Пройшло спекотне лiто i настала рання осiнь - пора збирання врожаю. На ярмарок до села Вiдрадного з'їхався народ iз усiєї округи. Односельцi з села Веселого теж були тут. Мельник Захар привiз повний вiз борошна, а дружина його Параскєва напекла запашних паляниць.
- Як мiшок вiзьмеш, то за хорошу цiну вiддам ще й паляницю на додачу, - усмiхався Захар.
- А дешевше? - торгувалася жiнка.
- А дешевше, то два мiшки i ще до хати вiдвезу, - пропонував мiрошник. - Борошно цього року гарне, хлiб пишний, запашний, бери, господине, взимку не знайдеш.
- Умовив, мiрошнику, - погодилася покупниця. - Дивись, вiдвезеш до хати. У Вiдрадному я живу.
Поряд iз Захаром торгувала Глафiра. Вона була iз донькою. Донька Проня була до господарства не привчена, все руки берегла та пудрила щоки. Сьогоднi Проня погодилася приїхати, бо пiсля ярмарку мали бути народнi гуляння. Проня була дiвка на виданнi, хотiла себе показати та на наречених глянути.
- Гарбузи, смачнi гарбузи, - хвалила товар Анфiса, дружина Макара.
- Горiхи, яйця, кавуни, - перекрикувала її сусiдка Харитина.
*
Розпродавши товар, селяни почали готуватися до гулянь. Вони завантажили свої пожитки на вози, прив'язали коней, дали їм сiна.
Заграла музика. Гармонiст грав акорди, заводячи народ на танцi. Явдоха заспiвала:
- Гармонiст, наш гармонiст, вiн умiє пiдiграти,
Я сама стою на мiсцi - ноги хочуть танцювати.
Явдоха накинула шаль на плечi, розвела лiктi убiк i пiшла в коло. До неї приєдналися Проня та Капiтолiна. Вони махали хустками i весело вiдбивали в такт ногами.
- А в мене таке побажання, - сказала баба Килина. - Щоб нiхто нiколи злиднiв не знав. Живiть багато, щоб стiл був повною чашею.
- Добре сказала, - схвалив Прохор. - Нехай дiти нашi живуть краще за нас.
- Але так дружно, як ми, - додала баба Прасковiя.
- А я хочу побажати, щоб дiти нашi жили щасливо, - додав Гордiй, - щоб восени ми справили багато весiль.
- I щоб багато дiток народжувалося у нас у селах, - пiдтримала його Пелагея, - он, як у Захара та Параскеви.
- Чули, Макаре та Анфiсо, - спитав дiд Федiр. - Настав час i вам дiток заводити. У Фiлiпа та Матрони вже двоє.
За столом мiрошник сказав Глафiрi:
- Дивись, яка пара хороша, Iраклiй i Проня, не проґавте нареченого, Глафiро.
- Хороший наречений, та бiдний, - вiдповiла сусiдка. - Що в нього за господарство - кiнь та кури.
- А ти пiдсоби. Дiм у Iраклiя свiй, i мужик вiн працьовитий, - похвалив мiрошник.
*
- Василино, а Савелiй з тебе порошинки здуває, - зауважила баба Прасковiя. - Iшла б ти за нього замiж, мужик добрий, роботящий, сина твого ковалем зробить.
- Скажете, бабусю. Яка з мене наречена, - зашарiлася Василина.
- Ти ще баба молода, у самому розцвiтi, - пiдморгнула баба Прасковiя.
*
- Дякую, сусiди дорогi, за частування. Я ось хочу Василинi Федотiвнi пропозицiю зробити. Виходь за мене замiж, Василино.
Наречена зашарiлася.
- Ось молодець, хлопче, - вигукнув дiд Федiр.
- На Покрову вас i одружу, - сказав отець Серафим.
- А наречена згодна? - крикнула Анфiса.
- Згодна, згодна, - вiдповiв дiд Прохор.
- Прохоре, я буду новий будинок ставити, ти як, пiч викладеш менi? - запитав Савелiй.
- Всьому селу виклав i тобi викладу, - пообiцяв Прохор.
Дiд Прохор замолоду пiчником працював, всi мешканцi в їхньому селi та в найближчих селах запрошували його печi викладати. Печi його були теплi, надiйнi, не димили. Незважаючи на роки, Прохор досi викладав печi на прохання односельцiв.
*
Восени, як закiнчилися польовi роботи, почалася пора весiль.
На Покрову одружилися Савелiй та Василина, Матвiй та Настуня.
Василина пiшла жити до чоловiка, а дiм залишився Матвiєвi, куди вiн i привiв молоду дружину.
А коваль невдовзi став новий будинок ставити для Василини, як i обiцяв.
*
Єфрем посватався до Явдохи. Дiд Прохор просив молодих жити з ним, щоб було веселiше, але у Єфрема була пасiка, i все одно доводилося щодня ходити додому. А ще бичок у господарствi. Загалом жили Єфрем та Явдоха на двi хати, то у Пелагеї, то у Прохора.
А Прохор повiсив їхню фотографiю на стiну:
- Дивись, Мотько, яка пара видна, - хвалив вiн.
*
Кузьма та Катруся теж одружилися на Покрову. Кузьма перейшов до дружини, залишивши хату батькам. Хлопець, як i ранiше, займався теслярством, робив дiжки, бочки, вози.
Жили Катруся та Кузьма дуже дружно, у любовi та повазi.
*
Одружилися також Проня та Iраклiй. Проня накопичувала добро в скринях, а Iраклiй здував порошинки з красунi-дружини, намагаючись їй у всьому догодити. Iраклiй, як i ранiше, сам орав поле, доглядав худобу, порався на городi, а Проня до працi була не звична, сидiла, дивилася в дзеркальце i сумувала.
*
Найщасливiше склалося життя Капiтолiни та Миколи. Вони теж одружилися восени.
Тепер Капiтолiнi не доводилося напрошуватися до когось на вiз, щоб поїхати на базар. Її возив чоловiк Микола на своєму конi.
Чоловiка Капiтолiна цiнувала, берегла i не показувала недолiки свого характеру, а була ласкава та послужлива.
*
Хоча восени односельцi справили шiсть весiль, але нареченi у нас ще не перевелися. Приїжджайте. Подивiться, якi у нас красунi.
I молодi нареченi пiдростають.
У Веселому селi i люди веселi, у селi Вiдрадному i людям вiдрадно.
Вiд кожного залежить, як складеться його життя. Якщо серце вiдкрито добру, спiвчуттю, дружбi, допомозi, то й повертається людинi це радiстю, втiхою, щастям.
А якщо серце закрите для добра, якщо зосереджено на собi, на своїй красi, своєму "я" i нiхто бiльше не важливий, то таке серце залишиться на самотi.
Живiть для близьких, вiдгукуйтесь на чуже лихо, будьте небайдужими i люди вам вiдповiдатимуть добром. Адже добро не забувається.