Рыбаченко Олег Павлович : другие произведения.

ГIтлер I ПутIн У ПерешкоднIй

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Гiтлер, зрозумiло, давно в пеклi, але якщо туди потрапить i диктатор Путiн, який теж по життю багато нагрiшив. I на посиленому рiвнi пекла зустрiлися два диктатори. Гiтлер уже давно засуджений i визнав свою провину, i зараз працює, вчиться i кається, а президент Росiї Путiн хоче довести свою невиннiсть у судi святих старцiв. Чи вдасться йому це?
  ГIТЛЕР I ПУТIН У ПЕРЕШКОДНIЙ
  АННОТАЦIЯ
  Гiтлер, зрозумiло, давно в пеклi, але якщо туди потрапить i диктатор Путiн, який теж по життю багато нагрiшив. I на посиленому рiвнi пекла зустрiлися два диктатори. Гiтлер уже давно засуджений i визнав свою провину, i зараз працює, вчиться i кається, а президент Росiї Путiн хоче довести свою невиннiсть у судi святих старцiв. Чи вдасться йому це?
  ПРОЛОГ
  Всемогутнiй Бог є за словами Iсуса Христа - любов. I настiльки полюбив Бог свiт, що послав для спасiння людства Бога-Сина. I сказав Бог-Син, що Батько сам нiкого не судить, i вiддав Суд Сину. Людина внаслiдок Великої Жертви Сина знайшла безсмертя i Життя Вiчне. Всi люди за благодаттю Божою Безсмертнi i отримали великий Дар, буття та вiчностi. Однак, щоб безсмертя стало радiсним, люди повиннi спокутувати свої грiхи перебуванням у пеклi i пройти там очищення та виховання. Зрозумiло, грiхи у людей рiзнi та рiвнi покарання, i термiни перебування в пеклi вiдрiзняються тяжкiстю провин.
  Крiм того, людина, щоб потрапити до раю, має духовно вирости i пiдняти свiй культурний рiвень. I позбавитися своєї зiпсованостi, хоча б до зеленого рiвня на iндикаторi.
  Шiсть рiвнiв у пекла: посилений, запеклий, строгий, загальний, полегшений та пiльговий. У мiру спокути грiхiв грiшники рухаються вiд жорсткiшого рiвня пекла, до того, що м'якше. I рано чи пiзно усi потраплять до раю. Але у великих злочинцiв чекає довге виправлення та випробування. Може навiть дуже довге. Але i до найзапеклiших грiшникiв Всевишнiй Господь виявляє милосердя. Зокрема, вони мають право перебувати в пеклi в юному та здоровому тiлi. I тут не тiльки милiсть, але в тiлi пiдлiтка свiдомiсть стає сприйнятливiшою до знань i вчень.
  I грiшникiв легше перевиховати на послух у Боговi та любов до ближнього свого.
  Принаймнi Пекло - це трудова, виправна установа, яка має зробити людину в тому числi й грiшної краще, а не скалiчити.
  Бо недарма є Любов!
  I рано чи пiзно радiсне безсмертя чекає на всiх, i ця думка зiгрiває важке iснування навiть найзапеклiших грiшникiв. Хоча їх термiн покарання дуже довгий. I час у трудовiй, виправнiй, дитячiй, а усiма дiти Божi колонiї тягнеться повiльно.
  Бiльшiсть людей потрапляє на загальний режим, але на посиленому не позаздриш.
  Ось, зрозумiло, Гiтлер потрапив на посилений режим пекла, i його термiн великий, якщо Всевишнiй Милостивий i Милосердний його не скоротить. Але й колишнього фюрера є ще надiя на краще майбутнє. Так Благодать Всевишнього велика.
  Звичайно i Володимир Путiн за довгий час правлiння встиг накопичити грiхи до посиленого рiвня пекла... I опинитися на однiй у два яруси лiжка з Гiтлером не велика радiсть... Втiм, у пеклi все вiдносно.
  Зате ти повертаєшся в юнiсть, i в роки коли ти юнак, рокiв чотирнадцяти. А вже одного це велика радiсть для старого. Як i думка, що все-таки рано чи пiзно ти досягнеш раю. А в раю - це ще крутiше, нiж мiльярдеру на курортi. I вiчна юнiсть назавжди i немислимi насолоди, неймовiрнi пригоди та насолоди раю - дiстануться i тобi.
  . РОЗДIЛ Љ1
  Адольфу Гiтлеру снитися як вiн ширяє над Кремлем. Чути розриви канонади. Нiмецькi танки прориваються до Червоної площi. Сам фюрер у руках тримає меч i махає їм. З його леза викидаються блискавки. I це дуже круто.
  У снi так здорово, немає ґрат на вiкнах, нi кайданiв нi наручникiв.
  Хоча з пекла зрозумiло, нiкуди не втечеш, але обидвi босi нiжки хлопчиська-фюрер скутi на нiч ланцюгом. Нари жорсткi, вiдполiроване дерево без подушки - лише невелике пiднесення пiд голову.
  Сплять у бараку грiшники - великi злочинцi та найбiльшi лиходiї. На нiч їх усiх приковують за ноги, i часто за руки. Але якщо довгий час ти без зауважень, то замiсть колодки ноги сковують лише ланцюгом. I ти можеш повертатися увi снi. I твої хлопчачi боки не так вiдлежуються, i може наснитися щось краще, нiж кошмар.
  Адольф Гiтлер як типовий нiмець дисциплiнований i його б'ють рiдко i частiше за ритуалом.
  Найгiрше на самому початку ув'язнення. Тодi колишнього фюрера реально катували. Але ж Бог любов.... Навiть такого мерзотника як Гiтлер потрiбно зробити нормальною людиною. А не звести з розуму катуваннями.
  Тим бiльше фюрер не такий уже й злий за природою i щиро каявся.
  Тому перед сном йому лише десять разiв били гумовим цiпком по босих, хлопчачих п'ятах, i до ранку все проходило.
  А так все на посиленому режимi, як у всiх. Чотири години навчання, дванадцять роботи, двiчi на день їжi, холодний душ перед сном. Лише один вихiдний на рiк. Жахливо....
  Фюрер мрiяв перейти на жорсткий режим. Там вперше на два тижнi або навiть один тиждень вихiдний. I десять годин роботи. Хоч трохи часу з'являється на розваги. I навiть листування раз на мiсяць у Гiпернетi. I раз на рiк побачення, за взаємного бажання з дiвчиною хвилин на двадцять i можеш робити що хочеш.
  Ще краще на строгому режимi, лише вiсiм годин роботи та чотири навчання, та вихiдних пiвтора днi на тиждень. I раз на два мiсяцi iз дiвчиною.
  А на загальному режимi вже як у нормальнiй захiднiй в'язницi умови. Два з половиною вихiднi на тиждень, шiсть годин роботи, i чотири навчання, непогана їжа та домашнiй одяг, а також модна стрижка. I з дiвчиною вже щотижня можна.
  При цьому зрозумiло i знайти подругу набагато легше. Так на загальному режимi бiльшiсть людей та чоловiкiв та жiнок. А на жорсткому режимi ще спробуй знайти жiнку, яка теж такого рiвня пекла заслужила.
  Жiнки великi злочинницi, куди рiдше за чоловiкiв великих грiшникiв.
  Гiтлер це все знає. Але так йому хочеться дiвчину. Грають молодi гормони вiчного пiдлiтка.
  I ось уже замiсть Кремля перед ним дiвчисько. I хлопчик-фюрер тягне до неї руки.
  Вона така апетитна жiнка. Фюрер до неї тягнеться ... Ось уже зриває з неї лiфчик, i цiлує губами полуничнi соски. I вiдчуває сильну ерекцiю.
  В цей момент його б'є струмом i звучить суворий голос:
  - Не можна фюрер! Терпи! Ти на посиленому рiвнi!
  Гiтлер важко зiтхає... Це пекло... I вже пiдйом.
  Хлопчик зiскакують з лiжок. Одягатися не треба. Тiльки плавки з номерками весь одяг у пеклi посиленого рiвня. I заправляти лiжко не треба. Тiльки на строгому рiвнi з'являться постiльнi речi.
  Втiм у пеклi тепло. I навiть без нiчого спати легше.
  Стриженi голови хлопчакiв згинаються у поклонi. Голять вiчних пацанiв наголо, i на жорсткому i строгому рiвнi. Лише перейшовши в загальний можна носити зачiску з коротким волоссям, бiльш-менш за модою.
  Хлопчики стоять навколiшки i вголос моляться. Вони роблять знак хреста.
  Якщо хтось не захоче молитися, то врiжуть електрошокером. Як, наприклад, виховали Ленiна. Який пробував у пеклi бунтувати. Але потiм упокорився.
  Нещодавно Володимира Iллiча перевели iз посиленого на жорсткий.
  Там хоч якiсь задоволення. А тут чи ти молишся, чи вчишся, чи працюєш.
  Робота, до речi, важка - каменоломнi. Але юнi тiла до неї вже звикли та втягнулися.
  Найкращий час - це, звичайно, навчання. Краще звичайно нiж брили каменю тягати або трощити молотками брукiвки.
  Стiльки рiзних знань. Хоч i закон Божий навчаєш, i багато що пов'язане з релiгiєю.
  Але є ще фiзика, хiмiя, лiтература, наука майбутнього, бiологiя.
  Багато чого нового та цiкавого дiзнаєшся...
  Гiтлер стоїть навколiшки. Попереду видно, голi, хлопчачi п'яти пацана Садама Хусейна. Вони поки що не запилилися. Фюрер уявляє, що це пiдошви дiвчини i знову вiдчуває ерекцiю. I тут же удар дияволицi кийком по стриженiй макiвцi. А це боляче i фюрер-хлопчик скрикує.
  Дияволi стоять за спинами. Вони у полiцейськiй формi та чоботях. Схожi на красивих жiнок iз злими обличчями. Дияволi - це, звичайно, умовна назва. Насправдi - це ангели наглядачки. Їхня мета виховання i покарання грiшникiв.
  Зрозумiло навряд чи люди з раю погодяться працювати у дитячiй, трудовiй колонiї.
  Дияволi службовi парфуми. Вони вiдданi Богу i зайнятi своєю роботою.
  А Сатана не господар Ада. А лише Дух який служить щоб людей за життя випробувати на вiрнiсть Богу.
  Так що в пеклi поки що люди вороги Боговi. Але їх виправляють.
  Гiтлер намагається виправитися i жене вiд себе думки про дiвчат.
  Це царство хлопчикiв та дияволиць. Але з дiвчатами ще треба заслужити на зустрiч.
  Пiсля молитви хлопчики-грiшники йдуть до умивальної. Там є у кожного i мило, i паста, i зубна щiтка. Але треба ще трохи помолитись.
  Молитва взагалi дуже багато i перед їжею i пiсля їжi.
  Годують не дуже i двi хвилини дають на цьому рiвнi на снiданок. Їжа хлiб та вода, але збалансована. Нiхто не хворiє. Хлопчики пiдсмаженi, але жилавi, не здаються виснаженими. I всi гарнi, i правильнi тiла.
  У здоровому тiлi здоровий дух. I милосердний Бог дає грiшникам, навiть у пеклi абсолютно здорове i без вад тiло.
  Ось наскiльки велика милiсть Всевишнього.
  Гiтлер з нетерпiнням чекає на навчання. Хоч щось нове там розкажуть, i за партою краще сидiти, нiж, наприклад, штовхати колесо в насосi.
  Втiм, фюрер навiть радий, коли ти не молоком лупиш по каменях, а штовхаєш колесо. Це нудно звичайно, але можна думати про щось приємне.
  Ось, наприклад, минулого разу штовхаючи колесо фюрер написав у думках невелику розповiдь з альтернативної iсторiї.
   Гiтлер не став оголошувати вiйну США. Ну а американський конгрес так i не наважився вступити у вiйну в Європi. Хiд iсторiї вiд цього змiнився... Японiя виграла битву пiд Мiдвей i мiцно влаштувалася в Тихому океанi.
  Роммель не змiг захопити Єгипет. Але й англiйцi не пiшли на операцiю "Смолоскип".
  Пiд Сталiнградом росiяни здобули перемогу, але потiм Майнштейн завдав в Українi контрудару. Причому, оскiльки не довелося перекидати вiйська в Африку, то в контрударi взяло участь на кiлька нiмецьких дивiзiй бiльше. Значно фрицi додали i авiацiї. Тим бiльше, на схiдний фронт був перекинутий легендарний нiмецький ас Марсель. I давай вiн ламати радянськi лiтаки.
  Марсель - це легенда у повiтрi. Коли вiн збив триста лiтакiв, то Гiтлер спецiально для нього ввiв новий ступiнь Лицарського хреста iз золотим дубовим листям. А за чотириста лiтакiв вручив Орден Нiмецького Орла iз дiамантами. А за п'ятсот Великий хрест залiзного хреста вручив.
  Марсель у небi великий феномен. I його радянськi льотчики бояться.
  У контрударi Майнштейна взяли участь i тридцять нових танкiв "Тигр", якi в реальнiй iсторiї бездарно зникли в пiсках Сахари. А так американцi не лiзуть, а англiйцi намагаються будь-що утримати Iндiю i не наступають у Єгиптi.
  Коротше кажучи, Майнштейн зумiв вiдбити не лише Харкiв та Бiлгород, а ще й Курськ. I Червона армiя зазнала бiльше втрат. I нiмцi утворили кiлька казанiв. А потiм виникла оперативна пауза через бездорiжжя.
  У справжнiй iсторiї була Курська дуга. Але зараз це виступ зрiзаний.
  I питання, де наступати? Знову йди на Сталiнград не хотiлося. Не взявши Сталiнград не убезпечиш свої вiйська на Кавказi. Проте знову лiзти у цей кошмар?
   Наступати на Москву? Але там потужна та глибокоешелонована оборона.
  Тим паче Червона Армiя зрiзала Ржевський виступ i немає вклинювань у радянськi позицiї. Ленiнград також дуже потужна фортеця - мiсто-цитадель.
  Тобто куди не кинь - скрiзь потужна радянська оборона вiйська з приголомшливою стiйкiстю. I тодi Гiтлер прийняв рiшення - завдати основного удару в Єгиптi i захопити нафтовi свердловини на Близькому Сходi.
  I заразом поповнити вiйська Вермахту колонiальними, арабськими дивiзiями.
  Iдея була привабливою. А на сходi зробити ставку на повiтряний наступ та реактивну авiацiю. Зокрема, реактивнi бомбардувальники "Арадо" обiцяли стати грiзною силою, яка практично не зазнала б втрат.
  У всякому разi, на сходi фюрер наказав оборонятися i наступати в Африцi.
  Роммель отримав кiлька танкових дивiзiй, у тому числi з "Пантерами" та "Тиграми". Обидва цi танки на момент своєї появи i деякий час пiсля цього були найкращими у свiтi. Англiйськi танки явно поступалися озброєнням. Хоча "Черчiлль" i був не слабшим за броню. Але його гармата явно була недостатньою.
  Непоганою машиною був i Фокке-Вульф. Цей винищувач мав найпотужнiшу озброєння i буквально змiтав супротивникiв. Найгiршу маневренiсть компенсувала висока швидкiсть при пiкiруваннi. Та й шiсть авiагармат могли збити будь-який лiтак з першого ж заходу. Тож справдi пресинг виявився колосальним.
  Англiйцi потрапляли пiд удари сильних, нiмецьких асiв. Не лише Марселя.
  Неприємний сюрприз для Великобританiї був тигр танк, який мав високу якiсть бронi i сильна живучiсть. Тому наступ Роммеля в липнi шокував Англiю.
  Незважаючи на спеку, нiмцi прорвали оборону i пiшов на сотнi кiлометрiв на ходу, приймаючи Олександрiю. I вони захопили дельту Нiлу. Танк туз Вiттман на "Тигр" вiдзначився в боях. I третiй рейх є новий герой.
  Сходила в Єгиптi i зiрка Хаффмана, який незабаром стане другим.
  Геройствував i Рудель.
  Знову повно нiмецьких подвигiв. Роммель командував майстерно i перемагав, утворюючи казани. Англiйцiв було менше i вони гiршi за якiсть вермахту.
  У боях пройшла випробування i штурмова гвинтiв МР-44, яка була найкращою у свiтi i себе показала дуже ефективною. Загалом нiмцi побили Британiю за всiма статтями та форсували Суецький канал i далi на Iрак та Кувейт, з Палестиною.
  Трохи ранiше була захоплена й Мальта. Що було дуже непоганою операцiєю. Сталiн поки не наступав i вичiкував. Але поразка англiйцiв ускладнила ситуацiю. I тепер фашисти могли вдарити на Кавказ i з пiвдня.
  З запiзненням, але Червона Армiя розпочала у вереснi наступ на Курськ та Орел. Але нiмцi на нього чекали i приготували потужну оборону.
  В оборонi, нiмецький Ferdinands також пройшли тест. Ця самоходка з дуже потужною лобовою бронею показала свою ефективнiсть у знищеннi танкiв.
  Непогана в оборонi та "Пантера". Нiмцi чинили опiр упертi. Радянськi вiйська просувалися вкрай повiльно i було неможливо вийти на оперативний простiр.
  Нiмцям вдалося уникнути розвалу фронту i чинити опiр. А Червона Армiя просунулася за два мiсяцi всього на сотню кiлометрiв, тiльки пiдiйшла до Курська та Орла i через великi пошкодження зупинилася. Нiмцi захопили весь Близький Схiд. А в листопадi не вдалося штурмувати i Гiбралтар. Франко, Гiтлер все ще переважає.
  Крiм того, Англiя сильно ослабла через активнiсть пiдводного флоту противника. I це теж позначилося негативно.
  Черчiлль навiть став схилятися до сепаратного свiту. Але Гiтлер захотiв повнiстю пiдпорядкувати собi Чорний континент. I вiн запропонував на рiк перемир'я Сталiну.
  Хитрий вождь СРСР погодився на цю паузу. Вiн розраховував на нову зброю.
  Але й Гiтлер знав, що робить. Нiмеччина захопила Африку, i влiтку 1944 розпочала висадку в Британiї. I цього разу вдалося фашистам усе провести бездоганно. Реактивна авiацiя у гiтлерiвцiв захопила панування у небi. Та й гвинтовi винищувачi МЕ-309 та ТА-152 були дуже сильнi. А штурмова гвинтiвка МР-44 у масовiй серiї себе дуже круто показала.
  З танкiв слiд вiдзначити "Пантеру"-2 з нижчим силуетом та маленькою вузькою вежею. Додавши в озброєннi та бронi новий танк важив лише сорок сiм тонн при двигунi дев'ятсот кiнських сил. I мав хорошi ходовi якостi з гарматою 88-мiлiметрiв 71ЕЛ, i сто п'ятдесят мiлiметрiв лобової бронi. "Тигр"-2 випускався невеликими серiями, тому що поява "Пантера"-2 майже не поступалася в захистi, i рiвної озброєннi, при переважнiй перевазi в ходових якостях вiдразу ж зробило цей танк застарiлим.
  Як i простий "Тигр". А ось "Лев"-2 виявився бiльш вдалою машиною.
  У нiй двигун i трансмiсiю розташували разом i поперек. В результатi силует знизився, i танк став набагато легшим. "Лев"-2 при вазi п'ятдесят три тонни мав. Гармату в 105-мiлiметрiв 70 ЕЛ, бортову броню в 82-мiлiметри, лобову в 150- та 120-мiлiметрiв корпусу з нахилами. I чоло вежi 240-мiлiмерiв з нахилами.
  I двигун у тисячу кiнських сил. Машина, як видно, i ходова, i потужна за всiма статтями. "Лев"-2 виявився приголомшливим.
  Коротше кажучи, усiм хана. I Британiя не має шансiв проти вермахту.
  Льотчик Марсель за сiмсот п'ятдесят збитих лiтакiв отримав нову нагороду: Лицарський Хрест Залiзного Хреста з платиновим дубовим листям мечами та дiамантами.
  I це дуже круте застосування таланту.
  За два тижнi Британiя впала. I взято Лондон. А Черчiлль iз ганьбою бiг.
  Хоча формально вiйну ще закiнчено, але Австралiю вже захопили японцi.
  А Канада незабаром вийшла iз вiйни. Нiмцi провели у серпнi та операцiю "Iкар", захопивши Iсландiї. I тепер США їх не могли дiстати.
  Пiсля чого почали готувати новий наступ на СРСР. Роблячи ставку на реактивну авiацiю та танки серiї "Е". А також i принципово нова зброя як балiстичнi ракети та дисколет.
  США невдовзi пiдписали мир iз Японiєю. I 20 квiтня 1945 року Третiй Рейх та країна самураїв домовилися про спiльну вiйну. А наступ фрицiв почався 15 травня, коли пiдсохли дороги.
  СРСР довго готувався i нарив безлiч укрiплень. У сорок четвертому роцi з'явилися бiля Червоної Армiї - реактивний мiномет "Андрюша". Також у серiї танки Т-34-85 та IС-2. I лiтаки ЛА-7 та ЯК-3. Втiм, ЯК-3 у масову серiю не пiшов через брак якiсного дюралю. I основним винищувачем залишився ЯК-9. ЛА-7 був кращою швидкiстю, але нiмцiв все одно поступався.
  Найгiрше, що СРСР втратив кiлькiсну перевагу в повiтрi. Нiмцi виробляли значно бiльше лiтакiв, у тому числi й реактивних.
  У танках поки що у Нiмеччини перевага як. I "Пантера"-2 та "Лев"-2 досконалiшi, i сильнiшi машини. У серiї також з'явилися Е-10 та Е-25. Остання самохiдка виявилася надзвичайно удачливою. Поєднання гармати 88-мiлiметрiв в 100 ЕЛ. Лобова броня в 120-мiлiметрiв пiд великим нахилом, бортова в 82 - мiлiметра з вагою в тридцять тонн при двигунi в 900 кiнських сил, i висота в пiвтора метри. Та це вже була машина просто звiр.
  Нова гармата робила 12 пострiлiв за хвилину i пробивала з дистанцiї бою всi радянськi танки.
  "Пантера"-2, непоганий танк, але розроблена "Пантера"-3. Вона важча в шiстдесят п'ять тонн, але краще захищена та озброєна. Але поки що в серiї масово лише Е-10 та Е-25 та Е-100. Останнiй танк отримав двигун у 1500 кiнських сил, що при вазi в 130 тонн дала йому швидкiсть у 40 кiлометрiв на шосе. Бортова броня цього танка 210-мiлiметрiв пiд нахилом, а лобова - 250-мiлiметрiв пiд нахилами. I двi гармати: 128-мiлiметрiв та 75.
  Цей танк отримав назву "Мамонт". Вiн бiльш досконалий нiж "Маус", та ущiльненим компонуванням. Дуже гарний захист iз усiх ракурсiв. Iдеальний танк прориву та досить спритний.
  Але все-таки дорогий i досить тяжкий.
  У СРСР у травнi виник IС-3. Цей автомобiль добре захищений лоб в лоб, але важчий i гiрший за ходовими характеристиками, нiж IС-2 з однаковим озброєнням. I дорожче i складнiше у виготовленнi. У груднi 1944 року був запущений СУ-100 - бiльш практична самохiдка, нiж попереднi моделi.
  СРСР готовий. Але не до кiнця. Плюс ще зi Сходу настає Японiя.
  ХЕ-162 себе не виправдав. Лiтак з чудовими льотними характеристиками та дешевий, простий у виробництвi виявився складним в управлiннi i на ньому могли лiтати лише льотчики високої квалiфiкацiї.
  Щоправда, Хаффману вiн сподобався. Для його стилю бою iдеальна машина.
  Марсель волiв МЕ-309, надiйного коня, або ТА-152 з потужними озброєннями. Вiн був снайпером.
  МЕ-262 теж непоганий, але поки що не цiлком надiйний, але досить ефективний i живучий.
  МЕ-163 реактивний випущений у досконалiшому варiантi - маленький, безхвостий i дуже швидкий - ракетний винищувач. Непогана машина МЕ-1100 з крилами, що змiнюють стрiловиднiсть, але вона вимагає льотчикiв високої квалiфiкацiї.
  Хороша машина МЕ-262 Х, за всiма статтями - чудова швидкiсть понад 1100 кiлометрiв на годину, стрiлоподiбнi крила, п'ять авiагармат, маневрена, бiльш досконалi та надiйнi двигуни, та практична для керування звичайними пiлотами. Але поки що не в серiї.
  Основнi робочi конячки МЕ-309 та ТА-152. Машини гвинтовi, але дуже живучi, швидкiснi та потужним озброєнням. I головне їх багато. I СРСР поки все ще на ЯК-9 змушений робити ставку, i на ПЕ-2, що не дуже, i слабкуватий льотними характеристиками IЛ-2, i не набагато краще за IЛ-10.
  Та сили нерiвнi.
  Ще нiмцi в боях використовують колонiальну пiхоту. Що є проблемним.
  У вiйну, крiм Японiї, вступила i Туреччина. I тепер нiмцi разом iз османами наступають i через Закавказзя. I це проблема та ще.
  Червона Армiя туго.
  Гiтлер загалом упевнений у перемозi. США так у вiйну з Третiм Рейхом не вступили.
  А нiмцi повели наступ одразу на кiлькох стратегiчних напрямках. Вдарили з Таманського пiвострова. I Ростова-на-Дону, i з Курська до Воронеж, i на Москву в центрi. I пiвнiч вiд Тихвiн, для кiльця другого Ленiнграда. I Карелiї. I разом iз турками в Закавказзi. I на Iран.
  А на сходi атакували самураї. Основний удар на Монголiю та Примор'я з сушi, i по Владивостоку та Петропавловську з моря. Натиснули капiтально.
  Наступати у кiлькох напрямах - це очевидно розпорошення сил.
  Але ж i противник, щоб вiдбити, змушений розпорошуватися. А Третього Рейху резервiв багато.
  У тому числi дивiзiї з усiєї Європи. У вiйну погодилася вступити Швецiя, iнакше поглине її операцiя "Бiлий ведмiдь". Також дивiзiю добровольцiв вiдправила Швейцарiя. Франко офiцiйно вступив у вiйну, оголосив мобiлiзацiю. I це суттєвi сили.
  Iталiя розв'язавши собi руки, провела додатковi мобiлiзацiї i вiдрядила великi сили на схiд. Салазар пiд тиском Гiтлера теж вступив у вiйну проти СРСР. Англiйськi та французькi уряди пiд окупацiєю направили вiйська. Уся Європа була пiд рушницею - всi країни без винятку.
  Плюс ще й росiйськi частини Власова та iншi. А також арабськi та африканськi та навiть iндiйськi дивiзiї та Iранськi. Стiльки сил було зiбрано. Озброєння на всiх не вистачало.
  США навiть погодилася передати нiмцям велику кiлькiсть автоматичних гвинтiвок i кулеметiв та автомобiлiв.
  У танках Третiй рейх поступався за кiлькiстю СРСР, програвши масi тридцять чотири. Але вiн наздогнав у САУ. Е-10 i Е-25 можна виробляти набагато простiше i у величезних кiлькостях. А наймасовiший танк "Пантера"-2, безперечно, кращий за Т-34-85, особливо в лобовiй бронi та озброєннi, але все ж досить слабкий у бортах.
  Нiмцi правда за рахунок використання англiйської iндустрiї, i активнiшого французької з випуску танкiв СРСР обiгнали, за бiльшої потужностi. I розвивали ще й артилерiю. Але в гарматах Червона Армiя не поступалася, i це давало деякi шанси.
  Зате у пiхотi у ворога перевага та мобiльнiсть вiйськ теж.
  Рiшення наступати на всiх фронтах одночасно розпорошувало резерви Червоної Армiї i вводило в оману командування. Найгiрше, що СРСР поступаючись в економiчному потенцiалi i людських ресурсiв у вiдсутностi перспектив.
  Ворог ставав сильнiшим i мiг ще додати, а СРСР мабуть нi.
  У центрi, де найсильнiша була оборона, Червона армiя встояла. Але на Кавказi фронт впав.
  I весь пiвденний фланг обвалився. Та й на пiвночi нiмцi Тихвiн таки взяли i передавили артерiю Ленiнграду.
  Гiтлер трiумфував.... За лiто нiмцi та їхня коалiцiя змогли повнiстю захопити Кавказ i вийти до Волги в районi Сталiнграда та Астраханi. А у вереснi i Сталiнград та Астрахань були взятi.
  Вiйна виявилася стратегiчно програною. А японцi захопили i Монголiю iз Примор'ям.
  Сталiн у умовах запропонував фюреру свiт будь-яких умовах.
  Гiтлер зажадав капiтуляцiї. Сталiн вiдповiв вiдмовою.
  Нiмцi почали наступ уздовж Волги. Були взятi Куйбишев, i Саратов, Тамбов.
  У груднi нiмцi пiдiйшли до Ульяновська. Настала тимчасова пауза. Занадто холодно для арабiв та чорних солдатiв. Гiтлер хотiв поберегти у боях бiлу расу i заморозив наступ до весни.
  У сорок шостому роцi основною радянською вiдповiддю стала САУ СУ-100. Простiша у виробництвi, нiж Т-34-85 i з потужним та ефективним озброєнням вона здавалася кращим виходом. Хоча в реальнiй iсторiї СУ-100 не була надто масовою.
  В СРСР IС-7 розробляли поспiхом, вiн занадто складний для масового виробництва. Якщо в реальнiй iсторiї i тодi його не пустили в серiал у мирний час, то коли ворога пiд Ульяновськом i вас постiйно бомбить авiацiя, ви не можете пiдняти голову.
  Замiсть IС-7 спiшно запустили у виробництво СУ-130 на шасi IС-2. Ця машина могла хоч щось мати проти нiмецьких мастодонтiв. Бiльше того, у нiмцiв "Пантера-4" була ще важча i краще захищена, а Лев-3 пiшов у серiю .
  У травнi 1946 року почався новий наступ гiтлерiвцiв. В обхiд Москви i зi штурмом самої столицi. Ленiнград все ще у кiльцi тримається.
  На штурм погнали чорних та арабiв. I багато лилося кровi.
  Сталiн наказав - стояти на смерть!
  Ульяновськ та Казань через мiсяць боїв впали. Нiмцi також взяли Оренбург та Уфу. А через два мiсяцi впало i Мiсто Горьке. I Москва опинилася в оточеннi.
  Ну, Сталiн звичайно ж бiг i зник у Сибiру. Обороною Москви командував Жуков. Бої були дуже жорстокi. Москва трималася завзято.
  Але її пiдтискали. Одночасно нiмцi дiйшли до Уралу. Взяли Свердловськ та Челябiнськ.
  Москва все ще трималася. I впала лише у груднi 1946 року. Вiйна, втiм, ще не закiнчилася... Ставка перейшла до Новосибiрська.
  I там точилася боротьба.
  Нiмцi знову стали наступати у травнi 1947 року. Вони бiльш досконалi види технiки з'явилися. I в авiацiї - безхвостi бомбардувальники та в технiцi. "Пантера"-4 все ще важила сiмдесят тонн при двигунi в пiвтори тисячi кiнських сил. Була розроблена "Пантера"-5 з колишнiм озброєнням, але вагою п'ятдесят п'ять тонн i двигуном 1800 кiнських сил. Броня по товщинi колишня, але кути рацiонального нахилу стали бiльшими.
  У Червоної армiї з'явилися першi Т-54, але це вже як мертвому припарку.
  Марсель за тисячу збитих лiтакiв отримав Зiрку Лицарського хреста зi срiбним дубовим листям мечами та дiамантами. За пiвтори тисячi лiтакiв Зiрку Лицарського хреста iз золотим дубовим листям мечами дiамантами. А за двi тисячi лiтакiв Зiрку Лицарського хреста з платиновим дубовим листям мечами та дiамантами.
  Червона Армiя тепер догорала. Але билася з великою доблестю. Кожедуб за сотий збитий нiмецький лiтак отримав четверту золоту зiрку героя СРСР. Вiн став першим, хто отримав таку нагороду вчетверте. Покришкiн перший тричi герой загинув. Iншi поки що не змогли дорости.
  Йшла розробка i нового автомата, але вже пiзно.
  У нiмцiв з'явився МР-54 легший за вагою та досконалий.
  З'явився й МЕ-362. Теж машина високого класу. Рудель отримати платинового дубового листя i Хаффман.
  Вiйна йшла.
  I ось останнє воєнне лiто. Гiтлерiвцi просуваються, ламаючи опiр радянських вiйськ, що слабшає. Дедалi частiше здаються пiдроздiли Червоної Армiї без бою, дедалi бiльше дезертирiв. У вереснi впав Новосибiрськ. А грудню завершилося захоплення нiмцями та японцями майже всiх великих мiст Сибiру та Середньої Азiї.
  У червнi 1948 року була зайнята Чукотка i все бiльш-менш значущi населенi пункти СРСР. Вiйна перейшла у партизанську стадiю. У груднi 1948 був убитий ракетним ударом Сталiн. I нарештi 30 сiчня 1949 року Берiя пiдписав угоду про капiтуляцiю Червоної армiї та вiйськ НКВС в обмiн на амнiстiю та прощення.
  Але ще окремi вилазки партизанiв тривали.
  США створили атомну бомбу i виявилися тепер недосяжними. Втiм завойоване Третьому Рейху та Японiї перетравлювати та перетравлювати не одне поколiння. Так настав час миру. У космос нiмцi злiтали ще пiд час вiйни на Фау-4. А 20 квiтня 1955 року стартував полiт на Мiсяць iз космонавтами.
  У свiтi було тепер три iмперiї-гегемони - Третiй Рейх, США та Японiя. Вони жили вiдносно мирно та конкурували у космосi економiцi та науцi. Хоча свiт i балансував на межi ядерної вiйни. Але була надiя що втекти i обiйдеться!
  . РОЗДIЛ Љ 2.
  Ось таку iсторiю написав Гiтлер... Йому в пеклi не солодко...
  А ось манiяк Чикатило теж у тiлi хлопчика рокiв чотирнадцяти, через пом'якшувальнi обставини знаходився на легшому - жорсткому рiвнi пекла.
  I наближалося побачення з дiвчиськом-грiшницею. Яке давали лише раз на рiк i листування разiв на два мiсяцi або раз на мiсяць.
  Чикатило принаймнi зумiв познайомитися з грiшницею. А це треба сказати удача. Так жiнок на жорсткому рiвнi пекла, значно менше, нiж чоловiкiв.
  Зрозумiло жiнки рiдше скоюють великi злочини, що потрапити туди де гiршi грiшники.
  А на посиленому рiвнi пекла, або взагалi манiяки вiдмороженi, або рiзного роду диктатори, i правителi кровi мастей.
  Андрiй Чикатило одразу визнав провину i йому визначили не найжорстокiший рiвень покарання. Крiм того, Чiкатiло був i не зовсiм психiчно здоровим, i у нього важке дитинство, i частина чужих епiзодiв на нього повiсили.
  Тож Андрiй отримав рiвень, де хоч раз на рiк можна двадцять хвилин робити з дiвчиною, що хочеш. I то хоч рiдкiсна, але радiсть. Причому, оскiльки хлопчикiв-грiшникiв набагато бiльше, нiж дiвчаток-грiшниць, то й не щороку можеш отримати шанс на особисте побачення.
  Тiло у Андрiя здорове, треноване фiзичним навантаженням. Вiн ще замалий, щоб бути гiперсексуальним пiдлiтком, але вже цiлком може як чоловiк.
  А хочеться дуже... Дияволi б'ють кийками з електрошокером, якщо пацана намагається полегшити страждання рукою. Тiльки увi снi можна, спустити напругу.
  Це царство хлопчикiв ... На строгому рiвнi - одяг короткi шорти та майка. Втiм, без майки зазвичай пацани-грiшники працюють - спекотно в пеклi. Вони наче раби з голеними головами.
  А за ними стежать дияволицi i трохи сповiльнишся б'ють батогом або кийком.
  Тiльки на загальному рiвнi, коли працюєш, вже не застосовують фiзичний вплив, i можна влаштовувати "перекури". Хоча, звичайно ж, справжнiй тютюн i алкоголь у пеклi пiд забороною навiть на пiльговому рiвнi, крiм пива. Тiльки в раю можна розважатись як хочеш. Але навiщо праведникам така гидота - як тютюн та алкоголь? Є багато бiльш приємних способiв отримати насолоду.
  На строгому рiвнi, якщо немає претензiй, можна у вихiдний не тiльки молитися, а й пограти у футбол, або навiть у хокей. А ще краще в деякi iгри на комп'ютерi. Правда без насильства... Стрiляки та вiйськовi стратегiї, тiльки на загальному та легшому режимi.
  Але можна, наприклад, i мирну мiсiю управлiння зiграти. Чiкатiло було страчено в дев'яносто четвертому роцi, а взято пiд варту ще ранiше. I тому для нього комп'ютернi стратегiї на диво i вперше в них вiн зiграв саме в пеклi.
  А що пiсля смертi життя продовжується, i пекло це зовсiм не яма, заповнена вогнем. I ти немов хлопчик i тiло пiдлiтка ганяєш футбол, i вiдчуваєш при цьому радiсть, забуваючи про навколишнi грати i строгi наглядачки.
  Або, коли граєш за якогось царя. I крокуєш строєм витягуючи шкарпетку на роботу.
  А пiд час навчання дiзнаєшся про щось цiкаве... Це дитяча колонiя з малолiтнiми злочинцями, якi мають дорослу пам'ять, i особистiсть... I деякi в пеклi не одне столiття.
  Хоча зазвичай переводять на легшi рiвнi. На строгому, наприклад, хоч матрац тобi видадуть. I вихiднi частiше та роботи менше. Можна у футбол щодня грати. I з дiвчатами частiше зустрiчатись.
  Дiвчата... Як вони мрiє Чикатило. Вiн те й манiяком став багато в чому тому, що його жiнки не любили. А тут такий шанс.
  Якщо розiбратися, то в пеклi пiсля камери смертникiв майже трудовий рай.
  Тiло юне, здорове, звичне до навантажень. Рабам у каменоломнях i бiльше доводилося трудитися, та ще й хворiти.
  У пеклi нiхто не хворiє - з милостi Всевишнього Бога! I це величезний плюс.
  Чикатило було розстрiляно ще не старим. Але тi, хто потрапив у пекло в похилому вiцi вiчну юнiсть цiнували i щиро дякували Боговi за милосердя та милiсть!
  Чикатило працював, завдаючи ударiв кувалдою по камiнню. Його тiло було жилистим, засмаглим, юним i блищало вiд поту. Рокiв чотирнадцять на вигляд, коли шкiра ще чиста, гладка i безволоса, але ти вже не хлопчик i в тебе починають вирувати гормони.
  Чикатило, зiтхнувши, подумавши, що краще було бути на кiлька рокiв молодшим. Не так страждав би вiд помiрностi. А так i хочеться, i нема з ким. Наглядачки з хлопчиками сплять дуже рiдко - їм це заборонено. А диявол це не людина, а ангел. А ангели зазвичай слухнянi.
  Однак i серед них можуть бути аномалiї. Нехай i дуже рiдко. Чикатило мрiяв, щоб його спокусила якась iз наглядачок. Але йому в цьому не щастило.
  Зрозумiло, що Всезнаючого Бога наглядачка свiй грiх не приховає. А йти вже в пекло для ангелiв не хочеться. Хоча любов i зла, i часом цiкавiсть може бути у дияволицi сильнiшою - як це полюбити грiшника-чоловiка в тiлi пiдлiтка? Може, це круто... Iнодi цiкавiсть i сильнiша. Тим бiльше в пеклi для ангелiв не набагато гiрше, нiж робота охороняючи молодих тiлом грiшникiв.
  Звичайно, вони тут на змiнах i у вiльний час розважаються. Але мабуть багато диявол хотiли б тiльки розваг i задоволень без подiбної роботи.
  Завтра вихiдний та побачення з дiвчиськом. Чикатило вiдчайдушно квапить час, i хоче швидше вiдбою... А там, традицiйних душ i сон... Немає ще оскiльки на двi години менше роботи, то можна i телевiзор подивитися.
  Звiсно, не покажуть нiчого плюс вiсiмнадцять. Але можуть цiкаво передати новини з Землi. Цiкаво ж як живуть тi, хто ще живий. I чи хтось згадує тебе?
  Чикатило ще пам'ятають, але це недобра, звичайно ж, пам'ять. Але вiн, зрозумiло, теж забувається.
  Ось Гiтлер поки що не забутий i фiльми знiмають мiльйони шанувальникiв по всьому свiту.
  Та велика особистiсть, що всiм запам'яталася, i ще скоро перейде з посиленого рiвня на жорсткий.
  А там не тiльки ти тiльки й робиш, що чи вчишся, чи працюєш, чи в кращому разi спиш. Але ще й дiвчат i розваг не бачиш.
  А що робиться, тобi в кращому разi пiд час навчання скажуть.
  Поряд з Чикатило та iншi хлопчики. Вони мускулистi, жилистi, пiдсмаженi, але невиснаженi. Їжа проста i на цьому рiвнi, тiльки у вихiдний день дають щось iз приємним смаком, або якийсь фрукт типу банана, а раз на мiсяць солодке.
  Хлопчаки гарнi, тiла в пеклi без вад. Особами схожi на те щоб в юностi при колишньому життi, але риси осiб бiльш правильнi, i без будь-яких дефектiв типу ластовиння або кривих носа, або нерiвних брiв.
  Особи рiзнi, але всi приємнi i не одного дегенеративного - так тiла бiльш досконалi i не старiють, хоча i не дорослiшають, поки ти перебуваєш в пеклi не будеш старшим за чотирнадцять.
  А ось у раю ти можеш мати будь-яке тiло за бажанням. Втiм, i там майже всiм чоловiки юнаки, щоби не витрачати час на голiння борiд.
  Чикатило який ґвалтував не тiльки дiвчаток, але хлопчикiв, дивлячись на красивих пацанiв вiдчуває мерзенне бажання.
  Але за содомський злочин покарання буде жорстоким - переведення на гiрший рiвень Пекла, i ще при цьому шестигодинна жорстока тортура на дибi, з батогом i пiдсмажуванням п'ят на вогнi i приєднанням електродiв до генiталiй.
  Нi з хлопчиками хлопцевi в пеклi не можна. Хоча останнiм часом уже йдуть розмови про легалiзацiю одностатевих вiдносин. До раю це вже давно можна. Тiльки бажаючих мало, так жiнок усiх мастей можна мати надмiрно. I не лише людей, а й бiороботiв!
  Якщо жiнки доступнi, то до юнака i не потрiбнi. Принаймнi переважнiй бiльшостi.
  Тим бiльше в пеклi вчать придушувати гомосексуальнi нахили. Але без насильства над особистiстю.
  Андрiй все той же Чiкатiло, тiльки в сильному, здоровому, юному тiлi, в якому в тебе в зубах жодної дiрочки, i ти пiсля десяти годин важкої роботи, досить ще добрих щоб маршувати, i навiть жартувати, ризикуючи отримати кийком.
  Дияволиця обiгрiла Чiкатiло батогом i гаркнула:
  - Ерекцiя на хлопчикiв недобре! Виправляйся швидше. На загальному рiвнi в тебе будуть дiвчата щотижня!
  Хлопчаки навколо хихикають i теж одержують.
  У пеклi все пiд контролем. Ув'язненi не можуть прописати тебе або згвалтувати всю вiдеокамери. Тiльки iз загального рiвня вiльнiше, небагато. Але все одно стежать, щоб грiшники один одному не гинули.
  Принаймнi в Пекло не беззаконня блатних, i покарання без причини.
  Просто так юних в'язнiв Пекла бити заборонено.
  I взагалi самi грiшники намагаються себе стримувати - усi хочуть швидше до раю.
  Термiни ув'язнення в Пекло величезнi, але i Бог, i Богородиця, i святi їх зменшують, полегшуючи покарання i переводячи на рiвень легше.
  Чикатило мрiє потрапити до раю, де можна вдаватися винятково розвагам, i лише задоволення, i працюють лише за бажанням.
  Але це ще довго йому чекати, хоч...
  Минуло вже понад тридцять рокiв як Чикатило в пеклi. Начебто час iде i повiльно, особливо коли працюєш у каменоломнi. Але минуло майже тридцять п'ять рокiв Ада, i нiби швидко промайнув час - ось у чому парадокс.
  I вже можуть якщо вважати, що Чикатило виправився перевести в легше коло пекла. Де роботи менше, а насолод бiльше. I можна спати на матрацах, а не голих нарах. А на загальному рiвнi - добрi чистi лiжка.
  Але поки що йому це не свiтить. Є нарiкання, особливо з ерекцiї на хлопчикiв. Це його бiсексуальнi замашки Чiкатiло.
  Ще гiрше було в першi роки, коли манiяка на довершення до всього пороли. Але останнiх майже п'ять рокiв вже порку за вбивство знято. Хоча можуть i вiдновити якщо будуть косяки.
  Але Чикатило дуже намагається.
  Коли його били, до непритомностi це дуже боляче. Все-таки вiн вбивав дiтей - що бридко. Але Бог милостивий i милосердний не вiчно гнiвається, бо любить милувати!
  Ось нарештi звучить довгоочiкуваний сигнал робочої змiни. За десять годин загартоване, юне тiло розгорiлося i трохи втомилося, але ще не знесилило.
  Чикатило стає в дiю разом з iншими хлопчиками. Пара пацанiв завинила i працює в кайданах. Ланцюги звичайно ж натирають кiсточки та зап'ястя, це боляче. Тому їх надягають не всiм. На посиленому режимi пекла, навпаки, зняття ланцюгiв - це заохочення за хорошу поведiнку.
  Все змiнюється вiд рiвня рiвня.
  Хлопчаки побудувалися, майки тримають пiд пахвами i стають навколiшки. Це молитва пiсля закiнчення роботи. Причому, у пеклi багато моляться на всiх рiвнях, навiть на пiльговому.
  Це тiльки в Раю можна молитися лише за бажанням самої людини!
  Хлопчики на колiнах вимовляють;
  Виконання всiх благих Ти єси, Христе мiй, споконвi радостi та веселощiв душу мою i спаси мене, як Єдиний Многомилостивий, Господи, слава Тебе.
  Достойно є як воiстину блажити Тя Богородицу, Присноблаженну i Пренепорочную i Матiр Бога нашого. Найчеснiшу Херувим i найславнiшу без порiвняння Серафим, без стилiння Бога Слова народжу, сущу Богородицю Тя величаємо.
  Потiм ще кiлька молитов i встають з колiн. Чикатило вiдчуває свербiння камiння. Дивиться на босi, засмаглi, м'язовi ноги хлопчакiв, i вiдчуває збудження. Гарнi тут хлопчики, але жени грiховнi думки, iнакше не виберешся з пекла. Краще думай про дiвчат. Це природно i тому злочинно. Навiть у пеклi допустимо секс самця та самки.
  Але все-таки Чикатило подобається милуватися голими, засмаглими, мускулистими тiлами хлопчикiв. А коли когось iз них обпалює батiг, то й зовсiм вiдчуваєш кайф.
  Особливо якщо при цьому бризкає пiт або кров. Але до кровi сiкли самого Чiкатiло.
  Його пороли за вбивство дiтей, зате не перевели на посилений режим. I це на краще.
  Добре в раю, де ти наче вiчно юний мiльярдер на курортi. I яких тiльки розваг та задоволень там немає. Навiть тим, хто на посиленому режимi показують рай - щоб вони бачили, куди слiд прагнути.
  I що рай - це зовсiм не мiсце, де марширують пiд барабан, i праведники сидять за партами та бiблiю читають.
  А мiсце - цiлий всесвiт з багатьма свiтами. I там є iномиряни, i планети iномiрян. I можна подорожувати ними, рiзними способами. I стiльки всього цiкавого!
  Хлопчаки марширують у душ. До чистоти в пеклi привчають i щодня миються на всiх рiвнях пекла. Воно то спiтнiло вiд роботи i приємно. Струменi води трохи теплi i змиваю пiт. Можна використовувати господарське мило або навiть простий шампунь.
  На загальному рiвнi мило буде ароматне i пахучий шампунь, можна i одеколоном бризнути на себе.
  Перед миттям зрозумiло знову на колiна i молитва. Зрозумiло молитися набридає. Чикатило жене вiд себе поганi думки. Потрiбно слухатися.
  А як добре пiд душем, ставати на душi куди радiснiшим. Хлопчики-грiшники смiються. Один iз них знаменитий злодiй у законi Дiамант. Вiн тупав рiзнi зони i помер, будучи глибоким старим.
  А зараз скелятися наче й справдi дитина. Тут ось непогано - щодня миєшся, i клiмат добрий - не морози Сибiру.
  Втiм, за погану поведiнку можуть застосувати покарання холодом.
  Пекло - це мiсце тепле, але буває i крижане озеро Тацит. I туди вiдправляють тих, хто у пекло буянить. Такi, проте, бувають рiдко. Мало хто хоче продовжувати муки.
  Правда Стенька Разiн намагався бунтувати. Але зрештою переконавшись, що влаштовувати повстання в пеклi марно i вiн змирився. Щоправда, поки Стенька сидить за посмертну норовливiсть на посиленому. А так спочатку був на жорсткому, зважаючи на пом'якшуючi обставини - такi як допомога бiдним, сиротам, щедрiсть Степана, жорстокiсть влади, несправедлива страта брата Iвана, та багато iншого.
  Але Стенька Разiн намагався пiдняти заколот у пеклi. I навiть у нього з'явилися прибiчники.
  Але як перемогти якщо дияволиць бiльше, нiж ув'язнених i вони будучи ангелами набагато сильнiшими за хлопцiв-грiшникiв, i практично невразливi.
  Ну, а Бог взагалi практично Всемогутнiй i спочатку будь-яке повстання приречене на провал.
  Так що Чикатило та iншi зеки намагаються поводитися краще. I миючись у душi придушувати ерекцiю побачивши красивих, рельєфних хлопчачих тiл. Дiамант теж куштував хлопчикiв, ще коли сам сидiв на малолiтку.
  I в нього виникає побачивши мускулистих попок спонтанна ерекцiя. Але за ними стежать жорстко. I дияволиця як урiже кийком за хлоп'ячою досконалiстю. I лунає дикий рев i виття.
  Та тобi це не дитяча, трудова колонiя сталiнських часiв. Тут усi пiд контролем.
  Багато вiдеокамер, i на стремi сильнi наглядачки. Якщо ти комусь свiй кiл у п'яту точку встигнеш увiгнати, то тобi тiльки гiрше. Буде катування i можуть перевести на жорсткiший режим, або в кращому випадку пару рокiв доведеться носити кайдани - що дуже неприємно. Ну i звичайно ж додає термiну в пеклi.
  Колишнiй злодiй у законi любив хлопчикiв у минулому життi, i тут звичайно ж страждав, вiд їхньої близькостi, але недосяжностi.
  Пекло це взагалi мiсце, де Бог присутнiй у всiй суворостi. I за грiшниками - тотальний контроль. Що втiм пом'якшується за рiвнями.
  Але якщо ти загалом згрiшиш содомським грiхом, все одно довго не сховається. Так краще потерпiти i з дiвчиськом. А то пiдеш на строгий режим тобi головку поголять i перший рiк обов'язково надягнуть ланцюги на руки. А можуть i на ноги, що ще гiрше.
  Пiсля душа знову на колiна та молитва. I далi ведуть їсти. На посиленому режимi їжу дають двi хвилини, а тут чотири. I все ж хлiб трохи бiльше схожий на хлiб i смачнiший. Замiсть води буває сiк чи квас до недiлi.
  Тут трохи краще.
  Перед їжею знову молитва i на колiнах. На загальному режимi вже моляться стоячи.
  Чикатило з подихом бурмоче:
  - Краще б я помер молодим!
  Та в цьому випадку був би загальний, а може, й полегшений режим. А зараз знову на колiна i молись...
  Пiсля молитви юнi в'язнi миють руку та полощуть роти. Перед вiдбоєм трохи можна подивитися телевiзор та побалакати один з одним.
  Дивиться телевiзор пiсля молитви вся камера. Нари дерев'янi у два яруси. Майже голi... Але тепло можна спати без ковдр. На босi ноги потiм надягнуть ланцюжки. Але якщо добре поводитися, то можуть i знаку заохочення на нiч i не приковувати.
  Нари стоять через тумбочку. Схожа на малолiтку 90-х рокiв. Але вони нема. Всi юнi в'язнi здоровi та чисто вимитi i нiхто не хропе.
  Тож можна сказати - добре тут. Не мерзнуть...
  Найголовнiше в камерi немає парашi, замiсть неї фекалiоанiгiлятор - який випромiнюванням очищає органiзми, тому тут майже курорт.
  Загалом здорово.
  ТБ сучасний i дає об'ємного зображення. Це дуже цiкаво, якщо покажуть новини iз планети Земля. Зеки цього чекають.
  Молитва на колiнах здається Чикатило такою довгою. Та й iншим хлопчакам теж. Їхнi голi тiла здригаються вiд нетерпiння. Але нарештi пiсля молитви дияволиця включила пультом екран.
  Хлопчики посiдали навпочiпки, стирчать стриженi головки. А за ними жорсткi наглядачки з кийками.
  А новини, звичайно ж, цiкавi...
  У США президентом стала чорношкiра мулатка, яка до цього була вiце-президентом. У Росiї Путiн пiшов п'ятий термiн. Вже кiлька рокiв триває велика вiйна мiж Росiєю та рухом Талiбан. Вiйна протiкає жорстока та кривава зi змiнним успiхом. Та й у Сирiї дуже активнi партизани та моджахеди всiх мастей. У Венесуелi занепав режим Мадуро, i тепер нова влада будує багато векторної полiтики.
  У Туреччинi теж змiнився режим Ердогана бiльш прозахiдний i свiтський.
  У Бiлорусiї також Лукашенко пiшов, але хвилювання не скiнчилося, i президенти стали змiнюватися як рукавички.
  Дещо пiднялася Україна, повернувши контроль над Донбасом.
  У Росiї проблем побiльшало. Окрiм вiйни з талiбами на виборах до Держдуми 2026 року, перемогу здобули комунiсти. Вони нарештi позбулися Зюганова, що гальмував їх, i змогли прийти до гучної i впевненої перемоги.
  I вiдносини мiж Держдумою та президентом стали ворожими.
  Путiн, постарiв став рiзкiшим i нестримнiшим. А голова комунiстiв теж не Зюганов, а крутiше.
  Коротше кажучи, справа дiйшла до бунту i розстрiлу Держдуми з танкiв.
  Але комунiсти пiшли у пiдпiлля та продовжили боротьбу.
  Ось наступає новий 2029 рiк ... Чикатило подумав, що ось-ось буде його тридцяти п'ятирiччя в пеклi.
  У Росiї млявi бунти та епiзодичнi страйки. Економiчна стагнацiя та цинковi труни з Афганiстану та Сирiї. Путiн уже давно не котирується як герой... Багато репресiй та полiт ув'язнених.
   А на сьогоднi ще одна прикра новина - на новий рiк стартував росiйський космiчний корабель до Мiсяця. I ось результат - зазнав аварiї i семеро космонавтiв загинули.
  I це чергова неприємна подiя.
  Дiамант шепнув:
  - Скоро Путiн буде з нами?
  Чикатiло помiтив:
  - А може, рiвнем вище?
  Хлопчики-грiшники захихотiли. Дияволi замахнулися палицями.
  Старша ринула:
  - Мовчати! Перед шмоном я дам вам п'ять хвилин на базар!
  Дiамант вiдкрив рот, але зрозумiв, що його зараз дуже боляче вдарять i замовк.
  Iншi хлопчаки опустили голови. Смиреннiсть насамперед. Усiм хотiлося швидше залишити пекло.
  Новина про катастрофу була невеселою. I загалом у Росiї часи пiшли невиразнi.
  Чiкатiло подумав: накопичення негативної карми. Занадто довго був Путiн при владi i його погана карма накопичувалася. Та щастило Путiну надто вже багато. I повинна була халява колись та скiнчиться.
  Тим бiльше, у США президентом стала жiнка. I за неї Америцi стало куди бiльше везти.
  Адже вищi сили не можуть образити жiнку i скомпрометувати прекрасну стать. Та ще жiнку з чорною шкiрою та важкою бiографiєю.
  Пiсля криз, небувалої iсторiї США епiдемiї коронавiрусу - почалася епоха пiднесення i процвiтання.
  На Росiї перiод спаду... i невдалої вiйни, яка вiд початку пiшла не оскiльки розраховували самовпевненi росiйськi генерали.
  Одним iз неприємних сюрпризiв стало те, що вiйська Таджикистану частково розбiглися, а частково перейшли на бiк талiбiв. I Росiї довелося рятувати свою базу цiлою величезною втратою.
  Через кiлька країн перекидалися росiйськi вiйська, i навiть було оголошено часткову мобiлiзацiю. Всупереч розрахункам бойовi дiї набули затяжного та запеклого характеру. I та халява, що трапилася в Сирiї в Середнiй Азiї, не пройшла.
  Крiм того, Путiн вирiшив завоювати Афганiстан за всяку цiну. I в бiй було кинуто колосальнi сили. З часiв Другої свiтової вiйни, Росiя зосередила найбiльше угруповання. I досить далеко за межами Росiї воювало понад мiльйон солдатiв.
  Вiйна затягнулася i коштувала величезних грошей. I економiка пiдсiла. Вже вибори президента Росiї 2024 вдалося звести тiльки в один тур лише за допомогою адмiнiстративного ресурсу i масових фальсифiкацiй. Вже були масовi протести.
  А на виборах до Держдуми та фальсифiкацiї не допомогли. Трiумф комунiстiв скинули баласт Зюганова та молодого лiдера.
  Росiйськi вiйська цiною великих втрат зайняли бiльшiсть Афганiстану, але загрузли в партизанськiй вiйнi.
  Настали на граблi СРСР та США, i нова Росiя. Та ще пощастило, що теракт 11 вересня вiдстрочив вiйну на цiлих двадцять рокiв. Але все одно прийшло, що має прийти.
  Знову пiдриви та диверсiї, нiчнi обстрiли. У Лiвiї американцi навели лад. У Єгиптi прийшли до влади проамериканськi сили. Китай пiсля тривалого пiдйому пiшов у стагнацiю, i США знову вийшли на перше мiсце.
  Поки що ситуацiя в Росiї напружена. Хоча начебто протести пiшли на спад. Але це через зиму.
  Ось новини спорту. Провели виставковий бiй на Новий рiк Володимир Кличко та Федiр Ємельянченко. Кличко виграв за очками. Джошуа намагається продовжити кар'єру.
  Новини закiнчилися i хлопчакам-зекам дозволили трохи поговорити.
  Дiамант помiтив:
  - Шкода нашi на Мiсяць не злiтали!
  Чикатило кивнув:
  - Та погана новина... А взагалi, iнодi думаєш, навiть у пеклi краще, нiж на Землi.
  Злодiй у законi Крендель кивнув:
  - Тут ти хоч здоровий i тобi коронавiрус не бере. I вiчне лiто.
  Чикатило кивнув:
  -Я вiд пекла чекав гiршого!
  Олександр Македонський теж головкою стриженою кивнув:
  - Менi тут нудно ... Але краще за посилене. Iгри з'явилися найцiкавiшi.
  Крендель помiтив:
  - Ти був би вже на суворому чи навiть загальному, якби до хлопчикiв не чiпився!
  Македонський зiтхнув:
  - Раз на рiк iз дiвчинкою! Це жах як мало. А у нас гарнi хлопчики, якi не вважалися збоченням у мiй час. Тут до речi, кажуть, скоро дадуть у цiй справi свободу!
  Старша дияволицi рикнула:
  - Не розраховуй! I все вистачить базарити! Ми вам обшмонаємо, а потiм молитва i в люлю!
  Шмон здавалося позбавлений сенсу. Що тут забрешеш - не кувалду. Максимум якийсь камiнчик. Але все одно перевiряють хлопчакiв.
  Дияволi одягли медичнi рукавички i стали мацати юних грiшникiв.
  Дотики почалися з обмацування вух, заглядання в нiздрi, причому з допомогою пiнцету. I в рот ... Це неприємно, коли тобi пхають пальцi в гумi в рот.
  Чикатило вiдчув напад нудоти. А йому пхали з великою жорсткiстю.
  Далi хлопчику натиснули на пупок, причому сильно, що стало боляче.
  I потiм найнеприємнiше. Довгий палець дияволицi глибоко тицьнувся хлопцевi в п'яту точку. I став у очку крутитися.
  Тi хлопчаки, що сидiли ранiше у в'язницях, сильно соромилися.
  Дiамант згадав як йому теж пхали палець у дупу в сталiнському СIЗО.
  Було це далекого тридцять сьомого року. I майбутньому злодiї в законi лише тринадцять рокiв. Його батькiв прийшли брати пiзно увечерi. Коли Олексiй як звали Дiаманта у свiтi вже лiг спати. Пiсля дзвiнка увiйшли енкеведiвцi. I розпочали обшук квартири. I у них був орден на всiх чотирьох, включаючи сестру Олексiя Тетяну арешт. Тодi було страшно.
  Потiм ще страшнiше, коли на зап'ястя одягли кайданки та повезли до СIЗО.
  Олексiя обшукали у приймальному пунктi. Троє чоловiкiв наказали роздягнутися. Льошка зняв з себе до трусiв. Але тут йому зiрвали труси самi.
  I видно навiть не так розраховуючи щось у хлопчика рокiв тринадцяти знайти, скiльки щоб принизити, скiльки щоб принизити двоє катiв тримали за руки, а третiй лапами начепивши гумовi рукавички полiз у вузьку дупу хлопчака. А лапи в нього великi i було боляче, вазелiном не змастили.
  I Льошка заволав вiд болю i став вириватися. I йому вдарили в обличчя, набивши синця пiд оком. Кат iз НКВС колупався довго, явно насолоджуючись процесом тортур. У Льошки вирвало i обдало наглядача. Тодi хлопчика стали бути кийками i вiн вiдключився. Далi вже свiдомiсть була затуманена. Льошку обрили наголо, зняли вiдбитки пальцiв та босих нiжок. Потiм так побитого i сфотографували у профiль, анфас, пiдлозi боком i ззаду.
  
  Далi вже жiнка у бiлому халатi переписувала з нього прикмети.
  Потiм Льошку вiдвели пiд душ. Спочатку холодний, потiм гарячий iз шланга.
  I видали робу за розмiрами. Без взуття так i погнали босого в камеру.
  Там уже було бiльше сотнi стрижених хлопчакiв. Сильно смердiло сечею, потiм i калом. Парашу навмисне забороняли виносити, щоб юним в'язням було бiльше мук.
  I били постiйно. Оце було справдi пекло, доки ти не притерпiвся до вони. I годували дуже мiзерно, часто навiть не давали води. Якщо вода була, то iржава та смердюча.
  На тлi переповненого СIЗО, жорсткий рiвень пекла виглядав як курорт.
  Як i табiр для полiтичних малюкiв. У ньому спецiально були умови гiршi, нiж для карних злочинцiв, що типу Освенцiма. Дiамант це пройшов. I зрозумiло розумiв що Бог це все-таки Любов.
  Найцiкавiше, що Льошка вчинив у полiтичному дитячому таборi вбивство, i потрапив уже на зону до карних злочинцiв. I там i роботи менше, i годують краще. Так почалася його злодiйська кар'єра.
  Та за Сталiна мало справедливостi. Бу полiтичним працював по шiстнадцять годин на день. Став карним злочинцем: тiльки чотири, ну максимум шiсть годин роботи та навчання.
  Але навчання вiд балди часто вчителiв немає i вони малолiтнi бандити рiжуться в карти. Дiамант швидко навчився вигравати та битися. А робота була далеко не завжди i не всiм. I годували малолiток-кримiнальникiв краще - за нормою, або бiльше, плюс пiдiгрiв общака.
  Дiамант швидко приблатнiв i було вже непогано. Хiба що взимку холоднувато, хай вони у Поволжi, а не в Сибiру.
  Загалом набуваючи авторитету можна жити i в тюрмi. У пеклi, однак, не покомандуєш - тотальний контроль. I дияволицi шмонають умiло.
  Навiть якщо ти когось i рiзаєш, його вiдкачають - тут медицина ого, ого! Та й узагалi пiсля смертi вже не вмирають. А ось тебе на дибу на посилений рiвень i не сховаєшся.
  Невiдворотнiсть вiдплати дiє грiшникiв, i вони миряться зазвичай зi своєю долею. Ось у раю, наприклад, i вбити можна. Та не по-справжньому, але в грi, яку ти вiд реальностi не вiдрiзниш. Тож краще потерпiти та потрапити до раю. Де всi твої мрiї справджуються.
  Шмон нарештi закiнчено. Остання молитва перед сном. I на нари.
  Вони дерев'янi, з невеликим пiднесенням у головi.
  Але у юному здоровому тiлi спати на них звично. Зазвичай грiшники легко засинають i бачать цiкавi сни.
  
  Ось манiяку Чикатило снитися.
  . РОЗДIЛ Љ3.
  Маньяк Чикатило на спокутування грiхiв став хлопчиком-мультяшкою Конаном. Це хлопчик герой японського анiме. Але волею могутньої чарiвницi в нього вселилася душа, найвiдомiшого i розпiареного росiйського манiяка.
  I ось хлопчик-мультяшка Чикатило готовий битися.
  На вигляд це дитина рокiв одинадцяти у шортиках, босiй, i з рельєфною мускулатурою та голими, засмаглим торсом. Вiд Конана його вiдрiзняло тiльки свiтле волосся.
  I тепер саме японська мультяшка мала взяти участь в оборонi Порт-Артура.
  Гора Висока - ключовий пункт оборони росiйських позицiй.
  Хлопчик-мультяшка зiщулився. Вiн у одних шортиках, а тут уже листопад i холодно. Босi нiжки крокують мокрим снiгом.
  Чується гуркiт гармат. Японцi всi сили кинули щоб взяти гору Висока. Пiсля чого загибель Порт-Артурської ескадри стане неминучим.
  Хлопчик-мультяшка бачить гору трохи збоку. На неї пруть японцi.
  Росiйськi частини вiдстрiлюються з рушниць та кулеметiв.
  Чiкатiло бiжить у гору. Хлопця помiчають солдати. Але вони не заважають йому. Свiтловолосий хлопчик у шортах не викликає пiдозр.
  Карате-пацан видерся i вiдразу зарядив босою нiжкою в пiдборiддя самураю. Той, отримавши удар, злетiв iз гори.
  Чикатило пискнув:
  - Один нуль!
  I знову гола кругла п'ята хлопчика вразила удари в груди. А наступного самурая карате-пацан вразив кулаком.
  Чикатило-Конан проспiвав:
  - Нас чекає успiх - я крутiший за всiх!
  I ось поряд з ним з'явився ще один хлопчик Лешка Дiамант. I вiн теж розпочав жорстокий бiй. Це ще одна мультяшка. I разом iз ним ще й чотири дiвчини у бiкiнi.
  Ось цiла шiстка агресивних войовниць вступила у бiй. I давай так завзято трощити самураїв без жодної жалостi. I японцям здалося небо в овчинку i пiшла тотальна руйнацiя та знищення. Все, що загрожує цiлковитим розгром.
  I дiвчата рубали i мечами, i кидали босими пальчиками нiжок убивчi та ударнi горошинки смертi, та повного знищення. I жалостi до японцiв не було.
  Чикатило взяв i босий п'ят пiдкинув вибуховий пакет i цiла рота самураїв виявилася розiрвана на шматки.
  Хлопчик-термiнатор заспiвав:
  - Росiйський воїн смертi не боїться,
  Нас смерть на полi бою не лякає.
  З ворогом вiдважно витязь битиметься,
  I навiть умираючи переможе!
  Бiй iде з колосальним розмахом i видно величезний свiтанок думки та енергiї.
   Дiвчата-войовницi та хлопчики рубалися вже кiлька годин поспiль.
  Ось вони стали писати з кулеметiв. I також використовуючи босi пальчик нiжок.
  Хлопчик Чикатило стрiляв, скошував ворогiв i спiвав, укладаючи одну шеренгу за iншою:
  - Стану я хоробрим i вiдважнiшим за лева!
  Хлопчик Дiамант зрiзуючи самураїв, i вибиваючи гори вякнув:
  - А що лева! Навiть хоробрiше за носорога!
  Вiкторiя ця руда мегера, головою дiвочою п'ятою пiдкинула щось надзвичайно вбивче.
  Вибили масу японцiв i пискнув:
  - На найбiльший розклад!
  Надiя, збиваючи супротивникiв наче кеглi битою, проворкувала, вискалив зубки:
  - За нову Русь!
  Олена випустила блискавку з червоних соскiв i проворкувала:
  - За велич планети Земля!
  Зоя пальнула каскадним пульсаром з пупка, i скелячи зубки i випускаючи з них сонячнi зайчики, в'якнула:
  - За визначнi досягнення!
  Надiя взяла i з червоного соска послала вбивчий промiнець руйнування, i про булькала:
  - Слава Вiтчизнi!
  Вiкторiя, скошуючи японцiв, що насiдали, прочирикала:
  - Душу серце вiддамо,
  Ми своїй святiй вiтчизнi!
  Вистоємо та переможемо -
  I не пошкодуємо життя!
  I її яскраво-червонi соски як долбануть блискавкою, що руйнує i спалює цiлий батальйон.
  Зоя перевiряла:
  - Нашу круту перемогу!
  I теж по ворогу як рiзко врiже.
  Надiя пров'якала вискаливши пику i агресивно пискнувши:
  - За Вiтчизну нашу матiр!
  I її босi пальчики нiжок знову як запустять забiйну гранату.
  Ось скiльки вiдбувається знищень та руйнувань. Японцiв без жалю змiтає шiстка.
  Хлопчик Чикатило рядок по ворогах, пищить:
  - За великий комунiзм!
  Дiамант додає:
  - У труну заженемо реваншизм!
  Тож вогнева пiдтримка, лише легка польова артилерiя. Росiйськi вiйськовi можуть вести мiцний вогонь. У стилi бурiв проти англiйцiв. Тi теж намагалися свого часу брати лобовою атакою. Але англiйцi ще мали вибiр, здiйснювати, наприклад, обхiднi маневри i намагатися оточити бурське ополчення. Що вони, нехай i запiзненням, i робили. А японцям форти не оминути - доводиться лiзти на штурм.
   Андрiй Чикатило стрiляє японцями, з кулемета. Тепер увесь малюнок як на долонi i ти, не знаючи промаху, цвяхиш. Жовтi особи вбитих солдатiв перекошенi злiстю. За ними лiзуть iншi ще лютiшi самураї. Але й цих ти викошуєш, набуваючи дедалi сильнiшої впевненостi. Не пройти вам японцi такий рубiж.
   Шеренги падають за шеренгами. Розпадаються ланцюги, i з'являються новi i новi пiдроздiли. Малорослi бiйцi, чiпляються за колючий дрiт, рвуть його i знову падають. Завалюють цiлою горою трупи. Потiм на цю гору ще пласт убитих, а потiм ще один. I так поки що не виросте цiлий пагорб.
   Коли кулемет у Андрiя Чiкатiло перегрiвається, хлопчик береться за iнший. Нехай японцi захлинуться кров'ю. Де-не-де вже спалахують рукопашнi сутички. Але хлопчик веде вогонь - одна куля один або навiть два-три трупи. Японцi пруть дуже густо, i кулемет може пробити одразу кiлька iз них. Так що нехай захлинутися i блювотиною.
   Немає нiчого проти Японiї, хлопчик-термiнатор не має. Навпаки дуже вони хоробрi самураї, нiчого не бояться. Лiзуть i лiзуть, не страшно вмирати. Але загибель здебiльшого вийшла безглузда. Нехай, однак, засипають усi трупами.
   Ось знову змiнили кулеметну стрiчку, i хлопчик босими ногами став на неї, все ж таки так теплiше. Вже макiвка лiта на носi, але подули вiтри з пiвночi, i морозець береться неабияк. Хочеться швидше порозiм'ятися мечем та рукопашною битвою. Нарештi хлопчик уже пiсля тридцятої витраченої довгої стрiчки, не втримавшись, кинувся в атаку з мечем. I тепер уже хлопчика-супермена не зупинити.
   Коли так швидко рухаєшся, рубаючи, немов Iлля Муромець - на право вулиця, на лiво провулок. Млин, i дюжина зрубаних голiв. Прийом метелик i дюжина iнший. Прийом вiяло i третина. А трупи тепленькi, бiгаючи по них босими ногами, вiдчуваєш блаженство.
   Не те, що з цими чоботами! Ось Льошка молодець, теж намагається босонiж битися. I поки що тримається, хоча лапки стали червоними, як у гусака.
   Японцi все лiзуть та лiзуть. Щоб прискорити їхнє винищення, доводиться вiдскочити назад i знову взятися за кулемет.
   Та їх кулеметами, якщо кожна куля труп чи кiлька трупiв все-таки винищуєш швидше, нiж мечами. Одна кулеметна стрiчка - тисяча набоїв. Тож бережiться самураї! Ви ще потанцюєте.
   Стрiляючи, хлопчик подумав про те, що Японiї в тiй вiйнi дуже пощастило. Особливо у тому, що спалахнула революцiя. Ну, на момент укладання миру, японцi вже знесилiли на сушi, i їх цiлком могли росiйськi добити. Генерал Самсонов, точнiше Лiневич маючи вдвiчi бiльше вiйськ, i одержуючи все нове i нове поповнення, мiг би сам атакувати самураїв. Але натомiсть росiйськi частини перейшли тодi до оборони. Втiм, японцi вже не могли лiзти на штурм. Отже свiт їм був потрiбнiшим, нiж Росiї.
  Ось стрiляє Зоя з кулеметiв... Строчить зi страшною силою, ворогiв скошуючи без жалю.
  I ось натискає яскраво-червоним соском дiвчина на рогатку i ось викидається вбивчий подарунок руйнування.
  Зоя проспiвала:
  - Перервалася нитка,
  Нам загрожує зла смерть.
  Щоб росiянам жити,
  Ворог має просто померти!
  Олена, строчачи по вузькооких солдатах, i вибиваючи чергову за рахунком шеренгу в'якнула:
  - За Вiтчизну - нашу матiр!
  Хлопчик-мультяшка продовжував строчити, збиваючи ворогiв iз пiднебесної iмперiї та думаючи.
   В 1922 Японiя не ризикнула на нову велику вiйну. Примор'я бiльшовики захопили. Багато хто сильно лаяв тодiшнього iмператора, що вiн не скористався слабкiстю нелегiтимного комунiстичного режиму i не забрав собi Далекий схiд. Чому тодi японцi зволiкали не зовсiм зрозумiло.
   В 1904 Японiя зважилася на вiйну, у сприятливий результат якої для самураїв майже нiхто не вiрив. Але в 1922 роцi японцi не наважилися розбити ослаблену громадянською вiйною Червону Армiю. Причому вони мали пiдтримку всього капiталiстичного свiту.
   Загалом бiльшовикам, звичайно ж, пощастило. Антанта цiлком могла розчленувати Росiю, i Червона Армiя їм не суперник. Тут Андрiй Чiкатiло не розумiв деяких речей.
   Чому Захiд у двадцятому роцi фактично злив бiлогвардiйський рух? Навiть якщо бiлi не мали шансiв взяти Москву, то утримати деякi територiї за собою цiлком реально. Та й Росiя могла дуже сильно послабшати, затягуючи таку вiйну. Незрозумiло також, чому Антанта не захистила буржуазнi уряди Кавказу. Адже у них навiть був договiр про вiйськову пiдтримку. Зрозумiло, що тодiшня жебрача Червона Армiя Антанте не суперник, особливо в технiчному планi. Але чомусь Англiя та Францiя виявили пасивнiсть.
  Ось Вiкторiя взяла i босими ногами запустила цiлу дiжку вибухiвки зробленої з тирси.
  I як рвонуло i дикою силою. I проворкувала:
  - За царя та iмперiю!
  Зоя продовжуючи писати по супротивнику, дуже агресивно рикнула, i далi чергу, викошуючи ворога.
  Пiсля чого проревела:
  - Буде вам труна самураї!
  Олена крушивши супротивника, i нагромаджуючи кургани трупiв, вибиваючи до смертi супротивника, i дiючи з неймовiрною силою, забиваючи в труну орди самураїв, провизжала:
  - За перемогу над ворогами!
  Надiя, не даючи супротивниковi жодних шансiв, i скошуючи його немов убивчою косою, i вирiзуючи японцiв, вимовила:
  - Порт-Артур, Порт-Артур
  Микола тебе не здув!
   Могли англiйцi, наприклад, утримати за собою Крим. Висадили б там вiйська з танками, навряд чи їх би через Перешийок вибили, червонi... У Середнiй Азiї могли англiйцi з французами допомогти буржуазним республiкам. Та й взагалi багато чого могло бути неприємним, для радянської Росiї, але на щастя обiйшлося. Хоча, звичайно ж, захотiла б Японiя тодi втримати за собою Примор'я, сил би вибити вiд туди самураїв у двадцятi роки точно не знайшлося б. Японцi цiлком могли органiзувати там марiонетковий режим - як Маньчжурський.
   Коли Андрiй Чикатило читав "Серце Бонiвуру", його теж зацiкавило. Чому японцi не вступили у бiй iз Червоною Армiєю, а так просто вiддали Примор'я бiльшовикам. Причому битися довелося б самураям не з усiєю Радянською Росiєю, а лише з ДВНР. Тобто Далеко-схiдною народною республiкою. А це для тодiшньої Японiї зовсiм не суперник.
   У першiй свiтовiй вiйнi японцi майже без втрат забрали нiмецькi володiння в Тихому Океанi, i стали ще сильнiшими, нiж були у 1904 роцi. Зрозумiло, США та Британiя активно пiдтримали б японцiв у боротьбi з бiльшовиками.
   Ось це Андрiй Чiкатiло не мiг зрозумiти, дивуючись, навiть коли вiн був дитиною. Тим бiльше, що японцi спочатку окупували Владивосток, але потiм якось без бою звiдти змоталися. I весь Далекий Схiд зайняти Японiї не соромно, але битися за нього самураї не стали...
   Адже скiльки вiдваги: йдуть на штурм, гинуть тисячами, i навiть десятками тисяч, але настають наче бiороботи. I немає у японцiв поняття страху чи iнстинкту самозбереження. Якби не їхня шiстка, то й не втримали б мiсто-фортецю.
   У реальнiй iсторiї Порт-Артур уже на той час упав. А тут зiбрали самураї майже всi сухопутнi сили.
  Вiкторiя босими пальчиками нiжок метнула бумеранг зi свастикою i зрiзала одразу дюжину голiв рикнувши:
  - За Вiру, царя та Батькiвщину!
  Та дiвчата винищують японцiв та хлопчики....
   Хлопчисько, замiнивши перегрiтий кулемет, на вже остиглий i не добрим словом, пом'янув Куропаткiна:
   - Цей осел не користується сприятливим моментом! Схоже, нам доведеться самi перебити всiх японських солдатiв. - Олег жбурнув босими пальцями нiг гранату, уламки посiкли цiлу купу японських солдатiв i хлопець продовжив. - От саме Куропаткiна i слiд було судити, за подiбну злочинну бездiяльнiсть.
   Хлопчик знову жбурнув ногами гранату, а потiм стали метати босими пальцями кришки вiд консервних банок. Так одразу двох зайцiв убиваєш: i японцiв додатково знищуєш, i голi ноги зiгрiваються. Все морозець градусiв за двадцять, а коли стемнiє i бiльше буде. А так ти рухається i зiгрiваєшся. Крiм того можна ще й леза, що затупилися, бритв метати, i голки. Та й взагалi колючого i рiжучого смiття у фортецi багато.
   Так що самураїв б'ють руками та ногами. Причому з дистанцiї... Хлопчик крикнув:
   - Вмирали хоробро самураї - пiд напором сталi та вогню!
   Надiя вела вогонь з кулеметiв використовуючи босi пальчики нiжок, але в неї були заготовленi деякi сюрпризи. Наприклад, крихiтнi хiмiчнi мiни. Тут звичайно, треба бути дуже обережними в їх застосуваннi, щоб не притруїти своїх же солдатiв. Але обдарована у математицi колi Архiмеда та Пельмана, Надiя все розрахувала.
   I коли самураї вже вдерлися до сусiднього форту - гарне дiвчисько голими нiжками переклало ультразвуковий детонатор. I крихiтнi ампули з сильним i їдким газом лопнули, накривши разом площу десять тисяч гектарiв.
   Ось це справдi зброя Богiв-демiургiв, яка б i в двадцять першому столiттi виявилася б зовсiм не зайвою. За час перемир'я генiальна Наташка разом iз онучним племiнником самого Менделєєва, виготовила отруту дуже токсичну, але швидко розкладається в повiтрi. I його отруйна дiя якраз i заснована на особливому способi зв'язування кисню.
   Вiдразу пiвтора японських корпус виявилося умертвлено за п'ятнадцять-двадцять секунд... I вид десяткiв тисяч солдат, що гинули в короткiй агонiї, протверезив японське командування.
   Заграла музика ретиради, i втративши за час цього штурму понад сто п'ятдесят тисяч солдатiв японцi подалися назад. Росiяни обережно переслiдували японцiв, але теж побоювалися газiв, чи якоїсь засiдки. Бiй закiнчився, нiби й не починався.
   Але Андрiй Чикатило ще не рубався, щось багато накопичилося в хлопчику енергiї, i вiн кинувся переслiдувати вузькооких. Ось як наздоганяєш їх i рубаєш, наче гризеш насiння. Як не показати свою майстернiсть, якщо противник i не вiдбивається.
   Але ось несподiваний поворот назустрiч хлопцю знову вискочив нiндзя в чорному балахонi. Знову справжнiй бiй на майстернiсть.
   Андрiй Чикатило як уже добре розiгрiтий атакував свого вiзавi. Той викинув одразу три диски, але двоє виявилися розрубанi на льоту мечами, а третiй промчав повз, мало не зачепивши пацану-термiнатору вухо. Нiндзя свиснув i по-японськи вимовив:
   - Росiйський Наруто!
   Андрiй Чикатило охоче пiдтвердив:
   - Звичайно, це круто!
   Мечi схрестилися, посипалися iскри. Нiндзя парирував випади та вiдступив. Андрiй сам кинув шматок металу босими пальцями. Противник зреагував, але хлопчик передбачив, куди той вивернеться i сам рубанув, пiд гострим кутом, обводячи клинок. Противника зачепило, лопнула захисна шкiра i зачервонiла кров.
   Нiндзя вiдскочив, його поранили i досить глибоко, а якби удар з розмахом то й зовсiм перерубав би навпiл. Наруто, схоже, легендарний боєць, дуже вже швидко в нього миготять клинки.
   Нiндзя намагається знову кинути, але пропускає удар гомiлки в колiно, а Андрiй Чикатило iз задоволенням упiймав свастику-бумеранг зубами. Противник пробує, атакувати, але сам отримує мечем по руцi. Бiцепс надрубаний, i хлопчик, уже не зупиняючись, проводить цiлу серiю. Дев'ятий удар стане в нагодi в шию... Ну i бичача шия у нiндзя пiд захистом, тiльки наполовину надрубана. Але нiчого ще кiлька помахiв, сильний удар iз пiдворотом корпусу та голова остаточно вiддiлена вiд тiла.
   Так нiндзя закiнчив кар'єру на пiвнiчно-захiдному фронтi.
   Хлопчик-термiнатор вигукнув:
   -Банзай росiйською!
   Пiсля чого бажання битися трохи затихло. Точнiше, адже японцi вже вiдходять.
  Нiч з 22 на 23 Листопада 1904 видалася i холодною i одночасно жаркою. Борейко переконав Кондратенко не поспiшати, тому хто атакував японцiв невiдомi. Може навiть мiж самураями пiшла особиста розбирання, а так можна потрапити пiд удар тих i тих.
   Втомлений Кондратенко так i заснув на шухлядi з боєприпасами. А тим часом уже почало свiтати.
   У мiру того як з темно проступали контури битви, стали видно численнi пагорби розрубаних i розстрiляних японцiв. Дiвчата не тiльки рубали, але ще захопили близько пiвсотнi кулеметiв, сiм знарядь iз боєкомплектом. На самураїв знову обрушилася злива куль, причому до хорта дочки Сварога Оленi, приєдналася i дочка Перуна Надiя. Втрати японцiв стали вже колосальнi, i майже непоправнi. До одинадцятої години ранку, захлинулася остання атака i настало тимчасове затишшя.
   Опiвднi прибули генерали Кондратенко та Смирнов. Обидва вже досвiдченi вояки були шокованi таким колосальним скупченням трупiв в одному мiсцi. Полягло за одну нiч i ранок понад сорок п'ять тисяч японських солдатiв i офiцерiв. А перед генералами постала лише рясно забризкана кровi четвiрка дiвчат у бiкiнi, i двоє хлопчакiв-атлетiв у пошитiй з особливо мiцної тканини шортах, до якої не липла червона i будь-яка iнша рiдина.
   Все це нагадувало дивовижну марення i обидва генерали навiть ущипнули один одного. Але двох метровий поручник Борейко з копiйками простягнув дiвчатам-рейнджерам руки i пробашив:
   - Є жiнки у наших селищах!
   Могутня, руда Вiкторiя жорстко потиснула потужну лапу Борейка у вiдповiдь i фiлософськи вимовила:
   - Є жiнки у наших селищах! Що хвацько стругають труни!
   Свiтловолоса як перший снiг Надiя показала на кiлька збентежених хлопчакiв:
   - I їм потиснiть, вони билися не гiрше за нас!
   Борейко тиснув м'яко руку. Справжнiй гiгант зростанням з Миколи Валуєва, а вагою може й бiльше. Обличчя правда не таке вузьколобе, а скорiше щось у ньому вiд Iллi Муромця, тим бiльше Борейко встиг вiдростити бороду. Правда поручик-гiгант не янгол, з п'ю влаштовував бешкетники i багатьох лупцював. Але загалом душа в нього, як заведено, говорити бадьора.
   Кондратенко неголений, з вусами, що вiдросли, дуже схожий на Чапаєва, як його зобразили у фiльмi. Смирнов навпаки поголений гладко, в золоченому пенсi, виглядає професором з еполетами. За ними ще жменя солдатiв i матросiв.
   Технiчна Олена премудра показала їм насамперед захопленi трофеї, а вогняна диявола Вiкторiя без сорому стала залазити в речовi ранцi японцiв, примовляючи:
   - Там у них суха пайка є... У гарнiзону кожна крихта хлiба на рахунку.
   Дочка Бiлобога Зоя як дуже чутлива дiвчина-медiум зауважила:
   - Хлопцi, швидше забирайте кулемети та гармати: через пару годин японцi почнуть обстрiлювати гору, всi знаряддя на нiй зосередять, тож тут не одного цiлого забiйного апарату не залишиться!
   Кондратенко стурбовано запитав:
   - А як ви?
   Агресивна Вiкторiя вiдповiла за добросердечну Зою:
   - А ми дуже сильнi, росiйськi вiдьми, нас не снаряди не уламки не вiзьмуть. Отак трохи спимо... А там рубатимемо знову!
   Блакитноока Олена з цим погодилася:
   - Поки гримiтиме канонада японцi на штурм не пiдуть. Так що на горi залишати когось резону немає. А потiм коли самурая полiзуть ми їх, як i минулого разу порубаємо!
   Iскрометна Надiя малюючи на першому осiнньому снiгу своїми босими пальчиками орнамент, пiдтвердила:
   - Точно! Японський генеральний штаб ухвалив усi свої зусилля зосередити на цiй горi. Так, що на iнших фронтах у вас буде поки що перепочинок.
   Жорстка та технiчна Олена суворо наказала:
   - Вiдновлюйте зруйноване! За ескадру не турбуйтеся - поки ми тут гору Високу не вiзьмуть. А супротивник незабаром маючи з нами справу вимотається.
   Андрiй Чикатило вважав за потрiбне теж в'якнути:
   - А ми ще й його лiнiйнi кораблики потопимо!
   По рядах солдатiв i матросiв пролунав схвальний гул. Пiсля чого всi почали швидко виносити численнi трофеї.
   Японцi вiдкрили вогонь вже пiд час сонячного заходу сонця. Вони й справдi зосередили на горi все, що могли. Але дiвчата-мутанти та хлопчики-рейнджери до цього моменту закрилися у пiдвалi форту та поринули у стан глибокої, вiдновлювальної медитацiї. А японцi нехай витрачають свої снаряди на пусте мiсце. Хочуть тактика Антанти, то нехай її й випробувать.
   Генерал-губернатор Стессель дiзнався, що сталося на горi Висока довгий час вiдмовлявся повiрити. Трохи схудлий, але все ще огрядний сановник кричав:
   - Це вашi еротичнi фантазiї! Баби з мечами - марення!
   Комендант фортецi генерал Смирнов розгублено знизав плечима i несмiливо вiдповiв:
   - Якби я їх не побачив на власнi очi, то нiколи б i не повiрив. Але факти вперта!
   Стессель грубо гаркнув:
   - Дурниця i ще раз дурниця!
   Тодi Смирнов цiлком логiчно запропонував:
   - Може ваше превосходительство, вам iз ними особисто познайомити?
   Однак губернатор на таку привабливу пропозицiю вiдповiв вiдмовою i попросив покликати швидше за Фока.
   Лiтнiй нiмець давно вже працював на японську розвiдку, i чимало нагадав росiйським. Сам Фок зовнi дуже схожий на Гобсека, так талановитого Бальзаком, i не менш жадiбного. Фактично саме грошi й спонукали Фока до зв'язку з агентами мiкадо. Меркантильнi мiркування понад усе.
   Однак новина, що Висока гора не взята i з'явилися чотири жахливо сильнi та диявольськи гарнi вiдьми (босоногих хлопчакiв звичайно не брали до уваги!), швидше навiть втiшила Фока. Тепер можна вимагати вiд шпигунської мережi Японiї, додаткового гонорару, за те, щоб нову, казкову напасть вапна.
   А грошi коштують люблять... I чим важче доводиться самураям пiд Порт-Артуром, тим бiльше i дорожче оцiнюються послуги професiйного шпигуна Фока.
   З цього генерал-нiмець iз посмiшкою запропонував:
   - Через пару днiв проведи зустрiч та нагороди, чим можеш дiвчат! А ми тим часом подумаємо...
   Прибрати небезпечну людину, не так вже й просто. Ось Кондратенко досi живий - цей генерал хохол, дуже вмiлий командувач, i Порт-Артур поки що чотири з половиною мiсяцi тримає стабiльну лiнiю оборони. А всього облога триває вже понад пiвроку i Японiя спливає кров'ю...
   Окрiм безлiчi вбитих, знайшлося на Високiй горi ще кiлька притиснених трупами, пом'ятих, але живих японцiв - яких взяли в полон.
   Один iз них капiтан Наката, колишнiй великий адвокат iз Токiо дав дуже цiкавi свiдчення.
   Виявляється Японiя вже зараз перебувала у надзвичайно тяжкому фiнансовому та економiчному становищi. Запаси вiйськових матерiалiв добiгали кiнця, навченi людськi резерви вичерпувалися. Солдати облогової армiї дуже втомленi та виснаженi внаслiдок поганого та з низькою якiстю харчування. У самiй Японiї хочуть якнайшвидшого ув'язнення. Але при цьому наполягають взяти якнайшвидше Порт-Артур - iнакше Країна Вранiшнього Сонця нiчого вiд цiєї вiйни не придбає. Та й Росiя не захоче миру. Адже не дивлячись на всi поразки в Манчжурiї у Куропаткiна значно бiльше кавалерiї та пiхоти. Та й у всiх цих поразках японцi втрачали солдатiв не менше росiян.
   Ну якби Куропаткiн таким матрацом, а май вiн хоч трохи вiд Олександра Суворова, хiд вiйни був би iншим.
   Але все одно росiйська армiя в Манчжурiї росте i щомiсяця збiльшується на два корпуси. А будь-який боягузтво i бездарностi є межа, якщо облогова армiя собi не розв'яже руки, то до Нового року перевага Куропаткiна в пiхотi стане дворазовою, в кiннотi триразовою, а в артилерiї бiльш, нiж у пiвтора рази - потрiбно багато противнику знарядь для облоги.
   А з такою великою перевагою, може, якось колишнiй мiнiстр оборони i впорається?
   Поручник Борейко з цього приводу пригадав iсторiю за участю Тамерлана та Мулли Насреддiна.
   Звичайний голос росiйського офiцера плавно гримiв над покрученими снарядами окопами;
   - Коли облога Делi сильно затяглася, Тамерлан став диктувати писаревi, що тиловим службам слiд вiдправити на допомогу.
   - Надiшлiть п'ятдесят тисяч навченої пiхоти, двадцять п'ять тисяч вершникiв, шiстсот балiст i триста катапульт, а навiть ще двiстi бойових слонiв...
   Верховний каган озирнувся на смиренно зiгнувся Муллу Насреддiна i м'яким тоном запитав:
   - Може, ми щось забили наймудрiший?
   Мулла заперечливо похитав головою i зухвало звернувся до писаря:
   - Порви лист, i викинь пергамент у кошик - нiчого цього нам зовсiм не треба!
   Тамерлан здивувався i спитав мудреця:
   - А що нам тодi треба!
   Насреддiн впевненим тоном вiдповiв:
   - Нехай надiшлють розумного полководця!
   Слова вельми ерудованого поручика Борейка зустрiли схвальним смiхом росiйських солдатiв.
   Iншою важливою новиною було i те, що розрахунок вступу Нiмеччини у вiйну за Японiї не виправдався. Кайзер Вiльгельм навiть надав допомогу ескадрi Рiздвяного в якiй тепер разом iз шiстьма кораблями контр-адмiрала Бабушкiна налiчуватиме п'ятдесят одне судно. Якщо пiдсумовувати до цього i пощипанi першу Тихоокеанську ескадру в Порт-Артурi, то сумарна вогнева мiць японський i росiйських флотiв порiвнювалася. А якщо ще вдасться купити сiм важких крейсерiв у Аргентини, то досягне переваги.
   Отже, Кондратенко заснув iз веселим настроєм, хоча японцi й зосередили на горi Висока весь свiй запал.
   . РОЗДIЛ Љ4.
  У Геннадiя Васильовича Давиденi радiсний день. Зi строго рiвня пекла його переводять на загальний.
  I це означає, що тепер можна отримати пристойний домашнiй одяг, мати два з половиною днi вихiдних на тиждень i доступ до iндустрiї розваг значно багатший, нiж ранiше.
  Генка був таким же хлопчиськом, як i всi iншi. Вiн невеликий грiшник, але оскiльки п'янкою бив матiр, отримав не як бiльшiсть людей - загальний рiвень, а строгий. Ну й були iншi грiшки в п'яному мареннi.
  Щоправда, помер Геннадiй Васильович у муках i навiть у трунi не розпрямився. Тому на строгому рiвнi вiн побув рокiв двадцять. Що за мiрками пекла з вiчною юнiстю в'язнiв термiн невеликий.
  А на загальному режимi - камери вже на рiвнi гарної захiдної в'язницi для малолiткiв. По двi-три людини, i телевiзор, а також сусiднiй душ та ванна. Туалет також замiнює фекалiоанiгiлятор.
  Генка зiтхнув. Йому пiд час вступу поголили голову наголо, i видали смугасту пiжаму та грубi черевики. Останнi, втiм, одягали лише на побудову. А працювали зазвичай босими й у шортах, що у теплому пеклi навiть зручнiше. Раз на два мiсяцi, а при добрiй поведiнцi раз на мiсяць можна зустрiчатися з дiвчатами i робити що хочеш.
  Щоправда, проблема в тому, що дiвчат-грiшниць на строгому рiвнi менше, нiж чоловiкiв. I реально побачення бувають набагато рiдше. Тим бiльше Гена не були яскравою особистiстю, лише простий роботяга, i нiчим у минулому життi не вiдзначився. I не дуже цiкавий для жiнок.
  Але на загальному рiвнi хлопчикiв i дiвчаток вже приблизно порiвну, i тут вже чималi шанси мати побачення щотижня, зрозумiло з сексом, або вiдразу чи трохи пiзнiше.
  Генка навiть здивувався, що в пеклi є секс. Але це очевидно один з плюсiв.
  Хлопчика-грiшника дияволицi зашмонали за традицiєю заглядаючи в рот i колупаючись у дупi. Та й корiнь життя оголили шкiрку i добре пом'яли, смiючись, коли вiн затвердiв.
  Генка згорiв вiд сорому. Потiм помолився навколiшки. Причому досить довго.
  Старша наглядачка зауважила:
  - На загальному рiвнi стає навколiшки при молитвi не обов'язково. Можна й стоячи. I годуватимуть там краще. Втiм, i тут ти не вичерпався.
  На строгому рiвнi вже були в меню овочi та капуста, i на вихiднi солодке та тiстечко. Загалом банани та фрукти та солодке вже щодня.
  Причому наглядачка зазначила:
  - Деякi люди гарну їжу вперше спробували лише у пекло. Та й ти жив бiдно.
  Генка зiтхнув. Колишнє життя було в нього не радiсним. Служба в армiї взагалi обернулася кошмаром. У пеклi хоч не було кримiнального свавiлля. Все пiд контролем та за законом. Хоча це теж напружує.
  Особливо якщо хочеш рукоблудити.
  Лише увi снi iнодi вiдчуваєш полегшення i знятися дiвчата. Або на побаченнi.
  З милостi Божої iнодi дiвчатам-грiшницям дозволяють одразу з кiлькома чоловiками i в тебе є.
  Але це скорiше виняток. Важко на верхнiх рiвнях пекла знайти подругу. Бо жiнки рiдше вчиняють злочини та серйознi грiхи.
  Зазвичай на строгий рiвень потрапляють на якийсь час тi хто мав у минулому життi судимiсть, або мав би її мати, але змiг уникнути на Землi покарання.
  Якщо хтось допустимо вбив, i його не спiймали, то, як мiнiмум, повинен на строгому вiдсидiти свiй термiн. I то якщо без обтяжливих обставин.
  Крiм того, вбивцям били гумовими палицями по босих п'ятах. Хлопчики-грiшники вiд подiбних ударiв кричали - це боляче, якщо б'ють майстринi.
  Генку теж за матiр покарали. I коли по босiй п'ятi б'є палиця бiль вiддається прямо в потилицi. На щастя Геннадiй Васильович бив свою матiр нечасто, але за кожне її побиття його били цiпками по голiй пiдошвi сто разiв, i хлопчачi ноги синiли опухали. Але за нiч проходив бiль, гоилося i знову на роботу.
  Iнодi вбивцям босi пiдошви смажили на жаровнi. Але теж помiрковано, i це скорочувало перебування на жорсткому режимi. Жорстокi вбивцi, серiйнi, груповi манiяки йшли жорсткою. А бiльш одiознi садисти i диктатори на посилений. Зрозумiло, на посилений режим потрапив Сталiн. Але то вже iнша iсторiя.
   Генку добре вимили в душi. Вперше хлопчик у пеклi взяв у руки ароматне i м'який шампунь. Тепер уже задоволення буде бiльше. I ти сам регулюєш температуру води.
  Генка полоскав своє мускулисте, засмагле тiло пiд струмками води, i йому було так радiсно та весело. Зроблено крок до раю. I тепер можна буде пограти у комп'ютер навiть щось воєнне. I дiвчисько знайти простiше. I вже по телевiзору можна легку еротику, бойовики та круту фантастику дивитися у вiльний час.
  I часу набагато бiльше для розваг.
  Загалом навiть раз на мiсяць екскурсiя до раю. I це дуже здорово. Хоча перейдеш на полегшений уже до раю поїздка раз на тиждень.
  Добре було б подивитись, як рай виглядає насправдi. Гравiовiзором їм звичайно ж показували його не раз.
  Будинки там дуже гарнi та химернi, а люди лiтають наче ангели.
  Виглядають вони юними, але трохи бiльше рокiв шiстнадцяти-сiмнадцяти. У пеклi ж рокiв чотирнадцять-тринадцять. I навiть тi, хто у минулому життi був дуже великим, невеликi. Натомiсть карлики в пеклi навпаки бувають зростанням вищими, нiж у минулому життi. У хлопцiв рiзниця у зростаннi - всього в один, два сантиметри.
  Та тут тiла схожi на колишнi, але не зовсiм. Так що хлопчаки гарнi, мускулистi та майже однаковi за розмiрами.
  Якщо ти в минулому життi був коротким, то це тобi добре. Але якщо був високим, i пишався своїми розмiрами, то, можливо, тобi й прикро.
  Геннадiй Васильович був нi високим, нi низьким i його такий стан речей влаштовував.
  А зараз вiн одягнув пiсля душа зручнi кеди, трико i спортивний одяг, i набув цiлком пристойного вигляду.
  I рушником перед цим витерся м'яким i бархатистим. Та в пеклi не так уже й погано.
  Тепер його поведуть до камери. Генка вiдчув зрозумiле хвилювання. Коли його вели на суворий режим, теж було побоювання, що iншi ув'язненi пекла будуть знущатися з нього i бити.
  Але дияволицi чи точнiше наглядачки за всiм стежать, i юнi зеки пiд постiйним наглядом. Тож прописки не iснує. I це дуже здорово. Але, з iншого боку, навiть сунь руку в шорти, щоб угамувати досконалiсть, що бунтує, як тобi неминуче врiжуть шоковою палицею.
  Генка намагався крокувати гордо. Його правда бентежила власна стрижена наголо голiвка, на якiй не встигли ще вирости волосся.
  Тут в'язниця теж iз ґратами, але стiни бiлi, наглядачки веселiшi та їхнi обличчя не злi.
  Тут уже б'ють кийками рiдше. I зазвичай не призначають додаткових покарань. Хоча бувають i винятки. Наприклад, якщо в тебе було багато дрiбних грiшкiв, тобто вибiр - раз на тиждень по п'ятах кийками отримувати, або на строгому рiвнi кiлька рокiв провести. Зазвичай вибирали удари по п'ятах, або порку спини та сiдниць.
  Зрiдка траплялися пiдлiтки. Якщо на суворий рiвень Гену вели в наручниках, то цього разу вiн просто тримав руки за спиною. Юнi ув'язненi здавались веселими та задоволеними. Наче це був табiр для пiдлiткiв. I моднi короткi стрижки у всiх.
  Наголо не заборонено, але нiхто не хоче. Нового вони зустрiчали настороженим поглядом, але голосно емоцiї не висловлювали i не тикали пальцями.
  По-перше, i рокiв їм уже чимало, i тут теж є дисциплiна та вчать порядку.
  Геннадiя вiдповiв у тримiсну камеру. Теж ґрати на вiкнi, але камера простора i з телевiзором плоского великого екрану. Акуратнi чистi лiжка з простирадлами та подушками. I навiть малюнки на стiнах. Веселий камери. Є ванна кiмната за дверима.
  Перед входом Генка впав навколiшки i промовив молитву.
  Наглядачка зауважила:
  - Можеш i без колiн! Тут правила м'якшi! Поки що тут лише один ув'язнений, двох перевели на набраний рiвень. Так що не хвилюйся. Поки що можеш подивитись телевiзор, а завтра на навчання та роботу. У вихiднi днi навчання двi години, година молитви i далi розваги. У недiлю побачення з дiвчиськом. Причому ми тобi допоможемо якщо будуть проблему дiвчину знайти. Це краще рукоблудiя. Остання тут уже не так суворо, але все одно не схвалюється. Харчування чотири рази на день. На посиленому i жорсткому лише двiчi на день їдять. Ну, тебе годували три рази. У роботi можливий вибiр i можна влаштовувати щогодини перекури.
  Коли заробиш, можеш купити смартфон. Ну, це тобi майже курорт. Поводитимешся рокiв через двадцять-тридцять перейдеш на полегшений рiвень. А там ще бiльше розваг i смачнiша їжа! Ми ваших прав ув'язнених дотримуємося!
  Генка подумав, що пiсля двадцяти рокiв на строго, загалом рокiв двадцять пройдуть досить швидко.
  Справдi, чого засмучуватися. Геннадiй Васильович по смертi найбiльше боявся небуття. Або пекла у стилi озера вогняного. А тут виявилося все легше та веселiше.
  Генка лiг на лiжко i взяв у руки джойстик. На строгому режимi їм включала телевiзор наглядачка i хлопчаки дивилися, що їм належить. А тут можна вже подивитися за власним бажанням. I це звичайно просто здорово.
  Давно вже Генка не дивився телевiзор, як хотiлося. Вiн помер у 2007 роцi. На другому термiнi Путiна. I вмирав зовсiм нелегко, хоча рокiв йому було лише сорок. Прикро померти таким молодим, не встигнувши навiть десь у тому свiтi побувати. Але життя таки не закiнчено. I навiть навпаки, пробувши понад двадцять рокiв у мiсцi, що нагадує правильну зону росiйського зразка, вiн потрапив уже у в'язницю захiдноєвропейську для малолiткiв. А як добре у юному тiлi, коли нiчого не болить. I босонiж ходити приємно.
  На суворому хлопчаки могли знiмати черевики. Справдi, у грубих черевиках i в спеку мука. I якось неправильно, щоб на посиленому та жорсткому режимi, грiшним хлопцям було комфортнiше. Так вони також були напiвголi.
  I взагалi напевно за межами в'язницi, на полi хлопчаки тiльки в шортах працюють пiд ласкавим сонечком.
  Ногам у кедах жарко i хлопчик-грiшник роззувся. I так стало краще. I комфортнiше.
  От би зараз дiвчисько.
  На загальному рiвнi порнуху дивитися ще не можна, але легку еротику з голими цицьками можна. I дуже хотiлося бачити оголених жiнок. Понад двадцять рокiв у пеклi, вiн бачив або дияволиць в унiформi, або жiнок у фiльмах типу плюс дванадцять.
  А тепер можеш подивитися на голу жiночу дупу, або груди, i це такий кайф!
  Гену навiть затрясло, коли спалахнула на екранi таблицi вибiр фiльмiв. А в пеклi картотека багата. Не тiльки те, що вже знято на Землi, але дещо зняте людьми в раю, i не тiльки людьми.
  Колосальний набiр жанрiв. Але Генка насамперед шукає еротику. Навiть чоловiча досконалiсть стала.
  Одна з мук пекла - це твоє незадоволене лiбiдо. Тiло ще дуже юне i гормони не в самому пiку, але вже дають себе знати. I ти перезбуджуєшся вiд думок. Добре вiдволiкає тяжка фiзична робота, але не до кiнця. А на навчаннi...
  I важко коли довкола тiльки хлопчики. Царство стрижених хлопчикiв, дивлячись на яких теж вiдчуваєш часом збудження. Нехай ти навiть натурал. Але коли дiвчат немає, а навколо голi, красивi, засмаглi, мускулистi тiла, з чистою юною шкiрою з'являються все частiше поганi думки.
  Кажуть навiть є iдея хлопчикiв i дiвчаток утримувати в пеклi разом та в одних камерах. Були й iдеї зробити грiшникiв взагалi дiтьми десяти рокiв, щоби грiшнi гормони не грали.
  Але суть якраз у тому, щоб грiшнi люди навчилися контролювати своїми емоцiями, i пригнiчували звiринi iнстинкти. I особливо одностатевого кохання. А бути нормальними гетеросексульними та хлопчики люблять дiвчат, а дiвчата хлопчикiв.
  Геннадiй Васильович нарештi знайшов опцiю: фiльми про кохання.
  I натиснув кнопку.
  Список виявився значним. В алфавiтному порядку буквально рябило вiд назв.
  Генка знiяковiв... i натиснув на перший за списком.
  Почав дивитись. Це було щось космiчне, на кшталт фантастики. Рiзного роду зiрковi битви. I бої дуже жорстокi.
  Проводи-змiї злегка заспокоїлися, а ось небо стало темнiшим, а космiчною битвою можна було спостерiгати i з землi. Хоробра четвiрка звiрять втiм,
   могла все це бачити у всiй повнотi.
   Архiмаршал Буль-Буль через численнi модулi-голограми, невловимою скоромовкою вiддавав накази генералам-домiно, в даному випадку це були вже
  не звiрки та породження тваринної фантастики:
   - Виконуйте побудову "коса пiдсiчка", правий фланг пiдтягнути! Захистимо сузiр'я Пузиря!
   Два маршали керуючi флагманськими ультра-лiнкорами у виглядi велетенської пляшки з-пiд шампанського та крилами метелика, гаркнули:
   - Наш девiз: чотири слова! Спився сам - заспiвай iншого!
   У головi Архiмаршала промайнула строга пика iмператрицi-пустушки. У неї був найвищий ранг - пустушка. А очi найяснiша особа ховала,
   за такими круто накрученими окулярами, що здавалося вони, випалюють нутро. А голосок був таким м'яким i ласкавим:
   - Вирiшальна битва трьох зiркових має бути виграна хитрiстю! I новою магiчною зброєю!
   Архiмаршал прошепотiв:
   - Звичайно, найбiльша з найбiльших! Ми застосуємо такий вид магiї, що...
   Iмператриця рiзко перебила, зображення черепа в окулярах стало бiльш незграбним i яскравим.
   - Все не так просто моя дурненька домiношка. Справа в тому, що у ваше розбирання можуть вступити принципово iншi сили! Тож дивись, бережи кожен корабель!
   Архiмаршал звичайно хотiв би наслiдувати пораду, але не виходило. Бiй ставав дедалi мальовничiшим, додаючи у фарбах.
   Сигарета-мiноносець розкололася вiд попадання зарядженої магiєю ракети, причому два уламки, стали на очах деформуватися та змiнювати форму. А потiм рвонули,
   разом звернувшись, червоно-синiх голубiв iз п'ятьма дзьобами кожен. Символiзуючi свiт пташки зменшувалися i блiдли на очах.
   Майже вiдразу ж вiдповiв у пляшок-звездолетов, як вiд приворотного зiлля роздуло крейсер, пiсля чого вiн майже миттєво зменшився, звернувшись у курча.
   Маршал-Домiно пропищав вiд страху:
   - Курча плазмове та гiперплазмове! Нафарбував губки полетiв! Космос крадений, маразмiнний! Дiстав до точки свавiлля!
   Два i есмiнцi, квiтка-сигарета, i гiбрид "Фольксвагена" та ластiвки зiткнулися. Матричний захист, мабуть, не витримав стрiмкого стиснення,
   кораблi моментально сплющило, вiд чого детонував боєкомплект. Вибух, звичайно, не тягнув на спалах надновий, та ще й форма виверження скидалася на
  сумiш розбитого помiдора та домкрата. Декiлька десяткiв винищувачiв трьох iмперiй, вiдкинуло гравiоударною хвилею! Дiвчина-офiцер срiбна фiшка,
   трохи на розбилася об панель ручного керування.
  Реакцiя була оперативною мiнiатюрною козявкою робот, пирснув на неї регенеруючим розчином:
   - Красуне! Побережи голiвку! Адже вона не казенна!
   Дiва-фiшка огризнулася:
   - Зате казарма казенна!
   Поруч рвонуло одразу п'ять бригантин i розсипалося вiд прямого влучення термопреоннової ракети третина колосального, трьохсот кiлометрового дредноута сузiр'я Окурка.
   Зважаючи на все, заряд був попередньо вимочений у маскувальному зiлля, i його не взяли архiрадари!
   Але й сузiр'я Тачки, майже вiдразу зловило вiдповiдь. Три фрегати обвалилися, як облитий бензином папiр. Командир одного з них маркiз де Фiг
   про-кукарекал потираючи золотий, оплавлений бiк:
   - Це фiшка гаряча, так пiддало стрекача.
   Здавалося, що безкрайнiй космос, разом спалахують мiльярди хлопушок, а в цiй частинi всесвiту вирує неймовiрний феєрверк.
   Зiркольоти вибухають, i це самi спалахи, як натюрморти генiальних художникiв авангардистiв. Ось одна заграва, на вигляд як яблуня, густа
  усiяне червоними та бiлими квiтами, iнше у формi вiтрила, з якого вилазять гостро загостренi стрiли.
   Третiй цiла гора гiбрида блюдець i циркулiв, десятком кiнцiв, i блискучих як дорогоцiнне камiння.
   Кожен вибух по-своєму неповторний, але вмирати, не дивлячись на це, все одно страшно.
   Лiнкор тарганiв-бирюлек пiдбитий, вiд попадань кiнезкваркових променiв, i ультраядерних iмпульсiв, утворилися величезнi кратери, а сам зорелiт струснуло,
  та так що солдати посипалися як горох. Причому їх кидало вiд стiни до стiни, змушуючи перевертатися на льоту. Приблизно так грають у бiрюльки та дiти,
  звичайно найменшi з них, просто трясуть. Лейтенант Горо спалахнув:
   - Так не можна жити. Ну чого квадратнi корови!
   I постарався вибратись iз кухонного комбайна. Робот-кухар став допомагати йому, витягаючи офiцера i пиляючи:
   - Тiльки мундир не забруднити вашу високороднiсть!
   Горо все ж таки забруднився в сумiш синтезованої печiнки апельсинової акули, i натуральне фiле жирафа-кальмара.
   Фу, це краще, нiж булки з амiаку! До речi з повiями вiн якраз розплатився кубиком метану.
   I не думайте, що повiї продешевили: метан був спресований до ядер, i якби, не магiчне заклинання, що нейтралiзує гравiтацiю,
   то вiн важив би десять мiльйонiв тонн. Щоправда космiчнi плутани, обслужили не лише його, а ще й чотирьох "браткiв", а це клас.
   I йому за це буде збiльшення.
   Поки Горо вдавався до райдужних спогадiв, по пiдлозi пробiгли язички полум'я, i як стрибнуть лейтенанту в зад, пропаливши мундир.
  Тут у субтитрах було його iм'я - Горо1
   Горо схопився i побiг, коридором ревiвши:
   - Як боляче перцем сипнути, надравши до кр...
   У нього встромився снiп гiперплазми, у передньому орнику детонували заряди. Надсвiтловий потiк знiс голову та бiльшу частину тулуба.
   Так бiрюлька-офiцер догралася. Втiм, нижнi таргановi лапки за iнерцiєю зробили ще кiлька крокiв.
   Лiнкор палав, а солдати в панiцi розбiгалися у пошуку рятувальних модулiв. Повiтря зловiсне сифонiл, кисень вступив у реакцiю з фтором,
  їх сотень щiлин вивергалися зарядженi частки. Командир лiнкора Дцел, вiдчув сильну спокусу, випустити собi кiнекварковий iмпульс пiд вус.
   Так це було красиво генерал - застрелився.
   Самка-бирюлька смикнула його обома лапами за вусища:
   - Так не можна Дцел, тебе просто рознесе, по кутках та страховки не отримаєш.
   Генерал одразу ожив:
   - Ще маємо страховку? Так рвемо ласти, подалi вiд колапсу.
   Ад'ютант вказала на дверi:
   - Ось там наш транспорт готовий!
   Дцел застрибнув у рятувальний модуль, але там наткнувся таргана-бирюльку в чалмi. Генерал вигукнув:
   - Що ти чаклун тут робиш?
   Штатний чарiвник просипiв:
   - Я вiдчуваю навколо себе чорну дiрку. Просто кошмарнi магiчнi витоку. Ти хоч маєш елементарну виставу?
   Дцел пробулькал:
   - А менi начхати на всi уявлення! Треба тiкати! Рятувати свiй хiтiновий покрив.
   Чаклун дав генералу дорогу:
   - Прошу милости!
   Дцел застрибнув, при цьому примудрився здорово стукнутися головою, що регулює потоки кiнезенергiї установку. Чарiвник космiчної епохи попередив:
   - Боляче, але це ще дрiбницi! Хiба тебе не бентежить, що зiрки навколо нас зовсiм чужi?
   Генерал погрозив випромiнювачем:
   - Мене твоя балаканина бентежить! Замовкни фотон!
   Щойно вони вирвалися, як лiнкор розцвiв променистим спалахом, а по вакууму пройшли переливистi вiдблиски. Вiдкинутi фрегати,
   ледве уникнули зiткнення з iншими кораблями, лише диво вирiвняли курс у космiчному штормi.
   А тим часом два десятки грейферiв фiшок-восьминiжок примудрилися прорватися до хвоста побудови флоту домiно i з платформ атакувати ремонтнi судна.
   Особливо звiряче натиску зазнала Науково-технiчна станцiя, де вiдтворювали рiзнi види озброєнь, i регенерували зорельоти.
   Напевно, грейфери дiяли за особливим планом, так вели вогонь виключно по квазiреакторах, iгноруючи рухомi батареї, i платформи, що кружляють по спiралях.
   Грейфери мали одну особливiсть, могли трохи змiнювати форму, що робило їх ще небезпечнiшим.
   Науково-технiчна станцiя, розмiрами не поступалася Венерi, з вiдгалуженнями навiть вдвiчi бiльше. Це нагадувало атаку ледачого буйвола вiдважними слiпнями.
   Правда, на вiдмiну вiд природного аналога, у них був чималий шанс на те, щоб звалити бика.
   Грейфер запалав, як вата у спиртi, вiд влучень охоронних платформ, але капiтан Кгю, вiдважно повiв зорелiт на таран.
   Вiн мабуть вже бачив, райських гурiй, або не хотiв виходити на модулi.
   На станцiї виникали незлiченнi пожежi, але їх швидко гасили великi, багатофункцiональнi роботи та пожежнi маги. Останнi вплинули на фiзичнi
   константи вакууму, прагнучи сплатити i перебудувати квазiкристалiчнi ґрати простору. Командував ними чарiвник Ху-ху.
   Це був представник раси Вiльфабак, голова як волоть, а тiло цiлком людське, тiльки три ноги.
  I вiльфабак, бурмотiв як старий Хотаббич:
   - Трах-тiбi-дох, Тiби-дох! Щоб вогонь скорiше здох!
   Генерал-Домiно крикнула:
   - Та ти краще фрейфери прокляни, а то будеш ось моргати очима!
   Ху-ху у вiдповiдь забив пiдборами трьох своїх нiг, спiваючи:
   - Очками, хлоп, хлоп! Нiжками топ-топ.
   Генерал всадив кiнезльоту, звичайно повз, але так що чаклун вiдчув швидкоплинне погладжування алмазним гребенем.
   А силовий iмпульс пробив за сто метрiв, п'ятиметрову рвану, поздовжню дiрку в бронi. Декiлька домiношок пiдскочили i верескнули вiд страху як кролики.
   Генерал розорився:
   - Та ти чаклунське насiння!
   Ху-ху, раптово як виросте раз на десять i закричить:
   - Ти, ЧМО з кiнезльотом, чого лапи розпустила. Еполети у порожнiй головi, як папiр до сортира!
   Спiсня з генерала разом злетiла, нижня щелепа вiдвисла вiд страху:
   - Ва-ва-ва!
   - Хрiн з коржом на! - Ху-ху, завив як зграя вовкiв, i архiогонь став вiдступати.
   Тим часом, на таран пiшов другий грейфер. Залишивши подiбно сигнальнiй ракетi, хвiст, що димить золотистим лимоном, вiн потрапив майже точно в стик на окантовцi
  навколо бронi-саркофагу величезного квазiреактора. Станцiя стали просiдати, контури тремтiти i розпливатися.
   Ху-ху не надто довго думаючи засунув потрiйну гiперелектричну вилку в нiс.
   - Техномагiя однак! Гiперток дуже смачний, лапки не оближеш, але й твердим шматком не подавишся!
   Тут Гена Давиденя не витримав, i спитав, користуючись тимчасовим затишшям, на вулицях:
   - А що таке гiперток?
   Наглядачка по скайпу почуваючи себе всезнайкою, поблажливо вiдповiла:
   - Що таке звичайний струм знаєш?!
   Геннадiй кивнув, автоматично вiдповiв:
   - Звичайно! Це спрямований рух електронiв!
   Наглядачка iронiчно посмiхнулася:
   - Ось саме, а гiперток, це коли електронiв iснують сотнi видiв, i вони рухаються не в трьох, а в багатьох десятках вимiрiв, зi швидкiстю в
  мiльйони разiв вище за свiтлову. Зрозумiв мiй хлопчик.
   Геннадiй, потираючи джойстик, про перекинуту титановий умивальник, промимрив:
   - Звичайно, зрозумiв, але не клич мене хлопчиком! Менi ти сама знаєш незабаром менi двадцять один, це завдяки омолоджуючiй магiї, я такий молоденький.
   Наглядачка пiдколола:
   - I Ленiн такий молодий! У червонiй сорочцi молоденький такий. Лисину надрив в танець пiшов крутий!
   Геннадiй хотiв вiдповiсти, але в цей момент Науково-технiчна станцiя вибухнула. Разом вивiльнилася енергiя еквiвалентна трильйона бомб скинутих на Хiросiму.
  Тепер це вже справжня наднова зiрка, вiд якої вiдходила анiгiляцiйними щупальцями корона. Пiвсотнi крейсерiв та пара дредноутiв-пляшок,
   були вiдкинутi колосальною енергiєю, рiвною якiй людям буде дано створити лише в далекому майбутньому. Великi кораблi, особливо дредноути,
   якi досягли в довжинi трьохсот п'ятдесяти кiлометрiв, оберталися, як пущенi сильною рукою австралiйського аборигена бумеранги.
   А якого доводилося їхнiм екiпажам. Командир дредноута десятизiрковий генерал Лис, прочiрiкав зiштовхнувши з еротичним роботом:
   - Що бляшанка, хочеш мене поцiлувати!
   Не позбавлена витонченостi машина, проспiвала, кришталевою треллю:
   Величезнi простори космосу,
   Тобi кохання не набридне!
   Здуй у кваркiв пил - лiси та гори,
   Така сила в словi секс!
   Повертаючись вiдцентрова сила, трохи пом'якшена антигравом пiдкинула Лис до стелi. Сановник застрибав як м'ячик. А еротичний робот, будучи забезпеченим
   досконалiшим амортизатором лише проспiвав:
   - Бу Бу бу! З'їли рагу! Фу фу фу! Прийом кун-фу!
   Генерал провив, та з таким надривом, що здавалося, зв'язки луснуть:
   - Та невже, не можна винайти нейтралiзатор iнерцiї.
   Замiсть робота вiдповiла однозiрковий генерал технар:
   - Звичайно можна! Точнiше нашi вченi давно над цим працюють, а поки що цього не зiйде i кiнепружинка!
   Десятизiрковий генерал наказав буквально надриваючись:
   - Та я негайно, накажу вас закантовувати у гiперплазмi, якщо ви не вирiвняєте курс корабля!
   Еротичний робот глузливо проспiвав:
   - Генерале! Бiдолашний генерал! Скоро життя змiниться твоє! Позу ти вiд повiї перейняв, на панель йти доля куря!
   Лис, врiзавшись у пiдлогу, та ще потрапив у валiзку з грошi. Купюри з надмiцної iз включенням квазiрадiоактивних елементiв пластмаси злетiли в повiтря.
  Здавалося, це надзвичайно густий осiннiй зорепад, причому деякi тонкi пластмаски були у формi трикутникiв, кружечкiв, дубового та кленового листя.
   Таку велику суму готiвкою генерал Лис приготував недарма, вiн хотiв перекупити у фiшок пару магiв, i обчислити таким чином мiсце, де Гiпермаршал Давi-Давi замикав частину трофеїв.
  . РОЗДIЛ Љ5.
  Антон Шелестов нарештi перейшов на пiльговий режим, пробувши кiлька рокiв на полегшеному.
  На пiльговому режимi в тебе вже не просто камера, а цiла квартира, i вже немає запорiв та ґрат.
  Та й на надiленому режимi, вже непогана у тебе камера з персональним комп'ютером та виходом у Гiпернет. Але все ще чотири години навчання та чотири роботи. Вихiдних, правда, половина дiлi - три, чотири днi. У вихiднi лише навчання та розваги. I кожного вихiдного можна зустрiчатися з дiвчатами.
  Але на пiльговому навчаннi лише двi години, роботи лише двi години, чотири, п'ять вихiдних на тиждень iз годиною навчання. I маса розваг та задоволень, включаючи можливiсть гуляти вулицями раю.
  Це майже санаторiй. На пiльговому рiвнi пекла, одразу можуть опинитися тiльки святi, мученики, якi мають великi заслуги перед християнством, та маленькi дiти, якi не встигли нагрiшити. Поступово до пiльгового рiвня йдуть i ув'язненi з важчих етапiв пекла, а далi вже рай.
  У раю взагалi навчання i робота за бажанням, i молитва теж, а розваги i задоволення немислимi.
  Сказати, що ти, як вiчно юний мiльярдер на курортi, означає нiчого не сказати. Там взагалi - такий чудовий рай, що можна будь-якi мрiї отримати на блюдi.
  Антон Шелест дуже задоволений. Сьогоднi вихiдний. Загалом iз дiвчатами можна i щодня на пiльговому рiвнi пекла.
  Але пiдлiток поки що любить лише одну дiвчину. I їй зберiгає вiрнiсть, що, втiм, не обов'язково. А в неї зараз екскурсiя до раю.
  I Антон увiмкнув кiно, де можна показати цю альтернативку.
  Наприклад, у березнi 1943 року мiж Третiм Рейхом та союзниками було укладено перемир'я. Гiтлер погодився припинити переслiдування євреїв, в обмiн на заморожування бойових дiй на Заходi. Мало того, Захiд припинив поставки в СРСР пiд Ленд-лiз. I це вплинуло на перебiг бойових дiй.
  Гiтлер надто довго затягував iз настанням на Курськiй дузi. Вiн вiдкладав операцiю "Цитадель", перекидаючи новi танки - "Пантера" та "Тигр". Востаннє фюрер вiдклав наступ у липнi.
  Йому хотiлося випробувати у боях ще й досконалiший i потужнiший "Тигр"-2, а також винищувач МЕ-309. Також нiмцi хотiли ще й "Маус" у настаннi випробувати. I пiдiгнати "Пантеру"-2.
  I в результатi Сталiн наказав сам наступати 1 серпня. I одразу на двох напрямках - Бiлгородсько-Харкiвському та Орловському. Нiмцi на вiдмiну вiд реальної iсторiї були сильнiшими. Вони вивели угруповання Роммеля з Африки, i перекинули частину сил iз Францiї та Балкан. На Балканах нiмцiв замiнили болгари та iталiйцi. Таким чином з Африки вийшло вiсiм нiмецьких дивiзiй та десяток iталiйських, з Балкан сiм нiмецьких, а з Францiї двадцять дивiзiй, включаючи танковi.
  Через те, що бомбардування Третього Рейху припинилися, то випуск озброєнь був на сорок вiдсоткiв вищим, нiж у реальнiй iсторiї. Бiльше йшло i танкiв, i лiтакiв. Тигр-2 став масово випускатися з травня 1943 року, надiйшов у серiю МЕ-309, а також бомбардувальник Ю-288. I це стало серйозно.
  I "Маус" пiшов у серiю... Нiмцi були готовi до бiйки. Їхнi обороннi рубежi були дуже сильнi.
  Та й "Пантера" вже першi днi боїв показала себе дуже ефективним танком вiд оборони. Вона робила п'ятнадцять пострiлiв за хвилину, i брала тридцятьчетвiрки з двох кiлометрiв.
  Так "Фердинанд" теж машин звiр. I якщо вже врiже, то врiже. Такi тут бойовi машини. I броня лобова мiлiметрiв за двiстi.
  Бої показали, що фрiци сильнi. А ще й дiвчата стали битися на їхньому боцi i це круто.
   Шарлотта стрiляючи, заспiвала:
  - I знову...
  Герда теж пальнув iз скорострiлки пiдтримала:
  - Триває...
  Фрiда з надривом закiнчила:
  - Бiй...
  Шарлота, не припиняючи пальби, видала:
  - Кипить...
  Фрiда, лупнувши, гримнула:
  - Гiперплазми...
  Герда вискалившись i випустивши снаряд додала:
  - Пожежа...
  Шарлота завивала i пяля по радянським знаряддям, причому без промаху видала:
  - I Герiнг...
  Фрiда, лупанувши, скрикнула:
  - Такий...
  Герда продовжила, паля iз завиванням:
  - Молодий!
  Шарлота продовжуючи, що з ельфiйки взяти, безбожно перекидаючи радянську пiсню гвоздити. I це виходило дуже безглуздо i вульгарно.
  - I юний...
  Фрiда лупнула на жаль, як завжди влучно i додала:
  - Пивний...
  Герда пострiлом закiнчила:
  - Попереду!
  Пiсля чого войовницi ведучи вогонь, трохи змiнили пiсенну тематику. Адже вони тепер не зовсiм люди, а на половину ельфiйки. А значить, що з них бiдолаха i вiзьмеш! Можуть тiльки не спiвати, а ревти, причому щось зовсiм несусвiтне. Така в них розумiєш карму. Пiснi, звичайно ж, вийшли вульгарнi.
  Шарлота ведучи вогонь затягла:
  - Вийшли...
  Герда лупнув iз скорострiлки пiдтримала:
  - Звiрi...
  Фрiда цвяхнувши, продовжила:
  - Iз трамвая...
  Шарлота луплячи, i кромса продовжила своє завивання:
  - На...
  Герда пальнув видала:
  -Кутi.
  Фрiда довбавши, продовжила:
  - Варто...
  Шарлота випустивши презент зi своєю диявольською влучнiстю чиркнула:
  -Пивна...
  Герда рiзанувши снарядом в'якнула:
  - Тут...
  Фрiда видала ляпаса гостином i пискнула:
  - Увiрвався...
  Шарлота стрiляючи, як заречить звiром:
  - Цар.
  Герда видихнула паля, затятi слова:
  - Звiрi...
  Фрiда випускаючи снаряди, брязнула:
  - Дайте.
  Шарлота вiдчайдушно палячи, в'якнула:
  - Пива...
  Герда спустошивши казенну частину ствола, додала:
  - Швидше...
  Фрiда стрiляючи, заволала:
  - Слон.
  Шарлота випускаючи снаряд, за снарядом в'янула:
  - Примружив...
  Герда довбавши ще раз, пискнула:
  - Правий...
  Фрiда в'якнула, лупцюючи:
  - Око...
  Шарлота як заспiває в шаленiй черзi...
  - Пiшов...
  I тут саме снаряди у дiвчат-термiнаторiв закiнчилися. Довелося їм повернути назад, щоби поповнити з вантажiвки бойовий комплект. Але постачання в Третьому Рейху вiдмiнне i павучi на превеликий жаль знову повернутися.
  Дорогою назад дiвчата почали обговорювати таку тему. Шарлота ця руда чортiвка висловила свою думку:
  - Я думаю, пiсля взяття Москви наступною нашою метою стане Лондон!
  Герда хихикнула i пiдтвердила:
  - Звичайно, ми пiдемо звiльняти англiйцiв вiд сiонiстського рабства!
  I всi три дiвчата оглушливо розреготалися. Їм це здавалося дуже весело.
  Фрiда припустила:
  - А давайте й Америку звiльнимо вiд найжадiбнiших сiонiстiв. I також вiд засилля кольорових. А то зовсiм янкi бiльшовики задерли.
  Герда раптом як несподiвано заспiває:
  Якщо всi встанемо проти американцiв,
  Зламаємо ми пiвнiчний альянс...
  Не допоможу навiть томагавки.
  Бо Бог за зло вiддасть!
  Зрозумiло, з боку дiвчат-термiнаторiв виглядає смiшно апеляцiя до Бога. Якщо врахувати, що Третiй Рейх - це втiлення Антихриста. Але ось оскiльки, поки змiнять боєкомплект пройде час, руда дияволиця Шарлота розшумiлася. Почувши останню фразу Герди, вона проричала:
  - Бога немає!
  Войовниця-херувим пискнула:
  - Як це нi?
  Шарлотта наполягаючи продовжила:
  - Звичайно нi, медичний факт!
  Герда поставила найприроднiше питання:
  - А хто створив Всесвiт?
  Шарлота майже одразу ж вiдповiла:
  - Всесвiт iснує i iснував завжди. Вона лише змiнювала своє iснування i складову постiйно перетворюючись i модифiкуючись.
  Герда потерла босою нiжкою собi за вушком. Хоча мала гени паучiхи, а не собаки, i недовiрливо помiтила:
  -А Як це iснувала завжди? Повинна бути причина її виникнення.
  Шарлота вирiшила бити свою релiгiйну напарницю її зброєю:
  - А як це всемогутнiй Бог завжди iснував? Має бути причина Його виникнення!
  Герда знову потерла голою нiжкою, цього разу себе по лобiку i сумнiвом помiтила:
  - Невiдомi шляхи Господнi.
  Шарлота по-своєму логiчно зауважила:
  - То це не вiдповiдь.
  Герда тодi припустила:
  - Давайте сприймемо за аксiому, той безперечний факт, що Господь Бог iснує, i iснував завжди i вiдштовхуватимемося вiд нього.
  Шарлота логiчно парирувала тим самим методом:
  - Давайте сприймемо тодi теж, за аксiому, той безперечний факт, що матерiя i всесвiт iснують завжди i iснували завжди i вiдштовхуватимемося вiд нього.
  Фрiда, яка була третьою в цiй суперечцi, розреготалася i помiтила:
  - Так... Це дiалог нiмих та глухих. Так ви не зможете дiйти жодного чiткого висновку.
  Шарлотта iз цим не погодилася:
  - У мене над Гердою є перевага. Наприклад, якщо виходити з того, що першопричиною всього є Всемогутня особистiсть Бога, то надалi похiдне вiд нього: людина вийшла слабшою i технiчно не просунутою. А якщо вважати, що причиною i першопричиною є всемогутня, але безособова природа, то вийде, вона породила бiльш досконалу i просунуту людину. Так виходить, що вiдбувся перехiд вiд простого до складного. А в креацiонiсткiй моделi навпаки вiд складного до простого. Однак зараз ми спостерiгаємо процес поступового ускладнення, в якому все, починаючи вiд технiки, розвивається еволюцiйним шляхом. Та й у людини обсяг мозку постiйно зростає. Тобто припустити, що первинне це безособова матерiя, вiд якої еволюцiйним шляхом розвинулося складнiше, логiчнiше, нiж навпаки, нiби й абсолютно всемогутньої та досконалої особистостi пiшли бур'яни в особi людства.
  Фрiда пожвавiшала i помiтила:
  - Так я читала деяку релiгiйну лiтературу. Якщо їй вiрити, то Адам був досконалiший, нiж людина нинiшня i розвинена iнтелектуально. I що люди вiдокремившись вiд Бога, пiшовши шляхом грiха, стали старiти i слабшати, але... Зараз ми спостерiгаємо зворотний процес: зростання могутностi людини та її приголомшливий iнтелектуальний розвиток. Особливо пiд час вiйн! Згадай на яких танках ми починали вiйну в сорок першому, i що маємо зараз! Колосальна виходить рiзниця!
  Герда роздратовано прошепотiла:
  - Це все пiдступи!
  Нiмцi вiдбили радянський наступ на всiх напрямках. I самi завдали нищiвних ударiв.
  А в небi на МЕ-309 воювали красивi, босi дiвчата в бiкiнi. Вони билися дуже серйозно. I буквально руйнували супротивника, нiби вороги вiдбивнi.
  Альбiна пальнула по супротивниках за допомогою босих пальчикiв нiжок i збила радянську машину.
  Пiсля чого прочирiкала:
  - За великi арiйськi iдеї!
  Альвiна теж як довбає по противнику, i його капiтально розколе, i проворкує:
  - Слава новим iдеям!
  I натисне своїм червоним соском по супротивнику.
  А ось радянськi дiвчина з артилеристської батареї ведуть фашистськими нелюдами пальбу. Вони намагаються вiдбити натиск, кiлькiсно i якiсно перевершує ворога.
  Дiвчата з радянського батальйону теж дуже симпатичнi, i в коротеньких спiдницях, прикритих грудьми одними лiфчиками. Їхнi голi нiжки миготять, а самi войовницi енергiйно перебирають снаряди.
  Одна з низ, Акулiна лейтенант-наводчиця, подає снаряди босими ногами, а сама вперлася руками в колесо гармати. I нехай на них зверху сиплються снаряди, а з пiднебесся летять бомби, все одно дiвчат не розплющити i не зламати. Вони вiдважно билися i будуть битися.
  Анюта наводить зброю... "Маус" не пробивається, але по ньому дiвчина все одно стрiляє. А раптом пощастить i броня пiддасться. В цьому випадку нiмцевi доведеться замовляти собi труну з музикою.
  Босонога дiвчина весела, хоча розумiє, що шансiв вибратися з подiбної круговертi у них дуже мало. Ось, наприклад, йдуть у наступ "Штурммауси". Це машини подiбнi до "Штрумтигра", тiльки куди бiльшi i на подовженiй шасi "Мауса". I коли з 600-мiлiметрового бомбомета вилiтає важка ракета, то це просто моторошна рiч.
  На Анюту посипалися грудки обпаленої землi, i оплавлений ґрунт пiсля розриву. Але дiвчина зовсiм не знiяковiла. Навпаки, поставила свої босi нiжки, щоб вiдчути приємний масаж вiд уламкiв. I радiсно заспiвала:
  Батькiвщина та армiя - це два стовпи,
  На яких тримається планета!
  Грудьми захистимо ми тебе країна,
  Усiм народом рать твоя оспiвана!
  
  Хмари прохолоду, ну а сонце спека,
  Автомат натер плече солдату...
  Назавжди Вiтчизна ми з тобою
  Вириємо могилу супостату!
  Анюта вже встигла побувати у фашистському полонi i там її жорстоко били цiпками по п'ятах. Дiвчина стогнала i кидалася, але нiкого так i не видала. Що їй цi всi удари? Адже вона комсомолка. Iнша рiч, що фашисти вже прорвали передову лiнiю оборони i загрожують здолати i цю. Анюта знає та стрiляє. Хоч це i надзвичайно складно, слiд потрапити до ствола "Мауса", i тодi нiмецький танк втратить можливiсть вести вогонь i його доведеться вiдвозити до тилу на ремонт. А це вже проблема для фрiцiв.
  I ось Анютi пiсля кiлькох промахiв вдалося вiдбити "Тигру"-2 ствол. Пiсля чого дiвчина радiсно заспiвала:
  - Наша ваша не поступиться!
  I знову вистрiлила. Акулiна порадила їй використовувати при стрiльбi босi ноги, так це значно практичнiше. Красива дiвчина з цим почасти погодилася. I справи пiшли значно успiшнiше. Всi знаряддя 85-мiлiметрового калiбру проти нiмецьких танкiв недостатньо потужне. А якщо лупити по дулi, то шанси на успiх з'являються.
  Анюта намагається уявити собi блакитну панораму i на нiй жовтi крапки, що рухаються. Ось це густо-зелений силует фашистського танка. Ти бачиш його як величезного слона. Так вiзьми й лупанi мастодонти з хоботу. Тодi i перевага супротивника у вагових категорiях виявиться йому марною.
  I ось черговий "Тигр"-2 втрачає свiй хоботок. I йому стає дуже погано.
  Акулiна спiває на всю горлянку:
  - Їх хвiст, луска - не впiймав фриц знай ляща!
  Батарея повнiстю складається з дiвчат-босонiжок i тому їх мабуть вищi сили щадять, а снаряди не зачiпають. Кожна з них має свою школу i власну долю. Ось Акулiна в дитинствi мрiяла винайти лiки, що дарує безсмертя. Дуже вже їй здавалася смерть страшним i несправедливим рiшенням. Адже те, що люди помирають це жахливо. I хоча дiвчина вiрила в безсмертя душi, яка є первинною в порiвняннi з тiлом, але все-таки. Свiт - це не шахiвниця, зняв з неї фiгуру i знову поставив. Нi свiтобудова виявилася жорстокою. А чому людина повинна старiти i вмирати? Особливо Акулiну коробили старi - моторошна ця потворнiсть.
  Хiба людина не подiбна до квiтки, i не вiнець творiння? Людина має бути i залишатися безсмертною. I не стало йому в жодному разi хворiти i вирушати на той свiт. Адже людина повiра народжена для щастя.
  А про яке щастя може йтися, якщо люди втрачають своїх рiдних та близьких? Якщо вiн - особистiсть в'яне? Нi, це неправильно та недобре. I Акулiна поринула у медичну лiтературу. Незабаром дiвчина дiйшла висновку, що однiєї хiмiї для безсмертя мало, i слiд винайти щось принципово нове та ефективне.
  Може навiть якесь випромiнювання. Яке на вiдмiну радiоактивного, не знищувало б, а зцiляло. Згодом почалася вiйна i стало не до безсмертя. Акулiна деякий час працювала у тилу. Але втрати Червоної армiї зростали, на фронт все частiше i частiше закликали дiвчат, i пiшла i медичка. Спочатку вона працювала медсестрою, а потiм перебралася i на батарею. Вже не раз Акулiна опинялася на межi смертi. Але щоразу залишалася живою i навiть без серйозних поранень.
  Бiдолашна дiвчина, у якої стiльки рiзних проблем було в життi. Нинi ж до них наближаються фашистськi танки.
  А ось ще одна красуня шатенка Тетяна. Дiвча пiдносить снаряди, пiдтягує ящики. Теж голоного, i знаходить навiть у цьому задоволення - таки липень на дворi, найспекотнiший мiсяць на рiк. Тут добре, всi дiвчата зiбралися досить симпатичнi, вiтчизни трепет, що вселяють ворогам. Тетяна тягне ящик i спiває:
  Союз непорушний, республiк вiльних,
  Згуртувала не грубiсть, не сила, не страх.
  А добра воля людей освiчених -
  Мир, дружба, свiтло, розум i смiливiсть у мрiях!
  
  Слався Батькiвщина, наша вiльна,
  Дружби всiх нацiй опора на вiк,
  Сила законна, воля народна,
  Адже за Єднiсть проста людина!
  I пiд такi слова їй веселiше i ящики вже не здаються такими важкими. I розгинається дiвчина легко. Вона така чарiвна. I бадьора, дiвчино. Ось нiмецький диверсант пiдповзає iз гранатою до
  брустверу. Тетяна пiдхоплює босою ногою лимонку, i висмикуючи витонченими пальчиками, чеку жбурляє її в супротивника. Вiдразу три нiмецькi шпигуни пiдлiтають вгору, сполосованi у польотi уламками. А Тетяна, схрестивши голi, засмаглi нiжки, показала їм дулю. Хоч як крути вона симпатична дiвчина. I невже вона може загинути?
  А ось командуюча їх батареєю майор Воронiна. Їй уже тридцять рокiв, але талiя вiд постiйного руху струнка, як у молодої дiвчини. Волосся у неї бiле, i тому сивина не помiтна, а личко вiд свiжого повiтря рум'яне i чисте, жодної зморшки. Маргарита Воронiна провоювала фактично з перших днiв вiйни. Не надто досягла успiху в нагородженнях, якщо врахувати що боролася вже понад шiсть рокiв i вбила особисто не одну сотню нiмцiв. Маргарита жодного разу не була серйозно поранена, i не лежала в госпiталi. Її навiть називали Маргарита залiзна. Але жiнка морально змучилася вiд затяжної вiйни морально.
  Її босi ноги мозолистi, i майже не запорошенi. Вона привчила себе бiгати босою ще до вiйни снiгом. I тепер уже понад шiсть рокiв не одягала чобiт. У сорок першому роцi, щоб витримати обiтницю боролася на найпiвденнiшiй дiлянцi бiля Ростова. Тiльки завдяки сибiрським мазям уникла обмороження. Але витримала без взуття, пройшла суворе випробування з росiйських кучугур. I продовжила вiйну.
  Її не дуже цiнували, а вона нiколи не наполягала на своїх подвигах. Отже, нагороди накопичувалися повiльно, але вiрно. I зараз вона вже дослужилася до майора i має орден слави всiх трьох ступенiв. А ось зiрки героя яку Маргарита вже давно заслужила поки що немає. Але войовниця особливо не шкодує.
  Головне вижити у цiй вiйнi. I тут вона має особливий оберiг Перуна. Вiн дозволяє в будь-якiй лайцi врятувати чотирьох людей. Саму Маргариту та трьох iнших людей на її вибiр.
  Сама жiнка-майор намiтила трьох на порятунок: Акулiну, Анюту, Тетяну. Гарнi дiвчата та дуже здiбнi. Ось їхня гармата, вже п'ятьох нiмцiв стовбури вiдстрiлила. А зараз Анюта потрапила в гусеницю "Пантери". Нiмецький танк зупинився i задимив.
  Маргарита кричить дiвчатам:
  - Так тримати!
  Тi вiдповiдають на всю горлянку:
  - Так тримати!
  Маргарита захоплено вигукнула:
  - Нi! Нас нiхто не зупинить. Нiхто не переможе!
  I шостий "Маус" втратив дуло. Нiмецькi танки досить швидкi, але численнi протитанковi рови та їжаки заважають їм просуватися. Дiвчата дружно цiлять, Акулiна допомагає наводити зброю, вона стрiмка як нiхто iнший iз бiйцiв. Тетяна теж сильна та точна. Ось знову роблять пострiл. I цього разу снаряд потрапив у гусеницю "Леву".
  Лупити по гусеницях "Тигра"-2 марно, тому що малi ковзанки роблять машину, вiрнiше її ходову частину практично невразливою. Зате по довгому дулi ефективно та привабливо.
  Анюта вимовляє немов справжнiй матрос:
  - Ну, вiд гвинта!
  Акулiна пiдтримує чортiвку-херувиму:
  - Ми зi смiх веселим дiйдемо,
  До великих будiвель Рейха Берлiна...
  Будемо щасливi з милим удвох,
  Наша армiя непереможна!
  I знову нiмецький танк так шалено задимив, i став пускати металевi уламки на всi боки.
  Захоплений ентузiазмом весь дiвочий гарматний батальйон заспiвав;
  Колись людина не знала мрiї,
  Не мiг зрозумiти стомлення палкої думки!
  Дивлячись на свiт блискучої зiрки -
  Не знав поняття святої Вiтчизни.
  
  Вiн був твариною, грубим дикуном
  Шлунок ситий - ось i вся вiдрада!
  Один iнстинкт - як вороння клює,
  А голод опускає в прiрву пекла!
  
  Тодi все було просто до дошки,
  I в цьому навiть звiрам щастя!
  А дух бажає вiчної краси -
  У його повiрте зробити краще влади!
  
  Тодi ми люди знаходимо думку -
  Та з нею приходить жахлива мука!
  Але ти за знання юнак борись
  Пiднiме всiх розумне вчення!
  
  Тодi не будеш довго ти страждати,
  Настане час - молодiсть навiки!
  Воскресне i батько тобi i мати,
  Пiдуть у кошмари не бути калеки!
  
  Але думки теж злi бувають друг -
  Вони палають вугiльною пожежею!
  Коли беруть iншого на переляк,
  Коли безсмертний має дар!
  
  На жаль, ти маєш гнiв свiй перемогти.
  Створити iнше у славi свiтобудову!
  Така буде в серцi твоєму мiць,
  Що поразка теж у повчання!
  Битва на Курськiй дузi закiнчилася внiчию. I настала пауза. Нiмцi до серiї пiдiгнали "Пантеру"-2. Ця машина була бiльш досконала з тонкою вежею, i нижчим силуетом.
  Вага машини виросла, трохи вклавшись у сорок сiм тонн, вiд чого ходовi якостi навiть покращилися за рахунок двигуна дев'ятсот кiнських сил. А ось озброєння та бронювання зросли значно. Лоб вежi став у 150-мiлiметрiв, а борти - 60-мiлiметрiв, лоб корпусу - 120-мiлiметрiв пiд нахилом у сорок п'ять градусiв i борти - 60-мiлiметрiв. А гармата у 88-мiлiметрiв та 71 ЕЛ. Таке знаряддя пробиває з вiдстанi кiлометр 193-мiлiметра бронi пiд нахилом 30 градусiв. Так що машина дуже серйозна та руйнiвна.
  Ну, що на таку вiдповiсти? Тiльки тим, що будуть боротися дiвчата босонiж i в бiкiнi. Тодi i танк не обов'язково має бути досконалим.
  Ось уже зима. I в бiй iде один iз перших танкiв IС-2. I екiпаж Олени на ньому. Дiвчата очевидно босонiж i в бiкiнi. Вони готовi боротися з гiтлерiвською нечистiстю, за якою стоїть США.
  Так що бiй чекає суворий.
  Олена пальнула за допомогою босих пальчикiв нiжок. Вразила гiтлерiвську машину i пискнула:
  - За Вiтчизну!
  Єфросинiя теж як довбає по противнику, вразить його в борт i оглушливо смiючись, додав:
  - За Русь-матiнку!
  Танк IС-2 дiвчата пофарбували перед боєм у бiлий колiр. I його на снiгу практично не видно. I вони довбають по ворогу дуже влучно.
  Єлизавета, нiби стрiляючи по супротивнику, i влучно вражаючи ворога, цiлком логiчно помiтила:
  - Я Робiн Гуд у бiкiнi!
  Олена iз цим погодилася:
  - Справдi ти справжнiй Робiн Гуд!
  I як вiзьме i голою п'ятою натисне на гашетку.
  Четвiрка Е на IС-2 - це велика сила. Хоча й Герда - серйозний суперник на Пантерi-2.
  Обидва танки приблизно в однiй ваговiй категорiї. Нiмецький має тоншу броню по бортах, але краще захищений у лоб, особливо вежею та нижньою частиною корпусу. I гармата нiмецька бiльш бронебiйна та скорострiльна.
  Правда у радянської зброї разова шкода мабуть сильнiша. Так це, звичайно, великий плюс, але нiмецька гармата точнiше. I що iстотно, "Пантера"-2 куди моторнiше i маневренiше.
  Так що Герда має плюс. I якщо вона босими пальчиками нiжок на кнопку натисне, то мало не здасться.
  I ще нiмецькi дiвчата дуже люблять чоловiкiв, i це теж їхня сила, особливо якщо вони попрацюють мовою з пульсуючими нефритовими стрижнями.
  . РОЗДIЛ Љ6.
  Взимку Червона армiя не досягла вирiшального перелому. Лiнiя фронту залишилася стабiльною. I практично нерухомий.
  Наступний рiк у нiмцiв з'явилася у серiї реактивна авiацiя та еволюцiя Фокке-Вульф - ТА-152. Чудова машина з потужним озброєнням та пристойною швидкiстю. Це серйозно...
  У СРСР поки що лише новi танки IС-2 i Т-34-85. I це також було серйозним кроком.
  Навеснi нiмцi розпочали новий наступ. Вони намагалися перехопити iнiцiативу.
   Початок наступу 21 травня загорiвся гуркотом десятками тисяч знарядь, i вильотом одночасно понад сiмдесят тисяч бомбардувальникiв з напалмовими бомбами, i вагою зародiв до десяти тонн. Почалася грандiозна битва Другої свiтової вiйни. Противник перейшов Рубiкон i рвонув до Москви. Грукали нiмецькi танки, брязкали дрiбнiшi машини. На радянськi позицiї насувалася орди зi сталi, нiби кiннота Чингiсхана в товстестiй бронi. Iшли вперед масиви, i насамперед найбiльш захищенi "Мауси" та "Королiвськi леви", "Тигри"-2 їх використовували немов тарана.
  Ще ранiше пройшли телетанки - "Шаховий кiнь". Вони пiдривали мiннi поля i розчищали нiмецьким машинам дороги до радянських позицiй. Використовувався i "Змiй Горинич", коли викидалися вперед начиненi вибухiвкою шланги та вичищали все поспiль.
  Дiвчата-ельфiйки Фрiда, Шарлота, Герда у новiтньому танку "Пантера"-3 i рухаються на вiстря атаки. Красивi войовницi в плоскiй машинi вагою 75 тонн, вони скаляться один одному i пострiлюють iз зброї поки що колишнього 105-мiлiметрового калiбру.
  Шарлота з усмiшкою помiтила:
  - Ось уже минуло бiльше трьох рокiв, як почалася вiйна з Росiєю. А Москва досi не взята!
  Фрiда з обуренням помiтила:
  - Зате незабаром буде взято Кавказ. I це мабуть навiть найважливiше!
  Герда з усмiшкою вiдповiла:
  - Там, зрозумiло, такi чудовi гори та чудовi мiсця, але... Вiйна зазвичай закiнчується з падiння столицi. I поки вона не взята не можна говорити про нашу перемогу!
  Шарлотта неохоче погодилася:
  - Нi, не можна!
  Новий танк "Пантера"-3 поки що на експериментальному випробуваннi. У ньому все настiльки автоматизовано, що вистачило б i двох членiв екiпажу. Але голоногi дiвчата вважають за краще обходитися втрьох. Хоча їм вiд цього не легше.
  I пре гiгантський танк на радянськi позицiї. Вiн важкий, але добре захищений i гармата 105-мiлiметрiв на 100ЕЛ. I це серйозно.
  Преть уперед цей монстр.
  I радянськi снаряди вiд танка вiдскакують.
  Герда помiтила:
  - Утрьох складно!
  Шарлота з посмiшкою вiдзначила, пальнув у супротивника за допомогою босих пальчикiв нiжок.
  Руда проворкувала:
  - Хай буде наша Батькiвщина у славi!
  Фрiда вiдзначила з смiхом:
  - Слава арiйському духу!
  I теж голою п'ятою натисне i радянський танк пiдiб'є. I проворкує:
  - За новi сили!
  Ось тут i пре масивна мiць танка.
  Але, з iншого боку, радянськi дiвчата б'ються. I войовницi з Росiї теж босонiж.
  Бої киплять жорстокi i просуваються фрицi, прориваючи глибокоешелоновану оборону. I все йде не зовсiм за планом.
  Єлизавета пальнула з IС-2 по супротивнику i прочирiкала:
  - За Вiтчизну - нашу матiр!
  Катерина зазначила, довбаючи супротивника:
  - За нашi змiни, за Русь!
  Олена теж взяла i довбала по ворогу, проворкувавши:
  - I за Русь усе супер!
  Єфросинiя надiслала вбивчий подарунок руйнування босими пальчиками i прочирикала:
  - За Батькiвщину!
  Четвiрка на IС-2 працювала та стрiляла, досить точно. I досить точно дуже швидко потрапляла в ворогiв.
  Що ж, нiмцi продовжують прориватися. I рухаються у бойовому напрямку.
  Ось уже лiто та фронт буквально розсипається. Але дiвчата продовжують вести бойовi дiї та показувати свiй вищий клас.
   Єлизавета пiсля цих слiв спохмурнiла. Пiсля щодо i то не надто успiшної зими, справи на фронтах пiшли гiрше. У Курську, незважаючи на чисельну перевагу, радянськi вiйська зазнали тяжкої поразки. Та й зараз контрнаступ бiйцiв пiд Воронежем, що почалося вiдносно успiшно, терпить фiаско. Нiмцi зайшли в тил i перерiзали комунiкацiї. I тепер дiвчатам на танку доводиться вiдходити.
   Але все-таки добре, коли в машинi однi жiнки - вiд них такий приємний запах, не те, що вiд спiтнiлих чоловiкiв. I їхнiй екiпаж такий злагоджений. I четвiрка пiдiбралася на диво красива.
   Єлизавета рiшуче вимовляє:
   - Ми переможемо, я це твердо знаю! Навiть вiдступивши до Далекого Сходу!
   Руда Аврора, шльопнувши голою, точеною нiжкою по водi, скривившись, вiдповiла, солдатською, пiснею:
   - Нарештi нам наказали наступати! Вiдбирати нашi п'ядi та кровi! Але ми пам'ятаємо, як сонце вирушило назад i мало не зайшло на сходi!
   Катерина та Олена хором вiдповiли:
   -Добре сказано!
   Голонога Аврора вже прозою додала:
   - На фашистiв вся Європа працює, та ще й плюс ресурси в Африцi. Так що ми маємо пiдняти дуже важку штангу!
   Босонога Єлизавета стукнула кулаком по водi:
   - Пiднiмемо i порвемо! А зараз вистачить! Вже освiжилися i знову на танк!
  Красунi заперечувати не стали. Пiт iз сильних, засмаглих тiл змили й добре. У дiвчат розкiшнi стегна, i вузькi талiї, а живiт iз рельєфним пресом. Вони й справдi, наче статуї античних богинь. А нiжки такi стрункi, i одночасно мускулистi, пiд оливковою шкiрою перекочуються кульки та сталевий дрiт м'язiв.
   Про таких дiвчат кажуть: коня на скаку зупинить, у хату, що горить, увiйде!
   Хоча повертатися в гарячий танк i небажання. Олена плеснула з вiдра на броню, щоб машина хоч трохи прохолоднiша стала.
   Єлизавета на це жорстко помiтила:
   - Як чоловiки у формi у таких сталевих трунах борються? А ми майже голi!
   Босонога Аврора, скеля великi, перлиннi зубка розреготалася:
   - Це погодьтеся дуже цiкава iдея - надiслати пiд ленд-лiз бiкiнi!
   Катерина зло вiдповiла, стукнувши голою нiжкою об гусеницю танка:
   - Так чудова. Мiнiмум витрати тканини, максимум гонору!
   Олена, теж смикаючи, тiльки цього разу грудьми, просипала:
   - Краще б вони надлишковий танк надiслали! Або лiтак!
   Босонога Єлизавета похмуро помiтила:
   - Та погань у них танки!
   Руда Аврора, карабкаючись на вежу, заперечила:
   - Не зовсiм! Новий "Черчiлль" дуже непоганий, особливо в бронi!
   Блондинка Єлизавета насупила лобiк i запитала:
   - Ти їздила на "Черчiллi"?
   Вогняна чортiвка пошепки вiдповiла:
   - Нi! Але я зовсiм випадково дiзналася, що в нього лобова броня 102 - мiлiметри!
   Красива Єлизавета округлила личко, постукала витонченими, босими пальчиками по бронi "тридцятьчетвiрки" i помiтила:
   - Вдвiчi товщi, нiж у нас? Ну що ж непогано!
   Олена, прилаштовуючись на мiсцi водiя, запитала:
   - А калiбр гармати?
   Голонога Аврора чесно вiдповiла:
   - Не знаю... Але швидше за все або 75 або 76 мiлiметрiв. Приблизно можна порiвняти з нашим.
   Босонога Аврора, прилаштовуючись навiдницею, помiтила:
   - То може й ходовi якостi у нього гiршi?
   Голонога Аврора знизала сильними, мускулистими плечима:
   - Можливо... Але в англiйцiв уже з'явився двигун у 600-кiнських сил "Метеор", тож я не думаю, що танк "Черчiлль" - трунова машина!
   Красива Єлизавета поставила iнше питання:
   - А якi у нас новi розробки?
   Руда дияволиця ласкавим голоском заспiвала:
   - Це ж великий секрет... Вiриш чи нi?
   Єлизавета, трясучись босими нiжками, спiвуче вiдповiла:
   - Я тобi, звiсно, вiрю! За подiбнi питання, можна навiть просто... У табiр загримiти - там, де бiленький ведмiдь!
   Голонога Олена, заводячи машину, помiтила:
   - Чутки ходять, що скоро з'явиться монстр - сiм гармат, i двi реактивнi пусковi установки, як на "Катюшах".
   Вогняна Аврора свиснула i замотала головою:
   - Такий монстр навiть не повернеться!
   Олена пихато сказала:
   - Але ж як дасть боляче!
   Т-34-85 заревла. Довелося пiдвищити голос, щоб перекричати мотор.
   Старший лейтенант Єлизавета гримнула:
   - Я чула, що скоро з'явиться новий IВ, з дуже товстою бронею, i двома двигунами. Тож нiмцям буде хана!
  
  
   Боса Аврора заспiвала жартома:
   - Танк розкопаємо, вiн знову почне в двi норми вбивати, почне в цвинтарi постачати i вам хана!
   I вся четвiрка розреготалася. Машина поступово набирала обертiв. Незважаючи на всю легендарнiсть тридцятьчетвiрки i Т-34-85, це був досить складний в управлiннi танк. Зокрема, перемикання коробки передач вимагало значних зусиль. Сильна голонога Олена справлялася, iнодi їй допомагала руда ногою. Зате сама коробка могла зламатися.
   Тому "тридцятьчетвiрку" i не ставили на максимальну передачу. Тож танк їхав повiльнiше, нiж мiг би. I iснував ризик, що вдень його виявлять горезвiснi "штуки", Ю-187, i ТА-152 дуже небезпечний пiкiруючий бомбардувальник.
   Боса Єлизавета, це розумiла, i розраховувала швидше дiстатися лiсу. Там їхнiй танк не надто те й розрiзниш.
   Голонога Аврора насвистувала пiд носик пiсеньку. Руда завжди у пiднесеному настрої, навiть коли повiдомляє сумну новину.
   Наталя згадала початок вiйни. Сталося це опiвднi, коли оголосили радiо. Але вже вранцi поповзли зловiснi чутки. Потiм повiдомили радiо, що Нiмеччина без оголошення вiйни напала на СРСР. Вiдразу кiлька жiнок кинулися в сльози.
   Настрiй у людей був змiшаний. Тi, що молодшi, i одурманенi пропагандою навiть зрадiли: мовляв, за два тижнi скрутимо нiмцiв i їм буде каюк. Старшi, навпаки, засмучувалися.
   Єлизавета теж вiдчула тривогу. Її старший брат загинув на фiнськiй вiйнi, а середнiй, повернувшись, розповiв багато страшного. У всякому разi, було зрозумiло, що рiвень Червоної армiї не такий високий, як твердить пропаганда. I що командування не на висотi, а багато танкiв горять як сiрники.
   Про нiмцiв офiцери говорили з повагою... Все-таки завоювали майже всю Європу. А хто старший пам'ятав i першу свiтову. Тодi кайзерiвськi вiйська сягнули Днiпра, i Росiя пiшла на принизливий Брест-Литовський свiт.
   Так що голонога Єлизавета здорово засмутилася. Не хотiлося знову ховати своїх близьких, а тим бiльше воювати з таким сильним супротивником, як Нiмеччина та її сателiти. На Британiю надiї мало. Як би цi м'ясоїднi хижаки не об'єдналися б проти Росiї.
   Першi днi та тижнi пiдтвердили найпесимiстичнiшi прогнози. Нiмцi наступали та брали одне мiсто за iншим. Вже за кiлька днiв упав Мiнськ. А менш нiж через мiсяць Смоленськ. Єлизавета пiшла добровольцем на фронт. Вона дiвчини сильна i дуже загартована.
  
  Танкiсткою стала випадковою, до цього воювала в пiхотi. Нiмцi продовжували наступати. Частина, в якiй боролася дiвчина, потрапила до оточення. Наталка пробиралася до своїх i натрапила на кинутий танк. Разом з нею була Олена i вдвох дiвчата завели машину. I навiть вивели її за лiнiю фронту.
   За це отримали по медалi, i їх визначили до танкових вiйськ. Пiдготовка була дуже короткою - лише пiвтора мiсяцi. Дiвчата встигли взяти участь у оборонi Москви.
   Тут уже здавалося, що ось-ось нашi на межi. Передовi частини фрицiв бачили у бiноклi Кремль, вступивши до передмiсть столицi. Але сталося диво.
   Ворогiв не лише зупинили, а й зумiли перейти у контрнаступ. Останню операцiю нiхто й не планував. Вона протiкала спонтанно, але вiд цього була ще успiшнiшою. Гiтлерiвцi задкували, кидали технiку i буквально замерзали на морозi.
   А "тридцятьчетвiрки" показали свою гарну якiсть - прохiднiсть. Нiмцi застрягали в кучугурах, а витязi рухалися i громили ворога.
   Пiсля того як загрозу Москвi було лiквiдовано, всi думали, що тепер i далi нашi наступатимуть. I що гiтлерiвцям хребет зламано.
   Але тепер знову стало все по-iншому! Немов у страшнiй казцi! Про перевертень! Коли чорне стає бiлим, а бiлим чорним.
   А зараз стало набагато гiрше. Утворився казан, з якого доводиться вибиратись.
   Свiтлана висунулась iз танка. Т-34-85 машина, у якої крiм тугої коробки передач є ще й такий недолiк, як погана оглядовiсть. Через це цей танк втрачає значну частину своїх бойових якостей. Нiмецький Пантера-2 такого недолiку позбавлений, i через нього добре все видно.
   Дiвчина навiть забиралася у захоплений трофей, вiдзначаючи бiльш комфортнi умови роботи екiпажу, та гарну оптику нiмця. Правда 88-мiлiметрова гармата далеко не слабка, i ще снаряд втричi легший за радянський.
   Руда бiсова теж спробувала висунутися. Але двом дiвчатам тiсно дивитися через один люк. Вони почали штовхатися.
   Голонога Аврора жорстко рикнула:
   - Це все-таки моє мiсце! Ти навiдниця i маєш сидiти бiля прицiлу!
   Катерина огризнулася:
   - Я навпаки, маю все бачити! А ти краще знай своє мiсце!
   Дiвчата стали боротися. Сплелися мускулистими, засмаглими тiлами, напружували сильнi м'язи. Навiть iз них лiфчики вiд натуги сповзли.
   Єлизавета закричала на них, потiм смикнула обох за пальцi босих нiг, змусивши, заспокоїться:
   - Мало того, що нiмцi заїдають, то ще битися з вами треба! Зберiгайте свiй запал для фашистiв!
   Дiвчата припинили тискати один одного, але звернулися до командира хором:
   - А як нам стежити?
   Єлизавета прийняла Солонове (був такий вiдомий сенатор Солон!)
   - Виходите по черзi!
   Голонога Аврора примхливо помiтила:
   -А Блондинка мухльувати буде!
   Катерина зло вiдповiла:
   - Ти б помовчала б руда-безсоромна!
   Єлизавета рикнула:
   - Годi! Або я вiдплутаю вас по курячих ногах! Змiнюватимете друга по моїй командi!
   Дiвчину одна одною показали мови i... залишилися стирчати вдвох у люку.
   Голонога Єлизавета холодним тоном вимовила:
   - Ти руда сядь, лишається Свiтлана!
   Вогняна Августина непiдробно обурилася:
   - Вона вже давно тут стоїть! Я ж з'явилася нещодавно! I, за iдеєю, саме менi варто її змiнити!
   Єлизавета, пiдвищивши голос, i пустивши металу, гаркнула:
   - Накази командира пiд час вiйни не обговорюються, а виконуються... Чи менi тебе висiкти?
   Вогняна диявола-босонiжка неохоче сховалася в тiсну, жарку вежу пробурчавши:
   - Наказ командира пiд час вiйни, коли навколо кулi свистять! Сповнений любовi та величезної цiни, священний, для росiйських солдатiв!
   Єлизавета посмiхнулася. Конфлiкт було вирiшено, а незабаром лiс, i вони будуть надiйно схованi. Тут пильна Катерина раптово крикнула:
   - Попереду нiмець на танку!
   Ось це вже серйозно... Причому Єлизавета злякалася не так танкового бою, як того, що фашист викличе по рацiї штурмовики. Втiм, є надiя, що заради самотнього радянського танка фрици не полетять.
   Хоча нiмець сховався за стогом старого сiна, Катерина зумiла його розглянути. Це була Пантера-2, причому у новiтнiй модифiкацiї з дулом довжини 100 ЕЛ. Калiбр той самий 88-мiлiметрiв, зате початкова швидкiсть у снаряда набагато вища.
   Пантера-2 у колишнiй модифiкацiї мiг пробити на дистанцiї не далi за 1000 метрiв i то не напевно в лоб. Радянська тридцятьчетвiрка могла теоретично дiстати до кiлометра в борт, але практично з метрiв п'ятсот. Але цього разу шанси майже зрiвнялися. А оптика у гiтлерiвця краща.
  Незважаючи на ризик, Олена включила босою п'ятою останню передачу. Тридцятьчетвiрка заревла ще дужче, так що заклало руки, а сам танк заходив ходуном. Але тепер у них важче потрапити. Нiмець стоїть на мiсцi i чекає на радянську машину.
   За нерухомою метою потрапити, легше, але коли твою машину так трясе...
   Катерина спускається i за допомогою голонога Аврори наводить i робить перший пострiл.
   Снаряд розривається за десять метрiв попереду нiмця.
   Голонога Єлизавета суворо попереджає:
   - Обережнiше! У нас залишилося не так багато снарядiв!
   Катерина, недбало кивнувши свiтлою головкою, вiдповiдає:
   - Це лише пристрiлювальний пострiл!
   Босонога Аврора знущально заспiвала:
   - Завтра буде краще нiж вчора! Завра буде краще, нiж учора! Привiт сонце!
   Голонога Катерина трохи по звуку, але чiтко промовила:
   - Отвянь!
   Дiвчина знову спробувала нацiлити. Нiмець поки що був ще далеко. Навiть малоймовiрно, що його броню 60-мiлiметрiв у борт проб'є зброю ЗIС-85 з такої дистанцiї. Фашист поки що не стрiляв, але ловив мiшень. Маленька вежа Т-34 - дрiбна мета. У неї з вiдстанi важко потрапити, особливо коли танк ось, то на всiх парах мчить.
   Голонога Катерина завагалася. Вистрiлити зараз чи потiм, пiдiйшовши ближче. Тридцятьчетвiрку в русi трясе, i взяти точний прицiл неможливо. Потрiбно або зупиниться, або пiдiйти досить близько, а ще краще.
   Босонога Олена вимовляє, стискаючи кулаки:
   - На славу Батькiвщини святої!
   Голонога Катерина нарештi вирiшується i стрiляє. Снаряд випльовується зi ствола. Дiвчина супроводжує його уявним конвоєм.
   Вже ближче, приблизно за пiвтора метри, вiд нiмця. Враховуючи, що з прицiлу тридцятьчетвiрки погано видно, це хороший результат. Напiвгола Аврора, яка, висунувшись у момент пострiлу, голосно гаркнула:
   - Майже ще трохи!
   Катерина сердито пробурмотiла:
   - Трохи не рахується!
   Руда дияволиця проворкувала:
   - Фюреру дамо по пицi, переб'ється як-небудь! Ми зараз трохи схожi, на тих, хто звихнувся трохи!
   Катерина нетерпляче штовхнула красуню нiжкою:
   - Якщо можеш, замовкни!
   Босонога Аврора гарчала:
   - Цегла!
   Нарештi й нiмець не витримав, вистрiлив... Снаряд пролетiв зi свистом у небезпечнiй близькостi до машини. Але фриц не влучив. Що вiн думав? Пiдозрював, що в екiпажi сидять такi красунi чи палив машинально? Пантера-2 має командирську вежу та непогану оглядовiсть. У сорок четвертому роцi цей танк став наймасовiшим. Нiмцi з його допомогою досягли великих успiхiв, захопивши територiї в чотири Нiмеччинi кордонiв 1937 року i всього за п'ять мiсяцiв.
   Танк показав повну достатнiсть. Особливо проти IВ-2. Наприкiнцi сорок четвертого року з'явився варiант з бiльшою довжиною стовбура, а отже, початковою швидкiстю снаряда. Нiмець розраховує вразити супротивника, хоча тридцятьчетвiрка та проблемна машина. Iнодi росiйськi примудряються потрапити з великої дистанцiї i в русi. Треба пригорнути супротивника як муху.
   Голонога Єлизавета, розумiючи, що шанс на влучення завжди є шепоче:
   - Ленiн, партiя, комсомол!
   Майнула шалена думка, а чи не звернутися до Бога? Але комсомолцi не належить вiрити в Бога. Та й взагалi, якщо Вiн є, то чому допускає все це? Хiба дбайливий Творець допустив би таке свавiлля? А також старiсть та смерть?
   Майже гола Єлизавета, мабуть, бiльше за смерть боялася постарiти i стати потворною. Як це все не естетично. I справдi якщо припустити, що людина смертна, заради розвитку та прогресу, то спотворювати людей старiстю, якось не з руки. А де естетика творця? Невже йому подобаються зморшкуватi й горбатi бабусi?
   Красива Єлизавета цього не могла пояснити i зробила висновок - Бог є вигадка людей! А насправдi є еволюцiя. I, можливо, настане час, коли людина розвинеться до такого рiвня, що зможе i мертвих воскресати! I тодi загиблi на вiйнi вiдродяться у свiтi свiтлого комунiзму!
   Голонога Єлизавета прошепотiла:
   - Дай Боже перемоги нашої атеїстичної партiї!
   Красуня Катерина заспокоїлася i, вистрiлила втретє... Снаряд здавалося, чиркнув по бронi, але знову пролетiв повз. А ось всадив нiмець... Ось чорт, влучив!
   Башту струснуло, почувся дзвiн. На щастя, похила броня вiдобразила пострiл у рикошет.
   Але головне фриц з досi пристойної вiдстанi зумiв потрапити у швидко їдучий танк iз маленькою вежею. А це означає, що танкiст там сидить досвiдчений i наступного разу може не повести...
   Голонога, блискуча вiд поту Аврора машинально вставила снаряд. Катерина звернулася з молитвою до... Артемiди! Мабуть богиня полювання здалася доречнiшою в даному випадку всього. I дiвчина вдарила босою ногою у гострий кут. Голонога Катерина помiтила у себе, що коли вона злиться, то стрiляє краще. I... заплющила очi, поклавшись на iнтуїцiю...
   Четвертий пострiл...
   Босонога Єлизавета тихо прошепотiла:
   - Саван небес як покривало!
   А напiвгола Аврора, знову виглянувши з-за люка, прокричала:
   - Точно в яблучко! Вразила у вежу!
   Снаряд проламав нiмецький танк на стику. Виникла пожежа i почав рватися бойовий комплект. Тут руда не зовсiм тактовно помiтила:
   - Пощастило! I лише з четвертого разу!
   Голонога Єлизавета поспiшила поправити руду Аврору:
   - За такої тряски i непогано! З четвертої спроби!
   Босонога Катерина несподiвано стала на бiк рижухи:
   - Нi! Вона має рацiю, краще потрапити було з першого разу!
   Олена стала потроху скидати швидкiсть, намагаючись пересувати важелi босими нiжками якомога плавнiше. Тридцятьчетвiрка сповiльнювалася. Танк зовнi виглядав досить грубувато, зате показав свою ефективнiсть практично. У нiмця повнiстю вiдiрвало вежу i корпус розколовся вiд детонацiї на двi частини.
   Олена стала потроху скидати швидкiсть, намагаючись пересувати важелi босими нiжками якомога плавнiше. Тридцятьчетвiрка сповiльнювалася. Танк зовнi виглядав досить грубувато, зате показав свою ефективнiсть практично. У нiмця повнiстю вiдiрвало вежу i корпус розколовся вiд детонацiї на двi частини.
   Але один фриц все ж таки встиг вилiзти з машини, i причаївся за кущами, прикинувшись мертвим. За наказом Єлизавети Олена зупинила танк. Напiвголi Аврора та Катерина вискочили з тридцятьчетвiрки. Руда пiдскочила до нiмця i, демонструючи неабияку силу, пiдняла його однiєю рукою за шкiрку. Втiм, фашист виявився не лише маленьким зростом. Це й справдi якийсь пацан, дитячий личко, худеньке тiло, навiть вуса ще не пробилися.
   М'язова руда запитала нiмецькою:
   - Ти що такий малорозвинений дистрофiк, чи справдi шкет?
   Хлопчик злякано промимрив:
   - Я не шкет. Я з Юнгфолька проходив на танку стажування!
   Голонога Аврора розреготалася:
   - З Юнгфолька? Та тобi, що ще чотирнадцяти рокiв нема?
   Хлопчик кивнув i вiдповiв:
   - Менi лише одинадцять! Мене дядько взяв покататися. Не вiдправляйте мене до Сибiру! - I пацан захникав.
   Босонога Катерина, яка розумiла непогано нiмецькою, запропонувала:
   - Може, вiдпустимо до своїх дiтей?
   Вогняна Аврора люто вишкiрилася:
   - Вiдпустити до своїх нiмцiв? Нiколи!
   Медова блондинка-навiдниця рацiонально помiтила:
   - Якщо ми такого шкета приведемо як полоненого над нами всi будуть тiшитися!
   Командир Катерина теж висунулась i, подивившись на хлопчика, помiтила:
   - Якийсь вiн худий. - I дiвчина по-нiмецькому спитала. - Ти справдi з Юнгфолька?
   Хлопчик вiдповiв:
   - Так господиня...
   Катерина логiчно помiтила:
   - Якщо ми заберемо його з собою, то можемо вiдправити до гарного дитячого будинку. А якщо вiдпустимо до своїх, то дивишся дитину i вб'ють!
   Голонога Аврора несподiвано заперечила:
   - Де ти бачила гарнi дитячi будинки? Я сама дитбудинку, i на малолiтку-колонiї побувала, i хочу сказати немає рiзницi!
   Катерина повернулася до Аврора i ринула:
   - Ти руда сидiла на малолiтку? Я це завжди пiдозрювала!
   Тупнувши босою ногою Аврора зневажливо пирхнула i помiтила:
   - Наша колонiя була така активна, що в нiй i злодiйок не було! Типу пiонерiї, але з дуже строгою дисциплiною. Я навiть бандитської мови до ладу не знаю!
   Катерина погодилася з цим:
   - Буває... Я теж вiдвiдувала колонiю, i там усi вихованцi такi культурнi та акуратнi, що в пiонертаборi рiдко таких знайдеш. Ну, гаразд, можливо нiмецька дитина стане у нас iзгоєм, i гуманнiше її вiдпуститиме!
   Голонога Аврора скривилася i запропонувала:
   - Може його лишити у нас. Нехай буде сином полку, ми його й росiйськiй мовi навчимо...
   Єлизавета похмуро глянула на напiвголу Аврору i гаркнула:
   - Iграшка тобi потрiбна?
   Руда жорстко помiтила:
   - А що з нами гiрше, нiж жити у фашистському звiринцi?
   Катерина випадково наступила на моторне масло, що вилилося, i тепер витирала, босу, витончену нiжку об траву. Але пил уперто лип. Дiвчина-навiдниця пiдтримала Аврору:
   - Та хлопцевi й справдi буде краще з нами, нiж iз цiєю гiтлерiвською звiриною! Вiн маленький, худенький, помiститись у танку! Ми його воювати навчимо i чинити подвиги!
   Єлизавета похмуро помiтила:
   - Тридцятьчетвiрка i так тiсний для нас чотирьох танк. А тут ще хлопця садити. Втiм, рiч не тiльки в цьому. Потiм будуть про нас балакати всякi гидоти!
   Красива руда Аврора сердито помiтила:
   - Ти дуже погано думаєш про iнших людей. Не будуть!
   Олена теж висунулась iз танка i просипiла:
   - Дiвчата давайте жити дружно ... Зрештою, чи залишити хлопчика, це не ми вирiшимо, а командир частини ... Ну, а поки вiзьмемо дитину з собою i прокотимо з вiтерцем!
  . РОЗДIЛ Љ7
   Голонога Єлизавета неохоче кивнула i гаркнула:
   - Ось побачите, командир нам його тягати заборонить. Тут вiйна, а не дитячий садок!
   Босонога Аврора простягла руку хлопчику i чистою нiмецькою мовою вимовила:
   - Тепер я твоя мати! Ти житимеш i харчуватимешся з нами!
   Хлопчик у вiдповiдь плаксиво вiдповiв:
   - Не треба тiтка, я додому хочу!
   Руда Аврора погрозливо похитала головою:
   -Нi! Ти у нас у полонi! Якщо не хочеш у Сибiр, то будеш iз нами!
   Хлопчик хотiв розплакатися, але зусиллям волi стримав свої сльози. Та й чоловiковi не стало плакати. Катерина взяла пацана на руки та вiднесла до машини. Дiйсно вп'ятеро в танку стало тiснiше. I дiвчата не дрiбнi, i машина надто вже тiсна. Спiйманий маленький нiмець сидiв тихiше за воду нижче трави.
   Танк в'їхав у лiс. I вчасно, якраз пролетiли два штурмовики знаменитi Ю-187. Сам собою цей лiтак не надто страшний у повiтряних боях, але дуже точно метає бомби, може потрапити i в окремий танк.
   Єлизавета з усмiшкою помiтила:
   - А ми трохи через цього хлопчика не змарнували час. Рознесли б наш танк на уламки.
   Катерина знизала плечима:
   - Ми виграли танкову дуель з майже рiвним супротивником, i судячи з усього досвiдченим стрiльцем. До цього теж пiдбили кiлька знарядь та вцiлiли. З наших товаришiв, напевно, не всiм там пощастило!
   Єлизавета подивилася на своє тiло i помiтила:
   - Ми всi чотири такi гладенькi, без шрамiв... Як би фортуна нам не помстилася б!
   Голонога Аврора похитала головою:
   - Зазвичай добрий початок має на увазi i непоганий кiнець. Як би там не було, живi ми поки що!
   Катерина потерла пальцями босих нiг собi носик, i запропонувала:
   - Може, зупинимося i перекусимо. З ранку не ївши!
   Єлизавета погодилася:
   - Давай! Заодно i дитину нагодуємо!
   Обiд видався скромним: сало, хлiб та цибуля. Армiйського пайку на всiх не вистачало, от i отримали подарунок у селi. Дiвчата поїли, дали й хлопцевi. Той видно все ще боявся i з'їв тiльки тоненьку скибочку сальця та хлiба. Але в Катерини знайшлося ще трохи молока, щоправда, скислого.
   Пiсля їжi дiвчата розслабилися i заспiвали.
  За Росiю б'ються лихi дiвчата,
  Вони дуже гордi i Сварога сини....
  Лупить наша красуня влучно так з автомата,
  Не зможуть зламати слуги нас Сатани!
  
  Воювали ми хоробро, з фашизмом билися,
  Переможемо злiсний вермахт хоч супротивник сильний.
  Скоро вiрю побачимо комунiзму ми дали,
  Золотитись листям, яскравим з дерева клен!
  
  Немає країни нашої кращої, комунiзму прекраснiшої,
  Щоб наша Вiтчизна променисто цвiла...
  На планетi наступити легкокриле щастя,
  I здiйснитися незабаром кращого життя мрiя!
  
  Вiрте наша Росiя, стане щастям великим,
  Марiя буде правити, Лада - мати богiв...
  Зупинимо ми натиск пекельний вермахту дикий,
  I не треба зайвих та завчених слiв!
  
  Не зможе супротивник вирвати серце дiвчат,
  Ми бiйцi загострили гострий, скажений меч.
  Голосочок красунь дуже навiть знай дзвiнок,
  I фашистськi орди ми зумiємо розсiкти!
  
  Знайте ми комсомолки нiколи не здамося,
  Ми складемо все фашисти з до найгострiших лезом ...
  Наших дiвчат златом нехай засвiтяться обличчя,
  А фашисту по пицi саданем кулаком!
  
  По кучугурах суворим дiвка боса мчить,
  З автомата активно громом блискавка...
  Вам фашистам залишилося тiльки втопитися,
  Тому що Вiтчизна мiцнiстю монолiт!
  
  Ми розгромимо фашистом хоч у них сила свiту,
  Дядько Сем вирiшив фрицям у битвi сей пiдiграти.
  Зробили собi з Адольфа кумира,
  А тепер отримав проти них росiйську рать!
  
  Ось киплять злi лайки, в битвi цiєї комсомолки,
  Вони трощать нацистiв нехай у нерiвнiй боротьбi.
  Голосочок дiвчинки зi срiбла такий дзвiнкий,
  Не пiддасться красуня Гiтлеру-Сатанi!
  
  Наша росiйська частка - перемагати безперервно,
  Хоч фашистiв армада i не знає...
  А ми Адольфу крутому в щелепу врiзали сильно,
  На пiддалася наскоку трудова Москва!
  
  Намело вже кучугури, а дiвчата босi,
  Голою п'ятою миготять, наче зайчиком слiд...
  Комсомолки такi, у битву лихi,
  Що противник повiрте не побачить свiтанку!
  
  Не давайте фашистам ви в бiй пощади,
  Буде в пеклi їхнє вiйсько, немов чортик горiти.
  Ми отримаємо з рук Iсуса нагороди,
  Буде дуже лютим, росiйських дiвок ведмiдь!
  
  Якщо треба звернути, всi заснiженi гори,
  I постоїмо у всесвiтi свiта рай комунiзм...
  Нам вiдкривши пострiл на щастя зi знарядь "Аврори",
  I скинутий був у пекло жорстокий фашизм!
  
  Сталiнград не пiддався, ми пiд ним устояли,
  Хоч зi сталi та пекла увiрвалася орда.
  Дiвки нiжкою босої гранати кидала,
  Тому що Вiтчизна комсомолок одна!
  
  Вiрю будемо в Берлiнi хоч доводиться туго,
  У фашистiв "Пантери", "Тигри", "Леви", "Фердинанд"!
  Натягнула дiвчисько на плече кольчугу,
  Тому комсомолки в лайцi лютої таланту!
  
  Дiвчата юному серцю вiддано Iсусу,
  Також Ленiн та Сталiн у пристраснiй вiрi живуть...
  Щоб не було бiльше сумнiвiв вправних,
  Скажiмо, твердо i сильно, що Адольфу капут!
  
  Президента-дракона зламаємо ми мечами,
  I зруйнуємо його банду ми на вiки.
  Ми затопчемо фашизму орди дiвки ногами,
  Нехай здiйсниться свiтла, свята мрiя!
  
  Дайте люди свободу, своїм думкам та почуттям,
  Щоб сяяла як Сонце комунiзму зiрка.
  Тому нам буде кашi з олiєю так густо,
  Чи стане вiчна юнiсть сестри нам назавжди!
  
  Ось прийде свiтла, засяє Вiтчизна...
  Буде у славi Батькiвщина нам на вiки...
  Ми постоїмо вершини ти повiр комунiзму,
  Сила Руського духу, знай боєць велика!
  
  Ось Росiя готова стати добрiшою i красивiшою,
  I допомогти всьому свiту на щастя раю йти...
  Ми здатнi всесвiту пiдкорити гранi навiть,
  Свiтобудова без краю на щастя сил привести!
  
  Але не буде Росiї пiд п'ятою Рейху злого,
  Тому що має до лайки вiрний талант.
  У танцi нашому дiвчата, до того заводного,
  Що отримає красуня вiр будь-який результат!
  
  Скоро ера настане променистого сонця,
  Коли слава Вiтчизни буде пишно цвiсти.
  Наша армiя хвацько з пекельним вермахтом б'ється,
  I зумiє орду злiсних фрицiв змiсти!
  
  Слався Лада свята, Богородиця наша,
  Перуна ти народила, i Ярiлу столiть.
  Не отримає вiри безпросвiтна каша,
  Якщо багато витратиш ти без утримування слiв!
  
  Найголовнiший правитель це Сталiн великий,
  Йому Ленiн наймудрiший шлях в Едем заповiв...
  Тому що Йосип це свiтло володар,
  I в якийсь момент для людей iдеал!
  
  Не зможуть фашисти обдурити Вiтчизну,
  I вiдрiзати вiд Волги, вiд Сибiру Москву.
  Житимуть у це вiрю - росiяни за комунiзму,
  А Адольфа державу - я дiвчисько зiтру!
  
  Незабаром буде перемога, це вiрно як Сонце,
  Скоро стане сяйво, як квазар променi.
  I Росiї повiрте, комунiзм розвинеться,
  Ну, а якщо не вiриш краще ти помовчи!
  
  Воскреслять незабаром мертвих комунiзму наука,
  Її мудрiсть без граней, як велика квазар.
  Переможемо ми фашистiв своєю бадьорiстю духу,
  На спокусу не дамо золотого мiшка!
  
  Ну коротше мине, це пекельний час,
  Ми дiвчата у Берлiн у червоному кольорi увiйдемо...
  I скiнчиться наш, безмежний тягар,
  Тому що своє щастя iз боєм вiзьмемо!
   Олена якийсь час спiвала разом з усiма, але потiм все ж таки завела двигун, i машина знову загуркотiла. Нелегкою уникнути переслiдування тридцятьчетвiрки з її гучним двигуном. Дизель теж має безлiч недолiкiв.
   Радiозв'язок не працював, i доводилося просто перти на схiд. Практично рухатися наослiп. Напiвгола Єлизавета час вiд часу висовувалася з люка. Пробувала, туди вдивлятись i руда Аврора. А Катерину вiд спеки розморило i дiвчина заснула.
   Хлопчик сидiв на одному мiсцi i теж заклепував носом. Єлизавета думала, куди їй прокласти маршрут. Iдей рiзного роду вистачало. Але яка при цьому приведе до порятунку?
   Потрапити до фашистiв у полон не хотiлося. Напiвгола Єлизавета вже бачила, чим це загрожує на прикладi Дарiї. Бiдолашна дiвчина виявилася спiйманою пiд час розвiдувального рейду. Фашисти спочатку її роздiлили i добре видерли батогами. Потiм погнали босонiж снiгом у сусiднє село. А там iз обмороженими ногами змусили танцювати на вугiллi.
  Бiдолашна Дар'я зазнавала великих страждань. Потiм її пiдняли на дибу i майже нахабну змусили висiти, поки дiвчина не замерла вiд холоду. Тож Єлизавета згадувала, що на них чекають у разi полону - тортури та страта.
  
  
   Взагалi дивно, що такий культурний народ, як нiмцi, виявився таким, просто надприродно жорстоким. Напiвнага Єлизавета сама дивувалася тому, що фашисти просто нi до кого не вiдчували жалю. Намагалися навiть дiтей i, це викликало подив...
   Особливо коли пiонерiв стьобали колючим, розпеченим дротом. Брр! Невже у гiтлерiвцiв замiсть серця камiнь?
   Пiд час руху дiвчата побачили кiлькох радянських бiйцiв, що продираються через лiс.
   Прекрасна Єлизавета наказала зупинити танк i запропонувала пiдвести солдатiв. Так усерединi не було мiсця, бiйцi розташувалися на бронi - вежi та корпуси. Навiть взялися за руки, що не впасти.
   Солдати були молоденькi, майже всi навiть не мали щетини, тiльки старший майор, нiж iншi. Голонога Аврора, будучи, як i бiльшiсть рудих жiнок, темпераментною, стала загравати з бiйцями. Навiть взяла руки найсимпатичнiшого i поклала собi на груди.
   Єлизавета суворо крикнула на руду бестiю:
   - Тримай себе в руках!
   Юнак, почервонiвши, прибрав руки, а напiвгола Аврора проричала:
   - Ну, хiба тобi не шкода цих хлопчикiв, якi вiдвикли вiд жiночої ласки?
   Красива Єлизавета, пом'якшившись, вiдповiла:
   - Але не на очах у всiх це робити... Коли нiхто не бачить, то займайся чим хочеш!
   Голонога Аврора в досадi струснула стегнами. Близькiсть, симпатичних юнакiв збуджувала. I руда володiючи гарячою кров'ю, вiдчувала страждання, що не може прямо зараз задовольнити хiть тигрицi. В одному бiкiнi Катерина теж порушила, їй захотiлося чоловiка, але вона вмiла тримати себе в руках. Хоча вже намiтила жертву серед юнакiв, що на бронi. Ось той свiтлий iз чорними брiвками. Коли вони зупиняться на нiчлiг, тодi i...
   Голонога Єлизавета теж вiдчула в собi бажання, але виховання комсомолки протестує проти звiриних iнстинктiв. Не можна ж ось iз першим зустрiчним, тiльки тому, що вiн симпатичний кохатися. Хоча це приносить задоволення.
   Єлизавета жене вiд себе цi думки, але що бiльше вона намагається, то бiльше хочеться. На щастя, попереду з'явився ще один радянський танк. Причому, судячи з розмiрiв та формi - КВ.
  Дiвчина вiдволiклася, а голоного Аврора, оскiльки рацiя не працювала, дала сигнали прапорцями. Їй вiдповiли iз радянського танка. Мовляв, усе гаразд, скоро вийдемо з казана.
   Одна тiльки Олена виглядала стривоженою - палива могло й не вистачити.
   Дiвча-блондинка крикнув рудою:
   - Просигналь, що нам потрiбне паливо.
   Голонога Аврора дала сигнал. I їй вiдповiли. Що скоро потрапить вантажiвка постачання та буде краще. Руда погладила солдата ще безбородим обличчям i... рiзко чмокнула в губи. Юнак знову почервонiв. Майор, хмурячись, спитав:
   - А чому мене ти не цiлуєш?
   Напiвгола Аврора нетактовно вiдповiла:
   - Старуватий ти!
   Майор з образою в голосi вiдповiв:
   - Менi лише тридцять три роки. Вiк Христа!
   Голонога Аврора зневажливо пирхнула:
   - Я в Бога не вiрю! - Як говорив Ленiн: Бог це лише iлюзiя, але це дуже шкiдлива iлюзiя, вона сковує розум!
   Майор iз сумом у голосi заперечив:
   - Я в Бога теж не вiрив, але зi мною трапився такий дивовижний випадок, що тiльки втручанням вищих сил це можна пояснити!
   Руда чортiвка була налаштована скептично:
   - Усе можна пояснити iз матерiалiстичних позицiй. Потрiбно лише мати вiдповiднi знання.
   Майор знизав плечима, його волосся вже було з сивиною, i вiн i справдi здавався щонайменше рокiв за сорок. Голонога Аврора поки що вiддавала перевагу молодшим хлопцям. I не надто цiкавилася майором, як чоловiком. Хоча цiкаво, що таке вiн незвичне побачив? Може бути чортiв?
   Напiвгола Аврора провела босою пiдошвою по гострiй частинi зброї. П'ятцi стало лоскiтно, i вогняна красуня посмiхнулася.
   Пiсля чого запитала у майора:
   - I що ви бачили?
   Той несподiвано вiдповiв:
   - Знаєш, я тобi це розповiм пiд час наступної зустрiчi!
   Напiвгола Аврора скептично помiтила:
   - Але ж тебе можуть i вбити?
   Майор з навмисною байдужiстю промовив:
   - Значить, доля така! Як i вас красуня!
   Руда серйозно вiдповiла:
   - Я вiдьма, а вiдьми на вiйнi не гинуть!
   Майор розреготався i погладив дiвчину по вогнянiй голiвцi.
   - Вiдьма-атеїст... Це так цiкаво!
   Голонога Аврора серйозно вiдповiла:
   - Одне iншому не заважає! Крiм того, не вiрячи в пекло, куди смiливiше займаєшся чаклунством!
   Майор ще хотiв, щось вiдповiсти, як у танку КВ, що йде попереду, встромилося вiдразу три снаряди. Ретельно замаскувавшись, нiмцi влаштували засiдку. Причому один танк був новою модифiкацiєю "Пантера"-2 з довгоствольною 88-мiлiметровою гарматою, здатною з близькою дистанцiєю пробити i лобову броню IС-2. Знову дiвчатам довелося розпочати нерiвний бiй. Але, мабуть, така у них доля - битися i перемагати! I проти цього нiчого не можна навiть iз їхнiм героїзмом вдiяти!
   Хоча, коли здобуваєш перемоги в цьому, то вся i чарiвнiсть! Немає страху!
   Голонога Єлизавета повнозвучно заспiвала;
   Кат фашистський вириває плечi,
   Ось диба, клiщi, свердла пiд рукою!
   Вiн хоче тiло душу покалiчити,
   Нiкчемний нелюд, а на вигляд крутий!
  
   Сучить вiн грошi, у морi пароплави,
   Що навiть титул може подарувати!
   Насправдi пустить вас у витрати,
   Адже для нього ти просто труп i дичина!
  
   Йому хочеться знати про справу нашу,
   Що нових у ланцюзi бiдних закувати!
   Тому пожене щедро лажу,
   Щоб забув батька та навiть матiр!
  
   Але Батькiвщинi служити ми будемо мiцно,
   Нас не зламати жорстокiстю кат!
   Зiгнеться вiд пориву вiтру гiлка,
   I чується немовлят голих плач!
  
   Так програв я перший важкий раунд,
   Але вiдiгратися дасть Всевишнiй шанс!
   А потiм сам пошлю ворога в нокаут,
   Кулак мiй мiцно щелепу гаду дасть!
  
   Вiтчизна менi дає такi сили,
   Що можна бiль усi тортури здолати!
   I вийти з бездонної цiєї могили,
   Щоб не зжер, розгнiваний ведмiдь!
  
   Ще трохи i порятунок близько -
   Досягнемо ми перемоги над ворогом!
   Жити пiд покровом свiтла комунiзму
   Щоб заливало Сонце златом будинок!
  Ну що ж iз такими дiвчатами, вiд ворога здатнi встояти воїни Червоної Армiї. I будуть битися хоробро.
  Тим не менш, фашисти знову прорвалися до Сталiнграда i за мiсто на Волзi йдуть жорстокi бої.
  Дiвчата i тут борються героїчно. Наче вони справжнiй безсмертний батальйон.
  Ось наприклад, Оленка у вiдчайдушнiй контратацi, i кидає босими пальчиками нiжок вибуховий пакет iз вугiлля, перевертаючи "Пантеру".
  I це лише бої на пiдступах до мiста, що дуже жорстоко.
  Анюта, стрiляючи по фашистам верещить:
  - Слава часом комунiзму!
  А Алла яскраво-червоним соском натисне на кнопку базуки i впевнено вразить противника наповал.
  Пiсля чого прочiркає:
  - Нескорений нi кроку назад,
  Нескорений - герой Сталiнград.
  Нескорений у всi часи,
  З нами Росiя - свята країна!
  Марiя прочирiкала, зрубуючи ворогiв i пiдморгуючи:
  - За Русь святу - слава!
  Олiмпiада дотепно вiдповiла скошуючи нiмцiв:
  - За СРСР!
   2 вересня 1944 року запеклi битви розгорнулися за мiсто на Волзi. Жiночий снайперський батальйон пiд командуванням капiтана Наташки Кактусової зайняв оборонну позицiю у руїнах на вулицi Володарського. Дiвчата з автоматами та рушницями, обв'язавшись зв'язками гранат, ховалися за руїнами.
   Сама Наташка у плямистiй гiмнастерцi на голе тiло, у коротких штанях, та босонога. Красива i фiгуриста дiвчина з сильними стегнами, тонкою талiєю, короткою стрижкою пiд напiвбокс. Обличчя дуже виразне, з мужнiм пiдборiддям, блакитними широко розставленими очима. Русе волосся посiрiло вiд пилу, високi груди, жорсткий погляд. Капiтан Наташа воює вже бiльше двох рокiв i, незважаючи на молодiсть, дуже багато побачила. Ноги у дiвчинки все в саднах i забоях. Дiвчинi спритнiше пересуватися босонiж, нiж грубих i незграбних чоботях.
   Гола пiдошва вiдчуває найменшу вiбрацiю ґрунту, попереджає про близькiсть мiни, а сама мати-земля додає витривалостi. Ступнi у дiвчини з одного боку огрубiли, i не боятися розпеченого металу, або гострого щебеню руїн, але з iншого боку не втратили чутливостi та гнучкостi, попереджаючи крiзь гуркiт про рух танкiв.
   Мила Наташка тримає в руках гранату iз прив'язаним вибухом пакетом. Треба доповзти до грiзного нiмецького танка "Лев", що поливає вулицi з кулеметiв.
   Поруч iз нею повзе Мiрабела. Теж босонога, так усi дiвчата з батальйону, опинилися вiд чобiт, наслiдуючи свого командира. Її курнi пiдошви точать коли дiвчина повзе рачки. Жовте волосся у Мiрабелi брудне, i довге... Трохи в'ється. Сама дiвчина струнка, худенька, невеликого зросту. Її можна навiть прийняти за дiвчинку, з вузькими плечима, а здається великою головою.
   Але Мiрабела випробувала вже багато. Встигла побувати i фашистському полонi, переживши жорстокi тортури, i копальнi, звiдки якимось незбагненним дивом зумiла втекти. Адже дивлячись на її дитяче, нiжне личко не коли не скажеш, що їй били гумовими палицями по п'ятах, пропускали через тiло струм.
   Мiрабела стрiляє... Солдат Третього Рейху, у разi араб падає мертве, мордою здiймаючи пiсок i щебiнь.
   Наташка пiдсовує в'язку гранат пiд гiрку смiття. Зараз сюди поповзе дев'яносто тонний "Лев" та його пiдiрве. Блакитнi очi дiвчата сяють, немов сапфiри на смаглявому вiд засмаги та пилу обличчi.
   Досвiд пiдказує, що добре захищений танк зараз змiнює позицiю. "Лев" має 100-мiлiметрiв бортової бронi, та ще й пiд нахилом. Тридцятьчетвiрки не можуть його пробити, шанс є тiльки у важких кевешок. Але гусеницi це цiль. Головне позбавити машину рухливостi.
   Свiтлана дає чергу з автомата... Солдате, невiдомо якої нацiональностi падає. Нiмцi, пiдкоривши бiльшу частину схiдної пiвкулi, бережуть арiйську кров i кидають у бiй колонiальнi вiйська: арабiв, африканцiв, iндусiв, рiзних азiатiв та європейцiв. Зросла також i кiлькiсть полякiв - якi з пелюшок привченi ненавидiти бiльшовицьку Росiю. Воюють тут i українськi нацiоналiсти, i донськi козаки, i чеченцi, i весь кавказький каганат. Гiтлер пiдняв цiлий iнтернацiонал.
   Ворогiв багато...
   Свiтлана спритно ухиляється вiд кулеметної черги. Куля ледь не розколола, почорнiла вiд пилу, круглу, дiвочу п'яту. Капiтан-красуня вiдчула навiть лоскоту вiд того, як близько пролетiв презент великого калiбру. Дiвчина перехрестилася, шепнувши:
   - Нас не зупинить навiть куля!
   Мiрабела вiдстрiлюється... Ще одна дiвчина Анжелiка - дуже руда, вище середнього зросту, i мускулиста, незважаючи на мiзерну пайку. Теж дуже симпатична дiвчина, з розкiшними стегнами, пiдтягнутою талiєю, не по-жiночому широкими плечима, i високим грудьми.
   Анжелiка веде бiй в одних трусиках, гiмнастерка розiрвалася на шматки, i розсипавшись на порох, а нове обмундирування, через Волгу не поставляють. Дай Бог перекинути ще боєприпаси i крапельку їжi для виснажених радянських вiйськ.
   Так що Анжелiка майже гола, її ноги подряпанi, особливо колiна. У пiдошву правої ноги влучив уламок, i вона болить, важко ступати.
   Руда, запорошена, майже гола Анжелiка кривить своє гарненьке, але водночас i жорстке обличчя. Дiвчина, стрiляючи, вимовляє:
   - Над нами Господь, Москва та Сталiн!
   I зрiзає атакуючих гiтлерiвцiв, сама ледве встигаючи вiдкотитися.
   Через руїни та вузькi вулички, грiзним нiмецьким танкам важко розвернутися. Ось майже двiстi тонни "Мауси" взагалi не можуть проїхати...
   Як i передбачала Свiтлана, "Лев" проїхав трохи, i уткнувся купу смiття. Пролунав вибух. Гусениця лопнула, вiдлетiла пара пошкоджених ковзанок.
   Поранений танк зупинився i з його ствола вилетiв снаряд.
   Десь гримнув на вiдстанi, пiшовши в руїни. Блондинка Свiтлана, наче змiйка прошипiла:
   - Оце мiй розрахунок! Вiдкрили рахунок...
   Дiвчина-капiтан знову мусить вiдповзати. Нiмцi та їх сателiти не можуть використовувати в завалах свою технiчну перевагу. З вини упертого Гiтлера орди Третього Рейху загрузли в позицiйних боях у досить великому та добре укрiпленому мiстi.
   Мiрабела жбурляє гранату. Примушуючи робити пiдбитих нiмцiв чи арабiв сальто, перевертаючись. В одного з гiтлерiвських бойовикiв вiдриває руку, i на нiй висить англiйський годинник з компасом.
   Мiрабела з посмiшкою вимовляє:
   - Що компас вказує вам - шлях у пекло!
   I гарне дiвчисько струшує з курної п'яти, шматок прилиплої керамiки.
   Анжелiка теж обтрушує пил, зi своїми пружними, повними грудьми. Соски вiд бруду майже чорнi, i сверблять. А спробуй помитися. Знову доводиться зариватися, коли пишуть нiмецькi пiстолет-кулемети. I проповзати по-пластунськи.
   Батальйон дiвчат тримає позицiї, хоч iде артобстрiл. I рвуть тяжкi снаряди, а з неба падають бомби... Але нiщо не зломить мужнiсть радянських героїнь.
   Ось Свiтлана бачить, як проповзає Пантера. Ну, цей танк уже не такий страшний.
   Можна пробити його у борт. Дiвча, чхнула, виплюнула пил, що лiз у витончений рот. Взяла в руку гранату, обтяжену вибух-пакетом. Потрiбно пiдповзти непомiтно. Але довкола стiльки диму.
   Анжелiка почала пiдбиратися, упираючись у дрен босими пальцями нiг та лiктями. Вона нагадувала кiшку, що вистежує мишеня. Дiвчина пам'ятала вiйну з того страшного лiта сорок першого року, коли вермахт вiроломно вторгся у терени СРСР. Було не дiвчинi, майже дiвчинцi страшно? Спочатку так, але потiм звикаєш. I вже постiйнi розриви снарядiв сприймаєш, як пересiчний шум.
   Ось i зараз вибухнуло зовсiм поряд. Дiвчина шльоп на живiт. Зверху проносяться, мов зграя диких бджiл уламки. Анжелiка шепоче потрiсканими губами:
   - В Iм'я справедливостi Господи!
   Дiвчина прискорює повзок i ось з розбiгу жбурляє гранату, з приробленим вибух-пакетом. Презент летить дугою. Лунає вибух, тонша бортова броня "Пантери" пiддається. Нiмецький танк починає горiти, детонує бойовий комплект.
   Свiтлана з посмiшкою шепоче:
   - Дякую тобi за всевишнього Iсуса! Одному тобi я вiрю! Одному тобi молюся!
   Пантеру розносить. Вiдiрваний довгий стовбур заривається в щебiнь. Лобова броня, вiдiрвавшись вiд бортової, нагадує совок.
   Свiтлана, чиї очi, на коричневому вiд пилу i засмаги обличчi виблискують волошки, вимовляє:
   - Чим бiльше у ворога дубiв, тим мiцнiша наша оборона!
   Анжелiка дуже сексуальна, у своїх чорних трусиках, голим, запорошеним, сильним тiлом. Дiвча дуже спритна. Вона вмiє метати уламки скла босими пальцями нiг.
   Ось жбурнула зараз своєю витонченою, вкритою шаром пилу нiжкою гостренький предмет. I встромилася, прямо фашисту в горло. Красива Анжелiка залепетала:
   - А я секс-символ i символ смертi!
  . РОЗДIЛ Љ8
   Дiвчина, пiсля чого знову поповзла стрiляючи. Вела вогонь та Свiтлана.
   Красуня-капiтан, Наташка, зрубавши фашиста, прочирiкала:
   - Життя ланцюг, а дрiбницi в ньому ланки...
   Мiрабела вистрiлила, розкроїла фрицю голову i додала:
   - Не можна ланцi не надавати значення!
   Свiтлана, знову влучно вистрiливши, просипала:
   - Але циклитися на дрiбницях нiяк не можна...
   Мiрабела точно пальнув, додала:
   - Iнакше ланцюг огорне тебе!
   Ще одна дiвчина Олiмпiада, теж дуже гарна, разом iз пiонером Сергiйком приготувала мiну на дротi. Вони вдвох штовхнули її... Пролiзла пiдступна козявка до гусеницi "Тигра"-2. I як рвоне цю довгоствольну нiмецьку машину.
   Бiлобрисий хлопчик Сергiй вигукнув:
   - Наша Раша, вам параша!
   I ледве встиг вiдскочити, майнувши, чорними, збитими п'ята, вiд падаючої покрiвлi.
   Олiмпiада погладила хлопчика по шиї та вимовила:
   - Ти дуже спритний!
   Пiонер пробрався на фронт i причепився до жiночого батальйону. Хлопчик навiть дуже винахiдливий. Наприклад, лiтачки робив, щоб збивати фашистськi штурмовики. Коли пiднiмаються Фокке-Вульфи, або ТА-152, то лунає неймовiрно оглушливий рев.
   Нiмцi завдають ударiв пiд симфонiю Вагнера. Така велична мелодiя.
   Олiмпiада з досадою вимовляє:
   - Все ще нас намагаються залякати!
   Хлопчик-пiонер з пафосом проспiвав:
   - Росiйський воїн смертi не боїться,
   Нас смерть пiд зоряним небом не вiзьме!
   За Русь святу мiцно битиметься,
   Я зарядив могутнiй кулемет!
   Олiмпiада, росла мускулиста дiвчина, з широкими стегнами та плечами - типова селянка. Одяг вибухнув пiд час боїв у лахмiття, мiцнi ноги боси, волосся сплетене в двi коси i сильно пропилялося.
   Сережцi всього одинадцять рокiв, що худне вiд недоїдання, подряпаний i брудний хлопчика, в одних лише шортах. Бiле вiд природи волосся, у хлопчика стало сiрим, а ребра просвiчують крiзь, тонку засмаглу i брудну шкiру. Ноги страшенно збитi, i в опiках, забоях, з пухирями. Щоправда, доля зберiгала дитину вiд серйозних поранень.
   Олiмпiада на його фонi здається великою та товстою, хоча дiвчина зовсiм не жирна, а з сильним, тренованим м'ясом на кiстках. Причому, голод здавалося, зовсiм не позначився на її огряднiй i великiй фiгурi.
   Дiвчина стрiляє з важкої протитанкової рушницi. У лоб нiмецькi машини не пробити, а ось у гусеницi є шанс.
   I здоровенний "Лев" отримавши важку вибухiвку в ходову частину, став, немов затятий курець пускати димок.
   Серьожка проспiвав з єхидцем:
   - Фрiц смердючий не подумавши, бiля пiд'їзду закурив! Вiн, звичайно, велику, неприємнiсть отримав!
   Олiмпiада, миготивши мускулистими, засмаглими iкрами, вiдбила босими, гарними ногами чечiтку. Дiвчина заспiвала:
   - З iкони миготять святих росiйських обличчя... Дай Боже замочи ти хоч iз тисячею фрицiв! А якщо хтось бiльше фашистiв загуде - нiхто вас, повiрте, за те не засудить!
   Пiсля чого перезарядила протитанкову рушницю i знову вистрiлила. Нiмецький транспортер знову пустив струмок диму.
   Дiвочий батальйон завдавав фрицям iстотної шкоди. Але й сам зазнавав втрат. Ось одну дiвчину розiрвало навпiл, i її личко стало таким, незважаючи на пилюку блiдим.
   Бiльшiсть Сталiнграда вже захоплена фашистами, але те, що залишилося вiд мiста, не хоче пiддаватися i здаватися.
   Свiтлана тим часом намагається пробити "Тигр". Потужна нiмецька машина отримала гранатою в бiк, але не пiддалася. Розвертається, щоб палити з гармати. Дiвчинi доводиться зариватися в землю, i щебiнь, щоб не розчавила вибухова хвиля, випущеного презенту.
   Свiтлана тихо шепоче:
   - Мама тато пробач!
   Мiрабела кинула в "Тигр" гранату, та вибухнула на лобi. Дiвчина прошипiла:
   - Про те, що свiтло вчення взимку навеснi... Стверджую без винятку, що Гiтлер гад чумний!
   Анжелiка, розбиваючи прицiл фашистам i поливаючи їх чергою, процiдила:
   - У трунi, я фюрера побачила зараз! I рушила убогому ногою просто в око!
   Руда дiвчина й справдi жбурнула босими пальцями гранату в танк. Потрапило у ствол... Послiдував вибух i дуло "Тигру" покорiжило.
   Боягузливий нiмець узяв i позадкував.
   Свiтлана прогнусавила через нiздрi:
   - Наша, вашої не поступиться!
   Мiрабела зрубала кулею гiтлерiвського наймита i проспiвала:
   - А лиходiй не жартує! Руки ноги, вiн мотузками крутить! Зуби в серце встромляє... Вiтчизну до дна випиває!
   Свiтлана хихикнув, гаркнула:
   - Фюрер дико кричить, надривається!
   Мiрабела пальнув, додала:
   - Ну, а смерть пихкає, посмiхається!
   Ось з'явився ще небезпечнiший "Штумртiгр". Вiн руйнує цiлi будiвлi та бункери. Причому до позицiй радянських вiйськ не наближається. Машину тримають пiд прикриттям нiмецькi кулеметники.
   Свiтлана бачить, що пiдiбратися до позицiй фрицiв неможливо. Натомiсть у небi Фокке-Вульфи. Одна з таких машин пiдлiтає ближче до радянських позицiй. Дiвчата нею вiдкривають вогонь.
   Анжелiка жбурляє гранату, i люто вимовляє:
   - У глибокiй смертi - прощення немає!
   Пiсля чого дiвчина дає чергу з автомата. Швидко вiдкочується. Швидко пiд'їжджає порiвняно новий нiмецький танк "Пантера"-2 з маленькою вежею та нижчим силуетом.
   Декiлька дiвчат кидають у нiмецьку машину гранати. Та, отримавши презенти, застигає i не в змозi повернутися.
   Анжелiка свиснула, прошипiвши:
   - Оце нова напасть! Їй порвемо ми впасти!
   "Пантера"-2 огризнулася i вистрiлила зi своєї потужнiшої зброї.
   Вогненний стовп розколов повiтря, i моментально нагрiв i наелектролiзував атмосферу.
   Анжелiка хихикнула, снаряди пролетiли повз напiвголе дiвчисько. Руда безсоромна струснула стегнами i вивела:
   - А Ньютон ворогiв розбив, скинув ярмо з трону! Фрiцам вiн ухвалив, свiй закон Ньютона!
   Сталiнград весь охоплений згарищами, коли здавалося язик вогню, лижуть небо i трiщать фiолетовi, помаранчевi, а червонi iскри! А кожна iскорка, немовби привид, що вирвався з пекельного замку.
   Свiтлана, зваливши нiмецького бiйця, блиснула блакитними очима, заспiвала:
   - Чого ти скигнула погана бабуся? Повiр, по тобi плаче просто дурниця!
   Мiрабела на розспiв заспiвала, ведучи вогонь по фашистам:
   - Як добре прилягти на траву та фрицям по головi пiддати! Влаштувати фюреру припарку, i з автомата кулi слати!
   Дiвчина дико хихикнула, i перекинулася з живiт на спину. Зробила нiжками велосипед. Вгору полетiла граната. Пролiтаючий Фокке-Вульф отримавши осколками пiд черево, жваво злетiв вище. Видно гострi уламки його поранили. Фашистська тварюка загорiлася, i почала втрачати шматочки обламаних крил.
   Свiтлана, бачачи, як Фокке втрачає висоту, просипала:
   - Ось це семафор! На борту висить сокира!
   Нiмецький лiтак пiдiрвало, розкидаючи у всi далекi куточки неба уламки. I куди фашистський асiвся. Зробив свiй останнiй розворот. У тлiн пiшов кат, а не пiлот!
   Мiрабела чхнула, розсiюючи пил i, промовила:
   - Бути чи не бути? Це не питання!
   Анжелiка знову кинула шматок скла ногою, так що той, потрапивши в око, вийшов у фриця, через потилицю:
   - Я танкова армада! А вам треба лiкуватися!
   Нiмцi та їхнi сателiти спробували просуватися, закидаючи поперед себе гранатами. Така тактика проти дiвчат не дiяла. Ось Сергiйко розгорнув катапульту, i як садане по вороговi у вiдповiдь.
   Хлопчик-пiонер проревiв:
   - Санта Клаус розриває пащу Гiтлеру!
   Заряд катапульти, встромивши в натовп фашистiв, змусив їх розлiтатися, i при цьому перевертатися в повiтрi. Фрiцi падали i розбивалися об уламки стiн.
   Танк "Тигр"-2 втративши рiвновагу, зiштовхнувся iз "Львом". Ех, лiво, де твоя грiзна назва?
   Свiтлана посмiхнулася i вiдповiла:
   - Ну, а Серьожко молодець!
   Хлопчик агресивно гаркнув:
   - Пiонер завжди готовий!
   Дiвча у вiдповiдь мотнула босою нiжкою.
   Дiвчина-капiтан знову почала гвоздити. А Олiмпiада лоскотала Серьожцi вузьку ступню, яка вона у нього тверда! Недарма хлопчик не боїться бiгати по згарищах.
   Мiрабела на розспiв, сказала:
   - Юнiсть це добре - старiсть це погано!
   Анжелiка це не сумна рижуха погодилася:
   - Немає нiчого гiршого за старость! Це i справдi, найгiрший стан iз усiх можливих!
   I дiвчина зробила стрибок iз переворотом. Їй представилися на хвилину огиднi бабки. Нi, не порiвняти, стару жiнку з дiвчиськом. А яка краса, у струнких тiлах.
   Анжелiка взяла i заспiвала:
   - Течуть за роком, роки караваном,
   Бабуся розтирає в ступi хну.
   I що ж iз струнким моїм станом,
   Як подiлося юнiсть не зрозумiю!
   Свiтлана блиснула очима, звалила нiмця влученням у пах i помiтила:
   - Нi! Все-таки на вiйнi є така краса - залишитися вiчно молодою! Вiчно п'яний!
   Олiмпiада поклала у катапульту новий заряд. Це щось подiбне до гарного мiномета. Дiвчина прошипiла:
   - Не пасуй, а пасуй!
   Сережка шаркнув, тонкою, але спритною нiжкою, i гаркнув:
   - Фрiцам фас!
   I граната разом iз вибух-пакетом з усього розмаху пролетiла у позицiї Гiтлерiвцiв.
   Та не давався їм Сталiнград. Третiй мiсяць iз кiнця червня йде штурм, а мiсто все взяти не вдається. На iнших дiлянках фронту гiтлерiвцi досягли успiхiв, але не на цьому.
   Свiтлана вистрiлила з пiстолета, i прогарчала:
   - Все неможливо, трапляється можливим... Не треба робити свiтобудову дуже складною!
   I потрапила у бензобак мотоцикла. Машина вибухнула, i вогнянi вихори, висвiтлили задимлений краєвид. А нiмець виявився розiрваний вогненною лапою.
   Дiвча-капiтан прокричала:
   - Я люблю вбивати зло! I це найвище добро!
   Мiрабела лупнула нiмцiв чергою i прошипiла:
   - Пограємо дикобраз!
   Анжелiка вiдкрила вогонь бiльш прицiльно. Декiлька чорношкiрих залишилося лежати на вкритому списом щебеню:
   - Вбий ворога! - прошепотiла дiвчисько.
   Мiрабела грайливо заспiвала:
   - Нафарбувавши Гiтлера помадою, Майнштейна лаком для волосся, потягну вас у полон принцеси, згризе вас вiрний пес!
   Свiтлана, ведучи вогонь, прошипiла:
   - Давай увечерi, Адольф повiситись... Досить голову дурити! Давай увечерi, лети кречетом - щоб фашистiв мiцно бити!
   Мiрабела люто промовила, збиваючи каску з голови штурмовика:
   - Ми можемо! I ми зробимо!
   Дiвчата з батальйону "Ленiн" зупинили просування iноземного вiйська. Фрiци просувалися вперед, буквально закидаючи трупами простiр. Не допомагав i танк "Лев", iз яким пов'язувалися надiї. Ось модифiкацiя машини зi 150-мiлiметровою гарматою.
   Анжелiка збиває камiнь, що прилип до оголеного соска. У дiвчини такi гарнi i повнi груди. Дiвчина за допомогою ноги кидає гранату. Адже нога сильнiша, нiж рука, i кидок проходить далi.
   "Лев" отримав по гусеницi розрив i зупинився. Вистрiлив iз своєї потужної пащi. Гуркiт, i обвал.
   Анжелiка, спльовуючи, вимовляє:
   - Росiйський воїн вiд болю не стогне!
   I знову дiвчисько стрiляє. I робить це надзвичайно влучно. Фашист, що висунувся з вежi, завалюється назад.
   Руда, майже гола дiвчина вимовляє:
   - Даремно противник вважає, що росiян зумiв вiн зламати! Хто смiливий, той у бою нападає, ворогiв будемо люто бити!
   I Анжелiка перекочує м'язи преса, який у неї дуже рельєфний.
   Ех, до чого ж дiвчата гарнi! Так не хочеться, щоби хоч одна з них загинула.
   Пробiгла Сталенiда... Дуже гарна дiвчина, з пухнастим, бiлим волоссям. Вона якось примудряється мазати їх якимсь зiллям, щоб вони не бруднялися.
   Дiвчина дуже красива, з фiгуркою Венери, тiльки бiльш пiдтягнутою та рельєфною. Одягу на нiй, тiльки лiфчик та трусики. Решта вже вибухнула. Але якою витонченiстю вiдрiзняються нiжки! Це не дiвчина, а друк досконалостi, вiнець краси.
   Вона i пересувається по-особливому, наче бiлочка. А босi нiжки так i миготять, i п'ята, на диво залишаються чистими. Сталенiда стрiляє, i фашист отримує виразку у грудях.
   Дiвчина вимовляє:
   - Вiрнiсть Батькiвщинi - найвище слово!
   Анжелiка зi смiшком помiтила:
   - Знiмай лiфчик i залишайся як я в трусах!
   Сталенiда заперечливо хитнула головою:
   - Це не пристойно!
   Анжелiка труснула стегнами, влучно пальнула i заспiвала:
   - Щось комсомолок стала не звичайна! З голими грудьми так ходити - дуже непристойно!
   Сталенiда хихикнула i помiтила:
   - Навiщо приносити радiсть фрицям, дивитись на нашу красу!
   Анжелiка рiшуче вiдповiла:
   - Краса у нас смертельна!
   Сталева дiвка хихикнула i пальнула по ТА-200. Машина фашистiв спалахнула. А красуня блондинка в'янула:
   - Смерть злу!
   Анжелiка хихикнула:
   - I життя добру!
   Сталенiда побачивши, що нiмець падає, ринула:
   - Ось це найвища цiннiсть! Чи не думайте фашисти, що ви перемогли!
   Анжелiка як заспiває:
   - Чекає на перемогу! Чекає на перемогу... Тих хто хоче пута розбити! Чекає на перемогу! Чекає на перемогу! Ми зумiємо фашистiв розбити!
   Красива дiвчина, i її голi груди так i ходять ходуном. Добре з оголеним торсом у спеку, яку посилюють пожежi.
   Свiтлана тепер виглядала значно рiшучою. Вона пальнула по фрицях з пiстолет-кулемета, i гаркнула:
   - Я вас каструю!
   I справдi фашисти отримали смертельнi презенти та труни! А дiвчина показала їм дулю, зiстроїмо босi пальцi нiг. I засвистiла немов соловей-розбiйник. Причому через пальчики нижнiх кiнцiвок.
   Капiтан-дiвчинка дуже розумна. I iскрометна. I зовсiм не жорстока. Їй теж часом ставати шкода солдатiв ворога, у яких можуть виявитися дiти, що плакатимуть за вбитими батьками.
   Свiтлана втiм, жене вiд себе такi думки, тож вiд них хочеться розплакатися. Адже не росiяни прийшли до нiмцiв, щоб грабувати та вбивати. Нi, це нiмцi та цiла агресивна зграя iноземцiв з усього свiту увiрвалася на росiйськi простори.
   Свiтлана перехрестилася, i вистрiлила в того, хто намагався непомiтно пiдiбратися до позицiй росiйських фриц... У того витекло вибите кулею око i мозок.
   Дiвчина-капiтан посмiхнулася i промовила, дотепно:
   - Прямо око в око, до голови голова!
   Свiтлана точно вистрiлив, i потрапила до мотоцикла з коляскою. Машина почала рватися, i кулемет вiдлетiв, кiлька разiв перекинувся. Потiм його дуло встромилося в щебiнь.
   Дiвчина потерла голу, запорошену пiдошву об щебiнь. I знову прицiлила. Її весела, юна мордочка досить оскалилася. Дiвча проспiла:
   - Нi, сказали ми фашистам, не потерпить наш народ, щоб росiйський хлiб запашний, називався словом брiд!
   Мiрабела зробила дуже точний пострiл, вiд якого запалав Фокке-Вульф, i перевiряла:
   Для негiдника звичайно вибiр ясний,
   За долари вiн Русь готовий зрадити...
   Але росiйська людина, тим i прекрасна.
   Що життя за Батькiвщину готове вiддати!
   Дiвчина, зробила сальто i показала гiтлерiвцям дулю, i прокрутилася, i кулi не зачiпали красуню.
   З'явилася Анжелiка, ця красуня, майже гола, i замурзана, мов чортiвка, шпурнула одразу двома нiжками гранати. I перевiряла:
   - Те, що я маю, то... Фрiцам у гострий бiк!
   Олiмпiада поправила Анжелiку:
   - Гострим, у бiк, а не на гострий бiк!
   Дiвчина хихикнула i струснула своїми кавуновими грудьми, i запустила гранату використовуючи гранату з вибухом пакетом. "Тигр" отримав по дулi, i вивернувся цей кривий витвiр мистецтва.
   Пiсля чого гiтлерiвська тварюка позадкувала. Стала повзти немов черепаха, яку застав пожежу.
   Свiтлана заспiвала, весело пiдморгуючи:
   - I "Тигр" задкувати i нiмцi ховаються!
   Дiвочий батальйон маневрував пiд ударами, авiацiї з повiтря та важких знарядь. Ось ударили реактивнi бомбомети, пiднялися в небо розбитi, розпеченi кручi. I загорiлося камiння. На щастя, жодна з дiвчат, не загинула, зате вирушили на той свiт чоловiки - яких не так шкода! I летять душi - однi до раю, а iншi до пекла! Де вже чорти з вилами чекають на тих, хто не вiрував в Iсуса.
   Анжелiка найсексуальнiша з войовниць у лютi: ну невже фашисти зi свого "Штурмтiгра" можуть обстрiлювати позицiї радянських вiйськ i вбивати червоних воїнiв?
   I дiвчина прихопила босими ногами гранату та закрутилася у каскадах сальто. I крутилася все швидше. I потiм з усього розмаху жбурнула подарунок смертi у широке дуло "Штурмтiгра". Голi, засмаглi ноги красунi майнули, i граната влетiла в дуло. I потужна машина спочатку подавилася, а потiм рвонула. Два "Королiвськi тигри", що стояли по бортах "Штурмтiгра", були пiдкинутi, i розлетiлися в рiзнi боки. З них зiрвало ковзанки, i тi посипалися, летячи як намисто королеви, що лопнуло.
   Вибухова хвиля пiдкинула Анжелiку, i дiвчина полетiла шкереберть. I її перевертало, розгойдувало i жбурляло. Але красуня все ж таки приземлилася, гострий щебiнь, i розфарбоване камiння вп'ялося в її голi пiдошви. Дiвчинi було боляче, i навiть через мозолисту ступню пробило вiстря.
   Але Анжелiка знайшла в собi сили встати i прокричати:
   - Ви фашисти будете в попелi!
   Свiтлану та iнших дiвчат пiдкинуло вибуховою хвилею, i навiть трохи пом'яло. Але жодна з найкрасивiших войовниць не загинула. Дiвчата зустрiли ураганним та влучним вогнем. Придушивши гiтлерiвцiв, що вискочили, та iнших агресивних комах облягали СРСР.
   Мiрабела проспiвала з великою натхненням:
   - I коли сурма Господня нас на битву, з комсомолом будемо разом ми друзi! I з волi Єгови на небесному перекличку буду я!
   Анжелiка, струшуючи пил з розбитих у кров пiдошв i, заспiвала:
   - Ленiн, партiя, комсомол! Фюрера ми вiдправляємо до дурдому!
   Дiвчата оглушливо почали реготати, а Серьожка з тривогою i досадою промовив:
   - А моя катапульта, не така точна - як цi голi та сильнi нiжки Анжелiки!
   Олiмпiада, пограючи м'язами рук, заявила:
   - Ну нiчого! Ти ще вигадаєш. Щось крутiше!
  Сталiнград тримався завзято. Але на Кавказi ситуацiю посилило вступ у вiйну Туреччини.
  Вiдкриття другого фронту з мiльйонною армiєю Османа це звичайно ж додало проблем.
  Бої розгорнулися й у Закавказзi. I поперли турки з великим тиском.
  Восени та взимку внаслiдок запеклих боїв Кавказ упав... I виявився окупований гiтлерiвцями та турками.
  Вiдчайдушно билися на Кавказi всi народи Росiї.
  Втiм, непогано б'ються i радянськi дiвчата на СУ-100.
  Хоча становище Росiї i здається безнадiйним. Але войовницi разом iз Єлизаветою борються немов орлицi.
  Катерина натискає босими пальчиками нiжок на важiль. Посилає снаряд, що пробиває гiтлерiвську машину Е-50 в борт i реве:
  - За великий червоний та багряний комунiзм!
  Олена теж лупнула з гармати використовуючи голу, витончену нiжку. Вона точно вразила танк супротивника.
  Дiвча прочирiкала:
  - За мою чудову Росiю!
  Єфрасiя агресивно помiтила, ведучи влучний вогонь:
  - Слава нашiй Вiтчизнi!
  I теж використовує босi, точенi нiжки.
  Радянська машина дуже сильна та бойова. А стрiляє майже влучно.
  СУ-100 здатна пробити Е-50 у борт. Але дiвчата навiть у лоб її пробивають потрапляючи в заману чи встик. I вражають метал наскрiзь.
  Єлизавета, використовуючи босi пальчики нiжок, вистрiлила у супротивника. I прочирiкала:
  - З блакитного струмка...
  Катерина теж пальнула, цього разу натиснувши на важiль червоним соском i проворкувала:
  - Починається рiчка.
  Олена, агресивно скалячись, i шипаючи, видала:
  - Ну, а дружба починається.
  I голою п'ятою теж натиснула на важiль.
  Єфрасiя проворкувала, ведучи вогонь по ворогу:
  - З усмiшки!
  Дiвчата працюють на СУ-100 дуже активно. I трощать ворожу технiку.
  А на пiдступах до Бака пiонери риють окопи. Тут хлопцi рiзних нацiональностей. Багато зокрема i свiтлих голiвок миготить. Є i рудi та чорнi та русявi дiти.
  Одне їх поєднує: вiра в торжество комунiзму та босi нiжки. Зрозумiло, що не всi пiд час вiйни мають взуття, i тому на знак солiдарностi всi дiти хизуються голими, круглими п'яточками. Зима в Закавказзi досить м'яка, i коли рухаєшся та працюєш лопатами холоду не такi й страшнi.
  Дiти працюють з ентузiазмом, i спiвають:
  Звiйтесь вогнищами, синi ночi,
  Ми пiонери - дiти робiтникiв.
  Наближатися ера свiтлих рокiв,
  Зов пiонерiв - завжди будь готовий!
  Зов пiонерiв - завжди будь готовий!
  I знову звучить сигнал тривоги. Хлопчики та дiвчатка стрибають на дно окопа. А згори вже починають рватися снаряди: працює ворожа артилерiя.
  Пашка з просила Машку:
  - Ну, ти думаєш, ми встоїмо?
  Дiвчинка впевнено вiдповiла:
  - Встоїмо хоч раз, у найважчий час!
  Пiонер Сашка логiчно зазначив:
  - Наш героїзм непохитний.
  Хлопчик постукав голою пiдошвою по камiнню. Видно хлопчик набив собi солiднi мозолi.
  Тамара дiвчинка помiтила:
  - Ми битися не вiдаючи страху,
  Ми рубатимемося не кроку назад...
  Нехай густо просякнута кров'ю сорочка -
  Побiльше ворогiв обрати витязь у пекло!
  Хлопчик Руслан, пiонер iз чорним волоссям, зазначив:
  - Минуть столiття, настане епоха,
  В якiй не буде страждання та брехнi.
  За це дерся до останнього подиху -
  Служи своїй Батькiвщинi, ти щиро!
  Хлопчик Олег, худенький i бiлобрисий прочирикав, вiршi:
  Нi не потьмянiє пильний,
  Погляд соколиний, орлиний.
  Голос народу дзвiнкий -
  Шепiт придавить змiїний!
  
  Сталiн живе у моєму серцi,
  Щоб ми не знали смутку,
  У космос вiдчинили дверцята,
  Зiрки над нами виблискували!
  
  Вiрю весь свiт прокинеться,
  Буде кiнець фашизму.
  I засяє Сонце,
  Шлях осяявши комунiзму!
  Хлопчики та дiвчатка дружно зааплодували.
  Але вже летять реактивнi штурмовики i скидають бомби. I це агресивний захiд.
  Олег та Сашка пiдняли рогатку, та запустили презент смертi. I барило вразило гiтлерiвський штурмовик.
  Дiвчинка Наташка заспiвала:
  - Комсомол не лише вiк,
  Комсомол моя доля!
  Пiдкоримо я вiрю космос,
  Будемо живi назавжди!
  Ахмед хлопчик пiонер з Азербайджану з усмiшкою вiдповiв:
  - Ти ще не комсомолка Наташка!
  Дiвчинка сердито тупнула босою нiжкою i вiдповiла, спiвуче;
  Поряд iз батьками, з пiснею веселою,
  Ми виступаємо за комсомолом.
  Наближатися ера свiтлих рокiв,
  Звати пiонерiв - завжди будь готовий!
  Звати пiонерiв - завжди будь готовий!
  Олег теж тупнув босою, дитячою нiжкою i проревiв:
  Мiцнiше молот стисни пролетарiй,
  З титану рукою ламаючи ярмо.
  Ми заспiваємо нашiй Батькiвщинi тисячу арiй,
  Причому свiтло нащадкам, добро!
  Дiти у захватi. I справдi, нiмцi вiдбомбили, i лише одна дiвчинка уламок потрапила в босу, круглу, рожеву п'яточку.
  Пiонерка скрикнула, але прикусила губу.
  I ось вони приготувалися вiдбивати атаку. I вже йдуть танки iз фашистами. Рухають грiзнi Е-100. Такi потужнi та небезпечнi машини.
  У них такий захист. Що не проб'єш з жодного ракурсу. Не пiд одним кутом не проб'єш. Єдиний шанс - це розбити гусеницi.
  Дiти готовi до бiйки i махають босими нiжками. Ось вони на дротi штовхають пiд гусеницi фашистам пакети iз саморобною вибухiвкою. Та спрацьовує та руйнує ковзанки танкам армiї Роммеля.
  I це грiзно виглядає.
  . РОЗДIЛ Љ9
  Сашка пищить:
  - Слава комунiзму!
  Хлопчик Пашка стрiляє разом з Олегом з рогатки i верещить:
  - Пiонерам слава!
  Хлопчик Руслан разом iз дiвчинкою Суфiр пiдтягує дротом мiну пiд нiмця i кричить:
  - Слава СРСР!
  Дiти з Азербайджану та росiйськi хлопцi борються. Засмаглi, худенькi, босоногi пiонери проти колосальної армади танкiв.
  Дiвчинка Тамара тупотить витонченою, маленькою, босою нiжкою i вимовляє:
  - Слава Росiї слава!
  Пiонер Ахмет пiдтверджує, ведучи вогонь по супротивнику:
  - Ми разом дружна сiм'я!
  Хлопчик Рамзан, руденький азербайджанець пiдтверджує, пiдбиваючи машину:
  - Зi слiв ми сто тисяч Я!
  Дiти дружнi ... Ось i вiрменська дiвчинка Азатуї, теж спритно за допомогою дроту переводить вибуховий пакет пiд гусеницю фашиста, i пищить:
  - СРСР сiм'я народiв!
  Iнша вiрменська дiвчинка Агас, каже:
  - Не зiгнемося фашизмом:
  I босими пальчиками нiжок пiдтягло дiвчина дрiт. Багато азербайджанських i вiрменських дiтей мають свiтле волосся, i їх не вiдрiзнити вiд слов'янських дiтей, яких теж багато. Хтось вiд нiмцiв пiшов подалi, iншi росiйськi сiм'ї селилися в Азербайджанi ще й за царiв.
  На Кавказi багато слов'ян. Багато змiшаних пар. Та й дiти зазвичай свiтлiше волосся мають чим їх батьки. А слов'яни-хлопцi засмагли так, що не вiдрiзниш вiд мiсцевих. Тим бiльше що дiти зазвичай бiльш схожi, нiж дорослi.
  Так що мiжнародний радянський батальйон iз хлопчикiв i дiвчаток бореться, i всi вони єдинi, i дуже схожi. Їхнi голi п'ятки, миготять пiд час руху.
  I знову дiти посилають презенти смертi. Шамiль та Сергiйко обидва хлопчики-пiонери, тягнуть дрiт. I ось нiмецький Е-50 зупиняється iз пробитою гусеницею.
  Хлопчики хором спiвають:
  Союз непорушний, республiк вiльних,
  Згуртувала не груба сила, не страх.
  А добра воля людей освiчених,
  А дружба i розум, i смiливiсть у мрiях!
  I дiти у захватi. Усмiхаються бiлими, рiвними зубками. I вони щасливi, хоч їм i загрожує загибель.
  А нiмцi пруть. Пiдбитi танки стрiляють iз гармат, i строчать кулемети.
  Деякi нiмецькi машини забезпеченi гранатометами та дуже небезпечнi.
  Хлопчик Максимка i дiвчинка Зара з Азербайджану i вони, упираючись босими нiжками, пiдтягли мiну пiд супротивника i пiдбили фашистського мастодонта.
  I прокричали на всю горлянку:
  - За СРСР!
  Дiти такi веселi.
  Пiонери Аббас та Володимир теж використовую зброю. В даному випадку катапульту i гiтлерiвцю розбивають гусеницю Е-75. Пiсля чого хлопцi заспiвали:
  - За велич планети пiд покровом комунiзму!
  Олег i Абдула теж пiонери рiзних народiв, але з єдиним серцем теж запускають вибухiвку. Вражають Е-100 та спiвають...
  Ми вiдкрили нацiям планети,
  У космос шлях, до небачених свiтiв.
  Героїзму подвиги оспiванi -
  Щоб стерти назавжди смертi шрам!
  
  Пiд Священним прапором Росiї,
  У свiтi, дружбi, щастя та коханнi...
  Стануть люди всiєї землi щасливiшими,
  Пекельний морок розвiється в далинi!
  Бойовi тут дiти.
  Абдуррахман i Свiтлана - азербайджанський хлопчик та дiвчинка з Бiлорусiї разом натягнули дрiт i пiдбили фашистський танк. I заспiвали:
  - Велике iм'я священної Росiї,
  Сяє над свiтом - як сонячний промiнь...
  Я вiрю в єдностi ми станемо щасливiшими,
  Вкажемо народам усiм правильний шлях!
  Дiти дуже вiдважнi. I гiтлерiвцi просто шокованi таким упертим, i лютим опором.
  Абудуррахман це пiонер, що отримав осколком у голу пiдошву. Пробило мозолисту поверхню дитячої нiжки.
  Хлопчик прошипiв:
  - А менi боляче!
  Свiтланi теж потрапило в круглу п'яту, i подряпало плече. Але дiвчинка прошипiла:
  - Пiонерiв не зламати!
  Азiм та Колька теж таранили нiмецьку машину.
  Хлопчики навели за допомогою дроту та пропелi:
  Противник пiдступний пiшов у наступ,
  Але вiрю не здригнеться, радянський народ...
  Ворога чекає розгром i забуття,
  А слава Росiї сильнiше розквiтне!
  Ворога чекає: розгром i забуття,
  А слава Росiї сильнiше розквiтне!
  Дiти вiдважнi та не згинаються. I вони хочуть виграти. I спiвають, i борються.
  Нiмцi зазнають великих втрат. Щоправда здебiльшого вони розбитi гусеницi i ковзанки. I це не смертельно.
  Гiрше пiонерам, якi потрапили в полон.
  Хлопчика Абдулхамiда, коли вiн потрапив у полон, гiтлерiвцi пiднялися на дибу. Вставили босi ноги пiонера в колодку i стали на гаки вiшати гирi. А потiм розпалив вогонь. I голi п'яти пацана лизав вогонь. А на спину звалився батiг. Били довго. А потiм стали фашисти ламати розпеченими щипцями ребра.
  Хлопчисько, помираючи пiд тортурами, коли йому розтрощило червоне вiд жару залiзо ребра, заспiвав:
  Берлiн уже майже пiд нашою владою,
  У бiноклi бачимо проклятий Рейхстаг.
  Сподiваюся, скоро буде мир та щастя;
  Який опишу у своїх вiршах!
  
  Росiя комунiзм свiтам вiдкрила,
  Вона сiм'єю стала людям усiм.
  Але сунув Вермахт до нас свиняче рило,
  I кров тепер фонтаном хлюпає з вен!
  
  Що фюрер забув у нас випадково,
  Хотiв добути земельки та рабiв!
  Пiшов фашизм iз походом дуже далеким -
  I ось кошмар реальний, пекельних снiв!
  
  Простий хлопчина хлопчик босоногий,
  Нещодавно червона краватка пов'язала.
  Хотiв вiн свiт збудувати сам без бога,
  Але з неба раптом викинувся напалм!
  
  Довелося бiгти на фронт, нам самоволкою,
  Нiхто не хоче, брати таких молодикiв!
  Але впорався пацан-боєць у гвинтiвцi,
  Гiдним виявився шлях батькiв!
  
  Билися де i хитрiстю, i силою,
  А слабкiсть теж гiрка на жаль...
  Товаришам довелося копати могили,
  Строгати в мороз сосновi труни!
  
  Я пiонер тепер звик до страждань,
  У розвiдку йшов босий, кучугур хрумтiв.
  Можливо за невiрство покарання,
  Що Iсуса знати я не хотiв!
  
  Але що таке три години Голгофи?
  Три роки з гаком пройшло вiйни!
  У кожному селi плачуть гiрко вдови,
  Як лягли в цвинтар країни сини!
  
  Я вижив, був контужений, поранений кулею,
  Але на щастя сам лишився на ногах!
  Нiмеччини ми чесно борг повернули,
  Тим фашизм розтоптаний нами на порох!
  
  Я змужнiв, але все ще хлопчик,
  Вус не пробився, але вже титан!
  Так дорослий, i мабуть навiть надто,
  Адже серце стало твердим, як метал!
  
  Зiрка героя найвища нагорода -
  Сам Сталiн менi її повiр, вручив!
  Сказав: з таких, як ти приклад брати треба,
  Кують бiйцi до дверей у Едем ключi!
  
  Але нинi вiдклади смiливець гвинтiвку,
  Вiзьми ти, клiщi, молот i працюй!
  Побудуй з дерева вiтрильник i човен,
  I лiтак створи, щоб птахом вгору!
  Оце справдi героїчна сага кiно... Але все одно програна.
  I Кавказ захоплений.
  А навеснi 1945 року гiтлерiвцi почали наступ на Саратов. Їхнi вiйська рухалися наче лавина.
  А зараз четвiрка отримала ще потужнiший i досконалий "Е"-50 або "Пантера"-3, що вiдрiзняється сильним озброєнням та захистом.
  Вiйницi вiдчували себе дуже впевнено. Управлiння танка саме сучасне з джойстиками. Найновiша машина. Навiть двигун газотурбiнний. А ось повно ще й "Пантер"-2. Тридцятьчетвiрка будь-якого рiвня не суперник подiбної машини.
  Герда напiвлежала у крiслi. Вона була бiкiнi. Дiвчата вже звикли битися напiвголими. Гарячi пiски пустелi обпалювали їхнi босi ноги, камiнчики гiр кололи босi пiдошви. Але войовнички зовсiм не зламалися та не стерлися у порошки.
  Командир екiпажу, нагороджена безлiччю нагород, прошипiла:
  - А ось тепер i Росiя проти нас! Чекають на новi пригоди, i перемоги!
  I струснула своєю бiлою, як снiг головою. Натуральна блондинка, дуже гарна та засмагла.
  Шарлота посмiхнулася. Ця дiвчина мала мiдно-червоне волосся, що горiло немов полум'я. Теж красуня, з бронзовою засмагою. У бiкiнi, засмагла, мускулиста. З босими нiжками, що протопали i по гарячому пiску, i по гострому каменю.
  
  Вогняна дияволиця помiтила:
  - Росiяни, мабуть, найфанатичнiшi нашi супротивники!
  Крiстiна подала свiй голос. У неї волосся мiдно-жовте, теж горить як полум'я, але iз золотистим вiдтiнком. I та сама засмага, м'язи, i краса. Виразне i водночас нiжне обличчя. I бiкiнi. Нiжки, що вiдтопали багато миль по твердiй i пекучiй поверхнi, але не втратили витонченостi, i плавних лiнiй. Босi пальчики акуратно пiдстриженi, i дуже спритнi.
  Рудо-жовта дiвчина запитала:
  - А чому ти так думаєш?
  За неї вiдповiла Магда. У цiєї дiвчини волосся бiло-золоте, медова блондинка. Дуже красива, мускулиста, з виразним обличчям i сапфiрово-смарагдовими очима. Нiжки теж загартованi, з круглими п'ята, i рiвними пальчиками. Мабуть, у Магди найнiжнiше личко, майже лагiдне, незважаючи на мужнє пiдборiддя. Герда, наприклад, виглядає жорсткiше. Трохи м'якше Крiстiна, i не така вона розбещена як це наче вiдьма Шарлота.
  Магда помiтила:
  - У них тоталiтарний, як у нас лад. Вони тому жорсткiшi!
  Герда посмiхнулася i вiдповiла:
  - Радянськi танки - це купа брухту. Нам їх не слiд боятися!
  Руда Шарлота натиснула босими пальцями ноги на кнопки джойстика. Пальнула з оборонного дзоту. Снаряд 105-мiлiметрової вдарив у радянську зброю, i перевернув її. Став рватися бойовий комплект i детонувати снаряди.
  Руда вiдьма прошипiла:
  - Я страшний витязь - на колiна дикуни! Ворогiв Вiтчизни я кошторис з лиця землi!
  I оскалав перлинних зубiв, i блиск смарагдових очей. Дiвчата i справдi найвищого класу.
  Христина хихикнула i вiдповiла:
  - Тепер вистрiлю я!
  I теж пальнула по супротивнику. Вистрiлила радянська 76-мiлiметрова гармата. Снаряд потрапив у похилий лоб Е-50. I пiшов у рикошет. Тiльки брязнуло дiвчатам по вухах.
  Герда ляснула босими нiжками i прочирикала:
  - Який пасаж!
  I сама зробила наступний пострiл... Нiмецькi танки розстрiлювали радянський укрiплений район. Працював та Е-100. Ця машина теж виявилася похiдною вiд "Мауса". Не дуже вдало iдеї двогарматного танка. Е-100 вже знято з виробництва.
   Замiсть нього до серiї надходять штурмовi модифiкацiї серiї "Е". Але цей поки що працює. I випускає снаряди.
  Шарлота пронизливо хихикає, i трясе босою нiжкою:
  - Вiйна є жахливим станом, але захоплює як гра!
  I дiвчина вистрiлила, причому дуже влучно.
  Христина вишкiрила свої перлиннi зубки. Вона хижака, хижачка пантера.
  Радянськi гармати ведуть вогонь, а й мiннi поля. Рухають нiмецькi телетанки. I працюють iз диким ревом штурмовi бомбомети.
  Прикордоннi стовпи валяться. Гiтлерiвськi полчища перетнули кордон.
  Магда не надто дотепно помiтила, постукаючи босою нiжкою об броню.
  - Ми змiтаємо сильну оборону, але мiтелки сталевi!
  Войовницi пiдморгнув один одному. Радянська оборона була досить потужною. Особливо багато викладено хв. I це затримувало нiмцiв. Але просунутися все ж таки вдавалося.
  Працювали за радянськими позицiями бомбомети, а зверху ще заходили штурмовики. Мандрували в глибину оборони Червоної армiї та ТА-400, одна з найгрiзнiших модифiкацiй бомбардувальникiв. Цiлих шiсть двигунiв, у тому числi i реактивнi. I бомбять, трощать радянськi мiста.
  Герда пострiлюючи, помiтила з усмiшкою:
  - У бою ми звiрi, але з розумом людини!
   I знову пальнула. Розбила радянську гармату. Взагалi, це дiвка вищого ешелону. I така ось крута.
  Е-50 розстрiлював радянськi позицiї, сам практично не одержуючи ушкоджень. Похила броня машини з цементованою сталлю давала чудовий рикошет. Радянськi снаряди навiть не могли, як слiд подряпати нiмцiв.
  Крiстiна згадала випробування "Тигра". Тодi це був перший серiйний танк. Жоден iз снарядiв не мiг заподiяти "Тигру" збиткiв. Англiйцi сипалися пiд його ударами. Але ось сiмнадцятифутова гармата пробила в лоб. Тодi дiвчата мало не загинули. I це запам'яталося войовницi. Як близько вони опинилися бiля кiстлявої баби з косою, вiдчувши її крижаний подих.
  Дiвчина потерла свою босу пiдошву об куток. Їй дуже захотiлося вискочити з танка та пробiгтися. Адже вона така безпосередня войовниця.
  Крiстiна проспiвала з апломбом:
  - Синiй туман, i скрiзь обман!
  Войовницi захихикали... Вид у них був дуже сексуальний i еротичний.
  А гармата працювала та стрiляла. Вона й не думала зупинятись. Все посилала снаряд по снаряд. Розбиваючи в трiски та уламки радянськi позицiї.
  Звучала ззаду з репродукторiв пiсня;
  Солдат завжди здоровий,
  Солдат на все готовий.
  I пил як iз килимiв,
  Ми вибиваємо iз дорiг!
  I не зупинитися,
  I не змiнити ноги -
  Сяють нашi обличчя,
  Виблискують чоботи!
  I знову обрушується мiць реактивного бомбомета на радянськi позицiї. I знову руйнування та цiлi укрiпленi райони пiдкидає вгору. I гармати вiдлiтають у рiзнi боки.
  Декiлька десяткiв нiмецьких танкiв ведуть вогонь одночасно i, руйнуючи, все поспiль.
   Герда почувається Багiрою, яка вийшла на полювання. Ось першу лiнiю радянської оборони вже зруйновано. Але бiйцi Червоної армiї ще копошаться i стрiляють у нiмцiв.
  Серед тих, хто б'ється, є i пiонери. Молодi ленiнцi добровiльно приєдналися до Червоної армiї. Бiльшiсть хлопчикiв босонiж i в шортах. Носяться собi, метушаться.
  I гинуть пiонери.
  Шарлота ведучи вогонь, гаркнула:
  - А на пiонерiв, ось яка справа, вся країна дивилася!
  Пальнула по росiянах, i Христина, отруйно прошипiвши:
  - Ми соколами дивимось, орлами паримо!
  I знову випустила вогняну усмiшку. Чудовi дiвчата.
  Декiлька нiмецьких танкiв перебиралася пiд землею. I вони з'явилися в тили радянських вiйськ, вносячи панiку та строча з кулеметiв. Гiтлерiвцi з'явилися, немов комарi, з неймовiрного кошмару.
  Е-50 побачив в оптику рух тридцятьчетвiрки. Герда вишкiрилася, стала наводити стовбур. Радянська машина з маленькою вежею Т-34-76 i рухлива. Спробуй у таку й потрап. Дiвча вже досить досвiдчена, але радянська машина все ж таки несхожа на американський "Шерман".
  А вiдстань до росiйської майже п'ять кiлометрiв.
  Дiвчина чухає свою босу п'яту, Шарлота лоскоче їй мiж пальчиками. Дiвчата хихикають.
  Потiм Герда стрiляє росiйською машиною. Снаряд проноситися зовсiм поруч, ледь не чиркаючи по бронi... Але все одно повз нього. Герда в досадi стукає кулаком по металi.
  Магда пiдказує напарницi:
  - Ти в корпус лупи! Там потрапити буде легше!
  Герда передає джойстик Магда i шепоче:
  - То ти це роби сама!
  Магда захоплено заспiвала:
  - Земля в iлюмiнаторi, земля в iлюмiнаторi ... - Дiвчина взяла босими пальчиками джойстик, i натиснула кнопку, продовжуючи спiвати. - Землю в iлюмiнаторi видно!
  I її снаряд точно потрапив у основу радянського танка. Машина лопнула i розкололася. Почала горiти... Радянськi снаряди рвалися всерединi утроби.
  Магда труснула босими пальчиками, i просипiла:
  - Ось бачите, як я взялася! А ви кажете...
  Шарлота прошипiла, вискалив iкла:
  - Ми знову говоримо, рiзними мовами!
  З'явилися новi радянськi машини. Першими йшли тридцятьчетвiрки. Рухливi та численнi машинки. Далi рухалися iз серiї БТ. Це вже застарiлий колiсно-гусеничний тип. Просувалися зовсiм допотопнi Т-26, що не здатнi iнакше як подряпнути нiмецьку броню. Бiльш сильнi i важкi КВ, просувалися наприкiнцi. I безлiч пiхотинцiв.
  Христина хихикнув, ринула:
  - Ну, ми їм покажемо!
  Нiмецькi машини вiдкрили вогонь iз великої дистанцiї, намагаючись притиснути радянську пiхоту до землi. Руйнували вони також i танки, та iншу живнiсть.
  У небi з'явились i радянськi штурмовики: знаменитi Iли. Вони атакували нiмецький устрiй. Їм назустрiч мчали гiтлерiвськi винищувачi. Iшло справжнє звалище. Нiмецькi винищувачi ХЕ-262, дуже спритнi та спритнi з маневренiстю. Атакують радянську технiку, пресуючи немов праскою.
  Шарлота знову пальнула. Потрапила до радянської БТ, i прогарчала:
  - Це лiрика не казка... Казка попереду!
  Е-50 зупинився та вiдображав радянську контратаку. Не надто досвiдчене командування кинуло танковий резерв фактично на забiй. I потрапили росiйськi машини - наче кури на ощип. I драли їх капiтально.
  Герда пострiла, проломила чоло тридцятьчетвiрки i прошипiла:
  - Що ж Творець - поранене пекло!
  Шарлота теж пальнула, знайшовши мету, радянськi машини рухалися прямолiнiйно, i дiвчата встигли пристрiлятися. Та й взагалi ця четвiрка iз феноменiв.
  Руда гарпiя проспiвала:
  - Усiх убиває наша отрута!
  I войовницi продовжили вести вогонь, скелячи свої такi мiцнi, i великi наче у коней зубки.
  Христина прочiрiкала з апломбом:
  - Усiх убиває наша отрута!
  Магда, пiдбивши тридцятьчетвiрку, гаркнула:
  - Такий у нас результат!
  Дiвчата розiйшлися.
  Але б'ються i радянськi красунi. Екiпаж Єлизавети на Т-34-85. Дуже мужнi дiвчата. I теж б'ються босонiж i в бiкiнi.
  Їхня машина бореться проти нiмецьких "Пантер". Поки що ця машина в строю, але все частiше трапляються новi танки серiї Е.
  Єлизавета стрiляє за допомогою босих пальчикiв нiжок. Пробиває супротивника в борт з дистанцiї та пищить:
  - Слава епосi Сталiна!
  Катерина теж вистрiлила за допомогою босих пальчикiв нiжок i помiтила:
  - Не така вже й слава!
  Олена, заперечила, вискалив зуби:
  - Ми народженi перемагати!
  I теж пальнула використовуючи босi пальчики нiжок.
  При цьому дiвчина тяжко зiтхнула. У головi промайнули невеселi думки. Вiйна розпочалася з поразок. Нiмцi прорвали оборону i впевнено просувалися вперед.
  Олена тодi тiкала на схiд. Її туфлi розвалилися в першi ж днi. I довелося шльопати босонiж. А це з незвички боляче. Ноги у дiвчинки були всi в саднах, забитих мiсцях, збитi страшно. I вона вже не могла нормально ходити, а спотикалася. Але незважаючи на це рухалася i йшла. Сильно схудла в походi Олена - одна шкiра та кiстки. Зате загорiла, а її волосся стало ще свiтлiшим вигорiвши на сонцi. А босi пiдошви пiдбурили i огрубiли. I вона дiсталася лiнiї фронту i продовжила воювати. I бої знову вирували.
  Олена здебiльшого боролася у пiхотi. У тому числi брала участь i в оборонi Москви та Сталiнграда.
  Але вже на Курськiй дузi пересiла на танк. Там i утворилася їхня дiвоча четвiрка: Єлизавета, Олена, Катерина, Єфрасiя - чотири "Е". Вiйницi воiстину легендарнi. Якi билися босонiж i в бiкiнi навiть у мороз, i давали фрицям по рогах.
  Танк "Пантера", з яким дiвчата зiткнулися на Курськiй дузi, був дуже небезпечною машиною. Пробити її в лоб було неможливо. А вона сама брала з великої дистанцiї. Плюс ще й скорострiльна.
  Так щоб пробитися слiд управляти танком з великим мистецтвом i не дати потрапити в себе.
  Єлизавета це й робила. Хоча вона бiльше стрiляла у русi. А керувала танком Єфрасiння.
  Потрапити у русi з тридцятьчетвiрки майже неможливо. Але дiвчата вмудрялися потрапляти. I билися з колосальною мужнiстю.
  Катерина також веде вогонь дуже влучно.
  На Курськiй дузi дiвчата покрили себе i славою та отримали ордени.
  Нинi ж у кожної їх зiрка героя СРСР.
  Ось це дiвчата що треба! Просто войовницi класу найвищого!
  Катерина проспiвала:
  Вiрю весь свiт прокинеться,
  Буде кiнець фашизму.
  I засяє сонце -
  Шлях осяявши комунiзму!
  Справдi, це дiвчата, якi викликають заздрiсть у подруг. Не те що Герда та її команда.
  Ось пiд час вiдпочинку, i вона та її банда не довго думаючи пiонера помучили.
  Спочатку хлопчика рокiв тринадцяти роздiли до гола. Потiм стали його щипати. А потiм колоти голками. Причому спочатку голки були холоднi, але потiм їх розжарили на багаттi.
  I це було справдi вкрай боляче.
  Шарлота проколола хлопчику пупок i проворкувала:
  - Я пекельна мегера!
  Пiсля чого взяла в руки розпечений до червоного прут i стала їм припiкати босi, трохи огрубiлi пiдошви хлопчаки. Насолоджуючись у своїй його дикими криками.
  А Крiстiна взяла i розжаривши щипцi, почала лопати пiонери пальчики босих нiжок. Почала з мiзинця, роблячи це повiльно i водночас жорстоко. I пальчики дитини трiскали, i ламалися. I було пiонеровi так боляче, що хлопчик кiлька разiв непритомнiв.
  Магда тицьнула бiлим вiд джала ломиком пiд лопатку. I пацан як зареве.
  Замордували пiонера до смертi. I це виявилося просто чудово. А тортури тривали.
  Ось так продовжується. Пал i Саратов та Куйбишев. I гiтлерiвцi розпочали штурм Москви.
  У умовах врятувати Росiю може лише десант попаданцев. I Антон Шелестов вирушає у круту мiсiю разом iз дiвчатами.
  I становище Червоної Армiї просто вже абсолютно безнадiйне. I тут СРСР може врятувати лише диво.
   Але знамення шiстка бiйцiв вступає в бiй. Одна надiя на Антона, Маргариту, Наташу, Зою, Августину, Свiтлану. Вони здатнi ворогiв разом зупинити i розгромити, перетворити на попiл.
   Така ось дика i гарна команда дiвчат зiбралася. А проти них Толстопуз та його банда. Ну, це не страшно.
   А гiтлерiвцi вже обтiкають iз рiзних бокiв Москву.
   Тодi Антон та дiвчата знову вступили у бiй, допомагаючи Росiї, точнiше СРСР.
   Тут до них приєдналася босонога дiвчинка Маргарита. Теж доросла жiнка письменниця стала дiвчинкою рокiв дванадцяти в обмiн на безсмертя та виконує мiсiю.
   Воїни iз двадцять першого столiття знову зчепилися з гiтлерiвцями двадцятого.
   Дуже багато солдатiв у фашистської коричневої iмперiї. Вони течуть собi нескiнченною рiчкою.
   Антон Шелестов рубаючи гiтлерiвцiв мечами, як пiхоту, так i танки проревiв:
   - Нiколи не поступимося!
   I вiд босої ноги хлопця полетiв гострий диск!
  Пiсля чого пацан як засвистить, що ворони зомлiли, пробиваючи наскрiзь їх черепа.
   Маргарита, крушивши супротивникiв, скелячи зубки, буркнула:
   - У свiтi подвигу знайдеться мiсце!
   I вiд босої нiжки дiвчинки розлетiлися отруйнi голки, вражаючи гiтлерiвцiв та їхнi лiтаки та танки.
   Наташа теж жбурнула босими пальцями нiг, вбивча i провила:
   - Нiколи не забудемо i не пробачимо.
   I її мечi пройшлися в млинi фашистами.
   Зоя, розрубуючи ворогiв, запищала:
   - За новий порядок!
   I вiд її босих нiжок розлетiлися новi голки. I що в око, що в горло гiтлерiвським солдатам та лiтакам.
   Та видно було, що войовницi заводяться i лютують.
   Августина рубаючи бiлих солдатiв та танки, пропищала:
   - Наша залiзна воля!
   I вiд її босої ноги летить новий, вбивчий подарунок. I падають такнi та бiлi бiйцi.
   Свiтлана рубає мiрошнику, її мечi як блискавка.
   Фашисти валяться, як зрiзанi снопи.
   Дiвчина метає голки своїми босими нiжками i пищить:
   - За Росiю-матiнку перемагатиме!
   Антон Шелестов настає проти гiтлерiвцiв. Хлопчик-термiнатор рубає коричневi вiйська.
   I при цьому пальчики голих нiжок пацана викидають голки з отрутою, вони розривають стволи та збивають лiтаки.
   Пацан реве:
   - Слава Майбутньої Русi!
   I в русi розкроює всiм голови та морди.
  А потiм знову свист, i падiння ворон, якi навiть пробивають наскрiзь дахи танкiв.
   Маргарита теж трощить супротивникiв.
   Її босi нiжки так i миготять. Гiтлерiвцi гинуть у великiй кiлькостi. Войовниця кричить:
   - За новi рубежi!
   I тут дiвчинка як вiзьме та рубане...
   Маса трупiв фашистських солдатiв.
  I теж засвистить, маса ворон у непритомному станi завалюється на орди фрицiв, пробиваючи навiть танки.
  . РОЗДIЛ Љ 10
   А ось Наташа у наступi. Рубить собi гiтлерiвцiв разом iз танками, i спiває:
   - Русь велика i промениста,
   Я дiвчина дуже дивна!
   I вiд її босих нiжок летять диски. Якi перепилюють горла фашистам. Та ось це дiвка.
   Зоя у наступi. Рубить коричневий солдат з обох руку. Плює з трубочки. I метає босими пальцями нiг вбивчi голки - збиваєте танки та лiтаки.
   I при цьому спiває собi:
   - Ех, палицею ухнем,
   Ех, кохана сама пiде!
   Августина, рубаючи гiтлерiвцiв i винищуючи коричневих солдатiв, верещать:
   - Весь кудлатий i в шкурi звiриною,
   На ОМОН вiн кидався з кийком!
   I босими пальчиками нiжок як запустить у супротивника, що уб'є i слона, а танк тим бiльше.
   А потiм пропищає:
   - Вовкодави!
   Свiтлана у наступi. Рубить, край гiтлерiвцiв. Босими нiжками на них запускає презенти смертi.
   Проводить мечами млин.
   Розкришила масу бiйцiв i верещить:
   - Велика прийде перемога!
   I знову дiвчина у дикому русi.
   I її босi нiжки запускають смертельнi голки, знищуючи танки та лiтаки.
   Антон Шелестов пiдстрибнув. Прокрутився хлопчик у сальто. Порубав масу гiтлерiвцiв у стрибку.
   Метнув босими пальцями нiжок голки i про булькав:
   - Славитися моя гарна мужнiсть!
   I знову пацан у битвi.
   Маргарита переходить у наступ. Кромсає всiх ворогiв поспiль. Її мечi крутiшi за лопатi млина. I босi пальчики нiжок метають подарунки смертi, танки та лiтаки горять.
   Дiвчина в дикому наступi. Винищує коричневих воїнiв без церемонiй.
   I пiдскакує раз у раз, i перекручується!
   I летять вiд неї презенти анiгiляцiї.
   А гiтлерiвцi собi падають мертво. I цiлi кургани з трупiв нагромаджуються.
   Маргарита пищить:
   - Я є американський ковбой!
   I знову її босi нiжки кинув голку.
   А потiм ще й дюжину голок!
  А потiм дiти хором як засвистять, що цiлi хмари ворон падають на фашистiв, буквально таранячи їм голови, i пробиваючи черепи, наче свердлом.
   Наталя у наступi теж дуже крута.
   I босими нiжками кидає, i з трубочки плюється.
   I кричить на все горло:
   - Я блискуча смерть! Вам залишається лише померти!
   I знову красуня у русi.
   Зоя штурмує завал iз гiтлерiвських трупiв. I також вiд її босих нiжок вилiтають бумеранги знищення.
   А коричневi воїни все падають та падають.
   Зоя кричить:
   - Босонога дiвка, вас переможе!
   I вiд голої п'яточки дiвчини летить дюжина голок. Якi прямо в горло гiтлерiвцям упиваються.
   Тим падають мертво.
   А точнiше й зовсiм мертвi.
   Августина у наступi. Крушить коричневi вiйська. Її мечi у двох рук мчать. I така вона чудова войовниця.
   Смерч проноситься фашистськими вiйськами.
   Дiвчина з рудим волоссям реве:
   - Майбутнє, приховано! Але буде переможним!
   I в наступi красуня з вогняним волоссям.
   Августина в дикому екстазi реве:
   - Боги вiйни все порвуть!
   I войовниця у наступi.
   I її босi нiжки метають дуже багато гострих, отруйних голок.
   Свiтлана у битвi. I така блискуча i бойова. Її голi нiжки стiльки всього вбивчого викидають. Не людина, а смерть iз волоссям бiлявки.
   Адже якщо розiйдеться, то вже й не зупиниш.
   Свiтлана спiває:
   - Життя не буде медом,
   Та скачiть хороводом!
   Нехай здiйсниться мрiя -
   На раба чоловiка перетворює краса!
   I в русi босонога дiвчини все бiльше i бiльше лютi.
   Хлопчик Антон у наступi все пришвидшується. Хлопчик б'є гiтлерiвцiв.
   Його босi нiжки метають гострi голки - розриваючи танки та лiтаки.
   Юний воїн пищить:
   - Шалена iмперiя - всiх розiрве!
   I знову хлопчик у русi.
   Маргарита бурхлива дiвчина у своїй активностi. I молотить ворогiв.
   Ось вона запустила голою нiжкою, горошинку з вибухiвкою. Та рвоне, i одразу сотню гiтлерiвцiв i десять танкiв нагору пiдкине.
   Дiвчинка кричить:
   - Перемога до нас все одно прийде!
   I проведе млин мечами - стовбури танкiв летять у рiзнi боки.
   Ось прискорила рухи Наташа. Дiвчина зрубує коричневих воїнiв. I при цьому репетує:
   - Перемога на iмперiю на Росiю чекає.
   I давай винищувати гiтлерiвцiв посиленими темпами.
   Наташа - це дiвка-термiнатор.
   Не думає зупинятися i сповiльнюватись i танки, i лiтаки збиваються.
   Зоя у наступi. Її мечi наче нарiзають м'ясний i металевий салат. Дiвчина кричить на всю горлянку:
   - Наше спасiння в силi!
   I теж босi пальчики нiг такi голки кидають.
   I маса людей з пробитими горлами валяється курганами трупiв, а також розбитих танкiв i збитих лiтакiв.
   Августина шалене дiвчисько. I всiх трощить немов це робот iз гiперплазми.
   Рознесла вже жодну сотню гiтлерiвцiв. Але все збiльшує темп. I войовниця ще й реве.
   - Я непереможна така! Сама у свiтi крута!
   I знову красуня в атацi.
   I вiд її босих пальчикiв нiжок вилiтає горошинка. I три сотнi гiтлерiвцiв та дюжину танкiв розiрвав потужний вибух.
   Августина проспiвала:
   - Ви не посмiєте нашу землю захоплювати!
   Свiтлана теж у наступi. I не дає нi грама перепочинку. Дика дiвчина-термiнатор.
   I рубає ворогiв та гiтлерiвцiв винищує. I маса коричневих бiйцiв уже завалилася в канаву та дорогами.
   Шiстка розбушувалася. Влаштувала дику битву.
   Антон Шелестов знову у бою. I просувається, махає обома мечами. I хлопчик-термiнатор проводить млин. Падають убитi гiтлерiвцi.
   Маса трупiв. Цiлi гори кривавих тiл.
   Хлопчику-термiнатору згадується дика стратегiя. Де також разом змiшувалися конi та люди.
   Антон Шелестов пищить:
   - Горе вiд розуму!
   А грошей буде темрява!
   I хлопчик-термiнатор у новому русi. I його босi нiжки щось вiзьмуть та й метнуть.
   Пацан-генiй проревiв:
   - Майстер клас та фiрма "Адiдас"!
   Дiйсно крута з крутих вийшла вистава. А скiльки вбитих гiтлерiвцiв. I перебили коричневих бiйцiв найбiльше з найбiльших.
  А ще якщо й засвистить, то ворон на фашистськi полки валиться у колосальних кiлькостях. I вбитих стiльки i так дзьоби ворон даху танкiв пробивають. А ще й лiтаки зминають.
   Маргарита теж у бою. Крушить коричнi та сталевi армiї та реве:
   - Великий ударний полк! Ми всiх вганяємо у труну!
   I її мечi як рубають по гiтлерiвцях. Маса коричневих бiйцiв уже завалилася.
   Дiвчинка прогарчала:
   - Я пантери навiть крутiший! Доведiть, що всiх найкраще!
   I вiд голої п'яти дiвчинки як вилетить горошинка iз потужною вибухiвкою.
   I по ворогу довбає.
   I вiзьме, i рознесе частину супротивникiв та танки i навiть лiтаки.
   А Наталя в авторитетi. I б'є супротивникiв i сама нiкому спуску не дасть.
   Скiльки гiтлерiвцiв уже перебили.
   А її зубки такi гострi. А очi такi сапфiровi. Ось це дiвка - найголовнiший кат. Хоча у неї всi напарницi - кати!
   Наталя кричить:
   - Шалена я! Буде вам пеня!
   I знову дiвчина мечами масу гiтлерiвцiв зарубає.
   Зоя рухалася i розкроїла багато коричневих воїнiв.
   А нiжки босi метають голки. Кожна голка вбиває кiлькох гiтлерiвцiв. Ось це дiвчата - реально красунi.
   Августина настає, i супротивникiв трощить. I при цьому ще не забуває прокричати:
   - Вам не уникнути труни!
   I свої зуби дiвка вiзьме та й вискачить!
   I руда така... Волосся майорить на вiтрi, наче пролетарський прапор.
   I вся буквально виходить гнiвом.
   Свiтлана в русi. Ось розкроїла масу черепiв та веж танкiв. Войовниця, яка скеляє зубки.
   Показує язичок. А потiм плюється з трубочки. Пiсля чого завиває:
   - Будете ви мертвими хлопцi!
   I знову вiд її босих нiжок летять смертоноснi голки, що вражають пiхоту та лiтаки.
   Антон Шелестов стрибає та пiдскакує.
   Босоногий хлопчик купу голок випускає, збиває танки, i спiває:
   - Вирушаємо у похiд, вiдкриває великий рахунок!
   Юний воїн як належить на висотi.
   Рокiв йому вже чимало з урахуванням пекла, але виглядає дитиною. Тiльки дуже сильним i мускулистим.
   Антон Шелестов проспiвав:
   - Нехай не за правилами гра - прорвемося фраєра!
   I знову вiд його босих нiжок вiдлетiли смертельнi голки.
  I знову хлопчисько свистить, десятки тисяч злодiїв сиплються на ворогiв i прошивають їм каски.
   Маргарита iз захопленням проспiвала:
   - Нiчого неможливого нема! Вiрю, буде свободи свiтанку!
   Дiвчинка знову кинула вбивчим каскадом голок по гiтлерiвцям та їхнiм танкам, продовжила:
   - Темрява пiде! Розквiтнуть троянди травня!
   I войовниця як кине босими пальцями нiжок горошинку, так одразу ж тисяча гiтлерiвцiв пiдлетiла у повiтря. Та армiя коричневої, пекельної iмперiї тане прямо на очах.
   Наташа у битвi. Стрибає немов кобра. Вибухає ворогiв. I стiльки гине гiтлерiвцiв та падають лiтаки.
   Дiвчина їхня i мечами, i гранами на вугiллi, i списами. I голками.
   При цьому ще й реве:
   - Перемога вiрю, прийде!
   I слава росiян знайде!
   Босi пальчики нiжок кидають новi голки, пробиваючи супротивникiв.
   Зоя у дикому русi. Настає на гiтлерiвцiв. Розрубує їх на дрiбнi шматочки.
   Войовниця метає босими пальцями голки. Пробує противникiв, i як зареве:
   - Повна наша перемога близька!
   I проводить мечами дикий млин, змiтаючи танки. Ось це справдi дiвка як дiвка!
   А ось кобра Августина перейшла у наступ. Ось це баба - усiм кошмарам кошмар.
   I якщо врубить, то значить врубає.
   Пiсля чого руда вiзьме i заспiває:
   - Розкрию всi черепи! Я велика мрiя!
   I ось її мечi у дiї i розрубують м'ясо та метал.
   Свiтлана теж переходить у наступ. Немає у цiєї дiвчини гальм. Як порубає, так маса трупiв завалена, i валяться лiтаки та танки.
   Блондинка-термiнатор реве:
   - Як буде добре! Як буде добре - я це знаю!
   I ось летить вiд неї забiйна горошинка.
   Антон знову сотню гiтлерiвцiв, пронiсши метеором, зрiже. I ще бомбу вiзьме та й кине.
   Невелика розмiрами, але вбивча вона...
   Як розiрве на дрiбнi уривки.
   Хлопчик-термiнатор провiв:
   - Бурхлива молодiсть страшних машин!
   Маргарита знову таке влаштує у битвi.
   I зрубає масу коричневих бiйцiв. I прорубує великi просiки.
   Дiвчинка вищить:
   - Ламбада - наш танець на пiску!
   I врiже з новою силою.
  I дiти як знову засвистять i обвалять ворон на голови фашистам.
   Наталя в наступi ще шаленiша. Так молотить гiтлерiвцiв. Не дуже їм проти таких дiвчат встояти.
   Наташа взяла i заспiвала:
   - Бiг на мiсцi загальний примиряючий!
   I войовниця таким каскадом ударiв вибухнула супротивниками.
   I ще босими нiжками диски метне.
   Ось млин провела. Маса голiв коричневої армiї вiдкотилася i горiли танки.
   Бойова красуня вона. Бити собi таку жовту армаду.
   Зоя в русi, всiх руйнує поголовно. I її мечi, наче ножицi смертi.
   Дiвчина просто приваблива. I її босi нiжки кидають дуже отруйнi голки.
   Вражають ворогiв. Пробивають їм горло i роблять труни, змушують вибухати танки та лiтаки.
   Зоя взяла i пропищала:
   - Якщо у кранi немає води...
   Наташа промовила iз захопленням:
   - Виходить, винна ти!
   I босими пальцями нiг як метне те, що вбиває капiтально. Ось це справдi дiвчина з дiвчат.
   I вiд її голих нiжок як пролетить лезо. I вразить безлiч бiйцiв, зрiзаючи вежi з танкiв.
   Августина у русi. Стрiмка та неповторна у своїй красi.
   Яке у неї яскраве волосся. Немов пролетарський прапор майорiють. Ось це дiвчина - справжня мегера.
   А рубає супротивникiв - нiби народилася з мечами у руках.
   Руда, бiсова бестiя!
   Августина взяла i прошипiла:
   - Бичача буде голова - не збожеволiти!
   I ось вона знову розфарбувала безлiч бiйцiв.
   Антон Шелестов буркнув:
   - Те що треба! Оце дiвка!
   Маргарита, метнувши босою нiжкою кинджал, вiдламавши вежу танка, пiдтвердила:
   - Велика та класна дiвчина!
   Августина iз цим охоче погодилася:
   - Я войовниця, що загризе будь-кого!
   I знову босими пальчиками нiжок запустить убивчу.
   Свiтлана у битвi не поступається супротивникам. Не дiвчина, а покiнчити з такою вiдьмою в полум'ї.
   I верещать:
   - Яке блакитне небо!
   Августина, випустивши босою нiжкою лезо, зрiзавши вежу танка, пiдтвердила:
   - Ми не прихильники розбою!
   Свiтлана, розрубуючи ворогiв, i збиваючи лiтаки, прочирикала:
   - На дурня не потрiбен нiж.
   Зоя пискнула, метаючи голки босими, засмаглими нiжками:
   - Йому з три короби набрешеш!
   Наташа, рубаючи гiтлерiвцiв, додала:
   - I роби з ним за грiш!
   I войовницi вiзьмуть i пiдстрибнуть. Такi вони кривавi та крутi. Загалом у них маса азарту.
   Антон Шелестов у бою виглядає - дуже стильно.
   Маргарита заспiвала:
   - Удар сильний, а iнтерес у хлопця...
   Хлопчик-термiнатор запустив ногою щось подiбне до гвинта вертольота. Зрiзав пару сотень голiв i в гiтлерiвцiв та танкiв, пискнув:
   - Цiлком спортивний!
   I обидва - хлопчик i дiвчинка у повному ажурi.
   Антон, рубаючи коричневих солдатiв, про булькав:
   - I буде велика перемога за нами!
   Маргарита у вiдповiдь прошипiла:
   - Ми всiх вбиваємо - босими ногами!
   Дiвчинка i справдi такий активний термiнатор.
   Наташа в наступi проспiвала:
   - На священнiй вiйнi!
   I запустила войовниця гострий диск-бумеранг. Той пролетiв дугою, зрубав масу гiтлерiвцiв i веж танкiв.
   Зоя додала, продовжуючи винищення:
   - Буде наша перемога!
   I вiд її босих нiжок полетiли новi голки. I вразили масу бiйцiв та лiтакiв.
   Дiвчина-блондинка видала:
   - Ставимо противнику матюк!
   I показала мову.
   Августина махаючи ногами, i кидаючи свастики з гострими краями, булькнула:
   - Прапор iмперський уперед!
   Свiтлана охоче пiдтвердила:
   - Слава загиблим героям!
   I дiвчата хором кричали, руйнуючи гiтлерiвцiв:
   - Нас нiхто не зупинить!
   I ось летять вiд босих нiжок войовниць диск. Рветься м'ясо та зносяться вежi танкiв.
   I знову вий:
   - Нас нiхто не переможе!
   Наталя пiдлетiла у повiтря. Розпорола супротивникiв i крилатих стерв'ятникiв, i видала:
   - Ми є вовчицi, смажимо ворога!
   I вiд її босих пальчикiв як вилетить дуже вбивчий диск.
   Дiвчина навiть перекрутитись в екстазi.
   А потiм буркне:
   - П'яточки нашi люблять вогонь!
   Так, дiвчата по-справжньому сексуальнi.
   Антон Шелестов про булькав:
   - Ох рано, дає охорона!
   I пiдморгнув войовницям. Тi у вiдповiдь смiються i скалять зубки.
  Дружний свист та хмари ворон падають на голови фашистам. I вежi танкiв вiд ударiв дзьобiв розколюються.
   Наташа рубала гiтлерiвцiв i пищала:
   - У нашому свiтi немає радостi, без боротьби!
   Хлопчик заперечив:
   - Iнодi й боротьба не на радiсть!
   Наташа погодилася:
   - Якщо немає сил, то так...
   Але ми войовницi завжди здоровi!
   Дiвчина метнула босими пальцями нiг у супротивника голки, пiдiрвала масу танкiв, i заспiвала:
   - Солдат завжди здоровий,
   I до подвигу готовий!
   Пiсля чого Наташа знову рубала ворогiв, зносячи вежi танкам.
   Зоя дуже швидка краля. Ось цiлу дiжку в гiтлерiвцiв запустила. I розiрвала з одного вибуху кiлька тисяч.
   Пiсля чого пропищала:
   - Не зупинитися, нашi п'яти виблискують!
   I дiвчина у бойовому ажурi!
   Августина у битвi теж не слабка. Так молотить гiтлерiвцiв. Немов iз снiпа ланцюгами вибиває.
   I рубаючи супротивникiв - спiває:
   - Бережись буде користь,
   Буде восени пирiг!
   Руда чортiвня i справдi оре в битвi, неначе чортик у табакерцi.
   А ось Свiтлана як б'ється. I вiд неї гiтлерiвцям дiстається.
   I якщо вона врiже, так i врiже.
   Вiд неї кривавi бризки вилiтають.
   Свiтлана жорстко помiтила, коли вiд її босої нiжки полетiли бризки металу, що розплавляє черепи та вежi танкам.
   - Слава Росiї, дуже слава!
   Танки рвуться вперед.
   Дивiзiї в червоних сорочках
   Вiтає росiйський народ!
   Ось дiвчата за гiтлерiвцiв взялися. Так їх розрубують i шматують. Чи не войовницi, а реально пантери, що зiрвалися з ланцюга.
   Антон у бою i атакує гiтлерiвцiв. Б'є їх без жалю, розтинає танки, i верещить:
   - Ми як бики!
   Маргарита, ламаючи коричневу армiю, i розтинаючи танки, пiдхопила:
   - Ми як бики!
   Наташа взяла i провила, розрубуючи коричневих бiйцiв разом iз танками:
   - Брехати не з руки!
   Зоя розривала гiтлерiвцiв, пискнула:
   - Нi, не з руки!
   I теж вiзьме, i випустить зiрочку босою ногою i прикiнчить масу фашистiв.
   Наташка взяла i запищала:
   - ТБ наш горить!
   I вiд її голої нiжки летить забiйний пучок голок.
   Зоя, також круша гiтлерiвцiв та їхнi танки, пискнула:
   - Наша дружба монолiт!
   I знову таке метне, що на всi боки кола розпливаються. Ось це дiвка - чисте винищення противникiв.
   Дiвчина босими пальчиками нiжок вiзьме та запустить три бумеранги. А трупiв вiд цього побiльшало.
   Пiсля чого красуня видасть:
   - Не дамо вороговi пощади! Буде труп!
   I знову вiд босої п'яти вiдлiтає вбивче.
   Августина теж цiлком логiчно помiтила:
   - Тiльки не один труп, а багато!
   Пiсля того дiвчина взяла i босонiж пройшла по кривавих калюжах. I багато перебила гiтлерiвцiв.
   I як прореве:
   - Маса вбивства!
   I ось довбає головою по гiтлерiвському генералу. Зламає йому череп та видасть:
   - Банзай! Потрапиш до раю!
   Свiтлана дуже люта в наступi, особливо збиваючи танки, пищить:
   - Не буде вам пощади!
   I вiд її босих пальчикiв вiдлiтає дюжина голок. Як вона всiх пробиває, лiтаки завалюються. I дуже навiть войовниця намагається розрiзати, i перебити.
   Антон Шелестов пищить:
   - Чудовий молот!
   I хлопчик теж босою нiжкою кидає таку круту зiрку у виглядi свастики. Вигадливий гiбрид.
   I маса гiтлерiвцiв завалилася.
   Антон ревiв:
   - Банзай!
   I хлопчик знову в дикiй атацi. Нi, в ньому просто клекоче сила, i булькають вулкани!
   Маргарита у русi. Усiм розпоре животи.
   Дiвчинка нiжкою викине пiвсотнi голок зараз. I маса вбита рiзного роду ворогiв, пiдбила i танкiв, i лiтакiв.
   Маргарита заспiвала у планi бадьоростi:
   - Раз два! Горе не бiда!
   Упадати не треба нiколи!
   Вище нiс i хвiст тримай трубою.
   Знай, що вiрний друже завжди з тобою!
   Ось така вона агресивна компанiя. Дiвчинка як лупне i вигукне:
   - Президент-дракон стане трупом!
   Наташа у бою просто термiнатор якийсь. I ревiння пробулькала:
   - Банзай! Швидше отримуй!
   I вiд її босої нiжки вiдлетiла граната. I по гiтлерiвцях як цвяхне. I рознесе масу мастодонтiв та крилатих, пекельних машин.
   Оце войовниця! Всiм войовницям - войовниця!
   Зоя теж у наступi. Така люта краля.
   I взяла та пробулькала:
   - Батько наш - сам Бiлий Бог!
   I рубане по гiтлерiвцям потрiйний млин!
   А Августина проревела у вiдповiдь:
   - А мiй Бог - чорний!
   Справдi рижуха - це саме втiлення пiдступностi та пiдлостi. Для ворогiв, зрозумiло. А для друзiв вона душка.
   I як босими пальцями нiжок вiзьме та метне. I масу завалися воїнiв коричневої iмперiї, i навiть їх танкiв i лiтакiв.
   Руда прокричала:
   - За нами Росiя та чорний Бог!
   Войовниця iз дуже великим бойовим потенцiалом. Нi пiд таку краще й не потикатися. Як вежi танкам вiдриває й крила фашистським лiтакам.
   Августина прошипiла:
   - Усiх зрадникiв зiтремо на порошок!
   I пiдморгне напарницям. Та ця вогняна дiвка - не зовсiм те, що може дати спокiй. Хiба що спокiй смертельний!
   Свiтлана, крушивши ворогiв, видала:
   - Чергою вас зметем!
   Августина пiдтвердила:
   - Усiх уб'ємо!
   I вiд її босих нiжок, знову летить презент тотальної анiгiляцiї! I стiльки танкiв i лiтакiв разом розiрвалося на дрiбну стружку.
   Антон заспiвав у вiдповiдь:
   - Буде повний банзай!
   Августина, розриваючи гiтлерiвцiв голими руками, рубаючи їх мечами, i метаючи голки босими пальцями нiг, знищуючи разом танки та лiтаки, видала:
   - Коротше кажучи! Коротше кажучи!
   Наташа, руйнуючи коричневих воїнiв, пискнула:
   - Коротше кажучи - банзай!
   I давай рубати супротивникiв iз дикою запеклiстю.
   Антон Шелестов, розрубуючи супротивникiв, видав:
   - Цей гамбiт є не китайський,
   А дебют повiрте тайському!
   I знову вiд босої нiжки хлопчика полетiв гострий метал металу. Вiн зрiзав i вежi танкам, i хвости лiтакам.
   Маргарита, рубаючи воїнiв коричневої iмперiї та броню танкiв, проспiвала:
   - А кого в бою знайдемо,
   А кого в бою знайдемо...
   З тим жартувати не станемо -
   На частини розiрвемо!
   На частини розiрвемо!
   Добре попрацювали вони тодi з гiтлерiвцями... I Радянська Росiя перемогла пiд час штурму Москвi коричневу iмперiю.
   Вiйна ще не закiнчилася, але вже у СРСР з'явився шанс перемогти гiтлерiвцiв самим. Так що шiстцi знову довелося перервати виконання своєї, супер та крутої мiсiї.
  . РОЗДIЛ Љ 11.
  Азiк Азiмов теж поки що перебував у пеклi. Звичайно, старому приємно було опинитись у тiлi пiдлiтка. Його перебування на загальному рiвнi закiнчилося i вiдомого письменника-фантаста перевели на полегшене.
  Тут уже можна i подивитися по гравiовiзору та мультфiльми, коли хочеш.
  Азiк переглядав серiал у вихiдний, пiсля того як вiдбулася служба з молитвою. I тепер увесь день вiльний;
  Дiвчина тим часом увiмкнула матрицю вiртуальних iлюзiй. По повiтрю помчали лiтаки, причому дуже здоровi i великi. Вони несли безлiч бомб пiд крилами. Але при цьому виглядали дуже архаїчно.
  Вовка зрадiло застрибав i загорлав:
  - Оце так! Бомбошки летять!
  Дiвчинка-термiнатор заспiвала:
  - Буде просто найвищий клас! З нами Кара, Карабасе!
  Лисеня витягло з-за пояса важкий бластер, i навiв його на противника. Пiсля чого свиснув:
  - Бойовий захiд! Даєш потiк гiперплазми!
  I зi стовбура представника рудої фауни, як лупе чимось скидається на дитячi мильнi бульбашки. Але коли вони потрапили в бомбардувальник, то величезна машина затремтiла, i буквально заплуталася в павутиннi руйнiвних iскор.
  Крокодил Гена вийняв щось значно бiльше подiбне на гранатомет часiв в'єтнамської вiйни, але втиканий важелями i кнопками. Пiсля чого крокодил як вiзьме i цвяхне, та ще й не забувши, клацнути хвостом, вiд чого в повiтрi помчало справжнє цунамi, i гаркне:
  Є у нас ракети, лiтаки,
  Найпотужнiший крокодила дух.
  За штурвалом зуби у сталь пiлоти -
  Буде ворог розгромлений на порох i пух!
  Мурзилка теж вихопив зброю, але бiльш химерну i просту, а саме рогатку. Але запустив при цьому шпунтик iз антиматерiєю.
  I знову як рвоне, i розлетиться вiд попадання черговий лiтак супротивника.
  Чебурашка вякнув:
  - Наша перемога над ворогами, хай буде неминуча!
  I звiрятко з числа мультяшок витягнув трубку якої плюються. I давай нею цвяхити по супротивнику.
  I як плюне, так лiтак ворога i розсипається на порох. Причому попiл при падiннi перетворився на рiзного роду цукерки, льодяники, ватрушки та iншi смачнi речi.
  Вiчнi дiти в захватi заляпали в долонi i стали вистачати ласощi. I вони лiтали i посилали блискавки з вказiвних пальцiв. А деякi хлопчики i дiвчатка скинули взуття i лупили босими пальчиками своїх нiжок, посилаючи бульбашки та пульсари.
  Крокодил Гена зазначив:
  - Дуже кумедна вiйна!
  Дiвчинка голою, круглою п'ятою пiдкинула кульку, та злетiла i вразила могутнiй бомбардувальник з дюжиною крил. Той узяв та розколовся. А з його утроби, що лопнув, полилися струменi лимонаду, шоколадного коктейлю, та iнших шипучих напоїв. А також стали падати порцiї морозива та iнших солодощiв.
  Дiвчинка навiть кружляючи у захватi проспiвала;
  Вирує у всесвiтi вiйна,
  Медовi пряники з маком.
  А також летить пастила,
  Цукерки та булки зi смаком!
  Лисеня фiлософськи зазначив:
  - А коли у людей вiйна була горем!
  Вовк, жбурнувши собi в рот шоколадку, зазначив:
  - Добре було б сюди шоколадного зайця!
  I сiрий заспiвав:
  - Де шоколадний заєць, ти лагiдний мерзотник i солодкий на всi сто? Де шоколадний заєць тебе я покусаю, i дуже знай легко!
  Вовк спробував злетiти, але це вийшло не дуже вдало. Вiн плюхнувся з усього розмаху в струмiнь молока, що згущує, i меду, змiшаного з шоколадками.
  Вовчара завив i прогарчав:
  - Це жахливо...
  Тут його пiдхопили чиїсь сильнi руки. Вовняний звiр завис. А його поволок хлопчисько в цилiндрi i з iклами, що стирчать з пащi.
  Чебурашка впiзнав його i вигукнув:
  - Дивись Вампiреня завiтало!
  Хлопчик кивнув. Вiн виглядав худорлявим, довгоруким, i в бiлих рукавичках. Одягнений старомодно. I цим вирiзнявся з iнших дiтей. Пiдморгнув Чебурашцi, поставивши вовка, який був весь обляпаний солодким на клумбу.
  Пiсля проспiв;
  - Мрiють грiм та блискавка,
  Страх на цвинтарi.
   Армiя духовна.
  Я вампiр на капище!
  Вовк, облизуючись, i рича невдоволено помiтив:
  - Все солодке i нудотне. А хочеться чогось м'ясного!
  Вампiреня теж кивнув:
  - Я люблю кров. Особливо людську.
  Мурзилка насупився:
  - Ти що вбивав людей?
  Хлопчик-вампiр заперечливо хитнув головою:
  - Нi! Це не обов'язково. Я мультяшка i нiкого з людей зробити вампiром. Трохи попив кровi та вiдвалив!
  Чебурашка зi смiшком помiтив:
  - Краще синтетичну пий. А то знаєш, можна iклами людям занести заразу!
  Вампiреня з подихом помiтило:
  - А що в нашому свiтi не зараза? Всi ми певною мiрою дiти однiєї мавпи!
  Вовк огризнувся i гаркнув:
  - Ну вже немає! Я до мавпи жодного стосунку не маю!
  Крокодил Гена пiдтвердив:
  - I я теж... Навiть не ссавець!
  Вампiреня кивнув i досить моторошно посмiхнувся:
  - Можливо! Людина, втiм, стала останнiм часом куди бiльше схожою на мавпу. Нехай не зовнi, але за поведiнкою точно!
  Чебурашка зазначив:
  - Мавпочки, мавпочки - не поки що поставити банки!
  Мурзилка здивовано запитав:
  - Ти це до чого? До чого тут банки?
  Звiрятко з вушками логiчно вiдповiв:
  - Я маю на увазi риму! Тобто так краще виходить рима!
  Крокодил Гена проревiв:
  - Ясно вiдразу що не Пушкiн,
  Написав цi коломийки!
  Вампiреня крутнулося, злiтаючи вгору i перевертаючись у сальто, проспiвав:
  Хтось рейтинг свiй збудував на кровi,
  У нього гранiтний камiнчик у грудях!
  Мурзилка згiдно кивнув:
  - Наша дружба монолiт -
  I на тому вона стоїть!
  Крокодил Гена вiдкусив вiд тiстечка, на якi розсипалася бомба, скинута з лiтака i вiдзначив:
  - Смакочка!
  Вовк прогарчав:
  - Хочу зайчатина!
  I тут зверху на вовка як звалиться смажена, дуже жирна i важка котлета. I притиснути капiтально сiрого.
  Вовк побулькав:
  - В iм'я iдей пацифiзму!
  Вампiреня, прогарчало, в його руках блиснули як алмази на сонцi двi шаблi:
  - Нi! Пацифiзм не для нас!
  Дiвчинка пискнула, в її руках теж з'явилися шаблi, що блищали немов зiрки. I вона кинулася на Вампiреня. Клинки схрестились i посипалися iскри.
  Юний кровосос зауважив:
  - Для людини ти непогано фехтуєш!
  Дiвчинка хихикнула i вiдповiла:
  - А ти не поганий для мультяшки!
  Вампiреня помiтив:
  - Можеш кликати мене Дракула-молодший!
  Дiвчинка заперечила:
  - Нi! Так надто складно! Може, просто Драко!
  Вампiреня помiтив:
  - Є один Драко з Гаррi Поттера! А я неповторний!
  Дiвча змiнила зачiску на семикольорову i пискнула:
  - То чого тобi рiвнятися на графа Дракулу! Будь самим собою!
  Вампiреня кивнув i заспiвав:
  - Сюрпризiв казкових повним повний всесвiт,
  Вона чарiвна та незвичайна!
  А до майбутнього цiлком подати рукою,
  Не наслiдуй кумира - будь самим собою!
  Дiвчинка кивнула i вiдзначила:
  - Називайте мене просто - принцеса!
  Юний вампiр кивнув:
  - Принцеса! Може, принцеса цирку!
   Дiвчинка прочiрiкала:
  - Цирк, цирк, цирк - це чудово!
  Хлопчик-вампiр та дiвчинка принцеса продовжували рубатися.
  Мурзилка зазначив:
  - А ми її iменi так i не впiзнали!
  Чебурашка зазначив:
  - А моєї породи теж не впiзнали! Досi сперечаються, хто мiй предок!
  Вовк тим часом вп'явся зубами в котлету, i вiдчайдушно пожирав зайчину. Вiн був забруднений не лише шоколадом, кремом, згущеним молоком, а й жиром та м'ясним соком.
  Звiр-мультяшка рев, гризя м'ясо i вереск:
  - Ну, заєць! Ну постривай!
  Мурзилка хихiкнув i зазначив:
  - Ай-так, вовк!
  Чебурашка кивнув:
  - Менi бiльше подобається той iз Iвана Царевича! У того вовка був куди ширший свiтогляд!
  Крокодил Гена знову пальнув лiтаками. Збив машину, яка в польотi розсипалася на безлiч цукерок, пачок морозива рiзноманiтних форм, пончикiв, кренделiв, шоколадок та iнше.
  Вiчнi дiти кидалися на це i пожирали. Самi стрiляли з рогаток, вибиваючи потоки апетитних ласощiв.
  Тi падали вниз або навпаки ширяли у висотi. Безлiч цукрової вати пурхало повiтрям з великою силою.
  Крокодил Гена сам хапав смачне великими зубами, i ревiв:
  - Слава епосi достатку i немає черг!
  Дiвчинка вiдзначила, посмiюючись i фехтуючи з юним вампiром:
  - Все буде найвищий клас! Все буде найвищий клас - я це знаю! Я це знаю!
  Вампiреня продовжувало махатися, одразу двома мечами. I рубався вiдчайдушно. Дiючи з бойовою силою. Але дiвчинка йому не поступалася. Вона була справжня дикунка. I босими пальчиками нiжок iнодi метала в молодого вампiра подарунки смертi.
  Точнiше рiзного роду тоненькi диски, або шматочки торта.
  Вампiреня бився дуже впевнено i спiвав:
  - Ану давай потроши, а ну давай потроши,
  Я вип'ю кров вiд душi, я вип'ю кров вiд душi!
  Я ж спадкоємець великих вампiрiв!
  Дiвчинка-принцеса вiдзначила, вискалив зубки:
  - Стану я хоробрим i вiдважнiшим за лева!
  I раптом її шабля як зрiже пасмо волосся у вампiреня. I це дуже гарно. Ось вона бойова принцеса.
  Вовк продовжував крутитись i завивати. Йому явно було дуже стрiмко. I досить боляче, живiт спалахнув вiд обжерливостi. Треба ж цiлий центнер зайчини з'їв! Ось це величезна порцiя котлети розмiрами з гарний автомобiль чи бегемота.
  Вовк прогарчав:
  - Я сiрий демон i дуже страждаю,
  Менi дуже погано, i я майже вмираю!
  Дiвча вiдволiклася вiд поєдинку i вiдзначила:
  - Треба сiрому допомогти!
  I дiвчинка-принцеса босими пальчиками нiжок як вiзьме та клацне. I ось полився з шланга, що раптово виник у повiтрi, струмiнь газування. I вона як обдасть, забрудненого та пузатого вовка з "Ну постривай". Вовк вiзьме i закрутиться, буквально захлинаючись вiд газування. А потiм сiрого як вирве. З iкластої пащi полетiли льодяники, цукерки, карамельки, рiзного роду Чупа-Чупси, i драже. Зате живiт у вовка разом зменшився i став плоским.
  Вовк пробухтiв:
  - Як добре!
  Дiвчинка у вiдповiдь заспiвала:
  - Добре! Все буде добре, я це знаю! I славлю!
  Чебурашка логiчно зауважив:
  - Вовка вiдмили та прочистили шлунок. Так вiн став куди симпатичнiшим!
  Крокодил Гена з усмiшкою зазначив:
  - Вовк - це по лобi клацання!
   Дiвчинка дотепно вiдповiла:
  - Люблю мити кошенят! Це приємно i котику, i принцесi!
  Вампiреня вiдзначив, скеля iкла:
  - Я назвав тебе звичайно б бабою Ягою!
  Дiвчинка помiтила:
  - Баба Яга не одна, їхня цiла колекцiя з рiзних казок. Так що деякi з них дуже симпатичнi дiвчата!
  Чебурашка зазначив:
  - А я ось у Японiї - секс-символ!
  Дiвчинка хихикнула:
  - З такими вушками, i в Японiї ти справдi символ! Типу супершпигуна!
  Чебурашка гаркнув:
  - У Японiї - народ та мафiя єдинi!
  Лисеня, яке теж вимазалося по самi вушка кремом i шоколадним молоком, пискнув:
  - Коли ми єдинi ми непереможнi!
  Дiвчинка-принцеса вiдбила шаблями черговий випад юного вампiра i прочирикала:
  - За великi межi перемоги!
  Лисеня поставило цiлком закономiрне питання:
  - А кого ти збираєшся перемагати?
  Дiвчинка-принцеса вiдповiла, причому логiчно:
  - Насамперед лiньки!
  Крокодил Гена вiдповiдно кивнув:
  - Будеш лiнуватись i тобi жаби на голову сядуть!
  Чебурашка нагадав:
  - Ми ось збирали з пiонерами металобрухт, i ти Гена всi люки з водопроводу умикнув!
  Зубаста мультяшка в'янула:
  - Це ти менi вухатий пiдказав!
  Чебурашка у вiдповiдь прочирикав:
  - Гена наш пiдказку любить,
  Генка у дружбi з нею живе...
  Але пiдказка Гену губить,
  I до двiйок доведе!
  Мурзилка логiчно зауважив:
  - Вам обом не завадив би урок чистописання та правильної мови!
  Крокодил Гена зазначив:
  - Найбiльше кров - ллється вiд червоних промов!
  Вампiреня навiть перестав на хвилину битися i вiдзначив:
  - Це розумний вираз!
  Гена кивнув i заспiвала:
  - У мене розуму цiла палата,
  Гена крокодил - ти живеш багато!
  Чебурашка логiчно зазначив:
  - Зазвичай кажуть - багатенький Буратiно!
  Мурзилка засмiявся:
  - Який Буратiно? Буратiно лимонад?
  Мультяшка юного вампiра розсмiялася i вiдповiла:
  - Буратiно.... Лимонад - бути побитим буде радий!
  Дiвчинка-принцеса у вiдповiдь заспiвала:
  - Вiн не вчений, не поет, а пiдкорив увесь бiлий свiт!
  Його всюди дiзнаються! Скажiть, як його звати?
  Зубаста мультяшка iз зеленим хвостом прокричала:
  - Крокодил Гена!
  - Крокодил Гена!
  Дiвчинка-принцеса прочiрикала:
  - Iшла велика змiна,
  Стiлець зламав на частинi Гена!
  Вiн зелений крокодил,
  Але ламає стiлець - дебiл!
  Гена, зрозумiло, став витягувати у вiдповiдь iз сумки багатоствольний, ручний плазмомет. Так це серйозно.
  Мурзилка пропищав:
  - Легше Гена вона лише дитина!
  Крокодил гаркнув:
  - Двiстi п'ятдесят рокiв - це не дитина!
  Чебурашка зазначив:
  - Усi люди дiти та їх треба шкодувати!
  Дiвчинка з посмiшкою, що сяяла перлинами проспiвала:
  - Знаєш серцем ми не дiти! У тебе друзi свої!
  Вампiреня вiдзначив:
  - I мої друзi не нули!
  Дiвчинка-принцеса вiдзначила:
  - У деяких народiв - нуль - це досконале число!
  Крокодил Гена брякнув:
  - На нуль дiлити не можна!
  Дiвча-генiй помiтила:
  - Як i роздiлити дiрку вiд бублика!
  Мурзилка заспiвав:
  - Партiї бублик, народу дiрка вiд бублика,
  Отак виглядає мультяшна республiка!
  Вампiреня помiтив:
  - Республiка, не монархiя! А ось Кощiй безсмертний претендує на роль монарха i навiть iмператора!
  Крокодил Гена, гаркнув:
  - Я ж буду iмператором це дуже просто!
  Вампiреня проспiвало:
  - Ми всi дивимося в Наполеони,
  Двоногих тварин мiльйони...
  На них постою я успiх,
  I виставлю народ на смiх!
  Дiвчинка-принцеса заляпала в долонi:
  - Браво! Такий пасаж?
  Гена крокодил буркнув:
  - А може, пасатижi?
  Чебурашка пропищав:
  - Зеленохвостi в Парижi,
  Потрiбнi як у лазнi пасатижi!
  Гена не на жарт образився:
  - Зеленохвости це зовсiм не моя порода! I взагалi не плутайте мене з ними!
  Чебурашка хихикнув i зазначив:
  - Зате я iстота унiкальна!
  Лисеня, яке було забруднене надмiру, проспiвало:
  - Солодка, солодка кров,
  За годину це просто земля.
  Вовк мокрий i злий перебив:
  - Ось я тобi рудий усi кишки випущу!
  Лисеня човпнув лапками i помiтив:
  - А з чого ти взяв, що я тобi це дозволю!
  Вампiреня вiдзначив:
  - Може, вистачить обжиратися цукерками? Займемося чимось серйознiшим?
  Дiвчинка помiтила з посмiшкою:
  - А що може бути серйознiшим? Ось у нас якийсь супер рай!
  Лисеня зi смiшком зазначив:
  - Люди впали в дитинство i здобули щастя! I це їм до вподоби!
  Дiвчинка-принцеса нагадала:
  - Людина сама собi викувала щастя! Ми настiльки розвинули свою науку, що змогли заповнити всi свої потреби. I стало жити набагато краще! Точнiше, досягли абсолютного щастя. А щастя - це бути як дитина, веселою, i не думати про погане i будь-якi турботи!
  Чебурашка кивнув:
  - А якщо ще й школи немає, то й зовсiм лепота!
  Дiвчинка-принцеса кивнула:
  - Та навчання у школi нудне заняття! Куди краще розважатися та грати! Взагалi найцiкавiша гра - це вiйна!
  I босонога красунi круглою п'ятою врiзала в апельсин. Той пiдлетiв i потрапив у важкий бомбардувальник, розмiрами скидається на справжнiй авiалайнер. Вiн лопнув i розсипався на безлiч тiстечок, морозива, пончикiв i цукерок, рiзних форм i квiтiв.
  Дiти вже майже всi лiтаки розбили. Але продовжували вилiтати новi машини та їх трощили.
  Мурзилка зауважив:
  - Справжня вiйна куди трагiчнiша!
  Дiвчинка-принцеса зi смiшком вiдзначила:
  - Як сказати! Любили ж ранiше грати у вiйну! I не лише дiти!
  Вампiреня кивнув i нагадав:
  - Гладiаторськi бої були у Стародавньому Римi! I це чудово!
  Крокодил Гена кивнув:
  - Знаю! Лондон це столиця Парижа, а Париж це столиця Риму, а Рим ....
  Мурзилка пiдказав:
  - Рим - це столиця Великої Римської iмперiї!
  Крокодил Гена кивнув:
   - Так Римської iмперiї! I це чудово!
  Вампiреня уточнило:
  - Рим - це столиця Iталiї!
  Крокодил Гена проревiв:
  - Я є Юлiй Цезар!
  Мурзилка зауважив:
  - Навiщо тобi бути Юлiєм? Ти Гена i так добрий!
  Чебурашка згiдно кивнув:
  - Нас дiти люблять бiльше, анiж Юлiя Цезаря!
  Вампiреня ревло:
  - Цезар рейтинг свiй збудував на кровi,
  У нього гранiтний камiнчик у грудях!
  Лисеня помiтив:
  - Наша тусовка загалом чарiвна! А заспiвати чогось не бажаємо!
  Дiвчинка-принцеса заспiвала:
  - Доля моя не пошкодуй добра,
  А значить будь приємна i мила!
  Лисеня хихiкнуло i вiдзначило:
  - Та це пiсенька! А краще нiчого немає!
  Мурзилка агресивно кивнув:
  - Та чогось особливого, космiчного!
  Вовк, який був мокрий, злий, i не дуже добре вiдмитий, буркнув:
  - Та краще б усi вiдлетiли б до чортової бабусi!
  Чебурашка помiтив:
  - Саме так? Що якщо бiсова бабуся за всiм цим i стоїть?
  Мурзилка посмiхнувся i запитав:
  - А докази у нас є?
  Вухатий звiрятко напружився:
  - Докази ви кажете?
  Мурзилка впевнено кивнув:
  - Або факти! Ось як говорив Шерлок Холмс - треба спочатку мати факти, а не теорiю. Якщо створити теорiю заздалегiдь, то пiд неї пiдтасовуватимуться всi факти!
  Чебурашка кивнув:
  - Логiчно! А якщо мультяшку Шерлока Холмса нам самим запросити!
  Мурзилка рiшуче мотнув головою:
  -Нi!
  Крокодил Гена буркнув:
  - А чому б i нi?
  Мурзилка логiчно зауважив:
  - У нас має своя гордiсть бути! I не лягає пiд Шерлока Холмса!
  Чебурашка погодився:
  - Це конкуруюча контора! Не пiде!
  Мурзилка зазначив:
  - Та вже голова вiд цього трiщить! Версiй стає дедалi бiльше!
  Лисеня логiчно вiдзначило:
  - Коли зустрiчають два детективи у них три версiї! Так що базарити можна майже до нескiнченностi!
  Крокодил Гена кивнув:
  - Комбiнацiй не порахувати!
  Мурзилка буркнув:
  - То може краще у шахи зiграти, нiж займатися подiбним, безмежним перебором iстин та версiй?
  Лисеня пискнув:
  - Чур я бiлими!
  Крокодил Гена запропонував:
  - Нi вже краще нехай спочатку нам дiвчинка заспiває!
  Юна принцеса кивнула i пiдтвердила:
  - Iз задоволенням!
  I дарування вiчної юностi заспiвала;
  У космосi багато рiзних дверей,
  Злий гiперплазми вирують потоки!
  Знання дали безлiч ключiв,
  Були ми люди, тепер боги!
  
  На зорельотах - мчимо хвилями,
  Пiняться кварки у вихорах ефiру!
  Що я нащадкам своїм передам,
  Дiтям iншого, бурхливого свiту!
  
  Вакуум теплий, грiє серця,
  Зiрки навколо - як особи закоханих!
  Служимо прогресу - немає кiнця,
  А на Землi шелестять нiжно клени!
  
  Де ми ступаємо, там свiтло цвiте,
  Громи битв - музика життя!
  Виступимо смiливо у новий похiд,
  Свято послужимо вiчнiй Вiтчизнi!
  
  Хай будуть жертви - космос суворий,
  Багато рiзних видiв та рас!
  Занадто величезна безодня свiтiв,
  Увечерi друг, а пiд ранок зрадить!
  
  Але для Вiтчизни, немає перешкод,
  Знає будь-хто: дитячий дух це сила!
  Не залякає i геєна i пекло,
  Не ув'язнить i загибель-могила!
  
  Анiгiлювати можна лише тiло,
  Ну, а душа вiрно Батькiвщинi служить!
  Бiди та скорботи - все перемогти,
  Потрiбно - затягнемо пояс тугiше!
  
  Ось завдали поразки ворогам,
  Ми людство - пуп свiтобудови!
  Сунеться гидота - зустрiне удар,
  Нам не личить: м'якiсть, скорбота та ридання!
  
  Космос для нас, став як внутрiшнiй двiр,
  Швидкий полiт мiж зiрками, як прогулянка!
  Хоч безмежний небесний килим,
  Перекроїти його зможемо - не жарт!
  Крокодил Гена свиснув:
  - Це круто!
  Мурзилка погодився:
  - У дiвчинки безперечно вокальнi талант!
  Вампiреня теж заспiвало, в унiсон;
  Твiй великий дар, завдасть удару!
  Дiвчинка-принцеса знову заспiвала, пишучи на ходу;
  Нехай буде щастя людям усiм навiки,
  Ласкає зiрки, весело дурiючи i смiючись!
  Сумують лише безнадiйнi калiки,
  У самому справi , людина є принцом всiх !
  
  Я не шукала у бурхливих водах принца,
  Адже для мене визнання - рубати ворогiв мечем!
  I навiть у мрiях - бiйка зла снитися,
  Вiйна прекрасна, хоч жахлива - пали орду вогнем!
  
  Ось зорелiт впав у темрявi згоряючи,
  Уламки самоцвiтами розсипалися в горах!
   I скелi стали нiби оперення папуги,
   Коли гарно, пропадає бiль та страх!
  
  Зараз танцюю, наче я циганка,
  Босi нiжки окропила кров!
  Знай канонада - найкраща шарманка,
  Крушити всiх - саме пристрасне кохання!
  
  Насильство - це дна не знає вир,
  Застрягла в серцi гостра голка!
  А на iнших планетах люди стогнуть,
  Доля такий їм "приз" пiднесла!
  
  Б'юся я вiд заходу сонця,
  I навiть Диявол здивувався сам!
  У поемах доблесть дiви цiєї оспiвання,
  А пристрасть її читаю по губах!
  
  Та помста кордонiв та заходiв зовсiм не знає,
  Якщо Русь образив - дурень не знайди!
  Земля Вiтчизни - краще мiсця в раї,
  Цемент - iдея, люди - цегла!
  
  А на душi жорстоко ниє рана,
  Загинув мiй хлопець - захищаючи край!
  I Батькiвщина розтоптана, попрана,
  Я як у ланцюгах, про помсту дерзай!
  
  В iншому всесвiтi, навiть сонцi три штуки,
  Планета хоч пишна, але повiтря сухе!
  I до бiса всi премудростi, науки,
  Мiй гiперлазер - здався i погас!
  . РОЗДIЛ Љ 12.
  Мурзилка перервав команду:
  - Я думаю, поки вистачить! Потрiбно летiти на Марс!
  Крокодил Гена з цим погодився, клацнувши хвостом:
  - Це найкращий варiант!
  Чебурашка хихикнув, i ввiмкнув голограму комп-браслету. У нiй виникло зображення гарних дiвчат, якi грали на ключках у хокей.
  Вухатий звiрятко, проворкував:
  - Це буде чудовий презент у нашому розслiдуваннi!
  Дiвчинка-принцеса кивнула головкою з волоссям сяючим немов сусальне золото.
  - Давайте покажемо свiй найвищий клас! Полетiли...
  Мурзилка натиснув кнопку джойстика, i поруч з ним виявився гравiоцикл з коляскою.
  Двiйники-мультяшки Вiнтiк i Шпунтiк витягнулися, наче пiонери пiднявши руки в салютi i пискнули:
  - Машина до запуску та польоту готова!
  Лисеня впевнено вимовило:
  - Цi хлопцi, хай i клонованi, нiколи не пiдведуть! Можете летiти на Марс!
  Вампiреня прочирикало:
  - Я хочу летiти з вами!
  Мурзилка впевнено кивнув:
  - Це можна! Ми з радiстю вiзьмемо тебе!
  Дiвчинка-принцеса вiдзначила:
  - А я й не проситимуся! Сама якщо захочу полечу!
  Гена, Мурзилка, Чебурашка та вампiреня заскочили на гравiоцикл. Машина загула, i рвонулася вгору.
  Мурзилка вiдчув миттєве навантаження. Потiм включився антигравiтатор, який стабiлiзував потоки гравiтонiв.
  Гена зазначив з усмiшкою:
  - Гагарiну i не снилися нашi здобутки!
  Чебурашка розсмiявся, скелячи зубки:
  - Був Гагарiн - славний хлопець.
  Вампiреня заперечив:
  - На мiй погляд у Дiснея заслуги перед людством набагато вищi!
  Гена знизав плечима i помiтив:
  - Мiй хрещений батько не Дiсней!
  Мурзилка у вiдповiдь взяв i витяг iз матрицi Гiпернета морозиво в шоколадi та з ананасом, i простяг по пачцi друзям:
  - Давайте насолодимося прохолодою!
  Вампiреня заперечив:
  - Морозиво добре, а кров ще краще!
  Крокодил Гена трохи вiдкусив i проревiв:
  Люблять дитячi мультяшки та вино та шашлики,
  Тiльки кажу вампiрам, затупiть ви iкла!
  I з ока юного кровососа як лупе маленька блискавка.
  Пiсля чого вiн як вiзьме i морозиво кусне своїми iклами.
  Ось це мультяшки.
  Навколо у космосi повно руху. Багато проноситься зорельотiв найрiзноманiтнiших конструкцiй. Бiльшiсть їх управляються роботами.
  Ось це чудовi технологiї.
  Ось один iз космiчних кораблiв схожий на краплю, при цьому засiяну стовбурами гармат. Бойова машина.
  Вампiреня помiтив iз тривогою:
  - Якщо справа дiйде до реальної космiчної вiйни, чи зможуть встояти iнфантильнi люди!
  Крокодил Гена помiтив, скелячи зуби:
  - Дiти теж люблять воювати! Вони це роблять iз великим ентузiазмом!
  Чебурашка поправив:
  - Швидше навiть iз величезним!
  Вампiреня погодився:
  - Вiчнi дiти теж дуже розумнi! I таке часом виробляють та винаходять!
  Мурзилка дотепно помiтив:
  - Я зможу стати академiком i навiть грос-академiком, бо лiтаю з великою швидкiстю!
  I iстота жовтого кольору взяла i доїла морозива. I викинуло паличку.
  Так у польотi перетворилася на рожеву квiтку. Ось це дiвчисько з великою люттю вогню.
  Принцеса наздогнала їх, використовуючи у польотi пояс. Вона крикнула Мурзiлцi:
  - Нiкуди не втечеш - станеш просто як воша!
  Крокодил Гена огризнувся i вiдповiв:
  - А може i крутiше за будь-яку рептилiю!
  Ось Марс з'явився перед командою. Так планета давня. Але життя на ньому так i не було виявлено.
  Натомiсть збудували бiльшу кiлькiсть мiст та рiзних споруд.
  Ось пiрамiда з блакитного каменю сяє... Вона величезна, вища за Гiмалаїв, i її видно здалеку.
  Дiти катаються з неї немов iз велетенської гiрки. Це дуже вражаюче видовище.
  Дiвчинка-принцеса прочiрикала:
  - Пiрамiди, пiрамiди, пiрамiди,
  Вiдкриваємо до космосу види!
  Мурзилка згiдно кивнув:
  - Марс справляє враження!
  Вампiренiш примхливо заявив:
  - А, на мою думку, нiчого особливого!
  Тим часом планета ставала все бiльшою i заповнювала простiр. У нiй було щось вiдмiнне вiд Мiсяця та планети Земля. Зокрема велика кiлькiсть червоних рубiнiв на вежах. I загальна краса планети. А також багато пам'ятникiв воїнам, дiвчат у бiкiнi та хлопчакiв iз мускулистими, оголеними торсами у шортах. Статуї тримали зброю, тризубцi, мечi, луки. I з них били фонтани.
  Хлопчаки-статуї були переважно на вигляд рокiв чотирнадцяти-п'ятнадцяти з рельєфними м'язами, як, втiм, i дiвчата. Частина статуй босонiж, частина у сандалях. I цi статуї були у русi, i зброєю трясли.
  Водночас випускалися i фонтани.
  Багато дiтей носилося повiтрям. Дорослi люди, прийняли образи вiчних хлопцiв i сприйняли їхнє мислення. Постiйно веселi i скеляться, i їхнi усмiшки такi променистi.
  Дiвчинка-принцеса вiдзначила:
  - Чудовий людський свiт!
  Мурзилка вiдповiв iз упевненiстю:
  - Щастя ми розумiємо по-своєму!
  Вампiреня кивнув:
  - Зараз би я людської кровi попив!
  Крокодил Гена у вiдповiдь заспiвав:
  Нехай рiчки кровi течуть по землi,
  Нехай стогнуть вiд болю - пожежi скрiзь!
  Чебурашка хихикнув i зазначив:
  - Крокодил хоче кровi!
  Тут до них пiдлетiла на ступi вродлива дiвчина з волоссям кольору полум'я. Вона струснула мiтлою i пропищала:
  - Баба Яга - боса нога! Готова з вами дружити!
  Мурзилка кивнув з усмiшкою:
  - Ви такi красивi!
  Дiвчина кивнула з оскалом перлинних зубiв:
  - Я повинна як жiнка зберiгати красу! I не лише зберiгати, а й примножувати!
  Чебурашка крутнув указкою з вiстрям, помiтивши:
  - Та це для жiнки найвище захоплення! Бути красивою i примножувати свою стрункiсть та веселiсть!
  Крокодил Гена дотепно додав:
  - Така баба Яга, може творити добро!
  Дiвчина з вогненним волоссям, запропонувала:
  - Я вам загадаю загадку, i якщо вийде подарую клубок, що говорить!
  Мурзилка скептичнi сказав:
  - А якщо не вгадаємо?
  Баба Яга босими пальчиками нiжок випустила перо i вiдповiла:
  - Тодi Мурзилка менi подарує свою ручку з алмазним пером!
  Жовте звiрятко заперечив:
  - Ручку так просто я не вiддам! Вона - цiнний артефакт!
  Баба Яга кивнула своєю мiдно-червоною головкою:
  - Та й мiй клубочок не простий. Вiн може знайти будь-яке мiсце у всесвiтi та розмовляти вмiє!
  Крокодил Гена кивнув:
  -Знаю! Це найцiннiший артефакт! Хочеш, я за нього свою пiонерську краватку поставлю!
  Баба Яга зневажливо пирхнула:
  - А навiщо менi ця червона ганчiрка?
  Крокодил Гена образився i заспiвав:
  - Моя краватка кольору червоного,
  I цим я пишаюся.
  Струмком проллє небезпечного,
  I буде ти не лякайся!
  Баба Яга кивнула i промовила:
  - Чи готовi ви свою ручку, проти мого клубка!
  Мурзилка вякнув:
  - А ти покажи свiй клубок!
  Баба Яга клацнула пальцями. У них i справдi з'явився клубок iз золотими нитками та з маленькими крильцями. У клубку розкрився рот i пропищало:
  -Привiт Мурзилка!
  Мультяшка жовтого кольору здивувалася:
  - Вiн знає моє iм'я?
  Клубочок пiдтвердив:
  - Звiсно ж знаю! Я взагалi багато чого знаю!
  Крокодил Гена вигукнув:
  - Я за такий клубок, готовий поставити не лише червону краватку, а й свою трубку!
  Баба Яга зневажливо пирхнула:
  - I що толку в твоїй трубцi?
  Крокодил Гена похвалився:
  - З неї можна курити, хоч сто рокiв поспiль, i не додавати тютюну!
  Дiвчина з рудим волоссям буркнула:
  - Палiння шкiдливе для здоров'я! Краще викинь її!
  Чебурашка нагадав:
  - Пам'ятаєш Гена ти обiцяв, вступаючи до лав пiонерiї - кинути палити!
  Зелена мультяшка прохрипiла:
  - Те, що, я обiцяв той закон!
  Баба Яга хихикнула, i показала iкла:
  - То ви ще й пiонери? Смiшно, а я думала, ви дорослi мультяшки.
  Крокодил Гена логiчно заперечив:
  - Героїзм не має вiку.
  Чебурашка пiдхопив:
  - У серцi юному кохання до країни!
  Мурзилка додав:
  - Пiдкорити може гранi космосу.
  Дiвчинка-принцеса пискнула:
  - Ощасливити всiх на Землi!
  Баба Яга вiдповiдно кивнула, i клубочок на її долонi пiдскочив. Дiвчина з червоним волоссям запитала:
  - То вирiшуватимете мою загадку?
  Мурзилка рiшуче кивнув:
  - Валяй! Я готовий поставити на кiн свою ручку!
  Баба Яга з посмiшкою промовила:
  - Чому бiля колобка цiлих п'ять нiг!
  Крокодил Гена свиснув:
  - Оце загадка на парадокс!
  Чебурашка помiтив iз iронiєю:
  - Це хохма, що не має вiдповiдi!
  Дiвчина з рудою зачiскою хихикнула:
  - А чого ви хотiли? Щоб вам дала завдання з найвищої математики?
  Мурзилка з усмiшкою кивнув:
  - Це гарне питання. Але якщо врахувати, що вiн дано з iронiєю, то й вiдповiдь має бути iронiчною!
  Баба Яга кивнула:
  - Це вiрно! Так що дерзай мiй хлопчик!
  Мурзилка взяв i залюбки проспiвав;
  Колобок iз тiста бiк,
  Але умишком недалеко...
  Дали знижку на п'ять нiг,
  Вiн зробити все вiдразу змiг!
  Їх чудово, коли п'ять -
  Можна i футбол зiграти!
  Баба Яга хихикнула i пискнула:
  - Та цю вiдповiдь можна i зарахувати! А яка зiрка найбiльша у всесвiтi?
  Мурзилка серйозно вiдповiв:
  - А це вже друге питання! Ну давай клубочок!
  Крокодил Гена кивнув:
  - Правильно! Договiр дорожчий за грошi!
  Баба Яга хихикнула i вiдзначила:
  - А мiй клубочок не продається просто так... Вiн сам обирає хазяїна!
  Почувся писк:
  - Справдi, я так просто не продаюся!
  I клубочок у позолотi показав свою довгу i тонку мову.
  Крокодил Гена зазначив:
  - Може тобi врiзати по вухах?
  Клубок буркнув:
  - У мене немає вух!
  Мурзилка запитав iз посмiшкою:
  - Ти розумний?
  Клубочок смикнувся i вiдповiв:
  - Звичайно! Я мультяшка iз казки!
  Мурзилка обернувся до Баби Яги i прогарчав:
  - Ти, порушуючи закон, хотiла розiграти розумну iстоту!
  Руда дiвчина тупнула босою нiжкою i пискнула:
  - У казцi такi клубки можна продавати та обмiнювати. Це аксiома! Це будь-який законник пiдтвердить!
  Вампiреня помiтив, ворушачи iклами:
  - А вона має рацiю! Це ви вже з клубочком домовитись повиннi!
  Мурзилка знизав плечима i вiдповiв:
  - Я розумна iстота неволiти не маю права! Нехай скаче на всi чотири боки!
  Позолочений клубочок розреготався i вiдповiв:
  - Ви дуже мудро вчинили. Але ж ви когось шукайте?
  Мурзилка згiдно кивнув:
  - Зрозумiло шукаю! Хiба я не правий?
  Золотий клубочок помiтив:
  - Я можу вас привести у будь-яке мiсце у всесвiтi!
  Мурзилка набившись, сказав:
  - Тодi наведи нас комп'ютерному хулiгану!
  Золотий клубочок пропищав:
  - До якого конкретно?
  Мурзилка знизав плечима i вiдповiв:
  - А ми цього поки що й самi не знаємо!
  Клубок пропищав з усмiшкою, на всю ширину:
  - Так i я не знаю!
  Чебурашка запропонував:
  - А може, ти нас до Кощi доставиш?
  Мурзилка насупився:
  - Це чого до Кощiя?
  Звiрятко з великими вухами, логiчно припустив:
  - Тому вiн найрозумнiший серед мультяшок!
  Мурзилка цiлком рацiонально зауважив:
  - Можливо, Кощiй i є кiбернетичний хулiган!
  Чебурашка кивнув, перебираючи вушками:
  - Ось ми його й скрутимо! Прямо на мiсцi!
  Золотий клубочок пiдтвердив:
  - Кощiй безсмертний знає все! У ньому величезна космiчна сила!
  Мурзилка рiшуче мотнув головою:
  - То веди нас до Кощiя!
  Клубочок зобразив кивок i пропищав:
  - А за це ви вiдгадайте ще одну загадку!
  Мурзилка зiтхнувши вiдповiв:
  - Ну, добре задавай!
  Золотий клубочок розкривши рот сказав:
  - А все ж таки яка найбiльша зiрка у всесвiтi!
  Чебурашка побулькал:
  - А чи не квазар?
  Крокодил Гена перебив:
  - Мається на увазi лише одна зiрка!
  Мурзилка рiшуче заявив:
  - Це теж питання на почуття гумору, i вiдповiдь має бути з гумором!
  Вампiреня кивнув i помiтив:
  - Добре було б порося у кетчупi!
  Чебурашка вiдмахнувся:
  - Замов через Гiпернет!
  Юний племiнник Дракула примхливо в'янув:
  - У Гiпернетi свинина синтетична!
  Чебурашка логiчно зауважив:
  - А на смак та запах жодної рiзницi немає. Як зокрема ти п'єш синтетичну кров i балдеєш!
  Вампiреня гаркнув:
  - Синтетичну галiмо! Я хочу натуральну!
  Мурзилка кивнув i помiтив, спiваючи:
  - Путiвна зiрка - це совiсть наша,
  У всесвiтi не знайти цiй свiтилу красивiше!
  I вона такий розмiр бiльше не буває,
  Та всесвiтня зiрка всi свiти вмiщує!
  Золотий клубочок пiдтвердив:
  - Чудова вiдповiдь! Що ж я вас вiдведу до Кощiя! Тiльки питання, Кощеєв-мультяшок навiть без клонiв не менше дюжини з рiзних казок. Так то вам...
  Мурзилка вiдповiв:
  - Веди до того Кощiю, що одружився з Оленою Премудрою. Вiн, мабуть, найвчений!
  Золотий клубочок пiдтвердив:
  - Це можна! Вiн не надто далеко вiд сюди!
  Мурзилка набрався:
  - Як це не надто далеко?
  Клубок пискнув:
  - Зовсiм поруч - парсекiв сто чи нi двiстi чи триста! I ми долетимо туди.
  Крокодил Гена помiтив:
  - На гравiоциклi сто парсекiв не вiзьмеш! Тут зорелiт потрiбен!
  Мурзилка кивнув i вiдповiв:
  - У нас є зорелiт!
  Чебурашка хихикнув з усмiшкою:
  - Вiн є, але, як завжди, на ремонтi!
  Мурзилка запропонував:
  - Замовимо новий!
  Крокодил Гена заперечив:
  - Це коштуватиме великих грошей. Зiркольоти коштують недешево, i їх безкоштовно не роздають!
  Мурзилка зiтхнув:
  - А якщо на громадському транспортi?
  Чебурашка згiдно кивнув:
  - Можеш, спробувати... де Кощiй одружений з Оленою Премудрою?
  Золотий клубочок охоче вiдповiв:
  - У сузiр'ї Великої Ведмедицi. А де точнiше, я вам наведу!
  Мурзилка кивнув, помiтивши:
  - Можна, на кiнепросторовому поїздi доїхати! Це досить комфортно i коштує справжнi копiйки!
  Вампiреня сердито заявив:
  - Я з вами не поїду!
  Крокодил Гена гаркнув:
  - А ми вас вашу криваву високiсть i не запрошували! Це наше слiдство, i ми шукаємо злочинця!
  Вампiреня прогарчало:
  - Ставлю сто тисяч доларiв, що його не знайдете!
  Мурзилка хихикнув i вiдповiв:
  - Скiльки мотузочку не витися, а кiнець знайдеться!
  Гена крокодил проревiв:
  - Приймаю ставку! Готуй сто тисяч доларiв!
  Вампiреня пiдскочило до крокодила, i шльонув долонею:
  - По руках! Готовий сперечатися вам це не пiд силу!
   I вони побилися об заклад. I це було цiкавим парi.
  А потiм трiйця сiла на гравiоцикл i рвонула до космопорту. За ними летiла дiвчинка-принцеса, а вампiреня вiдправилося в парк розваг.
  На долонi у Мурзилки пiдстрибував позолочений клубок. Вiн час вiд часу ставив запитання:
  - А яка у вас кримiнальна справа була найцiкавiшою?
  Мурзилка фiлософськи вiдповiв:
  - Сказати, що було найцiкавiшим - неможливо! Бо ж по-своєму все цiкаво!
  Клубочок наполягав, пiдстрибуючи i ворушачи довгим язиком:
  - А що ж найцiкавiше?
  Мурзилка посмiхнувся i почухав верхiвку, вiдповiв:
  - Мабуть, справа про викрадення намиста королеви. Це цiкаве було розслiдування. I ми в ньому досягли успiху!
  Золотий клубочок проворкував, показуючи язичок:
  - А в чому конкретно ви досягли успiху? Хто виявився злочинцем?
  Мурзилка зiтхнувши вiдповiв:
  - Той, вiд кого найменше очiкували каверзу - хлопчик-с-пальчик. Ми думали, що вiн позитивна мультяшка, а вiн виявився таким, безпосереднiм...
  Крокодил Гена помiтив:
  - Краще б у iгри рiзатися, нiж крадiжкою промишляти! Я ось, наприклад, щодо придбань дока!
  Чебурашка хихикнув у вiдповiдь:
  - Ти не дока, а докер! I що такого Генка набув?
  Крокодил заспiвав, пiдстрибуючи:
  - Я набув великого таланту, i буде класний результат!
  Бiля будiвлi космопорту на Марсi, бив у небо фонтан: у виглядi юнака-пiдлiтка з рельєфним торсом, i гарної, теж мускулистої дiвчини. Струмiнь у фонтану було цiлих - червона, жовта i зелена. I вони неслися на цiлий кiлометр заввишки.
  Мурзилка вiдзначив iз посмiшкою:
  - Все тут войовниче та класне!
  Клубочок помiтив:
  - Дещо одноманiтний дизайн. Суцiльно люди як пам'ятники i виключно хлопчики i дiвчата!
  Крокодил Гена заперечив:
  - Ось подивись є пам'ятник та мультяшцi!
  Справдi, з протилежного боку космопорту стояла статуя Буратiно та Мальвiни. Причому обидвi мультфiльми тримали в руках золотi ключики.
  Мурзилка вiдзначив, примруживши очi:
  - Отже моя краса! Все просто чудово!
  Клубочок прошелестiв:
  - Буратiно, Буратiно, бурий хлопчик,
  Приготуй такий ти сильний лазерний наган!
  Чебурашка буркнув:
  - Лазерний наган - чудово!
  Пiсля цього трiада слiдчих з особливих справ рушила до космопорту.
  Квитки можна замовити через Гiпернет. Усi практично. Стартують гiперпоїзди.
  Справдi, тут розкiшно i блищать зорельоти позолотою.
  Крокодил Гена навiть заспiвав:
  - Золото, золото, золото...
  Золото падає з неба.
  Наша планета розколота,
  Буде повно знаю хлiба!
  Гiперпоїзди були напiвпорожнi. Багато волiли власнi зорельоти.
  Трiада увiйшла в експрес що слiдував до Великої Ведмедицi. Це досить велика акула. Усерединi теж шикарно. Навiть висять картини давнiх майстрiв. Зрозумiло не оригiнали, а точнi копiї, в усипаних самоцвiтами рамах.
  Службовцi в основному роботи, у виглядi людських дiтей. Вони одягненi дуже ошатно i кланяються.
  У Мурзiлкi пара справжнiх людей попросила автограф. Зрозумiло, вони теж як дiти на вигляд, але дуже веселi та рухливi мордочки. Скеляться бiлими зубками.
  Мурзилка та Чебурашка розписалися. Але крокодил Гена проiгнорував.
  Пiсля чого трiумвiрат вирушив у розкiшну каюту. Там була i ванна кiмната з фекалiоанiгiлятором, i окрема кiмната кожному.
  Втiм, мультяшки волiли бути разом у вiтальнi. I почали обговорювати новини.
  Програма новин повiдомила, що за кiлька днiв вiдбудеться перше в iсторiї людство воскресiння з мертвих. I той, хто через рiчку iндивiдуального часу уникне смертi, буде Юрiй Гагарiн. Зiйшлися на першому космонавтi.
  Крiм того, повiдомили, що на однiй iз планет знайдено базу мандрiвникiв. Що довело, що люди зовсiм не єдина надцилiзацiя у всесвiтi.
  Щоправда, база знову виявилася порожньою. Але на нiй нашi слiди надметалу та радiацiї.
  Мурзилка помiтив зiтхаючи:
  - Мандрiвники можуть виявитися для нас проблемою!
  Крокодил Гена кивнув:
  - Звичайно! I це стане сумним уроком для нас!
  Чебурашка заперечив:
  - А може навпаки, стiльки ще чудесного нас чекатиме попереду! I ми пiднiмемося i вище!
  Позолочений клубочок помiтив:
  - Є версiя, що мандрiвники це просто люди з майбутнього! Що втiм, дуже багато пояснює!
  Крокодил Гена взяв i заспiвав:
  Звичайно, складно передбачити,
  Що на людину скоро чекає...
  Складаємо iспити на п'ять -
  I занурилися в лiтак!
  Чебурашка пискнув:
  - Та екзамени, здаючи тiльки на п'ять!
  I команда заспiвала, скелячи зубки:
  Слався Батькiвщина наша вiльна,
  Найкласнiше у свiтi речей.
  Сила законна, воля народна,
  Не здолає нас навiть Кощiй!
  . РОЗДIЛ Љ 13.
  Адольф Гiтлер стояв пiд прохолодними струменями душа. Хлопчик-фюрер вiдчував блаженство пiсля дванадцятої години важкої працi в каменоломнях, як приємно обмити втомлене, мускулисте, дитяче тiло.
  Звичайно, його жили як сталь, i фiзично ти загартований, але дванадцята година роботи без вихiдних - важко. I м'язи тупо ниють.
  I скоро сон... Убога вечеря - втiм достатня щоб тiло пiдлiтка не було виснажене, i не болiло. А потiм молитви та вiдхiд до сну. Ти будеш спати на нарах, i наручник притиснуть до босої ноги хлопчика-фюрера.
  I лише увi снi опинишся на волi i зможеш побачити щось цiкаве.
  Ось, наприклад, з альтернативної iсторiї, де все пiшло iнакше...
  Гiтлер не оголосив вiйни США. I Америка сама не вступила до битви з Третiм Рейхом. А це призвело до вiдсутностi бомбардувань та другого фронту.
  Третiй Рейх ув'язнув пiд Сталiнградом. Але на схiдний фронт було переведено найкращий на той момент нiмецький ас Марсель. I внаслiдок чого радянськi лiтаки стали горiти немов смолоскипи.
  Англiйцi без Америки не ризикнули наступати у Єгиптi. Ситуацiю загострило i те, що Японiя виграла битву пiд Мiдвей. I захопила iнiцiативу на Тихому океанi.
  Пiд Сталiнградом нiмецька розвiдка спромоглася частково розглянути зосередження радянських вiйськ на флангах групи армiй "Б". I перегрупувала сили. Внаслiдок чого атаки радянських вiйськ були вiдбитi. Крiм того, наступ почався в нельотну погоду. I це теж далося взнаки негативно.
  Марсель швидко набирав рахунки, i за триста збитих радянських лiтакiв, отримав уперше у Вермахтi другий Лицарський Хрест Залiзного хреста з дубовим листям, мечами та дiамантами. Радянським льотчикам iм'я Марселя вселяло дикий жах, i вiн був страшний - прозваний чорним дияволом.
  Червона армiя не спромоглася прорвати нiмецьку оборону нi в центрi, нi на пiвднi. I загрузла в наступi - яке виявилося марним. До кiнця грудня бойовi дiї затихли. У сiчнi правда було проведено операцiю "Iскра", але нiмцi змогли вiдбити радянський наступ i на Ленiнградському напрямку.
  У Третьому Рейху було оголошено тотальну вiйну i рiзко зрiс випуск озброєнь. У тому числi нових "Пантер" та "Тигрiв". Також надiйшов у серiю та танк "Лев". Ця машина була формою схожа на "Пантеру", але важила дев'яносто тонн i мала гармата 105-мiлiметрiв i 70 ЕЛ довжина стовбура калiбр. Втiм, "Лев" iз самого початку показав свої недолiки - низьку швидкiсть, частi поломки, меншу скорострiльнiсть гармати.
  До плюсiв танка "Лев" можна вiднести дуже потужний захист чола вежi в 240-мiлiметрiв i непогану в 150-мiлiметрiв чола корпусу. Також борти були захищенi вiдносно 82-мiлiметра бронi пiд нахилами. I радянськi 76-мiлiметровi гармати його не пробивали.
  "Лев" таким чином поряд з "Фердинандом" став машиною прориву.
  А основний удар гiтлерiвцi завдавали iз боку Сталiнграда вздовж Волги.
  I це їм вдавалося успiшно.
  У боях, втiм, брали участь i гарнi дiвчата з обох бокiв.
  Ось, наприклад, б'ється Олеся з автоматом i з нею Мiрабела. Дiвчата дуже красивi.
  I вони палять надзвичайно влучно.
  Олеся навiть заспiвала:
  - Як пташка крильцями тремтить!
  Мiрабела зазначив, зi смiшком скеля зубки:
  - I в цьому буде наша чарiвнiсть!
  I теж красуня як дасть чергу, а потiм босими пальчиками нiжок жбурне вбивчий подарунок анiгiляцiї.
  Але одними дiвчатами не захистишся. У Гiтлера зiбрано на дiлянцi прориву понад вiсiмдесят повнокровних дивiзiй. У тому числi й танковi, есесовськi. I вони капiтально здатнi прориватися. Ось це справдi сили бiсiвськi.
  Танки "Лев" та самохiдки "Фердинанд", пруть собi вперед, i ламають радянську лiнiю оборони.
  А на небi ще лiтаки лютують. МЕ-309 нiмецький винищувачiв, який показує найвищий пiлотаж та потужне озброєння. Сiм вогняних точок - не жарт.
  МЕ-309 у швидкостi та озброєннi не має собi рiвних. У нього три авiапушки в 30-мiлiметрiв кожна, i чотири кулемети в 14-мiлiметрiв.
  Проти такої машини, явно не встояти нещасному ЯК-9, з однiєю 20-мiлiметровою гарматою та кулеметом.
  Тож нiмцi разом захопили панування у повiтрi. I давай радянськi машини трощити.
  Коротше кажучи, за пiвтора мiсяцi дiйшли до Астраханi i вийшли до Каспiйського моря. Що дуже круто. I нiмцi перекрили Червону Армiю кисень на Кавказ.
  Тепер стало дуже стрiмко.
  Але проти гiтлерiвцiв борються пiонери та пiонерки.
  Загiн дiтей став на їхньому шляху. Хлопчики та дiвчатка взялися за рогатки та гвинтiвки.
  Ось вони стрiляють з рогатки, випустивши пакет саморобної вибухiвки по танку. Нiмецька машина отримали пробоїну та зупинилася.
  Серьожка i Танька пiдняли руки вгору, i тупнули босими, дитячими нiжками прокричавши:
  - Слава Сталiну!
  I дiти побiгли, миготивши маленькими, чорними вiд бруду п'ятами.
  Пiонер Олег та дiвчинка Лара теж запустили натисканням босими пальчиками нiжок на кнопку базуки i пискнули:
  - За Батькiвщину СРСР!
  I знову нiмецький танк узяв та зупинився.
  Пiонери просто у захватi.
  Серьожка уперся босими нiжками i перевiряв:
  - За Батькiвщину-мати!
  Але, на жаль, героїзм пiонерiв не рятує. Нiмцi наступають уздовж узбережжя Каспiйського моря. Та ще й Туреччина вступила у вiйну, посиливши становище.
  Сталiн у цiй ситуацiї запропонував Гiтлеру свiт... Фюрер заявив, що згоден тiльки на капiтуляцiю.
  До нового року гiтлерiвцi захопили весь Кавказ i поєдналися з турками.
  У умовах фюрер не хотiв наступати на Москву. I вiн запропонував Сталiну мир. Але радянський диктатор вiдмовився.
  Взимку нiмцi почали наступ у Єгиптi i провели його успiшно. Зумiли захопити весь Близький Схiд. I це серйозне виявилося досягнення вермахту.
  А в технiцi ознаменувалося появою "Пантери"-2, машини непогано захищеної та добре озброєної з потужною гарматою та двигуном.
  "Пантера"-2 була тепер основним танком панцвалi. I її мiць очевидно колосальна. Але ще небезпечнiше, коли керують нею дуже крутi дiвчата.
  Герда пальнула з 88-мiлiметрової гармати за допомогою босих пальчикiв нiжок i в'янула:
  - Я дiвчина класу супер!
  Шарлота впевнено пiдтвердила, стрiляючи по радянських машинах:
  - А я гiпер!
  Христина вiдзначила, збиваючи супостатiв снарядами, i показуючи величезну влучнiсть:
  - Я вищий клас!
  I Магда пiдтвердила, розфарбувавши супротивника на порошок:
  - Я найсильнiша у свiтi!
  Дiвки, звичайно ж, тут найнебезпечнiшi у всесвiтi. I їхнi показники - просто суперчемпiонки.
  Новий танк "Тигр"-2 випущений з потужнiшим двигуном в 1000 кiнських сил. Так машина скажемо так - потужна та швидка одночасно.
  А хто встоїть проти "Тигра"-2?
  Нiмцi почали наступ на Саратов, завдаючи основного удару вздовж Волги в обхiд Москви. I просувалися їхнi вiйська досить швидко.
  Новi радянськi танки IС-2 та Т-34-85 все-таки поступалися "Пантере"-2 i не могли проти неї встояти.
  А у нiмцiв з'явився ще й "Лев"-2 iз щiльнiшою компоновочною схемою. Двигун i трансмiсiя були розташованi разом i спереду танка, що дозволило знизити висоту машини, а вежа зроблена вже й менше. "Лев"-2 таким чином став легшим на третину, за збереження колишньої товщини бронi та озброєння. А двигун став потужнiшим у тисячу кiнських сил. I "Лев" став машиною дуже рухливою i не такою громiздкою. А "Мауси", так у серiю i не пiшли - надто вже тяжкi.
  Натомiсть пiшла розробка бiльш досконалих Е-100.
  Але цей танк вiйськових не задовольняв. Основною машиною мала стати "Пантера"-3 або Е-50. I така махiна активно розроблялася.
  Саратов та Куйбишев були взятi швидко. До липня 1944 нiмцi пiдiйшли до Ульяновська i приступили до штурму цього мiста.
  Радянськi дiвчата мужньо билися.
  Оленка дала чергу i жбурнула босими пальчиками нiжок пакет iз вибуховою сумiшшю, проревiвши:
  - За комунiзм!
  Анюта теж дала чергу i натиснула червоним соском грудей на кнопку саморобної базуки i вразила нiмецький танк, пiсля чого проворкувала, скалячи зубки.
  - За Сталiна!
  I руда Алла теж далi черга. Скосила гiтлерiвцiв, потiм голою п'ятою пiддала пакет смертi та проворкувала:
  - За нашу прекрасну Батькiвщину!
  Ось i Марiя стрiляє досить влучно. I її полуничний сосок посилає горошинку смертi пiд танк.
  I дiвчина реве:
  - За Вiтчизну нашу!
  I Олiмпiада цiлу зв'язку гранат як пiддасть голими пiдошвами, своїх сильних нiг i в'якне:
  - За велику Русь!
  Ось летять Фокке-Вульф, ХЕ-129 та американськi Р-47, Р-51. Америка вже не соромлячись майже вiдкрито воює на боцi Третього Рейху. Формально американськi льотчики - добровольцi. Але вони учасники вiйни направленi урядом i олiгархами США.
  Дiти озброєнi хтось рушницями, хтось саморобними базуками залягли. Олег Рибаченко та Маргарита з Оксаною як досвiдченiшi вояки взяли до рук саморобнi з труб базуки-безвiдкатки. I як врiжуть по машинам, що низько летять.
  Хлопчик i бiлобрисi дiвчата вперлися босими нiжками i плавно натиснули на спусковий гачок. I заряди вразив два американськi штурмовики та нiмецький Фокке-Вульф.
  Кiлька пострiлiв пролунало з окопiв - вели вогонь та пiонери.
  Олег Рибаченко прочирикав:
  - Хоча на вид всього босий хлопчик,
  Вус не пробився, але вже титан.
  У битвах дорослий хлопець навiть занадто,
  I завдасть вбивчого удару!
  I ось хлопчик босими пальчиками нiжок смикає за ниточки, i крилатi змiї таранять нiмецькi та американськi штурмовики. Дюжина лiтакiв союзникiв та Третього Рейху разом вибухає.
  Олег Рибаченко та двi гарнi, в одних купальних костюмах дiвчата знову натискають на пусковi гачки, пiдбиваючи черговi машини капiталiстичної коалiцiї.
  Хлопчик голою п'ятою роздавив жучка i проревiв:
  - Пройдуть пекла тi часи,
  Паде Третiй Рейх...
  Не будуть панувати Сатана,
  Бiйся не дрейф!
  Iншi хлопчики теж спрямовують змiї босими нiжками. I ось штурмовики коалiцiї натикаються на маленькi, але смертоноснi лiтаючi презенти. Маса лiтакiв гине. Вони розриваються в повiтрi i розколюються на уламки.
  Горять гiтлерiвськi льотчики... I вцiлiлi штурмовики поспiхом розкидаючи ракети та бомби розлiтаються.
  Олег Рибаченко пищить:
  - Слава великої Росiї!
  Пiонери хлопчики та дiвчатка хором пiдхоплюють:
  - Слава СРСР!
  Дiвча Маша кричить на всю горлянку, шльопата, босою, замурзаною нiжкою:
  - Сталiну слава!
  Хлопчик Пашка додає:
  - I Олежцi слава! Вiн генiй!
  Окопи дiтей добре замаскованi, i в результатi розривiв бомб i ракет лише два хлопчики та дiвчинка отримали невеликi подряпини. I це при тому, що утворилися страшнi вирви i маса руйнувань i вивертiв плат землi...
  А де-не-де ґрунт вiд жару горiв i димився.
  Одна з дiвчаток стала голою пiдошвою i обпекла нiжку, вiд чого скрикнула:
  - Смерть Герiнг!
  Дiти були сповненi ентузiазму. Комсомолки Маргарита та Оксана готовi до бiйки.
  Олег Рибаченко заспiвав, пишучи на ходу:
  Народився я космiчнiй епосi,
  Де по галактиках носилися кораблi.
  Справи людей зовсiм повiр непоганi,
  Вiйну на частини витязь розiрви!
  
  Але наказали Боги-демiурги,
  Ти хлопчик своїм предкам допоможи...
  Вiзьми ти гiпербластер у хлопця руки,
  I Гiтлера на частинi розiрви!
  
  Ну що хлопчики народженi битися,
  Вони лихi воїни повiр...
  Адже росiяни завжди вмiли битися,
  Нехай буде знищений хижий звiр!
  
  Нехай славиться країна моя свята,
  Великий наш рiдний СРСР.
  Бiжить дiвчинка по снiгу боса,
  Показуючи мужностi приклад!
  
  I я б'юся несамовито з фашизмом,
  Великий росiйський хлопчик...
  I буде наша вiра з комунiзмом,
  Хоч допомагає фрицям жадiбний Сем!
  
  Повiрте, росiянам просто не зламатися,
  Народи всi згуртуються у Москви.
  Я витязь зовсiм не з душею паятися,
  Ми Сталiну як Господевi вiрнi!
  
  Нiхто зламати не може пiонерiв,
  Вони не дiти, а сини Богiв.
  Ми будемо поколiнням прикладiв,
  Чи не порахує фюрер той рогiв!
  
  Та наша слава нашої Батькiвщини витає,
  Понад самi в снiг вiрте гiр.
  Дiвча по снiгу бiжить боса,
  Вганяючи голою п'ятою фриця у труну!
  
  Не вiрте, що сильнi тепер фашисти,
  Хоча їхнiй "Шерман" представив Сем.
  Не пошкодуємо навiть вiрте життю,
  Настане час бурхливих змiн!
  
  Батькiвщина прекрасна як сонце,
  Грайлива Вiтчизна - наша мати.
  I волосинка дiвчинки золотом в'ється,
  Зумiємо фрицiв на шматки розiрвати!
  
  Ми пiонери дiти комунiзму,
  Ми служимо i Сварогу, i Христу...
  Розженемо орди бридкi фашизму,
  Перемогу я Вiтчизнi принесу!
  
  Росiя це Батькiвщина планетi,
  У нiй найулюбленiшi мрiї...
  Щасливi знай i дорослi та дiти,
  Не треба просто зайвої суєти!
  
  Коли прийде Всевишнiй буде сонце,
  На Марсi стануть яблунi цвiсти.
  Єдинi та китайцi та японцi,
  Американцю з росiйською дорогою!
  
  Об'єднають iдеї комунiзму,
  I вiра знайте у Ленiна мрiю...
  Вiдкинемо в межу гидоту ми цинiзму,
  Побудуємо у всесвiтi красу!
  
  За нас Марiя та свята Лади,
  Ми вшановуємо Бога, i Маркса "Капiтал"...
  Хай буде пiонерам усiм нагорода,
  Для нас Сварог та Сталiн iдеал!
  
  Фашисти знайте не пройдуть тараном,
  У нас є воля, сили, знайте мiць...
  Ми зламаємо ворога потрiйним ударом,
  I звернутися фюрера скоро у вошу!
  
  Хай буде наша славна Росiя,
  Як вiчний колосок у саду цвiсти.
  Товаришу Сталiн ти в нас месiя,
  З тобою ми йтимемо в комунiзм!
  
  Коли хвилин грози, лихолiття,
  Закiнчитися кривава вiйна.
  Раптом подорослiшають нашi дiти,
  Настане щастя вiчного часу!
  Але незважаючи на всю мужнiсть Червоної Армiї Ульяновськ все-таки впав.
  I нiмцi оточили i Казань... А з пiвночi заткнули величезний казан...
  Сталiн у умовах погодився на капiтуляцiю, за умови збереження своєї шкiри.
  Гiтлер погодився на це ... I СРСР був протягом декiлькох мiсяцiв повнiстю окупований.
  Третiй Рейх одержав собi все. I вiйна була закiнчена Сходi.
  Але ще залишалася Британiя та США.
  У сорок п'ятому роцi нiмцi взяли пiд контроль усю Африку. А в сорок шостому вiдбулася висадка у Британiї. Майже весь англiйський флот був потоплений пiдводними човнами Третього Рейху. I висаджування пройшло на ура. У боях взяла участь i "Пантера"-4. При вазi сiмдесят тонн, дана машина мала лобову броню в 250-мiлiметрiв i бортову в 170-мiлiметрiв пiд нахилами. I гармату в 105-мм завдовжки ствола в 100 ЕЛ. При цьому було встановлено новий двигун у 1500 кiнських сил - газотурбiнний. "Пантера"-4 виявилася танком, який практично невразливий з усiх ракурсiв стрiлянини, i вражають усiм машини, навiть рiдкiсну в британських частинах "Черепаху".
  Британiя впала за десять днiв. I це був вражаючий блiцкриг.
  Але ось здобуто чергову перемогу Вермахту... I тепер залишилося добити США.
  Тут найважче - це, звичайно ж, дiстатися, через океан. Але у нiмцiв уже досить великий флот. I спочатку захоплена Iсландiя, потiм Гренландiя, та був i Канаду.
  Дiвчата нiмецькi б'ються вiдчайдушно.
   Так що дiвчата штурмують столицю Канади Квебек з усiєю лютою голодної гiєни.
   Герда вистрiлила, використовуючи босi пальчики нiжок. Розбила американський мiномет i проворкувала:
   - пишатися потiм iз сталi рiчка.
   Пальнула та вогнезарна Шарлота, рознесла мортиру капiталiстичної армiї. I теж заспiвала:
   - I вiтер фламiнго летить у хмари!
   Христина також рушила босими пальчиками нiжок. Розбила гаубицю, скомкала сталь. I прочирiкала:
   - Мене ти зрозумiєш...
   Магда у свою чергу застосувала босi пальчики для стрiлянини за допомогою кнопок джойстика. Рознесла гармату в 122-мiлiметри, i в'якнула:
   - I краще за країну не знайдеш!
   Герда посмiхнулася... Вiйна i їй огиднула. Найголовнiше не тiльки що ти не знаєш коли буде кiнець, але ... Саме кiнець уявлявся досить близьким.
   Москва вже була пiд ударом i в оточеннi. I ось-ось був узятий круто взятий Кремль якби не капiтуляцiя Сталiна. Нi, правда мiсто велике i до Кремля далеко. Але однаково зрозумiло, що падiння столицi не за горами. I куди пiде тодi Сталiн? У Свердловськ?
   Взимку до Уралу важко добиратися - було б якби СРСР не здався! Але це войовниць не лякає.
   Герда уявила собi, як вона босонiж бiжить по снiгу... Це здалося дуже кумедно. Немов тезка зi снiгової королеви. Навiть певною мiрою подiбне можна назвати приголомшливим. Казка брехня, але в нiй натяк - добрим молодцям урок. А дiвкам тим бiльше!
   Герда згадала, як вона носила дитину Гiтлера пiд серцем i посмiхнулася. I смiшно завагiтнiти шляхом штучного заплiднення. Фюрер, звичайно ж, подбав про власне потомство. Тепер найбiльший злочинець усiх часiв та народiв житиме у своїх дiтях невiдомо, скiльки ще рокiв та зим!
   А може, навiть тисячолiть!
   Для Герди, певна рiч, фюрер не злочинець, а найбiльший державний дiяч. Той, кому не було в iсторiї планети Земля рiвних! I не лише для Герди. Багато хто i радянськi воїни з повагою та трепетом вимовляють це iм'я.
   Хоча досi розраховують, що вiйну вдасться переламати.
   У Сталiна втiм залишається все менше i менше сил.
   Герда натиснула босими, витонченими пальчиками на кнопку джойстика. Рознесла знаряддя типу зенiтки. I пропищала:
   - Небо хмуриться, скоро гримне грiм!
   Шарлота недобре подивилася на напарницю. Якраз зовнi танки й морошив, дрiбний, неприємний дощ.
   Войовниця натиснула на джойстик босою п'ята i в'якнула:
   - У лiричному залi... Миша бiла!
   Христина скривилася. Пальнула за радянською зенiткою та видала:
   - Дощ пiде вулицею бляшаним вiдром!
   Дiвчина потерла рукою свою жорстку п'яту i проворкувала:
   - Побiгати б ще.
   Магда дотепно помiтила, теж натиснувши босими пальчиками на кнопку пульта управлiння танка:
   - Побiгати не тiкаючи!
   I послала вискалену усмiшку!
   Герда насупилась. У дитинствi вона мрiяла стати войовницею. Така була агресивна дiвчинка. Але ще ранiше, у неї була хотiвка - потрапити до чарiвницi.
   Це взагалi не круто, а дуже навiть здорово... Щоб навчитися чаклувати i керувати свiтом. А також багато чого виправити.
   Ось, наприклад, старi такi гидкi, i некрасивi! Хiба так правильно? Звичайно ж нi! Жiнка має бути завжди вiчно молодою та прекрасною!
   Герда мрiяла створити свiй всесвiт, у якому всi дiвчата та юнаки не старiють, не хворiють i вiчно красивi, безсмертнi! Оце була б чудова свiтобудова!
   Ну чому наш свiт такий не досконалий? I хто у цьому винен! Герда часом задавалася таким питанням. I не шукала вiдповiдi. З одного боку Бог за все вiдповiдає. Вiн всемогутнiй, i навiть диявол його творiння. Так що... Але уявити люблячого Бога, що перетворює жiнок на потвору? Як це можна припустити?
   Герда сама не знаходила вiдповiдi. Задала запитання ксьондзу... Той вiдповiв їй черговою фразою:
   - Це наслiдки грiха!
   Герда почухала потилицю i вiдповiла:
   - Хiба розумний батько спотворюватиме дiтей, що пошаленiли?
   Ксьондз не знайшов чого вiдповiсти...
   А Герда додала з посмiшкою:
   - Ну, згрiшив чоловiк, то покарай його по справедливостi, а не перетворюй на виродки! Iнакше ти сам ще гiрший за нього!
   Справдi дiвчисько цiлком логiчно мiркувало. I не знаходила рацiонального пояснення, чому Бог спотворює жiнок. Адже i черницi потворнi. I нiчим не краще за грiшниць. Що плутана, що черниця - суть одне до старостi стають страшилищами. I немає тут їм краси... А Герда дуже боялася стати старенькою. Бути потворою? Та краще смерть!
   Тому стала мрiяти про кар'єру войовницi. Щоб у разi чого померти молодий та на полi лайки! Щоб у старостi не мучитися!
   Добре жити молодий... А що старiсть? Такий паскудний стан! I жодної естетики!
   Герда любила читати казки про ельфiв. Ось це справдi iстоти. I живуть багато столiть i не старiють. Вiчно юнi, красивi, здоровi i веселi цi ельфи. От би люди були б такими, як вони!
   I зайнятися коханням з ельфом. Уявiть собi такого коханця: тiло гарненького, мускулистого пiдлiтка, а досвiд кохання сторiч. Яким мистецтвом i пестощами вiдрiзняються в лiжку ельфи. Скiльки рiзноманiтних прийомiв знають. I найдивовижнiших та сексуальних поз.
   Герда помiтила, що найкраще кохатися з юнаками чи навiть пiдлiтками. Вони зазвичай боязкi та обережнi, люблять тебе пестити i цiлувати груди. Та й юнi тiла куди приємнiшi для дотику жiночої шкiри. А що волохатий торс не дуже привабливий. I ти хитаєшся тiла, i тебе гладять.
   Добре ще, коли чоловiк робить тобi масаж. I якщо цей масаж i нiжний, i грубий одночасно. Приємно, коли сильне жiноче тiло мнуть мiцнi руки.
   Герда уявила це i навiть застогнала вiд збудження. Як це чудово.
   Шарлота натиснула босими пальчиками на джойстик i прочирикала:
   - У рiчцi крокодили, на фронтi дебiли!
   I розбила на частини тридцятьчетвiрку... Та паскудна руда дияволиця. Вбиває американцiв.
   Натиснула босим пальчиком на кнопку i Крiстiна, прочерiкавши:
   - Усьому потрiбнi друзi!
  . РОЗДIЛ Љ 14.
  У пеклi та на посиленому режимi утримання, бувають радiснi днi. Коли, наприклад, ти зустрiчаєш новеньких.
  Володимир Путiн загрузнув в Афганiстанi i встиг з великою кров'ю придушити виступи народу в рiзних мiстах i селах Росiї - зрозумiло заслужив посилений рiвень пекла.
  Пiд кiнець правлiння у Путiна все не ладналося. Збунтувалися чеченцi, i пролилося безлiч кровi, спалахнув i неабиякий червоний майдан. У Росiї стабiльнiсть та спокiй давно тiльки снилися. I постарiлий диктатор втратив свою вдачу. I зрештою спалахнула революцiя.
  I стiльки кровi пролилося у Росiї. Зайнялася велика вiйна. I Володимир Путiн увiйшов до iсторiї як кривавий тиран. I безлiч людей загинула.
  Тому смерть диктатора викликала в Росiї загальне трiумфування, хоча в країнi все ще спалахнула громадянська вiйна.
  А Володимира Володимировича визначили на рiвень посиленого пекла. Щоправда, Путiн вiдмовився каятися i ще на нього чекав суд. Ось Гiтлер одразу ж покаявся i отримав через це знижку.
  А Путiн хоче судового процесу.
  Отримавши звичайне для пекла тiло чотирнадцятирiчного хлопчика колишнiй президент Росiї був за традицiєю важких рiвнiв пекла пострижений наголо, i прискiпливо обшуканий дияволицами. Потiм прийняв душ... Далi молитви на колiнах. I скромна вечеря на хлiбi та водi... I оскiльки день у пекло пiдiйшов до кiнця, то хлопчика Путiна пiсля молитви вiдправили спати.
  На триярусних нарах, на голих дошках спали стриженi хлопчики. Колишнього партнера Гiтлера перевели на бiльш легкий рiвень. I Володимир Путiн опинився на лiжку з Адольфом Гiтлером та Садамом Хусейном.
  Хлопчики молилися навколiшки перед сном. Потiм встали, брязкаючи ланцюгами.
  I потиснули один одному руки.
  Вони всi троє були стриженi наголо, мускулистi та засмаглi, досить гарнi. Майже дитячi риси осiб зберiгали деякi iндивiдуальнi особливостi дитинства диктаторiв. Але загалом дiзнатися було важко.
  У пеклi щоб полегшити перевиховання давали досконалiшi нiж земнi тiла. I тому всi пацани були симпатичнi, без фiзичних вад.
  I якось не вiрилося, що це найбiльшi злочинцi рiзних країн та народiв.
  Путiн потиснув руки Гiтлеру та Хусейну. Пiсля чого представився:
  - Я президент Росiї Володимир Путiн!
  Гiтлер i Садам Хусейн струснули головами:
  - Чули! Але ти довiв країну до революцiї! I став черговим кривавим невдахою!
  Путiн хотiв щось заперечити, як тут же виникли двi дияволицi та врiза хлопчикам-злочинцям по спинах палицями з елеткрошокерами. Пiсля чого прокричали:
  - Всiм спати! Завтра новачок ти чотири години повчиш, i дванадцять поколюєш немов раб у каменоломнях, i тобi буде не до розмов, а тепер на нари!
  Хлопчик-диктатор залiз на лiжко. Пiд ним було голе дерево, вiдшлiфоване безлiччю тiл. Нi подушки, нi ковдри, нi простирадлом. Тiльки трохи височини на головi. Правда тепло та голому спати нормально. Тiльки ось босу, дитячу нiжку пристебнули ланцюгом.
  I це ще нiчого, могли зовсiм затиснути в колодку i руки i ноги. Але поки що до суду, вiн звичайний ув'язнений посиленого рiвня.
  Володимир Путiн чув рiвне, здорове дихання хлопчакiв у тюремному бараку. Тут, як у сталiнському таборi. I хочуть усi юнi ув'язненi в одних плавках. Це пекло та його верхнiй рiвень.
  На якому, втiм, ув'язненi також мають права - наприклад на сон. Але у незнайомому мiсцi не спитися.
  Перед думкою Путiна пробiгала його колишня, фантастична i дивовижна кар'єра.
  Путiн не надто вiрив у Християнство, хоча знав, що наука вже практично довела, що душа в людини є. Щоправда, що вiдбувається на тому свiтi. Проводь експерименти з гiпнозом, i люди дiйсно згадували свої минулi втiлення. Навiть траплялися випадки, коли вiдтворювали обстановку, щоб у минулому, i це перевiрялася компетентними органами.
   Та й iснування бiоплазми - аури доведено i навiть зроблено зйомки. Путiн знав про цi експерименти. I те, що Кашпiровський та Чумак вплинули i мали невiдому силу. I встановлено науково, що телекiнез iснує. Так повно шахраїв у цiй справi, але є i справжнi феномени. Хоча зараз, звичайно, мистецтво iлюзiонiстiв розвинулося колосально. Ось Девiд Копперфiльд такi речi i без будь-яких надздiбностей витворює. Але ФСБ здатне проводити чистi експерименти, що виключають обман. I люди, якi можуть пересувати предмети та читати думки справдi iснують. Мессiнг, наприклад, справдi мав здiбностi i гiпнозу та телепатiї.
   Щодо гiпнозу, то навiть сам Путiн умiв трохи гiпнотизувати. Їх навчали у розвiдцi подiбних навичок. Але тут треба мати здiбностi вiд Бога, або когось ще там. Володимир Володимиров був феноменом, мав iнтелект вище середнього, але ненабагато. I до гiпнозу в нього були можливостi трохи вище середнiх людських. Але щоб навiяти щось людинi зi слабкою волею i цього могло вистачити. Або ввести в легку стадiю гiпнозу або середню людину з пiдвищеною чутливiстю.
   Були у розвiдцi люди бiльш здатнi та талановитi за нього. Зараз, щоправда, про це не прийнято згадувати чи говорити.
   Сам Путiн, починаючи кар'єру, мрiяв у кращому разi дослужитися до генерала. А те, що доля йому приготує престол президента Росiї i пiднiме на небувалу висоту, про це й думок не було. Та вже фортуна примхлива. I часом Путiн сам дивувався своїм феноменальним везiнням. Дослужившись до пiдполковника, вiн пiсля виведення вiйськ з НДР виявився не долею. До полiтики великих здiбностей був. Вiн навiть зараз чудово розумiє, що не є визначним оратором. I розпочинати полiтичну кар'єру було проблематично. Малий зрiст, не дуже приємна зовнiшнiсть, слабенький голос, вiдсутнiсть дару красномовства.
   Але Собчак запросив його в команду за рекомендацiєю начальства. Тодi ще самi перспективи Собчака були неочевидними. Але вiн швидко набирав популярностi. Путiна правда бентежила, прозахiдна орiєнтацiя демократiв. Брали вони грошi у дядька Сема, та в iнших капiталiстiв без сорому. I їхнiми iнформацiйними можливостями користувалися. I ще Єльцин був у США та отримав схвалення держдепу. Теж став проштовхуватися.
   Путiн як розвiдник не любив Захiд, але про це мовчав. Вiн не лiз у суперечки, не виступав на мiтингах, просто виконував роботу.
   Собчак зумiв вибратись у мери Ленiнграда. Згодом це мiсто стало Санкт-Петербургом. Єльцин виграв вибори президента Росiї. Що теж було цiлком очiкувано. Тим бiльше основний кандидат вiд комунiстiв Юрiй Рижков був слабенький, та й кращих i не було. Якось не вiдрiзнялася комунiстична верхiвка промовистiстю, чи здiбностями до публiчної полiтики.
   На цьому фонi i Жириновський - людина з вулицi, але з красномовством i агресивнiстю змогла посiсти третє мiсце. Втiм, явно цей полiтик був неврiвноважений i постiйно починав скандали. Та й походженням мав проблеми. Слабкувато виступив Макашов - радикальний комунiст i прихильник твердої руки.
   Путiн нiкому не сказав цього, але проголосував за Макашова. Йому не подобалися демократи, але робити кар'єру можна було лише з ними. Iти до комунiстiв не було перспективним. Отже, поки що вiн був iз тими, кого й не любив. Але виду не подавав. Пiд час серпня 1991 року, вiн вчинив розумно та прагматично, хай i егоїстично: почекав трохи та пiдтримав Єльцина. А iншого виходу не було. ГКЧ опинилися без пiдтримки бiльшостi народу та навiть армiї. Може, у них i був шанс, але в той момент вони його упустили. А навiщо стає на бiк того, хто програв?
   Крiм того, навiть в армiї iдеї демократiї виявилися настiльки популярними, що спробу встановлення диктаторiв бiльша частина вiйськових, навiть генералiтету сприйняла дибки. Та й легiтимностi ГКЧП не мали. Горбачова i паралiзувати не змогли. Та й Янаєв - хiба сильна особистiсть? Який iз нього диктатор!
   Пiсля цього вже Єльцин отримав реальну владу, а Горбачов став англiйською королевою. А потiм у Бiловезькiй пущi остаточно закрiпився розпад СРСР. Особисто Путiну це було не зовсiм приємно, але демонстрував повну лояльнiсть до нової влади. Все ж таки розвiдник, умiння вдавати, хитрувати, викручуватися. I особистий егоїзм, коли думаєш бiльше про себе, i втiшаєш, а що я можу один? Загинути та згорiти в полум'ї можна. А толку вiд цього?
   Ось Жириновський пiдтримав ГКЧП i мало не заборонено. Але мабуть у Кремлi вирiшили пограти у демократiю. Та й сам Жириновський не цiлком самостiйна постать, з одiозними поглядами та висловлюваннями. Путiн дiзнався пiзнiше, що Коржаков, що має великий вплив на Єльцина, запропонував використовувати Жириновського як лякало проти Заходу. Мовляв, не допомагатимете нам, i прийде це росiйський Гiтлер. I вас ядерними бомбами закидає. Єльцин послухав свого лiдера.
   Жириновського не було заборонено. Мало того ЗМI йому придiляло дуже багато уваги i недарма. Iшов пiар лякала. Адже рiзних скандальних полiтикiв у Росiї в дев'яностi роки було мабуть-невидимо. А переважна частина уваги придiляли Жириновському.
   Особливо великий скандал спричинило новорiчне звернення Жирика.
   Як вiн сказав: ви хочете, щоб на новий рiк у вас були ананаси та шампанське? Оберiть мене президентом i тодi у вас будуть ананаси та шампанське. Їх вам дасть Захiд, iнакше я на нього скину атомну бомбу!
   Оце так! Перл!
   Але Жириновському прощали, щоб лякати що, мовляв, не даватимете нам грошей, ось такий Гiтлер iз ядерними ракетами прийде до влади! I це частково спрацьовувало...
   Та й Бог iз цим Жириком. Сам Путiн став заступником Собчака. Чи не видiлявся, за правду не боровся. Красти не заважав, i сам не гидував. А що робити? Почни боротьбу з корупцiєю тебе або вб'ють або посадять, а зацькують i виженуть з посади напевно. Тож доводилося бути таким, як i всi чиновники у дев'яностi роки: ти менi, я тобi. Та й особистий добробут зростає. То навiщо собi життя псувати? У всякому разi, олiгархи i сильнi свiту цього не вважали Путiна небезпечним i правдолюбцем i це в майбутньому дуже допомогло його кар'єрi.
   1995 року на виборах у думу перемогли комунiсти. До виборiв президента лишилося пiвроку. З'явилися думки пiдготувати запаснi аеродроми. Тодi йому все ж таки пощастило - фортуна, або вищi сили пiдсобили, не зблизитися i не засвiтитися надто з комунiстами. Хоча здавалося, що Зюганов неминуче переможе. Але проти комунiстiв провели справдi вiртуозну передвиборчу кампанiю. I трапилося неймовiрне - Єльцин, який зруйнував СРСР i довiвши до злиднiв бiльшу частину Росiї, та ще програв вiйну в Чечнi - перемiг!
   Тут, звичайно, багато було цiкавих ходiв. I денонсацiя договору щодо СНД. I те, що Зюганов виглядав зовнi неприємно i старенько, надмiрно консервативно. I Жириновський, який розпочав вибори з агресивних нападок на комунiстiв i потiм запропонував союз Зюганову. Теж виявилося не на користь лiвим, бо ЗМI рознесли, що вже прем'єром буде Жириновський, що багатьох вiдлякало.
   Зюганов програв, але разом iз ним зазнав поразки i Собчак. Досить несподiвано вийшло, що мер великого мiста примудрився злити його. Та ще й частина кремлiвської елiти не пiдтримала Собчака i навiть порушила потiм на нього кримiнальну справу. Путiну тут пощастило двiчi: його контакти iз комунiстами залишилися без наслiдкiв. А потiм Чубайс узяв його до Москви. Та вже - неймовiрна удача! Твiй патрон програє, ти заграєш з комунiстами, що програли раптово. А тебе забирають у Москву iз пiдвищенням.
   Можливо, зiграло роль, що Путiн найбiльше мовчав, i найменше був активним у компанiї Собчака. Принаймнi його вважали своїм хлопцем. I вмiючим говорити своєю мовою. Чубайс став новим покровителем - i постать треба сказати дуже впливова i має зв'язку у країнах.
   Путiн i сам зустрiчався з представниками Заходу, i вселяв їм думку, що вiн їхня людина. Очолив мiжнародний вiддiл у управлiннi справами президента. Теж високий пост. I знову показав свою надiйнiсть. Олiгархи думали, що вони й надалi дозволятимуть красти, представники заходу вважали його своїм. I рекомендували на посаду директора ФСБ iз великою особистою владою та впливом.
   Хитрiстю звичайно багато можна досягти. От невдовзi й Iван Рибкiн втратив владу. А здавалося, був м'якший за воск, i хамелеон ще той. I все якось вдавалося Путiну. Втратив пости i вплив Чубайс, проте Березовський став головним покровителем, та й Дьяченко теж. I як вийшло все чудово. Навiть прихiд до влади Примакова не зашкодив Путiну. Став i секретарем ради безпеки та головою ФСБ. Потiм i Примаков несподiвано впав, його мiсце зайняв Степашин. А вже ти й сам думаєш, а чому вибрали не тебе? Пости майже паралельнi. Степашин, загалом, режиму лояльний, але вiд початку був компромiсною фiгурою.
   Олiгархи шукали людину, яка могла бути одночасно керованою i здатною придушити небезпечну опозицiю. Але ще була i потрiбна людина, яка мала б шанси на виборах президента.
   Ось Березовський, Абрамович, Волошин, дочка Єльцина Дяченка зiбрали малу пораду та запросили Путiна. I Березовський тодi запитав: а чи потягнеш вибори? Адже досвiду публiчної полiтики немає.
   Володимир вiдповiв з усмiшкою i досить логiчно: якщо Єльцина iз серiєю провалiв вдалося розкрутити з чотирьох вiдсоткiв, то чому пропаганда не може зробити з майже безгрiшного i не замiшаного у скандалах силовика героя. А якщо треба щось сказати, то вiн зможе! Та й вiйна в Дагестанi почалася, i якщо вiйськових не в'язати, то перемога буде.
   Треба вiдзначити, що вибирати особливо не було з кого. Степашина вже зняли, i вiн образився. Хоча Степашин об'єктивно не гiрший за Путiна. У нього навiть зовнiшнi данi краще: вище зростання, приємнiше обличчя. I Степашин, що немаловажно вже обирався до Верховної ради по одномандатному округу, тодi ще маловiдомий. Отже, здiбностi публiчної полiтики є. А у Путiна якщо вони.
   Але Степашин уже пролетiв, i елiта не знала, за кого зачепитися. Ну не Нємцова ж пхати. Найпростiший шлях зробити наступником Лужкова. У того все є: i популярнiсть, i заслуги, i зв'язки з елiтою та олiгархами. Головне успiшнiсть мера Москви робила його шанси на перемогу реальними.
   Але Березовський у конфлiктi з Лужковим. А робити ставку на маловiдому фiгуру безперспективно. Лебiдь здавався ризикованим, i щодо шансiв на перемогу, i щодо поведiнки пiсля успiху на виборах. Раптом почне ламати своїх.
   Путiн же так привчив їх усiх своїм пiдтакуванням, що вони його всерйоз стали вважати безвiльним та керованим. Думали, що буде марiонетка на тронi. А на престол якось протягнуть. Особливо якщо Примакова вiд виборiв вiдключити, а iз Зюгановим та Єльцин упорався. Доля Путiна висiла на волосинi. Тетяна Дьяченко пропонувала все-таки обрати Лужкова, котрий точно олiгархам не ворог. А що Путiн все ж таки з органiв, то мало що.
   Вирiшив, тут не дивно представник держдепу США. Ось це справдi простофиля. Всi росiйськi мiнiстри i полiтики вже встигли негативно висловитися з приводу бомбардувань Югославiї. Окрiм Путiна. I глава Держдепу, мабуть, вважав, що раз Путiн про Югославiю не говорив, то вiн i є найпрозахiднiшим полiтиком в ельцинському оточеннi. I справдi мовчання золото. I чашу терезiв переважила. Сталося диво - i ти вже запропонований прем'єром та оголошений офiцiйним наступником. Залишилася лише формальнiсть: утвердження думою. Тут могли бути проблеми, але не смертельнi. Навряд чи комунiсти пiдуть на розпуск парламенту, втративши насидженi мiсця. Та ще й втративши переваги пiд час виборiв.
   Твердження пройшло без сенсацiй, i всього 231 мандат, ледь не провалившись. А був ризик, що елiта ще перегляне.
   Пiсля цього й дiстав ти реальну владу... Але ще попереду було багато боротьби. Адже й сам рахуй, не чекав подiбного. Не думав i не мрiяв про трон. Та фортуна, звичайно, мiнлива, але його якось любила.
   Вiйна у Дагестанi викликала занепокоєння. Як поведуться мiсцевi жителi, змученi колишнiм, невмiлим правлiнням Єльцина. Чи не спробують комунiсти скористатися смутою та пiдняти народ проти режиму. Чи не накинуться всi разом на наступника.
   Але комунiсти злякалися виступати, дагестанцi не пiдтримали ваххабiтiв, у Чечнi стався розкол iз бойовиками. I знову рiдкiсний успiх: вибухи в Москвi та Волгодонську зробили вiйну на Кавказi та його особисто таким популярним...
   Хаотичнi стрибки думки, i перевороти раптово перервалися, свiдомiсть вiдключилося.
  I Володимиру Путiну стала снитися якась маячня сiвiй кобили. Що, втiм, звичайно, коли ти перехвилювався i опинився в пекло. I проводиш першу нiч на посиленому рiвнi пекла.
   Сенсацiя на виборах президента Росiї у березнi 2018 року перемогла Ксенiя Овчаркова. Цей результат виявився великою сенсацiєю. Бо багато хто вважав, що чинний президент Росiї непереможний! Але трапилося, що чарiвна, сексуальна, молода жiнка, свiжий полiтик - виявилася куди привабливiшою за старi застарiлi полiтики. Можливо, на руку Ксенiї зiграло те, що всi були настiльки впевненi в перемозi чинного президента, що бiльшiсть виборцiв заради смiху проголосували за симпатичне дiвчисько. Тобто мiльйони людей вирiшили - якщо результат виборiв вирiшено наперед, то вiд мого голосу нiчого не залежить.
   То чому не проголосувати серцем - за екстравагантну красуню. Так розсудили дуже багато, i практично вся молодь поголовно!
   Десятки мiльйонiв окремих голосiв злилися разом i народилося свято душi та величезна сенсацiя!
   Перемога! У першому ж турi зiбравши понад шiстдесят вiдсоткiв голосiв перемогла свiтська левиця Ксенiя Овчарова! I по всьому свiту буквально гримнуло!
   Але ж вибiр народу, є вибiр народу! I чинний президент був змушений упокоритися. I передати повноваження своїй сексуальнiй спадкоємицi!
   Пiд час складання присяги Ксенiя викинула свiй перший конiк - з'явилася в одному бiкiнi та босонiж. Поклала на конституцiю запилену, голу пiдошву, своєї витонченої, засмаглої ноги. I прокукарекала!
   Потiм правда штовхнула мова, блиснувши ораторськими здiбностями. I виконала енергiйний танець iз пiдстрибуванням та розтяжкою. Добре танцювала молода жiнка, навiть лiфчик скинула, залишаючись крутою i недоступною у своїй гордiй наготi.
   Що ж iнавгурацiя пройшла чудово та скандально. А потiм розпочалися трудовi буднi. На посаду прем'єра Ксенiя запропонувала свою сексуальну подружку Тетяну. Депутати побурчали, але затвердили - кому охота своє крiсло втрачати. Тим паче грiзна войовничка оточила думу вiйськами.
   А потiм були легалiзованi одностатевi шлюби, марихуана та проституцiя. Комунiсти спробували рипнутись i виявилися вiдразу забороненi указом президента. Акцiї протесту не мали масового характеру. Почасти через український приклад, почасти через те, що грошей на пiдiгрiв майдану - нiхто не видiляв!
   Ксенiя розставила на всi керiвнi посади своїх молодих друзiв i подружок. Уряд сформувався з представникiв шоу-бiзнесу та бiзнесу. Чимало було й iноземцiв насамперед американцiв та нiмцiв.
   Ксенiя значно збiльшила оклади чиновникам та депутатам Думи. I дозволила депутатам займатися бiзнесом. Отже, парламент виявляв послух новому президентовi. Були прийнятi закони, що дозволяють чиновникам отримувати подарунки на великi суми грошей, та легалiзовано багато корупцiйних схем.
   Ксенiя також значно скоротила витрати на полiцiю, спецслужби та особливо армiю. Багатьох офiцерiв звiльнили, але дали високi пенсiї, i приписали стаж. Пiдняли зарплати i робiтникам, i бюджетникам. Запровадили безкоштовний проїзд у громадському транспортi.
   Ксенiя проводила популiстську полiтику. По телебаченню тепер цiлодобово крутили порно, еротику та американськi бойовики. Iнтернет став безкоштовним, а у школах перейшли на тотальне тестування. I також стали викладати Кама-Сутру i Секспросвiт. Презервативи стали безплатними.
   Ксенiя сама завела собi дюжину коханцiв - демонструючи сексуальну розкутiсть. Справдi, навiщо тобi тiльки один - якщо навколо стiльки молодих та красивих чоловiкiв i всi вони такi рiзнi.
   У зовнiшнiй полiтицi Ксенiя стала зближуватися зi США i ухилятися вiд Китаю. Скасувала всi пiльги, якi мали схiднi компанiї, щоби в Росiї. Почала виселяти китайцiв iз Сирiї. Вступила до НАТО. Асада скинули та поставили компромiсну постать на його мiсце. Ксенiя набула популярностi в США. З трiумфом з'їздила до Києва i вiддала назад Донбас, в обмiн на гарантiї та амнiстiю.
   Потiм вступила до Євросоюзу. У думi нiхто не заперечував - комунiстiв заарештували, а решта лише аплодували новому, лiберальному курсу. Утворилася потужна асоцiацiя, до якої увiйшли Україна та Бiлорусiя. У Бiлорусiї змiнилася влада, набридлий усiм диктатор отримав вiдступнi i пiшов "добровiльно", в Українi настала стабiлiзацiя та пiднесення. Створився сильний Євроазiатський Союз.
   Старший Назарбаєв пiшов i в Казахстанi прийшли до влади молодi лiберали. Створилася нова система. Яка швидко набирала економiчну мiць. У думу пройшли вибори i оновився склад. У США змiнився президент, колишнiй несистемний пiшов.
   Його наступник - демократ, вибрав курс на глобалiзацiю. А в Китаї розпочалася криза. Втративши пiдживлення в особi Росiї i Європи, зiткнувшись з об'єднаними народами, цей монстр став втрачати свої позицiї. Крiм того, у самiй Пiднебеснiй iмперiї прокотилися хвилi протесту проти панування компартiї. Нова китайська буржуазiя хотiла демократiї та лiквiдацiї панування однiєї партiї. Пролилася кров i хвиля протестiв наростала.
   Внаслiдок чого стався розкол Китаю, i пiднебесна iмперiя впала в хаос. Росiя ж переживала небувале економiчне пiднесення, ставши лiдером Євроазiатського союзу. Скоротилася злочиннiсть, зокрема i сексуальному грунтi. Кожен громадянин Росiї отримав право з 12 рокiв вiдвiдувати бордель майже безкоштовно.
   Пiвнiчна Корея пережила важку полiтичну кризу, революцiю, виявилася вiльною. Потiм об'єдналася з Пiвденною Кореєю та увiйшла до Євроазiатського союзу. Виникло потужне об'єднання, яке включало все новi i новi країни. I поступово у свiтi загасали вiйни, створювався єдиний полiтичний та економiчний простiр. Окремi частини Китаю також увiйшли до Асоцiацiї Свободи.
   Згодом було органiзовано єдиний Всесвiтнiй уряд, який очолила Ксенiя Овчаркова.
   Планета стала єдиною, i людство вирiшувало колективно усi свої проблеми. Було реалiзовано керований термоядерний синтез, потiм вiдкрито термокваркову реакцiю, яку передбачила генiальний письменник i фiзик Олег Рибаченко.
   Почалася експансiя до космосу. Яка вилилася спочатку на освоєння Сонячної Системи, потiм сусiднiх зiрок та галактик. Наука змогла перемогти старiсть, i Ксенiя Овчарова стала вiчно молодою та красивою, правителькою планети земля. I всi люди стали вiчно молодими та красивими, i здоровими.
   Так тривало, поки люди не досягли краю всесвiту. Але досягнувши вершини процвiтання i всемогутностi, люди зiткнулися з цивiлiзацiєю з iншого всесвiту. I вперше за тисячi рокiв людям довелося взяти участь у масштабнiй мiжсвiтовiй вiйнi.
   I знову Ксенiя Овчаркова блиснула своєю генiальнiстю. I земляни, що увiбрали в себе весь всесвiт стали здобувати знову перемогу за перемогою.
   А потiм людство навчилося i мертвих воскресати, i саме почало створювати всесвiти. I настав Гiперкомунiзм, коли можливостi людей обмежувало лише уяву, але ж вiдомо, що людська фантазiя не має меж. I люди стали творити власнi свiтобудови. Коли кожна людина могла мати свiй всесвiт, або навiть безлiч всесвiтiв з пiдданими та рабами.
   I Ксенiя Овчаркова, перетворившись на гiпервсемогутнє Надбожество, що втiлило всi мрiї людства помiтила:
   - Людство розпинали на повну, i не грiх стати хоч трохи богами!
  . РОЗДIЛ Љ 15.
  А Гiтлеру, який лежав трохи нижче за Путiна на нарах, снилося продовження свого колишнього, такого чудового сну;
  У Нiмцi та їхнi союзники захопили Канаду i перенiс бойовi дiї безпосередньо в Сполученi Штати.
  Бої киплять у самiй Америцi
  Але в цей день або вечiр закiнчити полювання, босоногому хлопчику Фрiдрiху не судилося. Американськi вiйська з боку Фiладельфiї i Чикаго завдали сильного, що пiдсiкає удар у фланг гiтлерiвським вiйськам, що наступають на Рязань.
   I босона в плавках хлопця рокiв тринадцяти як найкращого з найкращих уже вночi кинули на мiсце прориву.
   Фрiдрiх на своєму МЕ-362 зi збiльшеним боєкомплектом, вiдразу ж розставив усi крапки над в. Щоправда, всюдисущi НЕ-362 трохи примудрилися його випередити. У тому числi й легендарний Хаффман, найкращий ас РI, для якого саме битва Чикаго i стала годиною трiумфу.
   Але звичайно ж збивати лiтаки навскiдку, та ще з дистанцiї п'ять-шiсть кiлометрiв та "малюку" не пiд силу. Хаффман, користуючись божевiльною швидкiстю своєї машини, використовує тактику рiзкого зближення та подальшого догляду. У нього, до речi, для цього майже оптимальне озброєння 30 - мiлiметровi гармати раннiх моделей НЕ-362 - нав'язливої "Саламандри". Машини, що показала себе дуже добре в боях, i головне iдеальної для полювання, i тактики парування раптових авiанальотiв.
   Втiм, Фрiдрiх встиг збити лише сорок дев'ять лiтакiв, рознiсши повiтряне прикриття, пiсля чого перейшов на танки.
   У передсвiтанковiй темрявi машини здаються в'ючними мурахами, що пiдiймаються в гору. Головна робоча конячка "Першинг", в iншому свiтобудовi танк перемоги. Легкий видобуток для Фрiдрiха, що впав у бойовий транс. Решта ще дрiбнiша за "Шерман", "Вiдьма", але є i САУ-155 "Великий Том" для прориву укрiплень i САУ-240 - взагалi монстр.
   А ось i пара танкiв новiший i бiльший за "Вашингтон"-11, мабуть найпершi моделi... Фрiдрiх вже у звичнiй вiдключенiй свiдомостi вганяє снаряди точно в вiдкиднi люки машин, щоб вони рвалися зсередини. Боєкомплект у нього дозволяє, а всi три гармати моделi МР-103 з високою початковою швидкiстю снаряда. На шкоду, щоправда, кулеметному озброєнню, але вiд останнього хлопчик Фрiдрiх взагалi виявився, щоб не сповiльнювати швидкiсть вiд зайвої ваги та покращити маневренiсть машин.
   Коли "Вашингтон"-11 рвонув, в одного з них детонував боєкомплект, хлопчик вiдчув раптом величезну гординю, i навiть вивiв:
   - Зрадити можна будь-кого, а змiнити тiльки собi!
   I ось ганьба зради, немов за помахом чарiвної палички, зникла, а Фрiдрiх струснув дрiмоту.
   Хельга, билася добре, два лiтаки i вiсiм танкiв, чотири САУ - результат для одного вильоту i для простої людини - вiдмiнний. Але це один вилiт... Пiсля повернення послiдував уже коли розцвiло другий...
   Якщо не рахувати трьох Качок-2, бiльше авiацiї не було i основний удар довелося завдавати по таких колонах. Тут може головне, що стримувало Фрiдрiха, це те, що танки на вiдмiну вiд першої хвилi лiтакiв не збивалися в купу i потрiбно було нiби зiскребати йоржим, роблячи обльоти.
   А боролися американськi вiйська героїчно. Ось, наприклад, скiльки крутих, але слабоброньованих "Вiдьми"-3, задерло вгору хоботки. Велика швидкiсть цiєї САУ, рухливiсть "Вiдьми" дозволяла швидко затикати нею прорив, але вела до колосальних втрат. Якби не панування у повiтрi, то валив би фрицям капiтально.
   Втiм, i парочка "Фердинандiв"-4 була знищена - далася взнаки слабкiсть бортового прикриття бронею це могутньою САУ, одне з кращих винищувачiв танкiв за всю iсторiю воєн.
   Хельга боролася в одному, витонченому американському бiкiнi. М'язова, трохи вище середнього зросту дiвчина, з фiгурою богинi. Дуже гарна войовниця, вона подобалася Фрiдрiху бiльше, нiж надто росла (i в кого вдалася) дочка Порше, хоча остання i була спадкоємицею одного з найбагатших статкiв Нiмеччини. Але з нею хлопчисько, хоч i мiг одружитися одночасно з Хельгою, не надто благотворив. Хоч та й розумна бiса.
   Маргарет головна дружина фюрера має скоро народити... Хоча може бути й не так скоро... Чорт забирай, час на вiйнi йде повiльно. Дуже болiсно повiльно. Ось, здається, таке уявне вiдчуття, що битва пiд Чикаго триває щонайменше кiлька рокiв, хоча ще й мiсяця не минуло - двадцять дев'ятого жовтня... Психологiя сприйняття особлива...
   Втiм, цей день пройшов досить швидко. А ось тридцятого жовтня 1947 року Фрiдрiх знову зайнявся полюванням. Натиск противника на прапорi вичерпався. Хоча Фiладельфiя, як i ранiше, недосяжна для фрицiв.
   Фрiдрiх вирiшив, що вiн обов'язково зловить Вайтештейна i покiнчить з облогою котла, що затяглася, наблизивши кiнець вiйнi. Скiльки ж можна, ось так повзати i стрибати, нарештi, час внести яснiсть.
   А для початку, оскiльки вiн Гiтлер-Бiсмарк вже нiби фельдмаршал-майор i має формально у пiдпорядкуваннi ескадрилью десанту, все вирахувати, невловимого генерала армiї i вночi зробити захоплення. Надрозвинена Iнтуїцiя вже пiдказала хлопчику Фрiдрiху, де можна знайти, в якому квадратi ховається Ватутiн. Та й генерал армiї зовсiм не вiдзначався пасивнiстю, вiддаючи накази i вимагаючи стояти на смерть. Навiть Москва досi не взята, бiй iде за кожну оселю, а то й пiд'їзд. Це мiсто вже порiвнюють iз Сталiнградом.
   Фрiдрiх на прощання поцiлував у солодкi губи Хельгу i пошепки сказав:
   - Я йду на ризиковану справу... Може, й не повернуся...
   Дiвчина у вiдповiдь усмiхнулася:
   - Ти не можеш програти! Тому що Фрiдрiх Бiсмарк це втiлення арiйського духу. Духа, який безсмертний!
   Юний воїн кивнув подрузi у вiдповiдь:
   - Так воно в принципi i є, але... Не можна бути самовпевненим... - Пауза та додавання. - Саме самовпевненiсть i веде до безлiчi провалiв. А то й одного для загибелi часом вистачає.
   Хельга сердито тупнула босою, дiвочою нiжкою:
   - Ти не загинеш... Я чомусь з тобою!
   Фрiдрiх заперечив:
   - Я не хочу, наражати на небезпеку тебе. Якщо, наприклад, у ходi бою, думати не тiльки про себе або про мету завдання, а ще турбуватися вiд коханої... Це вiдволiкає i стискує. Може пiдвести в самий невiдповiдний момент. - Юнак поклав дiвчинi руки на плечi i подивився їй у вiчi. - Ти мене розумiєш?
   Хельга несподiвано легко погодилася:
   - Я розумiю... Крiм того, про тебе в мене залишиться не тiльки пам'ять.
   Фрiдрiху раптом стало цiкаво, зiницi його очей звузилися.
   - Це ти про що?
   Хельга усмiхнулася у вiдповiдь i з безневинним виглядом вiдповiла:
   - Я, звичайно, не зовсiм упевнена, але... Здається, що вагiтна!
   Бiсмарк свиснув:
   -Ну ну! Втiм, тобi не видно, талiя струнка!
   Хельга знизала мускулистими плечима:
   - Так ще й мiсяця не минуло... Але ж ти теж цього хотiв?
   Фрiдрiх вiдповiв:
   - Що б ти пiшла в декрет i бiльше не ризикувала битися на фронтi, то так - хотiв! А решта... Може, годi, тобi лiтати?
   Хельга з придихом промовила:
   - Це битва закiнчиться, а там буде видно. Менi здається, вищi сили не дадуть загинути дiвi, що носить у утробi сина живого бога.
   Фрiдрiх пiдморгнув блакитними очима у вiдповiдь:
   - Можливо! Але тим бiльше пiдстав покiнчити з цiєю вiйною якнайшвидше.
   I поцiлувавши ще раз, мiцно обнявшись на прощання, вони розлучилися. Нiч видалася прохолоднiшою за звичайну, вже тридцять перше число, а там дивись i Листопад, останнiй мiсяць осенi. Фрiдрiх йшов, вiрнiше, бiг на завдання, як i зазвичай, в одних плавках, щоб голою шкiрою краще вiдчувати напругу силових лiнiй та теоплазми планети земля. Хлопчик рвався в бiй, у нього зникло, наче й нiколи не було почуття сорому, за свою зраду. Материй вовченя вiдчув запах кровi, i вже не мiг i не хотiв скидати азарт.
   Для спецоперацiї Фрiдрiх змiнив озброєння, додавши кулеметiв i залишивши про всяк випадок лише одну гармату. Танкiв в оточеннi залишилося фактичнi мiзер i битися доведеться здебiльшого з пiхотою. Юний Бiсмарк легко знаходив собi виправдання - росiяни все одно не переможуть весь свiт, тож чомусь не прискорити їх поразку, i тим самим зберегти життя мiльйонiв людей. Свого роду пiдлiсть на благо. Тим бiльше Фрiдрiху Бiсмарку вже нiкуди повертатися, а в нього в Третьому рейху вже фактичнi сiм'я i стан, що швидко зростає. Та й може це взагалi не його предки, а паралельний схожий всесвiт, свого роду дубляж матерiї та простору.
   А значить, немає сенсу стратити себе!
   Совiсть не можна обдурити, але можна обдурити!
   Фрiдрiх на спецзавдання попросив лише шiстьох помiчникiв, один з них Хаффман. Взагалi спочатку iдея - все зробити одному. Але Бiсмарк, прикинувши, вирiшив, що йому не завадить здобути досвiд командування та групою. Адже весь час не воюватимеш як рядовий льотчик на одному лiтаку. Потрiбно в собi командирськi якостi виробляти. I ось летить у жорстокий бiй одразу сiм i всього сiм. Дивна команда та цiкаве спiввiдношення сил. Але воюють умiнням, коли не можуть зiм'яти числом! Фрiдрiх хоче встигнути поки що темного, але при цьому летить максимально низько. Iншi члени команди також на МЕ-362 - чотири i Не-362.
   Нiч сповнена спалахiв i запеклих гарматних гуркотiв. Американськi вiйська вiдповiдають набагато рiдше, але все одно не стоять як мiшок пiд ударами панчера на мiсцi. Як обкладений отари ведмiдь удесятеряє сили розкидаючи великi зграї псiв, творячи чудеса сили та хоробростi. Так от бомби i сиплються на їхнi позицiї, i не витримуватиме такого пресингу.
   Але нiмецькi лiтаки поки що не стрiляють, команда є команда. А Фрiдрiх впав у глибокий транс, його тiло веде машину до мети. У головi у свою чергу, як сiрники, що цвiркують, спалахують афоризми;
   Легше наперстом вичерпати океан, нiж дiйти певного висновку у релiгiйнiй дискусiї!
   Релiгiя, як правило, є антипод терпимостi!
   Розмови про полiтику найчастiше призводять до мордобою!
   Золото не iржавiє вiд кровi, не тьмянiє вiд поту, не кришиться вiд слiз!
   Дубина - це кулак, меч - це нiж у кулаку!
   Якщо хочеш керувати країною - навчися повелiвати собою!
   Коли у сусiда порожнiй гаманець - свiй здається повнiшим!
   Краще попоститися самому, нiж чути стогiн вмираючої вiд голоду дитини!
   Часом для облiку помилок - залишається лише у могилi!
   Революцiя застосує батiг, щоб наблизити мить, коли на людину нiколи не обрушиться батiг!
   Найкращий двигун прогресу - це бiль - якби не хворiли втомленi ноги людина, не придумав автомобiль!
   Тiльки переживши повноту страждань - зможе оцiнити повноту блаженства!
   Хочеш стати богом, навчись любити ближнього свого, бо Бог є любов!
   Вибори тiльки поле битви, де перемагає не вмiння, а число!
   Вовк та вегетарiанець по-рiзному дивляться на свiт, особливо вiдбитий вiд дня тарiлки!
   Коли королю зраджують жахливо, але ще гiрше, коли король зраджує власне сумлiння!
   Посмiшка ширша, порох сушi, клинок гострiший, а серце злiше!
   Вiйна пекло для тiла, чистилище душi, рай для поезiї!
   Не можна перемогти всiх - не перемiгши себе!
   Найстрашнiший звiр, цей, що живе поруч чи всерединi твого серця!
   Iнодi м'якiсть - синонiм зради!
   Все генiальне просто у своїй парадоксальностi!
   Гiркий хлiб зради, мед розпусти, сльози безневинних!
   Найпростiший спосiб задовольнити потреби - це стримати амбiцiї!
   Голодний шлунок випробовує бiльше радостi вiд кiрки чорного хлiба, нiж набите черево, вiд ананаса з рябчиками!
   Iнодi доблесне поразка цiннiше - боягузливої перемоги!
   Золото такий метал, що вища проба, тим сильнiше вiддає кров'ю!
   Хоробрiсть подвоює сили, кмiтливiсть вчетверiває, а розум приносить перемогу!
   Iнодi думка про самогубство продовжує життя!
   Без подвигу життя - жалюгiдний сурогат iснування!
   Вiйна без жертв, що театр - без акторiв!
   Тiльки закоханий у смерть, може по-справжньому оцiнити принади життя!
   Любити життя все ж таки природнiше нiж любити смерть - останнє надто вже нагадує кота в мiшку!
   Прекрасно все те, що до перемоги веде: взяти вгору над ворогом - ну, а кошти не рахуються!
   Золото м'яке, але серце робить черствим!
   Знання в головi негiдника, небезпечнiше мускулатури дурня!
   Диявол придумав, горiлку, грошi та нафту! Все однаково згубно!
   Один, хто провинився, стоїть двох невинних - перший рве жили iм'я поганий досвiд, а другi розраховують на iндульгенцiю!
   Хто заощаджує на армiї, розоритися на контрибуцiї!
   Не те зброя, що вбиває, а те, що здатне поневолити!
   Смерть, як погана їжа, нудить, вивертає кишки, але часом радий i цьому!
   Борошна очiкування на вiдмiну вiд пологових не минають з часом!
   Неможливо знищити лише порожнечу та дурiсть!
   Фрiдрiх на останнiх словах уже чiтко побачив цiль i наказав пiкiрувати на неї. Одночасно юний термiнатор вiдкрив вогонь iз усiх кулеметних стволiв. Розривнi i великокалiбернi кулi прошивали бруствери, кромсаючи солдатiв супротивника, ламаючи їм кiстки, вибиваючи фонтанчики каламутно-коричневої кровi.
   А два танки "Вашингтон"-7 бойової охорони Фрiдрiх знищив уже пiд час прикриття. Одним рухом пальця пробив їм дахи. Викосив усiх, хто був у межах пiвкiлометра. А потiм одразу посадив машину на пориту траншеями землю. I ще до остаточної посадки стрибнув iз лiта.
   Хлопчик сиганув у бункер i влаштував у ньому моторошне в стилi гангстерiв розбирання. I при цьому юний термiнатор спiвав;
   Я немов злетiв на сивого коня,
   Що за iшак так реве пiдомною?
   Менi сам Сатана знайте люди рiднi -
   Розправлюся з будь-якою, що бунтує країною!
  
   Усiлися чортята в дурнi мiзки,
   I скачуть галопом розсердженим думки!
   Баланс пiдiб'ємо - зiтремо враз нули,
   Вiд безоднi напасти систему очисти!
  
   Куди я скачу, навiть сам не зрозумiю,
   У головi гiперплазмовий вихор проносився!
   Не дай ти собi пiдкоритися лайну,
   Щоб слави потiк на мiсячний свiт пролився!
  
   Тече безперервним потоком вiйна -
   Таке заняття чекає на людину...
   А хочеться випити хмiльного вина
   I мирно продовжити з розмiром розмову.
  
   Але знай слабкiсть i нудьга пройде
   Знайдеш людина, ти успiх та покликання!
   Ми як пiонери прагнемо в похiд
   Адже воїн крутий не тупий назва!
  
   Бабах i рвану, ось трупiв гора,
   Противника розгублений, бiжить вiдступає!
   Ми зможемо розгром довести до кiнця,
   Хоч пес пекла заливисто гавкає!
  
   Що робити нам у свiтi - фантазiї немає,
   Народилися ми, наче напалм мозок мучить!
   Надовго нам буде як юностi рокiв -
   А мiсце в пеклi стане кращим, нiж у раї!
  
   Що хоче солдат? Щоб тривала вiйна
   Йому мир i нудьга, i слабкiсть мозку!
   Наздоженемо противника ми до труни -
   Але знай, що здавати воїнам пiзно!
  
   Пiдсумку не буде, i вибору немає -
   Закiнчили справу i одразу iнше!
   Адже це лише старт, превентивний розбiг,
   Адже рата служба дiя добра!
   Встилаючи свiй шлях трупами, Фрiдрiх дiстався i генерала армiї. Ударом ноги вибив з тремтячих рук зброю i прорепетував:
   - Хенд Хох!
   Вайтешейн лаявся:
   - Крилате вовченя.
   Фрiдрiх уже по-англiйському рикнув:
   - Так Iване! Тут можна грати комунiзм на трубi, але як не грай - все граєш вiдбiй. I якщо є тi, хто приходить до тебе, знайдуться й тi, хто прийде по тебе!
   Вайтешейна перекосило, вiн дивився на жахливого вiд протиприродного рiзкого рельєфу хлопчика з знущальною посмiшкою хльосткими ударами солдатiв, що укладалися пiд роздачу, i в'якнув:
   - Ти справжнiй Диявол.
   Фрiдрiх не пiдтримав грайливого тону i жорстко промовив:
   - Годi! Тепер вiддай наказ усiм здатися в полон, збережи свої i чужi життя! Скiльки литися росiйської та нiмецької кровi.
   Генерал армiї Вайтешейн жорстко сказав:
   - Нi! Краще померти, нiж зрадити!
   Фрiдрiх кинув босими пальчиками п'ять отруйних голок (зброї вiйськ СС спецiального призначення), вирубавши добiрних солдатiв охорони, що намагалися вбiгти. I посмiхнувся:
   - А твоя згода i не потрiбна! Я сам накажу здатися вiд твого iменi...
   Ватутiн розгублено в'якнув:
   - А код позивного?
   Фрiдрiх цинiчно посмiхнувся:
   - А вiн менi вiдомий .... Iнакше як би я тебе знайшов.
   Ватутiн у розпачi кинувся на пекельного пiдлiтка з кинджалом, але пролетiв повз нього i, вдарившись у стiну, знепритомнiв. А Фрiдрiх моментально набрав шифр, безпомилково iмiтуючи голос командувача наказав усiм пiдлеглим вiйськам негайно здатися. Юний ас говорив упевнено i жорстко, совiсть заспокоєна логiчним поясненням - все одно вони приреченi на смерть, так краще зберегти їм життя, та й тисячам нiмецьких солдатiв теж.
   А пiдробити чужий голос може i Галкiн, так чого цього не вмiти Фрiдрiху - хлопцю не простому, а цiлком реальному надлюдинi - iстинному арiйцю та iндивiду нового поколiння у прямому сенсi.
   Iншi члени його команди, схоже, не такi щасливi. Одного вбили ще троє втiм, досить легко, щоб битися пораненi, у тому числi й безжурний малюк Хаффман.
   Але наказ, що нiбито виходив особисто вiд генерала армiї, вплинув i безпосередньо на них атаки припинилися.
   Фрiдрiх кiлька разiв повторив наказ, пiсля чого щоб убити час взявся, тримаючи в iдеально правильнiй формi пальчиках ноги перо накидати новi крутi афоризми;
   Розумних i чесних людей багато, але вони розставленi так спритно, що нiколи не змiшуються!
   Боягузтiсть перша ознака слухняностi. А слухнянiсть - душа солдата! А душа солдата запорука перемоги - щоб перемогти треба, бути боягузом! Такий феномен вiйни!
   : Бог у кожнiй людинi, Бог кожна людина, якщо тiльки у неї висока мораль, i душа не тварини!
   Вбити в iм'я Христа, все одно, що вбити Христа!
   Краще працювати на тренуваннях, нiж вiдпочивати у могилi!
   Коли зламаний меч, рука тягнеться до кинджалу!
   Можна просити банальщину, або терпiти образи, але не можна виправдати банальної образи!
   Все тверде тендiтно i тлiнно, а в м'якому стiйкiсть, сила є. А хто не вiрить у це, безсумнiвно, я покажу мову, якою можна їсти! Всi зуби розкришилися на порох, а вiн живий - вимовляю я бах!
   Постiйнiсть у сексi - губить кохання!
   Розраховувати на удачу, все одно, що дражнити Бога i дратувати смерть!
   Золотi яблучка найкраще ростуть, коли дерева поливаєш кров'ю!
   Є три речi: чия цiннiсть незмiнна: Всевишнiй, батьки та Батькiвщина!
   Найцiкавiший театр - це театр вiйськових дiй, тiльки плата за вхiд надмiрно висока!
   Натомiсть у театрi вiйськових дiй сльози - завжди справжнi та кожен акт урок на все життя!
   Талант тiльки тодi стає генiєм, якщо помножений на колосальну працьовитiсть!
   Зволiкання краде лаври, поспiшнiсть приносить успiх!
   Справжнiй хiрург це той, хто здатен зробити складну операцiю непомiтно!
   Не той боксер, хто б'є, а той, хто збиває!
   Краса завжди отруйна - найяскравiшi гриби мухомори, i отрута як жiночi чари - крутить голову i отруює серце!
   Природний розум може пiдкорити природну силу, але нiколи вроджена сила не пiдкорить розуму!
   Вмерти гордим, краще, нiж жити покiрним!
   Хто тримає життя за горло швидше його позбутися, нiж той, хто вiдпустив пташеня щастя на волю!
   Краса в'яне, мужнiсть залишається вiчною!
   Меч занадто гострий, щоб на ньому трималася могутнiсть держави, лестощi надто солодкi, щоб їй вiчно напувати народ!
   Кмiтливiсть солдата компенсує прорахунок генерала, але будувати розрахунок на нiй що копати яму голкою!
   Важко запалити те, що вже палає i загасити, те, що вже згорiло!
   Гарячий чоловiчий темперамент, сушить мозок i пропалює дно гаманця!
   Найвiрнiше пропалює дiрку в кишенi - гаряче серце!
   Найтовщу мошну пробиває наскрiзь твердий фалос!
   Для чоловiка найкраще дзеркало золоте!
   На монетi та зморшки - прикраса чоловiка!
   Вiйна може бути без переможця - але той, хто програв, знайдеться завжди!
   Людська немiч головний двигун прогресу!
   Хочеш бути першим, працюй як останнiй!
   Генiальнiсть рiдня божественностi, причому гiдна рiдня!
   Можна трошки служити Батькiвщинi, але не можна трошки зрадити!
   ! Я мислю, значить - iсную, я iсную - значить, живу, я живу - значить, живу щасливо!
   Статевi партнери як їжа - вимагають рiзноманiтностi та гострих спецiй!
   Революцiю роблять iз чистим серцем, але не в бiлих рукавичках, на шляху до щастя колеса вимагають змащення кров'ю!
   Найчастiше зраджують не через пiдлiсть, а через слабкiсть, хоча саме слабкiсть схиляє до пiдлостi!
   Взагалi закон, що iржавий механiзм, працює лише при золотому мастилi!
   Хитрiсть i розрахунок: як чоловiк та дружина народжують перемогу - чеснiсть третiй зайвий!
   Найбездоннiший витвiр у свiтi - склянка горiлки, падiння в неї нескiнченне, а дно на цвинтарi!
   Не кожен зек злочинець, не кожен злочинець зек!
   Легше верблюду пройти через вушко голки, нiж видатися без блату!
   Професiйний суддя як професiйна повiя - рiзниця лише у розмiрi гонорару та ранзi сутенера!
   Полiтики як глисти, тiльки при вигнаннi вичавлюють бiльше кровi з кишок!
   Кров найкраще добриво для вирощування мужностi пiдростаючого поколiння!
   Агресивно-слухняна бiльшiсть мислить шлунком, а не серцем, то вiн куди бiльше за обсягом.
   Втiм, атеїстичне вчення найлогiчне, воно демонструє зрiлiсть людства, тодi як будь-яка релiгiя, асоцiацiя з дитинством!
   Бог це сильний Батько про мiцне колiно, якого, хоче спертися слабка дитина!
   Рiдко у кого можна запалити iскру таланту, коли довкола вогкiсть тоталiтаризму!
   Найчастiше думають про майбутнє тi, хто незадоволений минулим i наляканий сьогоденням!
   Легше збити Мiсяць каменем, анiж змусити полiтикiв виконувати передвиборчi обiцянки!
   Приторний гуманiзм у народнiй країнi, доречний як цукор у борщi!
   Вiчнi три речi: Бог, час та людська дурiсть!
   Якщо хочеш перемагати; забудь три слова: важко, не можу, годi!
   Свиня завжди знайде бруд, щур щур, а ледар вiдмовку!
   Мораль одного кореня зi словом бруднити! Найчастiше її використовують, щоб забруднити чесноту i вiдмити порок!
   I звичайно ж нiмецькi танки серiї Е себе дуже небезпечними та бойовими машинами показали. Куди до них американцям. Така сила у фашистiв настала.
   Особливо коли танковий екiпаж Герди в атацi i трощить вiйська США.
   У неї машина серiї Е-50, спритна та стрiмка. У неї стовбур завдовжки 100 ЕЛ i калiбр зброї 105-мм. Якщо така гармата довбає.
   Герда натиснула босими пальчиками нiжок на кнопку джойстика, випустила снаряд, точно вразивши супротивника i пискнула:
   - Слава Третьому Рейху!
   Шарлота ця руда дiвчинка теж лупнула використовуючи босi пальчики нiжок, по американцях i прочирiкала, скелячи зубки:
   - Нашим непереможним вiйськам слава!
   Христина теж довбанула босими пальчиками спритних, точених нiжок i в'якнула:
   - Героїзму вермахту слава!
   Магда, використовуючи довгi витонченi пальчики голих нiжок, теж лупнула i провизжала:
   - Непереможному вермахту слава!
   I чотири дiвчата як вiзьмуть i проревуть, на всю горлянку:
   - Ми справжнi орлицi, i героїзму сповненi! I лiтаємо немов птахи, хороброї Батькiвщини сини!
   Герда знову вистрiлила за допомогою босих пальчикiв нiжок. Вразила американську машину i прошипiла:
   - Нi, не сини, а доньки!
   Шарлотта вистрiлила в американську машину, вiдiрвала їй вежу i прочирикала:
   - Звичайно ж, доньки i дуже героїчнi!
   Христина лупнула по супротивнику. Пробила ворога наскрiзь, i прошипiла, оскалившись зубками:
   - Ми справжнi машинки смертi!
   Магда також пальнула по супротивнику. Розбила ворожу броню, протаранила лоб ворога i в'янула:
   - I ми найдосконалiшi машинки, що є на свiтi!
   I дiвчата хором завили:
   - Слава Нiмеччини, слава, танки рвуться вперед! Дивiзiї Третього Рейху вiтає хоробрий народ!
   Коротше кажучи, у нiмцiв справи клеїлися, i їхнi вiйська здобували одну перемогу за iншою.
   США звичайно ж сильна економiка, але вони програвали в якостi технiки. Особливо танкiв та реактивної авiацiї. Нiмцi вже мали МЕ-262 Х у серiйному виробництвi, i цей лiтак був i живучим на швидкiсть понад 1150 кiлометрiв на годину, i озброєння п'ять авiацiйних 30-мiлiметрових гармат. Проти такої машини американцям не встояти.
   Був у нiмцiв i птах ХЕ-262, простий у виробництвi, майже цiлком з дерева, дуже легкий i маневрений. Але ХЕ-262 зважаючи на занадто малу масу i високу швидкiсть, i спрощена була складена в управлiннi i вимагала високої квалiфiкацiї льотчикiв. Натомiсть вiн чудово пiдходив для стилю Хаффмана, який дiяв у зближеннi. I з близької дистанцiї трощив американцiв.
   Але крiм Хаффмана, ще й двi дiвчинки дiяли: Альбiна та Альвiна. Вони перевищили кожна по триста збитих лiтакiв i отримали Лицарськi хрести залiзного хреста зi срiбним дубовим листям, мечами та дiамантами. Лицарськi хрести з золотим дубовим листям, мечами i дiамантами мали поки що Хаффман, що збив понад п'ятсот лiтакiв, i Рудель, легендарний штурмовик, що пiдбив понад п'ятсот танкiв, i безлiч iнших наземних цiлей. I ще сiмнадцять лiтакiв.
   У Третьому Рейху затвердили ще й шосту ступiнь Лицарського Хреста Залiзного Хреста з платиновим дубовим листям, мечами та дiамантами, тому хто досягне тисячi збитих лiтакiв, або такої ж кiлькостi розбитих танкiв.
   У даному Лицарському хрестi мало бути начеплено не менше сотнi дiамантiв, i вiн був би бiльшим, нiж iншi Лицарськi хрести. Тож нагорода не лише виходила почесна, а ще й дорога.
   Альбiна та Альвiна летять по небу. Збивають собi лiтаки янки i наспiвують крiзь зуби:
   - Гарнi дiвчата,
   Великi подруги...
   Б грiзнi хлопцi -
   I класнi потуги!
   Альбiна за допомогою босих пальчикiв нiжок навела авiацiйну гармату, лупнула по американцю i пискнула:
   - Вогники веселих очей!
   I пiдморгнула напарницi. Та зрiзала свого вiзавi. Рознесла супротивника в дрiбнi трiски, використовуючи босi пальчик нiжок, i прочирiкала:
   - За комунiзм та нашi славнi перемоги!
   Альбiна поправила напарницю, збиваючи лiтак американцiв:
   - За арiйський комунiзм!
   I обидвi дiвчата розреготалися.
   Тим часом вiйна тривала. Американцi явно програвали, найкращому за технiкою i вишколом вороговi, що ще використовує iноземнi дивiзiї.
   Зокрема у американцiв основний танк "Шерман". Ну кудись йому проти основного нiмецького Е-50. Машина у гiтлерiвцiв мала лобову броню в 250 мм, бортову в 170 мм, i вага в сiмдесят тонн при двигунi в 1200 кiнських сил з форсуванням двигуна.
   Слiд зазначити, що " Шерман " було пробити нiмця навiть у борт, оскiльки броня у Е-50 похила. Навiть "Шерман" iз сiмнадцятифутовою гарматою, "Свiтлячок" не дуже брав у борт нiмця. Адже цей танк не був масовим.
   А сам американський танк гiтлерiвцi впевнено брали iз п'яти кiлометрiв. Тим бiльше, у нього високий силует. Дещо краще був у американцiв "Першинг". Але цей танк не був таким масовим як "Шерман" i все одно його 90-мiлiметрової гармати не вистачало для ефективної боротьби.
   Тiльки "Надпершiнг" мiг пробити нiмецький Е-50 у борт. Благо гармата та калiбру в 90-мiлiметрiв i завдовжки стовбура в 73 ЕЛ. Зате скорострiльнiсть всього чотири пострiли за хвилину проти дванадцяти у нiмецького Е-50, i вага п'ятдесят тонн для двигуна в 500 кiнських завеликий. Та й броня недостатня. У лоб нiмецького основного мастодонту американцiв все одно не пробивав. А був у фрицiв ще й Е-75 з гарматою калiбру 128-мiлiметрiв i товщиною бортової бронi 210-мiлiметрiв пiд нахилами, з ще кращим захистом i двигуном 1500 кiнських сил.
   Тож iз самого початку США програвали. Лише танк Т-93, точнiше самохiдка вагою дев'яносто три тонни, i товщиною лобової бронi 305-мiлiметрiв i гарматою 155-мiлiметрiв могла боротися з нiмецькими мастодонтами в лоб.
   Але ходовi якостi цiєї самохiдки були неважливими, як i скорострiльнiсть. I нiмцi її знищували авiацiєю.
   Тож американцi загалом не процвiтали, i безнадiйно програвали.
   I нiмецькi вiйська пiдходили дедалi ближче до Нью-Йорка та Вашингтона.
   Трумен почав благати Гiтлера про мир.
   Але фюрер хотiв лише без жодних умов повної капiтуляцiї. Вашингтон був оточений. I гiтлерiвцi розпочали штурм столицi США.
   Танковий екiпаж Герди боровся за свiтле завтра. I без зайвих проблем перемагав.
   Дiвчина навiть стала стрiляти не лише босими пальчиками нiжок, а й червоними сосками грудей. I це дуже допомагало.
   Шарлота теж пальнула натиснувши рубiновими сосками на кнопку джойстика i перевiряла:
   - Велич комунiзму в тому, щоб бути не рибою, а китом!
   Крiстiна, ведучи вогонь, натискаючи на кнопки джойстика, вiдзначила:
   - А ми нiмцi i збудуємо найбiльший iз комунiзмiв!
   Магда, стрiляючи малиновими сосками по супротивниках, агресивно видала:
   - Найсвiтлiший комунiзм! Тiльки нагору, нi кроку вниз!
   Герда босими пальчиками нiжок навiвши гармату, i перевернувши влучним пострiлом американську гаубицю, пiдтвердила:
   - За арiйський комунiзм!
   Пiсля падiння Вашингтона Америка незабаром капiтулювала. I сталося це 31 сiчня 1948 року.
   Закiнчилась друга свiтова вiйна. I прихiд Гiтлера до влади, постi збiгся, з капiтуляцiєю Америки.
   Здавалося, настав тривалий перiод свiту. Справдi, всi вiйни закiнченi, США захопленi i чого ще бажати? Але залишалася ще одна наддержава iз колонiями: Японiя. I Гiтлер хотiв i її пiдкорити.
  . РОЗДIЛ Љ 16
  20 квiтня 1953 року розпочалася нова вiйна за передiл миру. СРСР усе ще iснував у усiченому виглядi. Вiйськовi, що прийшли до влади пiсля Сталiна, поставили формальним головою уряду Вознесенського. Цей лiдер зумiв частково вiдновити економiку Росiї. I запропонував Гiтлеру участь СРСР у вiйнi проти Японiї. Той погодився, але за умови, що Росiя поверне собi лише ранiше захоплене самураями Примор'я, острiв Сахалiн та Курильську гряду.
   Отже Вознесенський отримував новий шанс вiдродити СРСР i частково реабiлiтувати iмперiю.
   Бої розгорнулися на повну силу.
   Оленка та її команда билися на новому, експериментальному танку Т-11. Ця машина була важкою i добре захищеною. Її лобова броня досягала 300 - мiлiметрiв при вазi машини шiстдесят вiсiм тонн i гарматi 130-мiлiметрiв калiбром. А поки що в СРСР основний танк Т-54, який теж дуже непоганий.
   А Оленка зi своїми напарницями веде вогонь iз потужної зброї з великої дистанцiї. Японцi, звичайно ж, мають свої машини. Ось, зокрема, i Е-75, скопiйовану з нiмецької моделi за лiцензiєю. Але цей танк вже трохи застарiв.
   А Оленка його пiдбиває використовуючи босi пальчики нiжок. I вона посилає снаряд точно встик.
   Дiвчина цвiрiнькає:
   - Слава епосi комунiзму! Слава Ленiну у серцях!
   Справдi, це красуня найвищого зразка.
   Анюта теж стрiляє, використовуючи босi пальчики точених нiжок i пищить:
   - Я войовниця дуже крута, i така наче лялька заводна!
   Веде вогонь по черзi та Алла. Ця дiвчина лупнула по самураях i видала:
   - В iм'я свiтла, тепла та вiтру!
   I теж очевидно використовуючи босi нiжки.
   А потiм усадила i Марiя. Це дiвчина колосальної душевної сили. Розбила японський танк i перевiряла:
   - За могутнiй комунiзм!
   I пiддала голою п'ятою.
   А пiд кiнець пальнула за допомогою босої нiжки та Маруся. Дiвчина вразила супротивника i прошипiла:
   - Слава епосi кращого свiту!
   I як засвистить... Ось це справдi дуже крута дiвка.
   Радянський танковий екiпаж чудово працює та набирає рахунки. Дiвчата очевидно швидко виходять у лiдери. У них i машина найкраща з найкращих для Червоної армiї.
   А Герда бореться на пiрамiдальному танку. Ця машина вже бiльш досконала i в нiй лише два члени екiпажу.
   Вони разом iз Шарлотою ведуть вогонь японцями, i дiють гранично ефективно.
   Герда використовуючи босi пальчики нiжок натиснула на кнопки джойстика i вразила японську машину, прошипiвши:
   - I летiли додолу самураї пiд напором сталi та вогню!
   Шарлота ща нею теж пальнула, використовуючи босi пальчики своїх точених нiжок i прошипiла:
   - Але наш вермахт вiд тайги до британських морiв, всiх у мiльйони разiв сильнiший!
   В iншому пiрамiдальному танку борються Магда та Крiстiна.
   Дiвчата-термiнатори вкрай бойової та колосальної сили.
   I ось Христина стрiляє, використовуючи босi пальчики нiжок i пробиває японця.
   Пiсля чого верещить:
   - Наша епоха з перемогами попереду!
   Магда теж стрiляє по вороговi. Зносить iз самураю вежу i верещить:
   - I звершення чекають ще крутiше!
   I знову босими пальчиками нiжок наживає на систему, зносячи ворогiв.
   Та тут дiвчата, якi i коня на скаку зупинять i в хату, що горить, увiйдуть.
   Войовницi долали супротивника i поступово брали вгору.
   Японiя програвала. А нiмцi використали грiзну зброю - дисколети.
   Цi лiтаючi тарiлки не знали собi рiвних.
   Ось Агата та Адала борються на дисколетi. Вiйницi керують машиною за допомогою джойстикiв, i розгортають цей потужний агрегат. I так трощать супротивникiв. I луплять тепловими променями з повiтря. Буквально винищуючи мiць суперникiв.
   Агата ведучи вогонь по ворогу, реве:
   - Шалена моя пристрасть!
   I голою, круглою п'ятою як натисне.
   Адала стрiляючи по ворогах, впевнено заявляє:
   - Це лише влада!
   I теж босi пальчики нiжок використовує проти ворога.
   Дiвчата безпосередньо розiйшлися. I такi скажемо прямо бойовi красунi.
   Що вiд Японiї навряд чи залишиться.
   Країна Вранiшнього Сонця програвала. I на жаль, це здавалося майже безнадiйною справою.
   Самураї зiштовхнулися з технологiчною перевагою. I дуже серйозним противником щодо оперативного планування.
   Японiя свого часу перемагала Росiю, але зараз програвала коалiцiї.
   Пiд кiнець Третiй Рейх навiть завдав ядерного удару по островах, i країна вранiшнього сонця капiтулювала.
   Внаслiдок чого завершилося завоювання колосальних земель. Втiм, Третiй Рейх ще трохи повоював у Латинськiй Америцi та провiв додатковi захоплення територiї.
   Але коли весь свiт пiд Третiм Рейхом, поки що вiльний СРСР дражнить фюрера.
   I 20 квiтня 1957 року розпочинається агресiя проти Росiї. I колосальнi сили просуваються до СРСР.
   На що розраховувати у умовах Червоної Армiї? Сили вже дуже нерiвнi.
   Але певнi розрахунки у росiйських та iнших нацiональностей все-таки є.
   I вони б'ються дуже вiдчайдушно.
   Наташа, Зоя, Августина, Свiтлана борються iз гiтлерiвцями.
   Дiвчата за традицiєю босонiж та у бiкiнi. I це їхнє кредо. Вони б'ються з диким розлюченiстю.
   Наталя, ведучи вогонь з автомата, зауважує:
   - У чому ми добрi, що вмiємо битися!
   Зоя, стрiляючи по супротивнику, погодилася:
   - Вмiємо!
   I кинула босими пальчиками нiжок гранату.
   Августина писала по фашистам з кулемета, i великим азартом, проорала, кинувши голою п'ятою гранату:
   - Я винищувач зла!
   Свiтлана, теж ведучи вогонь по супротивнику, i влучно стрiляючи, викошуючи ворогiв i кинувши босою нiжкою пакет iз вибухiвкою через який перекинувся танк, задерикувато видала:
   - Я зiтру Третiй Рейх у порошок!
   I дiвчина знову показала мову.
   Ось це войовницi. З ними ти можеш битися практично проти будь-якого монстра. I навiть гiтлерiвського.
   Наташа, стрiляючи по гiтлерiвцях, i обороняючи Москву, заспiвала:
   - Нас тисне ярмо орди,
   Нас гне ярмо басурман...
   Зоя, ведучи вогонь по фрицях, i запускаючи босими пальчиками нiжок убивче просипало:
   Але в наших жилах кипить,
   Небо слов'ян...
   Августина стрiляючи по фашистам, i дiї дуже енергiйно, пiддаючи гранату голою п'ятою, продовжила:
   I вiд чудських берегiв,
   До берегiв Колими...
   Свiтлана з диким азартом наспiвувала, пограючи м'язами нiг, i плитками преса видала:
   Все це наша Земля,
   Все це ми!
   I тут дiвчата треба сказати були з великою зарозумiлiстю та колосальною агресiєю.
   Їх нiхто не зупинить, їх нiчого не переможе. Злi вовчицi давлять ворога, злi тигрицi - салют героям.
   Або може бути героїням. Ось це азартнi дiвчата найвищого польоту птаха.
   I якщо б'ються, то вже вiд душi.
   I Оленка зi своїм екiпажем на танку Т-13. Машина, яка готова протистояти нiмецьким, пiрамiдальним композицiям. Дiвчина стрiляє по супротивнику, i спiває:
   - Нашi танки, це просто диво,
   Вiд пустель до пiвнiчних морiв!
   Розiрвемо тебе повiр Юда,
   Буде знищено страшного звiра!
   Анюта пiдтвердила з люттю, теж пальнув по противнику за допомогою босих пальчикiв нiжок:
   - Я ворога порву i зiтру в порошок.
   Алла по черзi зарядила в супротивника за допомогою босих пальчикiв нiжок i прочирiкала:
   - За велич комунiзму червоного кольору!
   Марiя теж лупнула по ворогу, зробивши влучний пострiл голою нижньою кiнцiвкою i ревла:
   - За гарнi перемоги!
   Маруся також за допомогою босих пальчикiв нiг рушила ворога, наче його вразивши i в'якнула:
   - За найвищi iдеї комунiзму!
   П'ятiрка билася з фашистами, мов термiнатори.
   А в небi боролися й радянськi льотчицi. Ось зокрема Анастасiя Вiдьмакова та Акулiна Орлова.
   Вони билися немов билиннi богатирi-самки. Використовуючи босi пальчики нiжок, посилали авiацiйнi снаряди. Вражали ворогiв дуже влучно.
   Анастасiя натиснула червоним соском на кнопку джойстика, вразила фашиста i прочирiкала:
   - Слава iдеям комунiзму!
   Ведучи вогонь по супротивнику, використовуючи полуничнi соски, напiвгола Акулiна теж проворкувала:
   - Героям СРСР слава!
   Ось такi тут гарячi та сильнi дiвчата. Як вони борються, як справжнi звiрi. I в них надлюдський азарт та колосальна сила.
   Анастасiя, круша гiтлерiвцiв, заспiвала:
   - Над нещасною планетою зависла,
   Злiсних фрицiв кипляча пiтьма...
   Окупант свою сокиру ненависну,
   Заточив i рубай голову!
  
   Людина вона однак не пiшака,
   I не завжди ходити пiд ярмом...
   Перетворить злих ворогiв на головешки,
   Володарем стане свiтiв!
   А тут ще й Єлизавета на танк Т-55. Машина з бiльш потужною, нiж у Т-54 гарматою в 105 мм i готова з ворогами боротися.
   Дiвчата в танку очевидно лише одному бiкiнi.
   Єлизавета натиснула босими пальчиками нiжок на кнопку джойстика стрiляючи досить точно в ворога, i проворкувала:
   - За Росiю комунiзму!
   Потiм по черзi вистрiлила i Катерина, використовуючи для стрiлянини червоний сосок грудей.
   Вразила гiтлерiвський танк i проворкувала:
   - За успiхи у будiвництвi комунiзму!
   Олена також пальнула по супротивнику, використовуючи босими пальчики нiжок. Рознесла ствол пiрамiдального танка, все це зробила влучно.
   Пiсля чого прочирiкала:
   - Найсвiтлiший у нас буде комунiзм!
   Далi лупнула i Єфрасiя, хоча вона зазвичай лише водiй. Але дiвчина врiзала дуже влучно, вiдбиваючи бiля танка гiтлерiвцiв дуло.
   Пiсля чого проворкувала:
   - Наш комунiзм яскравiший за сонце!
   Дiвчата на танку босi та у бiкiнi дуже красиво та харизматично виглядають. А у них груди з такими червоними сосками.
   Єлизавета заспiвала iз захопленням;
   Зламаємо ярмо повiр фашизму,
   Якщо треба гори згортаю.
   Буде ера, ера комунiзму,
   У небо я з пiснею полечу!
   I знову дiвчина яскраво-червоним соском натисне на кнопку джойстика i врiже по гiтлерiвцям.
   Тож фюреру мало не здасться.
   З такими дiвчатами зрозумiло, що СРСР ще живий, i не зламати його так просто Гiтлеру.
  Хлопчики в пеклi прокинулися. Пiдйом почався з того, що з пацанiв зiскочили ланцюги. I хлопцi-грiшники стали навколiшки. У них стирчали босi круглi п'яти.
  Вони вимовляли вранiшню молитву.
   Вос - став вiд сну преж - де все - до - Дрю - з - речей, стати бла - го - го - вей - але перед - став - самим Лаа перед усiм - вi - AH - провiдним Богом, а Соввер - Шайя хрест - Ной зна - IУ - комплект, про - з - не - Б: 1
  В iм'я Отця, i Сина, i Святого Духа, Амiнь.
  Затем немно ќ го подо ќ жди, пока все чув ќ ства твои не при ќ дут в тиши ќ ну и мыс ќ ли твои не оста ќ вят все зем ќ ное, и тогда про ќ из ќ но ќ си сле ќ ду ќ ю ќ щие молит ќ вы, без поспеш ќ но ќ сти и со вни ќ ма ќ ни ќ їм серцевим:
  Вимовили це тричi поспiль.
  Пiсля чого хлопчаки-диктатори та грiшники з юними тiлами рушили на шмон. Дияволi мацали гарненьких i мускулистих пiдлiткiв. Руки в рукавичках нишпорили по жилистих, засмаглих тiлах. Володимир Путiн вiдчув, що вказiвний палець наглядачки увiйшов до його хлоп'ячої дупи. Та дияволицi колупалися в попках пацанiв. Путiн схопив за руку i одразу отримав розряд кийком по плечу. I обпалило зарядом. I це було боляче, хлопчик-президент скрикнув.
  Диявол крикнула:
  - Не сiпайся хлопчик, поки тiтки мацають тебе.
  Шмон носив бiльше характер приниження. Що тут за нiч у барак можна пронести, тим бiльше при вiдеоспостереженнi.
  А пiд кiнець помацали i чоловiчу досконалiсть, оголивши шкiру i пом'явши. I заодно нагородили шоковими ударами, тих грiшникiв-хлопчакiв у кого набрякли члени вiд грубих дотикiв рук наглядачок дияволиць.
  Ось такий знущання та приниження.
  Потiм зрозумiло знову молитва, з постановкою на колiна. I повели у ванну. Там хлопчики миються та чистять зуби. I знову пiсля миття на колiна та молитва.
  Молитов багато. Дуже все регламентовано. I в їдальнi молитва займає значно бiльше часу, нiж сама їжа. На неї дають лише двi хвилини.
  Хлiб та вода, втiм. Хлопчаки, втiм, пiдсмаженi i не виглядають виснаженими. Тiла жилистi, тренованi.
  Видно, калорiй та вiтамiнiв у їжi вистачає. Просто це обмеженi обставини важких рiвнiв пекла.
  Деякi хлопчаки в кайданах. Зазвичай на посиленому рiвнi всiм положенi кайдани, але з деяких знiмають за хорошу поведiнку. I носять лише довгi ланцюги на руках. А хто бiльш непокiрний i кайдани на ноги.
  Володимир Путiн вважав за потрiбне мовчати i пiдкоряться - цiлiше будеш. Просто так дияволицi майже не б'ють.
  Живiт пiсля снiданку напiвпорожнiй, але голод зник. Годують на цьому рiвнi всi двiчi на день.
  А зараз чотири години навчання. Порiвняно з каменоломнями, де iшачать хлопцi - це майже райський час.
  На посиленому рiвнi люблять навчатись. За партою сидiти все-таки краще, нiж вантажити щебiнь, штовхати вагонетку, лупити кувалдою по каменях або крутить колесо, упираючись босими дитячими ногами в гостре камiння.
  , А так вчиться куди краще.
  I перед навчанням молитва навколiшки...
  Шкiльнi класи зi свiтлими стiнами, та рiзного роду малюнками. Звичайна сучасна школа. Тiльки учнi, стриженi наголо, в одних плавках iз номерками та ще ланцюгами на руках. I це дуже смiшно.
  Немає навiть у колонiї малолiтку юнi в'язнi голими не ходять i ланцюгами не брязкають.
  Путiн вiдчуває сильне приниження i водночас страх. I в цьому мiсцi йому доведеться провести багато рокiв.
  Пекло правда не назавжди, але надовго. А час на посиленому рiвнi пекла йде дуже повiльно. Ось Гiтлер провiв майже вiсiмдесят п'ять рокiв i встиг звикнути до його порядкiв.
  Вони пiсля молитви сидять за однiєю партою. Руки в ланцюгах склали.
  Сталь брязнула.
  Бiля парт стояли наглядачки-диволицi i тримали палицi напоготовi.
  Видно, були вони готовi будь-якої митi вдарити.
  Зараз перший урок очевидно пов'язаний з розбором Бiблiї. Вивчався Iсая, i дiти-в'язнi читали вголос.
  Потiм викладачка з кийком ставила запитання.
  Спочатку, зрозумiло, вголос i досить голосно прочитали;
  Бачення Iсаї, сина Амосова, яке вiн бачив про Юдею та Єрусалим, за днiв Озiї, Iоафама, Ахаза, Єзекiї - царiв юдейських.
  Молодi в'язнi хором вимовляли;
   2 Слухайте, небеса, i слухай, земля, бо Господь каже: Я виховав i пiднiс синiв, а вони обурилися проти Мене.
  Тут дияволиця-викладачка поставила
   питання:
  Що означає обурилися проти Бога?
  Наслiдували рiзнi вiдповiдi. Путiн мовчав. I читання продовжилося.
  Гiтлер подав голос, пiсля пiдйому руки i жесту, що йому дозволяють говорити:
  Євреї не виконували Божi заповiдi, i не слухалися свого Отця. Хоча зовнi i поклонялися Всевишньому завзято. Ось Бог i поставив їм у провину що лицемiрне поклонiння, те саме, що й не знають!
   3 Вiл знає володаря свого, i осел - ясла пана свого; а Iзраїль не знає [Мене], народ Мiй не розумiє.
  Далi дiти-в'язнi продовжили читання вголос. Пiсля чого знову почали вiдповiдати на запитання. Рiзнi великi злочинцi, зараз у виглядi хлопчикiв у ланцюгах, зi стриженими головками, i худенькими ребрами, були такi невиннi на вигляд i смиреннi. I вiдповiдали
  Розумно i iз змiстом.
   4 На жаль, народ грiшний, народ обтяжений беззаконнями, плем'я лиходiїв, сини загибелi! Залишили Господа, знехтували Святого Iзраїля, повернулися назад.
  Потiм знову читали вголос. Володимир Путiн ловив себе на думцi, що це виглядає не зовсiм доречно. Що учнi в ланцюгах i стриженi наголо i майже голяка. Такою не має бути школа. I що їх б'ють як справжнiх рабiв-пацанiв. Але якщо визнати, що це вони заслужили.
   5 У що вас бити ще, що продовжують свою завзятiсть? Вся голова в виразках, i все серце замерло.
  Молодi в'язнi продовжили читання. I робили це хором.
  Наставниця-диява вiдзначила:
  - З милостi Всевишнього, вам дали здорове тiло в пеклi. I ви отримуєте батогом, але виразки у вас не гнояться.
  Всi хором вигукнули:
  - Слава Всевишньому милостивому та милосердному.
  
   6 Вiд пiдошви ноги до темряви голови немає в нього здорового мiсця: виразки, плями, рани, що гнояться, неочищенi i необв'язанi i не пом'якшенi олiєю.
  Далi читання продовжилося, i звучали урочистi слова.
  Потiм було показано кiно, все це яскраво та у кольорi. I наскiльки ця картина справляла на всiх враження. I видно було руйнування Iзраїля.
  Гiтлер шепнув Путiну:
  - Ось бачиш, я тут не до чого!
  Але у дияволиць-наглядачок дуже тонкий слух i фюрера тут же обiгрiли i дуже палицею. I посипалися iскри з голого, засмаглого тiла хлопця-диктатора.
  Диявол-наставник рикнула:
  - Не шепотiти! Або отримаєте!
   7 Земля ваша спустошена; мiста вашi спаленi вогнем; поля вашi у ваших очах з'їдають чужi; все спустiло, як пiсля розорення чужими.
  I знову хлопцi почали зачитувати уривок iз Iсаї. I це робили з великим ентузiазмом. Тим часом дияволицi несподiвано по босих п'ятах пацанiв вдарили палицями. Дiсталося i Путiну, який скрикнув вiд болю та приниження. 8 I залишилася дочка Сiону, як намет у винограднику, як курiнь на городi, як обложене мiсто.
  Потiм вони знову читали. Зрозумiло перехрестившись.
  Пiсля чого знову вiдповiдали на запитання. Гiтлер цей хлопчик тягнув руку, але слова не дали.
  Садам Хусейн цiлком логiчно вiдповiв:
  - Господь завжди пiклується про людей та їхню духовну чистоту. I зрозумiло не допустив їх морального зубожiння, давши можливiсть продовжити хай до морального вдосконалення!
  Диявола-наставниця помiтила, агресивно рикнувши:
  - I вам негiдники та мерзотники дав Всевишнiй Бог великий шанс! I ви повиннi це цiнувати!
  I серцем бути разом iз Богом!
   9 Якби Господь Саваот не залишив нам невеликого залишку, то ми були б те, що Содом, уподiбнилися б до Гоморри.
   10 Слухайте слово Господнє, князi Содомськi; дослухайся закону Бога нашого, народ Гоморський!
  Дiти ув'язненi продовжили читання. Гiтлер мав дуже задоволений вигляд. Євреїв назвали народом Гоморським. Але розважливо мовчав. Iншi молодi в'язнi вiдповiдали по-рiзному.
  Але загалом було загальне значення - для Господа головне це дотримання заповiдей, а не жертви. I що йому цi жертви зовсiм не потрiбнi. I Всевишньому Боговi навiть шкода цих тварин.
   11 Нащо Менi багато ваших жертв? говорить Господь. Я пересичений цiлопаленнями баранiв i туком вiдгодованої худоби, i кровi бикiв i ягнят та козлiв не хочу.
  Далi був знову показаний фiльм. I кадри виглядали яскравими. Гiтлер повеселiшав, його блакитнi дитячi очi блищали. Мовляв, сам Бог засуджує євреїв. Але дияволицi бачачи усмiшку на обличчi фюрера насупилися.
  I давай його бити кийками. Гiтлер заволав вiд дикого болю.
  Наставниця-диява наказала:
  - I ноги його теж ланцюгом скувати, нехай помучиться з тиждень надмiру! Знайшов чому радiти бандит свiтового масштабу!
  Гiтлеру заклали щиколотки босих, дитячих нiг. I врiзали знову по п'ятах. Били сильно, i пiдошви у хлопця-фюрера набрякли.
  Потiм диявола-наставниця звернулася до Путiна:
  - А ти чого мовчиш?
  Той зухвало вiдповiв:
  - Не ти по-перше, а ви, я таки президент!
  Диявола кивнула:
  - Дерзиш у пеклi? А вогник до п'ят спробувати не хочеш?
  Путiн вiдчув сильний страх i буркнув:
  - Нi не потрiбно!
  Диявол-наставниця заявила:
  - Поки що п'ять ударiв по п'ятах, але наступного разу повисиш ти на дибi!
  . РОЗДIЛ Љ 17.
   12 Коли ви приходите з'являтися перед лицем Моїм, хто вимагає вiд вас, щоб ви топтали двори Мої?
  
  Геннадiй Васильович Давиденя тим часом уже на загальному режимi працював та навчався. Йому було вже не так стрiмко, як на строгому. Але, зрозумiло, вiн мрiяв перейти в надiлений режим, а звiдти на пiльговий i в рай.
  Час летiв повiльно. Особливо шiсть годин, коли ти працюєш фiзично. У цьому випадку хлопчик Генка крутив колесо насоса. Для сильного тiла пiдлiтка, це не дуже важко, але нудно. I думки витають у хмарах. Можна, наприклад, розумово уявляти якусь iсторiю. Типу цiєї...
  Жив один хлопчик-принц Альберт. I в нього був багатий двiр, чудовi батьки, що керували процвiтаючою, i дуже багатою державою. I у хлопчика було
  абсолютно все, що мати за часiв пiзнього середньовiччя. Зрозумiло, у нього телевiзора та комп'ютера не було, але багато було iнших розваг.
  Ось, наприклад, принц дуже любив лицарськi турнiри. Їх проводили правда за новими правилами, щоб максимально убезпечити учасникiв, i до калiцтв i тим бiльше
  вбивства доходило рiдко.
  Принц i сам брав участь у турнiрах, хоча йому було лише тринадцять рокiв, i про диво завжди перемагав старших i дорослiших суперникiв.
  Ось i зараз хлопчик одягнув особливi обладунки з м'якими прокладками та литi з титану - який i мiцний, i легкий одночасно, i перевiряв спис.
  З ним тепер має битися син сусiднього короля. Приблизно його зростання, i вiку найяснiший хлопчик.
  Наставник повiдомив принцу, що потрiбно не вдарити в бруд обличчям i перемогти.
  Принц гордовито сказав:
  -Я готовий! Я перемагав великих та великих чоловiкiв! Що менi якийсь ровесник!
  Наставник зiтхнув:
  - Не приховуватиму принц. Тобi пiддавалися!
  Принц люто пискнув:
  - Що? Як ти смiєш таке казати!
  Наставник тихо промовив:
  - У всякому разi, цей хлопчик так само, як i ти у своєму королiвствi перемагав великих i дорослих чоловiкiв! I також чемпiон!
  Принц тупнув ногою по травi i заявив:
  - Ну гаразд, якщо треба його перемогти, я виграю неодмiнно!
  I хлопчик подався тренуватися. I посилено готувався до поєдинку.
  Але наступного дня наступив поєдинок. I два принцi мали зiйтися один з одним.
  Поєдинок повинен був продовжуватися доти, доки один хлопчик не виб'є iншого з сiдла. Принц Альберт був свiтловолосий, а його противник Людовик мав руде волосся.
  Обидва хлопцi одягли обладунки i посiдали на своїх невеликих розмiрах, але жвавих коней. Альберт заспiвав впевненим тоном:
  - I навiть ворог хрипiв часом,
  Приховуючи страх, що король!
  Що я король?
  I хлопчаки вдарили шпорами своїх коней з бокiв. I помчали один одному назустрiч. Хлопчики були приблизно однiєї ваги i однаково тренованi. Тому зiткнувшись
  в обох зiгнулися еластичнi списи. I вони роз'їхалися, не заподiявши пошкоджень одне одному.
  Альбер помiтив:
  - Вiн сильнiший, нiж я думав!
  Хлопчик Людовiк з досадою зазначив:
  - Та впертий пацан!
  I ось обидва принцi знову з'їхалися i зiткнулися. Почувся скрегiт вiд ударiв пробкою по титанових латах. I знову жоден не поступився iншому. Хлопчики лаялися,
  i зло подивилися одне на одного.
  Альберт мрiйливо промовив:
  - Смажити б тобi п'яти!
  Людовiк помiтив:
  - Я тобi завоюю i пiднявсь на дибу!
  Хлопчики й справдi були злi та лютi.
  Ось вони зiйшлися i зiткнулися втретє. I це була потiха. Скiльки кровi разом пролилося. Точнiше тiльки в уявi найсвятiших пацанiв. На справи вони так
  один одного i не вибили. Роз'їхалися, щоб зiйтися знову. I це нагадувало вперте протистояння титанiв.
  Принцеса Маргарита, сестра Людовiка, помiтила:
  - Якось безглуздо хлопчикам ось так бодайся. Може, вони краще на мечах?
  Пацани з'їжджалися без толку ще десять разiв, i капiтально видихнулися. Пiсля чого була оголошена перерва на обiд та вiдпочинок. Хлопчики були й надалi готовi до подвигiв та боротьби
  за перемогу.
  Альберт би похмурий, йому так i не вдалося вибити супротивника з сiдла. Адже до цього завжди вдавалося. I це, зрозумiло, викликало почуття найсильнiшої досади.
  Хлопчик їв золотою ложкою та виделкою, i люто поглядав навколо себе. Раптом вiн побачив дiвчинку. Вона була бiлява i в ошатнiй розкiшнiй сукнi немов казкова
  Принцеса. I що дивно, бачив її лише Альберт, а решта нiби не помiчали.
  Дiвчинка пiдiйшла до хлопчика i з усмiшкою його спитала:
  - Не можеш здолати ворога?
  Альберт люто рикнув:
  - Так! Вiн надзвичайно завзятий!
  Дiвчинка посмiхнулася i вiдповiла:
  - Можна отримати дар непереможного воїна! I вигравати усi турнiрнi сутички!
  Альберт пожвавiшав i пробурчав:
  - Це як?
  Дiвчинка кивнула:
  - А так ... Але треба натомiсть погодитися, наприклад продати душу!
  Хлопчик енергiйно та негативно замотав головою:
  - Нi душу я не продам!
  Дiвчинка кивнула головою i вiдповiла:
  - Молодець! Продати душу може тiльки той, хто має, а хто її має, той не продасть!
  Альберт з посмiшкою промовив:
  - Я можу дати золото! Багато золота!
  Дiвчинка знизала плечима:
  - Менi не потрiбне людське золото! Я можу його робити цiлi гори. Але якщо ти не хочеш продавати душу, то продай своє тiло!
  Альберт з подивом запитав:
  - Тiло? А це як?
  Дiвчинка-Сатана вiдповiла:
  - А от! Ти пiдпишеш кров'ю договiр, що замiсть дара перемагати в турнiрах, вiддаєш своє смертне тiло Дияволу у вiчне користування!
  Хлопчик знизав плечима i помiтив:
  - Смертне у вiчне користування?
  Дiвчинка вiдповiдно кивнула:
  - Саме так! I тобi вiд цього велика вигода - ти нiколи не постарiєш!
  Принц посмiхнувся:
  - Ось як! Тодi пiдписую!
  Дiвчинка-Сатана простягла пергамент iз печаткою, де було написано умову Диявола та мiдну голку.
  Хлопчисько вколов себе в палець i капнув кров'ю на золоте перо. Пiсля чого вивiв пiдпис. Таку червону i красиву царську особу.
  Дiвчинка блиснула очима i прочирикала:
  - Тепер ти мiй!
  I перед очима Альберта все як закружляло, i перевернулося.
  Хлопчик не встиг i оком моргнути як опинився в пустелi. Iшов караван i вели пов'язаних мотузкою дiтей-рабiв. Альберт вiдчув бiль у зв'язаних руках, i ж печiння в босих
  дитячi пiдошви, i сильну втому в тiлi. Плюс ще й горло пересохло вiд спраги. I сiдло шкiру. Альберт глянув на себе. Як вiн змiнився? Замiсть розкiшної
  i багатого одягу голе тiло, в одних лише плавках. Альберт здивувався тому, як вiн схуд i засмаг до чорноти. Тiло хлопчика висохло, i вiн став бiльше схожий на
  мумiю. Босi пiдошви стали дуже грубими та мозолистими, але все одно вiдчували пекучий жар пустелi. Альберт ще хвилину тому колишнiй знатним принцом перетворився на
  хлопчик-раб. I вiн згадав... Ось уже багато днiв полонених хлопчакiв ведуть пустелею, на невiльничий ринок. I вони голоднi i мученi жагою бредуть, i гарячi пiски
  пустелi обпалюють їхнi босi нiжки.
  Альберт бачить, як у переходi схудло його нещодавнє настiльки гарне i мускулисте тiло. I ребра стирчать пiд тонкою, знежиреною, шоколадною та запорошеною шкiрою, наче
  кошик. А на спинi i боках видно i садять свiжi слiди батiгу i вже загоєнi. Хлопчик вiдчув у собi сильний сором i приниження - його особу найяснiшої кровi полосували
  батогами, наче якогось простолюдина. I хлопчик-принц зневажливо пирхнув. I отримав батогом по спинi. Що обпалило хлопця i болем, i приниженням.
  Альбер лаявся i отримав знову батогом по ребрах. Хлопчика найяснiший кров'ю переповнював гнiв, але водночас i захлеснув сильний страх. Принц зрозумiв, що
  Сатана, що прийняв вигляд красивої i ошатної дiвчинки, отримав владу над його тiлом. I що тепер вiн назавжди раб Диявола. I ось перше випробування - ти невiльник.
  Принц зiщулився вiд страху i додав кроку. Рухав далi пустелею. I поряд з ним крокували хлопчики або трохи старшi або трошки молодшi за нього. Принц став рабом.
  I тепер його життя змiнилося на гiрший бiк. Причому радикально на гiрше.
  Хлопчик зiтхнув i брiв разом iз караваном. Йому згадався Фауст Ґете. Там теж Сатана спокусив професора продати душу. Але замiсть Фауст отримав i молодiсть i
  прекрасну дiвчину Маргариту, i багатством i, шана, влада. А що вiн отримав Альберт? Зараз майже голий крокує зi зв'язаними руками пiд батогом наглядача?
  I це що так?
  Альберт зажурився, натрудженi переходом м'язи, особливо iкри нулi, а ще розжарився пiсок припiкаючи босi пiдошви дитячих нiг через кiрку мозолiв. Та це жах.
  Плюс тобi мучать: слабо i тупо голод, i куди болючiша спрага. Щоб вiдволiктися вiд неприємних вiдчуттiв, Альберт спробував помiркувати. Сатана це самий
  прекрасний, розумний та досконалий ангел. Якщо це так, то йому щось Альберта потрiбне? I зрозумiло, що найдосконалiшому ангелу у всесвiтi не потрiбно золота, або
  якась влада має королiв. Єдине, що Люцифер цiнує - це влада над душами. Але що йому дасть влада над тiлом Альберта.
  Адже не просто так Сатана пiдписав договiр. Якась мета у нього є. Щоправда, якщо взяти Фауста, то що потрiбно вiд нього Люциферу? Душа? Але бiльшiсть людей
   i так йде в пекло та у владу Сатани. Зрозумiло, що тiльки цього дуже мало.
  Може, Люцифер хотiв пограти, i перевiрити, коли людина захоче сказати: зупинись мить - ти чудово! Але в цьому випадку Альберт переживає страшну мить.
  Хоча, коли б'ють голенького, гарного хлопчика батогом, це може бути комусь i цiкаво. але хiба найдосконалiшому ангеловi потрiбно це? Принц уже цiлувався
  з дiвчатами i виявляв iнтерес до протилежної статi, але не любив жiнок як дорослий. Але вже увi снi вони йому були. I це було дуже цiкаво.
  Альберт зiтхнув... У чотирнадцять рокiв йому вже стали б шукати наречену, i це було б чудово. Вiн змiг би зробити найкращий i гарячий вибiр.
  Альберт зiтхнув. Спереду його голi, худi, пошматованi батогом i ззаду теж. I вигляд у них змучений та втомлений. Альберт подумав, що далi?
  I ось нарештi привал. Їм дали трохи попити, поїсти i знову погнали вже до заходу сонця.
  Альберт пiсля того, як поїв i попив, вiдчував у собi бажання поспати. А доводилося крокувати пустелею. I замiсть нiжних обiймiв Маргарити його шмагає жорстока батiг.
  Хлопчик iшов i думав. Ну, який вiн все-таки iдiот, що погодився на угоду з Сатаною. Вiв же найщасливiший i найбагатший для свого часу спосiб життя.
  Мав все, що може побажати хлопчик. I тут так пiдставився.
  Альберт згадав, що попереджали, нiби Сатана ворог роду людського i вiд нього доброго не чекай! I що дуже безглуздо пiддаватися на його обiцянки. А ось тепер ти
  був принц, а став хлопцем-рабом. I тут дуже навiть тобi стрiмко.
  Альберт був схильний вовком вити i час вiд часу його обпалював батiг. Справдi, що вiн одержав? Адже вiн i був хлопчиком, а тепер опинився в рабствi.
  Так вiн i дiйшов до того зайшло сонце. I рабам дозволили знову поїсти, попити, i пiти спати. I це дуже цiкаве проведення часу.
  Альбер лiг на пiсок поруч iз iншим напiвголим хлопчиком. Згорнувся калачиком i заснув. I йому снилося...
  Ось вiн бере участь у турнiку бiйцiв разом з Айвенго та Рiчардом Левине Серце. Це дуже бойова команда.
  Альберт на своєму бiлому скакунi. Вiн хлопчик, а довкола дорослi, великi лицарi. Дехто навiть глузує з дитини. Але Альбер упевнений у собi.
  Ось звучить гонг та перший бiй.
  Проти нього барон фон Бабеф. Такий великий, товстий, справжнiй бик i на щитi у нього бик iз рогами. Вiн як мiнiмум утричi важчий за Альберта.
  Хлопчик кивнув i пропищав:
  - Чим бiльше шафа, тим голоснiше вона падає!
  Барон фон Бабеф як прореве:
  - Я роздавлю щеняти!
  I ось вони сходяться. У противника Альберта, кiнь величезний вороний.
  Хлопчик тримає свiй щит. Ось противник завдає удару, i Альберт злегка зсувається убiк. I важкий спис зiсковзує зi щита. А хлопчик-принц вражає
  супротивника прямо в забрало i той падає.
  Альберт смiється i спiває:
  - Падайте ниць, ниць, ниць,
  Вам це право надано!
  Перед королем, падайте ниць,
  У сльоту та бруд все одно!
  Перший супротивник був битий. Потiм з'явився наступний. Ним був граф Болевентура. Вiн теж дуже могутнiй воїн i досить спритний.
  Альберт посмiхнувся i помiтив:
  -Славься Отчизна моя,
  Усi ми рiдна сiм'я!
  I ось хлопчик поскакав на супротивника. I граф Болевентура помчав на хлопця.
  Альберт промуркотiв:
  - Люто рвуться в битву атлети,
  Кожен у перемогу вiрить...
  А ми вiдтепер разом iз Дияволом при цьому,
  I нам будь-який бар'єр є по плече!
  Ось вони зiйшлися разом iз графом Болевентурою. I знову хлопчик змiстився вбiк, змусивши зiсковзнути спис, i як врiже своїм прямо в горло. I гордовитий граф
  як полетить
  I другий бiй пацан виграв.
  Наступний його суперники - герцог де Гiз. Теж дуже сильний i потужний боєць. Причому уславлений у численних турнiрах та змаганнях. I де тiльки герцог де Гiз та
  не брав участi i що тiльки показував. Та це ворог серйозний.
  Хлопчик Альберт навiть у захватi заспiвав:
  - I бачу я серйозного,
  Увi снi Iвана Грозного...
  Земля в Сибiру роздана,
  Тобi Рiдна Русь!
  Тут Альберт упiймав себе на словi - до чого Рiдна Русь? Яке воно має до нього вiдношення?
  Хлопчик загалом налаштований по-бойовому.
  I ось вони обоє посiдали на коней. Принц на бiлого, а противник на червоно-рудого. I вони помчали один одному назустрiч.
  Альберт здавався зовсiм маленьким на тлi цього рудого велетня.
  Хлопчик агресивно висловився:
  - Маленька змiйка - найотруйнiша!
  I ось герцог де Гiз чиє спис було довше спробував ударити хлопця по корпусу обладункiв, а не цiлити в щит. Хоча це й було за правилами. Але Альберт спритно ухилився.
  Взяв i пiдпiрнув пiд спис. Потiм з усього розмаху як рушив супротивниковi в забрало, ще посиливши рух корпусом. Герцог де Гiз вiд сильного удару буквально впав.
  Хлопчик прочирикав:
  - Слава славним лицарям!
  А де Гiза потягли з поля бою. Його кiнь, зброя та зброя дiставалися переможцю.
  Альберт проспiвав:
  Ми соколами дивимося
  Орлами паримо...
  Ми у водi не тонемо,
  У вогнi не горимо!
  I в бою не стогнемо,
  Над нами херувiмо!
  Хлопчик справдi виявився дуже чудовим бiйцем, здатним багато на що.
  I ось його наступний суперник: сам лицар Левине Серце. Браво можна привiтати себе iз таким конкурентом. I що це буде бiй що треба.
  Альберт у радостi заспiвав:
  Весь свiт у нас у руках,
  Ми зiрки континентiв...
  Розбили по кутах -
  Проклятих конкурентiв!
  Хлопчик i справдi немов бойовий i пiвень пiвень. Адже це сам Король Лев Рiчард Левине Серце.
  Альберт прогарчав:
  - Якщо ти лев, то зареви,
  З нами перемоги всiєї матiнки-Землi!
  Щоб було весело в компанiї такий,
  Що кожен хлопчик людина крута!
  Альберт трохи перед боєм перекусив. Йому принесли смаженого гусака з гарнiром, i невеликий бiсквiтний тортик у виглядi трикутника. Так що хлопцевi довелося гарненько
  поїсти. Поруч iз ним сидiла принцеса i все питала про те, якi Альберт робив подвиги. Хлопчик охоче розповiдав, прибрiхуючи.
  - Ось я зiйшовся iз семиголовим драконом. I ми почали рубатися. Я йому зрубую голову. Вона падає, i тут же замiсть однiєї зрубаної голови виростають двi!
  Дiвчинка-принцеса свиснула:
  - Ось тi на! А як такого дракона можна взагалi перемогти, якщо у нього голови тiльки збiльшуються?
  Альберт впевнено вiдповiв:
  - А ти зрубай голову, i присип рану супротивника сiллю! I тодi вже зрубана голова не виросте!
  Юна принцеса проворкувала:
  - Який ти розумний!
  Принц напихався i сказав:
  - Ну чому, я Спiноза розуму!
  Пiсля обiду хлопчик вирушив стайню. Начепив на себе обладунки i знову схопився на коня.
  Принц випромiнював упевненiсть у перемозi, i спрагу до бiйки.
  Хлопчик значно поступався у зростаннi i вазi Рiчарду Левине Серце. Тим бiльше, що король Англiї був дуже фiзично сильний - ламав пiдкови. I проти такого богатиря
  спробуй ти встояти.
  Але хлопчик налаштований на боротьбу. I це його заводило. Хлопчиковi хотiлося раптом вiдчути, як його цiлує в губи принцеса i наскiльки це солодко i приємно.
  Ось вони вийшли на ристалище. I за сигналом гонгу почали зближуватися.
  Альберт проспiвав:
  - Та-та-та-та! Стукають копита,
  Тра-та-та-та! Вдарив лучемет...
  Армiя французiв на голову розбита,
  А армiю Iспанiї нiхто не розiб'є!
  I ось вони зблизилися. Рiчард Левине серце важкий списом постарався супротивника кольнути. Але Альберт ухилився i вдарив ворога в забрало. Але на цей Рiчард Левине
  серце, хоч насилу, але змiг утриматися в сiдлi. Хоча здавалося, що цей прийом непереборний. I обидва вершники роз'їхалися, а суддi зафiксували перший бiй - нiчия.
  Рiчард Левине серце гаркнув:
  - А вiн спритний чортеня!
  Граф Балiсто зазначив:
  -А ви вашу величнiсть сховайте в списi голку з отрутою!
  Рiчард Левине серце заперечив:
  - Це пiдло, а я благородний король, i крiм того марно, цього чортяка не потрапити!
  Граф Балiстро вклонився:
  - Як знаєте вашу величнiсть!
  Альберто тим часом готувався до другого заходу. I тут перед ним з'явилася дуже красива з золотистим волоссям у розкiшнiй сукнi, дiвчинка-Сатана.
  Вона блиснула перлинними зубками i проворкувала:
  - Ну, що мiй любий хлопчику, тобi подобається перемагати?
  Тут Альберт згадав i просипiв:
  - А ти з мене раба зробила!
  Дiвчинка вiдповiла з посмiшкою:
  - Кожному своє! Твоє тiло, тепер у моїй владi!
  Альберт гаркнув:
  -Обман!
  Дiвчинка вiдзначила тупнувши нiжкою в дорогоцiнному черевичку:
  - Все чесно! Тепер ти перемагаєш на будь-яких турнiрах!
  Альберт подивився на гарну златоволосу дiвчинку. Невже це сам Сатана? Але Люцифер ангел, i не має людського тiла будучи духом. Тому може приймати
  будь-який вигляд, у тому числi i красиву безневинну на вигляд дитину. Так це вражає.
  Дiвчинка-Сатана кивнула:
  -Бiйся, а що стосується твого тiла ... Залежить все, що в життi є вiд пiднебесної висоти ... Але наша честь, але наша честь вiд нас одних залежить!
  Альберт кивнув i помчав у бiй.
  Ось вони знову з'їхалися з великим майстром турнiрних боїв Рiчардом Левине Серце. I це був жорстокий бiй. Рiчард набрав максимальну швидкiсть, намагаючись
  скинути зухвалого молодика, точнiше дитину. Альберт був зiбраний i готовий. Ухилившись вiд м'ясоїдного удару списом короля, хлопчик рушив своєю зброєю прямо по шиї.
  I могутнiй Рiчард Левине серце вперше в iсторiї турнiрних боїв вилетiв iз сiдла. Удар по горлу дуже чутливий i забiйний виявився.
  Глашатай оголосив переможцем Альберта. Так великий король середнiх вiкiв i справжня легенда, рiзних балад i казок, герой хрестових походiв, виявився повалений
  лише хлопчиком рокiв, тринадцяти у якого навiть не пробивалися вусики, i щойно вiн починав поглядати на дiвчаток.
  Така велика сенсацiя поєдинку.
  Втiм, це ще не кiнець. У фiналi найцiкавiший бiй iз самим Айвенго. Хоча Айвенго вже двадцять п'ять рокiв, вiн виглядає молодшим i в нього майже не росте борода i
  вуса. Вiд чого вiн худенький i невисокий скидається на пiдлiтка. Його перевага у зростаннi та вазi над Альбертом невеликої частки. Хоча зрозумiло, що чоловiк рокiв двадцяти п'яти,
  буде бiльше пiдлiтка рокiв тринадцяти у будь-якому разi.
  Принц Альбер бачив, як Айвенго перемагав бiльш високих i важких лицарiв, нiж вiн сам. I розумiв, що це найнебезпечнiший противник. З яким битися буде непросто.
  Але в будь-якому разi чекає фiнал, i хто переможе, той отримає цiнний приз. Хоча чи багато користi вiд призу отриманого увi снi?
  до принца Альберта знову прийшла дiвчинка-Сатана. Вона струснула золотими кучерями i вiдповiла:
  -Не бiйся! Скоро ти прокинешся i знову опинишся хлопчиком-рабом! Але якщо ти читав Бiблiю, то знаєш, що Всевишнiй пiддав своїх слуг жорстокому випробуванню.
  I тобi доведеться подолати труднощi, щоб змiцнiти i загартуватися душею та тiлом!
  Альбер кивнув з усмiшкою:
  - Хоч тiло без душi, не тiло, але як слабка душа без тiла!
   I хлопчик-принц засмiявся, вискалив зубки.
  I ось вони вийшли на ристалище - ця бойова пара. Уславлений Айвенго, i висхiдна зiрок турнiрiв: принц Альберт. I ось вони тендiтний чоловiк i звичайних розмiрiв для
  тринадцяти рокiв хлопчик сходяться разом. Кiнь у Айвенго гарний i теж бiлий, як i Альберт. I це здорово, коли два спритнi i технiчнi воїни збираються битися
  за лицарськими правилами.
  I ось звучить гонг i сходяться два видатнi бiйцi. Скачуть назустрiч один одному. I трясуть списами. I ось вони збилися. Айвенго спритний, i зумiв потрапити зi щит Альберту.
  Правда спис зiсковзнув. А Альберт цiлив у забрало, але також не влучив. I це не дуже вдало йому вийшло. Айвенго в останнiй момент прибрав голову, i спис
  ковзнуло шоломом.
  Ось перший раунд завершився внiчию. I знову на конях роз'їхалося лицарi в рiзнi боки. П'ять хвилин паузи, i вони знову з'їжджаються. I скачуть iз великою енергiєю та силою.
  Альберт тепер бачив, що його вiзавi має високу швидкiсть i спритнiсть. I його швидкiсть буде гарною пiдмогою.
  Ось вони сходяться знову. Цього разу Айвенго цiлив у забрало, але Альберт ухилився i потрапив списом у центр щита. Вiд удару спис зламався, але Айвенго примудрився встояти
  у сiдлi. Тож поєдинок знову обернувся нiчиєю.
  Обидва лицарi роз'їхалися в рiзнi боки. Тут Альберту знову прийшла дiвчинка-Сатана. Вона була гарною та веселою. Дiвчинка-Люцифер проворкувала:
  - Ну, що ти мiй хлопчик готовий до бою?
  Альберт жартома заспiвав:
  Солдат завжди здоровий,
  Солдат на все готовий...
  I пил як iз килимiв,
  Ми вибиваємо з дорiг,
  I не зупиниться,
  I не змiнити ноги...
  Сяють нашi обличчя -
  Виблискують чоботи!
  Дiвчинка-Сатана кивнула:
  - Та ти я бачу готовий! I цiлком здоровий!
  Альберт з посмiшкою прочiрiкал:
  -Я боротися має намiр вiдчайдушно!
  Дiвчинка-Сатана вiдповiла з посмiшкою:
  -Ти Вiдважний боєць! Ну i третiй бiй стане вирiшальним!
  Ось обидва бiйцi знову на ристалищi. I готовi з'їжджатися одне з одним. Альберт, налаштовуючись, заспiвав:
  - Хто звик за перемогу боротися,
  З нами разом нехай заспiває...
  Хто веселий той смiється...
  Хто хоче, той доб'ється,
  Хто шукає той завжди знайде!
  I ось вони стали з'їжджатися, пiдхльостуючи коней. I їхнi списи ворухнулися в ходi. Альберт цього разу вигадав хитрiсть. I дозволивши противнику рушити себе в забрало, хлопчик
  Тiльки в останнiй момент ухилився, як ударить списом в ногу Айвенго. Той скрикнув i полетiв з коня вперед, догори дригом. I знову звучить урочисте - перемога!
  I ось принца Альберта оголошують переможцем. I вручають йому приз: золотого коня. Хлопчик бере його собi, а вiн важкий, не пiдняти одного. Чотири мускулистi дiвчата-селянки,
  пiдхопили скакуна. I понесли його на плечах.
  Альберт проспiвав:
  - Хлопчик-каратист,
  Ти отримаєш приз!
  I тут з'явилася дiвчинка-Сатана та кивнула:
  - Давно я мрiяла про такого жеребця iз чистого золота!
  Альберт здивувався:
  - А хiба ви потребуєте золота!?
  Дiвчинка-Сатана з усмiшкою вiдповiла:
  - Звичайно ж нi! Але цей кiнь зроблено лицарськими майстрами i в ньому особлива магiчна енергiя. А цiннi магiчнi артефакти потрiбнi навiть найдосконалiшому i найпрекраснiшому.
  янголовi у всесвiтi!
  Хлопчик-принц кивнув:
  - Я перестану бути рабом?
  Дiвчинка-Сатана заперечливо хитнула головою:
  - Поки немає! Ти ще не вiдпрацював свiй дар! Але погодься, що Чингiсхан був колись рабом!
  Юна красуня тупнула каблучком. Кiнь зник. А принц Альберт не встиг моргнути оком, як... прокинувся!
  Знову вiн лише босоногий хлопчик в одних плавках. Якому дають на снiданок порцiю бурди та запрягають разом з iншими хлопчиками у вiз. Цього разу один з
  верблюдiв упав, i дiтей вирiшили заодно змусити тягти вiзок.
  Знайшли нове борошно, тягаючи вантаж, i пiдганяючи хлопцiв батогами. Альберт тягнув вiзок немов бичок плужок. I почував себе зовсiм не мажорно. Його настрiй був похмурим.
  Хлопчик щоб пiдбадьоритися проспiвав:
  На волосинi доля твоя,
  Вороги сповненi вiдваги...
  Але слава Богу є друзi,
  Але слава Богу є друзi...
  I слава Богу у друзiв,
  Є шпаги!
  Коли твiй друг у кровi,
  Вiд жертва є кохання...
  Ти зможеш стати йому,
  Подiбнiстю батька...
  Але iншому не клич,
  Ти боягуза i брехуна!
  Хлопчик почував себе дуже захоплено i по-бойовому, пiсля такої пiснi. I штовхав з енергiєю вiзок, упираючись босими, дитячими нiжками в розжарений пiсок.
  i почував себе нiби справжнiм рицарем iз ордену Зiрки.
   . РОЗДIЛ Љ 18.
  Адольф Гiтлер та Володимир Путiн ще пройшли уроки з лiтератури, хiмiї та фiзики. Пiсля чого очевидна чергова молитва, i вiдправлення в каменоломнi. Робота, яку називають трудотерапiєю для грiшникiв.
  Гiтлер i Путiн удвох штовхають тачку нагору, а потiм бiжать униз, i знову хлопчик штовхають. Вони буквально блищать вiд поту, нiби засмаглi тiла змащенi маслом. Дуже хочеться пити, але для цього має настати час.
  Типово рабство як у справжнiх рабiв, i трохи повiльнiше працюєш - б'ють батогом. Так що садить шкiра. Правда в пеклi все дуже швидко i безслiдно гоїться.
  Всевишнiй Бог є любов, i Вiн милосерднiший за людину, i юнi раби не хворiють i не вмирають вiд перевантажень, i їх намагаються не калiчити. А якщо навiть придушить когось випадково брила, то без зайвих мiркувань вiдновлять.
  Тут у пекла медицина на висотi. Так у всьому є турбота Всевишнього про своїх заблукалих дiтей.
  Хоча робота й важка... Путiн намагається триматись i терпiти, не зриваючись до непокори.
  А Адольф Гiтлер, звикнувши за вiсiмдесят п'ять рокiв пекла i рухаючись механiчно, дещо навiть складає.
  Робур Завойовник був дуже приголомшений розрядом блискавок. Але не загинув. Його унiверсальний апарат викинув на сушу. I хоча вiн розбився, все-таки шанси полагодити його були.
  I команда на деякий час розчинилася на просторах США, i шукала рiзнi деталi, для апарату.
  В Америцi видно, що Робур загинув, тим бiльше, що залишився живим свiдок з полiцiї, який пiдтвердив, що апарат був вражений блискавкою.
  А незабаром розпочалася росiйсько-японська вiйна. З Росiєю США мали дiловi вiдносини, але демократична преса не любила самодержавну iмперiю.
  Звичайно, у Росiї цар мав всю повноту влади: виконавчу, законодавчу та судову. I прогресивна громадськiсть хотiла парламенту та свободи слова та совiстi.
  Тож поразку царської Росiї у США радiли... I зрештою було пiдписано свiт, який змiнив баланс сил у Тихому океанi.
  А Робур удосконалив машину... Зробив її з приголомшливими властивостями.
  Здатну не тiльки рухатися сушею, водою, пiд водою, i в повiтрi, але ще у двох стихiях: космосi та пiд землею.
  I оскiльки благополуччя планети Земля не цiкавило Ромула, вiн полетiв до Мiсяця.
  З ним в екiпажi було двi дiвчини: Альбiна та Альвiна. Апарат Робура ковзав по космiчнiй поверхнi. Вiн був невеликий, але використав енергiю термоядерного синтезу, коли водень перетворювався на гелiй.
  Одночасно пiд час польоту створювалося навколо машини напiвпросторове поле, i вона могла проникати через найтвердiшi покриття.
  Робур летiв, погладжуючи колiна дiвчинi... I водночас думав. Рокiв йому вже чимало. "Альбатрос" був створений у тi часи, коли тiльки зароджувалося лiтакобудування у вiсiмдесятi роки минулого столiття. Робуру вже тодi було за сорок рокiв. Вiн зробив лiтак, який не мав рiвних i в реальнiй iсторiї двадцять першого столiття, наприклад, у такому показнику, як тривалiсть польоту. Щоправда, швидкiсть у нього тiльки для свого часу рекордна.
  Потiм йому вдалося створити щось супер. I здивувати весь свiт. А насамкiнець видати взагалi щось фантастичне.
  Але тобi самому вже за шiстдесят, i це сумно. Видно, що Ромул старiє.
  Хотiлося б, звiсно, повернути молодiсть. Тiльки як цього досягти?
  В однiй стародавнiй книзi Робур вичитав, що на Мiсяцi є такий камiнь, що дотик до нього здатний повернути молодiсть будь-якому тiлу.
  Ось зараз вiн ковзає вакуумом. Альбiна теж жiнка-вчена включила спецiальний пеленгатор, щоб упiймати випромiнювання каменю. Жiнка-блондинка з тривогою помiтила:
  - Мене теж лякає старiсть!
  Робур згiдно кивнув:
  - Це жахливо! Нема колишньої свiжостi та бадьоростi, i сон тебе не освiжає по-молодому, i все частiше болить голова.
  Альвiна зiтхнувши кивнула:
  - Ми теж уже не юнi, хоч виглядаємо чудово. I можливiсть постарiти дiвчат так лякає!
  I обидвi винахiдницi стукнули каблучками по металi.
  Але Мiсяць таки наближався. I апарат Робура був на висотi швидкостей.
  Усерединi його дотримувалася земна гравiтацiя. I це, звичайно, здорово.
  Альбiна помiтила:
  - На Мiсяцi немає повiтря!
  Робур iз посмiшкою заявив:
  - У нас є непоганi скафандри. Крiм того, мiсячний камiнь знаходиться в самому центрi супутника. I його так просто не дiстати. Але наш апарат на щастя є унiкальним.
  Альвiна зазначила:
  - I ми також причетнi до його створення! Пам'ятаєш, як ми її розробляли?
  Альбiна охоче додала:
  - Особливо термоядерний синтез водню - коли машина працює на однiй водi та дуже довго!
  Робур кивнув сивою головою:
  - Так мої трудiвницi ми створили унiверсальний апарат, який випередив свiй час на сотнi рокiв. Але цього мало! Отримавши в дар молодiсть, ми маємо щось зробити i на Землi!
  Альвiна хихiкнула i вiдзначила:
  - Потрiбно захопити владу над свiтом!
  Альбiна iз сумнiвом знизала, своїми не по-жiночому широкими плечима:
  - Це непогана iдея, але однiєї, навiть такої досконалої машинки мало - потрiбно створити цiлу армiю!
  Робур помiтив:
  - Напiвпросторове поле, здатне проходити через будь-яку матерiю, може генерувати i потужний лазер, що розрiзає навiть лiнкори. Отже, ми здатнi зробити неабияку силу.
  Альвiна прочирiкала, скелячи зубки:
  - Ударна лазера, пекельна мiць,
  Здiбно будь-яке лихо перемогти!
  Ось уже Мiсяць став розмiрами на екранi, як таз, i продовжував збiльшуватися. Були видно кратери та моря Мiсяця. Її поверхня сiрувата i водночас мерехтить.
  Альбiна скинула чобiт, оголивши босу, точену нiжку. Її пальчики ворушилися i в них з'явилася колода карт.
  Красуня запропонувала:
  - Зiграємо?
  Альвiна хихикнула i вiдповiла:
  - Можна спробувати! То була б цiкава гра!
  Робур агресивно зауважив:
  - Не солiдно в карти грати! Може, чогось цiкавiшого зможемо розкрутити?
  Альбiна знизала плечима i вiдповiла:
  - А що ви пропонуєте? Може бути шахи?
  Робур кивнув:
  - Це гра великих умiв. Що може бути спробуємо?
  Альвiна заперечила:
  - А взагалi часу мало, скоро ми притулимося. Може, бути краще, справдi в карти швидко перекинемося.
  Робур погодився:
  - Я блiц не визнаю! Грати у шахи треба вдумливо. Так що краще у карти!
  Альбiна почала тасувати колоду босими пальчиками точених нiжок. Потiм роздала карти. Ромул отримав козирну шiстку i почав ходити першим. Пiшла гра... Вони встигли провести лише кiлька партiй. Перша завершилася внiчию, а другу Альбiна опинилася в дурнях. Вiд чого дiвчина сильно образилася i заспiвала:
  - Карти на снiданок, карти на обiд,
  Карти на вечерю, ось i весь секрет!
  Робур з усмiшкою помiтив:
  - Не щастить у картах - пощастить у коханнi!
  На цьому все i закiнчилося. Апарат торкнувся поверхнi i щiльно пролунав. Тепер слiд стати першими в iсторiї людства космонавтами, що торкнулися поверхнi земного супутника.
  Дiвчатам очевидно дуже хотiлося вийти босонiж, але вакуум диктує свої закони. Так що вони не надто охоче одяглися в скафандри.
  Робур теж опинився у скафандрi. Вiн почував себе дуже впевнено.
  Ось вони вступили на поверхню мiсяця. Крокували неквапливо. I одразу ж пiдскочили - гравiтацiя на Мiсяцi значно менша, нiж на планетi Земля.
  Робур помiтив iз задоволеним виглядом:
  - Ми першi люди на Мiсяцi! Як це прекрасно!
  Альбiна з посмiшкою проспiвала:
  - Мiсяць, мiсяць - квiти, квiти,
  Ми всi з любов'ю довiряємо
  Надiї та мрiї! Надiї та мрiї!
  Альвiна помiтила з усмiшкою:
  - Ми всiм можемо, i навiть до Мiсяця долетiли!
  Трiада тупала по мiсяцю поверхнi i навiть намагалася пiдстрибувати. Стрибки виходили довгi. А коли опускаєшся падiння наче увi снi.
  Виглядає, безумовно, красиво.
  Робур заспiвав:
  - Добре бути на Мiсяцi,
  У цiй казковiй країнi!
  Альбiна логiчно помiтила:
  - На Мiсяцi добре, бо ми на ньому найпершi. А взагалi тут не квiтiв, нi трави, нi блакитного неба. Тобто не надто здорово.
  Альвiна з цим погодилася, тупнувши пiдбором по пiску. Пiсля чого її пiдкинуло нагору.
  Дiвчина прогарчала:
  - Не найкраще, коли навколо пiсок та кратери!
  Робур посмiхнувся i промовив:
  - Знаходьте найкраще у гiршому, а не навпаки! А тут по-своєму, треба сказати чудово!
  Альбiна iз цим погодилася:
  - Та по-своєму тут зовсiм непогано! Але... все одно життя не солодке!
  Альвiна поправила свою напарницю:
  - Тут взагалi життя немає!
  Робур ще зробив кiлька стрибкiв. Потiм став на голову i пройшовся на руках. Йому це дуже подобалося. Але вiн не хлопчик. Йому вже за шiстдесят. I довго ходити на руках несолидно та втомлює. Хочеться чогось iншого - бiльш практичного.
  Робур рiшуче заявив:
  - Годi! Зараз полетимо до самого центру Мiсяця i торкнемося каменю, що дарує вiчну молодiсть!
  Обидва дiвчата хором вигукнули:
  - Звiсно ж полетимо! Ми хочемо вiчної юностi!
  I ось трiада побiгла, до своєї чудової машини, яка скидалася зовнi на акулу-барракуду, з колесами, якi, втiм, були висувнi.
  I ось дiвчата i чоловiк похилого вiку застрибнули в цей апарат. Вони це зробили дуже хоро.
  Хоча, звичайно ж, на Мiсяцi теж здорово. А тепер чекала ще бiльш цiкава подорож всередину.
  Робур сiдаючи за штурвал свiй дивовижної машини проспiвав:
  - Хлопчик бачить у мрiях автомат -
  Адже йому танк милiший за "Лiмузина"...
  З народження зрозумiлий цей розклад,
  Що у свiтi перемагає лише сила!
  I ось було включено напiвпросторове поле, i машина скидається на барракуду кинулася в глибини мiсяця, розпушуючи поверхню планети.
  Апарат спочатку затрясло, а потiм вiн почав заглиблюватися в мiсячний ґрунт.
  Трясти машину поменшало. А потiм вона зовсiм заспокоїлася, i пiшла в глибину немов по маслу.
  Альбiна прочирiкала:
  - Будь-яку гору ми проб'ємо,
  Будь-яку шию - ми звернемо!
  Альвiна це охоче пiдтвердила:
  - Звичайно згорнемо, проб'ємо!
  I дiвчина скинула з нiжок чобiтки. Її напарниця наслiдувала приклад.
  I поки Робур сидiв за штурвалом, дiвча стали мiж собою грати в карти.
  Вони це робили за допомогою босих пальчикiв нiжок, причому дуже енергiйно. Грали, кидали карти та вiдбивалися.
  Але незабаром їм це набридло. I дiвчата вирiшили зiграти у шахи. Дiйсно в карти грати вiч-на-вiч не надто цiкаво. А ось у шахи, само собою - це супер.
  Альбiна з посмiшкою вiдзначила:
  - Шахи 0 це гра для iнтелiгенцiї!
  Альвiна з цим погодилася:
  - Звичайно! Ми є найвища iнтелектуальна елiта!
  Альбiна кивнула. I її босi пальчики нiжок витягли з шафки пляшку шампанського. Дiвчина вiдкрутила пробку, i випустила пишний струмiнь. Їй потрапило по мордочки. I облило прекрасну та ще свiжу фiзiономiю дiвчину.
  Блондинка-науковець в'янула:
  - Це не продуктивно!
  Альвiна з цим погодилася:
  - Так обдурювати себе дуже безглуздо!
  Альбiна взяла босими пальчиками пересунула чорну постать. Пiшла цiкава гра. Обидвi сторони грали швидко. I пiшло взаємне ускладнення постатей. I все звелося до спрощень. А потiм i нiчиєї.
  Дiвчата трохи посидiли над спустiлою дошкою.
  Потiм знову розставили постатi.
  Цього разу Альбiна грала бiлими. Її суперниця застосувала Староiндiйський захист, виник варiант Земiша. Бiлi вели наступ проти короля. Альбiна навiть пожертвувала постать. Але виграшу не було.
  Знову нiчия...
  Дiвчата потиснули один одному руки.
  Потiм Альбiна вирiшила заспiвати, її голосок був повнозвучний i дуже соковитий, а босi нiжки шльопалися пiд час спiву;
  Пофарбований космос у темне, похмуре свiтло,
  I зiрки-крижинки потьмянiли на орбiтах...
  Менi хочеться кохання, у вiдповiдь я чую нi,
  Серця дiвчат вщент розбитi!
  
  Ми любимо дуже хоробро воювати,
  За Батькiвщину дуже люто битися...
  Iспит у мужностi здамо знову,
  Я витязь свiтла - не з душею паяця!
  
  Коли ламали вермахт ми,
  Билися дiвчата хоробро пiд Москвою.
  Вiдбили рiй коричневої орди,
  Хоча супротивник у спорiдненостi iз Сатаною!
  
  Ми босi дiвчата на кучугуру,
  не стали супостата знай лякатися...
  I вилами фашиста прямо в бiк,
  Зiбравши, гранди в купу зi шкiри ранця!
  
  Але що ж наша мужнiсть у всьому,
  Коли Меркурiй мiряли ногами.
  Будь-кого, хто нас розiб'ємо,
  Не топчуть край, родимий чоботями!
  
  Так славитися росiйська Земля,
  Ми людям шлях до всесвiту вказали...
  народу свiту все одна сiм'я -
  Побачимо скоро комунiзму дали!
  
  Та можеш вiрити, або хоч не вiр,
  Але людина народжена творiнням сильним...
  Не здолає нашу дружбу звiр,
  Адже проти нас повiр вороги безсилi!
  
  В iм'я нашої Батькiвщини святий,
  Я буду з будь-якою нечистю боротися...
  Дiвчина по снiгу бiжить босий,
  немає навiть думки, щоб боягузливо здатися!
  
  Нас мiльйони запеклих бiйцiв,
  Якi у битвi єдинi...
  Прославимо вiру дiдiв та батькiв,
  Адже дiвчата у боях непереможнi!
  
  Сварог нам найгострiший у лайцi дав,
  Сказав дiвчата люто битися...
  Нехай втiлиться Божий iдеал,
  А перемiгши ви з сиротою дiлитеся!
  
  Хай буде наша у славi вiрю Русь,
  Яка у битвах без страху...
  За Батькiвщину бiйся i не лякайся,
  Просочена хоч кров'ю вся сорочка!
  
  Так немає сумнiвiв - всiх ворогiв зметем,
  Ми народженi є плем'я велетнiв.
  Пiд прапором iз триколiрним кумачем,
  Нехай будуть люди у вiчностi єдинi!
  
  Ось нова епоха настає,
  Вiдкрилися людям космосу простори...
  Якихсь комах лихо б'є,
  Залишивши до бiса дурiсть, розмови!
  
  Та людина зовсiм повiр не воша,
  А той, хто завжди перемагати народився...
  Тому ти славний герб не тремтить,
  Хоча супротивник просто розлютився!
  
  Не будемо супостату поступатися,
  Нi на Землi, нi навiть у синьому небi...
  Ви запишiть пацани в зошит,
  Що зорелiт злетить, як жвавий лебiдь!
  
  Що Землю дуже хоробро вiдстоимо,
  Такi знай ми хоробри дiвчата...
  Ось крила простягає херувим,
  В ньому Бога кинуто гранату!
  
  Нi нiколи дiвчат не зметуть,
  Нас не поставлять знайте на колiна.
  Як було ранiше Гiтлеру капут,
  Так стане у славi радiсть поколiнь!
  
  Коротше долетимо ми до зiрки,
  I будемо у свiтi Дiви, Орiона...
  Виконуватись великi мрiї,
  Порядок будуватимемо славний, новий!
  
  I час вiрю скоро я прийде,
  Коли загиблi у боях воскреснуть...
  Перемогу вiдкриємо нескiнченний рахунок,
  Отримає приз хто у бiйцi найчистiших!
  
  Людей у свiтi знаю примиримо,
  Єдин: араб, iндус та православний...
  Усiх висвiтлить Всевишнiй Пане,
  I буде наша доля, звичайно, славна!
  
  Нехай чекає людей всiх щастя попереду,
  I вiчнiсть у славнiй радостi навiки...
  Закiнчиться провали i нулi,
  I зцiлятися слабкi, калiки!
  
  От буде людям щастя на вiки,
  Хоч мiльярди рокiв пройдуть у славi...
  Адже сила розуму людей мiцна,
  Ми народилися у космiчнiй державi!
  
  Всесвiт ми пiдкоримо жартома,
  Галактик траси до кiнця зведемо...
  Пройдемося вакуум у коханнi крутячи,
  Прославимо Бога Iсуса Iм'я!
  
  I самi станемо зiрки враз творити,
  Збудуємо мiста довжиною в парсеки.
  Мисливець перетвориться скоро на дичину,
  А найвищими нехай будуть люди!
  Цiлу поему заспiвала Альбiна, а Альвiна її своїм дзвiнким голоском пiдхопила. I дiвчатам було на диво весело i шикарно.
  Потiм дiвчата розклали третю партiю у шахи. I стали грати бiльш вдумливо.
  Альвiна грала бiлими, i шукала хитрi ходи. Билася й Альбiна.
  Обидвi дiвчата схилилися над дошкою, i мало не стикалися лобами та носами.
  Гра йшла. А Робур тим часом наближав свою казкову машину до центру Мiсяця. Просування у ґрунтi - це дивно. Справдi, подiбне можна оцiнити як диво. Але життя на Мiсяцi немає. I це проблемно.
  Робур вiв машину i думав. Зокрема, якщо Бог? I якщо є, то який вiн? Чи дiйсно такий, як у Бiблiї чи iншiй? Робур знизав плечима.
  Дитинство у нього було важким, i вiн потрапив до виправної установи для пiдлiткiв. Але нiчого вижив i навiть став ватажком.
  А сколотивши початковий капiтал, з бандита переквалiфiкувався на бiзнесменiв. I це стало його новим полем.
  Потiм Робур захопився авiацiєю. I познайомився з двома тодi юними дiвчатами - Альбiною та Альвiною. I вони зумiли зробити унiкальний лiтак. Який лiтав i мав величезний запас ходу.
  Ось це велике вiдкриття.
  Навiть двох професорiв iз США вiн прокотив на своєму "Пiонерi". Щоправда, вони вчинили пiдло, втекли i навiть пошкодили машину. Але нiчого вiн пробачив.
  Потiм, трохи ще полетiв... Час минав.... I Альбiна та Альвiна захотiли створити машину, яка i лiтала, i їздила, i плавала. I це вдалося зробити.
  Робур почав було вже подумувати про владу над свiтом... Хоча один апарат свiт, зрозумiло, не завоює.
  Але, як вважав Робур - об'єднання людство пiшло б на благо. Припинилися б вiйни, зник би голод, i iншi проблеми просто вирiшилися б.
  Але як поєднати людей без чергової великої вiйни? Ось це справдi проблема.
  Робур не хотiв убивати людей, але й всесвiтнiм диктатором, стати йому дуже хотiлося. Ось виникла суперечнiсть та нелегка дилема. I тут, звичайно ж, були думки про Бога - чи є Вiн?
  Робур - цього не знав, як не знали подiбного мабуть дуже багато людей. Точнiше практично все. I якби Римський тато був атеїстом - це не надто б здивувало Робура.
  Найголовнiший аргумент проти iснування Бога - велика кiлькiсть у свiтi зла та несправедливостi. I якщо Бог припускає зло i страждання мiльярдiв людей, то чому? Йому не вистачає чи сили чи кохання? Втiм, чому якщо Творець Всесвiту iснує, Вiн обов'язково має бути досконалiстю?
  А може, навпаки? Творiння є вiдображенням характеру Творця, i воно недосконале вiд того, що Бог сам не досконалий.
  У всякому разi, коли в тебе, наприклад, болить зуб, то ти готовий лiзти на стiнку i клясти i весь свiт, i Бога, який придумав таку огидну рiч як карiєс! Та тут уже не до радостi у життi. Втiм, на старiсть рокiв багато рiзних болячок людину атакує.
  Адже i це не найгiрше, що є. Ось узяти, наприклад, рак? Це взагалi гiрше за чуму. I як з людей можна так знущатися?
  А ще найгiрша старiсть. Ось це Робура найбiльше й лякало. Начебто вiн як i здоровий, i навiть ще сильний.
  Але щось змiнюється iз роками. I, наприклад, уже сон не освiжає по-молодому i втомлюєшся швидше. Дається взнаки на витривалостi, i швидкостi. I жiнки не так приваблюють.
  Не те, що було в юностi. Або навiть у молодi роки. Ти старiєш, i це дуже погано.
  Один iз найнеприємнiших проявiв старостi - це зовнiшнi змiни, зокрема зморшки та сивина, i навiть поява залисин. I це також неприємно. I живiт починає рости попри тренування. I сила в тобi вже не клекоче вулканом.
  Альбiна та Альвiна молодшi, але рокiв сорок їм уже є. I дiвчата дуже комплексують про свою зовнiшнiсть. Хоча виглядають i не дати тридцяти. Але явно боятися стати старими.
  I це їх дуже засмучує... Тим бiльше, у Альбiни захворiв зуб, i довелося ставити пломбу. А з пломбою зуб рано чи пiзно повнiстю зруйнуватись.
  Та невесело й дiвчатам.
  А мiсячний камiнь здатний повернути молодiсть. Причому, мабуть, i назавжди!
  I це чудово. Тим бiльше, якщо ти смертний резону завойовувати свiт можливо i немає. Пiсля твоєї смертi вiн знову розпадеться. А ось так можна встановити вiчне, стабiльне, мiцне i спрямоване для блага людей управлiння. Робур хотiв безсмертя як заради себе, а й заради людства. Щоб воно набуло мiцностi та стабiльностi, i при цьому динамiчно розвивалося i летiли зорельоти пiдкорювати iншi свiти, за межами сонячної системи.
  Людство рано чи пiзно опанує термоядерну енергiю i створить потужну бомбу. I якщо в цей час iснуватимуть рiзнi країни, це може призвести до ядерної вiйни i зникнення людства.
  Тож єдина влада потрiбна. I в цьому порятунок людей...
  Комп'ютер видав попередження - вони наближаються до центру Мiсяця, тому цiль дуже близька.
  . РОЗДIЛ Љ 19.
  I ось у самому центрi Мiсяця знаходиться пустотiла ємнiсть. I всерединi її немов сапфiр виблискує дорогоцiнний, розмiрами з кавун камiнь. Вiн дуже гарний, з безлiччю граней.
  I здатний подарувати вiчну юнiсть будь-кому, хто торкнеться його. Щоправда, спробуй ще в центр Мiсяця дiстатися. Немов чарiвники сховали скарби у глибинi супутника Землi.
  Ось чудовий апарат Робура подолав твердий ґрунт Мiсяця i вийшов до центру.
  Там панувала невагомiсть, але в апаратi генiя iз США штучна гравiтацiя.
  Але коли трiада випурхнула з апарату, то вони опинилися при повнiй вiдсутностi гравiтацiї в самому центрi Мiсяця.
  I попливли в повiтрi, яке знаходилося в цiй ємностi.
  Альбiна вигукнула:
  - Який гарний камiнь! Просто диво!
  Альвiна помiтила:
  - Так круто! А як отримати нам вiчну молодiсть?
  Робур впевнено вiдповiв:
  - Потрiбно зняти рукавички i прикласти обидвi долонi i так потримати хвилину. У нас увiйде енергiя юностi, i ми будемо вiчно молодими!
  Альбiна свиснула:
  - Ого! Так просто!
  Альвiна логiчно вiдзначила:
  - А все генiально просто! Тiльки бездарнiсть усе ускладнює!
  Робур кивнув:
  - Тут тепло! Руки не вiдморозiть. Давайте знiмемо рукавички.
  I великий учений почав стягувати з себе рукавички. Дiвчата пiшли за ним. У красунь руки такi нiжнi, i разом з тим засмаглi, з довгими червоними квiтами нiгтями.
   Альвiна прочирiкала:
  - Ох, нашi руки, руки трудовi!
  Альбiна в унiсон додала:
  - А ми дiвчата - найкрутiшi!
  Першим до каменю приклав руки Робур. Могутнiй, лiтнiй чоловiк iз захопленням промовив:
  - А вiн такий гарячий!
  Потiм доклали руки й Альбiна з Альвiною. Дiвчата завмерли, вiдчуваючи як у них входить тепло та енергiя.
  Робур висiв, вiн теж вiдчував, як по ньому проносяться приємнi електричнi розряди. I це було скажемо там чудово. I ось вiн побачив, що дiвчат теж трясе. I вони вiдчувають.
  Робур провiв язиком. Пари зубiв не вистачало, але вони вже почали рости. I шкiра на руках у чоловiка прямо на очах стає нiжнiшою i не настiльки грубою.
  Обличчя свого не видно, але Альбiна вже вигукнула:
  - Патрон у тебе сивина пропадає!
  Робур кивнув:
  - Я цього й чекав! Але на вас дiвчата не настiльки помiтно омолодження - ви i так виглядаєте супер!
  Альбiна iз захопленням проспiвала:
  - Ах дитинство, дитинство ти куди поспiшаєш,
  Ах дитинство, дитинство ти кудись летиш!
  Альвiна продовжила пiсеньку:
  - Ще не награлася я зовсiм з тобою,
  Дiвчинкою стала босою i крутою!
  Альбiна хихикнула:
  - А в тебе вже Ромул i борода зникла!
  Генiальний винахiдник кивнув:
  - Борода? Тодi, може, вистачить?
  I спробував вiдiрвати руки вiд каменю, що дарує юнiсть. Але не тут було.
  I вони долонi капiтально прилипли.
  Робур буркнув:
  - Це що таке?
  Альбiна та Альвiна теж засмикалися... Несподiвано тiла великих, високих дiвчат стали зменшуватися.
  I вони закричали вiд досади.
  Вiдчув, що i його велике тiло рослого, майже двометрового чоловiка стало зiщулюватися i Робур.
  I це його збентежило. Свiжоспечений юнак засмикався сильнiше. Але все одно вiдлiпитися не вдавалося. Дiвчата теж не могли вiдклеїтися.
  I вони зменшувалися вже помiтно.
  Альбiна навiть проворкувала:
  - Впасти у дитинство - це не означає помолодшати!
  Альвiна дотепно додала:
  - Молодячи тiлом, не буде немовлям розумом!
  Робур вiдчув, що скафандр повис на ньому, як мiшок. Вiн зменшився дуже значно.
  Дiвчата стали дiтьми, i тепер їм можна дати десять рокiв. На щастя, процес зменшення зупинився. I тепер усi три постатi були з обвисаючими скафандрами та невеликими тiлами.
  Втiм, Робур нарештi вiдлiпив руки i вiдлетiв угору. Двi дiвчинки теж вiдiрвалися та закрутилися.
  Альбiна пискнула:
  - Давайте назад! I рвонула до апарату у формi акули.
  Робур теж стрибнув туди, i слiдом за ним Альвiна.
  Найбiльше їм хотiлося скинути скафандри та подивитися на себе в дзеркало.
  I ось вони всерединi. Вiдразу зняти з себе скафандри не вдається. I руки трясуться.
  Але нарештi шоломи знято, а з ними й iнше.
  Тепер видно, Робуру, що високi дiвчата перетворилися на дiвчаток. А сам генiальний винахiдник.
  Робур глянув на дзеркало. I побачив перед собою мускулистого хлопчика зростом у метр сорок п'ять. Зовсiм ще дитина, засмагла, босонога, такою якою i був Робур у десять рокiв. Хiба що м'язи бiльш рельєфнi, нiж у дитинствi. А мордочка така мила i примхлива.
  Альбiна хихикнула:
  - Тепер ти хлопчик Робуре!
  Альвiна зi смiшком додала:
  - Хлопчик-тиране!
  Альбiна химерно посмiхнулася:
  - Правитиме босоногий хлопчик планетою Земля!
  Робур лаявся:
  - А ви хто? Дiвчата! Чи хотiли, чи ви бути такими?
  Альбiна помiтила зiтхаючи:
  - Та це явний перебiр! Але нiчого, в цьому є свої плюси!
  Альвiна в досадi помiтила:
  - Щось плюсiв я не бачу! Тепер нам боляче займатиметься любов'ю з чоловiками. Юнiсть - це добре, але в дитинствi багато своїх проблем1
  Робур рикнув, точнiше пискнув:
  - Але менi ще гiрше! Яка жiнка захоче кохання зi мною?
  Альбiна хихикнула i вiдповiла:
  - Так з такою маленькою штучкою, ти жiнкам не потрiбна. I хiба тiльки як син!
  Робур погрозив кулачком:
  - Я їм стану батьком. Справжнiм батьком усiєї планети Земля!
  Альвiна агресивно вiдзначила, тупнувши босою, дитячою нiжкою:
  - Пiдростеш i станеш батьком, порозумнiшаєш!
  Альбiна з усмiшкою помiтила:
  - Чи не пiдростеш! Буде дитинство назавжди!
  Робур ревнув:
  - Залишаємося ми дiтьми назавжди,
  Змiнюються лише року!
  I в досадi теж тупнув, дитячою, босою нiжкою. Ясно з нього спав одяг, i тепер ти голий. Хiба що обернеш, довкола стегон тканина.
  Робур почував себе обдуреним, нiби пограбованим. Замiсть омолодження вiн впав у дитинство.
  Щоправда, фiзично себе почував чудово. I був пiдвищений настрiй. Дуже хотiлося смiятися та пiдскакувати.
  Але, зрозумiло, вiн не цього очiкував. Крiм того, неприємно позбутися високого, майже в два метри зросту, коли ти йдеш у натовпi i тебе далеко видно.
  Натомiсть ти тепер якийсь щавлик. I це не найкраще. Але з iншого тебе переповнює енергiя.
  Як говорив Енгельс: буття визначає свiдомiсть. I дитяче тiло пригнiчує смуток i тебе безумовно тягне на рiзнi подвиги. I хочеться, пiдскакувати i рухатися немов ти заводний кiнь.
  Робур наказав:
  - Ну все! Ми омолодилися навiть занадто. А тепер полетiли на Землю!
  Альбiна розгублено запитала:
  - I що ми там у дитячих тiлах робитимемо?
  Робур рiшуче заявив:
  - Завойовуватимемо свiт!
  Альвiна заплескала в долонi i затупала дитячими нiжками:
  - Це чудово!
  Альбiна з ентузiазмом проспiвала:
  - Весь свiт у нас у руках,
  Ми зiрки континентiв.
  Розбитий в кутах -
  Проклятих конкурентiв!
  Робур енергiйно пiдтвердив, мотаючи головою:
  - Та розбили! I це круто!
  Альвiна виправлено:
  - Ще не розбили, але обов'язково розiб'ємо!
  Альбiна агресивно заспiвала:
  - Не стерпiти дiвчатам приниження,
  Славу пiдтвердимо сталевим мечем.
  Не потерпимо бiльше образи -
  У трiски всiх фашистiв розiб'ємо!
  Робур жорстко помiтив:
  - Про фашистiв спiвати ще рано! Муссолiнi ще нiхто, а Гiтлера навiть до армiї служити за станом здоров'я не взяли!
  Альвiна пiдморгнула професору i заявила:
  - Тодi полетiли виправляти чужi помилки! Може бути мир i справдi стане кращим!
  Хлопчик Робур пiдтвердив:
  - Хай стане краще в моєму люблячому кулаку!
  I невелика, але спритна та унiверсальна машина рвонула з центру Мiсяця, прогризаючи ґрунт, причому не залишаючи пiсля себе коридорiв.
  Альбiна з посмiшкою проспiвала:
  - Є у людства технiка залiзна,
  Безумовно, потрiбна i дуже корисна.
  Альвiна з ентузiазмом продовжила:
  Але, а менi приємнiше, чудеса народнi,
  Скатертина з самобранкою, туфлi швидкохiднi.
  Хлопчик Робур з ентузiазмом проспiвав:
  - Вiрю що з казкою, люди не прощаються,
  I друзями вiрними назавжди залишаться!
  Справдi, трiумвiрат показав свiй найвищий клас. Точнiше, вони досягли своєї мети та помолодшали. А тепер треба щось зробити ще бiльш значуще.
  Хлопчик Робур бiля штурвалу. Вiн керує за допомогою джойстика, i зменшення зростання йому зовсiм не заважає. I настрiй пiднiмається.
  У самому справi, ви можете бути хлопчик, але ви нiколи не старiють. I це радує. Значить, попереду в тебе радiсне життя. I ви будете правити планетою Земля назавжди.
  Адже в нього такий апарат у руках: може i лiтати повiтрям, i космосом. I плавати на водi та пiд водою, i навiть пересуватися пiд землею. А ще в нього i гармата з гравiолазером.
  Яка армiя проти нього встоїть? Поле полупространства дозволяє перемiщати не тiльки пiд землею, але його автомобiль абсолютно невразливий. Тобто, нiхто не може вдарити його. Жодне зброю на планетi Земля здатна пробивати свiй лiтак.
  I Робур почувається дуже впевнено. I двi дiвчини, якi надали допомогу цьому технiчному генiю, i допомогу iстотну теж вiдчувають собi веселими та щасливими. Тепер вони нiколи не старiють. I це їм вселяє велику радiсть.
  А що з того, що дiвчатка? Є багато iнших способiв розважатися, нiж кохатися з смердючими чоловiками. А ось цiкаво було б пограти у вiйну. I це ймовiрно найкраща розвага. А поки що Альбiна та Альвiна знову грають у шахи. Альбiна бiлими зробила хiд: Е2-Е4, а її суперниця обрала Сицилiянський захист. I очевидно знаменитий варiант Дракона. Дуже динамiчний захист iз слоном на великiй дiагоналi. Щоправда, у бiлих є можливiсть зачепитися за пiшака, що висунулася вперед.
  I атака йде взаємна та запекла. Кожен атакує короля на своїй дiлянцi.
  I звичайно ж, дiвчата борються на рiвних. Точнiше, скорiше вони вже не дiвчата, а дiвчатка. Але битва у них звичайно ж дуже запекла.
  Альбiна пожертвувала пiшака, а її суперниця - якiсть. Боротьба тривала в агресивному напрямку.
  Дiвчата босими нiжками робили ходи, i скалили свої зубки кольору слонової кiстки.
  Альвiна зазначила:
  - Ми граємо по-дитячому в недитячу гру!
  Альбiна iз цим погодилася:
  - Так ми граємо! I я впевнена, що перемагатиму!
  Дiвчата i справдi чудовi. I босi пальчики їхнiх дитячих нiжок переставляють фiгури.
  Ось знову жертви i обмiн ударами... А Робур рухається до поверхнi Мiсяця.
  Зрозумiло пiд грунтом, швидкiсть нижча, нiж у вакуумi, але все одно дуже висока.
  Робур у русi, подумав, що тепер хлопчик. Але вiн все-таки виросте чи залишиться дитиною? Це питання цiкаве. Може так i не так.
  Але Робур володiє небувалою енергiєю i бадьорiстю в своєму тiлi. Так що можна радiти.
  I можливо нiколи в нього не заболять зуби, i вiн завжди матиме чудовий зiр. Та й сила в нього недитяча. А якi рельєфнi стали м'язи, просто Геракл-малолiтка. I добре вiн може показати собi якщо доведеться в бiйцi.
  Робур навiть заспiвав:
  - Те, що люди кажуть,
  Нам не байдуже...
   Важливим є лише результат -
  Пробивай чудово!
  I голою, круглою п'ятою хлопець натиснув на педаль. I сiпнулася його машинка.
  Влада над свiтом приваблива та солодка. Але водночас - це й колосальна вiдповiдальнiсть. I це Робур розумiє. В iсторiю слiд увiйти нi тираном, не самодуром, а великим правителем, який врятує людство. I збудує справжнiй рай на планетi Земля. I люди його щиро славитимуть.
  Робур з ентузiазмом проспiвав:
  - Не лукавитиму,
  Менi хочеться правити.
  Але не машиною iржавою,
  А цiлою державою!
  Дiвчата, почувши цю пiсню, розсмiялися. I теж хотiли щось заспiвати. Але на думку не надто прийшов слушний мотив.
  Втiм, дiвчата продовжували грати. Але сталися розмiни, i позицiя стала мертве-нiчийною. Але вони продовжували поратися, i тривалий час мучитися.
  Робур одночасно думав, що у свiтi слава недовговiчна. I практично всi iмперiї розпадалися i занепадали. Наче була якась сила, що заважала iнтеграцiї людства. Ось зараз у свiтi дещо є чималi iмперiї. Найбiльша - це Британська та друга Росiйська. I вже Росiя опинилася в занепадi, програвши вiйну Японiї, що велика ганьба.
  Бiла раса програла жовтою, i тут радiти нема чому. Але, з iншого боку, напрочуд багато рiзного роду випадковостей i невдач було у царської Росiї, якi призвели до поразки. Наче вищi сили втрутилися. Хоча якщо вони найвищi сили? Втiм, Чингiсхан змiг би без заступництва вищих сил завоювати половину свiту? Адже скiльки тiєї Монголiї? А хто сам Чингiсхан - дикун, який i писати, i читати не вмiв.
  Отож тут, очевидно, якiсь сили йому точно допомагали. Щоправда, створити мiцну iмперiю вони не могли. Точнiше завоювання розбiйникiв були немiцними, i країна тривiально впала. Точнiше державу Чингiсхана спочатку розiрвали нащадки, а потiм вона зовсiм зникла.
  Римська iмперiя була мiцнiшою, але вона спочатку розкололася на двi частини, а потiм їх розтоптали захiдну варвари, схiдну араби i турки.
  Царська Росiя як континентальна iмперiя виглядає мiцнiше Британської, але зараз у неї важкi часи - бунти та поразка вiд японцiв. А останнє дуже прикро.
  Росiйський народ здатний багато пробачити заради блиску вiйськових перемог та iмперської величi. А коли тебе б'ють, та ще японцi яких авторитетним противником не вважають, це прикро подвiйно, i звинувачують насамперед зрозумiло царя. А з ним разом i всю систему монархiчної влади.
  Робур знизав плечима - вiн стовiдсотковий американець i йому на Росiю начхати. А ось Альбiна та Альвiна мають слов'янську кров, i їхня поразка царської Росiї вiд Японiї сильно засмутила.
  Але Робур вiдповiв їм: правити планетою Земля повинен його генiй, а жоднi там Романовi. I що вiн Робур створить вiчну iмперiю в яку увiйдуть всi населенi свiти у всесвiтi. А може не тiльки в цьому, а й у iнших всесвiтах. I тодi буде Мегагiпервселенська iмперiя, яка матиме фантастичну могутнiсть i силу!
  Робур подумав, що розвинеться наука i бiльше не буде старих i старих, всi будуть вiчно юними та красивими. I юнаки будуть безбородими, з гарненькими мордочками. I дiвчата нiколи не в'януть.
  Робур заспiвав з ентузiазмом:
  - Я буду вiчно молодим, вiчно п'яним! I вiчно крутим i завзятим!
  Дiвчата у вiдповiдь захихотiли та показали мови. Вони скажемо так - кумеднi.
  I зараз схожi зовнi на дiвчаток.
  Альбiна вiдзначила з посмiшкою, проспiвавши:
  - Примарно все в цьому свiтi бурхливому,
  Є тiльки мить за нього i тримайся.
  Життя тiльки мить мiж минулим та майбутнiм,
  I саме вiн називається життя!
  Альвiна оскалив зубки, помiтила:
  - Не надто складно в тебе виходить!
  Альбiна вiдзначила з усмiшкою:
  - Щось не йде в мене поезiя!
  Альвiна заспiвала у вiдповiдь:
  Збулося прокляття грiзної, пекельної звiстки,
  Померкло сонце у жалобi країна...
  Позбавлений вбивця совiстi та честi -
  Не здригнулася кривава рука!
  Альбiна з великим ентузiазмом пiдхопила:
  - Вбивця злий фiгляр та iноземець,
  З'їв чимало дiвочих сердець.
  Змiнив на фрак вiн свiй похiдний ранець,
  Перервав полiт термiни крутий негiдник!
  Альвiна з натхненням продовжила спiвати дитячим голоском:
  Обличчя променисте Пушкiна-поета,
  Кривавою пiною смертi оточений...
  Носiй Пушкiн доброти та свiтла,
  За це кулею в серцi вражений!
  Альбiна з величезним захопленням продовжила наспiвування, чудового романсу:
  Потоком слiпучим, променистим...
  Лилися слова поета та вiршi.
  Любив людей усiм серцем своїм чистим,
  У творiння свiтла зло таврував грiхи!
  Альвiна з великим ентузiазмом продовжила наспiвувати:
  Алмазом гострим його слово було,
  Всю силу мови, вiн пером донiс...
  Творив чудово, людям усiм на диво,
  Поезiю пiднесли, Бог до зiрок!
  Альбiна з люттю продовжила писати i спiвати:
  Немає граней даруванню поета,
  Осколкам зоряним у небi немає числа.
  Вбивцю приверне Господь до вiдповiдi,
  А Пушкiн буде з нами назавжди!
  I дiвчата захлопали босими, точеними нiжками.
  Робур пiдбив логiчний пiдсумок i теж заспiвав:
  -Ах Пушкiн, ти дивак не правий,
  Навеснi хворiти нам не стало ...
  Адже запах пряних, нiжних трав,
  Здатний всiх зiгнати з дивану!
  Альбiна iз цим погодилася:
  - Та весна - це чудова пора! Особливо травень!
  Альвiна з ентузiазмом проспiвала:
  - А за вiкном вирує мiсяць травень,
  Ти за нього бiйся i дерзай!
  Ось нарештi ґрунт Мiсяця закiнчився, i їх казково чудовий апарат вилетiв у вакуум. I як кажуть - вийшов на оперативний простiр.
  Альбiна заспiвала з ентузiазмом:
  - Земля в iлюмiнаторi, земля в iлюмiнаторi, земля в iлюмiнаторi видно...
  Альвiна пiдхопила з посмiшкою:
  - Як син сумує за матiр, як син сумує за матiр, сумуємо ми за Землю вона одна!
  Вiчний хлопчик Робур пiдхопив цей спiв:
  - А зiрки тим не менше, а зiрки тим не менш,
  Трохи ближче, але все також холоднi!
  Альбiна з натхненням продовжила:
  - I як годинник затемнення, i як годинник затемнення! Чекаємо на свiтло i земнi бачимо сни!
  Альвiна продовжила спiвати з великим жаром, у своєму чарiвному голосi:
  - А снитися нам не рокiт космодрому... Не ця крижана синьова!
  Хлопчик-космонавт Робур пiдхопив з ентузiазмом:
  - А снитися, нам трава, трава бiля будинку! Зелена, зелена трава!
  Пiсля чого вони додали швидкостi i помчали до Землi.
  Робур iз задоволенням заспiвав:
  -Ми поїдемо, ми помчимося, на оленях рано вранцi i вiдчайдушно увiрвемося прямо в снiгову зорю!
  Альбiна з великим ентузiазмом пiдхопила:
  - Ти побачиш, що даремно називають пiвнiч крайнiм...
  Альвiна додала з люттю шльопавши губами:
  - Ти побачиш вiн безкрайнiй, я тобi його дарую!
  I дiвчинка тупнула босою, точеною нiжкою.
  Хлопчик Робур прошипiв:
  - В останнiй вiйнi переможцiв немає,
  Нiхто не врятується вiд залпу ракет.
  Альвiна з ентузiазмом дозрiла:
  - Пришлемо ми з великим пекельним вибухом привiт!
  Альбiна продовжила з люттю:
  - I пишний iз троянд, ми нарвали букет!
  I дiвчинка зашльопали, точеними, дитячими нiжками, витанцьовуючи:
  - Один два три! Протрiть прожектора!
  Ось дедалi ближче вони пiдлiтають до Землi.
  Блакитна кулька все збiльшується. I це дуже здорово. Значить, скоро вони опиняться на своїй планетi.
  Хлопчик Робур тиснув голими, дитячими п'ятами i завивав:
  - Бачиш у небi затемнення,
  Грiзний бiсiв прибiй.
  Пекельне реє знамення,
  Зграї космiчної виття!
  Альвiна з ентузiазмом пiдхопила:
  - Авадон прокляття встає,
  Авадон тотальна смерть...
  Авадон i мертвих полицi...
  Авадон божевiльний веде!
  Альбiна додала з люттю:
  Авадон! Авадон! Авадон!
  Хлопчик Робур ревнув:
  Брудний, шалений манiяк,
  Хоче стати вождем держави.
  Але вселяючи дикий страх.
  Альвiна закiнчила думку:
  - Вiн помре в iржавому болотi!
  Альбiна, скелячи зубки, продовжила:
  - Поплести намагаючись свiт,
  Альвiна тупнула босою, дитячою нiжкою i продовжила:
  - Павутиною пекельної пристрастi!
  Альбiна спiвала з люттю:
  - Прокажений череп i вампiр.
  Альвiна прошипiла, тупаючи босою, дитячою нiжкою:
  - З ненаситною вовчою пащею!
  Робур вiдзначив iз посмiшкою юного садиста:
  - буяє в сказi САТО,
  Рухнув уперед ворог полицi.
  Але катiв-супостатiв,
  Дiвчата зустрiнуть у багнети!
  Альбiна пiдхопили, i її босi нiжки були в русi:
  - У шкiру свинячу вп'ються,
  Буде повалений ворог у порох!
  Альвiна з пекельним апломбом продовжила:
  Жiнки люто б'ються.
  Мiцний дiвча кулак!
  Альбiна додала не зовсiм у риму:
  - I боса п'ята у дiвчат теж мiцна!
  Робур пiдтвердив:
  - Броня мiцна та танки нашi швидкi!
  Альвiна з цим погодилася:
  - Так, дуже швидкi! Просто блискавка!
  Альбiна з люттю проспiвала:
  - Є жiнки у наших селищах,
  Що водять жартома лiтак...
  Альвiна додала, з люттю:
  - Не знають красунi сумнiву,
  Жартома супостата зiб'є!
  Робур пробурчав з сказом вiчної дитини:
  - Вони народженi для перемоги,
  Щоб розум у вiках славити!
  Альбiна додала з посмiшкою вiчної дiвчинки:
  - Адже нашi великi дiди,
  За них збирали вiдразу!
  Ось це дiвчата просто статтю супер. I вони хоч тепер дiти, та агресивностi не втратили.
  Робур iз захопленням вiдзначив, скелячи милу, дитячу мордочку:
  - Я найсильнiший у цьому свiтi,
  I всiх замочу у сортирi!
  Хлопчик-професор навiть тупнув дитячою нiжкою по пiдлозi, вiн був сповнений ентузiазму.
  Ось уже вони входять у повiтря планети Земля. Досить швидко долетiли. I це їм сподобалося.
  Трiумвiрат просто в захватi. Ось вони знову на землi.
  Альбiна з натхненням проспiвала:
  - I в зорянiй висотi, i гiрськiй тишi,
  У морськiй хвилi та лютому вогнi!
  I лютому, i лютому вогнi!
  Альбiна ввiмкнула огляд iз подивом помiтила:
  - Щось у цьому свiтi не так!
  Робур насупився i всерйоз запитав:
  - I що саме не так?
  Хлопчик-професор витрiщив очi.
  Альбiна вiдповiла iз сумнiвом у голосi:
  - Ми тепер у минулому, якраз на пару рокiв тому!
  Альвiна з ентузiазмом вигукнула:
  - Тим краще! Допоможемо царськiй Росiї перемогти Японiю!
  Робур, що став хлопчиком, був радий побитися.
  - Справдi допоможемо! Я радий завжди допомогти бiлiй расi!
  Альбiна кивнула:
  - За нашу Русь-матiнку!
  . РОЗДIЛ Љ 20.
  Бiй вiйськ Куропаткiна i японцiв йшов за звичайним сценарiєм. Спочатку росiйськi вiдбивають атаки самураїв, потiм тi починають обходити флангом i Куропаткин вiдступає.
  Але зараз не спрацювала така тактика. Бойова машина у формi акули та гравiолазерною гарматою постала перед японськими вiйськами.
  Робур скомандував:
  - Плi за бiлу расу!
  А Альбiна натиснула на кнопки джойстика за допомогою босих пальчикiв дитячих нiжок. I вдарив по японцiв струмiнь, розрiзаючи пiхоту та кавалерiю.
  Альвiна натиснула голою п'ятою посилаючи черговий струмiнь з iншого лазерного гармати i проворкувала:
  - За Русь-матiнку!
  I дiти розсмiялися, лякаючи японцiв. У рiзнi боки розлiталися руки та ноги самураїв.
  Робур прочирикав дитячим голоском:
  - Я найкрутiший у свiтi!
  I голою п'ятою хлопчик натиснув на важiль, обрушуючи на японцiв смертоносний потiк.
  Воїни вранiшнього сонця гинули за раз сотнями i тисячi, це була грандiозна битва.
  Числом японцiв було бiльше, нiж за офiцiйними документами, оскiльки самураї не враховували свої тиловi частини. Так що у японцiв у боях явна перевага у кiлькостi. Що частково виправдовує обережнiсть Куропаткiна.
  А втрат японцi несли завжди бiльше, нiж росiяни у всiх боях.
  I пiд кiнець вiйни поступалися росiйської армiї у кiлькостi бiльш, нiж удвiчi. I якби не безглуздий бунт, то країна Вранiшнього Сонця була б розгромлена вщент.
  А ось зараз команда i трьох людей: хлопчик i двi дiвчинки, трощить самураїв. Хоч у них двiстi п'ятдесят тисяч солдатiв - набагато бiльше, нiж за офiцiйними даними. I це тiльки тут, а ще 200 тисяч стоїть пiд Порт-Артуром.
  А море могутнiй, побудований американцями та англiйцями флот. Але проти них зброя, створена потрiйним генiєм.
  Робур скошуючи самураїв, спiває:
  - Грiзно ширяє над планетою...
  Альбiна, посилаючи за допомогою босих пальчикiв нiжок хвилю, додає:
  - Росiйський, двоголовий орел!
  Альвiна, з агресiєю вибиваючи масу вiйськ японцiв, що лiзуть лавиною, видала:
  - У пiснях народу оспiваний...
  Робур цей вiчний хлопчик лупнув з косим захопленням i пискнув:
  - Знову вiн велич знайшов!
  Альбiна, натискаючи босими, дитячими пальчиками трощила ворога. Вона така чудова дiвчинка. I зменшившись у розмiрах, стала ще бiльш зухвалою та хортою.
  I навiть спiвала:
  - Я не жалюгiдна комашка, супернiндзя-черепашка!
  Альвiна, теж натискаючи босими пальчиками на кнопки джойстика, дуже дотепно додала:
  - Ти будеш як промокашка - це дуже круто!
  Хлопчик Робур ревнув:
  - Ми найсильнiшi у свiтi...
  Альбiна натиснула босими пальчиками нiжок i пискнула:
  - Ясно як двiчi по два чотири!
  Альвiна теж натиснула голою, круглою, рожевою дитячою п'ятою на кнопку i прочирiкала, вибиваючи японцiв:
  - Замочимо в сортирi!
  Хлопчик Робур крушив самураїв i зводив цiлi кургани трупiв, вигукнув на всю горлянку:
  - За росiйського царя!
  Альбiна строчила японцями за допомогою босих пальчикiв дитячих нiжок i воркувала:
  - Наша свята велика Росiя,
  Щедрий заможний край!
  Альвiна довбала японцiв за допомогою голої, круглої, рожевої, дитячої п'яти i верещала:
  - На престолi сидить Бог-месiя,
  Батюшка-цар Микола!
  Хлопчик Робур скошуючи воїнiв iмперiї вранiшнього сонця, натискаючи дитячими, босими нiжками на кнопки джойстика, видав:
  - Вiрю не палатиме пекельним жаром,
  Червоний сiмнадцятий рiк!
  Альбiна зрiзаючи японцiв за допомогою босих пальчикiв, своїх точених нiжок, видала:
  - Тiльки Вiтчизна палає пожежею!
  Альвiна розсiкаючи самураїв i давлячи голою, рожевою п'ятою, на кнопки, пискнула:
  - Лихо Японiю б'є!
  Хлопчик-професор, довбаючи голою дитячою п'ятою по клавiатурi рознiс цiлий батальйон Японiї i проревiв:
  - Вiрю у свою зiрку,
  Я обдурю долю!
  Альбiна дотепно помiтила, скошуючи черговий батальйон японцiв, i показавши мову:
  - На священнiй вiйнi буде наша перемога!
  Альвiна вибиваючи маси самураїв, i набивши цiлий курган трупiв, дотепно помiтила:
  - Прапор iмперський вперед - слава загиблим героям!
  Робур, стрiляючи з гравiолазерної гармати, накрив японську батарею. Гармати коробилися i скручувалися в баранячий рiг. Хлопчик-професор показав мову i промуркотiв:
  - Нас нiщо не зупинить, нас нiхто не переможе!
  I гола, дитяча п'ята як натисне на кнопку. I знову промiнь гравiтацiйного лазера як вабить по японцях.
  Це було просто гiпер....
  Альбiна iз захопленням вiдзначила, беручись за чергову батарею, i наводячи на цiль за допомогою босих нiжок:
  - Наша сила у кулаку!
  Альвiна строга японцiв, немов знiмаючи з них криваву стружку, i голою п'ятою натискаючи на кнопку джойстика, видала:
  - Ми всiх сильнiшi!
  За Японiю взялися воїни трiумвiрату дуже жорстко. I винищували, i спалювали немов космiчнi комети, що впали на землю.
  Робур цей вiчний хлопчик заспiвав:
  - I летiли додолу самураї, пiд натиском сталi та вогню!
  Альбiна оглушливо засмiялася, i дотепно видала:
  - Але розвiдка доповiла точно,
  I як натисне голою, круглою п'ятою на кнопку.
  Альвiна пiдтримала, босими, дитячими пальчиками давлячи на кнопки джойстика i круша супротивника:
  - I пiшов в атаку батальйон!
  Робур стрiляючи по японцях, це вiчний хлопчик, проревiв:
  - Ми боролися iз пристрастю непорочною!
  Альбiна спалюючи ворогiв гравiтацiйними лазерами i пограючи босими нiжками, видала:
  - Наш загiн зi сталi та сильний!
  Ось так їхня барракуда невразлива для вогню самураїв, i стрiмка з трьох гравiтацiйних лазерних гармат знищила чверть мiльйона японських солдатiв. Потрiбно вiддати належне самураям - вони боролися до кiнця. Але все одно програли.
  I залишилися вiд армiї японської лише рiжки та нiжки. Точнiше, лише гори розпиляних на частини трупiв, i купа покореженого металу, що димиться.
  Так, по Японiї врiзали дуже сильно. I частина її сил була лiквiдована блискуче.
  Робур та його дiвчинки пiдзаправилися водою з струмка. А також поїли трофейних англiйських консервiв, захоплених у знищеної японської армiї.
  I рушу до тих вiйськ що блокували Порт-Артур. I вiйська самураїв насувалися нiби приливна хвиля.
  Але апарат у виглядi барракуди атакував армiю Ноги. I куди тепер вiйськам країни вранiшнього сонця подiтися?
  За них взялася безжальна команда. I таке повелiло винищення.
  Робур дитячою нiжкою натиснув на кнопку джойстика, посилаючи смертельнi променi i проревiв:
  - Вороги Вiтчизни марш у геєну!
  Альбiна натиснула на кнопки босими пальчиками нiжок, зрубала цiлий батальйон самураїв i вдарила:
  - Не зупинять Русь вороги!
  Альвiна теж натиснула голою п'ятою на кнопки джойстика, i слiпуче скалячись, проворкувала:
  - За Вiтчизну - нашу матiр!
  Робур крушивши самураїв i розгортаючи лiтальний апарат, ця вiчна дитина проревiла:
  - За новий комунiстичний устрiй!
  Альбiна, знищуючи японцiв, проспiвала:
  Несуча конструкцiя кохання....
  Альвiна, круша самураїв, проворкувала:
  Ми немов у небi журавлi!
  Робур винищуючи японцiв, зауважив:
  - Скорiше вже як шулiки!
  Альбiна, хихикнула, строчачи по самураях, i використовуючи свої босi пальчики нiжок, видала:
  - За полiт до зiрок!
  Альвiна, агресивно заявила, руйнуючи японцiв, i викошуючи їх наче нагромадження курганiв:
  - За величезнi часи!
  Робур агресивно вiдзначив, скошуючи немов косою траву i проворкував дитячим голоском:
  - Ми найкрутiшi!
  Альбiна, строчачи по японцям, i застосувавши голу п'яту, прогарчала:
  - За великий настрiй!
  Альвiна, крушивши самураїв, i нагромаджуючи цiлi кургани трупiв, i масу покорежених тiл, провила:
  - За Батькiвщину класу гiпер!
  Робур ревнув, скелячи дитячi зубки:
  - Все буде взагалi супер!
  I давай довбати по японцях.
  Альбiна, строчачи по самураях, i використовуючи босi пальчики нiжок, взяла i провила:
  - Ми всiх у трунi закопуватимемо!
  Альвiна, агресивно викошуючи японцiв, i ламаючи їх використовуючи голi п'яти, видала:
  - За тотальний терор!
  I як знову вибиваючи самураїв. Оце їх суцiльний, забiйний Голлiвуд.
  I Альбiна в екстазi заспiвала;
  Вiк двадцять перший дуже бурхливий вiк,
  У ньому вiруси вирують, терористи...
  Але все-таки на пiку життя людина,
  I люди це знай не пацифiсти!
  
   Ми зможемо вiрю я злiтати на Марс,
  Простiр Венери просто вiдбудувати...
  Все буде просто знаю вищий клас,
  I кожна людина народжена героєм!
  
  Та наша справа розвивати прогрес,
  Щоб було людству чудово...
  Хоч атакують просто пекельних бiс,
  Зв'язатися з дiвкою босою небезпечно!
  
  Ми комсомолки дочки Землi,
  Ворога без усякої боязкостi уроєм.
  Народи на планетi цiєї сiм'ї,
  I стане людина зараз героєм!
  
  Не буде злоба правити це знай,
  Пiд прапором святого комунiзму...
  Колись був генсек, а колись цар,
  Ми разом вiдбили меч фашизму!
  
  Покажемо людям щастя ми приклад,
  Все зможемо зробити до вершини свiту.
  Була Росiя - став СРСР,
  I став Христос любовi кумиром!
  
  Iдуть столiття бурхливi роки,
  Ми Сiрiус так лихо облетiли...
  Збудували на зiрках мiста -
  Пiднялися з планети-колиски!
  
  Адже з нами Лада, i могутнiй Сварог,
  Що створили свiт такий зоряний...
  Нехай буде найбiльший Бiлий Бог,
  Вчитися знайте просто не пiзно!
  
  Воскреснуть скоро мертвi ти знай,
  Рай на планетi стане враз збудований.
  Погода це просто вiчний травень,
  Масштаб у будiвництва просто величезний!
  
  Ми створимо польоти до кiнця,
  Досягнемо краю просто всесвiту...
  Сварог великий замiнив батька,
  Своєю славою у битвах незмiнною!
  
  Так було важко, знаю важко,
  Вороги на Русь ордою наступали...
  I хуртовиною колючою мело,
  Але пробивалися комунiзму дали!
  
  Господь Сварог нам мiцний молот дав,
  Щоб ворогiв Росiї їм трощили...
  I завдамо такому вважай удар -
  Противника ми просто вiдшили!
  
  В очах дiвчинки комсомол пожежа,
  Горить каскадом пекельним видно полум'я.
  Я Батькiвщинi таке знайте дам,
  Пiднiмемо ми вище сонця прапор!
  
  Ти людина вважай тепер орел,
  Злiтаєш вище зiрок суцiльного всесвiту.
  Над свiтом яструб кiгти простяг,
  I зарядив свiдомiстю нетлiнною!
  
  Не можна Росiю просто вбити,
  Як супостат пiдступний не намагався...
  Мисливець перетвориться скоро на дичину,
  З Вiтчизною воювати вороговi небезпечно!
  
  Дiвча рушить босою ногою,
  I вилетять фашиста, знайте зуби...
  А якщо баба рушить кочергою,
  Тобто заграли смертi труби!
  
  Все у нашому свiтi буде позитив,
  Будь-яка справа сперечається хлопцi.
  Покажемо безперечний креатив,
  I будемо строчити з автомата!
  
  Ворогiв легко повiрте рознесемо,
  Травою курною скоса без сумнiву.
  Росiю вiд лиха великий врятуємо,
  Нехай буде в серцi - Iсус та Ленiн!
  
  До найвищих у свiтi зiрок,
  Здатнi долетiти до суду земнi...
  Всю силу мови нам поет донiс,
  В iм'я нашої матiнки-Росiї!
  
  Богиня Лада прославляє Русь,
  Вона покрив великий розстилає.
  За Батькiвщину бiйся i не лякайся,
  Крутiше за нас звичайно не буває!
  Билися колись дiвки пiд Москвою,
  Билися фiгурально велетнi...
  Але Гiтлер адже в союзi з Сатаною,
  А ми зi Сварогом - знай непереможнi!
  
  Хоча стояв мороз, що холоне кров,
  Дiвча мчало по кучугурах босою...
  Країнi подарує щастя i будь-хто,
  Її iз злата срiбляться коси!
  
  Господь Всевишнiй знає всi серця,
  I дiвчат так сильно, Боже кохає...
  Вони будуть боротися до кiнця,
  Iнакше супостат країну загубить!
  
  Ось чому все у свiтi є обман,
  Коли окуляри ви троянди колiр одягли...
  I навiює ворог суцiльний туман,
  Сiм п'ятниць супостату на тижнi!
  
  Ми викуємо собi рахуй броню,
  I меч найгострiшої знай булатної сталi...
  Вiтчизну не розтягнуть по рублю,
  Ну чому ви конi втомилися?!
  
  Зауважте все чудово стане раптом,
  Коли ми з силою Божою зберемося...
  Ти сокiл правди, а не брехнi пiвень,
  Я вiрю в комунiзм у бою прорвемося!
  
  За нашу силу, i в шанi Русь,
  За червоний прапор та милу Росiю...
  За Україну та за Бiлорусь,
  Виконаємо найбiльшу мiсiю!
  
  Ми будемо у славi Ладу прославляти,
  Любити Сварога, Бога мати Марiю...
  Оцiнка буде, безумовно, п'ять...
  Бо вiра силу подарувала!
  
  Що нам Батий i злобний Чингiсхан,
  Що й Гiтлер, рать Наполеона...
  Не здолає жоден нас хан,
  Нi орди хай їх навiть мiльйони!
  
  У Росiї ми дiвчата народилися,
  На славу Iллiча та Iсуса...
  Тепер летимо орлицi тiльки вгору,
  Щоб показати велике мистецтво!
  
  Москва столиця миру та кохання,
  Ми космосу простори пiдгортаємо...
  Хоч не збудуєш щастя на кровi,
  Набiги басурман усiх вiдбиваємо!
  
  Хай не прощає слабкостi нам ворог,
  Йому хочеться дiвкам п'яти смажити...
  Часом агресивний вурдалак,
  Здатний роздерти i зло вдарити!
  
  Але вороговi рубiж не вiддамо,
  Досягнемо рубежiв будь-якого всесвiту.
  Над нами златокрилий херувим,
  Своєю силою у битвах незмiнною!
  
  Так що перемозi дiвчат близька,
  Ми Стелзаната знайте не боїмося,
  Любов до Вiтчизни мила i чиста,
  I якщо треба з армiєю воюємо!
  Ось цiлу поему присвячену майбутньому заспiвали дiвчата, з великою люттю.
  I потiм взяли i голими п'ятами як натиснули на кнопки добиваючи останнiх японцiв.
  I ось армiя Ноги перестала iснувати. Майже половина мiльйона японцiв вирушила на той свiт. I це дуже здорово.
  А тепер лишилося розгромити флот. I тодi вiд Японiї залишаться лише рiжки та нiжки.
  Альбiна прочирiкала, скелячи зубки:
  - Наближається година, коли ми переможемо!
  Альвiна з цим погодилася:
  -I впадуть у прiрву тюремнi склепiння!
  Робур агресивно пiдтвердив:
  - Нас нiхто не назве слабаками!
  I хлопчик натиснув босими нiжками на кнопки джойстика.
  Вiйна, як видно, йде до свого завершення.
  I ось їхнiй барракуда рухається у напрямку флоту самураїв. I це справдi хiд гросмейстера. I не за правилами гра - прорвемося фраєра!
  Альбiна прочирiкала:
  - Слава нової, всесвiтньої iмперiї!
  Хлопчик Робур уточнив зi смаком:
  - Моїй всесвiтнiй iмперiї!
  Пiсля чого професор-дитина човпнув босою нiжкою по металу. Вiд чого почувся дзвiн.
  За допомогою радара японський флот виявлено. Вiн курсує бiля Порт-Артура, намагаючись не випустити блоковану Тихоокеанську ескадру.
  Альвiна - ця вiчна дiвчинка, заспiвала тупаючи босою, дитячою нiжкою:
  - Яскраве сонце надiї,
  Знову над країною встає...
  Росiйська армiя лихо,
  У море Японiю б'є!
  Альбiна з натхненням продовжила, теж голою, круглою, дитячою п'ятою, натискаючи на кнопки:
  Росiйський орел над планетою,
  Крила розправивши злетить.
  Ворог буде покликаний до вiдповiдi,
  Буде повалений, розбитий!
  I ось барракуда-апарат випускає свiй перший промiнь по кораблях Японiї.
  I гравiтацiйнi лазери, вражають зi своєю феноменальною космiчною мiццю флагман країни вранiшнього сонця.
  I ось найбiльший броненосець у самураїв, на якому знаходився знаменитий адмiрал Того, став тонути. I його буквально рiзали на дрiбнi шматочки гравiтацiйнi лазери, зробленi генiями, що отримали вiчну юнiсть.
  Робур - цей вiчний хлопчик, натискаючи босими, дитячими нiжками на кнопки, i скеля зубки проворкував:
   Ми тупцюємо Меркурiй ногами,
  I до Марса прокладено трасу!
  Альбiна, давлячи супротивника голою п'ятою, додала:
  - Пiднiмемо ми хвилi цунамi,
  Здiйметься бiла раса!
  Альвiна дотепно вiдзначила, ведучи вогонь по супротивнику використовуючи босi пальчики нiжок:
  - Ми найсильнiшi у свiтi!
  I черговий японський корабель пiшов на дно. Ось це справдi були дiвки.
  Хоча й перетворилися генiальнi войовницi на дiтей, та їхня бойова ефективнiсть тiльки вiд цього зросла. I вони мали чудовий, руйнiвної сили апарат. Який буквально спалював усi японськi кораблi.
  Робур навiть крушив японцiв, проспiвав:
  - На теренах Батькiвщини чудової...
  Альбiна, посилаючи презенти, вбивчу силу, i буквально випалюючи супротивникiв, видала:
  - Насолоджуючись у битвi та працi....
  Альвiна з люттю пiдхопила, випустивши по ворогу розряди пекельної смертi:
  - Ми склали радiсну пiсню...
  Робур натиснувши кнопку босими пальчиками, своїх дитячих нiжок, пiдхопив з ентузiазмом:
  - Про великого друга i вождя!
  Альбiна з величезним ентузiазмом, трощила японцiв, i топила їх кораблi, змушуючи пускати бульбашки i горiти, а сама спiвала:
  - Робур - це слава бойова!
  Альвiна з великим азартом, топила флот самураїв, i розпилювала їх посудини, спiвала:
  - Робур - нашiй юностi полiт!
  Робур сам пiдхопив пiсеньку про себе, давлячи голою, круглою, дитячою п'ятою на кнопки i ревучи:
  - З пiснями борючись та перемагаючи....
  Альбiна з величезним ентузiазмом продовжила, використовуючи при цьому босi пальчики нiжок:
  - Людина за Робуром пiде!
  I вся трiйця агресивно проспiвала, топячи японський флот, i не залишаючи ворожим кораблям жодного шансу:
  - З пiснями борючись i перемагаючи,
  Чоловiк за Робуром пiде!
  I ось справдi топлять кораблi - вони капiтально. I змушують iти на дно.
  Першi дванадцять броненосцiв та броненосних крейсерiв потопленi. I тепер юнi бiйцi взялися за дрiбнiшi посудини. Щоб нiчого й нiкому не вдалося б уцiлiти.
  Робур зазначив iз усмiшкою:
  - Якщо кволий одразу в труну....
  I боса дитяча нiжка хлопчика-професора вiдправила чергову порцiю руйнiвних променiв.
  Альбiна хихiкнула, i вiдзначила, затоплюючи японськi судна:
  - За велич планети i вищi надходження комунiзму!
  I її гола п'ята знову як натисне на кнопки.
  Альвiна продовжуючи трощити, японцiв i використовуючи босi, пальчики дитячих нiжок, в'якнула:
  - За визначний спорт!
  I дiвчата хором заспiвали:
  - Очi, заспанi пацан рукою протри,
  Вiдкрив ти для себе тяжкий спорт.
  Ваги величезнi швидше легко порви,
  Ти встановиш свiтовий рекорд!
  I Альбiна додала, крушивши японцiв на море:
  - Воiстину свiтовий рекорд!
  . РОЗДIЛ Љ 21.
  Японський флот втративши найбiльшi кораблi, i втративши адмiралiв став розбiгатися. I барракудi довелося його переслiдувати та додати гравiтацiйними лазерами.
  Альвiна натискаючи босими пальчиками нiжок на кнопки, проворкувала, вискалив зубки:
  - Ми вас доб'ємо, до кiнця!
  Альбiна пiдтвердила, голою, круглою, рожевою п'ятою натиснувши на кнопочки i ревучи:
  - Сонце, що сходить, стане захiдним!
  Робур теж як довбає вбивчим розрядом по супротивнику, i випалить черговий есмiнець, змусивши його плавитися.
  Пiсля чого прореве:
  - На абордаж!
  Альвiна хихикнула, i крутячи стегнами, скелячи зубки, проворкувала:
  - Японiї буде кiнець!
  Альбiна з цим погодилася, давлячи на кнопки:
  - Ти це зрозумiв молодик!
  Дiвчата ще такi сморкатi на вигляд, а зате бойовi. I вiд японських кораблiв залишаються лише бульбашки.
  Робур переслiдуючи японцiв - заспiвав:
  Не пiде, не пiде противник,
  А це я вiрю !
  Не пiде, не пiде противник,
  Зросла пеня!
  I хлопчик знову натисне голою, круглою, дитячою п'ятою на кнопки джойстика.
  I лупне по японцях, розрiзавши мiноносець на двi майже рiвнi частини.
  Альбiна агресивно вiдзначила, босими пальчиками нiжок давлячи на кнопки джойстика:
  - Це стане все тривiально супер!
  I ще один японський кораблик тоне.
  Альвiна активно топячи японцiв, видала:
  - Я космiчна дiвчина вiйни!
  I показала мову. Пiсля чого почала пiдскакувати, немов на сковорiдцi.
  Ось це дiвчинки - найвищий клас!
  Робур борючись з японцями, спiвав:
  Робур, Робур, Робур -
  Електроннi гойдалки!
  Альбiна, натискаючи босими пальчиками нiжок на кнопки джойстика, агресивно додала:
  Робур, Робур, Робур -
  Ноги до рук полетiли!
  Альвiна, голою, дитячою п'ятою натиснувши кнопку джойстика i потопивши черговий японський корабель, в'якнула:
  - I я нiкому не скажу, що я Робура люблю! Робура люблю!
  Альбiна додала, натискаючи босими нiжками на кнопку джойстика:
  - Робура люблю! I всiх розмiту!
  Оце була команда. I такi дiти топлять японцiв без жодної жалостi.
  Робур подумав, що Микола Другий завдяки їхньому втручанню з царя-невдахи, перетворився на великого. I це скажемо так прямо чудово. I вiн Робур - найбiльший генiй усiх часiв та народiв.
  Таку зброю створити. Вiн хоче влади над свiтом, а зараз допомагає росiйському царевi. Але завжди можна повернути зброю i проти Росiї.
  Вiн Робур бореться насамперед за себе. I робить це дуже успiшно.
  Альвiна теж довбала по супротивнику за допомогою босих пальчикiв нiжок i проворкувала:
  -Цесаревич Микола,
  Якщо царювати доведеться.
  Альбiна, крушивши ворогiв за допомогою своєї голенької, рожевої п'ятки, що так спритно натискає, видала:
  - Нiколи не забувай,
  Кров бурхливим потоком ллється!
  I хлопчик Робур пiдтвердив:
  - Ще як ллється! I ми вороговi врiжемо!
  Альбiна, топаючи черговий японський корабель, взяла i заспiвала:
  - Бурхливе свято Сатани,
  Пролив кров на свiт!
  Альвiна, розпилявши за допомогою босих пальчикiв нiжок мiноносець, агресивно видала:
  - I священний меч вiйни,
  Розрубав секрет!
  Робур помiтив iз дитячою усмiшкою:
  - Та ми розрубали секрет i показали свою колосальну силу!
  I ось черговий японський корабель топиться. Вже майже залишилося в Японiї судiв. Тонуть останнi мiноносцi. I це дуже круто.
  Робур iз задоволенням заспiвав:
  - Кораблi лежать розбитi,
  Скринi стоять розкритi.
  Смарагди та рубiни розтiкаються дощем!
  Альбiна з великим задоволенням, смакуючи слова, дозрiла:
  - Якщо хочеш бути багатим,
  Якщо хочеш бути щасливим.
  Альвiна давячи босими пальчиками нiжок, додала:
  - Залишайся хлопчик iз нами,
  Будеш нашим королем!
  I обидвi дiвчата хором вигукнули:
  - Будеш нашим королем!
  Будеш нашим королем!
  I розреготаться обидвi богинi та класнi дiвчата.
  Але японський флот добитий. I потоплено останнiх посудин. Тепер вiйну майже закiнчено.
  Альбiна з м'ясоїдною усмiшкою помiтила:
  - Треба допомогти Росiї раз i назавжди позбавитися японської загрози!
  Альвiна з цим погодилася, тупнувши босою ногою:
  - Звичайно треба!
  Робур цей агресивний, вiчний хлопчик вiдповiв:
  - А я не й не проти! Будемо конкретно трощити ворогiв!
  I ось їхнiй казковий за силою апарат рушив до берегiв Японiї. Справдi, потрiбно знищити японськi вiйська i в самiй метрополiї.
  Альбiна проспiвала, скелячи зубки:
  - Поки стукає годинник, поки стукає годинник,
  Поки стукає годинник - не вiшайте носи!
  Альвiна з люттю, продовжила, постукуючи голою, круглою п'ятою:
  Поки стукають серця, поки стукають серця,
  За найкраще - борiться до кiнця!
  Робур знизав дитячими плечима. Вбивати японцiв йому було легко. Чи мiг би вiн також легко вбивати i бiлих? Звiсно ж змiг! Вiн хоче влади над свiтом! У цьому його азарт та агресивна iдея. Коли вбиваєш заради того, щоб наблизити мить, коли люди нiколи не вбиватимуть один одного!
  I буде щастя у всьому всесвiтi!
  Робур навiть заспiвав iз захопленням:
  Де це було, коли це було,
  У дитинствi, а може увi снi.
  Лелека на даху гнiздо для коханої,
  Свив навеснi!
  Альбiна помiтила:
  - Це вже не є актуальним! Порiвняно з нашим апаратом, лелека нiхто!
  Робур заперечив:
  - Лелека - це живе, а наше штучне!
  Альвiна заспiвала iз захопленням:
  - Такий добродушний та мирний,
  Але все-таки звiр є крутий.
  Вам здається, я сувенiрний,
  Але ведмедик насправдi живий!
  Альбiна хихiкнула i вiдзначила:
  - Марно просити у лютого звiра пощади!
  I ось їхнiй барракуда на японськiй територiї. За допомогою радара та радiоперехоплення вишукує вiйська, i займається їх винищенням. I трощить прямо скажемо капiтально.
  Робур зрiзаючи батальйон японцiв з гарматами, вимовляє:
  - Ми творимо космiчнi чудеса!
  Альбiна, довбаючи самураїв, видала:
  - Вона дивилася на небеса!
  Альвiна, крушивши японцiв, проворкувала:
  - За новий комунiзм Робура!
  I показала мову. Ось це дiвчисько - просто супер!
  Робур винищивши з дiвчатами пару полкiв самураїв, знову перемiстився. I дiяв дуже швидко. Його рухи на унiверсальному апаратi були як завжди дуже швидкi.
  Альбiна вiдзначила зi смiшком, скелячи зубки, i давлячи босими пальчиками нiжок на кнопки:
  - Ми є дiвчата колосальної грацiї!
  Альвiна заперечила:
  - Не грацiї, а органiзацiї!
  I голою п'ятою натисне!
  Робота у них нелегка, тому що японськi вiйська в метрополiї не зiбранi в одному мiсцi, а рас зосередженi. I їх доводиться лупити частинами.
  Що, безумовно, створює певнi проблеми.
  Робур шукає за допомогою радара. I з ним разом японцiв шмонають та знищують дiвчата. Доводиться лiтати по багатьох районах.
  Робур у польотi складає крилатi афоризми;
  Диктатор - це боксер, який б'є завжди нижче за пояс чужими руками, не слухає гонгу i сам собi суддя!
  Бокс - це кулачний бiй у м'яких рукавичках, полiтика бiй мовами без бiлих рукавичок!
  Боксери на кулаках, полiтики на мовах, боксери за правилами чесно, полiтики беззаконня безчесно!
  Жiнка це теж боксер, тiльки вона найбiльш смертоносна, коли цiлком скидає одяг!
  Професiонали в боксi б'ються з оголеним торсом, професiоналки на палiння оголюють не тiльки торс!
  Боксерський бiй обмежений у часi правилами, протиборство полiтикiв, не знає тимчасових кордонiв та правил!
  Боксери б'ються на публiцi вiдкрито, полiтики борються пiд килимом, а якщо й вилазять щоб куснути язиком нижче за пояс!
  Завзятий боксер - це похвально, але полiтики найчастiше завдають шкоди помилкам!
  Полiтик рветься в леви, але вiдстоювання помилкової точки зору типовий баран, i впертий осел, який свинячить сам собi!
  Бокс яскраве i красиве видовище, полiтика теж слiпить, але дивитися на неї огидно, а слухати у сто разiв гiрше!
  Полiтик має часом яскраве оперення павича та красномовство солов'я, у спiлкуваннi з виборцями все одно залишається безкрилою свинею!
  У боксi цiнний довгi руки, у полiтицi довгi мови, якi набагато вбивчi для цiлої країни!
  Боксер кулаком може вкласти на рингу лише одного опонента, полiтик пiд килимом, довгим язиком вся держава перетворить на руїни!
  Найвитривалiший марафонець - це полiтик, йому часом добiгти до трону не вистачає життя!
  Бiгун розраховує сили на годину, полiтик навiть найобачливiший не напасе сили на вiчнiсть!
  Полiтик часто гомофобiй, але при обов'язково велика дупа, чистюля, але свинячить на повну!
  Полiтик не завжди значуща особа, але обов'язково величезна дупа!
  Виборцi сприймають полiтика, за якого голосують як казкового принца, але завжди одержують голого короля на трон!
  Диктатор, уявляє себе павичем у дiамантах та iмператором у пурпурових шатах, але, коли виборець вимагає звiту - надає голим королем i обскубленою, мокрою куркою!
  Жiноча воля як дiамант у кольє, полiтична безвольнiсть брукiвка, прив'язана до петлi на шиї!
  Жiнку можна порiвняти з дiамантом, чоловiка з кременем, а полiтика зi згустком фекалiй!
  Через силу можна битися з могутнiм ворогом, але нiякi сили не змусять вислухати промову полiтика до кiнця, нав'яжи вiн тобi хоч тричi другом!
  Все у свiтi вимагає зусилля, тiльки пiд монотонне бурмотiння полiтика заснути не важко!
  У боксi часто розбивають носи, а в полiтицi завжди залишаєшся з носом!
  Боксерський нiс кривий, у полiтицi шлях, щоб виборця залишити з носом теж звивистий!
  У боксi часом нечесно вважають очки, на виборах завжди безчеснi голоси!
  У боксi важливо i як б'єшся, i як вважають голоси i у короля рингу трохи фори, у полiтицi неважливо як голосують, а пiдрахунок повнiстю в руках того, хто на тронi!
  У спортi ти можеш стати монархом iз оголеним торсом, а у полiтицi все вже й так голi королi!
  У спортi можна пропотiти i запилитися, але в полiтицi ти забруднишся напевно i нiяким душем не змиєш смердючий бруд!
  Солдат може обрости щетиною, але бути приємним на дотик для жiнки, а полiтик, як гладко не голиться, викликає вiдчуття поцiлунку з рептилiєю!
  Солдат - це орел у ранзi горобця, полiтик - це мокра курка у ранзi iндика!
  Солдат хоч i не яскравий формою, i часом виконує дурнi накази, але на вiдмiну вiд полiтика-папуги не спiває з чужого голосу!
  Солдат - це трудiвник-мурашка вiйни, а полiтикан зверху сипле лайно, будучи жирним трутнем тилу!
  Солдат вiдважений навiть боязкий, полiтик боягузливий, навiть пiвнячись!
  Солдат благородний, але не вiльний, полiтик пiдлий, i теж по сутi раб пристрастей!
  Солдат - це лев, нехай ще недоросток, а полiтика лисиця i вже переросток!
  Солдат схожий на ангела в пеклi, а полiтик - це свиня, яка бенкетує пiд час чуми!
  Босому хлопцевi комфортнiше бiгти снiгом, нiж взутому полiтику лавiрувати мiж струмками!
  Хлопчик навiть на морозi голяка щасливiший, нiж старий, облитий помиями промови полiтикана!
  Жiнка не так боїться виявитися голою та босою, як того, що полiтик-чоловiк її взує, i здере три шкури!
  Жiнка на вигляд боязка, але мало що може її по-справжньому злякати, диктатор-чоловiк загрожує на вигляд, але кидається вiд власної тiнi!
  Для диктатора мовчання золото, тiльки якщо пiдданi без ремствування зносять залiза язиком у кишеню!
  Диктатор запевняє що вiн твердий як скеля, але на перевiрку тиран лише тупорилий брукiвка!
  Дiвчина збиває нiжки, коли бiжить босонiж по гострому каменю, полiтик збиває з пантелику, коли мчить взутий мiж струмками!
  Босу жiночу п'яту може проколоти гостре, взутого полiтиком виборця не проб'є навiть дотепнiсть!
  Жiнка швидше вiддасть перевагу ходити в мороз босiй, нiж бути взутiй полум'яними промовами полiтикiв!
  В мороз гаряче серце не охолоне, а полум'яна мова полiтикана не зiгрiє!
  У серцi у патрiота полум'я, а вiд полiтика лише лайно у печiнках!
  Солдат має полум'яне серце патрiота, а полiтики шлунок продажного страуса та горлянку жадiбного пiтона!
  Солдат зберiгає честь - вона дорого коштує, полiтик розпродає безсоромнiсть, яка гроша ламаного не варта, але обходиться втричi дорого!
  Солдат має сiру шинель, i багато сiрої речовини в головi, полiтик має шерсть сiрого вовка, i прагнути сiрi кардинали!
  Полiтики заради червоного слiвця посилають солдатiв проливати кров, i заради чорного дiлка - зраджують любов!
  Солдат може забруднити тiло, але залишається чистою душею, а полiтику, щоб вiдмитися вiд духовного бруду, не допоможе жодна ванна!
  Солдату доводиться вбивати заради Батькiвщини поганих хлопцiв, полiтик заради своїх амбiцiй убиває все гаразд!
  Солдат, вбиваючи не вбивця, полiтик обiцяючи - не виконує!
  Солдат часом робить неможливе не шкодуючи себе, полiтик нiчого не робить з можливого без користi в свою кишеню, не шкодуючи iнших!
  Солдат - це лев, якому не вистачає пiд командуванням баранiв, полiтик - це лисиця, яку слухаються лише барани з курячим мозком!
  Солдат не завжди може стати левом, але головне йому не виявитися вiслюком, з якого спустили три шкури!
  , Солдат далеко не завжди веде себе як ангел, але в глибинi душi вiдданий Богу, полiтик завжди виливає ангельськi промови з посилами раю, але i на поверхнi духу видно, що вiдданий Сатанi!
  Солдат може залишитися i без чобiт пiд час битви, полiтик же взує, у будь-якiй ситуацiї!
  Солдат носить маскувальну форму щоб вижити заради Вiтчизни, полiтик же хамелеон щоб убити морально виборця, заради захоплення трона!
  Солдат у бою кидається як пес на кабана, полiтик у тилу, багато гавкає та свинячить!
   Добре солдату бути мiцним як дуб при зустрiчi з ворогом, гiрше виявитися тупим, як пень при контактi з полiтиком!
  Кат рубає голови сокирою, солдат колить у горло багнетом, полiтик капає на мiзки язиком, i душить за шию липучими словами!
  Солдату краще бути лютим вовком, нiж боягузливим кроликом, особливо пiд час зустрiчi з удавом-полiтиком!
  Солдат може бути лютим на вигляд, але в глибинi лагiдним агнцем, полiтик з ангельським видом на перевiрку типова свиня!
  Солдати завжди смiливцi, навiть вiдступаючи, здiйснюють лише тактичний маневр, полiтики завжди боягузливi, навiть атакуючи, вони здiйснюються стратегiчну пiдлянку!
  Солдат б'ється з рiвними та сильними за наказом, полiтик нападає на слабкого, з власної сваволi!
  Справжнiй солдат не завжди родовитий, але завжди виконує свiй обов'язок, полiтик навiть iз королiвським родоводом, завжди не виконує обiцянок!
  Солдат iнодi користується пiд час вiдпочинку повiями, полiтик завжди i в роботi, i у вiдпочинку повiя, яка використовує виборцiв!
  Солдат повiй платить зароблене своєю кров'ю, полiтик сам повiя i йому платять за те, щоб вiн зiпсував кров виборцям!
  Солдат стрiляє, посилаючи кулю вороговi в груди, полiтик вбиває, пiдсовуючи свиню в кишеню, та жовч у печiнку!
  Солдат у бою ура кричить, полiтик теж не мовчить, але якщо воїн у битвi битий, то бо крик на жаль не щит!
  Солдат не завжди зiрка, але слава його подвигiв з вiками не тьмянiє, полiтик завжди мiтить на роль свiтила, але безслав'я його покривається цвiллю!
  Солдат працює гострим багнетом i коле на совiсть, полiтик б'є байдики за допомогою мови, чиї гостроти позбавленi совiстi!
  Солдат може випити зайвого вина i обгадатись, але не буде подiбно до полiтика виливати в хмелi без мiри словесний пронос!
  Босонiж дiвчисько готове бiгти за своїм коханим без страху, але з якого переляку виборець дозволяє себе взувати полiтикам!
  Полiтик, це лисиця, для якої виборцi мешканцi курника, але пожираючи м'ясо тих, у кого iнтелект курки полiтикан обов'язково пiдсуне свиню!
  Солдати - це бiйцiвськi пiвнi, що несуть золотi яйця, для iндикiв-генералiв яких, у свою чергу, пожирають полiтики-лисицi!
  Солдат бiжить в атаку вiрячи в перемогу, полiтик у тилу, за будь-якого результату насвиняє бiйцю вiдступом вiд принципiв!
  Солдати iнодi вiдступають, бо щастя мiнливе, полiтицi ж завжди здають, їхнє щастя в пiдлянку та пiдсовуваннi свинi!
  Босонiж хлопчик занадто спритний, щоб дозволити полiтикану загнати себе пiд каблук!
  Коли босi нiжки дiвчата пораненi гострим камiнням, вони ранять серце чоловiка, а от полiтики змушують сьорбати щи лаптем, вiдбивають печiнку виборцям!
  Солдат не шукає смертi, хоче жити, полiтик не шукає способу виконати передвиборчi обiцянки - хоче наживатися на виборцях!
  Солдат завжди юний серцем, навiть посивiвши, полiтик старий пройдисвiт, що сидить у печiнках, i лихий чорт навiть iз густою шевелюрою!
  У давнину у солдата був меч, потiм його замiнив автомат, щоб легше вбивати ворогiв, а у полiтика за часiв зброї язик - смертоноснiше якого винайти неможливо!
  Солдат - це свого роду машина вiйни, але залишається людиною, у полiтицi ж немає нiчого людського, вiн механiзм вiйни проти розумних доводiв!
  Краще ложка до обiду, нiж сьорбати щи лаптем!
  Якщо в полiтицi важко подружитися як вовкам у зграї, давайте хоч не свинячитимемо один одному сидячи на диванi!
  Полiтики гризуться як вовки та пiдкладають один одному свиню як лисицi!
  Полiтик ще може сховати вовчi iкла пiд овечою шкiрою, але нiщо не приховає свинячий п'ятак!
  Полiтик, який не може приховати свинячий п'ятак вiд виборцiв не вартий i ламаного гроша!
  Полiтик так насвиняє виборцям, що вони завиють вовками!
  Полiтик без вовчої хватки, але з повадками свинi доведе виборця до собачого життя!
  Полiтик хреститься руками, залазить у кишеню язиком, а душу топче чоботами!
  Якщо у полiтика на тижнi сiм п'ятниць, то виборцю залишається пустий день народження у понедiлок!
  Не бiда народитися народиться у понедiлок, лихо обрати диктатора у недiлю!
  Зробивши вибiр на користь тирана на виборах у недiлю, ризикуєш отримати суцiльний понедiлок!
  Вибираючи залiзну руку, ти отримуєш на шию сталевий ланцюг!
  Все ж таки краще при владi залiзна рука, нiж кiстяна нога анархiї!
  Найжорстокiша влада краща за повну анархiю, легше винести одного тирана, нiж тисячу браткiв!
  Справжнiй правитель має бути народу як казковий принц, а чи не голий король!
  Казкових принцiв у полiтицi дуже мало - зате суцiльнi голi королi!
  Принц - це майбутнiй король, голий король - це банкрут у теперiшньому!
  Жiнка чекає на казкового принца, але отримує голого короля, виборець месiю, а отримує безвiльного лицедiя, або безпринципного тирана!
  Жiнка чекає на принца поки не одружитися, виборець чекає на виконання передвиборчих обiцянок, поки рак на горi не свисне!
  Полiтик майстер брехнi та гросмейстер виправдань, а в умiннi насвинячувати взагалi чемпiон свiту!
  У полiтика лише один шанс справити перше враження i постiйна можливiсть свинячити!
  Полiтик знає, що двiчi два-чотири, але намагається довести, що, додавши йому ще два термiни, ви отримаєте цiлий свiт!
  Полiтик хоче мати силу i трон лева, але по силi вiн у кращому разi пiвень, а за становищем лисиця риє нору з метою пiдкласти свиню!
  Виборець повинен мати сталевi нерви, щоб не покритися iржею вiд словесного дощу полiтикана!
  Легше повiрити в те, що небо впаде на землю, нiж у те, що диктатор заслужив звеличення до небес!
  Полiтик готовий виливати обiцянки солов'ям завжди, а виконувати обiцяне, коли рак на горi свисне!
  Чому так важко виконати передвиборчi обiцянки - очима можна з'їсти кита, але рота роздере велика ложка!
  Виконати можна все, що малює уяву, якщо це не обiцянки полiтикана, обдiленого розумною фантазiєю!
  Полiтик готовий продати душу Дияволу заради влади, але Сатана не купує що не вартий i ламаного гроша i саме йде в руки задарма!
  Полiтик не може стати Богом, але вмiння насвинячувати вiн сам Сатана!
  Виборець хоче чистоти у полiтицi, щоб їсти м'ясо, але отримує вiд брудного полiтикана лише один сорт - пiдкладену свиню!
   У кухаря-полiтика один гарнiр - локшина на вуха, i один сорт м'яса - пiдкладена свинина, на третє дiрка вiд бублика з медом обiцянок з струмка красномовства, i насамкiнець каша березова та сир у мишоловцi!
  Полiтик - це кухар, який пiд солодкi промови готує неїстiвнi страви, щоб легше було самому заковтнути виборця!
  Полiтик - це кухар, який щедро годує виборця медом промов, але навiть мед гiркий, якщо в ньому тонеш!
  Якщо диктатор iз мiною хитрою свої термiни обнулив, це означає виборець знову лаптем отримав!
  Воїн б'ється завжди за праву справу, полiтик же всi трофеї веде лiворуч!
  Воїн стрiляє з лiвої руки за праву справу, полiтик же язиком, веде лiворуч усi досягнення!
  Вiйна - це протилежнiсть океану кохання, але теж потребує фонтану кровi!
  Воїн не Бог за силою, але ангел з благородства!
  У солдата залiзна каска, сталевий багнет i золоте серце, але полiтик його й у мiдний грiш не цiнує!
  Солдат часто женуть на бiйню як баранiв, але вони леви серцем, а полiтик що гарчить левом - типовий баран!
  Солдат теж може злякатися смертi, але все-таки його бiльше лякає безчестя, а полiтик тремтить за своє життя, а честь втратив давно!
  Солдати, здолавши ворога святкують перемогу, полiтик обдуривши виборця святкує боягуза!
  Хлопчик може бути добрим воїном, але полiтик нiколи не подорослiшає до вiдповiдальностi перед виборцем!
  Краще бути босоногим хлопчиком, нiж дозволити полiтиканам взути тебе та вкрасти молодiсть!
  Дiвчина - це пишна квiтка, яка може зав'яти, але нiколи не втратить аромату, полiтик - це купа гною, вiн може пiднятися на трон, але смердiти вiд цього буде тiльки сильнiше!
  Солдат-це справжнiй чоловiк, полiтик - це сварлива баба в штанах!
  У солдата лють благородна наче рев лева, а в полiтика iстерiя пiдла, слово бекання барана!
  У солдата рiдко буває вихiдний, а полiтик має сiм п'ятниць на тижнi, а його виборцi святкують день народження у понедiлок!
  Солдат, впавши вiджимається, полiтик завжди морально падає i вiджимає в свою кишеню!
  Солдат iнодi змушений порожнини по бруду залишаючись людиною, а полiтик у чистому одязi та облитий одеколоном залишається свинею!
  Солдат i честь вiддає i з честю лишається, полiтик пiдсовує свиню i залишається свинею!
  У солдата гудзики в ряд, у полiтика як у вепря зад!
  Солдат вушка брави дiтлахи, а полiтикiв вiдправ у психлiкарнi!
  Людина кажуть, що походить вiд мавпи, а полiтик вiдразу видно так i залишився свинею!
  Праця з мавпи зробив людину, а полiтика пiдкилимна боротьба перетворила на сумiш лисицi зi свинею!
  Робiтник трудиться i iнодi випиває спиртне, полiтик свинячить, i завжди викидає блювотину словесного проносу!
  Солдат росте вiд бою до бою, полiтик вiд однiєї виборчої кампанiї до iншої, все бiльше перетворюється на повiю!
  У солдата горять очi юним азартом бiйця, у полiтика, як на злодiї, горить шапка, з байдужiстю пропаленого цинiка!
  У солдата вибiр: груди у хрестах або голова в кущах, а у полiтика на виборах однi хрести забитi на сподiваннях, виборцiв та голови капустянi!
  Солдат навiть малий на зрiст мужнiстю гiгант, полiтик навiть iз високим становищем - совiстю пiгмей!
  Солдат хоче подарувати за подвиг жiноче тiло, а полiтик незаслужено ставить на рак всю країну!
  У солдата завжди є час i мiсце для подвигу, але не завжди вдається його вчинити, полiтик у постiйному цейтнотi обов'язково встигне пiдкласти свиню i напасти на голову!
  Полiтик - це єдине безкриле створення в природi, яке всiм гадить на голову!
   Кожен школяр знає, що двiчi два-чотири, тiльки полiтики замiсть примноження цифр, виробляють постiйний подiл у свою кишеню!
  Солдат вчитися, набиваючи шишки, полiтик намагається привчити виборцiв до думки, що можна процвiтати, якщо бити байдики!
  Кожен солдат боєць, рiзниця тiльки на рiвнi, кожен полiтик повiя, рiзниця тiльки в ранзi сутенера!
  Солдат частково кат, бо теж проливає кров, полiтик по повнiй негiднику, бо капає на мiзки!
  Якщо генерала запрошують на весiлля, то солдат отримує запрошення рятувати Батькiвщину, щоб весiлля грали у вiльнiй країнi!
  . РОЗДIЛ Љ 22.
  Останнiм великим скупченням вiйськ була iмператорська гвардiя. Це добiрнi самураї бiля мiкадо резиденцiї. Саме за них i взялися воїни дитячого трiумвiрату.
  Вони хотiли покiнчити з японською загрозою - раз i назавжди!
  Вiчний хлопчик Робур натиснув босими пальчиками своїх дитячих нiжок на кнопку джойстика, i лупнув убивчою силою руйнування, i спалювання воїнiв країни вранiшнього сонця.
  Робур скелячи зубки, проспiвав:
  - Я всiх сильнiший у свiтi,
  I замочу в сортирi!
  Альбiна зi смiшком вiдзначила, скелячи дитячi iкла i спiваючи:
  - Один два три! Ворогiв усiх розiрви!
  I дiвчина як натисне на кнопки джойстика босими, точеними нiжками. Вона войовниця просто рiвня гiпер.
  Альвiна довбала по самураях, за допомогою голої, витонченої, рожевої п'яти i проворкувала:
  - За Батькiвщину - нашу матiр!
  Альбiна помiтила зi скептичною посмiшкою:
  - А це буде здорово? I що означає наша мати?
  Альвiна оскалившись, вiдповiла:
  - Давно зрозумiти ядрена мати - розумом дiвчат розумiти!
  I знову давай випалювати та розпилювати гвардiю. I робила вона це дуже завзято.
  Робур тим часом наводив своїми босими, дитячими, засмаглими нiжками на супротивника зброї i думав про сенс буття.
  Ось у кожної людини є в життi своя мiсiя. I проти цього не попреш. Наприклад, вiн робив найбiльшi вiдкриття в технiцi, i це йому вдавалося. Нинi ж треба ощасливити людство власною диктатурою. I це його головна мiсiя.
  I Робур круша японцiв проспiвав:
  - Ось прийде мiсiя, i тодi Росiя замiсть Миколи обере мене!
  I ось скiльки вбитих японцiв. Просто цiлi нагромадження трупiв. Гинуть гвардiйськi полки iмператора, який мав шаленство зв'язатися з Росiєю. Втiм, якби тiльки з царською Росiєю, то це ще пiвбiди, а тут проти нього технiчний генiй Робура. I це справдi велика проблема.
  Робур знову став уголос вимовляти крилатi афоризми, що легко зривалися з його дитячої мови;
  Розкаяний демон краще за полеглого ангела!
  Найкращий спосiб встановити справедливiсть - покарати всiх!
  Кожному овочу свiй час, а собацi ланцюг до обiду та повiдець на вечерю!
  Наказує мудра голова, а хапають спритнi пальцi. Одне неможливе без iншого - розум без тiла, як душа без тiла!
  Не завжди мудрий на тронi, але завжди з царем у головi!
  Не плюй навiть краплею у своє минуле, якщо не хочеш у майбутньому потрапити в океан блювотини!
  Навiть найменша реальна добра справа, переважить велетенськi мрiї та прожекти!
  Вбити пiд силу останньому дурню, зате воскресити здатний справжнiй перший генiй!
  Людство або розвинеться до Всемогутнього Божества, або опуститись до мавпячого убогостi, але на одному рiвнi залишатися також неможливо, як стояти на ребрi монетi пiд час землетрусу!
  Один раз краще рубати мечем, нiж тисячу разiв погрожувати цеглою!
  Хочеш стати щасливим - вдало одружуйся, хочеш знайти мудрiсть - одружуйся невдало!
  Шлюб, бракований тодi, коли у нареченого руки ув'язненi пiд те, що не дасть задоволення нареченiй!
  Вбити може i дитина, а для воскресiння слiд дозрiти рiвня демiурга!
  Лев м'ясоїдний цар звiрiв, але найвбивчiша - це хитрiсть лисицi!
  Коли осел став царем, лисиця уявила себе Богом, а iншим довелося орати як iшакам!
  У шахах є стiйкi правила, у полiтицi стiйко панує гра без правил та правової свавiлля!
  Шахи гра для великих розумiв за чiткими правилами, полiтика зовсiм не гра, для величезних негiдникiв за розпливчастими поняттями!
  Найбiльший розум, безсилий пояснити останньому дурню - чому полiтика суцiльне безумство!
  Винахiд колеса - велике вiдкриття на благо людства, але вмiння полiтикiв керувати виборцями по колу - найбiльше прокляття!
  Для розумного мотузка - виручалочка, щоб вибратися з яру, для дурня ж - це петля, i до бiди вiдвага!
  Пудовий кулак має п'ять пальцiв, але хто б'є не має i грама совiстi!
  Найболючiше падати легковiрному виборцю iз золотих гiр, обiцяних полiтиканами!
  Чим вище золота гора обiцянок полiтикана, чим вiрнiше з неї злетiвши виборець зверне шию!
  Часом полiтик пiдтримує виборця - як петля повiшеного!
  У ремеслi бувають майстри на всi руки, у полiтицi ж майстернiсть однiєю мовою!
  Навiть найумiлiшi руки не можуть все полагодити, зате невмiлi полiтикани мовами, здатнi все розламати!
  Найсильнiша людина руками не пiднiме й тонни, але полiтикан язиком не слабко опустить цiлу державу!
  Кобра перед тим, як випустити в тiло отруту шипить, а полiтик виливається солов'ям, отруюючи душу!
  Змiя пускає отруту через iкла, полiтик опускає отруту через мову, вбиваючи набагато вiрнiше!
  Правда часом гiрка, але його сiль iстини цiлюща, полiтик завжди солодкий, але його мед викликає дiабет розчарування!
  Буває мед iз вуст полiтикана без хлiба, але не буває трудового хлiба без солi iстини!
  Полiтику при поглядi на диктатора завидно, лити кров смачнiше, нiж мазати до рота повидло!
  Диктатор гiркий як полин, але сiль iстини в ньому лише у печiнках у пiдданих!
  У полiтика-демократа солодка мова, у полiтика-диктатора спочатку мова, а потiм голова з плечей!
  Для того, щоб зробити кар'єру в полiтицi, потрiбно знати три правила: мовчання - золото, мова - має бути як мед, обiцяючи в три короби, бери з лобi в три дороги!
  Полiтики кажуть одне, а роблять iнше, з одним винятком - iз ними справдi нудьгувати не доведеться!
  Коли чоловiка взивають вiн розоряється, а коли жiнка скидає взуття, то примножує свiй стан!
  Не кожен чоловiк може претендувати навiть на мiсце ангела, але кожна жiнка вже в потенцiал богиня!
  Нарештi, гвардiя знищена повнiстю, та й палац частково зруйнований.
  Тепер треба змусити мiкадо пiдписати безумовну капiтуляцiю перед Росiєю, а потiм провести референдум щодо включення Японiї до складу Росiйської iмперiї.
  Очевидно це головне...
  Дiвчата одягли саморобну броню та вийшли з лiтального апарату.
  Їм нiхто не чинив опiр.
  Мiкадо чекав на них разом iз мiнiстрами. Побачивши босоногих дiвчаток, сановники знiяковiли й почервонiли.
  Альбiна наказала:
  - На колiна!
  Мiкадо та мiнiстри покiрно опустилися. Вони тремтiли вiд страху.
  Альвiна наказала:
  - А тепер цiлуйте слiди наших нiг!
  I щоб бути переконливiшим з кишенькового бластера зрiзала двох охоронцiв iмператора. А потiм занурила в кров, що пролилася з убитих свої босi нiжки. Слiдом за нею забарвилася в червону рiдину i Альбiна.
  Пiсля чого дiвчатка залишили червонi, витонченi, невеликi слiди своїх нiжок.
  Iмператор та мiнiстри покiрно цiлували їх. I це було найсильнiшим приниженням Японiї.
  Потiм, очевидно необхiдно пiдписати абсолютну капiтуляцiю країни висхiдного сонця.
  Альбiна та Альвiна змусили розписатися весь кабiнет мiнiстрiв.
  А потiм мiкадо знову став на колiна та поцiлував голi, закривавленi пiдошви вiчних дiвчаток.
  Так вiдбулася окупацiя Японiї та повна перемога.
  Але поки що потрiбно дочекатися прибуття росiйських вiйськ. Принаймнi було оголошено радiо, що Японiя капiтулює.
  Робур був дуже задоволений, i вiчний хлопчик вигукнув:
  - Я перемiг цiлу iмперiю!
  I розреготався... Покидати бойову машину було небезпечно, але сидiти одному нудно.
  I вiчний хлопчик, який одержав у дар безсмертя, вирiшив продовжити колекцiю крилатих висловiв;
   Щоб радiти перемозi та не оплакувати гiркоту поразок, потрiбен пiт працьовитостi та iскра таланту!
  Солдат чує серцем, коли слiд йти в атаку, а полiтик, котрий давно в печiнках посилає на забiй!
  Солдата iнодi вiдвiдують сумнiви в компетентностi командування, але полiтик без жодних сумнiвiв не компетентний, що в умiннi брехати!
  Солдат - це син орла, що клює супостата i пурхає в небi, полiтик син лисицi, що гадить на голову, i свинячить у кулуарах!
  У бою хоробрий перемiг його до початку бiйки, боягуз програв, не вступивши в битву, полiтик збентежував ще до розподiлу трофеїв!
  У битвi завжди сили нерiвнi, хтось сильнiший, хтось слабший, а полiтицi все одно добре вмiють свинячити!
  У бою, солдат строчить з кулемета, i полiтики в тилу барабанили свою мову безцiльно!
  Солдата не треба стимулювати на подвиг - вiн завжди готовий, а полiтик у будь-який момент тобi насвинячує!
  У солдата як у кiшки дев'ять життiв, а у полiтика як у бiса - мiльйон масок!
  Солдат навiть хворiючи тiлесно - здоровий морально, а полiтик завжди одержимий болючим бажанням насвинячити виборцю!
  Роботи не можуть хворiти, справжнi солдати не здаються, а полiтики вiд природи не здатнi не насвинячувати!
  Войовниця - це тричi воїн, полiтик - це мiльйон разiв свиня!
  Солдат це насамперед людина, а другий воїн, полiтик це першою мiрою свиня, а другий лисиця!
  Босонiж жiнка може обiгнати будь-якого взутого чоловiка, без взуття ногам легко, без мiзкiв прожити тяжко!
  Жiнцi не соромно хизуватися голою п'ятою, куди гiрше якщо тебе чоловiк взув i здер три шкури!
  Полiтик може перети як танк, але його броня як желе зi словесного проносу!
  Солдат може в походi заворушити, але полiтик, що знаходиться в тилу, - це вже гнойова воша за покликанням, та ще й увесь час свинячить!
  Полiтик - це той баран, з якого не отримаєш шерстi на валянки, а сам сьорбатимеш щило лаптями!
  Свиня дає людям м'ясо та сало, а полiтик свиняча тiльки вiшає локшину на вуха, i пiдкладає сир у мишоловку!
  У полiтика мова суцiльна каша та солянка обiцянок, i до неї ще трохи сиру вiд мишоловки, така їжа викликає лише виразку розчарування!
  Солдат любить жiнок i Батькiвщину, полiтик сам як примхлива жiнка та обожнює владу над Батькiвщиною!
  Солдат хоче здiйснити подвиг i стати героєм, полiтик завжди знаходить можливiсть здiйснити пiдлiсть i отримати нагороду!
  Якщо солдат не рахує зiрки, то рано чи пiзно заслужить їх на погони, але полiтик вважаючи себе зiркою, не заслужив i хреста на могилу!
   Солдат який завжди знаходить мiсце пiд сонцем, та його душа свiтла, полiтик часом займає мiсце свiтила, але духом сам чорт!
  Солдат шукає слави i хоче вижити, полiтик уже знайшов ганьбу i хоче жити на широку ногу!
  Солдат вiддає честь, i залишається з честю, полiтик пiдсовує свиню, i сам залишається шелудивими кнуром!
  Солдатська служба не дає вiдростити живiт, але втративши живота, воїн знаходить безсмертя в людських серцях, а полiтик нагулявши пузо, залишається тiльки в печiнках!
  Солдат не щадить живота i не має пузо за те, що люблять дiвчата, полiтик за живiт трясеться i нагуляв мамон, i за це ненавидимо виборцями!
  Боса дiвчина щасливiша за стару, яку взули шарлатани, обiцяючи вiчну молодiсть i багатство, але замiсть юної шкiри, здерли три шкури!
  Солдат ще не зовсiм генерал, не поступається йому в кмiтливостi та мужностi, полiтик не зовсiм Сатана, але щоб зробити пiдлiсть у нього ще є чому повчиться межу!
  Гола жiноча п'ята кругла i спокуслива, голi королi якими постають перед нами полiтики, коли з них зривають маску, округлi мовою, але викликають огиду!
  Льотчик не народжений крилатим, крила вiн отримує у боротьбi, полiтик не народжений носатим, але виборцiв залишає з носом легко!
  Солдатська майстернiсть народжується у муках, полiтична вiртуознiсть породжує муки у виборцiв!
  Солдат ще не майстер, але вчиться вiд бою до бою, полiтик уже давно не ангел, i сатане вiд однiєї виборчої кампанiї до iншої!
  Народжений повзати лiтати не може, але раб вiд народження здатний злетiти на трон, якщо в нього завзятiсть дятла, iнтелект сови та орлиний свiтогляд!
  Перемагає найсильнiший на вiйнi, а найбiльша сила в хитрощi, тому лисиця завжди братиме вгору над левом!
  Солдат бере не стiльки силою, скiльки кмiтливiстю, мозок найсильнiша частина тiла хоч не має м'язiв, а мова найшкiдливiша, хоч i за зубами!
  Солдат пiдтягує ремiнь, щоб легше було бiгти, полiтика змушує виборцiв затягувати паски, i вони розбiгаються!
  Солдат має крила духовнi i орел у душi, полiтик має свинячий п'ятак у дусi, i гiрше за свиню душу!
  Мова чоловiка охоче лиже голу п'яту жiнки, але ще охочiше дурнi чоловiки дозволяють себе взути мовним полiтикам!
  Мови у полiтикiв довгi, але дуже короткi руки, щоб виконати обiцяне безрозмiрними ротами!
  У кого iнтелект мухи клюють на мед промов полiтикiв, а у кого жадiбнiсть щура, кидаються на безкоштовний сир у мишоловцi!
  Полiтики рiдко бувають дурнями, навпаки частiше дурнi тi, хто вiддає голос солодкозвучним полiтиканом, ризикуючи за це отримати вухами, i залишитися без порток!
  - Полiтик i сам кишеньковий злодiй, i є кишеньковим, i кишеня має без дна, але дiстати з нього може для виборцiв тiльки фiгу!
  Загарбник топче землю чоботями, а жiнка зневажає чоловiка босими ногами, земля стогне вiд болю, чоловiк буркує вiд захвату!
  Солдат не хоче вбивати, але виконує свiй обов'язок на совiсть, полiтик прагне кровi, i не має грама совiстi!
  Солдат не хом'як щоб робити запаси, i не ховраха щоб ховатися, i не щур щоб гризти своїх, але зуби у нього воiстину левовi, коли вiн б'ється за праву справу!
  Солдат - це бойова одиниця, полiтик - просто войовничий нуль!
  Полiтик - це не солдат i не воїн, але дуже ефективно вбиває довгим язиком i зриває дах iз петель!
  Диктатор знiмає стружку з пнiв теж використовуючи довгу мову, пилу красномовства!
  Наймiцнiша кiстка - це мова, якщо вона не недорiкувата!
  Якщо полiтик непрямий, то в полемiцi вiн не збере кiсток!
  Полiтик - це ще той фрукт, який нiколи не дозрiє, щоб нагодувати виборцiв, але гнилий з моменту виставки на оцiнку голосуванням!
  Полiтик - це фрукт, який, виливаючись соком красномовства, перетворює виборцiв на овочi!
  Пляшка горiлки о пiв лiтра, смертоноснiша за дюжину Гiтлерiв, то вип'ємо ж за те, щоб росiян i всiх нас убивало тiльки спиртне!
  Хлопчик голою п'ятою вибиває зуби вороговi, дорослий якого обули полiтицi залишається беззубим псом, що виє на мiсяць!
  Гучна слава приходить до солдата нелегко, але вона розумна, а ось полiтик постiйно наривається на гучнi скандали поганої слави!
  Солдат - це воїн свiтла, за яку б iдею вiн не бився, полiтик це мерзота пiтьми незалежно вiд якого прапора вiн виступає!
  Не має значення пiд яким прапором солдатiв, головне, щоб у його серцi палала вiдвага, i полiтика колiр забарвлення не має значення, все вiн боягузливо буде у виборця в печiнках!
  Солдат пiд поганим прапором заслуговує на бiльшу повагу, нiж полiтик пiд правильними гаслами, але незалежно вiд базару пiдкладає свиню!
  Комунiзм - це рай, який люди хоча побудувати на землi мозолистими руками, але полiтики-свинi перетворюють планету пекло, руйнуючи хороше довгими мовами!
  Солдат за Батькiвщину завжди горою, полiтик тiльки гальмує брукiвка, його свиню боєць урою, щоб не гадав занадто!
  Жiнка може бути мовчки хорошим солдатом, а полiтик навiть у штанах паскудна, балакуча баба!
  Полiтики мають довгi мови та безрозмiрнi амбiцiї, але Землю захопити, руки короткi, а розум ще менший!
  Не вихваляйся технiкою зi сталi, якщо в тебе дух як желе, то i кийком дикуни трусу дали, i на небi, i на землi!
  Полiтик, меле нiсенiтниця, вiд якої не борошно на хлiб, а суцiльне борошно, з локшиною на вуха виборцям!
  Солдат - це лицар, що бореться з драконом, але цей дракон насправдi в тилу i має не сiм голiв, а мiльйон масок, i безлiч свинячих рил!
  Солдату, щоб не стати обскубленою куркою, доводиться бути гусем, полiтик, щоб засмажити виборцiв на шашлик, iз задоволенням насвинячує, не по-товариському!
  Солдати бувають зовсiм хлопчиками, але дорослiшають вiд бою до бою, полiтики незалежно вiд вiку, вiд однiєї виборчої кампанiї до iншої впадають у ще бiльший маразм!
  Солдат може бути безбородим, але славним воїном, а полiтик у будь-якiй ситуацiї не може не кинути хвоста!
  Хлопчик мрiє стати воїном орлом, але звiдки беруться полiтики-свинi на стiльки бруднi, що про них i мрiяти гидко!
  Хлопчик природжений боєць швидше побiжить босонiж снiгом, нiж дозволить себе взути полiтику i перетворити на валянок!
  Гола жiнка - це не обскупа курка, вона з будь-якого чоловiка знiме портки i навiть гордовитого правителя перетворить на голого короля!
  Хлопчик виростає в солдата, а ким був у юностi полiтик, якщо з нього виросла така велика свиня?
  Повiя з клiєнтами чесна - грошi в обмiн на задоволення, а полiтик закiнчений брехня, голоси виборцiв та податки в обмiн на суцiльне розчарування!
  Полiтик - це дуже дорога повiя, вiд якої не лише ризикуєш отримати сифiлiс мозку, а й свиню до кишенi!
  Полiтик - це такий рiзновид повiї, щоб замiсть зняти з себе одяг, здирає три шкури з виборцiв i заражає, через телевiзор!
  В одну рiчку двiчi не входять, але постiйно свинячого мерзотника, можуть переобрати дюжину разiв!
  Тварини та дiти не люблять їжу без солi, але чомусь дорослi люди так клюють на солодку мову полiтиканiв, позбавлених солi iстини!
  Сiль iстини буває гiркою, але має цiлющу силу, мова полiтика солодка, але викликає дiабет розуму!
  Людина не хоче бути пiшаком, але кар'єру в армiї починають iз рядових, полiтик не хоче грати за правилами, i кар'єру в полiтицi веде з беззаконня!
  Полiтик, який ображає геїв, сам неабияка дупа, i не має чоловiчої гiдностi!
  Солдат двiчi не загине, полiтик же тричi зрадить i мiльйон разiв обдурить!
  Двом смертям не бувати, i з босого чоботи не знiмеш, але полiтики примудряються вбивати постiйно, i здирати три шкури!
  Дiвчина не боїться босонiж бiгти по снiгу, вона побоюється, як би наречений не виявився тупим валянком, взутим по вуха!
  Солдат на вiйнi стає бiльш юним i зрiлим одночасно, полiтик у пiдкилимнiй боротьбi, старiє i матюкає, одночасно опускаючись до рiвня дикого звiра!
  Солдат приватний термiновик i стає професiоналом на вiйнi, полiтик не знає термiнiв, i професiонал на присвоєннi перемоги!
  Солдат має бути кремiнь, але не камiння серцем, полiтик уже давно має замiсть серця камiнь, але має твердiсть гуми!
  Хороший солдат у бою як Диявол - що треба гасити вогонь, майстерний полiтик у пiдлостi сам Сатана, а виконаннi обiцянок - типовий шланг!
  Солдат може загинути на полi лайки, але це краще, нiж згинути пiд потоком солодкої брехнi з вуст полiтикiв у мирний час!
  Хто народиться воїном, помре героєм, хто став полiтиком, вже мертвий мерзотник, i ходячий труп!
  Полiтика - це коли кажуть одне, мають на увазi iнше, роблять третє, виходить четверте, а все одно виходить боком i залишається гидотою у печiнках!
  У полiтицi братiв немає, але повно бiдних родичiв, немає казкових принцiв, але надмiр голих королiв, немає правди навiть на мить, але брехнi вистачить не на одне поколiння!
  Кохання приходить, коли не чекаєш, полiтикани прилипають, коли не кличеш!
  Кохання всi вiки покiрнi, полiтикам всi пiдлостi пiд силу!
  Полiтик - це чудовисько, що видає себе за красеня, але нiяка розкiшна амунiцiя не приховає свинячий п'ят i вовчi iкла!
  Солдат теж певною мiрою чудовисько, бо вбиває на полi лайки, але на вiдмiну вiд полiтика вiн у рiвних умовах, а ось виборець завжди у програшi!
  Жiнка хоче любовi та щастя собi та своїй сiм'ї, полiтик насамперед зацiкавлений пiдгадати iншим, i одержимий любов'ю до грошей!
  Жiнка схожа на троянду: принадний аромат, яскрава зовнiшнiсть, гострi шипи, а на кого скидається полiтик, що вражає смердючiстю, убогою зовнiшнiстю, i шпилькою кактуса?
  Жiнка, це втiлення краси i, чистоти, нехай не завжди iдеальне, а ось полiтик завжди буде еталоном пiдлостi та потворностi!
  Босоногий хлопчик не так часто хулiганить i залазить у кишеню, як полiтик творить гидоти i пiдкладає свиню!
  Дитина любить грати зi зброєю, але вона принаднiсть, полiтик любить їм брязкати, але замiсть страху вселяє огиду i смiх!
  Людина сталася, як кажуть вченi вiд мавпи, полiтик хоч i типовий примат, особливо успiшним людям, має спорiдненiсть iз шакалом!
  Людина має Божественну творчу природу, але розпинаємо полiтиками, що просто чорт за вдачею i творять свавiлля!
  Полiтик - це Диявол у тiлi, тiльки не володар пекла, а творець пекла на Землi, в якiй чорти виходять з-пiд контролю та породжують хаос!
  Солдату суддя Бог i час, а полiтик i без суду мерзотник, i його беззаконня не знає тимчасових рамок!
  Солдат не шукає спокою, i буря теж не манить, полiтик подвиги закопає, дуже заздрiсний паразит!
  Солдат часом воїн мимоволi, i йому не хочеться вбивати, але виконує священний обов'язок перед Батькiвщиною, а полiтик добровiльний зрадник, якому подобається свинячить, не виконувати зобов'язань перед виборцями!
  Солдат вирiшує у боях головоломки, полiтик будує хитрi комбiнацiї, не може вирiшити справу свiтом!
  Полiтик - це такий генерал, що замiсть еполетiв носить картковi погони дурня, сам, втiм, лисиця!
  Солдат може програтись у карти, але полiтик i не граючи, носить погони з шiсток!
  Солдат боєць цiлком крутий, коли вiн ладнає з головою, полiтик це знай свиня, з орла отримає горобця!
  Солдат знає, що таке страх, але долає себе, полiтик знає, що таке честь, але провертає пiд себе!
  Якщо жiнка не боїться хизуватися голими нiжками, не дозволяє себе взувати чоботям, значить вона народилася в сорочцi!
  Воїн, який не дозволить зняти з себе три шкури - народився в сорочцi!
  Жiнка не соромся ходити босонiж, бiйся опинитися пiд каблуком бiля валянка!
  Не хочеш ковтати вiстря клинка - обзаведись тодi гострим розумом i сталевою витримкою!
  Вiстря шпаги дурня здатне проткнути тiло, але по-справжньому вразити серце здатне лише гостре слово мудреця!
  Солдат - це диявол, у якого чисте серце, полiтик претендує на роль Бога, але сповнений брудних думок!
  Не соромся жiнка своєї наготи у пошуках принца-чоловiка, соромитись вийти замiж за голого короля!
  Жiнка, яка за допомогою голих нiг здирає з чоловiка, три шкури народилася в сорочцi!
  Жiнка, що народилася в сорочцi оголеним тiлом, взує чоловiка, навiть якщо вiн не повний валянок!
  Жiнцi важливiше народитися в сорочцi, нiж отримати розкiшну сукню вiд голого короля!
  Краще жiнцi ходити голою, нiж дозволити здерти три шкури повному валянку, краще босий, нiж взутий тупим чоботом!
  Якщо босонога жiнка, оголивши груди зриває оплески, а не образи i свист, значить вона народилася в сорочцi i не дасть себе взути!
  Жiночi слабкостi обертаються привабливою силою, i якщо чоловiк проявить слабину, його заштовхають у болото безсилля!
  Жiнка має вмiти прощати, якщо хоче бути успiшною, чоловiк якщо хоче чогось досягти, не повинен давати собi спуску!
  Мiсце орла отримує той, хто вмiє виливатися солов'ям i не рахує ворон!
  Той, хто багато вважає ворон, зовсiм безкрилий, i не має дзьоба!
  Хто продає Батькiвщину за золото, той не вартий ламаного гроша i покриється iржею зради пiд благородним металом!
  Грабуючи нащадкiв, розоришся до порожнечi, бо все втопиться в бездонному вирi злочинiв минулого!
  Воїн повинен бути мудрим як сова, хоробрим як орел, i не рахувати в бою ворон, щоб не виявитися обскупаною куркою!
  Не бiда, коли мало рокiв, повне лихо, коли не вистачає мiзкiв та кмiтливостi у будь-якому вiцi!
  Хлопчисько хоче бути солдатом i потрапити на вiйну, щоб стати героєм, полiтик хоче бути полководцем, вiдсидiтися в тилу i зробити пiдлiсть!
  Солдат хоче кашi з м'ясом, але отримує березову кашу вiд командирiв i пiдкладену протухлу свиню вiд полiтиканiв!
  У бою потрiбен не тiльки гострий багнет i сталева шабля, а й гострий розум i сталевi нерви iз золотими руками винахiдника!
  Народу потрiбний не монарх на тронi, а цар у головi, не срiбна мова полiтиканiв, а срiбнi рублiки в гаманцi!
  Розум i вiдвага як чоловiк i дружина народжують перемогу тiльки в парi, та й хрещена мати будь-якого успiху - удача, зовсiм не буде третiм зайвим!
  Молодiсть зелена, але солодка, старiсть гiрчить i вiддає цвiллю, а жiнка як муха на солодощi, хвороба як отари до старостi!
  Краще бути молодим виборцем, нiж старим полiтиком, молодiсть теж клює на солодку мову, але не переносить локшини на вухах!
  В юностi будь-яка справа сперечатися, а в старостi та неробство стопоритися!
  У юностi вiд працi бiльше радостi, нiж зi старостi вiд неробства, то вип'ємо за те, щоб юнiсть не закiнчувалася без жодних зусиль!
  Дiвчина гарна у юностi, ложка до обiду, а полiтик у могилi!
  Хлопчики з голими п'ятами щасливiшi за дорослих, з яких полiтики спустили три шкури i капiтально взули до вух!
  Поки Робур це складав, прибули дiвчата, з офiцiйним документом капiтуляцiї Японiї. Так завершилася ця славна вiйна. Але попереду у Роммеля ще багато рiзних справ та проблем. Принаймнi вони втрьох перемогли зовсiм не слабку державу.
  Альбiна з посмiшкою запитала Робура:
  - А кого зараз будемо трощити?
  Вiчний хлопчик знизав плечима i припустив:
  - Може, вiзьмемося за Росiю з метою рiвноваги?
  Альвiна цiлком логiчно заперечила:
  - Тодi не було сенсу трощити нам Японiю! А якщо ми змiнили баланс сил, то треба триматися!
  Робур тупнув босою, дитячою нiжкою i заявив:
  - Але ж ви бачите, для нас завоювати весь свiт цiлком реально! Ми тiльки-но показали силу!
  Альбiна iз цим цiлком погодилася:
  - Так показали! Але крiм сили слiд показати ще й мудрiсть!
  Вiчний хлопчик замислився. Вбивати сотнями тисяч людей - це недобре. Але й владу над свiтом захопити таки треба. Але як це зробити, не вбивши мiльйони солдатiв i офiцерiв? Та ще при цьому слiд i придушити бунти народу, що повстав, якщо таке станеться. Тут уже можна так закриватись, як нiкому iншому в iсторiї людства.
  Але в головi Робура майнула думка:
  - Треба створити телепатичний апарат, який вiддавав би розумовi команди всьому людству. Щось типу гiпнозу за допомогою радiохвиль, i тодi ми, реально управляти всьому всесвiту.
  Альбiна iз цим погодилася:
  - Потрiбнi спецiальнi гравiомагнiтнi хвилi гiпнозу. I тодi ми миттєво подолаємо будь-яку перешкоду та пiдкоримо весь свiт! I всi нацiї танцюватимуть пiд нами, i виконуватимуть будь-якi команди!
  Альвiна додала, скелячи зубки:
  - I це буде надзвичайно здорово!
  I дiвчинка-термiнатор тупнула босою, точеною нiжкою.
  Хлопчик Робур згiдно кивнув:
  - Ми розробимо такий апарат i всiх без винятку легко пiдкоримо собi. I тодi буде абсолютна влада над свiтом!
  Альбiна хихикнула i заспiвала:
  - Люди гинуть за метал, за метал,
  Робур буде керувати балом! Правити бал!
  Альвiна з цим погодилася, пiдморгнувши напарницi:
  - Наша влада, подiбно до влади святої Трiйцi буде вiчно! I не просто вiчною, але людяною!
  Альбiна iз цим погодилася:
  - Коли тверда рука та цiлi людянi, для людини ти Всевишнiм стань!
  Робур кивнув, i натиснув голою, круглою, дитячою п'ятою на кнопку, пiднiмаючи свiй апарат вгору i спiваючи:
  Той, хто серця та душi позбавлений,
  Буде добротою одразу скорботний!
  Дiвчата хором, на все горло вигукнули:
  Служить нам бажанням холодний розрахунок.
  Ворогiв перемогти, ну а кошти не рахунок!
  . ЕПIЛОГ
  Хлопчики-диктатори Гiтлер та Путiн жили за суворим розпорядком дня у посиленому рiвнi пекла. Найважче - це очевидно дванадцять годин роботи в каменоломнi, де практично дiти працюють босонiж i в одних плавках пiдганяються батогом наглядачок.
  Це нiби у серiалi про Iндiана Джонсона, де теж були малолiтнi раби.
  Але Всевишнiй Бог - милостивий i милосердний дбав навiть про найзапеклiших негiдникiв в iсторiї людства. Отже крiм каторжних праць, у злочинцiв-грiшникiв було чотири години навчання. Ну ще сон, коли ти можеш бачити будь-що i знаходити в цьому радiсть.
  А так скрiзь грати, i брязкають ланцюги, i батiг лупить за найменшу провину, а то й за те, що ти трохи повiльнiше працюєш.
  А пiсля дванадцятої години роботи, пiд прохолодним душем стояти так приємно. I зуби чистити вранцi, коли ти миєшся перед їжею.
  Годують - на хлiбi та водi, але нiхто не бiльше - значить їжа здорова.
  Володимир Путiн помер уже досить старим i мiг оцiнити милiсть та милосердя Господа Бога, який давав усiм без винятку юнi, здоровi, без фiзичних вад тiла.
  Чого навiть царi планети Земля були позбавленi. Так що пекло - це царство стрижених i гарненьких хлопчикiв, ще не настiльки погане, як у дечому людський свiт.
  I Володимир Путiн це змушений був визнати, як i Адольф Гiтлер - що Всевишнiй справдi дуже добрий i милосердний, якщо навiть таким негiдникам, як вони дає тiла краще, нiж у людському життi, i дарує вiчну юнiсть.
  А що пекло на легких рiвнях майже санаторiй. На полегшеному навiть ґрат уже майже немає, як i на пiльговому. Загалом ще ґрати, але там як у захiднiй в'язницi для неповнолiтнiх, тобто досить комфортно. I чим легший рiвень пекла, тим краще i стосунки, i їжа.
  Володимир Путiн, втiм, затявся i захотiв суду святих. Це коли судять тебе двадцять чотири праведники раю.
  Але реальний досвiд каже, що праведники якраз дають бiльш жорсткi та тривалi термiни, нiж милостиве рiшення Всевишнього. I що завжди є шанс у будь-кого перейти достроково на бiльш легкий рiвень, при хорошiй поведiнцi та покаяннi.
  Ось Адольф Гiтлер постiйно кається i веде себе нiмецькою зразковою.
  Тож у нього є шанс скоро потрапити з посиленого рiвня, на жорсткий, а там хоч раз на рiк, можна двадцять хвилин робити з дiвчиною, що хочеш!
  Володимира Путiна у виглядi хлопчика у кайданах повели до суду. Босi нiжки пiдлiтка тупотiли по кам'янистiй грядi. Було незручно крокувати в кайданах, особливо стискали ножнi ланцюги з кiльцями.
  Путiн подумав, а може, поки не пiзно вiдмовитися вiд суду святих старцiв. Може, це не найкраща iдея, тим бiльше в нього рильце в гармату. Ще на посадi заступника Собчака, вiн брав участь у кримiнальних розбираннях та скоїв злочин. Були i замовнi вбивства, зокрема, досить гучнi, одне з них навiть показали в передачi Невзорова. I там натякнули, що можливо - це походить вiд влади. I недарма. У Путiна рильце було багато в чому в гармату.
  Та й Лев Рохлiн також не просто так загинув. I це найзагадковiше вбивство, теж не без нього обiйшлося. Отже, життєвий шлях у Путiна був вiдзначений iз самого початку кар'єри дев'яностих рокiв - кров'ю. I зовсiм вiн не був таким вже невинним як здавався олiгархам. Хоча, мабуть, виглядав радше комiчним, нiж грiзним своїми обiцянками - мочити у сортирi.
  Взагалi, пропаганда на телебачення здатна вселити що завгодно i промити мiзки людям будь-якого калiбру.
  Як, наприклад, це було в дев'яносто шостому роцi, коли народ зомбували i переконали голосувати за алкоголiка Ельцина. I так i зараз людям промили мiзки.
  Та й комунiсти поганi, не задавили Путiна одразу i дали йому змiцнитись.
  I частково - це було викликано страхом: що пiдуть за Левом Рохлiним. Та й Зюганов та його команда - це очевиднi труси. Зокрема, вони могли використовувати вбивство Рохлiна для органiзацiї масових заворушень. Але Зюганов, як типова полiтична повiя, сховав голову в пiсок.
  I комунiсти якось вирiшили забути вбивство Рохлiна. Тим бiльше, Зюганов зрадив Лева i позбавив його посади в Держдумi голови комiтету з оборони.
  I це справдi скидалося на усунення конкурента. Сам Путiн багато зробив для Єльцина та його сiм'ї, тому й отримав статус наступника. Плюс та феноменальне везiння. I кривава вiйна у Чечнi.
  Одна антитерористична операцiя тривала офiцiйно понад десять рокiв. I закiнчилася фактичною перемогою чеченцiв. I Росiя стала їх данником.
  А засоби масової iнформацiї подали це як гучну перемогу. I дуже багато хто повiрив у це. Хоча стiльки кровi було пролито дарма.
  Сам Путiн став тираном та побудував рейтинг на кiстках. Хоча все це були ще квiточки. Далi ставало дедалi кривавiшим i крутiшим. I все бiльше пiдлостi та крадiжки. I все бiльше i бiльше пiдступностi та проявiв цинiзму. В однiй Чечнi було вбито понад сто двадцять тисяч людей, i це лише початок.
  У Криму вдалося пiдкупити мiсцевих командирiв i обiйшлося пристойнiше. Але вже на Донбасi кiлькiсть жертв перевищила вiсiмдесят тисяч, хоча можна було б обiйтися без убитих, включивши ЛНР i ДНР до складу Росiї. Але це не було зроблено.
  Путiн явно гальмував... I використав конфронтацiю iз заходом, для вирiшення власних проблем усерединi країни. Зокрема спецiально щоб спровокувати скандал напередоднi виборiв президента - отруїли Скрипалiв. I це допомогло, додавши голосу. Хоча розумнi люди могли б i помiтити: що менше приводiв голосувати за Путiна стало - кому потрiбен агресор та отруїтель?
  Скiльки було на його совiстi злочинiв? Включно з усуненням занадто багато знав Березовського. I вправно його перевiрили спецслужби, не залишивши слiдiв.
  Отож усе й покотилося... Путiн став пiдтримувати свiтову реакцiю та всiх диктаторiв у свiтi. I його полiтика була деструктивною зруйнувавши i Венесуелу, i Сирiю, спровокувавши там загострення громадянської вiйни.
  I лилося багато даху над головою, рахунок на вбивства йшов на десятки тисяч.
  Путiн також пiдтримав i диктатора Лукашенка, i диктаторський Азербайджан у вiйнi iз демократичною Вiрменiєю. Вiн скрiзь ставав нас у бiк деспотiї та авторитарних режимiв.
  I в Афганiстанi зрадив Пiвнiчний Альянс i почав загравати з талiбами.
  Але тi, змiцнившись, природно поперли на Таджикистан. А мiсцева армiя Рахмонова розбiглася. I росiйська база в Таджикистанi була оточена та знищена. I довелося Росiї знову воювати в Афганiстанi. I це було жорстоко.
  Напевно, не слiд наступати на Кабул, але Путiна розлютився i хотiв перемог. В результатi вiйна вийшла жорстока та нещадна, з мiльйонами жертв. I в неї почали втягуватися iншi країни.
  Так що Володимир Путiн встиг собi набрати короб злочинiв, який можна порiвняти з Гiтлером.
  I iдея суду святих старцiв ( умовна назва, так зовнi старцi схожi на юнакiв рокiв сiмнадцяти!) була скорiш ризикованою.
  Адже для Бога один каятий грiшник, догiднiший, нiж сотня праведникiв яким каятися нема в чому. У Путiна грiхiв дуже багато, у тому числi перелюб. I коханки в нього були, i не тiльки Кабаєва, i вiн їх щедро обдаровував.
  I доньки мали чоловiкiв-мiльярдерiв. У цьому планi Путiн ще гiрший за Гiтлера: той у всякому разi був хоч i вбивця, але безсрiбник. А Путiн i сам багато крав, i на коханок витрачав, i своєму оточенню давав. Отже посилений рiвень пекла, вiн об'єктивно заслужив. I суд присяжних йому тiльки може додати термiн - так ти судишся з Богом, а не каєшся, ставши на колiна перед Всевишнiм.
  Отже, Путiн реально може провести в пеклi часу бiльше, нiж Гiтлер. I це стрiмко. Ось колишнього президента Росiї обпекла жорстким ударом батiг. Вiн, задумавшись, зiйшов убiк. А коли тебе б'ють це неприємно.
  I бити так можуть не одне столiття. Хлопчик Путiн знову тяжко зiтхнув.
  Грiхiв у нього багато, у тому числi й тi, що широкому загалу невiдомi. Типу викраденого ще в дитинствi велосипеда, крадiжки пирiжкiв iз прилавка. Середовище звичайно в якому зростав майбутнiй диктатор Росiї - було кримiнальне, а сiм'я у нього бiдна. Так що по дрiбницях вiн ще в дитинствi крав. А кiлька разiв навiть мало не загримiв у спецшколу, i на малолiтку. Але в нього знайшлися покровителi: дiд був кухарем у Сталiна - особистiсть iз зв'язками вiдмазала, i навiть пiдчистила всi архiви.
  Тож Путiн змiг уникнути неприємностей. Але грiхи в нього й тодi були. I навiть не найпристойнiшi. Включаючи i непомiрну потяг до жiнок, i рiзноманiтнi експерименти пiдлiткiв. I чого тiльки в нього не траплялося. Включно з донесенням на товаришiв. Так це було дуже соромно часом.
  I на судi це спливе. Нi, краще було б покаятися, нiж потрапляти пiд розбирання. I заразом розраховувати, що термiни скосять.
  Були й деякi грiхи, якi тiльки пiд пiдозрою. Наприклад, наказ прибрати Салмана Радуєва, який занадто багато знав - i це пiдло вбивати полоненого.
  I законний президент Чечнi Аслан Масхадов здався, але був пристрелений: судовий процес Путiну не потрiбен.
  I ще багато чого... Ось скiльки грiхiв. I безлiч спiрних рiшень, включаючи пiднесення Рамзана Кадирова вбив першого росiйського в п'ятнадцять рокiв, i взагалi ставка на вiдвертих негiдникiв у тiй чи iншiй грi. Безлiч рiзних iнтриг i пiдлостей, про якi мало хто знає, i нiколи можливо, принаймнi на планетi Земля не дiзнається.
  А тут грiхи всi вiдомi, вiд них не сховаєшся. Включно з тим, що Собчак не випадково помер, через тиждень коли сказав - що наступним президентом буде вiн.
  Втiм, як i Борис Єльцин - який знав теж занадто багато i був потенцiйно небезпечний.
  Не кажучи про те, що за Медведєва певнi кола намагалися наїхати на Путiна, звинувачуючи у всiх смертних грiхах.
  Та й теракт 11 вересня у США Путiн мiг би зупинити, якби хотiв. I це теж на судi йому ставлять у провину. I виправдатись буде важче. А мало того в раю всi знатимуть його грiхи, як i частина пекла. Чи потрiбне йому таке?
  Володимир Путiн пожурився... Насправдi на що вiн розраховує? Хiба вiн не винний? I що чекає на судi - новi подробицi грiхiв? Включно з рукоблуддям на фото голої жiнки, i пiдiбраний з урни недопалок сигарети?
  Цього вiн чи хоче? Може, прямо зараз повiдомити, що вiн вiдмовляється вiд суду присяжний i визнає свою провину. В Iм'я Всевишнього Бога - милостивого та милосердного!
  Путiн зупинився i знову отримав батогом по спинi. Та це знову бiль, вiд якого мимоволi скрикуєш.
  Хлопчик-президент знову робить кроки босими нiжками. Нi, вiн краще зробить заяву прямо на судi. I це буде крутим вивертом. Або хоч якоюсь логiкою.
  Путiн знову йде i зiтхає. Та йому звичайно пощастило, навiть у тому, що передвиборчу кампанiю вони з Собчаком провалили. Справдi, переможи Собчак - Путiн i далi залишався б його заступником, а так отримав переведення до Москви вiд Чубайса. У будь-якому разi - поразка обернулася кар'єрним злетом.
  Щоправда були у Єльцина сумнiви: Путiн, який програв вибори в Пiтерi, чи здатний буде витягнути передвиборну кампанiю в масштабах Росiї?
  Але Бориса Миколайовича зумiв умовити Борис Абрамович - посилаючись на наявнiсть медiо-технологiй. I що народу вони мiзки зможуть промити. I справдi капiтально промили.
  Взагалi троном Путiн зобов'язаний насамперед Борису Абрамовичу Березовському та Анатолiю Борисовичу Чубайсу, а також Роману Абрамовичу та Волошину. Втiм, останнiй i сам шiстка. А з Березовським вчинили по-сталiнськи - прибрали того, хто найбiльше зробив для приходу Путiна до влади.
  А далi було вже простiше.
  Дивуєшся часом дуростi та короткозоростi своїх полiтичних конкурентiв. Наприклад, лiберали пiдтримали реформу ради федерацiй.
  Хоча їх i попереджали розумнi люди, що Путiн укрiпивши становище лiбералiв iз Держдуми прибере. Так воно i вийшло надалi. I Союз Правих Сил, i Яблуко прибрали з парламенту. I нехай ще радiють, що посадили лише Ходорковського, а не всю команду гуртом.
  Але лiберали, об'єднавшись iз комунiстами, могли б реформу ради федерацiї заблокувати. В цьому випадку довелося б вийти за рамки конституцiйного поля або тимчасово змиритися, до нових виборiв до Держдуми. У будь-якому разi лiберали надiйшли досить безглуздо.
  Щоправда, Путiн кинув їм кiстку: судова реформа з лiбералiзацiєю кримiнального кодексу, i податкова реформа - що знизила податки на багатих до тринадцяти вiдсоткiв.
  Тож лiберали могли бути в принципi задоволеними - їм обiцяли натомiсть знову допомогти пройти до Держдуми. Але Путiн свого слова не дотримав. I прибрав лiбералiв.
  Мiг проти реформи Ради Федерацiй виступити i Примаков, тим бiльше його блок пов'язаний iз губернаторами. Але й вони злякалися. Примакова навiть налякали. I той пiшов назад. Загалом вдалося владу змiцнити.
  А потiм i вибори губернаторiв вiдзначити пiд шум чергового теракту.
  Причому i тут у Путiна було рильце в гармату. Бо за бажання його можна було б запобiгти. Як i захоплення заручникiв у Москвi.
  Скiльки людей загинуло.
  I за це з нього теж спитають на судi. Люди не всi знають, а Всевишнiй Бог знає, що можна було кровi та уникнути! I скiльки було вбито в теж же Чечнi дарма! Законний президент Чечнi Аслан Масхадов, хотiв переговорiв та миру. А натомiсть десяти тисяч трупiв. Марно вбитих людей, що так i не пiдкорилася Чечнi.
  I це також не всi грiхи. А Афганiстанi Путiн спочатку здав талiбам весь внутрiшнiй опiр. Потiм намагався загравати. Але силовики давили.
  Зокрема щороку в Росiї гинуть десятки тисяч людей вiд наркотикiв, що вирощує Талiбан. I всi цi чагарники опiумного маку ви бомбите.
  Крiм того, у Сергiя Шойгу була впевненiсть у непереможностi росiйських вiйськ. Та й пiсля коронавiрусу вiйна в Афганiстанi не здавалася такою вже кривавою та важкою. А генерали Росiйської армiї прагнули реваншу за поразку СРСР вiд душманiв. Тому удар по Таджикистану був спровокований.
  Хоча талiби i самi стали надто самовпевненi як би перемiгши США i знайшовши вiйськову мiць. I плюс ще в Афганiстанi багато таджикiв, якi хотiли возз'єднання зi своєю Батькiвщиною, i тепер були пiд талiбами. I це призводило до конфлiкту.
  Внутрiшнi проблеми, падiння популярностi особисто Путiна та Єдиної Росiї штовхали до пошуку нових перемог у ратнiй справi. Та й бажання було просто у Путiна повоювати та показати свою силу. Просувалися росiйськi вiйська в бiй.
  Не говорячи про те, що проблему з наркотиками треба було вирiшувати. А для талiбiв - це величезне джерело прибутку. Вони вiд нього просто так не вiдмовляться.
  Плюс ще й Китаю були думки послабити Росiю та зiштовхнути її з iсламським свiтом. Сильна Росiя Китаю не потрiбна. Пiсля того як США ослабли, китайцям дуже захотiлося приєднати себе Сибiр, i Далекий Схiд до Уралу. Там i нафта та газ, i багато чого ще, а також найбiльшi у свiтi запаси прiсної води.
  Китай звичайно ж був зацiкавлений, щоб Росiя розкололася за етнiчною ознакою та релiгiйною. I тодi можна буде захопити її з тельбухами.
  I тут вони теж приклали руку до вiйни i стали продавати талiбам зброю.
  Але Путiн все одно вiв вiйну масштабно i наступав на Кабул. I намагався захопити весь Афганiстан. I це дуже амбiцiйнi плани. Але, на жаль, загинули мiльйони людей, i десятки тисяч росiйських солдатiв, а перемога так i не прийшла.
  Та ще й комунiсти виграли вибори до Держдуми i пiшло все та поїхало.
  Путiн почав лити кров та своїх громадян на мiтингах. Вiдхiд старого Зюганова призвiв до того, що молодшi лiдери комунiстiв поводилися куди агресивнiше. I масовi виступи йшли по наростаючiй. I дедалi частiше гинули манiфестанти.
  I зiткнення ставали дедалi агресивнiшими i злiшими. I вже дiйшло до стрiлянини. I ось спалахнула революцiя. Те, що очiкувалося, те й сталося.
  Вiдхiд старої опозицiї, великi втрати Афганiстанi, труднощi економiки, безлiч iнших провалiв, усе це позначалося ситуацiї у Росiї.
  Крiм того, особисто Путiна ненавидiли, як Муссолiнi iталiйцi пiсля серiї провалiв. Забувши колишнi досягнення Дуче. Та ще й Чечня, i пiвнiчний Кавказ збунтувалися. I таким чином Путiн опинився пiд кiнець правлiння невдахою. Як, втiм, багато царiв i правителiв, що не встигли вчасно пiти.
   Фортуна вона мiнлива - можна згадати i Гiтлера, Наполеона, Людовiка Чотирнадцятого, Iвана Грозного та iнших. Майже всi правителi, якi занадто довго сидiли на престолi, переживали падiння. I якщо їм навiть не зраджував успiх у вiйнах, то вони загрузали в оргiях i жорстокостях. Як, наприклад, Чингiсхан, Тамерлан, Єлизавета Англiйська, та деякi iншi.
  Втiм, i Катерина Друга хоч воєн i не програвала, але опустилася до корупцiї i розпусти, i багатьох дуростей, включаючи Потемськi села.
  Та Путiну не слiд було обнуляти термiни - можна буде встигнути капiтально. I зiпсувати в народi враження про себе. I увiйти в iсторiю черговим правителем, який добре розпочав, але погано скiнчив.
  Втiм, Путiн, звiсно ж, сам був винен: надто вже йому хотiлося реваншу за поразку СРСР в Афганiстанi. Але вiн примудрився влiзти у вiйну, практично без союзникiв, навiть без Iрану та країн Договору про колективну безпеку.
  I напевно варто просто вiдбити Таджикистан i не лiзти далi в глибину Афганiстану. Потiм наступати втретє на тi самi граблi. Спочатку СРСР, потiм США, та був i путiнська Росiя. Причому, звичайно, з наркотиками боротися треба, але для цього досить просто випалити плантацiї маку напалмом. А не лiзти великими танковими колонами у гори. Але у Путiна виграли амбiцiї. У США, до речi, президентом стала жiнка, i вона виявилася успiшним i улюбленим лiдером. З часiв Клiнтона у США було постiйне невдоволення президентами. I ось з'явилася Камала. Ця мулатка, з великим розумом та тверезим розрахунком.
  Так вона змогла в Росiї кольоровий майдан розпалити.
  Недарма кажуть - жiнкам щастить. I жiнка здатна багато на що.
  Путiн йшов собi по камiнню, вiдчуваючи як грубу пiдошву хлопця-диктатора колють гострi кiнцi i думав.
  А ось уже штили палацу правосуддя виднiються. Скоро вiн буде там i постане перед судом святих старцiв.
  То все-таки може зiзнатися?
  Путiн у вiдчаї заспiвав:
  Ми найсильнiшi у свiтi,
  Ворогiв усiх замочимо у сортирi.
  Не вiрить Росiя сльозам.
  А злим олiгархам дамо по мiзках!
  
  
  
  
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"