Вiрш був написаний 3 лютого 2014 року пiд впливом подiй, якi розгортались в столицi Київської Русi-України. Автору вiрша було дуже боляче бачити наступ Вiйська Божого, якому вiн не мiг стати на завадi, було боляче за те, щов вiдбувається, що знову на його Рiдному Поднiпров'ї гинуть люди, знову згадалась багатовiкова iсторiя людей Поднiпров'я, людей Вiйська Божого i Степу Безкрайнього минулих часiв, грiшних але вiльних людей по волi Божiй, а не царськiй чи панськiй, якими опiкується Бог-Спаситель, Божа Мати i всi святi Благодатного Безмежжя:
Було колись у Степу - християнський народ погибав
I Бог по своїй милостi їм у пiдмогу Орду Свою надiслав
Прийшли ординцi, прийшли козаки, тихо прийшли
I смерть i погибель всiм душогубам вони принесли...
Не йди брат на брата, не йди брат на брата наука ця була...
А хто все таки прийде, хто все таки прийде, Орда знищить того дотла
Хто в царствi Божому, у царствi Божому не хоче жить
Той буде Орду, той буде Орду про спасiння молить...
Не треба Орди, досить Орди, час Орди вже пройшов...
Якщо так вважаєте, молiться й мирiться, хто б не прийшов...
Адже всi ми люди, Божi люди з рiзних країв землi
Добрi й жорстокi, розумнi й не дуже, старi i малi...