Загорнутий у кокон пустоти
Душа так тихо спокою просила.
З коханням я не був на "ти",
Хоч по коханню траур вже носила.
Оточений лиш вiрою в любов,
Лиш мрiями й бажаннями любити,
Пригнiчений розчаруванням знов,
Так прагну втримати бажання жити.
О незабутнє щастя пустоти,
Де спокiй твiй, де тi спокiйнi ночi?
I мир знайшла душа на самотi,
Й сказала серцю: "Нi, не хочу".