Дядько Федось, воїн Христовий з Києва як i кожна людина часом сподоблявся бачити промисел Божий, промисел Триєдиного Небесного Владики, Козака i Художника у самих рiзних людях i ситуацiях. Нерiдко маючи на метi виконати Його волю дядько Федось говорив i дiяв доволi нестандартно, вказував на присутнiсть Божого задуму в усiх контекстах, свiтоглядах i вiровченнях. Дядько Федось не ставив на метi довести комусь, що вiн є воїном Христовим - вiн просто старався жити i дiяти як воїн Христовий. Тому люди, якi його знали, з ним спiлкувалися i спiвпрацювали нерiдко бачили його з самих рiзних точок зору i свiтоглядних позицiй, вiдносити до кола прихильникiв самих рiзних свiтоглядiв i вiровчень. А дядько Федось залишався тим ким залишався - другом Вiчного Козака i Художника, воїном Його Вiчного Вiйська i пiдданим Його Безкiнечного Царства. Господи, помилуй! Фрипулья!