Рось Анна. Песик, кiт та карантин Ч.2

0x01 graphic

Песик, кiт та карантин

Частина 2

Ми прокинулися рано,

В хатi гамiр, гавкiт, шум,

То за Умкою кiт бiга

По дивану, по полу.

Утiкає Умка швидко:

- Гав-гав-гав! - кричить. - Спасiть!

Вiд отого розбишаки,

Що за мною крiзь бiжить.

- Що за гонки? - каже тато, -

Чом кiт носиться зрання?

Ти такий пес-охоронець,

Що лякаєшся кота?

Мама йде iз кухнi в ванну

I смiється на ходу:

- Випив Умка молоко все,

Не дiсталося коту!

Мурчик так йому помстився,

Щоб не брав добра його,

Ось так друг, мовляв, жаднюга,

Не залишив нiчого.

Та сховався пес за татка:

- Гав! Сваритися не слiд,

Я поласував, натомiсть,

Хочеш, я вiддам обiд?

Ти не ображайся, друже,

Що хлебтав я молоко,

Що я трiшки не помiтив -

Закiнчилося воно.

Подобрiшав кiт:

- Ну, ладно!

Завтра сам тобi я дам

Молока, а ще сметани,

А сосиску - пополам!

- А чого такий ти добрий? -

Умка щиро запитав.

- Знаєш, я шматок котлети

У тебе натомiсть взяв!

- Ти котлетку з'їв?

- Та трошки.

Умцi вже не привикати.

- Ладно, друже, я котлети

Сам тобi хотiв вiддати.

- Значить мир?

- I спокiй! Отже

Будемо завжди дружити!

- Разом бiгати та гратись,

Повсякчас усiм дiлитись.

Подивилась я на брата:

- Олiвцi твої я брала,

I лiнiйку, i в альбомi

Трiшки я помалювала.

Каже Юра:

- Ладно, Вiро,

Головне, що ти призналась,

Я вже бачив тi малюнки,

Гарно ти намалювала!

А я брав твої цукерки,

А iще носив шкарпетки.

- А я брала м'яч футбольний,

А iще твої ракетки.

- Значить - мир, i все забуто?

Олiвцi бери, як хочеш.

- Ой, спасибi, брате милий,

Олiвцi вiзьму охоче.

А тобi в альбом для марок

Я новеньку подарую,

Коли ти такий привiтний,

То радiю i люблю я!

В домi мир, i спокiй, тиша,

Тато сам собi працює,

З братом ми їмо цукерки,

Мама страви вже готує.

Добре пахне у квартирi,

Мабуть, буде щось смачненьке.

Будуть сирники з вершками,

Або з яблучним варенням.

Ми сидiли на диванi,

Раптом дзвоник в нашi дверi,

Ми всi справи покидали

Та мчимо гуртом, сiм'єю.

Навiть Умка, навiть котик

Всi новини хочуть знати,

Хто це дзвонить рано вранцi,

Хто це заважає спати.

На порозi гостiв двоє -

Дядько Орест, дочка Галя,

В дядька Ореста в руцi щось,

Що накрито покривалом.

- Добрий ранок, - каже тато, -

Прошу вас, заходьте в хату,

Чим зарадити вам? Хто там

Заховавсь пiд покривалом.

- Добрi люди, виручайте,

Ми увесь час та роботi,

Та сумує наш папуга, -

Каже дядько, - от турбота!

- Добре, добре, - каже мама, -

Нам папугу залишайте,

Напоїмо, нагодуймо,

Буде все гаразд - давайте.

Бо у вас роботи вдосталь,

А тепер на карантинi,

Вашi руки золотенькi

Людям, ой, як необхiднi.

- Не кажiть, сусiдко, правда,

Хворi люди нас турбують,

На швидкiй ми поспiшаймо

До усiх, хто потребує.

Ось вам їжа для малого,

Там горiхи та зернятка.

- Добре, добре, - каже тато, -

Буде все у нас в порядку.

Татко в хату внiс папугу

На комод собi поставив,

Ми вiдкрили покривало -

Дивне диво в хатi стало.

В клiтцi цiй був зелененький,

Сам папуга з жовтим лобом,

З пiр'ям синiм коло ока,

Та гриз палку сильним дзьобом.

Поглядав на нас зненацька,

Та дзвiночок мацав трохи,

Потiм сам сказав: - Хороший,

Кеша гарний та хороший.

Ми смiялися з малечi,

I не видно, нiби, вуха.

- Це папуга, що говорить!?

Вiн розмови нашi слухав!?

Кiт на стiл заскочив також,

I йому цiкаво стало,

Хто усю забрав увагу?

Що за птах такий яскравий?

- Гав-гав-гав, - озвався Умка,

Поруч бiгає кругами:

- Чом мене не помiчають?

Я малий у хатi самий!

- Ну, тепер вже цирк у хатi

Умка, Мурчик та папуга, -

Каже мама, - та дружiть всi,

Щоб не ображали друга!

Сплигнув кiт, пiшли iз другом

I на крiслi уляглися,

I зненацька пiдглядають,

Що за дивовижна птиця.

Радий Юра i я рада,

Ще нiколи не вбачала,

Щоб у хатi жив папуга,

Буде радостi чимало!

А папуга знай, стрибає,

По драбинцi залiзає,

То подзвонить у дзвiночок,

А то iграшками грає.

Все умiє, i веселий!

Щастя в нього - в домi люди,

Хазяї хай на роботi -

Сумувати сам не буде.

- Дiти! Снiдати давайте!

Стигнуть сирники з вершками! -

Мама кличе, ми спiшимо, -

Треба догодити мамi.

- Ой, як смачно! - дуже легко

Страви мами вихваляти,

Бо готує дуже смачно,

Мама вмiє готувати!

- Не забудь, Юрко, уроки

Треба ще тобi повчити,

I розкази почитати,

I таблицю повторити.

Брат сiдає за уроки,

По складах i я читаю,

Пес i Мурчик собi в крiслi

Розляглися та дрiмають.

Тихо в домi, мама шиє,

Татко сам собi працює,

А папуга ходить в клiтцi

З ноги на ногу танцює.

- Все, - сказав татусь, - достатньо,

Треба в парку розiм'ятись,

Умко, нумо, прокидайся,

Йду с тобою прогулятись!

Умка радий, аж стрибає,

Що йому час придiляють.

Каже мама:

- Купиш яблук,

Їх папуги полюбляють!

- Ми хотiмо свiжi фрукти!

- Буде й вам, само собою,

Дайте в щiчки поцiлую,

Дорогi мої обоє.

- Ще зiрви кульбабку в парку!

Вiтамiни геть потрiбнi.

- Їсти будемо кульбабки?

- Це кориснi вiтамiни?

Та смiється мама жваво:

- То кульбабка для папуги!

Вам салатик з моркви й сиру

На вечерю приготую.

- Гав-гав-гав, - вже квапить Умка,

Татко трохи поспiшає:

- Поводок взяв, сiтку, грошi, -

Вголос тато промовляє.

Татусевi несу маску.

- Ой спасибi, доню, - каже, -

Як не ти, то вже забув би,

Бо без неї вийшов майже.

I Юрко теж поспiшає,

Подає вiн рукавички:

- Грошi брати знадобляться.

- Їх забув було з незвички.

Ми зiтхнули - от щасливi,

Йдуть до парку погуляти,

Ми засидiлися в хатi -

До вiконця хоч припасти.

Он у парку Умка грає,

Хорта бiга довгонога.

А це що? Швидка у дворi,

Комусь їде допомога?

Бiля нашого пiд'їзду

Зупинилася, чекає,

Лiкарi, немов в скафандрах,

I дiд Вова шкандибає.

Захворiв дiдусь, бо маску,

Не хотiв чомусь носити,

Ще у масках хто - смiявся,

Мов, тi маски носять дiти!

А тепер, слабкий та хворий

Потребує допомоги,

Ледь живий и душить кашель

Очi сповненi тривоги.

Ось забрали дiда, їде

У лiкарню лiкуватись,

То такий страшенний вiрус,

Треба пильно захищатись!

Я питаю: - Повернеться

Хворий дiд з лiкарнi тої?

- Та хтозна, чи оклигає, -

Каже мама, - дуже хворий.

- Як хворiють! Як хворiють! -

Знов папуга розмовляє.

Вiн занадто вже розумний,

Все свої слова встромляє.

- Всi без масок! Всi без масок! -

Знов вигукує папуга, -

Мiстом вже гуляє вiрус!

Iнфiкує для недуги.

- Звiдки вiн слова тi знає? -

Ми у мами запитали.

- То господарi удома

Про проблеми розмовляли.

- А вони в костюмах ходять?

- А працюють забагато?

- А чи лiкiв вистачає?

- А хворiє чи бригада?

- Ой, хворiє їх багато,

Треба одяг спецiальний,

Недостатньо бо халата,

Маску, щит унiверсальний.

Зараз лiкарi - герої,

Та усi з передової -

Водiї, медбрат, медсестри,

Санiтар - i той є воїн.

Б'ються на смерть iз чумою

Двадцять першого столiття,

Дай нам, Боже Милосердний,

Пережити лихолiття.

- Дядько Орест теж герой є?

Героїня тьотя Галя?

- Ну а як же, так, звичайно, -

Мама сiла та зiтхає.

Чуємо - дзвонять у дверi,

Вiдчинили, бачу Умку,

На руках сидить у татка,

Й виривається щодуху.

- Лапи мити, нумо, Умко,

Що то сталося в пiд'їздi?

Миють сходи, вiкна, дверi,

По всьому пiд'їзду бризки.

- Дiда Вову на швидкiй вже

Вiдвезли кудись, лiкують,

Мабуть, то коронавiрус,

Раз усе дезiнфiкують.

- Шкода дiда, не берiгся,

Надi мною теж смiявся

Через маску, рукавички,

У лiкарню сам подався.

- Треба пильно берегтися,

Краще - то сидiти вдома,

То обов'язок та послух

Що нам посланий вiд Бога.

- Нам сам Бог послав хвороби?

- Вiн хвороби попускає.

- А навiщо?

- Задля чого?

Вiн же людство полюбляє.

- Люди бо планету мучать,

I повiтря забруднили,

Засмiтили океани,

Зла багато учинили.

- А тепер на карантинi, -

Тато каже, - диво стало -

I в iндiйськiй Джаландхарi

Вранцi гори снiжнi встали.

За забрудненим повiтрям

Їх нiколи не вбачали,

Гiмалайськiї вершини

Нiби з небуття повстали.

- А в Венецiї в каналах

Бiлi лебедi кружляють,

Води майже стали чистi,

Що i рибки там пiрнають.

- Нiби карантин на користь,

Бо повiтря стало чисте,

Дихає жива планета

I святкує урочисто.

День новий. I завтра свято -

День Христова воскресiння!

Будемо пекти ми паски,

Мама знає, мама вмiє.

Зверху збитими вершками,

Будемо їх прикрашати,

Потiм сипати присипку,

А ще - яйця фарбувати.

Мама тiсто замiсила

I воно уже пiдходить,

Навiть Умцi все цiкаво,

Поруч Мурчик чомусь бродить.

Всi чекають, коли паски

Пiдростуть, немовби шпилi,

Пiдрум'яняться в духовцi,

Пустять дух по всiй квартирi.

В домi прибрано, святково,

В блюдi крашанки красивi,

Ми з Юрком їх прикрашали

Такi радiснi, щасливi.

Татко перервав роботу,

Щоб вершки солодкi збити,

Каже: - Пастир призиває,

Щоб до церкви не ходити.

Бо як скупчення народу,

Можуть люди захворiти,

Всiх священик просить в свято

Трохи вдома посидiти.

- Послух виконаємо щиро,

Вдома будемо, як треба.

Ми помолимося разом,

Пошлемо слова до неба.

Щоб Господь простив грiхи нам,

Боронив мiста та села,

Щоби дiтки не хворiли

I батьки були веселi.

Щоб був мир на всiй планетi

Щоби щез коронавiрус,

Щоб Земля собi радiла,

Щоби люди мали вiру.

Дощик землю поливав щоб,

Щоби Бог врожай дав добрий,

Хлiб рясний щоб був у полi,

I щоб зоряним був обрiй.

Щоби райдуга на небi,

Поруч сонце, слiпий дощик,

Щоби щастя на планетi,

Паска щоб, святковий кошик.

Ми вершками прикрашали

Паски, їх багато було,

Зверху сипали присипку,

Шоколад ще не забули.

Вийшли пасочки гарненькi

I немов церковнi банi,

Їх ми завтра рознесемо

Бабi Зої, тiтцi Валi.

Не забудемо рознести

Дiду Федору та Манi,

I, звичайно, занесемо

Дядьку Оресту i Галi.

В телевiзорi хай служба,

I звучать церковнi дзвони,

Хай в оселях буде свято,

Хай Господь усiх боронить.

Вечiр, тиша, анi звуку,

В крiслi котик i собака

I лягають в свої лiжка

I хлоп'ята, i дiвчата.

Спить папуга в своїй клiтцi,

Охопила його втома,

Сплять батьки в своїй постелi,

Добре як, коли всi вдома!

Я дивлюся - в небi зорi,

Мабуть, я теж буду спати.

Вдома тихо, всi здоровi.

Завтра свято! Завтра свято!

Оставить комментарий © Copyright Рось Анна (anna.ros@ukr.net) Размещен: 25/04/2020, изменен: 02/05/2020. 19k. Статистика. Стихотворение: Сказки БЕЗКОШТОВНО - Українські казки Иллюстрации/приложения: 15 шт.		Ваша оценка:
Аннотация: БЕЗКОШТОВНО друга частина казки. Також з iлюстрацiями. Запрошую, не пожалкуєте!

Рось Анна : другие произведения.

Песик, кiт та карантин Ч.2