Iсторiя переможених? В свiтовiй лiтературi одним з поширених сюжетiв є сюжет про людей, на очах яких зникає старовинний, рiдний для них уклад життя. Наприклад як зникає американська прерiя, як на змiну американським мисливцям на бiзонiв приходять фермери, а потiм i жителi великих мiст. На жаль про зникнення Степу на теренах сучасної Київської Русi-України, про вiдхiд до Вiчностi старожитнiх степовикiв написано дуже мало. В українськiй лiтературi, культурi i свiтоглядi ця тема не розкрита, ба бiльше, можна сказати табуйована. Табуйована на пiдсвiдомостi. Можливо це йде з тих часiв, коли степовикiв, людей Степу Безкрайнього i Безмежжя Благодатного, людей Бога-Христа i Його Вiчного Вiйська з дiда-прадiда, людей самоназви "козак" в часи розпаду Вiйська-Орди в 15-18 ст. винищували як скажених собак, разом з старими, жiнками i дiтьми, як їм накидували ярмо на шию i заставляли схиляти голову перед тогочасними "хазяями життя". I в часи Речi Посполитої i в часи Росiйської iмперiї. Накидували як чужi зайди, так i свої "рiднi" посiпаки. Але щось не склалося. Вогонь Правди Божої, Вiчний Дух Степу, Дух Бога-Христа i Його Вiчного Вiйська, Дух Безмежжя Благодатного продовжує i понинi жеврiти i жити в душах людей Київської Русi-України незважаючи нi на якi негаразди. Ба бiльше, Бог посилає все нових i нових подвижникiв, щоб вони не давали людям забувати про Степ Безкрайнiй, про Живе Безмежжя i Його Благодать. Слава Богу! Господи, помилуй! Царство небесне i вiчна пам'ять всiм людям Степу Безкрайнього i Безмежжя Благодатного минулих епох. Фрипулья!