Життєвий шлях дiда Якова (1905-1999), простого трудового козака вiльної України i святої Русi, нащадка старих козацько-християнських родiв Поднiпров'я, Київської Русi-України, справжнього краснокозачого вчителя з ласки Божої. Сонце Правди, спасай козакiв:
"Дiд Якiв змалечку був доволi лагiдною i слухняною дитиною, але конфлiкти в його життi теж траплялися. Розказують, що приходить якось малий Якiв зi школи з плачем i каже батьку, дiду Павлу Чмiлю (Бублику): "тату, мене хлопцi набили...". А дiд Павло взяв лозину i погнав його назад у школу: "тебе б'ють - так i ти з ними бийся"".
Правда маємо сказати, що дiд Якiв битися не любив, а любив знаходити компромiси, розбиратися i дiяти добрим словом, за що i здобув згодом повагу сiльської громади i славу доброго (красного) трудового козака i справжнього учителя, в старi часи б мабуть сказали - доброго християнина i праведника...