веселе.
  Берiя погодився:
  - Немає нiчого кращого за дiвчат! У вiйнi є одна втiха, уцiлiлим чоловiкам куди простiше знайти собi дiвчисько.
  Вождь кивнув:
  - Правильно! Але для нас дiвчата доступнi i до вiйни i пiсля вiйни!
  Ну, спiвайте!
  I дiвчата в бiкiнi заспiвали повнозвучними голосами
  Вiд героїв родючих рiллi,
  Ти, батько селян країни рiдний,
  Ти прийми, тату, спасибi наше,
  Ти прийми, отче, уклiн земний!
  
  Ти зiгрiв нас ласкою своєю,
  Ти згуртував нас у дружну сiм'ю,
  Навчив нас усiх любити сердечно
  Дорогу Батькiвщину свою!
  
  Ти ведеш нас до подвигiв великих,
  Ти нас навчаєш перемагати у боротьбi,
  Трудовою та ратною нашою славою
  Ми, наш Вожде, зобов'язанi тобi!
  
  Вiд героїв родючих рiллi
  Ти, батько селян країни рiдний,
  Ти прийми, отче, спасибi наше,
  Ти прийми, отче, уклiн земний!
  Сталiн-Путiн пiдморгнув дiвчатам i зазначив:
  - Добре спiваєте! Справдi, вашi пiснi наче бальзам на душу!
  Пiсля чого поманив до себе дiвчат, i поклав руку найближчiй бiлявцi на груди.
  Старий розпусник став м'яти, i гарчав:
  - Я буду абсолютним чемпiоном свiту, i стрибну в Тихий, Тихий океан!
  Пiсля чого знову попросив дiвчат заспiвати.
  Тi охоче виконали, човгаючи босими нiжками;
  У нашiй славнiй країнi
  Багато пiсень чудових,
  Щастя грiє всiх нас,
  Немов сонце з небес.
  Найкращою своєю,
  Найдзвiнкiшою пiснею
  Ми зустрiчаємо тебе,
  Вiсiмнадцятий з'їзд!
  
  На велику кремлiвську зустрiч
  Люди Батькiвщини нашої зiйшлися,
  В очiкуваннi сталiнської мови
  Всюди багато сяючих осiб.
  
  Приспiв, дiвчата виконували, крутячи розкiшними стегнами:
  Якщо Сталiн сказав,
  Значить так i буде,
  Якщо Сталiн сказав,
  Стануть справою слова,
  Це мiцно ми знаємо, радянськi люди,
  Це знає весь свiт,
  Те, що Сталiн сказав.
  
  На бандурi рiдний
  Українець грає,
  I по струнах домбри
  Вдаряє казах,
  Наша пiсня мчить
  Вiд краю до краю,
  I дзвенить, виростаючи,
  На наших очах.
  
  А в горах запалюються домни,
  I в пустелi гребля встає,
  Iде до комунiзму величезний,
  Наш безсмертний радянський народ.
  
  Приспiв, дiвчата знову виконували, човгаючи босими нiжками, грудьми колихаючись: Тiльки в нашiй країнi Дiти брови не хмурять, Тiльки в нашiй країнi Пiснi радують слух, Руки жiнок ведуть Лiтаки крiзь бурi, Орден Ленiна носять Поет i пастух. Слово Сталiна полум'яним кличем Нас веде на вершини перемог, Немає бiльшої у свiтi величi, Чим велич Сталiнських рокiв!
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Дiвчата спiвали дуже красиво повнозвучними голосами i шльопали босими нiжками у водi басейну.
  Сталiн-Путiн почував себе не бiлому конi... I йому хотiлося буянити.
  I всiх цих дiвчат разом повалити та зґвалтувати. I це було б круто.
  Але треба займатися державними справами.
  Ось, наприклад, зателефонувати Молотову i дiзнатися про мiжнародну обстановку.
  Мiнiстр закордонних справ розповiв, без особливих образ, що нiмцi, зважаючи на все, можуть найближчим часом атакувати Туреччину. I що це цiлком у їхньому стилi.
  А також що незабаром лiто, а значить, можна дiтей бiльш активно залучати до працi не вiдволiкаючись на навчання.
  Молотов також висловив думку, що Гiтлер намагатиметься позбавити незалежностi всiх своїх сателiтiв, i пiсля чого знову нападе на СРСР.
  Сталiн-Путiн помiтив:
  - У них мiлiтариста смак, але ж планета не кавун!
  Молотов зiтхнув:
  - Гiтлера зупинити може лише снайпер!
  Сталiн-Путiн iз цим погодився:
  - Можливо... Але це вже не твоя компетенцiя!
  Молотов запропонував:
  - Може, вам краще знайти iншого наркома?
  Вождь спитав з усмiшкою:
  - А це чому?
  Мiнiстр закордонних справ вiдповiв:
  - У мене дружина єврейка! I вона дражнить Гiтлера!
  Сталiн-Путiн серйозно вiдповiв:
  - А я її посаджу до в'язницi! I тодi фюрер буде задоволений мною!
  Молотов здригнувся:
  - Це я сподiваюся жарт товаришу Сталiну?
  Вождь сердито вiдповiв:
  - Нi правда! Їй непогано трохи посидiти у в'язницi. I на казенних харчах стане краща фiгурка!
  Мiнiстр закордонних справ зауважив:
  - Не найкраща iдея!
  Сталiн-Путiн прогарчав:
  - Замовкни, або я посаджу i тебе! Зрозумiв?
  Мiнiстр закордонних справ кивнув:
  - Так точно товариш Сталiн!
  Генералiсiмус кинув трубку. Пiсля чого наказав дiвчатам:
  - Спiвайте ще!
  I дiвчата заспiвали на всю горлянку:
  Сталiн коханий, пiснею чудесною
  Слово твоє для країни!
  Ми будемо, як Ленiн, правдивi та чеснi,
  Ми будемо, як Ленiн, зрозумiлi.
  
  Слово твоє у синявi Казахстану,
  Де бавовни бiлiють квiти.
  Ми будемо, як Ленiн, у працях невтомнi,
  Ми будемо, як Ленiн, простi.
  
  У небi та в шахтах чуємо ми спiви,
  Спiвають червонофлотцi-сини.
  Ми будемо, як Ленiн, безстрашнi в боях,
  Як Ленiн, народу вiрнi!
  
  Слово твоє над неоглядною країною
  Нам сонцем горить з висоти.
  Ми будемо, як Ленiн, з ворогом нещаднi,
  I з другом, як Ленiн, нiжнi.
  
  Днi комунiзму постають перед нами,
  Вороги нас хочуть оточити!
  Ми будемо, як Ленiн, зберiгати наш прапор,
  Як Ленiн, працювати i жити!
  Красивi дiвчата спiвали. Але Сталiну-Путiну цього було мало. Хотiлося ще чогось крутого та грiзного.
  Вождь тяжко зiтхнув... Подумав, як без нього в Росiї. Справдi, вже розпочалися телевiзiйнi дебати кандидатiв у президенти. I їх п'ятдесят вiсiм. Який балаган вийшов i лайка.
  Виконувач обов'язкiв президента Росiї Михайло Мiшустiн у цiй полемiцi участi не брав. I це було з його боку сильним ходом. Справдi, чого лiзти в глечик. Нехай у цьому гадюшнику iншi кандидати в президенти купаються. А вiн уже якось у президенти вiзьме i проповзе.
  Михайло Мiшустiн нагородив орденом Андрiя Первозванного Макрона, котрий обрався на другий термiн президента Францiї. I зробив новi перестановки в урядi. Директором ФСБ стала жiнка, до того ж молода. I новим головою конституцiйного суду замiсть старого Зорьки була запропонована - Ксенiя Собчак. I це очевидно дуже сильний хiд.
  Ксенiя Собчак жваво всiх пiдкорила. I це виявилося про супер! I визначний виборчий хiд!
  Михайло Мiшустiн знову всiх здивував та пiдкорив! I про нього навiть складали частiвки та анекдоти. I шанси на перемогу зростали.
  Свiтова закулiса остаточно зробила ставку на Михайла Мiшустiна. I почала його агресивно розкручувати. I майже всi свiтовi ЗМI, тепер працювали на виконувача обов'язкiв президента Росiї. I Михайло Володимирович одержав реальнi шанси на перемогу. На нього ставили усi.
  А на Олексiя Кузнєцова лилися потоки бруду. Навiть знайшлася школярка, яка стала його звинувачувати у сексуальних домаганнях.
  I це серйозне звинувачення.
  Бруд на Олексiя Кузнєцова лили активно. Тут пiдключився й iнший кандидат у президенти Росiї Олексiй Навальний. I вiн також знайшов компромат i лив на супротивника бруд. I комунiсти також розкололися. Серед них уже не було єдностi.
  Сурайкiн та Бабурiн теж бруд на Кузнєцова лили. I Сергiй Удальцов та iншi. I Гiрьгiн у бою тут як тут...
  Iшло справжнє полювання. I все розвивалося за особливим сценарiєм. Допомагати Михайлу Мiшустiну зголосилося i ЦРУ та АНБ. I це теж очевидно, велике досягнення. Тим бiльше, пропаганда мiзки людям промиває. А в нiй i комунiсти, i антикомунiсти вписалися.
  Тож тепер виконуючий обов'язки президента Росiї Михайло Володимирович Мiшустiн мав усi шанси на перемогу. I зрозумiло, його полiтична вага зросла. Але все ще зберiгалася iнтрига. I, зрозумiло, передбачити результат виборiв не мiг нiхто. Тим бiльше, що зближення Михайла Володимировича iз Заходом багато хто сприймав як зраду. I зовсiм це було однозначно продуктивним ходом.
  Але елiта та ЗМI вiтали припинення Холодної вiйни та зближення з Бiлим свiтом. Як i нацiоналiсти. Так що Михайло Мiшустiн став для елiти однозначно своїм i для лiбералiв теж. I мiг тепер впевненiше почуватися.
  Тим бiльше, не важливо, як голосують, важливо, як вважають. I в цьому планi у виконувача обов'язкiв президента Росiї великий плюс у виглядi адмiнiстративного ресурсу.
  Сталiн-Путiн звичайно цього не знав. Але вiдчував, що полiтика Росiї iстотно змiниться. Особливо зовнiшня полiтика.
  Сталiн-Путiн наказав дiвчатам:
  - Спiвайте красунi! I чогось справжнього i бiльш оптимiстично!
  I дiвчата заспiвали, пишучи романс на ходу;
  А ми комсомолки дiвчата лихi,
  Ми любимо боротися на славу Вiтчизни.
  У нас бойова, нiг босих стихiя,
  I вiримо збудуємо палаци комунiзму!
  
  Немає нашої Росiї прекраснiшої країни,
  У нiй сонце народiв рахуй усього свiту.
  I нехай атакує орда Сатани,
  Ми зробимо щось крутiше за Шекспiра!
  
  Любiть ви Батькiвщину нашу столiть,
  Що в будiвлях вирощувала нашу iсторiю...
  Вiд найбiльших i пишних вiнкiв,
  Варили колись спартанську кашу!
  
  Не скинути Батькiвщину нашу на злом,
  Яке горде, просто святе...
  Коли ми клялися двоголовим орлом,
  А нинi серп iз молотом нам дороге!
  
  Ми вище небес у висоту здiймемося,
  До самого космосу даху пiднiмемо.
  Над нами могутнiй ширяє херувим,
  Таке велике слово - Росiя!
  
  Не буде кривава падати сльоза,
  I Русь не топтати п'ятої басурманiв ...
  Здiйсниться наша свята мрiя,
  Швидше вставайте хлопцi з диванiв!
  
  Безкрайнього космосу бурхливий простий,
  Таке прекрасне слово - Росiя,
  Ми винесемо вермахту злий вирок,
  I зробимо Батькiвщину нашу щасливiшою!
  
  Нехай буде По батьковi наше цвiсти,
  Як кущ кольору ягоди райського саду.
  Ми противника лихо змiсти,
  Отримає хлопчик вiд Бога нагороду!
  
  Не вiрю, що буде з перемогою фашизм,
  Крокувати по Москвi загребаючи котками.
  Нехай править у Росiї святий комунiзм,
  Дiвчата бiжать, так мелькаючи ногами!
  
  Не плачте подруги, що впали чоловiки,
  Усi мертвi волею Сварога воскреснуть.
  Кого заколи, хто впав вiд рушницi,
  Але всi ми билися по хороброму чесно!
  
  Не знаю навiщо у свiтi царює зло,
  До чого дав Господь силу супостатам...
  Росiї нерiдко в боях не щастило,
  Хоча немає смiливiшого у битву солдата!
  
  Ну що комсомолка ти хоробрий знай,
  Вмiєш боротися i дуже вiдважна.
  Сидить на престолi великий знай цар,
  Його ми обрали повiр не даремно!
  
  У Вiтчизнi нашiй фiалки квiти,
  Лiси смарагдовi, перли берiзок.
  Росiя прекрасна - вiнець краси,
  Хоч хоче Адольф Батькiвщину знищити!
  Нi ми комсомолки такi бiйцi,
  Що немає на планетi смiливiше i крутiше.
  Нехай нами пишаються i дiти, батьки,
  Розвiється хай над Батькiвщиною хмари!
  
  Не знаю до чого дiвчата прийдемо,
  Чи зумiємо зробити Вiтчизну щасливою.
  Битися звикли ми гострим мечем,
  Та ми перемагаємо повiрте красиво!
  
  Не знає супротивник наскiльки сильний,
  Дух росiян, прекрасного у вiрi народу.
  Ворогiв неодмiнно в бою розiб'ємо,
  Отримаємо нагороду святу свободу!
  
  Так знайте у Вiтчизнi щастя i мир,
  Його принесли на багнетах комсомолки...
  Тепер найсильнiший у нас херувiм,
  А нашi хлопцi ударом так спритнi!
  
  Минуть столiття, прийде комунiзм,
  Усi загиблi в лайцi воскреснуть тiлесно.
  I шлях вiчно вгору нi митi вниз,
  Нам навiть без краю всесвiт тiсний!
  
  
  
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"