Проводжае осiнь тугу журавлину
Листям золотавим вiтер закрутив
А думки до тебе, як тi хмари линуть
Що ж ти, мiй коханий, мало так прожив.
Закурличуть в небi журавлi весною
Та важкi хмаринки упадуть дощем
Лиш думки про тебе, туга за тобою
Бiлью крають серце, рiжуть мов ножем.
I рахую днi я, а вони мов роки
Мов пройшла вже вiчнiсть,а я все одна
Все тебе чекаю, чую твої кроки
Бачу виглядає постать з-за вiкна
То тихенько руку покладеш на плечi
То майнеш по хатi подихом легким
Я тебе чекаю, коли прийде вечiр
Я тобi не вiрю, що мене лишив
А на дачi тиша,тиша домовинна
Полетiли в вирiй пiснярi-пташки
Не заводять пiсню, наче вони виннi
Що лежиш тихенько в домовинi ти
Як червонi сльози всипана могила
Золотистим листям вiтер заквiтчив
Бережуть могилу тi двi горобини
Що колись для мами сам ти посадив
Тихо лине в небi пiсня журавлина
Навiває смуток тугу i журбу
Думками сумними я до тебе лину
На слова вiд тебе мов стоїть табу.