Поле, руськеє поле...
Свiтить луна або падає снiг,-
Щастям i боллю разом з тобою.
Нi, не забуть тебе сердцем повiк.

Руськеє поле, руськеє поле...
Скiльки шляхiв нам пройти довелось!
Ти моя юнiсть, тим моя воля -
Те, що збулось, за життя, що збулось.

Не зрiвняться з тобою нi лiсам, нi морям.
Ти зi мной, моє поле,
Студить вiтер висок.
Тут Вiтчизна моя, i скажу, не таясь:
- Здравствуй, руськеє поле,
Я твiй тонкий колосок.

Поле, руськеє поле...
Хай я давно чоловiк городской -
Запах полину, веснянi зливи
Раптом опалять старою журбой.

Руськеє поле, руськеє поле...
Я, як i ти, дожиданням живу -
Вiрю мовчанню, як обiцянцi,
Похмурим днем гляджу в синьову.

Не зрiвняться з тобою нi лiсам нi морям.
Ти зi мной, моє поле,
Студить вiтер висок.
Тут Вiтчизна моя, i скажу, не таясь:
- Здравствуй, руськеє поле,
Я твiй тонкий колосок.

(переклад вiдомої пiснi Iнни Гофф)