Рыбаченко Олег Павлович
Перешкодна Як Дитяча КолонIя-МалолIтка

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками Юридические услуги. Круглосуточно
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    У пеклi тече своє розмiрене життя. Грiшники в юних, здорових тiлах пiдлiткiв, проходять виправлення та перевиховання, при цьому зберiгаючи свою пам'ять про минуле життя та особистiсть. Але юнi тiла дозволяють краще сприймати нову iнформацiю, i стає добрiшим, терпимiшим, освiченiшим, культурнiшим, щоб переходити на легшi рiвнi Ада, а потiм дозрiти i до раю. Але Гена Давиденя пiд час екскурсiї по раю напився i нахулiганив i був переведений iз загального рiвня пекла на строгий та й у iнших грiшникiв у пекло свої фантастичнi пригоди.
  ПЕРЕШКОДНА ЯК ДИТЯЧА КОЛОНIЯ-МАЛОЛIТКА
  АННОТАЦIЯ
  У пеклi тече своє розмiрене життя. Грiшники в юних, здорових тiлах пiдлiткiв, проходять виправлення та перевиховання, при цьому зберiгаючи свою пам'ять про минуле життя та особистiсть. Але юнi тiла дозволяють краще сприймати нову iнформацiю, i стає добрiшим, терпимiшим, освiченiшим, культурнiшим, щоб переходити на легшi рiвнi Ада, а потiм дозрiти i до раю. Але Гена Давиденя пiд час екскурсiї по раю напився i нахулiганив i був переведений iз загального рiвня пекла на строгий та й у iнших грiшникiв у пекло свої фантастичнi пригоди.
  . РОЗДIЛ No 1
  Першi п'ятдесят рокiв на загальному рiвнi Ада промайнули швидко. I тут є певний феномен сприйняття. Начебто час йде i не дуже швидко, особливо пiд час трудотерапiї, коли ти буквально вважаєш хвилини - швидше б вiдмучитися i припинити наприклад рити дерниною лопатою, або збирати камiння у вiдра, або садити квiточки, або збирати ягоди або яблука (ну це вже трохи приємнiше!). Працетерапiя в Пекло обов'язкова - служить виправленню грiшникiв та їх облагороджування. Тiла з милостi Всемогутнього Бога даються юнi, приблизно рокiв чотирнадцяти на вигляд, мускулистi, i без фiзичних вад - зовсiм здоровi. I в них працювати не так вже й важко - це не так м'язи вимотує. Але страждаєш бiльше морально, тому що є багато рiзних занять, куди краще нiж ходити босонiж i в шортах по полю, та пiдбирати камiння у вiдра. А на загальному рiвнi це треба робити по шiсть годин на добу - окрiм вихiдних. А вихiднi лише навчання - по чотири години щодня, з молитвами, i далi вже розваги.
  З милостi Всевишнього вiчнi дiти-грiшники мають на тиждень вихiдних - два з половиною днi - суботу, недiлю та через одну п'ятницю.
  Це справдi добре. Загальний рiвень Пекла, наймасовiший. Бiльшiсть людей - потрапляють саме до нього. На iншi рiвнi залежно вiд вiдхилення - або ти надто хороший, або надто поганий, або робив тi чи iншi злочини. I чим важчi, чим гiрший рiвень покарання i бiльша його тривалiсть.
  Є ще iншi нюанси. Наприклад, чи визнаєш ти свою провину вiдразу, щиро каєшся. Чи хочеш суду святих? Якщо вiдразу ж вiддаєшся на Волю Милостивого i Милосердного Всевишнього Бога, то зазвичай отримуєш мiнiмальне покарання. А якщо хочеш суду двадцять шимчотирьох присяжних, то в переважнiй бiльшостi випадкiв отримаєш i термiн бiльший i рiвень гiрший. Петро Давиденя помер улiтку 2012 року, i в нього вистачило розуму та мiркування з Богом не сперечатися, провину та грiхи свої визнати та отримати мiнiмальнi п'ятдесят рокiв поки що на загальному режимi Ада.
  А це загалом не найгiрше мiсце. Ти сидиш у затишнiй камерi, на трьох, де хоч i є ґрати, але ще й телевiзор iз великим кольоровим екраном та навiть iгрова приставка. Щоправда, час обмежений. У буднi чотири години навчання, шiсть роботи, плюс час їжi, молитви. Але залишається i вiльна розвага. Тут Пекло технологiчно розвинене: навiть комп'ютернi iгри в матрицi є, але очевидно з обмеженнями. I кiно є - але, зрозумiло, теж не старше нiж на плюс дванадцять. Це тiльки в Раю, можна дивитися що хочеш i грати у що хочеш, i пити i є що хочеш... Втiм, прийнято вважати, що в Раю колишнього грiшника пiсля перевиховання в Пекло буде самоконтроль i моральне обмеження. Або якщо вона там набiдокурить, то знову потрапить до Пекла.
  Загальний рiвень пекла нагадує дитячу колонiю, для неповнолiтнiх у цивiлiзованiй країнi - все красиво, багато портретiв святих та золотих хрестiв, квiтiв та барвистих рослин.
  Годують загалом досить добре, хай i без особливих делiкатесiв, хоч i їх можна отримати на тi чи iншi свята безкоштовно. I юнi тiлами в'язнi одягненi бiльш-менш цивiльно у спортивнi костюми та зручнi кеди.
  Правда багато хто волiє ходити босонiж, так пекло це дуже тепле мiсце з трьома сонцями: червоним, жовтим, зеленим - цiла планета величезних розмiрiв i приблизно земною вагою.
  А Рай - це цiлий всесвiт i там живуть у будь-яких тiлах - якi люди можуть там вибирати вiльно i змiнювати за бажанням, на рiзних планетах - колишнi грiшники, якi стали праведниками, або принаймнi вiдбули покарання i перевиховання в Аду, що пройшли.
  I плюс ще представники та неземних цивiлiзацiй.
  У пекла грiшники за великою Благодатi Всевишнього Бога мають юнi, здоровi, досконалi тiла пiдлiткiв, що вже само по собi найбiльше благо i милiсть Всемогутнього Творця. I робиться це ще тому, що у фiзично здоровому тiлi, i розум, i особистiсть стають здоровiшими. Адже скiльки людей чинили злочини, i великi та дрiбнi, через бiль у зубах, животi, пiдвищений тиск тощо. А тут цих дратiвливих факторiв немає, i хлопцi бiльш усмiхненi та спокiйнi.
  На вiдмiну вiд реальних колонiй-малолiтiв в Пекло, i контроль над поведiнкою суворiше, i ув'язненi все-таки здебiльшого не дiти, а дорослi, або навiть старi люди в тiлах пiдлiткiв. Тому такого як пропистка iз запитанням i биттям ложкою по головi у виховнiй дитячiй колонiї Ада немає. I це треба сказати великий плюс, особливо для тих, хто в минулому життi не був крутим.
  Але й мiнуси є - вiдеокамери стежать за кожним рухом, i спробуй займися рукоблуддям! Одразу ж отримаєш за це кийком вiд наглядачок яких називали за традицiєю дияволицами. Насправдi - це спецiальнi ангели, якi стежать за порядком у пеклi, виховують ув'язнених. I вони рiзнi. Тут є i виховательки i психологи, якi допомагають молодим тiлом, але зазвичай досвiдченим розумом i пам'яттю в'язням вирiшувати свої проблеми.
  Iсус Христос, будучи Всемогутнiм Богом-Сином, пережив смерть своєї фiзичної оболонки на хрестi. Мало того, Вiн ще й прийняв на себе всi людськi грiхи, i змiг Створити найбiльшу Благодать. Тобто всi люди врятованi, i питання попадання будь-якої людини в Рай, це лише питання часу, за яке вiн виправиться в Пекло, або викупить грiхи. Причому останнє не найголовнiше - так грiхи i так викупленi Iсусом Христом. Найголовнiше це саме виправлення грiшника. Причому, саме на користь самих же людей.
  Пустиш наприклад, бандита, що не виправився, в Рай, вiн почне там iншим людям шкодити i гадити. Тож треба, щоб людина хоч якийсь мiнiмум отримала порядностi, доброти, терпiння, такту, культури, i щоб її цьому навчили в Пеклi, якщо в земному життi вона подiбного не встигла або не мала змоги отримати.
  Не секрет, що багато хто або навiть всi злочинцi могли б стати порядними людьми при iншому вихованнi i середовище. Хоча й генетика має значення.
  Але Всевишнiй Бог у Пекло дає юне, добре, здорове тiло, без наслiдкiв на ньому багатьох тисячолiть грiха, i це полегшує виправлення та душi.
  Петро Давиденя потрапивши на загальний рiвень Ада, що нагадує дуже правильну, впорядковану, i ультрасучасну колонiю малолiтку сприйняв це фiлософськи - слава Богу, що саме так, а могло бути i гiрше. Особливо якщо згадати як Пекло описують баптисти чи iншi протестанти, та й не тiльки вони. Деякi навiть пишуть: найсильнiший бiль на Землi, це укус блохи порiвняно з муками в Аду. I що там людей простого вогнем палять в озерi вогненному та сiрчаному, або в казанах варять, i чорти дрова пiдкидають.
  Але це дуже примiтивне уявлення та неправильне. Тим бiльше, якщо для бiльшостi людей вогонь - це символ мук, то наприклад для пiвнiчних народiв - полум'я - це якраз i є рай щоб зiгрiтися. I їм уже протестантськi проповiдники описують Пекло зовсiм iнакше.
  Тобто i у протестантiв, i у Православних, Католикiв, своє уявлення про Аду, i не обов'язково йдеться про буквальний вогонь. Хоча деякi конфесiї, наприклад, Адвентисти Сьомого Дня розумiють Пекло надто вже примiтивно, як i поняття Геєнни вогненної. Насправдi це все метафори та алегорiї.
  Насправдi Пекло - це виправний i виховний заклад, рiзних рiвнiв. Для злочинцiв бiльшi i покарання та умови жорсткiшi - менше розваг i бiльше трудотерапiї, i їжа бiльш несмачна, i б'ють їх дияволицi сильнiше i болючiше. А можуть i кайдани одягнути, щоби ще гiрше стало.
  Але навiть найостаннiший, або навпаки великий i великий злочинець, може розраховувати, що в мiру виправлення та викуплення грiхiв його переводитимуть на легшi рiвнi, щоб рано чи пiзно дiйти до раю.
  Петя Давиденя у вiчно юному тiлi п'ятдесят рокiв старанно працював, намагався поводитися максимально тихо, молився, не сперечався, був як сказати хлопчиком-паїнькою.
  I тепер мiг розраховувати на переведення у бiльш комфортний - полегшений рiвень. Там де вихiднi три з половиною на тиждень, i всього чотири години трудотерапiї. I все краще i їжа, i розваги, i одяг, i частiше можна робити екскурсiї по раю. I з дiвчиною зустрiчатись якщо таку заведеш у жiночому вiддiленнi Ада, не раз на тиждень, а три рази. Тобто все ще в'язниця, але покращена за умовами утримання.
  Петька можна i так його називати оскiльки вiн виглядав як хлопець рокiв чотирнадцяти з двома iншими спiвкамерниками переглядав передачу, з новин на планетi Земля. Справдi багато змiнюється. I в Пекло йде технологiчна еволюцiя, i на Землi, i в Раю. Можливостi зростають. Новини загалом непоганi. На Марсi будують мiстечко, а на Мiсяцi вже є поселення. Якось люди примирилися. А був час мало не до ядерної вiйни справа не дiйшла i винен у цьому агресивний, лихий правитель. Але вiн слава Богу помер, i жити стало краще та веселiше. I навiть виникло щось подiбне до гегемонiї: Росiя, США, Китай - стали союзниками i повели всесвiтню, керовану глобалiзацiю.
  Ось так ситуацiя у свiтi на краще змiнилася у 2062 роцi.
  У камерi хлопчикiв троє, вони повернулися пiсля розваги та iгор. Хтось у футбол чи хокей грає, а хтось на комп'ютерi рiжеться. Тут багато рiзних видiв розваг. Тим паче був вихiдний. Тут чотири години навчання у вихiднi - i далi вже розваги, щоправда, з молитвами. Кожнi двi години хлопчакiв-в'язнiв пекла змушують стає на колiна i вимовляти тi чи псалми.
  Моляться i Богу-Отцевi, Христу та Богородицi. I спiвають псалми. Але це трохи часу забирає. А наступного дня вже можуть перевести на полегшений рiвень. Зауважень до Петра Давидена немає. Тож чекаєш з нетерпiнням наступного дня. З iншого боку ти розлучишся зi своїми спiвкамерниками. Вони вже стали друзями, цi хлопчаки.
  На загальному режимi зазвичай у камерах або три, або чотири юнi в'язнi в однiй камерi. А на полегшеному вже у молодого грiшника буде окрема кiмната, i до неї ванна. Це з одного боку добре, комфортнiше. Але з iншого боку хлопчаки не смердять, не хропуть, i навiть веселiше в однiй кiмнатi мати компанiю. Адже тут тiла досконалi, харчування здорове i повiтря не псують.
  Полегшений рiвень це вже ближче до санаторiю, хiба що працетерапiя ще є. Але чотири години це не так вже й багато, i тiльки половину тижня вони проводяться. Ну i вибiр фiльмiв буде рiзноманiтнiшим, вiльнiшим, i еротика вже в легкому варiантi допустима, i жорстокi бойовики, i екстравагантна фантастика.
  Хоча порно ще пiд забороною, особливо одностатевi стосунки. I iгри будуть набагато рiзноманiтнiшими. I станеться реальне перетворення.
  Хлопчик-в'язень Артем, помiтив, лежачи на лiжку:
  - В окремiй камерi краще! Тут ми дивимося, що нам дають дияволицi, а там уже каналам ти сам собi господар i вмикаєш що хочеш!
  Петько кивнув:
  - Так! У кiно ми дивимося чи всi разом одне чи є обмежений вибiр, коли, наприклад, голi дiвки тобi недоступнi!
  Хлопчик-в'язнем Сем помiтив:
  - Я б не сказав, що вибiр такий вже й поганий. У пекла багато є фiльмiв яких немає на Землi. Є й стрiчки не знятi. Ось наприклад серiал: "Герцог де Монтекрiсто" класний.
  Артемко хихiкнув i вiдзначив:
  - Непоганий серiал. Але краще все-таки фантастика зi спецефектами. А тут такi фiльми чудовi є i новi з'являються, в тому числi i об'ємним баченням!
  Петько погодився:
  - Цивiлiзацiя як не крути! Точнiше навiть Надцивiлiзацiя створена Всевишнiм, i частково фантазiями та винаходами людини та iнших рас!
  Семiк помiтив:
  - На полегшеному рiвнi в Рай екскурсiї двiчi на мiсяць, а у нас лише двiчi на рiк. I можна буде подивитися й iншi планети технотронного Едему!
  Артемка хихикнули i заспiвав:
  Рай прекрасний i великий,
  У ньому всi люди такi щасливi...
  Був коли ти старий,
  А тепер ми всi гарнi!
  Петько помiтив:
  - Ми i в Пеклi красивi. Ось я наприклад був товстуватий у пережньому життi i дуже тому приводу комплексував. А тут одразу як душа вiдокремилася вiд тiла, її переселили в плоть чотирнадцятирiчного, дуже гарного i мускулистого хлопчика!
  Семiк заспiвав:
  - Над нами сонце свiтить,
  Не життя, а благодать...
  Тим хто за нас вiдповiдає,
  Давно час зрозумiти,
  На вiки стали дiти,
  Нам хочеться гуляти!
  Артемка помiтив:
  - Я теж помер коли тiло вже стало старим i занепало! I отримати нове тiло стало величезною благодаттю. Хоча це мiсце схоже дуже на дитячу колонiю, але контингент вихованцiв набагато кращий, i зрадника немає, хоч i можеш отримати палицею!
  Петько помiтив:
  - Дияволi б'ють виключно за справу. А людську колонiю нерiдко б'ють просто так! Або заради садистського насолоди. До того ж дорослих молотять часто гiрше, нiж дiтей!
  Семiк хихикнув i помiтив:
  - Але ж це ти бiльше за книгами знаєш, i з розповiдей iнших людей. А ось я й справдi тупав термiну на американськiй малолiтцi, i можу сказати, що так, там не солодко, але головний жах творять самi дiти, а полiцейськi ще бiльш-менш толерантнi.
  Артемко кивнув i помiтив:
  - В Пекло, немає парашi. Тут фекалiоанiгiлятори, якi очищають шлунок i кишечник одним натисканням кнопки. Це вже велика, i навiть величезна перевага над людською зоною чи в'язницею. Отже, Бог у цьому випадку виявився куди добрiшим i милосерднiшим, нiж описують у своїх книгах рiзнi церковники. У цьому планi Пекло - це...
  Петько перебив:
  - Логiчнiше було б назвати Пекло або Пекло - Чистилищем, або виправно-виховним закладом, але стара назва прижилася. I це справдi своєрiдна традицiя. Як i термiн дияволицi щодо ангелiв-наглядачок!
  Семiк пiдтвердив:
  - Так уявлення про Аду часто буває дуже примiтивним. I надмiрно жорстоким. Коли намагаються перетворити найдобрiшого Iсуса Христа на вiчного Гiтлера. А насправдi Милостивий i Милосердний Всевишнiй пiклується про благо людини. I якщо не всiх пускають одразу до Раю, то це зрозумiло. В цьому випадку тi ж бандити та хулiгани не отримавши належного виправлення та виховання продовжували б тероризувати та псувати життя i людям у Раю.
  Петько кивнув:
  - Та менi доводилося мати справу з бандитами, коли я працював фотографом. Деякi були нормальними i навiть зовнi iнтелiгентними людьми, але багато жахливими. У цьому планi ти нiколи не вгадаєш. Але є справжнi дуже поганi iндивiди, яких точно не можна пускати в Рай, i не факт, що ще з Аду перевиховують.
  Артемко кивнув:
  - Ось i менi побитися дуже навiть часом хочеться. Особливо, коли ти в юному тiлi i в тебе пiдлiтковi гормони грають!
  Петько помiтив:
  - Не так сильно, як i земних пiдлiткiв. Нам можливо щось дають щоб не надто збуджувалися. Ось справдi для такого сильного i здорового тiла, якось надто рiдко настає ерекцiя, хоч i євнухами нас не назвеш!
  Семiк хихiкнули i зазначив:
  - Так ми такi гарнi тепер хлопчаки. Нас би iз задоволенням на Землi знiмали б зрiлi тiтки, втiм тут у Пеклi, раз на тиждень на загальному рiвнi можна з дiвчиною-грiшницею зустрiтися...
  Артемко кивнув i помiтив:
  - Так! Всупереч словам Христа: на тому свiтi не виходять замiж i не одружуватися, а перебувають подiбно до ангелiв на небесах!
  Петько поправив:
  - Не на тому свiтi, а на Воскресiння. I це очевидно алегорiя. У Раю в тебе буде стiльки дiвчат, скiльки душа забажає. Iнша рiч, що справжнiй громадянин Раю досить зрiл духовно, щоб себе обмежувати.
  Семiк тупнув босою нiжкою i помiтив:
  - Ось це i є моральне самообмеження та моральний закон. Що ж ми...
  Тут почувся голос старшої наглядачки-диволицi:
  - Перейти до нiчної молитви та вiдходу до сну.
  Хлопчики в одних лише трусиках стали на колiна, i стали вимовляти вголос (в Пекло багато моляться i це обов'язково, тiльки в Раю можна молитися коли сам забажаєш!).
  Особливо часто молитися за традицiєю на сон Божої Матерi, бо саме Богородицi може скоротити термiн перебування в Адi, i пробачити дрiбнi грiхи, i витiвки грiшникiв-в'язнiв.
  До Тебе Пречестей Божою Матерi я окаянний припадаючи молюсь: веси, Царице, яко безпрестаннi грiшаю i прогнiвляю Сина Твоєго i Бога мого, i багато разiв ще каюсь, ложа перед Уже Господь уразить мене, i по годинi пяки також творю; Ведучи це, Владичице моя Панi Богородицi, молю, нехай помилуєш, нехай змiцниш, i добрячи твори та подаси менi. Бо важиш, Владичице моя Богородиця, яка нема iмам у ненавистi зла моя дiла, i всю думку люблю закон Бога мого; але не знаю, Панi Пречиста, звiдки я ненавиджу, та й люблю, а добра переступаю. Не допускай, Пречиста, волi моєї вчинятися, бо не вгодна їсти, але нехай буде воля Сина Твоєго i Бога мого: нехай мене спасе, i зрозумiє, i подасть благодати Святого Духа, хай би я звiдти прей Був у наказi Сина Твого, Йому подобає всяка слава, честь i держава, з Незначним Його Отцем i Пресвятим i Благим i Животворящим Його Духом, тепер i повсякчас, i на вiки!
  Пiсля цього хлопчаки-в'язнi Ада створивши хресне знамення лягли в лiжку. Тут у них є i матрац i подушка i бiле простирадло, i ковдра. Щоправда, з вiчного спекотного лiта Ада, юнi в'язнi зазвичай не накриваються i сплять майже голi. На бiльш строгих рiвнях, спати доводиться на голих нарах та у камерi де хлопчикiв-в'язнiв багато. Але все одно тiла, юнi, здоровi, не хропучi, не смердючi, i засинаєш легко i легко.
  Можливо навiть наглядачки пускають спецiальну гiпнохвилю, щоб в'язнi засипали.
  Коли Петько був першої ночi в Адi, i спав у камерi вiн сильно нервував. Все-таки нове i незнайоме мiсце, i побоювався, що не зможе зiмпнути очей. Тим бiльше в Аду як i в Раю немає нiч, i їй вiкно з гратами, в чистiй, затишнiй камерi з бiлими стiнами, на якi iнодi вiчно юнi в'язнi вiшають власнi малюнки зробленi фломастерами чи фарбами, або навiть якiсь фотографiї своїх близьких.
  I в камерi колись спиш свiтло. Але сон накотив практично вiдразу, як хлопчаки пiсля молитви лягли.
  I Петро Давиденя поринув у сон. А сни бувають в Пеклi в юному тiлi якому багато рокiв дуже барвистi.
  Ось перед вiчним хлопчиськом з'явилася дiвчина казкової краси, така медова блондинка.
  - Ось цих ти маєш на увазi? - Вона вказала на великоносих. - Справа в тому, що вони з раси Брокка, тi вiрять у єдиного Бога. Не бiйся їх, вони покiрнi менi.
  Хлопчик Петько набухнув i стиснув кулаки, вигукнувши:
  - Не для того я прибув на вашу планету, щоби бояться.
  Чарiвниця провила з гнiвом:
  - Треба бути дуже могутнiм чаклуном, щоб пересуватися мiж свiтами. Мабуть, ти не простий, а золотий хлопчик. Давай разом полiтаємо, i ти покажеш те, що вмiєш.
  Хлопчик Петько досить чесно зауважив:
  - Але ж шановна Милославо! У нашому свiтi магiя така не розвинена, що мiсцевi чаклуни не в змозi щось путнє зробити.
  Чарiвниця в'янула:
  - А як ти перемiстився?
  Юнак-школяр i ув'язнений Ада знизав плечима:
  - Для мене самого це загадка. Я не знаходжу цього пояснень. Може просторова дiрка.
  - Гаразд, хлопчик сiдай, полiтаємо зi мною. - Шаманка розширила пальцi, махнула руками, наступної секунди з кистi вилетiло зламане коло. Вiн рухався по спiралi, смикався, потiм почав рости з нього поступово, стали проступати контури крилатого оленя.
  - Дуже цiкаво! - зауважив Петько. - нагадує Пегаса лише з рiжками.
  Чарiвниця у вiдповiдь гаркнула:
  - Тобi вiн подобається? Сiдай, покатаємось зi мною.
  Давиденя пiдстрибнув i пронiсся повiтрям, тiло стало невагомим, i вiн плавно сiв на спину оленя.
  - Хочеш стати оленем? - сказала чаклунка.
  Юнак-школяр хихикнув:
  - У нас бути оленем не престижно!
  Милослава розсмiялася:
  - Я можу зробити тебе жабою. Або нi дуже великим драконом. До речi, на змаганнi чаклунiв вiдбуватимуться битви драконiв, тож тобi доведеться допомогти.
  Петько здивувався:
  - Як боротися в тiлi дракона?
  Чарiвниця пискнула:
  - А що, чому б i нi!
  Юний лицар розгублено помiтив:
  - Але я не маю досвiду, битися, маючи таке велике тiло.
  Чарiвниця прошипiла:
  - А у своїй плотi ти можеш битися!
  Петько кивнув:
  - Звiсно!
  - Так це покажеш нам. Шаманка зробила жест правофланговому воїну.
  Хлопчик здивувався:
  - Голими руками?
  - Немає на жердинi! - Милослава крикнула. Ось тут на полi б'єтеся.
  Петько спустився, вiн почував себе наче п'яним. Потiм притупнув ногою i напружився.
  - Я таки зроблю тебе рогатим. - Шаманка вдарила блискавкою i на головi Давиденi розцвiли квiти.
  - Що таке? - Я хотiла роги. - Милослава вимовила чергове заклинання. Вдарило одразу двi блискавки. На головi у юнака розцвiв цiлий букет, квiти ворушились жовтi, синi, червонi, вони пiднiмалися i пересувалися, виростаючи як тiсто на дрiжджах.
  - Ви що зробили, взяли мене до лимона на чай. - засмiявся Петько.
  Чарiвниця замахала руками:
  - Хлопчик не галасуй! Схоже, моя магiя на тебе дiє неправильно. - Що ж битимешся так.
  Великий воїн виступив проти нього, вiн був на двi голови вищий, а мускулатура просто страшна. Товстеннi битки були не менше, а мабуть товщi стегна Петьки, а вага втричi бiльша.
  Хлопчик помiтив:
  - Не вiрю, що таку фiгуру можна розгойдати без анаболiкiв. А де їх виробляють?
  Чарiвниця зловiсно посмiхнулася:
  - Я виготовила спецiальне зiлля для нарощування мускулатури. Переможеш його, сам отримаєш таке.
  - Нi, я вже краще своєю єством.
  - А я вiддаю перевагу чаклунству. - Милослава вiдтворила мертву петлю, випустивши пульсар. Гiллясте дерево за товщиною, як дуб, формою луска пальма звалилося на траву.
  - Ну, а уяви, що я так врiжу тобi. I жоднi м'язи не допоможуть.
  - Якби ти був чоловiком, я запропонував би поєдинок з тобою на рiвних.
  - Це як на мечах, надто багато честi малюк. Хоча спершу спробуй, побори його! - Вони махнули долонею у бiк громили. А ви мої дiти можете покластися на заклад!
  Аборигени загомонiли, почали полягати ставки. Дмитро по гулу зрозумiв, що аж нiяк не вiн є фаворитом. Зважаючи на все, в нього не вiрили, а прославлений серед тубiльцiв накачений магiчними анаболiками воїн вселяв набагато бiльше довiри. У всякому разi, застав був сто до одного на його користь. У Петьки було поняття про те, як битися на цiпках, але серйозним асом у цiй справi вiн не був. I у змаганнях у цьому видi спорту не брав участi, хоча брав уроки, зокрема й кендо. Його противник був надто великий, а отже, програвав у швидкостi. Або, принаймнi, має програвати. Ось вони стали навпроти один одного, велика темна фiгурка нависла над маленькою свiтлою. Пролунав сигнал, розпочався бiй.
  Петько зробив стрiмкий випад, намагаючись потрапити пiд колiно, але противник вiдбив його, вiдкинув одним рухом. Тут хлопець зрозумiв, що у швидкостi ворог щонайменше на рiвних. Тодi Петько закрутив жердину над головою i, пiдстрибнувши, спробував урiзати ногою у сонячне сплетiння. Випад був вiдбитий.
  - Ось чорт! - сварився юнак.
  На нього обрушилася цiла серiя ударiв, воїн стрiмко атакував, Петько вiдступав, ледве встигаючи вiдбиватися i пропустивши тичок у груди, потiм сильний удар у плече та по нозi. Причому, судячи з хрускоту, було зламано палець, i полилася кров.
  - Хто створив такого виродку! - Петько був у гнiвi i з такою стрiмкiстю провiв випад, що влучив вороговi в нiс. Пiсля чого чорний воїн став особливо затято наступати, його палиця миготiла як блискавка. Петько пропустив ще кiлька ударiв, щоб уникнути такої страшної сили йому доводилося вiдстрибувати, але й це не допомагала, один iз ударiв прийшовся в голову, хруснула щелепа, i лише завдяки звичцi тримати удар Петька не вiдключився. А ось те, що при цьому в нього вилетiло кiлька зубiв, не могло не викликати спалах гнiву. Ще б пак, вiн, чия посмiшка зводила з розуму безлiчi рiзних дiвчат, ставати щербатим. З очей Петьки мимоволi полилися сльози, i стрибнув, вклавши в удар усю лють. Однак страшний воїн парирував його зустрiчним тичком по ногах. Петько вивернувся, йому мiцно дiсталося по спинi. Юнак-школяр ойкнув; перед очима мерехтiв кривавий туман, язик кололи уламки зубiв. Iнтуїтивно вiдкотившись убiк, вiн зумiв уникнути загостреного жердини i в свою чергу примудрився дотягтися києм до паху противника.
  Удар по яйцях був вдалий, ворог завив, потiм спробував контратакувати, але втратив координацiю, надто низько нахиливши голову.
  . РОЗДIЛ No 2.
  Петько скористався цим i вдарив його в око. Абориген гаркнув, втративши очi вiн зовсiм розкрився. Юнак-школяр скористався цим i, спочатку пригнувшись, уникнувши випаду, потiм, стрибнувши як чортик, з табакерки, встромив вiстря прямого в горло. Гiгант захлинувся кров'ю, вiн почав стрiмко завалюватись. Тодi Петько добив його ударом у скроню, щоправда, i сам у свою чергу отримавши в груди.
  - О, ти син диявола! - сказав вiн i впав.
  - Обидва бiйцi лежать! - крикнула шаман. - Переможцем буде визнано того, хто першим стане.
  Як не важко було Петько, цi слова подiяли на нього як сильний стимулятор, i вiн схопився, хоча ноги його були наполовину зламанi. Милослава випустила цiлий феєрверк хлопавок.
  - перемiг боєць, пiд iм'ям Петька. На якого маленького гiганта я до речi поставила. А ну програли несiть заклад.
  Воїни, у тому числi й вождь, покiрно принесли черепашки та золото. Все розiйшлося чин чином, правда, деяким довелося знiмати ланцюжки, а багато жiнок втратили свої прикраси. Було видно, що вони кидають аж нiяк не дружнi погляди.
  - Ти знаєш Мiо, я б його такого молоденького з'їла.
  - Я б його з кактусовими томатами, i приперчивий. - мрiйливо вимовила молода дiвчина, сама чорна з малюнком змiї подiбного до лева. Було видно, що вона знехотя знiмає програнi золотi браслети.
  Красуня-людожерка прочирикала:
  - Свiженьким краще, набагато соковитiше. Я ось iз задоволенням скуштувала бiлого м'яса, якщо не воїна, то хоч би її подруги. Подивися, якi рельєфнi та м'ясистi ноги.
  - А що це правильно, ми б таких дiвчаток на один зуб.
  Поряд чулися стогiн i метушня. Один воїн, не маючи нiчого кращого, заклав свiй довгий нiс i тепер його вiдрiзали. Крик супроводжував дуже болiсну процедуру. Iнга кинулася йому на допомогу, її безцеремонно вiдштовхнули. Тодi вона вивернулася i вдарила ногою живiт найближчого воїна. Той скрючився, i завив, на дiвчину накинулися натовпом. Тодi вона зробила вертушку, зваливши найближчого супротивника ударом. Потiм подiбно до Ван Дами вдарила в розтяжцi, зламавши щелепи вiдразу двом воїнам. Iншi замахали списами, дiвчина кинулась на них, пiдпiрнувши, як в'юн, врiзала кулаком у сонячне сплетiння. Її противник осел, тодi вже у стрибку красуня врiзала колiном.
  - Стоп! - сказала Милослава. - Твоя дiвчина чудовий боєць. Тiльки з чого вона так завелася.
  - Людинi носа вiдрiзають. Хiба ж так можна? - Азалiя блиснула очима.
  Шаманка зробила страшну гримасу, її нiгтi стали подовжуватися, дiвчинi це нагадала Фрейдi Крюгера серiал звичайно не настiльки модний як у минулi часи, але все одно вражаючий. Дiвчина гордо випросталась, потiм, побачивши, що два солдати немов турник тримають спис, схопилася на нього, спритно вчепившись босими ногами.
  - Я не дам вiдрiзати носа! - повторила вона.
  Чаклунка вiдповiла на це громовим нагадуючим скрегiт могильних хрестiв реготом.
  - Я ти менi напевно подобаєшся. Я вiзьму тебе з тобою, ви обоє вiзьмете участь у турнiрi.
  Iнга скромно опустила очi:
  - А якщо я вiдмовлюсь?
  Чарiвниця вишкiрила зубки:
  - Тодi твiй хлопець буде зовсiм один разом iз такою чарiвною дiвою як я. Ти хочеш цього?
  - Нi! Тiльки спробуй його вiдбити.
  - Якщо я захочу, не один чоловiк не встоїть. А поки подивися пiд ноги ти стоїш на змiї.
  Спис зашипiло, дiвчина шмякнулася зi слизькою i гнучкою спини. Тодi подiбнiсть анаконди обрушилася на неї, стискаючи в обiймах.
  - Це надто дурний жарт. - Петько, вдаривши воїна, у вилицю вирвав у нього меч i одним махом вiдтяв змiї голову. Отруйна паща вп'ялася в траву, потекла отрута i задимилася кислота.
  - Браво i ти не розчарував мене. А тепер мiй хлопчик кажи, що хочеш?
  - Не хочу бути щербатим, це так гидко.
  - Я виготовлю зiлля i загою твої рани. Можна було це зробити швидше, але на магiя дiє не передбачувано. А ти як почуваєшся. Її звуть...
  - Боса Iнга! - гаркнула дiвчина. - Ти мене мало не вбила. Явно садистськi в тебе схильностi вiдьма.
  - Я хотiла лише налякати, щоб ти не надто смикала ногами. А що означає садистськi?
  - У нашому свiтi, жив у давнину такий маркiз де Сад. Вiн захоплювався страшними оргiями, за що його посадили до Бастилiї. Там у в'язницi вiн написав кiлька книжок, якi згодом стали жахливо популярними.
  - Про що? - запитала шаман.
  Про те, яку насолоду можна отримати, спричиняючи бiль та страждання iншим людям.
  - Це дуже цiкаво, я сама iз задоволенням прочитала таку книгу. Ви не могли б її витягти з вашого свiту?
  - Нi, ми й самi сюди насилу потрапили. Як подолати безкраї простори, ми не знаємо.
  - Але ж ти Iнга, її читала? - ласкаво запитала шаманка.
  Дiвчина почервонiла, i їй стало соромно.
  - А я й не знав святоша, що ти такi гидоти почитуєш. - з докором промовив Петько.
  - Менi самiй було дуже бридко, але захоплює страшно. Особливо Джульєта, заборонений плiд завжди солодкий. - Iнга прикрила долонями обличчя.
  - Тодi не так безнадiйно. Людина запам'ятовує практично все, але згадує лише важливе. Я ж можу отримати iнформацiю з твоєї пам'ятi, вiдтворивши цю чудову книгу.
  Бойова Iнга сплеснула руками.
  - Я не наполягаю на цьому.
  - Пiшли моя дiвчинка я все тобi влаштую. Ви я бачу неабияк, розважилися, на сьогоднi вистачить розваг.
  - Ця сторiнка вибила менi шуби, вишли мене, мабуть. - попросився явно спотворюючи слова дикун.
  - Ну, нi, треба не пiдставляти морду. Хоча якщо заплатиш сто золотих, я нарощу тобi щелепу.
  - А де я стiльки пiднiму. Краще нехай каваль менi вставить шелешнi. - шепелявив воїн.
  - Так воно буде краще. Ну, а поки завiтайте до мене в замок.
  - Це буде нам цiкаво. - сказала Iнга.
  - Гаразд, спонукаємо на турнiрi i потiм повернемося. - погодився Петько, примудряючись, незважаючи на втрату зубiв зберегти дикцiю.
  Усерединi терем несподiвано виявився набагато бiльшим i просторiшим нiж виглядав зовнi. Коридори були широкi й високi, а зверху горiли люстри, що були багато обставленi свiчками. На стiнах висiла безлiч шкур та килимiв. Картини переважно з мозаїки зустрiчалися рiдко, але дуже виразнi. Особливо Дмитру сподобалася сцена, де зображалася баталiя чаклунiв та магiв. Битва була грандiозною, руйнувалися скелi, кипiло море, вивергалися вулкани. Багато променiв розрiзало небо, було видно, як мiж собою зчепилися зiрки. I все в таких яскравих сяючих барвах не бiй, а казка.
  - Мм-так! Хтось робив подiбний шедевр. - запитала гарна Iнга.
  - Я сама намалювала його за допомогою магiї. Щоправда, менi допомагав чаклун Фiрр. Прекрасна прикраса.
  - А як вам вдалося стiльки кiмнат i коридорiв встромити в таку невелику будову. Зовнi теремок, а всерединi палац.
  - Це вже говорить про те, що досягла високого ступеня майстерностi. Менi пiдвладнi багато чарiвних сил, у тому числi влада над простором.
  - Це як у Булгакова, п'ятий вимiр. - сказала Iнга, тупаючи босою нiжкою.
  Чарiвниця буркнула:
  - Булгаков це ваш чаклун?
  - Майже! Те, що вiн творив своїм пером схожий на поезiю чарiвництва.
  - Перо, непоганий артефакт. Колись у юностi i я ним користувалася. Особливо гарнi висмикнутi з хвоста мега-фенiкса! Тiльки при цьому треба володiти великою силою.
  Тут у розмову влiзла Iнга.
  - А, на мiй погляд "Майстер i Маргарита" середня фентазi, ось ранiше у тридцятi роки це була сенсацiя. Тодi подiбне було унiкальним особливо в СРСР, формально атеїстична країна i раптом Диявол ходить Москвою. Чи це не вражає уяву? Особливо радянського совка, якому захiдна фантастика була недоступною.
  Петько охоче пiдтвердив:
  - Може ти i права, я взагалi бiльше захоплююся космогенною фантастикою та науковою, менi фентезi здається надто примiтивним та дитячим.
  Вiдьма нахилила голову.
  - Наскiльки я зрозумiла Булгаков не чаклун, а лише письменник - паперомарник! Не поважаю!
  Iнга стукнула босою нiжкою i запитала:
  - А у вас є такi?
  - Один з чаклунiв нiбито подорожував iншими свiтами i написав кiлька непоганих книг. Навiть я одну прочитала, а потiм ми дiзналися, що вiн все це вигадав, а писав цiлком натурально.
  Петько охоче пiдтвердив:
  - Уява це велика сила! Я ось теж на комп'ютерi почав писати роман, так всi посидючостi не вистачає, але тепер я, нарештi, зможу додати дечого ще зi свого життя.
  Дiвчина холодно вiдповiла:
  - Якщо ми ще виберемося звiдси.
  Пiдлога пiд ними виявилася всипана опалим листям з дорогоцiнного камiння. Голим ногам Iнги було лоскiтно, те, що здавалося повинне подряпати, приносило задоволення.
  - Ви маєте бути дуже багатим? - запропонував Петько.
  - Нема того, що у вас пiд ногами звичайний гранiт, трохи змiнений магiєю. На ринку такi каменi продавати не можна - учують i можуть навiть позбавити чаклунства. А це жахливо.
  - А що це можливо!
  - Для сильних магiв чи великої групи середнiх цiлком. У цьому випадку я стану, як у вас кажуть простою смертною. А рокiв менi вже не мало, не хочу звертатися до старої.
  Iнга здивувалася:
  - Магiя дозволяє жити вiчно?
  - Майже! Це залежить вiд сили шамана, що вищий рiвень, то довше вiн живе, але кiнець приходить до всiх.
  - Шкода! - Iнга важко зiтхнула. - А я хотiла стати безсмертною.
  - Це через страх, але мила я тебе втiшу, i пiсля смертi є продовження, так що не бiйся: свiдомiсть не зникне, тiльки ти можеш опинитися в поганому мiсцi.
  - Наче пекло?
  Чарiвниця пiдтвердила:
  - Навiть гiрше, щоб було добре треба знайти сильного бога покровителя, а ще краще кiлька божеств. В цьому випадку, чим сильнiший у тебе дах, тим комфортнiшими будуть умови твого посмертного iснування.
  - А якщо я атеїст? - спитав Петько.
  - Тодi тобi горе, ти будеш позбавлений пiдтримки i заступництва, а значить, швидше за все, пiсля розбирання дуже болючою, станеш найнижчим рабом будь-якого могутнього духу.
  - Але чи залишусь iснувати?
  - Враховуючи, як жорстоко карають вашого брата, ти мрiятимеш про смерть. Нi, поки не пiзно вибери собi бога вiрнiше сонм божеств i поклоняйся разом зi мною. А я тебе магiї навчу.
  Юнак-школяр у цьому снi кивнув:
  - Звучить дуже привабливо.
  - А вiддаю перевагу заступництву Iсуса Христа. I хоча я не виправна грiшниця, але не зраджу свого вчителя. - з пафосом вимовила Iнга.
  - А Iсусе, це хто? - запитала шаманка.
  - Це наш Бог. Бог-Син у православ'ї друге обличчя Трiйцi. - вiдповiв Петько.
  - То у вас Три Бога?
  - Нi, тiльки один.
  - Бог Син? Iсусе?
  - Нi, це лише одна iпостась єдиного божества. Бог Триєдин! - сказала Iнга.
  - Зрозумiло, у нас теж є такi. Але ваш Бог далеко вiд вас i якщо ви помрете тут, то вас не зможе захистити.
  Iнга стала в позу! I прокричала:
  - У Бiблiї сказано, що Iсус створив усе видиме та невидиме, земне та небесне, i все тримає разом силою своєю. Значить i ваш свiт ним створено та керуємо.
  - Нi! - Вiдьма мотнула палаючою гривою. - У цьому випадку ми його знали б, а так я вперше чую це iм'я.
  - А може, ви знаєте його пiд iншим iм'ям. У вас взагалi є вiра у Верховного Творця.
  - В iнших свiтах у це вiрять, що є хтось один i всесильний, але на нашiй планетi це не прийнято. Ми вважаємо, що всесвiт нiхто не створював i вiн вiчний.
  - А що звучить логiчно. Вiчна матерiя за нескiнченний перiод могла породити безмежне рiзноманiття форм життя. Це набагато правдоподiбнiше, нiж вiра в єдиного творця. Мало того подiбний надрозум i уявити важко. Тим бiльше таке питання - де був Бог, коли не iснувало часу, матерiї, простору? - запитав Петька.
  - Вiн займав собою все, що iснує. - вiдповiла Iнга.
  - Отже, почавши творити, Всевишнiй зменшився. - iз єхидцем запитав юнак-школяр.
  Дiвчина розгубилася.
  - Бог не може зменшитися.
  - Але ж будучи абсолютно всiм, i захоплюючи все, вiн почав творити i вже не займає практично всього сущого. А отже, Бог поменшав.
  Iнга вiдмахнулася.
  - Це софiстика. Так можна будь-яке висловлювання довести до абсурду. Та й коли, нарештi, кiнчатимуться цi коридори.
  - Стiни теж магiчнi, i їхня протяжнiсть вiдносна. - промовила шаманка. - Ми можемо перемiститися миттєво, а можемо насолоджуватися красою. Я хотiла вам зоопарк показати, але поки що у мене в ньому звiрiв мало так може наступного разу. Та й менi дуже сподобалися вашi мiркування про Бога. Я ось сама часом про це задумалася, зокрема про посмертне iснування, є у нас, наприклад, некроманти, вони можуть викликати духiв i змусить їх багато розповiсти. Я сама, наприклад, цим користувалася. I, тим щонайменше, їх вiдомостi суперечливi. Але бiльшiсть iз них нудьгує без тiла i хоче повернутися до плотi. Ось скiльки задоволення може принести тiло. - Вiдьма грайливо глянула на юного та гарного Петьку.
  В її очах запалився вогник пристрастi. - Нi, це нестерпно.
  - Та кому я такий щербатий потрiбен?
  - Гаразд, вистачить милуватися красою ви де-небудь, бачили подiбне?
  Петько ще раз озирнувся, дивлячись на статую оголених богатирiв та збудливо еротичних жiнок, вкритi золотом.
  - Та це багато, вражає.
  - Тодi йдiть до зали. - Милослава зробила нетерплячий жест.
  Зал був величезний, i в нього могло помiститися десяток теремiв. Розкiшний стiл був встановлений спiралькою та мав головне пiднесення у формi коронки.
  - Я це скопiювала у Маг-царя, у нього вiн справдi набагато бiльше, а в мене не вистачило сил.
  - Це теж непогано. - Iнга звернула увагу на вiдсутнiсть слуг. - А їду ми, що носитимемо самi?
  - Тим це вже моя турбота. А поки посидiть на вершинi, менi треба приготувати зiлля.
  Милослава махнула пазурами i зникла.
  - Чудеса у решетi. - промовив Петько. - Миттєва телепортацiя.
  - Мабуть, не жартiвливий чаклун нам попався. Ось нiколи не думала, що опинюся в справжнiй казцi.
  - А може, ми спимо та бачимо сон.
  - Як у двох одразу, так не буває.
  - Це можна з'ясувати, коли прокинемося, а зараз ущипни себе.
    
  Агресивна Iнга зiтхнувши вiдповiла:
  - Я вже зазнала достатньо болю, щоб зрозумiти, що це реальнiсть, та й ти теж.
  - Менi якось снилося, що рвали зуб, i бiль був справжнiсiнький. - промовив Петько.
  - Це тому, що ти боягуз. Мабуть, так боявся бормашини, що вiд страху й мерехтiли жахи.
  - Я не боюся болю. Якби я її боявся, то не пiшов би на тих-Ван-до.
  - Є такий феномен, коли людина боїться чогось одного.
  Її слова перервала музика i в повiтрi помчали гарнi напiвпрозорi танцiвницi.
  - А це ще що таке? - сказала босонога Iнга.
  Перед нею з'явилося звiрятко схоже на хом'яка з п'ятьма очима i павичим хвостом.
  - Я лоскоту, грун зi свiту Фалла. Слуга великої Милослави. Вона доручила, щоб я вас розважив, гостi з iншого свiту не повиннi нудьгувати. Ось насолоджуйтеся танцями.
  - А видовище гладiаторського бою зi звiрами ти можеш влаштувати.
  - Зрозумiло! Правда, це будуть фантоми i ви не вiдчуєте запаху кровi.
  - Нiчого сприймемо це як кiно.
  Лоскiт помахав лапами, i перед ними постала цiла когорта воїнiв. Вони вишикувалися пiвколом, наїжачившись списами. У цей момент почувся рев, здавалося, що рiжуть тисячу слонiв. На арену вискочили дивнi звiрi, що нагадують сумiш крокодила з тiлами тигрiв i лапами десятьма коникiв. Пилки на ногах у них були такi гострi, що здавалося, прорiжуть метал. З усiєї швидкостi вони обрушилися на когорту. Бiйцi зустрiли їх ударами копiй, мускулистi тiла почали рухатися.
  - Оце я розумiю кiно.
  Хом'як, схоже, зрозумiв у видовищах, вiн постiйно змiнював кут битви показував воїнiв i звiрiв крупним планом. Було видно, як ламалися списи, або навпаки втиканi ними монстри верещали i стiкали кров'ю. А часто вiдбувалося навпаки, бiйця затоптували, гризли хижi пащi, рвали м'ясо. Атаку на фланги було вiдбито, натомiсть у центрi звiрi прорвалися.
  - Отже, видно, що бiй непередбачуваний. - резюмував Петько.
  - Це лише магiчна пiдробка, краще подивитися хороший блокбастер. - заявила Iнга. Ось, наприклад, "Мега-гладiатор". Ого, дивись яке диво-юдо!
  На сцену вибiгло казна-що з шiстьма головами бiлки, а тiлом нагадує двi складенi разом тарiлки.
  - Це НЛО мутант. Нинi вискочать зеленi чоловiчки.
  Чудовисько з усього розмаху врiзалося, як здавалося незламнi ряди, до цього часу зiмкнувши лад, воїни перекололи майже всiх тигрiв-крокодилiв.
  Несподiвано з боку вийшов плавець, i найгострiше лезо вдарило по панцирях. Почувся скрегiт, наче заробила велетенський бензопила, на всi боки полетiли шматки м'яса.
  - Ось так i звiр вiн у вас i справдi водиться чи його придумали.
  - Це зi свiту Цвейг толстапум. - Вимовив "хом'як". Бiйцi когорти сiпалися, розмахували зброєю, мечами, намагалися збити бiлiчi голiвки, вдавалося це дуже погано, хоч i попадали, але голови були пружнi як м'ячики i пружинили вiд ударiв. А лезо викошувало бiйцiв. Нарештi фантоми здригнулися i, спотикаючись, почали розбiгатися, здавалося, вся пiдлога залита кров'ю.
  - Вони вiдчувають страх? - здивувався Петько.
  - Нi не зовсiм так, просто так виглядає набагато правдоподiбнiше.
  - А якщо сам воюю з нею. - запропонував юнак-вампiр.
  - Твiй меч пройде крiзь неї як повiтря. Це рiч не матерiальна.
  - То ти зроби її матерiальною?
  - Не можу, тiльки панi це вмiє. А лише створюю барвистi iлюзiї i нiчого бiльше. - "Хом'як" розширив пальцi, клацнув ними, i, здавалося, цiлком натурально розлита кров, зникла.
  - Може, ви вiддаєте перевагу танцiвницям бiлої раси, я теж це можу зробити. Ось подивiться. - Лоскiт заклацав пальцями, i перед ними постала бiла красуня, величезна баба десяти метрiв на зрiст. На вигляд непогана лише надто як штангiст перевантажена м'язами.
  - Ось це типово росiйська жiнка. - промовив Петько. - Така i коня на скаку зупинить у хату, що горить, увiйде.
  - Ну, як хочеш таку в плотi попроси панi, вона миттю зробить, на короткий час.
  - А на що менi такий гiгант. Вважаю за краще Азу. - Петько вiдмахнувся.
  - А може ти хочеш багато дiвчат i стрункiше. - запропонував лоскоту.
  - Ну, про мене ви забули! - схопилася Азалiя i, спритно стрибаючи, поскакала по столах. - Я, можливо, хочу хлопця. А те, що баби, нехай танцюють хлопцi.
  - Тодi будуть i тi, й iншi.
  З'явилося кiлька десяткiв пар iз рiзним кольором шкiри, вiд бiлих як снiг, до чорних подiбних до ебонiтового дерева. Мiж ними танцювали й зеленi, помаранчевi, синi, жовтi i навiть смугастi, у цятку пари. Було видно, що вони дуже гарячкували, багато стрибали. Потiм скинули й без того не обтяжливий одяг та їхнi рухи набули загадкового еротичного характеру. Це було красиво i юнак iз дiвчиною самi, збуджуючись, стали присуватися один до одного. Потiм Iнга поклала ноги на колiна Дмитра, i той почав її гладити. Дiвчина i юнак почали цiлуватися i пестити пружнi м'язистi тiла. В обох i сильно забилося серце, i пiдступив сильний жар унизу живота. А коли зiйшлися губи i сплелися язики, вони попливли бурхливому океану кохання. Здавалося, хлопцi п'янi, плоть тремтiла, а у вухах грають тисячi оркестрiв. Азалiя здавалося, що ззаду в неї виросли крила, i вона разом iз коханим ширяє над хмарами.
  Зоряне небо - блакитний свiтанок
  Сонце променями грає на струнах!
  Як я люблю тебе - дарує менi свiтло
  Гiмном свободи у серцях спiває юних!
  Проспiла Iнга, вона була в екстазi, жар розгорявся, i дiвчина почала повiльно звiльняти себе вiд одягу. Петько зрозумiв це i теж почав оголюватися. Їхня гола шкiра стикалася, i це породжувало такi високi почуття, що хлопець i дiвчина, i справдi вiдiрвалися вiд статi. Уста цiлували збудженi соски.
  - Ну й ну! - перервав їхню iдилiю мелодiйний, але як їм здалося повний тисячi громiв голос. - Кохання це чудово, не зупиняйтеся.
  - Нi, ми так не можемо. Це дуже iнтимне почуття, а вдаватися до кохання на очах у свiдкiв аморально.
  - Але менi б це доставило задоволення. Приємно коли хлопець, котрий подобається тобi отримує насолоду вiд iншої.
  - I ти не ревнуєш? - здивувався Петько.
  - Ревнiсть походить вiд слабкостi. Жiнка, яка не має сили, боїться втратити самця. Я ж у свою чергу не тiльки могутнiй чарiвник, але моторошно сексуальна у мене були сотнi чоловiкiв, i з кожним iз них я пiзнала особливе задоволення. При цьому кохання мене заряджало завжди, а потiм коли я з ними розлучалася, не було жодного болю не жалю.
  - А ти їх не перетворювала на камiння? - напiвжартома промовив Петько.
  - Хiба що дорогоцiннi. Ну гаразд хлопчисько, ти така ще юна майже дитина, до тебе потрiбен особливий пiдхiд. Усмiхнися, будь ласка.
  Петько розтяг губи.
  - Шрами прикрашають чоловiка, а вибитi зуби псують. Заплющи очi, а на тебе бризну, i не залишиться нi синця, нi подряпини.
  Юнак-школяр замружився. На нього ринув теплий, мабуть, навiть нiжний розчин, що пахнув сумiшшю жасмину, лаванди i чогось ще не має аналогiв у людськiй мовi.
  - А тепер можеш вiдкрити.
  Петька рефлекторно помацав зуби.
  - Цiлi! - Дзеркало є?
  - Ось дивись. - Вимовила вiдьма. Перед ним виникло дзеркало розмiрами з людське зростання.
  - Чудово! Вони навiть блищать надто яскраво.
  - Ось тепер вони стали мiцнiшi разiв у десять, а якщо тобi їх все ж таки виб'ють, виростуть самi.
  - Чудово! Бо коли билися, я весь час турбувався про щелепу.
  - Ну, а тепер мiй хлопчик пообiдаємо, вiдпочинемо на турнiр. Менi не терпиться примiряти божественну корону.
  Це був справжнiй бенкет, музичнi iнструменти самi грали, а їжа та тацi пливли з кухнi. Їх було багато незлiченну кiлькiсть. Такої рiзноманiтностi, рiзних видiв дичини, овочiв та фруктiв хлопцi не бачили навiть у казкових фiльмах. Це все вражало, викликало захоплення. Смак усiх страв також був чудовим, одне перерахування страв зайняло цiлий том. Проте хоча Петька та Iнга жували на всю проковтнули кiлькiсть здатна нагодувати полк, почуття голоду не залишало їх, а животи залишалися порожнiми.
  - Їжа теж магiчна! - пояснила Милослава. - Нею не переєш.
  - Тодi який сенс її пожирати, то ми нiколи не наїдемося.
  - Гаразд, якщо вам набридло, то ви вiдразу вiдчуєте граничне насичення.
  - Краще дай чогось натурального. Кабанчик. - запропонував Мерлiн.
  - Ну, спробуємо. Маю запас.
  З'явилася четвiрка дикунiв, вони несли восьминогу плямисту антилопу.
  - Оце iнша справа, може, перекусимо свiжим м'ясом.
  - Чесно кажучи, я подумувала над тим, щоб стати вегетарiанкою.
  - Яка дурiсть Iнга.
  . РОЗДIЛ No 3.
  Поки Петько проводив останню нiч у загальному рiвнi, життя продовжувало текти. У тому числi й у Раю. Олександр Данельчук нарештi перейшов i пiльгового рiвня Ада-Чистилища, у те мiсце, яке умовно називають Ра----й, або Едем, або Джаннам. Насправдi це цiлий всесвiт. Яке теж технологiчно розвивається, i стає дедалi досконалiшою. I в нiй не тiльки люди мешкають, а й представники iнших свiтiв.
  Справдi, у нiй справжнiй комунiзм - практично все безкоштовно. I хочеш працюй, а хочеш не працюй!
  I колосальна iндустрiя розваг та повна свобода. Ось навiть на пiльговому рiвнi Пекла, треба дотримуватися режиму дня, здiйснювати молитви, кiлька годин хоч i не кожна працетерапiя i двi години навчання. А далi розваги та обмеженi екскурсiї по Раю. А тепер ти абсолютно вiльний i можеш робити все, що хочеш.
  Сашко поки що не встиг помiняти тiло. Вiн був на вигляд чотирнадцятирiчним пiдлiтком. I великим задоволенням мчав на гравiтацiйнiй дошцi. I швидкiсть юного колишнього в'язня Ада була колосальною.
  Сашко крутився i робив мертву петлю на гравiтацiйнiй дошцi. I це треба сказати було цiлком безпечно. У цьому випадку подобалося. I довкола такий чудовий, з барвистими будiвлями-палацями мегаполiс. Можна навiть сказати - це справдi райське та казкове за красою мiсце. Хоча можна сказати мiсце про цiлий всесвiт? Коли ти всi планети i за мiльйон рокiв не облетиш, а скiльки часу потрiбно, щоб хоча б одну планету обiйти? При цьому Рай продовжує розширюватися, рости в технологiчному планi, i в ньому з'являються новi й новi померлi юнi свiжi тiла, що отримали, з рiзних свiтiв. Причому практично завжди перед Раєм слiдує перебування в Аду-Чистилищi. Тому що слiд пiдняти рiвень i iнтелектуальний, i моральний, тих, хто жив у iнших свiтах. Щоб потiм вони могли жити вiчно у всесвiтi, що розширює, нескiнченного щастя.
  У Раю можна для душi вибрати будь-яке тiло. Бути будь-ким, i чоловiком, i жiнкою, i ельфом, i тролем, i навiть драконом.
  Але поки що Олександра Данельчука цiлком влаштовувало тiло пiдлiтка рокiв чотирнадцяти. У вiсiм рокiв вiн зовсiм дитиною потонув у рiчцi, i не встиг нагрiшити. Тому потрапив не на загальний рiвень як бiльшiсть дорослих, а на дитячий пiльговий рiвень Ада-Чистилища. I це очевидно по-своєму здорово. Тут як дiстком санаторiї, де вона спочатку восьмирiчний хлопчик з iншими дiтьми, а потiм виростає до пiдлiтка рокiв чотирнадцяти i таким залишається поки що не потрапить до Раю.
  Зазвичай, дiти на пiльговому рiвнi проводять п'ятдесят рокiв. Але це якщо поведiнка бездоганна. Але Саша Данельчук поводився не зовсiм iдеально, i була дитина не те, щоб пайка. I тому на пiльговому рiвнi провiв вiсiмдесят рокiв. Але за мiрками вiчностi це й небагато.
  А тепер вiн у Раю i насолоджується свободою. Наприклад, спати лягає по режиму, як в Аду-Чистилище не треба. I хлопчик колишнiй ув'язнений дитячої, виховної колонiї-малолiтки пiльгового режиму розважається.
  А розваг тут не порахувати числа. I чого тiльки нi. Зокрема i фентезi, i квести та пригод вище даху.
  Спочатку Сашко пострiляв по лiтаючих тарiлках з бластера. А це не так просто. Адже вони рухаються по зламанiй траєкторiї. I скачуть з боку на бiк.
  Потiм хлопчик босими пальчиками нiг, весь агресивно метал пульсари. Через що вибухнув дракон. А як це чудовисько рвонуло посипалися монети, причому не тiльки золотi та срiбнi, а й з безлiчi iнших металiв, якi якщо сказати сяяли всiма кольорами веселки - значить нiчого не сказати. I чого тiльки тут не було... Ну, спочатку одного дракона хлопчик завалив, а потiм другого. Тiльки коли вибухнуло дванадцятиголове чудовисько, то посипалися шоколадки, рiзного роду цукерки, льодяники, батончики, та iншi ласощi. У тому числi й мармедал у виглядi, як чудесних метеликiв блискучих наче сусальне золото, так i оголених дiвчаток. А дiвчата треба сказати у раю рiзнi. I не лише людської раси. Але всi прекраснi та спокусливi, навiть якщо їх форми та риси обличчя i здаються надто оригiнальними та екзотичними.
  Хлопчисько взяла в рот мармеландинку, посмоктав її, i iз захопленням заспiвав:
  Король з мармеладу,
  Вiд шпаги до параду.
  Величезна нагорода,
  Прикiнчити бiса треба!
  I Сашко засмiявся. Та в Раю немає таких суворих заборон як в Аду. Мало того можна i розважатися i дозволенi i дрiбнi витiвки. Справдi, навiщо людям ланцюги на шию вiшати. А молитися лише за бажанням. Такими є правила.
  Хлопчик зробив сальто, що прокрутилося разiв десять. I це так здорово, наче ти на колесi огляду.
  Юних новий праведник, у якого ще в головi грало дитинство проспiвав:
  Далеке небо, у мiзках буде каша,
  У раю опинився, хлопчик знай Сашко!
  Вiн хоче битися, з небесним драконом,
  Щоб дитячi iгри стали законом!
  I було Сашка весело. I вiн так просто в одязi i плюхнувся у фанту. Щоправда на хлопчику лише майка та шорти. Насправдi i в Раю i Пекле дуже тепло i вiчне лiто i постiйне сонце. Як обiцяли в Бiблiї - вiчний день на тому свiтi. А ще у Раю свобода.
  Хлопчик кинув граната, причому босою нiжкою, i великий танк Королiвський Тигр перекинувся. I його гусеницi розсипалися i перетворилися, на кренделя з медом, шоколадом, згущеним молоком, i безлiччю чогось екзотичного.
  Сашка з ентузiазмом заспiвав:
  Усi люди на великiй планетi,
  Повиннi завжди дружити...
  Повиннi завжди смiятися дiти,
  I у мирному свiтi жити,
  Повиннi смiятися дiти,
  Повиннi смiятися дiти,
  I у мирному свiтi жити!
  I хлопчик прокрутившись сказав:
  -Будь ти проклятий президент-дракон, i лихий фюрер, який пiшов шляхом Каїна!
  I хлопчик потрапив у Рай показав мову. I потiм погрозив кулаком. Справдi плiшовий фюрер дуже багато зла завдав, i навiть перевершив у пiдлостi того фюрера з вусиками i чубчиком. I босi нiжки хлопчика-пiдлiтка, дуже до речi красивого зi свiтлим, трохи золотавим волоссям, ударили по бронзовому дзвону. Вiд чого пролунав гомiн!
  Хлопчик-праведник (якщо в Раю, то вже можна назвати i праведником!) розсмiявся i з жаром взяв i заспiвав.
  Я юний воїн суперкаратист,
  Любу з ворогами злими поквитатися.
  Хоч атакує скажений садист,
  Ми хлопчики завжди вмiли битися!
  
  Для пацанiв повiрте немає перешкод,
  Коли орда кудлатих настає...
  Нацiлить хлопчик смiливо автомат,
  I влучно у злих ворогiв боєць стрiляє!
  
  Є у хлопчика гостре кладеня,
  Розрубає їм, броню вважай будь-яку...
  Йому Сварог реально як Батько,
  Пошле дiвчинку класно заводну!
  
  Дитина це воїн iз ясел,
  Коли мороз в атаку мчить босий.
  Ти розлюй суставу в лютi,
  Красунi розплутай хлопчик коси!
  
  Дерiсь з ворогом, рогатку застосувавши,
  Антизарядом дуже мiцно врiзавшись.
  Хлопчик у боротьбi знай непереможний,
  Армаду оркiв просто розрiзавши!
  
  Коли б'ється хлопчик - це клас,
  Мечом вiн рубає, бластером стрiляє.
  Кросiвки фiрми класу "Адiдас",
  Вiн дiвчинi врятованою примiряє!
  
  Ну, якщо орк знову в атаку пре,
  То юний воїн йому п'ятою врiже.
  Перемогу вiдкриє нескiнченний рахунок,
  Показуючи запеклi межi!
  
  Я Петька хлопчик мiцний пiонер,
  Чи не ленiнець - космiчної епохи...
  Показую всiм крутий приклад,
  Давлю ворогiв вони насправдi блохи!
  
  Ось орка на танку хвацько прикотив,
  Йому з рогати я античастинку.
  I гiперплазмою корпус просмолив,
  Тим показав переможну сторiнку!
  
  Ну що ж, якщо в битвi злiсний троль,
  Його хлопчик дуже мiцно зустрiне...
  В очах дитини лютий вогонь,
  Такi руйнiвнi дiти!
  
  А лiтак, i це нiчого,
  Його зiб'ємо, одним вважай ударом...
  В руках хлопчаки мiцне весло,
  А орк, мабуть, дихає перегаром!
  
  Ось я його так рубанув мечем,
  Вiдсiк голову реально супостату ...
  Нам всi проблеми зовсiм дарма,
  Все пiд силу безстрашному солдатовi!
  
  Ось хлопчик атакує оркiв злих,
  Провiв мечами млин серпами.
  Вiд нiг дитини на снiгу босих,
  Ось навiть iскри яскраво заблищали!
  
  I оркiв нескiнченна орда,
  Взяла реально в цiй боротьбi здулася.
  Хоч не росте у хлопця борода,
  Все перемагає ця у бурi юнiсть!
  
  Ось хлопчик дунув, щоки налилися,
  I ураган iз рота пiшов вояки.
  За що хлопцi гордi билися,
  Виявляється орки - це бяки!
  
  Махнув мечами карате-пацан,
  Як качани башки котилися оркiв.
  Такий у хлопчика вважай удар,
  I розмова у юного недовга!
  
  Хлопчик, голою п'ятою кинув у око,
  Щоб орку в буйнiй лайцi стало порожньо.
  А якщо з цибулi довбає - алмаз,
  Йому ворогiв трощити зовсiм не сумно!
  
  I за нашу Батькiвщину борись...
  Щоб Вiтчизна бурхливо процвiтала,
  Орлом могутнiм у небо попрямуєш,
  Якому всесвiту навiть мало!
  
  Хлопчик ти справдi юний лев,
  Що риком своїм Землю приголомшує...
  Не буде у мрiї людей проблем,
  Нехай навiть лiзе з пекла Каїн!
  
  Могутньої силою володiє той,
  Хто з армiєю, не знаючи рахунок б'ється...
  Отримаємо, вiрю я святий розрахунок,
  А над Вiтчизною палає Сонце!
  
  Коли хлопчик оркiв переможе,
  I гоблiнiв посiче на капусту ...
  Покаже свою дружбу монолiт,
  А тролям та вампiрам стане порожньо!
  
  Тодi збудуємо у всесвiтi рай,
  В якому ми будемо юнi як ельфи...
  Про це хлопчик доблесно дерзай,
  З ворогом бiйся, i пацан не дрейфуй!
  
  Тодi на тебе корона хоробрий чекає,
  Ти будеш iмператором небувалим...
  Перемог вiдкритий нескiнченний рахунок,
  В iм'я яскравої та безмежної слави!
  Так заспiвав Сашко Данельчук. Пiсля чого хлопчик пiдстрибнув вище i став набирати висоту. Добре було б подивитися з бджiлого польоту на будинки-палацi мегаполiсу раю. А тут такi чудовi будiвлi та чудовi будови. Подивишся - реальне втiлення казки.
  Деякi будiвлi схожi на бутони квiтiв, що стоять один на одному. Причому, у цих бутонiв зовсiм рiзнi пелюстки, що мають вiдмiннiсть малюнком, дуже красивим i оригiнальним. Ось уявiть собi сiм айстр, якi стоять один на одному, але при цьому ще щоб вони були рiзного кольору - дивне поєднання. А є будинки та суворих геометричних форм. I на їхнiх стiнах демонструють кiно. Що просто скажемо так - чудово.
  I кольоровi картинки, що рухаються, видно в повiтрi.
  Сашка смiється i знову крутиться. Ось у руках хлопця виникає меч. I вiн летить боротися, з могутнiм, тринадцятиголовим драконом. I молодий воїн вбирається вiд пекучих пульсарiв що випускає це чудовисько.
  Хлопчик у шортах, крутиться, i босими пальчиками нiжок випускає по вороговi свої пульсари. Вони нiсенiтничають i потрапляють у чудовисько. Громила отримує удари, i спалахує, наче лампочка на ялинковiй гiрляндi.
  Сашка смiється, i його мечi подовжуються. Один меч сяє синiм кольором, а iнший зеленим.
  I он вони чиркають i зрубують голови дракон. Коли голова чудовиська вiддiляється вiд тiла, а вона розсипається на шоколадки з яскравими обгортками. Причому на цих обгортках зображенi мультяшки. I ось кумеднi iстоти починають лайку один з одним.
  Ось качка типу Дака, пищить:
  - Я найкрутiша i найагресивнiша!
  У вiдповiдь Зигзаг Мокряк реве:
  - Нi я великий моряк та льотчик!
  А тут ще й тигр пiдскакуючи вигукує:
  - Нi нiкого крутiше за мене!
  Але ведмiдь у полiцейськiй формi не погоджується i теж реве:
  - Нi я найздоровiший i найстрашнiший!
  Сашка Данельчук смiється та вимовляє:
  - Для мене ви всi рiвнi, всi пригожi та розумнi!
  Пiсля чого хлопчик як розреготається. Насправдi в Раю природно пiдвищений настрiй. Адже там все життя вiчне задоволення. Причому Рай завжди буде. I мало того з кожним роком i кожним столiттям вiн буде все краще i краще, i бiльше розмiрами.
  Тi, хто вважав, що Бог жорстокий i кривавий тиран, помилялися. Насправдi Бог - це i є Любов. Причому в абсолютнiй формi Любовi зберiгаючи за людьми повну свободу в Раю. В Пекло грiшники обмеженi, немов у виховнiй колонiї малолiтку. Але навiть там до них досконалi, гарнi тiла пiдлiткiв чотирнадцяти рокiв, якi не знають хвороби. Тож Всевишнiй Бог справдi милостивий i милосердний. А зовсiм не те що вигадують про Пекло протестанти, католики, деякi православнi, i письменники на кшталт Юрiя Пєтухова.
  Сашко продовжив розвагу i плюхнувся в басейн з Кока-Колою i йому згадалася одна дуже хороша пiсня, що належить Великому Письменнику та Поету Олегу Рибаченка. I пiсня справдi видатне.
  Сашко Данельчук її з ентузiазмом заспiвав:
  Творець Свiтобудов ти жорстокий,
  Так говорили губи мiльйонiв!
  I навiть з жаху так посивiла скроня -
  Коли проблем без рахунку - легiони!
  
  Коли приходить старiсть, зла смерть,
  Коли вiйна, торнадо - твердь трясеться!
  Коли ти хочеш просто померти,
  Бо немає тепла пiд свiтом Сонця!
  
  Коли дитина плаче - море слiз,
  Коли хвороб - цiлi букети!
  Одне питання - за що страждав Христос,
  I чому смiються лише комети?
  
  Що в цьому свiтi стало чому?
  Ми голодуємо, мерзнемо i страждаємо?
  I чому нагору повзе лайно,
  Але чому досягає успiху Каїн?!
  
  Навiщо нам в'янення старих,
  До чого бур'ян усеяв городи!
  I чому нам насолоджують слух -
  Одних лише обiцянок хороводи?!
  
  Господь вiдповiв, теж сумуючи,
  Начебто кращої долi не знаючи...
  Про людину Моєї любовi - дитя...
  Якого хотiв я вселити в раї!
  
  Але ти не знаєш - ось дитина дурна,
  Одна в тобi лише дрiбна думка!
  Що благодатi свiтло до того пригас,
  Щоб не спав ти як зимою ведмедик!
  
  Адже щоб вас людей розворушити.
  Я посилаю скорботи випробування!
  Щоб була до обiду жирна дичина,
  Потрiбна вiдвага, хитрiсть та старання!
  
  Ну, був би як Адам ти в тому раю,
  Ходив без мети, привидом хитаючись!
  Зате впiзнав ти слово - я люблю,
  З нечистим духом Сатаною спiлкуючись!
  
  Ти зрозумiв, у цьому свiтi є боротьба,
  А разом з тим успiх та шанування!
  Тому сувора людей доля,
  I треба виносити, на жаль, страждання!
  
  Зате коли досяг ти,
  Зумiв зламати перешкоди та кайдани.
  Щоб втiлилися в твою мрiю,
  То хочеться тобi нових битв!
  
  Тому зрозумiй, сире людина,
  Адже навiть менi часом так прикро!
  Що, проживаючи в дорозi цiле столiття -
  Народ наче кнур i за нього менi соромно!
  
  Тому i нове свiтло у боротьбi -
  Битви будуть у вiчностi безмежною.
  Але втiху ти знайдеш у благаннi,
  Завжди обiйме Бог нещасних нiжно!
  I Сашко Данельчук засмiявся. Поруч iз ним пролетiла дiвчина, дуже гарна. Її мiдно-червоне волосся майорiло наче пролетарський прапор з яким iде на штурм. I дiвчина була в одному бiкiнi та її голi, засмаглi ноги так i миготiли. Вона посмiхнулася хлопчику, шлепнула в хвилi з Кока-Коли i прочирикала:
  - Хлопчику, хочеш щирого i чистого кохання!
  Славко запитав iз усмiшкою:
  - А ти бiоробот, чи жива людина?
  Дiвчина з усмiшкою вiдповiла:
  - Я ельфiйка, але у тiлi людської самки. Адже цiкаво вiдчути рiзницю!
  Хлопчик кивнув з усмiшкою i вiдзначив:
  - Я ще не змiнив пiсля Ада-Чистилище своє тiло. Не встиг тривiально. Тут так добре, не треба лягати спати по режиму, навпаки спи коли хочеш, грай коли хочеш, молись за бажанням, або взагалi не молись - не життя, а благодать!
  Дiвчина кивнула i вiдзначила:
  - Правильно! Пiсля Ада отримуєш у Раю повну свободу, коли робота - це один iз видiв розваг. До речi, а ти вiршi складати вмiєш.
  Сашко знизав плечима i вiдповiв:
  - Не дуже, але можу заспiвати пiсеньку iншого поета. Зокрема Олега Рибаченка!
  Дiвчина-ельфiйка кивнула головкою, яка була немов олiмпiйський смолоскип:
  - Так! Я знаю, Олег Рибаченко - найбiльший Письменник i Поет усiх часiв i народiв! Саме вiн врятував планету Земля, вiд плешивого фюрера, або як його ще звати: "Вовки-Каїна! Тож iз задоволенням вислухаю вiршi. До речi планета Земля населена людьми, якi дуже жваво рухають прогрес. Тож спiвай!
  Сашко Данельчук взяв i з величезним ентузiазмом заспiвав:
  Пам'ятаю як зараз обличчя променисто свiтле,
  Погляд пронизав мене серце вiстрям кинджала!
  Я згоряв у потоках вогняного вiтру,
  Ти у вiдповiдь лише промовчала!
  Приспiв.
  Голос твiй до чого вiн прекрасний i чистий
  Вiрю я у водоспад твоїх пестощiв нескiнченний!
  Без тебе не потрiбне менi осоромлене життя,
  I тепер висвiтлюватиме мене промiнь вiчний!
    
  Ти богиня безмежного кохання,
  Океан повний чудового свiтла!
  Крижанi кайдани жартома розiрви,
  Без тебе не побачу свiтанку!
  
  Приспiв.
  Голос твiй до чого вiн прекрасний i чистий
  Вiрю я у водоспад твоїх пестощiв нескiнченний!
  Без тебе не потрiбне менi осоромлене життя,
  I тепер висвiтлюватиме мене промiнь вiчний!
    
  Сонцем у висотi обличчя твоє сяє,
  У всесвiтi не знайти фiгур прекраснiше!
  Почуття пристрастi - ураганом накриває,
  Бути з тобою надовго - це щастя!
    
  Бiль у душi моїй вирує бурхливим штормом,
  I багаття в грудях безжально палає!
  Я люблю тебе, у вiдповiдь дивишся гордо,
  Лiд в уламки серце розбиває!
    
  Мiж вогнiв у безмежному зоряному океанi,
  Ми з тобою орлами в небi ширяли!
  I твої уста рубинами виблискують,
  Щось нiжно з пристрастю говорили!
  . РОЗДIЛ No 4.
  Якщо Петро Васильович Давиденя перейшов iз загального рiвня Ада-чистилища, на бiльш комфортний - полегшений, то у його брата Геннадiя Васильовича Давиденi все вийшло з точнiстю до навпаки.
  Хоча Генка i був молодший за Петi, але примудрився померти ранiше в сорок рокiв. I помирав дуже болiсно. Оскiльки вiн вiв життя неправедне - пив, курив, i в п'яному виглядi буянив, i свою матiр бив, мало не вбив, то його вiдправили не загальний, а суворий рiвень Ада. Правда враховуючи, що вмираючи Гена сильно мучився, а також щиро покаяння, то Петiн брат провiв на строгому рiвнi всього двадцять рокiв. Теж у тiлi чотирнадцятирiчного хлопчика.
  Тiльки цьому рiвнi хлопчикiв голять наголо, вони ходять над спортивних костюмах, а тюремних, смугастих робах i з пiснями. I взуття у них таке грубе, що краще ходити просто босонiж. Ну, тут є вибiр. На жорсткому рiвнi, взагалi без взуття та в смугастих шортах.
  На строгому рiвнi харчування гiрше, простiшi кашi та хлiб, як завжди у зекiв на землi. I працювати треба вiсiм годин на день, i вихiдних лише пiвтора днi на тиждень - недiля та через одну суботу. Навчання як i на загальному рiвнi - чотири години на день. Якщо загальний рiвень - це як колонiя-малолiтка цивiлiзованої країни, з харчуванням немов їдальня гарного пiонерського табору, то суворий режим, це як малолiтня зона сталiнських часiв. I тут є рiзниця.
  Хоча i в нiй є розваги хоч i меншi, нiж загалом, i пограти на комп'ютерi хоч i менший час можна. I з дiвчиною побачення раз на мiсяць - якщо ти ще знайдеш собi через глобальну мережу пару з такої ж ув'язненої пекла. А жiнок на строгому рiвнi менше, нiж чоловiкiв - вони рiдше вчиняють злочини, щоби на таке потягнути.
  Тож Генка двадцять рокiв помучився. Але згодом перевели на загальний. Там вiн i з братом спiлкувався. I подругу завiв - побачення раз на тиждень i роби що хочеш, i харчування не зекiвське, а цiлком нормальне навiть динi, банани, кавуни, апельсини зустрiчаються. Ну як у цивiлiзованiй дитячiй колонiї.
  I взуття зручнiше. Хоча бiльшiсть хлопчикiв ходить босонiж - так у пеклi вiдразу три сонця, i клiмат як на екваторi планети Земля.
  I на загальному рiвнi є така рiч як екскурсiї до Раю. Вони бувають по-рiзному в залежностi вiд поведiнки, але на загальному рiвнi все-таки досить рiдко - раз на пiвроку. Бiльшiсть людей пiсля смертi вiдразу йде на загальний рiвень Ада-чистилища, i це факт. I тут вони живуть загалом непогано - як у дитячiй колонiї, тiльки без свавiлля, прописок, пiвнiв, паханiв i рiзних зловживань. Хiба що ще робота - трудотерапiя. Але легша i чистiша, нiж на строгому рiвнi. I це очевидно класно.
  Гена мiг це оцiнити.
  Хлопчикiв на екскурсiю до Раю везли гуртом. Наручники не вдягали. Перед поїздкою хлопцi прийняли теплий з ароматним шампунем душ почистили зуби солодкою пастою, i, зрозумiло, стали на колiна i помолилися.
  В Аду-чистилищi багато моляться. На полегшеному та пiльговому рiвнi стоячи, а на таких на колiнах.
  Генка знав, що його братика Петку вже переведено на надiлений рiвень. Де куди бiльше розваг i менше роботи, i частiше буваєш у Раю, i з дiвчат зустрiчаєш три рази на тиждень, i краще годують - причому ти вже маєш вибiр. А загалом - їжа цiлком людська, але як у дитячому таборi, що дають те й їж. Ну i алкоголю звичайно нi-нi-нi, як i курива.
  I пiдпiльно сигарети та наркотики не пронесеш - наглядачки-дивиницi непiдкупнi. Їх за традицiєю називають дияволицами, насправдi це спецiальнi ангели пенецiарного закладу. I зрозумiло пускають у хiд кийки з електрошокером. I чим гiрший у грiшника рiвень Ада, тим бiльше йому дiстається. I навпаки - на пiльговому рiвнi взагалi майже санаторiй, точнiше сатанорiй iз двома годинами навчання п'ять разiв на тиждень, i двi години працетерапiї - двi з половиною днi на тиждень. А на надiленому рiвнi чотири години трудотерапiї, три з половиною днi на тиждень. Ось такий виходить розклад.
  Генi начебто трохи залишилося часу для переведення на полегшений рiвень. А там життя куди веселiше. Окрема камера з ванною та телевiзором та комп'ютером з виходом у Гiпернет. А тут хлопчаки загалом сидять або по три чи по чотири. Правда вони в тiлах пiдлiтках i нiхто не хропе, не смердить i не пердить, так що нормально, i навiть в однiй камерi якщо три i чотири хлопчики цiкавiшi.
  Ну, що ж рiдний брат на таких комфортних умовах, то можна порадiти i за нього.
  I екскурсiя до Раю пiднiмає настрiй. Бо це цiлий всесвiт з рiзними свiтами, i там є що подивитися - клас!
  Генка звичайно був радий розваги. У реальному Пекло-чистилищi наприклад, заборонено палити, i дияволиць не купиш, не дадуть сигарети пронести. I шмони як у справжнiй в'язницi влаштовують, i роздягають i мацають молодих в'язнiв. Хоча на полегшеному рiвнi вже використовують безконтактнi сканети. Там дитяча колонiя дуже цивiлiзована. А тут ще грiшники повиннi вiдчувати свiй грiх та бути бидлом. Тобто терпiти приниження. У цьому також є система. I моляться стаючи навколiшки.
  Перед екскурсiєю до Раю, теж була молитва.
  Хлопчики ставши навколiшки промови на дорогу звернення до Богородицi та Iсуса Христа. Дiти молилися хтось босонiж, хтось у взуттi, але перед вiзитом до Раю їм видали ошатнi костюми та красивi, новi кросiвки. Щоб не виглядали бомжами. Хоча i в раю часто бувають особливо тi, хто в тiлах пiдлiткiв без взуття. Так все-таки зручнiше, тим у бiльшостi планет Раю вiчне лiто, але є й такi свiти, де iснує змiна пiр року. I там також цiкаво.
  Пiсля молитви пiдвели до особливого порталу нуль-переходу. Дiти-в'язнi марширували. Вони нагадували солдатiв, тiльки в яскравому одязi. Втiм, у спеку було б босонiж i шортах краще. Їх супроводжували дияволицi-наглядачки у формi. I юнi тiлом, але вже з матiр'ю душею грiшники переходили в iнший вимiр.
  Спочатку вони опинилися в пунктi прийому. Покриття було в ньому iз гранованого алмазу. Тут час туристичної поїздки обмежений, i зазвичай пiд наглядом. Але iнодi молодих грiшникiв вiдпускають, i дають вiдносну свободу. Ось це i спокусило Генку.
  У саме мiсто дiтей-в'язнiв вивели через центральнi ворота i вони помчали по рушiйному асфальту.
  Хлопцi-грiшники широко посмiхалися вiд багатьох вражень. Справдi якесь навколо них чудове мiсто. Будинки були схожi на величезнi палаци, причому дуже химерних та яскравих форм. Одночасно лiтали й мешканцi раю. Серед них багато було дiтей - причому справжнiх. Тi, що уважно читав Бiблiю, напевно пам'ятають, що там написано: не народжуватимуть дiтей на горi. Тобто в Раю можна обзавестися i потомством.
  А ось в Пеклi грiшники не розмножуються. Вони там ще пiдлiтки, i дiвчата не завагiтнiють. А ось у Раю є вибiр тiл, i можна бути будь-ким. Багатьом подобається залишатися пiдлiтками i скакати i розважатися в одних тiльки шортах з босими нiжками i оголеним, мускулистим торсом. А iншi стають дорослими та обзаводяться сiм'єю. Хтось може стати ельфом i тролем, або якоюсь iншою расою. Багато можливостей. I тут у цьому мiстi ще мало iномiрцiв. Щоб не виникло конфлiктiв iз мешканцями Ада-Чистилища.
  У Раю повна свобода, яка обмежена лише тим рiвнем, коли зневажається свобода iншого мешканця Раю. I це дає певнi плюси у Всесвiтi Бога. I в Раю найбагатша iндустрiя розваг.
  У Стародавнi Часи - про Бога склалися уявлення вкрай примiтивнi. Мовляв, Всевишньому потрiбне лише бездумне пiдпорядкування. Навiть виникла така течiя, яку називають Авраамiзм - за типом Авраама, який за наказом Бога повинен був принести в жертву свою дитину Iсака. I то Авраам був слухняний Боговi, це йому ставилося в заслугу. Тобто саме беззаперечне пiдпорядкування.
  Але у двадцять першому столiттi люди вже засумнiвалися, що Вищий Розум саме такий - диктатор та деспот. I дiйсно, Рай допускає максимально можливу свободу, наскiльки це взагалi можливо, щоб не скотитися в кримiнальне свавiлля.
  Тому не варто дивуватися, що в Раю є магазини, де безкоштовно можна брати найдорожчi i розкiшнi - вина, коньяки, брендi, лiкери, пиво тощо. Ну i їжа очевидно всiх сортiв безкоштовна. А тут така рiзноманiтнiсть.
  Але поки що милувалися мегаполiсом Раю. Дуже вiн розкiшний. На тлi палацiв що в царствi Божому навiть Ермiтаж чи Версаль - наче халупа.
  Декiлька дiтей пiдлетiло до грiшникiв-хлопчикiв. Дiвчинка запитала їх:
  - А вас не мучать?
  Дiти-в'язнi хором вiдповiли:
  - Та нi! Нас виховують та пiднiмають культурний рiвень!
  I у вiдповiдь смiшки. Дiти у раю показують мови. А потiм простягають юним в'язням цукерки та морозиво.
  Генка справдi мрiє про iнше: як би випити. I йому цього дуже хочеться. Щоб досягти змiни свiдомостi.
  I дияволицi такий шанс надали. Можливо навiть спецiально, щоб була спокуса. Як, наприклад, коли Бог розмiстив дерево пiзнання добра i зла, iз забороненим плодом у самому центрi райського саду.
  Так i тут дiтей-в'язнiв привели до супермаркету з безкоштовним набором рiзноманiтних смакот. Пiсля чого дияволицi-наглядачки зникли. I молодим грiшникам була надана свобода.
  Зрозумiло в суперберезнi були найбагатшi набори продуктiв. Вiн i сам був величезний наче гора Еверест. I в ньому чого тiльки нема. У тому числi й соки з рiзних планет та свiтiв Раю. I коктейлi, i протеїновi напої, i безлiч буквально всього. I такi фрукти яких не мають на планетi Земля. Та й кондитерськi вироби всiх сортiв. I загалом багатство.
  Та й розумiє роздiл де спиртне.
  На загальному рiвнi Ада-чистилища будь-який алкоголь, тютюн, i тим бiльше наркотики пiд найсуворiшою забороною. Лише на полегшеному рiвнi можна, якщо є бажання легке пиво пробувати. Так i їжа рiзноманiтнiша i краща. Хоча на загальному рiвнi вже грiшникiв годують непогано. Але всi знають заборону на алкоголь, i це точно.
  Iншi хлопчаки волiли їсти причому бiльш-менш поважно тiстечка, пити соки, та iншi чудовi напої, i взагалi солодкий стiл.
  А Генка полiз у роздiл зi спиртним. Iншi хлопчаки-в'язнi намагалися попередити Давиденю, але куди там. I насамперед Генка пiдскочив до пляшки коньяку "Наполеон" iз портретом iмператора у трикутнику. Вiдкрити пробку руками не вийшло, i Генка пустив у хiд зуби. I його мiцна щелепа впоралася iз пробкою.
  I ось в нiс ударив дурманливий запах спиртного. I Генка почав жадiбно, давлячись i захлинаючись ковтати коньяк. Алкогольний напiй був солодкий i приємний на смак i обпiкав горлянку. I в головi у грiшника, який у минулому життi був пропалений алкаш, застрибали веселi жеребцi.
  I Генка зареготав на всю горлянку. Оце було здорово i весело. I так добре.
  Недопивши коньяк Генка кинувся до пляшки i дуже дорогого, рубiнового кольору вина. Вiдкоркував його зубами, i знову почав заливати собi в горлянку. На смак вино було натуральним та дуже солодким, приємним. Але не досить мiцним i Генка його вiдкинув вилив на пiдлогу. Пiсля цього взявся за коньяк "Вiкторiя" з короною. I його влив у собi.
  Хлопчик-в'язень п'янiв на очах. I ось вiн ще й шампанського в себе влив. Тут його багато. Потiм брендi "Iмперiя" випив. Пiсля чого взяв i баварського пивка скуштував. Благо в Раю жарко, а вiн ще й одягнений, i пiт iз Генки ллється, i вiн усе п'є та п'є. Ось наприклад коньяк "Микола Другий" чомусь не спробувати, на землi такого не було. А як на рахунок горiлки "Распутiн" та "Горбачов". I тiй i iншiй. А як ще й лiкер у себе не влити? I пива "Козел". А вiд вiскi хiба вiдмовишся? А вiдомий напiй "Джин"? Якщо влiзний.
  У Генки поїхав дах, вiн, перепивши, описався, почав ригати. Та ще бити пляшки.
  Ну, тут з'явилися дияволицi, i вони пiдхопили юного алкаша пiд руки. I врiзали електрошокером. I Генка вiдключився...
  Прокинувся вiн уже на судi. В одних плавках i скований iз ззаду кайданами вiн вислухав собi вирок. Точнiше його запитали:
  - Чи хоче вiн повновiсного суду чи кається i визнає провину?
  Генка розумiючи що повновiсний суд йому куди бiльше впає проревел:
  - Визнаю! Каюсь i перепрошую!
  Громовий голос оголосив:
  - Геннадiй Васильович Давиденя за пияцтво та бешкет, у Раю, засуджується до двадцяти п'яти рокiв перебування на суворiй шкодi Ада. Також анулюється його ранiше вiдбутий термiн на загальному рiвнi! Втiм, Всевишнiй Милостивий i Милосердний може пом'якшити долю, якщо вважатиме за потрiбне!
  Пiсля Генку повели на найгiрший рiвень. Замiсть цивiльного одягу на нього чекала смугаста роба. Також на строгому рiвнi волосся з голови збривало пiд нуль. Ну i лiжко було жорсткiше з нарами, i працювати не по шiсть годин чотири з половиною днi на тиждень, а по вiсiм i п'ять з половиною днiв на тиждень. I їжа простiша. Хоча її загалом вистачало i дiти-в'язнi не були на вигляд виснаженими.
  Генку спершу вiдвели до кiмнати обшуку. Робилося це не для того, щоби щось знайти. Тим бiльше є для цього гiперсканери, якi просвiтлять кожну молекулу. Немає його насамперед хотiли принизити. Тому дияволицi в тонких гумових рукавичках мацали все тiло i залазили в iнтимнi мiсця. Щоб показати що ти арештант та бидло. I загалом нiхто. I це принизливо навiть трохи боляче, особливо коли палець у рукавичку дияволицi далеко заходить у п'яту точку.
  Потiм Генку стали вимiрювати, зважувати, i фотографувати в профiль, анфас, напiвбоком i ззаду. Це вже було коли вiн надходив на суворий рiвень вiдразу пiсля того, як душа покинула тiла. Тобто сталося розвтiлення. Ось i зараз вiн узяв i потрапив у той рiвень, яким i починав. I це такий спосiб морального придушення. Щоб ти вiдчував, що це справжня в'язниця.
  Та й очевидно знiмають у пiдлiтка i вiдбитки пальцiв, i з рук, i з нiг. Та босу пiдошву друкують. На строгому рiвнi черевики дуже грубi, i краще ходити босонiж. I юнi зеки волiють хизуватися голими п'ятами, що куди краще за каторжнi колодки.
  Ну i зняли вiдбитки з сiдниць, i вух та губ.
  Ну, а потiм вiдповiв пiд душ митися...
  На строгому ур-овнi теж є розваги, але вiн куди бiльш обмеженi, нiж на загальному i менше часу займають. Тут взагалi гiрше. Тiльки навчання у школi тi самi чотири години.
  Генка важко зiтхнув, та не пощастило йому. I голова ще з похмiлля болить. Ось його вартує хвилинне задоволення.
  Ось пiсля душа його вiдвели до перукарнi. Там його стриже хлопчик-паркахер та зек. Також його голiвка вiдвернута наголо. Вiн худенький, засмаглий, жилистий. Акуратно збриває волосся Генка i питає:
  - А як там загалом!
  Генка вiдповiв iз подихом:
  - Нормально, жити можна!
  Хлопчик-зек помiтив: -
  - Ще три роки менi залишилося i якщо без косякiв, то перейду на загальний рiвень!
  Генка зiтхнувши-вiдповiв:
  - Щасливець!
  Хлопчик-в'язень iз зiтханням вiдповiв:
  - Не дуже! Я ж був у минулому життi карним злочинцем, i теж сидiв i на мало-олетцi. Тут багато схожого, хiба що свавiлля майже немає, i вертухаї не купленi. Порядку в Аду набагато бiльше. Я був хоч i карний злочинець, але не надто сильний i крутий, i менi краще звичайно в нинiшнiй колонiї, нiж у тiй, що в минулому життi!
  Генка запитав:
  -. А чи добре бути вiчно юним?
  Хлопчик-зек впевнено вiдповiв:
  - Та краще, нiж старим. Хоча я помер ще молодим. I це на краще, а там може i до запеклого рiвня дотягнувся б. А так п'ятдесят рокiв суворого режиму, це ще м'яке покарання. Могло бути й гiрше.
  Генка помiтив:
  - Я помер виходить ранiше за тебе! Прикро померти у сорок рокiв!
  Хлопчик-зек кивнув:
  -. Прикро! Але ми вiддавши кiнцi не вмираємо назовсiм! I тут по-своєму добре. Я пам'ятаю у минулому життi вже у тридцять рокiв мав цiлий букет болячок. А тут завжди молодий i завжди босий хлопчик. I жодних хвороб!
  Генка зiтхнувши вiдповiв:
  - Та я теж подихав у минулому життi дуже болiсно. Краще б мене зарiзали!
  Наглядачка-дивавиця крикнула:
  - Усе вистачить малолiтки! Давай на вихiд Генка! Адже ти хотiв змiнити свiдомiсть i отримав!
  Стрижений наголо Генка вирушив, тримаючи руки ззаду. Тепер його знову ведуть до душi. Та в Пекло все чисто i акуратно, i нiде не смердить. Хороша колонiя для малолiткiв. Але його брат уже на полегшеному рiвнi, i йому там набагато краще, нiж Генцi.
  Хлопчик-ув'язнений знову пiд струменями нагрiтої води. На нього дивиться дияволиця м'ясоїдним поглядом. Та пiдлiток гарний, у юному та досконалому тiлi. Як мудро вчинив Бог, коли з благодатi надiлив душi грiшникiв юними та здоровими тiлами. Але душа колишня.
  I захотiлося Генцi випити. I нi щоб тiльки спробувати потроху, а треба було напитися немов свинi. I це ганьба.
  А там хлопчик нiчого гарненький, м'язистий, рельєфний, але в Аду-чистилище всi пацани симпатичнi.
  Пiсля миття Генцi дали витертися рушником, i диявол полiзла пальцям у рот, щось перевiряючи в ньому у хлопчика. Ну, що ж це по-своєму чудово.
  Пiсля чого Генку повели далi. Зазвичай на жорсткому рiвнi покладена смугаста роба. Але хлопчики зазвичай вiддають перевагу з голим торсом працювати i смугастих шортиках i босонiж, що куди зручнiше i приємнiше.
  Хлопчик ув'язнений у наручниках, а на босi ноги одягли кайдани. Втiм, якщо добре поводиться, то навiть на верхньому посиленому рiвнi кайдани знiмають.
  Але Генку демонстративно так провели. Генка йшов i думав. Насправдi ж люди ненаситнi. Ось якщо Гiтлера з його потягом до завоювання життєвих просторiв ще можна зрозумiти, Нiмеччина i справдi країна маленька. I нiмцям на нiй тiсно. А ось потiм Володимир Путiн полiз на Захiд? Росiї що землi мало? Найбiльша країна у свiтi. I для чого їй новi територiї. Нерозумно це було. Потрiбно вмiти вчасно зупинитись. Ось Бiсмарк залiзний канцлер зумiв вчасно зупинитися, i увiйшов в iсторiю як великий збирач нiмецьких земель. I Бiсмарка однозначно ставлять за приклад. А ось Гiтлер вчасно зупинитись не встиг. Адже був шанс вирiшити справу малою кров'ю ще у березнi сорокового року.
  Та й на СРСР нападати було необов'язково.
  Правда Гена Давиденя в минулому життi читав "Криголам" Суворова-Резуна. I в ньому доводиться, що Сталiн хотiв напасти на Третiй Рейх першим, але Гiтлер його попередив.
  Крокуючи великим нагрiтим гравiєм босими ногами хлопчик-в'язень намагався придушити хвилювання. Ну в Пеклi на строгому режимi молодi в'язнi пiд наглядом i там немає прописки, i якщо тебе хтось iз грiшникiв-зекiв вдарить, то йому дияволицi у вiдповiдь безпосередньо врiжуть. Ну, а щодо пiвнiв чи опущених, той тут про це й мови немає.
  Але все одно хвилюєшся. Пекло велике i бараки незнайомi. Замiсть зручних камер з ванною та телевiзором iз великим кольоровим екраном, доводиться лiзти у тюремний барак. Добре, що парашi немає - факалiанiгiлятори у всьому Аду-Чистлищi. Хлопчакiв часто миють i вони не смердять i не хропуть. Але все одно коли в кiмнатi людей багато це не так зручно, але тут всi вони симпатичнi i м'язистi пiдлiтки. Зовнi цiлком смирнi та культурнi. Пекло-Чистилище це як зразково-показова виховна колонiя. Але умови рiзняться. I Генка їх сам собi погiршив.
  I двадцять п'ять рокiв доведеться ходити стриженим наголо i бiльше працювати i менше розважатися. Найгiрше на посиленому рiвнi, там взагалi вихiдних немає. I весь час чи працюєш, чи вчишся, чи молишся, чи спиш. Але посилений рiвень це вже для найбiльших лиходiїв та завойовникiв. Туди навiть не всi манiяки та серiйнi вбивцi потрапляють. Ось наприклад, Чiкатiло потрапив на жорсткий режим, де хоч зрiдка можна i книгу почитати, i кiно подивитися, i на комп'ютерi пограти, i хоч раз на рiк дiвчиськом. Якщо ще знайдеш.
  Все ж таки на загальному рiвнi жiнок i чоловiкiв приблизно порiвну, а на жорсткiших представникiв сильної статi куди бiльше. Адже i манiякiв самцiв значно бiльше, нiж самок, i диктаторiв i правителiв чоловiкiв бiльше. Ну i ще й лжепророкiв - для них також верхнi рiвнi Пекла. Але це вже iнша темрява. Тим бiльше, поняття лжепророка вiдносне.
  Генка принаймнi дрiбна сошка. I йде собi босий хлопчик рокiв чотирнадцяти в смугастих шортах i кайданах, i його навiть шкода.
  Генка подумав, що Резун-Суворов логiчно аргументував. I зрозумiло, що Сталiн звичайно ж хотiв влади над свiтом. Нехай навiть про це не дуже поширювався. Але деякi застереження i в нього були. Але ж i в Путiна амбiцiї великi i мрiя про планетарну владу. Хоча й Володимир Володимирович диктатор потайливий.
  Але взагалi Сталiн обережний у зовнiшнiй полiтицi, i вiн ризикнув би атакувати Третiй Рейх - це ще питання. Все ж таки Вермахт захопив за два з половиною мiсяцi майже всю Європу. I втратив трохи бiльше п'ятдесяти тисяч людей убитими. А Сталiн за три з половиною мiсяцi захопив лише малу частину Фiнляндiї, i втратив понад сто двадцять тисяч убитих i зниклих безвiсти. Так тут питання зважилося б Сталiн напасти першим на сильнiшого ворога.
  Суворов-Резун хоча прямої брехнi в нього не так i багато подає iнформацiю вкрай однобоко. Наприклад, iз любов'ю розписує радянськi танки. Але вiд того, що Вермахта велика перевага в пiхотi приблизно на тридцять вiдсоткiв i це, крiм союзникiв, замовчує.
  Також Суворов-Резун замовчує що нiмцi мали велику перевагу у автомобiлях, вантажiвках, та мотоциклах. Бiльше було у гiтлерiвцiв та пiстолет-кулеметiв понад пiвмiльйона проти ста тисяч радянських, i це не рахуючи трофейних. Ну i таке iнше.
  Є i пряма брехня. Наприклад, у нiмцiв хоч i в невеликiй кiлькостi були плаваючi танки - п'ятдесят три штуки та здебiльшого у розвiдцi.
  Також був сильно перебiльшений на можливостi танк IС-2. Причому незрозумiло з якою метою, адже дана машина надiйшла на озброєння лише у сорок четвертому роцi, i вiдношення до операцiї "Гроза" не має. Так до планiв Сталiна у сорок першому роцi.
  Адже будь-хто може перевiрити цей танк. Що насправдi, його з дистанцiї кiлометр пробивала i "Пантера", i "Тигр"-2, i зовсiм з трьох кiлометрiв брав його в чоло. А ось сам IС-2 пробивав нiмецький королiвський тигр лише шiстсот метрiв. I то в сорок п'ятому роцi, коли якiсть бронi у нiмецьких машин через нестачу легуючих елементiв впала.
  I навiщо Суворов-Резун тут прибрiхував. Не кажучи про те, що танк "Черчiлль" був дуже гарний бронею. Лобова його броня була 152-мiлiметра, а бортова - 95-мiлiметрiв при вазi в сорок тонн. Тобто цей танк був краще захищений, нiж радянський IС-2. Тож не треба його принижувати.
  Та й танки БТ-8 хоч i мали високу швидкiсть на шосе, мали тонку броню. Крiм того, великий запас ходу - 700 кiлометрiв, але це вимагало встановлення великих бакiв. А їх могли розстрiляти i великокалiбернi кулемети та легкi протитанковi рушницi.
  Та й висока швидкiсть не завжди працює. Коли танки йдуть колоною особливо не розженешся.
  Були й iншi помилки в "Льодоколi", наприклад 76-мiлiметрова гармата Л-10 мала початкову швидкiсть снаряда в 550-метрiв за секунду, а не 750, як писав Суворов-Резун. Навiть на Т-34 гармата Л-11 мала початкову швидкiсть снаряда 610 метрiв за секунду. Тобто Резун тут або помилився, або свiдомо збрехав.
  В авiацiї теж багато ляпiв. Типу прожектiв неiснуючих крилатих танкiв, якi хоч i намагалися зробити, але виявилося, що це неможливо.
  Нiмецькi лiтаки були дуже непоганi. Суворов-Резун навiть наводить їх характеристики. Найбiльш брутальний радянський винищувач МIГ-3 показав свою неефективнiсть. Хоча в нього було п'ять кулеметiв. I загалом нiмцi якiстю авiацiї були кращими. I озброєння - авiагармати та швидкiстю та маневренiстю.
  Та й Фокке-Вульф був непоганий. У швидкiсть вiн перевершував усi радянськi машини, а в озброєннi взагалi був найсильнiшим одномiсним винищувачем свiту - шiсть авiагармат! I у бронюваннi сильний.
  Фокке-Вульф також мiг нести майже двi тонни бомб, i був чудовим фронтовим бомбардувальником. I ще завдяки потужнiй бронi та озброєнню ефективний винищувач - куди краще за радянськi IЛ-2.
  Та нiмцi були i справдi сильнi в технiцi та бойовому виучуваннi вiйськ i перемога над ними тим бiльше була почесна та героїчна. А що Резун - дурниками зобразив нiмцiв. Наче це орди мужикiв з рушницями, а возах з кiньми та застарiлими танками. Хоча нiмецькi танки зовсiм непоганi. А "Пантера" та "Тигр", на момент своєї появи i якийсь час пiсля цього були найкращими танками у свiтi. Хоча гiтлерiвське командування ними скористалося вкрай безглуздо.
  Ну що ж, фюрер i сама була людина не дуже. Зокрема у нього навiть середньої освiти не було, то з малограмотної вiзьмеш? Втiм i у Сталiна не було закiнченої середньої освiти - семiнарист, який недоучився!
  Ось такi диктатори тут були. Втiм, i у Путiна освiта була вища юридична чисто номiнальна, а кандидатська змальована. Але все ж таки це не зовсiм Гiтлер.
  Генку ввели в барак, першого дня вiн мав право не працювати i трохи освоїтися.
  Хлопчик-в'язень попросив книгу для того, щоб скоротити час до вiдбою, i йому її дали.
  . РОЗДIЛ No 5.
  У книзi була ще одна фантастика. Типу того, що Герда ця маленька дiвчинка вирушила шукати братика Кая. Але несподiвано потрапила до саду до чарiвницi, i коли дiвчинка з цього саду, як i була, босонiжкою втекла, але вже виявилася не в дев'ятнадцятому столiттi, а пiд час Другої свiтової вiйни.
  А там було палко. Фашисти змогли захопити Британiю ще в сороковому роцi. I вели вiйну проти СРСР, використовуючи ресурси колонiй i Англiї, i Францiї, i Бельгiї та Голландiї, i Португалiї.
  Тут очевидно лiнiя фронту була поруч iз Москвою. Але радянськi вiйська цiною титанiчних зусиль її стабiлiзували. На пiвднi гiтлерiвцi дiйшли до Терека, захопили Ельїста, i майже повнiстю взяли пiд контроль Сталiнград. Але й на пiвднi наступ зупинився.
  Була глибока осiнь i дiвчинка Герда шльопала босими нiжками кам'янистою дорогою. У чарiвному саду було вiчне лiто. Дiвчинка весь час бiгала босонiж, так не потребувала взуття i їй її не дали. Чарiвниця була чарiвниця i не старiла. Герда теж бiльше столiття провела в саду i не виросла, залишившись маленькою дiвчинкою. Але свiт довкола неї змiнився. I було холодно, дитина намагалася йти швидше. Її дитячi ступнi за понад сто рокiв ходiння босонiж стали мiцнiшими за шкiру чобiт i пружними, тому не збивалися об камiння. Але литки втомилися вiд довгого шляху i нiжки дiвчинки сильно нили. I було голодно.
  Дорогою дiвчинка почала просити милостиню.
  Подавали неохоче. Тим бiльше сукня у Герди ошатна, хоч легка i нiжки босi. Волосся у дiвчинки бiле, трохи золотисте i кучеряве, а сама вона дуже навiть красива.
  I ось її зупинив патруль СС i почав випрошувати. Герда була дуже засмагла, i її шоколадна шкiра милого дитячого обличчя справи волосся ще яскравiшим.
  Дiвчинка до того ж знала нiмецьку мову, вона схожа на данську i вони сусiди.
  Глава варти здивувався:
  - Така гарна дiвчинка з арiйськими рисами i йде босонiж, наче простолюдинка.
  Герда зiтхнувши вiдповiла:
  - Я шукаю свого названого братика Кая.
  - А чому босонiж?
  Дiвчинка вiдповiла:
  - Свої червонi черевички я вiддала рiчцi.
  Нiмцi дали Гердi на дорогу хлiба та консервiв та вiдпустили.
  Дiвчинка йшла далi, Нiмеччиною. I її босi маленькi нiжки були символом невинностi.
  А на фронтах вирували бої. Нiмцi мали бiльше ресурсiв, нiж у реальнiй iсторiї. Вони використовували бiльшi лiтаки, зокрема чотиримоторнi.
  Плюс на фронтi з'явилися "Пантери", "Тигри" та "Лев". I ще один танк пiд назвою "Мамонт". Ось остання машина була коханою у Гiтлера. Вона мала особливу форму як пiрамiди з чотирма нахиленими сторонами. I дуже велика - тонн у двiстi.
  Ось дiвчата-войовницi з цiєї машини пробували стрiляти одразу з трьох гармат.
  Герда про це не знала. Вона йшла собi i швидкий хiд зiгрiвав малу. Снiгу поки що не було.
  А гiтлерiвськi дiвчата вели вогонь з "Мамонта" за радянськими позицiями, i це була їхня перша машина.
  Войовниця Мерседес iз посмiшкою вiдзначила:
  - Ми б'ємо червоних.
  Шарлота з усмiшкою вiдповiла:
  - Та лупимо, i дуже активно!
  Пiсля чого дiвчата стукнулися босими, точеними нiжками.
  I ось снаряд пущений iз нiмецької гармати перевернув радянську гаубицю.
  Мерседес вiдзначила:
  - Лупимо!
  Магда пiдтвердила:
  - Дуже навiть добре лупимо!
  I дiвки як розсмiяються. Ось вони й справдi немов тигрицi та вовчицi.
  Коли Третiй Рейх напав на СРСР, то вже раптово цього не вдалося. Сталiн навiв вiйська у бойову готовнiсть i оголосив мобiлiзацiю. Але Гiтлер був сильнiшим, особливо в пiхотi. Набрали багато солдатiв iз колонiй. Проте вiйна почалася дещо пiзнiше в сорок третьому роцi. СРСР встиг побудувати лiнiї оборони, по дорозi гiтлерiвських вiйськ. Але все одно не втрималися i пiддалися. I ось восени сорок третього року нiмцi вже штурмують Москву, а Ленiнград у повнiй блокадi.
  Гiтлерiвцi в серiї мають багато "Тигрiв", танк, що серiйно виробляється ще в сорок другому роцi, i новiтню "Пантеру". I "Лев", теж танк новий i вагою дев'яносто тонн. I самохiдку "Фердiнанд". I потужнiшу озброєнням модернiзовану Т-4.
  Ну i багато чого ще... "Лев" був двома модифiкацiями в сiмдесят шiсть тонн i двигуном у тисячу кiнських сил, з гарматою калiбру в 105-мiлiметрiв i 70 ЕЛ довжина ствола. Iнший у дев'яносто тонн. Теж двигун в тисячу кiнських сил, i теж озброєння, але товстiша броня.
  Ну такi ось монстри...
  I багато дiвчат, якi керували танками. I вони в одному лише бiкiнi та босонiж.
  Ось танк "Лев" буквально з одного пострiлу знiс Т-34. I дiвчата у захватi. Нiмецьку машину дев'яносто тонн, радянська тридцятьчетвiрка не проб'є пiд жодним ракурсом. I тут є чому фрицям радiти.
  Ось войовниця спiває:
  Ми порвемо на частини навiть грiлку,
  I покажемо просто найвищий клас...
  Так що лайтеся матом дiтки,
  Це наша фiрма "Адiдас"!
  I як розсмiється. Дiвчата великi бешкетники. Наприклад, хлопчика рокiв чотирнадцяти захопили в полон. Ну i для початку взяли i поставили його босими ногами на велику скороводу, а пiд не розпалили багаття. Ну як репетував цей хлопчик-пiдлiток вiд сильного болю, i пахло паленим. Потiм її вирубали сполосувавши оголений торс, причому жорстоко. I багато було смiху.
  Ну i це ще не все, пальчики босих нiг пiдлiтка був повiльно, зi смаком зламанi щипцями. Теж дiвча дикий клас показали.
  Та й звiрi вони нiчого не скажеш. Коли пальцi нiг у хлопчика майже дитину ламаєш, це вже гiтлерiвцi свiй характер показують.
  Ну нiчого бої продовжуються. У лобову броню важкої модифiкацiї "Лев" врiзався снаряд вiд гаубицi за 152-мiлiметри. Але двiстi сорок мiлiметрiв пiд нахилом чола башти витримали. Хоч i струснуло екiпаж iз дiвчат серйозно.
  Герда ж продовжувала йти Нiмеччиною. Її скандинавськi риси обличчя i бiле, кучеряве волосся не викликали у нiмецької полiцiї серйозних пiдозр.
  Але одного разу дiвчинку затримали. Вiдвели за ширму. Там з'явилася молода жiнка у бiлому халатi. Вона попросила Герду ввiчливим голосом зняти одяг. Потiм її обмацала руками в тонких, гумових рукавичках. Щоправда, робила це не грубо. Навпаки, її руки торкалися дитини нiжно.
  Але все одно Гердi це було принизливо i соромно, i її дитяча мордочка почервонiла вiд сорому.
  Дiвчинку нiчого не знайшовши випустили i дала навiть хлiба на дорогу, i якiсь гумовi калошi, якi носять зазвичай ув'язненi в концтаборах.
  Герда пройшла трохи в них, а потiм скинула. Вона вирiшила що подiбно до християнських святих ходитиме босонiж, не звертаючи уваги нi на холоди, нi на гострi камiнцi, що в рештi в Нiмеччинi з її добрими дорогами зустрiчається рiдко.
  I дiвчинка продовжувала шльопати босими, маленькими, дитячими нiжками, що огрубiли вiд довгого ходiння босонiж.
  I вона добровiльно вiдмовилася вiд взуття. I навiть було приємно вiдчувати, голою, чутливою пiдошвою землю, яка здається не такою вже й холодною. I швидкий хiд зiгрiває дiвчинцi її червонi та витонченi нiжки.
  Дiвчинка крокувала i спiвала своїм дзвiнким голосочком:
  По небу лiтав янголець пiвнiчний,
  Дивувався як багато панує у нас зла...
  Обмию я нiжки водою проточною,
  Молитку прочитаю про святого Христа!
  I тут тiльки-но дiвчинка почала спiвати, їй на зустрiч вискочив чудовий звiр. Начебто як висока людина, але з головою вовка. Незважаючи на його страшний вигляд, Герда не оробiла, а вклонилася:
  - Мерсi?
  Вовк-людина вишкiрився, своїми iклами, що стирчать з пащi, i проревiв:
  - Гаманець чи життя?
  Дiвчинка прочирикала:
  Без грошей щасливим,
  Завжди можна стати...
  Ми дiти єдинi,
  Марiя ж мати!
  Вовк-людина проревiв:
  - Я бачу ти мене зовсiм не боїшся!
  Герда логiчно вiдповiла:
  - Ким би ти не був, але Бог тебе все одно сильнiший, i якщо Його буде Воля, то захистить маленьку дiвчинку!
  Громила засмiявся i вiдповiв:
  - Та правда! Ти в даному випадку маєш рацiю! I що шукаєш Кая?
  Дiвчинка кивнула:
  - Та шукаю свого названого братика!
  Людина-вовк помiтив:
  - А ти думаєш вiн хоче, щоб ти його шукала?
  Герда вигукнула:
  Я мушу допомогти в дорозi,
  Всiм хто чекає на допомогу!
  I її голенька, маленька п'ята вдарила в вiстрi камiнчик. Але мозолиста пiдошва дiвчинки встояла.
  Людина-вовк кивнув:
  - Викликає захоплення твоя мужнiсть. Ну гаразд мене звуть Азазело. У цьому випадку я прийняв саме таку зовнiшнiсть!
  I звiр простягнув пазуристу лапу.
  Герда обережно знизала її i вiдповiла:
  - I бiси у Всевишнього вiрують i тремтять!
  Людина-вовк кивнув i запропонував:
  - Хочеш стати безсмертною?
  Герда з усмiшкою вiдповiла:
  - А душа в людини i є безсмертною, а тiлесне безсмертя може тiльки Всевишнiй Бог!
  Азазело кивнув:
  - Насправдi так! Але твiй Кай зараз знаходиться в такому мiсцi, де вiн назавжди залишиться на вигляд десятирiчним хлопчиком. А значить якщо ти його знайдеш, будучи дорослою, а тим бiльше старою жiнкою, мiж вами виникне непорозумiння!
  Герда з посмiшкою, яка була така мила, заперечила:
  - Головне - це духовний свiт людини! А тiло вторинне! I якщо є схожiсть у душi, то й тiло знайде собi мiсце!
  Людина-вовк хотiв щось сказати, як з'явилася лисиця. Точнiше росла жiнка з головою лисицi. I вона крутила пишним, лисьим хвостом i спiвала:
  Яке небо блакитне,
  Ми не прихильники розбою!
  На дурня не потрiбен нiж -
  Йому з три короби набрешеш,
  I роби з ним що хочеш!
  Герда їй вклонилася:
  - Мерсi тiтка!
  Лисиця хихикнула i вiдзначила:
  - Ах твої бiднi, маленькi, босi нiжки об мила дiвчинка! Як їм важко напевно ходити в холод i по гострих камiнчиках!
  Герда кивнула:
  - Спочатку було боляче, але тепер мої ступнi стали мозолистими, i їм не боляче, навiть приємно по шпильцi поверхнi ступати. А коли ти рухаєшся, то й не мерзнеш!
  Лисиця вкотре хихикнула i вiдзначила:
  - А ти молодець! Ну добре, якщо тобi не потрiбнi туфельки. Але ж тобi хочеться дiзнатися, де твiй названий братик Кай?
  Герда вiдповiдно кивнула:
  - Так! Я б цього дуже хотiла!
  Лисиця вiдповiла:
  - Якщо погодишся на тортури, i зможеш її витримати, то може бути дiзнаєшся!
  Дiвчинка з посмiшкою запитала:
  - А яке це катування?
  Лисиця хихикнула i вiдповiла:
  - Увiйди до наступного великого мiста, i пiдiйди до мерiї. I там напиши - смерть Гiтлеру! Нiмецькою мовою! Тодi тебе заарештують i вiдправлять до Гестапо. I якщо ти зможеш витримати катувань i не здати невинних людей, то дiзнаєшся, де твiй братик Кай!
  Герда помiтила з невинним виглядом:
  - Це нагадує каверзу! Крiм того, я ще до ладу не знаю про Гiтлера. Але нiмцi його обожнюють! Тож бажати гарному правителю смертi!
  Лисиця вигукнула:
  - Гарному! Та подивися, що гiтлерiвцi витворяють!
  I вона включила зображення, клацнувши довгим нiгтями пальцiв своїх дуже модних рук.
  Два нiмецькi солдати, мацають дiвчину, потiм рiзко пiднiмають за волосся:
  - Шнель! Вставай сука!
  Єлизавета встає, її хитає. Дiвчина крутить головою, вона у неї важка. Ух! Але начебто все цiле.
  Нiмцi будують колони полонених, чоловiкiв та жiнок окремо. Олена навiть здивувалася, що стiльки тих, хто здався. Одних жiнок, понад пiвсотнi, поранених не видно, схоже, фашисти таких просто добили. Пiдганяючи прикладами дiвчат, (майже всi жiнки-вiйськовi молодi та нещодавно покликанi), погнали далi. Було досить жарко, з деяких жiнок зiрвали гiмнастерки i вони "хизувалися" у сорочках.
  Єлизавета запитала капiтана Валентину Синицю, у неї на обличчi красувалася пара значних синцiв:
  - Ну, i що тепер Валя?
  Капiтан двадцятивосьмирiчна досить гарна рудоволоса дiвчина вiдповiла:
  - Нiчого, якщо нiч буде темна, то втечемо!
  Єлизавета оглянула себе:
  - Думаю, що так! Полон не для радянських людей! Начебто пошкоджень немає, уламки помилували моє тiло! Ось тiльки у головi шумить.
  Валентина вiдповiла:
  - Тебе схоже приголомшило! Брр! Але я сама не зрозумiю, як опинилася в полонi. Пiстолет-кулемет заклинив, а решта дiвчат здалася. В результатi трапилася як остання дурниця!
  Єлизавета кивнула:
  - Та добрий початок вiйни! Не встигла ще навiть одного нiмця вбити, як потрапила до полону. Дикий жах! А якщо не встигнемо втекти?
  Валентина вiдповiла:
  - Знаєш ти надзвичайно гарна! Золотокудра з iдеальною фiгуркою. Я ще нiколи не бачила красивiшу дiвчину нiж ти!
  Єлизавета вiдмахнулася:
  - Навiщо менi цi комплiменти! Та й ти не хлопець!
  Капiтан помiтила:
  - Тебе можуть просто зґвалтувати!
  Єлизавета розгубилася:
  - Як це зґвалтувати?
  Валентина щиро здивувалася:
  - Ти чого не знаєш?
  Єлизавета заплескала очима:
  - Теоретично, звичайно, знаю, але...
  Валентина примружилася:
  - Ти що нiколи не пробувала з хлопцем?
  Єлизавета заперечливо хитнула головою:
  - Звiсно нi! Взагалi комунiст не повинен, розкладатися морально i кохатися поза шлюбом!
  Валентина знизала плечима:
  - Як сказати! На мою це особиста справа кожного! Крiм того, чоловiки всi рiзнi, i задоволення вiд них отримуєш по своєму. Тут так просто не вгадаєш, але чоловiк швидко приїдається.
  Дiвчина-комсомолка, що йде справа, заперечила:
  - Для людини головне духовне спiлкування, а не звiрячi iнстинкти!
  Валентина пiдняла палець догори:
  - Не будемо, балакати на непристойнi теми! Може краще поговоримо про партiю, i побудову комунiзму!
  Єлизавета хотiла щось сказати, як наказав - колонi зупинитися.
  Вони опинилися прямо перед бетонованим майданчиком, до якого пiд'їхала пара вантажiвок та автомобiль. Одночасно з'явилася ще одна колона гнаних жiнок. Судячи з одягу, це були цивiльнi особи.
  З нiмецького пофарбованого в колiр хакi автомобiля виповз огрядний нiмець. Вiн мав неприємне, погано поголене обличчя з потрiйним пiдборiддям, i дивний двоствольний автомат за плечима. А ось кашкет на якому блищала емблема - двi блискавки, видавала есесовця. Фашист вийшов перед дiвчатами i скомандував ламаною росiйською мовою:
  - Рiвняючись! Смирно!
  Дiвчата машинально витяглися, далася взнаки вiйськовий вишкiл. Одна з дiвчат правда зволiкала i отримували прикладом по попi.
  Есесовський офiцер досить крякнув, подивився на жiночi ноги i скомандував:
  - Усiм зняти чоботи!
  Дiвчата здригнулися, по рядах пролунав гомiн. Жирний нiмець демонстративно позiхнув i мляво пробурмотiв:
  - Хто не послухається, той буде повiшений! - I тут несподiвано грiзний окрик. - Шнель! Шнель!
  Дiвчата почали роззуватися. Єлизавета вiдчула, як автоматично рухаються її руки. Таке вiдчуття нiби пiдкорятися фашистським нелюдам для неї звичне. Зняла один чобiт, вiдчувши голою стопою, приємну теплоту бетонного покриття. Потiм другий, акуратно поставив ще новi, недавно виданi шкiрянi чобiтки (кирзовi з'являться тiльки в кiнцi вiйни). Тут почулися крики. Юна не старше шiстнадцяти рокiв дiвчина вискочила i закричала:
  - Не знiматиму олухи! Нехай краще з мене мертвою знiмуть!
  Нiмець-борiв подав знак, два високi есесiвцi схопили дiвчину i потягли на заздалегiдь приготовлену шибеницю.
  Дiвчата-вiйськовополоненi зiтхнули, але заперечити нiхто не посмiв, видно позначився шок полону.
  - На гак її! - крикнув жирний фашист. - Нехай не одразу здохне! Знатиме чортiвня як чинити опiр.
  З юної дiвчини зiрвали одяг, есесовець навiть тицьнув сигару в рожевий сосок красунi. Дiвча зойкнуло i прокричало:
  - Запам'ятаєте мене звати Таня! Смерть фашистам!
  Есесовський офiцер заревiв:
  - Вирвати їй язик!
  До дiвчини пiдскочив мордовор зi зiм'ятим брудним фартухом i щипцями в руках. Iнший гiтлерiвець стиснув дiвчинi щоки, вiдкривши рота. Вона намагався пручатися. але сили надто вже нерiвнi. З рота дiвчини полилася кров, а сама вона вiд больового шоку зомлiла. Фашистський нелюд кинув вирвану мову i розтоптав чоботом. Обвисле голе дiвчисько, гiтлерiвцi швидко повiсили руба на гострий корабельний гак. Вона мляво скрикнула, i затремтiла, додатковий бiль привiв до тями. На обличчях у фашистiв було написано блаженство, то неймовiрне почуття садистського задоволення, коли завдаєш бiль собi подiбного. Навiть якщо це красива дiвчина, зi свiтлим волоссям. Тут до садизму додається i сексуальний елемент.
  Єлизавета заплющила очi, щоб не бачити такого свавiлля. Тим часом до них пiдiйшла колона полонених, цивiльних жiнок. Їхнi фашисти так само змусили роззутися. Жiнок пiдiбрали молодих, на вигляд жодної не було бiльше тридцяти п'яти та молодших шiстнадцяти. Мiцнi бiлоруськi баби, здебiльшого свiтловолосi, блакитноокi, приємнi на вигляд, кров iз молоком.
  Жирний офiцер знову скомандував:
  - Зняти верхнiй одяг!
  Єлизавета раптом почервонiла, а якщо фашисти її залишать i зовсiм голою? А пальцi вже розстiбають гiмнастерку. Громадянськi жiнки плачуть i стогнуть, наче йдуть на страту. В однiєї з них у руках немовля. Гiтлерiвець вихоплює його з рук. Жiнка-мати кидається i отримує удар багнетом у живiт. Падає надриваючись несамовитим криком. Есесовський офiцер побiгає до немовляти, кидає його пiд ноги та починає топтати. Причому робить так, щоб вiн помер не одразу, ламаючи нiжнi ручки та нiжки.
  Мати виє i її тягнуть до шибеницi, щоб ще живу повiсити на гак. По дорозi рвуть на частини одяг i б'ють прикладами. Потiм у кiнець понiвечену смикаються, при цьому весело смiючись, нiби обкурившись марихуаною.
  Єлизавета прошепотiла:
  - I чи є їхнiй звiрству межа! Хто їх народила, жiнка чи вовчиця!
  Валентина сказала з пристрастю:
  - Ми цього нiколи не пробачимо i не забудемо! За кожне своє звiрство фашисти поплатяться сторицею.
  Єлизавета вiдповiла:
  - На це не вистачить усiх Нiмеччини.
  Валентина пожартувала:
  - Що лишиться, то на Японiю!
  Головний гiтлерiвець все ще не заспокоївся, у його тупих очах горiло безумство, маленький рот кривився:
  - А тепер попереджаю! Ми поведемо вас на територiю Нiмеччини. На тих, хто добре поводитиметься, чекає гарне мiсце, харчування, а в майбутньому почесне громадянство Великої Нiмеччини. Але якщо хтось втече, то за кожного втiкача, я накажу спалити живцем двадцять заручниць. Ви мене зрозумiли! - рев негiдника посилився. - А зараз ви наочно побачите, що означає не слухатися фюрера.
  Фашисти кинулися в колонi цивiльних жiнок i вибрали десяток найнегарнiших на вигляд. Їх безцеремонно тягли за волосся i збили в купу. Пiсля чого есесiвцi почали скручувати жiнок колючим дротом. Тi вiдчайдушно верещали пробували вирватися. У вiдповiдь отримували прикладами по плечах i в груди (що не знепритомнiли).
  Жирний офiцер досить усмiхнувся:
  - Ну, а тепер смолоскип їм! Нехай "насолодяться" болем!
  I знову iдiотськi смiшки фашистських звiрiв. Троє есесiвцiв iз дегенеративними фiзiономiями витягли бак iз бензинiв, вiдкрутили кришку. Не дивлячись на вiдстань до Єлизавети долинув огидний запах палива. Схоже, це був низькооктановий бензин, отриманий в результатi процесу гiдролiзацiї вугiлля. На всю численну технiку фюреру не вистачало природної нафти, навiть з урахуванням поставок СРСР, тож фiзики Третього Рейху виявляли винахiдливiсть. У цього бензину була особливiсть, нижча в порiвняннi зi звичайним температура горiння, а також те, що вiн починав замерзати вже при дев'яти градусах морозу. Свого часу це позначиться пiд час вiйни. Скрученi металевим колючим дротом жiнки вiдчайдушно махали руками (тi, у кого вони були вiльними), фашисти посмiхаючись i показуючи мови щось вигукували нiмецькою.
  Єлизавета вiдчайдушно запитала:
  - Невже їх пiдпалять!
  Валентина вiдповiла з гнiвом:
  - Нi вiдпустять! Та ще тiстечок дадуть на дорогу!
  Єлизавета сплакала:
  - I це ж так жорстоко! Ну гаразд чоловiки, але жiнки чомусь повиннi так страждати!
  Валентина висловила припущення:
  - Нiмцям потрiбнi слов'яни, лише як раби. А раб має боятися i коритися! Це диктат що стоїть на страху! А щоб залякати, треба завдати болю!
  Єлизавета блиснула блакитними очима:
  - I щоб роздратувати потрiбно завдати бiль!
  Спалахнуло полум'я, вогонь поширювався не так швидко, як за звичайного бензину, жiнки рвалися, намагаючись порвати дрiт, з їх розпорошеними голками тiл, капала кров.
  Герда не витримавши скрикнула i знепритомнiла.
  Лисиця i людина-вовк хихикнули i прогарчали:
  - Ну, що ж їй тепер самiй доведеться пройти через справжнє Пекло! Але її жертва буде заради майбутнього Раю на Землi, i того, що вже є на небесах!
  . РОЗДIЛ No 6.
  Василь Петрович Давиденя потрапив на загальний рiвень Ада ранiше за своїх синiв: Геннадiя та Петра. Оскiльки вiн багато в колишньому життi пив, i часто поганословив, то провiв на загальному рiвнi рокiв сiмдесят. Але i на нього чекав перехiд на набраний рiвень.
  Iз самого початку Василь, чи точнiше Васька почував себе добре. Старе, хворе тiло змiнила юна, здорова, без вад плоть чотирнадцятирiчного пiдлiтка. Вiн став гарним, здоровим i веселим.
  Ну а працетерапiя? Так i так все життя працював i на пенсiї не встиг пожити. У затишнiй камерi з трьома теж симпатичними та здоровими хлопчаками вони жили весело. Вже пiсля втрати старого i старезного тiла, в Пекло, де прогрес розвивається швидше, були комп'ютери i телебачення краще, нiж на Землi. Ну i молитися доводиться, а куди дiнешся?
  Пекло дуже нагадувало колонiю-малолiтку в цивiлiзованiй країнi. Тiльки зi значно бiльшими термiнами. Зате хлопчаки мали дорослу пам'ять, навчалися, працювали, i кожен мав право раз на тиждень зустрiчатися з дiвчиськом. А загалом знайти собi пару не проблема.
  Хлопчики трималися i по три, i по чотири людини в кожнiй камерi. Оскiльки в них досконалi тiла, то вони не хропiли i не випускали гази, i загалом навiть веселiше, коли в камерi є компанiя.
  У вихiднi днi - коли не трудотерапiї набагато бiльше часу для розваг. Можна i в iгри на комп'ютерi - причому дуже сучасному пройти. Такi ще дитячi, але вже можливi не надто кривавi стрiлялки. Чи стратегiї, з мирним мiстобудуванням, чи оборонними вiйнами.
  Васька з подивом вiдкривав їх. Та це чудово. Ти, наприклад, можеш грати за царя i будувати, i будувати, i будувати.
  Спочатку дiти-в'язнi навчалися. Перед кожним уроком i пiсля кожного уроку ставали навколiшки i молилися. Потiм йшли на трудотерапiю.
  На загальному рiвнi можна було вже носити непогане взуття, але з огляду на спеку хлопчики-в'язнi волiли бути босонiж i в шортах. Пекло - це взагалi тепле мiстечко iз сонцями трьох кольорiв: зеленим, жовтим та червоним! I в ньому дуже рiдко йде теплий, приємний дощ.
  У камерах чисто, стоять вазони з чудовими квiтами, чути високi звуки органу.
  Васько чекає сiмдесятирiччя свого ув'язнення на загальному рiвнi. Якби вiн був менш жадiбним до спиртного, то мiг би потрапити на полегшений рiвень i ранiше. Дорослiй людинi взагалi-то важко виявитися вiдразу ж на надiленому, а тим бiльше пiльговому рiвнi пекла-чистилища. Треба дiйсно мати заслуги перед Богом, або вести святе життя, або бути юним роками. Також якщо ти прийняв мученицьку смерть, не обов'язково за вiру, це теж йде на рахунок. Ну i якщо ти припустимо довго хворiв i вiд цього страждав перед смертю - враховується. Ну i звичайно краще вiдразу ж у всьому покаяться не доводячи справу до суду присяжних.
  Якщо ти починаєш судитися, то на тебе чекають i поневiряння i часто суворiший вирок. Переважна бiльшiсть людей визнає свою провину i каються. I йдуть на загальний рiвень, де проводять певний термiн. Якщо без одвiркiв то найчастiше п'ятдесят рокiв, i так до ста.
  Якщо поводиться погано, то термiни продовжуються. Але тут зазвичай до пiдлiткiв-в'язнiв намагаються бути поблажливими, i вони часто обробляються просто парою ударiв палицею з електрошокером.
  А так Пекло-чистилище це тимчасово, i не так вже й погано.
  Пiсля трудотерапiї ще є вiльний час для розваг. А якщо вихiдний на загальному рiвнi два з половиною днi на тиждень, то ще й краще. Можна розважитись.
  Ось Васько i розважається у вихiдний день. Мiстобудiвна стратегiя, та маса рiзних покращень. Все виглядає дуже здорово.
  Хлопчик-в'язень натискає на кнопки джойстика. I будуватиметься чергова частина мiста. Щоправда, доводиться робити i вiйсько. Адже ворог цiлком здатний напасти.
  Будiвництво фортiв, стiн, веж теж забирає ресурси i час i робочi руки.
  Велика будуватися стiна та вежi з бiлого мармуру, а за нею рiзного роду будинки iмперiї. I зрозумiло храми. Причому оскiльки гра не забороняється будувати споруди рiзним Богам.
  Але в розпал будiвництва - сигнал тривоги: наближаються до мiста вороги.
  Васька до небезпечних дiлянок, особливо де недобудованi стiни пiдтягує лучникiв та панцирну пiхоту. Також є кавалерiя, у тому числi i на верблюдах.
  Найпотужнiшi форти це зi слонiв, але вони ж i найдорожчi. I щоб їх годувати потрiбно не лише сiно, а й банани та гранати. А якщо у форту є леви, що дресують, то потрiбно i м'ясо. Так що найбiльш реальнi стратегiї, на величезному екранi.
  Васько готовий до бою. Тут найгiрше, що точно не знаєш, з якого боку сунеться ворог. Отже, вiйська краще розставити на всiх слабких дiлянках.
  А вулицями ходять електроннi перехожi, у тому числi й велика кiлькiсть дiтей. I вони ще й розмовляють. Хлопчики босоногi та напiвголi, висловлюють впевненiсть, що їхнiй цар поб'є ворогiв, а ось дорослi побоюються пожеж та розорень.
  По вулицях ходять i полiцейськi. А також актори, жонглери, танцюристи, клоуни, гравцi сенета, продавцi та iншi.
  Мiсто вже впорядковане, багате, i велике.
  Але саме з величезних розмiрiв його важче захистити. Є мiсiї, де тiльки будуєш i без вiйни, i вони простiшi. Але зрозумiло з бойовими дiями цiкавiше. Плюс ще тече рiчка, i ти посилаєш флот. Що теж дуже здорово.
  Васько вiддає команди.
  Але цього разу нападу з моря не буде. Ну, звичайно ж, слiд принести дари Тору, щоб допомiг у боротьбi. Вiд переб'є приблизно половину ворогiв i полегшить результат бою.
  Васька взагалi в повнiй напрузi.
  Петька його син уже кiлька тижнiв провiв на вбраному рiвнi. Тут i часу бiльше, i розваги набагато рiзноманiтнiше. Полегшений рiвень гарний. Куди частiше водять на екскурсiї до раю, i менше трудотерапiї. Причому, остання бiльш легка та цiкавi, типу того, що садять квiточки. Але теж звичайно ж хочеться швидше в Рай, i там такi задоволення - цiлий всесвiт. I в нiй не лише представники земної цивiлiзацiї живуть. Є й iномiрцi.
  Петька як i в рухливi iгри гратися. Тiло молоде i в ньому повне енергiї. Є радостi в Пекло, i в ньому добре.
  Генка молодший брат був на суворому рiвнi. I з ним поряд на нарах був теж колишнiй зек - злодiй-рецидивiст. Який був свого часу i на малолiтку. Так вiн казав, що суворий рiвень Ада має багато подiбного, включаючи i стрижку хлопчакiв наголо. Але клiмат все-таки краще, i тут не мерзнеш, i ходити босонiж приємно насолоду. I головне свавiлля менше.
  I публiка бiльш доросла та солiдна - вони лише тiлами дiти, а розумом їм багато рокiв. А по-друге, тут усi здоровi, i в камерах не смердить. Парашi немає, а потребу справляють за допомогою молекулярних фекалiоанiгiляторiв. Це великий плюс.
  А ось iз мiнусiв те, що вiд трудотерапiї не вiдвернешся. Ось у реальнiй колонiї-малолiтцi багато хто, особливо блатнi i не працював. А тут дияволиць спробуй обдури. Крiм того на хворобу не пошлешся. Адже в Пекло тiла досконалi, клiмат теплий, бацил i зарази немає, так що не захворiєш. I може бути їжа на строгому рiвнi i проста, але здорова з достатньою кiлькiстю вiтамiнiв.
  Так що в плюсi Ада-Чистилища - здорове середовище та клiмат, є i мiнус - не пошлешся на хворобу, i вiд трудотерапiї не вiдкосиш.
  А вона досить тривала - вiсiм годин. I лише пiвтора днi на тиждень вихiдних. У той час як у реальнiй колонiї-малолiтцi працювали чотири години i чотири години навчання, а решту пiдлiтки як вмiли так i розважалися. I розваги цi були часом жорстокi.
  Але тут тобi безпечнiше - перо пiд ребро нiхто не встромить, i вночi не опустять, але вiд роботи та навчання не вiдлинеш, i молитися треба багато.
  А коли той зек сидiв на малолiтку, були радянськi часи i взагалi молитви були скорiше пiд забороною. Так що той зек вважав щось особисто для нього така колонiя-малолiтка була швидше кращою, так вiн сам творив свавiлля, був блатним i нiде не працював. Хоча з iншого боку здоров'я звичайно мати iдеальне здорово. I клiмат гарний. Тим бiльше там, де вiн сидiв, влiтку хоч i тепло, але комарi заїдають, i клопи можуть з'явитися. А тут все стерильне i такий порядок.
  Ось на Землi багато хто нарiкає, що чому Бог не наведе лад? Зате в Пекло порядку навiть занадто багато i це пригнiчує морально. Особливо тих, що сам творив безпередiл у минулому життi. I в цьому планi Всевишнiй дуже розумно зробив. Ось дiйсно в реальнiй в'язницi, особливо якщо в'язниця дитяча, то чим крутiше ти бандит тим краще тобi, а хлопчикам чи дiвчаткам залученим до злочинiв випадково значно важче.
  А тут навпаки крутi змушенi упокорюватися i свiй характер їм показати не вдається. А якщо спробують, то дияволицi швидко обламають. Отже, бiльшiсть кримiнальних авторитетiв змушена змиритися i тягнути загальну лямку. Тим бiльше краще поводишся i змирився, швидше вийдеш.
  А в Раю - повна свобода та розваги та суцiльнi задоволення, а робота лише бажанню. I в деяких таке бажання є, особливо якщо робота цiкава. Не всi хочуть лише розважатися.
  Надто вже в Аду-Чистилищi все пiд контролем. Крiм можливо бути вiльними лише у виглядi снiв. На це цензура за традицiєю не поширюється. Хоча сни можуть навiть записувати за допомогою гiперелектонiки. Адже справдi часом ми увi снi таке класне фантастичне бачимо, а потiм забуваємо. Але часом увi снi ми поводимося як звiрi, або навпаки творимо подвиги в iм'я добра.
  Петько звичайно спiвчував своєму братовi, який замiсть швидкого переходу на надiлений рiвень, залетiв на строгий. Але в принципi одним iз плюсiв Ада-Чистилища є те, що вiн рано чи пiзно закiнчується, i тривало покарання не нескiнченна, i на всiх чекає рано чи пiзно Рай.
  Ось це i дає тобi втiху. А в реальнiй в'язницi ти не впевнений, чи доживеш до кiнця термiну. А якщо й вийдеш - чи добре тобi буде на волi? Ось така виходила дилема. А тут з милостi Божої у будь-кого є надiя на свiтле майбутнє - головне упокорься i розкайся, i все буде добре!
  Один iз напарникiв Геннадiя, який лежав на верхньому лiжку, згадував свою перебування в реальнiй колонiї-малолiтцi. Спочатку його в колишньому життi просто заарештували. I це було за дванадцять рокiв пiсля вiйни. Хлопчику лише доручили старшi злодiї продати крадене. I молодий Андрiйко погодився. Але його як водиться заклала, а пачки з-пiд мила виявилися краденими. I хлопця рокiв дванадцяти взяли та заарештували. Надягли наручники i повели в дiлянку.
  Там дитину спочатку поголили наголо машинкою, а потiм сфотографували з рiзних кутiв. Далi зняли вiдбитки пальцiв та повели до слiдчого.
  Той зажадав вiд Андрiйки розповiсти, хто дав йому продавати крадене мило. Але хлопчик уперто казав, що не скаже. Тодi його роздiлили до гола i вiдвели до холодного карцеру. Адрейцi було там погано. Потiм його голого обшукали, зазирнувши п'яту точку, що було i боляче i гидко i дуже принизливо. Потiм хлопчика облили холодною водою. Але молодий злодюжка все це витримав i нiкого не видав.
  Андрiю знову привели до вiддiлу, зняли ще вiдпочинки i з босих нiг, i вiдправили до камери до iнших хлопцiв. Їх було понад пiвсотнi на шмонках у три яруси. Всi обритi наголо, i не старше чотирнадцяти. Голоднi, худi, майже всi босонiж, багато навiть напiвголi. Андрiйку теж як норовливi менти до трусiв роздiли i так напiвголого вiдправили в камеру до юних карних злочинцiв.
  На вiдмiну вiд пекла в дитячiй камерi смердiло вiд парашi фекалiями та сечею, а також спiтнiлими тiлами хлопчакiв. Кранiкiв з водою та унiтазiв зi змивiв у камерi сталiнських часiв не було. Тому дiти милися лише раз на тиждень пiд холодним душем. Де їх ще збривали їжачки машинкою, а тим у кого вже були волосики, пiдстригали i лобок.
  Пiсля вiйни було з продовольством не важливо. На снiданок давали хлiб i воду, на обiд кашу на водi i без солi та олiї, а на вечерю знову хлiб та воду.
  Але найстрашнiше у в'язницi це самi хлопцi. I ось Андрiйку влаштували прописку. Якщо хлопчик вiдповiдав правильно заохочувально кивали, а якщо нi, то били рушниками i долонями по голих грудях. Прописували три хлопчики рокiв чотирнадцяти. Вони були бiльш ситими i м'язистими, нiж iншi мешканцi камери i в наколках. Недосвiдчений Андрiйко був у ходi прописки сильно побитий, i його тiло вкрилося синцями, тiльки дитяче обличчя пахани не зачепили. Але загалом Андрiйко витримав i був визначений у пацани, наймасовiший клас середнякiв на малолiтку, клас вiдносно гiдний.
  У СIЗО хлопчакiв водили вдень у цех на роботи. Iнодi були й заняття, хоч i не регулярнi в класах. Поступово Андрiйко втягувався у ритм. З волi часом були передачi, якi хлопчики дiлили на всiх, але зрозумiло не порiвну. Траплялися i бiйки.
  Одного разу Андрiйку навiть голенького закрили в холодному карцерi. Це було справжнє борошно. Хлопчик посинiв вiд холоду, i неспав три доби. Потiм його мученика таки випустили. Але як не дивно, Андрiйко хоч i перемерз, але не захворiв. А потiм його судили дали три роки як карному злочинцю, i вiдправили до дитячої колонiї-малолiтки. Андрiйко навчився грати в карти i непогано бився. Там вiн у теплу пору бiгав босонiж, а взимку у тюремних валянках. I працювали вони та навчалися. Андрiйко сидiв як пацан i особливо не лiз у конфлiкти, i може навiть пiшов би в Удо, але стався випадок, через який вiн остаточно пристав до кримiналу.
  Генка зiтхнув... Вiн у минулому життi якщо й сидiв тiльки на добу через п'яний бешкет, i то нечасто. Навiть згадалося, як вiн перед ментами став на колiна. Правда служив в армiї, там була дiдiвщина, i побиття мабуть навiть гiрше, нiж у дорослiй колонiї.
  Тож вiн розумiв Андрiйку. Ось справдi ось-ось УДВ i ти на волi. Але знайшовся малолiтнiй пахан яких захотiв хлопчика мати в рот. I Андрiйко як урiзав йому гайковим клучем по головi. Постiйно працюючи на пiнополi хлопчик змiцнiв, годували в колонiї задовiльно, може навiть краще, нiж у багатьох повоєнних дiтей на волi. Коротше кажучи - убив. А це новий термiн, цього разу рецедiв за обтяжливих обставин i суддя влiпив уже рокiв десять.
  Пiсля чого Андрiйку вiдправили з Поволжя в бiльш суворi мiсця. I на зону де гiршi звичаї. Довелося хлопчику щоб вижити стати спочатку вовченятком, а потiм i вовком.
  Хлопчик подорослiшав, i дорiс уже дорослим до звання - коронованого злодiя у законi. Хоча не раз сидiв. Точнiше за ґратами провiв значно бiльше рокiв життя, нiж на волi. У пекло потрапив уже коли у минулому життi був досить старим - рокiв за сiмдесят п'ять. I зрозумiло, перше що здивувало - це легкiсть та бадьорiсть у новому тiлi. Ставши хлопчиськом рокiв чотирнадцяти запеклий злодiй у законi думав, що це пекло, а типу переселення душ, як в iндусiв. Але потiм переконався, що вже тут крутого не збудуєш iз себе. Пiсля кiлькох сильних i болючих побиття кийками, Андрiйко присмирiв. I вирiшив зробити мудро, а саме каятися, i термiн до кiнця в Аду-Чистилище досидiти. Тим бiльше, завдяки Божiй Благодати всi без винятку врятованi i повиннi рано чи пiзно потрапити до Раю.
  Нехай Бог-Син Iсус принiс себе в жертву за грiхи людей, i дарував тим самим за Благодатi життя Вiчне. А отже, краще змиритися, а не бунтувати, лише муки новi будуть i зайвi.
  I Андрiйко намагався виправитися, у це ультрачервонiй дитячiй зонi. Хоча чому дитячою? Тiла у них пiдлiткiв, але життєвий досвiд i розум та пам'ять багатьох десятилiть.
  А Генка, не дослухавши iсторiю, був змушений знову стати на колiна i молитися. На суворому рiвнi всi молитви на колiнах. Загалом частина на колiнах, частина стоячи, на полегшеному вже на колiна можна не стає, i молитися тiльки стоячи, хоча деякi юнi в'язнi за звичкою або бажання бiльше догодити Богу, стають.
  Генка помолився i вiдiйшов до сна. Тут пускають випромiнювання i безсонням нiхто не страждає. А бачиш ти сни треба сказати дуже неслабкi часом. I запам'ятовуються вони краще, нiж у минулому життi, коли може й побачив чудовий та цiкавий
  сон, але його так i не запам'ятав.
  А ось зараз вiн його дивився та насолоджувався.
  Наче вiн юнга на бригантинi. А екiпаж складається iз прекрасних дiвчат. Вони засмаглi, босоногi, фiгуристi i лише одному бiкiнi, зi свiтлим волоссям. Ось це справдi класнi та неповторнi красунi.
  Генка хлопчик рокiв чотирнадцяти м'язистий, засмаглий, босоногий, з оголеним торсом, i вигорiлим на сонцi волоссям заспiвав:
  Дiвчата це краса,
  Велич вiтчизни...
  Ми творимо чудеса,
  Щоб жити за комунiзму!
  До речi, рай - це справдi комунiзм чи навiть гiперкомунiзм - де все можна отримати безкоштовно. Не те що Зюганов, який обiцяв сталiнсько-ленiнську модернiзацiю, i щоразу опинявся в прольотi. Справдi, хто захоче жити при казармi...
  А от коли довкола тебе на бригантинi стiльки дiвчат, i вони фiгуристi, i пахнуть дорогими парфумами, i їхнi босi, круглi п'ята виблискують.
  Одна з них, у якої на головi вiнок з алмазiв, взяла i прочирикала:
  Ти добре знаєш сам,
  Свiт сповнений чудес...
  Тiльки цi дива -
  Люди можуть робити самi!
  I дiвчина взяла i пiдстрибнула, i її голi, жилавi iкри, взяли i блиснули.
  На кожному пальчику її босих, точених нiжок сяяло дорогоцiнним перстнем.
  А волосся у дiвчинки було довге, кучеряве, кольори сусального золота. Як у неї фiгура - просто диво!
  А зубки у дiвчини сяють наче перли. I iншi красунi треба сказати їй пiд стать. Все тут войовницi - чудовi.
  Вони пахнуть дорогими та дуже ароматними духами. А подивiться якi у них стегна, щойно прикритi тоненькими трусиками. Чудовi красунi, що змушують божеволiти.
  А ось дiвчата стали натягувати вiтрило бригантини. I цей вiтрильник дуже гарний має малюнок на собi. Але чудовi войовницi.
  Генка взяв i зашльопав босими, дитячими нiжками в шортах. I хлопчик як узяв i заспiвав:
  Жив був фюрер,
  Та був же це фюрер паршивий...
  I це дурний дурень,
  I фюрер плiшивий!
  I хлопчик ув'язнений пекла, взяв i пiдстрибнув, i прокрутився довкола своєї осi.
  Босонiж дiвчата виглядали дуже сексуально, i з великим захопленням.
  Дiвчина з дiамантовим вiнком пiдстрибувала i кружляла. I її нiжки були такi м'язистi, мiцнi, жилавi, i здатнi зламати колоду.
  Генка вигукнув:
  - Ось це справдi дiвчата! I красивi та сильнi, i крутi, i дуже сексуальнi!
  I додав iз усмiшкою:
  - Щоб лихий фюрер здох!
  I хлопчик-в'язень засмiявся. Адже вiн юнга, а дiвчата стали надзвичайно крутi.
  Дiвчина з алмазним вiнком на головi з посмiшкою промовила:
  - Я Ельфiада!
  I як шльопне босими, точеними нiжками, якi i засмаглi, i сильнi, i витонченi, з дротом жилок на iграх. I як вiд неї запахло дорогими, дуже пахучими, лоскочучими нiздрi духами.
  Генка вигукнув:
  Моя уява вразила,
  Блискнув хвостом комети твiй образ.
  Мене ти немов блискавка пронизала,
  Своєю неземною красою!
  
  Наскiльки ти прекрасна, що здатна,
  Глибинi пiднебесся пiдкорити...
  З тобою легко дихається, вiльно,
  Ти перетвориш i звiра на дичину!
  Ефiада засмiялася i вiдповiла:
  - Та ти хлопчик я бачу непоганий! А ким ти був у минулому життi?
  У вiдповiдь Генка заспiвав:
  Нехай живеш ти двiрником,
  Народишся знову виконробом...
  А пiсля з виконроба до мiнiстра доростеш!
  А якщо тупий як дерево,
  Народишся баобабом,
  I будеш баобабом,
  Тисячу рокiв поки помреш!
  Ось такий вiн i був заводний та агресивний хлопчик-юнга.
  I ось дiвчина сидить на самому верху, взяла i вигукнула на всю горлянку:
  - Попереду корабель!
  I дiвчата-пiрати почали активно додавати вiтрила. Попереду й справдi плив галеон. Вiн був масивний та дуже мiцної конструкцiї.
  Ельфiада випустила клич:
  - Ми пiдемо на ультраквазарний абордаж!
  I дiвчата-пiратки взяли та затупали нiжками. I бригантина почала переслiдувати галеон.
  Генка свиснув:
  - Це є дуже хороша вивертка!
  Але треба сказати iдея переслiдувати корабель у морi зовсiм не нова. I сни про пiратiв та пiраток снилися Гензi часто. Таке вiдчуття, нiби дивишся старе кiно. А хочеться таки нового. Буває увi снi ти теж нiби прокручуєш, те що вже було.
  Але тут раптом посвiжiшало. I перед ворожим галеоном пролетiв дракон. I такий величезний - одразу ж дванадцять голiв.
  Генка свиснув:
  - Оце так!
  Ельфiада кивнула головою:
  - Що подобається?
  Хлопчик-юнга iз захопленням вiдповiв:
  - Так, це класно!
  Усi дванадцять голiв дракона проревiли:
  -Привiт, чудовi пiратки!
  Ельфiада вигукнула у вiдповiдь:
  - Салют хлопчик!
  Дракон образився з люттю, проревiвши:
  - Який я тобi хлопчик!
  Дiвчина з алмазним вiнком заспiвала:
  Хлопчик мiй, мiй малюк,
  У цей час ти не спиш...
  Знаю правильно пам'ятаєш про мене,
  Ти в якiйсь невiдомiй країнi!
  Дванадцять голiв виголосили хором i трохи пом'якше:
  - Ми зрозумiли, ти просто так жартуєш! Що ж це похвально!
  Генка цей хлопчик-юнга iз запалом промовив:
  Жити без їжi можна добу,
  Можна бiльше, але часом...
  Не протягнеш i хвилинки,
  Без веселого, дитячого жарту,
  I посмiшки заводний!
  Дванадцять голiв дракона схвально кивнули:
  - Ти чудовий хлопчик! Що ж може, ти хочеш якогось подарунка?
  Генка зiтхнувши вiдповiв:
  - На жаль, це лише сон i ви менi снитесь. А сам я зараз в Аду-Чистилищi, i в мене нiчого немає, а увi снi який сенс у золотi? Воно зникне, як я тiльки прокинусь!
  Голови дракона розреготалися i видали:
  Тiльки шкода нiхто не знає,
  Що потрiбнiше в океанi...
  Людина, на жаль, страждає,
  У своїй вiчнiй славi!
  Ельфiада на це заперечила:
  - Нi! Людина у славi не страждає! Людина страждає не в славi, а ганьбi!
  Ще одна дiвчина-пiратка з блакитним волоссям вигукнула:
  - Та я теж хочу слави, що не меркне!
  Голови дракона проревiли:
  Люди гинуть за метал, за метал,
  Люди гинуть за метал, за метал.
  Сатана там правив бал, там править бал!
  Генка з усмiшкою вiдповiв:
  - В Аду-Чистилищi немає Сатани та бiсiв. Це мiсце, де людина якщо i грiшить, то по своїй волi. I його мають виправити та перевиховати!
  Ельфiада заспiвала:
  I на бiс нуль уваги,
  Оце виховання!
  . РОЗДIЛ No 7.
  Ще один хлопчик-ув'язнений Адольф Гiтлер перебував на жорсткому рiвнi Ада-Чистилища, звiдки його було переведено з милостi та благодатi Божої з посиленого умовно-достроково.
  Як завжди колишнiй фюрер поводився ввiчливо та зразково. Вiн справдi не був такою вже злою людиною. I каявся у грiхах. I одразу ж визнав свою провину.
  А зараз вiн будучи босоногим хлопчиком у шортах працював чи точнiше проходив трудотерапiю. Як належить на жорсткому рiвнi - десять годин на добу, i за тиждень вихiдний день.
  Адольф працював старанно, закидаючи шуфлем камiння у вагонетки. I намагався посмiхатися. Його дуже м'язисте тiло добре переносило фiзичне навантаження. Бiльше страждаєш морально.
  I фюрер подумки малював собi АI.
  Насамперед, що було б якби вiн не пiшов би на СРСР, а продовжив би вiйну з Британiєю?
  Слiд зазначити, звiсно ж iснувала недооцiнка можливостей бiльшовицької Росiї. Крiм того, був ризик, що Сталiн ударить у спину. На рахунок останнього Суворов-Резун написав дуже непогану тетралогiю: Криголам, День М, Остання Республiка та Самогубство. I там вiн доводив, що Сталiн готувався першим напасти на Третiй Рейх. I цi книжки навiть розбирали на уроцi лiтературу. В Аду-Чистилищi навiть на посиленому рiвнi є чотири години навчання. I це погодьтеся куди краще, нiж у каменоломнях брили ломом довбати, або тачки штовхати.
  Наскiльки Суворов-Резун правий чи не правий, це вже самим учням судити - воля у людей вiльна. Хоча Вiктор Суворов у дечому прибрiхував.
  Особливо перебiльшує мiць танка IС-2. Хоча, можливо, це i не вiдверта брехня. Просто можливо Резун переплутав IС-3 та IС-2. Якщо другий танк мав не дуже сильний захист чола вежi, то перший i лобовий захист на висотi. Але IС-3 почав випускатися лише травнi 1945 року. I його наводити не зовсiм коректно, як i називати найкращим танком Другої свiтової вiйни.
  А IС-2 у чоло з дистанцiї кiлометр пробила i "Пантера", а "Королiвський тигр" з вiдстанi три кiлометри пронизав противника. Сам IС-2 на випробуваннях пробивав "Королiвський тигр" з дистанцiї шiстсот метрiв. I то в це в сорок п'ятому роцi, бiльш досконалим тупокiнцевим снарядом, i коли i якiсть бронi у нiмцiв через брак легуючих елементiв впала. Танк "Тигр"-2 бiльш вiдомий як Королiвський тигр якраз i був створений, для того, щоб i самому трощити будь-якi машини противника i тримати в лоб снаряди навiть грiзного IС-2. Чи про це не знати фюреру.
  Тодi також Суворов-Резун помиляється. У Третьому Рейху в сорок першому роцi якраз були й плаваючi танки. Щоправда, їх було мало всього п'ятдесят три штуки, i вони в основному використовувалися в розвiдцi.
  Але сам факт, що були це точно. I важкi танки в Третьому Рейху стали розроблятися ще тридцять восьмому роцi. А точнiше, сказати ще пiд час першої свiтової вiйни. I ще до нападу на СРСР було створено прототип танка "Тигр" iз 88-мiлiметровою гарматою. Щоправда товщина його бронi була лише п'ятдесят мiлiметрiв. "Тигри" розроблялися ще до сорок першого року. А ось велике сiмейство танкiв iз похилими броньовими листами: "Пантера", "Тигр"-2, "Лев", почала розроблятися в сорок першому приблизно в близькiй формi. А "Маус" це вже iнша iсторiя. Тодi Адольф Гiтлер дав маху, наказавши зробити надважкий танк. Практика показала, що бойовi машини важчi за сто тонн, неефективнi. Вони надто важкi, їх дуже важко перевозити залiзницею, хоча, в принципi, можливо. Вони дорогi, вразливi для ударiв iз повiтря, їх важко переправляти через рiчки. Не кажучи про частi поломки. Якщо навiть "Пантерi", яка спочатку важила всього сорок три тонни i то страждала вiд поломок, що говорити про "Маус" вагою сто вiсiмдесят вiсiм тонн? Коротше кажучи, надважкi танки себе не виправдали. Та ще й швидкiсть "Мауса" на шосе лише двадцять кiлометрiв, а на рокадi ще менше. Такий танк легко можуть розбомбити.
  I мiг би i сам фюрер наздоганятись, що це абсурд. Щоправда потiм було створено досконалiший танк Е-100. У ньому застосування компонування характерне для серiї Е. Тобто двигун i трансмiсiю зробили одним блоком, розташували поперек, а коробку передач на самому моторi. I внаслiдок висота корпусу знизилася. В результатi танк вийшов легший вагою сто тридцять тонн, менший розмiром - з нижчим силуетом. А захищений був навiть кращим - броня була пiд дуже великим кутом рацiонального нахилу.
  Лоб пiд кутом сорок п'ять градусiв, двiстi сорок мiлiметрiв. Борта танка за двiстi десять мiлiметрiв i теж пiд великим кутом рацiонального нахилу. А озброєння таке, як у "Мауса". Одна гармата калiбру 128-мiлiметрiв i iнша 75-мiлiметрiв.
  Двигун при цьому потужнiший - у пiвтори тисячi кiнських сил. Що зробила машину швидшою на шосе в 40 кiлометрiв на годину, що навiть бiльше, нiж у радянського IС-2, на рокадi звичайно менше, але теж пристойно. Танк з усiх ракурсiв не пробивався протитанковими засобами, а сам лупив противникiв.
  I стукнуло тут Гiтлеру встановити нову гармату калiбру 150-мiлiметрiв замiсть 128-мiлiметрiв. Довелося переробляти всю вежу, i потiм усе затихло.
  I так не запустили Е-100 у серiю. Тож Гiтлер тут напортачив.
  Але найпевнiше спiрне рiшення фюрера - це ракети ФАУ. Ракет ФАУ-1 було випущено близько двадцяти тисяч - i кожен iз них коштував як нова "Пантера", а ракет "ФАУ"-2 було випущено п'ять iз половиною тисяч, i кожна з них коштувала як три з половиною "Панетери". Тобто, на ракети ФАУ витратили стiльки, що можна було випустити сорок тисяч танкiв типу "Пантера". I це не рахуючи ще витрат на розробку, випробування, i дуже дороге паливо.
  Хiба пiсля цього Гiтлер не iдiот?
  А ще дурнiше, зрозумiло було лише переслiдування євреїв. Через це проти Гiтлера озброївся весь свiт. I фюрер став iзгоєм. А якби фюрер не чiпав би євреїв, то мiг би бити супротивникiв частинами. Але все-таки що було б якби вiн не напав би СРСР i зрозумiв би, що радянська Росiя - це саме той фрукт, який краще гризти останнiм?
  
  Iснує безлiч паралельних, складених немов вiяло, свiтобудов-всесвiтiв. Ось в однiй з них Гiтлер вирiшив не починати вiйну з СРСР у 1941 роцi. Справдi, не можна розпочинати вiйну з величезною радянською iмперiєю, маючи в тилу Британiю. Тим бiльше, i в Майн Каф майбутнiй фюрер писав, що головна причина поразки Нiмеччини в першiй свiтовiй вiйнi те, що довелося битися на два фронти.
  Крiм того, Гiтлер вчасно згадав пророцтво Вольфа Мессiнга про те, що фюреру судилося програти та зламати хребет на сходi.
  Було зроблено висновок: вести вiйну до поразки Британiї. Тим бiльше, що антинiмецький заколот у Югославiї призвiв до того, що план Барбаросса довелося вiдкласти на кiнець червня. Отже, могло й не вистачити часу на те, щоб захопити Москву та основнi райони СРСР до зими. А взимку нiмцi, що очевидно навiть самовпевненому фюреру, воювати не готовi.
  Крiм того, захоплення Криту коштувало нiмцям великих втрат у десантних вiйськах, i фюрер загорiвся великою ненавистю до Британiї, вирiшивши з нею покiнчити в першу чергу.
  Вплинув i доповiдь вiйськового аташе, який на першотравневому парадi побачив новi радянськi танки: Т-34 i КВ-2. Останнiй танк iз 152 мiлiметровою гарматою справив сильне враження на всiх присутнiх нiмцiв. Гiтлер, трохи подумавши, наказав прискорити роботу над створенням важких танкiв. З'явилася цiла серiя проектiв великих машин. I до створення масової танкової кавалькади, вiйну з СРСР краще i не розпочинати. Нiмцi вже в травнi перекинули до Лiвiї ще три танковi дивiзiї. На початку червня Роммель розпочав штурм Толбука i пiсля трьох днiв боїв захопив цю цитадель.
  Пiсля цього нiмцi перейшли в наступ i в Єгиптi. Англiйцi було неможливо протистояти переважаючим силам вермахту. Нiмцi були сильнiшими i числом, i органiзованiстю. Крiм того, британськi колонiальнi вiйська не надто й хотiли битися. Їхнiй бойовий дух був низький, i падав дедалi бiльше.
  Вже у липнi нiмцi захопили Єгипет. Форсували Суецький канал та увiйшли до Палестини. Англiйцi тiкали. В Iраку спалахнуло повстання, i нiмцi увiйшли туди майже без бою. Незабаром упав i весь Близький схiд. Серпень та вересень нiмцi займали мiста. I їм протистояла не радянська бойова машина, а нечисленнi англiйськi вiйська, не надто дисциплiнованi та схильнi битися колонiальнi сили, i примiтивнi пiдроздiли арабiв.
  Гiтлер захопив великi територiї. Наприкiнцi вересня було взято i Гiбралтар. Франко, бачачи, що англiйцi посипалися i, побоюючись окупацiї гiтлерiвцями, погодився на пропуск нiмецьких вiйськ. Штурм виявився швидкоплинним. Нiмцi провели його вмiло i органiзовано, а сама фортеця була не надто готова до оборони.
  Пiсля цього нiмцi, майже без опору, зайняли французькi володiння в Африцi. Благо вiйська тепер можна перекидати по найкоротшiй вiдстанi.
  Взимку Гiтлер почав великий наступ у Суданi та Ефiопiї, а також почав просуватися на пiвдень Африки. Пiсля деяких вагань фюрер розсудив: якщо вже брати чорний континент то цiлком. Тим бiльше, у англiйцiв немає сил, щоб утримати свої володiння. Головна проблема для нiмцiв не англiйськi вiйська, що поступаються фашистам i числом, i боєздатнiстю, а розтягнутiсть комунiкацiй, складнощi з постачанням, i вiдсутнiсть в Африцi необхiдних дорiг.
  Але нiмцi, з їхньою жорсткою тоталiтарною системою, показали чудову органiзованiсть i здатнiсть пересуватися на величезнi вiдстанi. Так що i в СРСР фашистiв пiдвели не безкраї простори - адже Африка ще бiльше по територiї i населенню нiж Росiя, а саме завзятий i фанатичний опiр Червоної армiї.
  Ну i, звiсно, в Африцi не буває зими.
  У груднi Японiя таки напала на Перу-Харбор. Зрозумiло було, що США все одно не дозволять самураям проковтнути Британськi колонiї в Азiї та на Тихому океанi. I тому Японiя була змушена послабити Америку раптовим ударом. I це їм вдалося. Пройшла серiя успiшних операцiй в Азiї. У березнi Гiтлер, побоюючись, що Японiя його випередить, вторгся до Iрану, i звiдти нiмцi прорвалися до Iндiї. Зрозумiло, що 250 нiмецьких дивiзiй бiльш нiж достатньо, щоб захопити майже беззахисну Iндiю та технiчно вiдсталий Iран.
  Гiтлер, звичайно ж, перекидаючи все новi й новi сили до Африки та Iндiї, дуже ризикував - Сталiн мiг розпочати визвольний похiд на Європу.
  Але Червона армiя поки що не поспiшала. Вождь усiх часiв i народiв нагромаджував сили, але не прагнув вступити в бiйку першим. Мабуть, Сталiн i хотiв брати вiн вiдповiдальнiсть за велику вiйну. Та й фiнська компанiя не вселяла оптимiзму.
  Тому, хоча нiмецькi вiйська i розходилися з Європи Азiєю та Африкою, Сталiн не поспiшав цим скористатися. Слiд зазначити також, що чисельнiсть Вермахту постiйно зростала. Втрати нiмцiв при великих захоплення були невеликi, а промислове виробництво зростало за рахунок iноземних робiтникiв. Крiм того, Вермахт поповнювали хiвi та рiзнi колонiальнi формування.
  Нiмцi замiнили iноземцями свої будiвельнi батальйони, шоферiв, тиловi частини, обоз та iнше. В армiю призивалися дедалi молодшi солдати. Пiд рушницю ставили навiть сiмнадцятирiчних i солдатiв старшого вiку.
  Вермахт збiльшував кiлькiсть дивiзiй, а вiдсоток iноземцiв у ньому стрiмко зростав. Швидко зростав i випуск озброєнь. У серiю пiшов новий танк "Тигр", як найранiший з важких машин, що розробляються.
  У травнi 1942 року вермахт вступив у ПАР, ранiше, пройшовши з боями тисячi кiлометрiв. У червнi впав Мадагаскар. Не пощастило американцям, якi програли у цьому свiтобудовi битву пiд Мiдвей. Панування у Тихому океанi перейшло Японiї. А Третiй Рейх, пiдкрiпивши себе колонiями вiд Бiрми, Iндiї до ПАР i далi, кiлька разiв збiльшив випуск лiтакiв, ведучи повiтряний наступ на Британiю. У нiмцiв з'явилися новi потужнi бомбардувальники Ю-188 та ДО-217. I вони пресували Британiю, давлячи i числом, i якiстю.
  Англiйцi, навпаки, втративши колонiї, i зiткнувшись з пiдводною вiйною, знизили випуск авiацiї та iншої технiки. Гiтлерiвцi наступали. I наприкiнцi серпня вiдбулася висадка десанту. У боях взяли участь новi нiмецькi танки "Тигр".
  Бої в Англiї тривали трохи бiльше двох тижнiв i закiнчилися капiтуляцiєю.
  Пiсля цього нiмцi поставили свiй марiонетковий уряд i нового, цiлком законного, короля Англiї. Сама Британiя стала протекторатом Третього Рейху. Її флот майже повнiстю перейшов на бiк Нiмеччини.
  Сталiн не наважився вдарити по вороговi пiд час висадки десанту. Та й мiж Нiмеччиною та СРСР дiяв пакт про ненапад. Крiм того, дуже сильною стала фашистська держава.
  Черчiлль утiк до Канади i спробував за допомогою США продовжити боротьбу. Але Гiтлер був налаштований рiшуче. Настала операцiя "Iкар", з висадкою в Iсландiї. Останню точку, звiдки американським лiтакам можна досягти Третього Рейху, захоплено.
  Пiсля чого почалося перекидання сил i на Гренландiю. 1943 пройшов у морських битвах. У Третього Рейху з'явилися пiдводнi човни на перекисi водню, якi перемiщалися зi швидкiстю до 35 вузлiв на годину та наздоганяли американськi кораблi.
  Вiйну США оголосила Аргентина, i нiмцi почали накопичувати там свої вiйська.
  Гiтлерiвцi за два днi окупували Швейцарiю, i за п'ять днiв Швецiю повнiстю взяли пiд контроль Європу.
  Виявилася захопленою i Австралiя, щоправда, вторгнення здiйснилося разом з Японiєю.
  Навеснi 1944 року Нiмеччина, накопичивши велику кiлькiсть десантних суден, висадилася в Канадi. Одночасно нiмецькi та японськi вiйська вступили до Мексики. Вiйну США оголосили Бразилiя, Венесуела, Чилi та iншi держави. Почалося наступ на Америку з обох бокiв. У нiмцiв з'явився основний танк "Пантера"-2 "Шерман", який значно перевершував у озброєннi, бронюваннi та ходових якостях. А реактивна, нiмецька авiацiя просто не мала собi рiвних.
  Якiсна перевага нiмецьких реактивних винищувачiв МЕ-262, НЕ-162, МЕ-163 над американцями була переважною. Не кажучи про те, що з'явилися i нiмецькi реактивнi бомбардувальники "Арадо", i найкращий гвинтовий Ю-488, i грiзний ТА-400 iз шiстьма двигунами. Нiмцi мали перевагу над США у броньовiй технiцi, яка посилилася з появою танкiв серiї "Е". Особливо вдалим виявився "Е"-25, машина з бойовими якостями броней можна порiвняти з "Пантерою"-2, але куди легша i спритнiша з нижчим силуетом i похилою бронею.
  США ж мали на озброєннi високi "Шермани", ще архаїчнiшi "Гранди". Вони не могли пробити основний нiмецький танк "Пантеру"-2 у чоло, навiть поблизу. А бортова броня "Пантери"-2 була в 82 мiлiметри пiд нахилом, i давала рикошет у трьох чвертях влучення.
  Нiмецький автомат МР-44, також перевершував американськi пiстолет-кулемети та автоматичнi гвинтiвки.
  Нiмцi пiд час боїв використовували вимуштрованi колонiальнi вiйська та iноземнi дивiзiї. Чисельнiсть Вермахту перевищила шiстсот дивiзiй. У наступi брали участь i важкi танки "Тигр"-2, досконалiший "Тигр"-3, "Лев", i компактнiший "Лев"-2, грiзний "Е"-100, i "Маус"-2.
  До кiнця сорок четвертого року з'явився i "Е"-50, машина, що помiтно перевершує в бронюваннi "Пантеру"-2 i з сильнiшим двигуном.
  До серiї надiйшли також i пiдземнi танки, якi використовували землерийнi машини.
  Ця зброя справляла сильний моральний вплив на американцiв. У повiтрi з'явилися i Ю-287, потужнiшi i найнебезпечнiшi реактивнi бомбардувальники, i новiтнi модифiкацiї МЕ-262 зi стрiлоподiбними крилами. А також новiтнi МЕ-1010 та ТА-183 винищили нового поколiння.
  З'явився i бiльш досконалий автомат МР-54 з бiльшою точнiстю та дальнiстю стрiлянини та легший.
  Якiсна перевага гiтлерiвських сил далася взнаки, американський фронт обвалився. Фашисти наступали в усiх напрямках. Протиставити щось цьому, американцi виявилися не в змозi. Їхнiй реактивний винищувач F-2 виявився невдалим i мав льотнi характеристики ще гiрше, нiж "Мустанг".
  А гвинтовi винищувачi США навiть у принципi не могли зрiвнятися з реактивними нiмецькими стерв'ятниками. Та й аси Люфтваффе виявилися краще пiдготовленими. Багато хто з них хвацько набирав рахунки.
  Процвiтали i танкiсти. Особливо Вiттман, вiн бився на рiзних танках, пiд кiнець вiйни на бiльш досконалому "Тигрi"-3. Пiд фiнiш сорок четвертого року у нiмцiв з'явився 100-тонний "Королiвський лев", з двигуном 1800 кiнських сил i 410-мiлiметровим реактивним бомбометом.
  Ефективна зброя проти довготривалих укрiплень та будiвель. I головне, що практично непробивається для всiх протитанкових засобiв США.
  Нiмцi постiйно додавали у технiцi. "Е"-50 досяг рiвня захисту, що не пробивається для американської гармати 90-мiлiметрiв з усiх ракурсiв.
  Удосконалювалися i нiмецькi бронетранспортери, особливо у бронi. Фрiцi створили Люфтфауст, i досконалiший фаустпатрон, здатний пробивати танки з дистанцiї бiльше кiлометра.
  А "Першинг" з'явився лише в сорок п'ятому роцi, коли нiмецькi вiйська вже захопили Мексику, Канаду та бiльшу частину Америки.
  
  2 лютого 1945 року США капiтулювали перед Нiмеччиною та Японiєю. Вiйська держав осi пiдiйшли до Нью-Йорка та Вашингтона - шансiв вже не було.
  Капiтуляцiя призвела до окупацiї Америки i захоплення її ресурсiв. Тепер увесь свiт складався виключно з Третього Рейху з колонiями та його союзниками. У СРСР залишився єдиний сателiт: Монголiя. Таким чином склалася вкрай небезпечна ситуацiя.
  Ставало очевидним, що, незважаючи на зовнi дружнi стосунки, Третiй Рейх та Росiя ось-ось зiйдуться у смертельнiй сутичцi.
  Сталiн так i не наважився напасти на Нiмеччину, коли та боролася з Британiєю та США. Дружнiй нейтралiтет допомiг Гiтлеру розгромити та пiдкорити собi Захiд. Але тепер з'ясувалося, що Третiй Рейх має й на Росiю. Та й СРСР зi своєю комунiстичною iдеологiєю становив потенцiйну загрозу нацiонал-соцiалiзму.
  Гiтлер збирав сили для нищiвного удару. Вермахт став численним, налiчуючи до тисячi повнокровних дивiзiй, близько тридцяти мiльйонiв солдатiв, у тому числi етнiчних нiмцiв було менше третини. Це була величезна мiць, добре оснащена технiкою, з новiтнiми танками серiї "Е", якi активно випускалися замiсть менш досконалих "Пантер" i "Тигрiв". Та й "Пантера-2" залишалася грiзною машиною.
  Однак основним нiмецьким танком стала модифiкацiя "Е"-50 вагою шiстдесят п'ять тонн, i бiльш товстою бортовою та кормовою бронею та оснащена 105-мiлiметровою гарматою, з довжиною ствола в 100ЕЛ. Ця машина мала стати противагою радянської серiї КВ.
  Сталiн теж захопився важкими машинами. У серпнi 1941 року почалося серiйне виробництво КВ-3, машини зi 107-мiлiметровою довгоствольною гарматою. За кiлька мiсяцiв у серiю пiшов i танк КВ-5 з двома гарматами 107-мiлiметрiв i 76-мiлiметровою, вагою 100 тонн i лобовою бронею 170-мiлiметрiв. Вже в сорок другому роцi в серiю пiшла КВ-4, вагою 107 тонн та лобовою бронею 180-мiлiметрiв та подiбним озброєнням.
  Сталiн захоплювався великими конструкцiями. КВ-6 став машиною з двома гарматами 152-мiлiметра гаубиця, i 107-мiлiметрiв протитанкова гармата. Машина важила понад 150 тонн. На неї ставилося вiдразу два двигуни по 600 кiнських сил. КВ-7 мав аналогiчне озброєння, але ще товстiшу броню в 200 мiлiметрiв i обтяжiв до 180 тонн. У сорок третьому роцi в серiю надiйшов i КВ-8 зi знаряддями 152 i 122 мiлiметри вагою двiстi тонн.
  Але надважкi танки виявилися не найкращими. Занадто велика вага створювала проблеми з перевезеннями та ходовими якостями. Особливо iз прохiднiстю машин. Крiм того, для серiї КВ був характерний такий недолiк, як розташування бронi, без кутiв рацiонального нахилу, що дещо знецiнювало вiдмiнний захист танка.
  Але СРСР на вiдмiну Третього Рейху не вiв вiйн. Вiйна з Фiнляндiєю виявилася останньою. I не було можливостi обкатати практично технiку. А Сталiн, маючи велику владу, приймав одноосiбнi рiшення, з приводу того, яку технiку ставити на озброєння. А вождевi дуже подобалися важкi машини.
  Нiмцi використовували великi танки на практицi. Досвiд бойових дiй показав, що танк, важчий за сiмдесят тонн, занадто великим стає гемороєм особливо при транспортуваннi, щоб його виробляти для бойових дiй серiйно.
  Найкращi конструктори з усього свiту створили нарештi машину, яка задовольняла вимогам вiйськових про захист, i водночас її можна було перевозити та використовувати. Такою машиною i стала "Е"-50. Лобова її броня доведена до 250-мiлiметрiв пiд рацiональним нахилом, а бортiв та корми - 160-мiлiметрiв.
  Танк вийшов присадкуватий i з дуже довгим стволом. Нарештi нiмцi та їхнi раби створили бiльш-менш задовiльний автомобiль. А у СРСР виникли деякi проблеми. Особливо iз основним танком.
  Серiя КВ набула розвитку екстенсивним шляхом: бiльше ваги, бiльше озброєнь, бiльше калiбр. I вона, зрозумiло, не могла стати головним танком.
  На роль наймасовiшого танка претендував Т-34. Порiвняно простий у виробництвi, вiн мiг узяти своєю кiлькiстю. Машина з дрiбними модернiзацiями пiшла в масове виробництво. Але в сорок третьому роцi, коли у нiмцiв з'явився серiйний, успiшно показавшись себе в боях, основний танк "Пантера" - фрицi виявилися з масовим танком, який сильнiший. А незабаром i "Пантера"-2 з сильним бронюванням i довгоствольною 88-мiлiметровою гарматою, стало ясно, що Т-34 дрiбнуватий.
  Iснували рiзнi iдеї. Включаючи i створення нового танка Т-44, i модернiзацiї колишнього. Сталiн був захоплений розвитком важких машин i трохи прохолодно ставився до середнiх та легких. Але Т-34 був добрий своєю масовiстю. Ставало ясно, що протистояти Третьому Рейху, який проковтнув стiльки країн, кiлькiстю серiя КВ не може. I народився компромiсний варiант: Т-34-85, коли в основному танку змiнили лише вежу.
  Це дозволило зберегти масовiсть виробництва, але калiбр 85-мiлiметрiв все одно був недостатнiм для того, щоб пробити в лоб наймасовiший нiмецький танк "Пантеру"-2.
  Про пiзнiше Е-50, i говорити нема чого. Наприкiнцi сорок четвертого року з'явилася СУ-100 як винищувач танкiв. Але й вона поступалася "Пантерi"-2. На початку сорок п'ятого року нiмцi зняли з виробництва "Пантери" та "Тигри", зупинивши вибiр на обтяженiй модифiкацiї "Е"-50, як танку, що перевершує всiх своїх опонентiв. Ця машина могла пробивати в лоб i важкi КВ, i решта радянських машин. Залишився в серiї лише "Лев"-2, i "Королiвський лев", але їх передбачалося замiнити унiфiкованою серiєю "Е".
  Нiмцi мали перевагу над СРСР у чисельностi та якостi. Крiм того, зi сходу готувалася завдати свого удару i Японiї.
  Сталiн у вiдсутностi повних вiдомостей про танковий потенцiал противника. Але СРСР мав 60 тисяч танкiв у ста двадцяти дивiзiях, крiм ще броньованих машин при пiхотi. З них, сорок тисяч тридцятьчетвiрок, та п'ять тисяч рiзних машин КВ. Плюс, вiдносно невелика кiлькiсть самохiдок, лише кiлька тисяч. В основному СУ-100 та СУ-152.
  Сили, звичайно, чималi. Але фашисти, спираючись на потенцiал половини свiту, наштампували безлiч танкiв. Там працювали заводи всiєї Європи, соцiальнiй та Африцi, Азiї, Канадi, США, Австралiї. Вважай, цiлий свiт...
  Чисельнiсть нiмецького танкового парку зростала шаленими темпами. Особливо пiсля капiтуляцiї Америки. При цьому фашисти насамперед напирали на серiю "Е", особливо "Е"-50. Данi машини були технологiчнiшими за "Пантер", i ефективнiшими.
  
  Навеснi сорок п'ятого випуск танкiв досяг п'яти тисяч на мiсяць, i бiльшiсть машин можна зарахувати до важких. До 1 червня 1945 року гiтлерiвцi мали близько дев'яноста тисяч танкiв. З них проти СРСР було перекинуто сiмдесят п'ять тисяч. Ще понад десять тисяч машин розгорнули сателiти Нiмеччини: Туреччина, Румунiя, Хорватiя, Словенiя, Iталiя, Угорщина, Фiнляндiя, Iспанiя, Португалiя, країни Латинської Америки.
  Проти них СРСР у Європейськiй частинi розгорнув сорок п'ять тисяч танкiв та самохiдок. Спiввiдношення сил було майже удвiчi гiрше для Росiї, а важких танках разiв вiсiм. Щоправда, машини у сателiтiв були слабшими, i екiпажi гiрше навченi, але вони погоди не робили.
  Частина радянських танкiв перебувала у Сибiру та Далекому Сходi, де їм протистояла Японiя з її сателiтами i колонiями. У Країни сонця, що сходить, розгорнуто понад тридцять тисяч танкiв, щоправда, в основному середнiх.
  . РОЗДIЛ No 8.
  А iнший хлопчик Антон Шелест насолоджувався перебуванням на пiльговому рiвнi. Зграйка хлопчикiв-в'язнiв бiгла повз олiї, на яких росли розкiшнi, багатобарвнi, пишнi квiти з ароматом. Антон був в одних лише ошатних шортиках, з босими, гарними, юними нiжками, засмаглим, мускулистим, рельєфним, оголеним торсом.
  Та й iншi хлопчаки майже всi напiвголi та босоногi. В Пекло тепло, навiть жарко - три сонця - червоне, жовте, зелене - немов кольори свiтлофора висвiтлюють вiчним дiтям шлях. I звичайно ж без одягу куди зручнiше та приємнiше. Пiльговий рiвень - лише двi години легкої трудотерапiї, причому вихiдних чотири з половиною днi на тиждень. Навчання двi години п'ять разiв на день. А решта часу - задоволення i розваги. Хоча це ще не зовсiм Рай. Наприклад, у Раю можна вибирати собi будь-яке тiло, i не обов'язково людське, а тут ви чотирнадцятирiчнi хлопчики.
  Крiм того, моляться i на пiльговому рiвнi, щоправда стоячи, i не надто довго. А в Раю працюють i моляться чисто за бажанням. Адже Боговi не потрiбно, щоб люди молилися пiд примусом. А в Аду-Чистилищi молитви пiдлiткiв-хлопчакiв потрiбнi не Всевишньому, а самим грiшникам, щоб вони ставали кращими, виправлялися i викупали i молитвами, i роботою, навчанням, свою провину та грiхи. I зрозумiло молитва вона надихає, i робить людей, що згрiшили краще.
  А ще й юнi тiла пiдлiткiв так впливають на свiдомiсть, що розум стає бiльш мобiльним, краще сприймає iнформацiю, на свiжi юнi мiзки, з колишньою душею та особистiстю куди чудовiше лягає iнформацiя. Ось, наприклад, скiльки рокiв Антошцi? У минулому життi чотирнадцять. Але вже встиг потрапити до СIЗО, i там його добряче били i принижували, i зрештою добили. Як безневинна жертва Антон Шелестов мiг вiдразу ж потрапити на пiльговий рiвень Ада-Чистилища, i тепер його вже перевели б у реальний Рай. Де все так добре, i ти маєш там казковi можливостi. I можеш робити що хочеш, крiм як шкодити iншим мешканцям Раю, та й наїжджати на Бога.
  Але можна, наприклад, у вiртуальнiй грi помститися своїм ворогам.
  Антону дуже хотiлося покарати вусатого та жирного диктатора в Бiлорусiї, який розцвiв ментiвське свавiлля. I це можна у Раю у вiртi.
  У Пеклi на пiльговому рiвнi є розваги. Навiть там дуже непогано. У камерi у Антона Шелестова двi кiмнати, плюс ще ванна. Парашi немає, цю проблему вирiшують фекалiоанiгiлятори.
  I в тебе персональний комп'ютер iз виходом у Гiпернет. I гравiовiзор iз тривимiрною кольоровою проекцiєю, i десятками мiльйонiв каналiв, у тому числi й iнопланетними. Ограни деякi є. На пiльговому рiвнi - поки що заборонено фiльми плюс вiсiмнадцять, але легка еротика вже допустима, i тим бiльше фантастика. I в iграх невеликi обмеження. Наприклад, воювати можна. I стрiлялки, i стратегiї вiйськовi, i мiстобудiвнi. Краще звичайно не воювати, а будувати та дбати про людей. Та й обмеження щодо жорстокостi застосування коштiв.
  У Раю абсолютна свобода, але у поєднаннi з моральним самообмеженням. На пiльговому рiвнi Ада можна замовляти їжу що в ресторанi, i навiть пиво, але алкоголь мiцнiший поки що пiд забороною. Але навряд чи людина в Раю, будучи просвященною, буде напиватися, навiть якщо цiлими штабелями i колонами стоятимуть пляшки дорогої горiлки, коньяку, лiкеру, рiзних вин, шампанського та iншого чудового пiйла.
  Щоправда, наприклад, Гена Давиденя напився, i замiсть швидкого переходу вiд загального рiвня, на полегшений, за пияцтво на екскурсiї до поросячого вереску, потрапив тепер як покарання на суворий. I його свiтле, хлоп'яче волосся обрило.
  Так Антон шкодував, що не стримався в СIЗО, i через це не вiдразу потрапив на пiльговий. I п'ятдесят рокiв провiв теж у цiлком людських умовах, трохи гiрше, нiж на пiльговому, але цiлком прийнятному. То що йому тепер насправдi рокiв? Шiстдесят п'ять чи чотирнадцять?
  А взагалi чудово, що Всевишнiй Бог Iсус Христос виявив самопожертву i вилив на людей, навiть найгрiшнiших свою нескiнченну благодать.
  I вже в Раю вiдбувши термiн i переживаючи виправлення, багато негiдникiв минулого. I Навуходоносор, уже там насолоджується, i Олександр Македонський - кривавий завойовник, i Юлiй Цезар, i знаменитий фараон Хеопс, яких багато тисяч погрожував єгиптян будуючи свою знамення на весь свiт пiрамiду. Чингiсхан поки що немає - гординi занадто в нього багато. Але якби щиро покаявся i змирився, то теж був би в Раю.
  Всевишнiй Бог - це любов, i Благодать! I дуже добрий Бог!
  I хворi та старi люди, потрапивши в Пекло-Чистилище, радiли юному та здоровому тiлу, яке отримували за благодаттю вiд Всемогутнього, Милостивого та Милосердного! А у юному тiлi як добре працює голова. I багато закоренiлих бандитiв отримували iнше видовище i виправлялися, ставали кращими.
  Ось i зараз босi, в шортах хлопчики, засмаглi та м'язистi грають, i смiються, скелячи зубки.
  Антошка взяв i вдаривши босою нiжкою по м'ячу заспiвав:
  А що Господь мав на увазi,
  Вiн, перебуваючи в страшнiй далечiнi...
  Коли наказ вiддав до працi,
  Щоби ми увi снi не перебували.
  
  Хоч пишний царський убiр,
  Але людини немає скуповiше.
  Стрiляє злиднi в упор -
  Наш свiт страждань епопея!
  
  I не винен у тому Адам -
  Простий радянський, росiйський хлопець...
  Ходив голий, не ховаючи сором,
  Як за царизму пролетар!
  
  Єди йому дав Бог - лiмiт,
  Пiднiжний корм не знаючи вилок.
  А хочеш бiльше будеш битий!
  I пити долонею без пляшок.
  
  Адам терпiв таку долю,
  У якомусь моторошному, нудно раї!
  Але змiй на крилах прилетiв,
  Вiн зрозумiв: людина страждає...
  
  Є спосiб вийти з хащ,
  Збудувати мiсто, дати потомство!
  Щоб не тинятися по гаю термiн,
  Потрiбно часом i вiроломство!
  
  Я ключ чарiвний з раю спер,
  Щоб Едем рутин залишити...
  Там дiву здобудеш мрiї,
  Хоч можеш у пекло згинути!
  
  Так ризик звичайно хлопчик є,
  Планета ця не подарунок.
  Але ти впiзнаєш совiсть, честь,
  I здобудеш, свою знай пару!
  
  Адам цей ключик отримав -
  Вiдчинив браму i вийшов з раю.
  Витратив багато грiшник сил,
  По каменях великих гiр ступаючи...
  
  Ось бачить знову ворота.
  I знову крилатий змiй з'явився...
  Сказав: я добрий сатана -
  Засув тут сам собою вiдкрився...
  
  Адам увiйшов i бачить вiн -
  Таке розписне диво...
  Гола дiва за пагорбом,
  Третiй з порцеляни золота страва.
  
  Але до чого хороша,
  Адам-хлопчик не стримався!
  I поцiлунок у її вуста,
  Посолодший за мед виявився!
  
  
  Вона вiдповiла йому -
  Тiла в бурхливому екстазi злилися...
  Нi, не клянiть сатану -
  У грiху хлопцi з'явилися!
  
  Бог вигнав їх iз раю, але...
  Планета стала їм житлом.
  Хоч сонце у людей одне,
  Зате потомства стали тисячi!
  
  Так було дуже важко -
  Потопи, посухи та зими.
  Але розум потужне весло,
  Стала людина творiнням сильним!
  
  Як ангел може вiн лiтати,
  Як демон гiр рельєф зруйнувати!
  Створити дорогу, там, де гать -
  Досягти будь-якої точки сушi.
  
  А треба космосу простiр -
  Ми також пiдкорити зумiємо.
  Так ось наш грiх не вирок,
  Нi, не неси пiп ахiнею!
  
  Не будь грiха - прогресу немає,
  Рух думки породжують!
  На проповiдь одна вiдповiдь:
  Не треба нам чужого раю!
  Антон заспiвав i робив подiбне з величезним ентузiазмом. I iншi хлопчаки пiдспiвували. I ось Аркаша помiтив:
  - Чужого Раю нам не треба! Але свiй Рай нам дорожчий, i хотiлося б потрапити туди швидше!
  Iнший босоногий, у шортах, засмаглий, з вигорiлим на сонцi свiтлим волоссям хлопчик помiтив:
  - Я б пiратом, помiчником Моргана. Тут в Пекло непогано, набагато краще, нiж думали. Але все-таки хотiлося б швидше в Рай i там рому скуштувати. Такого солодкого та мiцного, щоб можна поскакати та побуянити!
  Аркашка хихикнув i заспiвав:
  - Потрiбно по-любому! Випити брати рому!
  Антошка помiтив:
  - Обережнiше - п'янка грiх!
  Хлопчик-пiрат пiдтвердив:
  - Та правда п'янка це погано! Але часи тодi на пiратському кораблi були веселi, i про них згадуєш ностальгiю. Правда, зуби часом у минулому життi хворiли i животи! А так було чудово!
  Хлопчик Сергiйко помiтив:
  - Та в Аду-Чистилищi зуби не болять! Тут добре однак! Таке тiло чудове, гнучке, рухливе, здорове, повне енергiї. I це вже само собою здорово!
  Антошка пiдкинув на п'яту м'яч i зазначив:
  - Та це дуже здорово! Ми будемо супер - коли потрапимо до Раю, та й зараз весело!
  Справдi грати у футбол теж чудово. Але можна i на комп'ютерi рiзатись. А тут екрани великi, барвистi, з об'ємним зображенням. I такi iгри виходять чудовi.
  Пекло це мiсце не муки, а виправлення, щоб люди стали кращими. I, умовно кажучи, не вогонь з неба, а поєднання батога i пряника, тут виробляється. Немов червона зона у дитячiй колонiї-малолiтцi. Так усе стає комфортним i водночас служить вихованню духу християнства i доброти.
  Хлопчики граються... Вони рiзнi. Деякi потрапили вiдразу на пiльговий рiвень пiшовши з життя дiтьми, але бiльшiсть прийшли з суворiших режимiв Ада-Чистилища, i тепер щиро радiють злитiй Божественнiй Благодати.
  Хоч перед грою вони й промовляють дружну молитву, але роблять це щиро.
  А ось згори виникла голограма: з'явилися дiвчата-пiдлiтки, теж iз пiльгового режиму. Їм уже можна носити прикраси, у тому числi з камiнчикiв. I вони дуже гарнi, i iз бездоганними тiлами.
  Одна з дiвчат та пригнула до них. Її босi нiжки, шльопнули. I красуня сказала:
  - Салют хлопчики!
  Пацани взяли її на руки i почали пiдкидати. Антон же заспiвав:
  Сонячне коло,
  Небо навколо...
  Це малюнок хлопчика!
  Дiвчинку вона намалювала,
  I на прощання сказав!
  Один iз хлопчакiв, з бiльш запеклих помiтив:
  - Заспiвай щось цiкавiше! Може бути щось власного твору!
  Антон знову заспiвав:
  Своєю дiвчинкою милою захоплений,
  I по щоцi струмує пасмо волосся,
  Я по вуха в тебе краса закоханий,
  Нарву букетик бiлих троянд!
  Декiлька дiвчат зiстрибнула. I вони стали разом iз хлопчиками-в'язнями енергiйно танцювати.
  Зазвичай дiти-в'язнi волiли обходитися без взуття, що дуже зручно. I танцювали юнi вихованцi цього Ада-Чистилища енергiйно.
  Одна з дiвчаток прочирикала:
  О Батькiвщина я так тебе люблю,
  У всьому всесвiтi не знайти прекраснiше...
  Вiтчизну не розтягнуть по рублю,
  Всiм поколiнням буде мир та щастя!
  Хлопчик-в'язень граючи м'язами преса вигукнув:
  - Нашою Батькiвщиною нехай буде рай!
  Антон помiтив, заспiвав:
  Батькiвщина, нехай звучить потвора,
  Але вона нам подобається,
  Хоч i не красуня!
  Сволочам довiрлива,
  Катами скинута!
  О помилуй Господь,
  Не терзай нашого тiла!
  Хлопчики та дiвчатка стали перекидатися рiзнокольоровими кульками. Вони були дуже гарними, i здавалося самi собою падають з неба.
  Один iз хлопчикiв заспiвав:
  Боже мiй до чого ти прекрасний чистий,
  Вiрю я, що твоя правота нескiнченна...
  Ти вiддав на хрестi своє славне життя,
  I тепер у моєму серцi горiтимеш вiчно!
  Решта хлопчакiв i дiвчат хором пiдхопили:
  Ти Господь краса, радiсть, мир та любов,
  Втiлення безмежного яскравого свiтла.
  Ти пролив на хрестi дорогоцiнну кров,
  Врятована безмежною жертвою планета!
  Пiсля чого на дiтей-в'язнiв бризнуло дiамантовими крапельками дощу. Хлопчики та дiвчатка веселилися. Вони були в тому настрої, який буває у учнiв, коли лiтнi канiкули вже близько, на вулицi травень, а тобi ще дали додатковий вихiдний день, або святковий. Типу як на дев'яте травня, чи в день пiонерiї. Колись у радянськi часи у цей день усi атракцiони ставали безкоштовними, i можна було також задарма попити соку та з'їсти тiстечка.
  Тобто типу як би один день комунiзму для дiтей. I то навiть у цьому випадку у парку виникали черги. Адже це був комунiзм тiльки для дiтей i то не для всiх, а пiонерського вiку - поза тими, хто старший чи молодший.
  Але на пiльговому рiвнi Ада-Чистилища завдяки розвитку технологiй, ресурсiв у всiх вистачає. I можна обчислити непоганий рiвень щастя. А в Раю тим паче. Там уже як кажуть - є все, i абсолютно безкоштовно. Тiльки iншим не шкоди. А з дiвчатами можеш скiльки завгодно. Або з такими ж врятованими як за згодою, або навiть з бiороботами, що теж здорово. Тим паче їх доглядати i напружуватися не треба.
  Ну i звичайно в Раю можна створити сiм'ю та народжувати дiтей. Або природним шляхом, або виношувати їх замiсть утроби в iнкубаторi.
  А ось в Аду-Чистилищi процес народження дiтей наразi не доступний. Натомiсть у раю можна. Хоча з обмеженнями. Щоб не було перенаселення Всесвiту-Раю. Хоча Всевишнiй, Всемогутнiй Бог її може розширити практично до нескiнченностi.
  Хлопчик-пiрат вiдзначив, танцюючи:
  - Нам дуже весело повiр! О сонцезарнi дiвчата!
  Стрибки дiйсно були чудовi. I босi та хлопчачi та-9 дiвочi нiжки так i пiдскакували.
  Антон повiдомив iз веселим виглядом:
  - Та набагато краще, нiж у СIЗО. Особливо принизливим був шмон, тим бiльше мене обшукували не для того, щоб щось знайти, а щоб морально опустити!
  Хлопчик-пiрат хихикнув i проревiв:
  Не стерпiти корсарам приниження,
  Один за одного станемо все горою...
  Не потерпимо бiльше образи,
  Зламаємо ворога сталевою рукою!
  Сергiй приклав вказiвний палець до губ:
  - Обережнiше! Не варто виявляти агресивнiсть! Iнакше не пустять до Раю!
  Хлопчик-ув'язнений з-помiж колишнiх герцогiв помiтив:
  - Агресiю часом i треба виявляти! Згадайте героїв Бiблiї, особливо Старого заповiту: хiба вони були пацифiстами?
  Антон кивнув:
  - Та особливо якщо згадати царя Давида! Цього царя мирним не назвеш!
  Дiти-в'язнi пiльгового рiвня пекла взяли та заспiвали:
  Виблискує промiнь сонця, крiзь темряву золоту,
  Надiслав херувим, менi вiд Бога привiт!
  Злих духiв атака - збуджений рiй,
  Несе пекла - безлiч бiд!
  
  Творимо багато пакостей - мерзотних справ,
  Бажаєш добра - залишаєшся один!
  Окови порвати, я на частини хотiв,
  Але мiцний нашийник, що дав володар!
  
  Я згадав коханiй жiночний образ,
  Крiзь полум'я битв та грози прийду!
  I в серце моє, дух священний проник,
  Менi важко, стогну, задихаюсь у мареннi!
  
  Пiд нами рiвнина, дерев килим,
  Ворогiв темрява численна, стала стiною!
  Але ангел Господнiй правницю простяг,
  Настав час перемагати, i розлучитися з тугою!
  
  Христа вихваляю - божественний вiн,
  У душi моїй грiшнiй: Всевишнiй спiває!
  Мотив усiм знайомий, у псалмах повторений,
  Спис навостри - вирушай у похiд!
  
  Бог свiту зустрiчає з похмурим чолом,
  Свята вiтчизна тобою вiддана!
  Ти злякався в бою i розлучився з мечем,
  Тебе пiдкорив: супостат - сатана!
  
  Вiдповiв я Боговi, схилившись до землi,
  Та слабка людина, її плоть як вода!
  Коли було туго кликав я до тебе,
  Вiдповiдь не прийшла, вижив у сутичцi ледве!
  
  Прошу про Всевишнiй, дай менi один шанс,
  Щоб волю напружити, перемогти пекла рать!
  Вiдповiв Христос - бачив згубну годину,
  Але вiру твою, я хотiв, випробувати!
  
  Ну що ж йди, помолися - я пробач,
  Страждання людей, менi зрозумiлi, на жаль!
  Ти згадай Давида, сунь камiнь у пращу,
  Усi грiшники свiту - Христовi сини!
  
  I ось я воюю, на славу Христа,
  I ллється потiк, кипляча кров!
  I гори вбитих, не злiчити жертв числа,
  Але вiрю у Всевишнього Бога любов!
  Отак заспiвали юнi та веселi в'язнi Ада-Чистилища. I цi хлопчики i дiвчата, що застрибнули до них, так яскраво посмiхаються, i їхнi зубки сяють наче перлини.
  Дiти стали ловити руками шоколадки, що плавно падали з неба. I робили це надзвичайно спритно.
  Антон Шелестов зауважив:
  - Це майже рай!
  Колишнiй флiбустьєр кивнув:
  - Тiльки солодкого та мiцного рому не вистачає!
  Хлопчик запитав:
  - А голова хiба не болить? Адже алкоголь звужує судини головного мозку?
  Хлопчик-пiрат вiдповiв не надто впевнено:
  - У тiлах, що на Землi можливо. Але ж у нас куди бiльш досконалi тiла та юнi, можливо в них i нiчого не болить!
  Антон хихiкнув i вiдзначив:
  - Як у пiснi - вiчно молодим, вiчно п'яним!
  Одна з дiвчаток-в'язнiв вiдзначила:
  - Ось потрапимо до Раю! А до цього трохи залишилося, у вiчнiй юностi час летить швидко! I там розвернемося!
  Хлопчик-в'язень Сергiй прочирикав:
  - Потрапимо ми скоро до Раю,
  Задоволень через край!
  I дiти-в'язнi засмiялися, i затупотiли босими нiжками, якi були в них засмаглi, зi злегка огрубiлими пiдошвами. В Аду-Чистилище спека, i босонiж бiгати це велике задоволення.
  Ось так вони радiли...
  Антон подумав, що вiн шкодує, що все-таки рано потрапив до Пекла. Чи не встиг пожити. Хоча пощастило йому нi за що потрапити до колонiї-малолiтки. Але прикро так рано покидати Землю, навiть якщо врахувати, що ти при цьому не встиг нагрiшити. У будь-якому разi хлопчик-пiдлiток був тепер у хорошому мiсцi, з перспективою потрапити на краще.
  Ось на Землi багато хто малює Пекло якось по-дурному. Особливо можна згадати Юрiя Пєтухова, який зобразив пекло, як маячня страждає на тяжку форму шизофренiї, навiть i важкої дурницi на додачу. Ну хiба Бог може бути таким?
  Сам Iсус Христос сказав: Бог є Любов! I головна мета Всевишнього грiшних людей не покарати, а перевиховати, щоб вони стали кращими. Ну i певна свобода має бути навiть у Аду-Чистилищi, i особливо звичайно ж у Раю! Так що не треба думати, що людей там вогнем палять. Це уявлення примiтивне. А вираз геєна вогненна - це метафора. А, наприклад, деякi не далекi вiруючi, наприклад, адвентисти розумiють це примiтивно i буквально. Але хоч, наприклад, євангелiївськi мiсiонери, коли йдеться про роботу серед чукчiв та алеутiв, зiткнулися з такою проблемою. Що в них рай це вогонь, щоб зiгрiтися.
  I доводиться вдаватися вже до iнших метафор та алегорiй, щоб показати Пекло. Так що не слiд все розумiти так буквально.
  А покарання в Аду-Чистилище звичайно є - це сувора дисциплiна i працетерапiя, i необхiднiсть молитися. Останнє для iдейних богоборцiв або сатанiстiв теж схоже на тортури. Хоча вони до цього звикають. Ось, наприклад, Марат Казей як хлопчик рокiв чотирнадцяти i пiонер-герой мiг би вже бути в Раю, потрапивши на полегшений рiвень, а може й на пiльговий. Бо вбивати загарбникiв це набагато менший грiх, нiж безневинних людей. Втiм, вбивство у будь-якому випадку - це в очах Всевишнього недобре. Але вбивство фашистiв це виправдано, особливо якщо людина усвiдомлює, хто все одно це грiх, але грiх зрозумiлий i прощений.
  Але Марат Казей поводився зухвало i стверджував що Бога немає, плюс у нього були деякi ще грiшки, зайнявся любов'ю поза шлюбом з дорослою жiнкою, i курив. Тому й затримався на строгому рiвнi, де й не хотiв ще й молитися.
  Марат хлопчик був колючий, жорсткий, часто бився. Добряким його не назвеш, але це можна зрозумiти. Дiти народ досить жорстокий, i без куркулiв у них не доб'єшся поваги, тим батько в Марата - ворог народу.
  Але дуже багато хто на небi i в Раю, просили за Марата Казея, що його швидше перевели зi суворого рiвня на легшi. I ось сталося диво. Волею Всевишнього Милостивого i Милосердного Марат Казей було переведено на пiльговий рiвень.
  Хлопчаки-в'язнi трiумфували, своєму новому, вiдважному товаришу та пiонеру-герою.
  . РОЗДIЛ No 9.
  А ось у Гiтлера зовсiм навпаки. Громадська думка Раю була проти переведення цього одiозного диктатора та кривавого тирана з посиленого рiвня Ада на жорсткий. Та й посилений рiвень Ада-Чистилища здавався надто м'яким для цього тирана.
  Справдi на посиленому хоч i немає вихiдних днiв та розваг, але є окрiм дванадцятої години працетерапiї, ще чотири години навчання. А там кiно показують, i новини часом iз Землi передають, i хоч якiсь свiжi вiдчуття та розваги є, та й знання впихаються. Тобто навiть там з волi Всевишнього Милостивого та Милосердного є хоч якiсь свiтлi смуги у життi.
  Плюс ще по благодатi навiть останнiй грiшник отримує юне i здорове, досконале, м'язисте тiло чотирнадцятирiчного хлопчика. Що вже саме собою величезна Благодать! I Всевишнiй Бог - Милостивий i Милосердний вклав вiчнiсть у нашi серця. Тобто надiлив усiх, хто живе безсмертною душею. I це вже Благодать. Але недаремно Божий Син Iсус Христос говорив Бог - Це є Любов! Причому використовувався найвищий вираз любовi - грецькою мовою.
  I найголовнiше Спокута Жертва Iсуса Христа дала можливiсть врятуватися всiм без Виняткiв! Така Ось Сила Бога Сина. Вона допомогла всiм дати можливiсть рано чи пiзно прийти до Раю.
  Що теж очевидно не всiм подобалося. Ось справдi Гiтлера в Рай? Це здавалося багатьом диким. Хоча, наприклад, у Раю вже було багато завойовникiв давнiх часiв. Наприклад, Олександр Македонський теж не ангел... Скiльки кровi пролив i хотiв себе зарахувати до Бога. Ну i багато iнших. Чингiсхан вже дiйшов до пiльгового рiвня Ада-Чистилища, i має незабаром опинитися в Раю.
  А кровi вiн пролив якщо брати щодо чисельностi населення, то може й бiльше, нiж Гiтлер.
  Так що тут, зрозумiло, можна ще посперечатися. Але Чингiсхан таки звiряв дуже давно, а час лiкує. А злодiяння Гiтлера свiжiшими будуть, так само як i ще свiжiшi злочини Володимира Путiна. Але щодо останнього це особливий випадок, тим бiльше що росiйський диктатор навiть не хотiв каятися. А ось колишнiй фюрер Нiмеччини покаявся цiлком щиро i хотiв виправитися.
  Отже, до нього пiд час роботи в каменоломнi з'явився ангел. I виблискуючи сусальним золотом оголосив:
  - У волi Всевишнього милостивого та милосердного тобi належить виконати особливу мiсiю. Якщо ми переконаємося що ти став iншим, то на тебе чекає переведення на легший суворий рiвень Ада-Чистилища, а якщо нi то повернешся на посилений!
  Хлопчик-фюрер став навколiшки i вiдповiв:
  - Я готовий прийняти будь-яку волю Всевишнього Бога!
  Ангел заявив:
  - Тодi нехай будеш ти перемiщений! У особливий свiт створений Всевишнiм. Там ти маєш знайти перст Пресвятої Богородицi. А вiн у злi руки не дається! Зробиш це i твiй шлях до Раю стане коротшим!
  Адольф Гiтлер вiдповiв iз зiтханням:
  - Я у всьому покладаюся на Всевишнього - милостивого та милосердного!
  Херувiм кивнув:
  - Хай буде воля Всевишнього Бога!
  Хлопчик-фюрер вiдчув легкий поштовх наче його пiдхопило i понесло. I за мить Адольф опинився на галявинi. Вона була вкрита свiжою помаранчевою травою. Було трохи прохолоднiше, нiж у пекло. Босi ноги хлопчакiв рокiв чотирнадцяти вiдчули замiсть кам'янистого ґрунту каменоломень, м'якi рослини, i їм було блаженно. I взагалi природа навколо була така красива, i лiтали метелики з рiзнокольоровими крилами та срiблястi бабки. Iдилiя, а не свiт... I в небi свiтить сонечко, майже земне i з ним ще одне фiолетове та маленьке, але яскраве.
  Гiтлер-хлопчисько навiть iз захопленням проспiвав:
  Яскраво сонце свiтить,
  Щебече горобець...
  Добрим бути на бiлому свiтi,
  Веселiше!
  Справдi, фюрер змiнився. I йому самому було соромно за свої людоїдськi дiяння у минулому життi. Особливо переслiдування євреїв лише за те, що вони євреї. Одна справа боротися з партизанами - тут у всiх було рильцiв у гармату, а iнша справа вбивати лояльних до режиму людей лише за належнiсть до певної нацiональностi. I що тодi знайшло на фюрера? Як вiн став таким чудовиськом?
  Перед ним зненацька з'явився хлопчик у смiшнiй шапочцi, справжнiй гномик, i вiн спитав:
  - Ти бачиш великий грiшник?
  Гiтлер зiтхнув i вiдповiв:
  - Та на жаль великий!
  Хлопчик-гномик тодi прочiрикав:
  - Вiдгадай загадку! Готовий?
  Хлопчик-фюрер кивнув:
  - Спробую!
  Юний гномик знову прочiрикав:
  - Що в тебе є, але користуються цим iншi частiше за тебе!
  Адольф впевнено вiдповiв:
  - Моя слава! Хоча таку краще не мати!
  Хлопчик-гном засмiявся i вiдповiв:
  - В iнших це зазвичай є iм'я. Але ти матимеш славу, я бачу ти чоловiчок не простий!
  Хлопчик-фюрер заспiвав у вiдповiдь фразу з пiснi Висоцького:
  Товаришу Сталiн ви великий учений,
  У науцi Маркса знаєте ви толк...
  А я простий радянський ув'язнений,
  I мiй товариш брянський вовк!
  Юний гномик хихикнув i зазначив:
  - Браво ви з гумором! До речi, Сталiн знайоме iм'я. Де я його чув?
  Хлопчик Гiтлер не впевнено вiдповiв:
  - Я думаю, що це було пов'язано з вiйною!
  Гномiк впевнено кивнув:
  - Та правда! З великою вiйною на однiй iз людських планет. От скажи, ти любиш Бога?
  Хлопчик-фюрер впевнено вiдповiв:
  - Звiсно! Бог милостивий i милосердний!
  Хлопчик-гномик запитав:
  - Як ти думаєш, якби нiмцiв з'явився танк "Лев", це вплинуло б на кiнець вiйни?
  Хлопчик Гiтлер знизав плечима:
  - Iстотно немає... Даний танк важчий i дорожчий, нiж "Тигр"-2, однак у бронюваннi у нього тiльки лоб корпусу кращий. Що стосується гармати, то воно хоч i перевершує в калiбрi i разовiй шкодi 88-мiлiметрову гармату "Тигра"-2, зате поступається у скорострiльностi. Та й бiльший калiбр позначає менший запас пострiлiв.
  Юний громiк зазначив:
  - А ти розумний! Слухай, хочеш зробити добру справу?
  Хлопчик-фюрер енергiйно кивнув:
  - Дуже хочу!
  Хлопчик-гном шовкнув пальцями рук i в нього з'явилася в правiй долонi чарiвна паличка. Чудовий чарiвник вiдзначив:
  - Попереджаю може бути боляче!
  I махнув нею...
  Хлопчик-фюрер раптом опинився на холодi, а сам у одних плавках. Перед ним була картина - троє есесiвцiв йдуть ззаду. Два полiцаї спереду i ще два теж ззаду з батогами. А на мотузку дiвчинка рокiв з дванадцяти. Вона була лише в рванiй сукнi, i босонiж шльопала по снiгу. I її маленькi нiжки почервонiли вiд холоду. А шиї у дiвчинки бовталася дощечка на якiй написано - "Я партизанка".
  Гiтлер обурився кинувся їм на перерiз. Спина у дiвчинки була сполосована, двоє мерзенних полiцаїв шмагали нещасну дитину дротом.
  Хлопчик-фюрер перебiг перед нею, розмахуючи руками i кричав:
  - Не смiйте! Вiдпустiть дитину!
  Голий, м'язистий хлопчик в одних лише плавках, був засмаглим i стриженим наголо. Дещо здивувалися перед ним фашисти. Але потiм скинули пiстолет-кулемети i заклацали затворами. Гiтлер зрозумiв що зараз по ньому лупнуть, i проревiв нiмецькою:
  - Мiй батько генерал СС! Я наказують вiддати цю дiвчинку менi!
  Офiцер СС запитав:
  - А чому ти голенький?
  Гiтлер-хлопчик вiдповiв:
  - Тому що я гартуюся, як справжнiй арiєць!
  Хлопчик справдi був такий м'язистий i гарний з йоржиком свiтлого волосся i говорив доброю нiмецькою мовою. I тому фашисти йому повiрили. Передали кiнець мотузки, який був прив'язаний до шиї дiвчинки Гiтлеру. I хлопчик-фюрер повiв її далi.
  Босi нiжки залишали слiди, двi дитячi пари. Дiвчинка пiшла поряд iз ним. Її босi ступнi були червонi вiд холоду, наче лапки гусака. Хлопчику теж було неприємно, особливо пiсля вiчного лiта Ада. I вiн додав кроку, спитавши:
  - Ти не знаєш, у якiй хатi тебе приймуть?
  Дiвчинка-партизанка вiдповiла:
  - Я цього не можу сказати хлопчику. Вони бояться, що їх розстрiляють. А до найближчої партизанської бази, мабуть, не дiйти!
  Гiтлер-Хлопчик пискнув:
  - Сiдай менi на спину! Я тебе домчу!
  Дiвчинка вмостилася на м'язисту, жилисту спину гарного пiдлiтка. Гiтлер, який звикли до важкої роботи в каменоломнях в Аду-числистище, припустив пiдтюпцем. А дiвчинка керувала ним. Вказувала куди тiкати.
  М'язистий пiдлiток мчав немов жеребець. Хоча снiг i обпалював огрубiлi пiдошви хлопчика. Гiтлер вiдчував, що в нього наче гiмни в головi грають.
  Адже скiльки з його вини народу загинуло... Але ось попереду серед кучугур з'явилася прихована землянка - база партизнаського отриду. Там дiвчинка назвала пароль. I її разом iз Гiтлером пустили. На дiвчинку одразу ж накинули шубу. Хлопчику теж видали штани, гiмнастерку та чоботи.
  Але Гiтлер не встиг одягнутися. Вiн зненацька знову опинився у казковому лiсi в одних плавках.
  Хлопчик-гном вiдповiв iз усмiшкою:
  - Ну ти добрий! А тепер дай вiдповiдь - хто такий зовнi червоний, усерединi бiлий?
  Фюрер з усмiшкою вiдповiв:
  - Це редиска!
  Хлопчик-гном засмiявся i вiдповiв:
  - Здорово! Ну добре, а тепер на тебе чекає iнше випробування.
  I знову юний чародiй махнув чарiвною паличкою.
  Хлопчик-фюрер опинився у великому мiстi. На площi виносилися вироки та виконувались покарання.
  Щойно вивели гарну, засмаглу дiвчину, в однiй лише пов'язцi на стегнах. Вона була зi свiтлим волоссям i засмаглою шкiрою, а босi, витонченi нiжки ступали по помосту.
  Хлопчик-фюрер раптом вiдчув на собi тягар, i побачив, що у нього сумка в якiй мiшечок набитий чимось важким. Адольф вiдкрив його. I придав: золото.
  Глашатай оголосив:
  - Ця дiвчина, дочка патрицiя Зенобiя прийняла християнство i вiдмовилася вклонитися статуї iмператора. За це її пропонують зрадити продажу в рабство, i порцi в сто батогiв без жалостi!
  Суддя в рожевiй, шитiй золотому мантiї, спитав:
  - Чи готова ти зректися свого Бога i визнати божеством iмператора Нерона?
  Дiвчина заперечливо хитнула головою:
  - Нi!
  Суддя буркнув:
  - Тодi порiть! Якщо ж вона пiсля шмагання залишиться живою, то буде продана до публiчного будинку.
  Дiвчинi заломили руки та поволокли. Хлопчик Гiтлер скрикнув:
  - Нi! Якщо вона рабиня, я купую її!
  Суддя вигукнув:
  - Вона дуже гарна i коштує дорого! Якщо у тебе босий хлопчик такi грошi?
  Гiтлер витяг мiшок iз золотом i шпурнув його. Пiдбiг напiвголий хлопчик-раб i поставив мiшечок на ваги. Суддя задоволено вiдповiв:
  - Що ж цiна є достатньою! Вона твоя!
  Хлопчик Гiтлер зрадiв, але сухий голос суддi додав:
  - А тепер вона має отримати отриманi за вироком суду сотню батогiв. Оскiльки покупка зовсiм не скасовує судового вироку.
  I дiвчину знову схопили кати. Хлопчик-фюрер вигукнув:
  - Нi! Якщо я тепер її господар, то вiдповiдальнiсть за неї лежить тепер на менi. Я готовий взяти вiн провину рабинi!
  Суддя з усмiшкою вiдповiв:
  - Хай буде так! Займи її мiсце!
  Хлопчика-фюрера повели на помiст. Зовнi вiн був схожий на раба - м'язистий, жилистий, в одних лише плавках напiвголий i засмаглий. А хлопчакiв-рабiв сiкли часто. I ось його пiдвели до стовпа, закрiпили руки в ланцюгах, а босi ноги в кайданах. Кат запропонував затичку для рота, але хлопчик-фюрер рiшуче вiдкинув:
  - Я раб тiльки Бога, i терпiтиму!
  Кат був величезний за два метри на зрiст, дiстав iз ступи вимочений батiг, i з усього розмаху огрiв хлопчика, по голiй, м'язистiй спинi.
  Дихання Адольфа перехопило вiд болю, але вiн стиснув зуби, i важко дихаючи стримав крик. На нього знову впала батiг. I це було справдi боляче.
  Натовп схвально загув: щоб господар сам узяв вiдповiдальнiсть за рабиню не бувало. Хоча якщо подивитися яке гарне дiвчисько, а за неї вiдповiдальнiсть несе хлопчик рокiв чотирнадцяти, напiвногою, i так схожий на юного раба. I їм це було цiкаво.
  Засмагла, гладка шкiра на спинi у хлопця лопнула, i полилася кров. Адольф Гiтлер стиснув зуби. Його груди м'язистого пiдлiтка здригалися вiд болю. Удари йшли за ударами. Кат вкладався у повний розмах. Краплинки кровi та поту розлiталися в сторони. Свистiв батiг. Ось кат узяв у лапи в рукавичках iнший ще бiльш хльосткий. I бив ще сильнiше. Гiтлеру здавалося, що викидається йому на спину лава вулкана. Як це було жорстоко та боляче.
  Хлопчик-фюрер терпiв i стиснув зуби. Ось батiг обiгрiла хлопця i по босих п'ятах. I скрикнув вiн ще раз болю.
  Кат бив i лупив з усього розмаху, його дихання стало важким. I хлопчик вiдчував, як у нього мутитися свiдомiсть, i ось на останньому ударi, хлопчик-фюрер вiдключився. I знепритомнiв.
  Кат завдав ще кiлькох ударiв. I суддя вигукнув:
  - Сто!
  На хлопчика-фюрера, що знепритомнiв, вилили з вiдра крижаної води, i Адольф Гiтлер прийшов до тями.
  Пiсля чого кат звiльнив його з ланцюгiв, i хитаючись, закривавлений фюрер-пацан вирушив з помосту. I кивнув дiвчинцi-рабинi промовивши:
  - Я за тебе заплатив, може йти, куди хочеш!
  Дiвчина Зенобiя вiдповiла:
  - Я пiду за Iсусом i запрошую йти за мною!
  I ось знову Адольф Гiтлер знову на галявинi. I перед ним, як i ранiше, скакав хлопчик-гномик. Вiн крутився i тряс чарiвною паличкою.
  Ось тепер хлопчик-чарiвник знову махнув чарiвною паличкою. I виникла нова, альтернативна iсторiя.
  Граната не вибухнула - так буває. I ось дiвчинка потрапила до полону. Ну нiмцi її побили ще несильно, боялися прибити дитину.
  I вiдвезли Лару на допит. I став її допитувати гаупман СС Клюге.
  Вiн спитав у дiвчинки:
  - Ти не боїшся в полонi!
  Лара вiдважно вiдповiла:
  - Нi!
  Клюге буркнув:
  - Ти помреш i про тебе забудуть!
  Дiвчинка хоробро вiдповiла:
  - Може, про мене i забудуть. Але нас двiстi мiльйонiв i забути всiх неможливо!
  Клюге химерно посмiхнувся i запитав:
  - А болю ти не боїшся?
  Лара буркнула:
  - Найбiльший бiль бачити вас фашистiв на своїй землi!
  Гаупман гаркнув:
  - Я накажу тебе катувати!
  Дiвчинка-пiонерка крикнула:
  - Розмовляти з тобою - це вже катування!
  Клюге наказав:
  - Хай фрау Герда та Фрiда допитають її!
  До кiмнати ввiйшли двi жiнки. Герда була на вигляд зовсiм молода, свiтловолоса i вродлива досить росла i струнка дiвчина. А Фрiда старша, i бiльш важка, але теж висока.
  Вона посмiхнуся i вiдзначила:
  - Бiдолашна дiвчинко, що на тебе чекає!
  Герда облизнула губи, помiтила:
  - Вона руденька... А я блондинка - це гарне поєднання!
  Клюге зазначив:
  - Потрiбно дiзнатися, де знаходиться схованка зброї у партизанiв!
  Герда iронiчно посмiхнулася i запитала:
  - А вона це знає?
  Клюге кивнув:
  - Надiйна людина доповiла, що вона зв'язкова у партизанiв. I знає ще й явки в iнших селах i тих, хто на партизанiв працює!
  Фрiда вiдзначила з м'ясоїдною посмiшкою:
  - Ми нею займемося!
  Дiвчинку повели до спецiальної кiмнати для активного допиту. Вона бiльше нагадувала медичний кабiнет. Там були розвiшанi рiзних розмiрiв щипцi, шприци, ножики, скальпелi, клiзми та рiзноманiтнi iншi хiрургiчнi iнструменти.
  У крiслi сидiла досить миловидна дiвчина у бiлому халатi. Лара мимоволi подумала, що то медсестра. Але потiм їй справдi стало страшно. У цiєї руденької нiмецької красунi очi не те що злi, а якiсь голоднi. Немов у лисицi, що побачила жирну курочку.
  Хорошою росiйською мовою дiвчинка в бiлому халатi запитала:
  - Ну що моя навшпиньки, ти нам все розкажеш по-доброму, або нам доведеться тебе колоти товстою голкою!
  Лара мимоволi озирнулася. Збоку стояло крiсло зубного ворога зi свердлами i це зловiсно. А з iншого боку - гiнекологiчне крiсло.
  А ще й якась машина з електродами, якими пропускають струм.
  Та тут тортурна обладнана цiлком по-сучасному!
  Лара вiдчула унизу живота неприємний холодок. Їй стало по-справжньому страшно, адже бiль можуть професiйнi кати завдати страшного.
  Дiвчина в бiлому халатi посмiхнулася, нiби мило, але вiд цiєї усмiшки стало страшно, i сказала:
  - Давайте розвиньте її! Заодно перевiримо, чи не ховає вона щось у своїх чобiтках.
  Чоботи у Лари були гарнi та новi. До цього вона ходила чи босонiж до самого снiгу. А потiм одягала дуже грубi та незручнi черевики. Але їй за особливi заслуги вручили орден iз Великої землi та хутрянi чобiтки. I треба було в них потрапити в полон.
  Оскiльки дiвчинка не поспiшала знiмати їх сама, Фрiда та Герда повалили юну партизанку i досить грубо зiрвали чоботи. Потiм, вже акуратнiше, щоб не порвати стягнули i чорнi панчохи.
  Лара виявилася босою. На нiй була тiльки сукня, тож шубу вже забрали нiмцi, при затриманнi. Вони її грубо обмацали i зiрвали ще светр. Але командир заборонив їм знiмати чобiтки та роздягати далi.
  Тепер же дiвчина мала щось витончене.
  Дiвчина у бiлому халатi вiдзначила:
  - У тебе гарнi нiжки. Вони дуже витонченi.
  Вона пiдвелася i пiдiйшла до Лари. I провела пальцем по голiй пiдошвi, промовивши:
  - Проте ступня груба та мозолиста, ти багато ходила босонiж?
  Лара кивнула:
  - До середини жовтня. Потiм пiшов снiг, i стало занадто палити п'яти бiлим пухом!
  Герда з усмiшкою вiдповiла:
  - Я теж люблю ходити босонiж. Так i спритнiше, i можна пiдкрадатися непомiтно. А коли ступнi грубiють, то холод не вiдчувається.
  Дiвчина в бiлому халатi запропонувала:
  - Може, поставити її босi, милi нiжки на електричну плитку. I ввiмкнувши струм добре нагрiти?
  Герда з усмiшкою кивнула:
  - Та це, звичайно ж, боляче! Але в цьому випадку може спекотне i пiдгорiти!
  Медсестра хихикнула i вiдзначила:
  - Можна оливковою олiєю помазати, i тодi буде ще болючiше, i разом з тим не покалiчить. I тортури, ще не раз повторимо!
  Фрiда пiдтвердила:
  - Давайте! Вона так заговорить!
  Герда з посмiшкою спитала дiвчинку Лару:
  - Ти нам розкажеш, хто ще лишається в пiдпiллi. Де партизанський схов у лiсi, з ким ти в селах i мiстi пiдтримуєш зв'язок? Чи менi продовжити тебе катувати?
  Дiвчина в бiлому халатi поправила:
  - Не тобi, а нам катувати!
  Лара смертельно зблiдла. Вона згадала, як вона випадково доторкнувшись, обпалювалася об розпечену плиту, i в неї пiсля цього надувались на пальчиках пухирi i вони довго й болiсно нили. Але це був дотик на дуже короткий час. А тепер їй тривiально вiзьмуть i припалять усi пiдошву i це буде i довго i неймовiрно боляче.
  Фрiда, пихкаючи, пiднесла двi невеликi плитки з проводами. Вони були виконанi так, щоб у них було зручнiше закрiплювати дитячi нiжки дiвчинки.
  А Герда пiшла до шафки. Витягла звiдти тюбик з олiєю та вазелiном, який мав дозволити уникнути великих опiкiв та пухирiв.
  I гарна, нiмецька дiвчина-блондинка почала мазати огрубiлi вiд довгої ходьби босонiж пiдошви Лари.
  Фрiда помiтила з усмiшкою хижачки:
  - Ех, бiднi нещаснi дiвчатка нiжки. Вони ще милi, маленькi, дитячi, босi та беззахиснi. Наскiльки болiснi тортури на них чекають.
  Герда перестала змащувати ступнi дiвчинки-партизанки. I їх вставили в рознiмання, i закрiпили намертво. Зафiксували дроти, вставили у розетки вилку.
  Пiсля дiвчина в бiлому халатi спитала Лару:
  - Говоритимеш?
  Дiвчинка вiдважно вiдповiла, хоча її голос тремтiв вiд страху:
  - Нi!
  Герда помiтила:
  - Коли смажать п'яти на електроплитi, це дуже боляче!
  Лара зблiдла, здригнулася i вiдповiла:
  - Я це знаю! Але все одно нiчого не скажу!
  Дiвчина в бiлому халатi повернула перемикач, i плитка трохи заскрипiла, ставши нагрiватися.
  Поки що, повiльно, i це вiдчувало не вiдразу.
  Герда запитала:
  - З ким ти пiдтримувала зв'язок у мiстi?
  Лара зiтхнувши вiдповiла:
  - Не скажу!
  Фрiда запропонувала:
  - Може, бути її краще вiдшмагати дротом, причому колючим!
  Герда запропонувала:
  - А ще краще розпеченою!
  Дiвчина в бiлому халатi заперечила:
  - Нi! Ларису Мiхейко слiд допитати за всiма пунктами, акуратно як ксьондз на сповiдi.
  Фрiда посмiхнулася i запропонувала:
  - А як щодо струму?
  Дiвчина з рудим волоссям впевнено вiдповiла:
  - Йде й до цього.
  Босi п'яти у Лари почали припiкати. Дiвчинка засмикалася. Але її нiжки були закрiпленi у спецiальних затискачах катувань дуже мiцно. I вона важко зiтхнула, i стиснула зуби, щоб стримати стогiн.
  Дiвчина в бiлому халатi запитала:
  - Може, розкажеш?
  Лара струснула своєю рудою головою i прохрипiла:
  - Нi, не скажу!
  Герда запропонувала:
  - Зламаємо їй реберця!
  Медсестра-кат повернула регулятор потужностi плитки. Стало палити босi ступнi Лари ще сильнiше. Дiвчинка-партизанка застогнала, але одразу прикусила губу. Її блiде личко вкрилося потiм, було видно наскiльки дiвчинi боляче i надзвичайно болiсне.
  Фрiда помiтила:
  - Вперта партизанка!
  Медсестра кивнула:
  - Звiсно! Але ж ми й не таких ламали! Якщо треба, то ми можемо взяти i їй ще й зуби свердлити!
  Лара здригнулася i зблiдла ще дужче. Та це безжальнi кати.
  А босi нiжки дiвчинки смажилися та припiкалися. I це дуже болiсно.
  . РОЗДIЛ No 10.
  Петько, працював на пару зi своїм батьком Ваською. Вона хлопчик саджали квiти. Та ще є на вбраному рiвнi чотири години трудотерапiї, але вихiдних уже три з половиною днi на тиждень. Тобто днi коли тiльки одне навчання та молитва. Ангели-в'язницi дуже симпатичнi дiвчата дивляться за хлопцями-грiшниками. Щоб вони не билися. Перш нiж приступити до роботи, дiти-в'язнi промовили молитву, але вже стоячи, не стаючи на колiна. Це вже хороший рiвень, де повно розваг i набагато частiше влаштовуються екскурсiї в Рай.
  Оскiльки в Аду-Чистилищi жарко, то бiльшiсть хлопчикiв волiє бути в шортах i босонiж. Вони такi засмаглi наче iндуси чи араби, але волосся свiтле. На зодягненому рiвнi можна стрижку собi робити i довше.
  I пiд час роботи можна розмовляти - адже це не концтабiр.
  Васька з усмiшкою помiтив:
  - Я не встиг пожити на пенсiї. Досить-таки рано помер. Але тут так здорово, одразу ж душа звiльнившись вiд тiла, вiдчула таку легкiсть. А потiм ти здоровий, гарний пiдлiток - то це здорово!
  Петько кивнув тупнув босою ногою, пiдлiтка рокiв чотирнадцяти:
  - Та це здорово юне тiло. Пекло чи скорiше чистилище дуже сильно нагадує дитячий, спортивний табiр. Якщо не рахувати трудотерапiї, то тут все здорово. I навчання цiкаве! Стiльки багато цiкавого впiзнали!
  I молодi в'язнi взяли з ентузiазмом заспiвали:
  Променисто, що ти створив,
  Благодать на людський рiд пролилася!
  Це ти Бог святий подарував,
  Душу, радiсть серцеву ласку!
  
  Люцифер, звернувши нас до Содому,
  Породження грiха та гординi!
  Пiдняв меч на священний Господнiй престол,
  I вирiшив, що тепер вiн всесильний!
  
  Приспiв.
  Боже мiй, до чого ти прекрасний i чистий,
  Вiрю я, що твоя правота нескiнченна!
  Ти вiддав на хрестi своє славне життя,
  А тепер у моєму серцi гiркота будеш вiчно!
  
  Ти Господь краса, радiсть, мир та любов,
  Втiлення безмежного, яскравого свiтла!
  Ти пролив на хрестi дорогоцiнну кров,
  Врятована безмежною жертвою планета!
  
  Зло вирує у бунтiвних серцях,
  Сатана рве людський рiд пазурами!
  Але повалена смерть буде на порох,
  А Господь назавжди буде з нами!
  
  Диявол вiв проти Господа Бога вiйну.
  Ворог бився жорстоко, пiдступно!
  Але любов'ю Христос розтрощив сатану,
  На хрестi довiвши свою правду!
  
  Ми повиннi брати злитися в єдиний потiк,
  Серце розум i почуття до Iсуса скерувати!
  Щоб Боже Великий спастися нам допомiг,
  I навiки вiкiв Господа славитимемо!
  
  Щоб душа назавжди знайшла свiй спокiй,
  Треба у жнивi Господнiй усiм свiтом трудитися!
  I на вiки Всевишнiй ми будемо з тобою,
  Я хочу все сильнiше i стараннiше молитися!
  
  Буде вiчно, що ти створив,
  Нескiнченний i мудрий владика всесвiту!
  Ти потоками життя мене осяяв,
  I я вiрю, що наше кохання буде вiрним!
  Дiти-в'язнi заспiвали, та це виглядало так зворушливо та чудово. Буквально душа напоєна медом.
  Ввiмкнувся величезний екран i юним грiшникам почали показувати кiно. Так вiдбувалася якась цiкава дiя.
  Олена, дочка Сварог - Бога-Творця неба i землi, i главу ратної справи, змахнула мечами, промовивши:
  - Це бридко якщо руку,
  Пiднiмає брат на брата...
  Замочiть хвору суку,
  I чекiста супостата!
  I її мечi вдарили по оркгвардiйцiв. Тi натрапили наче на прозору стiну i застигли. Їхнi кийки стали обростати бутонами.
  Зоя теж змахнула мечем i заспiвала:
  Думки дитини чеснi,
  Свiтло довести до пуття...
  Хоч нашi дiти чеснi,
  У зло їх залучив Сатана!
  I ось омоновцi, оркгвардiйцi, i полiцейськi, стали перетворюватися на квiтучi та яскравi бутони тюльпанiв та фiалок.
  Змахнула мечами i Вiкторiя - дочка Чорного Бога. I її клинок мав чарiвну силу. I воїни злочинного режиму Бутiна зверталися тривiально до кактусiв.
  А ось i Надiя теж замахала мечами. I її мечi просто ударної та смертельної могутностi. З них посипалися блискавки. Вона є реально донькою Перуна - нещадна, яскрава i добра одночасно.
  Воїни Бутiна перетворювалися на очах на палаючi свiчки.
  I Надiя заспiвала, вискалив зубки:
  - Боги мудро кажуть,
  Твори пацан добро...
  Буде класний результат,
  Адже Нам не байдуже!
  Частина оркмонiвцiв та спецназiвцiв переживала казковi перетворення. Iншi окрили iстеричний вогонь з автоматiв. Але дiвчата босими пальчиками нiжок кинули потiк магiчної плазми. I тi звернулися до щитiв. Потрапляючи в прозору поверхню кулi вiдлiтали, перетворюючись на льодяники та солодкi цукерки.
  Олена, яку називали премудра, теж клацнула босими пальчиками нiжок. Ще одна шеренга "опричникiв", взяла i застигла, перетворюючись дерева, вкритi зеленим листям.
  Пiсля чого дiвчина-богиня проворкувала:
  - За Вiтчизну нашу матiр,
  Будемо злих людей шматувати!
  Вiкторiя теж взяла i босими пальчиками нiжок махнула, i польотi в полiцейськi сили цукерки та льодяники. Вони встромлялися в шеренги, i перетворювали супостата на бур'ян.
  Дочка Чорного Бога, зрозумiло, силою колосальної має.
  I якщо вже дасть блискавку, то вона супостата спалить, немов вiн промокашка.
  А з рубiнового соска Вiкторiї якраз i довбало блискавкою.
  Зоя - ця дочка Бiлого Бога, теж босими пальчиками нiжок,
  посилала вбивчi подарунками смертi. I цукерки потрапляючи в
  Оркгвардiю перетворювали солдатiв на красивi квiти, i яскравi ягоди на чагарниках.
  Зоя взяла i заспiвала:
  - Розквiтаю яблунi та грушi,
  Слово золотом стелиться поля.
  I лiтають над Землею грушi,
  Буде у славi щедра Земля!
  I теж її малиновi соски як довбануть, тiльки цього разу блискавки, куди м'якшi, i стелять нiби лиже язиком корова. Перетворюючи ворогiв на щось чудове i пахнуче, вишуканим ароматом.
  Надiя теж босi пальчики нiжок застосовує iз великим ефектом.
  I ось знову шеренга виявилася палаючою по її ударом.
  А вже якщо дочка Перуна вiзьме i їх полуничним соском грудей довбає.
  Це погодьтеся щось реально страшне. Що спричиняє просто шок.
  I блискавки огорнули полiцiю i оркгвардiю немов кокон метелика.
  Зрозумiло, i Олена застосувала свої червонi соски. Якi довбали,
  i всi буквально прали на порошок.
  Олена взяла та заспiвала:
  - Дiвчисько була нещодавно рабиня,
  А зараз просто крута богиня!
  I дiвчата всi чотири разом як свиснуть. I на численнi,
  полiцейськi пiдроздiли посипалися непритомнi ворони.
  Вони свої гострими дзьобами пробивали голови оркгвардiйцям та оркмонiвцям.
  Дiвчата - це супер. Але на них намагаються наїхати машини БТР.
  Вiкторiя як дасть зi своїх рубiнових соскiв по ворога, i ось бойовi єдини стали моментально iржавiти i розсипатися.
  А коли врiзала Надiя зi своїх полуничних соскiв, то БТР стали,
  горiти i плавитися разом та екiпажами.
  Полiцейськi, що сидiли за кермом, вискакували, вони буквально обвугливались.
  Зоя дочка доброго Бiлого Бога, помiтила:
  - Це надто жорсткого!
  I рожевi бутончики соскiв випустили м'якiшi та барвистiшi блискавки.
  I машини БТР стали перетворюватися на апетитнi торти з кремом.
  I, зрозумiло, прикрашенi солодкими бутонами чудових квiтiв.
  Виглядало подiбне надзвичайно красиво i багато.
  Олена, зрозумiло, теж пiддала, за ворогом, за допомогою,
  соскiв грудей червоного кольору. I бетеери стали звертатися в уламки металу
  i якийсь мотлох.
  Олена проспiвала:
  - Хто винищує свiй народ,
  Моральний той негiдник-виродок!
  Вiкторiя з цим охоче погодилася i знову пiддала блискавками.
  Коли такi пишнi, високi, засмаглi груди викидають, подiбнi
  каскади знищення, то це вражає.
  Вiкторiя взяла та проворкувала:
  - Вiдчиняй ворота - армiя бацил,
  Чорти вилазять iз сирих могил!
  Зоя дотепно зазначила, скелячи зубки, якi сяють наче перлини.
  I вона вiдзначила, пiдморгуючи:
  - За Київську Русь!
  I знову сосками як вiзьме i довбає. I зробить це дуже точно.
  I перетворить на щось прекрасне чи апетитне масу ворогiв.
  Вiкторiя зазначила:
  - А торти в тебе нiчого!
  Зоя згiдно кивнула:
  - Звичайно супер!
  З неба намагаються атакувати дiвчаток гелiкоптери. Вони виробляють реактивнi ракети. Тим мчати на войовниць.
  Але з червоних наче маки соскiв грудей красунь вилiтають пульсари.
  I вiдразу ж ракети перетворюються на апетитнi кулiнарнi вироби,
  а також батони ковбаси.
  I це все виглядає так красиво та багато.
  Олена з посмiшкою проспiвала, скелячи зубки i пiдморгуючи:
  - За смакота пiднiмемо келихи!
  I ось всi чотири дiвчата взяли i з червоних соскiв грудей, послали,
  Магiчний цунамi плазми. I гелiкоптери просто в польотi стали перетворюватися на щось.
  Тi, що потрапили пiд блискавки Зоя були апетитними кулiнарними або м'ясними виробами.
  Блискавки Надiї викликали пожежу, адже вона дочка Перуна.
  Августина дочка Чорного Бога звертала все в попiл, без вогню та в потерть.
  Олена справи з вертольотiв невиннi комбайни та автомобiлi. Теж кориснi у господарствi.
  Блискавки з рубiнових соскiв дiвчат обернули бойовi машини - повнiстю знешкодивши їх.
  Потiм красунi знову перенеслися на полiцiю. Давай їх перетворювати
  в саме рiзне i до смаку.
  Зоя дотепно промовила:
  - Ми робимо добро!
  Насправдi були полiцейськi, а з'явилося морозиво,
  у шоколадi. Причому пачки буквально у людський зрiст.
  Звiсно, дiтей такi порцiї потiшили. Вистачило б однiєї на сто
  людина.
  Вiкторiя звичайно просто руйнувала тiла бiйцiв оркгвардiї.
  Вона дiвчина, що дочка Чорного Бога.
  Проти якої нiкому не встояти.
  I в руйнуваннi та знищеннi їй немає рiвних.
  Руда войовниця взяла i заспiвала:
  Навiщо у всесвiтi iснує зло,
  Бо людям теж потрiбен вибiр...
  Коли ж людинi все одно,
  Ризикує вiн опинитися на дибi!
  Зоя зазначила, вискакувавши пику в посмiшцi:
  - Вибiр - це добре, але творити добро ще краще!
  I дiвчата знову дали блискавками за вiдповiдними загонами спецназу.
  Олена дотепно помiтила, бачачи всiх перетворення:
  - Вони єством, а ми чаклунством!
  Вiкторiя знову послала з рубiнових соском блискавки i заспiвала:
  - Дуби-чаклуни, щось шепочуть у туманi,
  З ворiт, що скосили, чиїсь тiнi встають...
  Не губiть людей у боротьбi злi оркiяни,
  Нехай отримає агресор - Бутин повний капут!
  Олена агресивно вiдповiла:
  Бутин-людожер своє отримає,
  Буде, як павук, горiти у вогнi...
  У пекло президента мучити,
  Нема чого вести як Сатанi!
  Вiкторiя охоче пiдтвердила:
  - Ох i отримає!
  I воїни хором заспiвали:
  - Люди гинуть за Чека, за Чека,
  Люди гинуть за Чека, Чека!
  Сила дуру велика, велика!
  Сила дуру велика, велика!
  I знову з їхнiх грудей вилiтають вбивчу силу i колосальну руйнiвну силу блискавки.
  Або творчої сили, як у Зої.
  Надiя, спалюючи бiйцiв, взяла i заспiвала:
  -I в кожнiй ментiвськiй палицi,
  Я Бутiна бачу усмiшку...
  Його порожнiх очей дурних погляд,
  Орксiї кошмарний захiд сонця!
  Воїтельки - це те, що все змiнює та веде у новiй якостi.
  Ось вони взяли та перевтiлили всi вертольоти та машини БТР. Це було дуже круто. I вiд технiки якої мали у великих кiлькостях вiйська президента Бутiна в кращому разi залишилися торти, цукерки, шоколадки, торти.
  Олена Премудра - дочка Сварога частина технiки переробила у що мирне та корисне. У тому числi й самокати, або мотоцикли, велосипеди та iнше.
  Ось це дiвчата. Їхня сила здається непорiвнянною.
  А пiхота полiцейська та ОМОН iз оркгвардiєю бачачи долю колег почав розбiгатися.
  Ось це справдi виявився бiй.
  Олена взяла та заспiвала:
  Є у людства, технiка залiзна,
  Безумовно потрiбна i корисна.
  Але дiвчата босi, Роду поклоняються,
  I своїми косами, люто борються!
  Втiм, войовницi бачили, що битва ще не закiнчена. З неба їх спробували атакувати штурмовики. Вони злетiли над Москвою i помчали на четвiрку.
  Але дiвчата очевидно напоготовi. Коли в красунь полетiли ракети, вони магiчною плазмою довбали з червоних соском грудей. Прямо в польотi ракети почали звертатися до величезних з яскравою обгорткою цукерок. I тi буквально блищали.
  Потiм одна велика цукерка розпадалася на тисячу дрiбних. I вони посипалися на брукiвку, мов дощ.
  Потiм Надiя взяла i довбала за допомогою своїх полуничних соскiв.
  Вдарили блискавки в штурмовик, i обплутали його вогненним павутинням. I той буквально згорiв, наче паперовий лiтачок.
  Вiкторiя теж блискавками лупнула, з рубiнових соскiв. I орксiйськi штурмовики буквально розсипалися у потерть.
  Дочка Чорного Бога заспiвала:
  Надiя, наш компас земний,
  Удача нагорода за смiливiсть...
  А пiснi досить однiєї,
  Щоб тiльки про Родi в нiй спiвалося!
  У слов'ян був Єдиний, Головний, Всемогутнiй i Всевишнiй Бог - Рiд! Вiн є Початок i Початкiвець Усього!
  Саме Рiд породив: Сварога, Чорнобога, Бiлобога та Перуна. А також нескiнченне кохання Ладу.
  Рiд - це Творець Всесвiту. Однак i його Сини: Сварог, Бiлобог, Чорнобог, Перун та дочка Лада - творили всесвiт разом iз Всемогутнiм Батьком Родом.
  Так що всесвiт i планета Земля працю колективна. Коли, була на мiсцi сучасної Росiї та Київської Русi - Гiперборея. У нiй жили предки слов'ян, якi поклонялися росiйським Богам-демiургам. I таке це щасливе мiсце було. Люди не знали лиха. Вони не хворiли, не старiли, не страждали.
  I навiть лiтали до iнших планет, i не лише Сонячної Системи. Але варто було росiйським людям вiдвернутися вiд своїх Богiв, на користь прийшлих i посипалися на Русь незлiченнi бiди. Включно з монголо-татарським ярмо. I стали люди старiти i хворiти, i воювати, i брехати, i красти.
  Таке нещастя прийшло на Русь, коли люди кинули росiйських Богiв-демiургiв, що стiльки зробили для них. Настала феодальна роздробленiсть та братовбивчi вiйни. А потiм i криваве монголо-татарське ярмо. I найголовнiше в Русь прийшла старiсть i хвороби, а за правлiння Росiйських Богiв панувала вiчна юнiсть. I щастям були сповненi будинки та мiста.
  Олена взяла i з яскраво-червоних соскiв грудей рушила вогняними пульсарами. I тi збили одразу дюжину вертольотiв, що поспiшали з Оркмосков'я. Змусивши горiти вертушки.
  Воїтелька з блакитним волоссям, проворкувала:
  - За Київську Русь -
  Бiйся i не лякайся!
  Зоя теж взяла i з малинових соскiв грудей пiддала блискавками. Гiперзвукова ракета, що летить у дiвчаток, заплутала в вогняному павутиннi i припинилася у величезну, шоколадну цукерку.
  Зоя - це Дочка Бiлого Бога та втiлення добра. У нiй стiльки юностi й удалинi, i дотику звертають зброю в солодощi. А танки перетворюються на апетитнi торти.
  Вiкторiя помiтила це i проворкувала:
  - Давай краще ти ... У мене руйнацiя, i щось виходить негативне!
  Зоя з усмiшкою i виблискуючи перлинними зубками, впевнено вiдповiла:
  - Добро є у всiх! Ось ви, завдаючи удару по противнику, думайте про щось хороше. I штурмовики перетворяться на смачне та апетитне частування.
  Надiя, посмiхаючись i скелячи зубки, вiдповiла:
  - I в буфетi дiвчиною вiдкритою,
  Ангел заспокоїв - не бiйся...
  Ти з таким чудовим апетитом,
  Враз проковтнеш усiх його коней!
  I заявила вже серйознiше:
  - Що ж хай буде позитивне мислення! За добро та свiтло!
  Пiсля чого довбала кляксами магiчної плазми з полуничних соскiв, i тi перетворили танки та БМП на дуже гарнi шоколаднi зi свiчками торти. А бiйцi з Оркгварiї стали дуже гарними квiтами, причому кольори бутонiв рiзноманiтнi i навiть яскравi.
  А ось черговий штурмовик уже вiд магiчної плями випущеного з рубiнового соска Вiкторiї перетворився на величезний батон ковбаси з олiєю. Вiд такого презенту навiть слинки течуть.
  Руда мегера дотепно вiдзначила:
  - Були ранiше ви як пси,
  На людей орлом кидаючись...
  А в батонi ковбаси,
  Поїмо i в тому не каяючись!
  Олена клацнула босонiж пальчиками нiжок, теж випустила потiк магiчної енергiї. I черговий лiтак перетворився на величезну, смажену iндичку на соус i з ананасами. Ось це смакота. I як гримнеться, розбризкуючи жирок. I такi апетитнi запахи.
  Олена прочирикала, скелячи зубки:
  - Я не жалюгiдна комашка,
  А крута мультяшка!
  Зоя кивнула i голою п'ятою вiдправила потiк енергiї i заспiвала, скелячи свої перлиннi зубки:
  - Мульти-пультi, чудова країна,
  Стiльки дарує радостi вона!
  У нiй таке можна побачити.
  Що не в казцi сказати,
  Не пером описати!
  Вiкторiя з цим погодилася, i викидаючи магiю сосками: перетворила пiдходящих з пiдкрiпленнями солдатiв на пачки з шоколадним морозивом, покритим кокосами, i чимось надзвичайно смачним. А танки перетворювалися на величезнi тiстечка.
  Руда войовничка i дочка Чорного Бога вимовила:
  - Тендiтна квiтка пелюсток,
  Якщо його зiрвано давно...
  Хоч свiт навколо i жорстокий -
  Хочеться робити добро!
  Надiя згiдно кивнула:
  - Чорнобог - це Син Рода, i якщо є свiтло, то має бути й темрява! I якщо є бiле, мабуть i чорне!
  I дiвчина знову запустила щось дуже яскраве. I такi знову смачнi речi почали з'являтись.
  Та продовольства тут цiлий магазин. Цiлий м'ясний салат буквально з неба полився. I було так смачно та весело. I народу Оркскви стала справжня обжиралiвка. А якась ще пiдлива. А ось завдяки магiї Вiкторiї, вже за допомогою спокусливих, босих нiжок з'явилися шашлики в кетчупi та iншi ласощi. I тут таке соковите м'ясо. А якщо ще й армiї диктатора Бутiна стати пляшками з вином, шампанським, коньяком та пивом? Адже це теж улюбленi продукти для народу. I при цьому такi смачнi.
  А м'ясо ще є i у виглядi вiдбивних, у шоколадному соусi.
  I чого тут тiльки нема. А морозиво рiзних сортiв.
  А полуниця та динi в медi. Ось дiвчата своїми босими нiжками та червоними сосками перетворюють вiйська жорстокого диктатора, який захопив владу в Орксiї на найсмачнiшi та найапетитнiшi речi. Ось зокрема у фужери iз чистого золота з чорною та червоною iкрою. А ще й на осетри стали перетворюватися великi лiтаки транспортної авiацiї, причому з чудовим гарнiром iз персикiв, апельсинiв, бананiв, манго та iнших екзотичних фруктiв.
  Ось яке тут все апетитне, ситне, смачне. I з дуже приємним та привабливим запахом.
  I дорослi, i дiти збiгалися та хапали смачнi та апетитнi речi. Хлопчики та дiвчатка забрудненi кремом, шоколадом, бiсквiтом, i безлiччю всього iншого. I все було таке неповторно смачне та чудове.
  А ось торт "Наполеон" гiгантських розмiрiв на який перетворилася бойова машина пiхоти - просто смак. I дiти очевидно у захватi. А якi у них милi мордочки, коли блищать вiд крему, шоколаду, пастили, згущеного молока. I лунають смiшки.
  Олена з радiстю заспiвала, i її подруги разом пiдхопили;
  Дитинство - це я i ти
  I войовницi тупнули босими, точеними нiжками пiднiмаючи хвилю цунамi.
  Дитинство, дитинство,
  Дитинство - це свiтло та радiсть,
  Це - пiснi, це - дружба та мрiї.
  Дитинство, дитинство,
  Дитинство - це фарби веселка,
  Дитинство, дитинство, дитинство - це я i ти!
  I красунi знову спiвали.
  Приспiв:
  Усi люди на великiй планетi
  Повиннi завжди дружити.
  Повиннi завжди смiятися дiти
  I у мирному свiтi жити!
  Повиннi смiятися дiти,
  Повиннi смiятися дiти,
  Повиннi смiятися дiти
  I у мирному свiтi жити!
  I у мирному свiтi жити!
  Яскраво, яскраво
  Нехай палають лише свiтанки,
  Вночi зоряний нехай спокiйно сплять поля...
  Дитинство, дитинство
  Добротою не дарма зiгрiто,
  Дитинство, дитинство - завтрашнiй твiй день, Земле!
  I знову дiвчата заводилися все сильнiше.
  Приспiв.
  
  Дитинство, дитинство,
  Дитинство - це лiтнiй вiтер,
  Вiтрило неба i кришталевий дзвiн зими.
  Дитинство, дитинство,
  Дитинство - це означає дiти,
  Дiти, дiти, дiти - це означає ми!
  . РОЗДIЛ No 11.
  Лара спробувала вiдволiктися думками про щось приємне. Ось, наприклад, у романi Спартак був хлопчик Гета. Вiн народився рабом, а був сином вiльного громадянина Риму Петронiя. Але останнiй заборгував надто великi грошi Крассу. I його дружину Родопею та Гету, i сестру Сару продали в рабство.
  З хлопчика рокiв дванадцяти зняли тунiку, штани та сандалiї. Залишили тiльки пов'язку на стегнах, i так напiвголого i босого прикували до жерди i разом з матiр'ю i сестрою повели на невiльничого торгу. Представницi прекрасної статi також залишилися без сандаль, а з одягу вони лише рванi, рабськi дуже короткi тунiки.
  Тож довелося представникам родини знатного патрицiя та воїна, тупотiти босонiж.
  А дорога кам'яниста i ще нагрiта вдень на лагiдному сонцi Iталiї. I довелося Гете, вперше випробувати на собi, що означає бути рабом.
  Але якщо ще хлопчаки навiть знатних сiмей часто бiгають босонiж, хоча б тому, що так приємнiше та зручнiше, нiж у сандалях, особливо у спеку, то дiвчинцi та жiнцi було ще гiрше.
  I як болiсно кам'янистою дорогою ходити босонiж, i наскiльки це принижує i морально, i фiзично.
  Гета йшов i спiвав:
  Хто був у темрявi рабства, вiзьми меч,
  Честь та свобода у тебе в руках!
  Нехай б'є ключем вiдвага - поклик у кровi,
  Забудь сумнiви, низький пiдлий страх!
  
  Не будь рабом, приниженим у пилу,
  Орлом могутнiм, прямуючи у височiнь!
  Богiв у кривавiй битвi поклич,
  За волю до свiтла до кiнця борись!
  
  I нехай не здригнеться воїна клинок,
  Поранений боєць упав зi стоном!
  Нехай вiчнiсть спить, горить у пiтьмi вiнок,
  Привiт iз небес могутнiм грiзним громом!
  
  Так, славиться могутнiй наш Спартак,
  Король меча та повнозвучної лiри...
  Отримає ворог удар ногою в п'ятак,
  Щоб стати великим Господа кумиром!
  
  Раби б'ються, лють не танучи,
  Хочуть вони покiнчити зi свавiллям...
  Вiдкрили рахунок, бiжить, на жаль, пеня,
  I можна рушити по макiвцi колом!
  
  Рабi, на колiна ти не ставай,
  Не будь невiльник у цiй лайцi слабким...
  В атаку витязь яро попрямуєш,
  Ми зламаємо ворога одним ударом!
  
  Спартак великий, доблесний боєць,
  Пiдняв рабiв вiн проти злого ярма...
  Нi, не прийде величi кiнець,
  Свободи стануть нескiнченнi митi!
  
  Раби повстануть, вiрю, переможуть,
  Доб'ються у боротьбi вiрнi успiхiв...
  Нехай хорошим буде результат,
  Нехай буде багато доблестi та смiху!
  
  Прийде епоха, панує прогрес,
  У нiй немає рабства та iнших страждань.
  Для нас Юпiтер Бог богiв воскрес,
  Щоб пiдняти вище свiтобудову!
  
  Нехай славляться когорти Спартака,
  Що розтрощили легiони Риму...
  Нехай буде наша слава на вiки,
  Ми воїни у боях непереможнi!
  
  Хай буде час, щастя стане всiм,
  Розкриють вогнянi прапори...
  Не стане у свiтобудовi проблем,
  Вiльним стане раб непокiрним!
  Тут Гета зловив себе на думцi, що вiн спiває, наче бунтiвний раб. Адже Спартак - це ворог Риму. А вiн хлопчик хiба не римлянин?
  Щоправда, тепер вiн лише раб. I коли приведуть на торг, перед аукцiоном коваль i йому та його матерi з сестрою поставить тавро.
  Хлопчик вiдчував бiль у своїх збитих пiдошвах, але мужньо терпiв. А ось його мама i донька стали стогнати, i накульгувати. Велике борошно ось так без взуття крокувати дорогою.
  У їхнiй колонi були лише жiнки та дiти. I все зрозумiло босонiж. Тiльки вони вже не перший рiк у рабствi, i їхнi ступнi огрубiлi та загартованi. Тож їм легше.
  Взагалi, звичайно при м'якому та нiжному, сонячному клiматi Iталiї, без взуття ходити швидше приємно, нiж болiсно. Але в знатних сiм'ях навiть дiти без сандаль ходити соромляться. Так як начебто ти бiдняк, раз на взуття грошей у тебе немає.
  Хоча, звичайно ж, дiти, цiлком здатнi бiгати сяючи голими, маленькими п'ятами, тiльки тому, що теплий гравiй або трава так приємно лоскоче пiдошви.
  Жiнка теж заради зручностi, сандалi все ж таки можуть натерти ноги, теж часто ходять без взуття. I у них ноги особливо в юностi гарнi, витонченi, спокушають чоловiкiв.
  Дуже цiкаво дiтям було пробiгтися й по колкою поверхнi. Коли пiдошви загрубiлi, то це радше приємно, нiж боляче.
  Взимку в Iталiї холоднувато, але снiг буває рiдко та швидко тане. Так що дiти i жiнки раби, часом босонiж тупотять цiлий рiк. У Сицилiї взагалi майже не вiдчувається зима, можна насолоджуватися босоногим раєм.
  Хоча, звичайно ж, не всi вважають, що голi пiдошви про гострi камiнцi - це кайф.
  Але дiтям таке подобається. I навiть дiвчинка намагається вдавати, що їй не боляче.
  Гета заспiвав:
  По кривiй бiжать дорiжцi,
  Босi хлопчаки нiжки...
  Набридло в сандалиях ходити,
  Хочу ступнi свої загартувати!
  За талант продам коня,
  I фортуна чекає на мене!
  I юний невiльник пiдморгнув своїй матерi та сестрi. А так взагалi все здорово, i можна стрибати i пiдскакувати.
  Хлопчик знову заспiвав:
  Ми великий розкiшний Рим,
  Всi держави, жартома, пiдкоримо...
  Треба буде, екватор пройдемо,
  I ведмедiв глухих рознесемо!
  I знову хлопчик пiдскочив. Справдi, чого йому сумувати. Ось у каменоломнях раби ще як трудяться. Особливо хлопчики, якi зовсiм голi, та їх б'ють наглядачi батогами. Але пiсля такого гарту i сам чорт не страшний.
  I спробуй шiстнадцять годин потягай на собi камiння, i помахай кувалдою. Це буде не слабко!
  Молода жiнка та її дочка збили у кров свої босi ноги, хлопчику було трохи легше, бо його ступнi жорсткiшi.
  Лара вiдволiклася вiд приємного образу. Так як дiвчина в бiлому халатi взяла i приєднала до голих колiн юної партизанки електроди. I пустила струм. А це ще болючiше, нiж коли ступнi дiвчинцi просто смажать.
  Лара у вiдповiдь взяла i заспiвала;
  Я боса дiвчинка бiжу по пустелi,
  Менi пiдошви мучить гарячий пiсок...
  Що трапилося з красунею нинi,
  Вiд чого в неї соловей-голосок!
  
  Свiт звичайно ж повiрте не солодкий,
  Багато всяких повiрте пiд сонцем проблем...
  Залишається на жаль неприємний осад,
  I полювання дiвчинки пiзнайте великих змiн!
  
  Ось в епоху спустилася повiр Олександра,
  Македонський великий вiд Бога боєць ... = Виявилася там нiби гола Кассандра,
  Полководець могутнiй - повiр молодець!
  
  Але помер красивий як сонце iмператор,
  На престолi залишився його малий син...
  I звичайно ворони ви в цьому не рвiте,
  Що дитина на тронi, на жаль, зовсiм одна!
  
  Захистити його дiвчина завзято намагалася,
  Зберегти на престолi святу мрiю...
  Щоб iмперiя правила свiтом не трохи,
  Я молитву Всевишньому Богу прочитаю!
  
  Ось тепер я боса бiжу по пустелi,
  Дуже боляче пiдошвам нещасним моїм...
  Виявилася iмперiя в повнiй трясовинi,
  Хай допоможе Всевишнiй Господь, херувiме!
  
  Ось примчала я до стану войовничих грекiв,
  Запропонувала послуги у битву мечем.
  Тому що ми всi братани-людини,
  I противникiв смiливо повiр розiб'ємо!
  
  Що ж така доля у слов'янки,
  Мiцно битися, долю не кляня...
  Якщо треба поставимо противнику банки,
  Рахунок вiдкрили вже набiгла пеня!
  
  Ось бiй за єднiсть античного свiту,
  Щоб правив Великий Всевишнiй Господь...
  Адже битвах Вiтчизни звучить рая лiра,
  Розриваючи часом священне тiло!
  
  Та дiвчина витязь країни патрiотка,
  За iмперiю грекiв борючись люблячи...
  Захищу на престолi античну дитину,
  Тому вiд Бога прийшло це знайте дитину!
  
  Буде свiт людства славний єдиним,
  Знаю буде чудово i все добре...
  Македонiя - це майже рiдна Росiя,
  Човен треба рiвняти, коли в ньому надломилося весло!
  
  Незабаром Бог прийде до нас з благодаттю,
  Дасть порятунок синам людства всiм...
  Щоб стали плебеї наймудрiшою знатю,
  Щоб вирiшилося бiльше життєвих проблем!
  
  Слава Богу, i слава Христу Iсусу,
  Що велике сонце на небi породив...
  Належить же треба до мистецтва...
  Щоб у нас було бiльше праведних сил!
  
  Ось коли здiймемося в небеса в пiднебесся,
  Вище зiрок пiднесемося Iсуса, зберiгаючи...
  Всi, хто помер в великому екстазi, воскреснуть,
  Пресвяту Марiю за Сина хвиля!
  Отак заспiвала Лара. А по її дитячому тiлу фашисти-кати пропускали електричнi розряди, а босi пiдошви смажили на електричних плитах.
  Але дiвчинка зберiгала неймовiрну мужнiсть та спокiй.
  Герда запропонувала:
  - Може, на дибу її?
  Дiвчина в бiлому халатi вiдповiла:
  - Наступного разу! Ми не можемо витрачати стiльки часу на одну партизанку. Хай посидить боса в крижаному темному пiдвалi i порозумнiшає. А ми вiзьмемо i трохи помучаємо хлопчика Серьожку.
  Лару звiльнили вiд плиток iз електрикою. I так босонiж iз обпаленими голими пiдошвами вивели з тортур. Крокувати пiдпаленими ступнями було дуже боляче i болiсно. Але Лару вивели на свiжий, листопадовий снiг. I босi нiжки дiвчинки-партизанки вiдчули справжнє блаженство. Опiки на ступнях стикалися в крижаним холодом i було дуже приємно, i бiль у спалених пiдошвах дiвчинки вщухав.
  Лара взяла i заспiвала, у захватi;
  Велика Росiя - безкраї поля,
  Нехай мiж зiрок горить земля свята...
  Я вiрю почуття серця не танучи
  Ми захистимо кордон вiд краю до краю!
  
  Хай буде в нашому домi комунiзм,
  Який породив товариш Ленiн...
  I знищений злiсний ворог фашизм,
  В iм'я найбiльших поколiнь!
  
  Адже Батькiвщина в серцях у нас одна,
  I в майбутньому на безлiч галактик...
  Нехай славиться у вiках моя країна,
  Вiтчизна ти не просто солодкий фантик!
  
  Нехай моя Батькiвщина цвiте,
  Ми здолаємо вiрю Чингiсхана...
  Перемогу вiдкриємо безмежний рахунок-
  На славу знаю росiйського Iвана!
  
  Ми воїни-дiвчата такi сильнi,
  Що супостат нас здолати не може...
  Ми дочки Сварога та сини,
  Чи здатнi врiзати фюреру по пицi!
  
  За нас Богиня Лада вiрю я,
  Яка богiв народила багато...
  Всi люди - це дружна сiм'я,
  Яка у серця знаю Рода!
  
  I всемогутнiй Росiйський Iсус,
  У великому Православ'ї народився...
  Звичайно, демiург зовсiм не боягуз,
  Серед людей Всевишнiй оселився!
  
  На славу Всемогутнього Христа,
  Мечi свої ми гострi пiднiмемо...
  З монголами боротися до кiнця,
  Щоб не прийшла на Русь орда Батия!
  
  Та з нами нескiнченний у силi Рiд,
  Який творить свiтобудову...
  I Вiн таке зробити просто змiг,
  Що просто вражає нам свiдомiсть!
  
  Ми люди - це космосу простiр,
  Здiбнi до пiдкорення всесвiту...
  Хоч загострила орди Батина сокира,
  Русь iз силою Роду у боротьбi незмiнною!
  
  Дiвчата дуже люблять босонiж,
  По крижаних кучугурах жваво мчати...
  I довбануть монголу кулаком,
  Щоб не наважився з Вiтчизною розiбратися!
  
  Вiтчизни прекраснiше не знайти,
  Хоч атакують Русь кошмарною зграєю.
  Дiвчинцi рокiв не бiльше двадцяти,
  Вона вже рубала самураїв!
  
  Прекрасна та класна вона,
  Дiвча що трощить жартома монголiв...
  Нехай атакує Землю Сатана -
  Ми зламаємо ворога сталевим розгромом!
  
  Ось я махнула босою ногою,
  I п'ятою голою тицьнула в пiдборiддя...
  Дiвчинкою стала я такою крутою,
  Не потрiбно в цiй справi самоволок!
  
  Мечi мої миготять як перо,
  I рубають рать монгольську так лихо...
  Хай буде мiцним у мене весло,
  Противник знищений буде дико!
  
  Та наша Русь - прекраснiше не знайти,
  Велика, як сонце над планетою.
  Ми зможемо собi щастя знай знайти,
  I героїзму подвиги оспiванi!
  
  Росiя промениста країна,
  Що подарувала комунiзм народам...
  Вона навiки Родом нам дана,
  За Батькiвщину, за щастя, за волю!
  
  Вiтчизна - славимо Господа Христа,
  Марiя з Ладою нехай будуть єдинi...
  Товариш Сталiн замiнив батька -
  Ми росiяни у боях непереможнi!
  
  Народу свiту - люблять росiйський шлях,
  Єдинi ми повiрте люди серцем.
  Нас кулаком повiрте не зiгнути,
  Вiдкриємо незабаром у космос знаю дверцята!
  
  Ногою босою вступимо ми на Марс,
  Венеру скоро в доблестi освоїмо.
  Все буде просто вищий клас,
  I стане людина будь-яким героєм!
  
  Так Iсус звичайно супермен,
  З Сварогом мiсцi Русь з колiн пiднiме...
  Не буде у хлопцiв рахуй проблем,
  Прославимо Рода в безкiнечнiсть Iм'я!
  Гiтлер будучи хлопчиськом дивився на це i обурювався:
  - Так не можна! Це ганьба для справжнiх арiйцiв!
  I юний фюрер вибiг у шортах на зустрiч. Вiн був теж босоногий, хлопчик на вигляд не старший за тринадцять, i свiтловолосий. У руках колишнього фюрера був автомат iз пластмаси бiльше схожий на iграшковий.
  Гiтлерiвськi солдати побачивши дитину в одних лише шортах з оголеним м'язистим торсом i дико, що тремтить вiд холоду, розреготалися. Насправдi як шкода виглядала пiдсмажена дитина, з дитячим обличчям, i запалим животом i гусячою, хоч i засмаглою шкiрою.
  Але Гiтлер не розгубився. Вiн натиснув на кнопку, i з автомата вилетiв промiнь i обрушився на фашистiв. I гiтлерiвськi солдати, прямо на очах, стали перетворюватися на тiстечка вкритi шоколадним кремом, i льодяники. Ось вона чудова магiя Божественної сили.
  I дюжина нiмцiв супроводжує босоногу, змучену дiвчинку разом перетворилася на щось їстiвне!
  Лара пiдняла вгору руку i вигукнула:
  - Служу Радянському Союзу!
  Адольф вiдповiв:
  - Служу силам добра!
  I стрiмко пiдбiгши, схопив дiвчинку за руку. Дiти кинулися тiкати, тож миготiли їх червонi вiд холоду, наче лапки бiля гуски ступнi. Гiтлер усмiхався рудоволосою Ларi. Голi ступнi у дiвчинки були у пухирях i опiках, i з бокiв у саднах. Але воля непохитна.
  Озирнувшись хлопчик-фюрер побачив десяток мотоциклiстiв, що мчали за ними, i кiлька нiмецьких вiвчарок. I треба, що зброю дали йому виховательки дитячої колонiї-чистилища не пiдведе. I ось мотоцикли перетворюються на кренделя, а озвiрiлi солдати на щось здобне та апетитне. I вiдбувається це за помахом ока.
  Гiтлер взяв i заспiвав:
  Ти добре знаєш сам,
  Свiт сповнений чудес...
  I що цi дива,
  Дiти з босими ногами!
  I хлопчик розвернувся i свиснув, два мотоцикли зiткнулися, i вiд них посипалися коржики, пряники та ватрушки та шоколадними пончиками.
  Лара поцiлувала хлопчика-фюрера в щоку i промовила:
  - Ти просто янгол!
  Адольф вiдповiв iз сумним виглядом:
  - Я лише нещасний грiшник!
  Дiвчинка засмiялася i вiдповiла:
  - Ти вiдважний хлопчик, i швидше за все пiонер. А чи не холодно тобi в одних шортиках!
  Хлопчик-фюрер впевнено вiдповiв:
  - Справжнiй чоловiк не повинен боятися морозу! Вiн має боятися грiха!
  Лара засмiялася i вiдповiла:
  - Грiха... А грiх це попiвське поняття! Я пiонерка i не вiрю в Бога!
  Гiтлер щиро вiдповiв:
  - Я теж не вiрив, поки на практицi не переконався, що Бог є!
  Дiвчинка вiдповiла з усмiшкою:
  - Та Бог є, i вiн у моєму серцi разом iз Ленiним.
  Дiти продовжували бiгти снiгом. Хлопчик i дiвчинка залишали витонченi, босi слiди. I вони нагадували чимось орнамент на заметах.
  Лара взяла i заспiвала, а Гiтлер пiдхопив:
  Я пiонер i в цьому словi все,
  Воно в моєму палає юному серцi...
  В СРСР все миле повiр моє,
  Ми вiдкриваємо в космос навiть дверцята!
  
  Я клятву Iллiчу тодi давав,
  Коли стояв пiд прапором порад...
  Товариш Сталiн просто iдеал,
  Знай героїзму подвиги оспiванi!
  
  Мовчати не знайте нiколи,
  I слово i на дибi правди скажемо...
  СРСР велика зiрка,
  Що ми планетi всiй повiрi доведемо!
  
  Ось у серцi юному колиска спiває,
  I гiмн свободи хлопчик виконує...
  Перемогу вiдкрили нескiнченний рахунок,
  Найкрутiше знайте люди не буває!
  
  Ми захищали юнi Москву,
  У мороз хлопчаки босонiж i шортах.
  Звiдки стiльки сили не зрозумiю,
  I вiдразу Адольфа посилаємо до бiса!
  
  Та пiонерiв перемогти не можна,
  Вони народилися в серцi риє полум'я...
  Мiй команда дружна сiм'я,
  Ми пiднiмаємо комунiзму прапор!
  
  Адже ти хлопчисько тому герой,
  Б'єшся за свободу всiєї планети...
  I фюрера плешивого урою,
  Як заповiдали у ратнiй славi дiди!
  
  Пощади Гiтлер ти вiд нас не чекай,
  Ми пiонери дiти велетнi...
  Сяє сонце та йдуть дощi,
  А ми навiчно з Батькiвщиною єдинi!
  
  Христос i Сталiн, Ленiн i Сварог,
  Єдинi в серцi юної дитини...
  Виконають пiонери славний обов'язок,
  Битимуться - хлопчик i дiвчисько!
  
  Ось пацану зараз не пощастило,
  Потрапив вiн у полон до фашистiв-iзуверiв...
  I надломилось у бурi цiй весло,
  Але будь хлопчик стiйким пiонером!
  
  Спочатку батогом били до кровi,
  Потiм пiдсмажили хлопчику п'яти...
  У фрицiв видно в совiстi нулi,
  Мадам одягла червонi рукавички!
  
  Пiдошви хлопця рудий палить вогонь,
  Потiм хлопчику пальчики ламали...
  Як вiд фашистiв несе сморiд,
  А у думках комунiзму сонця дали!
  
  У грудях дитину полум'я пiднесли,
  Ось обгорiла шкiра, почервонiла...
  Пiдлога тiла пiонеру пси спалили,
  Не вiдаючи у страждання свавiлля!
  
  Потiм пустили злi фрици струм,
  По жилах електрони пролiтали...
  Здатнi пустити нас на витрату,
  Щоб сплячцi дiти ви не перебували!
  
  Але не зламався хлопчик-пiонер,
  Його хоч катували як титана...
  Вiдважно пiснi отрок юний спiвав,
  Щоб зруйнувати фашистського тирана!
  
  I так вiн у серцi Ленiна зберiгав,
  Уста дитини iстину сказали...
  Над пiонером славний херувiм,
  Героями хлопчаки свiтла стали!
  . РОЗДIЛ No 12.
  В Аду-чистилищi тривало життя, для когось непогане, а для когось не дуже. Еллен Уайт теж потрапила до пекла. I за те, що оголосила себе вiсницею Єгови, не маючи на це повноважень, стала однiєю з дуже рiдкiсних жiнок ув'язнених у посиленому рiвнi Ада. I це при тому, що вона була непоганою людиною, i вчила добру. Оце парадокс... Хотiла щоб було краще, але пiшла на страшний обман якому повiрили десяти мiльйонiв людей. I тепер Еллей Уайт на найсуворiшому, посиленому рiвнi пекла. Де тiльки робота, навчання та молитва. I немає нi вихiдних днiв, нi розваг. Навiть на жорсткому рiвнi є один вихiдний на два тижнi i деякi розваги. I робота по дванадцять годин на добу, i чотири години навчання. I сидять грiшники на особливому хлiбi та водi. Правда тiла у них юнi та здоровi та швидко звикають до навантажень.
  Еллен Уайт дiвчинка-пiдлiток рокiв чотирнадцяти, худенька, але жила, майже гола працює в каменемнях. З нею поруч лише пара дiвчаток. Потрiбно заслужити, щоб потрапити на посилений рiвень, що для жiнки часто не досяжна. Ось Катерину Другу переклали вже на жорсткий. А могла б i ранiше пiти, якби не гординя.
  Поруч iз Еллен Соломiя. Вона добилася страти Iоанна Крестиля - найбiльшого пророкiв. I тому опинилася на посиленому рiвнi надовго. Дiвчатка в одних лише плавках. Ще одна теж якась крута вiдьма. А так жiнок великих злочинниць у свiтi замало. Та й тих переводять зазвичай досить швидко на м'якiшi рiвнi.
  У Соломiї за двi тисячi рокiв роботи в каменоломнях, ступнi ороговiли, i став мiцнiшим за копит верблюдiв. А так вона виглядає як найсимпатичнiша дiвчинка-пiдлiток з милим, юним обличчям лише надто вже жилиста i кiстлява. Еллен теж стали вiд постiйної важкої роботи така жилиста iз сухою мускулатурою що якби не грудей, її можна було б прийняти за хлопця. Тим паче голови голенi наголо, i в плавках вони тим бiльше схожi на хлопчикiв. I шкiра чорна вiд засмаги та пилу.
  Робота у них важка, але її можуть виконати i автомати. Тим бiльше в Пеклi i тим паче Раю такi високi технологiї.
  З жiнок-пророчиць Еллен Уайт найуспiшнiша. Блавацькiй до неї далеко. Остання вже залишила посилений рiвень Ада. Тим бiльше, вона не писала, що її помазав особисто Iсус, i що вона пiдносилася до небесного Престолу. I не претендувала на роль вiсниця Всевишнього. Тому Еллен ще довго на цьому рiвнi перебуватиме - за самозванство, i красивi казки.
  Навiть Єва вже залишила посилений рiвень, i за тисячi рокiв пройшла i жорсткiший i суворiший. I тепер загалом, i можливо її через пару столiть переведуть на полегшений.
  Єва спокусила Ада i вважається великою грiшницею, але вона каялася i Бог пробачив її. Еллен не встигла застати Єву. I їх так мало великих грiшниць лишилося. Навiть поговорити нема з ким. Втiм, це не означає, що на цьому рiвнi Пекла повна iзоляцiя. Наприклад, пiд час навчання дiвчаткам показують по гравiовiзору, що вiдбувається на Землi. I в Еллен Уайт непоганi справи, її церква росте, i десятки мiльйонiв людей у неї вiрять. I Соломiю не забули, i фiльми про неї знiмають, i театральнi постановки та книги пишуть.
  Ось тiльки вiдьму майже нiхто не знає, i їй це прикро.
  Елен рубає брилу каменю i навантажує в кошик. Спекотно i хочеться пити, але їм дадуть води в належний час. Юне жилисте тiло вже давно звикло i не вiдчуває втоми. Еллен яка дожила до вельми поважних рокiв, пам'ятала якого це бути старенькою.
  А Всевишнiй, Милостивий та Милосердний їй дав юне i здорове тiло. I це вже добре i приносить радiсть. Все-таки Бог i справдi є Любов. Але нудно - тiло звикла, а душа немає. Скорiше б у школу i за парту, там хоч щось нове та можна впiзнати.
  Тут наглядачка-диволиця обiгрiла дiвчинку батогом по голих ребрах i вiдзначила:
  - Ти бачу розмрiялася! До тисячi рокiв ще далеко. А потiм переведуть на жорсткий, хоч на комп'ютерi пограєш!
  Соломiя зiтхнувши спитала:
  - А коли менi надiлять долю?
  I отримала батогом по ребрах, свого чорного вiд засмаги тiла. I диявола-наглядачка вiдповiла:
  - Рано чи пiзно завдяки благодатi Всевишнього Бога та посланого Ним Iсуса Христа всi потрапляють до Раю! Тож терпiть i постарайтеся думати про щось приємне, i покарання в Аду буде для вас не таким тяжким.
  I дiвчата-в'язнi продовжили роботу. У висотi свiтило вiдразу три сонця: червоне, жовте та зелене. А коли ти працюєш пiд палючим промiнням нелегко, хоча юнi в'язнi за довгi столiття i звикли до його променiв.
  Елен штовхала тачку у височину, i упиралася голими, мозолистими пiдошвами. Вона усмiхалася. Все ж таки Пекло це не анiгiляцiя, вона дихає повiтрям, бачить багато цiкавого особливо на уроках у школi, i навколо наглядачки-диявицi у формi. I в чоботях лакованих. I чи не жарко цим дiвчатам у мундирах i такому не лiтньому взуттi? Красивi таки наглядачки. Їх звуть дияволами, хоча вони насправдi ангели, якi виховують грiшникiв в Пеклi. Ось у чому майже всi релiгiї, вважають що тих хто не дотягнув до Раю чекають тортури i катування? Однi лише католики зрозумiли, що це не справа, вiчно мучити людину через грiхи короткого життя.
  I так з'явилося вчення про чистилище. I воно було вiрним. Тiльки Чистилище це як виправний заклад для всiх. I людей треба зробити краще для Раю.
  Адже саме Еллен писала, що католицизм - це i є найбiльша брехня. I що система папства - це система антихриста. Насправдi католики пролили багато кровi особливо у середнi вiки. Але лили кров i протестанти, i мусульмани та язичники. I лише буддисти не вели релiгiйних воєн.
  Тож чи варто обливати Римського Папу брудом? Еллен як i Жанна Дарк чула часом голоси, але це не означає, що це ангели з нею.
  Проте їй удалося на столiття стати великим пророком. I десятки мiльйонiв людей вiрять у її мiсiю. Хоча в неї й справдi були прозорi здiбностi.
  Вона навiть теракт 11 вересня передбачила, нехай навiть загалом - включаючи високу споруду, побудовану на грошi багатьох народiв i бурхливу пожежу. Хоча, наприклад, перша i друга свiтова вiйна в подробицях нею описана не була. Хоча були iншi прогнози. Зокрема, розквiту руху харизматiв. I багато чого ще.
  В Аду Еллен отримала крiм трудотерапiї та додатковi покарання. Наприклад, дiвчинцi били палицями босими п'ятами. А це боляче. Палиця була гумова, хльостка i лупила болiсно.
  I хоча не калечила, але коли ти лежиш на спинi, а два хлопчики-в'язнiв тримають колодку в яку вставленi босi ноги дiвчинки, то це принизливо i боляче.
  Еллен багато хто спiвчував i просили Бога i Святих змилосердитися над нею. I побиття голих пiдошв дiвчинки цiпками припинили. Проте поки що вона на всесвiтi. Все ж таки надто великий був її обман, та ще в нього й повiрили багато хто. Нехай навiть Еллен була i гарною людиною.
  Крiм того, з неї зняли ланцюги i вона почала працювати на легенi. Ось i зараз сильний рух - щоб пом'якшити рiвень Пекла для пророчицi, або навiть перевести її до раю.
  Еллен працювала, потiла, i працювала, але почувала себе добре. Насправдi ж у неї навiть нiс випростався, а був у минулому життi кривий. Адже дiвчинка вона красива. Тiльки волосся голене наголо як належить на посиленому рiвнi Пекла i для хлопчикiв i дiвчаток. Хлопчикiв стрижуть наголо ще бiльш жорсткому i строгому рiвнi. А дiвчаткам дозволяють мати короткi зачiски вже на жорсткому. Ну та в колонiї-малолiтцi дiвчата мають право носити акуратне волосся, хоч i коротко, а голять наголо або вошивих, або як додаткове покарання.
  А в Пеклi вiчна малолiтка i це можна сказати чудово! Адже дiвчинка навiть стрижена наголо красивiша за стару. А Еллен Уайт мала в минулому життi таку неприємну зовнiшнiсть, що дуже з цього приводу комплексувала.
  Коли вона померла i стала гарною свiтловолосою дiвчинкою, то зрадiла - потрапила до Раю. I їй було дуже добре. Але потiм її за самозване надання статусу вiсницi Єгови, за вигаданi зустрiчi з Христом, i захоплення престолу Всевишнього та iнше... А також спроби стати на один щабель з Павлом та iншими апостолами, її зрадили суду.
  I хоча Еллен та щиро на судi розкаялася її вiдправили на посилений рiвень Ада. Провели дияволицi-наглядачки принизливий i прискiпливий обшук у гумових рукавичках. Потiм сфотографували її голою з усiх бокiв. Зняли вiдбитки пальцiв з рук i босих нiг, i поголили дiвчинку-в'язню наголо пiд машинку. Ось усе, як у в'язницi. I знову фотографували у профiль, в анфас, напiвбоком, ззаду i так далi з номерком на грудях щоб усi бачили. Все як у в'язницi. Потiм просканували нутрощi та вiдвели пiд душ. I з усього одягу лише плавки з номерком i видали.
  Хоча в Пеклi тепло або навiть спекотно. I голяка ходити навiть приємнiше.
  I стала вона ув'язненою у дитячiй, трудовiй, виховнiй колонiї Ада. Єдине, що добре - це навчання у школi. Стiльки всього рiзного дiзнаєшся. Елен вже в Пеклi пiвтора столiття i багато чого дiзналася. А Соломiя напевно найвченiша з дiвчат. Найдовше її нiхто на посиленому рiвнi не був. Ну може бути Єва. Та їй довелося найгiрше. Адама ж вiдправили на бiльш жорсткий рiвень. Ось Каїн потрапив на посилений. I оскiльки людина була паскудна, i не каялася, то на посиленому рiвнi досi. I з ним поклали на нари, ще й Володимира Путiна колишнього президента Росiї. Адже теж пiшов шляхом Каїна. I йому мiсце було очевидно в Аду на найжорсткiшому рiвнi. Хоча благодать Iсуса Христа рятує всiх. I якщо Каїн покається, то його переведуть на легший рiвень, а потiм i Рай. Ось так Бог - це справдi кохання. I рано чи пiзно усi врятуються. Але це вже будуть iншi грiшники i люди, не такi злi i противнi. Адже людей у цiй дитячiй, трудовiй, виховнiй, виправнiй колонiї справдi виправляють i виховують!
  Еллен дуже хотiлося заспiвати, але вона побоювалася що її огрiють батогом. А вона б'є дуже боляче.
  Настав час коли вiчно юним в'язням дають попити води. Перед цим вони мають стати на колiна i вимовити молитву. А потiм перехрестившись її випити, i знову встати на колiна та помолиться. Такими є правила. В Пеклi всi моляться. I Еллен, Соломiя та Вiдьмачка Купер, охоче помолилися. Дiвчатка пiсля цього пiдбадьорившись знову взялися до роботи. Незабаром буде вiдбiй. А там сон i увi снi можна побачити щось цiкаве. А потiм iз ранку пiсля скромного снiданку на хлiбi та водi, навчання.
  Ось це найцiкавiше. I можуть показати, що у свiтi робиться. Церква Адвентистiв Сьомого Дня досi не втратила сили. Хоча й затяглося очiкування другого пришестя.
  Крiм того, у католикiв виникли проблеми. Надто вже велика це концесiя. I так багато часу iснувала. Але пiсля Римського Папи Лева Чотирнадцятого почався розкол. Справдi, європейськi, американськi, африканськi, азiатськi католики дедалi бiльше вiдходили друг вiд друга. I це викликало проблеми.
  Натомiсть США зберiгають свою силу i вплив i не поступилися роллю свiтового гегемона Китаю.
  Еллен у цьому планi права - США унiкальна держава, i в нiй справдi щось надзвичайне є. I навiть Китай не змiг її перехопити. Мало того, в пiднебеснiй iмперiї стався розкол, i вона ослабла.
  Так що Еллен, як i ранiше, шанують i вважає все може бути. Та й католицизм ще сильний як явище, хоч у ньому з'явилося кiлька пап. Але Римський Папа таки один i вiн головний. Так загалом свiт цiкавий. А Путiн примудрився закриватись по самi плечi. Як i пророкував Нострадамус. Що на Днiпрi буде велика вiйна, i плiшивий карлик проллє багато кровi.
  Еллен тiшилася, що її не забувають. I в Раю вже є численнi адвентисти, якi просять її звiльнити i перевести в Рай або хоча б на менш суворi рiвнi Ада. I, можливо, Всевишнiй врахує громадську думку. Хоча Бог має суверенну волю. I, наприклад, всупереч громадськiй думцi пом'якшила доля Гiтлеру.
  Сама Еллен теж би подiбного не схвалила. Але хто ти глина, що судиш горщика? Якщо Всевишнiй так вчинив, то йому краще знати. Хоча фюрера вважають душогубом номер один. I навiть Путiн його не змiг у планi пролитої кровi перевершити. Адже прожив Гiтлер всього п'ятдесят шiсть рокiв, i Велика Вiтчизняна Вiйна тривала менше чотирьох рокiв. А що було б якби Гiтлер прожив i був би при владi стiльки часу, як Путiн? Уявити таке страшно.
  Елен прошепотiла:
  - Господи, спаси, помилуй! Господи, спаси, помилуй! I пошкодуй людство!
  Щодо кiнця свiту, то Всевишнiй його не допустить. I люди створять величезну космiчну iмперiю. Тим бiльше, в небi мiсця всiм вистачить.
  I навiщо таку цiкаву цивiлiзацiю, як на планетi Земля переривати? Адже це чудово! I у них стiльки подiй вiдбувається!
  Елен ледь чутно заспiвала:
  Над нами сонце свiтить,
  Не життя, а благодать...
  Тим хто за нас вiдповiдає,
  Давно час зрозумiти!
  Тим хто за нас вiдповiдає,
  Давно час зрозумiти,
  Ми маленькi дiти,
  Нам хочеться гуляти!
  Наглядачка зазначила:
  - Ще погуляєш дiвчисько! Можливо, тебе достроково з благодатi переведуть на бiльш легкий рiвень. За тебе вже мiльйони клопотаються i якщо до них приєднається Пресвята Богородиця, тобi стане набагато легше!
  Еллен вклонилася i вiдповiла:
  - Дякую Всевишньому!
  Iнша наглядачка гаркнула:
  - Не говори! Арбайтен - шнель! Шнель! Шнель!
  I пiдхльоснула дiвчинку-пророчицю батогом. Навiть дивно стiльки охорони на трьох дiвчаток. Так Бог є любов. Жiнки це такий рiд, що рiдко встигають вчинити тяжкi злочини, та й серед правильниць їх обмаль. У Британiї були правда королеви, але тiльки Єлизавета перша вiдзначилася як видатна i досить кривава правителька. Ще за давнiх часiв була Семiраїда. Але її реальнi подвиги дуже перебiльшили легенди i перекази.
  Еллен стала найвiдомiшою пророчицею серед жiнок. Її книжки виходили такими тиражами, що рахунок йшов буквально на мiльярди. Серед жiнок їй було рiвних. Та й серед чоловiкiв, що перевершують її, можна лише на пальцях перерахувати. Та Еллен ти вродлива. I в пеклi симпатичнiше, нiж на Землi. I дай Бог швидше потрапити на бiльш легкий рiвень i мати акуратну, нехай i коротку зачiску.
  А то вони голенi наголо i раз на два тижнi вiдростаючий йоржик знову збривають.
  Той хто розраховував, що в Пекло постiв не тримають, i там грiшники справляють п'янi оргiї прорахувався. Але людей чорти в казанах не варять, i вогнем живцем не палять. I Всевишнiй заклав по любовi та благодатi вiчнiсть у серця людей, i дарував їм безсмертну душу. Недарма людина створить за образом i подобою Божою. Тобто безсмертним i таким, що володiє творчим мисленням, здатним винаходити i вигадувати. Така ось сила дана людинi за благодаттю Всевишнiм.
  Еллен Уайт правильно зазначила, що вчення про вiчнi пекельнi муки - наклеп на характер Божий. Але при цьому чомусь вона не зрозумiла, що iстина у вченнi про чистилище. Адже як говорив Iсус: ти будеш ув'язнений у в'язницю i клянуся не вийдеш звiдти доки не вiддаси все до останньої пiвки. Тобто коли все вiддаси - то вийдеш! Так само як прощаються грiхи i в цьому столiттi, i в майбутньому. I багато iншого.
  Прямо вiд того всi потраплять в Рай пройшовши очищення i перевиховання не говориться. I це зрозумiло, iнакше не буде страху перед грiхом та Божим покаранням. I багато грiшникiв подумають - а чому не насолодитися життям на землi грiховнiй, а там гаразд, посидимо в колонiї-малолiтцi, перевиховаємося не вперше! Тому прямо не говориться, що рятуються усi. Але апостол Павло каже: рятуються, але нiби з-пiд вогню. I що Бог хоче всiх урятувати! I що перед Iсусом Христом схилитися кожне колiно, кожен, язик i народ. Якщо Бог хоче всiх урятувати, то i врятуються. I в Бiблiї каже: раб який знав i робив - бiт буде багато, а раб який не i робив бiт буде меншим. Але не говориться, що побиття буде вiчним. Значить пiсля перевиховання та покарання та виправлення до Раю будуть усi. I народження безперечно вiдбудеться: нехай навiть в Пекло-чистилище.
  Еллен розумiла що це краще i справедливiше, нiж анiгiляцiя душ або вiчне борошно. Адже Бог - це є Любов! А любов має на увазi прощення. А поняття Ада - це є очищення, перевиховання i смирення та народження понад гарну людину. Як вона сама до такого не здогадалася. А розумiла буквально i примiтивно, хоча для Бiблiї властива образна та алегорична мова.
  Адже насправдi говориться i небеса проповiдують i кiнь смiється, та багато iншого. Та й вогонь розумiти буквально безглуздо. Тим бiльше, Бог є любов. I Божий Вогонь в Пеклi зiгрiває i очищає грiшникiв, а не знищує чи спалює!
  Еллен наступила огрубiлою дiвочою п'ятою на гострий камiнчик, i вiдчула лише легкий укол. Подумала подивившись на свої нiжки, що вони вже пiвтора столiття не знали взуття i так до цього звикли, що одягни зараз дiвчинка туфельки особливо на високих пiдборах, їй
  буде дискомфортно.
  А тому що тут тепло i оголеним торсом приємно. Нехай i боляче б'є батiг.
  Головна наглядачка посмiхнулася i запропонувала:
  - Може, ви дiвчатка - щось та заспiваєте!
  Соломiя вигукнула:
  - Не тiльки заспiваємо, а й станцюємо!
  Дияволиця рикнула:
  - Ти вже натанцювала на десять тисяч рокiв посиленого рiвня. Краще помовч!
  Дiвчатка промовчали та продовжили роботу. Еллен подумала, що все ж таки не слiд було їй видавати свої фантазiї за Божественне пророцтво. Та вона стала вiдомою, i її пам'ятатимуть не одне столiття. Але якою це досягнуто цiною. Хоча з iншого боку, рано чи пiзно Пекло скiнчиться. А у вiчностi вона буде не простою, а особливою. I це варте ризику та тимчасових страждань. Тим бiльше вiд старостi ти страждаєш куди болючiше, нiж вiд трудотерапiї. А навчання i зовсiм чудово й чудово. Стiльки ти всього нового дiзнаєшся. I навiть гiперквантова фiзика, ультратернодинами тобi доступна. I навiть Альберт Ейнштейн скажемо так неправий. Насправдi все ще складнiше та крутiше!
  Еллен на урок в Пекло вивчала також i класику. Теж багато дiзналася, i про Вольтера, i Жана Руссо, i Булгакова, i Льва Толстого, i Дюма, Жюль Верна та багатьох iнших. Адже не тiльки одну Бiблiю вивчати. А Еллен Бiблiю дуже добре знала i в минулому життi. Наприклад, нiхто не змiг довести, що Адвентисти Сьомого Дня єретики i суперечить їхньому вченню Бiблiйному.
  Дуже сильне у них Богослов'я. Особливо за суботою. Та й текстiв iз Бiблiї, де показано адвентисткий погляд на життя пiсля смертi багато. Але треба розумiти десь буквально, а де алегорiя. Тим бiльше Бiблiя це не довiдник з фiзики, а путiвник по Раю чи Пеклi.
  Еллен у цьому планi теж помилялася, розумiючи багато занадто буквально. Тим бiльше знай грiшники, що у будь-якому разi вони рано чи пiзно потрапляють до раю, нехай навiть побувши деякий час у дитячiй, трудовiй, виправнiй колонiї, їх на сплату десятини не розкрутиш. I не особливо до церкви ходити змусиш.
  Тому в Бiблiї та у переказi iстина була вiд людей прихована, або показана мовою алегорiй та метафор. Типу притчi Iсуса про багатiя i Лазаря. Не все ж таки слiд розумiти буквально. Крiм того, Еллен була частково права, що окремо душа i тiло майже не перебувають у часi. В Пекло-чистилищi вiдразу ж дають нову оновлену плоть. I очевидно молоду, як у пiдлiткiв що полегшує перевиховання i виправлення. Подiбно до того, як алкоголiки та наркомани мають не тiльки емоцiйну, але фiзичну залежнiсть вiд наркотику, а алкоголь або етиловий спирт теж наркотик.
  А Всевишнiй Бог даруючи з милостi та благодатi грiшникам у дитячiй, виправнiй, трудовiй колонiї, юну та позбавлену вiд вад та ушкоджень грiха юну, досконалу плоть полегшує i процес перевиховання та народження нової людини.
  I в Рай йдуть люди зцiленi та фiзично та духовно.
  Спочатку милостивий i милосердний Всевишнiй Бог зцiлять за своєю безмежною благодаттю грiшника тiлесно, а потiм йому допомагають зцiлитися i стати кращим i духовнiшим. Така ось правильна, активна, без свавiлля тут дитяча, трудова, виправна колонiя виходить.
  Так є елемент покарання, але головне це виправлення.
  I це головне та найкрутiше. Бог Син Iсус говорив: що Всевишньому бiльш догодний один грiшник, що кається, нiж сто праведникiв яким каятися нема в чому.
  А сенс тут найглибший: не механiчна кiлькiсть грiхiв, первинне, а душевний стан людини та її щире покаяння та духовне народження. Може тому до Гiтлера поставилися вiдносно м'яко. А Еллен незважаючи на те, що її справи були i непоганi, якщо не рахувати обману, все ще на посиленому рiвнi Ада.
  Але, можливо, година її помилування близька. I багато праведникiв за неї просять.
  Вiдьма ж поруч iз нею переконана сатанiстка. Хоча треба сказати, Сатана не сказати, щоб ворог Богу. У Бiблiї Iсус каже, що вiн був людиногубцем вiд початку. Але не говорить Iсус, що Люцифер ворог Бога. А ось апостол Павло пише: i бiси вiрують i тремтять. I сам Сатана благав Бога дозволити йому сiяти помилки та грiшникiв як пiсок. Тобто - Диявол - це слуга Бога, який вiдчуває людей, перевiряє їх на мiцнiсть. На цiй планетi сатанiст не зовсiм ворога Бога. Але ця вiдьма надто далеко зайшла та ще й убивала людей масово i жорстоко.
  З iнших грiшниць була на посиленому рiвнi Данила яка спокусила та постригла Самсона, але її вже перевели на легший рiвень.
  Тим бiльше Бог припустився такої спокуси навмисно. Самсон треба сказати був ласий до жiнок, i любив демонструвати силу i хвалитися. Зовсiм не iдеал досконалостi. Але в Новому Завiтi вiн уже був героєм i спостерiгав за Христом з Раю. А взагалi Пекло i Рай технологiчно змiнюються. I з кожним роком у Раю цiкавiше та краще. Та й у Аду-Чистилище теж.
  Еллен мрiяла щоб швидше закiнчився посилений рiвень, щоб хоч зрiдка пограти на комп'ютерi. Адже справдi, та вона надала собi функцiї вiсники Єгови. Але навiть мухи не образила i м'яса не їла. До речi, Гiтлер був вегетарiанцем, i шкодував тварин та овечок, за що навiть випустили у Третьому Рейху спецiальну медаль.
  Парадоксально, що не зла начебто людина, стала найголовнiшим душогубом в iсторiї, людства. Хоча, наприклад, Хiрохiто за кiлькiстю вбивств невинних людей не був кращим. Але навiть титул не втратив. Та й Путiн претендував на роль ще бiльшого душогуба, але перевершити Гiтлера не зумiв. Хоча мiг би його переплюнути, але застосувавши масово ядерну зброю. Ось воюючи звичайним зброєю, йому життя, щоб за кiлькiстю жертв перегнати фюрера Нiмеччини не вистачило. Справдi, все ж таки до масштабу Другої свiтової вiйни не дотягнув.
  Еллен зiтхнула. В Пекло немає ночi як такої, i визначити захiд сонця по сонцях не можливо. Але видно робота добiгає кiнця.
  Ось лунає сигнал до молитви на колiнах пiсля роботи. Далi їх поведуть пiд душ - маленька радiсть пiсля посиленого рiвня Ада. Дiлiша молитва перед вечерею, дуже скромною i швидко з'їдається, а потiм молитвi пiсля вечерi. I далi їх вiдведуть у барак. I ще одна молитва, читання псалма з Бiблiї та сон.
  Всипають вони молодi одночасно i легко. Тим бiльше, що йде спецiальна хвиля, щоб вiдразу ж вiдключилися.
  А сновидiння часом бувають яскравi та приємнi. Щоправда грiшникiв контролюють, щоб вони якщо й убивають чи виють iз кимось увi снi, то на боцi добра. Або краще взагалi без насильства. А щось мирне та творче.
  Еллен миючись разом iз двома дiвчинками пiд душем прошепотiла:
  - Я люблю Тебе Всевишнiй, Милостивий i Милосердний!
  . РОЗДIЛ No 13.
  Андрiй Чикатило в тiлi хлопчака, проходив черговий тест у психолога. Грiх це хвороба i манiяк це свого роду душохворий. Але дуже багато залежить i вiд тiла. Чикатiло був у минулому життi хiмiчно не збалансованим. А коли йому дали пiсля смертi нове, юне, i фiзично здорове тiло розуму стало якось легше.
  Волею Бога найвiдомiший манiяк перебував на жорсткому рiвнi Ада-Чистилища. Там вiн i працював, i навчався. Крiм того, у першi роки було й додатково покарання. Маньяка пороли його жертви. Оскiльки в основному це були дiти, вони майже всi опинилися одразу на пiльговому рiвнi Ада. А бiльшiсть уже перебралася до Раю. А там у цьому всесвiтi дуже здорово: розваг, задоволень i подорожей вище даху, а молитва i робота лише за бажанням.
  Деякi жертви навiть казали: їм пощастило померти маленькими. На пiльговому рiвнi Ада, часом затримувалися дiти ще в нiжнi роки зiпсованi, або порочнi, їх навiть часто залишали на бiльш жорсткому режимi Чистилища. Крiм того, були ще й дiти, якi не зовсiм пiднялися душею до Раю, їх теж трохи притримували. Iшло таке перевиховання...
  А так дитина пiсля смертi п'ятдесят рокiв перебувала в дитячому санаторiї, де лише двi години працетерапiї i то лише двi-три рази на тиждень, i двi години навчання та безлiч розваг. Одразу до раю навiть немовлят не пускали - треба культурний рiвень пiдняти. I привчити молиться. В Аду-Чистилищi справдi багато i старанно молять. Але на пiльговому рiвнi вже не стають на колiна та молитви коротшi.
  Але все одно поки ти в пекло, то маєш молитися. I лише в Раю, молитва за бажанням i вiд щирого серця.
  Андрiй Чикатило щиро покаявся у своїх злочинах. Але поки що його виховували, i грiхи аж надто тяжкi. Але якщо сто рокiв мине з моменту ув'язнення на жорсткий рiвень, i вiн стане кращим, то далi може бути i переведення на легший суворий рiвень Чистилища.
  Хлопчик на вигляд рокiв чотирнадцяти Андрiйко малював деякi квадратики, а потiм нулики... Ангел-психолог дивилася на це i вiдзначила з усмiшкою:
  - Нi, так просто не пiде! Тобi потрiбнi вiртуальнi випробування! Тодi може бути ти i станеш кращим!
  Андрiйко з милою посмiшкою запитав:
  - А це як вiртуальнi тести?
  Диявол-психолог вiдповiла:
  - Тебе хлопчик перекинуть у вiртуальний свiт. I там ти зможеш виявити себе!
  Андрiйко з посмiшкою запитав:
  - А пригоди будуть?
  Ангел-психолог вiдповiла:
  - Та вище даху! Добре помолися та йти працюй!
  Чикатило став навколiшки i склавши руки промовив молитву. Його уста славили Бога.
  А потiм човгаючи босими нiжками, хлопчик пiд конвоєм вирушив на роботу.
  Андрiю напередоднi нових пригод було весело i його душа буквально спiвала.
  Працювало загартованому у працi та досконалому тiлу також легко. Iншi мускулистi хлопчаки також пiдбадьорилися. Андрiйко згоряв вiд нетерпiння, коли нарештi закiнчиться його змiна. Було б дуже здорово.
  Вантажя камiнцi, а потiм штовхаючи разом з iншим напiвголим хлопчиком вагонетку Андрiйка, подумав, що Бог виявився набагато милостивiшим i милосерднiшим, нiж про Нього говорили священики - особливо протестантськi. А найближче до iстини виявилися католики з їхнiм вченням про чистилище. Але ж справдi Iсус сказав: ти будеш ув'язнений у в'язницю i клянуся що не вийдеш, доки не вiддаси до останньої пiвки. Тобто людина може розплатитися за грiх i потрапити до Раю. Оскiльки iснує Благодать Всевишнього Бога Сина Iсуса Христа, який знищив своєю жертвою всi нашi грiхи. I дав можливiсть кожнiй людинi потрапити з часом у Рай незалежно вiд тяжкостi грiхiв.
  Тiльки зрозумiло спочатку потрiбно пройти шлях виправлення i стати кращим.
  Чикатiло свої знання за довгi десятилiття перебування в Аду-Чистилищi значно розширив. Вони вивчали пiд час урокiв i Гiперфiзику майбутнього, i лiтературну класику, i релiгiйнi книги. Не лише Бiблiю, а й переказ, розумiє Коран, i Веди, i Буддизм. Бо й у не християнських навчаннях мiститься зерно iстини. Можна у разi згадати Платона, Аристотеля, Сократа, Цицерона, Сенеку та iнших.
  Навiть у атеїста Епiкура є деякi цiкавi речi, як i Плутарха, та iнших.
  Ну i працетерапiя для грiшникiв - щоб облагороджувалися. Тiла у них, як у пiдлiткiв, дуже мускулистi, i юнi в'язнi не надто втомлюються.
  Чикатило мрiє про кохання. Але дуже важко знайти на жорсткому рiвнi дiвчину для листування, тому що жiнок великих злочинниць набагато менше, нiж чоловiкiв i на всiх не вистачає представниць прекрасної статi.
  Чiкатiло важко зiтхає. Його й у минулому життi мучила совiсть: чому вiн убивав невинних дiтей? Адже позбавити життя дитини це так бридко i пiдло!
  Але зупинитись не мiг. I це очевидно було його прокляттям.
  Хлопчик-ув'язнений Геппi помiтив:
  - У тебе бачу думки про щось високе?
  Андрiйко вiдповiв iз зiтханням:
  - Я як згадаю свою жертву так сумно i тужливо стає. Ну як можна так опуститися до рiвня гiрше, нiж тварина!
  Геппi кивнув зiтхаючи:
  - Я ось теж убивав людей. Причому переважно дорослi, але також зустрiчалися i дiти. Але бiльшiсть моїх жертв були поганi хлопцi!
  
  Чикатило хотiв щось сказати, але диявола-наглядачка прикрикнула, погрожуючи висiкти.
  Хлопчики продовжили працювати. Час плив якось повiльно. Андрiйко нудьгував, дивився на мускулистi, засмаглi тiла, стрижених наголо хлопчакiв. Та тут вони в Пеклi всi красивi, i дiвчата напевно задивляються. Ех перейти хоч би на суворий рiвень. Там i представниць прекрасної статi бiльше, i можна раз на мiсяць зустрiчатися i робити пiд час побачення, що хочеш.
  А оскiльки тiла у них досконалi, у дiвчат немає проблем iз оргазмом, i вони охоче кохаються. I це чудово ось це у них тiла дуже гарнi.
  Але нарештi звучить гонг. I хлопчики-в'язнi стають навколiшки i моляться. Пiсля роботи йде молитва, особлива та спекотна.
  Пiсля чого хлопчакiв ведуть у душ, там вони помиються, i далi вечеря досить скромна, можливо дадуть ще зiграти щось простеньке, або почитати книги. I далi молитва та вiдхiд до сну.
  Пiд душем пiдлiтки мочалкою вiдтирали бруд iз ступнiв. Ось пiсля цього знов молитва.
  Але на вечерю Чiкатiло не покликали. Його вiдокремили вiд iнших хлопчакiв i вiдправили до спецiальної кiмнати. Щойно хлопчик увiйшов, як усе навколо його закрутилося, i це було неначе пурга.
  I ось хлопчик опинився в якомусь особливому свiтi. Навколо джунглi
  Причому з помаранчевим листям. I це чудово.
  Чiкатiло озирнувся. Була приємна терпература. Навколо лiс дуже гарний на вигляд. I навiть фрукти ростуть екзотичнi. Деякi схожi на земнi: банани, ананаси, великi апельсини, а деякi незвичайнi та екзотичнi.
  Пiсля роботи Андрiйко голодний i йому хочеться наповнити порожнiй шлунок. Хлопчик пiдбiгає до грона банана, i за звичкою стає на колiна i вимовляє молитву. Пiсля цього обережно знiмає шкiрку.
  Думка про отруєння майнула. Але ж вiн i так в Аду. А отже, вже помер. То чого йому бояться? А банани чудовi, солодкi, соковитi та дуже приємнi на смак.
  Чикатило стримав порив, щоб не їсти до вiдвалу. На жорсткому рiвнi Ада вiн не їв до сити. Але при цьому калорiй вистачало, не виглядав хлопчик виснаженим, а був швидше м'язистим, жилистим, пiдсмаженим, i мабуть красивим. Хлопчик i колишнiй манiяк узяв i глянув у дзеркальне вiдображення, i воно давало його зображення. Та вiн непоганий, хоч ще пiдлiток. Вiк у чотирнадцять рокiв, коли ти ще маєш дитячi риси, але починають проступати й зрiлiшi. I ти як у цi роки особливо гарний. I тiло не масивне, але м'язи викладенi плиточками, i шкiра засмагла до бронзи.
  Чикатило перехрестився i промовив:
  -Дякую тобi Господи, за те що ти менi кривавого манiяка дарував, юну, здорову, красиву плоть!
  Пiсля чого хлопчик сповз iз дерева. Поруч була дорiжка з фiолетової цегли. Андрiйко помiтив:
  - Думаю, що треба цiєю стежкою йти!
  I хлопчик пробiгся по травi шльопавши босими нiжками, i пiдстрибуючи проспiвав:
  По красивiй дорiжцi,
  Босi хлопчаки нiжки...
  Набридло корову доїти,
  Хочу щастя своє пiддражнити!
  Я тепер не злий манiяк,
  Заряджу лiктем у п'ятак!
  I Чакотiла продовжував тiкати. Йому було дуже весело. Несподiвано попереду вона помiтив стовп, що стирчав посеред дороги бiлий у червону смужку. I до цього стовпа був прикутий хлопчик рокiв дванадцяти, сильно змучений батогом, i в одних лише плавках. Його руки були вгору пiднятi в ланцюгах, а босi нiжки скутi кайданами. Крiм слiдiв батогiв, на засмаглому тiлi хлопчика були ще слiди вiд опiкiв, причому видно було, що й ступнi дитини вкритi пухирями i кiптявою.
  Але незважаючи на жорстокi тортури, яким пiддався хлопчик, його погляд був ясним, i вiн навiть знайшов собi сили посмiхнутися i промовив:
  - Ну чого дивився! Звiльни мене вiд ланцюгiв!
  Андрiйко з подивом запитав:
  - А ти хто?
  Хлопчик впевнено вiдповiв:
  - Я Мальчиш-Кiбальчиш! Ти мабуть про мене знаєш!
  Колишнiй манiяк вигукнув:
  - Та знаю! Нам цю казку змалку розповiдають! Тобi видно катували буржуїни, i ти не розкрив їм вiйськову таємницю!
  Хлопчаки кивнув i вiдповiв:
  - Питався, клiщами палений, було менi п'ятсот батогiв i три струси, на багаттi босi п'ятки пiдсмажили. I навiть струмом лупили, до втрати свiдомостi. Але я їм нiчого не сказав. Так що вони мене перенесли в цьому дивовижний свiт i прикували до стовпа, залишивши повiльно вмирати!
  Андрiйко глянув на ланцюги. Смикнув за них, кожна ланка була завтовшки з великою палець великої, дорослої людини i вiдзначив:
  - Ого! Тут iнструмент потрiбний щоб їх перепиляти!
  Мальчиш-Кiбальчиш вiдповiв:
  - Жодним iнструментом цей ланцюг не зможеш. Вона зачарована найкращим i найсильнiшим магом буржуїнiв. Але є спосiб i вона сама впаде...
  Андрiйко зiтхнув:
  - I який це спосiб?
  Мальчиш-Кiбальчиш вiдповiв:
  - Натиснiть на кнопку i з'явиться голограма риса. Вiн дасть тобi три загадки. Вiдповiдаєш, i тодi ланцюги впадуть. Але якщо помилишся, то виявишся сам прикутим намертво!
  Колишнiй манiяк присвистує:
  - Круто! Це просто як у кiно!
  Мальчиш-Кiбальчиш зазначив:
  - Ти можеш i вiдмовитись! Якщо я помру, то потраплю в Пекло, i, може, ми з тобою ще побачимось!
  Андрiйко зауважив:
  - Пекло-Чистилище це мiсце для перевиховання душ реальних людей. А ти ж персонаж придуманий Аркадiєм Гайдаром!
  Хлопчиш-Кiбальчиш вигукнув:
  - Не кажи так! Я вiдчував реальний бiль вiд опiкiв i батогiв, i здригався коли через мене пропускали струм. I менi було дуже боляче, доводилося збирати буквально всю силу волi в кулак. А тут кажуть, що я не маю душi! Нi в мене теж є, як i у всiх людей, безсмертна душа!
  Чикатило поспiшив, вiдповiсти:
  - Та я вiрю в твою душу! А буржуї дадуть вiдповiдь!
  Хлопчиш-Кiбальчиш запитав:
  - Ти готовий натиснути кнопку!? Пам'ятай пiсля цього кроку назад не буде. Або вiдповиш на запитання, чи будеш болiсно вмирати вiд спраги та холоду прикутий у ланцюгах!
  Андрiйко вiдповiв iз усмiшкою:
  - Вдруге вмирати не страшно! Що я готовий!
  I хлопчик впевнено натиснув кнопку. Почувся смiшок, i вискочила голограма чортика. Вона була досить велика, i рогата iстота з рiжками прочiрiкала:
  - Ну, що чоловiчок. Ти готовий вiдповiсти на запитання?
  Чикатило кивнув головою i вiдповiв:
  - Взявся за гуску не кажи, що не дужий!
  Чортик кивнув i додав:
  - Але пам'ятай якщо хоч раз помилишся, то вмиратимеш тут у ланцюгах i муках!
  Андрiйко запитав, уточнюючи:
  - А на запитання слiд дати вiдповiдь точну чи достатньо в загальних рисах?
  Чортик хихикнули i пискнув:
  - Саме точний! I жодних спiльних вiдповiдей!
  Чикатило пробулькал:
  - А чи можу я подати до вищої касацiйної iнстанцiї?
  Iстота з рiжками хихикнула i запитала:
  - Що за ще така найвища касацiйна iнстанцiя?
  Андрiйко понизивши голос вiдповiв:
  - Це суд двадцяти чотирьох святих!
  Чортик пискнув i вiдповiв:
  - Нi, я сам вирiшуватиму - вiдповiв ти чи нi!
  Чикатило жартома помiтив:
  - А як щодо дзвiнка другу? Адже у грi вгадай на мiльйон є дзвiнок друговi!
  Чортик пискнув:
  - Це що така гра?
  Андрiйко вiдповiв:
  - Це така гра, де людина вiдповiдає на тi чи iншi питання. I йому дають або пiдказку зали, або дзвiнок друговi, або п'ятдесят на п'ятдесят!
  Iстота з рiжками буркнула:
  - Ну, гаразд, вистачить ухилятися! Давай я тобi задаватиму питання. До речi, якщо ти програєш то я тобi хлопчисько, ще й босi п'ятки лоскочу страусиновим пiр'їнком!
  Андрiйко тупнув голою нiжкою i прошипiв:
  -Трах, Тибiдох, Тибiдох, ух!
  Чертих злякано пискнув:
  - А це що за заклинання?
  Хлопчик колишнiй манiяк вiдповiв:
  - Це зазвичай старий Хоттабич вимовляв, коли виривав волосся з бороди?
  Чортик з усмiшкою промовив:
  - А що в нього iнакше чаклувати не виходило?
  Андрiйко посмiхнувся i помiтив:
  - А це вже четверте запитання!
  Iстота з рiжками пискнула:
  - Як четвертий?
  Хлопчик-манiяк кивнув:
  - Ти менi вже поставив три запитання, i на них вiдповiв! А це вже четверте виходить питання!
  Чортик стукнув себе по головi i вигукнув:
  - Ну i даєш! Самого демона загадок перехитрив! Ну, гаразд визволяю я твого Хлопчиша-Кiбальчиша!
  I тупнув звiрятко своїми копитами. I ось ланцюги спали, скований ними хлопчик опинився на волi. Хлопчиш-Кiбальшиш приземлився. Охнув вiд дотику босих пiдошв до нагрiтого каменю, та й опустив руки, що теж було дуже боляче.
  Хлопчик поохав, але стримав стогiн i вiдзначив:
  - Тiло онiмiло, але нiчого це минеться!
  Андрiйко запитав:
  - Iти зможеш?
  Мальчиш-Кiбальчиш впевнено вiдповiв:
  - Боляче звичайно ступати на спаленi пiдошви, але нiчого зiбравши волю можна. I взагалi я ж ще дитина, а дитяча шкiра швидко гоїться. Тим бiльше в Пекло!
  Хлопчик-манiяк запитав:
  - А це що теж Пекло?
  Хлопчиш-Кiбальчиш з усмiшкою вiдповiв:
  - Одна з його фiлiй! У Всевишнього обителiв багато, i Пекло має вiдволiкання, на цiлий всесвiт, як втiм i Рай!
  Андрiйко пiдтвердив:
  - Рай практично нескiнченний, як i Всемогутнiсть Всевишнього Бога!
  Мальчиш-Кiбальчиш зазначив:
  - У мене пересохло у горлi! Треба випити свiжого соку!
  I звiльнений молодий бранець зробив кiлька крокiв. I видно було йому вони з болем. I руки рухалися наче дерев'янi. Проте Мальчиш-Кiбальчиш зберiг рухливiсть.
  Чiкатiло допомiг йому зiрвати досить великий фрукт, i стиснув руками. Хлопчик-Кiбальчиш почав пити. За його фiзiономiєю стiкав сiк. Зуби та легендарну дитину були цiлi. Видно їх не додумалися свердлити. Хлопчиш-Кiбальчиш жадiбно пив, i йому ставало все веселiше, i погляд оживав. Хоча на дитячiй мордочцi й красувалися синцi. Юний воїн уже сам зiрвав iнший фрукт i теж випив. I було видно вiн робить iз задоволенням.
  Андрiйко теж випив, але вирiшив, що краще не набивати живiт. А так ще гаразд.
  Хлопчиш-Кiбальчиш ще випив трохи i облизнув губи i вiдповiв:
  - Лiпота! Або як кажуть люди майбутнього - гiперквазарно!
  Два хлопчики з'їли ще по банану. I Мальчиш-Кабальчиш розтягнувся на аркушi i пробурмотiв:
  - У мене затекла спина! Дай я вiдпочину! Небагато нехай вiдiйдуть м'язи вiд розтяжки.
  I хлопчик у плавках, весь у саднах i синцях, i з опiками та пухирями лежав на аркушi. Ось це було досить зворушливо.
  Адрейка, який теж втомився пiсля десяти годин роботи в камеломнi, за звичкою помолився навколiшки. I навiть узяв i заспiвав:
  Пишається зло могутнiстю своєю
  I тим, що бiльшiсть змирилася з ним,
  Але хiба ми з тобою пробачимо,
  Коли ми злу уроку не дамо!
  Пiсля чого прилiг... I вiдключився, швидко, по юному, як звик до Пеклi швидко засинати. I цього разу в нього були сновидiння.
  Бачилося йому щось цiкаве.
  На конi стрибала гарна дiвчина, майже оголена в тоненькому бiкiнi, та босонога. Точнiше навiть не на конi, а бiлоснiжному iз золотою гривою єдинорозi. I дiвчина надзвичайної, слiпучої краси. При цьому засмагла, а її волосся йде хвилею, що виблискує яскравостi сусального золота. А на головi корона блискуча дiамантами.
  За нею теж скакали дiвчата, однi на однорогах, iншi на конях. Вiйницi були рiзних мастей, але в основному свiтловолосi, i практичнi всi засмаглi i дуже гарнi.
  Хлопчик Чикатило свиснув:
  - Ось тi на! Це круто!
  Поруч iз ним з'явився Мальчиш-Кiбальчиш. Обидва пацани разом опинилися на єдинорогах. I обидва, як i ранiше, в одних плавках. Але порiзи та опiки у героїчного хлопчика зникли. Було видно, що вiн красивий мускулатурою, добре складений.
  У правiй руцi хлопчик тримав гонг i раптом затрубить у нього. I численнi наїзницi як поставлять своїх коней i єдинорогiв дибки.
  Андрiйко заспiвав:
  Дiвчата це воїни лихi,
  Вони здатнi поламати Содом.
  Чекають попереду нас дали блакитнi,
  А злих фашистiв, лютий розгром!
  Дiвчат було кiлька тисяч i всi кiннi. Озброєнi чи мечами, чи луками, а в деяких арбалети. I пахло вiд них дорогими духами. Незважаючи на мiнiмум одягу на деяких красунях були i намисто, i сережки, i дiадеми, i обручки, i багато чого ще.
  Андрiйко зазначив:
  - Чудовий свiт! Як чудово коли стiльки дiвчат. I вiд них просто неймовiрно пахне!
  Дiвчата справдi було дуже багато i вони блищали красою. Але було зрозумiло ця кiнна армiя кудись мчить у бiй. I видно недовго пануватиме iдилiя.
  Мальчиш-Кiбальчиш зазначив:
  - Чудова пiдлога це чудово! Особливо якщо дiвчата молодi. Але на Землi просто жах що з жiнками робить вiк!
  Чикатило погодився:
  - Та це правда! Планета Земля гiрша за Ада! Ось у пекло-чистилище завдяки Всевишньому Милостивому i Милосердному, навiть найзакостенiлiшi грiшники i манiяки, типу мене, отримують юну, i дуже здорову плоть! Ось i є найбiльша Благодать Всевишнього Бога!
  Хлопчик-Кiбальчиш з усмiшкою вiдповiв:
  - Та правда... Ось бiльшовики стверджували, що Бога немає, так iнакше не зрозумiло, чому Вiн допускає на Землi такий бардак!
  Андрiйко вiдповiв iз усмiшкою:
  - Це тому, щоби була свобода вибору. На Землi Всевишнiй допускає i зло i свободу волi, i навiть несправедливiсть, щоб кожен мiг висловитись як хоче. А потiм пiсля смертi, на нього чекає вже iдеальний, хоч i припускає деяку свободу порядок Ада-Чистилища, i абсолютна свобода з моральним обмеженням Раю!
  Хлопчиш-Кiбальчиш продовжував скакати, довкола було досить красиво. Росли квiти за п'ять-шiсть метрiв заввишки з пишними бутонами.
  Вiн раптом запитав:
  - Ти сказав, що благодать стосується навiть таких манiякiв, як ти? - Мальчиш-Кiбальчиш iз подивом перепитав:
  - А ти що манiяк?
  Андрiйко зiтхнув:
  - На жаль, так! Менi самому дуже соромно i неприємно це згадувати. Я вбивав невинних дiтей, щоб зробити собi задоволення Як це пiдло i гидко!
  Хлопчиш-Кiбальчиш здивувався:
  - Хiба вбивство людей може приносити задоволення?
  Чикатило зазначив:
  - Це якась психiчна хвороба та аномалiя. Маркiз де Сад генiально описав таке у своїх творах. Щоправда вiн мав багату та збочену фантазiю, а сам особисто подiбне не витворяв!
  Хлопчиш-Кiбальчиш взяв i заспiвав:
  Фантазер, ти мене називала,
  Фантазере, ми з тобою не пара!
  Ти розумна, i прекрасна як фея,
  Ну, а я, я люблю все сильнiше!
  Андрiйко зiтхнув:
  - Але як менi за це соромно та гидко! Треба так морально опуститись i не лише морально!
  Мальчиш-Кiбальчиш зазначив:
  - Та на жаль буває таке. А що було з бiльшовиками, у них теж я чув, трапилося моральне переродження!
  Чикатило кивнув:
  - Та за Сталiна була i варварська колективiзацiя, i голодомор, i масовi чистки. Навiть часом дивуєшся, як слiдчi жорстоко поводилися з власними громадянами, причому чудово знаючи, що вони не вороги народу!
  Мальчиш-Кiбальчиш зазначив:
  - Я загальних рис дещо чув, але деталей не знаю. Начебто Горбачов зруйнував СРСР!
  Чикатило на це вiдповiв:
  - Тут все не так просто. Причин розпаду СРСР було багато. У тому числi й бажання елiти жити як на Заходi, а мiсцевих князькiв грабуватиме свiй народ i не дiлиться з центром. I зла воля Єльцина, на якого повiвся народ i елiта, i багато iншого. У тому числi й проблеми в економiцi та мiжнацiональнi вiдносини!
  Хлопчик-Кiбальчиш зазначив:
  - Ну, це надто вже складно. Давай поговоримо краще про дiвчаток!
  Андрiйко засмiявся i заспiвав:
  Голосок пролунав дзвiнкий,
  Буде дуже добре.
  Час думати про дiвчат,
  У нашому вiцi прийшло!
  Тут несподiвано казкова iдилiя перервалася. Загiн з коней i єдинорiг дiвчат виїхав на поле. А з iншого протилежного боку вже стояло цiле вiйсько. Вiн складався з ведмедiв бурої мастi з дуже потворними обличчями. У руках вони тримали кийки, сокири, мечi. I стали ревти.
  Дiвчата на ходу вишикувалися в пiвмiсяць. I недовго думаючи, взяли i випустили цiлий рiй стрiл, i арбалетних болтiв. Орки з ревом i гиканням кинулися в атаку.
  Чiкатiло зазначив з посмiшкою:
  - Оце так! Така ось фасмагорiя!
  Хлопчик-Кiбальчиш запитав:
  - А що таке фасмогорiя?
  Андрiйко з усмiшкою вiдповiв:
  - Та я й сам не знаю! Але щось круте та фантастичне!
  Дiвчата випускали стрiли, якi намагаються їх атакувати оркам. Дiяли дуже швидко. I у Андрiйки та Мальчиша-Кiбальчиша теж з'явилися за спинами луки. Хлопчик-революцiонер пiдняв свою зброю i випустив стрiлу.
  Чикатiло зауважив:
  - А чи повиннi ми втручатися i вбивати живi iстоти!
  Мальчиш-Кiбальчиш вiдповiв дзвiнким голоском:
  - Це ж орки! Втiлення зла!
  Чикатило зiтхнув i вiдповiв:
  - Але ж i моє iм'я стало загальним втiленням зла та гидоти!
  . РОЗДIЛ No 14.
  Гiтлер i партизанка Лара йшли лiсом. Хлопчик i дiвчинка шльопали босими нiжками по снiгу i вiн танув, i стали проступати яскравi пролiски. I ставало теплiше. Дiти були веселi. Хоча Адольф Гiтлер i був бiльш нiж дорослим, але юна плоть бадьорила i його. I вiн почував себе добре. Творити добрi справи приємно. Не те що ранiше, колишнього життя, коли фюрера вважали виродком Ада, який у ходi вiйни i в таборах занапастив мiльйони людей. Причому сам Гiтлер зовсiм не був злим. Навпаки вiн був витонченою натурою, любив гарнi квiти, дiвчат, дiтей, хотiв побудувати всесвiтнє щастя.
  Але будучи реалiстом розумiв, що щастя i природних ресурсiв на все людство не вистачить, i все коло обраних мимоволi обмежити. I обмежив його нiмцями. Ось це й спричинило серйознi проблеми. I на велике зло... Та й з євреями вийшло погано. Навiщо такий розумний народ та ображати? Адже вони чудовi люди! А як талановитi євреї - i їх вiдправлятимуть на розправу.
  Настрiй у Гiтлера колись згадав про свої злочини вiдразу ж зiпсувався. Справдi, як з цим жити? Скiльки зла принесли його накази та полiтика. Стерти собi колишню пам'ять без слiду, i не згадувати бiльше!
  Тут колишнiй фюрер, а зараз у тiлi хлопчик рокiв дванадцяти вiдволiкся. Перед ним i Ларою вискочив величезний тигр. Її шкiра свiтилася всiма кольорами веселки, а з величезної пащi стирчали iкла. Звiр проревiв:
  - Куди шлях тримаєте малявки!
  Лара вiдповiла:
  - Ми шукаємо партизанiв!
  Величезний звiр вiдповiв:
  - Колишнiх партизанiв уже немає. Це iнший свiт. Є тiльки дiвчата з автоматами!
  Лара розгублено блимнула i озирнулася. Снiг остаточно зiйшов. I погода була неначе спекотного лiта. А дерева росли якiсь химернi. Немов скрипки, гiтари, контрабаси - встромленi у траву. I вiд них виходила чарiвна музика.
  Лара свиснула:
  - Ось не на!
  Гiтлер котрий був бiльш досвiдчений не здивувався:
  - Це свого роду паралельний свiт. I в ньому теж все буде чудово!
  Шаблезубий тигр перевiряв:
  - Я можу вас проковтнути дiти одним махом, ви знаєте!
  Враховуючи що розмiрами звiр був немов мамонт, а його паща майже як у кашалота, то справдi це монстр. I проковтне не замислюючись.
  Гiтлер зiтхнув:
  - У мене стiльки грiхiв, що проковтнувши мене ти понесеш увесь їхнiй жахливий тягар!
  Шаблезубий тигр хихикнув:
  - Та якi у тебе грiхи можуть бути хлопчик. Рукоблуднiсть, чи за рогом пiдiбрав недопалок?
  Колишнiй фюрер вiдповiв iз зiтханням:
  - Про це краще не казати!
  Величезний звiр розреготався i зазначив:
  - Якi у тебе дитина сумнi очi? Я розумiю в тебе було багато горя в життi i скорбот, так?
  Гiтлер кивнув iз зiтханням:
  - Та я багато страждав! Проти цього не попреш!
  Шаблезубий тигр прогримiв:
  - Тодi заспiвай щось жалiсливе! I я тебе з дiвчинкою не їстиму i вiдпущу далi!
  Хлопчик-фюрер надув щоки i заспiвав iз наснагою.
  Хто в темрявi рабства в руки меч вiзьми,
  I не терпи принижену ганьбу...
  Не зведе фундамент твiй ворог на кровi,
  Йому ти винесеш нещасний вирок!
  
  Хлопчика бить злий батiг,
  Терзає злим щуром кат...
  Але перетворитися злий мучитель на труп,
  Не чути бiльше нам дiвчат плач!
  
  Не будь рабом, приниженим у пилу,
  А скинь швидше голову свою...
  I буде ельфiнiзму свiтло в далинi,
  Я Сонцесуса зi Спартаком люблю!
  
  Хай буде у свiтобудовi свiтлий свiт,
  У якому щастя людям на вiки...
  I справлять дiти там веселий бенкет,
  Це царство i не кровi, кулака!
  
  У всьому всесвiтi буде, вiримо рай,
  Космiчний освоїмо ми простiр...
  Про це хлопчик-воїн ти дерзай,
  Щоб не був тут кошмар i зла ганьба!
  
  Так ми раби в ланцюгах пiд гнiтом стогнемо,
  I плескає нас по ребрах пекучий батiг...
  Але вiрю оркiв-щур ми всiх уроєм,
  Оскiльки вождь повсталих дуже крутий!
  
  Ось зараз хлопчики всi повстали,
  Дiвчата теж з ними за одне...
  I вiрю будуть солценiзму дали,
  Ми скинемо ненависне ярмо!
  
  Тодi ж загримить, знай горн переможний,
  I будуть у славi дiти процвiтати...
  Нас чекають на щастя змiни,
  Iспити, здаючи всi на п'ять!
  
  Доб'ємося, ми такого вiрю дива,
  Що буде справжнiй свiтла рай.
  Хоч десь вiдьма - пiдла Юда,
  Що заганяє хлопчикiв у хлiв!
  
  Для нас рабiв немає мiсця в пекло,
  Ми зможемо вигнати iз щiлин чортiв...
  В iм'я раю, що свiтло святе Господнє,
  Для всiх вiльних радiсних людей!
  
  Хай буде мир у всьому пiдмiсячному свiтi,
  Хай стане щастя i священний сонценiзм...
  Ми по ворогах палити як у тирi,
  Щоб тiльки нагору i не секунди вниз!
  
  Та наша влада, повiрте, не вичерпається,
  Вiн всесвiту буде райський шлях...
  I армiя повсталих сильно гаркне,
  Щоб ворожим щурам потонути!
  
  Ось до чого радiсно щасливо,
  Росте як троянди колiр навколо трава.
  У нашого хлопчика колективу,
  Погляд, безперечно, гiрського орла!
  
  Перемога буде в безперечному свiтлi,
  Побудуємо вiрю чесно, ми Едем...
  Все щастя, радiсть на будь-якiй планетi,
  I ти не бидло, а шановний сер!
  Шаблезубий тигр згорнув iклами i зазначив:
  - Непогана пiсня, хоч не сказати, що жалiслива. Ну, що ж я вам дарую життя!
  Лара вiдзначила:
  - То життя у нас i так є!
  Величезний звiр вiдповiв:
  - Я її мiг у вас вiдiбрати, але не вiдiбрав, значить подарував! I це скажемо так чудово!
  Гiтлер посмiхнувся i вiдповiв:
  - У всякому разi, ми вдячнi i за це! А що буде далi?
  Шаблезубий тигр вiдповiв:
  - Якщо вiдгадає мою загадку, то я можу перенести вас у мiсто золотого пiску!
  Лара свиснула:
  - Оце чудово! Мiсто золотого пiску, це видно щось чудове!
  Величезний звiр рикнув:
  - Так! Там є на що подивитися, але якщо ви загадку не вiдгадаєте, то я вас миттю проковтну i помилую!
  Гiтлер смiливо вiдповiв:
  - Ковтай мене одного! Але не чiпай дiвчинку!
  Шаблезубий тигр розсмiявся i його смiх був схожий на рохкання, i потiм вiдповiв:
  - Ну гаразд! Так i бути дiвчинку не чiпати! Але зате тебе якщо ти програєш, пожиратиму частинами, що дуже боляче!
  Хлопчик-фюрер вигукнув:
  - Що ж, я готовий! I якщо доведеться в землю лягти, то це тiльки раз!
  Величезний звiр промуркотiв:
  - Що прозоре, як вода, але фарбує нiс i чорнить репутацiю?
  Лара вигукнула:
  - Нiчого собi загадка! Хiба таке можливе!
  Гiтлер впевнено промовив:
  - Ну, на це я вiдповiдь знаю: це горiлка чи шнапс. Вона прозора, але фарбує носа i чорнить репутацiю!
  Шаблезубий тигр зiтхнув:
  - Сiдайте менi на спину! Як i обiцяв, я вас домчу до мiста золотих пiскiв!
  Дiти посiдали. Пiдiгнули свої босi, з огрубiлими, мозолистими, пiдошвами нiжки. Шаблезубий тигр розправив крила, вони у нього були величезнi i скидалися на кажан розмiрами з гарний пасажирський лiтак. I гiгантський звiр змахнув ними, у вухах у Гiтлера i Лари зашумiло, i ця мiць стала пiднiматися в повiтря.
  Дiти хором вигукнули:
  Все вище i вище та вище,
  Прагнути полiт жвавих птахiв...
  I в кожному пропелерi дихає,
  Спокiй наших кордонiв!
  Знизу миготiли дерева, найекзотичнiших i химерних форм. А також безлiч, ще й камiння, з блискучою поверхнею. Далi з'явилися лужки, i з центру їх били фонтанчики. Причому вода була рiзнобарвною.
  Лара вiдзначила з милою посмiшкою:
  - Досить приємний таки маленький свiт!
  Гiтлер заявив:
  - Фонтани, швидше за все, природнi, чи будуть тут слiди розумної цивiлiзацiї?
  Шаблезубий, крилатий тигр прогуркотiв:
  - Звичайно ж будуть!
  I ось нiби на пiдтвердження його слiв на лужку виникла статуя - оголенi i дуже м'язистi юнак i двi дiвчини з гострими, запозиченими мечами в руках, пiднятими вгору. Пiд цiєю статуєю на єдинорогах знаходилося п'ять прекрасних наїзок iз луками. I ще один лицар у чорних обладунках, на потужному шестиногому верблюдi. У нього в однiй руцi була сокира, а в другiй тризуб.
  Лара свиснула:
  - Оце антураж!
  Гiтлер погодився:
  - Виглядає незвичайно! А дiвчата, треба сказати просто красу!
  Шаблезубий, крилатий тигр зазначив:
  - Це ельфiйки! Вони дуже влучно та далеко стрiляють! Намагайтеся їх не дражнити!
  Дiти тоненько захихотiли. Справдi виглядало весело. I так цей монстр летить. Гiтлер подумав, що однiєю з причин поразки Третього Рейху в другiй свiтовiй вiйнi було надмiрне захоплення збройної та вогненної могутностi винищувачiв на шкоду маневреностi. Зокрема Фокке-Вульф досяг озброєння шiсть авiагармат, iз них двi 30-мiлiметрiв, i чотири двадцятимiлiметри. А МЕ-109 дiйшов до п'яти авiагармат iз них три 30-мiлiметровi.
  Така гарматна мiць з одного боку дозволяла використовувати данi винищувачi ще й як штурмовики, але негативно позначилося на маневренiсть - адже авiагармати та боєприпаси до них чимала вага. А бiльша вага i маневрена гiрша, особливо горизонтальна, i швидкiсть.
  Крiм того не слiд забувати, що авiагармати грошi коштують, i їх виробництво вимагає витрат. Тож нiмецькi винищувачi виходили бiльш складними та дорогими у виробництвi, особливо порiвняно з радянськими. Наймасовiший ЯК-9 мав лише одну двадцятимiлiметрову авiагармату та один кулемет. За ударною силою хвилинного залпу з нiмецькими машинами не порiвняти. Але в реальнiй вiйнi панування у повiтрi належало аж нiяк не гiтлерiвцям.
  I тут була вина в першу чергу самого Гiтлера, який надто захопився вогненною i озброєною потужнiстю машин. Хоча, з iншого боку, наявнiсть такого потужного озброєння та бронi робила їх нiмецьких винищувачiв непоганi штурмовики. А Фокке-Вульф можна було використовувати як фронтовий бомбардувальник, який несе майже двi тонни бомб.
  Лише пiд кiнець вiйни фюрер зрозумiв важливiсть мати лiтак може бути не настiльки сильно озброєний, але легкий, маневрений, дешевий i простий у виробництвi. Так народився винищувач ХЕ-162.
  Але вiн з'явився надто пiзно, i головне виявилося, що керування такою машиною вимагає льотчикiв високої квалiфiкацiї. Як управлiння винищувачем, iз змiнною стрiловиднiстю крила МЕ-1100, практичнiшим виявився ТА-183, з якого вже радянськi конструктори отримали МIГ-15.
  Лара запитала колишнього фюрера:
  - Про що ти замислився!
  Гiтлер зiтхнув i вiдповiв:
  - Та старе згадав! Причому спогади дуже навiть неприємнi та не райдужнi!
  Лара з посмiшкою проспiвала:
  Нам рано жити спогадами,
  Якими б вони не були...
  Щоб не повернулися нам стражданнями,
  Справи минулих юних днiв!
  Ось попереду з'явились високi вежi величезного мiста. Башти були вкритi сусальним золотом i зiрками з топазiв. Це було дуже гарно.
  Шаблезубий, крилатий тигр, узяв i став пригальмовувати. Його величезна туша почала м'яко планувати. Дiти, що сидiли на потужному звiрi, заспiвали:
  Якщо хочеш здобути собi щастя,
  За свободу бiйся з ордою...
  Розiйдуться нехай хмари негоди,
  Для дiвчинки з мiцною косою!
  
  Ви не вiрте, вороги не всесильнi,
  Ми їх смiливо мучитимемо...
  Нанесемо удар мiцний i сильнi,
  I отримаємо тверде п'ять!
  
  З нами найкращi роки Вiтчизни,
  Лунає променистий смiх...
  Житимемо у святому ельфiнiзмi,
  I вiдсвяткуємо, вiрю успiх!
  
  Бог не слабкий, ви дiвчата повiрте,
  Вiн на подвиги вас усiх кличе...
  Ви назавжди улюбленi дiти,
  Вирушайте у похiд!
  Дiти колись шаблезубий, крилатий тигр, приземлився, i зiскочив з крила. I їхнi босi, спритнi нiжки шльопнули об помаранчеву плитку. Хлопчик i дiвчинка взялися за руки. I взяли, i пройшлися напiвбiгом. I Гiтлер i Лара смiялися, дзвiнкими, дитячими, чудовими голосочками.
  Ось дiти пiдiйшли до ворiт. А шаблезубий тигр злетiв, i пройшлася повiтряна хвиля, трава струснулась. Хлопчик та дiвчинка помахали їм руками. I потопталися маленькими, босими, засмаглими, з мозолистими пiдошвами нiжками.
  Бiля входу стояли дуже гарнi дiвчата-ельфiйки, з луками, та вкритих золотом кiрасами. I волосся у них було таке, як у весняних кульбаб, тобто яскраво-жовте. I багато було будинкiв iз жовтого мармуру.
  Дiтей пригальмували бiля входу. Ельфiйки, а вони вiдрiзнялися вiд людських дiвчат лише формою вушок у виглядi рисi. I дуже вони гарнi та фiгуристi. У них стiльки шарму.
  I вони спитали:
  - Куди ви претеся малолiтки!
  Гiтлер вiдповiв iз усмiшкою:
  - Я художник, а це моя помiчниця. I збираємось робити картини!
  Дiвчат-стражниць це зацiкавило:
  - Давай спробуй i нас помалюй!
  Хлопчик-фюрер iз дуже дитячою посмiшкою вiдповiв:
  - Iз задоволенням!
  Лара помiтила:
  - Потрiбнi фарби та пензлi!
  Головна стражниця-ельфiйка вiдповiла:
  - Це вам буде! Дайте сюди.
  Два хлопчики-раби в плавках, пiдсмаженi й засмаглi блиснувши босими п'ятами, помчали до складу.
  Лара вiдзначила:
  - Оперативно тут влаштовано!
  Юнi невiльники принесли пензель та фарби. Хлопчик-фюрер в Аду-Чистилищi мав можливiсть для малювання, особливо на жорсткому рiвнi. Тому Гiтлер тримав пензель дуже впевнено. I зробив кiлька мазкiв.
  Старша стражниця дiвчина-ельфiйка вигукнула:
  - Мене малюй! Це буде цiкаво!
  Гiтлер почав робити набоски, при цьому пiдскакуючи, i човгаючи своїми дитячими нiжками, вiн став ще меншим i молодшим тiлом, нiж був у Пеклi.
  Але вiд цього хлопчик-фюрер здавався ще чарiвнiшим зi своїми свiтлими, трохи присипаними золотою пудрою кучерями.
  I його соковитий масляною фарбою кисть так i миготiла.
  А ось iнша ельфiйка з усмiшкою вiдповiла:
  - А чого дiвчинка вартує розкривши рота. Нехай вона нас теж розважає!
  Старша стражниця-ельфiйка кивнула:
  - Нехай вона заспiває! Ми послухаємо з великим задоволенням!
  Дiвчинка-партизанка Лара кашлянула, щоб прочистити горло з великим задоволенням та ентузiазмом заспiвала:
  Ми дiвчата космiчного шляху,
  На зорельотах хоробри лiтали...
  Фактично ми хлiб та сiль Землi,
  Побачити комунiзму можемо дали!
  
  Але влетiли ми в петлю часiв,
  У якiй немає мiсця сентиментiв...
  I був противник сильно здивований,
  Не треба сестри зайвих сентиментiв!
  
  Ми може битися з лютим ворогом,
  Що нас як зла цунамi атакує...
  Влаштуємо завзято орклеру розгром,
  Не зупинять шаблi нас та кулi!
  
  У всьому порядок потрiбен у дiвчат,
  Щоб показати, якi ми крутi...
  Строчить по орках влучно автомат,
  Кидок гранати нiжками босими!
  
  Ми не боїмося в морi плавати, знай,
  Тепер дiвчата славнi пiрати...
  Побудуємо якщо треба свiтлий рай,
  Такi в двадцять перше столiття солдати!
  
  Не знає ворог, чого вiн отримає,
  Чи здатнi ми всадити кинджали в спину.
  Оркшитам буде лютий розгром,
  А ми свою налаштуємо бригантину!
  
  У всiй країнi дiвчат крутiших немає,
  Ми блискавки по орках випускаємо...
  Настане, вiрю сонячний свiтанок,
  I буде знищений злий Каїн!
  
  Ми зробимо таке сестри враз,
  Що розлетиться троль як на пiщинки.
  Нас не лякає злий Карабас,
  Дiвчатам босим не потрiбнi черевики!
  
  Стрiляємо дуже влучно, знайте ми,
  Викошуючи оклерiвцевiв завзято...
  На нас насiли слуги Сатани,
  Але дiвчат знай, не минає слава!
  
  Ось що здатнi зробити в цiй боротьбi,
  Зрубати в капусту агресивних оркiв.
  А слово наше знай не горобець,
  Противнику залишилося вже недовго!
  
  За що билися дiвки, не зрозумiєш,
  За хоробрiсть, за вiтчизну та чоловiка...
  Коли противник сiє злу брехню,
  А хлопчик розпалює тут скiпку!
  
  Нiде ворогам не буде, мiсця знай,
  Ми дiвчата їх порошок смiливi...
  I буде на планетi нашiй рай,
  Пiднiмемося ми нiби з колиски!
  
  Якщо треба буде гострий меч рубати,
  Рядити з автоматiв наче злива.
  I не перерветься життя шовку нитку,
  Однi загинуть та прийдуть iншi!
  
  За нашу Русь ти пiднiми келих,
  Вино пiнистим кольору смарагду.
  I нанеси по Орклеру удар,
  Щоб задушений бути гнилою Юдею!
  
  В iм'я честi, совiстi, кохання,
  Прийде до дiвчат славна перемога.
  Не будуватимемо щастя на кровi,
  Не рiж на частини свого сусiда!
  
  У чому ми дiвчата хоробрi повiр,
  У всьому що зробити можемо ми гiдно...
  Гарчить лютий, знаю в лайцi звiр,
  Ми полiтаємо дуже вiльно!
  
  Морська гладь сяє смарагд,
  I хлюпають наче вiяло в ласцi хвилi...
  Покидьки-орки нехай вони помруть,
  Залишилось рису лисому недовго!
  
  Ось до чого дiвчата гарнi,
  Мелькаю п'яти голi красунь.
  Заспiваємо ми дуже смiливо вiд душi,
  Наповнений гiперплазмою ранець!
  
  Велич дiвчаток знайте в тому,
  Що на колiна їхнiй ворог не поставить...
  I якщо треба рушить i веслом,
  Проклятий злий нелюд оркiв Каїн!
  
  Масштаб подiй дiвчат великий,
  Вони здатнi обламати всi вилицi.
  Надiя наша мiцний монолiт,
  Фюрера плешивого вже здуло!
  
  Ми в бiй прагнемо, наче на парад,
  Готовi, перемагати ворогiв, граючи...
  Я вiрю, буде класний результат,
  Велич цвiтуть як троянди у травнi!
  
  Ось босою п'ятою кинула кинджал,
  Царю вiн оркiв у горло враз встромився...
  Дiвча смертi видно iдеал,
  Даремно цей демон звеличувався!
  
  Фонтан вiн кровi випустив осел,
  Вiдкинув разом буйнi копита...
  I впав цар плiшивий чорт пiд стiл,
  Його голова оркшиська розбита!
  
  Ми ж пiратки класнi бiйцi,
  Так клас вiртуозний...
  Пишаються нами дiди та батьки,
  Вже сяють Солценiзму дали!
  
  Коли захопимо королiвський трон,
  Тодi почнеться найкрутiше...
  Не видаватиме невiльник стогiн,
  Нагорода ця справа наживна!
  
  А потiм створимо, повiр сiм'ю,
  I будуть дiти класнi здоровi...
  Я новий свiт колiр радостi люблю,
  Де водять дiтлахи хороводи!
  . РОЗДIЛ No 15.
  Битва з орками тривала. Чикатило та Мальчиш-Кiбальчиш стрiляли по потворних ведмедiв з дистанцiї. Вони випускали як i стрiли, i арбалетнi болти. Поки дiвчата уникали контактного бою. Але дiяли треба сказати смiливо. Вiйницi справжнi професiоналки своєї справи. I в них стiльки життєвої сили та енергiї, що не в казцi сказати, нi пером описати. I вони б'ються з усiма енергiєю та вiдповiдальнiстю.
  Хлопчиш-Кiбальчиш прочирикав:
  Нехай вишкiрившись короною,
  Здiймає британський лев...
  Комунi не бути поколiнною,
  Лiвою в атаку не стiй!
  Чикатило випустив стрiлу i пробивши чергового вовка, зазначив:
  - А ти покращив Маяковського! А так вiн поет не з найкращих!
  Хлопчиш-Кiбальчиш пропищав:
  Говорять реально я пацан з привiтом,
  Розрулю буквально все за п'ять хвилин...
  Але вiршi надгенiального поета,
  Чи не оцiнять, не отримають, не зрозумiють!
  Чiкатiло знову засмiявся. Виглядало подiбне вкрай весело. Хоча вiд оркiв i смердiло, але їхнiй запах перебивався духами чудових дiвчат.
  Колишнiй манiяк помiтив:
  - У цьому свiтi ми вирiшуємо стратегiчнi проблеми.
  I вiн згадав, що таке є стратегiя. У наймасштабнiшiй вiйнi за iсторiю людства - другий свiтової, теж вирiшувала i стратегiя i тактика. Причин поразки Третього Рейху багато, але головне, це те, що особливо на початку вiйни, вiн не використав свої ресурси та можливостi ВПК, на всi сто вiдсоткiв. I не дав спочатку другий свiтовий надзусиль. I навiть пiсля нападу на СРСР гiтлерiвцi до сорок третього року воювали у пiвсили. Коли ж стали по-справжньому напружуватись було вже пiзно.
  Чикатiло втiм, подумав, що це не дуже цiкаво. Насправдi до цього часу з часiв Другої свiтової вiйни минуло понад сто рокiв. У Росiї бiльш популярною та затребуваною стала Росiйсько-Українська вiйна та гiбридна проти Заходу. Вона тривала довше, нiж Друга свiтова вiйна. Так вийшло.
  Один великий, письменник-фантаст та патрiот ще у 2014 роцi передбачив, що вiйна мiж Росiєю та Україною стане найкривавiшою з часiв другої свiтової. I це передбачення справдилося. Добре, що глобальної, ядерної вiйни справа не дiйшла, iнакше був би каюк.
  Чикатило продовжуючи стрiляти, заспiвав:
  I в кожнiй ментовцi дубинцi,
  Я Вовiка бачу усмiшку,
  Його тьмяний кiборга погляд,
  Росiї кошмарний захiд сонця!
  Мальчиш-Кiбальчиш з усмiшкою промовив, продовжуючи випускати стрiли та арбалетнi болти:
  - Та це наш глобальний проект!
  Обидва хлопчики взяли i знову протрубили. Наскiльки все було агресивно!
  Дiвчата-войовницi колись орки пiдiйшли ближче стали кидати у потворних ведмедiв, горошинки анiгiляцiї. I буквально розривали їх на частини, розлiталися й руки та ноги у рiзнi боки. Точнiше навiть лапи та пазурi. Ось це було здорово та круто.
  Мальчиш-Кiбальчиш запропонував:
  - Може, вiзьмемо, i заспiваємо! Набридло займатися мудистикою!
  Чикатило iз захопленням зазначив:
  - Ми битимемося на землi, на небi та в непрогляднiй темрявi!
  I обидва хлопчики-термiнатори надули щоки i заспiвали, повнозвучними голосами:
  Боротьба йде з оркшискою чумою,
  Нас атакує зграя вурдалакiв...
  У битву дiвка з босою ногою,
  I буде ворог притиснутий як собака!
  
  Ми дiвчата крутi бiйцi,
  Б'ємося немов у боротьбi херувими...
  Пишаються нами дiди та батьки,
  Знай хобiти у боях непереможнi!
  
  Здатний зробити те, що ворог у трунi,
  Вдаримо так, що хижак онiмiє...
  I зупинимо в сказi орду,
  Хоч нiс Кощiй звичайно ахiнею!
  
  Ось це битва з бандою оркiв знай,
  Чи здатнi створити ми свiт красивий...
  Побудувати на планетi чудовий рай,
  На славу нашої матерi Ельфiї!
  
  Противник атакує, нас жорстокий,
  У ньому багато кровi, лютi повiрте...
  Але з нами Солнцесус великий Бог,
  Якому покiрнi навiть дiти!
  
  Нi в чому вороговi ми не поступимося, знай,
  Дотиснемо його ж хоч до медiана...
  Надовго буде променистий травень,
  А ворог повiр зовсiм як мавпа!
  
  Ми воїни такi крутiсть,
  Що немає у всесвiтi нас повiр сильнiше...
  Повiр противник лише ескiз осла,
  А хтось же понiс вiдразу ахiнею!
  
  Бог нас лайка красунь надихнув,
  Звелiв, б'йтеся, покажiть силу...
  А десь розплакався орк-дебiл,
  Вiн хоче, видно, сам зiйти в могилу!
  
  Не вiрте, що дiвчата слабаки,
  Вони здатнi зробити дуже круто...
  Нам плакати нинi зовсiм не з руки,
  Хоча супротивник як iндик надутий!
  
  Чого ти хочеш злiсний Гробовий,
  У всьому всесвiтi як нечистий правити?
  Чи з твоєю це дурною головою,
  По нiй так хоче дiвчина вдарити!
  
  Коротше орк iль троль нам не рiвня,
  Ми перемогти, здатнi всiх, повiрте...
  Єдина тепер росте сiм'я,
  Ми будемо у свiтовому, знаю центрi!
  
  Воїтелька - це ураган,
  Який смерч скрiзь пронiсся...
  Є дуже багато, знаю рiзних країн,
  Над ними хреще лютий пiднiсся!
  
  Нехай буде вiрю скiльки сонненiзм,
  Виникнуть немов сонця свiтла гори...
  Вперед дiвчата нi секунди вниз,
  Залишимо до бiса цi розмови!
  
  Нас Солнцесус у прекрасному свiтi веде,
  Де немає страху, прикростi та полону...
  Перемог вiдкрили нескiнченний рахунок,
  I будуть вiрити у щастя змiни!
  
  Залишилося зробити нам останнiй крок,
  Вирiшити проблему запеклою атакою...
  Де кожна людина звичайно маг,
  А ми дiвчата просто забiяки!
  
  А Гробовий вже як воша бiжить,
  Вiн втратив вигляд тирана...
  Розбився об дiвчат мiцний щит,
  Злетiв сильним ударом вiд дивана!
  
  Так що перемога дiвчат близька,
  Вони здатнi збити ворога на снiданок.
  I до чого лютує Сатана,
  Ми переможемо сьогоднi, а не завтра!
  Ось хлопцi заспiвали. А нестримна атака оркiв захлинулась. Залишки їхнiх сил бiгли.
  Дiвчата на єдинорогах i конях не стали їх переслiдувати. Ось це теж було криваво.
  Найкрасивiша i дуже багато прикрашена коштовностями, дiвчина-ельфiйка, пiд'їхала до хлопчикiв.
  Чiкатiло вклонився їй, а Мальчиш-Кiбальчiш зiпсував гордовиту мiну.
  Дiвчина-королева вiдзначила з посмiшкою:
  - Ви хоробри хлопчаки. Але один iз вас погано вихований!
  Хлопчиш-Кiбальчиш з усмiшкою вiдповiв:
  - А чому я маю бити поклони! Ми для того i влаштували революцiю, щоб нiхто, нiкому, нiколи не бив поклони!
  Дiвчина-королева вигукнула:
  - Знаєш, може бути ти i правий! Я не буду тебе неволити!
  Чикатило запитав:
  - Нам з вами разом скакати, чи йти своїм шляхом?
  Мальчиш-Кiбальчиш заявив:
  - Краще, всього йти своїм шляхом! Тим бiльше, у нас прекраснi єдинороги i ми на них проїдемо!
  Дiвчина-корольова хихикнула i вiдповiла:
  - Ви чудовi хлопчики. I менi навiть подобається твоя зухвалiсть. То давайте вiзьмемо, заспiваємо!
  Дiти хором взяли i заспiвали з люттю i любов'ю:
  Країна кохання моя СРСР,
  Прекрасна, цвiте рубiни трояндою.
  Покажемо людству приклад,
  Нiхто не зможе знищити дiтей!
  
  Ми пiонери Ленiна сини,
  Якi орлами свiту служать...
  Всесвiту правити дiти народженi,
  Поки ж босонiж бiжать калюжами!
  
  Ми воїни рiдного Iллiча,
  Що вказав шлях дуже вiрний...
  Ви не рубаєте витязi з плеча,
  Iнакше буде дуже погано!
  
  Ось Гiтлер лютував полицi,
  Довелося хлопцям зi злою ордою боротися...
  Але пiонерам трусити не з руки,
  Ми народженi як леви, з нечистим битися!
  
  Товариш Сталiн теж славний вождь,
  Хоча неабияк у лайцi накосячив...
  Але вiн ворогiв вганяє просто в тремтiння,
  Здатний врiзати повноцiнно здавання!
  
  Ми пiд Москвою билися босонiж,
  Кучугури п'яти голi кусали...
  Але Гiтлер виявився дурнем,
  Йому добряче пiонери дали!
  
  I хлопчики i дiвчатка у бою,
  Свiй вищий клас повiрте, показали...
  Загиблi тепер цвiтуть у раю,
  I бачать, вiр комунiзму дали!
  
  Хлопчикам же морози не страшнi,
  В одних лише шортах стрибають смiливо.
  Їхнi ноги цiлий рiк рахуй боси,
  Сильнi хлопцi у сутичцi рукопашної!
  
  Ось хлопчик кинув бомбу в грiзний танк,
  Горить багаттям палаючи потужний "Тигр"...
  Для фрицiв став кошмаром Сталiнград,
  Наче пекла, пекла гри!
  
  Ось пiонер в атацi молодець,
  Пiдошвою голою на вогонь ступає...
  Тепер товариш Сталiн як батько,
  Хай буде знищений злий Каїн!
  
  Ми дiти дуже класнi гордi,
  Ворогам повiрте росiйським - не здамося...
  I вiдобразимо потоки злої орди,
  Хоча Адольф як зламаний пес збожеволiв!
  
  За Батькiвщину б'ється пiонер,
  Сумнiвний хлопчик просто не знає...
  Покаже жовтнятам вiн приклад,
  I люто в атацi настає!
  
  Для нас Володимир Ленiн - славний Бог,
  Який створює реальнiсть смiливо...
  I щоб фюрер з плетеною, гидкий здох,
  Ми битимемо ворогiв цiлком за справу!
  
  О дiвчинка подруга ти моя,
  Ми просто дiти в злий мороз босi...
  Але буде, вiрю мiцна сiм'я,
  Побачимо ми простори блакитнi!
  
  Змiнило лiто пекучу зиму,
  Фашист знову проклятий настає...
  Билися ми мiцно колишньої весни,
  У просторi ворог трохи вiртуальний!
  
  Ну, що пре "Пантера" на мене,
  У неї гранату хлопчик хоробро кинув...
  Для фрицiв набiгла вже пеня,
  I гусеницю фашистський танк скинув!
  
  Дитина - це воїн велетень,
  I носить червону, кольору маку краватку.
  Народ у нас у Вiтчизнi єдиний,
  I зiрки комунiзму не згаснуть!
  
  Ми влiтку буде битися як завжди,
  Для нiжок дитячих по травi приємнiше.
  Виконатися велика мрiя,
  Коли хлопчик мiцно сталлю брякне!
  
  Я вiрю, що увiйдемо ми всi до Берлiна,
  I доживемо з дiвчиськом до перемоги...
  Простори свiтобудови пiдкоримо,
  Щоб пишалися пiонером дiди!
  
  Але треба сили дитячi напружити,
  I битися так, щоб не соромилися люди...
  Iспити, здаючи всi на п'ять,
  Я вiрю, скоро будемо в комунiзмi!
  
  Не вiрте казкам, що плетуть попи,
  Що нiби атеїстiв смажать чорти...
  Насправдi тi приреченi,
  Що не приносять комунiзму жертви!
  
  А ми планету скоро пiдкоримо,
  Всесвiт радянський весь буде...
  Наш зорелiт сильнiший, нiж херувiм,
  Ми свiтобудови царi та суддi!
  
  Тодi наука мертвих воскресить,
  Усi пiонери, дiди слави живi...
  Батькiвщини кували меч i щит,
  Адже з нами Ум i ми непереможнi!
  Ось так цi героїчнi дiти заспiвали з почуттям та виразом. Пiсля чого Чiкатiло хотiв ще щось додати, але... прокинувся.
  Хлопчиш-Кiбальчиш уже пiдвiвся, i лоскотав колишньому манiяку босу, круглу п'яту.
  Андрiйко кивнув:
  - Який я цiкавий сон бачив! Просто закаєшся, i дiвчата супер!
  Мальчиш-Кiбальчиш пiдтвердив:
  - Я теж бачив дiвчат! I тебе разом iз ними!
  Чикатило зазначив:
  - У нас схожi спiльнi сни!
  Хлопчик-герой пiдтвердив:
  - Та спiльнi! У цьому свiтi таке дуже часто буває. I можна навiть наспати собi рiч увi снi!
  Два юнi воїни взяло i стукнулося кулачками, одне в одного. Чiкатiло подивився на Мальчиша-Кiбальчиша. Його рани та слiди вiд тортур пiдпалили i пiдсохли. Пухирiв стало набагато менше, на пiдошвах наростали новi мозолi, i сама дитина-термiнатор стала здоровiшою, i бадьорiшою.
  Обидва хлопчики ще зiрвали по банану, з'їли i рушили далi дорогою з фiолетової цегли. Дiти шльопали мозолистими пiдошували, нею. Вони йшли i водночас розмахували кулаками.
  I спiвали з веселим виглядом:
  Разом весело крокувати просторами,
  По просторах, просторах!
  I звичайно приспiвувати краще хором,
  Краще хором, краще хором!
  Дорогою трохи змiнився пейзаж. Зокрема, з'явилися гiгантськi папоротi. Вони були дуже барвистi, i росли трояндочки, як червонi, так оранжевi, i жовтi. Крiм них, росли дерева типу пальм, але товстiшi, i якi крутилися химернi лiани. Вони нагадували спелетiння змiй. Крiм того, лiтали гiгантськi метелики. У деяких з них крила були немов дзеркало з поверхнi, що вiдображає, в iнших виблискували як сусальне золото, а у третiх ряснiли всiма кольорами веселки.
  Як це виглядало здорово та весело.
  Чикатило зазначив:
  - Веселе це мiстечко!
  Хлопчик-Кiбальчиш погодився:
  - Так воно вражає. Тут чудово. Однак скоро ми опинимося у володiннях буржуїнiв!
  Андрiйко з посмiшкою запитав:
  - Це як пробiгаючи цiєю дорогою?
  Дитина-командир заперечив:
  - Нi! Тут ще портал подолати треба! Не все так просто!
  Чикатило жартома взяв i проспiвав:
  Життя влаштоване непросто,
  I шляхи ведуть не прямо...
  Все приходить надто пiзно,
  Все йде надто рано!
  Мальчиш-Кiбальчиш пiдтвердив:
  - Так! Проти цього не попреш! Втiм, в Пекло поспiшати нiкуди. Тож попереду в тебе вiчнiсть!
  Андрiйко з усмiшкою помiтив:
  - Не просто вiчнiсть, а радiсна вiчнiсть! I це справдi нескiнченна благодать Всевишнього!
  Дитина-революцiонер вiдзначила:
  - I все-таки бiльшовизм виховує в атеїстичному дусi!
  I Мальчиш-Кiбальчиш тупнув босою, засмаглою нiжкою i заспiвав:
  З неба милостi не чекай,
  Життя для правди не шкодуй...
  Нам хлопцi у цьому життi,
  Тiльки з правдою на шляху!
  Чхзикатило у вiдповiдь теж iз захопленням заспiвав:
  Боже мiй, до чого Ти прекрасний i чистий,
  Вiрю я, що Твоя правота нескiнченна...
  Ти вiддав на хрестi своє славне життя,
  А тепер у моєму серцi горiтимеш вiчно!
  
  Ти Господь краса, радiсть, мир та любов,
  Втiлення безмежного, яскравого свiтла.
  Ти пролив на хрестi дорогоцiнну кров,
  Врятована безмежною жертвою планета!
  I Мальчиш-Кiбальчиш разом iз Чикатило взялися разом за руки.
  Андрiйко зiтхнувши вiдповiв:
  - У своєму колишньому життi я був нещасний! Думав, що нiхто мене не любить, нiкому я не потрiбен, i це пробуджувало в менi тваринну агресiю. Але лише на тому свiтi я зрозумiв, що Всевишнiй мене, навiть такого, кривавого манiяка, любить усiм серцем i приймає таким, яким я є! I тодi на душi менi стало набагато легше!
  Хлопчик-Кiбальчиш хихикнув i вiдповiв:
  - А мене, навпаки, всi любили, особливо однолiтки! Я був у них перший заводило i авторитет! Так треба сказати буває!
  Обидва хлопчики трохи сповiльнили свiй хiд. Вони були веселi. Ось перед ними виник павич. Дуже великий, наче цiлий будинок, i пiр'я хвоста таке яскраве, просто слiпуче. I голова теж наче покрита шаром дiамантiв. Надзвичайно барвистий птах.
  Хлопчиш-Кiбальчиш помiтив:
  - Це майже по байцi Крилова. Якi пiр'їнки, яка шкарпетка, i видно ангельський бути повинен голосок!
  Чикатило посмiхнувся i зазначив:
  - Та ангельська! Хоча мушу сказати, що у павичiв на Землi такий неприємний голос, у цьому свiтi може бути i навпаки!
  Дитина-революцiонер вiдзначила:
  - Як любив говорити Ленiн - дiалектичний парадокс!
  Дiти пройшли повз павич, той не видав жодного звуку. Але зненацька з його хвоста вискочила дiвчина. Вона була майже оголена в тоненьких трусиках i вузькою смужкою тканини на грудях. I виглядало дуже красивою, шкiра бронзова вiд засмаги, а волосся на головi довге, до пояса, йде хвилею, i блищать немов сусальне золото.
  Хлопчик-Кiбальчиш з ентузiазмом заспiвав:
  Ти не ангел, але для мене,
  Але для мене ти стала святою!
  Ти не ангел, але бачив я,
  Але бачив я, твоє свiтло неземне!
  Дiвчина посмiхнулася, i досить спритно схопила Мальчиша-Кiбальчиша босими пальчиками нiжок за носа. Той аж свиснув:
  - Ого, го, го, го!
  I вирвався з її пальчикiв. Дiвчина засмiялася i вiдзначила:
  - А ти класний хлопець! Тобi подобається прекрасна стать?
  Мальчиш-Кiбальчиш заспiвав:
  Тому, тому що ми пiлоти,
  Небо наш, небо наш, рiдний дiм...
  Насамперед, насамперед лiтаки,
  Ну, а дiвчата, а дiвчата згодом!
  Дiвча в бiкiнi i з волоссям кольору сусального золота заперечило:
  - Нi! Без прекрасної статi немає життя! Хоча, ти ще маленький, не розумiєш, наскiльки важливе кохання мiж чоловiком i жiнкою!
  Хлопчик-Кiбальчиш заперечив:
  - Календарний вiк не має значення!
  Чикатило згiдно кивнув:
  - Ось саме! Багато що вирiшує саме життєвий досвiд, та ще й наявнiсть духовного стрижня!
  Дiвча розсмiялася i вiдзначила:
  - Духовного стрижня? А я думала чогось iншого! У сенсi стрижня!
  Павич несподiвано порушив мовчання i досить приємним голосом промовив:
  - Не кажи вульгарностi при дiтях!
  Андрiйко зауважив:
  - Я не зовсiм дитина! Але в будь-якому разi вульгар говорити не треба!
  Хлопчик-Кiбальчиш прогарчав:
  - А я зовсiм не дитина! Ось вiзьму та покажу нокаут!
  Дiвчина помiтила:
  - Гаразд дiти, ви мене вибачте. Можете допомогти моєму павичу!
  Чикатило вiдповiв:
  - Допомогти ми завжди радi, але чи зможемо?
  Красуня вiдповiла:
  - Я думаю, ви зможете. Тут нiчого надординарного немає!
  Хлопчик-Кiбальчиш помiтив:
  - А чим ми можемо допомогти такому гiгантовi!?
  Дiвчина вiдповiла з милим виглядом:
  - Ви повиннi всього лише помити його хвiст рожевою водою. I тодi вiн набуде унiкальних властивостей!
  Чiкатiло з подивом запитав:
  - А якi унiкальнi властивостi!
  Красуня з сусальним волоссям вимовила:
  - Тодi тi подивляться i торкнуться його хвоста зцiляться вiд будь-якої хвороби!
  Хлопчик-Кiбальчиш вигукнув:
  - Здорово! Базару немає, ми допоможемо його помити! Давай сюди рожеву воду!
  Дiвчина вiдповiла зiтхнувши:
  - На жаль, рожевий води я не маю. Ви її повиннi спочатку дiстати!
  . РОЗДIЛ No 16.
  Геннадiй Васильович Давиденя, i просто хлопчик рокiв чотирнадцяти Генка, босонiж у шортах працював у каменоломнях на строгому рiвнi пекла. Колись вiн потрапив сюди одразу пiсля смертi. Алкаш, бив, матiр, буянив, майже не молився. Правда Всевишнiй - милостивий i милосердний все ж таки врахував, що Геннадiй Васильович тяжко хворiв останнi мiсяцi життя i мучився, i скоротив строгий режим до двадцяти рокiв, хоча має бути як мiнiмум рокiв п'ятдесят. Але благодать Всевишнього нескiнченна.
  А на загальному режимi - розваг бiльше, а роботи - менше. I можеш мати зачiску, а не голять наголо, i годують краще та смачнiше. Тобто суворий режим типу колонiї-малолiтки сталiнського ГУЛАГА, а загальних ближче до європейського мiсця позбавлення волi.
  Рiзниця вiдчутна. I все через те, що пiд час екскурсiї до Раю, Генка як свиня напився. I що прикро, що його брат Петько вже на вбраному рiвнi. А там всього чiтерi години роботи, не важкої i не курної, навiть усi три з половиною рази на тиждень.
  На строгому рiвнi вихiдних пiвтора на тиждень, а на жорсткому все пiввихiдного. Ну, посилений - це вже дуже рiдко хтось розкрутився. Ну, Гiтлер розкрутився, i Хiрохiто. Останнiй до речi прижиттєвої вiдплати уникнув, i навiть прожив досить довго - вiсiмдесят вiсiм рокiв. Адже Японiя пiд керiвництвом iмператора Хiрохiто почала воювати ранiше Гiтлера ще тисяча дев'ятсот тридцять першому року. I бiльше, нiж за чотирнадцять рокiв, японцi народу вирiшили не менше, нiж нiмцi, а може навiть бiльше, а за своєю жорстокiстю їх перевершили.
  Проте iмператор Хiрохiто уникнув покарання за життя. Вiн навiть зберiг свiй титул, i помер у пошанi та повазi з комфортом. I навiть у японцiв богом вважається. Але в даному випадку його на посилений рiвень як вiйськового злочинця. А те, що вiдплата не прийшла за життя, лише посилила провину. Так що знайте - вiдплата iснує. Менi помсти - Я вiддам!
  Однак благодать Господня поширюється i на язичникiв, i тих, хто вiру в Iсуса не сповiдує. Так що i Хiрохiто i Юда Iскарiота рано чи пiзно отримають порятунок i опиняться в Раю. Тiльки для них шлях до Царства Божого буде бiльш тривалим i болiсним, нiж тим, хто грiшив менше.
  Теж таке чистилище. I Володимир Путiн також на посилений рiвень Ада розкрутився. А ще хотiв жити як мiнiмум сто п'ятдесят, а то й тисячу рокiв - такий собi Кощiй Безсмертний! Не вийшло, однак. Хоча, Сталiна, наприклад, пережив. I це теж для правителя Росiї - досягнення!
  Скiльки було в Росiї рiзного роду, царiв, вождiв, генсекiв, князiв та президентiв. I бiльш нiж тисячолiтню iсторiю жили вони як правило недовго. А найстаршим правителем на посадi залишився Леонiд Iллiч Брежнєв. Не змiг Володимир Путiн його перевершити у цьому показнику. Бог не дав! Бо взагалi була б ядерна вiйна. А тодi вже всi б грiшники на цьому тлi потьмянiли б!
  Але Генцi вiд цього не легше. Навiть в Пекло є вибiр наприклад працювати у важких, грубих черевиках каторжника або босонiж. Генка як бiльшiсть юних тiлом ув'язнених вiддавав перевагу босонiж.
  Ех працюєш... Не стiльки навiть сильне, юне тiло страждає фiзично - воно швидко звикає, скiльки морально. Нудно працювати, особливо якщо розумiєш, що при технологiчному рiвнi розвитку того свiту - це робота марна. Але доводиться iшачити.
  Генка намагається думати про щось стороннє. Ось у нiмцiв була у розробцi САУ Е-25. Вона була по бронi та озброєнню порiвняний з "Ягдпантерiв", з тим же двигуном у сiмсот кiнських сил. Але двигун i трансмiсiя були одним блоком i поперек, а членiв екiпажу всього два i вони розташовувалися лежачи. В результатi машина важила не сорок п'ять iз половиною тонн, а всього двадцять шiсть, i заввишки пiвтора метри.
  У неї i потрапити дуже важко, i маскується вiдмiнно, i дуже рухлива, швидка, маневрена. Така могла б помiтнi проблеми Червоної Армiї створити. На щастя, нiмцi не встигли її вчасно запустити в серiю, iнакше туго було б! Ось уявiть - лобова броня в сто мiлiметрiв, пiд великим нахилом, так що рикошетять усi снаряди, навiть танка IС-2, i ще спробуй потрап у таку низьку мету.
  А сама самохiдка швидко повертається компенсуючи той недолiк, що в неї немає вежi, що обертається. Ось тут можуть бути рiзнi альтернативи.
  Та й лiтак ТА-152 дуже грiзна машина. Цiлих шiсть авiагармат з них двi тридцятимiлiметровi. I швидкiсть сiмсот шiстдесят кiлометрiв на годину. I цю машину можна використовувати як винищувач, штурмовик та фронтовий бомбардувальник. Тобто фактично всю Люфтвафф можна перевести на один лiтак. А це дає вигоди i щодо постачання, i обслуговування та навчання льотчикiв. Коли один тип лiтакiв, це набагато легше i простiше.
  Хлопчики в шортах та босонiж працюють. I на вигляд рокiв чотирнадцять, шкiра гладка, чиста, засмагла i вони гарнi. Видно для Всевишнього милостивого та милосердного вистачило потворностi i на Землi.
  Ця нещасна планета i таке мiсце для рiзних експериментiв. I в нiй є така моторошна i страшна рiч, як старiсть. А ось в Аду i в Раю хвала Всевишньому Милостивому та Милосердному, люди не старiють i це круто i чудово!
  Гена помер у сорок рокiв i не встиг постарiти. Тому цiнував це оскiльки, остiльки. Але в будь-якому разi Бог - це є любов. I Всевишнiй так полюбив свiт i людей, що дарував їм безсмертя. Але щоб такi як Гена Давиденя не стали буянити, напиватися дармовим коньяком i ламати гiлки в раю, їх спочатку в Аду-Чистилище виховують i перевиховують. А в юному тiлi це зробити простiше i легше, i це справдi дуже схоже на колонiю-малолiтку. Особливо сталiнськi табори у пiвденних регiонах СРСР.
  Хлопчики навiть одягненi схоже - короткi штани, i з голим торсом - щоб зручнiше було засмагати та працювати. А босонiж багато хто i в Раю iз задоволенням ходять.
  Генка вигукнув:
  - Хвала Всевишньому - Милостивому та Милосердному!
  I решта ув'язнених-хлопчакiв хором пiдхопили:
  - Слава Всевишньому! Всевишнiй великий!
  Пiсля цього продовжили роботу. Досить важку та фiзичну. Але для досконалих тiл м'язистих пiдлiткiв, це було не так уже й болiсно. А ось морально нудно.
  Генка знову штовхаючи тачку витає у хмарах. Вiн у минулому життi встиг начитатися лiтератури. Ось, наприклад, у Гiтлера була сильна зброя. I зокрема автомат чи штурмова гвинтiвка МР-44, була найкращою у другiй свiтовiй вiйнi. Вона навiть перевершувала Калашнiков правда була важчою. Але це тому, що не вистачало нiмцям легуючих елементiв на зброю, щоб гартувати метал. Оце здорово.
  Щоправда, штурмова гвинтiвка надiйшла в серiю вже пiд кiнець вiйни. Якби вона була серiйною хоча б у сорок третьому роцi, вiйна могла б i затягтися. Дуже непоганою була серiйна "Ягдпантера". Тiльки обмаль їх випустили. Усього триста двадцять шiсть машин за всю вiйну. Адже Гiтлер наказав випускати по сто п'ятдесят таких машин на мiсяць. Але у нiмцiв не вийшло. I це також вплинуло на хiд вiйни.
  Отже, Велика Вiтчизняна вiйна тривала менше чотирьох рокiв. У тому числi й з вини фюрера.
  Який дилетантом в оперативно-стратегiчних питаннях поводився як диктатор, нав'язуючи себе i у вiйськовi плани. Це можна сказати i було помилкою.
  Точнiше серiєю помилок. Ще в груднi 1944 року фашистська Нiмеччина випустила 1966 танкiв i самохiдок. З такою кiлькiстю технiки можна було тримати фронт. Ось, зокрема, САУ "Панцер"-4 випущено у величезних кiлькостях. А це машина з низьким силуетом, гарматою "Пантери", вiсiмдесятимилiметровою бронею пiд кутом нахилу сорок п'ять градусiв. I це справдi самохiдка дуже небезпечна, навiть для IС-2.
  Але й вона радянськi танки не зупинила. Ну гаразд чогось про нiмцiв думати, це не так вже й цiкаво. Ось наприклад про дiвчат цiкавiше.
  В Аду-Чистилище - кохання мiж хлопцем та дiвчиною грiхом не вважається. I це правильно, особливо якщо пари утворюють стiйкi зв'язки. Але на строгому рiвнi знайти собi дiвчину набагато складнiше, нiж на загальному. Зрозумiло дiвчата не так часто скоюють злочини i грiшать як сильна стать. I на строгому рiвнi їх менше. Iнша справа загалом, де бiльшiсть людей виявляється. Там iз прекрасною статтю легше.
  Жалiє Генка що зiрвався, i не встояв. Справдi, в раю такi пляшки, лiкери, напої найвищого рiвня - ну як тут устоїш! Хочеться всього спробувати i вiдразу! I тепер вiн знову на строгому рiвнi. Добре ще тiло юне та здорове. I слава Всевишньому Милостивому та Милосердному!
  Пам'ятатися баптисти вчили, що є вiчнi пекельнi муки, але це виявилося помилкою! Так само, як i те, що душа вiруючої людини, вiдразу ж потрапляє до раю. Якщо ти був людиною доброю, вiруючою, регулярно ходив до церкви, або молитовного дому, то на тебе чекає полегшений, а може навiть i пiльговий рiвень Ада-Чистилища. Але все одно культурний рiвень перш, нiж потрапити в Рай слiд пiдняти! I не вiдразу там опинишся.
  Генка доштовхав тачку. I ось хлопчаки-в'язнi перервалися, коротка молитва. Стають навколiшки i моляться Всевишньому. Iнодi також вимовляють молитви Iсусу Христу i Богородицi! Богородиця - єдина людина, яка потрапила до Раю, минаючи Пекло-Чистилище. Навiть Енох та Iлля трохи побули в Чистилищi, на пiльговому рiвнi, як i Мойсей, та й апостол Павло!
  А ось ви хлопчики-грiшники стiйте на колiнах i молiться - так буде краще для вас! Кожна молитва зачитається!
  Генка подумав, що нового термiну вiн на строгому рiвнi не знає - поки що не визначено. I може таки повернеться на загальний. А там Вєрка його щотижня чекатиме. Така симпатична дiвчина-пiдлiток. Теж у минулому життi любила випити!
  Ось уже цей алкоголь, як вiн губить людей! Горiлка бiла, але фарбує нiс та чорнить репутацiю.
  Тут Генка згадав крилатi афоризми одного генiя, i вони в нього помчали в головi:
  Навiть на Сонцi бувають плями, заплямована репутацiя у свiтил, але одноколiрнiсть i зовсiм ознака тьмяного iнтелекту!
  Береженого Бог береже, а вiдважний захищає святе!
  Краще померти молодим, нiж старим, так i почати жити!
  Людина майже Бог - лише розп'яття триватиме вiд народження!
  Бог обiцяє все, але тiльки заочно, незримо i незбагненно!
  Вiйна як теща: голова трiщить, кишки вивертає, кiстки ниють, але зате - давши здачi знайдеш нареченою перемогу!
  Найлегша ноша - важкий гаманець!
  Найцiннiша перемога - яка не дiлиться на всiх!
  Церква найнадiйнiший банк - точнiше банку, що маринує мрiї та пориви!
  Не всi коту масляна, не всi псу - ланцюг!
  Вiд червоних промов, блiдий вигляд набувають, що вiдчувають дефiцит сiрої речовини в головi з надлишком чорних помислiв!
  Чи то слабко, що на вигляд мало, а то слабо, що не в голову дано!
  Життя не буває собачим, бо це не життя, а гiрше за небуття!
  Сита велика ложка рот дере, а мала роздирає шлунок голодною виразкою!
  Взагалi життя без труднощiв, як суп без приправи, багато - гiрчить, нема - не лiзе в горло!
  Розводьте ворога, але не розлучаєтеся подружжя!
  Швидкiсть потрiбна не при ловi блiх, а щоб вiд зволiкання не заворушити!
  - Хто швидкий на слово, гальмує справу! Що швидкий у справах - зважений на словах!
  Думка найшвидше на свiтi призводить до краху, якщо не супроводжується творчою дiєю!
  Все в цьому свiтi пiзнаване, але нiчого не розумiємо, а в iнших свiтах розумiємо лише страх!
  Смерть теж пригода, причому неприємна швидше за формою, нiж за результатами! Хоча для грiшника результат - смерть зла, через пекло! А праведника кiнець - смерть, як лавровий вiнець!
  У будь-якiй справi потрiбна ґрунтовнiсть, а без основ дiлова нiсенiтниця - рiвноцiнна неробством!
  Все ж вiйна це погана тiтка, але дядько капiтуляцiя ще дурнiша!
  Вивчений ворог майже переможений, не вiдомий змiшатиме розрахунок у тiсто!
  Хто не чекає злих гостей - не збере кiсток, а добрих хто не чекає - той недоїдки пiдбирає!
  Не кожен чоловiк може розраховувати стати королем, але будь-яка жiнка вже королева без розрахунку!
  На вiйнi як на сонцi дозрiвають чоловiки, i розквiтають чоловiчi таланти, тiльки хто рiдкуватий волею висихає в попiл!
  Хiд слоном, зазвичай призводить до матю...породженого втратою у того, хто його зробив!
  Хто не вiдчуває небезпеки в бою, здобуде байдужiсть до радостi в пеклi!
  Хлiбай вермут - не вiдходять вiд вiдходняку!
  Гостра мова на вiдмiну вiд спецiй, притуплює почуття голоду - у того, кому вiшають за вуха локшину!
  Без працi та рибна рiчка - порожня вода!
  Будь-яка праця в пошанi, крiм мавпи з танцем у болотi!
  Великою головою не плющать свинцевi кулi, але карбують золотi монети!
  Не помиляються лише небiжчики, i то лише в тому свiтi, що примудрилися покинути!
  Можна жити i без царя у країнi! Але ж не можна без царя в головi!
  По-справжньому свiтла сила, змушує темнiти в очах твоїх ворогiв i палати вiд щастя серця друзiв!
  Сила лише тодi перемагає, коли ворог безсилий гiдно програти!
  Смерть як вiрна дружина прийде обов'язково, тiльки в самий невiдповiдний момент i напевно, щоб викликати досаду!
  Пекло зворотний бiк раю, а монета без двох сторiн фальшива - насолода без болю несправжня!
  Не подадуть води в пустелi, хто має думки як решето, i пустi слова рiкою!
  Мудрiсть не потребує красномовства, але її необхiдна червона мова, якщо зникли розумнi аргументи!
  Хто в спеку не поспiшає, того хата в мороз не топиться!
  У єдностi сила у тих, хто не безсилий, i поодинцi!
  Голь на вигадки хитра, алкоголь пiдхльостує винахiдливiсть ще хитрiша!
  Вiйна природний стан людини, а смерть ще природнiша, хоча станом це важко назвати!
  Вмирають лише один раз, безсмертя ж вимагає багаторазового пiдтвердження!
  Влучнiсть стрiлка не дасть вiдкосити вiд багнета, але скосить того хто не багнет у кмiтливостi!
  Найкраща перемога несподiвана для ворога, i перевершила очiкування для тебе самого!
  Терплять лише тi козли, яким нiколи не бути отаманами!
  Сила темна, а вiддає блиском червоної кровi!
  Золотиться в кишенях у тих, хто з темною душею, i чорними свинцевими думками!
  Дерево генiальностi часом приносить гiркi плоди автору, але цiлюще людське невiгластво лiки для дорослих людей i не буває солодким!
  Сильному та у в'язницi вiдносно добре, а слабкому i на тронi безвiдносно погано!
  Чи не викувавши молота, не розколеш замок!
  Кожному залпу - своя секунда!
  Першими приходять до фiнiшу, хто у правотi стоїть до останнього!
  Заощаджувати на армiї, що топити пiч, стiною свого дерев'яного будинку!
  Найдорожче у свiтi повiльнiсть, тому що воно обходиться в непомiрну цiну!
  Найдорожче те, що коштуватиме навiть втрати того, що немає цiни!
  Дурiсть цiннiша за мудрiсть, тому, що обходиться дорожче!
  По-справжньому палає серце у того, у кого душок не з воску!
  Миттю - дає перемогу!
  Теми рiзнi, а вiдповiдь однаково одна - не в той степ!
  Мозками можна розкинути, але не слiд розкидатися!
  Велика вiчнiсть, а вiдпочивати нам нiколи!
  Якщо є цар у головi, не потрiбний монарх на тронi!
  Бiльше, нiж зiрок у всесвiтi способiв тлумачень Святого Письма!
  Висоти бувають не взятi, бувають недосяжнi, але збагнути можна будь-який пiднесений бар'єр - якщо собi не принижуєш сприйняття!
  Низькi думки можуть пiдняти нагору, але тiльки як мотузка повiшеного!
  За що не платять, то нiчого не варто, а за те, що нiчого не варто треба розплачуватись найдорожче!
  Алкоголь найнебезпечнiший кiлер, вiн вбиває замовника, калiчить решту, i тiльки держава впивається зiрваним гонораром!
  З пiску Сахари не лiплять снiговикiв - росiян не беруть у полон!
  Легше злiпити снiговика у пеклi, нiж взяти в полон росiйського солдата!
  Легше злiпити снiговика в пеклi, нiж поставити росiйську на колiна!
  Вороги як вiстря цвяхiв, тим бiльше числом, тим легше їх по них тупцювати i зневажати!
  Людинi не дано осягнути божественне, коли вiн сам iнтелектом примат, а можливостями макака в клiтцi!
  Продати душу може тiльки той, у кого й мiзки мають попит!
  У полiтицi вiд борделя лише продажнiсть кохання, а гонорар йде сутенеру, без жодної насолоди та ласки!
  Полiтика, дуже брудна рiч, де костюми стирає пропагандистська машина!
  Пропагандистська машина, може все вiдпрати ... крiм забрудненого сумлiння, тому що совiсть пранню не пiддається, хоча її i викручують без жалостi!
  Викручують руки тим, у кого мiзки набакир та думки з викрутасами, а з костоломної ситуацiї викрутитись, немає мiркування!
  У бiзнесi виявити слiд нам таланти, або вам не дарувати - дiвчинi дiаманти!
  Дiамант дуже твердий камiнь, але особливо вiн жорстокий до жiнок, яким не доступнi дiаманти!
  Будьте твердi по вiдношенню до чоловiкiв, якщо хочете вбиратися в алмази!
  Будь-яка влада розбещує, абсолютна влада розбещує абсолютно! Вiд розвару плебеїв народжуються генiї, вiд розбещеної влади - безглузде свавiлля!
  Повний чоловiк може бути привабливим, а порожнiй гаманець завжди викликає огиду!
  Яка рiзниця мiж Лукашенком та Путiним:
  - Путiн узяв Крим, а Лукашенку кредит!
  У природи немає поганої погоди, тiльки у людей завжди поганий настрiй, без благодатi!
  Влада як дур, притягує i засмоктує, i на жаль не лише дурнiв!
  Тiльки у того, хто низький розумом, мовчання золото найвищої проби!
  Мовчання золото, лише цiннiстю надiлене лише в дурня!
  Жорстокiсть цементує нацiю, м'якiсть занурює розвиток у цемент!
  Розум може вирiшити будь-яку проблему, генiй зробити так, жодної проблеми взагалi не виникне!
  Хочеш жити - умiй крутитися, хочеш вижити - умiй викрутитися, а хочеш жити добре - не крутись, а розкрутись!
  За туманом невiдання можна сховатися, але не можна сховатися!
  Вiйна як мед солодка, як патока нудотна, i нудить вiд неї як iз сивухи в бодун!
  Мовчання золото, тiльки тi, хто звик вiдмовчуватися, золотi монети дають балакунам, без розмов!
  Абсолютної порожнечi немає в природi, тiльки людська дурiсть спустошує розум, на всi сто!
  Не смерть страшна, а втрата безсмертя! Не тiло важливе, а у свiтлi душа!
  Легко йти по життю з головою повної знань, а порожнеча в головi полегшує лише гаманець!
  Чим привабливий атеїзм: порожнеча найпоблажливiший наставник, вакуум найбезвiдповiдальнiший батько!
  Атеїст, вибиваючи з-пiд нiг фундамент вiри, не помiчає, що його горло у безжальнiй петлi Божественного форс-мажору!
  Найкращий спосiб заощадити - заплатити хабар, найкращий спосiб розтратити - пошкодувати фiнанси на пiдмазку!
  Квас - добре, патрiотизм - чудово, але квасний патрiотизм - погана закваска!
  Краса вимагає жертв, але за її вiдсутнiсть буде потрiбна оплата без пожертвувань!
  Реальнiсть вбиває, фантазiя окрилює, а казка, що стала буллю, - робить життя крилатим!
  Вiйнi всi вiки покiрнi, тiльки свiй останнiй день не можна осiдлати, будучи поваленим без часу!
  Потовстiти це не означає набрати вагу!
  Неможливо вiдростити живiт - стати важкоатлетом!
  Пiонер завжди готовий, ось на вiдмiну вiд охочих проваритися до крутостi олiгархiв!
  Вовк в овечiй шкурi не баран, вiвця в шкурi вовка, може тiльки ловити бублик!
  Людинi властивий егоїзм, а надлюдинi альтруїзм за чужий рахунок!
  Безкоштовний сир у мишоловцi, а зi знижкою для лову людей з щурою душею!
  Лев серед баранiв, як борiв бiля корита, тiльки ризикує подавитись вiд твердолобого свинства!
  Недоречний гуманiзм, що опускає доблесть вниз!
  Коли афоризми закiнчилися знову пiшли залишки восьмої години трудотерапiї на строгому рiвнi.
  Генка уявив собi щось фасмогоричне. Типу пiд Сталiнградом не сталося перелому. Таке в принципi можливо, нiмцi встигли перегрупувати вiйська та змiцнити фланги. Пiд час Ржевсько-Сичовської операцiї якраз таке й було. I вийшло не надто здорово - гiтлерiвцi атаки на флангах вiдбили. Жуков не змiг досягти успiху, адже вiйськ у нього було набагато бiльше, нiж на Сталiнградському напрямку. Тож перелому в принципi могло й не бути. I це можна було уявити, що встигли нiмцi прикрити фланги, i радянськi вiйська так i не прорвали оборону. Тим бiльше, погоднi умови були несприятливими, i не було можливостi ефективно використовувати авiацiю.
  У такий спосiб гiтлерiвцi встояли, а бої затяглися до кiнця грудня. У сiчнi радянськi вiйська проводили операцiю "Iскра", що пiд Ленiнградом, але також безуспiшно. А в лютому намагалися наступати на пiвднi та в центрi. I втретє Ржевсько-Сичiвська операцiя не пройшла. I фланговi удари пiд Сталiградом виявилися безуспiшними.
  А ось гiтлерiвцi в Африцi досягли великих успiхiв пiсля контрудара Роммеля з американських вiйськ. У полон потрапило понад сто тисяч американських солдатiв i був повний розгром в Алжирi. Шокований Рузвельт запропонував перемир'я, Черчiлль самотужки воювати не захотiв, i теж перемир'я пiдтримав. I заходi бойовi дiї припинилися.
  За рахунок оголошення тотальної вiйни Третiй Рейх нагромадив сили, особливо у танках. У гiтлерiвцiв з'явилися, "Пантери", "Тигри", "Леви" та САУ "Фердинанд". Така мiць поряд iз грiзним винищувачем-штурмовиком "Фокке-Вульф", ХЕ-129 та iншими. Ну i ще в серiю надiйшов МЕ-309 нова грiзна модифiкацiя винищувача iз сiмома вогненними точками.
  Коротше кажучи, гiтлерiвцi почали наступ з пiвдня Сталiнграда, i просувалися вздовж Волги з початку червня. Як i очiкувалося, радянськi вiйська не витримали натиску нових танкiв i досвiдченої нiмецької пiхоти. I прорвав оборону нiмцi через мiсяць вийшли до Каспiйського моря. I до дельти Волги. Кавказ виявився вiдрiзаним суходолом. А тут ще й Туреччина вступила у вiйну проти СРСР. I Кавказ iз його нафтою вже не втримати.
  Осiнь пройшла у жорстоких боях. Нiмцi та турки захопили майже весь Кавказ i приступили до штурму Баку. У груднi впали останнi квартали цього мiста. Гiтлерiвцям дiсталися великi запаси нафти, щоправда, свердловини виявилися зруйнованi, i їх ще треба було запустити у виробництво. Але й СРСР втратив своє головне джерело нафти i опинився у скрутному становищi.
  Настала зима. Радянськi вiйська намагалися контратакувати, але без будь-яких успiхiв. У фашистiв у серiї з'явився ТА-152 - еволюцiя Фокке-Вульф та реактивна авiацiя. А також танки "Пантера"-2 i "Тигр"-2, бiльш досконалi та озброєнi гарматою 88-мiлiметрiв 71ЕЛ, що не має собi рiвних за сукупнiстю характеристик. Обидвi машини були досить сильнi та швидкi. На "Пантеру"-2 було встановлено двигун дев'ятсот кiнських сил за вагою машини п'ятдесят три тонни, але в "Тигр"-2 за вагою шiстдесят вiсiм тонн за тисячу кiнських сил. Таким чином нiмецькi танки, незважаючи на великi ваги, були досить спритними. Танки "Маус" та "Лев", ще важчi не прижилися, надто багато недолiкiв. Тож гiтлерiвцi зробили ставку в сорок четвертому роцi на два основнi танки "Пантера"-2 та "Тигр"-2, а СРСР у свою чергу посилив Т-34-76, до Т-34-85, а також запустив новий IВ-2 зi 122 мiлiметровою гарматою.
  До лiта з обох бокiв було випущено пристойну кiлькiсть нових машин. В авiацiї у гiтлерiвцiв з'явився бомбардувальник Ю-288, втiм вiн був у них у серiї та сорок третьому. Але бiльш небезпечною та досконалою машиною виявилася "Арадо" реактивна машина, яку радянськi винищувачi не могли навiть наздогнати. МЕ-262 пiшов у серiю, але вiн був ще недосконалий, часто розбивався, та й коштував у п'ять разiв дорожче за гвинтову машину. Тому поки що основними винищувачами стали: МЕ-309 i ТА-152, i вони терзали радянську оборону.
  З'явився у нiмцiв у серiї i ТА-400 бомбардувальник з шiстьма двигунами, що має оборонне озброєння - цiлих тринадцять авiагармат. I нiс понад десять тонн бомб, на вiдстань до восьми тисяч кiлометрiв. Ось це монстр - як вiн стали кошмарити i вiйськовi та цивiльнi об'єкти СРСР на Уралi та за Уралом.
  Коротше кажучи, влiтку почалося якраз двадцять другого червня великий наступ вермахту i в центрi, i з пiвдня, у напрямку Саратова.
  Нiмцi в центрi спочатку завдали удару з боку ржевського виступу i пiвночi, по напрямах, що сходяться. I тут величезнi маси важких, але рухливих танкiв прорвали радянську оборону. А на пiвднi нiмцi досить швидко прорвавши радянськi позицiї, дiйшли до Саратова. Але бої затяглися. Завдяки стiйкостi радянських вiйськ, та безлiчi iнженерних споруд гiтлерiвцi не змогли вiдразу взяти Саратов i бої затяглися. I в центрi хоча радянськi вiйська i потрапили в оточення, але далi фашисти просувалися вкрай повiльно. У вереснi правда Саратов упав... Але бої тривали. Нiмцi дiйшли до Самари, а там уперлися. А восени гiтлерiвцi пiдiйшли впритул до Можайської лiнiї оборони, але там зупинилися. Проте Москва стала прифронтовим мiстом. У фашистiв ставало дедалi бiльше реактивних лiтакiв - особливо бомбардувальникiв. З'явився i танк "Лев"-2. Це перша в нiмецькому танкобудуваннi машина, де двигун i трансмiсiя були розташованi одним блоком i поперек, а вежа виявилася змiщена в зад. Внаслiдок цього силует корпусу виявився нижчим, а вежу зробили вже. В результатi вага машини знизилася з дев'яноста до шiстдесяти тонн, зберiгши колишню товщину бронi - сто мiлiметрiв борту, i сто п'ятдесят мiлiметрiв лоб корпусу з нахилами i двiстi сорок мiлiметрiв лоб вежi зi збройовою маскою.
  Такий танк став рухливiшим i зберiгши вiдмiнну броню, i ще бiльше збiльшивши кут рацiонального нахилу був страшним. У СРСР з'явилися лiтаки ЯК-3, але через вiдсутнiсть поставок ленд-лiз вiн не пiшов у масову серiю та ЛА-7, машина яка хоч трохи додала у швидкостi та висотi польоту. А то якi, не могли навiть гвинтовий Ю-288, i пiзнiший Ю-488 наздогнати. Але з реактивними лiтаками ЛА-7 все одно не мiг тягатись.
  Взимку нiмцi поводилися тихо, чекали весни. У них на пiдходi була серiя Е, i оптимiзм закiнчити вiйну швидше наступного року. А ось радянськi вiйська почали наступ 20 сiчня 1045 в центрi. I бої точилися жорстокi.
  . РОЗДIЛ No 17.
  Нiмцi вiдбили атаки, i самi завдали контрудару. В результатi їхнi вiйська увiрвалися та зав'язали бої у Тулi. Ситуацiя загострилася. Але взимку все ж таки фашисти наступати масштабно не ризикнули. I настало затишшя. Щоправда, у березнi розгорнулися бої в Казахстанi. Гiтлерiвцi змогли взяти Уральськ та пiдiйшли в Оренбурзi. А в серединi квiтня почався наступ на Москву з флангiв.
  СРСР з'явилася СУ-100, як боротьби з гiтлерiвськими танками, яких ставало дедалi бiльше. Ну i в травнi до серiї мав надiйти IС-3. Iз реактивною авiацiєю було глухо.
  Протягом мiсяця гiтлерiвцi просунулися флангами i взяли Тулу, i далi з пiвночi пiдсiкли Москву. Але радянськi вiйська билися дуже героїчно. I нiмцiв трохи пригальмували.
  Тодi наприкiнцi травня гiтлерiвцi завдали удару на пiвнiч, i захопили Тихвiн i Волхов, взявши Ленiнград у подвiйне кiльце. На пiвднi нарештi фашисти все ж таки оволодiли Куйбишевим, або колишньою Самарою, i стали рухатися вгору Волгою. З прицiлом глибокого обходу Москви з тилу. Та й ще був оточений Оренбург. Так само у гiтлерiвцiв з'явилися першi танки - "Пантера"-3 та "Тигр"-3 iз серiї Е. "Пантера"-3 це Е-50 поки не надто досконала машина. Важить шiстдесят три тонни, але з двигуном, який розганявся до тисячi двохсот кiнських сил. Товщина бронi приблизно як у "Тигрi"-2, але вежа менша за розмiри i вже, i ще гармата бiльш потужна 88-мiлiметрiв 100ЕЛ довжина, для того щоб врiвноважити ствол потрiбна велика гарматна маска. Тож лоб вежi захищений до двохсот вiсiмдесяти п'яти мiлiметрiв. Лоб також захищений краще через бiльший кут нахилу. I ходова частина i легша, i зручнiша для ремонту, i бруд її не забиває.
  Поки що не досконала машина, тому що компонування не зовсiм змiнене, але вже над цим фашисти працюють. Так що лиха бiда почала. "Тигр"-3, це Е-75. Теж машина важкувата дев'яносто три тонни. Захищена правда добре - лоб вежi 252-мiлiметри, а борти 160-мiлiметрiв. А гармата 128-мiлiметрiв калiбр 55ЕЛ, потужна зброя. Лоб повертаючи частину 200-мiлiметрiв, а нижня 150-мiлiметрiв, а борти 120-мiлiметрiв у корпусi та пiд нахилом. Плюс ще на них можна повiсити додатковi плити по 50-мм i того буде 170-мм. Тобто цей танк на вiдмiну вiд "Пантери"-3, чия бортова броня всього 82-мiлiметра добре захищена з усiх ракурсiв. Але двигун той самий - в 1200 кiнських сил при форсивi, i машина повiльнiше i частiше ламається. "Тигр"-3, це "Тигр"-2, що добряче пiдрiс, посилив озброєння i особливо захист бортiв, але трохи знизили ходовi якостi.
  Обидвi нiмецькi машини тiльки надiйшли до серiї. У СРСР поки що наймасовiший танк Т-34-85, новий Т-54, ще тiльки розробляється. Ну ще у серiйному виробництвi IС-2, який може нiмцiв ужалити. IС-3 надiйшов у серiю. У нього куди краще захищена вежа та лоб вежi, а також нижня частина корпусу. Але танк вийшов на три тонни важче за колишнього двигуна i трансмiсiї, i частiше ламається i його ходовi якостi ще гiрше, нiж i без того неважливого IС-2. Та й у виробництвi нова машина складнiша, тому випускається в малих кiлькостях i IС-2 досi не знiмають iз виробництва.
  Тож по танках нiмцi попереду. А в авiацiї взагалi СРСР вiдстає. У гiтлерiвцiв з'явився МЕ-262 Х нової модифiкацiї зi стрiлоподiбними крилами, бiльш швидкiсною до тисячi ста кiлометрiв на годину швидкiсть i п'ять авiагармат озброєння, i зрозумiло надiйнiший i рiдше за аварiї. I МЕ-163 здатний лiтати вже не шiсть хвилин, а двадцять. Нова технологiя Ю-287 теж з'явився в другiй половинi сорок п'ятого року. I ТА-400 з реактивними двигунами. Та взялися за СРСР капiтально.
  У серпнi наступ вiдновився. До середини жовтня Москва опинилася у повному оперативному оточеннi. Коридор на заходi становив не бiльше ста кiлометрiв i далекобiйною артилерiєю прострiлювався майже наскрiзь. Також бої розгорнулися за Ульяновськ, якi радянськi вiйська намагалися вiдстояти за всяку цiну. Нiмцi взяли Оренбург i тепер просунувшись рiчкою Уральськ дiйшли до Уфи, i тут уже й до Уралу недалеко.
  На пiвночi у гiтлерiвцiв теж встигли вони взяли Мурманськ, i всю Карелiю, у вiйну за Третього Рейху вступила ще й Швецiя. Що посилило ситуацiю дуже сильно. I гiтлерiвцi вже оточували Архангельськ, де точилися суворi бої. Ленiнград поки що тримався, але в повному кiльцi блокади вiн був приречений.
  У листопадi радянськi вiйська намагалися контратакувати на флангах i розширити коридор на Москву, але успiху не досягли. А в груднi Ульяновськ упав.
  Настав сорок шостий рiк. До травня панувало затишшя, обидвi сторони збирали сили. У фашистiв з'явився танк "Пантера"-4 з новою схемою компонування - двигун i трансмiсiя разом одним блоком, а коробка передач на моторi i на одного члена екiпажу менше. Нова машина важила тепер сорок вiсiм тонн, при двигунi до тисячi двохсот кiнських сил, i була меншою за розмiри i нижче за силует.
  Її швидкiсть зросла до сiмдесяти кiлометрiв на годину, i вона перестала ламатися. I "Тигр"-4, був з новою схемою компонування, зменшивши вагу тонн на двадцять, i вже теж став краще рухатися.
  Ну нiмцi у травнi розпочали новий наступ. У них i авiацiя додала реактивна якiсть i кiлькiсть, машинний парк. I новий реактивний бомбардувальник з'явився Б-28, без фюзеляжу, дуже потужна конструкцiя "Лiтаюча крило". I лупити стала радянськi вiйська капiтально.
  Пiсля двох мiсяцiв завзятих боїв, кинувши в бiй бiльше ста п'ятдесяти дивiзiй з'єднали кiльце. I Москва опинилася у повному оточеннi. За неї розгорнулися жорстокi бої. А в серпнi фашисти взяли Рязань i оточили Казань. Також упала Уфа, i нiмцi опанували Ташкент. Коротше кажучи, стало дуже туго. I пiдтискали Червону Армiю капiтально. Гiтлер вимагав якнайшвидше закiнчити вiйну.
  Тим бiльше, у США з'явилася атомна бомба, i це серйозно. Ось нiмцi у вереснi нарештi взяли Ленiнград. I мiсто Ленiна впало.
  А у жовтнi впала Казань i було оточене мiсто Горьке. Ситуацiя була вкрай важкою. Сталiн хотiв вести iз нiмцями переговори. Але Гiтлер хотiв капiтуляцiї без жодних застережень.
  У листопадi точилися жорстокi бої, у Москвi. I в груднi столиця СРСР впала, i разом з нею впало i мiсто Горьке.
  Сталiн був у Новосибiрську. У такий спосiб СРСР втратив майже всю європейську частину. Але продовжував воювати. Настав сорок сьомий рiк. Взимку до травня було затишшя. У травнi у СРСР з'явився танк Т-54, а нiмцiв "Пантера"-5. Нову нiмецьку машину було добре захищено i в лоб i з бортiв iз 170-мiлiметровою бронею. На неї було встановлено газотурбiнний двигун у 1500 кiнських сил. I незважаючи на зрiс до сiмдесяти тонн вага машина залишалася дуже рухливою.
  I озброєння у неї посилилося 105-мiлiметрова гармата довжиною ствола 100 ЕЛ. Така ось нова машина прориву. I "Тигр"-5 машина ще важча в сто тонн i лоб бронi триста мiлiметрiв i по бортiв 200-мiлiметрiв. I гармата була встановлена потужнiше в 150-мiлiметрiв i 63 ЕЛ довжина ствола. Така сильна машина. I новий газотурбiнний двигун у тисяча вiсiмсот кiнських сил.
  Ось цi два танки основнi. Ну ще є i "Королiвський лев", його головна вiдмiннiсть гармата з меншою довжиною стовбура, але бiльшим калiбром 210 мiлiметрiв.
  Ну i новий винищувач з'явився МЕ-362, дуже сильна машина ще потужнiше озброєна - сiм авiагармат i швидкiсть тисячу триста п'ятдесят кiлометрiв на годину.
  I ось у травнi сорок сьомого почався наступ нiмцiв на урал. Гiтлерiвцi з боями зайняли i Свердловськ, i Челябiнськ, а пiвнiч Вологду. I рухалися далi. За лiто нiмцi зайняли весь Урал. Але Червона армiя продовжувала битися. У них навiть з'явився новий танк IС-4, який був простiший за формою, нiж IС-3, краще захищений з бортiв i вагою шiстдесят тонн.
  Нiмцi наступали далi, за Урал. Дуже розтяглися комунiкацiї. Також гiтлерiвцi наступали у Середнiй Азiї. Взяли також Ашгабад, Душанбе, Бiшкек, а у вереснi дiйшли до Алма-Ати i почали штурмувати це мiсто. Червона армiя вiдчайдушно боролася. I бої дуже кривавi.
  Настав жовтень. Полилися дощi. Або лiнiя фронту принишкла. Нишком йшли переговори. Гiтлер, як i ранiше, хотiв узяти весь СРСР. I переговори заперечував. Але з листопада до кiнця квiтня було затишшя. I ось наприкiнцi квiтня тисяч дев'ятсот сорок восьмого року фашисти знову почали наступати. I вже рухалися ламаючи радянськi порядки. Але наприклад, СРСР навiть у цих важких умовах зумiв зiбрати два танки IС-7 iз сто тридцяти мiлiметровою гарматою, довжиною ствола в шiстдесят ЕЛ, вагою в шiстдесят вiсiм тонн i двигун дизель у тисячу вiсiмдесят кiнських сил. I ця машина могла битися з нiмецькою Пантерою-5, що дуже серйозно. Але їх лише двi штуки, що вони можуть зробити?
  Гiтлерiвцi просуваючись спочатку взяли Тюмень, потiм Омськ, Акмолiнськ. I до серпня пiдiйшли до Новосибiрська. Радянськi вiйська були недостатньо численнi i бойовий дух у них впав. Новосибiрськ усi два тижнi чинив опiр. Потiм упав Барнаул i Сталiск.
  СРСР ще пощастило, що захiднi союзники добили Японiю i не довелося воювати на два фронти. Гiтлерiвцi до кiнця жовтня встигли захопити Кемерово, Красноярськ та Iркутськ. Пiсля того вдарили сибiрськi морози i гiтлерiвцi зупинилися бiля Байкалу. Настала нова оперативна пауза до травня.
  За цей час у фашистiв з'явилася Пантера-6. Ця машина була трохи легшою за колишню модель, у шiстдесят п'ять тонн за рахунок ущiльнення деталей, i сильнiшим у тисяча вiсiмсот кiнських тонн двигуном - полiпшення ходових якостей, i трохи бiльше рацiональний нахил бронi. I "Тигр"-6 вагою на сiм тонн менше, i з двигуном двi тисячi кiнських сил - газотурбiним i трохи нижче силуетом.
  Цi танки непоганi i в СРСР нема чим їм крити. Т-54 так i не замiнив Т-34-85, який все ще випускався, на заводах Хабаровська та Владивостока. Хоча цей танк проти нiмецьких машин безсилий.
  У серiї Е у нiмцiв були й легшi машини - Е-10, Е-25, i навiть Е-5. Проте Гiтлер до цих машин стався холодно, тим паче це були переважно самохiдки. Якщо їх i виготовляли, то як розвiдувальнi машини, а САУ Е-5 було виготовлено i в плавальному варiантi. У реальнiй iсторiї у Третьому Рейху пiд кiнець вiйни самохiдок вироблялося бiльше, нiж танкiв, i серiя Е могла масово виробляється лише у легкому, самохiдному варiантi.
  Але через ряд причин тодi запуск самохiдок у серiю утримався. САУ Е-10 - Гiтлер вважав занадто слабко броньованим. А коли броню посилили те й вага машини з десяти тонн, зросла до п'ятнадцяти шiстнадцяти.
  Тодi Гiтлер наказав встановити потужнiший двигун не чотириста, а п'ятсот п'ятдесят кiнських сил. Але це призвело до затримки до кiнця сорок четвертого року. А пiд бомбами та в умовах нестачi сировини освоювати машину з принципово новою схемою компонування було вже пiзно. Те саме сталося i з САУ Е-25. Її спочатку хотiли зробити простiше - гармата "Пантери", i низький силует iз двигуном у чотириста кiнських сил. Але Гiтлер наказав посилити озброєння до 88-мiлiметрової гармати в 71 ЕЛ, i це призвело до затримок розробки машини. Потiм фюрер наказав i вежу встановити з авiагарматою, за 20-мiлiметрiв калiбр, а потiм i тридцять. Все це зайняло багато часу, i було виготовлено лише кiлька таких машин, якi потрапили пiд радянський наступ.
  У боях по Берлiн було кiлька Е-5, з кулеметним озброєнням. В альтернативнiй iсторiї цi САУ теж не стали масовими, незважаючи на наявнiсть часу.
  "Маус" через велику вагу та частi поломки не прижився. I Е-100 була не масовою, у тому числi через труднощi перевезень залiзницями. А в СРСР великi вiдстанi та танки треба вмiти ще перевозити.
  У будь-якому разi в сорок дев'ятому роцi почався наступ у травнi гiтлерiвських вiйськ уже на Далекий Схiд, у Забайльський степ.
  СРСР випустив двi останнi новi машини САУ-203, i лише у п'яти примiрниках з 203-мiлiметровою гарматою у протитанковому варiантi, здатну пробити в лоб i "Тигра"-6. А також танк IС-11, з гарматою калiбру 152 довжиною ствола в 70 ЕЛ, теж мiг щось гiтлерiвським мастодонтам зробити.
  Але це вже останнiй писк. Гiтлерiвцi взяли спочатку Верхньоудинськ, а потiм i Читу, де їх зустрiли цi новi радянськi самохiдки. Було взято також i Якутськ.
  Вiд Чити до Хабаровська був великих мiст i нiмцi рухалися влiтку майже маршами. Лише вiдстань велика. Потiм бiй за Хабаровськ, мiсто iз танковим заводом, розташованим пiд землею. У ньому до останнього моменту продовжували випускати машини, в тому числi i Т-54, i IС-4, якi билися до кiнця. Пiсля падiння Харьова частина гiтлерiвських вiйськ повернула на Магадан, а частина до Владивостока. Це мiсто на Тихому океанi мало сильнi форти, вiдчайдушно чинив опiр, до кiнця вересня. А в серединi жовтня був взяти останнiй великий населений пункт у СРСР - Петропавловськ-Камчатськ. Найостаннiшим мiстом захопленим гiтлерiвцями був Анадир. Його взяли якраз 7 листопада до роковин Мюнхенського путчу.
  Гiтлер оголосив про перемогу у Другiй свiтовiй вiйнi. Але ж Сталiн поки живий i про капiтуляцiї не веде, готовий чинити опiр остаточно сховавшись у сибiрських лiсах. А там повно рiзних бункерiв та пiдземних укриттiв.
  I ось Коба намагається вести партизанську вiйну. А гiтлерiвцi його шукають та пресують мiсцеве населення. Та й iнших шукають. Ось у березнi п'ятдесятого року вбили Миколу Вознесенського, а у листопадi Молотова. Сталiн десь дуже навiть ховається.
  В основному партизани виють дрiбними групами, здiйснюють диверсiї, завдають ударiв нишком. Є пiдпiльна робота.
  Гiтлерiвцi розвивають та технiку. Наприкiнцi тисяча дев'ятсот п'ятдесят першого року у них з'являється МЕ-462, навiть не слабкий винищувач-штурмовик з реактивними двигунами i швидкiстю двi тисячi двiстi кiлометрiв на годину. Потужна машина.
  I з'явилася в п'ятдесят другому роцi "Пантера"-7, мала особливу гармату високого тиску, активну броню, двигун газотурбiннi в двi тисячi кiнських сил при вазi машини в п'ятдесят тонн.
  I цей танк краще озброєний та захищений, нiж "Пантера"-6. I "Тигр"-7 з'явився з двигуном двi тисячi п'ятсот кiнських сил, з гарматою високого тиску калiбру в 120-мiлiметрiв, при вазi в шiстдесят п'ять тонн. Дуже рухливi та сильнi виявилися нiмецькi машини.
  Але помер у березнi тисяча дев'ятсот п'ятдесят третього року Сталiн. А потiм i Берiю у серпнi прикрасили точковим ударом.
  Наступник Берiї Маленков, бачачи безнадiйнiсть подальшої партизанської вiйни, взяв i запропонував нiмцям договiр i свою почесну капiтуляцiю в обмiн на життя та амнiстiю. Тодi у травнi 1954 року було остаточно пiдписано дату закiнчення партизанської вiйни та Великої Вiтчизняної. Так перекинулася ще одна сторiнка iсторiї. Гiтлер правив ще до тисяча дев'ятсот шiстдесят четвертого року i загинув у серпнi у вiцi сiмдесяти п'яти рокiв. А до цього астронавти Третього Рейху встигли злiтати на Мiсяць, випередивши американцiв. Так i поки що завершилася iсторiя.
  Робочий день у зовнi юних ув'язнених Ада скiнчився. I хлопчаки спочатку помолилися, а потiм вирушили пiд душ. Як мовиться в чистотi i не в образi.
  Генка iз задоволенням пiдставив своє жилисте тiло пiд трохи теплi струменi душу. Йому дуже хотiлося опинитися десь на морi. I поринути у теплi, як парне молоко води. Щоб було все дуже здорово.
  Пiсля душа хлопчакiв чекала скромна, але цiлком достатня для пiдтримки сил та вгамування почуття голоду вечеря. Пiсля чого вони мали невеликий вiльний час на рiзнi розваги.
  Генка вiддав перевагу комп'ютерним iграм. Звiсно вiйськовi їм не дадуть. Можна, наприклад, пограти в хокей, що Геннадiй любив на Дендi i в минулому життi. Можна будувати мiста та храми. I навiть iсторичнi стратегiї. Причому обмежено може бути i вiйна - правда швидким рiшенням. Коли комп'ютер за кiлькiстю вiйськ визначить переможця.
  У легших рiвнях Ада-Чистилища деякi види боїв можна проводити. Та й фiльми дивитися з рядом обмежень. Але дитячих фiльмiв i мультфiльмiв найбагатший вибiр - включаючи i фантастику.
  Генка вирiшив пограти у хокей на комп'ютерi. Читати вiн не дуже любив. Тим бiльше у технотронному свiтi.
  Втiм автоматично натискаючи кнопки хлопчик все ж таки думав.
  А що було б у разi перемоги Гiтлера у Другiй свiтовiй вiйнi?
  Був серiал - "Людина у чорному замку". Така ось антиутопiя. Але що було насправдi важко сказати. Коли Гiтлер говорив про майбутнє, то начебто б i непогано виходило. Не збирався фюрер будувати пекло, а мрiяв про Едему. Тож тут можна гадати.
  Iнший хлопчик-в'язень запропонував:
  - Давай у хокей пограємось один з одним!
  Генка кивнув:
  - Це гарна iдея!
  Хлопчики-в'язнi почали грати. Генка подумав, що рiзатися в хокей в Пекло, це здорово. Не те що баптисти якi зображують Прiспоную наче яму повну вогнем. Насправдi тут виховують людей. Католики в даному випадку були значно прогресивнiшими.
  Але час розваги закiнчилася i хлопчики розходяться по камерах, перед цим помолившись, помивши руки i почистивши зуби.
  Як у Аду-Чистилище звикають до дисциплiни.
  Потiм буде сон, i перед ним нiчна молитва, i голi хлопчики лягатимуть на нари, з матрацом. Не треба спати на голих дошках, як на посиленому рiвнi. I практично вiдразу вони засинають.
  I Генцi снитися...
  Генку викинуло, мов хвилею на поверхню. Хлопчика розгублено озирнувся. Нiби це те мiсто, та не те. Сучаснi будiвлi зникли, а натомiсть стояли величезнi, високi будинки готичного стилю, лише розмальованi квiтами, орнаментами, завитками.
  Вулицi тягла i навiть захоплювала за собою Геннадiя. Мiсто навколо перетворилося. Став iншим. Дуже багато фонтанiв. Причому фонтани зi статуй, покритих сусальним золотом, та камiнцями. I дуже високо струменi на сотнi метрiв злiтають у небо.
  Генку це здивувало: адже за законами фiзики бiльше десяти метрiв струмiнь фонтану злетiти не може. Значить воду штовхає потужний насос. А взагалi, якi тут статуї: є i схожi на людей i дiвчата, i казковi тварини.
  Але розглянути як слiд Генка не встиг.
  Перед ним з'явився юнак на крилатому звiрi. Формою вiн немов верблюд, голова лисиця, а крила метелика блискучi та рiзнокольоровi. Юнак був у шоломi, i виглядав дуже гарним, тiльки обличчя, розмальоване i одягнене, якось дивно: немов клоун у багатому цирку. А на грудях золота з великим смарагдовим осердям ланцюг.
  Юнак суворо промовив:
  - Ти, чий раб будеш?
  Генка здивувався:
  - Раб? Я не раб!
  Хлопець клацнув пальцями i в руцi у нього з'явився круто накручений пiстолет, обтиканий важелями та кнопками. Голос став суворiшим:
  - Не бреши! Ти людина, а отже раб! Та ще нижнього рiвня разiв у одних плавках!
  Раптом з'явилася ще одна крилата особина типу носорога в алмазному панцирi. На ньому сидiла гарна, то теж з жахливо розмальованим обличчям, i обвiшана коштовностями, наче ювелiрна крамниця дiвчина.
  Вона пiдморгнула юнаковi, вiдповiла:
  - Це раб! I швидше за все побiжний - у нього немає нашийника!
  Хлопець кивнув:
  - Здамо в полiцiю, щоб знайшли господаря, i приблизно покарали, за те, що насмiлився зняти нашийник невiльника!
  Юнак навiв пiстолет на Генку i натиснув на кнопку. Хлопчик-в'язень рiзко стрибнув убiк. I хвиля зеленого кольору пройшла повз, плюхнувшись у поверхню, що рухається. Генка, пролетiв двiстi метрiв i зачепився на готичний виступ, пружинивши босими ногами.
  Оце так! Промайнуло в головi у хлопчика - працює! Тепер вона не дитина, а супермен!
  Хлопець, схоже, теж здивувався:
  - Ого! Та й стрибок!
  Дiвчина свиснула:
  - У нього наноботи у тiлi!
  I теж вистрiлила... Генка вловив натискання пальця на кнопку накрученого пiстолета, а швидше за все i багатофункцiонального бластера. Хлопчик-вундеркiнд дуже спритно вiдстрибнув. Його реакцiя також полiпшилася з хвилi, що широко йде.
  Зважаючи на все, по ньому били паралiзатором. Хвиля не руйнувала позолоченi та прикрашенi викладенi дорогоцiнними камiнцями малюнки. Тiльки довкола них на кiлька секунд виникала додаткова люмiнесценцiя.
  Генка стрибнув, наче коник, коли дiвчина знову вистрiлила по ньому. I знову ухилився вiд польоту паралiзуючого променя. Хлопчик у стрибку мало не зiткнувся з дiвчинкою, яка мчала на дошцi повiтрям.
  Дiвчинка була без шолома, i Генка звернув увагу, що в неї не зовсiм людськi вушка. Зверху гостренькi, як у бiлочки. А так як людина, тiльки мордочка розмальована i висять коштовностi. I на вухах сережки з камiння.
  Дiвчинка вихопила пiстолет i пiкнула:
  - Вистава - квазар!
  Юнак помiтив з досадою:
  - Доведеться викликати полiцiю!
  Дiвчина заперечила:
  - Стривай! Я спробую з ним поговорити!
  I красуня крикнула Лешцi:
  - Хлопчик-раб, ми тебе не чiпатимемо! Спустись до нас!
  Юний генiй засумнiвався:
  - А в наш час можна комусь вiрити?
  Юнак жорстко вiдповiв:
  - Брехати та ще рабу! Це антипульсарно!
  Генка вловив нотки щиростi i зiстрибнув униз. Доводилося втiм, щоби стояти на мiсцi, перебирати ногами.
  Дiвчина посмiхнулася i помiтила:
  - Ти якийсь блiдий! Мабуть, не мiсцевий!
  Генка чесно вiдповiв:
  - Я... взагалi нiби в не у своєму часi, чи...
  Хлопчисько кинув погляд на небо? Може, це i Земля... Справдi Сонця не було, а свiтився синiй трикутник, i помаранчевий шестигранник. Але було тепло, як у Африцi.
  Дiвчина посмiхнулася:
  - А хiба раб може подорожувати голяка, та ще напiвголий?
  Генка свиснув i промовив:
  - Може, я просто засмагаю! Чи втратив одяг пiд час перемiщення?
  Хлопець насупився i помiтив:
  - I нашийник теж?
  Генка заявив зi злiстю:
  - Я нiколи не носив нашийник, я не собака!
  Юнак суворо промовив:
  - Гiрше! Ти людина! А люди це раби i досить небезпечнi! Ваше щастя, що гуманi закони забороняють iмперiю робити вам лоботомiю!
  Генка логiчно зауважив:
  - Люди рiзнi! А що це за планета?
  Дiвчина вiдповiла:
  - АБ 13833! Або та, що була вашою Землею!
  Генка здивувався:
  - А чому зiрки iншого кольору та де Сонце?
  Дiвчина засмiялася i вiдповiла:
  - Ось темрява! Сонце з iншого боку планету освiтлює! Так що не бiйся пацан!
  Генка знову здивувався:
  - А росiйську мову, звiдки ви знаєте?
  Дiвчина вiдповiла з смiхом:
  - Це магiя! Ми вчимо мови iз заклинанням! Точнiше техномагiя. А ти судячи з усього ще тiльки почав перетворюватися дорослого ... Втiм, ви люди невдячне плем'я!
  Генка щиро здивувався:
  - А за що ми повиннi дякувати?
  Дiвчина чесно вiдповiла:
  - За те, що ми позбавили вас вiд старостi, хвороб та болiсної смертi! У вас чоловiкiв навiть бороди не зростають! А ви дмуєтеся!
  Генка згiдно кивнув:
  - За рятування вiд старостi дякую!
  Юнак суворо вiдповiв:
  - Але ж ви раби i повиннi знати своє мiсце! От i зараз ми тебе вiдправимо до полiцiї. Там або в копальнi, або страчують за втечу!
  Дiвчина погрозила пальчиком:
  - Ну, не треба так строго! Давай хлопчику, я тебе зроблю своїм слугою. Саме такий, швидкий i сильний менi потрiбний! У мене є запасний нашийник, i я його на тебе одягну! Саме багато людей залишаються надовго хлопчиками, i ходять у плавках. Нам не потрiбнi великi слуги! Будеш їсти також, що i ми, i у вiльний час грати в нашi розваги!
  Генка посмiхнувся i спитав:
  - А що я маю вибiр?
  Юнак суворо вiдповiв:
  - Вибору немає тварини! Одягай нашийник, вже полiцiя поспiшає!
  Справдi, з'явилося кiлька дисколетiв. Красивi дiвчата та юнаки у формi вискочили з-за рогiв. Причому дiвчат бiльше помiтив Давиденя.
  Та вiн нiчого не зробить. Залишається тiльки стати на колiна та схилити голову.
  Красуня кинула йому на шию гарний нашийник, який сам собi зашарiвся i замкнувся на шиї.
  Дiвчина-полiцейський посмiхнулася i запитала:
  - У чому проблеми!
  . РОЗДIЛ No 18.
  Хлопчик Гiтлер знову проходить виправлення у дитячiй колонiї-малолiтцi. Це був черговий тест на спонукання до добра.
  Ось вiн i йшов у шортиках виглядаючи рокiв на дванадцять сходовою дорiжкою. I збирав гриби та ягоди у кошик. Така свiтла дитина з душею найбiльшого лиходiя. Хоча фюрер вже пережив народження згори i був iншою людиною.
  Хлопчик-Адiк спiвав:
  Iсус був Всемогутнiм,
  I всесвiту керував...
  Щоб дати спасiння сущим,
  Людський вигляд прийняв!
  
  На хрестi розiп'яли Бога,
  Iсус благав Отця...
  Щоб не судив нас суворо,
  Грiх пробачив нам до кiнця!
  
  Милосердя безмежне,
  Сина Бог послав на смерть...
  З благодаттю на вiдмiнно,
  Нам на вiки не вмерти!
  
  За грiхи людей жорстоких,
  Iсус зiйшов на хрест.
  Божа мати свiтлi очi,
  I Всевишнiй Бог воскрес!
  
  Великий Бог всесвiту,
  Створив весь рiд людський...
  Своєю силою незмiнною,
  Кожна людина - герой!
  
  Найкращий друг всiм дорослим, дiтям,
  Iсус найсвятiший Бог...
  Заради миру на планетi,
  Протрубить Всевишнiй у рiг!
  
  Не здавайтеся люди межу,
  Не вводьте себе в грiх...
  Сатана в петлю вас смикне,
  Але вiдсвяткуємо успiх!
  
  Ось тодi всi люди круто,
  Повернуть все до свiтла.
  Буде вiтрило мiцно дутим,
  I нечистий просто в око!
  Хлопчик-фюрер раптом побачив дiвчинку. Вона несла в руках букет квiтiв, такi польовi ромашки. I вона пiдiйшла до хлопчика i повiдомила:
  - Потрiбно розiбратися з бабою Ягою. Вона краде дiтей. I що найстрашнiше, згодовує їх Змiю Гориничу. З цим свавiллям слiд кiнчати!
  Хлопчик-фюрер свиснув:
  - Ого! Але ж це жорстоко!
  Дiвчинка пiдтвердила:
  - Звiсно! Але ж ти всього лише дитина, i тобi з цiєю сильною вiдьмою не впоратися!
  Гiтлер-пацан впевнено вiдповiв:
  - Я думаю, що впораюсь за допомогою Божої сили!
  Дiвчинка хихикнула i вiдповiла:
  - На Бога сподiвайся, а сам не лишай! Тобi для боротьби з Бабою Ягою треба видобути особливий меч-кладенец. Вiн допоможе тобi з нею впорається!
  Хлопчик-фюрер iз посмiшкою запитав:
  - А де видобути цей меч?
  Дiвчинка вiдповiла з усмiшкою:
  - Треба сходити до наймудрiшої сови! Вона тобi покаже шлях до меча. Тiльки хлопчик, вона тобi ставитиме запитання!
  Гiтлер-пацан запитав iз усмiшкою:
  - I якi питання?
  Дiвчинка тупнула босою, маленькою, засмаглою нiжкою вiдповiла:
  - Ну, наприклад, питання - скiльки в небi зiрок?
  Хлопчисько-фюрер присвiтив i вiдповiв:
  - У всесвiтi в принципi можна порахувати всi зiрки. Але Всевишнiй Творець постiйно створює новi свiтила та свiти i з'являються раси. Так що тут...
  Дiвчинка посмiхнулася i помiтила:
  - Це питання на почуття гумору! Тут потрiбна не правильна, а саме гумористична i дотепна вiдповiдь! Ось ти над цим подумай хлопчисько. Ти часом може бути вундеркiнд?
  Гiтлер-пацан хихикнув i вiдповiв:
  - Я можна сказати вундер, але не зовсiм кид!
  Дiвчинка засмiялася, i помiтила:
  - Але ж ти не простий хлопчик, я це бачу!
  Юний фюрер кивнув:
  - Можливо, але для всього свiту було б краще, якби я був би простим!
  Дiвчинка босими пальчиками нiжок зiрвала польову квiточку i запитала Гiтлера:
  - Так ти так i не вiдповiв, на запитання - скiльки у небi зiрок?
  Хлопчик-фюрер взяв i випалив:
  - У небi стiльки ж зiрок, як крапель у морi!
  Дiвчинка пискнула:
  - А ти доведи!
  Гiтлер кивнув i вiдповiв:
  - А давайте вважатимемо кожну зiрку, i при цьому кидатимемо краплi з моря. I перевiримо чогось бiльше!
  Юна красуня розсмiялася i цмокнула хлопчика-фюрера в щiчку вiдповiвши:
  - А ти розумний! I кмiтлива дитина!
  Гiтлер-пацан посмiхнувся:
  - Що я дитина? Можна, подумат ти не дитя!
  Дiвчинка вiдповiла з усмiшкою:
  - Тiльки зовнi! Адже? I ти теж мабуть не хлопчик роками?
  Юний фюрер вiдповiв:
  - Я дуже радий, що по нескiнченнiй Благодати Всевишнього Бога отримав таке гарне нове тiло!
  Юна красуня кивнула i заспiвала:
  Хоч тiло без душi не тiло,
  Але як слабка душа без тiла!
  Гiтлер-пацан заспiвав iз натхненням:
  Просвiтив Господь Всевишнiй,
  Як знайти у Христi спокiй...
  Я вiдчув грiшних нижчий,
  Що Христос мiй спаситель!
  Хлопчик-фюрер та дiвчинка-попаданка стукнулися кулаками. Загальний настрiй можна сказати цiлком мажорний. I вони вирушили до премудрої сови. Пляскали своїми босими, дитячими нiжками i спiвали:
  Разом весело крокувати,
  По просторах, по просторах...
  I звичайно приспiвувати краще хором,
  Краще хором, краще хором!
  
  Бог Великий подарував нам Землю свiтлу,
  I залишив волю нам свою помiтну...
  Iсус пролив за нас кров дорогоцiнну,
  I Всевишнiй подарував нам весь Всесвiт!
  
  Разом весело крокувати просторами,
  По просторах, по просторах...
  I звичайно приспiвувати краще хором,
  Краще хором, краще хором!
  
  На хрестi був список страшний знищений,
  Щоб краще стати Святiший Дух, прийде в помiчники!
  Будемо жити ми раю ми дуже весело,
  I на Славу Iсуса буде пiсенька!
  
  Разом весело крокувати, з Божою силою,
  З Божою силою, з Божою силою!
  Нас пiдiйме Iсус iз могили,
  Iз могили! Iз могили!
  
  Що душа знайшла в Раї нове тiло,
  Потрiбно у жнивi Господнiй усiм свiтом працювати...
  Ти прагнеш досконалостi, свiтлiшої знову,
  I з любов'ю Христовi спекотнiше сонця молитися!
  
  Разом весело крокувати з Iсусом,
  З Iсусом! З Iсусом!
  З грiшним свiтом зв'язок порвати, i не сумно,
  I не сумно! I не сумно!
  Ось вони опинилися на полi, на якому росли червонi, дуже яскравi маки. I вiд них виходив солодкий аромат.
  Дiвчинка пискнула:
  - Побiгли швидше, поки нас їхнiй запах не приспав!
  I босi, рожевi п'яти дiтей заблищали. Гiтлер подумав, що безглуздо боятися якихось ароматiв, але потiм згадав, що вiн читав казку - "Чарiвник смарагдового мiста", як такi квiти ледь не вбили лева. Та це небезпечно.
  Вже на бiгу у хлопчика-фюрера закружляла вiд солодких ароматiв макiв голова, але вiн зусиллям волi змусив собi бiгти далi, хоч босi, дитячi нiжки та заплiталися. Дiвчинку теж хитало, i її личко стало червоним, вiд напрузi. Але ось смужка макiв скiнчилася, їхнiй солодкий, дурманливий аромат ослаб. I дiти сповiльнили бiг присiли на камiння, i стали важко дихати. Потрiбно було якось вiддихатися пiсля такого спринту.
  Гiтлер вигукнув:
  - Заснути в Пекле... Або померти в Пекле!
  Дiвчинка вiдповiла з усмiшкою:
  - Щоб у Пекло потрапити, якраз треба померти! Але Пекло - це мiсцево не покарання, а виховання! Тож шлях до нового життя вiдкривається через пекло!
  Дiти пiдвелися i пiшли далi. Настрiй був добрим. Гiтлер узяв i знову заспiвав:
  Який прекрасний Iсус Христос,
  Вiн Творець, великий Творець...
  Щоб людина в душi зросла,
  Попрацював над людьми Творець!
  
  Вiн на хрест пiшов в iм'я всiх людей,
  Щоб Рай панував у всьому всесвiтi...
  I скинуть у прiрву Пекло злодiй,
  Силою Бога у боротьбi незмiнною!
  
  Любить усiх Всевишнiй серцем нас,
  Хоче щастя для людей безмiрно...
  Так покажемо свiй духовний клас,
  Заради щастя, дух народжений миттєво!
  
  Слава Богу - Сущий у небесах,
  Створює свiт, що весь у дiамантах.
  Бачили таке тiльки у снах,
  I за всiх людських у коханнi талантах!
  
  Бог запалив нам у серцi слави свiтло,
  I багаття мрiї в душi палає...
  Подвиг Бога Вищого оспiваний,
  Тiльки вiн усi бiди нашi знає!
  
  Мої думки - у серцi до Iсуса,
  I Марiя Мати Христа свята...
  Не пiддайся людина спокусi,
  Щоб не керував ворог Сатана!
  
  А любов Iсуса безмежна,
  З води Бог створив вино...
  I пробачив йому шкiдливих особисто,
  Перетворюючи ненависть на добро!
  
  Так що на колiна люди встаньте,
  Боговi вклонiться до Землi...
  I себе в душi мечем пораньте,
  Заради мiцної сiм'ї Господа!
  
  Пiсля смертi, Бог на вас чекає,
  Дасть вам знову тiло, життя повiр...
  Весь всесвiт у коханнi палає,
  Знищений буде бiс лиходiй!
  
  Але ми перед Богом навколiшки,
  Будемо вiрними Христу завжди...
  Прав Всевишнiй багато поколiнь,
  Вiдiтреться всяка сльоза!
  
  Благодать Христа, його заклики,
  У нашому серцi вибитi на вiки...
  I душi прекраснi порив,
  Слава, мудрiсть, щастя та успiх!
  
  Тяжке життя на землi звичайно,
  Але Господь полегшить наш бiль...
  Будемо ми один до одного людянi,
  Приймемо, в душi, спокiй, кохання!
  Ось нарештi з'явився той легендарний дуб на якому сидiла премудра сова. Вона була велика, а крила позолоченi. Перед нею на срiбному ланцюзi танцювала бiлочка рудої мастi, але з бiлим хвостом. Дуже мирна картина.
  Бiлочка кинула у дiтей золоту шкаралупу. Гiтлер та юна влучка вклонилися.
  Сова, побачивши їх, буркнула:
  - Знову питатимете?
  Дiвчинка взяла i кивнула:
  - Ось саме, нам треба знати, де меч здатний перемогти Бабу Ягу!
  Бiлочка пискнула:
  - Знову борцi зi злом за добро! Як це нудно!
  Сова гукнула:
  - З вас три вiдповiдi на загадки! А якщо хоч раз помилитесь, то я вас сама в рабство продам. Дiти на невiльному ринку цiнуються!
  Гiтлер здивувався:
  - А що в пекло ще й невiльницькi ринки бувають?
  Вчений птах буркнув:
  - А тобi цього знати не належить. А взагалi, я бачу тебе наскрiзь. Ти дуже великий грiшник - так?
  Хлопчик-фюрер перехрестився i вiдповiв:
  - Дуже великий грiшник - це правильно! Але...
  Юний ув'язнений став навколiшки i заспiвав:
  Великою милiстю своєю,
  Бог приймає всiх...
  Хто нинi не варнак-лиходiй,
  У душi вiдкинувши грiх!
  Сова хихикнула i помiтила:
  - Чи думаєш ти, що Всевишнiй простить тобi знищення Його народу?
  Гiтлер-пацан вигукнув:
  Милосердя безмежне,
  Сина Бог послав на смерть-
  Щоб не дати грiшному люду,
  У безоднi Ада померти!
  Сова помiтила з усмiшкою:
  - Наївна ти немов дитина. Є грiхи, за якi немає прощення!
  Хлопчик-фюрер вiдповiв:
  Великий Бог i всемогутнiй,
  Тому вирiшив Себе розiп'яти...
  Щоб кожен, хто живе на Землi,
  Отримав спасiння Благодать!
  Бiлочка пiдкинула вгору золотi шкаралупи, якi блиснули на трьох сонцях, i щось нерозбiрливе пискнула.
  Сова посмiхнулася i проворкувала:
  - Ну, годi! Якщо хочеш вiрити в милосердя Господа Бога, то вiр. А тепер питання перше: два мандрiвники пiдiйшли до рiчки. Там човен на який може помiститися лише одна людина. Проте вони обоє перейшли. Як це вийшло?
  Дiвчинка буркнула:
  - Я вiдповiдь на цю загадку знаю, але нехай хлопчик подумає.
  Гiтлер-пацан пiдiйшов човгаючи босими, дитячими нiжками до купи пiску. I за допомогою пальчиками намалював рiчку, човен та двох мандрiвникiв. Покрутився i вiдповiв:
  - Я зрозумiв! Вони пiдiйшли з рiзних берегiв!
  Сова гугунула i вiдповiла:
  - Тепер друге питання та загадка!
  Хлопчик-фюрер заявив:
  - Стривай, ти менi вже поставила три запитання!
  Вчений птах буркнув:
  - Як це три?
  Гiтлер-пацан кивнув:
  -Перше питання - ти дуже великий грiшник - так? А другий - думаєш Всевишнiй пробачить знищення свого народу? I на обидва запитання я вiдповiв!
  Сова ухнула i буркнула:
  - Ну, ти й хитрун. Ну гаразд, я дам вам пiр'їнку, яка вкаже вам шлях до меча. Тiльки його охороняє величезний павук, котрий так просто зброю не вiддасть!
  Хлопчик-фюрер запитав:
  - I як iз ним боротися?
  Вчений птах посмiхнувся i вiдповiв:
  - Нiяк! Можна тiльки його приспати сон-травою!
  Дiвчинка з посмiшкою запитала:
  - А вона у вас є?
  Сова гукнула:
  - Вона в мене є, тiльки дорого коштує. У вас таких грошей все одно нема!
  Гiтлер-пацан запропонував:
  - А що якщо ми зi скарбiв Баби Яги запропонуємо вам оплату? Адже в неї напевно i золото є!
  Дiвчинка пiдтвердила, тупнувши маленькою, босою нiжкою:
  - Звiсно ж є! Я це точно знаю!
  Бiлочка знову запищала, кидаючись золотою шкаралупою.
  Сова буркнула:
  - Я могла б позичити вам сон-трави, якщо ви менi дасте за це цiлий пуд золота зi скарбiв Баби Яги. Але ж ви можете обдурити чи забути?
  Гiтлер-пацан перехрестився i вiдповiв:
  - Я можу забути, але Всевишнiй нiколи!
  Дiвчинка вигукнула:
  - Ми дамо слово честi! I це без жодних присяг!
  Сова прогукала:
  - Добре, я вам вiрю! Стрiлка принеси сон трави!
  Бiлочка майнула хвостиком i пiрнула в дупло. Хлопчик-фюрер подумав, що вiн тому й програв вiйну, що його танки та лiтаки були недостатньо спритними та маневреними. Особливо Тигр-2, який був моторошною машиною, незграбною, важкою, яка постiйно ламалася. Ось якщо що й могло врятувати Третiй Рейх, то самохiдки - Е-10, Е-25 - що круто!
  Бiлочка жбурнула невеличкий вузлик дiвчинцi. Та зловила його i пискнула:
  - Дякую!
  Хлопчик-фюрер заспiвав:
  Єгова великий творець,
  Менi всюди твiй чути голос,
  Променистих алмазiв вiнець,
  У серцi шепоче, як зрiючий колос!
  
  Єгова покрив гори мохом,
  Хвилi моря забарвивши пiною.
  Вiн i берег з палаючим пiском,
  Бог i сонце з безмежним всесвiтом!
  Дiти вклонилися ще раз, стали на колiна, i промовили молитву Всевишньому та Богородицi!
  Пiсля чого полетiла пiр'їнка з крил сови. I Гiтлер iз дiвчинкою
  Рушили за ним. Дiвчинка з посмiшкою помiтила:
  - Можеш називати мене Алiсою. А як тебе звуть?
  Хлопчик-фюрер рiшуче вiдповiв:
  - Адольф!
  Дiвчинка хихикнула i вiдповiла:
  - Зватиму тебе Адiк! А то ти хлопчик нiчого. А чим ти в минулому життi згрiшив?
  Гiтлер-пацан з усмiшкою вiдповiв:
  - Багато в чому завинив. I мене чесно кажучи гнiтить минуле!
  Алiса помiтила з милим виглядом:
  - Благодать Господня прощає будь-якi найтяжчi грiхи, i вiдмиває найгiршу сльозу. Вiр Iсусу!
  Хлопчик-фюрер заспiвав iз пафосом:
  Ми повиннi стати на колiна,
  Бога-Господа благати...
  Тiльки вiра в Iсуса,
  Може, наш грiх спокутувати!
  Дiвчинка помiтила з милим виглядом:
  - Не зовсiм точна рима. Потрiбно пiдiбрати найкращу риму. А то не збiгається - на колiна - Iсуса.
  Гiтлер знизав плечима i запропонував:
  - А якщо так - ми повиннi стати без примусу, тiльки вiра в Iсуса!
  Алiса помiтила:
  - Без примусу - це якось не росiйською. Хоча, адже старожитно слов'янською мовою!
  Хлопчик-фюрер кивнув:
  - Та в Аду-Чистiлiцi всi говорять росiйською! Так що Рабiнович правий: кажучи - росiйську для Ада, я вже вивчив!
  Дiвчинка тупнула босою, маленькою нiжкою i вiдповiла:
  - Росiйська мова - дуже пiдходить, для мiжнацiонального спiлкування. Вiн досить ємний, але при цьому не складний. У дечому англiйська мова складнiша за росiйську, хоча це мова теж дуже ємна.
  Алiса пiсля цього взяла i зiрвала невелику, але дуже гарну квiтку.
  Адольф взяв i заспiвав:
  Але якби не було кохання,
  Любити Христа не змогли б...
  Мати надiю вiчно жити,
  I як рятiвник усiх людей любити!
  Хлопчик i дiвчинка йшли далi. Вони йшли за пiр'їною. Зовнi дiти дуже симпатичнi. I вони хочуть робити щось добре.
  Тут Гiтлер спитав:
  - А як ми присиплятимемо павука? Ми не спитали сову, як це зробити!
  Алiса з усмiшкою вiдповiла:
  - Я знаю, просто кинь жменю в павука. I так буде дуже просто!
  Хлопчик-фюрер взяв i заспiвав:
  Пiдступний павук ув'язнив своє жало,
  I п'є з Вiтчизни священну кров...
  Йому супостату все мало i мало,
  Вб'є його той, хто живить до Iсуса любов!
  Алiса вiдзначила з милим виглядом:
  - Трохи збиваються наголоси! Особливо на Великому iменi Iсуса кохання!
  Хлопчик-фюрер пiдстрибнув i заспiвав:
  Ти Господь, краса, радiсть, мир та любов,
  Втiлення безмежного, яскравого свiтла.
  Ти пролив на хрестi дорогоцiнну кров,
  Врятована безмежною жертвою планета!
  Дiвчинка тупнула босою нiжкою i вiдзначила:
  - Ось тут рима дуже хороша! I слова чудовi!
  Дiти продовжили свiй шлях. Повз кiлька разiв пролiтали великi метелики, з рiзнобарвними, яскравими, немов усипаними дорогоцiнним камiнням крильцями.
  Гiтлер-подумав, що може однiєю з помилок Третього Рейху це майже повна вiдсутнiсть жiнок-воїнiв. Хоча були льотчицi, але їх на пальцях однiєї руки перечистити можна. Але фюрер вважав, що жiнка це мати i її треба берегти i не пускати у жорстокi бiйнi. Як не дивно, але Гiтлер зовсiм не був таким нелюдським. Та й багато вiн не знав, що творили фанатики внизу.
  Хлопчик-фюрер заспiвав:
  Господь Всевишнiй Iсус,
  Звелiв ворогiв своїх любити недаремно...
  Адже якщо ти ведеш як боягуз,
  Палати вiйнi лихою пожежею!
  Ось попереду з'явився великий валун, а пiд ним був замаскований вхiд до печери, де мав би бути павук з непереможним мечем-кладенцом. Однак несподiвано перед дiтьми виник величезний метелик, чиї крила виблискували всiма кольорами веселки.
  Вiн перевiряла:
  - А ви куди юний воїн дорогу тримаєте!
  Хлопчик-фюрер запитав:
  - Тут пiд валуном павук?
  Метелик блиснув крилами i вiдповiв:
  - Нi! Чи не тут! Павука взагалi бiльше нема!
  Дiвчинка Алiса здивувалася:
  - Це ще як?
  Блискуча комаха вiдповiла:
  - Був павук, але згодом вiн перетворився на прекрасного метелика! Тобто в мене!
  Хлопчик-фюрер свиснув:
  - Ось тi на! А меч кладенец залишився!?
  Метелик вiдповiв:
  - Так! Але я його можуть вiддати тiльки тому, хто має чисте, добре серце!
  . РОЗДIЛ No 19.
  Нескiнченно милостивий Всевишнiй Бог, враховуючи прохання мiльйонiв людей, у тому числi й мешканцiв Раю, вирiшив перевести Еллен Уайт з посиленого рiвня, одразу на пiльговий. Адже вона справдi була доброю людиною, i всi її спонукання були не заради користi, а на користь служiння людям. Так були, звичайно ж, i особистi амбiцiї, i бажання прославитися, i створити власне оригiнальне, нехай i засноване на авторитетi Бiблiї вчення, яке жило б столiття i тисячолiття.
  Тепер же Всевишнiй Бог - свою благодать виявив.
  Дiвчина-пiдлiток Еллен Уайт, гарна i так схожа на невинну овечку, ступаючи босими нiжками рухалася у супроводi ангелiв-наглядачок, яких ще називали дияволами. Але це неофiцiйна i прямо скажемо неправильна назва.
  Дiвчина-пророчиця, сiла на колiсницю, що лiтає, i її переносили на нiй в iнше мiсце - цiлого свiтобудови Ада-Чистилища. Адже недарма Iсус говорив: у мого Батька обителiв багато. I про грiшникiв Всевишнiй Бог-Син сказав: будеш ув'язнений у в'язницю i клянуся не вийдеш, доки все не вiддаси до останньої пiвки. Тобто не говорив Бог Iсуса - нiколи не вийдеш. А вийдеш, коли все вiддаси.
  А чи вiддав ти, i чи викупив свою провину вирiшує Всевишнiй Бог за своєю Всевишньої благодатi. А Iсус говорив, що Отець Мiй Сам не судить нiкого, а весь Суд передав Сину. I Бог-Син вилив благодать на лжепророчицю, але дуже хорошу людину Еллен Уайт!
  I тепер дiвчина летiла над Адом-Чистилищем i дивилася.
  Як цiкаве Пекло-Чистилище. Якщо посилений рiвень i справдi виглядає немов Освенцiм, то вже на жорсткому рiвнi є вже деякi прикраси та клумби. I що далi, то красивiше виглядають мiсця Ад-Чистилища.
  На загальному рiвнi взагалi стiльки садiв iз фонтанами, наскiльки це круто.
  Ну, а полегшений рiвень ще кращий. А найпрекраснiший, що складається з палацiв - це пiльговий рiвень. Там повно i статуй iз позолотою, i з яскраво-жовтогарячого металу.
  Адже в Аду головне не так покарати, як перевиховати i показати нескiнченну благодать Всевишнього Бога. Часто вже це милосердя спонукає грiшника до покаяння, i йому стає соромно за зле чи пiдле дiло.
  Еллен Уайт розумiла тепер, що вона недооцiнила силу Божественної Любовi i благодатi, а також те, наскiльки дорога кожна людина Всевишньому Боговi. Адже недаремно Iсус навiв притчу про пастуха, який залишив свою череду заради однiєї вiвцi, i в цьому був глибокий сенс.
  Хоча Адвентистська пророчиця цiлком правильно звернула увагу, що вiчнi пекельнi муки - це невiдповiдно жорстоко, i якщо хоч одна душа буде вiчно страждати, то її Сатана вiдвоював у Бога назавжди. Однак вона не зрозумiла, що Всевишнiй настiльки добрий - що бажає всiх врятувати i привести до Христа, а значить рано чи пiзно цiєї мети досягне. I всi до Бога прийдуть. I Бог не хоче смертi грiшника.
  Зрозумiло в цьому планi вчення католикiв про Чистилище може бути ближчим до iстини, нiж про вiчнi муки у консервативних протестантiв.
  Хоч i в них Чистилище не для всiх грiшникiв i його ще треба було заслужити.
  У самiй Бiблiї вiдкрито Богом, що потрiбно для спасiння. У цьому планi якщо було чiтке вчення - що всi все одно рятуються, людина б занадто вже розслабилася б, i могла остаточно розпуститися. Хоча проти країн де бiльшiсть атеїсти чи тому ж СРСР мораль не впала, а була навiть суворiше, нiж християнських, капiталiстичних країнах.
  Або можна згадати сучаснi Китай та Пiвнiчну Корею. Де також все дуже суворо. У Православнiй Росiї були легальнi борделi, а атеїстичному СРСР немає!
  Тож потяг до високої моралi в людинi є вiд природи. I навiть найкривавiшi диктатори намагалися показати себе пiднесеними i такими, що прагнуть вищої, доброї мети.
  Еллен або Олена Уайт, дивилася як все бiльше краси вiд рiвня до рiвня i храми розставленi в Аду-Чистилище iз золотими куполами та хрестами. Вони виглядали дуже естетично. Адже сама благочестива атмосфера впливала на грiшникiв у пекло.
  Люди оживали i серцями до благодатi, i юними тiла до благочестя! Адже справдi важко пережити духовне народження на Землi - бачачи наприклад, що мерзотники процвiтають, а праведники у загонi. А багатьох наприклад бентежить, що вiк спотворює людей тiлесно, у тому числi i праведних. I людина цiлком логiчно думає - якби Всемогутнiй Бог то вiн би такого погiршення зовнiшнiх даних, особливо у жiнок нiколи б не допустив. Так йому самому це було б гидко.
  А в Аду-Чистилищi де тiло юне, i гарне, будь-який, особливо старий вiдчуває велике полегшення. I вже цим вдячний Господу Богу. Не те що наприклад деякi, на кшталт Юрiя Пєтухова, що пекло описують як якийсь садистський кошмар.
  Насправдi недаремно Iсус - сказав Бог є любов, i найвища форма любовi.
  А Всевишнiй хоче зробити людей краще, а не понiвечити, не скалiчити, не стерти в порошок. I його Благодать воiстину не має меж!
  Зрозумiло вогонь незгасний - це образне вираз i говорить про вогонь Божественної любовi. А бiльш точний переклад слiв Iсуса Христа i пiдуть однi в вiчне життя, iншi в вiчне виправлення!
  Тут як нiколи потрiбно правильне розумiння та пiдхiд.
  Олена Уайт приземлилася бiля входу до храму. Вона на пiльговому рiвнi та пророчиця дуже вiдома. Дiвчата та хлопчики на вигляд пiдлiтки рокiв чотирнадцяти зустрiчають її. Зважаючи на те, що в Аду-Чистилищi спекотно, а трава на пiльговому рiвнi м'яка, бiльшiсть молодих ув'язнених волiє пересуватися босонiж.
  Це практично, зручно i водночас свiдчить, що вони каятися.
  Ангели-наглядачки вивели її. Олена ступала на нiжну траву. Її ступнi були дуже мозолистi вiд ходiння босонiж жорстким грунтом посиленого рiвня. Але при цьому не втратили чутливостi. Дiвчина-пiдлiток i посмiхалася та радiла.
  Насправдi як чудово тут, i красиво. I життя ще тiльки починається. I не треба думати, що Бог не дасть грiшникам другого шансу, Бог є Любов!
  Певною мiрою Всевишнiй рятує тих, хто й рятуватися не хоче. Так грiх це хвороба, а психiчно хворих лiкують примусово, для їхнього ж блага. I найкращий спосiб лiкування - це якраз i є благодать!
  Олена й далi ступала м'якою травою. Назустрiч їй вийшов гарний бiлобрисий хлопчик рокiв чотирнадцяти i вигукнув iз посмiшкою:
  - Вiтаю тебе ледi фiлософiї! Менi треба сказати багато подобається в твоїх працях!
  Дiвчина у вiдповiдь запитала:
  - А ви пробачте хто?
  Хлопчик вiдповiв iз усмiшкою:
  - Я Епiкур! Думаю ви ледi мене теж добре знаєте i читали мою працю. В Пекло можна прочитати навiть те, що на планетi Земля не збереглося, а я написав досить багато в тому числi i з фiзики i медицини, i геометрiї, а не тiльки мiркував про релiгiю i людськi задоволення!
  Олена з усмiшкою вiдповiла:
  - Та я знаю! Епiкур це перший давньогрецький фiлософ, що висунув iдею Атеїзму, матерiалiзму, i пiдставив пiд сумнiв iснування безсмертної душi.
  Хлопчик кивнув iз зiтханням:
  - Та я на щастя помилився! За благодаттю Всевишнього Бога я отримав не небуття, а нове, щасливе життя в Аду-чистилищi. I дуже радий цьому!
  Дiвчинка з посмiшкою запитала:
  - А чому ви померли так давно ще не в Раю?
  Епiкур вiдповiв:
  - По-перше, iнодi фiлософiв називають бiльше, нiж манiякiв, а по-друге, до Раю треба зрости духовно. Видно, поки я до цього трохи не дотягую! Але Рай рано чи пiзно чекає на всiх!
  Олена помiтила:
  - Та це справдi справедливо, i я цього не розумiла! Зiзнатися чесно, менi хотiлося показати Бога краще за бiльшiсть консервативних протестантiв, але я тут впала в єресь!
  Хлопчик помiтив, тупнувши босою, засмаглою нiжкою:
  - Але зате ти створила цiлу конфесiю, яка й досi живе та процвiтає. I мiльйони Адвентистiв Сьомого Дня проповiдують свiтом слово Боже!
  Олена кивнула:
  - Це правда! В даному випадку не можна не погодитись, що менi вдалося створити неслабку церкву. Хоча вона i показала свою стiйкiсть, але не все так було як є!
  Епiкур вiдповiв:
  - Хто розрiзняє днi, то для Господа розрiзняє! Тож у поклонiннi та видiленнi Суботи нiчого погано немає. Якщо тiльки не доводити справу до фанатизму!
  До Олени пiдiйшов ще один хлопчик у шортах i вiдзначив iз усмiшкою:
  - Я Тамерлан... Кривавий завойовник середньовiччя! Але зараз з великої благодатi Всевишнього виправився, i ось-ось нарештi перейду в Рай! Треба сказати я був завжди вiруючою людиною, i дотримувався Намазу. Хоча це не найголовнiше у служiннi Всевишньому Боговi!
  Олена Уайт iз цим погодилася:
  - Одна добра справа важливiша за тисячу молитов!
  Тамерлан зауважив:
  - Ми тут у дiвочiй половинi Ада як гостi. На пiльговому рiвнi це вже можна. У коханнi немає грiха, якщо це кохання з чистим серцем i без розпусти!
  Епiкур пiдтвердив:
  - Всевишнiй освятив любов мiж чоловiком i жiнкою i наказав - плодiться та розмножуйтесь! Це скажемо так дуже здорово та чудово! Дiвчата такi красивi та приємнi на дотик!
  Тамерлан додав:
  - I не тiльки зрозумiло на дотик! Дiвчата дарують радiсть людям i не тiльки сильнiй статi!
  Олена вiдповiла:
  - Але без хтивих думок... Хоча часом важко зрозумiти рiзницю мiж сексом та чистим коханням!
  Наглядачка-ангел помiтила:
  - А зараз настав час молитви! На пiльговому рiвнi стає навколiшки не обов'язково! Можна помолитись стоячи.
  Дiвчина колишня пророчиця все одно стала на колiна, а iншi стоячи вимовляли молитву. В Аду-чистилищi моляться багато. I це потрiбно не Богу, а насамперед самим вiруючим та грiшникам. Адже молитва сприяє моральному очищенню та моральному вiдродженню.
  Олена це розумiла... А зараз молитва, пiсля якої настають двi години трудотерапiї. Зовсiм до речi не тяжкою. Наприклад, квiти садити, клумби рiвняти, або врожай збирати. Тут робота дуже радiсна. Не те що на посиленому каменi повертати.
  Олена вкотре прошепотiла подяку молитви Господу Богу. Справдi, це неймовiрна доброта.
  У Бiблiї прямо про те, що Пекло це мiсце перевиховання не говориться. I це зрозумiло, чому. Iнакше дуже багато хто не захоче вести святе життя на Землi, думаючи, що спасiння їм i так з благодатi забезпечене. I спробуй тодi переконай п'яницю кинути пити, блудника блудити, курця вiдмовитися вiд цигарки, а тирана виявити милосердя.
  А вогонь - це любов Господа. У Старому Завiтi коли говориться: Бог є вогонь поїдає, мається на увазi, що Всевишнiй будь-кого наповнить своєю благодаттю i любов'ю, а зло в людинi буде знищено.
  Саме так - не зла людина буде знищена, а саме зло в людину, i потiм її серце i душа стане наповненою добротою!
  Олена разом з iншими юними ув'язненими садила квiти.
  I на душi їй було весело. I при цьому соромно. Все ж таки її розумiння Бiблiї виявилося надто примiтивним i не правильним.
  Вона, як i багато хто, не дооцiнює благодать, i прагнення Всевишнього врятувати кожну душу.
  Адже якщо хоч одна душа залишиться в Адi у вiчних назавжди, або навiть буде анiгiльована, вона буде таким чином втрачена для Всевишнього. Отже Диявол змiг для смертi вiдвоювати душу назавжди. Хiба наймудрiший Господь допустить перемоги Диявола, i можливостi йому занапастити назавжди душу хоч одну людину. А коли душа очищена та перевихована, то вона повернеться до Всевишнього. I це говорить про остаточну перемогу Iсуса та його жертви на хрестi!
  Олена пританцьовуючи босими нiжками, заспiвала:
  Слава Всемогутньому Христу,
  Людство своїм мукою врятував...
  Звернемося до Господа-Отця,
  Дав священним людям Бог наказ!
  Пiсля чого почала копати клумби блискучою срiблом лопатою з ще бiльшим ентузiазмом. Як це все у неї виглядало чудово. На пiльговому рiвнi хлопчики та дiвчатка постiйно змiшуються.
  Звучить музика та пiсня, яку виконують дзвiнкi, юнi голоси:
  Навчи мене, Господи, славити Тебе,
  Навчи мене, Боже, молитися.
  Навчи виконувати Твою волю люблячи,
  Дай менi сили на користь працювати!
  
  Дай струсити менi грiховний тягар мiй,
  Дай менi виплакати все перед Тобою.
  Дай менi на допомогу найсвiтлiше iм'я Твоє,
  Без Тебе я не впораюсь iз собою!
  
  Без Тебе я нiкчемний, як черв'як на землi,
  Без Тебе менi й життя не втiшається.
  Без Тебе, Бога Свiтла, загину в темрявi,
  Без Тебе стану жертвою пекла!
  
  О, Iсусе Найсолодший, помилуй мене!
  Як Творець над творiнням зглянувся.
  Як Спаситель, спаси вiд геєни вогню,
  I, як Лiкар, моїх ран не гребував!
  
  Зцiли мою бiдну душу швидше
  I прийми у грiхах покаяння.
  О, почуй, мiй Боже, я тут, бiля дверей,
  Твоєї милостi чекаю милостиню!
  
  Навчи мене, Господи, славити Тебе,
  Навчи мене, Боже, молитися.
  Навчи виконувати Твою волю люблячи,
  Дай менi сили на користь працювати!
  Пiсня звучала, i пiд кiнець усi юнi в'язнi стали на колiна, i перехрестились. Оце було покаяння.
  Пiсля чого продовжили працювати. Поруч у Елен махала лопатою дiвчинка Лара Мiхейко. Вона мала скоро потрапити до раю ця юна партизанка. Красива дiвчина. Її коли гiтлерiвцi допитували, то били. А пiд кiнець вивели босу i роздягнуту з табличкою в село, i там водили снiгом. I її нiжки були червонi, мов лапки гусака.
  Дiвчинка вже мала на собi кров гiтлерiвцiв та одного полiцая. Та й до Раю не всiх пускають - треба пiдняти свiй культурний рiвень.
  Лара помiтила:
  - У вас дуже цiкава релiгiйна праця! Особливо про свiти, що не впали. Я ось теж ще в колишньому життi замислювалася, чи є життя за межами планети Земля. Ще Цiолковський писав про велику кiлькiсть свiтiв i рiзноманiтнiсть форм життя. Або може бути Джованнi Бруно. I це так захоплювало. Але ж реально злочин у всесвiтi це поширене явище. I якщо Бог його допустив, то не через слабкiсть, а через мудрiсть!
  Олена з усмiшкою кивнула.
  - Та у грiху, є й плюси, вiн породжує боротьбу! А коли є боротьба, є стимул розвитку прогресу, i науки. Щоб боротися з наслiдками грiха, потрiбно напружувати свої розумовi процеси i прикладати руки.
  Лара iз цим погодилася:
  - Та певною мiрою грiх навiть необхiдний. Треба вiдзначити, що часом розумiння Бiблiї буває надто примiтивним i прямолiнiйним. I до того ж, чомусь багато хто не звертає уваги, що прямо не говориться, що грiх остаточно зникне, це слiд розумiти. Адже тодi буде нудно, i прогрес зупиниться.
  Дiвчатка продовжували копати, з ними працювали i хлопчики. Вони посмiхалися i праця зовсiм не втомлювала, юнi, досконалi тiла дiтей-в'язнiв. А Еллен, яка зовсiм звикла працювати на посиленому рiвнi по дванадцять годин на добу, можна сказати вiдпочивала. I вiдчувала радiсть у рухах. Свiт тут навколо такий сонячний та гарний.
  Олена Уайт подумала, що вона сама надто багатьох людей виключила зi свiту праведникiв i вважала негiдними дихати чистим повiтрям i грiтися пiд сонечком. В цьому i була її прихована гординя.
  Це коли думаєш - ти врятуєшся, а решта нi. Насправдi благодать Всевишнього Iсуса поширюється на всiх без винятку. I навiть Юда рано чи пiзно увiйде до Раю i впаде перед Iсусом навколiшки. Ось це справдi буде щось справжнє та духовне вiдродження. Така нескiнченна у Всевишнього благодать! Слава Iсусу! Героям вiри слава!
  Еллен спитала в iншої дiвчинки, Марiї:
  - А ось ти мою працю читала?
  Дiвчинка-в'язня кивнула:
  - Та я вас читала! Менi не пощастило прожити, довго, i я була в минулому життi лише пiдлiтком, i одразу ж потрапила на пiльговий рiвень Ада-Чистилища. З одного боку це добре, але з iншого я не встигла як слiд пожити в тому свiтi, або мати нащадкiв. I тому не цiлком щаслива!
  Еллен помiтила:
  - Але ж дiтей можна народжувати i в раю? Адже?
  Марiя вiдповiдно кивнула:
  - Звiсно ж можна! I навiть треба! I я обов'язково обзаведусь дитиною!
  Нарештi пролунав сигнал, що двi години трудотерапiї закiнчилися. Юнi ув'язненi, знову стали молитися. Це в Аду-Чистилищi обов'язково, але робиться з непiдробним ентузiазмом.
  Еллен подумала, що непоправних злочинцiв у принципi не iснує. Потрiбно, щоб людям просто стало соромно за свiй грiх i поведiнку. I це потрiбно виховувати за допомогою Святого Духа.
  Лара, коли молитва закiнчилася, запропонувала:
  - Давайте в баскетбол пограємось!
  Еллен згiдно кивнула, помiтивши:
  - Рухливi iгри дуже кориснi i в тiлесному та духовному сенсi!
  Марiя вiдзначила:
  - А на комп'ютерi не хочете погратись. Наприклад, на пiльговому рiвнi Ада-Чистилища можна навiть у стрiлялки грати! Наприклад, мiсiя Сталiнград - вбиваючи гiтлерiвцiв у грi, але виглядатиме, як по-справжньому!
  Лара посмiхнулася i вiдповiла:
  - Я хочу побути з Еллен. Вона тiльки з посиленого рiвня Чистилище. Яке їй там - працює по дванадцять годин на добу. I не бачити у вiчi комп'ютера!
  Еллен заперечила:
  - Нi! Пiд час навчання, у нас чотири години навчання щодня ми користувалися комп'ютером. I я в курсi, що є рiзнi вiртуальнi реальностi! Та й що можна воювати iз гiтлерiвцями. Я прямо не писала про Гiтлера, але перед вiдходом на небо передбачала появу безпредентно, кривавих i повних мракобiсся змiшаного з високими технологiями вождiв i правителiв.
  Марiя пiдтвердила:
  - Та це було! Тож давайте пограємо у баскетбол! Я теж хочу рухатися.
  I дiти-в'язнi помчали, миготивши босими, круглими п'ятами. Вони були швидкi та стрiмкi. Як добре мати досконалi, подарованi з благодатi Бога тiла.
  Дiвчата та хлопчики грали. I лунала дуже приємна музика, сумiш органу та iнструментiв посучаснiше. I було дуже добре i весело.
  Як нагадував Пекло-Чистилище пiонертабiр типу "Артека", скiльки навколо квiтiв та позолочених фонтанiв з яких б'ють у небо дiамантовi струменi, що переливаються на трьох сонцях.
  Цiкаво, що свiтила в Пекло за квiтами як у свiтлофора, червоне, жовте, зелене. Це також символiчно. Типу, Пекло-Чистилище, це перепустка в порятунок i Рай i, школа перевиховання.
  Або можна це порiвняти з лiкарнею, де вилiковують душi. При цьому Господь Бог розумiє, що людина не може бути iдеальною, i їй потрiбно мати i якусь свободу.
  I, наприклад, навiть у iгри зiграти вiйськовi, щоб викинути адреналiну. I улюблене дiвчисько має бути у кожного паря, щоб панувала гармонiя. Адже сам собою секс - це не зло. Зло стає коли це перетворюється на щось брудне та вульгарне.
  Еллен Уайт це теж тепер розумiла. Благодать Господня велика i можна сказати безмежна у своїй любовi до людини.
  Ось як їм дiтям тепер легко та приємно рухатися. Хлопчики та дiвчатка просто пурхають. Це прекрасно i весело.
  Еллен у баскетбол ранiше не грала. У минулому життi якщо i були iгри iншi, а на посиленому рiвнi розваг не належало.
  Звичайно, прикро потрапити на посилений рiвень Пекла, ведучи до цього дуже порядне життя.
  Але бути лжепророком i дурити людей це теж грiх i великий. Хоча Еллен своєю святою брехнею багато хорошого зробила.
  А знай обиватель що його у будь-якому разi чекає порятунок, то вiн би зовсiм розслабився б. Так що iнодi i палякати не грiх.
  Iнакше без страху не буде послуху.
  Хлопчики та дiвчатка кидали м'ячики рiзних кольорiв. I це було красиво та круто!
  Нiжки у них були засмаглi, босi, а в Пекло-Пекло грунт не маркаючи i ступнi не запорошенi. I тому босонiж тут ходять багато. Окрiм ангелiв-наглядачок - вони у суворих костюмах та полiцейськiй формi.
  Але цiкава гра переривається на молитву. Деякi дiти-в'язнi таки стають навколiшки. Еллен теж це робить, їй так звичнiше.
  У Раю моляться за бажанням, а Пекло-Чистилище вимагає виховання молитвами. Вона недовга i йде вiд щирого серця. Пiсля чого дiти-в'язнi вiдновлюють гру. I знову мелькають їхнi голi, трохи огрубiлi пiдошви.
  Iде ось така рухлива гра. У нiй багато пiдскакувань пертишiв. Можна сказати чудовий хостинг.
  Але гра на свiжому повiтрi закiнчилася. Дiвчата-в'язнi вишикувалися, i оговталися далi, у великi басейни, а вони в пеклi величезнi i довгi, як рiчки. За бажанням можна i на комп'ютерах у вiртуалцi пограти i кiно подивитися. Тут фiльми вже рiзноманiтнiшi та смiливiшi. Лише плюс вiсiмнадцять не можна, але вже плюс шiстнадцять можна. Не те що на бiльш строгих рiвнях де взагалi кiно - шiсть плюс. Можна i плавати, i фiльми дивитися на величезних голограмах.
  А можна i в автомобiлях покататися, i чи навiть на лiтаках лiтати, з деякими обмеженнями. Тут технологiї розвиненi, i з кожним роком стають все бiльш розвиненими. I Пекло-Чистилище, i Рай, постiйно модернiзуються. Ось що означає прогрес. I це Еллен оцiнила. Як i нескiнченну благодать Всевишнього Бога - милостивого та милосердного.
  Ось це пiльговий рiвень Ада, нагадує чудово влаштований табiр для пiдлiткiв. У якому у кожної дiвчинки окрема кiмната з комп'ютером, ванною, душем, фекалiоанiгiлятор який на всiх рiвнях присутнiй щоб не треба було ходити в туалет. Усi вiдходи з органiзму очищає випромiнювання. I ти чистий та сильний.
  Привертає увагу досконалiсть тiл що дає в Аду-Чистище Господь Бог. Вони не несуть на собi слiдiв грiха, а значить i тiлесний потяг до поганого зникає. Тобто якщо тебе i тягне на алкоголь, то тiльки емоцiйно. А не фiзично, що полегшує перемогу над грiхом.
  Еллен Уайт заспiвала:
  На небесному на престолi,
  Цар Всесвiту сидiв...
  За своєю доброю волею,
  Владу Всевишню вiддав!
  
  На хрестi розiп'яли Бога,
  Iсус благав Отця...
  Щоб не судив нас суворо,
  Грiх пробачив нам до кiнця!
  Справдi це чудово, Всевишнiй Бог став одним iз людей, i заради них принизив себе до смертi i смертi хресної. I в якiй ще релiгiї є таке. Найвищий рiвень благодатi. Хоча наприклад, не всiм подобатися, що навiть Гiтлер має шанс потрапити до Раю, i неминучий порятунок чекає на всiх. Причому навiть тих, хто i не хоче рятуватися. Адже грiх схожий на хворобу, а психiчно хворих людей лiкують примусово!
  Олена Уайт це тепер як нiколи розумiла. I особливо сенс притчi Iсуса Христа про втрачену вiвцю. Не просто так вона була розказана. I мало на увазi, що Господа Бога не буває неважливих душ, i вiн зацiкавлений визволити з безоднi грiха кожного. I навiть такого, як Гiтлер.
  Тим бiльше заради справедливостi, за кiлькiстю пролитої кровi Хiрохiто не краще, але кари зумiв уникнути i навiть зберiг свiй титул. I помер у пошанi та повазi.
  Щоправда багато хто говорив, що Хiрохiто не знав, про жорстокiсть пiдлеглих, що його змушували пiдписувати накази реакцiйнi генерали. Але навряд чи хтось повiрить. У японцiв iмператор вважався Богом, що саме по собi блюзнiрсько по вiдношенню до Всевишнього. I навряд чи хтось у здоровому глуздi вiрить у казку - цар гарний, а бояри негiднi!
  Або про доброго iмператора i злого генералiтету.
  Тому Хiрохiто досi на посиленому рiвнi. А Гiтлер проходить спецiальну школу виправлення.
  У басейнi плавають переважно дiвчатка. Хлопчаки вже повертаються у свiй сектор, але деякi ще залишаються, i в чудовiй пiдлозi крутять. Пiдлiтковий вiк, гормони вирують.
  Секс в Пекло не пiд забороною, але є певнi правила. Хоча можна в особливому мiсцi це робити з коханою щодня. Дiти у Чистилищi не народжуються - лише в Раю.
  Еллен хотiла швидше потрапити до Раю. I її цiкавило - де її колишнiй земний чоловiк. Теж був i нею i проповiдував. Свого часу вiн мав сумнiви в Трiйцi. Але людина була в цiлому порядною, незважаючи на деякi недолiки.
  Швидше за все, вiн ще в Аду-Чистилищi, але на якому рiвнi? Теж посиленому чи нi?
  Еллен важко зiтхнула. Вона розумiла, що рано чи пiзно вона i вiн будуть у Раю. Але все-таки поки що треба пошукати де її чоловiк у базi даних. Але заводити собi пару можна будь-яку за взаємною згодою, але з одного рiвня Ада-Чистилища. Є також правило, що з мешканцями Раю можна i дружити, i переписуватись, i дарувати фотографiї та подарунки, але на рахунок сексу нi, нi! I пiд забороною одностатеве кохання. Хоча дивлячись на те, як красивi дiвчата, можна i спокуситися, але ж i хлопчики красивi. Це Пекло-Чистилище, де Всевишнiй очищає тiло, а далi вiдбувається виховання душi.
  Ось знову перерва на молитву. Еллен вибрала на берег i стала на колiна. Бiльшiсть дiвчат молитися просто у водi.
  Насправдi Боговi не потрiбно, щоб люди ставали навколiшки, це людям самим потрiбно, щоб заспокоїти свою душу та совiсть.
  Елен прошепотiла:
  Бог найбiльший милiстю бездонною,
  Створив Ти Землю висоту небес...
  Заради людей Твiй Син Єдинородний,
  Зiйшов на хрест, а потiм воскрес!
  . РОЗДIЛ No 20.
  Адрейка Чiкатiло та Хлопчик-Кiбальш отримали вiд дiвчини в бiкiнi запрошення пошукати рожеву воду, щоб вiдмити павича хвiст.
  Щоправда хлопчик-революцiонер зауважив:
  - I навiщо все це?
  Дiвчина вiдповiла:
  - У цьому випадку можна буде помахами павичячого хвоста звiльнити ув'язнених у в'язницю дiтей. Цар Кощiй викрадає їх у батькiв i змушує працювати в каменоломнях пiд землею.
  Там хлопчики та дiвчатка працюють у ланцюгах, отримують батогом i сплять на камiннi!
  Чикатило зiтхнув i вiдповiв:
  - Це жахливо! Ми маємо їм допомогти!
  Мальчиш-Кiбальчиш пiдтвердив:
  - Це наш обов'язок! Ми це повиннi зробити!
  Дiвчина в бiкiнi тупнула босою нiжкою i вiдповiла:
  -Вiрно, це ваш обов'язок! I мiй теж! Але проблема в тому, що тече струмок iз рожевою водою пiдказати може, тiльки вчений кiт, а я з ним посварилася.
  Чикатило зазначив:
  - Буває! Але ми зовнi виглядаємо як хлопчики. Чи послухає нас учений кiт на золотому ланцюзi?
  Дiвчина пискнула:
  - А звiдки ви знаєте, що цей кiт на золотому ланцюзi?
  Хлопчиш-Кiбальчиш випалив перший:
  - По Пушкiну! У нього є вiрш - у Лукомор'я!
  Андрiй Чикатило пiдтвердив:
  Золотий ланцюг на дубi тому,
  I вдень i вночi, кiт учений,
  Все ходить по колу!
  Дiвча пiдтвердила:
  - Саме так i є! Що ж ви зможете знайти. Я вам дам компас, який весь час стрiлкою на золотий ланцюг показує.
  I красуня за допомогою босої, витонченої, засмаглої нiжки передала хлопчикам компас.
  У ньому справдi була стрiлка, яка вказувала в одному напрямку.
  I дiвчисько вiдзначила:
  - На шляху вам може потрапити вовк. Вiн може зажадати вiд вас загадки вiдгадувати.
  Чикатило посмiхнувся:
  - Загадки? Про це цiкаво!
  Хлопчиш-Кiбальчиш помiтив:
  - А чи варто час порожнiм витрачати?
  Дiвчина заперечила:
  - Тодi вiн вас точно загризе! Вiн сильний та спритний!
  Андрiйко Чикатило проспiвав:
  Нам таємницi нерозкритi розкрити час,
  Лежать на днi без користi як у скарбничцi.
  Ми таємницi цi з коренем вирвемо у ядра,
  На волю пустимо джина з пляшки!
  Мальчиш-Кiбальчиш блиснув шаблею, яка раптово з'явилася в його руках i заспiвала:
  Ми з вовком пiдступним готовi битися,
  За нас Ленiн, Сталiн, Господь Iсус...
  I наш бронепоїзд встиг розiгнатися,
  Бiжiть в атаку, хлопчик не боягуз!
  Дiвчина помiтила з усмiшкою:
  - У тебе з'явилася магiчна шабля? Що ж це можна сказати дуже круто! Або як ви любите говорити - гiперквазарно!
  Чiкатiло вигукнув:
  - Ходiмо! Наша справа в тому, щоб дiяти на благо людям!
  Мальчиш-Кiбальчиш зазначив:
  - Та правда! Ми будемо прагнути до максиму!
  I обидва хлопчики, виблискуючи босими, дитячими п'ятами рушили травою. I їхнiй настрiй був дуже захопленим. Насправдi вони здатнi досягти багато чого, i будь-який хребет зламати. Два хлопчики рокiв одинадцяти на вигляд шльопали собi. Чикатило тепер навiть не пiдлiток, але вiдчував у собi вибух ентузiазму. Нарештi вiн став потрiбним.
  Йому й справдi соромно, що вiн колись убивав дiтей. Хiба можна чинити так з такими милими створiннями? Адже це справдi чудовi iстоти.
  Андрiйко важко зiтхнув. Справдi, навiщо вiн творив таке? Адже це реальне свавiлля. I бридко i гидко вбивати дiтей. Адже вiн сам не свiй i справжнiй, пiдлий манiяк.
  А тепер вiн сам дитина, з ним напарник хлопчисько.
  А навколо пролiтали бабки, з платиновими крильцями, i метелики з блискучими золотими крилами. Це було чудово.
  А на деревах ростуть пишнi квiти. Деякi представники флори схожi на стовбури скрипки, що стирчать у землi. I це виглядає гротескно.
  Хлопчиш-Кiбальчиш запитав у Чикатило:
  - Що ж iснує альтернативна реальнiсть, у якiй Велика Вiтчизняна вiйна затягнулася?
  Хлопчик-манiяк охоче вiдповiв:
  - Так було таке. В одному свiтi, нам пiд час уроку показували, трапилася нагода. Замiсть Мауса конструктори почали працювати над Е-10, i ця самохiдка з'явилася в серiї в сорок третьому роцi. I виявилася настiльки вдалою, що гiтлерiвцi змогли стабiлiзувати фронт схiдним валом. Тобто жахлива вiйна стала ще гiршою.
  Хлопчиш-Кiбальчиш взяв i заспiвав:
  Вiрю весь свiт прокинеться,
  Буде кiнець фашизму...
  I засяє сонце,
  Шлях осяявши комунiзму!
  Назустрiч хлопчисько несподiвано вискочив вовк. Вiн був величезний, у джинсах та кедах, у руках тримав електрогiтару.
  Завиваючи, вiн заспiвав:
  - Ось моя загадка, то не знаю слiз, скiльки крапель у морi, скiльки в небi зiрок, скiльки в циганки в головi волосся!
  Чикатило вiдповiв:
  - Усього це стiльки скiльки пiщинок у пустелi!
  Вовк розреготався i пробулькав:
  - Чудово! За таку вiдповiдь я вас переправлю у паралельну свiтобудову! Будете там боротися з фашистами!
  I вовк крутнув спочатку хвостом, а потiм i гiтарою. I про босоногих у шортах хлопчика перенеслися у паралельну свiтобудову.
  Там справдi було таке диво, як поява САУ Е-10. Вагою в дванадцять тонн при двигунi чотириста кiнських сил, з гiдродавлiчною пiдвiскою, i висотою всього в метр сорок сантиметрiв, ця самохiдка перевернула хiд бойових дiй. Найголовнiшим її плюсом був не лише низький силует, через який у неї складно було потрапити, а й дешевизна та простота у виробництвi. А лобова броня у шiстдесят мiлiметрiв давала дуже великий кут рацiонального нахилу, що рикотiло радянськi снаряди.
  Завдяки масовому виробництву цiєї САУ нiмцi змогли утримати оборону по Днiпру та схiдному валу. Радянськi вiйська пригальмувалися. Пiсля чого лiнiя фронту застигла як у першу свiтову вiйну, i битва справдi перейшла до стадiї виснаження.
  У реальнiй iсторiї лiнiя фронту була рухомою, i радянськi вiйська проривалися на Захiд. А тут вона стала стабiльною. I втрати Червоної армiї зросли. Потрiбно було чимось вiдповiсти на нiмецький технологiчний виклик.
  Зрозумiло насамперед ця поява танкiв - Т-34-85 та IС-2.
  Правда вiдповiдь не цiлком вдала. IС-2 машина недостатньо точна та скорострiльна. Її гармата насилу могла потрапити по нiмецькiй машинi. А Т-34-85 лише лоб вежi зробила трохи захищенiшим, але зате стала вищою i бiльшою, i в неї легше було потрапити. Щоправда, її гармата для Е-10 стала небезпечнiшою. Та й нiмцi не стояли на мiсцi. У вiдповiдь серiю пiшла Е-15 з гарматою 75-мiлiметрiв 70ЕЛ, машина схожа, з низьким силуетом. Трохи важче, зате й двигун у п'ятсот п'ятдесят кiнських сил потужнiший.
  Однiєю з переваг нiмецьких самохiдок було ще й те, що були широкi, i швидко поверталися. А мала вага робила їх технiчно надiйними та мобiльними. Дещо бракувало броньового захисту. Гiтлер наполiг на збiльшеннi товщини до вiсiмдесяти мiлiметрiв. Самохiдки стали важчими, але бiльш живучими, особливо вiд радянських машин. А гармата Пантери, брала практично всi радянськi танки. Низький силует, у нього важко потрапити i помiтити, i вiдмiнна оптика давали перевагу гiтлерiвцям на полi бою. Плюс її у фашистiв з'явився автомат МР-44, дуже непогана штурмова гвинтiвка, яка позбавила радянську пiхоту переваг.
  Займаючи потужнi лiнiї оборони Сходi, нiмцi змогли провести кiлька успiшних наступальних акцiй Iталiї. I вибили союзникiв iз континенту.
  Але потiм була ще й катастрофа iз розгромом союзникiв у Нормандiї. Одними полоненими вони втратили понад пiвмiльйона солдатiв. Перемога над союзниками змiцнила становище гiтлерiвцiв на континентi.
  Продовжувалося i змагання у повiтрi. У сорок четвертому роцi нiмцiв почали з'являтися реактивнi лiтаки, але вони поки що були сирi. Непоганою машиною був гвинтовий ТА-152, теж машина непогана та з потужним озброєнням. На це СРСР вiдповiв ЛА-7 та ЯК-3, щоправда, з останнiм винищувачем виникли проблеми через брак якiсного дюралю.
  Нiмцi мали непоганi самохiдки для оборони, але мали проблеми з танками. У наступi танк куди кращий за самохiдку. Тiльки в лютому сорок п'ятого року, нарештi, у фашистiв з'явилася народжена в муках "Пантера"-2, з лобовою бронею вежi в 150-мiлiметрiв пiд нахилом, з гарматою 88-мiлiметрiв 70 ЕЛ, i бiльш-менш з балансованою вагою в п'ятдесят тонн, що з балансованою вагою в п'ятдесят тонн.
  Машина на момент свого втiлення у металi була мабуть найкраща у свiтi.
  Її лобова броня корпусу за сто двадцять мiлiметрiв пiд кутом у сорок п'ять градусiв могла тримати навiть снаряди IС-2.
  А у свiтi тривали змiни. Наступ радянських вiйськ у сiчнi сорок п'ятого року захлинувся. У квiтнi помер Рузвельт, i Трумен висловив думку, а навiщо навоювати та витрачати сили на Європу? Головне перемогти Японiю. Яка завдала поразки американському флоту пiд Фiлiппiнами i бойовi дiї знову сповiльнилися.
  I Трумен фактично вийшов iз вiйни у Європi. А Черчiлль пiд тиском опозицiї пiшов на вибори до парламенту та консерватори програли лейбористам. Пiсля чого було оголошено про перемир'я з 1 серпня 1945 року. I захiдний фронт зачинився. I що найгiрше припинилися поставки пiд ленд-лiз. I, зрозумiло, Гiтлер розвiв собi руки на заходi. Почався обмiн вiйськовополоненими, i фашисти почали готувати новий великий наступ.
  Проблема в тому, що й радянськi вiйська капiтально закопали в окопи. I так просто оборони не порвати.
  Крiм того, у СРСР з'явилася дуже хороша самохiдка СУ-100, яка на вiдмiну вiд "Звiробою", була бiльш швидкострiльною i рухливою на базi шасi Т-34. I IС-3 машина, яку було дуже важко пробити в лоб. Її гарантовано брала лише 128-мiлiметрова гармата "Ягдтигра". Щоправда, у радянськiй машинi були й недолiки. При тривалому русi лобовi шви щучого носа розповзалися, екiпажу в вежi було тiсно, а швидкiсть стрiлянини й так невелика впала. Та й сам танк став на три тонни важчим, нiж IС-2, навантаження на переднi ковзанки виросло, i вiн буквально в'язав у брудi i їздив ще повiльнiше.
  Отже, IС-2 залишався в серiї, незважаючи на свою меншу живучiсть.
  Пантера-2 була непоганою машиною, але бортова броня в шiстдесят мiлiметрiв недостатньо сильна. А Тигр-2 теж захищений у борт не дуже i важкий, часто ламається. Новi танки серiї Е мали стати машинами прориву. Зрештою зрозумiло потрiбне щiльне компонування - двигун i трансмiсiя разом i впоперек. I вужча вежа, з досконалою ходовою частиною.
  Пантера-3 народжувалась у муках. Початковий танк важив понад шiстдесят тонн i не мав вирiшальної переваги над Пантерою-2, що зрозумiло не влаштувало Гiтлера. I почалася робота, над серiєю з ущiльненим компонуванням. Розрахунки показали, що вага Пантери-3 може стиснутися до сорока п'яти тонн, при двигунi з розгоном до 1200 кiнських сил. Цей танк теж не влаштував Гiтлера через слабку бортову броню - всього у вiсiмдесят два мiлiметри. Так запуск серiї Е у танковiй версiї затримувався.
  Натомiсть з'явилася досконалiша Е-25, з 88-мiлiметровою гарматою, i лише двома членами екiпажу розташованими лежачи. В результатi висота самохiдки становила лише метр тридцять сантиметрiв.
  Що дозволило зробити чоло сто двадцять мiлiметрiв пiд великим нахилом, борт у вiсiмдесят два мiлiметри, а вага всього двадцять шiсть тонн. Нова самохiдка i рухлива, i переносна, досить потужна. Тiльки IС-3 може тримати її у чоло. Але таких танкiв поки що у СРСР дуже мало. Виробляти щучий нiс за умов вiйни складно. Та ще й постачання пiд ленд-лiз припинилося. Так що поки що наймасовiший танк Т-34-85, навiть СУ-100 поки що нiмцi сидять в оборонi випускають у вiдносно невеликих кiлькостях.
  Радянська машина звичайно ж унiверсальний солдат, але слабка захищена i зазнає великих втрат.
  А ось Герда та Шарлота розташувалися в новiй самохiдцi, лежачи. Вони наприкiнцi серпня випробовують цю машину у такiй досконалiй формi. Це поки що експериментальна модель, i в нiй для управлiння використовуються джойстики.
  Причому дiвчата в бiкiнi та босонiж використовують при керуваннi та босi пальчики нiжок. Самохiдка хороша i за нею майбутнє. I її лобову броню навiть снаряди IС-2 та IС-3 не пробивають i йдуть у рикошет. Щоправда через фугасну дiю для екiпажiв вони можуть бути небезпечними, так що краще дiяти iз засiдки.
  Обидвi нiмецькi дiвчата стрiляють радянськими танками. Т-34-85, напирають у величезних кiлькостях. I намагаються прорватися скопом. Нiмецька гармата стрiляє. Оптика у неї хороша, самохiдку у високiй травi не видно, але все одно потужний пострiл демаскує.
  I iз трьох кiлометрiв нiмецькi дiвчата впевнено пiдбивають радянськi танки.
  Ось i тридцятьчетвiрцi вiдiрвало вежу. Герда феноменально влучне дiвчисько. Вона надсилає снаряди. Та й руда їй не поступається. Ось це справдi бойовий вплив.
  Шарлотта вистрiлила, i з дистанцiї влучила точно в чоло танка IС-2. Ця машина не має нахилу башти i снаряд не йде в рикошет, а пробиває. Ось цей забiйний вплив.
  Дiвчата-нiмкенi хихикають, самохiдка у них це майбутнє.
  А радянськi танкiсти намагаються розiгнатися та зблизитися. У цьому їхнiй шанс.
  Йде вже п'ятий рiк Великої Вiтчизняної вiйни. Поки що Гiтлер не має повного панування в повiтрi. Хоча реактивних бомбардувальникiв Арадо випускає все бiльше i бiльше, i вони стають все досконалiшими та технологiчнiше надiйнiшими.
  Потужний озброєнням МЕ-262 також удосконалюється. Його модифiкацiя типу Х повинна бути зi стрiлоподiбними крилами, потужними моторами, швидкiсна, i потужною озброєна. Тож фашисти можуть розраховувати захопити панування у повiтрi. ХЕ-162 незважаючи на свою дешевизну, вимагав для управлiння льотчикiв високого класу. Щоправда, йде обмiн полоненими з країнами заходу. I прибувають бiльш майстернi льотчики з полону.
  До речi, Хаффман, освоїв ХЕ-162, i дуже непоганий ним користується. Налетiв, радянський лiтак збив i вiдлетiв назад. За чотириста збитих лiтакiв став другим льотчиком, який отримав Лицарський Хрест Залiзного Хреста iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами. Першим нагороду здобув Рудель.
  Для стилю Хаффмана ХЕ-162 дуже пiдходить.
  Коротше кажучи сюди i потрапили Мальчиш-Кiбальчиш, i Андрiйко Чикатило, який став хлопчиком.
  Обидва пацана босоногi й у шортах були беззбройнi, якщо не рахувати шаблi Кiбальчиша.
  Вони дивилися на поле бою з пiднесення i було добре видно. Нiмецькi самохiдки у засiдцi, а радянськi вiйська намагаються наступати. Танкiв Пантера-2 поки що у нiмцiв мало. Хоча це машина за сукупнiстю характестик найкращий iз усiх танкiв. Може, IС-3 i краще захищений у лоб, але у комфортностi роботи екiпажу, i особливо у ходових якостях нiмецькiй Пантерi поступається. Для такої машини п'ятдесят тонн i непогано, i у нiмецького танка чудова чи точнiше непогана ергономiка.
  Плюс ще на деяких королiвських пантерах з'явилися i двигуни з турбонагнiтачом, здатнi розганяти мотор до тисячi двохсот кiнських сил. I такий танк при вазi п'ятдесят тонн - буквально лiтає.
  Так що "Пантера"-2 хороший танк, i зрозумiло чому серiя Е-50 гальмує - Гiтлер хоче машину прориваючи з гарним захистом бортiв. I плюс ще iз газотурбiнними двигуном. Щоб танк не тiльки був малоуразливим, а ще й швидким. Такi тут амбiтнi проекти.
  Андрiйко дивився за полем бою. Цiкаво було... Радянськi вiйська намагаються використати штурмовики. Як старий - IЛ-2, який все ще не знятий з виробництва через налагодженiсть пускових лiнiй, так новий i досконалий IЛ-10. Проти штурмовикiв працюють нiмецькi винищувачi.
  Тут є реактивнi i поршневi, i люфтхаус. Остання установка непогана, проти штурмової авiацiї. I нiмцi її ставлять на свої самохiдки танки.
  Серед нiмецьких машин зрiдка можна побачити i Т-4, її виробляли тiльки на одному заводi, а потiм у сорок п'ятому роцi взагалi зняли з виробництва.
  Танк треба сказати безнадiйно застарiлий. Тигр-2 теж не в той степ, особливо пiсля появи королiвської пантери.
  Видно, що самохiдки повнiстю домiнують на полi бою. I схiдний вал тримається.
  Мальчиш-Кiбальчиш зазначив, розмахуючи шаблею:
  - Я всiх ворогiв порубаю!
  Андрiйко кивнув:
  - Ми їх голими руками та босими ногами затопчемо!
  I хлопцi взяли та розсмiялися. Адже справдi смiшно. Хотiлося б вступити в бiй, та нема на чому. От якби в них була б самотня, i якась iз двадцять першого столiття, лупнули б вони по фашистам.
  Чикатило пробурчав:
  - Ну, i перенiс нас вовчара! Що ми, будучи дiтьми, станемо кулачками воювати?
  Мальчиш-Кiбальчиш вiдповiв:
  - А в мене шабля є! Як ти гадаєш, вона гiтлерiвську броню вiзьме?
  Андрiйко у вiдповiдь жартома заспiвав:
  Ах надiйна ти гiпсу броня,
  Вiд того, хто має намiр кусатися...
  Але одне пригнiчує мене,
  Що нiяк не можу почухатися!
  I хлопчики знову взяли та розсмiялися. Смiшно це виглядало. I можна сказати чудово. Хоча багато вже радянських танкiв горiло.
  Гармата пантери на САУ Е-15, досить сильна. I пробиває тридцять четвiрки, i може робити до двадцяти пострiлiв за хвилину. Тож не проскочиш проти нiмцiв. Броньованi атаки Червоної Армiї захлинаються.
  До речi, Сталiн постiйно вимагає наступати. I втрати радянських вiйськ зростають.
  Гiтлер же вважає за краще берегти солдатiв. I сидить у оборонi. Тим бiльше, у нiмцiв вже є реактиновi бомбардувальники, якi дозволяють бомбити СРСР практично безкарно. Так що фюрер розраховує на технологiчний прорив i виграш у вiйнi на виснаження.
  Тут головне завдання це зробити основний танк - не важче сiмдесяти тонн, щоб можна було перевозити на поїздах, але при цьому лобова броня в двiстi п'ятдесят мiлiметрiв пiд нахилом, бортова сто сiмдесят мiлiметрiв пiд нахилом, гармата в сто п'ять мiлiметрiв з довгою стовбура в 100ЕЛ, щоб пробивати навiть IС-3. Ну i двигун газотурбiни не менше пiвтори тисячi кiнських сил.
  Отака машина могла б стати чудовим танком прориву, i її хотiв Гiтлер. Але таке втiлити потрiбен час. Тому й гiтлерiвцi поки що не наступають, а радянськi вiйська сiпаються i рвуть жили.
  А до двох хлопчикiв пiдкралися дiвчата-вовчицi з ягдкоманди.
  Дiвчата дуже спритно накинули i на Чикатило та Мальчиша-Кiбальчиша ласо та їх сповивали, скрутивши мотузками.
  Головна нiмкеня Фрiда вигукнула:
  - Спiймали, шпигунiв! Якi милi хлопчики!
  Дiвчина нiмця Гентель вiдзначила:
  - Ми їх зараз вiднесемо до кiмнати тортур i там допитаємо!
  I дiвчата потягли хлопчакiв. На вигляд дiти не старшi одинадцяти i худенькi, тож нести їх легко.
  Андрiйко розгублено запитав:
  - А що нас тепер катуватимуть?
  Мальчиш-Кiбальчиш кивнув:
  - Мене вже катували! Особливо боляче коли пропускають струм. Втiм i коли п'яти смажать вогником приємного мало!
  Чикатило зiтхнув i вiдповiв:
  - Я звичайно ж заслужив, щоб мене гестапо пропустило, через тортури жорен. Таке у колишньому життi витворяв.
  Хлопчакiв затягли у бункер. Пахло вогкiстю та хлоркою.
  I несли високi, гарнi дiвчата на плечах. Андрiйко навiть подумав, що так здорово.
  Але ось їх внесли до тортур. Там було спекотно. Руда жiнка-кат була оголена до пояса, i в джинсах. Були тут i помiчники-хлопчаки. Як кажуть, це спецiальна зала де допитували дiтей. А тут мають бути правила суворi. Адже дитина може й померти пiд тортурами.
  Хлопчакiв повнiстю оголили помiчники катiв i закрiпили на спецiальних литих сталлю крiслах, сунувши босi дитячi нiжки в затискачi. Мав бути больовий допит.
  Було включено магнiтофон, який мав записувати всi показання, якi виб'ють з хлопчикiв-розвiдникiв. Також тут була ще пара дiвчат теж напiвголих, так жарко - грiлися на електричних плитах, клiщi, свердла, рiзнi тортури.
  Дiвчина-кат рудої мастi вимовила росiйською мовою:
  - Ну, що хлопчики, говоритимете, чи зламати вам пальчики!
  Хлопчиш-Кiбальчиш вигукнув:
  - Я вам нiчого не скажу!
  Андрiйко крикнув:
  - Смерть Гiтлеру!
  Голий до пояса мускулистий хлопчик рокiв чотирнадцяти на вигляд, вдарив Чакотiла гумовою кийком по босiй, дитячiй пiдошвi. Андрiйко скрикнув.
  Руда помiтила:
  - Не поспiшай! Ми їх добре освiжаємо. Але, а поки почнемо з найнешкiдливiшого - лоскiту!
  Помiчник ката помiтив:
  - Це довго! Краще вiдразу жаровню до босих п'ят, або ще краще струм!
  Руда хихикнула:
  - Це гарна iдея! Але давайте страусиновими пiр'їнками. I по ступнях i пiд пахвами.
  Полонених дiтей почали лоскотати. I видно було, що у юних катiв великий досвiд. Вони ласкаво водили, i по пiдошвах, i пiд пахвами.
  Андрiйко та Кибальчиш смiялися. Потiм несподiвано жiнка-кат рудої мастi дiстала з електричної плити червону вiд жару спицю, i торкнулася босої пiдошви Андрiйки. Хлопчик скрикнув, i набрякла пара пухирiв, на шкiрi, що погребла. Потiм вона те саме зробила з Кiбальчишем. Було видно, що хлопчиковi боляче, але той стримав крик, мiцно стиснувши зуби.
  Руда жiнка кивнула головою. Хлопцi-кати витягли по шматку розпеченого залiза i поклали їх на голi груди юних влучникiв. Запахло паленим. Андрiйко заревiв, йому здавалося, що вiн ось-ось лусне вiд болю.
  Хлопчись-Кибальчиш стиснув зуби, i заскреготiв вiн пекельних мук. Але зумiв стримати крик.
  Юнi кати прибрали з грудей дiтей-ув'язнених залоз. I на свiжi пухирi посипали солi. Як це було боляче. Навiть Кибальчиш крiзь зуби стогнав, а Андрiйко i зовсiм ревiв. Оце так. Такi муки. Але Чикатило згадав яким вiн був манiяком. I як вбивав дiтей, а отже цi муки безсумнiвно заслужив. I прокричав:
  - Все одно не скажу!
  Катування тривало. Цього разу до босих пiдошв хлопчакiв приклали шматки розпеченої до червоної сталi. I це страшний бiль.
  Андрiйко вив, i репетував. I Кiбальчиш скрикував. Пахло сильно паленим, наче смажили баранину. Нiмецькi хлопчики-кати працювали.
  А руда жiнка взяла в руки щипцi, якi теж були розпеченi, i почала ламати Андрiйковi пальчики на ногах, починаючи з мiзинчика. I робила вона це професiйно. Андрiйко захлинався вiд болю. Йому хотiлося зазнати такого шоку, щоб разом вiдключиться, але свiдомiсть його не покидала. Так що залишався просто сильний бiль. Вона затоплювала свiдомiсть, але не давала йому згаснути.
  Але обидва хлопчики лише ревли:
  - Ух, не скажу! Ах, не скажу! Ох, не скажу!
  Руда жiнка наказала:
  - А тепер струм! Давайте посилювати!
  I хлопчаки-кати стали дiставати дроти з електродами, ставлячи їх на найчутливiшi мiсця. Водночас i на спаленi ступнi теж посипали солi. Щоб болючiше було. Такий тут був допит.
  Андрiйко незважаючи на всi страждання, вiдчував у собi якусь втiху. Адже вiн своєю мукою викуповував вину i перед людьми, i перед Богом. Адже вбивати та ґвалтувати дiтей, це серйозний злочин.
  Коли по дитячих тiлах гiтлерiвськi кати пустили електричнi розряди, це справдi було дуже боляче. Але юнi хлопчаки хоч i кричали, але бiльше прокляття фашизму та Третього Рейху.
  Навiть коли електроди приставили до чоловiчої досконалостi, i як це жахливо било. I просто пекельний бiль.
  Андрiйко i Мальчиш-Кiбальчиш здригалися, коли через них пропускали пекельнi розряди. I це було дуже боляче. I навiть шкiра у дiтей димiла, i покривалася пухирями, а з-за рота виходила пiна.
  Але хлопцi кричали:
  - Смерть гiтлерiвським катам! Слава СРСР!
  Тодi помочi ката, за наказом рудої жiнки пiдпалили Андрiйку та Кибальчишу волосся. I тi реально взялися i спалахнули. I це новий, дикий бiль, що перевершує все колишнє. Крiм того, руда жiнка-кат зламала всi пальчики на босих ногах полонених гiтлерiвцями дiтей. Особливо важко було зламати великий палець, i їй навiть допомiг помiчник з хлопцiв мiцнiше.
  Але й це не змусило Андрiйка та Кiбальчиша просити про помилування.
  Вони, навпаки, лише кляли плешивого фюрера!
  А тим часом, поки хлопчакiв катували, на фронтi тривали бої. Досить сильним був у нiмцiв реактивний винищувач МЕ-163, вiн був маленький, без хвоста та фюзеляжу, i потрапити до нього дуже складно. А лiтав вiн став уже до пiвгодини, що дозволяло використовувати його ефективно i на вугiльному пилу.
  Такi проблеми у радянської авiацiї. I фашисти володiють iнiцiативою, але поки що в оборонi.
  I ще новина, затримується запуск у серiю Т-54, тож поки що у нiмцiв є час в оборонi. I вони сильнi.
  Та й новi види озброєнь. А Японiя на Тихому океанi тримається. У СРСР немає лiд-лiзу.
  Також у Третьому Рейху пiшла в серiю Е-5, машина з одним лише членом екiпажу i кулеметним озброєнням. Нiмцi її хочуть забезпечити газотурбiнним двигуном у тисячу кiнських сил. Уявiть, яка у неї буде швидкiсть. Щоправда, тут уже гусеницi не витримують i з ковзанок зриваються.
  Так бувають рiзного роду вигадки.
  Сталiн зазначив:
  - А чи не час запропонувати заморожування конфлiкту!
  Жуков заперечив:
  - Заморожування конфлiкту рiвносильне поразцi!
  Василевський зазначив:
  - Виграти гонку технологiй у гiтлерiвцiв iз науково-економiчним потенцiалом Європи неможливо! Треба битися до кiнця!
  Берiя кивнув:
  - Та великий вождь! Народ вважатиме, що ми програли! Та й бунту не уникнути!
  Жданов зазначив:
  - Зробимо танк Т-54 та IС-7, i перехопимо iнiцiативу!
  Вознесенський пiдтвердив:
  - Будемо ворога довбати, до кiнця!
  Сталiн iз цим погодився:
  - Та будемо битися до кiнця, змусимо в унiсон стукати серця!
  . РОЗДIЛ No 21.
  Гiтлер теж, будучи хлопчиком, брав участь у рiзних мiсiях. Але як йому бути зараз, якщо чарiвний артефакт дається лише чистому серцю? А який вiн чистий маючи стiльки на собi кровi. Адже недарма його вважають величезним душогубом в iсторiї. До речi, iнший колега по цеху iмператор Японiї Хiрохiто був обiлений американцями - нiби вiн хотiв миру, а генерали-мiлiтаристи його змусили бути злим.
  Хоча в Японiї Хiрохiто i вважали Богом, але Гiтлер взагалi головний лиходiй. I це звання важко заперечити та перевершити.
  Дiвчинка-партизанка запитала:
  - Що в тебе я бачу личко дитяче спохмурнiло. Значить, є деякi грiшки?
  Хлопчик-фюрер кивнув:
  - Ох, не уявляєте як багато!
  Алiса кивнула метеликовi:
  - Що ж, коли хлопчик не може, то меч вiзьму я!
  Красива комаха заперечила:
  - Меч-кладенец повинен взяти представник сильної статi! Тож...
  Гiтлер запитав:
  - А серце можна очистити вiд грiха?
  Метелик вiдповiв:
  - I якi у дитини можуть бути грiхи? Школу чи прогуляв, чи дiвчинку за кiску смикнув?
  Хлопчик-фюрер чесно вiдповiв:
  - Це я тiльки на вигляд дитина. А в минулому життi був дуже дорослий. I таке накоїв, що краще не згадувати! Стiльки рокiв минуло, а досi люди клянуть та згадують!
  Алiса хихикнула i запитала:
  - Ось як? Ти що б у минулому життi Герiнгом?
  Гiтлер зiтхнув i вiдповiв:
  - Нi! Ще гiрше!
  Метелик струснув крилами вiдповiла:
  - Якщо ти уважно читав Бiблiю, то гадаю, що Всевишнiй Бог аж нiяк не пацифiст. I навiть Iсус говорив - не мир, я принiс на Землю, а меч!
  Хлопчик-фюрер кивнув:
  - Так було таке! Але вiйни бувають рiзнi. Буває лицарська вiйна, а буває на знищення i без правил!
  
  Алiса у вiдповiдь прочiрикала:
  Зоряний боєць протруби у свiй рiг,
  Край твiй далекий в оманливiй славi.
  Полум'я битви тремтить мiж рядками,
  В одностороннiй грi без правил!
  Метелик з милою посмiшкою вiдповiв:
  - А можна очиститися вiд бруду та болю на душi та в серцi! I я знаю, як це зробити!
  Хлопчик-фюрер iз боязкою надiєю запитав:
  - I як цього досягти?
  Алiса з милим виглядом помiтила:
  - Благодать Всевишнього та розп'ятого на хрестi Iсуса перекриває будь-який грiх!
  Метелик струснув крилами i вiдповiв:
  - Давай так... Я проведу з тобою тестування! Подивимося яке у тебе хлопчисько насправдi серце!
  I вона труснула крилами. Пейзаж навколо взяв та змiнився.
  Хлопчик-фюрер опинився у пустелi. Нещадно палило сонце. Босi нiжки дитини вступили на розпечений пiсок. Хлопчик охнув. Хоча його ступнi i огрубiли вiд довгого ходiння босонiж, все-одно припiкало.
  Адольф попрямував, намагаючись йти швидше, щоб не так обпалювало дитячi, мозолистi пiдошви.
  Зараз вiн просто хлопчик одинадцяти-дванадцяти рокiв, худенький жилавий, у безкрайньому океанi пiскiв.
  Гiтлер намагається заспокоїтись. Згадалося йому, що хтось вказав на головну помилку фюрера - напад на СРСР у сорок першому роцi. Справдi, це була вiйна на два фронти з сильною недооцiнкою можливостей радянської Росiї. Командно-планова економiка та жорсткий тоталiтарний режим дозволяли мобiлiзувати величезнi ресурси. Радянський лад був не слабкою, а якраз сильною якiстю СРСР. I це була грiзнiша країна, нiж царська Росiя.
  Щоб з нею воювати слiд було отримати ресурси Британських колонiй, i зрозумiло також французьких, бельгiйських, голландських. Останнi теж поки що Британiя не переможена або принаймнi не завмирена неможливо. Отже, рiшення наступати на СРСР це авантюра.
  Правда, Гiтлер мав побоювання, що в момент висадки десанту в Британiї Сталiн може вдарити в спину. Зокрема, Сталiн приєднав до себе Молдову, частину Буковини, що викликало побоювання за румунську нафту. Крiм того, Гiтлера образило небажання Сталiна провести особисту зустрiч з ним. Це справдi удар по самолюбству. Наче вождь СРСР гидує зустрiтися з Нiмецьким фюрером.
  Та й Молотов нав'язаний своєю дружиною-єврейкою Перлиною, поводився пiд час поїздки до Берлiна зухвало. Тож тут не все так просто.
  Можна згадати i тетралогiю Криголам, де Суворов-Резун описав, що Сталiн готував напад на Третiй Рейх. I це виглядає правдоподiбно, i цiлком логiчно.
  Щоправда незважаючи на зовнiшню логiку в Криголавi Суворова багато є дiрок i неточностей, i явних натяжок. Також слiд мати на увазi надзвичайну обережнiсть Сталiна у зовнiшнiй полiтицi. Як вiн, наприклад, не ненавидiв Тiто, але так i не напав на Югославiю. Хоча це ж не Третiй Рейх, який за два мiсяцi пiдкорив майже всю Європу. I крiм того багато югославських генералiв особливо серби за нацiональнiстю могли перейти на бiк Червоної Армiї СРСР.
  А тут нападатиме на Третiй Рейх. У Гiтлера в сорок першому роцi лише у Вермахтi сiм мiльйонiв двiстi тисяч солдатiв та офiцерiв, а з iншими воєнiзованими формуваннями, вiсiм iз половиною мiльйонiв. Навряд чи Сталiн на це зважився б. Тим бiльше, у зовнiшнiй полiтицi вождь виявляв стриманiсть.
  Навiть iз Фiнляндiєю, яка має всього три з половиною мiльйони населення, волiв спочатку домовитися. I пропонував зовсiм непоганi умови, обмiну територiй, якi дозволяли фiнам навiть приростати землею.
  Так що Сталiн, звичайно ж, тиран, але не дуже любить нападати першим.
  А от якби нiмцi продовжили вiйну з Британiєю, а СРСР дотримувався б дружнього нейтралiтету, то все могло б вийде у Третього Рейху. Зокрема операцiї iз захоплення Мальти та Гiбралтару вже були розробленi. I вони без схiдного фронту було б здiйснено. А там i Африка, i землi до Iндiї були захопленi. А далi висадка у Британiї за найпотужнiших бомбардування.
  Та й пiдкоривши Британiю, Третiй Рейх отримував просто безмежнi ресурси. Отодi й можна було б напасти на СРСР. Причому зi сходу ще й Японiя допомогла б.
  Щоправда, в СРСР з'явилася б грiзна серiя танкiв КВ. Особливо КВ-5, при вазi понад сто тонн. Та й КВ-4 мiг також виявитися ще важчим. А як би пiшло танкобудування у Нiмеччинi? Роботи над тиграми з 88-мiлiметровою гарматою почалися ще до нападу на СРСР, i було зроблено навiть прототип, щоправда з товщиною бронi п'ятдесят мiлiметрiв.
  Для боротьби наприклад з Матильдою була потрiбна довгоствольна гармата. Це начебто всi розумiли. I довгоствольна була зроблена, але танк Т-4 нею не переозброїли. Причому вiйськовi фахiвцi змогли переконати Гiтлера, що це їм непотрiбно. Але потiм, коли фюрер захопився проектами танкiв понад сто тонн, вiн уже не захотiв слухати фахiвцiв.
  I даремно. Маус для реальної вiйни не годився, незважаючи навiть на задовiльнi результати випробувань. Якщо Тигр-2, вагою шiстдесят вiсiм тонн, раз у раз ламався, та й Пантера теж, то Маус сто вiсiмдесят вiсiм тонн - це машина кошмарна.
  Її i з поля бою не вiдбуксуєш, мости її не втримають, у брудi тонутиме, ламатися стане бiльше, нiж страждати вiд влучень.
  I величезна - легко знищити авiацiєю та не замаскуєш нiяк.
  Усього прототипiв Маусiв було дев'ять штук - скiльки на них було витрачено ресурсiв.
  Найкращими розробками нiмецьких конструкторiв були Е-10 та Е-25, але вони в серiю не пiшли. З масових найкращi, мабуть самохiдки Харцер та Ягдпантера. Якби Ягдпантеру випукали б замiсть Тигра-2, то мабуть толку було б бiльше.
  Хлопчик-фюрер iшов пустелею i в головi крутилися рiзнi думки. Та вiн багато зробив для прискорення поразки Третього Рейху. Мимоволi зрозумiло. Скiльки ресурсiв було витрачено наприклад на ракети особливо балiстичнi ФАУ-2. Таку ракету не могли збити не англiйцi нi американцi, але її точнiсть була низькою, що робила малокорисною для стрiлянини по вiйськових об'єктах.
  Та й несла вона всього вiсiмсот кiлограмiв вибухiвки, i при цьому коштувала як чотири танки Пантера. Та нерацiональна була штуковина. Як i крилата ракета ФАУ-1, правда вона була дешевшою, але її простiше збити.
  Усього за Гiтлера випустив приблизно двадцять тисяч ФАУ-1, i близько п'яти з половиною тисяч ракет ФАУ-2.
  Ось уявiть, скiльки можна було зробити за розтраченi кошти лiтакiв i танкiв.
  Втiм, з iншого боку, Гiтлер подумав, що може й на краще. А то скинули б американцi на Берлiн атомну бомбу, якби вiйна надто вже затягнулася. I було б ще гiрше. А так пiсля вiйни Нiмеччину вiдбудували, а потiм вона об'єдналася.
  А що було затягнутися вiйна надто довго - ще мабуть гiрше.
  Хлопчик Гiтлер став вiдчувати дедалi бiльшу спрагу. Та вiн у пустелi i плюс ще хочеться їсти. I це реально жорстоко.
  Тодi Адольф став навколiшки i почав молитися. Iншим молитву i Iсусу та Богородицi.
  Потiм хлопчик-фюрер пiдвiвся i рушив далi. Намагався гнати вiд себе тривожнi думки. Вдруге втiм вмирати не страшно. Адже для того, щоб потрапити в Пекло-Чистилище i треба померти. Ось це справдi по пустелi блукати жерсть.
  Гiтлер подумав, що може бути в цьому i полягає обряд очищення, щоб змусити людину страждати. I йому стало соромно. Скiльки людей через нього страждали. Та багато хто покаявся, але це не виправдання. Хлопчик-фюрер наклав на себе руки. Як iз Хiрохiто з ним би не вийшло. Та це краще, нiж потрапити до лап НКВС.
  Несподiвано попереду щось блиснуло.
  Гiтлер зiбравшись iз силами рушив далi. I ось справдi перед ним постала судина. Такий ось срiбний, iз печаткою.
  Хлопчик-фюрер зазначив:
  - Добре, було б якби в ньому була вода. Я просто помираю вiд спраги.
  I Адольф розкупорив посудину. I вiдразу випустив, з нього повалив густий, чорний дим.
  Хлопчик навiть вiдскочив. I ось виник величезний сизий силует.
  I почувся громовий регiт:
  - Оце козявка! Однак, чорт забирай ти, схоже, врятував мене!
  Хлопчик-Гiтлер розвiв руками:
  - Так уже вийшло!
  Джин вигукнув:
  - Я можу виконати будь-яке твоє бажання! Але лише одне! Тож...
  Адольф з натхненням сказав:
  - Зроби так, щоб у минулому життi я став би художником, а не займався полiтикою!
  Джин подивився на фюрера i розсмiявся:
  - Ось чого ти хочеш Адiк! Але я не виправляю помилок минулого! Що трапилося, то вже трапилося i того не виправити! Проси, що можеш зараз. Хочеш, я зруйную мiсто, або збудую палац до небес. Хочеш, подарую тобi тисячу прекрасних наложниць, або зроблю султаном. А хочеш гору золота, чи смерть усiх твоїх ворогiв. Я всiм можу в межах очевидного розумного!
  Хлопчик-фюрер пробурмотiв:
  - Тодi перетвори цю та iншi пустелi на цiй планетi на квiтучий сад!
  Джiн розсмiявся i вiдповiв:
  - Слухаю i слухаюсь!
  I ляснув лапами. Хлопчика-фюрера гарненько струснуло. I справдi сталися чудеса. Їх пiд пiску забила трава, i почали рости високi дерева. Вони нагадували собою пальми та лiани. Виглядало подiбне дуже красиво. I дерева пiднiмалися у висоту, i на них росли яскравi й розкiшнi бутони квiтiв.
  Хлопчик-фюрер став навколiшки i промовив:
  - Слава Всевишньому Богу Милостивому та Милосердному!
  I ось перед ним розкинулися джунглi. Гiтлер iз жаром i величезним ентузiазмом молився. Це було дуже здорово, та красиво. Дитина якого багато хто вважає найбiльшим душогубом усiх часiв i народiв стояла на колiнах, i видно було її дитячi iз закругленою голою п'ятою пiдошви.
  Хлопчик-фюрер якийсь час провiв у молитвi. Але спрага спонукала її встати i шукати струмочок.
  Гiтлер крокував травою босими нiжками i спiвав:
  Дивлюся розмили край струмка
  Веснянi...
  Там виїзд є з колiї,
  Порятунок!
  I ось хлопчик почув дзюрчання струмка. I додав кроку. Дiйсно текла досить прохолодна та прозора вода.
  Хлопчик-фюрер прочiрикав:
  -Вода, Вода! Студенна вода, що пролилася раптом iз вiдра!
  I тут вiн побачив дiвчинку, рокiв сiм, вiсiм. Вона була в бiлiй тунiцi i занурила нiжки у прозору воду. Мила така як ягня дiвчинка зi злотим волоссям.
  Гiтлер з усмiшкою промовив:
  Знаю мiй що без тебе менi буде погано,
  I нiхто не полегшить моїх страждань...
  Але повiр, що нiколи дитя пороку,
  Чи не полюбить непорочне створення!
  Дiвчинка у вiдповiдь на жартiвливу пiсеньку розтягла губки в посмiшцi i помахала ручкою у вiдповiдь.
  Але ту зненацька з води вискочило щупальце. I вона схопила дiвчинку, за маленьку, босонiжку нiжку.
  Гiтлер скрикнув i схопив плоский камiнь. Хлопчисько спритно пiдстрибнувши вдарив гострою гранню по щупальцях. I вiд сильно удару в який ребенком вклав швидкiсть i масу, щупальце урвалося. Дiвчинка звiльнившись, взяла i рвонула.
  Її босi, круглi, рожевi п'ятки засяяли.
  Хлопчик-фюрер кинувся за нею. Його теж спробувало схопити за нiжку iнше щупальце, але хлопчик зумiв вислизнути. I вони тiкали вiд струмка.
  Дiвчинка кiлька разiв озирнулася, i потiм зупинилася. Хлопчик-фюрер зупинився поряд iз нею. Маленька красуня запитала:
  - Ти хто?
  Гiтлер вiдповiв:
  - Я нещасний грiшник не вартий Благодати Всевишнього!
  Дiвчинка заперечила:
  - Нi, ти хоробрий хлопчисько! Не побоявся вступити в бiй iз рiчковим кальмаром.
  Хлопчик-фюрер вiдповiв:
  - Я не мiг дозволити чудовисько поцупити таку, як ти красуню!
  Дiвчинка зiтхнувши:
  - Я лише маленька рабиня. Панi вiдправила мене до джунглiв, щоб я знайшла пару рiчкових перлин. Але це дуже важко зробити. I тепер видно будуть бити мене прутиком по пiдошвах. А це дуже боляче!
  Гiтлер запропонував:
  - Давай разом пошукаємо рiчковi перли. Це погодься буде непоганою iдеєю.
  Дiвчинка помiтила зiтхнувши:
  - Ти розлютив рiчкового кальмара. Треба зробити гак i пошукати iнший струмок.
  Хлопчик-фюрер погодився:
  - Це здорова iдея! Заперечити нiчого!
  I дiти зашльопали своїми маленькими, засмаглими, з огрубiлими пiдошвами нiжками по зеленiй i помаранчевiй травi. Їхнiй настрiй був веселий i хотiлося спiвати.
  Хлопчик-фюрер хотiв пiдхопити щось таке, щоб брати за душу. I вона взяв i заспiвав:
  Колiр троянд буває яскравий блакитний,
  А iнодi вона цвiте рубiном.
  Своїй дiвчинцi милiй, дорогий,
  Я здаюся з букетом велетнем!
  
  Та важко буває їх нарвати,
  Зiбрати вiнок з троянд такий пахучий.
  Я запишу дiєслово кохання в зошит,
  Щоб не накрили грозовi хмари!
  
  О дiвчина велика мрiя,
  Була ти хлопчиськовi в яскравих мрiях.
  Така неземна краса,
  Ну чому подушка у гiрких сльозах!
  
  Бiду не пустимо, вiрю на порiг,
  Нехай не в'яне троянда в пишному травнi.
  Адже тих, хто любить, пiдносить Бог,
  Не перебуваємо з дiвчиною у смутку!
  
  Подарує на свiтанку поцiлунок,
  I соловейка спiває на юному серцi...
  Я говорю коханiй - не балуй,
  Вiдкрий ширше з благодаттю дверцята!
  
  Я вiрю, будемо разом назавжди,
  I юнiсть триватиме нескiнченно.
  Нехай вiчною стане наша краса,
  А помисли добрi та людянi!
  
  Ось допою тобi краса куплет,
  Щоб душа в розпачi розцвiтала...
  Ми будемо разом мiльйони рокiв,
  Кохання повiр сильнiше i металу!
  
  Але найвище менi в серцi Iсус,
  Його я обожнюю, понад всi знання...
  Вiн дав порятунок, без граничного смаку,
  I справа Бога, свiтло та творення!
  Щоб творити добро моє покликання!
  Ось вони разом з дiвчинкою опинилися бiля струмка. Тут вода була також прозора i переливалася. Незважаючи на спеку джунглiв, вона прохолодна i давала у ротi надзвичайну свiжiсть.
  Хлопчик-фюрер обережно занурив руки на дно i почав нишпорити в пошуках перлини. Дiвчина пiшла за ним. Дiти почали шукати на дотик перли.
  Гiтлер зазначив, що треба мати особливу велич душi, щоб давати шанс здавалося б тим, хто зовсiм безнадiйний. Хоча слiд зазначити, що фюреру катувати та мучити людей зовсiм не подобалося. Вiн не вiдвiдував табору смертi, не дивився хронiку знищень, i взагалi намагався захистити себе вiд насильства.
  У цьому фюрер мав гарну пам'ять. Зокрема, вiн пам'ятав калiбри знарядь усiх країн свiту, принаймнi основних.
  I марки озброєнь, i танки, i лiтаки, i багато iншого.
  Гiтлер бiльше любив гармати з високою початковою швидкiстю снаряда. У цьому планi нiмецькi гармати були досить добрi. Точнi, скорострiльнi iз настильною траєкторiєю.
  Правда танки з довгими стволами отримав проблеми наприклад у лiсi.
  Гiтлер також до кiнця вiйни бiльше любив i в танках, i в лiтаках збройну мiць. Наприклад Фокке-Вульф був найпотужнiшим у озброєннi лiтаком, iз шiстьма авiагарматами.
  I що суттєво його можна було використати i як бомбардувальник, i як штурмовик. Особливо гарним був ТА-152 - дуже крута машина, яка втiм випускалася порiвняно невеликими партiями.
  Замiсть неї нiмцi вiддали перевагу реактивнiй авiацiї.
  Можливо, це було теж помилкою.
  Фюрер-хлопчик намацав рукою слизький камiнчик i витяг його.
  I радiсно вигукнув:
  - Перлина!
  Дiвчинка в тунiку пискнула:
  - Слава Богу! Нарештi знайшли!
  I стала нишпорити ще енергiйнiше. I їй усмiхнулася удача, з'явилася друга перлина.
  Пiсля чого дiвчинка розумно помiтила:
  - Досить! Гарного потроху!
  Гiтлер iз подивом запитав:
  - А чому вистачить? Може, ще знайдемо, i панi, тобi щось подарує!
  Дiвчинка заперечила:
  - Не варто. Вона вимагатиме тодi щодня приносити бiльше перлин, i якщо їх не буде, то стане безжально пороти!
  Хлопчик-фюрер зауважив:
  - Ну i злий у тебе панi!
  Дiвчинка у тунiку кивнула:
  - I не кажи! Дуже навiть сердитий!
  Гiтлер запропонував:
  - То давай вiд неї ми разом i втечемо!
  Дiвчинка посмiхнулася i помiтила:
  - Втекти не складно, але куди. У лiсi також не все спокiйно. Тут може бути i немає хижих звiрiв, але в iнших мiсцях вони, напевно, будуть!
  Хлопчик-фюрер кивнув i заспiвав:
  На ведмедя я друзi,
  На ведмедя я друзi...
  Вийду без переляку!
  Якщо з другом буду я,
  Якщо з другом буду я,
  А ведмiдь без одного!
  Дiвчинка подивилася на фюрера i вiдзначила:
  - А ти дотепний! I треба сказати хоробрий! Що ж давайте спробуємо втекти! Тiльки куди пiдемо!
  Хлопчик-фюрер вiдповiв:
  - Куди пiдемо? Ну, я думаю прямо!
  Дiвчинка розгублено запитала:
  - I куди ми потрапимо?
  Гiтлер логiчно вiдповiв:
  - Кудись потрапимо! Головне йти весь час прямо та не згортаючи!
  I дiти взялися за руки i рушили джунглями. Їхнiй настрiй був уже зовсiм не пасмуртним. Навпаки, стало веселiше.
  Особливо дiвчинцi, яка має перспективу.
  I дiти взяли та заспiвали:
  Природа приховала вiд нас багато таємниць,
  Не знаємо, що робити хлопцi.
  Але Богу сказали - нам знання дай,
  Бо стати дорослими треба!
  
  Всевишнiй вiдповiв - шукайте друзi,
  Знайдiть ключ таємниць на планетi.
  I будьте з богами - одна ви родина,
  Хоч розумом - вiчнi дiти!
  
  I ось дверi в космос Гагарiн вiдчинив,
  Швидше лiтаємо, нiж птахи.
  Ти був чоловiк, а тепер херувiм,
  Нам є чим повiрте пишатися!
  
  На Марсi кавуни великi ростимо,
  I рiчки течуть Венерою ...
  Люблячи пiдкоряємо ми зiрок синiх свiт,
  Не зможе пiддатися химерi!
  
  Меркурiй тепер нам хлопцi як брат,
  I в камiнчику кожному надiя...
  Боєць на грудях лазера автомат,
  Щоб не було воєн моторошних колишнiх!
  
  Я вiрю, що тепер буде добре,
  Весь свiту стане разом щасливим.
  I космосу гладь розсiкає весло,
  А люди як брати єдинi!
  
  Повiрте, не буде Вiтчизна в диму,
  Наука не дасть людям звалитися.
  I вiрю виконаємо святу мрiю -
  Селянцi дiамантовi туфлi!
  
  Тодi свiтобудову до краю дiйдемо,
  I мертвих наука пiднiме...
  Зморшки, хвороби граючи, зiтремо,
  Прогресу - безкоштовне iм'я!
  Хороша скажемо так пiсенька, вiд якої весело, i хочеться танцювати та пiдскакувати.
  I погода хороша, сонячна. Хоча в Аду-Чистилищi завжди сонячно. Може, навiть хочеться на такому сонцi i сховатися в тiнь. А у джунглях тiнi багато. Фюреру навiть згадався фiльм про Тарзана, який вiн дивився в минулому життi. У нього навiть виникали думки, що можливо обернутися в плоть хлопчика i перенести туди свiй розум. Побiгати, отак босонiж i в шортах, що було б чудово. А зараз його мрiя збулася, i вiн босоногий дитина, подiбний до сина Тарзана. I хлопчику добре та весело.
  Гiтлера завжди тягло до добра i свiтла, i йому не хотiлося бути головним, а тим бiльше лиходiєм.
  Але так вийшло. Коли найвищi сили тебе направили на непростий i нелегкий шлях. I це виявилося зовсiм не здорово.
  Гiтлер спитав у дiвчинки:
  - А тут ще є населенi пункти?
  Дитина вiдповiла з посмiшкою:
  - Так є! Тiльки в них може бути ще небезпечнiше!
  Хлопчик-фюрер кивнув:
  - Я розумiю! Нас можуть прийняти за рабiв-утiкачiв! Ну, що ж, я, можливо, спробую знайти собi мiсце пiд сонцем.
  Дiвчинка хотiла щось сказати, як несподiвано перед дiтьми постала величезна кобра. Вона була жовтого кольору вкрита коричневими плямами.
  Вiдкривши капюшон, вона просипiла, цiлком людською мовою:
  - Ви проникли на мою територiю, i один iз вас має померти!
  Хлопчик-фюрер зробив крок уперед i вiдповiв:
  - Тодi нехай помру я!
  Кобра посмiхнулася i вiдповiла:
  - Хлопчик? Але ти худий, а м'ясо у дiвчинки нiжнiше! Мабуть, я тебе залишу жити, i зроблю своїм рабом! А її з'їм!
  Дiвчинка здригнулася i пропищала:
  - Можете, убити мене панi кобра, тiльки не їжте моє м'ясо!
  Кобра огризнулася i прошипiла:
  - А це ще чому?
  Юна рабиня в тунiку вiдповiла:
  - Тому що в цьому випадку моя душа не потрапить до раю!
  Грiзна рептилiя ринула:
  - А вона й так не влучить! Тому, що ти невiльна i неслухняна рабиня! I я тебе точно з'їм!
  Хлопчик-фюрер заперечив:
  - А в казках, перш нiж з'їсти вченi кобри загадують загадки! I якщо жертви на три загадки дадуть вiдповiдь їх вiдпускають!
  Кобра рикнула i помiтила:
  - Аж надто ти розумний? Випадково не було дорослим у минулому життi? Щось очi у тебе якiсь особливi!
  Гiтлер згiдно кивнув:
  - Так, я був! I мабуть навiть надто дорослим!
  Кобра зашипiла i сказала:
  - Ну гаразд! Я спробую загадати тобi три загадки! Але знай, якщо хоч на одну не вiдповiси, то я вас з'їм обох!
  Хлопчик-фюрер iз посмiшкою помiтив:
  - А людське м'ясо шкiдливе! Воно може спричинити тяжку алергiчну реакцiю!
  Кобра зашипiла i прогарчала:
  - Досить розумiти! Краще, дай вiдповiдь на таке запитання! Вiд чого i чому, вовки виють на мiсяць!
  Гiтлер хихикнув i помiтив:
  - Це якась дитяча загадка!
  Кобра буркнула, роздмухуючи каптур.
  - Так i ти в дитячому тiлi! Ну давай! Я тебе живцем їсти буду, а це дуже боляче i гидко!
  Хлопчик-фюрер впевнено вiдповiв:
  - Вовки виють на мiсяць, вiд Землi, чому, повiтрям!
  Кобра агресивно зашипiла i буркнула:
  - Ну, ти й даєш! Правильно вгадав! Тодi друге запитання: За що Юда зрадив Iсуса Христа!
  Хлопчик-фюрер напружив лобiк. Провiв босою пiдошвою по травi, вдавивши шишечку i вiдповiв:
  - Iуда зрадив Iсуса Христа за тридцять срiбнякiв!
  Хижа рептилiя роздмухала каптур i знову прошипiла:
  - I вдруге ти вгадав! Бачу, що сильний! Однак третє питання, тобi не по силам буде!
  Гiтлер вiдповiв iз зiтханням:
  - На все воля Божа! А я великий грiшник!
  Кобра агресивно зашипiла i сказала:
  - Чого не знає Всезнаючий, Всемогутнiй, Всезнаючий Бог!
  Хлопчик-фюрер напружився. Справдi питання що здатне будь-кого поставити в глухий кут. Нехай навiть i Гiтлера, який i в минулому життi, був дуже освiчений i начитаний. Кобра бачачи що дитина мовчить, вiдкрила пащу, i вже роздмухуючи каптур, збиралася вкусити.
  Хлопчик-фюрер, вiдчувши приплив натхнення, вiдповiв:
  - Всезнаючий Бог, не знає питання, на яке не змiг би дати вiдповiдь! Так отруйна!
  Вiд кобри повалив дим , спочатку з пащi, навiщо з iнших отворiв тiла, i вона стала горiти на очах, перетворюючись на жменьку попелу.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"