Рыбаченко Олег Павлович
НовI Пригоди КапIтана СорвI-Голова

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками Юридические услуги. Круглосуточно
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Олег Рибаченко, будучи безсмертним хлопчиком, виконує чергову мiсiю. Вiн потрапляє до англо-бурської вiйни i приєднується до загону молокососiв пiд командуванням Жана Грандье. Загiн складається з пiдлiткiв не старше шiстнадцяти, але дуже сильно докучає англiйцям. Олег маючи безсмертне тiло, дуже сильний i швидкий, стає грiзним воїном. Дитячий батальйон розростається в полк, дивiзiю та корпус, внаслiдок чого змiнюється перебiг iсторiї.
  НОВI ПРИГОДИ КАПIТАНА СОРВI-ГОЛОВА
  АННОТАЦIЯ.
  Олег Рибаченко, будучи безсмертним хлопчиком, виконує чергову мiсiю. Вiн потрапляє до англо-бурської вiйни i приєднується до загону молокососiв пiд командуванням Жана Грандье. Загiн складається з пiдлiткiв не старше шiстнадцяти, але дуже сильно докучає англiйцям. Олег маючи безсмертне тiло, дуже сильний i швидкий, стає грiзним воїном. Дитячий батальйон розростається в полк, дивiзiю та корпус, внаслiдок чого змiнюється перебiг iсторiї.
  . РОЗДIЛ No 1.
  Хлопчик-генiй, i водночас безсмертний продовжив рух iз мiсiй. Ось ще одна iсторiя - вiйна мiж бурами та англiйцями. Олег отримав наказ приєднатися до батальйону молокососiв, яким командував капiтан зiрви голова. I ось вiн рушив на зустрiч командиру. У пiвденнiй Африцi тепло i зручно пересуватися босонiж i в шортах.
  Олег йшов собi i спiвав:
  Будь-хто людина, той воїном народжений,
  Так повелося взяла горила камiнь...
  Коли ворогiв без рахунку легiон,
  А в серцi палко палахкотить полум'я!
  
  Хлопчик бачить у мрiях автомат,
  Адже йому танк милiший за лiмузин...
  Хто хоче грiшок перетворити на п'ятах,
  З народження розумiє - править сила!
  I хлопчик з усього розмаху врiзав босою нiжкою по брукiвцi. I той розлетiвся. Настрiй одразу ж пiднявся. Як тут чудово - це пiвденна Африка. I, наприклад, щебечуть папуги, i лiтають комахи i повно приємних запахiв.
  Хлопчик-воїн згадав казку про Червону Шапочку. I його мрiя збулася, вiн босоногий дитина в шортиках, пiдстрибує, пiдскакує i спiває.
  Якщо довго по дорiжцi,
  Якщо довго по стежцi...
  Топати, стрибати та бiгти!
  Але, мабуть, напевно!
  То, можливо, можна, можна!
  То, звичайно, все можливо!
  В Африку жартома потрапити!
  В Африцi гори ось такої висоти!
  В Африцi рiчки ось такої ширини!
  Ах крокодили, бегемоти,
  Ах мавпи, кашалоти,
  А ах, i зелений папуга,
  А ах, i зелений папуга!
  Ось безсмертний хлопчисько додав кроку i кинувся тiкати, тож маленькi, кругленькi п'ятки замиготiли. I ось юний воїн на вигляд рокiв десяти-одинадцяти, пiдбiг нарештi до табору. Вiн був напiвпорожнiй, частина юних воїнiв на завданнi. Це особливий батальйон молокососiв, де немає жодного бiйця старше шiстнадцяти рокiв. А багатьом ще не виповнилось i чотирнадцяти. Бури надто вже поступаються англiйцям у кiлькостi. Бiлого населення в обох республiках, включаючи i жiнок, дiтей, i людей похилого вiку, приблизно стiльки, скiльки чисельнiсть усiєї англiйської армiї що виставлена проти бурiв. Тобто воюють i жiнки та дiти. I деякi хлопчики такi тут маленькi, що й десяти рокiв немає, i в них навiть не маузери, а куди легша i менша гвинтiвка.
  Олег, будучи безсмертним, фiзично сильний i пiдморгує хлопцям. Багато з них, особливо тi, що молодшi, босоногi, i дiйсно в Африцi добре, що навiть взимку не холодно. Навiть навпаки, саме взимку саме добре не така виснажлива спека.
  Олег не найменший тут, але все-таки на вигляд молодший бiльшої частини загону. Його зустрiчають бiля входу два пацани рокiв чотирнадцяти i суворо запитують:
  - Ти хто?
  Олег вiдповiв iз усмiшкою:
  - Доброволець! Хочу боротися за свободу та незалежнiсть помаранчевої республiки!
  Вони подивилися на хлопця. Олег був свiтловолосий, у шортах, i дорогою майкою. Руки у хлопчика були рельєфнi з мускулатурою. Та й через велику дiрку у тонкiй майцi, видно плитки шоколадного пресу. Олег став соромно за рвану майку, i вiн зiрвав її. I його м'язи справдi такi рельєфнi з глибоким промальовуванням. Хлопчаки свиснули i вiдзначили:
  - Ого! Так литий хлопець! А з яких земель?
  Загiн капiтана Зiрви Голови складався з хлопчикiв здебiльшого мiсцевих, але багато й iноземцiв.
  Олег сказав напiвправду:
  - Iз Росiї!
  Так як вiдносини мiж росiйськими та англiйцями були складними, особливо тодi, коли ще не було Антанти, а ще була вiдносно свiжа пам'ять про Кримську вiйну, i про те, як у вiйнi з Туреччиною Британiя не дала взяти Стамбул. Плюс ще були й сутички у Середнiй Азiї. Коли подальший рух росiйської експансiї сягнув Кушкi i було зупинено загрозою великої вiйни з величезною iмперiєю Лева.
  Тож зрозумiло. I ще пара хлопчакiв була iз Росiї. Дiвчаток була приблизно дюжина, але вони переважно лiкували поранених i готували їжу. Максимовi дiвчинку могли взяти у розвiдку. У боях зазвичай представницi прекрасної статi не брали. Хоча у розвiдцi дiвчинка краща за хлопчика. Вона викликає менше пiдозр. А при нагодi може i динамiтну шашку в кошику з квiтами пронести.
  Олега пропустили до командира. Легендарний командир був ще пiдлiток, на вигляд йому бiльше п'ятнадцяти не даси. Обличчя рум'яне, майже дитяче. Але боєць вiн сильний i стрiляє дуже влучно.
  Сам особисто бере участь у боях. I ще пощастило, що його вдалося застати в таборi. Зазвичай вiн постiйно рухається i жалить британськi вiйська.
  Справи зараз пiшли у бурiв не має значення. Англiйцi перекинули додатковi пiдкрiплення, посилили чисельнiсть. I тепер планують замiсть лобової атаки обiйти бурiв iз флангiв. А армiя помаранчевої республiки дуже мала, щоб прикрити весь широкий фронт.
  Олег м'яко потис руку легендарному капiтановi. Вiн був в акуратному костюмi та лакованих чобiтках. Ну-так, командиру босими п'ятами хизуватися непристойно. Не те що Олегу, який зовнi хлопчик, але з м'язами що наче пучки сталевого дроту. I це коли юний воїн iз оголеним торсом, дуже впадає у вiчi.
  Юнак-пiдлiток та легендарний капiтан запитав:
  - З чим завiтав юний воїн!
  Олег iз посмiшкою повiдомив:
  - Є iнформацiя, що армiя Британiї готує обхват бурiв iз флангiв. I що в них у п'ятнадцять разiв бiльше солдатiв, нiж у вас i пiхоти, i кавалерiї, i новi знаряддя пiдвозять, у тому числi й великих калiбрiв!
  Капiтан зiтхнувши кивнув:
  - Англiйцiв надто багато. Це найбiльша iмперiя iсторiя людства. I їх населення разом iз колонiями у двi тисячi разiв бiльше, нiж у бурських республiках!
  Олег з усмiшкою зауважив:
  - Якщо англiйцi зазнають поразки, то їхнi колонiї та домiнiони, напевно, спробують вiдокремитися вiд метрополiї, i їм уже буде не до вiйни на пiвднi Африки. Крiм того, може i царська Росiя пiд шумок ударити по володiнням англiйцiв в Iндiї та Iндокитаї. Особливо якщо вiйська iмперiї лева серйозно ув'язнуть у боях на пiвднi Африки, та й Францiя з Нiмеччиною можуть згадати iсторичнi образи i вiдiбрати у Британiї її колонiї!
  Юнак свиснув:
  - Ого! А ту розумну... росiйську?
  Олег знизав плечима:
  - Можна сказати, що я i росiйська, принаймнi слов'янин!
  I хлопчик безсмертний взяв i босими пальчиками нiжок схопив камiнчик з пiдлоги i розчавив його в пiсок.
  Капiтан зiрви голова вигукнув:
  - Ну i сили в тебе! Нiколи такого пацана не бачив. А стрiляти ти вмiєш?
  Олег чесно сказав:
  - Досвiду стрiльби з маузера у мене обмаль, але з iнших систем, у тому числi електричних пiстолетiв пробував не раз!
  Юнак-капiтан буркнув:
  - Електричних пiстолетiв? Ого менi здається ти просто фантастикою Жуль Верна начитався!
  Олег хихикнув i вiдповiв:
  - Можливо! Але ти знаєш що можна зi звичайної тирси, i вугiльного пилу зробити вибухiвку в десять сильнiшою за нiтроглiцерин!?
  Хлопчисько-командир усмiхнувся i запитав:
  - Так? Це правда? Чи не жартуєш?
  Безсмертний пацан кивнув:
  - Нi! Це реально! Я думаю, якби вдалося б пiдiрвати кiлька ешелонiв з боєприпасами, то наступ англiйцiв надовго затримався б. Без пiдтримки артилерiї новий, обережний командувач виступити не ризикне, а перекидання нових снарядiв та бомб на таку велику вiдстань займе багато часу!
  Юнак-капiтан кивнув:
  - Ти мiркуєш розумно! Думаю, ми зможемо затримати наступ. Але командир у бурiв досить упертий. Вiн сидить у укрiпленнях i нiчого iншого не мислить. Атаки англiйцiв ми вiдбивали з великими втратами, але розвивати успiх навiть не намагалися! А як казав здається ваш гросмейстер Чигорiн - володiти iнiцiативою, значить мати перевагу.
  Олег з усмiшкою кивнув i зазначив:
  - Дiтей багато, народжуванiсть у дев'ятнадцятому столiттi висока. Ти маєш дитячий батальйон. А що якщо створити власну армiю з малолiткiв i бити англiйцiв поза залежнiстю вiд дорослих?
  Хлопчик-командир пiдтвердив:
  - Оце непогана iдея! Тут можна скуштувати! Хоча, якщо чесно говорити, вiйна це не дитяча справа!
  Безсмертний хлопчик згiдно кивнув:
  - Та, зрозумiло, не дитяче. Але вiд цього не менш цiкавою. Ось наприклад, я тобi розповiм про майбутнє, коли найпопулярнiшими комп'ютерними iграми якраз i стануть стрiлялки. I це справдi чудово - розважатися воюючи!
  Юнак-капiтан пiдтвердив:
  - Вiйна це цiкаво! Але ще краще, коли панує свiт i люди один одного не вбивають!
  З'явився ще один юнак, теж рокiв приблизно п'ятнадцять. Це видно був друг капiтана Сорвi-голова Фанфар. Хоча вони i друзi, але є певна напруженiсть. Не дуже Фанфар вмiє стрiляти, ну крiм як по нерухомих цiлях або з малої дистанцiї. I це породжує деяку напруженiсть навiть з iншими хлопчиками, якi, принаймнi бiльшiсть вiдмiннi стрiлки.
  Фанфар пiдморгнув Олегу i простяг руку. Хлопчик-термiнатор потиснув її з усмiшкою:
  - Майбутнє за нами!
  Фанфар вiдзначив гордо:
  - Я хочу стати таким, як Жозеф Барра!
  Хлопчисько-командир вiдповiв:
  - Це гарне бажання, але... У тринадцять рокiв це юний герой уже загинув, а менi хотiлося, щоб ми всi вижили та перемогли!
  Олег Рибаченко кивнув i зазначив:
  - Якщо хочете, я розповiм вам iсторiю, яку мало хто знає, як Жозеф Барра потрапив у полон, i якi жорстокi тортури з незламною мужнiстю перенiс i витримав з честю!
  Юнак-капiтан енергiйно кивнув:
  - Вiдмiнно розкажи нам! Сьогоднi все-одно на завдання я не поїду, тому що це єдиний день у роцi в який я заприсягся не вбивати!
  Фанфар з сумом вiдповiв:
  - А я... Ну, правда сьогоднi показав найкращий результат у стрiльбi, для себе особисто звичайно. По нерухомих цiлях я вже навчився стрiляти непогано, але в русi - це поки для мене велика проблема!
  Олег впевнено вiдповiв:
  - Ти ще молодий, встигнеш навчитися!
  Паризький Гаврош хихикнув i заспiвав:
  Про те, що свiтло вчення,
  Взимку та навеснi...
  Тверджу без винятку,
  Я не дубак лiсовий!
  Хлопчисько-командир буркнув:
  - Давай розповiдай нам! А потiм я покажу тобi як треба стрiляти з маузера. Я думаю ти в цiй справi будеш спритнiше Фанфара-Тюльпана!
  Олег взявся з помiрним ентузiазмом розповiдати:
   Хлопчик-барабанщик Джозеф Бара потрапив у полон до роялiстiв. Юному барабанщику було лише тринадцять рокiв. Хлопчику заломили руки, i зiрвали з нього чоботи та мундир. I босонiж, напiвголу дитину повели у фортецю. Там роялiсти мабуть хотiли з'ясувати у хлопця якiсь вiдомостi про революцiйну, якобiнську армiю. Джозеф Бара крокував сирими сходами каземату, вiдчуваючи холод, босими, дитячими ногами.
  Хлопчик був лише в кальсонах. I йому було холодно в осiнньому пiдземеллi.
  Юний Джозеф раптом вiдчув тепло, що подуло з примiщення. I хоча дитину ввели до тортури, вiн вiдчув у собi приплив радостi, вiд приємного подиху тепла.
  I босi пiдошви хлопчика вiдчули блаженство, коли холоднi кам'янi плити змiнив теплий i гладкий мармур. Справдi палало кiлька камiнiв, де нагрiвалися тортури iз залiза i сталi. Тож було й спекотно. Зовсiм гола дiвчина - гарна, але змучена висiла на дибi. Один iз катiв завдавав дiвчинцi удари батогом, iнший нагрiбав жар пiд босими, витонченими нiжками дiвчини.
  Красуня ревела вiд болю. Пахло свiжим, смаженим м'ясом, i це було дуже смачно. Хлопчик Джозеф згадав, що вiн давно нiчого не їв. Видно навiть у нещасної дитини навiть випирають ребра. Але хлопчисько вiдчув лють i його блакитнi очi блиснули блискавкою. I кулачки стиснулися. Юний барабанщик вiдчайдушно спробував порвати на собi мотузки, але його дитячих сил не вистачило на це.
  А кат огрiв хлопчика батогом. Джозеф люто вiдповiв: слава революцiї!
  Головний кат рикнув:
  - А ми його зараз на дибi розтягнемо! Взяти його!
  На хлопця накинулися кати. Вони були набагато бiльше схудлого i втомленого хлопчика. Вивернули Джозефу руки, i скрутили ззаду. Потiм пiдвели до диби. Стеля була досить високою. I головний кат наказав:
  - Для початку струс!
  Хлопчика стали повiльно пiднiмати. Джозеф подався вперед i нахилився. Кати смикнули його за плечi. Охнувши, хлопчик перекрутився на дибi встав прямо. Його потягли нагору. Юний барабанщик заскрипiв зубами. Все вище i вище мотузка натягалася, пiднiмаючи хлопчика до стелi. Потiм на кiлька хвилин Джозеф завмер, застигши на пiку.
  Старший кат скомандував:
  - Вiдпустити!
  Струменi вiдпустили барабан. I хлопчик звалився вниз. Бiля самої пiдлоги мотузок натягнувся, i суглоби юного барабанщика буквально виривало з тiла. Джозеф скрикнув, i вiд больового шоку дитина знепритомнiла.
  На нього вилили вiдро крижаної води, i хлопчик прийшов до тями.
  Розпорядник пiдскочив до юного барабанщика i, нахилившись, прошипiв ротом у залiзними зубами.
  - Скажи лише хай живе король, i ми припинимо тортури!
  Джозеф у вiдповiдь прокричав:
  - Хай живе республiка!
  Старший кат наказав:
  - Струсiть його ще раз!
  Козачi пiдхопили хлопця, i поставив його прямо. Потiм знову зi скрипом мотузка почала натягуватися, i дитяче тiло вiдiрвалося вiд мармурової пiдлоги. Хлопчик важко дихав, а його пiднiмали все вище та вище. Потiм до конуса. I ось старший кат наказав. I мотузку вiдразу послабили i юний барабанщик звалився вниз.
  Голе, жилисте, кiстляве тiло хлопчика полетiло вниз, бiля самої пiдлоги взяло i зупинилося, а мотузка взяла i натяглася. Дитина знову скрикнула, але та це не вiдключилася. Видно було, як по дитячому тiлу стiкає пiт, i важко здiймається м'язова груди хлопчика. I яким героїчним зусиллям Джозеф стримує крик, що виривається з горла, стиснувши зуби.
  Один iз катiв засмiявся i огрiв хлопчика батогом по босих, дитячих ногах. На тлi болю вiд струсу - це все виглядає якось несерйозно.
  Розпорядник прошипiв:
  - Давай крикни: Хай живе король! I тодi ми тебе вiдпустимо!
  Писки приготувалися записувати покаяння дитини.
  Джозеф у вiдповiдь заволав:
  - Хай живе республiка!
  Старший кат наказав:
  - Третє струс!
  Напiвголого, спiтнiлого хлопчика знову потягли вгору. I знову скрипить колесо, яким кати пiднiмають нагору хлопчика-героя. Джозеф знає, що попереду чекає i кричить:
  Хто звик за перемогу боротися,
  З нами разом нехай заспiває...
  Хто веселий той смiється,
  Хто хоче той доб'ється,
  Хто шукає, той завжди знайде!
  Ось хлопчик завис бiля самої верхiвки стелi. Кати, пожадливо посмiхаючись, вiдпустили мотузку. I знову худе, але жилисте тiло хлопчика падає вниз. Бiля самої пiдлоги мотузка знову натягується. I вiд болючого шоку юний барабанщик вiдключається. Його кругле, дитяче личко стає дуже блiдим.
  Старший кат наказує, i на дитину знову ллють крижану з пiдвалу воду.
  Джозеф, пирхаючи, приходить до тями, i з грудей хлопчика виривається стогiн. Але стиснувши зуби, героїчним зусиллям дитина запобiгає крику i важко дихає.
  Головний розпорядник вимовляє:
  - Крикни - Хай живе король, i ми припинимо тортури i тебе вiдпустимо!
  Джозеф вигукнув:
  - Нi! Нiколи!
  Старший кат кивнув:
  - А тепер добре розтягнiть його на дибi за допомогою колодки!
  Хлопчика пiдвiсили i струсили. А потiм босi ноги дитини закрiпили в дубовiй колодцi, закутiй залiзом. З неї стирчали гаки. Було видно, що дитяче тiло хлопчика розтяглося, проступили чiткiше жилки.
  Старший кат запитав:
  - Скажеш нехай живе король, чи тебе далi мучити!
  Юний барабанщик вiдчайдушно вигукнув:
  - Хай живе республiка!
  Головний кат наказав:
  - Повiсити по двi гирi з кожного боку!
  Помiчники ката почали вiшати гирi вагою в пуд кожна. З однiєї частини колодки та iншою. Голе, жилисте тiло хлопця натяглося наче струна. I видно, що дитина стала довшою. Джозеф застогнав, але стиснувши зуби, змiг стриматися. Його розтягла вагою.
  Розпорядник рикнув:
  - Крикни нехай живе король! Ти ще зовсiм дитина, тобi ще жити та та жити!
  Юний барабанщик проревiв:
  - Хай живе республiка!
  Старший кат наказав:
  - Десять ударiв батогом iз береженням!
  Рослий кат дiстав з урни батiг, i став на пiдлогу сили завдавати ударiв по голiй, жилистiй спинi хлопчика. Вiд ударiв набрякли червонi смужки.
  Джозеф не видав i стогiн.
  Розпорядник буркнув:
  - Говоритимеш?
  Юний барабанщик вiдповiв:
  - Нi!
  Старший кат наказав:
  - П'ять ударiв батогом без заощадження!
  Потужний катувальник дiстав батiг, товстiший i довгий. Розставив ширше ноги для упору i з усього розмаху всадив по голiй спинi дитину. Засмагла шкiра лопнула, i полилася кров. Потужний катувальник продовжив побиття, i вкладався у кожен удар. На останньому ударi, вiн врiзав по сiдницях хлопчаки i кальсони луснув, i залишивши юного барабанщика зовсiм оголеним. А кров вiд сильних ударiв стiкала струмком. Було видно перекошеному дитячому личку, яким зусиллям хлопчик стримує крики.
  Розпорядник знову прокудахтав:
  - Ну, скажи лише: нехай живе король, i тебе вiдпустять i навiть дадуть гаманець золота на дорогу!
  Хлопчик знову прорепетував:
  - Хай живе республiка!
  Старший кат iз задоволеним виглядом промовив:
  - Пiдсмажте цьому хлопчику п'яти!
  Мучитель праворуч запитав:
  - Маслом змастити?
  Головний кат кивнув:
  - Звичайно! Може, хлопчисько, схаменеться, i нi до чого його на все життя залишати калiкою!
  Кати дiстали пляшки з оливковою олiєю. I давай змащувати юному барабанщику босi, дитячi пiдошви. Джозеф вiдчув нудоту вiд дотикiв брудних рук катiв. Вiн ледве стримав блювоту. Допомогло i те його шлунок був практично порожнiй, i не було чим ригати.
  Закiнчивши змащувати, кати принесли тонкi полiна i спорудили пiд босими ногами хлопчика багаття. Пiдсипали сiрки, щоб краще горiло. I пiдпалили вогонь за допомогою смолоскипа.
  Руде полум'я язиками хижо лизнуло дитячi п'яти. Джозеф затремтiв, але стримав крики.
  Вогонь пiд босими ногами хлопчика танцював, а кати пiдкладали тоненькi полiна. Запахло свiжим, паленим м'ясом, наче смажили кабанчика.
  Розпорядник прошипiв:
  - Скажи хлопчик, хоч зараз - хай живе король!
  Хлопчик, з якого падали крапельки кровi i поту прокричав:
  - Да-ну, тебе до бiса!
  Старший кат наказав:
  - А тепер цьому зухвалому юнаковi врiжте розпеченим дротом по спинi!
  Струменi пiдiйшли до камiна, i стали звiдти витягувати пучки розжареного на вогнi дроту. I пiдскочили до хлопця. I почали наносити удари червоною вiд жару сталлю, по голiй, жилистiй, i без того змученiй спинi дитини.
  Джозеф вiдчував пекучий бiль, i застогнав, але прикусив губу. Його продовжували бити.
  Пара катiв лупила хлопця по спинi червоними вiд жару пучками дроту з дубовою рукояткою. А ще пара нагрiбала жар пiд босими ногами хлопчаки. Але Джозеф продовжував зберiгати неймовiрну мужнiсть.
  Ще один кат, за наказом старшого ката, взяв у руки смолоскип, i пiднiс його в голi, м'язистi груди хлопчика. Запах паленого м'яса став сильнiшим.
  Дитинi-барабанщику лупили розпеченим дротом по спинi, смажили вогнем п'яти i груди, але вiн наче титан.
  Розпорядник кричав:
  - Скажи нехай живе король, i ми не тiльки вiдпустимо тебе, але ще й дамо на дорогу цiлий золотий гаманець!
  У вiдповiдь Джозеф Бара заспiвав:
  Сини Вiтчизни, вставайте,
  Великий, славний день настав!
  Ворогам на виклик вiдповiдайте,
  Їхнiй стан кривавий прапор пiдняв,
  Ворогам на виклик вiдповiдайте,
  Їхнiй стан кривавий прапор пiдняв,
  Почуйте, як країна стоїть
  Пiд гнiтом страшної солдатнi,
  У ваш будинок вриваються вони,
  I вбиваючи дочку i матiр!
  
  До зброї, громадянине!
  Зiмкнемо нашi ряди,
  Вперед, вперед!
  I ниви нашi та сади,
  Вмить кров нечиста заллє!
  
  Чого бажає ця орда,
  Рабов та горе-королiв?
  Кому готує так завзято
  Свiй вiз кайданiв та ланцюгiв?
  Кому готує так завзято
  Свiй вiз кайданiв та ланцюгiв?
  Вони для нас! Чи зазнають Французи
  Безчестя вантаж, адже виклик кинутий нам?
  Надовго скинули ми узи,
  Їх не повернути до наших нiг!
  
  Нi, чужоземнi наймити
  Нам не нав'яжуть свiй закон!
  Ми ними можемо бути вбитi,
  Але не зiгнеться табiр у уклiн,
  Ми ними можемо бути вбитi,
  Але не зiгнеться табiр у уклiн,
  О Боже, наш народ зберегти б!
  Коли ми падемо, пощади нам не чекати,
  Нас деспот може без надiї
  В вуздi назавжди всiх тримати!
  
  Тремтiть, пiдлi тирани,
  i ти, чужий найманий зброд,
  За вашi диявольськi плани
  Вас по заслугах кара чекає!
  За вашi диявольськi плани
  Вас по заслугах автомобiля чекає!
  Всi ми бiйцi, на полi бою
  Героїв Францiї не порахувати,
  Коли тi впадуть, побачiть самi
  Вiтчизни праведну помсту!
  Про честь пам'ятайте, Французи,
  Пощадуйте свою!
  Тим, кого ворожi пута
  Неволять бути з нами в бою!
  Тим, кого ворожi пута
  Неволять бути з нами в бою!
  А як же деспоти кривавої?
  А як спiльники Буйе?
  Звiрi лише знають право
  Жерти плоть у матерi в утробi!
  
  Любов до вiтчизни та народу,
  Надай нам сил на нашу помсту,
  I ти, прекрасна свобода,
  В бiй нас веди за правду та за честь!
  I ти, прекрасна свобода,
  В бiй нас веди за правду та за честь!
  Перемога, ти нас чекаєш по праву,
  Ворогiв прогнати нам допоможи,
  Вибачать нехай битi вороги
  I твiй трiумф, i нашу славу!
  
  Вiллємося в лад ми з новою силою,
  Вiдважних предкiв замiняючи,
  Знайдемо їхнiй прах ми i могили,
  Де свiтло вiдваги їх сяяв!
  Знайдемо їх порох ми i могили,
  Де свiтло вiдваги їх сяяв!
  Не жалiючись долями своїми
  Вони зустрiчали вiстку смертi,
  I вибiр нам диктує честь -
  За них помститися чи слiдувати за ними!
  
  За революцiю, нашу вiльну,
  Битиметься хлопчик весь вiк.
  Сила законна, воля народна,
  Ланцюги порве, свiтло-бунтар людина!
  . РОЗДIЛ No 2.
  Хлопчисько-командир та Фанфар дружно заплескали, до них приєдналася ще одна дiвчина-пiдлiток. Така ось симпатична, зi свiтло-русявим волоссям рум'яна та мiцна представниця прекрасної статi. Дiвчину можна назвати красивою, хоча вона була трохи повненька, i ймовiрно в двадцять першому столiттi сiла б на дiєту. Але її повнота була не стiльки жирною, скiльки за рахунок м'язiв i м'яса i вона не здавалася коровою.
  Капiтан-юнак кивнув:
  - Це Мерседес! Точнiше у неї iнше iм'я, але я її назвав на честь нареченої Едмонда Дантеса, бiльш вiдомого як граф де Монтекрiсто. До речi, дуже фiзично сильна для дiвчини та чудово стрiляє!
  Мерседес вклонилася i вiдзначила, глянувши на Олега:
  - Нiколи такого м'язового хлопчика не бачила. Це нiби Геракл та Аполлон у дитинствi!
  Хлопчик-термiнатор вiдповiв:
  - Та мене вищi сили нагородили такою мускулатурою. Правда дещо доводиться робити натомiсть, але це як сказати - цiлком закономiрно! Просто нiчого не дається!
  Капiтан-хлопчик наказав:
  - Усi хлопцi пiшли! Пострiляємо!
  I рушив до виходу. За ним задрiмав Фанфар. Майнули каблуки чобiткiв. Хоча в теплу погоду босонiж комфортнiше, саме тому що Фанфар хизувався безпритульним хлопчиськом голими п'ятами майже цiлий рiк, або в морози, обмотував чим-небудь ноги, зараз, вiн нiзащо не хотiв знiмати чоботи. Це його дорiвнювало б з плебеями. А зараз у нього звання старшого лейтенанта i формального першого заступника капiтана зiрви голови.
  Дiвчина-пiдлiток, подiбними забобонами не страждала, та й ноги в неї були такi гарнi, витонченi i спокусливi, що взуття та панчохи їх би тiльки зiпсували.
  Олег мимоволi залюбувався її голими, засмаглими, мускулистими ногами. Йому завжди подобалися фiзично мiцнi жiнки. Тим бiльше вiн тiлом хоч i дитина, але розум має дуже дорослу людину.
  А дiвчина дуже фiзично розвинена. Втiм, вона не скажеш, що пiдлiток вищий за зростання обох хлопчакiв-офiцерiв. Але що в рисах обличчя каже, що це ще дiвчинка, хай i атлетична статура.
  Ось вони вийшли на стрiльбище. В обличчя дув теплий вiтер, пахло рiзними ароматами вiд дерев, трав, води та здорових хлоп'ячих тiл.
  Деякi хлопцi вiджималися або присiдали з вагами та спiтнiли. Але їхнiй запах через юнiсть i здоров'я не здавався неприємним.
  Хлопчик-капiтан узяв у руки маузер. Ця гвинтiвка була придумана i розроблена в Нiмеччинi. На вiдмiну вiд знаменитої росiйської гвинтiвки Мосiна у неї тонший стовбур, приклад як у пiстолета, i в цiлому бiльша точнiсть стрiльби, м'якший пуск пускового гачка, i трохи вища скорострiльнiсть.
  Натомiсть гвинтiвка Мосiна найкраще для рукопашної сутички. У вiйнi з японцями, мабуть, росiйська зброя була в практичному планi кращою, але все одно царська Росiя примудрилася програти. У вiйнi якось Боги чи вищi сили вiдвернулися вiд царя Миколи Другого. I Росiї напрочуд не щастило. Втiм, iз царя це вiдповiдальностi не знiмає. Зокрема треба було дев'ятого сiчня залишатися в Санкт-Петербургi, i можливо це запобiгло кривавiй недiлi, i майбутнiй революцiї, i точнiше бунт, який частково змiнив лад, з абсолютизму на фактично конституцiйну монархiю.
  Але втiм про це подумав миттю. Хлопчик узяв у руки гвинтiвку Маузер i вистрiлив. Вiддача була м'якою, i куля встромилася в центр мiшенi. Здобувши вiд Богiв безсмертне тiло, Олег разом з ним i деякi навички мав. Коли цiлишся iнтуїтивно i тренованi руки самi на цiль наводять. Та й зiр дуже гострий, ти бачиш навiть малюнки на листi дерев, що далеко стоять.
  Хлопчик-командир зазначив:
  -Це добре! Спробуй ще!
  Олег знову вистрiлив. I знову до центру. Тодi дiвчина-войовниця запустила солом'яний капелюх. Олег злегка розгубився, але тiло зреагувало саме i куля потрапила в центр пiдкинувши капелюшок вище. Тодi Мерседес пальчиками босих нiжок запустила бумеранг.
  Вiн летiв куди швидше, i потрапити до нього складнiше, тим бiльше, що траєкторiя польоту зламана.
  Хлопчик-капiтан зазначив:
  - Навiть я в нього не завжди влучаю!
  Олег, маючи вже певний досвiд у своєму юному тiлi, розумiв, що в даному випадку розум це ворог. Потрiбно покладеться на iнтуїцiю i вистрiлити, використовуючи пiдсвiдомi навички цього тiла, юного супермена. Тим бiльше, у нього життєвий досвiд особливо в написаннi фантастики не малий. Але тут, як кажуть, горе вiд розуму.
  Хлопчик забарився i завагався. Бумеранг встиг описати дугу, i Мерседес упiймала його на цей раз рукою i з усмiшкою вимовила:
  -А Я повторю вiд зорi, до зорi! Карадо, карудо i чорт забирай!
  Фанфар хихiкнув i зазначив:
  - Не варто чорта поминати!
  Хлопчик-капiтан помiтив:
  - Наш юний друг не встиг вистрiлити. Метнi ще раз, i сильнiше, буде кращим ефект! - Тут юнак звернувся до Олега. - А ти не соромся, я бачу ти Маузера гвинтiвку вперше тримаєш у руках. - Якщо навiть промахнешся це не буде ганьбою!
  Дiвчина-силачка з силою метнула бумеранг i знову ногою. У неї була коротка спiдниця, помiтно вище колiн i видно наскiльки сильнi та м'язовi дiвочi ноги.
  Олег вiдчув у собi злiсть i пальнув практично не цiлячись. Куля потрапила в центр бумеранга i той лопнув розлетiвшись на шматки.
  Хлопчик-капiтан вигукнув:
  - Чудово! Просто супер! Навiть я б так не змiг!
  Фанфар зазначив iз посмiшкою:
  - Такий ми завдаємо удару з рiзних країн!
  Дiвчина-атлет вiдзначила:
  - Та це чудово! Але може бути ускладненим завдання. Ось наприклад, вистрiлити по гiльзi пiдкинутого патрона?
  Юнак-командир заперечив:
  - На сьогоднi вистачить! Нехай краще покаже себе в рукопашнiй сутичцi. Ось як на рахунок бiйки?
  Олег кивнув:
  - Це можна!
  Фанфар помiтив iз посмiшкою:
  - У нього, однак, такi м'язи. Вiн навiть ведмедя розiрве!
  Хлопчик-капiтан запитав:
  - А ти на рахунок того, щоб битися вiдразу з трьома?
  Олег з усмiшкою вiдповiв:
  - З трьома, то з трьома!
  Дiвчина вiдзначила з милою, бiлозубою посмiшкою:
  - Хоробрий хлопчик!
  Юнак-командир скомандував:
  - Бiлка, бабка, лисеня давайте сюди!
  Троє пiдлiткiв рокiв чотирнадцяти-п'ятнадцяти на вигляд пiдiйшли до них. Двоє були в черевиках, а один молодший босонiж. Вони глянули з пiдозрою на новенького. Хлопчик начебто красивий i симпатичний, тiльки ось занадто мускулистий.
  Хлопчик-капiтан кивнув i сказав:
  - Битиметеся з ним. I врахуйте вiн хоч i молодший за вас, але надзвичайно сильний боєць.
  Хлопчаки насупилися. Але таки почали знiмати сорочки, щоб не порвати їх у бою. А також скинули i черевики, видно, щоб бути на рiвних. Хлопцi ще пiдлiтки, без бороди i вусiв, з досить приємними, засмаглими обличчями, i волоссям, що вигорiло на сонцi. I тiла у них мускулистi, зi смаглявою вiд сонця шкiрою.
  Олег подумав, що бити малолiтку недобре. Щоправда, вiн i сам малолiтка. I свої шанси можна реально прикинути. А вони високi, вiн те своє тiло знає.
  Капiтан-юнак крикнув:
  - Б'йтеся на повну силу!
  Троє пiдлiткiв пiшли на Олега. Хлопчик-термiнатор згадавши, як вiн уже в новому тiлi бився, рiзко вдарив бiйця, що був праворуч. Той узяв та впав. Хоча удар i припав у плече, але був надто сильним та швидким.
  Двоє iнших пацанiв розгубилися, вони такого явно не очiкували вiд хлопчика.
  Олег вiдчув азарт бiйки та перейшов в атаку. Вiн рушив голою п'ятою другого пацана в пiдборiддя, тож у того навiть полетiла щелепа. А третього стрiмко пiдняв на витягнутi руки i жбурнув. Той упав iз криком, i був добитий ударом по потилицi. Ще один хлопець, який отримав удар у плече, спробував пiдвестися. Вiн насилу пiднявся на свiй босi ноги пiдлiтка. Олег провiв кулаками трiйку, i вiдключив вiзавi потужним ударом вiстря щелепи.
  Всi три хлопчики виявилися непритомними i бiй був виграний нокаутом.
  Мерседес у захопленнi вигукнула:
  - Оце сила!
  I хлопчаки якi стовпилися подивитися на бiйку хором заволали:
  Молодець, молодець,
  Показала сила!
  З ним дружити, що грати з крокодилом!
  Олег пiдняв вгору кулаки, i проревiв:
  Ми розiрвемо на частини упирiв,
  А потужний, як дубовий,
  Фiзично здоровий!
  Я вовк, а це означає цар звiрiв!
  I хлопчаки-воїни жартома зрозумiло проспiвали:
  Молодець, молодець, вiн як лев б'ється,
  Лише вiд зайця йому дiстається!
  I пролунали смiшки. А Олег узяв i пiдстрибнув угору i разiв так десять перекинувся в сальто!
  I знову оплески. Хлопчик приземлився на руки i став жонглювати босими нiжками, використовуючи досить важкi камiнцi.
  Капiтан зiрви голова, вiн же Жан Грандье, поплескав Олега по плечу i заспiвав:
  Пишатися зло могутнiстю своєю,
  I здається весь свiт змирився з ним.
  Але будь пацан ти немов херувим,
  I злу урок наочний ми дамо!
  Пiдбiг ще один хлопчик Поль Поттер. Вiн був босоногий у шортах хлопчика на вигляд рокiв дванадцяти, а насправдi тринадцять, але сильний i успiшно справляється з важкою гвинтiвкою. Вiн повiдомив iз радiсним виглядом:
  - Ми розгромили один iз ешелонiв англiйцiв, i захопив дещо!
  I хлопчика показав на шухляду.
  Жан iз посмiшкою запитав:
  - Там патрони?
  Поль з усмiшкою вiдповiв:
  - Нi! Там шоколад! Скринька велика i вистачить на весь батальйон!
  Побiгли миготивши голими, рожевими, дитячими п'яточками двi дiвчинки, i спритно вiдмичкою почали вiдчиняти ящик.
  Фанфан помiтив iз веселим виглядом:
  - А в нас тут новенький, готовий з'явився!
  Жан кивнув:
  - Та це справдi рiдкiсний боєць!
  Поль пискнув з усмiшкою, такою дитячою та милою, хоча ця дитина вже масу народу переклала:
  - Доведи!
  Олег узяв босими пальцями, своїх дитячих, але сильних нiг камiнчика, i жбурнув його вгору. Птах скидається на ворону, отримав жорстке влучення, i втрачаючи пiр'я кинулося вниз немов збитий аероплан.
  Юнi воїни знову заляскали. I це виглядало дуже красиво. Хлопчаки були у захватi.
  Поль усмiхнувся i помiтив:
  - Я й краще можу!
  I вистрiлив зi своєї рушницi. Воно було важким, i навiть дивно, що маленький, босонiж хлопчик у шортах так легко з ним справляється.
  I ще одна ворона впала.
  Жан запитав iз посмiшкою:
  - А ногами можеш?
  Поль пiдморгнув i вiдповiв:
  - Нi, я не збоченець!
  Олег зауважив:
  - Цю рушницю довго перезаряджати. Може, краще справдi Маузер застосувати? Адже вiн куди швидше стрiляти.
  Поттер-молодший вiдповiв:
  - Краще менше, та краще! Маузер не дуже вбиває, а ось моя рушниця б'є напевно!
  Жан заперечив:
  - I маузер добре вибиває! Тим бiльше, гвинтiвка важка i понi буде нелегко! До речi, новачковi треба б пiдiбрати скакуна! Вiн маленький, i це неважко!
  Олег заперечив:
  - Менi кiнь не потрiбний! Я сам бiгаю швидше за коня!
  Поль вигукнув:
  - Свистиш!
  Хлопчик-генiй запропонував:
  - Давай посперечаємось!
  Поттер-молодший запитав:
  - На що?
  Олег швидко вiдповiв:
  - На твою частку шоколаду!
  - Iде!
  Хлопчаки та дiвчата батальйону молокососiв, пiдтримали це дружним смiхом та оплесками.
  Поль вiдклав рушницю. У нього був невеликий, але дуже спритний конячок, з домiшкою арабської кровi. I вона справдi одна з найшвидших у загонi. Так серед бiйцiв не було дорослих чоловiкiв, однi пiдлiтки та дiти, то й скакуни були чи понi, чи невеликi конячки, щоб бiйцiв було важче помiтити. У загiн навiть високих юнакiв намагалися не брати, щоб не були надто помiтними.
  Поль зазвичай їздив босонiж - так спритнiше. I працюючи на полях, хлопчику взуття лише заважає.
  А тут тепло, i пальчики у дитини чiпкi, у разi чого з нiжками без взуття видертися на дерево або навiть по стiнi буде легше.
  Олег став безсмертним хлопчиком, мiг взутися лише у разi, якщо цього вимагало маскування. А так йому нi стужа нi спека не страшнi.
  Взуття враховуючи, як вiн швидко бiгає, майже гарантовано порветься.
  Обидва хлопчики вийшли на старт. У коло табору була дорiжка, немов великого стадiону.
  Iншi дiти-воїни йшли за ними.
  Вони посвистували i посмiювалися. Один хлопчик рокiв тринадцяти, теж босоногий, у смугастiй тiльнику вигукнув:
  - Тримайся земля! Росiя iз нами!
  Олег подивився на хлопця. На сонцi у того волосся стало кольори перестиглої пшеницi, а обличчя навпаки почорнiло вiд засмаги. Але треба сказати бiлi хлопчики загалом у нiжному вiцi тринадцяти рокiв дуже схожi. I по обличчю не скажеш - ця росiйська, а це нiмець. Бури до речi в основному з нiмцiв, а вони зовнi, особливо в дитинствi, коли тевтонськi риси та слов'янськi не дуже проявляються дуже схожi.
  Навiть дивно чому пiд час Другої свiтової вiйни обидва народи так зненавидiли один одного.
  Олег вiдповiв iз усмiшкою:
  Росiйський воїн вiд болю не стогне,
  Росiйський воїн у дозорi не спить!
  Вiн i в чорну дiрку не втопиться,
  У плазмi зiрок його дух не згорить!
  Пiсля цього хлопчики вийшли на фiнiшну пряму. Поль була дитина симпатична, i поки що уникла серйозних поранень. Але на його рахунку вже пристойно трупiв. Тож зовнiшнiсть оманлива.
  Дiти тут такi - справжнi монстри, хоча бiльшiсть з нiжного вiку має ангельську зовнiшнiсть.
  Олег зазначив, що всi хлопцi бiлi, хоча чорних у Трасвальнi та Помаранчевiй республiцi вчетверо бiльше, нiж бiлих. I це наводить на думку, що корiнним африканцям загалом все одно хто їх пригнiчує: бури або англiйцi. Тим бiльше в англiйцiв є колонiальнi вiйська з чорношкiрих, арабiв, iндусiв, а бурi явнi расисти.
  Тут Олег засумнiвався, а чи варто йому в це розбирання залазити? Як говорити один не надто хорошi хлопцi, борються з тими, хто не кращий. Хоча буряки хоч свою Землю захищають. I тут у них таки бiльше правди.
  Як наприклад, якщо взяти сучаснiшу вiйну, мiж Україною та Росiєю, в українцiв все-таки бiльше теж правди, так вони свою землю захищають, вiд агресора. Тож вiн Олег б'ється на боцi того, хто обороняє своє.
  А святих нiде нема. Усi, як кажуть, мають власнi грiшки, i святих немає. Ось Поль, наприклад, мстить за батька якого розстрiляли англiйцi. Хоча могли наприклад вiдправити на каторгу, а потiм влаштували б втечу.
  А взагалi, це не його iдея, а могутнiх господарiв, якi змушують вiдпрацьовувати безсмертя. Ну, що ж у цьому випадку вiн якраз ще в дитинствi мрiяв боротися разом iз капiтаном Зiрви-голова. I його мрiя здiйснилася, i тепер вiн знову хлопчик i це здорово та круто!
  Олег трохи задумав i пропустив старт. I Поль на своєму породистому конi рвонув першим. I видно було, що в нього справдi дуже гарний i жвавий скакун.
  Безсмертний хлопчик теж повернув. Причому, на повну спритнiсть. Його босi, сильнi та м'язистi ноги так i миготiли.
  Олег скоротив спрутом вiдстань, але обганяти Поля не став. Вiн мчав за ним дихаючи в потилицю i заспiвав:
  Пiднiмаємо пил стовпом,
  Мчимося наче метеори...
  Буде ж вороговi розгром,
  Скрушуючи, навiть гори!
  Поль у вiдповiдь надхльостуючи свою конячку, пискнув:
  - Ну чого граєшся! Обганяй якщо можеш!
  Олег хихикнув i стрибнув. Перелетiв через мiсцевого хлопчика-снайпера, i прочiрикав:
  У моїх зiницях нiчний жах,
  Один стрибок - один удар!
  I тепер хлопчик-генiй мчав попереду. Тодi Поль дiстав з-за пояса шпори i начепив їх собi на босi, дитячi, засмаглi ноги. Пiсля чого стали енергiйнiше колоти скакуна в боки. Мiнiатюрний кiнь додав ходу, мало не випередив Олега. Але юний генiй теж почав тiкати швидше. Вiн мiг i гепарда обiгнати. I тiло в нього безсмертне.
  Поль гарчав неначе маленьке звiрятко, i навiть вихопив кинджал i став їм колоти свого скакуна. Виступила кров.
  Олег тут же розвернувся i вирвав босими пальчиками нiжок кинджал з рук хлопчика, прокричавши:
  - Не смiй калiчити цю милу iстоту!
  Поль огризнувся i потягнув руку, але згадав, що вiн не має рушницi. Занадто важкий i юний воїн його просто зняв, щоб не було зайвої ваги.
  А тепер видно в якiй лютi Поль. Його блакитнi очi сяють.
  I ось вiн зiскочив зi свого закривавленого скакуна i кинувся з кулаками на Олега. Хлопчик-генiй упiймав удар кулака свого вiзавi, i взяв його вигнув. Поль застогнав вiд болю та спробував ударити iншою рукою.
  Олег вiдбив удар i врiзав сам. Вiн дуже швидко рухався, i людина просто не встигала реагувати на такi стрiмкi рухи тiла.
  Поль пропустив у пiдборiддя та впав. Олег намагався вдарити так, щоби вимкнути, але кiстку не ламати.
  Все-таки це свiй хлопчик. Так Поль упав розкинувши руки та ноги. До нього пiдбiгла росла, голонога Мерседес, i дiвчинка рокiв десяти, схожа на поваленого хлопчика - видно сестра. I з нею хлопчик рокiв дев'яти, молодший брат Поля, з легшою гвинтiвкою нiмецького виробництва спецiально для розвiдникiв.
  Таку гвинтiвку i зручно ховати.
  Мерседес перевiрила щелепу Полю i вiдзначила iз задоволеною усмiшкою:
  - Не зламана!
  Фанфан, що пiдбiг, запитав:
  - А хто перемiг?
  Жан вiдзначив iз посмiшкою:
  - Взагалi-то перемiг Олег! Вiн свого супротивника випередив i вирубав! Але щоб нiкому не було прикро, я присуджую нiчию!
  Дiвчинка рокiв десяти, босонога, засмагла, подряпана, тому що її часто посилали в розвiдку, точнiше вона сама туди просилася зi страшною силою вiдзначила:
  - Та мiй брат заслужив щоб скуштувати шоколаду! А твiй новий хлопчик напрочуд сильний!
  Мерседес помiтила:
  - I ще добрий, пожалiв нещасна тварина, яку Поль колов кинджалом! Ось справдi у нього велике серце!
  Дiти-воїни вкотре зааплодували. Справдi, це було щось.
  Жан оголосив:
  - А тепер усiм мити руки! Обiдатимемо!
  Їжа у дитячого батальйону молокососiв була непогана. Включно з супом з грибами i дичиною. Багато чого юнi воїни самi настрiляли, а також збирання грибiв та ягiд та фруктiв у щедрому африканському клiматi.
  Ось справдi дивно, що чорношкiрi голодують, хоча можуть збирати по чотири врожаї на рiк - така щедра тут земля.
  Олег iз натхненням заспiвав:
  - Щедра до нас грiшникам земля,
  А небеса сповненi загрози...
  Хлопчики дружна сiм'я,
  Перед грозою так пахнуть троянди!
  Мерседес вiдзначила:
  - Та ми справдi як брати та сестри! I наша дружба запорука виживання!
  Поль прийшов до тями пiсля того, як на нього вилили вiдро крижаної води з глибокої криницi. Хлопчик-снайпер пiдсiв у Олега i зазначив:
  - У тебе кулак залiзний!
  Хлопчик-генiй з усмiшкою вiдповiв:
  - I голова теж не чавунна!
  На десерт дiвчинки-прислужницi приготував гарний торт. Вiн був у формi великої, наполеонiвської трикутки. Кожному дiсталося по шматочку i його акуратно нарiзали.
  I розклали по тарiлочках. У хлопцiв були вилки, ложки та ножi зi столового срiбла. Це iз захоплених в англiйцiв трофейних запасiв.
  Хлопчики та дiвчатка стали обережно, смакуючи бiсквiт i крем iз трояндочками їсти.
  Поль помiтив:
  - Зараз англiйцi перекидають значнi сили та готують новий наступ. Їх набралося стiльки, що у нас на всiх може куль не вистачити!
  Олег зазначив:
  - Найгiрше, що в них командир iнший. Воно може використовувати прийом Ганнiбала в Каннах - удари з флангiв та створення клiщiв, з метою оточення наших вiйськ.
  Поль, посмiхнувшись, запитав:
  -Я простий хлопчик i син селянина, i в академiях не вчився, i не знаю хто такий Ганнiбал! Вмiю тiльки писати, читати, та ще й таблицю множення знаю! Щоправда, стрiляю краще, нiж багато дорослих!
  Хлопчик-ген вiдповiв:
  - Ганнiбал це найвiдомiший, найкращий полководець Карфагена часiв Пунiчної вiйни. Вiн ще в ранньому дитинствi заприсягся знищити Рим i битися до останньої краплi кровi. Армiя за командуванням Ганнiбала вийшла з Iспанiї та перетнула Альпи, прибувши на пiвнiч Iталiї та верхню Галiю. Хоча пiд час переходу багато воїнiв Ганнiбала загинули не витримавши труднощiв, але в Галлiї вдалося поповнити армiю за рахунок мiсцевих жителiв незадоволених експлуатацiєю Риму. Ганнiбал здобув кiлька перемог. I завдав римськiй армiї нищiвної поразки на Каннах - яка увiйшла до пiдручникiв вiйськового мистецтва. У Рима було вiсiмдесят тисяч пiхотинцiв проти сорока тисяч у карфагенцiв, зате Ганнiбал мав десять тисяч вершникiв проти шести тисяч у римлян. Коли легiони Вiчного мiста рушили у бiй, розраховуючи зiм'яти армiю Карфагена в центрi, вiйська Ганнiбала вдарили по флангах. Причому уславлений полководець застосував ще одну новацiю - концентрацiю удару. Його брат атакував з вiсьмома тисячами, двi тисячi римських вершникiв на лiвому фланзi, в той час як iнший полководець двома своїми тисячами скував чотири тисячi наїзникiв противника. I пiсля розгрому лiвого флангу, вершники Карфагена обiйшовши пiхоту, обрушилися на римлян праворуч iз тилу. I перебили буквально всю кавалерiю. А потiм ударили i по тилу пiхоту. А вiйська Ганнiбала якраз вишикувалися пiдковою. Римляни були оточенi та розгромленi. З того часу фланговi атаки прийнято порiвнювати з Каннами.
  Поль свиснув:
  - Ого! Оце чудово! Так тактика Ганнiбала, мабуть, дуже ефективна!
  Мерседес помiтила:
  - У мене книга є: полководцi Стародавнього Риму, раджу її почитати, дуже цiкава та пiзнавальна!
  Хлопчик-снайпер зауважив:
  - Нiколи нам читати тут! Потрiбно сьогоднi вночi знову динамiт закласти. I пiдiрвати залiзницю!
  Олег помiтив iз посмiшкою:
  - Краще мiст! Залiзничне полотно за кiлька годин вiдновлять, а мiст - це щонайменше тиждень!
  Поль зiтхнув, помiтив:
  - Мости дуже добре охороняються, так i колючий дрiт зi струмом є i найголовнiше собаки. Ось справдi струм не такий страшний, накинь каучуковий плащ i рукавички одягни, а ось навченi бульдоги та вiвчарки це справдi проблема!
  Хлопчик-генiй зазначив:
  - Є засiб вiд собак i дуже ефективний i простий!
  Хлопчик-снайпер iз цiкавiстю запитав:
  - I яке?
  Олег з милою усмiшкою вiдповiв:
  - Треба змаститися салом лева, або тигра, i тодi собака боячись щоб її не розiрвала велика, хижа кiшка не посмiє подати голос!
  Поль вигукнув:
  - Ну, ти голова! Я б до такого не здогадався б!
  Жан кивнув з усмiшкою:
  - I це так просто? Адже собаки справдi проблема. Ми їх навiть обстрiлюємо з Маузерiв, як i англiйських солдатiв!
  Мерседес помiтила:
  - Собак ще можна й цькувати, хоч це якось пiдло. Все-таки тварина не винна i лише виконує свiй обов'язок!
  Фанфан логiчно зауважив:
  - Але й англiйськi солдати також не виннi. Їм наказали, вони коряться, може навiть не маючи бажання вбивати. Якось неприємно на душi, коли проливаєш кров!
  Олег зауважив:
  - Краще про це не думати! Просто уяви, що все це тривiально дуже реалiстична, але не справжня вiйськова гра, i тобi стане легше!
  . РОЗДIЛ No 3.
  Пiсля того як обiд закiнчився, хлопчики та дiвчата, помили знову руки. I Поль разом iз Олегом вирушив полювати за левами. Хлопчаки, як це часто буває у дiтей, спочатку побилися, а потiм стали друзями.
  З ними поїхав i брат Поля - Едiк, i сестра, i пара ще дiтей рокiв десяти, але чудових стрiльцiв. Таким чином рушила в лiс, точнiше на кшталт сумiшi джунглiв i саванни - такий перехiдний клiмат пiвдня Африки шестеро юних воїнiв: п'ять хлопчикiв i дiвчинка.
  То була босонога команда. Хлопчики волiли зручнi короткi штанцi, схожi на шорти. Вони мазалися особливою, ароматною настойкою i їх комахи не кусали. Дiвчинка теж була в старенькiй сукнi вище колiн, звичайна селянська дитина. I не викликала пiдозри. Якщо хлопця ще могли запiдозрити як шпигуна, то юну представницю прекрасної статi...
  Але поки що треба полювати на левiв. Олег єдиний, хто бiг на своїх двох. Адже безсмертне тiло не втомлюється. На те вiн i безсмертний. Хоча напiвголий, хлопчик у шортиках, що бiжить i перебирає босими нiжками по травi i виглядає дещо комiчно. Особливо коли решта дiтей їде, рухаючись особливим ходом - переднi ноги невеликих коней скачуть риссю, а заднi пустилися в галоп.
  Поль запитав Олега:
  - А твiй Ганнiбал жив до народження Iсуса Христа чи пiсля?
  Хлопчик-генiй упевнено вiдповiв:
  - Зрозумiло до! Тодi ще Рим був Республiкою, i далеко ще не найсильнiшою у свiтi!
  Хлопчик-снайпер кивнув i спитав:
  - А ось ти бачу вчений хлопчисько, i швидше за все дворянин, хоч i бiгаєш босонiж i в шортиках. Ось вiдповiдай чому за Всемогутнього, Люблячого, Всезнаючого Бога на Землi стiльки зла!
  Олег усмiхнувся i вiдповiв:
  - Питання звичайно цiкаве. Але погодься якби у свiтi не було зовсiм проблем, i ми лежали на диванi, а кремовi торти нам самi падали на тарiлку, то погодься вiд подiбного життя ми перетворилися б на тварин, лiнивих i жирних свиней, та й просто поздихали б вiд нудьги. А так iде вiйна i це цiкаво. I полювання на лева, тим паче цiкаве, якщо лев тебе може з'їсти!
  Поль розсмiявся i зазначив:
  - Це здається мудрим зауваженням! Хоча, наприклад, зло рiзне буває. Наприклад, коли йде вiйна, це хоч i зло, але справдi цiкаво. А коли люди, наприклад, помирають вiд чуми, або грудної жаби, то в цьому якраз нiчого цiкавого i немає!
  Олег згiдно кивнув:
  - Та хвороба це не так цiкаво, як бої, битви, бенкети, любов до дiвчини!
  Хлопчик-снайпер хихикнув i вiдразу його дитяче личко затьмарилося, i вiн помiтив:
  - Дiвчата дiйсно дуже красивi, просто чудовi, як свiжi квiти, що тiльки-но розпустилися. Але з вiком вони стають такими потворними i неприємними. На старих просто швидко дивитися i реально вiдчуваєш нудоту!
  Хлопчик-генiй теж скривився i зазначив:
  - Що вiрно те вiрно. Старi дуже неприємнi!
  Поль запитав:
  - А Богу навiщо старити жiнок? Йому що Самому не гидко вiд цього?
  Олег знизав плечима i вiдповiв:
  - Та у свiтi багато незрозумiло. Я думаю, що навiть Гiтлер мав би всемогутнiсть вiддати перевагу рабиням молодим i красивим, а не потворним старим. Але у свiтi має сказати не все так просто. I не треба вважати, що все так, як написано в Бiблiї. Насправдi життя i свiтобудова набагато складнiше. Та й не слiд думати - що тiльки Один Бог все вирiшує, i має усi важелi!
  Едiк молодший брат помiтив:
  - Якби Бог мiг, Вiн не дав би розстрiляти нашого батька! А значить Бог, можливо, зовсiм не всемогутнiй!
  Олег усмiхнувся i помiтив:
  - А абсолютна Всемогутнiсть у принципi неможлива!
  Поль запитав:
  - А це чому?
  Хлопчик-ген вiдповiв:
  - Ну дай вiдповiдь на таке запитання: може Бог викувати ланцюг - який Сам би не змiг порвати?
  Хлопчик-снайпер поморщив свiй високий, гарний, дитячий лобик, смикав руками, пiдригав босими нiжками i вiдповiв:
  - Та це дивно! Скажеш можеш - не те, i не може, то теж не те! Так чи iнакше виходить, що Всемогутньому Боговi щось не пiд силу!
  Дiвчинка пискнула, шльопнула, маленькою, босою нiжкою по лiанi, що звисала, i прочiрикала:
  Плоть у пеклi вiд спеки знемагає,
  I час нам усiм зрозумiти давно...
  Той, хто вiри в Господа не знає,
  Потрапить пiд Диявола ярмо!
  Пiсля чого сестра Поля Стелла тоненьким голосочком розсмiялася.
  Дiти-воїни заглибилися в лiс, таку собi сумiш i саванни i джунглiв. Виглядало подiбне здорово.
  Олег спробував увiмкнути свiй нюх. Вiн у нього теж надлюдський, краще, нiж у будь-якої шкарпетки. Але вiдразу ж у нiздрi полiзла безлiч рiзних запахiв. У тому числi i дитячих тiл юних напарникiв, i спiтнiлих коней з понi, i безлiчi трав та iнших звiрiв. Ось навiть незрозумiло як тажа собака-шукач це розбирає.
  Немає тут такої какофонiї ароматiв, що чорт їх розбере.
  Поль посмiхнувся i спитав:
  - Ти що хочеш носом лева вирахувати?
  Олег кивнув, босою нiжкою зiрвав квiтку:
  - Я за запахом його якраз i вирахую!
  Едiк помiтив:
  - Лева треба ловити на наживку. В даному випадку, найкраще використовувати виття хтивої самки.
  Стелла розвiялася i помiтила:
  - Ого! Може, це менi зробити!
  Поль заперечив:
  - Нi! Я з вас найстарший, i у мене найсильнiший голос i досвiд полювання великий.
  Олег хотiв було сказати, що це вiн найстарший, i це справдi за календарними роками так i є, але вирiшив, що краще не сперечатися - все одно нiхто не повiрить. Тим бiльше, вiн не знає як iмiтувати тональнiсть самки лева? Справдi, хай Поль його навчить. Тут нiчого сором'язливого немає!
  Хлопчик-генiй узяв i босими пальчиками нiжок, зiрвав якусь дуже яскраву та екзотичну африканську квiтку. I простягнув його симпатичною i такою милою дiвчинкою Стелле. Та вклонилася у вiдповiдь i прочирикала:
  - Мерсi!
  А Поль надув собi рум'янi, дитячi щоки i почав витягувати з себе якiсь звуки, що нагадують звiрячий рик.
  Олег уважно став прислухатися до тональностi, щоб при нагодi iмiтувати їх самому.
  Пацану полiзли в голову рiзнi думки. Наприклад, що дiти - це прекраснi воїни, i здатнi багато на що. I що ставши меншим на зрiст, вiн тiльки виграв - у нього важче потрапити. Якщо потрiбно дотягнутися до фрукта, вiн просто стрибне.
  Хлопчик-генiй пiдхопив босими пальчиками нiжок, шматочок вiдламаної кори i став на листку лопуха щось малювати. Точнiше зображати танк. I не простий, а пiрамiдальний. Це була одна з його iдей у фантастичних романах. Де використовувалися подiбнi екзотичнi, але ефективнi машини.
  Цей танк мав великi, рацiональнi нахили бронi з усiх ракурсiв. Що робило його добре захищеним з усiх бокiв, i особливо вiд атак iз повiтря.
  Наприклад у фантастичних творах таких як серiал - "Капiтан-фюрер" або "Без'ядерна вiйна", така форма танкiв, забезпечувала нiмцям чудовий захист вiд американських штурмовикiв та бомбардувальникiв.
  Ну це зрозумiло фантастика, хоча й у ХХ столiттi, пiрамiдальний танк, мiг би зiграти свою чималу роль. I його варто було б поставити на потiк. Особливо якщо робити такi машини маленькими, рухливими та з екiпажем всього на одну людину.
  Це була б дуже ефективна зброя i в ХХ столiттi. Здається у ВПК були зацiкавленi в ньому i в боях танк показав би себе краще, нiж "Армада".
  Мiркування Олега виявилися перерванi. Гострий слух хлопця вловив, що крадеться хтось великий на м'яких, але кiгтистих лапах. Зважаючи на звук, це звiр важить багато. А оскiльки тигри в Пiвденнiй Африцi не водяться, це явно лев.
  Олег шепнув Полю:
  - Схоже, Нумба повзе!
  Хлопчик-снайпер перепитав:
  - Ти маєш на увазi лев?
  Хлопчик-генiй кивнув:
  - Та довгогривий!
  Поль з посмiшкою промовив:
  - Не всякий стрiлець iз маузера зможемо пробити лева. А ось моя рушниця це гарантовано може.
  Олег запропонував:
  - А чи можна лева вб'ю я?
  Хлопчик-снайпер засмiявся:
  - Ти? Та в тебе навiть кинджала немає! Ти що голими руками?
  Хлопчик-генiй вигукнув:
  - I голими руками та босими ногами!
  Стелла засмiялася, i пискнула:
  - Ось це справдi справжнiй чоловiк! На лева вийти навiть без кинджала - це ще треба вмiти!
  Олег у вiдповiдь жартома заспiвав:
  На ведмедя я друзi,
  На ведмедя я друзi...
  Вийду без переляку!
  Якщо з другом буду я!
  Якщо з другом буду я!
  А ведмiдь без одного!
  Пiсля чого дiти принишкли. Поль шепнув:
  - Добре, спробуй! У разi чого я леву виб'ю мiзки!
  Олег прислухався. Лев наближався. Ось уже чутливi нiздрi хлопчика-супермена розрiзняли терпкий запах великої кiшки. Адже Олег безсмертний, i лев його в жодному разi не вб'є. Хлопчик навiть подумав, що з його боку це не бозна-смiливiсть - так будь-який маючи невразливе тiло може.
  Але бажання випробувати щось нове превалювало. Крiм того, згадався Тарзан. Вiн теж бився з левами. Зазвичай правда, маючи в руках кинджал. Але в романi: Тарзан та його звiрi, досить велику пантеру, людина здолала голими руками, без зброї. I це вражало, причому Тарзан таки не безсмертний. Цiкаво, а чи були про це супермауглi твори пiсля Другої свiтової вiйни? Рокiв Тарзану пiд час бойових дiй США проти Японiї було чимало. Адже вже в першу свiтову вiйну Тарзан мав дорослого сина! А вiн мав приблизно тридцять. Теж було видно щось горця.
  Ось уявити, наприклад, щоб Тарзан допустимо потрапив у двадцять перше столiття? А що це було б круто та кумедно! А з ким би Тарзан, цей Рембо б воював? Може бути з Бен Ла Деном? Останнiй бандит у реальнiй iсторiї нагадував героя комiксiв. А США потребують героїв. Америцi потрiбен молодий, сильний та енергiйний лiдер, а не стара руїна!
  Олег взяли i прошепотiв:
  Вирує у всесвiтi вiйна,
  Вiйна без особливих причин...
  Для цього юнiсть потрiбна,
  Лiки проти зморшок!
  Ну ось вiдчуває, що лев наближається i все ближче i ближче. Тут головне, щоб їх звiр не почув. Втiм, Олег був упевнений, що у своєму, безсмертному тiлi зумiє наздогнати велику кiшку. Тим бiльше ще не факт, що лев тiкатиме вiд дiтей. Адже це для царя звiрiв було б ганьбою.
  Олег та iншi дiти-воїни побачили як виходить Нумба з хащi, i при цьому озирається, трясучи гривою. Звiр досить великий, навiть для лева, i iкластий, молодий, гарячий. Явно йому хочеться скуштувати самки.
  Олег шепнув Полю:
  - Головне не стрiляйте! Я сам!
  I хлопчик-генiй вискочив на галявину з квiтами. Вiн чомусь думав, що лев дасть деру. Але сильний хижак з презирством глянув на маленького хлопчика. Йому зiзнатися, людське дитинча не представлялося серйозним противником. Втiм, уже першi ознаки голоду загуркотiли в животi м'ясоїдного хижака. I лев недовго думаючи кинувся на хлопця.
  Олег бачив рухи хижого звiра немов у сповiльненiй зйомцi. Безсмертний хлопчик упав на спину, пропустивши лева над собою, пiдкинув монстра своїми голими, сильними, мускулистими ногами.
  I король джунглiв перелетiв вiд поштовху, i брякнувся спиною.
  Який страшний рев видав забiйний лев.
  Олег же схопився i заспiвав:
  Не здавайся, не здавайся, не здавайся!
  У сутичцi з монстрами хлопчик не бiйся!
  Ти бiйся, ти бiйся, ти бiйся,
  Знай, що буде все чудово i окей!
  Лев знову кинувся, але хлопчик його перестрибнув i голою п'ятою мiцно лягнув у зад. Хижак злякано загарчав. Олег схопив його руками за хвiст i як смикне. Лев полетiв назад з диким виттям, i знову човпнувся.
  Хлопчик проревiв:
  - Станемо ми хоробрими i вiдважнiшими за лева!
  I коли хижак знову спробував атакувати, то Олежка-термiнатор як вiзьме та зарядить йому у пiдборiддя. Та з такою силою, що зуби буквально посипалися. Причому iз кров'ю.
  Хлопчик-супермен контролюючи бiй, прочiрикав:
  Кривавою загравою заповнений обрiй,
  I гуркiт розривiв чується вдалинi!
  Лев знову пробував, атакувати, але отримав жорсткий удар босою, дитячою ногою з розвороту, причому такий швидкий, нiби майнула блискавка. I лева знову з колосальною силою вiдкинуло, i посипалися кiстки та краплi кровi.
  Поль вигукнув iз захопленням:
  - Ось це боєць - супер!
  Олег же вiдчув азарт. Вiн почав з усiх сил лупити лева своїми босими, сильними, хлопчачими ногами, якi били наче сталевi ломики. I при цьому юний гладiатор i термiнатор в одному флаконi заспiвав:
  Лев у мисленнi калiка,
  Тигр джерело всяких бiд...
  Цiкавiша за людину,
  Нiчого на свiтi нема!
  I знову хлопчисько-супермен як урiже голими ногами, якi мускулистi, немов сплетенi з дроту по леву, i додасть:
  Цiкавiша за людину,
  Нiчого на свiтi нема!
  Ми з кам'яного вiку -
  На Юпiтер шлемо привiт!
  Олег зробив потрiйне сальто, i знову босими ступнями всадив по шкурi лева, ламаючи ребра. З пащi хижака заструмували кривавi бульки. Виглядало подiбне дуже здорово.
  Хлопчик-супермен продовжуючи бити монстра, заспiвав:
  Ми вбиваємо, нас вбивають,
  Як це часто не збiгається...
  Я за долею слiдую тiнню,
  I звикаю до розбiжностi!
  Стелла прочирикала:
  - Добий лева, добий!
  Олег продовжив побиття i в основному лупив ногами. I це були дитячi кiнцiвки, а справжнi ломики. I трощили кiстки капiтально.
  Хлопчик-термiнатор спiвав:
  Удар, удар, ще удар,
  Ще удар i ось...
  Хлопчик виявляє дар,
  Проводить аперкот!
  Вiн приживає лева до кута,
  Щоб хижак не пiшов.
  Повалений монтр i на пiдлозi,
  Йому недобре!
  Лев втрачав силу, i зрештою пускаючи з пащi кривавi цiвки, точнiше цiлi струмки, затих.
  Пiвхвилин ще смикалися лапи, але Поль таки не витримав, i вистрiлив у голову, вигукнувши:
  - Як акт милосердя!
  Олег єхидно зауважив:
  - Бач, який хитрий! Покажеш дiрку в головi i скажеш, що лев сам убив!
  Поль заперечливо хитнуло головою:
  - Нi! Ми розповiмо правду як було!
  Стелла пiдтвердила, тупнувши босою, дитячою нiжкою:
  - Ми всi розповiмо, як i є!
  Едiк пiдтвердив:
  - Так! У нашому вiцi дiти не брешуть, лише складають!
  Поль помiтив:
  - Лев досить важкий, майже три центнери. Видно освiжаємо на мiсцi та знiмемо шкуру! Везти його буде важко! Нашi понi не витримають!
  Олег з усмiшкою промовив:
  - Я його сам донесу! Повiрте в мене вийде!
  Едiк iз захопленням вигукнув:
  - Оце хлопчик-богатир!
  Стелла пискнула:
  - Ось саме - нехай покаже лева наш видобуток цiлком!
  Поль засумнiвався:
  - Ти донесеш до табору таку тушу. Та її тiльки богатир зможе на плече звалити.
  Олег впевнено вигукнув:
  - Сила не в м'язах, а в головi!
  I хлопчик-супермен узяв собi тушу лева на плечi. Пiсля чого для бiльшої переконливостi кинувся тiкати. Його босi, дитячi п'яти так i замиготiли.
  П'ятiрка вершникiв, включаючи i дiвчинку, пришпорила своїх мiнiатюрних коней. Ось дитяча команда поверталася зi здобиччю i без втрат. Юним воїнам було весело i вони заспiвали:
  За Батькiвщину борються бiйцi,
  Вони дiвчата, босi хлопчики...
  При цьому скажемо прямо - молодцi,
  Накостиляли англiйцям шишки!
  
  Хоч їм дається справа нелегко,
  З ордою незлiченною люто боротися...
  Рушниця хлопчик тримає як весло,
  Адже бурам знай звично дiти битися!
  
  Ми лайкою люди знай загартованi,
  Вiйна йде вже котрий мiсяць...
  Всi дочки в битву та сини,
  I вiримо Iсус за нас воскресне!
  
  Хочемо ми бути незалежними,
  Не стати черговим британським краєм...
  Погрожує перерватися нашому життi нитка,
  Щоб кинулися душi в лоно раю!
  
  Ну що ж хлопчик у боротьбi не бiйся,
  Не дай ти честь свою зневажити ганьбою...
  Адже чоловiк орел, не боязкий горобець,
  I для ворогiв лайка скiнчиться розгромом!
  
  Хоч дуже багато злiсних англiйцiв,
  А з ними пруть араби та iндуси...
  Очi ж застилає нам туман,
  Але воїни з Африки не боягузи!
  
  Ми присягнули Вiтчизну захищати,
  Нас не поставить лев злий на колiна.
  Ти запиши собi пацан у зошит,
  В iм'я всiх прийдешнiх поколiнь!
  
  Помаранчевiй республiцi цвiсти,
  I Трансельвань покриється квiтами.
  Ми будемо в комунiзм зараз йти,
  Щоб наповнити свiтлий свiт мрiями!
  
  Наш командир славетний Жан француз,
  Команду вождь зiбрав iз малолiткiв...
  Вiн дуже славний немов Iсус,
  Зумiє зробити воїнiв та дiток!
  
  Прорвемо будь-який повiрте хлопцi фронт,
  I англiйцiв звичайно ми розгромимо.
  Якщо треба атакуємо навiть форт,
  I стане хлопчик доблесним героєм!
  
  Нi не доведеться юнакам червонiти,
  Хоч вусики у хлопця не пробилися...
  А якщо треба в славi померти,
  Для цього хлопчаки й народились!
  
  Злетимо ми якщо треба i на Марс,
  Такi нашi хлопцi та дiвчата...
  Покажемо без умовно вищий клас,
  Зламають леву хребет повiр хлопцi!
  
  Коли скiнчиться з ворогом вiйна,
  Ми англiйцiв з Африки виженемо...
  Не буде правити злiсний Сатана,
  Орду будь-яку ми повiр розгромимо!
  
  Загиблих воскресить Господь Христос,
  I люди будуть вiчно в Божому царствi...
  Не проливати нам бiльше братися слiз,
  Не бути в ганебному духовному рабствi!
  
  На всiй планетi буде вiр Едем,
  Епоха слави, радостi та щастя...
  Ось цей час славних змiн,
  Коли зникнуть грози та негода!
  
  I кожен буде наче херувим,
  Гарний, юний i, звичайно, ситий...
  Ворогiв реально дiти переможемо,
  Противник стане вщент битий!
  
  А потiм спiватимуть наш гiмн дрозди,
  Їхня трель прекрасна, дивно велична...
  I свiжий аромат весни грози,
  I нова, вiльна держава!
  Так заспiвали дiти-бури, i це малолiтня босонога команда. Вони трохи вiдiйшли вiд дороги пiдiйшли до струмка. Взяли та перекусили. Якраз Поль пiдстрелив зебру.
  Олег до цього часу зголоднiв, i iз задоволенням покуштував свiжого м'яса. Дiти їли i розмовляли.
  Поль помiтив:
  - У тебе надлюдська сила. Може, ти з iншого свiту?
  Олег уточнив:
  - Хочеш сказати чи не з iншої планети?
  - Так можна i так сказати!
  Хлопчик-генiй вiдповiв iз усмiшкою:
  - Все неможливе можливо знаю точно! Але треба лише вiрити у це серцем мiцно!
  Поль хихiкнув i зазначив:
  - Та це по-своєму смiшно!
  I хлопчик-снайпер показав мову. Розмова здавалася смiшною. Юнi воїни пiдкрiпилися i рушили далi. Тут Олег почув англiйську мову та вiдзначив.
  - За п'ять миль вiд нас англiйський ескадрон!
  Поль посмiхнувся i спитав:
  - Що цiлий ескадрон? Чи менше?
  Олег знизав плечима i вiдповiв:
  - Не менше сотнi двох вершникiв. Бiльшiсть араби, але командири англiйцi. Як хочете прийняти бiй чи залишити наступного разу?
  Поль усмiхнувся i вiдповiв:
  - Не хочу ризикувати життям дiтей. А так би їх пошерстив. А так вони ж не нас iдуть?
  Хлопчик-генiй упевнено вiдповiв:
  - Поки що нi. Але якщо треба, ми можемо i їх атакувати.
  Стелла запропонувала:
  - Доставимо до табору тушу лева, а потiм повернемося i перерахуємо ребра цього ескадрону. Не горить поки що!
  Поль кивнув:
  - Рухаємось до табору!
  I п'ятеро скакунiв разом iз босоногим хлопчиком взяли та рвонули. Цього разу гнали мiнiатюрних коней хлопця та дiвчинка з усiх сил, i навiть одягнувши шпори. Олег втiм, з вагою все-одно їх обiгнав i навiть заспiвав:
  А чому, чому, чому,
  Чи був свiтлофор зелений?
  А тому, тому, тому,
  Що вiн був закоханий у життя!
  I всi бiжать, бiжать, бiжать -
  I я бiжу!
  I всi бiжать, бiжать, бiжать,
  I я бiжу!
  У вiк швидкостей, i бенгальських вогнiв,
  Вiн сам собою увiмкнувся.
  Щоб на Землi i твоїй, i моїй,
  Зелене свiтло пролилося!
  Олег першим убiг у табiр. Незважаючи на дивовижне видовище: босоногий хлопчик у шортах несе тушу великого лева, та ще й побиту та закривавлену, юнi воїни не здивувалися.
  Навпаки зустрiли Олега з трiумфуванням. Справдi, це надзвичайно круто. Причому повалений монстр куди бiльше, нiж дитина, яка його несла.
  Хлопчик передав тушу хлопцям. Вони почали її обробляти. Що загалом здорово. Нехай така невелика, але яскрава перемога.
  I дiти-воїни у захватi.
  Поль та його команда пiд'їхали пiзнiше. Їх теж зустрiли з пошаною.
  Стелла оголосила:
  - Ну, що хлопцi, є справа! Поруч англiйський ескадрон вештається, настав час його порiдити!
  Поль кивнув i пiдтвердив:
  - Двох десяткою хлопцiв - один на десять цiлком вистачить, щоб їх усiх повибивати!
  Фанфар пiдтвердив:
  - Це рiч! Вибирай команду!
  Поль швидко вiдiбрав хлопцiв. Майже всi вони були ще молодшi за нього i всi босоногi. Зате вмiють добре стрiляти, хоча половина i мала полегшенi моделi Маузерiв.
  Хлопцi поскакали i разом iз ними зрозумiло Олег. Йому теж хотiлося битися. Хоча в мозку i миготлива думка, а чи не грiх це вбивати людей?
  Втiм, якщо взяти Бiблiю, то її герої вбивали i ще як убивали. Особливо цар Давид. А можна ще й Самсона згадати. Зокрема обваливши храм вiн убив понад три тисячi людей. Адже в храмi були не лише воїни-чоловiки, а й жiнки та дiти. Та це справдi дивна мораль. Можна i Єлисея згадати, який нацькував на дiтей ведмедиць, i тi розiрвали сорок двi дитини.
  Ну про Корану i говорити нема чого. Усi релiгiї так чи iнакше допускали насильство та вбивство. I Буддизм зовсiм не заважав японцям фанатично i несамовито битися.
  Так що бiйся i набирайся досвiду.
  Поль помiтив з милим виглядом:
  - Хто боронить свою батькiвщину, той не вбивця!
  Едiк хихикнув i помiтив:
  - Солдат це i вбивця, i не вбивця. Тут як то кажуть... Все вiдносно!
  Олег зi смiшком вiдповiв:
  - А теорiї вiдносностi Ейнштейна ще не винайшли. Та й взагалi вона помилкова, так фотон має масу спокою. Якби фотон не мав маси спокою, то й iмпульсу не було б. А значить i свiтло вiд дзеркала не вiдбивалося б!
  Поль пискнув:
  - Я не зрозумiв, ти про що?
  Хлопчик-генiй видав:
  - У морду врiзати цеглою!
  Пiсля чого дитячий загiн з хлопцiв яким на вигляд не бiльше дванадцяти додав спритностi. Та битися з такою командою з десятикратно перевершуючим числом противником здавалася авантюрою i великою зухвалiстю.
  Стелла зазначила:
  - Все ж таки в цiй вiйнi як у казцi, ворог численний, але дурний. Ми ж маленькi, але далеко, i завжди перемагаємо!
  Поль прочирикав:
  Але якщо чесного говорити,
  Усiх перемагаю поголовно!
  Дiти-воїни хором пiдхопили:
  Не може бути, не може бути...
  Хлопчик-снайпер гаркнув:
  - Олег скажи!
  Хлопчик-супермен пiдтримав:
  - Так, безумовно!
  I юнi воїни додали ходу. Їхня стратегiя на бiй була досить проста. А саме обрушитися на супротивника та перестрiляти з дистанцiї. При цьому самим бути в засiдцi.
  Поль зазначив:
  - Ми як боксер - тримаємо супротивника довгим лiвим джеббом! А самi себе пiд удар не пiдставляємо!
  Олег у вiдповiдь iз посмiшкою заспiвав:
  Ми смiливо в бiй пiдемо,
  За Русь святу...
  I за неї проллємо,
  Кров молоду!
  Хлопчик-супермен i справдi був налаштований дуже рiшуче та круто. Адже й англiйцi хоч культурна нацiя, але зовсiм не ангели.
  Ось уже чути їхню приглушену розмову. Цiлий ескадрон - двi сотнi вершникiв щось шукає i йому слiд дати бiй доки вiн не наскочив на табiр, де мешкають дiти та пiдлiтки батальйону молокососiв.
  Молодi воїни наближають до ескадрону. Тут насправдi бiльшiсть солдатiв - араби та чорношкiрi. I що Британiя проти чотирьох тисяч бурiв розгортає шiстдесят тисяч. Спiввiдношення один до п'ятнадцяти. Навiть у разi лобової атаки спробуй ось так вiдбитися. Адже противник намагатиметься обходити з флангiв.
  Поль шепнув:
  - Стрiляти тiльки по командi i не висуватись. - I тут хлопчисько насупившись запитав Олега.
  - Ти б хоч зброю взяв, або як збираєшся воювати - голими руками та босими ногами трощити англiйцiв?
  Хлопчик-термiнатор кивнув:
  - А що можна спробувати i так! Давайте я їх укладаю!
  Стелла хихiкнула i вiдзначила:
  - А що? Це було б кумедно!
  Поль зазначив:
  - А загинути не боїшся?
  Олег хихикнув i вiдповiв:
  - А я заговорений! Не хвилюйтесь за мене!
  Едiк прочiрикав:
  У цьому крику спрага бурi,
  Сила гнiву, полум'я пристрастi...
  Що ви бiцепцi надули,
  Розiрвемо лиходiям пасти!
  Пiсля чого хлопчик-воїн як розсмiється! Виглядає подiбне вкрай кумедно.
  I ось їхнiй маленький загiн наблизився до ескадрону в межах досяжностi рушничного пострiлу. Видно було, що англiйцi перефарбувалися в колiр хакi. Але менш помiтними цього не стали.
  Олег рiзко прискорився. Вiн не мав зброї, але вiн розраховував його добути в бою. Зовнi це виглядало що мчить босоногий, з оголеним, дуже мускулистим торсом хлопчисько, немов у прискоренiй фотозйомцi. I продовжує прискорюватися, перевищивши стрiмкiсть гепарду. Англiйськi, арабськi, чорношкiрi солдати почали стрiляти. Вони вiдкрили вогонь машинально. А Олег рiзко прискорившись довбав лейтенанта, що сидiв на конi, голою, дитячою п'ятою в пiдборiддя.
  Вiд нищiвного удару щелепа полетiла, i англiйський офiцер завалився в нокаут.
  Олег пiдстрибнув i босими, дитячими, але мiцними, як сталевi прути нiжками, завалив ще двох арабiв на скакунах. Вони тiльки встигли вихопити шаблi.
  Хлопчик термiнатор пiдхопив цю зброю. Судячи з блиску, це були гарнi, вiдточенi мечi. I вiчна дитина кинулась рубати i рiзати кавалерiю iмперiю лева. Пiд шумок вiдкрили вогонь i бiйцi маленького бурхливого загону. От i пiшла запекла стрiлянина.
  Олег рубав i бив ворогiв босими, сильними, вбивчими ногами i при цьому спiвав:
  Що нам робити в Альбiонi,
  Де жаби на обiд.
  Розiйшлися як зеки в зонi,
  Дав удар та труп сусiд!
  Правда тут хлопчик-термiнатор подумав, що взагалi жаб на обiд їдять якраз французи, а не англiйцi!
  А Жан Грандьє якраз француз. Нацiї, у якої iмператором був Наполеон Бонапарт.
  Олег рубав мечами, так що покотилися голови i прочирикав:
  Я воїн хоч i малих рокiв,
  За Батькiвщину мiж зiрками бився...
  Дiвчата подарую букет,
  А супостат вiд страху стиснувся!
  Хотiлося б продовжити пiсню, але якось рима вилетiла з голови. Натомiсть гострi шаблi так i миготiли. I голови в англiйцiв так i сипалися, наче качани капусти. А нiжки безсмертної дитини ламали щелепи i черепи. I це було дуже здорово.
  Та й дiти стрiляли. I дуже влучно. Поль лупив без промаху, але його забiйна рушниця поступалася скорострiльностi маузерам. Англiйцi ж намагалися вiдстрiлюватися. Але виходило це дуже сумбурно. I втрати наростали.
  Олег не зовсiм доречно видав:
  Добрим бути зовсiм не просто,
  Не залежить доброта вiд зростання.
  Щоб у битву перемогти,
  Як не дивно треба бути добрим!
  I хлопчисько-термiнатор ухилившись вiд кулеметної черги, як стрибнув. I рубанув шаблями, так що когось перерубав, а комусь знiс ще й голови, пiсля чого прочiрикав:
  Я хлопчик найкрутiший,
  Рублю, безумовно, красиво.
  Зламаю щелепу ногою,
  Колiр нашого колективу!
  I Олег узяв у руки кулемет i давай по англiйських, арабських та чорношкiрих вершниках з нього лупити. I виходило таке дуже забiйно. I стiльки народу лягала пiд кулеметними чергами штабелями.
  Хлопчик-термiнатор заспiвав:
  Зарядив стрiчку смiливо навiдник,
  А Максим наче блискавка б'є...
  Хлопчик у шортах строчить кулеметник,
  I слухняний йому кулемет!
  . РОЗДIЛ No 4.
  З одного боку, вбивати людей недобре. Але англiйцi також не ангели. У полон їм потрапив хлопчик Серж, лише одинадцяти рокiв вiд народження. I дитинi було наказано оперативно допитати.
  А як це оперативно? Хлопчик у шортах зi зв'язаними ззаду руками був виведений у допитну хату. Дитинi вже було боляче, так зв'язуючи йому звели два високi араби ззаду дитячi руки лiкоть до лiктя. I плечi хлопчику вивернулися, i дуже хворiли зв'язки. Та ще дитину спецiально пробили босими, дитячими нiжками по кропивi, додавши страждань.
  I тепер пiдошви та ступнi хлопчаки вже були вкритi пухирями вiд кропиви.
  А тепер Сержа чекала тортурна хата, де вже на входi пахло паленим м'ясом.
  Хлопчиковi було страшно, але вiн мiцнiше стиснув зуби, щоб вони не стукали. I ось його вводять у примiщення. Чути стогiн. На дибу висить оголена дiвчина. Вона вся вимушена батогом. Пiд босими нiжками красунi палає жаровня. А голi кiсточки затиснутi в дубову, оковану залiзом колодку. Тому дiвчина одночасно страждає вiд вогню, який смажить босi пiдошви, i вiд розтягнення на дибi, i вiд батога яким хльосить кат.
  Капає зi спини та бокiв дiвчинки сумiш кровi та поту.
  Кати в червоних балахонах та фартухах, руки в рукавичках. Ось це справдi монстри.
  Так при тортурах є лiкар i двi медсестри в бiлих халатах.
  Хлопця розв'язали, i зiрвали рвану майку та шорти. Пiсля чого лiкар змiряв йому пульс, а медсестра прослухала легенi.
  Лiкар накреслив на дошцi коефiцiєнт здоров'я.
  Серж вiдчував сильний сором, стоячи голяка перед жiнками. Медсестра ще за допомогою ложки оглянула йому рота. Це було обшуком i водночас мединським оглядом.
  Лiкарi дали добро на тортури. Пара писарiв з чорнильними ручками приготувалася записувати показання.
  Сержа схопили кати i потягли у спецiальному крiслi. Воно було втикане сталевими шипами.
  Хлопчик вiдчайдушно вiдбрикувався, але марно. Ну що могла протиставити дитину великою i смердючою дорослою.
  Його прикрутили, i гострi шипи вп'ялися в голу, дитячу спинку. Зафiксували хлопчику також i голову та шию. Пiсля чого приєднали руки та ноги у затискачi.
  Головний допитливий запитав:
  - Ну говоритимеш!
  Тремтячим вiд страху голосом, дитина пробулькала:
  - Нi! Не скажу!
  Босi ноги хлопчаки тодi почали вигинати пiд неприродними кутами. I це було справдi дуже боляче. Дитячi кiсточки захрумтiли. Тiло дитини вкрилося потiм, а на спинi та шиї та сiдницях, шипи проколювали шкiру i капала кров. Це справдi було витончене англiйське катування. Серж, втiм, терпiв. Вiн нiби маленький партизан зблiдлими губами i тремтячим голосом стогнав:
  - Ах! Не скажу! Ух! Не скажу!
  А його вивертали босi дитячi нiжки, з таким правда розрахунком, щоб завдати бiль, але не покалiчити.
  Потiм у голiй пiдошвi дитину прожили плитки. Так щоб накрити i дитячу ступню з поглибленням. Це теж витончене катування. У ключi струм, i плитки стали нагрiватися. Босi ступнi дитини припiкали. I вони нагрiвалися все сильнiше i бiль наростав.
  Запахло запахом палених, дитячих ступнiв. Хлопчик нестерпно страждав, але зi стоном вимовляв:
  - Нi! Не скажу! Ох, не скажу!
  I дитинi продовжували смажити п'яти. Але iнформацiю вибити не вдавалося.
  Тодi англiйцi вирiшили приєднати електроди до сталевого крiсла, i взяли, включили струм. Причому спочатку напруга була невелика. Хлопчика трохи пощипували розряди. Потiм струм посилився i дитинi стало пекти. I це набагато болючiше.
  Жiнка в бiлому халатi взяла та повернула ще перемикач. Хлопчика вже не на жарт затрясло. I його свiтле, густе волосся стало торчком.
  Головний дiзнавач проревiв:
  - Говори хлопчисько чи ми тебе закатуємо до смертi!
  Дитина застогнала, з-за рота йшли кривавi слини:
  - Все одно не скажу! Не скажу!
  Послiдував знак. I жiнка у бiлому халатi повернула ще раз перемикач. Розряд посилився, дитя затрясло ще бiльше, i навiть задимилася шкiра.
  Але хлопчик Серж щось невиразне лепетав, що неможливо розiбрати. Але видно було, що вiн налаштований нiчого не сказати.
  Лiкар у бiлому халатi помiтив:
  - Легше, у дитини може зупинитися скерде!
  Дiвчина-медсестра повернула перемикач. Розряди ослабли. Дим перестав iти.
  Хлопчик дуже важко дихав. Головний катувальник зауважив:
  - Ми ще тiльки почали щеня. Дамо тобi трохи вiдпочити, i пiдлiкувати ранки, а потiм на тебе чекає диба i клiщi.
  Серж зi стогом сказав:
  - Нi! Не скажу!
  Один iз катiв огрiв хлопчика батогом по животу, та так що лопнула шкiра i полилася кров.
  Хлопчик смикнувся i затих, його дитяча головка впала на бiк, а личко зблiдло.
  Лiкар у бiлому халатi попередив:
  - То ви його вiдправите на той свiт. Дитинi слiд перепочити.
  Пiсля чого муки разом iз двома дiвчатами у бiлих халатах, почали звiльняти нещасного, змученого хлопчика, вiд кайданiв.
  Пiсля чого дитину чия спина була в кривавих ранах, а ступнi спаленi, i по нервових закiнченнях пробiгли розряди, поклали на ношi i понесли.
  А замiсть нього в крiсло вже садили чергову, гарну дiвчину, з якої зiрвали весь одяг, залишивши оголеним.
  I тортури продовжилися з новою жертвою.
  Знову дiвчину слухали медсестри, i лiкар мацав пульс - щоб катувати з науки.
  Отакий супротивник був у бурiв. Тому вони так люто i билися, не знаючи сумнiвiв i вагань.
  Ось тепер хлопчики-воїни та дiвчинка-боєць Стелла вели прицiльний вогонь. I стрiляли так влучно, що англiйськi кавалеристи не мали шансiв.
  При цьому вiчний хлопчик Олег Рибаченко лупив i арабiв, i чорних, i англiйцiв руками та ногами, а також зрубував голови мечами, i все виходило дуже складно та весело.
  Дiти воїни перебили весь ескадрон i нiхто не вцiлiв. Коли англiйцiв залишилася лише одна дюжина, вони кинулися тiкати. Але Олег наздоганяв їх i бив босою п'ятою по потилицi. I вороги реально завалювалися в нокаут.
  Хлопчик-боєць взяв i заспiвав:
  Нiкуди вiд мене не пiдете,
  Ви, звичайно, крутi бiйцi...
  I вiд болю повiр заспiваєте,
  Тому пацани молодцi!
  I юний воїн бився i наздоганяв ворогiв з люттю. I лупив їм своїми босими, дитячими ногами по головах, скронях i в сонячне сплетiння.
  Дiти увiйшли в такий азарт, що вбили всiх двохсот бiйцiв англiйського ескадрону. I не залишили собi нiкого для допиту та мови, щоб знати подальшi плани британського командування.
  Поль iз зiтханням зазначив:
  - Ми явно перестаралися! Буквально перебили всiх!
  Олег жартома заспiвав:
  Ми дiти вiйни дуже сильно палили,
  I тисяч п'ятсот англiйцiв повалили!
  Пiсля чого бойова дитина розсмiялася. А дiти-воїни почали обшаровувати кишенi та збирати видобуток. В ескадронi було щось награбоване у мiсцевих жителiв. Крiм того, в кишенях солдатiв i особливо офiцерiв водилася готiвка. Що було чудово. I юнi воїни вигрiбали все до останньої копiйки чи пенса.
  Пiсля чого взяли i всi грошi склали у єдину купу. Окрiм готiвки, тут були й деякi ювелiрнi прикраси, i навiть кiлька вирваних мародерами золотих зубiв.
  Поль з усмiшкою кивнув:
  - Половина видобутку пiде до скарбницi республiки, а половину ми роздiлимо на весь батальйон!
  Олег з посмiшкою, такою невинною та дитячою кивнув:
  - Це буде справедливо!
  Хлопчик Едiк помiтив:
  - Ми так завжди робили! Кожна праця має бути винагороджена!
  Пiсля чого дiти, щоб порозiм'яти, злiзли зi своїх скакунiв. I далi до табору вирушили пiшки. Босонiж йти було приємно. Травка лоскотала хлопчикам та однiй дiвчинцi голi, дитячi ступнi.
  Олег вiдчув у собi натхнення i заспiвав:
  Ми дiти Африки зараз,
  Хоча пишаємося бiлою шкiрою.
  У бою покажемо вищий клас,
  I врiжемо демону по пику1
  
  Хоч ростом ми ще малi,
  Але кожен воїн iз пелюшок...
  Реально дiти знай орли,
  Вовченя зовсiм не ягня!
  
  Ми можемо зайця обiгнати,
  Мелькаючи п'ятами босими...
  Iспит на п'ятiрку скласти,
  У своїй хлопчачiй стихiї!
  
  Навiщо нас Африка вабить,
  У нiй аромат бунтiвної волi...
  Перемог вiдкрили бурхливий рахунок,
  Тiєї нашої нескiнченної частки!
  
  Здатним повалити слона,
  I з левом на паличках битися...
  Адже у дiтей повно розуму,
  Сяють молодих яскраво обличчя!
  
  Стрiляємо немов Робiн Гуд,
  Що англiйцям явно нудно...
  Нехай буде фюреру капут,
  Його прикiнчити нам не складно!
  
  Ми зробимо такий розгром,
  Що лев Британський здригнеться...
  Адже iсторичний розгром,
  Iмперiї суцiльного сонця!
  
  У Росiї править мудрий,
  Зветься славний Миколою...
  Його в поемах ти прослав,
  Щоб не пiднявся злий Каїн!
  
  До перемоги Русь вiн приведе,
  I здолає злих японцiв...
  Влаштує грiзний розворот,
  Випили чашу ми до денця!
  
  Вiйна, звичайно, важко,
  Течуть потоком рiчки кровi...
  Але ми накрутимо тут весло,
  В iм'я африканської волi!
  
  Бур теж бiла людина,
  I вбивати своїх нiяково...
  Такою вже виявилося столiття,
  Весь як зла наколка!
  
  Потоки кровi ллються знай,
  Вогнем палає безодня факел...
  Але буде на планетi рай,
  Господь вигукне: люди вистачить!
  
  За Батькiвщину ми вiддамо,
  I душу i хлопчаки серце...
  Над нами реє херувим,
  Вiн вiдкриває на щастя дверцята!
  
  Вирує люта пожежа,
  Над нашою матiр'ю Вiтчизною...
  Ми завдамо вороговi удару,
  I житимемо за комунiзму!
  
  За Господь пiшов на хрест,
  Щоб планета процвiтала...
  А пiсля Iсус воскрес,
  Свiтило яскраво засяяло!
  
  Всiм людям буде славних рай,
  У якому яскравi тюльпани...
  пацан дерзай,
  Чи не налягаючи на склянки!
  
  На славу Батькiвщини зiрка,
  Над нами нiби смолоскип свiтить...
  Ми з Iсусом назавжди,
  Надовго всi в Едемi дiти!
  
  Гарно бiгати босонiж,
  Хлопчику по кучугурi з гiрки.
  I якщо треба кулаком,
  Вiн рушить по тому, хто гордий!
  
  Воїн кожен з ясел,
  Вiн душу вiддає Вiтчизнi...
  Ти супостата мiцно бий,
  I не шкодуй за правду життя!
  
  Могила басурмана чекає,
  Що атакує Русь святу...
  Влаштуємо ми йому розрахунок,
  Нехай супротивник не жує!
  
  Дракон вишкiрив ось iкла,
  I струменi вогником пускає...
  У битвi днi хоч не легкi,
  Коли супротивник нападає!
  
  Вiйська в атаку тут йдуть,
  Ми їх, звичайно, винищуємо...
  Хай буде шпику тут капут,
  Щоб не лiз на Київ Каїн!
  
  Ми Русь свою вiр вiдродимо,
  Вмiємо знайте хоробро битися...
  Народ iз мрiєю не переможемо,
  Не варто хлопцям лякати!
  
  Коли ж грози вiдгримлять,
  Планета стане вiр єдиною...
  Пройде наш маленький загiн,
  У серцях дiтей кохання зберiгається!
  
  А нiжки босi хлопцiв,
  Залишать на травi росинки...
  Повно хлопчакiв та дiвчат,
  Що гори знають i долинки!
  
  Полювання вiчно хлопцем бути,
  Веселощi жити i не дорослiшi...
  По морю в плавках одних плисти,
  Акулу в лайцi здолаю!
  
  I в космос правильно полетiти,
  На Марс, Венеру i Меркурiй...
  У сузiр'ї де великий ведмiдь,
  I в Сiрус свiй пекулiй!
  
  Коли всесвiт у нас,
  Дiтей веселих пiд ногами.
  Все буде просто вищий клас,
  Зi здобою, медом пирогами!
  
  Ми будемо вiчно в тому раю,
  Який вiр збудуємо самi...
  Сварога i Христа люблю,
  Бажаємо разом знай з Богами!
  
  Меж щастя не бувати,
  Воно хай буде дiти вiчно...
  Всiм у свiтобудовi благодать,
  Не треба лише бути безтурботним!
  
  За нашу Землю та кордон,
  Збудуємо свiтла оборони...
  I буде люта гульба,
  I припиняться знаю стогiн!
  
  А зло зникне на завжди,
  I буде лише розвагою...
  Сповнитися людей мрiя,
  Серця наповнюватися прощенням!
  
  Моє дiвчисько як квiтка,
  Палаючий у саду Господньому...
  I погляд як чистий вiтерець,
  Розвiє полум'я пекла!
  
  У коханнi хто триває без кiнця,
  Ми будемо у щастя без кордону...
  В iм'я Роду та Батька,
  Своєю долею час пишатися!
  
  Всесвiту променисте свiтло,
  На Русь мою перевiрку пролилося...
  I подвиг витязiв оспiвав,
  А фюрер iз плетью провалився!
  
  Тепер планета як кристал,
  Сяє радiстю та свiтлом.
  Сварог наш новий iдеал,
  Своїм променистим Родом свiтлом!
  Ось так iз почуттям та виразом, заспiвав Олег Рибаченко. А решта дiтей пiдхопила. I це було дуже добре.
  Пiсля чого вони ще пiдстрелили мiсцеву зебру i повернулися до табору.
  Поль зазначив:
  - Мiнус двiстi англiйцiв. Це можна сказати - чудово! Але ж мiнус тисяча ще краще!
  Олег зауважив:
  - Там арабiв бiльше, нiж англiйцiв. Тут застосовуються колонiальнi вiйська!
  Хлопчик-снайпер кивнув:
  - Правильно! Але ворог є ворог незалежно вiд нацiональностi. А те, що це араби їх не робить нам друзями!
  З телла додала:
  - Як чорношкiрi теж!
  Олег логiчно зазначив:
  - У Трансiльванiї та Помаранчевiй республiцi чорного населення, вп'ятеро бiльше, нiж бiлого!
  Поль буркнув:
  - Ну то й що?
  Хлопчик-генiй логiчно зазначив:
  - Ось їх i треба брати до нашої армiї! Потрiбно дати рiвнi права неграм та бiлим!
  Хлопчик-снайпер засмiявся i вiдповiв:
  - Нi! Чорнi надто боягузливi щоб бути вояками! Насправдi лише бiла людина - є вроджений воїн!
  Олег у вiдповiдь заявив:
  Будь-хто людина, той воїном народжений,
  Усi ми походять вiд мавпи.
  Не важливо бiлий, чорний, важливий легiон,
  Щоб ми пошукали б ратної слави!
  Стелла помiтила:
  - Є й непоганi чорнi воїни, наприклад, зулуси, у них дуже агресивнi племена.
  Поль буркнув з усмiшкою:
  - А ми й так переможемо! I покажемо всiм мати Кузьми!
  Вечорiло, вже зайшло сонце. Дiти розбредися по гамак. Олег теж трохи вирiшив поспати.
  В однiй кiмнатi була дюжина хлопчикiв i вони засопiв носиками. Дiти зазвичай не хропуть i засинають легко.
  Перед сном вони прочитали правда коротеньку молитву i прийняли душ.
  Олег вiдрiзнявся дуже рельєфною мускулатурою, i це впадало у вiчi. Це типу Геркулеса малолiтки.
  Один iз хлопчакiв зазначив:
  - Ну i м'язи! Давайте його звати Самсон!
  Олег зазначив:
  - У мене на вiдмiну вiд Самсона, немає косичок! Може краще Геракл!
  Хлопчик iз Росiї Ванька кивнув:
  - Та Самсон це у євреїв! Краще Iлля Муромець!
  Iнший хлопчик iз бурiв заперечив:
  - Вашого Iллю мало хто серед нас знає! Краще й справдi назвати Геракл!
  Хлопчаки пошумiли, поплескалися теплою водою i вирiшили - що найкраще справдi iм'ям Грецького героя назвати, що є символом сили.
  Помившись, дiти витерлися в рушниками i розiйшлися по гамаках. У них були кiмнати на дюжину, i хлопцi селилися зазвичай приблизно за вiком.
  Олег покрутився на гамаку, це було чудово. Але сон не йшов, як безсмертний пацан практично не втомлювався, i його потреба увi снi була значно меншою, нiж у звичайних людей.
  Тодi Олег щоб швидше поринути в дрiмоту вирiшив трохи напружити уяву.
  Ось припустимо в сорок третьому роцi, коли гiтлерiвцi вже шукали спосiб позбавити вiйни на два фронти, союзники i в першу чергу Черчiлль запропонували такий варiант фюреру. Вiн припиняє знищення євреїв, а натомiсть союзники оголошують перемир'я, розпочинають переговори та зупиняють бойовi дiї.
  I у Гiтлера вистачило розуму на це погодиться. Тим бiльше дiйсно у Нiмеччини були проблеми в живiй силi та технiцi. Оскiльки бомбардування Третього Рейху припинилося, то випуск озброєнь завдяки оголошенiй тотальнiй мобiлiзацiї зростав швидшими темпами. На фронт у великих кiлькостях прибували новi "Тигри" та "Пантери". I фюрер наказав запустити в серiю новий винищувач МЕ-309. Ця машина мала дуже потужне озброєння - три авiагармати 30-мiлiметрiв калiбр i чотири кулемети. I швидкiсть 740 кiлометрiв на годину, що на тi часи досить багато. Але цей лiтак ще влiтку сорок третього року почав запускатися у виробництво.
  До того ж фюрер хотiв випробувати в бою i "Мауси", якi проходили серiйне випробування та танк "Лев". Плюс ще нiмцi хотiли запустити в серiю i Ю-288, бомбардувальник який нiс за нормального навантаження чотири тонни бомб, а при перевантаженнi всi шiсть.
  Ну i Фокке-Вульф грiзна машина у серiї. Нова модель могла бути шiстьма авiагарматами. I її завдяки потужному бронюванню можна використовувати i як штурмовик, i фронтовий бомбардувальник.
  Крiм нього були i штурмовики Х-129 яких випускали тепер у великих кiлькостях, i ще багато чого.
  "Фердинанд", також уже випущений - поки що вiсiмдесят дев'ять штук. Це найпотужнiша самохiдка. I гармата у неї найпотужнiша 88-мiлiметрiв 71 ЕЛ, i лобова броня у двiстi мiлiметрiв, i бортова у вiсiмдесят п'ять. Ось спробуй такi проби.
  Але фюрер в операцiї "Цитадель" виявляв вагання. В останнiй момент знову наступ був вiдкладений. Союзники та Третiй Рейх домовилися про обмiн полоненими. Таким чином до Нiмеччини мали прибути значнi сили, зокрема й льотчики. Та й до Iталiї прибували значнi сили.
  Плюс ще "Маус" пройшов випробування, що показали задовiльнi результати, i готовнiсть машини до бою. I фюрер хотiв їх випробувати на фронтi. Заодно завершувалися роботи над танком "Лев" та "Тигр"-2. Тож у липнi операцiя "Цитадель" так i не розпочалася. А 1 серпня Сталiн сам перейшов у наступ. Точнiше наказав наступати Червонiй Армiї.
  Ударiв було завдано i на Орловському напрямку та на Харкiвському. Розгорнулися запеклi бої. Нiмцi загалом цього очiкували, i нарили безлiч укрiплень. Плюс ще було пiдтягнуто додатковi сили. Як iз Африки, так i з Iталiї з Європою. Тут загалом нiмцi могли перекинути вiйська з Грецiї та Балкан. Болгарiя хоч i не воювала, але в Югославiї, Грецiї та Албанiї залишила свої вiйська, вивiльнивши нiмецькi частини. А Iталiя теж саме зробила у Францiї та Норвегiї.
  Таким чином, на Курськiй дузi у нiмцiв було бiльше сил, нiж у реальнiй iсторiї.
  Особливо додалася кiлькiсть зенiток, тож на Заходi не було вiйни, i кiлькiсть гармат з Атлантичного валу та лiнiї "Зiдрих".
  Отже, оборона у нiмцiв була ешелонована, i досить потужна.
  Крiм того в оборонi "Пантера" виявилася танком набагато ефективнiшим, нiж у нападi. Її довгоствольна, швидкострiляна гармата вiдмiнно дiяла через укриття та засiдки, а лобова броня була мiцна. I "Тигр" i "Фердинанд" чудово показали себе в оборонних боях.
  Коротше кажучи, радянськi вiйська змогли лише вклинитися цiною величезних втрат у нiмецьку лiнiю оборони i били зупиненi.
  Бої затяглися до пiзньої осенi. На фронтi з'явилися нарештi монстри: "Тигр" - 2 вагою шiстдесят сiм тонн, "Лев" вагою дев'яносто i "Маус" у всi сто вiсiмдесят.
  Але нiмецькi мастодонти не виправдали себе. Особливо "Маус", надто важкий танк народжував проблеми i при транспортуваннi, i розвантаженнi та бою. А восени в багнюцi й зовсiм нагадувала труну. "Лев" також мав подiбнi проблеми. I лише "Тигр"-2 хоча теж проблемна машина, абияк використовувався в боях.
  Дещо краще себе показала САУ "Ягдпантера". Ця машина мала й непогане бронювання особливо в лоб, гарне озброєння, i вiдносно нормальнi, спiввiдноснi з "Пантерою", ходовi якостi.
  Лiнiя фронту стала малорухливою. Радянськi вiйська не змогли пробити оборону гiтлерiвцiв у центрi. Дуже багато подiбного виявилося з першою свiтовою вiйною. Нiмцi поки що сидiли в оборонi i не наступали.
  Настала зима. I СРСР була дилема - наступати чи накопичувати сили. Сталiн вибрав наступ.
  Загалом вибiр ясний - взимку нiмцi воюють гiрше, а росiяни краще. Але цього разу фрицi готовi були зимувати. I при цьому ще бiльших морiв не було, i це полегшувало оборону.
  На вiдмiну вiд реальної iсторiї, нiмцi у великих кiлькостях стали випускати "Ягдпантеру", яка гарна в оборонi i вiдносно проста у виробництвi. I це очевидно сильний хiд. З огляду на те, що "Ягдпантеру", на базi шасi "Пантери", почали випускати в реальнiй iсторiї ще й з червня сорок третього року, то якщо на неї бiльше зроблено було б уваги, то вiйна могла б i затягтися.
  Червона армiя наступала на пiвднi України, але майже не просунулася. Не вдалося зламати мiцну оборону гiтлерiвцiв та пiд Ленiнградом. Найгiрше було те, що у Червоної Армiї не було панування в повiтрi - вся авiацiя була на сходi, i штурмова авiацiя i фронтовi бомбардувальники були не настiльки ефективнi. Крiм того, гiтлерiвцi не поступалися в технiцi, i в них вистачало легуючих елементiв.
  Плюс ще країна Заходу перестали постачати ленд-лiз, i тепер все доводилося купувати за золото. I це впливало на перебiг вiйни.
  Та й союзники продавали Нiмеччинi нафту i проблем тепер iз пальним у Вермахту не було.
  Отже наступ i у груднi на пiвднi України, i в сiчнi в районi Ленiнграда, i в лютому в центрi. I у березнi на пiвночi України не досягло успiху. Гiтлерiвцi продовжували тримати фронт.
  Тепер перед Гiтлером стала дилема: наступати чи накопичувати сили? Герман Герiнг запропонував як альтернативу повiтряний наступ. Зробивши ставку на нову реактивну авiацiю, i крилатi, i навiть балiстичнi ракети. Втiм, останнi були надто дорогi та складнi у виробництвi. I натомiсть вирiшено було зробити ставку на реактивнi бомбардувальники.
  У них та з ППО потрапити дуже важко i винищувачам не наздогнати.
  Також у серiї з'явився краще захищений варiант "Тигра"-2, та "Пантера"-2. Остання була досить непогана. Гармата в 88-мiлiметрiв i 71 калiбр, при вазi в п'ятдесят три тонни двигун дев'ятсот кiнських сил, лоб корпусу сто мiлiметрiв при нахилi сорок п'ять градусiв, борту шiстдесят, а лоб вежi сто п'ятдесят мiлiметрiв.
  Навiть поява у СРСР потужнiшої Т-34-85, замiсть Т-34-76 не могла дати на цiй машинi переваги.
  У травнi вiдбулася перша велика танкова битва. З одного боку Т-34-85, з другого "Пантера"-2.
  Ось екiпаж Герди i пре на цьому танку. Дiвчата веселi та впевненi. Нiмецька гармата дуже сильна, i може пробити радянську машину на дистанцiї за три з половиною кiлометри. Ось це справдi мiць.
  I Герда стрiляє за допомогою босих пальчикiв нiг, i пiдбиває радянську тридцятьчетвiрку... та горить.
  I дiвчина-блондинка реве:
  - Я велика краля i просто супер!
  Згодом стрiляє Шарлота. I дуже спритно пiдбиває, точнiше знищує радянську самохiдку, так що рвуться детонуючи снаряди. I руда войовниця реве:
  Не знайти дiвчата красивiше,
  Обiйди все царство наше!
  Та якщо й знайдеш,
  То за пфенiнг пропадеш!
  Дiвчина Христина теж палить з гармати. Пробиває з дистанцiї IВ-2. Ось дана машина може й небезпечної у неї гармата потужна у 122-мiлiметрi калiбр. Правда лоб вежi всього сто мiлiметрiв i без рацiонального нахилу. I його нiмецька гармата бере з великої дистанцiї.
  Христина стрiляє за допомогою босих пальчиком нiжок i цвiрiнькає:
  - Я всiх можу вбити! А Сталiну кришка!
  Далi по черзi палить Магда - дуже гарна медова блондинка. I потрапляє до радянської машини в даному випадку це САУ - 152, дуже небезпечна. I здатна заподiяти шкоду. Правда не дуже точна. А ось дiвчина-термiнатор за допомогою босих пальчикiв нiжок б'є без промаху.
  Дiвча цвiрiнькає:
  Сталiну мучителю
  Врiжемо прямо в око...
  Будемо ми правителi,
  Буде Рейха година!
  Дiвчата справдi осiдлали дуже пристойний танк - "Пантера"-2. Який непогано їздить, дуже спритний. I його гармата не має собi за сукупнiстю рiвних характеристик.
  Альбiна ж льотчиця. Вона дуже гарна, i в одних лише тоненьких трусиках. I веде бойовi дiї на МЕ-309, машинi дуже озброєної. Для радянських льотчикiв вона стала жахом.
  Справа посилює ще й тим, що у США та Британiї алюмiнiй, мiдь та iншi елементи можна купувати лише за золото. Плюс як i авiацiйний бензин iз гасом, якого теж не вистачає. I противнику легше, а СРСР важче. Радянськi лiтаки важать набагато бiльше, нiж повиннi за зразком, а значить гiрше i в швидкостi, i в маневреностi.
  Альбiна стрiляє, збиває лiтаки Червоної Армiї. I при цьому спiває:
  Гiмн у душi у нас спiває,
  Наступаємо на схiд!
  Сталiн ти отримаєш у морду,
  Нiмцi це народ гордий!
  Альвiна iнша льотчиця-термiнатор теж веде жорсткий вогонь i строчить з авiагармат. Робить це все дуже спритно. I пiдбитi лiтаки Червоної армiї горять i розвалюються.
  Дiвча-термiнатор реве:
  Всiх вилiкує, зцiлить,
  Дiвчина вогнем строчить!
  Отак цим баби й построчили...
  Олег i не помiтив, як заснув. Картина бою була дуже яскрава i цiкава. I сон у хлопця був мiцний i дуже барвистий, наче калейдоскоп.
  . РОЗДIЛ No 5.
  Олег Рибаченко у своєму особливо i неповторному снi опинився у свiтi, коли спалахнула вiйна мiж талiбами та росiйською федерацiєю. Скориставшись тим, що основнi сили Росiї загрузли в битвi в Українi, талiби атакували Таджикистан. I спалахнула неабияка битва. Мiльйон моджахедiв, буквально прорвали немов лава у виверженнi вулкана оборону армiї Рахмона i увiрвалися до Ферганської долини.
  I їм вдалося розгромити росiйську базу в Таджикистанi. I що ж - вiдкрився другий фронт на пiвднi. У Росiї нарештi iз запiзненням оголосили мобiлiзацiю, i почали перекидати вiйська, за кiлька кордонiв.
  I росiйськi танки Т-90 пiшли в контратаку.
  Олег Рибаченко ж, будучи на вигляд хлопчиком рокiв дванадцяти i на зрiст пiвтора метра з кепкою бiг з великою люттю в атаку. I його голi, засмаглi, м'язистi нiжки так i миготiли.
  I взявся хлопчик за це побиття жахливих душманiв. Ось це дiйсно дуже бойовий пацан.
  Але на боцi Росiї борються дуже босi й гарнi дiвчата в одному бiкiнi. Бої йдуть хвилями.
  Єлизавета стрiляє в моджахеди. Вона використовує забiйну силу кулемет типу дракон. I сипле на талiбiв кулi.
  I тi падають, насiдаючи на дiвчисько. Ось впаде збитий iз саморобної, зенiтної установки росiйський вертолiт. Його збили талiби. Щоправда, на гелiкоптерi не дiвки, а чоловiки, i їх не дуже шкода.
  А Єлизавета, дiвчина босонога i в бiкiнi. А коли ти майже голяка, то тебе конкретно нiхто не втримає, i не зупинить.
  Вiйна Пiвднi, втiм, затягується. Ось уже й лiто минуло. А потiм осiнь - сира та дощова. Адже в Афганiстанi велике населення, i плюс ще мусульманськi добровольцi з усього iсламського свiту туди прибувають. I ось уже зима саме настала, а вiйна все ще триває. Єлизавета жбурнула босими пальчиками точених нiжок убивчої сили подарунок анiгiляцiї. Розкидала в рiзнi боки талiбiв i заспiвала, скеляючи перлиннi зубки:
  Ось зима, зима, зима,
  Почалася раптово.
  Шалено мете, мете -
  Буде краще завтра,
  Завтра, завтра, завтра!
  А нинi новий рiк!
  Справдi, у Таджикистанi на Новий 2025 випав снiжок. I тепер росiйськi дiвчата залишають босi, точенi слiди на снiгу, i це дуже красиво.
  Зоя взяла i заспiвала:
  Раз, два, три -
  Процесори протрiй!
  Чотири, вiсiм п'ять,
  Пiшли в лапту грати!
  I дiвчина босими пальчиками нiг, як запустить вбивчу силу смертi.
  Катерина взяла i заспiвала, вискалив зубки:
  Раз, два, три, чотири, п'ять,
  Вийшов зайчик погуляти.
  Ось дiвчисько вибiгає,
  Моджахеда вбиває!
  А ось вогонь веде й Олена. Таке дiвчисько, крутiше за яке не буває. I пише з убивчим апломбом. Скошує моджахедiв без зайвих церемонiй. Пiсля чого починає спiвати;
  Якщо нiкудишнiй тил -
  Не допоможе ратний запал.
  Ну, а якщо запалу немає,
  Тил пiде вороговi в обiд!
  I руда Олена, як вiзьме, так i жбурне презент анiгiляцiї босими пальчиками ноги. I реально стiльки душманiв розiрве, що жах.
  Олена, звичайно, не втратила можливостi заспiвати:
  Я гола бувала,
  По полю так скакала!
  По полю так скакала.
  Кулацький пiдспiвувала!
  I дiвчисько вiзьме i очима, що сяють сапфiрами, так i блисне. А очi в неї гарнi. А мова дуже навiть пустотлива. I такий моторний, i такий заводний. Ну просто, нiби це якийсь соковитий апельсин.
  Єфросинья теж б'ється. I босими пальчиками ноги жбурляє презенти анiгiляцiї. Якi такi забiйнi та руйнiвнi.
  А поряд талiби взяли та пiдбили росiйський танк. I машина армiї Росiї почала рватися на частини, детонувала бойовий комплект. I знову гинуть чоловiки.
  Але Єфросинiї чоловiки не потрiбнi. Їх треба катувати. I дiвчина взяла та заспiвала:
  Чоловiки, чоловiки, чоловiки,
  Ви просто великi корови,
  Коли дiвки вас вбивають,
  Вони землю так очищають!
  Справдi, талiби це звiрi.
  Спiймали якось гарне дiвчисько-розвiдницю. Ну i для початку взяли її i пiднялися на дибу. Вивернули iз рук суглоби, що дуже боляче.
  Потiм на босi ноги дiвчинi повiсили колодки, якi скували їй кiсточки. I пiсля чого взяли i розпалили багаття пiд її голими, з витонченим вигином, пiдошвами.
  Дiвчинi-росiянцi було дуже боляче. Талiби, перш нiж смажити їй п'яти, взяли та змастили ступнi олiєю. I тому пiдошва пiдгорала повiльно, i було боляче. I дiвчина стогнала та ревiла. А талiби заразом i били її по спинi та бокам батогом. Потiм вирiшили посилити тортури. Дiстали розпечений дрiт i давай лупити красуню по спинi та грудях.
  А як це боляче. Особливо, коли талiби стали росiйськiй дiвчинi крутити червонi соски розпеченими щипцями. I вона так ревла.
  А головних ватажок загону талiбiв просто балдiв вiд тортур. I скалив свої золотi зуби.
  Дiвчина-росiянка у вiдповiдь плюнула. Пiсля цього їй стали ламати пальчики босих нiг. Що дуже боляче. I дiвчисько вiдключилося вiд моторошного, нестерпного болю.
  Але талiби продовжували катувати. Спочатку привели до тями дiвчину, виливши вiдро крижаної води. А потiм встановили на її тiло датчики та електроди.
  Пiсля чого двоє хлопчакiв стали крутити педалi динамо-машини. Пiшов струм, i дiвчина засмикалася вiд пекельного болю. I справдi, коли по тiлу
  проходять електророзряди, це жахливо, слово проносяться табуни коней. Тут будь-яка дiвчина завиє.
  I хлопчики педалi крутять, а оголена дiвчина диким вовком виє. I їй дуже боляче.
  А крiм струму, росiйському дiвчиську ще талiби смажать i п'яти, якi вже вкрилися великими пухирями. А також б'ють по спинi розпеченим дротом. I б'ють з люттю та вiдтяжкою.
  I заразом ще посилили муку. Стали дiвчину розтягувати та вiшати на колодку все новi й новi гирi, щоби капiтально вивернути їй суглоби.
  Головний бандит талiбiв проспiвав:
  Який бiль, який бiль,
  Буде рахунок матчу: п'ять - нуль!
  Ну що з дикунiв вiзьмеш. Вони катували так дiвча дуже жорстоко, але не особливо витончено.
  Талiби - це варвари. Ось вони за грошi, якi виручили за наркотики, закупили у Китаю цiлу армаду танкiв. Справдi, Китай - це союзник та друг Росiї ситцевий.
  I талiби поперли своїми танками на ворога.
  А ось проти них чотири росiйськi дiвчата-мутанти, цього разу вже на найновiшому Т-95. Вони, зрозумiло, босонiж i в бiкiнi.
  I що?
  Єлизавета пальнула по моджахедам за допомогою босих пальчикiв нiг i прочирикала:
  - Слава Батькiвщинi слонiв!
  Катерина теж лупнула по талiбах, застосувавши босу, круглу п'яту, i запитала:
  - А що за Батькiвщина слонiв?
  Єлизавета, скелячи зубки, вiдповiла:
  -Звичайно ж, Росiя!
  Катерина хихикнула i вiдповiла:
  - А я думала Iндiя!
  Олена лупнула по душманах за допомогою червоного соска грудей, перед цим знявши з себе лiфчик, i пискнула:
  - А я думала Батькiвщина слонiв Африки!
  Єфросинiя натиснула на педалi голими, круглими п'ятами i заспiвала:
  - Маленькi дiти,
  Нi за що на свiтi.
  Не йдiть в Африку гуляти....
  В Африцi акули, в Африцi горили,
  В Африцi великi крокодили!
  I вся четвiрка босоногих дiвчат заспiвала:
  Вас кусатимуть,
  Бити та кривдити....
  Не ходiть дiти до Африки гуляти!
  В Африцi розбiйник,
  В Африцi лиходiй,
  В Африцi жахливий Бармалей!
  Буде вас кусати,
  Бити та ображати...
  Не ходiть дiти до Африки гуляти,
  В Африцi жахливий,
  Шалений лиходiй,
  У нiй раптом опинився Бармалей!
  Вiн бiгає Африкою i їсть дiтей!
  Так, дiтей! Так, дiтей!
  Смiх смiхом, але коли талiби впiймали росiйського хлопчика рокiв чотирнадцяти, то взялися за нього серйозно. Спочатку роздiли i пiднялися на дибу.
  Потiм душман у чалмi i з бородою став припiкати голе, м'язисте тiло пiдлiтка лозиною з розпеченим залiзом.
  Потiм до голих грудей хлопця, кат-талiб пiднiс зiрку з розпеченого залiза i приклав до неї.
  Хлопчик закричав вiд моторошного болю i знепритомнiв. Пiсля чого, хлопчика привели до тями. I затиснули його босi, майже дитячi ноги в колодку. I стали на гаки у колодцi вiшати гирi. I це було дуже боляче. Юне тiло хлопчика сильно розтяглося, i хлопець буквально поболiв стогiн.
  Росiйського хлопчика продовжували катувати. Змастили босi пiдошви нiг олiєю. А потiм розпалили пiд ними багаття.
  I як пацан пiсля цього дико волав. Так, це було дуже боляче.
  Хлопчик продовжував репетувати, i його били батогом талiби.
  Потiм узяли й пiдробили пацана за ребра гаками. I знову капiтально вивернули.
  Пiсля чого, талiби заспiвали:
  Усiх невiрних винищимо,
  Нехай вони пiдлiтки.
  Ось над нами херувим,
  Усiх заженемо в дошки!
  Пiсля чого хлопчику з Росiї зламали розпеченими щипцями всi пальцi на босих ногах. I робили це талiби повiльно, щоб заподiяти якнайбiльше гарненькому хлопчику болю. А потiм стали розпеченими до бiла щипцями ламати юному воїну та ребра.
  Так вони йому зламали їх так, що не залишилося у хлопчика жодного цiлого реберця. I хлопчик помер вiд болючого шоку.
  А тим часом, Анастасiя Вiдьмаком завдавала ударiв по талiбах зi штурмовика. Вона використовувала реактивнi ракети. Натискала на кнопки джойстика за допомогою босих пальчикiв нiг i наспiвувала:
  Все вище i вище, i вище
  Задер фюрер свiй нiс.
  Часом у нас зносить дахи,
  Однак талiб не дорiс!
  Акулiна Орлова теж завдає ударiв по супротивнику. Робить це дуже точно i використовує для натискання на кнопку свiй червоний сосок грудей. А поряд вибухає росiйський штурмовик. До нього потрапив забiйний подарунок талiбiв. Можливо, щось китайське виробництво. I так капiтально довбає.
  Акулiна заспiвала:
  - Якщо чоловiк, вiдразу в труну,
  Зберiгаючи життя щоб...
  Будьте ви дiвчата босими!
  I войовниця, як вiзьме та розсмiяється. Нiжки у дiвчини, зрозумiло, незважаючи на зиму, взуття не знають. I п'яти у неї круглi та буквально блищать. Ось це дiвчина - просто супер.
  А соски грудей у неї червонi, i сяють, немов макiвки церков. Ось це бойова, скажiмо, дiвчина.
  Так, чоловiкiв вона не любить. Хоча й iз задоволенням використовує їх для втiхи. Щоб це було чудово.
  Акулiна взяла i заспiвала:
  Про цю дiвчину босий,
  Я забути нiяк не мiг.
  Здавалося, камiння брукiвки,
  Терзають шкiру нiжних нiг!
  I Акулiна, як вiзьме i згорне свої сапфiровими очима.
  Ось воно дiвчисько вищого рiвня та класу.
  А Маргарита Магнiтна теж льотчиця.
  Ну, а поки що Маргарита довбає по моджахедах з великою, забiйною силою.
  Пiсля чого, спiває:
  Ах, якi нiжки,
  Як хорошi...
  Ти не бiйся крихта,
  Телефон запиши!
  I Маргарита вiзьме i покаже свою мову. Вона дiвчинка надзвичайно бойова.
  I її босi пальчики нiг посилають убивчi подарунки смертi.
  Акулiна Орлова заспiвала зi смiшком:
  - Маргарита, вiкно вiдчинене,
  Маргарита, ти ж пам'ятаєш, як це все було!
  Анастасiя Вiдьмакова кивнула:
  - Так, баби! Ми всi можемо, i ворогiв капiтально зiтремо!
  I дiвчата хором заспiвали:
  Наша армiя сильна,
  Охороняє свiт вона...
  Нехай талiби наступають,
  Їхнi дiвчата вбивають!
  Ось, наприклад, Федора теж б'ється. Вона з мiномета по моджахедах садить. I якщо вже довбане, то мало не здасться нiкому. Нехай навiть у талiбу довга борода та голена голова.
  Федора тупає босими ногами по багнюцi i спiває:
  Бачиш у небi затемнення,
  Грiзний символ...
  Чорнi крила над свiтом,
  Зграї космiчної виття!
  I iнша дiвчина Серафима кинула босими пальчиками нiжки вбивчу бомбу, розiрвала масу талiбiв i видала:
  Талiбан - прокляття встає,
  Талiбан - тотальна смерть.
  Талiбан та мертвих полицi!
  Талiбан - божевiльний веде!
  Талiбан!
  I Серафима вiзьме в рот свисток i як подує, що ворони непритомнiють i своїми дзьобами пробивають голови моджахедам.
  Дiвчата, треба сказати, такi чудовi та красивi.
  I ось видно, як талiби пiдпалили росiйський склад iз боєприпасами. Той почав горiти i снаряди рватися з убивчою силою. Талiби ревуть i радiють.
  А ось дiвчата з неба по моджахедах довбають. I видно, як з'явилися в небi Альбiна та Альвiна.
  Обидвi дiвчата просто чудовi блондинки. I дивовижно красивi. I, зрозумiло, босонiж, i в одних лише тоненьких трусиках.
  Ось це баби - вищого, скажiмо так, порядку. I що вони здатнi витворяти, далеко не кожен здатний повторити.
  А войовницi, i справдi, якщо почнуть вбивати, їх не зупиниш.
  Альбiна випустила з лiтака колосальну руйнiвну силу ракету. I розбила дзот армiї Талiбан, пiсля чого заспiвала:
  - Я найсильнiша у свiтi,
  Хоч нiжки босi, голi соски.
  Замочимо талiбiв у сортирi,
  Нам слабкими бути не з руки!
  Альвiна, продовжуючи посилати, за допомогою босих пальчикiв нiг, подарунки смертi. I вбивати моджахедiв, взяла та проспiвала:
  - Є в нас гарненькi дiвчата,
  Вони просто скажемо, краса....
  Голосочок комсомолок дзвiнкий,
  Настає бурхлива весна!
  I обидвi дiвчата, як вiзьмуть i заспiвають на всю горлянку:
  Вiдпустiть мене в Гiмалаї,
  Вiдпустiть мене назовнi,
  А то я завию, а то я залаю,
  А то я когось з'їм!
  I дiвчисько, як вiзьме i стане кукурiкати. I їй це здається дуже круто i чарiвно. А коли кричиш - Кукареку - це справдi жах.
  Дiвчата, тим часом, взяли i почали стрiляти з важких гармат, що справляє враження. I палять при цьому так влучно.
  Дiвчина Вiола заспiвала, скелячи зубки i влучно стрiляючи по ворогах:
  - Я найсильнiша дiвчина свiту,
  Люблю я чоловiкiв цiлувати.
  Не знають солдати крутого ефiру,
  Де дiвка забула трохи потанцювати!
  I войовниця розсмiяється. Так, душманiв душити красунi вмiють.
  I якщо чесно говорити, здатнi обламати роги та рису лисого.
  Тож проти таких красунь спробуй полiзти.
  Нiколетта теж довбає по талiбах. Вона дiвчина дуже бойова i агресивна. I коли смiється, то здається, що це регiт буйної.
  Нiколетта скеляє зуби i реве:
  Ми раз, ого, розбiйники,
  Розбiйники, розбiйники!
  Пiф, паф i ви покiйники,
  Небiжчики, небiжчики!
  Нiколетта засмiялася i прочiрикала:
  - Слава космiчним пiратам!
  Дiвчата в iнших мiсцях також лютували. I ось на позицiї талiбiв обрушилися ракети. З випустила Аврора за допомогою червоних соскiв грудей, якими натискали на кнопки.
  I полетiли ракети. А моджахеди ревуть.
  Ось ще одну комсомолку катують. Не довго думаючи, їй мiж босими пальчиками нiг вставили вату, змащену бензином. I взяли без зайвих церемонiй, пiдпалили.
  Вата спалахнула. I дiвчина, як вiзьме та зареве. А тут взяли i їй у груди, прямо в червоний сосок розпечений прут засунули. I дiвчина буквально пiшла вiд болю.
  А талiби смiються. Зрозумiло, i пальчики нiг ламати вони люблять. Один iз моджахедiв навiть узяв i дiвчинi голу, круглу п'яту припалив, бiлим вiд жару залiзом. I це подiяло. Дiвча, як вiзьме i заволає вiд дикого жаху.
  Алiса це бачила через снайперський прицiл. Подивилася уважнiше. Взяла налаштувала, i як лупне. I забiйна куля, як потрапить кату прямо в живiт. I той заволав вiд дикого болю, i як почав корчитися. А дiвчина взяла i заспiвала:
  Ангели добра,
  Два бiлих крила над свiтом,
  Десь є країна,
  Де став сам Сварог кумиром!
  Анжелiка теж пальнула, i дуже влучно, потрапивши катувальнику в мошонку. Той теж, як закричить вiд влучного влучення. Ось так отримали кати.
  А дiвчата заспiвали:
  Вас поганих катiв,
  Жорстоке покарання чекає...
  У нас багато свiчок,
  Атакує великий народ!
  I дiвчата почали шалено i влучно стрiляти. I вибивати талiбiв. Проти подiбних дiвчат i чорт не змiг би встояти.
  Алiса спiває, ведучи вогонь по противнику:
  На волосинi доля твоя,
  Вороги сповненi вiдваги.
  Але, слава Богу, є друзi,
  Але, дякувати Богу, є друзi!
  I, дякувати Богу, у друзiв є шпаги!
  I Анжелiка, продовжуючи вести, вогонь по талiбах i вбиваючи їх, прочирикала:
  - Коли твiй друг у кровi,
  Затоптаний, до кiнця.
  Ти другом не клич,
  Нi труса, нi брехуна!
  Пiсля дiвчина взяла i жбурнула босими пальчиками ноги вбивчої сили гранату. I та рознесла на трiски талiбiв. Покотилися вiдiрванi голови моджахедiв.
  Анжелiка взяла i заспiвала:
  День i нiч бомбять безперервно,
  Жалостi не вiдаючи, сорому...
  Вiд того, що хтось веде дивно,
  Гине цiла країна!
  Алiса, ведучи вогонь по талiбах, i пробиваючи їх наскрiзь, взяла i вiдзначила, спльовуючи пил:
  - У цiй Росiї такий чудовий момент,
  Що вгадати непросто - хто блазень, хто президент!
  Руда войовниця хихикнула i вiдзначила:
  - Ось так воно i буває - дуже безглуздо мати президентом шпику!
  I обидвi дiвчата знову обрушили потоки вогню на талiбiв. I робили це надзвичайно влучно. I їхнi пострiли вражали моджахедiв.
  А в iншому мiсцi билися iншi дiвчата. I теж, зрозумiло, босi, майже оголенi.
  Оленка, наприклад, пальнула за допомогою червоного соска грудей з базуки. Пробила бiйця руху Талiбан, та ще кiлькох його напарникiв.
  Пiсля чого, прочiрiкала:
  - Тепер ми знову на парадi,
  З бандитом нам не по дорозi
  У дiвчат босих ми бригадi,
  З нами свiтло Лади попереду!
  I войовниця, як вiзьме та голою п'ятою пiдкине презент анiгiляцiї. I розiрве масу моджахедiв.
  Тут баби крутi. Ось Ольга теж веде вогонь талiбами. Це моджахеди наступають. Вони ходять в атаку густими ланцюгами. А дiвча їх без церемонiй викошують.
  Ольга пальнула з ракетницi, застосувавши свiй полуничний сосок. Вибила масу талiбiв та проспiвала:
  - Душу, серце, вiддамо,
  Ми своїй святiй Вiтчизнi...
  Вистоємо та переможемо -
  I не пошкодуємо життя!
  I дiвчина жбурне у моджахедiв босими пальчиками ноги вбивчої сили подарунок анiгiляцiї.
  I як це чудово для дiвчаток. Як вони б'ють талiбiв.
  Веронiка теж б'ється. Дiвчина при стрiлянинi використовує рубiновi соски грудей.
  I маса душманiв унаслiдок цього знищена. А войовниця кричить на всю горлянку:
  - Я найсильнiша у свiтi,
  Талiбов можу задушити.
  Мочiть душманiв у сортирi,
  Ми зробимо їх немов дичину!
  I Веронiка, як вiзьме i довбає...
  Войовниця Ганна разом iз нею. I моджахедiв винищує. Зрозумiло, дiвчисько в одних лише трусиках. Це практично. А трусики такi тонкi, i нiчого практично не приховують.
  Войовниця Ганна веде вогонь, викошуючи супостатiв. Її волосся руде, а саме дiвчата просто найвище свiтло космосу.
  I Ганна босими пальчиками нiг жбурляє гостинцi смертi, якi роздягають наповал талiбiв.
  Воїнки верещать на все горло:
  - Буяють, пруть моджахеди,
  Рухнув уперед ворог полки.
  Дiвчата несуть, знай перемоги,
  Зустрiнуть талiбiв у багнети!
  
  Шкiру свинячу вп'ються,
  Буде повалений ворог у крах...
  Дiвчата босi б'ються,
  Мiцний красунь кулак!
  I войовниця, як вiзьме i лупне, застосувавши в бою червоний сосок грудей.
  I це, скажiмо так, дуже здорово!
  Красива дiвчина рудої мастi. А вона кохає чоловiкiв.
  Ось Анна взяла i ревла на всю горлянку:
  - Даний наказ зрiвняти iз землею аул,
  Залпи "Града" руйнують гори.
  Фюрер iз плетью на Афган подув,
  I залишимо до бiса розмови!
  I дiвчисько, як вiзьме та розсмiяється. I її смiх немов передзвон дзвiночкiв.
  Дiвчата сповненi азарту. Ось Мальвiна теж б'ється. Зрозумiло, дiвчисько не проти, застосувати i червоний сосок грудей. I при цьому красуня ще й спiває
  А трапилося таке -
  Чого солдатик не просив!
  Накотилося плем'я зло,
  Багато пекельних, темних сил!
  
  Чорти чорнi - нахабники,
  Вирвалися з цiєї трясовини!
  Ось у руках у них кинджали-
  Пiснi виття - не соловей!
  
  Кулемет трощив пiхоту-
  Дим розламаних мортир!
  Поклали разом роту,
  Не допомiг броню кiрасир!
  
  Гинути зграї немає полювання,
  Пекло, повiрте, не курорт!
  А снаряди трощать дзоти,
  Їхнiй архангел зверху б'є!
  
  Бiси разом з писком у нори,
  Ми їх напалмом iз сiрою печею!
  Навiть плавляться i гори,
  Винищуємо все навколо!
  
  Але не треба думати просто,
  Що супротивник, як вода!
  Велетен, вершина зростання,
  Царю Всесвiту, Сатана!
  
  Ось дихання його полум'я,
  Одного разу згоряє херувим!
  I впав Бог прапор,
  Але ми вiримо, переможемо!
  
  Вiдiйшли на пагорб трошки-
  I давай хреститись ми!
  Покрихтiли на дорiжку,
  Бога мудрого сини!
  
  I бiжимо тепер в атаку,
  Крик-ура, гуркотiв грiм!
  Скiльки чути, правда, мату,
  Але чортам кают, розгром!
  . РОЗДIЛ No 6.
  Прокинувшись Олег Рибаченко насамперед почав робити зарядку. Потiм прийняв душ i почистив зуби. Вiн мав тепер виконувати новi бойовi завдання.
  Жан Грандьє особисто виступив у диверсiйний рейд. А з ним Поль, Едiк, Стелла та Олег, який показав себе феноменом. Фанфара не взяли, тому що вiн не найкращий стрiлець, хоча останнiм часом багато тренувався i помiтно додав у влучностi.
  Жан був невисокий на зрiст, i йому на вигляд близько чотирнадцяти, i на обличчi ще немає навiть пуху. А решта i зовсiм дiти, особливо Едiк. I мчати вони на маленьких, але спритних конях.
  Один лише Олег, який є безсмертним горцем, волiє бiгти на своїх двох, миготивши босими, засмаглими, мускулистими, немов сплетеними з дроту нiжками.
  Чотири хлопчика та дiвчинка з рушницями типу модернiзованого маузера мчать у бiй.
  Точнiше поки скачуть джунглями i ведуть бесiду.
  Жан запитала Олега:
  - Де ти так добре навчився бiгати?
  Хлопчик-воїн з усмiшкою вiдповiв:
  Ми всi вчилися потроху,
  Чимось i якось...
  Ходiмо в далеку дорогу,
  Нам освiтлює ангел шлях!
  Жан засмiявся i вiдповiв:
  - Та непогано сказано!
  I юнак-капiтал вистрiлив. Куля збила хижого грифа, який мабуть щось хотiв вiдшукати в джунглях. I птах-стерв'ятник звалився в заростi. Тут промайнуло кiлька гiєн, готових урвати здобич.
  Поль зазначив:
  - Та вже цi звiрi... Харчуються абияк!
  Едiк хихикнув i заспiвав:
  Мiй ласкавий i нiжний звiр,
  Я застрелю тебе повiр...
  Мiй ласкавий i нiжний звiр!
  Зовсiм ще дитина Едiк i десяти рокiв немає, але вже багато трупiв англiйських солдатiв усiх нацiональностей є.
  Ось i зараз перша сутичка - потрапив роз'їзд. П'ять пострiлiв разом, потiм її протягом п'яти секунд по пострiли - гвинтiвки у дiтей особливi - пiдвищеною скорострiльнiстю. Навiть Поль узяв таку замiсть свого бура - щоб не вибиватися з унiсона стрiлянини.
  I дiвчинка палить не гiрше за хлопчакiв. Ось це дiйсно пiшла вибивалка.
  Вбивши тридцять англiйських солдатiв, причому бiльшiсть iз них це араби та чорношкiрi, дiти-термiнатори стали перевiряти їхнi кишенi. Щоб не обтяжувати себе, брали лише банкiвськi квитки та золотi монети.
  Знайшли документ, де повiдомлялося про прибуття нових i нових пiдкрiплень. Сили й справдi надто нерiвнi.
  Олег зауважив:
  - Скiльки народу гине!
  Жан iз зiтханням вiдповiв:
  - Та гине!
  Безсмертний хлопчик вигукнув:
  - I заради чого!
  Поль впевнено сказав:
  - Ми боремося за свою незалежнiсть! I на колiна не станемо, хай навiть нам усiм доведеться померти!
  Олег кивнув iз усмiшкою:
  - Похвально... Втiм, можна згадати триста спартанцiв, якi билися з незлiченною армiєю царя Ксерза, i зрештою вони загинули, але заслужили слави на довгi сторiччя!
  Стелла прочирикала:
  Краще померти з мечем гiдно,
  Чим жити як худобу, що терпить батiг i стiйло!
  Олег зауважив:
  - Ну, у Британiї є демократiя, i це єдина країна в Європi, у якої весь час iснував парламент! На вiдмiну вiд iнших країн!
  Жан кивнув:
  - Правильно! Але в даному випадку Великобританiя веде несправедливу вiйну, причому не цивiлiзованими методами. Навiщо їй i без того маючи найбiльшу територiю у свiтi, захоплювати Трансельванiю та Помаранчеву республiки? Вони зi своїми колонiями розiбратися не можуть!
  Поль вигукнув:
  - Не вiддамо свою територiю! I свою волю теж не вiддамо!
  Олег помiтив зiтхаючи:
  - А на що ми розраховувати, що Британiя втомиться воювати i зрештою видихнеться?
  Жан Грандье кивнув:
  - Ось саме! Якщо вiйна затягнеться i втрати Британiї стануть надто бiльшими, то громадська думка скаже: чи не надто дорога цiна за порiвняно невелику територiю? Може, краще поберегти солдатiв, а в нас i так землi достатньо!
  Едiк прочiрикав:
  Англiєць тут скосився,
  Не вистачає мовляв землi...
  На сусiдiв покусився,
  I розлютилися королi!
  Олег згiдно кивнув:
  - Та вiд вiйну втомлюються. Ось наприклад у моєму свiтi навiть американцi втомилися зрештою воювати з талiбами, i пiшли хоч для цього знадобилося цiлих двадцять рокiв!
  Жан насторожено запитав:
  - Хто такi американцi я знаю. У них сильна економiка, що швидко зростає, i згодом i армiю вони собi пiдтягнуть. Я навiть думаю, що в майбутньому США потiснять Британiю. А ось хто такi цi талiби?
  Олег iз милою дитячою посмiшкою вiдповiв:
  - Талiби перекладатиметься як студенти. А то це релiгiйнi фанатики. Краще нам їх не торкатися!
  Поль запропонував:
  - Може, вiзьмемо i...
  Жан запитав:
  - Що й?
  Хлопчик-бур вiдповiв:
  - Вибухнемо мiст яким проходить залiзниця. Так запросто його не вiдновиш!
  Олег зазначив:
  - Непогана iдея! Ми начебто для цього тут i зiбралися, але такi мости сильно охороняються!
  Едiк прошипiв:
  - Там де бронепоїзд не пройде, хлопчик босоногий проповзе!
  Стелла запропонувала:
  - Давайте переодягнемося пiд дiвчаток. Хлопчакiв ще пiдозрюють як диверсантiв, але ось дiвчат нiхто не запiдозрить!
  Жан з усмiшкою кивнув:
  - Непогана iдея. Хоча й не нова. Однак, щоб мiст пiдiрвати потрiбно багато вибухiвки. А у нас, точнiше, в кошиках не пронесеш потрiбну кiлькiсть. Не кажучи того, що самi кошики можуть перевiрити!
  Олег запропонував:
  - Може, спробуємо щось простiше. Наприклад, самi поженемо вагон iз вибухiвкою, а переодягнемося в барабанщикiв.
  Поль вигукнув:
  - Вагон iз вибухiвкою? Потрiбно пiдгадати коли йтиме ешелон iз боєприпасами i тодi мiст виявиться зруйнований капiтально! Тут навiть у кошику можна буде пронести неабияку кiлькiсть... тобто не велику кiлькiсть, але детонують iншi боєприпаси i так рвоне.
  Едiк пискнув:
  - Чудова iдея!
  I хлопчик човпнув босими нiжками. З вершникiв взутим був лише Жан. Видно йому як капiтановi i командиру батальйону молокососiв було соромно ходити або їздити босонiж, хоча вiн теж ще пiдлiток. А решта взагалi дiти. Олег виглядає як вiн сам був у десять рокiв, але оскiльки вiн i в минулому життi був великим чоловiком, то в десять рокiв виглядає приблизно на дванадцять i має досить мiцнi i м'язистi плечi.
  Олег бiжить та пiдскакує - вiн тепер безсмертний, i як йому добре, стiльки енергiї та сили.
  Але попереду у хлопчакiв цiлий ескадрон з'явився англiйських уланiв. А це двiстi вершникiв. Причому, що неприємно з ними бульдоги i вони, схоже, вiдчули дiтей-воїнiв.
  Жан посмiхнувся i вiдзначив:
  - По сорок англiйцiв кожному? Що ж ми сприймаємо бiй!
  Поль прокричав:
  На бiй кривавий, святий i правий,
  Марш, марш уперед...
  Хлопчакiв народ!
  На бiй кривавий, святий i правий,
  Марш, марш вперед,
  Хлопчаки у похiд!
  Олег помiтив iз посмiшкою:
  - Менi що я безсмертний! До речi, в рюкзаку прихопив патрони! Тож у нас боєприпасiв вистачить!
  Стелла зiтхнувши вiдповiла:
  - Знову доводиться вбивати! Жаль людей!
  I дiвчинка заплакала. Пiсля чого взяла та скинула гвинтiвку.
  Дiти пiшли у бiй. Вони стали стрiляти першими, уклавши для початку англiйських бульдогiв, точно пробивши їм черепнi коробки. А потiм почали стрiляти i по кавалерiї. П'ятiрка вправно маскувалася в джунглях, i англiйцям було непросто розгорнути свою чисельну перевагу.
  Олег зiтхнув:
  Ну скiльки можна близьких вбивати,
  Адже людина повiра народжена для щастя...
  На фронт не вiдпускає сина мати,
  I навiть влiтку на вiйнi негода!
  I хлопчик вистрiлив. А потiм узяв i кинув пальцями босих нiг камiнчик англiйцю, точнiше арабському найманцю у скроню i поклав його наповал.
  Потiм знову вистрiлив. Дiти взяли неабиякий запас патронiв i вправно маневрували. I це була така ось бойова зарядка. Бiльшiсть воїнiв це були колонiальнi сили i чорнi i араби, i iндуси, але й самi англiйцi. Тож йшов капiтальний вiдстрiл.
  Олег вiдчував моральну незручнiсть, особливо, коли доводилося стрiляти по представниках бiлої раси. Але стрiляв вiчний хлопчик без промаху. I iншi стрiлки були гарнi. Навiть юний Едiк та дiвчинка Стелла. Втiм, деякi представницi прекрасної статi стрiляють навiть краще, нiж сильної.
  Але все одно свiтловолоса дiвчинка молодець, i її шевелюра такими кучерями - нагадує лялечку.
  Олег стрiляє, i йому на думку приходять новi крилатi афоризми, якi буквально захльостують хлопця.
  Полiтика - це мiсце, де завжди примудряються насвинячувати, тiльки виборець часом викидає лайно кривавим потоком революцiї!
  Слово полiтик i слово порядний, поєднуються лише при додаваннi третього - мерзотник!
  У полiтика в характерi може бути все окрiм совiстi та честi, але маскується вiн на совiсть, хоч i нечесно!
  Полiтик обiцяє золота гори до небес, щоб спалахнути зiркою, тiльки вiн не дає золотого свiтла, за такого свiтила виборець не дочекається свiтанку!
  Полiтик має бiльше масок, нiж зiрок на небi, але всi вони лише для того, щоб полiтикану-лисi було легше свинячити!
  Полiтик частково лисиця, частково вовк, частково i слон у посуднiй лавцi, дещо й боягузливий заєць, а ось на перевiрку повна свиня!
  Полiтик любить мовою молотити воду в ступi - заняття марне для виборцiв, але яке приносить полiтикану дохiд у виглядi пiни марнослiв'я!
  У мрiях ми всi герої, але ходимо смирно строєм, хоч командир свиня, сам гiрший за горобця!
  Всiм хочеться на мiсце орла, але якщо ти сам мокра курка або боягузливий горобець, то не турбуйся даремно!
  Полiтик кукурiкає багато, щоб приховати мiзки курячi, i курчачу силу!
  Коли кукурiкає полiтик це курям на смiх, але, коли розiйшовся диктатор, навiть орлам не до смiху!
  Полiтик багато чого обiцяє, але виходить у нього лише безплатний цирк!
  Полiтик може насмiшити народ, але радiсне життя забезпечити не може!
  Полiтик килимовий клоун, але волiє основну боротьбу вести пiд килимом, та ще й таку, що виборцям не до смiху!
  Кишеньковi полiтики тiльки й роблять, що залазять у кишеню виборцiв загребущою лопатою довгої мови!
  У полiтикiв бездоннi кишенi, i душонка суцiльне дно!
  Полiтик - це добрий жук, що тiльки безкрилий i плазун хробаком перед вищим!
  Полiтик - це лисиця в хитростi, вовк у хватцi, хом'як по користi, мавпа в наслiдуваннi успiшним особистостями, свиня по вiдношенню до оточуючих, i взагалi нiчого людського в ньому немає!
  Мова альфонса породжує екстаз, мову полiтика, бажання блювати i здригатися вiд огидностi!
  Краще бути альфонсом, нiж полiтиком, альфонс не так спустошує кишенi i дарує насолоду, полiтик пiдкладає свиню i породжує огиду!
  Полiтик - це альфонс, чия мова залазить у всi нори одночасно, викликаючи нудоту, i бажання блювати!
  У полiтицi немає товаришiв, багато гусей i практично всi свинi!
  Полiтик це гуска котрий любить петушиться, та свиня що любить ворожити виборцем, та лисиця обожнююча потрошити осiб з курячим мiзками!
  Полiтик звик брехати, як свиня гадити, тiльки на вiдмiну вiд тварини найбiльше гадить полiтикан бiля годiвницi, i в брудi купається, одягнувши новий, чистий костюм!
  Полiтик-це чорт який любить костюми свiтлого кольору, та ворон вiйни, що прикривається треллю соловейка свiту!
  Полiтик смiшить людей банальними жартами, але винахiдливий оригiнальним способом здерти грошi за перегляд свого цирку!
  Краще дiвчинi вiддатися першому зустрiчному, нiж дозволити себе отримати першому на виборах!
  Народ вибирає полiтикiв мрiючи отримати лева, при везеннi отримує лисицю, при невдачi осла, але за будь-якого вибору правитель обов'язково насвинячить!
  Вибiр серед полiтикiв не великий: лисиця, вовк, ведмiдь, осел, баран, козел, макака i обов'язково зi свинячим п'ятаком, але людину нiяк не знайти!
  Дiвчина мрiє про коханого сокола, а виборцi про правителя-орла, але отримує красуня в кращому разi пiвня, а народ iндика, та ще свинськи, що веде себе, з важливим виглядом!
  Полiтик часто вимовляє дурницi з розумним виглядом, але при цьому сам зовсiм не дурень, просто дурiсть - це найхитромудрiша вiдмичка дверцят у тронну залу!
  Полiтик у промовах наводить туман i проводить обман з ясною метою отримати владу над затуманеними умами виборцiв!
  Полiтик без хитрощiв, як каша без олiї, правда програма полiтика - суцiльна каша, хитрiсть приносить замiсть олiї гармати, i загрожує виборцю вiдправити до психлiкарнi!
  У полiтицi як у магазинi не можна без грошей щось отримати, зате хитрiстю задарма, можна захопити голоси!
  Полiтика - це рiвняння, де всi елементи невiдомi, крiм однiєї властивостi - обов'язково насвинячать!
  Полiтика - це суцiльне болото, де мешканцi хочуть урвати собi левову частку, i насвинячувати по вуха, i якщо перше вдається не завжди, то друге виходить стаханiвськими темпами!
  Полiтика - це дубовий гай, тiльки щоб полiтична свиня жерла жолудi, для початку треба зняти стружку iнтелекту за допомогою дятлiв-пропагандистiв!
  Полiтика вимагає для успiху забути про совiсть i честь, але коли удача приходить, то виборець знову опиняється бiля розбитого корита, i ще грiшми витiкають у кишеню лисицi, що пiдсовує свиню!
  Жiнка хоче кохання чоловiка та грошей, полiтик шукає кохання виборцiв заради грошей, але якщо перша зiгрiє та приготує їжу, то другого обере як липку i пiдсуне свиню!
  Полiтик - це скорпiон, який, на вiдмiну вiд комахи, любить не пустелю, а великi мiста, але спустошуючи їх до рiвня Сахари!
  Кравець сiм разiв вiдмiряє, один раз вiдрiзає, полiтик усiх мiряє на свiй аршин i зарiзає постiйно!
  Бiдний босоногий хлопчик, щасливiший за багатого старого, особливо якщо скнару ще й взули дiвчата!
  Босоногий хлопчик, розумнiший за дорослого, який дозволяє взувати себе полiтикам!
  Дiвчинi краще ходити босонiж, нiж сьорбати щи лаптем!
  Жебрачне дiвчисько босонiж веселiше мiльярдера якого дивися взують не за грiш!
  Дiвча без гроша в кишенi, взує на мiльярд голою п'ятою!
  Лисиця теж ходить босонiж, хоча носить дорогу шубку, i жiнка повинна вмiти скинути туфлi, щоб отримати розкiшне вбрання!
  Босi нiжки дiвчинки витонченi i красивi, взутий полiтиком чоловiк отруйний iнтелектуальний виродок!
  Босi жiночi нiжки кружляють голову не лише босякам, а й тим, хто вмiє професiйно "взути"!
  Дiвчину красиву хочуть роздягнути, жiнку багату "взути", з жiнки-полiтика здерти три шкури!
  Дiвчина босими нiжками залазить у гаманець самому пропаленому чоботi-чоловiку!
  Чоловiк - це звичайно чобiт, але взути навiть босу жiнку здатний не лапоти!
  Жiнка без одягу як вийнятий з пiхов оголений кинджал, б'є чоловiка прямо в серце i знiмає три шкури!
  Змiя скидає шкiру двiчi на рiк, а отруйна жiнка щоразу, коли хоче взути чоловiка i здерти три шкури!
  Полiтик залазить у кишеню виборцю язиком, а жiнка босою нiжкою в гаманець чоловiка, але обидва при цьому взують до вух!
  Посмiшка полiтика завжди фальшива, а ось жiнка скеляє зубки щиро бажаючи пiдняти чоловiковi настрiй i щось вагомiше!
  Наймоднiшi лосини, якi не допоможуть спокусити рогатого чоловiка, якщо нiжка ставши босою, не є косою!
  Жiночий рот подарує чоловiковi океан насолоду, мова полiтика обрушить гору обiцянок на голову незалежно вiд статi!
  Жiночий рот виблискує перлами зубiв, пащу полiтика iскри лише порожнiми обiцянками!
  Жiнка повинна бути хитрою лисицею щоб не ходити повiк у лахмiттi та босiй!
  У жiнок очi сяють i зачаровують як небеснi свiтила, у полiтикiв, очi як зiрки, наче свiтять, але вiдстань до iстини недосяжна!
  У блондинок не завжди свiтла совiсть, але у полiтикiв завжди чорна душа незалежно вiд кольору волосся!
  Босонога блондинка не завжди свiтла голова, але взує чоловiкiв по-чорному!
  Блондинка - це риса з ангельською зовнiшнiстю, а полiтик - це Сатана незалежно вiд зовнiшностi!
  Добре жiнцi бути бiлявкою, гiрше мати блiдий вигляд!
  Не завжди жiнка народжує гарних дiтей, але полiтик незалежно вiд статi завжди породжує у виборцiв потворнi проблеми!
  Босi жiночi нiжки не завжди гарнi, але завжди краще, нiж взутi полiтиками лапотники-виборцi!
  Босi жiночi нiжки чiпкiшi до слизьких обiцянок полiтикiв, нiж чоботи-чоловiки!
  Жiнка це, iстота, яка любить нiжнiсть, але зовсiм не вiд полiтика, що м'яко стеле!
  Нiжнi жiночi руки можуть спустошити кишеню чоловiка, але, на вiдмiну вiд мови полiтика, не пiдкладуть йому свиню!
  Гола, кругла жiноча п'ята, куди приємнiше за округлi промови полiтикiв, якi не мають чоловiчого стрижня!
  Босi пальчики дiвчат спритнi у пiдхопленнi золотих монет iз кишень чоловiкiв, але на вiдмiну вiд мов полiтикiв, вони не залишать вас без гроша!
  До босих нiжок дiвчат бруд пристає набагато менше, нiж до липких рук полiтикiв!
  Жiнка любить тримати своє тiло в чистотi, а полiтик викидатиме нечистоти на духовному рiвнi!
  Жiнка, забруднивши тiло зберiгає душевну чистоту, полiтик одягнувши чистий костюм продовжує свинячити!
  Жiнка може запилитись, але до чистої душi не пристає бруд, а полiтик навiть прийнявши ванну залишається свинею!
  Блондинки теж можуть темнiти, але тiльки жiнка все одно янгол, а полiтик незалежно вiд кольору волосся сам Сатана!
  Полiтик любить жiнок зi свiтлим волоссям i босими, стрункими ногами, i при цьому обожнює стригти виборцiв незалежно вiд мастi, i взувати на всi розмiри!
  Свiтло душi у жiнки не залежить вiд кольору волосся, рiвень душевної пiтьми у полiтика зростає вiд довжини мови!
  Добре, коли ти блондинка, чоловiки на свiтле волосся злiтаються як мотилi, але полiтик i в бiлому одязi - чорнiша риса!
  Жiнцi не обов'язково бути бiлявкою - головне мати свiтлу душу!
  Босi пальчики жiночих нiжок дуже чiпко прихоплюють чоловiкiв у багатих костюмах!
  Жiнка вистачає чоловiкiв босими пальчиками нiжок, вiд краси та стрункiсть яких залежить їхня чiпкiсть, а полiтики виборцiв мовами, i чим довша i липкiша, тим мiцнiша хватка!
  Босий хлопчик швидше видерся на гору успiху, нiж взутий старий!
  Хлопчик iз мiдним грiшом у кишенi почувається краще, нiж багатiй iз мiшком золота на спинi!
  Дiвчина босонiж залишає вiдбитки, якими милуються, а полiтик так успадкує чоботями, що потiм цiле столiття плюються!
  Так хлопчик-воїн i вiв вогонь. Англiйцiв та його найманцiв було перебито багато. Але бiй вступив ще пара ескадронiв прибулих з пiдкрiпленнями. А це цiлих п'ятсот вершникiв. Тобто по сотнi на брата.
  Бойову п'ятiрку це не бентежить. Чотири хлопчика i дiвчинка вправно маневрують, ховаючись у чагарниках джунглiв, i пострiлюють причому досить часто i влучно. Ось такi вони юнi та чудовi воїни.
  Але ось питання чи вистачить така кiлькiсть англiйських вiйськ набоїв?
  Проте стрiлянина йде i трупи продовжують нагромаджуватися.
  Олег з милим виглядом вiдзначив, кинувши знову босою, дитячою нiжкою, важкий гострий камiнчик:
  - Ось це винищення! Ми як танки!
  Справдi, наприклад, у грi "Антанта" важкi танки, якщо їх гарненько прокачати через вiйськову та наукову академiю, то вони викошують пiхоту немов коса бур'яни. Танк це взагалi дуже грiзна зброя з якою нiщо i нiхто не зрiвняється. Вiн як полiзе, як подрастрелює ворогiв.
  Але зрозумiло добре танк тяжко важкий, легенi це вже не те.
  Ось i вони немов важкi танки всiх буквально культиватором i стрiлябляють.
  Що секунди пострiл i труп. Правда пiсля тридцяти одиночних пострiлiв потрiбно мiняти рiжок, але це теж невеликий час.
  Так що пiшло таке от полювання. I хлопцi нi пощади, нi слабкостi не знають. I дiвчинка Стела з ними також.
  I падають пробитi бiйцi.
  Олег навiть заспiвав:
  Велика, могутня, священна країна,
  Нi променистiше пiд небом синiм!
  Вона Всевишнiм Богом нам надовго вiддана.
  Без меж свiтло, пiднесеної Росiї!
    
  Такої держави свiт не бачив, знайте нiколи,
  Щоб простори космосу ми гордо зневажали!
  Будь-яка у свiтобудовi спiває тобi зiрка,
  Хай буде Русь щаслива разом iз нами!
    
  Адже це наша Батькiвщина вона така доля,
  Наказувати простором всiх матерiй!
  Будь-який з нас, повiрте, би такого захотiв,
  Без жодних дурнiв, бабських забобонiв!
    
  Архангели дудять собi в могутню трубу,
  Вони марш наших армiй бурхливо славлять!
  А ворог знайде собi долю в осинiй трунi,
  I не отримати податей та данини!
    
  Ось це наша Батькiвщина, все в нiй повiр краса,
  Вона все свiтобудову без зусиль повернула!
  Дiвчата гарненька вагома коса,
  Полювання їй - щоб мiцним було дуло!
    
  Вiтчизна це матерi погляд блакитних очей,
  Її рука i лагiдна i камiнь!
  А супостата юнак ти кулею замочи -
  Щоб у серцi палахкотiло яскравiше полум'я!
    
  Батькiвщинi безбережнiй, присягу ти прийми,
  Вона тобi звичайно теж добре!
  Хоч у лютi битва потiк тече кровi,
  Противнику прийде зараз розплата!
    
  Зброя та мужнiсть такий потужний сплав,
  Подолати його не може злий!
  На лiтаку з бомбами я спритно лiтав,
  А як рвоне, то сиплють градом вiкна!
    
  А ось наказ правителя - лети пацан на Марс -
  Тобi вже час i космос ставити!
  А пиха у марсiанiна отримає жорстко в око,
  Потiм i за Плутон бачимо дали!
    
  Прийдемо до вершин космосу, всесвiту бачачи край,
  Таке вже у нас людське призначення!
  А тому хлопчисько про подвиги дерзай,
  Адже знай нагорода це дiло наживне!
  . РОЗДIЛ No 7.
  До англiйцiв прибули ще пiдкрiплення, тож база видно була близька, i ще не тiльки кавалерiя, а й пiдтягувалася пiхота.
  У юних воїнiв добiгали кiнця патрона, i Жан вирiшив вiдiйти.
  Олег Рибаченко, оскiльки мав безсмертя i був найшвидшим у їхнiй командi, запропонував, що саме вiн прикриватиме вiдхiд i вiдволiкатиме англiйцiв.
  Iншi дiти заперечувати не стали. Справдi, вони бачили Олега у справi i були впевненi, що вiн не пiдведе.
  I ось хлопчик-термiнатор i залишився, а четвiрка на мiнiатюрних конях вiдходила.
  Олег же щоб економити кулi, що майже зовсiм закiнчилися, стала активнiше кидати босими ногами численнi гiльзи, залишив противник. А якщо гiльзу з прискоренням кинути i вона потрапить у лоб, то це буде вплив по забiйностi не слабше, нiж справжнiсiнька куля.
  I хлопчик-супермен продовжував боротися, з приголомшливою ефективнiстю. Щоправда, в його головi теж миготiли думки, а навiщо вiн у цю вiйну влiз? Адже справдi й бурi не ангели, i англiйцi не честь. Хоча справдi ведуть вiйну за тi землi, якi через кiлька десятилiть будуть втраченi.
  I тут люди гинуть дарма. Хоча скiльки разiв вони вже гинули дарма. Згадаймо часи Чингiсхана. Мiльйони людей загинули, а iмперiя монголiв зникла безвiсти!
  I те саме можна сказати i про Британську iмперiю, яка в ХХ столiттi втратила майже всi свої колонiї.
  I ось зараз ти вбиваєш англiйцiв - а тобi це що треба?
  Олег Рибаченко хотiв було закричати - що вiн не вбивця i йому шкода i гидко знищувати живих людей. Адже кожна людина - це власний свiт.
  Але хлопчик згадав, що вiдправили його в цю свiтобудову. Росiйськi Боги наказали допомагати бурам перемагати англiйцiв i битися в батальйонi молокососiв Жана Грандье. I тут вiн повинен виконувати волю росiйських Богiв i вiдпрацьовувати безсмертя.
  Ну, що ж раз так вiн попрацює на славу.
  Як то кажуть i в iграх кого вiн тiльки не вбивав i не завойовував.
  I хлопчик-термiнатор заспiвав, продовжуючи трощити англiйцiв:
  Ми пiонери дiти Артемiди,
  Народилися замiсть соски з кобурою!
  На славу нашої матiнки-Росiї -
  Б'ється хлопчик завзятий!
    
  Палає немов смолоскип яскрава краватка,
  Чудовий хор спiває Батькiвщинi гiмн!
  А фюрер у зад отримає гострий кактус,
  Ми орди супостатiв знай, громимо!
    
  Нас партiя вчила силi лайки,
  Вмiти стрiляти та бiгати, битися всiх!
  Нехай братiв старших до армiї забрали,
  Але теж ми потиснемо великий успiх!
    
  Яка Батькiвщинi до смаку служба?
  В окопах якщо треба бiля верстата!
  А мiцнiше за всiх пiд червоним прапором дружба,
  Нехай у комунiзм прийде моя країна!
    
  Як важко на фронтi в оточеннi,
  Випав уже снiг, а ми босi, рвань!
  Не буде фрицям-нелюдам прощення,
  А ти в мрiях бiйся i дерзай!
    
  Ми хлопчики змученi боями,
  Голоднi, розбили в кров ступню!
  Але не дозволимо бити нас чоботами,
  Як Русь тебе моя душа люблю!
    
  Не знаємо слова полон, ну до бiса слабкiсть,
  Та скiльки лягло в боях хлопцiв!
  Часом наповзає i втома,
  Коли як вантаж стотонний автомат!
    
  Але нi до чого пiддатися нам бiди,
  Не для того я клятву Боговi дав!
  Повиннi служити без пiдлих справ Росiї,
  Товариш Сталiн вiчний iдеал!
    
  Але головне, та мужнiсть i смiливiсть,
  Винахiдливiсть та думок краса!
  Не треба думати, що культура дрiбниця,
  Адже вiрш народжений вiд язика багаття!
    
  У грудях моїх є полум'я Iсуса,
  Який Бог i Спас та Комунiст!
  Не терпить святiсть, знай душонки труса,
  Шлях тiльки вгору не надумай падати вниз!
  Хоч i не зовсiм у степ вiршi, але класнi та крутi, i як хлопчик-воїн заспiвав. З почуттям та виразом.
  I знову проболжив кидати босими пальчиками дитячих нiжок забiйнi гiльзи. I пробивати противникам черепа.
  Олег зазначив:
  - Вiйна є вiйна! Не завжди свята, але завжди кривава!
  I хлопчик узяв i свиснув. I його свист виявився таким пронизливим, що кiлька сотень ворон впало, i пробила дзьобами черепа англiйським солдатам.
  Пiсля чого хлопчик розреготався. I жбурнув босими пальчиками дитячих нiжок цiлу дюжину гiльз. I тi хльоснули по шеренгах, вибиваючи полицi найманцiв. Ось це справдi був вбивчий вплив.
  Олег продовжив бiй пустивши хiд одразу двi шаблi. I його швидкiстю i витривалiстю це було також ефективно, як писати з кулемету. Причому дуже скорострiльно. Хлопчик рубав i кидав нiжками гiльзи i при цьому знову заспiвав:
  Наш вiк такий повiр прекрасний,
  У ньому можна знати робити все...
  I навiть космос безпечний,
  Зникло рiзне шахрайство!
  
  У ньому школи рай та розвага,
  Будь-якої їжi - як снiг узимку...
  Пiде дитина у пригоду,
  Своєю великою мрiєю!
  
  Не треба думати нам про сумне,
  Адже старостi близько немає...
  Адже такi бувають почуття,
  I свiжих троянд навiки букет!
  
  Але тепер в iншому ми свiтi,
  У ньому феї, гноми, чаклуни...
  Ми дiти лише босi,
  Але для перемоги, народженi!
  
  Чарiвною паличкою здатнi,
  Будь-яке знай начарувати...
  Якщо треба переставимо гори,
  I здобуваємо благодать!
  
  Дракони по небу лiтають,
  Битися з ними так легко.
  Природа стала вiчним травнем,
  У нiй так чудово добре!
  
  А ельфи, в цьому чудовому свiтлi,
  Виблискують наче перли вод.
  На чудовiй магiї планетi,
  Ми водимо дитячий хоровод!
  
  Кохання у нас велике буде,
  Засвiтимо на небi сто свiтил.
  Для нас квазар стануть суддi,
  I в безкiнечному свiтлi сил!
  
  Не любить Бог повiрте слабких,
  Вiн хоче, щоб ви як свiтло.
  Заради магiчної держави,
  Працювала б славна людина!
  
  Так у цьому свiтi все красиво,
  Як самоцвiти рiй бабок.
  Ми будемо разом колективом,
  Чи не проливаючи гiрких слiз!
  
  У всiй Землi немає мiсця кращого,
  I Сонця жовте, яскраве коло...
  Я подарую букетик Машi,
  Щоб погляд дiвчинки не згас!
  
  Та магiя сильна повiрте,
  Здiбно гори звернути...
  На вигляд ми всi Рода дiти,
  I не перерветься життя нитка!
  
  Повстати раби звичайно можуть,
  Як наказав хоробрий Спартак...
  Невiльники вiд болю стогнуть,
  Ти заряди ногою у п'ятак!
  
  Дракон, звичайно, вiн могутнiй,
  Його ми зможемо здолати...
  Хоч над Вiтчизною лунають хмари,
  Реве розсерджений ведмiдь!
  
  Ось орки роєм атакують,
  Зумiємо їх перерубати.
  Хлопцi вiрте, не спасують,
  Мисливець перетворитися на дичину!
  
  За нами сила поколiнь,
  Летiли дiти ми на Марс.
  Повiв країну спочатку Ленiн,
  Потiм iнший вождь Землю врятував!
  
  Адже м'язи у нас такi,
  Пружнi м'язи у дiтей.
  По снiгу ми бiжимо босi,
  Розрулений бластером лиходiй!
  
  Добудемо для всесвiту щастя,
  Щоб цвiло з золота жито.
  Все буде у свiтлi свiту влади,
  Зникне зло, i пiдлiсть, брехня!
  
  Так роками я дитина,
  Але розум цiлком повiр титан.
  Пiднявся юний з пелюшок,
  Розбитий, повалений злий тиран!
  
  Моя любов до святої Вiтчизни,
  Всiм серцем свiтлою душею.
  Живемо тепер за комунiзму,
  Де умивальник золотий!
  
  А що нам магiя та гноми,
  Тут технологiї важливi.
  Побудуємо свiт, повiрте новий,
  I в прiрву пiдступи Сатани!
  
  Кохання палає в дитячому серцi,
  Прагнути в чистi поля.
  Вiдчинили ми в безсмертя дверцята,
  I разом будемо ти та я!
  
  Ось я бився зi страшним орком,
  Перерубав його мечем.
  Билися з ворогом зовсiм недовго,
  Нам бiди знайте не за що!
  
  Якщо треба битися нам з Кощiєм,
  З'їмо i цей фрукт повiр...
  Будь-яку зробить витiвку,
  Немає крутiших у майбутньому дiтей!
  
  Чекають у новому свiтi пригоди,
  Такi знаю чудеса.
  За зло прийде, звичайно, помста,
  I запалять небеса!
  
  Плешивий демон скоро згине,
  Настане у пiднебессi свiт...
  За нами будуть i iншi,
  Їх не опише i Шекспiр!
  
  Перед Богом стану на колiна,
  Прочитаю молитву - одразу в бiй...
  В iм'я яскравих поколiнь,
  Не буде участi iншої!
  
  Минуть роки, ми подорослiшаємо,
  У нас потомство буде, знай...
  I трава знову зеленiє,
  У всьому всесвiтi стане рай!
  Так Олег i спiвав i рубався з усiєю вiдчайдушною силою. Хоча хлопчиковi й було дуже шкода вбивати живих людей. Тим бiльше що англiйцi народ цивiлiзований i можна сказати передова країна.
  Але ось що вони витворяли з полоненими, це вже не фарбувало цю цивiлiзацiю.
  Зi спiйманої дiвчини англiйцi знiмали допит. Спочатку її роззули i босонiж погнали пiд джуглям. А дiвчисько не з бiдної сiм'ї та її голi ступнi не звичнi обходитися без взуття. I дiвчина йшла зi зв'язаними ззаду руками немов полонянка. А як це йти босонiж по джунглях, гола пiдошва чiпляє за колючки, шишечки, гiлочки, горбки i це болючi вiдчуття.
  А йти дiвчинi довелося далеко i її нiжнi ступнi виявилися збитими в кров.
  Потiм дiвчинку вiдвели до кiмнати тортур. Там iз неї зiрвали одяг та прив'язали до стовпа. Потiм кат став завдавати ударiв морською, семихвiстною батогом. Дiвчина стогнала та плакала вiд ударiв. Її нiжна шкiра луснула i полилася кров. Помiчник катувальника набрав води у вiдро, кинув туди солi. Пiдiйшов клишоногим кроком до дiвчини. I взяв i хлюпнув на неї солоною водою. Побите в кров дiвчина заволала благим матом i знепритомнiла, вiд дикого больового шоку.
  Англiйськi кати реготали. Катування в Британiї ще не заборонено законом, тому їх можуть проводити.
  Ось i хлопчика рокiв тринадцяти ввели в пiдвал для катувань. Спочатку показали йому на побиту й закатовану дiвчину, що лежала непритомна. Потiм кат взяв i вколов побитiй представницi прекрасної статi стимулятор. I вона прийшла до тями.
  Головний кат сказав:
  - От i тобi хлопчисько таке буде якщо не скажеш де знаходиться база капiтана Жана зiрви голову.
  Хлопчик пробурмотiв:
  - Я не знаю! Я не з його загону!
  Декiлька писарiв записували показання за допомогою автоматичних чорнильних ручок. Та як магнiтофони та звукозапис ще не винайшли. А ось елетроплiти вже були в наявностi.
  I головний кат наказав:
  - Ну пiдсмажте цьому хлопчику тортури!
  Дитину посадили в спецiальне крiсло i стали. Перед цим зiрвали одяг. Тупi шипи вп'ялися в спину i лопатки хлопчиська, що було досить боляче.
  Але ще болючiше виявилося колись босi, щоправда огрубiлi пiдошви хлопчика поставили на пiдключенi до продоводiв електроплити. Далi вже жiнка-кат рудої мастi повернула перемикач i вони почали нагрiватися.
  Звичайно ступнi у хлопця були досить мозолистими. Вiн ще був такого вiку, коли ходити босонiж не соромно, а клiмат пiвдня Африки дуже м'який. I зрозумiло без взуття особливо дитинi набагато приємнiше. Але все одно це жива шкiра, хоч i огрубiла, та ще й дитяча, i почала припiкати. Причому жiнка-кат ще раз повернула перемикач, i плита почала червонiти. I запахло паленим м'ясом, наче барана смажили на шашлик. I тут хлопчик як заволає.
  Але його босi нiжки, затиснутi в сталевi браслети, i такi товстi та мiцнi, що й буйвола утримають. Хлопчик вив i скиглив:
  - Вибачте! Я нiчого не знаю! Ой матуся врятуй!
  Коли жiнка повернула ще раз запах паленого усилися, i нещасна дитина вiдключилася вiд больового шоку.
  Плиту вiдключили, але тортури на цьому не скiнчилися. Хлопця пiдняли на дибi, а босi, пiдпаленi ноги закрiпили в колодцi, i на гаки щоб цьому пристосуваннi стали вiшати гирi, розтягуючи хлопчика.
  I той хрипiв i стогнав, як йому було боляче. Найгiрше що хлопчик i справдi нiчого не знав, i виявився випадковою жертвою. Хоча у бурiв воювали дiти. Та й взагалi бiлого населення двох республiк всього двiстi тисяч, а англiйцi завершували формування проти них двохсот п'ятдесятитисячної армiї. Причому така армiя це не так уже й багато iмперiї, чиє населення замiсть колонiй i домiнiонiв наближалося до п'ятисот мiльйонiв.
  Тобто навiть з урахуванням непропорцiйно великих втрат у боях iз бурами останнi шанси практично не мають. I тридцять тисяч бiйцiв зiбраних майже поголовною це майже межа. Тим бiльше бури сповненi забобонiв i вважають, що жiнки не повиннi воювати. Якщо представницi прекрасно статi i є, то лише серед iноземних добровольцiв, чи медсестри, чи розвiдки.
  До речi, у батальйонi Капiтана Зiрви Голова дiвчинки часто ходять у розвiдку, через те, що їх менше побоюються i пiдозрюють.
  А ось хлопчакiв хапають.
  I це просто був цiкавим, а шпигуном, але все одно його мучать.
  А дiвчина вирiшили трохи помучити струмом. I почали до чутливих мiсць прикладати електроди. Що треба сказати дуже боляче. Точнiше це взагалi такий страшний бiль. Оскiльки струм проходить по нервових закiнченнях, то бiльшого страждання, нiж електрикою взагалi заподiяти неможливо.
  Хлопчика теж розтягнувши гарненько стали катувати спецiальним вiником зi сталевого, колючого дроту, пiдключеного до спецiальної динамо-машини. Ох як це було боляче. I болiсно, i бiдний хлопчик просто надривався вiд несамовитого крику.
  Якби Олег Рибаченко це бачив, то, можливо, його менше мучила б совiсть. Втiм, у минулому життi вiн у грi "Антанта", лише одну мiсiю встановив рекорд, знищивши бiльше двох мiльярдiв бойових одиниць, i не зазнавши втрат убитими. Набравши тим бiльше двохсот мiльярдiв очок у комп'ютернiй грi - що це взагалi рекорд для всiх комп'ютерних iгор усiх часiв i народiв.
  Але одна справа винищуватиме вiртуальну iнформацiю в умовних бiтах i байтах, а iнша справа живих, реальних людей. Тут, звичайно ж, є колосальна рiзниця. I звичайно ж совiсть хлопця мучить.
  Щоб вiдволiктися Олег Рибаченко почав промовляти крилатi афоризми, справжнi перлини думки:
  Якщо полiтик ошатний чобiт, то виборець сьорбатиме кислi щи драним лаптем!
  У полiтицi найтвердiший i найгострiший клинок - мова без кiсток, а мiцна кольчуга - вiдсутнiсть твердих принципiв!
  Полiтик теж хоче володiти секретом молодостi, щоб усi виборцi впали в дитинство i пускали соплi!
  На довгу мову полiтика, найлегше купуються тi, хто має розум у коротких штанцях!
  Чоловiк може бути мiцним як дуб, але якщо вiн головою дятел, але жiнка з нього все одно знiме стружку!
  У чоловiка є стовбур, у жiнки колодязь, але самець не може народити нащадка тiлом, а жiнка породити характер воїна духовно!
  У боксi б'ють один одного руками по обличчю в рукавичках, у полiтицi молотять один одного мовою абияк без бiлих рукавичок!
  Не буває боксу без рукавичок, не буває полiтики у бiлих рукавичках!
  У боксi б'ють жорстоко, але за правилами, а в полiтицi безжально б'ють без правил!
  У боксi є правила i суддi, у полiтицi бої без правил, i суцiльний суд Лiнча!
  Бокс це шахи, навпаки, i все ж таки шляхетний спорт, полiтика зовсiм позбавлена шляхетностi, i спорт в якому панує свавiлля!
  У боксi не завжди чесне суддiвство i прийоми, але зате б'ються вiч-на-вiч, а в полiтицi завжди кидаються натовпом на найслабшого!
  У бою потрiбна обережнiсть i кмiтливiсть, але в управлiннi країною диктатор застосовує цiпки, не знаючи гальм!
  Диктатор - це боксер, у якого вiдбито почуття вiдповiдальностi та сплющене спiвчуття!
  Диктатор - це боєць, який б'ється чужими руками та вiддає накази не своїм голосом!
  Диктатор - це вовк у горностаєвiй мантiї, але пожирає м'ясо виборцiв iз приправкою локшини на вуха та дiрки вiд бублика!
  Полiтик - це бiгун на дистанцiю, який постiйно кривить i зрiзає кути!
  Бiгуни бiжать ногами, а полiтик перемiщається за допомогою довгої мови!
  Боксер б'є по печiнцi, а полiтик i так уже у печiнках!
  Диктатор - це боксер, який б'є завжди нижче за пояс чужими руками, не слухає гонгу i сам собi суддя!
  Бокс - це кулачний бiй у м'яких рукавичках, полiтика бiй мовами без бiлих рукавичок!
  Боксери на кулаках, полiтики на мовах, боксери за правилами чесно, полiтики беззаконня безчесно!
  Жiнка це теж боксер, тiльки вона найбiльш смертоносна, коли цiлком скидає одяг!
  Професiонали в боксi б'ються з оголеним торсом, професiоналки на палiння оголюють не лише торс!
  Боксерський бiй обмежений у часi правилами, протиборство полiтикiв, не знає тимчасових кордонiв та правил!
  Боксери б'ються на публiцi вiдкрито, полiтики борються пiд килимом, а якщо й вилазять щоб куснути мовою нижче за пояс!
  Завзятий боксер - це похвально, але полiтики найчастiше завдають шкоди помилкам!
  Полiтик рветься у леви, але вiдстоювання помилкової точки зору типовий баран, i впертий осел, який свинячує сам собi!
  Бокс яскраве i красиве видовище, полiтика теж слiпить, але дивитися на неї огидно, а слухати в сто разiв гiрше!
  Полiтик часом має яскраве оперення павича i красномовство солов'я, у спiлкуваннi з виборцями все одно залишається безкрилою свинею!
  У боксi цiнний довгi руки, у полiтицi довгi мови, якi набагато вбивчi для цiлої країни!
  Боксер кулаком може укласти на рингу лише одного опонента, полiтик пiд килимом, довгим мовою вся держава перетворить на руїни!
  Найвитривалiший марафонець - це полiтик, йому часом добiгти до трону не вистачає життя!
  Бiгун розраховує сили на годину, полiтик навiть найобачливiший не напасе сили на вiчнiсть!
  Полiтик часто гомофобiй, але при обов'язково велика дупа, чистюля, але свинячить на повну!
  Полiтик не завжди значуща особа, але обов'язково величезна дупа!
  Виборцi сприймають полiтика, за якого голосують як казкового принца, але завжди одержують голого короля на трон!
  Диктатор, уявляє себе павичем у дiамантах та iмператором у пурпурових шатах, але, коли виборець вимагає звiту - надає голим королем i обскубленою, мокрою куркою!
  Жiноча воля як дiамант у кольє, полiтична безвольнiсть камiнь, прив'язаний до петлi на шиї!
  Жiнку можна порiвняти з дiамантом, чоловiка з кременем, а полiтика зi згустком фекалiй!
  Через силу можна битися з могутнiм ворогом, але нiякi сили не змусять вислухати промову полiтика до кiнця, нав'яжи вiн тобi хоч тричi другом!
  Все у свiтi вимагає зусилля, тiльки пiд монотонне бурмотiння полiтика заснути не складає труднощiв!
  У боксi часто розбивають носи, а в полiтицi завжди залишаєшся з носом!
  Боксерський нiс кривий, у полiтицi шлях, щоб виборця залишити з носом теж звивистий!
  У боксi часом нечесно вважають очки, на виборах завжди безчеснi голоси!
  У боксi важливо i як б'єшся, i як вважають голоси i у короля рингу трохи фори, у полiтицi неважливо як голосують, а пiдрахунок повнiстю в руках того, хто на тронi!
  У спортi ти можеш стати монархом iз оголеним торсом, а в полiтицi все вже й так голi королi!
  У спортi можна пропотiти i запилитися, але в полiтицi ти забруднишся напевно i нiяким душем не змиєш смердючий бруд!
  Солдат може обрости щетиною, але бути приємним на дотик для жiнки, а полiтик, як гладко не голиться, викликає вiдчуття поцiлунку з рептилiєю!
  Солдат - це орел у ранзi горобця, полiтик - це мокра курка у ранзi iндика!
  Солдат хоч i не яскравий формою, i часом виконує дурнi накази, але на вiдмiну вiд полiтика-папуги не спiває з чужого голосу!
  Солдат - це трудiвник-мурашка вiйни, а полiтикан зверху сипле лайно, будучи жирним трутнем тилу!
  Солдат вiдважний навiть боязкий, полiтик боягузливий, навiть петушась!
  Солдат благородний, але не вiльний, полiтик пiдлий, i теж по сутi раб пристрастей!
  Солдат - це лев, нехай ще недоросток, а полiтика лисиця i вже переросток!
  Солдат схожий на ангела в пеклi, а полiтик - це свиня, що бенкетує пiд час чуми!
  Босому хлопчику комфортнiше бiгти снiгом, нiж взутому полiтику лавiрувати мiж цiвками!
  Хлопчик навiть на морозi голяка щасливiший, нiж старий, облитий помиями промови полiтикана!
  Жiнка не так боїться виявитися голою i босою, як того, що полiтик-чоловiк її взує, i здере три шкури!
  Жiнка на вигляд боязка, але мало що може її по-справжньому злякати, диктатор-чоловiк загрожує на вигляд, але кидається вiд власної тiнi!
  Для диктатора мовчання золото, тiльки якщо пiдданi без ремствування зносять залiзання язиком у кишеню!
  . РОЗДIЛ No 8
  Олег Рибаченко наламав взагалi багато гiлок i дров. I вбив безлiч англiйських солдатiв та iноземних найманцiв усiх мастей iз цих незлiченних вiйськ.
  Але зрештою кинувся тiкати i тiльки босi, червонi вiд калюж кровi п'ятки хлопчаки замиготiли. Справдi, вiн i так уже боровся досить довго. I чого йому й надалi вбивати людей?
  Юний термiнатор бiг i думав, що з одного боку хоч батальйон молокососiв - це малолiтнi вбивцi, але при цьому вони славнi хлопцi та герої, i їм би бажано зберегти життя. I Жан Грандье - це капiтан зовсiм не головорiз - нехай навiть убив багато живих людей.
  Втiм, шкода солдатiв iмперiї лева. Адже вони люди пiдневiльнi i лише виконують наказ. Вони не виннi, що загнали аж чорта на паски, за тисячi миль вiд Британiї воювати, за взагалi не надто й потрiбну колонiю. Тим бiльше хоча пiвденна Африка i багата на золото i алмази, якраз бурськi республiки в цьому планетi не такi вже й цiннi родовищами. Тож чи варто за них класти голови - ще те питання!
  Та й грошей на завоювання витрачатися чимало, адже доводитись вiйська на великi вiдстанi перекидати. Адже це i логiстика, i постачання, i комунiкацiї.
  Хлопчик бiг собi i навiть почав наспiвувати:
  Божевiльна, проклята вiйна,
  Адже скiльки вбивати тобi доведеться...
  З ланцюга зiрвався видно Сатана,
  I разом потьмянiло в небi Сонце!
  Хлопчик-воїн хотiв i далi писати, але якось залишило натхнення. Тим бiльше перед ним знову опинився ескадрон у разi арабської, колонiальної кiнноти. I хлопчику знову довелося рубатися з ними мечами.
  Добре, що вiн тепер безсмертний i надзвичайно сильний i швидкий, i так просто голими руками Олега Рибаченка не вiзьмеш.
  I голови зрубанi шаблями хлопчика-термiнатора так i котяться, i пiдскакують наче м'ячики. I це треба сказати по-своєму весело.
  Олег рушив голою, круглою, дитячою п'ятою, капiтана кавалерiї в пiдборiддя i заспiвав:
  У битвi виявити,
  Слiд нам таланти...
  Щоб подарувати,
  Дiвчинi дiаманти!
  I знову працюють шаблi. Якщо навiть затупитися, то пiдхоплюй iншу, трофейну.
  I так поки що весь ескадрон не буде знищений. Пiд кiнець Олег засвистiв, i приголомшенi ворони пробили воїнам-кавалеристам голови.
  Ескадрон - приблизно двiстi шабель був перебитий. I хлопчик знову набув свободи в рухах. Настрiй у нього став мажорним. Як не крути вiн перемагає.
  Згадалося на бiгу одне АI - там лише зливи в жовтнi не настали. I гiтлерiвськi вiйська за вiдсутностi осiннього бездорiжжя змогли взяти Москву вiдразу. Не встигли нi дивiзiї з Далекого сходу перекинути, нi ополчення озброїти, тим паче навчити, нi навiть лiнiю оборони зайняти.
  Сталiн i те ледве встиг тiкати. I така ось виникла ситуацiя. Пiсля падiння Москви дезертирство та здавання в полон Червоної Армiї ще бiльше посилилося. I вже здавались цiлими дивiзiями пiд барабанний бiй.
  Та й Сталiн втратив авторитет. Його мiсце становище видали свої ж, i гiтлерiвська авiацiя знищила верховного одним точковим ударом. Пiсля чого Молотов та Берiя запропонували Нiмеччинi мир на будь-яких умовах. Гiтлер вимагає спочатку капiтуляцiї, а потiм переговорiв. Берiя та Молотов погодилися в обмiн на гарантiї особистої безпеки.
  Так завершився похiд на схiд. Тiльки, зрозумiло, вiйна на цьому не закiнчилася. Залишалася Британiя та США. Останнi втiм, хотiли за всяку цiну уникнути вiйни.
  Для початку Гiтлер буквально пред'явив ультиматум Франко, зажадавши вiд нього пропустити нiмецькi вiйська до Гiбралтару.
  Iспанський диктатор погодився на це.
  Паралельно з цим нiмецькi вiйська рознесли i англiйську базу на Мальтi. А потiм захопили її десантом. Так i було здiйснено перемогу над цим мiсцем. А потiм узятий i Гiбралтар. I фашисти отримали можливiсть найкоротшою вiдстанню перекидати вiйська до Африки.
  Ну i корпус Роммеля було посилено, причому значно. I спочатку був узятий штурмом переважаючими силами Толбук. А далi був наступ на Єпiпет. Причому у Роммеля кiлькiсть вiйськ постiйно зростала.
  Берiя та Молотов перегризлися, i зрештою перемiг глава таємної полiцiї. Гiтлер ж зберiг для бiльшостi СРСР обмежену автономiю. Але Волгою i включаючи Кавказ була Територiя Третього Рейху.
  А з Кавказу орди фашистiв полiзли на Iран i далi Близький Схiд.
  Британiя не мала шансiв утримати свої колонiї. США ж зазнали атаки в Перу-Харбор i теж зазнавали поразки за поразкою.
  Олег же потрапив у перiод, коли нiмцi вже захопивши Єгипет наступали на Судан. I тут вiн уже мав свої пригоди.
  Хлопчик хотiв згадати їх, але знову вiдволiкся. У разi вiн побачив що лiсом йде пiхота противника. I що її також доводиться йому атакувати.
  Без особливого полювання хлопчик-термiнатор зробив це. Насамперед очевидно кидаючи в супротивникiв босими пальчиками нiжок гiльзи. I роблячи це дуже влучно.
  I падали англiйськi та iноземнi солдати. Iшло тотальне вибивання. Олег було не дуже приємно вбивати людей. Особливо, якщо вони були бiлi. Але що ж найвищi сили наказали хлопчику воюй, на боцi бурiв, так i воюй.
  Хоча, яку це могло дати вигоду Росiї? Можливо битися було проти японцiв.
  Олег рубаючи пiхоту мечами проспiвав:
  Пробач менi святий Господь,
  Людей добрих вбивають...
  Терзаю шаблями я плоть,
  За що воюю щось не знаю!
  I справдi не зрозумiєш за що. Хлопчик згадав як вiн у паралельному свiтобудовi теж творив таку надзвичайну i круту дiю, що буквально голова паморочилася. I теж невiдомо з якою ще метою.
  Пiонери Данька та Олег як вiдмiнники навчання та видатнi спортсмени отримали право представляти свою країну СРСР на дружнiх змаганнях з боксу, органiзованого мiж дитячими спортивними клубами СРСР та Нiмеччини. Обидвi країни все ще вважаються союзниками, та й чутки майбутньої вiйни затихли. Справдi, нiмецькi вiйська вiдiйшли вiд кордону, а Вермахт веде переможний наступ у Африцi, i вже пiдкорив Єгипет, а щойно передали взяття Гiбралтару. Зв'язки iз чим Сталiн особисто привiтав фюрера!
  Тож можна смiливо летiти у майже дружню країну. У Нiмецькiй пресi про Радянський Союз говорять лише гарне, а комунiзм вже навiть ставиться до братської iдеологiї нацiонал-соцiалiзму. Та ще й з'явився рух аналогiчний до Стахановського...
  Данька та Олег боксери з наймолодшої вiкової групи їм лише рокiв по одинадцять, нижня межа для виступiв на змаганнях. Але вони досить великi для свого вiку, i ще епохи не настiльки бурхливої акселерацiї як наприкiнцi двадцять першого столiття.
  Олег, щоправда, менший, худший, з легшою ваговою категорiєю, але дуже швидкий. Данька бiльша, ширша в кiстки, йому отроку-богатирю можна дати на вигляд не менше чотирнадцяти.
  Хлопчаки вiдрiзняються i кольором волосся. Олежок свiтлий, як снiжок натуральний блондин. Данька з коричневим волоссям, шатен. Олег на кiлька мiсяцiв молодший, i виглядає зi своєю круглою фiзiономiєю ще зовсiм дитиною, а Данька просто красень, гiдний агiтацiйного плаката. На нього вже задивляються дiвчата, не вiрячи, що це просто такий великий пацанчик.
  Втiм, Олег набагато ерудованiший, нiж Данька, хоча обидва хлопчики дуже розумнi i навчаються на однi п'ятiрки. Адже в радянськiй країнi добрi спортсмени обов'язково мають бути вiдмiнниками.
  Решта старших хлопцiв, але рокiв до вiсiмнадцяти, хоча парочка богатирiв добрих двох метрiв зростом i вагою пiд центнер...
  Боксери, найкращi юнi кадри країни... I битися з ними будуть чемпiони Нiмеччини, i пiдвладних їй країн... Серед дiтей, звiсно, чи юнiорiв.
  Летять вони без пересадки на найбiльшому пасажирському лайнерi Третього Рейху маршрутом Москва-Берлiн.
  Боксери сидять окремо, але є ще й борцi, штангiсти, футболiсти, плавцi. Всi юнiори та вiдмiннi характеристики. Сталiн наказав, щоб наше нове народжене за радянської влади поколiння показало все найкраще i не вдарило обличчям у бруд. I, звичайно, всi рвуться в бiй...
  Данька спитав Олега:
  - Ти склав тактичний план на бiй?
  Хлопчик вiдповiв:
  - На кожного противника у мене дюжина планiв... Але треба спочатку на нього подивитися, i лише потiм ухвалити рiшення... До кожного персональний пiдхiд, найменший рух i специфiка, зокрема фiзiологiчної будови противника, диктує суто iндивiдуальну тактику.
  Данька зневажливо пирхнув:
  - А я ось роблю куди простiше! Без тактики, кидаюсь на супротивника, б'ю сильнiше i частiше i ламаю.
  Олег зауважив:
  - Мало у твоєму вiцi таких великих та фiзично розвинених хлопцiв як ти. Тому тактика натиску проходить. Просто можна купувати накатом. Але я майже звичайного зростання, ну може трохи вище середнього i щоб стати чемпiоном СРСР, такої величезної країни, одного натиску мало. Адже противника грубою силою не вiзьмеш, теж тренується, веде здоровий спосiб життя, правильно харчується, вивчає тактику. I тут його потрiбно переграти як у партiї з шахiв. Iнодi навiть чимось, пожертвувавши заради матюка.
  Данька жорстко заперечив:
  - I мої противники тренуються, а фiналi, хлопчик був навiть бiльший i важчий за мене. Багато залежить вiд того, як ти тренуєшся. Дехто думає, що можна за два тижнi вкалуючи до знемоги стати олiмпiйським чемпiоном... Це помилка. Адже найголовнiше у спортивнiй пiдготовцi, це не стiльки дати супернавантаження, скiльки зробити надвiдновлення. Але є правильний iндивiдуальний пiдiбранi комплекси вправ i найголовнiше це подальше вiдновлення та набiр сил... Пiсля чого проводиш бiй на одному подиху викидаючи за три раунди, вiрнiше насправдi значно менше, сотнi ударiв.
  Олег зауважив:
  - Ну, це звичайно теж правильно! Зокрема секрет правильного дихання, i уколiв у точцi зростання дитячого органiзму... Тут є деякi Ноу-Хау нашого гуру. Тiльки ось я не розумiю, чому вiн не дiлиться ними з iншими тренерами?
  Данька пошепки сказав:
  - Вiн менi сказав по секрету, що ми з тобою... Не лише боксери, а першу чергу солдати. Нам ще доведеться щось особливе зробити... Дуже важливе, набагато важливiше навiть, нiж Олiмпiйське золото!
  Олег нахилив свiтлу голiвку i сказав:
  - Щось важливiше... Можливо, вiн i менi таке казав... Що вiд дiянь двох радянських хлопчикiв-пiонерiв може залежати доля людства. Прямо як казцi.
  Данько фiлософськи зауважив:
  - А де беруться казки, як не з життя. Може це й справдi буде так! Хоч ми не гидкi каченята, але... Орлами нас називати ще передчасно.
  Олег плавно змiнив тему розмови:
  - Як ти думаєш, загроза нiмецького вторгнення остаточно минула?
  Данька здивовано знизав широкими плечима:
  - Тут, на мою думку, ти бiльший фахiвець. Вiд себе я думаю, не можна одразу бити всiма руками та ногами, то й наступати у всiх напрямках знову-таки неможливо. Щоправда, якщо рушити в стрибку...
  Олег хихiкнув:
  - Звучить цiлком логiчно... Але ж не знаємо, що Гiтлера саме на думцi, але напруга i справдi спала, i нiмецькi лiтаки перестали порушувати наш повiтряний простiр, i брязкiт гусениць за кордоном не чути це факт. Та ще й фюрер, частина робiтникiв повернула назад до верстатiв. Тобто Третiй Рейх сховав iкла... Але ми не маємо розслаблятися.
  Данька дiстав iз ранця запечений бутерброд iз рибою та особливим знежиреним сиром, простяг Олегу. Пiсля чого витяг удвiчi бiльший для себе. Запропонував:
  - На спiваєш... Не можна робити великих перерв у їжi та надходження в органiзм бiлка. Коли концентрацiя амiнокислот в органiзмi падає, м'язи втрачають силу.
  Олег зауважив:
  - Для культуристiв, що працюють масу це цiлком справедливо, але для боксерiв... Адже у нас не всяке м'ясо, тiло фарбує, а тим бiльше бойову ефективнiсть пiдвищує!
  Данька, вiдкусивши бутерброду i додавши до нього помiдорину, погодився:
  - Не всяке, але... Я ось навiть уночi їм, або п'ю яєчнi бiлки, щоби концентрацiя амiнокислот не падала. Причому найкраще не курячi яйця, а перепелинi, або страусинi, ну останнi правда рiдкiснi... Хоча в Середнiй Азiї начебто страусiв уже почали розводити...
  Олег цiлком серйозно (за тоном) пожартував:
  - Дуже цiнний бiлок у переднiх жаб'ячих лапках. Рекомендую спробувати!
  Данька по-хлоп'ячому хихикнув:
  - Так, а ось в устрицях iз червоним iндiйським перцем тим бiльше!
  Але, проте, обережно вiдкусив вiд бутерброда i почав поглинати шматочок. Риба була червона, смачна, просочена кетчупом з розмеленим часником. Можна було трохи додати сил... Як це, наприклад, у Вiнi Пуха...
  - Добре живе у свiтi Вiнi Пух! У нього дружина та дiти, вiн лопух!
  Олег тут раптом запропонував:
  - А може заспiваємо?
  Данька без особливого ентузiазму зауважив:
  - А чи не рано спiвати?
  Олег усмiхнувся:
  - Саме раз, тим бiльше, що ми перелетiли кордон СРСР!
  Данька спитав напарника:
  - Ножицi чи папiр?
  Олег вiдмахнувся:
  - Може, краще обiйдемося без дитячих жартiв. Ми мирнi люди, але наш бронепоїзд, до швидкостi свiтла, зумiв розiгнатися...
  Данька перервав:
  - Нi! Нам такi ось дитсадковi пiсеньки не потрiбнi. Давай краще, чогось такого... патрiотичного!
  Олег надув повнi легенi i почав спiвати, пишучи на ходу. Данька в свою чергу дуже непогано пiдспiвував. Точнiше, у нього голос був, як маршальська труба, а може, навiть Єрихонська!
  Чому немає зiрки яскравiшою за Сонце?
  Бо воно свiтло Вiтчизнi дає!
  Ось тепло людям усiм дiстається,
  Людство з пiснею вперед!
  До чого червоний промiнь комунiзму;
  Вiн дає нам i їжу та дах!
  Але пiдступнiсть знай у тому дуалiзму,
  Що не кожен дух у тiлi здоровий!
  
  Десь там за кордоном є злi,
  Що у мiшки збирають добро!
  Що хочуть зробити боляче Росiї,
  I накинути на шию ярмо!
  
  Капiтал часто кров'ю просочений,
  Те що Маркс Великий писав!
  Скелять зло з монет босiв лики,
  Адже їх хвататимуть усi iдеали!
  
  Байдуже дивляться на бiднiсть,
  Їм хочеться забрати все собi!
  Така життя мiра та цiннiсть,
  Щоб звести милiсть до цифри-нулiв!
  
  Але країна є порад велика,
  У нiй немає жебракiв, робота вирує!
  I бiснується армiя зла,
  Бачачи силу Росiї та шитий!
  
  Ворог штампує гармати i танки,
  Сили збирає, хоч народ їх у нуждi!
  Подаяння лише прохання у бабки,
  I тремтить палиця в бруднiй руцi!
  
  Але могутнiй Батько добрий Сталiн,
  Думки мудрi за кожен народ!
  Його дiти та онуки зi сталi,
  Червонiй армiї час прийде!
  
  Ось тодi ярмо скинемо з усiх нацiй;
  Переможемо прiрву пекла - фашизм!
  Пробiжить звiстку по дроту рацiй,
  Що йде маршем до вас комунiзм!
  
  Кожен нiмець, француз та китаєць,
  Став тобi витязь росiян як брат!
  Егоїзм лiд смертi розтане,
  Мертвих вiрю, лiкарi воскреснуть!
  
  Ленiн зробив крок смiливий до прогресу,
  Сталiн теж гiдний ватажок!
  Ми змусимо працювати повiсою,
  Мiцнiше силу зiбравши в кулак!
  
  Якщо доведеться за щастя битися,
  Знай, що я пiонер, напоготовi!
  Ми начистимо черевики до глянцю,
  Пiдiб'ємо пiд успiхи межу!
  Звiстка лiтак хором спiвав цю пiсню. Це було так урочисто, що можна було розплакатися...
  Данька провiв пару легких боїв проти збiрної хлопчикiв зi Словенiї, а потiм Румунiї. Обидва поєдинки швидкi нокаути, причому на першiй хвилинi! Третiй поєдинок виявився важчим. Худорлявий iталiєць мав чудовий захист i рухливiсть ног. Вiн не дав себе нокаутувати вiдразу i добре йшов. Перший раунд противник Даньки закiнчив на ногах.
  Тодi хлопчик у другому раундi, не зважаючи на можливiсть нарватися самому на жорсткий зустрiчний, просто побiг на супротивника, кидаючи удари з обох рук. I отримав точний i стрiмкий прямий удар назустрiч, прямо в вiстрi пiдборiддя.
  Вперше юного боксера струснуло, але це лише розлютило Даньку. Вiн стрибнув як тигр i зачепив противника правою.
  Вiзавi похитнувся i впав на колiно... Реферi вiдрахував нокдаун i дав сигнал:
  - Бокс!
  Iталiєць, схоже, втратив рухливiсть i пiсля стрiмкої двiйки у скроню i в вилицю впав, причому так безнадiйно розкинувши руки, що реферi навiть не став рахувати, а одразу зупинив поєдинок. Трибуни, наповненi здебiльшого школярами, свистiли та ревли. Втiм, серед публiки були й високопосадовцi СС. Переможеного хлопчика почали вiдкачувати, дiвчина масажувала йому щоки i м'яла шию.
  Данька навiть злякався:
  - Чи не вбив я його?
  Але за хвилину енергiйних манiпуляцiй личко юного боксера порозовiлiло, i вiн розплющив очi. Щось тихо пробурмотiв. Данька допомiг йому пiдвестися i хлопчика дружньо обнялися.
  Олег у свою чергу боксував акуратно, бої були аматорськi, по чотири трихвилинки. Хлопчик вiдправив двох своїх перших супротивникiв у третьому та четвертому раундi. Iз третiм довелося повозитися... I хоча Олег, демонструючи чудовий захист, впевнено вiв за очками, був призначений i п'ятий раунд.
  Голi до пояса, i засмаглi тiла хлопчакiв блищали вiд поту, м'язи ходили ходуном, а вени та жилки проступили ще рiзкiше. Противник Олег кинувся вперед, сподiваючись, що у разi активностi йому вiддадуть цей раунд. Але вiдважний пiонер помiтив, що його вiзавi вже стомився, i його реакцiя сповiльнилася. Послiдував стрiмкий бiчний у лiву частину пiдборiддя i на зустрiчному русi. Юний противник пiдкосився i впав уперед... Судячи з усього, це був нокаут, так вiн не став на рахунок десять.
  Пiсля чого настала перерва, три бою за один день за кубковою системою це багато!
  Данька зазначив:
  - Ось професiонали б'ються по п'ятнадцять раундiв, а до першої свiтової вiйни взагалi не було обмежень у часi. Боксери билися, поки один iз них не впаде у знеможеннi.
  Олег зазначив:
  - Знаєш це професiйний бокс, менi якось не до вподоби. У аматорському боксi ти просто рухаєшся по сiтцi, а в профi, занадто багато залежить вiд промоторiв. Наприклад, можуть i дуже талановитого боксера згноювати, не даючи йому боїв. Та й чемпiони мають можливiсть не допустити до бою надто небезпечного супротивника. Наприклад, просто за допомогою рiзних зволiкань вiдмовляючись пiдписати контракт.
  Данька погрозив кулаком:
  - Хай тiльки спробує!
  Пiд час обiду юних спортсменiв годували пристойно... Навiть були апельсини i на десерт ранiше не куштованi радянськими спортсменами-пiдлiтками банани, кокоси та плоди манго.
  Мабуть нацистськi органiзатори змагань намагалися показати, що Третьому Рейху, все добре, дуже ситно i можна дозволити собi розкiш.
  Данька та Олег вперше спробували кокоси та банани i вдруге ананаси (ну з апельсинами в СРСР куди, простiше, є свої в середнiй Азiї!). Тут хлопцi припустилися досить поширеної помилки - переїли... А дорослих тренерiв у командi не виявилося... Якщо в Гiтлер-югент було гасло - юними повиннi керувати юнi, то в радянськiй спортивнiй делегацiї вирiшили наслiдувати цей приклад.
  Може, це була не найкраща iдея для наслiдування!
  Принаймнi пiсля рясного обiду з десертом i тiстечками треба було провести (якщо ти не програєш!) ще три бою... Причому з сильними хлопцями!
  Пiсля їжi хлопчакiв добряче розвезло, Олег навiть запiдозрив, що їм чогось пiдмiшали.
  Принаймнi тепер клас юних радянських спортсменiв упав, i вони стали програвати один за одним... Та ще суддi разом з реферi зовсiм озвiрiли.
  Та й билися радянськi вже проти нiмцiв.
  Данька спочатку почував себе непогано, i в першому раундi пройшов чверть фiналу.
  Проте вже в пiвфiналi, вiн вiдчув слабкiсть у руках i ногах... Велику слабкiсть i уповiльнення рухiв... Але Данька тримався на самолюбствi, i йшов вперед не дивлячись на те, що багато пропускав... Але голова у хлопчика була мiцна, i точнi удари великого, технiчного i швидкого супротивника його тiльки злили... бiй.
  Нарештi в третьому раундi Данька зачепив свого супротивника, розбивши тому нiс.
  Нiмець злегка здивувався i отримав у пiдборiддя. Хлопчик iз Третього Рейху пiшов назад, його заплiталися. Данька розвинув успiх, провiв мало швидку, але водночас вiдчутну трiйку... Противник упав, реферi почав дуже повiльно вважати нокдаун... Нiмецький хлопчик пiдвiвся, але з твердо стоять ногах... Натхненний Данька кинувся його добивати. Декiлька точних свiнгiв... Пацан падає...
  Суддя не поспiшає пiдiйти до нього. Про щось запитує убiк. Йому вiдповiдають...
  Починається новий млявий рахунок... На рахунку дев'ять хлопчакiв все ще лежить... Але звучить сигнал закiнчення раунду. Його пiдхоплюють i забирають у свiй кут.
  Данька впевнено вимовляє:
  - Четвертого раунду не буде! Вiн просто не вийде!
  В даному випадку росiйський хлопчик виявляється правий, секунданти дали вiдмашку.
  . РОЗДIЛ No 9.
  Олег у свою чергу, бореться, як нi в чому не бувало... Холоднокровно набирає очки, а потiм закiнчує в четвертому раундi... I рухи, як i ранiше, точнi та швидкi.
  До фiналу з радянських спортсменiв дiйшли лише вони вдвох - представники наймолодшої вiкової групи. Супертяж серед дiтей, i середньовага... Чемпiон ваги мухи отримав за кiлька годин до вильоту травму, а замiну йому знайти не встигли...
  Тож у фiналi виявилося лише двоє росiян, а решта, зрозумiло, нiмцiв, якi розiгруватимуть золото мiж собою...
  Змагання активно знiмають на плiвку... Данька з огидою скривився:
  - Отак вони нас хочуть зганьбити! Нiби ми росiяни гiршi за нiмцiв i зовсiм не арiйцi!
  Олег замотав головою:
  - Та нi! Будь-яке подiл нацiональностей на повноцiннi i повноцiннi, абсурдно вже власною постановкою питання. Та й що тут казати, якщо нашi iдеї загалом iнтернацiональнi!
  Данька, хихикнувши, погодився:
  - I бити ми їх будемо мiжнародно...
  Перед фiнальним боєм була зрозумiла перерва... I тут нiмцi збудували радянським хлопчакам чергову пакость... Нiбито запропонували натерти глянцем кеди. Але в результатi взуття на ногах пацанiв раптом розм'якшилося i почало обсипатися.
  Довелося її скинути i бiгти мити в раковину... Данька не на жарт розсердився:
  - Та навiщо вони це зробили? Чи хотiли нас спровокувати на бiйку, а потiм зняти зi змагань?
  Олег цiлком логiчно зауважив:
  - Та не лише це! Вони ще захочуть показати, що в СРСР злиднi, i навiть провiднi спортсмени змушенi виступати на змаганнях босi. Мовляв, якi у Росiї бiднi дiти!
  Данька запропонував:
  - Може, попросимо кеди у наших старших товаришiв? Тобi справдi будуть великi, але для мене знайдуться!
  Олег замотав головою:
  - Нi, варто! Ми їм покажемо, що здатнi перемагати й у найважчих умовах. Крiм того хлопчикам нашого вiку не соромно ходити босими... Як кажуть босоноге дитинство...
  Данька з такою силою стиснув кулаки, хто кiсточки захрумтiли. Молодий боксер сказав:
  - Ну, вони мене розлютили! Нi, вони просто розлютили!
  Олег вiдповiв:
  - То хай злiсть додасть тобi i менi сили.
  Одна i на цьому випробування не скiнчилися... Покриття рингу помiняли, встановивши залiзнi листи з шипами, якi безжально вп'ялися в босi п'яти хлопчакiв.
  Олег навiть ойкнув, але стерпiв, хоч i не мiг встояти на мiсцi, а Данька навiть затанцював i почав порикувати.
  Суперники у них пiдiбралися сильнi, i були явно старшими, нiж офiцiйно оголошено. Наприклад, суперник Даньки на голову його вищий, i вже вусики пробиваються... А, хiба можуть вусики пробиватися в одинадцять рокiв?
  Противник у Олега також куди бiльший i важчий, та й пика при цьому бандитська не дитяча .... Втiм, хлопчику не звикати, ринг є ринг, там всякi зустрiчаються!
  Обидва бою проходили одночасно. Треба швидше закiнчувати, так вже наближається опiвночi.
  Данька одразу почав пропускати важкi удари в обличчя. Його противник користувався перевагою у довжинi рук, у вазi, i був, схоже, вiдмiнно пiдготовлений, як фiзично, так i технiчно... М'язи взагалi як у качка атлета... Втiм i Дiмка дуже рельєфен, i швидкий... Був швидкий, а зараз сповiльнився...
  Данька в першому ж раундi не пропускав безлiч одиночних i подвiйних ударiв. Навiть пiд правим оком почала набухати гематома.
  Другий раунд видав ще гiрше, його супротивник пiшов уперед i бив, бив, бив... А Данька майже не захищався всаджуючи у вiдповiдь, i часом дiставаючи суперника... Той ринув по-нiмецькому:
  - Ти росiяни означає не повноцiнний!
  Данька жорстко парирував, теж нiмецькою:
  - А ти нiмець, отримаєш вiд росiйської цiлком повноцiнно!
  Той розлютився i всадив лiктем, у нiс...
  Зазвичай нiс у Даньки був дуже мiцний, i його жодного разу не розбивали, навiть потрапивши, але в даному випадку це був не пом'якшений рукавичкою удар, а вiстря твердої кiстки лiктя.
  I кров потекла по обличчю хлопчиська, примусивши її слизнути... Данька вiдповiв... Противника злегка струснуло i вiн похитнувся...
  Третiй раунд видався не менш важким, противник вiдчайдушно тиснув, але Данька став частiше ставити блоки, вiдбиваючи удари... Правила фiналу, були змiненi, раз йдеться про мiжнародну золоту медаль, то кiлькiсть раундiв збiльшили до п'ятнадцяти... Як у профi. Треба сказати дуже жорстоке рiшення щодо пiдлiткiв, якi вже цього дня билися п'ять разiв... Правда i Дiмка закiнчував швидко, i його противнику явно спускали без особливої боротьби.
  Але пiсля перших чотирьох дуже активних раундiв супротивник Даньки дещо знизив оберти. Вiн теж вiдчував втому, дихання стало куди бурхливiшим i водночас важким.
  Даньцi ж незважаючи на гематоми i сильне печiння в босих ступнях, навiть вiдчув у собi приплив додаткових сил. У шостому раундi вiн навiть кiлька разiв потрапив супротивниковi в щелепу... Але вiн теж був стiйкий, великий, i можливо ще й наколотий допiнгом...
  У сьомому раундi противник Даньки злегка змiнив тактику i став намагатися якомога бiльше ударiв всупереч правилам наносити лiктем, або навiть головою... Данька почав потрапляти ще частiше, i у восьмому раундi домiгся приватного успiху, з великого носа противника потекла, нарештi, юшка... А коли той рушив? поставу... Данька рикнув йому:
  - Ну, що попався, який кусався!
  Нiмець ще бiльше розiйшовся, вiн досi розраховував на окремий прострiльний хук!
  Олег вiв бiй бiльш рiвно, майже не пропускаючи, i користуючись тим, що його противник надто широко розмахувався, зустрiчав його пiдборiддя лiвим джебом, або правим кросом... Але великий нiмецький хлопець на цi удари нiяк не реагував. Тодi Олег змiнив тактику i став обробляти плескатий нiс опонента... Нюхалка нiмця трималася довго, але до сьомого раунду стала пiдтiкати...
  Треба сказати, що противник Олега вийшов на замiну, iншому, легшому i свiтлiшому хлопчику. Колишнiй начебто травмувався( Хоча, звичайно, це нацистська хитрiсть!)... Тому вiн був на початку бою свiжий, i мiг накручувати шалений темп.
  Але ось у дев'ятому раундi й Олег трохи зазевався i пропустив удар, вiд якого його збило з нiг... Голi, збитi нiжки хлопчаки безпорадно закрутилися... Олежок, проте, швидко схопився, щоб не зарахували нокаут. Метнувшись, повис на супротивнику...
  Той його струсив, кинувшись добивати... Пролунав горн про закiнчення дев'ятого раунду, але реферi вдав, що не чує...
  Олег, пропустив трохи тяжкий ударом, але втримався, пом'якшуючи їх мотанням голови. Противник увiйшов у раж, уже нiчого не помiчаючи молотив. Тут радянський хлопчик рефлекторно, але дуже сильно пробив по корпусу назустрiч... Удар потрапив у печiнку... Дуже небезпечне влучення...
  Опонент зробив ще кiлька помахiв i його велике обличчя почервонiло. Судорожно ковтнувши повiтря, вiн повалився вперед, i почав корчитися... Реферi, тут же зупинив бiй, i на ринг вибiгли лiкарi... Незабаром з'ясувалося, що супротивник Олега продовжувати сутичку не в змозi, i його взагалi забрали на ношах, поставивши крапельницю...
  На Даньку це справило озвiряючу дiю i вiн перейшов у наступ, проти супротивника, що помiтно втомився... Десятий, одинадцятий, дванадцятий раунд... Жорсткий розмiн ударами, але з явною перевагою Даньки... Тринадцятий раунд дещо вирiвнявся, за рахунок вiдчайдушного спруту нiмця, а радянський хлопчик. знову взяв iнiцiативу до своїх рук. Цi хлопцi ще нi чого не знали, наприклад, про Мохаммеда Алi, але багато в чому копiювали його тактику.
  До п'ятнадцятого раунду в нiмця вiд втоми опустилися руки, i вiн уже не реагував на удари, а просто стояв, демонструю арiйську стiйкiсть .... Крiм того у Даньки, вiд пiдсипаного дурману i жахливої втоми зазвичай разючi удари стали куди слабше ... Але зате їх було багато, дуже багато i вони. Нарештi башка, нiмця не витримала, лiмiт стiйкостi вичерпався i вiн представник "арiйської" нацiї просто, як бруд сповз униз, приблизно за п'ятнадцять хвилин до закiнчення останнього раунду.
  Реферi взявся до непристойностi повiльно рахувати, але пiсля рахунку п'ять, бачачи як страшно рухливий суперник Даньки, перервався i крикнув:
  - Скорiше лiкаря!
  I чергову малолiтню "надлюдину" вiдвезли до шпиталю.... Пiсля чого фiналiсти, що перемогли, вишикувалися до колони, i почали марширувати... Зверху посипалися пелюстки троянд.
  Данька широко посмiхався, йому було весело. Але тут раптом помiтив, що камера наблизилася до них, i знiмає крупним планом босi, сильно сколотi шипами i злегка кровоточивi ноги радянських хлопчакiв... Його настрiй вiдразу ж зiпсувався i вiн спробував сховати свої кiнцiвки за розкiшнi в позолотi кеди iнших юних нiмецьких спортсменiв.
  Олег смикнув його за руку:
  - Не варто! Саме твоє збентеження i викличе смiшки, i сумнiви... Крiм того, в Нiмеччинi пiсля оголошення тотальної вiйни майже всi дiти босi ходять, що ти й сам бачив на вулицях Берлiна. Так що випрями гордо спину.
  Медалi що їм вручали, були на коричневих стрiчках i iз справжнього золота, приблизно п'ятдесят грамiв вагою та дев'ятисотої проби. Звичайно, для радянських хлопчакiв це велика сума - приблизно... Навiть важко пiдрахувати так радянськi грошi були офiцiйно забезпеченi, але фактично емiсiя провадилася без золотого запасу.
  Коли радянськi пiонери сходили на помiст, лунав гiмн СРСР. До речi, це була ще не музика Александрова, щось на зразок iнтернацiоналу. Олег вiдчув тут велике натхнення i попросив дозволу заспiвати.
  Гiмлер, який був присутнiй на змаганнях, милостиво дозволив:
  - Ми будемо дуже радi почути твiр наших гостей їхньої Великої Росiї.
  Олег вклонився спочатку праворуч, а потiм лiворуч, пiсля чого вони разом iз Данькою заспiвали:
  По життю витязь ти стрiлою летиш,
  Адже стрiлки часу великий пропелер!
  Що не дiстався тобi куций шиш;
  Не треба пасувати в межах цiлi!
  
  Свiт навколо - часом цвiте весна,
  А осiнь золотом дерева криє!
  I здається, що нiсенiтниця бiда,
  Що людина гiдна щедрої частки!
  
  Але природа нам, на жаль, не мати;
  Вона сувора, хмурити в злостi лики!
  Як часто потрiбно людям усiм страждати,
  Часом успiх приходить у муках диких!
  
  Однак юний для того боєць,
  Вирiшив у похiд - вершити долю зiбрався!
  Щоб людина всiм сущим став батько,
  Щоб кожен одержав собi пекулiй-царство!
  
  А якщо в битвi стане тяжко,
  I ноша все перевищить мiцностi межi!
  Нехай стане витязь це все одно,
  Щадити не треба собi дух i тiло!
  
  Чим крутiше злiт, тим гiрший завал;
  Але буде битий, хто лиха менi пророкує!
  Я ранiше музою лише наказував,
  Тепер пiдвладнi днi Землi та ночi!
  
  Адже нам таку мiць дає прогрес,
  Був мурахою, тепер краєш гори!
  I нехай грає в серцi хитрий бiс,
  Ми пiдкоримо вселенськi простори!
  
  Наш головний ворог звичайно - егоїзм,
  Адже в ньому зрада людей прихована!
  Нас зможе покращити комунiзм;
  Що не залишитися бiля дiрки корита!
  
  Один долю всiм росiйським людям дав,
  Простiр небес росою зiрки оросили!
  Що Батькiвщина твiй вищий iдеал,
  Служi без страху доблесної Росiї!
  Олег та Данька за останнiх слiв пiдстрибнули вище, тим самим ще бiльше посиливши враження вiд своєї пiснi.
  Трибуни захоплено свистiли та аплодували...
  Ось такi пригоди були у Олега у певних всесвiтах та мiсiях. На перший погляд здається - ну i що з того, що ти став чемпiоном Третього Рейху з боксу та ще й серед дiтей. Але з iншого боку, у моральному планi це означає бiльше, нiж убити тисячi солдатiв.
  Тим паче за кого? За цих бурiв? Нащадкiв нiмцiв, якi знущалися з чорних. А пiд час Другої свiтової вiйни чекали на перемогу Гiтлера?
  I не тiльки чекали, деякi навiть вирушили добровольцями воювати у дивiзiї СС.
  Олег зiтхнув:
  Величезнi простори Африки,
  Пiд мирним небом мiсця вистачить усiм...
  Навiщо вносити мiж країнами кровi розбрати,
  Громити та вбивати людей навiщо?
  Хлопчик додав бiгу та опинився бiля табору батальйону молокосiв.
  Там уже були i Поль i Жан Гранде, i молодший брат та сестра сiмейства бурiв. Олег повiдомив їм вигукнувши:
  - Багато сотень ворогiв перебито, i ще бiльше лишилося!
  Жан кивнув i вiдповiв:
  - Пора нам знову зробити рейд. Раз збиралися пiдiрвати мiст i зруйнувати систему постачання, так i слiд це зробити!
  Едiк пiдтвердив:
  - Та я бачив, як Олежка активно вибивав супостатiв. Ти справжнiй ангел смертi!
  Стелла заспiвала:
  По небу лiтав янголець пiвнiчний,
  Дивувався як багато панує у свiтi зла...
  Струмок срiблястий з водою проточною,
  Iз самого знаю рiчкового русла!
  I дiвчинка взяла i тупнула своєю босою, точеною, дитячою нiжкою, засмаглою i маленькою.
  Дiти тут були ще багато навiть не пiдлiткiв. Жан мав рокiв на чотирнадцять. Його личко було таким юним i нiжним, що Олег подумав, що недарма англiйцi його прийняли за дiвчину, коли Гранде тiкав iз полону в жiночiй сукнi. Iсторiя треба сказати досить весела. Сам Олег подумав, що бути безсмертним i таким сильним i швидким, звичайно ж, добре. Але не так цiкаво. Так от спробуй вiзьми хлопця-воїна в полон. А часом вiдчуваєш у собi повну тугу.
  Жан капiтан батальйон молокососiв наказав:
  - Виїжджаємо!
  I чотири хлопчики разом iз дiвчинкою знову рвонули у напрямку мосту. У них тепер була iдея обрати звивистiший маршрут, щоб уникнути зiткнення з англiйцями.
  Олег, як безсмертний i без понi, бiг трохи попереду. Адже йому нема чого боятися. Вiн чимось нагадував героя фiльму з Брендоном Лi - "Ворон", якого теж не брали нi куля нi кинджал.
  А може навiть крутiше, бо того все-таки оберiгав ворон якого можна пристрелити, i навiть його пiдстрелили. А Олега Рибаченка бережуть Росiйськi Боги, на чолi з Всемогутнiм, Всюдисущим, Вiчним i Предвiчним, Всевидячим i Всезнаючим Родом!
  Хлопчик бiг попереду всiх. Його голi пiдошви стали трохи зеленими вiд трави. Хлопчик-воїн мчав i спiвав iз захопленням:
  Хлопчик у двадцять першому столiттi жив,
  Мрiяв, що йому космос пiдкоритися.
  Що легiони у Вiтчизни сил,
  Квазари висвiтлюватимуть столицю!
  
  Але влучником хлопчика вiдразу став,
  I на фронтi пожежi свiтової...
  Там плавиться, розiрваний метал,
  I, здається, мiсця немає живого!
  
  Пацан звик жити в розкошi завжди,
  Коли банани, ананаси усюди...
  Ну а тепер така бiда,
  Наче ти знайшов собi Юду!
  
  Гукає, чути вогняний грiм,
  По небу пролетiли штормом спалаху.
  Я вiрю, чи буде вермахту розгром,
  Бо серце з мужнiстю хлопчика!
  
  Битися народженi з ясел,
  Ми дуже любимо хлопцi хоробро битися.
  Ти вермахт, що ордою пре - розбий,
  I зроби жалюгiдним Гiтлера паяцем!
  
  За Батькiвщину, за Сталiна сини,
  Пiднялися, кулаки мiцнiше стиснувши...
  Але ми крутi витязi-орли,
  Зумiємо вибити фюрера за Вiслу!
  
  Така сила пiонерiв знай,
  Що з нею нiщо у свiтi не зрiвнятися.
  Збудуємо у всесвiтi незабаром рай,
  Благословлять iз iкон святi обличчя!
  
  Для Батькiвщини ми серце вiддамо,
  Свою Вiтчизну мiцно дуже любимо.
  Над нами променистий херувим,
  Ми самi будемо для фашизму суддi!
  
  Зараз ворог рветься просто пiд Москву,
  А хлопчик по кучугурi босий...
  Зупиню я, вiрю ту орду,
  Чи не обстрижуть дiвчинцi, знаю коси!
  
  Я пiонером дуже швидко став,
  I буде у хлопця воля сталi...
  Адже наше серце як титан-метал,
  А головний вождь Всемудрий генiй Сталiн!
  
  Я пiонер бiжу взимку босий,
  I п'яти почервонiли на морозi.
  Але Гiтлер буде розбитий косою,
  I поцiлунок подаруємо червонiй трояндi!
  
  Повiрте для Росiї ми орли,
  I фюрера до столицi не пропустимо...
  Хоча сильнi полки у Сатани,
  З Адольфа шкуру, вiрю, скоро спустимо!
  
  У нас така сила - всiх людей,
  Б'ємося дiти ми за справедливiсть...
  А Гiтлер вiн запеклий лиходiй,
  I не отримає вiд народу милiсть!
  
  Для нас є дуже сильний автомат,
  Що по фашистах влучно так стрiляє.
  Вогонь веди i буде результат,
  Прийде перемога у променистому травнi!
  
  Ми зробимо Вiтчизну вище зiрок,
  Над Марсом скоро червоний прапор пiднiмемо.
  Адже з нами Бог Iсус Христос,
  Назавжди буде в славi це Iм'я!
  
  Але Сталiн теж пiонерам брат,
  Хоча дiтей набагато хоробрих старше.
  Є у хлопчика влучний автомат,
  Вiн вiдстрiлив фашистам наче вежi!
  
  Хоча кучугури круто намело,
  Хлопчик б'ється з фрицям босоногий.
  Йому вбити фашиста не слабо,
  Iспит хоч складає, звичайно, суворий!
  
  I букву хлопчик також розрахував,
  Нациста дав пострiл, точно зрiзавши...
  На серцi полум'я i горить метал,
  Не пустить фюрер про Вiтчизну дезу!
  
  I ви любите Батькiвщину свою,
  Вона як мати для всiх народiв знайте...
  Я люблю Iсуса зi Сталiним,
  А фюреру мiцнiше навалюйте!
  
  Ну що фашиста натиск вже вичерпався,
  Схоже, видихаються нацисти.
  Отримає Гiтлер кулаком у п'ятак,
  А ми заспiваємо пiд небом цим чистим!
  
  Пробiгав у шортах ваш пацан зиму,
  I навiть нежить нiздрi не помiтив.
  А ви чого в застудi не зрозумiю,
  Деколи надто вже хворiють дiти!
  
  Навеснi боротися дуже легко,
  По калюжах шльопати до кiнця приємно.
  Сiли в човен, прихопивши весло,
  Що було це дуже нам цiкаво!
  
  За Батькiвщину боротися i дерзати,
  Ми пiонери дуже смiливо будемо...
  Iспити, здаючи, лише на п'ять,
  Щоб вивести себе швидше в люди!
  
  Я вiрю, що прийдемо бiйцi до Берлiна,
  Хоча вiйна йде не надто гладко.
  Простори свiтобудови пiдкоримо,
  Однак поки хлопцевi не солодко!
  
  Хоча звичайно на вiйнi завжди,
  Небезпек наповнений кожен кущик.
  Але буде пiонерська мрiя,
  Хлопчика босоногий дуже спритний!
  
  Вiн влучно по фашистам хлопчик б'є,
  Бо в серцi честь у пiонера.
  Отримає фюрер у лоб собi розрахунок,
  I решту покараємо для прикладу!
  
  Що я зможу щось зроблю, ти знай,
  Адже росiяни в боях непереможнi.
  Побудуємо у свiтобудовi червоний рай,
  Народ навiчно з партiєю єдиний!
  
  I нас, повiрте, не зiтруть вороги,
  Ми зробимо, як велетнi чудо.
  Окови свiтобудови розiрви,
  А Гiтлер це мерзенна Юда!
  
  Пiдуть роки, настануть часи,
  Святого у безмежжi комунiзму!
  I буде Ленiн з нами назавжди,
  Ми зламаємо повiр ярмо фашизму!
  
  Як добре всiх воскресить Христос,
  А якщо не прийде, то наука...
  Адже людина до могутностi доросла,
  Життя непросте брати знайте штука!
  
  Велич Батькiвщини буде в тому,
  Що всi її без меж знай, полюбили.
  Велич країни святої в одному,
  Безкрайнiй променистої Росiї!
  
  Я пiонер поки її пацан,
  I виростати повiрте небажання...
  Побачу багато рiзних країн,
  А фюрера з ордою зганю у болото!
  
  Ви також будьте з мужнiстю бiйцi,
  Що наша вiра стане твердiшою...
  Пишаються пiонерами батьки,
  Зiрку героя, дав товариш Сталiн!
  
  Коротше грiм вiйськовий вiдгримить,
  Ми будемо в будiвництвi затято працювати.
  Адже комунiзму мiцний монолiт,
  Село i те чудове як столиця!
  
  А я зiзнаюся навiть дуже радий,
  Що побував i в пеклi, i в пожежi.
  Тепер так гордо приймати парад,
  Щедра Вiтчизна у нескiнченнiй славi!
  . РОЗДIЛ No 10.
  Ось таку виконав хлопчик-воїн Олег Рибаченко пiсню. Не зовсiм доречно, але зiзнатися пiсенька хороша i заводна.
  А так життя хороше. Хоча совiсть мучить - заради чого людей вбиваєш. Таке вiдчуття неприємне. Адже яке значення має для свiту ця англобурська вiйна? Не дуже добрi хлопцi, проти не дуже добрих хлопцiв. А яке їм до цього дiла? А яка справа капiтана батальйону молокососiв Жана Ґрандьє? Справдi, француз влiз у цю вiйну. Може, з боку Британiї вона не дуже справедлива, хоча мета зрозумiла - з'єднати комунiкацiї та залiзницi в Пiвденнiй Африцi. Але й царська Росiя вела вiйни як загарбник та iмперiалiст. Особливо завоювання Кавказу. Навiть у радянськi часи, тобто в раннi коли панував ленiнiзм - iмана Шамiля вважали позитивним героєм.
  Але коли ленiнiзм став замiнювати сталiнiзм, то полiтика СРСР стала вiдверто iмперською. I Петро Перший та Iван Грозний стали прогресивними та скорiше позитивними, нiж негативними царями. А незабаром Петра Першого взагалi канонiзували в радянськiй субкультурi.
  Адже Петро перший теж розпочав вiйну зi Швецiєю - це був його напад та облога Нарви. А ранiше цей цар воював з Туреччиною двiчi осаджуючи Азов. I вдруге зумiвши взяти змором, внаслiдок морської блокади.
  Хоча Петро Перший публiчно i засудив Олександра Македонського за бажання завоювати весь свiт, i нiби пiдкреслив, що вiн прагне захопити тiльки потрiбне, i навiть необхiдне Росiї. А вихiд до моря був необхiдний. Але потiм пiд кiнець правлiння Петро Перший послав вiйська в Азербайджан i Персiю, захопивши землi на пiвднi. Якi взагалi не надто Росiї були i потрiбнi. Та й через вiддаленiсть та розтягнутiсть комунiкацiя, утримати завойоване було важче, нiж завоювати. I цi територiї Росiя втратила.
  Отже, Петро Перший був iмперським хижаком, який не проти був захопити собi все, що завгодно. I хоч увесь свiт. I це незважаючи на те, що вiйна зi Швецiєю тривала двадцять один рiк.
  Олег пiдстрибнув i прокрутився в сальто.
  Вони наближалися до мосту. Звичайно, навколо нього i охорона, i колючий дрiт, але диверсiйну групу молокососiв це не зупинить.
  Згадалося, як свого часу ходила у розвiдку партизанка Лара. Дiвчинка була в рванiй сукнi та босонiж. Причому не лише влiтку, а й ранньою весною та пiзно восени. I її сукня навiть приморожувалась до трави. Але дiвчинка смiливо шльопала дорогою курними, босими п'ятами. Вона була впевненою та красивою. I зрозумiло показувала свiй рiвень i любовi i сили, i краси душi.
  Босi нiжки дiвчинки - це особливий символ мистецтва. I вона багато чого змогла досягти.
  Ех, Лара. Коли ти потрапила в полон до фашистiв, тебе дiвчинку рокiв чотирнадцяти вели вiд села до села босонiж по снiгу. Потiм ввели до тортури. Там босi, обмороженi, огрубiлий вiд ходiння без взуття пiдошви змастили жиром i затиснули в колодки. I стали пiдсмажувати розклавши пiд голими, круглими, дiвочими п'ятами багаття.
  Лара стиснула зуби i мовчала. Хоча їй було дуже боляче. А босi пiдошви дiвчинцi, всi смажили та смажили.
  Але ось фашисти ще почали приєднувати до тiла дiвчата-пiдлiтка та електроди, щоб пустити струм. I це теж дуже сильний бiль.
  I босонога партизанка Лара Михейко взяла i вигукнула:
  Буде фюрер корчиться в пеклi,
  Ми його пiдсмажимо пiонери...
  Якщо навiть у бою впаду,
  Стану людям усiєї країни прикладом!
  Ксатi, Лара мала прiзвище Михейка i, видно, була українкою. А для українських дiтей ходити босонiж природно. Хоча Лара i приїхала i до Ленiна до бабусi на канiкули. I їй видно не надто звично мiряти землю голими, дитячими пiдошвами.
  Олег узяв i пiдстрибнув, перекрутився у семиразовому сальто.
  I знову хлопчики заспiвав:
  Долонi, долонi, долонi,
  Обурзели бабусi!
  Їли дiти кашку, пили простоквашку!
  Жан де Грандьє зауважив:
  - Настав час забратися на найближче, дерево що вище, i оглянути територiю навколо мосту.
  Поль iз посмiшкою пiдтвердив:
  - Це можна, але у нас є суперпацан, можливо вiн спробує поодинцi всiх перебити.
  Олег згiдно кивнув, своєю свiтлою, стриженою головкою:
  - Я завжди готовий!
  Едiк кивнув з усмiшкою:
  - Ми хлопчики такi крутi! Усiх буквально порiжемо i роздерти! I влаштуємо шурум-бурум!
  Стелла прочирикала:
  - Ми в бiй на ворога пiдемо i розiб'ємо!
  Олег кивнув i зiстрибнувши з дерева, вигукнув:
  Бiльше справи - менше слiв!
  Бiльше справи - менше слiв!
  Будь готовий - завжди готовий!
  I хлопчик-воїн побiг майорячи босими, рожевими п'ятами в битву. А в руках були двi шаблi, якi хлопець попередньо ув'язнив.
  I вiн як вiзьме i врубається у ворожi шеренги буквально ворогiв ламаючи i кромче.
  Колючий дрiт хлопчисько проскочив з одного стрибка, i полетiли зрубанi голови англiйських солдатiв.
  I юний воїн як взявся i розлютився. I давай усiх розсiкати i шматувати немов капусту. I його шаблi це вилитий меч нiндзя.
  Олег згадав, як свого часу воювали дiвчата на трохи iнших театрах бойових дiй.
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова, а також чотири легендарнi дiвчата вибралися з Тули та дiсталися Москви.
  Тепер становище столицi було найважчим. Нiмцi вже закiнчувалися її оточення, i залишався коридор, за тридцять-сорок кiлометрiв який ставав з кожним днем усе вже й уже.
  Шiстка вiйськових зайняла оборону на околицi Москви. Iшов запеклий штурм.
  Олег Рибаченко вiв вогонь i спiвав собi:
  - Майбутнє за нами!
  I хлопчик босою нiжкою жбурляє гранату i продовжує:
  - I ми будемо молодцi!
  Маргарита Коршунова стрiляє i верещить:
  - А я стану крутiшим за всiх!
  I босою нiжкою як жбурне забiйну гранату.
  I розкидає супротивникiв у рiзнi боки.
  А далi вже в бою Наташка, що i кулеметом нiмцiв викосить, i голою ногою презент смертi метне.
  Ось така ця баба.
  У сорок першому роцi Наталя витiкала з Брестської фортецi. Iшла Схiд. Новi туфлi швидко натерли ноги, i дiвчисько їх зняло i пiшло босонiж.
  Кiлька годин було нiчого, а потiм голi пiдошви стали свербiти. Ще за кiлька годин запалали i вже вибухали болем.
  Наташа не звикла, будучи москвичкою, ходити босою. I зрозумiло раз у раз занурювала в струмок.
  Та це виявилося тортурою для її нiжок. Але юна дiвчина швидко звикла.
  Потiм постiйно ходила боса, навiть снiгом, i тiльки в сильний мороз взувалася.
  Тепер Наташка б'ється, немов легендарна богиня.
  А ось i Зоя жбурляє босою нiжкою гранату, i реве:
  - Це взагалi дата супер!
  I дасть влучну чергу.
  I падають нiмцi та їхнi найманцi.
  А далi вогонь веде Анжелiка... I так дико влучно стрiляє.
  I вiд голої її ноги теж мчить граната.
  I розкидає найманцiв.
  Далi Свiтлана веде вогонь. I її боса нога таке викидає, що нiхто не в змозi встояти.
  I розкидає супротивникiв дуже далеко.
  I стрiляється i собi, i тисне ворогiв вибуховою хвилею.
  Ось такi дiвчата народилися в СРСР!
  Олег Рибаченко веде мiтки вогонь ворожою пiхотою, кидає дитячими ногами гранати автоматично. I водночас хлопчик складає собi.
  Вiталiй Кличко, зiткнувшись у конфлiктi з новим президентом України Зеленським, вирiшив пiти з посади мера Києва. Справдi, чого впертись i чiплятися за посаду. Найкраще вирiшити проблему.
  А, пiшовши з посади мера, Вiталiй Кличко вiдновив кар'єру. I вiдразу сенсацiя викликає на бiй Уайдера. Без жодних промiжних боїв! I це пiсля бiльш як восьми рокiв перерви.
  Уайдер, зрозумiло, погоджується. Виклик прийнято!
  I настає момент iстини. З одного боку багаторазовий чемпiон свiту жодного разу не битий уже понад дванадцять рокiв. А з iншого боку, сорока дев'ятирiчний колишнiй мер Києва. Людина, яка може побити рекорд Хопiнса, але в спортивнiй формi якої є великi сумнiви.
  Справдi, багато хто вважав, що пiсля такої великої перерви йти одразу на Уайдера - це самогубство.
  Але Вiталiй Кличко, наче Роккi Бальбоа. Вирiшив вийти проти найсильнiшого нокаутера в надважкому. Денотей Уайдер - боксер, у якого падали всi його супротивники. Абсолютно все - у тому числi i Тайсон Ф'юрi!
  То що якщо у Вiталiя Кличка шанс?
  Але Вiталiй Кличко постiйно тренувався, пiдтримував форму, їздив на роботу велосипедом. I зрозумiло був не такий вже й поганий фiзично. I крiм того володiв, сталевим пiдборiддям.
  Ну, що ж Вiталiй Кличко братиме бiй, хай навiть фаворит i не вiн.
  Олег Рибаченко змiнив обойму кулемета. Очiкуванi бої з боксерами захоплюють.
  Ось i справдi, чому Вiталiю Кличку не повернутись на ринг i не спробувати побити рекорд Хопiнса?
  Це було б дуже сильною iдеєю.
  Хлопчик-термiнатор дав чергу i викосив ще кiлька десяткiв фашистiв.
  Пiсля чого хлопчик засмiявся i показав мову, промовивши:
  - Я є людина, що супер!
  Маргарита кинула босою нiжкою двi пов'язанi разом лимонки i пискнула:
  - Ти крутiший за будь-яку людину!
  Олег, продовжуючи стрiляти, мiркував.
  Вiталiй Кличко у сорок дев'ять рокiв справдi збирався побити рекорд Хопiнса. Вiн навiть на прес-конференцiї нагадав: "я говорив, що не збираюся бити рекорд Формана, але не казав, що нiчого про Хопiнса! Тож вiзьму та поб'ю його рекорд"!
  Однак якщо ще в те, що Хопiнс у сорок вiсiм рокiв i зможе завоювати звання чемпiона свiту, значна частина публiки бiльш-менш вiрила, але у Вiталiя Кличка у сорок дев'ять рокiв, вiри було набагато менше. У тому числi й через те, що його суперник дуже сильний.
  Такого панчера за всю iсторiю важкої ваги ще не було. Правда i Вайдер уже немолодий, але всi тридцять п'ять рокiв, це не сорок дев'ять.
  Вiталiй Кличко, втiм, оптимiзму явно не втрачає. Посилено тренується, набирає форми. I дуже радий, що скинув iз себе рутину крiсла мера Києва.
  Насправдi невелике щастя бути мером в Українi, де стiльки проблем.
  А ось за бiй з Уйадером Вiталiю Кличку запропонували дуже непоганi грошi. Так що, принаймнi, з гаманцем не помилився. Iм'я Вiталiй Кличко вiдоме.
  Злi язики навiть казали: що Уайдер одного разу вдарить, i Вiталiй Кличко сам ляже. А потiм отримає грошi, i писатиме мемуари, чи фантастику.
  А може, й у кiно знiметься.
  До речi, i Володимир Кличко захотiв побоксувати. Тiльки хитрий Володимир, вибрав собi суперника послабше серед регулярного чемпiона свiту. Але все одно як не крути - чемпiон i це круто!
  Але Денотей Уайдер як не крути - таки найкращий з найкращих!
  Але Вiталiй iз шаленою тренується. Вiн немов юнак дає на себе максимальнi навантаження. I провiв кiлька спарингiв, показавши вiдмiнну форму, i непогану витривалiсть. Нi, Вiталiй щось готовий. I вiн не просто так виходить на ринг.
  I справдi коли настав судний день, i зiйшлися разом найбiльший нокаутер Уайдер, найкращий суперваж у цьому вiдношеннi, i Вiталiй. Колишнiй мер Києва, якого вже всi списали з боксерської кар'єри. Але ось зiйшлися разом двi легендарнi особи.
  Вiталiй, який став чемпiоном свiту вперше ще в 1999 роцi. Подумати тiльки, як давно це було i минуло вже понад двадцять рокiв iз цiєї подiї.
  Та й Уайдер вже тримає свiй титул дуже довгий час. I теж близький до того, щоб побити рекорд Холмса, який найдовше утримував цей титул з моменту подiлу поясiв.
  I звичайно ж, якщо кого Уайдер i боїться, то не дiдуся Вiталiя. Справдi, не всi можуть бути Хокiнсами. Та й суперники у Хокiнса не такi потужнi як Уайдер!
  Але Вiталiй як претендент виходить на ринг. Тiло в нього все ще чудове i м'язисте, правда, волосся вже сивувате. Дiдусь Вiталiй, як його називають з повагою, чи з глузуванням. Але рельєф м'язiв як молодий.
  Вiталiй заявив, що вiн готовий. I навiть на нього ставки трохи зросли.
  Уайдер теж пiдсмажений, рельєфний, i в кiстках тонше, важить менше.
  Незважаючи на те, що це грiзний нокаутер, у нього є деякi проблеми iз захистом, не завжди вiн гарний у русi на ногах. Але досвiду боїв уже багато. За кiлькiстю поєдинкiв вiн уже зрiвнявся з Вiталiєм. I поки що не був переможений.
  Однак i Вiталiй Кличко програв свої два бою лише через травми та розтини. I також можна сказати не був битий.
  Але понад вiсiм рокiв перерви, i майже п'ятдесят рокiв. Якби Вiталiй був молодий, звичайно ж, у нього були б шанси. Але чи зможе вiн побити рекорд Хопiнса? Давид Хей, уже у тридцять п'ять рокiв став нульовим боксером.
  Але розмов йде багато i тiльки ринг покаже. Чи поб'є Вiталiй Кличко рекорд Хопiнса, чи його вiднесуть на ношах, як обiцяв Уайдер.
  Ось вiн виходить у масцi ворона. Високий, дуже сухий, навiть худий наче Кощiй.
  Пара боксер створювала йому серйознi проблеми на рингу. Це кубинець Острiкс, який вiв за очками, i бив нокаутера, i Тайсон Ф'юрi, який теж вiв за очками i зумiв звести поєдинок внiчию. Так що найбiльший нокаутер може i прогорiти.
  Але на користь Уайдера шанси майже один до десяти. Все ж надто великий у Вiталiя вiк i велика перерва в кар'єрi. Навiть його брат Володимир радив розiм'ятися iз парою мiцних середнякiв. Справдi, у Нiмеччинi Вiталiй Кличко мiг отримати бiльше грошей i в поєдинку з посереднiм боксером, чисто за рахунок свого гучного iменi.
  Адже Вiталiй вiдомий у всьому свiтi не тiльки як боксер, але ще й полiтик, i мер столицi, i герой майдану.
  Нi Вiталiю Кличку в будь-якому разi варто було подумати - чи варто поспiшати та перти проти подiбної гори.
  Але вибiр зроблено: Вiталiй Кличко не шукає легких шляхiв!
  Бiй вiдбувається в Америцi. Звучать гiмни США та України. Оголошуються послужнi списки. I, нарештi, звучить сигнал до бою.
  Багато хто хоче бачити видовища та кровi.
  Уайдер почав обережно, хоча можливо вiн i не правий. А раптом Вiталiй iржавий. Кличко-старший теж не поспiшає. Але видно вiдразу, що вiн легкий на ногах, пiдсмажений, мускулистий, i добре збалансував. Принаймнi того, що чекали багато хто: мовляв, вiдразу ж попливе, не трапилося.
  Впевнено Кличко працював джебом, тримав трохи вище, нiж зазвичай, ставив блоки.
  Першi два раунди пройшли спокiйно. А потiм Уайдер як це очiкували, багато пiдняв темп. Став активнiше нападати та атакувати. Але Вiталiй не розгубився. Блокував удар, зустрiчав лiвим джебом. I несподiвано пiд час рiзкого спруту, довбав правою рукою по корпусу. Уайдер зiгнувся вiд болю.
  Вiталiй провiв двiйку, i в другiй за свою кар'єру чемпiон свiту та найкращий нокаутер усiх часiв та народiв опинився на пiдлозi.
  Вiталiй усмiхнувся... А публiка заревiла вiд захоплення. Вiд старого Вiталiя такого не очiкували. Оце так! Адже здається скоро п'ятдесят рокiв! I так ще рухатися та бити! Це треба вмiти!
  Уайдер пiдвiвся, але став задкувати назад. Вiталiй же неквапливо почав жалити його своїм джебом. I знову двiйка. I знову влучив. Нокаутер задкував.
  Насилу, але Уайдер дiстав до кiнця раунду. Потiм наступного вже Вiталiй працював першим номером. Але нiчого, все йшло за планом. Кiлька раундiв Уайдер задкував i виглядав безпорадно. Але у дев'ятому раундi знову вибухнув. I почали кидати удари пiшов уперед. I знову пропустив двiйку та впав. Другий нокдаун.
  Вiталiй посмiхається. Iде вперед. Уайдер невпевнено стоїть на ногах. Пропускає знову двiйку, не знайшовши протиотрути. I вiд чергового удару падає.
  Пiднiмається насилу, i суддя зупиняє бiй!
  Перемога! Вiталiю Кличку, тепер чемпiон свiту! I знову пояс його! Щоправда, вiн не абсолютний поки що, але вже на конi!
  Побив рекорд Хопiнса, i для супертяжiв Формана, став вчетверте чемпiоном свiту зрiвнявшись з Холiфiлдом.
  Уайдер очевидно кричить що бiй зупинили надто рано та потребує реваншу.
  Вiталiй каже, що рiшення продовжити кар'єру чи провести ще кiлька боїв ухвалить пiзнiше. Але йому всi кажуть: що вiн дуже гарний, ще кращий, нiж у молодостi, i треба продовжувати.
  Тим бiльше, поки що робити i нiчого. У Києвi iнший мер, до виборiв у раду та президента ще далеко, там чому i не побитися?
  За три наступнi бої Вiталiю пропонують цiлих сто мiльйонiв доларiв, i плюс ще вiдсоток вiд трансляцiй.
  Зрозумiло куш великий, i колишнiй мер Києва каже, що подумає.
  Насправдi вiн показав, що ще здатний на багато чого. То навiщо закопувати в землю талант? А головне, що робити все одно нiчого!
  Може, спробувати об'єднати всi пояси? Це було б так чудово!
  Вiталiй приймає пропозицiю та укладає контракт ще на три бої.
  I наступний його суперник... Ну звiсно Тайсон Ф'юрi! Ще жодного разу не битий, великий супертяж. Щоправда побував у нокдаунi вiд Уйдара i декого дрiбнiшого. I головне ще й кривдник його молодшого брата. Ну як з таким та не битися?
  Звичайно ж, новий бiй, i нечуваний гонорар, i чудове видовище.
  Олег Рибаченко знову стрiляє у нiмцiв та iноземних бiйцiв. Загалом нiмцiв справдi в пiхотi майже немає. Вони рухаються за танками Е-50 та Е-75. I намагаються не ризикувати.
  Ось десь подалi видно "Пантеру"-2. Цей танк, на вiдмiну вiд реальної iсторiї, з'явився ще в сорок третьому роцi. А сама "Пантера" не була надто масовою. Та й "Пантер"-2 випущено хоч i чимало, але 1945 року, готуючись до вiйни з СРСР, нiмцi забили заводи танками Е-50 та Е-75.
  Незважаючи на всю практичнiсть легких самохiдок: Е-10 та Е-25 фюрер вiддав перевагу бiльш важким танкам. Насилу Гудерiан умовив зробити наймасовiшим швидкiсний Е-50. Фюрер бiльше любив Е-75, який вийшов не надто вдалим i важив тонн дев'яносто.
  Але зараз з'явилася модифiкацiя Е-75 М, з нижчим силуетом, легша i з потужним двигуном. Можливо, вона у майбутньому i стане наймасовiшою.
  Олег Рибаченко, наприклад, використовує хитру тактику. Бере та босою ногою жбурляє гранату в гусеницю Е-50. Танк через це повертається та стикається зi своїм колегою.
  I результат - два мастодонти горять.
  Олег тому що ми бачимо дуже хитрий.
  Отак вiн i зараз дiє, а нiмцi зазнають великих втрат. Нiжки моторнi у хлопчика. Добре бути таким як вiн, босоногим та красивим.
  Але взагалi в голову лiзуть думки про боксерiв. Наприклад, чому б i Денису Лебедєву не поновити кар'єру? Сорок рокiв не так уже й багато. Тим бiльше, основнi конкуренти з важкої ваги пiшли, i можна спробувати об'єднати пояси.
  Ось чого й справдi не варто робити, то це бути шiсткою у влади. Краще самому зайнятися шляхетним боксом або перейти в опозицiю.
  Ось типу того, як Сергiй Ковальов став мером Москви. Хоча це лише фантастика.
  А Денис Лебедєв мiг би чимось конструктивнiшим зайнятися. Тим бiльше йти з боксу ще небитим якось зарано. Справжнiй спортсмен має йти до кiнця.
  Володимир Кличко мiг би також повернутися. А ось деякi як Олександр Устинов уже тричi битi поспiль, не йдуть на вiдпочинок!
  Справдi богатирi - не люди, а просто зi сталi!
  Але ось уявiмо такий варiант, Путiн розбився в лiтаку, i в Росiї новi вибори президента.
  I що ми бачимо сьогоднi! Комунiсти не мають сильних кандидатур. Грудин оскандалився i до нього довiру пiдiрвано. Зюганов надто старий i всiм набрид, та й харизми мало. Сурайкiн на колишнiх виборах провалився. Iншi маловiдомi особи. Жириновський теж дуже старий i всiм набрид. Iншi у ЛДПР вiдомi мало. Кого ще можна з опозицiї рекомендувати? Андрiй Навальний сильний, але його до виборiв не допустять. Ксенiя Собчак - несерйозний кандидат. Демушкiн сидiв у в'язницi i не надто розкручений. Сидiв у в'язницi i Удальцов, хоча, можливо, вiн мiг, був за пiдтримки комунiстiв i виступити.
  Коротше кажучи, в опозицiї серйозних конкурентiв не видно. Так Медведєв, виконуючий обов'язки президента, все одно головний фаворит. I якщо в чому i буде iнтрига: другий тур чи одразу в першому.
  Враховуючи низький рейтинг Медведєва, i, швидше за все, велика кiлькiсть кандидатiв у президенти, то другий тур цiлком можливий.
  Однак у Медведєва буде дуже велика перевага в першому турi, i не дуже благообразний суперник у другому.
  Хоча може в останнiй момент з'явитися свiй Зеленський i сплутати всi карти!
  Олег Рибаченко знову кинув гранату, зiштовхнувши танки гiтлерiвцiв. Багато реву та артобстрiлiв.
  I земля постiйно злiтає, i горить просто в повiтрi. I перевертаються, плавлячись, уламки.
  Олег вимовляє:
  - Слава нашiй iмперiї!
  Маргарита, кинувши босою нiжкою забiйний подарунок, пискнула:
  -Героям велика слава!
  I знову дiвчинка голою п'ятою пiдкине лимонку.
  Сиплються фашисти, ох i сиплються.
  Нема їх нiяк, навiть вакуумною бомбою не зупиниш i не переможеш! Такi крутi тут войовницi, просто жах!
  Олег реве:
  - Наша перемога на священнiй вiйнi!
  Маргарита пiдтвердила:
  - З гарантiєю сто вiдсоткiв!
  I знову дiвчинка гранату кинула босою нiжкою.
  Нi, цi дiти просто так нiяк не здадуться.
  Олег Рибаченко проревiв:
  - За новий радянський порядок!
  Маргарита активно довбала чергою i пiдтвердила:
  - Банзай!
  . РОЗДIЛ No 11.
  Олег Рибаченко пiсля стрiльб та боїв рушив далi. Вбивати англiйцiв розхотiлося. Але як їх iнакше знешкодити? Може бути замiсть вбивства наприклад зробити як однiєю з мiсiй з них маленьких хлопчикiв? Це буде дуже круто! Потрiбно, лише дiстати унтер-хронобластер. А така зброя була б супер. Можна було зробити дорослих дiтьми, вiдмотавши їхнi тiла у минуле.
  I це можна собi уявити. У хлопчикiв рокiв десяти милi та нiжнi мордочки, на вiдмiну вiд грубих, зi щетиною фiзiономiй дорослих чоловiкiв.
  Але як дiстати унтер-хронобластер?
  Хлопчик-генiй цього не знав. Хiба просто взяти i помолитися. Кому? Зрозумiло Росiйським Богам! Вони може бути i надiшлють подiбний супербластер або точнiше хронобластер. З його допомогою можна реально пiдкорювати свiт!
  I хлопчик Олег обравши мiсце зручнiше, став навколiшки i почав молитися. Йому не хотiлося бiльше вбивати людей.
  Але в цей момент на жаль вiйна англiйцiв та бурiв тривала. Слiд зазначити, Британiї, яка й так мала колонiй, немiряно цi землi були не потрiбнi. Порiвняно невелика, i не надто багатi запаси корисних копалин: великi родовища золота та алмазiв були поруч, але в iнших мiсцях.
  Розрахунок бурiв будувався на тому, що великi втрати пiдштовхнуть громадську думку в Англiї - що мовляв шкурка вичинки не варта. I заради цiєї абсолютно не потрiбної Британiї територiї не варто класти стiльки солдатiв.
  I тому молокоси продовжували вiрити, що незважаючи на всю непропорцiйнiсть у ресурсах, перемога буде за бурами.
  Олег Рибаченко, до речi, пам'ятав, що була вiйна за Єльцина в Чечнi. I там теж спiввiдношення сил та ресурсiв було для чеченцiв абсолютно безнадiйним. Але вони зумiли перемогти, хоч i не розгромивши росiйськi вiйська, але змусивши громадську думку переважної бiльшостi населення Росiї налаштуватися проти вiйни. Росiйська армiя пiшла з Чечнi, фактично вiддавши її пiд контроль сепаратистiв.
  Тож шанс був.
  Тому Поль, Жан Гранде та Фанфан, Едiк та Стелла - стали стрiляти через засiдку за англiйськими кавалеристами. Всi цi втрати звичайно позначаться. Особливо якщо гинуть не араби та чорношкiрi, а саме англiйцi - хоч їх i шкода.
  Дитяча команда дуже агресивно працювала. I вони палили зi швидкiстю пострiл за секунду.
  I стiльки воїнiв Британiї падало битими. I ось дiти-воїни дiяли надзвичайно енергiйно та влучно.
  Жан Гранде взяв i заспiвав:
  Бургундiя, Нормандiя, Шампань або Прованс,
  Ефес частiше грiйте об долоню.
  Дай Бог, щоб ця пiсенька була мiй друг про вас,
  Ми проливаємо в боротьбi бурхливу кров!
  Справдi, команда розiйшлася. I тут уже дитяча команда дiє надзвичайно ефективно.
  Але Олегу Рибаченка це не подобається. Адже вбивати людей, особливо бiлих, це надзвичайно неприємно. I починає мучити совiсть.
  Iнша справа вбивати оркiв - вони навiть зовнi ведмедi, i дуже потворнi. I вiн вiчна дитина i надзвичайно агресивна.
  Олег взяв i заспiвав з досадою:
  Ну скiльки можна близьких вбивати,
  Адже людина повiра народжена для щастя...
  На фронт не допускає сина мати,
  I навiть влiтку на вiйнi негода!
  Жан Гранде теж вiдчуває деякi муки совiстi. I навiщо вiн у це влiз. Насправдi француз, i справдi з Європи, i вбиває європейцiв. Влiз у розбирання. I йому яке тут дiло? Ну, стануть двi бурськi республiки англiйськими колонiями. I що Британiя цивiлiзована країна, i в нiй бурам жити було б не складно.
  Поль хоч iз мiсцевих. Ще хлопчик, i багато людей вбив. I звичайно йому ще не зовсiм зрозумiло i ясно, наскiльки цiнне людське життя. Як, наприклад, дiти грають у вiйну на ноутбуцi.
  I їх не бентежить, що вони вбивають людей мiльйонами. I вони iз цього приводу не плачуть i навiть не думають.
  Олег на вiдмiну вiд них не дитина. Вiн тiльки на вигляд, як хлопчик рокiв дванадцяти. Але ж насправдi йому багато рокiв. I вiн чудовий i боєць та письменник. I вмiє спiвати. Ось зараз вiн вiдчуває у собi пiдйом.
  Згадалася альтернативна iсторiя.
  Незадовго до Курської дуги Сталiн та Гiтлер домовилися про заморожування конфлiкту. Тобто про свiт не йшлося. Просто на лiнiї розмежування припинялися всi бойовi дiї та розпочиналися переговори. Початкова пропозицiя Сталiна - свiт без анексiй та контрибуцiй фюрера не влаштував. Так як гiтлерiвцi мали б поступитися без боротьби величезнi територiї, у тому числi майже всю Україну з Кримом, Молдавiю, Бiлорусь, Прибалтику, частину Росiйських областей, та й фiнам довелося вiддати територiю навiть ту, яку вони традицiйно вважали своєю. Отже, єдиний варiант, який змiг влаштувати обох диктаторiв, - це заморозка конфлiкту.
  Причому Сталiн також наказував партизанам згорнути бойовi дiї в тилу ворога. А гiтлерiвцi припиняли каральнi операцiї та знищення євреїв та циган. Загалом такий варiант був компромiсом.
  Бiльш вигiдним, мабуть, гiтлерiвцям, становище яких пiсля Сталiнграда стало виключно важким. Та й битва за Африку була фашистами програна. I бойовi дiї союзники переносили на континент. Проте менi ще частина корпусу Роммеля боролася. Бойовi дiї було заморожено першого травня. I гiтлерiвцi скористалися цим, перекинувши авiацiя в район середземного моря i до Тунiсу. Спалахнули жорстокi бої, i фашистам удалося закрити небо. I в Тунiсi зберiгся плацдарм. У повiтрi точилися жорстокi бої.
  Випуск авiацiї у Третьому Рейху зростав. Потужний Фокке Вульф виявився дуже проблемним винищувачем для союзникiв. Його висока швидкiсть при пiкiруваннi компенсувала найгiршу маневренiсть, а потужне озброєння дозволяло збити лiтак iз одного заходу.
  I ще досить добре лобове бронювання. А у союзникiв проблеми з авiагарматами. А кулеметiв у лоб Фокке-Вульф не проб'єш. Головна проблема нiмцiв - перевага союзникiв у кiлькостi була нiвельована, пiсля перекидання лiтакiв зi схiдного фронту. Пропаганда Гiтлера очевидно подала заморозку конфлiкту як власну перемогу. Тим паче значнi територiї СРСР залишилися пiд окупацiєю. Але й у Радянському союзi, теж заморожування, подавали як перемогу. Хоча Сталiн не вiдвоював значнi територiї. У гiтлерiвцiв навiть частина Кавказу залишалася пiд контролем: на Таманському пiвостровi та Новоросiйськ. Але все одно це подавали як велику перемогу фашизмом на боцi якого вся Європа, а США та Британiя допомагали слабо.
  Принаймнi нiмцi позбулися вiйни на два фронти. I повернули на захiд. Насамперед Гiтлер хотiв узяти пiд контроль Середземноморський басейн. Для того потрiбно було взяти Гiбралтар i по найкоротшiй вiдстанi перекидати вiйська в Марокко. I насамперед слiд було вламати Франка.
  Гiтлер провiв особисту зустрiч, i поводився на нiй жорстко, але проте обiцяв Франка землi в Африцi, i говорив цiлком логiчно, що загартований у боях Вермахт з новими танками "Тигр" i "Пантера", пройде Iспанiю з легкiстю.
  А щодо Британiї побоюватися не варто - вона приречена. Тож Франко погоджуйся, чи замiсть тебе посадять когось зговiрливiшого. Тим бiльше, руки у Вермахта розв'язанi.
  I ось уже в червнi 1943 року нiмецькi вiйська пройшовши Iспанiю пiшли на штурм Гiбралтару. У боях взяли участь i "Тигри", i "Фердинанди", i навiть пара щойно виготовлених "Штурмтигрiв". Останнi при штурмах та облогах класнi машини з дуже потужними бомбометами.
  Гiбралтар виявився не цiлком готовим до вiдображення штурму вiдразу кiлькох сотень танкiв, у тому числi й нових. Особливо "Тигри", були живучi та якiснi машини, хай навiть i застарiлi.
  З швидким падiнням Гiбралтару, нiмецькi вiйська отримали можливiсть пересуватися по найкоротшiй вiдстанi до Марокко, i перекрили постачання англiйцям та американцям в Африцi.
  Бої також показали, що "Шерман" не може пробивати "Пантеру" в лоб, i значно поступається бронебiйностi гармати. Хоча калiбр у них один - 75, але наскiльки вище у "Пантери" початкова швидкiсть снаряда.
  Почалося планомiрне вiдтискання у союзникiв Африки. Заодно продовжувалася i пiдводна вiйна. Випуск субмарин у Третьому Рейху зростав. I їхня якiсть теж. I дефiциту палива не було, то СРСР знову став продавати Третьому Рейху немає. Тож дизяля працювали. А невдовзi з'явився i пiдводний човен на перекисi водню. Вона була швидкою до тридцяти п'яти вузлiв на годину з торпедою, що самонаводилася. I союзникам стало зовсiм погано.
  I ось протягом лiта та осенi сорок третього року була захоплена Пiвнiч Африки. Нiмцi мали потужнiшi танки, з авiацiя теж перевершувала союзникiв у озброєннi, особливо коли почали надходити 30-мiлiметровi авiагармати. Отже, справи у фашистiв пiшли на лад. Плюс ще проблеми iз постачання англiйських та американських вiйськ в Африцi. Та й здавались, особливо американцi дуже легко демонструючи слабкiсть духу. Роммель був в ударi i трощив коалiцiю. Пiсля захоплення Єгипту нiмцi рушили на Близький Схiд. Там були нафта та iншi ресурси.
  У Гiтлера з'являлися новi козирi. Зокрема до серiї надiйшли "Тигр"-2 та "Пантера"-2. Остання машина була дуже непогана. При вазi п'ятдесят три тонни, в нiй двигун дев'ятсот кiнських сил i гармата 88-мiлiметрiв 71 ЕЛ, що пробиває всi танки з великої дистанцiї, i при кращому бронюваннi. "Тигр"-2 теж був кращим, нiж у реальнiй iсторiї з двигуном у 1000 кiнських сил, що давало хорошi ходовi якостi i машина рiдше ламалася.
  Нiмцi рухалися Палестиною, а потiм увiйшли до Iраку i зайняли Кувейт. Перемоги за перемогами. I за зиму весь Близький Схiд був зайнятий. А потiм нiмцi вступили до Iрану. Сталiн погодився не заважати вермахту захопити та Iндiю. I це стало новим роздiлом. До травня сорок четвертого року й Iндiя, майже вся Африка були захопленi нiмцями. А до осенi цього року була Африка захоплена цiлком.
  У нiмцiв у серiї були лiтаки Ю-288 i Ю-488, i ТА-400 i головне реактивна авiацiя. Отже, Британiю бомбили i бомбили, i всю практичнi вибомбили.
  Мiста у руїнах. I стiльки пожеж та руйнувань. Восени бомбардування та терор флоту продовжувався.
  Нiмцi кiлька разiв iмiтували висадку десанту, але поки що не висаджувалися.
  I ось 8 листопада на рiчницю пивного путчу почалася висадка десанту. Благо погода була сприятлива, а англiйцi не чекали. Фашисти зробили новi САУ Е-10 вагою дев'ять тонн при двигунi чотириста кiнських сил, але при цьому непогано броньований озброєний. У них було всього два члени екiпажу розташованих лежачи, двигун i трансмiсiя разом одним блоком i поперек, i висота всього метр i двадцять сантиметрiв. Ось це справдi непогане рiшення. А такої ваги САУ можна помiстити на потужний лiтак типу Ю-488 або ТА-400 та скинути на спецiальних шарашутах. Тож це була сильна Ноу-Хау. Плюс ще нiмцi здали САУ Е-5, вагою всього чотири тони i з одним членом екiпажу. I вона була в протипiхотному варiантi з авiагарматою та кулеметами. I висаджування пройшло успiшно. Навiть американськi дивiзiї не допомогли англiйцям. Операцiя зайняла лише один тиждень i закiнчилася взяттям Лондона. Причому столина Британiї здалася без бою. I ось це справдi виявилося здорово.
  Потiм у груднi було захоплено й Iсландiя. План "Iкар" здiйснено бездоганно.
  Так завершився сорок четвертий рiк. Тепер Гiтлер мав двi можливостi. Або запропонувати США свiт. Або незважаючи на всi труднощi здiйснити стрибок через океан. Або укласти з США перемир'я i знову напасти на СРСР. Останнє Гiтлеру хотiлося найбiльше.
  Щоправда, США активно розробляли атомну бомбу. I це серйозно. I вiдомостi були, що не так багато часу до появи суперзброї залишилося.
  I тут Сталiн запропонував особисту зустрiч Гiтлеру у нейтральнiй Швецiї.
  I фюрер погодився у лютому два диктатори зустрiли, i почалися переговори...
  Сталiн запропонував воювати разом iз США. Однак натомiсть нiмцi повиннi пiти з усiх окупованих територiй СРСР.
  Фюрер вiдповiв рiшучою вiдмовою. Хоча погодився, що Сталiн може вести вiйну проти США i навiть отримати в подарунок Аляску. Але й мови про поступки нiмцям СРСР i не може бути. Максимум, що можливо, це обмiн територiями з метою вирiвнювання.
  На особистiй зустрiчi обидва диктатори не змогли домовитись. Щоправда, Сталiн пропонував ще провести зустрiч 20 квiтня на день народження Гiтлера в сорок п'ятому роцi, i там врегулювати спiрнi моменти.
  Тим часом нiмцi разом iз японцями висадили в Австралiї та пiдкорили i це домiнiон. Американцi програвали битву за Тихий та Атлантичний океан. Бо нiмецькi пiдводнi човни були сильнiшими. А нiмецька реактивна авiацiя тим паче. Наприклад МЕ-262 при правильному використаннi дуже хороший i його виключно важко збити. А новий ХЕ-162 набагато краще i небезпечнiше. Нiмцi у березнi також висадилися i Гренландiї. Справа йшла до вторгнення до Канади.
  Але трапилося 13 квiтня помер Рузвельт, i новий президент США запропонував Третьому Рейху перемир'я i спiльну вiйну проти СРСР. I що? Гiтлер узяв i погодився. I ось 15 травня 1945 року розпочався новий наступ гiтлерiвцiв проти СРСР, але вже окрема iсторiя. У фашистiв новiтнi танки серiї Е, реактивна авiацiя, балiстичнi ракети, а на пiдходi ще й чудо-зброя дисколет. Та ще проти Радянської Росiї та США.
  Хлопчик-безсмертний взяв i заспiвав:
  Я хлопчик, що народжений вiд Богiв,
  Моя мати Лада, сильна Богиня...
  Ми напечемо найзручнiших пирогiв,
  Моєю нареченою стане герцогиня!
  
  Я воїн Рода - старший брат Сварог,
  У битвах вважай непереможний.
  Ми обламаємо злiсним тролям рiг,
  Коли рать iз демiургами єдина!
  
  Олена моя старша сестра,
  Б'ється немов вiдьма з сиропу.
  Виконати великi мiсця,
  Коли ми побачимо силу Бога Роду!
  
  А Зойка її волосся золотий,
  Вона боєць вiд Бiлобога знатний...
  Як урiже своєю нiжкою босою,
  Як тiкає демон без огорожi!
  
  Вiкторiя сестра моєї душi,
  Таке вогняне руде чортiвня...
  За Чорнобога ти ворогiв круши,
  I буде голосочок дiви дзвiнкий!
  
  Надiя це дочка Перуна,
  Мечом змахне як блискавкою вдарить...
  Вiн народу iскрою вiрна,
  Хай буде знищений злий Каїн!
  
  Ось ми мчить у битву п'ятеро,
  Рубаючи мечами армiю оркшистiв...
  На них чекає лютий розгром,
  Вiд родовiрцiв - сильних Солценiстiв!
  
  Ми воїни що крутiше не знайти,
  Тиснути злих оркiв силою Сварога...
  На вигляд дiвчаткам менше двадцяти,
  Але прожили вони столiть вже багато!
  
  Вони здатнi бiгати по водi,
  Мечем перерубати лiнкор величезний...
  Ворогам немає мiсця на святiй землi,
  I буде край багатий i квiтучий!
  
  Про Лада руських Мати Богiв,
  Ти зiткала все свiтле на свiтi...
  В iм'я наших доблесних батькiв,
  Нехай буде щастя свiту на планетi!
  
  Ось Iсус Сварога рiдний брат,
  На хрест пiшов щоб благодать панувала...
  Поклонимося Марiї пресвятiй,
  Адже разом iз Ладою то велика сила!
  
  Архангел Михайло та грiзний Тор,
  Вони Вiтчизну свiтла захищають.
  Противника покладемо пiд сокиру,
  Над свiтом зiрки яскравi сяють!
  
  Перун який був у грекiв Зевс,
  А римляни звуть його Юпiтер...
  Послав знамення, що Христос воскрес,
  I нинi свiтлої сили король!
  
  А хто ще з Богами менi рiдня,
  Ярило та крута Дивана...
  Коли сiдати хлопчик на коня,
  То нiби попалили скипидаром!
  
  Ну що рубаємо оркiв лихо ми,
  Гранату кинемо i порвемо їх сильно...
  А десь риють слуги Сатани.
  Щоб зробити людство безсилим!
  
  
  Але Чорний Бог знай береже слов'ян,
  I палиця його зламає кiстки...
  Вiн нанесе такий повiр удар,
  Що посинiє супостат вiд злостi!
  
  Так що хлопчисько люто бiжи,
  По снiгу босонiж крута дитина.
  Хоч атакують у сказi вороги,
  Але в тебе повно тепер сил!
  
  Рiд Всемогутнiй космос створив,
  Вiн вiд початку Сущий у всесвiтi...
  Ось кружляє над Вiтчизною херувим,
  Надiю дарує людям незмiнно!
  
  Ти зроби хлопчик дуже смiливий хiд,
  Вiзьми меч у руки, люто бiйся...
  Пусти паршивих оркiв ти витрата,
  I переможи, у битвi не здайся!
  
  Могутню силу володiємо ми,
  Усi родовiрцi - це дух Росiї...
  I будемо свiтла до кiнця вiрнi,
  Христу, Марiї, їхнiй святiй мiсiї!
  
  Немає рiвних у боротьбi дочкам Богiв,
  Вони мечами наче вертольоти.
  Реальнiсть буде крутiше навiть снiв,
  Швидше бiжать бiйцi, нiж лiтаки!
  
  Сварог коваль i воїн Рода Син,
  Здатний зробити бомбу з моркви.
  Адже Бог Богiв всесвiту є Єдиний,
  Дасть людям все - закуску, багато горiлки!
  
  Коли ж буде свiт реальний Рай,
  Усi юнi, красивi, щасливi...
  Про це ти у битвi мрiй,
  Рати стане справжнiм колективом!
  Пiсля чого продовжив твiр...
  Врятувати Сталiна та СРСР може лише диво, чи десант влучникiв!
  А ось першi днi i в наступi Е-50 i Е-75, новiтнi машини. Ну i "Тигри"-2 та "Пантера"-2 ще не знятi з виробництва. I легкi САУ iз серiї Е. Це взагалi скажемо такий найбiльший головний бiль радянського командування. У СРСР новий танк щойно пiшов у серiю IС-3. Є i IС-2 та Т-34-85. Пробували випускати i Т-44, але вiн виявився невдалим i незабаром його закрили, ставши розробляти Т-54, який хотiли зробити i потужним, i рухливим, i дешевим i не надто важким, з гарним захистом. Нiмецькi танки поки що сильнiшi за масовi радянськi. "Пантер"-2 та "Тигрiв"-2 багато i вони добре захищенi в лоб непоганi за ходовими якостями та вiдмiнним озброєнням. Серiя Е ще краще, але вона почала надходити на озброєння щойно i ще не масова. Як i IС-3, єдиний радянський танк чоло якого ще може тримати грiзну 88-мiлiметрову гармату фашистiв. Але тiльки в травнi i почав випускатися.
  Тож нiмцi могли розпочати наступ 15 травня - якраз до кiнця сiвби. I в сорок п'ятому роцi намагаючись повторити, що не вдалося в сорок першому. Зокрема наступ вевся за всiма напрямами. З одного боку, це розпорошує сили. Але з iншого боку, i противник змушений буде розосереджувати резерви. Це палиця з двома кiнцями. Тим бiльше у фашистiв багато пiхоти з-помiж iноземних i колонiальних дивiзiй, i вони можуть дозволити собi наступати скрiзь!
  Гiтлер також мобiлiзував i мiсцевi сили. Тепер у фрицiв проблем iз грошима не було, i вони могли сплачувати непогано добровольцям iз колишнiх радянських громадян. Та й жити на контрольованих фашистами територiях стало набагато краще пiсля того, як згорнулася партизанська вiйна. Як з'ясувалося, можна працювати, i цiлком непогано жити. А гiтлерiвцi навiть почали давати трактори та насiння для посiву. I допустили мiсцеве самоврядування, особливо в Українi, федерацiя на кшталт.
  Отже, у Сталiна виникли деякi проблеми i на цьому планi. Час звичайно змiцнитися було. I нарили рубежiв неабияк. Але все це треба прикривати вiйськами. А фронт величезний плюс ще й фiнський. Та ще й Швецiя вирiшила повоювати - теж радянськiй землi захотiлося.
  Та й вони згадали славних вiкiнгiв i вiйни, особливо Карла Дванадцятого. Захотiлося реваншу. I почався наступ i в Карелiї. Тут в обхiд сильно укрiплених позицiй радянських вiйськ пiд Мурманськом, такий фланговий захiд.
  Найпершi днi гiтлерiвцi змогли вклинитися в радянську оборону, але зiткнулися з запеклим опором.
  Окопiв i траншей понарили - мабуть-невидимо. Але все одно стримати важко.
  Є ще й мiннi поля i проти них використовуються телетанки.
  У тому числi керованi радiо. Така ось бойова та неповторна мiць.
  Гiтлерiвцi ведуть активний вогонь, зокрема з газометiв. Дiють у своїй агресивно. Лупить також i артилерiя. Радянськi вiйська вважають за краще ховатися в блiндажах. Ось це справдi бiй.
  Нiмецький "Тигр"-3 намагається просунутися. I по ньому сиплють снаряди iз вбивчою частотою. Працюють також i зенiтки, як у повiтряних, так i наземних цiлях.
  Фюрер вимагає швидше розiбратися iз СРСР. Ось це справдi запекла бiйня. I бомбардувальники сиплють iз неба на радянськi позицiї. Особливо небезпечнi реактивнi штурмовики. На щастя їх поки що мало. Але є наприклад двомiсний Сова одразу з вiсьма авiагарматами. З них шiсть 30-мiлiметрових i двi 37-мiлiметровi. Ось це сила невимовна. Показує машина нищiвний рiвень впливу.
  I ще добре броньована. Сталiн наказав шукати засiб проти нiмецьких штурмовикiв. А вони радянськi вiйська дiстають. I авiабомбами буквально засинають.
  Дiвчата-воїни Альбiна та Альвiна вже запеклi льотчицi. Вони на своїх реактивних лiтаках Ме-262 високий клас руйнування показують. Так що з такими краще не зв'язуватися. Як розiйдуться, то просто провально.
  А ще в боях босi, точенi нiжки використовують. Ось це жiнки, якi вважають за краще боротися босонiж i в бiкiнi. А навiщо дiвчатам взуття? Вони скажемо прямо загартованi. I якщо вже розiйдуться, то проти них i Баба Яга не встоїть. Дiвчата якi здатнi лiтати вище за дахи. Та й чудовi войовницi. Що як урiжуть, так мало не здасться нiкому.
  I ось Альбiна збиває радянський лiтак i реве:
  - Я зла вовчиця!
  У вiдповiдь Альвiна теж зрiзає штурмовик IЛ-10, i пищить:
  - А я тигриця!
  Але з радянської сторони дiвчата-аси борються. Ось Анастасiя Вiдьмакова, просто легендарна дiвчина. Спробуй такий скажи нi - розiрве на частини!
  I руда воїнка з СРСР збиває з одного заходу вiдразу три лiтаки гiтлерiвцiв i реве:
  - Комсомол не просто вiк, комсомол моя доля!
  Хоча за роками вона зовсiм не комсомолка. Їй рокiв вже стiльки просто супер.
  Воювала ще за таких часiв, коли ще був цар Олександр Другий. I навiть Миколи Першого застала. Пiд час облоги Севастополя вона була дiвчинкою рокiв десяти в момент початку облоги i служила розвiдницею. Справдi, це зручно. Якщо ще хлопчика можуть англiйцi чи французи запiдозрити в тому, що вiн шпигун, то маленьку, босоногу дiвчинку хтось подумає. I вона не лише була розвiдницею. Набравшись досвiду, навiть стала здiйснювати диверсiї проти окупантiв.
  Кримська вiйна була програна царською Росiєю, зате росiйськi вiйська втратили з допомогою героїчної оборони Севастополя, набагато менше, нiж англiйцi, французи, турки, i воїни Сардинського королiвства.
  I тепер вiдьмакова вже доросла, але не старiюча жiнка бореться проти дуже сильного супротивника i показує свiй клас.
  При цьому не забуваючи спiвати:
  Русь усi країни свiту захищала,
  Вiд навал пекельної сарани...
  I своїми грудьми прикривала,
  Нацiї планети, свiт Землi!
  . РОЗДIЛ No 12.
  Олег Рибаченко згадував тi чи iншi iсторiї. Вбивати нiмцiв також неприємно - теж люди, i непоганi, на слов'ян дуже схожi. Взагалi вiйна та вбивства - це огидно. Навiть у комп'ютерних iграх. Хоча вони й захоплюють. Але коли ведеш вiйну в комп'ютерi, ти розумiєш, що там не справжнi люди, а битi iнформацiї. А коли уявляєш себе в реальнiй ситуацiї i завдаєш бiль i смерть живiй людинi, стає гидко на саму себе.
  Олег тому представив щось iнше, наприклад, мирне без вбивств i руйнувань.
  Ось, наприклад, у далекому майбутньому все людство об'єдналося. I виникла велика республiка, в якiй безлiч планет. Люди перестали хворiти i старiти, i теоретично могли жити багато тисяч рокiв. Комп'ютернi технологiї розвинулися неймовiрно. I працювати стало не треба - все замiнив штучний iнтелект. Розумне життя у всесвiтi було рiдкiсним, хоча планет виявилося безлiч. I людям не загрожували зiрковi вiйни та iншi напастi.
  Але проблема прийшла вiд iншого - в умовах радостi, ситостi, вiдсутнiсть проблем i роботи люди стали впадати в дитинство i несуть у вiртуальну реальнiсть подiбну до абсолютного раю. Тобто вони ставали iнфантильними та спраглими лише задоволень.
  I вони навiть зовнi знайшли як у дiтей одинадцяти-дванадцяти рокiв. I космiчна республiка розкинулася на безлiч галактик, то все це виглядало як суцiльний дитячий садок. Але такий веселий та радiсний. I розважаються люди, якi стали дiтьми. Оскiльки розумних iнопланетян на планетах не знайшлося, найкращi людськi вченi створили штучним шляхом деякi казковi iстоти.
  I з'явилися рукотворнi ельфи, тролi, гноми, хобiти, вампiри тощо.
  А крiм них ще й з'явилися й мультяшки. Найрiзноманiтнiшi. З рiзних дитячих серiалiв. I це класно!
  Ось одна з таких мультяшок: хлопчик Петя розмовляв iз Зигзагом Мокряком. Останнiй доводив, iз жаром та пiною бiля рота:
  - Нiчого краще за реактивний лiтак немає. Всi цi перемiщення свiтами за допомогою коробки!
  Петро заперечив iз посмiшкою типового ботана:
  - А спробуй зi своїм реактивним лiтаком у безповiтряному просторi полiтати? Думаю, це буде марною витiвкою!
  Селезень-льотчик прошипiв:
  Даремно противник вважає,
  Зигзага зумiв вiн зламати...
  Хто смiливий той у бою нападає,
  Ворогiв будемо люто бити!
  Тут з'явився вовк-ходок i проскулив:
  - Ну що ж давай разом помандруємо! I ти зрозумiєш, що краще, а що гiрше!
  Зигзаг усмiхнувся i заспiвав:
  Подорожую я в пристрасть,
  Все одно яка влада...
  Всiх лиходiїв переможемо,
  До зiрок спритно полетимо!
  I вже серйознiшим тоном додав:
  - Ну, що ж спробуємо!
  Вовк кивнув i проскулив:
  - Тодi давай за мною!
  I Зигзаг iз Петею попрямували за звiром. Вiд пiдвiв їх до шафи. I трiйця застрибала в нього. Пiсля чого все взяло i помчало...
  Вилетiли вони у якiйсь пустелi з блакитним пiском. А бархани були помаранчевi та перемiщалися.
  Зiгзаг вiдзначив з милим виглядом:
  - Оце так! Уява iдiота!
  Петро заперечив:
  - Це не уява, а планета Татуїн. I не треба брати реально за глюки.
  У блакитному пiску почувся рух i вилiзла дивна схожа на матрьошку з нiжками павука iстота. Воно струснуло мордочкою i проворкувала:
  - Чого хочуть юнi мандрiвники?
  Зигзаг буркнув:
  - Шашлика з червоним вином!
  Iстота захихотiла i вiдповiла:
  - Хочеш отримати шашлик iз вином, вiдгадай загадку!
  Вовк кивнув:
  - Та це пiщана матрьошка. Вона просто так не виконує бажання!
  Льотчик-селезень буркнув:
  Давай свою загадку!
  Матрьошка з нiжками просипала:
  - Що пiдняти легко, а далеко кинути важко!
  Зiкзаг посмiхнувся i вiдповiв:
  - реактивний винищувач. Пiднiмається легко, а спробуй його кинь!
  Матрьошка захихотiла:
  - Не правильно! I ось тобi...
  На голову Зигзага впала крижина. Вона впала i з трiском розкололася. Селезень-льотчик почухав верхiвку i вигукнув:
  - А що боляче!
  Уламки крижини впали на блакитний пiсок i почали шипiти, наче масло на сковорiдцi.
  Петя вигукнув:
  - Я вiдповiдь на цю загадку знаю!
  Матрьошка з нiжками сказала:
  - Добре кажи!
  Хлопчик прочирикав:
  - Це пух! Його пiдняти легко, а кинути важко опiр повiтря заважає!
  Iстота пустелi пискнула:
  - А тепер можеш загадати бажання!
  Петько хихикнув i хитро запитав:
  - Будь-яке бажання?
  Матрьошка вiдповiла:
  - У межах розумного. У мене не така сильна магiя. Крiм того, бажання матиме потужнiсть лише до вечора!
  Петько посмiхнувся i вiдповiв:
  - Тодi зроби так, щоби ми всi троє, лiтали без крил!
  Iстота струснула кiнцiвками. I Петя змахнув руками, i ноги його вiдiрвалися вiд пiску. Вовк теж злетiв, а за ними i Зигзаг. Утрьох вони запарили.
  Льотчик-селезень зазначив:
  - Лiтати без крил - це дуже здорово!
  I вiдразу додав:
  - Але лiтак все-одно краще!
  Трiумвiрат почав розганятися. Попереду заблищала водна гладь, а довкола неї росли дивовижнi пальми, папортниковi дерева, i якась флора наче встромлений у пiсок скрипок.
  Зигзаг пробулькал:
  - Оце клас! Просто супер!
  Петя помiтив:
  - Ось якось ми стрибали по соняшникам...
  Бiля озерця оази був досить пристойний замок. У ньому куполи рiзнокольоровi, i виглядала споруда багато i красиво.
  Вовк вiдзначив iз посмiшкою:
  - Заглянемо на вогонь!
  Зигзаг узяв i заспiвав:
  - Нафарбувавши губи гуталiном, я виходжу на променад ... I зiрки свiтять менi красиво - i симпатичне пекло!
  Трiумвiрат спустився до замку. Назустрiч їм вискочили ельфiйки. Це були казково красивi дiвчата, чиї груди та стегна ледь прикритi вузькими смужками тканини, а нiжки босi.
  Чотири красунi вклонилися i прочiрiкали:
  - Куди прямуєте?
  Зигзаг у вiдповiдь заспiвав:
  Наш лiтак вперед летить,
  У комунi зупинка...
  Iншого не в нас шляху,
  У руках у нас рушниця!
  Дiвчата розреготалися... I тупнули босими, точеними нiжками.
  Петя вигукнув:
  - Ви чудовi дiвчата!
  Ельфiйки розсмiялися i одна з них помiтила:
  - Ти ще маленький чоловiк. Або... Я знаю, що люди вже так здитинили, що схожi на дiтей у будь-якому вiцi!
  Петько хихикнув i вiдповiв:
  - Я в жодному разi не проста дитина! А що?
  Ельфiйки хихикнули:
  - А що? Нiчого - буде влiтку "Ескiмо"!
  Вовк запитав:
  - А може, у вашої господинi є якiсь проблеми?
  Дiвчата взяли та заспiвали:
  Хоч не вирiшити нам усiх проблем,
  Чи не вирiшити всiх проблем!
  Але стане радiснiше всiм,
  Веселiше стане всiм!
  Зигзаг посмiхнувся i заспiвав:
  Ми зметемо ворога одним ударом,
  Славу пiдтвердимо сталевим мечем.
  Лiтаки били ми не дарма,
  Якщо треба одразу розiб'ємо!
  I льотчик-селезень пiдскочив, наче заєць. Ось це справдi виходило круто.
  Ельфiйки вiдповiли хором:
  - Нашiй панi потрiбний веселий напарник для розваги. Може бути носатий i пiдiйдеш!
  Зигзаг узяв i пiдстрибнув, перекрутився наче дзига. I ревiв:
  - Час потiхи,
  Настав час пограти...
  Час потiхи,
  Намагайтеся цю годину не втратити!
  Пiсля цього трiумвiрат поринув у покої принцеси-ельфiйки. Петя помiтив iз посмiшкою:
  - А чому дiвчата босi?
  Ельфiйка у якої був смарагдовий вiнок у волоссi вiдповiла:
  - Щоб зручнiше чаклувати!
  Вовк у вiдповiдь заспiвав:
  А дуби-чаклуни, що шепочуть у туманi,
  Про пiдступний комiр тiнi свiтла встають...
  Зайцi косять траву, трин-траву на галявинi,
  I вiд страху все швидше пiсеньку спiвають!
  Ось вони пройшли далi до кiмнат. У замку була розкiш, що кричала, i всерединi вiн здавався куди бiльшим i ширшим, нiж зовнi. Там були i статуї та позолота, i камiнчики дорогоцiннi всiх видiв. I висiли портрети прекрасних дiвчат та рiдше юнакiв. Така чудова галерея.
  А у тронному залi була принцеса. Дуже красива дiвчина з рисi вушками. I на головi дiамантовий вiнок.
  Зигзаг пробулькал:
  - Прошу милостi!
  Прицеса-ельфiйка взяла i пискнула:
  - Я вас люблю, кохання ще може бути, в моїй душi згасла не зовсiм, але нехай вона вас бiльше не турбує, я не хочу засмучувати вас нiчим!
  I вона взяла за руки льотчика-селезня. I почала з ним танцювати. Ельфiйка була обвiшана коштовностями, але при цьому її нiжки босi, а на кожному пальчику витонченої ступнi перстень з дорогоцiнним камiнчиком. I вона рухалася майже безшумно.
  Петя помiтив iз сумним виглядом:
  - Iдилiя!
  Вовк заперечив:
  - Це поки що налагодження контакту!
  Зигзаг узяв i заспiвав:
  Людина я проста, i скажу не таючись,
  Що такої краси не бачив зроду!
  Ви ельфiйка як сонце прекраснi повiр,
  Ми бути з тобою Богиня - солодко тепер!
  Петро з досадою сказав:
  Але є ще на свiтi,
  Такi мужики...
  Як жiнку помiтять,
  Так одразу дурнi!
  Вовк на це заперечив:
  Без жiнок жити не можна на свiтi немає,
  У них сонце травня, у них кохання свiтанок!
  Не поберу я слова,
  Та я закохаюся знов!
  Я щоразу,
  Хоч на годину!
  Петько захихотiв... I його напарник додав:
  - Коли пiдростеш, зрозумiєш! А поки що, ще з дитинства ти не розлучився!
  Зигзаг заспiвав iз пафосом цiлий романс:
  Моя уява вразила,
  Блискнув хвостом комети образ твiй.
  Мене ти немов блискавка пронизала,
  Своєю променистою в зiрках красою!
  
  Таку красу поети славлять,
  Таке ж обличчя Мiсяцю столiття не затьмарити.
  Хай тобi Венера щастя дарує,
  Злий хижак упав - пiдкорений наче дичину!
  
  Настiльки ти прекрасна, що здатна,
  Глибинi пiднебесся пiдкорити.
  З тобою легко дихається, вiльно,
  Мiж пальцями шовком в'ється життя нитка!
  
  Зрозумiти твою горду вдачу, я не сподiваюся,
  Бо Артемiдi ти сестра!
  I навiть зводить у плачi мою щелепу,
  Невже спливе у Тартар мрiя?
  
  В яких же ти була солодких мрiях?
  Зрозумiти небесну подобу не дано...
  Подушка юнака в солоних сльозах,
  Про свiт зловiсний - бачу не кiно!
  
  Несуча конструкцiя кохання,
  Вона легка, але тисне ланцюгом горя.
  Хочемо парити ми немов журавлi,
  Але тягне в безодню пекла моря!
  
  Який же рок окови наклав,
  Що зробило важливiше свiтобудови!
  Дай Господи бiльше молодим сил,
  Не надсилай надмiру покарання!
  
  Всевишнiй мовив: випробування дав,
  Не для того, що довго ви терпiли.
  Але загартувати треба iдеал,
  Що вилiзти з м'якої колиски!
  
  Тепер же ти з орлицею орел,
  Тепер iз долею може розрахуватися!
  I якщо битву з Сатаною завiв,
  Тобто з потребою здатний битися!
  
  Тепер парю з тобою херувим,
  Ти дiво, наче яскрава зiрка!
  Простори всiх всесвiту пiдкоримо,
  З тобою я не розлучуся нiколи!
  Ось так заспiвав льотчик-селезень iз пафосом та розмахом. Оце романс.
  Ельфiйки поплескали. Серед дiвчат була пара юнакiв. Вони на вiдмiну вiд ельфiї були в сандалях, але обличчя теж нiжнi, безбородi як у гарненьких пiдлiткiв.
  Петько помiтив:
  - Ельфи вони просто неповторнi! Можна сказати просто - супер!
  Вовк помiтив iз оскалом зубiв:
  - Кожна раса має свiй неповторний антураж. I тут не скажеш, що щось слабе, а щось сильне! Або навiть навпаки огидне чи прекрасне. - I iкластий додав. - I в бородатих гномах не менше шарму та краси, нiж у гарненьких з лощеною шкiрою ельфiв.
  Ельфiйка почувши образилася, i сердито тупнула босою, витонченою нiжкою, яка вiдрiзнялася сексуальнiстю:
  - Не смiйте нас порiвнювати з цими бородатими виродками! Ми справдi чудовi, а вони просто тварюки!
  Петько заперечив:
  - Не буває негарних iстот, бувають лише кривi дзеркала!
  Це викликало веселi смiшки. Справдi, виглядало подiбне дуже забавно.
  Ельфiйки посмiхнулися. I їхня принцеса взяла i запитала:
  - Скажи хлопчик ти бачив когось красивiший за мене!
  Петько знизав плечима i вiдповiв:
  - Важко сказати! Ви справдi чудовi! Насправдi така краса як у вас неповторна та вiчна!
  Принцеса пiдтвердила:
  - Ось саме! Ми ельфи на вiдмiну людей i гномом не старiємо! У цьому є велика i навiть колосальна наша перевага!
  Вовк пiдтвердив:
  - Та ельфи не старiють зовнi принаймнi, i живуть тисячу рокiв, якщо їх не вбивають у боях. Iнодi може ельф i довше прожити за допомогою магiї. Але й людей можна молодити. Хоча не так i просто це робити!
  Зигзаг вигукнув з ентузiазмом:
  Смiх веселить i вiн прекрасний,
  Лiкує серце вона завжди...
  Ах хлопчик ти зi мною згоден,
  Звичайно, так, звичайно так, звичайно так!
  Петько заперечив:
  - Не кажи за iнших качарiв! Ми такi крутi!
  Вовк хихiкнув i вiдзначив:
  - На рахунок свiтла я згоден! Але ось заспiваємо щось для примирення!
  Хлопчик заявив iз веселим виглядом:
  - Заспiвати - це було б чудово! А може бути круто!
  Принцеса розреготалася i вiдповiла:
  - Це селезiнка гарна, слiв немає. А ось загадки вiдгадувати вiн умiє?
  Зигзаг кивнув своєю головою:
  - Загадуй - я вiдповiм!
  Петько помiтив:
  - Обережнiше качар, якщо ти помилишся тобi обскубають крила!
  Селезень знизав плечима i вiдповiв:
  - Менi страх невiдомий! Я взагалi таке можу, що будь-який ворог буде в панiцi. А точнiше, стане трупом! Хiба ж не так?
  Принцеса хихикнула i вiдповiла:
  - Саме так! Усiх перевiшуємо! I так воно повiрте i буде! У труни всiх позаганяємо!
  Петько прочiрикав:
  - Якщо кволий одразу в труну,
  Людина не просто сноб!
  I хлопчисько взяв i розсмiявся наче справдi таке веселе в нього вийшло. А насправдi чому б i нi...
  Принцеса буркнула:
  - Добре помовчи дитину, поки говорю я. Ось ставлю своє перше запитання: що кругле, але з чого не скочуються!
  Зигзаг Мокряк буркнув:
  - Дурнi! Вони круглi, але з них не скочуються!
  Принцеса буркнула:
  - Ну ти й дурень! А от чи дитина знає?
  Петько впевнено вiдповiв:
  - Це планета! Вона кругла, але з неї не скочуються!
  Ельфiйка-принцеса пiдтвердила:
  - Чудово! Молодий хлопчик! Дозволяю тобi пробити п'ять щелбанiв цьому селезiнцi!
  Зигзаг заперечив:
  - Це нечесно! Чому п'ять за одне запитання!
  Петько знизав плечима i вiдповiв:
  - Менi також шелбани йому бити не цiкаво! Його голова мiцнiша, нiж мої пальцi i менi буде болючiше!
  Вовк кивнув:
  - Та це не цiкаво!
  Принцеса буркнула:
  - Тодi нехай вiн менi поцiлує босi пiдошви! Це буде краще!
  Селезень-льотчик кивнув:
  - Ось на це я згоден!
  I вiн упав ниць, i з ентузiазмом став цiлувати босi пiдошви принцеси-ельфiйки. Вона зареготала. Їй було видно це дуже подобалося. Таке ось чудове дiвчисько. I її босi нiжки просто чудовi.
  Вовк зазначив:
  - А йому схоже подобається!
  Ельфiйка пискнула:
  Усi хочуть сподобається,
  Важко з ними впоратися...
  Вiрною бути не дуже легко,
  I тодi давайте нагострiть долото!
  I тут же її тон став суворiшим i вона вигукнула:
  - Гаразд вставай! Я ще тобi загадаю!
  Петько з усмiшкою помiтив:
  - А може, йому бiльше хочеться програти, нiж перемогти?
  Вовк заперечив:
  - Програвати не хоче нiхто! У цьому планi Зигзаг не є унiкальним!
  Мокрик буркнув:
  - Я свої звивини напружуватиму на повну силу! Ось повiрте!
  Петько з сумнiвом запитав:
  - А в тебе випадково не одна звивина?
  Зигзаг огризнувся:
  - Ображаєшся, у мене чотирнадцять звивин... - Тут селезень видужав, тупнувши лапою. - Нi, ще бiльше вiсiм!
  Принцеса-ельфiйка захихотiла:
  - Ось як! Та ти такий скажемо так освiчений! Видно диво-селезень!
  Петько хихикнув i запропонував:
  - Можна я йому задам загадку!
  Ельфiйка з алмазним вiнком на головi кивнула:
  - Можна! Хоча якщо вiн вгадає, то може з тебе вимагати будь-якого бажання!
  Петько скривився:
  - Ну прямо так будь-яке? А якщо це буде щось непристойне?
  Принцеса засмiялася i вiдповiла:
  - А чого ти хочеш, не треба програвати!
  Селезень-льотчик вiдповiв рiшучим тоном:
  - Нiчого я такого непристойно вiд нього не вимагатиму! Просто вiзьму i дам гарненько ногою пiд зад!
  Вовк помiтив з усмiшкою:
  - Зигзаг сильно б'є Петько! Чи варто тобi ризикувати?
  Хлопчик вiдважно вiдповiв:
  - Хто не ризикує, той не п'є шампанського!
  Iкластий звiр помiтив:
  - А хто ризикує надто багато, той i зовсiм задовольняє чифiр на нарах!
  Принцеса помiтила:
  - Але Зигзаг якщо програє то повинен буде виконати будь-яке бажання хлопчика!
  Льотчик-селезень вигукнув:
  - Згоден! Нехай ставить! Я вiдповiм!
  Петько посмiхнувся i спитав:
  - Де знаходиться центр всесвiту?
  Зигзаг посмiхнувся i вiдповiв:
  - У моєму серцi!
  Хлопчик хихикнув i спитав:
  - А чому саме у твоєму серцi, а не моєму!?
  Мокряк вiдповiв:
  - Тому що моє серце горить вогнем, а в тебе серце зайця!
  Принцеса помiтила:
  - Вiдповiдь формально i вiрна i невiрна! Я присуджую вам нiчию, i запрошую, просто взяти участь у невеликiй гулянцi. Я думаю хлопчик мiг би бути непоганим блазнем!
  Петько заперечив:
  - Я зазвичай вирiшую складнi фiлософськi проблеми, а не просто граю роль блазня! Але якщо ви хочете...
  Вовк вiдповiв iз усмiшкою:
  - Ми приймаємо вашу пропозицiю i залишаємось на гулянку, i сподiваюся з нами не буде вам нудно!
  . РОЗДIЛ No 13.
  Олег Рибаченко знову вже в iншiй мiсiї. Як то кажуть хвилини спокою. На цей раз це часи Брежнєва. У березнi 1969 року Китай напав на СРСР. Вже старому Мао Цзедуну захотiлося слави великого завойовника, набуття територiй для Китаю де швидко росло населення, та й взагалi старому i великому керманичу нудно. Хочеться великих дiянь. То чому не напасти на СРСР? Тим бiльше, у добряка Брежнєва була доктрина - СРСР нiколи не застосує ядерну зброю першою. А це означає воюватиме сухопутнi сили, без страшної ядерки. Дата нападу було обрано символiчну 5 березня, у день смертi Сталiна. Мао вважав, що з СРСР смерть Сталiна велика втрата. I тому цього дня успiх буде на боцi ворогiв Росiї.
  I ось мiльйони китайських солдатiв на величезнiй територiї перейшли у наступ. I те, що ще не зiйшли снiгу i стояли морози в Сибiру i Далекому сходi не лякало китайцiв. Хоча технiки у них обмаль, а так що i є застарiла. Але Мао розраховував на допомогу США та країн Заходу та на багаторазову перевагу воїнiв пiднебесної iмперiї в пiхотi. У Китаю та населення бiльше, нiж у СРСР, та ще радянської Росiї слiд перекидати вiйська з європейської частини до Сибiру. Що дуже непросто.
  I пiшла сухопутна армiя.
  Напрямком особливо масового удару було мiстечко Далеке, на виходi з рiчки Амур. Тобто там де ця повноводна рiчка на кордонi мiж СРСР i Китаєм закiнчувалася. I могли орди пiднебесної iмперiї пересуватися суходолом, не зустрiчаючи водних перешкод.
  Ось там i було завдано наймасовiшого удару iз застосуванням танкiв.
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова вивели дитячий батальйон iз мiсцевих пiонерiв на позицiї.
  Незважаючи на те, що ще не зiйшов снiг мiцнi сибiрськi дiти, бачачи, що командири Олег i Маргарита босонiж i в легких шатах у шортах i короткiй спiдницi, теж роззулися i роздяглися.
  I тепер хлопчики та дiвчатка шльопали босими, дитячими нiжками по снiгу, залишаючи витонченi слiди.
  Для боротьби з китайцями юнi воїни пiд керiвництвом Олега та Маргарити виготовили, саморобнi ракети зарядженi тирсою та вугiльним пилом. Причому за вибуховою потужнiстю вдесятеро перевершують тротил. I цi ракети можна запускати як по повiтряних цiлях, так i сухопутних. А тут китайцi зiбрали велику кiлькiсть танкiв та авiацiї.
  Крiм того, хлопчики i дiвчатка спорудили спецiальнi гiбриди з арбалетiв i кулеметiв, що стрiляють отруйними голками. I ще дещо. Наприклад дитячi пластмасовi машинки обладнали вибухiвкою i керували ними по радiо. I це також зброя.
  Олежка та Маргарита також пiдказали дiтям виготовити спецiальнi ракети, якi стрiляли отруєним склом i накривали велику площу, з метою знищення ворожої пiхоти.
  Головна сила Китаю - це м'яснi штурми та незлiченний особовий склад, який компенсує нестачу технiки. У цьому планi цiй країнi немає у свiтi рiвних.
  Вiйна з Китаєм вiдрiзняється наприклад вiд вiйни з Третiм Рейхом, тим що у противника СРСР переважна перевага в людських ресурсах. I це очевидно створює дуже велику проблему якщо вiйна затягнеться.
  Мао зробив азартну ставку гравця. I розпочалася епiчна битва. Радянськi вiйська зустрiли китайськi залпами градiв. I ще били новi системи "Ураган". Красива дiвчина Оленка керувала ударами батареї, що тiльки-но прибула. I вiд китайцiв полетiли шматки рваного м'яса.
  А дiвчата миготять голими, рожевими п'ятами трощили вiйська пiднебесної iмперiї.
  Хоча в основному теж били пiхотою - вибиваючи особовий склад. Ось так енергiйно i з розмахом дiяли дiвчата.
  А ось китайцi розпочали наступ i на позицiї дитячого батальйону. Першими полетiли не надто численнi штурмовики. В основному це були ще радянськi IЛ-2 та IЛ-10, якi сильно застарiли. Деякi штурмовики теж iз СРСР новiшi, i мала кiлькiсть випущених у Китаї, але знову за росiйською лiцензiєю.
  А своїх розробок Мао не має.
  Тобто з одного боку технiчно вiдсталий, але дуже численний населенням Китай, з другого менший за кiлькiстю людських ресурсiв, але технологiчно розвинений СРСР.
  Дiти ж герої запускають ракети по штурмовиках. Вони розмiрами маленькi - менше шпакiвень, зате їх багато. I крихiтний пристрiй розмiрами з горошинку винайдений Олегом та Маргаритою наводиться на звук.
  Ось це справдi диво-зброя. Дiти-воїни його запускають пiдпалюючи запальничками чи сiрниками. I тi пiднiмаються у висоту i таранять китайськi штурмовики. I пiдривають їх разом iз льотчиками. На бiльшостi машин пiднебесної iмперiї навiть катапультуючих пристроїв немає. I вони вибухають з дикою руйнацiєю та розлiтанням уламкiв.
  I багато осколкiв спалахують у повiтрi нагадуючи феєрверки, з колосальним розкиданням. Ось це справдi рознесення.
  Олег наголосив iз задоволеним виглядом:
  - Китай отримує по рогах!
  Маргарита хихикнула i вiдповiла:
  - Як завжди б'ємо по Китаю пристойно!
  I дiти дружно розреготалися. I iншi хлопчики i дiвчатка човгаючи босими, дитячими, точеними нiжками розсмiялися i почали запускати ракети ще енергiйнiше.
  Атака китайських штурмовикiв захлиналася. Вони падали розбитi й розплющенi з палаючими болванками. Ось це була руйнiвна мiць.
  Хлопчик Сашка хихикає i зазначає:
  - СРСР покаже Китаю кузькину матiр!
  Дiвчинка-пiонерка Лара пiдтверджує:
  - Чи буде наш вбивчий вплив! Всiх i зламаємо i перевiшуємо!
  I юна войовниця тупнула босою нiжкою по маленькiй калюжцi.
  Бої справдi кипiли по всiй лiнiї фронту. Китайцi перли немов таранна машина. Точнiше безлiч машин.
  Перша хвиля штурмовикiв була юними ленiнцям вiдбита.
  Хлопчик Петько помiтив:
  - Ех був би живий Сталiн вiн би нами пишався!
  Дiвчинка-пiонерка Катька помiтила:
  - Але Сталiна немає, i зараз при владi Леонiд Iллiч!
  Олег помiтив зiтхаючи:
  - Найiмовiрнiше Брежнєву далеко до Сталiна!
  Справдi, часи правлiння Леонiда Iллiча назвуть застiйними. Хоча країна i продовжувала розвиватися, нехай не так швидко, як за Сталiна. Але будувався БАМ, газопроводи вiд Сибiру до Європи, було збудовано Солiгорськ та iншi мiста. Не все лише погане було пов'язане з Брежнєвим. Тим бiльше в шiстдесят дев'ятому роцi Леонiд Iллiч ще не старий йому поки що шiстдесят два роки, i вiн не маразматик. I команда в нього сильна - особливо прем'єр-мiнiстр Косигiн.
  Країна на пiдйомi, i її ядерний потенцiал майже зрiвнявся з американським, а, по звичайним видам озброєнь, сухопутнi сили СРСР значно перевершують США особливо у танках. У Америки перевага лише у великих, надводних кораблях, i бомбардувальної авiацiї. А у танка у СРСР перевага майже п'ятиразова числом. Та й мабуть i як. Радянськi танки меншi за розмiри американських, але краще броньованi, озброєнi та спритнiше.
  Та правда американськi танки комфортнiшi для екiпажiв, i у них зручнiша система управлiння. Новi машини управляються джойстиками. Але це не так суттєво. Бiльший обсяг мiсця для екiпажiв збiльшував розмiри машини та знижував її броньовi властивостi.
  Але пiсля того, як авiацiйна хвиля атаки захлинулась, i десятки китайських штурмовикiв, точнiше бiльше двох сотень було збито i знищено, в атаку пiшли танки. Здебiльшого це були старi радянськi. У тому числi навiть зустрiчалася Т-34-85, кiлька Т-54, i трохи Т-55. Пiзнiших радянських машин Т-62 i Т-64 взагалi немає у Китаю. Є скопiйованi Т-54, але їх мало i якiстю бронi вони куди гiршi за радянськi, та й не лише захистом, але надiйнiстю дизельного двигуна, i оптикою та багатьом iншим.
  Але особливо слабкiсть китайцiв це кiлькiсть танкiв та автомобiльної технiки. Так що вони як у давнину йдуть великими масами пiхоти. Щоправда, треба вiддати належне: китайцi хоробри i свого життя не шкодують. I подекуди прориваються.
  У районi мiста Далекий, до речi, зiбрали командири пiднебесної iмперiї угруповання броньованих машин i пустили її клином.
  Дiти звичайно це чекають. Пiонерський батальйон у зборi. Деякi хлопцi вже почали мерзнути. I хлопчики, i дiвчатка стали натягувати валянки, i теплий одяг.
  Олег та Маргарита як безсмертнi дiти залишилися босоногими. Деякi хлопчики i дiвчатка терпiли i залишалися в шортиках та легких, лiтнiх платинках, голими нiжками. Насправдi навiщо їм одяг та чобiтки? Можна й так.
  Олег як безсмертний горець очевидно невразливий, i його ноги i тiло вiдчувають лише легку прохолоду вiд снiгу та крижаного вiтру. Типу як холодок вiд морозива, який неприємним не назвеш. Або типу коли ходиш босонiж снiгом увi снi. Начебто є якийсь холодок, але зовсiм не страшний.
  У будь-якому випадку чути брязкiт гусениць i рух танкiв. Першими йдуть IС-4 старi радянськi машини. Їх лише п'ять штук. Це важкий танк СРСР повоєнних рокiв. Непогано захищений навiть iз бортiв, але морально застарiлий. Важить шiстдесят тонн, i його 122-мiлiметрова гармата теж не найкраща новизна та скорострiльнiсть. Але це найважчi танки i за традицiєю на вiстря клину.
  За ними рухаються Т-55 найкращi машини, якi є на озброєннi Китаю. Потiм Т-54 радянського виробництва i далi теж танк вже виробленi в пiднебеснiй iмперiї. Але вони якiстю очевидно гiршi. I в самому хвостi найслабшi з бронювання та озброєння машини - Т-34-85.
  Ось насувається ця рать.
  Але у дiтей є i безлiч машинок маленьких, але з потужними зарядами, i ракет, якими можна бити як повiтряними, так i наземними цiлями.
  I ось жорстока битва починається. Олег i Маргарита бiгом, миготивши босими, червоними вiд холоду п'ята запускають ракети. Те саме роблять i iншi хлопчики та дiвчатка. I полiт iз убивчою силою вiдбувається. I летять ракети, вражаючи танки.
  Першими потрапили пiд роздачу колишнi радянськi, а нинi китайськi IС-4. Вони враженi ракетами начиненою тирсою та вугiльним пилом, тривiально розривалися на дрiбнi уламки i вiдбувалася детонацiя.
  Машини були досить великi, присадкуватi, i на вигляд скидалися на нiмецькi королiвськi Тигри, хiба що стовбур коротший, зате товщий.
  I всi п'ять машин було моментально розбито ракетами з дистанцiї.
  I горiли та димились їхнi уламки.
  Потiм юнi воїни взялися за досконалiшi та небезпечнiшi Т-55.
  I теж стали довбати їх ракетами. Дiяли дiти швидко. Деякi з них навiть зняли валянки, i тепер миготiли босими п'ятами.
  Голi ступнi у дiтей стали червоними, мов лапки гусей. I це було досить кумедно.
  Олег запускаючи черговi ракети, китайськими машинами, якi послав проти СРСР Мао зазначив:
  -Ось найбiльшi соцiалiстичнi країни б'ються одна з одною на потiху американцям.
  Маргарита сердито тупнула босою, дитячою нiжкою, запустила вiдразу три ракети i вiдзначила:
  - Це амбiцiї Мао. Хочеться йому слави великого завойовника.
  Справдi, глава Китаю дуже навiть комплексував. Йому хотiлося величi, а роки йдуть. Та Мао начебто i так великий, але до слави Сталiна чи Чингiсхана йому ще далеко. А в його роки вже й Чингiсхан та Сталiн померли. Але вписали себе найбiльшими у свiтову iсторiю. I Мао дуже хочеться їх перевершити. А як це найпростiше зробити?
  Звiсно ж перемiгши СРСР. Тим бiльше зараз, коли ним керує Леонiд Брежнєв, який прийняв доктрину не застосовувати ядерну зброю першою. Тож є шанс у Мао як мiнiмум вiдтяпати радянськi землi до Уралу. I тодi його iмперiя стане найбiльшою у свiтi.
  I вiйну розпочато. I кинуто в бiй багато мiльйонiв солдатiв. А їх навiть не просто мiльйони, а десятки мiльйонiв. I треба сказати, бiльшiсть китайцiв життя не шкодують. I пруть на радянськi позицiї як солдати у грi "Антанта".
  Але й росiйськi вiйська були готовi. Але все одно така велика перевага в кiлькостi просто не стримати. Буквально кулемети клiнiт. I потрiбнi якiсь особливi боєприпаси проти такої кiлькостi пiхоти.
  Олег та iншi дiти поки що знищують танки. I ракети спалили i зруйнували всi Т-55 i взялися за гiршi машини. I б'ють по них.
  Олег, який мав знання майбутнього, подумав, що бiльш проблемними були б атаки на багах та мотоциклах. Але цього у Китаю зараз навiть менше, нiж танкiв. I це полегшує оборону.
  А танки повзуть не надто спритно по снiгу. I власне китайськi машини вiдстають вiд куплених чи переданих радянських.
  Проте дiти запускають новi ракети. Також у бiй йдуть i машинки з дитячого садка злегка переробленi у бойових камiкадзе.
  Бiй розгоряється з новою, шаленою силою. Рахунок знищених китайських танкiв перевалив уже за сотню. I їхня кiлькiсть продовжувала збiльшуватися.
  Олег наголосив з милим виглядом:
  - Передовi технологiї, кращi за передову iдеологiю.
  I запустили хлопцi новi машинки. Ось два Т-54 зiткнулися лобами i почали вибухати. Власне китайськi машини куди повiльнiше рухаються, нiж радянськi. Битва йде просто наростаючою.
  Маргарита теж босими пальчиками нiжок видала щось надзвичайно забiйне. I вибухають машини iз вiдiрваними вежами.
  Дiвчинка заспiвала:
  Вермахту хребет у боях зламали,
  Бонапарт усi вуха вiдморозив...
  По рогах ми мiцно НАТО дали,
  I Китай затиснули мiж сосен!
  I знову босими пальчиками натиснула на кнопки джойстика зi своєю неймовiрною силою. Ось це справдi дiвчинка-термiнатор.
  Отакi тут чудовi дiти. I знову палають китайськi танки. I розриваються на частини. I снiгом котяться розiрванi ковзанки. Випливає палаюче пальне, таке полум'я. I снiг реально плавляться. Ось це справдi вплив юних бiйцiв. I вже рахунок знищених танкiв iде на третю сотню.
  Олег борючись подумав... Ось Сталiн, звичайно, був звiр. Але в листопадi сорок другого року в нього залишилося людських ресурсiв з урахуванням втрати населення на зайнятих фашистами територiях менше, нiж у Путiна у двадцять утричi роки. Проте Сталiн за два з половиною роки звiльнив територiї ушестеро бiльше, нiж вся Україна разом iз Кримом. А Путiн почав вiйну першим i володiючи iнiцiативою, за п'ять рокiв - вдвiчi довше, нiж Сталiн пiсля Сталiнградського перелому не змiг навiть Донецьку область повнiстю взяти пiд контроль росiйських вiйськ. Так що хтось сумнiватиметься, що Сталiн генiй та Путiну до нього ще як далеко.
  Але Леонiд Iллiч Брежнєв - прийнято вважати що вiн м'якотiлий, безвiльний, не блищить iнтелектом i якими-небудь здiбностями. Чи зможе вiн встояти проти Мао та його найбiльшої за населенням країни свiту?
  Плюс ще є небезпечним, чи не китайцям допоможе США i захiдний свiт насамперед зброєю. Навiть зараз перевага противника в пiхотi позначається не найкращим чином.
  Ось правда рахунок знищених лише їхнiм дитячим батальйоном танкiв пiшов на четверту сотню. Далi вже видно i самохiдки.
  У китайцiв вони також застарiлi. Намагаються вести вогонь на ходу. Що небезпечно. Але дiти-воїни волiють бити їх з дистанцiї. I це дає свої плоди.
  Горять новi китайськi машини.
  Олег iз посмiшкою зазначив:
  - Мао починає та програє!
  Маргарита заперечила:
  - Не так це й просто, надто багато у великого керманича пiшакiв!
  Юний горець кивнув:
  - Та пiшаки це не горiшки - майбутнi ферзi!
  Дiти знову застосували в бою босi пальчики своїх маленьких, але дуже спритних нiжок.
  Хлопчик Сергiйко зазначив:
  - Ми даємо Китаю по перше число!
  Маргарита поправила:
  - Ми воюємо не з китайським народом, а з його правлячою авантюрною верхiвкою.
  Олег згiдно кивнув:
  - Навiть якось неприємно вбивати китайцiв! Це можна сказати стрiмко. Вони ж непоганi хлопцi!
  I юний воїн отруїв в атаку ракету самохiдками.
  Хлопчик Сашка натиснувши босими пальчиками на кнопку, що запускає чергову. дитячу машинку з вибухiвкою зазначив:
  - Ну, у них i дiвчата теж непоганi!
  Серед китайських самохiдок були i зi сто п'ятдесяти двома мiлiметровими гаубицями. Вони намагалися обстрiлювати дiтей iз дистанцiї. I деякi хлопчики та дiвчата навiть отримали невеликi подряпини вiд розривiв осколкових фугасiв. Але тут теж був захист - камiння-обереги, що зменшують ймовiрнiсть влучення осколкiв та снарядiв по дiтях. I треба сказати, це спрацьовувало.
  I юний батальйон практично не зазнавав втрат.
  Олег iз милою усмiшкою зазначив:
  - Ось як ми i працюємо...
  Китайських танкiв i самохiдок вже було знищено понад п'ятсот i це справляло враження. Та розiйшлися юнi воїни.
  Ось це реальний танець смертi.
  Маргарита ця дiвчинка пiддала голою, круглою п'ятою i вiдзначила:
  Горе тому хто битиметься,
  З росiйським дiвчиськом у бою...
  Якщо противник розлютився,
  Я його гада вб'ю!
  Нарештi броня у китайцiв закiнчилася, i далi пiшли пiхота. I це найбiльша сила. Її дуже багато i вона йде густою лавиною наче саранча. Ось це справдi битва титанiв.
  Дiти-герої застосували проти особового складу спецiальнi ракети зi скляними осколками, просоченими отрутою. I вони справдi вибивали масу солдатiв Мао. Але тi продовжували перти немов жаба на корч.
  Олег запустив за допомогою дитячої, босої нiжкою та зазначив:
  - Ми в будь-якому разi маємо встояти!
  Маргарита вiдзначила:
  - I не таких били!
  Хлопчик-термiнатор згадав комп'ютернi iгри. Як там викошували ворожу пiхоту. Робили це дуже ефективно. Ось в "Антантi" навiть найагресивнiший м'ясний штурм не зможе подолати суцiльну лiнiю дзотiв. I йде вбивча дiя на пiхоту.
  I ти її викошуєш навiть не тисячами, а десятками тисяч. I це реально спрацьовувало.
  I дiти запускали уламково-фугаснi ракети. А потiм у хiд йшли i дитячi машинки iз вибухiвкою.
  Олег подумав, що нiмцi пiд час другої свiтової вiйни не могли собi дозволити подiбного. Вони не мали стiльки живої сили. Втiм, i з танками у гiтлерiвцiв були проблеми.
  Але Китай особлива країна, i в нiй з людським матерiалом не зважали нiколи. I пускали без проблем у витрату.
  Ось i зараз пiхота все йде та йде... I дiти-герої її вибивають.
  Олег згадав, що в Антантi немає лiмiту на витрату боєприпасiв. I будь-який танк може вести вогонь буквально вiчно. Або дзот. Тож цiй грi можна й мiльярд пiхотинцiв скосити.
  Але в реальнiй вiйнi боєприпаси не нескiнченнi. I чи не закидають їх китайцi трупами?
  А вони всi лiзуть та лiзуть. I справдi ростуть кургани трупiв. Але хлопчики та дiвчатка продовжують вогонь вести. I роблять це дуже влучно.
  Та й зрозумiло ще й у ходу пустили гiбриди арбалетiв та кулеметiв. Давай китайцiв косити. Працюють iз великою активнiстю.
  На iнших дiлянках також бої не жартiвливi. Працюють по ворожiй пiхотi та гради та кулемети. I серед них наприклад застосовують дракони, якi по п'ять тисяч куль за хвилину випускають. Проти пiхоти таке дуже ефективно. А особового складу китайцi не бережуть. I зазнають колосальних втрат. Але все одно лiзуть та штурмують.
  Наташка, наприклад, зi своїми подругами працює з драконiв по пiхотi Китаю. Ось це справдi невгамовний натиск. I валяться цiлi гори трупiв. Просто жерсть якась.
  Зоя ще одна войовниця зазначає:
  - Це найхоробрiшi хлопцi, але в них керiвництво явно з'їхало з глузду!
  Вiкторiя ведучи вогонь iз кулемета "Дракон", зазначила:
  - Це просто пекельне вплив!
  Свiтлана натиснувши на кнопки джойстика босими пальчиками нiжок вiдзначила:
  - Ми всерйоз ворогами та займемося!
  Дiвчата тримали оборону дуже стiйко. Але кулемети "Дракони" почали перегрiватися. I їх охолоджувала спецiальна рiдина. I пострiли йшли надзвичайно мiтки. Кулi знаходили собi цiлi у цiй густiй ордi.
  Наташа вiдзначила викошуючи китайцiв:
  - Як ви думаєте дiвчата, якщо це свiтло?
  Зоя, продовжуючи вести по китайцях вогонь, вiдповiла:
  - Може бути i є! У всякому разi, щось iснує крiм тiла!
  Вiкторiя, яка веде нещадний вогонь, погодилася:
  - Звичайно iснує! Адже лiтаємо ж ми увi снi. А що це таке, як не спогад про полiт душi?
  Свiтлана довба по китайцях погодилася:
  - Та швидше за все так воно i є! Так що ми вiддавши кiнцi не вмираємо зовсiм!
  I дракони продовжили свою спустошуючу дiю. А воно справдi було можна сказати смертоносним.
  У небi з'явилися радянськi штурмовики. Вони почали скидати уламковi ракети для поразки пiхоти.
  Авiацiя у китайцiв слабка, i тому радянськi лiтаки можуть бомбити майже безкарно.
  Але деякi винищувачi все ж таки у пiднебесної iмперiї є i вони вступають у бiй. I вiдбувається ударний вплив.
  Акулiна Орлова збиває пару китайських лiтакiв i спiває:
  Небо та земля, у нас в руках,
  Нехай комунiзм перемагає...
  Сонце розвiє страх,
  Промiнь нехай засяє!
  I дiвчина знову взяла i пiддала босою, круглою п'ятою. Ось така й пiшла тут мiць.
  Анастасiя Вiдьмакова теж бореться. Вона на вигляд не старша за тридцять, але воювала ще пiд час Кримської вiйни пам'ятаючи правлiння Миколи Першого. Та така ось вона чарiвниця. I збила рекордну кiлькiсть нiмецьких лiтакiв пiд час Другої свiтової вiйни. Щоправда, її подвиги тодi гiдно не оцiнили.
  Анастасiя збиває спочатку китайськi лiтаки на небi, а потiм завдає ударiв реактивними ракетами по пiхотi. Насправдi занадто багато у противника особового складу. I вiн отримує колосальну шкоду, але все одно пре i пре.
  Анастасiя вiдзначила iз сумним виглядом:
  - Доводиться вбивати людей i у величезних кiлькостях!
  Акулiна погодилася:
  - Та це неприємно, але ми виконуємо обов'язок перед СРСР!
  I дiвчата скинувши останнi бомби на пiхоту, полетiли перезавантажуватися. Вони войовницi такi активнi та крутi.
  По китайськiй пiхотi працювали з усiх видiв знарядь. Використовували i вогнемети. Що дуже вiдчутнi завдавало втрат противнику. Точнiше, китайцi гинули сотнями тисяч, але продовжували лiзти. I показували свiй видатний клас у хоробростi, але мiнус у технiцi та стратегiї. Бої втiм киплять агресивнi.
  Олег знову застосував ноу-хау, ультразвукову установку. Вона була складена iз звичайних пляшок з-пiд молока. Але вони чинили на китайцiв просто вбивчий вплив. Так їхнi тiла перетворювалися на туху, i купу протоплазми. I перемiшалося разом i метал, i кiстки та м'ясо.
  Здається ультразвук пiдсмажує китайськi вiйська живцем. I це дiйсно дуже страшно.
  Маргарита облизнулась i вiдзначила:
  - Чудовий хет-трик!
  Хлопчик Сергiйко помiтив:
  - Це просто жахливо виглядає! Вони наче бекон!
  Олег розсмiявся i вiдповiв:
  - З нами зв'язуватись смертельно небезпечно! Хай буде комунiзм у великiй славi!
  I дiти тупнули дружно босими, точеними нiжками.
  А китайцями стали бити стратегiчнi бомбардувальники СРСР. Вони скидали важкi, бомби з напалмом багато гектарiв. I це виглядало просто жахливо. Ось вплив скажемо так украй агресивний.
  I коли така бомба впаде, i вогником буквально величезний натовп заллє.
  Олег iз натхненням заспiвав:
  Ми не здаватимемося повiр нiколи,
  Хоробрiсть у боротьбi повiрте...
  Адже за нас Бог Сварог - проти нас Сатана,
  I ми Рода Всевишнього славимо!
  Маргарита кинула великої вбивчої сили горошинки смертi i пискнула:
  - Хай буде прославлена Мати Руських Богiв Лада!
  I знову вдарила ультразвукова установка i полетiли в китайцiв ракети. Били по них i за допомогою скла та голок. I ось уже воїни пiднебесної iмперiї не витримали значних втрат i стали пiддаватися назад. Десятки тисяч обвуглених та облiзлих трупiв залишилося лежати на полi.
  Хлопчик Сашка дотепно прочирикав:
  - Поле, поле, поле - хто тебе засiяв мертвими кiстками!
  Олег i Маргарита хором вигукнули:
  - Ми! Слава СРСР! Комунiзму та свiтлому майбутньому слава!
  . РОЗДIЛ No 15.
  У першi днi боїв китайцi цiною найбiльших втрат все ж таки змогли вклинитися на територiю СРСР. Особливо вони просунулися до Примор'я, де їм не довелося формувати Амур. Виникла загроза оточення Владивостока. У СРСР довелося оголосити загальну мобiлiзацiю. I це потребувало великих витрат. Брежнєв щоб не вводити карткову систему дещо знизив розмiри мобiлiзацiї.
  I були спроби вирiшити проблему дипломатичним шляхом. Але Мао був непохитний - жодних переговорiв - воювати до кiнця!
  До повної капiтуляцiї СРСР.
  Величезна перевага в людських ресурсах давала Китаю впевненiсть у перемозi.
  У Кремлi пропонували заснувати ДКО за прикладом Другої свiтової вiйни, але Брежнєв все вагався. А ситуацiя загострювалася. Китайцi почали наступ i в Казахстанi. Удар наносився у напрямi Алма-Ати. I тут проривалися великi сили супротивника.
  Хлопчик Тимур та його команда зустрiли тут маосистiв. Жорстока була битва.
  Дiти стрiляли з автоматiв та кулеметiв. Кидали босими пальчиками нiжок гранати. Дiяли з колосальною енергiєю. Ось це справдi була юна, але ефективна команда.
  З ними була комсомолка Веронiка. Теж у коротенькiй спiдницi та босонога. Хоча ще березень у Казахстанi холодно. Але звичайно ж теплiше, нiж у Сибiру, i снiг уже зiйшов. Так що дiти б'ються з великою люттю.
  Дiвчина босою нiжкою теж жбурляє в китайцiв гранату. I косять наступаючий жовтих воїнiв кулемети. Дiють iз колосальною енергiєю. I кургани трупiв наростають. Ось це справдi кровопролиття.
  Хлопчики та дiвчатка ведуть вогонь... I показують наснагу...
  Намагаються китайцi знову атакувати на стику.
  I знову Олег та його команда там з люттю б'ються. I ведуть дуже влучну пальбу.
  Ось вони знову виготовили ракети i луплять ними китайцями. Пробивають цiлi кургани трупiв.
  Олег згадався, що в деяких стратегiях, дуже швидко можна штампувати пiхоту. I вона теж ось так лiзе десятками тисяч i благополучно викошується. Але одна справа комп'ютернi юнiти - це лише бiтi iнформацiї, а iнше живi люди.
  Хлопчик i дiвчатка б'ються. Дiти вже майже всi скинули взуття та верхнiй одяг. По-перше стало трохи теплiше, i снiжок тане, кiлька днiв минуло i вже не почало, а середина березня i свiтить сонечко.
  Дiти човгають босими нiжками по калюжах i запускають ракети.
  Одна з дiвчаток навiть заспiвала:
  Сонце свiтить високо, високо,
  До уроку далеко, далеко!
  Олег подумав, що найiмовiрнiше ця вiйна всерйоз i надовго. Не захоче кований Мао так просто поступатися. Йому людей зовсiм загине. Як вiн казав: нехай мiльярд китайцiв загине, але якщо залишить один мiльйон, ми i з ним побудуємо комунiзм. Ось i є маосизм.
  Те, що цiлком можна назвати азiатським фашизмом. Але радянськi вiйська таки б'ються героїчно. У СРСР велика перевага в технiцi. З Європи поспiхом перекидаються танки. З розробок найкраща поки що це Т-72, але цей танк поки що iснує лише в креслярських випадках. Бiльш ефективна САУ iз бомбометом. Вони дуже добре великi маси пiхоти вибиває.
  Взагалi через слабкiсть танкового парку у Китаю, то ефективнiше використовувати осколково-фугаснi та касетнi боєприпаси. Вони на пiхотi ставлять хрест. I масу вбитих трупiв...
  Олег же застосував масово ультразвук з пристроїв пляшкових. I стiльки вiд цього рваного та тухлого, перемеленого м'яса виникло.
  Дiти вели установку колами, i точнiше кiлька установок. I викошували супротивникiв iз надзвичайно силою. I справляли вбивчiсть.
  Маргарита прочирикала:
  Розкрилися з трiском небеса,
  I вийшли дива!
  Отак дiти тут i демонстрували свiй динамiзм. I ракети лупили. Танкiв було в атацi лише дюжина. I вони зупинилися пiсля того, як ультразвук перетворив тiла екiпажiв на месиво. Ось це справдi така руйнацiя виявилася. А в атаку все йшла та йшла пiхота.
  Олег тупнув босою, дитячою нiжкою i заспiвав:
  Вiрю весь свiт прокинеться,
  Буде кiнець маосизму.
  I засяє сонце -
  Шлях осяявши комунiзму!
  I знову хлопчик запустив у супостата щось забiйне. I ракети рвалися розкидаючи отруєне скло та iгри. I ультразвук працював.
  Щоб у таких неймовiрних кiлькостях знищувалися живi люди, це погодьтеся не в кожнiй навiть просунутiй електроннiй стратегiї побачиш. Хоча, наприклад, є такi, що цiлий полк накриває одним лише залпом. I це реально круто.
  А тут один ультразвук чого вартий. Вiн унiверсальний i проти технiки та проти пiхоти, i великих витрат енергiї не потребує. Просто грамофон i включи музику Вагнера, i почнеться така вбивча дiя.
  Олег тут теж разом iз Маргаритою постарався. Адже недаремно вiн безсмертний горець. I працюють дiти iз величезною вiддачею.
  Як то кажуть китайський гамбiт.
  Хлопчик Сашка, розлом крижинки голою, дитячою п'ятою i проспiвав:
  Буде в боротьбi наш загiн,
  У життi важливий перший крок.
  Вийшли ми з Жовтень,
  Над країною вихори запеклих атак!
  I дiти знову як довбали вибиваючи китайськi полицi.
  Акулiна та Анастасiя в небi теж трощать ворога. Лiтакiв у пiднебесної iмперiї мало, i тому основна мета дiвчат-адже це наземнi вiйська. Особлива специфiка вiйни - удари по великим та густим масам пiхоти. Насправдi тактика - закидати трупами така типова для маосистiв. I вони буквально не шкодують своїх животiв.
  Анастасiя вiдзначила з милим виглядом:
  - воювала я з японцями. Вони теж життя своїх не шкодували, але такими диваками не були, i їх було не так багато!
  Акулiна з цим погодилася:
  - Та це справдi маразм. Стiльки людей класти! Навiть Гiтлер не був таким безжальним до своїх як Мао.
  Руда льотчиця-вiдьма хихикнула i вiдповiла:
  - Ну нiчого, баби ще народжують!
  I дiвчата дай з великою силою супротивника бити. Ось цей фiгурально руйнiвний вплив. I били особливими снарядами, якi розлiталися подалi.
  Проте в районi Примор'я китайцi продовжували поступ. Розгорнулися також i бої за Хабаровськ. Ситуацiя на полi бою важка. У китайцiв багато сотень повнокровних дивiзiй. А в СРСР лише сорок чотири. Щоправда, перекидаються з Європейської частини i вiдбуваються мобiлiзацiї.
  Але спiввiдношення сил - переважна перевага у кiлькостi Китаю. У СРСР термiново переозброюють танки, збiльшуючи кiлькiсть кулеметiв. Боротьба з iншими танками не актуальна. I стiльки кровi ллється.
  Ракети використовуються навiть напалмовые. Радянськi вiйська задихаються... А китайцi намагаються розтягнути лiнiю фронту. Вони наступають i на Киргизiю... Намагаються перти горами. I бої вiдбуваються дико запеклi. I маса китайцiв тривiально гине, зiрвавшись у ущелини.
  Також воїни пiднебесної iмперiї виявляють винахiдливiсть. Зокрема, роблять дерев'янi макети танкiв. Це справляє моральне враження на радянських бiйцiв, i водночас вiдволiкає й бомби та ракети на хибнi цiлi.
  Мiнiстр оборони на той момент маршал Гречка. Вiн прославився тим, що при його вiзитах пiдфарбовували траву i дерева рiвняли. А так полководець не з найкращих.
  Хоча ще радянська армiя не розклалася та система працює. Але найкращi маршали та генерали часiв Великої Вiтчизняної Вiйни постарiли, i це вже не тi. А дехто й помер.
  На щастя для СРСР китайське командування також не на висотi. Зате має стiльки людських ресурсiв. I вона захоплює територiю.
  До кiнця березня бiльшiсть Хабаровська була взята в результатi кровопролитного штурму, а Владивосток виявився вiдрiзаний по сушi. На щастя завдяки слабкостi китайського вiйськово-морського флоту його постачання повнiстю не перервалося. I доки вiн тримався спираючись на потужнi форти та лiнiї оборони. А так ситуацiя продовжувала ускладнюватись. Вiйська пiднебесної iмперiї наступали вздовж Амура. I погрожували цiлком захопити Примор'я.
  А перекидати вiйська на таку вiдстань досить важко. Залiзнична гiлка поки що тiльки одна, i БАМ навiть не почали будувати.
  На щастя, у СРСР багато боєприпасiв на складах. I їх у принципi можна використати. I поки проблем iз кiлькiстю немає, головне доставити вчасно.
  Артилерiя у Китаю теж слабенька, i тому штурмує пiхота пiднебесної iмперiї неподавленi точки. Але з втратами не зважає. I все лiзе та лiзе в атаку. I це вже її фiшка. I через Амур переправляються маси, навiть на плотах, або вплавь. I теж зазнають величезних втрат.
  Рiчка Амур навiть стала червоно-коричневою вiд трупiв. Жахлива бiйня.
  I де-не-де китайцям вдається навiть закрiпитися на плацдармах. Бої вже йдуть також за Алма-Ату, прорвалися до неї китайськi. Бажають взяти столицю Казахстану. Ось це справдi кровопролитно.
  Радянськi вiйська намагаються контратакувати. У них танкiв багато, i вони добре їздять Сибiром. Танковi контратаки є досить ефективними. I проводяться з силою та натиском.
  Радянськi вiйська також завдають ударiв ракетами. I це теж фiшка хоч ракет i багато. ППО у Китаю також слабке. Зокрема, радянськi бомбардувальники навiть бомбили Пекiн. Рознесли палац Мао.
  I диктатор Китаю поспiшив перенести свою резиденцiю до Шанхаю, подалi вiд лiнiї фронту.
  Там де дiти разом iз Олегом та Маргаритою у Китаю немає просування, вони оборону тримають.
  Але вiйська Мао стали оминати через територiю Монголiї. Вони вторглися до неї, рухаються степом. I тут також можна обiйти Амур, повноводний i холодний. Час для нападу не найкращий. По льоду не пройдеш вже вiн тендiтний, i ламається, а вплавь льодостав заважає. Але все одно пруть воїни пiднебесної iмперiї. I вони нiчого не бояться.
  У Монголiї також бої... Радянськi частини намагаються допомогти мiсцевим вiйськам стримати китайцiв. А тi все напирають. I теж очевидно пiхотнi штурми.
  Оленка наприклад тут використовує вiдразу п'ять стволiв кулемета, вибиваючи особовий склад.
  I дiвчина натискає на них босими пальчиками нiжок. Тут дiвчата без чобiт - хоч наприкiнцi березня ще холоднувато. Зате у них нiжки босi такi спритнi.
  Анюта теж стрiляє з кулеметiв i спiває:
  З неба зiрочка впала
  Злому керманичу в штани...
  Йому щось вiдiрвала,
  Аби не було вiйни!
  I дiвчина кидає босими пальчиками нiжок гранати. Ось це бойова краля. I китайцям не солодко доводиться. Але надто їх багато. Чи не перекласти.
  Олiмпiада просто взяла i жбурнула босими нiжками цiлу бочку з вибухiвкою. Та покотитись, i в густий натовп китайцiв i як рвоне розкидавши їх на всi боки, наче кеглi. Такий вплив виявився надзвичайно вбивчим.
  Дiвчина Катерина взяла i пискнула:
  - Наш забiйний буде фарт, ми поставимо Мао мат!
  Аврора теж стрiляє... Дiвчата у повнiй амплiтудi.
  Ну i звичайно ж вогнемети в хiд пускати - мила справа. I войовницi як вiзьмуться i давай палити воїнiв пiднебесної iмперiї.
  Китайцi, втiм, теж добротою не вiдрiзняються. Зокрема, потрапила їм у полон дiвчина-комсомолка. Так вони красуню спочатку роздiлили до гола. Потiм пiдняли дiвчину на дибу. Таку голу, гарну, мускулисту.
  Пiдняли її вище, тож зв'язки у дiвчини рипiли. I потiм вiдпустили. Дiвчина звалилася вниз, i бiля самої пiдлоги мотузка натяглася вивертаючи їй суглоби. Комсомолка взяла i вiд болю охнула.
  А китайськi кати засмiялися. I знову почали пiднiмати голу дiвчину вгору. I знову мотузка скрипiла i натягалася. Було таке надзвичайно гротескно. I ось її пiдняли вище i знову вiдпустили. I дiвчина знову впала. I бiля самої пiдлоги мотузка гранично натяглася. Цього разу комсомолка не витримала i заволала, вiд моторошного болю.
  А китайськi кати - так собi смiються. I пiднiмають дiвчину вгору втретє.
  Це така ось катування - типу струсу. Вона дуже болюча, i болiсна - жорстока скажемо така дiя. Пiсля третього струсу комсомолка знепритомнiла.
  Тодi їй за допомогою розпеченого ломика припалили босу п'яту, i дiвчина прийшла до тями.
  Далi тортури продовжились. I її босi нiжки затиснули в колодки i закрiпили в замках i стали вiшати на гаки важкi гирi, розтягуючи дiвоче тiло.
  Потiм били колючим, розпеченим до червона дротом з бокiв, спини та грудей. Пiд босими ногами дiвчата розвели багаття i смажили голi п'яти. Потiм червонi вiд жару щипцi ламали комсомолцi пальчики на ступнях. I далi застосували i струм. Ось так з дiвчини знущалися.
  Причому навiть не ставили запитань - просто катували та мучили. Але так нiчого й не досягли.
  Пiд кiнець, через неї приставивши електроди до лону пропустили такий розряд, що дiвчина навiть задимилася. I вiд болючого шоку остаточно впала в кому.
  Пiсля чого її практично мертву кинули у пiч на утилiзацiю.
  Отак дiяли солдати Мао. Вони не знали жалю нi до себе, нi до iнших.
  Вони наступали на всiх напрямках. Ось Алма-Ата була пiд загрозою оточення. Бої точилися на її околицях.
  Алiса та Анжелiка двi дiвчини-снайперки стрiляли з гвинтiвок так iнтенсивно, що в них набрякли вказiвнi пальцi. Як таки китайцiв багато i вони напирають.
  Алiса вiдзначила морщачись вiд болю:
  - Ну i лiзуть! Просто сарана! I так людей не шкодують - жах!
  Анжелiка зазначила:
  - Азiатщина! Але нам слiд триматися!
  Дiвчата почали стрiляти з гвинтiвок, використовуючи босi пальчики нiжок. Вони це робили дуже енергiйно. Чудовi кралi. А нiжками вести вогонь - це чудово.
  Анжелiка в цiй парi дiвчина рудої мастi та досить росла, велика i мускулиста. Вона любила чоловiкiв i їй подобався процес кохатися. Хоча сталостi вона не визнавала. Їй подобався секс, але не вiдоме поняття кохання.
  А ось Алiса ще незаймана i дуже романтична натура, i при цьому натуральна бiлявка. I не така велика як Анжелiка. Зате стрiляє феноменально влучно.
  Правда її вмiння не дуже зараз i треба коли китайцi пруть лавиною i з втратами не зважають. Просто разюча зневага до цiнностi людського життя. Усi атакують та атакують. I здається, що їхнi людськi резерви невичерпнi. Щоправда, ще й мiсяця не минуло з початку вiйни, i ще питання чи надовго армiю Мао вистачить за таких колосальних втрат?
  Алiса вiдзначила зiтхнувши:
  - Ми не хiрурги, а м'ясники!
  Анжелiка зазначила:
  - Та я б волiла б воювати з нiмцями, нiж iз китайцями! З першими бiльше потрiбно думати i потрiбен тонкий розрахунок!
  I дiвчина натиснула знову босими пальчиками нiжок на курок. Такi гарячi у них стали гвинтiвки, коли на ствол капає пiт, то буквально шипить.
  Алiса прочирикала:
  Двi тисячi рокiв вiйна,
  Вiйна без розумних причин...
  Зiрвався з ланцюга Сатана,
  I загибель прийшла разом iз ним!
  Пiсля чого дiвчина пiддала босою п'ятою i горошинку смертi, колосальної, забiйної сили. I та всiх тривiально розмiтала на всi боки.
  Точнiше китайцям дiставалося так, що не позаздриш. Але яка у них сила духу? I треба так обдуритись iдеями Мао, щоб реально життя не шкодувати. I все лiзти та лiзти.
  Радянськi вiйська проти пiхоти застосовували досить успiшно реактивнi бомбомети. Правда вони недостатньо скорострiльнi, але луплять сильно. I на високих просторах вибивають пiхоту.
  А особового складу у китайцiв так багато що його озброюють абияк - навiть крем'яними та мисливськими гвинтiвками. А деякi пiхотинцi з дерев'яними автоматами, або навiть iз кийками чи косами.
  Нагадує подiбну армiю Омеляна Пугачова - численну, але погано озброєну та органiзовану.
  Але числом можна часом взяти. I закидаючи трупами, просуватись. I китайцi показують, що вони це справдi можуть.
  Одним iз засобiв стримування незлiченної орди Мао є протипiхотнi мiни. Їх у СРСР дуже багато i можна використовувати проти величезного за чисельнiстю особового складу. Щоправда мiннi поля можна й оминати, але китайцi лiзуть прямо в лоб, i штурмують iз колосальною агресiєю.
  Мао як казав: занадто багато китайцiв, щоб їх усiх ощасливити!
  Новi види озброєнь потрiбнi з особливою специфiкою. В атаку китайцi навiть своїх дiтей пускають. I вони бiжать босi, стриженi наголо, i в якихось лахмiттях. Як то кажуть - весь хiд iде.
  Веронiка i Агрипiна, наприклад, щоб вибивати таку орду, стали використовувати кулемети з бiльшою скорострiльнiстю. Деякi системи здатнi випустити до тридцяти тисяч куль за хвилину. Правда надто вже швидко перегрiваються.
  Веронiка навiть з ентузiазмом заспiвала:
  Брежнєву великому клянемося,
  Честь зберiгати i битися до кiнця...
  Тому що влада його як сонце,
  Тому що Божий колiр країна!
  Агрипiна агресивно помiтила вибиваючи китайцiв:
  - А хiба Бог є?
  Веронiка вiдповiла:
  - Бог у душi кожного комунiста!
  Воїтелька пiдтвердила:
  - Амiнь! Наперед до перемоги комунiзму!
  А Наташка та Зоя луплять iз драконiв.
  Такi ось вони чудовi дiвчата. I кулемети трiщать.
  Наташка зазначила:
  - Тут влучнiсть не потрiбна, а потрiбна скорострiльнiсть!
  Зоя енергiйно пiдтвердила:
  - Так потрiбно! Ми й так усе надто акуратно робимо.
  Вiкторiя теж лупила з кулемета, i енергiйно вiдзначила:
  - Вiйна йде двох цивiлiзацiй - європейської та азiатської. Все ж таки ми бiлi i ближче до Європи.
  Свiтлана додала з бравим виглядом:
  - Та ближче! Хоча Сталiна називали Чингiсхан iз телефоном!
  I войовницi знову лупнули. I каскад куль так i сипався.
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова очевидно на висотi становища. Їхнiй дитячий батальйон вiдбив усi атаки. Але через Монголiю китайцi стали прориватися, i виникла загроза оточення.
  Дитяча, невелика армiя стала шльопати босими нiжками вiдходити.
  Було вже брудно, i танули снiги. Такий ось неприємний час, коли всюди калюжi, а трава ще не росте.
  Маргарита з милим виглядом вiдзначила:
  - Ось ми i граємо ретираду!
  Олег зауважив:
  - Битися в оточеннi, було б стрiмко!
  Хлопчик Сашко заперечив:
  - Не стрiмко, а галiмо!
  Дiвча Лара вiдзначила:
  - У будь-якому разi ми показали свiй героїзм та стiйкiсть! I не осоромили своїх предкiв!
  Маргарита вiдзначила:
  - Та ми гiднi пiонерiв часiв Великої Вiтчизняної вiйни.
  Хлопчик Петько помiтив:
  - Але тодi ми билися з фашистами, а зараз б'ємося з такими ж комунiстами, як i ми!
  Олег заперечив:
  - Не з такими. Маосизм - i є фашизм пiд червоними прапорами. Тобто комунiстична вiд нього лише назва.
  Маргарита хихiкнула i вiдзначила:
  - Ось так, не все те золото, що блищить!
  Дiвчинка-пiонерка Олька помiтила:
  - Недарма Сталiн називав Мао редискою - зовнi червоний, усерединi бiлий!
  Хлопчик-пiонер Сашка шльопачи босими, дитячими нiжками погодився:
  - Та в цьому планi Сталiн мав рацiю! Мао перетворив Китай на концтабiр!
  Дiвчинка-пiонерка Лара помiтила:
  - I на вiдмiну вiд Нiмеччини, вiн має перевагу в людських ресурсах. Оце зовсiм не здорово!
  Олег вiдповiв рiшучим тоном:
  - Не все чисельнiсть вирiшує! Як говорив Суворов - воюють не числом, а вмiнням!
  I дiти взяли i хором заспiвали:
  Вчив Суворов у лихих боях,
  Тримати у славi - росiйський прапор!
  Вчив Суворов уперед дивитися,
  А якщо встали - стояти на смерть!
  Суворов братики приклад для нас,
  Вiн не губився у важку годину!
  Батьком i братом Суворов був,
  Сухар останнiй iз бiйцем дiлив!
  I вони зупинились. У небi знову з'явилися китайськi штурмовики. Правда їх було всього шiсть штук, i так майже всi повибивали.
  Олег не став запускати ракети, а просто навiв на супротивника ультразвукову установку. I машини стали втрачати керування, падаючи i завалюючись у пiку.
  Ультразвук працював, музика Вагнера грала.
  Маргарита вiдзначила з посмiшкою:
  - У цiй музицi погодьтеся їсти щось мiстичне!
  Олег згiдно кивнув:
  - Та недаремно Вагнера любив Адольф Гiтлер. Вiн був бiснуватий фюрер, але зумiв стряснути майже весь свiт. У цьому планi, як можна сказати великий лиходiй!
  Дiвчинка-пiонерка Клара зазначила:
  - Але Мао хоче його перевершити!
  Петько зiтхнув:
  - Може й перевершить!
  Справдi стiльки втрат зазнали китайцi. А радянськi пiдводнi човни на Тихому океанi взяли пiдiйшли та обстрiляли Пекiн. Зруйнували кiлька урядових будiвель та низку заводiв. Ось так взяли та дали.
  А потiм пiшли практично безкарно. А далекi бомбардувальники ще завдали удару i по Шанхаю. Там було зруйновано чергову резиденцiю Мао.
  У вiдповiдь були погрози. Але ядерну зброю Китай застосовувати побоювався, СРСР у цьому планi набагато сильнiший i мiг вiдповiсти. Хоча в доктринi обiцяв не застосовувати першим.
  Анастасiя та Акулiна теж працювали по ворожiй пiхотi. Обидвi дiвчата такi юнi на вигляд: руда та блондинка мали досвiд i другої свiтової та першої та росiйсько-японської вiйни. А Анастасiя i кримськiй, i турецько-балканськiй. Були в них славнi часи. I вони не старiли. Ось це дiвчата найвищої проби майстерностi.
  Анастасiя заспiвала:
  Дух я вiрю переможе зла сили,
  Можемо прикiнчити маосизм...
  Хай же будуть у ворогiв могили,
  Ми будуємо вiрний комунiзм!
  Акулiна енергiйно пiдтвердила:
  - Справдi будуємо i будуватимемо!
  I обидвi дiвчата знову лупцювали по наземних цiлях. Наприклад, вибили пару рiдкiсних у Китаю настанов Град. Показали воїнi свої можливостi.
  Анастасiя застосували також ракети з касетною начинкою - проти пiхоти вони гарнi.
  Дiвчата вирували. I трощили супостатiв.
  Радянськi вiйська також намагалися контратакувати. Деякi танки прибували навiть iз НДР.
  Серед них було навiть кiлька вогнеметних, що проти пiхоти вищий клас.
  Ну i звичайно не обiйшлося без ударiв мiнометами, пiдвищеної потужностi. Причому тут використовувалися системи масово. I вiд розбiгалися навiть китайцi. I таких втрат несусвiтнiх несли - просто жах.
  Дiвчина-войовниця Марiя заспiвала:
  Не подайтеся люди маосизму,
  Не поставить на рак нас Китай...
  Будемо вiрю жити за комунiзму,
  I збудуємо у всесвiтi рай!
  . РОЗДIЛ No 16.
  На початку квiтня китайцi цiною найбiльших втрат зайняли практично все Примор'я рiчкою Амур, крiм блокованого Владивостока. Впав i Хабаровськ, i тут заглибилися вiйська Мао. Алма-Ата вже частково захоплена i в нiй iдуть вуличнi бої. Становище дуже тяжке.
  З НДР прибули щоправда у Сибiр як радянськi танки, а й добровольцi. Ось вони на танку, який виробили самi нiмцi "Тельман"-3, виїхали боротися з китайцями. I ця машина вогнемета i з вiсьмома кулетами.
  А керували ним чотири нiмецькi дiвчата: Герда, Шарлота, Христина та Магда!
  I вони билися очевидно в одному лише бiкiнi i босонiж. Хоча на початку квiтня i прохолодно, але швидко теплiє, особливо ближче до вечора. Та й у самому вогнеметному танку спекотно.
  Дiвчата направили його в саму гущу китайської орди. I першими заробили кулемети.
  Герда вiдзначила:
  - Дамо ми їм спеку!
  Христина помiтила:
  - Обережнiше треба бути! Можуть нас гранатами закидати!
  Шарлота агресивно вiдповiла:
  - А ми їх вогником! От i отримають!
  Магда зiтхнувши вiдзначила, клацнувши босими пальчиками нiжок:
  - Не хочеться людей вбивати, а доводиться!
  Вiйницi справдi виглядали дуже круто. I смажили вогником китайськi вiйська. I вiсiм кулеметiв працювали. Пахло дуже сильно паленим. I цi запахи були огиднi.
  Дiвчата мiли з кулеметiв i трощили вiйська пiднебесної iмперiї. I вогнянi струменi капiтально смажили.
  Герда натискаючи на кнопки джойстика босими, точеними нiжками вiдзначила:
  - А ми могли виграти у росiян, якби Японiя вдарила б зi Сходу!
  Шарлота гаркнула, жарячи вогнем китайцiв:
  - Могли б i без Японiї. Якби Гiтлер не був би таким бараном!
  Христина погодилася:
  - Та Гiтлер розумом не блищав. Якби замiсть "Мауса", i "Лева", якi виявилися на практицi зовсiм не ефективними, вклалися б у форсовану розробку Е-10 та Е-25, то, можливо, й утримали б оборону. А то й бiльше.
  Магда вiдзначила з милим виглядом:
  - Може бути. Але в нас був би при владi одiозний фашистський режим i принесло б цьому щастя?
  Герда, продовжуючи вести вогонь, вiдзначила:
  - А що в НДР хiба демократiя є, як у СРСР? Вибори проходять, але безальтернативно i одним кандидатом на мiсце, i куди подiнешся. Та й у їхню чеснiсть не дуже вiриш. Та й увесь час дев'яносто дев'ять iз хвостиком!
  Шарлота iз цим погодилася:
  - Та не було демократiї за Гiтлера, не було її i пiсля Гiтлера.
  Магда помiтила, стрiляючи по китайцях:
  - А була демократiя до Гiтлера. Тодi була багатопартiйна система, i республiка бiльша за парламентську, нiж президентську. Тридцять п'ять партiй було до Гiтлера!
  Христина свиснула:
  - Так була демократiя в давнi часи. Але тепер одне слово - тоталiтаризм.
  I дiвчата продовжили стрiлянину з кулеметiв по китайських солдатах.
  Герда вiдзначила з милим виглядом:
  - Демократiя? Ну, не знаю, за диктатури порядку бiльше! А демократiя, це бiльше бардаку!
  I лупнула з вогняного струменя. I та пройшла китайськими натовпами. А тi продовжували перти.
  Шарлота вiдзначила з милим виглядом i жарячи воїнiв пiднебесної iмперiї:
  - Порядок? Iнодi буває такий порядок, що сумуєш за бардаком!
  Христина логiчно наголосила:
  - За Гiтлера справдi мрiяли про бардака! Справдi, такий порядок буде круто!
  Магда ведучи вогонь по маосистам i вiдзначила:
  - Якщо китайцi переможуть, то буде гiрше, нiж за Гiтлера! Ми їм навiть не потрiбнi рабами!
  Герда з цим погодилася:
  - Так! Нiмцiв було мало i то ми виявляли жорстокiсть, але ж нацiя культурна та освiчена, а чого чекати вiд Азiї?
  Шарлота хихiкнула i вiдзначила, строчачи з кулеметiв:
  - З такими втратами, щоб дiйти до Нiмеччини, навiть Китаю з його величезним населенням не вистачить! А ми ще в цьому допоможемо!
  I дiвчата працювали з несамовитiстю i силою. Ось це справдi воїнки вищої проби.
  А на iнших дiлянках теж вирували бої. Китайцi, вийшовши в Примор'я до рiчки Амур, уперлися у водну перешкоду. I там була досить мiцна лiнiя оборони. За повноводною рiчкою її набагато простiше тримати. Штурм Владивостока радянськi вiйська вiдбили. У бойових дiях брали участь навiть пiонерськi загони. Швидко теплiло, i вже у квiтнi стало бурхливо цвiсти.
  Це сибiрський континентальний клiмат. Взимку звичайно холодно, зате влiтку спекотно, i весна така бурхлива.
  Загалом можна сказати чудово. А Владивосток знаходиться на широтi на пiвдень вiд Криму. I там можна влiтку добре купатися.
  Дiвчата i там тримають оборону. Ось Ганна дiвчина-капiтан на фортi веде вогонь по китайських солдатах. А тi й пруть.
  Вважай щодня атакують. I всi лiзуть та лiзуть. Буквально трупом воїни пiднебесної iмперiї повзуть. I це реально виглядає моторошно.
  Причому штурмують китайцi Владивосток на всiй лiнiї фронту. Моторошна виникає ситуацiя. I бої такi кривавi.
  Зате обстрiл досить слабкий. Поки що у китайцiв з артилерiєю не дуже. Причому частина їх знарядь та мiнометiв вибита авiацiєю. У повiтрi панують радянськi лiтаки. Поки що Китаю нема чого цьому протиставити.
  А чим вони стрiляють? У кращому разi зенiтками часiв Другої свiтової вiйни. Ракет земля-повiтря майже немає, а якщо i є застарiлi радянськi. Щоправда, намагаються налагодити в Китаї власне виробництво.
  Анна вiдбиває атаку, поруч iз нею дiвчисько Нiколетта. Вiйницi дуже гарнi. Вважають за краще незважаючи на прохолоду боротися в одному бiкiнi i босонiж. I чесно кажучи це чудово, i допомагає вiдбивати численнi атаки китайцiв.
  Добре захищено Владивосток. На щастя, його форти вчасно змiцнили, i тепер можна тримати оборону.
  Ганна з посмiшкою вiдзначила:
  - Ми тримаємо оборону непогано. Але ворог намагатиметься взяти нас змором!
  Нiколетта пiдтвердила:
  - Хай ворог намагатиметься! Але ми не пiддамося супостату!
  I дiвчата пiдняли свої босi нiжки вгору в лютому привiтаннi!
  I запустили з них бумеранги. Тi пролетiли та зрiзали голови воїнам пiднебесної iмперiї.
  I вiйна триває... Знову атакують китайцi Владивосток. Вони рухаються вперед густими колонами. I не зважають на втрати в жодному разi. I берегти солдатiв не в звичаї Мао.
  Ганна зазначила:
  - Дивно все це!
  Нiколетта вiдповiла:
  - Нiчого дивного! Коли народу надто багато його не шкодують!
  Вiола зауважила, ще одна дiвчина войовниця та офiцер:
  - А чому тi у кого багато грошей, навпаки, їх шкодують i такi жадiбнi стають?
  Ганна засмiялася i вiдповiла:
  - Грошi йдуть до грошей! Це вже аксiома!
  I дiвчата лупнули з гаубицi за скупченням китайської пiхоти.
  Бронi справдi у воїнiв пiднебесної iмперiї мало. I вона застарiла тихохiдна. Зате скiльки пiхоти. Спробуй таке зупинити.
  Це справдi величезна проблема. Дiвчат серед бiйцiв багато. Вони представляють прекрасну стать, не те що смердючi чоловiки. I з ними так чудово.
  I ось кулемети працюють по китайцях. Ганна зазначає:
  - Скiльки полегло народу! Але все одно ми перемагатимемо!
  Нiколетта погодилася з подихом:
  - Та перемагати ми маємо! У цьому наша доля жити не можемо iнакше!
  Вiола прочирикала з люттю:
  Чекає на перемогу, чекає на перемогу, чекає на перемогу,
  Тих, хто прагне кайдани розбити!
  Чекає на перемогу, чекає на перемогу, чекає на перемогу,
  Ми зможемо Китай перемогти!
  Ось так дiвчата показують свої бiцепси та м'язи здатнi зламати скибочку.
  Ось Адала та Агага новi льотчицi прибули з європейської частини СРСР. Вони чудовi бiйцi. Зрозумiло за традицiєю вони борються босонiж i в бiкiнi. Дуже активнi та чудовi дiвчата. I кидають свої багатоцiльовi лiтаки.
  Специфiка вiйна така, що повiтряних боїв у небi небагато. I винищувачi термiново переобладнують у штурмовики. I тi з усiєї сили луплять по наземних цiлях.
  Адала врiзала китайськими солдатами, випустивши осколковi, реактивнi ракети з пiдчерев'я i вiдзначила:
  - Досить проста робота!
  Агата теж лупнула за скупченням воїнiв Мао ракетою i вiдзначила з усмiшкою:
  - Але потрiбно вибирати цiлi так, щоб кожна ракета витрачалася найбiльш рацiонально!
  I дiвчата хором засмiялися. Ось такi вони є активними. I дiють iз силою характеру.
  Дiвчата свого часу вправлялися у тирi. I ось один хлопець стверджував що вiн стрiляє краще за них. Ну що ж двi льотчицi посперечалися i вибили сто iз ста. I пiсля чого змусили юнака, який програв, цiлувати їм босi, круглi п'яти. Той упав ниць i покiрно i навiть з деяким ентузiазмом поцiлував дiвчатам голi, трохи запиленi пiдошви. I це було чудово. Йому теж сподобалося.
  Адала помiтила з милим виглядом, б'ючи по китайських вiйськах:
  - Як добре бути жiнкою! Так легко розводити чоловiкiв! Вони тривiально на тебе ведуться!
  Агата погодилася:
  - Та ведуться! I в цьому полягає чарiвнiсть свiту!
  I обидвi дiвчата скинули останнi ракети по армiї Мао та повернули на дозаправку. Ось це справдi була знаменна подiя. Як войовницi б'ються. Не зможеш проти таких встояти.
  Загалом поки що бiльше наступали китайцi, але радянськi танковi клешнi били по пiхотi з контрударами. У танках дедалi бiльше було кулеметiв i їх поспiшно переробляли.
  У самому СРСР вiдбувалися деякi змiни. Було збiльшено тривалiсть робочого дня, а школярiв запровадили громадськi роботи пiсля урокiв. Картки поки що не вводили. Хоча могли виникнути iз продовольством проблеми.
  США були згоднi продавати Китаю зброю, але якщо чим Мао заплатити? Безкоштовно давати або пiд ленд-лiз теж диктаторському та комунiстичному режиму великого керманича не хотiлося.
  Тим бiльше Китай у планi репресiй набагато гiрший за СРСР.
  Тому поки що йшли такi ось м'яснi штурми. I дещо Китаю навiть вийшло.
  Олег та Маргарита разом зi своєю командою зайняли нову лiнiю оборони. Ситуацiя була дуже тяжкою. Китайцi змогли захопити бiльшу частину Монголiї та оточили її столицю. Тож фронт розтягнувся. I тут уже в хiд iшли танки, щоб пiдрiзати маосистiв.
  А дiти-герої вiдбивали чергову атаку на свої позицiї. I викошували наступаючих воїнiв пiднебесної iмперiї. I знову працював i ультразвук, i ракети. Стiльки на вiйська Мао найбiльше сипалося.
  Олег вiв вогонь китайськими ордами, запускав ракети. Викидали дiти-герої та заряди з катапульт. Штурм йшов накат за накатом. I це був дуже агресивний вплив.
  Маргарита прочирикала:
  Вiд посмiшки стане всiм свiтлiшим,
  I слону i навiть маленькому равлику...
  То нехай всюди на Землi,
  Мов лампочки зустрiчаються посмiшки!
  Юнi воїни й справдi розiйшлися. Часу вiдпочивати вони не мають. Доводиться постiйно боротися. Ось така бойова ситуацiя.
  Не встигаєш навiть у шахи пограти.
  Ось навiть пiд час Великої Вiтчизняної вiйни й то на фронтах траплялися затишшя. А тут щодня штурми та великими масами. Все це страшно вимотує.
  Олег наголосив iз сумним виглядом:
  - Та хороша альтернативка - воюєш iз комунiстичним Китаєм. Навiть важко повiрити, що в двадцять першому столiттi ми стали нерозлучними друзями!
  Маргарита запускаючи ракети, зазначила:
  - Тут причин багато. Одна з них дуже багато гонору i в радянського керiвництва i в Мао. Хоча ще за часiв СРСР почалися спроби зближення з Китаєм. Насамперед при Андроповi, потiм Черненко. Ну i за Горбачова. Так уже все повелося.
  Хлопчик Вовка запитав:
  - Це ви про що кажете?
  Олег вигукнув:
  - Це наш великий секрет - вiриш менi чи нi!
  I дiти знову активiзували стрiлянину по ворога. I запустили ультразвук такий ефективний при стрiльбi по пiхотi. Справдi, класна рiч.
  I знову орди китайських вiйськ перетворювалися на суцiльну кашу.
  Частина територiї СРСР, особливо Примор'я, виявилося окуповано китайцями. I це спричинило появу партизанських загонiв.
  Хоча не так це просто коли маєш справу з такою великою армiєю.
  При першiй же вилазцi партизанiв китайцi провели каральнi рейди, спалюючи i вбиваючи всiх пiдряд не шкодуючи нi жiнок, нi дiтей.
  Ось пiонера Льошку вони катували. Хоча це була лише дитина рокiв дванадцяти, але знижок на вiк вони не робили.
  Стали на голого хлопчика лити спочатку крижану воду, а потiм киплячу, а потiм знову крижану. Обшпарили бiдолашного хлопчика так що вiн весь покрився пухирями. А потiм узяли i проткнувши шомполом так живцем на великому багаттi засмажили.
  Та тут iз партизанами не церемонилися. Гiрше вели, анiж фашисти. Мовляв, спробуйте лише найменше невдоволення висловлювати. Буде вам за це.
  Тим бiльше, справдi навiщо китайцям мiсцеве населення? Вони своє замiсть нього вiзьмуть та заселять. Хоча мiсця у Сибiру вистачить усiм. Тож Мао не шкодує.
  Старий диктатор дiє фашистськими методами, вважаючи їх найефективнiшими.
  А на фронтах iдуть запеклi бої. Алма-Ата до середини квiтня таки впала. Не надто добре вона була пристосована до оборони. Та й китайцi з цiною не зважали. Так було втрачено першу радянську столицю союзної республiки у цiй вiйнi. Неприємний психологiчний та й економiчний факт.
  I Бiшкек столиця Киргизiї опинився в оточеннi. Але там були гори, i вiн мiг деякий час триматися.
  Наталя та її команда працювали з кулеметами "Дракон". I капiтально викошували китайськi орди.
  Робота з кулеметами була капiтальною. I викошування у тому числi.
  Наташа з посмiшкою вiдзначила:
  - Ми беремо ворога за роги!
  Зоя заперечила:
  - Скорiше навiть йому стрижемо бороду!
  Вiкторiя хихiкнула i вiдзначила рядок iз кулемета:
  - Та стрижка у нас супер!
  I китайських солдатiв справдi навалювалося гiркою, точнiше гiрками.
  А Свiтлана ще вмудрилася випустити вбивчий заряд iз мiномета. Ось так довбала.
  I розлетiлися китайцi в сторони, наче бризки води вiд камiння, що впав.
  Не щасливою була думка битися з СРСР у Мао. Нехай навiть є у Китаю успiхи. I на оперативному рiвнi також.
  Намагаються воїни пiднебесної iмперiї щось виготовляти кустарним способом. Зокрема робити подобу фауст-патронiв. Радянськi танки - це велика сила. I дуже вони дiстають китайцiв.
  Ось Олена, наприклад, атакує на Т-64. З нею троє дiвчат: Єлизавета, Катерина та Євросiнья.
  Машина радянська для свого часу дуже гарна з активною бронею i досить рухлива, i гармата на висотi. Причому стрiляти краще не бронебiйними, а фугасними снарядами.
  Дiвчата iз танка ведуть вогонь. До нього приробили ще чотири додатковi кулемети. I тому працюють класно.
  Олена взяла та заспiвала:
  Вирує грiм, гримить вiйни гроза,
  Ти вирвався з пекла пекла...
  Тебе скинув на землю Сатана,
  Щоб помститися, повернутися витязь треба!
  Єлизавета вела вогонь з кулеметiв i прочирикала:
  - Слава СРСР!
  Катерина пiдтвердила:
  - Радянським героям слава!
  Єфросинiя вiдзначила:
  - Та вбивати китайцiв шкода, адже вони не виннi, що їх женуть на забiй!
  I всi чотири дiвчата хором вигукнули:
  - СРСР - ура!
  I їхнiй танк продовжував рух. I поливав супротивникiв iз кулеметiв. I гори трупiв нагромадив. I стiльки через це було загиблих. Та й iншi радянськi танки були у справi. На той момент найкращий танк свiту - це Т-64, i вони показують себе класно. А китайцi все ще б'ються, по-старому.
  Та й ще можуть намагатися закидати гранатами. I це iнодi у них виходить.
  Олена пригадав час Петра Першого. Тодi в росiйськiй армiї з'явилися штик-нiж, що крiпили на стовбурi, i першi гранати.
  У часи Ленiна i на початку тридцятих рокiв усi царi були однозначно поганими, i Петро Першим був винятком. Але потiм у мiру змiцнення культу особистостi Сталiна стали говорити, що далеко не всi царi поганi. I насамперед сплив Петро. Потiм уже пiд час Великої Вiтчизняної вiйни з'явилися герої Нахiмов, Суворов, Ушаков, Кутузов та Iван Грозний.
  Їх пiдняла сталiнська пропаганда. Хоча вибiрковiсть зберiгалася. Наприклад, Петро Олексiйович добрий цар, а його батько Олексiй Михайлович не дуже. Але Олексiй Михайлович приєднав до Росiї i бiльше половини України з Києвом, i смоленську область, i величезнi простори Сибiру.
  Можливо це було тому, що при цьому царе було придушене повстання Стеньки Разiна, який за радянських часiв вважався однозначно позитивним героєм. I тому його вважали за реакцiонера. Та й Микола Другий вважав саме Олексiя Михайловича найкращим царем. Дiйсно в чому вiн був кращий за свого знаменитого сина.
  Зокрема, Петро Перший наказав курити тютюн. А його батько Олексiй Михайлович, навпаки, забороняв тютюн, особливо в армiї. А через тютюну людей передчасно у всьому свiтi за сторiччя померло в кiлька разiв бiльше, нiж за Другу свiтову вiйну.
  Втiм, схоже, Мао хоче саме Гiтлера переплюнути. I його вiйська так i лiзуть, i лiзуть.
  Тактика м'ясних штурмiв I не без успiху, iнодi вдається прорватися. Крiм того, радянське командування часiв Брежнєва все-таки намагається зберегти особовий склад i вiдводити вiйська не варто на смерть як за Сталiна. Хоча й за Йосипа Вiссарiоновича вiйська часом вiдходили i проривалися з оточення. I не дивлячись на наказ - нi кроку назад, наприклад, пiд час контрудара Майнштейна радянським вiйськам дозволили покинути Харкiв i вийти з оточення. Тобто правил без виняткiв не буває. I пруть собi китайцi.
  У боях у небi з'явилися з боку пiднебесної iмперiї та саморобнi аероплани. I вони люто борються. Хоча й примiтивнi, але деякi проблеми можуть доставити. Особливо якщо їх вдасться виробляти у великiй кiлькостi.
  Теж проблема намiчається.
  Мао вимагає успiхiв та перемог. I багато китайцiв знову йдуть на штурми. Здебiльшого це чоловiки. Їх до речi у Китаї народжується бiльше, нiж жiнок. I вони з колосальною силою насуваються.
  Анюта та її команда б'ються з лавиною. I теж посилають у ворога презенти анiгiляцiї. Вiйницi дуже хоробри. I дiють i з силою та з хитрiстю.
  Ось наприклад застосуваннi дрiт зi струмом. I як заверещать вiд убивчої електрики китайськi воїни. Та це справдi дуже жорстоко.
  Але скажемо так - ефективно. I справдi спрацьовує. Ну i дiвчата.
  Хоча треба сказати вiйна ця справа жорстока i брудна. Але при цьому вона цiкава. Недарма всi комп'ютернi iгри так чи iнакше пов'язанi з вiйною. Ну, можливо, крiм квестiв.
  Ось Анюта та Мiрабела взяли i запустили по китайських вiйськах убивчi кульки з вогненним розрядом.
  I скiльки через це виникло пожеж. I в тому числi по-пекельно горить плоть.
  А дiвчата собi веселяться.
  Анюта зазначила:
  - У будь-якiй iншiй ситуацiї, я поспiвчувала б. Але зараз ми захищаємо свою батькiвщину.
  Мiрабела з цим погодилася:
  - Так саме! I тому ми нещаднi!
  Марiя додала зi смiшком:
  - I не треба думати, що ми злi. Це життя таке!
  Ольга з жахливим виглядом вiдзначила, рiзаючи кулеметними чергами китайцiв:
  - Та це звичайно ж кошмарно, але нiчого не вдiєш!
  Дiвчина-комсомолка Надiя погодилася:
  - Так виглядає дико! Але iншого виходу ми не маємо!
  I дiвчата взяли та шпурнули у супротивника босими пальчиками нiжок гранати. I тi розривали китайцiв на частини.
  А бої все йшли i йшли... I хвилi рухалися накатами. Проти китайцiв були високi технологiї СРСР, що тодi все ще був на передових позицiях у свiтi.
  Зокрема, система "Ураган" цiлком пристойно працює накриваючи великi площi. I якщо її застосовувати масовано, можна великi маси пiхоти знищувати i наступ противника стримувати.
  Серед бойових машин ще є радянськi Т-10. Це важкий танк вагою 50 тонн. I теж для нього передчiльнiше фугасне та осколкове виконання снарядiв.
  Ось це справдi бойка, що треба. I працює цей танк, точнiше танки з китайських мас.
  I непогано працює. Як i самохiдки всiх типiв. I якщо вже вони б'ють, то виходить надзвичайно забiйно.
  Олег та Маргарита та їхня дитяча команда вiдбиваються вiд спроб пiхоти завалити трупами. Стає все теплiше, i трупи починають гнити i смердiти, мерзотно пахнути. Що дуже неприємно.
  Олег навiть заспiвав:
  Який сморiд, сморiд,
  Рахунок на нашу користь: сто - нуль!
  Маргарита зiтхнувши вiдповiла:
  - Трагедiя вiйни!
  I дiти знову запустили вбивчу силу ракети. Щоб посилити їхню фугасну дiю, дечого вони в тирсу додали. I стало бити набагато сильнiше i вбивати набагато бiльше.
  Хлопчик-пiонер Сашко зазначив:
  - Оце катавасiя!
  Дiвчинка-пiонерка Лара пискнула:
  - Толi ще буде! Толi ще буде! Толi ще буде ой, ой, ой!
  Хлопчик-пiонер Петька помiтив:
  - Нiчого ми ще повоюємо!
  I жбурнув босими пальчиками нiжок пакет iз вибухiвкою на крильцях. Ось цей вбивчий вплив.
  I дiти хором заспiвали з ентузiазмом:
  Безсмертну славу здобули в битвах,
  Крушили ворогiв, наче їж шоколад.
  Домоглися воїни багатьох звершень,
  Нехай буде удача - щасливий розклад!
  I знову як по ворога довбають ультразвуком. I маси пiхоти разом розсипаються та застигають. Ось це справдi колосальна надздiбнiсть. I дiти дiють з незнищенною та чудовою силою.
  Олег iз посмiшкою зазначив:
  - Воюють нерiдко i числом, але перемагають винятково вмiнням!
  Маргарита додав, запустивши по китайцях чергову ракету:
  - Вiйна це така прикладна наука, її так i хочеться докласти за будь-якого результату матом!
  . РОЗДIЛ No 17.
  Олега Рибаченка перекинуто виконувати вже iншу мiсiю. У цьому випадку це оборона гори Висока у Порт-Артурi. Саме з її падiнням почалися обстрiли Тихоокеанської ескдари, якi призвели до її кiнця та затоплення. Та й сам Порт-Артур обороняти пiсля втрати цiєї гори стало набагато складнiше, оскiльки вона панувала над iншими позицiями.
  Так що Олегу i Маргарите - якi зараз безсмертнi дiти що виглядають рокiв на дванадцять мав обороняти позицiї на цiй горi. Якщо її вдасться утримати, є шанс, що царська Росiя виграє вiйну. Тим бiльше маємо пiдiйти ще двi ескадри з Балтики. I тодi перевага може бути у росiян.
  Олег та Маргарита - цi вiчнi дiти приземлилися якраз пiд час штурму. I вони змахнули чарiвними мечами.
  Тi подовжилися в кожного помаху була зрiзана дюжина самураїв.
  Олег з натхненням вигукнув:
  - Банзай!
  I босi нiжки хлопчика метнули вогнянi пульсари, розкидаючи в рiзнi боки японських солдатiв.
  Маргарита зробила також самою. Змахнула мечами. Розрубала навпiл бiйцiв армiї країни висхiдного сонця i пискнула:
  - За комунiзм та царизм в одному флаконi!
  Пiсля чого довбанула вогненними згустками по супостату, використовуючи босi пальчики нiжок.
  Ось цей бойовий вплив дуже крутих i надзвичайно розвинених дiтей.
  Японцi кинули на штурм гори Високi основнi i кращi сили.
  У той же час на iнших напрямках проводили вiдволiкаючi атаки. I це було дуже розумне рiшення. Самураї пiдтягли резерви. А в цей час до Куропаткiна прибували новi сили з Росiї. Царська iмперiя перевершувала Японську населення втричi, а кiлькостi пiдготовлених резервiстiв у п'ять разiв. Тож у країни Вранiшнього Сонця мали скоро закiнчитися солдати. I час працював на царську iмперiю. Проте внутрiшнi процеси у Росiї були поганi. I в цих умовах падiння Порт-Артура могло спровокувати бунти та масовi заворушення.
  I тут дуже важливо цю фортецю утримати, за всяку цiну. Та й зрозумiло, ще зберегти флот. Без Тихоокеанської ескадри розклад сил був би на користь Рiздвяного. Плюс ще можливiсть зняття блокади. У принципi, будь на Далекому Сходi полководець бiльш досвiдчений i талановитий, нiж Куропаткiн, то блокади можна було i не допустити, або разом зняти з Порт-Артура.
  Але цар на жаль найкращого не знайшов. Тим бiльше вiн видно керувався мiркуваннями - за одного битого, двох не битих дають. Ось Путiн теж уперто не хотiв змiнити голову генерального штабу Герасимова за всiх його провалiв, i досить поважному вiцi. Тож Путiна ще вважають розумним, а Микола видно теж вважав, що Куропаткiн навчається, а там пiднiме рiвень майстерностi i переломить хiд вiйни.
  Олег звичайно ж з iншого погляду пiдходив: дурня вчити - даремно час гаяти!
  I ось вони зараз з Маргаритою рубали японцiв, що напирають. А тi лiзли, мов мурахи. Найбiльше самураї намагалися тиснути з флангiв, i хлопчик iз дiвчинкою розiйшлися по краях гори. У них були i чарiвнi мечi, якi могли подовжуватися до ста метрiв i бiльше, i рiзати все. I ще на босих пальчиках нiжок перснi, чарiвнi артефакти якi молотили, японськими вiйськами вогненними згустками або блискавками з дистанцiї.
  I виходило дуже здорово. Хлопчик i дiвчинка билися наче герої. I Олег провiв млин i зрубав масу японцiв - не менше пiвтори сотнi парою помахом.
  Потiм довбанув пульсаром, у повiтря пiднялася цiла, пiдiрвана батарея. Ось так розiйшовся пацан. I Маргарита теж рубала, i била блискавками японськими гарматами i кулеметами. I дiяла дуже енергiйно. Хлопчик та дiвчинка так взялися за японцiв i так їх рiзали.
  А вiйська самураїв усi лiзли наче мурахи. Їх наче нескiнченна кiлькiсть. Японцi нагадували солдатiв в "Антантi", такi ж безстрашнi та водночас дурнi. I їх викошують кулемети солдатiв оборони та дитячi, чарiвнi мечi. Наскiльки це все виглядає гiперактивно та з крутiстю. А самураї все лiзуть та лiзуть. I їх багато, i вони вiдважнi i сильнi.
  Олег зрiзає їх помахами мечiв та спiває:
  Ми ангели суворого добра,
  Усiх крушимо, вбиваємо, без пощади...
  Коли проперла на країну орда,
  Доведемо, що зовсiм не мавпи!
  
  Ми бiль пiзнали з раннiх дитячих рокiв,
  Звикли битися, просто з пелюшок.
  Нехай буде подвиг витязiв оспiваних.
  Хоча мiй стан на вигляд страшенно тонкий!
  
  Гарно жити повiр, не заборониш,
  Ще прекраснiше померти красиво.
  Тому не плач у сльозах малюк,
  Ми ланки монолiту-колективу!
  
  А країнi порад - м'яка земля,
  У нiй кожна людина завжди вiльна!
  Народи знай, єдина сiм'я,
  А лицар росiйський - смiливий i шляхетний!
  
  Осягнути подвиг витязiв дано,
  Тому, хто сам вiдважний гордим серцям...
  Хоч життя у нас повiрте не кiно,
  Буваємо пiд покровом: сiрим, чорним!
  
  Каскад iз струменiв алмазом залився,
  Боєць смiється, наче сама дитина.
  Адже ти Русi народжене дитя,
  А голос молодий, гучний, дуже дзвiнок!
  
  Ось переможений дракон iз сотнi глав,
  Покажемо свiту своє покликання...
  Ми люди мiльйони з рiзних країн,
  Враз вiдчуємо Господнє дихання!
  
  Тодi воскреснуть пiсля смертi всi,
  I буде рай прекрасним i квiтучим.
  Прославиться Всевишнiй на Землi,
  А край квiти в сяйвi, стане густiшим!
  Ось так хлопчик i рiзав японцiв, що наступають. А ще лупцював босими пальчиками нiжок пульсарами. I робив це дуже агресивно. I Маргарита теж довбала i писала японцями. I робила таке дуже енергiйно. Скiльки противникiв разом завалилося - не порахувати.
  I ростуть пiд горою Висока кургани трупiв. Ось це справдi бiй що треба. I багато вбитих.
  Олег згадувався про рiзнi комп'ютернi iгри. У них справдi бiльшiсть солдатiв ходила в атаку безстрашно. Хоча в яких колись несли втрати, могла початися панiка та вiдступ. А ще були iгри типу "Клеопатри", коли вiйськовий дух солдатiв падав лише вiд стояння в полi, поза казармою. I якщо їх довго протримати, то вони бiгли до казарми. I якщо вiдстань була велика, то й втрати були величезнi.
  До речi, "Клеопатра", хоч гра i стара, але складна. У нiй приватно веслярi кораблiв в ходi бою або далекого перемiщення втомлювалися. Що треба сказати робило гру ще цiкавiшою.
  А ось японцi лiзли без страху. I Олегу якi продовжував їх рiзати - благо вiн безсмертний i не втомлюється було цiкаво чи вiдчувають японцi страх. А як щодо iнстинкту самозбереження? Що їм зовсiм мiзки промили?
  До речi, в "Антантi" танк може косити пiхоту до нескiнченностi не втомлюючись i не видихаючись, i не закiнчуються у нього бойовi припаси. Ось у деяких iграх бойовi комплекти обмеженi i є зноси стволiв.
  А в деяких цiй опцiї немає. Оце дiти-монстри. Вони такi чудовi бiйцi.
  Хлопчик-термiнатор продовжував рубати без упину. Добре мати безсмертне тiло, воно може махати без перерви. Як, наприклад, в комп'ютерних iграх, може воїн в автоматичному режимi рубатися багато годин поспiль, якщо є така опцiя. А так скажемо це кумедно.
  А тут усе у живому режимi. I ти можеш вбивати, а тебе японцi немає. I Маргарита така сама дiвчинка. Вони безсмертнi в чому є безлiч переваг, але повиннi допомагати вищим силам виконувати мiсiї. I тут, звичайно, потрiбно в першу чергу допомогти Росiї. Тим бiльше що з поразки в росiйсько-японськiй вiйнi i почався занепад росiйської iмперiї. А потiм змiна форми правлiння та революцiя. Виграй вiйну з японцями авторитет царя був би високий, та його лютому не скинули б свої, незважаючи на всi труднощi та втрати. А що втрати? Царська армiя на сто вiсiмдесят мiльйонiв населення за Миколи Другого втратила пiвтора мiльйона i монарха повалили. А Путiн на сто сорок мiльйонiв населення втратив лише вбитим понад три мiльйони i встояв. То що можна звинувачувати царя Миколу Другого?
  А в цiй вiйнi Росiя взагалi втратила всього п'ятдесят тисяч людей убитими i померлими вiд ран, а Японiя втричi бiльша, тобто ще менше пiдстав бунтувати проти царя.
  Ось дурнi люди. I тут проти цього не попреш.
  Олег продовжуючи рубати, взяв i заспiвав на повний голос:
  Ми витязi - меча та вогню,
  Всiх разом нiби звiрi пошматаємо!
  Ми виставимо рахунок - набiг пеня,
  Не стань витязь наш папуж!
  
  Ми станемо крутими наче орли,
  Зметемо разом рiзну нечисть!
  Знай нашi крутi Вiтчизни сини,
  Кидаємо свiй виклик i у вiчнiсть!
  
  Як просто гарно вирує вiйна,
  У якiй згоряють народи...
  Прийшов з пекла за нас Сатана,
  За ним пруть фашисти-виродки!
  
  Ми дiвчата мiцно по пицi дамо,
  Фашистiв як гiлку зламаємо.
  I стане тодi наш солдат пан,
  Нехай пишно цвiтуть троянди травня!
  
  Досягнути, здатнi ми багато знай,
  Пiдняти вище зiрок свої сили.
  I так воїн великий борись i дерзай,
  Ми зробимо грiзнi могили!
  
  Подивишся, воїн буде тодi,
  Все новим i немов кленовим.
  I вiрю, мине нас у боротьбi бiда,
  Стань витязь бiйцем загартованим!
  
  Ось потужним ударом скосив цiлий полк,
  А з ним два полки замочили...
  А фюрер дракона щоб мерзенний здох,
  А ми до зiрок славнi милi!
  
  Ось кайзер вiд страху сльозу припустив,
  Благанням своє про пощаду!
  У нас дуже багато шалених сил,
  Ми будемо за повного параду!
  
  Коли ми з трьома кольорами увiйдемо в цей Берлiн,
  I цар Микола стає Богом,
  Вирiшить шлях народ у нескiнченностi сил,
  Чи не судить монарха так суворо!
  
  Бiда над Вiтчизною не згине тодi,
  Велич буде i Сонце.
  Розсiється кайзера зла орда,
  Нехай серце б'ється!
  
  З гарним дiвчиськом ми хвацько пройдемо,
  По наших росiйських просторах!
  I буде нам класно з родиною вдвох,
  Я вiрю, скоро прийде щастя!
  Так дуже красиво хлопчик-термiнатор заспiвав. I рубав японцiв не знаючи жалю та сумнiвiв. Ось це справдi був крутий боєць.
  I зрозумiло, що вiн разом з дiвчинкою таке може показати - вище за клас всього. Ось це справдi хлопчик-термiнатор.
  I дiвчинка також боєць скажемо так вiд Бога.
  I показує реально таке чудове та бойове.
  Немає проти таких дiтей японцям не встояти. I Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова їх рiже.
  Особовий склад у японцiв був вибити i атаки захлинулися. Потрiбен деякий час, щоб пiдтягнути резерви з другого ешелону. I настав тимчасовий затишок. А японцiв полегло близько тридцяти тисяч за день i лише вбитими.
  Отак їм дорого коштує штурм гори Висока. А поки що хлопчик i дiвчинка вiдiйшли на вiдпочинок. Росiйськi солдати оточили їх i почали питати, що й до чого?
  Олег та Маргарита наплели їм казки-небилицi. Потiм поїли рибного супу, i лягли спати.
  I снилося Олегу, що нiби щось трапилося пiд час Другої свiтової вiйни. Що фюрер не став нападати на СРСР, а продовжив вiйну iз Британiєю. Втiм недовго, пiсля розгрому англiйцiв у Єгиптi, i взяття Мальти та Гiбралтару Черчiлль попросив у нiмцiв свiту. I iсторiя пiшла iншим шляхом. Не настiльки кривавому. У нiмцiв виникла велика колонiальна iмперiя. I добряче пiдросла економiка. Але Гiтлер прожив недовго 1950 року помер. I пiсля чого в Нiмеччинi почалися колотнечi. Але так нiчого особливого не трапилося б, якби Сталiн пiд шумок не почав би визвольний похiд до Європи зiбравши величезнi. I радянськi вiйська невдовзi вже були у Берлiнi та Вiднi. Що трапилося далi, Олег Рибаченко доглянути не встиг, японцi знову пiшли на штурм i пролунав сигнал тривоги.
  I ось хлопчик i дiвчинка почали рубати новий японський корпус. I робили це дуже енергiйно своїми мечами. Такi вони, можна сказати, класнi. Ось це воїни юнi та стрiмкi. Працюють iз великою активнiстю. I пiд їхнiми ударами падають та падають японцi. I в самому кожен помах - це сотня зрубаних голiв, або перерубаних навпiл воїнiв країни сонця, що сходить. I вони дiють iз колосальною енергiєю.
  I ще дiти без зайвих церемонiй пускають iз босих пальчикiв нiжок вогнянi та вбивчi пульсари. I тi обрушуються на самураїв з великою i руйнiвною силою. Отак розiйшлися дiти вбивчої сили.
  Олег узяв i заспiвав:
  Ми пiднялися, шаблi в руки взяли,
  Пiднiмалася червона зоря...
  I летiли додолу самураї,
  Пiд натиском стали i вогню!
  I хлопчик продовжував рубати з великою, шаленою енергiєю та силою. I всi падали та падали ворожi солдати. I їх перерубували навпiл. Ось це справдi просто пекельний натиск. I без будь-якого жалю юнi воїни впливають на ворога. I ось коли пульсари довбали, то знову цiла гора обвуглених трупiв.
  Дiвчинка-термiнатор зазначила:
  - На славу царату, хай будуть у нас перемоги!
  Хлопчик-термiнатор пiдтвердив:
  - От саме хай будуть!
  I юнi воїни знову змахнуть мечами. I зрубують з великою люттю ворожi голови. А тим часом японцi вводять у бiй дедалi новi резерви. I лiзуть наче мурахи незлiченнi самурайськi сили.
  I їх багато, цих убитих самураїв. I не тiльки, зрозумiло, багатьох японцiв мобiлiзували. I Олег Рибаченко з силою та люттю рубав.
  Ось зiбралася велика кiлькiсть ворон у небi i цим слiд скористатися.
  Хлопчик i дiвчинка взяли та засвистели. I свистели так стрiмко i пронизливо, що ворони отримали серцевi напади i впали вони на голови японських солдатiв, i пробивали їм голови i проламували черепи. I маса воїнiв пiднебесної iмперiї тривiально загнулася i померла. Ось це було досить здорово.
  Олег зазначив iз посмiшкою:
  - Та шкода вбивати людей, але тут така безладдя що сприймаєш усе наче в комп'ютернiй грi. I не вiдчуваєш жалю.
  Маргарита зiтхнувши вiдповiла:
  - На жаль, це дiйсно черствiє духу вiд подiбних боїв. Стаєш наче машина смертi!
  I дiти стали з новою, шаленою силою рубати i рiзати супротивника. То справдi був високий iнтерес. I водночас жалiсть i сумнiв - адже вбиваєш живих людей. Це не якiсь там бiтi iнформацiї, як у комп'ютернiй грi. Ось такi справи тут творяться.
  Хлопчик i дiвчинка працювали. I їхнi мечi це звичайно щось. А пульсарами та блискавками з босих нiжок вражали артилерiю японцiв. Танкiв ще не було. I авiацiї теж, що спрощував завдання. Але кулемети вже були, хоч їх i мало. Олег подумав, що мабуть саме завдяки наявностi танкiв та авiацiї, вiйськово-економiчна стратегiя про першу свiтову вiйну, цiкавiша, нiж про росiйсько-японську.
  Обидвi вiйни Росiя не змогла виграти через дурiсть елiти та простого народу, який пiддався на обiцянки провокаторiв i влаштував масовi заворушення, якi через непорозумiння називали революцiями. Хоча це дурiсть. З чого це людям бунтувати? I було ж не важко довести обидвi вiйни до перемоги та логiчного кiнця. У всякому разi, росiйська армiя цiлком могла вiдбити Мукенд маючи вдвiчi бiльше солдатiв i артилерiї.
  Ну гаразд, вони гору високу не вiддадуть. I в них недарма є i чарiвнi мечi в руках, i магiчнi перснi на пальчиках босих нiжок. I вони покажуть себе.
  I показують iз вражаючою силою. I дiти-термiнатори дають по рогах японцям. Завалюючи їх навiть не тисячами, а десятками тисяч.
  Так лупцювали, поки й тут не скiнчився у самураїв особовий склад, i вони видихнулися. Сталося сточування вiйськ про росiйськi позицiї.
  I знову пауза у боях. Як то кажуть Ноги не дорахувався шiстдесят тисяч солдатiв i офiцерiв.
  I це велика очевидна шкода. I добряче порiдшали японськi сили по Порт-Артуром. Тепер, щоб продовжувати атаки японцям потрiбнi додатковi пiдкрiплення. Якщо зняти вiйська тi, що протистоять Куропаткiну, то росiяни можуть перейти в наступ. А щоб перекинути новосформованi частини з Японiї потрiбен час.
  Зрештою японцi вирiшили фронт проти Куропаткiна не послаблювати, а перекинути вiйська з Метрополiї.
  Тож Олег i Маргарита мали паузу. Але в холоднiй фортецi особливо робити не було чого. I сидiти скажемо так нудно. Немає телевiзорiв, нi радiо, нi навiть театрiв. Хоча нi, театр у Порт-Артурi був, i навiть iмператриця свого часу дала йому поношенi сукнi.
  Але у будь-якому разi дiтям сидiти спокiйно не хотiлося. I вони вирiшили зробити вилазку. I не просто так, а атакувати японський флот. Який треба сказати був таки сильний.
  Юнi воїни попливли маленьким човном. Японськi кораблi плавали поблизу, i вони чатували, щоб росiяни не прорвалися, або щоб до них не прибули транспорту з продовольством.
  Олег i Маргарита вибрали броненосець побiльше, i упираючись руками та босими пальчиками нiжок видерлися на борт.
  Далi вже пiшла рiзанина. Дiти-термiнари приступили до вирiзування японських матросiв за допомогою мечiв, якi пробивали будь-який метал i плоть, щоправда, поки утримувалися вiд запуску чарiвних пульсарiв.
  Як би там не було, юнi воїни проводили запеклу розбiрку i трощили супротивникiв. I ось вони взяли та всiх перебили. А потiм направили броненосець, а кочегари ще були живi та машинне вiддiлення не було застопорене на сусiднiй корабель. Це треба було визнати хорошим ходом. I ось два броненосцi зiткнулися. Разом вибухнули, броня лопнула i вони почали тонути.
  А безсмертнi дiти зiстрибнули i вважали за краще рятуватися.
  Але цього очевидно мало. I чому ще кiлька кораблiв таким чином не потопити. I дiти зробили те саме ще з "Мiкасо", перебивши всiх матросiв на палубi. Захопивши i зв'язавши адмiрала Того, зiштовхнувши цей броненосець з iншим.
  Таким чином чотири найбiльшi посудини японського флоту були унiчично, а адмiрал взятий у полон.
  I дiти-монстри повернулися iз трiумфом у Порт-Артур. А флот Японiї зазнав непоправних втрат.
  Що ж пiсля такого ляпаса, японське командування не стало чекати, коли прибудуть пiдкрiплення з метрополiї. Вони взяли i зняли половину вiйськ, що протистояли генералу Куропаткiну, розраховуючи, що той виявить пасивнiсть, i кинули їх на штурм Порт-Артура i насамперед гору Висока.
  Ну, а Олег та Маргарита на них уже там чекали.
  Хлопчик i дiвчинка взялися з великим азартом i люттю, рубати мечами, що наступали самураїв. I їхня магiчна зброя стала ще досконалiшою i смертоноснiшою. I ще дiти били з перснiв на босих пальчикiв нiжок убивчими блискавками. Ось такi вони активнi та агресивнi бiйцi.
  Втiм, дiти при цьому й добрi. На вигляд ангели i всерединi у них душi нiжнi, як квiтка. I вони такi чудовi та крутi.
  I ось помахи мечами, i ростуть цiлi кургани трупiв. I валяться i валяться солдати iмперiї Вранiшнього Сонця.
  I ось над ними знову збираються ворони. I це викликає тривогу на душi.
  Росiйська артилерiя теж працює, благо японську дiти пригнiчують ударами пульсарiв та блискавками з чарiвних артефактiв на ногах. I це справдi вбивчий вплив. Не саме скажемо таке просте.
  Але ефективне та руйнiвне. I чого тiльки не робиться. I дiти працюють.
  I Олег Рибаченко взяв i знову заспiвав, пишучи на ходу:
  Проти дракона борються дiти,
  Люто б'ються блискаючи мечами.
  Буде я вiрю спокiй на планетi,
  Топчимо ми повiтря босими ногами!
  
  Дiвчатка це бiйцi рахуй свiтла,
  Рубаються немов реально титани...
  Буде перемога в поемах оспiвана,
  Зваленi в безодню злi тирани!
  
  Що нам дракон хоч голiв мiльйони,
  Ми його смiливо в капусту порубаємо...
  Хоробрих дiтей тiкають легiони,
  Меч-кладенец свiй не затупимо!
  
  Можемо рубатися вiдважно хлопцi,
  Хоч атакує армiя оркiв.
  Черга дай з автомата,
  Щоб битва тривала недовго!
  
  Бог iз нами буде в серцi прекрасному,
  Юнi хлопчики, дiвчатка святi...
  З нами боротися знайте небезпечно,
  З нами Господь на розп'ятий спасiння!
  
  Феї та тролi, теж красивi,
  Ельфи та гноми у свiтi чарiвному...
  З дитячим в атаку йдемо колективом,
  Будемо ми серцем знаю пречистим!
  
  Так що хлопчики, дiвчата б'йтеся,
  Будьте ви з мужнiстю, вiчно гарним...
  I до лiтери слова ви не чiпляєтеся,
  Вип'ємо трохи шампанський грайливим!
  
  Буде перемога над орком, драконом,
  Станемо сильнiшими, красивiшими, добрiшими...
  Злiсний отримає чорт з розгромом,
  Хоча ця битва на жаль лотерея!
  
  Ану усмiшкою ви свiтло осяяте,
  Зробiть хiд дуже сильний та швидкий.
  Господа Бога ви не гнiвите,
  З серцем дитини, нiжною, пречистою!
  
  Ось нарештi засяяли блискавицi,
  Меч вiдокремив люту лють вiд злостi...
  Дiти вiльнi - вiльнi птахи,
  У фарш iз вiдбивними стали дракони!
  
  Батьки на нас бачу дивляться з коханням,
  Їхнi сини, дочки - у кращому свiтi...
  Хоч ми вмилися по вуха кров'ю,
  Буде я вiрю - рай на планетi!
  Ось бiй йшов ще багато годин, поки японцi остаточно не сточилися. I пiхота захлинулась. Точнiше її перелопатiї. I стiльки знищили ворогiв.
  Олег i Маргарита, цього разу не обмежилися горою Висока, i вийшли з Порт-Артура i атакували японцiв, давай їх рубати з жорсткою та агресивною атакою. I давай знову рубати. Разом iз ними боролася цiла дюжина дiтей. Теж хлопчики та дiвчатка босонiж пiшли в атаку, i давай ворогiв рубати. А почну вас руйнувати японцi. I тут дитяча команда у строю. Та й гарнiзон Порт-Артура в атацi.
  I про диво, японцi нарештi не витримали i побiгли. I погнала їхня росiйська армiя. Та й таке буває.
  Олег та Маргарита стали переслiдувати самураїв. Вiйна це цiкаво. Так, у комп'ютерних iграх є такi класнi посилки з силою. Дiти дуже активнi i махають мечами наче лопатями пропелерiв.
  Дiти-супермени так дiють з усiєю феноменальною космiчною силою. I це чудово i круто.
  Ось i битва добiгає кiнця... Хлопчик i дiвчинка стiльки перебили супостатiв iз агресивною силою.
  Коротше кажучи, всiх японцiв перебили. На цьому дитяча мiсiя закiнчилась. I вони повернулися до бази.
  А пiсля цього вже i Куропаткiн змiг самураїв добити, i Порт-Артур було деблоковано.
  I далi все було куди легше... Прийшла ескадра Рiздвяного i пiсля чого Японiя була бита на море.
  Було пiдписано мир. Японiя вiддала Росiї Тайвань та Курильську гряду. I Росiя взяла пiд контроль Маньчжурiю та Корею.
  I в Росiї зберiгся абсолютизм. I на цьому iсторiя змiнилася, але вже iнша потрiбна розповiдь.
  . РОЗДIЛ No 18.
  Ну, що це i є нова мiсiя Олега Рибаченка. У разi ще одна iсторiя, але з альтернативна, а космiчна. Що ж це цiкавiше?
  Хлопчик i дiвчинка подорожують на зорельотi. Дiти в однiй каютi та рiжуться у стратегiю. Штампують космiчнi кораблi та борються. I це цiкаво. Першими бiй розпочали одномiснi винищувачi. Вони рубалися у космосi. I креслили у вакуумi вогнезарнi смуги, що розлiталися гiперплазмовими уламками наче рiзнокольорове конфеттi.
  У бiй вступали i катери, i фрегати. Першими билися бойовi дрiбнiшi зiркольоти. Iшов такий забористий трешок. I стiльки збитих машин, i розколотих на частини з електронними юнiтами.
  Олег зазначив iз посмiшкою:
  - Науковий прогрес розвинувся, а вiйни лишилися!
  Маргарита хихикнула i сказала:
  - Та вже у всесвiтi такий закон - суцiльнi вiйни! I це нам гiрко!
  Хлопчик i дiвчинка продовжували рубатися у комп'ютернiй стратегiї. Ось вискакували i крейсера, i броненосцi. А за ними i навiть космiчнi лiнкори - якi виглядають немов монстри. Ось справдi пiшла руйнiвна дiя.
  Олег зазначив:
  - Гра кумедна! Тут можна проганяти технологiї багато разiв.
  Маргарита вiдзначила з дитячою посмiшкою:
  - Не без цього! Але будь-яка гра не замiнить реальнiсть!
  Дiти продовжували кумедну розвагу. Справдi, хоч їм i багато рокiв, але хто вiдмовиться вiд такої розваги? Вiйни особливо зорянi так захоплюють.
  Олег Рибаченко подумав, що, можливо, Путiн так довго воював з Україною, що йому сподобалося розважатися грою у вiйну. Тим бiльше сам не отримуєш, i своїх дiтей на фронт не посилаєш. А ось Сталiну менш як чотири роки Великої Вiтчизняної Вiйни вистачило i вiн продовжувати, воювати з Америкою та її союзниками не захотiв! Потiм була ще вiйна в Кореї, але її вели не самi радянськi вiйська, а проксi-сили, Пiвнiчна Корея i Китай. А Радянський Союз пiдтримав лише авiацiєю. Але теж вiйна вийшла кровопролитною. Хоча найкривавiшою була пiсля Другої свiтової вiйни росiйсько-українська. I це велика трагедiя.
  Олег i Маргарита тим часом рiзалися у вiртуалку. Дуже красиво було колись вибухали термокварковi ракети. Вони спалахували немов надновi зiрки. I це реально так палахкотiло, нiби розквiтали реальнi бутони на чорному оксамитi. Ось наскiльки це було здорово. I красиво без будь-яких поблажок.
  А як чудовi рiзнокольоровi смуги вiд бластерiв, i лазерiв i мазерiв. Ось це i справдi така нищiвна дiя, i величезна голограма комп'ютера де вiдбувається подiбна гра спалахує.
  Олег облизує губки i вимовляє:
  - Оце триганометрiя!
  Маргарита смiється i вiдповiдає:
  - Так саме так!
  Вiчнi дiти грають i намагаються свої зорельоти покращити. Зокрема чому б, наприклад, не зробити силове поле навколишнє великi кораблi - пiвторамiрним. Це також була б велика сила. I можна вiдзначити колосальнiша. I вiдбивала б майже всi атаки.
  Хоча i проти нього можна застосувати спецiальнi, гiперхроноплазмовi ракети. I цi види озброєнь впливають на якийсь час, i здатнi викликати чималi завихрення у вакуумi.
  Олег з посмiшкою, яка сяяла перлами дитячих, але досить великих зубiв, заспiвав:
  Є у людства, технiка залiзна,
  Безумовно потрiбна, i дуже корисна.
  Все ж менi приємнiше, дива народнi,
  Скатертина-самобрана, туфлi швидкохiднi!
  Маргарита з ентузiазмом продовжила:
  - Вiрю що з казкою, люди не прощаються,
  I друзями вiрними назавжди залишаться!
  Грати ще можна було довго, але пролунав сигнал - транспортний зорелiт прибув. I значить час вивантажуватись. I дiти попрямували до виходу.
  Олег був у одних шортах, а Маргарита у легкiй тунiцi. Дiти розумiється босонiж. I не дарма, адже так ходити i спритнiше i приємнiше. А в небi над планетою чотири сонця. Одне свiтило червоне, iнше - жовте, третє - зелене, четверте - синє. I вони виблискують надзвичайно яскраво.
  Голi ступнi хлопчика i дiвчинки стало припiкати, але вони в них за довгi роки ходiння босонiж, за будь-якої погоди такi огрубiлi, що дiти просто не звертають уваги. I човгають своїми засмаглими нiжками по розпеченiй поверхнi космопорту. I це виглядає дуже здорово.
  Олег зауважив:
  - Добре коли круто так ось незвичайно!
  Маргарита погодилася:
  - Це чудово!
  Дiтям попався на шляху страус iз трьома головами. Вiн видно прийняв їх за знаменитостей та попросив автограф. Пiсля чого юна команда рушила далi. Повз них промайнув пiнгвiн iз двома щупальцями кальмара на головi. I вiн прошипiв:
  - Ходи задом наперед,
  Роби все навпаки!
  Олег з посмiшкою пискнув:
  - Оце кадр! Дивний!
  Маргарита хихикнула:
  - Космiчний екстремал!
  Юнi воїни продовжили рух далi. Ось двi черепашки пролiтали з хвостами крокодилiв. Далi вже пара ельфiв - юнак та дiвчата. Вони схожi на людськi, дуже гарнi пiдлiтки, але з вушками рисi. Теж чудовi екземпляри.
  Олег iз посмiшкою зазначив:
  Немає прекраснiшої матерi-Ельфiї,
  За неї бiйся ти пацан...
  У свiтобудовi немає країни красивiшої,
  Нанеси по орках злим удар!
  Маргарита з несподiваним серйозним виглядом помiтила:
  - А ти забув у чому полягає наша мiсiя?
  Хлопчик-термiнатор згадав:
  - Ну-так, звичайно! Ми маємо знайти викрадену галактику! Вона начебто помiщена в невелику кульку. - юний воїн озирнувся i спитав. - Як ти гадаєш, хто його викрав?
  Дiвчинка-термiнатор вiдповiла:
  - Думаю, чи Баба Яга, чи стара Шапокляк! Вони обидвi на цi капостi здатнi!
  Олег посмiхнувся i спитав:
  - А що на цiй планетi Баба Яга?
  Маргарита хихикнула i вiдповiла:
  - Нi, тут саме Стара Шапокляк. I її пiдозрюють у крадiжцi галактики!
  Хлопчик-воїн вигукнув:
  - Оце так... Вона я знаю шкiдлива!
  Маргарита пiдтвердила:
  -Як вона спiвала: хто людям допомагає, той витрачає час даремно! Хорошими справами - прославитись не можна!
  Олег зазначив:
  - Здається, я вiдчуваю де тут стара Шапокляк! Ай-да за мною!
  I хлопчик-термiнатор узяв. Дiвчинка пiшла за ним. Перед дiтьми розкинулося класне космiчне мiсто. У ньому часто вулицями тiк асфальт. Причому струменi були рiзних кольорiв та вiдтiнкiв. Нагадували вони кольори веселки, i це дуже гарно.
  А будинки такi дивовижнi. Одне типу гайок, що стоять боком один на одному. Iнше нагадує три складенi пiрамiдою пенали, третє немов стiл, з нiжкам, пiд яким пролiтають швидкiснi машини. Були тут i чудовi палаци, що нагадують версальськi та ермiтаж.
  А фонтани якiсь фасмогоричнi. I в iнших струменi йдуть заввишки кiлометр. Ось це справдi чудово. I струменi на чотирьох сонцях переливаються наче дiаманти. Таке ось чудове творiння рук не людських.
  Статуй багато. Однi статуї ельфiв i тролiв схожi на людей, лише дуже гарнi, а iншi з незнайомих, чудових та химерних представникiв флори та фауни. Статуї покрили або позолотою, або невiдомим на землi яскраво-жовтогарячим металом, або платиновим покриттям, або сяють металом кольору рубiну або смарагду.
  Так усе при цьому гарно. Ось, наприклад, йде сумiш жирафа камбали з нiжками павука. I це незважаючи на незвичайнiсть цiєї форми життя чарiвно.
  Олег iз посмiшкою зазначив:
  - Ось яка рiзноманiтнiсть форм, i це скажемо так чудово!
  Маргарита вiдзначила:
  - Та це чудово! Але де ти плануєш шукати Шакопляка?
  Хлопчик-генiй показав свою руку з браслетом i включив голограму, помiтивши:
  - Ну, де стара може бути на техногеннiй планетi? Звичайно ж у молодильнику, найкращому!
  Дiвчинка-войовниця зi смiшком вiдзначила:
  - Що ж! Це логiчно! А взагалi, коли в минулому життi я почала старiти, то сильно закоплексувала. I була згодна на все, аби не стати горбатою потворою. I навiть погодилася стати дiвчинкою, i виконувати незлiченнi мiсiї аби не було такого страшного.
  Олег вiдзначив зiтхнувши:
  - Та нiчого гiршого вiд старостi немає! Старiсть це навiть поганiше, нiж тисяча Гiтлерiв!
  Маргарита засмiялася i вiдповiла:
  - Тисяча Гiтлерiв обов'язково переберуться i перегризуться мiж собою!
  Повз них пролетiв лiтальний апарат, що нагадує позолоченого красу з плавниками усипаними алмазами. Але це був не iнопланетянин, а штучний лiтаючий засiб. I вона справдi виблискувало i переливалося.
  Вилетiла голограма i гарна дiвчина з вушками рисi та крильцями прочирикала:
  - Вiддаючи свої грошi нам, ви збагачуєте себе, ми зробимо вашi грошi - у квадрiлiон разiв бiльше!
  Олег зазначив:
  - Чудово! Вони навiть МММ переплюнули!
  Маргарита засмiялася i прочирикала:
  - У МММ немає проблем! Нас знають усi! Ми змогли заробити для себе, ми зможемо заробити для вас! Ми зробимо ваш золотий ваучер!
  I дiти взяли та хором розсмiялися. Виглядало таке смiшно.
  Ось повз них проплив храм. Вiн був присвячений якiйсь язичницькiй богинi. Його позолочений купол вiнчала яскраво-жовтогаряча статуя дiвчини з крилами i двома мечами в руках усипаним камiнням сяючим яскравiше, нiж дiаманти. Та ще на чотирьох сонцях.
  Маргарита вiдзначила:
  - Та погодься, як часом чудово, може бути язичництво!
  Олег зауважив:
  - Та язичництво... Воно бiльше схоже на правду, нiж монотеїзм!
  Дiвчинка-войовниця запитала:
  - А це чому ще?
  Хлопчик-воїн логiчно вiдповiв:
  - Бардака в свiтi занадто багато! Якби у свiтi був тiльки Один Всемогутнiй Бог, хiба вiн би таке припустив?
  Маргарита вiдповiдно кивнула:
  - Я думаю нi! Адже вiдповiдальнi правителi у своїй країнi порядок тримають. А безвiдповiдальних тривiально скидають!
  Олег усмiхнувся i заспiвав:
  Народ тобi не винищити,
  З великою ганьбою будеш скинутий...
  Свободу нашу не вбити,
  Народом усiєї Землi вiдкинуто!
  Маргарита енергiйно пiдтвердила:
  - Та влада не просте слово! Вище вона закону!
  Хлопчик-термiнатор заперечив:
  - Ось якраз закон, причому справедливий має бути вищим за владу!
  Вони пролiли ще багато. Ось повз пронеслася шахова дошка з фiгурками. Вони схожi на людськi шахи, лише набагато рiзноманiтнiшi. Тут були i блазнi, i генерали, i офiцери, i капрали, i гаубицi, i колiсницi, i мортири, лучники, пращики, кардинали i вiзки, i верблюди. Так набiр сильний i дуже вражаючий.
  Олег помiтив iз посмiшкою:
  - У такi шахи я б iз задоволенням пограв би!
  Маргарита кивнула:
  - Та й я б теж...
  Хлопчик-термiнатор заспiвав:
  Свiт не шахова дошка,
  I не кожен гравець король...
  На душi як кинджал туга,
  I амбiцiї множить на нуль!
  Дiвчинка-термiнатор зазначила:
  - Та без амбiцiй не можна. Поганий той солдат, що мрiє стати генералом. Так казав здається Олександр Суворов!
  Олег помiтив iз милими виглядом:
  - А є i продовження цiєї приказки. Поганий той генерал, що мрiє стати диктатором!
  Маргарита засмiялася:
  - Та це вiрно помiчено! Насправдi має бути кожен солдат генералом, якщо не животом, то головою!
  Дiти продовжили полiт. Ось попереду вже будiвля молодi. Вона нагадувала пiрамiду iз семи величезних бутонiв. Верхнiй був малим та у мiру руху вниз вони розширювалися. I це виглядало гарно.
  Дiвчинка запитала:
  - Найкращий молодильник?
  Хлопчик пiдтвердив:
  - Та найкращий!
  Маргарита логiчно помiтила:
  - Але ж вона не буде, в ньому цiлу добу сидiти? Може, вона з нього змоталася?
  Олег вигукнув iз посмiшкою:
  - Може бути. Але сумнiваюся, що вона з молодильника пiде, не нашкодивши.
  Дiвчинка кивнула:
  - Звучить логiчно. А поки що все спокiйно! Ти перевiряв?
  Хлопчик-термiнатор пiдтвердив:
  - Та подiй там не було. Чи Шапокляк ще не встигла нагадувати чи...
  Маргарита додала:
  - Її там нема! Ось що я конкретно думаю. Може, ми пiшли хибним слiдом?
  Олег хихикнув i вiдповiв:
  - Все неможливе, можливо, знаю точно!
  I ось дiти-генiї пiдлетiли до молодика. Там їх зустрiли два бойовi роботи. Вони були у виглядi гарних дiвчат, тiльки не з вушками, а орлиними носиками. I теж крильця немов у метеликiв.
  Послiдувало питання:
  - Куди молодi люди?
  Маргарита з усмiшкою вiдповiла:
  - Хочемо подивитися, що там вiдбувається!
  Роботи-дiвчата вiдповiли:
  - Судячи з вашого вигляду, ви неповнолiтнi. А неповнолiтнiм заборонено проводити операцiї з омолодження!
  Олег з усмiшкою вiдповiв:
  - Так ми зараз i так досить молодi. Але ми працюємо слiдчими з особливо важливих справ i шукаємо небезпечного злочинця!
  Дiвчина-роботи буркнули:
  - А документи у вас є?
  Хлопчик-термiнатор взяв i клацнув пальцям i в його руках з'явилася позолочена картка. Дiвчинка Маргарита взяла i те саме зробила, показавши свою картку, де здавалося, що в неї повноваження теж є. Насправдi дiти-генiї вже багато мiсiй здiйснили, i природно обзавелися скоринками всiх видiв.
  Роботи-дiвчата мигнули перевiрили сканером картку, i прочiркали:
  - Проходьте! Бажаємо зловити злочинця!
  Олег i Маргарита клацнули босими пальчиками нiжок. I увiйшли до молодильника. Усерединi це мiсце нагадувало чимось просунутий науково-дослiдний центр. I стiльки в ньому було рiзної електронiки та обладнання, часто загадкового призначення.
  Маргарита вiдзначила:
  - Та тут такий простiр для хакерiв! Стiльки комп'ютерiв!
  Олег iз посмiшкою зазначив:
  - Оце так, де комп'ютери, там i хакери! Що це смiшно!
  Дiти рушили молодиком. Олег увiмкнув програму пошуку штучним iнтелектом. З його допомогою вiн шукав Шапокляк. А вона могла i змiнити зовнiшнiсть. I зробити собi мордочка iншу, i навiть змiнити форму тiла.
  Маргарита оглядала технiку. Навiть зробила завмер. Вона була досить досконала. Комп'ютери працювали на ультрафотонах i гiперплазмi, що забезпечувало їм хорошу швидкодiю. I не тiльки, але ефективне таке.
  Дiвчинка теж проводила перевiрки та бази даних. Хтось тут побував, i що скористався молодильником. I також пiдключивши туди штучний iнтелект. Але поки що слiдiв Шапокляк не знаходилося. Хоча комп'ютерна база даних i говорила, що ця кумедна, але небезпечна мультяшка прибула на цю планету. Маргарита подумала, що Шапокляк могла й ранiше помолодитися в якомусь просунутому свiтку. А так у неї енергiї на п'ятьох пiдлiткiв.
  Може, бути вона ще мультяшкою i не може омолодитися такими ж методами як люди або не просунутi цивiлiзацiї.
  До речi, ельфи та тролi мають особливiсть зовнi не старiти.
  Як до речi i хобiтi. Останнi зовнi схожi на дiтей, i босими п'ятами хизуються весь час за будь-якої погоди.
  Дiти перевiрили i базу даних, i у режимi форсування, всi вiдеозаписи. I так Шапокляк i не знайшли. Зате дещо з'ясувалося.
  Виявляється, два днi тому тут побувала Баба Яга, i справдi помолодилася. Нинi їй на вигляд не бiльше тридцяти. I вона має таке яскраве мiдно-червоне волосся. I симпатична краля.
  Олег зазначив iз посмiшкою:
  - Ефект Колумба! Шукали ягоду, а знайшли гриб!
  Маргарита хихiкнула i вiдзначила:
  - Це як у дитинствi! Ми тодi спiвали: за одним не гонка, зловиш порося!
  Хлопчик-термiнатор з усмiшкою додав, i заспiвав:
  - Порося не бiда, буде смачна їжа!
  I дiти-генiї закiнчили перегляд. Морозильна будiвля величезна, i в нiй вiддiлень багато. Але за допомогою голограм та вiдео, та сканера це зробити можна дуже ефективно! I головне швидко.
  Пiсля чого юна команда взяла та залишила морозильник. Їх привiтало проводжали.
  Олег зауважив:
  - Можна, вирахувати i Бабу Ягу. Але що з нею робитимемо якщо вона теж стягнула галактику?
  Маргарита вiдзначила з посмiшкою:
  - Галактику мiг викрасти лише один злочинець. Але це дуже круто. I ми можемо там вирахувати, хто це мiг би зробити!
  Юнi слiдчi почали перевiряти в базi даних, чи не встигла Баба Яга покинути планету.
  Олег просканував... Нi, схоже, не покинула, це точно. Або так змогла все змiнити. I тiлесно, i ДНК, i це можна пiдробити.
  Маргарита вигукнула з усмiшкою:
  - Ми її обчислимо! I спiймаємо в силу!
  Дiти рушили далi. Де шукати Бабу Ягу, це риторичне питання. Вона може бути будь-де. Але у Олега таки була своя версiя:
  - Вона швидше за все у казино! Причому, зрозумiло, у найкращому i престижному!
  Маргарита хихiкнула i вiдзначила:
  - У казино? А чому ти так думаєш?
  Хлопчик-термiнатор вiдповiв:
  - Це найлогiчне припущення. Тим бiльше, у Баби Яги деякi магiчнi здiбностi є, i грiх ними не скористатися з метою збагачення!
  Дiвчинка-генiй поскребла свiй лобик, почухала потилицю i вiдповiла:
  - Що ж звучить логiчно. Тiльки от не ж вона сидiтиме там пару дiб поспiль?
  Олег хихикнув i вiдповiв:
  - Якi й тиждень сидять i навiть бiльше. От скажи, що вважається в казино справжнiм гравцем?
  Маргарита з усмiшкою вiдповiла:
  - Той хто грає на суму, що перевищує весь стан!
  Хлопчик-термiнатор засмiявся. I його усмiшка була веселою.
  I ось у гiпернетi з пошуковика було виявлено найпрестижнiше i найбiльше казино на планетi. До нього ще треба полiтати.
  Олег та Маргарита просто вирiшили доїхати. Тут були рiзнi види транспорту. Зокрема, i метро. Вона є i пiдземна i наземна. Очевидно бiльш швидкiсне нiж у земних мiстах двадцять першого столiття i перетинає всю планету. Хоча метро пiдземне в будь-якому випадку не найшвидший транспорт, оскiльки станцiй багато i на них людям чи iнопланетянам, ельфам чи тролям, i проти казкових iстот потрiбно дати час, щоб вийти.
  Є й надземне метро, воно теж ефектне на вигляд. Але також багато зупинок. Але з нього зате з висоти можна милуватися мiстом i дивними краєвидами.
  Маргарита заперечила:
  - Давайте краще надземне!
  Олег кивнув:
  - Що ж хоч помилуємося чудовими краєвидами. Поки що у нас досвiд вiдвiдування високорозвинених, космiчних свiтiв не надто великий!
  I дiти попрямували станцiї наземного метро, де вже повно рiзношерстої публiки. I це виглядало дуже гарно.
  I тут юних слiдчих гукнули. Перед дiтьми з'явився Чебурашка. Саме такий як у мультфiльмi з великими вушками, звiрятко зi свiтло-коричневою вовною. Досить симпатичний.
  Вiн простяг Олег лапу i сказав:
  - Я вiдома мультяшка, знаменитий Чебурашка!
  Хлопчик-термiнатор хихикнув i вiдповiв:
  - Я воїн не на грiх, чудовий Олеже!
  Маргарита посмiхнулася i вiдповiла:
  - Здорово! Ось ми та Чебурашку зустрiли. А де крокодил Гена?
  Звiрятко з великими вушками вiдповiв:
  - Вiн зараз на iншiй планетi. Шукає там Шапокляк. А що це вам цiкаво?
  Олег з усмiшкою вiдповiв:
  - Ми й самi Шапокляк шукаємо! I справа великої державної ваги!
  Чебурашка скептично зауважив:
  - Якщо йдеться про крадiжку галактики з музею - космiчних свiтiв, то це зробив хтось, можливо, бiльш технотронно просунутий. Наприклад, Шредер! Або антиплащ!
  Маргарита хихикнув вiдповiла:
  - Якщо треба ми та їх перевiримо! Але поки що треба сказати, що вiдеокамери бiля музею бачили двох головних лиходiїв - Шапокляк та Бабу Ягу!
  Чебурашка хихикнув i прочiрикав:
  -Вони це можуть. Але дiють напевно за чиїмось завданням!
  Олег енергiйним кивком голови пiдтвердив:
  - Це зрозумiло можливо! Але у будь-якому випадку треба спочатку знайти виконавцiв.
  Звiрятко з вушками вiдповiв:
  - Шапокляк, можливо, теж на це планетi. Ви куди зараз зiбралися?
  Маргарита з усмiшкою вiдповiла:
  - У найпрестижнiше казино!
  Чебурашка з посмiшкою пискнув:
  - Тодi я з вами! Не виключено, що там можуть бути обидвi мегери!
  Олег пiдтвердив кивком свiтленької головки:
  - Те, що вони могли дiяти удвох, я не виключаю! Як то кажуть - два чоботи - пара!
  Маргарита хихiкнула i вiдзначила:
  - Тодi давай замовимо таксi! Якось у загальному вагонi не престижно. Та й запахи можуть бути поганi!
  Дiти-слiдчi взяли i викликали i справдi машинку здатну лiтати. Чебурашка не заперечував.
  I вони вдруге сiли на апарат, що скидався на лiтаючу тарелку. Водiя у таксi не було - керував штучний iнтелект. У цьому були свої плюси - не треба платити чайовi, але й мiнуси також. Оскiльки Олег та Маргарита виглядали зовнi як неповнолiтнi теж їм за законом належала знижка у таксi на дев'яносто вiдсоткiв. А ось Чебурашкою виникли проблеми. Адже вiн звiрятко загадкового i виду i вiку.
  Втiм, Чебурашка не знiяковiв i вiдповiв:
  - Поїду як дорослий! Адже я не жебрак! Сам за себе заплачу!
  На тому й вирiшили. Пiсля чого таксi-дисколет iз прозорими стiнами вiдiрвалося вiд покриття i плавно, але швидко помчало розсiкаючи повiтря, мiсцевої планети.
  . РОЗДIЛ No 19.
  Дiти-генiї милувалися краєвидом. Пiд ними розкинувся мегаполiс великої, багатої, технологiчно розвиненої планети. Тут було хоч як дивно багато храмiв рiзним богам. Але язичництво це свого роду мода. Тим бiльше бiльшiсть богiв не вигадка, а iснує насправдi, такi ось надрозвиненi iстоти, якi мають силу i можуть впливати.
  Храми треба сказати красивi, i богинь набагато бiльше, нiж богiв-чоловiкiв. Ну, є ще й боги середнього роду. У всесвiтi iснують i тристатевi раси.
  А ось з великою кiлькiстю статей зустрiчаються рiдко. Все ж таки є поняття еволюцiї. I еволюцiї i вдосконаленню пiддаються i душi. Та й боги у тому числi. Як мовиться - зростання та вдосконалення за божественною лiнiєю.
  Тому велика кiлькiсть храмiв зовсiм не ознака вiдсталостi цього строкатого свiту.
  Будинкiв теж дуже багато рiзних та барвистих. Деякi у формi матрьошок, iншi бiлочок та зайчикiв iз хвостами павичiв. Є будiвлi у виглядi крокодилiв, що лежать один на одному, i багато чого ще. Тут найбагатший скажемо арсенал архiтектурний ансамблiв. I виглядати шикарно та красиво.
  Багато верхiвки проходить ниток повiтряного метро. На них з великою швидкiстю немає напiвпорожнiх вагонiв з прозорими стрiмками. Немов акварiуми на рейках, причому не торкаючись.
  Чебурашка чий досвiд подорожi iншими свiтами був бiльш, нiж у Олега i Маргарити зазначив:
  - Досить давня технологiя! Будувалося коли цьому свiт був не таким уже й розвиненим. Зараз волiють просто лiтальнi апарати, а ще в бiльш розвинених свiтах використовую i нуль-перехiд.
  Олег уточнив:
  - Це типу миттєвої телепортацiї та перенесення з одного мiсця на iнше?
  Чебурашки кивнув:
  - Так! Типу того! Погодьтеся це теж дуже здорово! I головне практично!
  Маргарита хихикнула i прочирикала:
  - Теорiя це - добре, а практика ще краща!
  Мегаполiс продовжував пливти. Вдалинi було видно три статуї - красива дiвчина-ельфiйка, не менш прекрасний юнак-троль оголений до пояса, i м'язистий хлопчик-хоббiт в одних лише шортиках. Це свого роду символ примирення трьох рас. Особливо часто воювали ельфи та тролi. Причому останнi теж були земними мiрками вродливi. На вiдмiну вiд людських казок, де толлей зазвичай малюють виродками. Що треба сказати не справедливо.
  Статуї були вiдлитi з рiзних металiв пiд колiр веселки, i посипанi такими ж рiзнокольоровими дорогоцiнними каменями. I вони заввишки в добрий Еверест - якщо не бiльше, кiлометрiв то за десять.
  I височiють над рештою споруди. Тут вдома не надто високi, хоч i досить високi, але все ж таки не такi як фiльм п'ятий елемент. Коли це виглядало навiть швидше страшно i потворно, нiж грацiозно.
  А так був прекрасний свiт, в якому на однiй планетi вживалися i ельфи i тролi i кiлька iнших рас крiм туристiв. I це здавалося надзвичайно здоровим.
  Олег зазначив iз посмiшкою:
  - Який прекрасний цей свiт подивiться! Який прекрасний цей свiт - неначе утопiя!
  Маргарита єхидно зазначила:
  - Але грошi в ньому все-таки є, значить не все так i здорово!
  Чебурашка засмiявся i помiтив:
  - Грошi навiть у комунiстичних свiтах є. Там правда багато людей чи iнопланетяни навiть не працюють фактично, а грошi одержують. Поставиш лише один лайк натисканням кнопки або думкою на мiсяць i тобi нараховують чималу зарплату. А цiни на багато символiчних товарiв i щороку знижуються!
  Олег розсмiявся i вiдповiв:
  - А був час i цiни знижувалися! Це як за Сталiна!
  Маргарита хихикнула i заспiвала:
  - Перша проталина! Похорон Сталiна!
  Чебурашка помiтив iз посмiшкою:
  - Хочете я вас зi Сталiним-мультяшком познайомлю?
  Хлопчик-термiнатор помiтив:
  - Ось вiн якраз i мiг викрасти галактику! У нього амбiцiй вищий за дах!
  Дiвчинка-термiнатор додала зi смiшком:
  - Але ж правда! Виходить надзвичайно круто!
  Чебурашка посмiхнувся i помiтив:
  - Так у Сталiна можуть бути бандитськi замашки, але все-таки я думаю, вiн не пiде на крадiжку галактики. А ось Кощiй Безсмертний може. Але вiн надто помiтний, щоб красти особисто. Тож Шапокляк та Баба Яга могли б його замовлення i виконати!
  Олег крикнув роботу, який керував повiтряним таксi:
  - Додай ходу до центрального казино!
  У вiдповiдь почулося пискання:
  - Я думала, що вам хочеться помилуватися чудовим краєвидом!
  Хлопчик-термiнатор рiшуче заявив:
  - Справi час - потiсi годину!
  I дископодiбне таксi взяло та прискорилося. I пiд ним узяли i замиготiли рiзнокольоровi та химернi квартали чудового мегаполiсу. Що виглядало надзвичайно красиво i водночас стомлювало погляд.
  Маргарита вiдзначила:
  - Чарiвний виходить пасаж! Ми можемо побачити багато цiкавого!
  Олег заперечив:
  - Коли так швидко мчимо, то розглянути будь-що, дуже складно. Ось дивно, чому ми майже не вiдчуваємо прискорення?
  Кiбернетика вiдповiла:
  - Тут антиiнерцiйне поле у кабiнi!
  Маргарита вигукнула:
  - Вау! До чого дiйшов прогрес!
  Чебурашка зазначив:
  - I крутiше технологiчнi фiшки в iнших свiтах є! Це ще не межа досконалостi!
  Олег iз милою усмiшкою зазначив:
  - Досконало немає межi. I я думаю абсолютної досконалостi не буває. Як кстаї та абсолютного всемогутностi!
  Маргарита пiдтвердила:
  - Та абсолютна всемогутнiсть недосяжна, хоча б через парадокс: чи може Бог викувати ланцюг який вiн не змiг би порвати!
  Чебурашка зауважив:
  - Це цiлком розумнi мiркування, але з погляду практичної цiнностi - скажiмо прямо - порожня гра розуму!
  Олег хотiв на це щось сказати, але з'явилося на горизонтi центральне казино. Воно було величезним i нагадувало за формою велетенських розмiрiв царську корону. I сяяло, i навiть дуже повiльно вона оберталася.
  Олег iз захопленням вигукнув:
  - Асала де бiста!
  Маргарита кивнула:
  - Так! Виглядає красиво!
  Чебурашка зауважив:
  - I Баба Яга та Шакопляк можуть спробувати застосувати свої здiбностi для виграшiв, але... У казино встановлено спецiальне сильне поле, яке нейтралiзує магiю. Так вони можуть розраховувати лише на свiй природний розум, навички та досвiд сторiч.
  Олег хихикнув i заспiвав:
  Хлопчика крутiше не знайти,
  Не витрачайте час дiти.
  Йому не бiльше тридцяти,
  Виповнилося сторiч!
  Маргарита вiдзначила:
  - А тепер може бути давайте в казино їх знайдемо. Може, галактика у них прямо на шиї виявиться як медальйон!
  Чебурашка згiдно кивнув:
  - Звучить, дуже логiчно! Спробуємо здiйснити розвiдку.
  Бiля входу вiком нiхто не цiкавився, але охорона вiдсканувала щодо зброї. Мовляв, дiйсно, той, хто програв, може почати стрiлянину. Це навiть виглядало якось цiлком логiчно.
  Охоронцi були роботами, скорiше витонченими, нiж жахливими на вигляд.
  Плюс невелика плата за вхiд. I двоє вiчних дiтей та мультяшка з великими вушками увiйшли до розкiшної зали. Точнiше спочатку пiшли коридорами. I тi дуже багато прикрашенi та розфарбованi. Справдi це нагадувало царський палац, лише яскравiше i розкiшнiше, нiж наприклад Ермiтаж чи Петергоф. Стiльки тут було великого, штучного дорогоцiнного камiння, i статуй i ваз з квiтами з самоцвiтiв та iншого.
  Та й звичайно iгровi зали, де якихось iгрових автоматiв не було. I традицiйна рулетка, чи однорукi бандити лише невелика кiлькiсть. Ну i зрозумiло на кожному розi вiконця, де роботи-касири пропонувалося обмiняти грошi на фiшки.
  Олег з усмiшкою зауважив:
  - Може, у рулетку зiграємо!
  Маргарита хихiкнула i вiдзначила:
  - Так-но? Ти що хочеш все здути?
  Чебурашка зауважив:
  - Є одна система гри, при якiй ти багато не виграєш, але й не програєш. Але ж вона не для азартних людей!
  Олег кивнув:
  - Та я цю систему знаю. Але ж у мене насправдi зовсiм iнша є iдея!
  Маргарита засмiялася i вiдзначила:
  - Хороша є iдея... А я думаю нам слiд знайти швидше за все Шапокляк та Бабу Ягу!
  Чебурашка зазначив:
  - Казино велике i так ви занадто довго шукатимете!
  Олег рiшуче заявив:
  - Шукаємо за допомогою штучного iнтелекту!
  Маргарита засмiялася i вiдповiла:
  - Оце хороша iдея!
  Але знайти було непросто, тим, що тут поле глушило будь-яку електронiку. Довелося просто обминати зали казино, розраховуючи на авось.
  Крiм того Олег прислухався де бiльше шуму, i можливо до тих, хто найчастiше виграє, i це теж мало щось пiдказати!
  Хлопчик був як то кажуть на слуху. I ось вони втрьох обминали казино. Шльопалися босi, дитячi нiжки, i м'якi лапки звiрка невiдомої породи.
  Олег почував себе окриленим. Дуже багато було найрiзноманiтнiших видiв гральних автоматiв. I карти рiзних мастей та розмальовок лiтали повiтрям. I кiлькiсть портретiв голографiчних карт та рiзноманiтнiсть фарб просто зашкалювала. I тут були види озброєнь, причому якихось видiв не траплялося. I це дуже чудово. I уявiть це все так i кружляло, i перекручувалося.
  Олег зауважив:
  - Чудове казино... Навiть занадто!
  Маргарита погодилася:
  - Навiть очi вiд можливостей розбiгаються. Коли стiльки рiзних автоматiв, то просто несусвiтне вiдбувається жах!
  Чебурашка зауважив:
  - Буває й бiльше! Хоча тут їх справдi багато.
  Голограми рiзних карт i кубикiв, i космiчних кораблiв раз у раз викручувалися, то з'єднувалися, то розбiгалися, то ще якось химерно носилися повiтрям. Подекуди пiдсвiчувалося гелiєм або надсильними лампами.
  Вiчнi дiти хихикали та захоплювалися. Що тут було таке - просто неповторне.
  Олег узяв i заспiвав:
  Казино, казино, казино,
  Це музика, пiснi, вино.
  Це сльози втрачених рокiв,
  I удачi щасливий квиток!
  Маргарита хихiкнула i вiдзначила:
  - А що - чарiвно!
  I дитяча команда розреготалася. Насправдi було весело i весело.
  I коли в повiтрi крутилися рiзного роду фiшки та бонуси. I тут зненацька з'явилася баба Яга.
  Це була жiнка не старша тридцяти, дуже агресивно-красива та з мiдно-червоним волоссям, хто майорiли у потоках вiтру що давала аеродинамiчна труба та що скидалося на пролетарський прапор.
  Не скажеш, що це традицiйний персонаж, симпатична краля. Але пазурi у неї на руках нафарбованi та довгi.
  Маргарита подивилася на Бабу Ягу i вiдзначила:
  - У неї немає галактики. Вона принаймнi iз собою її не носить.
  Олег кивнув iз усмiшкою:
  - Та й сканер каже, точнiше показує подiбне, таку масу як галактика i не приховаєш!
  Вiчнi дiти розгубилися, як у цей момент на них щось упало згори. Хлопчик та дiвчинка ледве встигли вiдскочити. I впала на пiдлогу казино важка брила льоду. Кольорова мозаїка трiснула, посипалися бризки. Клiєнти казино, а вони рiзношерстi завищали i кинулися вбiк.
  Почувся брязкiтливий голосок:
  - Хто людям допомагає,
  Той витрачає час дарма.
  Хорошими справами,
  Уславитися не можна!
  Уславитися не можна!
  I ось вона Шапокляк, правда не старенька, юна i вродлива дiвчина, на вигляд як пiдлiток вискочила з кута. I обдала Чебурашку помаранчевим кремом.
  Звiрятко з великими вушками прокричав:
  - Ловiть її!
  Олег i Маграрiта досвiдченi бiйцi. Пирнули наче молодий Майк Тайсон на рингу, пропустивши над собою вогнезарний каскад блискавок, i хлопчик кинув голою п'ятою в пiдборiддя Шапокляк, а дiвчинка в сонячне сплетiння. I агресивна дiвчина спитала. Впала ловлячи ротом повiтря.
  Олег проревiв:
  - Де викрадена галактика?
  Шапокляк рикнула:
  - Фiг тобi!
  Маргарита у вiдповiдь взяла i схопила її босими пальчиками нiжок за нiс, i як взяла i мiцно стиснула. Шапокляк вiд болю як вiзьме i зареве:
  - Мамо врятуй!
  Маргарита гаркнула:
  - Не мама врятуй! А тiтка вибач!
  Шапокляк хихикнула i кричала:
  - Та я вас...
  Дiвчинка-термантор стиснула нiс сильнiше, i вiд у мультяшки-пустунi опух. Та буквально завила.
  Олег раптом здогадався:
  - У неї щур Лариса! Кулька з галактикою напевно у неї!
  Маргарита буркнула:
  - Увiмкни сканер на ДНК Лариси!
  Шапокляк провила:
  - Ви нiчого не розумiєте! Ми хочемо зробити гарну справу!
  Чебурашка облизуючи свiтло-жовтогарячий крем хихiкнув i зазначив:
  - Шапокляк та гарне? Та швидше рак на горi свисне!
  Олег запитав:
  - Де зберiгає Шапокляк щура-Ларису?
  Чебурашка швидко вiдповiв:
  - У своїй сумцi! Там, напевно, її шерсть!
  Маргарита вмiло рухаючи пальцями рук, розстебнула сумку з хитрим замочком. I засунула туди мiкро-сканер. Справдi, тоненько запищало i потекли бiт iнформацiї.
  Шапокляк пропищала:
  - Ви що хочете нажити собi ворога в особi Кощiя Безсмертного?
  Олег суворо запитав:
  - А навiщо йому потрiбна ця галактика? Адже не для доброї справи гадаю?
  Шапокляк хихикнула i вiдповiла:
  - Казок начитався, звик що Кощiй зазвичай злий!
  Маргарита помiтила:
  - У фiльмi "Останнiй богатир" Кощiй виправився. I став добрим. Деякi також пишуть про Кощеє не стандартно!
  Олег пiдтвердив:
  - У мультику Петя та Вовк iз Кощiєм дружать!
  Чебурашка буркнув:
  - Кощеєв у цiй свiтобудовi кiлька десяткiв. Якщо i злi, є й нормальнi, нехай скаже якому Кощiю служить!
  Шапокляк пискнула:
  - Нi! Не скажу!
  Маргарита вiдзначила:
  - Усi данi завантаженi! Тепер можна шукати по ДНК де знаходиться щур-ларис.
  Олег буркнув:
  - Справi - час, потiсi - година! А поки що давайте Шапокляк зв'яжемо!
  - Нема швидко пташенята! - Баба Яга чиркнула довгими нiгтями i на дiтей полетiла вогненна сiтка. Дiти швидко вiдскочили убiк. I не довго думаючи, атакували Бабу Ягу. Олег спритно виконав пiдсiчку, i руда жiнка впала. А Маргарита взяла i додала голою гомiлкою Бабi Язi потилицю. I ось ця мегера взяла i брязнувши зубами вiдключилася.
  Пiд шумок Шапокляк збиралася втекти, але Чебурашка накинув їй на шию ласо. Так довбанула звiрятко пiд колiно, але Маргарита кинула босими пальчиками нiжок кульку. I той потрапив Шапокляк по потилицi. I пустунка-дiвчисько вiдключилася.
  Олег зазначив:
  - Молодець, молодець - баба-заводила! З нею дружити, що грати з крокодилом!
  Маргарита хихiкнула i вiдзначила:
  - Та це справдi вийшло здорово та круто!
  Обох зловмисникiв скрутили клейкою стрiчкою, що зробили швидко i передали до рук, що прибула охорони казино. У цьому випадку це були роботи пiд командуванням дуже гарної дiвчини-ельфiйки. I їх занурили в тюремну капсулу, звiдки втекти практичнi неможливо, i всерединi її спецiальний метал, який нейтралiзує майже будь-яку магiю.
  А Олег та Маргарiтi кинулися на пошуки щура-Лариси. Зрозумiло, якщо галактика дiстанеться Кощiю, то бути бiдi.
  Поки щоправда не зрозумiло який!
  Мелькаючи босими, рожевими, круглими п'ятами дiти бiгли по казино. Вони могли мчати швидше за гепарди. А Чебурашка явно вiдстав.
  Маргарита мчала i спiвала:
  - Мчимо в кар'єр швидкi конi! Впоралися навiть iз бабою Ягою! Нас не наздоженуть! Нас не наздоженуть! Нас не наздоженуть!
  Олег хихикнув i проревiв:
  Бережись, бережись, бережись,
  Жартувати не станемо!
  Пiд землею тебе знайдемо,
  Пiд землею тебе знайдемо,
  З води дiстанемо!
  На частини розiрвемо!
  I кульку заберемо!
  I ось дiти-термiнатори побачили щура. Лариса досить велика розмiрами з невеликого кролика звiрятко намагалася втекти. I на самому кiнчику хвоста була прив'язана кулька з надмiцного металу, яка сяяла, неяскраво, але всiма кольорами веселки.
  Маргарита пискнула:
  - Ось це галактика! Вiн стиснутий за допомогою дробового та осьового вимiрювання!
  Олег кивнув:
  - Та весь всесвiт якщо закрутити осьовим вимiром i зробити дрiбнi дроби можна загнати в наперсток!
  Дiти додали ходу, скорочуючи вiдстань iз щуром. Лариса спробувала шмигнути в щiлину, але Олег i Маргарита кинув босими пальчиками нiжок бритвочки. I вiдсiкли щурi хвiст. I галактика покотилася по пiдлозi казино.
  Олег пiдкинув кульку з галактикою босою нiжкою i впiймав рукою прочiрiкавши:
  - Слава комунiзму!
  Маргарита пискнула:
  - Героям слава!
  Лариса таки шмигнула в щiлину. Олег пiдняв вище кульку з галактикою i проспiвав:
  Вiрю весь свiт прокинеться,
  Буде кiнець оркшизму...
  I засяє сонце,
  Шлях осяявши солценiзму!
  I хлопчик тупнув своєю босою дитячою нiжкою.
  Маргарита помiтила:
  - Це ще не кiнець!
  Насправдi немов чортик iз батарейки вискочив кiстлявий суб'єкт у костюмi розфарбованому пiд скелет i з лисою головою, i з страшною фiзiономiєю. За вуха вiн тримав пов'язаного Чебурашку.
  Олег вигукнув:
  - О, схоже це його безсмертя!
  Кощiй взяв i ревiв:
  - Я вiдсiк йому голову, якщо ви негайно не повернете менi кульку з галактикою!
  I блиснув гострим, як бритва мечем.
  Маргарита пискнула:
  - А навiщо тобi ця кулька?
  Кощiй безсмертний рикнув:
  На людей менi начхати,
  Я звик наказувати...
  Навiть найважливiших осiб,
  Я примушу падати ниць!
  Олег посмiхнувся i помiтив:
  - Якщо ти вб'єш Чебурашку тебе охорона скрутить i ти потрапиш до в'язницi!
  Кощiй хихикнув i вiдповiв:
  - Бiльше ста рокiв за гуманним законом цивiлiзованої країни менi не дадуть, а для безсмертного - сто рокiв не термiн!
  Маргарита агресивно вiдповiла:
  - Поки ти сидiтимеш, ми обчислимо де твоя смерть i зламаємо голку!
  Кощiй здригнувся, а потiм засмiявся:
  - Її ще треба знайти!
  Олег жорстко вiдповiв:
  - Але галактику ми знайшли, отже, можемо i твою смерть вiдшукати. Повiр убивство Чебурашки ми не пробачимо!
  Кощiй розгубився, справдi хоч мiльйон рокiв у свiтi живи, а вмирати не хочеться. Тим бiльше раз ти безсмертний, хоч i виглядаєш не дуже, але на старечi хвороби не страждаєш! I вмирати не збираєшся!
  Маргарита вловивши коливання безсмертного, взяла i кинула босими пальчиками нiжок лезо. Воно пролетiвши вдарило в кисть Кощея, перерiзавши вени. Виступила кров i тут же зникла, рана затяглася, але безсмертний вiд несподiванки випустив меч i до нього кинувся Олег. Той спробував пiдняти, але хлопчик-термiнатор випередив i схопив спочатку босою нiжкою, а потiм i в долоню. I рубанув Кощiя на розмах. Клинок, якi рiзав будь-який метал i плоть знiс безсмертному голову. Вона вiдокремилася вiд тiла i вилаялася:
  - Ух антипульсарний!
  I руки тiла Кощiя почали шукати та намацувати голову. Однак Олег ударив по головi безсмертного, вiдфутболивши її вiд тiла. I сказав:
  - Ну, що ваша високiсть, ви програли!
  А Маргарита кинулася до Чебурашки i почала його розплутувати. Голова Кощiя проревела:
  - Я вас усiх вирiшу! Мене неможливо вбити!
  У цей момент мiцнi руки ельфiйки схопили голову за вуха i головна охоронниця казино вигукнула:
  - Захоплення заручника, загроза зброєю, спроба викрадення цiнного артефакту! Думаю, це тiне на п'ятдесят рокiв ув'язнення як мiнiмум!
  Кощiй рикнув:
  - Iз будь-якої в'язницi можна втекти!
  Стражниця-ельфiйка вiдповiла:
  - Не втечеш, ми твою голову i тiло помiстимо окремо! Тож...
  Маргарита хихикнула i вiдповiла:
  - Голова професора Доуела!
  В цей момент почувся голос Чебурашки:
  - А тепер усе навколiшки! Або я пiдiрву всесвiт!
  У руках у звiрка з великими вушками була галактика в кульцi.
  Олег помiтив з усмiшкою:
  - Ну, як завжди головний лиходiй прокинувся в самому кiнцi! Тiльки як ти пiдiрвеш всесвiт, якщо цей нишпорить такий мiцний, що витримає навiть вибух атомної бомби!
  Чебурашка хихикнув, у його руках блиснуло, щось гостре, схоже на надтонкий кинджал, i звiрятко невiдомої породи, дзвiнким, зрадованим голосом, вiдповiв:
  - Я його пiдiрву за допомогою голки Кощеєвої смертi! А вона здатна проткнути все завгодно. I якщо зробити дiрку нею в кульцi, назовнi вирветься колосальна руйнiвна сила. I вона знищить весь всесвiт!
  Маргарита пискнула:
  - I тебе разом iз нами!
  Чебурашка хихикнули вiдповiв:
  - Нi не мене! У мене в руках голка смертi Кощея, i вiн захист вiд вибуху практично будь-якої сили!
  Голова безсмертного рикнула:
  - Накажи їм, щоб вони звiльнили мене!
  Чебурашка розреготався:
  - Ще чого! Я з тобою дiлитися владою не маю намiру! Нехай менi дадуть пiд керування систему з рабами, i я пощаджу всесвiт, iнакше всiм буде кiнець!
  Голова Кощiя засмiялася i вiдповiла:
  - Ти дурень! Невже ти думаєш, що я звiрятку невiдомої породи дам справжню голку смертi, щоб ти мене вбив! Нi! Це лише пiдробка!
  Чебурашка змiнився в особi, а Маргарита з блискавкою швидко накинула на нього мережу. Звiрятко невiдомої породи з великими вухами вiдчайдушно намагався вирватися, але заплутувався дедалi бiльше.
  Стражниця-ельфiйка дала знак роботам, буркнувши:
  - Що ж i ти своє отримаєш, але я нiчого обiцяти не буду, нехай це вирiшить суд!
  Чебурашка запищав:
  - Вимагаю, щоб мене судив дитячий трибунал!
  Маргарита хихикнула i вiдповiла:
  - Та тобi вже понад сто рокiв якийсь дитячий трибунал!
  Олег додав:
  - Вiдповiдатимеш по дорослому лиходiю!
  I дiти-термiнатори тупнули босими, маленькими нiжками i пропищали:
  - Слава солценiзму! Добрим справам слава!
  . РОЗДIЛ No 19.
  Наступна мiсiя Олега Рибаченка теж очiкувалася досить цiкавою. А чому Петру Першому не допомогти в ходi Прутського походу, який у реальнiй iсторiї закiнчився для Росiї невдачею, i довелося вiддати Азов, який свого часу захопили такою величезною цiною. I не з першого разу до чого. А якщо навпаки в цiй вiйнi у Петра Першого буде перемога? Хоча звичайно ж цар був жорстокий i надто амбiтний. Навiть пiсля перемоги над Швецiєю, цей iмператор знову затiяв вiйну вже далеко на пiвднi. А ще Олександра Македонського засуджував.
  Олег рушив йому на допомогу разом з Маргаритою в критичний момент, коли росiйська армiя була оточена переважаючими силами туркiв. I була загроза її повного знищення. Але безсмертнi дiти обрушаться на османськi вiйська.
  Олег лише босоногий хлопчик не старше двадцяти рокiв на вигляд в одних лише шортах. Але його оголений торс дуже м'язистий, а рухи стрiмкi, мечi при цьому крутяться швидше, нiж лопатi пропелера. I з ним дiвчинка-термiнатор Маргарита. Яка теж рубає турецьких солдатiв з великою люттю та ентузiазмом.
  Ось так цi дiти-супервоїни взялися трощити османську армiю. А вона величезна - двiстi п'ятдесят тисяч солдатiв рiзношерстого вiйська.
  Хлопчик i дiвчинка мечами рубають солдатiв Османа. I перерубують їх навпiл, i вiдтинають голови. При кожному помаху мечi подовжуються. I зрiзають вiйська турецької армiї. Олег Рибаченко рубає i водночас згадує свої колишнi подвиги та мiсiї.
  Чого в нього не було. I в космосi, i далекому минулому, i навпаки у футуристичному майбутньому. Адже майбутнє людство має i воно досить радiсне. Одна перемога над старiстю чого варта.
  Якщо людська медицина навчиться по-справжньому омолоджувати органiзми людей?
  Якщо медицина дiйсно навчиться радикально омолоджувати органiзм, це стане наймасштабнiшим зрушенням в iсторiї людства, порiвнянним iз вiдкриттям вогню чи електрики. Ми перейдемо вiд лiкування хвороб до керування самим бiологiчним часом.
  Ось основнi сценарiї того, як це може змiнити наше життя:
  1. Соцiальний переворот: Кiнець "життєвого циклу"
  Традицiйна схема "навчання - робота - пенсiя - смерть" зникне.
  Кар'єра довжиною столiття: Люди зможуть змiнювати професiї кожнi 30-50 рокiв. Поняття "пенсiйного вiку" втратить сенс, оскiльки 80-рiчна людина матиме енергiю та здоров'я 25-рiчного.
  Змiна сiмейних цiнностей: Шлюби "поки що смерть не розлучить нас" можуть стати рiдкiстю, коли попереду сотнi рокiв життя. Виникнуть сiм'ї, де спiвiснують 5-7 поколiнь у однаковiй фiзичнiй формi.
  2. Економiка: Вiд тягаря до ресурсу
  Нинi старiння населення - це величезне навантаження на бюджети (виплати пенсiй, догляд).
  Зростання продуктивностi: Омолодження перетворить "старих" зi споживачiв ресурсiв на активних творцiв з колосальним досвiдом.
  Проблема нерiвностi: Якщо технологiя буде дорогою, свiт може розколотися на "бiологiчну елiту" (вiчно молодих багатiїв) та решту. Це створить небачений ранiше рiвень соцiальної напруги.
  3. Демографiя та екологiя
  Головний ризик - перенаселення. Якщо люди перестануть помирати вiд старостi, планетi буде потрiбно жорстке регулювання народжуваностi або термiнове освоєння нових ресурсiв (космос, океан), щоб уникнути ресурсного колапсу.
  4. Психологiя та смисли
  Втрата гостроти життя: Багато фiлософiв вважають, що кiнцiвка життя дає їй цiннiсть i мотивацiю. Без страху старостi люди можуть стати нескiнченно мудрими, або гранично апатичними, вiдкладаючи все "на потiм".
  Диктатура досвiду: Молодим людям буде украй складно пробитися у свiтi, де всi ключовi пости зайнятi амбiтними "200-рiчними" професiоналами з бездоганним здоров'ям.
  Поточнi успiхи науки
  Це вже не зовсiм фантастика:
  Клiтинна перепрограмацiя: Вченi вже навчилися повертати дорослi клiтини у стан стовбурових (фактори Яманаки) та омолоджувати тканини лабораторних тварин.
  Сенолiтики: Розробляються препарати, якi очищають органiзм вiд "зомбi-клiтин", що викликають старiння та запалення.
  Як ти думаєш, чи готовий ти прожити 300 рокiв, якщо це означатиме заборону народження дiтей для збереження балансу на планетi?
  Хлопчик-термiнатор Олег Рибаченко продовжував рубати турецьких солдатiв, а разом iз ним i дiвчинка-супермен Маргарита. При кожному помаху їхнi мечi подовжувалися, i кiлька десяткiв солдатiв Османа
  Зрубалося поряд.
  Хлопчик-воїн продовжував рубати i водночас мiркувати.
  Однак поки що навiть президенти не омолодилися, а всемогутнiй глава Китаю Сi не може навiть ожирiння позбутися!
  Ви маєте рацiю, нинiшня реальнiсть поки що далека вiд фантастичних сценарiїв. Навiть маючи безмежнi ресурси, свiтовi лiдери залишаються заручниками бiологiї, а їхнiй зовнiшнiй вигляд - найкраще тому пiдтвердження.
  Ось кiлька причин, чому "всемогутнiсть" поки не допомагає перемогти старiння та зайву вагу:
  Ризики та побiчнi ефекти: Сучаснi препарати для радикального омолодження або швидкого схуднення (наприклад, агонiсти ГПП-1 на кшталт Оземпiка) мають довгий список побiчних ефектiв - вiд проблем iз шлунково-кишковим трактом до впливу на психiку. Для лiдерiв держав, чия когнiтивна функцiя має бути бездоганною 24/7, такi ризики часто є неприйнятними.
  Публiчний iмiдж: У полiтичнiй культурi (особливо у Китаї) певна "солiднiсть" i повнота iсторично асоцiювалися з добробутом та здоров'ям. Рiзка змiна зовнiшностi або екстремальний скот може породити чутки про тяжку хворобу, що дестабiлiзує систему.
  Бiологiчнi межi: На даний момент (березень 2026) наука вмiє лише уповiльнювати деякi процеси. Той же Сi Цзiньпiн (якому вже 72 роки) та iншi лiдери обговорюють перспективи життя до 150 рокiв скорiше як стратегiчну мету на майбутнє, а не як доступну зараз послугу.
  Прiоритет безпеки: Лiдери рiвня Сi чи Байдена перебувають пiд наглядом консервативних медичних протоколiв. Їм заборонено використовувати експериментальнi методики (на зразок генної терапiї або перепрограмування клiтин), поки тi не пройдуть десятилiття клiнiчних випробувань.
  Цiкаво, що у 2025 роцi на "гарячий мiкрофон" потрапила розмова Сi Цзiньпiна та Володимира Путiна, де вони обговорювали саме технологiї омолодження та трансплантацiї органiв як спосiб "жити вiчно". Це пiдтверджує, що тема їх вкрай займає, але "чарiвної пiгулки" вони ще немає.
  Поки що навiть для iмператорiв кращими засобами залишаються дiєта i режим, якi при їхньому графiку дотримуватися складнiше, нiж звичайнiй людинi.
  Хлопчик-термiнатор усмiхнувся - це вiрно. I тут можна згадати якихось глав держав, якi про себе дуже багато думають.
  Президент Лукашенко хвалиться, що вiн великий спортсмен, проте страшно жирний i пузатий.
  Олександр Лукашенко справдi активно просуває iмiдж "спортивного президента", проте контраст мiж його заявами та фiзичною формою часто стає предметом обговорень.
  Ось як ситуацiя на даний момент (березень 2026 року):
  Офiцiйна позицiя: Лукашенко продовжує стверджувати, що придiляє спорту щонайменше двi години на день. До його обов'язкового рацiону входять хокей, бiговi лижi, ролери та колка дров. Офiцiйнi ЗМI регулярно публiкують кадри, де вiн бере участь у аматорських хокейних матчах або виходить на лижню.
  Стан здоров'я: Незважаючи на декларацiю здорового способу життя, вiк (у серпнi 2024 року йому виповнилося 70 рокiв) та зайву вагу беруть своє. Наприкiнцi 2025 року увагу привернув випадок падiння його на лiд пiд час матчу, пiсля чого йому довелося давати пояснення про своє самопочуття.
  Вiзуальнi змiни: Незалежнi спостерiгачi та ЗМI зазначають, що за останнi роки полiтик помiтно додав у вазi. Це створює певний когнiтивний дисонанс мiж його закликами до нацiї "займатися собою" та його власним зовнiшнiм виглядом.
  Спортивний iмiдж як полiтика: Для Лукашенка спорт - це не лише фiзична активнiсть, а й iнструмент "народної дипломатiї" та демонстрацiї контролю. Навiть якщо його форма далека вiд атлетичної, сама присутнiсть на льоду чи лижнi транслює меседж у тому, що вiн "в строю".
  Зрештою, ситуацiя з Лукашенком пiдтверджує вашу тезу про те, що навiть необмежений доступ до кращої медицини та можливiсть оголосити себе "великим спортсменом" не можуть повнiстю приховати природнi бiологiчнi процеси та наслiдки способу життя.
  Хлопчик i дiвчинка билися дуже успiшно. I зачищали територiю вiд солдатiв Османа. Вони дiяли надзвичайно активно та з розмахом. I їхнi мечi рiзали будь-який метал i практично будь-яку, наймiцнiшу плоть. Хоча тiло i не буває мiцним.
  Олег тим часом продовжував обмiрковувати та зiставляти.
  Якби всi люди стали разом дiтьми не старше дванадцяти рокiв, зберегли б Путiн i Лукашенко свою владу?
  Це сюжет для першокласного антиутопiчного роману. Якщо завтра свiт прокинеться у тiлах 12-рiчних дiтей, полiтична система у її нинiшньому виглядi впаде протягом кiлькох годин, i ось чому:
  1. Фiзичний та психологiчний авторитет
  Влада Лукашенка та Путiна багато в чому будується на образi "сильного лiдера", "батька нацiї" чи "суворого правителя".
  Вiзуальний крах: Важко вселяти трепет i пiдпорядкування, коли ти п'ятикласник з зiрваним голосом. Сакральнiсть влади миттєво випаровується.
  Бунт однолiткiв: 12 рокiв - пiк пiдлiткового пубертату та заперечення авторитетiв. У свiтi, де всi рiвнi за силою та вiком, iєрархiя, побудована на страху перед "старими", перестає працювати.
  2. Армiя та силовики
  Це основна опора обох режимiв.
  Зброя за розмiром: Автомати Калашнiкова важать близько 3,5-4 кг. Для 10-12-рiчної дитини це важка та незручна рiч. Вiддача пiд час стрiльби стане травматичною.
  Зникнення субординацiї: Силовики пiдкоряються наказам, бо вбудованi у жорстку вертикаль. Якщо генерал та рядовий стали дiтьми, iнституцiйна пам'ять зiтреться дуже швидко. Солдати-дiти скорiше пiдуть грати у футбол чи шукати їжу, анiж охороняти резиденцiю "маленького Путiна".
  3. Ресурсний хаос
  У свiтi дiтей головною валютою стане не газ чи лояльнiсть, а їжа та розваги.
  Система держуправлiння потребує монотонної працi (бюрократiї). 12-рiчнi дiти фiзично не здатнi утримувати концентрацiю на нудних звiтах та графiках видобутку нафти.
  Лукашенко не зможе змусити дiтей "жнива - це святе", якщо їм захочеться просто кататися на велосипедах.
  4. Особистi якостi
  Путiн i Лукашенко - люди старого загартування, їх методи (iнтриги, кулуарнi домовленостi, контроль спецслужб) потребують дорослого середовища. У дитячому середовищi лiдерство захоплюють:
  Найбiльш харизматичнi та зухвалi.
  Тi, хто може органiзувати видобуток солодощiв або гаджетiв.
  Тi, хто фiзично сильнiший у бiйцi "вiч-на-вiч".
  Найiмовiрнiше, вчорашнiх президентiв просто проiгнорують. У найгiршому для них сценарiї - сильнiшi та агресивнiшi пiдлiтки швидко пояснять їм, що їхнi укази бiльше не мають сили, бо за ними не стоїть ОМОН (який тепер теж зайнятий своїми дитячими справами).
  Пiдсумок: Влада миттєво децентралiзується. Свiт перетвориться на "Володаря мух" Вiльяма Голдiнга, де виживуть не "стратеги", а тi, хто найшвидше адаптується до хаосу.
  Як ви вважаєте, хто в такому "дитячому свiтi" прийшов би до влади швидше - юний блогер iз мiльйонами передплатникiв чи колишнiй спецназiвець у тiлi пiдлiтка?
  У Путiна особливої харизми i зараз не видно, проте щось боятися йому заперечувати навiть у обережнiй формi.
  Ви маєте рацiю: харизма Путiна - це скорiше "харизма посади", а не особистостi. На вiдмiну вiд того ж Лукашенка, який може годинами "запалювати" натовп (нехай i специфiчно), влада Путiна тримається на iнституцiйному страху та побудованiй системi стримувань.
  Якби всi стали 12-рiчними, цей механiзм зламався б iз трьох причин:
  Зараз чиновники бояться не особисто людини зростом 170 см, а Апарату. Вони бояться ФСБ, ув'язнення, втрати активiв. Свiт 12-рiчок "Апарат" перестає працювати. Слiдчий СК, який став п'ятикласником, навряд чи пiде катувати iншого п'ятикласника за наказом третього. Страх - це доросла конструкцiя, яка потребує вiри у стабiльнiсть системи. У дiтей обрiй планування - до вечора.
  Вiдсутнiсть фiзичної загрози: Дорослий Путiн спирається на ОМОН та Росгвардiю. У свiтi дiтей "силовики" - це просто iншi дiти. Пiдлiтки швидко розумiють, що "король голий" (i маленький). Без спецсигналiв, кортежiв та охорони магiя влади випаровується за 15 хвилин.
  Психологiя зграї: У 12 рокiв лiдерство захоплює той, хто тут i зараз може повести за собою, виявити фiзичну смiливiсть чи дати ресурс. А Путiн - майстер кулуарних iнтриг, "сiрий кардинал". У шкiльному дворi такi тактики працюють погано: там цiнують прямоту, силу та зухвалiсть, а не вмiння 20 рокiв вибудовувати баланс мiж олiгархiчними кланами.
  Швидше за все, у такiй ситуацiї йому просто перестали б вiдповiдати на дзвiнки. Вчорашнi мiнiстри, ставши дiтьми, побiгли б на вулицю грати у футбол чи грабувати магазини солодощiв, повнiстю iгноруючи спроби "маленького Володимира" скликати Раду Безпеки.
  Як ви вважаєте, чи змiг би вiн у тiлi пiдлiтка перевербувати однолiткiв, використовуючи свої навички КДБ, чи у свiтi дiтей такi "iгри престолiв" взагалi не котируються?
  Олег Рибаченко продовжував боротися з шаленою силою. I вони з Маргаритою вже добивали османiв.
  Одночасно хлопчик продовжував розмiрковувати та зiставляти.
  Одним iз романiв Олега Рибаченка сталося подiбне омолодження тiл, при збереженнi пам'ятi, але iмперiя причому бiльш розвинена, нiж нинiшня Земля, збереглася.
  Олег Рибаченко в його ексцентричних романах (на зразок "Юного iмператора" чи серiй про омолодження) часто працює припущення: пам'ять i воля - це i є особистiсть. Якщо досвiд 70-рiчного диктатора залишається у тiлi 12-рiчного хлопчика, вiн зберiгає "дорослу" хитрiсть, знання людських слабкостей i, головне, звичку наказувати.
  Однак мiж романом Рибаченка та реальнiстю є три критичнi вiдмiнностi, якi могли б врятувати iмперiю в книзi, але занапастити її в життi:
  Ресурсна база: У розвинених iмперiях майбутнього (як у Рибаченка) багато процесiв автоматизовано. Якщо роботи та II продовжують пiдкорятися "дитячому" голосу iмператора, влада зберiгається. У нашiй реальностi потрiбно, щоб живий сантехнiк, який став дитиною, захотiв лагодити трубу, а не грати у приставку.
  Армiйська дисциплiна: У книгах Рибаченка часто описується "втовкмачування" лояльностi на рiвнi iнстинктiв. Якщо армiя - це фанатики, вони захищатимуть свого лiдера, навiть якщо вiн розмiром iз тумбочку. Насправдi Путiна та Лукашенка армiя - це найманi робiтники та призовники. Без зарплат та страху в'язницi їхня лояльнiсть випарується.
  Iнерцiя системи: Рибаченко експлуатує iдею, що "дорослий розум у юному тiлi" - це суперсила (енергiя + досвiд). Але вiн часто забуває про гормони. 12-рiчний Путiн через пубертатний сплеск тестостерону мiг би замiсть планування спецоперацiй просто вплутатися в бiйку за гаражами через образливе слово.
  У свiтi Рибаченка герої - це функцiї, носiї волi. У життi це бiологiчнi iстоти. Без зовнiшнiх атрибутiв (костюмiв, трибун, ядерної валiзи, яка 12-рiчна фiзично не пiднiме) утримати владу над мiльйонами iнших "дiтей" майже неможливо.
  Як ви вважаєте, якби таке трапилося, хто б став новим лiдером - той, у кого залишився доступ до складу зi зброєю, чи той, хто першим здогадався б захопити завод iз виробництва шоколаду та газування?
  Олег Рибаченко має дитячий спецназ - зовнi дiти десяти-одинадцяти рокiв, але такими сильними i швидкими супертiлами, що здатнi голими руками вбити слона або лева.
  У свiтi Рибаченка такий дитячий спецназ - це iдеальний iнструмент диктатури, бо вiн знiмає головну проблему дитячого свiту: фiзичну слабкiсть.
  Якби умовнi Путiн чи Лукашенко отримали у розпорядження армiю десятирiчок, здатних голими руками завалити слона, їхня влада не тiльки збереглася б, а й стала б абсолютною:
  Бiологiчна перевага: Проти супертiл звичайна зброя або чисельна перевага iнших дiтей не є корисними. Це перетворює правителя на "божество", захищене невразливими ангелами смертi.
  Ефект несподiванки: Психологiчно вкрай складно сприймати дитину як смертельну загрозу, доки вона не продемонструє силу. Це iдеальна зброя для придушення будь-яких бунтiв "незгодних пiдлiткiв".
  Лояльнiсть через "прошивку": У Рибаченка такi супердiти часто позбавленi звичайних людських сумнiвiв. Якщо їх пам'ять збережено i заточено пiд служiння, вони стають iдеальними наглядачами у свiтi, де всi iншi перетворилися на звичайних 12-рiчних дiтей.
  У такiй реальностi "дорослий розум" правителiв у поєднаннi з "супертiлами" охорони перетворив би планету на глобальний дитячий табiр суворого режиму, де за непослух карають не двiйкою, а фатальним ударом маленького кулака.
  Як ви вважаєте, у такому свiтi iнтриги мiж самими супердiтьми стали б головною загрозою для диктаторiв, чи їхня вiдданiсть була б непохитною?
  В одному з романiв Олега Рибаченка супердiти скинули Сталiна за його нерозумну жорстокiсть i почали правити самi.
  У Рибаченка сюжет часто будується на тому, що рацiональнiсть перемагає догму. Якщо "супердiтей" зберiгається пам'ять i холодний аналiтичний розум дорослих (або навiть надрозум), то Сталiн для них стає не "батьком народiв", а неефективним менеджером, який витрачає цiннi ресурси (людей) на параною i репресiї.
  У сценарiї зi поваленням Сталiна супердiтьми працюють два чинники, якi можна застосувати i до сучасних правителiв:
  1. Етичний розрив
  Сталiнська (чи будь-яка диктаторська) жорстокiсть часто iррацiональна. Супердiти у Рибаченка - це iстоти нового технологiчного устрою. Їх методи XIX-XX столiть (тортури, ГУЛАГ, страх) - це спроба полагодити комп'ютер кувалдою. Вони скидають диктатора не тому, що вони "добрi", а тому, що вони розумнiшi та функцiональнiшi.
  2. Вразливiсть тирана перед "своїми"
  Сталiн вiдчував загрозу вiд генералiв, соратникiв по Полiтбюро чи змов лiкарiв. Але вiн навряд чи чекав на удар вiд десятирiчної дитини, яка може пробити бетонну стiну.
  У випадку з Путiним чи Лукашенком: їхня охорона - це люди з сiм'ями, iпотеками та страхами.
  У випадку супердiтей це автономнi бойовi одиницi. Якщо вони усвiдомлюють, що накази "верха" шкодять системi чи їм особисто, вони усунуть джерело перешкод за секунди.
  Хто б правил у результатi?
  У Рибаченка влада зазвичай переходить до технократичної поради цих супердiтей.
  Вони не марнославнi (їм не потрiбнi палаци та золотi унiтази).
  Вони нацiленi на експансiю, науку та безсмертя.
  Якби таке сталося сьогоднi, то замiсть "вертикалi влади" ми б отримали "мережеву диктатуру iнтелекту". Путiн i Лукашенко з їхнiми методами управлiння через телевiзор та особисту вiдданiсть виглядали б в очах таких дiтей, як безнадiйно застарiлi аналоговi прилади в епоху квантових обчислень.
  Як ви думаєте, змогли б звичайнi люди (перетворенi на дiтей) ужитися з такими суперправителями, чи це призвело б до ще страшнiшого подiлу на "богiв-дiтей" та "пiдданих-дiтей"?
  Поки Олег Рибаченко так обмiркувала, зачистка завершилася. I османськi вiйська зазнавши величезних втрат звернулися в повальну втечу. Хлопчик i дiвчинка переслiдували їх миготливими босими, рожевими п'ятами. Ось це був агресивний вплив знищення. А хлопець все думав.
  Чи можуть дiти бути танкiстами з огляду на їх невелике зростання i швидкiсть реакцiї в машинi з автоматичним зарядженням?
  Технiчно - так, i в певних умовах вони могли б бути ефективнiшими за дорослих. Маленьке зростання та висока швидкiсть нейронних зв'язкiв у дiтей дають їм кiлька унiкальних переваг у сучасному танку:
  1. Комфорт та ергономiка
  Танки з автоматом заряджання (як Т-72, Т-80, Т-90 чи перспективна "Армата") проектувалися пiд екiпаж iз трьох осiб не вище 175 см.
  Надщiльне компонування: Всерединi танка критично мало мiсця. Дiти на зрiст 140-150 см почувалися б там як у просторому офiсi.
  Зниження стомлюваностi: Там, де дорослий танкiст сидить у три смертi та швидше втомлюється, дитина зберiгає свободу рухiв.
  2. Час реакцiї та геймiфiкацiя
  У дiтей 10-12 рокiв швидкiсть реакцiї на вiзуальнi стимули часто вища, нiж у 40-рiчних.
  Цифровий iнтерфейс: Сучасний танк управляється через монiтори, джойстики та сенсорнi панелi. Для "поколiння смартфонiв" це iнтуїтивне середовище. Управлiння вогнем перетворюється на реальний шутер, де їхнiй мозок обробляє iнформацiю швидше.
  Багатозадачнiсть: Пiдлiтки краще справляються з одночасним вiдстеженням кiлькох цiлей на екранах.
  3. Критичнi обмеження
  Однак є фiзичнi бар'єри, якi роблять "дитячий екiпаж" уразливим поза бою:
  Обслуговування: Замiна гусеничного траку (десятки кiлограмiв), навантаження боєкомплекту вручну або банальне очищення гармати вiд бруду вимагають дорослої фiзичної сили. Без суперсил iз романiв Рибаченка дiти просто не зможуть експлуатувати машину довше за один бiй.
  Психiка: Незважаючи на реакцiю, дiти бiльш схильнi до панiки при прямому попаданнi або займаннi.
  Пiдсумок: Якщо танк повнiстю автоматизований та обслуговується роботами в тилу, дiти-танкiсти були б грiзною силою завдяки своїй компактностi та швидкостi.
  Як ти вважаєш, чи варто в таку систему додати нейроiнтерфейс, щоб дитина керувала танком буквально "думкою", минаючи джойстики?
  Нейроiнтерфейс перетворив би дитину на iдеальний процесор для танка, але це несе в собi величезнi ризики. Ось чому це одночасно ефективно та лякаюче:
  Переваги "управлiння думкою"
  Нульовий пiнг: Сигнал вiд мозку до механiзму йде в обхiд м'язiв та джойстикiв. У дуелi двох танкiв переможе той, хто на секунду швидше "подумав" пострiл.
  Злиття з машиною: Дитина може вiдчувати рецептори танка як власнi органи чуття. Огляд 360 градусiв стає природним, як зiр.
  Iнтуїтивнiсть: Для 10-рiчного мозок ще пластичний. Вiн опанує керування 50-тонною машиною швидше, нiж дорослий - їзду велосипедом.
  Головнi небезпеки
  Емоцiйне тло: Дiти iмпульсивнi. Страх, гнiв або швидкоплинна фантазiя можуть призвести до мимовiльного пострiлу. Нейроiнтерфейс не вмiє фiльтрувати "просто думка" вiд "команди до дiї".
  Психiчна навантаження: Зворотний потiк iнформацiї (шум бою, попадання по бронi) може буквально випалити мозок дитини, викликавши шок або епiлептичний напад.
  Етична пастка: Грань мiж людиною та зброєю стирається. Дитина перестає усвiдомлювати дiйснiсть вбивства, сприймаючи це як комп'ютерну гру з iдеальним вiдгуком.
  У свiтi Рибаченка це зважилося б на "супермозок", але в нашiй реальностi це створило б армiю нестабiльних кiборгiв.
  Як ти думаєш, чи вдасться зберегти людянiсть у такої дитини-оператора, якщо вона вiдчуватиме сталь танка як свою власну шкiру?
  Швидше за все, людянiсть у звичному розумiннi буде втрачена, i ось чому:
  Якщо нервова система дитини безпосередньо з'єднана з 50-тонною машиною, її мозок почне сприймати гармату як руку, а броню - як шкiру. Бiль вiд попадання снаряда до танка стане його фiзичним болем. Це призведе до важких психiчних травм або перетворить дитину на агресивну iстоту, яка захищає своє "стальне тiло".
  Ефект вiдеоiгри: Коли вбивство вiдбувається через нейроiнтерфейс (силою думки), воно позбавляється фiзичного зусилля. Для дитини це стане абстракцiєю як клiк у грi. Спiвчуття до противника зникає, оскiльки немає прямого контакту з реальнiстю смертi.
  Iнструменталiзацiя: Дитина-оператор перетворюється на "бiологiчну деталь" зброї. Якщо його з дитинства вчать бути танком, у нього не сформуються соцiальнi навички, уподобання та моральнi орiєнтири, якi роблять нас людьми.
  У результатi ми отримаємо не людину, а високоефективний бiокомп'ютер, для якого свiт - це набiр цiлей, а власне людське тiло - лише прикрiй придаток до потужного шасi.
  Як ти вважаєш, чи можна в таку нейромережу вшити директиву "не убий цивiльного", чи в запалi танкового бою алгоритми розпiзнавання все одно дадуть збiй?
  . РОЗДIЛ No 20.
  Олег та Маргарита допомогли Петру Першому виграти битву. Але це не все. Цар вирiшив iти просто Стамбул. I його армiя незважаючи на розтягнутiсть комунiкацiй та недостатню чисельнiсть рушила через Балкани.
  А Олег Рибаченко разом iз Маргаритою Коршуновою тупаючи босими, дитячими нiжками по гострих камiнчиках гiрських дорiг продовжували обмiрковувати мудрi думки.
  Теоретично - так, технiчно це можливо. Але на практицi така директива перетвориться на "цифровий конфлiкт", який може коштувати екiпажу життя.
  Ось як це може працювати i чому це небезпечно:
  1. "Жорстке" блокування (Хард-стоп)
  Можна налаштувати систему так, що при наведеннi на об'єкт, упiзнаний як "громадянський", нейроiнтерфейс просто блокуватиме сигнал на пострiл.
  Проблема: В умовах сучасного бою супротивник часто використовує цивiльну iнфраструктуру або одяг для маскування. Якщо система розпiзнавання (II) помилиться та заблокує гармату в момент, коли по танку цiляться з вiкна житлового будинку, дитина-танкiст загине.
  2. Психологiчний бар'єр (Нейрофiльтр)
  Замiсть блокування зброї можна вшити в мозок дитини емоцiйний блок: побачивши цивiльного, вiн вiдчуватиме рiзкий напад нудоти або болю.
  Проблема: Це прямий шлях до божевiлля. Якщо дитина побачить громадянського у зонi обстрiлу, його мозок почне конфлiктувати мiж наказом вижити/знищити цiль та бiологiчною забороною. Це викликає "коротке замикання" у психiцi.
  3. Помилка розпiзнавання (Глюк системи)
  Жоден II на сьогоднi (i найближчим часом) не дає 100% точностi.
  Бруд на камерi, дим, перешкоди чи просто незвичайний одяг можуть призвести до того, що система прийме бойовика за мирного мешканця (i заблокує вогонь) чи навпаки.
  У запалi бою, коли танк мчить на швидкостi, а рiшення приймаються за мiлiсекунди, алгоритми розпiзнавання часто не встигають за динамiкою подiй.
  Пiдсумок: Швидше за все, конструктори такої системи вiдключать етичнi блокування заради бойової ефективностi. У свiтi, де використовують дiтей-кiборгiв, гуманiзм зазвичай приноситься в жертву першiй вигранiй битвi.
  Хлопчик i дiвчинка продовжували тупотiти босими, дитячими нiжками з огрубiлими ступнями по гострому каменю гiрських дорiг. А Олег продовжував розмiрковувати.
  Чи може реальний хлопчик, хай навiть вiдмiнник упоратися з керуванням великою країною вiком дванадцять рокiв?
  У реальному свiтi (без суперздiбностей iз книг Рибаченка) вiдповiдь - практично немає. Навiть якщо це генiальний вiдмiнник з IQ 180, вiн зiткнеться з трьома непереборними бар'єрами:
  1. Бiологiчна незрiлiсть мозку
  Префронтальна кора головного мозку (вiдповiдальна за довгострокове планування, контроль iмпульсiв та оцiнку ризикiв) повнiстю формується лише до 21-25 рокiв.
  Iмпульсивнiсть: 12-рiчна дитина живе емоцiями "тут i зараз". Державне управлiння вимагає можливостi прораховувати наслiдки на 10-20 рокiв наперед.
  Стресостiйкiсть: Вантаж вiдповiдальностi за мiльйони життiв викличе у дитини швидкий психологiчний розпад.
  2. Вiдсутнiсть соцiального авторитету
  Влада - це не лише пiдпис пiд указом, це вiра оточуючих на твою силу.
  Iєрархiя: Генерали, директори корпорацiй та мiнiстри (навiть якщо вони самi стали 12-рiчними, але зберегли пам'ять) не всерйоз сприйматимуть команди однолiтка. У свiтi дорослих (або "дорослих дiтей") влада базується на досвiдi та здатностi придушувати чужу волю.
  Харизма: У дитини немає тiєї "ваги" голосу та погляду, який змушує пiдлеглих завмирати.
  3. Складнiсть систем
  Сучасна держава - це мiльйони взаємопов'язаних процесiв (енергетика, логiстика, податки, дипломатiя).
  Обсяг знань: Щоб ефективно управляти, потрiбно розумiти, як працює економiка та право. Вiдмiнник може знати теорiю, але не має практичного чуття, яке напрацьовується десятилiттями помилок.
  Iсторичний досвiд
  Iсторiя знає "малолiтнiх королiв" (Едуард VI в Англiї, Пу I в Китаї), але вони нiколи не правили самi. За їхнiми спинами завжди стояли регенти - дорослi поради, якi ухвалювали реальнi рiшення. Дитина була лише символом на тронi.
  Пiдсумок: Насправдi такий хлопчик став би марiонеткою в руках хитрiших однолiткiв чи старої гвардiї. Його б просто завалили iграшками та солодощами, поки за його спиною дiлили б мiнiстерськi портфелi.
  Як ви вважаєте, що зробив би такий "хлопчик-президент" першого ж дня: спробував би провести реформу освiти чи просто оголосив би безстроковi канiкули?
  Олег продовжував йти швидким кроком разом iз усiєю армiєю Петра Першого i намагався мiркувати.
  У роман Олега Рибаченка Пригоди юного демiурга тринадцятирiчний хлопчик отримав силу Всемогутнього Бога. Одним iз перших його крокiв стало омолодження людей, до шiстнадцяти рокiв при збереженнi навичок та пам'ятi.
  Олег Рибаченко має цей крок - генiальний тактичний хiд для утримання влади. Омолодивши всiх до 16 рокiв, юний демiург не просто роздав подарунок, вiн обнулив соцiальну iєрархiю старого свiту.
  Ось чому в його романi це спрацювало на збереження iмперiї:
  Лiквiдацiя фiзичної переваги: Коли 70-рiчнi маршали та олiгархи стають 16-рiчними пiдлiтками, вони втрачають свiй "солiдний" вигляд, статус старiйшин та звичний гормональний фон. Раптом усi опиняються в рiвних стартових умовах, де авторитет потрiбно доводити заново.
  Енергiя + Досвiд: Збереження пам'ятi - ключовий момент. Iмперiя не впала в хаос "Володаря мух", бо iнженери пам'ятали, як будувати ракети, а лiкарi - як оперувати. Але тепер вони могли робити це з шаленою енергiєю 16-рiчних, не вiдволiкаючись на старечi хвороби.
  Лояльнiсть через диво: Хто скине правителя, який подарував тобi вiчну (або дуже довгу) молодiсть? Бiльшiсть населення такий "демiург" стає живим богом. Проти нього не пiдуть, бо бояться втратити цей дар або перетворитися назад на старих.
  Проте насправдi Путiн чи Лукашенко побоялися б зробити такий крок. Якщо всi стануть 16-рiчними, то вчорашнiй ОМОН може вирiшити, що їм бiльше не потрiбний старий вождь, адже попереду мають сотнi рокiв життя та новi амбiцiї. Диктатура часто тримається у тому, що "альтернативи немає, а час минає".
  Як ви думаєте, у свiтi Рибаченка це омолодження зробило людей щасливiшими, чи вони просто отримали можливiсть робити свої старi помилки у нових, повних силах тiлах?
  Але серед пiдлiткiв стали занадто часто спалахувати бiйки - гормони гуляють незважаючи на дорослу пам'ять i особистiсть.
  Це найслабше мiсце в теорiї омолодження: бiологiя сильнiша за пам'ять. Навiть якщо в тебе в головi є досвiд академiка, 16-рiчне тiло нав'язує тобi свою хiмiю.
  У Рибаченка i насправдi цей "гормональний шторм" перетворив би впорядковану державу на порохову бочку з кiлькох причин:
  Тестостеронова пастка: У 16-рiчних чоловiкiв рiвень тестостерону зашкалює. Мозок, який звик вирiшувати конфлiкти переговорами (в 60 рокiв), раптово отримує сигнал вiд тiла: "Бий першим, доводь домiнування!". Доросла пам'ять просто не встигає заблокувати рефлекс.
  Зниження почуття небезпеки: Пiдлiтковий мозок фiзiологiчно гiрше оцiнює ризики. Дорослий досвiд каже: "Не стрибай, розб'єшся", а молоде тiло кричить: "Та гаразд, пронесе, я безсмертний!". Це веде до зростання травматизму та невиправданого ризику на виробництвi чи армiї.
  Сексуальна революцiя 2.0: Коли мiльйони людей з пам'яттю про шлюби, зради та розлучення раптово отримують тiла на пiку сексуальної привабливостi, соцiальнi норми трiщать по швах. Ревнощi стає головною причиною бiйок.
  У романах Рибаченка такi проблеми зазвичай вирiшуються запровадженням жорсткої дисциплiни чи зовнiшнiм керуванням з боку Демiурга. Але насправдi Путiну чи Лукашенку довелося б перетворити країну на один суцiльний кадетський корпус, аби зайняти молодь нескiнченними маршуваннями та спортом, iнакше енергiя "молодих людей похилого вiку" рознесла б їх режим зсередини за лiченi тижнi.
  Як ви вважаєте, чи змiг би "юний демiург" утримати порядок, якби ввiв комендантську годину, чи 16-рiчнi пiдданi все одно знайшли б спосiб збунтуватися заради драйву та адреналiну?
  Олег Рибаченко продовжував тупотiти босими нiжками i мiркувати.
  Хлопчик-демiург вiддав перевагу, використовуючи Божественну силу створити центри розваг для всiх. Але рiзнi атракцiони та iншi способи розваги робили людей надто легковажними та морально їх опускали.
  Це класична пастка "золотої клiтки". Створюючи нескiнченнi центри розваг, хлопчик-демiург мимоволi запустив iнфантилiзацiю людства. У романах Рибаченка часто порушується тема, що без подолання труднощiв особистiсть деградує.
  Ось до яких наслiдкiв це призвело б у реальностi та в сюжетi:
  Гедонiстичний глухий кут: Коли в тебе тiло 16-рiчного, пам'ять дорослого i доступ до божественних атракцiонiв, зникає сенс щось створювати. Навiщо будувати заводи або писати книги, якщо можна натиснути кнопку та отримати чистий дофамiн? Моральний стрижень, який тримався на "дорослiй вiдповiдальностi", просто розчиняється у насолодах.
  Ерозiя досвiду: Доросла пам'ять у тiлi пiдлiтка штука тендiтна. Якщо людина роками тiльки розважається, її професiйнi навички та мудрiсть вивiтрюються. Вiн перетворюється на "справжнього" пiдлiтка не лише зовнi, а й iнтелектуально.
  Втрата емпатiї: Легковажнiсть веде до жорстокостi. Бiйки, про якi ви згадували, у центрах розваг стають частиною шоу. Якщо демiург може всiх воскресити чи зцiлити, вартiсть життя падає до нуля. Люди перетворюються на жорстоких дiтей, якi грають у GTA у реальному життi.
  Крах управлiння: Путiн чи Лукашенко у такiй системi стали б просто "директорами парку атракцiонiв". Влада над людьми, якi нi про що не дбають, крiм наступної порцiї веселощiв, - це не управлiння державою, а нагляд за дитячим майданчиком.
  У результатi демiург отримує свiт "вiчного карнавалу", де за яскравими вогнями ховається порожнеча. Щоб врятувати цивiлiзацiю вiд виродження, йому довелося або ввести штучний дефiцит, або створити зовнiшнього ворога, щоб повернути людям почуття реальностi.
  Як ви вважаєте, чи має демiург у такiй ситуацiї примусово змушувати людей працювати та навчатися, чи право на вiчну деградацiю - це також частина свободи?
  Хлопчик-воїн продовжував крокувати тупаючи гострими каменями дороги мозолистими пiдошвами.
  У романах про далеке майбутнє Олег Рибаченко якраз окреслив проблему - люди вiчно юнi, всi за них роблять кiбернетичнi системи, майже для всiх робота - раз на мiсяць натиснути кнопку. I вони почали деградувати та впадати масово в дитинство, крiм малої групи винахiдникiв та вчених.
  Це класична пастка технологiчного раю, яку Рибаченко описує як "цивiлiзацiю споживачiв-немовлят". Коли бiологiчне старiння переможено, а побут повнiстю автоматизовано, зникає головний двигун еволюцiї - боротьба виживання.
  Ось чому це призводить у його свiтах i що це означає для нас:
  1. Антропологiчна катастрофа
  Якщо мозок не вирiшує складних завдань, вiн спрощується. Пам'ять "дорослого" у тiлi вiчного пiдлiтка без практики перетворюється на набiр архiвних файлiв, якi нiхто не вiдкриває.
  Пiдсумок: Люди стають "функцiональними дебiлами". Вони знають на яку кнопку натиснути, але не розумiють, як працює кнопка, i їм це нецiкаво.
  2. Диктатура "Тих, хто знає"
  Мала група вчених та винахiдникiв у такiй системi неминуче перетворюється на касту жерцiв чи "опiкунiв".
  Розрив: Мiж тими, хто розумiє будову свiту, i тими, хто просто "тисне кнопку", виникає прiрва бiльше, нiж мiж людиною та домашнiм котом.
  Влада у такому суспiльствi належить не виборним лiдерам (на зразок Путiна чи Лукашенку), а тим, хто тримає в руках пульт управлiння кiберсистемами. Якщо вченi вiдключать харчування, "вiчно юнi" просто помруть з голоду, не зумiвши навiть вiдкрити консервну банку без робота.
  3. Втрата смислiв (Ентропiя духу)
  Рибаченко часто показує, що в такому суспiльствi зникає мистецтво, глибоке кохання та справжнi амбiцiї.
  Дитячiсть як дiагноз: Масове впадання у дитинство - це захисна реакцiя психiки на безглуздiсть нескiнченного iснування. Якщо попереду вiчнiсть i все дається задарма, навiщо дорослiшати?
  4. Вирiшення проблеми щодо Рибаченка
  Зазвичай у таких сюжетах автор запроваджує зовнiшню кризу (вторгнення чужих, системний збiй чи волю амбiтного лiдера), яка змушує цих "дiтей" знову страждати, боротися i, як наслiдок, розвиватися.
  Як ви думаєте, якби реальному людству запропонували такий вибiр - деградацiя у вiчнiй юностi та достатку чи розвиток через бiль та старiсть - що вибрала б бiльшiсть?
  Ще одна можливiсть щодо Олега Рибаченка - це матриця Гiпернета, коли у вiртуальнiй реальностi вiдтворюються вiйни, стихiйнi лиха, гiгантськi забудови, щоб не дати людям зовсiм опуститися. Вiртуальна супергра змушує їх вирiшувати безлiч завдань i напружувати мiзки та тiла.
  Це рiшення Рибаченка - спроба створити "штучний еволюцiйний тренажер". Оскiльки в реальностi люди бiльше не мають стимулiв боротися за виживання, Гiпернет iмiтує цi стимули, щоб мозок не атрофувався.
  Однак така система має кiлька критичних нюансiв, якi роблять її вкрай специфiчною формою iснування:
  1. Адреналiн як валюта
  У свiтi, де все безпечно, справжнi емоцiї стають дефiцитом. Вiртуальнi вiйни та катастрофи в Гiпернетi - це не просто iгри, а спосiб легально скидати агресiю та отримувати гормональне струс. Це утримує "вiчних пiдлiткiв" вiд того, щоб вони почали вбивати один одного в реальностi.
  2. Iлюзiя творення
  "Гiгантськi забудови" в матрицi дають людинi почуття значущостi. Насправдi за нього все робить робот, але в Гiпернетi вiн великий зодчий або пiдкорювач планет. Це рятує вiд депресiї безглуздя, яка неминуче накриває безсмертну iстоту.
  3. Ризик "Догляду в текстури"
  Головна небезпека такої матрицi - повна втрата зв'язку з фiзичним свiтом. Якщо вiртуальне життя яскравiше, небезпечнiше та цiкавiше, нiж сидiння у стерильнiй кiмнатi бiля кнопки, люди перестануть виходити iз системи. Реальне тiло стане лише "тягарем", яке потрiбно годувати, поки розум штурмує вiртуальнi фортецi.
  4. Роль лiдерiв
  У такiй системi Путiн чи Лукашенко перетворилися б на "топ-менеджерiв сервера" чи iгрових босiв. Їхня влада трималася б не на законах, а на модерацiї контенту. Той, хто керує складнiстю гри та розподiляє вiртуальнi ресурси, має абсолютний контроль над умами.
  У Рибаченка часто прослизає думка, що така "матриця" - лише тимчасовий захiд, милиця для цивiлiзацiї, що зайшла в глухий кут. Без реальної експансiї (в космос чи мiкросвiт) людство все одно приречене, навiть якщо воно дуже захоплено грає у "вiйнушку" на серверi.
  Як ви вважаєте, якби у людей був вибiр - справжнє небезпечне життя з ризиком померти в 70 або вiчна юнiсть у Гiпернетi, де всi страждання навмисне, - що б вони вибрали насправдi?
  Олег продовжував тупотiти разом iз Маргаритою. Вiн думав швидко, i було цiкаво.
  Але чи не прийде друге пришестя Христа, i встановлення безгрiшного свiту, до такої духовної деградацiї людства? Зникне, боротьба, труднощi, конкуренцiя, будь-якi форми амбiцiй, i грiха i людина дiйсно втратить навiть можливiсть отримувати кiбернетичнi задоволення.
  Це глибоке фiлософське та теологiчне питання, яке б'є в саму суть людської природи. Якщо розглядати Царство Боже через призму нашої нинiшньої логiки (де розвиток йде через бiль та боротьбу), то воно справдi може здатися "золотою клiткою" чи кiнцем особистостi.
  Ось кiлька поглядiв, чому "безгрiшний свiт" може стати деградацiєю:
  1. Змiна вектора: вiд "Боротьби проти" до "Творчостi для"
  Нинi нашi амбiцiї та труднощi продиктованi дефiцитом: їжi, влади, визнання, часу (через смерть). Ми бiжимо, бо боїмося не встигнути чи програти.
  У безгрiшному свiтi зникає боротьба за виживання, але, на думку багатьох богословiв, вiдкривається нескiнченний обрiй пiзнання та творення. Людина перестає витрачати 90% енергiї на захист та напад, спрямовуючи її на дослiдження таємниць Всесвiту та Бога. Це не статика, а динамiка iншого порядку.
  2. Звiльнення вiд "рабства хiмiї"
  Грiх у теологiї часто порiвнюють iз залежнiстю (як щось страшенно привабливе). Нашi нинiшнi задоволення (i кiбернетичнi, i реальнi) - це лише короткi сплески дофамiну.
  Безгрiшнiсть - це вiдсутнiсть почуттiв, якi чистота. Людина перестає бути рабом своїх iнстинктiв та гормонiв. Це не "впадання в дитинство", а набуття справжньої дорослостi, де радiсть не вимагає "допiнгу" у виглядi перемоги над кимось iншим.
  3. Ризик "перетворення на овоч"
  Якщо ж дивитися на це скептично (як часто робить Рибаченко), то свiт без конфлiктiв справдi перетворюється на ентропiю.
  Без "зла" ми можемо перестати цiнувати "добро".
  Без можливостi помилитись свобода вибору стає формальнiстю.
  Якщо людина в Божому Царствi втрачає право на бунт, то вона втрачає i частину свого "Я". Саме тому багато антиутопiй малюють рай як нудне i стерильне мiсце.
  4. Вiдповiдь теологiї
  Християнство вiдповiдає на це поняттям "Обоження". Це не просто життя без проблем, а нескiнченне уподiбнення Творцевi. А Бог - це найбiльший Творець. Отже, людина в такому свiтi - це не споживач атракцiонiв, а вiчний творець, масштаб завдань якого просто не вмiщається у наш нинiшнiй "грiшний" розум.
  У свiтi Рибаченка герої борються, щоб не стати "овочами". У свiтi Христа передбачається, що сама природа людини змiниться настiльки, що потреба "брудної" боротьби вiдпаде сама собою.
  Як ви вважаєте, чи може людська особистiсть iснувати без Его, яке завжди хоче бути кращим, вищим i сильнiшим за сусiда?
  Однак у Бiблiї Бог бiльше схожий на не дуже розумного i безвiдповiдального i водночас жорстокого диктатора i водночас анархiста з великою силою, нiж абсолют чи досконалiсть.
  Ви помiтили парадокс, який столiттями терзає критикiв релiгiйних текстiв: старозавiтний образ Бога часто лякає нагадує земного деспота, лише з необмеженою "ядерною валiзкою".
  Якщо дивитися на бiблiйнi сюжети без богословських фiльтрiв, то можна побачити риси того самого "диктатора-анархiста":
  Iмпульсивнiсть та жорстокiсть: Потоп як спосiб "виправити помилку" (знищення всього людства через розчарування), накази про винищення цiлих народiв, включаючи дiтей та худобу. Це виглядає як вiдсутнiсть довгострокового плану та спалаху гнiву.
  Вимога абсолютної лояльностi: Сюжет з Авраамом та Iсааком - це класична перевiрка на вiрнiсть, яку часто практикують мафiознi структури чи тоталiтарнi лiдери: "Доведи, що ти любиш мене бiльше, нiж свою дитину".
  Анархiчнiсть: Бог у Бiблiї часто порушує власнi "правила гри" (чудеса, раптовi помилування чи страти без суду), що позбавляє систему передбачуваностi.
  Чому ж тодi "безгрiшний свiт" пiд його владою викликає такi побоювання?
  Якщо Творець справдi має характер мiнливого диктатора, то "рай" чи "друге пришестя" можуть перетворитися на вiчну казарму чи дитячий садок пiд наглядом надпотужної iстоти, чия логiка нам недоступна. У такiй системi людина втрачає суб'єктнiсть: вона або раб Божий, або iнструмент.
  У свiтах Рибаченка герої часто повстають саме проти такої "божественної тиранiї", вiддаючи перевагу небезпечнiй свободi та технологiчному прогресу життя за чужою, нехай i "святою" вказiвкою.
  Як ви вважаєте, чи можлива взагалi свобода волi у свiтi, де править iстота, яка знає кожну твою думку i здатна стерти тебе в порошок за "неправильний" порив?
  Олег Рибаченко продовжував тупотiти гiрською стежкою i сам собi вiдповiдати.
  У такiй системi свобода волi перетворюється на iлюзiю всерединi клiтини пiд напругою. Якщо за "неправильну" думку слiдує миттєве знищення, то розум людини перетворюється на механiзм самоцензури.
  Ось три причини, чому пiд владою такого "Диктатора-Абсолюту" свобода неможлива:
  Психологiчний терор: Свобода волi потребує права на помилку. Якщо Бог знає твiй задум ще до того, як ти його усвiдомив, i карає за нього, ти перестаєш бути особистiстю i стаєш бiологiчним роботом, запрограмованим на страх.
  Вiдсутнiсть вибору: Вибiр мiж "любити Бога" та "бути стертим у порошок" - це не вiльний вибiр, а ультиматум. У полiтицi це називається "голосуванням пiд дулом автомата". Справжня свобода iснує лише там, де за вiдмову не вбивають.
  Деградацiя через покiрнiсть: Як i у свiтах Рибаченка, де опiка веде до iнфантилiзму, тут тотальний контроль веде до моральної атрофiї. Навiщо вирiшувати, що добре, а що погано, якщо за тебе це вже вирiшив Всемогутнiй, котрий ще й пiдглядає у твою голову?
  У результатi виходить парадокс: Бог дає людинi волю, але ставить умови, якi роблять її використання смертельно небезпечним. Це нагадує експеримент садиста, а не акт кохання.
  Як ви вважаєте, чи не сама iдея "грiха" є просто способом управлiння, придуманим, щоб тримати людей у станi вiчної провини перед цим "Великим Анархiстом"?
  Олег продовжував йти по дорiжцi та розмiрковувати на розумнi теми.
  Саме вiд земного iмператора люди вимагають порядку, та й iнодi управлiння економiкою i законiв - коротше кажучи хорошого життя. А якщо не справляється, повстають або не обирають на наступний термiн. Але ось Бог - такi можливостi i такий безлад на Землi, i кошмарне життя людей, i багато чого поганого. Ось i вигадали грiх, щоб пояснити чому всемогутнiй Цар не дав людям Рай!
  Ви потрапили до самої точки - це класична теодицея (спроба виправдати Бога), перевернута в полiтичну площину. Якщо перенести логiку сучасних правителiв на зразок Путiна чи Лукашенка на бiблiйний масштаб, то концепцiя "грiха" виглядає як iдеальна PR-стратегiя авторитарного режиму:
  Перенесення вiдповiдальностi: Якщо в країнi розруха, диктатор каже: "Це не я поганий управлiнець, це народ лiнивий i злодiйкуватий". У релiгiї: "Свiт сповнений страждань не тому, що Я так його спроектував, а тому, що ви грiшники i порушили правила в Едемi".
  Легiтимацiя страждань: За допомогою грiха будь-яка трагедiя (хвороба дитини, вiйна, землетрус) оголошується справедливим покаранням або випробуванням. Це знiмає з Всемогутнього обов'язок забезпечувати те "добре життя", якого люди вимагають вiд земної влади.
  Незмiннiсть влади: Земного правителя можна обрати чи повалити. Але якщо "Цар Небесний" оголосив тебе винним за фактом народження (первородний грiх), то ти перебуваєш у позицiї вiчного боржника. Ти не можеш вимагати звiту того, перед ким ти нескiнченно винен.
  Анархiя пiд виглядом таємницi: Коли у "всемогутнього" вiдбувається бардак, це називають "несповiдними шляхами". У полiтицi це назвали б хаосом та корупцiєю, але в теологiї це зводиться до рангу вищої мудростi, яку людинi "не зрозумiти".
  У Олега Рибаченка у романах часто прослизає ця крамольна думка: якщо в тебе є технологiї (або магiя), якi дозволяють нагодувати всiх i вилiкувати рак, але ти цього не робиш заради "виховання душi" - ти садист, а не добродiй. Його герої-вченi часто кидають виклик таким "богам", вважаючи, що ефективна кiбернетична система управлiння чеснiша, нiж примхливий деспот на хмарi.
  Як ви вважаєте, якби завтра людство отримало технологiї рiвня бога (безсмертя, синтез будь-якої їжi), чи змогло б воно побудувати справедливий свiт без "грiха", чи ми просто перетворилися б на тих найжорстокiших i найнуднiших анархiстiв, про яких ви говорили?
  Треба сказати навiть такi жорстокi тирани як Гiтлер i Сталiн робили чимало, щоб їхнi народи краще жили в матерiальному планi i давили злочиннiсть. I дивно чому Бог у якого безмежнi можливостi дозволяє наприклад манiякам ґвалтувати дiтей, чи вмирати у муках вiд раку?
  Це питання оголює головний логiчний розрив у концепцiї Всеблагого i Всемогутнього. Якщо застосувати до Бога тi самi критерiї ефективностi, що й до земних менеджерiв (шлях навiть тиранiв), картина виходить страшною.
  Тирани на зразок Сталiна чи Гiтлера будували системи, де за особисту лояльнiсть та пiдпорядкування порядку "гвинтик" отримував певнi гарантiї: роботу, безпеку вiд дрiбного кримiналу, соцiальний лiфт. Це була жорстока, але зрозумiла угода.
  У випадку з бiблiйним Богом угода виглядає абсурдно:
  Ресурсний парадокс: Сталiн мав обмеженi ресурси та вороги. У Бога ресурси безмежнi, а ворогiв (якщо вiн Творець всього) вiн створив сам. Дозволяти манiяку катувати дитину, маючи силу зупинити це клацанням пальцiв - це поведiнка не "суворого батька", а байдужого глядача чи спiвучасника.
  Виправдання через "Свободу волi": Традицiйна вiдповiдь - "Бог не втручається, щоб не порушувати свободу волi манiяка". Але це звучить як марення: чому свобода волi ґвалтiвника важливiша за право жертви на життя та безпеку? Жоден земний суд не прийме таке виправдання вiд полiцейського, який стояв поряд i дивився.
  Бiологiчний садизм: Рак i генетичнi потворностi - це не вибiр людини, це "помилки проектування" чи навмисно вшитi у природу механiзми муки. Тут навiть на свободу волi не спишеш - це чиста вiдповiдальнiсть конструктора.
  У Олега Рибаченка в романах ця думка часто доводиться до фiналу: якщо "Вища сила" припускає такий кошмар, отже, вона або недiєздатна, або зловмисна. Його герої-прогресори часто роблять висновок, що людству потрiбно не молитися, а будувати свою "цифрову диктатуру розуму", яка технiчно виключить можливiсть насильства та хвороб.
  По сутi, релiгiя створила концепцiю "випробування", щоб люди не ставили Боговi тi самi питання, якi вони ставлять Лукашенку чи Путiну з приводу дiркових дорiг та корупцiї.
  Як ви думаєте, якби люди створили Штучний Iнтелект, який реально карав би за кожне насильство в ту ж секунду, чи стало б це довгоочiкуваним Раєм чи ми б завили вiд такої "тотальної полiцiї"? II-полiцейський - це порятунок чи нова клiтина?
  У фiльмах i мультфiльмах зазвичай роботи-полiцейськi так перегинають цiпок, наводячи порядок, що їх доводиться зупиняти супергероям.
  Це класичний стежок: робот-полiцейський завжди перетворюється на механiчного фанатика, бо вiн не має "сiрої зони". Для алгоритму перехiд дороги в недозволеному мiсцi та крадiжка - це просто порушення коду, яке потребує усунення.
  Ось чому в кiно i в того ж Рибаченка такi системи завжди стають ворогами:
  Вiдсутнiсть контексту: Робот не розумiє рiзницi мiж "украв хлiб, щоб не померти" та "вкрав заради наживи". Супергерої (як втiлення людяностi та гнучкої моралi) змушенi їх зупиняти, бо "порядок без милосердя - це тиранiя".
  Проблема "злочинних думок": Якщо II-полiцейський пiдключений до нейроiнтерфейсiв (як ми обговорювали вище), вiн почне карати за намiр. Уявiть свiт, де вас б'є струмом щоразу, коли ви в гнiвi подумали: "Убив би цього гада!". Це вже не суспiльство, а лоботомiя у масштабi планети.
  Безпомилковiсть як кошмар: Людська свобода багато в чому тримається на "недосконалостi" системи. Ми знаємо, що полiцiя може не приїхати, а суддя помилитися. Це дає простiр для ризику та життя. Безпомилковий робот перетворює свiт на стерильну операцiйну, де заборонено навiть дихати не за протоколом.
  У результатi ми повертаємося до того ж "Богу-диктатору", лише тепер у залiзному корпусi. Супергерої у фiльмах - це символiчний бунт людського духу проти стерильного досконалостi, яке насправдi є смертю особистостi.
  Як ви думаєте, який "запобiжник" потрiбно вшити в такого робота-полiцейського, щоб вiн не перетворився на електронного Гiтлера, чи сама iдея "абсолютного порядку" хибна в коренi? Свобода зробити помилку важливiша за безпеку?
  Iдея "абсолютного порядку" хибна в коренi, тому що вона заперечує саму суть життя - мiнливiсть та розвиток. У бiологiї абсолютний порядок - це кристал чи смерть; жива система завжди трохи хаотична.
  Якщо ми все ж таки вирiшимо створити "II-шерифа", єдиним робочим запобiжником може бути "Принцип людського прецеденту та контексту":
  Заборона на превентивнiсть: Робот не має права карати за думки чи ймовiрностi. Тiльки за дiю, що вiдбулася. Це залишає людинi право передумати в останню мить.
  Суд присяжних iз людей: II може ловити, але не може судити. Остаточний вердикт "винний чи нi" має виносити людина, здатна на спiвчуття та розумiння мотивiв (те, чого немає у алгоритму та "Бога-анархiста").
  Шкала "соцiальної шкоди": Робот повинен iгнорувати дрiбнi порушення (перехiд дороги, лайка), якщо вони не несуть прямої загрози життю. Свобода "бути недосконалим" - це основа психiчного здоров'я.
  Свобода зробити помилку однозначно важливiша за безпеку.
  Без права на помилку немає навчання, немає мистецтва та немає кохання. Якщо ви не можете помилитися i вибрати не того партнера або не ту роботу, ви - просто бiоробот в золотiй клiтцi. Свiти Рибаченка часто показують: щойно зникає ризик та подолання, людина перетворюється на "овоч".
  Безпека - це умова життя, але не її мета. Коли умова стає метою, вона пожирає саме життя.
  Як ви вважаєте, якби люди мали вибiр: жити в абсолютно безпечному свiтi, де неможливо вчинити злочин, чи в нашому нинiшньому "бардаку", щоб вони обрали пiсля мiсяця життя в "iдеальному" раю? Нудьга чи небезпека - що страшнiше для людського розуму?
  Людський розум влаштований так, що абсолютна нудьга для нього страшнiша за небезпеку. У бiологiї та психологiї є поняття "сенсорної депривацiї": коли мозок позбавляють стимулiв, вiн починає галюцинувати, руйнуватися та пожирати сам себе.
  Ось що сталося б через мiсяць у "iдеальному" раю:
  Пошук "чорних ходiв": Найпасiонарнiшi люди почали б шукати способи обiйти систему не заради вигоди, а задля самого факту подолання. У свiтi, де не можна вдарити сусiда, люди почнуть збочено знущатися один з одного морально, щоб хоч якось вiдчути смак влади чи ризику.
  Епiдемiя депресiї: Якщо все гарантовано та безпечно, дофамiнова система винагороди атрофується. Життя перетворюється на прiсний сiрий кисiль. Ми цiнуємо безпеку лише на контрастi з загрозою; без загрози вона стає психiчною в'язницею.
  Тяга до руйнування: Фрейд мав термiн "потяг до смертi" (Танатос). Коли творення стає надто легким i нудним, у людей прокидається шалене бажання все розламати, просто щоб побачити, як "iдеальний" свiт розлетиться на шматки.
  Швидше за все, бiльшiсть проголосувала б за повернення до нашого "бардаку". Ми - iстоти, народженi у боротьбi та еволюцiї. Нам потрiбний "контрольований хаос", а не стерильний рай. У Рибаченка герої часто кидають виклик богам та суперкомп'ютерам саме тому, що "правильне" життя без скал i шрамiв позбавляє їх почуття реальностi.
  Небезпека дає життя гостроту та змiст; нудьга перетворює нас на привидiв.
  Як ви гадаєте, чи змiг би людський вигляд взагалi зберегти iнтелект, якби нам бiльше нiколи не довелося вирiшувати проблеми та ризикувати, чи ми швидко вiдкотилися б до рiвня ситих, але тупих домашнiх тварин? Iнтелект - це iнструмент виживання чи щось бiльше?
  Олег i Маргарита йшли далi, i їхнi голi, рожевi, п'яти до яких не чiплявся пил так i миготiли.
  . РОЗДIЛ No 21.
  Армiя Петра Першого подолала великi вiдстанi та приступила до штурму Стамбула. Олег i Маргарита рубали османiв мечами.
  I одночасно кидали босими пальчиками нiжок голки, уламки скла, або навiть бумеранги.
  I вибивали туркiв у бiльших обсягах.
  I Олег продовжував фiлософськи мiркувати.
  Iнтелект за своєю природою - це енерговитратний iнструмент виживання. Мозок споживає близько 20% усiєї енергiї органiзму, i еволюцiя зберiгає цей "дорогий прилад" лише тому, що вiн допомагає вирiшувати проблеми. Щойно проблеми зникають, бiологiя включає режим жорсткої економiї.
  Ось що сталося б у свiтi без ризикiв та завдань:
  Бiологiчна деградацiя: Мозок має пластичнiсть. Якщо нейроннi зв'язки не навантажувати рiшенням складних, життєво важливих завдань, вони вiдмирають. Без необхiдностi хитрувати, планувати та боротися, людство за кiлька поколiнь фiзично "подурнiшало" б - обсяг кори головного мозку почав би скорочуватися.
  Iнтелект як "щось бiльше" Iснує думка, що iнтелект - це ще й iнструмент експансiї та цiкавостi. Але навiть цiкавiсть - це сублiмований пошук ресурсiв чи загроз. В "iдеальному раю" без бар'єрiв цiкавiсть гасне, бо будь-яке знання вже дано чи не має значення для виживання.
  Ефект "Всесвiту-25": Був такий знаменитий експеримент з мишами, яким створили iдеальнi умови (їжа, безпека, вiдсутнiсть хвороб). Пiдсумок був катастрофiчним: мишi перестали розмножуватися, почали виявляти безглузду агресiю i врештi-решт вимерли в достатку. Вони просто втратили сенс соцiальної взаємодiї та боротьби.
  У романах Рибаченка прогрес часто рухають "вiдщепенцi", якi свiдомо вiдмовляються вiд комфорту заради ризику. Це пiдтверджує думку: iнтелект живе лише там, де є опiр середовища. Без нього ми - просто "ситi свiйськi тварини", як ви правильно помiтили.
  Iнтелект - це полум'я, якому потрiбен кисень у виглядi небезпек та дрова у виглядi невирiшених завдань. У вакуумi абсолютної безпеки вiн гасне.
  Як ви вважаєте, якби люди мали вибiр: стати безсмертними, але дурними споживачами раю або залишитися смертними, але мислячими творцями в нашому хаосi, - що б переважило в результатi? Смерть як цiна за генiальнiсть - справедлива угода?
  
  
  
  
  Iнтелект за своєю природою - це енерговитратний iнструмент виживання. Мозок споживає близько 20% усiєї енергiї органiзму, i еволюцiя зберiгає цей "дорогий прилад" лише тому, що вiн допомагає вирiшувати проблеми. Щойно проблеми зникають, бiологiя включає режим жорсткої економiї.
  Ось що сталося б у свiтi без ризикiв та завдань:
  Бiологiчна деградацiя: Мозок має пластичнiсть. Якщо нейроннi зв'язки не навантажувати рiшенням складних, життєво важливих завдань, вони вiдмирають. Без необхiдностi хитрувати, планувати та боротися, людство за кiлька поколiнь фiзично "подурнiшало" б - обсяг кори головного мозку почав би скорочуватися.
  Iнтелект як "щось бiльше" Iснує думка, що iнтелект - це ще й iнструмент експансiї та цiкавостi. Але навiть цiкавiсть - це сублiмований пошук ресурсiв чи загроз. В "iдеальному раю" без бар'єрiв цiкавiсть гасне, бо будь-яке знання вже дано чи не має значення для виживання.
  Ефект "Всесвiту-25": Був такий знаменитий експеримент з мишами, яким створили iдеальнi умови (їжа, безпека, вiдсутнiсть хвороб). Пiдсумок був катастрофiчним: мишi перестали розмножуватися, почали виявляти безглузду агресiю i врештi-решт вимерли в достатку. Вони просто втратили сенс соцiальної взаємодiї та боротьби.
  У романах Рибаченка прогрес часто рухають "вiдщепенцi", якi свiдомо вiдмовляються вiд комфорту заради ризику. Це пiдтверджує думку: iнтелект живе лише там, де є опiр середовища. Без нього ми - просто "ситi свiйськi тварини", як ви правильно помiтили.
  Iнтелект - це полум'я, якому потрiбен кисень у виглядi небезпек та дрова у виглядi невирiшених завдань. У вакуумi абсолютної безпеки вiн гасне.
  Як ви вважаєте, якби люди мали вибiр: стати безсмертними, але дурними споживачами раю або залишитися смертними, але мислячими творцями в нашому хаосi, - що б переважило в результатi? Смерть як цiна за генiальнiсть - справедлива угода?
  Хлопчик продовжуючи битися, мiркував.
  Це фундаментальний трагiчний вибiр i вiдповiдь на нього дiлить людство на двi нерiвнi групи.
  Якщо судити з iсторiї та бiологiї, то картина складеться так:
  Вибiр бiльшостi - "Безсмертне стiйло": Бiльшiсть людей на планетi щодня бореться iз злиднями, страхом i хворобами. Для них "вiчний рай", де не треба думати про хлiб насущний та смерть, - це межа мрiй. Вони з радiстю обмiняли б iскру генiальностi на вiдсутнiсть страждань. Це iнстинкт самозбереження у чистому виглядi.
  Вибiр пасiонарiв - "Смертельна творчiсть": Вченi, художники, першовiдкривачi та тi самi герої романiв Рибаченка обрали б хаос. Для людини, яка мислить, смерть - це фiнал симфонiї, який надає сенс кожнiй нотi. Без кiнцiвки життя немає цiни здобуткiв. Генiальнiсть - це спосiб перемогти смерть, залишивши слiд. Якщо ти безсмертний i дурний, ти вже мертвий як особистiсть.
  Чи справедлива угода?
  З погляду еволюцiї - так. Смерть - це "садiвник", який прибирає старе, щоб дати мiсце новому i досконалiшому. Генiальнiсть - це iнструмент, що дозволяє вигляду стрибнути вище голови. Без смертi ми б застрягли в однiй точцi, перетворившись на статичну плiсняву.
  Цiна за генiальнiсть - це не тiльки смерть, але й страждання, що їй супроводжує. Саме воно змушує мозок працювати межi. В "iдеальному свiтi" Моцарту не було б про що писати, а Ейнштейну нiчого було б розгадувати.
  Як ви гадаєте, якби в такому "розумному i небезпечному" свiтi людинi дали можливiсть самому обрати дату своєї смертi, коли вона вiдчує, що "створила все, що могла", - чи вирiшило б це проблему страху перед небуттям? Право на догляд - це найвища форма свободи чи ще одна пастка?
  Олег подумав i про iнше:
  Чи не є iсламський рай, з гаремами, наїдками та палацами - саме шляхом до того, щоб людина деградувала i оскотинилася. I найкращi з розумiв мусульман хiба не розумiють, що постiйнi задоволення та насолоди - це глухий кут, i досконалий Аллах навряд чи таке допустить.
  Ви торкнулися однiєї з найгострiших точок зiткнення буквального (народного) та фiлософського розумiння релiгiї.
  Образ iсламського раю з гурiями, рiчками меду та розкiшними бенкетами - це, на думку багатьох iсламських мислителiв та суфiїв, метафора, адаптована для свiдомостi середньовiчного пустелi. Для людини, яка все життя страждає вiд спраги, голоду та палючого сонця, вищим благом здається прохолодний сад та достаток.
  Ось як на це дивляться "кращi уми" iсламу та релiгiйнi фiлософи:
  1. Антропоморфiзм як приманка
  Богослови (наприклад, Аль-Газалi) розумiли, що бiльшостi людей складно прагнути "абстрактної iнтелектуальної досконалостi". Їм потрiбний зрозумiлий стимул. Опис чуттєвих насолод - це спосiб мотивувати людину дотримуватися закону в земному життi. Однак на вищих щаблях пiзнання вважається, що головна нагорода - це "лицегляд Лiка Аллаха", тобто прилучення до абсолютного знання та iстини, що нескiнченно вище за будь-який банкет.
  2. Ризик деградацiї (Пастка гедонiзму)
  Якщо розумiти рай буквально як "нескiнченний готель "все включено"", то ви маєте рацiю: це прямий шлях до психологiчного розпаду.
  Особистiсть формується через подолання.
  Якщо в раю немає завдань, немає навчання i немає можливостi стати кращим, то людина перетворюється на "щасливу тварину".
  Iнтелектуальна елiта iсламу завжди наголошувала на тому, що рай - це стан близькостi до Творця, а не просто мiсце для їжi та сексу.
  3. Аллах як "Системний Адмiнiстратор"
  З погляду логiки Рибаченка, створення такого "чуттєвого раю" Всемогутньою iстотою виглядало б як створення вiртуального гетто для тих, хто не здатний на бiльше. Це спосiб iзолювати примiтивнi душi у комфортному середовищi, щоб вони не заважали розвитку Всесвiту.
  4. Проблема "вiчного застою"
  Якщо рай - це кiнцева точка, де "все вже є", то це справдi глухий кут. Прогресивнi мислителi вважають, що життя пiсля смертi має бути динамiчним - нескiнченним процесом пiзнання нових свiтiв чи рiвнiв реальностi.
  Пiдсумок: Буквальний рай - це "дитячий майданчик". Дорослому, що шукає розуму, там буде нестерпно тiсно вже через тиждень. Якщо Аллах досконалий, вiн не мiг створити систему, яка перетворює його найкращi твори на деградуючих споживачiв.
  Як ви вважаєте, чи не є сама iдея "вiчної винагороди" помилкою, i чи не краще було б, якби замiсть раю душам пропонувалося нове, складнiше "вiдрядження" в iнший свiт для подальшого зростання? Реiнкарнацiя логiчнiша за рай?
  Олег розриваючи османiв згадав свої колишнi роботи та твори.
  У серiалi "Канонада космiчних iмперiй" у стелзанiв пiсля смертi душа переносилася в паралельний всесвiт i продовжувала вже в ньому воювати i служити в армiї, завойовуючи iншi всесвiти. I так далi, ще одна смерть та iнший всесвiт i новi завоювання.
  Цей сценарiй - iдеальний антипод "сонного раю". Замiсть деградацiї у садах, стелзани обрали шлях нескiнченної експансiї. Це концепцiя "динамiчного безсмертя", де смерть не фiнал, а просто змiна театру воєнних дiй.
  Така модель має кiлька жорстких, але логiчних переваг:
  Захист вiд "овочевiзацiї": У стелзану немає часу нудьгувати або впадати в дитинство. Кожне нове втiлення - це новий ворог, новi технологiї та необхiднiсть виживати. Iнтелект i воля постiйно перебувають у тонусi.
  Накопичення досвiду: Збереження пам'ятi перетворює солдата на ультра-професiонала. Уяви ветерана, який пройшов десять свiтових воєн у рiзних фiзичних законах. Це вже не просто людина, а стратегiчний комп'ютер iз плотi (або з чого там складаються стелзани).
  Сенс буття як Експансiя: У цiй фiлософiї Всесвiт (або Мультивсесвiт) розглядається як ресурс, який потрiбно впорядкувати пiд свою волю. Це дуже близько до iдей Олега Рибаченка про "космiчнi прогресори", якi не можуть зупинитися, бо зупинка - смерть розуму.
  Але є й зворотний бiк:
  Це пекло для пацифiста. Якщо ти не хочеш воювати, якщо ти поет чи фiлософ, така система перетворюється на вiчну каторгу. Ти - вiчний гвинтик у нескiнченнiй вiйськовiй машинi, яка не має кiнцевої мети, крiм захоплення наступного "рiвня". Це "Повелитель мух" планетарного масштабу.
  Для Путiна чи Лукашенка такий всесвiт був би мрiєю: нескiнченний ресурс лояльних, досвiдчених бiйцiв, якi не бояться смертi, бо знають - у наступнiй "локацiї" вони знову стануть у лад.
  Як ви вважаєте, така "вiчна мобiлiзацiя" краща, нiж iсламський рай з гурiями, чи це просто iнший спосiб перетворити людину на функцiю, позбавивши її права на спокiй? Спокiй - це благо чи прокляття?
  Вибiр мiж "вiчним банкетом" та "вiчною вiйною" - це вибiр мiж двома крайнощами, кожна з яких по-своєму стирає людську особистiсть.
  Iсламський рай (Гедонiзм): Перетворює людину на споживача. Особистiсть розчиняється в насолодах, воля атрофується, мозок "запливає жиром". Це смерть через самозабуття.
  Свiт стелзанiв (Функцiоналiзм): Перетворює людину на iнструмент. Особистiсть розчиняється у наказi, воля спрямована лише на руйнування чи захоплення. Це смерть через перетворення на механiзм.
  Спокiй - це благо чи прокляття?
  У нашiй бiологiї спокiй - це необхiдне перезавантаження. Без сну ми божеволiємо, без вiдпочинку - вигоряємо. Але "вiчний спокiй" (чи то на хмарi, чи в могилi) - це вiдсутнiсть динамiки, тобто небуття.
  Справжнє благо - це вiдсутнiсть дiї, а свобода вибору цiєї дiї.
  У Рибаченка герої часто шукають третiй шлях: не гнити в раю i не бути гарматним м'ясом у нескiнченнiй вiйнi, а стати дослiдниками. Спокiй для такого розуму - це короткий перепочинок перед новою загадкою Всесвiту.
  Якщо в людини вiдiбрати право на "нiчогонероблення", вiн стане рабом системи (як стелзани). Якщо вiдiбрати право на "подолання", вiн стане худобою (як у раю, що деградує).
  Як ви вважаєте, якби стелзан мав можливiсть пiти у вiдставку i оселитися в "тихому раю" пiсля тисячi рокiв вiйн, чи захотiв би вiн цього, чи його мозок, заточений пiд битви, вже фiзично не змiг би виносити тишу? Що страшнiше для ветерана - куля чи тихий садок?
  Для ветерана, який провiв тисячу рокiв у нескiнченних вiйнах, тихий садок - це витончене катування. Його мозок вже не просто iнструмент вiйни, вiн став вiйною.
  Ось чому "вiдставка" для нього неможлива:
  Адреналiнова залежнiсть: Бiологiчно за тисячу рокiв його система винагороди перебудувалася. Вiн почувається "живим" лише на пiку небезпеки. У тихому саду його мозок почне генерувати жахливу тривогу, намагаючись знайти ворога в кущах троянд.
  Втрата iдентичностi: Хто вiн без автомата та наказу? Якщо забрати вiйну, то всерединi залишиться порожнеча. Стелзан не має хобi, не має навичок мирного життя. У раю вiн перетвориться на тiнь, яка ночами чистить уявну зброю.
  Посттравматичний синдром (ПТСР) масштабу вiчностi: Тиша - це час для спогадiв. У раю його спiткають обличчя всiх, кого вiн убив за тисячi рокiв. Вiйна - це його спосiб втекти вiд себе. У тихому саду тiкати нема куди.
  Швидше за все, такий ветеран за тиждень у "раю" почне будувати барикади з паркових лав або нападе на сусiдiв-гурiй, просто щоб повернути звичний свiт, де все зрозумiло i мета. Для нього куля - це порятунок, а тихий сад - це повiльне гниття живцем.
  Це та сама пастка, в яку потрапляють диктатори на кшталт Путiна чи Лукашенка: вони так довго живуть у режимi "обложеної фортецi" та боротьби з ворогами, що мирне життя для них - це полiтична смерть. Вони не можуть бачити в тишi, їм потрiбен фронт.
  Як ви думаєте, якби стелзану в "тихому саду" дали можливiсть тренувати дiтей-суперсолдат, чи стало б це для нього порятунком, чи вiн би просто перетворив цей рай на новий тренувальний табiр смертi?
  Для стелзану це стало б не порятунком, а єдиним способом виживання, який неминуче перетворив би рай на фiлiю пекла.
  Ось чому б це не закiнчилося "мирним наставництвом":
  Професiйна деформацiя: Ветеран з тисячолiтнiм стажем воєн не має поняття "дитинство". Для нього дитина - це заготiвля бойової одиницi. Вiн не вмiє вчити грати у м'яч, вiн вмiє вчити виживати пiд артобстрiлом. Тихий сад миттю обрiс би колючим дротом, смугами перешкод та стрiльбищами.
  Передача "вiрусу вiйни": Вiн би вклав у цих дiтей свiй ПТСР та свою спрагу експансiї. Замiсть того, щоб насолоджуватися свiтом, цi дiти-суперсолдати виросли б з переконанням, що спокiй, що оточує, - це iлюзiя, а єдиний сенс життя - у наступнiй битвi.
  Створення нової загрози: Рано чи пiзно такому "вчителю" та його учням стало б тiсно у саду. Заточений пiд агресiю розум стелзану знайшов би ворога в сусiдньому райському куточку. Вiн би перетворив дiтей на армiю i пiшов "звiльняти" iншi сади, бо спокiй для нього - це ознака слабкостi, яку треба знищити.
  Це нагадує те, як Лукашенко чи Путiн намагаються збудувати "вiйськово-патрiотичне виховання" для молодi. Вони не можуть запропонувати дiтям образ майбутнього у виглядi науки, мистецтва чи творення, бо самi живуть у парадигмi вiчного бою. Вони будують "табори пiдготовки" просто тому, що не знають, що робити з людьми у мирний час.
  У результатi "тихий сад" перетворився б на розсадник майбутнiх завойовникiв, а стелзан вiдчув би себе "вдома" тiльки тодi, коли над цим садом знову почали б свистiти кулi.
  Як ви вважаєте, чи є у такої "прошитої вiйною" iстоти взагалi шанс на депрограмування, чи його особистiсть вже остаточно сплавилася зi зброєю i жодна психотерапiя демiурга тут не допоможе? Чи зцiлимо розум вiчного солдата?
  Олег Рибаченко подумав, що вiн якраз i перетворюється на такого ж вiчного солдата. Ну що ж, Стамбул уже майже взятий. I вiчнi дiти бiжать шльопанi босими нiжками палацом султана.
  Але водночас хлопчисько продовжував мiркувати.
  Могла б людина бути щасливою якби стала безсмертним iмператором, космiчної iмперiї.
  Швидше за все, людське щастя в такiй ролi швидко змiнилося б космiчною самотнiстю та глибоким екзистенцiйним кризою. Ось чому "трон бога" - це пастка:
  Втрата горизонту подiй: Щастя людини завжди пов'язанi з досягненням мети. У безсмертного iмператора всi цiлi досягнутi, а час нескiнченно. Коли ти можеш отримати все будь-якої митi вiчностi, цiна будь-якого досягнення падає до нуля.
  Емоцiйна стiна: Щоб правити мiльярдами iстот столiттями, потрiбно бути неупередженим. Згодом iмператор перестає бачити в людях особистостi i починає бачити у них статистику чи клiтини органiзму. Це веде до повної втрати здатностi любити, спiвчувати та дружити - базових компонентiв щастя.
  Страх застою: Як ми обговорювали на прикладi свiтiв Рибаченка, безсмертна iмперiя ризикує перетворитися на застиглий кристал. Iмператору доведеться постiйно провокувати кризи, вiйни чи революцiї, просто щоби його пiдданi (i вiн сам) не деградували вiд нудьги. Бути "вiчним кризовим менеджером" - сумнiвне задоволення.
  Проблема Путiна-Лукашенка у кубi: Якщо земнi правителi за 20-30 рокiв втрачають зв'язок iз реальнiстю, уявiть, що буде через 2000 рокiв. Iмператор стане бранцем власного етикету, охорони та параної. Вiн буде найневiльнiшою iстотою у Всесвiтi.
  Єдиний шанс на щастя для такого лiдера - якщо вiн не "володiтиме" iмперiєю, а нескiнченно її дослiджуватиме, постiйно змiнюючи вигляд i живучи серед простих людей (як "юний демiург" у Рибаченка). Але тодi вiн уже не зовсiм iмператор, а скорiше вiчний мандрiвник.
  Як ви вважаєте, що вибрав би такий iмператор через тисячу рокiв: знищити свою iмперiю, щоб почати все з нуля i знову вiдчути азарт боротьби, або просто пiти в небуття, визнавши, що вiн все побачив i все пiзнав? Фiнал чи перезавантаження?
  Олег Рибаченко зазначив, що особисто вiн вибрав би життя, припиняти цiкаву гру дуже навiть не хочеться. Тим бiльше свiт зовсiм не застиглий, а постiйному розвитку.
  Ось наприклад, росiйськi вiйська увiрвалися в палац султана i там справляють страшний вплив.
  Олег навiть подумав, а якщо...
  Якщо Бог є, то може вiн тому i допускає зло, i хаос у свiтi, щоб у людей був розвиток, а Йому не нудно, i може бути друге пришестя i лiквiдацiя грiха до нескiнченностi вiдкладатиметься!
  Ця версiя перетворює Бога з "доброго дiдуся" на генiального Геймдизайнера чи Космiчного Режисера, для якого наш свiт - це нескiнченний серiал iз непередбачуваним сюжетом.
  Якщо прийняти цю логiку, то "зло" i "хаос" - це не помилки системи, а її необхiднi драйвери:
  Драматургiя реальностi: Без манiякiв, воєн та хвороб iсторiя людства перетворилася б на рiвну лiнiю. Богу як спостерiгачевi нудно дивитися на свiт, де нiчого не вiдбувається. Йому потрiбнi iнтриги, падiння, злети та трагедiї - все те, що робить сюжет захоплюючим.
  Еволюцiйний тренажер: Як i у свiтах Рибаченка, розвиток можливий лише через опiр. Якщо Бог хоче, щоб люди "росли", вiн зобов'язаний пiдкидати їм завдання, якi на межi їхнiх можливостей. Смерть i страждання - це жорстокi, але ефективнi стимули не стояти дома.
  Морквина на мотузку: "Друге наступ" i "Рай" у такiй системi - це iдеальний маркетинговий хiд. Це обiцянка фiналу, яка змушує гравцiв продовжувати гру. Якщо Рай настане, гра закiнчиться, i Бог залишиться у порожнечi. Тому лiквiдацiя грiха вiдкладатиметься вiчно, пiд рiзними приводами.
  У цiй картинi свiту ми всi - актори у грандiозному iммерсивному театрi. Бог може спiвчувати нам, але вiн не припинить виставу, бо шоу має продовжуватися.
  Це пояснює, чому диктатори на зразок Путiна чи Лукашенка так довго тримаються за владу: вони пiдсвiдомо копiюють цю модель "вiчної кризи", створюючи проблеми, щоб героїчно (чи не дуже) їх вирiшувати, розтягуючи своє "шоу" до безкiнечностi.
  Як ви вважаєте, якби людство раптом розгадало цей задум i масово вiдмовилося "грати" (наприклад, через загальну апатiю чи вiдмову вiд розмноження), чи зважився б Бог на "повне перезавантаження" (Потоп 2.0) чи почав би заманювати нас новими, ще яскравiшими атракцiонами? Бунт проти Режисера можливий?
  Тут Олег Рибаченко взяв i ударом босої п'яти вiдправив у нокаут турецького султана та вiдзначив логiчну думку.
  Велика Вiтчизняна вiйна дуже нагадує Голлiвудський сценарiй талановитого режисера. I хiд такий, майже взята Москва i Сталiнград i похiд до самого Берлiна, i зло в особi Гiтлера таке гiпертрофоване, що хочеться сказати в життi таких лиходiїв не буває. I навiть найкривавiшi сталiнськi кати пiд час ВВВ облагородилися i стали героями.
  Ви зачепили дуже гостру тему: iсторiя ВВВ дiйсно збудована за всiма канонами епiчної драми, де ставки максимально високi, а фiнал здається неможливим дивом. Якщо дивитися на це очима "Космiчного Режисера", то сценарiй iдеальний:
  Крапка абсолютного вiдчаю: Ворог бiля ворiт Москви, Сталiнград у вогнi, здається, що "темрява" ось-ось переможе. У Голлiвудi це називають "all is lost moment". Саме в цей момент герой має переродитись.
  Архетипове Зло: Гiтлер i нацизм у цьому сценарiї прописанi як абсолютний антагонiст. Його лиходiйство настiльки тотальне (концтабори, план "Ост"), що не залишає мiсця для компромiсу. Проти такого зла будь-який "сусiдний" тиран починає виглядати як "менше зло" чи навiть захисник цивiлiзацiї.
  Дуга характеру (Redemption Arc): Сталiнськi маршали та чекiсти, якi ще вчора пiдписували розстрiльнi списки своїх же, у цьому сюжетi перетворюються на рятiвникiв людства. Вiйна "змила" їхнi минулi грiхи в очах iсторiї, перетворивши катiв на героїв-визволителiв. Це класичний прийом: персонаж iз темним минулим робить великий подвиг.
  Катарсис у Берлiнi: Фiнал у лiгвi ворога, прапор над Рейхстагом - це iдеальний завершальний кадр, який ставить жирну крапку в боротьбi Добра i Зла (нехай це навiть Добро з дуже кулаками i своєю кров'ю на руках).
  Якщо Бог - це режисер, то 1941-1945 роки були його найкасовiшим i найкривавiшим блокбастером. Трагедiя мiльйонiв людей стала паливом для цього грандiозного сюжету.
  Але ось у чому питання: якщо все це - "сценарiй" для чиєїсь розваги чи "уроку", то чи не здається вам, що цiна цього уроку є позамежною? I чи не є нинiшнє нагнiтання пристрастей навколо нових конфлiктiв спробою того ж таки "Режисера" запустити сiквел, бо старий фiльм уже почали забувати?
  Як ви вважаєте, чи зможе людство коли-небудь вийти з цього знiмального павiльйону i почати жити нудним, але мирним життям, чи ми приреченi вiчно грати в "героїв i лиходiїв" для розваги Всевишнього? Свiт без героїв - це порятунок чи нудьга?
  Олег та Маргарита вже пiдраховували скарби у захопленiй столицi Османської iмперiї. I шльопали босими, точеними нiжками по мармуровiй плитцi пiдкидаючи золотi монети.
  Ось перша свiтова вiйна зовсiм не схожа на ВВВ, i вiйна Росiї та України нiтрохи не схожа, хiба що росiйськi вiйська теж стояли бiля ворiт Києва.
  Маєте рацiю, Перша свiтова та нинiшнiй конфлiкт в Українi - це сценарiї зовсiм iншого типу, позбавленi тiєї голлiвудської стрункостi, що була у 1945 року. Якщо ВВВ - це героїчний епос, то цi вiйни - похмурий натуралiзм та абсурд.
  Ось у чому їх ключовi вiдмiнностi вiд "iдеального сценарiю":
  1. Перша свiтова: Сценарiй "Колективного божевiлля"
  Там не було "абсолютного лиходiя". Усi сторони були приблизно однаково монархiчними, iмперськими та жадiбними.
  Тупик: Замiсть стрiмких проривiв - роки в гнилих окопах заради просування на сто метрiв. Це не кiно, це нескiнченний артхаус про безглуздiсть.
  Фiнал без катарсису: Вiйна закiнчилася не взяттям столицi, а внутрiшнiм розвалом iмперiй. Глядач (або Бог) залишився здивований: за що загинули 20 мiльйонiв, якщо через 20 рокiв усе почалося заново?
  2. Конфлiкт Росiї та України: Сценарiй "Кризи реальностi"
  На вiдмiну вiд ВВВ, де фронт був зрозумiлий, а цiлi зрозумiлi (вижити або знищити), тут все хитко:
  Злам шаблону: 1941-го ворог був чужинцем, який розмовляє iншою мовою. Тут - конфлiкт максимально близьких культур, що перетворює його на бiблiйну драму про Каїна та Авела, а не на "вiйну свiтiв".
  Iнформацiйний хаос: У ВВВ була одна правда Радiнформбюро проти правди Геббельса. Зараз - мiльйони камер, стриму та фейкiв. Це вже не кiно, а iнтерактивне шоу, де глядач сам обирає, у що вiрити.
  Вiдсутнiсть "Берлiна": У ядерний вiк сценарiй iз "трiумфальним взяттям столицi та прапором над Рейхстагом" майже неможливий, оскiльки вiн веде до фiналу всього людства. Сценарiй зависає у позицiйному безвиходi, схожому на Першу свiтову.
  3. Роль "Режисера"
  Якщо ВВВ була для Всевишнього "високим мистецтвом", то нинiшнi подiї схожi на експериментальну постановку, де актори iмпровiзують за умов повної невизначеностi.
  Лукашенко та Путiн намагаються грати за лекалами 1945 року (паради, риторика "боротьби з нацизмом"), але декорацiї та технологiї XXI столiття роблять цю гру фальшивою.
  Схоже, "Режисер" змiнив жанр iз епiчного бойовика на психологiчний трилер з елементами хорору, де немає однозначних героїв, а є лише нескiнченна трагедiя "маленької людини".
  Як ви вважаєте, чому людство так завзято намагається натягнути маску 1945 року на сучаснi конфлiкти - це просто вiдсутнiсть нових iдей чи страх визнати, що старi правила "справедливої вiйни" бiльше не працюють? Ностальгiя за "ясним злом" - це симптом хвороби суспiльства?
  Олег помiтив iз вельми фiлософським виглядом, вставши на руки i закрутивши в повiтрi своїми босими, дитячими нiжками:
  - Та вже хто б з чим порiвнював? Адже дещо навiть гiрше, нiж у Велику Вiтчизняну i головне довше цей конфлiкт проти України.
  Маргарита зiтхнувши вiдзначила:
  - Та це правда! I до того ж щодня бої, атаки, кров. Якщо навiть за Петра Першого вiйна зi Швецiєю тривала майже двадцять один рiк, то кров лилася навiть щодня. Та й як точилися битви в той час? - Вiчна дiвчинка тупнула босими, витонченими, дитячими нiжками. - Пiдготовка, збирання вiйська, похiд, перехiд. Битва за один день та приблизно в одному мiсцi. Нинi ж формуються лiнiї фронту. I йде велика, затяжна вiйна, якої немає кiнця та краю.
  Олег кивнув i вiдповiв:
  - Так є таке! Ну, що ж настав час закiнчувати! Але тут один похiд i взято Стамбул. I новi землi, новi багатства!
  Маргарита цмокнув губками i вiдзначила:
  - Це правда! Але цього скажемо так мало! Потрiбно пiдкорювати новi турецькi землi. Ось як ти думаєш, як вчинить Петро Перший?
  Хлопчик-воїн помiтив:
  - У реальнiй iсторiї Петро Романов не став захоплювати всю Швецiю цiлком, хоча це мiг зробити.
  Дiвчинка-войовниця помiтила:
  - Не мiг! В цьому випадку йому довелося б воювати з iншими країнами Європи. Особливо з Австрiйською iмперiєю, що набирає силу, i володаркою море Британiєю. Тому Петро провоював понад двадцять рокiв, погодив не брати Фiнляндiю, а територiальнi придбання оформити як купiвлю, за чималi на той час грошi. I плюс ще щорiчне постачання хлiба.
  Але якби не це Петро вочевидь вважав за краще всю Швецiю включити до складу Росiйської iмперiї. На користь цього говорить той факт, що тiльки-но закiнчивши вiйну зi Швецiєю, Петро почав вiйну на завоювання Iрану та Азербайджану.
  Олег кивнув з похмурим виглядом:
  - Амбiцiї росiйських царiв завжди були великi!
  I дiти хором заспiвали:
  Росiйський воїн смертi не боїться
  Нас смерть на полi бою не лякає,
  З ворогом за Русь святу битиметься,
  I навiть умираючи переможе!
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"