Мучник Анатолий Моисеевич. Фiлософiя, економiка, релiгiя, психологiя на перехрестi наук

ФIЛОСОФIЯ, ЕКОНОМIКА I ПСИХОЛОГIЯ НА ПЕРЕХРЕСТI НАУК.

Усi держави Свiту мають економiчну та законодавчу систему, яка не може iснувати без етичного консенсусу, без моральної свободи їхнiх громадян, на чому ґрунтується будь-яка правова демократична держава. Уже з часiв Французької революцiї нiхто не думав роздiляти права й обов'язки людини. Мiжнародне спiвтовариство вже створило юридичнi транснацiональнi, транскультурнi, трансрелiгiйнi структури, без яких мiжнароднi домовленостi не мали б нiякого сенсу. Але новий свiтовий устрiй вимагає лише мiнiмум спiльних цiнностей, критерiїв та вiдносин - етику, яка пов'язує та об'єднує людство в ходi часу,тобто - всезагальну етику.

Упродовж столiть юдео-християнська традицiя формувала мораль Заходу, американської держави - iз самого початку її виникнення. Ця традицiя досi володiє потужним потенцiалом. Юдео-християнська мораль включає не тiльки цiлий набiр моральних норм, але й уявлення про те, що означає бути людиною та мати систему цiнностей. Цi моральнi правила, поняття про людину та її цiнностi глибоко просякли свiтське життя Заходу взагалi i Сполучених Штатiв зокрема. Мораль, що проповiдується з кафедр i церковних амвонiв, дуже близька до тiєї моралi, яку викладають учням державних середнiх шкiл, а також до поширеної в американському суспiльствi моралi.

Тi аспекти юдео-християнської моральної спадщини, якi явно належать до релiгiї та обов'язку людини перед Богом, можна вiдрiзнити вiд iнших аспектiв моралi, тобто тих, якi пов'язанi зi ставленням людини до своїх братiв. Саме останнi були головним чином сприйнятi суспiльством Заходу, сприйнятi i значною мiрою секуляризованi, уведенi у свiтський вжиток.

Десять заповiдей, принаймнi останнi сiм iз них, досi користуються широким визнанням як узагальнюючi все, те, що з моральної точки зору ми повиннi робити (наприклад "поважати батька i матiр своїх") або не робити (наприклад "не вбий"). Сюди долучається християнське повелiння полюбити свого ближнього i в усьому дiяти виходячи з цiєї заповiдi. Тим самим християнське почуття доброзичливостi, милосердя доповнює юдейське почуття справедливостi. За цим iдуть iншi чесноти. Оскiльки мораль юдео-християнської традицiї упродовж багатьох столiть ґрунтувалась на фундаментi вiри, виникли великi побоювання, що з послабленням релiгiйних вiрувань посилиться аморальнiсть. Однак вiдбулося зовсiм iнше. Чесноти i заповiдi, заснованi на вiрi, отримали iншу основу, як свiтську так i фiлософську. Ми вже бачили, як утилiтаристи виявили повну готовнiсть прийняти i пояснити християнську мораль, використовуючи принципи утилiтаризму. Фiлософи-деонтологи також пiдвели свiтський базис змiст християнських моральних норм i чеснот

Моральнi норми, як бачимо, мають iнформацiйно-управлiнський характер, адже моральна норма виступає як програма дiї для особи: як належить 0x08 graphic

або не належить людинi себе поводити для того, щоб здiйснити ту або iншу мету. Ця програма дiяльностi людини у макро- i мiкросередовищi суспiльства походить iз рiвня її знань та iнформованостi. Вона здiйснюється завдяки конкретним соцiальним ситуацiям i постає як прескриптивна iнформацiя. Норма визначає мiру трансформування дескриптивної iнформацiї про стан, потреби i тенденцiї соцiальних вiдносин та поведiнки людей у прескриптивну iнформацiю, яка необхiдна для їх практичної змiни, разом iз тим дає масштаб для оцiнки минулого досвiду людини i регулювання її наступної поведiнки. Моральна, прескриптивна iнформацiя формується i контролюється не тiльки державою, а повнiстю суспiльством. Узагальнимо: етична iнформацiя як частина соцiальної iнформацiї визначає програму соцiальної поведiнки особи. Вона перебуває у сферi правової iнформацiї, але разом iз тим саме етична iнформацiя найбiльш обмежує рiзноманiтнiсть поведiнки особи.

Етнiчнiй фiлософiї українцiв притаманне природне поєднання етичних i естетичних, цiнностей, толерантнiсть, терпимiсть i помiркованiсть в усьому; етика безкорисливого служiння, самовдосконалення у нас домiнує над етикою самоутвердження; у системi цiнностей "духовна людина" й "людина-художник" переважають "економiчну людину". Кризовi явища в Українi позначенi глибоким занепадом, насамперед, суспiльної свiдомостi, моральних цiнностей. Коли втрачаються критерiї Добра i Зла, девальвують цiнностi, а сенс життя зводиться до примiтивних форм виживання згiдно з етикою "хто -- кого", коли моральнiсть, благородство та й звичайна поряднiсть є синонiмом приреченостi, а успiх i процвiтання гарантуються подекуди аморальнiстю, особливої ваги i вiдповiдальностi набуває саме етична iнформацiя.

Соцiальнiй напрузi, зневiрi, руйнуванню притаманних для людини моральних цiнностей наше суспiльство має протиставити духовну iнформацiйну мобiльнiсть нацiї як унiверсальну парадигму її розвитку, що мiстить:

-- вiдтворення i збереження етичної, iсторичної iнформацiї та духовних цiнностей, тобто вiдновлення спiльної пам'ятi народу;

-- рух традицiйних знань за допомогою суспiльних iнститутiв;

-- дiяльнiсть щодо створення суспiльно нової iнформацiї;

-- оптимiзацiю впливу нацiональних засобiв масової iнформацiї на свiдомiсть суспiльства -- еволюцiйне реформування нацiональних засобiв комунiкацiї. [1. С. 103-104].

Сучасна наука не задовольняється однiєю констатацiєю фактiв та описом їхнiм у тому чи iншому зв'язку - iсторичним, догматичним i критичним. Вона прагне вiдшукати закономiрнiсть подiй, засновану на причинному зв'язку мiж ними. Коли якесь явище правильно з'являється одночасно з iншими або слiдом за ними, ми говоримо, що мiж ними iснує постiйне i необхiдне спiввiдношення, закон. Закони бувають конкретнi й абстрактнi. Теорiя заробiтної плати - закон конкретний, бо вiн може застосовуватись тiльки до того iсторичного перiоду, коли iснує ця форма винагороди; навпаки, закон, який полягає в тому, що праця є одним iз факторiв виробництва, - це закон загальний, абстрактний. Закони ще бувають якiснi i кiлькiснi. "Недостатнє виробництво викликає пiдвищення цiн", - це якiсний закон; але якщо ми скажемо, що цiни ростуть швидше, нiж падає виробництво, i наскiльки саме, то ми будемо мати закон кiлькiсний. Закони бувають, нарештi, статичнi i динамiчнi, зважаючи на те, чи належать вони до стану спокою або до стану руху. Залежнiсть смертностi вiд професiй - закон статичний: тенденцiя вiдсотка на капiтал до падiння - закон динамiчний. Вивчення тих закономiрностей, правильностей, одноманiття, якi можна помiтити у системi iснування даного перiоду, i у її розвитку у часi, прийом можна назвати прийомом соцiологiчним.

Тiльки наука, яка досягла високого ступеня досконалостi, може дати матерiал для вивчення за допомогою всiх перерахованих прийомiв. Таких наук небагато i зустрiчаються вони тiльки у математицi i природознавствi. Нi юриспруденцiя, яка займається вивченням права, нi полiтична економiя, предмет якої вивчення народного господарства, не дiйшли ще до подiбного стану.

Релiгiя i поведiнка людей. Релiгiйнi системи i церкви можуть по рiзному впливати на хiд господарського життя, можуть перш за все впливати найрiзноманiтнiшим чином на духовнi сили, що дiють у господарському життi., на господарський спосiб думок. Їхнiй вплив може мати мiсце безпосередньо або далекими довколишнiми шляхами, вони можуть перешкоджати повному розвитку чи прискорювати його. Iсторiя капiталiстичного духу також найтiснiшим чином пов'язана з iсторiєю релiгiйних системi церков у тому розумiннi, що вони часто затримували його в розвитку, а подекуди сприяти йому.

Замислiмося над впливом Бiблiї на господарську дiяльнiсть. Вiн суперечливий, рiзноплановий. Подiбно до всiх вчень Бiблiя повчає, що праця є земним призначенням людини, що тiльки працею вона може здобути собi хлiб насущний та власнiсть. Проповiдуючи рiвнiсть людей перед Богом, Бiблiя закликає до справедливого розподiлу земних благ, до необхiдностi роздiлити надлишок, який дiстався тобi, з бiдними.

На жаль, пiд час вiдповiдi на питання "жити за потребами народу чи влади" Бiблiя схиляється, до останнього. Бiблiя несе у собi глибоке моральне почуття, але мало сприяє вихованню характеру, активного полiтичного ставлення до життя.

Повна гармонiя суспiльних та особистих устремлiнь уявляється в реальному життi iлюзорною.

Мова може йти у кращому випадку про спроби наблизити шляхом полiтичних дiй загальнi, груповi i приватнi iнтереси. До того ж свобода економiчного вибору, без якої немає прогресу, виключає економiчну рiвнiсть.

Колишнiй координатор кооперативного руху агентства США з мiжнародного розвитку Джек Шиффер (1925-2001) вказував на спiльне мiж релiгiйними i кооперативними принципами: "Починаючи з християнських соцiалiстiв Європи та Пiвнiчної Америки, а також iндуського фiлософа Робiндраната Тагора в його "Кооперативних принципах", вiд японця Тойохiто Кагави в його "Братських господарствах" i до енциклiк Папи Римського чулися найрiзноманiтнiшi голоси, якi кожен по-своєму проголошували, що Бог - на боцi кооперацiї, та уточнювали релiгiйнi принципи, на яких базується кооперацiя" [2, с. 42].

Християнськi соцiалiсти проголошувати необхiднiсть втiлення в життя заповiдей християнства на засадах соцiалiзму. Вони розглядали християнство як духовну основу соцiалiзму i пропонували будувати економiчне життя майбутнього суспiльства на справжнiх кооперативних принципах. Вони вважали, що кооперацiя є новою манiфестацiю покути роду людського перед Богом.

Так, британський теоретик кооперацiї Вiльям Кiнг (1786-1865) писав: "Моя мрiйливiсть виражається в упевненостi, що настане день, коли моральнi принципи Христа, втiленi у справжнiй кооперацiї, здiйсняться у практичному життi" [3, с. 61].

Господарська етика. Що ми розумiємо тут пiд "господарською етикою" релiгiї, стане очевидним у ходi подальшого викладу. Автора цiкавлять не етичнi теорiї теологiчних компендiумiв, якi слугують лише засобом пiзнання (за деяких обставин, щоправда, важливим), а практичнi iмпульси до дiї, що кореняться у психологiчних i прагматичних релiгiйних зв'язках. Хоча наступний виклад i являє собою до певної мiри зiбрання окремих нарисiв, iз нього все ж таки повинно стати зрозумiло, яким складним утворенням є конкретна господарська етика та наскiльки багатосторонньо вона обумовлена.

Господарська етика не є простою "функцiєю" форм господарської органiзацiї, так само, як вона не може сама однозначно їх створювати. Абсолютно очевидно, що вона значною мiрою володiла суто автономною закономiрнiстю, заснованою на релiгiйному ставленнi людини до свiту. Немає сумнiву, що важливим детермiнантом господарської етики була релiгiйна обумовленiсть життєвої поведiнки. Вона, у свою чергу, також вiдчувала в даних географiчних, полiтичних, соцiальних, нацiональних умовах великий вплив економiчних i полiтичних моментiв. Спроба показати цю залежнiсть в усiх її деталях завела б нескiнченно далеко вiд визначеної теми. Тому у данiй працi мова може йти лише про спробу виокремити спрямовуючи елементи життєвої поведiнки таких соцiальних верств, якi справили найбiльший вплив на практичну етику вiдповiдної релiгiї i специфiки, тобто рис, що вiдрiзняють її вiд iнших релiгiй i разом з тим суттєвих для господарської етики. Такий вплив повинен справляти не обов'язково один прошарок. До того ж у процесi iсторичного розвитку визначальнi у цьому розумiннi прошарки можуть змiнювати один одного. I нiколи подiбний вплив не являє собою виняткову прерогативу окремого прошарку. Проте для кожної даної релiгiї можна у бiльшостi видiлити прошарки, життєва поведiнка яких була, в усякому разi за перевагами, визначальною.

Думка автора аж нiяк не зводиться до того, що своєрiднiсть релiгiї є простою функцiєю соцiального становища того прошарку, який виступає в якостi її характерного носiя, немовби його "iдеологiєю" чи "вiдображення" його матерiальних i духовних iнтересiв. Навпаки, навряд чи можливе бiльше нерозумiння точки зору, що проводиться у даному дослiдженнi, нiж подiбне тлумачення. Як не глибоко в окремих випадках економiчно i полiтично обумовлений вплив на релiгiйну етику, її основнi риси мають перш за все релiгiйнi витоки. Навiть якщо вони нерiдко у наступному поколiннi радикально перетворюються, оскiльки виявляється необхiднiсть привести їх у вiдповiднiсть до потреб общини, то приводяться вони, як правило, у вiдповiднiсть перш за все з її релiгiйними потребами.

Лише вторинне значення, що правда дуже часто суттєве, а часом i вирiшальне, можуть мати iнтереси, пов'язанi з iншими сферами. Хоча для кожної релiгiї змiна соцiально визначальних прошаркiв зазвичай дуже важлива, разом з тим немає сумнiву, що тип релiгiї, котрий колись склався, дуже впливає на життєву поведiнку рiзнорiдних прошаркiв.

".... Я бачу в економiчному життi матерiальну i духовну основу. По-моєму вона покликана поєднувати в собi прагматизм та чималу долю iдеалiзму". [4, с. 231].

Грошi можуть стати i нещастям, прокляттям. Не втiлюючи духовного, вони, як i багатство, за своєю природою непостiйнi, мiнливi, можуть викликати лише клопiт. Скiльки б у вас не було грошей, ви нiколи не впевненi в тому, що цього достатньо або що ви не втратите їх тим чи iншим способом.

А от коли ви розпоряджаєтесь грошима правильно й усвiдомлюєте, чому вони вам дiсталися, цi грошi стають благословенням. Якщо ви використовуєте своє багатство з благодiйною метою, що розрахована на майбутнє поколiння, i не витрачаєте його на задоволення миттєвих забаганок, вашi грошi стають вiчними" [5, с. 96].

Але якщо всi сучаснi економiчнi надбання не призводять до покращення соцiальних результатiв, тодi який сенс вони мають для суспiльства, окремої особи, коли метою кожної суспiльної дiяльностi є людина, її iснування, розвиток, удосконалення? А нинiшня людина, людина XXI столiття, бiльш нiж будь-коли оплачує рахунок за соцiальну цiну економiчного благополуччя.

Наша сучаснiсть усе ще далека вiд вирiшення цих проблем i вiд позитивної вiдповiдi на цi виклики. Ми є свiдками глибокої диспропорцiї мiж економiчними можливостями суспiльного розвитку та соцiальними результатами. Ця диспропорцiя лежить в основi глибокої духовної кризи сучасного суспiльства -кризи традицiй, iдеологiй, цiнностей та моральних засад сучасного свiту. Пiд час переходу мiж двома епохами свiт утратив свiй "моральний компас", потрапив у морально-цiннiсний вакуум, який загрожує знищити цивiлiзацiю. Ображенi на несправедливiсть, притиснутi бiднiстю, люди сприйняли конфлiкти, сутички, нетолерантнiсть як зброю для власного виживання. Занепад цiнностей гуманiзму створив пiдґрунтя для зародження конфронтацiї, насилля i тероризму. Свiт стоїть перед загрозою самознищення, тому що нинiшнi об'єктивнi умови трансформацiї, замiсть стимулювання цiннiсних iмпульсiв розвитку, породжують моральну й духовну деградацiю.

Iснують природнi, хоча iнколи i непомiтнi, зв'язки мiж економiчною поведiнкою суб'єктiв (людини, фiрми, соцiальної групи, суспiльства) та їхнiми психологiчними установками. Зв'язок цей двостороннiй, швидше за все його можна назвати взаємодiєю. Забуттям людських душевних переживань грiшила не тiльки радянська наука. Погляд на економiчну людину як на "колiщатко" у державному механiзмi, що дiє автоматично, спричинив серйозну шкоду соцiально-економiчному i полiтичному передбаченню. Ще бiльш тiсно переплетенi економiка i психологiя у соцiальних вiдносинах або у сферi великої полiтики.

Сфери наукових iнтересiв економiки та психологiї досить близькi: i та й iнша дослiджують поведiнку суб'єктiв. Економiста цiкавлять ринковi дiї, психолога-iндивiдуальнi реакцiї i переживання. Як економiчнi дiї, так i психологiчнi установки формуються, як правило, на рiвнi свiдомостi. Передбачуванi дiї i результати "програються" у свiдомостi iндивiда, але вони забарвленi кольорами його "несвiдомого", "внутрiшнього" "я", соцiальної залежностi та нацiонального прапора. I у цьому розумiннi поєднання економiчних та психологiчних пiдходiв пiднiмає економiчнi дослiдження на новий щабель, надає їм нової якостi.

Економiчна наука покликана визначати, як максимально ефективно використовувати обмеженi ресурси: природнi запаси, капiтали, трудовi резерви, що i для кого виробляти. Подiбно до всiх iнших галузей знання, економiка включає набiр аксiом i доказiв у будь-яких конкретних умовах. У цьому вузькому розумiннi вона не може бути нацiональною, так само як не може iснувати американської фiзики чи нiмецької математики. Цiни на товари скрiзь визначаються спiввiдношенням попиту i пропозицiї, зi зростанням доходiв вiдбувається зменшення споживчої його частини i зростання накопичувальної. Але в економiцi є принципова вiдмiннiсть вiд точних i природничих наук: вона має справу не з окремою людиною на безлюдному островi, а iз членом суспiльства, який зазнає впливу традицiй, нацiонального менталiтету, полiтичних iнститутiв, та пристрастей. Iнструментарiй економiста має тому нацiональнi особливостi.

Економiчну теорiю, створену у ХVII - ХIХ ст., називають класичною, вона вiдповiдала потребам розвитку iндустрiального суспiльства, заснованого на приватнiй власностi i свободi економiчного вибору. Творчiсть Адама Смiта для економiки прирiвнюється, як кажуть, iз винайденням колеса. Але засновник класичної економiї вiдомий i як фiлософ-моралiст, його першою працею стала "Теорiя моральних почуттiв" (1759), аналiз мотивiв поведiнки людини, її чеснот i вад. Вiдомий англiйський економiст Альфред Маршал (1842-1924) визначав економiку як "вчення про нормальну життєдiяльнiсть людства" [6, С.8].

ХХ столiття стало в iсторiї економiчної думки етапом макроекономiки. Її визначають як науку про сукупну економiчну поведiнку людей, про цiлiсну економiчну систему. Велика система - це не тiльки безлiч малих пiдсистем - фiрм i галузей, - але й нова якiсть. Її дiями керують iншi механiзми. Макросистема не може бути описана категорiями мiкроекономiки. Тут необхiднi новi макропоказники, новi методики та iнструменти. Макроекономiчнi дослiдження, поєднанi iз положеннями аналiтичної психологiї, стають основою державної полiтики, знаходять у нiй свiй початок i свої завершення. Економiчна полiтика - система дiй державних та громадських (суспiльних) iнститутiв, спрямованих на виправлення ситуацiї, корекцiю економiчних процесiв.

Економiчна наука мiстить позитивний i нормативний компоненти. Перший вiдповiдає на питання "Що вiдбувається" i пояснює стан речей, слугує базою для прогнозування; другий - зайнятий проблемою "Як повинно бути?" i, вiдповiдно, сприяє виправленню ситуацiї шляхом розробки рецептiв, переважно правового характеру. Поєднання цих двох начал є у кожнiй з вищезазначених гiлок макроекономiчного аналiзу; вiдмiнностi визначаються перш за все питомою вагою позитивного i нормативного компонентiв.

Загальновiдомий сковуючий вплив iдеологiчних пристрастей, що вкладають думку у прокрустову ложе абстрактних догм. Для емпiричної науки, покликаної завбачати пронози розвитку, умогляднi знання, що виходять за межi досвiду, протиприроднi. Тому корисно визначити мiсце нацiональної економiки у системi аналiзу. Зв'язок мiж макроекономiкою i економiчною полiтикою має достатньо чiткий вигляд: перша є теоретичною основою пiд час пiдготовки полiтичних дiй. Яку ж роль у цьому блоцi вiдiграє нацiональна економiка? Утворюючи наукову базу полiтики, макроекономiка, або полiтична економiя у широкому розумiннi, пропонує загальнозначимi шляхи, придатнi для подолання iнфляцiї i безробiття, стимулювання економiчного зростання, пом'якшення фiнансової кризи.

Але якi з цих рiшень вибрати, як використовувати у данiй конкретнiй ситуацiї, на якi клавiшi натискати i вiд яких заходiв утриматися? Цi питання важко вирiшити без поглибленого вивчення теперiшнього i минулого країни, її потенцiалу, її соцiальних стереотипiв, без найбiльш вдумливого ставлення до нацiональної економiчної психологiї. Предметом аналiзу нацiональної економiки виступають особливостi нацiональної економiчної поведiнки, специфiчнi форми унiверсальних причинно-наслiдкових зв'язкiв, таких як, наприклад, iнвестицiї, особливостi нацiональної психологiї та економiчнi традицiї, ступiнь державного втручання в економiку, що виражається у своєрiдностi економiчного порядку.

Вiдомий полiтеконом Вернер Зомбарт (1863-1941) ввiв поняття про дух у господарському життi. Адже господарська дiяльнiсть тiльки тодi присутня, коли людський дух зближується з матерiальним свiтом i впливає на нього.

За Зомбартом, господарський дух - це сукупнiсть душевних властивостей та функцiй, що супроводжують господарську дiяльнiсть. Все це - прояви iнтелекту, всi риси характеру, якi розкриваються в господарських прагненнях, але це також i всi завдання, всi судження про цiнностi, якими визначається поведiнка господарюючої людини.[7, С. 624].

Тому вивчення нацiональної економiки як основи внутрiшньої полiтики передбачає найбiльш уважне ставлення до нацiонального менталiтету, традицiй, почуттiв, релiгiй, нацiональних символiв. Така природна тiсна взаємодiя економiки та психологiї призвела до появи нового напрямку у сучаснiй науцi - економiчнiй психологiї, а у нашому випадку етнiчної економiчної психологiї, яка у полiтичному контекстi намагається виробити методику соцiально-психологiчного впливу на сучасний етнос України iз корекцiєю та врахуванням можливостей i обставин оточуючої дiйсностi. Але якщо психологiчний метод передбачає аналiтичнi пiдходи до дослiдження, то економiчна психологiя, яка знаходиться у процесi становлення, включає активне практичне начало.

Економiчна психологiя, батьками якої є теоретична i прикладна економiка та психологiя, включає наступнi взаємопов'язанi аспекти вивчення:

-- спонуки чи мотиви дiяльностi економiчної людини;

-- економiчна свiдомiсть особистостi, що формується на основi життєвих переживань, накопиченого досвiду, подолання труднощiв;

-- несвiдоме начало у психiцi iндивiда i мас (iлюзiї, ажiотаж, страхи i психози), що виникають через закрiпленi у пам'ятi подiї, взаємозв'язки, емоцiї;

-- економiчна поведiнка, активнi дiї, що цiлеспрямовано змiнюють оточуюче середовище.

Економiчна психологiя розкриває процес пiзнання економiчної реальностi, яка складається зi сприйняття, уявлення, мислення, передбачає вiдповiднi методики дiй. Накопичення знань у сферi економiчної психологiї дозволяє подолати труднощi спiлкування, вирiшувати завдання пiдвищення життєвого рiвня, зайнятостi, трудової дисциплiни, удосконалювати економiчну полiтику, а також знайти пояснення фактам i мотивам, якi не можуть осягнути економiка та психологiя, взятi окремо, наприклад, неприйняття з боку населення тих чи iнших, здавалося б сприятливих, полiтичних рiшень.

У полiтичному контекстi психологiя служить для досягнення мети, що визначається зовсiм не нею. Разом зi змiною обстановки завдання змiнюються або стають предметом полiтичних суперечок. Як правило, макроекономiчна мета є немовби загальновизнаною (наприклад, боротьба iз безробiттям, iнфляцiєю, депресiєю), тим часом як пропонованi засоби їхнього досягнення помiтно вiдрiзняються, так само як i рiзними виявляються методи соцiально-психологiчного впливу. Конкретна допомога, що полягає у формуваннi психологiчних установок, одночасно служить внесенню ясностi чи виправлень у реалiзацiю поставленого завдання. Знання психологiчних процесiв дозволяє завбачити, що, за даної ситуацiї та установках, є практично досяжним.

Економiчна свобода є необхiдною, але не достатньою умовою для полiтичної свободи. Остання, у свою чергу, потрiбна для забезпечення свободи економiчного вибору у довгостроковому планi. ХХ столiття було ознаменоване майже повсюдним змiцненням економiчної присутностi держави. Особливо державне регулювання стало необхiдним для здiйснення соцiальної полiтики, взагалi стратегiї соцiалiзацiї у широкому розумiннi. Колективне споживання або задоволення суспiльних потреб (охорона здоров'я, освiта пiдтримка бiдних i т.iн.) неможливi без використання державних важелiв та органiзацiй. I, нарештi, хотiлося б особливо пiдкреслити, маючи на увазi день сьогоднiшнiй, потребу у державнiй пiдтримцi i часом органiзацiї фундаментальних наукових дослiджень у цьому питаннi, що обумовлюється появою нових економiчних потреб, з якими ринок за своєю природою не може впоратися.

Сучасна наука не задовольняється однiєю констатацiєю фактiв та їхнiм описом у тому чи iншому зв'язку - iсторичним, догматичним, критичним та соцiологiчним. Тiльки наука, яка досягла високого ступеня досконалостi, може дати матерiал для вивчення за допомогою всiх перерахованих прийомiв.

Науковi дослiдження повиннi включать, як правило, декiлька етапiв. Стосовно науки, яка поєднує психологiю i економiку, то у нiй можна видiлити наступнi щаблi:

-- Конкретизована постановка завдання та його формулювання.

-- Розробка гiпотез, можливо виведених iнтуїтивно, котрi б пояснювали логiчний зв'язок мiж групами явищ.

-- Використання iсторичних традицiй, пошуку фактологiчного матерiалу, пiдтвердження або заперечення гiпотези.

-- Iнтерпретацiя одержаних результатiв та їхнє теоретичне узагальнення.

Звичайно, ця класифiкацiя умовна, окремi фази дослiдження можуть випадати або зливатися в єдиний розумовий процес. Тому сучасна наука повинна розробити свiтогляднi та органiзацiйнi основина людину не тiльки "соцiальну", а i людину "економiчну".

Особистий життєвий досвiд i сумна iсторiя нашої планети навчили нас, що неможливо створити кращий свiтовий порядок одними законами, розпорядженнями i конвенцiями, що реалiзацiя миру, справедливостi i збереження Землi залежить вiд готовностi людини застосовувати це право i вiд її волi зробити це. Праця на благо права i свободи передбачає, що людина готова брати на себе вiдповiдальнiсть та обов'язки i що потрiбно звертатися до розуму та серця людей. В далекiй перспективi право не буде триматися без моралi, а без загальної етики не буде нового свiтового порядку

Загальнолюдськi завдання продовження роду людського, пошук шляхiв його виживання формують, як першочергове завдання в економiчному захистi природи, захист самої людини. Нова фiлософiя моралi повинна виробити новi життєвi принципи, а можливо, по-новому усвiдомити фундаментальнi бiблейськi правила взаємовiдносин у суспiльствi в iм'я соцiальної згоди рiзних конфесiй i народiв, людських груп, органiзацiй та держав iз рiзним рiвнем розвитку i забезпеченостi. Звичайно, це досить тривалий процес, але саме ця дорога веде до Храму, i в цьому є покаяння сучасного iндустрiального суспiльства, яке повинно найближчими роками сформувати пiдходи i принципи переходу до створення нових моральних та iнтелектуальних рис людини майбутнього. Фiлософiя, психологiя, економiка та релiгiя повиннi вносити власний важливий внесок у захист екологiчних та моральних цiнностей, хоча жодної з них окремо, для вирiшення поставленого завдання, повидимому недостатньо

Лiтература..."

-- Джинчарадзе Н. Iнформацiйна культура - К., 1999.

-- Исторический словарь кооперативного движения. Ленчем, 1999.

-- Творцы кооперации и их думы: Сб. - М., 1919.

-- Вахитоа К.И. Кооперация. Теория, история, практика. - М.: Дашков и Ко, 2004.

-- Баркет Л. Як розпоряджатися своїми грошима. Планування фiнансiв вiдповiдно до бiблiйних принципiв. - Рiвне: Обiтниця миру, 2002.

-- Бункина М.К., Семенов В.А. Экономика и психология. - М.: Дело и Сервис, 1998.

-- Зомбарт В. Буржуа. Этюды по истории духовного развития современного экономического человека. Евреи и хозяйственная жизнь. - М.: Айрис Пресс, 2004.

Д-р Анатолiй Мучник

ЗАМIСТЬ ПIСЛЯМОВИ. С. Тошкова З джерела вiчної книги. Спроба економiчного прочитання Бiблiї- Львiв "Кальварiя", 2005

У бiблiйному розумiннi праця базується на духовному началi й пов'язується передусiм з людським зростанням в моральному вiдношеннi. В цiй основоположнiй концепцiї показане сприйняття працi як умови для життя i джерела багатства.

Потреба працi виникає в силу економiчного обмеження. Коли Адам був вигнаний з Едемського саду достатку, на нього було покладено обов'язок працювати цiле життя i добувати працею їжу для себе. Господь прокляв людину i вiдправив її обробляти землю: "Адамовi ж сказав: за те, що ти послухав голос жiнки твоєї i їв вiд дерева, про яке Я заповiдав тобi, сказавши: не їж вiд нього, проклята земля через тебе; у скорботi будеш їсти вiд неї в усi днi життя твого у потi лиця твого будеш їсти хлiб, доки не повернешся в землю, з якої ти взятий... I вислав його Господь Бог iз саду Едемського, щоб обробляти землю, iз якої вiн узятий" (Бут.3:17,18,19, 23).

Бiблiйна iнтерпретацiя працi як умови iснування людини виростає з уявлень людини про реальне життя i її розумiння людини як основного суб'єкта творiння. В цей спосiб, за допомогою працi, людина, якiй дано наказ Божий розвиватися, збагачуватися i пiклуватися про свiт, подарований Богом, перетворюється на економiчний суб'єкт. Праця ж ставиться у специфiчнi рамки, якi вiдповiдають моралi i випливають з того, що Бог дав людям право i можливiсть працювати. "Бачив я цю турботу, яку дав Бог синам людським, щоб вони вправлялися у тому... i якщо яка людина бачить добре у всякiй працi своїй, то це - дар Божий" (Екл.3:10,13).

"Надалi в усi днi землi сiвба i жнива, холод i спека, лiто i зима, день i нiч не припиняться", - наказує Господь (Бут.8:22). Чи не є це велiння символом, знаком того, що праця - це джерело благ, без яких життя немислиме? Через багато столiть англiйський економiст Вiльям Петтi скаже: "Праця - це батько, а земля - мати багатства".

Люди покликанi працювати, а Бог створив умови, якi допомагають їм бути благословенними у справах людських. "Вiдкриє тобi Господь добру скарбницю Свою, небо, щоб воно давало дощ землi твоїй у свiй час, i щоб благословляти всi дiла рук твоїх: i будеш давати в борг багатьом народам, а сам не будеш брати в борг i будеш панувати над багатьма народами, а вони над тобою не будуть панувати" (Втор.28:12). Тут мiстяться глибокi економiчнi послання. По-перше: про значимiсть природи i землi як основного мiсця використання працi та умови для її ефективностi. Через багато вiкiв по тому у Францiї фiзiократи назвуть природу i землю основним джерелом багатства й умови його нарощування. По-друге: про працю як джерело багатства i передумову для процвiтання та величi нацiї. Багата економiка має можливiсть позичати, продавати продукти, а не купувати i брати в борг, що й дає можливiсть "володiти багатьма народами". Сильна та економiка, яка експортно-орiєнтована i фiнансово забезпечена. Пiзнiше, на зорi первинного накопичення капiталу, як основний принцип ефективного господарювання меркантилiсти висунули вимогу активного торгiвельного балансу країни.

Бiблiя багаторазово повторює послання про шкоду вiд лiнощiв, протиставляючи їм необхiднiсть людини працювати i роблячи з нього моральний i господарський iмператив. "Лiнива рука робить бiдним, а рука старанна збагачує" (Притч.10:4); "Трохи поспиш, трохи подрiмаєш, трохи склавши руки полежиш: i прийде, як перехожий, бiднiсть твоя, i нестаток твiй, як розбiйник. Якщо ж будеш не лiнивим, то, як джерело, прийдуть жнива твої; убогiсть же далеко втече вiд тебе" (Притч.6:10,11). Лiнь призводить до бiдностi, а праця збагачує людину, забезпечує хороше життя i насичує її душу. Зi всiх людських земних днiв найкращим прожитим часом є час працi, проповiдує Бiблiя. Людина не має зупинятись у працi - в роботi джерело успiху. Вона має робити рiзнi речi, щоб перебороти ризик невдачi в будь-якiй справi. "Ранком сiй насiння твоє, i ввечерi не давай вiдпочинку рукам твоїм, тому що ти не знаєш, те або iнше буде вдалiше, або те й iнше однаково добре буде" (Екл.11:6).

В основi бiблiйного розумiння i тлумачення працi вiдкриваємо iдею всеосяжностi людської дiяльностi, творчостi, потоку людського творiння, який постiйно рухається, послiдовностi й продовження. "Бачив я цю турботу, яку Бог дав синам людським, щоб вони вправлялися у тому... i вклав мир у серце їх" (Екл.3:10,11).

Праця лежить в основi розвитку й удосконалення свiту, але вона є i джерелом особистого благополуччя. "Труди праведного - до життя" (Притч. 10:16); "Ти житимеш трудами рук твоїх. Блаженний ти, i добро тобi буде" (Пс.127:2). Дещо бiльше нам говорить Бiблiя: праця є джерелом духовного комфорту, душевної рiвноваги i щастя, благоденства i доброчинностi. "Кращий є той, хто трудиться i має в усьому статок" (Сир.10:30). Задоволення вiд працi є найбiльшою винагородою за труд. Немає нiчого лiпшого вiд того, коли людина насолоджується своєю працею. "Життя задоволеного своєю долею i трудiвника солодке", проповiдує Iсус, син Сирахiв (Сир.40:18).

У Бiблiї знаходимо й основоположну економiчну iдею подiлу працi. Вона вплетена як у багато конкретних текстiв про працю, так i в iнтерпретацiю iдеї створення свiту. Бiблiя розповiдає, що Бог створив свiт за сiм днiв. I щодня Вiн творив рiзнi речi. У перший день було створене свiтло, на другий - небо i повiтря, на третiй - земля, море i рiчки, на четвертий - сонце, мiсяць i зорi, на п'ятий - риби i птахи, на шостий - звiрi й людина. Сьомий день Господь вiдвiв для вiдпочинку. У бiблiйнiй оповiдi про створення свiту можемо знайти символ iдеї подiлу працi i розподiлу роботи, з метою в окремi днi зосереджувати зусилля на певнiй справi i завершеннi дiяльностi в точно визначенiй послiдовностi, спрямованiй на досягнення кiнцевого результату творiння.

Про набагато конкретнiшу i безпосередню тезу подiлу працi йдеться в розповiдi про синiв Адама i Єви. Пiдрiсши, Каїн i Авель почали працювати, Каїн обробляв землю, а Авель став скотарем, випасаючи отари свого батька. Тут чiтко видiлений перший етап процесу суспiльного подiлу працi: розподiл мiж землеробством i скотарством.

Багато бiблiйних послань присвячено розмежуванню розумової та фiзичної працi, а також ставленню до останньої. На вiдмiну вiд попереднiх iнтерпретацiй з цього питання, якi радше є радикальними у тлумаченнi й оцiнцi ролi одного з двох видiв працi, Бiблiя виводить розумiння рiвностi мiж розумовою i фiзичною працею та їхньою однаковою значимiстю для розвитку людини i свiту. Бiблiйне послання категоричне: кожна праця однаково гiдна i необхiдна. Праця столяра i каменяра, коваля i гончаря, ювелiра i будiвельника створюють матерiальнi умови для життя. Вони благословеннi Богом, i "без них нi мiсто не побудується, нi жителi не населяться i не будуть жити в ньому" (Сир.38:27-37). I, незважаючи на те, що люди фiзичної працi не беруть участi в управлiннi, "вони у зiбрання не запрошуються, на судiйському сiдалищi не сидять, ...але пiдтримують побут житейський, i молитва їх - про успiх мистецтва їх" (Сир.38:38,39). Мудрий i вчений, багатий знаннями, який присвячує свiй час "роздумам над Законом", лiкар, який лiкує, "доки буде жити, вiн придбає бiльшу славу", "народи будуть прославляти його мудрiсть, i суспiльство буде звiщати хвалу його" (Сир.39:13, 14). Але всi люди працi однаково необхiднi й важливi для створення суспiльного блага. "I не можна сказати: "це гiрше за те", бо все у свiй час визнане буде добрим" (Сир.39:41).

На здоровiй економiчнiй логiцi спочиває бiблiйний погляд на винагороду працi. Той, хто працює i виробляє блага, має першим спробувати їх. "Той, хто трудиться, достойний нагороди своєї", попереджає євангелiст Матфей (Мф.10:10), а апостол Павло наголошує, що "трудящому хлiборобовi першому належить покуштувати плодiв" (2 Тим.2:6). Будь-яка робота має бути винагородженою, гласить Бiблiя. Але, очевидно, назва "винагорода" означає винагороду за працю, прибуток вiд роботи. Окремо в багатьох мiсцях розглядається питання про оплату працi найманих робiтникiв i слуг. Працедавець зобов'язаний платити заробiтну плату працiвниковi, цiнити i поважати його працю. Винагорода повинна справедливо вiдображати вкладений труд i вчасно сплачуватися. "Не кривдь наймита, бiдного й убогого, iз братiв твоїх або з прибульцiв ...у той самий день вiддай платню його, щоб сонце не зайшло ранiше того" (Втор.24:14,15). Великим злочином вважається i гостро засуджується та карається вiдмова платити за працю найманого робiтника. Якщо працедавець вiдмовиться платити робiтниковi, то це означає, що вiн краде час, працю i сподiвання його, а отже, працедавець здiйснює серйозний злочин, за який буде покараний. "Горе тому, хто будує дiм свiй неправдою i свiтлицi свої беззаконням, хто примушує ближнього свого працювати задарма i не вiддає йому платнi його" (Єр.22:13), "бо робiтник вартий винагороди своєї" (Лк.10:7).

Щоб уникнути несправедливостi по вiдношенню до найнятих працiвникiв i бiдних, у Бiблiї вибудувана складна система соцiального захисту, яка одночасно включає моральнi, соцiальнi та правовi норми. Правосуддя i милосердя зливаються в єдину загальну концепцiю, в якiй мають мiсце справедливiсть, солiдарнiсть i доброчиннiсть. Бiдний має отримувати вiд оточуючих не тiльки їжу i допомогу, але й бути залученим до роботи i жити достойно.

У бiблiйних текстах знаходимо багато порад щодо органiзацiї працi. "Робiть свою справу завчасно", (Сир.51:38), "Усьому свiй час, i час усякiй речi пiд небом" (Екл.3:1), - радить Бiблiя. Кожна робота має бути звершена у визначений для неї час, щоб закiнчити її у визначений термiн, процес працi має слiдувати певнiй логiцi, послiдовностi i порядку. Вимога поставленої цiлi, обгрунтування, упорядкування i планування дiй спрямовують до попереднього накреслення проекту. "Початок усякої справи - розмiрковування, а ранiше за усяку дiю - рада"; "Без роздумiв не роби нiчого" - радить Iсус, син Сирахiв (Сир.37:20 i 32:21). Братися за багато робiт одночасно значить розтрачувати зусилля. Це також заважає успiховi на шляху до визначеної мети. Яскравi приклади розумiння значимостi органiзацiї працi та створення проекту для кожної роботи знаходимо у бiблiйних оповiданнях про побудову Храму, про важку працю у вигнаннi, якiй Мойсей надає надзвичайно чiткої органiзацiї, про створення власної держави в Ханаанi.

Особливий акцент у бiблiйних текстах зроблено на важливостi знань, виучки вмiння працювати та бути майстром. "...Мудрiстю, розумiнням, знанням i всiляким мистецтвом виробляти з золота, срiбла i мiдi, ... рiзати каменi для вставлення i рiзати дерево для всякої справи ... i в серце всякого мудреця вкладу мудрiсть, щоб вони робили все, що Я повелiв тобi" (Вих.31:1-7). "Бо той, хто нехтує мудрiстю i наставлянням, нещасливий... i труди марнi, i дiла їх непотрiбнi" (Прем. 3:11). Праця, яка робиться ретельно, старанно i з серцем, є ефективною i корисною. "Рука старанна збагачує", "Недбайливий у роботi своїй - брат марнотратцю", "Чи бачив ти людину моторну у своїй справi? Вона буде стояти перед царями, вона не буде стояти перед простими", читаємо у Притчах Соломонових (10:4,18:10,22:29).

Нiхто сьогоднi не пiддає сумнiву необхiднiсть оздоровлення моралi людства. У процесi розпаду старих цiнностей i пошуку опори нового морального свiту можемо уважно придивитися у послання Вiчної книги, у неперехiднi цiнностi Бiблiї:

- про людину - її роль у розвитку матерiального свiту, її духовну мiсiю творити добро;

- про людськi взаємовiдносини - мораль, моральнiсть i гуманiзм них;

- про господарськi взаємини -- побудованi на основi ефективностi, солiдарностi та людської справедливостi;

- про економiчне процвiтання - яке розумiється як можливiсть кращого життя людей;

- про працю - у пошуку розвитку i досконалостi;

- про суспiльство - у досягненнi любовi й турботи про ближнього, в компромiсi й згодi з iншим нiж ти сам i мислячим по-iншому;

- про свiт - у створеннi дiалогу, а не сутички мiж людьми та iдеями, державами й цивiлiзацiями; у виклику берегти чистою природу i чистоту людських взаємин; демократичностi, терпимостi, толерантностi до iнших; багатства у рiзноманiтностi.

Якщо це вiчнi цiнностi, закладенi у бiблiйних посланнях, через якi людина може послужити Боговi, якщо це Бог людського благоденства, Бог полiпшення майбутнього людства, чому нам не сприйняти виклик служити Йому?..

Оставить комментарий © Copyright Мучник Анатолий Моисеевич (muchnik-pl@ukr.net) Размещен: 27/11/2014, изменен: 27/11/2014. 41k. Статистика. Статья: Философия		Ваша оценка:

Мучник Анатолий Моисеевич : другие произведения.

Фiлософiя, економiка, релiгiя, психологiя на перехрестi наук