Рыбаченко Олег Павлович
КосмIчне Кохання ЕльфIйки I Троля

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками Юридические услуги. Круглосуточно
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Мiж космiчною iмперiєю тролiв та ельфiв йде вiйна. Графiня, ельфiйка Ельфарая i троль, маркiз Тролеад пiсля вибуху новiтньої термопреоннової бомби виявляються занедбаними на планету, яка здається позбавленою розумного життя. Але насправдi це не так, i на них чекають приголомшливi пригоди.
  КОСМIЧНЕ КОХАННЯ ЕЛЬФIЙКИ I ТРОЛЯ
  АННОТАЦIЯ
  Мiж космiчною iмперiєю тролiв та ельфiв йде вiйна. Графiня, ельфiйка Ельфарая i троль, маркiз Тролеад пiсля вибуху новiтньої термопреоннової бомби виявляються занедбаними на планету, яка здається позбавленою розумного життя. Але насправдi це не так, i на них чекають приголомшливi пригоди.
  . ПРОЛОГ.
  Чорний оксамит безкрайнього космосу розцвiчували блискучi алмазами, топазами, смарагдами, рубiнами, сапфiрами, агатами - гiрлянди зiрок. Як чудово зоряне небо на околицi галактики в рукавi хвоста Тигра чумацького шляху.
  I мiж свiтилами наповзають рiзноманiтнi зорельоти. Вони сильно вiдрiзняються розмiрами, але бiльшiсть по обтiчнiй формi нагадує глибоководних риб, усипаних стовбурами гармат та антенами випромiнювачiв.
  Деякi зорельоти, щоправда, формою скидаються на оголенi кинджали з блискучим холодною сталлю мечем.
  Одна армада має вiдмiннiсть - це жовта смужка, яка перетинає всi кораблi навпiл, а в iншої армади смужка зелена. А так зорельоти зовнi такi схожi на те, щоб у бою, особливо якщо лад змiшається, не заплутатися, цi смуги пiдсвiчують, даючи рiзницю мiж комiчними кораблями ельфiв i тролiв.
  Найбiльшi, краплеподiбнi зорянi посудини, це флагманськi грос-лiнкори, їх по шiсть штук з кожного боку.
  Вони оточенi, наче срiблястим туманом, силовими полями.
  Трохи менше грос-лiнкорiв, їх по дванадцять штук, i просто лiнкорiв, останнiх у цьому бою по тридцять.
  Далi ескадренi броненосцi, броненоснi крейсери, крейсери першого, другого, третього класу, фрегати першого та другого класу. Потiм бригантини, контр-мiноносцi, мiнососцi, есмiнцi, катери рiзних видiв. I винищувачi вiд одномiсних до тримiсних.
  А також особливий вид кораблiв - грейфери, ось вони якраз i нагадуються оголенi кинджали на вiдмiну вiд iнших обтiчних, як риби, або краплеподiбних машин. Така тут зiбралася сила.
  З одного боку ельфи - Золоте сузiр'я, жовта смуга. З iншого тролi - Смарагдове сузiр'я, зелена смуга.
  Ельфи зовнi схожi на людей середнього зросту, дуже гарнi та зовнi юнi. Розрiзняють їх вушка рисi, а в юнакiв гладкi обличчя без бороди, немов у пiдлiткiв. Крiм того i в ельфiв, i у тролiв представниць прекрасно статi в дванадцять разiв бiльше, нiж сильної. I це дуже добре, надзвичайно гармонiйний свiт.
  Тролi теж дуже гарнi та не старiють, i вiдрiзняються вiд людей орлиними носами. Також без бороди їхнi вiчнi юнаки, i всi стрункi та мускулистi.
  Обидвi раси, незважаючи на багато спiльного, вже тисячолiттями воюють. Першi битви були ще з мечами та луками, та списами, з примiтивною магiєю. Але в мiру розвитку технологiй конфронтацiя вийшла в космос. I вже йдуть у хiд термокварковi ракети та нанотехнологiї, змiшанi з рiзними рiвнями магiї.
  Ось такий антагонiзм двох високорозвинених рас i одна з найбiльших битв, в якiй беруть участь тисячi зорельотiв рiзних класiв i десятки тисяч винищувачiв.
  . РОЗДIЛ No 1.
  Бiй розпочався з обстрiлу термокварковими ракетами з флагманських грос-лiнкорiв. Вони запускали їх, використовуючи гiперплазмовий розгiн. Вiдбувся вибух, що ґрунтувався на процесi злиття кваркiв. I видiлялася колосальна енергiя з розлiтанням iз надсвiтловою швидкiстю ультрафотонiв. Вони обпалювали силовi поля. Стовбури великокалiберних гiперплазмових гармат плавилися, броня коробилася. На флагманському грос-лiнкорi "Перемога" деякi дiвчата-ельфiйки, незважаючи на захиснi скафандри, зазнали опiкiв.
  Тряхнуло i графиню Ельфараю. З її правої ноги зiскочив чобiт з магнiтною пiдошвою, оголивши витончену, босу ступню дiвчини. Втiм, ельфiйки у будь-якому вiцi дiвчини. А жити можуть довго, тисячi рокiв. Тим бiльше, крiм природної фортецi та здатностi до вiдновлення тiл, у ельфiв та тролiв ще медичнi технологiї розвинулися, i це чудово!
  Ельфарая обпеклася беззахисною, босою пiдошвою об нагрiтий метал i скрикнула. Але вiдразу графиня зiбралася i натиснула на кнопку.
  Флагманськi грос-лiнкори, випустивши по хмарi гiпербалiстичних ракет, завдали один одному збиткiв. I якщо надважкi кораблi постраждали незначно, то, наприклад, деякi крейсери разом iз екiпажами, гiперплазма спалювала практично миттєво. Гравiолазери, втiм, бiльше половини ракет збивали ще на пiдльотi, але тi, що досягали мети, завдавали колосальної шкоди особливо, коли спрацьовували кучно i перевантажували захиснi поля.
  Так, наче на дистанцiї професiйнi боксери викинули довгi джебби.
  Ельфарая зазначила:
  - Ось реве ультраядер i жодної ратної доблестi!
  Дiвчина, ельфiйка баронеса Снiжана погодилася:
  - От би повернулися давнi, лицарськi часи, як у кiно та комп'ютерних iграх!
  Ельфiйка графиня кивнула:
  - Ось саме, битви на мечах i в лицарських обладунках.
  В атаку з дистанцiї полетiли дрiбнiшi ракети. Їх були тисячi, i в польотi, щоб уникнути попадань гравiолазерiв, крутилися чи звивалися спiраллю. Але проти них випускалися ще й ляпки гiперплазми, якi виявляли завидну спритнiсть у полюваннi за лiтаючими цiлями.
  Вони наздоганяли ракети, наче хижий шулiка лебедя, впивалися i викликали детонацiю.
  Бiй йшов на вельми технологiчному рiвнi. Використовувалося поєднання i нанотехнологiй, i магiї рiзних кольорiв.
  Крiм тролiв та ельфiв були серед космiчних воїнiв та найманцi iнших рас. Зокрема, гноми, затятi технарi. Один iз них свого часу навiть допомiг американцям злiтати на Мiсяць, зробивши двигун, який анi США, анi Китай, анi Росiя не змогли повторити навiть через п'ятдесят рокiв.
  Гноми народ технiчний, щоправда, на вiдмiну ельфiв i тролiв, мають зовнiшнi ознаки старiння. У них з роками вiдростають довгi бороди i з'являється сивина та зморшки. Але теж живуть тисячi рокiв, а в давнiшi часи проживали набагато довше, нiж не старiючi тролi та ельфи.
  Ось один iз них подав маркiзу тролю Тролiаду якийсь прилад i помiтив:
  - Можна пускати випромiнювання та створювати радiоперешкоди для ворожих ракет, безпiлотникiв та дронiв.
  Тролiад - це юнак з досить нiжним обличчям та з орлиним носом, його можна назвати гарним. Добре сильному пiдлозi в iмперiї де на кожного самця дюжина вiчно юних подруг. Це, скажiмо так, чудово!
  Є серед найманцiв та хобiти. Цi iстоти виглядають як людськi дiти: хлопчики та дiвчатка рокiв десяти-одинадцяти. Вiд людей зовнi вiдрiзняються лише тим, що не дорослiшають i ще ходять виключно босонiж за будь-якої погоди, i навiть на космiчних кораблях у бою. Лише у вакуумi, або при дуже сильному холодi можуть одягнутися в скафандр. Проте хобiти живуть довго, не старiють, дуже живучi, мають не слабку магiю. I їх зручно використовувати у тих випадках, коли вигiднiше малi розмiри.
  Наприклад, на одномiсних винищувачах, якi можна робити i менше, i бiльш маневреними.
  Втiм, дедалi бiльшу роль вiдiграє штучний iнтелект. I, можливо, скоро пiлоти взагалi зникнуть.
  Бойовi роботи також все бiльше набувають поширення. Навiть у них виникла власна релiгiя. Видно наявнiсть iнтелекту передбачає релiгiйнiсть. Тим бiльше, що розлучатися з iснуванням, навiть в електронному виглядi, не хочеться.
  Як, втiм, не хочуть помирати i тролi, i ельфи, тим бiльше життя у них гарна i вiчна молодiсть, матерiальне благополуччя.
  Ельфарая деякий час стрибала напiвбоса, потiм робот подав їй запасний чобiток. Ельфiйка графиня взулася i почала почуватися впевненiше.
  Пiсля того, як обмiни ракетними залпами закiнчилися, обидва космiчнi флоти пiшли на зближення. Тепер усiма кольорами веселки вивергали свiтло випромiнювачi рiзних типiв. I гiперплазмовi, i магоплазмовi, i гравiоплазмовi, i навiть хроноплазмовi. Ось такий пiшов взаємний вплив.
  Силовi поля стали зближуватися i стикатися один з одним, пiсля чого вiдчайдушно тремтiли i здригалися. Навiть помiтно iскрило, причому iскри скидалися на пульсари i перемiщалися, пiдстрибуючи в холодному вакуумi.
  У бiй пiшли дрiбнiшi бойовi одиницi. Зокрема, винищувачi вiд тримiсних до одномiсних. В один iз них заскочила графиня ельфiйка Ельфарая. Вона розташувалася лежачи у винищувачi iз прозорого металу.
  Вона була сильною в тому, щоб битися в маневренiй битвi. Машина формою нагадувала скат, i керувалася за допомогою джойстиком. Ельфiйка звiльнила свої дуже спокусливi ноги вiд офiцерських чобiт i тепер керувала винищувачем не лише пальцями рук, а й босими ногами.
  Озброєний винищувач був шiстьма авiагарматами з iмпульсними гравiолазерами, та одним ультрахроносизлучателем. Найсучаснiший новий винищувач. У ньому i кiлька мiнiатюрних термокваркових, керованих по гравiорадiо ракет.
  Точнiше, дванадцять. Їх можна використовувати за бiльшими цiлями.
  Ельфаря витяглася. Вона була в одному лише бiкiнi, щоправда, вкрита прозорою, захисною плiвкою скафандра. Космос навколо неї був вiдкритий, i до нього буквально достатньо простягнути руку.
  Дiвчина озирнулася. Найбiльшi зорельоти пiдiйшли впритул один до одного. I випускали променi з енергiєю ультрафотонiв, що лупили по платформах, що обертаються. А з них били гармати. Ельфiйки дiяли енергiйно. I коли лопалася броня, горiв помаранчевим та блакитним полум'ям метал.
  Але й Золоте сузiр'я вiдповiдало. Отримували по рогах та тролi. З обох бокiв зростали втрати.
  Ось два крейсери першого класу буквально зiткнулися лобами, i вiдбулася всерединi їхня детонацiя. Здавалося, що спалахнула наднова зiрка. I дала вiдблиски всiх кольорiв спектра. Винищувачi та штурмовики розлетiлися в рiзнi боки. Деякi з них були сплющенi, iншi оплавилися, а ельфи, тролi та хобiти були заслiпленi.
  Ельфарая разом iз iншими бойовими машинами йде на зближення. У неї два серця, i вони б'ються прискорено. Дiвчина вiдчуває захват боєм.
  I навiть починає спiвати:
  Ельфiя у вiках славиться свята,
  Люблю тебе всiм серцем та душею...
  Розкинулася вiд краю до краю,
  Всiм ельфам стала рiдною матiр'ю!
  I ось її перший суперник самка-троль, теж на цiлком сучасному винищувачi. У лоб машини космiчних пiлотiв покритi вихровим, гравiоплазмовим випромiнюванням. Тому, щоб збити, треба зайти у хвiст винищувача.
  Дiвчата одна з орлиним носом, iнша з вушками рисi почали виконувати маневри, щоби перемiститися.
  Яскравi губи Ельфараї шепнули:
  - Ось тепер я маю можливiсть здiйснити подвиг. Тут наше вмiння має значення.
  I ось дiвчина, чиї високi груди були прикритi вузькою смужкою тканини, а трусики були тоненькi, стала енергiйнiше маневрувати.
  I її винищувач заскакав, i почав вигинатися спiраллю.
  Ельфарая згадала тренування. Коли ти надягаєш шолом i поринаєш у свiт космосимулятора. Наприклад, летиш лабiринтом, ледь не торкаючись стiн. I наражаєшся на загрозу врiзатися. Здiйснюєш маневр. А навколо тебе монстри, якi з кожним новим рiвнем все бiльш шкiдливi та важко вбиваються.
  I зокрема, навiть була така вiдьма Венс, вона могла набувати будь-якого вигляду, вiд квiтки, до космiчної коробки.
  У графинi у будь-якому випадку досвiду вистачає з надлишком. I вона здiйснює маневр. I пiдскок з прийомом напiвбочка, i з виходом у хвiст. Лупить iз усiх пускових установок.
  Ворожий винищувач вибухає, i дiвчина-троль катапультується. Вона теж в одному лише бiкiнi та босонога, зависає у прозорiй рятувальнiй кульцi. Вбивати ворога в такому положеннi вважається пiдлим. Їх зазвичай залишають так висiти до кiнця бою. I переможець забирає у полон, де потiм вiдбувається обмiн, чи можуть бути й iншi варiанти.
  Ельфарая з радiстю вигукує:
  - Рахунок один - нуль на мою користь!
  I ось знову войовниця шукає мету. У цьому випадку їй попався пiлот хобiт. Зовнi хобiт, як людський хлопчик рокiв десять. Навiть шкода такого зовнi юного вбивати. Але зовнiшнiсть може бути оманлива, i хлопчику-хобiту може бути кiлька тисячолiть.
  Ельфарая виконує маневр лисяча змiйка, щоб уникнути поразки випромiнюванням. I ось намагається хобiт маневрувати.
  А треба сказати, що цей народ у такому бою небезпечнiший, нiж тролi. I малi розмiри дозволяють збiльшити мiць озброєнь винищувача.
  Зiрки стрибають за бортом, наче тiнистi кульки. I скiльки винищувачiв скаче, вибухає i навiть стикається.
  Ельфарая зi зiтханням проспiвала:
  Вирує у всесвiтi вiйна,
  Крушити, вбивати без причин...
  Зiрвався з ланцюга Сатана,
  I загибель прийшла разом iз ним!
  Але свiт побачимо ельфи ми до пуття,
  З нами Бог - пресвятий херувим!
  Дiвча раптом вловило суто iнтуїтивний рух. До її винищувача мчала ракета, розмiром iз куряче яйце. I дiвчина ледве встигла парирувати цей рух променем гравiолазера. I ракета вибухнула в половину сили, струснувши у яскравому спалаху вакуум.
  Ельфарая почала вигинати траєкторiю свого винищувача. Треба оминути цього хобiта. Хлопчик виявився спритним. Босi пальчики нiг чудового й родовитого дiвча грали на кнопках джойстика. Войовниця дiяла вмiло. Хобiт теж схожий був ветеран. Вiн намагався її пiдловити на контрманеврi. I вигинав свою власну траєкторiю.
  Ельфараї згадався викладач вампiр. Вiн був дуже гарний юнак, тiльки блiдий з тоненькими iклами. Дуже сильнi бiйцi вампiрiв. У рукопашнiй сутичцi проти них i тролi, i ельфи не мають шансiв. Добре, що вампiрiв мало. I щоб стати кровососом недостатньо укусу.
  Але можна спробувати заворожити i заплутати противника. I червонi губи ельфiйка-графинi шепочуть заклинання.
  Потiм винищувач красунi починає здригатися i пiдскакувати. Вона виконує прийом гримуча змiйка. I ось бойова машина, здригаючись кожною деталлю, виявляється у ворожого хвоста.
  З боку рвонув ескадрений броненосець, який вiд багатьох попадань став горiти i розвалюватися.
  Ельфарая вiдключилася вiд навколишньої дiйсностi. Її гола, кругла, рожева, дiвоча п'ята натиснула кнопку.
  I ось руйнiвний iмпульс вилетiв iз випромiнювача. I як довбане в прозору машину з хоббiтом. Пролунав вибух... Хлопчик iз магiчного, казкового народу ледве встиг катапультуватися. Його маленькi, босi ноги обпалили, i вони стали червонi, мов лапки гусака.
  Але зовнi юний хобiт встиг вискочити i завис у прозорiй капсулi, що злегка вiддає смарагдовим вiдливом.
  Ельфараї дуже хотiлося добити хобiта. Тим бiльше, це найманець, а представники цього народу дуже небезпечнi бiйцi.
  Але графиня-ельфiйка розумiла, що це дуже непристойно порушувати закони. У них має бути хоч щось лицарське.
  З того часу, коли ельфи влаштовувала турнiри i скакали на оленях, газелях, на антилопах.
  Ельфарая пiдморгнула переможеному хобiту - мовляв хлопчику, живи!
  Вона не вбиватиме беззбройного ворога, не така натура.
  Ось як боролися в давнину на лицарських турнiрах її славнi предки.
  I вони мали спецiальнi списи з пружним наконечником. I вони здибалися на повному скаку. А ще боролися й проти тролiв. Багато тут було рiзних пригод та легенд.
  Титули з давнiх часiв збереглися. Щоправда, монархiя не зовсiм спадкова, а iмператора обирають всiєю державою десять рокiв. I вiн може переобиратися таким чином тричi. А потiм, якщо тридцять рокiв правил, згiдно з звичаєм йде, щоб уникнути деспотiї. Ну, можуть, якщо пiдданi незадоволенi, i на другий, чи третiй термiн не обрати!
  А iнакше iмператор може просидiти, враховуючи успiхи медицини та вiчну юнiсть ельфiв, не одну тисячу рокiв. А тодi вiд надлишку абсолютної влади може й дах поїхати. I можливi рiзноманiтнi зловживання.
  Ельфарая злегка змiстила свiй винищувач вправо, по нiй вистрiлив промiнь досить великої гармати космiчної бригантини, а вона може i лоба пробити, там густiший i потужнiший потiк ультрафотонiв.
  Дiвчина-ельфiйка натиснула мiзинчик правої ноги на кнопку, випустивши мiнiатюрну термокваркову ракету. Та енергiйно стартувала простiр ковзаючи, наче голка. I Ельфарая керувала нею, використовуючи телепатичнi iмпульси.
  У бригантини зоряної армiї тролiв була чимала центральна гармата з широким дулом. I мiнiатюрна ракета iз зарядом, заснованим на принципi злиття кваркiв, взяла та ковзнула в нього.
  Увiйшла легко, наче шило в олiю. Проникла до казенної частини. I спрацював мiнiатюрний термокварковий заряд. А вiн, при рiвнiй вазi, в два мiльйони разiв сильнiший за термоядерний. I бригантину, що скидається на акулу, що вiдливає сталлю, стало рвати. Вона луснула i випустила хмару гiперплазмових бризок. А уламки летiли та палали. Частина тролiв згорiла на мiсцi, при чому мабуть бiльша частина. Врятуватися вдалося лише трьом самкам.
  Ельфарая зiтхнула i проворкувала:
  - Шкода розумних iстот.
  Ельфiада, ельфiйка-баронеса буркнула:
  Тролiв не шкодуй,
  Винищуй їх гадiв...
  Як клопiв души,
  Бий як тарганiв!
  Дiвчата та юнаки продовжували боротися. Все ж таки прекрасний свiт, де прекрасної статi в дванадцять разiв бiльше. Як ароматнi тiла дiвчаток, якщо вони облитi дорогими парфумами. Та й природний запах добрий.
  Вiйницi дуже крутi та ультрапульсарнi. Ось видно, як один iз флагманських грос-лiнкорiв, отримавши безлiч попадань, став вiдходити. Потiм його цiлком можуть вiдремонтувати та поставити в дiю.
  Ельфiйськi космiчнi кораблi активiзувалися, прагнучи добити тяжко пораненого супротивника.
  Грейфери теж вступили у бiй. Їхнi особливi променi злiтали з гострих кiнчикiв скидаючих на кинджали. I при попаданнi потiк енергiї мiг пробити силове поле навiть дуже великого корабля.
  Бiй, втiм, йшов зi змiнним успiхом, i в ельфiв флагманський грос-лiнкор отримав серйознi пошкодження i став вiдкочуватися з ладу.
  Ельфарая вiдзначила зiтхнувши, натискаючи голою п'ятою на пульт управлiння:
  - Як мiнливе щастя.
  Ельфiада заперечила, спiваючи:
  Уявляєте яке становище,
  Все, що збудеться, вiдомо нам заздалегiдь...
  I до чого тодi сумнiви, хвилювання,
  Все на свiтi передбачить розклад!
  I ельфи, i ельфiйки керуючи своїми одномiсними винищувачами, хором пiдхопили:
  А ми кидаємо бурям виклик,
  Вiд того й тому...
  Жити у свiтi без сюрпризiв,
  Неможливо нiкому!
  Скачуть кварки та фотони,
  По спiралi вгору та вниз!
  Буде лад новий,
  Хай живе сюрприз! Отримано приз!
  Сюрприз! Сюрприз! Попутний буде бриз!
  Хай живе сюрприз! Отримано приз!
  Сюрприз, сюрприз! Попутний буде бриз!
  Хай живе сюрприз! Настане бенефiс!
  Сюрприз, сюрприз! Воїн не пустий артист!
  У Ельфараї новий супротивник. На цей раз юнак троль. Маркiз де Троллеад теж не втримався вiд того, щоб взяти участь у контактнiй битвi. I сiв на найсучаснiший i найдосконалiший винищувач з армiї Смарагдового сузiр'я.
  Тепер чекала серйозна битва. Оскiльки маркiз-троль був асом своєї справи.
  Ельфарая пiсля кiлькох маневрiв це зрозумiла. I в досадi сказала:
  - Налетiв протон на антипозитрон! I вийшов ультракулоновий розряд. Коротше, мишка кiшку з'їла, до цього не дiло.
  Обидва винищувачi стали маневрувати. То була тонка робота. Решта машин благородно в хiд поєдинку не втручалася.
  Дещо вiд лицарських турнiрiв до технологiчного столiття протистояння тролiв та ельфiв залишилося.
  Зокрема, коли два аси б'ються, не завдавати їм удару в спину.
  Ельфараї згадався один фiльм. У ньому дiвчина-ельфiйка боролася зi злим монстром. I коли один iз ельфiв нишком вистрiлив у лиходiя, порушивши правила поєдинку, героїня кинулася на стрiлу, пiдставивши груди. I хоча здавалося, що вона програла, оскiльки загинула, олiмпiйськi Боги присудили їй перемогу та воскресили.
  Тож краще померти, нiж зрадити!
  Ельфарая намагалася зловити супротивника на помилцi, але також мiркував та планував Троллеад. Маркiз i графиня дiяли дуже обережно, хоча кiлька разiв стрiляли один одному в чоло. Вiд чого iскрила захист, але трималася.
  Тож поєдинок тривав. Iшов i космiчний бiй. Воно було дуже завзятим, чаша терезiв нахилялася то в той, то в iнший бiк, але загалом пiдтримувалася динамiчна рiвновага.
  Дедалi бiльше зорельотiв з обох бокiв виходили з ладу.
  Тих, що вiдлiтали, тут же на ходу намагалися лагодити. Свiтилося гiперплазмове зварювання.
  Якось усе було таким рухливим, i водночас, нiби й статичним.
  Тролi намагалися розтягнути фронт i десь намацати слабке мiсце. Але це було непросто. Ельфи також манервували. Особливо намагалися бригантини - особливi, космiчнi судна. Грейфери також грали свою роль. Одночасно ще зорельоти скидали вогнянi, гiперплазмовi сiтки. Тi кружляли, погрожуючи повнiстю заплутати космiчнi кораблi.
  Якщо порiвнювати цю ситуацiю з шаховою позицiєю, то виникла динамiчна рiвновага. У планi взаємної шкоди обидвi сторони одна вiд одної не надто вiдривалися. Загалом, адже i тролi, i ельфи дуже схожi i за фiзичними характеристиками, i за реакцiєю та iнтелектом.
  А яке велике щастя цих рас не знати старостi, чи у разi її зовнiшнiх проявiв. Хоча деякi мiнуси таки навiть у цьому є. Адже особливо в давнi часи ельфи та тролi, хоч i жили набагато довше людей у кiлька разiв, але все одно вмирали.
  А коли зовнi юний i сповнений сил, то вмирати подвiйно не хочеться. Правда, зрозумiло iснує безсмертна душа, але в якi невiдомi свiти вона йде, цього майже нiхто не знає. А хто знає не дуже й каже, зберiгає секрет.
  Тролi та ельфи, i хобiти до людей ставляться з презирством. Живуть мало, рани у них гояться повiльно i залишають страшнi шрами, та ще й людина старiє i стає дуже потворною. А ельфи та тролi дуже стурбованi красою. На їхнiй погляд, що негарно, те огидно! I в цьому звичайно є частка iстини, тiльки ось самi люди в цьому не виннi.
  Такими недосконалими зробили їх Боги. Але все одно ельфам i тролям на людей гидко дивитися i мати з ними справу. Ставлення як до осiб нижчого гатунку.
  Але тролi i ельфи рiвнi, i два абсолютно рiвних аса борються.
  Ельфарая намагається зосередитись. Може якусь пiсеньку заспiвати? Але на думку нiчого не спадає. Бiй триває i в ньому беруть участь i iншi ельфiйки та тролi.
  Войовниця та ельф пiдморгнули один одному. Вигляд у них був невеселий, але буквально на пiвхвилини.
  Потiм вони знову почали посмiхатися i скалити зубки. А чому б i не погратись?
  П'ятiрка пiрнула в бойову ультраматрицю та перемiстилася у просторi. I вже там почала битися на одномiсних кiнепросторових винищувачах.
  Ельфiйка Фаташа крутнулася... Її машина була прозорою, наче кристал дiаманта. Шiсть гiперлазерних гармат та один гравiовипромiнювач - цiлком пристойне озброєння.
  Спробуй проти такої й борись.
  А ось вилiтають i першi супротивники, теж найманцi, махаони. У реальному бою вони приблизно рiвнi ельфам, i шанси вижити до кiнця бою, коли йде взаємна анiгiляцiя - невеликi.
  Зате ельфiйки тут аси рiвня супер i вони можуть творити суперподвиги.
  Фаташка натискає голою п'ятою кнопку джойстика i її винищувач прискорюється.
  Назустрiч мчить машина найманця махаона. А це серйозний противник, адже метелики, це природженi воїни, нехай i не мають своєї iмперiї, але дуже агресивнi, розбитi на племена.
  Гламурна дiвчина спiває:
  - Ми мирнi люди, але наш бронепоїзд,
  Вiд термопреону встиг розiгнатися.
  Я дiвка боса, але крутiше нiж Норiс,
  Давайте з хлопцями зараз цiлуватися!
  I ось Фаташка вiдтворює нирок, уникаючи гiперлазерних променiв противника. I сама залiтає вороговi в хвiст. I як вiзьме i довбає, теж використовуючи босi пальчики спокусливих нiг.
  Винищувач розумних метеликiв пiдiрваний. З чого вилiтає дiвчина з обламаними крилами. Махаон схожi на людей, тiльки у них природнi крила та очi з безлiчi кристаликiв. Ось у цiєї дiвчини волосся медового кольору.
  А у Фаташки волосся, немов сапфiрове, голубеньке i блискуче.
  Дiвчина пiдморгнула та вiдзначила:
  - Може б образили якогось даремно,
  Календар закриє цей лист.
  До нових пригод поспiшаємо друзi,
  Тiльки вгору та не секунди вниз!
  Ельфiйка-вiконтеса Фоя теж бореться в ультраматрицi. Добре та комфортно битися, коли тобi нiчого не загрожує. Не те що в реальнiй битвi. Ось тодi, коли Фої гiперплазма спалила половину ноги. Як це боляче. Добре, що в них такi тiла i медицина, i цiлюща магiя, що нога у дiвчини знову вiдросла. Але наскiльки подiбне неприємне.
  А тут навiть якщо тебе й зiб'ють, то буде лише легкий лоскiт.
  Фоя спритно вивела винищувач у бiк. I довбали з гiперлазерiв у борт противника. I того одразу взяло та пiдiрвало.
  Цього разу всерединi знаходився орк - iстота схожа на неприємного i дуже волохатого, бурого ведмедя.
  Фоя взяла i заспiвала, скелячи зубки:
  - Я погодилася, мовляв, так i бути,
  Яку дрiбницю ведмедя роздобути!
  Аврора теж бореться. Проти неї цього разу дуже великий з дюжиною гiперлазерiв космiчний катер. I це серйозна перешкода. А ще у нього в центрi гармата та ультрагравiтацiя, яка б'є по широкому дiапазону.
  Аврора, дiвчина-ельфiйка з мiдно-червоною мастi волосся. Вона красива i моторна.
  Її босi пальчики нiг так спритно натискають на кнопки джойстика.
  I ось вона рiзко прискорила свiй винищувач. Але по нiй спалахнуло. У кабiнi стало спекотно.
  Навiть бронзова шкiра дiвчинки заблищала вiд поту.
  Аврора заспiвала:
  Як жили ми борючись,
  I смертi не боячись...
  Так буде дiвок влада,
  I стану я як князь!
  I ось вона проскочила гармати i опинилася у ворогiв у тилу. I як вiзьме i довбає з убивчою силою.
  I потрапить у центр сопла потужного катера противника.
  I в нього все всерединi затрiщало i почало вибухати.
  Аврора хихикнула i заспiвала:
  - А я граю з динамiтом,
  З космонавтом на очах...
  Як шарахне, як бабахне,
  Ти гориш, а я йду!
  Ельфiка-маркiза Фветлана також смiливо бореться. Вона робить викрутки, уникаючи розрядiв убивчих ракет, якi посилає ворог. Дiвча б'ється одразу проти двох винищувачiв. Робить це надзвичайно спритно. Її машина скаче з боку на бiк.
  Войовниця натискає голими п'ятами на педалi. Ухиляється вiд ворожих, дуже небезпечних ударiв. I насвистує:
  - I в гiрськiй висотi, i зорянiй тишi,
  У морськiй хвилi i лютому вогнi...
  I лютому, i лютому вогнi!
  I ось вона робить вiраж i сальто, рухаючи босими пальчиками нiг. Винищувачi махаонiв, що протистоять їй, вибухають. I летять у рiзнi боки численнi уламки.
  Воїтельки пищить:
  - Як жили ми борючись,
  I смертi не боячись...
  По мордi мiцно хрясь,
  I будеш як карась!
  Смiшнi дiвчата, не скажеш, що вони нуднi. Та здатнi на дуже багато.
  Проти таких не один навiть найпотужнiший танк не встоїть.
  Юнак-ельф i герцог Альфмiр теж б'ється. I йому доводиться багато маневрувати, щоби до нього не потрапили.
  Вiн, втiм, дуже спритний. Хоча можна вважати юнакiв того, кому вже за чотириста? Але для ельфiв це ще дуже молодий вiк.
  Альфмiр спiває:
  Героїзм не має вiку,
  У серцi юному любов до країни...
  Пiдкорити може гранi космосу,
  Мало мiсця бiйцям на землi!
  У космосi i з командою ультрасiв битися одне задоволення.
  Фаташка, наприклад, проводить прийом - "Гладка бочка", збиває ворога i пищить:
  Тролi пекла, нас повиннi боятися,
  Подвигам дiвчат не злiчити числа...
  Ельфи-свiтло завжди вмiли битися,
  А душа красунi чиста!
  Космiчна битва - це, звичайно ж, мiсце, в якому допустимо все.
  Ось Фоя знову замовила собi морозиво, яке в платиновому фужерi та обрамлене сапфiрами. Що дуже смачно. А якi у ньому чудовi фрукти. I як цiкаво, якщо ти тримаєш фужер за нiжку босими пальчиками своїх витончених нижнiх кiнцiвок.
  Фоя, при цьому, примудряється збити черговий винищувач з орками i заспiвати, скелячи зубки:
  Я все зможу за раз,
  Дiвча вищий клас!
  Так, дiвчата-ельфiйки i справдi такi чудовi. У них стiльки лютi та азарту.
  Княгиня-ельфiйка Аврора, пiдсiкаючи супротивника i роблячи випад за допомогою голої, круглої, рожевої п'яти, заспiвала:
  - Це наше кохання!
  Бурхливим потоком ллється кро
  Руда воїнка-ельфiйка заспiвала, збивши ще один винищувач дуже точним i вбивчим вивертом:
  Про море, море, море, море,
  Сидять хлопчаки на парканi!
  Дiвчата ж пасуть хлопцiв,
  Адже з ними все одно вiрнiше!
  Фветлана кивнула з усмiшкою:
  - Так, без вiйни нудно i коли хлопцiв обмаль, i на всiх красунь не вистачає теж. Є, звичайно ж, прекраснi та розумнi бiороботи, якi подарують тобi масу насолоди, але це все-таки не те!
  I войовниця знову з великим мистецтвом пiдбила чергову мету.
  Ось такi вони дiвчата-ельфiйки...
  Свiт у якому обмаль самцiв... Зате вiн розвинувся в iмперiю в якiй не одна галактика, i загальний рай i постачання. А самi ельфи та тролi живе не старiючи, навiть самi поки що не знають скiльки часу. Може навiть тiло завдяки гiперактивним стовбуровим клiтинам жити практично вiчно.
  Фаташка взяла i заспiвала:
  Безсмертя з давнiх-давен,
  Шукав милий ельф чудовою метою полонений...
  У релiгiях стародавнiх книг,
  I суворих науках пiзнiших часiв!
  I рухав не лише страх,
  Але також бажання побачити весь шлях,
  Побачити свiтанок, почути розквiт,
  До вершин небачених знань зробити крок!
  Роки пройдуть, ми можемо зрозумiємо,
  Як перетнути цю стрiчку безмежну,
  Як не пропасти в дикому вихорi часiв,
  Розчинившись у порожнечi свiтобудови.
  Роки пройдуть, як навчав Легiон,
  Ельфи, повiр, це вiчнi дiти,
  У загравi зiрок, через тисячi рокiв,
  Всi ми зустрiнемося у вiчно планетi!
  Фоя, ведучи вогонь, пальнула i вiдзначила:
  - Це добре! Але коли ми навчимося воскресати мертвих? I насамперед чоловiкiв?
  Аврора впевнено вiдповiла:
  - Я думаю, що рано чи пiзно навчимося.
  Фветлана впевнено пiдтвердила:
  - Все неможливе можливе, знаю точно!
  I за допомогою босих пальчикiв ноги збила черговий зорелiт супротивника.
  А за космiчним боєм на вiдстанi спостерiгають вампiри. Цiй могутнiй расi все одно хто переможе: тролi чи ельфи, вони обидва їй неприємнi i конкуренти!
  Але схоже, що битва мiж Золотим та Смарагдовим сузiр'ями поступово стихає. Схоже, цього разу виявити серед них найсильнiшого не вдалося. I обидвi сторони готовi розiйтися, щоб лагодити свої пошкодженi зорельоти, i зцiлювати поранених воїнiв.
  Ельфарая вiдзначила, трохи зрадiвши:
  - Схоже, що то нiчия!
  Толлеад посмiхнувся i проревiв:
  - Менi забракло часу, щоб тебе добити!
  Але у вампiрiв були iншi схожi плани. Ця раса вiдрiзняється особливою безжалiснiстю та пiдступнiстю.
  Герцогиня-вампiр Лiрамара, вискалив iкла, вiдзначила:
  - Ось зараз саме час випробувати термопреонну бомбу!
  Герцог-вампiр Генгiр Вовк вiдповiдно кивнув:
  - А навiщо ми прибули сюди? Щоб просто помилуватися розбiрками цих жалюгiдних ельфiв i тролiв? Зрозумiло, що нi.
  I кровосос-сановник став управляти за допомогою пульта з кнопками роботами. У вампiрiв був виготовлений гномiв расою дуже небезпечний i неприємний сюрприз: термопреонна бомба. Її заряд був заснований на процесi злиття преонiв, частинок з яких складаються кварки. I за своєю бойовою потужнiстю вона в два мiльйони разiв перевершує термокваркову за тiєї ж маси, або в чотири трильйони разiв термоядерну. Ось уявiть собi її руйнiвну силу.
  Ракета, розмiром iз пивну бочку, несе в собi енергiю двадцяти трильйонiв атомних бомб, скинутих на Хiросiму.
  Генгiр Вовк посмiхнувся i проревiв:
  - На священнiй вiйнi буде наша перемога! Прапор iмперський вперед - слава загиблим героям!
  Лiрамара зазначила:
  - З такою зброєю ми, вампiри, пiдкоримо всесвiт!
  Герцог-вампiр помiтив:
  - Гноми можуть продати цю зброю iншим. Тодi буде гiпермочiлово.
  Герцогиня-вампiрша хихикнула i вiдповiла:
  - Тодi замовимо бiпреону бомбу, i тодi вже можна буде однiєю ракетою зносити пiдлогу галактики!
  Пiсля чого вампiри засмiялися. У них у служiннi були бойовi роботи, а зайвi свiдки - живi вампiри, їм нi до чого.
  Ось ракета з термопреоновим зарядом полетiла, майже невидима через магiчне маскування, вбiк зiркольотiв тролiв i ельфiв, що все ще б'ються.
  Лiрамара пробулькала, скелячи зуби:
  - Ось пiднiмається сокира на цих гламурних iндивiдiв.
  Зовнi вона виглядала як дуже красива, правда, блiда дiвчина з вогненно-рудим волоссям. Але її блiдiсть була матовою, i зовсiм не псувала враження i не здавалася болiсною. Навпаки, прикрашала аристократична особа Герцогинi.
  Зовнi красивим був i герцог-кровосос. Теж схожий на юнака, незважаючи на солiдний вiк у кiлька тисячолiть.
  Вампiри не тiльки не старiють, але ще дуже важко вбити.
  Генгiр Вовк натиснув вказiвним пальцем на кнопку червоного кольору:
  - Зараз як рвоне гiперядерним зарядом!
  Лiрамара натиснула вказiвним пальчиком на кнопку зеленого кольору i проворкувала:
  - Включаю захист на повну силу. До нас також дiйде.
  I справдi, в серединi армiй Золотого та Смарагдового сузiр'я стався вибух найпотужнiшого заряду. Це нагадувало спалах великої, наднової зiрки. I спалахнуло з неймовiрною силою. Зi швидкiстю в мiльярди разiв бiльше свiтлової розлетiлися гiперфотони, спалюючи i перекидаючи все на своєму шляху. Немов гiгантський кальмар, що складається з суцiльних зiрок, розпустив свої щупальця. I так спалахнуло.
  Зiрки i планети, що знаходяться поруч, плющило. Зiрки, що знаходяться ближче до епiцентру вибуху, моментально випарувалися, i вони розлетiлися самi на преони i кварки. Тi, що були подалi, оплавилися i обпалилися i були вiдкинутi на десятки парсекiв.
  У живих у них нiкого практично не залишилося.
  Навiть вампiрiв-сановникiв, незважаючи на сильний захист, що використовує принцип дробових вимiрiв, коли в просторi не тривимiрне, а полуторне, дiстало.
  Їх теж вiдкинуло з колосальною силою на надсвiтловiй швидкостi. I лише завдяки потужному антиграву та надзвичайнiй живучостi раси вампiрiв вони вцiлiли.
  Ельфарая вiдчула слiпучий спалах, потiм його обпалило, нiби опинилося в самому епiцентрi ядерного вибуху. Потiм кудись понесло. Дiвчинцi-ельфiйцi здавалося, що вона мчить по вогненному, залитому свiтлом тунелю. I ось попереду щось зелене мерехтить...
  Ельфарая вiдчувала жар i її обдувало гарячим. Дiвчина бачила щось миготливе. I ось вона впала у щось м'яке, вiдчула колосальне навантаження та вiдключилася.
  У її головi щось марiло i сяяло, а свiтло перемiшалося з пiтьмою.
  . РОЗДIЛ No 2.
  Графиня-ельфiйка розплющила очi. Вона лежала на помаранчевому моху. Вона була в одному своєму бiкiнi, що ледве прикриває її груди i стегна. Дiвчина пiдвелася i стала на босi ноги. Голi ступнi почувалися комфортно. Було тепло i дув легкий свiжий вiтерець.
  Ельфарая зробила кiлька крокiв. Її тiло нило, наче пiсля дуже великого фiзичного навантаження, а м'язи вiдчували сильну втому. Iти не хотiлося, а було бажання прилягти, витягнути ноги та розслабитись.
  Ельфiйка-графиня спробувала так зробити. Лiгла на лист рослини нагадують лопух i подивилася на небо. Там свiтили два сонечка, помаранчеве та фiолетове. А значить було досить тепло, i можна лежати не вкритою. Дивно було тiльки те, що свiтила були не круглi, а шестигранної форми, що викликало побоювання в тiй чи взагалi частинi всесвiту!
  Ельфарая заплющила очi i спробувала заснути. Але її шлунок виявився зовсiм порожнiм, i коли хочеться їсти не дуже спиться.
  I графиня-ельфiйка рiзко встала i рушила джунглями. Тут росли лiани та якiсь фрукти. На вигляд вони були яскравi та апетитнi, але незнайомi. Втiм, Ельфарая згадала, що в ельфiв сильний iмунiтет до отрут, особливо рослинного походження. I вона простягла руку i зiрвала вправним рухом фрукт. Тут почулося шипiння, i полiт каменю. Ельфарая озирнулася. Змiя, що скидається на кобру з каптуром, була збита горiхом схожим на кокос. А на вiдстанi знаходився юнак. Вiн був дуже гарний, засмаглий, з рельєфною мускулатурою, з чистою та гладкою, наче у статуї шкiрою. Але судячи з орлiонного носа i вух, схожих на людськi, це був не ельф, а троль. Представник ненависної раси!
  Ельфарая повернулася i ринула:
  - Чого тобi треба?
  Юнак вiдповiв iз усмiшкою:
  - Ти що не бачиш, ми потрапили на незнайому планету! Може нам доведеться боротися за виживання. Тож краще це робити разом!
  Графiня-ельфiйка знизала плечима i вiдповiла:
  - Був такий сильний вибух, що я не знаю, куди мене занесло!
  Дiвчина босими пальцями нiг роздавила комаху, що скидається на таргана:
  - Ну гаразд, поки не розберемося де ми, битися не будемо!
  Юнак простяг їй руку:
  - Я маркiз де Троллеад - чула?
  Ельфiйка кивнула:
  - Так, це один iз найкращих асiв у всiй iмперiї. А я графиня де Ельфарая!
  Маркiз-троль кивнув:
  - Теж чув, тебе навiть нашi мужики та найманцi-махаони бояться!
  Графiня-ельфiйка посмiхнулася i вiдповiла, голою пiдошвою провiвши помаранчевому моху, вiн був м'який i приємний на дотик:
  - Ми обидва гiднi вороги. Давай дамо один одному лицарське слово не завдавати ударiв у спину.
  Маркiз-троль хотiв вiдповiсти, але тут почувся рев. З'явився звiр зовнi схожий на барса, але з голками дикобраза. I зубами-шаблями.
  Обидва зовнi юнi воїни стиснули кулаки i напружилися. Обидва вони були досить досвiдченими, щоб завмерти i чекати, як зреагує звiр у разi нерухомостi.
  Та ще можна змусити звiра вiдмовитись вiд агресiї. Дикподiбний барс наблизився до них, чути було його важке дихання. Запах звiра був досить терпкий i неприємний. Вiн глянув на ельфiйку i троля, що мiцно стисли кулаки i напружилися, наче туго стиснутi пружини. У плавках безбородий юнак виглядав, як Аполлон, i Ельфарая, дивлячись на нього, млiла.
  Дикподiбний барс глянув на них, задихав сильнiше, впустив слину i повернувся назад, його хвiст був чимось середнiм мiж лисячим i левиним. I звiр вiддалявся, трiщали гiлки та шишечки, ламалися пiд лапами суччя.
  Коли вiн пiшов, Ельфарая пискнула:
  - Оце так, круто вийшло!
  Тролеад заперечив:
  - Не круто, а розумно...
  Настала пауза. Ельфiйка-графиня та троль-маркiз дивилися один на одного. Мовчали i хмурили гладенькi лоби. Потiм, нарештi, трохи натужно розсмiялися.
  Ельфарая помiтила:
  - Давай присягнемо, що доки не виберемося до своїх, один одному не вдаримо в спину!
  Тролеад запитав:
  - А до кого це своїм? Адже це, м'яко кажучи, розтяжне поняття. У мене свої, а в тебе iншi!
  Графiня-ельфiйка вiдповiла:
  - Коли вийдемо, то й розберемося! Нам тут виживати треба. Ми голi i у нас жодної зброї немає.
  Маркiз-троль погодився:
  - Так, нам доведеться виборювати виживання. Не ясно навiть у якiй частинi всесвiту. Так що давай на якийсь час забудемо нашу ворожнечу.
  I юнак, i дiвчина потиснули руки.
  Пiсля чого, не поспiшаючи рушили джунглями, плануючи для початку вийти на протоптану стежку. А ще краще знайти якусь дорогу та слiди цивiлiзацiї.
  Пейзаж навколо них був гарний, лiтали метелики з рiзнокольоровими або блискучими, як золото крилами, або срiблястi бабки, або навiть бiлки з блискучими крилами.
  I розкiшнi квiти на деревах, i птахи спiвають дуже красиво. Нiби толi дрозд, толi соловей, або птахи, яким на землi немає назви.
  Тролеад, крокуючи босими, мускулистими, засмаглими ногами, i покидаючи шишечки, спитав:
  - А чи правда, що у нас з вами однаковi Боги?
  Ельфарая свиснула:
  - Подiбнi, але не зовсiм. Хоча, що ми знаємо про релiгiю один одного!
  Юнак та дiвчина насторожилися. Почувся трiск гiлок i з'явилася тварина розмiрами зi слона, тiльки вище. Щоправда, воно виглядало не страшним, а мабуть навiть гарним, жовто-жовтогарячим забарвленням у фiолетову цяточку.
  Ельфарая i Троллеад стали нерухомо i спостерiгали за звiром.
  Той протупав м'якими лапами, з його легень вивергався свист. А потiм почав вiддалятися.
  Юнак зазначив:
  - Якщо на нас нападе звiр подiбних розмiрiв, але хижий, то нам без бластерiв доведеться туго!
  Дiвчина кивнула, босою ногою вдавивши в помаранчевий мох зелену шишку:
  - Так, це було б проблемою! Але в нас бластер немає, i тим бiльше силового поля.
  Тролеад запропонував:
  - Так давай тодi, хоч би списи зробимо.
  Сперечатись було нема про що. Але iз чого їх робити. Навколо джунглi та лiани. Гiлки були гнучкi та рухливi, з них спис не виламаєш. А ще й наконечник слiд знайти.
  Юнак i дiвчина помчали трохи i вирушили далi, розраховуючи на удачу.
  Обидва графиня i маркiз на вигляд дуже юнi, здоровi, мiцнi, засмаглi, з невеликими м'язами, але дуже рельєфними, i за мiрками людей дуже гарна пара.
  Ось м'яка трава скiнчилася i пiшли колючки. По них йти босонiж було не дуже приємно, але у ельфiв i тролiв пружна i мiцна шкiра пiдошв, i вони витривалi.
  Ельфарая запитала:
  - А в тебе великий маєток?
  Тролеад охоче вiдповiв:
  - Цiла планета! А що?
  Графiня-ельфiйка вiдповiла:
  - Та так, нiчого! Але ж раби у вас є?
  Маркiз-троль вiдповiв:
  - Здебiльшого людського роду. А люди iстоти неприємнi i з роками стають такими потворними.
  Ельфарая скривилася i помiтила:
  - Ось ми ельфи не можемо дозволити собi виглядати потворами. А людський рiд - це мерзота! Та й живуть люди мало... Таких навiть рабами мати гидко.
  Тролеад зауважив:
  - Можна людей зупинити у розвитку у вiцi чотирнадцяти рокiв. I тодi вони вже не старiють, i своєю потворнiстю у нас блювотний рефлекс не викликають. Тут у нас роблять їм операцiю на мозочка за допомогою гравiолазера, i вони залишаються назавжди пiдлiтками. I мешкають уже до тисячi рокiв. Це дуже практично!
  Ельфарая помiтила:
  - Люди, напевно, у вiцi пiдлiткiв неприємнi?
  Маркiз-троль заперечив:
  - Нi! Саме нi! Вони у чотирнадцять рокiв дуже симпатичнi, на нас тролiв схожi, тiльки носи, як у ельфiв.
  Графiня-ельфiйка хихикнула:
  - Так! А вуха у людей, як у тролiв. Ну та в пiдлiткому вiцi вони не такi гидкi, нiж коли їм уже за п'ятдесят, а тим бiльше за сiмдесят. У нас теж їм операцiю на мозку роблять, щоби не старiли i були слухняними! Але на волi люди й огиднi, паскуднi та пiдступнi. А ще у них з вiком починає рости на щоках i пiдборiддi волосся - як це гидко!
  Тролеад погодився:
  - Так, волосся на обличчi, це мерзота! Вони називають їх бороди. Справдi, волосся має бути тiльки на головi. Навiть пiд пахвами вони виглядають гидко!
  Ельфарая помiтила:
  - Гноми теж мають бороди. Але вони якось виглядають набагато акуратнiше i естетичнiше, нiж у людей!
  Маркiз-троль кивнув:
  - Порiвняла, людей та гномiв. Останнi, це найдавнiша цивiлiзацiя, i вони тисячi рокiв жили ще в тi часи, коли ми користувалися кам'яними сокирами. Нi, це зовсiм не порiвняти.
  Нарештi колючки скiнчилися, i перед парою постала досить пристойна стежка. Нею вони не сперечаючись пiшли. Тепер настрiй пiднявся.
  Ельфарая зазначила:
  - Хочеться зустрiтися з розумними iстотами!
  Тролеад єхидно запитав:
  - А якщо це будуть люди?
  Графiня-ельфiйка впевнено вiдповiла:
  - Все одно! У разi чого ми їх пiдкоримо i органiзуємо на цiй планетi власне королiвство!
  Маркiз-троль глянув на небо i помiтив:
  - Шестигранне свiтило... Як це можливо? Адже закони фiзики нiхто не скасовував?
  Ельфарая хихикнула i вiдповiла:
  - Не знаю... Але може це оптичний обман через заломлення променiв в атмосферi. А насправдi зiрки, як i належить бути, кулястi!
  Тролеад засмiявся i помiтив:
  - Хiба так... Неможливо при термоядернiй реакцiї мати такi прямокутнi гранi!
  Графiня-ельфiйка додала:
  - Наукою доведено, що квазари використовують при свiтiннi термокварковий синтез, i тому в квадрильйон раз яскравiше звичайної зiрки. А ось термопреоний синтез у природi, принаймнi у видимiй частинi всесвiту, не спостерiгається.
  Маркiз-троль кивнув:
  - Це логiчно! Не весь час наслiдувати матерi-природi!
  Ельфарая з усмiшкою вiдзначила:
  - Ось ти кажеш мама-природа, а Боги тодi хто?
  Тролеад впевнено вiдповiв:
  - Це дiти природи! Свого роду нам, як старшi брати!
  Графiня-ельфiйка розреготалася i випалила:
  Ми з Богами - сестри, брати,
  Ми готовi друзям вiдкрити обiйми!
  Пошумiти ми любимо часом,
  Друг за дружку горою!
  Юнак та дiвчина замовкли. Навколо їх росло дуже багато величезних, пишних, з яскравими пелюстками квiтiв, i вiд них йшов дурманливий запах. I вiн був дуже приємним. I тролю, i ельфiйцi стало здаватися, що їхнi тiла пестять чиїсь нiжнi руки.
  Тролеад струснувся i вiдзначив:
  - Це може бути небезпечно, можливо краще перейти на бiг?
  Ельфарая вигукнула:
  - Це справдi може бути небезпечно!
  I юнак, i дiвчина взяли та рвонули. I замиготiли їхнi голi, круглi, трохи забарвленi травою п'яти. Троль i ельфiка бiгли зi швидкiстю добрих скакових коней, пущених у галоп, а може, i ще швидше. Принаймнi навiть олiмпiйський спринтер людського роду їм не суперник. Зрозумiло ельфи i тролi вiд природи i так сильнiше i швидше за людей, а тут ще полiпшення бiоiнженерiй. Вони могли б швидко i з мотоциклом потягатися.
  Тому незабаром яскравi квiти опинилися позаду, i ще трохи промчавши, юнак i дiвчина вискочили на цiлком пристойну дорiжку, викладену зеленою та синьою плиткою.
  Ельфарая, вiдчувши своїми босими витонченими ногами гладку лощену поверхню, свиснула:
  - Ого! Дивись, це не природне, а рукотворне!
  Тролеад кивнув iз задоволеним виглядом:
  - Хай живе цивiлiзацiя! Тут є розумне життя, i це чудово!
  Дiвчина-ельфiйка зробила кiлька крокiв, нахилилася, помацала поверхню долонею i вiдповiла:
  - Це добре! А в який бiк пiдемо? Адже треба кудись йти i шукати мiсцевих аборигенiв, хто б вони не були!
  Юнак-троль знизав плечима i заспiвав:
  Вперед грудьми бравою,
  Ми переможемо злiсних оркiв!
  Хто там крокує правою!
  Лiвою - крушi покидькiв!
  Ельфарая погодилася:
  - Орки так... Це єдина раса, у ворожнечi до якої ми єдинi! Дуже паскуднi.
  Тролеад зауважив:
  - Люди теж паскуднi. Особливо тi, що не стали рабами нашими!
  Ельфiйка та троль подивилися в рiзнi боки. Видно було, що по краях дорiжки бордюри, але, як i ранiше, ростуть джунглi з пишною та красивою рослиннiстю. I щебечуть дзвiнкою трiллю птахи та комахи. Ось, наприклад, одна з пальм скидається на химерний музичний iнструмент.
  Не змовлялися, вони вирiшили йти праворуч. Так нiби ти нацiлений у майбутнє.
  Ельфiйка, шльопавши босими ногами, помiтила:
  -Ми майже голi. Нас можуть прийняти за простолюдинiв!
  Троль додав:
  - Простолюдинiв не так погано, гiрше, якщо приймуть за рабiв!
  Ельфарая прочирикала:
  - У нас благородна кров i так видно!
  Тролеад зауважив:
  -Зустрiчають занадто часто по одязi!
  Пiсля чого трохи додали кроку. Справдi, чого тут сперечатися. Обидва представники казкових народiв були вродливими i мускулистими тiлами, i їм напiвоголена натура цiлком йшла.
  По дорозi їм попалися кiлька стовпчикiв, на яких були зробленi написи невiдомою мовою. I це ще бiльше втiшило влучникiв.
  Тролеад зазначив:
  - А в них ще є писемнiсть!
  Ельфарая пiдтвердила:
  - Це реальна цивiлiзацiя!
  Троль-маркiз зазначив:
  - Але, судячи з усього, на низькому технологiчному рiвнi розвитку!
  Графiня-ельфiйка з радiстю кивнула:
  - Тим краще! Простiше нам буде стати королями та королевами цього свiту!
  Тролеад кивнув:
  - Так, я не проти отримати корону, це було б кумедно та цiкаво! При чому на вiдмiну вiд ленних володiнь, як у мене i в тебе, влада була б царською, абсолютною!
  Ельфарая згiдно кивнула:
  - Правильно! У нас багато обмежень, навiть щодо рабiв.
  I дiвчина-красуня сердито тупнула своєю босою, дуже спокусливою ногою.
  До речi, мабуть, для цивiлiзованої людини звучало б дико, що рабство iснує в космiчнiй цивiлiзацiї, коли зорельоти вже здатнi лiтати в сусiднi галактики.
  Так, рабство є в космiчних iмперiях, але ельфи, тролi, хобiти та iншi раби лише у виняткових та обговорених законах випадках. А ось люди, до яких ставляться з презирством, основний кiстяк невiльникiв складають. Ну ще й орки, теж вид не розумний, тупий i грубий, нерiдко в рабствi. Але орки досить лiнивi, буйнi, погано пiддаються дресирування та їх, як рабсилу, використовувати важко.
  А Ельфарая i Троллеад швидко крокували стежкою з кольорової плитки, i ось уже першi представники мiсцевих жителiв потрапили їм.
  На вiзку, запряженому двома великими комахами, що скидаються на тарганiв, їхали iстоти формою тулуба скидаючi на людей, але з котячими фiзiономiями, лапи у них були цiлком людськi, але волохати i з кiгтиками. Самi вони одягненi у щось схоже на шорти, вкритi шiстьма, а нижнi кiнцiвки в чоботях. Враховуючи досить жаркi два свiтила, зрозумiло, що одяг не дуже потрiбний. Але як дiзнались пiзнiше Ельфiрая i Троллеад, чоботи ознака статусу. I босонiж ходити означає бути, або рабом, або дуже жебраком.
  У руках трьох кiшок були списи, а за спиною луки. Що говорило про невисокий технологiчний розвиток. Двоє з непокритими головами, а у третього капелюха iз пером.
  Побачивши Ельфiраю i Тролеада, вони зупинилися, i стали щось говорити незрозумiлою мовою, що нагадує нявкання.
  Графиня-ельфiйка пискнула:
  - Нiчого не розумiю!
  Маркiз-троль вiдповiв:
  - Можливо спробуємо пояснити жестами?
  Ельфарая стала говорити мовою для глухонiмих, адже вона теж цю програму проходила.
  Кiшки дивилися на неї. I несподiвано одна з них вихопила батiг i обiгрiла тарганiв. Тi смикнулися i вiзок заскрипiла, i рвонула дорогою з плитки.
  Ельфарая здивувалася:
  - Чого це вони?
  Тролеад припустив:
  - Вони подумали, що ти чаклуєш, i злякалися! Що ж, краще колись боятися нас, нiж колись боїмося ми!
  Маркiз-троль став на горизонтальний шпагат, разом iз ним стала i графиня-ельфiйка. Вони обидва засмаглi, напiвголi, м'язистi, дуже гарнi.
  Ельфарая помiтила:
  - Якщо нас злякалися, то можуть викликати допомогу, i тодi нам доведеться боротися з цiлим загоном котiв!
  Тролеад припустив:
  - Може, спробуємо домовитися? Адже ми не можемо голяка воювати з цiлою планетою.
  Графiня-ельфiйка запропонувала:
  - А давай пiдемо далi. Вивчимо їх краще, тодi й вступимо в контакт.
  Маркiз-троль зазначив:
  - Вивчений ворог наполовину вже переможений! Що ж, не поспiшатимемо.
  Юнак i дiвчина встали зi шпагату i злегка звернули з дороги, i почали йти вздовж неї травою i мохом. Для босих пiдошв це було навiть приємнiше, така лоскота. Троллеад пропустив Ельфараю вперед. Її обличчя не було видно, i хлопець уявляв, що то дiвчина його раси. I вона справдi фiгурою дуже гарна. А якi у неї м'язистi стегна, високi, ледве прикритi тонкою смужкою тканини груди, ноги та руки пiд бронзовою шкiрою, наче пучки дроту. А шия сильна та витончена, одночасно.
  Класне дiвчисько. Нехай навiть у неї вушка рисi, але це нiтрохи не псує, краще, може, навiть, нiж людськi.
  Тролi та ельфи зневажають людей, але при цьому зовнi так на них схожi, особливо якщо люди займаються спортом у пiдлiтковому вiцi, поки не ростуть неприємнi для казкових iстот бороди.
  Щоправда, у сусiднiй галактицi є космiчна iмперiя та людська. I начебто там уже люди навчилися перемагати старiсть i тисячу рокiв виглядають, як ельфи i тролi красиво.
  Ельфарая босою пiдошвою наступила на колючку, i її боляче вкололо, пробивши пружну пiдошву. Дiвчина пискнула i вiдзначила:
  - Вона може бути i отруйною!
  Тролеад пiдтвердив:
  - I маскується у травi, що її не видно. Можливо, все-таки пiдемо плиткою? Все одно контакт з аборигенами встановлювати треба i що ранiше ми це зробимо, тим краще!
  Графiня-ельфiйка хотiла щось вiдповiсти, як стежкою заскакали четверо коникiв, на якi сидiли невеликi воїни в обладунках. Незважаючи на спеку, вони були повнiстю в бронi, тiльки стовбур з-пiд обладункiв стирчав.
  Коники непогано замiняли коней цим лицарам з списами i в блискучих срiблом обладунках.
  Ельфарая прошепотiла:
  - Первiснi часи. Хiба ж не так?
  Тролеад буркнув:
  - Нам за гiпербластером, усiх би їх уклали разом, цiлу армiю!
  I казковi iстоти засмiялися. I їхнє хихикання нагадувало передзвiн дзвiночкiв. Такий повнозвучний i срiблястий, наче переливаються фонтани у райському саду.
  Але робити не було чого. I графиня-ельфiйка, i троль-маркiз вибралися на кольорову стежку. Створили щось схоже на хресне знамення i взяли i заспiвали, пустившись у швидкий крок.
  I їхня пiсня була якась спiльна, цiлком пiдходяща пiд будь-яку епоху, i пiд вигляд, як тролiв, так i ельфiв:
  Я народилася в сiм'ї по сутi царськiй,
  У якiй був шана i свiтлий лад...
  I вiдрiзнялася завзятiстю гусарською,
  Такий уже вийшов, знай розклад!
  
  Носила я, граючи, дiаманти,
  I перли завантажили дiвчиськовi груди...
  Ми виявили сильнi таланти,
  Дiвча, знай реально не зiгнути!
  
  Ми зробимо Вiтчизну сонця кращим,
  Пiд прапором славного царя...
  Пiднiмемо над планетою орла навiть,
  Билися з басурманами не дарма!
  
  Ось до чого крута я княгиня,
  Б'юся зi шпагою - крутiше кулемет.
  А нiжки у мене зараз босi,
  Бо починаю потужний злiт!
  
  Навiщо менi взуття, в запеклiй атацi,
  Вона заважає просто менi тiкати...
  Я виявляю себе в кривавiй бiйцi,
  Iспити, здаючи лише на п'ять!
  
  Ми зробимо злим оркам харакiрi,
  Реально супостатiв вирiшимо...
  Затопчемо рiй ми нiжками босими,
  А потiм будуватимемо новий свiт!
  
  Адже для чого Бог любить босоногих,
  Красивих i фiгуристих дiвчат.
  Оскiльки серед нас немає, знай убогих,
  А якщо треба, заряджаємо автомат!
  
  Ось я тепер дiвчисько i княгиня,
  Яка б'ється, як титан...
  Я воювала i вчора, i нинi,
  Коли пронiсся смерть ураган!
  
  Любила голою п'ятою по травi,
  Що так приємно нiжки лоскотати...
  I дитячiй дуже радiснiй сльозинцi,
  Щоб не стали коси розпускати!
  
  Чого я тiльки воїни не знала,
  В яких битвах тiльки не була...
  Адже воля дiви мiцнiша, знай металу,
  А голос, наче гостра пила!
  
  Коли почну кричати я, наче ворон,
  То зваляться навiть хмари в небесах...
  Деколи менi доводиться суворо,
  Ловити мережами у найкращих снах!
  
  Але голою п'ятою суну в пiдборiддя,
  I впаде, розкинувши лапи орк...
  Я воїн просто означає з пелюшок,
  Щоб лихий фюрер пекла схiд!
  
  Для дiвчини в битвi не перешкода,
  Нi списи, нi мечi, нi гострий нiж...
  На нас чекає найвища нагорода,
  Повiр краса, в бою не пропадеш!
  
  Чарiвним свiйським володiють дiвки,
  Здатнi i метал рубати жартома.
  Стрiляють дуже крали влучно,
  I розбивають оркiв, шерсть крутячи!
  
  На самому вони вищому п'єдесталi,
  Крутiше за них, повiрте не знайти...
  I по рогах паршивих бiсiв дали,
  Дiвчата їм не бiльше двадцяти!
  
  Здатнi збити стелою навiть муху,
  I бумеранг ногою запустити...
  У них стiльки, вiрте бойовому духу,
  Хай не перерветься життя нашого нитка!
  
  Схiд сходу ми, повiрте сонця,
  Який дуже яскравий, як квазар.
  I серце у дiвчинки сильно б'ється,
  Здiбно завдати потрiйного удару!
  
  За Батькiвщину б'ємося дуже круто,
  В якiй ельфи, наче королi...
  Нi, не вдасться дивитися нам тупо,
  Противника на частинi розiрви!
  
  Хоч дуже багато зазнали болю,
  Але битися ми звикли, наче звiр...
  Немає у дiвчинки кращої, знайте частки,
  Вона, жартома, зламає дверi!
  
  Боса п'ята мiцна у дiвчинки,
  I зламає, повiрте навiть дуб...
  А голосок настiльки, знайте дзвiнкий,
  Що, брязкаючи, ламає навiть зуб!
  
  А по вухах пiдуть тодi удари,
  Що мозок миттєво, мiцно вiдiб'ють...
  Полилися в небо лавою скипидари,
  Напевно, противник буде крутий!
  
  Чарiвний промiнь з палички проллється,
  I Землю дивним свiтлом осяє...
  I засяє дуже яскраво Сонце,
  Планету, безумовно, освiтить!
  
  Кат заткнеться вiд втрат величезних,
  Яких вiд дiвчат отримав...
  Войовиць нехай навiть дуже скромних,
  Але повних нескiнченних свiтла сил!
  
  Займеться небо в бурхливому ураганi,
  I буде дуже грiзна хвиля...
  I пронесуться люто цунамi,
  Наче це дика орда!
  
  Тодi дiвчата рушать лавиною,
  I оркiв злих, iкластих переб'ють...
  Покаже ворог у лайцi спину,
  А дiви свiтла гiмн кохання спiвають!
  Ось ця чудова пiсня. Цiла поема просто супер. I поки її спiвали, то пройшли неабиякий шлях, i пейзаж змiнився. Джунглi змiнили поля, засiянi подобою злакiв. При чому дуже пишних та розкiшних. У чоботях та капелюхах ходили мiсцевi аборигени. I одночасно на полях працювали iстоти, схожi на людських дiтей рокiв десяти-одинадцяти на вигляд. Але то були не люди, а хобiти. При всiй їхнiй схожостi з людськими дiтьми, досвiдченi вояки, Ельфарая i Троллеад розрiзняли своїм дуже гострим зором ледь помiтнi нюанси, особливо в кольорi очей, що вiдрiзняють їх вiд людського роду.
  Тролеад зауважив:
  - Хобiти... Значить, тут є знайомi нам раси. Може й тролiв зустрiнемо!
  Ельфарая хихикнула i вiдзначила:
  - I ельфи теж... Сподiваюся, у них як у людей, самок та самцiв приблизно порiвну. Нелегко прекраснiй статi, коли дефiцит статi сильної.
  Тролеад усмiхнувся i вiдповiв:
  - Зате для нас це добре. Навiть, можна сказати, супер!
  Декiлька кiшок зi зброєю прямували за парою, але вони поки що не намагалися їх атакувати. А так дивилися...
  Пiд'їхала ще дюжина вершникiв на кониках. I в них були не тiльки списи та мечi, а й луки.
  Це викликало занепокоєння Ельфараї. Ельфiйка помiтила:
  - Вони можуть нас з дистанцiї бити!
  Тролеад кивнув:
  - Так, це неприємно. Але ще гiрше, що ми не знаємо їхньої мови.
  Ельфарая помiтила:
  - За допомогою магiї можна знайти знання iнших мов. Хоча для цього багато чого потрiбно.
  Дiвчина босою ногою пiдкинула обломонну гiлочку.
  Юнак та дiвчина, не поспiшаючи, продовжували йти. I вони рухалися у напрямку мiста. Там виднiлися вежi, вони сяяли на вiдстанi.
  Ельфарая помiтила:
  - Тут є i мiста, i досить високi вежi. Це добре!
  Тролеад проспiвав:
  Моє палає яскраве серце,
  Як барабан воно стукає...
  Вiдкриємо на щастя свої дверцята,
  Як сонця яскраве промiння!
  
  Ми можемо, як орли над свiтом,
  Махаючи крилами парити...
  Ти стала для мене кумиром
  Хай не перерветься життя нитка!
  
  Марго, ти панночка удачi,
  Красива, волоссям як мiдь.
  Лiричнi тут будуть струни,
  Хоча реве часом ведмiдь!
  
  Ми до небес злiтаємо з кралiв,
  Яка є краса...
  Пiднялися вранцi, яскравим раним,
  Щоб цвiла моя країна!
  
  Ми немов тролi у цьому свiтi,
  Своєю небесною чистотою...
  Летимо з дiвчиськом, свiтло в ефiрi,
  Дитина з нею буде моя!
  
  Ми палко любимо так друга,
  Вирує в лютi вулкан...
  I вiрю, що станеться диво,
  Мине смертi ураган!
  
  Так, свiтло немислиме Вiтчизни,
  Закоханим у кольорi назавжди...
  На свiт ми дивимося, як через лiнзи,
  Нехай здiйсниться мрiя!
  
  Моя красуня Маргарита,
  Пройде по снiгу босонiж.
  Вiкно просторе та вiдкрите,
  I не засунеш кулаком!
  
  Як у неї не мерзнуть нiжки,
  Ласкає п'яти їй кучугура.
  Порошок з неба сипле крихти,
  I меле вiтер за порiг!
  
  Дiвчина вiдчуває чудово,
  Все своєю голою пiдошвою...
  Їй холоднеча зовсiм не небезпечна,
  I навiть круто бути босою!
  
  Але ось розтанули кучугури,
  I бурхливо тут цвiте весна.
  I будуть новi оновлення,
  Дiвча мила чесна!
  
  Зiграємо з тролем самкою весiлля,
  У нiй буде пишний дiамант.
  Щоб не було наскокiв з таткою,
  Я приготував автомат!
  
  Ну що красуня, вiнчаємо,
  Пiдвiски, що виблискував алмаз.
  Вина ковтнули разом iз чаєм,
  I п'яну зарядили в око!
  
  Дiвча з юнаком кiльця,
  Надiли, пристрасний поцiлунок...
  Наче жар пiшов iз грубки,
  Священик крикнув - не балуй!
  
  Тепер вона має чоловiка,
  I народила трьох дiтей...
  Їхнi нiжки шльопають по калюжах,
  I дощ пощедрiший!
  
  Коротше, буде мир та щастя,
  Усi грози пекла вiдгримлять.
  Закiнчиться, повiр, негода,
  I буде хлопець iз дiвкою радий!
  Пiсля такої пiснi було пiднесення настрою. I полегшало i рухатися, i дихати. Хобiти пiд час пiснi намагалися озиратися. Вони були напiвголi i, зрозумiло, босi. Ну, босонiж навiть королi цього народу ходять. Вони дiти на вигляд, але сильнi, витривалi, розумнi, можуть мати магiю.
  Ельфарая здивувалася:
  - Як вони дозволяють, хобiти, собою командувати якимсь кiшкам?
  Тролеад шепнув:
  - А в них подивись тавро, якась троянда на плечi.
  Графiня-ельфiйка згадала i вiдповiла:
  - Так, у бiльш раннi часи людей-рабiв таврували особливим способом, щоб вони завдяки магiчному закляттю були слухнянi i не повставали i не тiкали.
  Тролеад нагадав:
  - Не лише людей таврували, а й ельфiв i, особливо, ельфiйок. Адже?
  Ельфарая похмуро вiдповiла:
  - Не треба про це говорити! У нас також були раби тролi.
  Видно кiшки не були знайомi з виглядом тролiв та ельфiв, тому їх розглядали з вiдстанi. I кiлькiсть аборигенiв озброєних не дуже зростала. Ось пiд'їхала кiшка у вельми розкiшному одязi у супроводi бiйцiв у сталевих обладунках. I ця кiшка, не зрозумiєш, самець чи самка, витягла з кишенi, що щось скидається на пiдзорну трубу. I почала через неї розглядати пару.
  Зовнi ельфiйка та троль були схожi на хобiтiв, лише у дорослому, або навiть пiдлiтковому варiантi. Зростанням, до речi, трохи вище бiльшостi кiшок. Та й нiс у троля, i вушка у ельфiйки не зовсiм типовi.
  Ельфарая наступила голою пiдошвою на камiнчик i втиснула його в сирий ґрунт. Залишила свої босi, дiвочi слiди. Слiди, що лишали ноги троля, теж були витонченi, вiн гарний юнак i дуже м'язистий, просто Аполлон. Обидва вони, як античнi Боги.
  Кiшка в розкiшному одязi на єдинорозi, а не на ковалi, як решта, пiдкотила до них. За нею скакали лицарi з мечами та списами.
  Вона взяла й пом'яукала. Ельфарая вiдповiла:
  - Нам вас мова не зрозумiла Давайте краще жестами.
  Кiшка в розкiшному мундирi пiдморгнула. I потiм подивилася уважнiше, схрестила лапи.
  I ось Ельфарая почала робити жести. Кiшка вiдповiла. Якось почалося спiлкування.
  Графiня-ельфiйка повiдомила, що вона прийшла зi свiтом i має найкращi намiри. Кiшка, схоже, зрозумiла та вiдповiла, що вони радi гостям. I що можете за життя не боятися.
  Тролеад тим часом став щось малювати на розпушеному грунтi. I це було цiкаво. Навiть хобiти-раби перервали роботу i почали дивитись на малюнок, намагаючись пiдiйти ближче.
  I стали бити їхнi наглядачi кiшки. Лупили батогами. Хобiти, так схожi на людських дiтей рокiв десяти, почали скрикувати i щось бурмотити, видно прощення.
  I знову розпочали роботу. Тролеад вигукнув:
  - Ну, тут варварськi порядки!
  I тут же згадав, що до людей ставляться до його iмперiї анiтрохи не краще. Хоча, що люди, це смiття всесвiту, а ось хобiти iстоти благороднi i з ними так не можна!
  Ельфарая трохи поговорила мовою жестiв iз розкiшно одягненою кiшкою, точнiше, як виявилося котом. Це був мiсцевий барон i вiн загалом був задоволений розмовою.
  Бiльш-менш мовою жестiв можна пояснюватись, навiть не знаючи iнших мов.
  Барон покликав Троллеада. Той пiдiйшов до нього i трохи вклонився. Той зробив кiлька жестiв, на кшталт питання про його соцiальний статус.
  Троллеад показав жестами, що його статус високий. Це схоже задовольнило барона. I вiн назвав своє iм'я:
  - Епiкур.
  Троллеад, вказавши пальцем на себе, теж вказав iм'я. Далi це зробила Ельфарая. I так, власне, i вiдбулося перше знайомство з новою расою кiшок.
  Барон попросив їх iти за ним, бажано швидше. I вони вирушили до мiста.
  Навколо були поля, крiм зернових, ще вирощували подобу бананiв досить великих розмiрiв, якiсь квадратнi кокоси, i щось ще.
  Працювали, як правило, хобiти. Вони були працьовитi, слухнянi, на вигляд веселi та постiйно посмiхалися. Як втiм, поводяться хобiти i на волi. Вони схожi на дiтей i ведуть як дiти. Мордочки милi та круглi, щоправда, м'язи рельєфнi, такi у земних дiтей бувають якщо вони професiйно займають гiмнастикою, чи культуризмом.
  Стiни мiста були високi, як башти. Навколо був рiв iз водою та перекидний мiст, який пiднiмали за допомогою ланцюгiв. Таке ось дуже пристойне для середньовiччя мiсто-фортеця. А може це вже часи вiдродження?
  Бiля входу була варта, теж у обладунках. Для такого спекотного клiмату обладунки серйозний тягар. Але, видно, коти це любили.
  Ельфарая та Тролеад забiгли на витяг мосту. Там барона вiтала охорона. I ось парочка опинилася у мiстi за високими у пiвсотнi метрiв стiнами.
  . РОЗДIЛ No 3.
  Всерединi мiсто було досить чисте та акуратне. Вулицi мали раби-хобiти, видно у цих вiчних дiтей була така ось частка. Хоча на вигляд вони не були нi виснаженими, нi сумними, чи втомленими.
  Навiть муркотiли собi пiд нiс пiсеньки.
  Ельфарая та Троллеад зазначили, що у мiстi будинки з бiлого та рожевого каменю, хоча зустрiчався i бузковий мармур, i деякi iншi вiдтiнки.
  Росли клуби з пишними квiтами всiх кольорiв веселки, i навiть були фонтани з позолоченими, чи срiблястими статуетками.
  Ходили акуратно кiшки. Серед них були й дiти, милi такi кошенята.
  Мiстечко справляло мирне та радiсне враження. Якщо згадати, як у середнi вiки виглядали мiста у людей, то видно величезна рiзниця на краще у кiшок.
  Ельфарая зазначила, звернувши увагу на позолоченого дракона iз семи пащ якого угору били струменi води:
  - Оце чудово! I тут є дракони!
  Тролеад логiчно зауважив:
  - Але якщо є хобiти, то чому б не бути драконам? Тут нема нiчого незвичайного.
  Пронеслася позолочена карета, запряжена шiсткою бiлих однорогiв. З неї виглянула симпатична котяча пика з невеликою, посипаною алмазами короною на головi.
  Барон-кiт вклонився їй, i та у вiдповiдь надiслала повiтряний поцiлунок. Самцi i самки все ж таки вiдрiзнялися одягом, i деякими рисами мордашок. Та й у самок забарвлення шерстi було нiжнiше. Це й справдi симпатичнi iстоти. Нехай i тi, хто має ганебне рабство.
  Втiм, це ще середнi вiки. А коли рабство iснує у космiчну епоху? Адже це ганьба подвiйно, а може й тисячоразово.
  Барон Епiкур зробив кiлька жорстокий. Ельфарая переклала:
  - Це знатна особа, здається, герцогиня. Вона вперше бачить таких iстот, як ми. Але каже, що щось схоже на нас бачили чарiвники-мандрiвники. Вони мають такi... Бачили в далеких свiтах.
  Тролеад кивнув iз задоволеним виглядом:
  - Може, нам ще зустрiнуться тролi. Ну i ельфи теж... Буде з ким боротися.
  Ельфiйка-графиня кивнула:
  - Так, звичайно ж буде! Ми любимо теж битися, аж до вершин.
  Барон Епiкур зробив ще кiлька жестiв, висловивши, що, мовляв, прибульцi можуть бути почесними гостями i в герцогинi.
  Ельфарая вiдзначила з посмiшкою:
  - Це честь для мене!
  Тролеад вiдповiв:
  - I для нас теж!
  Герцогиня подивилася на них, щось спитала барона. Той переклав жестами:
  - Ви що, не знаєте нашої мови?
  Ельфарая зiтхнувши вiдповiла:
  - На жаль, нi!
  Тодi знатна особа наказала:
  - Сiдайте в карету за мною.
  Барон переклав її наказ жестами. Троль та ельфiйка не стали сперечатися. Поки що плану, як завоювати власне королiвство, а тим бiльше побудувати iмперiю, у них не було. А якщо так, то краще дружити з сильними. Особливо, якщо в тебе немає зброї, а довкола багато озброєних чужих та небезпечних iстот.
  У каретi герцогинi сильно пахло духами та рiзними пахощами, а подушки ззаду були теж м'якi та пишнi. Ельфарая промуркотiла:
  - Хоч не сучасно, проте комфортно.
  Тролеад буркнув:
  - Для дiвчат комфортно, а для чоловiкiв не дуже.
  Графiня-ельфiйка хихикнула:
  - Я теж не слабка стать, стiльки вже самцiв-тролiв перебила. Ти ж мене знаєш!
  Маркiз-троль кивнув з усмiшкою:
  - Знаю! Але я теж перебив чимало ельфiв як самцiв, так i самок!
  Обидва бiйцi-термiнатори подивилися один на одного, блискаючи очима. Але потiм усмiхнулися, щось тепле повiяло.
  Ельфарая зазначила:
  - Не згадуватимемо минуле, краще думати про сьогодення.
  Тролеад погодився:
  - Певно, хто старе згадає, той сам, як сук зав'яне!
  Вони їхали досить великим, красивим i ошатним мiстом. У ньому були i будiвлi схожi на храми, i високi статуї, вкритi золотом, або яскраво-жовтогарячим, або яскраво-пурпуровим металом. I фонтани у великих кiлькостях, i безлiч у скульптурах комах та тварин. Серед них навiть зустрiчалися iстоти, схожi на махаонiв iз космiчного свiту.
  Крiм кiшок i хобiтiв, на вулицях кiлька разiв зустрiлися iстоти з рiжками та хвостиками, що нагадують кумедних чортикiв. Але вони не страшнi, а дуже милi, немов мультяшнi герої.
  Пройшлась i якась шишка на нiжках i в срiблястому шоломi.
  Зустрiчалися дорогою розкiшнi палаци, i практично були вiдсутнi бiднi хатини.
  Що, наприклад, для середньовiччя людської цивiлiзацiї нетипово, там повно трущiв, а палацiв небагато. А в кiшок красивi, чудовi i палаци, i витонченi, ошатнi будiвлi що трохи скромнiше.
  Хобiтiв багато. Юнi, схожi на дiтей раби, напiвголi, але є серед них iз прикрасами. Зокрема, з браслетами на кiсточках та зап'ястях, навiть усипанi коштовним камiнням.
  Ельфарая вiдзначила з посмiшкою:
  - Здорово це було зроблено. Тут гарно, як у ельфiв!
  Тролеад заперечив:
  - Нi! У тролiв красивiше i чим тут i чим у ельфiв!
  Палац герцогинi розташовувався у самому центрi мiста. Його оточувала цiла каблучка з фонтанiв. I тi виблискували статуями з рiзних дорогоцiнних металiв та камiння, а струменi неслися на десятки метрiв у повiтря. I сяяли в променях двох сонцiв.
  I ще росли дерева з величезними бутонами, дуже великими та блискучими. I все так запашно пахло. Просто, можна сказати, амбре. I чудовий краєвид. А сам палац величезний i, наче торт весь у трояндочках, метеликах та iнших квiтах та комахах. Мабуть, навiть надто яскравий i строкатий, може бути хтось вважав би подiбне до безсмачних.
  Тролеад зауважив:
  - Дуже квiтчасто! Треба скромнiше i суворiше.
  Ельфарая кивнула:
  - У цьому випадку, я згодна. Але в будь-якому разi, нам потрiбно бути ввiчливими та культурними в гостях.
  I дiвчина поправила собi волосся, воно у неї було пишне, немов покрите сусальним золотом.
  Пiсля чого, спочатку кiшка-герцогиня, а потiм троль та ельфiйка покинули карету. Юнак i дiвчина буквально випурхнули з неї i попрямували далi за знатною особою. Бiля входу до палацу до них пiдбiгли кiлька рабiв-хоббiтiв, i вони витерли мочалками з рожевою ногою босi ноги гостей.
  Тролеад зазначив:
  - Дивно!
  Ельфiада кивнула:
  - Лоскутно i приємно!
  Вони опинилися усерединi палацу. Тут все блищало розкiшшю, причому не варварською, а гламурною i нiжною. Можна сказати, дуже красиво i зi смаком. Але все одно надто вже яскраво i строкато.
  Проте ельфiйцi подобалося. I килими були дуже пишнi та м'якi, лоскотали дуже приємно пiдошву.
  Ельфiада вiдзначила:
  - Тут хоч i примiтивно, але зовсiм не гидко.
  Тролеад погодився:
  - Так, рiзноманiтнiсть тiшить око.
  Юнак i дiвчина йшли далi. У кiмнатах пахло духами i рiзного роду дуже тонкими ароматами та пахощами. Навiть хобiти були надушенi, i з прикрасами з дорогоцiнного камiння, або просто дуже вмiло розфарбованих скель.
  Висiли на стiнах також i портрети кiшок у обладунках, мундирах, прикрасах, коронах, i поряд з ними квiти, розкiшнi дерева, фонтани, iнодi також водоспади, скринi з гiрками дорогоцiнного камiння, або навiть пара дуже яскравих вивержень вулканiв.
  Потрапила також по дорозi i кiлька батальних сцен iз холодною зброєю, балiстами та катапультами. Були i морськi битви iз застосуванням таранiв, або горщикiв iз запальною сумiшшю, та багато чого ще.
  Юнак i дiвчина всi йшли коридорами. Палац був величезний, i видно його власниця казково багата. Але вони вийшли у великий зал, де стояла подоба трону. Герцогиня сiла на нього i почала вiддавати розпорядження.
  Насамперед юнака та дiвчину вiдвели у ванну кiмнату. Там їхнi раби-хобiти стали поливати шампунями, пахощами та рiзними спецiями.
  Ельфарая вiдзначила з посмiшкою:
  - Нас як у гарем до султана!
  Тролеад помiтив iз посмiшкою:
  - Точнiше, султанше! А знаєш, щось менi захотiлося їсти.
  Графiня-ельфiйка помiтила:
  - Може, мiсцевi їдять те, що для нас зовсiм неприйнятне.
  Маркiз-троль заперечив:
  - Ми бiлковi iстоти. Тож з нами буде все окей.
  Пiсля миття їх витерли махровими рушниками i повели далi.
  I як очiкувала Ельфарая вони опинилися бiля столу, заставленого розкiшними стравами. Тут багато було дичини невiдомих видiв та екзотичних фруктiв. Посуд був золотий, або з яскраво-жовтогарячого металу, i при цьому посипаний самоцвiтами. Плюс ще стояли дуже розкiшнi крiсла.
  Ельфарая i Тролеад посiдали в них. Було зручно та м'яко. Юнак та дiвчина встигли зголоднiти. Вони мали завжди молодi тiла i звичайно ж активний обмiн речовин.
  Так вони почали їсти. Вiддаючи належне мiсцевiй кухнi. А вона й справдi була непогана.
  Пiд час їжi до них пiдiйшла кiшечка в мантiї та розгорнула книгу надруковану на папiрусi. На нiй було зображено кольоровi картинки. Кiшечка, видно учена, почала показувати на них i називати. Ельфарая, а потiм i Троллеад, не поспiшаючи поїдаючи їжу, почали повторювати.
  Таким чином, вони почали вивчати мову кiшок. А у тролiв та ельфiв з бiологiчно юними мiзками пам'ять незрiвнянно краща, нiж у людей.
  Кiшечка перевертала лист за листом i продовжувала називати картинки. А далi ще лiтери алфавiту. На щастя, кiшки не мали iєроглiфiв, а так виявилося простiше. I юнак та дiвчина вчили...
  Пiдiйшла ще одна кiшка у бiлому одязi i прослухала тролю та ельфiйцi легенi, а потiм подивилася роти.
  Далi ще хлопчик принiс ще одну книжку. Юний раб був босонiж, але з прикрасами на кiсточках та зап'ястях.
  Юнак та дiвчина продовжили навчання. I час йшов швидко. Ось уже вечiр настав. Стало темнiшим, i запалилися кiлька великих свiчок, а також газовий рiжок. Ну електрики та ламп розжарювання поки що не було.
  З'явився посланець вiд герцогинi. Вiн зробив кiлька жестiв. Ельфарая помiтила:
  - Нам пропонують вирушити спати.
  Тролеад вiдповiдно кивнув:
  - Це можна, ходiмо, вiдпочинемо.
  Юнак i дiвчина встали з-за столу i, у супроводi двох кiшок, рушили палацом. Їх справдi кудись вели, щось мали показати.
  Тролеад зазначив:
  - Нас прийняли надто добре.
  Ельфарая з усмiшкою кивнула:
  - Правильно, а в чому проблема?
  Маркiз-троль логiчно вiдповiв:
  - Ось саме - чекай каверзи!
  Юнака та дiвчину завели до зали. Там було невелике озерце, на якому були острiвцi з перекинутими кришталевими та прикрашеними самоцвiтами каменями мiстками. Ельфараю та Тролеада перевели на лiжка. Дiвчину, прикрашену рожевими самоцвiтами, а юнака блакитними. I запропонували лягти на перини.
  Ельфарая i Троллеад побажали один одному на добранiч i занурилися практично вiдразу ж у сон.
  А вони юнi, мiцнi, здоровi, але при цьому перезбудженi i їм снилося щось вражаюче.
  . У цьому почали виявлятися контури зоряного пiднебiння. Але не такого скупого на розсипу алмазiв, яке видно з Землi, а набагато багатшого з густими гронами багатобарвних зiрок, що всiяли простiр. Як це казково красиво, кожна зiрка по-своєму прекрасна, з неповторною гамою, а видно їх одразу мiльйони коштовностей рубiнiв, смарагдiв, сапфiрiв, агатiв, топазiв та багато iншого, що затьмарює всi земнi уявлення про багатство та розкiш.
  Ельфарая все це бачила разом. Поруч iз нею опинився Троллеад, тiльки не напiвголий, з дуже чистою i гладкою шкiрою юнак, а в розкiшному мундирi з орденами. Та й графиня-ельфiйка була у бойовому костюмi, готова боротися та показати свiй видатний клас.
  I ще була дiвчина в блискучiй сукнi, посипанiй великими дiамантами, i чарiвною паличкою в руках. Це космiчна фея Мальвiна - воїнка супер.
  А тут i справдi красиво, хоч, треба сказати, що вони й не таке бачили. Не вперше б'ються.
  Ельфарая все ж таки не втрималася i запитала:
  - Я таких зiрок жодного разу не бачила. Де можна спостерiгати таке диво?
  - Це центр галактики! - вiдповiв Троллеад. - Тут великi скупчення зiрок найнеймовiрнiших суцвiть, яким не знайти аналогiв. Втiм, незабаром ви побачите i не таке. Набагато страшнiше.
  Графiня-ельфiйка здивовано запитала:
  - У чому рiч?
  Маркiз-троль, вiдповiв:
  - На нашу об'єднану, пiсля припинення тисячолiтньої ворожнечi тролiв i ельфiв, зiркову iмперiю напали злiснi iстоти, вони пiдкорили собi кiлька рас, у тому числi гобслонiв та тролоконiв, тепер готовi стерти з лиця всесвiту всiх людей. Звати себе вони адагробки, неймовiрний тип чарiвних iстот.
  - Ось зараз я покажу їх. - Казкова фея щось зашепотiла.
  Страшнi i, водночас кумеднi iстоти, що нагадують казкових гоблiнiв, скалили свої пики, демонструючи великi зуби та вуха на кшталт крил кажанiв. Їхнiй командир довгоносий, хобот як у мамонта, i вусатий дивився на тривимiрну голограму зоряного неба, на нiй були зображенi, мерехтливi, рiзноманiтнi кораблi та зорельоти. Потiм вiн люто вдарив їх променем зi зброї, що нагадує вилку з сiмома рогами, по наклеєних фiгурках ворожого флоту:
  -Троллi та їхнi союзники ельфи з вампiрами будуть знищенi. - прошипiла слоново-котяча морда, що нагадує квiнтесенцiю мракобiсся та блазенства.
  - Так, мiй космiчний гiпермаршал! - Вимовив iнший адагробчик зi срiбними в рубiнову цятку еполетами. - Ми зайдемо їм у тил. Як казав великий вчитель Мяу, удар пiд хвiст найчутливiший. Адагробошка струснув довгим хоботом i провiв їм сканером.
  Гоблiни величезнi та плiднi захихотiли. Вони мали дуже низький тембр голосу, i здавалося, що грає ансамбль зiпсованих контрабасiв.
  - Противник буде вражений у найвразливiше мiсце! - Гiпермаршал блиснув слiпучими в зiрках погонами. - Сподiваюся, що цi примати не зможуть нiчого вiдповiсти. Жодного залпу гармат.
  - Ми провели серйозну роботу з наведення камуфляжу.
  - Дивiться! Вам не знести хвоста i ви втратите носа, у разi провалу! - огризнувся гiпермаршал.
  Флот адагробошок пiдходив до незнайомої системи, на ходу перебудовуючись i утворюючи гiгантську тривимiрну, колючу праску. На вiстрях голок праски розгорталися i вiдривалися вiд iнших скупчень легкi загони розвiдувальних зорельотiв. У тому числi контрмiноносцi з найпотужнiшим озброєнням, що включає навiть магiчний фазовий "дробник" простору.
  Тут Ельфарая запитала:
  - А що таке подрiбнювач простору?
  Фея похитала головкою:
  - Ех, темрява! Ну як вам пояснити. Поняття простору тобi вiдомо?
  Графiня-ельфiйка пiдтвердила:
  - Так, ми вчили у школi, це субстанцiя стрижень, на якому тримається матерiя.
  Дiвчина з крилами, що сяють як золото, вiдповiла:
  - Правильно! А тепер уяви, що за допомогою магiї та гiперкоротких випромiнювань його роздробили, змiнивши параметри матерiї. В результатi в однiй частинi зорельоту простiр залишається тривимiрним, в iншiй воно вже чотирьох, або п'ятивимiрне, але найнебезпечнiше, якщо воно поєднується з двома мiрними. I тут може загинути весь корабель.
  Ельфарая запитала:
  - А захист передбачений?
  Дiвчисько з крильцями пiдтвердила:
  - Так, рiзнi скрiплювальнi матерiю та її стрижневий носiй - простiр заклинання та зiлля, яким змащують обшивку, що пом'якшує вплив даної магiчної зброї.
  - Я дещо зрозумiла! - сказала Ельфарая.
  - Я нiчого! - вiдповiв ведмедик, що казна-звiдки взялося, моргаючи дитячими вiчками. - Щоправда, виглядає все гарно.
  Справдi, праска була грандiозною, займаючи простiр дiаметром у мiльярди кiлометрiв.
  Ближче до центру розташовувалися важкi броненосцi, лiнкори, крейсери, авiаносцi. За ними прямували транспортники, ремонтнi, заправнi та медичнi бази. Гробошки кiлька разiв змiнювали конфiгурацiю, праска то розтискалася, то стискалася. У ньому були багато десяткiв тисяч зорельотiв рiзних, найстрашнiших форм.
  Тролi та ельфи також не дрiмали. Зоряна розвiдка не зводила очей iз супротивника, щохвилини вiдсилаючи зведення до головного штабу. Командувач тролями зiрковий маршал Жалоров звiряв зведення, магiчний комп'ютер допомагав йому в цьому, пересуваючи стрiлки по тривимiрнiй проекцiї, намагаючись пiдiбрати оптимальне мiсце та час для удару по вороговi.
  У адагробошок було понад триста п'ятдесят тисяч кораблiв, у тролiв i ельфiв лише вiсiмдесят тисяч, це ще не рахуючи дрiбних суден, де перевага нащадкiв пекла була ще значнiша - сили нерiвнi! Однак дозволити обрушитися на планету Толлемлю (а флот наближався саме до планети-метрополiї) вони не могли. Не кажучи про мегаполiс сателiту. Там на величезнiй сферi, що дрейфує в просторi, жили сотнi мiльярдiв мирних iстот усiх рас i видiв. Крiм того, найважливiша промислова база постачала своїми товарами майже половину галактики. Але найголовнiше, це була система мати всiх тролiв, а вiдомостi про неї видав зрадник. Так що залишалося вiдшукати найзручнiшi райони i прорахувати оптимальний варiант розмiщення сил. I при цьому випробувати свiй єдиний шанс на гiдну смерть. Хоча сфера, зрозумiло, теж має захист, але дванадцятимiрна, вразлива навiть для однiєї невеликої ракети. У цьому випадку сколихнеться жорсткий диск i станеться подiбнiсть найстрашнiшого землетрусу.
  Зiрковому маршалу Жалоров зробили доповiдь електроннi розвiдники.
  - Найзручнiше мiсце для атаки, це дев'ятий гравiо-магiчний пояс системи Каццубея.
  - повiдомив вiн. - Флот противника змушений буде розосередити сили, щоб уникнути астероїднi, просоченi магiєю архангелiв кiльця. Там ми i влаштуємо засiдку. А поблизу наших планет, що лежать, вiдвернуть частину сил ворога, там дуже хороше вогневе прикриття. У нас з'явився новий тип перемiщення за допомогою хвильових заклинань через одновимiрний простiр субполя всесвiту.
  - Це надто ризиковано. - сказав другий ельф, труснувши завитою пасмою волосся, почухав лоба. - На таких швидкостях маневри поблизу планет та астероїдiв небезпечнi, а iндуктивне заклинання може не правильно позначитися.
  - Доведеться ризикнути! Зiркольоти адагробошок у озброєннi практично нiчим не поступаються нашим, не дарма їм вдалося поневолити стiльки свiтiв, а кiлькiсна перевага бiльш нiж три рази. Тiльки раптовiсть, швидкiсть i одновимiрне згорнуте чаклунством простiр дозволять зрiвняти шанси.
  - Де проведемо розвiдку боєм?
  - У дев'ятнадцятого зiркового гурту Жюррока.
  - Що ж, постараємось пришпорити це дивне породження богiв.
  Розвiдку боєм доручили генералу системи Удею Хусейну у парi з ельфом Кенротом. То був гумманоїд, але чомусь з обличчям гарного цапа. Ельф виглядав бiльш iмпозантно, як усi їхнє не старiюче плем'я, схоже на розмальованого юнака, був досвiдченим i пропаленим вояком рокiв так п'ятисот. В мiру холоднокровний i хоробрий, вiн уже переситився життям i не боявся смертi, з iншого боку встигав блискавично продумати безлiч комбiнацiй. Старiсть витриманiша за молодiсть i бiльш безстрашна - менше втрачати, особливо коли фiзично ти почуваєшся чудово, ну а досвiд у тебе i сатана не забере.
  - Бережи зорельоти i не викладай одразу всi козирi. Якщо буде туго, вiдразу йди - це навiть краще, якщо гробова раса подумає, що ми боягузливi i слабкi.
  - Коли сильний, здається слабким, коли слабкий сильним! - Що ж, хитрiсть обману дiєслово перемоги. - Генерал-ельф вiдсалютував своєму колегi.
  Звездолети тролiв почали рухатися.
  Ельфарая запитала:
  - Видовище вражаюче. Але фея, як така армада проникла у серце вашої великої iмперiї?
  I дiвчина труснула дiамантовими сережками.
  Фея вiдповiла зiтхнувши:
  - Мабуть, зiграла роль зрада. Сама знаєш, пiсля того, як ваш iмператор послабив вiжки, корупцiя розцвiла пишним кольором.
  Цiкавiсть Ельфараї навiть посилилося:
  - А що таке одновимiрний простiр i яким чином можна використовувати це як перевагу?
  Тролеад заявив:
  - Постараюся розповiсти тобi якомога простiше. У тривимiрному свiтi є висота, довжина, ширина. Якщо прибрати висоту, ми станемо двомiрними, як малюнок у картинi. Ось, наприклад, дивись.
  Фея накреслила на аркушi паперу чоловiчкiв iз рiжками.
  - Ось це типовий приклад двомiрностi. Адже висоти та обсягу у них немає. А тепер подивись, як виглядали б чоловiчки в одновимiрному просторi.
  Володарка сонного чаклунства акуратно провела кiлька рiзних за довжиною лiнiй.
  - Ось це тi самi чоловiчки, позбавленi цього разу ширини. Проте, порiвняння не точно, оскiльки ми бачимо лiнiю. У справжньому одновимiрному просторi ми її зовсiм не побачили б.
  - Здається, я дещо розумiю. - Дiвчина-графиня пожвавiшала. - Хоча я не знала, що наша iмперiя має таку зброю.
  - Так, коли iндуктивне заклинання накриває корабель. Це не слова, миготiння iндукцiї та породженої їй гiперкороткої хвилi, вiн як би зникає в космосi, стаючи одномiрним. А значить, невидимим навiть для гравiо-радарiв. I швидкiсть стає майже моментальною через повну вiдсутнiсть просторового та матерiального тертя.
  Якщо немає обсягу, то немає i опору пiд час руху. А ти знаєш, навiть вакуум пручається своєю незлiченною кiлькiстю видимих i невидимих полiв.
  Ельфарая зрадiла:
  - Значить, миттєве перемiщення у будь-яку точку та невразливiсть. Та така армiя непереможна! До такого додуматись, треба бути генiєм!
  Фея заявила:
  - Воно й було б так, якби не одне, але... Зорелiтки, перебуваючи в одновимiрному просторi, самi невиннi i не можуть знищити iншi кораблi. Так щоб вiдкрити вогонь на поразку треба вистрибнути.
  - Це як iз хижаком у клiтцi, вискочив за прути, вкусив, вирвав шматок м'яса, вiдскочив i знову сховався. - помiтила Ельфарая.
  - Начебто! Ну, ти бачу, мене чудово зрозумiла.
  Дiвчина подумала, що тепер доведеться довго чекати продовження видовища в сто разiв бiльш цiкавого, нiж будь-яка захоплююча битва бiйцiв реслiнгу, як несподiвано перед її сонним поглядом знову виникло приголомшливе зоряне небо.
  Атаку тролi вели за класичною схемою. Основний удар було завдано по тилових з'єднаннях, допомiжний - по маневреним групам.
  Флот адагробошок щойно обiйшов зiркове скупчення, за допомогою електромагнiтних гармат i нейтрино-кулеметiв збиваючи шаленi астероїди. Цi скупчення рiдкого металу шалено рухалися, вистрибуючи, як дзиги з семимiрного простору, i вражаючи тих, хто дозволяв собi розслабитися на малу частку секунди. Здавалося, простором гасають розмитi плями, що моментально пробивають борти i корпуси зорельотiв. Вони були напiвживi, iнодi набираючи форми незграбних драконiв i викидаючи шматки плазми. Щодо злагоджений лад розтягнувся, деякi групи кораблiв вiдстали, охорона, перебудовуючи ряди, послабила контроль. Вразливе "черево" армади адагробошок потрапило пiд раптовий удар.
  Кенрот кричав писклявим голосом:
  - Викидайте всi кванти енергiї, треба вiддавити "хвiст".
  Його напарник троль Удей, прорепетував:
  - Хвiст за хвiст, око за око! Довгоносим не втекти вiд нас! Клянуся Всевишнiм, тараним даху!
  Бiй був не жартiвливий, смертоноснi потоки залили вакуум, крутилися химернi постатi.
  Тролi та ельфи виходили з одномiрного простору, як гриби пiсля дощу, вистрибуючи бiля кожної планети чи їхнього супутника. Першими в бiй пiшли малi судна - катери та контрмiноносцi, а також фрегати та бригантини. За ними мчали анiгiляцiйнi платформи, вони, не дивлячись на солiднi розмiри, перемiщалися з неймовiрною грацiєю.
  Їх ударна мiць гiпергравiо магiчних променiв, що розривають будь-яку матерiю, i термокваркових ракет, повиннi вибити з адагробошок iз сателiтами дух. ракетоносцi i анти-сойдери, що вистрибують за ними, вiдразу перемiщалися, обрушивши гiперплазмовий вихор на авiаносцi, крейсери i великi транспортнi судна.
  Раптовий напад застав адагробошок зненацька, занадто самовпевненi, вони думали, що плем'я з голою шкiрою людей, не здатне до ударiв, що жалiють. Тим бiльше, що на них чекали по краях, а нi як не в утробi незлiченної армади. Щоправда, висунутi на фланги станцiї технiчної розвiдки i безпiлотнi спостерiгачi щось незрозумiле засiкли, але мабуть прийняли це за прикрi перешкоди, або виверження чорної дiрки, яка часом зi швидкiстю в триста трильйонiв вище свiтла викидала гiпергравiокорону. Така субстанцiя моментально проносилася галактикою, викликаючи збої в комп'ютерних програмах та електронiцi, природнi катаклiзми, безпричинний бiль i нездужання у живих органiзмiв.
  - А що є така гiпергравiокорона? - запитала Ельфарая.
  Фея вiдповiла:
  - Справдi, чому люди так часто вiдчувають бiль i чухання тiл без жодних причин. Ось болить у когось палець, або рiзкий укол у серцi. Винен космiчний вплив, що пригнiчує функцiї органiзмiв, а iнодi, навпаки, надає додаткових сил. Тому величезний флот адагробошок застали у похiднiй побудовi, досить уразливiй, коли силовi поля включенi не на повну мiць, щоб зберегти енергiю при перемiщеннi у багаторiвневому просторi.
  Ельфарая, хоча до цього бачила космiчнi битви не лише в кiно, а й сама брала участь, насолоджувалася видовищем небаченої баталiї.
  - Я сама хочу воювати! - сказала дiвчина-ельфiйка. Може, дозволиш i менi битися? Адже все ж таки Тролiя це хоч i не моя батькiвщина, а я хоч i ельфiйка, але тут ми з тролями єдинi.
  - Будь ласка! - Фея кивнула. - Який ти хочеш собi винищувач?
  - Найсучаснiший i найпотужнiший! Давай найкраще, що ти маєш! - Вимовила з явним бажанням дiвчина-графиня.
  - Окей! Гроно в порожню склянку забий! - Немов мантру, вимовила нiсенiтницю пустотлива фея.
  Ельфарая не встигла оком моргнути, як виявилася на швидкiсному винищувачi. Прекрасна машина iз прозорого надмiцного металу, голограми дають повний огляд, кiлька сканерiв. Ти сама лежиш, i броня автоматично набуває форми твого тiла.
  - Ось добре, а як керувати? - запитала Ельфарая.
  Фея їй охоче пiдказала:
  - Це найсучаснiша машина i керується вона подумки. Пам'ятаєш загадку Сфiнкса, що найшвидше?
  Ельфiйка-графиня швидко вiдповiла:
  - Знаю, ельфiйська думка.
  - Так що думай i перемiщуйся, тут втiм, на випадок ушкоджень є кiлька дублюючих систем управлiння, у тому числi i джойстики, а також ручне бiльш грубе налаштування.
  - Я готова i тепер орлом у битву.
  Винищувач рухався дуже швидко. Ельфарая любила грати на комп'ютерних симуляторах i почувала себе, як риба у водi. Ось її машина атакувала ворожий мiнi-летун, космолiт став на крило i запалав яскравим полум'ям, пiсля чого розсипався.
  - Першi фрукти вже є, вимовила iз захопленням Ельфарая.
  Залпи гiпергравiо гармат, гамма-гармат сплутали позицiю, змiшавши зорельоти адагробошок, змушуючи їх розсипатися на фотони. Щоправда, невдовзi у вiдповiдь запрацювали їхнi гравiопухлини та гамма-кулемети, вухали дробителi простору рясно перемiшанi з лазерами, що вже застарiли, що зустрiчаються лише на старих кораблях. Тисячi ракет i десятки тисяч снарядiв встромилися в кораблi тролiв та адагробошок. Одночасно кружляли гiперплазмовi вiсiмки та трикутники. Вiд них вiдлiтали хаотичнi бiсеринки енергiї, що перемiщалися. Звичайно, дещо пройшло повз, спрацювали також i антиракети, а також залпи гамма-променiв iз термокварковим розгоном. Щось вiдобразили силовi поля та засоби просторового кiбер-захисту. Цей вид захисту був дуже рухливий, нагадуючи рiдкi хвилi, що омивають тiла зорельотiв. Але не менше третини "гостинцiв" досягли мети.
  У космосi спалахнули сотнi, а потiм i тисячi слiпучих вогняних куль, якi потiм розiйшлися слiпучими фiолетовими i зеленими пелюстками. Уламки розбитих корпусiв рiзноманiтних станцiй та зорельотiв розсипалися химерним калейдоскопом, здавалося, що хтось розкидав по космосу скельця. Елементи кораблiв середнього та великого класу, перевертаючись, горiли i продовжували дробитися i вибухати, розлiтаючись на всi боки. Вiдразу шiсть зорельотiв зiткнулося, один iз них був лiнкор iз багатотисячним екiпажем на борту. Детонували не без допомоги атакуючої магiї термокварковi ракети, спалахнула наднова, розкидавши iншi кораблi далеко убiк. Одна з ремонтних баз почала розсипатися, два ще не до кiнця збудованих зорельоту зiм'ялися в гармошку, притиснувши роботiв-ремонтникiв i робочий персонал, що складається з гоблiнiв, бiгкотiв та деякої кiлькостi пiдкорених адагробошками рас.
  Ельфарая продовжувала битися. Її атакували одразу два винищувачi. Дiвчина пiрнула мiж ними, проскочивши боком. Одночасно вдарили сiм гравiо-лазерiв iз випромiнювачами. Вони смiли машину, що дрейфувала праворуч. Ельфарая вiдтворила прийом потрiйна бочка i вразила хвiст того судна, що намагалося прослизнути лiворуч.
  - Ось так! Танцюй гопак! - сказала дiвчина-графиня.
  Наступною її жертвою став громiздкий двомiсний штурмовик. Ельфарая, користуючись кращою маневренiстю, прослизнула повз його дванадцять гармат, хоча променi гравiо-лазерiв танцювали практично поряд з її прозорою бронею. Дiвчина навiть вiдчула жар, що виходить вiд гiперплазми. Спецiальний мульти-сканер фiксує вразливi мiсця захисту штурмовика. Ось дiвчина якраз виринає на стику i всаджує гостинець у шов. Променi пробивають генератор, машина вибухає. Щоправда, льотчик встигає вискочити. Ого, це здається самка щурка, досить мила бiла мишка у прозорому скафандрi. Жаль вбивати таку симпатягу. Ельфарая махає їй рукою i вiдлiтає:
  - Сподiваюся, ми з тобою зустрiнемося!
  Катери, контрмiноносцi, тожомери - бойовi судна посиленої потужностi з мега-прискорювачем на борту, йшли на граничнiй швидкостi. Вони вели ураганний вогонь, випльовуючи згустки гiперплазми та антиматерiї, у вакуумi з дедалi бiльшою швидкiстю кружляли хитромудрi кренделя, восьминоги, що складаються з кульок i багатогранники. Потiм зорянi месники проскочили крiзь лад ворожих зорельотiв i пiшли дугою, огинаючи район бою, щоб зайти на друге коло. Частина космiчних посудин пройшла параболою, зникаючи, як тiльки з'являлися важкi термокварковi ракети. Ударнi платформи здiйснили контрманевр, висунувшись у стик кораблiв, що скупчилися, там вони стали вивергати велетенськi фонтани анiгiляцiї з усiх систем. Ракетоносцi увiйшли в прорiджений стрiй зорельотiв адагробошок, що нагадує пiну, що опала, збитi косою колоски i посилали "подарунки", не особливо ризикуючи отримати у вiдповiдь.
  Чотириста шiстдесят покращених анти-сойдерiв почали огинати фронт ворога проти годинникової стрiлки. Цi новi зорельоти краса та гордiсть флоту тролiв. Швидкiснi, високоманевренi, озброєнi ракетами тринадцятого поколiння, тобто гiпергравiтацiйним розгоном та модернiзованими артсистемами, якi обробляли за допомогою магiчного гарту кращi чаклуни iмперiї. Вони були протистояти найпотужнiшим судам противника. Досконала багаторiвнева система захисту, тут працювали кiлька видiв чарiвникiв, дозволяла їм виживати пiд масованим вогнем, очевидно до певної межi.
  Ельфарая сама вiдчувала цю межу. Вона викидала свої гостинцi, при цьому виявляючи обережнiсть, з нею в парi билися кiлька винищувачiв землян. Ось спалахнула голограма дiвчини iз шестиколiрною зачiскою. Вона посмiхнулася милою фiзiономiєю i сказала:
  - Може, спробуємо розвести супротивника на самокатi?
  - А це як? - запитала Ельфарая.
  - Зараз побачиш! Бальними танцями захоплювалася?
  - Тiльки кiлька урокiв.
  - Так ось, вiдтворюємо прийом сомпраме.
  Удвох i справдi трощити цiкавiше. Чути розриви, винищувачi розсипаються як картковi будиночки. А ось i бiльша мета: катер. Видно, як удвох вони досить довго лупцювали хвостом, перш нiж вдалося пiдпалити реактор. Ельфарая звернулася до феї:
  - Менi це дрiбнотравчата стрiлянина набридла. Хочу сильнiшу зброю, наприклад, термокваркову бомбу.
  - Вона надто громiздка, ти можеш одночасно нести лише один заряд.
  Ельфарая на мить замислилась, i тут її осяяло:
  - Так зроби його за допомогою магiї багаторазовим. Як, наприклад, багаторазовий розривний патрон у комiксах. Чи тобi слабко?
  Фея образилася:
  - Я, звичайно, це можу, але чи це буде чесно?
  Дiвчина-графиня вiдповiла:
  - Хитрiсть та розрахунок, як чоловiк та дружина народжують перемогу - чеснiсть третiй зайвий!
  Фея погодилася:
  - Гаразд, вмовила! Отримуй багаторазову термокваркову ракету.
  Ельфарая, озброївшись до зубiв, почала атакувати ще наполегливiше. Тепер її жертвою став фрегат. Взагалi це ризиковано винищувачем атакувати великий з екiпажем у тисячу i бiльше солдатiв корабель, але термокваркова ракета, це десять мiльярдiв бомб скинутих на Хiросiму. Вона здатна розiрвати зорелiт з матричним захистом та силовими полями.
  Адагробошки були майстрами воювати, їм характерний iнстинкт хижакiв, якi пiднялися щаблями еволюцiї з кумедного виродка, притиснувся до краю дерев, то виду претендує роль надцивiлiзацiї. Вже могутнi типи, але, на вiдмiну вiд людей, нi кого не поважають. А тi, що заручилися пiдтримкою рiвноправних союзникiв ельфiв. А ельфи з моменту народження звикли пересуватися по вакууму, а для адагробошок космос не здавався їх природним середовищем, проте вiйська мастодонтiв були чудово натасканi. Тi ж гобслони тренувалися на спецiальних магiчних вiртуалках, i їх годували особливим дурманом, що вiдключає почуття страху, що дозволяє запам'ятати будь-якi дiї та команди. Ну, а листроллi зовсiм вiдрiзняються високим iнтелектом, але адагробошки, не довiряючи таким кованим, як вони тварям, тримали цей вид на пiдхватi. В цiлому, це була рiзношерста армiя великої iмперiї, що прагне захоплення всесвiту, чиєю iдеологiєю стало прагнення до магiчного i статевого панування. Тим не менш, дати миттєву вiдсiч вони були не в змозi.
  Ельфарая, користувалася цим, усаджуючи по термокварковому заряду до судiв середнього класу. Ось загорiвся i розколовся есмiнець, за ним накрилася, потрапивши пiд ударну хвилю, бригантина. Щоправда, i дiвчинi довелося маневрувати. Кiлька разiв променi обпалювали корпус, рятував лише досконалий захист, але температура пiдвищувалася, навiть носик дiвчини лущився.
  - Та мене просто смажать. - пробурмотiла дiвчина. - Чи не можна посилити захист, як у комп'ютерних iграх, перевести у режим бога?
  Фея вiдповiла їй:
  - Звичайно, можна, але в цьому випадку буде нецiкаво. А так ризик та викид адреналiну в кров. Тим бiльше, маневруй. Використовуй прийом петлi зiркового зайця!
  - Постараюсь!
  Декiлька дорогоцiнних хвилин сум'яття та панiки були оплаченi сльозами тих сiмей, що надривно ревуть за загиблими.
  Ельфарая запитала:
  - Що, вони не вiрять у зустрiч у найкращому свiтi?
  Фея пояснила:
  - Сльози були тим бiльше гiркими, що просунутi адагробошки, як i деякi розвиненi земляни, були майже поголовно атеїстами, якi не вiрили в рай. Щоправда, був модний спiритизм, багато хто спiлкувався зi своїми духами, поки тi не провалилися в мiжпросторовi дiрки, що стирчать у районi колапсiв. Там вони кудись перемiщалися, туди, де не було повернення. Звичайно, смерть ще не кiнець, але в тiлi зрозумiло бути кращим, нiж у дусi. Тим бiльше, що в цьому колапсi новий прекрасний свiт, або пекло, знати поки що не дано!
  - Можливо! Я ось прийняла католицизм на зло бiльшостi православних спiввiтчизникiв. Хоча, безневинна дiва чула, що римський тато антихрист.
  Фея засмiялася:
  - У кожної раси своя релiгiя, але спiльна одна, присутнiсть у всiх богiв рис характерних для тiєї раси, що їх сповiдує.
  - Ось я їх i сповiдуватиму найпотужнiшою ракетою.
  I Ельфарая продовжила збирати ряснi жнива. Вона трощила всiх пiдряд, благо ракета могла вiдтворюватися нескiнченну кiлькiсть разiв i змiтати по десятку винищувачiв одночасно.
  Люди наступали, тiснили ворогiв, змушуючи задкувати. Втiм, шок швидко пройшов, i похмура раса адагробошок почала люто вiдповiдати. Їхнiй командир, космiчний гiпермаршал страшенно хрипiв:
  - Розпорошу на фотони, перемелю в кварки, заточу в чорнi дiрки, розрiжу на комбiнезони! Врiжте негайно, тупорили, найсильнiшою зброєю по них! Застосуйте скелетраскопи!
  Есмiнцi, якi йшли у зовнiшньому строю, викинули контейнери з самонаводними мiнами i вiдкрили вогонь по катерах i анти-сойдерах. Крейсера, здiйснивши маневр, дали першi залпи ракетними установками, цiлячись у кройдери та ударнi платформи. А авiаносцi розкрили своє черево, з якого вилетiли цiлi зграї скелетраскопiв. Цi начебто не великi, але надманевренi, позбавленi iнерцiйної маси зiркольоти, здатнi навiть у звичайному тривимiрному просторi розганятися до надсвiтлових швидкостей, а це неможливо для звичайних тiл - плющить гравiтацiя. Скелетраскопи одружилися жалами, стали випльовувати подарунки анiгiляцiї. Вони й справдi нагадували джмелiв, та не простих, а шалених, одержимi крихiтними субдухами. Втiм, за допомогою некромантiв нижнi парфуми i керували цими машинами.
  Ельфарая запитала фею:
  - Стiльки незрозумiлих слiв i термiнiв, поясни менi, ну що таке термокварковi ракети я знаю (у них вiдбувається процес злиття кваркiв, на кшталт водневої бомби, але на вищому рiвнi). Ну, гамма-кулемети та гравiо-лазери теж грала на симуляторах, менi це подобається. А також, хто такi скелетраскопи. Назва досить кумедна!
  Фея просвистiла, будучи королевою рiзних чар, багато що могла розповiсти про сучасну зброю. Але ось не дуже хотiлося дiлитися, тому багато таємниць свiту для людей вiдкривалися лише трохи, несмiливо, як кватирка в мороз. Сама Ельфарая знайома з наукою, у тому числi футуристичною, де робилася зброя. Але звичайно запам'ятати все про незлiченну кiлькiсть вiдкриттiв на рiзних планетах свiтiв, що мешкають у свiтобудовi, вона не могла. Мало того, жодна, навiть найдосконалiша психiка вампiра, не витримала б такого навантаження.
  Фея, проте, напустила вiн загадковий вигляд:
  - Знаєш, я дуже пишалася тим, що один iз найсильнiших шпигунiв землян розповiв про зброю цiєї нещадної iмперiї.
  -Скелетраскопи були безпiлотними кораблями i керувалися з авiаносцiв по вузькопроменевому гравiо-каналу. До того ж, у ролi пiлотiв виступали не адагробошки, а обробленi психотропними апаратами крабомедузи - напiврозумнi iстоти типу прозорих молюскiв iз паранормальними здiбностями та феноменальною реакцiєю. Слабкiстю цих iстот була надмiрна чутливiсть до радiацiї, перепаду температур, гравiтацiйних коливань. Тому не могло бути й мови, щоб використовувати їх як пiлоти. А ось сидячи у вiртуальних кабiнах i стежачи за боєм вiдразу з двадцяти восьми екранiв, вони вели скелетраскопи за допомогою мисленних iмпульсiв, що посилаються по гравiо-каналу. Щоправда, це теж не найкраща iдея, оскiльки носiї iнформацiї плуталися, та й у ходi бою вакуум настiльки насичувався рiзними iмпульсами та агресивними випромiнюваннями, що з променiв надходили хибнi команди. Тодi й вирiшили фошки використовувати нижнi невагомi парфуми, посиленi гiперекранами. Що куди надiйнiше та ефективнiше. Тим паче духу не вбити навiть термокварковою бомбою.
  . РОЗДIЛ No 4.
  Ельфарая прокинулася... Декiлька рабiв i рабинь хобiтiв їй почали розтирати тiло оливковою олiєю. Це було приємно та чудово.
  Тролеада також розтирали, юнак зазначив:
  - Це, типу раю!
  Ельфарая помiтила:
  - Так, наше життя це зовсiм не пекло... Хоча, що в минулому свiтi було погано?
  Юнак вiдповiв:
  - Нi! Погано не було. Та й ми i так знатнi персони!
  Дiвчина прочирикала:
  - Буде в трунi плiшивий чорт.
  I розреготалася. Насправдi це, кумедно. Пiсля того, як їх помили, пригоди на цьому не скiнчилися.
  Тролеада та Ельфараю вирiшили одягнути. Поки вони спали, вже встигли пошити костюми!
  Юнак примiряв на себе камзол та чоботи. Вони були зовсiм новi, i трохи тиснули. А Ельфараї вручили сукню та туфлi на високих пiдборах.
  Ельфiйка та троль були дуже задоволенi. Стояли перед великим дзеркалом та примiряли обнови. А ще їм вручили по капелюху з великим пером.
  Ельфарая логiчно помiтила:
  - Просто так нiчого дається. Я вiдчуваю, що в нас щось та попросять!
  Тролеад вiдповiдно кивнув:
  - Правильно! Безкоштовний сир буває тiльки в мишоловцi.
  Юнак i дiвчина ще раз подивилися в дзеркало. Потiм їх напiвголi, але з прикрасами на руках та кiсточках, хобiти-раби вивели iз зали. I вони вирушили коридорами.
  Ельфарая ступала у туфлях на високих пiдборах обережно. З одного боку, слiв немає - це було красиво. З iншого, не дуже зручно. Жiнки взагалi люблять ходити босонiж, щоб було комфортнiше. Тим паче високi пiдбори в космiчному свiтi не надто модно.
  Їй згадався бiй. Вона проти самки-троля на фотоновому винищувачi. Як вони тодi маневрували. Ельфарая тричi намагалася провести прийом - бочка. Але щоразу в неї не виходило, i цiль зiсковзувала з прицiлу. I лише вчетверте спрацював прийом - лисяча змiйка.
  Космiчнi битви рiч дуже цiкава. У них стiльки всього чудового. I стрибки тут просто неймовiрнi. Битва у вакуумi - це особлива специфiка.
  Хоча Ельфараї доводилося боротися й у атмосферi. Тут уже опiр повiтря вiдiграє роль. I маневри особливi, i iнерцiя, i турбулентнiсть.
  У бiльш раннi часи, наприклад, були лазернi i променевi типи зброї, а випускалися снаряди. I тодi також особлива специфiка бою.
  Ельфарая любила грати на комп'ютерi у стародавнi стратегiї. Наприклад, дуже красиво показують себе вогнеметнi танки, особливо якщо їх багато, i вони все спалюють. I зносять i будинки, i будинки, i стiни, i пiхоту. Хоча в струменi полум'я спалювати ворога це виглядає жорстоко. Але ж у грi не живi iстоти, а лише битi iнформацiї. I це справдi надзвичайно захоплює.
  Але є i реальна космiчна вiйна, i вона захоплює ще бiльше. Ельфарая пiдморгнула сама собi... Кумедно таки виходило.
  Їх запровадили до розкiшної зали. Вже в мiру наближення до нього звучала дуже велична музика.
  I ось троль та ельфiйка увiйшли до цього примiщення, розмiрами з гарний стадiон. У залi був пiршеський стiл, на якому розставленi найбагатшi страви, i великий простiр. На ньому рiзними способами розважали гостей. Танцювали кiшки, i билися мiж собою раби-хобiти. Був i гном iз довгою чорною бородою та у чалмi. Вiн показував якiсь фокуси.
  Така весела обстановка.
  Страви на золотих та свiтло-оранжевих тацях розносили босоногi хлопчики та дiвчатка хобiти. Подiбнi до людських дiтей, вони носили прикраси з кольорових скель, а деякi зi справжнiх дорогоцiнних каменiв, вони нагадували чимось Iндiю. Де теж напiвголi, босi, але в прикрасах хлопчики та дiвчатка танцюють та розносять страви.
  Ще й музичнi iнструменти грають, витягуючи звуки в складному поєднаннi i чарiвнi вухо.
  Ельфараю та Тролеада посадили поряд iз герцогинею. Юнак та дiвчина отримали золотi столовi прилади та стали ними їсти. Загалом настрiй у них знову пiднявся. Хоча думка про те, щоб коронуватися, ще не покинула їхнi голови.
  Дiвчина-ельфiйка заспiвала:
  Потрясти намагаючись свiт,
  Ми справляємо знатний бенкет!
  Гостi здебiльшого були кiшки. Лише пара було серед них гномiв. Видно цей свiт особливою рiзноманiтнiстю розумних форм життя не вiдрiзнявся. Або, можливо, тут не прийнято збирати безлiч iнших рас якщо бенкет у вузькому колi?
  Тролеад зазначив, що тут немає вогнепальної зброї та гармат. Отже, якщо вони запропонують зробити потужну вибухiвку, то можуть отримати велику перевагу над iншими. Але спочатку треба здобути власну армiю.
  Запропонувати спiвпрацю герцогинi? Теж iдея непогана.
  Спершу з нею, а потiм замiсть неї.
  Ельфарая спостерiгала за поєдинками хобiтiв. Два хлопчики, рокiв десяти-одинадцяти на вигляд, в одних лише плавках, билися на дерев'яних мечах. Вони билися вже досить довго i енергiйно, i їх засмаглi, дитячi, але жилавi тiла блищали вiд поту, наче надрана бронза.
  Хобiти iстоти дуже спритнi та стрiмкi. Але один iз хлопчикiв пропустив сильний удар у шию i впав. Його вiзавi приклав меч до голих, м'язистих грудей хлопчика.
  Бiй припинили. Потiм вибiгли iншi хлопчики i тепер билися на жердинi.
  I це було, скажiмо так, чудово i захоплювало.
  Ельфарая згадала, що й мають рiзнi єдиноборства. Нiчого загалом нового, але для ока та серця приємно.
  Дiвчина взяла i шепнула своєму вiзавi:
  - Що ми робитимемо?
  Юнак вiдповiв iз усмiшкою:
  - Поки що не знаю. Може, запропонувати герцогинi виготовити нiтроглiцерин, чи ще якусь вибухiвку?
  Ельфарая знизала плечима:
  - Ну, це... Чи можливо виготовити кулемет?
  Тролеад зауважив:
  - Важко виготовити, конструкцiя складна, а тут тiльки ковалi!
  Графiня-ельфiйка знизала плечима. Iдей у головi, з волоссям блискучим, немов сусальне золото, було багато, але вони якось наштовхувалися на труднощi матерiальної реалiзацiї. Типу як в однiй комп'ютернiй стратегiї - можна все, але ти спочатку дiстань хоча б тисячу одиниць ресурсiв.
  Тому дiвчисько не почало говорити, а потяглося за келихом вина. Воно тут було дуже ароматним та солодким. Загалом цей свiт видавався досить гармонiйним. Навiть хобiти-раби носять дорогоцiннi прикраси, веселi, задоволенi, здоровi та постiйно скеляться.
  Чи варто ще вносити в цей свiт i зброю? Саме вогнепальне, та ще й променеве. Або не дай Боги термокваркову бомбу - будь вона не ладна!
  Справдi, навiщо мiсцевих навчати насильству?
  Маркiз-троль думав про iнше. Якщо запропонувати герцогинi-кiшцi рецепт нiтроглiцерину, або навiть бiльш простого пороху, чи не спробує вона його позбутися i завдати удару в спину? Хоча така iдея може їй на думку i не прийти. Або вона захоче скористатися не одним вiдкриттям або винаходом попаданцев.
  Крiм того, питання iз напарницею. Справдi, що з нею робити?
  Ельфи традицiйно ворожий тролiв народ. Багато тисячолiть вони воюють один з одним. А раптом вона, як всадить отруєний кинджал у спину. Або пiдкладе сама вибухiвку з вугiльного пилу. А може й отруїти? А що, цi ельфи пiдступнi. Незважаючи на те, що у них iз тролями бiльше спiльного, нiж вiдмiнностей - вони один одного звикли ненавидiти.
  Але при цьому ельфiйка дуже красива. Хоча негарних ельфiв та тролiв не буває. Це люди навiть у молодостi бувають дуже негарнi. Хоча, наприклад, людськi пiдлiтки, як самцi та самцi, рiдко бувають негарними. Але ось у старших вiках - це жах.
  Обидвi гламурнi раси дуже люблять гарне. I не люблять негарне, гидке, зморшкувате. Ну, такi вони...
  Не старiли нiколи, у разi зовнi, нi тролi, нi ельфи - такими їх створили Вищi Боги. Людина в даному випадку обдiлена. Як до речi, i гноми. Але громи, старiючи зовнi, мають дуже мiцне здоров'я i з роками не втрачають силу. Та жили навiть у давнину тисячi рокiв. У цьому планi людина навiть оркам програє без магiї, що омолоджує.
  Тролеад сердито похитав головою, щось вiн про людей надто багато думає. Ось хобiта вiд людської дитини вiдрiзняє розвинена мускулатура, фiзична сила та колiр очей. Ельфи, тролi, хобiти сильнiшi за людей. А ще сильнiшi вампiри - вони здатнi лiтати i без наноботiв.
  Добре, що вампiрiв занадто мало, iнакше вони пiдкорили б i тролiв, i ельфiв, а може, навiть i гномiв.
  Герцогиня несподiвано запропонувала тост за нових гостей.
  Ельфарая та Тролеад встали. I теж пiдняли келихи iз золота.
  Усi осушили кубки i, пiсля чого, почулися оплески.
  Потiм на гостей чекало нове видовище. Цього разу набагато кривавiше.
  Три хлопчики-хобiти в одних лише плавках вийшли озброєнi: у правiй руцi меч, а в лiвiй кинджал.
  Ельфарая вiдзначила з посмiшкою:
  - Красива лайка намiчається!
  Тролеад зазначив:
  - Може, i не така вже гарна!
  I ось справдi пролунав гонг. I з'явився противник юних з вигляду хобiтiв. Це була досить небезпечна тварина: шаблезубий ведмiдь iз фiолетовою шерстю.
  Його пазурi стирчали з лап. I вiн агресивно гарчав.
  Ельфарая зазначила:
  - Дивне видовище! Можна дивитися iз задоволенням.
  Троллеад хихикнув i помiтив:
  - Цi хлопчики-раби можуть загинути. А тобi їх не шкода?
  Графиня-ельфiйка пискнула:
  - Жаль у бджiлки, а бджiлка на ялинцi!
  Ставки на бiй полягали спiшно. Ведмедя поки що стримували. Хлопчики-гладiатори на вигляд значно меншi вiд цього монстра. I виглядають босими, такими милими. I мають сухi, рельєфнi м'язи.
  Ось ставки укладенi, i ведмiдь рвонув iз дикою силою на схожих на дiтей хобiтiв-рабiв. I молодi воїни зустрiли ударами мечiв. I кольнули його кiлька разiв. У вiдповiдь грiзний звiр подряпав пару хлопчакiв. I воїни у плавках верещали.
  Ельфарая облизнула губи:
  - Кумедно виходить! Видовище пульсарне!
  Хлопчики скакали i ухилялися вiд iклiв-шабель цього монстра. I юнi нiжки миготiли, i голi п'яти виблискували.
  А ведмiдь шаблезубий ревiв.
  Ельфарая згадала, що вона якось грала у фентезi i там теж були шаблезубi ведмедi. I їх вона лупила блискавками. Але з'являлися новi й новi монстри. I вони гарчали, пiдскакували та верещали.
  Тролеад сказав:
  - Тобi подобається?
  Ельфарая, хихикнувши, вiдповiла:
  - Не дуже! Дитячий садок!
  Юнак-маркiз зауважив:
  - Хобiти дорослi. Вони лише схожi на маленьких.
  Тролеад проспiвав:
  А дитинство, дитинство,
  Ти куди поспiшаєш...
  Ах дитинство, дитинство,
  Ти кудись летиш!
  Ще не нагулявся я з тобою,
  Хоча хлопчик дуже крутий!
  Хлопчики-хобiти продовжували скакати. Їхнi голi, мускулистi, засмаглi ноги миготiли, як спицi колеса. Ось це була лайка, без зайвих сентиментiв.
  А ведмiдь шаблезубий гасав за ним, але отримував все бiльше ударiв i мечами, i кинджали. Хлопчики-хобiти дiяли вправно i мали досвiд. I вони вражали супротивника. Але один з юних хобiтiв не встиг вiдскочити i потрапив пiд ведмедя. Той навалився, i почав гризти хлопця. Двоє iнших юних бiйцiв вiдчайдушно лупили його мечами та кололи кинджали. Але це, скажiмо, мало помагало.
  Ельфарая, в якiй прокинулося добре, вигукнула:
  - Припинiть це!
  Герцогиня запитала своєю мовою:
  - Ти чого хочеш?
  Ельфарая почала пояснюватися жестами. Герцогиня схоже зрозумiла, але вигукнула:
  - Нi! Це неможливо!
  Ельфарая стала жестикулювати ще енергiйнiше. А хлопчисько-хоббiт ведмедем, що терзає, затих. Схоже, його душа покинула тiло.
  Два iншi хлопчики вiдсахнулися вiд монстра. Той теж був поранений i почувався неважливо. I тому не мiг наздогнати хлопчакiв.
  Почалася така собi своєрiдна погоня. Юнi хобiти поверталися i завдавали удару у вiдповiдь. Кололи ведмедя, не даючи йому заспокоїтись. I кров червоно-коричневого кольору продовжувала литися.
  Ельфарая вигукнула:
  - Це жахливо! Так не можна було!
  Тролеад зауважив:
  - А коли ти сама вбивала тролiв, самцiв i самок, а також хобiтiв, що билися на нашому боцi добровольцями, ти щось про те, що так не можна, не думала!
  Графiня-ельфiйка помiтила:
  - А на вiйнi одна, а пiд час розваги на бенкетi iнша.
  Герцогиня, очевидно, вирiшила зжалитися над хлопчиками-хобiтами, якi втратили мечi, i вже просто рятували життя. I вона кинула рукавичку на кольорову плитку арени.
  Ведмедя приборкали могутнi воїни на чолi з гномом, а хлопчакiв переляканих та подряпаних прив'язали до козлiв. Герцогиня щось промовила. На юних хобiтiв вiдкинулась батiг, та з такою силою їх бив гном, що луснула шкiра.
  Ельфарая знову намагалася заперечувати, але Троллеад зазначив:
  - Вони програли, а отже мають заплатити, отримавши батогом замiсть смертi!
  Графiня-ельфiйка буркнула:
  - Тебе б вiдшмагали, ти б так не казав!
  Коли хлопчаки знепритомнiли, то гном вилив на хобiтiв вiдро води. Пiсля чого їх пiдняли, поклали на ношi i понесли з арени у цьому великому залi. Де можна i бенкетувати, i насолоджуватися видовищем.
  Пiсля чого нова вистава. Кiшка, обвiшана кольоровими скельцями, спiвала. А четверо хлопчикiв-хобiтiв, перевдягнених у чортикiв та з рiжками, танцювали.
  Пiд час вистави, до ельфiйки пiдповзли два хлопчики-хобiти iз золотим тазиком. Вони акуратно зняли з неї туфельки i стали мити ноги. Двi дiвчинки-хобiта пiдповзли i до троля, i стали мити ноги та юнаковi.
  Такий був тут звичай до почесних гостей. Все це було дуже здорово. Пiсля пiснi та танцю, на арену вибiгли хлопчики-хобiти у плавках. Вони стали битися вже без жодної зброї.
  До того ж, тут була система. Билися по черзi, потiм вiдступали, потiм iншi кидалися до бою. Теж таке ось видовище.
  Ельфарая подумала, що без комп'ютера розважатися це не те.
  Ось, наприклад, у битвах можна командувати i найсучаснiшими армiями, i навпаки давнiми. Є навiть така гра, де ти розвиваєшся з одного бараку воїнiв iз кам'яними сокирами, до битв: галактика проти галактики, а то всесвiт проти всесвiту, i це надзвичайно квазарно.
  А тут розваги простiшi та зрозумiлiшi. Але час розвитку давнi. Та й магiя тут не супер. Ельфарая подумала, що може вона сама спробує щось начарувати.
  Приємно, коли повiльно хлопчики миють ноги. У них руки маленькi, лагiднi, нiжнi. Хобiти особливий народ. Зовнi такий милий i лагiдний. Але воїни вони непоганi. I можуть бути жорстокими.
  Ельфарая спритно схопила босими пальчиками своїх спритних, як лапки мавпочки нiг, хлопця-хобiта за нiс. Той не чинив опiр. Тодi дiвчинка взяла i йому мiцно стиснула. Тож завдав бiль. Хлопчик узяв i заскреготiв зубами. Ельфiйка хихикнула та вiдпустила. Юний хоббiт потер собi носик, вiн напухнув i став, як слива.
  Ельфарая засмiялася i клацнула хлопця пальцями ноги по лобi. Добре ось так з рабiв познущатися. А як їй хотiлося ще щось витворити?
  Ось на аренi два хлопчики-хобiти лупцювали одного. Вони його били своїми маленькими босими ногами, потiм почали стрибати. Потiм iнший хлопчик напав на них iз тилу. I пiшла потiха. Неабияка бiйка.
  Хтось навiть зуби у хiд пустив. I полилася кров, капали червонi росинки.
  Ельфарая помiтила:
  - Таке буває, але швидше за жорстоко i гидко, нiж захоплююче.
  Тролеад погодився:
  - Так, гидко, але водночас захоплююче!
  Молодi хобiти були легкi, i не могли один одного вирубати з одного удару. Але синцi та фiнгали у них з'являлися. I це можна сказати жорстоко.
  Ось одна з кiшок кинула розпеченi вугiлля пiд босi ноги хлопчакiв. I тi, наступаючи голими, дитячими пiдошвами, скрикували та стогнали. Що робило видовище бiльш жорстоким i водночас цiкавим.
  Запах паленої шкiри долiтав i до трибун. Хоча пахло, наче смажили баранчика Ельфараї стало гидко i занудило. I в неї взагалi з'явилися думки, що це аморально та тупо.
  Тролеаду схоже таке подобалося. Хлопчаки продовжували битися. На їхнiх обличчях з'являлися новi синцi та садна, i подряпини вiд нiгтiв.
  Ельфарая постаралася подумати про щось приємнiше. Коли дiти б'ються - це огидно. Тим паче так агресивно. Хоч хобiти звичайно ж не дiти, але все одно схожi. З iншого боку, що це вона вiдчула?
  Одного разу вона мала епiзод, коли графиня-ельфiйка скинула потужну термокваркову бомбу, i та так рвонула, що цiлу базу знесло. I загинуло щонайменше десять тисяч тролiв i пара тисяч представникiв iнших рас, у тому числi й хобiтiв. Але чомусь тодi її совiсть не мучила. I за це вона дуже гарний орден iз коштовними камiнчиками отримала.
  А тут, дивлячись на роздертих у синцях, з трохи пiдпаленими п'ятами хлопчикiв, розчулилася. Чого б це... Стiльки сентиментiв. Але ж у неї стiльки кровi на руках. Добре ще не ельфiйською.
  Ось, наприклад, люди часто воюють один з одним. Ельфарая не любила їх. Але слiд зазначити, що деякi представники людського роду могли створювати непоганi винаходи навiть у вiйськовiй сферi. I що є у людей також космiчна iмперiя, в якiй переможена старiсть, i вони там теж милi та симпатичнi, як ельфи, тiльки з iншими вушками.
  Але ця космiчна iмперiя знаходиться далеко. I може бути, на щастя, iнакше б проти людей пiднялися б i ельфи, i тролi, а може й iншi раси. Гноми i хобiти не мають великих космiчних iмперiй, вони бiльш радробленi, а вампiри на щастя не численнi. Є й iншi раси - фавни, наприклад, або кабанцевi й менш поширенi.
  Мiркування раптово перервав оглушливий гомiн. Почувся трiск, i з'явився величезний дракон. Мав сiм голiв. I вiн розкрив пащi, люто викидаючи полум'я.
  Гостi тут же наїжачилися списами, луками та мечами. Дракон був великий, i незрозумiло, як вiн проник у закрите примiщення.
  Ельфарая вигукнула:
  - Оце так!
  Тролеад кивнув:
  - Фасмагорiя!
  Дракон бив крилами, вiн виглядав жахливо. I в нього були досить довгi блискучi, як алмази iкла. Публiка почала стрiляти по ньому з лукiв та метати списи. Це виглядало, наче якесь фасмагоричне шоу.
  Ельфарая вiдзначила з посмiшкою:
  - Це лише голограма! Або магiчний мiраж.
  Тролеад зазначив:
  - Схоже!
  Дiйсно, хоч полум'я i вивергалося з пащ, але воно нiкого не обпалювало i не вiдчувалося жару. Це було щось iлюзорне.
  Герцогиня пiдвелася зi стiльця. Витягла з-за пояса кришталеву кулю i вимовила заклинання. I ось ударили в дракона одразу три блискавки: червона, жовта та зелена вiдбившись в обличчях. I чудовисько зникло, наче хтось вирубав голограму. Заграла знову музика, забили барабани та шоу продовжилося. Тут нiби якесь особливе свято. За мiрками давнiх часiв iз непоганим уявленням. I розвага йшла на всю котушку. I танцi були, i били в бубон.
  Ельфарая запитала Тролеада:
  - А як ти думаєш? Це вони на нашу честь чи як?
  Маркiз-троль вiдповiв з усмiшкою:
  - На нашу честь, то вже був би перебiр! Та й щось на нас особливої уваги не звертають.
  Графiня-ельфiйка зiтхнувши вiдповiла:
  - I що ми робитимемо?
  Тролеад зазначив:
  - Поки вчимо мiсцеву мову i не висовуватимемося. До речi, я iнодi дивився фiльми про влучникiв. I бували випадки, що разом iз перемiщенням одразу ж починали розумiти мову аборигенiв.
  Ельфарая зiтхнувши вiдповiла:
  - Нам, на жаль, це не загрожує!
  Юнак та дiвчина подивилися на арену. Тут знову уявлення. Цього разу двi кiшки билися на цiпках проти трьох хлопчикiв-хобiтiв. Вони билися гарно i, пританцьовуючи. I видовище зовсiм не виглядало жорстоким та грубим. Хлопчики були в плавках, але на кiсточках i зап'ястях у них були браслети з яскраво-жовтогарячого металу i свiтилися камiнчики. Який вид коштовностей вiдразу i не скажеш, вони бiльше скидалися на чеське скло. Можна сказати, чудово.
  Ельфарая зазначила:
  - Чудово це по-своєму!
  Тролеад вiдповiв:
  - Заперечити нiчого! Але скажу чесно, коли це схоже на танець, то не надто захоплює.
  Графiня-ельфiйка помiтила:
  - Щось менi не подобається грубiсть. Особливо останнiм часом. Хочеться якось нiжнiше.
  Маркiз-троль зазначив:
  - Ми знатнi особи i якраз i повиннi все порiвнювати. I бути iнтелiгентними, i сильними одночасно!
  Юнак та дiвчина знову трохи випили солодкого вина. I розслабились. Хоча не проти були б i рухатися. Настрiй у них був добродушний.
  Ельфарая уявила собi, що допустимо вiдбувається бiй тролiв i ельфiв у стародавньому свiтi. I з одного боку йдуть чарiвнi ельфiйки, а з iншого теж гламурнi та миловиднi самки тролiв.
  I ось дiвчата з боку ельфiв зупиняються i дають залп iз лукiв та арбалетiв.
  А чарiвнi войовницi з породи тролiв зникають i замiсть них з'являються хижi, м'ясоїднi орки.
  Дiвчата капiтально розiйшлися. I вони справдi красунi писанi. А нiжки у них босi та точенi.
  Та вже за цих оркiв, як узялися, їх капiтально викошують i вбивають.
  I фронт ельфiйок i меншої кiлькостi ельфiв став тиснути на оркiв, цих волохатих ведмедiв.
  Дiвчата кинулися в атаку.
  Войовниця-ельфiйка з помаранчевим волоссям взяла i натиснула червоним соском грудей на кнопку джойстика.
  Спрацювала ударна хвиля. I понеслося ультразвуком на оркiв. I накрило їх разом, буквально обвугливши кiстки.
  Войовниця цвiркнула:
  - За шаленi стрибки кобри!
  I як вiзьме та розсмiяється. Ось це справдi баби, просто скажемо так, супер.
  Дiвчата, слiд зазначити, грiзнi.
  I ось вони голими п'ятами пiдкинули вбивчi потоки з вугiльними гранатами.
  Порвали масу злих та волохатих ведмедiв. I пiсля цього дiвчата взяли та заспiвали:
  Прошу, Господи, щоб день не згасав,
  Щоб завжди молодим був дiвчини погляд!
  Щоб парив наш витязь вище скель,
  Щоб чистiше кришталю покрив озер!
  
  Який прекрасний свiт Господь створив,
  У ньому їли срiблом, а клен рубiн!
  Шукаю собi подругу, Божий iдеал
  Для цього ворогiв у боях рубав!
  
  Що юнаковi так у серцi важко?
  Чого знайти вiн хоче у свiтi цьому?
  Ну чому надламано весло?
  Як вирiшити клубок великих проблем?
  
  Хочу я Боже теж у щастя бути,
  Знайти свою небесну мрiю!
  Щоб удачi не перервалась нитка,
  Щоб пiдвести пiд шлях баласт-рису!
  
  Але що шукати менi у свiтi без кохання,
  Що дiвчини дорожчим може бути?
  Збудувати щастя важко на кровi,
  Нею лише можна в пекло пекла плисти!
  
  Розлука, це катування для мене,
  Вiйна ще такий жахливий сон!
  Ось ногу в стремено, осiдлав коня,
  Хоч злий орк, занiс кат сокиру!
  
  Заводять наших дочок у повний,
  Намагаються їх i палять вогнем тiла!
  Але нанесемо ми фюреру розгром,
  Знай, наша Ельф повiк не померла!
  
  Зiграємо весiлля пiсля злої вiйни,
  Потiм дiти будуть смiх дарувати!
  Менi всi вони кровинушки рiднi,
  Я на полювання, буде жирна дичина!
  
  А дуб, як смарагд його листя,
  Сказав - чудово хлопець попрацював!
  Нехай совiсть буде, як кристал чиста,
  А лише у плюсах у балансi будуть числа!
  Дiвчата заспiвали та показали свiй колосальний апломб та бойове становище.
  Ну i звiсно ж одна з войовниць пiднесла шланг. I зарядила його бензином. I як вiзьме i запустить вбивчий струмiнь. Поллється забiйний потiк цунамi вогню. I капiтально оркiв спалює.
  I це справдi надзвичайно круто. Буквально тоталiтарне вiдбувається руйнацiя.
  А при цьому ще взяти i орку вiдпалити голову.
  I вогнем їх усiх смажити, i спалити ось так до тла. I не залишити навiть вiд ворога кiсточок.
  Ось такi дiвчата часом бувають. I скалять зубки, i показують свiй характер, немов у кобри-змiї.
  Войовницi, якi розшматують будь-яку армiю. А як захочуть, то можуть i пустити гази.
  О, дуже круто буде, не допустити такого мабуть небесам. Бо тодi на голови оркiв ворони посиплються. I будуть падати, i ламати черепи, показуючи найвбивчiший вплив у всесвiтi.
  I дiвчата знову давай у своїй дикiй лютi та азартi спiвати, i їхнi перлиннi зубки виблискували, наче дзеркала.
  Кошмар завжди приходить, як змiя,
  Його не чекаєш, а вiн уповзає у дверi!
  Ти щасливий, щедро сита сiм'я,
  Не знаєш, що бувають люди звiрi!
  Ось почався набiг лихої орди,
  Нас обсипають стрiлами татари!
  Але ми на подвиг смiливий народженi,
  I винесемо жорстокi удари!
  
  Нiхто не знає, якщо добрий Бог,
  Така людина пiшла жорстока!
  Вже смерть стукає кулаком у порiг.
  А Везельвул просунув з пекла роги!
  
  Так, це стародавнiх предкiв часи,
  В якi ми так круто потрапили!
  Адже не про те була моя мрiя,
  Не до цього ми йшли крiзь гори-дали!
  
  Але якщо опинився ти в пеклi,
  Точнiше у свiтi болю, рабства, битви!
  То все одно надiю збережу,
  Нехай серце вiдбиває схопити тi ритми!
  
  Але випробування, це наш ланцюг,
  Яка не дасть бути легким думкам!
  I якщо треба, треба й терпiти,
  А якщо крикнути, то на повну силу легень!
  
  Поет вiн пiсеньник i шахрай,
  Але тiльки не на гарячому ратному полi!
  Вороги Вiтчизни мерзотнi помруть,
  Їх поховають швидко та безкоштовно!
  
  Тепер вiзьми, вiдбий уклiн Христу,
  Перехрестись, iкони лик цiлуючи!
  Я вiрю, людям правду донесу,
  В нагороду дасть Господь спадок-пекулiй!
  Добре дiвчата спiвали. Їхнi голоси такi променистi та переливистi. I повнозвучнi.
  А пiсля пiснi цiлий батальйон дiвчат узяв та випустив гази. Тi пiднялися стовпом, i рушили до хмари ворон. Взяли на них i впали.
  Ворон це стало душити, i вони буквально задихалися i корчилися, отримавши собi зашморг на шию.
  I стiльки ворон попадало вниз. I вони пробивали наскрiзь верхiвки бiля оркiв. I ведмедi випускали фонтани бурої кровi. Їх вибивало, наче дробило горох.
  Дiвчата реготали. I показували мови. Пiдморгували тваринам, що насуваються на них.
  Одна з дiвчат прочiрикала:
  - Орки не схожi не людей,
  Орки, це орки.
  Якщо вiн волохатий, то лиходiй,
  Голосок дiвчинки дуже дзвiнкий!
  I пiдморгнула своїм подругам.
  Воїтельки одразу ж вiдчули у собi дику впевненiсть. I їхнi зубки виблискували, наче гiрськi вершини. А може це перлини та скарби моря.
  Дiвчата засмiялися i заспiвали:
  Про море, море, море, море,
  Сидять хлопчаки на парканi!
  У оркiв видно буде горе,
  Загинуть гади всi в розборi!
  I войовницi, як вiзьмуть i засвистять. Цього разу не тiльки ворони впали на голови оркiв, а ще й градини. I тi у ведмедiв буквально проламували черепи.
  Ось дiвчата-ельфiйки, як взялися за оркiв цих смердючих ведмедiв. I це виявилося надзвичайно здорово.
  Ельфарая так розiгралася у своїй уявi, що не прийшла до тями пiсля оглушливого гонгу, який оголосив, що бенкет закiнчений.
  I гостi пiсля цього почали розходитися. Вони розходилися неквапливо i, дотримуючись порядку.
  Тролеад зауважив:
  - Цiкаве у нас вийшло шоу!
  Ельфарая кивнула i уточнила:
  - Не в нас, а в них! Ми не зовсiм до чого.
  Маркiз-троль вiдповiв:
  - У будь-якому випадку, у нас поки що тiльки задоволення!
  Графиня-ельфiйка кивнула:
  - Важко iз цим не погодиться.
  Їх у супроводi пари кiшок вiдвели до окремої, ошатної кiмнати з картинками. I там давай їх знову вивчати мову. Що ж, це теж треба.
  Тролеад та Ельфарая цим активно займалися, повторювали лiтери алфавiту, i вчили слова з картинок, i далi за асоцiацiями. Робили це дуже швидко. Голови i в ельфiв, i тролiв працюють добре.
  Хобiти-раби пiдносили їм новi картинки, чи якiсь зовнi незрозумiлi символи.
  Так у навчаннi минуло кiлька годин. Поки не почало темнiти.
  Тодi їм два хлопчики-раби пiднесли тацю з їжею, а дiвчинка-рабиня глечик з вином. I це було досить приємно запахом.
  Тролеад зазначив:
  - Схоже, ми почеснi гостi!
  Ельфарая помiтила:
  - Але безкоштовний сир буває лише в мишоловцi. Скоро вiд нас чогось та вимагатимуть.
  Маркiз-троль вiдповiв з усмiшкою:
  - Нехай вимагають! Мене це не лякає. Адже за частування все одно доведеться платити.
  Вони стали повiльно їсти i при цьому обговорювати, що робити. Два хлопцi хобiта ельфiйцi знову стали мити витонченi ноги.
  Тролеад зазначив:
  - Мова вчити - це правильно. Але скажемо так цього мало. Чи може запропонувати проект гармат? Або навiть такi гармати з безлiчi стволiв, щоб бити по пiхотi. Це буде дуже епiчно! Та й вогнемет непогано!
  Ельфарая хихикнула, зазначивши:
  - А вогнемет ми могли б зробити. Це просто. I застосувати його в боях проти пiхоти - дуже хороша iдея.
  Маркiз-троль додав:
  - А проти кавалерiї навiть краще. I не порiвняти звичайно з гiперплазмою, але палити буде капiтально!
  Ельфiйка-графиня помiтила:
  - Це не найгiрша iдея. Ось у деяких комп'ютерних iграх так ефектно виглядають вогнеметнi танки. Дивишся на них i милуєшся!
  Тролеад узяв i заспiвав:
  Раз, два, три - танкiстiв розiрви,
  Чотири, вiсiм п'ять - давай швидше стрiляти!
  Ельфарая хихикнула i вiдзначила:
  - Так, це виглядає смiшно! А так вогнеметний танк - суперзброя. Та спроможний на дуже багато.
  Маркiз-троль зауважив:
  - Важко зробити танк навiть на двигунi внутрiшнього згоряння. Тут потрiбне щось iнше. Може бути електричне, або ще крутiше!
  Ельфiйка-графиня пискнула:
  - Оце гiперпульсарно! А як щодо виробництва антиматерiї. I це дуже чудово було б i круто.
  Троллеад хихикнув i вiдповiв:
  - Так, виробляти антиматерiю було б чудово. А ще краще зробити антигiляцiйну гранату! До чого розмiрами з макове зернятко!
  Ельфарая помiтила:
  - I випускати цю антиматерiю, наче хмара пилюки. I вона б усiх трощила. I могла б накрити цiлу армiю, причому i обладунки, i щити, i навiть потужнi катапульти вороговi не допоможуть!
  Дiти-раби принесли їм ще кiлька глечикiв з рожевою водою i запропонували помитися. Що ж, можна ще раз.
  Хлопцi-хобiти мили дiвчинку, а дiвчатка-хобiти юнака i спiвали, щось своєю, дуже цiкавою i повнозвучною мовою, як це було красиво i повнозвучно.
  Юнак i дiвчина помилися, а потiм взяли i недовго думаючи заспiвали:
  Я чув твiй голос, Батькiвщино,
  Пiд обстрiлом в окопах, у вогнi:
  "Не забувай про пройдене,
  Пам'ятай про завтрашнiй день!
  Я чув твiй голос крiзь хмари...
  Iшла втомлена рота вперед.
  Солдат стає безстрашним i могутнiм,
  Коли його Ельфiя покличе.
  Наш народ - мислитель та поет.
  Яскравiше зiрок вiдкриттiв наших свiт...
  Голос Батькiвщини, голос країни -
  У чiтких ритмах вiршiв та ракет.
  Я чую твiй голос, Батькiвщино,
  Вiн як свiтло, вiн як сонце у вiкнi:
  "Не забувай про пройдене,
  Думай про завтрашнiй день!
  Ми чуємо твiй голос спiвучий,
  Вiн нас усiх за собою веде,
  I ти стаєш безстрашним i могутнiм,
  Коли тебе Ельфiя покличе.
  Яскравим зiркам вiрить куля земна,
  Ми завжди за правду приймемо бiй.
  Голос Батькiвщини, голос Ельфiї -
  Це Ельфiна голос живий.
  Я чую твiй голос, Батькiвщино,
  Вiн звучить, вiн палає в менi:
  "Не забувай про пройдене,
  Пам'ятай про завтрашнiй день!
  Нехай наша дорога все крутiша,
  Ми крiзь грози йдемо в полiт -
  Народ стає безстрашним i могутнiм,
  Коли його Вiтчизна покличе!
  Пiсля чого хлопець i дiвчина випили ще по невеликому келиху вина i лягли в лiжку. I стали бачити чудовий сон.
  . РОЗДIЛ No 5.
  Вiдсутнiсть адагробошок як пiлотiв, дала можливiсть зменшити габарити зорельоту, пiдвищити його швидкiсть i маневренiсть, збiльшити боєзапас. Але найголовнiшою перевагою було те, що не потрiбно встановлювати громiздкий антиграв, функцiєю якого було компенсувати рiзкий розгiн i гальмування кораблiв, щоб крихкого льотчика не розплющило. У цьому випадку вiд тiла залишилася б лише кашка. Згадаймо, якi перевантаження органiзм вiдчуває при прискореннi всього сто Джi, а тут йдеться про мiльярди, не залишиться жодної цiлої молекули. Втiм, щоб сам зорелiт уцiлiв, антиграв теж потрiбен, але слабший, грубий i компактний.
  Скелетраскопай оснащувався гамма-кулеметом, спареною гiперлазерною гарматою та шiстьма ракетними пусковими установками, природно з гравiорадаром i фотоновими елементами, що наводяться на цiль. Коли скелетраскопай виходив з ладу, на його мiсце вiдразу вставав iнший, вони так i перли з утроби авiаносця, крiм того, духи, маючи безтiлесний розум, могли перелiтати вiд збитих суден, керуючи за бiй вiдразу дюжиною кораблiв. Тому при втратi одного вiн вiдразу перемикався на iнший, психiцi людини, ельфам, трункам важко винести подiбне навантаження, але дух, пiдпорядкований некромантом, мiг використати свiй потенцiал на всi сто вiдсоткiв.
  Пiлоти катерiв та анти-сойдерiв вiдразу вiдчули мiць сатанiнського, ворожого винаходу.
  Юркi зорельоти надто часто зiскакували навiть iз досконалих, заснованих на принципi гравiо-фотонної, або iз зарядженою чарами гiперплазмою взаємодiї прицiлiв. Скелетраскопи влучно били з гармат i кулеметiв, при цьому випускали заряди з мiнiмальної дистанцiї, що ускладнювало протиракетний маневр, i не давало часу застосувати снаряди перехоплювачi.
  Рухливi мiннi поля, що випльовуються станцiєю, також несли загрозу. Вони навiть зовнi були схожi на пiранiї з їхнiми кровожерливими iнстинктами. Гравiо-радари iз системою впiзнання свiй-чужий обчислювали жертву. Потiм озвiрiла зграя разом кидалася на неї. Силовi поля лопалися вiд навантаження, уникнути такого великого сачка з торпед практично неможливо. Правда, враховуючи, що на одну мету витрачалося до пiвтораста електронних мiн, це було марнотратно.
  Ельфарая сама зiткнулася зi скелетраскопiї. Рiшення народилося в частки секунди:
  - Потрiбно знищити космоматку. У цьому випадку монстри втратять центр управлiння. Дух без некроманта, дiрка без кишенi! I я розумiю, кулею вилiтаю.
  Дiвчина зробила кiлька ракетних пострiлiв, щоб розчистити шлях перед скелетраскопами. Серiя розривiв, якi не змогли парирувати через велику швидкiсть руху ракет гравiо-лазери, проклала шлях до космоматки.
  Ельфарая вистрiлила, ракета рвонула, основним ударним потоком пiшовши в матричний захист. Знищити саму космоматку не вдалося, зате було збито кiлька веж, що обертаються. Це полегшило атаку дiвчинi, яка прослизнула напiвпросторовим вимiром, наче коник по льоду.
  Ось i реактор, треба бити саме туди, у цьому випадку станеться струс гiперплазми i так рвоне, що вiд гiгантського судна нiчого не залишиться. Ельфараї, втiм, довелося вiдстрiлюватися i вiд скелетраскопаїв, що насiдали з лiвого флангу. Пара ракет, i вони розвiялися. Треба сказати, що коли тебе занурює в полум'я гiперплазми, то й безтiлесному духу неприємно. Так тварюки подалися назад вiд вiдчайдушної дiвчини. Ще розворот i залп прямо в стик мiж матрицею та напiвпростором.
  - Отримуй адафашист пiд дих! - промовила зi зловтiхою Ельфарая.
  Космоматка здригнулася, її сильно пошкодувало. Дiвчина-ельфiйка всадила ще один "гостинець". Гримнуло, почалася некерована реакцiя. Космоматкiа розпалася, як трухлявий пень вiд удару кувалдою. Вiдразу кiлька тисяч скелетраскопiв застигли, переставши вести вогонь.
  - Перший монстр повалений! - сказала Ельфарая. - Тепер продовжимо танцювати пiд фонограму.
  Фея попередила:
  - Дивись, не винищ сама себе!
  Плазмовий ураган наростав, крейсера адагробошок викидали все бiльше ракет, випромiнювачi своєю чергою посилали помилковi сигнали, прагнучи збити систему наведення.
  Усього лiченi хвилини минуло пiсля початку бою, а вже здавалося, вогненна геєна вирвалася з iншого вимiру i мiльярди демонiв з бiсами влаштували оргiю-танець, перевернувши цю дiлянку космосу вгору ногами.
  Слiпучi яскравi залпи лазерних та гiперплазмових знарядь, туманнi бузковi, помаранчевi, жовтi, рожевi хмари захисних полiв, що тремтять вiд перевантажень. Видно було, як у них встромляються блискучi рядки снарядiв, i раптом стало видимим гамма-випромiнювання з пiдсвiчуванням. Немов спалахи маленьких наднових, розквiтають пiдiрванi зорельоти, миготять як сонячнi зайчики, з якими грають дiти, винищувачi, катери, анти-сойдери та скелетраскопи. Навiть фея здавалась вражена, i хихотiла, немов заводна лялька, тим бiльше що вiзуально спостереження показувало все в повному обсязi та кольорi, багаторазово збiльшивши зображення пiд рiзними кутами. Це давало стереоефект, навiть Ельфарая втратила голову. Вона була настiльки поглинута цим, що не помiтила, як їй у хвiст вийшов винищувач. Лише пострiли та попадання гравiо-променя повернули її до дiйсностi.
  - Ось жах! Та я тебе! - Дiвчисько рiзко додала ходу i розгорнулася, застосувавши прийом "Юла". Її противник по iнерцiї проскочив повз i був одразу розрiзаний, як паперовий пакет ножицями.
  - Що, одержав гад! Сумний виявився результат!
  Коли два флагманськi авiаносцi зiткнулися, породивши велетенський феєрверк, по її тiлу пройшлася тремтiння.
  - Який жах! Чи не зраджується! I таке вiдбувається насправдi! - прошепотiли її соковитi губи. Втiм, збентеження не завадило надiслати їй таку потужну "бомбошку", що розколовся крейсер.
  Крiм бою на екранi, виникло зображення iмпозантного генерала Кенрота. Було видно, що вiн стежить за перебiгом бою з наростаючою тривогою. Противник, як досвiдчений боксер, пропустив удар i повис на канатах, зумiв вiдштовхнутися i прийти до тями, забувши про головний бiль i щелепу, що ниє. Вiн не лише вирiвняв бiй, а й перейшов у наступ, викидаючи свої тяжкi удари. Удей Хусейн спробував знову пiрнути пiд розгонистi свинги, пiшовши в одновимiрний простiр, перечекавши розгонисте замах i врiзавши в найуразливiшу точку супротивника. Дрiбнiший партнер обвiв i гiганта, i знову зарядив, здорово струснувши громилу. Втiм, той продовжував просуватися. Адагробошки мали перевагу: вони могли насуватися на столичну сферу, не даючи можливостi для занадто широкого маневру. У озброєннi адагробошки - раса мiлiтаристiв-майже не поступалися тролям i ельфам (щоправда, Ельфарая вже зрозумiла, що бореться не її iмперiя), якi скелетраскопи, керованi духами, просто придушували своєю експресiєю малу авiацiю. Генерал Хусiт звернув увагу i вигукнув, так що Ельфарая почула:
  -Подiбну зброю вони застосували не вперше, але ефективної протиотрути не знайшли. Значить, їм вдалося лише розкрити, а не знешкодити новинку. Нiчого, фахiвцi все вивчать та знайдуть способи протидiї.
  - Наказую зайти грейферам у фланг, застосувавши фото-iонну завiсу типу "Зорянi болванки". - скомандував бадьорим голосом генерал Удей.
  Потужнi зорельоти справдi змогли ввести в оману адагробошок та їхнiх недалеких союзникiв, коли застосували завiсу, їм здалося, що в небi з'явилися сотнi тисяч нових величезних кораблiв, якi загрожували їх зiм'яти. Ряди противника змiшалися, i люди знову перейшли в контрнаступ. Пiвтори тисячi великих i кiлька тисяч середнiх зорельотiв адагробошок вивели з ладу.
  - Що ж погано, даремно ми не вдарили по вороговi всiма силами, тому що в нього занадто велика чисельна перевага.
  Кенрот у дзеркальних окулярах та еполетами генерала випустив очима жовтий промiнець. Вони дещо навiть змогли спопелити. Завзято вiдповiв на цей пасаж.
  - А якщо пастка? Вклавши всю масу в удар, у нас би не було чим прикрити щелепу. Крiм того, адагробошки не такi вже вакуумнi болванки, зараз прийдуть до тями, i нам знову стане погано.
  - Не кажи гидот, поганi пророцтва мають звичку збуватися! - обiрвав його Удей.
  - Як би там не було, треба бути готовими до вiдступу, iнакше ворог нас оточить i обкладе за всiма правилами вiйськового мистецтва - кiлькiсть перейде у якiсть.
  - Тодi ще трохи по колошматiм шалену шавку, i пiдемо в одномiрний простiр.
  - Так, я тут хотiв ще щось сказати, адже новi диво-двигуни ми встигли встановити не на всi зорельоти, а отже, все одно не могли вдарити всiєю силою. - Вiдкрив таємницю один iз крутих типiв.
  - Це мало втiшає!
  Хоча ельфи i тролi переговорювалися дуже швидко, так що людське вухо ледве могло розрiзнити слова, в космiчнiй битвi знову вiдбулися змiни, адагробошки, згрупувавшись, рубанули по центру. Кенрот побачив, як крейсер ельфiв, союзникiв людей, справжнiй лебiдь покращеної модифiкацiї винiсся з одновимiрного простору i потрапив пiд удар одразу десяти могутнiх суден, у тому числi величезного ультралiнкора. Страшнi залпи рознесли зорелiт на шматки. Але передня частина корабля все ж таранила основу броненосця, змусивши посудинку спочатку задимитися, а потiм зi страшним гуркотом рвонути.
  - Чудовий приклад, ти свого роду Гастело! - сказав Удей Хусейн.
  Комп'ютер знизив iнтенсивнiсть випромiнювання, що передається, до безпечного, але очi все одно мимоволi примружилися. На вилицях по-дитячому рiвного обличчя ельфа на мить проступили жовна.
  - Надто висока цiна цiєї вiйни! Ми платимо щедру данину вселенському злу. На цьому зорельотi загинув мiй брат.
  Одна дiвчин ельфiв пропищала:
  - Вiйна найкращий доказ того, що немає Бога, вiн би в таку катавасiю втрутився i зупинив беззаконня. Ось, наприклад, гоблiни в таку дурiсть вiрять i моляться шiсть разiв на день! Тiльки пiд час боїв роблять перерви, адже вiйна теж служiння, вони в це вiрять.
  - А це справдi абсурд, нiби вищому розуму потрiбнi такi принизливi та обтяжливi для людей ритуали. - погодився Удей Хусейн. - Дивно надiляти Всемогутнього Бога такими суто егоїстичними якостями.
  Ельфарая, продовжуючи битися, проте заявила у прямому ефiрi, вступивши в полемiку з ельфами:
  - Тут не все так просто. Бог справдi Творець i Всемогутнiй: одним рухом думки може покiнчити з усiма вiйнами, заборонивши iстотам, що думають, навiть думати про насильство. Вiн, звичайно, все може, принаймнi у своєму всесвiтi, але...
  Найголовнiше досягнення розумних iстот, це вiльна воля i вiн не має права перетворювати їх бiороботiв, слухняних i керованих!
  Її перервав Удей Хусейн:
  - Щодо вiльної волi я згоден. Навiть своїм дiтям ми зобов'язанi надавати свободу, щоб вони навчалися життя. Але з iншого боку, хiба батько, бачачи, що його дiти б'ються, не втрутиться, щоб розняти. З iншого боку, поняття виховання включає догляд дiтей. Коли хтось сильнiший i мудрiший стежить за життєвим шляхом. Адже є ангели,
  i куди вони дивляться, адже їхнє завдання мирити види та окремих тролiв, допомагати прогресу, не давати злу пускати корiння.
  - Така моя особиста думка! - це вже в слух вимовила Ельфарая. - Крiм того, iнодi навiть у дитячому садку хлопцям дають пожити без вихователiв. - Тож Всевишнiй втрутиться, коли прийде для цього час.
  - Якби я був Богом, мої дiти стали б безсмертними. - Помiтила дiвчина ельф - А менi поклонiння i молитви не потрiбнi, головне бачити їх щасливими.
  Ельфарая перервала її:
  - Не буде смертi, не буде й стимулу для прогресу. Кожен думатиме, навiщо ворушитись, попереду вiчнiсть, я й так усе встигну!
  - Краще бiйся! I насолоджуйся вiйськовою пороком! - сказала фея.
  Зоряна канонада вирувала по наростаючiй. Все бiльше розсипалося, схожих на прозорих пуголовкiв рятувальних модулiв i рiдкометалевих капсул, якi намагаються прийняти мiнiмальний обсяг. За не писаними правилами їх не можна було спецiально знищувати, але за небезпеки бути захопленим у полон, вбудований магiчний комп'ютер мiг вiддати наказ про самолiквiдацiю. Крiм того, багато модулiв гинули випадково. Анти-сойдери, розвинувши максимальну швидкiсть, продовжували затискач ворожого флоту, роблячи при цьому ривки в сторони, мiж ними раз у раз вибухали термокварковi бомби, що несли в собi кожна кiлька мiльярдiв зарядiв, здатних знищити мiсто середньої величини. Природно при прямому попаданнi жодне силове поле, жоден надмiцний метал не витримає.
  Системи захисту викидали вiд одного зорельоту десятки хибних цiлей, спецiальнi знаряддя випускали капсули з газом, що викривляє траєкторiю лазерiв i викликає передчасну детонацiю анiгiляцiйних ракет i послаблює дiю гамма-випромiнювань. Кораблi адагробошок також не позiхали, в космосi все бiльше гасало теплових, електронних i навiть гравiоловушок. Дiйсно гравiтацiйна зброя, що розриває метал, скручує конструкцiї та викликає детонацiю була найбiльш небезпечною. Гравiоловушка могла послабити дiю, або збити радар наведення ракет, торпед, хв. Декiлька зорельотiв, отримавши гравiтацiйнi ушкодження, вiдхилилися до бiлого карлика i стали падати на це згасле сонце з колосальною щiльнiстю та гравiтацiєю.
  Анти-сойдери, знову перебудувавшись, обрушили свiй вогонь на найбiльшi кораблi супротивника - ультралiнкори. Цi мастодонти, в яких могло вмiститися цiле мiсто, мали сильну систему озброєння i, зрозумiло, потужне силове поле. Проти них застосував тактику концентрованого обстрiлу з гравiо-гармат, їхнє випромiнювання набагато важче вiдбити силовим полем, крiм того, можна було спробувати хоча б частково пошкодити генератори. У цьому випадку, якщо пощастить, могла спрацювати жахлива термокваркова бомба. Анти-сойдери сильно дерзали, виявляючи смiливiсть. Вакуум здавалося, дзвенiв вiд перенасиченостi енергiєю, щоб посилити ефективнiсть гравiозброї, їм доводилося скорочувати дистанцiю, що загрожує величезним ризиком. Ось один iз них рвонув, спалахнув смолоскипом анiгiляцiї, потiм другий.
  - Може, не варто так ризикувати? - сказав генерал Удей.
  Ельф заперечив:
  - Нi, мiй друже, треба знищити хоча б парочку, цi варварськi машини здатнi обстрiлювати планети з дуже великої дистанцiї, а отже, коли пiдiйдуть до густонаселених свiтiв, особливо до нашої столичної сфери.
  - Я зрозумiв, їх найважче знищити, або тримати на безпечнiй вiдстанi, коли зiйдуться основнi сили.
  - Тому дерзайте! I хай пiдiйдуть ще ближче, ультра-лiнкор спецiально розрахований на те, щоб квасити супротивника без жодного ризику.
  Ударнi платформи, навпаки, дрейфували на максимальнiй вiдстанi вiд супротивника, специфiка їхнього озброєння робила таку тактику оптимальною, вони розстрiлювали крейсера та транспортники з десантом. Через непорозумiння хтось висунув судна набитi бойовими роботами, адагробошками, а також їхнiми союзниками з-помiж пiдкорених рас у бойову лiнiю. Поступаючись у маневреностi та озброєннi звичайним зорельотам, транспортники мали пристойний захист, але все-таки понад вiсiмдесят з них вибухнули, а ще тридцять чотири отримали серйознi пошкодження. Якщо врахувати, що у кожного на борту бiльше пiвтора мiльйона бойових одиниць, то це велика втрата.
  Один iз них знищила Ельфарая. Дiвчина зробила це за допомогою досить гарного маневру. Немов гiрськолижник розiгналася на велику швидкiсть i, раз, вивернула винищувач таким чином, що той вiдтворив семиразове сальто, розстрiлявши при цьому двi машини. Юна самка-пiлот вивернулася, зробила витончений штопор i накрила реактор величезного транспорту, в ньому тiльки живих iстот було два мiльйони i плюс тридцять мiльйонiв роботiв.
  - Ну, як я вас посадила!
  Адагробошки, втiм, швидко зважили на помилки, їхнi залпи все частiше й частiше дiставали до платформ, а скелетраскопи проривалися, проскакуючи крiзь сито розривiв, завдаючи хворобливих ударiв i навiть iдучи на таран. Втiм, коли сам не ризикуєш своїм життям, то легко бути хоробрим. Деякi духи належали небiжчикам, що ще не визначилися, металися мiж свiтами, заодно не проти збiльшити власне число.
  - Дивись, здається, ультралiнкор розколюється. - закричав гiпергенерал галактики.
  Дiйсно, анти-сойдери, гранично зблизившись, змогли пошкодити генератори, а потiм всадили у пролом термокваркову бомбу. Тепер один iз зiркових гiгантiв припинив iснування.
  - Давайте все гуртом на другий, бийте концентровано не розпилюйтеся. - крикнув у закодований канал Кенрот.
  Його явно почули, анти-сойдери ще бiльше зблизившись, мало не торкаючись силового поля i не забуваючи при цьому маневрувати та скидати пастки. Один з них одразу вибухнув, два отримали серйознi пошкодження, (їх врятували тiльки газовi хмари), але iнший ультралiнкор з трьох мiльйонним екiпажем почав розвалюватися.
  - Добре пiшло! - сказав генерал-ельф. - Можна й третiй насандалити.
  Космiчний ультра-маршал, злiсний шаблезубий тигр з хоботом, сам знаходився на одному з ультралiнкорiв. Бачачи, що його улюбленi вихованцi виходять з ладу, вiн загарчав:
  - Негайно стягнути всi сили до ударного кулака, знищити всiх антисойдерiв! I негайно задiяйте парфумiв паралельної пекла!
  Поки вiн репетував, сильнi пошкодження отримав шостий ультра-крейсер. Вiн, правда, зумiв забрати трьох своїх кривдникiв, потiм так рвонув, що антисойдери ледве встигли вiдскочити.
  Ультра-крейсери стали вiдступати та групуватися. I все-таки люди i ельфи не думали пiддаватися, вони люто пресингували, кидаючись за ворогом, а їхнi зорельоти вишикувалися двогострою сокиркою. Однак здолати злагоджений лад таких могутнiх зорельотiв, як броненосцi, дредноути, не просто, втрати рiзко зросли, а в бiй вступили крейсери. Один за одним було збито вiсiмнадцять анти-сойдерiв, ще шестеро прилипли до гравiоловушки, змодельованої хвильовим заклинанням. Щоправда, ще чотири ультра-крейсери отримали серйознi пошкодження та були охопленi пожежею. Тепер уже люди змушенi були задкувати, а адагробошки, нарештi, намацали правильну тактику, намагаючись максимально використовувати свою чисельну перевагу.
  Втiм, Ельфарая не розгубилася. Її ракети, як i ранiше, невблаганнi в руйнуваннi. Ось, наприклад, дредноут, нiж жертва атаки, його цiлком можна спалити вщент. Щоправда, сам зорелiт знищити важко, реактори захованi пiд захистом та товстою бронею, не дарма це чудовий корабель i дуже дорогий. Ельфарая вистрiлила вперше. Через секунду з'явилася iнша ракета, дiвчина, пiшовши вiд пострiлу у вiдповiдь, пальнула знову. Є влучення! Знову вiдхiд iз розворотом.
  - Нiкуди не подiнеться, коли роздягнеться! - хижо промовила вона.
  Тричi потрапити в одну точку важко. Але тут допомагає система комп'ютерного наведення. Черговий удар по вже розкритому мiсцю i розбитiй бронi, i реактор, серце зорельота, накритий! Слiдують вибухи, дредноут розколюється.
  Голi, круглi, рожевi пiдошви з витончено вигнутими п'яточками ельф, швидко миготять, обпалюванi цiвками вогню.
  Якоїсь митi всi малi кораблi тролiв i сателiтiв вiдтяглися назад i почали прикривати платформи вiд ударiв скелетраскопiв.
  - Нашi вiйська втратили iнiцiативу. - констатував Кенрот.
  - Тодi треба сурмити вiдхiд! - запропонував Удей Хусейн. - Я звернуся безпосередньо до зоряного маршала.
  - Оголошую передислокацiю! - гаркнув маршал. Його бородате обличчя виражало сумiш задоволення та жалю. Результат бою можна iнтерпретувати по-рiзному, як сказав Наполеон в анекдотi, якби у нього було радянське телебачення, свiт нiколи не дiзнався б про поразку пiд Ватерлоу.
  Делiкатно названий передислокацiєю маневр давно вiдрепетировано, неодноразово застосовувався у бойових зiткненнях i вiртуальних навчаннях. Звiсно, вiн пройшов органiзовано та швидко. Вихiд в одномiрний простiр проходив з попереднього розгону, спочатку великi судна, а потiм i дрiбнiшi. Тi, хто прикривав вiдхiд, сильно ризикували, але адагробошки мабуть, пiдозрюючи хитру пастку, не стали активно насiдати, обмежуючись обстрiлом з дальньої дистанцiї. Нарештi бойовi одиницi увiйшли в мультипростiр, ставши недосяжними.
  - Скiльки нам це коштувало? - похмуро запитав генерал Кенрот у свого напарника Хусейна, коли флот успiшно пройшов чорну дiрку, ковзавши вздовж орбiти гiгантського газового згустку, настiльки щiльного, що вiн сам по собi створював гравiтацiйне поле.
  - Пристойно! Дрiбних суден втрачено понад сiмнадцять тисяч, винищувачiв i за сто двадцять тисяч. Ударних платформ збито вiсiмсот, ще вiсiмдесят чотири вимагають капiтального ремонту. Грейферов втрачено триста дев'яносто вiсiм, i ще дев'ятнадцять вимагають ремонту. Крейсерiв чотириста сiмдесят два, ракетоносцiв дев'ятсот тридцять один, шiстдесят сильно пошкодженi, це не рахуючи станцiй стеження i роботiв-розвiдникiв i дрiбних руйнувань.
  - А кривушки пустили адагробшкам?
  - Важко точно пiдрахувати, але приблизно в три з лишком рази бiльше, нiж нашi, якщо брати великi зорельоти, крiм того, збито майже вiсiмдесят транспортiв та десять суперкораблiв, а шiсть, схоже, у кращому разi доведеться вiдправити в тил.
  - Що ж, за це нас точно не розжалують, а щодо нагороди не впевнений. У принципi, нам пощастило, що ворог виявився не готовим. У наступному бою вiн буде куди обережнiшим.
  - Висновок?
  - Шанси приблизно рiвнi, а детальнiший розклад нам видасть комп'ютер.
  - Так завантаж сумарну iнформацiю.
  За хвилину комп'ютер доповiв:
  - Шанси сторiн при оптимальнiй поведiнцi з обох сторiн такi: перемога адагробошок вiсiмдесят сiм вiдсоткiв, перемога тролiв дев'ять вiдсоткiв, нiчия чотири вiдсотки.
  - Замало! - Обличчя маршал вiдразу змарнiло.
  - Оптимальна поведiнка малоймовiрна, видай прогноз з урахуванням того, якими показав свої здiбностi керувати ворог та якi ми.
  Комп'ютер рахував на пiвхвилини бiльше i видав:
  Шанси адагробошок на перемогу шiстдесят шiсть вiдсоткiв, шанси тролiв та ельфiв двадцять три вiдсотки та одинадцять вiдсоткiв нiчия. Це коли обидва флоти зазнають таких жахливих втрат, що не зможуть бiльше боротися: психологiчний надлам!
  - Отже ми програємо, хоча не так сильно. Один шанс iз чотирьох. Це вже краще. - промовив Маршал Iванов.
  Тим часом, незважаючи на затишшя, невтомна Ельфарая продовжувала своє грубе i водночас витончене полювання. Дiвчина-ельфiйка маневрувала непередбачуваною траєкторiєю. Її ракети безжально лупили всiх поспiль. Насамперед дiвчина прагнула убезпечити себе вiд численних винищувачiв.
  Втiм, скоро її жертвою стали два крейсери. Ельфарая пiдбила один з них, зробивши прийом метелика. Коли той спалахнув, атакувала наступну армаду прямо в лоб. Їй навiть вдалося всадити сiм ракет поспiль в одну точку, навiть не заходячи до тилу, знищивши корабель.
  - Ну от! Спритнiсть рук, ковкiсть нiг, зорелiт величезний здох!
  Пiсля чого дiвчина навiть вирiшила, чи не обрушитися на флагманський лiнкор.
  Тут вона почула ридання. Голос був жiночий та дуже юний.
  - Нiчого подiбного не можна й уявити. Це жах! Там серед ельфiв бореться мiй батько i, можливо, поранений, або загинув.
  - Цього не можна виключати! - Ельфарая зiтхнула. - Моя батькiвщина на межi поразки. Гiперплазмова гiльйотина зависла над моєю цивiлiзацiєю.
  Фея спробувала заспокоїти:
  - Сподiваюся все скiнчиться добре! Як кажуть добре те, що добре кiнчається!
  - Це у кiно, а не в життi. - заперечила Ельфарая.
  Несподiвано на бiй налетiв шторм, все миттєво вкрилося їдким газом, що викликає мерехтiння матерiї.
  Ельфарая свиснула:
  - Ну, нi чорта собi вияв сил! Хтось когось пропив!
  Фея помiтила:
  - Тут є спецiальний бiосканер, вiн дасть тобi можливiсть дiяти, коли iншi слiпi.
  - А як? - запитала дiвчина.
  - Вiн розрiзняє бiоплазму людей i б'є за їхнiми контурами. Погодься, що це немов древнiй iнфрачервоний прилад у темрявi.
  - Тодi продовжу винищування! - зрадiла графиня-ельфiйка.
  Тепер, коли противник ослiп, вбивати стало набагато безпечнiше i... нецiкавiше.
  Все одно що молотити пов'язаного, нiякого ризику, задоволення, польоту фантазiї. Натомiсть вдалося знищити ультралiнкор, для цього довелося всадити десяток iнших ракет, але населення цiлої країни вирушило до пекла. Конмiноносець, що трапився на шляху, здавався лише жалюгiдною закускою. Ельфарая не зупинялася, взялася за iнший лiнкор, її гасло було бити, поки б'ється, тиснути, чим доведеться!
  Але скоро лафа закiнчилася, пройшли гравiохвилi, що майже миттєво розвiяли марево:
  - Нарештi! Чим бiльше ворогiв, тим цiкавiша вiйна. - сказала дiвчина-ельфiйка.
  Почали проступати блискучi гiрлянди зiрок i юркi, обтiчнi контури зорельотiв. Однi з них були схожi на рибок, iншi на грубо обтесане камiння, третi нагадували корчi.
  Флот хижих адагробшок, схоже, отримав на ходу поповнення. Вiн пригальмував, вийшовши до пояса шалених пульсарiв, коли величезнi, часом досягають розмiрiв планети згустки плазми стрiмко рухаються по звивистих траєкторiях, а мiж ними несамовито метаються частинки матерiї. Цей район носив назву - Лоно космiчної геєни. Армада кораблiв дiтей ворожнечi стала перебудовуватись, виконуючи складне маневрування. Метою хитрощiв була пiдготовка до можливого зiткнення iз зорелiтами супротивника.
  Адагробшки помiтно порозумнiшали, їх плазмовi комп'ютери досить чiтко розрахували, що цей район може стати мiсцем для засiдки, з боку хитрiшого i витонченiшого, нiж вважалося ранiше противника. Тепер армiя готувалася до будь-якої несподiванки. Космiчний маршал пiсклявим голосом вiддавав вiдповiднi розпорядження. Адагробшки на навчаннях i ранiше робили подiбнi маневри, їхнiй особовий склад посилено тренувався, отримуючи та закрiплюючи навички.
  Щоб заповнити завданi втрати, були розконсервованi сховища обладнання, спецiальнi сплави металiв та запаси енергiї. Ремонтнi бази об'єднувалися в заводи, якi у польотi налагоджували зорельоти i навiть створювали новi. Було видно, як вони кружляють навколо пошкоджених, масивних фiгур авiаносцiв та ультралiнкорiв. Виблискувало зварювання, лилися променi плазми, вивергалися гравiо-потоки, що надавали розпорошеному на iони металу будь-яку форму. Частину подiбних конгломератiв було знищено пiд час атаки людей, дещо роздовбала Ельфарая, але залишилося чимало. У тому числi схожi на двiстiрукi кальмари роботи, а також спецiальнi маги, що вимовляли структурнi заклинання вiдновлення. Зокрема, вони працювали великими групами, облiпивши зорелiт, щось бурмотали через пiдсилювачi чаклунства, схожi на рупори.
  Крiм того, мiсцевi чарiвники намагалися начарувати щось серйознiше, передбачене в арсеналi магiчних бiйцiв.
  Ось чаклуни почали кидати якiсь зернятка. Ось з'явилася маленька цятка, вона поступово розросталася. Чарiвники оточили його зграєю. Щось вигукували в рупори.
  - Дивно! - сказала Ельфарая. - нагадує ритуал канiбалiв.
  Ось з'явився бутон, спочатку розмiрами в пивну дiжку, потiм вiн ставав все бiльшим, спочатку розмiром у сарай, потiм середньовiчний замок, а потiм в ультралiнкор. Бутон почав розпускатися, перетворившись на щось середнє мiж гвоздикою та тюльпаном. Пелюстки заворушилися, рвонули в рiзнi боки, перетворившись на крилатих тигрiв, що вивергають плазму. Вони випускали гравiохвилi, що кидають зорельоти адагробошок у рiзнi боки.
  Струс, щоправда, був не дуже сильним. Ельфарая здивувалася:
  - Це що, гiгантськi фантоми? Нiколи таких не бачила!
  - Начебто тiльки бiльш матерiальнi, нiж здається на перший погляд. - сказав дивна чарiвниця. - Це один з видiв магiк-гiперплазми з великою складовою чаклунства, нiж чистою гiперенергiєю. Тобто магiя тут змiшана з фiзичними проявами, але останнi види представленi меншою мiрою.
  - Зрозумiло, бiльше чаклунства - менше науки! Ельфарая засмiялася. - Ну, до чого марний сон.
  Пiд впливом команд лiтаючих чарiвникiв, тигри, на вигляд iз породи шаблезубих, збудувалися, видно слухнянi тварюки.
  Гiпермаршал адагробошок пробурчав:
  - Наша раса розумнiша i сильнiша за тигрiв, змусить їх пiдкоритися. Не даремно у людей мавпи натура.
  Миловидна самка-генерал iз роздвоєним, колючим хоботком покрутилася бiля голограми, i вимовила з придихом:
  - А як же йти у похiд без дракона? Так ми виявимося, як мамонтове левеня без iклiв.
  - Ще начарують! Я вже наказав! - Космiчний гiпермаршал махнув рукою. Випромiнювач з дванадцятьма стволами злетiв у повiтря i пропищав:
  - Що вам король треба?
  - Я гiпермаршал! Жратви повний короб!
  Поряд з адагробошкою сановником виникло нагромадження їжi. Серед них видiлявся торт, вилiплений у формi ультралiнкору землян. Втiм, усупереч пропорцiям на ньому танцювали довгохвостi та рогатi космонавти.
  - Ось це мiй коханий! - Гiпермаршал почав пожирати фiгурки з крему та пахощiв.
  Самка-генерал сказала:
  - У своїй бурхливiй молодостi я мiстила кубло з дiвчатами легкої поведiнки. Вони обслуговували мiсцеву мафiю. Там була одна стерва, вона постiйно обкрадала клiєнтiв. Зрештою, натрапила на надто просунутого. Впiймав її з дружками. Проткнув шомполом i з'їв пiд вино, заразом ляжку менi направив. Вона була така свiжа зi спецiями i так апетитно пахла, що я не втрималася i злапала. Так уперше скуштувала м'ясо з особини свого вигляду.
  Щиро кажучи, дуже своєрiдний смак, трохи жорсткувато, дiвчина була спортивна.
  Гiпермаршал заявив:
  - У деяких закладах можна за плату навiть взяти участь у процесi приготування, або свого спiввiтчизника, що коштує дорожче, або iншого виду, це дешевше. Особливо кумедно рiзати лазером на дрiбнi шматочки ще живе тiло. Ти сама не пробувала?
  - Коли вибивала борги, то, зрозумiло, катувала iнших, i рiзала, але ж це примiтив. Зараз у модi iншi тортури, зокрема iз застосуванням мiкро-комп'ютерiв.
  - Ось саме таку нам i треба застосувати. У космiчних битвах важче захопити полоненого, але кiлька типiв з тих, що рятувалися на модулях та капсулах, у пастцi. Зокрема, полковник вимкнув програму самолiквiдацiї у разi полону. Тож ми встигли його виловити.
  До кабiнету влетiло силове поле. Воно тримало чарiвного ельфа. Цi iстоти жили довше i чiплялися за життя сильнiше за людей.
  Гiпермаршал потер жирнi руки, випромiнювач випустив хвилю, що поглинає частки та вiдходи.
  - Ну от тепер у нас є ельф. Ми можемо його розколоти великим.
  Голий полковник нагадував атлетично складену людину, тiльки з надто тонкою талiєю i вузькими стегнами. Безперечного кавалера гарного, але в його надмiрно пишнiй зачiсцi було щось бабине, золотисте волосся i гладке без жодної волосинки обличчя дiвчини. Так що з людського погляду ельф був спiрною привабливiстю. Ельфараї, втiм, вiн сподобався:
  - Невже цього милого юнака палити?
  - Вiн не юнак, та й вогонь це надто вже примiтивно. Знайдуть тортуру краще i ефективнiше.
  - Цей досвiд може стати у нагодi! - сказала Ельфарая. - Мистецтво в умiннi вести допит, потрiбне для тирана. Хоча не знаю, чи варто розмiнювати свою свободу заради такої обтяжливої честi, як влада.
  Фея напiвжартома додала:
  - Намагатись гидко, допитати необхiдно!
  Полковник намагався зберегти видимiсть холоднокровностi, але при цьому трохи здригався. У головi, напевно, роїлися думки, як нiчого не видати, але при цьому зберегти дороге життя.
  Гiпермаршал поставив йому запитання:
  - Якi плани вашого командування?
  Ельф вiдповiв:
  - Я простий полковник i знаю не бiльше, нiж менi належить знати. В останнiй момент нам передають команди, i мiй зорелiт рухається згiдно з отриманим наказом.
  Гiпермаршал задер голову:
  - Та ти виходить ще й розумний. Знаєш, як вивернутись. Але тобi це не допоможе. Говори, як вашi зорельоти так моментально з'являються i зникають.
  Ельф напружився i заговорив слабким голосом:
  - Технiчних подробиць не знаю, бо не фiзик за освiтою. Взагалi менi це не потрiбно. Я гвинтик вiйськової машини, просто вiддаю команду i отримую наказ, i зорелiт моментально стрибок, i в iншiй точцi простору.
  - А iнерцiя?
  - Навiть на ваших кораблях вона гаситься антигравом.
  - Все ясно, тим краще, приступимо до тортур. Викликати ультраката.
  У зал влетiв великий робот з безлiччю щупалець, за ним слiдував огидний i дуже товстий крабтроль. Було видно, як вiн лiниво переступає короткими ногами.
  - Я до ваших послуг, космо-гiганте!
  - Бачиш цього "ельфенка"? Випробуй на ньому нанотехнологiї.
  - Iз задоволенням.
  Троль дiстав пульт i почав робити знаки роботу. Той засувався, щупальця встали проти чола, шиї, кiсточок та зап'ясткiв ельфа.
  - Не забудь також його волосся! Вони такi пишнi, i при дiї пошлють неймовiрний сигнал болю.
  - I це буде - Похмуро посмiхнувся крабтроль.
  Вiд щупалець робота вилетiли рожевi променi, вони увiйшли до рiзних частин тiла ельфа. Той висiв, зiщулившись, силове поле не давало йому поворухнутися, зрушити навiть на дюйм. Тим не менш, хоча променi i ввiйшли в нього, болю красень не вiдчував.
  - А в чому суть тортури? - запитала Ельфарая. - Вiн палить його, наче лазерами.
  - Нi! До тiла увiйшли мiкророботи. Вони зараз приєднуються до рiзних органiв на тiлi, в першу чергу до тих, що мають багато нервових закiнчень, i почнуть посилати болючi iмпульси. А частина крихiтних чiпiв впливатиме безпосередньо на мозок, посилюючи кошмари. Тобто це буде квiнтесенцiя кошмару.
  - Крихiтнi комп'ютери!
  Фея продовжила пояснення:
  - Уяви, що всерединi твого тiла повзають мурахи, здатнi видiляти больову кислоту. Тiльки в цьому випадку це буде страшнiше. Тут використаний спецiальний гiперток.
  Троль увiмкнув голограму, перед ним виникла тривимiрна проекцiя тiла ельфа.
  - Ось так, мiй маленький! - перебiльшено солодко промовив крабтроль. Регулюватимемо твiй бiль. Почнемо з тисячної частки вiдсотка. - Крючкуватий палець пройшовся по сканеру.
  Ельф скривився, його стало смикати. Вiн навiть почав трохи звиватися.
  - Це ще не боляче, а от зараз буде боляче, посилимо навантаження на нирки, їх у тебе чотири. - знущально промовив троль.
  Пiсля цього обличчя полковника-ельфа перекосило, вiн голосно застогнав.
  - Ой! А я ще тiльки почав. Як щодо того, щоб промацати печiнку.
  Фарба на голограмi стала темнiшою, ельф засмикався, намагаючись схопитися руками за живiт. Невидимi пута тримали його мiцно.
  Крабтроль задоволено хмикнув:
  - А тепер шлунок, їх теж не як у людей, а цiлих три, тож i бiль буде потрiйний.
  На ельфа було шкода дивитися, вiн стогнав все голоснiше i голоснiше.
  - А тепер серце, їх теж три, запасливi народи цi ельфи.
  Ельфарая вiдвернулася, дiвчина-графиня всадила чергову термокваркову ракету, що розвiяла грос-крейсер:
  - Не бажаю на це дивитися.
  - Я теж думаю, в тортурах немає нiчого цiкавого. - Погодилася фея. - Нема чого розпалювати нездоровi iнстинкти.
  - А тепер пiдсмажимо мозок... - почав крабтроль i його зображення перервалося, майже вiдразу виник космос. У ньому було видно, як чаклуни, що лiтають у скафандрах, здiйснюють ритуал над маленькою ящiркою.
  I ось плазун стрiмко збiльшується в розмiрах, це виглядає жахливо, i у нього з'являються крила. Дивнi метаморфози вiдбуваються з головами: диво - одна починає роздвоюватись. Спочатку двi голiвки, потiм виростає третя. Здається, що це надувна iграшка, так стрiмко набирає розмiри. При цьому всiх лякає.
  - Це дракон! - сказала Ельфарая. - I такий величезний, як ультралiнкор. I де такi можна побачити.
  Фея вiдповiла з усмiшкою:
  - Хвильовi заклинання, сила гiперплазми та магiї породжує подiбних чудовиськ. Зрозумiти це можна! Збагнути не можна!
  - Я сама стiльки в останнi години побачила чудового, що голова йде кругом.
  Як дзига крутиться, от i "дракоша" кiльця пускає.
  Справдi, з пащi дракона вилетiв вогняний переливистий мiхур. Вiн повертався. Колосальних розмiрiв чудовисько закрило пащу, кулька влетiла назад.
  Дiвчина-графиня i ельфiйка, втiм, не губилася, вона випустила чергову ракету в бригантину, змусивши її випаруватися в полум'ї.
  - Нi, вам не буде пощади! Усiх спекiллю! I постiль мiж зiрок постiль!
  Ельфарая свиснула. Чаклуни шепотiлися. Дракон продовжував перебирати лапами. Вiн увесь, наче перекосився, з хвоста вилетiла велика блискавка, що пошкодила власний броненосець.
  Слiдом за дитиною магiчної пекла з'явилася волохата вiдьма, явно не з раси адагробошок. Вона несла з собою величезний кiвш. Чаклунка запускала чотири руки, якi безцеремонно кидали у вакуум точенi фiгурки. Вони перемiщалися, i за короткий промiжок часу почали виростати вiйська.
  Вони виглядали вкрай незвичайно на тлi ультрасучасних зорельотiв. Уявiть собi типове середньовiччя, глашатаї з рогами, вони сурмили в них. Сталевi шеренги вирiвнювалися. Почали з'являтися i динозаври. Не такi як на землi, все ж таки вiдмiннiсть у фаунi на рiзних планетах суттєва, але вiд цього не менш жахливi. Були так само i облоговi головки, могутнi балiсти, химернi катапульти.
  Хоча армiя рухалася у вакуумi, здавалося, що воїни, а також їхнi конi та єдинороги крокують твердою поверхнею. Навiть чулося здригання вакууму i вищання гравiтацiйних полiв.
  I як належить у кожнiй солiднiй армiї, над головами центральної групи магiчних вiйськ розвивалися чотири iмператорськi штандарти, що символiзують тетралогiчний характер iмперiї.
  Закрiпленi вони були на головах, увiнчаних дев'ятьма рогами динозаврiв, що трясли колосальними гребенями. На кожному штандартi був бойовий, що викликає повагу та трепет малюнок. При чому вiн не був застиглим, а рухався, як картинка у кiно. Чудове видовище. Пiд штандартами з'явилися чотири володарi фантомного вiйська. Вони видiлялися навiть в оточеннi лицарiв у блискучих, що вiдбивають свiтло зiрок обладунках. Iмператор у центрi найбiльший боєць, у яскравiй золотi, жовто-топазнiй кольчузi. Праворуч вiд нього тонший володар у яскравих, червоних з рубiнами латах. Вiн здається майже худим, обличчя орлине та зловiсне. Третiй полководець нижчий на зрiст i щiльнiше, шолом рогатий, а обладунки смарагдово-зеленi. Вiд четвертого виходить кошмарний блиск сапфiрiв. Вони їхали на єдинорогах: чорному в центрi, на бiлому той володар, що з правого, i рудий лiворуч. А ззаду у володаря нiжно-блакитна масть,
  Ще один тип їхав на верблюдi з козеном з десятьма рогами головою. Його обличчя було невимовно гидким i страшним, стан горбат, у пурпуровiй мантiї, що спадала на горб верблюда, вiд нього вiяло могильним холодом.
  - Так, зiбралася компанiя! - резюмувала Ельфарая.
  Фея зазначила:
  - Скiльки вони нагромадили магiчної енергiї, що створили таке велике вiйсько.
  - Вони своїми трупами забруднять космос. Думаю i через тисячолiття, нащадки вiдкидатимуть зледенiлi останки своїми силовими полями. А декого з-помiж невдах напевно зiб'є!
  Тролеад заперечливо мотнув головою:
  - Нi, Ельфарая, за кiлька днiв цi фантоми зникнуть разом iз магiчною енергiєю, що їх пiдтримує. Це свого роду важкий камiнь, або штанга, яку не втримаєш надто довго на витягнутих руках.
  - Зрозумiло! Але скiльки в космосi носиться залишкового магiчного бруду та напiвматерiальних образiв.
  - Пристойно! Але нехай тебе це не турбує, можна зчищати накопичення негативної енергiї за допомогою позитивної магiї. Але це трудомiсткий процес i пiд час вiйни цим займатися.
  Рушили алебардники, розтiкаючись по землi блискучою рiчкою сталi. Це чимось скидалося на морський прибiй, тiльки хвилi дуже гострi, здається, що кожна крапля здатна вжалити. Пройшли незлiченнi у фаланзi копiйники, вiстря копiй виглядають жахливо, за ними кинулися незграбнi начарованi лицарi. Вони схилили до пишних, рiзнокольорових грив коней прикрашенi вимпелами гармати, у тому числi найдовшi гострi сокири. За ними рухалася рiзношерста армада динозаврiв. На найбiльших з них були встановленi такi химернi катапульти, що здавалося їм нема чого метати, досить просто ткнути, i будь-яка армiя збiгтися. Динозаври ревли, за ними ледве встигала пiхота, як не дивно, але у багатьох солдатiв мечi були закривавленi та вищербленi. Це парадоксально, тому що їх щойно створили.
  . РОЗДIЛ No 6.
  - Дивовижна рiч! - пробурмотiла Ельфарая. - Вони дуже схожi на бувалих воїнiв.
  Фея вiдповiла:
  - Чаклуни втiлюють образи ранiше бачених ними битв. Тому нiчого особливого, що багато з них такi, якими звикла бачити публiка в iмпортних блокбастерах.
  - Я зрозумiла. Збочений розум народжує збоченi образи!
  Як не дивно, незважаючи на навколишнiй вiйська вакуум, який за iдеєю не повинен пропускати жодних звукiв, чувся наростаючий шум наступу.
  Ельфарая безглуздо блимала, їй здавалося, що навколо танцюють ангели, якi дивилися на всi очi з вiдкритими ротами.
  - Це ефект гравiтацiйної магiї! - пояснила, нiчого не пояснюючи, фея. Бачачи, що слова не мали ефекту, додала. - Рухи фантомiв викликають коливання рiзних невидимих полiв вакууму, а це сприймається вухами, як звуки.
  - Хоч насилу, але я зрозумiла. - сказала Ельфарая i витерла пiт з чола.
  Одночасно дiвчина-графиня всадила ракету прямо в утробу космоматки, знову вiдключаючи тисячi мерехтливих скелетраскопiв.
  Наростаючий, подiбно до каменепаду, гул перервав чистий звук труби, а звук тисяч кiнських копит i кiстяних ступнiв динозаврiв заглушив брязкiт зброї, що розгорталася для вирiшальної битви армiї.
  Гiпермаршал адагробошок, вiдвернувшись вiд тортури (ельф тiльки волав прокляття), вигукнув команду:
  - Продемонструйте свою красу та невразливiсть мої воїни. Ви найхоробрiшi з найхоробрiших.
  У вiдповiдь гаркнули!
  - Хай живе велич iмперiї!
  Космiчна долина, заповнена вiйськами загарбникiв, проходила поряд iз смугою гравiтацiйних колапсiв, вони пiдштовхували фантоми, вигинаючи їх дугою.
  Магiчнi вiйська, немов iз сходiв гiгантських сходiв, пiною на гребенi хвилi скочувалися з викривленого простору. Спочатку летiли загони легкої, рясно прикрашеної кiнноти, потiм важчi верблюди та динозаври. Навислi над холками коней сiдоки не шкодували шпори, а за їхнiми спинами яскравим вогнем горiв у променях багатьох тисяч свiтив срiбний вал.
  - Колосально! - сказала Ельфарая. - З цим важко упокоритися, щоб не помилитися! У це треба повiрити. Хоча легко зневiрити.
  - Ось у цьому полягає сенс дiалектичної єдностi! - Бiй iз застосуванням свiжих сил наближається.
  Зображення знову показало кiмнату тортур. Ельф посинiв, i ловив ротом повiтря, вся його свiдомiсть перетворилася на суцiльний бiль, вiн не мiг навiть кричати. Крабтроль не соромлячись колупав клешнiв у кривому носi. Гiпермаршал демонстративно позiхав, тортури втратили iнтерес:
  - Все це набридало менi, як звуки скрипки. Можете викинути назад цю падаль.
  - Куди назад? - перепитав крабтроль.
  - До камери для вiйськовополонених. Коли вiн вiдiйде, допит буде продовжено.
  - Чудово, там його мiсце. - Крабтроль клацнув портсигаром. Звiдти вилетiла i сама запалилася цигарка. Кат спiймав її ротом, жадiбно затягнувся. Вилетiло колечко у формi скелета - Ось тепер я почуваюся набагато краще.
  Голос центрального комп'ютера оголосив:
  - Ми пiдiйшли до критичної зони.
  До моменту, коли флот дiйшов, ставши поряд iз мiсцем скажених пульсарiв, всi роботи були в основному завершенi. Заводи лише поповнювали запас скелетраскопа, випускаючи цi вiдносно не дорогi машини. Про всяк випадок їх, як i транспортнi судна та бази, вивели до центру пiд потужну охорону.
  Тут розташовувалися рiзноманiтнi посудини, великi та дрiбнi, вони використовували давню систему побудови - голчасте решето. Основнi сили, згiдно з рекомендацiями комп'ютера, розподiлили по мобiльних ударних групах. Вони вишикувалися у фiгури, що нагадують клини, в основi крейсери та лiнкори, оточенi винищувачами.
  Космiчний гiпермаршал, ковтнувши спирту змiшаного з настоянкою з жала павукiв-велетнiв, робив запит. Здавалося, його морда стала ще бiльш зморшкуватою та огидною, але очi горiли ще яскравiше.
  - Ви впевненi, що тепер ми зможемо протистояти вороговi, здатному використовуючи невiдомо якi закони природи, виринати з простору?
  Iнший адагробошка, судячи з бiльш гладкої фiзiономiї та рiденьких вусикiв, молодий iз дзеркальними окулярами, що прикривають пiдлогу обличчя, вiдповiв:
  - Наш багатий вiйськовий досвiд показує, що показання комп'ютера потрiбно спiввiдносити з власними iнтуїтивними припущеннями, тодi результат буде вiрним. Я думаю, мати окремi ударнi групи найкращий спосiб протистояти бiльш крутому вороговi. Крiм того, я пропоную вислати вперед розвiдникiв, зокрема до зони пульсарiв.
  Оглушливий рев:
  - Навiщо?
  Почувся тоненький, як у комарика писк у вiдповiдь:
  - Через них нашим зорельотам не проскочити, отже, i недалекi люди думатимуть, що, вдаривши з цього боку, нас зненацька застануть.
  - А ти розумно розумiєш, генерале. Якщо битва буде виграна, отримаєш орден i потиличник вiд мене особисто.
  - Останнього не треба!
  Армада адагробошок перебудувалася з точнiстю годинникового механiзму. Передова розвiдувальна група, зробивши стрибок, пiшла до скупчення пульсарiв. Ось один iз безпiлотних кораблiв врiзався в потiк, його вiдкинуло, потрапивши в багатомiльйонну геєну, вiн запалав, потiм рвонув, розсипавшись на фотони. Iншi ретельно перевiряли район, вони посилали гравiоiмпульси, сканували радаром, автоматично вiдхиляючись вiд пульсарiв. За ними йшла авангардна група у складi шiстдесяти дев'яти крейсерiв та двохсот двадцяти п'яти есмiнцiв.
  Звездолети, пересуваючись дуже обережно, пiдiйшли до ворiт, роздiлилися i стали обминати їх iз шести сторiн. Пульсари рухалися, як правило, навколо зiрок по спiралi, або кругової траєкторiї, деякi зламаними лiнiями. При зiткненнi вони вибивали велетенськi iскри, окремi плазмовi хижаки вилiтали за межi кiлець, деякий час тинялися, а потiм, прийнявши краплеподiбну форму, поверталися. Горе тому кораблю, що потрапляв у їхнi пащi. Єдина втiха в тому, що смерть не дуже болiсна, згораєш швидко. Було видно, що труни сахаються вiд велетенських пульсарiв, побоюючись їх, як вовки вогню. Тисячi невеликих, розмiрами з мотоциклiв безпiлотних розвiдникiв оточували їх, потiм вони обiйшли кiльця i полетiли далi туди, де свiтив велетенський квазар Щаррунта. Вiн пульсував в окремi цикли, розбухаючи i викидаючи стiльки свiтла, що це породжувало новi велетенськi корони, а iншi перiоди заспокоювався настiльки, що навколишнi планети трохи остигали i давали новi, неповторнi форми життя. Ось зараз квазар засинав, а свiти розцвiтали. Планет було рiвно двадцять, i вони були великi, але з меншою щiльнiстю, тому на них можна було збудувати маленькi заводики та створювати опорнi бази. Щоправда, деякi види флори та фауни могли доставити проблеми, такi, наприклад, рiдко-металевi дерева з ознаками розуму, вони досягали у висоту до сотнi кiлометрiв, або мега-радiоактивнi створення рiзноманiтних форм, видiв та елементiв, але їх можна було вiдлякати спецiально пiдiбраним випромiнюванням. Ось одне з них за формою метелик, рiзнокольоровi крила змiнюють форму, як ляпка на водi. Iстота величезна, на ньому можна розмiстити ультрасучасне мiсто, але загалом нешкiдливе. Втiм, ефект буде, нiби вiд атомної бомби.
  Звiсно, жити на такiй планетi не звично, зате мрiя для романтикiв та поетiв. А загалом це дуже цiкавий свiт, не зовсiм стабiльний, але багатий з усiх точок зору.
  Ельфарая знову уди, якщо подiбний монстр захоче в польотi справити болiлася:
  - Яка величезна зiрка! Її, мабуть, видно навiть у нашому земному небi.
  Фея iронiчно вiдповiла:
  - Коли спить, навряд. Вона дає менше свiтло, а взагалi виглядає вражаюче.
  - Чесно кажучи, рiдко-металевi дерева, це так незвичайно, що в подiбне збочення важко повiрити.
  - А наявнiсть розуму?
  - У казках iнодi дерева розмовляють та усвiдомлюють себе, як особистiсть. I величезнi екземпляри трапляються досить часто.
  - Ось бачиш, Ельфарая, нiчого унiкального у всесвiтi немає. Адже звiдки взялися на Ельфереї всi казки та легенди, як не вiд нас. Ми розповiли їх, не лише фавни, тролi, хобiти, а й ельфи, взагалi всi, хто прилiтав на Ельферею. Чомусь ваша Земля зi страшною, незрозумiло силою притягує мандрiвникiв та волоцюг.
  - А також, я думаю, авантюристiв. "Авантi" перекладається з латини, як уперед, але насправдi означає дiаметрально протилежне! Таке прискорення веде до застою. - пiдтримала тон Ельфарая.
  Фея заперечила:
  - Якби не було авантюристiв, не з'явилося б людство. Ви знаєте, є переказ, що перша людина виникла через те, що гiперсексуальний ельф полюбив мавпу.
  - А може, тому, що горила зґвалтував хтиву самку цiєї гламурної раси.
  - Не виключаю! Взагалi бiльшiсть генiїв дiти вади, тому що жiнка завжди вiддає перевагу своєму чоловiковi найкращому чоловiковi! - впевнено промовила фея.
  - I в цьому є рацiональне зерно. Я, наприклад, нiколи не пересплю з негiдним чоловiком. - сказала Ельфарая.
  Дiвчина лупила термокварковими бомбами без перерви. Кожен її удар породжував чиюсь загибель. Втiм, все це лише пiдбадьорювало азарт.
  Фея чаклувала: - Вибач мила, менi теж треба пiдкрiпитися. - У неї в руках виник пiднос з наїдками. - Хоч трохи. Чарiвниця кинула в рот вiдрiзаний шматочок фрукта i, прожувавши, видала крилату фразу:
  -Зрада покращує генетику, тому що жiнка нiколи не захоче носити пiд серцем iдiота.
  - Згодна на всю тисячу вiдсоткiв. Подивимося, щоправда, яка карта випаде моїй расi.
  - Сподiваюся, козирна!
  - Або краплена, що по сутi те саме!
  Отримавши першi данi, зорельоти рушили за розвiдниками. У цей момент i сталася трагедiя, величезний, розмiрами з Юпiтер пульсар, що зi швидкiстю перевищує свiтло, вилетiв з космосу, вразивши одну з ударних груп. Вiдразу двi сотнi великих зорельотiв згорiли, випарувалися, а решта стрибнула у рiзнi боки, з них дев'ять серйозно оплавилися. Було видно, що всерединi їх пiднялася температура, адагробошки почервонiли, у деяких задимилась шерсть. По згустку вiдразу вiдкрили вогонь, але це було марною тратою боєприпасiв. Вогонь iз термокваркових ракет породив ударну хвилю, що викликала зiткнення лiнкора та крейсера. Крейсер вiдразу вибухнув, а лiнкор запалав особливим майже невидимим, але вiд цього не менш палким полум'ям. З його утроби стали вискакувати рятувальнi капсули, було видно, що подiбну стихiю звичайнi протипожежнi засоби не приборкають.
  - Вiдiйти подалi вiд цих тварин. - Скомандував космiчний гiпермаршал. - I не будьте боягузливими пацюками.
  Звездолети розiрвали дистанцiю, вiддалившись вiд небезпечної зони. Тепер їхня швидкiсть дещо зросла, а готовнiсть до бою збiльшилася, було видно, як пальцi застигли на сканерах i кнопках. Навiть досвiдченi адагробошки нервували, кусаючи губи та хобот.
  Ельфарая вивернула свiй винищувач зi смуги бурхливих гравiохвиль. Вона просувалася, немов пантера, чiпляючись за кожен горбок простору. Але на вiдмiну вiд звичайного хижака, метала у ворога страшну зброю. Кожна ракета, це демон анiгiляцiї, що вирвався з пекла. Вiн змiтає все своїм шляхом, породжуючи спустошення. Ельфарая вiдчувала, що її сила зростає, i пiдбиралася дедалi ближче до флагманського лiнкора. Це був воiстину зорелiт велетень iз екiпажем у тридцять мiльйонiв солдатiв та п'ятсот мiльйонiв вiйськових роботiв. Вiн мiг цiлком зiйти за невелику планету.
  Дiвчина вже прорвалася до нього, її очi виблискували вогнем геєни:
  - Наближається кiнець ворогiв Ельферiї. Втративши командира, ця орда почне тiкати.
  Без мозку тiло - манекен, нi тiло! Але мозок лише горбок без тiла. Я як нiколи близька до перемоги.
  Ельфарая прорвалася ще ближче, ось видно контури флагманського ультралiнкора. Тепер залишилося лише вибрати вразливу точку. Вогонь iз боку супротивника все посилюється. Вакуум нагадує розколоте по багатьох зламаних лiнiях скло. Тепер залишилося лише прорватися до реакторiв. Винищувач випускає одну за одною ракети. Вони сиплються, як снаряди зенiтки. Башти та платформи з гарматами зриваються, але в хiд вступають новi. Користуючись тим, що вогонь трохи ослаб, Ельфарая прорвалася до стику силових полiв та напiвпросторового захисту. Вона всаджує один заряд, iнший, третiй. Головна мета - зруйнувати один iз двадцяти реакторiв. Крiм того, якщо один знищити, то можна потiм дiстатися головного.
  Дiвчина-графиня всаджує новi ракети. Здається, що цiль близька. Раптом перед її очима темнiє i все пропадає. Ельфарая кричить i розплющує очi.
  Муть розсiюється, видно iржавi ґрати. Дiвчина-графиня пробує схопитися i падає, її руки та ноги скутi кайданами:
  - Ну, що за чортiвня? - Вилаялася ельфiйка. Своїми мiцними м'язами дiвчина спробувала порвати ланцюги, але метал виявився сильнiшим. Ельфарая вже сама зрозумiла, що бачила грандiозну космiчну битву увi снi:
  - Яке нудне пробудження! Я щойно була героїнею, що рятує Ельфею, а прокинулася нiкчемною в'язнею. Ось це i є шалене обертання колеса удачi. А я думала, що диво перенесло в iнший свiт. I що менi тепер робити?
  Декiлька спроб порвати ланцюги не увiнчалися успiхом. Втiм, дiвчина-графиня виявилася ще прикутою шиєю до стiни, а це вже зовсiм погано.
  Вона закричала:
  - I хто менi прийде на допомогу?
  Графiня-ельфiйка була зовсiм одна i напiвгола у в'язницi. Її босi ноги скутi ланцюгами, i в пiдземеллi було трохи прохолодно на вiдмiну вiд гарячої поверхнi.
  Щоправда, почувся скрип вiдчинених важких, сталевих дверей i вбiгли два хлопчики-раби, вони принесли Ельфараї кiлька пiдручникiв, щоб вона продовжила вивчення мiсцевої мови.
  Тут були картинки, i хобiти запалили вельми оригiнальний лiхтар, щоб добре було видно.
  Графiня-ельфiйка охоче почала вивчати, оскiльки це було корисно. Та й зайнятися у в'язницi бiльше нема чим. Потiм прийшли ще двоє хлопчикiв-рабiв, вони принесли їй кiлька солодких пирiжкiв i молоко.
  Ельфарая кiлька годин вивчала мову. Потiм гарненько поїла i вiдчула в собi обтяження. Потiм згорнулася на соломi калачиком i заснула.
  Цього разу їй снилося, щось уже не таке вiйськове та агресивне.
  Начебто вона просто ще зовсiм дiвчинка. Iде по лужку i сплiтає собi вiнок. На нiй одна лише коротка, скромна тунiка на голе тiло та босi ноги.
  Але погода спекотна i так навiть зручнiша. I як голi, дитячi пiдошви маленької дiвчинки-ельфiйки лоскоче трава. Їй добре i весело, тiло таке легке, що здається ось-ось злетиш.
  I справдi, дiвчинка вiдштовхує своєю маленькою, витонченою ногою i пурхає в повiтрi, наче метелик. Таке повiтряне вiдчуття сну.
  I ти справдi така невагома, наче пушинка.
  Ельфарая пурхала, i їй назустрiч вилетiв хлопчик. Вiн був в одних коротеньких шортиках, напiвголий i босий. Теж дуже гарна i мила дитина, але її орлиний носик видавав троля.
  Хлопчик i дiвчинка зiткнулися i засмiялися. Потiм маленький чоловiк запитав:
  - Ти ельфiйка?
  Маленька дiвчинка вiдповiла питанням на запитання:
  - А ти троль?
  Хлопчик глянув на неї, скосивши чоло, i помiтив:
  - Я можу i в лоба рушити кулаком!
  Ельфарая хихикнула i вiдзначила:
  - Не псуй менi гарний настрiй! Краще скажи, у чому сенс життя?
  Юний троль вiдповiв:
  - У служiннi своїй Батькiвщинi!
  Дiвчинка-ельфiйка засмiялася i вiдповiла:
  - Зрозумiло, i це потрiбно... Але є ще дещо. Наприклад, пiднесене!
  Хлопчик-троль вiдповiв:
  - Це фiлософiя. А ось ти краще скажи, чи iснує дбайливий Творець?
  Ельфарая хихикнула i помiтила:
  - Звiсно ж iснує! Тiльки це не означає, що вiн за нас таке вiзьме i всi проблеми вирiшує.
  Юний троль кивнув i зазначив:
  - Якби Всевишнiй вирiшував за нас усi проблеми, то було б навiть нудно. Ось як, наприклад, дуже легка комп'ютерна гра,
  то й цiкава!
  Дiвчинка-ельфiйка вiдповiла:
  - Так, з одного боку, так воно i є. Але менi шкода, щиро кажучи, людей. Вони на нас такi схожi, але при цьому старiють i стають виродками! Ось i ельфи, i тролi в будь-якому вiцi такi гарнi!
  Хлопчик-троль простягнув руку i вiдповiв:
  - Я Тролеад - будемо знайомi.
  Ельфарая хихикнула i вiдповiла:
  - Ми й так знайомi! Тiльки зараз ми не дорослi, а дiти.
  Перед юними влучниками з'явилася бiлочка з крилами кажана. Вона пурхала i пискнула:
  - Привiт, друзi! Можливо, ви хочете щось сказати?
  Троллеад хихикнув i вiдповiв:
  Ну що сказати, ну що сказати,
  Влаштованi так тролi...
  Бажають знати, бажають знати,
  Коли прийде небiжчик!
  Бiлочка з крильцями пискнула:
  - Це дуже цiкаво. Але небiжчики приходять i йдуть, а дружба залишається.
  Ельфарая помiтила:
  - Просто так нам балакати нiколи. Може, виконаєш якесь наше бажання?
  Тролеад пiдтвердив:
  - Ось саме! А то вже кулаки сверблять.
  Бiлочка з крильцями проспiвала:
  Побажай, побажай, побажай,
  I тодi кинешся ти в рай!
  Про перемоги великих дерзай,
  I хребти супостатам ламай!
  Тролеад з посмiшкою зазначив:
  - Так, я розумiю. Наскiльки все буде здорово! Ну ось мiшок золота ти можеш?
  Бiлочка з крильцями пискнула:
  - Можу i два мiшки! Тiльки не так.
  Ельфарая помiтила:
  - Ми, ясна рiч, розумiємо! Просто нiчого не буває. Що ви в якостi плати зажадаєте?
  Тролеад з пафосом надувся i заспiвав:
  Непотрiбна розмова,
  Ходiмо шляхом iншим!
  Адже нам потрiбна одна перемога!
  Одна на всiх ми за цiною не постоїмо!
  Одна на всiх ми за цiною не постоїмо!
  Бiлочка з крильцями прочирикала:
  - Сто крилатих висловiв, i я дам вам по мiшку золотих монет!
  Тролеад уточнив:
  - За великим мiшком, щоб у нього можна було внести слона!
  Бiлочка пискнула:
  - А жирно не буде?
  Хлопчик-троль буркнув:
  - Нi! Якраз!
  Звiрятко з крильцями пискнув:
  -Добре, я згодна! Але афоризми мають бути дотепними.
  Тролеад надувся i потiм почав енергiйно говорити:
  По бруду важко пройти не забруднивши нiг, у полiтику важко вступити, залишивши чистi руки!
  У футболi потрiбнi швидкi ноги, у полiтицi теж слiд виявляти спритнiсть, щоб не вiдкинути копита!
  У футболi забивають у ворота м'яч, у полiтицi пiдкладають до кишенi виборця свиню!
  У боксi найпотрiбнiшi рукавички, що важче, щоб вiдбити мозок, у полiтицi найнепотрiбнiшi бiлi рукавички, щоб не заважати на мозок капати!
  У футболi за удар по м'ячу рукою карають, у полiтицi за удар по мiзках язиком вручають приз переможця виборiв!
  Рукавички у боксi пом'якшують удар, бiлi рукавички у полiтицi не дають як слiд урiзати!
  Боксери мають сплющенi носи, полiтики деформоване сумлiння!
  За допомогою горiлки можна вивести глисти iз шлунка, за допомогою тверезої голови, можна вигнати полiтиканiв iз печiнок!
  Випивши горiлки можна наламати дров, з тверезою головою вивихнеш
  мiзки. Вiд горiлки похмiлля назавтра, вiд полiтика бiль голови постiйно!
  Горiлка гiрка, але теж не мiстить солi iстини, як солодкий мед iз вуст полiтиканiв!
  У боксi не буває голих рук, у полiтицi чистих кiнцiвок!
  Горiлка має градуси та зiгрiває, полiтика розiгрiває градус розбрату, i лише твереза голова його остуджує!
  Горiлка подарує радiсть хоч на годину, а полiтик принесе назавжди розчарування!
  Хто вип'є склянку горiлки, хоча б прочистить горлянку, хто проковтне вiдро солодких промов полiтика, загадить собi мiзки!
  У будь-якiй склянцi з вином є дно, лише обiцянки полiтикiв виливаються з бездонного посуду!
  П'яниця вливає вино без мiри, отруюючи себе, полiтик виливає амброзiю красномовства п'янких промов, вбиваючи оточуючих!
  Вiд вина можна проспатися, i похмiлля пройде за день, вiд хмiльних промов полiтика можна заснути назавжди, i розчарування виборця триватиме вiчно!
  Горiлка мiститься в пiвлiтрову пляшку, обiцянки полiтика не вмiстиш i в три короби!
  Брехати любить i звичайна людина, але робить це без злого намiру, а от полiтикан, прибрiхуючи, без будь-якої любовi пiдкладе свиню виборцю!
  Полiтик продасть i мати заради влади, тiльки чомусь виборець приводить у владу полiтиканiв, що обiцяють не варте й ламаного гроша!
  Свиня занадто жирна для посту, полiтику дозволяти свинячити занадто жирно, щоб через нього не поститись вiчно!
  Iнодi вiд червоних промов полiтика ллють сльози розчулення, але коли краснобай одержує владу, доводиться ридати вiд розчарування!
  Полiтик, як правило, безкрилий, але завжди стерв'ятник i падальщик!
  Горiлка захищає поранену шкiру вiд зарази, словесний пронос полiтика заразить недоумством i через шкуру носорога!
  Горiлка коштує недорого i пiднiмає настрiй, полiтик обходиться недешево i вганяє депресiю!
  Полiтик, чиї обiцянки ламаного гроша не коштують, але той, хто обiцяє золотi гори, виборцю дуже дорого обiйдеться!
  У футболi, у разi порушення, є червона картка гравцю, який у полiтицi грає без правил нiколи не почервонiє вiд сорому!
  Футболiст заб'є гол ногою за правилами, полiтик виб'є мовою мiзки без правил!
  Якщо ти маєш сильну волю, то неслаба буде i частка!
  Хто не має гарту сталi, не отримає в нагороду медалi!
  Куди кориснiша маленька чарка гiркої горiлки, нiж цiла цистерна хмiльного красномовства солодкого полiтикана!
  Полiтик часто має натиск танка та його твердолобiсть, але замiсть забiйного ствола, у нього вбивчий, довгий язик!
  У полiтика, як у танка, є вмiння пробиватися крiзь багнюку i тримати удари, тiльки перемiщається вiн з куди бiльшим шумом i смородом!
  Конструктор у танку цiнує потужну гармату, виборець у полiтицi довгу мову!
  Жоден вiрус не є таким заразливим, як бацили порожнiх промов полiтиканiв!
  Найбiльша загадка, як людина знайшла силу бога, залишаючись у мисленнi мавпою, звичками шакалом i дає здерти з себе, як баран три шкури лисицi!
  Шахи мають суворi правила гри, i ходи назад не можна взяти, полiтика не має жодних правил, i фiгури скачуть у найповнiшому бардаку, але при цьому всi кричать, що грають бiлим кольором!
  Правитель, який любить пудрити поданим мiзки, гiрше за зморшкувату стару, що наводить на потрiскану шкiру косметику!
  Молода жiнка босонiж залишає слiди, що викликають спокусу, але якщо полiтик вас взує, то вiн вам так наслiдить, що всi плюватимуться!
  Полiтика - це, звичайно ж, вiйна, але в нiй у полон не беруть, годувати накладно, коли у переможцiв за душею тiльки обiцянки, що й гроша ламаного не стоять, а пiдкладеної свинею ситий не будеш!
  На вiйнi будь-який заслужив нагороду, але не кожному орден, у полiтицi будь-який заслужив покарання, i кожен полiтик отримає зневагу виборцiв!
  Краще слухати спiвака без слуху, нiж полiтика, з яким треба тримати вушка на макiвцi!
  Полiтик - це свиня у чистому костюмi та лисиця у виглядi святої невинностi!
  Полiтик любить голосного гавкати i оглушливо обiцяти, зате коли доводиться виконувати обiцяне, не почуєш нiчого крiм виправдань!
  Краще побити полiтикана, що обiцяє неробство, нiж бити байдики, втративши роботу!
  Полiтик - це дешева повiя, яка надто дорого обходиться i приносить не лише венеричну заразу на плоть, а й породжує бацилу невпевненостi в душi!
  Найдорожче обходяться дешевi повiї, особливо якщо вони є полiтичними!
  Полiтик - це така повiя, що обiцяє райську насолоду безкоштовно, але в лiжко пiдкладає лише свиню!
  Полiтик вмiє в арифметицi лише вiднiмати та дiлити, а ставши диктатором ще й обнулювати термiни правлiння!
  Не бiда, коли диктатор обнулює термiни правлiння, гiрше, коли всi здобутки зводяться до нуля без палички!
  Коли досягнення диктатури нульовi, термiн правлiння обнулюється!
  Полiтик мовою працює, енергiйно волаючи до серця, тiльки в результатi всi слова вiддаються у печiнках!
  Чим у правителя тупiший розум, тим у його ката гострiша сокира!
  Обнулення термiну диктатора обернеться виборцю у кругленьку суму!
  Iмператор любить говорити округло, аби обнулити промовистi провали!
  Диктатор-стерв'ятник завжди правий, тому що в нього багато прав без кордонiв, а виборцевi, який має пташинi права, залишається тiльки полетiти за кордон!
  Хочеш стати орлом, перестань пролiтати з пташиними правами!
  Найчастiше петушаться тi, у кого пташинi права та звичка вважати ворон!
  Поки не вiдучишся вважати ворон, пролiтатимеш з пташиним правами i курячою кмiтливiстю!
  З пташиними правами в небо не злетиш, а от у пекло пiд залетиш, як курка в ощип!
  Якщо в тебе курячi мiзки, пташинi права та пiвнячий гонор, то з гарантiєю полетять пiр'я!
  У кого курячi мiзки, той рахує ворон i домагається лише пташиних прав!
  Хто багато рахує ворон, отримує без рахунку проблеми!
  Вважаючи ворон, ризикуєш накаркати лихо, задираючи нiс, потрапиш як курка в ощип!
  Тиран уявляє себе левом, але харчується падаллю, як гiєна, любить вiйну, але не хоче тягнути солдатську лямку, любить пiдкладати свиню i пожирати з тельбухами!
  Якщо розумом ти калiка, протез освiти тобi не допоможе!
  Лев i без освiти найкращий керiвник, нiж дипломований баран!
  Сильний удар у боксера в руцi, а от полiтик вiдбиває мiзки язиком, навiть коли сам слабенький на голову!
  У боксера двi руки та кiлька комбiнацiй ударiв, у полiтика одна мова, нескiнченнi переспiви пiсень, по сутi, одного мотиву!
  Босонiж дiвчина сама взує чоловiка, оголюючись, залишить без штанiв, а розсунувши ноги, стисне мертвою хваткою горло!
  Жiнка, розсовуючи ноги, здавлює чоловiковi мамон, щоб вичавити золотi краплi!
  Голi жiночi ноги чудово роздягають чоловiкiв, якi не мають голови!
  Краще цiлувати голi нiжки дiвчинки, нiж бути повним самотнiм лаптем!
  Бик має роги буквальнi, а чоловiк без бичачого здоров'я отримає фiгурнi роги!
  Чоловiк, якого взули босi жiночi нiжки, сповнений лапоть!
  Якщо чоловiк лапоть, то йому судилося бути пiд каблуком та босяком!
  Бiлочка хихикнула i вiдзначила, заляскавши крильцями:
  - Не антипульсарно! А тепер нехай дiвчинка скаже сотню!
  Ельфарая помiтила:
  - Ви казали, що тiльки вiн i повинен вимовляти крилатi вирази.
  Звiрятко заперечив:
  - Як золото отримувати, то кожен, а вимовляти лише один! Це дуже несправедливо!
  Дiвчинка-ельфiйка кивнула:
  - Гаразд, я не жадiбна!
  Толлеад вигукнув:
  - Я можу i за неї вимовити сотню афоризмiв!
  Ельфарая заперечила:
  - Не треба! Я скажу сама.
  I босонога дiвчинка-ельфiйка затараторила:
  Немає бiльшого ворога у чоловiка, нiж вiдсутнiсть мужностi, i бiльшої проблеми, нiж надмiр бажання!
  Чоловiк хтива мавпа з лагiдною мовою, але дурiсть дiвчаток покалiчить!
  Якщо ти розумом осiв, будеш орати, як iшак на лисицю, якщо духом заєць, на шапку здеруть три шкури!
  Можна зробити з коня сенатора, але з полiтика не зробиш чесного орача!
  Найпростiше зробити сенатора з того, хто вмiє робити хiд конем, але чомусь у будь-якому парламентi повно iшакiв, та ще й лiнивих!
  Не навчишся ходити конем, будеш голим королем!
  У будь-якому турнiрi є кiлькiсть партiй та кiнцевi результати, лише у полiтицi постiйнi обнулення та паралельний пiдрахунок!
  У боксi удари нижче пояса каранi незалежно вiд кольору рукавичок, у полiтицi вони приносять перемогу, особливо якщо рукавички не бiлого кольору!
  Чоловiк недалеко пiшов вiд гiбона, якщо не iнтелектом, то похiть самець типова мавпа!
  У чоловiка одна досконалiсть i двi руки, але жiнка шукає саму досконалiсть iз руками, що загребають, i могутньою гiднiстю!
  Клоуни в цирку народжують здоровий смiх та веселощi, блазнi в полiтицi викликають нездорове iржання та розчарування!
  У шахах хiд конем часто ставить мат, у полiтицi ходи конем завжди виборець супроводжує матюком!
  Поганому музикантовi на вухо настав ведмiдь, дурному виборцю продзижчали вуха лисицi-полiтики!
  Два сильнi, але рiзнi характери, народжують вибух, два розумнi, але рiзнi за статтю iндивiда породжують генiальнiсть!
  Дiти народжуються вiд кохання двох статей, успiх вiд поєднання працьовитостi та таланту!
  Чоловiки хочуть синiв вiд красивих жiнок, а жiнки хочуть дочок вiд розумних чоловiкiв, висновок - здорове потомство потребує краси та розуму, але де знайти поєднання такого добра!
  Чого хоче жiнка, того хоче Бог, а ось бажання чоловiка схоже на бажання мавпи!
  Бог створив жiнку, як квiтку для краси, чоловiк знадобився, як перегнiй для пiдживлення чудової рослини!
  Жiнка троянда, але далеко не рослина, чоловiк же пiвень, але не крилатий, а типова рогата тварина!
  Чоловiк, який петушиться, нiби птах, але безкрилий, виливається солов'ям, але не спiвак, обiцяє жiнцi золотi гори, але в лiжку не стоїть i гроша!
  У обiцянках полiтик iмператор, у виконаннi голий король, обiцяє мiсяць з неба, а виборцям виходить собаче життя!
  Розумний правитель не прагне обожнювати себе, а намагається дати виборцю людське життя!
  Садити багато може й iдiот на тронi, а ось багатий урожай збирають iз неабияким розумом!
  Диктатор, що багато садить i ллє кровi, сам сяде в калюжу i зареве вiд болю!
  Виборця, який голосує за полiтика, що часто сiдати на коня, захомутають жителi!
  Полiтик - це сумiш вовка в овечiй шкурi, лисицi з солодкою трелю соловейка, свинi у новому фраку, але жити при ньому ви будете, як собаки!
  Безглуздо голосувати за вовка в овечiй шкурi, може виявитися цiлковитим бараном!
  Лисиця в овечiй шкурi на тронi, краще барана в бобровiй шубi, розумний шахрай принесе бiльше користi, нiж чесний дурень!
  Трон не терпить суєти i гавкання, i не метод пiдкоряти переляк, але правитель грубо керує, роздає укази до благань глухий!
  Iмперiї схильнi до розширення, але, щоб не бути мильною бульбашкою вiд розмiрiв, що втрачає мiцнiсть, потрiбна iдеологiя, що пов'язує в любовi серця людей, що вiдмилися вiд бруду!
  Щоб iмперiя зростала, їй потрiбний iмператор великого розуму та чималої хитростi!
  Iмперiя часом нагадує велику казарму, але армiя без дисциплiни, як вертеп розбiйникiв, а iмперiя без закону, анархiя свавiлля.
  Батькiвщина стає iмперiєю, коли на тронi сумiш лисицi та лева, але як правило влада отримує сумiш лисицi зi свинею, перетворюючи країну на свинарник!
  Полiтик хоче високо злетiти, уявляючи себе з породи орлиною, але насправдi вiн незграбний ведмiдь, часто статтю миготить ослиною!
  Полiтик дорiвнює Богу в умiннi пролiзти хробаком у будь-яку щiлину!
  Полiтик - це Христос навпаки, той пiшов на розп'яття заради духу людей, полiтик розпинає виборцiв заради хтивостi свого тiла!
  Полiтик хоче слави, при цьому, як старенька Шапокляк, незалежно вiд вiку розумiє, добрими справами прославитись не можна!
  Не кожен полiтик старий, але кожен полiтик старенька Шапокляк, що пакостить виборцям i шукає поганої слави!
  Чим старшим стає полiтик, тим бiльше у нього вiд старенької Шапокляк бажання пiдкласти свиню, i менше вiд Олени Премудрої бажання дати мудре повчання!
  Солдат творить не завжди багато подвигiв, але завжди вiд серця, полiтик без рахунку пiдлаштовує капостi, залишаючись у печiнках!
  Навiть молодий полiтик, що косить пiд мачо, суцiльна стара Шапокляк, на яку розумнi люди дивляться косо!
  Молодi жiнки притягують чоловiкiв краще за старих, полiтики вiдштовхують виборцiв iз чоловiчим початком незалежно вiд вiку!
  Жiноча юнiсть солодка, полiтик, незалежно вiд вiку, гiрчить незважаючи на солодкi мови та без солi iстини!
  Жiнка любить великий розум набагато сильнiше, нiж величезна гiднiсть, але нiколи не зiзнається в цьому, щоб чоловiки не пiзнавали!
  Жiнка пробачить, якщо чоловiча гiднiсть невелика, але не зазнає малого розуму та мiзерних доходiв!
  Краще потрапити в лапи кату, нiж пiд мову полiтику, перший тiльки мучить тiло, а другий калечить дух!
  Краще гiркою горiлкою полоскати рота, щоб прибрати заразу, нiж дозволити солодким промовам полiтикiв полоскати мiзки, щоб заразитися недоумством!
  У полiтика брехнi бiльше, нiж крапель в океанi, а обiцянок, нiж у небi зiрок, але совiстi не й на пiщинку!
  Полiтик - це стара Шапокляк, але замiсть пацюка Лариски, викрадати у виборцiв волiє сам!
  Стара Шапокляк використовує для пакостей маленького пацюка Лариску, а полiтик пiдкладає величезну свиню!
  Найгучнiше падають великi шафи та полiтики з мiзерним розумом!
  Полiтик охоче приймає пожертвування вiд дурнiв, але неохоче слухає поради розумних!
  Полiтик любить золото отримувати в обмiн на срiбло красномовства, але вчасно промовчавши, часом зриває куш i бiльше за те, що ломаного гроша не варто!
  Довга мова полiтика лише подовжує шлях до процвiтання та вкорочує життя!
  Пiстолет однiєю кулею, максимум, одного вб'є, полiтик одним словом, мiнiмум мiльйон обдурить - довгi язики страшнiшi за пiстолети!
  Бути полiтиком, це вже дiагноз, причому хвороба невилiковна i зводить до могили насамперед виборцiв!
  Президентом полiтик може i не стати, але голим королем лишиться обов'язково!
  Iмперiя любить величезнi розмiри, та й полiтики прагнуть пiдкласти свиню побiльше i урвати шматок жирнiший!
  Навiщо полiтик пiдкладає виборцям бiльшу свиню, щоб урвати собi шматок пожирнiше, а людей з мисленням ослiв залишити без м'яса!
  Щоб вирвати жирний шматок, мало вмiти свинячити, треба хоч трохи бути лисицею!
  У полiтицi, як жолудь у лiсi, всяка свиня з'їсти норовить, а довкола дуби та пнi, з яких лисиця знiмає стружку!
  Полiтик хоче стати царицею морською та мати на посилках золоту рибку, але у розбитого корита зазвичай залишаються самi виборцi!
  Незалежно вiд вiку, полiтик чи стара Шапокляк, що всiм пакостить, чи бабка, яка бажає стати царицею морською з необмеженими амбiцiями, а частiше й те й iнше разом!
  Ведмiдь не миється цiлий рiк, а полiтик постiйно, насвинячуючи, вмиває руки!
  Вовк здатний порвати за раз одну вiвцю зубами, полiтик же язиком за раз мiльйон обдурить з овечим розумом!
  Не найгiрше, якщо полiтик урвав жирний шматок, гiрше, коли вiн виборцям насвинячував i пiдклав кабана жiночої статi!
  У Бога днiв багато, а полiтик хоч i рветься у Всевишнi, такий чорт, що має сiм п'ятниць на тижнi i всi виборцi народилися в понедiлок!
  Полiтик - це тварина, яка рветься нагору, щоб гидити виборцям на голови, i свинячить, щоб було легко вирвати жирнi шматки!
  Диктатор теж любить виливати з вуст мед, тiльки замiсть солi iстини в ньому дьоготь погроз та залякування!
  Полiтик обiцяє, що всi при ньому воскреснуть, але здатний лише морально вбити смертоносним язиком язика!
  Полiтик хоче бути батьком нацiї, але тато при цьому у вiчному розлученнi з Вiтчизною робить виборцiв голодними сиротами, вiддаючи алiменти великою свинею в кишеню!
  Скiльки полiтик не знiмав з виборцiв шкур, скiльки не взував простолю, але все одно вiн голий король i в спiвчуттi нуль!
  Полiтик у будь-якому вiцi намагається показати себе молодим мачо та крутим мужикiв, але реально вiн стара Шапокляк, i сам по собi великий щур та свиня!
  Стара Шапокляк паскудить по дрiбницях, викликаючи веселощi, а от полiтик у будь-якому вiцi свинячить по-крупному, i виборцям не до смiху!
  Полiтик бере у спонсорiв грошi, у виборцiв голоси, отримує владу та натомiсть дає лише словесний пронос!
  Полiтик отримує вiд виборцiв крiсло лева, натомiсть пiдкладає свиню, i вважає це чесним розрахунком, тож вiд пiдкладеної свинi виходить гарна вiдбивна з виборцiв!
  Виборець часто метелик, що летить на вогонь полiтика, думає зiгрiти серце, але його палить до печiнок!
  В одну рiчку не увiйти двiчi, але чому виборець дозволяє себе обдурити мiльйон разiв банальними обiцянками на один мотив!
  Щоб обдурити барана, не обов'язково бути лисицею, щоб пiдкладати свиню, не обов'язково лiзти в полiтику!
  Якщо в тебе овечий розум, будеш носити хомут, доки не здеруть три шкури i не пустять на шашлик!
  У казках три богатирi захищають країну, у життi три якостi надiйний щит: розум, воля, удача!
  Не буває людей, якi не мають проблем, не iснує полiтикiв, якi не принесли б виборцям суцiльнi проблеми!
  Дiвчинка Ельфарая закiнчила i тупнула маленькою, босою нiжкою, тож навiть iскри посипалися.
  Бiлочка майнула хвостиком i вiдповiла:
  - Що ж, непогано! Але невже ви думаєте, що так легко можна за однi слова отримати цiлий мiшок золота?
  Толлеад буркнув:
  - I чого ти хочеш?
  Пострибунья вiдповiла:
  Не буває льотчика без неба,
  Не буває армiй без полкiв.
  Не буває шкiл без змiн,
  Не буває бiйок без синцiв!
  Толлеад заперечив:
  - Нi! Все це буває, якщо вiдтворювати комп'ютери у вiртуальнiй реальностi.
  Ельфарая запропонувала:
  - А може цiй бiлочцi просто взяти i гарненько настирати?
  Бiлочка гаркнула:
  - Тiльки спробуйте! Я вас жваво порву!
  I навколо звiра виникло яскраве сяйво, наче вiн поглинув сонце.
  . РОЗДIЛ No 8.
  Тролеад вигукнув:
  - Оце так... З голими руками не втечеш!
  Ельфарая помiтила з посмiшкою:
  - Як i з босими ногами!
  Хлопчик i дiвчинка переглянулись i клацнули пальцями. I їм прямо в долонi влетiли гострi блискучi мечi.
  Бiлочка в аурi пискнула:
  - Ну, не треба так! Я пожартувала! Давайте краще так, я вам по мiшку iз золотом, а ви менi ще заспiваєте!
  Тролеад зазначив:
  - Спочатку по мiшку золота, а потiм ми так i бути заспiваємо!
  Ельфарая пiдтвердила:
  - За важким мiшком!
  Бiлочка крутанулась i прочiрикала:
  З'явилися прибульцi, як бяки,
  I хлопця, сховавши в мiшок...
  А хлопець вiдбивався i плакав,
  I кричав - я корисне звiрятко!
  I як розсмiяється, зовсiм по хортовi!
  Пiсля чого взяла, хвостиком махнула. I руках i у хлопчика, i дiвчинки з'явилося по важкому мiшечку, чимось набитим. Видно у ньому були кругляшки.
  Тролеад вiдкрив мiшечок. У ньому справдi були золотi монети, причому на кожнiй портрет дуже гарної дiвчини. З одного боку був профiль, а з iншого вона на повний зрiст i майже оголена.
  Ельфарая зробила те саме. I в неї був уже портрет гарного юнака. I це чудово.
  Дiвчинка вигукнула:
  - Гiперквазарно! А тепер може бути заспiваємо?
  Бiлочка кивнула хвостиком:
  - Буду дуже рада!
  Троль та ельфiйка хором заспiвали:
  У синьому морi є дiвчата,
  Дуже класнi, повiрте...
  Голосок красунь дзвiнкий,
  Найкраще вважай на свiтi!
  
  Ми здатнi рушити лiктем,
  Прямо в пащу, повiр дракону...
  Злi орки нехай здохнуть,
  На превеликий розгром!
  
  Ми такi дiвки свiтла,
  Що швидше ви смiєтеся...
  I до самого розквiту,
  Винищуйте, вбивайте!
  
  I мечем, i гострою шаблею,
  Ми башки злим оркам зносимо...
  Не наступимо ми на граблi,
  I ворогiв косою косимо!
  I ворогiв косою косимо!
  
  Якщо дiвчина захоче,
  Прикадрити пiрата-хлопця...
  На нього вона заскочить,
  З ударним темпераментом!
  
  На морях вона стоїть,
  Рубить голови корсарам...
  I чоловiкiв так вбиває,
  Божевiльна недарма!
  
  Будьте красивою дiвчиною,
  Щоб вам було приємно...
  I чоловiкам рiжте гриви,
  Кровi будуть густо плями!
  
  За новiтнi перемоги,
  I густi змiни...
  А таку у славi дiди,
  Записнi флiбустьєри!
  
  I здатнi рушити в морду,
  Навiть Каїну-фашисту...
  Буде вiк ворогiв недовгий,
  I рух до комунiзму!
  
  Ми тодi затопчемо оркiв,
  I спалимо їхнiй прапор поганий...
  Розберемо в пустир покидькiв,
  Дiд Мороз трохи пiдданий!
  
  Час буде наш, дiвки,
  Де вершить долю красуня.
  Пострiл стане дуже влучним,
  I в битву самоволка!
  
  Розганяємо злi хмари,
  Перемагаємо супостата...
  Наш загiн бiйцiв леткий,
  Дуже славнi дiвчата!
  
  Нагострили в лайцi стрiли,
  Зарядили ядра в гармати.
  Дробами врiжемо скоростиглими,
  Це точно не iграшки!
  
  Є дiвчата заводнi,
  М'язи, як шоколад.
  Нiжки мiцнi, босi,
  Ось такий пiде розклад!
  
  У пил зрiвняти здатнi гори,
  Роздробивши камiння в попiл.
  Ви залиште розмови,
  Цiй смаженiй планетi!
  
  Замишляємо змiни,
  Дуже навiть, знай крутi...
  Нехай зникнуть у безоднi бiди,
  Знають наливнi фрукти!
  
  Ми не гiрко плакатимемо,
  У три струмки пускаючи сльози...
  Хтось носить влiтку лапоть,
  Ну, а ми взимку босi!
  
  Не забудемо свiт гарний,
  Той, у якому народилися...
  Будемо вiчно ми щасливi,
  Прагнучи ракетою вгору!
  
  Ми пiратки - це слово,
  Гордiсть, вiрю викликає...
  Хоч велич Содома,
  Дуже бридке буває!
  
  Заганяємо кiлки в спину,
  Розрубуючи зло на частини...
  Буде смерть, повiр вампiру,
  А дiвчатам мудрим щастя!
  
  Ельфiнiзм настане незабаром,
  Космосу вiдчинимо дверi...
  Буде оркам вироком,
  Наша смiлива витiвка!
  Тут Ельфарая прокинулася... i знову опинилась у в'язницi. Щоправда, свiтив лiхтарик. I дiвчисько-ельфiйка всерйоз задумалася про втечу. Почала терти одну ланку ланцюга про iншу. Навiть сипалися iскри. Але ось до камери увiйшли три хлопчики-хобiти та кiшка. I знову почали її вчити. Що по-своєму дуже цiкаво. I ти все краще опановуєш чужу мову. Зрозумiло, i Тролеада вчили. Як без того. Але юнак та дiвчина сидiли у рiзних камерах.
  I не могли один з одним кончати. Але все одно було цiкаво та захоплююче.
  Навчали Ельфараю довго, потiм принесли босi хлопчик у плавках їй поїсти. Молочка з коржиками. I потiм знову почали вчити. I так минуло багато часу. Дiвчина-ельфiйка знову зголоднiла, i знову їй пiдлили трохи вина в молоко. I дiвчина взяла та заснула.
  I знову їй снилося щось вражаюче.
  Ельфарая спiвала перед командою з людей у вiйськовiй формi з еполетами, причому дуже юною, офiцерам було вiд шiстнадцяти до двадцяти рокiв, i вона виконувала цiлу поему з великим ентузiазмом:
  По свiтобудовi я втомлена блукаю,
  Як багато в ньому жорстокого та злого!
  Але Господа лише про одне прошу,
  Щоб захистив свiт ближнього, рiдного!
    
  Вiйна, не знаючи мiж, до мене прийшла,
  Своїм безжалiсним крилом накрила!
  Меч загострений, не вiдаючи чохла,
  Ось злий дракон своє просунув рило!
    
  Але ельфiв лицар, потужний богатир,
  Зламати його не може пекло непроглядне!
  Сказав злодюжками, совiсть ти не стир,
  Бо чеснiсть наша, знай, надiя!
    
  Тать злякався, бачить страшний меч,
  За беззаконня жорстка розплата!
  Ми лихоiмцiв можемо разом спалити,
  А Батькiвщинi висока нагорода!
    
  Хто не любив, не знає цих мук,
  Що принесе рiшення iнше!
  Але наше багаття, повiрте, не згас,
  Нас вистачить, якщо разом двоє!
    
  Вiдлiк, звичайно, строгий Бог веде,
  Вiн слабким, боязким зовсiм не захист!
  Такий уже людям було поставлено рахунок,
  Що рать тих, що живуть у брязкiт розбита!
  Але людина, як колосок-росток,
  Коли вiн вiрить, знайте, не в'яне!
  Втеча прогресу, знайте, не усох,
  Космiчнi бачимо у небi дали!
    
  Що нам у цьому свiтi, потрiбен успiх,
  Така людства натура!
  Веселий, юний лунає смiх,
  I зростає нова культура!
    
  Консерватизм жорстокий наш кат,
  Скували ланцюги думка людей, як камiнь!
  Але якщо важко, солдатiв не плач,
  Ми будемо, вiрте, воїни в ударi!
    
  Перемога довгоочiкувана прийшла,
  А хто б ще в цьому сумнiвався!
  Думка людина гостра голка,
  Хто богатир, той не гра паяця!
    
  Планета щастя, вiрю, знайде,
  Ми станемо, знаю, всi милi, гарнi!
  А злiсть виплатить нам справедливий рахунок,
  Наллються щедро колосками ниви!
    
  Не знаємо ми спокою, у тому доля,
  Наскiльки еволюцiя жорстока!
  У всесвiтi безмежне свавiлля,
  У ньому кожне створення самотнє!
    
  На краще розраховуємо ми,
  Що буде щастя та зникне страх!
  I стануть, як рiднi всi сини,
  А новий шлях опишемо ми у вiршах!
  Юнаки у формi та в погонах зааплодували:
  - Чудово, на зразок Фушкiна, або Фермонтова. Водночас видно любов до нашої країни.
  Ельфарая скромно опустила очi:
  - Я лише учениця великих поетiв. Загалом це лише частина мого покликання.
  Її напарниця, нiмфа з семибарвною зачiскою Драхма, погодилася:
  - Так, багато чого тобi належить повчитися. А поки що закусимо i вип'ємо.
  Їли не поспiшаючи, i як це заведено, торкнулися полiтики, обговорюючи перспективи найближчих воєн.
  Юнак-охоронець, що сидiв праворуч, був дворянин з дуже iнтелiгентної родини.
  Вiн помiтив:
  - Скiльки людей, в основному ув'язнених, загинуло в КША, створюючи найруйнiвнiшу зброю за всю iсторiю людства. Люди опромiнювалися, з них злазила шкiра, випадало волосся, а натомiсть вони отримували лише побої та хлiб-ерзац.
  Тролiнський режим нелюдський, замiсть колись найвiльнiшої та найдемократичнiшої держави, вийшла iмперiя зла.
  Драхма кивнула:
  - Для того, щоб здiйснити iдеї комунiзму в самiй волелюбнiй країнi захiдної пiвкулi, не обiйтись без терору. Згадаймо, до чого довiв Ферманiю тоталiтаризм Фiтлера. Нацiя великої культури перетворилася на зграю розбiйникiв.
  Юнак заперечив:
  -Фiтлер, звичайно, антифемiт, але за нього такого терору не було, як у троленiстичних штатах Америки. Та й лютих вразили у правах, тодi як у КША на волi їх практично не лишилося. Зокрема, процвiтають доноси та тортури. У мiста спускають плани щодо кiлькостi ув'язнених та розстрiльнi списки. Буває, що за один день розстрiлюють народу на цiлу дивiзiю. Запроваджено кримiнальну вiдповiдальнiсть iз п'яти рокiв. Хiба таке творилося у Ферманiї?
  Графiня-нiмфа Драхма згадала, що у цьому всесвiтi Фiтлер ще не встиг натворити такої кiлькостi кривавих справ, як у них. Адже по сутi масовий терор, у тому числi й проти лютих, тролешисти влаштували пiсля нападу на Ельфейтський союз. Тут Ферманiя була розгромлена дуже швидко, а прикордоннi битви носили короткочасний характер. Тролiзм не зумiв у всiй красi показати свiй оскал. Що ж до тролеммунiзму, то сталося дике, майже уявне: Фталiн очолив найбагатшу державу свiту. Тепер свiт став iншим. I з цим доводилося зважати.
  Ельфарая помiтила:
  - Можливо, це кара КША за те, що вони прагнули самовозвеличення i нiчого не робили для чужих голодуючих i бiдних народiв. У Бiблiї, Одкровеннi апостола Фiоанна йдеться про звiра з двома рогами подiбними до ягня, що виходить iз Землi. Це лжепророк, який каже, як дракон, пiдкоряючи свiт звiровi. Швидше за все, йдеться саме про КША. Колишнi звiрi виходили з моря, що символiзує країни i народи, вiрнiше їхнє скупчення, а земля означає малонаселену територiю.
  Драхма запитала:
  - Звiр, це трольммунiзм?
  - Спотворене розумiння ельфкунiзму без християнської моралi. Спроба збудувати рай без Бога приречена на провал. Щастя без Бога, як любов без серця! - Закiнчила Ельфарая.
  Хлопець-охоронець зауважив:
  - Це дуже правильне зауваження. Фрiстос, це зразок доброти. Заради людей вiн пiшов на нестерпнi муки, прийнявши другу смерть на хрестi.
  Драхма запитала:
  - А як це другу?
  - Переживаючи розлуку з Отцем. Подiл Трiйцi. Вiн вiдчував на собi всi нашi грiхи, включаючи наймерзеннiшi i найстрашнiшi. Це було жахливо. - сказав юнак.
  - У цей час на нього дивилися ангели i представники свiтiв, що не загинули, якi не пiшли за сатаною i залишилися вiрнi Богу. Звучав гiмн переможний серед хрестiв, на яких мучився творець усього сущого.
  - Не загиблi свiти! Ти, певне, не зовсiм Ельфославний? - запитала Драхма.
  - Конституцiя Ельфiї гарантує свободу совiстi. Мої батьки були Ельфославними, але я вiдкрив для себе нову церкву Адвентистiв ельфiйського Дня. Вони пояснили менi, як правильно вiрити на пiдставi писання. Зокрема, навiть ельфославнi священики не заперечуватимуть, що спочатку християни дотримувалися лише фубботи, i в них не було iкон.
  Ельфарая кивнула:
  - Це спадщина фiудаїзму. Вiн характерний побоювання робити якесь зображення, чи картину. Ось чому серед лютних практично немає художникiв. А у новому заповiтi заборони на iкони немає.
  Драхма вiдповiла:
  - Як сказати, друга заповiдь залишилася. Не створи собi кумира.
  Ельфарая зазначила:
  - Так iкони це не кумири, а лише посередники мiж людиною i Христом.
  Драхма помiтила:
  - Сказано у писаннi: - Один у нас Бог, Один i посередник мiж Богом та ельфами: вiчний хлопчик-ельф Фiiсус Христос.
  Ельфарая заперечила:
  - Це нi про що не каже. Суддя Бог теж один, але разом iз тим сказано: - Святi судитимуть свiт. Тож не все у Фiблiї треба розумiти буквально.
  Дiвчина-блондинка пискнула:
  - Але святi мають суто дорадчий голос. Крiм того, слово судити означає лише слiдчий суд.
  Драхма перервала розмову:
  - Не хочу слухати теологiчну схоластику. Давайте краще поговоримо про щось свiтське. Та й взагалi, коли кажуть, особливо про грiхи, одразу пропадає апетит.
  Ельфарая кивнула:
  - Я теж почуваюся грiшницею. Стiльки народу вбила. Жах.
  Драхма вiдмахнулася:
  - Я казала, що в Бiблiї заповiдь не вбив, означає не чини злого вбивства.
  А вбивати в iм'я Батькiвщини - добро. Особливо якщо твоя батькiвщина свята. Жодна країна свiту не посмiла назвати себе священною, крiм Ельфiї. Хiба це не є показником Богообраностi нашої країни.
  Ельфарая iронiчно зауважила:
  - I це каже атеїстка.
  Графiня-нiмфа логiчно вiдповiла:
  - Я не вiрю в Фiблейського Бога i особливо в те, що лютi народ божий, але в те, що Ельфiя має особливе призначення, безперечно. Щодо вiри, то це моя думка. Колись була цивiлiзацiя подiбна до нашої. Вона починала з кам'яних сокир та дерев'яних лукiв. Але йшли роки, тисячолiття, з'явилися першi машини. Спочатку незграбнi i громiздкi, потiм все стрiмкiшi, що розсiкають простiр. I звичайно, комп'ютер, помiчник будь-якої нацiї в iнтелектi, у найважливiшому для цивiлiзацiї у розумових процесах. Зрозумiло,
  змiнювалися i самi iстоти за рахунок бiоiнженерiї. Ставали швидшими, розумнiшими, з гарною реакцiєю, а не такими повiльними, як ранiше. Все змiнювалося на краще. Iстоти розробили найпотужнiшу зброю, здатну збивати метеорити та астероїди. Навчилися повелiвати погодою, попереджати природнi катаклiзми, лiтати i телепортуватися. А найголовнiше, створили зiркову iмперiю, яка розкинулася на цiлу галактику, потiм на безлiч галактик, охоплюючи свiтобудову.
  Ельфарая заявила:
  - Звучить гарно. А чи була у них вiра?
  Драхма продовжила:
  - Як i на Фемлi, iснувало багато релiгiй, але вони поступово вiдмирали. На їхнє мiсце поступово приходила впевненiсть у силi розуму. Нарештi, вченi, використовуючи мiць мiльйонiв планет, вiдкрили iснуюче i навчилися створювати матерiю. Це було грандiозним проривом у свiтобудовi. Тепер розум почав створювати власнi всесвiти. Величезнi та цiлком реальнi. Таким чином, зародилася i наша свiтобудова. Це цiлком логiчно! - сказала графиня-нiмфа.
  Юнак глянув на неї, його очi сяяли:
  - Це так незвичайно! Що ж, я вражений. Створення iнших всесвiтiв.
  - Останнє цiлком можливе. - заявила дiвчина-нiмфа. - Для цього потрiбно всього лише розгорнути структуру атома. Зокрема, розмiри, це вiдносне поняття, наприклад, якщо тривимiрний куб зробити чотирьох мiрним, його обсяг зросте у вiсiм разiв. Те саме i атом, при шести вимiрах вiн у п'ятсот двадцять два рази бiльший за тривимiрний. При дев'яти вимiрах це вже п'ятсот двадцять два помножене на п'ятсот двадцять два. I так далi. При кiлькостi вимiрювань кратному мiльйону один атом перевищить розмiрами галактику. Потiм його треба знову привести до тривимiрного стану, i ось матерiя для галактики в нас уже є. Структурувати її складнiше, але я думаю, що нашi нащадки з цим розберуться.
  У романi "Спокуса Бога" цю проблему вирiшував мульти-гiперплазмовий комп'ютер. Його швидкодiя вражала.
  - А що таке комп'ютер? - запитав юнак.
  - електронна машина. Перша повноцiнна ЕОМ було створено ФССР. Щоправда, у КША вона з'явилася ранiше, та й у тролiстськiй Ферманiї було створено прототип. Вiн навiть розрахував, скiльки часу потрiбно на те, щоб припинити фiзичне iснування всiх лютих у лютому. Це було у нашому свiтi, у вашому, може, фiтлерiвцi не встигли. Взагалi, це мерзотна патологiя ненавидiти обраний Богом народ. - закiнчила за подругу Ельфарая.
  Хлопець кивнув:
  - У сучаснiй Ельфiї лютих теж обмежують. Зокрема, тих, хто не приймає Ельфослав'я. Треба сказати, що мене попереджали, якщо станеш адвентистом, то виженуть з армiї. Народ не любить подiбнi февангельськi секти, i виборна влада з цим зважає. Звiсно, це погано, але всi пам'ятають, як багато лютих було серед бiльшовикiв, вважай бiльшiсть центрального комiтету партiї. Тому фiудаїзм зазнають труднощiв. Iнодi, особливо у малофросской губернiї, трапляються погроми.
  Дiвчата хором вигукнули:
  - Погроми!?
  - Так, i полiцiя дивиться крiзь пальцi!
  Драхма вишкiрилася:
  - Так було за царських часiв, так буде й зараз. Лютi мають асимiлюватися. Хоча я атеїстка, але вважаю, що єдина вiра це не так уже й погано. Тiльки вона має бути не такою пацифiстською, як Ельфiстiанська.
  Юний офiцер пiдтвердив:
  - А це вже й вiдбувається. Зокрема, собор прийняв ухвалу, що у солдата, який загинув на полi бою, списуються всi грiхи, i його душа, уникнувши поневiрянь, прямо летить до раю. Крiм того, кожен подвиг та державна нагорода списує певну кiлькiсть грiхiв. Чим вищий подвиг, тим бiльше певнi поблажки, даються вони i при пораненнi, викуплення провини кров'ю. Розширився список святих: увiмкнули Фуворова, Фрусилова, Фушакова, Факарова, Фахiмова, Футузова та iнших. З царiв Олександр Другий, Фетр Великий, Еван Грозний, Князi Фмитрiй Тонської, Фасилiй Третiй, Еван Третiй та багато iнших. Головний критерiй цього - служiння Батькiвщинi. Ось я впевнений, що Фуков, не надто релiгiйна людина, буде канонiзований.
  Ельфарая заявила:
  - А що! Вiн заслужив. Взагалi християнськiй вiрi потрiбен не тiльки хрест, а й меч, щоб захистити добро.
  Драхма пiдтвердила:
  - Релiгiя з мечем, це не опiум для народу, що зцiлює душi скальпель хiрурга!
  Краще вбити одного лиходiя, нiж оплакувати сотню праведникiв!
  Ельфарая не зовсiм погодилася:
  - Найнебезпечнiша зброя, це Фiблiя в руках нечестивця! Надлишок насильства здатний змiнити саме уявлення про добро.
  Охоронець, що досi мовчав, помiтив:
  - У компанiї з такими чарiвними дiвчатами приємно говорити про все. Але розмови про релiгiю надто вже стомлюють. Може, поговоримо про щось бiльш цивiльне. Зокрема, як вам сподобався фiльм - "Трiумф волi"? Наша доблесна армiя розгромила Ферманiю. Взагалi, я читав Майн Фапф.
  - А вам можна читати тролiстську лiтературу? - здивувалася Ельфарая. - Адже це екстремiзм.
  Офiцер впевнено вiдповiв:
  - Ну чому! Адже модно читати мемуари Фаполеона, а Фiтлер - особистiсть майже рiвна Мiсмарку. Вiн вiдновив зруйновану депресiєю економiку Ферманiї, добровiльно приєднав Австрiю та Фудетську область, домiгся заступництва Фехословаччини. I зауважте, на вiдмiну Фаполеона, без вiйни. Та й тролi жити за нього стали краще. Зникло безробiття, кожен троль мiг купити в кредит автомобiль, сплачуючи всього п'ять марок на мiсяць. Безкоштовнi тури по Етлантичному океану та в Ефрику. Тобто, Третiй Рейх пiднiмався, перетворюючись на процвiтаючу державу. Але сунувся на нас i був жорстоко битий. Здається, тут не обiйшлося без Фталiнських провокацiй. У будь-якому разi добре, що тролi не встигли створити атомну бомбу, бо катастрофа вибухнула б набагато ранiше.
  - Зате Фталiн, який став вождем КША, встиг! Обвалив атомний кулак на Ельфiю. - вiдповiла Ельфарая. - I звiсно, заплатить за це! Його мало вбити, а слiд провезти вулицями Ельфскви в залiзнiй клiтцi. I залишити в звiринцi, в мавпячому розплiднику на втiху натовпу.
  Драхма кивнула:
  - Як я не поважала Фталiна у своєму свiтi, у цьому всесвiтi, це просто ворожа країнi чудовисько.
  Юнаки, трохи пригубивши шампанського i закусивши лебединою нiжкою, нахилилися до дiвчат.
  - Розкажiть нам про ваш свiт. Який вiн такий незбагненний та загадковий.
  Ельфарая кивнула головою.
  - Це довго розповiдати!
  - Ми дворяни, i в нас не прийнято швидко їсти.
  Дiвчина-блондинка пiдтвердила:
  - Розкажу тодi коротко. У нас громадянську вiйну виграли ельфшевики. Так вийшло, може, тому що Фолчак не видав вчасно указ про передачу землi селянам у вiчне користування. У нього в тилу почалися селянськi повстання. Тут адмiрал так само припустився помилки, замiсть того, щоб домовлятися по-доброму, зняв для придушення бунту вiйська, особливо оголивши пiвденний фланг. Отут i вдарили червонi. Пiсля чого iнiцiатива була втрачена. Пiсля цього вiйна йшла ще кiлька рокiв зi змiнним успiхом, але загалом перевагу мали червонi. Втративши Фольшу, Мiнляндiю та захiднi областi Екраїни та Фелорусiї, ельфшевики утримали владу.
  - Який жах! Антихрист пiдкорив майже шосту частину планети. - промовив високий юнак охоронець.
  - Так, так вийшло! Щоправда, Фенiн був не дурень, вiн запровадив НЕП i зумiв частково вiдновити економiку.
  - Фенiн дурнем нiколи не був. Демагог найвищої проби. - перебив юнак. - Я читав його працю, цiлком логiчно. До речi, у стилiстицi та аргументацiї є певна схожiсть iз Фiтлером.
  - Так, тiльки один занапастив Ферманiю, а iнший створив життєздатну державу. - заявила Ельфарая. - Тiльки без Бога. Прожив у нашому всесвiтi Фенiн не довго. Йому пiдсипали спецiальний препарат, що провокує iнсульт, тому смерть була схожа на природну. Серед пiдозрюваних, насамперед Фталiн та його оточення.
  Офiцер пiдтвердив:
  - Пiдступний тип. Вiн, мабуть, залишився з вами.
  Блондинка пiдтвердила:
  - Так! Хоча, треба сказати, це особистiсть видатного розуму. Можна навiть сказати генiй.
  - Генiю i злодiйство, речi не сумiснi! - помiтив юнак.
  Ельфарая кивнула свiтлою головою:
  - Так вважав Фушкiн, але бiльшiсть великих правителiв були жорстокi. Той самий Фуков не церемонився з ворогом.
  Офiцер не зовсiм погодився:
  - Але зате дотримувався прав людини. Коли Ферiнга взяли в полон, вiн запросив цього аса, i вони разом випили по чарцi горiлки. Фуков вiддав належне йому, як воїну та солдатовi. Взагалi Ферман Ферiнг був проти вiйни з Ельфiєю. Нинi вiн живе у мiстi Сорочi та викладає у льотному училищi. Слiд зазначити, що у Ферманiї з'явилися першi у свiтi реактивнi винищувачi. Розказуй далi, Ельфарая.
  Блондинка продовжила:
  - Пiсля смертi Фенiна кiлька рокiв не було єдиного лiдера. Iшла боротьба мiж Фроцьким, Фiнов'євим, Фаменєвим, Фухарiним, Фиковим та Фталiним. Останнiй, користуючись розбiжностями мiж своїми супротивниками, розбив частинами. Прийшовши до влади, вiн почав iндустрiалiзацiю та колективiзацiю. Пролив багато кровi, занапастив неймовiрну кiлькiсть душ, але зумiв створити колгоспи та потужну вiйськову промисловiсть.
  - У нас також потужна вiйськова промисловiсть i без потокiв кровi. - помiтив юнак.
  - Тут не все було гладко. Зокрема, багато планiв щодо iндустрiалiзацiї виявилися зiрваними. - помiтила Ельфарая. - Але загалом у сорок першому роцi ЕРСР був готовий до вiйни, а Третiй Фейх немає. Фiтлер зволiкав iз переведенням економiки на вiйськовi рейки.
  Офiцер погодився:
  - Так, i в цiй вiйнi, що у нас, до вiйни Ферманiя не була готова. Зокрема, боєприпаси тролi припасли лише на пiвтора мiсяцi, а бомб на десять днiв.
  Ельфарая продовжила розповiдь:
  - Але через прорахунки керiвництва та раптовiсть нападу, тролi змогли заглибитися в нашу територiю. Їм навiть вдалося прорватися до Ельфскви, до її околицi, випалити передмiстя Золоту галявину, а десантники навiть сфотографували Кремль.
  Хлопець недовiрливо вiдповiв:
  - До самої Ельфсквi? Важко повiрити. Хоча фольшевики, звичайно, неабияк пошкодили армiї.
  Блондинка погодилася:
  - А ви проникливi. Справдi, Фталiн викосив майже весь командний склад, розстрiлявши iз шiстнадцяти командувачiв округами п'ятнадцять.
  Юний офiцер проревiв:
  - Ого! Ну та iдiот! Грузинський дурень! Втiм, у КША справи не кращi. Весь колишнiй склад перемолоту. I взагалi, фянки - посереднi солдати.
  - Я б так не сказала! У них багато недолiкiв, але вони швидко навчаються. Зокрема, борючись iз могутньою Епонською армiєю, змогли досить швидко переламати ситуацiю. Взагалi, серед них було багато героїв, хитрих диверсантiв. Емерика формувалася iз усiх нацiй свiту. Тут сталося схрещування безлiчi генiв, зокрема i росiйських. Тож це життєздатний простiр.
  - помiтила Ельфарая.
  Iнший юнак пробулькал:
  - Ну, не знаю! А у вашому свiтi, якi вiйни вони виграли?
  Дiвчина-блондинка почала розповiдати:
  - Наприклад, проти Фiрака у 3991 роцi. - За пiвтора мiсяцi було розгромлено бiльш нiж мiльйонну армiю з п'ятьма з половиною тисячами танкiв. Самi емериканцi, з урахуванням нещасних випадкiв, втратили вбитими лише двiстi людей.
  Хлопчисько-лейтенант свиснув:
  - Ого! Такого успiху навiть Фукову не снився. У вашому свiтi, як так вийшло?
  Ельфарая видала:
  - Активне використання авiацiї та безпiлотних ракет.
  Юнак зазначив:
  - Емериканцi вiддають перевагу доктринi маршала Фадуа!
  Дiвчина-блондинка кивнула:
  - Так! Вони дуже люблять бомбити та залякувати.
  Хлопчик-офiцер, розсмiявся:
  - Як i у цьому свiтi! Суцiльний тероризм.
  Драхма зазначила:
  - Перемiгши КША, Ельфiя стане єдиною наддержавою свiту. I тут людство буде єдиним. Що, безперечно, добре. Ми зможемо нарештi розпочати космiчну експансiю.
  Ельфарая примружила очi:
  - А ти не боїшся кари Господньої?
  Юний воїн зiщулився:
  - Це ти до чого?
  Дiвчина-блондинка прошипiла:
  - Коли всi нацiї та народи вклоняться звiровi, розпочнуться суди божi. Про це написано в Одкровеннi святого Фiоанна.
  Драхма заперечила:
  - Все, що написав Фiоан, можна пояснити цiлком науково.
  - Це як? - не зрозумiла Ельфарая.
  Графiня-нiмфа пояснила:
  - Наприклад, падiння метеорита, зiрки полин. Що зробить воду гiркою. Метеорити та астероїди завжди падали на Землю. Оскiльки кiнцева дата не зазначена, то рано, чи пiзно падiння має вiдбутися. Якщо, звiсно, люди не створять зброї, яка спопелить астероїд. Зокрема анiгiляцiйну бомбу.
  Ми маємо розробки, як робити антиматерiю. Ви чули про таку?
  Хлопець кивнув:
  - читав Феляєва. Це лiдер ельфiйської фантастики. Так, антиматерiя повинна вiдтворювати енергiї в тисячу разiв бiльше водневої бомби за тiєї ж ваги. При чому, антиречовина повинна мати негативну гравiтацiю. Отже, ракетнi комплекси не будуть перевантаженi. У принципi, така зброя була б непоганою вiдповiддю КША.
  - Застосовувати його на Ельфлi не можна. Надто вже руйнiвне, а от у космосi якраз. Тим бiльше, воно буде чистим, на вiдмiну вiд водневої бомби, i ми без проблем пiдiрвемо астероїд. Вiн розсиплеться на фотони, не залишивши навiть пилюки. - сказала Драхма. - Взагалi, пророцтва Фiоанна не збудуться, якщо людство розвиватиме науку. Зокрема, будь-яка страта в принципi можлива, але можна вiдтворити захист. Зокрема вiд сонячної спеки, глобального потеплiння врятують новi технологiї. Можна поглибити свiтовий океан, тож суша не буде залита.
  Лейтенант iз подивом запитав:
  - Як поглибити? Екскаватором?
  Графiня-нiмфа заперечила:
  - Нi, серiєю регульованих, чистих анiгiляцiйних та субатомних вибухiв. Зробити це повiльно, поступово, щоб не сталося катастрофи. Якщо океанськi жолоби повiльно опускатимуться, наприклад, по сантиметру на день, це не викличе цунамi i колосальної катастрофи. Навпаки, планета стане теплiшою та сприятливiшою для проживання. Циркуляцiя повiтря також змiниться. Холоднi течiї, як це завгодно людям, рухатимуться вiд полюсiв до екватора, а теплi вiд екватора до полюсiв. Клiмат на всiй планетi стане як на Канарських островах, а територiя сушi навiть збiльшиться. Планета стане раєм, як передбачено у Фiблiї, лише силою науки. А в майбутньому ми, може, Ельфелю до Фолнц пiдтягнемо, а Фанеру навпаки вiдсунемо.
  Ельфарая замотала своєю бiлою, злегка присипаною сусальним золотом, головою:
  - Казки це!
  Розумна Драхма заперечила з посмiшкою:
  - Ну чому! Вiзьми того, хто живе рокiв двiстi тому i перенеси його в наш свiт. Вiн був би просто пригнiчений великою кiлькiстю чудес. Той самий лiтак, автомобiль, пiдводний човен, радiотелескоп, телебачення. I особливо роботи, комп'ютер, Iнтернет, голограми. Все це диво, що перевершує казковi уявлення. Фiблiя не могла передбачати подiбного розвитку, хiба в нiй йдеться про комп'ютери, чи Iнтернет?
  Ельфарая заперечила:
  - Є схоже, коли Сатана показав Фрiсту миттєво всi країни, царства та славу їх! Це було по кручi Iнтернету.
  Нiмфа-графиня засмiялася:
  - А як можна показати миттєво?
  Блондинка прочирикала:
  - Це i є диво! Те, що люди намагаються повторити.
  Драхма взяла i з смiхом вiдповiла:
  - А тобi не здається, що це не серйозна розмова. Iнтернет реальнiсть, i ми його бачимо, а те, що написано у Фiблiї має достовiрнiсть казок Шахеризади.
  Ельфарая iз жаром вiдзначила, тупаючи ногою у витонченому чобiтку:
  - За казки люди не помирали б. За те, що ти називаєш казками, люди йшли на смерть. Їх розпинали, вбивали, а вони вiрили. Якби апостоли не мали живого свiдчення воскресiння Фрiста, то нiхто не пiшов би на смерть заради химери. Шахраї та мученики рiзного поля ягоди.
  Хлопець пiдтвердив:
  - Переконливо каже.
  Драхма не погоджувалась.
  - А в Есламi теж йдуть на смерть, хоч i не мають свiдчення Фрiстова. Та й тромунiсти-фанатики вмирали, терпiли тортури, вiдмовлялися вiд щедрих обiцянок. Тож це ще не показник. Природа фанатизму складна, але навiть я, переконаний атеїст, пiду на будь-якi тортури заради вiтчизни. Чому сама не знаю.
  - Навiть не вiрячи в рай? - запитав юнак.
  Дiвчина-нiмфа, надувшись, вiдповiла:
  -Можна вiрити в атеїстичне безсмертя, подароване гiпернаукою далекого майбутнього.
  Ельфарая похитала головою:
  - Чиста фантазiя!
  Драхма вигукнула:
  - Те саме говорили про лiтак, про полiт на Фуну, про клонування, поки не стало реальнiстю. Навiть ми з тобою фантазiя, дiвчата, народженi в пробiрцi та надiленi надздiбностями.
  Дiвчина-блондинка буркнула:
  - Але це ще нi про що не каже!
  Дiвчина-нiмфа видала:
  - В принципi, так! Крiм того, що можливостi прогресу безмежнi.
  Ельфарая прочирикала у вiдповiдь:
  - Але, наприклад, досi багато захворювань не лiкуються. Той самий АСНIД, або вiрус Феболла, фiбiрська виразка, пташиний грип.
  Драхма, вискалив зуби, вiдповiла:
  - Ти маєш на увазi мор, який винищив чверть людства. Але ранiше теж були пандемiї, чума, чорна вiспа, що вбивають сотнi мiльйонiв людей, але виявилися переможенi. Буде вiдправлено в небуття i цi жахливi вiруси. Це лише питання часу, i не дуже довгого. До речi, в нашому органiзмi АСНIД, Феболла та деякi iншi гидоти не розвиваються. - заявила графиня-нiмфа. - Не кажучи вже про те, що смертоносна хвороба старiсть, можливо, не торкнеться наших тiл.
  Ельфарая пожувала шматок м'яса. Моргнула очима. Зiбрала думки в кулак.
  - Навiть прогрес може розвиватися лише тому, що до вподоби Боговi. Що ж до польоту в космос, то тут ти сама знаєш передбачення.
  Драхма посмiхнулася.
  - Це, найiмовiрнiше, давня метафора. Якщо гнiздо, це образне вираження, то мiж зiрками, чому потрiбно розумiти буквально.
  Ельфарая кивнула:
  - Загалом, звучить логiчно.
  На той час хлопцi вже покiнчили здебiльшого лебедя i взялися за десерт.
  - Знаєте, що я вам скажу? - вiдповiв юнак. - Вашi думки цiлком розумнi та оригiнальнi. Але в чому питання, як нам виграти нинiшню вiйну?
  Драхма широко посмiхнулася, її великi перлиннi зубки блиснули.
  - Наразi нашi вiйська отримали стратегiчну iнiцiативу. Триста тисяч убитих i не менша кiлькiсть поранених та понiвечених помiтно змiнює баланс сил. Не кажучи про втрату супротивником значної кiлькостi палива. Що саме собою серйозна ляпас. Слiд зазначити також, що комунiстами дуже багато незадоволенi. Так що при русi Францiєю нас пiдтримає мiсцеве населення. Тож перемога неминуча.
  - Тодi давайте вип'ємо за це! - запропонував юнак.
  Вони вшестеро цокнулися. Загалом виглядало все досить iдилiчно. Драхма висловила думку.
  - У мене є деякi iдеї, як пiдняти бойовий потенцiал наших вiйськ i прискорити загоєння ран.
  Ельфарая запитала:
  - Що за свiтлi думки?
  Графiня-нiмфа вiдповiла:
  - Сумарний вплив. З одного боку голками колеш, у певнi точки тiла, стимулюючи нервовi закiнчення та м'язовi волокна.
  Блондинка вiдповiла:
  - Це давно вiдомий прийом. Акупунктура практикується тисячi рокiв.
  Драхма видала:
  - Правильно! Але при цьому не завжди воно досить ефективне.
  Ельфарая пропищала:
  - Треба знати крапки! Їх близько пiвтори тисячi.
  Графiня-нiмфа додала:
  - Не лише. Корисно до голки додати невелику кiлькiсть корисних мiнералiв та трав, а також легку дiю електророзрядами. Струм невисокої напруги, i буде страшний ефект.
  Блондинка-дiвчинка вiдзначила:
  - Треба перевiрити подiбну методику.
  . РОЗДIЛ No 9.
  Ельфарая прокинулася... Як i ранiше, її босi ноги скутi ланцюгом. I настрiй, скажiмо так, не мажорний. Дiвчина, щоб не марнувати час, стала терти одну ланку кiльця з срiблястого металу про iнше. Це заняття дозволяло зiгрiтися i розминало кiстки. Плюс ще можна ланцюг i перепиляти, i спробувати втекти.
  Дiвчина працювала, i почала рухатися енергiйнiше. Вона навiть трохи спiтнiла. I в жили почала повертатися енергiя.
  Їй по ходу роботи стали згадуватися деякi битви у своєму колишньому життi.
  Ерiмiада, гарна ельфiйка iз знатного роду герцогiв Фалуа, має взяти участь у своїй першiй космiчнiй битвi.
  Поруч iз нею Ельфарая, обидвi дiвчата чудовi.
  Войовниця-вiконтеса тренується на об'ємнiй голограмi. Вона випускає променi зеленого кольору по маленьким голографiчним винищувачам противника, що стрибають по простору. Променi скачуть i роблять влучення.
  В цьому випадку, блакитна машинка стає рожевою, а при повторному попаданнi взагалi зникає.
  Ерiмiада висока на зрiст i фiгуриста дiвчина. Вiн вiдрiзняється рiдкiсною та яскравою красою, навiть серед вiчно юних ельфiйок. Її рухи рук, що натискають на кнопки джойстика, впевненi та спритнi. Ерiмiада дуже рухлива войовниця, i вона спiває:
  Має бути перший бiй,
  Буду я з ворогом боротися.
  I Господь завжди зi мною,
  Вiн навчить не здаватись!
  I дiвчина збила чергову мету. Так, чекає ельфiв i тролiв грандiозна космiчна битва. Пiдтягнуто тисячi бойових зорельотiв. Вiд одномiсних винищувачiв до флагманських грос-лiнкорiв. I це буде найбiльша битва за цей рiк.
  Ельфарая, як досвiдченiша, зауважує:
  -Реальний Господь Бог - це в наших грудях вiдважна душа!
  I дiвоче серце Ерiмiади тривожно б'ється. I її хвилювання починає передаватися рукам. Витонченi пальчики ельфiйки здригаються. А її волосся, розфарбоване пiд сiм кольорiв веселки, тривожно ворушиться. Ось це дiвчина-войовниця.
  Ельфарая посмiхається своїй подрузi, i її зубки скеляться, наче зробленi з крейди.
  Тепер винищувачi у графiцi голограми змiнилися i стали дрiбнiшими, але водночас дуже рухливими.
  Тепер Ерiмiада ледве встигала натискати на кнопки i навiть почала промахуватися.
  Ельфарая мило посмiхається:
  - Не варто поспiшати!
  Ельф Карл уже досвiдчений боєць, правда, як всi ельфи зовнi скидається на безбородого молодика, зауважив:
  - Тобi треба зiлля ЕМ ковтнути!
  Ельфiйка-графиня Ельфарая пiдтвердила:
  - Магiя влучностi не дасть тобi схибити.
  Ерiмiада з подивом запитала:
  - А чому в реальному бою так часто мажуть i ельфи, i тролi?
  Карл, з променистою усмiшкою вiчного юнака, вiдповiв:
  - Тому, що використовується iнша магiя для вiдведення очей та iнших разючих, руйнiвних предметiв.
  Ельфiйка Елфарая пiдтвердила:
  - Так, незважаючи на всi новiтнi космiчнi технологiї, магiя зовсiм не втратила своєї актуальностi. Навпаки, її значення зростає. Техномагiя заклинання при лиття бронi багаторазово посилюють захист.
  Вiконтеса Ерiмiада взяла з рук ельфiйки золоту, посипану дiамантами чашку iз зiллям. Зробила кiлька ковткiв. Їй обпалило гарячим настоєм горло.
  Потiм дiвчина вiдчула приплив сил, i її пальцi рук рiзко прискорилися i почали вилiтати комп'ютернi променi набагато частiше. I ось у винищувачi почастiшали попадання, i вони спочатку червонiли, а потiм i зовсiм стали зникати, залишаючи блiду пляму, яка потiм остаточно розчинялася, наче цукор у водi.
  Ерiмiада проспiвала:
  Ельфи в бою вiдважнi,
  Б'ються богатирi.
  У сутичцi рукопашної,
  Усiх ти ворогiв порви!
  Дiвчат в iмперiї ельфiв у дванадцять разiв бiльше, нiж хлопцiв. Так само, як i у тролiв. I це чудово, коли домiнують представницi прекрасної статi.
  Ельфарая продовжувала пиляти ланку ланцюга про ланку. Вона при цьому згадувала не лише власне життя, а й пригоди своєї знаменитої подруги. Якi теж стали їй близькi та рiднi.
  Ерiмiада отримала новий винищувач "Корушун"-11. У нього було на озброєння одразу шiсть авiагармат iз посиленими магiєю лазерами. Сам винищувач був у прозорiй бронi, що давало чудовий огляд i нагадував сплюснуту глибоководну рибу.
  Ельфарая прочирикала:
  - Я дiвчисько-костолом, буде доблесний улов!
  Один з юнакiв-ельфiв прочирикав:
  - Гiперквазарний та ультрапульсарний!
  Дiвчина перед боєм одягла спецiальний прозорий костюм, який не приховував форм її прекрасного, м'язистого, зi свiтло-мiдною шкiрою, тiла. Ноги у дiвчини були теж вкритi прозорою, тонкою та гнучкою бронею, але були фактично босими. Потрiбно було у битвi використовувати не лише пальчики рук, а й нiг, таких спокусливих та витончених.
  Машина була особливо складною. Щоб зменшити кiлькiсть влучень, у нiй був оберiг Бога Вiйни Сета. I ще деякi охороннi заклинання. Вони також пiдвищують живучiсть винищувача.
  Ерiмiада та iншi дiвчата перед боєм пройшлися строєм. Їхнi груди та стегна були ледь прикритi тонкою смужкою бiлої тканини, а м'язи у ельфiй, хоч не великi, але рельєфнi з гарною промальовкою.
  Деякi дiвчата були темнiшими за шкiру, бронзовi вiд засмаги, iншi, навпаки, трохи блiдiшi. Гарнi, гарненькi, вiчно юнi обличчя. Ельфи живуть приблизно тисячу людських рокiв i зовнi не старiють, навiть на одну зморшку.
  Тому їхнiй вiк на око визначити неможливо. У тисячу з гаком рокiв ельф, на вигляд, безбородий юнак з нiжним обличчям та рельєфними м'язами. Але потiм вони вмирають увi снi. Без болю, страждань, хвороб. I поки що вирiшити цю проблему не може нi магiя, нi технологiї.
  Для людини цiлих тисяча рокiв, та ще й не старiючи, начебто й немало. Але ельфам дуже хочеться жити.
  Ельфарая зазначила:
  - А що людина? Одна з найбiльш скривджених Богами iстот у всесвiтi та iнших свiтобудовах.
  Ерiмiада, втiм, ще надто юна, щоб думати про природну кончину. Тим бiльше, є шанс загинути у битвi. Хоча, незважаючи на зовнi грiзне озброєння, космiчнi бої зовсiм не такi кровопролитнi, як це може здатися на перший погляд. Так як є дуже багато охоронних заклинань, рiзноманiтних вiдводiв, талiсманiв, оберегiв, амулетiв.
  Дiвчата, трясучи своїми рiзнокольоровими шевелюрами, вiшають собi на шию артефакти, якi повиннi допомогти вцiлiти в бою.
  I Ельфарая, зрозумiло, у цьому також бере участь.
  Юнаки борються окремо. Взагалi, у свiтi дефiцит самцiв. Дiвчата часто б'ються за хлопцiв, у ходi багатоженства. Деякi ельфи мають до сотнi дружин. I через це дiвчата нудьгують без хлопцiв.
  Ерiмiада важко зiтхнула. Вона - особа знатна, i за її багатства пiде не один юнак. Але чи це буде справжнiм коханням.
  Ось до неї пiдбiгла ельфiйка i передала ще один талiсман, прошепотiвши:
  - Ти не мусиш загинути. Бережи себе.
  Талiсман скидався на жабу, вкриту платиною i посипану смарагдами.
  Ельфарая пiдтвердила:
  - Не бентежся її виглядом - це дуже непоганий оберiг!
  Ерiмiада її повiсила на груди. Вона трималася легко i заспiвала:
  Нехай весь космос у хаос занурений,
  I вакуум трясеться вiд розривiв...
  Ворог буде силою ельфiв вражений,
  А ми навiчно з Батькiвщиною єдинi!
  Пiсля чого, миготивши босими, рожевими, пiдошвами, дiвчата розбiглися одномiсними винищувачами.
  Обидвi космiчнi армади почали зближуватися.
  Найбiльшi зорельоти це флагманськi грос-лiнкори. З кожного боку по п'ять штук. Вони схожi зовнi на синiх китiв, утиканi стовбурами тисяч гармат та випромiнювачiв. Величезнi зорельоти.
  Далi два десятки дрiбнiшi, але також великi грос-лiнкори. Далi близько сотнi просто лiнкорiв. Потiм дредноути, броненосцi, крейсери, фрегати, есмiнцi, мiноносцi, бригантини. Є також катери, i винищувачi всiх видiв. Вiд одномiсних - найдрiбнiших, до тримiсних.
  Флоти з обох бокiв зiбралися величезнi. Кораблiв по кiлька тисяч, а винищувачiв - десятки тисяч.
  I очiкується важка битва.
  Ельфарая навiть правою рукою створила п'ятикутне знамення, що молиться, пiдтвердивши свою силу.
  Флагманськi грос-лiнкори мають найбiльш потужнi та далекобiйнi знаряддя. I ось вони стали один одного обстрiлювати з великої дистанцiї. Зi стовбурiв, розмiрами з тунель, викидають iз надсвiтловою швидкiстю снаряди. Вони проносяться, мов комети по вакууму, залишаючи за собою шлейфи. I з усього розмаху встромляються в броню.
  Але там спрацьовують захиснi заклинання, i проносяться вогнянi вихори ультравогню, майже не завдаючи шкоди. Лише мiсцями у бронi вiдбуваються закипання.
  Ельфарая, як матеря воителька, теж це дуже добре знає, або, як сказати ще - квазарно!
  I розбiгаються ельфiйки, миготивши босими, круглими п'яточками. Або юнаки-ельфи, якi у прозорих бойових костюмах схожi на давньогрецькi статуї героїв.
  Ерiмiада здригнулася, коли почали рватися зарядженi бойовою магiєю ракети. Це виглядало страшнувато.
  Навiть мимоволi нiжною щiчкою ельфiйки прокотилася сльозинка.
  Дiвчина взяла i заспiвала:
  Скiльки ж трусити, я не зрозумiю,
  Ельф, як воїн, для битви народжений.
  Страх, це слабкiсть, i тому,
  Хто злякався, вже переможено!
  Ельфарая, будучи бiльш досвiдченою i досвiдченою, вигукнула:
  - Зрозумiло, страх дуже поганий помiчник! Точнiше, твiй головний ворог - жени його вiд себе!
  Великi зорельоти зближуються. Ось у вогневий контакт вступають i грос-лiнкори, а за ними просто лiнкори. Розгортається неабияка битва.
  Численнi магiчнi захисту, заклинання, зiлля, що вiдводять ракети, снаряди та потоки енергiї знижують кiлькiсть жертв.
  Ельфарая з усмiшкою вiдзначила:
  - Магiя в ельфiв та й у тролiв завжди в цiнi!
  Ось уже й одномiснi винищувачi виходять на бойовi позицiї. Усерединi машини, здається, що ти нiби ковзаєш iз гiрки.
  Босi пiдошви дiвчата вперлися в кнопки керування. Потрiбно вмiти у бою маневрувати.
  Ельфарая теж використовує свої голi, мускулистi та витонченi нижнi кiнцiвки.
  Найкраще захисна магiя прикриває лоба, але противник ризикує вийти в хвiст.
  Її напарниця, Дженнi, гарна ельфiйка i теж вiконтеса, пищить через рацiю:
  - Не бiйся! Ми битимемося в парi, якщо що, я тебе прикрию!
  Ерiмiада проспiвала:
  Хвiст за хвiст, око за око...
  Цим тролям не втекти вiд нас,
  Ми покажемо просто найвищий клас!
  Хвiст за хвiст, око за око!
  I пiсля цих слiв дiвчисько капiтально взяло i пiдбадьорилося.
  Ельфарая енергiйно пiдтвердила:
  - Так тримати!
  Ось хмари одномiсних винищувачiв почали зближуватися.
  А тим часом, у бiй пiшли на великих кораблях та лазернi променi. I це була справдi бойова вистава. I стiльки сипалося та вивергалося потокiв енергiї.
  Ельфарая дивилася за напарницею та маневрувала.
  Водночас, великi зорельоти вели вогонь, використовуючи у снарядах бойовi заклинання. Тi вибухали з великою i вельми руйнiвною силою.
  I влучаючи крутилися численнi уламки. I горiв буквально метал. I ракети креслили кола вакуумом.
  Дiвчата-ельфiйки гасали вiд однiєї зброї до iншої, i перекладали снаряди та ракети. Вони дiяли дуже енергiйно. Ось чотири дiвчата, упираючись босими ногами, пiдтягли ракету iз зарядом бойових заклинань.
  Заклали її в казенну частину та врiзали. Пролетiло щось надзвичайно забiйне та руйнiвне.
  I ракета, пролетiвши зi стрiмкiстю комети, довбанула в борт лiнкора, пробивши в ньому велику дiрку.
  Ерiмiада заспiвала у захватi:
  Як жили ми борючись,
  I смертi не боячись.
  Так i вiдтепер жити тобi i менi.
  I в гiрськiй висотi, i зорянiй тишi,
  У морськiй хвилi та лютому вогнi,
  I лютому, i лютому вогнi!
  I дiвчисько натиснула на кнопку голої, круглої, рожевої п'ятою своєї гарної та спокусливої ноги.
  Ельфарая пiдтвердила з милою посмiшкою:
  Наказ командира пiд час вiйни,
  Коли шматки плазми летять.
  Сповнений любовi та величезної цiни,
  Священний для зiркових дiвчат!
  Ось винищувачi пiшли на зближення. Їх багато десяткою тисяч. Немов величезний рiй бджiл збивається з роєм ос.
  Так мчать тролi та ельфи в бiй.
  Обидвi раси нагадують зовнi дуже юних та гарних людей. Тiльки ельфи мають вушка, немов у рисiв, а тролi орлинi, трохи бiльшi, нiж у людей носи. I теж живуть, не старiючи, приблизно чотириста рокiв. I в них також самок у дванадцять разiв бiльше, нiж самцiв.
  Що дуже до вподоби сильному пiдлозi, але створює проблеми прекрасному, хоча, треба вiдзначити, це дуже естетично.
  Обидвi раси багато подiбного мають, але ненавидять один одного i конкурують багато тисяч рокiв своєї iсторiї. Вони билися колись мечами, стрiлами, списами, кинджалами.
  А тепер вийшли на космiчний рiвень протистояння. I знову у бою бойова магiя.
  Ельфiада вiдзначила:
  - Око за око! Кров за кров! I все по колу, вбивства знову!
  Ось Ерiмiада бачить винищувачi супротивника. Вони теж прозорi та обтiчнi. I також зарядженi захисною магiєю.
  Дiвчина натискає босим пальчиком своєю витонченою, спритною, як лапка мавпочки, ногою на кнопку i здiйснює маневр, щоб вийти в хвiст, де магiчний захист i силове поле слабше.
  Ось її противниця випускає променi. Але вiдбиваються полем чаклунства. Ерiмiада вiдчуває легке здригання вiд попадань променiв i їй стає трохи страшнувато.
  У кабiнi навiть стало спекотнiше. Дiвча знову тисне босими пальчиками нiг та руками. I ось також дає залп зi своїх авiагармат. Тi теж йдуть на захист.
  Здiйснюється вiбрування.
  Ельфiйка-вiконтеса заспiвала:
  Швидкiсть ельф не скидай на вiражах,
  Троля нещадного перемагатимемо!
  Дiвчина вивернула свiй винищувач. Обидвi войовнички почали бiгати, щоб вийти один одному в тил. Вони крутилися i перемiщалися, ковзаючи по похилiй гiрцi вакууму.
  Ельфарая з милою посмiшкою, в якiй стiльки свiтла, вiдзначила:
  - Та не скидай рiзко швидкiсть! Закони фiзики ще нiхто не скасовував! I iнерцiю антиграв повнiстю не придушить!
  Ерiмiада згадала свої тренування. Як вона, наприклад, пливла на дошцi пiд час шторму. Босi, дитячi нiжки зiсковзували з лощеної поверхнi, i доводилося крутити та балансувати руками.
  I страшно i, водночас, захоплююче!
  Дiвчина згадала, як на них напустили дресировану акулу, i це було дуже страшно. Перекошена, повна зубами паща потужного хижака, буквально ревела, немов паровий котел.
  У акули ще були, як у бика, тiльки бiльшi за роги, i вона могла вивергати гуркiтливi звуки.
  Ерiмiада тодi мало не обробилася. Хоча сестра їй i шепнула на вушко, що акула тiльки лякає, але не завдасть їй жодної шкоди. Дiвча, втiм, подiбне слабо втiшило.
  Ерiмiада тодi подряпала собi обличчя i ногу i пропищала:
  - Я не боягуз, але я боюся!
  Пiсля чого, дiвчина ретирувалася.
  Ось зараз вона намагається обiйти досвiдченiшу супротивницю. Вуха у тролiв, як у людей, i тому здаються ельфам огидними. А носи й зовсiм страшнi. Хоча насправдi не такi вже й великi, як їх малюють карикатуристи з ельфiв.
  Самка-троль теж упирається босими пальцями нiг i намагається перехопити iнiцiативу.
  Ерiмiада кидає погляд на Еллi. Але у цiєї дiвчинки тепер свiй супротивник. I з ним вона зайнята, скувавши у в'язкому мулi стратегiю маневрування.
  А в Ельфараї свiй, i їй поки не прийти на допомогу, не такою досвiдченою напарницею.
  Дiвчина-ельфiйка намагається знову вивернутися i вийти на зручну поразку ворога. I їй це вдається лише частково.
  I ось Ерiмiаду зачiпає потiк ворожої магiї. I босу п'яту обпалює вогонь. Неприємно, звiсно, i вельми колко. Ерiмiада зi злiстю вимовляє:
  - Пiдступний павук ув'язнив своє жало,
  I п'є з ельфiйки дiвчинки кров...
  Йому супостату все мало i мало,
  Вб'є його той, хто живить любов до ельфiйки!
  I знову Ерiмiада вiдчуває жар вогонь гармат противника, якi її з великою люттю та iнтенсивнiстю атакують. А дiвчисько здiйснює хитромудрi та складнi маневри. I намагається переграти ворога у дуже складнiй грi.
  I тут вона побачила, що її суперниця має знак гнома. I настрiй одразу ж погiршився.
  I Ельфарая дуже розумiла чому.
  Гноми - найдавнiша раса у всесвiтi. Вони не надто плiднi та старiють, зате можуть жити до десяти тисяч рокiв. I у них особлива магiя та технiка. I якщо хтось дiстав оберiг гнома, то його фiг ти здолаєш i проб'єш.
  Зазвичай гноми у вiйну мiж ельфами та тролями намагалися не втручатися. Мовляв, це ваша справа - вiчно молодi та вiчно п'янi пiдлiтки двох гламурних народiв. Ми, гноми солiднi.
  Але при цьому, цей народ дуже жадiбний, особливо на золото, або яскраво-оранжевий метал. I за великi грошi вони мають багато цiнного купити.
  I ось ця тролiха обзавелася надзвичайно цiнним оберегом.
  Ерiмiада вiдчувала, що в кабiнi стає дедалi спекотнiше. Що її м'язисте тiло ось-ось розплавиться. I навiть шкiра почервонiла у дiвчинки i почала покриватися пухирями.
  Самка-троль її все бiльше пресувала i тиснула. I явно мала iнiцiативу.
  Ерiмiада зi зiтханням проспiвала:
  Ворогiв у нас тисячi,
  Гори не згорай...
  Ми шукаємо, ми шукаємо,
  Втрачений рай!
  I войовниця продовжувала здiйснювати маневри, чи навiть намагалася розiрвати дистанцiю.
  Але в неї це нiяк не виходило. I всi зусилля йшли порохом.
  Взагалi, цi гноми дуже виглядають страшнi i старi, але при цьому сильнi, потужнi. I десять тисяч рокiв прожити - це вважай, що цiла доба, якщо не бiльше. Тролi та ельфи їх побоюються.
  Ельфарая вiдзначила з милим виглядом:
  Якщо зв'яжешся ти з гномом,
  Погрожує щось розгромом!
  А взагалi, сама зневажена раса - це люди. Вони i живуть мало, i старiють, фiзично слабшi i повiльнiшi, нiж ельфи, або тролi. Людина - це нижча щабель еволюцiї, i до неї ставляться з погордою. Хоча кажуть, що десь на околицi галактики, люди вже навчилися робити деякi цiкавi речi, що дивують навiть технiчно та магiчно просунутих гномiв.
  Ерiмiада вiдчувала, що її ось-ось засмажать, як барана на шампурi, було дуже боляче, i її шкiра димiла. А пухирi набухали. Ну це не страшно, у ельфiв рани гояться, не залишаючи шрамiв та порiзiв. А ще є медична магiя. Якщо щось i ногу виростуть, i руку. Рiзнi заклинання, трави та технологiчнi випромiнювання створюють чудеса. Так що не треба психовати i думати, що ось так усе закiнчено. Але якщо тобi зруйнують мозок, то душа покине тiло. А що чекає на тебе далi? Ось ельфiйка навiть трохи заздрила людям, якi вигадали, що хоч не всiх, але найправеднiших з них чекає безсмертя, за якого вони будуть буквально рiвнi Богам!
  Хоча, можливо, це суто людська вигадка. Люди не надто численнi i перебувають у становищi рабiв у ельфiв та тролiв. Але працiвники з них поганi.
  Ельфарая пробулькала:
  - Ми найсильнiшi i найдосконалiшi, йдiть в геєнну люди зневажливi!
  Навiть є iдеї взагалi цей рiд знищити, але це було б надто жорстоко. Ельфiйка-вiконтеса бачила людей i їй вони не сподобалися. Особливо старi, якi потвори. Просто жах. Ну, як можна взагалi таке убожество створювати. I куди дивились Боги-демiурги?
  Ельфарая теж ставила собi таке запитання.
  Втiм, останнi десь живуть у себе в паралельному всесвiтi i в справи живих iстот практично не втручаються. Можливо, i душi ельфiв перемiщаються в паралельне свiтобудови та одержують новi тiла. I це теж досить цiкаво.
  Ельфарая, наче читала думки своєї юної та дуже знатної подруги.
  Може, даремно вона боїться смертi. Але вона ще така юна. Це її перший бiй, i вона не має навiть дитини. Прикро ось так помирати без нащадкiв.
  А Ельфараї має, i це її втiшає.
  Винищувач Ерiмiади почав розвалюватися. Вона вiдчула, що жар став зовсiм нестерпним, вiдчайдушно заволала вiд болю.
  I в цей момент почувся мелодiйний голосок:
  - Не вбивай її! Давай краще в полон!
  Самка-троль помiтила:
  - Думаєш, нам дадуть викуп?
  Юнак-троль вiдповiв:
  - Це вiконтеса. I має багату сiм'ю.
  З винищувача вилетiв канат. Вiн щiльно обвив ельфiйку, наче удав. I поволок усередину винищувача.
  I Ельфаря це бачила, як забирають її бойову напарницю, але нiчим на жаль допомогти не могла.
  Ерiмiада була обпалена бойовою магiєю та лазерними променями. Їй було дуже боляче, а тут ще й канати стиснули. Спецiальна капсула заковтнула її, i все навколо згасло.
  Юнак-троль проворкував:
  - Нi! Покажи їй бiй. Нехай бачить i перебуває у свiдомостi. Бiй ще не закiнчено.
  Справдi, тролi та ельфи продовжували боротися. Еллi змогла таки пiдбити свою супротивницю.
  Та й Ельфарая також натискала, i ось навiть якийсь катер бiля тролiв обрiс пiр'ям гiперплазми i задимив.
  Хоча здається, як у вакуумi може димiти, а отак!
  I та волiла катапультуватись. Бiй гримiв дуже жорстокий. Один iз флагманських грос-лiнкорiв ельфiв отримав вiдчутнi пошкодження i став палати.
  Одна з офiцерiв-ельфiйок прочирикала:
  - Ось це пожежа!
  Юнак-ельф заспiвав iз сумом у голосi:
  Бiль у душi моїй гуркоче грiзним штормом,
  I багаття в грудях безжально палає.
  Я люблю тебе - у вiдповiдь ти дивишся гордо,
  Лiд в уламки серце розриває!
  
  Ти богиня безмежного кохання,
  Океан сповнений яскравого свiтла.
  Ти кайдани печалi, жартома розiрви,
  Без тебе не побачу свiтанку!
  I ось тролi вiдчайдушно намагаються наступати. Але несуть при цьому вiдчутну i дуже помiтну шкоду. Втiм, безповоротнi втрати невеликi магiя захищає.
  Ельфарая бореться, немов шалена тигриця, i в неї дещо виходить, ще один винищувач тролiв спалахнув.
  Ерiмiада зараз зв'язала, i в неї все болить. Тiльки гордiсть дозволяє стримати стогiн та крики.
  Потрiбно ж так примудритися в першому ж бою взяти i потрапити в полон. Яка ганьба. А якщо її вiдмовляться викуповувати?
  То в цьому випадку вона може стати звичайною рабинею. Буде ходити напiвгола, i її плескатиме батогом щодня безжальний наглядач, або наглядачка. Оце жах.
  I ще добре, якщо працювати доведеться на плантацiях. Що якщо її прямо в копальнi. А там стоїть такий сморiд. I вiд екскрементiв, i вiд освiтлення, хоч воно й електронне.
  Ельфарая такi побоювання дуже розумiє.
  Втiм, i флагманський грос-лiнкор у тролiв отримав великi пошкодження та вийшов iз ладу. Ельфи пiдбадьорилися, i лiнiя фронту взяла та стабiлiзувалася.
  Точнiше, лiнiя фронту в тривимiрному просторi бою поняття навiть бiльше, нiж умовне. Тут все в тотальнiй, динамiчнiй рiвновазi. I чаша вагою вагається зi страшною силою.
  Ерiмiада проспiвала:
  Милi ельфи, брати мої,
  Я вам бажаю над тролем перемоги.
  Хоч виявилися в результатi нулi,
  Пишатимуться славнi дiди!
  I войовниця знову взяла i спробувала порвати просоченi особливим виглядом магiї мотузки. Але це викликало такий бiль в обпаленому тiлi, що ельфiйка тiльки заволала i заспокоїлася.
  Ельфарая ж вiдчайдушно i люто боролася, показуючи своє вмiння, що стало легендарним.
  Тим часом ельфи почали намагатися продавити тролiв з флангiв. Або навiть оминути. А тi, у свою чергу, взяли та розпочали розтягування фронту. I фланги стали подовжуватися, наче щупальця кальмара. I це було дуже помiтно.
  Ельфарая теж у боях, i веде себе надзвичайно агресивно i вмiло, i її босi, точенi нiжки вирiзняються величезною спритнiстю.
  Командувала ельфами та ельфiйками герцогиня Ельмiра. Вона була дуже гарна та фiгуриста дiвчина. Її талiя тонка, а стегна широкi. I у прозорiй вона бронi. А на плечах видно погони. А також нашивки iз ордерiв. Що також вражає.
  Ельмiра взяла i заспiвала:
  Адже вiд квазарiв, до чорної дiрки,
  Ельфи найсильнiше - вони орли!
  На славу армiї, великої армiї,
  Ми злiсних тролiв переможемо,
  Ми будемо у званнi, i в повному здоров'ї.
  Над нами в крилах херувим!
  Ельфарая взяла i з ентузiазмом пiдспiла:
  I наш народ непереможний,
  I лише Всевишнiй Бог над нами Пане!
  Ось така чудова дiвчина Ельмiра. Герцогиня та маршал вона. Адже виглядає такою юною. I любить вона, коли їй юнаки роблять масаж, розминаючи м'язисте тiло руками.
  У бiй пiшли особливi види контр-мiноносцiв у формi оголених кинджалiв. Вони теж використовують особливу магiю. Яка здатна все буквально тотально спалювати. До того ж ще так, що не всякий захист спрацює.
  Ельфарая прочирикала:
  Над свiтобудовою розпускає кiгтi темрява,
  Але вiрю, доведемо ми свiтпорядок до пуття!
  Ельмiра босими пальцями свiй витонченої, мускулистої ноги натиснула на кнопки i надiслала наказ.
  I ось кинджали-мiноносцi зустрiчають клiщi-есмiнцi. I все вiдбувається у бойовому впливi.
  Ельмiра iз захопленням заспiвала:
  -Армiя тролiв - чорний барон,
  Знову готує нам пекла трон!
  Але вiд квазарiв, до чорних дiрок,
  Воїн iз ельфiв непереможний!
  I пiдморгнула напарницям.
  Ось пара бригантин у боротьбi зiткнулася з великою силою. Вiд силових та магiчних полiв полетiли iскри.
  Ось це удар - рикнув один iз тролiв-офiцерiв.
  Ельфарая з люттю прочирикала:
  У менi вирує шалена пожежа,
  Його гасити вже напевно пiзно...
  Вклала силу лютi в удар,
  Приголомшений небо - зiрки, що похитнув!
  Справдi, бiй проходив, можна сказати, у динамiчному темпi, i практично на рiвних. Дiвчата з обох бокiв не поступалися один одному.
  Та й юнаки теж були гiднi.
  З боку тролiв командувала маркiза де Жульєта. Також дуже гарна, висока, м'язова дiвчина з орлиним носом. Вони, самки-тролi, теж страждають на дефiцит чоловiкiв. При цьому жiнок багато. I часто командирськi посади вони обiймають.
  Ельфарая зазначила:
  - Наша пiдлога прекрасна, i зовсiм не слабка!
  Жульєта дивиться на голограму. Її помiчник генерал галактики Бушор, юнак у чорному костюмi з еполетами, пробулькав:
  - Не дуже квазарно йдуть справи!
  Дiвчина-маршал помiтила:
  - Бiй поки що на рiвних!
  Бушор кивнув:
  - Потрiбно отримати те, що дозволить там мати над ворогом вирiшальну перевагу!
  Жульєта прочирикала:
  Я прошу, не дивуватися нiкого,
  Якщо тролi здiйснюють чари.
  Якщо тролi, якщо тролi роблять,
  Здiйснюють, чаклунство!
  Бушор помiтив iз посмiшкою:
  
  - Останнi данi свiдчать, що на планетi Земля прогрес науки рiзко прискорився. Що люди незабаром полетять за межi Сонячної Системи!
  Ельфарая теж чула про цю планету. Де люди, як iдiоти, на своїй поверхнi пiдривали водневi бомби, i воювали один з одним, наче дикуни.
  I троль-маршал, схоже, роздiляла подiбний скепсис.
  Жульєта хихикнула i похитала головою:
  - Цi тупицi, ти думаєш, на це здатнi? Щось я маю сумнiви!
  Троль-генерал помiтив:
  - Було б краще вiдправити до Землi пару десяткiв лiнкорiв iз потужною зброєю та магiєю, обернувши її мiста в попiл. I тодi ми отримаємо гарантiю безпеки!
  Ельфарая теж подумала, що так було б набагато краще. На планетi Земля люди дуже агресивнi. Один на одного кидаються i постiйно воюють.
  Жульєта похитала головою, помiтивши:
  - Вищi Боги-демiурги не дозволять нам це зробити. Ця планета має бути унiкальною. Чи не краще туди послати шпигунiв, щоб вони дiзнались бiльше про технологiї людей, i змогли для нас добути щось корисне.
  Бушор кивнув:
  - Ось це можна. Я надiшлю туди пару дуже професiйних шпигунiв. Маскуватись не складно, тiльки форму носа змiни, i вiд людей не вiдрiзниш.
  Дiвчина-маршал кивнула:
  - Магiя все зможе зробити. А поки що, давай, змiцни правий фланг. А то ельфи там ось-ось прорвуться.
  Генерал помiтив:
  - Якi в них таки неприємнi та дурнi носи. Як у людей. Адже люди можуть бути тiльки рабами. Навiть дивитися гидко!
  Ельфарая була з цим на всi сто вiдсоткiв згодна. На бiльше, нiж бути рабами, люди не вартi. А з вiком, якщо їх не зачарувати, вони такi мерзеннi стають.
  Жульєта буркнула:
  - А вуха?
  Бушор знизав плечима i помiтив:
  - А вони менi такi подобаються! Так що...
  Ельфарая вигукнула:
  - Не смiйте чiпати нашi вушка!
  У цей момент ще один флагманський грос-лiнкор тролiв зазнав серйозних пошкоджень i почав розвалюватися.
  Дiвчина-маршал вiдзначила:
  - Сьогоднi немає у тролiв фарту. Час вiдходити!
  Юнак-генерал засумнiвався:
  - Чи не рано?
  Жульєта логiчно помiтила:
  - Якщо зволiкаємо, то наш вiдхiд може перетворитися на панiчну втечу. Тож краще уникнути розгрому.
  Буш заспiвав:
  Навчав цар тролiв,
  Вперед дивитись...
  I заради волi,
  Стояти на смерть!
  Ельфарая сама не любила вiдступати. Але тут вони тролiв таки капiтально притиснули.
  Тролi почали надсилати сигнали органiзованого вiдходу. Магiчнi вiдблиски вiддавалися вiд одного зорельоту до iншого. Одночасно, кораблi почали задкувати i звужувати сектор захисту.
  Ельмiра, бачачи подiбне, наказала:
  - Давайте їх затискати з флангiв та оточувати. Влаштуємо противнику тотальний розгром!
  Юнак-генерал iз ельфiв зазначив:
  - Вони розкидають по вакууму магiчнi мiни. Потрiбно бути обережними пiд час переслiдування.
  Ельфарая з усмiшкою вiдповiла:
  - А у нас найдосконалiшi трали є.
  Ельмiра iз захопленням заспiвала:
  - Настання наша пристрасть,
  Знищимо тролiв владу.
  Проливаємо агресивно кров,
  Нехай прибуде свiтле кохання!
  Вiконтеса Еллi прочирикала з мудрим виглядом:
  - Не добити ворога, гiрше, нiж недоїсти обiд, в останньому випадку шлунку легше, а в першому тебе супостат точно розчавить!
  Ельфарая додала:
  Якщо нiкудишнiй тил,
  Не допоможе ратний запал!
  Ну, а якщо запалу немає -
  Тил пiде вороговi в обiд!
  Ерiмiада почувала себе дещо краще. Тролiв змусили вiдступити. Хоча вони й вiдходили цiлком органiзовано, розкидаючи невеликi мiни, але зарядженi сильною, бойовою магiєю. Один iз флагманiв тролiв трiснув, i його пiдхопили на буксир зорельоти по дрiбницi.
  Ельфарая прочирикала:
  - I все-таки ми перемогли!
  На ходу спецiальнi зварнi кораблi намагалися виправити ушкодження. Гули розпеченi дуги з електрики та магiї. Проносилися чарiвницi. Все виглядало дуже ефектно.
  Ерiмiада майже упиралася обличчям у екран, що показував їй повний огляд найближчого космосу. I кути огляду постiйно змiнювалися.
  Дiвчина-ельфiйка вiдзначила:
  - Не такий тут i поганий полон. Навiть кiно показують.
  I почала насвистувати через нiздрi, якусь ельфiйську пiсеньку.
  На флангах все ще вiдбувалися сутички. Билися й окремi винищувачi. Вони здалеку скидалися на свiтлячкiв, броня сяяла вiд захисної магiї.
  Ельфарая теж час вiд часу пострiлювала, i запускала з винищувача кульовi гiперплазмовi блискавки.
  Траплялися i попадання, i їхня руйнiвна дiя залежала вiд сили магiчних амулетiв i талiсманiв. Особливо сильний захист могли дати обереги, якi самi зарядили Боги-демiурги. Але це дуже рiдкiснi артефакти, якi здатнi зробити бiйця практично непереможним.
  Еллi продовжувала битися. Вона була в лютi. Двоюрiдну сестру Ерiмiаду взяли в полон. I це ганебно, i для гаманця накладно.
  Навiть Еллi не проти була i загинути. I тодi душа полетить до суду Богiв.
  Хоча нi, куди краще у тiлi. Тим бiльше, вiчно юному та здоровому, як у ельфiв.
  Проте вона зухвало атакувала тролiв.
  I не забувала спiвати:
  Тролiв не шкодуй,
  Винищуй їх гадiв...
  Як клопiв душi -
  Бий, як тарганiв!
  
  I ось до неї потрапили якимсь забiйним заклинанням та снарядом. Усерединi кабiни заiскрило. I стало набагато спекотнiше. I iскри трохи пiдпали шкiру Еллi.
  Бiль вiд опiкiв трохи зменшив запал вiконтеси, i вiн подався назад. Пiд захист iнших войовниць та воїнiв.
  Ельфарая теж вигукнула:
  - Обережнiше Еллi! Ти ще така молода!
  У ратнiй справi, можна сказати, вона сама досконалiсть. Хоча нi, мабуть, просто гарний воїн i непогана чарiвниця. Яка знає i як захищатися i як нападати.
  Еллi голою, круглою п'ятою натиснула кнопку. Вилетiла мiна, яка вiдразу, завдяки маскувальному заклинанню, стала невидимою. Так, це, мабуть, було чудово.
  Вiконтеса дивилася, а за нею мчав винищувач тролiв. Ось до нього притягло разючий елемент.
  I ось рвонуло, винищувач натрапив на невидиму кувалду i зiм'явся. Потiм запалав. Самка-троль ледве встигла катапультуватись. Але Еллi вiдразу ж увiмкнула промiнь, що притягує.
  Нехай у неї теж буде бранка.
  Дiвчата роду тролiв такi ж красивi, стрункi та м'язовi, як i ельфiйки. I теж мають дефiцит самцiв, дванадцять до одного, це для самок означає конкуренцiю та боротьбу.
  Дiвча-троль вiдчайдушно перебирала руками та ногами. Вона була у прозорому боєкостюмi. Її м'язи напружувалися, а свiтло-бронзова шкiра блищала вiд поту. А обличчя перекошене. I характерний для тролiв орлиний нiс надавав обличчю хижого виразу. Але коли самка-троль злякана, то це наче птах у силах.
  Еллi потерла долонi i заспiвала:
  У полонi красуня, як птах,
  Колись хижачка була...
  Тепер вона сидить у в'язницi,
  I згадує там орла!
  Самка-троль, як не борсалася, але зiрватися з променя, що притягує, посиленого заклинанням їй нiяк не вдалося.
  До неї пiдлетiла невелика капсула, схожа на маленьку акулу. Вона захлопнула пащу, проковтнувши бiдну тролиху. I рушила до тилу. Можливо, вiдбудеться обмiн полоненими.
  
  Поступово вiдстань мiж космiчними флотами зростала. Тролi вiдходили пiд прикриття планетарних батарей. А взяти планету-фортецю на штурм було складно.
  Еллi запитала напарницю Ельфараю:
  - Ну як бiй?
  Та зiтхнувши вiдповiла:
  - Та не дуже!
  Еллi здивувалася:
  -Чому?
  Ельфарая логiчно помiтила:
  - Ерiмiада у полонi. I її, можливо, катують.
  Вiконтеса в досадi ринула:
  - Не нагадуй. А взагалi, тортури це навiть корисно. Зокрема виховує мужнiсть.
  Ерiмiаду капсула понесла на планету фортецю. Там її мають доставити до в'язницi. Дiвчина зi зiтханням заспiвала романс, який повинен був хоч трохи надати їй мужностi перед тим, як вона думала, майбутнiм допитом.
  Катування могли бути i жорстокi. Хоча iснували рiзнi договори iз цього приводу. Але одна рiч теорiя, iнша практика. Про тролiв розповiдали безлiч страшних речей. Зрозумiло, тролi теж розповiдали i про ельфiв.
  Це була свого роду психологiчна вiйна. I нагнiтання взаємної ненавистi. Обидвi раси конкурували мiж собою багато тисяч рокiв. Вони воювали, коли ще люди ходили у звiрячих шкурах та з кам'яними сокирами.
  Ельфарая перервала спогади. До камери увiйшли три хлопчики-раби з роду хобiтiв. Вони принесли їжу: коржики та молоко. Зрадiвши, графиня-ельфiйка накинулася на їжу. I швидко її з'їла.
  Пiсля чого вiдчула у собi тягар i провалилася у сон. I їй знову снилося.
  . РОЗДIЛ No 10.
  Ельфарая, скеляючи перлиннi зубки, вiдповiла:
  - Так, в ЕРФСБ нас, схоже, такого не вчили.
  - Вчили, тiльки все окремо. Без комплексного впливу.
  - Це суттєвий мiнус.
  Дiвчата переглянулись. Юнак спитав:
  - А як це працюватиме?
  Воїнки хором вiдповiли:
  - Дуже ефективно! Тiльки треба детально розписати методику. Боєздатнiсть ельфiйської армiї зросте багаторазово.
  Один iз юнакiв пискнув:
  - Ого!
  Драхма додала:
  - I не лише, зросте фiзична сила, реакцiя, хватка.
  Юний офiцер видав:
  - Адже це вразить ворогiв.
  Графиня-нiмфа пропищала:
  - I нас також! Насамперед, здивуй себе. Взагалi, у нас є ще час, давайте хлопцi доїмо i перевiримо нову систему посилення на вас самих.
  - Крiм того, я навчу вас медитацiї, це посилить вашi здiбностi пiд час стрiльби. - заявила Ельфарая.
  Дiвчата майже миттєво заковтнули десерт. Драхма пiдганяла повiльних хлопцiв.
  - Ну що ви так довго пораєтеся з пончиком.
  Юнаки пробулькали:
  - Так, проблеми виникли.
  Графiня-нiмфа проревела:
  - Буває, але ми їх швидко вирiшимо.
  Юнаки розреготалися, найвищий з них сказав:
  - Все ж таки ми дворяни. Повиннi дотримуватися культури споживання їжi.
  Ельфарая заперечила:
  - А коли вже бiй? I кожну секунду на рахунку. Ви, мабуть, неабияк побоялися.
  Драхма додала:
  - Хто довго їсть, коротко живе!
  - Ну, це ще як сказати! - заперечив юнак. - Їжа має бути ретельно пережована.
  - Не на шкоду Батькiвщинi. - заявила Ельфарая. - Тим бiльше, що наш шлунок перетравить навiть деревну кору.
  - Та з вами просто страшно! - заявили напiвжартома хлопцi.
  Коли з їжею покiнчили, дiвчата запропонували прийняти разом душ.
  - Перед вправами тiла повиннi бути чистими та дихати.
  Тi, звiсно, охоче погодилися. Тiльки вiруючий хлопець бентежився:
  - Ми ж будемо голими!
  Драхма впевнено заявила:
  - Ну то й що! Нагота природна, отже, не злочинна.
  Юнак зазначив:
  - I ви теж голi.
  Драхма впевнено заявила:
  - А хiба в стародавнiй Ельфiї чоловiки та жiнки не милися разом у лазнях? Адже в цьому немає нiчого поганого.
  Юнаки пропищали:
  - Тiльки не треба нас спокушати.
  - Ми займаємося чистою наукою. Не заради розпусти, а заради честi та Батькiвщини. - сказала Ельфарая.
  Душ усерединi генеральського готелю виглядав вражаюче, позолочений з напiвдорогоцiнним камiнням. Але найголовнiшим скарбом були дiвчата, такi особливi, повiтрянi. Їхнiй вигляд спокушав i зачаровував, розпалював i кидав у тремтiння одночасно. Тим не менше, молодi поводилися стримано, хоча Драхма сама потерла спину хлопцям i попросила, щоб вони це зробили їй. Ельфарая теж дозволила хлопцю пошкребти мочалкою свої чудовi, але твердi ноги. Той iз радiстю погодився.
  Вимившись i витершись, хлопцi попрямували до тренажерної зали. На них були лише трусики. Дiвчата вгамували їх у крiсло, дiстали голки, почали готуватися, протираючи маслами та спиртом.
  - Давайте спочатку покажiть свої максимальнi результати! - запропонувала Ельфарая.
  Юнаки пискнули:
  - Навiщо?
  - Ми хочемо знати, наскiльки ефективним є наш метод. - сказала Драхма. - Це дуже важливо. Крiм того, поруч знаходиться тир, непогано i там випробувати себе. Ви згоднi?
  Хлопець кивнув:
  - Стрiляємо ми дуже навiть непогано!
  - Ну, це ж, дивлячись за якими мiрками. - помiтила Ельфарая. - Наша мета зробити iз вас справжнiх асiв.
  Юнаки прочирикали:
  - Але не таких, як Ферiнг.
  - Звiсно! Вiн надто товстий, а ви такi стрункi. - Дiвчина лизнула язичком куточок рота.
  - Може нам одягнутися? - спитав адвентист.
  - Нi! Не варто. Ми повиннi бачити рух кожного вашого м'яза, як б'ється найменша жилка. - сказала Ельфарая. - Це ж наука i фiзпiдготовка, а не розпуста.
  - Заради науки ми готовi терпiти! - погодилися хлопцi.
  Драхма жадiбно поцiлувало найгарнiшого з них у губи. Той почервонiв i знiяковiв:
  -Ну Навiщо так!
  Войовниця-нiмфа впевнено вiдповiла:
  - Нiчого, адже я старша за званням! Тож вiдповiдальнiсть ляже на мене.
  Хлопцi почали розминатися. Вони присiдали, жали лежачи, робили станову тягу, прес, бiцепси, трапецiї та багато iншого. Загалом, хлопцi показали результати КМС, що дуже навiть не погано, особливо якщо врахувати, що допiнг їм не вiдомий. Як не дивно, але найдрiбнiший з них, що симпатизує Адвентистам сьомого дня, посiв перше мiсце, наблизившись до майстра спорту.
  - А ти непоганий. - сказала Драхма.
  Юний офiцер вiдповiв:
  -Це тому, що постiйно тренуюсь i не їм м'яса. Лише рибу, овочi, фрукти. Взагалi Адвентисти сьомого дня така церква, що забороняють вживання свинини та iншої забороненої Бiблiєю їжi.
  - А як же видiння Фетра? - запитала Ельфарая.
  Лейтенант вiдповiв:
  - Так там мова йде про язичникiв. Для ортодоксального iудея проповiдувати язичникам байдуже, що з'їсти не кошерну їжу. Гидко i бридко, чи не так?
  Щось схоже було з Єзекiлем, коли Господь пропонував йому з'їсти коржики на гною. Або з Iоанном, коли вiн проковтнув гiрку книгу, але це не було наказом їсти книжки. Тобто метафорична форма дiї.
  - Цiкава вистава. - помiтила Ельфарая.
  Юнак продовжив:
  - Крiм того, в Одкровеннi Iоанна сказано, що став Вавилон притулком для рiзного нечистого i мерзенного птаха, для нечистого i гидкого звiра.
  Блондинка-термiнатор запитала:
  - Звучить логiчно. Є ще аргументи?
  Релiгiйний воїн вiдповiв:
  - В Iсаї в останньому роздiлi сказано в контекстi другого пришестя Христа, що пожирають свиней, мишей та iншу гидоту загинуть. Тож це цiлком серйозне попередження.
  Драхма помiтила:
  - Павло говорив у посланнi до Римлян, що для кожного нечисте те, що вiн сам вважає нечистим.
  Юнак вiдповiв:
  - Це в контекстi iдоложертвенного. I взагалi, Бiблiя не може сама собi суперечити.
  Ельфарая прочирикала:
  - Як сказати! Адже пiсля смертi Христа всi жертви стали гидотою, а апостол Павло принiс жертву.
  Лейтенант вiдповiв:
  - Це було лише символом.
  Драхма перервала їх:
  - Не вiдволiкайтесь. Тепер стрiлянина!
  Стрiляли хлопцi теж непогано, хоч i особливого враження не справляли. А коли мiшенi засовувалися, вийшло набагато гiрше.
  - У бою, коли противник бiжить, у вас можуть виникнути серйознi проблеми. - сказала Ельфарая.
  -А Ви самi покажiть, як треба! - сказав найвищий iз охоронцiв.
  Ельфарая посмiхнулася. Вибравши найдальшу мету, вона включила граничну швидкiсть. Потiм вiдкрила вогонь у форсованому режимi.
  Провела по мармуровiй плитцi босою пiдошвою, прочiрiкавши:
  - Тепер дивiться.
  Коли до них наблизилася мета, кулi вибили пика Фуратiно.
  - Ну як?
  Юнаки провизжали:
  - Ого, ти навiть не цiлилася, а твоя подруга?
  - Я можу ще краще! - Драхма врубала мiшень, i розрядила обойму. Свинцевi гостинцi так i клацали. Нарештi з'явилася дошка з написом:
  - Куля - дурниця, багнет - молодець!
  Нiмфа-графиня пискнула:
  - Ну як?
  Юнаки вигукнули:
  - Клас! Зразок сили та технiки.
  Iнший охоронець запитав:
  - А чому б вам не стрiляти прямо в десятку?
  Дiвчата хором вiдповiли:
  - Можна! Але це досить нудно, рутинно.
  - Зрозумiло, iнодi й ми втомлюємося вiд монотонної служби. - заявив юнак.
  - Чи може вам нашi силовi здiбностi показати? - запитала Ельфарая.
  Юнi воїни вигукнули:
  - Не треба! Ми вам вiримо. Знаємо, що показники будуть чудовими.
  Ельфарая трохи клацнула юнака по носi:
  - Ну добре! Тим краще. Тепер приступимо до вашої обробки.
  Дiвчина почала масажувати обличчя, щоб вимкнути вiдчуття болю. Потiм, коли юнак застиг, акуратно встромила йому голку в праву нiздрю.
  - Це вплив на точку Дю! - сказала вона.
  Дiвчина працювала дуже акуратно, спочатку вирiшивши обмежитися двадцятьма точками, вiд лоба до стопи. Юнаки майже не вiдчували болю. Ельфарая працювала поряд. Вона колола трохи iнакше, нiж Драхма. Проводився своєрiдний експеримент. Заодно дiвчата мазали голки рiзними мiнералами. Заодно ласкаво погладжували хлопцiв. Було видно, що хлопцi дуже збудженi на секс. Короткий укол у мошонку зняв шалену напругу.
  - Ну от! - сказала Драхма. - Тепер вплив струмом, намагатимусь пiдiбрати максимально прийнятну напругу.
  Юнакам, зважаючи на все, було добре. Вони навiть усмiхалися. Дiвчата щадили їх, використовуючи далеко не найсильнiшу напругу.
  Було видно, як смикаються рельєфнi м'язи, вiд дiї вони стали глибшими, а шкiра знежирилася. В цiлому, чудово виглядало, юнаки буквально розквiтали.
  Ельфарая гладила груди юнака i примовляла:
  - Посилюю вплив. Ви почуватиметеся на бiлому конi.
  Драхма також прасувала мускулистi, чисто вимитi тiла. Вона насилу себе стримувала, щоб не дати вихiд шаленiй пристрастi.
  Тут Ельфарая перервала її:
  - Сеанс надто вже затягується, а наш час дорогий.
  Дiвчата закiнчили дiю та рiзкими рухами витягли голки.
  Драхма пляснула руками:
  - А тепер приступаємо до вимiрювання показникiв.
  Юнаки схопилися, вони виглядали досить бадьоро:
  - Ми готовi!
  - Тодi почнемо. На початку силовi вправи.
  Хлопцi почали присiдати зi штангами. Справдi, результати зросли кiлограм на тридцять, у жимi на двадцять п'ять, а в становiй тязi на п'ятдесят.
  - Ось так ви тримаєте марку цiлком упевнено. - сказала Ельфарая.
  Потiм перевiрили розтяжку, дiвчата сiдали на плечi, трохи пiдстрибуючи. Також були помiтнi змiни на краще. Зросла пластичнiсть.
  Драхма зазначила:
  - Це чудово, хлопцi.
  Ельфарая запропонувала:
  -Може перевiрити їх у стрiльбi?
  Графiня-нiмфа випалила:
  -Слiд!
  Дiвчата так i вчинили, пiдводили по черзi. Спочатку результати несподiвано виявилися навiть гiршими, хлопцi занадто хвилювалися. Адже, справдi, експеримент ризикований, чим ще може скiнчитися. Але потiм освоїлися, смакували, стали куди швидше перемiщатися i стрiляти. Вiдсоток влучень рiзко зрiс, особливо помiтний був прогрес щодо рухомих мiшеней.
  Ельфарая заявила:
  - Чудово! Схоже, ми правильному шляху.
  Драхма додала:
  - Iнакше довелося б пiдбирати iншу комбiнацiю. Взагалi, струм з голками та мiнерали дуже рiзко посилюють вплив. Можна навiть використовувати це пiд час лiкування хвороб. Як ти гадаєш, Ельфарая?
  Блондинка-войовниця, тупаючи босими ногами, прочирикала:
  - Не найгiрша думка.
  Драхма, граючи м'язами преса, гаркнула:
  - Ось це ми пробуємо на собi.
  Дiвчата жартома тицьнули один одному голки в чистi лоби.
  А потiм укололися i в босi, пружнi пiдошви.
  Пiсля чого весело скалили зубки.
  - Чудово знiмає втому! - помiтила Драхма. - Хоча нам i знiмати нема чого.
  Ельфарая пiдтвердила:
  - Схоже, що на цих хлопчиках вийшли результати. Давай швидше розпишемо методику i поширимо вiйськами.
  Графiня-нiмфа впевнено вiдповiла:
  - Це ми зробимо, тiльки менше крапок у головi, особливо поблизу очей та головного мозку. Так можна i солдатiв покалiчити.
  Войовниця-блондинка кивнула:
  - Безперечно, так! Такий ризик є.
  - Особливо, якщо це робитимуть не ласкавi жiночi руки. - Помiтила за кiлька секунд, бачачи, що нiмфа мовчить, Ельфарая.
  Драхма прочирикала:
  - А тепер нам час у центр подiлитися знаннями.
  Хлопцi, схоже, були розчарованi, в душi їм хотiлося тiлесної любовi. Але Драхма розумiла, що в цiй, ще досить консервативнiй країнi, репутацiя повiї здорово заважатиме просуванню нагору. Тому у неї секс залишився тiльки в мрiях. Ну, а Ельфарая в цьому снi, як iстинно вiруюча (насправдi вона, швидше за агностик, нiж ельфiстiанка, хоч i любить спiвати пiсеньки про Фiуса Фрiста!) звикла себе обмежувати.
  Дiвчата вiдмовилися вiд автомобiля та вирiшили пробiгтися. Вони мчали дуже швидко, не багатьом поступаючись гоночнiй машинi. А вдягненi, взятi на зонi чудес артефакти, мчали куди швидше за минуле.
  - Зона, зона мета сезону, за етапом слiдує етап! - сказала Ельфарая.
  Було майже неможливо встежити, як миготять їхнi босi, засмаглi ноги. Дiвчата зняли взуття, щоб зберегти важким шляхом. Тим бiльше, що такий швидкий бiг її зношує.
  Зеленi дерева, що дихають свiжiстю раннього лiта, пахуче повiтря цього ворожого, i водночас привiтного свiту. У висотi видно лiтак. Це штурмовик зi стрiлоподiбними загнутими крилами та авiацiйними гарматами. Крiм того, видно стовп диму, десь горить лiс. Дiвчатам дихається легко, але вони помiчають попереду на дорозi пiдозрiлий рух. Додають швидкiсть.
  - Схоже, там у засiдцi диверсiйна група. - каже Драхма.
  - Я це бачу та чую. Схоже, противник щось пронюхав, якщо, не зважаючи на витрати, кидає в цей район диверсантiв. - помiтила Ельфарая.
  Нiмфа-графиня пискнула:
  - Це, безперечно.
  Командир диверсiйного загону, пiдполковник Гаррi Грiфiнд, великий коричневий хлопець справляв велику потребу. При чому, вибрав для цього явно не потрiбне мiсце, поряд з мурашником. Злiснi комахи не особливо були враженi тим, що емериканця було нагороджено орденами Фенiна i Фталiна, вп'ялося офiцеру в чутливе мiсце. Той закричав благим матюком, демонструючи не стриманiсть. Його пiдлеглий капiтан Джордж Фруз почав топтати мурах.
  Обидва брудно лаялися матом. Лише лейтенант Листопад, судячи з фiзiономiї метис, зазначив:
  - Ми так можемо порушити засiдку!
  Рев у вiдповiдь:
  - Та нiкого поки немає!
  I далi слiдує шипiння:
  - Генерал лютує, кажуть, що сам Великий вождь наказав розстрiляти за диверсiю двадцять п'ять членiв вищого командування.
  Вереск iз переляком:
  - У нього справдi залiзна хватка. Та й у справi їм!
  Булькання у вiдповiдь:
  - А наше завдання з'ясувати та розвiдати.
  Ефроемериканець знову лаявся, натягнув штани, застебнув портупею.
  - Менi краще це розвiдати. А тепер слухай мою команду. Як тiльки з'явиться супротивник, стрiляти iз гранатометiв.
  - Слухаємось, камрад!
  I знову рiчок кабана:
  - Дивiться у мене! Вiдстрiлю яйця!
  I улесливе:
  - Так точно! Вождь, камрад!
  Дiвчата, миготивши рожевими голими пiдошвами, побiгли лiсом, прагнучи зайти в тил групi, що засiла в засiдцi.
  В принципi, з їхньою зброєю та артефактами "броня", можна було атакувати в лоб, але це контрпродуктивно. Тож надто ризиковано, а раптом камiнцi втратили свою чудодiйну силу.
  Драхма з цього приводу висловилася:
  - Iнший всесвiт не передбачуваний.
  Ельфарая пiдтвердила:
  - Тут ми обидвi подiбнi. Тож дiятимемо за всiма правилами вiйськового мистецтва.
  Лiс для сильного бiйця це союзник. I хоча десантникiв було близько сотнi, видно було, ця частина мало добре пiдготовлена. Багато хто курив, iншi потягували з фляги вiскi. В армiї КША процвiтало донесення. Тут усе сягало абсурду. Якщо командир образив солдата, той писав донос, майже чарiвний аргумент. Багато вiйськовослужбовцiв самi були сексотами, i їх боялися, як вогню. Ну яка може бути дисциплiна, ти трохи притиснеш солдатiв, а вони на тебе налаштують, нiби ти шпигун, чи диверсант. Як не дивно, маховик репресiй та шпигунства аж нiяк не перетворив армiю на непереборну фалангу, а лише знизили рiвень виучки.
  Ельфарая запитала Драхму:
  - Може з простих "Фоболенських" їх пiдсмажимо?
  Та вiдповiла:
  - Цiлком логiчно! Це пiдвищить рiвень нашої виучки.
  Дiвчата вийшли на дистанцiю, прицiлилися, примруживши очi. Тепер важливо так розподiлити чергу, щоб сорок вiсiм патронiв у кожнiй обоймi взяли якнайбiльше солдатiв. Тут роль грає ще й рiвень розсiювання. Тепер прицiл часу в обоймi рiвно шiсть секунд. Дiвчата завмерли i зосередилися, навели зброю, намагаючись увiйти до бойового стану "каскад". Вони самi це вигадали, коли час сповiльнюється, а твоя особиста швидкiсть збiльшується, i можна зняти максимум солдатiв. Кожна куля при цьому сприйматиметься окремо, подiбно до фрагмента.
  - Стрiляємо на пiдйом пальця. - попередила Драхма. Дiвчата ще зволiкали кiлька секунд i вiдкрили вогонь.
  Тепер противник отримав "хропака". Зрiзало десятки солдатiв, i тих, хто стояв, i тих, хто невмiло залiг у засiдку. Багато хто, втiм, сидiв, що полегшувало завдання.
  Почувши пострiли, супротивник зреагував iз запiзненням. Деякi засмикалися, iншi вiдкрили вогонь у вiдповiдь. У всякому разi, розрядивши обойму, дiвчата викосили бiльше половини супротивника.
  Драхма скомандувала:
  - А тепер гранати Ф-13.
  Противник спробував кидатися своїми. Але тут у нього не дуже вийшло. Дiвчина розстрiлювала гранати на льоту. Вони били з обох рук. В результатi уламки вражали тих, хто кидав.
  - Допомагайте нам, допомагайте! - знущально крикнула семикольорова Драхма англiйською.
  Ельфарая, працюючи i руками, i босими пальчиками своїх спокусливих нiг, зазначила:
  - Збити гранату на льоту, чудова тактика.
  Незабаром у живих залишилося лише кiлька, та й то поранених солдатiв. Дiвчата пiдскочили до них. Серед них несподiвано виявився пiдполковник Фаррi Грiффiнд. Вiд нього смердiло, хоч як це дивно, органiзм знайшов у собi резерви сильно обгадатися.
  - Я здаюся в полон! - промимрив вiн. - Фталiн капут!
  - Знайома пiсенька. - сказала Ельфарая.
  - Не нести ж смердючку на собi! - Драхма вистрiлила йому по ногах, перебивши кiстячки. - Тепер ти нiкуди не втечеш.
  Фаррi пробурчав:
  - Ельфiшен повiї! - I вiдрубав.
  - Ось так, i з цим типом поки що покiнчено. Ми викличемо вбрання, i їх пов'яжуть. А решту самi зв'яжемо. - сказала Ельфарая.
  Дiвчата впоралися з роботою професiйно швидко. Прив'язали, привели до тями пiдполковника. Той зi страху виклав їм те, що знав. Виявляється, висадилися ще три десантнi групи, а при штабi є шпигун не нижче генерал-майора.
  Дiвчата записали його свiдчення на магнiтофон i залишили, одна з груп була по дорозi, i вони зайняла засiдку бiля мiстечка, а з рештою розбереться спецназ. Знову було видно, як усе прискорюючись, мелькають їхнi голi дiвочi п'яти.
  У небi вдарив грiм, обвалилися краплинки дощу. Драхма трохи знизила темп, прислухалася:
  - Пахне восени, хоча лiто ще тiльки починається.
  Ельфарая кивнула:
  - Так! Струменi дощу такi теплi, приємно шльопати по калюжi босими ногами.
  Дiвчина-нiмфа прочирикала:
  - Твої та й мої ноги здатнi звести з розуму всiх чоловiкiв у свiтi. Ти бачила, як вона дивилася на нас.
  Войовниця-блондинка, шльопнувши голою, рожевою п'ятою по калюжi, проворкувала:
  - Чесно кажучи, гарнi юнаки, я насилу придушила бажання.
  - Менi, як атеїстцi, зробити таке було набагато важче. - заявила Драхма (увi снi чомусь вона стала атеїсткою, хоча була насправдi родичкою язичницьких богiв!). - Втiм, менi найбiльше подобаються iнтелектуальнi чоловiки. Зокрема, якi шанують класикiв. Так, Ельфарая, якщо хочеш мати успiх, потрiбно писати не тiльки патрiотичнi вiршi. А то вiд одного слова Ельфiя починає дзвенiти у вухах.
  Войовниця-блондинка заперечила:
  - Ну не треба думати, що я такий уже вузький фахiвець. Ось, наприклад, вiршi про осiнь.
  Драхма прочирикала:
  - Хочу послухати, як вони звучать.
  Ельфарая заспiвала своїм чудовим дуже сильним голосом, який мiг дати фору будь-якiй опернiй спiвачцi навiть з-помiж великих.
  Одягненi, на заздрiсть усiм царям,
  Багрянець, золото, листочки в рубiнах!
  Як метелики вечiрнi парять,
  I вiтру голос, органи херувимiв!
    
  Просторий осенi розкiшний спокiй,
  Дерева, банi церков священних!
  Будь-яка гiлочка з точеним рiзьбленням,
  Росинок перлiв камiнцiв безцiнних!
    
  Вкрилася калюжа тонким срiблом,
  З-пiд копит коня сяють iскри!
  Один до одного ставитеся ви з добром,
  Щоб щасливо жилося пiд чистим небом!
    
  На сонцi яскравому, плаття розпустивши,
  Берези, тополi танцюють вальс кохання!
  Про днi, що в безодню канули, сумуємо,
  Згадка зустрiчей зi мною зберiгай!
    
  Зима настане, вiчна юнiсть у нiй,
  Не сивина - алмази у волоссi!
  Ми зберемо на свято всiх друзiв,
  I висловимо мрiю у лихих вiршах!
  Драхма, як завжди, висловила невдоволення:
  - Якось надто вже старомодно. Такi вирази, як голос, золото i твої улюбленi херувими. Надто вже ти релiгiйно стурбована.
  Ельфарая розчавила босими пальцями нiг кусачого комарика i проворкувала:
  - Ми живемо в теократичнiй Ельфославнiй країнi, де збереглися i титули, i багато давнiх оборотiв. Ось подивися, як дiтям подобається.
  Тi, що стояли вздовж шосе, з цiкавiстю стежать за колонами, хлопчики рiзних типiв вiд босоногих до досить культурно одягнених, зааплодували. Хтось крикнув:
  - Фетховен у спiдницi.
  Один хлопчик додав:
  - I з голими, рожевими п'ятами!
  Пiд час спiву дiвчата знизили темп, i їх можна було розглянути. Насамперед кидалося волосся, що розвiвалося, як бойовий прапор. Золотистi Ельфараї i як семикольорове полум'я у Драхми.
  - Вони бiжать, щоб пiдпалити Фремене! - крикнув один iз свiтловолосих хлопчикiв.
  Драхма миттю пiдскочила до нього, пацан тiльки-но вiдвернувся, щоб дати деру.
  Погрозливо кричала:
  - Як звати тебе, дотепник?
  Хлопчик проворкував:
  - Ерiдрiх, або просто по-дружньому, Рiх.
  Семикольорове дiвчисько прочирикала:
  - Чи не хочеш ти емериканського шоколаду?
  Сiрванець похитав головою:
  - Не дуже, кажуть, це просто ерзац.
  Графiня-нiмфа засмiялася:
  - Та нi, натуральний, Фатинська Емерика поки що пiд контролем КША. Тому вони цiлком, особливо для десанту, здатнi виробляти цiнний продукт.
  - Тодi дай! - вiдповiв хлопчик.
  Драхма засунула шоколадку, обгорнуту десятифрублевою купюрою. Хлопчик посмiхнувся:
  - Це грошi на всiх. - сказав вiн. Миготивши голими засмаглими ногами, побiг до своїх.
  Майка в дитини була ще нова, вигляд здоровий i доглянутий, вiйна тiльки починалася, i дiти не встигли вiдчути її тяготи. А босонiж хлопчаки люблять бiгати, особливо в таку спеку. Втiм, напевно на територiї Ельфiї, а Ельфманiя, це одна з губернiй наддержави, вже мають бути запровадженi вiйськовi картки. Зазвичай, найважче це сприймають дiти, адже у їхньому вiцi постiйно хочеться їсти. Втiм, на вiдмiну вiд СРСР, з колективно-колгоспним ладом, де їжi не вистачало навiть у благополучнi брежнєвськi часи, сучасна Ельфiя переповнена продовольством. Мiцний господар i фермер годує країну краще, нiж пiд примусом i за трудоднi.
  Ельфарая подумала, що те, що країна, переважно вiруюча, сприятливо впливає клiмат. Треба сказати, що в сучаснiй Ельфiї бiльшiсть ельфославних мало вiдрiзняються вiд атеїстiв: пиячать, лаються матом, курять, дурять, роблять аборти, сидять у в'язницях. А щоб регулярно, хоч раз на тиждень вiдвiдувати церкву, це для багатьох фантастика. Тут же, якщо чиновник без поважної причини пропускає недiльне служiння, не надто довго йому перебувати на посадi. У школах обов'язково вивчають закон Божий. У тому числi й фусульмани.
  Це сильний хiд, релiгiйна асимiляцiя, коли ельфи починають розумiти, що їм краще. Ельфарая, свого часу, читала лiтературу протестантiв, якi звеличують Фiблiю. Але серцем бiльше любила ельфославне переказ, не особливо замислюючись, чи суперечить воно Фiблiї, чи нi. Священне писання майже повнiстю написано лютими, а бiльшiсть перекази Ельфянско-фреческое. Краще було б взагалi написати власну ельфiйську Фiблiю, зробивши Фрiста символом сили, могутностi та обраностi ельфiв. А то коли читаєш Старий заповiт, просто мороз по шкiрi: лютий народ Божий! Ельфи народ божий, i слава Всевишньому, хоч у цьому всесвiтi вони об'єдналися в єдину державу. А в їхньому свiтi вiдносини мiж Ельфiєю та братньою Ефкраїною гiршi, нiж iз тролями.
  Ось зараз вони знову набрали шалену швидкiсть, але думати це не заважає. Якщо судилося повернутися у свiй свiт, як повернути Ефкраїну? Тут треба дiяти з розумом, без брутальностей. Головне робити ставку треба на молодих, чесних полiтикiв, а не на карних злочинцiв. Взагалi дуже важливо сформувати в Ельфiї нову елiту. Чи не олiгархiв-подонкiв, чи партiйних босiв зразка ФПСС, а реальну силу, здатну просунути країну. Нова елiта має служити не сама собi, а великої iмперiї та могутньому її народу. Те саме стосується i цiєї країни, яким чином уникнути краху великої iмперiї. Головна особливiсть Ельфiї, часiв пiсля бiлогвардiйцiв, - це виборна влада замiсть монархiї. Фолчак виявився сильним та далекоглядним правителем, зробивши ставку на могутню президентську владу. Великi повноваження президента дозволили згуртувати нацiю та державу, перемогти розгул та свавiлля. Не дарма для ЕФЛША була характерна також, за всiєї демократичностi, велика влада президента. А ось Фелiкобританiя, де монархiя стала суто номiнальною, а прем'єр надмiрно залежав вiд своєї партiї, втратила позицiї свiтової держави. Подумати тiльки, її територiя у сучаснiй iсторiї зменшилася у сто п'ятдесят разiв.
  У цьому всесвiтi, теж ставши комунiстичною, Фрiтанiя розпалася, а в мiстах панує смута та хаос. Ось саме в туманний Ельбiон їм i доведеться попрямувати.
  Як там людям?
  У небi ледве чутно зашумiло, з'явився лiтак-розвiдник. Пофарбований пiд цвiт неба з напiвпрозорими крилами, вiн пускав туман. Втiм, для гострих очей подiбних дiвчат це зовсiм не проблема. Дiвчата скинули гвинтiвки та дали дружний залп. Двi кулi, це дуже багато для легкоброньованого розвiдника. Той нахилився i почав падати.
  - Слабка броня! - сказала Ельфарая.
  Графiня-нiмфа пiдтвердила:
  - Особливо якщо потрапити в скло.
  - Така машина, втiм, i не має багато важити. Це як моноплан, не бiльше восьмисот кiлограмiв. - Дiвчина спитала Драхму:
  - Як ти гадаєш, льотчик виживе?
  Семикольорове дiвчисько вiдповiло не надто впевнено:
  - Навряд! Ми все його налаштування збили.
  Ельфарая дотепно вiдповiла:
  - Тим краще менше мук полону.
  Пробiжка пiдняла настрiй дiвчатам, i до центру вони домчали одним духом.
  Єдина затримка знадобилася на лiквiдацiю засiдки. Дiвчата обiжали засiдку, вони чули приглушенi переговори.
  Командир десантникiв, майор спецназу Фоб Доуел, чухав нервово носа. Це було поганою прикметою, отже, отримаєш у п'ятак.
  Ось вiн ревiв:
  - Шафранiку, що це за типи, як мурашки повзають?
  - Це дiти на велосипедi їдуть, сер. - вiдповiв мулат француз.
  Наслiдував вигук:
  - Вiдкриємо вогонь!
  Мулат логiчно зауважив:
  - Заради такої нiкчемної мети розкрити засiдку?
  Тварина в погонах рохкала:
  - Але ж вони такi свiтлi. Просто чистi дияволята. Давайте їх перестрiляємо просто так, заради втiхи.
  Шафранiк помiтив:
  - Така мета не дуже цiкава.
  Єхидна вiдповiдь:
  - Можливо, зате приваблива.
  Гарчання у форсованому виглядi:
  - Нам потрiбен автомобiль, фiолетовий "Ферседес" iз двома бiлими телицями.
  Уточнююче питання:
  - Iз двома телицями?
  Зрадiлий вигук:
  - Ельфiйськими дiвчатами!
  I вульгарне висловлювання:
  - Двi так мало! На цiлу роту. Вони помруть, якщо нас обслуговуватимуть.
  Знову вульгарний i непристойний вираз:
  - Ми можемо мати їх iз двох кiнцiв.
  Хихикання у вiдповiдь:
  - Це виглядає кумедно.
  I знову хрюкання кабана пiд час течки:
  - I за одне практично!
  - Щодо останнього, я не сумнiваюся. - Майор облизав губи. - Тут, певно, якiсь психологiчнi заходи впливу.
  - Не зрозумiв? - здивувався Шафранiк.
  Офiцер проревiв:
  - Ти мабуть, як це кажуть ефруськi: з качаном не товаришуєш?
  Шафранiк не зовсiм вловив суть:
  - Я не вегетарiанець, але зовсiм не проти використовувати капусту як гарнiр, наприклад, до курчати.
  Офiцер прогарчав:
  - Ти фаршируєш долари? Кладеш їх в iндичку?
  Шафранiк почухав верхiвку:
  - Навiщо це, командире?
  - не зрозумiв ельфiйського сленгу. Капуста, це нашi долари, або долари, а качан це голова. - пояснив майор.
  Хихикання у вiдповiдь:
  - А голова! Ну i "жаргончик"!
  Офiцер пробашив:
  - Такий уже вийшов. Ну гаразд, чи ти можеш випити лiтр ельфiйської горiлки?
  Шафранiку стало страшно:
  - Ельфiйської горiлки? Та це жива смерть.
  Майор захихотiв, дiстав лiтрову скляну пляшку. Кiлька десантникiв дивилися на них, ляскаючи очима.
  - Ого, яка бомба!
  Фоб Доуел зважив її в руцi i запропонував:
  - У тебе вибiр. Або випиваєш iз горла, або розбиваєш на головi.
  Злякане попискування у вiдповiдь:
  - А якийсь промiжний варiант?
  Далi слiдує гарчання:
  - Тiльки зняти штани та сiсти на пляшку. Коротше, вибирай.
  З подихом лунає приречене:
  - Гаразд, прийму всередину. Давно хотiв випробувати. Ельфрашен горiлка, що за отрута.
  Єхидне iржання у вiдповiдь:
  - Найдикiша рiч.
  Драхма та Ельфарая чули цю розмову, їхнi вуха дуже гострi, плюс ще вплив артефактiв. Вони тим часом заповзали в тил. Ельфарая здивовано запитала:
  - Сидять у засiдцi i таке iдiотське парi укладають!
  Графiня-нiмфа прочирикала:
  - Що поробиш! Ось це рiвень емериканської культури, помноженої на кримiнальний трольшевiзм.
  - Ельфiнiзм свiтла iдея, але найчастiше реалiзується в темрявi! - помiтила Ельфарая.
  - Поганi люди з добрими iдеями проливають куди бiльше кровi, нiж поганi з поганими задумами! - зробила висновок Драхма.
  - Це вибiр мiж розстрiлом та мотузкою. Вважаю за краще розстрiл! - Ельфарая блиснула сапфiровими очима. Вони рухалися безшумно, як нiндзя, у диверсiях та засiдках їм не було рiвних.
  Тим часом капiтан Шафранiк вiдкоркував пляшку i потяг з горла.
  - Солодка! - буркнув десантник.
  Горiлка булькала, затiкаючи в широку горлянку ефранцузу-мулату.
  Вiн навiть хрюкнув вiд задоволення.
  - Ну i свиня! - заявила Ельфарая. - Як не дивно, але менi навiть хочеться вбити їх усiх.
  Драхма посмiхнулася:
  - I з'їсти свинину!
  Дiвчина-блондинка помiтила:
  - У словах адвентистiв федмого дня є рацiональне зерно. Свиня, це ходячий смiтник. А для фiудея не кошерне, це не їжа, а Фiблiя писалася насамперед, щоб її зрозумiли лютi.
  Босонога графиня-нiмфа прочирикала:
  - Гаразд, дивись, чи впорається емериканський тролемунiстичний вояка зi звичайним ельфiйським алкашем.
  Здолавши, приблизно половину пляшки, Шафранiк раптом затремтiв i, випустивши з рук пляшку, почав ригати. Фоб Доуел врiзав йому кулаком у спину:
  - Ну ти, слабак!
  Того вирвало. Перекосило морду.
  Фоб засмiявся:
  - Ну, а тепер ми перевiримо твою качан на мiцнiсть. Наскiльки вiн мiцний, щоб устояти перед ельфiйською пляшкою.
  Вiдiрвавшись, Шафранiк важко перевiв дух, видавивши з себе:
  - Я цеглу на головi розбивав.
  Завивання у вiдповiдь:
  - Значить, i пляшку розiб'єш. Вiзьми до рук.
  Шафраник спробував узяти, але майже одразу впустив.
  - Ну, ти i як кажуть, цап! Або, вiрнiше баран! - Вiзьми та тримай мiцнiше, як повiя яйця.
  Капiтан ойкнув:
  - Я бяка!
  Широко розмахнувшись, врiзав по головi, почувся брязкiт, пляшка залишилася цiлою.
  - У ельфiв все дубове, адже не зовсiм задарма символ Ельфiї дуб.
  Надсадне гарчання у вiдповiдь:
  - Дубе, це, швидше за все, вмiст твоєї голови. Що, врiзати собi як слiд не хочеш. Боягузся болю!
  Висiння злякане у вiдповiдь:
  - Нi, товаришу майор! Бiль корисний!
  I знову ревiння, що скидається на пораненого мамонта:
  - Ось потрапиш до рук мiнiстерства "Честi i Права" дiзнаєшся, що таке бiль: два електроди в дупу, один до язика. Давай менi пляшку в лапу.
  Шафранiк несмiливо простягнув:
  - Тiльки не вбий!
  Фоб Доуел схопив її обома руками i, зробивши повне замах, використовуючи корпус, врiзав по головi. Пляшка розлетiлася на уламки. Шафранiк заволав благим матом:
  - Тисяча чортiв у свердловину!
  З розбитої голови полилася кров, розсiкли осколки.
  Драхма насилу стримувала смiх.
  - Ось це, так кумедно!
  Ельфарая була серйозна:
  - Вiн, або не вмiє бити, або навмисне завдав такого удару, щоб завдати бiльше болю. У будь-якому випадку це показує рiвень американської Червоної армiї.
  Графiня-нiмфа погодилася:
  - Як правило, не високий.
  Дiвчата посмiхнулися та нацiлили автомати. Тим часом Шафранiк охав i витирав кров. Видно, що вiн, будучи напiвкровкою, грає роль блазня за майора.
  I верещать, наче самка:
  - Ну, навiщо так брутально!
  I знову рев у вiдповiдь:
  - Замовкни! Ось глянь, на велосипедi їде баба. Я знiму її одним пострiлом, прострiлю м'якоть ноги. Потiм її вiднаймемо всiєю ротою.
  Благаюче пищання:
  - А менi дiстанеться?
  I теж завивання агресивне та круте:
  - З такою слабкою головою довiрити жiнку...
  У вiдповiдь вульгарне:
  - Головне те, що помiж нiг.
  Майор прокричав:
  - Тодi давай, засунь свою гiднiсть у пляшку, або я засуну його до рота.
  - Брр! - Капiтан свиснув! - Так не можна.
  Рота пiдвела голови через засiдку. Ельфарая почала читати молитву, намагаючись зосередитися. Драхма також мовчала, злегка помасувала собi шию, стрiляти з обох рук надто вже складно, потрiбна чiтка координацiя. Дiвчата, тримаючи кожна в руцi по автомату, вiдкрили вогонь iз чотирьох стволiв.
  - Отримуйте, комуно-фашисти. - шепнули красунi.
  Кулi зрiзали кiлька десяткiв бiйцiв. Вони дивилися зовсiм в iнший бiк, прагнучи задовольнити iнстинкти худоби. Але, як завжди буває з тими, хто забув про борг, слiдує розплата.
  - Iде полювання на вовкiв, а вбиваємо дурнiв! - заявила Драхма.
  . РОЗДIЛ 11
  Ельфарая прокинулася... Два хлопцi-хобiти мили її босi, злегка задубiлi в пiдземеллi нiжки.
  Графiня-ельфiйка проворкувала:
  - Милi хлопчики, ви немов зайчики!
  Дiвчина, схожа на кiшку, запитала:
  - Ви досить добре знаєте нашу мову?
  Ельфарая кивнула:
  - Так, зараз непогано. Я не просто ельф, а ельфiйка-графиня з елiти i маю чудову пам'ять!
  Дiвчина-кiшка прочирикала:
  - Тодi я покличу свою панi. Думаю, розмова з нею буде вам корисною.
  Дiвчина-ельфiйка запитала:
  - Навiщо мене прикували ланцюгом?
  Кiшка вiдповiла:
  - Ви небезпечна та сильна. Але не бiйтеся, все буде гаразд!
  Ельфарая свиснула i заспiвала:
  - Добре, все буде гаразд, я це знаю i наступаю!
  Кiшка-дiвчина покинула разом iз хлопчиками примiщення. Ельфарая розслабилася. Вона з нетерпiнням чекала на герцогиню. I щоб вiдволiктися, знову почала згадувати колишнi подвиги.
  I їй представлялася в уявi чергова жорстока i нещадна битва.
  Але не космiчна, а давня. У тi часи, коли билися з луками, списами, мечами.
  З одного боку рухалася армiя ельфiв. Бiльшiсть у пiшому строю, i красивi ельфiйки босими з точеними, витонченими ногами друкували крок.
  Але частина красунь їхала не єдинорога. I тут теж дiвчата були босонiж i майже голi, тiльки груди та стегна прикритi тоненькими бронзовими плитками бронi.
  Юнакiв було небагато, але вони були на ломових конях i закутi у важкi, мiцнi обладунки i з списами. Це така ударна, лицарська сила.
  А в основному дiвчата. Дуже красивi, зi стрункими талiями та животи викладенi плитками преса.
  Чудова, можна сказати, пiдiбралася команда. I босi, спокусливi, мускулистi та засмаглi ноги дiвчат так спритно шльопають.
  Красунi вiдтягують шкарпетки та втягують у себе животи. Вони рухаються одночасно, i дуже швидко.
  А назустрiч їм iде армiя тролiв. Теж майже вся цiлком iз ледве прикритих бронею мускулистих i засмаглих дiвчат. I теж їхнi босi, витонченi, чудовi ноги чiтко друкують крок.
  I при цьому ще войовницi обох армiй мають прикраси. I на кiсточках повитi змiйки, або квiти зi срiбла, золота, платини та усипанi дорогоцiнними камiнцями. А у знатних дiвчат у вушках коштовна сережка, а у волоссi шпильки. I деякi ще мають i намисто.
  Дiвчата обох армiй виглядають дуже привабливо. I скачуть на однорогах.
  А юнаки на конях i в дуже масивних, мiцних i вiдливають сталлю обладунках.
  З одного боку сто тисяч бiйцiв та з iншого. Сили приблизно рiвнi.
  Ельфарая увi снi командує армiєю ельфiйок, i на її головi блискуча зiрками корона.
  При цьому вона теж ледве прикрита бронею, на бiлому єдинорозi, i її босi ноги мають на литках платиновi браслети, посипанi дiамантами.
  Навпаки її iнша королева - тролiв. Теж дуже гарна войовниця з короною. I теж босонога, мускулиста, але з коштовними прикрасами.
  Вiдчувається також запах дорогих i дуже ароматних парфумiв, i здорових дiвочих i тренованих тiл.
  Красивi армiї з обох бокiв. I дiвчата мають обличчя симпатичнi, гарненькi i, водночас, мужнi.
  Але прийшли ратi не милуватися один на одного. На жаль, їх чекає жорстока i нещадна битва.
  Ельфарая зiтхнувши:
  Ти думаєш ту пригоду,
  Героєм стати, сином зорi...
  Насправдi вiйна, це мука,
  Та ну її чорт розiрви!
  Тим не менш, з одного боку вийшли троє дiвчат зi срiбними горнами, i з iншого.
  Вони впевнено ступали босими, сильними ногами по травi. I гордо пiдняли голови.
  Потiм пiднесли гори до губ. I хором в унiсон загули. Це означало сигнал до битви мiж ельфами та тролями.
  Ельфарая заспiвала:
  Стiкає струмком червоним з неба кров,
  Сходинки хмар, пофарбувавши в колiр заходу сонця!
  Померкли почуття, фарб шум, кохання;
  Армагеддон, наблизилася розплата!
  I ось дiвчата лучницi зняли свої гармати з плечей. Присiли на колiно. I натягли босими, сильними ногами тятиви цибулi. Пiсля чого по високiй дузi випустили цiлу хмару стрiл.
  Королева тролiв заспiвала:
  Вулканом вивернулася копiй безодня,
  Густим водоспадом потiк гострих стрiл.
  Але вiрю, надовго ми тролi єдинi,
  Вiддати своїй Батькiвщинi життя наша доля!
  Стрiли високою дугою долетiли до воїнок, що були в пiхотi. Вони вiдскакували та пiдставляли щити, вiдбиваючи разючi елементи. Деяких стрiли зачепили.
  Ось упала ельфiйка, пробита стрiлою в живiт iз плиточками преса. Ось також завалилася i самка тролiв. Деякi отримали влучення по руках та ногах. Однiй дiвчинi стрiла пробила босу, круглу, рожеву п'яту, i вона закричала вiд болю.
  Ельфарая прошипiла:
  - Ось першi в нас втрати,
  Дiвчата гинуть, це важко.
  Але прийдемо, повiр, до великої мети,
  У нас є човен, мiцне весло!
  Королева тролiв кинула в бiй своїх кiнних, важко броньованих лицарiв.
  У них навiть ломовi конi вкритi плитками i їм стрiли не страшнi. Щоправда, як хлопцям у спеку пiд шаром залiза сидiти. I, зрозумiло, якщо, припустимо, настане зима. Щоправда, планети, де живуть ельфи та тролi, м'якiшi за клiматом, нiж Земля. Але на полюсах i вони морози зустрiчаються.
  Ельфарая у вiдповiдь дала сигнал. I її важка кавалерiя помчала на зустрiч.
  З одного боку, легкi вiйська з майже оголених, мускулистих, босоногих дiвчат.
  А з iншого - кiннi, лицарськi загони. I вони по три тисячi вершникiв з обох бокiв мчать один до одного. I навiть реально гуркоче вiд тупоту копит земля.
  Пiхота з дiвчат теж почала зближуватися, як i лучницi. Ось це видовище.
  А коли двi кiннi ратi з усього розмаху зiткнулися, пролунали нищiвнi удари.
  Ельфарая заспiвала:
  - Ми смiливо в бiй пiдемо,
  За справу ельфiв...
  I з цiєю вiйною,
  Боєць не дрейфуй!
  Списи ламалися. Юнаки протикали наскрiзь один одного i збивали з коней. Завалювалися i масивнi скакуни.
  Дiвча лучницi тепер зближалися кроком. А вели вогонь уже використовуючи руки.
  Пiхота теж карбувала крок. Дiвчата пiднiмали свої голi, з браслетами на литок, засмаглi, м'язистi ноги. Вони марширували з великим ентузiазмом. I сяяли їхнi зубки бiлоснiжними, перлинними посмiшками. I це виглядало так чудово.
  I напевно, чоловiки збожеволiли б вiд збудження, спостерiгаючи за сильними, м'язистими тiлами красунь та їх чистою, засмаглою шкiрою.
  I ось вони все ближче та ближче. I з кроку переходять на бiг, миготивши рожевими, круглими, дуже витончено загнутими п'яточками.
  Пiсля чого, дiвчата стикаються. I сиплються iскри з мечiв, i шитi, завдають удару один в одного. I деякi красунi вiд поштовхiв падають на спину.
  А взагалi, тут така, скажiмо, краса.
  Деякi дiвчата втратили сережки, i вони посипалися i покрутилися. Пiд босими ногами розсипалися дорогоцiннi камiнцi.
  Ельфарая заспiвала:
  В ущелинi звалився збитий лiтак,
  Моя мрiя роздерта, немає життя!
  Не знаю, що в iншому нас свiтi чекає,
  А в цьому, вiрно служимо ми вiтчизнi!
  I войовниця сама взяла до рук лук i випустила стрiлу. Вона описала дугу i встромлялася в повнi, круглi груди самки-троля. Навiть шкода таку красуню вбивати.
  До чого ж гидко i огидно, коли гинуть дiвчата.
  Королева-троль гукнула:
  - Може, бiймося, як жiнка з жiнкою?
  Ельфарая прочирикала:
  - Я готова! Буде розкiшний бiй!
  Пiхотинцi дiвчата з обох бокiв рубалися i терзали один одного. У хiд пiшли не лише мечi, а й кинджали. Проливалася велика кiлькiсть червоною, ароматно пахнучою кровi ельфiй i тролiв. Наскiльки це було i красиво захоплююче, i гидко, огидно, водночас.
  Королева-троль взяла i заспiвала:
  - Тролi гинуть за метал,
  За метал!
  Тролi гинуть за метал,
  I безумство править бал!
  Там править бал!
  Ельфарая запропонувала:
  - А може, помиримось?
  Королева-троль з м'ясоїдною посмiшкою вiдповiла:
  - Свiт не зможемо мiж нами,
  Чому? Чи не пояснити словами!
  I ось обидвi дiвчата-королеви зiйшлися. Вони билися мечами, якi сяяли легованою сталлю i мали платиновi в дорогоцiнному камiннi рукоятки.
  I це було чудове видовище. Обидвi дiвчата блищали досконалою красою.
  I це було чудово i давало великий простiр для уяви.
  Ельфарая вправно вiдбивала випади i намагалася сама атакувати. Але її противниця вправно парирувала. Дiвчата рухалися. Їхнi бiлоснiжнi єдинороги теж лягали копитами i намагалися баднути один одного.
  А дiвчата лучницi стали за пiхотинцями. I давай знову один одного обсипати стрiлами. Причому вони знову стрiляли, використовуючи босi пальчики свої сильнi, засмаглi i спритнi ноги.
  Ось це були войовницi. А як красиво у дiвчат розташованi м'язи-плиточками.
  Самка-троль, фехтуючи, помiтила:
  - Ти непогано захищаєшся, але дiстати поки мене не можеш!
  Ельфарая буркнула:
  - Атакуй сама!
  Самка-троль перейшла у наступ. Вона розмахувала мечем великою дугою i вкладалася в удари.
  Самка-ельф її парирувала, намагаючись менше витрачати сили i рухiв. Потiм, несподiвано змiстила меч, кольнула супротивницю у верхню частину грудей не прикриту броньованою плиткою. Та дiстала удар, i полилася цiвка кровi.
  Самка-троль буркнула:
  - Ого, непогано! Ти сильна!
  Ельфарая у вiдповiдь заспiвала:
  Сильною бути непогано,
  Що й казати...
  Але ти станеш лохом,
  Якщо удивити!
  Самка-троль у вiдповiдь взяла i босими пальчиками ноги витягла голку i кинула її у свою супротивницю. Ельфарая ледве встигла прибрати голову i отруйна голка пролетiла, ледь не зачепивши її вухо.
  Дiвчина пискнула:
  - Чудово! А чи не пiдло це?
  Королева-троль впевнено вiдповiла:
  Чудово все те, що веде до перемоги,
  Взяти вгору над ворогом, ну а кошти не береться до уваги!
  Ельфарая хихикнула i вiдзначила:
  - Цiль виправдовує кошти?
  Королева-троль, замiсть вiдповiдi, знову спробувала, метнула босою ногою чергову капость, у разi кулька з отрутою. Ельфарая розрубала його на льоту. Отрута розлетiлася. I крапельки впали на шкiру королеви-ельфа. Викликали сильнi та болючi опiки.
  Ельфарая зазначила:
  - Втiлення, бачу, ти пiдступи,
  Хочеш взяти вгору за всяку цiну...
  Але ельфiйок, знаю, буде царство,
  Зламаємо ворога сталевою рукою!
  Королева троль знову кинула в супротивницю голку свiй витонченою, босою ногою.
  Ельфарая зрубала її на льоту. I згадала, що в неї самi такi ж презенти смертi є. I вона теж навчена метати босими ногами.
  Дiвча проспiвало:
  На удар вiдповiмо ми ударом,
  Славу пiдтвердимо сталевим мечем.
  Тролiв перемагали ми недаремно,
  У трiски гостроносих розiб'ємо!
  I ось вона вдарила супротивницю з силою по мечу i метнула в її босою ногою отруйну голку. Тiльки цього разу Ельфарая цiлилася не в обличчя, а в стегно, щоб помiтити полiт голки, i парирувати його було набагато складнiше. I справдi, голка потрапила прямо в горбистi м'язи, пробивши наскрiзь шкiру.
  Самка-троль, отримавши удар, захиталася. Отрута швидко проникала по кровi в органiзм.
  Вона прошипiла:
  - Як це низько!
  Ельфарая впевнено вiдповiла:
  - Чий би бластер верещав, а ваш мовчав би!
  I перейшла у наступ. Руки королеви-троля послабшали, i вона випустила меч. Ельфарая вдарила її по м'язистому плечу. Бризнула кров струмком. Противниця зблiдла i почала падати.
  Королева-ельф пiдхопила її i запитала:
  - Здаєшся?
  У вiдповiдь самка-троль прогарчала:
  - Тролi ельфам не здаються!
  Ельфарая буркнула:
  - Я беззбройного не вб'ю!
  Королева-троль у вiдповiдь плюнула їй у вiчi. Ельфарая вiдчула на щоцi пекучу, неприємну слину троля. I в лютi рубала її мечем. Та з такою силою, що голова пiдлетiла високо у повiтря. I перекрутилася.
  Ельфарая заспiвала, вiдчувши в собi напад веселостi:
  Не треба голову втрачати,
  Не варто поспiшати.
  Не треба голову втрачати,
  А раптом та знадобиться!
  Ти запиши собi у зошит,
  На кожну сторiнку!
  Усiх тролiв треба вбивати!
  Усiх тролiв треба вбивати!
  Усiх тролiв треба вбивати!
  Тим часом, бачачи, що їхня королева обезголовлена, тролi подалися назад. Як часто буває при загибелi ватажка, вся зграя розбiгається. I ось самки гарного носастого народу кинулися тiкати. Їхнi п'яти, у багатьох уже вкритi кров'ю та налиплим пилом, замиготiли. I це було надзвичайно гарно.
  I миготять у дiвчат босi, засмаглi ноги. I тiкають вони. Ельфiйки ж кинулися переслiдувати тролiв.
  Ельфарая заспiвала, скеля зубки:
  -Як жили ми борючись,
  I тролiв не боячись.
  Так i вiдтепер жити тобi та менi!
  Ми будемо у висотi, i нiколи на днi,
  Могутнi скрiзь,
  У цiй шаленiй, цiй шаленiй долi!
  Роздуми Ельфараї перервалися. До її камери увiйшли кiлька бiйцiв у обладунках, але з хвостами, i розкiшно одягнена герцогиня. На її головi виблискувала дiамантова корона. А на кожному пальцi руки сяяло по перстню.
  Ноги кiшки-герцогинi були взутi в усипанi дорогоцiнним камiнням туфлi на високих пiдборах.
  Вiн кивнула головою i спитала:
  - Ти розумiєш мою мову?
  Ельфарая впевнено вiдповiла:
  - Так, ваше сяйво!
  Герцогиня посмiхнулася i вiдповiла:
  - Чудово! А тепер у мене питання - ви з розвиненого свiту?
  Графиня-ельфiйка кивнула:
  - Так, ваша високiсть! Наш свiт дуже розвинений.
  Знатна особа буркнула:
  - У своєму свiтi, я бачу, ти не рабиня. Можливо ти титулована особа?
  Ельфарая впевнено вiдповiла:
  - Я графиня та воїн!
  Герцогиня з задоволеною, котячою посмiшкою кивнула:
  - Це добре! Я знаю, що є дуже далеко свiти, де не тiльки магiя, а й технологiї є. У тому числi й вiйськовi.
  Настала пауза. З'явилися два хлопчики-раби. Вони принесли вилитий iз платини глечик iз вином та золотий кубок.
  Герцогиня проворкувала:
  - Випий за моє здоров'я!
  Ельфараї хлопчики-раби налили до країв вина. Дiвчина його занапастила. Смак хмiльного був солодкий i приємний, бульбашилися гази. Ельфарая почала пити. Їй самiй хотiлося скинути напругу. Хлопчики-хобiти стали на колiна, i стали масажувати їй ступнi. Це приємно, вони, цi зовнi юнi раби, своїми дитячими на вигляд руками дiяли дуже вправно i вмiло.
  Коли Ельфарая осушила кубок, то вiдчула у собi приплив бадьоростi та сил. Справдi, скiльки додалося їй енергiї. I вона засяяла очима.
  А герцогиня запитала вкрадливим голосом:
  - Може, ти знаєш деякi технологiї зi свого свiту?
  Ельфарая з усмiшкою вiдповiла:
  - Я багато чого знаю! I мої знання сила.
  Герцогиня кивнула i помiтила:
  - Секрет виробництва пороху, у нас вiдомий. Але найвищi боги наклали закляття, щоб його не можна було в нас пiдiрвати. Може, тобi бути вiдома якась потужнiша вибухiвка?
  Графiня-ельфiйка вiдповiла:
  - Так, я дещо знаю! Але переважно про отримання антиматерiї. Однак, це зробити за нинiшнього технологiчного розвитку цього свiту неможливо!
  Герцогиня насупилась i запитала:
  - А що можливо?
  Ельфарая посмiхнулася i вiдповiла:
  - Ну, наприклад, зробити гранати iз вугiльного пилу. Це пiд силу i з вашою технiкою.
  Герцогиня буркнула:
  - А це потужнi будуть гранати?
  Графiня-ельфiйка, якiй хобiти масажували енергiйно, розтираючи долонями ступнi, впевнено вiдповiла:
  - Одна граната з куряче яйце розмiром кiлька десяткiв бiйцiв пiдкине та розiрве. У тому числi навiть тих, хто буде закутий у брюню - лицарське вiйсько.
  Герцогиня вигукнула:
  - Це чудово! Чи можеш ти виготовити подiбнi яйця?
  Ельфарая з усмiшкою вiдповiла:
  - Звичайно ж можу! Але тiльки знiмiть з мене ланцюги та звiльнiть.
  Почесна особа заперечила:
  - Ти можеш утекти! Ми не розкоюватимемо тебе через мiркування безпеки.
  Дiвчина-графиня сердито тупнула босою ногою:
  - Тодi я не буду для вас нiчого робити! Я вимагаю волi!
  Герцогиня засмiялася:
  - Рабиня потребує свободи! Ось зараз я покличу ката, i вiн жваво вас вiдучить торгуватися!
  Ельфарая вигукнула:
  - Я вмiю вiдключатися вiд болю, i її здатна локалiзувати. Є певнi прийоми!
  Знатна особа хихикнула:
  - Так! Але ми у цьому випадку перевiримо. Ось, наприклад, зламаємо на твоїх ногах пальчики та пiдсмажимо п'яти!
  Графiня-ельфiйка вiдважно сказала:
  - Я готова себе перевiрити!
  Герцогиня додала:
  - А якщо ми ще виколемо тобi очi?
  Хлопчик-хоббiт вигукнув:
  - Невже панi у вас вистачить злостi калiчити таку красу!
  Знатна кiшка рiшуче заявила, тупнувши пiдбором по плитi:
  - Та я не буду тебе калiчити! Намагатимуться цього нахабного хобiту.
  Покличте ката! Пiдсмажте хлопчику п'яти!
  Ельфарая замислилась. Зрештою, виживати якось треба. I в жодному разi з усiєю планетою не повоюєш. Може, справдi вдасться смиренною овець, а потiм пiдловивши зручний момент, взяти i вирватися з лещат. Та ще й iз Тролеадом не завадило б зустрiти. Де вiн зараз? Теж мабуть у полонi.
  Ось уже входить у дверi кат. В даному випадку це гном, i з них троє помiчникiв - теж хобiти такi схожi на хлопчикiв. Також напiвголi й у плавках, але з червоними масками на обличчях. Несуть спецiальний тортур, рiзки в ступi, i кiлька видiв щипцiв i свердел. Зважаючи на все, кат був недалеко, i герцогиня передбачала, що доведеться вдаватися до тортур.
  Ельфарая вигукнула:
  - Не треба мучити хлопчика! Я покажу, як робити гранати на вугiльному пилу!
  Герцогиня кивнула:
  - Що ж, це добре! Ти, безперечно, покажеш. Але хлопчик таки отримає десять ударiв батогом.
  Хлопчик-раб покiрно лiг на живiт. Удари завдавав не сам гном-кат, а його помiчник. Скiльки рокiв хобiтам на око не визначиш - вони вiчнi дiти на вигляд, помирають не старiючи та не дорослiшаючи. Але бив досить мiцно, тож навiть шкiра лопнула. Юний хоббiт стиснувши зуби терпiв. Справдi, а що йому лишається?
  I навiть видавив жалюгiдну усмiшку.
  Потiм пiдвiвся i вклонився, хоч i капала з посiченої спини кров, така яскраво червона, цiвками. Навiть маленькi ступнi раба так схожого на дитину, хоча хобiту може бути до тисячi рокiв, залишали витонченi слiди.
  Герцогиня наказала:
  - Давай, роби гранати!
  Ельфарая вiдповiла з усмiшкою:
  - Ну, не в камерi ж! Давайте вiдведiть мене до кузнi, я покажу як i що слiд робити. Та й крiм вугiлля потрiбнi матерiали.
  Знатна кiшка заперечила:
  - Ти можеш по дорозi втекти!
  Графiня-ельфiйка заперечила:
  - А куди я подiнусь, одна на чужiй для себе планетi?
  Герцогиня скривилася i вiдповiла:
  - Можливо, ти й маєш рацiю. Але все одно ми поведемо тебе на ланцюгу.
  I кiшка-сеньєра гаркнула:
  - Кат, одягни їй шахрай.
  Пiдбiг босоногий, напiвголий, але в червонiй масцi хлопчик-хобiт i принiс досить важкий ланцюг iз мiцним нашийником, здатний утримати й слона.
  Гноми сильнiшi за кiшок i тому зрозумiло, що йому довiрили вести Ельфараю. Майже гола, мускулиста дiвчина iз задоволенням вiдчула, що хлопчики-раби зняли з її кiсточок ланцюги, та й iз зап'ястей теж. Але шию осободили лише на якийсь час. I знову закували у важку шкiру, що натирає. Втiм, у ельфiв i троле хоча шкiра на вигляд нiжна i чиста, немов у пiдлiткiв, але мiцнiша i пружнiша, нiж у людей, i гоїться швидше. Плюс ще ельфiйка та троль були покращенi бiоiнженерiєю. Так що з ними не надто порозумiєшся.
  Ельфарая iз задоволенням рухалася. Їй було приємно пiсля ув'язнення розiм'ятися. Дiвчина навiть помацала руками ланцюг, нiби подумавши, що його можна порвати. Але звичайно, такий метал i шаленого мамонта утримає.
  Ельфарая шльопала босими ступнями, i коли вони пiднялися з пiдземелля, то там уже плитка мармуру стала теплiшою i це приємно. Ось це справдi круто.
  Герцогиня спитала з посмiшкою:
  - А що ти можеш зробити? В iнших свiтах, наприклад, є мушкети, але вони вимагають пороху, i ненабагато краще за стрiли!
  Людина у формi лицаря вiдповiла:
  - Цибуля бiльш скорострiлена, нiж мушкет, i лупить точнiше. Хiба що броню вiн пробиває краще, хоч можна використовувати i арбалет iз болтом!
  Ельфарая помiтила:
  - Можна зробити арбалет, який стрiляє як кулемет. Ми це в iсторiї вiйн проходили. I до нього не потрiбен порох.
  Герцогиня буркнула:
  - Що ж, це вражає. Точнiше, має перспективу. Але побачимо, як це буде на практицi.
  Коли вони вийшли iз замку, Ельфараї, яка звикла до прохолоди пiдземелля, навiть стало жарко. I вона струсила краплинки поту з чола.
  Кат зауважив:
  - Я вже живу на свiтi двi тисячi рокiв. I я знаю, що це ельфiйка з далекого свiту. Вони є красивi, але дуже пiдступнi!
  Герцогиня помiтила:
  - Так може пiдсмажити все-таки п'яти? Або почати ламати розпеченими щипцями пальчики, починаючи з мiзинчика?
  Гном буркнув, облизнувшись:
  - Не найгiрша iдея! Але ще краще було б до її босої пiдошви прикласти широкий шматок розпеченого до червоного залiза. Ось вона тодi завиє!
  Герцогиня кивнула:
  - Я схиляюся до цього! Справдi, такий гарний запах паленої, нiжної шкiри, що кабанчика смажити.
  Але вони пiдiйшли до кузням. Там теж здебiльшого працювали хлопчики-хобiти та кiлька дiвчаток цiєї раси. А кiшки лише командували. Хлопчаки, як завжди в одних плавках, щоправда, у фартухах. Ну i босонiж, але пiдошви у хобiтiв такi ороговiлi, що бризок металу не бояться, навiть якщо вiн бiлий вiд жару.
  Ельфарая опинилася у центрi. Їй дуже хотiлося побачити Троллеада, але юнака не було. Тодi вона вирiшила вдатися до хитрощiв.
  - Звiльнiть, будь ласка, мого напарника з орлиним носом. - Вкрадливо попросила вона.
  Герцогиня заперечила:
  -Нi, удвох двох таких розумних залишати небезпечно. Потрiбно щось безпечнiше.
  Ельфарая вигукнула:
  - Я знаю тiльки частину технологiї з виробництва вугiльних гранат, а другу частину розповiдає Троллеад!
  Гном-кат буркнув:
  - Бреше вона! Пора вже їй пiдсмажити п'яти. Або, можливо, навiть груди. Її червонi соски пiд вогником - було б круто!
  Ельфарая стиснула кулаки:
  - Тiльки спробуйте!
  Герцогиня примирливо сказала:
  - Нi, не треба їй нiчого палити. Нехай робить гранати. I не пускає в хiд дурню. А поки що, дайте їй ще вина.
  Хлопцi-хобiти повнесли Ельфараї ще келих. I дiвчина, якiй особливо у великiй кузнi, де палало полум'я, було жарко iз задоволенням випила.
  Пiсля чого вiдчула у собi приплив розкутостi. I стала з запалом розповiдати. А хлопчики-раби стали пiдносити потрiбнi iнгредiєнти та перемелювати вугiлля в пилюку. I пiшла робота.
  Гном-кат зауважив:
  - Таку шкiру, як у неї, палити вогнем i розпеченим залiзом дуже приємно. А ось ще спробувати її голками поколоти.
  Герцогиня вiдзначила:
  - Так, тортури, це дуже приємно! I ми її пропустимо ще через пекло!
  Ельфарая тяжко зiтхнула. Ось яка паскудна стерва. Ти їй допомагаєш, а вона хоче тебе помучити. Хiба це дiло?
  От би їй пiдлаштувати якусь лихо.
  Гном-кат зазначив:
  - Гранати можна робити i з керамiки. Тут головне не тягнути довго з вiдкриттям, щоби у нас його не перейняли.
  Герцогиня помiтила:
  - Я давно готувалася до вiйни, у нас сильна та дисциплiнована армiя. А щодо короля, то я на нього воду дути хотiла! I в даному випадку час би iмператрицею стати!
  Гном-кат помiтив з iронiєю:
  - Тiльки Богинею не стань. Зрештою, всi смертнi!
  Герцогиня буркнула:
  - Живете ви гноми, але довго. А у чому секрет?
  Тут вставила Ельфарая:
  - Такими створили нас Боги-демiурги та Всевишнiй Абсолют! Ось кому не пощастило, то це людям.
  Гном-кат кивнув:
  - Так, люди... Вони справдi живуть мало i, старiючи, старiють. Ось ми гноми, хоча додаємо собi зморшок i сивини, але фiзична сила у нас з роками не зменшується i здоров'я ого, го, го! А ось людина в цьому планi мiзерне створення.
  Герцогиня помiтила:
  - А вона схожа на людську самку. Я на портретах людей бачила.
  Ельфарая обурилася:
  - Анi, я не схожа на цих виродкiв, особливо на старих, i не треба мене ображати!
  Гном-кат зауважив:
  - Треба б її хоча б вiдшмагати. Аж надто нахабно поводиться. Або голки iз червоного вiд жару металу заганяти пiд нiгтi. Тодi вона дуже здорово заспiває!
  Герцогиня вiдповiла iз серйозним тоном:
  - Якщо гранати добре працюватимуть, то може я їй навiть пожалую дворянство, i дам якусь посаду при дворi. Так вона буде кращою!
  Ельфарая впевнено вiдповiла:
  - Гранати себе виправдають, ваша величнiсть!
  I продовжила роботу. Справдi, ця зброя проста, але надзвичайно ефективна. Особливо для середньовiччя.
  Дiвчата та хлопчики-раби стали робити першi, досить простi детонатори, що дозволяють розпорошувати вугiльну крихту, i за допомогою iскри її пiдривати. Такi ось виходили цiлком надiйнi технологiї.
  Ельфарая зазначила:
  - З новою зброєю ми будемо непереможнi! Коли ми єдинi - ми непереможнi!
  I графиня-ельфiйка енергiйно тупнула босою, точеною, дуже гарною i спокусливою ногою. Її очi сяяли смарагдами та сапфiрами. Ось це дiвчина - просто супер.
  Ось поступово почали з'являтися керамiчнi гранати. Тут особливiсть, як розпорошити вугiлля. Тодi рвати буде сильнiше, нiж тротил, а коштуватиме дешевше i простiше у виробництвi.
  Ось перша граната в руцi красивого i майже оголеного дiвчиська.
  Потiм i друга з'явилася, i третя - досить крутi войовницi.
  Герцогиня прошипiла:
  - Кинь гранату, побачимо, як вона спрацює!
  Гном-кат запропонував:
  - Давайте спочатку дерев'янi болванки поставимо, щоб бачити, як потоки енергiї справжнiх бiйцiв розкидатимуть!
  Почесна кiшка пiдтвердила:
  - Звiсно, так i зробимо!
  Хлопчики-раби та дiвчата помчали до столярної майстернi, щоб там набрати дощок та макетiв воїнiв. I робили це дуже енергiйно.
  Ельфарая тим часом зважувала гранату i думала, де ж таки Тролеад? Невже його вже прикiнчили, чи вморили?
  Графiнi-ельфiйцi навiть стало шкода хлопця. Справдi, як безглуздо все виходило. Його можливо катували, i це було б прикро, залишитися однiєю в цьому свiтi, такому жорстокому i чужому. Не найприємнiше становище виходить.
  Дiвчина спробувала уявити щось приємне.
  Наприклад, як вона разом зi своєю дуже красивою та сексуальною войовницею-ельфiйкою боролася з ворогами.
  Олiвiя, луплячи босими пiдошвами по панелi управлiння, примхливо вигукує:
  - Ну i вирази у тебе ... Мочать тiльки в сортирi, а ми ж анiгiлюємо "Зiрку смертi", розпорошивши її на кварки по просторах всесвiту!
  Практично поруч iз ними розiрвався одне iз останнiх есмiнцiв флоту повстанцiв. "Сокiл тисячолiття" струснуло. Ще одна войовниця в одному бiкiнi (чорношкiрий Фдендо дуже любив гарненьких жiнок, особливо блондинок!), перевернувшись, довбала головою в панель управлiння.
  На щастя для неї вуглепластик витримав, i красуня трохи оглушивши себе, шльопнулася пишною дупою на лускате покриття зорельота.
  Олiвiя пiдбадьорила напарницю:
  - Не сiдай на фотон Ельфарая, все пiд контролем!
  Однак аромат озону, що посилився, i потоки спекотного повiтря, що вриваються з усiх щiлин, говорили - "Сокiл тисячолiття" вже отримав рану несумiсну з довгим життям.
  Обидвi ледь прикритi бiкiнi красунi навалилися на Фдендо. Їхнi золотисто-оливковi тiла блищали вiд поту, як змащенi маслом, i розточували аромат меду, мускату, польових тропiчних трав.
  Дiвчину хором шепотiли чорношкiрому чоловiковi:
  - Вiдлiтай хмара, вiдлiтай!
  Фдендо намагався звiльнитися i скинути руки, благаючи:
  - У нашому кораблi єдиний шанс повстання. Iнакше всi жертви будуть марними!
  У вiдповiдь Ельфарая пiдхопила своїми босими, витонченими пальчиками сильних i спритних нiг джойстик. Пiдкинула гравiохвильовий пульт управлiння, зловивши своєю точеною, пружною пiдошвою. А Олiвiя, вже своїми довгими, але рiвними та гармонiйними пальцями нiг, почала керувати "Соколом тисячолiття".
  Бiзнесмен екстра-класу Фдендо пробував вiдiбрати пульт, але солодкi вуста Ельфараї знайшли його губи i сфотографували глибокий поцiлунок. Настiльки солодким i принадним виявився дурман, що у чорного чоловiка закружляла голова. А Олiвiя вже почала розстiбати ремiнь, спокусливо ворушачи своїм рожевим язичком.
  Обидвi дiвчата завелися, вони такi гарячi й хтивi, при цьому вправнi, наче жрицi сералю.
  Тим не менш, спекотне заняття любов'ю, не заважало їх босим, точеним пальчикам, за допомогою гравiохвильового джойстика управляти "Соколом тисячолiття". Воїтельки натискали на кнопки по черзi, довiряючи не спостереженню, а своїй iнтуїцiї та неповторнiй магiї Ероса!
  I невеликий корабель вiртуозно проскакував повз вогнянi смуги ультралазерiв.
  А от евокам, цим кумедним ведмедикам, вiдходити не було куди. Тепер крокуючi танки i гусеничнi транспорти насувалися з усiх бокiв. Десятки тисяч iмперських солдатiв i сотнi крокуючих танкiв, а також рухалися потрiйнi колоси... Джунглi палали.
  У захоплений повстанцями крокуючий танк встромилося кiлька ультрабластерних променiв. Башта лопнула, наче склянка з порохом. Залишилися лише механiчнi ноги, що вiдливають обвугленим залiзом. Чорношкiрий хлопець загинув. А оскiльки вiн був космiчним мусульманином i загинув у бою, то його душа попрямувала до Джаннату з тисячами прекрасних i вiчно юних гурiй.
  Принцеса-войовниця прошепотiла:
  - Честь збережемо, якщо життя неможливо врятувати!
  Дiвча найяснiшої кровi зiрвала з себе залишки одягу. Її оголене, сильне, струнке тiло, що встигло вкритися шоколадною засмагою на Ентатуїнi, немов бурштин видiлявся на тлi блакитної трави. Босi пiдошви принцеси залишали витонченi слiди на розпорошенiй кривавiй крихтi, що залишилася вiд загиблих евокiв i повстанцiв.
  Ельфарая отямилася вiд приємної фантазiї. Гном-кат смикнув її за ланцюг, приєднаний до нашийника i гаркнув:
  - Уже готове!
  Справдi, вишикувалися i дошки iз зображенням воїнiв, i дерев'янi фiгурки, теж до речi розфарбованi. Виглядає все чудово.
  Один iз хлопчикiв-рабiв навiть жартома вигукнув:
  Вiйська готовi панi,
  Ми все знищуватимемо!
  Герцогиня скомандувала:
  - Давай, кидай! Подивимося, чи ти не блеф що приготувала!
  Ельфарая перекинула керамiчну гранату з руки та пiдхопила її пальчиками босих нiг. I потiм, як вiзьме та жбурне.
  Презент смертi полетiв дугою i врiзався в скупчення фiгур i дощок.
  Рвонуло з великою силою. У рiзнi боки полетiли уламки дерева та уламки дощок. Навiть хлопчикiв-хобiтiв збивало з нiг.
  Ельфараю та герцогиню теж труснуло i обдало вибуховою хвилею та пилом. Знатна кiшка буркнула:
  - Ось це приголомшливо! Та й б'є. Немов велетенський велетень палицею розмiрами з будинок!
  Графiнiя-ельфiйка з голої, круглої п'яти витягла скалку.
  Гном-кат, який був настiльки потужним, що навiть не ворухнувся, посмiхнувся:
  - Непогана штучка! Хоча в далеких свiтах є бомби i потужнiшi!
  Герцогиня логiчно вiдповiла:
  - На даний момент мене цiкавить лише мiй свiт. Планета велика, держав багато, i нам що завойовуватиме!
  Ельфарая хихикнула i вiдзначила з смiхом:
  - Якi руки, руки-загребуки, великий йде хапун, i довбати пiд стiлець!
  Гном-кат посмiхнувся i запропонував:
  - А що коли їй до босих пiдошв пiднести жаровню, i запалити жаркий вогонь? Перед цим, зрозумiло, змастивши ступнi олiєю, щоби не пiдгорiло спекотне!
  Герцогиня сердито помiтила:
  - Твоя кухня кат одноманiтна! Я вирiшила iнше зробити. Якщо вона приготувала для нас зброю, то я беру її на службу. Буде моєю зброяркою. I ми розпочнемо вiйни. Поки що всю планету не завоюємо!
  Гном-кат запитав:
  - А як завоюємо планету, то що далi?
  Знатна кiшка вiдповiла:
  - Буде видно! Хоча, можливо, ця бiса зможе побудувати кораблi, здатнi лiтати мiж свiтами!
  Ельфарая помiтила:
  - Це дуже складно. Тут необхiднi знання безлiчi технологiй, i високий рiвень розвитку.
  Гном-кат буркнув:
  - Логiчнi тут iдеї!
  Герцогиня заявила:
  - Давайте, робiть гранати! Їх потрiбно багато. Водночас я оголошу збiр вiйськ для своїх васалiв. Ми неодмiнно розпочнемо велику вiйну.
  Хлопчик-хоббiт вигукнув:
  - Слава iмператрицi!
  Ельфарая помiтила:
  - Потрiбно ще якiсь пристосування зробити для метання подарункiв анiгiляцiї. Руками не сильно накидаєш, i свої можуть постраждати!
  Герцогиня гаркнула:
  - То ти їх i роби! Давай малюй, а нашi ковалi та теслярi їх вiдтворять.
  Ельфарая взяла та почала малювати катапульту. У цьому свiтi вже були балiсти та катапульти, але їх слiд зробити бiльш досконалими. I дiвчисько взяло i напружилося. Справдi, якщо робити, то робити на совiсть.
  I вона креслила малюнки, щоби робити це цiкаво. Ось це дiвчисько-генiй.
  I вона малювала, а малюнком хлопчики-раби вже стали майструвати. Їхнi голi, мускулистi, засмаглi ноги так i миготiли. I тiла, сухi й жилавi, у хлопчакiв лиснiли вiд засмаги.
  Ельфарая працювала i спiвала:
  Коли закiнчиться вiйна-
  I рай з небес прийде...
  Мрiя залишиться одна -
  Вести рокiв завжди рахунок!
  I тут знову думки: - Де Троллеад? Справдi, вона вже почала нудьгувати за цього юнака. Адже вiн, можна сказати, справдi їй сподобався.
  Навiть у головi зазвучало:
  Кохання це те, кохання це те,
  Що буває у дорослому кiно!
  I в життi буває воно кажуть,
  Але це, але це, звичайно, секрет для хлопцiв!
  Ельфарая дивилася як спритно хлопчики-хобiти роблять за її кресленнями катапульту. Забавно, як таки ця раса схожа на дiтей. Але хобiти при цьому сильнi та вправнi. Схожий на десятирiчного хлопчика хобiт, здатний легко урит пару дорослих чоловiкiв людського роду, а може навiть i двi пари.
  Ельфараї навiть стало вiд цього трохи кумедно. I чого вона тiльки не може. Все, власне, може.
  Краще пiдлизатися до герцогини, а потiм, у разi чого, здобути свободу. Ось, наприклад, тi ж хобiти-раби можуть повстати, а сил, щоб битися, у них вистачить!
  I ось перша катапульта готова. Вона з лопатями, мов гвинт. I так метає i чудово все запускає.
  Герцогиня розпорядилася провести випробування.
  Катапульту витягли надвiр. I спочатку просто вистрiлили порожнiм горщиком. Той високо злетiв угору, i промчав по дузi. I перелетiвши багато будинкiв, довбав за фортечною стiною.
  Гном-кат зазначив:
  - Дальнобiйна штучка!
  Герцогиня помiтила iз задоволеним виглядом:
  - Маючи таку зброю, ми легко захопимо весь свiт!
  Ельфарая помiтила:
  - Якщо iншi держави згуртуються проти вас, то так просто свiт не захопиш!
  Знатна кiшка зневажливо рикнула:
  - Ти надто розумна, i розумна не по роках! Хоча, якщо подивитися на хобiтiв, то вiк тут нi до чого! Вони у вiчному дитинствi.
  Гном-кат наголосив iз задоволеними виглядом:
  - Видно ми в нiй не помилилися! Вона виправдовує очiкування.
  Герцогиня наказала iншiй кiшцi:
  - Пиши указ про оголошення загальної мобiлiзацiї. Всiм моїм васалам зiбрати максимум вiйськ, хто не з'явиться, буде повiшений чи, у кращому разi, сплатить штраф!
  Кiшка секретар написала указ, а герцогиня його пiдписала, потiм хлопчик-раб пiдбiг iз печаткою, i правителька шльопнула клеймо.
  I облизнувшись, вiдзначила:
  - Я думаю, ця ельфiйка заслужила нагороду! Принесiть їй вина для найдорожчих гостей.
  I знову замиготiли, немов заячi лапки, босi, маленькi, круглi злегка запиленi п'ятки хлопчикiв-рабiв.
  Ельфарая посмiхнулася i запитала:
  - Нашийник iз шиї зняти не можна? А то я прямо, як песик.
  Герцогиня кивнула:
  - Можна й зняти. Вона на це заслужила. Може, завоювавши планету, а подарую їй графство, а то й герцогство!
  Дiвчина-ельфiйка запитала:
  - А де мiй друг з орлиним носом Троллеад? Ви приведете його до мене?
  Гном-кат зазначив:
  - Я його так обробив, що вiн лежить непритомний! Зокрема, зламав йому всi пальцi на ногах i пiдсмажив п'яти. Тож якщо вiн ще не здох, то не скоро оклемається.
  Ельфарая помiтила зiтхнувши:
  - Ельфи та тролi дуже живучi, i я сподiваюся вiн швидко оклемається!
  Тож сподiваюся...
  Герцогиня хихикнула i вiдзначила:
  - А може й тебе через катування пропустити для симетрiї? Непогана iдея, то мiй катувальник?
  Гном-кат iз м'ясоїдною посмiшкою кивнув:
  - Був би дуже радий потерзати розпеченими щипцями та батогом iз колючого дроту таке прекрасне та апетитне тiло!
  Ось вбiгли хлопцi-хобiти. Вони принесли вина у посудинi з яскраво-жовтогарячого металу та золотi келихи.
  Герцогиня вiдповiла з усмiшкою:
  - Не бiйся ката! Його так i тягне хоч когось та помучить. Краще випий за нашу перемогу!
  Ельфарая з милим виглядом запропонувала:
  - Може, вип'єте разом зi мною, вашу високiсть?
  Знатна кiшка рикнула:
  - Хочеш все ж таки, щоб мiй кат тобою все-таки зайнявся? Так пий, чи ти мене не шануєш!
  Графiня-ельфiйка взяла келих, хобiти-раби їй налили, i дiвчина випила. Вино було солодким i дурманливим.
  Ельфарая з пафосом промовила:
  - За нашу велику перемогу, заради щастя всiх розумних iстот у всесвiтi!
  I тут у графинi-ельфiйки запаморочилося в головi, i вона вiдключилася.
  . РОЗДIЛ No 12.
  Принаймнi очi у дiвчинки зiмкнулися, i вона поринула в сон.
  Ось їй сниться, що вона йде по дорiжцi з червоної цегли. I в неї за спиною сагайдак, лук i стрiли. Босi пiдошви вiдчувають тепло нагрiтої на трьох сонцях поверхнi.
  Босонога Ельфарая в короткiй спiдницi, а груди прикритi лише вузькою смужкою тканини.
  Вона виконує якесь важливе завдання.
  Яке саме, вона й сама не знає. Але явно щось особливе, на кшталт порятунку цивiлiзацiї ельфiв.
  А їй на зустрiч виходить якась iстота. Розмiром з добрий танк, i з панциром блискучим алмазами.
  Ельфiйка вклонилася йому i прочирикала:
  - Я рада нашiй зустрiчi!
  Велетенська, рогата черепаха прохрипiла:
  - Не радуйся ранiше часу! Ти що шукаєш?
  Ельфарая знизала плечима i вiдповiла:
  - Сама не знаю. Але знаю лише, що це дуже важливо, щоб урятувати цивiлiзацiю ельфiв.
  Громила зазначила:
  - Ось як, сама не знаєш? Чи ти не маєш, царя в головi?
  Ельфiйка взяла i заспiвала:
  Меж чiтких у життi не буває,
  Меж чiтких у життi не буває.
  I багато зайвої, нудної суєти.
  А менi завжди чогось не вистачає,
  А менi завжди чогось не вистачає,
  Взимку лiта, зимою лiта, восени весни!
  Черепаха посмiхнулася i вiдповiла, блиснувши дiамантовим панцирем:
  - Ти, я бачу, несерйозна особа, яка сяє голими, рожевими п'ятами по цеглi. Тому, якщо ти хочеш, щоб тебе пропустили, дай вiдповiдь на таке запитання...
  Ельфарая кивнула:
  - Я готова вiдповiсти на будь-якi питання!
  Громила прочирикала:
  - Хто такий, нiби крутий, але в реалiї поганий?
  Ельфiйка хихикнула i буркнула:
  - Троль!
  Черепаха розреготалася, i її панцир ще яскравiше блиснув алмазами, що переливались на трьох сонцях. I видала:
  - Нi! Не вгадала! За це тобi буде покарання.
  Ельфiйка у вiдповiдь, як пiдскочить i кинеться тiкати. Буквально рожевi п'яти заблищали, i її голi, засмаглi ноги замиготiли, наче лопатi пропелера.
  Дiвчина проревела:
  - Мчить ельфiйка, бурхливi конi,
  Треба зiзнатися, чорта урiє!
  Нас не наздоженуть, нас не наздоженуть!
  У вiдповiдь, вiдразу виникли два високi богатирi з головами козлiв. Вони кинулися тiкати за ельфiйкою. I тупотiли своїми копитами. Дуже накаченi суб'єкти.
  Ельфарая вплiтаючи, взяла i заспiвала:
  -Занесло, занесло, занесло мене!
  Виросла, виросла, виросла пеня!
  А за нею мчали рогатi горили з широкими плечима та товстими руками ногами.
  Це, як то кажуть, чи гонка за лiдером, чи переслiдування за критику.
  Босi ноги ельфiйки легкi, моторнi. Двоє громили нiяк не могли скоротити вiдстань i вже стали задихатися.
  Але тут перед Ельфараєю з'явився вершник на вороному конi i в чорних обладунках. Вiн блиснув довгим мечем, який яскраво засвiтився, наче був iз зiрок.
  Цей чорний воїн прогримiв:
  - Куди бiжиш, дiвчинко?
  Ельфарая вiдповiла зляканим голоском:
  - За мною погоня, якщо ти справжнiй лицар, то допоможи!
  Вершник, у обладунках кольору чорнила, змахнув рукою. Два величезнi воїни з козячими головами завмерли в повiтрi. Завмерла i ельфiйка. Вони нiби виявилися замороженими в товщi льоду, i не могли ворухнутися.
  Чорний воїн iз посмiшкою запитав:
  - Ну i про що ваш сир бор?
  Два воїни з козлячими головами в унiсон проревiли:
  - Вона неправильно вiдповiла на запитання, i нашiй господинi має за це заплатити!
  Лицар запитав:
  - А хто ваша господиня?
  Воїни-козли хором вiдповiли:
  - Черепаха Фортiла!
  Воїн у чорних обладунках кивнув:
  - Я її знаю! Вона мудра та справедлива. I що ви за це хочете з дiвчини взяти?
  Воїни-козли хором вiдповiли:
  - Дев'ять ударiв палицями по босих п'ятах, тiльки й усього!
  Воїн у чорних обладунках пiдтвердив:
  - Гаразд, це не смертельно, але справедливостi буде дотримано.
  Ельфарая примхливо запитала:
  - I ви дозволите дiвчину бити палицями по голiй пiдошвi моєї витонченої, гарної ноги?
  Воїн усмiхнувся i запропонував:
  - Може, дати тобi вiдiгратися? Як ви дивитеся на це?
  Воїни-козли кивнули хором:
  - Це можна! Але лише один раз. I якщо вона програє, то босими п'ятами буде вже двадцять ударiв.
  Лицар у чорних обладунках кивнув:
  - Тим краще! Давайте!
  Горили з головами козлiв побулькали:
  - Що менше макового зерна i бiльше, нiж всесвiт?
  Ельфарая знизала плечима i вiдповiла:
  - А подумати можна?
  Воїни-козли гаркнули:
  - Нiколи думати!
  Дiвчина спохмурнiла лобик i вiдповiла:
  - Мабуть, зарозумiлiсть тролiв. Воно мiзернiше макового зернятка, i в той же час, роздуте бiльше всесвiту!
  Горили з головами козлiв захихотiли:
  - Не вгадала! Ось тепер паличкою отримуєш по п'ятах.
  Воїн у чорних обладунках запитав:
  - А ви самi знаєте вiдповiдь?
  Воїни-козли кивнули:
  - Так! Це закони свiтобудови. Вони можуть помiститися в ємнiсть, що менше макового зерна i одночасно їм мiсця у всесвiтi мало!
  Чорний лицар кивнув:
  - Чудово! Тому приступайте до свого обов'язку.
  Козли-воїни звiльнилися i пiдiйшли до Ельфараї. Вона безуспiшно намагалася зрушити.
  Дiвча взяли пiд лiктi i повалили на спину. Потiм дiстали з рюкзакiв спецiальний пристрiй.
  Сунули туди босi ноги ельфiйки та мiцно закрiпили. Пiсля чого один з козлiв виламав бамбуковий цiпок. I розмахнувся нею в повiтрi. I вона просвистiла.
  Ельфарая лежала на спинi. Камiнцi кололи її гострi лопатки. Голi, засмаглi ноги мiцно затиснутi. I їх не смикнеш.
  I ось бамбукова палиця зi свистом обрушилася на дiвочу, з витонченим вигином босої, рожевої п'яти, пiдошву.
  Ельфiйка вiдчула рiзкий бiль, який вiддався їй вiд ступнiв до потилицi.
  Другий козел притримував пристосування i заодно вважав:
  - Раз!
  Знову на босi п'яти дiвчисько обрушився удар палицi.
  - Два!
  Ельфарая заволала вiд болю. Як це було жорстоко та неприємно. А палиця все свистiла i била з усього розмаху по голiй, рожевiй, витонченiй пiдошвi красунi.
  То по однiй, то по другiй. Ельфарая голосно стогнала i скрикувала, як це болiсно i боляче.
  Чорний воїн помiтив:
  - Ви її, сподiваюся, не покалiчите?
  Великий цап впевнено вiдповiв:
  - У нас у цьому величезний досвiд!
  Iнший рогатий заявив:
  - У ельфiйок, взагалi, дуже мiцне i живуче тiло.
  Коли удари припинились. Воїни-козли зняли з босих нiг дiвча пристосування i, вiдкланявшись, пiшли. Вони, втiм, пiшли голосно тупаючи.
  Ельфарая припинила стогнати i спробувала пiдвестися. Але її збитi палицями, посинiлi ноги зазнали такого болю, що вона заволала. I встала на четвереньки, наче собака.
  Дiвчина пробурчала:
  - Мої п'яти вiдбили, як я тепер ходитиму?
  Чорний воїн помiтив:
  - А ти спробуй на шкарпетках. Так буде легше!
  Ельфарая обережно стала на носочки, але все одно було дуже боляче. Дiвчина захникала:
  - Ох, по п'ятах отримувати велике борошно,
  Нiкому на свiтi не зрозумiти...
  Адже я дiвчина, не просто сука,
  I можу, повiрте, дати здачi!
  Чорний воїн впевнено вiдповiв:
  - Скоро заживе, не бiйся! А поки що, напевно, хочеш врятувати свiй ельфiйський народ вiд загибелi?
  Дiвчина здивувалася:
  - А чому ти так думаєш?
  Лицар у чорному вiдповiв:
  - Хто йде дорогою з червоної цегли, обов'язково прагне когось та врятувати!
  Ельфiйка кивнула i пiдтвердила:
  - Так, це правильно! I що ти можеш менi запропонувати?
  Чорний воїн вiдповiв:
  - Нiчого особливого. Адже ти сама не знаєш, що шукаєш. А я ось зате знаю!
  Ельфарая посмiхнулася i запитала:
  - I що ти знаєш?
  Чорний лицар вiдповiв:
  - Ти шукаєш статую дракона червоного кольору. Вона повинна захистити ваш народ вiд найреальнiшого, семиголового дракона.
  Ельфiйка зiтхнувши вiдповiла:
  - Правильно воїн. Але ти менi зможеш допомогти?
  - Можу, якщо ти битимешся на мечах з вампiром i зумiєш його перемогти!
  Ельфарая заявила:
  - Вампiри дуже сильнi. I проти них надзвичайно важко встояти. Може, ти менi даси противника легше?
  Чорний кивнув:
  - Так? Хочеш битися, наприклад, iз людиною?
  Ельфiйка з усмiшкою кивнула:
  - З великим задоволенням!
  Лицар запропонував:
  - Вiдповiдатимеш на загадки?
  Дiвчина подивилася на свої збитi ноги i зiтхнувши вiдповiла:
  - Не хотiла б! I так неабияк вiдбили. Може, запропонуйте менi щось iнше?
  Чорний лицар кивнув:
  - Добре, якщо так... Заспiвай тодi, що-небудь!
  Босоп'ята Ельфарая кивнула i прочирикала:
  - Це можна!
  Ельфiйка прокашлялася i заспiвала:
  У моїх руках найгострiший меч,
  Рублю я голови, легко з розмаху.
  Можу будь-яку, я повiр, вiдсiкти,
  Не знаючи нi ганьби та нi страху!
  
  Страшна звiстка на жорстокiй вiйнi,
  Дiвчина та, що навiк сподобалася!
  Кинута в пащу iзвергу-сатанi,
  Де ж, Господи, справедливiсть та милiсть?!
    
  Дiва Ельфiйка пiшла босонiж,
  Ноги по пильних дорiжках стукали!
  Адже за грiхи, що лилися джерела,
  Їй довелося марш у заморськi дали!
    
  Ранньою весною вирушила в дорогу,
  Ноги вiд холоду так посинiли!
  М'яса не можна нi частинки куснути,
  Тiльки кивають в iнеї ялинки!
    
  Так по дорозi повного камiння,
  Ступнi дiвочi в кришку збила!
  I по Ельфiї повз злодiй,
  У бiк граду царiв Єрусалиму!
    
  Гори Фавказькi, в снiгу хребти,
  Гострi каменi колють пiдошви!
  Але ти харчувалася силою землi,
  Вибравши нелегкий хадж у мiсто Боже!
    
  Лiто, пустеля, злий сонцепек,
  Як у сковорiдцi дiвочi нiжки!
  Мiсто священне стало недалеко,
  Кожен несе безмежну ношу!
    
  Там бiля могили Бога-Христа,
  Дiва колiна з благанням схилила!
  Де ж, великий, мiра грiха,
  У чому черпаю в праведнiсть сили?
    
  Боже сказав їй, хмурячи чоло,
  Тiльки молитвою цей свiт не змiниш!
  Правити Ельфiї у вiках судилося,
  Вiрно служи їй, не вимагаючи грошей!
    
  Дiва кивнула: вiрю Христу,
  Адже ти вибрав Ельф рятiвником свiту!
  Правду про це все рознесу,
  Вiсть Iсуса Бога-кумира!
    
  Шлях був зворотний легкий i швидкий,
  Ноги босi мiцнi стали!
  Длань з благодаттю Боже простяг,
  М'язи i воля, немов iз сталi!
    
  I вступила до армiї ти,
  Летчицею стала, била Трольваффе!
  Там виявила гору краси,
  Тролiв есмiнець, рвонувши на фугасi!
    
  Воїн лихий, смiливий боєць,
  Вiддана партiї - справi порад!
  Вiрю в переможний над мерзотою кiнець,
  Зграю бiсiвську до стiнки, до вiдповiдi!
    
  Ну чому винищувач пiдбитий,
  Ти не встигла випустити лямки!
  I виявився з дефектами щит,
  А злий гад-троль побратався разом з нянькою!
    
  Стала нерiвною, жорстокою вiйна,
  Я хоч дiвчисько, реву, гiрко плачу!
  Немов у бiдi донурити нам до дна,
  Адже вiд Вiтчизни вiдпала удача!
    
  До Бога мiй вигук: Всевишнiй, за що?
  Ти розлучив мене з коханим хлопцем!
  Навiть у мороз не носила пальто,
  I за трьох супостатiв била!
    
  Хiба вона не варта того,
  Зустрiти зi мною з квiтами перемогу!
  Щедро на свято спекти пирогiв,
  I на парад я з надiєю приїду!
    
  Похмуро вiдповiв суворий Господь:
  Хто у свiтi щасливий, кому добре?
  Страждатиме i стогнатиме з болем плоть,
  Адже ельф спiльнота бридко, грiшно!
    
  Ну, а потiм, коли у славi прийду,
  Кину в геєнну, хто жити не гiдний!
  Хлопця мрiй i тебе воскрешу,
  Кращiй тодi не захочеться частки!
  Пiд час спiву у небi з'явилася дюжина прекрасних, небесних янголiв. Вони з великим ентузiазмом заплескали в долонi, пiдтвердивши, що спiв красунi їм дуже сподобався.
  Чорний воїн схвально кивнув головою i проревiв:
  - Чудово, у тебе чудовi вокальнi данi! Однак, щоб добути статуетку червоного дракона, слiд також чудово володiти мечем.
  Ельфарая вклонилася i, скривившись, промовила:
  - З такими вiдбитими ногами практично неможливо битися, навiть з таким нiкчемним противником, як людина!
  Лицар у чорних латах махнув своїм мечем, що сяяв у зiрках. I вiд нього пройшла зелена, наче вiдблиск трави, хвиля. I збитi, точенi, витонченi ноги дiвчата знову стали цiлими.
  Ельфiйка вклонилася, тупнула з великою впевненiстю босою ногою i вимовила:
  - Тепер, подай менi сюди людину! Я рознесу його в криваве м'ясо, хай це будуть навiть богатир саженого росту!
  Чорний пiдтвердив:
  - Тобi буде суперник, що треба!
  I зробив мечем вiсiмку. Перед дiвчиськом iз роду ельфiв несподiвано з'явився хлопчик. Вiн був у одних плавках, дитина рокiв одинадцяти-дванадцяти. Худенький, засмаглий, але жилистий. У нього були гострi лопатки, проступали ребра пiд засмаглою шкiрою, а спина i боки були суцiльно сполосованi слiдами вiд батогiв i бича.
  Хоча, це був лише хлопчик iз дитячим обличчям, але дивився вiн гордо. Свiтле волосся шоколадного вiд засмаги раба, було схоже акуратно пiдстрижене, а пiдборiддя надавало мужнiй вираз обличчю.
  Ельфарая розгублено пробурмотiла:
  - Я не битимуся з дитиною. Тим бiльше менi здається, що це хлопчик-раб.
  Чорний воїн пiдтвердив:
  - Так, це хлопчик-раб, який босонiж i в одних плавках працював у каменоломнях, працюючи понад двi третини доби, на найважчих роботах. Але з iншого боку, вiн народився принцом. I потрапив у рабство, яке загартувало його, але не зламало.
  Хлопчик-раб сердито тупнув босою ногою, розфарбувавши мозолистою п'ятою камiнчикiв, i крикнув:
  - Я готовий битися з тобою, знатна панi! Сподiваюся, у тебе гарний рiд, бо з простолюдинкою боротися менi в падлу!
  Чорний воїн кивнув:
  - У тебе на кону, з одного боку стоятиме статуетка червоного дракона, а з iншого, твоя свобода хлопчик!
  Юний воїн струснув своїм не дуже довгим, але гострим мечем, i сказав:
  За Вiтчизну та свободу до кiнця,
  Змушуючи в унiсон стукати серця!
  Графiня-ельфiйка впевнено вiдповiла:
  - Це буде нерiвний бiй!
  I змахнула своїм куди довшим i важким мечем. Обидва воїни зiйшлися у русi. Вони мали спiльне те, що вони босонiж. Але у хлопчика нiжки хоч i маленькi, але вже ороговiлi вiд постiйного ходiння голою пiдошвою по гострому каменю каменiв. А у дiвчини-ельфiйки, навпаки, пiдошви нiжнiшi, рожевiшi з витонченим вигином босої п'яточки.
  Мечi зiткнулися i посипалися iскри. Графиня, очевидно, як авторитетна особа займалася фехтуванням. Нехай це навiть у космiчну епоху i не вважалося головним прiоритетом. Вона була для ельфiйки росла, велика, мускулиста i розраховувала, що зможе перемогти якогось напiвголого, худенького хлопчика з каменоломень легко i просто.
  Але натрапила на завзятого i спритного пацана, який у ранньому дитинствi засвоїв уроки фехтування i не забув їх у копальнях, довбаючи камiння ломиком i штовхаючи вагонетки.
  Ельфарая спочатку шкодувала дитину i атакувала її не надто рiшуче. Справдi, така крихiтка, i ще йому видно дiставалося в каменоломнях. Бач, як реберця просвiчуються, а на шкiрi садна i забитi мiсця.
  Хлопчик, однак, був спритним i подряпнув дiвчину мечем по колiна. Виступила кров.
  Ельфарая у вiдповiдь ударила пацана з криком:
  - Маленька воша!
  Хоча хлопчик-раб i парирував, але його збило з нiг. Але вiн одразу ж схопився. I накинувся на ельфiйку, наче чортеня. I в його тонких, але сильних i спритних руках меч мелькав, наче крильця комарика.
  I ось стрiмкий i худенький хлопчисько, знову подряпнув Ельфараю.
  Дiвчина, отримавши рану на нозi, прочирикала:
  Дiвчата не здадуться нiколи,
  I буде їх, знай, славна перемога...
  Пацан не здолає, Сатана,
  Який, видно, довго не обiдав!
  Хлопчик у вiдповiдь продовжував наскоки. Вiн був стрiмким, наче коник. I його меч дуже швидкий. Вiн начебто менший, зате легкий. Сам хлопчик хоч i перетягував важкi валуни i лупив кувалдою, через мiзерне харчування в каменоломнi не зумiв набрати маси, i залишився дуже жилистим i рухливим.
  Ельфарая нiяк не могла потрапити в його худеньке, спритне, з рельєфними м'язами тiло. Вона кiлька разiв пробувала вкластися, але нiяк не виходило.
  Дiвчина-графиня почала потiти. Її засмагле, сильне тiло в бiкiнi покривалося потiм i, здавалося, нiби набита бронза. I дихання стало важчим.
  Ось Ельфарая врiзала щосили, але хлопчик спритно стрибнув, i навiть на мить став босими ногами на клинок. I вдарив Ельфараю в груди. I кров потекла у ельфiйки сильнiше. Дiвчина скрикнула вiд болю. I знову спробувала атакувати.
  Але важко потрапити, коли мета маленька i нижче за тебе, i при цьому рухлива.
  Хлопчик-раб, борючись, теж почав покриватися маленькими крапельками поту, i заблищав. Заодно вiн заспiвав:
  Спартак великий доблесний боєць,
  Пiдняв ворогiв вiн проти злого ярма.
  Але ось прийшов повстанню кiнець,
  Свобода тривала лише частинку митi!
  
  Але хлопчик з iнших тепер часiв,
  Вирiшив за справу право боротися.
  На вигляд вiн малий, i нiби не сильний,
  Зате вмiє дуже спритно битися!
  Лицар у чорних обладунках кивнув:
  - Так, цей принц не такий уже й простий! Каменоломнi його тiльки загартували, але не зломили. I якщо ти хочеш його перемогти, то треба постаратися.
  Хлопчисько-раб вигукнув:
  - Я, або виграю, або помру! Без волi не варто й жити!
  Ельфарая прошипiла:
  - А я борюся за майбутнє своєї нацiї.
  I дiвчина знову розмахнулася i спробувала всадити своєму юному вiзавi.
  Проте її удар не увiнчався успiхом. Мало того, спритне чортяня взяв i кольнув дiвчисько з роду ельфiв у живiт i залишив ще одну криваву дiрочку.
  Ельфарая стала обережнiшою. Справдi, як це принизливо битися з дитиною. Та ще й при цьому програвати. Вона ще жодного разу його не зачепила.
  Дуже моторний босоногий, жилистий хлопчик-раб. I скаче, наче коник.
  Ельфарая заспiвала:
  У травi сидiв коник,
  У травi сидiв коник,
  Зовсiм, як огiрочок,
  Зелененький вiн був!
  Але ось прийшла ельфiйка,
  Яка всiх била...
  Його озолотила,
  I з'їла коваля!
  Вiд цього стало смiшнiше, але сили не побiльшало. Хлопчик час вiд часу завдавав ельфiйцi неглибоких, але численних i чутливих ран. Вiд втрати кровi Ельфарая почала слабшати i сповiльнюватися.
  А її противник був навiть занадто витривалим. Справдi, шiстнадцять-сiмнадцять годин роботи на добу, кого хочеш, або вб'ють, або загартують. I тiло у хлопчика було надзвичайно сильним i здатним витримати будь-якi навантаження.
  При цьому тягання важких валунiв цiлою добою не закрiпостило м'язи, а навпаки, зробило їх мiцнiшим i спритнiшим.
  Ось пацан-принц ударив її пiд колiно мечем, i Ельфарая нахилилася, i вже її перекосило так, що вона не могла вже як слiд повернутися.
  А хлопчик-раб насiдав, весело i задерикувато наспiвуючи, i знову уколов дiвчину в живiт. I цього разу куди глибше.
  Ельфарая почала задихатися. Вона смикнула ногою, але вiстря меча потрапило дiвчинi прямо в босу п'яту, i вiдчутно її прокололо. А це вже не лише боляче, а й заважає стояти.
  Ельфiйка впала на бiк, i проворкувала:
  - Я не здамся ворогам Сатани - катам,
  Виявлю бадьорiсть духу пiд тортурами.
  Хоч палає вогонь, i батiг б'є по плечах,
  Я люблю свою Ельф пристрастю палкою!
  Хлопчисько-невiльник посмiхнувся, i у вiдповiдь рушив дiвчину босою п'ятою до носа. I мiцно дав, розбивши дихальний апарат, i заспiвав:
  - Свобода - це рай,
  Нема радостi в ланцюгах...
  Бiйся i дерзай,
  Вiдкинь жалюгiдний страх!
  I хлопчисько ще дужче вдарив мечем, i так, що вибив меч iз ослаблих рук Ельфараї. Дiвчина потяглася його добирати. Але вiстря клинка одразу встромилося їй мiж лопатками. I знову виступила кров.
  Дiвчина впала, i схопила меча за рукоятку. Але їй потрапило клинком, що рушив напiвголий хлопчисько прямо по кистi, перерiзавши жилу. Меч випав, i Ельфарая виявилася обеззброєною.
  Хлопчик-раб випустив клич радостi i довбав ельфiйку рукояткою у скроню. Та смикнула своїми босими, багатостраждальними ногами i завалилася у глибокий нокаут.
  Принц поставив свою голу, що вже кiлька рокiв не знала взуття, ногу дiвчат на її груди, що важко пiдiймалися.
  I випустивши переможний клич, промовив:
  - Хай живе свiтло та свобода!
  А потiм звернувся до чорного воїна:
  - Добити її?
  Лицар у чорних обладунках впевнено вiдповiв:
  - Нi! Ти вже її перемiг. Тепер ти вiльний i скинув ланцюги рабства.
  Хлопчик, тепер уже колишнiй раб, спитав:
  - А тепер я можу вiдновитись у колишньому званнi принца?
  Воїн у чорних обладунках рiшуче вiдповiв:
  - Нi! Твоя країна завойована. Але ти показав себе чудовим бiйцем. Ти пiдеш у армiю, i станеш там розвiдником. Командуватимеш загоном таких самих хлопчакiв, як i сам. I це стане тобi нагородою за перемогу над графинею-ельфiйкою.
  Юний принц вклонився i промовив з усмiшкою:
  - Дякую! Я не повернуся в цi смердючi каменоломнi.
  Лицар у чорних латах махнув мечем, i хлопчисько-переможець зник.
  Ельфарая ледве розплющила очi. Її голова хворiла. Хитаючись, вона пiдвелася i, запинаючись, запитала:
  - Що зi мною?
  Чорний воїн вiдповiв iз сумом у голосi:
  - Ти програла! Хлопчик виграв i отримав свободу.
  Ельфiйка зiтхнувши:
  - I що тепер мiй народ загине?
  Лицар у чорних латах впевнено вiдповiв:
  - Звичайно ж, нi! Якщо що, то маєш шанс отримати новий бiй. Тiльки цього разу доведеться боротися з тим, кого ти вiдкинула вперше. Не з людиною, а з вампiром!
  Ельфарая зiтхнувши вiдповiла:
  - Я згодна була б i з вампiром. Але я вся поранена i я не маю сил. Чи є якийсь спосiб зцiлити мої рани, щоб я була готова до бою?
  Лицар у чорних обладунках заявив:
  - Є лише один спосiб. Тобi слiд вгадати загадку. Вiдповiсти на неї правильно, i всi твої рани разом зцiлятися.
  Ельфiйка благала:
  - Вашi загадки такi складнi, що на них просто неможливо вiдповiсти. Може, якийсь iнший спосiб є? Ну, хочеш, я тобi заспiваю!
  Воїн, у чорному вiдповiв:
  - Ти менi, звичайно ж, у будь-якому разi заспiваєш! Але щоб твої рани зцiлити, слiд вiдповiсти на моє запитання. За все треба платити.
  Ангели, що лiтали над головою лицаря, тут же пiдтвердили, брязкаючи хором голосочками:
  - За все треба платити!
  Лицар у чорних обладунках помiтив:
  - Але я буду милостивий до тебе, i дам подумати над питанням. А ти дiвчина розумна, i я вважаю, обов'язково здогадаєшся, якою буде правильна вiдповiдь.
  Ельфарая помiтила:
  - Все на свiтi знати неможливо.
  Воїн з блискучим мечем кивнув:
  - Правильно! Але логiчно обчислити можна будь-яку вiдповiдь, будь-яке питання.
  Ельфiйка зiтхнувши вiдповiла:
  - Ну добре. Я готова.
  Лицар у чорних латах сказав:
  - Що приходить, не приходячи, i йде, не йдучи!
  Ельфарая свиснула, округливши сапфiровi очi:
  - Ого! Нiчого питання.
  Воїн у чорному кивнув:
  - Думай! Постарайся це вирахувати логiчно!
  Графiня-ельфiйка напружила чоло i почала мiркувати вголос:-
  Можливо, це грошi? Вони дiйсно начебто приходять, але їх завжди мало, так що можна сказати, що вони приходять, не приходячи в таких кiлькостях, як слiд. З iншого боку i йдуть, нiби й не йдучи, нiби їх не було.
  Ельфарая торкнулася вказiвним пальчиком своєї пораненої п'яти i продовжила мiркування;
  А може, це проблеми. Вони начебто приходять, але вони завжди були й так, тож приходять, не приходячи. I начебто проблеми пiшли, але насправдi вони ж i залишилися.
  Ельфарая знову почухала собi потилицю i продовжила мiркування на задану тему.
  Ось, наприклад, можливо, це життя. Кажуть, i життя прийшло, але ж воно й було до цього. А з iншого боку, життя, кажуть, пiшло. Але вона при цьому залишилася, в тому числi i душа безсмертна.
  Так, ще багато можна запропонувати варiантiв. Прямо очi розбiгаються вiд рiзних можливостей вiдповiдi. Тут їй дали час. А насправдi чим бiльше думаєш, тим бiльше заплутуєшся i виникає рiзноманiтних варiантiв вiдповiдей. Та й час не допомагає.
  Тут Ельфараю осяяло, i вона заявила:
  - Чи готова я дати вiдповiдь!
  Воїн у чорному кивнув своєю блискучою, як ебонiт, головою:
  - Ну, кажи!
  Ельфарая рiшуче заявила:
  - Приходить, не приходячи час! Ось кажуть, час настав, але вiн уже був! I йде, не йдучи, теж час. Кажуть, час минув, але ж вiн i залишився!
  Лицар у чорних обладунках хихикнув i вiдповiв:
  - Ну, вiдповiдь, загалом вiрна, i її можна зарахувати. Хоча, в зразку вiдповiдь - спогади! Але час цiлком можливий варiант.
  Воїн у чорному одязi зробив блискучим мечем вiсiмку. I через кiлька секунд, всi рани та пошкодження Ерiмiади безвiсти зникли, нiби їх не було.
  Дiвчина-ельфiйка посмiхнулася i вимовила:
  - Дякую! Тепер я можу використати свiй другий шанс?
  Лицар у чорних обладунках вiдповiв громовим голосом:
  - Можеш! Але тобi доведеться битися цього разу з вампiром. Чи готова ти до такого випробування?
  Ельфарая рiшуче вiдповiла:
  - Якщо я не маю вибору, то так! Готова!
  Воїн пiдняв був меч, але тут ангели, що пурхали над його чорним шоломом, дружно заголосили:
  - Нехай вона нам заспiває! У неї такий чудовий голос!
  Лицар у чорних латах кивнув:
  - Заспiвай, красуне! Моя почет цього вимагає.
  Ельфарая неохоче кивнула i помiтила:
  - Та я не в голосi!
  Ангели зi смiшком заволали:
  - Не треба! Ти чудова! Давай, не соромся!
  Ельфiйка набрала в легенi повiтря i iз захопленням заспiвала:
  Слава країнi, що цвiте у висотi,
  Слава великої, священної Ельфiї...
  Нi, не бувати у вiчностi тишi -
  Зiрки поля перлами оросили!
    
  З нами великий Всевишнiй Сварог,
  Син Всемогутнього грiзного Роду...
  Щоб у битву цей воїн допомiг,
  Потрiбно прославити ельфiв свiтло Бога!
    
  Немає у дiвчат сумнiвiв, повiр,
  Шалено дiвки орду атакують...
  Буде роздертий, скажений звiр,
  А ворог отримає в нiс дулю!
    
  Нi, не намагайтеся ви зламати ельфiв,
  Ворог не поставить нас на колiна.
  Ми здолаємо тебе, злiсний тать,
  З нами великий дiдусь Елiн!
    
  Нi, нiколи, не пiддатися ворогам,
  Дiвчата босi билися пiд Ельфою...
  Ми не покажемо слабкiсть i сором,
  Порозумiємося з великим Сатаною!
    
  Дав Бог закiнчити битви свої,
  I рознести орди Вермахта лихо...
  Щоб не мали в результатi нулi,
  Щоб не було на цвинтарi тихо!
    
  Дайте дiвчаткам ви волю, бiйцi,
  Тож оркшистам таке влаштують...
  Пишатимуться нами батьки,
  Нас, як корiв супостат не подоїть!
    
  Правильно, що незабаром настане весна,
  Колосся в полях золотитиметься...
  Вiрю, здiйсниться наша мрiя,
  Якщо доведеться за правду битися!
    
  Бог, це означає, всi люди любов,
  Вiрна, мiцна, в радостi вiчна...
  Хоч проливається бурхлива кров,
  Часто буває дiвчисько безтурботне!
    
  Ми журимося в битву ворога,
  Роблячи щось таке повiтряне...
  Хоч над свiтами вирує гроза,
  I настає затемнення душне!
    
  Нi, ельфи будуть до труни стояти,
  I не поступляться еркшистам жодної крапельки...
  Ви запишiть хлопчаки в зошит,
  I нагострiть для лайки всi шабельки!
    
  Так, вiрно буде без меж свiтанок,
  Кожному радiсть, повiрте, дiстанеться...
  Ми вiдкриваємо iнший, повiр, свiтло-
  У височину рука у дiвчинки тягнеться!
    
  Чи зможемо, ми зможемо таке, повiр,
  Те, що про що i мрiяти ми не смiємо...
  Ми бачимо ясно найсвiтлiшу мету,
  Нi, не несiть бiйцi ахiнею!
    
  А треба, полетимо, жартома на Марс,
  Вiдкриємо там поля, рахуй, рубiнiв...
  I зарядимо окршистам прямо в око,
  Парят над нами орди херувимiв!
    
  Так, славиться ельфiйська країна,
  Що подарувала ельфiнiзм народам...
  Вона на вiки Родом нам дана -
  За Батькiвщину, за щастя, за волю!
    
  В Ельфiї кожен воїн iз ясел,
  Немовля тягне ручку до пiстолета.
  Тому, ти тремтi лиходiй,
  Ми закликаємо нелюда до вiдповiдi!
    
  Так, наша буде дружна сiм'я,
  Що ельфiнiзм побудує у свiтобудовi...
  Ми станемо, знайте, вiрнi друзi,
  А нашою справою стане творення!
    
  Адже ельфiнiзм надовго Родом дано,
  Щоб у щастя були дорослi та дiти...
  Ще читає хлопчик по складах,
  Але полум'я демiурга в очах свiтить!
    
  Так, буде радiсть людям назавжди,
  Що разом б'ються за справи Сварога.
  Незабаром побачимо Фолги берега,
  I будемо ми у почесному мiсцi Бога!
    
  Так, Ельф ворогам Вiтчизни не зламати,
  Вона мiцнiшою буде навiть стали...
  Ельфiя, ти рiдна дiтям мати,
  А наш батько, повiрте, мудрий Фталiн!
    
  Немає для Вiтчизни, повiр, перешкод,
  Вона йде вперед без зупинки.
  Отримає король пекла скоро мат,
  Хоч у нього в руках татуювання!
    
  За Батькiвщину ми серце вiддамо,
  Пiднiмемося всiх гiр, повiрте, вище...
  У нас дiвчат дуже багато сил,
  Деколи навiть зносить дахи!
    
  За Ельф пiдписку теж хлопчик дав,
  Сказав, що люто битиметься...
  В його очах блискучий метал,
  I РПГ захований мiцно в ранцi!
    
  Так що не будемо дурня валяти,
  А краще все стiною дружно станемо...
  Iспити, здаючи, лише на п'ять,
  Щоб правив Авель, а не злий Каїн!
    
  Коротше, буде щастя для людей,
  I влада Сварога над священним свiтом...
  Оркшистiв ти, граючи, розбий,
  Хай буде Лада щастям та кумиром!
  Дiвчина-ельфiйка з великим ентузiазмом дозрiла. I вклонилася, тупнула босою ногою i видала:
  - Мерсi!
  Лицар у чорних обладунках пiдтвердив:
  - Це гiдна пiсня! Вона зiгрiває серце та душу. Тому я тобi дам пораду, зроби ногами вiсiмку i тобi додасться сили. I ти зможеш впоратися навiть iз таким монстром, як вампiр!
  Ельфарая вклонилася i вiдповiла:
  - Свiт нас має поважати, боятися.
  Подвигам солдатiв не злiчити числа...
  Адже ельфи завжди вмiли битися.
  Оркiв знищимо ми до тла!
  Воїн у чорних обладунках зробив коло мечем, i почулася музика, наче переливи бурульок.
  I у небi з'явився силует. Це був гарний, але блiдий юнак у цилiндрi та шкiряному костюмi. Його руки були у шкiряних, чорних рукавичках, а чоботи, навпаки, червонi. I вiн тримав меч. З рота юнака стирчали iкла.
  Ельфарая вигукнула, скелячи зубки:
  - Оце i є вампiр! На вигляд досить милий.
  Юнак труснув головою, поправив цилiндр, а потiм приземлився, мiцно ставши на землю.
  Вклонився дiвчинцi i помiтив:
  - Вона майже гола i босонiж, наче рабиня!
  Чорний воїн вiдповiв:
  - Це красуня графиня з дуже почесного роду. I вона хоче отримати статую червоного дракона, щоб урятувати свiй народ вiд загибелi.
  Юнак-вампiр вiдповiв:
  - У будь-якому випадку, я її маю перемогти! Постараюся залишити її живою, якщо вийде.
  Ельфарая з усмiшкою вiдповiла:
  - Я теж не хочу тебе вбивати. Але якщо доведеться, то битимуся з усiх сил.
  Чорний воїн кивнув:
  - Боротися будете на мечах. Зброя рiвна, i все по-чесному.
  Вампiр вклонився i вiдповiв:
  - З таким дiвчиськом схрестити мечi - велика честь для мене.
  Ельфарая пiдморгнула i прочирикала:
  - Ми смiливо в бiй пiдемо,
  За справу ельфiв...
  Всi оркiв розiб'ємо,
  Дерiсь, не дрейфi!
  Дiвчина i юнак взяли в руки блискучi блискучi мечi i приготувалися битися. Їхнiй настрiй був на повне знищення.
  Пролунав сигнал. Юнак-вампiр кинувся з дикою люттю на Ельфараю. Та його зустрiла ударом меча, парирувавши випад. Дiвчисько вiдчуло себе куди впевненiше, i знову вiдбило спробу, прийом бочка.
  Потiм, Ельфарая босою ногою посунула супротивника мiж нiг. Удар вампiр встиг заблокувати, але все одно його струснуло.
  Ельфiйка прочирикала:
  - Сили нашої ворог ще не знає,
  Могу свою не застосували всю...
  На немовлят, жiнок нападає,
  Все одно, вампiре, тебе вб'ю!
  Хлопець у вiдповiдь трохи вiдiрвався вiд поверхнi, i спробував зайти на Ельфараю, наче штурмовик.
  А дiвчина взяла i вколола ворога вiстрям меча прямо в живiт. Той отримав болiсний укол, i виступила кров. Ельфiйка провела прийом метелик i зачепила чобiт вампiра, пiсля чого прочирикала:
  Зламаю ворога одним ударом,
  Я, ельфiйко, хоробри недарма!
  Бiй, тим часом, продовжувався. Вампiр намагався злетiти, але Ельфарая пiдстрибувала, i раз у раз його чiпляла. I крапельки червоної кровi розлiталися.
  Юнак-кровосос зазначив:
  - Ти багато чого навчилася! А не могла впоратися iз хлопчиком.
  Ельфiйка помiтила, вискакувавши зубки в посмiшцi:
  - З чогось та доводиться починати. Ми всi вчилися потроху i не грiши, вампiр ти Богу.
  Вампiр несподiвано прискорився, але його меч пройшов повз цiль, а Ельфарая довбала кровососа по кистi. Знову бризки кольору рубiнiв i стогiн.
  Вампiр зазначив:
  - Ти, дияволко!
  Ельфiйка заперечила:
  - Я служу силам добра!
  Юнак-кровосос зауважив:
  - А в чому рiзниця мiж добром та злом?! Навiть боги свiтла вбивають i не шкодують своїх ворогiв.
  Ельфарая знизала плечима i прочирикала:
  Тендiтна квiтка пелюстки,
  Якщо його зiрвано давно...
  Хоч свiт навколо i жорстокий,
  Хочеться робити добро!
  Вампiр знову спробував прискоритися, i стрiмко атакував дiвчисько. Вiн провiв прийом вили, але, несподiвано, клинок дiвчинки-ельфiйки встромився йому в горло. Бризнув струмiнь кровi. Вампiр вiдскочив, струшуючи червонi крапельки, i вiдзначив:
  - Справдi, дияволко!
  Ельфарая стрибнула, щосили вклавшись в удар. Її гола, кругла п'ята потрапила вампiру прямо в пiдборiддя. Той звалився i розкинув у рiзнi боки руки. Декiлька вибитих зубiв вилетiли з рота кровососа.
  Ельфарая поставила йому на груди свою босу, витончену, засмаглу i дуже мускулисту ногу, пiдняла руки вгору i вигукнула:
  - Перемога!
  Чорний воїн запитав її:
  - Добиватимеш?
  Ельфарая рiшуче заявила:
  - Нi!
  Лицар у чорних обладунках кивнув:
  - Статуетка червоного дракона твоя!
  I зробив блискучим мечем трикутник. Тут же в повiтрi спалахнуло, i з'явилося зображення мальовничого, могутнього дракона, який пiдлетiв до Ельфараї. Дiвчина мимоволi зiщулилася.
  Потiм маленький спалах, i дракон перетворився на маленьку статуетку, що сама запливла до рук дiвчини-ельфiйки. Та взяла i заспiвала:
  - Ельфи, ельфи, ельфи,
  Буде вiчною наша юнiсть...
  Ельфи, ельфи, ельфи,
  Будемо у вiчному щастя ми!
  . РОЗДIЛ No 13
  Тролеада справдi гном-кат та його босоногi раби-помiчники замучили майже до смертi. Як його тiльки не катували.
  I пiднiмали вгору до стелi, а потiм вiдпускали мотузку, i вiн падав униз, а бiля самої пiдлоги вона натягалася. I це було дуже боляче i травмувало суглоби. Далi йому зламали всi пальцi на ногах розпеченими щипцями, припалили ступнi та груди. Потiм гарного юнака-троля палили вогнем, припiкали з усiх бокiв.
  Гарненько змучили i понiвечили, так що вiн вiд больового шоку вiдключився i знепритомнiв.
  Однак i пiсля вiдключення його мозок працював i тривали дуже яскравi видiння.
  Гвардiї полковник маркiз де Троллеад, представник знатного та стародавнього роду тролiв, був особистiстю по-своєму дуже щасливою. Взагалi у свiтi, де на одного чоловiка припадає дванадцять вiчно юних i красивих дiвчат, життя самцiв подiбне до раю. Чимало представниць прекрасної статi, якi самi тобi вiшаються на шию. I можна знайти без проблем дiвчинку з багатим посагом.
  А якщо ти сам титулована особа i дуже багатий, то в тебе лише одна проблема, щоб не вбили на космiчнiй вiйнi, що тривала.
  Тролеад був майже щасливим, але чогось йому не вистачало. А саме, того великого, незбагненного, запаморочливого кохання, що буває тiльки в кiно. Або у романтичних творах.
  Але це так собi - побiчне явище. Крiм того, iнодi з'являлися думки, що вiйна набридає. I що вона непотрiбна. Хтось на цьому заробляє грошi. Але немає анi завоювань, анi втрат.
  Все нiби завмерло в якiйсь хвилi припливу та вiдливу. Як, наприклад, у хвилях моря та їхньому вiчному плесканнi.
  А ельфи та тролi гинуть, хоч i не так багато, завдяки рiзноманiтним захисним талiсманам та оберегам.
  Тролеад був дуже гарний юнак iз витонченим, орлиним носом. Вiн, зрозумiло, як i всi тролi, залишався юним, щоб прожити тисячу рокiв i пiти без хвороб та страху в iнший свiт. I до смертi далеко. I якщо про це не думати, то зовсiм i не засмучує кiнець.
  А ось у життi багато хорошого. I вiйна теж своєрiдна розвага. Тим паче магiчна медицина така розвинена, що калiк не буває з обох бокiв. А загибель?
  Така душа i зовсiм безсмертна... Можливо...
  Хоча тут є, зрозумiло, суперечки. Наприклад, навiть привиди зовсiм не вiчнi, i рано чи пiзно кудись зникають.
  Тролеад у цьому планi мав свою думку.
  Але останнiм часом його зацiкавило iнше. Полонена ельфiйка. Вона йому здалася надзвичайно красивою та привабливою.
  Хоча у тролiв прийнято вважати, що ельфи виродки. Особливо вуха, як у тварин, i носи такi, як у людей, що зневажаються тролями.
  Останнi, до речi, не дуже пахнуть. Скiльки людей смердючих, навiть серед молодих. А в старостi людина огидна i потворна. Вiдразу видно - недомiрки. А ось i ельфи, i тролi завжди гарнi та юнi!
  Тролеад якось застрелив iз магобластера стару. Ух дуже вона була потворна, i це троля просто дратувало. Така гидота не варта жити! Ну, яка вона горбата, беззуба, зморшкувата.
  Так, люди, як вiн їх ненавидить! Тим бiльше, вони ще й не вмiють загоювати собi рани. Такi потворнi шрами на тiлах залишаються. А скiльки калiк!?
  Ось гноми, вони хоч i старiють, але калек i серед них, i серед хобiтiв немає. Останнi, щоправда, дуже схожi на дiтей, i ходять весь час босонiж.
  Ну гаразд самки, вони навiть б'ються босими пальчиками нiг. Але самцю ходити босим непристойно та не естетично. Хоча, звичайно, у битвах без взуття є свої плюси.
  У свiтобудовi є багато рас. Хобiти живуть приблизно як ельфи i тролi рокiв приблизно з тисячу, не розлучаючись з дитинством. Так, це не найрозвиненiша i найшанованiша раса. Їх часто, як i людей, продають у рабство. I вони хоч i малi, але сильнi. I куди живучi та витривалiшi, нiж люди.
  Особливо хобiти хорошi у рудниках та шахтах. Там вони по найвужчих тунелях i штольнях прослизають. I куди стiйкiшi до отруйних газiв копалень, нiж люди.
  Це великий плюс хобiта. Вони непоганi раби. А ось люди не такi живучi, особливо старi. Та й дiти не дуже.
  Так, цих людей Троллеад просто ненавидiв. Ось як, наприклад, ненавидять часто дiти своїх однолiткiв, якi слабшi або боягузливiшi. Є, наприклад, таке. Хоча начебто причин для ненавистi немає. Але замiсть спiвчуття, дiти часто вiдчувають люту ненависть до калiкiв, або тих, хто не надто розумний i таке iнше.
  От i людям можна лише поспiвчувати. Тролеад думав, що було б непогано їх взагалi стерти з лиця всесвiту. Проте гуманiзм та мораль цього не дозволяють. Тим бiльше тролi, як i ельфи, начебто цивiлiзованi iндивiди.
  Є ще дуже неприємнi та злi iстоти - це орки. Їх i ельфи, i тролi, i гноми, i хобiти люто ненавидять. Орки сильнi, живуть рокiв двiстi, iнколи ж i бiльше, але дуже тупi. I їхнiй рiвень iнтелекту надто низький, щоб створити космiчну iмперiю. I вони смердючi та потворнi незалежно вiд вiку. I злi, схильнi є i один одного, та iнших розумних iстот.
  I раби з них непокiрнi та небезпечнi. Не те що хобiти, якi в рабствi слухнянi та посмiхаються, з цим миряться, i навiть рiдко втiкають.
  А люди по-рiзному. Деякi з них дуже слухнянi раби, а iншi бунтарi. Так, жiнки в молодому вiцi на вигляд непоганi, але вже пiсля тридцяти рокiв втрачають товарний вигляд. А чоловiки дуже швидко покривають свої обличчя неприємним волоссям. Бороди, втiм, є й у гномiв, але люди виглядають, якось зовсiм не естетично.
  Тролеад зiтхнув... I знову згадав ельфiйку. I чим вона так приваблює?
  Здається, очi. Так, очi у неї сумiш сапфiру та смарагду - не зовсiм звичайнi. Зазвичай у самок, як тролiв так i ельфiв, очi або чисто смарагдовi, або сапфiровi.
  Але це ще не привiд заводитися i божеволiти. Дiвчина вона вродлива, i постать у неї що треба. Взагалi, тiлом ельфiйки та тролiхи дивовижно схожi. М'язистi, рельєфнi, стрункi, з витонченими лiнiями. I практично немає жiнок з негарною фiгурою, як тiєї, так i iншої раси.
  Це справдi так.
  Але й у цьому дiвчиську щось особливе. I чому вона йому весь час лiзе в голову?
  У мареннi все дуже натуральне i реалiстичне, i Троллеад став їсти страву зi смаженої гуски з ананасами, i пробував думати про стороннє.
  Ось, наприклад, у всесвiтi є ще й раса вампiрiв. Це самостiйна гiлка. I iснує помилка, що вампiром може стати будь-хто. Але це негаразд. Вампiри, це iстоти самостiйнi та iншого порядку.
  I вони справдi здатнi викликати до себе повагу. Дуже сильнi фiзично, перевершуючи навiть гномiв. Про ельфiв i тролiв нiчого й казати. I швидкi, i можуть лiтати без магiї. I у вампiрiв гояться рани i вiдростають зрубанi кiнцiвки без магiї.
  У ельфа, або троля рани ще й без магiї заживуть без слiду, хоч i повiльнiше, нiж у вампiра. Але якщо руку, або ногу вiдiрве, то назад вiдновити можна тiльки магiєю високого рiвня.
  А вампiр у цьому планi набагато феноменальнiший. I магiя у вампiрiв є власна та дуже сильна. На щастя, розмножуються вони дуже повiльно, i їхня раса не надто численна. Iнакше б задавили всiх у всесвiтi. Проте вони живуть стiльки, як гноми, до десяти тисяч рокiв, i на вiдмiну вiд гномiв не старiють.
  З тих, кого знав Тролеад, якщо не брати до уваги незбагненних Богiв-демiургiв, бiльше за iнших живе Кощiй Безсмертний. Скiльки йому рокiв нiхто не знає.
  Але, звiсно, вiн також колись народився. Та й Боги-демiурги мають початок i, ясна рiч, кiнець. Нехай навiть вони мешкають i мiльйони рокiв.
  Сумно, звiсно, думати, що тебе колись не стане. I невiдомо куди подiються душi.
  Некроманти-чаклуни їх ще можуть викликати, але лише першi два-три сторiччя. А що потiм? Туман!
  Насправдi, i це цiкаво, що чекає пiсля смертi. Деякi чарiвники з тролiв навiть вмiють вiдокремлювати на якийсь час душу вiд тiла, i використовують це у вiйськовiй розвiдцi. Щоправда, поза тiлом душа може перебувати не надто багато часу, iнакше вже не повернешся назад.
  Але факт, є факт i безперечний, душа iснує i здатна поза тiлом усвiдомлювати себе i бачити, i чути, i вiдчувати, i перемiщатися.
  Тож пiсля смертi тiла свiдомiсть не згасне. I мозок зруйнується, але пам'ять залишиться.
  У цьому планi можна бути спокiйними. Але по смертi невiдомiсть. Некроманти можуть викликати далеко ще не всi душi. I в основному, це тi, хто застряг у мiжсвiтi. З того свiту викликати душу важче. I те, якщо вона не знайшла iншого тiла. А от якщо у душi на тому свiтi є тiло, то вже й не викличеш.
  Троллiха Гайдемара, бачачи, що у Троледа задумливий вигляд, запитала:
  - А чому ти такий похмурий?
  Маркiз-троль вiдповiв:
  - Та я, здається, закохався!
  Гайдемара посмiхнулася i спитала:
  - У кого?
  Тролеад знизав плечима:
  - Я й сам не знаю. I про це краще не казати.
  Самка-троль помiтила:
  - Ви чоловiки не дуже влюбливi. Вам любов та увага легко дається. Нам у цьому свiтi складнiше!
  Тролеад зневажливо пирхнув:
  - Ось у людей самцiв та самок порiвну. Можеш їм заздрити.
  Гайдемара свиснула:
  - Так-ну! Цi люди такi неприємнi. Хiба це дiло, що в п'ятдесят їхнi жiнки такi, що, дивлячись на них, хочеться стрiляти! Погодься, людина - це звучить бридко. А ось троль - це гордо! I незабаром з'явиться магiя, яка дозволить нам жити вiчно.
  Троллеад зiтхнув i вiдповiв:
  - Хотiлося б, щоби така магiя з'явилася. Але поки що це не реально. Iнша рiч, що є ще душа. I це, зрозумiло, про щось та говорить.
  Гайдемара заспiвала:
  Прагнула вгору душа твоя,
  Народишся знову з мрiєю...
  Але якщо жив ти, як свиня,
  Залишишся свинею!
  Тролеад з усмiшкою кивнув:
  - Це добре сказано. Але повiр, я завжди мав пiднесенi думки! I хотiв саме романтики.
  Гайдемара зiтхнувши помiтила:
  - Всi ми хочемо чогось свiтлого i вiчного... Але от, зiзнатися чесно, хочеться окрiм вiйни та розваг, отримати щось бiльше, таке...
  Маркiз-троль пiдстрибнув i заспiвав:
  Чого хочу по совiстi не знаю,
  Але в серцi ось зяє порожнеча.
  Полювання менi знайти мiстечко в раї,
  Але поглинає шум i метушня!
  Гайдемара кивнула i заспiвала:
  Нехай буде життя, мабуть, вiчним травнем,
  Прийде успiх без зайвої метушнi.
  Але менi завжди чогось не вистачає,
  Але менi завжди чогось не вистачає.
  Взимку лiта, зимою лiта -
  Восени весни!
  I дiвчисько заплескало в долонi. Маркiз-троль глянув на неї. Так, гарне дiвчисько. Ось роки йдуть, а тролi чудовi. I самки, i самцi. I це чудово. Ну чому ж життя не вiчне. Так не хочеться вмирати, коли ти здоровий i сповнений сил. Iнша рiч у людей. Вони тiльки коптять повiтря та працiвники з них нульовi.
  Ось iнша справа хобiта. Красивi дiти, якi дадуть слово бути покiрними рабами, i їх не треба зв'язувати чи садити на ланцюг. Вони своє слово дотримають.
  I взагалi, ельфи та тролi, якось теж майже завжди тримають це слово. Винятки бувають вкрай рiдко, i таких iстот, що порушують слово, зневажають у столiттях. А ось люди. Вони постiйно брешуть, навiть їхнi дiти. I вигадають всяку нiсенiтницю.
  I якщо ще припустимо, той самий гном може збрехати через вигоду. Вони дуже вже гноми жадiбнi та ласi до грошей. То люди часто брешуть без будь-якої користi для себе i навiть на шкоду. I наскiльки у них слова ненадiйнi. I навiть клятви часто порушують.
  Гайдемара запитала:
  - Про що ти думаєш?
  Тролеад зазначив:
  - Про це гидко думати, але люди, мабуть, наймерзеннiшi iстоти у всесвiтi.
  Офiцерка-троль помiтила:
  - Ну, не зовсiм так! Наприклад, хлопцi ще нiчого не мають. Коли вони в пiдлiтковому вiцi, дуже навiть схожi на тролiв, хiба що носи пiдкачали!
  Маркiз-троль кивнув:
  - Орки теж не цукор. Але вони фактично напiвтварини i навiть говорять важко, мають кiлька десяткiв слiв. А люди морально огиднi та дуже балакучi.
  Гайдемара погодилася:
  - Правильно! Але iнодi вони вмiють писати непоганi пiснi. Або навiть розповiдати казки. I часом, бувають розумнi та винахiдливi! Нi, вони набагато розумнiшi за оркiв.
  Тролеад вiдповiдно кивнув:
  - Розумнiше так, але не чеснiше!
  Дiвчина-троль помiтила:
  - Вiд чесностi часом ми страждаємо. Крiм того, є таке поняття як вiйськова хитрiсть.
  Маркiз-троль заспiвав:
  Брехни в мiру, дотримуючись честi,
  Щоб не зловити на словi...
  Адже брехня рятiвна є,
  А є, брехня порожня!
  Дiвчина-троль погодилася:
  - Так, брехня порожня є!
  I запропонувала:
  - Давай полiтаємо трохи, як пiр'їни.
  Тролеад кивнув:
  - Це непогана iдея.
  I вдвох вони вирушили до одномiсних машин, на яких зручно покататися.
  Поруч розташовувалося мiсто тролiв. Цi iстоти не такi злiснi i похмурi, як у казках людей. Швидше навпаки, немов ельфи веселi та люблять розважатися.
  I атракцiонiв у них багато. Як, до речi, i любов до фонтанiв та iнших прикрас. Так, тролi дуже вражаючi iстоти, i їхнiй нiс зовсiм не потворний. У людей часом носи побiльше бувають i куди бiльш неприємних форм.
  Гайдемара та Троллеад лiтали над мiстом. I тут були й iншi лiтальнi апарати. Ними рухали i технологiї та магiя. Точнiше, техномагiя. I повiтря, наче просякнуте чарами.
  У мiстi було видно й дiтей тролiв. Подiбнi до людських, тiльки з носиками орлиними. Симпатичнi, веселi, здоровi. Дiти були ошатно одягненi, багато босих, але деякi в сандалях. Лiтали окремi з них та на гравiомагiчних дошках.
  Тут все здавалося мирним та iдилiчним.
  Були тут дiти людей. Вони носили нашийники i зазвичай мали вулицi, або щось переносили. Одягненi дiвчатка у сiрi короткi тунiки, а хлопчики лише у шортах. I худi. Босi нiжки пильнi та збитi. Дорослих людей-рабiв не видно.
  Їм зазвичай доручають важчу роботу. Тiльки молодi жiнки та дiвчата, також гарненькi юнаки, можуть бути домашнiми рабами. I те, якщо у юнакiв ростуть бороди, то зазвичай на них чекає важчий розпорядок дня.
  Жiнки у людей начебто переважно непоганi, але як їх швидко псує вiк, або вагiтнiсть.
  А тролi, як i ельфи, дуже не люблять усе негарне. Такi це вже раси. Боги-демiурги надiлили їх красою, вiчною юнiстю та швидким загоєнням ран. А людина i багато тварин, у цьому планi, скривдженi.
  А на ображених воду возять!
  Тролеад подумав, чому демiург так обдiлив людей? Наприклад, ельфу або тролю, або навiть гному вибий зуб, i через пару днiв виросте новий. А люди не так. У кращому разi вставиш протез. Мало того, у людей зуби випадають i стають дiрявими власними силами.
  А у ельфiв, тролiв, хобiтiв, гномiв зуби у будь-якому вiцi хорошi. Навiть гноми старiють лише зовнi. Ну, з'являються у них зморшки на обличчi, довгi бороди сивiють, iнодi, хоч i лисини бувають. Але все зуби i здоров'я ще в них яке, ого-го!
  А люди? Навiть орки у будь-якому вiцi сильнi i практично не хворiють. А скiльки у цих людей рiзних болячок. Просто жахiття.
  Тварини, найтупiшi та примiтивнi, так не хворiють. Ось це справдi порода.
  Тролеад зiтхнув. I впiймав себе на думцi, що готовий розплакатися. Проте плакати через людей досить безглуздо.
  Точнiше, навiть сказати, дуже безглуздо!
  Гайдемара помiтила:
  - Якi у нас все ж таки мiста! Щоправда, i ельфи будують не гiрше. Деколи навiть думаєш, що нам у всесвiтi дiлити.
  Тролеад кивнув:
  - Менi також ця вiйна не подобається. Безперечно, реально не подобається. Але як її зупинити?
  Самка-троль вiдзначила:
  - Треба для цього... Просто домовитись про мир. Але зробити це дуже важко. Надто вже всi звикли до конфронтацiї.
  Тролеад хихикнув:
  - Це як люди звикають до самогону?
  Гайдемара кивнула:
  - Типу того! Самогон жахливо смердить i надзвичайно неприємний i гiркий на смак. Проте люди його iз задоволенням п'ють, перетворюючись на останнiх свиней.
  Маркiз-троль кивнув:
  - Так, самогон дуже паскудна рiч. На вiдмiну вiд солодкого вина, що п'ють тролi та ельфи! Ми любимо насолоди, а от люди... Про них i говорити гидко.
  Дiвчина-троль помiтила:
  - Ну, самогон це ще пiвбiди. Але вони ще й палять. Це така гидота. Я одного з них навiть пристрелила за це. Огидна рiч тютюн. А його запах такий, наче гiрчичний газ - хiмiчна зброя. I люди їм себе цькують. Хiба це розумно?
  Тролеад знизав плечима i помiтив:
  - Чи не надто багато ми говоримо про людей.
  Гайдемара впевнено вiдповiла:
  - Це щоб не брати з них приклад!
  Маркiз-троль зауважив:
  - А хто братиме приклад iз рабiв i тих хто спотворює себе. Чи не безглуздо це, як думаєш?
  Гайдемара помiтила:
  - Є одна планета, точнiше вже цiла система, де люди зовсiм не такi вже тупi й примiтивнi, як у нас. I вони вже багато досягли. Навiть уже точаться суперечки, чи не послати туди до них космiчний флот!
  Тролеад запитав:
  - Ти маєш на увазi Землю?
  Самка-троль кивнула:
  - Ось саме! Там неабияка цивiлiзацiя народжується. Кажуть, люди там мають те, чого i в нас немає! Адже наша цивiлiзацiя куди давнiша за людську.
  Троль-маркiз зауважив:
  - Якщо вони сунуться до нас, ми миттєво замиримося з ельфами. I разом iз ними вдаримо по людях.
  Гайдемара заперечила:
  - А якщо ельфи поєднаються з людьми проти нас?
  Тролеад буркнув:
  - Це буде катастрофа! Але я гадаю, цього не станеться.
  Дiвчина-троль помiтила:
  - Нi в чому не можна бути впевненими. Тим бiльше, коли йдеться про наших кревних ворогiв ельфiв.
  Маркiз-троль припустив:
  - А якщо, навпаки, ми вже об'єднаємося з людьми проти ельфiв?
  Гайдемара хихикнула i вiдзначила:
  - Тодi нарештi буде наша перемога.
  Тролеад проспiвав:
  На священнiй вiйнi -
  Буде наша перемога.
  I смерть ордi,
  Ми замочимо сусiда!
  I вони шльопнули долоню об долоню!
  Полiт пари продовжувався. Ось, наприклад, видно будiвлю у формi шахового коня, i вiн стоїть на великому штучному кристалi, який сяє при свiтлi зiрки. Виглядає таке чудово i дуже красиво.
  Гайдемара зазначила:
  - До речi, кажуть, що шахи якраз винайшли люди.
  Тролеад здивувався:
  - Та ну? А може, це просто тiльки чутки?!
  Дiвчина-троль заперечила:
  - Нi! Хоча в це справдi важко повiрити. Але люди часом бувають вкрай винахiдливими. I серед них є, наприклад, тi, якi вмiють рахувати цифри в умi, швидше, нiж тролi.
  Маркiз-троль заперечив:
  - Вони тупiшi за нас!
  Гайдемара кивнула:
  - У середньому так! Але бувають у них дуже розумнi екземпляри. У тому числi i з рiдкiсною пам'яттю. Тут ти сам розумiєш, таке виникає неповторне та незрозумiле!
  Тролеад проспiвав:
  Тим, хто повчає тролiв,
  Давно час зрозумiти...
  Накостиляємо у волю,
  I пустимо погуляти!
  Дiвчина-троль розсмiялася i заспiвала у вiдповiдь:
  - Ми можемо все осягнути,
  Будь-яке пережити...
  I як герой загинути,
  А яструб стане дичиною!
  Повз них пролетiли ще дiвчата-тролiхи. Одна пiдняла ногу i показала свою босу, рожеву, дуже витончено вигнуту п'яту. I подивилася на Троллеада з закликом.
  Той послав їй у вiдповiдь повiтряний поцiлунок. Чудово, що так багато самок i мало самцiв щодо один одного. Дiвчата такi чудовi та пахнуть дорогими, дуже ароматними та екзотичними духами.
  I вiд цього запаху паморочиться в головi. Наскiльки вiн збуджуючий i чарiвний.
  Дiвчата, слiд зазначити, проспiвали:
  Тролi, тролi - це у ваших силах,
  Свiтобудову в боротьбi вберегти ...
  Ми за мир за дружбу, за усмiшки милих,
  За сердечнiсть зустрiчей!
  I дiвчата, слiд сказати, найсимпатичнiшi i казково прекраснi. Хоча вони тут такi красунi.
  Але перед думкою Тролеада спливла знову ельфiйка-полонянка. I це було нестерпно. Така чудова, що не передати словами.
  Гайдемара взяла i прочирикала:
  Про цього юнака мрiяла я завжди,
  Оскiльки вiн гарний, розумний i освiчений.
  У нас приблизно подiбнi роки,
  I хлопець явно у бiзнесi пiдкований!
  Тролеад з усмiшкою кивнув своєю свiтлою головою:
  - Так, у бiзнесi я майстер iз великої лiтери! Точнiше, не дуже майстер. Але в мене велика залишилася спадщина.
  Гайдемара кивнула i прочирикала:
  Менi дiдусь у спадок,
  У спадок, спадок...
  Залишив тiльки iржавий пiстолет.
  Навiщо менi цей пiстолет,
  Навiщо менi цей пiстолет,
  Коли набоїв до нього немає!
  Тролеад з усмiшкою кивнув:
  - Так, буває така ситуацiя... Але плакати не будемо друзi.
  Дiвча з великою i променистою посмiшкою кивнула:
  - На кульцi цiй лiтаючiй,
  З якого зiстрибнути не можна.
  Ми дiвчата в боротьбi, товаришi,
  I плакати не будемо друзiв!
  Хоча рiдко удача зустрiчається,
  I вишитий не трояндами шлях,
  I все що на свiтi трапляється,
  Вiд нас не залежить анiтрохи!
  Тролеад з натхнення проспiвав:
  - Залежить все, що у свiтi є,
  Вiд пiднебесної висоти.
  Але наша честь, але наша честь,
  Вiд нас самих залежить!
  Пiсля чого, вони з дiвчиськом стукнулися кулаками. I настрiй став веселiшим.
  Ось ще одна будiвля. Немов три бутони айстри стоять один на одному. Бiля входу пара рабiв-хобiтiв. Вони, на вiдмiну людських дiтей, одягненi розкiшнiше, хоча теж босi. Хлопчик та дiвчинка з цього народу кланяються всiм. I це виглядає надзвичайно здорово. Хобiти привiтно махають руками. I нашийники у них iз срiбла.
  Так, це свої, можна сказати люди.
  Гайдемара запитала майора-троля:
  - Ти хотiв би стати хобiтом?
  Тролеад засмiявся:
  - З якого переляку?
  Дiвчина-троль вiдзначила:
  - А з такого! Щоб пролазити у маленькi нори.
  Маркiз-троль зауважив:
  - Я хотiв би бути вампiром. Вони, наприклад, лiтають самi i без магiї, така здатнiсть.
  Гайдемара пiдтвердила:
  - I живуть дуже довго, не старiючи! Це також надзвичайно круте досягнення.
  Троллеад кивнув i помiтив:
  - Не знаю, звiдки взявся мiф, начебто вампiри не виносять зоряного свiтла. Але багато людей у це вiрять.
  Дiвчина-троль хихикнула:
  - Люди дурнi. I це справдi їх слабкiсть. Вони повним повно рiзної дурi.
  На зустрiч їм вилетiв раптово, на лiтаючiй машинi гном. Вiн не красень, зрозумiло, але вселяє повагу. Тим бiльше, що гноми стiльки часу живуть.
  I тремтячи своєю, ще чорною i довгою бородою, гном заспiвав:
  Що закоханi похилилися головами,
  Або тролям сумно пiд мiсяцем...
  Дiвчата тут з босими ногами,
  Хочеться побути часом однiєї!
  I гном пiдморгнув тролям.
  Тролеад запитав:
  - А у вас чарiвна паличка є?
  Гном знизав широченими плечима i вiдповiв:
  - Таку дрiбничку роздобути дуже важко. Ти, в цьому випадку, стаєш немов Бог-демiург, або навiть крутiшим! Тож, я думаю, це просто фантазiя людей.
  Гайдемара здивувалася:
  - I це що, теж люди придумали?
  Гном кивнув:
  - Так, вони хоч i тупi i слабенькi на пам'ять, але неабиякi фантазери!
  Тролеад свиснув:
  - Оце так! Це не круто, а надкруто!
  I потiм похмуро додав:
  - Чи не надто багато для людей?
  Гном пробулькал:
  - Людина, це iстота неповноцiнна i слабка, але її фантазiя i уява надзвичайно сильнi. Тому люди зовсiм не такi нещаснi, як це здається на перший погляд.
  Гайдемара заспiвала:
  Я вiрю, що прийде великий день
  Коли мрiї здiйсняться миттєво.
  I буде нам тодi зовсiм не лiньки,
  Ми станемо у бурхливому щастя неодмiнно!
  Тролеад холодно вiдзначив:
  - У будь-якому разi, нам потрiбно уважнiше придивлятися до людей, i пам'ятати, що їм дуже навiть не подобається бути рабами.
  Гайдемара пискнула:
  - А ти думаєш, хобiтам бути в неволi подобається?
  Маркiз-троль буркнув:
  - Звичайно ж, нi! Свобода - це свiтло!
  Потiм Гайдемара махнула рукою i вирушила у свої справи.
  Тiльки взяв i майнув сизий хвiст.
  А ось Ельфараю пiддали рiзним процедурам, перш нiж випустити з жiночої в'язницi для вiйськовополонених, i вiдправити на зустрiч iз маркiзом-тролем.
  I розпатлали волосся їй, зробивши ельфiйку кошлатою. Втiм, волосся у неї кольору сусального золота i дуже густе.
  Пiсля цих мук нарештi її вивели за ворота в'язницi. I ельфiйка опинилася нарештi у мiстi тролiв.
  Тут все було схоже на будови ельфiв. Будинки витонченi за формою та рiзноманiтнi, яскраво розфарбованi. I рухається покриття. Багато квiтiв, i повно дивних приємних запахiв.
  Тролеада ще не було, i бiля Ельфараї залишилися двi наглядачки. Вони встали по обидва боки.
  Одна спитала:
  - Як тобi у нас?
  Дiвчина-ельфiйка чесно вiдповiла:
  - Для в'язницi ще непогано, окрема, чиста камера. Тiльки от заїли ви обшуками. Невже так подобається дiвчисько мацати?
  Наглядачка розсмiялася i вiдповiла:
  - Ти навiть для ельфiйки дуже гарна, як таку, та не помацати i не погладити!
  Iнша наглядачка зауважила:
  - А юнака-ельфа ще приємнiше обшукати ... Але ось ти не хорт, а то прямо при всiх роздягнемо i обшукуватимемо. Хочеш бути зовсiм голою на вулицi при народi?
  Ельфарая засмiялася i зухвало вiдповiла:
  - А що, це теж пригода!
  Наглядачки посмiхнулися. Але роздягати дiвчину не стали. А повели мiстом. Пересуватися пiшки, зрозумiло, анахронiзм. А тут ще на Ельфараю одягли кайданки. I їй стало дуже соромно.
  Наглядачка на ходу запитала Ельфараю:
  - Ти справдi знатна графиня?
  Дiвчина з усмiшкою вiдповiла:
  - А ви що, сумнiваєтеся?
  Самка-троль помiтила:
  - Я гадаю, ти знатна особа. Раз тебе випускають у мiсто та ще разом iз гвардiйським офiцером!
  Ельфарая взяла i заспiвала, вискакувавши зубки:
  - Офiцери, офiцери, ваше серце пiд прицiлом! За Ельфiю та свободу до кiнця!
  I вони додали кроку. Тепер уже незручнi, дешевi туфлi, виданi у жiночiй в'язницi, натирали ноги неабияк. Дiвчинцi стало реально погано. Але знiмати взуття здавалося принизливим. У мiстi тролiв лiтали в повiтрi машини. Ось група пiдлiткiв помчала на антигравiтацiйних дошках. Хоча, пiдлiтки вiд дорослих вiдрiзнялися лише меншим зростанням, i може трохи округлiшими обличчями. А так i в тролiв, i в ельфiв бороди не зростають. Що треба сказати, для чоловiкiв зручно - не треба витрачати час на голiння. I самкам не загрожує, що за поцiлунку їх уколе щетина.
  Ось одна з будiвель нагадувала стародавнiй будильник зi стрiлками. Який виглядав дуже цiкаво, i його дах був куполоподiбним i позолоченим.
  Ще цiкавiше виглядав фонтан у виглядi екзотичної тварини. Тип гiбриду єдинорога, черепахи та метелики з платиновими крилами. А струмiнь линув на пару сотень метрiв заввишки.
  Ельфарая помiтила:
  - А у вас гарно!
  Наглядачка з посмiшкою заспiвала:
  - А ти думала, що ми лише дикуни?
  Ельфiйка-графиня заперечливо хитнула головою:
  - Нi! Я так не думала. Просто, ворог завжди здається грубiшим i жорстокiшим, нiж ти сама.
  Наглядачка посмiхнулася:
  - У тебе на ворога сила є i натиск,
  Але ти в шкурi бика, от i вся розмова!
  Зверху пролетiв досить великий лiтак зi стрiлоподiбними крилами та гарматами на черевi. Тролi вiтали його бурхливими криками.
  Ельфарая помiтила:
  - Хлопчик бачить у мрiях автомат,
  Адже йому танк, знати, найкраща машина...
  З народження засвоєний розклад,
  Що у свiтi перемагає лише сила!
  Нарештi до них пiдлетiв гравiоцикл. Це такий невеликий схожий на мотоцикл лiтальний апарат. У ньому сидiв юнак з характерним для тролiв орлиним носом та у дзеркальних окулярах. На плечах красувалися погони гвардiї майора. Або полковника для звичайних вiйськ. Були нагороди, навiть лицарський хрест, що говорило про високу звитягу даного екземпляра тролiв.
  Вiн привiтав наглядачок, промовив з усмiшкою:
  - Чи не хочете покататися?
  Вони вiдповiли хором:
  - Можете забрати в'язню. Але зважте, ви за неї вiдповiдаєте.
  Тролеад кивнув:
  - Зрозумiло. Стригай до мене!
  Ельфарая заскочила на м'яке гравiоциклове сидiння. I машина плавно рушила i почала набирати висоту.
  Ельфiйка запитала свого нового вiзавi:
  - Ви що хочете, щоб я вам видала якусь важливу таємницю?
  Троль-маркiз впевнено вiдповiв:
  - Я на це i не розраховую!
  Ельфарая тодi помiтила:
  - Тодi який сенс?
  Тролеад вiдповiв:
  - Краще помилуйся мiстом з висоти пташиного польоту.
  Дiвчина послухалася поради. Справдi, з висоти мiсто тролiв здавалося ще прекраснiшим. Втiм, для ельфiв тролi давнi вороги, i їх уявляють, нiби виродками.
  Хоча насправдi... Невелика мiж ними рiзниця. I це слiд визнати.
  Ось, зокрема, обидвi раси люблять фонтани та позолоту. I гарнi статуетки, яскравi тони, а також квiти. Ну, справдi, навiщо їм воювати? Навiщо руйнувати, коли можна будувати та створювати!?
  Ельфарая запитала Тролеада:
  - А чому ми воюємо?
  Маркiз-троль не чекав на це питання, i вiдповiв не вiдразу. Але все-таки вiдповiв:
  - Думаю, з тiєї ж причини, через яку нерозумнi звiрi б'ються один з одним!
  Ельфiйка засмiялася i помiтила:
  - Звiрi зазвичай б'ються за їжу та за самок. А нас вистачає й того, й iншого. На кожного самця дванадцять жiнок - чого ви хочете?
  Тролеад засмiявся i вiдповiв:
  - Часом одна дiвчина дорожча за сотню iнших самок!
  Ельфарая iз цим погодилася:
  - Реально, не посперечаєшся!
  Якийсь час вони летiли мовчки. Один з фонтанiв був дуже химерної форми i бив у небо сiмома струменями рiзних кольорiв. I це дуже красиво i своєрiдно.
  На вулицях, окрiм тролiв, зустрiчалися ще й люди у ролi рабiв. В основному це були дiти. До того ж, не обов'язково їм мало рокiв. За допомогою заклинань людини можна пригальмувати у дитинствi. Або у вiцi пiдлiткiв, коли хлопчаки ще не мають волосся на обличчi. Тролi та ельфи вважають бороду дуже огидною. Хоча Ельфарая логiчно подумала, що волосся на головi - це прикраса, то чому на борiдцi виглядає гидко?
  Здавалося б, невелика рiзниця. А взагалi, звичайно, для ельфiв i тролiв неприємно i коли волохатий груди, i тим бiльше ноги, або руки. Тому, вони дорослих чоловiкiв i старих волiють сплавляти подалi, де довго i не живуть. А от якщо ще з магiєю затримати у вiцi, коли хлопчик може вже робити серйозну роботу, але ще не голиться, то це якраз.
  Отже, справдi, магiя може й людинi дати певнi якостi. Але все одно вiчнi пiдлiтки понад сто рокiв не живуть. Хiба що старечими болячками не страждають. Крiм того, магiю вiчної молодостi у людей треба майже щороку оновлювати, що клопiтно. Хiба що винайдуть у майбутньому заклинання бiльш досконалi. До речi, гравiовiзори - продукти техномагiї. Без чарiв на них не полiтаєш, як i на зорельотах.
  Ельфарая заспiвала:
  Я прошу не дивуватися нiкого,
  Якщо вiдбуватиметься чаклунство!
  Якщо буде! Якщо буде!
  Якщо вiдбуватиметься чаклунство!
  Тролеада згiдно кивнув:
  - Так, ти добре заспiвала. Але чари, за всiєї могутностi, нi тролiв, нi ельфiв безсмертними не зробила.
  Дiвчина помiтила:
  - А як щодо душi?
  Троль-маркiз вiдповiв зiтхаючи:
  - Душа летить у паралельне свiтобудову протягом сорока днiв. I нiхто не знає, як i що там вiдбувається.
  Ельфарая згiдно кивнула:
  - Так, не знає... I некроманти пiд забороною. А чому я так i не зрозумiла.
  Троллеад вiдповiв не дуже охоче:
  - Тому, що духи можуть бути рiзного рiвня. I деякi, якщо їх викликати, тролям та ельфам можуть неабияк нашкодити.
  Ельфiйка заспiвала:
  - Але духу ми, повiр, сильнiшi,
  I з руїн себе ми вiдродимо...
  Воїн ельфiв меч вiзьми швидше,
  Вистоємо та знову переможемо!
  Троль-маркiз кивнув головою:
  - Непогано! Ви, ельфи, цiкавi iстоти. Чесно кажучи, часом менi здається, що вiйна з вами - це гра з метою розваги.
  Ельфарая кивнула:
  - Можливо, так воно й є. Що наше життя - гра!
  Тролеад проспiвав:
  Час удачi
  Настав час пограти.
  Час удачi
  Намагайтеся цю годину не втратити!
  Дiвчина-ельфiйка пiдхопила:
  - Буває так,
  Буває так...
  Що вiдокремлює вiд удачi лише дрiбниця!
  Не може нам не повести,
  З фортуною нам, повiрте, дорогою!
  I обидва представники казкових iстот засмiялися.
  Ось вони пiдлетiли до найдорожчого та найпрестижнiшого ресторану в цьому мегаполiсi. Все в ньому виблискувало штучними дiамантами та сусальним золотом, та якимись iншими металами.
  Бiля входу була охорона. I вони з пiдозрою дивилися на скромно одягнену ельфiйку. Тодi Троллеад показав їм мандат таємної полiцiї. I його разом iз чарiвною супутницею пропустили всередину.
  Ресторан був розкiшним, i танцювала велика кiлькiсть дiвчат, що то оголювалися, то знову одягалися. I не лише тролiв. Тут були й людськi самки-рабинi.
  Ельфарая вiдзначила з подивом:
  - А люди теж бувають гарними!
  Тролеад кивнув з усмiшкою:
  - Так, особливо якщо їх селекцiонувати! У них багато дiвчат ще нiчого. А за допомогою магiї можна робити серед людей вiдбiр, i вони стають не такими неправильними. I можна затримати їх у чудовому вiцi.
  Ельфарая погодилася:
  - Так, людей, якi гiднi бути лише рабами, треба правити.
  Маркiз-троль кивнув:
  - Люди явно скривдженi найвищими богами. Тож не будемо про них. Може, краще поїмо?
  Дiвчина-ельфiйка пiдтвердила:
  - Iз задоволенням! У тюрмi годують не дуже. I за обсягом обмаль, i за якiстю.
  Тролеад зробив замовлення. Миготивши босими п'ятами, гарнi рабинi людської раси пiднесли на золотих стравах страви. Дiвчата були засмаглi, м'язистi. I їхнi ноги були повнiстю вiдкритi короткими спiдницями, i груди прикритi лише тонкою смужкою, посипаною скельцями тканини. Рабинi пахли дорогими парфумами та посмiхалися перлинними зубками.
  Вони нагадували ельф, хiба що дещо масивнiше. Ельфарая розглядала людських невiльниць iз цiкавiстю. Їй вони видалися приємними на вигляд. Тим бiльше, гриви волосся у рабинь густi та не видно вуха.
  Їжа теж була розкiшна та ароматна. Тролi вмiли готувати не гiрше за ельфiв. Наприклад, гiбрид гусака, ананаса та полуничного морозива просто принаднiсть. Втiм, i мухомори у шоколадi та з бiсквiтом, змiшанi з чорницею, принаднiсть.
  А вино тут таке солодке, ароматне i приємно лоскоче язик. Подiбне просто неповторне.
  Ельфарая охоче й iз задоволенням їла. Тролеад теж вiддавав честь столу, але виявляв менше ентузiазму.
  I вiн спитав:
  - Тобi подобається наш свiт?
  Ельфiйка чесно вiдповiла:
  - У вас непогано. Але сказати подобається, коли йде вiйна - рiвносильно державнiй зрадi.
  Тролеад зауважив:
  - Але погодься, всесвiт великий, i нам немає жодного сенсу проливати кров i вбивати один одного!
  Ельфiйка з посмiшкою, в якiй була сум, погодилася:
  - Так, безглуздо. Але це вирiшуємо не ми, а найвища влада.
  Троль-маркiз кивнув i промовив:
  - Так вип'ємо ж за мир, i щоб припинилося таке божевiлля.
  Ельфарая не стала заперечувати. I вони стукнулися алмазними келихами, а потiм перекинули собi в рот рiдину смарагдового кольору.
  Ельфiйка зазначила:
  -В принципi, завдяки охоронним заклинанням, гине не так вже й багато ельфiв та тролiв. А вiйна перетворилася, на свого роду, на спорт i розвагу.
  Тролеада кивнув:
  - Почасти так i є. Це справдi, став рiзновидом спорту, або технологiчних та магiчних змагань. Але насправдi, все ж таки гинуть розумнi iстоти, i руйнування бувають, i витрати. Так що це палиця з двома кiнцями.
  Ельфарая посмiхнулася i помiтила:
  - Кохання кiльце, а у кiльця немає кiнця!
  Троль-маркiз уточнив:
  - Ти, може, хотiла сказати вiйну?
  Ельфiйка вiдповiдно кивнула головою:
  - Можливо, але вирвалося пiдсвiдомо, кохання! У будь-якому випадку так просто - це не зупинити!
  Тролеада взяв i заспiвав своїм юнацьким голосом:
  Я народився в роки тi лихi,
  Що страждала у хаосi країна...
  Наша промениста Тролiя,
  Ледве у вогнi вiйни не померла!
    
  Було багато гроз та лихоємства,
  Палав, як свiчка, тролей край...
  I часом бувало сильно свинство,
  Життя, звичайно, просто не рай!
    
  Я хлопчик був, звичайно, дуже спритний,
  Живий, веселий, просто вогник.
  У компанiї друзiв, знай, просто душка,
  Така вже симпатична хлопчина!
    
  Але злi люди хлопця посадили,
  Хлопчика разом кинули до в'язницi...
  Там полiцаї дуже сильно били,
  Куди їх подiлося сумлiння - не зрозумiю!
    
  По п'ятах босих хлопчика стьобали,
  I струмом його жорстко, круто палили...
  По бруньках так кийками пiддали,
  Що зробити гiрше навiть не змогли!
    
  Потiм його вiдправили на зону,
  Працювати, наче хлопчик пiдлий вiл...
  Але зберiг пацан у неволi гонор,
  I вийшов справжнiй злодiй!
    
  Але в життi також можуть бути проблеми,
  Не варто одразу братися за сокиру...
  Нехай попереду великi змiни -
  Сильнiше став хлопчик з давнiх-давен!
    
  Тепер вiн офiцер, боєць великий,
  Бився хоробро - доблесний солдат...
  Зупинив натиск орди цiєї дикої,
  Вiдправивши батальйони злiсних у пекло!
    
  Зумiв вiн зробити нову свободу,
  Хоч був, колись карний злочинець...
  I насаджує iншу моду,
  Ця людина величезна i велика!
    
  Ну що ж, тролей дух умiє битися,
  I вiрю, неодмiнно переможе...
  Вiн лицар не з душею, вважай, паяця,
  Є в нього меч i мiцний щит!
    
  Так що тепер цей офiцер крутий,
  Вирiшив у битвах Фуйському допомогти...
  Заробить граючи вiн проломи -
  Покаже колосальної сили мiць!
    
  Не здолати нас ельфам, злобним гномам,
  I iншим, що на Троллiю полiзли враз...
  Прийдуть у Вiтчизну славнi обнови,
  I вражений противник просто в око!
    
  Досягнемо ми того, що цар могутнiй,
  Зумiє зробити Батькiвщинi презент...
  Розвiє вiтер над Троллiєю хмари,
  Стрiляють кулемети риєм стрiчок!
    
  Нехай Фуйськi тепер Вiтчизною правлять,
  Ми завоюємо у боротьбi цiлий свiт...
  I зможе дуже люто вдарити,
  А пiсля битви справимо пишний бенкет!
  . РОЗДIЛ No 14
  Ельфарая прийшла до тями. Вона знову була у в'язницi. I в неї скутi i руки, i ноги, i шия.
  А чого ще вiд герцогинi чекати, надто вона пiдступна.
  Справдi, нiкому не довiряє. Треба сказати, що кiшки-звiрi дуже хитрi iстоти.
  Ельфарая посмiхнулася через силу. Голова в неї болiла, наче з глибокого похмiлля.
  Так, влипла вона. Може, й не треба було йти на спiвпрацю?
  Хоча з iншого боку, що їй залишалося iншого. Теж пiддали б жорстоким тортурам. I нiчого б вона не добилася, тiльки зайвi муки i в кращому разi гiдна смерть. Хоча й тут можливi варiанти.
  Те, що ельфи живуть так довго i при цьому не старiючи i не хворiючи, що їм i вмирати не хочеться, є бажання чiплятися за життя. I за це їх нiхто не засудить.
  Ельфарая трохи посидiла, потiм почала знову терти ланки ланцюга одне про iнше. Все ж таки в пiдземеллi нижче лiнiї грунту прохолодно, i потрiбно зiгрiтися. I дiвчина-ельфiйка працювала енергiйно. I їй навiть стало веселiше.
  У головi почали з'являтися деякi плани. Справдi, перепиляти ланцюги i напасти на охорону, коли той спробує увiйти. А потiм...
  Потiм якось не складалося. Хiба що пiдняти повстання хобiтiв. У цьому випадку був би якийсь шанс, та й то примарний. Адже одна ти проти всiєї планети не попреш.
  Дiвчина-ельфiйка, знатна графиня була у скрутi. Принаймнi треба перепиляти ланцюги. I потiм побачимо. Можливо вiчнi дiти хобiти i приєднуватися до неї. Тобто працювати, i борись за волю.
  Дiвчина терла ланки товстого ланцюга. I метал був досить мiцним, хоча для в'язнiв могло бути залiзо i гiрше. Але видно цю камеру для найдорожчих гостей. Ельфiйка терла i розраховувала, що їй вистачить часу.
  Ось це було чудово. I графиня-ельфiйка продовжувала терти, тож не тiльки зiгрiлася, а й навiть спiтнiла.
  Оскiльки час все йшло, а рухи були монотоннi та одноманiтнi, Ельфарая стала уявляти цiкаву картину i продовження колишнього сну.
  Викосивши бiльшу частину десанту, дiвчата почали вiдстрiлювати вцiлiлих. Для них було достатньо побачити найменшу частинку тiла та всадити туди заряд.
  - Як бачимо, так набагато простiше! - сказала Ельфарая.
  I тут були спроби збити гранати. Але для дiвчат, якi на дистанцiї в двiстi метрiв збивали метеликiв та мiчених мух, це не така вже й страшна мiшень. Єдине, що потрiбно збити вiдразу дуже багато цiлей.
  - Помилуй святий Боже їхнi душi. - прошепотiли губи Ельфараї. - Їхнiй грiшний шлях на землi перервався. Тим краще, менше пекельних мук.
  Драхма, стрiляючи без особливих сентиментiв, помiтила:
  - Ворог є ворог, i його треба знищувати.
  Ельфарая, потираючи босу пiдошву своєї засмаглої, спокусливої ноги, запитала:
  - Безжально?
  Графiня-нiмфа випалила:
  - Так!
  - Я так не можу! Якщо уб'ю, то обов'язково пошкодую, ось така я людина. - По щоцi розвiдницi втекла перлинна сльозинка.
  - Твiй стрибок гроза, а слова удар! Лише зiрки сльозу оцiнить божий дар! - заспiвала Драхма.
  Ельфарая збила на льоту вiдразу п'ять гранат, змусивши їх детонувати. Серед пiдiрваних були голчастi, не такий великий розлiт, як двiстi метрiв, зате густота поразки набагато бiльша. Коли голка потрапляє, обертаючись, розриває тканини, завдаючи страшних калiцтв. Тепер десантники випробовували його на собi. Тi, хто не загинув одразу, страшенно мучилися. Особливо при попаданнi в око, це саме вибивало, роблячи калiками.
  - Ну й ну! - Заявила Ельфарая, роздавивши босими пальцями нiг неприємного таргана. - Схоже, ворожi будильники замовкли.
  Драхма пiдтвердила впевненим тоном:
  - Так, люба! Заглушено органи смертi.
  Майор уцiлiв, а Шафранiк знайшов легку смерть. Дiвчата пiдбiгли до стогненого офiцера. Драхма настала голою п'ятою на розстелену ногу Фоба Доуела.
  Графiня-нiмфа прогарчала:
  - Ну, кажи, що знаєш! Iнакше чорнодирно буде!
  I вищання пораненого порося у вiдповiдь:
  - Все знаю! Все скажу!
  Тут потрiбно правильно ставити запитання. Вибрати необхiдний набiр. Заодно зробити противнику кiлька стимулюючих уколiв, змащених розчином, щоб розговорився. Знав майор, втiм, напрочуд мало, i дiвчата, плюнувши, припинили фiзичну дiю.
  - Допитувати дурня, що товкти воду в ступi, катувати, що шмагати iшака! - заявила Драхма.
  - Тут ти маєш рацiю, моя подруго! - погодилася Ельфарая. - Так давай займемося чимось кориснiшим.
  Дiвчата бiгли щосили, миготивши своїми босими, блискучими, як дзеркало, пiдошвами з витонченим вигином голої п'яти, щоб компенсувати витрачений час.
  Тiльки на пiдходi трохи знизили швидкiсть, щоб вiд переляку хтось iз вартових не почав стрiляти.
  Дiвчат з радiстю прийняли, а вони поспiшали подiлитися знаннями. Як повiдомив академiк Кфорурчатов, вже зiбрали першу комп'ютерну мiкросхему i вже готова ЕОМ на транзисторах.
  - Чудово! - сказала, дуже гарна семикольорова Драхма. - Я бачу, ви не гаєте часу.
  - Звичайно! - Кфорурчатов простяг дiвчинi сигару. Та вiдхилила:
  - Курiння звужує судини головного мозку, а отже, шкодить розумовим процесам.
  Той пробулькал:
  - А менi, навпаки, допомагає.
  Драхма енергiйно, з виразом своїх смарагдових очей, заперечила:
  - Це iлюзiя i самонавiювання навiяне наркотиком нiкотином. Я ж пропоную вам таке. Сеанси електротерапiї, акупунктури, спiльно з хiмiчними препаратами. Це повинно вам допомогти. Полiпшить розумовi процеси не лише у вас, а й у студентiв.
  Офiцер запитав:
  - Як, у вас уже є методики?
  Драхма впевнено вiдповiла:
  - Дещо розписано, але поки що, це лише початок. Надалi масштаби дослiджень ще бiльше зростуть. Ми створимо новi методики, адже поки що стоїмо лише на самому початку шляху. Взагалi, у людському органiзмi повно резервiв. Людина використовує можливостi мозку всього на одну стотисячну частину, а фiзичнi на один-два вiдсотки. Навiть нам, дiвчатам-термiнаторам далеко не сто вiдсоткiв використання своїх здiбностей.
  Вигук подиву у вiдповiдь:
  - Ого, це вiдкриває широкi перспективи!
  Дiвча дуже великої i шикарної краси потерла свою одну босу ногу об iншу, прочiрикала:
  - Ви не уявляєте ще якiсь! Тiльки подумайте. Точнiше, не думайте, а дiйте!
  Професори жадiбно читали написане красунями, їх вражала глибина i прискiпливiсть таких на вигляд юних створiнь.
  - Генiально! - сказав Фабрикосов. - А вашi тiла на всi сто вiдсоткiв працюють?
  - На жаль, нi! Але пiдвищуватимемо свiй власний потенцiал. - сказала Драхма. - Бог лiпив ельфа з глини, але це не привiд залишатися горщиком.
  Фабрикосов пiдбадьорив:
  - Дуже дотепно! А взагалi... - Вiн понизив голос. - Хоча це й не прийнято у нашiй iмперiї, я в Бога не вiрю.
  Графiня-нiмфа прочирикала:
  - Взаємно! А моя подруга збожеволiла на релiгiї. Причому почала схилятися до адвентизму.
  - Не бреши Драхма! - Вибухнула Ельфарая. - Я такого нiколи не говорила.
  I тупнула свiй босою, засмаглою, мускулистою та витонченою ногою.
  Нiмфа-графиня видала:
  - Але ж думала! Втiм, це дрiбниця. У мене є мiркування, як поєднати великий розлiт гранати АМ-200 та густоту поразки голчастих американських модифiкацiй.
  Професор запитав:
  - Це складно?
  - Нi, досить просто. Виробничi лiнiї мiняти не доведеться. - сказала, пiдстрибуючи на засмаглих, мускулистих ногах, чудова Драхма.
  Ельфарая не залишилася у боргу:
  - А в мене мiркування, як пiдняти початкову швидкiсть кулi автомата "Фоболенський", збiльшивши прицiльнiсть та брати на пролом бронежилети.
  Професор буркнув:
  - Що ж, i це непогано. А змiни значнi?
  Блондинка-термiнатор випалила:
  - Мiнiмальнi!
  Логiчна вiдповiдь:
  - Тодi буде не надто дорого.
  - Є також способи значно збiльшити вибухову мiць динамiту. Незначнi добавки. - розпочали дiвчата.
  - Новi способи легування сталi та посилення бронi. Технологiї майбутнього. - заявила Ельфарая.
  Дiвчата задали професорам роботу. Їхнi голови запам'ятовували все в найдрiбнiших деталях, втiм, якщо навiть серед звичайних людей зустрiчаються феномени, якi нiчого не забувають i швидко запам'ятовують iнформацiю, то генетично покращенi на це й почасти здатнi.
  Фабрикосов зауважив:
  - Я довго тренував свою пам'ять. Взагалi, ельф i троль, особливо пiд гiпнозом, здатний згадати все, навiть перебування в утробi матерi. Або пiсля набору спецiальних вправ, але я таких висот не досяг. Ви ж, мабуть, далеко просунулися.
  - Нам допомогли! Взагалi, в ЕЛФСБ накопичено величезний iнтелектуальний потенцiал. Там iснують рiзнi методики пiдготовки спецназу та вчених, а також розвинена фармакологiя. Вони здатнi оновити як тiло, а й розум. - заявила Драхма.
  Фабрикосов дещо помiтив у блокнотi. Ельфарая помiтила:
  - У мiй час ти просто загнав би це на комп'ютер.
  Професор зiтхнув:
  - Вiн надто громiздкий.
  - У мiй час мiць цiлого електронного ешелону помiститься у футлярi годинника.
  - Ельфарая показала комп'ютер-браслет у себе на руцi. I клацнула босими пальчиками ноги.
  Драхма пiдтвердила:
  - Скоро i у вас вийдуть такi. Ми допоможемо. У мiкросхемах ви розiбралися?
  Професор зiтхнувши, вiдповiв:
  - Намагаємось! Не надто легко таке поставити на промисловий потiк. Напевно, i у вашому свiтi до цього довго йшли!
  Ельфарая з пафосом вiдповiла:
  - Правильно! I якщо чесно говорити, бiльшу частину технологiй розробили емериканцi. Ми, щоправда, також останнiми роками додали багато в чому, завдяки нафтодоларам.
  Драхма поспiшила додати, i її босi пальчики спритних нiг творили справжнi дива:
  -Вченi перестали за кордон бiгати. Утiм, нас розробили, коли ще країна була вiдносно бiдною. Але були вченi-патрiоти, яких не лякали труднощiв.
  Фабрикосов, цiкавлячись, запитав:
  - А хто це конкретно був?
  - Вiд нас зрили цю iнформацiю. Причина невiдома. - заявила Драхма. - Але може бути, що тут надто важлива таємниця, щоб довiряти її навiть нам.
  Професор кивнув головою з легкою просидю:
  - Ну, добре дiвчата, вигадуйте i дерзайте! Вам потрiбний людський матерiал для експериментiв?
  - Не завадить. - сказала Ельфарая.
  Дiвчата писали дуже швидко, i не лише руками, а й ногами, i протягом двох годин дiлилися технологiями та методиками. Взагалi розумна Драхма помiтила:
  - Дивно, що всi цi розробки так мляво використовуються, зокрема на нашiй Батькiвщинi. Адже можна значно пiдняти рiвень усiєї нашої армiї. Та й народу не завадило б зрости iнтелектуально. - Дiвчина-нiмфа пiдняла ногу i покрутила спритними, з лакованими нiгтиками босими пальцями бiля скронi. А то багато студентiв вважають, що Льодове побоїще - це матч Ельфiя-Фанада.
  - Фанада! Нинi провiнцiя КША. Нещасний народ, не менше половини населення, вiрнiше вiдсоткiв шiстдесят, ув'язнений у концтаборах. - заявив професор Фабрикосов. - Утiм, у вашому свiтi, мабуть, це цiлком цивiлiзована країна.
  - I досить багата! На Олiмпiадi змогли навiть нас потiснити. - Ельфарая клацнула язиком. - Але це тому, що чиновники надто багато вкрали. Пiд час кризи красти стали ще бiльшими. Я хоч i християнка, але вважаю, що державних чиновникiв, якi прокралися, потрiбно садити на кiлок.
  I дiвчина знову клацнула, цього разу босими пальцями нiг, та так, що впав замертво комар.
  - Гарна iдея, хоч одного страху мало! - зауважив професор. Зокрема, чиновник має бути добре забезпечений, тодi й потреба красти вiдпаде.
  Драхма продовжила писати i руками i, що теж справляло враження, своїми витонченими ногами, спритними, наче лапки мавпочки:
  - Менi вiдомi новiтнi методики гiпнозу.
  - Це наукове явище, але потребує певного дару. - заявив Фабрикосов. - Але ваша психiка надто стiйка, щоби ввести дiвчат у транс. Втiм, рекомендую самогiпноз, це пробудить у вас додатковi можливостi.
  - Чудова думка, ми його обов'язково опробуємо. - сказала Ельфарая. - Нашi здiбностi зростуть.
  Дiвчатам довелося пояснювати деякi деталi як мiкросхем, так i технологiй лiтакiв. Зокрема, що таке ультрареактивнi двигуни, пропорцiї добавок у броню. Яким чином працює динамiчний захист та багато iншого. Вiн у деталях, як свого часу фантасти намагалися описати принципи роботи машини часу, причому, замовчуючи найважливiшi деталi. Можна згадати теорiю марксизму, де найголовнiше, критерiй вiдбору елiти трудового авангарду був прописаний. Ефенiн написав п'ятдесят п'ять томiв, але про головне. Фталiн же дiяв незграбно, хоча, загалом, завдання собi ставив правильнi. Взагалi, ринкова економiка себе вичерпала, планова значно ефективнiша. Це довела друга свiтова вiйна, хоч не до кiнця. Тi ж американцi випустили майже втричi бiльше лiтакiв, нiж ЕЛСРСР, причому бiльш дорогих. Зате в кiлька разiв менше боєприпасiв, танкiв, якщо рахувати з самохiдками, у КША все-таки бiльше, натомiсть у ЕЛСРСР перевага в артилерiї та мiнометах, але приблизно вдвiчi менша за кулемети.
  Драхма накреслила схему:
  - Такi моноплани можна робити iз пiнопласту. Дешевi та управляються простим джойстиком. Дуже прогресивна система управлiння, лiтаки i танки, завдяки цьому, мають додаткову ефективнiсть. Зокрема, швидкiсть реагування не треба тягнути за важелем руку, досить простого натискання кнопки. Ви вже це освоїли.
  Професор енергiйно кивнув:
  - Так, виглядає прогресивно.
  - Крiм того, мрiя Ферущова вирощувати кукурудзу за полярним колом стала реальнiстю пiсля того, як ген тюленя був пересаджений у качан. Я знаю його формулу i як вiн синтезується. - Драхма босими пальцями своїх спритних, з блискучою вiд засмаги шкiрою нiг, кинула в рот жуйку, їй це було подвiйно приємно, блищати розумом i водночас вiдчувати язиком щось пружне солодке.
  - А чи не є небезпечним це для людського органiзму? - спитав професор.
  Цього разу вiдповiла, клацнувши босими пальчиками нiг, Ельфарая:
  - Нi! Тим бiльше, що в кукурудзу впровадили ген свинi, вiд чого вона почала рости швидше i бiльше мiстить поживнi речовини.
  Догадливий учений чоловiк Фабрикосов запитав:
  - А ген щура для плодючостi?
  Дiвчина-блондинка помiтила:
  - У цьому випадку краще сарани. Буде ефективнiше. Взагалi, змiшання генiв це великий прогрес. Я навiть думала над собою попрацювати.
  Професор трохи здивувався:
  - Щось конкретно покращити? Адже ви i так само досконалiсть. Особливо зовнi!
  Ельфарая пояснила:
  - Саму бiлкову структуру змiнити. У нас не зовсiм звичайний бiлок, модифiкований, але однаково досить вразлива структура.
  Фабрикосов набуло:
  - Молодцi дiвчинки. А мене можете омолодити?
  Дiвчина-блондинка згiдно кивнула:
  - Теоретично, подiбне цiлком пiд силу науцi.
  - Науцi-нудьгу по плечу плиш прикрасити Фiльїчу! - Вимовила жартома Драхма, приказку антирадянщину.
  Професор здивувався:
  - Ефленiну?
  Графiня-нiмфа з посмiшкою прочирикала:
  - Так, на його честь навiть назвали Ельфтроград. Навiть є частушка.
  Фенiн пише з могили, не кличте Фенiнград, це Фетр Великий будував, а не я лихий гад!
  Ельфарая додала:
  - Про Фенiна навiть у Фiблiї говориться: - I скаже лихий безумець, що немає Бога.
  I тут блондинка подумала, а може мова йде про когось iншого, але теж плешивого та кривавого!
  Дiвчата трохи розслабилися, почали танцювати, iдилiю перервав несподiваний виклик.
  - Маршал Елфасилевський хоче поговорити з вами.
  Ельфарая та Драхма кивнули:
  - Ми можемо це зробити! Думаю, ми вас вже завантажили?
  Фабрикосов пiдтвердив:
  - Понад будь-яку мiру. Голови розколюються. Такi розумнi дiвчата. Особливо менi сподобалася пересадка тварин генiв рослин. Тiльки можливо, що виникнуть генетичнi збої в самiй людинi.
  - Ми всi скоригуємо. - Драхма зробила виразний жест. - Природа крива, а людський розум випрямляч!
  - Це проти Бога! - Ельфарая виглядала грiзно.
  Графиня-нiмфа логiчно заперечила:
  - Це проти дурницi! Втiм, я вже казала, що сам факт нашого iснування проти Бога. Прогрес має властивостi пiднiмати людину, а отже, наближати її до Всевишнього!
  Дiвчина-блондинка уточнила:
  - Надто вже буквально ти це розумiєш.
  Фабрикосов пiдiгнав їх:
  - Не добре змушувати себе довго чекати на старшого за званням. Я вам видам новий восьмисотий "Ферседес".
  - Не треба, ми бiгом домчимо. - сказала Ельфарая.
  Професор здивувався:
  -Ви що, можете випередити автомобiль?
  У вiдповiдь Драхма грайливо заспiвала:
  - Ну чому, чому, чому,
  Чи був свiтлофор зелений?
  Все тому, тому, тому,
  Що вiн був у життя закоханий!
  У вiк швидкостей, електронних вогнiв,
  Вiн сам собою ввiмкнувся,
  Щоб кохання найжаркiшої моєї,
  Зелене свiтло пролилося!
  I обидвi дiвчата затупотiли босими, витонченими, мускулистими ногами i заспiвали:
  А всi бiжать, бiжать, бiжать, бiжать,
  А вiн свiтить!
  А всi бiжать, бiжать, бiжать, бiжать,
  А вiн горить!
  I воїни взяли i голими п'ятами стукнулися, i вiд цього буквально iскри всiма кольорами веселки посипалися.
  Драхма скоромовкою сказала:
  Чеснiсть поняття вибiркове, обман - загальне!
  Чим вiдрiзняються шахи вiд полiтики?
  У шахах гра йде на рiвних, а в полiтицi влада завжди має фору!
  У шахах цейтнот наприкiнцi гри, а у полiтицi завжди!
  У шахах жертви добровiльнi, а в полiтицi завжди вимушенi!
  У шахах фiгури переставляють по черзi, а в полiтицi, коли завгодно владi!
  У шахах не можна брати ходи назад, у полiтицi, це роблять на кожному кроцi!
  Правитель в оточеннi нiкчем, що камiнь у поганiй оправi, цiннiсть буде i падати, i неминуче потьмянiє.
  Трон, на вiдмiну ложа, дiлять лише слабаки!
  . ЕПIЛОГ.
  Нарештi перша ланка ланцюга урвалась, i Ельфарая звiльнила свою шию. Правда i руки, i босi ноги дiвчата були скутi кайданами iз мiцної сталi. I так далеко не втечеш. Тим паче ланцюг тягнувся i був вмурований у стiну i в руках, i в ногах.
  I графиня-ельфiйка продовжила тертя вже цих ланок ланцюга. А це могло забрати чимало часу.
  Ельфарая посмiхнулася i фiлософськи помiтила:
  - Носити нам не переносити, возити нам не перевозити!
  У розпал роботи дверi в камеру знову затрiщали, хтось вiдчиняв замок.
  Графiня-ельфiйка вiдскочила, i подумки помолилася, щоб не помiтили, що вона розпилила один з ланцюгiв.
  Увiйшла герцогиня i за нею стража, гном-кат, i ще один iз цього роду, видно зброярiв, i хлопчики-раби.
  Герцогиня подивилася на Ельфараю, подивилася на обiрваний ланцюг i вiдзначила:
  - Ти даремно часу не втрачала! Але й ми також. Зброя готова та армiя до походу. Думаю, у нас вистачить ресурсiв та технологiчної переваги, щоб захопити планету. А ти, в даному випадку, не тiльки вже не потрiбна, а й навiть небезпечна.
  Ельфарая вигукнула:
  - Я багато знаю, у мене ще багато iнших iдей! Я зможу зробити таку зброю, що не тiльки весь свiт, а й всесвiт ви пiдкорите!
  Кiшка-герцогиня посмiхнулася i вiдповiла:
  - Нам це не треба. Занадто велика технологiчна перевага зробить вiйну нецiкавою. А я люблю, коли битви ще й розважають! Тому твоя доля вирiшена остаточно.
  Гном-кат запропонував:
  - Вiддай її менi. Ми її закатуємо до смертi. I насолода, для мене, i їй смерть зовсiм не легка.
  Герцогиня вiдповiла:
  - Смерть їй, звичайно ж, буде нелегка! Але трохи iнша. Ми її разом iз чарiвним юнаком спалимо живцем на багаттi. I зберемо на страту народ.
  Гном-кат усмiхнувся i облизнув язиком товстi губи:
  - Це гарна iдея! Що ж, у добрий шлях.
  Знатна кiшка прогарчала:
  - Я вже наказала споруджувати багаття i скликати народ, Зволiкати не будемо, а то ця тварюка придумає якусь хитрiсть, щоб втекти. Закуйте її щiльнiше!
  Хлопчики-хобiти кинулися виконувати наказ. Ельфарая взяла та закричала:
  - Стiйте! Невже ви хочете, щоб i далi цi гидкi кiшки вами понукали? Давайте хобiти, бийте їх!
  Хлопчаки-раби трохи сповiльнилися. Герцогиня крикнула:
  - I не думайте! У кожного з вас на плечi тавро послуху, i якщо повернете проти своїх господарiв, то на вас чекає не тiльки тiлесна смерть, а й вiчне пекло для душi!
  Хлопчики-раби прискорилися i стали взувати Ельфараю в кайдани, точнiше вiд'єднали її вiд кам'яної стiни i начепили новий ланцюг на шию, i додатково ще наклали кiлька пластiв сталевого та колючого дроту.
  Це було не тiльки принизливо для Ельфараї, але й дуже боляче.
  Потiм на неї одягли ще ошийник, ледве не задушивши. I другий гном узявся за ланцюг.
  Дiвчину поволокли. Майже голу, обмотану дротом, ланцюгами, кайданами i закручену. Видно було, що герцогиня дуже боялася, що графиня-ельфiйка втече. Насправдi, Ельфарая дуже швидка та сильна. Дiвчина дуже страждала. Їй хотiлося i їсти, i пити.
  А тут ще Герцогиня наказала:
  - Пiдсмажте їй п'яти!
  Хлопчик-раб пiдбiг iз смолоскипом до Ельфараї, i пiдняв полум'я до її босих пiдошв. Мови вогню хижо лизнули голу, круглу, п'яту дiвчисько. Вона скрикнула, але зусиллям волi стиснула зуби i стримала стогiн. А в повiтрi запахло, наче хтось готував шашлик. Юний хобiт потримав деякий час полум'я у її голих, закутих у кайдани нiг, але потiм, отримавши жест герцогинi, вiдвiв вогонь. На ступнях ельфiйки залишилися пухирi.
  I її знову потягли.
  Ось вона вже на вулицi. Фактично Ельфараю несли на руках. I дiвчина-ельфiйка мучилася. Дорогою, хлопчаки-раби за наказом герцогинi стали бити її палицями по обпалених пiдошвах. I це додавало болю, але вона не тiльки не зламалася, але навiть взяла та заспiвала:
  Я не здамся ворогам, сатани катам,
  Виявлю твердiсть духу пiд тортурами!
  Хоч палає вогонь, i батiг б'є по плечах,
  I провисла душа ниткою хисткою!
  
  Батькiвщино, я готова померти у кольорi рокiв,
  Тому що Господь дає сили!
  Подарувала вiтчизна менi ласкаве свiтло,
  Воскресивши, розiгнавши морок могили!
  
  Хто не вiрить, того охопила туга,
  Вiн страждає душею, тлiнним тiлом!
  I на трунi прибита цвяхами дошка,
  Не повстанеш повiк жовтою крейдою!
  
  Хто бився, забувши пiдлий низинний страх,
  Той помре, не пiзнавши порожнечi злих сердець!
  I нехай воїн був теж у грiхах,
  Бог простить i покладе священний вiнець!
  Ось видно i багаття, складенi полiна. I величезний натовп, що заполонив площу. А довкола стiльки лицарiв та варти. I кiлька гномiв, i кiшки, i навiть один з раси вампiрiв. Цiле вiйсько, i стоять катапульти, готовi вiдкрити пальбу. I везуть ще один вiз iз Тролеадом. Юнака-троля знову катували. Мучили так по-звiрячому, що вiн не мiг iти. I його закутого теж несуть. I живе мiсце на маркiзi не залишили. Весь вiн у опiках, шрамах, побитий i змучений, i схоже навiть непритомний.
  Ельфарая взяла i прокричала:
  - Ну ви й пiдонки!
  Ось їх усе ближче та ближче до ешафоту. Ось навiть занесли на плаху. Стали прикручувати дротом до стовпiв. Все обличчя юнака-троля розбите i в синцях, i в шрамах, i в очi запливли. Але ось його струсили i Троллеад прийшов до тями. I пробурмотiв:
  - Ельфарая!
  Та вiдповiла:
  - Я з тобою, Троллеаде!
  Маркiз вiдповiв, хрипучи i задихаючись:
  - Я перед брамою вiчностi, щиро кажу - всiм серцем люблю тебе!
  Ельфарая вигукнула:
  - I я тебе теж! Усiм серцем!
  Прикрутивши дротом та ланцюгами, в'язнiв облили смолою. I це теж боляче, гаряча смола i обпалює. Пiдсипали сiрки, щоб дрова краще горiли.
  Потiм глашатай iз роду кiшок почав зачитувати звинувачення.
  Тут їм ставилося у провину чаклунство, шпигунство, диверсiї, злодiйство, та iнше.
  Герцогиня навiть його обiрвала:
  - Досить! Давай, кате, швидше пiдпалюй!
  Ельфарая згадала, що в кiно зазвичай у цей момент щось таке трапляється. Або прилiтає ангел, або брати-лебедi, або з'являються попадани, iнопланетяни, бiйцi з майбутнього та iншi особини. Можливо, i зараз якийсь дисколет спуститься i їх забере i врятує!
  Але кат-гном пiдходить, пiдносить смолоскип до просочених сiрої та смолої дров. Його рухи немов у сповiльненiй зйомцi, i дiвчинi хочеться сповiдатися у своїх грiхах. А потiм спалахує полум'я. Його фiолетовi та зеленi мови бiжать по дровах, соломi, смолi просоченої сiркою. I ось вони досягають Ельфараї та Тролеада. I ось хвилi вогню бiжать по оголеним i змученим, обплутаним дротом та ланцюгами тiлами ельфiйки та троля. Здавалося, що це наче гiрлянди на новорiчнiй ялинцi.
  I починає нестерпно палити. Це боляче, реально боляче. Але Ельфарая стиснула зуби мiцнiше. Вона в свiй останнiй, смертний час не принизиться благаннями i сльозами. Мало того, вона взяла i заспiвала з силою своїм повнозвучним голоском:
  На дибi гола, з плечей вириває суглоби,
  Вишу пiд ударами, рветься спина!
  I сипле з усмiшкою кат сiль на рани,
  Набився худоба хмiльного вина!
  
  А я ж не просто рабиня, а царська дива,
  Правителька та земна сестриця богiв!
  I якщо страждаю, то значить страждаю красиво,
  Не висловлю страху, перед моторошним оскалом iклiв!
  
  До нiг моїх босих шматок розпечений торкнувся,
  Димок обпалений лоскоче гидливо нiздрю!
  За що я вiддала безневинну царську юнiсть?
  За що так страждаю, нiяк рок долi не зрозумiю!
  
  Але воїни-дiви, я знаю, поспiшають на допомогу,
  Мечами трощать злiсних монстрiв, кидаючи зло в багнюку!
  Знай, густо ми трупами мерзенними стелем дорогу,
  Адже з нами могутнiй воїн iз мужнiстю князь!
  
  Противник позадкував, бачу, лайно вiдступає,
  Жорстокий кат, ти у бою не король, не художник!
  Зруйноване зацвiте вишнею у травнi,
  Хто псував i палив усе отримає у п'ятак!
  
  А що ще є променистiшим i красивiшим за Вiтчизну,
  Що вище за неї, i покликання найпростiше честь?!
  За це готова вiддати до кiнця роки життя,
  Кому перед боєм молитву святу прочитати!
  
  Звичайно, таке є слово, воно дорогоцiнне,
  Виблискує променисто, алмазiв свiтила затьмарив!
  Адже Батькiвщина - це поняття кохання, зовсiм,
  Воно безмежне, включаючи всесвiтнiй свiт!
  
  Адже заради її не стогнала вiд болю на дибi,
  Зламатися принцесi пiдмiсячного свiту - грiшно!
  Вклонимося низько Вiтчизнi-святинi,
  Снiжок удома випав i став бiлим, як бiло!
  
  Тепер моє слово до майбутнiх нащадкiв,
  Не треба вам трусити, перемога завжди настає!
  Вiд усiх супостатiв залишаться лише уламки,
  I вилетять зуби того, хто вiдкрив жадiбний свiй рот!
  На останнiй фразi, блиснули вiдразу тисячi фотоблиц, i вiд больового шоку згоряючої плотi, Ельфарая вiдключилася. Перед нею промайнуло зоряне небо, воно здавалося густо посипаним алмазами, топазами, рубiнами, сапфiрами, смарагдами, агатами - надзвичайно яскравими.
  I ось Ельфарая прийшла до тями. Вона лежала в якiйсь капсулi i поряд iз нею було iнше тiло. Графиня-ельфiйка обернулася. Юнак у плавках i прозорому боєкостюмi видався їй дивно знайомим.
  Вона бачила, як перед нею все ще стоїть пекельне полум'я багаття котячої iнквiзицiї, i мучить по-звiрячому тiло вогонь.
  Однак зараз у тiлi жодного болю не було. Вона почувала себе здоровою та свiжою. Хлопець, що б поряд з нею, прокинувся. I обернувся до неї обличчям.
  Його фiзiономiю з орлиним носом Ельфарая дiзналася б i одну мiльйон!
  - Тролеад! - вигукнула вона.
  - Ельфарая! - крикнув юнак.
  Вони кiлька хвилин дивилися один на одного, а рятувальна капсула, де вони знаходилися, вiбрувала i плавала в космосi, наче буйок на водi.
  Тролеад зiтхнув:
  - Це зовсiм не сон!
  Ельфарая впевнено вiдповiла:
  - Наука каже, що двi рiзнi людини не можуть бачити той самий сон одночасно. За винятком, якщо їхнi душi мандрують у ментальнi свiти!
  Юнак i дiвчина простягли один одному руки, потиснули i, вiдчувши тiло, вiдзначили:
  - Це явно не свiт парфумiв!
  Тролеад iз подивом помiтив:
  - Не зрозумiло, що це було! Немов у реальностi, i бiль самий, треба сказати, справжнiй.
  Ельфарая припустила:
  - Це перемiщення до iнших свiтiв. Пiсля вибуху термопреоннової бомби нашi тiла та душi опинилися або в паралельному свiтобудовi, або їх далеко вiдкинуло у нашому всесвiтi. А коли нас спалили, ми повернулися!
  Вони замовкли, i довго дивилися один на одного. Потiм ельфiйка запитала:
  - А що ти любиш мене всiм серцем i душею було щиро сказано?
  Тролеад з натхненням пiдтвердив:
  - Дуже щиро! Буквально всiм серцем! А ти менi вiдповiла також чесно?
  Ельфарая з жаром кивнула:
  - Так, саме також чесно! I люблю тебе всiм серцем!
  Юнак та дiвчина знову замовкли. А потiм з лиця пiддалися на зустрiч один одному, i губи зiйшлися вигин у пристрасному поцiлунку. Потiм вони стали обiйматися сильнiше, позбавляючись прозорих бойових костюмiв i звiльняючи свою вiчно юну, гармонiйно розвинену, мускулисту плоть.
  Босий пальчик Ельфараї натиснув на кнопку джойстика i почулася гарна пiсня у виконаннi ельфiйки.
  Пофарбований космос у чорне похмуре свiтло,
  I, здається, що зiрки потьмянiли на орбiтах!
  Менi хочеться кохання, у вiдповiдь я чую - нi,
  Серця закоханих у брязкiт розбитi!
  
  Молю тебе, мiй принц, до мене прийди,
  Я виплакала у горi океани слiз!
  Всi ланцюги забобонiв розiрви,
  Хочу, щоб народу правду ти донiс!
  
  Любов важливiша за обов'язок i корон,
  Якщо треба тобi - я зраджу вiтчизнi!
  I посаджу коханого на трон,
  Адже для мене мiй принц дорожчий за життя!
  Здавалося, що це спiває сама Богиня любовi Афродiта, наскiльки слова, що беруть за душу, i чудове виконання мотиву з дивним, просто чарiвним голосом.
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"