Грiшних козакiв Владика призвав,
Спинить душогубiв Вiн ¬м наказав.
Пiднялись козаки, пiднявся народ,
Знов Вiчнег Вiйсько подалось в поход...

Погибло народу багацько в Степу,
Де Вiчнег Вiйсько здiйняло куряву,
Не треба, не треба, не треба грiшить,
А треба Владику про спасiння молить!

Знов Ки¬в блищить i радуг глаз,
Ми грiшнi¬ люди, згадайте про нас,
Ми много грiшили й строкато жили,
Iз Вiйськом по Степу ми славно пройшли!

Загинув козак, не оставив сiм'¬,
В Степу пролилися лиш сльози рiднi,
Не хочем, не хочем, не хочем грiшить,
Будем Чудотворця про спасiння молить!