Бублик Якiв Павлович, блаженний дiд Якiв з Капустинець, грiшний нащадок дiдiв-степовикiв Поднiпров'я, добрий учитель красних козакiв i робочих християн, козакiв-українцiв i русинiв Київщини, свiдок Красного Козака у Троїцi славного i Кривавої Орди Дiдiв-Степовикiв 20 ст., заступник i молитвенник за всiх людей, за всiх стражденних, убогих i гонимих Степу Безкрайнього i Землi Пiднебесної. Господи, помилуй нас його молитвами:
"Про дiда Якова можна багато всього розповiдати. Однак чи не найважливiше, що вiн з Божою помiччю усвiдомив i нагадав нащадкам - стару козацьку, робочо-християнську науку про Доброго Красного Козака, Доброго Учителя i Незбагненного Чудотворця, Владику Безмежжя i заразом про Вiчне Вiйсько, Страшну та Криваву Орду Дiдiв-Степовикiв, яка споконвiкiв у Степу Безкрайньому Святу Троєщину захищає"
p.s. В якостi iлюстрацiї взято два образи. Один - це кадр iз вiдомого багатьом козачатам Країни Дядька Федося (Країни Рад) фiльму-казки 'Невловимi месники', де досить спрощено розповiдається про те як в умовах руйнацiї структур комунального життєзабезпечення на теренах країн колишньої Росiйської iмперiї вiдбувалось вiдродження Страшної i Кривавої Орди Дiдiв-Степовикiв i становлення структур комунального народовладдя i життєзабезпечення Країни Рад, тобто про тi часи, коли дiд Якiв був ще пiдлiтком i тiльки почав своє навчання у школi красних козакiв i робочих християн як вiн i його поколiння часом називали свої унiверситети, себто школу життя (i творчостi) дiдiв-прадiдiв, простих козакiв-українцiв, русинiв Київщини i християн-степовикiв Поднiпров'я, яку так чи iнакше проходить кожна людина на Землi Пiднебеснiй i яку дядько Федось, блаженний Феодосiй Київський називав Академiєю Дивотворчостi.
Iнший образ - це образ преподобного дiда Сергiя з Радонiжжя, чоловiка своєї епохи, звичайного русина, 'красного козака i робочого християнина', який прославляв Святу Троїцю i розбудовував Святу Троєщину на Московщинi, заслуживши цим у Господа Бога велику благодать, мир i силу щоб заступити Святу Троєщину вiд Страшної i Кривавої Орди Дiдiв-Степовикiв.
Цi образи нагадують про iсторiю життя i творчостi власне дiда Якова як i багато його предкiв, родичiв i землякiв, як i кожна людина Землi Пiднебесної все своє життя перебували мiж загрозою покарання з боку Страшної i Кривавої Орди i благодаттю, милiстю i радiстю Святої Троєщини. Саме через власне життя i творчiсть, власний життєвий досвiд i досвiд iнших людей, родичiв, друзiв i спiвбесiдникiв, досвiд помилок i покаяння кожен з нас дiзнається про Страшну Орду i Доброго Козака, Художника Святої Троєщини i обирає чиїм шляхом йому iти. Щодо дiда Якова, то наскiльки менi вiдомо вiн змалечку обрав якраз таки шлях Доброго Козака i Художника Святої Троєщини, намагаючись не ходити шляхами Страшної i Кривавої Орди, оминати її десятою дорогою. Господи, помилуй нас грiшних його молитвами, молитвами наших дiдiв-прадiдiв i всiх святих!