Непроста i малодослiджена iсторiя строкатої козацько-християнської цивiлiзацiї i її представникiв на теренах Київської Русi-України, а також iнших країн Європи i Скiфiї-Тартарiї-Росiї пiд рiзними гаслами i прапорами. Роздуми на тему життя i життєвого шляху грiшного красного козака Кузьми Бублика (1901-1925), нащадка трудових i бойових козакiв-християн Київської Русi-України з дiда-прадiда, людей вiльної України i святої Русi i долi людей його строкатого i авангардового поколiння.
Отже був у мого прадiда, дiда Якова рiдний брат Кузьма (1901-1925). Брат старший, веселий i розумний, улюбленець всiєї сiм'ї. А потiм прийшла революцiя i старший брат пiшов захищати вiльну Україну i святу Русь, Українську Республiку i Всесвiтню Країну Рад, козацько-християнське комунальне народовладдя для всiх, а не лише для обраних пiд рiзними гаслами i прапорами так як їх бачив i розумiв, як i належить нащадку таких дiдiв-прадiдiв як у нього, людей самоназви "козак" i "християнин", представникiв строкатої цивiлiзацiї воїнiв Христових обох берегiв Днiпра з дiда-прадiда, вiльних людей по волi Божiй, а не царськiй чи панськiй. Бiографiя дiда Кузьми нам вiдома лише уривками. Вiдомо, що вiн поринув у революцiйну дiяльнiсть з 1917 року, став на початку одним з перших комсомольцiв Полтавщини (можливо в якийсь час навiть був секретарем Пирятинського повiтового комiтету комсомолу), потiм був призваний до формувань тодiшньої Української Радянської Армiї, яку ще тодi називали Українська Повстанська Армiя, до Красно-Козачого (Червоно-Козачого) Корпусу пiд началом вiдомого українського радянського отамана Вiталiя Примакова. Невiдомо, наскiльки нагрiшив дiд Кузьма у цей час, революцiйнi 1917-1925 рр., однак судячи за все основна його робота полягала в профспiлковому русi, журналiстицi, участi в органiзацiї дiяльностi молодiжних органiзацiй (комсомолу) на теренах України, боротьбi за права простих громадян Республiки так як це бачилось i розумiлось, наскiльки це було можливо в тi непростi i неоднозначнi часи. Якби там не було, а Кузьма пiшов у Вiчнiсть у 1925 роцi в результатi нещасного випадку. Всiх обставин загибелi Кузьми ми не знаємо, офiцiйна версiя - нещасний випадок, але що там було насправдi - один Бог святий знає. Якби там не було, а на похоронах грiшного вiльноукраїнського красного козака Кузьми були присутнi багато людей, в т.ч. його рiдний брат, дiд Якiв (1905-1999), майбутнiй довгожитель i справжнiй вiльноукраїнський краснокозачий учитель, який пронесе благодатний образ брата Кузьми (1901-1925), красного козака вiльної України через все своє довге i непросте життя. За сiмейними спогадами, мати красного козака Кузьми дiзнавшись про його загибель на наступний день стане сiдою, а вся сiм'я тяжко переживатиме це горе, одначе наявнiсть у сiм'ї такої людини певною мiрою убереже сiм'ю вiд репресiй з боку органiв радвлади, хоча в приватних розмовах брати Кузьми, якi переживуть голодовку i репресiї 1930х i окупацiю 1940х неодноразово казатимуть - "наш брат погиб за радянську владу, але не за таку". Царство небесне i вiчна пам'ять грiшному красному козаку Кузьмi, всiм його рiдним, близьким, друзям i благодiйникам. Слава вiльнiй Українi i святiй Русi, слава Небесному Владицi, Богу-Христу, Живiй Єдностi Всiєї Нескiнченностi i всьому Його Строкатому Воїнству пiд рiзними гаслами i прапорами! У Бога всi живi, Вiйсько Боже - Вiйсько Вiчне, Божа Орда - душогубам бiда. Красний Козаче i Отамане грiшних козакiв Вiчного Авангарду, Київський Чудотворче, Бог-Христос, помилуй Свого грiшного козака Кузьму i нас грiшних разом з ним! Мати Божа, блаженний Феодосiю i всi святi, молiть Бога за нас! Дух дихає де хоче i як хоче! Фрипулья!