Рыбаченко Олег Павлович
ПеппI Довгий Паховок РятуЄ Миколи Другого

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками Юридические услуги. Круглосуточно
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Пеппi Довга Панчоха та її друзi Томмi та Анiка потрапляють за часiв царської iмперiї Миколи Другого. Дитяча, магiчна команда допомагає виграти росiйсько-японську вiйну, i цим рятує царську Росiю вiд революцiї, рiзних бунтiв i потрясiнь.
  ПЕППI ДОВГИЙ ПАХОВОК РЯТУЄ МИКОЛИ ДРУГОГО
  АННОТАЦIЯ.
  Пеппi Довга Панчоха та її друзi Томмi та Анiка потрапляють за часiв царської iмперiї Миколи Другого. Дитяча, магiчна команда допомагає виграти росiйсько-японську вiйну, i цим рятує царську Росiю вiд революцiї, рiзних бунтiв i потрясiнь.
  . РОЗДIЛ No 1
  Дiти разом iз Пеппi грали у чергову пригодницьку авантюру. Так вийшло, що у мiстi змогли гробанути банк. Найсильнiша у свiтi дiвчинка пiдстрибувала, шльопаючи по калюжах босими, дитячими нiжками. Вона керувала яхтою, яку сама й змайструвала. Пеппi крутила свою яхту i спiвала:
  Як жили ми борючись,
  I смертi не боячись...
  Так i вiдтепер жити тобi та менi...
  Батько мiй знатний князь,
  I угода зiрвалася,
  У морськiй хвилi та лютому вогнi,
  I лютому, i лютому вогнi!
  I пiдморгнула хлопчику та дiвчинцi, якi стояли на березi, i тримали вдвох волосiнь на якiй натягнувшись парив повiтряний змiй у виглядi чудовиська. Пеппi була дуже задоволена. Пiд час останньої авантюри вона звiльнила батька з лап морських розбiйникiв. I це було чудово. Але, зрозумiло, вони знову розлучилися. I в цьому була мудрiсть. Коли дiти живуть поруч, точнiше разом iз батьками, їм це швидко набридає, i вони починають сваритися, i вже не встигнеш озирнутися, як один одного вже ненавидять.
  Справдi, iнодi батьки i дiти - непримиреннi вороги. Тому Пеппi й не хотiла довго бути з татом якого вона й урятувала вiд страшної долi. Розбiйники мало не втомили батька голодом. Хоча невелика дiєта була тiльки на користь, цьому королю Пiвденних морiв, щоб зменшити живiт.
  Але ж у Пеппi ще є й мати. I теж особа не з останнiх, та ще вiдьма, що володiє сильною магiєю. Але доньку не визнає, i в Пеппi з нею зовсiм холоднi стосунки. Хоча магiя - це класна рiч. Ось звiдки у дiвчинки така феноменальна, фiзична сила?
  Адже в якомусь зiлля вона в дитинствi викупалася, правда не пам'ятає в якому. I що буде, якщо такий чародiйський елiксир вип'є простий смертний.
  Томмi i Анiка - славнi дiти, але майже простi, без здiбностей, хiба що з багатою фантазiєю i вмiють складати. I Пеппi з ними, безумовно, цiкаво.
  Ось Томмi у шортах, погода стоїть тепла сонячна. Хлопчик щось кричить, i смикає за мотузку. Це досить кумедно.
  Анiка смiється i вигукнула:
  - Ура! Вище злiтає дракон!
  Дiти човгають нiжками в сандаликах, якось босонiж, як Пеппi соромляться, можуть подумати що надто бiднi. Тим бiльше у Швецiї лiто зазвичай не дуже спекотна - пiвнiчна країна. Але й зима не морозна - завдяки Гольфстрiму.
  Пеппi спрямувала свою невелику яхту до берега i причалила. З веселим виглядом повiдомила:
  - Ви знаєте, моя мама зовсiм не померла, i зовсiм не ангел!
  Анiка з радiстю вигукнула:
  - Це чудово що вона жива! I ти не сирота!
  Томмi помiтив:
  - Я теж думав, що у такої сильної фiзичної дiвчинки, мама не може просто так померти!
  Пеппi хихикнула i вiдповiла:
  - Так от вона в менi дещо надiслала!
  I дiвчинка-богатир похопив босими пальчиками нiжок, за шийку пляшку i пiдкинула її вище. Останнiм часом Пеппi вирiшила взагалi вiдмовитися вiд взуття, i використовувати свої нижнi кiнцiвки не гiрше за руки! I справдi ось кинула пляшку i знову її зловила.
  Томмi вигукнув:
  - А все-таки дарма ти вiдмовилася працювати у цирку! Тобi б цiни не було!
  Дiвчинка-богатир чесно вiдповiла:
  - Не люблю коли з мене є начальники i головнi! Вважаю за краще сама собi залишатися господинею!
  Анiка пискнула i вiдзначила:
  - Ну-так, це чудово! Щоб стати крутою та бути самим собою!
  Пеппi хихикнула i вiдзначила:
  - Знiмiть взуття! Тренуватиметься кидати пальцями нiг предмети. Вiдчуваю нас скоро чекають новi, дуже цiкавi пригоди.
  I дiвчинка-богатир взяла й упiймала босими пальчиками рибку. Та пролетiла в повiтрi i блиснула її срiбляста луска на сонцi.
  Хлопчик iз милим виглядом попросив:
  - А може, вiдкриєш пляшку? Погляньмо, що там прислала твоя мама.
  Пеппi хихикнула i взяла пiдстрибнула, перекрутившись у сальто, i потiм спритно приземлилася, пiсля чого вiдповiла:
  - Нi! Це зробимо трохи згодом! А поки я вас навчу метати ножi босими ногами!
  I дiвчинка-богатир застрибнула на берег. Пiсля чого закрутилася, наче дзиґа. Вона це робила на носiннi, i одночасно iншою ногою спритно пiдхоплювала з узбережжя камiнчика та їхнього металу. Потрапила по воронах, вiд чого тi втрачали пiр'я злякано каркаючи, розлiталися.
  Пеппi засмiялася i заспiвала:
  Кар, автомобiль, автомобiль, автомобiль,
  Кричать ворони...
  Ось у них такий є дар,
  У царя великi трони,
  А у них лише вигук - кар!
  Пiсля чого дiвчинка зупинилася i крикнула:
  - Ну що давайте знiмайте взуття, або я це зроблю сама!
  Томмi та Анiка бачачи що Пеппi налаштована серйозно не стали сперечатися. Тим паче погода тепла та сонячна. I дiти посмiхнулися, коли дрiбнi камiнцi узбережжя рiчки закололи їхнi босi пiдошви.
  Дiвчинка-богатир прочирикала:
  Гартуйся якщо хочеш бути здоровим,
  Постарайся обiйтися без лiкарiв.
  Пiсля чого вхопила босими пальчиками нiжок плоский камiнчик, i так спритно його метнула, що той, описав дугу, знову повернувся до Пеппi.
  Дiвчинка пискнула:
  - Ну як?
  Томмi з захопленням вiдповiв:
  - Круто!
  Пеппi суворо сказала:
  - А тепер давай ти!
  Хлопчик незграбно спробував взяти дитячою ногою, плоский камiнчик, але той вислизнув iз босих пальчикiв. Тодi Томмi спробував ще раз, i знову невдача. Лише з третьої спроби хлопчаку вдалося прихопити дитячою нiжкою камiнь.
  Пеппi наказала:
  - Кидай!
  Томмi пiдняв ногу i шпурнув, але тут же втратив рiвновагу i впав.
  Декiлька дiтей, що копошилися на вiдстанi розсмiялися. Усмiхнулася i Пеннi вiдзначивши:
  - Так, ти хоч i маленький, але незграбний наче бегемот!
  Томмi хоч злегка i забив колiна, зберiг почуття гумору, проспiвавши:
  У всьому потрiбна вправнiсть,
  Загартування, тренування!
  За кожної невдачi,
  Давати вмiйте здачу!
  Пеппi схвально кивнула.
  -.Це ти добре кажеш! Ну тепер ти Анiка!
  Дiвчинка теж не з першого разу змогла пiдчепити камiнчик босими пальчиками. А коли кинув ледь утримавши рiвновагу, розкинувши руки. Камiнь втiм пролетiв лише метр i впав.
  Пеппi зазначила:
  - Прекрасна пiдлога перевершила сильну!
  Томмi гукнув:
  - Давай я ще!
  I хлопчик цього разу спритно пiдхопив плоский камiнчик i запустив його по водi. Не дуже вдало, але пролетiло цього разу далi.
  Пеппi схвально кивнула i сказала:
  Вчитися, вчитися i ще раз вчиться!
  Хлопчик та дiвчинка почали тренуватися. Вони пiдхоплювали камiнчик, благо їх тут на узбережжi, таких щiльних було багато й метали. I в них виходило - так середньої паршивостi.
  Пеппi час вiд часу палила по воронах. Але так не смертельно, змушуючи їх втрачати пiр'я та спiвала:
  Чорний ворон у виглядi смертi,
  Жертву чекає опiвночi...
  Чорний ворон вартовий безсмертя,
  Бiля могили зустрiне вас!
  Деякi хлопчики теж скинули взуття та почали метати камiнцi. Чути дитячi смiхи, iнодi в хiд пускали кулаки.
  Томмi зазначив:
  - Поганий приклад заразливий!
  Анiка поставила зустрiчне запитання:
  - А чому поганий? Ми готуємося до нових бiйок та пригод!
  Хлопчик логiчно вiдповiв:
  - А що заважає жбурнути камiнь чи нiж рукою? А ногою так точно кидати нiколи не вийде!
  Пеппi заперечила:
  - Це як ще не вийде!
  I дiвчинка-богатир узяла i вхопивши босою нiжкою камiнчик жбурнула його, та так, що той пролетiвши, перебив навпiл жирного овода.
  Хлопчаки й дiвчата заплескали в долонi i засвистiли вiд захоплення.
  Проте Томмi не змiнив думки:
  - Пеппi феномен! А ми звичайнi дiти так не може! Мало хто з дорослих здатний робити те, що робить вона!
  Хлопчик у джинсах вигукнув:
  - Це супердiвчинка! Їй би ще навчиться лiтати!
  Пеппi вишкiрилася i вiдповiла:
  - Я ще навчусь! Моя мама вмiє лiтати!
  -Вона що ангел?
  Дiвчинка-богатир проревела:
  - Нi, вона вiдьма! I найсильнiша вiдьма у свiтi!
  Анiка запитала:
  - Зла чи добра?
  Пеппi вiдповiла зiтхаючи:
  - Рiзна! Але частiше зла, нiж добра! Але iнодi добрим людям допомагає!
  Томмi пiдтвердив кивком свiтлої голiвки.
  - Це добре, якщо вона людям допомагає, про неї пiде добра слава!
  Пеппi у вiдповiдь стала на руки i заспiвала:
  - Хто людям допомагає,
  Той витрачає час дарма.
  Хорошими справами,
  Уславитися не можна!
  Пiсля чого так мило розсмiяється. На узбережжi з'явилася пара полiцейських. Вони були у формi i в шоломах. Взяли та засвистiли.
  Пеппi стала на ноги i запитала:
  - Якi претензiї лягавi!
  Полiцейський буркнув:
  - Чому ви лякаєте ворон?
  Дiвчинка-богатир розсмiялася i вiдповiла:
  - Хiба це ворони? Насправдi це бiси, що вирвалися з пекла! Хiба ви не бачите? I їхнi голоси воiстину бiсiвськi!
  Полiцейськi розсмiялися, i iнший спитав:
  - А вам дiти не холодно босонiж!
  Томмi вiдповiв:
  - Нi! Добре погода тепла!
  - Нiжки дивись зiб'єш!
  I пара повернулася, вони були на якомусь напiвмеханiчному i наполовину з мотором самокатi. I все загуло.
  Пеппi хихикнула i вiдзначила з смiхом:
  А я хочу, хочу, хочу, хочу, знову,
  По дахах бiгати голубiв ганяти.
  Дражнити хлопчакiв, щелбани їм бити...
  На самокатi стовпчики все збити!
  Томмi вiдзначив iз посмiшкою:
  - Може, збiгаємо до скриньки i купимо морозива?
  Пеппi хихикнула i прочирикала:
  Робити те, що зовсiм не належить,
  Це солодше, нiж морозиво!
  Анiка логiчно помiтила:
  - Якщо всi робитимуть недозволене, то незабаром вулицями буде неможливо ходити через бруду i нечистоту!
  Томмi пiдтвердив:
  - Хоч i нудно за порядком, але зовсiм без нього не можна!
  Пеппi логiчно зауважила:
  - Ось саме - потрiбна золота серидина. Баланс мiж анархiєю та диктатурою - це демократiя!
  Один iз хлопчикiв помiтив:
  - А ти розумна! Напевно, ти кругла вiдмiнниця!
  Пеппi заперечливо хитнула головою.
  - Я до школи не ходжу!
  Хлопчаки хором запитали:
  - Чому?
  Дiвчинка-богатир заспiвала:
  Що за життя шкiльне,
  Де щодня контрольна,
  Додавання, подiл,
  Таблиця множення!
  Томмi у вiдповiдь заспiвав:
  Якби не було шкiл,
  До чого б людина дiйшла...
  До чого людина б докотилася,
  У дикуна б знову перетворився!
  I хлопчик босими пальцями дитячих нiг, цього разу досить влучно запустив камiнчикiв, i влучив по ворони, що так втратила пару пiр'я.
  Пеппi серйозно заявила:
  - Ось ти грамотний, а забув, що по воронах стрiляти не можна!
  Томмi пискнув:
  - Чим би бластер верещав, а твiй би мовчав! Сама їх почала ганяти!
  Дiвчинка-богатир помiтила:
  - А я дiвчисько-хулiганка! Дiти не берiть iз мене приклад! Я дуже шкiдлива!
  I Пеппi взяла i схопила босими пальчиками нiжок Томмi за нiс. Хлопчик завищав, це справдi боляче, а дiвчинка-богатир має титанiчну силу. Анiка прокричала:
  - Що ти робиш, ти йому вiдiрвеш носа!
  Пеппi вiдпустила i прочирикала:
  Допомагають небеса,
  I прогрес не пiд питання...
  Вiритимеш у чудеса,
  То лишитися можеш з носом!
  Справдi, носик у хлопчика Томмi сильно розпух i став схожим на сливу. I явно хворiв.
  Пеппi ще раз ствердно кивнула.
  - Та я шкiдлива, чудова, я шкiдлива шкiдлива! I моя мама шкiдлива, ну просто Сатана!
  Томмi сльозливо промовив:
  - А якщо батьки мене спитають, хто так надув мiй носик?
  Дiвчинка-богатир впевнено промовила:
  - До весiлля заживе! А поки що може бути, ви щось ще зробите!
  Анiка з дитячою посмiшкою запитала:
  - Що зробимо?
  Пеппi запропонувала:
  - Давайте зiграємо у гру. Будемо кидати камiння у висоту i рахувати. Чий камiнь пiзнiше за всiх впаде на землю, той i виграв, i рештi проб'є щелбани!
  Хлопчаки одразу ж понурiли i запищали:
  - Нi! Нi! Нi! Так не пiде! Нашi лоби не з чавуну!
  Пеппi розсмiялася i вiдзначила:
  - Ось це сильна стать! Боятися маленьку дiвчинку!
  Один iз свiтловолосих хлопчакiв вiдповiв:
  - Та в тебе сила, як у слона!
  Дiвчинка-богатир засмiялася i заспiвала:
  Я Пеппi суперменка,
  Менi допомога не потрiбна...
  Я покладу моментом,
  Лютого слона!
  Як лев крадусь у темрявi,
  Пливу як камбала...
  А нюх як у собаки,
  А око як у орла!
  Пiсля чого Пеппi знову стала на руки, i кiлька камiнцiв кинула на свiй голенькi, дитячi пiдошви i почала жонглювати.
  I це виглядало дуже круто i виразно.
  Анiка спробувала встати на руки, але не втримала рiвноваги i шльопнулася. Тодi їй допомiг Тонi, i дiвчинка сяк-так витяглася, а хлопчик тримав її за босi нiжки. Але стояти на руках було важко, i Анiка опустилася.
  Пеппi помiтила:
  - Вам дiти слiд тренуватися. Не повиннi друзi суперменки бути такими слабкими. Цим ви ганьбите i себе, i мене!
  Тонi у вiдповiдь пробурчав:
  Хлопчик шведський в руки меч вiзьми,
  Не дай ти честь свою зневажити ганьбою...
  Знайдеться для ворога клаптик землi,
  Я вiрю, перелом настане скоро!
  Пеппi з добродушним виглядом помiтила:
  - Ти непогано складаєш, малолiтнiй Байрон, але все одно вам доведеться зробити зарядку!
  Аннiки кивнула:
  - Ми готовi!
  Решта хлопчикiв i дiвчаток пiдтвердили, тупаючи босими нiжками:
  - Зрозумiло на всi сто!
  Пеппi заспiвала, крутячись як дзиґа:
  Раз, два, три, чотири, п'ять,
  Розрахуйтесь по порядку.
  Будемо ми дiтей рахувати,
  Починається заряджання!
  I почала командувати. Спочатку дiти присiдали, витягнувши руки вперед, потiм робили iншi вправи. I вигляд у них був веселий та задоволений.
  Пеппi знову заспiвала, пiдморгуючи:
  Раз ударник, два ударники,
  Вiн хитається...
  Раз ударник, два ударники,
  Вiн валяється...
  Раз дощечка, два дощечки,
  Труна будується,
  Раз лопатка, два лопатки,
  Ямка риється!
  Томмi заперечив, i сердито тупнув босою нiжкою:
  - Нi! Це поганi та злi пiснi, ми не повиннi їх спiвати!
  Анiка пiдтвердила:
  - Ось саме, треба спiвати щось добре i душевне, наприклад...
  I дiвчинка прочирикала:
  Бiгають полем хлопчики,
  Сонечко свiтить радiсно всiм...
  Стрибають дiти як зайчики,
  Вiрю не буде в молодих проблем!
  Пеппi заперечила, i так тупнула босою, дитячою нiжкою, що пiд круглою п'ятою розкришився камiнчик:
  - Нi! Так не пiде! Свiт жорстокий i сповнений негiдникiв, i зло має бути покаране! Добро має бути з кулаками!
  Один iз хлопчакiв помiтив:
  - Якщо здачi не давати, то ти точно станеш iзгоєм i тебе будуть молотити навiть дiвчата!
  Пеппi крутнулася i заспiвала.
  Будь-хто людина, той воїном народжений,
  Так повелося взяла горила камiнь...
  Коли ворогiв без рахунок легiон,
  А в серцi палко палахкотить полум'я!
  
  Хлопчик бачить у мрiях автомат,
  Адже йому танк милiший за "Лiмузина"...
  З народження потягне той розклад,
  Що у свiтi поважають лише силу!
  Томмi зухвало вiдповiв, войовничiй дiвчинцi:
  Сильним бути непогано, що й казати,
  Але маємо ще й кульки варити!
  Хлопчаки загомонiли. Один з них, найвищий, помiтив:
  - Що розуму без сили? Накачений дурень придушить найзапеклiшого академiка!
  Томмi заперечив:
  - Але ж розумний може змусити служити собi тисячу безглуздих ботирiв!
  Хлопчик хихикнув i вiдповiв:
  - Ось змуси мене щось зробити, якщо ти такий розумний! Клянуся я тобi не пiдкорюсь!
  Томмi посмiхнувся i буркнув:
  - Сперечаємося що я примушу тебе пiдкоритися!
  Досить високий хлопчик гаркнув:
  - Нi!
  Томмi рiвним голосом сказав:
  - Встати на той камiнь i побачиш!
  Хлопчик на вигляд рокiв тринадцяти тобто куди старший i вище свого вiзавi встав, на камiнчик, босими ногами, i буркнув:
  - Ну i що давай!
  Томмi з посмiшкою сказав:
  - Ти вже виконав моє прохання встав на камiнь!
  Хлопчик зiстрибнув i прогарчав:
  - Нi, це не вважається!
  Пеппi заперечила:
  - Все рахується! I тому зараз збiгаєш у магазин та за свої грошi купиш для всiх дiтей торт "Снiгова королева".
  Досить великий для свого вiку, насправдi вiн майже ровесник Томмi, хоч i виглядає старшим, рокiв на тринадцять, зiтхнувши:
  - Торт "Снiгова королева"? Та в мене грошей таких нема!
  Пеппi рикнула:
  - Брешеш! Є! Ось зараз обшарю кишенi, i все що їсти заберу!
  Хлопчик зiтхнув:
  - Я хотiв собi велосипед купити з мотором!
  Дiвчинка-богатир хихикнула i вiдзначила:
  - Ось як? Ну нiчого, у тебе непоганий велосипед є i без мотора! Ну давай за тортом, поки я не прикрасила твою фiзiономiю синцями!
  Хлопчисько хотiв що сказати, але Пеппi взяла в праву руку камiнчик. I так його сильно стиснула, що вiн нiби пiд пресом урвався i розсипався у пiсок.
  Дiвчинка-богатир рикнула:
  - Ну! Що стоїш!
  Хлопчик кинувся тiкати, навiть не взувши кросiвки, його босi п'яти замиготiли, наче лапки якогось звiрка.
  Пеппi посмiхнулася i заспiвала:
  Ах чому, чому, чому,
  Був свiтлофор зелений.
  А тому, тому, тому,
  Що був вiн у життя закоханий!
  Томмi помiтив:
  - Що ж ти сильна i справедлива!
  Анiка зiтхнувши вiдзначила:
  - Снiгова королева - чудовий торт. Але до нього потрiбно ще й...
  Одна з дiвчаток пискнула:
  - Свiже молоко!
  Пеппi впевнено вiдповiла:
  - Ну, за цим проблема не стане, молоко буде!
  I дiвчинка-богатир свиснула. I справдi з'явився босоногий хлопчисько в шортах та з вiдром. У ньому плескалося щось бiле.
  Пеппi кинула хлопцевi невелику золоту монету, яка нiби у фокусника раптово з'явилася на її порожнiй долонi. Хлопчик вклонився i подякував. В iншiй руцi вiн мав кошик iз паперовими склянками. Неподалiк був помаранчевого кольору столик, дiти посiдали на нього. Хлопчик у шортах i рванiй майцi розлив їм молоко в склянки. З'явився i юний штрафник iз досить важким тортом, який був рясно прикрашений i квiтами та великими снiжинками iз крему.
  Пеппi витягла з-за пояса ножа i стала нарiзати їм часточки. По її жесту хлопчик у рванiй майцi, i крiпак принiс торт сiв за стiл.
  Пеппi вiдповiла з усмiшкою:
  - У моєму серцi немає зла! Давайте бенкетуйте!
  I собi теж вiдрiзала шматок, пiсля чого сказала:
  - Але їжте не поспiшаючи! Я вам дещо розповiм!
  Дiвчинка-богатир хихикнула i вiдзначила:
  - Я i мої друзi Томмi та Анiка звiльнили мого батька з полону пiратiв. Це ви знаєте. Але не думайте, що я просто взяла i всiх їх розкидала, наче кошенят. Пiратiв по-перше було багато, по-друге, у них мушкети i гармати, а все-таки хоч i сильна дiвчинка, але зовсiм не куленепробивна!
  Високий хлопчик кивнув i помiтив:
  - Та я зрозумiв, чи не все груба сила вирiшує!
  Пеппi кивнула з усмiшкою:
  - Ось мiй друг Томмi i вигадав оригiнальний план!
  Всi хлопчики та дiвчатка хором вигукнули:
  - I який план!
  Томмi заспiвав:
  -Армiя на жаль перешкода,
  Сила їсти розуму не треба...
  Не пiдемо ми в лоб на штурм,
  Нема сили, нема сили, не сили,
  Потрiбен розум!
  Пеппi засмiялася i вiдповiла:
  - Це наш великий секрет,
  Вiрите чи нi?
  Анiка помiтила з усмiшкою:
  - Щоб перемогти найсильнiшого ворога, треба знати його слабкостi. Iнакше сам виявишся, як заєць у свiтловому потоцi!
  Томмi пiдтвердив:
  - Розвiданий ворог наполовину вже переможений!
  Настала пауза. Дiти не кваплячись їли смачний торт i запивали його свiжим, майже парним молоком. Анiка тут несподiвано запитала:
  - А це чиє молоко?
  Один i хлопчикiв буркнув:
  - Та чиє, вiн смачнiший нiж у корови!
  Хлопчик у рванiй майцi вiдповiв:
  - Це молоко самки єдинорога. I воно добре загоює всi рани.
  Томмi машинально зворушив свiй ще недавно опухлий вiд сильних нiби сталевi клiщi босих пальчикiв Пеппi нiс, i вiдзначив:
  - Ого! Все пройшло! Здорово!
  Хлопцi в рванiй майцi кивнув:
  - Та це чудове молоко! Якщо у когось є шрами, то вони теж зникнуть. Але єдинорiг на жаль доїтися лише раз на тиждень!
  Пеппi кивнула i клацнула пальцями рук, пiсля чого кинула золоту монетку i вiдзначила:
  - Цей хлопчик не зовсiм простий. Виглядає дуже бiдним, але насправдi свого часу вiн був серед пажiв самого Санта-Клауса, але потiм його вигнали за якусь провину!
  Хлопчик у рванiй майцi кивнув:
  - Вигнали на жаль за справу! Я мало не влаштував загальне зледенiння!
  .I дитина-чарiвник заспiвала:
  Мороз-воєвода очолив бiй,
  I палицею сильно труснув...
  Пiднялися снiги та великi хуртовини,
  Берiзку буран пiдiгнув!
  . РОЗДIЛ No 2.
  Томмi вигукнув:
  - Оце так! Загальне зледенiння i це як?
  Хлопчик у рванiй майцi, так що було видно його рельєфний прес, вiдповiв:
  - За допомогою палицi! - Тут хлопець спiшно додав. - Я хотiв щоб навпаки швидше настала весна, але палицею потрiбно вмiти правильно керувати. Втiм, як вийшло, то могло бути ще гiрше, почались би моторошнi паводки, i сонячна жар, був у Європi немов у Сахарi!
  Томмi вiдповiв iз приспiвом:
  Чудес на свiтi не буває,
  Ми в оточеннi суєти...
  А менi завжди чогось не вистачає,
  А менi завжди чогось не вистачає!
  Взимку лiта, зимою лiта,
  Восени весни!
  Пеппi сердито гримнула:
  - А менi здається, що в тебе розуму не вистачає! А ось дурницi зайве!
  Томмi засмiявся i вiдповiв:
  - Бути маєш добрим розум у нас, а серце дуже мудрим!
  Анiка пискнула з посмiшкою:
  Душi пориви чудової краси,
  За Батькiвщину крутий боєць бився...
  Адже стали дiйснiстю дивнi мрiї,
  Армади злих ворогiв не злякався!
  Пеппi з милим виглядом вiдповiла:
  - Та я розумiю, римувати ви вмiєте, а б'єтеся не дуже!
  Томмi заперечив:
  - Нi! Ти пам'ятаєш менi показувала лоукiк, i я його досить спритно вiдтворив, i пiрати з трiском зiткнулися лобами!
  Анiка додала:
  - А я пiдставила пiднiжку i пiратський боцман полетiв стрiмголов зi сходiв!
  Рослий хлопчисько придав:
  - Ого, та ви схоже заливаєте!
  Пеппi у вiдповiдь босими пальчиками нiг жбурнула шматочок крему в хлопчика, потрапивши прямо в нiс i прошипiла:
  - Дивись наклепатимеш на моїх друзiв i отримаєш!
  Томмi вигукнув з пафосом:
  Грiшна людина своє отримає,
  Будеш, як павук, горiти у вогнi...
  Будуть у пекло бiси мучити,
  Тих, хто поклонявся Сатанi!
  Анiка хихiкнула i вiдзначила:
  - Та мiй брат - це дуже крута особистiсть! Складає як Байрон!
  Пеппi погрозила кулаком:
  - Будь скромнiшим! Скромнiсть прикрашає талант! Тим бiльше Байрон - це як сказати, красива рима, а на рахунок змiсту те, я б не сказала, що це супер!
  Одна з дiвчаток, що сидять за столом, пропищала:
  Рифмували будь-що,
  Просто вибилися з сил,
  Скiльки можна рвати банани,
  Краще б ти кокос попив!
  I дiти розреготалися. Їхнiй смiх був веселий i задерикуваний, а взагалi вони такi скажiмо милi, i мордочки приємнi. Юнiсть взагалi гарна, чого про старiсть не скажеш.
  Томмi помiтив:
  - Так складати в риму можуть багато дiтей! Це навiть якийсь особливий дар!
  Анiка з усмiшкою кивнула:
  - Та й особливо якщо це душевне i змушує розквiтати на душi квiтень, а ще краще за травень!
  Пеппi хихикнула i прочирикала:
  - Нехай Томмi заспiває щось душевне! Я йому за це дам цiлих три золотi монети!
  Одна з дiвчаток пискнула:
  - Дай менi i я заспiваю та станцую!
  Пеппi засмiялася i вiдповiла:
  - Може, бути... Але менi потрiбно щоб хлопчик сам написав, що дуже дотепне й гарне!
  Високий хлопчик помiтив:
  - Я ось грошi витратив на торт. Бажаєте станцiю?
  Дiвчинка-богатир хихикнула:
  - Нi! Танець бегемотiв я вже бачила!
  Анiка прочiрикала з посмiшкою:
  Слони, бегемоти, тигри, русалки,
  Чи здатнi так жваво танцювати з-пiд палицi!
  Пеппi перервала:
  - Я не пародiю, на спiви прошу виконати, а щось душевне!
  Томмi кивнув з впевненим виглядом:
  -Дозвольте!
  Пiсля чого хлопчик має здатнiсть римувати заспiвав:
  Променисто, що ти створив,
  Благодать на людський рiд пролилася!
  Це ти Бог святий подарував,
  Душу, радiсть серцеву ласку!
  
  Люцифер, звернувши нас до Содому,
  Породження грiха та гординi!
  Пiдняв меч на священний Господнiй престол,
  I вирiшив, що тепер вiн всесильний!
  
  Приспiв.
  Боже мiй, до чого ти прекрасний i чистий,
  Вiрю я, що твоя правота нескiнченна!
  Ти вiддав на хрестi своє славне життя,
  А тепер у моєму серцi гiркота будеш вiчно!
  
  Ти Господь краса, радiсть, мир та любов,
  Втiлення безмежного, яскравого свiтла!
  Ти пролив на хрестi дорогоцiнну кров,
  Врятована безмежною жертвою планета!
  
  Зло вирує у бунтiвних серцях,
  Сатана рве людський рiд пазурами!
  Але повалена смерть буде на порох,
  А Господь назавжди буде з нами!
  
  Диявол вiв проти Господа Бога вiйну.
  Ворог бився жорстоко, пiдступно!
  Але любов'ю Христос розтрощив сатану,
  На хрестi довiвши свою правду!
  
  Ми повиннi брати злитися в єдиний потiк,
  Серце розум i почуття до Iсуса скерувати!
  Щоб Боже Великий спастися нам допомiг,
  I навiки вiкiв Господа славитимемо!
  
  Щоб душа назавжди знайшла свiй спокiй,
  Треба у жнивi Господнiй усiм свiтом трудитися!
  I на вiки Всевишнiй ми будемо з тобою,
  Я хочу все сильнiше i стараннiше молитися!
  
  Буде вiчно, що ти створив,
  Нескiнченний i мудрий владика всесвiту!
  Ти потоками життя мене осяяв,
  I я вiрю, що наше кохання буде вiрним!
  Дiти заляскали в долонi. Їхнi милi мордочки свiтилися вiд щастя.
  Пеппi довга панчоха вигукнула:
  - Браво! Ти малюк чесно заробив, навiть не три, а чотири золотi монетки.
  I дiвчинка-богатир кинула босими пальчиками дитячих нiжок жовтий круглячок. Томмi впiймав його. Потiм Пеппi шпурнула засмаглою нiжкою ще один. I хлопчик знову впiймав його.
  I третiй був спритно захоплений долонькою. Але на четвертому Томмi промахнувся.
  Пеппi зазначила:
  - А тобi ще далеко до мавпи!
  Хлопчик на це логiчно вiдповiв:
  - Зате мавпи не вигадують пiснi! А спритнiсть без розуму, як рушниця без прицiлу!
  Дiвчинка-богатир буркнула:
  - З цим не посперечаєшся! Без розуму...
  Тут Пеппi хотiв зiпсувати, але на думку їй не спало нiчого дотепного. I вона взяла i пiдкинула босою нiжкою камiнчик вище. Той полетiв так високо, що зник на вигляд.
  Дiвчинка-богатир рикнула:
  -Немає нiкого з людей сильнiше за мене! I ви менi пiдкоритеся!
  Анiка помiтила:
  - Пiдкоритися, може бути i пiдкоримося, але однiєї сили, щоб тебе любили мало! А часто навiть навпаки!
  Томмi логiчно зауважив:
  - Це як у казцi дитина крикнула дiвчинцi, я накажу побити тебе батогом i ти мене дуже полюбиш!
  Пеппi хихикнула i перевiрила:
  На насильствi тримається свiт,
  Вулкан лютi хлюпає з розмахом...
  Напруга вища сил,
  Прокидається з болем i страхом!
  Хлопчаки та дiвчата невдоволено зашипiли. I Томмi заявив:
  - Нi, це неправильно!
  Анiка також заспiвала:
  Усi люди на великiй планетi,
  Повиннi завжди дружити,
  Повиннi завжди смiятися дiти,
  I у мирному свiтi жити,
  Повиннi смiятися дiти,
  Повиннi смiятися дiти,
  Повиннi смiятися дiти,
  I у мирному свiтi жити!
  Пеппi хихiкнула вiдзначила:
  - Добре, сказано, але свiт поняття вiдносне, i я вам це поясню наочно i в риму!
  Пiсля чого дiвчинка-богатир заспiвала:
  Ось якщо у свiтобудовi проблем,
  Нiяк за всяку цiну не буває...
  Вже ти не бажаєш змiн,
  Чого вiн хоче, людина не знає!
  
  А є з могутньою силою Чорнобог,
  Має владу вселенську Великий...
  Дає Вiн людинi прямо в лоб,
  Щоб не був рiд людський зовсiм диким!
  
  Так Всемогутнiй Рiд створив Його,
  Щоб люди мали сенс розвиватися...
  Щоб людина хотiла за все,
  I люди навчилися мiцно битися!
  
  Оскiльки воїн перемагає зло,
  То Рiд для блага людини створив...
  I для душi i тiл вилив добро,
  Вчитися воювати завжди не пiзно!
  
  Чого ж хоче Всемогутнiй Бог,
  Щоб Ельф не наважувалися ставити на колiна...
  Щоб не правил злiсний рок,
  Щоб розвивалися сотнi поколiнь!
  
  Так Чорнобог то стимул для людей,
  Щоб не було нi лiнi, не застою...
  Щоб ти оркшиста в брязкiт розбий,
  Пройтися, щоб по Окрлiн дружним строєм!
  
  Так не губiться якщо важко,
  Якщо лиха на Вiтчизну навалилися...
  Рiд зробить чудово i легко,
  От тiльки щоб люди рухалися!
  
  А Чорнобог вам просто старший брат,
  Хоч строгий, але вас любить нескiнченно.
  Ти виб'єш найбiльший результат,
  Коли служити Ельфiї будеш вiчно!
  Так заспiвала Пеппi з агресивним натиском, i дуже добре. I потiм взяла i свиснула. Кiлька ворон вiдразу впали непритомнiсть. I при падiннi, одна потрапила в каску полiцейському, який крадькома наглядав за дiтьми, що бенкетували. I реально правоохоронця взяло та вiдключило.
  Томмi прочiрикав з апломбом:
  Над нами сонце свiтить,
  Не життя, а благодать...
  Тим хто за нас вiдповiдає,
  Давно час зрозумiти!
  Ми маленькi дiти,
  I любимо пожувати!
  А нам каже матуся,
  Поки що пожувати капусту...
  I приготує кашу,
  Щоб було їй порожньо!
  Пеппi на це заперечила, тупнувши босою, мiцною нiжкою:
  - Нi! Так не пiде! Не можна говорити, щоб матерi було порожньо, це i пiдло, i некрасиво!
  Анiка уточнила:
  - Мiй брат мав на увазi, щоб кашi було порожнiм, а зовсiм не мамi!
  Томмi пiдтвердив:
  - Я не люблю їсти кашу. Ну хiба що манна каша з варенням ще нiчого, а так наприклад перлова чи вiвсяна зовсiм не смачна!
  Одна з дiвчаток, що сидять за столом, пискнула:
  - Манна каша з варенням з iнжиру - це супер! Рекомендую поїсти!
  Хлопчик у рванiй майцi та колишнiй слуга Санта-Клауса з милим виглядом проспiвав:
  Шоколад, шоколад, шоколад,
  Вiрю буде в нашому домi лад!
  Пеппi вигукнула:
  - Давай спляш! Хочу, щоб ти нас повеселив!
  Хлопчик хотiв було заперечити, але перехопивши строгий погляд дiвчинки-богатиря покiрно пiдвiвся з стiльця. Вiдiйшов i почав танцювати щось незрозумiло.
  Босi нiжки хлопчика на вигляд рокiв тринадцяти так i миготiли. Пеппi та iншi хлопцi хихикали. Дивилося й справдi вкрай кумедно.
  Томмi не зовсiм по темi брязнув:
  - Мiледi, даремно ви ображаєтесь на зайцiв!
  Хотiв продовжити, але щось у римi не зрослося... Пеппi ще деякий час подивилася як босоногий хлопчисько танцює, але їй це набридло. I вона скомандувала:
  - Раз, два, три - замри!
  Танець припинився. I дiвчинка-богатир заявила:
  - Усi розходимося! Мої друзi йдуть за мною, вiдчиняти пляшку!
  Пiсля чого як пiдскочить i стрибне на добрих десять метрiв, а потiм приземлитися.
  Дiти не стали сперечатися i розiйшлися у рiзнi боки. Томмi та Анiка залишилися з Пеппi.
  Хлопчик навiть заспiвав:
  Дiти до школи збирайтеся,
  Пiвник проспiвав давно...
  Тiльки з кремом вмиватися,
  Першокласникам не дано!
  Дiвчинка-богатир рикнула:
  - Ти не першокласник! Ви вже майже дорослi дiти! Десять рокiв - це вважай ювiлейна дата!
  Томмi взяв i знову прочитав:
  На голлiвудську дiєту,
  Я перебрався якнайшвидше...
  Але помахали два бенкети,
  Три днi народження, ювiлею!
  Анiка хихикнула i помiтила:
  - Все ж таки добре бути дiтьми, а не дорослими! Ми, наприклад, можемо їсти скiльки завгодно i не товстiти, навiть без дiєт!
  Пеппi агресивно вiдзначила:
  - Я вас так ганятиму, що i дiєта не знадобитися! Це точно! Ви будете стрункими наче палицi!
  Томмi вигукнув:
  Сiмейна вечеря в ресторанi,
  Обiд багатий у фiнськiй лазнi.
  Розташовує водоймище...
  Поминки, дружнiй прийом!
  Вони попрямували до будиночка, де проживала Пеппi довга панчоха. Пiсля того, як батько, король пiвденних морiв повернувся, вона трохи перебудувала свiй будиночок. Пофарбувала його у помаранчевi кольори та зробила у формi рожевого бутона.
  Дiти човгали босонiж, i в Томмi й Анiки вже стали палати i свербiти вiд дрiбних камiнцiв пiдошви. Спочатку це непомiтно, але якщо довго йти по дорошцi, коли твої ступнi не звичнi обходитися без взуття, то через деякий час, ти вiдчуваєш нiби тебе били бамбуковими цiпками по п'ятах.
  I тому хлопчик i дiвчинка стали ойкати i накульгувати, але шкарпетки та сандалiї не одягали через гордiсть, щоб не показати себе перед Пеппi слабачком.
  Але ось коли ввiйшли в будинок i збитi пошарпанi пiдошви дiтей вступили на м'який, шовковистий, куплений недавно перський килим, то це були воiстину блаженнi вiдчуття.
  Томмi це хлопчик рокiв десяти пискнув:
  - Як лоскiтно i приємно!
  Анiка погодилася:
  - Та це здорово, наче котика гладить!
  Пеппi кивнула:
  - А ви молодцi. Я бачила, як страшенно були збитi вашi нiжки. Але ви терпiли i продовжували посмiхатися. I за це вам дякую!
  Пiсля чого дiвчинка-богатир поклала на чорний лакований стiл пляшку. Схопилася босими нiжками на вугiльну поверхню i заспiвала:
  Не здавайтеся хлопцi-бiйцi,
  Смiливо в битву йдiть смiливо...
  Будете тодi молодцi,
  У сутичцi затято i рукопашною!
  Томмi зазначив:
  - Будемо звичайно молодцi!
  Пеппi поставила на стiл пляшку, вдарила по її денце. I вилетiв корок. I наступної митi, також згорнутий листок. На ньому було написано: що арабською.
  Пеппi примружилася i вiдзначила:
  - Цю мову я здається знаю! На ньому багато заклинань пишуться.
  I дiвчинка-богатир почала читати, ворушачи губками.
  I потiм заявила з усмiшкою:
  - Ого! Виявляється, вона моя мама надiслала медальйон, який може перемiщати нас у часi. Але при цьому вона повiдомляє, що перебуває у полонi у Кощiя. I Кощiй ставить умовою нам - допомогти Миколi Другому перемогти Японiю i лише тодi звiльнити маму. I що цiкаво Артемiда - як звуть мою матiр, хоче, щоб я справдi росiйською допомогла перемогти японцiв... Хоча чесно кажучи менi це байдуже!
  Томмi зазначив:
  - Росiяни вони поганi. Вони короля Карла дванадцятого перемогли, i нашi землi забрали. Краще було б нам допомогти своїм товаришам здолати Петра Першого!
  Анiка тупнула босою, маленькою нiжкою i пропищала:
  - Ось саме, допоможемо Карлу Дванадцятому. Що нам до царя Миколи Другого? Нехай японцi його поб'ють, точнiше не заважатимемо їм бити Росiю!
  Пеппi заперечила:
  - Нi! Моя мама вважає, що краще зберегти при владi в царськiй Росiї династiю Романових, а вона не помиляється, принаймнi у питаннях полiтики. Тож менi доведеться вирушити в дорогу i допомагати цьому царевi-невдаху!
  Томмi свиснув:
  - Ось як! Цiкава виходить пригода!
  Анiка додала:
  - Воювати з дорослими? Це крутiше, нiж i з пiратами!
  Пеппi пропищала:
  - То ви пiдете за мною! Або передрахуйте грати в труса!
  Томмi розгублено розвiв руками:
  - А нашi батьки...
  Анiка тут сама заперечив:
  - У Пеппi є особливий годинник, коли у пригод мiсяць, то тут лише хвилина. Пам'ятаєш, як ми злiтали з Пеппi звiльняти батька короля пiвденних морiв. Це зайняло кiлька днiв, а в нашому свiтi цього навiть не помiтили. Тож не треба боятися, батьки нiчого не помiтять.
  Пеппi кивнула:
  - Ось саме! У новому свiтi буде текти за iншим часом. I навiть якщо ми надовго затримаємося, то залишимося все одно дiтьми. I в цьому є деякi плюси - на буде важче вбити. Рiзна течiя часу, дасть захист вiд куль, бомб, снарядiв, уламкiв!
  Томмi почухав верхiвка вiдзначивши:
  - А це так? Ми що будемо безсмертнi?
  Дiвчинка-богатир вiдповiла:
  - Не зовсiм так ... Якби все було так просто. Але захист можна, в принципi, зробити. То що йдете зi мною чи нi?
  Анiка помiтила:
  - А що ми з собою нiчого не вiзьмемо?
  Пеппi логiчно вiдповiла:
  - Ви для цього свiту лише маленькi дiти, навiть не пiдлiтки. Якщо ви повернетеся до батькiв i почнете там нишпорити по кутах, то вони вас почнуть питати i гальмувати. Так що краще вже я сама подбаю про запаси. Три рюкзаки - два маленькi для вас, i один великий для мене вже готовий. Так що можна вирушити в дорогу прямо зараз!
  Томмi помiтив:
  - Сьогоднi нашi батьки поїхали у гостi, i повернутися лише завтра. Тож ми маємо час. Тим бiльше ми попередили їх, що будемо гостювати в тебе Пеппi, а вони вам довiряють.
  Анiка кивнула:
  - Ось саме, ми добре поїли, прогулялися i втомилися. Може, трохи вiзьмемо i поспимо?
  Дiвчинка-богатир поморщила лобик i вiдповiла:
  - Гаразд! Я вам дозволяю кiлька годин вiдпочити та поспати. Ось наберетеся сил - дiти!
  Томмi посмiхнувся i запитав:
  - А ти хiба не дитя?
  Пеппi вiдповiла з веселим виглядом:
  - По роках я справдi дитина, але вже стiльки всього бачила. Вже два роки я вмiла чаклувати, тiльки це вiд вас приховувала. Тож не вважайте мене дрiбною сошкою! Або представницею дитячого поколiння!
  Анiка розреготалася i вiдзначила:
  Знаю серцем ми не дiти,
  У тебе друзi свої...
  Тiльки роки найкращi на свiтi,
  Дарує пам'ять нам двом!
  Томмi зiтхнув:
  - Коли ми виростемо, то нам доведеться розлучитися, i в тебе буде свiй чоловiк! I ми будемо рiдко бачитися!
  Анiка засмiялася i вiдповiла:
  - Може, краще назавжди залишитися дiтьми? Це було б дуже здорово - вiчне дитинство, i жодних цигарок з алкоголем - якi дуже навiть на запах огиднi!
  Пеппi посмiхнулася i вiдповiла:
  - Поживете та побачите, чи буде вам добре чи нi. Може, вiд дитинства ви теж втомитеся! А поки давайте баеньки, щоби бути свiжими. Потiм стане дуже весело.
  Дiти взяли i лягли на великому надувному матрацi. Хлопчику та дiвчинцi було на ньому м'яко та зручно. I вони швидко засопiли носиками.
  А Пеппi почала читати енциклопедiю воєн. Вона читати i писати вмiла, хоча до школи не ходила принципово. Ось що таке росiйсько-японська вiйна? Для шведської дитини, це взагалi те саме, що казкова битва мiж мишами i жабами. I що тут цiкавого. Хоча шведи вважають росiйським поганими, але першими напали японцi. I вдарили вони ескадрою в Порт-Артурi. I три великi, росiйськi кораблi пошкодили. I це сталося на початку лютого за європейським стилем.
  Так це справдi шах i загроза матюка. Далi вiйна йшла переважно з iнiцiативи японцiв. Росiйськi вiйська програвали битви, щоправда у своїй воїнiв країни висхiдного сонця гинули бiльше. I так ... До Цусiми, яка закiнчилася для росiйського флоту повною кастрофою. А насамкiнець самураї ще й захопили Сахалiн. Особливо вартує героїчна спроба прориву крейсера "Варяга".
  Пеппi вигукнула:
  - Нiчого собi завдання! З одного боку троє дiтей яким ледве виповнилося десять рокiв, а з iншого - потужна армiя i флот Дивнi Сонця, що сходить. Сили дуже нерiвнi!
  А Томмi та Анiка тим часом собi снили щось цiкаве.
  . РОЗДIЛ No 3.
  Хлопчик i дiвчинка крокували дорогою, у якомусь цiкавому новому свiтi. Це була Нiмеччина, але не сучасна, а середньовiчних часiв. Дiти були в лахмiттi та босi, але погода була сонячною та теплою. Їхнi ступнi вже огрубiли, i тому камiнцi та великi гравiй не завдали болю. Навiть навпаки дитячим, мозолистим пiдошвам було приємно.
  Мимо проїхав лицар у супроводi хлопчика-зброєносця. У воїна були срiблястi обладунки та багатий убiр. Хлопчик теж був у акуратному костюмi та лакованих чобiтках що говорило про достаток. А ось селянськi дiти та молодi жiнки, якщо i траплялися, то як правило босонiж. Чоловiки й старшi жiнки носили деяку подобу лаптей.
  Томмi помiтив глянувши на себе. Вiн був в однiй лише рванiй сорочцi, i штанцях вище колiн, теж засмальцьованих i дiрявих:
  - А чого це ми так перемогли?
  Анiка, яка теж була в короткiй, рванiй, бруднiй синiй сукнi i босонога, причому нiжки подряпанi, а ступнi чорнi вiд пилу, вiдповiла:
  - А ми тепер робимо хадж до Риму. I хоча нашi батьки не бiднота, але одягнулися в лахмiття!
  Хлопчик пiдморгнув i зазначив:
  - Хадж у Рим? Що це буде цiкаво!
  Але поки що нiчого цiкавого не було. Дiти йшли давно. Їхнi ноги вже стали тупо нити вiд втоми, а в шлунках було порожньо. Та й ступнi злегка задубелi вiд гострого камiння i мозолi на пiдошвах свербiли.
  На додаток i сонце сховалося за хмару i стало куди холоднiше. Тут була весна, i видно пiд деревами лежить снiг, що ще не розтанув.
  Томмi та Анiка дiйшли до села i пробували стукати в будинки. Але їх не тiльки нiхто не пускав, але грубо кричали i гнали геть.
  Дiти так i не знайшли собi мiсця i рушили далi. Сонце сховалося. Стало холодно. А хлопчик i дiвчинка напiвголi у дiрявих лахмiттях, якi не грiють.
  I їм доводиться йти далi, щоби не замерзнути. А це тяжко. Натрудженi за день iкри ниють, пiдошви садять, спину починає ламати, i голод все сильнiший. Але й зупинитись не можна. Так нiде як на зло немає стогiв сiна, в якi можна забратися i зiгрiтися. Тож доводиться йти.
  Томмi, аби вiдволiктися вiд дедалi бiльшого болю в змучених довгим ходiнням ногах, запитав Анiковi:
  - А заради чого ми йдемо до Риму?
  Босонога змучена дiвчинка охоче вiдповiла:
  - Щоб Римський Папа благословив дитячий похiд на Єрусалим!
  Хлопчик настав маленькою, босою нiжкою на гострий камiнчик. Але пiдошви, натрудженi та мозолистi вiдчули лише тупий укол. Вони йшли вже довго. До цього, до речi, було ще важче. Але ж у дiтей шкiра на ступнях наростає швидко i стає мiцнiшою, нiж у чобiт.
  Томмi логiчно зауважив:
  - А навiщо благословляти дитячий похiд? Точнiше, навiщо вiн взагалi потрiбний? Нехай араби живуть як хочуть, i це не наша справа йти до Єрусалиму, i вести ще за собою десять тисяч дiтей!
  Анiка заперечила:
  - Якщо дiти пiдуть у похiд, їх благословлять i захистять ангели. I тодi до Єрусулiма слiдом за дитячими босими нiжками вступить сам Господь Iсус Христос i Пресвята Матiр Бога Марiя!
  Хлопчик зiтхнув:
  - А якщо взагалi у нашому свiтi ангели? Ти бодай одного бачила?
  Дiвчинка вiдповiла з усмiшкою:
  - Щоб ангелiв бачити, потрiбен духовний зiр!
  I тут дiти мимоволi заплющили очi, перед ними спалахнуло свiтло i виникла дiвчина дивовижної краси. Її шкiра була бiлою як снiг, очi горiли сапфiрами, а волосся кучеряве i кольори сусального золота. I вона вся свiтилася, причому здавалося, що вночi зiйшло сонце.
  Дiти мимоволi були приголомшенi. I навiть дiвчинка стала на колiна.
  Та й у хлопчика ноги пiдкосилися.
  Дiвчина iз золотим волоссям ласкаво вимовила:
  - Не бiйтеся! Я янгол!
  Томмi з усмiшкою вiдповiв:
  -Я бачу, що ви янгол! Як це чудово!
  Дiвчина ступила босими ногами, її сукня була немов сплетена з зiрок, а спиною виблискували лебедянi крильця. Наскiльки вона була прекрасна - людськi дiвчата такими милими та слiпуче i при цьому нiжно гарними не бувають. I хоча шкiра у дiвчини бiла як снiг, але вона не здається блiдою, а на оборот немов сповнена життя та енергiї.
  А коли босi ступнi ангела заснули камiння, але на них почали розцвiтати нiжнi гарнi квiти: жовтого, червоного, бiлого кольору. I повiяло дивним ароматом.
  Дiвчина-янгол кивнула:
  - Милi дiти, я знаю, що вам зараз важко. Ви голоднi, втомленi, i у вас ниє кожна кiсточка, але це минеться!
  Томмi вклонився i вiдповiв:
  - Служiння Христу потребує жертв!
  Дiвчина-янгол клацнула пальцями рук, i в її долонях з'явилися двi печiнки. I писана красуня сказала:
  - З'їжте їх i вам буде легко та приємно!
  Дiти обережно взяли в руки печиво ангельське, i вiдкусили. Смак i справдi виявився чудовим. I дитячi тiла наповнились бадьорiстю.
  Дiвчина-янгол промовила:
  - Iдiть до Риму, i нехай благословить вас Господь! Надайте Римському Папi заклик до походу дiтей. А Всевишнiй дасть знак, щоб вам повiрили!
  Томмi вiдповiв з поклоном:
  - Ми виконаємо доручення Всевишнього Бога!
  Дiвчина хитнула головою, з волоссям блискучим наче купол Православної церкви i зникла. Залишилося лише кiлька клумб у формi босих, дiвочих ступнiв, на яких росли чудовi квiти.
  Анiка зазначила:
  - Оце справдi диво! А ти сумнiвався, що ангели iснують!
  Томмi зiтхнув i вiдповiв:
  - Тепер я в цьому не маю сумнiву! Я бачив!
  Хлопчик i дiвчинка доїли печиво, що дав чудовий ангел жiночої статi. I вiдчули, що втома зникла безвiсти, i вони сповненi сил.
  Дiти знову рушили швидким кроком дорогою. Вони були i ситими, i водночас у животi легко, не тiльки коли наїсися до вiдвалу.
  I настрiй такий мажорний. I саме час заспiвати. I Томмi заспiвав, а Анiка пiдхопила:
  Ми дiти крокуємо на Рим благодатний,
  Там Святiший Папа дає благодать...
  Престол католицький - найзнай головний,
  Вiдправить у похiд нашу юну рать!
  
  Пiдемо ми хлопцi у похiд найбiльший,
  I полки Палестину оратимуть...
  Вiнець католицтва вiн справжнiх,
  I треба книги про Бога читати!
  
  Ось нiжки босi по камiнчиках гострим крокують,
  Пiдошви дiтей, немов кiстка у копит.
  Нехай стане в пошанi ж Авель не Каїн,
  I буде роздавлений злий паразит!
  
  Господь все людей помирить,
  Покаже всiм лик благодатний Христа...
  Вiд дiви Марiї прийде диво-диво,
  I подвигам ратним не буде числа!
  
  Ми дiти крокуємо Римом неспiшно,
  I дуже приємно нам бачити цей град...
  Господь нас нехай зустрiне обiймом нiжним,
  I буде приємний та свiтлий розклад!
  
  Я Томмi хлопчисько, з сестрою Аннiтою,
  Ми дiти зi Швецiї доброї країни...
  I нашi серця до Iсуса розкритi,
  Ми будемо вiрнi Господу!
  
  Ось рушили ми в цей похiд найбiльший,
  I тисячi тупотять босих дiтей...
  Над нами летить справжнiй херувим,
  Хай буде розмазаний по стiнi лиходiй!
  
  Коли ми будемо в пiсках Палестини,
  Нас ангел вiд злих клинкiв захистить вiрю я...
  Ми разом iз Марiєю серцями єдинi,
  I станемо на вiки рiдна родина!
  
  Вiд Бога прийде нам повiр наказ,
  Битися з ворогами не лише мечем...
  Вiд свiтла Марiї прийде i прощення,
  I треба всесвiт у боротьбi врятуємо!
  
  Коли ж Iсус прийде з неба трону,
  I мертвих граючи вiн воскресить...
  То буде така велика повiрте корона,
  А дружба дiтей iз Христом монолiт!
  
  Анiта i Томмi пирiг благодатi отримають,
  I теж i Христом будуть уважати...
  Жити стане на небi повiрте всiм краще,
  Не треба вам тiльки вiд болю хлопцi стогнати!
  
  Ось царство Небесне скоро настане,
  Велич Бога весь свiт, всесвiту побачить...
  Вирушить у пекло багаття злобний Каїн,
  Тому Диявол даремно тупить!
  
  А ви Богородицi дiти служите,
  Молiться Христовi, i Марiї в любовi...
  Друга любiть, i зло не грiшiть,
  Оскiльки не може збудувати успiх на кровi!
  
  Ось Бог воскресив усiх людей вiдразу скоро,
  Тепер усi гарнi, юнi жеребцi...
  Не буде ж бiльше Гоморри, Содома,
  Адже всi перед Всевишнiм покiрнi, чеснi!
  Дiти достигли i вiдтопали своїми босими, маленькими, огрубiлими нiжками неабияку дорогу.
  Але ще було темно, i втомилося не вiдчувалося. I начитаний Томмi нагадав:
  - Але ми говоримо Римський Папа дає благодать. А хiба католики в середнi вiки не знищили мiльйони людей в багаттях iнквiзицiї та хрестових походах та iнших релiгiйних вiйнах?
  Анiка зiтхнувши вiдповiла:
  - Так було таке... Але це вже iсторiя, а що каже майбутнє?
  Хлопчик босими пальчиками нiжок пiдхопив камiнчик, i кинув його вгору, i вiдповiв:
  Наше майбутнє туман,
  У нашому минулому то пекло, то рай...
  Нашi грошi не лiзуть у кишеню,
  Ось i ранок вставай!
  Дiвчинка хихикнула, i вiдзначила:
  - Та це правда, майбутнє туман. Але знаєш у будь-якому разi коли гарних жiнок катують i спалюють на вогнищах - це бандитизм, i немає виправдання!
  Томмi вiдповiдно кивнув:
  - Справдi нi!
  Перед дiтьми зненацька вирiс юнак. Вiн свiтився яскравим червоним кольором. На вигляд вiн гарний, але погляд смарагдових очей жорсткий, а коротко стрижене волосся фiолетового кольору. I сам вiн у багряних обладунках i за спиною, кривавого кольору крила, причому не лебединi, а немов у кажана. Рiг правда не видно, зате в правiй руцi гострий, сяючий мертвим блиском меч.
  Анiка вигукнула:
  - Диявол!
  Юнак з посмiшкою, яка незважаючи на бiлозубiсть здавалася зловiсною, заперечив:
  - Нi! Диявол - це перекладатися з грецької як наклепник! А я завжди говорю правду!
  Томмi запитав:
  - А хто такий Римський Папа?
  Юнак сяючий червоним кольором вiдповiв:
  - Це глава Римо-Католицької церкви!
  Анiка посмiхнулася i помiтила:
  - Загалом вiрно! А як до вас звертатись!
  Гарний ангел вiдповiв:
  - Кличте мене Люцифер!
  Томмi з усмiшкою вiдповiв:
  - Що Сатана, що Люцифер - все одно!
  Юнак заперечив:
  - Нi! Коли я добрий, то Люцифер, а якщо розсерджуся, то стану Сатаною!
  Анiка помiтила:
  - Люцифер - це означає - свiтлонесучий, як Прометей!
  Томмi зазначив:
  - А Сатана означає - противник! Причому не стiльки Богу, скiльки творiнню!
  Люцифер з усмiшкою кивнув:
  - Та правда! Ви бачу не по роках розумнi дiти, i дуже ерудованi. А ось скажiть, чому Бог припускає зло?
  Юнi обiрванцi зам'ялися. I мордочки напружилися у важкому роздумi.
  Анiка зiтхнувши вiдповiла:
  - Не знаю! Напевно, жоден священик i теолог не вiдповiсть!
  Томмi припустив:
  - Може, щоби була свобода вибору! Адже якби не було зла всi йшли б одним шляхом!
  Люцифер буркнув:
  - Ти розумний хлопчик! На вiзьми!
  I кинув золоту монету. Томмi її спритно спiймав. I глянув уважнiше. Справдi, золото i зображений на профiлi хлопчик з короною.
  Томмi вигукнув:
  - Ого! Вiн схожий на мене!
  Люцифер кивнув:
  - Це й є ти! Ти можеш стати принцом чи навiть королем!
  Анiка зазначила:
  - Коли Сатана щось пропонує, краще не брати - загрожує! Особливо, якщо контракт пiдписати кров'ю!
  Томмi пiдтвердив, сердито тупнувши дитячою нiжкою.
  - Душу свою я не продам!
  Люфiцер посмiхнувся i помiтив:
  - Продати душу може тiльки той, хто її має. А той, хто її має, той нiколи не продасть. Але це парадокс ... Однак, хлопчик якщо хочеш я тобi королем зроблю без жодних умов!
  Томмi примружився i запитав:
  - Без жодних умов, а в чому каверза?
  Юнак вiдповiв iз усмiшкою:
  - У тому, що бути королем, це не тiльки велика радiсть, а й вiдповiдальнiсть. I не треба думати, що тобi сподобатися займатися щодня, складними державними справами!
  Хлопчик знизав плечима:
  - Можна сидячи на тронi жити та розважатися, а влада передати кардиналу! Ось як це було з Рiшельє!
  Люцифер зауважив:
  - Так можна. Але ж кардинал може сам захотiти стати королем!
  Томмi заперечив:
  - Рiшельє не схотiв! Та й взагалi, багато мiльярдерiв мають керуючих, а самi живуть на широку ногу та розважаються!
  Анiка пiдтвердила:
  - Та я про таких навiть читала!
  Люцифер проспiвав:
  Ти король, i все пiдвладно,
  Це ясно, це ясно.
  I тремтить вся земля,
  Пiд п'ятою короля!
  Хлопчик хихикнув i вiдзначив:
  - Тремтить пiд моєю босою п'ятою! Такої маленької та дитячої!
  Хлопець кивнув:
  - То хочеш стати королем!
  Анiка голосно прошепотiла:
  - Не погоджуйся, буде погано!
  Томмi уточнив:
  - А якої держави?
  Люцифер вiдповiв iз посмiшкою:
  - У цьому випадку Францiї! I це буде чудово!
  Хлопчик озирнувся i вiдповiв:
  - А знаєш, вовкiв боятись у лiс не ходити! Я згоден! Буду королем!
  Анiка пискнула:
  - Тодi впускаючи я принцеса! Адже я його сестра!
  Люцифер вигукнув:
  - Виконую!
  I перекрутився довкола своєї осi. Вдарила разом у землю дюжина блискавок.
  Томмi опинився на тронi. Дуже великий трон, не упрєшся спиною. А на головi корона, досить важка, навiть пiдклали подушку, щоб не проскочила дитяча голова i не налiзла по самi плечi.
  На ногах були громiздкi, обсипанi дорогоцiнним камiнням чоботи. I взагалi якось його навантажили. Ось мундир великий не по зросту, i на ньому ордери, теж iз самоцвiтiв, золота та платини, що носити важко.
  Хлопчик озирнувся довкола себе. Тронний зал був досить великий i розкiшний зi статуями та позолоченими стiнами.
  У ньому було повно слуг та придворних. А праворуч вiд Томмi сидiла дiвчинка. Вона була у сукнi буквально вкритою шаром дiамантiв. А на головi подобає корони iз самоцвiтiв.
  Хлопчик насилу впiзнав Анiку. Дiвчинка пiдморгнула у вiдповiдь.
  Вже саме сидiння на тронi в цьому великому не по зросту i статурi мундирi з важкою короною на головi, на золотiй поверхнi не дуже приємно.
  Томмi навiть прошепотiв:
  Усi можуть королi,
  Усi можуть королi...
  I долi всiєї землi,
  Вершать вони часом!
  Але що не кажи,
  Але що не кажи,
  Одружитися з кохання,
  Не може жоден, жоден король!
  Не може жоден, жоден король!
  Хлопчик не помiтив, що вiн перейшов iз шепоту на звук. I публiка зааплодувала та кричала:
  - Браво! Браво!
  - Вiват королю!
  - Вiват iмператору!
  Томмi з посмiшкою промовив:
  - Що ж я задоволений!
  I зненацька вiдчув, що бути королем не так вже й неприємно. Насправдi, є i позитивнi моменти.
  I хлопчика-монарх заспiвав:
  Не тiльки меч, не тiльки батiг,
  Кохання потрiбне коронi...
  Адже без кохання i двох хвилин,
  Не всидiти на тронi!
  
  Любов помiчниця у всьому,
  Часом шкодить майстерно...
  I ми святий її кличемо,
  I обзиваємо мерзенної!
  
  Адже за кохання у всiх королiвствах,
  На дуель завжди викликали...
  За кохання битися видно корисно,
  Нехай здiйсниться наша мрiя!
  
  I король вiн народу господар,
  I коротше великий пан...
  Ми побачимо Едему дали,
  I Господь нехай буде один!
  
  Ми за Францiю боротимемося,
  Як за Батькiвщину серцем вiрнi...
  Адже вмiють бiйцi свiтла битися,
  Заради, вiри, любовi та мрiї!
  
  По морях ми стрiлою помчимося,
  I ескадрою до Британських морiв...
  Будуть у радостi дитячi особи,
  Хлопчик хоробрий i зухвалий моряк!
  
  Королю якщо вiн лише дитина,
  Теж хочеться бiг босонiж...
  Солов'я голосочок так дзвiнок,
  Не спiймаєш ти птицi силомiць!
  
  Нi люблю я колись у серцi сумно,
  Це дуже сумний розклад,
  Прокидаються свiтлi почуття,
  Заряджає пацан автомат!
  
  Є морозиво у шоколадi,
  I з родзинками крутий мармелад...
  Пiонер марширує в загонi,
  Вiн реально йде на парад!
  
  У мене був колись ранець,
  До школи теж хлопчик ходив...
  Виконував вiн веселий танок,
  Стiльки було б вистачило сил!
  
  Але тепер я король на тронi,
  I реально служити важко.
  У царськiй пишнiй сиджу коронi,
  А у руках скiперт, а не весло!
  
  Я можу наказати повiсити,
  Усi хто проти мене попрє...
  Ось такi бувають дiти,
  Вiддаючи у бою звiт!
  
  Нема шансiв ворогам французiв,
  Я тепер у них пан...
  Потрапить куля я вiрю в лузу,
  I народиться спадкоємець син!
  
  Не кидайте слова на вiтер,
  Щоб не було дурниць знай...
  Пекла вирують чорти,
  Ну а ангели вшановують рай!
  
  Чудово буде хлопцi,
  Адже тепер корона на менi...
  Розiрвати можемо навiть атом,
  Ощасливити людей на землi!
  
  Пане Iсусе над нами,
  Богородицю в серцi зберiгаємо...
  Вiру висловимо ми вiрша,
  I Господь буде нами любимо!
  
  Хоч я хлопчик ще повiрте,
  Але розумом немов сам аксакал...
  Ми такi могутнi дiти,
  Нас не даремно Господь створив!
  
  Де повзає злий ящiр,
  Ну, а десь летить дракон...
  Розкриває звiр пекла пащi,
  Нагнiтає нечистий Содом!
  
  Нiколи ми не знаємо перешкоди,
  Вiрою в Господа Бога Христа...
  Нам боротися за Францiю треба,
  Захищаючи i матiр та батька!
  
  Якщо снiг падатиме з неба,
  Збiльшиться знай благодать...
  Ми за Францiю з силою герба,
  Побiжить у дикому страху тати!
  
  Ну коротше хлопчисько спритний,
  Переможе всiх злих оркiв повiр...
  Буде вовк привчений голодний,
  Хоч вся вона вiльна є звiр!
  
  До кiнця ми дiйдемо до привалу,
  I вершини всiх гiр пiдкоримо,
  Запитаємо Диявола з п'єдесталу,
  Запанує, свiтло, щастя, свiт!
  . РОЗДIЛ No 4.
  У тронний гарнi в коротких спiдницях i з босими, засмаглими нiжками увiйшли дiвчата-служницi. Вони несли величезних розмiрiв, багато прикрашений торт. Кондитерський вирiб справдi виглядав переконливо, у ньому були лебедi з крему, трояндочки, метелики, бабки, що дуже красиво.
  Дiвчата були дуже красивi, i у волоссi у них були брошки iз золота, прикрашенi з дорогоцiнного камiння. I при цьому ступнi босi, навiть видно, що пiдошви огрубiлi, мозолистi, значить дiвчата обходяться без взуття практично цiлий рiк.
  Томмi та Анiка - цi дiти якi увi снi стали королями та королевами, або принцом та принцесою.
  Вони витягли золотi виделки та ложки. I почали нарiзати шматочки. I iншi ошатно одягненi дiти теж приступили до трапези. I вони їли це бiсквiт густо просочений кремом, згущеним молоком i шоколадом.
  Томмi зазначив:
  - Це дуже добрий кондитерський вирiб! I ароматне, наче сумiш меду та польових трав!
  Анiка погодилася:
  - Та цей тортик дуже гарний! I нехай їдять та iншi дiти його!
  Одна з дiвчаток вiдзначила:
  - А деякi ханжi, кажуть, що солодке дiтям шкiдливе!
  Томмi заперечив:
  - Є солодке та смачне для дiтей природно! А що природно, те не може бути шкiдливим!
  I тут Пеппi Довга Панчоха це супердiвчинка, взяла i згори, як плюхнеться в торт. I на всi боки як розлетиться крем, шоколад, i згущене молоко.
  Анiка в досадi вiдповiла:
  - Яку гарну рiч ти зiпсувала!
  Пеппi покликала проспiв:
  Як багато їхнiх тортiв гарних,
  Лежати залишилося на пiску...
  У незнайомого селища,
  На безiменнiй висотi!
  Томмi хихiкнув i вiдзначив:
  - Ну, гаразд, це я сподiваюся не останнiй наш торт. Може, ще внесемо!
  Пеппi засмiялася i вiдповiла:
  - Не бiйтеся! Усi зруйноване можна вiдновити. Включно з воскресiнням померлих! Хоча вiддавши кiнцi не вмираємо зовсiм!
  I круте дiвчисько пiдскочило, клацнуло босими пальчиками дитячих нiжок, сталося диво. Розбитий вщент торт узяв i зiбрався в одне цiле. Якщо не брати до уваги шматочкiв якi вже встигли вiдрiзати принц i принцеса.
  Один хлопчикiв-вельмож буркнув:
  - Це фрикольно!
  Анiка пересилала:
  - А чому не прикольно?
  Юний граф зазначив:
  - Тому що фрикольно - крутiше, нiж прикольно!
  Пеппi хихикнула i вiдзначила:
  - Ось бачили, що нiчого страшного не сталося! А ви вже стали крокодилячi сльози лити!
  Томмi заперечив:
  - Не крокодилячi, а дитячi сльози! ,
  Анiка вигукнула:
  - Ну, добре розрiжте торт на частини.
  Дуже красивi, босоногi, засмаглi, але при цьому свiтловолосi дiвчата почали розрiзати торт на шматочки. I накладати у розмальованi тарiлки шматки кондитерського виробу. I дiти iз задоволенням стали їсти цi апетитнi шматочки.
  Пеппi посмiхнулася й задоволено вiдповiла:
  - Ось у вас уже є хлiб, але не вистачає видовища!
  Томмi хихiкнув i вiдзначив:
  - Звичайно, видовища без жодних сумнiвiв потрiбнi! Не хлiбом єдиним жива людина!
  Анiка з усмiшкою помiтила:
  - Не просто людина, а ще й дитина. А дiтям розваги потрiбнi подвiйно!
  Пеппi свиснула i вигукнула:
  Давай нам спiв пiонерiя,
  Бо прийде Лаврентiй Берiя!
  I пролунали, бронзовi горни, забили барабани. I в зал вбiгла цiла дюжина i хлопчикiв, i дiвчаток. Вони були босоногi - хлопчики у шортах, дiвчатка у коротких спiдницях. При цьому дiти засмаглi, свiтловолосi, i в червоних краватках. I вони смiялися, i виблискували перлинними зубками. А очi у юних ленiнцiв сяють смарагдами та сапфiрами.
  Анiка вигукнула:
  - Оце так! Скажiмо так - це круто! I дiти, тут не простi, а видно одразу, що крутi!
  Томмi запитав:
  - А чому на них червонi краватки?
  Пеппi з смiхом вiдповiла:
  - Тому що це круто! Точнiше це молодi борцi пiонери. Вони виборюють щастя всього прогресивного, i дуже прогресивного людства. I їхня мета побудова комунiзму!
  Анiка пискнула:
  - А що таке комунiзм?
  Дiвчинка-богатир зi смiшком вiдповiла:
  - Це суспiльство, в якому немає грошей!
  Дiвчинка-принцеса здивовано вигукнула:
  - Хiба це добре?
  Томмi вигукнув:
  - Ось саме - це погано! I свiт де грошей немає огидний!
  Пеппi хихикнула i вiдповiла:
  - Iз цим важко не погодиться! Але для початку краще послухайте пiсню, яку виконає хор босоногих хлопчикiв у шортах. Думаю, вам буде цiкаво!
  Анiка хихикнула i прочiрикала:
  Подивися як цiкаво,
  Що спiвається невiдомо!
  А вчення знайте свiтло,
  Нехай подвиг буде оспiваний!
  Пеппi проревела:
  - Гаразд! Досить, чухати мовами. Нехай спiвають i покажуть, що можуть.
  I хор хлопчикiв у червоних краватках, коротеньких шортиках, i притупуючи босими, дитячими, засмаглими нiжками, з великим натхненням i почуттям виразу заспiвали:
  Я хлопчик великої росiйської епохи,
  Коли ми бажаємо, жартома стряснути цiлий свiт!
  Адже люди великi зовсiм не блохи,
  I кожен боєць для мене є кумиром!
  
  Хлопчиськом народився я столiттi особливому,
  У якому вирiшує комп'ютер...
  А хто одягне в розпачi робу,
  Зима заводна ж крутить кiльця крутячи!
  
  Нi, Африцi в нашiй величезнiй Росiї,
  Натомiсть iз безмежною силою Сибiр...
  I нашi дiвчата у всесвiтi красивiшi,
  А кожен пацан вiд народження є богатир!
  
  Любiть Христа i Великого Господа шануйте,
  Над нами нехай у вiчностi править Бог Рiд!
  Жовтiють i златом стає листя,
  Я вiрю, що силу подарує Син Божий Сварог!
  
  Багато нам доведеться пережити пригод,
  Пройти по спiралi вселенської повiк.
  Хочете ви багато рiзних мати захоплень,
  Нехай славиться у вiчностi Бог-людина!
  
  Все в свiтi зiзнатися є горде слово,
  У якому єдине серце Всевишнього Рода-Отця.
  I є продовження життя вже пiсля труни,
  I зможемо дiйти до раю, повiр до кiнця!
  
  Велич росiян повiрте, визнала планета,
  Ударом булатним меча - розтрощили фашизм...
  Нас цiнують i люблять усi нацiї свiту,
  I незабаром постоїмо на нашiй планетi святий комунiзм!
  
  По рiзних свiтах розгорнемо зорельоти,
  I будемо всiх вищими i крутiшими, дай Рiд.
  Адже найсильнiшi росiяни знайте пiлоти,
  Вiдважний боєць i будь-кого в шматки розiрве!
  
  Ми зможемо пiднятися над свiтобудовою,
  I зробити таке, що з жахом чорт...
  Адже головне росiйського воїна, то творення,
  I якщо доведеться, воїн Вiтчизну врятує!
  
  На славу Росiї на подвиги витязь,
  Свiй меч оголи i жорстоко бiйся...
  I воїни росiяни ви не дивiться,
  Побудуємо граючи ми комунiзм!
  
  Що в майбутньому чекає - видно космос суворий,
  Але дружно, я вiрю, його обживемо...
  I стане порядок прекрасний та новий,
  А всяку гидоту очистимо вогнем!
  
  Адже в нашiй країнi Бог i Прапор єдинi,
  Солдат-пролетар в екстазi на лайку...
  Нехай хто з бiйцiв вже має сивини,
  А хтось безусий, але теж у бою наче цар!
  
  Росiя пiднялася нинi над свiтом,
  Виблискує як золото орлiв росiйських дзьоб.
  Створiть собi пролетарського Бога кумира,
  Бiльше дiянь i менше болiсних дум!
  Дiти-вельможi вислухавши чудову пiсню пiонерського хору, взяли та бурхливо зааплодували. I було видно по їх сяючих обличчях, то пiсенька сподобалася.
  Анiка прочирикала:
  Раз дощечка, два дощечки,
  Буде драбинка...
  Раз слiвце, два слiвце,
  Буде пiсенька!
  Томмi зазначив:
  - Що ж можна за це нагородити! - I юний принц наказав. - Видати хлопчикам за позначкою почесних, королiвських музикантiв!
  Пеппi засмiялася i вiдповiла:
  -За значком? А що це чудово! Хоча напевно вони вiддали б перевагу грошима. А то нема за що купити навiть сандалiї, босонiж хлопчики ходять.
  Анiка додала:
  - I дiвчатка теж!
  Томмi помiтив з усмiшкою:
  - Тодi краще хай куплять м'якi, теплi чобiтки на зиму. А влiтку босонiж бiгати дуже приємно, особливо по травi. Вона так чудово лоскоче, голенькi, чутливi, дитячi пiдошви!
  Пеппi хихикнула i заспiвала:
  Босонiж, тiльки босонiж,
  Пiд липневий грiм,
  I пiд шум прибою!
  Босонiж, тiльки босонiж,
  Будемо танцювати,
  Хлопчик ми з тобою!
  I дiвчинка-богатир пiдкинула босими пальчиками нiжок, золоту вилку. Та пролетiла, i була спритно спiймана, воїнкою юного вiку.
  Дiти-пiонери ж пiдняли правi руки у вiтальному салютi i прокричали:
  На просторах Батькiвщини чудової,
  Гартуючись у битвi та боротьбi...
  Ми склали радiсну пiсню,
  Про велику дiвчинку-вожде!
  
  Пеппi - це бойова слава,
  Пеппi - нашiй юностi полiт!
  З пiснею борючись i перемагаючи,
  Наш народ за дiвчинкою йде!
  З пiснею борючись i перемагаючи,
  Наш народ за дiвчинкою йде!
  I дiти-пiонери взяли тупнули своїми босими, засмаглими, гострими нiжками, з маленькими, спритними пальчиками.
  Томмi цей хлопчик у коронi зазначив:
  - Ось це чудово i круто!
  Дiвчата-служницi тим часом взяли i внесли до зали на золотому блюдi, величезний шоколадний батончик. I поставили його перед юними королем та королевою. Томмi й Анiка пiдняли золотi, посипанi невеличкими дiамантами ножi та вилки. I давай вiдрiзати собi шматочки.
  А дiвчинка-богатир Пеппi крикнула:
  - Ну, давайте й iншi дiти до нас приєднуйтесь!
  I пiонери у червоних краватках енергiйним, босоногим кроком вирушили до столу. На них знову чекало частування.
  Немов за помахом чарiвної палички виникли й золотi ножики та виделки для дiтей у шортах та коротких спiдницях. I вони почали уплiтати батончик iз шоколаду.
  А Пеппi натиснула кнопку. I спустився величезний кольоровий телевiзор. З таким плоским екраном пiдозрiло навiть сучасний для цього часу. I на ньому почали показувати фiльм про пiратiв.
  Насправдi морськi розбiйники складалися з хлопчикiв та дiвчаток. Така ось дитяча команда iз шаблями. Хлопчики з оголеними мускулистими торсами, i голi до пояса, засмаглi, i босоногi, наче витязi-богатирi. Видно було що незважаючи на молодий вiк вони готовi, i здатнi битися.
  I з ними дiвчатка у коротких тунiках та з луками в руках. Хоча на перший погляд зброя невелика, але вона здатна влучно бити.
  Пiратська бригантина з рiзнобарвним вiтрилом, дуже спритно прямує до форту.
  А ось у ролi капiтана пiратського корабля - сама Пеппi. Вона показує своє зображення. I виглядає таке вражаюче. Дiвчинка про яку можна сказати: коня на скаку зупинить, у хату, що горить, увiйде! I вона скеляє зубки i пiдморгує.
  А бригантина рухається морем, i за бортами пiнитися, наче пиво смарагдова вода.
  I от форт наїжачився знаряддя все ближче. I його знаряддя вже розпочинають пристрiлювання. I Пеппi сама особисто кидається до штурвала i починає маневрувати. Гармати палять, i ядра летять з гарантiєю повз бригантину.
  Дiвчинка-капiтан показує свою довгу, помаранчеву мову i спiває:
  Пеппi довга панчоха,
  Дiвча таке круте...
  Двiне розбiйника в лоб,
  Нiжка бiдолахи боса!
  Ядра падаючи, змушують воду кипiти. Деякi шматки залiза та чавуну нагрiтi на багаттях, до червоного кольору. I при попаданнi у воду викликають шипiння та булькання.
  Пеппi розмахнулася досить довгим, i блискучим алмазами мечем. I як рубане їм по ядру. Вiд удару воно розлетiлося, i бризнули золотi монети.
  Дiвчинка взяла i прочiрикала:
  Ядра чистий смарагд,
  Слуги бiлку стережуть!
  I наступне ядро красуня-богатир взяла та збила босою п'ятою. Вiд удару щось полетiло у бiк форту. Врiзалася в гаубицю i перевернула її. Декiлька обпалених оркiв вiдлетiли в рiзнi боки. Пеппi скривила пику. Їй все здавалося i смiшним i кумедним водночас. Адже вона дiвчинку яку ще й пошукати треба.
  Анiка i Томмi захоплено вигукнули:
  - Та ти супер!
  Дiвчинка-богатир iз радiстю вiдповiла:
  - Не просто супер, а й гiпер!
  Пiсля чого Пеппi взяла i запалила гнiт приєднаний до горщика з тирсою. Пiсля чого взяла i шпурнула його у бiк форту. Подарунок анiгiляцiї описав велику дугу i влетiв у склад льоху.
  Почувся вибух... Спершу невеликий. А потiм почав детонувати i бойовий комплект. Пожежа все розширювалася, i охоплювала новi кути. Розтiкалося палаюче масло вiд розбитого i запаленого горщика.
  I як вiзьме порох i рвоне. I зробить це iз колосальною силою. Що буквально весь форт злетiв разом з орками, що охороняють його, на повiтря.
  На бригантину налетiла цiла хвиля цунамi. Вона її буквально пiдняла на гребiнь. I корабель гарненько струснуло. Хлопчики i дiвчинка потрапляли, засмикнувши маленькими босими нiжками. Але потiм минуле ще кiлька хвиль. I бригантина заспокоїлася, i встала.
  Пеппi iз захопленням заспiвала:
  Люди прошу вас тихiше, тихiше,
  Вiйни нехай згинуть у темрявi,
  Лелека на даху, щастя пiд дахом,
  I на Землi!
  Пiсля цього бригантина з дитячим, пiратським екiпажем впевнено вирушила до зруйнованого форту. Це було плавання вiдчайдушної та агресивної команди.
  Точнiше вже не плавання, бригантина пришвартувалась. I пiшла висадка.
  Шльопанi босими, засмаглими, м'язистими нiжками хлопчики-пiрати в шортах i дiвчата в тунiках вискакували на берег. Пiшов такий ось розбiйницький залiт. Бiльшiсть оркiв у пiдiрваному фортi було вбито i покалiчено. Але частина з них була ще жива i намагалася чинити опiр.
  Пеппi, що стрибнула першою, взяла i розрубала прийомом млин вiдразу трьох потворних ведмедiв. Ось це справдi виявився неабиякий розмах ударiв. А за нею стрибали й iншi хлопчики та дiвчинка. Пiшла тотальна м'ясорубка. I падало розрубане та бите в цуценя м'ясо. I дiти пiдстрибували, i завдавали ударiв голими п'ятами у пiдборiддя.
  Пеппi мчала попереду всiх i спiвала:
  Я дiвчинкою народилася зовсiм не слабкою,
  Гнула цвяхи, як лежала в колисцi...
  Для мене не iснувало табу,
  Iшла i мчала до променистої знайте цiлi!
  
  Так хотiлося менi досягти небосхилу,
  I зiрку рукою дiстати трохи граючи...
  Десь у бiй iде повiр пiхота,
  З диким чином бiйця Джеда!
  
  I не знає ворог з ким вiн повiр зв'язався,
  Це Пеппi - iм'я дочки велетня...
  Голосок її повiрте не зiрвався,
  Ми навiки з Господом єдинi!
  
  Щодня я подвиг смiливо роблю,
  Створюючи новi повiр простору...
  Що менi робити без мрiї не знаю,
  Виявляю у боротьбi постiйнiсть!
  
  Буде знаю мiсце у свiтi для дiвчинки,
  З богатирською силою знаю неземною...
  Голосочок у неї повiрте дзвiнкий,
  Налагодить смiливо навiть iз Сатаною!
  
  Не здавайся ти коли проблеми у боротьбi,
  А дерись вiдважно, як боєць великий...
  Всiх ворогiв реально в битвi роздерли,
  Буде новий рiд тисячолiтнiй!
  
  Не проблем у дiвчинки-бiйця повiрте,
  Вона порозумiється навiть з лютим розбоєм...
  I хоча на вигляд ми тiльки нинi дiти,
  Чи стане вона повiр героєм!
  
  Я не знаю слова немає i слова слабкiсть,
  I йду в атаку в завзятому стилi...
  Вiрю не настане зла старiсть,
  Ми скоро накрутимо милi!
  
  Бог Творець для щастя створив Землю,
  Хоче щоб вона цвiла та розвивалася...
  Каже що злоби не сприймаю,
  Щоб Слово Господа справджувалося!
  
  Для великих звершень буде справа,
  Ми зможе Рай побудувати у всесвiтi...
  I крiпити повiр ми станемо тiло,
  У лайцi свiтла, мiццю незмiнною!
  
  Не допустить Бог повiрте люди горя,
  Створимо ми новi повiр простори...
  Перейдемо рубiж сьомого моря,
  Здолаємо i хащi, рiчки, моря!
  
  А в полях колiр травинки смарагду,
  I квiти сяють як рубiни...
  Створи Всевишнє щастя дива,
  Пiдкори найближчi глибини!
  
  Пеппi скаже - Богу вдячна,
  Що вiн створив Землю з пiщин...
  Що моря вважай собi як ванна,
  Як в кавунi м'якуш серединок!
  
  Ну коротше благодать буде,
  Ми зумiємо зробити класнi перемоги...
  I повiр нас бiльше злi не осудять,
  Будуть разом, дiти, з ними дiди!
  Ось вони з почуттям та виразом заспiвали. Спочатку спiвала Пеппi, але потiм пiдхопили й iншi дiвчатка та хлопчики. I йшла така ось несусвiтня рубка.
  Анiка вигукнула:
  - Браво! Це круто!
  Томмi пiдтвердив:
  - Чудово!
  Пеппi з усмiшкою, яка нагадувала вискаку ласки, запитала:
  - Хочете в цьому взяти участь?
  Дiти хором вигукнули:
  - Та хочемо!
  Дiвчинка-богатир вiдповiла:
  - Стрибайте сюди!
  I хлопчик-король та дiвчинка-королева взяли та кинулися до екрану телевiзора. I ось миттєво перемiстилися. I Томмi вилетiв уже з iншого боку босоногим у шортах, а Анiка в тунiку, i теж блищала голими, круглими, рожевими п'ятами.
  Розмахуючи мечами дiти врубалися у полчища оркiв. I давай їх без жалостi шматувати.
  Пеппi навiть задерикувато заспiвала:
  Сотня за сотнею, полк за полком,
  Воїни Швецiї рубають мечем!
  Томмi цей маленький хлопчик у шортах, голою дитячою п'ятою врiзав орку в позолоченому шоломi в пiдборiддя, i зламав йому щелепу, змусивши вилетiти зуби.
  Пiсля чого хлопчик заспiвав:
  В iм'я Бога Тора ми йдемо,
  Битися будемо люто вмiло.
  I славу пiдтвердимо сталевим мечем,
  Пацан береться у шортиках за справу!
  Анiка ця теж дiвчинка ураган з величезним ентузiазмом бореться. Показує вищий бойовий клас. Ось її мечi вiдтворюють млин, знову зрубуючи голови. I юна войовниця вимовляє:
  На славу Перуна б'ємося ми,
  Готовi до перемог небувалим...
  А десь слуги виють сатани,
  Дiвча скине злiсть з п'єдесталу!
  I ось гола п'ята дiвчинки з усього розмаху встромляється в чиюсь щелепу i орк падає навзвинчч. А дiвчинка пiдскакує, мов пантера. I знову її мечi виблискують наче блискавки. Ось це справдi войовниця кривавих здiбностей.
  I вона спiває:
  Швецiя моя країна красива,
  У нiй дiвчисько горда живе...
  Буде знаю, що вона щаслива,
  Щодня зустрiчає новий рiк!
  I знову боса, дитяча п'ята знаходить мету. Пошкоджений орк падає i в нього зносить щелепу. I iншi орки пронизують свого вiзавi у спину. Ось така лайка реально вiдбувається. Ну i бiй можна сказати вражаюче.
  А Пеппi Довга панчоха завдала удару босими нiжками в стрибку. I зламала щелепи оркам, якi пiдкинутi пiдлетiли, i пробилися зброєю своїх копiй. Ну i пiшла пiсля цього катавасiя.
  Аннiка розрубуючи ворогiв видала:
  Ми б'ємося за Стокгольм,
  Iменем Сварога...
  Проливаємо злу кров,
  Заради ратi Бога!
  I дiвчинка знову, як блискавками, сiкане забiйної сили мечами. I котяться голови зрубаних оркiв.
  Томмi перекрутив вертушку в розтяжцi вразивши одразу двох волохатих ведмедiв i рикнув:
  - Хай буде з нами сила i свiтло!
  Пiсля чого хлопчик-король як свисне... А разом з ним засвистить i Пеппi Довга панчоха i Анiка. На голови оркiв посипалися приголомшенi й сильно враженi ворони. Вони падали i пробивали дзьобами верхiвки злих, агресивних i потворних ведмедiв.
  . РОЗДIЛ No 5.
  Дiти прокинулися. Анiка вигукнула:
  - Який класний сон я бачила!
  Томмi з милою посмiшкою пiдтвердив:
  - Я теж! Особливо круто було колись на голови оркiв посипалися ворони!
  I брат i сестра взяли один одного за руки i заспiвали:
  Ми не знаємо слова так, слова немає,
  Ми не знаємо жодним чином i не iмен!
  Ми здатнi дотягнутися до зiрок,
  Крiм того, що це сон!
  Таким чином дiти зрозумiли, що бачили одне i теж i це не зовсiм сон. Пiсля чого попрямували мити руки, чистити зуби i снiдати, що виглядало дуже мило. Хлопчик i дiвчинка були веселi - попереду їх чекали новi пригоди i справжнiсiнькi битви.
  Поснiдавши, вони помчали бiгом, сяючи босими п'ятами до будинку Пеппi. Мама крикнула:
  - Куди без взуття - адже ви застудитесь!
  Анiка крикнула на всю горлянку:
  - Так тепло!
  Томмi вигукнув:
  - Дiти мають гартувати свої пiдошви! Щоб вони не були нiжними та м'якими, а стали мозолистими та жорсткими! Особливо хлопчикам слiд iти шляхом iндiанцiв!
  I дiти додали кроку. Було ще з ранку прохолодно i босi пiдошви, якi тiльки почали грубiшати, злегка поколювала галька. Але в цьому була чарiвнiсть, i велике задоволення, i Анiка з Томмi буквально балделi вiд нових вiдчуттiв. I як приємно коли колко поверхня лоскоче, рожеву, босу з витонченим вигином круглої п'яточки, пiдошву, дитячих нiжок.
  Анiка i Томмi бiжать до будинку Пеппi, вони сповненi сил i енергiї i спiвають:
  Я вiрю, що дитинство буде назавжди,
  Ми нiколи не подорослiшаємо...
  Пройдуть столiття i роки,
  А ми душею та тiлом молодшаємо!
  I дiти пiдстрибнули i перевернулися вгору ногами, i трохи пройшлися на руках. Бачачи якась Пеппi сильна, хлопчик i дiвчинка постiйно тренувалися, i тому змогли трохи пробiгтися, ось так дригаючи, босими, дитячими нiжками. Потiм таки їхнi руки втомилися, i вони знову встали на ноги i прочирикала:
  Виходять на арену силачi,
  Не знаючи, що в життi є сум...
  Вони пiдкови гнуть як калачi,
  I ланцюги рвуть рухом плеча!
  Ось вони пiдбiгали до будинку, як їм на зустрiч вирвався невеликий лiтачок-бiплан. За його штурвалом сидiла Пеппi. Вона розпустила коси, i вони майорiли за вiтром, мов пролетарський прапор. Дiвчинка-термiнатор спiвала:
  Я сама у свiтi крута,
  Якщо руш i стовп впаде...
  Скачу по камiння боса,
  Вирушу в священний похiд!
  I вона смикнула за важiль. I згори посипалися рiзнокольоровi пелюстки квiток.
  Анiка розсмiялася i вiдзначила:
  Сильнiше Пеппi не буває,
  Мiсяць, мiсяць, квiти, квiти,
  Нам часто у життi не вистачає,
  Кохання та доброти!
  I дiвчинка босими пальчиками нiжок пiдхопила шматочок керамiки i запустила його вище. На цей раз у неї вийшло непогано. Потрапило воронi в хвiст, i вiд того тiльки пiр'я полетiло.
  Томмi з захопленням вигукнув:
  - Ну, ти й даєш Анiко! Таке змогла зробити!
  Анiка вигукнула:
  - I ти так мiй братик спробуй!
  Хлопчик пiдхопив босими пальчиками нiжок шматочок скельця i запустив його з силою. Той пролетiв, правда у ворону не влучив, зате потрапив у шишку. Так упала вниз, i потрапила до вулика. Вiдразу ж пiднялися бджоли з гучним дзижчанням.
  Пеппi вигукнула:
  - Ну ти й даєш! Розбудила дитина бджiлок!
  Томмi заперечив:
  - Я не дитина, а юний воїн!
  Анiка розсмiялася з люттю:
  Я воїн свiтла, на колiння дикуни,
  Хто проти шведiв, я зношу з лиця землi!
  Пеппi вишкiрила зубки, вони виблискували наче перлини. Боса нiжка дiвчинки-богатиря клацнула пальчиками. Вилетiв вогненний пульсар, вiн у польотi роздувся пузером. Хлопчик i дiвчинка здивовано вигукнули:
  - Дуже круто!
  Пеппi заперечила:
  - Буде вже круто, i ще крутiше!
  I ось її рухом вказiвного пальця правої руки, мiхур лопнув i з нього посипалися золотi монети. Вони лилися наче золотi дощi.
  Цiла орава дiтей, якi збiглися подивитися на чудовий лiтак дiвчинки-богатиря, кинулися ловити золотi монети. I подiли це зi смiхом. Пiдбирали грошi з трави. Деякi хлопчики та дiвчатка засовували монети в рот. Було весело i смiшно.
  Пеппi розреготалася i вiдзначила:
  - Бачите! Хiба можливо крутiше!
  Томмi у вiдповiдь заспiвав:
  А скiльки їх було, один одного крутiший,
  I кожен знав правду, i кожен був кращий!
  Анiка з посмiшкою запитала:
  - Кого було - один одного крутiший?
  Босоногий у джинсах хлопчик вiдповiв:
  - Королiв! А про кого ти думала?
  Дiвчинка-войовницi зневажливо пирхнула:
  - Королiв! Ще чого!
  Тут з'явився ще один хлопчик. На вигляд йому було як Анiке i Томмi рокiв десять рокiв. Вiн був у шортах, i це лише одяг. Оголений торс хлопчик вiдрiзнявся бронзовою засмагою, i не по-дитячому рiзким рельєфом м'язiв, якi були викладенi плиточками, а руки i ноги немов iз дроту. Волосся здавалося особливо свiтлим на тлi шоколадної шкiри, а нiжки босi, але проборнiшi за лапки мавпочки.
  Вiн узяв i пiдхопив камiнчик босими пальчиками i жбурнув його надзвичайно високо. Той полетiв збивши по дузi пари комах-оводiв, i встромився в дерево.
  Хлопчик заспiвав:
  I нехай твердить якийсь iдiот,
  Що королям жилося легко та весело...
  Вчора був трон - сьогоднi ешафот,
  Така ось небезпечна професiя!
  Пеппi з усмiшкою кивнула.
  - Знайомтеся - це Олег! Вiн з дивної якої поки що немає - Бiлорусiї. Хоча вiн виглядає нашим ровесником, але насправдi це дорослий, який мрiяв стати дитиною. I ось його мрiя збулася, але тепер вiн має допомагати в нашiй мiсiї. Саме квартет воїнiв - двi дiвчинки i два хлопчики - сильна i прекрасна пiдлога порiвну.
  Олег провiв iз посмiшкою:
  Без жiнок жити не можна, на свiтi немає.
  У них сонце травня, i свiт кохання розквiт!
  Але й потрiбнi хлопчаки, хоч отримують шишки,
  I їм не важливо скiльки вам рокiв!
  I хлопчик став на руки. Пiдкинув камiнчик, i став їм жонглювати своїми босими, дитячими нiжками. I робив це дуже вправно. I додав ще камiнчик синього кольору, а потiм i зелений, а за ним червоний.
  Томмi вiдзначив iз посмiшкою:
  - Як спритно! То Пеппi твiй брат?
  Дiвчинка-богатир логiчно вiдповiла:
  - Це мiй брат! Хоча не рiдний за кров, але рiдня за духом!
  Анiка хихiкнула i вiдзначила:
  - Що ж я ваша сестра - за духом!
  Пеппi сердито гримнула:
  - До рiвня сестри дорости!
  Пiсля чого дiвчинка-богатир приземлилася на лужок, i хихикнула, зiстрибнувши босими нiжками на нiжну, смарагдову траву. Пiдстрибнула перекрутившись у семиразовому сальто i заспiвала:
  Чому я не галявина,
  Вiд чого я не галявина...
  Пеппi скаче немов зайчик,
  I не чує босих нiг!
  I весь квартет засмiявся. I iншi дiти теж реготали. Їх зiбралося майже сотня. I вони розiбрали розкиданi травою золотi монети.
  Пеппi вiдзначила з посмiшкою:
  - Бачите якiсь хлопцi! Ось тепер у мене команда!
  Олег запитав:
  - Зразу полетимо рятувати Миколу Другого чи трохи поп'юємо?
  Анiка кивнула:
  - Та може влаштуємо дiтям прощальний обiд чи ранок?
  Томмi засмiявся i вiдзначив:
  - Гарна iдея! Ми тiльки трохи перекусили i в животах ще є порожнє мiсце!
  Олег дотепно зауважив:
  - Порожнiй живiт куди легше, нести чимось порожню голову!
  Пеппi не заперечувала. Вона звикнула з-за пояса чарiвну паличку. Тряхнула нею, в результатi з неба почали падати рiзного роду частування.
  Олег помiтив iз посмiшкою:
  - Магiя нас згуртувала, у цьому наша сила!
  Дiти ловили ласощi. Тут були цукерки, i тiстечка, i пончики, i шоколадки, льодяники мармеландинки.
  А пiсля чергового помаху чарiвної палички дiвчинки-богатиря згори почали спускатися величезний торт. Вiн був на золотому пiдносi, i безлiч повiтряних кульок сповiльнювало падiння цього кондитерського виробу.
  Олег теж взяв участь у ловi смакота. Хлопчик стрибав, мов зайчик, i крутився в повiтрi.
  Томмi зiтхнувши:
  - Шкода я так не вмiю!
  Пеппi рикнула:
  - Не вмiєш навчимо - не хочеш змусимо!
  Анiка засмiялася i заспiвала:
  Про те, що свiтло вчення,
  Зрозумiло i їжу...
  Без жодних виняткiв,
  Я правду розповiм!
  Дiвча наступило босою нiжкою, на кремове тiстечко, i забруднила її капiтально. Пiсля чого почала витирати голу, дитячу пiдошву об траву.
  Пеппi засмiялася в унiсон.
  - Обережнiше! Смачники хоч i магiчнi, але їх теж виготовити треба!
  Томмi здивовано запитав:
  - А як це все виходить? Я ще маленький, але читав у науковiй книжцi, що закон збереження матерiї. I що матерiя не може зникати i з'являтися з нiчого!
  Олег вiдповiв:
  - Справа в тому, що матерiя здатна перемiщатися мiж вимiрами та паралельними свiтобудовами. А за допомогою магiї, вона перетворюється на цi чудовi смакоти. Наприклад, звичайне дерево може стати шляхом нескладних перетворень тортом, а воду в сироп i шипучку можуть звернути i не просунутi маги!
  Пеппi кивнула:
  - Ось саме! Я можу сказати, що матерiя в гiпермiрозданнi все збiльшується. Матерiя росте... Адже час збiльшується. А час, матерiя та простiр пов'язанi. Так у часi минуле все збiльшується, отже, i простiр розширюється, i маса матерiї зростає! Так що певною мiрою Гiпервсесвiт - це i є Бог, що вирощує свiти. А чарiвники та маги, свого роду - боги меншi!
  Олег взяв i заспiвав з ентузiазмом i почуттям та виразом:
  Що людинi приборкати не можна;
  Своє прагнення стати Богом Всемогутнiм...
  Щоб свiтобудови центр - Одна Земля,
  Щоб пiдкорилося нам, все є в цьому свiтi сущому.
  
  Один помах пензлем ось галактик цiлий вихор,
  У нiй зiрки червоний мак, планети, як ромашки!
  Адже в людинi Бог Творець не вщух,
  Не хоче бути вiн дрiбною кошечкою!
  
  Все можемо ми - створити такий закон,
  Що трильйон парсекiв - у шоколадi!
  Наш розум смерч вулканiв обурений,
  Наука привела свiй рiд до нагороди!
  
  Не вiритися, щоб були часи-
  Коли ми були просто дикунами.
  Коли пожежа та злива зло-бiда,
  А левiв та тигрiв звали ми царями!
  
  Коли кривою колодою гнувся плуг,
  Раб землю рив тяжкою мотикою!
  Ми потiм поливали соковитий луг,
  Вас зла старiсть мучить як дибою!
  
  Ну, що наука ти Рiдна мати,
  Знайшла можливiсть зробити думку безсмертною!
  Ми можемо легiони смiливо рвати,
  I борознити простiр великого всесвiту!
  
  Досягнули ми такого, що Господь,
  Мабуть, i сам не змiг придумати!
  У нас iз принцепс-плазми суперплоть,
  А в головах квазарiв мiць i мудрiсть!
  
  Зi звичайної гармати шлях свiй починав,
  Вiн мiг лише дерево зрушити спочатку.
  Але стало щось крутiше, нiж метал,
  Однiєю миттю загоюючи рану!
  
  Тепер ми люди, плем'я супермен,
  Здатнi зробити те, що неможливо!
  Вирiшити будь-яку з будь-яких проблем,
  Нам свiтобудову змiнити нескладно!
  
  Але якщо хочеш, ти реально Богом стати,
  Служи, як пес без страху людинi!
  Адже Шведiв свiт понад силу суперрати,
  Не бути їй битою до меж вiку!
  Хлопчик пiдстрибнув i перекинувся у повiтрi кiлька разiв. Тим часом приземлився i торт iз кремовими трояндочками, рибками, метеликами. Який вiн був пишний, ароматний та надзвичайно смачний.
  Олег клацнув пальцями босих, дитячих нiг, i в його правiй руцi виникла шабля, що вiдливає сталь, з усипаною дiамантами рукояткою.
  Хлопчик миготливо, голими, круглими, дитячими п'ятами пiдбiг до торта, i почав нарубувати шматочки.
  Вiчна дитина кричала:
  - Спокiйнiше дiти! Усiм вистачить!
  Томмi з посмiшкою запитав:
  - Скiльки тобi рокiв?
  Олег вiдповiв сердито:
  - Багато, але я тобi не скажу!
  Анiка хихикнула:
  - А це секрет? Ти любиш ховати секрети та таємницi!
  Хлопчик у шортах пiдстрибнув i заспiвав:
  Всiм i кожному скажу,
  Я секретiв не тримаю...
  Я не шафа i музей,
  Зберiгати секрети вiд друзiв!
  Пеппi хихикнула i вiдзначила:
  - Та йому рокiв уже дуже багато, i вiн у таких мiсiях побував, крутiше, були, нiж та в яку сьогоднi вирушимо ми!
  Олег хихикнув i заспiвав:
  Бував я в рiзних країнах,
  I якщо захочу...
  То пiзно чи рано,
  Вас вiдведуть до лiкаря!
  
  Спритнiшi макаки,
  Витривалiший за вола...
  А нюх як у собаки,
  А око як у орла!
  I хлопчик узяв i пiдстрибнув вище i реально прокрутився у повiтрi. I знову приземлився на босу п'яту. Потiм з енергiєю його шабля нарiзала шматки ароматного багатошарового торта. Дiти почали розсiдатися. Пеппi знову махнула чарiвною паличкою, i з її будинку полетiли у бiк юної команди, що розсiлася, тарiлки.
  Вони були схожi на лiтаючi, i переливались у повiтрi.
  Розлiталися i приземлялися перед дiтьми, що всiлися на траву. До них i пливли шматочки торта.
  Виглядало таке красиво. Олег пiдняв руку, на вказiвному пальцi хлопчика-бiйця блиснуло кiльце.
  Юний воїн оголосив:
  - Я вам покажу одну зi своїх колишнiх мiсiй! Розповiдатиму, а голограма показуватиме кiно.
  I Олег повiв свою неквапливу розповiдь.
  В однiй з альтернативних реальностей сталося те, що Японiя вирiшила напасти на Далекий Схiд СРСР ще в липнi сорок першого року. Зрозумiло, що таке могло бути й у реальнiй iсторiї. Просто Хiрохiто виявив звичайне властиве самураям та кодексу Бусiдо бажання зберегти людей. А тут вiн вчинив як вiд японця швидше за все i слiд очiкувати - не зважати на цiну перемоги. Крiм того захоплювати Далекий Схiд пiсля того, як нiмцi вiзьмуть Москву - значить бути падальщиками. А це для японцiв гидко. А цiна перемоги не має значення, головне - перемогти. Недарма пiд час росiйсько-японської вiйни часiв Миколи Другого спiввiдношення втрат серед убитих та померлих вiд ран було три до одного не на користь самураїв. Але все одно цiєю перемогою японцi по праву пишалися.
  Ось i зараз було бажання взяти реванш за Халхiн-Гол, i заразом показати, що вони за цiною перемоги не постоять, i розгром Червоної Армiї чекати не будуть. Пiхоти у японцiв було чимало. Населення Японiї навiть без колонiй не менше нiж Нiмеччини близько ста мiльйонiв, а з колонiям бiльше, нiж у СРСР.
  Тож взяли самураї поперли. Танкiв правда у Японцiв не так багато i тi, що є невеликi за розмiрами в п'ятнадцять тонн - але зате рухливi з гарною прохiднiстю i дизельнi.
  Коротше кажучи, самураї поперли. Тим бiльше, їх флот набагато потужнiший за радянський i зрозумiло, що метрополiю в будь-якому випадку Червона Армiя не дiстане. I у самураїв ще й перевага в авiацiї, i навiть непоганi i аси i винищувачi. Наприклад, знаменитий "Зеро" на той момент найлегший i маневрений винищувач у свiтi. I проти нього дуже важко встояти.
  Таким чином враховуючи великi маси пiхоти та авiацiї, радянським вiйськам довелося туго.
  Сталiн на вiдмiну вiд реальної iсторiї не тiльки не мiг тепер зняти з Далекого Сходу жодної дивiзiї, але була змушена щоб пригальмувати просування великих мас пiхоти, яка натхненна кодексом Бусiдо безтрашно перла вперед, а й щоб фронт не впав моментально, деякi резерви кидати довелося i туди.
  В результатi гiтлерiвцi змогли набагато швидше оточити радянськi вiйська в Українi та розгромити їх. I наступ на Москву почався на кiлька тижнiв ранiше, i фашисти змогли увiрватися до столицi ще до початку осiннього бездорiжжя.
  Олег у цих умовах звичайно ж мав врятувати СРСР.
  I вже на околицi Москви вiн разом з Пеппi зустрiв гiтлерiвцiв.
  Дiвчинка-богатир кивнула:
  - Та я теж не така вже малолiтка як виглядаю. Просто п'ю раз на рiк пiгулку юностi, i вимовляю: я пiгулку проковтну, старою бути я не хочу!
  Олег згiдно кивнув:
  - Та й ми вдвох iз Пеппi зустрiли фашистiв уже на околицi радянської столицi. I в нас були, зрозумiло, i захисна магiя, i чарiвнi палички.
  Пеппi з милим камiнцем додала:
  - Та й деякi ще артефакти! Зокрема коли ми змахнули чарiвними паличками, нiмецькi танки та бронетранспортери, взяли та перетворилися на шоколадки. А гiтлерiвськi солдати, що сидiли в них, стали обертатися в мармеладинки вкритi цукровою пудрою. Так перша колона, що увiйшла, була знешкоджена.
  I голограма показала мiсто Москва i околицю, де рухалися нiмецькi танки. На вигляд нiмецькi машини були занадто великими i страшними. Навiть навпаки з короткими дулом Т-4 виглядав цiлком невинним, а Т-2 виглядав маленькою машинкою. Але вони стали покривати пiсля помахiв чарiвними паличками хлопчика i дiвчинки шоколадною кiркою. I цi машини стали виглядати цiлком апетитно.
  А солдати на мармеладинки в шоколадi, або на бочонки з медом разом перетворювалися. Що виглядало надзвичайно кумедно.
  I ось уже бiжать дiтлахи на частування. Багато дiтей незважаючи на осiнь i холодну погоду хизуються босими п'ятами. Бо серед пiонерiв було модно обходитися без взуття.
  Вважалося, що хлопчики i дiвчатка просто повиннi гартуватися i не хворiти.
  А Пеппi та Олег перелетiли в iнше мiсце, щоб продовжувати свої чудовi перетворення. I це виглядало чудово.
  I ось наприклад, коли Т-4 стає тортом, а Т-3 досить грiзний танк перетворюється на купу тiстечок iз кремом та рiдким шоколадом. Що треба сказати просто красу.
  А на що можна перетворити такий небезпечний штурмовик, як Ю-87? Теж, у щось нищiвне та переконливе. А точнiше апетине. Наприклад у гiрку льодяникiв та пастили.
  Пеппi прочирикала:
  Будуть класнi ласощi,
  I рiзнi мультяшки!
  Усiх порвемо як промокашку,
  Оленинi злопай ляшку!
  Справдi, чому б не перетворити грiзний юнкерс-88, на тацю з жарким залитим холодцем? Чи ще чимось апетитнiшим?
  А ще коли замiсть бомб зверху падають апельсини та мандарини. Що можна з'їсти зi смаком. А ще можуть бути й стиглi динi. Мотоцикли з вiйськами СС що перетворюються на кавуни. Як це все смачно.
  Олег узяв i заспiвав:
  Найсмачнiшi у свiтi предмети,
  Ми робитимемо наче ракети...
  Лазера промiнь над планетою сяє,
  Круче хлопчакiв повiр не буває!
  Пеппi взяла i пiдхопила:
  Скоро на сонцi снiг розтане,
  Круче дiвчат повiр не буває!
  I юна войовниця як клацне босими пальчиками нiжок. I бiйцi Вермахта, що наступають, звернулися в стиглi банани. Оце так. Була армiя, а тепер продуктовий гiпермаркет. I все таке апетитне та свiже.
  Пеппi хихикнула i прочирикала:
  Не здавайся, не здавайся, не здавайся,
  У сутичцi фрицям ми дiти динамiт.
  I будь ласка пацан не обжирайся,
  Переможеш ворогiв i вiчно будеш ситий!
  I дiвчисько як свисне, i з неба знову таке апетитне та ароматне посиплеться.
  Наприклад лiтаки Люфтваффе стали перетворюватися на цукрову вату. I вона падала, мов снiговi снiги. Численнi дiти радiсно кричали, пiдскакували i шльопали своїми нiжками, якi почервонiли вiд холоду, мов лапки гусака.
  Олег вигукнув:
  На бiй кривавий, святий i правий,
  Марш, марш уперед, робiтничий народ!
  Заради держави, свiтла та слави,
  Ми наступаємо i смiливо в похiд!
  I хлопчик та дiвчинка полетiли далi. Не тiльки в Москвi, а й на iнших фронтах слiд зробити зачистку!
  Дiти-супермени, як завжди, в ударi! I роблять все просто супер!
  Пеппi зазначила:
  Добром i словом другу допоможи,
  Нехай розбiгнуться битi вороги...
  I хiба це ми собi пробачимо,
  Коли ми злу уроку не дамо!
  . РОЗДIЛ No 6.
  Привабливе та яскраве кiно тривало. Дiти зробили коло, зачищаючи вiд орди довкола Москви. Окрiм нiмецьких частин потрапили й iталiйцi. Вони перетворювалися пiд впливом бойової магiї в дуже соковитi та солодкi ананаси. I коли дiти на них накидалися i їли, по їхнiх щiчках стiкав солодкий, помаранчевий сiк. Та це виглядало вкрай круто та чарiвно.
  Олег помiтив з iронiчною усмiшкою:
  - А ми немов садiвники!
  Пеппi заперечила з усмiшкою:
  - Не садiвники, а суперсадiвники!
  Олег крутнувся навколо осi, випустив з босих пальчикiв нiжок, убивчої сили пульсар i уточнив:
  - Тодi не супер, а гiперсадiвники!
  Пульсар потрапив у колону пiхоти та бронетехнiки. I на її мiсцi виросли пальми з апельсинами та кокосами. Що й зовсiм здавалося надзвичайно супер.
  Пеппi прочирикала:
  Та це чудово! Немов Африка прийшла до Росiї! Може, ти мiй хлопчик з цього приводу заперечиш?
  Олег зi смiшком вiдповiв:
  - Та я хотiв бути хлопчиком! I на щастя їм став! Але чому твiй? Я що тобi рiч?
  Пеппi засмiялася i помiтила:
  - Але й Гiтлера називають мiй фюрер, немов вiн чиясь рiч!
  Хлопчик-термiнатор засмiявся i вiдповiв:
  - А що вiзьмеш з бiснуватого фюрера!
  Дiвчинка-боєць буркнула:
  - Може, заспiваєш, щось про Африку!?
  Олег почав з усмiшкою:
  Маленькi дiти
  Нi за що на свiтi,
  Не ходiть до Африки гуляти!
  Пеппi енергiйно замотала головою, при цьому продовжуючи розкидати з чарiвної палички пульсари.
  - Нi! Це зi старого радянського мультфiльму! Ти давай щось новiше i своє!
  Хлопчик-термiнатор з почуттям i виразом заспiвав:
  Ми в джунглях у краї диких мавп,
  Де зеленi банани, людожерiв купи!
  Подолати довелося нам океан,
  Своєю енергiєю такою кипучою!
  
  Росiя наказала нам iди -
  Досягни де екватора канава!
  Ну, що ж Бог Єдиний i не Один,
  I так не одна у нас граната!
  
  Послали пiонерiв юних у бiй,
  Сказали це просто стажування!
  Щоб кожен був хлопчиськом завзятим,
  Енергiя ракет великих розгонiв!
  
  Стрiляю з автомата точно в цiль -
  Ось викосив бiйцiв iз розфарбуванням хакi!
  Не зможуть нашою Батькiвщиною крутити,
  Пiндоси та iншi забiяки!
  
  Такий Вiтчизни затятий наказ -
  Вчися пацан як лев лютий битися!
  I якщо червоний вождь наказав,
  Не будь ти жалюгiдно паяця!
  
  Ось гiльзою щоку мiцно обпалило,
  На нiй ще щетини немає жорсткої!
  Але Батькiвщинi служу, повiр давно,
  Не треба думати слабаки пiдлiтки!
  
  Наш обклало плем'я Мау-мам,
  У них не списи, а гранатомети!
  У вiдповiдь ми нанесемо сталевий удар,
  Допоможуть iз неба росiйськi пiлоти!
  
  У Росiї кожен воїн iз ясел,
  Немовля тягне руку до пiстолета!
  I армiю загарбникiв розбий,
  Про подвиги поеми бардом заспiванi!
  Пiсня була веселою i дiти тим часом у рiзного роду дуже смачнi та апетитнi речi перетворили вiйська навколо Москви. Але на цьому справа не скiнчилася. Були вiйська i на флангах. Наприклад на пiвднi гiтлерiвцi вже взяли в облогу Севастополь, i пiдходили до Сталiнграда. А ще далi у Закавказзi фронт вiдкрила й Туреччина. Османи багато разiв воювали з Росiєю, i вирiшили, що зараз саме час вступити знову у вiйну. I поживитись за рахунок територiй СРСР. Ну i японцi вже оточили Владивосток i захопили Примор'я, а також Хабаровськ. I вже майже взяли в обручку Алма-Ату. Такою склалася важка ситуацiя на сходi. Олег i Пеппi посiдали на швидкiсний килим-лiтак, i помчали битися з самураями.
  Олег наостанок засвiтився. I численнi ворони припинилися в тiстечка з кремом, i шоколадки в золоченiй фользi шльопнули вниз.
  Хлопчик-термiнатор, схоже, був дуже задоволений:
  - Я показав свiй вищий клас,
  Найкрутiше фiрми "Адiдас"!
  Пеппi хихикнула i здивовано запитала:
  - А що у двадцять першому столiттi ще пам'ятають фiрму "Адiдас"?
  Юний воїн iз усмiшкою вiдповiв:
  - Сумнiваюсь, що її пам'ятають! Але "Адiдас" - це назва, яка дуже добре римується. I тому її часто й дiти та пiдлiтки використовують у своїх пiсеньках.
  Дiвчинка-богатир з милим проспiвала, випустивши пульсар по зграї ворон. Тi стали перетворюватися на ковбасу, як м'ясну, так i сирну з гарнiром. А войовниця виконала:
  Замiсть мiкрофона хвiст бере мурлика,
  Пiсенька не нова, зате своя...
  Кiс, кис, м'яв - ось i вся музика,
  Кiс, кис, м'яв - ось i всi слова!
  Олег посмiхнувся i помiтив:
  - Треба б заспiвати, щось бiльш героїчне та сумне. Ось наприклад, хоча б таке.
  Хлопчик-термiнатор клацнув босими пальчиками нiг i з захопленням i силою та люттю заспiвав:
  Я хлопчик сучасного розливу,
  Для мене комп'ютер це найвищий клас.
  Якщо навiть море свербить бурхливо,
  Не проковтне нас фашистський дикобраз!
  
  Я воїн просто нахабно з пелюшок,
  На горщику, сидячи з лазера, стрiляв...
  Дуже багато є хлопчакiв i дiвчат,
  Для яких Сталiн iдеал!
  
  Все можу я зробити з жартом доречним,
  Ноутбук, то їм ударити по головi.
  Свiт ми зробимо до колiк цiкавим,
  Перемагати звикли росiяни скрiзь!
  
  Я потрапив, жартома пацанчик у свiтову,
  Дуже навiть хлопцi у жваву вiйну.
  З фашистiв можу зробити вiдбивну,
  Адже неробство менi зовсiм не до вподоби!
  
  Для хлопця немає вiр перешкоди,
  Вiн зумiє фрицiв здолати...
  Скоро будуть на Землi паради,
  Ось розлютився, ревучи ведмiдь!
  
  Я пацан крутий такий хлопчик,
  Пiонером на битвах став...
  Для мене вiйна зовсiм не надто,
  I даремно фюрер мат кричав!
  
  Ось зима, я по морозу босий,
  Зуби скеля, спритно бiжу.
  У моєї дiвчинки з рудим коси,
  I презент смертельний вороговi!
  
  Ось лупи фашистiв хоробро хлопчик,
  Там менi Сталiн особисто наказав...
  Натискає на гашетку пальчик,
  Я могутнiй "Тигр" роздовбав!
  
  Що хотiли фрицi - отримали,
  Вiд мене хлопчика цiла труна.
  Накрутив пацанчик лихо милi,
  Вразивши фашистiв прямо в лоба!
  
  Нас повiр, нiщо не зупинить,
  Нiколи фашист не переможе.
  Навiть божевiльний цар на тронi,
  Навiть злий зрадник-паразит!
  
  Ми хлопчаки хоробри хлопцi,
  I звикли фрицiв перемагати...
  Адже бою хоробри i дошкiльнята,
  Ми iспити складає завжди на п'ять!
  
  Не стерпiти слов'янам приниження,
  Проти фрицiв станемо все горою.
  Адже в серцях палає полум'я помсти.
  Зламаємо ворогiв сталевою рукою!
  
  Плем'я росiян - плем'я велетнiв,
  Ми здатнi злих розтерзати.
  Адже народ i армiя єдинi,
  Щоб по мiзках фашистам дати!
  
  Не зумiємо зробити поразку,
  Ну, тодi самим нам грiш цiна.
  Попроси у ближнього прощення
  Пiднiмися з колiн моя країна!
  
  Є у нас ракети, лiтаки,
  Але за фрицем сильний дядько Сем.
  У майбутньому збудуємо зорельоти -
  I спорудимо смiливо ЕОМ!
  
  Сили нашої не вимiряти просто,
  Вона немов лютий вулкан.
  Хто сiє на галявинi просо,
  Ну а ми пiднiмемо ураган!
  
  Вище Батькiвщини немає мiсця на планетi,
  Значить кожен воїн та боєць.
  У радостi смiються на щастя дiти,
  Згине горе та смуток - кiнець!
  
  А коли пройдемося по Берлiну,
  Мостовий карбування хлопи крок.
  Шлях нам висвiтлюють херувими,
  Кожен є чарiвник, сильний маг!
  Хлопчик-воїн подiбне заспiвав з великою люттю. I вони якраз долетiли до Алма-Ати, яку облягали японцi. I дiти-термiнатори як взяли i довбали з чарiвних паличок пульсарами. I заразом взяли i клацнули босими пальчиками нiг. I на мiсцi японських солдатiв виникали грона стиглих бананiв, i позолоченi фужери з морозивом. А танки країни Сонця звернулися в такi чудовi i пишнi торти, схiдного стилю.
  Пеппi взяла i заскакала, спiваючи:
  Я прошу не дивуватися нiкого,
  Якщо вiдбуватиметься чаклунство!
  Якщо буде, якщо буде, якщо буде
  Здiйснюватися чаклунство!
  I дiти давай перетворення класнi робити... От i лiтаки теж стали обшукатися, перетворюючись на солодку, повiтряну кукурудзу. I це було просто чудово. А цукрова вата, що в променях осiннього сонця iскриться наче розсип дiамантiв.
  Олег узяли i прочiрикав:
  - Якi у нас смакоти - просто об'єднання! Ми їх пожираємо, наче вiдбивну на снiданок!
  Пеппi розреготалася. Дунула, i одразу дюжина японських штурмовикiв перетворилася на мармеладинки, посипанi захором. Та це чудово.
  Дiвчинка-термiнатор зазначила:
  - Наскiльки чудовiшим був би свiт, якби в ньому були тiльки дiти!
  Олег згiдно кивнув:
  - З цим не посперечаєшся!
  I дiти клацнули босими пальчиками нiжок, i помчав на супротивникiв реально ураганний вихор. I знову грiзнi воїни країни сонця, що сходить, виявилися надзвичайно смачними речами.
  Ось, наприклад, грiзна самохiдка з 150-мiлiметровою гарматою перетворилася на лебедя обкладеного медовими персиками, очищеними мандаринами, i сусальним цукром. Ось це справдi була смакота, всьому смакота. Наскiльки виглядало багато i апетитно.
  Олег помiтив iз задоволеним виглядом:
  - Та тут ти такi бенкети справляєш!
  Пеппi згiдно кивнула:
  - Та чудовi бенкети! I це грандiозно!
  I дiти продовжили чаклувати, i здiйснювати перетворення.
  Олег же надихнувшись iз величезним ентузiазмом та жаром заспiвав:
  Хлопчик у двадцять першому столiттi жив,
  Мрiяв, що йому космос пiдкоритися.
  Що легiони у Вiтчизни сил,
  Квазари висвiтлюватимуть столицю!
  
  Але влучником хлопчика вiдразу став,
  I на фронтi пожежi свiтової...
  Там плавиться, розiрваний метал,
  I, здається, мiсця немає живого!
  
  Пацан звик жити в розкошi завжди,
  Коли банани, ананаси усюди...
  Ну а тепер така бiда,
  Наче ти знайшов собi Юду!
  
  Гукає, чути вогняний грiм,
  По небу пролетiли штормом спалаху.
  Я вiрю, чи буде вермахту розгром,
  Бо серце з мужнiстю хлопчика!
  
  Битися народженi з ясел,
  Ми дуже любимо хлопцi хоробро битися.
  Ти вермахт, що ордою пре - розбий,
  I зроби жалюгiдним Гiтлера паяцем!
  
  За Батькiвщину, за Сталiна сини,
  Пiднялися, кулаки мiцнiше стиснувши...
  Але ми крутi витязi-орли,
  Зумiємо вибити фюрера за Вiслу!
  
  Така сила пiонерiв знай,
  Що з нею нiщо у свiтi не зрiвнятися.
  Збудуємо у всесвiтi незабаром рай,
  Благословлять iз iкон святi обличчя!
  
  Для Батькiвщини ми серце вiддамо,
  Свою Вiтчизну мiцно дуже любимо.
  Над нами променистий херувим,
  Ми самi будемо для фашизму суддi!
  
  Зараз ворог рветься просто пiд Москву,
  А хлопчик по кучугурi босий...
  Зупиню я, вiрю ту орду,
  Чи не обстрижуть дiвчинцi, знаю коси!
  
  Я пiонером дуже швидко став,
  I буде у хлопця воля сталi...
  Адже наше серце як титан-метал,
  А головний вождь Всемудрий генiй Сталiн!
  
  Я пiонер бiжу взимку босий,
  I п'яти почервонiли на морозi.
  Але Гiтлер буде розбитий косою,
  I поцiлунок подаруємо червонiй трояндi!
  
  Повiрте для Росiї ми орли,
  I фюрера до столицi не пропустимо...
  Хоча сильнi полки у Сатани,
  З Адольфа шкуру, вiрю, скоро спустимо!
  
  У нас така сила - всiх людей,
  Б'ємося дiти ми за справедливiсть...
  А Гiтлер вiн запеклий лиходiй,
  I не отримає вiд народу милiсть!
  
  Для нас є дуже сильний автомат,
  Що по фашистах влучно так стрiляє.
  Вогонь веди i буде результат,
  Прийде перемога у променистому травнi!
  
  Ми зробимо Вiтчизну вище зiрок,
  Над Марсом скоро червоний прапор пiднiмемо.
  Адже з нами Бог Iсус Христос,
  Назавжди буде в славi це Iм'я!
  
  Але Сталiн теж пiонерам брат,
  Хоча дiтей набагато хоробрих старше.
  Є у хлопчика влучний автомат,
  Вiн вiдстрiлив фашистам наче вежi!
  
  Хоча кучугури круто намело,
  Хлопчик б'ється з фрицям босоногий.
  Йому вбити фашиста не слабо,
  Iспит хоч складає, звичайно, суворий!
  
  I букву хлопчик також розрахував,
  Нациста дав пострiл, точно зрiзавши...
  На серцi полум'я i горить метал,
  Не пустить фюрер про Вiтчизну дезу!
  
  I ви любите Батькiвщину свою,
  Вона як мати для всiх народiв знайте...
  Я люблю Iсуса зi Сталiним,
  А фюреру мiцнiше навалюйте!
  
  Ну що фашиста натиск вже вичерпався,
  Схоже, видихаються нацисти.
  Отримає Гiтлер кулаком у п'ятак,
  А ми заспiваємо пiд небом цим чистим!
  
  Пробiгав у шортах ваш пацан зиму,
  I навiть нежить нiздрi не помiтив.
  А ви чого в застудi не зрозумiю,
  Деколи надто вже хворiють дiти!
  
  Навеснi боротися дуже легко,
  По калюжах шльопати до кiнця приємно.
  Сiли в човен, прихопивши весло,
  Що було це дуже нам цiкаво!
  
  За Батькiвщину боротися i дерзати,
  Ми пiонери дуже смiливо будемо...
  Iспити, здаючи, лише на п'ять,
  Щоб вивести себе швидше в люди!
  
  Я вiрю, що прийдемо бiйцi до Берлiна,
  Хоча вiйна йде не надто гладко.
  Простори свiтобудови пiдкоримо,
  Однак поки хлопцевi не солодко!
  
  Хоча звичайно на вiйнi завжди,
  Небезпек наповнений кожен кущик.
  Але буде пiонерська мрiя,
  Хлопчика босоногий дуже спритний!
  
  Вiн влучно по фашистам хлопчик б'є,
  Бо в серцi честь у пiонера.
  Отримає фюрер у лоб собi розрахунок,
  I решту покараємо для прикладу!
  
  Що я зможу щось зроблю, ти знай,
  Адже росiяни в боях непереможнi.
  Побудуємо у свiтобудовi червоний рай,
  Народ навiчно з партiєю єдиний!
  
  I нас, повiрте, не зiтруть вороги,
  Ми зробимо, як велетнi чудо.
  Окови свiтобудови розiрви,
  А Гiтлер це мерзенна Юда!
  
  Пiдуть роки, настануть часи,
  Святого у безмежжi комунiзму!
  I буде Ленiн з нами назавжди,
  Ми зламаємо повiр ярмо фашизму!
  
  Як добре всiх воскресить Христос,
  А якщо не прийде, то наука...
  Адже людина до могутностi доросла,
  Життя непросте брати знайте штука!
  
  Велич Батькiвщини буде в тому,
  Що всi її без меж знай, полюбили.
  Велич країни святої в одному,
  Безкрайнiй променистої Росiї!
  
  Я пiонер поки її пацан,
  I виростати повiрте небажання ...
  Побачу багато рiзних країн,
  А фюрера з ордою зганю у болото!
  
  Ви також будьте з мужнiстю бiйцi,
  Що наша вiра стане твердiшою...
  Пишаються пiонерами батьки,
  Зiрку героя, дав товариш Сталiн!
  
  Коротше грiм вiйськовий вiдгримить,
  Ми будемо в будiвництвi затято працювати.
  Адже комунiзму мiцний монолiт,
  Село i те чудове як столиця!
  
  А я зiзнаюся навiть дуже радий,
  Що побував i в пеклi, i в пожежi.
  Тепер так гордо приймати парад,
  Щедра Вiтчизна у нескiнченнiй славi!
  Японська армiя зазнала фундаментальних перетворень. I вiдважнi дiти полетiли далi. Вже у Примор'ї. Дорогою їм траплялися лiтаки. Вони пiд помахами чарiвних паличок перетворювалися на дуже апетитнi та ароматнi речi. Особливо друкували торти. Причому деякi кондитерськi вироби, у формi вiтрильникiв, а iншi, у виглядi троянд, i чогось ще бiльш гламурного та барвистого. Падали на землю та кекси.
  А внизу бiгали босоногi хлопчики та дiвчатка. Вона накидалися на частування, що валялося з неба, i жадiбно його пожирали. Що теж виглядало чудово.
  Олег зазначив:
  - Годуємо ми голодних?
  Пеппi зi смiшком вiдзначила:
  - Та якого це бравого, японського солдата, закiнчити життя в дитячому шлунку. А ось куди подiється при цьому їхня душа!
  Хлопчик-термiнатор вiдповiв:
  - А душа первиннiша за тiло! Ось я був дорослим, а тепер у тiлi дитини. Плоть змiнилася, а душа залишилася незмiнною i безсмертною! I це чудово!
  Дiвчинка-термiнатор помiтила:
  -А хiба тiло не впливає на сприйняття свiту?
  Олег пiдтвердив:
  - Звичайно ж, впливає, але в даному випадку якраз на краще!
  Пеппi з усмiшкою кивнула.
  - Та це велике щастя бути вiчною дитиною!
  - Не впадаючи зрозумiло в дитинство! - додав вiчний хлопчик.
  . РОЗДIЛ No 7.
  У Примор'ї дiти вирiшили трохи змiнити стиль атаки. I вперше застосували бойовi пульсари. Хоча це й грубо. Але все годувати ласощами. А чому не врiзати згустками енергiї та блискавками. I в результатi пара самурайських полкiв було спалено. Потiм Пеппi примхливо вигукнула:
  - Нi! Так не естетично! Дай знову перетворювати япончикiв на ласощi!
  Олежка хихикнув i прочiрикав:
  - Ми не жалюгiднi комашки, самураїв враз у ласощi!
  I бойовi дiти взяли i розвернулися, зарядили свої пiстолетики та гiпербластери i рушили з люттю на японцiв. Ось взялися i давай куляти...
  Впали на танки, почали їх плавити, i трава спалахнула. I самураїв почало розривати на частини i смажити, наче шашлики. Ось як це буде по-звiрячому.
  Пеппi Довга Панчоха хихикнула, i босими пальчиками нiжок випустила магоплазмовий мiхур. Ось вiйська Японiї взяли i стали перетворюватися на щось смачне та апетитне.
  I це був добрий, апетитний м'ясний рулет, i голубцi в сметанi, i тiстечка заваренi в шоколадi, i ще щось чудове. I що тут таке смачне, i видно навiть, як дiти миготять босими, рожевими п'яточками. I вони пiдбiгали в цьому смакота, i торти були з кремом i кращими примочками.
  Хлопчик i дiвчинка великi воїни чия зброя нiби в комп'ютернiй грi постiйно змiнювалася:
  Як добре коли їжа солодка,
  I в життi все так генiально...
  Нехай здiйсниться мрiя,
  Як у казцi та не очевидно!
  Японськi вiйська зiткнулися з магiчною та приголомшливою силою. I ось їх лiтаки стали пiд впливом магiї перетворюватися на коржики з медом, з шоколадним кремом, згущеним молоком, i безлiччю такого апетитного i ароматного, немов крутiсть.
  I перетворення вiдбувалося в режимi онлайн - реального часу. I як це гарно. I летiли вони плавно приземляючись.
  Одночасно i радянськi вiйська зазнавали перетворень. Такi чудовi та чудовi. Були дорослi чоловiки - не найприємнiшi пiд час вiйни. А стали хлопчиками рокiв дванадцяти-тринадцяти, з приємними мордочками. I це чудово!
  Ну, хто з дорослих не хотiв би знову стати дитиною?
  Олег зазначив iз посмiшкою:
  - Та це справдi чудово!
  Пеппi цвiркнула:
  - Справдi, подiбне чудово! Ось справдi хлопчики куди симпатичнiшi, нiж дорослi, а тим бiльше старi. Ось у нас якi милi мордочки!
  I дiти почали смiятися та показувати мови. I вiзьмуть i засвистять.
  Численнi ворони i грифи вiд їхнього свисту перетворилися на тiстечка, також льодяники i шоколадки, i мармеладинки, i безлiч ще чогось запашного. А як тут виглядає весело.
  Мармеладинки падають, i японська пiхота, а також кавалерiя в танках, перетворюється на щось таке чудове, i те, що викликає невимовний апетит.
  А радянськi воїни переважно чоловiки перетворилися на хлопчикiв. I шльопають босими, дитячими нiжками. I розбригують уже не воду, а солодкий сиром, i газовану воду, i "Кока-Колу", коктейлi в шоколадi. Наскiльки це все було чудово i чудово - чудовi смаколики. I рiдини пiд босими нiжками хлопчакiв апетинi.
  Пеппi Довга панчоха вiдзначила:
  - А чи непогано ми їх примружили?
  Олег кивнув:
  - Так японцi тепер такi солоденькi стали. Але чи варто було на дiтей перетворювати радянських солдатiв?
  Дiвчинка хихикнула:
  - А що хiба це не класно стати хлопчиком?
  Олежка запитав:
  - А чим це класно?
  Пеппi вiдповiла з усмiшкою:
  - Тим, що голитися не треба!
  I дiти взяли та розсмiялися на всi ковтки. I як це виглядає весело. Ну i ось винищувач - "Зеро", грiзна машина найманевренiша у свiтi. I яка взяла i перетворилася на клуб iз цукрової вати. А зверху її полили шоколадним сиропом - уявiть собi, як це смачно.
  А якi торти з'являлися, особливо з танкiв. I як їх покривали трояндочки, з крему, i повидла, i варення робилося дуже смачне та чудове.
  Олег зауважив:
  - Працюємо красиво?
  Пеппi кивнула:
  - Та красиво та апетитно!
  Хлопчик хихикнув, клацнув босими пальчиками своїх дитячих нiжок. I ворони стали новим типом тiстечок, деякi з них навiть у виглядi трикутника. А як це, скажiмо, було красиво.
  Ось це справдi скажемо так - гiпер.
  Дiти веселилися... Деякi торти були вкритi не лише квiточками, а й рибками, метеликами, чи бабками. А чому й тiстечку не бути у формi птаха, чи кальмара, чи медузи, з яскравим розфарбуванням. I наскiльки це було дуже смачно та приємно для ока.
  Пеппi зазначила:
  - Як казав Iван Грозний - лепота!
  Олег вiдповiв iз усмiшкою:
  - А може, гiпер!
  Пеппi кивнула:
  - Можна сказати й гiпер!
  Дiвчинка-воїн Маргарита вiдзначила:
  - Жити добре, а добре жити ще краще!
  Анiка вiдзначила, вiдкусивши торта:
  - Тут життя схоже на свято!
  Томмi пiдтвердив, спробував тiстечка з рожевим шоколадом:
  - Справдi просто чарiвнiсть!
  Дiти, схоже, були дуже задоволенi. I веселилися i скалили зубки. У свiтi було гарно. Щоправда, Томмi зауважив:
  - Микола другий не наш цар! Нам може бути краще своїми справами зайнятися!
  Анiка додала з досадою:
  - А скiльки Росiя забрала у Швецiї землi. Включно з Прибалтикою i Фiнляндiєю. I ми їй допомагатимемо?
  Пеппi буркнула:
  - Я теж не в захватi вiд Росiї. Але найвищi сили кажуть, що на користь бiлої раси цю вiйну виграти! А ми ж таки бiлi. - Дiвчинка тупнула босою, точеною нiжкою i додала:
  - Якщо Японiя переможе, то станеться цiла серiя подiй, що призведе до появи такого монстра, як Китай. I не думаю, що Європi це буде на користь!
  Анiка запитала:
  - А якщо Росiя пiде на Стокгольм i пiдкорить Європу? Тодi що буде?
  Олег рiшуче заявила:
  - А на бiса нам це треба? Годувати ще Європу!
  Пеппi кивнула:
  - Самодержавної Росiї немає жодного сенсу до себе ще й Європу приєднувати. Тим бiльше, вона вiльнодумна. А цар змiцнює самодержавство!
  Маргарита додала:
  - Ось справдi нiякого резону вести вiйну з Європою немає. Втiм, якщо вона сама перша не нападе. I в першу i в другу свiтову вiйну європейськi армiї спочатку вторгалися до Росiї, а не навпаки!
  Пеппi заперечила:
  - У першу свiтову царська Росiя вторглася в Схiдну Пруссiю i захопила спочатку Галичину. Не треба думати, що росiяни такi невиннi овечки. Росiя це iмперський м'ясоїдний хижак. Як i Нiмеччина, i Британiя, i Францiя. Не те щоб вона їх гiрша, але й нiчим не краща!
  Анiка взяла i помiтила:
  - Зате ми шведи вiдмовилися вiд завоювань. Ми вирiшили будувати щастя у своїй країнi, а не захоплювати чужi землi. I треба сказати в цьому досягли успiху. А Росiя чим бiльше хапає землi, тим гiрше в неї живе народ. I не дає чужа земля хлiба.
  Пеппi хихикнула i помiтила:
  - Саме так не варто хопити чужу територiю. Бери все те, що пiд рукою i не шукай собi iнше!
  Олег розсмiявся i вiдповiв:
  - Ми росiяни воюємо не заради захоплення чужої землi та завоювань, а заради того, щоб усi народи ощасливити!
  Маргарита хихикнула i помiтила:
  - Та ось не всi хочуть такого щастя - поганi!
  Пеппi пiдстрибнула прокрутила семиразове сальто i заявила:
  - Не треба нав'язувати людям своє уявлення про добро i зло. А тому можете помилитись!
  Анiка кивнула, показавши свiй не дитячий розум:
  - Ось кожна релiгiя вважає себе найправильнiшою! Але ж не може бути такого, щоб усi дурнi, а ти один розумний!
  Олег хихикнув ще раз вiдповiв:
  - А де центр Всесвiту?
  Пеппi, тупнула своєю босою, потужною нiжкою так що розколола брукiвку на дрiбнi уламки i з усмiшкою вiдповiла:
  - З погляду кожного спостерiгача вiн особисто i є центром всесвiту, або де середина землi - там де стоїш!
  Томмi засмiявся, дiти люблять реготати i вiдзначив:
  - А середина землi в буквi м - якщо писати росiйською!
  Анiка хихикнула i прочiрикала:
  - Говори росiйською, або помирай, говори росiйською - Айн, цвай, драй!
  Пеппi довга панчоха вiдзначила:
  - Для свого вiку ви дiти грамотнi та багато знаєте. Не всi знають як пишеться земля росiйською.
  Дiтям стало смiшно... Але загалом японцiв вони вистежують та перемагають.
  На сутi самураї дiйсно отримують неабияк по рогах. А ось на морi?
  Олег зазначив iз посмiшкою:
  - У цiй вiйнi море може бути i важливiше за сушу! Насправдi Японiя це володарка морiв у Тихому океанi. I острiвна держава, i звичайно ж, хто на водi найголовнiший той i домiнує.
  Пеппi довга панчоха вигукнула:
  - Тодi давайте на килим-лiтак! Влаштуємо японцям кашу!
  Анiка помiтила:
  - А менi подобаються японцi - вони такi вiдважнi. I не шкодують життя, великi патрiоти своєї Батькiвщини! А для Швецiї Росiя традицiйний ворог iз часiв вiкiнгiв.
  Олег помiтив iз посмiшкою:
  - Сьогоднi друг, а завтра ворог, а пiслязавтра знову друг! Все змiнюється. Ось хто мiг подумати, що чеченцi стануть опорою президентському трону, а завтра вони знову можуть пiдняти заколот - усе йде по колу!
  Пеппi довгу панчоху хихикнула i, застрибнувши на килим-лiтак, заспiвала.
  Око за око, кров за кров,
  I все по колу, все знову i знову!
  I засмiялася. Дiти посiдали на килим-лiтак. Адже вони чудовi воїни i швидко вчаться. Проти них важко битися самураям. Японцi своєю мужнiстю, а юнi дiти чаклунством.
  Анiка та Томмi в польотi грали в шашки. I це було весело - чудова гра. Хоча Томмi помiтив:
  - Взяття обов'язково - це неправильно!
  Анiка хихикнула i вiдповiла:
  - Це ще як сказати!
  Пеппi запропонувала:
  - Спробуйте гарного, свiжого шашлику!
  I справдi вiд помаху чарiвної палички виникли шматки соковитого смаженого м'яса на шампурi. Пеппi вмочила його в томатний соус i запропонувала спробувати дiтям.
  Олег та Маргарита вiдзначили:
  - Так у нас чудово виходить!
  Юнi воїни їли шашлик i почували себе добре. Вигляд у них був цiлком бадьорий. Бойовi дiти не скажеш, що слабкi. Справжнi бiйцi. Вони здатнi i справдi багато на що.
  Ось перший японський есмiнець плаває. Пеппi махнула чарiвною паличкою, i вiн разом перетворився на вельми апетитну страву на плаваючому тацi. Це можна сказати вийшло чудово.
  Олег повiяв, i пiднос поплив у напрямку берега, щоб нести їжу та радiсть дiтям. Ось i справдi чудова пригода.
  Хлопчик-воїн проспiвав:
  - По безкрайнiх хвилях,
  Ходить шуба та каптан!
  Вiд чого дiтям було дуже весело. Чудовi були хлопцi.
  Ось вони атакували з повiтря крейсер. I той теж перетворився на гору тiстечок.
  Причому це вiдбувалося швидко у форсованому режимi. Ось як виходило чудово. Просто якийсь фантастичний вплив.
  Анiка вiдзначила з милим виглядом:
  - Казковий вплив!
  Томмi прочiрикав:
  - А ми й живемо у казцi!
  Дiти просто у захватi. Скелять свої мордочки i смiються. Олег та Маргарита також хихикають. Їм справдi весело. Ну, скажiмо так - дiти що треба.
  Попереду очiкуються новi пригоди. Але втiм згадуються разом iз Маргаритою старi.
  Олег Рибаченко прибув на фронт. Настав квiтень, все тануло i цвiло. Пiдтягувалися вiйська. Царський режим зняв з центру i з пiвночi значнi сили, щоб за планом Брусилова основнi свої удари завдати Австрiї та Туреччини. Тобто вибити найслабшi ланки держав Берлiнської осi та союзу чотирьох.
  Цар розумiв, що до Стамбула потрiбно прийти ранiше англiйцiв, щоб отримати Малу Азiю, протоки та Константинополь. I водночас зламати Австро-Угорщину.
  На Захiднiй Українi вже все цвiте. Ось-ось пiдсохнуть дороги i можна буде вирушити вiйськам. Царська армiя у бадьорому настрої. Весна та вiдчувається близькiсть перемоги. Торiк австрiйцiв удалося сильно потiснити. I зараз майже вiрять у успiх. А росiйський народ не такий, щоб задкувати.
  Загалом фiльми радянських часiв сильно перебiльшують небажання солдатiв воювати. Насправдi бiйцi цiлком бадьорi духом. I у всiх гарний настрiй.
  Особливо офiцери, якi рвуться у бiй.
  Олег хлопчик рокiв дванадцяти на вигляд. Вiн уже забував, що був колись дорослим. А як добре бути хлопчиком? Бiгаєш собi босонiж i в коротких штанцях, шльопаєш голими пiдошвами по весняних калюжах, i це здається природним.
  Доросла людина, на жаль, не може собi дозволити битися в одних шортиках, щоб iншi не подумали, що вона не в своєму розумi.
  А так чудово! Вже квiтень тисяча дев'ятсот сiмнадцятого року, а цар ще не скинутий.
  Як добре, що є всi шанси виграти першу свiтову вiйну та завершити збирання слов'янства та приєднати Константинополь. I твоя мрiя збулася - ти тепер хлопчик, i головне - iсторична зiрка. Значить, назавжди залишишся хлопчиком i тебе не вб'ють!
  А як це чудово замiсть дорослого стану перейти у вiчне дитинство, i тобi не загрожує старiсть, хвороби, випадання зубiв та iншi напастi. Заради цього можна було i в тюрмi посидiти, i поколювати пару мiсяцiв на дитячiй каторзi. Ну скiльки ти у в'язницi часу провiв? Усього мiсяцi три? Для вiчного дитинства плата невелика.
  I тепер збулася мрiя - ти на фронтi! I можеш робити подвиги. Благо тiло у тебе швидке, сильне, витривале та чудова реакцiя. Повернення в дитинство тобi багато дає.
  Адже ти вже не проста дитина, модернiзована. А це, звичайно ж, краще, нiж бути дорослим. I не потрiбно ностальгувати за дитинством, ось воно завжди при тобi i поруч.
  Ось є справедливiсть у свiтi. Коли мрiї пiсля багатьох невдач справджуються. I твiй улюблений царю, який тебе влаштовує на тронi. I ти сильний i швидкий хлопчик, якого i куля не бере, i на вiйнi - про що з дитинства мрiєш, влучив.
  Так, а от у колишньому життi та реальностi все гiрше: на тронi набридлi Путiн та Лукашенко, вiд яких великих дiянь не дочекаєшся. Та й хто вони взагалi такi? I єдиної Росiйської iмперiї немає! I, зрозумiло, Романовi легiтимнi царi, а не цi два вискочки.
  А ти себе так добре вiдчуваєш, стiльки в тобi бадьоростi та енергiї. Ти хлопчик i хлопчик назавжди! Як це добре!
  Олег Рибаченко навiть почав пiдскакувати вiд радостi... Йому доручили перше вiйськове завдання. Доставити до сусiднього полку пакет. А коня не дали. Мовляв, хлопчисько i так обiйдешся!
  Ну, що ж поки затишшя, i пацан побiг, миготивши босими п'ятами. Дорога була кам'яниста, i зрозумiло, хто кiнь може i пiдкови збивати. А так хлопчик, та ще колишнiй зек, волосся наголо стрижене, хто шкодує?
  Олег бiжить собi... Добре, тiло стало ще витривалiшим, нiж спочатку. Бiгти легко, а мозолистим пiдошвам вiдчувати колку поверхню приємно.
  Тiльки дорога довга - верст сто п'ятдесят! I, звичайно, його вiдправили, щоб вiн за день встиг. А коня на таку вiдстань заженеш, а хлопця босого - не шкода!
  Олег i бiжить, швидко i не сповiльнюючись. Вiн веселий та задоволений дорученням. Хоча, звичайно, цьому могли доручити i дорослому зв'язковому.
  Поки що дротяний зв'язок не скрiзь, є й кур'єри не звелися. Проте кожен кiнь перед настанням на рахунку. А сто верст пробiгти без зупинки, лише Олег Рибаченко у класному тiлi й зможе.
  I бiжить хлопчик, милується природою, i на ходу собi щось цiкаве уявляє.
  Ось припустимо Гiтлер i країни заходу пiшли б у 1 травня 1944 року на переговори та заморожування конфлiкту. I таке справдi сталося. I фрицi, користуючись моментом, перекидають вiйська до Бiлорусiї, готуючись там тримати удар. У фашистської Нiмеччини ще триста двадцять чотири дивiзiї - велика сила. З них п'ятдесят вiсiм дивiзiй, з яких десять танкових i п'ять есесовських знаходяться у Францiї, щоб заважати висадцi десанту союзникiв. А тут можна перекинути їх на схiд. Крiм того, така в танках виникла ситуацiя. Фашисти вже налагодили масове виробництво "Тигрiв" i "Пантер", а радянськi вiйська тiльки-но почали перекидати у вiйська IС-2 i Т-34-85. Тож ситуацiя для фашисток найсприятливiша. Можна реально наступати.
  I фюрер прийняв рiшення, яке диктувала конфiгурацiя фронту - завдати флангових ударiв iз Молдови та Пiвнiчної України за схожими напрямками. Це було справдi сильним ходом.
  У боях мали взяти участь i "Тигри"-2 та "Мауси". Останнiй танк виглядав дуже грiзно. Але досить дорогий i складний у виробництвi хоча керувався за допомогою керма та виявився придатним до бойового використання. Пiсля випуску лiтакiв Третiй Рейх зрiвнявся з СРСР, а руки на захiдному фронтi були розв'язанi. Крiм того, вiдбувся обмiн полоненими i повернулися багато нiмецьких та iталiйських льотчикiв. Тож спiввiдношення сил змiнилося на користь фашистiв.
  Гiтлерiвськi лiтаки перевершували радянськi у швидкостi та збройнiй потужностi. Ось наприклад Фокке-Вульф мав шiсть авiагармат, з яких двi тридцятимiлiметровi, а чотири двадцятимiлiметровi. I МЕ-109 М - мав три тридцятимiлiметровi гармати та двi п'ятнадцятимилiметровi. Така ось була у фашистiв мiць. I швидкостi понад сiмсот кiлометрiв на годину. А СРСР наймасовiший ЯК-9, лише одну мав авiагармату в двадцять мiлiметрiв калiбр та один кулемет. Ну, де йому з нiмцем тягатися. Ла-5 мав двi авiагармати в двадцять мiлiмерiв. Навiть новий ЯК-3 тiльки, тiльки почав поступати у вiйська з лiта сорок четвертого року мав лише одну авiагармату i два кулемети, а ЛА-7, теж вступає у вiйська з лiта, двi авiагармати по двадцять мiлiметрiв калiбр.
  Ну як проти влаштувати гiтлерiвцiв? Ще у нiмцiв у серiї реактивний МЕ-262, який тiльки-но став надходити на фронт i у нього чотири тридцятимiлiметровi гармати i швидкiсть дев'ятсот кiлометрiв на годину.
  Тож проти подiбної мощi зробиш. Радянським льотчикам у небi дуже туго доводиться. I їм проти такої сили не встояти.
  Так що фланговий наступ фашисти початку двадцятого червня та їхнi танки клином пiшли у прорив. I авiацiя у повiтрi була активною.
  Радянськi вiйська не витримали удару i здригнулися. Ось це сталося розбирання. Мауси перли наче лом... I спробуй сто вiсiмдесят тонн утримати.
  Радянське командування у вiдповiдь розпочало наступ у Бiлорусiї.
  Але там була мiцна лiнiя оборони. Тим паче фашисти посилили вразливi мiсця та накопали нових траншiв. Але все одно радянськi вiйська взяли та просунулися. Видно було, що чисельна перевага i є кiлькiстю можна брати.
  А Олег та Маргарита разом з iншими пiонерами вирiшили дати бiй нiмецькому клину, який наступав iз територiї Молдови.
  Батальйон пiонерiв рив траншеї та встановлював мiни, щоб вiдбивати атаки.
  Дiти працювали босонiж, а хлопчики взагалi в одних лише шортах, з оголеними, торсами. Вони були шоколаднi вiд засмаги, i кiстлявi через брак їжi за картками. Олег правда дуже мускулистий. I вiн для нiмецької авiацiї вигадав серiю неприємних сюрпризiв. Ось зокрема босоногi пiонери робили ракети у виглядi шпакiвень з фанери, а як вибухiвку використовували тирсу i вугiльний пил. А наводились цi ракети на звук. Причому сам пристрiй розмiрами лише в горошинку.
  I якщо вже така ракета злетить, то мало не здасться. Маргарита робить радiокерованi мiни проти танкiв. Тут теж слiд проявилися кмiтливiсть. Що на колiщатках машинки з вибухiвкою таранили танки.
  Дiти працюють, бiгають мелькаючи босими, рожевими п'яточками. Вони чудовi хлопцi. Хлопчики та дiвчатка - тут iз червоними краватками - просто супер.
  У гiтлерiвцiв серед штурмовикiв з'явився ТА-152 - еволюцiя Фокке-Вульф, теж потужне озброєння i шiсть авiагармат, але куди кращi льотнi характеристики, i швидкiсть вони розвивають до восьмисот кiлометрiв на годину, що для гвинтового лiтака фактично є межею. Грiзна машина, багатоцiльова. Може бути i винищувачем, i штурмовиком, i фронтовим бомбардувальником.
  Але в цьому випадку це саме штурмовик. I вiн мчить на позицiї пiонерiв. Точнiше сказати, вони мчать. Цiла зграя летить.
  А за ними Фокке-Вульфи.
  I миготивши босими, запорошеними п'ятами, дiти запускають, вони пiдпалюють їм фанернi щаблi, за допомогою сiрникiв, вiдправляючи в небо вбивчi презенти анiгiляцiї. I ось ракети злiтають, залишаючи димовi, бузковi хвости. Пiднiмаються все вище. А потiм як довбануть подарунки анiгiляцiї по машинах, вражаючи їх i реально спалюючи, i розбиваючи на частини та уламки. I так все розбивається i горять цi пекельнi пластiвцi. Таке руйнiвне та неповторне.
  Малолiтнi бiйцi справдi крутi. I показують, що вони дiйсно можуть. Чудовi молодi воїни.
  Дiвчинка-партизанка Лара спiває:
  - Будь у славi Батькiвщина моя,
  СРСР країни святої рад...
  Народи свiту братська сiм'я,
  Нехай героїзму подвиги оспiванi!
  Дiвчинка справдi чудово заспiвала. I фашистiв збивають без зайвих церемонiй. I не страшнi дикi та потужнi штурмовики Третього Рейху. Наскiльки це чудово. I ракети влаштували вбивчий феєрверк. Дiти слiд вiдзначити тут iз червоними краватками, чудовi бiйцi. I технологiчнi новинки пропонують високi показники майстерностi.
  Олег навiть iз посмiшкою проспiвав:
  Це знає кожен,
  Слова честi...
  Дiти-забiяки,
  Зводять вас з розуму!
  I як хлопчик вiзьме i розреготається. I понад сотню нiмецьких штурмовикiв збито. Такi тут видатнi дiти, якi показують, що здатнi творити чудеса. Чи не дiти, а диво.
  Хлопчик Петько прочiрикав, тупнувши маленькою, босою нiжкою:
  - Хай буде у славi Батькiвщина моя, товаришу Сталiн дiтям усiм Родню!
  I юнi воїни заспiвали:
  Сталiн живе у моєму серцi,
  Щоб ми не знали смутку...
  У космос вiдчинили дверцята,
  Зiрки над нами сяяли!
  
  Вiрю весь свiт прокинеться,
  Буде кiнець фашизму...
  I засяє сонце,
  Шлях осяявши комунiзму!
  Пiсля цього маленькi воїни як захлопають у долонi.
  . РОЗДIЛ No 8.
  Олег перервався вiд спогадiв. Iшли броненосцi ескадри Того.
  Тепер слiд ними зайнятися. А дiти на килимi-лiтаку цiлком готовi ворога атакувати. Але зненацька перед ними виникла ступа з Бабою Ягою. Точнiше рудою та досить симпатичною жiнкою з волоткою. Та крутнулась i ринула:
  - Я вас з'їм дiти!
  Пеппi довга панчоха у вiдповiдь заспiвала:
  Бабуся ти моя мишка,
  З жилкою та шкiркою я тебе з'їм!
  Борошно без перепочинку,
  Яскравi спалахи,
  У темрявi проблем!
  I ось вони почали обмiнюватися пульсарами. Баба Яга посилала з волотi, а Пеппi з чарiвної палички. Олег тим часом вирiшив не вiдволiкаючись на руду кралю, чиє мiдно-червоне волосся майорiло за вiтром немов пролетарський прапор. I давай довбати броненосцi Того. Ось перший отримав магiчне попадання i став крутитися навколо осi. А потiм узяв i зiштовхнувся iз сусiдом. Почувся трiск, i обидва великi кораблi спалахнули i почали черпати воду. Олег заспiвав з люттю:
  Росiйський воїн найсильнiше,
  Самураєв змiтаючи ударом...
  Ми вiдсвяткуємо успiх,
  Перемагаючи всiх не дарма!
  Броненосцi тонули. Їхнi команди вискакували за борт i намагалися врятуватися.
  Маргарита теж виявила чудеса, випустивши заклинання з чарiвної палички. I на броненосцi стали розпускатися, дуже пишнi та яскравi квiти, надзвичайної краси.
  Дiвчинка заспiвала:
  Мiсяць, мiсяць, квiти, квiти,
  Своїй батькiвщинi довiряємо - надiї та мрiї!
  Надiї та мрiї!
  Нам часто в життi не вистачає, любовi та доброти!
  Кохання та доброти!
  Весь броненосець, включаючи знаряддя, покрився трояндочками i ромашками. А бравi самурайськi солдати звернулися до метеликiв iз крильцями. I це треба сказати дуже весело. Таке ось чудове перетворення - кращого не буває.
  А Пеппi довга панчоха продовжувала обмiнюватися презентами з Бабою Ягою. I виглядало подiбне дуже ефектно. Немов справдi твориться казка. Ось вони випустили по блискавцi. I тi зiткнулися, розсипавшись феєрверком. Пiсля чого Баба Яга, на вигляд не бабуся, а жiнка рокiв тридцяти проворкувала:
  - Чи буде на вас вбивчий вплив!
  Пеппi хихикнула i вiдзначила:
  - Банальна загроза! Надто вже банальна!
  Баба Яга рикнула:
  - Так пригрозь тепер ти!
  Дiвчинка з босими нiжками пискнула:
  - Я розпорошу тебе на атоми по всьому всесвiту!
  Руда жiнка хихикнула i вiдзначила:
  - Ось це куди цiкавiше та цiкавiше! Що ж, якщо можеш, то спробуй!
  Пеппi хихикнула i прочирикала:
  - Сльози ти не розтирай,
  Якщо впадеш, не плач, а встань!
  Баба Яга взяла i запустила знову по дiвчинцi i килиму-лiтакам цiлу хмару вогняних куль. I Пеппi теж узяла i труснула чарiвною паличкою. I цi пластiвцi стали дуже цiкаво, падати, наче кукурудзянi.
  Пеппi взяла i проворкувала:
  - Я не здамся! I моя босонога команда не капiтулює!
  Дiвчатка та хлопчики розбиралися з японцями. Ще один броненосець узяв i став перетворюватися на щось апетитне. Але дуже круто i це може бути смачним. I навiть жирок стiкає та блищить.
  Олег помiтив iз милим виглядом:
  - Ми збудуємо комунiзм, атакуйте вгору, не вниз!
  Хлопчик узяв i розреготався, показавши мову. Бойова ж дитина-термiнатор. Ось це було надзвичайно круто.
  Анiка взяла i засмiялася i заспiвала:
  Слава Швецiї, це чудово,
  Що країна захопила весь свiт...
  Атакує противник небезпечно,
  Але ми впораємо переможний бенкет!
  Дiвчинка теж взяла i босою, маленькою нiжкою запустила щось надзвичайно забiйне, що перетворилося за пару секунд гiгантський броненосець на пончик, теж колосальних розмiрiв, а матроси стали родзинками, причому теж з людський зрiст i обмазанi медом. Ось це виявилося чудово. Такi ось ласощi.
  Дiти опинилися у захватi, i навiть стали пiдстрибувати та вигинатися. Ось це справдi щастя. Такi вiдбуваються чудовi перетворення.
  Але Пеппi не так легко. До Баби Яги несподiвано прибуло пiдкрiплення: з'явився великий i товстий чоловiк у цилiндрi з довгою бородою та семихвостою батогом у руках. I вiн ревiв:
  - Карабас Барабас - пообiдаємо зараз!
  Вiн летiв на дерев'яному конi, i махав батогом, наче хотiв перебити дiтей.
  Пеппi довга панчоха пропищала:
  - Дiти допоможiть!
  I юна команда взяла та переключилася на Карабаса Барабаса. У бородатого монстра полетiли пульсари. Який обрушився на цього мастодонта. I Карабас Барабас покрився квiточками, i буквально взяв та зацвiв. Наче це був бузок. Ось справдi як розквiтає.
  Анiка пискнула i прочирикала:
  - Банзай! Вперед до космiчних вершин!
  Томмi додав вискалив зубки:
  - Наша перемога не за горами! А Карабаса затопчемо ногами! Точнiше босими нiжками!
  Олег i Маргарита теж взяли та пiддали. Карабас Барабас остаточно поганiв, i зацвiв неначе бузковий кущ.
  Баба Яга бачачи, що замiсть грiзного доктора лялькових наук виник букет з квiтами, хихикнула i проривала:
  - Був сфетофор зелений,
  А тому, тому, тому,
  Що вiн був закоханий у життя...
  А всi бiжать, бiжать, бiжать, бiжать,
  I я бiжу!
  I Баба Яга справдi втекла. Так що мiтла та ступа залишили за собою вогняний колiр.
  Пеппi пригальмувала килим i вiдзначила:
  - Ми дуже багато магiї витратили, нам слiд вiдновиться!
  Олег згiдно кивнув:
  - Та чаклунства витратили чимало. Тим бiльше росiйська ескадра поки що до виходу в море не готова: лагодить пошкодженi кораблi. Отже, ми маємо час для медитацiї та вiдновлення.
  Хлопчик подав сам приклад, сiвши в позу лотоса. Його iдеї були й iншi дiти. Їхнi босонiжки нiжки взяли i вивернулися. I це була чудова медитацiя. Таких видатних дiтей.
  Олег поринув у спогади своїх дуже цiкавих колишнiх подвигiв.
  Пiсля того, як атака нiмецьких вiйськ була вiдбита, десант попаданцiв-дiтей був вiдкликаний. Босоногi дiти-воїни та винахiдники пробували протестувати - Велика Вiтчизняна Вiйна все ще йде, i треба допомогти СРСР. Але Чорнобог заявив: що Росiйськi Демiурги в реальне життя повиннi втручатися лише тодi, коли iснує крайня необхiднiсть. А так Червона Армiя має впоратися з цiєю напастю сама.
  I пройшлося знову спостерiгати за бойовими дiями.
  Радянськi вiйська завдяки втручанню дитячого десанту вiдбили удар з боку Молдови, але вклинення з iншого флангу, де Пiвнiчна Україна виявилося загрозливим. Крiм того, наступ проти Фiнляндiї на Карельському перешийку виявився не дуже успiшним.
  Фiни займали лiнiю Маннергейна та змогли вiдбити атаки. А найголовнiше у вiйну вступила Швецiя. У цьому королiвствi всi хотiли реваншу за поразку у колишнiх вiйнах вiд Росiї, з часiв вiкiнгiв. Але особливо згадували Карла Дванадцятого. I звичайно ж зiграла роль i позицiя реакцiйних кiл США, якi продали Швецiї в кредит значну кiлькiсть технiки. I фактично нацькували її на СРСР.
  Через це червневий наступ у Корейському перешийку не увiнчався успiхом. I Сталiн, який вiдрiзнявся iнодi надмiрною обережнiстю, вiдзначив i наступ у Бiлорусiї.
  I це дозволило нiмцям посилити тиск з пiвночi в обхiд радянської лiнiї оборони.
  Бої показали, що "Тигр"-2 у модернiзованому варiантi з двигуном у тисячу кiнських сил - грiзний танк прориву. I вiн уже не застряг i не ламається. Хоча поки що таких машин у гiтлерiвцiв обмаль.
  Як би там не було, нiмцi вклинилися з Пiвнiчної України дуже глибоко. Та й з Молдови вiдновився наступ, особливо коли в бiй вступили свiжi iталiйськi частини, у тому числi i зi звiльнених вiйськовополонених. Тут взагалi ситуацiя гранично загострилася. Iталiйську пiхоту погнали на штурми, а ззаду були загороджувальнi загони iз СС. I це дало ефект. Виникла загроза оточення значних радянських вiйськ на виступi. Плюс ще що далося взнаки несприятливо це припинення Ленд-лiзу. Радянська оборонна промисловiсть зазнала шоку. Та потрiбен деякий час щоб accommodation та знайти альтернативнi шляхи.
  А тут ще Туреччина вдарила у Закавказзi. I новий фронт. Турки атакували армiєю в мiльйон людей. I взяли Єреван та Батумi. Щоб закрити лiнiю, змушенi були кидати в бiй резерви ставки. I це знову допомогло нiмецькому наступу. Частина радянських вiйськ виявилася оточена i була змушена вiдходити з великими втратами. I прорватися вдалося не всiм. Бiльшiсть загинула чи потрапила у полон. А технiка була втрачена цiлком.
  I це змусило ставку i особисто Сталiна перейти до тимчасової оборони по всьому фронту. Запахло смаженим. А тут ще й Японiя з якою США та Британiя заморозили вiйну рушила зi сходу. I довелося й туди сили перекидати. I гiтлерiвцi скористалися моментом та вiдсiкли вiд основних сил Одесу. I просунулися у напрямку Вiнницi та Житомира.
  Така ситуацiя виявилася тяжкою. Причому доводилося вiдразу мати справу з безлiччю нових ворогiв. I це виявилося так незаплановано.
  Крiм того, ситуацiя змiнювалася в гiрший бiк через появу у гiтлерiвця реактивних бомбардувальникiв "Арадо", якi були такi швидкi, що радянськi винищувачi не могли їх наздогнати, та й збити зенiтками надзвичайно важко. Теж не цукор.
  I нiмцi змогли навiть побомбити Москву, що на моральному дусi вiйськ позначалося негативно.
  В областi танкобудування, нарештi з'явилися першi нiмецькi самохiдки нового поколiння - Е-10 та Е-25. Їх важливою вiдмiннiстю вiд колишнiх гiтлерiвських машин була компоновочна схема - двигун i трасмiсiя разом i впоперек, а коробка передач на самому моторi. Це дозволяло економити на кадарному валi i робило силуети нiмецьких САУ низькими. Е-10 з гарматою 75-мiлiметрiв 48 ЕЛ, тобто Т-4 був висотою всього в метр i сорок сантиметрiв, а Е-25 з гарматою "Пантери", в метр п'ятдесят сантиметрiв.
  Це дозволило зробити самохiдки легкими, рухливими, малопомiтними, що швидко повертаються, що компенсувало вiдсутнiсть обертової головки, i що найважливiше - простими у виробництвi та дешевими. Перша Е-10 мала товщину бронi в 60-мiлiметрiв лоба i 30 - борт i важила десять тонн. Що при двигунi чотириста кiнських сил забезпечувало хорошу рухливiсть. Е-25-важила всього двадцять тонн при двигунi в 700 кiнських сил, i теж була швидкiсною. А лобова броня товстiша за 80-мiлiметрiв i бортова 50. Причому в обох самохiдок дуже великий рацiональний кут нахилу лобової бронi.
  Поява таких машин була тривожним дзвiнком для Червоної армiї. Адже вони спритнi i малопомiтнi i дешевi. Плюс ще i вiдмiнна оптика, i прилади нiчного бачення. Усi на висотi.
  Тож вiдповiсти на це поки що не було чим. Т-44 виявився сируватим танком та вимагав доопрацювання. Лише СУ-100 на базi танка та шасi Т-34 могло дати якийсь прогрес, але снаряди для гармати стали випускатися тiльки в листопадi 1940 року.
  Нiмцi ж випереджали у темпах виробництва. I поступово проривав одну лiнiю оборони за iншою. Поки що радянськi вiйська не вiдiйшли за Днiпро. Василевському все ж таки вдалося вмовити Сталiна, здати Київ, i зайняти бiльш зручний рубiж оборони. Верховний головнокомандувач пам'ятаючи урок сорок першого року цього разу не став упиратися.
  Червона армiя перейшла до стратегiчної оборони, доки настала глибока осiнь iз зливами. Щоправда, тут з'ясувалося, що нiмецькi САУ Е-10 i Е-25 вiдмiнно їздять по бруду, не поступаються Т-34-85 у цiй справi. I розрахунок, що нiмцi зупиняться не зовсiм виправдався. Хоча дiйсно в брудi наступатиме i нелiтну погоду важче. А на зиму Сталiн розраховував, як на манну небесну.
  Однак узимку стало ще гiрше. Нiмецьких реактивних бомбардувальникiв дедалi бiльше, i вони бомбять, де хочуть. А легенi САУ у фашистiв сильнi. З'явилася i Е-25 зi знаряддям 88-мiлiметрiв з 71 ЕЛ, теж дуже небезпечне воно мало лобову броню сто двадцять мiлiметрiв пiд великим нахилом, i бортову вiсiмдесят, а важило тонн тридцять. Дуже небезпечна самохiдка, i навiть IС-2 її не мiг у лоба пробити. А її гармата трощила буквально всi машини поспiль iз дистанцiї бою. Ось це був ударний вплив.
  Зимовий наступ радянських вiйськ провалився. Мало того, наприкiнцi лютого гiтлерiвцi самi перейшли в наступ. Новi винищувачi ХЕ-162 - легкi, дешевi, простi у виробництвi та моторошно маневренi захопили панування в повiтрi i стало Червоною Армiєю зовсiм туго. У центрi оборону пробили та фашисти знову захопили Смоленськ, виникла загроза Москвi. Радянськi вiйська вiдчайдушно намагалися контратакувати. Але в них не надто виходило. САУ СУ-100 було ще замало, а Т-34-85 не справлявся.
  Одночасно за типом Е з'явився нарештi у гiтлерiвцiв на фронтi у березнi повноцiнний танк. Е-50. Вiн був невеликий, компактний, iз низьким силуетом. При вазi "Пантери" в сорок п'ять у машини був двигун, який розганяв її до 1200 кiнських сил, товщина бронi "Тигра"-2 тiльки з великими кутами нахилу, i потужнiшим озброєнням 88-мiлiметрiв у 100ЕЛ довгий. Башта мала менших розмiрiв i вже й гарматна маска свиняче рило закривало весь лоб вежi. Таким чином новий танк був практично непробивний у чоло. А його швидкiсть понад сiмдесят кiлометрiв на годину.
  Ось як розганяється. I для Червоної армiї побiльшало проблем. У березнi нiмцi прорвалися на пiвночi i знову вiдрiзали Ленiнград вiд основної частини країни. Ситуацiя стала критичною.
  А наприкiнцi квiтня почався наступ на Москву.
  I тут уже вдалося вламати росiйських Богiв, щоб дозволили втрутитися десанту попаданцев.
  I ось батальйон хлопчикiв та дiвчаток зустрiчає гiтлерiвцiв. I це гарна битва.
  Олег справдi хотiв якраз для цього i зробити ракети. I наводити їх, наприклад, на звук. Але не встиг, i хлопчики i дiвчатка, миготивши босими, рожевими п'ята розбiглися по щiлинах.
  Гiтлерiвцi пролiтали досить низько. I завдавали дуже колючi та забiйнi удари.
  Хлопчик-попаданець Олег узяв у руки гвинтiвку. Це не Мосiна, а така бiльш бронебiйна, зi спецiальним бiльшим, i здатним запалити паливо патроном. Звичайному хлопчику, або навiть дорослому стрiлку, майже неможливо потрапити в реактивний штурмовик, що розганяється до тисячi кiлометрiв на годину. Та ще якщо врахувати що низ нiмецької машини покритий в'язкою та мiцною бронею.
  Але ж Олег уже запеклий воїн, за Росiю чи СРСР, чи за Київську Русь вiн уже багато разiв воював. I в нього i досвiд величезний, i надздiбностi.
  Хлопчик упирається босою п'ятою в камiння на днi замаскованого осередку i стрiляє.
  I ось потрапляє до штурмовика забiйного класу, i гiтлерiвець горить.
  До речi, тут летить i двомiсний реактивний штурмовик ХЕ-483 - у нього на озброєння: двi 37-мiлiметровi авiагармати, шiсть 30-мiлiметрiв iз подовженими стволами, i двi 20-мiлiметровi, вже бiльше для лiтакiв.
  Ось це штурмовик для двох членiв екiпажу. I вiн починає руйнуватися. У Олега рушниця, типу протитанкового, але хлопчик-генiй особисто зробив його компактнiшим, легким, i менших розмiрiв. Тож гiтлерiвця вiн безпосередньо зiб'є.
  Хлопчик Серьожка, теж босонiж у шортах, злегка забруднений вигукує:
  - Ого! Зi рушницi по лiтаках!
  Олег вiдповiв iз усмiшкою:
  Наш радянський пiонер,
  Влучностi великий приклад!
  I хлопчик уперся своїми босими пiдошвами, яким доводилося рiзне випробовувати їх вогнем смажили, i розпечене залiзо прикладали, i бамбуковими, гумовими палицями били. Та його ноги всi перетерпiли, але залишилися на вигляд майже дитячими, витонченою форми, i спритним прямо, як лапки мавпочки чи навiть ще спритнiше.
  I Олег влучно вистрiлив. Вiн стрiляв практично з натхнення. I робив це дуже точно. Потрапив прямо встик бронi, так що спалахнули бензобаки. I потужний нiмецький лiтак задимив i став вiдвертатись у протилежному напрямку.
  Олег прочiрикав:
  -.Раз! Два! три! Злих оркiв розiрви!
  Хлопчик хотiв ще вистрiлити перезарядивши рушницю -. Але почув голос видно Божества - демiурга. Не особливо намагайся -. не привертай до себе надто багато уваги!
  Олег кивнув iз сумною посмiшкою:
  -. Зрозумiло!
  Справдi вони i так до себе вже привернули увагу. I будь-яка мiсiя це щось. Як це було пiд час iншої альтернативної вiйни - коли їм наказали побити японцiв. Тодi хлопчик i дiвчинка взяли i мiноносцi самураїв просто стали стикати лобами.
  А Олег тодi навiть заспiвав, вiд радостi:
  Дитина син космiчної епохи,
  Пiшов блукати великими свiтами...
  Справи його зовсiм повiр непоганi,
  А життя суцiльна дитяча гра!
  
  Спочатку у столiттi середньому виявився,
  З нього зiрвали кати чоботи.
  I босонiж по снiгу вiн блукав,
  Кучугури п'яти голi пекли!
  
  Але це тiльки хлопця загартувало,
  I вiн реально став, повiр сильнiшим...
  I рушив кабану лiктем по рилу,
  I завалився у вир цей злодiй!
  
  Хлопчик не поступиться дорослим у боротьбi,
  Його доля злих оркiв вбивати...
  Щоб не лiз iз кинджалом злобний Каїн,
  I не довелося героям цим страждати!
  
  Воїн юний i звичайно смiливий,
  В атаку спрямовується вперед.
  Коли береться хлопчик-бiй за справу,
  Ворогiв пускає просто у витрату!
  
  Ось виявився юнгою у пiратiв,
  I це теж дуже круто знай...
  I для купцiв звичайно ж розплата,
  I потрапить цей жирний пес не до раю!
  
  Хлопчик по морях пристойно плавав,
  Дитиною залишався не дорослiшав.
  Але мав такий крутий удар,
  Що залишався труп вiд дорослих тiл!
  
  Ось галеон вони величезний взяли,
  У ньому золота повiрте до бортiв.
  Буквально бачиш комунiзму дали,
  Фортуни, ти коханий iз синiв!
  
  Ну що може, титул собi купимо?
  Хлопчик босоногий стане граф.
  А королевi ми покажемо дулю,
  Зникли i сумнiви та страх!
  
  Але ось таке зухвале трапилося,
  Спiймали хлопця знову кати.
  I не розраховувай тепер на милiсть,
  А краще ж на дибi закричи!
  
  Хлопчика били батогом дуже боляче,
  Вогнем, залiзом йому п'яти палили.
  А вiн мрiяв про поле, про роздольне,
  Iспанськi одягли чоботи!
  
  Намагалися довго хлопчика пiдонки,
  Проте дiзнатися правди не змогли...
  I голос дитини такий дзвiнкий,
  I справдi буде - тiльки ти зухваль!
  
  Ну що петля на хлопчика чекає,
  Його ведуть стратити на ешафот.
  Снiжинки в небi бiлi витають,
  Нехай охолодять трохи розбите чоло!
  
  Босi ноги хлопчика ступають,
  По снiгу, а на ступнях пухирi.
  Адже пiдошви клiщами припiкають,
  Кривавi та злi кати!
  
  Але стало легше хлопчиковi вiд снiгу,
  Вiн усмiхнувся, весело заспiвав.
  Адже з ним i альфа, свiтла омега,
  I стiльки створити здатна справ!
  
  Ось хлопчик вже стоїть на ешафотi,
  Майже голий, весь у шрамах, пухирях...
  Але здається дитина у позолотi,
  Як принц у якихось дитячих, свiтлих снах!
  
  На шию вже накинули мотузку,
  I приготувався вже вибити стiлець кат.
  Представив хлопчик босу дiвчисько,
  Ледве стримав з грудей сумний плач!
  
  Але ось пробила ката влучно куля,
  I поклали злiсних катiв...
  Ще раз королевi дуля,
  А хлопчиковi свiтло благодать променiв!
  
  Звiльнений був хлопець вiд розплати,
  Знову пливе пацан на кораблi.
  I не наздоженуть флiбустьєра кати,
  Вони тепер уже гниють у землi!
  
  Але знову чекають на пригоди,
  Пiшли хвилею середнi вiки.
  У тих, хто невинний, чекаємо на прощення,
  Здiйсниться чудова мрiя!
  
  Вже iнший час, у пригодi,
  I крутиться на небi лiтак.
  За тортури лише нащадкам буде помста,
  А ти в атаку iз пiснями вперед!
  
  Хлопчика ж пливе на броненосцi,
  Вiн знову юнга бiльше не пiрат.
  На небi ж сяє яскраве сонце,
  Такий уже виходить розклад!
  I ось уже по гiтлерiвцях б'ють ракети, якi зробленi з тирси та фанери. I луплять фашистськими танками. Видно дiти дуже добре нагострилися миготливими босими, рожевими п'ятами. I не здаються, не лягатимуть пiд ворога.
  Олег випустив разом iз Маргаритою i зброю новiшу - шматочок антиматерiї. Такий крихiтний, у тисячну частку грама. Але рвонутий вiн силою двадцяти тонн вибухiвки. Ось це справдi надзвичайно вбивчо. I скiльки загибелi фашистiв. Лiтаки в небi закружляли, i застопоролися. Почали стикатися i горiти. Така ось пiшла катавасiя. Проти якої нiмецька авiацiя. Включно з ХЕ-162 безсила.
  . РОЗДIЛ No 9
  Вiдновлення пiсля такого тяжкого магiчного бою пройшло непогано. Дiти, пройшовши медитацiю, вiдчули себе бадьоро. Їхнiй настрiй помiтно здiйнявся. Як i спрага нових пригод та перемог.
  Олег наголосив з бадьорим виглядом:
  - Чекають на зiрки комунiзму! У небi я з пiснею полечу!
  Маргарита пiдбадьорила хлопця:
  - Ми справдi все зробимо дуже круто! I японський флот буде зiм'ятий!
  Пеппi довга панчоха вигукнула:
  - Та це чудово! Тiльки ми його перетворимо на щось смачненьке.
  Анiка захихотiла i тупнула маленькою, босою нiжкою:
  - Це буде чудово! I круто!
  Томмi взяв i заспiвав:
  Свiт чудових пригод дiток чекає,
  Настане знаю скоро - новий рiк!
  I хлопчик як розсмiяється. Оце веселi дiти. I дуже крутi.
  Килим-лiтак полетiв у пошуках флоту Тога, пошарпаного, але ще чинного. Зрозумiло, що без моря не буде вiйни. Олега правда завжди дивувало, як росiйська армiя примудрилася програти японцям на сушi. I наскiльки бездарно дiяло росiйське командування. Одними козацькими набiгами можна було затероризувати японцiв.
  Чи не пощастило з Куропаткiним, що власне кажучи i є головним винуватцем фiаско росiйських вiйськ. Адже справдi, який полководець може бути з таким прiзвищем як Куропаткiн? Явно нiкудишнiй. Курiпка - птах мирний.
  Коли були першi бої з японцями, цей недотеп навiть маскувати гармати забороняв. Хiба не дурень?
  Ну гаразд, буде битва на розлучення. Ось зараз вони покажуть самураям на море.
  Килим-лiтак збiльшив швидкiсть. I вiтер подув в обличчя. Ось це справдi виходило у чарiвному режимi.
  Втiм, Пеппi помiтила:
  - Баба Яга має велику силу чарiвництва. Потрiбно уникати зустрiчi з нею!
  Олег жартома заспiвав:
  Гiднiсть маємо ми вберегти,
  Вiд усiляких йому непотрiбних зустрiчей!
  I килим-лiтак зробив обхiдний маневр. Ось це були бойовi дiї. Точнiше похiднi, доки боїв не було.
  Ось дорогою попався японський мiноносець. Його дiти разом взяли i перетворили на гусятницю з апетитним жарким. Просто пальчики оближеш. I в нiй гарнiр - банани, ананаси, персики, апельсини. Ось це дiйсно смакота що треба. I аромат такий апетитний.
  I Пеппi клацнула босими пальчиками нiжок, з'явився гострий кинжал, який швидко нарiзав тонкими часточками. Пiсля чого пiднос поплив до росiйських берегiв, щоб годувати голодних дiтей.
  Анiка пискнула, хихикнувши:
  - Батькiвщино Швецiя, ми крутi кулiнари!
  Томмi вигукнув:
  - Iз заварним печивом!
  I справдi наступний мiноносець був перетворений дитячою магiєю на гору апетитного, медового печива. Як це чудово i чудово виглядало. Ось це кондитерська магiя - просто супер. А печива величезна, пишна гiрка. Олег i Маргарита подули та погнали її до росiйських берегiв. Ось це було чудово.
  Дiти будуть дуже радi. I пливе до них гора розписаних печiнок, що пiдганяється магiчною течiєю. Ось це справдi - повний смак.
  Маргарита прочирикала:
  Ми найсмачнiше у свiтi їмо,
  Хай буде Вiтчизна святою та прекрасною...
  Над нами могутнiй ширяє херувим,
  Ми прожили життя не повiрте даремно!
  Отака вона була весела дiвчинка. Просто моторошний кантураж. Ось як кажуть - дiй енергiйнiше.
  Юнiй войовницi згадалися їхнi славнi подвиги в АI.
  Героїчне опiр дитячого спецназу дозволило пригальмувати рух гiтлерiвцiв до Москви. Але вiйна ще тривала. I тепер слiд було перейти в наступ. А Далекому сходi просуваються японцi. У них чимало легких, дизельних танкiв. Вони начебто невеликi, але добре маскуються i просуваються лiсами. Владивосток упав. I склалося загрозливе становище.
  Олег та Маргарита допомогли радянським конструкторам зробити самохiдки особливого плану. У них був лише один член екiпажу, який керував джойстком i в лежачому положеннi. А самi машини їздили електричним двигуном, причому акумулятор працював на легких гравiтонах. I це справдi надзвичайно крута машина - здатна навiть на рокадi розвивати швидкiсть до тисячi кiлометрiв на годину та лiтати.
  Першими таку машину випробували на самурах Олег та Маргарита. Дiти перейшли в наступ, дiючи на пару. I надсилаючи вбивчi презенти анiгiляцiї. Ось це справдi руйнiвний вплив.
  Буквально лiтаючи двi машини строчили японцями з гравiообластерiв. Це така зброя, що не вимагає великих витрат енергiї, а дiє практично безвiдмовно i руйнує будь-яку матерiю.
  Олег натискаючи босими, дитячими нiжками на кнопки джойстика, взяв i заспiвав:
  Батькiвщина моя СРСР великий,
  У ньому ж народився колись я...
  Натиск вермахту повiрте дикий,
  Мов Сатана йому рiдня!
  
  Битися пiонеру ж звично,
  Вiн не знає в цьому знай проблем...
  Вчитися звичайно вiдмiнно,
  Час настає змiн!
  
  Дiти не виявлять у боротьбi слабкiсть,
  Злих фашистiв перемагатимуть...
  Ми доставимо нашим предкам радiсть,
  Склавши iспити на п'ять!
  
  Пов'язавши на шию червону краватку,
  Став я пiонером хлопчик.
  Це вам не просто скажемо здраво,
  А в кишенi у мене наган!
  
  Якщо настає бiй суворий,
  Захистимо повiр СРСР...
  Ти забудь печалi та докори,
  Хай буде повалений злий сер!
  
  Краватка мiй як троянда кольору кровi,
  I сяє, майорить на вiтрi...
  Не застогне пiонер вiд болю,
  Втiлимо в реалiї мрiю!
  
  На морозi босонiж бiгли,
  П'яти ж мелькають колесом...
  Комунiзму бачимо свiтла дали,
  Хоч крокувати з пiдйомом важко!
  
  Гiтлер нападає на Росiю,
  У нього ресурсiв рiзних темрява.
  Виконуємо важку мiсiю,
  Сам iде в атацi Сатана!
  
  Танки у фашистiв немов монстри,
  Товщина бронi та довгий стовбур.
  У дiвчинки рудої довгої коси,
  Ми посадимо фюрера на кiлок!
  
  Якщо треба босим по морозу,
  Хлопчик без роздумiв побiжить...
  I зiрве дiвчинцi милою троянду,
  Його дружба мiцний монолiт!
  
  Комунiзму ми побачимо дали,
  У цьому є впевненiсть повiр'я.
  По рогах Наполеону дали,
  I в Європу прочинили дверi!
  
  Петро Перший був царем великим,
  Вона хотiла щоб у Росiї рай...
  Пiдкоряв простiр Уралу дикий,
  Хоч погода там зовсiм не май!
  
  Скiльки є у Вiтчизнi героїв,
  Навiть дiти класнi бiйцi...
  Армiя крокує грiзним строєм,
  I пишаються онуками батьки!
  
  Вождь святий товариш Сталiн,
  Зробив до комунiзму важливий крок.
  З руїн найкошмарнiших руїн,
  Заряд вiн фюреру у п'ятак!
  
  Скiльки є у Вiтчизнi героїв,
  Кожен хлопчик - просто супермен...
  Армiя крокує грiзним строєм,
  I не буде у хлопцiв проблем!
  
  Захищати Вiтчизну будемо лихо,
  I дамо фашистам по рогах...
  I не буде пайкою тихою,
  Пiонер схожий на Бога!
  
  Гiтлеру хребет у боях зламаємо,
  Буде як Наполеон побитим!
  Комунiзму ми побачимо дали,
  Вермахт же виявить добитим!
  
  Скоро стане радiсть на планетi,
  Ми звiльнимо весь свiт на свiтi...
  Полетимо ж до Марса на ракетi,
  Нехай веселяться у щастя дiти!
  
  Найкращий вождь товариш Сталiн,
  Вiн герой i слава та вiтчизна.
  На клаптики фашистiв розiрвали,
  Ми тепер є прапором комунiзму!
  
  Хлопчик не зазнає фриця грубостi,
  Вiн йому рiшуче вiдповiсть...
  Ось така буде вiрю мудрiсть,
  I променистим кольором сонце свiтить!
  
  У комсомол вступлю вже в Берлiнi,
  Там пройдуся хлопчаки босою п'ятою...
  Будемо фюрер битий вити в сортирi,
  I поколемо ми його шпилькою!
  
  СРСР є приклад народам,
  Свiт такий чудовий знаю буде...
  Принесемо планетi всю свободу,
  Вiтер вiтрила мрiї надує!
  
  Стане знову Сталiн iз могили,
  Якщо навiть вiн туди й ляже.
  Не зiгнути нам пiонери спини,
  Злiсних оркiв мiсце на парашi!
  
  I коли прийде Богиня Лада,
  Що любов i радiсть людям дарує...
  Стане хлопчиковi повiк нагорода,
  Вiн тодi Кощiя злiсного вдарить!
  
  Фронт, звичайно, люто палає,
  I горить iз травою сухою поле...
  Але я вiрю, що перемога в травнi,
  Чи стане славною пiонера часткою!
  
  Ось Вiтчизна Батькiвщина Сварого,
  Тiєї мрiї затята багата...
  За наказом Бога Щастя Роду,
  Буде кожному у палацi палата!
  
  Ланцюги скине вiрю пролетар,
  Поб'ємо ворогiв одним ми махом...
  Проспiваємо хоч мiльйони арiй,
  I порвемо у битвi сорочку!
  
  Пiонер же нарештi подарує,
  Щастя всього всесвiту свiтобудови...
  Буде знищено злiсний Каїн,
  Нашою справою стане творення!
  
  Ось тодi настане час свiтла,
  Що мрiю всiх втiлить у реальнiсть.
  Героїзму подвиги оспiванi,
  I ракет повiшена дальнiсть!
  
  Ворог Вiтчизни буде знищено,
  Хто ж здався пощадимо звичайно...
  Двiнем фюрера кувалдою по пицi,
  Щоб у комунiзм була надiя!
  
  Ось закiнчиться я вiрю горi,
  Проспiває орел марш мiльйонiв...
  Буде нам перемог повiрте море,
  Наших червоних дитячих легiонiв!
  
  Ось тодi в Парижi та в Нью-Йорку,
  I Берлiнi, Токiо, Пекiнi...
  Пiонера голосочок дзвiнкий,
  Спiває про вiчне, щастя свiт!
  
  Воскресимо ми якщо треба мертвих,
  Чи стануть знову загиблi герої...
  Шлях до перемоги лише спочатку довгий,
  А потiм ми фюрера зариємо!
  
  А коли у всесвiтi комунiзму,
  Буде влада мiцна i велична.
  Для прекрасного нескiнченного життя,
  Попрацювали хлопчики на славу!
  
  Хоч вони боси дитини нiжкою,
  Але реальну силу мають...
  Побiжать хлопчаки по дорiжцi,
  I Адольфа смiливо розшматують!
  
  Ось тому ми соколи крутi,
  Заламаємо всiх бандитiв-оркiв...
  Зацвiтуть наливнi кокоси,
  Пiонер виглядає звичайно гордий!
  
  От i буде комунiзму прапор,
  Над всесвiтом вируватиме красиво...
  I такий червоний сили прапор,
  Всiм народам партiї на диво!
  За будь-яку справу ми беремося,
  I завжди повiрте перемагаємо...
  Ось сходить над Вiтчизною сонце,
  Свiтобудова стала чудовим раєм!
  Дiти летiли, спiвали i трощили японцiв. Це був справжнiй танець вiдьом. I Олег та Маргарита показали свiй найвищий клас. I самураї тiкали.
  Але результат вiйни все ще не зрозумiлий. На Далекий Схiд разом iз Японiєю напала США. Ось це справдi серйозно. Потужнi бомбардувальники Б-29 летять на радянськi мiста та заводи. I їх дуже багато. I сиплються презенти анiгiляцiї.
  I входять i американськi танки. А вони серйознi - наприклад "Надпершинг", з гарматою калiбру 90-мiлiметрiв та 73ЕЛ довжина ствола. Вона небезпечна для всiх радянських машин. I лише IС-3 у лоб ще має шанси такому протистояти.
  Гiтлерiвська коалiцiя розширилась. Вже Британiя приєдналася до вiйни. I пiшли англiйськi "Черчiллi". А також "Тортiлла". Це дуже небезпечний танк, в силу товстої бронi 230-мiлiметрiв спереду i 170-мiлiметрiв по бортах. Його головний недолiк був величезний вага у вiсiмдесят тонн, при двигунi 600 кiнських сил. I тому мала швидкiсть i частi поломки.
  Але гiтлерiвцi допомогли англiйцям встановити на "Тортiллу" потужний газотурбiнний двигун у пiвтори тисячi кiнських сил. I вона ожила та поперла з небезпечною швидкiстю.
  Де билися бiйцi дитячого батальйону Червона Армiя перемагала, але їм не розiрватися. Така ось тривожна ситуацiя склалася.
  Олег знову бореться в пiшому строю, треба вiдбивати концентрований удар нiмецького та iноземного клину.
  Iз середнiх танкiв Е-50 або "Пантера"-3, масовiша i йде в бiй. I теж її дуже важко втримати.
  До дитячого батальйону, який майже беззбройний гiтлерiвцi поки що не дiйшли.
  I скориставшись цим дiти спорудили першi ракети, що зовнi скидаються на шпакiвнi.
  Дiвчинка-пiонерка Оксана, тупнувши босонiжкою нiжкою, запитала:
  -А вони точно потраплять по гiтлерiвських штурмовиках?
  Олег вiдповiв iз сумним виглядом:
  - Зараз поки що немає, але якщо приєднати самонавiдний пристрiй, що реагує на специфiчний звук реактивного лiтака, то фашисту не втекти. Правда ступiнь потрiбно зробити якомога бiльше i додати вугiльного пилу, щоб змогли настiльки швидкi штурмовики наздогнати!
  Маргарита Коршунова додала:
  - Не хвилюйтеся, ми знаємо що робимо. Нам потрiбнi найпростiшi деталi вiд радiо i пристрiй буде готовий!
  Хлопчик Сашка пискнув:
  - Ого це колосально! А виробляти у промислових масштабах реально?
  Олег енергiйно кивнув свiтлою головкою:
  - Звiсно! I ми це робитимемо! I хоч небо може почорнiти вiд незлiченних лiтакiв Люфтваффе, ми його обов'язково розчистимо!
  Петька юний пiонер зазначив:
  - Ми не станемо на колiна! А взагалi, давайте й щось проти танкiв!
  Олег згiдно кивнув:
  - Можна робити ракети для боротьби з танками. Тiльки заряд у цьому випадку має бути кумулятивним!
  I дiти-воїни продовжили свою працю. Це куди цiкавiше робити, нiж копати окопи. Головне це очевидно система наведення. Та й необхiднiсть зiбрати вугiльний пил. Вона ще потужнiша за руйнiвним впливом, нiж тирса.
  I привезли справдi щось iз брикетiв. I реально взяло та вийшло щось колосальної могутностi. I таке зiбране.
  Олег згадав як вiн свого часу робив такi ракети, для боротьби i армiєю Бату-хана. Тодi вони дали бiй монголо-татарам пiд Рязанню. I встигли з вугiлля та тирси виготовити безлiч подiбних ракет. Пiсля чого взяли i як довбали.
  Удар по монголо-татарському вiйську виявився нищiвним. I маса вершникiв i коней виявилася вбита разом. Монгольську армiю уклали буквально тисячами. А тi, хто вцiлiв, прийняли це за удар росiйських Богiв. I стали буквально розбiгатися як зайцi, на яких накинувся лев.
  Виникла при цьому тиснява, i безлiч нукерiв була задавлена i пробита.
  Росiйська рать над величезною чотириста тисяч вершникiв ордою здобула перемогу, практичнi без втрат. I це треба сказати було навiть фасмогоричне досягнення.
  Олег навiть зазначив:
  - Технологiчна перевага важливiша за чисельнiсть вiйськ!
  I ось тодi вони разом iз кiлькома хлопчиками та дiвчатка з дитячого, космiчного спецназу так показали класно! Вiдбили нашестя орди.
  Пiсля ракетного удару, єдине, що ще зробили, це атакували армiю, точнiше те, що вiд неї залишилося хана Батия, за допомогою гiпербластерiв. I самого джихангiра спопелили, разом iз почесною вартою. Пiсля чого зрозумiло, що у магланiв ще довго не знайдеться полководця, здатного повести орду в бiй i атакувати Русь.
  Але зараз противник куди сильнiший. I поряд iз Олегом лише дiвчинка Маргарита, i у дiтей вiдсутнi гiпербластери. А без них так просто Третiй Рейх не здолаєш.
  Олег поки не розкрив секрету, яким чином просте тирсу або вугiльний пил можуть так ефективно вибухати. Тим бiльше, сьогоднi секрет у СРСР, а завтра у нiмцiв. Така ось палиця з двома кiнцями.
  Хлопчик-термiнатор нацiлив ракету i випустив її траєкторiєю в далекому напрямку. Вiн, видно, розраховував там щось та вразити.
  До нього пiдiйшла Маргарита i примхливо помiтила:
  - Того не можна, цього не треба! То ми прийшли телитися чи воювати?
  Олег зауважив:
  - Якщо сюди направити батальйон дитячого спецназу з космiчною зброєю, то вiд гiтлерiвцiв навiть голiвок не залишиться. Але це було б надто простим рiшенням. Тим бiльше, Грон повинен сам впоратися. Бо якщо ми за нього всю роботу зробимо, то буде не цiкаво. А лупити фашистiв iз гiпербластерiв примiтив.
  Маргарита кивнула, струсивши своїм золотавим волоссям:
  - Можливо ти i правий! Але надто вже нерiвнi сили!
  Олег зазначив:
  - Чим бiльше ворогiв, тим цiкавiша вiйна!
  Дiвчинка-попаданка тупнула босою, дитячою нiжкою i попросила:
  - Ну, заспiвай щось, щоб було веселiше!
  Хлопчик-попаданець з ентузiазмом i вижиттям заспiвав:
  I все ще Олежок босий хлопчик,
  У спеку взуття, дiтям нi до чого...
  I по бронi вiн стрибає як зайчик,
  Якщо треба переплюне сатану!
  
  Ось бiй на морi бурхливих вiдбувається,
  Такий чудовий тут повiрте свiт...
  Не те, що десь у похмурiй пекла,
  Тут дiвчата справляють лайку!
  
  Ось це свiт досить знай технiчний,
  На одного чоловiка дiвок мiльйон!
  I все повiрте у свiтi той чудово,
  Коли красунь цiлих легiонiв!
  
  Прикро, що ти хлопчик не чоловiк,
  Iнакше б дiвчаткам показав...
  Що не дорослiшаєш є тому причина,
  Таку долю Рiд Всемогутнiй дав!
  
  Зате киплять жорстокi битви,
  На морi слово гейзер на водi.
  I будуть у хлопчика, знай звершення,
  Перемоги пацана пiдуть скрiзь!
  
  Снаряд iз величезної гармати вилiтає,
  I описав високу дугу.
  Погода нiби в теплому тропiку травня,
  Вдихаєш з димом вiчну весну!
  
  Бiжуть по палубi краса-дiвчата,
  Вони босими п'ятами шлють свiтло.
  I голосок войовниць дзвiнкий,
  Вiдсвяткує i радiсть та успiх!
  
  Ось навели на супостата гармату,
  I дали дуже влучний навiть залп.
  I проникає пiсня прямо в душу,
  I довбав колiном ти в п'ятак!
  
  Олег бився з дiвчатами хвацько,
  I оркiв легiони поклав...
  Щоб на планетi стало дуже тихо,
  I правив променистий свiтла свiт!
  
  Ну що ж Бог хлопця не покине,
  У битвах заматiв пацан.
  Накручує люто вiн милi -
  Завдає нищiвного удару!
  
  Сварог вчив дiвчаток хоробро битися,
  Щоб вони всiм показали клас,
  I думок немає, щоб супостату здатися,
  Ми врiжемо реально гаду в око!
  
  Ось броненосець оркiв потопили,
  Пустили волохатих усiх на дно.
  Орду ведмедiв лютих розтрощили,
  I показали, наче життя кiно!
  
  Ну що ж хлопчик вiчний переможець,
  Вiн у шортах, засмаглий i крутий.
  I буде видно в битвi король,
  Ламана щелепа п'ятою босою!
  . РОЗДIЛ No 10.
  Ну гаразд, дiти перервалися. Ось перед ними знову з'явився флот Того. Ще чимала ескадра. Ну чому б iз нею не потiшитися.
  I Олег i Пеппi взяли та пустили цiлу магiчну хвилю. Яка помчала потоком на японський флот. I потужний броненосець взяв i перетворився на гору апетитних котлет, политих соусом. А матроси країни сонця, що сходить, звернулися до сирiв i грибiв. I так виглядало апетитно, особливо з добавкою чорносливу.
  А наступний броненоцiв, уже торт тика Казка, тiльки величезний, вкритий кремом та безлiччю чудових прикрас.
  Так що якщо ти хлопчик не соромся,
  Якщо ростом невеликий то, то ловчею ...
  I частiше юний воїн посмiхайся,
  Не страшний вовкулак, тобi Кощiй!
  
  Ось босою нiжкою хлопчик кинув щось,
  Пролунав дуже сильний, потужний вибух.
  I полегла оркшиська пiхота,
  Наче прорвало кровi нарив!
  
  Дiвчата атакують люто оркiв,
  Лавиною пре краса на абордаж...
  Залишилось тим ведмедям вже недовго,
  Такий уже пiдiбрався екiпаж!
  
  Пiд землю ми заженемо волохатих,
  Тi, вiд яких дуже смердить...
  I тролiв теж ми притиснемо носатих,
  Такий у нас характер - монолiт!
  
  I тут бої звичайно вiдгримiли,
  Ми перемогли - це твердо знай...
  I вразили всi, повiрте цiлi,
  Побудуємо, на планетi знаю рай!
  
  Знову хлопця пiдхопили вихори,
  I вiн мчить до космосу завiрюху...
  Пацан зовсiм вже повiр не тихий,
  I не кляне примхливу долю!
  
  Так цей час майбутнього знайте,
  Де в космосi мелькають кораблi.
  I ви хлопцi хоробрi дерзайте,
  Щоб не були у кредитi лише нулi!
  
  Адже зорельоти це просто супер,
  Стрiмкi немов ураган...
  Вирує все на кваркiв гарячому супi,
  Такий завдаємо запеклого удару!
  
  А в майбутньому все класно та чудово,
  Всi юнi, гарнi повiр'я...
  Так що працював вищий не дарма,
  Хоча ричить вже м'ясоїдний звiр!
  
  А атацi дiвок босих легiони,
  Вони такої небаченої краси.
  А зорельотiв просто мiльйони,
  Ну, отримайте орки ви вiслюки!
  
  То що хочете нових пригод?
  I класних надкосмiчних перемог?
  За оркiв сморiд нехай буде помста,
  Щоб не було близько злих бiд!
  
  Ось так хлопчиськом люто борюся,
  У скафандрi i при цьому босонiж.
  Що я назавжди в дитинствi не покаюсь,
  I рушу вам по пицi кулаком!
  
  Так нескiнченнi будуть пригоди,
  Адже життя суцiльна дитяча гра.
  Ми поїмо тiстечка та печива,
  А бластер з гiперплазми пре голка!
  
  Я по свiтах пiду зараз вештатися,
  Щоб добро i правду насаджувати.
  Адже хлопчики завжди вмiли битися,
  Однi п'ятiрки iз плюсом отримувати!
  Анiка хихiкнула i вiдзначила:
  - Ось це їжа! Виходить японцям не просте варення!
  Томмi також засмiявся i вiдповiв:
  - I я хочу теж почаклувати! Це буде чудово!
  Пеппi кивнула з усмiшкою:
  - Та це можна! Я вас навчу робити класнi перетворення!
  Олег пiдтвердив iз милим виглядом:
  - Це ми можемо! А взагалi - чим бiльше добрих чарiвникiв, тим краще!
  Маргарита пiдтвердила:
  - Ось я пам'ятаю, коли ми обороняли Рязань. Дуже сильно перли орди хана Батия. Але нам допомогла Пеппi Довга панчоха, i команда хлопчикiв-матросiв на чолi з її батьком!
  Анiка пискнула:
  - Хлопчикiв-матросiв? Але хiба команда її батька не була дорослою?
  Дiвчинка хихикнув, вiдповiла:
  - При перемiщеннi, вони стали дiтьми, такий парадокс часу. I мiй батько також став хлопчиком!
  I ось Пеппi довга панчоха хихикнула i в казковий торт перетворився на черговий корабель. I японському флоту доводиться не солодко. Хоча великого розуму, коли є така магiя для перетворень, не треба. Ось куди цiкавiше, якщо битва йде на рiвних.
  Як у комп'ютерних iграх, коли зазвичай iз штучним iнтелектом, у вас рiвнi можливостi. Але це дивлячись у якiйсь ще грi. Де можливостi й рiвнi, а де комп'ютер може мати бiльше ресурсiв. А де-не-де ресурсiв бiльше у тебе. Тож можна сказати такi динамiчнi пориви.
  Типу як один гном, щоб врiвноважити шанси, зробив за нiмцiв дивовижний танк зумiвши броню i озброєння "Королiвського тигра" втиснути у вагу в тридцять п'ять тонн i висоту в пiвтора метри. В результатi з'явилася машина, яка краще захищена нiж "Тигр"-2 за рахунок бiльшого нахилу бронi, швидка i маневрена, малопомiтна, до неї важко потрапити, i ще дешевше i простiше у виробництвi, i плюс завдяки малiй вазi практично не ламається i не застрягне в брудi.
  З'явившись машина можна сказати iмба. I справдi друга свiтова вiйна затягнулася.
  Але що з того? Ще бiльше народу загинуло! Велика Вiтчизняна вiйна тривала менше чотирьох рокiв. Не найдовша iсторiя. Наприклад, Iван Грозний воював за Лiвонiю 25 рокiв. I зрештою програв. Але найкрива за кiлькiстю людських жертв.
  Пеппi та Олег перетворили на апетитнi страви ще по два крейсери кожен. I це було чудово.
  А Маргарита останнiй броненосець зробила великою горою шоколадних цукерок та пончикiв, що плавають на пiдносi.
  Але магiя у дитячої команди почала закiнчуватися i вони розiрвали дистанцiю та полетiли на пiдзарядку.
  Вони ось так i летiли.
  Олег вiдповiв:
  - Нашi пригоди зовнi виглядають не серйозно, але насправдi ми робимо, велика справа!
  Маргарита помiтила з милим виглядом:
  - У поразцi царської Росiї вiд Японiї були не лише мiнуси. Наприклад, з'явилася Держдума, виник манiфест про свободу, багато релiгiйних концесiй було дозволено, i друк набув бiльше можливостi самовиражатися!
  Пеппi пiдтвердила:
  - Та не все так уже й однозначно. Але при цьому я маю сказати, що реформи можна проводити i згори. Не обов'язково все робити шляхом революцiї та потрясiнь.
  Килим-лiтак сховався i за хмару. Олег, Пеппi та Маргарита поринули в медитацiю.
  Анiка i Томмi, щоб розважитися, отримали собi планшет i їм включили якесь кiно.
  Там на екранi було видно, як вовк ганявся за зайцем. I постiйно вовку дiставалося. То цегла на голову падала, то автобус його збивав, то кетчупом обливали. Ось це було справдi видовище. А коли вовк по дуростi потрапив у пральну машину. I його там спочатку прокрутило, а потiм прогнало, через вичавку, зробивши зовсiм плоским, Анiка зауважила:
  - А що? Кумедна мультяшка!
  Томмi помiтив:
  - Наче вовк головний лиходiй, а якось його шкода! Увесь час дiстається!
  Дiвчинка зiтхнувши вiдповiла:
  - Не завжди в життi перемагає добро, а зло зазнає поразки! Та й добро та зло вiдноснi поняття!
  Хлопчик кивнув:
  - Та правда! Наприклад, по бiблiї Бог добро, а Сатана зло. Але Бог убив стiльки мiльйонiв, що не порахувати, а Сатана лише десять людей.
  I дiти зiтхнувши вiдзначили:
  Пастки, вбивства, засiдки,
  На кожному кроцi, на кожному кроцi...
  Який парадокс та Богу,
  Довiритися не можу!
  I молодi особи засвистiли своїми носиками.
  Олег же згадував особливу мiсiю. У нiй щось склалося у СРСР. Принаймнi Гiтлер, який вiдрiзнявся сильно розвиненою iнтуїцiєю, наказав перегрупувати нiмецькi вiйська та змiцнити фланги навколо Сталiнграда. I внаслiдок радянського наступу розпочавшись 19 листопада 1942 року, було зупинено. I загалом фашисти вiдобразили радянськi вiйська i в центрi, i на пiвднi. Сталiнград утримувати було важко, але малу частину мiста радянськi вiйська ще тримали, проте дорогою цiною.
  Забезпечувати мiсто в умовах льодоставу було майже неможливо.
  Радянськi вiйська наступали i пiвночi, а й там фашисти втримали позицiї. I в лютому, березнi вiдбивалися атаки, знову в центрi та на пiвднi. Гiтлерiвцi змогли уникнути взимку обвалу фронту. А навеснi поповнивши вiйська за рахунок тотальної мобiлiзацiї, i низки заходiв, що збiльшують випуск озброєння, планували наступати знову.
  В Африцi бої затягнулися. Роммелю вдалося завдати вдалий, нiж у реальнiй iсторiї контрудар по американцям захопивши понад п'ятдесят тисяч полонених. Це сталося тому, що вiн мав бiльше сил, Гiтлер сидячи в оборонi менше витрачав резервiв i змiг посилити африканське угруповання. Американцi отримавши удар, в цих умовах надiйшли боягузливо i втекли з Марокко, i Роммель з усiх сил обрушився на англiйцiв. I тi теж бiгли, i вiдступаючи аж до Ель-Амана. Але цього разу Роммель не вiдпустив.
  I внаслiдок цього фашисти захопили Єгипет. I в цих умовах Черчiлль i Рузвельт погодилися на заморожування бойових дiй та перемир'я. Пiсля чого розпочалися переговори. I нiмцi отримали можливiсть покинути на схiд усю авiацiю.
  I ось у червнi почався великий наступ нiмцiв уздовж Волги. У боях взяли участь новi танки: "Тигр", "Пантера", "Лев" та самохiдка "Фердинанд".
  I поперли собi з великою швидкiстю. А на схiдний фронт прибув суперас Йоган Марсель. Вiн уже мав на своєму рахунку понад п'ятсот збитих лiтакiв. I масу нагород у тому числi i Лицарський хрест Залiзного хреста з золотим дубовим листям, мечами та дiамантами, i хрест вiйськових заслуг з дiамантами, i орден Нiмецького орла з дiамантами. I перший нiмецький воїн має всi ступеня Лицарського Хреста Залiзного Хреста. А також золотий кубок Люфтваффе з дiамантами.
  I ось вiн тепер на схiдному фронтi. I радянськi льотчики одразу вiдчули його залiзну руку. Ось це справдi був агресивний та анiгiляцiйний вплив.
  Тодi Олег, Маргарита та Пеппi втрутилися у битву. Iнакше СРСР не встояти.
  Хлопчик i двi дiвчинки тупнули босими нiжками i заспiвали:
  Ми покажемо вищий клас,
  Володарi всесвiту...
  Наша фiрма "Адiдас",
  Знеструмить усiх миттєво!
  I ось нiмецькi танки пiд впливом бойової магiї стали перетворюватися на торти. А iнакше проти машини "Лев" не встояти. Вона все вагається i прорве. Ось така сила. А його на тортик перетворили, точнiше кiлька танкiв "Лев" стали тортами, з трояндочками та кремом - ось смакота.
  А лiтаки насамперед штурмовики зверталися до тiстечок, ватрушок, цукрової вати. I це було надзвичайно здорово i круто.
  I такий вбивчий i водночас апетитний вплив дiтей-генiїв та чарiвникiв.
  Ну i звичайно перетворення танкiв рятує Червону Армiю. Особливо небезпечний "Лев". Його вага дев'яносто тонн при двигунi в тисячу кiнських сил. Товщина бронi чола корпусу - 150-мiлiметрiв пiд нахилом у п'ятдесят градусiв. А бортiв у 100-мiлiметрiв, теж iз нахилами. А чоло вежi взагалi в 240-мiлiметрах, причому з нахилами в масцi. Ось це справдi мiць. I радянськi снаряди вiдскакують вiд такого танка, мов горох вiд металу.
  А дiти-чарiвники вiзьмуть i перетворять його на апетитний торт з дуже пишним i яскравим кремом. I ось гiтлерiвцям це не здорово. А Фокке-Вульф як вiзьме та обернеться морозивом великих розмiрiв, у шоколадi та на паличцi. Теж це можна сказати - надзвичайно класно.
  Ось це справдi круто. I дiти буквально ревуть вiд захоплення. I цiлий батальйон пiонерiв бiжить: хлопчики та дiвчатка сяють босими, злегка запиленими п'яточками. Ось це справдi вкрай здорово. I реально по-справжньому круто.
  I не в казцi сказати, нi пером описати.
  А перетворення продовжуються. Ось пiхотинцi звернулися до дiжок з медом та вкритi шоколадом. I ще виникло безлiч мармеладинок, посипаних цукровою пудрою. I це надзвичайно виходило чудово.
  А потiм i бойовi машини пiхоти стали шоколадними вафлями та апетитними кексами. Що теж можна сказати дуже здорово.
  Олег, Пеппi та Маргарита взяли i розреготалися, показавши мови:
  - Оце пасаж!
  I ще енергiйнiше замахали чарiвними паличками, i стали посилати магiчнi розряди з перстень, одягнених на пальчики босих нiжок дiтей. Ось це надзвичайно круто вийшло. I не дати не взяти - може розiрвати.
  Олег проспiвав, перетворюючи на рiзнi кондитерськi вироби:
  Я прошу не дивуватися нiкого
  Якщо вiдбуватиметься чаклунство!
  Якщо буде, якщо буде, вiдбуватиметься чаклунство!
  Маргарита вiдзначила:
  - Хай буде!
  На цiй дiлянцi фронту перетворили всi гiтлерiвськi дивiзiї на щось апетитне. I пiсля чого дiти-чарiвники полетiли далi, робити казковi перетворення. I вони в цьому справдi процвiтали.
  Ось це справдi класнi хлопцi. I крутiше їх немає нiкого.
  I ось вони летять фронтами i перетворюють. Роблять це дуже фрикольно! I такi дива трапляються.
  Пеппi довга панчоха жартома заспiвала:
  Шоколадки та цукерки,
  Ми нагодуємо фрiцiв дiтки!
  Буде смачна їжа,
  I здiйсниться мрiя!
  I так вони лiтали та фашистiв перетворювали. Але магiчна енергiя скiнчилася i настав час йти на перезарядку.
  А тим часом гiтлерiвцi запустили в серiю "Тигр"-2 та "Пантеру"-2 дуже серйознi та досконалiшi, нiж ранiше танки.
  Радянськi вiйська намагалися наступати в центрi, але знову їхнє просування було зупинено. I фашисти скажемо так устояли i на пiвднi теж.
  Бої затяглися. I ось королiвськi тигри та пантери знову у русi. А в небi МЕ-309 - дуже грiзний винищувач iз трьома 30-мiлiметровими авiагарматами та чотирма кулеметами. I вiн радянськi вiйська розносить.
  А Йоганн Марсель за сiмсот п'ятдесят збитих лiтакiв отримав лицарський хрест залiзного хреста з платиновим дубовим листям, мечами та дiамантами. Виносить радянськi машини вiд та до! I небезпечним став суб'єкт.
  Так за справу взявся, що не зупинитись. I не змiнити ноги.
  А тут ще й двi дiвчини-льотчицi у нiмцiв з'явилися - Альбiна та Альвiна. I вони давай молотити радянськi лiтаки. Причому обидвi дiвчата дуже красивi та мускулистi блондинки i борються в бiкiнi та босонiж.
  I ось фашисти знову наступають i проривають радянську оборону вздовж рiчки Волга. Але дiти-чарiвники завершили магiчну пiдзарядку та знову повернулися. I Йоганна Маселя перетворили на великий, вкритий шоколадом льодяник на паличцi, а його лiтак МЕ-309 у майстерного приготовленого осетра на позолоченому та легкому тацi. I вiн плавно опустився вниз.
  А дiвчата-льотчицi стали гарними статуетками iз шоколадок наповнених медком та згущеним молоком. А їх винищувачi стали булками iз родзинок покритими корицею та глазур'ю.
  I теж плавно опустилися на траву. Та численнi дiти побiгли щоб спробувати частування. Як їхнi сизi вiд трави та пилу босi пiдошви мелькали. Гарно було й чудово.
  Олег iз захопленням заспiвав:
  Усi люди на великiй планетi,
  Повиннi завжди дружити...
  Повиннi завжди смiятися дiти,
  I у мирному свiтi жити!
  Повиннi смiятися дiти,
  Повиннi смiятися дiти,
  Повиннi смiятися дiти,
  I у мирному свiтi жити!
  I ось Пеппi довга панчоха перетворила масу нiмецької пiхоти на жирнi котлети, по томатним соусом. Ось це справдi був смак.
  I дiвчинка пискнула:
  - Хай живе бойовий мандраж!
  Маргарита хихикнула i вiдповiла:
  - Нашим душевним поривам слава!
  I дiти продовжили перетворення. Ось полем повзе величезний танк "Щур". Його вага три тисячi тонн, ось це мiць - цiла батарея гармат великого калiбру.
  Олег зазначив:
  - Ну дружно по ньому магiєю все втрьох врiжемо!
  I дiти-чарiвники взяли i дружно випустили з чарiвних паличок, i з босих пальчикiв нiжок свою чарiвну енергiю.
  I супертанк "Щур" разом звернувся в цiлу гору, що складається з рiзнокольорових, рясно розмальованих тортiв. Ось це було здорово та круто.
  I ще багато радянських воїнiв перетворювалися на дiтей - чоловiки ставали хлопчиками десяти-дев'яти i шльопали босими нiжками по травi. Це був побiчний ефект чарiвництва - повернення у дитинство. I як це чудово i круто виглядало. I гарнi, милi хлопчики на вiдмiну вiд неголених, смердючих, дорослих чоловiкiв.
  Олег зi смiшком помiтив:
  - Ось чудово коли повертається дитинство!
  Пеппi довга панчоха кивнула.
  - Та ви були дорослими, а тепер стали дiтьми назавжди! А я дорослої й не була! I це здорово та круто!
  Хлопчик засмiявся i вiдповiв:
  - Залишаємося ми дiтьми назавжди! Змiнюються лише року!
  I ось нiмецька армiя перетворилася на рiзного роду шоколаднi баточки. Але особливо красиво, коли самодки обернулися в золотi фужери з морозивом. Це i зовсiм не передається смак i чудово.
  Маргарита прочирикала:
  - Оце буде класно! А може бути на Берлiн та Гiтлера перетворимо!
  Пеппi довга панчоха вiдзначила:
  - Потрiбно ще магiї накопичити! Давайте дiти зберемося.
  Поки юнi чарiвники накопичували сили, у гiтлерiвцiв з'явилися реактивнi винищувачi МЕ-262, але це ще так собi, але куди небезпечнiшi за реактивнi бомбардувальники "Арадо". Ось це справдi була i швидкiсть висока, i точне бомбометання.
  Крiм того у фашистiв ще й САУ - Е-10 та Е-25, надзвичайно крутi. Машини невеликi розмiрiв з низькими силуетами, i дуже моторнi. I у них ще рацiональнi кути нахилу бронi дуже великi - снаряди йдуть у рикошет, i головне простi у виробництвi. Та небезпечнi новинки у фашистiв.
  Але смiливi дiти знову з'явилися. I давай перетворювати гiтлерiвську технiку на щось апетитно. Зокрема в торти з мармеладу, бiсквiти, морозиво. А такi класнi тiстечка та великi шоколадки стали перетворюватися з реактивних лiтакiв. I це було просто гiперквазарно.
  Такi ось чудовi та неймовiрнi виходили перетворення. Подiбнi до казки.
  I дiти-чарiвники трiумфували. Працювали i чарiвними паличками та використовували перснi на пальчиках босих, дитячих нiжок. I так здорово їм вийшло.
  I так вони довбали по всiй лiнiї фронту, що надзвичайно круто вплинуло. Що надзвичайно ефективно. Ну i зрозумiло, чому i Гiтлера на щось не перетворити. Зокрема, торт "Наполеон" з фюрера вийшов би непоганий. Та ще його запивати можна шампанським. Що треба сказати - було надзвичайно ефективно. I що фюреру не уникнути розплати.
  Пеппi Довга панчоха хихикнула i вiдзначила:
  - Якщо Гiтлера з'їдять - буде славний результат!
  Маргарита помiтила:
  - Такий фрукт, або точнiше торт може викликати справжнє нетравлення шлунка. Що буде найкрутiшим у свiтi?
  Олег зi смiшком вiдповiв:
  - А найкрутiше у свiтi - це техномагiя. Вона крутiша i просто технiки i просто магiї! Це щось ультра-пульсарне!
  I дiти знову випустили чарiвне промiння! I знову чудовi перетворення, i дуже буде красиво та чудово.
  Пеппi довга панчоха вiдзначила:
  - Ще трохи пiдзарядимося i вiзьмемо та пiдправимо Гiтлера - зробимо з нього вiдбивну котлету!
  Маргарита пропищала:
  - А може бути краще тортик?
  Олег зауважив:
  - А якщо Гiтлера перетворити на хлопчика та вiдправити на дитячу, трудову колонiю?
  Пеппi заперечила:
  - Щоб вирiс представляв нам загрозу? Нi, хай буде або котлетою чи великою цукеркою!
  I дiти вирушили на передислокацiю. I на зарядку бойових частин магiї та чарiвних паличок.
  А у нiмцiв поки що вони заряджалися повився i танк "Пантера-3" i "Тигр"-3. Машини дуже потужно озброєнi та агресивнi.
  Але з ними що робити чи не робити. Масово їх випускати треба, а часу немає.
  Ось дiти-чарiвники вирiшили бiльше на дрiбницi не розмiнюватися. I взяли та полетiли на Берлiн.
  Це був добрий хiд. I ось дитяча команда у столицi Третього Рейху. I як вiзьме i врiже через всi стволи своєю космiчною, чарiвною силою.
  I ось охоронна дивiзiя Третього Рейху з добiрних солдатiв перетворилася на цiлий розсип цукерок великих розмiрiв, рiзного роду мармеладин i батончикiв. I все таке смачне та апетитне. А танки, що стоять бiля входу Iмперської канцелярiї, особливо величезнi "Мауси", обернулися в торти, причому прикрашенi i рибками, i квiточками, i метеликами рiзних кольорiв з крему.
  Ну i звичайно дiти-чарiвники не могли забути про Гiтлера. I взяли його i перетворила... На шоколадного зайця, а всерединi чудовий лiкер. Такий апетитний витвiр мистецтва. I його оточення i весь нiмецький уряд обернулося на рiзнi смакоти.
  Але й цим усе не скiнчилося. Iнше населення Берлiна взяло i разом звернулося в дiтей вiком не старше десяти рокiв. I миготивши маленькими, босими, рожевими п'ятами вони побiгли на штурм iмперської канцелярiї.
  А вiйськовi злочинцi та солдати СС звернулися до порцiї апетитного морозива вкритого шаром шоколаду та рожевої глазурi. I молодi iстоти це все добре поїдали. I облизувалися.
  Олег наголосив з милим виглядом:
  - Отак i треба розбиратися з гiтлерiвською Нiмеччиною!
  Маргарита з цим погодилася:
  - Реально це i є найефективнiший i реальнiший вплив. Коли вирiшуєш не грубою силою, а м'якою i корисною чарiвнiстю!
  Пеппi довга панчоха вiдзначила:
  - Видно не ворожив Адольф Гiтлер, та iншi негiдники з його оточення, що закiнчать свої днi переварюючись у дитячих шлунках. Треба сказати, що це просто витончена кара!
  Олег усмiхнувся i вiдповiв:
  - Як то кажуть - помри красиво!
  I дiти злетiли вище. Без Гiтлера i верхiвки Третього Рейху решта сил фашистiв швидко капiтулювала. Так завершилася Велика Вiтчизняна Вiйна. Але зрозумiло постало питання, а чи не перетворити на смакота заодно i Сталiна? Адже теж кривавий диктатор i кат. Але це вже iнша iсторiя та мiсiя. Хоча все очевидно можливо. I меж чарiвництва немає.
  Пеппi довга панчоха заспiвала:
  Пишатися зло могутнiстю своєю,
  I здається весь свiт змирився з ним...
  Але ми зумiємо здачi дати ворогам,
  Не понесе боєць - ганьба та сором!
  . РОЗДIЛ No 11.
  Звичайно ж головне це було добити японський флот котрий втiм i так був ослаблений. Правда ця справа вже технiки i не надто складною. А ось що робити потiм? Укласти мир iз Японiєю, чи спробувати взяти її цiлком пiд контроль. Адже зрозумiло, що країна Сонця, що сходить, це постiйна загроза Росiї.
  Тим паче, швидше за все, першої свiтової вiйни не уникнути, i в цьому випадку японцi можуть ударити Далеким Сходом.
  Ну тут рiшення має насамперед приймати сам цар. I дiтям-чарiвникам слiд поки що зачистити повнiстю море. I тодi Японiя воювати у сферах впливу Росiї зможе.
  Але цього очевидно недостатньо. Через кiлька рокiв за допомогою Британiї та США японцi знову побудують свiй флот. I якщо ще буде вiйна з Нiмеччиною та Австро-Угорщиною, не виключений i пiдступний удар у спину, з метою реваншу попередня поразка.
  Дiти ж зарядившись влаштували полювання на залишки японського флоту.
  I ось кiлька мiноносцiв потрапили пiд магiчний вплив. I перетворилися на чудовi смакоти. I тут були i тацi з вишуканими наїдками, i торти, i гори шоколадок та тiстечок. Ось такi виходили класнi перетворення. Можна сказати рiвень супер!
  Ось i за крейсери взялися дiти-чарiвники. I робили це здорово та чудово.
  Олег зазначив:
  - Як казав Ленiн - спочатку чаю, потiм гарненько нагодувати та неодмiнно розстрiляти!
  Маргарита з усмiшкою помiтила:
  - А у нас куди гуманнiшi методи - зробити щось корисне та смачне!
  Пеппi довга панчоха пискнула:
  - Оце справдi поїдання з капустою з доларiв!
  I знову пiшли перетворення. I чого тiльки не виникало. I таке все свiже, смачне, апетитне та солодке. I ароматнi цi ласощi на якi перетворювалися кораблi iмперiї висхiдного сонця.
  Олег зазначив:
  - Оце їжа! Ви зi мною згоднi!
  Дiти хором крикнули:
  - Так!
  Анiка помiтила з милим виглядом:
  - Може у хлопчикiв та дiвчаток захворiти животики! Тож об'їдатися шкiдливо!
  Томмi додав з усмiшкою:
  - I слiд мити руки перед їжею!
  Пеппi довга панчоха засмiялася i вiдповiла:
  - Звичайно руки мити слiд! Але й нiжки дiтям помити перед сном не заважає!
  Юнi воїни перетворювати стали кораблi вже окремо, рештки японського флоту розсипалися. I всi розбiгалися у рiзнi боки.
  Олег наголосив з милими виглядом:
  - Я прошу не дивуватися нiкого,
  Якщо вiдбуватиметься чаклунство!
  Пеппi довгу панчоху заперечила, перетворивши черговий мiноносець на щось апетитне:
  Яка головою,
  Дивись i повторюй...
  Ось це ой, ой, ой,
  Ось це ай, ай, ай!
  I дiвчинка взяла i з босої, круглої п'яточки випустила велику мiхуру, що перелiвалася. I вiн проковтнув крейсер цiлком.
  Олег з усмiшкою зауважив:
  - У нас була така мiсiя, де Чемберлен не пiшов у вiдставку i встиг пiдписати мирний договiр з Гiтлером. В результатi фашисти нападники на СРСР були набагато сильнiшими особливо в авiацiї. I тут стали в нагодi нашi феноменальнi, космiчнi сили!
  Маргарита кивнула:
  - Та зрозумiло! Але вищi сили нам дозволили втрутитися, коли гiтлерiвцi приступили до штурму Москви, i десантники вже бачили в бiнокль кремль. А нi, щоб ранiше i не було б стiльки жертв!
  Пеппi довга панчоха хихикнула i вiдзначила:
  - Найбiльше жертв потребує вiйськове мистецтво!
  Олег з усмiшкою кивнув:
  -Та краще i не скажеш!
  Маргарита вигукнула:
  - Але ж ти можеш i сказати так юний генiй?
  Хлопчик-термiнатор кивнув:
  - Та цiлком я можу! А що буде внаслiдок цього?
  Пеппi довга панчоха з посмiшкою заспiвала:
  - Любитиму тебе пристрасно! Нехай кажуть, що це небезпечно!
  Анiка i Томмi запищали, скелячи зубки:
  - Дуже просимо! Блискай наш милий хлопчик дотепнiстю!
  Олег Рибаченко почав вимовляти крилатi афоризми:
  Боса жiноча п'ята, самого пропаленого чобота взує з тельбухами!
  Не зможеш скинути вчасно туфлi - станеш босячком!
  Якщо ти розумом кийку, то зможеш гарненько обiгрiти, лише самого себе!
  Добре мати палицю, погано бути палицею!
  Чавуннi кулаки можуть допомогти вижити, але дубова голова приведе до загибелi!
  Коли немає у правителя в головi царя, у країнi панує анархiя, i продають даремно!
  Корона не для тiєї голови, що капелюх!
  На дубовiй головi i корона сидить немiцно!
  Як не мiцний дуб, але матерiал для голови з нього найнемiцнiший!
  Хто дубина головою, той отримує по головi дубиною!
  Полiтик тримає в руках гаманець та палицю, тiльки грошi у нього дерев'янi, а палиця паперова!
  Свiтла голова, в останню чергу вiдноситься до сивини!
  Блондинкою можеш ти не бути, але свiтлою бути душею красиво, дiвчата можуть злих бити, щоб iншим прожити щасливо!
  Чи не побудуєш мiцну оборону з одних дубiв на пнях!
  Якщо полiтик не дятел, то знiме стружку, не лише з виборця-пня!
  Хоч полiтик i не орел, але вважає виборцiв за ворон та дятлiв!
  Якщо дозволяєш з себе знiмати стружку полiтикам, то ти наче дятел!
  Полiтик iз виборцями лисиця лисою, а з сам iз собою, хом'як хом'яком!
  Розумний полiтик, як лисиця в курнику, а дурний, мов слон у посуднiй крамницi!
  Порядок наводять мовчки, бардак полiтик породжує розмовами!
  Багато розмовляє полiтик, особливо коли хоче заткнути роти!
  Сперечатись iз полiтиком, що товкти воду в ступi, хiба що м'яз язика розiрвеш, з вигодою збрешеш!
  Полiтик - це сумiш лисицi та вовка, але дуже багато свинячить!
  Чим бiльше полiтик лисиця, тим бiльше вiн свинячить!
  У полiтицi суцiльний звiринець, вовки, зайцi, кури, пiвень та дятли, тiльки царем вибирають завжди лисицю!
  Диктатор, який робить iз себе лева - справжня свиня!
  Полiтик тiльки тодi зiйде за лева, якщо виборець - досконалий осел!
  Полiтик одягає овечу шкуру, але з вовком його рiднить лише кровожернiсть, а кмiтливiстю суцiльний баран!
  Краще, коли правитель вовк у овечiй шкурi, нiж баран у виглядi лева!
  Полiтик як вiвця блищить про свiт, але вовчi iкла брязкають вiйною!
  Полiтик, щоб отримати голос виборцiв, виливається солов'ям, але тримає їх за дятлiв!
  Якщо тобi мова полiтика здається треллю солов'я, не будь у цьому випадку вороною!
  Якщо полiтик спiває як соловей, значить, вважає тебе за вiдповiдну дичину!
  Полювання на виборцiв вiдрiзняє вiд лiсової, що мисливець робить якнайбiльше шуму!
  Полiтик на вiдмiну вiд кишенькового злодiя при розкраданнi створює багато шуму, а пiд час пограбування бере лестощами!
  Полiтик - це теж у певному сенсi бог, але краще в нього не вiрити!
  Полiтик любить обiцяти виборцем Мiсяць, тiльки забуває додати, що окрiм пiску там життя немає!
  Горе не вiд розуму, а вiд вiдсутностi практичної кмiтливостi!
  Всi бiди свiту не вiд грошей, а вiд їхньої вiдсутностi в потрiбнiй кiлькостi!
  Мова дана полiтику приховувати свої думки, але не якимось красномовством полiтикан не приховає своє сiре убожество!
  Якщо залiзо пiде на ланцюги, його не залишиться для мечiв, якщо срiбло розливається в промовах, то нiчим платитиме зарплату!
  Чи має полiтик даремно виконувати обiцянки? Має, але не дарма!
  Слон накладає велику купу лайна, а полiтик-лисиця, ще бiльшу гору словесного проносу!
  Полiтик виливає солодкий медичний промов, топячи виборцiв у словесному проносi!
  Солодка мова полiтика як медовий струмок, тiльки по ньому запливаєш у смiтник!
  Полiтик може виконати обiцяне лише для того, щоб виборець повiрив у нездiйсненне!
  Багато полiтикiв на виборах, а вибирати нема кого, хто пень, хто колода, що лисиця, хто свиня, хто ведмiдь - вiд досади одне залишається - ревти!
  Полiтику, що часто дере горло, слiд добре надерти вуха!
  Полiтик на вiдмiну вiд солов'я, нiколи не спiває задарма, i має лисячий дар!
  Полiтик хоче стати орлом, але виборець у нього завжди не має пташиних прав!
  Чому ти на пташиних правах, бо дятел розумом!
  У полiтика багато рiзних пiсень, але все лише на один мотив: вибери мене!
  Виборець як колобок, уникає зайця, вовка, ведмедя, але гарна полiтична лисиця, його все одно пожирає!
  Полiтик розрахує солодкими промовами на iнтелект мухи, треллю солов'я, на мiркування дятла, але свиняча його сутнiсть видно соколиному оку!
  Жiнка теж хороший полiтик, причому принаймнi дарує шанс, що обiцянку вiрностi виконає, i подарує задоволення!
  Солдат повинен мати фортецю дуба, але не дубову голову!
  У кожному дубi є дупло, у кожнiй дубовiй головi дiра, звiдки витiкають мiзки!
  Якщо ти розумом як дуб, то зiгнешся як осика!
  Якщо в тобi немає лисиної хитростi, то з тебе спустять три шкури!
  Будеш тупий як дуб, обдертий як липку!
  Юний солдат, краще за старенького генерала!
  За кожен свiй новий костюм полiтик дiркає з виборцiв три шкури!
  Будеш розумом як дуб, обдеруть як липку та зайцi!
  Хитра лисиця навiть зi лева спустить три шкури, якщо вiн розумом баран!
  Не хочеш, стати лисицею скиглиш як голодний пес!
  Полiтик - це лисиця, то потрошить виборцiв-кур при денному свiтлi!
  Будеш тупим, як пень, обдеруть як липку, не тiльки хитрi лисицi, а й боягузливi зайцi!
  Навiть орла хитра лисиця, може виставити мокрою куркою!
  Людина, мрiючи про роль лева, часто стає iшаком приораного лисицею!
  У людини левинi амбiцiї, осляча впертiсть, неповороткiсть ведмедя, грацiя слона, але його лисиця завжди здатна захомутати!
  Лисиця рудого кольору, полiтик кривавої мастi!
  Жiнка перемагає сильних чоловiкiв, граючи на їхнiх слабкостях, полiтик переконує слабих виборцiв, явно переграючи!
  Жiнка - це найхитрiший полiтик, їй не треба вчитися, щоб бути лисицею, але треба вмiти взувати, залишаючись босою!
  Жiнка теж любить юнiсть, але зелень долара їй милiша за зелений вiк патрона!
  Зелень юностi дiвчини, приваблює зеленi купюри чоловiкiв, що розжирiли вiд баксiв!
  Не женись за зеленню долара, у бiди очi теж зеленi, i оболонка хрумка!
  Вiруючи в Бога, не опустися до рiвня тварини: людина не покiрна вiвця, i не смердючий цап!
  Робити на вiрi людей грошi, байдуже, що на золото сипати гнiй, проросте недовiра!
  Вiруючи у недiлю, не докотись до семи п'ятниць на тижнi!
  Вiра у вiчне пекельне полум'я кип'ятить молоко забобонiв, з якого знiмають пiнки, пройдисвiти вiд релiгiї!
  У пекельне багаття вiчного полум'я вiрять тiльки пнi та дуби, що дозволяють обдерти себе як липку!
  Чим блищить полум'я вiчного пекельного вогню? Блиском золотих монет у кишенях пройдисвiтiв вiд релiгiї!
  Пройдисвiти використовують Бога, щоб набити кишенi, i пiддаються обману не лише з порожньою головою!
  Пройдисвiти вiд релiгiї здирають з овець три шкури, козлам ламають роги, їм тiльки прибуток дорога, а вiра для халтури!
  Чесний священик як вовк-вегетарiанець, тiльки вiра завжди чесна, а її використання корисливе!
  Будь-яка релiгiя казка, тiльки прибутки отримують вiд цiєї фантастики воiстину в казкових розмiрах!
  Хто дозволяє вiшати локшину на вуха, буде завжди голодним!
  Не будеш ситий вiд локшини на вухах!
  Локшина на вухах страва останньої свiжостi викликають нудоту!
  Якщо Бог це нiкому невiдомо, але постiйно розпинають людину, наче вона подоба Христа!
  Людина прагне опанувати Божу силу, але поки що лише отримує розп'яття не по-божому!
  Серцем людина прагне до добра, розумом до зиску, а шлунком до обжерливостi, i зрештою заплiтаючись ноги, тягнуть у яму!
  Якщо в людини iнтелект горили, то оратиме як кiнь, i харчуватиметься як пес!
  Людина дозволяє на себе надягати хомут, але, щоб проорати, його слiд обiгрiти батогом примусу!
  У полiтика велика кишеня, але вона лише нiкчемна кишенькова злодiя!
  Полiтик, який обiцяє для виборцiв мiсяць з небес, прийшовши до влади, залишає мiсячний краєвид, i скиглення вiд голоду на свiтило!
  Диявол у кожному полiтицi спонукає зайняти мiсце Всевишнього Бога, лише таланту у полiтикана зовсiм небагато!
  Людина прагне стати всемогутнiм, але його мораль прогрес не робить кращим!
  На вiйнi як у хорошому театрi, наступна дiя непередбачувана, сльози проливатимуть обов'язково!
  На вiйнi як у кiно: дiя захоплює, нудно не буває, тiльки на жаль цiлком реально вбиває!
  Якщо ти не легкий на пiдйом, то на вiйнi буде земля тобi пухом!
  Кат любить зi зброї сокиру, але в боротьбi у нього незграбна вправнiсть!
  З сокири ще можна зварити суп, але написане героїчним пером, не вирубати катiвною сокирою!
  Безмежнi можливостi того, хто не ставить для себе рубежiв!
  Найсильнiша людина не потягне непiдйомнi амбiцiї!
  Далеко людинi до Бога, бо недалеко пiшов вiд макаки у своєму наслiдуваннi природи!
  Полiтик в амбiцiях бог, у методах обличчя, а у користуваннi результатами вiдверта свиня!
  Хто по життю не вовк, з того спускають три шкури, хто розумом не лисиця, того потрошать немов курку!
  Вовк завжди голодний, людина завжди незадоволена, а полiтик не може сказати слова правди!
  У лисицi цiнне хутро, а ось лисячi запевнення полiтикiв нiчого не вартi!
  З козла бiльше молока, нiж користi з полiтика, який розумом баран!
  На виборах полiтиках, як мiж чумою та холерою, хоча полiтикани набагато заразнiшi у своїй шизофренiї!
  У полiтика вовчий нюх на поживу, але саме воно готове порося на потрошення!
  Полiтик - це баран, що рветься до левового трону, а дiставшись вершини, перетворюється на лисицю, що потрошить курцiв!
  Полiтикам не вiрять, але голосують, музику не розумiють, але охоче слухають, локшину не їдять, але охоче чiпляють на вуха!
  Золото тiльки на вигляд красиве, насправдi цього металу, людство завжди страждало, ставало пихато!
  Оголивши груди, жiнцi простiше здерти з чоловiка три шкури!
  Босi ноги дiвчат, садять чоловiкiв у калошу!
  Якщо чоловiк розумом чобiт, то вiчно сiдати в калош!
  Вчасно оголена нiжка жiнки посадить у калошу будь-якого чобота!
  Чоловiк, що часто дивиться на голi, жiночi нiжки, сiдати в калош!
  Боса жiноча нога, добре заганяє пiд пiдбор i чудово садить у калошу!
  Чоловiк готовий вивернутися навиворiт, заради того, щоб зiрвати з дiвчини туфлi!
  Голою жiночою п'ятою вивернеш будь-який чобiт навкруги!
  Боса нога жiнки виверне навиворiт будь-якого чоловiка, навiть якщо вiн останнiй чобiт!
  Хочеш вивернути чоловiка навиворiт - скинь туфлi, хочеш посадити його в калошу, оголи п'яту!
  Чому дитинство босоноге, боса жiноча нога змушує втрачати чоловiкiв голову, немов вони хлопчики!
  Бажання побачити жiнку оголеною, примушує чоловiка вивертатися навиворiт!
  Щоб жiнку роздягнути, потрiбно спочатку її гарненько взути!
  Роздягнувшись у потрiбний час, дiлова жiнка здере з чоловiка три шкури!
  Жiнка, яка вчасно оголюється, не стане босячком i капiтально взує чоловiка!
  Боса жiнка чоловiка-чобота i взує, i в калошу посадить, i навиворiт виверне i останнiм босяком зробить!
  Чоловiк подiбний до гiбона, тiльки, на жаль, частiше iнтелектом, нiж потенцiєю!
  У чоловiка осляча впертiсть, амбiцiї лева, але насправдi вiн козел!
  Чоловiк для жiнки як вiдстiйне мiсце для корови, без обiйтися, але пiдходити гидко!
  Що спiльного мiж чоловiком та унiтазом у жiночому туалетi - тим, що жiнки на чоловiкiв лише блеють!
  Жiнка - це хитра лисиця, яка будь-якого лева здатна зжерти як кролика!
  Чоловiк потрiбний жiнцi як хлопчик для биття, йому чоловiка не бити, то не буде життя!
  Жiнцi чоловiки потрiбнi, як свинячi роги, тiльки шуба, подарована чоловiками - дорога!
  Не все, то золото, що блищить, не весь скарб, що заслiплює!
  Але кiт у мiшку, все-таки краще, нiж лисиця в овечiй дублянцi!
  Найсильнiшого лева, може тримати на повiдку хитра лисиця!
  Навiть маючи сил як у кота, побореш лева хитрiстю лисицi!
  Щоб не бути дятлом, не рахуй ворон!
  Легше змусить ворону спiвати солов'ям, анiж полiтика виконувати передвиборчi обiцянки!
  Сперечатись iз полiтиком, що вважати ворон i бути останнiм дятлом!
  У лисицi не найбiльшi iкла серед звiрiв, але найбiльше жертв серед людей!
  Непроханий гiсть гiрший за кота в мiшку!
  Якщо ти розумом полiно, то будеш працювати як тато Карло, i не знайдеш золотого ключа!
  Якщо ти не хочеш вчитися, як Буратiно, то залишишся на все життя поленом!
  Якщо ти кмiтливий як Буратiно, то розумом зовсiм не полiно!
  Розум як у полiна, у того, хто як Буратiно замiсть школи бiжить до театру!
  Зариваючи золото в землю, ти стаєш пiдданим країни дурнiв!
  Якщо ти золотi таланти зариєш, пропадеш за мiдний грiш!
  Золотi гори срiблястих промов i грошi ламаного не вартi!
  Якщо полiтика зносить дах, то виборець вилiтає в трубу!
  Майстерний майстер може зробити з полена Буратiно, але хто розумом палено, i з золотим ключиком забреде в трясовину!
  Щоб народ дозрiв до демократiї, йому потрiбне сонце свободи, а в умовах мороку деспотiї вiн назавжди залишиться полiтично зеленим!
  Пеппi люто вигукнула:
  - Ну, вистачить - розiйшовся! I так уже голова трiщить!
  Маргарита помiтила:
  - Але непоганi афоризми в нього, так?
  Анiка вигукнула:
  - Чудовi афоризми!
  Томмi енергiйно пiдтвердив:
  - Та це клас!
  I дiти взяли i заплескали в долонi. Справдi, вийшло все надзвичайно здорово. I ось уже останнi японськi кораблi стали або тортами, або горою тiстечок, або курганом цукерок та шоколадок у яскравих обгортках. Крiм того були тут ще й льодяники та мармеладинки i навiть морозиво з родзинками, ананасами, цукатами. Гарно вийшло - нiчого не скажеш.
  Олег з милою усмiшкою помiтив:
  - Ось як здорово ми перетворюємо ворогiв на щось корисне!
  Маргарита хихикнула i вiдповiла:
  - Божевiльний вiраж!
  Пеппi довга панчоха пiдтвердила:
  - До бiса!
  Анiка i Томмi пискнули:
  - Ну, вiд гвинта!
  I розсмiялися своїми дитячими голосами. Пройшло це досить спритно.
  Олег тут заявив:
  - Нам знову слiд пiдзарядитись магiчною енергiєю!
  Маргарита пiдтвердила:
  - Ось саме! У цьому й буде наша космiчна надзвичайна сила!
  Пеппi довга панчоха пискнула:
  - Дiятимемо, i злодiятимемо!
  Анiка на це здивувалася:
  - Злодiяти? А я думала, що ви добрi!
  Олег хихiкнув i зазначив:
  - Наша подруга Пеппi так пожартувала!
  Томмi з серйозним тоном вiдповiв:
  За такi жарти,
  У зубах бувають промiжки!
  Маргарита букнула:
  - Ти її не дражни, вона сама може зуби побити!
  Пеппi хихикнула i вiдзначила:
  - Ось саме! Я дiвчисько треба сказати вкрай крута!
  Анiка всерйоз запитала:
  - А Карлосона ми можемо зустрiти?
  Олег iз веселим виглядом вiдповiв:
  -Все неможливе можливо знаю точно!
  Пеппi довга панчоха вiдзначила:
  - А Карлосона я знаю! Непоганий хлопець, тiльки їсть забагато! Але впевнена душа в нього добра!
  Маргарита вiдзначила:
  - А зараз поринаємо в магiчну медитацiю i накопичуємо сили!
  . РОЗДIЛ No 12.
  Олег Рибаченко згадав ще одну свою мiсiю. Сталiн вирiшив напасти на вiйська союзникiв ще 30 травня 40-го року. Певний сенс у цьому був. Насправдi вже було вiдомо, що у США є ядерна бомба. Але для масового її виробництва потрiбен час. Тож поки не поставленi атомнi боєголовки на потiк, то чому б i не розпочати? Тим поки що не розгромлено Японiю i СРСР матиме новий союзник.
  Та й народ ще не охолонув, хоч i втомився. Ось уявiть собi розiгрiтого штангiста. I вiн якийсь час стоїть без руху i остигає. I коли вже охолоне i пiдiйде до снаряду, ризикує порвати жили. Тож тривала пауза та демобiлiзацiя послабить народ та армiю.
  А зараз усi зiбранi та розiгрiтi. I солдати вже встигли вiдпочити, але ще не втратили навички та форми.
  I ось вирiшили, використовуючи фактор раптовостi атакувати i американцiв, i англiйцiв.
  Приблизний розклад сил був такий - союзники мали в Європi приблизно шiсть мiльйонiв солдатiв на лiнiї фронту. У Сталiна їх було шiсть iз половиною мiльйонiв. Плюс ще резерви та тиловi частини у обох сторiн.
  У танках спiввiдношення зразкову рiвнiсть у кiлькостi, може навiть у союзникiв трохи й бiльше. За якiстю наймасовiший "Шерман", близький до Т-34-85. Дещо менший калiбр у американця компенсується кращою якiстю снаряда та балiстики.
  Огляд i оптика у "Шермана" теж краще, i плюс ще гiдростабiлiзатор, що пiдвищує ефективнiсть стрiльби при русi. Запас ходу у тридцятьчетвiрки вищий за рахунок дизельного двигуна. Зате у американського танка мотор майже створює шуму i може пiдкрастися непомiтно.
  Броня можна порiвняти за товщиною, але якiстю в американця краще. Непоганий i у "Шермана" зенiтний кулемет, який можна використовувати проти штурмовикiв. I цих танкiв американцi можуть робити дуже багато. Їх навiть бiльше, нiж радянських, крiм можливостей американського ВПК. Є у США i "Першинг", танк який формально заявлений як середнiй, але фактичний важчий за сорок тонн i його можна вiднести до важких. По озброєнню 90-мiлiметрова гармата, вiн перевершує радянську тридцятьчетвiрку, але поступається IС-2. Щоправда американська гармата бiльш швидкострiльна i точнiша. Лобова броня вежi з IС-2 можна порiвняти, але корпус особливо верхня частина у радянської машини краще захищена. I борти як вежi, так i корпуси у радянської машини товщi.
  Крiм того, "Першин" надiйшов на озброєння армiї США зовсiм недавно, i за кiлькiстю поки що поступається IС-2. Хоча з огляду на можливостi американської промисловостi може й обiгнати.
  Є у США ще й "Надпершинг", але їх дуже мало i тiльки-но почали вступати до вiйськ. Цей танк перевершує IС-2 у бронебiйностi гармати 90-мiлiметрiв i 73ЕЛ довжина стовбура, i в товщинi бронi лоба вежi. Щоправда в ходових якостях американська машина через варожу вагу ще гiрша, нiж IС-2. А простий "Першинг" за ходовими якостями перевершуватиме важкий радянський танк, але поступається Т-34-85.
  У цiлому нинi по танкам вiдносний паритет. Може, та у союзникiв певна перевага у чисельностi та якостi середнiх танкiв. Зокрема англiйський мастодонт "Черчiлль" перевершує радянську машину в бронюваннi. I не лише Т-34-85, а й навiть IС-2. Щоправда, гармата в нього приблизно порiвнянна тридцятьчетвiркою. Деякi "Шермани" мають на озброєннi сiмнадцятифутову гармату i перевищують тридцятьчетвiрки в озброєннi.
  Є у Британiї гарний танк "Челленджер", але вiн недостатньо масовий, як i "Тортiла". Останнiй навiть не танк, а САУ важить вiсiмдесят тонн. Зате чудово броньований - 230-мiлiметрiв лоб i 170-мiлiметрiв борту i корми. I гармата 94-мiлiметрова довжина. Проти такої машини нiкому не встояти, вона можливо у лобовiй битвi програє лише нiмецькiй самохiдцi Ягдтигр. В останньої гармата 128-мiлiметрiв i 57ЕЛ довжина стовбура, i лоб вежi 250-мiлiметрiв.
  До речi, нiмецька машина трохи легша в сiмдесят п'ять тонн, але поступається в бортовому бронюваннi всього 82-мiлiметри.
  Крiм танкiв США ще багато самохiдок рiзних типiв. Наприклад, "Вiдьми", невеликi, слабоброньованi особливо по бортах, але дуже рухливi i швидкi - це наймасовiша модель, але є i важче. Включаючи i грiзний "Великий Том" i Т-93 з 240-мiлiметровою гаубицею. Тобто у залiзницi за САУ у США ще бiльша перевага в кiлькостi. Хоча й у СРСР є. I новiтня СУ-100 - хороший винищувач танкiв, але поки не дуже масовий, СУ-152 досить потужнi машини, i дещо дрiбнiшi.
  Загалом i в пiхотi зразкова рiвнiсть, i самохiдки з танками невелика перевага союзникiв. Але в автомобiлях i мотоциклах, перевага США та Британiї з союзниками значно суттєвiша. Воно навiть мабуть у кiлька разiв бiльше. Тим бiльше бiльшiсть радянських автомобiлiв i мотоциклiв постачання пiд ленд-лiз.
  I в мобiльностi союзники на жаль сильнiшi. Ну, якщо брати флот, то тут особливо авiаносцями i лiнкорами - переважна перевага союзникiв. У СРСР поки жодного авiаносця та лiнкора немає. По пiдводним човнам теж радянськi сили поступаються, але не так радикально. Але надводними кораблями, i транспортами перевага Заходу переважна. Тож висадитися у США нереально.
  В авiацiї теж перевага у союзникiв - особливо у бомбардувальниках. I навiть без ядерної зброї вони здатнi багато проблем завдати СРСР. У винищувачах спiввiдношення сил краще, але все одно Захiд сильнiший i кiлькiсть i озброєння i швидкiсть машин.
  В авiацiї та США та Британiя мають можливiсть домiнувати, тим бiльше, що Японiя вже майже переможена у повiтрi.
  Щоправда, радянськi льотчики мають великий бойовий досвiд, але й вiдсоток загиблих у них бiльший, нiж у союзникiв.
  Коротше кажучи, рiшення Сталiна розпочати вiйну за новим, не закiнчивши навiть другу свiтову, слiд визнати дуже смiливим i навiть авантюрним.
  Але ставка робиться на тактичну раптовiсть, а також на те, що радянськi вiйська пройшли жорсткiше загартування, у бiльш важких боях з гiтлерiвцями, нiж союзники. Тож Сталiн вирiшив ризикнути.
  I немов азартний гравець - кинув кiстки.
  I справдi тактична, та й може, стратегiчна раптовiсть спрацювала.
  I в першi днi боїв радянськi вiйська досягли великих успiхiв.
  А народ звичайно ж був роздратований - знову воювати, але пропаганда швидко всiх спохмурнiла.
  I пiшов наступ зi створенням котлiв. Втiм прийшовши до тями пiсля початкового шоку, союзники стали огризатися i особливо авiацiєю. Б-29 це такi монстри, що їх наздогнати радянським винищувачам непросто, а ще й збити проблема. Плюс ще у них оборонне озброєння - дванадцять кулеметiв - "надмiцнiсть".
  I вони почали бомбардувати радянськi вiйськовi заводи, а й Ленiнград iз Москвою теж. I радянським вiйськам стало гiрше. Тим бiльше що супротивник мобiльний i зумiв вивести бiльшу частину формувань з оточення. I на нових рубежах будував оборону.
  А в США та Британiї набирають нових солдатiв з колонiй та домiнiонiв i формують десятки свiжих дивiзiй.
  На морi очевидно у союзникiв переважна перевага. I Японiя вже практично не заважає.
  Тобто просування радянських вiйськ почало сповiльнюватися i часом переходити в контратаки.
  У СРСР з'явився ще один танк - IС-3, машина з добре захищеною вежею, особливо в лоб, але важча з гiршими ходовими якостями, через обтяження насамперед передньої частини. I ще IС-3 через складнiшу форму, був дорожчим, складнiшим i складнiшим у виробництвi.
  Тож радянським вiйськами стало ще важче. Хоча й противник також зазнав великих втрат, а багато солдатiв союзникiв потрапили в полон.
  Сталiн був не дуже задоволений. А часом i просто гнiвався. Блiцкриг не вдався. А довго воювати зi США та Британiєю, що спираються на великi колонiї та домiнiони, було справою накладною. Плюс ще є й союзники Америки. Зокрема найбiльший i за населенням та територiєю Бразилiя. Та й iншi країни Латинської Америки також, крiм прогерманської Аргентини. Отже, тут є значнi сили, що перекидаються на фронт з iнших регiонiв.
  Положення таким чином у СРСР не найкраще. Японiя почала пiд шумок переговори iз союзниками. I ось вони оголосили про заморожування конфлiкту. Таке тимчасове затишшя перед бурею.
  Мало того США Трумен став умовляти Японiю вiдкрити другий фронт проти СРСР. Мовляв, у цьому випадку країна Вранiшнього Сонця утримає все, що поки що їй належить, а це територiї чималi, колонiальнi.
  Якi проти США та Британiї самураям не втримати. I ще Далекий Схiд може взяти пiд свiй контроль Японiя. I це чудово. Ну, зрозумiло, поки мiкадо i його почет вирiшили потягнути час. Подивитися хто перемагатиме. Свого часу вони не напали на СРСР, i справдi на краще це чи гiрше. Частина була за, частина проти. I США воювати було не найкращою iдеєю з огляду на який великий у американцiв потенцiал. Особливо економiцi.
  Тож поки СРСР ще мав деякi надiї та шанси. Особливо ще й тому, що союзники не надто сильнi у наступi проти сильного та добре мотивованого супротивника. Та й радянськi вiйська справдi загартованi.
  Перший мiсяць закiнчив виходом до Рейну. I далi ще один мiсяць був вiдносною стабiлiзацiєю.
  Так що йшло i їхало кривавою колiєю. Найгiрше було з авiацiєю. Але Москва непогано прикрита зенiтками, зокрема й 100-мiлiметровими. Та й ЛА-7 може з Б-29 боротися. Тим бiльше, на ньому з'явилася третя авiагармата.
  Потрiбнi були лiтаки з озброєнням потужнiше щоб з фортецями, що лiтають, боротися. I з'явився ЯК-3 iз трьома авiагарматами. I одна з них 37-мiлiметрова, а двi 20-мiлiметровi. Машина стала справдi важчою. I намагалися в СРСР створити ударними темпами та реактивну авiацiю.
  Але поки що це все-таки проекти. Ось уже й лiто минуло. Настала осiнь. Полилися дощi.
  I в Радянському союзi i на Заходi з'явилися розмови - чи не час розпочати мирнi переговори? Але Сталiн, звичайно ж, хотiв бiльшого. Хоча можна було з урахуванням нових реалiй на полi бою вимагати бiльшого. Зокрема, Австрiя цiлком пiд контролем радянських вiйськ. Частина пiвночi Iталiї також. Нiмеччина до Рейну повнiстю пiд Червоною Армiєю. Ну i частина Бельгiї та Голландiї. Отже, вже є бiльше, нiж ранiше. I можна замислитись i про мир.
  Але Сталiн поки не поспiшав, збираючись захопити бiльшi територiї.
  Осiнь йшла здебiльшого у бiльш в'язких, позицiйних боях. Радянськi вiйська вели повзучий наступ. I поки їм потроху вдавалося рухатися вперед.
  Ось так поки що не настала зима. У холодну пору радянськi вiйська начебто б воюють краще. Але опiр союзникiв посилювалося. Багато було танкiв у боях. I особливо зросла кiлькiсть "Першингiв". I вони справдi створювали чималi проблеми. I втрати радянських вiйськ наростали.
  Японiя очевидно взимку до Сибiру не поткнеться. Поки що накопичує сили i веде себе пасивно. Але випуск середнiх танкiв таки збiльшила. Японськi машини були порiвнянними в Т-34-85 по бронi та озброєнню, i ходовим якостям з дизелем.
  Це була пiдготовка до майбутньої вiйни iз СРСР. I водночас ще й пiшла до серiї реактивна авiацiя за нiмецькою лiцензiєю.
  Також японцi намагалися вiдновити свiй пошарпаний i вибитий флот.
  Зима пройшла у битвах та бойових стежках. А навеснi вже союзники намагалися контрнаступати. I дiяли вкрай енергiйно.
  Особливо авiацiя. Тут для СРСР з'ясувалося неприємне - без поставок дюралю зi США та Британських колонiй, випускати колишню кiлькiсть лiтакiв та високої якостi. I СРСР став програвати битву в повiтрi, надто поступаючись кiлькiстю, та й якiстю машин. Наприклад, новий сильнiше озброєний ЯК-3, без постачання американського дюралю радянська авiацiйна промисловiсть не тягнула. Та й ЛА-7 помiтно погiршився. Тож трапилося не дуже гарна рiч.
  I у повiтрi союзники на висотi.
  I бомбять i радянськi вiйська та СРСР без жалю. Навiть ядерна зброя не потрiбна. Причому кiлька атомних бомб у США вже є. I вони їх можуть застосувати. Питання справдi як? Москва вiд лiнiї фронту далеко, але може жертвою стати i Ленiнград. Тим бiльше в Норвегiї США мають бази. I на 1 травня 1946 року намiчено скинути бомбу на другу столицю СРСР.
  I ось грiзнi Б-29 летять. I бомб планується скинути одразу ж три. Що дуже болiсно буде. I потужний винищувальний супровiд. Удари намiченi по вiйськових заводах, але й мирнi квартали теж постраждають, вони знаходяться поруч, i ядерна зброя охоплює великi територiї. Така ось виникла жахлива ситуацiя.
  I дiти-чарiвники Олег Рибаченко, Маргарита Коршунова та Пеппi Довга панчоха прийшли СРСР на допомогу. I вирiшили перешкодити ядерному бомбардуванню Ленiнграда.
  Ось на килимi-лiтаку юнi чарiвники летять. I вже мчить величезна армада лiтакiв до Ленiнграда. Тут їх одночасно понад триста п'ятдесят. Окрiм атомних, планують скинути ще й звичайнi бомби.
  Пеппi довга панчоха облизнулася. Бомбардувальникiв бiльше трьох iз половиною сотень. Але винищувачiв понад тисячу. I тут i Мустанги та грiзнi "Аерокобри", i РЕ-51 iз вiсьмома кулеметами великої могутностi. Ну, спробуй проти такого встояти.
  Ну i вiдбити атаку винищувачiв, i заплутати зенiтки. Отака тут була бойова ситуацiя.
  Ну що ж Олег, Маргарита, та Пеппi, витягли свої чарiвнi палички. I змахнули ними, здiйснюючи перетворення. I ось американськi та англiйськi винищувачi разом перетворилися на пампушки клубки з цукрової вати, або вкритi шаром шоколаду тiстечка. А важкi бомбардувальники Б-29 стали чудовим тортами на тацях вкритих золотом. I ось йшла класна вистава. I вони спускалися вниз. I була тут щось дуже класне. I такi смачнi представники кондитерських виробiв. I такi смачнi та чудовi.
  А як тут були гарнi трояндочки, i з крему метелика, i звiрята, i птахи. Ось такi чудовi та крутi.
  I ось пiвтори тисячi лiтакiв стали просто на очах перевтiлюватися. I наскiльки це за чарiвним. Вiдбувалися класнi та неповторнi перетворення.
  Олег i Маргарита цi вiчнi дiти клацнули босими пальчиками нiжок. I сталося класне перетворення. Наскiльки все виявилося чудово.
  Пеппi довгу панчоху чудово робила i махаючи чарiвними паличками. I це надзвичайно було зроблено. I ось робилися перетворення. I ще якiсь класнi з Б-29 виходили порцiї морозива з ванiллю, родзинками, горiхами, i медом.
  I перетворення вiдбувалося майже миттєво i виходили чудовi вироби. I вони опускалися повiльно та плавно. I це надзвичайно було щось класне. I як це надзвичайно круто.
  I як це гарно...
  Олег це хлопчик на вигляд не старше дванадцяти рокiв i використовував босими пальчики нiжок на яких були перснi. Ось це справдi класно. I Маргарита теж махала чарiвною паличкою. I так далi, з голих п'ят дiвчат запускала i вбивчою сталлю магiї класного чарiвництва.
  Оце надзвичайно було круто. I потужною буде влада.
  Пеппi теж здiйснювала це перетворенням неповторним.
  I пiвтори тисячi лiтакiв стали смачними. I такi гарнi тут i торти, i тiстечка, i гори цукерок, i багато чого чудового i чудового. Все настiльки тут чудово i така велика тут була перетасовка.
  Дiти-чарiвники також перетворили три атомнi бомби на бочки в яких зовнi шоколад, а всерединi солодкий лiкер та згущене молоко.
  Ось це класно. Але поки що дiти-чарiвники вийшли з гри. I вiйна тривала. У СРСР поки що танк Т-54 для серiйного виробництва був не готовий. Натомiсть у боях брав участь IС-3, танк добре захищений у чоло, особливо вежi. Цiлих двiстi п'ятдесят мiлiметрiв бронi - його навiть прозвали щука. Броня лобова та корпуси та вежi ще й похила. Що давало гарний захист. Борти захищенi гiрше. Ходовi якостi - велике навантаження на переднi шасi через важку вежу, але в Європi це ще прийнятно.
  IС-3 машина-звiр. Хоча ходовi якостi та ергономiка i не дуже. Але гарний захист особливо лобової частини вежi - це її особливiсть. Адже в лобову частину i найбiльше потрапляють.
  Але танк вироблявся не надто масово i був трудомiстким процесом. Тому IС-2 ще теж випускався, та й робоча конячка Т-34-85. Непоганий винищувач танкiв СУ-100 випускався не надто масово через те, що планувалося до серiї вiдправити Т-54.
  Американцi дещо модернiзували "Надпершинг", встановивши потужнiший двигун у 810 кiнських сил. Це додала машинi швидкостi та маневреностi, i вона почала менше ламатися. Крiм того за допомогою нiмецьких учений покращили гармату "Свехпершiнга" i вона почала робити не чотири пострiли за хвилину, а вiсiм. А головне цей танк став вироблятися масово, у зростаючих кiлькостях.
  I вiн уже мiг боротися з IС-2 та Т-34-85, i перевершував їх помiтно. Так "Шерман" поки що не знятий iз сваволi. Тiльки гармату в нього модернiзовано до сiмнадцятифутової. I з нею ця машина перевищує тридцятьчетвiрки за сукупнiстю ознак.
  У СРСР поки Т-34-85 наймасовiший танк, що випускається. За всiх його недолiкiв.
  I становище радянських вiйськ стало погiршуватися. США виробляла протягом року близько ста тисяч лiтакiв рiзних типiв. I перетворення пiвтори тисячi на смачнi - i рiзного роду чудових кондитерських виробiв. I таких смачних та ароматних, iз класним розфарбуванням.
  I ще п'ятдесят тисяч лiтакiв на рiк робила Британiя. Або сто п'ятдесят тисяч машин - звичайно ж вони тиснуть. I знову радянськi вiйська бомбять i небо дiряве. I пресують. I ось уже є просування i союзники. Вони ламають радянський устрiй.
  I ось уже через Рейн просочилися i стали вищими i крутiшими. I виробляють плацдарми. I вже в Iталiї радянськi вiйська пiд ударами i починають прогинатися.
  Є проблеми й усерединi СРСР. Сорок шостий рiк видався не врожайним та просто голод. Плюс ще розквiт кримiналу та кримiнальностi.
  Так усе це завелося, над всякою мiрою. I ось наприкiнцi лiта почалося велике настання союзникiв. I водночас Японiя пiдкопивши сили i отримавши додаткове озброєння вiд США насамперед "Шермани", перейшла в рiшучий наступ. Самураї мали велику кiлькiсть пiхоти i були дуже хоробрими.
  I в результатi в першi ж днi вторгнення зi сходу була прорвана лiнiя оборони i Владивосток виявився вiдрiзаний.
  У СРСР були вже проблеми на шостий рiк великої вiйни з резервами та людськими ресурсами. Справдi, країна була виснажена. А тут ще й Японiя.
  Сталiн навiть злякався i почав пропонувати союзникам переговори. Але тi вже не хотiли повернення до ялтинських угод. Вони порушували питання про повне знищення i СРСР i комунiзму. I хоча радянськi вiйська ще були в Європi, але зазнавали потужних ударiв.
  У США з'явився потужний бомбардувальник Б-36, вiн мав як оборонне озброєння авiагармати. Що треба сказати серйозно. I машина несла до п'ятнадцяти тонн бомб i мала шiсть моторiв.
  Стали з'являтися в американцiв i машини. Удари ставали дедалi сильнiшими та забiйнiшими.
  Дiти-чарiвники звичайно хотiли втрутитися, але їм не давали. Мовляв, Сталiн агресор. I якщо що буде з боку союзникiв заборонене, тодi дiйте.
  I справдi на 7 листопада 1946 року, союзнi вiйська спробували знову скинути цього разу п'ять атомних бомб на Москву. Причому бомб бiльших i найпотужнiших на Б-36 страшних машинах-термiнаторах.
  I полетiла потужна армада у двi тисячi п'ятсот лiтакiв, плануючи кидати i звичайнi та атомнi бомби, щоб зрiвняти iз землею радянську столицю. Що було сильним та небезпечним ходом.
  I ось знову Олег Рибаченко, Маргарита Коршунова та Пеппi Довга панчоха у справi.
  Ось вони летять на килимi-лiтаку. Двi дiвчинки та хлопчик з чарiвними паличками в руках. А на босих пальчиках нiжок були ще перснi з артефактами. Якi теж справляли вплив.
  I ось перед армадою юнi чарiвники взяли та змахнули магiчними паличками. I сталося разом чудове перетворення. Наче справдi це була казка. I кулi та снаряди що посилали союзнi винищувачi по дiтях, перетворювалися на шоколадки та цукерки. Кулi та авiаснаряди перетворившись на шоколадки та цукерки з яскравими обгортками, плавно опускалися вниз. Їх там ловили дiти та смiялися на всi роти. А ось стали вiдбуватися i серйознiшi перетворення.
  Двi дiвчинки та хлопчик ударили з босих пальчикiв нiжок, використовуючи магiю перстнiв. I в результатi винищувачi стали стрiмко перетворюватися на гору пончикiв i тiстечок у глазурi, таких ароматних та блискучих - просто дикий смак. I першi, хто зазнав дивного перетворення, були саме винищувачi. А тут були потужнi машини. Наприклад у "Мустангу" встановили потужнiший двигун, i замiсть шести кулеметiв, встановили авiагармати. I це треба сказати серйозно.
  I ось такий грiзний винищувач перетворюється на гору тiстечок, якi плавно опускаються вниз. I їх потiм ловлять численнi дiти. I падають ще й шоколадки. Що треба вiдзначити саме собою чарiвно.
  А ось бомбардувальники точнiше їхнi льотчики починають нервувати i скидати бомби на радянськi мiста, не долетiвши до Москви.
  Але й тут вiдбувається перетворення. I бомби стають великими бочками зовнi шоколадними, а всерединi зi згущеним молоком, лiкером та медом. I вони плавно опускаються донизу, щоб не розбитися. Жаль, якщо таке добро пропаде.
  Маргарита випускаючи магiчнi променi i з чарiвних паличок, i з босих пальчикiв нiжок, прочирикала:
  - Пускаємо ми ворогiв у витрату! Мiй перший хiд - останнiй хiд!
  Олег також здiйснював перетворення. Адже у них така феноменальна сила. I вони можуть творити неповторнi дива. I зараз i виробляють. I армада лiтакiв стає такою апетитною та смачною. I настiльки при цьому все ароматне, i чудове, i солодке.
  I вже бомбардувальники потрапляють пiд вплив магiї дiтей. I перетворюються на величезнi, iз позолоченими фужерами порцiї морозива. I воно посипане шоколадною пудрою. I рiзного роду цукатами, i родзинками, i рiзного роду ягодами. Що скажемо таке чудове перетворення.
  Тут таке вiдбувається - диво демiлiтаризацiї. I ось вiдбувається щось неймовiрне. I сотнi машин перетворюються разом. I ось бомбардувальники ще й роблять тортами.
  Б-36 точнiше їх пiлоти розгублено натискають на кнопки i скидають п'ять атомних бомб прямо зараз. I вони падають униз. I мчать неквапливо, щоб дати американським лiтакам пiти.
  Але магiчнi променi наздоганяють подiбнi бомби. I вони в польотi обернулися кiлька секунд, змiнивши фiзичнi закони, ставши тортами вкритими вишуканим кремом. I це крем сяє всiма кольорами веселки.
  А торти стали такими апетитними, i в них звiрятка, i комахи з крему, i що це надзвичайно класно. I ось торти плавно опускаються вниз. I на них кидаються юрби голодних дiтей, чиї босi, рожевi п'яти виблискують.
  А ось i самi бомбардувальники Б-36 накритi. I вони перетворилися на щось чудове. I це було безлiч фужерiв з морозивом, i гори льодяникiв i мармеладин. I ось вони теж стали опускатися вниз.
  Пеппi довга панчоха прочирикала:
  -Ми порядок у свiтi робимо залiзним, перетворюємо злiсних на класний свiт корисний!
  I ось справдi дiти-чарiвники розбушувалися. I все бiльше випускали чарiвних променiв i з паличок, i з босих нiжок. А палички чарiвнi у них не простi. Усерединi їх дуже цiннi артефакти.
  I ось американськi лiтаки бiльша частина з яких була разом iз льотчиками перетворена на щось смачне, кинулася тiкати i рятуватися. Але дiти-чарiвники не вiдступали. Вони переслiдували крилатих стерв'ятникiв, що тiкають вiд них. I дiяли дуже агресивно. Це була бойова ситуацiя i смертоносний вплив.
  Яке, втiм, несло не смерть, а швидше скажемо задоволення. Я льотчики до речi не зникали, а перетворювалися на дiтей рокiв семи-восьми, i тепер бiгали в шортиках, шльопали босими, маленькими нiжками, i вiдкушували ласощi.
  Ось це була битва що треба. I ось дiти взяли i засунули в роти свистки i дмухнули в них. I в результатi сталося просто чудове перетворення. I пiшла хвиля чарiвництва i з паличок, i каблучок на босих пальчиках нiжок, i iншого такого чудового. I ось усi лiтаки пекучою хвилею накрило. I ось машини стали горою тiстечок, морозива, i мармеладин, льодяникiв, пончикiв, пряникiв у цукровiй глазур'ю, великих зефiрок у шоколадi та iншого.
  Ось це смакували були. А льотчики стали хлопчиками, а кiлька льотчиць дiвчатками, i тепер маленькi дiти бiгали та метушилися.
  Так закiнчився авiаналiт та мiнус ще двi з половиною тисячi лiтакiв.
  Пiсля такого розгрому союзники погодилися мирнi переговори. Сталiн запропонував компромiс - повернутися до досягнутого на Ялтинськiй конференцiї.
  Побоюючись якогось ще каверзи вiд Сталiна, союзники погодилися. Тим бiльше, радянськi вiйська повиннi були в цьому випадку вiдiйти.
  Найгiрше було з Японiєю. Вона захопила все Примор'я, крiм Владивостока та самураї взяли Хабаровськ. I в рiзних мiсцях перетнули Амур i захопили бiльшу частину Монголiї.
  Але тут iз союзниками легко домовилися. СРСР перекинув вiйська iз заходу Схiд, а США, Британiя та його союзники вiдновили бойовi дiї проти Японiї. I почався великий наступ.
  Радянськi вiйська вже взимку вибили японцiв iз Примор'я i взяли пiдконтроль Маньжурiю та Порт-Артур. А союзники захопила Окiнаву, i височiли в самiй метрополiї Японiї.
  А коли скинули атомнi бомби на Хiросiму та Нагасакi, то iмператор оголосив капiтуляцiю.
  I якраз двадцять третього лютого 1947 року Друга свiтова вiйна i закiнчилася. Було пiдписано новi угоди. А СРСР отримав собi пiд контроль Курильську гряду островiв i пiвденний Сахалiн. А в Китаї прийшов до влади прорадянський уряд Мао Цзедуна.
  Коротше було як у реальнiй iсторiї. Хiба що добивалася ще кiлька мiльйонiв зайвих трупiв. I всi запам'ятали дивнi дива, коли лiтаки перетворювалися на рiзноманiтнi смакоти, а льотчики ставали дiтьми. I це було дуже здорово. I настiльки красиво та чудово. Так i нiхто не розгадав цього феномена.
  А вiчнi дiти-чарiвники Олег Рибаченко, Маргарита Коршунова, i Пеппi довга панчоха продовжували творити свої незлiченнi мiсiї по всьому свiту, i боротися за правду i справедливiсть, у цiй та багатьох iнших всесвiтах.
  . РОЗДIЛ No 13.
  Але ось дитяча команда з п'яти юних бiйцiв продовжує летiти на килимi-лiтаку. Дорогою їм попався японський мiноносець. Олег клацнув босими пальчиками нiжок i цей корабель одразу перетворився на щось надзвичайно апетитне. I з крендельками, з медом. I таке це було ароматне i покрите шаром шоколадом.
  Маргарита вiдзначила з посмiшкою:
  - Оце чудово!
  Пеппi довгi панчохи вiдзначили:
  - Коли є магiя, це порiвняно просто!
  Анiка хихiкнула i вiдзначила:
  - Та це кльово!
  Томмi з посмiшкою промовив:
  - Можна i самим поїсти!
  I дiти розреготалися i зашльопали маленькими босими нiжками. Чудовi молодi iстоти.
  Ще один японський крейсер попався i став тортом. Але цього погодьтеся мало. Точнiше i так бiльшiсть японського флоту знищено, точнiше перетворено. Ось це чудово вони розгорнулися.
  Дiти продовжували полiт.
  Пеппi взяла i заспiвала:
  Хай буде в славi царство Миколи,
  У ньому нехай гiрлянди щастя розквiтнуть.
  Б'єшся за Русь ти люто дерзая,
  Воїн стане безперечно крутий!
  Дiти-термiнатори змогли виявити кiлька японських кораблiв уцiлiлих вiд розгрому. Пеппi та Маргарита передали свої чарiвнi палички Томмi та Анiке, i попередили їх:
  - Клацайте босими пальчиками нiжок. Тодi ви зможете чаклувати по-крутому!
  Хлопчик i дiвчинка взяли маленькими, босими, дитячими нiжками, зiткнулися один з одним. Тож посипалися iскри. I дiти засмiялися. Змахнули чарiвними паличками. I кораблi з японськими матросами стали перетворюватися, на щось надзвичайно смачне та апетитне. I це були шоколаднi торти, i гори тiстечок заварених та ароматних. А ще на одному тацi виникла гора медових пончикiв.
  Пеппi хихикнула i вiдзначила:
  - А ви добре чаклуєте!
  Маргарита вигукнула:
  - Молодцi хлопцi!
  I дiти з радiстю засмiялися.
  Олегу згадалася ще одна їхня мiсiя.
  Гiтлер вирiшив вiдмовитися вiд наступу на Курськiй дузi, логiчно розсудивши, що бити по самому укрiпленому мiсцю не логiчно. Та й Сицилiю слiд змiцнити - там планується висадка союзникiв. I поки що Третьому Рейху слiд перейти до оборони. Та й час, щоб навчити свiжу, набрану пiхоту треба. I ось фашисти взяли i змiцнилися там, посиливши там позицiї.
  I висадка у Сицилiї закiнчилася для союзникiв катастрофiчним розгромом. Сталiн почав наступ лише у серпнi сорок третього року. Одночасно i на орловському та харкiвському напрямку. 5 серпня вiйська СРСР намагалися атакувати Третiй Рейх. I нiмцi на це чекали. Бої показали, що "Пантера" в оборонi дуже гарний танк. Вона чудово справляється зi своїм завданням винищувати Т-34-76 з дистанцiї до двох кiлометрiв i роблячи до п'ятнадцяти пострiлiв за хвилину. Та й "Тигр" непоганий, i його важко пiдбити. I гармата потужна 88-мiлiметрiв.
  Та нiмцi непогано змiцнилися, особливо на харкiвському напрямi. I бої затяглися до пiзньої осенi. На орловському напрямку радянськi вiйська просунулися лише на п'ятнадцять кiлометрiв, а на харкiвському зовсiм не було просування. У серединi жовтня наступ Червоної армiї, що коштував, величезних втрат було зупинено занадто вже велику шкоду, а результати мiзернi.
  Поки що нiмцi утримували лiнiю фронту. З вересня мiсяця в серiю надiйшла "Пантера"-2, потужнiше озброєна, захищена i двигуном дев'ятсот кiнських сил при вазi п'ятдесят три тонни. Але поки що й стара "Пантера" непогана. Ну i "Тигр"-2 пiшов у серiю - теж iз потужнiшою гарматою i краще захищений.
  Але Сталiн не сумував - попереду зима - час перемог Червоної Армiї. Але раптом сталося несподiване - пiсля поразки в Сицилiї в США посилилися позицiї iзоляцiонiстiв, якi говорили, що навiщо лiзти в Європу - потрiбно зосередитися на Японiї. I Рузвельт погодився пропозицiю Гiтлера оголосити перемир'я i розпочати переговори. А Черчiлль заволав, що без США вiн не воюватиме. I ось бойовi дiї з першого жовтня були 1943 року були замороженi. I розпочалися переговори. Як жест доброї волi, Гiтлер призупинив масове знищення євреїв.
  I розпочалася торгiвля. У США та Британiю почали вiдправляти ешелони з євреями, а натомiсть гiтлерiвцi отримували сировину, нафтопродукти, золото i навiть озброєння. Зокрема танк "Черчiлль", бувши добре захищеним i вiдносно рухливим в цiлому влаштовував гiтлерiвцiв. Та й англiйський танк "Челленджер", був iз бронювання та озброєння порiвняний з "Пантерою"-1, але важив лише тридцять три тонни.
  Але особливо змiнилося спiввiдношення сил повiтря. Нiмцi змогли перекинути свої лiтаки iз захiдного фронту та середземноморського. Плюс ще пiшов обмiн полоненими, i багато нiмецьких та iталiйських льотчикiв повернулися змiнивши спiввiдношення сил насамперед у повiтрi.
  Крiм того, у нiмцiв з'явився винищувач-штурмовик ТА-152 з шiстьма авiагарматами та швидкiстю 760 кiлометрiв на годину. I ця машина була грiзною. I вона могла бути i винищувачем, i штурмовиком завдяки потужному озброєнню та бронюванню, i фронтовим бомбардувальником. Така ось робоча конячка. I проти неї важко встояти.
  Та й реактивнi винищувачi з'явилися, але поки що не скоєнi МЕ-262. Вони надто ще дорогi та важкi, але з чотирма 30-мiлiметровими авiагарматами. Потужна швидкiсть до дев'ятисот кiлометрiв забезпечуючи живучiсть цих машин. Вони бiльше розбивалися самi, нiж збивалися радянськими льотчиками.
  МЕ-163 занадто малий полiтний час мав у шiсть хвилин, щоб його можна було б ефективно використовувати. Але машина безхвоста, маленька i дуже швидка.
  Гiтлер взагалi отримав козирi. А постачання по ленд-лiз у СРСР припинилися. Що теж далося взнаки особливо в авiацiї. I виник брак i мiдi i вибухiвки, i дюралю. I це позначалося на фронтi. У груднi радянськi вiйська намагалися наступати Пiвднi, а сiчнi пiвнiч вiд у райне Ленiнграда. Цього разу фашистам вдалося вiдбити радянськi атаки та встояти. У лютому радянськi вiйська намагалися наступати i в центрi. I теж не досягли успiху. Настав березень... Зима найважчий час для гiтлерiвцiв минула, i настала весна. I вже Гiтлер хотiв перейти у наступ.
  У Третьому Рейху та на окупованих територiях дiяв режим тотальної вiйни. Випуск танкiв - особливо "Пантери"-2 та "Тигра"-2 все наростав. Нiмецький "Тигр"-2 на вiдмiну вiд реальної iсторiї мав потужнiший двигунiв у тисячу кiнських сил, i тому мiг бути грiзним танком прориву. Та й випуск ТА-152 наростав. Плюс також у серiї були вже Ю-288, машини, якi розвивали швидкiсть до 650 кiлометрiв на годину, i несли чотири тонни бомб при нормальному навантаженнi, i шiсть тонн при перевантаженнi.
  Також у серiї був МЕ-309 - грiзний винищувач iз трьома 30-мiлiметровими гарматами та чотирма кулеметами. I ця машина розвивала швидкiсть до 740 кiлометрiв i була грiзною та страшною.
  СРСР вiдповiв на це у повiтрi слабо. Тiльки ЛА-7 з'явився, дещо бiльш швидкiсний. А ось iз ЯК-3 виникли проблеми. Постачання дюралю зi США та Британiї припинилися, i через його нестачу ЯК-3 у серiю запустити не вдалося.
  Довелося обмежитися лише ЯК-9, машиною досить слабо озброєною одна 20-мiлiметрова гармата, i один кулемет, i швидкiсть шiстсот кiлометрiв на годину. I це в стандартному варiантi. Але на практицi машина була ще повiльнiшою i тяжчою.
  У танках трохи було краще: пiшли з березня до серiї Т-34-85, та IС-2 з бiльш потужним озброєнням i дещо краще захищеними.
  У квiтнi радянськi вiйська намагалися наступати на пiвднi, але безуспiшно.
  Гiтлер же збирав сили. Формувалися iноземнi легiони та дивiзiї. Поки фашисти дотримувалися вичiкувальних танкiв. Главою генштабу було призначено Гудерiана. I вiн радив дочекатися радянського наступу та зловити Червону Армiю на контрударi. Бо лiнiї оборони надто потужнi, щоб намагатися пробити їх у лоб.
  I ось 22 червня 1944 пiдкопивши сили Сталiн почав операцiю "Багратiон". I радянськi вiйська почали великий наступ у центрi. Гарнi танки були з обох бокiв. Нiмцi вже мали перевагу в технiцi. I танкiв бiльше i вони потужнiшi, i в авiацiї перевага. I це дуже класно.
  Сталiн почав наступ не маючи переваги в силах. I в результатi радянськi вiйська потрапили пiд фланговi удари. I з'явилися казани, i оточували Червону Армiю.
  Тiльки полонених було радянських солдатiв понад сiмсот тисяч, i велика катастрофа в центрi. I гiтлерiвцi, пробивши проломи, вже пiдходили до Москви.
  А гiтлерiвцi вже обтiкають iз рiзних бокiв Москву.
  Тодi Олег та дiвчата знову вступили у бiй, допомагаючи Росiї, точнiше СРСР.
  Тут до них приєдналася босонога дiвчинка Маргарита. Теж доросла жiнка письменниця стала дiвчинкою рокiв дванадцяти в обмiн на безсмертя та виконує мiсiю.
  Воїни з ХХ столiття знову зчепилися з гiтлерiвцями ХХ столiття.
  Дуже багато солдатiв у фашистської коричневої iмперiї. Вони течуть собi нескiнченною рiчкою.
  Олег Рибаченко рубаючи гiтлерiвцiв мечами, як пiхоту, так i танки проревiв:
  - Нiколи не поступимося!
  I вiд босої ноги хлопця полетiв гострий диск!
  Маргарита, крушивши супротивникiв, скелячи зубки, буркнула:
  - У свiтi подвигу знайдеться мiсце!
  I вiд босої нiжки дiвчинки розлетiлися отруйнi голки, вражаючи гiтлерiвцiв та їхнi лiтаки та танки.
  Наташа теж жбурнула босими пальцями нiг, вбивче i провила:
  - Нiколи не забудемо i не пробачимо.
  I її мечi пройшлися в млинi фашистами.
  Зоя, розрубуючи ворогiв, запищала:
  - За новий порядок!
  I вiд її босих нiжок розлетiлися новi голки. I що в око, що в горло гiтлерiвським солдатам та лiтакам.
  Та видно було, що войовницi заводяться i лютують.
  Августина рубаючи бiлих солдатiв i танки, пропищала:
  - Наша залiзна воля!
  I вiд її босої ноги летить новий вбивчий подарунок. I падають такнi та бiлi бiйцi.
  Свiтлана рубає мiрошнику, її мечi як блискавка.
  Фашисти валяться як зрiзанi снопи.
  Дiвчина метає голки своїми босими нiжками i пищить:
  - За Росiю-матiнку перемагатиме!
  Олег Рибаченко настає проти гiтлерiвцiв. Хлопчик-термiнатор рубає коричневi вiйська.
  I при цьому пальчики голих нiжок пацана викидають голки з отрутою, вони розривають стовбури та збивають лiтаки.
  Пацан реве:
  - Слава Майбутнiй Русi!
  I в русi розкроює всiм голови та морди.
  Маргарита теж трощить супротивникiв.
  Її босi нiжки так i миготять. Гiтлерiвцi гинуть у великiй кiлькостi. Войовниця кричить:
  - За новi рубежi!
  I тут дiвчинка як вiзьме та рубане...
  Маса трупiв фашистських солдатiв.
  А ось Наташа у наступi. Рубить собi гiтлерiвцiв разом iз танками, i спiває:
  - Русь велика i промениста,
  Я дiвчина дуже дивна!
  I вiд її босих нiжок летять диски. Якi перепилюють горла фашистам. Та ось це дiвка.
  Зоя у наступi. Рубить коричневий солдат з обох руку. Плює з трубочки. I метає босими пальцями нiг вбивчi голки - збиваєте танки та лiтаки.
  I при цьому спiває собi:
  - Ех, палицею охнемо,
  Ех, кохана сама пiде!
  Августина, рубаючи гiтлерiвцiв i винищуючи коричневих солдатiв, верещить:
  - Весь кудлатий i в шкурi звiриною,
  На ОМОН вiн кидався з кийком!
  I босими пальчиками нiжок як запустить у супротивника, що вб'є i слона, а танк тим бiльше.
  А потiм пропишiть:
  - Вовкодави!
  Свiтлана у наступi. Рубить, кромса гiтлерiвцiв. Босими нiжками на них запускає презенти смертi.
  Проводить мечами млин.
  Розкришила масу бiйцiв i верещить:
  - Велика прийде перемога!
  I знову дiвчина у дикому русi.
  I її босi нiжки запускають смертельнi голки, знищуючи танки та лiтаки.
  Олег Рибаченко пiдстрибнув. Прокрутився хлопчик у сальто. Порубав масу гiтлерiвцiв у стрибку.
  Метнув босими пальцями нiжок голки i пробулькав:
  - Славитися моя гарна мужнiсть!
  I знову пацан у битвi.
  Маргарита переходить у наступ. Кромсає всiх ворогiв поспiль. Її мечi крутiшi за лопатi млина. I босi пальчики нiжок метають презенти смертi, танки та лiтаки горять.
  Дiвчина в дикому наступi. Винищує коричневих воїнiв без церемонiй.
  I пiдскакує раз у раз, i перекручується!
  I летять вiд неї презенти анiгiляцiї.
  А гiтлерiвцi собi падають мертво. I цiлi кургани з трупiв нагромаджуються.
  Маргарита пищить:
  - Я є американський ковбой!
  I знову її босi нiжки кинув голку.
  А потiм ще й дюжину голок!
  Наталя у наступi теж дуже крута.
  I босими нiжками метає, i з трубочки плюється.
  I кричить на все горло:
  - Я сяюча смерть! Вам залишається лише померти!
  I знову красуня у русi.
  Зоя штурмує завал iз гiтлерiвських трупiв. I також вiд її босих нiжок вилiтають бумеранги знищення.
  А коричневi воїни все падають та падають.
  Зоя кричить:
  - Босонога дiвка, вас переможе!
  I вiд голої п'яточки дiвчини летить дюжина голок. Якi просто в горло гiтлерiвцям впиваються.
  Тим падають мертво.
  А точнiше й зовсiм мертвi.
  Августина у наступi. Крушить коричневi вiйська. Її мечi у двох рук мчать. I така вона чудова войовниця.
  Смерч проноситься фашистськими вiйськами.
  Дiвчина з рудим волоссям реве:
  - Майбутнє, приховано! Але буде переможним!
  I в наступi красуня з вогняним волоссям.
  Августина в дикому екстазi реве:
  - Боги вiйни все порвуть!
  I войовниця у наступi.
  I її босi нiжки метають дуже багато гострих, отруйних голок.
  Свiтлана у битвi. I така iскрометна та бойова. Її голi нiжки стiльки всього вбивчого викидають. Не людина, а смерть iз волоссям бiлявки.
  Адже якщо розiйдеться, то вже й не зупиниш.
  Свiтлана спiває:
  - Життя не буде медом,
  Та скачiть хороводом!
  Нехай здiйсниться мрiя -
  На раба чоловiка перетворює краса!
  I в русi босонога дiвчини все бiльше i бiльше лютi.
  Олег у наступi все пришвидшується. Хлопчик б'є гiтлерiвцiв.
  Його босi нiжки метають гострi голки - розриваючи танки та лiтаки.
  Юний воїн пищить:
  - Шалена iмперiя - всiх розiрве!
  I знову хлопчик у русi.
  Маргарита бурхлива дiвчина у своїй активностi. I молотить ворогiв.
  Ось вона запустила голою нiжкою, горошинку iз вибухiвкою. Та рвоне, i одразу сотню гiтлерiвцiв i десять танкiв нагору пiдкине.
  Дiвчинка кричить:
  - Перемога до нас все одно прийде!
  I проведе млин мечами - стовбури танкiв летять у рiзнi боки.
  Ось прискорила рухи Наталя. Дiвчина зрубує коричневих воїнiв. I при цьому репетує:
  - Перемога на iмперiю на Росiю чекає.
  I давай винищувати гiтлерiвцiв посиленими темпами.
  Наталка це дiвка-термiнатор.
  Не думає зупинятися i сповiльнюватися i танки та лiтаки збиваються.
  Зоя у наступi. Її мечi наче нарiзають м'ясний та металевий салат. Дiвчина кричить на всю горлянку:
  - Наше спасiння в силi!
  I теж босi пальчики нiг такi голки метають.
  I маса людей з пробитими горлами валяється курганами трупiв, а також розбитих танкiв i збитих лiтакiв.
  Августина шалене дiвчисько. I всiх трощить немов це робот iз гiперплазми.
  Рознесла вже жодну сотню гiтлерiвцiв. Але все збiльшує темп. I войовниця ще й реве.
  - Я непереможна така! Сама у свiтi крута!
  I знову красуня в атацi.
  I вiд її босих пальчикiв нiжок вилiтає горошинка. I три сотнi гiтлерiвцiв та дюжину танкiв розiрвав потужний вибух.
  Августина проспiвала:
  - Ви не посмiєте нашу землю захоплювати!
  Свiтлана також у наступi. I не дає нi грама перепочинку. Дика дiвчина-термiнатор.
  I рубає ворогiв та гiтлерiвцiв винищує. I маса коричневих бiйцiв уже завалилася в канаву та дорогами.
  Шiстка розбушувалася. Влаштувала дику битву.
  Олег Рибаченко знову у бою. I просувається, махає обома мечами. I хлопчик-термiнатор проводить млин. Падають убитi гiтлерiвцi.
  Маса трупiв. Цiлi гори кривавих тiл.
  Хлопчику-письменнику згадується дика стратегiя. Де теж разом змiшувалися конi та люди.
  Олег Рибаченко пищить:
  - Горе з розуму!
  А грошей буде темрява!
  I хлопчик-термiнатор у новому русi. I його босi нiжки щось вiзьмуть та й метнуть.
  Пацан-генiй проревiв:
  - Майстер клас та фiрма "Адiдас"!
  Справдi крута з крутих вийшла вистава. А скiльки вбитих гiтлерiвцiв. I перебили коричневих бiйцiв найбiльше з найбiльших.
  Маргарита теж у бою. Крушить коричнi та сталевi армiї та реве:
  - Великий ударний полк! Ми всiх вганяємо у труну!
  I її мечi як рубануть по гiтлерiвцях. Маса коричневих бiйцiв уже завалилася.
  Дiвчинка прогарчала:
  - Я пантери навiть крутiше! Доведiть, що всiх найкраще!
  I вiд голої п'яти дiвчинки як вилетить горошинка iз потужною вибухiвкою.
  I по вороговi довбає.
  I вiзьме та рознесе частину противникiв i танки i навiть лiтаки.
  А Наталя в авторитетi. I б'є супротивникiв, i сама нiкому спуску не дасть.
  Скiльки гiтлерiвцiв уже перебили.
  А її зубки такi гострi. А очi такi сапфiровi. Ось це дiвка - найголовнiший кат. Хоча у неї всi напарницi - кати!
  Наталя кричить:
  - Шалена я! Буде вам пеня!
  I знову дiвчина мечами масу гiтлерiвцiв зарубає.
  Зоя в русi i розкроїла багато коричневих воїнiв.
  А нiжки босi метають голки. Кожна голка вбиває кiлькох гiтлерiвцiв. Ось це дiвчата - реально красунi.
  Августина настає, i супротивникiв трощить. I при цьому ще не забуває прокричати:
  - Вам не уникнути труни!
  I свої зуби дiвка вiзьме та вискалює!
  I руда така... Волосся майорить на вiтрi, наче пролетарський прапор.
  I вся буквально виходить гнiвом.
  Свiтлана в русi. Ось розкроїла масу черепiв та веж танкiв. Войовниця, яка скеляє зубки.
  Показує язичок. А потiм плюється з трубочки. Пiсля чого завиває:
  - Будете ви мертвими хлопцi!
  I знову вiд її босих нiжок летять смертоноснi голки, що вражають пiхоту та лiтаки.
  Олег Рибаченко стрибає та пiдскакує.
  Босоногий хлопчик купу голок випускає, збиває танки i спiває:
  - Вирушаємо у похiд, вiдкриває великий рахунок!
  Юний воїн як належить на висотi.
  Рокiв йому вже чимало, але вiн виглядає дитиною. Тiльки дуже сильним i мускулистим.
  Олег Рибаченко заспiвав:
  - Нехай не за правилами гра - прорвемося фраєра!
  I знову вiд його босих нiжок вiдлетiли смертельнi голки.
  Маргарита iз захопленням заспiвала:
  - Нiчого неможливого нема! Вiрю, буде свободи свiтанку!
  Дiвчинка знову метнула забiйним каскадом голок по гiтлерiвцям та їхнiм танкам, продовжила:
  - Темрява пiде! Розквiтнуть троянди травня!
  I войовниця як кине босими пальцями нiжок горошинку, то одразу ж тисяча гiтлерiвцiв пiдлетiла в повiтря. Та армiя коричневої, пекельної iмперiї тане просто на очах.
  Наташа у битвi. Стрибає немов кобра. Вибухає ворогiв. I стiльки гине гiтлерiвцiв та падають лiтаки.
  Дiвчина їхня i мечами, i гранами на вугiллi, i списами. I голками.
  При цьому ще й реве:
  - Перемога вiрю, прийде!
  I слава росiян знайде!
  Босi пальчики нiжок метають новi голки, пробиваючи супротивникiв.
  Зоя в дикому русi. Настає на гiтлерiвцiв. Розрубує їх на дрiбнi шматочки.
  Войовниця метає босими пальцями голки. Пробує противникiв, i як зареве:
  - Повна наша перемога близька!
  I проводить мечами дикий млин, змiтаючи танки. Ось це справдi дiвка як дiвка!
  А ось кобра Августина перейшла у наступ. Ось це баба - всiм кошмарам кошмар.
  I якщо врубить, то значить врубає.
  Пiсля чого руда вiзьме i заспiває:
  - Розкрию всi черепи! Я велика мрiя!
  I ось її мечi у дiї i розрубують м'ясо та метал.
  Свiтлана теж переходить у наступ. Немає у цiєї дiвчини гальм. Як порубає, так маса трупiв завалена, i валяться лiтаки та танки.
  Блондинка-термiнатор реве:
  - Як буде добре! Як буде добре - я це знаю!
  I ось летить вiд неї забiйна горошинка.
  Олег знову сотню гiтлерiвцiв, пронiсши метеором, зрiже. I ще бомбу вiзьме та й кине.
  Невелика розмiрами, але вбивча вона...
  Як розiрве на дрiбнi уривки.
  Хлопчик-термiнатор провiв:
  - Бурхлива молодiсть страшних машин!
  Маргарита знову таке влаштує у битвi.
  I срубає масу коричневих бiйцiв. I прорубує великi просiки.
  Дiвчинка верещить:
  - Ламбада - наш танець на пiску!
  I врiже з новою силою.
  Наталя в наступi ще шаленiша. Так молотить гiтлерiвцiв. Не дуже їм проти таких дiвчат встояти.
  Наташа взяла i заспiвала:
  - Бiг на мiсцi загальний примирливий!
  I войовниця таким каскадом ударiв вибухнула супротивниками.
  I ще босими нiжками диски метне.
  Ось млин провела. Маса голiв коричневої армiї вiдкотилася i горiли танки.
  Бойова красуня вона. Бити собi таку жовту армаду.
  Зоя в русi, всiх руйнує поголовно. I її мечi, наче ножицi смертi.
  Дiвчина просто краса. I її босi нiжки метають дуже отруйнi голки.
  Вражають супротивникiв. Пробивають їм горло i роблять труни, змушують вибухати танки та лiтаки.
  Зоя взяла i пропищала:
  - Якщо у кранi немає води...
  Наташа прокричала iз захопленням:
  - Значить, винна ти!
  I босими пальцями нiг як метне те, що вбиває капiтально. Ось це справдi дiвчина з дiвчат.
  I вiд її голих нiжок як пролетить лезо. I вразить безлiч бiйцiв, зрiзуючи вежi з танкiв.
  . РОЗДIЛ No 14.
  Августина у русi. Стрiмка та неповторна у своїй красi.
  Яке у неї яскраве волосся. Немов пролетарський прапор майорять. Ось це дiвчина - справжня мегера.
  А рубає супротивникiв - нiби народилася з мечами у руках.
  Руда, чортова бестiя!
  Августина взяла i прошипiла:
  - Бичача буде голова - не збожеволiти!
  I ось вона знову розфарбувала безлiч бiйцiв.
  Олег Рибаченко буркнув:
  - Те, що треба! Ось це дiвка!
  Маргарита, метнувши босою нiжкою кинджал, вiдламавши вежу танка, пiдтвердила:
  - Велика та класна дiвчина!
  Августина iз цим охоче погодилася:
  - Я войовниця, що загризе будь-кого!
  I знову босими пальчиками нiжок запустить вбивчу.
  Свiтлана у битвi не поступається супротивникам. Не дiвчина, а покiнчити з такою вiдьмою в полум'ї.
  I верещать:
  - Яке блакитне небо!
  Августина, випустивши босою нiжкою лезо, зрiзавши вежу танка, пiдтвердила:
  - Ми не прихильники розбою!
  Свiтлана, розрубуючи ворогiв, i збиваючи лiтаки, прочирикала:
  - На дурня не потрiбен нiж.
  Зоя пискнула, метаючи голки босими, засмаглими нiжками:
  - Йому з три короби набрешеш!
  Наташа, рубаючи гiтлерiвцiв, додала:
  - I роби з ним за грiш!
  I войовницi вiзьмуть i пiдстрибнуть. Такi вони кривавi та крутi. Загалом у них маса азарту.
  Олег Рибаченко у бою виглядає - дуже навiть стильно.
  Маргарита заспiвала:
  - Удар сильний, а iнтерес у хлопця...
  Хлопчик-генiй запустив ногою щось на зразок гвинта вертольота. Зрiзав пару сотень голiв i в гiтлерiвцiв та танкiв, пискнув:
  - Цiлком спортивний!
  I обидва - хлопчик i дiвчинка у повному ажурi.
  Олег, рубаючи коричневих солдатiв, пробулькав:
  - I буде велика перемога за нами!
  Маргарита у вiдповiдь прошипiла:
  - Ми всiх вбиваємо - босими ногами!
  Дiвчинка i справдi такий активний термiнатор.
  Наташа в наступi проспiвала:
  - На священнiй вiйнi!
  I запустила войовниця гострий диск-бумеранг. Той пролетiв дугою, зрубав масу гiтлерiвцiв i веж танкiв.
  Зоя додала, продовжуючи винищення:
  - Буде наша перемога!
  I вiд її босих нiжок полетiли новi голки. I вразили масу бiйцiв та лiтакiв.
  Дiвчина-блондинка видала:
  - Ставимо противнику матюк!
  I показала мову.
  Августина махаючи ногами, i метаючи свастики з гострими краями, булькнула:
  - Прапор iмперський уперед!
  Свiтлана охоче пiдтвердила:
  - Слава полеглим героям!
  I дiвчата хором кричали, руйнуючи гiтлерiвцiв:
  - Нас нiхто не зупинить!
  I ось летять вiд босих нiжок войовниць диск. Рветься м'ясо та зносяться вежi танкiв.
  I знову вий:
  - Нас нiхто не переможе!
  Наталя пiдлетiла у повiтря. Розпорола супротивникiв i крилатих стерв'ятникiв, i видала:
  - Ми є вовчицi, смажимо ворога!
  I вiд її босих пальчикiв як вилетить дуже вбивчий диск.
  Дiвчина навiть перекрутитись в екстазi.
  А потiм буркне:
  - П'яточки нашi люблять вогонь!
  Так, дiвчата по-справжньому сексуальнi.
  Олег Рибаченко пробулькав:
  - Ох рано, дає охорона!
  I пiдморгнув войовницям. Тi у вiдповiдь смiються i скалять зубки.
  Наташа рубала гiтлерiвцiв i пищала:
  - У нашому свiтi немає радостi, без боротьби!
  Хлопчик заперечив:
  - Iнодi й боротьба не на радiсть!
  Наташа погодилася:
  - Якщо немає сил, то так...
  Але ми войовницi завжди здоровi!
  Дiвчина метнула босими пальцями нiг у противника голки, пiдiрвала масу танкiв, i заспiвала:
  - Солдат завжди здоровий,
  I до подвигу готовий!
  Пiсля чого Наташа знову рубала ворогiв, зносячи вежi танкам.
  Зоя дуже швидка краля. Ось цiлу дiжку в гiтлерiвцiв запустила. I розiрвала з одного вибуху кiлька тисяч.
  Пiсля чого пропищала:
  - Не зупинитися, нашi п'яти сяють!
  I дiвчина у бойовому ажурi!
  Августина у битвi теж не слабка. Так молотить гiтлерiвцiв. Немов iз снiпа ланцюгами вибиває.
  I рубаючи супротивникiв - спiває:
  - Бережись буде користь,
  Буде восени пирiг!
  Руда чортiвня i справдi оре в битвi, немов чортик у табакерцi.
  А ось Свiтлана як б'ється. I вiд неї гiтлерiвцям дiстається.
  I якщо вона врiже, так i врiже.
  Вiд неї кривавi бризки вилiтають.
  Свiтлана жорстко помiтила, коли вiд її босої нiжки полетiли бризки металу, що розплавляє черепи та вежi танкам.
  - Слава Росiї, дуже слава!
  Танки рвуться вперед.
  Дивiзiї в червоних сорочках
  Вiтає росiйський народ!
  Ось дiвчата взялися за гiтлерiвцiв. Так їх розрубують i шматують. Не войовницi, а реально пантери, що зiрвалися з ланцюга.
  Олег у бою та атакує гiтлерiвцiв. Б'є їх без жалю, розтинає танки, i верещить:
  - Ми як бики!
  Маргарита, ламаючи коричневу армiю, i розтинаючи танки, пiдхопила:
  - Ми як бики!
  Наташа взяла i провила, розрубуючи коричневих бiйцiв разом iз танками:
  - Брехати не з руки!
  Зоя розривала гiтлерiвцiв, пискнула:
  - Нi, не з руки!
  I теж вiзьме i випустить зiрочку босою ногою i прикiнчить масу фашистiв.
  Наташка взяла i запищала:
  - ТБ наш горить!
  I вiд її голенької нiжки летить забiйний пучок голок.
  Зоя, також круша гiтлерiвцiв та їхнi танки, пискнула:
  - Наша дружба монолiт!
  I знову таке метне, що на всi боки кола розпливаються. Ось ця дiвка - чисте винищення противникiв.
  Дiвчина босими пальчиками нiжок вiзьме та запустить три бумеранги. А трупiв вiд цього побiльшало.
  Пiсля чого красуня видасть:
  - Не дамо вороговi пощади! Буде труп!
  I знову вiд босої п'яти вiдлiтає вбивче.
  Августина теж цiлком логiчно зауважила:
  - Тiльки не один труп, а багато!
  Пiсля того дiвчина взяла i босонiж пройшлася по кривавих калюжах. I багато перебила гiтлерiвцiв.
  I як прореве:
  - Маса вбивства!
  I ось довбане головою по гiтлерiвському генералу. Зламає йому череп i видасть:
  - Банзай! Потрапиш до раю!
  Свiтлана дуже люта в наступi, особливо збиваючи танки, пищить:
  - Не буде вам пощади!
  I вiд її босих пальчикiв вiдлiтає дюжина голок. Як вона всiх пробиває, лiтаки завалюються. I дуже навiть войовниця намагається розрiзати, i перебити.
  Олег Рибаченко пищить:
  - Славний молот!
  I хлопчик теж босою нiжкою метає таку круту зiрку у виглядi свастики. Складний гiбрид.
  I маса гiтлерiвцiв завалилася.
  Олег проревiв:
  - Банзай!
  I хлопчик знову в дикiй атацi. Нi, в ньому просто клекоче сила, i булькають вулкани!
  Маргарита в русi. Усiм розпоре животи.
  Дiвчинка нiжкою викине пiвсотнi голок зараз. I маса вбита рiзного роду ворогiв, пiдбила i танкiв, i лiтакiв.
  Маргарита заспiвала в планi бадьоростi:
  - Раз, два! Горе не бiда!
  Сумувати не треба нiколи!
  Вище нiс i хвiст тримай трубою.
  Знай, що вiрний друг завжди з тобою!
  Ось така вона агресивна компанiя. Дiвчинка як лупне i вигукне:
  - Президент-дракон стане трупом!
  Наталя в бою просто термiнатор якийсь. I ревiння пробулькала:
  - Банзай! Швидше отримуй!
  I вiд її босої нiжки вiдлетiла граната. I по гiтлерiвцях як цвяхне. I рознесе масу мастодонтiв та крилатих, пекельних машин.
  Ось це войовниця! Всiм войовницям - войовниця!
  Зоя теж у наступi. Така люта краля.
  I взяла та пробулькала:
  - Батько наш - сам Бiлий Бог!
  I рубане по гiтлерiвцям потрiйний млин!
  А Августина проревела у вiдповiдь:
  - А мiй Бог - чорний!
  Справдi рижуха - це саме втiлення пiдступностi та пiдлостi. Для ворогiв, зрозумiло. А для друзiв вона душка.
  I як босими пальцями нiжок вiзьме та метне. I масу завалися воїнiв коричневої iмперiї, i навiть їх танкiв i лiтакiв.
  Руда прокричала:
  - За нами Росiя та чорний Бог!
  Войовниця iз дуже великим бойовим потенцiалом. Нi пiд таку краще i не потикатися. Як вежi танкам вiдриває й крила фашистським лiтакам.
  Августина прошипiла:
  - Усiх зрадникiв зiтремо на порошок!
  I пiдморгне напарницям. Та ця вогняна дiвка - не зовсiм те, що може дати спокiй. Хiба що спокiй смертельний!
  Свiтлана, крушивши ворогiв, видала:
  - Чергою вас зметем!
  Августина пiдтвердила:
  - Усiх вб'ємо!
  I вiд її босий нiжок, знову летить презент тотальної анiгiляцiї! I стiльки танкiв i лiтакiв разом розiрвалося на дрiбну стружку.
  Олег заспiвав у вiдповiдь:
  - Буде повний банзай!
  Августина, розриваючи гiтлерiвцiв голими руками, рубаючи їх мечами, i метаючи голки босими пальцями нiг, знищуючи разом танки та лiтаки, видала:
  - Коротше кажучи! Коротше кажучи!
  Наташа, руйнуючи коричневих воїнiв, пискнула:
  - Коротше кажучи - банзай!
  I давай рубати супротивникiв iз диким запеклiстю.
  Олег Рибаченко, розрубуючи супротивникiв, видав:
  - Цей гамбiт є не китайський,
  А дебют повiрте тайському!
  I знову вiд босої нiжки хлопчика полетiв гострий метал металу. Вiн зрiзав i вежi танкам, i хвости лiтакам.
  Маргарита, рубаючи воїнiв коричневої iмперiї та броню танкiв, проспiвала:
  - А кого в бою знайдемо,
  А кого в бою знайдемо...
  З тим жартувати не станемо -
  На частини розiрвемо!
  На частини розiрвемо!
  Добре попрацювали вони тодi з гiтлерiвцями... I Радянська Росiя перемогла пiд час штурму Москвi коричневу iмперiю.
  Вiйна ще не закiнчилася, але вже у СРСР з'явився шанс перемогти гiтлерiвцiв самим. Тож шiстцi знову довелося перервати виконання своєї, супер та крутої мiсiї.
  I тодi Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова - цi вiчнi дiти вирiшили дати бiй гiтлерiвцям.
  I ось хлопчик i дiвчинка, тримаючи в руках чарiвнi палички, взяли i змахнули ними.
  I ось нiмецькi лiтаки перетворилися на тiстечка вкритi шоколадом та заварним кремом.
  I вони почали падати, дуже плавно. I дуже гарно тiстечка дуже планували. I трохи стало круто.
  Хлопчик клацнув босими пальчиками нiжок. Вiдбулися змiни. I нiмецькi танки почали перетворюватися.
  I махнув Олег чарiвною паличкою. I такi виявились перетворення.
  I дiвчинка Маргарита теж босими пальчиками нiжок клацнула. I знову стали вiдбуватися перетворення найвищого рiвня.
  I там де йшли танки "Пантери"-2 та "Тигри"-2, стали з'являтися торти з трояндочками, метеликами, та бiлочками, рибками та кремами. Це дуже красиво.
  I дiти так це гарно робили. Юнi воїни лiтали лiнiєю фронту i робили перетворення. I махали вони паличками. I вiдбувалися космiчнi змiни.
  Ось i танки ставали чи то горами тiстечками, чи то пончиками в шоколадi, чи кексами з глазур'ю.
  Ось Маргарита та Олег стали робити i у них маленькi, босi нiжки, робили чудеса та робили перетворення.
  Дiти взяли i почали спiвати, роблячи з танкiв рiзного роду кондитерськi ласощi.
  Олег i Маргарита заспiвали:
  Людина у всесвiтi лише мандрiвник,
  Охорони нас вiд бiд херувим!
  Хоч страждаємо i кожен вигнанець,
  Iсуса ми трепетно в серцi бережемо!
  
  I не треба нам бенкету з блаженством,
  Сiк промов iз славослiв'ям порожнiх!
  Ми повиннi досягти досконалостi,
  Просвiтити душ свiдомiсть босих!
  
  I не бути нам творiнням нiкчемним,
  Богу серце вiддати не шкодував!
  Не личить з лицемiрством хибним,
  Вiдмовитися вiд загальних проблем!
  
  Ну, а Диявол використовуючи злiсних,
  Над Вiтчизною занiс страшний меч!
  Жалить пекельна, моторошна кобра,
  I загрожує наш свiт тендiтний пiдпалити!
  
  До чого гидкий розум, якщо служить,
  Сатанi та безмежним пристрастям!
  По кровi немов хлопчик по калюжах,
  Преється тлiн, рве країну частинами!
  
  Ось уже трупiв цiлi гори,
  Стрiляє косою всiх людей!
  I дiтей море слiз, у горi погляди,
  Море плах - торжество катiв!
  
  Але за Батькiвщину дружно ми станемо,
  Помолившись святим iконам!
  I ременем затягнувши тугiше ранець,
  Багнет вперед - супостатiв крушимо!
  
  I нiхто в страху мерзенному не здригнеться,
  Тому що Батькiвщина нас!
  Виховало суворо i в боргу,
  Нiколи воїн Русь не зрадить!
  
  I якi б бiди не були,
  Як жорстокий сатанинський оскал!
  Не дамо прапор наш виваляти в пилюцi,
  Для мене Бог Святий iдеал!
  
  Ангели з Христом надихнули,
  Лайка вести, тi хто мертвий здiймаються!
  Вiк служити всiєю силою Росiї,
  З нами витязi Бог - русичi переможуть!
  Ось так вони спiвали та здiйснювали перетворення. I ось ця армiя вермахту ставала чимось несерйозним. I тепер ставало все бiльш феноменальним та космiчним.
  I ось усi гiтлерiвськi танки стали тортами, i дуже апетитними, з трояндочками, кремами та смакотами. I як виявилося надзвичайно красиво.
  I лiтаки перетворилися на щось надзвичайно апетине. I стiльки всього було тут чудового. А нiмецька та iноземна пiхота перетворилася на гарних хлопчикiв, рокiв семи-восьми. I цi дiти були такi слухнянi та культурнi. I дуже симпатичнi
  I босими, маленькими нiжками тупотять. Оце круто!
  Ось така була перемога...
  Але потiм вiйна з Японiєю. Звичайно ж, Сталiн без цього обiйтися не мiг. I це так гарно було i круто.
  I ось хлопчик i дiвчинка, i армiя дiвчат взяла i красиво випускаючи босими пальчиками нiжок клацнули i випустили пульсари з магоплазми.
  Пiсля чого дiти та дiвчата почали трощити японцiв, i при цьому спiвати.
  I робили вони це активно.
  Батькiвщина моя в битвi бурхливiй,
  Де кипить безкрайнiй океан.
  На душi дитини незабудки,
  Хоч часом бачиться туман!
  
  Iсус Творець Великого Всесвiту,
  Заради нас людей пiшов на хрест...
  Своїм духом у боротьбi незмiнним,
  Вiн загинув i радо воскрес!
  
  Зi Сварогом Богом - це брати,
  Той боєць та ратний меч слов'ян...
  Iшов один iз Вищих на розп'яття,
  А iнший же горни роздмухував!
  
  Кому меч велика нагорода,
  Вклонiться люди ви Христу...
  Принесе вам полеглих втiху,
  Йому правду вiрте, донесу!
  
  Чого хоче Бог вiд нас хлопцi,
  Щоб бився ти пацан за Русь...
  I стрiляй у ворогiв з автомата,
  За мрiю бiйся i не лякайся!
  
  Воїни великого Сварога,
  Його брата Бога Перуна...
  Для людей творiть дуже багато,
  Розквiтає росiйська країна!
  
  Бiлий Бог - добро приносить людям,
  Буде з ним звичайно щастя лад...
  Вiн простить наш грiшних не засудить,
  Вийшов ось такий розклад!
  
  Ти для Бога лише дитина,
  Тебе буде сильно любити...
  Голосочок у дiвчат дзвiнок,
  Перетворитися нехай мисливець на дичину!
  
  Радiсть створив Христос-Владика,
  Щоб змогли б бурхливо бенкетувати...
  Зупинить натиск орди дикої,
  Якщо треба будемо вбивати!
  
  Орди винищували ми Мамая,
  Хоч в атаку лiз вампiр Батий...
  Ми нукер просто розтерзаємо,
  Чи не опише i пером Шекспiр!
  
  Боги ви всесвiт творите,
  З нами Всемогутнiй буде Рiд...
  Ми Його справами не гнiвiть,
  I тодi отримає кожний термiн!
  
  Тi, хто бився, будуть нехай в Едемi,
  Iрiй душi праведних зберiгає...
  Не пiддайтеся люди ви химерi,
  За Вiтчизну буде монолiт!
  
  Як ми любимо Батькiвщину хлопцi,
  
  Київ матiр росiйських мiст...
  Супостата чекає повiр розплата,
  I не треба зайвих витрачати слова!
  
  Рiд Творив Всесвiт граючи,
  Словом розкриваючи небеса...
  Дiвчина по снiгу рве боса,
  Створюючи в битвi чудеса!
  
  Немає спасiння крiм Iсуса,
  Лада мати Богiв подарує рай.
  I не вiрте рiзним ви спокусам,
  Рода бути головою ти вибирай!
  
  Вiн подарує життя загиблим у боротьбi,
  Зроби вам у новому свiтлi все...
  Знищений буде лютий Каїн,
  Буде рай без граней буття!
  
  Космосу безкраї простори,
  Русь свята пiдкорюватиме...
  Якщо треба ми розплавимо гори,
  Запиши звершення у зошит!
  
  Чорний Бог теж знайте потрiбен,
  Щоб людина-ведмiдь не спала...
  Хлопчик лихо бiгає по калюжах,
  Навiть якщо сиплеться напалм!
  
  Мати мiй Богиня щастя Лада,
  Вiд початку свiту сiє рай...
  Принесе воїновi нагороду,
  Розквiтає пишним цвiтом рай!
  
  Вона вiчно юне дiвчисько,
  Хоч народила безлiч Богiв...
  З талiєю вона гуляє тонкою,
  Така прекрасна - не вистачає слiв!
  
  Мiй Вiтчизни - це нескiнченнiсть,
  Перемагати японцiв народженi...
  Служимо Роду ми хлопцi вiчно,
  Боже втiлення весни!
  
  А коли прийде Христос Владика,
  Що всiх обiцяє воскресити...
  Божий сонм прийде тисячолiчний,
  Щоб людям у щастя Рiдновiр'я жити!
  
  Ми дiти - це найвища нагорода,
  Назавжди юнiсть свiтлу зберiгати...
  Адже з нами i Богиня раю Лада,
  З нею не перерветься, знаю життя нитка!
  
  У боях з ворогом ми гори повернули,
  Наче Iлля Муромець рубав...
  Казну здобиччю знай, озолотили,
  Витратили чимало у боротьбi сил!
  
  Любили ми своїх Богiв повiрте,
  Якi дали таке знайте життя...
  Що отримали в радостi безсмертя,
  Що навiть бачитимемо комунiзм!
  
  Ось для початку Того ми розбили,
  Вiдкрили для Росiї шлях до Китаю.
  Ескадру самураїв потопили,
  Тепер схiд нехай перетвориться на рай!
  
  Ми скоро полетимо на Марс, повiрте,
  Венера теж буде нашою, знай...
  Ми ще столiття тiлом дiти,
  Хоча б'ємося крутiше, нiж джедай!
  
  Так Порт-Артур навiки нинi росiйська,
  Маньчжурiя росiйська земля...
  Ну чому ж ти хлопчик сумний,
  Тим самим у флотi дружна сiм'я!
  
  Закiнчиться будь-яка вiйна, вiрте,
  Хоч багато кровi ллється задарма, знай...
  Ми знайшли щасливе безсмертя,
  Iншим ти теж радiсть свiту дай!
  
  Вигукнемо - буде у славi наша Лада,
  Сварог iз Христом, Перуном на вiки...
  Не обпалить планету полум'я пекла,
  Здiйсниться велика мрiя!
  
  Коли ми теж подорослiшаємо,
  Народимо дiтей напевно мiльйон...
  Влаштуємо чудову витiвку,
  Адже нашiй силi iм'я легiон!
  
  Зараз хлопчик i дiвчисько в боротьбi,
  Босi п'яти у бiйцiв-дiтей...
  А попереду Едема дали,
  А зараз японця хоробро бий!
  Красива четвiрка дiвчат, зрозумiло, не може не врiзати по вороговi. Вiйницi посилаються для того, щоб допомогти Росiї у майбутнiй вiйнi з Японiєю.
  Але спочатку потрiбно завершити першу частину свого призначення i врятувати людство вiд найгiршої зарази в iсторiї планети Земля!
  Наташа, Зоя, Августина та Свiтлана поки що виконують особливу мiсiю - б'ються з полчищами iмперiї Японiї.
  I це дуже круто!
  Але тут трапилося щось неймовiрно. Чарiвники-нiндзя викликали полки коронавiрусiв. I ось коронавiруси стали допомагати Країнi Вранiшнього Сонця. I давай дiяти агресивнiше i дiвчата пiшли в бiй.
  Дiвчата досить успiшно боролися з коронавiрусiвськими вiйськами. I з ними Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова.
  Наташа писала по наступаючим воїнам заразної коронавiрусiвської iмперiї, та ще використовуючи босi пальчики нiжок.
  Вона проворкувала:
  - За Вiтчизну нашу велику!
  Зоя, довбаючи супротивникiв за допомогою червоних соскiв грудей, натискаючи на кнопки базуки, видала:
  - За щастя людей на Землi!
  А руда Августина писала по коронавiрусах, агресивно вiдзначила:
  - За найбiльший комунiзм на планетi Земля!
  I теж вiзьме i босими пальчиками нiжок убивчий подарунок смертi жбурне.
  Свiтлана дуже влучно стрiляючи по супротивнику i вражаючи ворога точно в цiль. I застосувавши голу п'яту, пискнула:
  - За Батькiвщину, що над усiм свiтом!
  . РОЗДIЛ No 15.
  Четвiрка дiвчат молотила коронавiрусiв дуже хвацько. I вражала їх на смерть.
  I при цьому дiвчата ревли на всi ковтки:
  - Слава епосi комунiзму!
  Олег Рибаченко махнув босою, дитячою нiжкою i випустив пульсар i вигукнув:
  - За Русь святу!
  Маргарита Коршунова, продовжуючи боротися i дiяла з колосальною енергiєю. I голою, дитячою п'ятою пiдстрибнули магоплазмовi кульки енергiї, руйнуючи коронавiруси.
  - Слава Батькiвщинi СРСР!
  I давай коронавiрусiв молотити ще iнтенсивнiше.
  Наташа дуже дотепно вiдзначила, строчивши по противнику:
  - Славиться наша Земля,
  Щастя летить над планетою.
  Усi ми рiдна сiм'я,
  Пiснi народу оспiванi!
  Ось це дiвчата - найвищий у них пiлотаж у всьому.
  А як вони трощать коронавiрусiв - диво.
  I войовницi просто супер.
  Зоя, стрiляючи по коронавiрусах, прочирикала:
  - Щастя Вiтчизни у дiвчатках!
  Августина з цим погодилася:
  - Звичайно ж у дiвчатках - особливо з волоссям рудого кольору!
  Свiтлана довбала по китайцях i пискнула:
  - I це буде чудово!
  I знову по воїнах заразної коронавiрусiвської iмперiї, як лупа. Ось це скажемо так дiвка!
  Олег Рибаченко як возме i подує. I коронавiруси перетворюються на пряники i кричить:
  - Чудовий комунiзм!
  Маргарита хихикнула i довбанула блискавкою з рота i заспiвала:
  Я люблю комунiзм СРСР,
  Усiх замочимо у сортирi величезної...
  Нехай тремтить розгнiваний Сем,
  Своєю силою, вельми не скромною!
  Але б'ються й iншi красунi.
  Ось i Оленка бореться.
  I її команда дiвчат у бiкiнi.
  Вони жбурляють у противника подарунки смертi, за допомогою босих пальчикiв нiжок.
  I пищать:
  Краватка квiткою славним червоним розквiтла,
  Скоро дiвчаткам вступати до комсомолу!
  Оленка жбурнула в супротивника босими пальчиками нiжок вбивчий подарунок смертi,
  i взяла, i пропищала:
  - Вiрю комунiзму жити!
  Анюта теж писала по коронавiруським вiйськам. I активно дiяла, i її босi пальчики нiжок метали дуже жорсткi презенти смертi.
  Дiвчина перевiряла:
  - Наш свiт буде комунiстичним!
  I руда Алла строчила коронавiрусами. I робила це надзвичайно влучно. I викошувала вiйська Коронавiрусу iмперiї з великою iнтенсивнiстю, слово це робила серпом.
  I войовниця вiдчайдушно
  кидала гранати босими пальчиками нiжок i прочирикала:
  - За новi перемоги комунiзму!
  I знову дiвчина як розсмiяється i пропищає.
  Бойова Марiя теж ворогiв скошувала. I цiлi кургани трупiв iз коронавiрусiв зводилися. При цьому дiвчина використовувала i червонi соски грудей, натискаючи нею на
  кнопку базуки.
  I збивала коронавiрусiвських солдатiв, а ось реактивний снаряд пiдбив танк.
  Олiмпiада теж агресивно винищує коронавiрусiв.
  Її голi пiдошви кидають разом цiлу бочку вибухiвки.
  Олiмпiада реве:
  - За великий комунiзм,
  Тiльки вгору нi кроку вниз!
  Маруся також строчить по противнику. I робить це надзвичайно влучно. I вибиває масу коронавiрусiвських солдатiв. I при цьому дiвчина спiває:
  - Слава країнi комунiзму,
  У розкошi червоних прапорiв...
  Ми перемогли фашистiв,
  Свiт вiд пожежi врятовано!
  I знову босими пальчиками нiжок метне вбивчий подарунок смертi.
  Ось тут такi дiвчата.
  Мотрона теж стрiляє по коронавiрусах, i лупить їх дуже влучно. I верещить:
  - Вiрю буде свiт святого комунiзму!
  Ось це дiвчата цiлий їхнiй батальйон, босоногих i майже голих. I такi дiвчата симпатичнi та дуже сексуальнi.
  Сталенiда вбиває коронавiрусiв i реве на всю горлянку:
  - Славиться наша Вiтчизна свята -
  Будемо рости ми вiд краю до краю!
  Ось це дiвчина-комсомолка. А потiм вона як натисне полуничним соском. I ворог безпосередньо вражений.
  Веронiка вела дуже влучний вогонь коронавiрусами, проворкувала:
  - Славься моя Вiтчизна!
  Вiкторiя, точно i правильно потрапляючи у супротивника, проворкувала:
  - За могутнiй комунiзм!
  I кинула босими пальчиками нiжок забiйний подарунок смертi.
  Серафима строчачи по ворогам, дуже логiчно зауважила:
  - Наша сила зростає!
  I шпурнула босими пальчиками нiжок надзвичайно забiйний подарунок смертi.
  Сталенiда агресивно помiтила, скошуючи коронавiрусiв:
  - Я найсильнiша у метаннi гранат?
  Оленка вiдповiла iз сумнiвом:
  - Усi ми в цiй справi сильнi!
  I теж як метне вбивчi презенти смертi.
  Анюта, строчачи по коронавiрусах, цiлком логiчно помiтила:
  - Ми у ратнiй справi дуже сильнi! I в цьому наше щастя!
  I теж голою п'ятою пiдкине руйнiвну мiць.
  Руда Алла, стрiляючи у супротивникiв, i скошуючи їх, логiчно вiдзначила:
  - Слава не приходить лiнивим!
  I як жбурне в ворога босими пальчиками нiжок, щось зовсiм забiйне.
  Бойова Марiя теж лупнула в ворога дуже влучно. I скосила масу коронавiрусiв. I босими пальчиками нiжок, як запустить у супротивника руйнування.
  А потiм вiзьме i полуничним соском на ворога натисне.
  Ось це войовниче дiвчисько.
  Олiмпiада теж довбає коронавiрусiв. Робить це з активнiстю i реве:
  - Слава часом комунiзму!
  I теж стрiляє за допомогою рубiнового соска. I це дуже жорсткий її перебiг. Ось це дiвчина - просто чистий супер!
  Маруся, ведучи вогонь коронавiрусами, вiдзначила:
  - Скiльки можна славити комунiзм?
  Олiмпiада прогарчала:
  - До останньої краплi кровi!
  I знову дiвчина босими пальчиками нiжок жбурнула вбивчої сили гранату.
  Мотрона, строчачи по коронавiрусах цiлком логiчно i дотепно вiдзначила:
  - Чи буде на священнiй вiйнi наша перемога!
  I знову дiвчина жбурне босими пальчиками нiжок подарунок анiгiляцiї.
  Ось це справдi дiвчисько найвищого класу.
  Але це бойовi буднi дiвчат...
  Коли настала перерва, i пауза у боях войовницi трохи пограли у карти.
  Оленка вiдзначила з посмiшкою:
  - Це не вiйна з нiмцям. Тих було менше за нас. А цi коронавiруси просто течуть заразною рiчкою.
  Анюта згiдно кивнула:
  - Та з нiмцями було все-таки куди легше. Тут нас практично закидають трупами.
  Руда Алла зi смiшком вiдзначила, кинувши босими пальчиками нiжок туз:
  -Зате технiка у ворога слабша, нiж у нас. Крiм того, противника смiливий, але дурний. А ми i смiливi, i розумнi.
  Марiя зi смiшком помiтила, строчачи по ворогу з убивчою силою, i його буквально скошуючи - нехай навiть у думках:
  - Битва сувора, але ми реально не здамося!
  Олiмпiада логiчно та розважливо помiтила:
  - Це все розмови та демагогiя. Ось саме було б добре захопити головного iнфекцiйного вiрусу. Тодi й кiнець вiйнi!
  Маруся засумнiвалася, кидаючи карту:
  - Це навряд. Там його оточення анiтрохи не краще. Воювати з коронавiрусами доведеться довго й наполегливо.
  Мотрона зiтхнувши додала:
  - Поки здоровий глузд у всiх не переможе!
  Оленка згiдно кивнула:
  - Так залишається розраховувати лише на здоровий глузд. Всiх коронавiрусiв не вб'єш так як їх занадто багато. А вiйна може надовго затягтись.
  I дiвчата невесело засмiялися.
  Та вже влiзли у вiйну з iмперiєю величезної заразної сили.
  Натомiсть у небi льотчицi борються вiдчайдушно. Ось, наприклад, Альвiна i Альбiна i Хельга. Дiвчата борються з коронавiрусiвською авiацiєю в небi.
  А вона там фанерна.
  Або б'ють по наземних цiлях.
  Альвiна взяла i збила коронавiрусiвський лiтак у небi, за допомогою босих пальчикiв нiжок i пискнула:
  - Це буде моя перемога!
  Альбiна пiдрiзала винищувач Коронавiрусу iмперiї, спритно його приголомшила, скосила босими пальчиками нiжок i в'янула:
  - За нашу Батькiвщину!
  Хельга лупнула по коронавiрусiвському танку i проворкувала:
  - Де комунiзм там i наша Батькiвщина!
  Ось це войовницi, якi справжнiй ураган i феноменальна космiчна сила, та руйнацiя.
  I разом i творення.
  Альбiна трощить лiтаки iмперiї Коронавiрусу. Вони сильно вiдстають вiд радянських, багато хто зроблений кустарним способом. Але iмперiя Коронавiрус намагається взяти кiлькiстю.
  I пресує дуже капiтально.
  Але дiвчата коронавiрусiв безпосередньо збивають. I роблять це надзвичайно влучно. Наче вони конкретнi монстри.
  Альвiна теж збиває коронавiрусiв босими пальчиками нiжок i спiває:
  - Комунiзм не просто iдея,
  Я вiд щастя дiвчиська нiмiю!
  I войовниця знову довбає iз забiйною силою лiтаки коронавiрусiвської iмперiї.
  А потiм переходить i на цiлi наземнi.
  Справдi, зв'язатися з коронавiрусами небезпечно. Це i заразна iмперiя могутня i з величезним населенням.
  У них багато пiхоти, i вони її кидають у бiй. Жiнки треба сказати в СРСР та
  НДР бойовi.
  Але наскiльки сильний противник кiлькiстю.
  Хельга, борючись iз противником, i влучно ворогiв коронавiрусiв вражаючи, вiдзначила:
  - Я дiвчина, яка є реальною мрiєю i для всiх краса.
  I знову зiб'є супротивника, використовуючи босi пальчики витончених нiжок.
  Ось це скажемо конкретне дiвчисько.
  Нi з такими красунями не впоратися з ворогами.
  Єлизавета на танку б'ється з коронавiрусами.
  I це дуже непросто. Але вона перемагає i ворогiв безпосередньо збиває.
  I реве на всю горлянку:
  - Слава часом комунiзму СРСР!
  Катерина, теж ведучи вогонь, логiчно зауважила:
  - Чи буде у нас перемога!
  Олена також довбала по противнику, пробила коронавiрусiвський танк i в'якнула:
  - Я є красуня супер!
  Єфросинiя теж пальнула коронавiрусами i пискнула:
  - За нашу Батькiвщину!
  Ось так ця четвiрка - чотири Е, за ворогiв iз Третього Рейху-Коронавiрусу так узялася. I давай коронавiрусiв трощити.
  Проти подiбних дiвчат, коронавiрусiв, навiть з їх дикою
  чисельнiстю - слабкi.
  Єлизавета була дiвчинкою вкрай бойовою та агресивною. I кохала чоловiкiв. Особливо коли вони красивi та свiтловолосi.
  Єлизавета заспiвала, стрiляючи у противника босими пальчиками нiжок:
  - За Вiтчизну та перемогу до кiнця!
  Олена, ведучи вогонь коронавiрусами, i зрiзаючи їх наче наждаком, пискнула:
  - За комунiзм!
  I дiвчина застосувала босi пальчики нiжок.
  Катерина, строчачи коронавiрусами, взяла i видала:
  - За Батькiвщину!
  I теж босi пальчики нiжок пустить у хiд.
  Єфросинiя теж молотить супротивника, використовуючи босi пальчики нiжок i верещить:
  - За iдейний комунiзм!
  Ось це четвiрка. Як вони ворогiв трощать, i винищують. Чи не дiвчата, а генерали. I так вибивають ворогiв, що страшно стає.
  Це дiвчата високого польоту та пiлотажу.
  Єлизавета вiдзначила, хихiкнувши:
  - Нашi здiбностi дуже великi!
  Та це дiвчата на сушi... А ось i у небi.
  Анастасiя Вiдьмакова збиває коронавiрусiвський лiтак за допомогою босих пальчикiв нiжок. I верещить:
  - За великi iдеї!
  Ось i Акулiна Орлова завдає удару по коронiрусах за допомогою босих пальчикiв нiжок, i пищить:
  - За комунiзм у всьому свiтi!
  I Мiрабела Магнiтна довбає вiйська заразної коронавiрусiвської iмперiї i верещить:
  - Слава Вiтчизнi нашiй!
  Ось це дiвчата-льотчицi вони просто принаднiсть i супер. У них стiльки всього гарного та чудового. У всьому свiтi такi дiвчата були на конi та стали легендою.
  А в iмперiї Коронавiрусу їх шанували за валькiрiй i призначали за їхнi голови високi нагороди.
  Анастасiя Вiдьмакова з повiтря накрила коронавiрусiвський танк i проворкувала:
  - Слава СРСР непереможному!
  Акулiна Орлова довбанула зi своїх позицiй, по коронавiрусiвськiй пiхотi i буркнула:
  - Слава нашiй Великiй Батькiвщинi!
  Мiрабела Магнiтна, довбаючи незлiченну ворожу армiю коронавiрусiвської заразної iмперiї, ринула:
  - Слава КПРС!
  Анастасiя Вiдьмака збивши черговий коронавiрусiвський лiтак, пискнула:
  - КПРС-СС!
  Акулiна сердито помiтила, прикрикнувши на Мiрабелу:
  - Не смiй так жартувати!
  I дiвчина вразила великий, iз дерева танк коронавiрусiв.
  Анастасiя Вiдьмакова хихикнула i вiдповiла:
  - Це жарт, лише жарт!
  Мiрабела голою п'ятою збила коронавiрусiвську машину i пискнула:
  - Не можна з комунiзмом жартувати!
  Ось такi дiвчата вже отримали за вiйну з iмперiєю Коронавiрусу золотi зiрки героїв СРСР. Ось такi вони бойовi дiвчата.
  А ще бореться i Герда iз НДР зi своїм екiпажем.
  Ось це дiвки - просто клас ультра!
  Герда стрiляє по противнику за допомогою босих пальчикiв нiжок i пищить:
  - За Батькiвщину!
  Шарлота теж веде вогонь коронавiрусами i пищить:
  - За Вiтчизну нашу матiр!
  I теж палить, використовуючи босi пальчики нiжок.
  Христина теж вражає коронавiрус босими пальчиками нiжок, i верещить:
  - За Русь та епоху комунiзму!
  Магда б'є по коронавiрусах, зрубує їх i верещить на все горло:
  - За Батькiвщину вiд краю до краю!
  Ось це дiвчата на танку. I це їхня агресивнiсть i повна сила, i велич бiйцiв.
  Ось це гарнi дiвчата...
  А як б'ються воїнки з Японiї?
  Дiвчина синя нiндзя вiзьме i млин проведе мечами, голови коронавiрусам срубає. А потiм босими пальчиками нiжок запустить
  голки отруйнi, якi масу коронавiрусiв пронизують.
  Пiсля чого заспiває:
  - На славу Японiї нашої!
  Дiвчина жовта нiндзя рубає голови коронавiрусiвським солдатам, i заодно босими пальчиками нiжок кидає горошинки руйнування i пищить.
  - В iм'я Батькiвщини!
  Дiвчина червона нiндзя розсiкає коронавiрусiв мечами на частини i верещить:
  - Слава часом комунiзму!
  Дiвчина бiла нiндзя рубає голови вiйськам коранавiрусiвської заразної iмперiї, розтинає їх i верещить:
  - За комунiзм найбiльший Японiї!
  I знову кине босими пальчиками нiжок убивчi горошинки смертi.
  Ось це дiвчата ... I вони зрозумiло в одному бiкiнi. I так б'ються. А якщо ще й плюнуть, то й зовсiм настає повний завал.
  Дiвчина синя нiндзя перевiряла, рубаючи коронавiрусiвськi голови:
  - Ми воїнки - ультра та понад!
  I голою п'ятою жбурне саморобний вибуховий пакет. I стiльки руйнувань це робить.
  Ось це дiвчата - просто скажемо гiпер!
  А ось борються Джейн Амстронг.
  Красива дiвчина без зайвих проблем рубає коронавiрусами з танка.
  I робить це з великою агресивною силою.
  Джейн iз задоволенням вимовляє:
  - Слава комунiзму!
  I знову стрiляє по коронавiрусах.
  Ось i Гертруда пальнула, i дуже влучно. Потiм про булькала:
  - Слава комунiзму!
  I, зрозумiло, теж використала босi пальчики нiжок.
  I ось взяла i лупнула дiвчина Маланья.
  I зробила вона це надзвичайно влучно. Пробила супротивника i пискнула:
  - За СРСР!
  I теж застосувала босi пальчики нiжок.
  А ось як довбала Монiка. I теж зробила це дуже точно. Розбила коронавiрусiвську машину i пробурчала:
  - За великi iдеї свiту!
  Ось такi вони дiвчата - найвищий у свiтi пiлотаж.
  Джейн, щоправда вистрiливши натиснувши голою п'ятою, вiдзначила:
  - Ну на рахунок всесвiту це вже перебiр!
  Гертруда зi смiшком вiдзначила:
  - Команда Герди не гiрша за нашу!
  I знову вiзьме i по супротивнику пальне голою нiжкою.
  Маланья, довбаючи ворогiв з великою влучнiстю, вiдзначила:
  - За велику Росiю!
  Монiка, скошуючи коронавiрусiв iз колосальною швидкiстю, вякнула:
  - За Велику Британiю теж!
  Джейн iз цим погодилася:
  - Британiя велика країна, i ми повернемо собi всi колонiї!
  Гертруда зi смiшком, i давлячи босими пальчиками нiжок на кнопки, пискнула:
  - За Батькiвщину вперед!
  Малання теж як довбане босими пальчиками нiжок i проворкує:
  - За Британiю велику!
  Монiка теж врiже по коронавiрусам i в'якне:
  - За найкращу у свiтi армiю Англiї!
  Ось це дiвчата - просто найвищий пiлотаж на танках.
  Ось це союзницi...
  А борються проти коронавiрусiв i Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова. Безсмертнi дiти прийшли на допомогу СРСР, оскiльки коронавiрусiв надто багато.
  I слiд їх хоч трохи поредити. Тим бiльше в iмперiї коронавiрусу чоловiкiв бiльше, нiж жiнок. I вбивати їх морально легко.
  Олег Рибаченко провiв мечами млин зрубуючи коронавiрусiв та їхнi голови, а потiм прочирикав:
  - Слава часом комунiзму!
  I босими пальчиками нiжок хлопчик як запустить коронавiрусами щось вбивче.
  Маргарита Коршунова теж рубала по коронавiрусах, зрiзала з немов серпом, i проворкувала:
  - Слава Батькiвщинi!
  I босими пальчиками нiжок жбурнула горошинки з вибухiвкою.
  I розiрвала масу коронавiрусiвських солдатiв.
  Пiсля чого безсмертнi дiти як вiзьмуть i засвистять усi губи. I маса приголомшених ворон як посиплеться на голови коронавiрусiвським солдатам, пробиваючи їх.
  I це справляє сильне враження.
  Ось це хлопцi - класу супер та ультра!
  Олег Рибаченко знову рубанув це вiчний хлопчик коронавiрусiв i пискнув:
  -За великий комунiзм!
  I босими пальчиками безсмертна дитина запустить руйнацiю.
  Маргарита Коршунова знову рубала коронавiрусiв, розсiкла їх i босими пальчиками нiжок пiддала подарунок смертi i в'янула:
  - За Вiтчизну нашу!
  I ось дiти знову свистять i масу ворон, що отримали серцевий напад, на голову коронавiрусiвських бiйцiв обрушуються.
  Коронавiруси, зрозумiло, дуже хоробри. Але їхнє керiвництво на чолi зi старим Могутня бацила вiдверто збожеволiло.
  Тож лiзуть вперед воїни заразної коронавiрусiвської iмперiї вiдчайдушно.
  А на захоплених територiях творять дику жорстокiсть.
  Ось, зокрема, спiйману комсомолку пiдняли на дибу, i почали її розтягуватися. Закували босi нiжки дiвчини у колодку та повiсили гирi. А потiм стали
  палити п'яти розпеченим залiзом. I потiм пороли дiвчину батогом, потiм били колючим, розпеченим дротом. I це було так боляче. I потiм красунi
  взяли та зламали пальчики на босих ногах. I потiм їй i смолоскипами палили груди, i розпеченими щипцями дiвчинi вирвали нiздрi. I як тiльки коронавiруси над комсомолкою
  не знущалися, замучивши її до смертi.
  А тортури продовжувалися. У захоплених селах, обов'язково всiх i дiтей та дорослих били палицями босими п'ятами. Ось дiтей били палицями босими п'ятами, особливо
  жорстоко. I цього не було нi грама пощади.
  Ось якi тiльки тортури не застосовувалися.
  Ось iз коронавiрусами б'ється i Тамара...
  Теж войовниця бойового класу.
  I на коронавiрусiв, що лiзуть, справжньою приливною хвилею обрушуються все новi й новi ракети.
  Тамара та Домiнiка наводять на коронавiрусiв пусковi установки.
  I натискають на кнопки босими пальчиками нiжок.
  А Домiнiка навiть застосувала червоний сосок.
  I прочирикала, вискалив зубки:
  - Я є дiвчина супер!
  Вiола та Аврора, теж довбають коронавiрусiв iз пускових установок.
  I роблять це з великою точнiстю. При цьому спiваючи:
  - Слався наш комунiзм, слався!
  Ми знищимо фашизм!
  Вiола натиснувши червоним соском на кнопку джойстика вiдправивши по коронавiрус ракету, помiтила:
  - Ми воюємо з коронавiрусами, а вони комунiсти!
  Аврора зi смiшком вiдповiла, посилаючи в супротивника заряди голою п'ятою:
  - Збочений комунiзм, гiрше збоченого фашизму!
  Вiола розсмiялася, знову пустила у ворога презент смертi за допомогою босих пальчикiв нiжок i вiдзначила:
  - А фашизму не збоченого не буває! Це саме збочення!
  Аврора, надiславши в супротивника презент червоним соском вiдзначила:
  - Ось комунiзм буває цiлком збоченим! Навiть за Сталiна багато зайвого народу перевели i перебили!
  Вiола у вiдповiдь, знову пославши в коронавiрус ракету проспiвала:
  У важку годину нас надихнув,
  Зробивши волю мiцнiшою, стали...
  Вiд чуми позбавив свiт
  Дорогий товаришу Сталiн!
  
  У багатьох образах мiряв,
  У всесвiтi нескiнченної...
  Шлях нам вiрний ти вiдкрив
  Вказавши його на вiчно!
  Ось це дiвчата з голими, засмаглими ногами.
  Оленка, стрiляючи по коронавiрусах i трясучи грудьми з червоними сосками, вiдзначила:
  - Комунiзму бути!
  I жбурнула босими пальчиками нiжок дуже вбивчий подарунок смертi.
  Анюта дала чергу по коронавiрусам, скосила їх, i проворкувала:
  - За великi перемоги дiвчат!
  I червоним соском як на кнопку базуки натисне.
  Ось такi дiвчата - просто молодцi.
  I коронавiрусiв викошують з великим, а може й величезним ентузiазмом.
  Руда Алла, громячи коронавiрусiв, в'янула:
  - За Батькiвщину та нашу матiр!
  I як жбурне у противника босими пальчиками нiжок забiйний подарунок анiгiляцiї.
  А потiм довбане i Марiя, теж використовуючи босi пальчики нiжок. I розiрве масу коронавiрусiв.
  Пiсля чого проворкує:
  - Слава ерi комунiзму!
  Олiмпiада, стрiляючи по коронавiрусах завзято i весело вiдзначила:
  - За нового лiдера комунiстiв!
  I дiвчина знову шпурнула босими пальчиками нiжок убивчий подарунок загибелi та руйнування.
  . РОЗДIЛ No 16.
  I ось це дiвчата - просто гiпер.
  I такi вони войовничi.
  Маруся, довбаючи супротивникiв i запускаючи у ворога презенти смертi босими ногами, пискнула:
  - За найгучнiшi перемоги Вiтчизни!
  Мотрона, строчачи по коронавiрусах i проворкувала:
  - За Батькiвщину що вище за будь-який дах!
  I знову дiвчина стрiльне коронавiрусами з базуки, натиснувши на кнопку полуничним соском.
  Ось це дiвчисько - найвищий iз усiх класiв.
  Ось так дiвчата за iмперiю Коронавiруса взялися i проворкували:
  - Батькiвщина велике таїнство,
  Твоєї вiрної мудрої, славної честi...
  Ми змiцнюватимемо твою єднiсть -
  назавжди з Вiтчизною будемо разом!
  Сталенiда стрiляючи коронавiрусами, дуже агресивно i позитивно була налаштована. I босими пальчиками нiжок як жбурне
  презент смертi. I розiрве масу воїнiв заразної коронавiрусiвської iмперiї. Войовниця вона найвищого класу.
  Сталенiда з посмiшкою заспiвала:
  - Славиться нехай комунiзм,
  Мао тебе знищимо...
  Тiльки ми вгору, а не вниз.
  Двинемо бандита по пицi!
  Ось така вона войовниче дiвчисько. I так цих коронавiрусiв чортових трощить. I з нею нiщо не порозумiється.
  Веронiка, борючись iз коронавiрусами, видала:
  - За перемогу комунiстичних iдей у всьому свiтi!
  Вiкторiя, строчачи по воїнах заразної коронавiрусiвської iмперiї, i кидаючи босими пальчиками нiжок гранати, пискнула:
  - За Росiю та свободу до кiнця!
  I знову кинула босими пальчиками нiжок убивчий подарунок анiгiляцiї.
  Серафима громила коронавiрусiв, з великою легкiстю викошуючи коронавiрусiв, i кидала босими пальчиками нiжок подарунки смертi.
  Пiсля чого проворкувала:
  - За iдеї святого комунiзму!
  Сталенiда строячи по коронавiрусах, жорстко помiтила:
  - Коли чуєш слово святий - одразу ж вiддає це фальшою та брехнею!
  Веронiка хихiкнула i вiдзначила:
  - Та Лаврентiй не святий!
  Сталенiда кидали босою нiжкою гранату в коронавiрус i пискнула:
  - Та у нас генсек та голова не з видатних!
  Веронiка, скеля хиткi, i строчачи по коронавiрусах, проспiвала:
  - Повiрте дiдька, повiрте дiдька, повiрте дiдька,
  Але жити як i ранiше! Але жити пляжним! Я нема!
  Нема! Не можу!
  Вiкторiя зi смiшком вiдзначила, строчачи по коронавiрусам:
  - Це все буде добре!
  Веронiка iз цим погодилася:
  - Ми обов'язково переможемо!
  Сталенiда погодилася:
  -А Ми не можемо програти! Тому що ми росiяни! А росiяни така нацiя що навiть весь час програючи, ось вiзьмуть i з неймовiрною люттю переможуть!
  Вiкторiя кивнула:
  - Це як боксер, який чотирнадцять раундiв програватиме, а ось у п'ятнадцятому вiзьме i рiшуче та переможе!
  Веронiка засмiялася, вискакувавши зубки:
  - Та це цiлком можливо! Ну переможе так переможе!
  Серафима агресивно помiтила, вискакувавши зубки:
  - Ми будемо найсильнiшими у свiтi та всiх переможемо!
  I босими пальчиками нiжок знову запустить у супротивника унiкальний подарунок смертi.
  Ось це дiвчата - найвищого пiлотажу.
  З таким дiвчатам я думаю будь-хто може рушити головою, або в нього зiрве кришку з петель.
  Сталенiда трощила коронавiрусiв i спiвала:
  - Ми найсильнiшi у свiтi,
  Бацил усiх замочимо в сортирi.
  не вiрить Москва знай сльозам,
  А злий заразi дамо по мiзках!
  Ось така вона Сталенiда чудова дiвчина. Яку можна назвати - просто гiпер та супер.
  З такими дiвчатами можна смiливо дивитися у майбутнє. Нехай Коронавiрусiв майже мiльярд, i у них на вiдмiну вiд СРСР чоловiкiв значно бiльше, нiж жiнок.
  I люблять коронавiруси воювати.
  Але не дуже вмiють.
  Лiнiя фронту виникла рвана. Де коронавiруси вклинилися, де вiйська СРСР чи Росiї.
  Немає нi в кого великої переваги.
  Сталенiда строчачи по коронавiрусах взяла i пропищала, скелячи зубки i пiдморгуючи:
  - За Батькiвщину аж до кiнця!
  Вiкторiя пискнула з дикою люттю:
  - Президенту-дракону даєш тотальну смерть!
  Веронiка iз цим погодилася:
  - Президенту-дракону смерть через Тумба-юмбе!
  А американцi, звичайно, готовi допомогти заразнiй iмперiї. Навiть продати Коронавiрус-стану зброю в кредит. I це жорстока полiтика США.
  Отак i пресують Червону Армiю.
  Але поки що в нiй є дiвчата-героїнi, то СРСР не здолати.
  Ось Алiса та Анжелiка борються. Такi бойовi та класнi кралi. I молотять коронавiрусiв з люттю та силою.
  Алiса вистрiлила зi снайперської гвинтiвки, пробила коронавiрусу. I жбурнула босими пальчиками
  ножi вбивчий подарунок смертi, пискнувши:
  - За Батькiвщину СРСР!
  Ось така вона бойове дiвчисько. У нiй повно i сили та агресiї.
  Анжелiка здорова та руда войовниця. Так лупе по коронавiрусах. Виб'є їхню колосальну масу. I прореве:
  - Слава новим комсомолкам!
  I як розсмiяється.
  Алiса, стрiляючи по коронавiрусах, i влучно вражаючи їх, логiчно помiтила:
  - Ми здатнi перемогти будь-яку орду!
  I Алiса пальнула з базуки використовуючи червоний сосок грудей.
  Ось це дiвчина - яка показує капiтальний клас.
  Анжелiка теж як довбане по противнику, i скосить масу коронавiрусiв i в'якне:
  - За Батькiвщину!
  Ось це баби - такi агресивнi та здатнi скажемо так на дуже багато.
  Алiса з усмiшкою помiтила, скошуючи ворогiв:
  - Вiтчизна наша мати, будемо жовтих бацил вбивати!
  Анжелiка вiдзначила з дикою люттю круша коронавiрусiв:
  - Ми комунiсти станемо все у свiтi сильнiшими!
  I босими пальчиками нiжок як вiзьме i гранату iз зарядом толу метне.
  Отак дiвчата розбушувалися.
  I руйнують ворогiв iз колосальною силою.
  Наташа, стрiляючи по коронавiрусах, i натиснувши червоним соском на кнопку базуки, вiдзначила:
  - Для Росiї немає такої проблеми як чисельнiсть ворогiв!
  Зоя, строчачи по коронавiрусах, погодилася:
  - Ми зможемо будь-яку рать ворога здолати!
  Бойова дiвчина Августина, строчачи по коронавiрусiвським вiйськам, довбанула з базуки за допомогою полуничного соска i вякнула:
  - Я красуня смертi!
  I Свiтлана як за коронавiрусами довбає. I босими пальчиками нiжок по гiтлерiвцям класу бацил припустить i в'якне:
  - За СРСР у новому свiтi!
  Наташа знову лупнула, застосувавши рубiновий сосок для натискання по кнопцi. I це було чудово. I дуже агресивно.
  Наташа зi смiшком вiдзначила:
  - Ми вважай можемо та вмiємо все!
  Зоя заперечила з посмiшкою:
  - А не все! Головну бацилу зловити не можемо!
  Наташа зiтхнувши помiтила, строчачи по вороговi голою п'ятою:
  - Спiймаємо i Мегбацилу! Та вiн старий, скоро й сам здохне!
  Зоя засмiялася i вiдповiла:
  - Може прийти iнший, ще шаленiший!
  Августина зрiзуючи коронавiрусiв, якi наповзали великою масою, i теж влiпила за допомогою малинового соска з базуки i пискнула:
  - Все буде добре дiвчисько! Я в цьому певна!
  I додала, пiддавши босою п'ятою презент смертi та розриваючи коронавiрусiв.
  - Зло зовсiм не безкiнечне!
  Свiтлана логiчно вiдзначила, скошуючи наступаючих бiйцiв iмперiї Коронавiрусу:
  - Наша країна стане бiльш славною та сучасною!
  I теж як по коронавiрусах вiзьме i довбає.
  I це її агресивне розумiння та колосальна сила.
  Дiвчата, зрозумiло, можуть дуже багато, коли злi i ще бiльше, коли добрi.
  Альбiна та Альвiна в небi б'ються дуже жорстко.
  Збиває Альбiна лiтак коронавiрусiвських ВПС i проворкує:
  - За нас богиня Лада!
  Альвiна збила коронавiрусiвський штурмовик i зазначила:
  - Богиня Лада - Божество з великої лiтери!
  Ось це справдi дiвчата що треба. I надзвичайно крутi.
  i Хельга зi штурмовика все довбає коронавiрусiв на сушi. I вона войовниця дуже бойового польоту. I так спритно зiрвала влучним попадання вежу з коронавiрусiвського танка.
  Ось це дiвчина...
  I проворкує:
  - За побудову комунiзму у всьому свiтi!
  Альбiна вiдзначила, пiдвиваючи коронавiрусiв, з великою точнiстю поразки:
  - За найкращi радянськi уми!
  I теж як пiдрiже коронавiрусiвську машину.
  Ось це дiвчата - найвищого, мабуть, вони розряду.
  Альвiна громячи коронавiрусiв логiчно вiдзначила:
  - Ми можемо все - i це всiм покажемо!
  I збила чергову коронавiрусiвську бандуру.
  Дiвчата це те, що є найвищим класом.
  Але й хлопчик може бути дуже непоганим бiйцем.
  Особливо, якщо це безсмертний хлопчик.
  Ось Олег Рибаченко з великим ентузiазмом заспiвав:
  - Слався Батькiвщина комунiзму,
  Любимо тебе ми рiдна країна...
  Ми знищимо втiхи фашизму,
  Хоч атакує нас Сатана!
  I хлопчисько знову мечами по коронавiрусах лупає. А потiм проведе вiяловий млин. I босими пальчиками нiжок як вiзьме i жбурне дуже забiйний подарунок смертi
  противнику.
  Ось це пацан - просто скажемо хлопчик - супер!
  Маргарита Коршунова, рубаючи коронавiрусiв, i кидаючи в противника презенти смертi босими пальчиками нiжок, пискнула:
  - За росiйськi рубежi за Шанхаєм!
  Олег Рибаченко, рубаючи супротивника, енергiйно кивнув:
  - Будуть ще нашi рубежi за Шанхаєм. Але ворог сильний особливо числом!
  Маргарита Коршунова iз цим погодилася:
  - Дуже сильний ворог! Але ми все одно переможемо!
  I босими пальчиками нiжок як запустить забiйний подарунок смертi.
  Олег Рибаченко, писав по коронавiрусах, цiлком рацiонально зазначив:
  - Буде наша армiя у Федiчкiнi!
  Маргарита Коршунова погодилася:
  - Сподiваюся буде! Якщо ми самi при цьому не спливемо кров'ю!
  Хлопчик-термiнатор впевнено вiдповiв:
  - Наша перемога неминуча!
  Дiвчинка-войовниця, кинувши босою нiжкою лимонку, погодилася:
  - Я в це вiрю! Дуже вiрю!
  I як войовниця вiзьме та розсмiється.
  А потiм безсмертнi дiти як вiзьмуть i дружно засвистять. Їх свистi багато тисяч ворон унепритомнiв. I вони, знепритомнiвши, падають на
  коронавiрусiв i пробивають їм черепа.
  I просвердлюють солдатам заразної коронавiрусiвської iмперiї верхiвки. I заганяють супостатiв у труну.
  Маргарита пiсля свисту зi смiшком вiдзначила:
  - Ми з тобою просто як солов'ї розбiйники!
  Олег Рибаченко згiдно кивнув:
  - Та просто як соловушки!
  I хлопчик розреготався.
  I знову безсмертнi дiти як засвистять. I дуже боляче воронам стало. Вони втрачають свiдомiсть i падають униз, наче крапельки дощу. I масу коронавiрусiв взяли та прибили.
  Пiсля чого дiти хором проспiвали:
  - Чорний воїн у лику смертi,
  Жертву чекає опiвночi...
  Найвiрнiше вiрте,
  Ми вкрадемо в землю вас!
  Ось це справдi дiти - що треба! I це бойова крутiсть.
  Олег Рибаченко двома мечами змахнув, зрубав голови одразу сiмом коронавiрусiвським солдатам, i заспiвав:
  - Силачом славу недарма,
  Семеро одним ударом!
  Маргарита Коршунова, розрубуючи коронавiрусiв, зазначила:
  - Ми будемо першими i на Марсi, i взагалi скрiзь!
  Олег Рибаченко, знову рубанувши коронавiрусiв, зазначив:
  - Будемо першими скрiзь!
  I боса нiжкам хлопчика рокiв дванадцяти кинула забiйну силу гранату.
  Ось так дiти, якi отримали вiд росiйських Богiв у подарунок безсмертя, вiдчайдушно i хоробро б'ються. I дiють iз колосальною енергiєю.
  Тож є шанс, що коронавiрусiв знищать.
  I Алiса, i Анжелiка коронавiрусiв знищують iз снайперських гвинтiвок.
  I роблять це влучно.
  I босими пальчиками нiжок гранати метають.
  Алiса натиснула червоним соском на кнопку в результатi чого спрацювала базука i рознесла масу коронавiрусiв.
  Дiвчина прочирикала:
  - Я найкрутiша!
  Анжелiка натиснула рубiновим соском, гримнула масу коронавiрусiв i пискнула:
  - Нi! Це я найкрутiша!
  I войовницi як засвистять. I тисячi оглушених ворон падають на голови коронавiрусiв.
  Пiсля чого дiвчата заспiвали:
  - Ми смiливо в бiй пiдемо,
  За владу порад...
  Коронавiруси зтремо -
  Пiд цю пiсню!
  Ось так було дуже круто.
  Ось дiвчата стали ще бiльш активно бити коронавiрусiв. I застосували магiчну плазму. I стали коронавiруси перетворюватися на шоколадки. Причому наповненi згущеним молоком, медом та варенням. I наскiльки це красиво та по-бойовому.
  Пеппi довга панчоха, була крутою воителькою. I коронавiруси їм не перешкода. I вiдбувалося все так гарно. I були замiсть коронавiрусiв фужери з морозивом, покритим шоколадною кiркою, i ванiллю, i чим дуже ароматним, красивим, i надзвичайно апетитним i спокушаючим шлунки! Ось це здорово i вкрите шоколадним соусом, вишенками, фiсташками, цукатами.
  Пеппi довга панчоха, взяла i на радостях вибухнула потоком крилатих афоризмiв:
  Дiвчина не боїться босонiж бiгти по снiгу, вона побоюється, як би наречений не виявився тупим валянком, взутим по вуха!
  Солдат на вiйнi стає бiльш юним i зрiлим одночасно, полiтик у пiдкилимнiй боротьбi, старiє i матюкає, одночасно опускаючись до рiвня дикого звiра!
  Солдат приватний термiновик i стає професiоналом на вiйнi, полiтик не знає термiнiв, i професiонал на присвоєннi перемоги!
  Солдат має бути кремiнь, але не камiння серцем, полiтик уже давно має замiсть серця камiнь, але має твердiсть гуми!
  Гарний солдат у бою як Диявол - що треба гасити вогонь, майстерний полiтик у пiдлостi сам Сатана, а виконаннi обiцянок - типовий шланг!
  Солдат може загинути на полi лайки, але це краще, нiж згинути пiд потоком солодкої брехнi з вуст полiтикiв у мирний час!
  Хто народиться воїном, помре героєм, хто став полiтиком, уже мертвий мерзотник, i ходячий труп!
  Полiтика - це коли говорять одне, мають на увазi iнше, роблять третє, виходить четверте, а все одно виходить боком i залишається гидотою в печiнках!
  У полiтицi братiв немає, але повно бiдних родичiв, немає казкових принцiв, але надмiр голих королiв, немає правди навiть на мить, але брехнi вистачить не на одне поколiння!
  Кохання приходить, коли не чекаєш, полiтикани прилипають, коли не кличеш!
  Кохання всi вiки покiрнi, полiтикам всi пiдлостi по плечу!
  Полiтик - це чудовисько, що видає себе за красеня, але нiяка розкiшна амунiцiя не приховає свинячий п'ят i вовчi iкла!
  Солдат теж певною мiрою чудовисько, бо вбиває на полi лайки, але на вiдмiну вiд полiтика вiн у рiвних умовах, а ось виборець завжди у програшi!
  Жiнка хоче любовi та щастя собi та своїй родинi, полiтик насамперед зацiкавлений пiдгадати iншим, i одержимий любов'ю до грошей!
  Жiнка схожа на троянду: принадний аромат, яскрава зовнiшнiсть, гострi шипи, а на кого скидається полiтик, що вражає смердючiстю, убогою зовнiшнiстю, i шпилькою кактуса?
  Жiнка, це втiлення краси i, чистоти, нехай не завжди iдеально, а от полiтик завжди буде еталоном пiдлостi та потворностi!
  Босоногий хлопчисько не так часто хулiганить i залазить у кишеню, як полiтик творить гидоти i пiдкладає свиню!
  Дитина любить грати зi зброєю, але вона принаднiсть, полiтик любить їм брязкати, але замiсть страху вселяє огиду i смiх!
  Людина сталася, як кажуть вченi вiд мавпи, полiтик хоч i типовий примат, особливо успiшним людям, має спорiдненiсть iз шакалом!
  Людина має Божественну творчу природу, але розпинаємо полiтиками, що просто чорт за вдачею i творять свавiлля!
  Полiтик - це Диявол у плотi, тiльки не король пекла, а творець пекла на Землi, в якiй чорти виходять з-пiд контролю i породжують хаос!
  Солдату суддя Бог i час, а полiтик i без суду мерзотник, i його свавiлля не знає тимчасових рамок!
  Солдат не шукає спокою, i буря теж не манить, полiтик подвиги зариє, дуже заздрiсний паразит!
  Солдат часом воїн мимоволi, i йому не хочеться вбивати, але виконує священний обов'язок перед Батькiвщиною, а полiтик добровiльний зрадник, якому подобатися свинячить, не виконувати зобов'язань перед виборцями!
  Солдат вирiшує у боях головоломки, полiтик будуючи хитрi комбiнацiї, не може вирiшити справу свiтом!
  Полiтик - це такий генерал, що замiсть еполетiв носить картковi погони дурня, сам, втiм, лисиця!
  Солдат може програтись у карти, але полiтик i не граючи, носить погони з шiсток!
  Солдат боєць цiлком крутий, коли вiн ладнає з головою, полiтик це знай свиня, з орла отримає горобця!
  Солдат знає, що таке страх, але долає себе, полiтик знає, що таке честь, але провертає пiд себе!
  Якщо жiнка не боїться хизуватися голими нiжками, не дозволяє себе взувати чоботям, значить вона народилася в сорочцi!
  Воїн, який не дозволить з себе зняти три шкури - народився у сорочцi!
  Жiнка не соромся ходити босонiж, бiйся опинитися пiд каблуком бiля валянка!
  Не хочеш ковтати вiстря клинка - обзаведись тодi гострим розумом i сталевою витримкою!
  Вiстря шпаги дурня здатне проткнути тiло, але по-справжньому вразити серце здатне лише гостре слово мудреця!
  Солдат - це диявол, у якого чисте серце полiтик претендує на роль Бога, але переповнений брудними думками!
  Не соромся жiнка своєї наготи у пошуках принца-чоловiка, соромитись вийти замiж за голого короля!
  Жiнка, яка за допомогою голих нiг здирає з чоловiка три шкури народилася у сорочцi!
  Жiнка, що народилася в сорочцi оголеною плоттю, взує чоловiка, навiть якщо вiн не повний валянок!
  Жiнцi важливiше народитися в сорочцi, нiж отримати розкiшну сукню вiд голого короля!
  Краще жiнцi ходити голою, нiж дозволити здерти три шкури повному валянку, краще босий, нiж взутий тупим чоботом!
  Якщо босонога жiнка, оголивши груди зриває оплески, а не образи i свист, значить вона народилася в сорочцi i не дасть себе взути!
  Жiночi слабкостi обертаються привабливою силою, i якщо чоловiк проявить слабину, його заштовхають у болото безсилля!
  Жiнка має вмiти прощати, якщо хоче бути успiшною, чоловiк якщо хоче чогось досягти, не повинен давати собi спуску!
  Мiсце орла отримує той, хто вмiє виливатися солов'ям i не рахує ворон!
  Той, хто багато вважає ворон, зовсiм безкрилий, i не має дзьоба!
  Хто продає Батькiвщину за золото, той не вартий ламаного гроша i покриється iржею зради пiд благородним металом!
  Грабуючи нащадкiв, зруйнуєшся до порожнечi, бо все втопиться в бездонному вирi злочинiв минулого!
  Воїн повинен бути мудрим як сова, хоробрим як орел, i не рахувати в бою ворон, щоб не виявитися обскупаною куркою!
  Не бiда, коли мало рокiв, повне лихо, коли не вистачає мiзкiв та кмiтливостi у будь-якому вiцi!
  Хлопчисько хоче бути солдатом i потрапити на вiйну, щоб стати героєм, полiтик хоче бути полководцем, вiдсидiтися в тилу, i здiйснити пiдлiсть!
  Солдат хоче кашi з м'ясом, але отримує березову кашу вiд командирiв i пiдкладену протухлу свиню вiд полiтиканiв!
  У бою потрiбен не тiльки гострий багнет i сталева шабля, а й гострий розум i сталевi нерви iз золотими руками винахiдника!
  Народу потрiбний не монарх на тронi, а цар у головi, не срiбна мова полiтиканiв, а срiбнi рублiки в гаманцi!
  Розум i вiдвага як чоловiк i дружина народжують перемогу тiльки в парi, та й хрещена мати будь-якого успiху - успiх, зовсiм не буде третiм зайвим!
  Молодiсть зелена, але солодка, старiсть гiрчить i вiддає плiснявою, а жiнка як муха на солодощi, хвороба як отари до старостi!
  Краще бути молодим виборцем, анiж старим полiтиком, молодiсть теж клює на солодку мову, але не переносить локшини на вухах!
  В юностi будь-яка справа сперечатися, а в старостi i неробство стопоритися!
  У юностi вiд працi бiльше радостi, нiж зi старостi вiд неробства, то вип'ємо за те, щоб юнiсть не закiнчувалася без усяких труднощiв!
  Дiвчина гарна в юностi, ложка на обiд, а полiтик у могилi!
  Хлопчики з голими п'ятами щасливiшi за дорослих, з яких полiтики спустили три шкури i капiтально взули до вух!
  Дiвчинi краще босонiж, нiж у туфлях на високих пiдборах, якщо заради них довелося опуститися морально!
  . РОЗДIЛ No 17.
  Добре на цьому спогади i сни Пеппi Довга панчоха перервалася. Дiвчинка та її команда закiнчили фактично знищення японського флоту. Щоб побудувати новий знадобиться багато часу, то царська Росiя Миколи Другого фактично виграла вiйну.
  Тiльки тепер питання - чи зупиниться iмперiя Романових на цьому чи спробує захопити й Японiю?
  Пеппi довга панчоха вiдзначила:
  - А чи хочуть японцi стати росiйською губернiєю?
  Олег впевнено вiдповiв:
  - Поки що нi! Але згодом ми їх загiтуємо!
  Анiка зазначила:
  - Якщо Росiя вторгнеться до Японiї, це вже буде перебiр. Потрiбно, щоби все було справедливо!
  Томмi це хлопчик тупнув босою, дитячою нiжкою i вiдзначив:
  - Справдi, чому б повиннi допомагати агресивнiй iмперiї, в якiй абсолютна монархiя завойовує весь свiт? Ну в даному випадку була Японiя агресором, ми їй помстилися, i нехай цар та мiкадо укладають свiт!
  Маргарита заперечила:
  - Якщо ми залишимо в тилу Росiї Японiю, то пiд час першої свiтової вiйни вона вiзьме i вдарить у спину! Нi слiд висадити десант i перетворити країну Вранiшнього Сонця на частину Росiйської iмперiї!
  Пеппi довга панчоха запропонувала:
  - Тодi давайте голосувати!
  Олег заперечив:
  - Цi дiти не мають надздiбностей. Вони не мають права голосувати!
  Анiка заперечила:
  - Це ще чому!? I ти дитина теж!
  Маргарита заперечила:
  - Ми лише на вигляд дiти! А насправдi i нам i Пеппi значно бiльше рокiв, нiж виглядаємо!
  Томмi вiдповiв пафосно:
  - Героїзм не має вiку!
  Олег знизав плечима i помiтив:
  - Краще нехай на одну планету буде один цар, нiж сотня тиранiв дрiбнiших!
  Пеппi довга панчоха помiтила:
  - Може, бути це й краще, але... Люди повиннi мати свободу вибору i право в тому числi жити в окремiй державi!
  Анiка пiдтвердила:
  - Ось саме! Це як будинок загальний, але у кожного окрема квартира, що набагато зручнiше!
  Олег запропонував:
  - Тодi давайте кинемо жереб! Якщо орел - продовжуємо вiйну i беремо пiд контроль Японiю, а якщо решка - закiнчуємо та укладаємо свiт!
  Пеппi засумнiвалася:
  - Знаю я цi штучки з вашими навичками випаде орел!
  Маргарита запропонувала:
  - Нехай тодi Томмi покине. Вона мухлювати не вмiє!
  Дiвчинка тупнула босими нiжками i вiдповiла:
  - Що я готова!
  Олег тут почухав свiй гладкий лобик i помiтив:
  - А знаєте, давайте поки що злiтаємо у свiтобудову де йде Лiвонська вiйна. А монету покинемо пiзнiше!
  Пеппi кивнула з милим виглядом.
  - Так можна! А куди вирушимо? Там є двi точки бiфуркацiї - битва при Чашниках чи осода Полоцька. I там, i там ми вже встигли побувати. А де третя точка?
  Олег зазначив:
  - Була облога Ревеля Iваном Грозним, якби мiсто вдалося взяти, то Лiвонiя могла пiдкоритися. Ще один варiант - це обрання Iвана Грозного королем Речi Посполитої. А також похiд росiйської армiї до Риги. Тодi теж були великi можливостi для Росiї! I слов'ян загалом iз їхнiм об'єднанням, єдина держава!
  Маргарита вiдповiла з милим виглядом:
  - А що облога Ревеля - це добрий момент. Хоча битва при Чашниках ще краща: перша ситуацiя коли пiд час Лiвонської вiйни росiйська армiя зазнала поразки!
  Пеппi довгу панчоху заперечила:
  - Була вже битва при Чашниках! А навiщо весь час допомагати Росiї - теж iмперський хижак! Може, краще допоможемо комусь iншому!
  Олег зазначив iз посмiшкою:
  - Росiя унiкальна iмперiя. Вона вiдрiзнялася особливою мiцнiстю, i тим, що нацiональнi меншини не особливо прагнули пiти з неї! А кому ти пропонуєш допомогти?
  Пеппi вiдповiла з милим виглядом:
  - Рiзнi є варiанти! Наприклад, надати допомогу Римськiй iмперiї? Адже адже вона високого ступеня цивiлiзацiя, i в нiй Римське право є - не дикуни, дотримуються прав людини!
  Маргарита вiдзначила з смiхом:
  - Та ще б потрапити за часiв Нерона чи Калiгули! Що було б дуже кумедно!
  Анiка хихiкнула i вiдзначила:
  - А чим це не iдея! А може, за часiв Юлiана вiдступника! I припустимо Рим знову став би язичницьким! Це цiкаво, яким був би свiт!
  Олег кивнув з усмiшкою i вiдповiв:
  - А я вже змiнював цей свiт! Розповiсти?
  Пеппi довга панчоха кивнула.
  -Давай, це буде цiкаво та круто!
  Ось вiн опинився поряд iз Юлiаном Вiдступником. Вiдомий римський iмператор у битвi з парфянами потрапив у скрутне становище. Але спадкоємцi Цезаря билися мужньо i вiдкинули парфян. Але сам iмператор потрапив iз невеликим загоном в оточеннi вiдчайдушно намагався прорватися до своїх.
  Олег Рибаченко вискочив на гарячий пiсок. Хлопчик-термiнатор одразу ж зрозумiв, що це не зовсiм сон, тим бiльше занили ще пухирцi, що ще не зовсiм загоїлися, на пiдошвах. Але мiркувати нiколи - слiд рятувати iмператора!
  Пацан-рейнджер одним ударом у стрибку збив п'ятьох парфян, якi вже обклали iмператора. Потiм, Олег Рибаченко, дуже спритно пiдхопив обидва мечi i ступив у лайку. Першi чотири воїни-перси впали зi зрубаними головами. Потiм хлопчика метнув кинджал босими пальцями, i той у польотi перекрутився i, перерiзав горлянки трьом лучникам.
  Олег Рибаченко радiсно вигукнув:
  - Це чоловiча битва!
  Пiсля чого перейшов у рiшучий наступ. Його помахи мечiв були немов газонокосарка. Вони рубали всiх поспiль, i розтинали кiнцiвки персiв. Ось великих начальник парфян, що пробує дiстати iмператора, сам втратив кисть руки. А потiм голову.
  Олег Рибаченко кинув з вертушки ногами одразу п'ять кинджалiв, i викосив цiлу шеренгу лучникiв. Пiсля чого прокричав:
  - Година удачi! Настав час пограти!
  I його мечi влаштували стрижку парфянської армiї. Вождь армiї цар Персiї Iндемон вилупив зенки. Напiвголий, м'язистий хлопчисько зрубував усiх поспiль i всеював усi пiдступи до Юлiана трупами. Нiколи ще повелителю Парфiї не доводилося бачити настiльки бiйця. I те, що це лише безбородий молодик вселяло серйозний страх.
  Раптом справдi язичницькi Боги вирiшили допомогти Стародавньому Риму i замiсть вiдступу Юлiан повернув на Землю релiгiю предкiв! I зараз це чи Геркулес, чи син Геркулеса бореться з парфянською армiєю.
  А Олег Рибаченко все бiльше входив у раж. Вiн метал важкi та гострi предмети. Колов i розбив ворогiв Стародавнього Риму, а його мечi здавалися чарiвними блискавками. Хлопчик-термiнатор надихнув та iнших римлян. Iз криками: Геркулес! Геркулес iз нами! Вони кидалися на парфян, подвоївши втрьох свої сили. Воював i сам iмператор.
  Юлiан був лише трохи вище середнього зросту, але чудово складний, i гарний. У момент загибелi йому було всього тридцять два роки, i не вiдомо, що чекало б Римську iмперiю далi прожив вiдступник по бiльш. Але зараз, схоже, парфяни подали назад, i почали задкувати.
  I решта римського вiйська додало спеку. Цар Iндемон спробував переламати хiд битви, i з добiрною тисячею безсмертних рушив у лайку. Але це полягала його фатальна помилка.
  Олег Рибаченко звернув увагу на дуже великого - вище за Валуєва зростанням людини, в коронi i плечима, наче шафа в золотiй кольчузi. I хлопчик, бачачи як слухають накази цього повелителя зрозумiв: час дiяти. I пiдхопив упущену персом цибулю. Швидко натягнув його ногою, так що ледь не луснула тятива. А потiм випустив стрiлу, подумки супроводжуючи її полiт.
  I промчавши, колюче жало, встромилося в царя Парфiї в шию, розiрвавши сонну артерiю. I величезний вагою пiвтора, а то й у два центнери король впав з ломового слона.
  Загибель царя звичайно нищiвний удар по вiйську. Тим бiльше, коли молодший спадкоємець спробував взяти командування на себе, як Олег Рибаченко i в нього послав стрiлу. В результатi i цей противник виявився проколотим скорпiоном. Римляни, побачивши iмператора, що рветься в бiй, тепер кричала: Аполлон, Аполлон з нами!
  А Олег Рибаченко лупцював парфян руками та ногами.
  I це варварське вiйсько звернулося в повальну втечу. Тепер римляни переслiдували Парфiю i в цiй гонцi вовкiв не могло бути й мови про прощення i пощаду. Горе тiкає, i горе тiкає вiд римлян подвiйно.
  Схiдне вiйсько тануло на очах, а латинськi полки, легiони та когорти невблаганнi. Залiзнi та мiцнi вони ламають i рiзають все поспiль, i вбивають вельмож.
  . РОЗДIЛ К 5
  Олег Рибаченко пiдiйшов за покликом iмператора. Той лагiдно глянув на нього. В античнi часи люди трохи нижчi, нiж у двадцять першому столiттi, так що на вигляд Олегу за Римськими мiрками рокiв чотирнадцять, п'ятнадцять. Тобто вже можна вважати за чоловiка, нехай i без бороди. Юлiан подивився на його подряпини та забитi мiсця i з широкою посмiшкою запитав:
  - Ти бог?
  Олег Рибаченко чесно та справедливо вiдповiв:
  - Я людина!
  Юлiан важко зiтхнув i теж щиро вiдповiв:
  - Шкода... Дуже шкода!
  Хлопця - термiнатора це розлютило i вiн жорстко вiдповiв:
  - Нема чого шкодувати! Людина це звучить гордо!
  Юлiан схвально кивнув i поплескав пацана по плечу:
  - Чудово сказано! Людина це i звучить гордо, i вона повинна бути гордою, а не глиною в руках горщика!
  Вiйсько схвально зашумiло. Похiдний жрець почав готувати язичницький молебень з нагоди перемоги. Юлiан вирiшив вiдродити колишнi культи. Один iз них це поклонiння Юпiтеру, Марсу та Мiтрi. Хоча зрозумiло, що язичницька вiра потребує модернiзацiї. Тут пропонували рiзнi iдеї. Адже вже є вчення про Єлисiївськi поля раю для воїнiв i героїчних людей, учених чоловiкiв. Тож чому б i не зробити це офiцiйною доктриною. Будеш пiдкорений iмператору, зумiєш вiдзначитися на службi i отримаєш собi на тому свiтi гарем, i справлятимеш там знатнi бенкети, будучи вiчно молодим i сильним! То навiщо елiтi тодi вчення про Христа?
  Олег Рибаченко, який теж не дуже любив традицiйне християнство, зазначив:
  - Людина сама коваль свого щастя, i сама горщик свого успiху!
  Юлiан простяг хлопчику руку, мiцно потис її i з усiєю щирiстю запропонував:
  - Будь моїм сином та спадкоємцем! Ти не за роками мудрий, i в тобi надлюдська сила!
  Пiсля цього iмператор вивiв з-за пояса перстень цезарiв. Це перстень, зазвичай одягає iмператор тому, кого обирає своїм наступником, i це зазвичай знак усиновлення.
  Олег Рибаченко надiв собi перстень на вказiвний палець i з натхненням промовив:
  - Я сподiваюся виявитися гiдним долi стати сином iмператора...
  Юлiан розбив Парфянське вiйсько i знову обложив їх добре укрiплену столицю. Поява Рибаченка Олега була зустрiнута з радiстю. Римський iмператор, розцiлував хлопця i пiдняв його сильним руками над собою, промовивши:
  - Слава Богам! Я вже думав, чи ти не загинув!
  Олег, розумiючи, що правду не так легко пояснити вiдповiв:
  - Чесно кажучи, ваша величнiсть мiй реальний батько, це Аполлон i вiн iнодi забирає мене на Олiмп та до iнших свiтiв, щоб я не надто звикав до людей!
  Iмператор, прозваний у реальнiй iсторiї вiдступником, здивувався:
  - Ти бачив Олiмп?
  Олег Рибаченко, як i всi iнтелектуально розвиненi хлопчаки, любив писати i тому охоче пiдтвердив:
  - Так!
  Юлiан захоплено вигукнув:
  - I бачив Юпiтера!
  Хлопчик-вiтязь, широко посмiхаючись перлинними зубами, вiдповiв:
  - Мiй дiдусь Юпiтер передає тобi привiт! I бажає успiхiв!
  Iмператор на всю горлянку вигукнув:
  - Слава богам! Та принесуть вони перемогу!
  Хлопчисько-спадкоємець тут же запропонував не зволiкати зi штурмом, так мiсцевiсть, навколо розорена i римським вiйськам надто складно добути собi їжу та питво.
  Олег, озброївшись найкращою римською цибулею, яку ще й удосконалив, вирушив на полювання. Краще все обмiрковувати план штурму, бачачи саму фортецю i заодно вбиваючи ворогiв.
  Олег Рибаченко вистрiлив з дистанцiї у воїна з червоним пiр'ям на шоломi. У вiдповiдь у хлопця полетiли цiлi хмари стрiл. Але юний воїн не звертав на них жодної уваги: все одно не долiтають, i холоднокровно вибивав супротивникiв, а сам швидким кроком, переходячи на бiг, прямував навколо стiни.
  Мiсто i справдi було великим, небагатьом поступається Риму i оточене з високими стiнами. Його не змiг у своє взяти i Траян Великий, i багато iнших завойовникiв. Адже тут фактично головна сила Парфiї. Пiдкори її, i твої володiння Рим можуть простягатися аж до Iндiї.
  Олег звернув увагу, що стiни мiста майже скрiзь великi, товстi та зуби. Для взяття такого мiста потрiбно багато довгих сходiв i не факт, що ти їх знайдеш. Дещо слабший захист, де мiсто омиває рiчка, там бурхливий потiк. Вiдвести рiчку можна, але часу це займе не менше двох мiсяцiв наполегливої працi. Так, що залишаються якiсь ще способи?
  Наприклад, пiдiрвати стiну та прорватися у пролом! Найпростiший спосiб, але потрiбна вибухiвка. Але неподалiк мiста є значних розмiрiв лiс. I при певнiй вправностi вибухiвку можна зробити з тирси, додавши до них найпростiших мiнералiв i солей. А босими п'ятами хлопчик вiдчув, що такого роду мiнерали та солi в ґрунтi є.
  Пiдiрвати найкраще найвищу частину стiни, де зiбралося найбiльше ворожих воякiв. Тепер парфяни пошкодують, що наважилися взагалi пiти проти Риму.
  Олег Рибаченко розстрiляв чотири сагайдаки, повернувся назад у табiр i радiсно повiдомив Юлiану:
  - Боги пiдказали менi, яким чином можна взяти фортецю! Але нехай твої воїни послужать нашому ритуалу!
  Римський iмператор жорстко наказав:
  - Слухайте мого сина, як менi самому!
  I вiйсько, яке бачило Олега Рибаченка у справi, гаркнуло у вiдповiдь вiтання. А пацан-цесаревич активно роздавав накази. Потрiбно безлiч тирси змiшати з мiнералами, i тодi вийде потужна бомба античних часiв. Вона повинна спрацювати куди ефективнiше за порох, i не гiрше нiтроглiцерину. Ось це справдi хлопчик-термiнатор задумав. Причому Олег сам особисто рубали лiс, i перемелював колоди на щити та тирсу.
  Вiрячи у волю богiв римське вiйсько працювало дуже дружно, злагоджено та енергiйно. Тирса i потужнi дерев'янi щити швидко будувалися. Щоправда, парфяни спробували здiйснити вилазку. Олег Рибаченко з радiстю помахав двома мечами, а через засiдку вдарила кiннота. Пара тисяч персiв потрапила до оточення. Хлопчик-вiтязь довбав їхнiй ватажок ногою в щелепу, змусивши втратити масу зубiв. А потiм його пара мечiв запрацювала, нiби були приладом для голiння. I парфяни опинилися в мiшку, i оточеннi найдоблеснiшої армiї свiту.
  Та багато в римськiй армiї билося тепер варварiв, але вiд цього вона стала сильнiшою, увiбравши в себе i свiжу кров, i новi бойовi прийоми.
  Олег Рибаченко бiльше, iнших досяг успiху в цьому рубаннi. I спецiально пацан плескався у великi калюжi кровi, щоб оббризкати римських воякiв. А їм це подобалося, виходило, що вони вiд сина самого Аполлона отримують божественну благодать, силу та удачу.
  Подiбно до того, як багато хто в Римi зрадiли поверненню колишнiх язичницьких культiв. I з великим задоволенням молилися Фортунi. Християнство ж здавалося надто ворожим життєвим насолодам i внаслiдок цього непривабливим. Тим бiльше, чи буде ще рай? Та й чи бачив хто з тих, хто живе в четвертому столiттi воскреслого Христа?
  А свої боги простi, зрозумiлi, людськi... I нiхто не чинив серйозного опору вiдродженим культам!
  А ось i зараз рисськi воїни, хай iз них половина не латиноси, а варвари з ентузiазмом виконують накази iмператора та його Сина та Сина Аполлона.
  Вночi досить кiлькiсть тирси та мiнералiв вже приготовлена. Олег Рибаченко не став дожити свiтанку, а наказав рушити вiз у центральному пунктi ворожої оборони негайно.
  I помчали трофейнi парфянськi конi, разом зi смертоносним вантажем до вежi царiв. З пiдганяли припiкаючи бабки та ноги запаленими смолоскипами та ударами довгих бичiв. I хоча перси i окрили безладну пальбу в нiчну iмлу, було вже пiзно.
  Олег Рибаченко, щоб посилити свiй голос, через величезний мiдний рiг прокричав:
  - Нехай здiйсниться iм'я Богiв! Хай буде Юпiтер на допомогу!
  Рвонуло так, що за пару верст з голiв римлян збивало з голiв шоломи. Але парфянам дiсталося у тисячу разiв сильнiше. Головнi укриття вiд вибухової хвилi пiдкинуло вище, i стiни здибилися. Багато сотень перських воїнiв було вбито на мiсцi, а ще бiльше покалiчилося...
  Олег Рибаченко, якого теж штовхнуло вибуховою хвилею, впав було навколiшки, але одразу ж схопився. Пацан-вiтязь знову гаркнув:
  - А тепер в атаку друзi! На славу нашого Бога Аполлона!
  I кинувся першим, миготивши босими, з налиплим на кров пилом хлопчачими п'ятами. А за ним мчала i вся римська, незлiченна принаймнi в нiчному кошмарi армiя.
  Олег першим досяг позицiй парфян i жваво пiднявся пiд обваленою стiною. Пацан-термiнатор перебував у найсильнiшому азартi. Вiн рубав усiх пiдряд, хоча вже було видно, що парфяни втратили здатнiсть реально чинити опiр. У них впав бойовий дух, i випарувалося будь-яке бажання чинити опiр римлянам. Але все одно винищення тривало, i йшла реальна рiзанина.
  Олег Рибаченко розмахуючи мечами, i прорубуючи чергову просiку, заспiвав цiлу баладу:
  Я лицар Риму та меча...
  Господь покликав мене на лайку!
  Свiт отримав враз ката,
  А ти Сварога краще слави!
  
  Вирiшили вiдродити велику мрiю,
  Що людина подiбною до Бога сильною стала!
  I полюбили, мудрiсть, красу,
  В якiй втiлено порив сердець у метал!
  
  Нi не язичник, Цезар був,
  Вiн у ратi рiвного не знав собi...
  I променистою славою Рим,
  Кидає виклик страху-сатану!
  
  Все звернутися на порох,
  Але лише безсмертний дух!
  Знайдемо силу ми в словах,
  Яких не сказати нам у слух!
  
  Повiрте людина не труп,
  У ньому найкраще, живе завжди...
  Промiнь слави не згас.
  У серцях кохання зiрка!
  
  I що таке кров,
  Вона дає нам життя...
  З болю є кохання,
  I за неї тримайся!
  
  Повiр, що ти не слабкий,
  I сильним був душею!
  Нехай гине в плотi раб,
  Ми впораємося з вуздечкою!
  
  Коли ти боягузтво переможеш,
  I згине жах дикий...
  Тодi париш ти вище за дахи,
  Богiв рахуючи лики!
  
  Прийде Олiмп, запалить вогонь,
  I буде свiтло променисте...
  Але слабкого герой не чiпай,
  Клiєнта окулiста...
  
  Хто топче дрiбного хробака,
  Той сам мiзерний серцем!
  А пристрасть моя велика,
  Пiд хвiст двi трiски перцю!
  
  Коротше Бiлобог прийди,
  Я стану Аполлоном.
  Ми закреслимо, пером нули,
  За нами мiльйони!
  Столиця Парфiї впала, i з неї тепер розвивався Римський прапор. Олег Рибаченко взяв у свої сильнi руки ключ вiд Азiї та пiдiйшов до iмператора Юлiана. Той подякував спадкоємцю i передав йому назад, промовивши: "Слава Аполлону".
  Юлiан будує нову столицю. Олегу теж стало виробляється... Ось вiн знову зустрiвся iмператором Юлiаном. Парфянське царство, вiд якого у римлян було стiльки проблем повалено, i Юлiан якого вже називали Великим, вирiшив вiдновити Вавилон.
  Поява Олега Рибаченка названого сина iмператора i того вважали сином Аполлона сприйняли римлянами як знак богiв.
  Перед хлопчиськом весталки сипали рожевi пелюстки. Олег топтав їх босими ногами, i гордо випнувши груди, ходив немов трiумфатор. Голi п'яти приємно лоскотали пелюстки, i настрiй вiд цього здiймався. Юлiан потиснув хлопчику його мозолисту вiд ратних праць руку, промовивши:
  - О мiй сину! Я звелiв зi скарбiв, захоплених у парфян вiдлити тобi золоту статую, вставивши смарагди замiсть очей! Раз ти син Аполлона то подiбний до самого Бога краси та ратного мистецтва!
  Олег Рибаченко скромно вiдповiв, схрестивши руки на м'язистих грудях:
  - Я всього лише подiбний до Бога, будучи людиною!
  Юлiан кивнув хлопчику i оголосив:
  - У твою частину та честь початку вiдродження Вавилону влаштуємо гладiаторськi бої!
  Олег щиро промовив:
  - Менше кровi! Нашi боги вимагають не жертв, а мужностi та вiдваги!
  Юлiан iз цим погодився:
  - Хай буде так! Але тi парфяни, якi не змирилися, повиннi загинути в гладiаторських битвах, щоб не заподiяти нових бiд Риму!
  Рибаченко-молодший вiдповiв на це:
  - Нехай їхню долю вирiшать боги! Тiльки нехай у цих не беруть участь жiнки та дiти!
  Юлiан двозначно вiдповiв:
  - Тi, хто не небезпечний нам брати участь у танцi смертi не будуть!
  Статуя вiдлита Олегу Рибаченка був навiть вище, нiж натуральна величина, а смарагдовi очi горiли. У руках хлопчисько-божество тримав два меча зi сталевими лезами та з рукоятками прикрашеними рубiнами. Рельєфнi м'язи цiлком вiдповiдали оригiналу.
  Потiм був розкiшний бенкет i вже пiд час бенкету влаштували перший гладiаторський бiй. Билося двоє ретельно вимитих i змащених олiєю парфян. Вони накинулися один на одного з мечами. Бiльший пропустив кiлька ударiв меча в груди i живiт, звалився на пiсок. Сутичка виявилася швидкоплинною i майже всi римляни незадоволенi подiбним результатом нахилили палець вниз - добий його! Олег утримався. Йому не хотiв виглядати нi жорстоким, нi милосердним.
  Парфянин безсоромно заколов свого спiввiтчизника. На цьому, власне, гладiаторськi уявлення i закiнчилися. Лише до кiнця бенкету, коли Юлiан подiбно до Нерона виконав пiсню, знову викликали на ристалище воїнiв. Цього разу билося два пiдлiтки.
  Вони билися досить довго, завдавши один одному безлiч ран. I пiд кiнець, зовсiм знемагаючи, пробили мечами один одному груди i завмерли.
  Олег Рибаченко невдоволено зауважив:
  - Ти батько обiцяв, що не буде у гладiаторських поєдинках дiтей!
  Юлiан рiшуче вiдповiв, стукнувши кулаком по столу:
  - А це й не дiти! Їм уже по чотирнадцять!
  Подiбний результат викликав певне розчарування римлян, i вони освистали померлих поєдинникiв.
  . РОЗДIЛ No 18.
  Олег не заперечував. Вiн i сам не вважав чотирнадцятирiчних дiтей. Якщо пацан вже може з жiнкою, то вiн не дитина!
  Гладiаторськi бої розпочалися наступного дня.
  Парфяни боролися один з одним. Вони були лютi, кидалися i кололися. Багато проливалося кровi та поту.
  Вже в першому ж бою з кожного боку билося по двадцять чоловiк. Тi хто вийшов першими iз зеленими пов'язками на стегнах, а другi з жовтими. Битва протiкала зi змiнним успiхом. Перемогли зелений з яких на ногах залишилося лише троє, та й тi тяжко пораненi.
  Другий поєдинок видався трохи не менш кривавим нiж перший.
  Цього разу билося по п'ятнадцять людей з кожного боку. Однi у помаранчевих пов'язках, iншi у синiх. Стукають важкi чоботи, об пiсок. Самi гладiатори напiвголi, багато волохатих, так що видовище цiлком варварське i напружене. Помаранчевi схоже виявилися сильнiшими, хоча загалом бiй видався конкурентним. Iшов наполегливий обмiн ударами, капала кров.
  Обидвi сторони колихалися, мов бриз хвилi.
  Помаранчевi виявилися сильнiшими, з них п'ять воякiв встояло на ногах. А тi синi, котрi завалися, але були вбитi, їх милувати римляни не стали.
  Бої вирували з розмахом. Ось, наприклад, троє левiв i п'ятеро парфян iз тупими мечами. Кривава вийшла банька... Цього разу левам посмiхнувся успiх, крiм теж звiрiв шкодували i мечi видали бранцям короткi, iржавi i давно не точенi.
  Потiм на ринг вийшли пiдлiтки, яких озброїли одними кинджалами. Стiльки було вереску, крику, кусань. Вони сплелися в обiйми й кололи вiстрями один одного, бодалися, лягали. Хлопчаки настiльки розлютилися, що навiть не дивилися хто в якiй командi. Просто вбивали один одного, калiчили та добивали на мiсцi.
  Один iз них навiть вирвав iншому досконалiсть, змусивши останнього вмирати вiд жорстокого больового шоку.
  Як це i жорсткого i огидно, але водночас по кривавому цiкаво. Коли ти вiдчуваєш сумiш азарту, задоволення i в той же час гидко, коли голi, спiтнiлi, у кровi та розрiзах пiдлiтки терзають зброєю i кусають один одного.
  А в античнi часи дiтей народжується багато, i в гладiаторських боях бере участь велика кiлькiсть хлопчакiв. Вони менш цiннi товар i їх не так шкода. Нерiдко молодi раби борються дуже голяка, i завжди босонiж.
  Жiнки гладiатори теж майже завжди босi, крiм найзнаменитiших з них. Такi дiвчата щоб пiдкреслити свiй вищий статус надягають ошатнi сандалiї.
  Рабам до повнолiття взуття взагалi не покладено, тiльки морозом їм видають грубi дерев'янi черевики, щоб цiнна худоба не загнулася вiд холоду. I якщо дитина вiд природи мiцна i може витримати снiг, волiють її залишати без тунiки. Дiти вiльних римлян i особливо патрицiїв, щоб бути менш схожими на рабiв, носять сандалiї або ляпанцi, а в холодну пору чоботи.
  Олег Рибаченко звичайно як син бога Аполлона вищий за подiбнi забобони. Але деякi парфянськi бранцi, дивлячись на хлопчика в одних шортиках, що сидiли поряд з iмператором, мабуть, приймали його за почесного нашкiрника i шепотiлися.
  А слух Олежки дуже гострий, i неприємно, коли про тебе так думаю. Два напiвголi рабинi пiдiйшли до принца i почали робити приємних масаж, для босих нiг хлопчаки. Так добре, коли тебе торкаються дiвчата-азiатки. Мабуть, теж захопленi рабинi в пiдкоренiй Парфiї.
  На ногах залишився тiльки один iз пiдлiткiв, який, втiм, теж не мiг триматися прямо через численнi рани i стояв рачки.
  Наступний бiй виявився трохи екзотичнiшим. Чотири крокодила проти двох десяткiв парфян iз цiпками. I тiльки в одного опинилась у руках сокира. Алiгатори кидалися на полонених, а тi били палицями у вiдповiдь. Деякi парфяни тiкали. Дуже страшна тварина крокодил. Як клацне паща, так перекушений парфянин здох у таких зубах.
  А iнший воїн уже втратив ноги, а iнший руки. А жеруть крокодили гладiатор навiть зi смаком.
  Рослий перс iз сокирою рубанув алiгатора сокирою. Той навiть не зреагував: така вийшла мiцна шкiра. I все вiдбиває поспiль i кидається пожирати всiх, хто попався пiд iкла.
  Криваве мiсиво з'явилося. I стало розтiкатися по пiсках та гравiю.
  Олег Рибаченко почав загравати з дiвчатами рабинями... I перейшов назад.
  Пеппi довга панчоха вигукнула:
  - А тепер давайте допоможемо Iвану Грозному!
  Олег свиснув:
  - Ого! Ти передумала? Все ж таки хочеш рятувати iмперiю?
  Маргарита шльопнула босою, точеною нiжкою i прочирикала:
  - Супермени рятують iмперiю! Хоча царство Iвана Грозного ще не iмперiя, i не зовсiм Росiя. Але як сказати - будується все-таки iмперiя!
  Анiка помiтила:
  - А справдi чому не iмперiя? Московiя за часiв Iвана Грозного була вже великою країною за площею. Бiльше наприклад, нiж Австрiйська чи Японська iмперiя, тож так називати цiлком можливо!
  Олег згiдно кивнув:
  - Правильно! Тож обiйдемося без суєти та зайвих суперечок. Облога Ревеля пiдiйде?
  Пеппi довгу панчоху заперечила:
  - Не найкраща iдея! Ось пам'ятаєте ще до Лiвонської вiйни був похiд росiйської армiї до Виборгу?
  Маргарита пiдтвердила:
  - Та була така ось сутичка! Епiзод котрий не всi i знають чи звертали увагу!
  Пеппi кивнула:
  - Ось - допоможемо Iвану Грозному взяти Виборг! Тодi росiйськi вiйська мiцнiше на Балтiйському морi встануть!
  Анiка хихикнула i вiдповiла:
  - Ось як? Ти що з глузду з'їхала? Виборг це шведське мiсто! А ми шведи, що ти хочеш вiддати мiсто нашої країни Росiї?
  Томмi кивнув:
  - Ось саме! Iван Грозний воював зi Швецiєю! Як i Петро Перший! Краще, якби Карловi Дванадцятому допомогти, нiж росiйському царевi!
  Пеппi довга панчоха кивнула i вiдповiла:
  - А я якраз Карловi Дванадцятому i допомагала розповiсти вам?
  Дiти хором вигукнули:
  - Прошу милостi!
  I войовниця з кiсками стала плести розповiдь.
  Шведський король завдяки втручанню Карлесона, i босоногiй дiвчинки Пеппi довга панчоха не загинула в Норвегiї, а зумiла її захопити. У результатi вона приєдналася до держави. Карлесон цей вiчний хлопчик i Пеппi довга панчоха створили голограму величезного, прозорого птаха, у виглядi голуба з лавровою гiлкою. I Норвегiя лягла пiд Карла Дванадцятого i з радiстю прийняла його правлiння.
  Однак Швецiя виснажена вiйною з Росiєю далi не могла, i було пiдписано мирний договiр. Цар Петро погодився оформити територiальнi придбання у виглядi покупки за великi грошi, i постачати шведам щороку безкоштовно велику кiлькiсть зерна.
  Вiйна завершилася, але Карл дванадцятий жадав реваншу. Вiн збирав i збирав сили. I ось в 1737 роцi, коли росiйська армiя виявилася вiдвернена на вiйну з Туреччиною, величезне вiйсько Карла дванадцятого взяло i обложило Виборг. Мiсто-фортеця була добре захищена та мала сильний гарнiзон.
  Але цього разу шведському королевi вирiшив допомогти Карлесон.
  I ось товстий хлопчик iз мотором проник у росiйську фортецю. Вiн це зробив використовуючи шапку-невидимку, а вiд собак найкращий захист жир леопарду.
  I ось хлопчисько-чарiвник проник у склад з порохом, i пiдпалив ґнот бiля бочки. Пiсля чого залишив пiдвал.
  Гнот догорiв, i як рвонуло. I стiну взяло та обрушило разом iз центральною батареєю. I утворилася колосальна дiрка.
  Пiсля чого шведське вiйсько кинулося на штурм. Вiн був стрiмкий i запеклий. Але росiйське вiйсько вже не могло ефективно чинити опiр. I Виборг упав. Шлях до Санкт-Петербурга було вiдкрито.
  I вiйсько Карла дванадцятого обложило столицю Росiї. Дорогою до нього приєдналися деякi дворяни скривдженi самодержавством, i розраховують, що у бiльш демократичної з парламентом Швецiєю буде легше й краще жити.
  Вiдбулася битва у полi. З одного боку, була росiйська армiя з iншого шведська.
  Командував росiянами особисто Бiрон, а шведами Карл Дванадцятий.
  Результат битви був незрозумiлий. Все ж у росiян чисельна перевага, нехай навiть i не надто велика. Але знову втрутився товстий, хлопчик зi Стокгольму, Карлесеон. I знову його втручання було для росiян негативним. Крiм вiчного хлопчика Карлесона, тут була ще й дiвчинка Герда, яка теж володiє магiєю. На кожному пальчику її босих нiжок було по перстню.
  Бiлява дiвчинка, свого часу перемогла Снiгову королеву i тепер хотiла допомогти своїм шведським братам.
  I її босi нiжки не боялися нi снiгу, нi розпеченого вугiлля.
  I ось цi дiти-чарiвники як взяли та обрушили потоки хвилi страху на росiйську кавалерiю. I конi взяли, злякалися i кинулися тiкати. Козачi та гусарськi шеренги змiшалися, i стикалися, протикаючи один одного списами та шаблями.
  А тут ще й шведи додали картеччю. I викосили масу росiйської пiхоти.
  Далi у бiй пiшли шведськi улани. Карл Дванадцятий зробив штучний маневр, обiйшовши росiян iз флангу, i обрушившись на тили.
  Карлесон розмахуючи чарiвними паличками, лупнув по росiйськiй армiї пульсарами i заспiвав:
  Швецiя нехай буде прекрасною,
  Найбiльша з країн...
  З нами порозумiтися просто небезпечно,
  Ми реально дiти-ураган!
  Якоюсь мiрою Карлесон i справдi дитина, хоча йому вже кiлька столiть. А що його батько - гном, а мати - взагалi мумiя. I жити вiн може тисячi рокiв у плотi. А ще як вiдомо, що у людей iснує безсмертна душа, яка може жити вiчно на вiдмiну вiд тiла.
  Ось i зараз тисячi вбитих душ прямують у небо, де над ними вершитиме суд Всевишнiй Бог i святi.
  I гинуть люди у великих кiлькостях. Карл Дванадцятий уже у вiцi. Тридцять сiм рокiв тому вiн розбив чисельно переважаючу армiю Петра Першого за Нарвою. А тепер це знову робить. Тiльки цього разу на його боцi сила Карлесона та Герди. I цi дiти реально творять чудеса.
  ,А тут ще й Пеппi довга панчоха повернулася. Теж вiчно босонога, з рудим волоссям, що сяє наче полум'я олiмпiйського смолоскипа.
  Хоча й поганi для Росiї цi дiти-чарiвники. Але Герда з Данiї, а Карлесон швед, як i Пеппi, їх можна зрозумiти. А чому б з боку росiян не з'явитися Бабi Язi? Вiдьми ми чи не вiдьми, ми патрiотки чи нi?
  Але в даному випадку якось не з'явилося з боку Росiї нi дiдька, нi водяного, нi Баби Яги, нi кiкiмори.
  I росiйська армiя на чолi з Бiроном була розбита. I Карл Дванадцятий захопив Санкт-Петербург. Тодi Анна Iоанiвна перенесла столицю до Москви i спробувала продовжити вiйну.
  Карл дванадцятий зiбрав сили почав вторгнення у глибини Росiї. Ситуацiю посилило те, що ще тривала вiйна з Османської iмперiї.
  I Кримський хан атакував пiвденнi регiони Росiї розоривши Тулу, Рязань та Київ.
  А османськi вiйська здiйснили похiд до Астраханi. Цього разу вони добре пiдготувалися i спромоглися осадити мiсто. У них потужна артилерiя, яка стирає в пил будинку та стiни. А Карл Дванадцятий пiдiйшов до Москви. Вiдбулася пiд другою Росiйською столицею вирiшальна битва.
  I тут Карлесон i Герда, а разом з ними дiвчинка зi Швецiї Пеппi довга панчоха - вони взялися i хором обрушилися на росiйську армiю. I давай своїми чарiвними паличками махати.
  А ще Пеппi та Герда - цi вiчнi дiвчатка клацали босими пальчиками нiжок, а на кожному пальчику по перстню з чарiвними артефактами. I пiднялася несусвiтня буря, яка заслiпила козакiв i гусар. I вони повернули назад i затоптали копитами свою пiхоту. Ось це справдi пiшла пекельна морока.
  А Пеппi та Герда кидали у супостатiв артефакти, i пробивали їх буквально наскрiзь. I ще й Карлесон пiдняв бурю. I на небi почали падати оглушенi ворони, пробиваючи голови росiйським солдатам.
  А дiвчатка босими-пальчиками нiжок запускали вогняний пульсар, i при цьому спiвали:
  Ми дiти Швецiї з долею Наполеона,
  Хоча босi навiть у снiг, мороз...
  Плювати дiвчатам на легавi закони,
  Бо благодать принiс Христос!
  
  Хочу сказати ханжам ви просто бякi,
  Даремно засуджуєте всiх нас...
  Ми дiвчатка великi забiяки,
  Нас не лякає навiть Карабас!
  
  Будь-який з нас не просто знай дитину,
  А просто реально супермен...
  I голосочок Пеппi дуже дзвiнок,
  Не знаю хлопчика проблем!
  
  Ми пiдкоримо простори свiтобудови,
  Хоч нашi нiжки бруднi та босi...
  I наша справа, справа творення,
  В iм'я нашої Швецiї-краси!
  
  Ми дiти знайте зовсiм не калiки,
  А воїни найсвятiшi Землi...
  Прославимо Батькiвщину повiр навiки,
  ,В iм'я нашої Швецiї-сiм'ї!
  Ось таке розбирання влаштували вiчнi дiти. I як туго довелося солдатам росiйської армiї.
  Правда цього разу з боку царської армiї була пара дiдька. Вони намагалися на шведiв направити ожилi дерева, що крокували, що загрозливо розмахували гiлками та корiнням.
  Але Пеппi та Герда взяли клацнули босими пальчиками дитячих нiжок i девер'я спалахнули блакитним полум'ям. I листочки з них буквально обвуглилися, i обпилися. I переляканi дерева, мучившись i здригаючись вiд страху, обрушилися на росiйськi вiйська. Ось це пiшла потiха.
  I дiдьком стало туго. А Карлесон узяв i начарував велику клiтку. I обидвi бородатi iстоти в нiй i опинилися.
  Затиснуло капiтально... А росiйська армiя пiд ударами трьох небезпечних дiтей iз скандинавiї. Недарма вони нащадки вiкiнгiв. I ось коли в тилу з'явилися шведськi улани, результат битви був вирiшений наперед.
  Пiсля розгрому на Марсовому полi царська Росiя пiшла на свiт зi Швецiєю.
  Довелося поступитися всi землi ранiше завойованi Петром Першим, а також Новгород i Псков, i виплатити скандинавам величезну данину.
  Що ж горе переможеним.
  Зате царська Росiя змогла вiдбити у туркiв Астрахань. Настав перiод свiту. Анну Iоанiвну змiнив Iван Шостий, ще немовля, а потiм слiдом за ним прийшла i Єлизавета Петрiвна.
  I ось вона почала готувати вiйну-реванш проти Швецiї. Карл Дванадцятий затiяв вiйну у Європi, щоб повернути колишнi володiння своєї iмперiї i навiть примножити їх.
  Спочатку шведам за допомогою Карлесона, Герди, i Пеппi Довга панчоха супроводжувала успiх. Але потiм Карл дванадцятий напав на Данiю. I Герда вiд нього вiдвернулася. Та й Карлесон та Пеппi теж взяли та змоталися. А у вiйну проти Швецiї вступила могутня Британiя. А за нею i Пруссiя де запанував великий монарх Фрiдрiх Другий. До цього часу Карл дванадцятий вже постарiв, постарiв i був настiльки генiальним.
  До царської Росiї ще приєднався Казахстан, вона стала бiльшою i сильнiшою.
  I велика армiя для початку взяла в облогу Новгород. I тут уже Баба Яга прилетiла на ступi. I давай рiзного роду штучки-дрючки показувати.
  Як махне мiтлою, то разом тисяча шведiв злетить у повiтря, i там як почне обертатися i крутитися.
  Баба Яга ось взяла i прогарчала:
  - Але пасаране!
  I знову мiтлою крутне. А тут ще й кiкiмора додала, ось це потiха пiшла. А рiк йшов 1754 року i королю Швецiї сiмдесят другий рiк пiшов.
  Не тi сили i в нього, i енергiя. Коротше кажучи, росiйськi вiйська взяли Новгород штурмом за допомогою Баби Яги i кiкiмори.
  Псков виявився вiдрiзаним його гарнiзон вважав за краще здатися без бою.
  Пiсля чого росiйськi вiйська взяли в облогу Нарву. А в Європi шведiв били прусаки та англiйцi. А потiм до них приєдналися i французи.
  При штурмi Нарви особливо вiдзначився Олександр Суворов, i це фортеця теж впала. Царська Росiя показала свою мiць, i за Єлизавети Петрiвни вiдбувалося вiдродження. Росiйськi вiйська за 1955 вiдбили i Ригу, i Ревель. А потiм узяли i Виборг. Вiйна тривала зi шведами. У Європi в 1757 роцi впала остання оплот шведiв, i вони пiшли на ганебний свiт. Вiйна з Росiєю тривала ще деякий час до грудня 1758 року. Коли нарештi помер Карл Дванадцятий сiмдесят шiсть рокiв, що прожив - що за мiрками того часу чимало. I був його онуком укладений мир iз поступкою всiх територiй, що вдалося шведам завоювати при Аннi Iоанновi, i трохи ще територiї.
  Так завершилася вiйна. Карлесон i Пеппi довгу панчоху так i не втрутилися, i тим самим можна сказати зраду. Зате вiдiграли важливу роль лiсовик, Баба Яга та кiкiмори, а пiд кiнець навiть водяний промалювався. I було чудово. Єдине, що коли росiйськi вiйська спробували пiти на Стокгольм, Пеппi довгу панчоху змахнула чарiвною паличкою i зверху на росiйськi кораблi посипалося генiальне пiр'я, спалили росiйську ескадру.
  Пiсля чого Єлизавета Петрiвна пiшла на спiшний свiт. Через три роки вона померла i на престол зiйшов Петро Третiй, але це вже iнша iсторiя.
  Олег i Маргарита вигукнули:
  - Гiперквазарно! I Карлесон як тут!
  Пiсля чого босонога команда вирiшила трохи поки що вiдпочити вiд рiзних порятунок свiту, i пограти у футбол! Взяли вони на килимi лiтака спустилися на сушу, вибравши вiдповiдну галявину.
  Олег i Маргарита з одного боку, а Пеппi довга панчоха, Анiка i Томмi з iншого. Хоча обмаль звичайно ж хлопцiв, i грати не надто, то зручно.
  Дiти, проте, пiдкидали м'ячик i смiялися. Весело тут було. Все ж таки тiло впливає на свiдомiсть, i коли тобi багато рокiв, але тiло юне ти все одно веселишся.
  Олег згадався одна альтернативка.
  Петро Перший не помер у 1725 роцi, насправдi у нього богатирське здоров'я та сила, незважаючи на шкiдливi звички. Продовжуючи вести вiйну Пiвднi, великий цар захопив весь Iран i вийшов до Iндiйського океану. Там на його узбережжi почало будуватися мiсто Порт. Потiм у 1730 роцi була велика вiйна з Туреччиною. Вона затяглася п'ять рокiв. Але царська Росiя пiдкорила i Iрак, i Кувейт, i малу Азiю з Кавказом, i з прикордонними мiстами.
  Петро Перший загалом - змiцнився i на пiвднi. 1740 року нова вiйна з Туреччиною. I цього разу впав Стамбул, i царська Росiя пiдкорила Балкани i дiйшла до Єгипту. Величезнi територiї опинилися пiд царською Росiєю.
  В 1745 царська армiя рушила на Iндiю i її теж включила до складу великої iмперiї. Далi був захоплений Єгипет i Ефiопiя з Суданом. А в 1748 роцi царська Росiя захопила i Швецiю i Фiнляндiю.
  Щоправда цар одряхлiв - все ж таки вiк немаленький. I йому дуже хотiлося знайти молодильне яблучко, щоб зумiти та встигнути завоювати весь свiт. Або живу воду. Або будь-яке iнше зiлля. Подiбно до Чингiсхану Петро Перший хотiв стати безсмертним. Точнiше, Чингiсхан теж був смертним, але шукав безсмертя, хоча йому це не вдалося.
  Петро пообiцяв титул герцога i герцогство тому лiкаревi або вченому, або чаклуновi, який зробить його безсмертним. I по всьому свiту почався пошук елiксиру безсмертя, або вiчно молодостi.
  Звичайно знайшлася цiла купа шарлатанiв, якi пропонували свої зiлля, але їх перевiряли на пiддослiдних старих i в разi невдачi стратили.
  Але один хлопчик рокiв десяти прибув до Петра Першого, i таємно проник у палац. I високому старому, вiн сказав, що є спосiб повернути i молодiсть i юнiсть. Тодi замiсть Петра Перший повинен вiдмовитися вiд трону i влади. Вiн стане хлопчиком десяти та отримає можливiсть прожити життя наново. Чи готовий до цього цар?
  Петро Перший хрипким голосом запитав хлопця:
  - А в якiй я буду сiм'ї?
  Босоногий у шортах хлопчик вiдповiв:
  - Нi в якiй! Ти будеш безпритульним хлопчиськом, i тобi самому доведеться шукати собi шлях у життi!
  Петро Перший почухав лисий лоб i вiдповiв:
  - Та складне ти менi завдання дав. Нове життя заново, але якою цiною? А якщо я стану хлопчиком на три днi, щоб подумати над цим?
  Хлопчик у шортах вiдповiв:
  - Три днi немає - лише три години на пробу!
  Петро Перший кивнув:
  - Iде! I три години буде достатньо щоб розiбратися!
  Хлопчик тупнув босою нiжкою.
  I ось Петро вiдчув надзвичайну легкiсть у тiлi i пiдскочив. Вiн тепер хлопчисько. Правда босоногий, i в лахмiттi, але юний здоровий веселий.
  А поруч iз ним знайомий бiлобрисий хлопчик. Вiн простяг руку. I вони опинилися на кам'янистiй дорозi. Iшов мокрий снiг, а Петро майже голий i босонiж. I було нудно.
  Хлопчик кивнув:
  - Та ваша величнiсть! Така доля жебрака!
  Петько тут спитав його:
  - А тебе звати як?
  Хлопчик вiдповiв:
  - Я Олег, а що?
  Колишнiй цар заявив:
  - А нiчого! Ходiмо швидше!
  I зашльопав хлопчик босими, огрубiлими нiжками. Окрiм холоду та вогкостi, його ще дошкуляв голод. Це не надто зручно. Цар-пацан запитав iз тремтiнням у голосi:
  - А де ми можемо переночувати!
  Олег вiдповiв iз усмiшкою:
  - Побачиш!
  I ось справдi попереду з'явилося селище. Тут Олег кудись зник. Петро Перший, що став хлопчиком, залишився досконало один. Але нiчого вiн вирушив до найближчого будинку. Пiдскочив до дверей i забив кулачками.
  З'явилася похмура пика господаря:
  - Куди тобi виродок треба?
  Петько вигукнув:
  - Нехай переночувати, i дай поїсти!
  Хазяїн вихопив батiг i як огрiв нею хлопця по майже голому тiлу. Той як вiзьме та заволає. Хазяїн огрiв ще раз, i Петро кинувся тiкати, аж п'яти заблищали.
  Але цього мало. На нього спустили розлютованого собаку. I як вона взяла i накинулася на хлопця.
  Петько бiг з усiх нiг, але його псина кiлька разiв як цапнув, i рвонула шматки м'яса.
  Як вiдчайдушно волав вiд болю та приниження, цар-хлопчик. Як це було безглуздо i погано.
  А тут ще вiн з усього розмаху влетiв i в повний гнiй. На нього обрушилися какашки, i якi забруднили хлопчика з нiг i до голови. I щипала його рани, ця гнойова жижа.
  Петро заволав:
  - О Господи, за що менi це!
  I одразу прийшов до тями. Поруч з ним стояв Олег, вiн уже виглядав трохи старшим, рокiв на дванадцять i хлопчисько-чарiвник запитав царя:
  - Ну, ваша величнiсть, ви згоднi на такий варiант!
  Петро Перший вигукнув:
  - Нi! I вал звiдси, поки я не наказав тебе страчувати!
  Олег зробив кiлька крокiв, пройшов наче привид крiзь стiну i зник.
  Петро Перший перехрестився i вiдповiв:
  - Ну й бiсiвська мана!
  Великий цар i перший iмператор всiєї Русi та Росiйської держави помер у 1750 роцi. Помер, проживши досить довге особливо на тi часи, коли навiть вимiрювати тиск не вмiли життя, за дуже славного i успiшного правлiння. Йому успадкував онук Петро Другий, але це iнша iсторiя. У онука своє царство та вiйни.
  . РОЗДIЛ No 19.
  Пiсля перемоги над Японiєю не грiх i вiдпочити. Але царський режим i Микола Другий вирiшили, що найiмовiрнiше самураї вимагатимуть реваншу. У перспективi неминуча вiйна з Нiмеччиною та Австро-Угорщиною. А її краще вести маючи як пiдданих i японцiв - зайвi солдати не завадять. I як то кажуть давай крушi. I почалася висадка десанту.
  I почалася висадка десанту. Пароплавiв та транспортiв не вистачало. I в хiд йшли i баркаси, i на крейсерах та броненосцi перевозили, i багато чого iншого робили. Цар наказав використовувати пiд час десантування i торговий флот.
  Росiйськi вiйська обивали тиск самураїв, якi намагалися їх скинути з плацдарму. Але царська армiя трималася мужньо. I масована атака виявилася вiдбитою з великими втратами.
  Дiвчата вiдьми пiд час штурму рубали шаблями, i кидали у противника босими ногами гранати.
  Вони звичайно на найнебезпечнiших мiсцях. А як iз кулеметiв почали палити. Кожна куля в цiль.
  Наташа вела вогонь, жбурнула босими пальчиками нiжок гранату i прочирикала:
  - Немає мене крутiше!
  Зоя, б'ючи з кулемета, кинула босими пальчиками нiжок подарунок смертi i пискнула:
  - За царя Миколу Другого!
  Аврора, продовжуючи палити з кулеметiв, i пiдскакувати, як огризнеться i видасть:
  - За велику Русь!
  Свiтлана, продовжуючи трiпати ворога, агресивно видала, скелячи зубки, кидаючи голою п'ятою гранату:
  - За царську iмперiю!
  Пеппi довга панчоха змахнула чарiвною паличкою, i пiд впливом її магiї японськi солдати стали перетворюватися на пишнi квiти.
  Дiвчинка прочирикала:
  - Я найсильнiша у свiтi, ворогiв замочу у сортирi!
  Анiка теж озброєна чарiвною паличкою i перетворює самураїв на ватрушки, печiнку та пряники.
  Маленька дiвчинка харчує:
  - За Швецiю святу!
  I клацає босими пальчиками нiжок!
  Внаслiдок чого вiдбуваються новi перетворення.
  Томмi теж робить чудес за допомогою чарiвного артефакту. I уявiть собi японських солдатiв у виглядi фужерiв iз морозивом.
  Хлопчик рокiв десяти на вигляд вигукує:
  - Це зiрки шведського комунiзму!
  Воїтельки продовжували бити, i молотити. У них такий запал енергiї. Вони стрiляють собi i трощать наступаючих самураїв.
  Вбитих ним японцiв уже тисячi, десятки тисяч.
  I розбитi самураї бiжать... Дуже вже забiйнi проти них дiвчата.
  А росiйськi багнетами, шматують самураїв...
  Штурм вiдбито. I новi росiйськi вiйська висаджуються на узбережжя. Плацдарм розширюється. Та непогано, звичайно, для царської iмперiї. Одна перемога за iншою. I адмiрал Макаров теж з гармат допоможе. Кошторис японцiв.
  I ось росiйськi вiйська вже рухаються Японiєю. I їхню лавину не зупинити. Вони шматують противника, i колють багнетами.
  Наташа, атакуючи самураїв, i рубаючи їх шаблями, спiває:
  - Бiлi вовки збиваються у зграю! Тiльки тодi виживе рiд!
  I як метне босими пальцями нiг гранату!
  Зоя пiдспiвує, з лютою агресiєю. I теж метаючи босими нiжками, щось неповторне, забiйне:
  -Слабкi гинуть, їх вбивають! Захищаючи священне тiло!
  Августина стрiляючи по супротивнику, i рубаючи шаблями, i кидаючи босими пальчиками нiжок гранати, верещить:
  - У буйному лiсi йде вiйна, звiдусiль, виходять погрози!
  Свiтлана, ведучи вогонь, i кидала босими нiжками презенти смертi, взяла i провизжала:
  - Але ж перемагаємо завжди ворога! Бiлi вовки салют героям!
  I дiвчата хором, винищуючи супротивника, спiвають, метаючи босими нiжками смертельне:
  - На священнiй вiйнi! Буде наша перемога! Прапор iмперський уперед! Слава полеглим героєм!
  Пеппi довга панчоха клацає босими пальчиками нiжок i робить чудовi перетворення японських солдатiв. I вже стоять у колонах вази з квiтами.
  Дiвча-термiнатор реве:
  - Я реально стала знаменитiстю!
  Дiвчинка Анiка махає чарiвною паличкою i погоджується:
  - Виразно так!
  I клацає босими пальчиками нiжок. Вiдбуваються просто дива та класнi перетворення.
  Томмi теж спочатку змахнув чарiвною паличкою, зробив чудовi перетворення японцiв на морозиво вкрите шоколадною кiркою. Та хлопчик клацнув босими пальчиками нiжок, вiд чого посипалися фiсташки - це чудово.
  I сказав:
  - Царю Миколаю - дуже смiливо перемагай!
  Олег Рибаченко теж бореться. Цей босонiж хлопчик щось дуже руйнiвно пальчиками нiжок запускає. А потiм як iз гiпербластера влучить.
  Пiсля чого заспiває:
  Ми зможемо Русь велику з колiн пiдняти,
  Росiя стане наддержавою знову...
  I над планетою росiйський прапор сяятиме,
  Подаруємо людям щастя, мир, кохання!
  Маргарита Коршунова, ця бойова дiвчина теж босими пальчиками нiжок клацає. Здiйснює чудовi, казковi перетворення i спiває:
  Микола великий цар,
  Перемагає самураїв...
  Ти бiйся i тримай,
  Зробимо Вiтчизну раєм!
  I знову дiвчата стрiляють i оглушливо завиваючи спiвають:
  - Нас нiхто не зупинить! Нас нiхто не переможе! Бiлi вовки давлять ворога! Бiлi вовки - салют героям!
  Дiвчата йдуть i бiжать... I армiя Росiї прямує до Токiо. I японцi гинуть, i їх викошують. Рухається росiйська армiя. I одна перемога за iншою.
  А тут iз ними кiлька пригод i Анастасiя теж iз батальйоном голоногих дiвчат. I Скобелєв тут як тут.
  Тож був сенс - завоювати Японiю цiликiв. I перекидалися вiйська на метрополiю.
  Дiвчата та їх батальйон вступив у битву iз самураями на сушi. Дiвчата зустрiли самураїв влучними пострiлами, шаблями та кидками босими нiжками гранат.
  Красива Наташка жбурнула голою ногою лимонку i пискнула:
  - За царя та Батькiвщину!
  I пальнула японцями.
  Чудова Зоя теж шпурнула босими пальцями нiг гранату i пискнула:
  - За Русь першозвану!
  I теж цвяхнула по самураях.
  Тут i руда Августина лупнула, i пропищала:
  - Слава матiнцi царицi!
  I теж пробила супротивника.
  Довбанула i Анастасiя, босими ногами запустивши цiлу бочку вибухiвки, i далеко розкидавши японцiв:
  - Слава Русi!
  I Свiтлана лупнула. Смiла японцiв та голими п'ятами пiддала руйнiвну лимонку.
  Вигукнула на всю горлянку:
  - За новi рубежi!
  Наташка цвяхнула японцями i пискнула:
  - За вiчну Русь!
  I теж рубанула по самураях:
  Вiдмiнна Зоя взяла, врiзала японцями. Шпурнула босою нiжкою гранату по ворога i пискнула:
  - За єдину та неподiльну царську iмперiю!
  I дiвчина свиснула. Було видно, що пiдлiток став набагато бiльшим, груди високi, талiя вузька, стегна м'ясистi. Вона вже мала фiгуру дорослої, мускулистої та здорової та сильної жiнки. А личко таке юне. Насилу дiвчинка пригнiчувала бажання зайнятися коханням. Тiльки пестять нехай. I краще з iншою дiвчиною, та хоч не позбавить невинностi.
  Пеппi довга панчоха дуже агресивно бореться. Показує свої iкла. Теж махає чарiвною паличкою, i клацає босими пальчиками нiжок. I самураї перетворюються на шоколаднi бочки наповненi медом.
  Воїтелька вигукує:
  - На Токiо вперед!
  Анiка теж справляє чудову дiю. Її чарiвна паличка наче метеор. А босi пальчики нiжок роблять клацання.
  Войовниця спiває:
  Буде мiсто не Венерi,
  Пiднялися бiльшовики...
  I на зло крутiй химерi,
  Встали шведськi полки!
  Томмi також борючись видає крутi загибони. I босi пальчики маленького хлопчика роблять щось неймовiрне та неповторне.
  Юний воїн вигукує:
  - За крутий комунiзм!
  Олег Рибаченко також не втрачає час задарма. I його гiпербластер так i б'є по японцях. I кого смажить, а кого i перетворює.
  Хлопчик-термiнатор пискнув:
  - I летiли додолу самураї! Пiд натиском стали i вогню!
  Дiвчинка Маргарита енергiйно пiдтвердила, крушивши супостiв, i клацаючи босими пальчиками дитячий, спритних нiжок:
  - Та саме летiли! I це круто!
  Крута Зоя дуже спритно босими ногами жбурляє гранати в японцiв. I успiшно дiє.
  Августина дуже руда i теж дуже гарна. I взагалi в батальйонi такi дiвчата чудовi, просто найвищий смак.
  Босою ногою Августина метає гранату i щебече:
  - Нехай славиться Велика Росiя!
  I теж як крутиться.
  Ну i дiвчата, та й красунi!
  Скаче й Анастасiя. Така дiвчина велика - у два метри на зрiст, i сто тридцять кiлограм ваги. При цьому не жирна, з литими м'язами i крупом ломового коня. Дуже любить чоловiкiв. Мрiє народити дитину. Але поки що не виходить. Багато хто її просто бояться. I дуже агресивна дiвчина.
  Не її мужики просять, а вона сама нахабно домагається. Без сорому та сором'язливостi.
  I це їй подобається. Бути активною стороною.
  При цьому Анастасiя - чудовий воїн. I багато вчинила подвигiв. Анастасiя командує їхнiм батальйоном.
  Теж кидає босою нiжкою гранату i кричить:
  - Буде свiтло над країною!
  Свiтлана жбурляє босою нiжкою лимонку i шепоче:
  - Слава Русi!
  Чудова Зоя теж кидок робить босими пальчиками i реве:
  - На славу Батькiвщини святої!
  Августина верещить:
  - З сумом неземним!
  I теж летить покинутий босою нiжкою подарунок.
  Олег Рибаченко рушивши в стрибку голою п'ятою в пiдборiддя самураю, верещить:
  - Банзай!
  Далi вже Анастасiя завиває. Теж кидає босими нiжками цiлу зв'язку гранат.
  I дiвка-богатир реве:
  - В iм'я Бiлого Бога!
  Наташка теж послала гранату босими пальчиками нiжок i в'янула:
  - В iм'я Христа!
  I дала кiлька пострiлiв.
  А Анастасiя почала писати з кулемета. У неї це дуже спритно виходило.
  Коротше кажучи, дiвка-звiр.
  Голонога Наташка пискнула з апломбом:
  - Я взагалi супермен!
  I кинула гранату босою нiжкою.
  Голонога Зоя теж стрiльнула. Збила японцiв.
  Прочiрiкала:
  - Слава Росiї!
  I босою нiжкою запустила гранату.
  Августина теж запищала:
  - За Русь святу!
  Анастасiя цiлим ящиком запустила японцями. I взяла, заревла з лютою люттю:
  - За Сварога!
  Наташка взяла i пропищала:
  - За новий лад!
  I гранату босою нiжкою кинула!
  Свiтлана пробелькотiла:
  - За м'язи сталевi!
  I теж босими пальцями нiг запустила гранату.
  Голонога Зоя теж взяла i пропищала:
  - За кохання та чари!
  I босi нiжки у русi.
  Августина руда дияволиця взяла i запустила ящик iз гранатами i пропищала:
  - За кордони на Марсi!
  Анастасiя теж дiжку з динамiтом запустить i буркне:
  - За свiтовий порядок Росiї.
  I Наташка як гаркне:
  - За новий шлях на щастя!
  Пiсля чого дiвчата як дружно розсмiяються.
  Пеппi довга панчоха в запеклiй атацi. I її чарiвна паличка творить дива. I знову незрiвняннi перетворення. I були солдати, а нинi цукерки iз шоколадом та ванiллю.
  Войовниця пищить:
  - Гiперквазарна кукарямба!
  Анiка теж показує свiй вищий клас цiлеспрямованостi, творить чудеса i вигукує:
  - Мегавати та дукати!
  Томмi також робить щось неповторне. Його чарiвна паличка у безперервному русi.
  Хлопчик-термiнатор вимовляє:
  - Великий буде крок! Помре плешивий iшак!
  Олег також час не втрачає. Вiн дiстає з-за пазухи дудочку, i в неї дме. Лунають чудовi звуки. Хлопчисько тупає голою п'ятою по брукiвцi i верещить:
  - Тут росiйський дух! Тут Руссю пахне!
  Маргарита щiлка босими пальчиками нiжок. Знову вiдтворюються розкiшнi фужери i сиплеться iзюм iз цукровою ватою. Дiвчинка пищить:
  Цар великий Миколай-
  На Землi збудує Рай!
  Пеппi довгу панчоху взяла i видала:
  - Не бiда якщо цар садист, гiрше, якщо народ мазохiст!
  I це так чудово! Дiвчата чудовi!
  Вiйська царської Росiї рухалися у напрямку Токiо.
  Росiйська армiя штурмувала Токiо.
  Попереду йшли хлопчик та дiвчинка: Олег Рибаченко та Маргарита.
  Дiти винищували японцiв i просувалися до iмператорського палацу. Мiкадо урочисто оголосив, що не залишить столицю i залишиться там назавжди.
  Олег Рибаченко дав чергу по самураях i жбурнув босою ногою гранату, пропищавши собi:
  - Русь нiколи не здасться!
  Маргарита теж запустила босою ноженькою лимонку i просипала, скелячи зубки:
  - Переможемо чи помремо!
  Пеппi довга панчоха блиснула мечами, що подовжилися, i вигукнула:
  - Росiяни не вмирають!
  Анiка поправила клацнувши босими пальчиками нiжок i випустивши з них убивчий пульсар:
  - Нi, це шведи не вмирають!
  Томмi це маленький, але вже досить м'язистий хлопчик, як двома чарiвними паличками крутне i пискне:
  - Веселий у нас буде шлях до царату!
  I батальйон дiвчат прориватися до палацу мiкадо. Всi дiвчата у форменому одязi залишилися тiльки в трусиках. I такi майже оголенi борються наче героїнi.
  Анастасiя жбурляє босою нiжкою гранату i пищить:
  - Миколо ти мiкадо!
  Наташка теж запустила голою кiнцiвкою презент смертi i перевiряла, скелячи зубки:
  - Наш цар крутiший за всiх!
  I перлами як блисне! I таке слiпуче дiвчисько.
  Голонога Зоя теж щебече iз захопленням, i запускає босою ногою гранату:
  - Я психологiєю переможниця!
  I показала мову.
  Крушить собi самураїв.
  Стрiляє i Августина, ця руда дияволиця. I так влучно це робить. Викошує японцiв.
  I реве на всю горлянку:
  - Славитись моя країна свята!
  I скеляє свої зубки!
  Свiтлана теж жiнка-богатир як вiзьме i цiлу скриньку з вибухiвкою запустить.
  I японцi на всi боки полетiли.
  Дiвчата йдуть у наступ, змiнюючи супротивникiв. Досягаючи вiдчутних успiхiв. Вони вiдчувається грiзна грацiя, i невтомний натиск, i вiдсутнiсть слабкостей. А голi груди найкраща гарантiя непереможностi та непотоплюваностi.
  Олег навiть зауважив:
  - Це якось не надто пристойно!
  Маргарита помiтила, з смiхом:
  - А це вже постмодерм!
  Пеппi хихикнула i заспiвала:
  Швецiя чудова країна,
  У нiй свободи дуже багато...
  Десь оселився Сатана,
  I розритий пекельний барлiг!
  Анiка просичала:
  - Мiкадо буде наш!
  I клацнула босими пальчиками, своїх дитячих, точених нiжок!
  Томмi викосивши цiлу шеренгу японцiв, прочiрикав:
  - За великi та крутi перемоги! Слава Швецiї!
  Анастасiя, зрiзуючи японцiв, щебече:
  - Руки з дуба, голова зi свинцю!
  I босою нiжкою кидає гранату. Розкидає самураїв.
  Напiвгола Наташка теж веде вогонь.
  Зминає японцiв. I розносить їх на уламки.
  Все ближче та ближче до палацу. I боса нiжка кидає гранату.
  Здаються зляканi японцi. Розколюються на частини.
  Дiвчина-термiнатор вимовляє:
  - Перун нехай буде з нами!
  Голонога Зоя чудова дiвчина-термiнатор стрiляє собi i трощить мiлiтаристiв. Вишкiрила зубки.
  Дiвчина просипiла:
  - Ми витязi найбiльшої Росiї!
  Дiвчина кинула босою ногою гранату. Розкидала ворога.
  Крута Зойка взяла i знову заспiвала:
  - Вчив Суворов уперед дивитися! А коли встали, стояти на смерть!
  I вишкiрилася в усмiшцi.
  Вогняна Августина теж заспiвала i гаркнула:
  - За новi рубежi!
  I додала з оскалом:
  - А ми завжди попереду!
  Свiтлана дiвчина-богатир теж довбала по ворогу. Розкидала iмператорську гвардiю i пискнула:
  - За досягнення епохи!
  I знову кинутi босi нiжками гранати летять.
  Дiвчата пресують ворога. Пам'ятають героїчну оборону Порт-Артура, яка не забудеться у вiках.
  Ех, ну як така армiя могла в реальнiй iсторiї програти та ще й японцям?
  Ось це ганьба.
  Анастасiя кидає босою нiжкою гранату i свистить:
  - За Росiйський рубiж!
  Наташка теж запустила щось смертельне босою ногою i вiдчайдушно пискнула, вискакувавши зубки:
  - За новi успiхи!
  I дала чергу по японцям.
  А тут iз голими п'ятами Зоя теж як вiзьме i лупить. А тут босою нiжкою взяла i пустила гранату.
  I пiсля цього проспiвала:
  - Ми не пiддамося ворожому диктату!
  I вишкiрила собi мордочку!
  Красива молода дiвчина з фiгурою спортсменки. I дуже вiдважна.
  I Августина як довбане японцями. Трушить їх, i босою нiжкою гранату дуже спритно кидає.
  I розкидає ворогiв, наче пляшки вiдлетiли вiд кулi.
  Дiвчина реве:
  - Шоколад, це на нашу!
  Августина справдi дуже любить шоколаднi цукерки. А за царя ринки наповнюються товарами. Що можна сказати про царя Миколу? Зараз цар-невдаха на очах перетворюється на великого. Точнiше, цар отримав удачу - Путiна, сам Путiн навпаки, став невдалим, як Микола Другий. Зате великим стає його царя Романова дiяння! А всього-то для цього потрiбно, щоб дiвчата воювали на фронтах i Олег Рибаченко здiйснив подвиг.
  I пара дiтей-героїв, якi не дали японцям опанувати гору Висока. Коли вирiшувалась доля Порт-Артура.
  Ось i змилися Росiйська iмперiя.
  Пеппi довга панчоха перетворюючи на рослини самураїв вiдзначила:
  - Стрибає планета наче м'ячик! Ми зможемо дати вам здачi!
  Свiтлана теж запустила дiжку з убивства та обвалила зовнiшню стiну iмператорського палацу з кулеметами.
  Тепер дiвчата бiжать уже по кiмнатах. От-от i буде кiнець вiйнi.
  Анастасiя захоплено вимовляє:
  - Вiрю, чекає на мене удача!
  I знову кидає гранату босою нiжкою.
  Наташка веде вбивчий вогонь. Вишиваючи супротивникiв, цвiрiнькає:
  - Неодмiнно менi пощастить!
  I знову летить пущена босою нiжкою граната.
  А тут ще й голонога Зоя як довбає парою зв'язаних бомб, пущених її босими ногами. I рознесе супротивникiв.
  Пiсля чого заллється смiхом:
  - Я дiвчина-комета.
  I знову викидає iз себе вогнянi мови смертi.
  А далi вже мчить Августина, ця дiвка-термiнатор. Як вона всiх взяла та розмазала. Просто чудово.
  Воїтелька, що є справжнiм демiургом битви.
  I пищить собi:
  - Наш екiпаж, є найвищий кураж!
  А далi Свiтлана вже з'явилася. Така крута та iскрометна. Усiх заражає своєю шаленою енергiєю. Здатна перемогти насправдi будь-якого ворога.
  I скеляє войовниця перлиннi зуби. А вони бiльшi, нiж у коня. Ось це дiвка.
  Свiтлана хихикає i проревела:
  - За баклажани з чорною iкрою!
  I дiвчата хором прокричали на всю горлянку:
  - На Марсi цвiсти яблунi!
  Олег Рибаченко вигукнув:
  - I навiть Юпiтер стане придатним для життя!
  Пеппi вигукнула з усмiшкою:
  - Та гравiтони перероблятимуть в електрику та гiперток, я це знаю!
  Анiка взяла i клацнувши босими пальчиками нiжок, i зробивши з самураїв торти, буркнула:
  - Суперменськi замашки!
  Мiкадо не наважився зробити харакiрi та пiдписав капiтуляцiю. Новим iмператором Японiї оголосили царя Олексiя Другого. Одночасно в Японiї готують референдум про добровiльне приєднання до Росiї.
  Вiйна практично закiнчена. Налагоджують зброю останнi пiдроздiли.
  Батальйон дiвчат збудував бранцiв. Чоловiки повиннi стати навколiшки i цiлувати босi ноги дiвчат. I роблять це японцi з великим ентузiазмом. Це їм i приємно.
  Звiсно такi красунi. I нiчого, що у них нiжки трохи запорошенi. Так навiть приємнiше, i природнiше. Особливо коли вони засмаглi. I такi огрубiлi.
  Цiлують голi пiдошви японцi та облизуються. А дiвчина це подобається.
  Анастасiя з пафосом зауважує:
  - А хто стверджував, що це вiйна не для жiнок?
  Наташка хихикнула у вiдповiдь:
  - Нi, вiйна для нас найсолодша з усiх часiв припущень!
  I показала свою мову. Як це насправдi чудово, коли тебе ось так по-справжньому принижено цiлують.
  Чмокають у голу, круглу п'яту та Зойку. Дiвчина iз захопленням вимовляє, верескуючи:
  - То це здорово! Я хотiла б продовження!
  Руда Августина попередила:
  - Збережи невиннiсть до замiжжя! I буде тобi вiд цього радiсть!
  Голонога Зоя хихикнула i видала:
  - Нехай славиться Земля моя свята! А вiд невинностi лише боляче!
  Дiвча вишкiрила пику.
  Свiтлана гордо помiтила:
  - Я ось працювала у борделi. I менi невиннiсть нi до чого!
  Голонога Зоя запитала, хихикаючи:
  - I як тобi сподобалося?
  Свiтлана щиро, рiшуче заявила:
  - Мабуть, краще не буває!
  Напiвгола Зоя чесно сказала:
  - Менi щоночi снитися, як мною опановує чоловiк. Це так здорово та приємно. I нiчого iншого не хочеться.
  Свiтлана запропонувала дiвчина:
  - Можеш пiсля вiйни пiти до найпрестижнiшого будинку терпимостi у Москвi чи Пiтерi. Повiр, тобi там сподобається!
  Напiвгола Зоя розреготалася i помiтила:
  - Над цим слiд подумати!
  Наташка запропонувала:
  - Може, зґвалтуємо бранцiв?
  Дiвчата розсмiялися подiбним жартом.
  Взагалi тут красунi темпераментнi. I велелюбнi страшно. Вiйна робить дiвчат агресивними. Воїтельки продовжували пхати свої босi, запорошенi ноги бранцям для поцiлункiв. Це подобалось.
  Потiм почалися цiкавiшi уявлення. Зокрема, бив у небо салют. Розцвiчувалися феєрверки. I було дуже весело. Музика грала, били барабани.
  Царська Росiя пiдкорила Японiю. Що, загалом, усiма й очiкувалося. Авторитет росiйської армiї був дуже високий. Багато спiвiв, i танцi голоногих японок.
  Все красиво i багато... У самiй Росiї теж трiумфування з приводу перемоги. Звiсно, не всi радiли. Для марксистiв це нищiвний удар. Авторитет царя змiцнився. I його шанси зросли. Пiдтримка у суспiльствi колосальна.
  Пiсля пiдкорення Японiї Росiя продовжувала полiтику експансiї до Китаю. Добровiльно китайськi областi проводили референдуми та вступали до складу iмперiї. Найудачливiший цар Росiї - Микола Романов, проводив дуже успiшну полiтику розширення Росiї на пiвденному сходi. Китай поступово ковтався.
  Економiка царської iмперiї, уникнувши революцiйних потрясiнь, переживала бурхливий економiчний пiдйом. У нiй будувалися дороги, заводи, фабрики, мости та багато iншого. Країна продавала хлiб та безлiч продуктiв.
  У нiй вироблялися найпотужнiшi у свiтi: бомбардувальники "Iлля Муромець", "Святогор", та найшвидшi легкi танки "Луна"-2. I була величезна в три мiльйони солдатiв - армiя мирного часу в п'ять разiв бiльша за нiмецьку.
  Цар Миколай справдi витяг щасливий квиток. Ось уже росiйськi вiйська приступають до штурму японської столицi. I це все так чудово.
  Дiвчата тут, звичайно, попереду всiх i на великiй висотi їхнiй натиск i подвиги.
  Особливо, коли босими ногами гранати метають. Це взагалi викликає шок та трепет у самураїв.
  А ось вони пiднiмаються на стiну японської столицi. I рубають собi в капусту людей та коней. Розкришили супротивникiв у трiски. Наступають, з криками та реготом дiвчата! I голими п'ятами як довбануть у пiдборiддя. Японцi летять догори дригом. I падають собi на кiлки.
  А войовницi ще дужче шаблями махають.
  А самураї зазнають поразки за поразкою. Ось росiйськi вiйська та Токiо взяли.
  П'ятiрка дiтей-воїнiв шльопає босими нiжками i вимовляє:
  - Навiть шкода, що така казка закiнчується!
  Мiкадо в страху бiжить, але йому нiкуди не втекти. I ось дiвчата беруть його в полон i пов'язують!
  Чудова перемога! Японський iмператор пiдписує зречення на користь Миколи Другого. Титул росiйського царя значно подовжується. Корея, Монголiя, Маньчжурiя, Курили, Тайвань i Японiя стають росiйськими губернiями. Хоча Японiя має невелику, обмежену автономiю. Але її росiйський iмператор, самодержавний цар!
  Микола Другий залишається абсолютним монархом, нiчим не обмеженим. Вiн є самодержавний цар!
  I тепер ще й iмператор Японiї, Жовторосiї, Богдихан, Хан, Каган, та iнше, iнше, iнше...
  . РОЗДIЛ No 20.
  Та бiльше везiння. Ось зауважте успiх, Путiна дозволила скiльки завоювати! Двадцять перше столiття, на жаль, не надто пiдходить для захоплень!
  А яка користь Росiї вiд того, що ворог Путiна Маккейн помер вiд раку головного мозку? Везiння, звичайно ж, колосальне, тут навiть навмисне не придумаєш - щоб твiй ворог такою поганою та неприємною смертю помер!
  Але вiддача Росiї конкретна нуль.
  А ось для Миколи Другого, такий успiх i везiння Путiна обернулися великими територiальними придбаннями. А насправдi навiщо фортунi давати подарунки Путiну. Ну, вiд того, що Собчак так вчасно помер i не довелося давати йому посаду голови конституцiйного суду, як користь Росiї?
  А цар Усiя Русi Микола другий особистiсть непересiчна. Звичайно пiсля такої великої перемоги, його влада i авторитет змiцнилися. А отже, можна деякi реформи провести. Зокрема у Православ'ї! Дозволити дворянам мати по чотири дружини, як в Iсламi. А також давати право на другу дружину солдатам нагороду за подвиги та вiрну службу.
  Гарна реформа! Якщо кiлькiсть iновiрцiв та iноземцiв в iмперiї зросла, то треба росiйським числом прирости. Як це зробити? За рахунок жiнок iнших народiв. Адже якщо росiйська вiзьме собi за дружину трьох китаянок, то в нього будуть вiд них дiти, а цi дiти хто будуть за нацiональнiстю?
  Звичайно, росiяни по батьковi! I це чудово! Микола Другий маючи прогресивний розум, був бiльш релiгiйний для виду, нiж у душi. I, зрозумiло, поставив релiгiю на службу державi, а не навпаки!
  Микола Другий у такий спосiб змiцнив свiй авторитет в елiтi. Тож чоловiкам цього давно хотiлося. I прискорив русифiкацiю околиць.
  Ну, а попи теж уже не заперечували. Тим бiльше, що вiра у ХХ столiттi ослабла. I релiгiя служила царевi, не дуже вiрячи в Бога!
  А вiйськовi перемоги зробили Миколу популярним у народi, i той, хто звик до авторитаризму, не хотiв особливо змiн. Iншої влади росiяни i не знали!
  А в економiцi зростання, зарплата зростає. Щороку по десять вiдсоткiв приросту. Насправдi, до чого змiни.
  У 1913 роцi цар Микола на трисотлiття Романових, ще раз скоротив робочий день до 10,5 години, а в суботу i передсвятковi днi, ще до 8 години. Зросла i кiлькiсть вихiдних та свят. Стала вiдзначатись як вихiдний день i дата капiтуляцiї Японiї. I день народження царя, i день народження царицi, i день коронацiї.
  Пiсля того як з'ясувалося, що спадкоємець престолу хворий на гемофiлiю, цар Микола взяв собi другу дружину. Таким чином, вирiшувалося питання престолонаслiдування.
  Але насувалася велика вiйна. Нiмеччина мрiяла передiлити свiт. Однак царська Росiя до вiйни була готова.
  У 1910 року росiйськi приєднали собi Пекiн, i розширили iмперiю. Британiя погодилася на це в обмiн на союз проти Нiмеччини.
  Царська армiя була найчисленнiшою i найсильнiшою. Її чисельнiсть у мирний час досягла трьох мiльйонiв та тисячi полкiв. Нiмеччина у мирний час мала всього шiстсот тисяч. Плюс ще Австро-Угорщина, та її вiйська небоєздатнi!
  Адже нiмцi ще планують воювати з Францiєю та Британiєю. А де їм потягти два фронти?
  У росiйських першi у свiтi легкi танки "Мiсяць"-2 у серiйному виробництвi. I бомбардувальники чотиримоторнi "Iлля Муромець" та винищувачi з кулеметами "Олександр" та багато iншого. I, звичайно ж, потужний флот.
  Немає Нiмеччини рiвних сил.
  А нiмцi ще надумали наступати, на Бельгiю i в обхiд Парижа. Тут їм зовсiм нiчого не свiтило.
  Але вiйна все одно розпочалася. Нiмеччина зробила свiй фатальний хiд. I її вiйська рушили до Бельгiї. Тiльки ось сили нерiвнi. Росiйськi вiйська Пруссiєю i Австро-Угорщиною вже рухаються. I танка "Луна"-2 зi швидкiстю 40 кiлометрiв це вже колосальна сила.
  Причому, зауважте, везiння царя Миколи в тому, що почалася вiйна. Сам би цар на Нiмеччину не напав би. А так на боцi росiйських великий, переважна перевага в силах, танки, перевага в артилерiї, i найкраща в кiлькостi та якостi авiацiя. I сильнiша економiка, як вдалося уникнути спаду, викликаного революцiєю та поразкою у вiйнi. А так весь час пiдйом та успiхи за успiхами.
  Очевидно, нiмцi потрапили пiд удар. А тут ще й самi полiзли основними силами проти Францiї та Британiї. А куди вже їм!
  А Iталiя вiзьми i вiйну Австро-Угорщини оголоси! Єдиний плюс, що Туреччина у вiйну проти Росiї вступила. Але це царевi навiть краще, можна нарештi забрати собi Константинополь i протоки! Тож...
  А ще й чотири вiдьми, вiчно юнi рiдновiрки Наташа, Зоя, Аврора, Свiтлана у битвi! А вони вже врiжуть! Так i врiжуть i нiмцям, i туркам!
  Але зрозумiло є i Пеппi Довга Панчоха, i разом з нею Томмi та Анiка i цi дiти теж застосовують свої грiзнi, i дуже класнi чарiвнi палички.
  I ось Пеппi довгу панчоху як вiзьме i довбає по супостату пульсаром. I в рiзнi боки полетiть уривки нiмецьких солдатiв.
  Дiвчинка вигукує:
  - Шах та мат!
  Анiка теж як по супостату врiже, чимось надзвичайно вбивчим, i водночас перетворюючим кайзерiвцiв на шоколадки.
  Пiсля чого прочирикає:
  - Швецiя крутiша за Нiмеччину!
  Томмi цей хлопчик теж став справжнiм термiнатором i є найкрутiшим бiйцем, буркнув:
  - Ми непереможнi!
  I змахнув чарiвною паличкою.
  Олег помiтив, зробивши мечами млин i зрiзуючи нiмцiв:
  - I справдi, з нами тягатися, що з акулами цiлуватися!
  Маргарита хихикнула, рiзанула по кайзерiвцях i вiдзначила:
  - А цiлуватися з акулами не так уже й погано!
  Пiсля чого дiти дружно розреготалися.
  А потiм узяли i сунули босi пальчики нiжок у рота, оглушливо засвистiли. I переляканi ворони, отримавши сильний серцевий напад, повалилися вниз, пробиваючи голови нiмцям дзьобами.
  Пеппi довга панчоха буркнула:
  - Ось це краса!
  Анiка поправила, запустивши босими пальчиками нiжок диск-бумеранг:
  - Правильнiше сказати - гiперпульсарно!
  Томмi заперечив розмахуючи чарiвними паличками та здiйснюючи перетворення:
  - Точнiше говорити - гiперквазарно!
  I дiти взяли та клацнули босими пальчиками своїх нiжок. В результатi на нiмцiв буквально сипався дощ iз шоколадного дражджу та карамелек. Крiм того ще валилися мармеладинки та шоколадки, також капало згущене молоко та ванiль, i багато солодко та повiтряного iншого.
  Письменник та поет Олег Рибаченко прийшов до тями. Вiчно, юна вiдьма-чарiвниця виконала свою обiцянку, давши Миколi Другому удачу Володимира Путiна i тепер Олег Рибаченко має виконати своє. Пробудження було нелегке. Хлоп'яче тiло обiгрiло жорсткий батiг. Пацан пiдскочив. Та Олег Рибаченко тепер м'язистий хлопчик скований ланцюгами за руки та ноги. Видно засмагле до чорноти, сухе та жилисте тiло, з рельєфними м'язами. Дiйсно сильний i витривалий раб, з мiцною шкiрою, яка настiльки вже задубiла, що її не може розсiкти бити наглядача. Ти бiжиш разом з iншими хлопчиками снiдати, вставши з гравiю, де юнi невiльники сплять зовсiм голi i без ковдр. Щоправда, тут тепло, клiмат на кшталт Єгипту. I хлопчисько всi голi, тiльки однi ланцюги. Втiм, досить довгi та ходити практично не заважають, як i працювати. Але широкий крок у них не зробиш.
  Перед їжею сполашуєш руки в струмку. Отримуєш, пайку: махаю з рису, i шматочки риби, що пiдгнили. Втiм, голодному хлопчику-рабу це здається делiкатесом. А потiм iдеш на копальню. Вранцi ще сонце не зiйшло i досить приємно.
  Босi ноги хлопчаки огрубiли, ороговiли настiльки, що гострi камiнцi зовсiм не боляче, навiть приємно лоскочуть.
  Каменоломнi, де дiти працюють до шiстнадцяти. Звичайно у них меншi тачки, i знаряддя працi. Але працювати треба п'ятнадцять, шiстнадцять годин як i дорослим.
  Смердить, то потребу справляють прямо бiля вибоїв. Робота нехитра, рубати кирками камiння, потiм їх вiдносити у кошиках, або на ношах. Iнодi треба штовхати й вагонетку. Зазвичай хлопчаки штовхають її по двоє та троє. Але Олега Рибаченка ставлять одного, так вiн дуже сильний. I кирка в його руках як у дорослого. Йому потрiбно виконати значно бiльше завдання, нiж iншим.
  Правда i дають бiльше i частiше. Тричi на день, а не два.
  Хлопчик-раб у чиє тiло вселився Олег Рибаченко тут уже не перший рiк. Слухняний, працьовитий, всi рухи вiдпрацьованi до автоматизму. Дiйсно бiса сильний, витривалий i практично не знає втоми. Але при цьому хлопчик майже не росте, i йому зараз на вигляд не бiльше дванадцяти за середнього для цього вiку зростання.
  Зате... На кiлька дорослих. Малолiтнiй богатир. Який втiм, мабуть, нiколи не стане дорослим, i у нього не буде рости борода.
  I слава Богу! Як письменник та поет Олег Рибаченко не любив голитися. Працюєш собi i ламаєш камiння, кришить їх. I в кошик. Потiм несеш її у вагонетку. Пхати її важко, i це роблять дiти по черзi.
  Хлопчики тут майже чорнi, але риси обличчя або європейськi, або iндусiв чи арабiв. Причому європейських набагато бiльше.
  Олег придивляється до них. Розмовляти рабам не можна, луплять батогом.
  Олег Рибаченко поки що теж мовчить. А вивчає. Тут крiм чоловiкiв-наглядачiв є ще й жiнки. Вони теж жорстокi i б'ють батогом.
  Причому не у всiх хлопчикiв шкiра така мiцна, як Олег. У багатьох лопається, тече кров. I можуть наглядачi забити на смерть. Робота дуже важка, i хлопчаки, особливо коли сонце пiднiмається, начитають сильно потiти.
  А тут сонце не одне, а цiлих два. I день вiд цього дуже довгий. I багато роботи. Хлопчаки не встигають виспатися та вiдпочити. Для них це велика мука.
  Олег Рибаченко працював собi, машинально рубав та грузив. Перемiшував собi...
  I уявив собi картину, що дiялося пiсля того, як Микола Другий отримав успiх президента Росiї Володимир Путiна.
  Наташа, Зоя, Аврора та Свiтлана атакують австрiйцiв у Перемишлi. Росiйське вiйська вiдразу взяли Львiв. I атакують найсильнiшу фортецю.
  Дiвчата голоногi й у бiкiнi стрiмко мчать вулицями мiста.
  Вони рубають австрiйцiв та кидають маленькi диски босими нiжками.
  Одночасно дiвчата спiвають:
  - Царю Миколою наша месiя,
  Грiзний правитель - могутньої Росiї...
  Свiт весь трясе - де вiн пройде -
  За Миколу з пiснею вперед!
  Наташа рубає австрiйцiв, i кидає босими пальцями ноги гранату i спiває:
  - За Русь!
  Зоя теж трощить ворогiв, i пiдспiвує з апломбом:
  - За царську iмперiю!
  I летить кинута її босою ногою граната! Ось це дiвка забiйна. Може скрушити щелепу i випити море!
  I Аврора теж босими пальцями нiг метне диск, розкидає австрiйцiв i пискне:
  - За велич Росiї!
  I вишкiрить свої дуже гострi зубки! Якi сяють наче iкла.
  Свiтлана теж пiддавати не забуває, i реве:
  - Русь Святого та Непереможного Миколи Другого!
  Дiвчина показує колосальний азарт. I босими нiжками все пiдкидає, i пiдкидає подарунки!
  Пеппi довга панчоха теж сповнена енергiї та азарту. I її чарiвна паличка перетворює. Дiвчина щебече:
  То берiзка, то горобина,
  Кущ малини за рiчкою...
  Край рiдний на вiк коханий,
  Де знайдеш ще такий,
  Де знайдеш ще такий!
  Анiка хихикнула i теж випустила вогнезарним i забiйним пульсаром по супротивнику, видала:
  - За велику Швецiю!
  Олег клацнувши босими пальчиками нiжок, вiд чого полетiло кiлька рiзнокольорових бульбашок вражаючи ворожi вiйська, поправив:
  - За велику Росiю!
  Томмi це бойовий хлопчик агресивно вiдзначив, пускаючи блискавки з чарiвної палички:
  - На нас чекає велика перемога!
  Маргарита вiдзначила, вискалив перлиннi зубки, блискаючи ними як дзеркало:
  - За великi скоєння!
  Наташа, ведучи вогонь i рубаючи, i метаючи босими ногами забiйне, пищить:
  - Я Русь свою люблю! Я люблю Русь! I всiх вас розпилю!
  А Зоя теж стрiляє i завиває, жбурляючи босими пальцями нiг, щось розривне:
  - Великого Миколи царя! Нехай належать йому гори i моря!
  Аврора, покрикуючи з дикою, лютою люттю, i метаючи босими пальцями нiг презенти, виє:
  - Нас нiхто не зупинить! Нас нiхто не переможе! Дiвки лихi тиснуть ворогiв, босими нiжками, голими п'ятами!
  I знову дiвчата у дикому натиску. Захоплюють Перемишль з ходу та спiвають, пишучи на ходу;
  Славиться Русь наша свята,
  У нiй багато майбутнiх перемог...
  Дiвчина бiжить боса,
  I її красивiшої у свiтi немає!
  
  Ми лихi Родновiрки,
  Вiдьми що завжди босi...
  Дуже люблять хлопцiв дiвки,
  Своєї лютої краси!
  
  Нiколи ми не поступимося,
  Не прогнемося пiд ворогiв...
  Хоч у нас босi ступнi,
  Буде багато синцiв!
  
  Дiвчатам милiше мчати,
  По морозу босонiж...
  Ми воiстину вовченята,
  Можемо врiзати кулаком!
  
  Нас зупинити не в змозi,
  Фрiцев грiзна орда...
  I не носимо ми черевикiв,
  Нас боїться Сатана!
  
  Служать дiвки Боговi Роду,
  Що, звичайно, великий...
  Ми за славу та свободу,
  Буде кайзер бридкий бiт!
  
  За Росiю, що всiх красивiше,
  Пiднiмаються бiйцi...
  Ми поїли жирної кашi,
  Чи не згинаються бiйцi!
  
  Нас нiхто не зупинить,
  Сила дiвчат гiгант...
  I сльозинки не впустить,
  Тому що ми талант!
  
  Нi дiвчата не зiгнутися,
  Вони мiцнi завжди...
  За Вiтчизну яро б'ються,
  Нехай здiйсниться мрiя!
  
  Буде щастя у всесвiтi,
  Буде Сонце над Землею...
  Своєю мудрiстю нетлiнною,
  Кайзера багнетом зарой!
  
  Вiчно Сонце людям свiтить,
  Над найширшою країною,
  У щастя дорослi та дiти,
  I будь-який боєць герой!
  
  Не буває багато щастя,
  Бути вдачi вiрю нам...
  Нехай розвiється негода -
  А ворогам ганьба та сором!
  
  Рiд наш Бог такий Всевишнiй,
  Нi прекраснiше за нього...
  Станемо ми душею вищою,
  Щоб злий всiх рвало!
  
  Переможемо ворогiв, я вiрю,
  З нами Бiлий, Руських Бог...
  Буде в радостi задум,
  Не пускай зло на порiг!
  
  Ну, коротше за Iсуса,
  Будемо вiрними завжди...
  Вiн же росiйський Бог послухай,
  Бреше що Вiн жид Сатана!
  
  Немає на дiлi Бог Всевишнiй,
  Нас Найсвятiший головний Рiд...
  Як надiйний Вiн дах,
  I його Син-Бог Сварог!
  
  Ну, коротше за Росiю,
  Не соромно померти...
  А дiвчата всiх гарнiших,
  Силої баби, як ведмiдь!
  Дiвчат уже шiсть штук: Анастасiя, Аврора, Августина, Зоя, Наташа, Свiтлана.
  А з ними ще п'ятеро чарiвних дiтей, здатних створити, щось надзвичайне.
  Олег взяв i вигукнув:
  - Не варто нам падати навколiшки!
  Маргарита з цим погодилася, клацнувши босими пальчиками нiжок:
  - Ми не дамо пощади катам!
  Пеппi довга панчоха луплячи ворога випалила:
  - Чекає кайзера сокира!
  Анiка додала з посмiшкою:
  - За великi стрибки!
  Томмi пропищав:
  - I переклички!
  Всi вони такi красунi, що з'явилися в результатi змiщення тимчасових полiв гiперноосфери.
  Жахливо щасливий Путiн передав своє феноменальне везiння Миколi Другому, i виявилася така колосальна вiддача. I почали все частiше з'являтися дiвчата-вiдьми. Хоча, звичайно ж, шiсть вiдьом вiйну поодинцi не виграють, але хто сказав, що вони битися поодинцi?
  Дещо гiрше було те, що цар Микола Другий за такого феноменального везiння воював не надто часто. Хоча й часто. Його iмперiя наче у Чингiсхана набухала. Населення багато, армiя найбiльша у свiтi. I перси в нiй, i китайцi. Ось росiйськi вiйська вступили i в Багдад, просуваючись зi сходу i громячи Туреччину, яка легковажно влiзла у вiйну.
  I там дiвчата борються... Перемишль упав... Росiйськi вiйська наступають. I ще пiснi спiвають.
  Самодержавство править на Русi,
  Ти Ленiн упустив свiй шанс владу...
  Христос Вiтчизну вiрно захисти,
  Щоб супостату рушити прямо в пащу!
  
  Бандит напав на Батькiвщину мою,
  Попрати ворог хоче царськi палати...
  Я Iсуса серцем усiм люблю.
  В атаку з пiснею йдуть солдати!
  
  У Росiї кожен витязь велетень,
  I богатир рахуй майже з пелюшок...
  Наш цар як Бог на всiй землi єдиний,
  Струмить срiблястий смiх дiвчаток!
  
  Красивий росiйський свiт як не крути,
  У ньому слава Православна сяє...
  Нам не зiйти з блаженної дороги,
  Не обернеться сокiл папугою!
  
  Росiя найбiльша з країн-
  Всесвiту вказує шлях свята...
  Пронiсся, правда, смертi ураган,
  Ось дiвчина бiжить у кровi боса!
  
  Ми витязi згуртуємось, переможемо-
  Германцiв перекинемо дружно в пекло.
  Над Батькiвщиною хранитель-херувим,
  Бандитам вiрю, буде дуже погано!
  
  Ми захистимо Вiтчизни престол,
  Земля Росiї - горда, вiльна...
  Чекає Вермахт нищiвний розгром,
  Кров витязiв проллється благородно!
  
  Закiнчимо шлях ми, пiдкоривши Берлiн,
  Росiйський прапор прикрасить свiтобудову.
  Ми разом iз самодержцем повелимо:
  Всi сили кинути у свiт та творення!
  Та круто дiвчата спiвають та борються. I ставлять ворогiв на колiна, примушують їх цiлувати красуням круглi, запорошенi п'ята.
  Кайзер, звичайно, усвiдомив, що мiцно влип. Царська армiя i сильнiша, i бiльше має технiки. Правда вже немає Скобелєва, але є iншi полководцi молодшi i теж здатнi. Вони громять нiмцiв i змушують їх здаватись.
  А плеяда дiвчаток зовсiм безсмертна i спiває собi;
  Ми ангели суворого добра,
  Усiх крушимо, вбиваємо, без пощади...
  Коли проперла на країну орда,
  Доведемо, що зовсiм не мавпи!
  
  Ми бiль пiзнали з раннiх дитячих рокiв,
  Звикли битися, просто з пелюшок.
  Нехай буде подвиг витязiв оспiваних.
  Хоча мiй стан на вигляд страшенно тонкий!
  
  Гарно жити повiр, не заборониш,
  Ще прекраснiше померти гарно...
  Тому не плач у сльозах малюк,
  Ми ланки монолiту-колективу!
  
  А країнi порад - м'яка земля,
  У нiй кожна людина завжди вiльна!
  Народи знай, єдина сiм'я,
  А лицар росiйський - смiливий i шляхетний!
  
  Осягнути подвиг витязiв дано,
  Тому, хто сам вiдважний гордим серцям...
  Хоч життя у нас повiрте не кiно,
  Буваємо пiд покровом: сiрим, чорним!
  
  Каскад iз струменiв алмазом залився,
  Боєць смiється, наче сама дитина...
  Адже ти Русi народжене дитя,
  А голос молодий, гучний, дуже дзвiнок!
  
  Ось переможений дракон iз сотнi глав,
  Покажемо свiту своє покликання...
  Ми люди мiльйони з рiзних країн,
  Враз вiдчуємо Господнє дихання!
  
  Тодi воскреснуть пiсля смертi всi,
  I буде рай прекрасним i квiтучим.
  Прославиться Всевишнiй на Землi,
  А край квiти в сяйвi, стане густiшим!
  Ось так пройшов останнiй етап завоювання нових земель для Росiї.
  . ЕПIЛОГ
  Пеппi довга панчоха, Анiка i Томмi, поверталися назад до Швецiї.
  Вони були дуже веселi та задоволенi. З ними також були Олег та Маргарита. Хлопчик з iншої доби запропонував:
  - Хочете погратись?
  I ввiмкнув голограму браслета. Томмi пожвавiшав i запитав:
  - А у що ми зараз пограємося?
  Хлопчик-термiнатор охоче вiдповiв:
  - У будь-що! Вибiр у нас найбагатший! Але ми хлопчики любимо очевидно рiзатися у вiйну!
  Томмi засмiявся i запитав:
  - А в мене буде своє вiйсько?
  Олег згiдно кивнув:
  - Звичайно буде!
  Анiка хихикнула i вiдповiла:
  - Хоча це i здорово, але вже вiйна так набридла до жаху!
  Пеппi довга панчоха помiтила:
  - Та вiйна набридає. Проте без неї нiхто не обходиться.
  Уся iсторiя людства суцiльнi вiйни.
  Томмi прочiрикав:
  - Ну, тодi давайте порiжемо!
  П'ятеро дiтей вирiшили зiграти на комп'ютерi щось космiчне. Щоправда спочатку тобi дається лише п'ять юнiтiв, у разi це босоногi дiвчата в бiкiнi. I по тисячi одиниць певних ресурсiв, включаючи i продовольство. А потiм ти починаєш без жодних церемонiй будувати. Спочатку громадський центр iз виробництва iнших юнiтiв. Потiм млин, свердловини, шахти, де є родовища та багато iншого.
  Так будуються мiста, причому чималих розмiрiв. Зрозумiло i академiя наук, i вiйськова академiя, i монетний двiр - усе є.
  Звичайно, коли побудуєш. I в них ще казарми та заводи. Спочатку найпримiтивнiшi. Вiд лукiв та копалень, мечiв. А потiм виробництво балiст, катапульт, та багато iншого. Ось зокрема такi речi, як грецький вогонь. Який також огнезарно палає.
  А потiм з'являються гармати. Спочатку найпримiтивнiшi, що заряджаються зi стовбура. Але потiм i складнiшi, якi з казенної частини кладуть ярду. А потiм i бомби, i утворюються єдинороги. I багато iншого.
  I академiя наук працює. Анiка зi здивуванням свiт комп'ютерних iгор вiдкриває. I не простих, а вiйськово-економiчних стратегiй. Як це захоплює. Немов ти справжньою iмперiєю керуєш.
  Ось i першi танковi заводи. Тут багато можливостей для розвитку. Найпершi танки досить гарнi - часiв Антанти. А першi лiтаки - просто аероплани. Але надалi вiдбувається ускладнення. I бомбардувальники. Спочатку двомоторнi, потiм i чотиримоторнi. Адже це велика сила. Ну i гра - супер. I Анiка робила ходи...
  Непомiтно дiвчинка машинально вiдпила шоколадного коктейлю i заснула i їй снилося.
  Невеликий гарний будиночок потопав у квiтучому саду. Тут росли виноградники, пахли пишнi квiти, було дивно приємно та красиво. Навiть фонтан пускав перед будиночком прозорi, кришталевi струменi. Все здавалося дивним, казковим цього весняного дня.
  Проте гарна, струнка свiтловолоса жiнка здавалася такою сумною. Її руки в рукавичках тримали вiяло, яким вiн вiдмахувався.
  До неї пiдбiгла гарна, рум'яна дiвчина рокiв шiстнадцяти i з усмiшкою запитала:
  - Мамо, ти чому така сумна?
  Жiнка зiтхнувши вiдповiла:
  - Щойно дiвчинка я дiзналася страшну звiстку - загинув твiй батько!
  Дiвча сплеснула руками:
  - Шарля Дартаньяна вбито!
  Жiнка вiдповiдно кивнула:
  - Та моя дочко! I це страшна звiстка!
  Дiвчинка розривалася i пустила сльози у два струмки.
  До них побiг хлопчик. Блондин хлопчик рокiв дванадцяти дуже схожий на матiр. Вiн прокричав, розмахуючи шпагою:
  - Я помщуся за тебе Дартаньян!
  Жiнка кивнула i заспокоївшись, промовила:
  - Вiн загинув на вiйнi з голландцями! I сталося це ще кiлька мiсяцiв тому!
  Хлопчик тупнув нiжкою в чобiтку i гаркнув:
  - Я хочу на вiйну i битися!
  Мама кивнула синовi:
  - Ти молодець, справжнiй герой i весь батько! Але ти ще занадто малий, щоб йти в армiю! Порости i повчися!
  Хлопчик агресивно зауважив:
  - Син Дартаньяна вже академiк вiд народження! I я готовий йти далi i пiдкорювати рiзнi держави шпагою!
  Мама похитала головою i промовила:
  - Нестерпний хлопчик! Закiнчи спочатку школу! А потiм вступиш до мушкетерського полку!
  Дiвчина помiтила:
  - Наш батько граф! Значить тепер Едмонд Дартаньян успадкує титул графа та його маєток!
  Молода жiнка вiдповiдно кивнула:
  - Це правда! Але треба передати на затвердження королю спецiальнi папери. Там письмово посвiдчення єпископа, про наш шлюб i визнання Дартаньяном наших дiтей. I, зрозумiло, заповiт нашiй родинi!
  Хлопчик блиснув очима i промовив:
  - Я тепер граф! Що ж поїду зараз у Париж i вступлю на королiвську службу!
  Молода жiнка помiтила:
  - Та ти поїдеш, але навчатимешся в унiверситетi! I тебе супроводжуватиме досвiдчений i досвiдчений слуга. Разом ви передасте папери королю, i вступите у права спадщини!
  Хлопчик свиснув i вiдзначив:
  - Я все життя мрiяв побувати у Парижi! Це було б так чудово!
  Молода жiнка кивнула:
  - Гримо супроводжує тебе! Приготуйся до дороги мiй пiвник. Тiльки пам'ятай, ти ще малий, i не суперник у бiйцi дорослим чоловiкам, тож нiкого не задерай даремно!
  Едмонд у вiдповiдь прокричав i стиснув кулачки:
  - Я зможу постояти за себе!
  Красива жiнка кивнула:
  - Поїдеш iз Гримо завтра з ранку... А поки що давайте дiти до столу! Згадаємо батька i по обiдi сходимо в каплицю, поставимо свiчки за упокiй його душi!
  Хлопчик жорстко стукнув кулаком по столу i заявив:
  - Мiй батько буде архангелом у Божому саду!
  Дiвчина кивнула:
  - Дай Боже!
  I дiти побiгли до накритого слугами столу, готовi вшанувати пам'ять свого знаменитого батька, уславленого безлiччю подвигiв.
  Стiл виглядав цiлком пристойним i багатим, хоча сiм'я вже давно жила у борг.
  Мати шевальє Констанцiя де Дартаньян збирала сина в дорогу. Вона дворянка рiдкiсної краси, з роду стародавнього, але збiднiлого. Блондинка у якої трохи в'ється волосся. Вона дуже схожа на перше кохання Констанцiю, тiльки куди витонченiше i в нiй вiдчуває аристократична порода, i бiльш яскраве, свiтле волосся.
  Талiя Констанцiї як у дiвчини, i їй бiльше двадцяти п'яти рокiв не даси. Обличчя свiже, i перлиннi зубки. Вона не така проста, i добре володiє шпагою. Недаремно Шарль Дартаньян її полюбив усiм серцем i душею.
  I поєднувався з нею таємним шлюбом, але так що про це практично нiхто не знав. Навiть друзi Дартаньяна!
  I всi думали, що пiшла така чудова i харизматична людина, не залишивши законних спадкоємцiв.
  Але Дартаньяна красуня дочка дуже схожа на матiр, висока i красива, i син. Теж дуже гарний хлопчик, з бiлим, як снiг, волоссям вiд матерi-блондинки. Хоча його батько i чорнявий. Обличчям Едмонд на батька не дуже схожий, але такий же зухвалий, рухливий, звичайного для своїх рокiв росту, i чудово фехтує обома руками шпагою.
  Батько любив сина та навчав його, та й мати володiла шпагою з дитинства. Та ще iсторiя, коли вони познайомились iз батьком.
  Шарль Дартаньян мав репутацiю вiчного холостяка та ловеласа. Так що вважав за краще приховати свiй таємний шлюб вiд публiки. I заповiт його теж був таємницею навiть для друзiв.
  У четвiрки була домовленiсть - успадкувати стан один одного. I видно капiтан королiвських мушкетерiв цим знiяковiв, i написав заповiт на користь дружини та дiтей таємно.
  А стан у Дартаньяна чималий. По-перше, йому дiсталися володiння Портоса i Атоса, по-друге сам король йому надав титул i графство. Плюс ще й колишнi нагромадження. Тепер це все переходило Арамiсу. Але Арамiс i так герцог, i генерал ордена Єзуїтiв, i його стан незлiченний. То що йому спадщина Дартаньяна? Принаймнi Констанцiя була впевнена, що останнiй з друзiв Дартаньяна, що вижили, вiд подiбного дару вiдмовиться.
  А син Едмонд - успадкує графський титул, i чимала кiлькiсть землi. Плюс три замки Портоса, замок Атоса та самого Дартаньяна. I їхнiй затишний будиночок.
  Хлопчик раз у раз пiдскакував, йому не сидiлося на мiсцi. Слуга Гримо був високим i широкоплечим чоловiком середнього вiку. Вiн теж непогано володiв шпагою, чудово стрiляв, i був фiзично сильним. Констанцiя була впевнена, що у разi чого вiн захистить її зухвалого сина. Яке звичайно ж б'ється немов справжнє чортяка, але поки що дрiбнувато - дитина.
  I йому непогано було б повчитися у Паризькому унiверситетi. А там i здобути чин у королiвськiй гвардiї.
  Хлопчик махнув шпагою i розтяв метелика, прогарчав:
  - Я помщусь за тебе батько! Хай будуть проклятi вбивцi!
  Констанцiя з усмiшкою вiдповiла:
  - Це вiйна! I я сподiваюся ти теж станеш маршалом Францiї!
  Едмонд зухвало вiдповiв:
  -Нi! Я хочу бути iмператором! I створити власну iмперiю як Чингiхан. Пiдкорити сотню народiв та взяти двiстi столиць!
  Мама розсмiялася i цмокнула хлопця в лобик:
  - Чингiсхан мiй! Будь обережним. У свiтi стiльки зла та заздрiсникiв! Тебе всюди чатує на небезпеку!
  Хлопчик подивився на бузковий кущ який так пишно цвiт i видавав приємний запах i прочiрикав:
  - Не здавайся, не здавайся, не здавайся,
  У бiйцi з пеклом ти не плач i не бiйся...
  Посмiхайся, посмiхайся, посмiхайся,
  Знай з посмiшкою у дорозi веселiше!
  Снiдали вони на прощання у мiсцi. Ельвiра сестра Едмонда була сумною. Їй було шкода батька. Прикро i те, що про його загибель їм повiдомили пiвроку.
  Пiсля смертi Дартаньяна вiйна пiшла вже не так успiшно, як на початку. Голландцi завзято чинили опiр. Король-сонце вiв вiйни та розширював володiння, претендуючи на новi колонiї та велику славу. Його правою рукою став Кольберт мiнiстр фiнансiв, i фактично перший мiнiстр, який займається економiкою та фiнансами, i багато iншого.
  Наступник Дартаньяна досi не визначений - борються рiзнi угруповання за посаду.
  Едмонд їв, як i всi хлопцi швидко. Злопав м'ясний салат, умяв за обидвi щоки порося i вiдчув себе тяжким. Повний живiт пiдпирає дитину.
  I хлопчик поспiшив застрибнути на коня. Йому не терпiлося домчати до Парижа. Хоча шлях був i чималий. I спрага була насолодитися боями, бiйками та iншими пригодами.
  Мама передала йому пояс i повiдомила:
  - У ньому зашитi папери в яких наш iз твоїм батьком шлюб, заповiт, визнання дiтей, i те, що мають отримати у спадок. Ти маєш бути графом!
  Едмонд гаркнув:
  - Я стану герцогом! Нi iмператором!
  Констанцiя пригрозила пальчиком:
  - Не говори! У дворi не люблять балакунiв, i можна опинитися у в'язницi Бастилiї!
  Хлопчик зухвало вiдповiв:
  - Я зламаю всi грати i пропорю шпагою черево коменданту!
  Мама розсмiялася i звернулася до Гримо:
  - Дивись, щоб мiй син не влетiв у неприємностi!
  Слуга помiтив:
  - Я вже постараюся! Ваш син просто чортеня! I любить битися.
  Констанцiя зiтхнула. Її син любив битися, i кидався на сiльський хлопчик з найменшого приводу. I водночас був вiдхiдливий i веселий. Як усi однолiтки рано скуштував вино, i любив спiвати, пускати у хiд кулаки. Не по роках сильний i головне спритний. Вiн далеко пiде!
  Якщо, звичайно, не згорне шию. А це можливо.
  Хлопчик сiв на коня бiлої мастi. Його кiнь був добрий, з королiвської стайнi. У цьому планi Едмонд помiтно вигравав у порiвняннi зi своїм батьком. Красень у нього кiнь, i така пишна грива. Тiльки сам вершник виглядав на його тлi дрiбнуватим.
  Але хлопчик так спритно сидiв у сiдлi, що жодних сумнiвiв не виникало, хто тут вершник, а хто пiд сiдлом.
  Слуга Гримо скакав на чорному конi, i це навiть гарно: чорний колiр та бiлий разом.
  Едмонд був у блискучих чобiтках зi шпорами i в розкiшному костюмi. Сам що не наїсти мушкетер, хай i маленький.
  Попрощавшись iз мамою та сестрою, та ще кiлькома слугами, пара рушила далi.
  Едмонд гарцував на бiлому конi, гарний i дуже ошатний хлопчик зi шпагою та парою пiстолетiв за поясом.
  З ним рухався i озброєний слуга до зубiв. Вони були цiкавою парою. Юний знатний сеньйор та його супроводжуючий у чорному костюмi.
  Сестра з усмiшкою помiтила:
  - Ти маленький лицар - просто вродлива!
  Едмонд погодився:
  - Я великий воїн!
  Пiсля чого пара стала вiддалятися вiд квiтучого та пишного маєтку. Хлопчик вiдразу ж пришпорив коня - йому хотiлося швидкостi та просторiв.
  Пацан радо заспiвав, улюблену пiсню батька, яку той часто виконував, перед ними;
  Пора-пора-порадiємо на своєму вiку,
  Красунi та кубку, щасливому клинку!
  Поки що-похитуючи пiр'ям на капелюхах,
  Долi не раз шепнемо: Мерсi Боку!
  
  Знову скрипить потерте сiдло,
  I вiтер холодить колишню рану,
  Куди вас пане, до бiса, занесло,
  Невже вам спокiй не по кишенi!
  
  Пора-пора-порадiємо на своєму вiку,
  Красунi та кубку, щасливому клинку!
  Поки що-похитуючи пiр'ям на капелюхах,
  Долi не раз шепнемо: Мерсi Боку!
  
  Потрiбнi Парижу грошi - Се ля Вi,
  Джерело teksty-pesenok.ru
  А лицарi йому потрiбнi, Тим паче!
  Але що таке лицар без кохання?
  I що таке лицар без удачi?
  Пора-пора-порадiємо на своєму вiку,
  Красунi та кубку, щасливому клинку!
  Поки що-похитуючи пiр'ям на капелюхах,
  Долi не раз шепнемо: Мерсi Боку!
  Хлопчик заспiвав i став крутити головою на всi боки. Як добре навеснi на пiвднi Францiї, все так все цвiте i повiтря напоєне медом i запахом трав та екзотичних фруктiв.
  Едмонд вийняв шпагу з пiхов i почав нею махати. Вiн дiяв енергiйно з великим ентузiазмом. I його меч креслив у повiтрi кола. I це так заворожувало хлопця.
  Пацан їде дорогою i енергiйно махає зброєю. А потiм починає зрубувати шаблею гiлки. I сиплються в рiзнi боки листя та рiзне дерево.
  Едмонд весь у захопленнi, та йому здається що це падають пiд його ударами вороги Францiї.
  I вiн бореться з цiлим вiйськом.
  Дорогою з'явилося двоє дiтей рокiв десяти - хлопчик та дiвчинка. А побачивши грiзного пацана, що рубає гiлки, i його не менш загрозливого на вигляд слугу, дiти кинулися тiкати, миготивши, круглими, запорошеними, голими п'яточками.
  Едмонд навздогiн прокричав:
  - Я вам посiчу!
  I як розсмiяється... Гримо зауважив:
  - Лякати дiтей доблестi не треба!
  Хлопчик мало не тицьнув вiстрям шпаги в око слугi, i репетував:
  - Замовкни! А це станеш кривим, як Ганнiбал!
  I пацан розреготався... i показав мову. Йому було звелiв. Вiн почував себе дорослим i дуже бойовим хлопцем. Здавалося, можна й гори звернути.
  Гримо зазначив:
  - У мiстi можуть знайтися хлопцi серйознiшi!
  Едмонд пропищав:
  - Я битимуся за короля i сам за себе!
  I знову крутнув шпагою. Йому було дуже круто i цiкаво, буквально все.
  I цiкавiсть розпирало хлопця. Хотiлося багато й одразу.
  Але поки що їхали лiсом, i нiчого цiкаво. Ось пройшли двi селянки. Одна жiнка рокiв тридцяти в грубих черевиках, iнша зовсiм юна дiвчина, босонiж i в бiльш короткiй, скромнiй сукнi.
  Вони вклонилися хлопчику. Той нахилився i вiстрям шпаги полоскотав голу, круглу п'яточку дiвчинi. Так усмiхнулася у вiдповiдь i пискнув:
  - Монсеньєр що вам завгодно!
  Хлопчик хихикнув i вiдповiв:
  - Поки що нiчого! Хоча молочка у вас знайдеться!
  Дiвчина простягла латаття. Хлопчик трохи випив i кивнув:
  - Iдiть зi свiтом!
  Жiнка та дiвчина рушили. Едмонд подумав, що, коли вiн стане старшим, у нього буде дружина. А може, й кiлька. Ось як у арабiв - гареми! Добре було б мати триста дружин!
  I вони б танцювали та спiвали пiснi! У молодостi жiнки такi гарнi.
  Але роки страшенно псують їх, перетворюючи на старих - горбатих i зморшкуватих.
  I це таке калiцтво - дивитися гидко!
  А ось у юностi майже всi жiнки гарнi, i на них милуєшся. Особливо подобатися, коли у них свiтле волосся, тодi обличчя набуває принаднiсть неповторну.
  Ось його мама юна i красива i вiн сподiвається вона не постарiє нiколи.
  А вiн сам коли виросте, то перевершить свого батька i стане найбiльшим воїном.
  Хлопчик знову заспiвав улюблену пiсню Дартаньяна;
  Шпаги наголо, дворяни!
  Пил Парижа - це порох.
  Усюди кров - на лiлльськiй тканинi,
  На брабантських мереживах.
  
  Якщо сам вам шпаги дав,
  Як можу зупинити я
  У груди метал, що влiтає,
  Кровопролиття, кровопролиття?
  
  Дуелянти, забiяки,
  Ви клинки схрестили знову.
  Ви б'єтеся заради бiйки,
  Заради смiху ллєте кров.
  
  I коли передсмертний крик
  Затремтить, мов птах,
  Ваше сумлiння нi на мить
  Не прокинеться, не прокинеться!
  
  Хоч за трон на ратному полi
  Кров пролити вам не вперше,
  Але її куди бiльше
  На паризькiй брукiвцi.
  
  Якщо сам вам шпаги дав,
  Як можу зупинити я
  У груди метал, що влiтає,
  Кровопролиття, кровопролиття?
  Анiка прокинулася, Томмi ткнув її пальцем у бiк:
  - Ти чого спиш! Олег уже твою планету захопив!
  Дiвчинка обурилася:
  - I чому ви мене не розбудили?
  Пеппi довга панчоха впевнено вiдповiла:
  - Тому що ти сильно втомилася! Та й ми теж втомилися! I не проти поспати!
  Маргарита помiтила:
  - Хоча подiй було багато, але ще маєте час. Можна, кудись ще змотатися. Ось наприклад, хочете в альтернативну всесвiт, де Гiтлер спочатку пiдкорив Британiю i всi її колонiї, а потiм i США i лише в сорок шостому роцi напав на СРСР?
  Це дуже цiкаво!
  Олег пiдтвердив:
  - Гiтлер має багато мiльйонiв солдатiв у тому числi й iноземних дивзiй пiд рушницею, танки серiї Е, реактивну авiацiю, i навiть дисколети, а також балiстичнi ракети. I плюс ще зi сходу настає Японiя. При такому спiввiдношеннi сил воювати дуже цiкаво!
  Томмi пискнув:
  - Ого! Це цiкава мiсiя! Ви бачу справжнi дiти-монстри i можете все!
  Маргарита поправила:
  - Зовнi ми як дiти, i не монстри, а служимо добру!
  Анiка помiтила з смiхом:
  - А хiба Сталiн добро?
  Олег вiдповiв iз милим виглядом:
  - Сталiне, з одного боку звичайно ж зло. Але комунiсти не ставили нiколи одну нацiю вище за iншу i були iнтернацiоналiстами. А ось гiтлерiвцi ставили. Тож...
  Пеппi довга панчоха вигукнула на все горло.
  - За нашу перемогу над ворогом! Слава Швецiї!
  Анiка згiдно кивнула:
  - Ось найкраще допомогти Карлу Дванадцятому перемогти Петра Першого та завоювати весь свiт! Це буде куди крутiше!
  Томмi пiдтвердив:
  - Ось саме - це набагато крутiше!
  Олег хихикнув i вiдповiв:
  - Вiдгадай тодi загадку! Зможеш вiдгадати, i ми допоможемо перемогти Петра Першого, який теж був доброю сволотою!
  Шведський хлопчик тупнув босою нiжкою i пискнув:
  - Гаразд загадуй!
  Хлопчик-термiнатор запитав:
  - Що швидше за вiтр i повiльнiше черепахи!
  Пеппi хихикнула i помiтила:
  - Занадто легка загадка! I чому саме вiтри. Гепард i те швидше бiжить, нiж вiтер, а гоночний автомобiль чи лiтак тим паче!
  Маргарита пiдтвердила:
  - Ось саме, треба говорити - скорiше фотона! Тодi це буде точнiше!
  Олег зауважив:
  - Тодi й черепаха не найповiльнiша персона. Може бути порiвняти з чимось iншим, наприклад слимаком?
  Томмi хихикнув i вiдповiв:
  - А що сенс загадки хiба не абстрактний?
  Хлопчик-термiнатор пiдтвердив:
  - Так абстрактний!
  Хлопчисько-швед вiдповiв:
  - Тодi це думки! Думка одночасно i швидше фотона i повiльнiше черепахи!
  Олег свиснув:
  - Ого! Ну, ти й даєш! Як вийшло!?
  Томмi вiдповiв:
  - Я думаю - значить iсную!
  Анiка пискнула:
  - Ну от мiй брат точно вiдгадав! Тепер, давай виконуй обiцяне, лети допомагай перемагати Карлу Дванадцятому!
  Пеппi довга панчоха пiдтвердила:
  - Ось саме! Якщо обiцяв, то виконуй!
  Олег зауважив:
  - А як щодо того, що обiцяного три роки чекають? Чи навiть три столiття?
  Томмi розлютився:
  - Нi! Полетимо зараз!
  Маргарита помiтила:
  -Термiни виконання обiцяного не обумовленi! Пам'ятайте, як у мультику Петя i вовк, з Лихо, був укладений контракт без застереження термiнiв!
  Анiка пискнула i вигукнула, забивши босими нiжками:
  - Це зовсiм нечесно! Давай допомагай Карловi!
  Пеппi довга панчоха вiдповiла i пiдвела пiдсумок:
  - Ну, звичайно ж ми Карлу Дванадцятому допоможемо! Без цього не обiйтись! А поки давайте таку ось мiсiю - третя свiтова вiйна - з одного боку СРСР та з iншого США!
  Олег рикнув:
  - Я не воюватиму проти СРСР!
  Анiка пискнула:
  - А я не воюватиму проти США!
  Маргарита кивнула:
  - Та тут у нас є розбiжностi! Проти Гiтлера ми всi єдинi, але в даному випадку я думаю i Пеппi швидше за Америку!
  Дiвчинка кiногероїня вiдповiла:
  - А тут можна й жереб кинути! Я в цьому випадку абсолютно нейтральна!
  Томмi запропонував:
  - Давайте тодi битися проти Гiтлера, що захопив увесь свiт! Це буде набагато краще, нiж iншi iдеї!
  Олег узяв i заспiвав:
  Ми мирнi люди, але наш бронепоїзд до швидкостi свiтла встиг розiгнатися, за свiтле завтра ми боротимемося, й бодiмося!
  Маргарита на це заперечила:
  - Краще цiлуватися! I кохати один одного!
  Пеппi довга панчоха пiдвела пiдсумок:
  Безсмертну славу здобули у битвах,
  За Швецiю Батькiвщину разом iз Росiєю...
  Дiйдемо до перемоги у всiх поколiнь,
  I будемо повiр усiх у всесвiтi щасливiшими!
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"