Рось Анна. Раз галченя, два галченя

Одного разу вранцi,

А може i не вранцi,

Старанний хлопчик Вiтя

Уроки вчити сiв.

В вiкнi побачив галку,

Насiння що клювала,

Прикривши трохи очi

I Вiтя полетiв.

"Як добре бути галкою!" -

Подумав хлопчик Вiтя,

- Привiт, красуня галка,

А звати як тебе?

- Мене зовуть Галкуша,

А я тебе впiзнала -

Ти Вiтя другокласник,

Iз класу другий Б.

- Поклюй зернятка, хочеш?

Та ти не маєш дзьоба!

- Не дзьоб, а бiлi зуби

У мене сильнi є.

Як добре бути птахом!

- А полетiли разом! -

Галкуша запросила, -

Наздоганяй мене!

Ми летимо красиво,

Я крила розправляю,

Легко парю в польотi,

Як здорово лiтати!

Навiщо вчитись в школi?

Сiдати за уроки?

Цiлком без знань можливо

Свобiдним птахом стати!

Ось в парк ми прилетiли,

Там пирiжок пiд лавкою

Томився одиноко,

Тихесенько лежав.

- Iди, поклюй хоч трохи, -

Мене зове Галкуша, -

Смачний вiн, ароматний,

Таких ти не клював!

- Цей пирiжок поїсти?

З землi? Брудний? Та що ти!

Не їстиму його я,

А може хтось кусав!

Сама ти їж, як хочеш!

Образилась Галкуша:

- Гаразд, поїж цукерки,

Нiхто не смакував.

Я пiдлетiв на лаву,

Було там в чистiй пачцi

Двi крихiтних цукерки,

Одну iз них я взяв.

Раптово чую:

- Хто це?

Iз нашого чи парку?

Вiн нашi двi цукерки

Тихесенько украв!

- Кар-кар, - кричить ворона, -

Провчити його треба!

От пощипаймо крила,

Щоб все вiддав тобi!

Тут галка заступилась:

- Не лайся ти, вороно!

Вiн друг мiй, пирiжок цей

Вiзьми тодi собi.

Ми вiд грiха подалi,

Залишили цукерки

I пирiжок з варенням,

А що їх шкодувати?

Розправили ми крила,

Змахнули ними сильно,

До рiчки полетiли,

Щоб трохи поспiвати.

Як добре бiля рiчки!

Зростають поруч верби,

I хвилька набiгає

До мокрих камiнцiв.

До рiчки пiдлiтаю

Й смiливо мочу лапи,

А я цього iз мамою

Нiколи не робив!

- Вода холодна в травнi! -

Мене вчив строгий тато.

- I горло ти застудиш, -

Твердила мама теж.

А птахом бути вiльним -

Лiтаєш, куди хочеш,

В калюжi лапки мочиш

I в рiчечцi авжеж.

- Давай пiснi спiвати,

Кее-е - кее-е, - кричить аж.

Подобається, схоже,

Їй пiсенька своя.

- Ке-ке, - я теж спiваю, -

Не знаю, наче вранцi

Закашлявся я трохи.

- Тодi спiвай ка-а.

- Ой, ящiрко, поглянь-но, -

Мене Галкуша кличе, -

У лапи попадеться,

Давай наздоганяти!

Лiтаю над травою,

Шукаю мiж осотом,

Обожнюю з дитинства

Я ящiрок шукати!

Ховалась вона вправно,

Серед кущiв майнула,

Сказала менi галка:

- Ех, жалко втiк обiд!

- Обiд? - собi дивуюсь, -

Ти любиш її їсти?

Галкуша розсмiялася:

- Ну, а чого б нi?

- Дивись, ще нiби здобич, -

Помiтила Галкуша.

В землi пухкiй, не мокрiй

Повз дощовий хробак.

- Клюй, клюй! - голосить галка, -

Ти спробуй, дуже смачно!

Я справа, ти лiворуч,

З'їмо його отак.

- Що черв'яка? Нiзащо!

Придумала ти, галка,

Ми черв'ячкiв, звичайно,

Садили на гачок,

Та це на риболовлi,

А щоби з'їсти просто,

Та нi за що на свiтi!

Хоч є у них бiлок.

Наївшись вдосталь галка

Поправила ще пiр'я:

- Один секрет я маю,

Летiмо, подивись.

Ми полетiли з нею

К дуплу на дубi сивiм,

Дуб був старий, високий,

Iще тягнувся ввись.

В дуплi моя Галкуша

Скарби всi зберiгала:

Кiльце, копiйку, шпильку,

I дзеркальце, i м'яч,

Перо ворони, кришку,

Значок, горiх i ґудзик,

Добра було багато!

Що й не порахувать!

Дивився, дивувався.

Оце так, як багато!

- Ти мотлохом цим граєш?

Навiщо бережеш?

- Я що побачу, миттю

На мiсцi пiдбираю,

Беру, щоб не забрали

Ворона чи хто ще.

Я iз дупла взяв стержень.

- Так ось, куди пропав вiн,

Шукав його я всюди,

Замучився шукати!

Лежав вiн на вiконцi,

А ти його стягнула!

- Менi вiн не потрiбен,

Ти можеш забирати.

- Iще секрет один я

Тобi вiдкрию, Вiтю,

Давай жучкiв наловимо,

Ходiмо, покажу

Два славних галченятка,

Весною народилися,

Вони в гнiздi у димаря

На нашому даху.

Ми полетiли вище,

В гнiздi затишнiм, теплiм

Сидiли i дивилися

Два славних пташеня.

Галкуша пiдлетiла,

Дала жучкiв, личинок,

I коника, i муху

Їм також вiддала.

- Хотiмо їсти, тату, -

Мене малi клювали, -

Нам принеси личинок,

А можна хробакiв.

- Який я пташкам тато!

Нащо мене прозвали?

Щоб годував жуками

Галкушi малюкiв?

Прокинувся i бачу:

Тут зошити, пiдручник,

I стержень, ручка, пензель,

Лiнiйка та пенал.

Як добре бути Вiтею!

I учнем, i хлопчиськом!

Заснув над завданням я,

Наснились чудеса!

- Зробив уроки, синку?

Мене питає мама.

- Ще приклад та задача,

Ще не досяг мети.

- Iди, поїж, синочок,

Пельменi остигають,

Вiдволiчися трохи,

Бо вже втомився ти.

Iду на кухню, пахнуть

Пельменi та сметана,

I печиво з компотом,

Матусинi борщi.

А за вiконцем галка

Насiння доїдає,

Кiльце у правiй лапцi.

(Помiтив я) блищить.

Я посмiхаюсь мамi:

- Спасибi, дуже смачно,

Тепер свої задачi

Вирiшувати йду.

- Здоров будь, мiй синочок, -

Мене цiлує мама.

Я йду за стiл свiй знову -

Ось книга й зошит тут.

Розв'язую задачу

На три спочатку множив,

На два дiлив дедалi,

I легко все чомусь.

Пишу у своєму зошитi:

"Домашня" i "робота",

Але чомусь на галку

Час вiд часу дивлюсь.

Пiсням навчає галка -

Кеее-кеее, кеее-кеее та ка-а,

Своїх дiтей тямущих

Малих двох галченят.

Розумники спiвають

I нiби на знайомого,

На доброго знайомого

На мене всi глядять.

Смiюся, кинув крихти,

Пшона та трохи гречки,

I печиво солодке

Кидаю у вiкно.

Вони клюють i радi,

I щоки набивають,

Немов не їли тиждень,

Або давним-давно.

Склювали все i чисто,

Нi крихти на вiконцi,

Порядок залишили,

Не пiдвели мене.

Менi спiвали галки,

I дякували дружно:

- Спасибi, хлопче Вiтю,

Iз класу другий "Б".

Оставить комментарий © Copyright Рось Анна (anna.ros@ukr.net) Размещен: 07/01/2022, изменен: 29/12/2022. 11k. Статистика. Сборник стихов: Сказки БЕЗКОШТОВНО - Українські казки Иллюстрации/приложения: 11 шт.		Ваша оценка:
Аннотация: Нова вiршована казка про одного хлопчика, що замрiявся. БЕЗКОШТОВНО!

Рось Анна : другие произведения.

Раз галченя, два галченя