Життєпис моєї баби Анастасiї.
Проста козачка-українка Анастасiя Якiвна Бублик (1929-2009), дочка доброго вчителя дiда Якова з Капустинець, племiнниця козакiв Кузьми, Данила, Семена, Василя, Iвана тощо.
Народилася в селi Капустинцi Яготинського району Київської областi, в сiм'ї християн-степовикiв Поднiпров'я, русинiв Київщини, козакiв-українцiв з дiда-прадiда, по батьковi з роду Бубликiв на прiзвисько Чмелi (Настя Чмiлева), по матерi з роду Красножонiв на прiзвисько Мужики (Мужикiвськi). Знала i пишалася тим, що походить "з роду полтавських мужикiв".
Рано втратила матiр. Пережила голодомор i вiйну. Вчилася у Київському Стоматологiчному Iнститутi.
Добре знала i з задоволенням читала українську i росiйську класичну лiтературу, любила гумор, музику i театр. Спiлкуючись з великою кiлькiстю людей значно краще багатьох її однолiткiв знала справжнє життя суспiльства України i свого народу епохи СРСР, зокрема iсторiю голодомору, розкуркулення, колективiзацiї, репресiй i вiйн. Ще в 1990х передбачала конфлiкт на сходi України, падiння пам'ятникiв Ленiну i змiни в Українi, якi послiдують за цим тощо.
Вважала за необхiдне вихiд України з пiд впливу Москви. Пiдтримувала появу канонiчного Київського Патрiархату Української Православної Церкви i службу в храмах рiдною (українською) мовою.
Прожила доволi непросте, але цiкаве трудове життя. Бiльшу частину життя жила i працювала у селi Шрамкiвка Драбiвського району Черкаської областi. Господи, помилуй нас грiшних молитвами баби Настi, наших дiдiв-прадiдiв i всiх святих!