Мельник Василий Михайлович : другие произведения.

Молитовне правило устами мирянина

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    У цiй працi викладенi пояснення ранiшнiх i вечiрнiх повсякденних молитов, якi включають молитовне правило, щоб кожна людина, молячись, розумiла священну суть кожної молитви. Книга буде корисна для широкого кола читачiв, якi бажають розумiти тi молитви, якими вони моляться.

  
  
  
  
  
  
  

В. М. Мельник

  
  
  
  
  
  
  

МОЛИТОВНЕ ПРАВИЛО

  

УСТАМИ МИРЯНИНА

  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  

Видавництво Лiра-К

Київ - 2015

  
   Мельник В.М.
   МОЛИТОВНЕ ПРАВИЛО УСТАМИ МИРЯНИНА / К.: "Лiра-К", 2015. - 300 с.
  
   У цiй працi викладенi пояснення ранiшнiх i вечiрнiх повсякденних молитов, якi включають молитовне правило, щоб кожна людина, молячись, розумiла священну суть кожної молитви. Книга буде корисна для широкого кола читачiв, якi бажають розумiти тi молитви, якими вони моляться.
  
  
  
  
  
  
  
  
   Умовнi позначення:
   † - хресне знамення; ? - поясний поклiн i схиляння голови;
   ? - земний поклiн.
  
  
  
  
  
  
  
   Ця книга могла б не побачити свiту, якби не воля Божа. Її видання стало можливим завдяки спонсорськiй пiдтримцi Петра Iвановича Багрiя. Низький уклiн i щира подяка Вам, Вашiй сiм'ї та спiвробiтникам. Хай Господь Бог благословить Вас рясно!

Автор

  
  
  
  

No В.М.Мельник, 2015

  
   "Немає нiчого важливiшого, приємнiшого, миловиднiшого у життi людини, анiж молитва. Молитва - це розмова з Богом, зустрiч з Ним, єднання з Ним, це Жертва Боговi й пожива Небесна.
   Бог є скрiзь i в будь-якому мiсцi, i завжди дверi до Нього вiдчиненi, i доступ до Нього простий - через молитву. Найбiльшою чеснотою для нас є можливiсть розмовляти з Богом i Бог чекає вiд нас молитви.
   Молiться розумом i духом в будь-який час i в будь-якому мiсцi: пiд час ходьби, роботи; в дорозi, за трапезою, на людях i на самотi; стоячи, сидячи, лежачи, на колiнах.
   Бог любить кожну людину - i вiруючу, i не вiруючу. Вiн готовий кожного слухати, кожному допомагати, кожного наповнити Своєю Любов'ю, Мудрiстю i Гармонiєю. Бог чекає на нас!
   У молитвi славте Бога, дякуйте Йому за все, просiть прощення грiхiв, кайтеся за них, благайте милостi й допомоги Божої у своїх потребах. Через молитву Бог розкриває нам Свою волю - виконуйте волю Божу i ви змiните себе - у вашому життi запанують спокiй, урiвноваженiсть i злагода, ви змiните довколишнiх людей i весь свiт".
  

Василь Мельник.

  
  

ВСТУПНЕ СЛОВО ПРО МОЛИТВУ

Дорогi читачi!

Дорогi браття i сестри у Христi!

  
   Молитва - це побожне, щире звертання людини до Бога з прославою, подякою та проханнями: "Не турбуйтесь нi про що, але завжди в молитвi та проханнi з подякою вiдкривайте свої бажання перед Богом, i мир Божий, який перевищує всякий розум, збереже серця вашi й помисли вашi в Христi Iсусi" (Флп. 4:6-7), "передусiм благаю чинити молитви, молiння, прохання, подяки за всiх людей" (1 Тим. 2:1). Без молитви наша душа нiма, холодна, або й мертва перед Богом, якщо вона не має зв'язку з Богом. Молитва - це пiднесення душi до Бога (Пс. 24:1), це наша дорога до Бога. У молитвi ми Бога шукаємо i знаходимо: "бо кожен, хто просить, одержує, i хто шукає, знаходить, i тому, хто стукає, вiдчиняють" (Мф. 7:8). Молитва - це наша допомога, наше свiтло, наше добро. Як сказав святий отець наш Iван Золотоустий, "Молитва - це могутня зброя, невичерпний скарб, невичерпне багатство й джерело нашого незчисленного добра". Молитися - означає духом з'єднатися в любовi з Богом i розмовляти з Ним.
   - Хто склав молитви, якими ми звертаємося до Бога?
   - Однi молитви склали святi Отцi, iншi дав нам Сам Бог, зокрема Господню молитву, коли Iсус сказав: "Молiться ж так: Отче наш..." (Мф. 6:9-13). Молитва "Трисвяте" дана християнам з Неба. Про це буде при описi цiєї молитви. Авторiв багатьох молитов ми не знаємо, їх iмена не дiйшли до нас через вiки. Кожна людина може молитися своїми словами, так як волає ваша душа - i це буде ваша молитва, ваша сокровенна розмова з Богом. Довiльна ваша молитва не применшує молитов, складених святими.
   Ми молимося, щоб славити Господа Бога, дякувати Йому за всi добродiйства, просити Його ласки i допомоги, перепрошувати Господа за свої провини i грiхи.
   Iсус Христос велить нам молитися безперестанно, щоб завжди бути у духовному єднаннi з Господом Богом. "Безперестанно молiться. За все дякуйте: бо така щодо вас воля Божа у Христi Iсусi" (1 Сол. 5:17-18). "Усякою молитвою i благанням молiться у будь-який час духом" (Еф. 6:18), "i все, чого не попросите в молитвi з вiрою, одержите" (Мф. 21:22). "А втiм, близький усьому кiнець. Отже, будьте розсудливi i пильнуйте в молитвах" (1 Пет. 4:7).
   Ми можемо молитися разом з членами сiм'ї, пiд час Богослужiнь або наодинцi. Молитва може звершуватись в будь-якому мiсцi i положеннi тiла, залежно вiд обставин i фiзичного стану молiльника (Лк. 22:41; Дiян. 16:24-25, 20:36; Мк.15:34). Ми повиннi молитися рано, ввечерi, перед i пiсля вживання їжi, перед i пiсля працi, у спокусах, небезпеках та у всiх життєвих потребах. Iсус Христос теж постiйно молився Отцевi Своєму завжди i всюди (Мф. 14:23): "вранцi, ще затемна" "пiшов у безлюдне мiсце i там молився" (Мк. 1:35; Лк. 5:16), i коли зцiлював (Мф. 19:13), i у "домi молитви" (Мф. 21:13; Лк. 19:46), пiсля проповiдей (Мк. 6:46), на горi (Мк. 6:46; Лк. 6:12; 9:28-29), у "Гефсиманському саду" (Мф. 26:36), в скрутнi для Нього часи (Мф. 26:39, 42, 44) та iнших мiсцях.
   Ми повиннi молитися за всiх, за живих i померлих, i навiть за ворогiв (Мф. 5:44; Лк. 6:28). Ми можемо вимовляти устами слова молитви або тiльки думкою розмовляти з Господом Богом, але, головне, щоб ми усвiдомлено, з розумiнням молилися, з високим душевним станом i настроєм духу, "молячись Духом Святим" (Iуд. 1:20) i наповнюючись Ним, а не просто вимовляли слова молитви, вiдволiкаючись. "Буду молитися духом, буду молитися i розумом; буду спiвати духом, буду спiвати i розумом" (1 Кор. 14:15).
   Найдосконалiшою молитвою є церковнi Богослужiння, зокрема Свята Божественна Лiтургiя (Служба Божа), яка одночасно є Безкровною Жертвою.
   Молитися можна за молитовником, з якого ми читаємо молитви не тiльки устами, а й думкою, i серцем, доповнюючи їх нашими переживаннями i почуттями. Молитися можна своїми словами, розмовляючи з Богом. Є молитви, якi спiваємо чи говоримо разом у християнськiй громадi - це молитви лiтургiйнi, молитви нашого освячення.
   У молитвi ми звертаємося до Пресвятої Тройцi - до Бога Отця, Бога Сина - Iсуса Христа i до Святого Духа; звертаємося до Пресвятої Богородицi, бо Вона Божа Мати i Її заступництво за людей всемогутнє; просимо Святих, як особливих Божих обранцiв, щоб вони молилися за нас i заступилися за нас перед Богом.
   Молитися треба побожно, тобто пiд час молитви треба думати про Господа Бога i остерiгатися розсiяння думок. "I, коли молишся, не будь як лицемiри, якi люблять молитися у синагогах i на перехрестях, зупиняючись, щоб бачили їх люди. Iстинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою. Ти ж, коли молишся, увiйди до кiмнати твоєї i, зачинивши дверi твої, помолись Отцю твоєму, Який у таїнi, i Отець твiй, Який бачить таємне, воздасть тобi явно. А молячись, не говорiть зайвого, як язичники, бо вони думають, що в багатослiв'ї своєму почутi будуть. Не уподiбнюйтесь їм, бо знає Отець ваш, чого ви потребуєте, ранiше за ваше прохання до Нього (Мф. 6:5-8). Молимося покiрно та не слiд бути самовпевненим, що Господь Бог зараз, негайно нас вислухає i подасть те, чого ми просимо, що бажане для нас. Молимося постiйно, себто не перестаємо молитися, навiть тодi, коли нам здається, що Господь Бог нас не вислуховує. Молимося, вiддаючи нашi прохання Божiй волi, бо Господь Бог краще знає, коли нам потрiбно те, чого ми просимо, i що для нас корисне для спасiння.
   Молитовне правило - це молитви, якi людина прочитує регулярно, щодня, тобто щоденнi молитви, а це тi молитви, якими Церква вчить молитися щодня, тобто зранку, ввечерi чи впродовж дня.
   Термiн "молитовне правило" вживається у таких значеннях:
   • молитви, якi читає християнин, за певних обставин, наприклад, перед Причастям ми читаємо правило до Святого Причастя, а пiсля Причастя ми читаємо Подячнi молитви пiсля Святого Причастя - це теж правило;
   • синонiмом "молитовного правила" є "келiйне правило", яке означає тi молитви, якi ми читаємо щодня, регулярно, поза спiльним Богослужiнням у храмi, тобто вдома, хтось у монастирськiй келiї, у будь-якому iншому мiсцi. Келiйне правило за наповненням молитов може вiдрiзнятися у рiзних людей.
   Є ранiшнє i вечiрнє молитовне правило, яке теж може бути рiзне. Отже, регулярне молитовне правило включає ранковi й вечiрнi молитви. Можливi три основних варiанти такого правила.
   1. Повне молитовне правило, яке включає ранiшнi i вечiрнi молитви з Молитвослова. Причому у рiзних виданнях Молитвослова склад молитов може бути рiзний у одних менша кiлькiсть молитов (Коротке молитовне правило), а у iнших - повна кiлькiсть молитов (Повне молитовне правило).
   2. Коротке молитовне правило рекомендує:
   Вранцi: "Царю Небесний" (Молитва до Святого Духа), Трисвяте i Мале славослiв'я, "Отче наш" (Молитва Господня), "Богородице Дiво" (Пiсня до Пресвятої Богородицi), "Вставши пiсля сну" (Тропарi Троїчнi, Молитва до Пресвятої Тройцi), "Помилуй мене, Боже" (Псалом 50), "Вiрую" (Символ вiри), "Боже, очисти" (Молитва 1-ша, св. Макарiя Великого), "До Тебе, Владико" (Молитва 3-тя, св. Макарiя Великого), "Святий ангеле" (Молитва 9-та, до Ангела-Охоронителя), "О Пречиста Дiво" (Молитва 10-та, до Пресвятої Богородицi), звертання до святих (Молитва до святого, iм'я якого носиш), короткi молитви за живих i померлих.
   Увечерi: "Царю Небесний" (Молитва до Святого Духа), Трисвяте i Мале славослiв'я, "Отче наш" (Молитва Господня), "Помилуй нас, Господи" (Тропарi покаяннi), "Боже вiчний" (Молитва 1-ша, св. Макарiя Великого до Бога Отця), "Благого Царя" (Молитва 10-та, до Пресвятої Богородицi), "Ангеле Христiв" (Молитва 11-та, до св. Ангела-Охоронителя), "Непереможнiй Воєводi" (Кондак Богородицi, глас 8), "Уповання моє - Отець" (Молитва св. Iоаникiя, Величання Пресвятої Тройцi) i закiнчуючи молитвою "Достойно є" (Похвала Пресвятої Богородицi).
   3. Молитовне правило св. Серафима Саровського включає: вранцi: три рази "Отче наш" (Молитва Господня), три рази "Богородице Дiво" (Пiсня до Пресвятої Богородицi) i один раз (Символ вiри).
   Пiд час роботи вдома або в дорозi куди-небудь до обiду тихо читаємо Iсусову молитву: "Господи Iсусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грiшного(у)", а, якщо нас оточують багато iнших людей, то, займаючись справою, говоримо розумом короткий варiант Iсусової молитви: "Господи помилуй"; i так продовжуємо до обiду.
   Перед самим обiдом промовляємо зазначене вище ранкове правило св. Серафима Саровського.
   Пiсля обiду, виконуючи свої справи, тихо промовляємо розумом: "Пресвята Богородице, спаси мене грiшного(у)", i це продовжуємо до самого сну.
   Вiдходячи до сну, знову читаємо вказане вище ранкове правило св. Серафима Саровського.
   Рiзнi люди виконують рiзне молитовне правило. Перше, повне молитовне правило рекомендується для ченцiв, священнослужителiв i духовно досвiдчених мирян, друге, коротке молитовне правило розраховане на всiх вiруючих-початкiвцiв, третє, найкоротше правило призначене для тих днiв i обставин, коли людина перебуває в крайньому втомленi або дуже обмежена в часi з поважних причин. До кожного молитовного правила той, хто молиться, за бажанням може додавати й iншi молитви: свої улюбленi молитви, якi складенi святими або власну довiльну розмову з Богом чи святими - їх прославлення, подяка їм, прохання та iн.
   Зранку, прокинувшись вiд сну, ми дякуємо Боговi за спокiйну нiч i просимо благословення на весь день. Промовляємо щоденнi ранiшнi молитви, тобто ранiшнє молитовне правило. Ввечерi, коли лягаємо спати, дякуємо Господу за прожитий день i молимося за гарний нiчний вiдпочинок. Промовляємо вечiрнє молитовне правило та молитви, якi вимовляють наодинцi перед сном, окремо вiд вечiрнього правила.
   Молитовне правило направляє нашу душу правильно й свято, навчає нас - нашу душу i тiло - поклонятися Боговi "духом та iстиною" (Iн. 4:23), направляє нас, затьмарених й ушкоджених грiхом, iти правильно шляхом молитви, не спокушатися безперестану, не вiдволiкатися i не мрiяти пiд час молитви. Молитовнi правила навчають нас смиренностi, покаяння, спонукають нас до частого самоосуду за нашi грiхи, пiдживлюють наше розчулення, змiцнюють надiєю на Всеблагого й Всемилосердного Бога, укрiпляють миром Христовим, любов'ю до Бога й ближнiх.
   Хресне знамення. Кожне молитовне правило, кожну молитву в ньому завжди розпочинаємо i закiнчуємо знаком хреста - хресним знаменням. Хрест i знак Святого Хреста є знаком нашої вiри та надiї, знаком любовi, якою Iсус Христос обдарував нас, знаком єдностi християн з Iсусом. На хрестi Iсус Христос помер добровiльно, виконуючи волю Небесного Отця. Через хрест Вiн вiдкупив нас вiд грiха та дарував нам вiчне життя.
   Хреститися треба надзвичайно уважно, без поспiху. Щоб зробити знак хреста складаємо разом три пальцi (великий, вказiвний i середнiй) правої руки (це символiзує Пресвяту Тройцю), та згинаємо до долонi безiменний палець i мiзинець (це означає, що Iсус Христос є одночасно Богом i людиною). Так торкаємося правою рукою чола, щоб освятити наш розум, i кажемо: "В iм'я Отця", потiм кладемо цю руку на верхню частину живота, щоб освятити нашi внутрiшнi почуття та вчинки, i промовляємо: "i Сина", далi, щоб освятити сили нашого тiла i щоб Боже благословення було в наших вчинках, торкаємося правого i лiвого плеча, кажучи "i Святого Духа", а потiм опускаємо руку i кланяємося, i кажемо: "Амiнь". Так хрестимося, промовляючи: "В iм'я Отця, i Сина, i Святого Духа" або "Слава Отцю, i Сину, i Святому Духу", на початку i при завершеннi кожної молитви, на виголосах Святої Божественної Лiтургiї та на iнших Богослужiннях. Хибним є хрестити повiтря, не торкаючись вiдповiдних частин свого тiла. Виявляється, що й вiруючi люди, котрi ходять в церкву багато рокiв, не вмiють правильно хреститись. Однi махають рукою навколо себе, нiби мух вiдганяють; iншi склали пальцi в щипочку, i здається, що вони не хрестяться, а посипають себе сiллю; третi - з усього розмаху вбивають пальцi в лоб, нiби цвяхи. Буває, що й руку не дотягують до плечей, опускаючи десь бiля шиї. Якщо ретельно читати Житiях Святих, то там можна знайти розповiдi про те, як бiсiвськi чари розсiювались пiсля зображення на людинi Хреста. А тi, хто недбало, метушливо i неуважно хрестяться, просто радують бiсiв. Не допускаймо до цього!
   Iнколи можна побачити iншi рiзновиди Хресного Знамення. Наприклад, дехто, коли покладає на себе хресне знамення, кажучи "Амiнь" опускає руку донизу i торкається пiдлоги.
   З часiв прийняття християнства у Київськiй Русi з Вiзантiї прийшла традицiя хреститися двома пальцями, тобто формою хресного знамення було двоперстя. Але згодом греки замiнили двоперстя на триперстя. У Київськiй Русi до реформи патрiарха Нiкона (XVII столiття) ще зберiгалось двоперстя, а пiсля цiєї реформи було прийнято триперстя. Старообрядцi, якi й нинi правлять у кiлькох Київських церквах на Подолi, вiдкинули реформи Нiкона, й досi хрестять двома пальцями, зберiгаючи двоперстя.
   Римо-католики (католики латинського обряду) хрестяться п'ятьма пальцями, зiбраними у пучок. Вони торкаються лоба, низу грудей, спершу лiвого, i потiм правого плеча, i часто пiсля цього цiлують кiнчики пальцiв. Заходячи у католицький костьол, при входi у нього є мiсткiсть зi свяченою водою. Католики кiнчики пальцiв занурюють у свячену воду, а пiсля цього роблять перше хресне знамення. Зауважимо, що римо-католики хрестяться "злiва-направо" усiєю долонею правої руки, а православнi - "справа-налiво" трьома пальцями. Так само, як католики, хрестяться монофiзити - вiрмени, копти, ефiопи, сiрiйцi. У той час несторiани, греко-католики (католики вiзантiйського обряду) хрестяться так само, як i православнi.
   З перших рокiв християнства i до V столiття була традицiя зображувати Хресне знамення тiльки на чолi й одним вказiвним пальцем. Древнi християни могли осiняти хрестом не лише чоло, а й уста чи груди. Римо-католики й досi зберегли схожу традицiю - вони на Месi перед читанням Євангелiї великим пальцем правої руки зображують три маленьких хреста на чолi, устах i серцi (це так зване мале хресне знамення).
   З V столiття почали використовувати двоперстя у Хресному знаменнi, тобто зображали знак хреста на своєму тiлi двома пальцями правої руки. I сьогоднi деякi католики хрестяться двома пальцями. Вiдоме нам триперстя з'явилося доволi пiзно, вважають, що з XII столiття, а у Київськiй Русi - з XVII столiття.
   Протестанти "старих" деномiнацiй (англiканцi-єпископали, кальвiнiсти-пресвiтерiани, лютерани), якщо хрестяться, то так само, як католики. "Молодi" протестантськi деномiнацiї, євангелiсти, харизмати, свiдки Iєгови не хрестяться.
   Ще до кiнця XVI столiття однi католики хрестилися "злiва-направо", iншi - "справа-налiво" (по-православному), тобто в "обидва боки". В той же час греки завжди хрестилися "справа-налiво" i вважали католицьку практику ("злiва-направо") неправильною, єретичною. Папа Пiй V у своєму "Missale Romanum" (1570 р.) наказує хреститися вiд лiвого плеча до правого. Таким способом папа хотiв унiфiкувати католицький обряд, намагаючись максимально його видiлити вiд православного. Так, наприклад, вiн заборонив для мирян причастя пiд двома видами - Тiла i Кровi Христових, а тiльки Тiла Христового, тодi як католицькi священнослужителi й досi причащаються i Тiла, i Кровi Христових. Хоча до видання "Missale Romanum", наприклад, католики Нiмеччини причащалися i Тiла, i Кровi Христових, а у багатьох католицьких храмах вiдбувалися Богослужiння за схiдним "грецьким" обрядом. На сьогоднi Українська греко-католицька церква, що пiдпорядкована папi римському, проводить Богослужiння за схiдним обрядом.
   Що робити при розсiюваннi пiд час молитви? Молитва - це нелегка духовна праця i багатьом молитися дуже важко i не завжди солодко, особливо грiшниковi. Не зразу у молитвi можна вiдчути високих духовних станiв i молитовних захоплень. Частiше увага на словах молитви розсiюється, думки починають розбрiдатися, око повзе за словами молитви, а нашi серце й розум далекi.
   Якщо ми молимося Господу, а думаємо про щось iнше, то такої молитви Господь не послухає. У такi моменти треба бути особливо уважним. Ми повиннi заздалегiдь приготуватися до того, що при читаннi молитов ми буваємо розсiянi, часто машинально читаємо слова молитви.
   Коли пiд час молитви наша думка кудись побiгла, треба ненадовго зупинися, не читати далi, а постояти, сконцентруватися i з увагою й почуттям повернутися до молитви, якщо знову думка побiгла, знову повертаємося, i так щоразу. Якщо ми молитву читали без уваги й почуття, вiдволiклися, розсiялися, то треба ще раз заново перечитати молитву, концентрувавши на нiй увагу i розум. Скiльки б разiв наша думка не вiдбiгала на одному мiсцi молитви, стiльки разiв треба перечитувати цю молитву, аж поки не прочитаємо молитву з поняттям, розумiнням i почуттям. Це й свого роду наше тренування, яке приведе до того, що рано чи пiзно ми не будемо розсiюватися пiд час молитви, а будемо молитися старанно i уважно.
   Окрiм цього, нам треба молитися, щоб Господь Бог допомiг нам побожно молитися i не вiдволiкатися у молитвi. Так, у молитвi св. Парфенiя Київського є такi слова: "Господи! Вiдiйми вiд мене дух ледарства i неробства, що марнує час; суєтнiсть думок i помислiв, якi заважають Твоїй присутностi та вiдволiкають увагу мою в молитвi: якщо ж пiд час молитви я вiдхиляюся вiд Тебе моїми помислами, то допоможи менi, щоб це вiдволiкання було не довiльне, i, вiдвертаючи ум, щоб я не вiдвернув вiд Тебе серце".
   Якою мовою молитися? Кожна людина повинна молитися своєю рiдною, зрозумiлою для неї мовою, "бо коли я молюся незнайомою мовою, то хоч i дух мiй молиться, але розум мiй лишається безплiдним" (1 Кор. 14:14). Кожна молитва має бути перш за все зрозумiлою для того, хто нею звертається до Бога. Не слiд звертати увагу на брехливi вигадки деяких священнослужителiв i їх мирян, нiбито українська мова не священна, не благодатна i не достойна того, щоб нею молитися Боговi, нiбито вона придатна тiльки для базарних та низьких життєвих потреб. Говорити i думати так - образливо як для народу, який спiлкується цiєю мовою, так i для самого Бога. Адже за волею Божою на свiт з'явилася українська мова i мови всiх народiв мають одне джерело, яке походить вiд Бога. Згадаймо зiшестя Святого Духа на апостолiв, коли всi заговорили рiзними, рiдними для них мовами про величнiсть Божу: "Як же ми чуємо кожен свою рiдну мову, в якiй народилися. Парфяни, i мiдяни, i еламiти, i жителi Месопотамiї, Юдеї i Каппадокiї, Понту та Асiї, Фригiї i Памфiлiї, Єгипту i країв Лiвiї, прилеглих до Киринеї, i захожi з Риму, юдеї та прозелiти, критяни й аравитяни, чуємо, що вони говорять нашими мовами про великi дiла Божi?" (Дiян. 2:8-11). Молячись своєю рiдною мовою ми разом з молитвою приносимо у дар Божий i свою рiдну мову й тим освячуємо i себе, i свою мову, i свою країну. Звiдси випливає, що тi, якi принижують українську мову, набрiхуючи, що вона не благодатна для молитви i для Богослужiння, не люблять української мови, не люблять України, у якiй живуть, по сутi, вороже ставляться до України i служать чужинцям.
   Науковцi про молитву. Науковцi встановили благотворний вплив молитов на органiзм людини. Вченi з Унiверситету Павiї (Iталiя) 23 добровольцям пропонували повторювати молитви пiд керiвництвом iнструктора. У пiддослiдних установлювалося глибоке рiдке дихання, нормалiзувалася функцiя серцево-судинної системи, тобто обидвi системи синхронiзувалися. У них кров краще збагачувалася киснем. Ця методика читання молитов у хворих на серцеву недостатнiсть приводила до нормалiзацiї серцевого ритму, вони ставали спокiйнiшими.
   Дослiдження в багатьох країнах свiту показали, що пiд час молитви в людини на 20 % знижується споживання кисню, тодi, як пiд час сну - органiзм споживає кисню лише на 8 % менше, тобто молитва краще нормалiзує функцiонування й вiдновлення органiзму, нiж навiть сон. Можливiсть впливу самонавiяння була виключена у цих експериментах.
   Молитва нормалiзує функцiонування головного мозку й таким чином сприяє самолiкуванню органiзму. У кожної людини одна з пiвкуль мозку превалює над iншою, тому спостерiгається схильнiсть до образного або логiчного мислення. У результатi молитовної практики вiд 2-4 тижнiв до декiлькох мiсяцiв слабка пiвкуля головного мозку пiдтягується й досягає рiвня сильної, а також синхронiзуються електричнi ритми обох пiвкуль. Тобто пiд час молитви лiквiдовується превалювання однiєї пiвкулi мозку над iншою й така людина стає бiльш iнтелектуально здоровою, енергiйною, захищеною вiд стресiв, здатною проявляти талант та iнтуїцiю.
   Деякi дослiдники вважають, що пiд час молитви руйнуються патологiчнi зв'язки мiж нейронами мозку i це сприяє зцiленню вiд багатьох хвороб, зумовлених нейрогенними порушеннями.
   Вiруючi люди ходять на 36,0 % рiдше до лiкаря, анiж iншi.
   Американський психiатр Дж.Т.Фiшер, наприкiнцi свого життя писав, що якщо проаналiзувати всi статтi психологiв i психiатрiв з питань психiчної гiгiєни, скоротити й очистити їх вiд словесної лушпайки, тобто взяти тiльки саму суть, то в результатi вийде переказ Нагорної проповiдi Iсуса Христа (Мф. 5:3-12), яка є унiверсальним планом здорового людського життя.
   Iндiйськi вченi переконують, що молитва - це не розвага бабусь, а це наймогутнiший iнструмент позитивної дiї на органiзм, його самовдосконалення, нормалiзацiї психiки людини, це мудрiсть життя сучасної людини.
   I.П.Павлов своїми дослiдами довiв, що вплив молитви на органiзм науково обґрунтований. Потрiбна тiльки щирiсть i неупередженiсть у молитвi, дотримання рекомендацiй святих отцiв i священних писань, щоб отримати благотворний вплив на органiзм. А хто живе так, як зручно його "его", той не "вилазить" з проблем.
   Вченi порiвняли два приблизно однакових мiста, але в першому мiстi було бiльше вiруючих i бiльше храмiв, нiж в другому. Результати були приголомшуючими: злочиннiсть у першому мiстi щороку знижувалася на 5-7 %, а у другому мiстi вона збiльшувалася. Отже, люди, якi ведуть молитовний спосiб життя, не тiльки самi вдосконалюються, але вони вдосконалюють i гармонiзують навколишнiх.
   Професор В.Б. Слезин й кандидат медичних наук И.Я.Рибина з Iнституту iменi В.М.Бехтєрева вiдкрили унiкальний феномен - особливий стан людини пiд час молитви, який пiдтверджений електроенцефалограмою - це повне вiдключення мозку при яснiй свiдомостi - i цей феномен назвали четвертим станом людини до вiдомих ранiше трьох станiв свiдомостi людини: пильнування, повiльний i швидкий сон.
   Нейрофiзiологи показали, що у мозку людей, якi моляться незалежно якою молитвою, вiдбуваються такi нейрофiзiологiчнi явища, як у дiтей. Можна сказати, що тi, що моляться, нiби стають дiтьми. Недарма в Євангелiї сказано: будьте як дiти й урятуєтеся ("У той час ученики приступили до Iсуса i кажуть: хто бiльший у Царствi Небесному? Iсус, покликавши дитя, поставив його посеред них i сказав: iстинно кажу вам: якщо ви не навернетесь i не будете як дiти, не ввiйдете у Царство Небесне. Отже, хто упокориться, як дитя це, той i бiльший у Царствi Небесному", Мф. 18:1-4).
   Пiд час iстинної молитви вiдбувається вiдхiд вiд реальностi, нормалiзуються бiохiмiчнi процеси людини, емоцiйний стан стає умиротворений, що приводить до руйнування патологiчних зв'язкiв в органiзмi й людина одужує.
   Вiдомий випадок, коли хвора вмирала вiд раку i вона стала день i нiч волати до Бога й просити зцiлити її; вiдбулося чудо Бог почув i зцiлив її, вона видужала. За статистикою, зiбраною науковцями, вiруючi хворi на неоперабельнi стадiї раку живуть на п'ять рокiв довше вiд атеїстiв, якi хворi на занедбаний рак.
   Американськi вченi показали, що молитви надають неоцiненну допомогу людям з пiдвищеним кров'яним тиском i хворим на дiабет: за кiлька хвилин молитви знижується рiвень холестерину в кровi, а також нормалiзуються обмiннi процеси. За їх даними, молитися особливо корисно тим (i за тих), хто час вiд часу впадає в глибоку депресiю, а також психiчно хворим, зокрема з прогресуючим манiакально-депресивним синдромом.
   У одному з вiддiлень кардiологiї мiського госпiталю ученi попросили декiлькох ченцiв, сестер i священнослужителiв рiзних релiгiй молитися за пацiєнтiв, якi страждали рiзними серцевими недугами. Через певний час виявилося, що завдяки молитвам темпи видужання бiльшостi пацiєнтiв збiльшилися майже вдвiчi - приблизно на 93 %, всi хворi, за яких молились, пiшли на виправлення впевненiше, анiж iншi. Вченi припустили, що на роботу серця благотворно впливає концентрацiя на божественних словах як священикiв, так i самих хворих. Людина, за яку моляться або яка молиться сама, повнiстю зосереджена на спiлкуваннi з Богом, i, ймовiрно, це приводить до нормалiзацiї багатьох процесiв в органiзмi, якi ще не зовсiм вивченi.
   Баварський вчений А.Кольпiнг помiтив, що вiруючi люди, якi вiдвiдують церковнi служби хоча б двiчi на тиждень, живуть у середньому на 14 рокiв довше, анiж тi, хто за все життя жодного разу не переступив порiг церкви або ж робив це 1-2 рази на рiк.
   Петербурзький iнженер А.Малаховська виявила силу хреста, слова Божого й цiлющi властивостi святої води. Вона взяла проби вод з рiзних водойм: колодязiв, рiк, озер, у яких була кишкова паличка й золотистий стафiлокок i встановила що, якщо прочитати молитву "Отче наш" i осiнити цю воду хрестом, то кiлькiсть шкiдливих бактерiй в нiй зменшується майже в сто разiв. Потiм з'ясувалося, що молитва вбиває хвороботворнi бактерiї не тiльки в людському органiзмi, але й у водi. Недарма практикуючий лiкар В.Бехтєрев говорив про своїх пацiєнтiв: "Цей нехай приймає лiки, а от цьому краще пiти до священика".
   Вченi Калiфорнiйського унiверситету опитали бiльше 400 пацiєнтiв, якi хворiли на шизофренiю, тяжкi форми депресiї й деякi iншi психiчнi недуги, i виявили, що 80,0 % з них вдавалися за допомогою до релiгiї, щоб упоратися з розпачем, нападами агресивностi чи плаксивостi, якщо медицина була безсилою. Кандидат медичних наук I.Брагiн, виявив заспокiйливу дiю молитов i влучно висловився: "Божественний спiв навiть психа заспокоїть".
   Щоб зцiлитися душевно i тiлесно, треба вiрити й молитися побожно, по-справжньому, ревно, вiд серця, iнакше лiкувального ефекту не буде.
   Iз свого життя можу засвiдчити, що щоденне, не вiдволiкаюче читання молитовного правила, доповнюючи його своєю довiльною розмовою з Богом (вона вiддзеркалена нижче у Молитвах, складених автором цiєї книги), уважне, вдумливе перебування на недiльнiй Святiй Божественнiй Лiтургiї дає менi невмолимий заряд енергiї на багато днiв, полiпшує мою розумову працю й науковi iдеї та писемнi фрази ллються рiкою. Коли ж з якихось причин я вiдволiкаюся на молитвi, на Лiтургiї чи не вiдвiдую її, то стан байдужiє, працездатнiсть погiршується й тодi слова для написання наукових праць приходиться шукати у словнику, а не у своєму розумi.
   Як ми можемо перемiнитися i що ми можемо одержати завдяки молитвам? Господь Бог обiцяє нам, що Вiн вiдповiсть на нашi молитви.
   • Молитва просвiчує очi серця нашого, просвiчує наш розум i показує нам в чому полягає надiя нашого покликання, в чому смисл нашого життя: "Очi Господа - на тих, що люблять Його. Вiн - могутнiй захист i мiцна опора, покров вiд спеки i покров вiд полуденного жару, охорона вiд спотикання i захист вiд падiння; Вiн пiдносить душу i просвiтлює очi, дає лiкування, життя i благословення" (Сир. 34:16-17).
   "Славитиму Господа, що просвiтив мене, бо навiть i вночi повчає мене серце моє" (Пс. 15:7).
   "Боже, ущедри нас i благослови нас, просвiти лице Твоє на нас i помилуй нас" (Пс. 66:2).
   "Бо ми не себе проповiдуємо, але Христа Iсуса, Господа, а ми - раби вашi заради Iсуса, тому що Бог, Який звелiв, щоб iз темряви засяяло свiтло, осяяв нашi серця, щоб просвiтити нас пiзнанням слави Божої в особi Iсуса Христа" (2 Кор. 4:5-6).
   • Молитва допомагає нам пiзнати волю Божу. Святий апостол Павло у посланнi до Колосян зазначає: "Тому i ми вiд цього дня, як почули про це, не перестаємо молитися за вас i просити, щоб ви наповнювалися пiзнанням волi Його, в усякiй премудростi й розумiннi духовному, щоб поводилися достойно Бога, у всьому догоджаючи Йому, приносячи плiд у всякому доброму дiлi та зростаючи у пiзнаннi Бога" (Кол. 1:9-10).
   • Молитва сприяє збiльшенню нашої любовi до iнших людей. Це видно з таких рядкiв Першого послання святого апостола Павла до Солунян (Фессалонiкiйцiв): "I вночi i вдень якнайревнiше молячись, щоб побачити лице ваше i довершити те, чого не вистачило вiри вашiй? Сам же Бог i Отець наш i Господь наш Iсус Христос нехай i направить шлях наш до вас. А вас Господь нехай виповнить i збагатить любов'ю один до одного i до всiх, як i наша є до вас, щоб утвердити серця вашi непорочними у святинi перед Богом i Отцем нашим, у пришестя Господа нашого Iсуса Христа з усiма святими Його. Амiнь" (1 Сол. 3:10-13).
   • Молитва приносить нам втiху i змiцнення (утвердження): "Сам же Господь наш Iсус Христос i Бог i Отець наш, Який полюбив нас i дав утiшання вiчне i добру надiю в благодатi, нехай утiшить вашi серця i нехай утвердить вас у всякому словi й доброму дiлi" (2 Сол. 2:16-17).
   • Молитва охороняє нас вiд зла i бiд, вiдгороджує вiд них: "I воззвав Iавис до Бога Iзраїлевого i сказав: о, якби Ти благословив мене Твоїм благословенням, розширив надiли мої, i рука Твоя була зi мною, охороняючи мене вiд зла, щоб я не бiдував!.. Бог послав йому, чого вiн просив" (1 Пар. 4:10).
   • Молитва позбавляє нас вiд скорбот, печалей, сумувань, страждань i переживань: "Ухиляйся вiд всього злого i роби добро, будь мирний i пильнуй того. Очi Господнi зверненi до праведних, i вуха Його до молитви їх. Лице ж Господнє проти тих, що чинять зло, щоб знищити з землi й пам'ять про них. Взивали [праведнi], i Господь почув їх i вiд усiх скорбот визволив їх. Близько Господь до скорботних серцем, i смиренних духом Вiн спасає. Багато скорбот у праведника, та вiд усiх них визволить його Господь. Господь охороняє всi костi їх, i нi одна з них не зламається" (Пс. 33:15-21).
   • Молитва викорiнює з нас суєту, неправду, обман i брехню: "Двi речi я прошу в Тебе, не вiдмов менi, перше нiж я помру: суєту i неправду вiддали вiд мене, убогостi i багатства не давай менi, годуй мене насущним хлiбом, щоб, переситившись, я не зрiкся Тебе i не сказав: "хто Господь?" i щоб, зубожiвши, не став красти i вживати iм'я Бога мого марно" (Притч. 30:7-9).
   • Молитва дає нам хлiб насущний, все для життя: "Молiться ж так: Отче наш, що єси на небесах... хлiб наш насущний дай нам сьогоднi" (Мф. 6:9, 11).
   • Молитва допомагає нам жити праведно, справедливо i без грiха: "Очi Господнi зверненi до праведних, i вуха Його до молитви їх" (Пс. 33:16). "Взивали [праведнi], i Господь почув їх i вiд усiх скорбот визволив їх" (Пс. 33:18). "Багато скорбот у праведника, та вiд усiх них визволить його Господь" (Пс. 33:20).
   • Молитва може зцiлити нас вiд недугiв духовних i тiлесних: "Чи хто з вас занедужає, нехай покличе пресвiтерiв Церкви i нехай помоляться над ним, помазавши його оливою в iм'я Господнє. I молитва вiри зцiлить недужого i пiдведе його Господь; i, якщо вiн грiхи вчинив, простяться йому. Отже, признавайтесь один одному в провинах i молiться один за одного, щоб вам зцiлитися, бо багато може щира молитва праведного" (Як. 5:14-16).
   "I помолився Авраам Боговi, i зцiлив Бог Авимелеха, i дружину його, i рабинь його, i вони стали народжувати" (Бут. 20:17).
   "Батько Поплiя лежав одержимий гарячкою i болем у животi. Павло увiйшов до нього, помолився i, поклавши на нього свої руки, зцiлив його" (Дiян. 28:8).
   • Молитва може дати нам рiзнi життєвi блага або забрати їх: "Iлля був чоловiк подiбний до нас, а помолився молитвою, щоб не було дощу, i не було дощу на землi три роки i шiсть мiсяцiв. I знову помолився, i небо дало дощ, i земля зростила плiд свiй" (Як. 5:17-18).
   "I я пiднiс вiд землi молiння моє i молився про спасiння вiд смертi: воззвав я до Господа, Отця Господа мого, щоб Вiн не залишив мене у днi скорботи, коли не було допомоги вiд людей гордовитих" (Сир. 51:13-14).
   "Авраам перший молився за содомлян; Мойсей - за батькiв, якi згрiшили у пустелi" (3 Езд. 7:36).
   Як молитися? Пiд час молитви ми стоїмо перед Господом. Стоїмо рiвно, вiдганяємо дрiмоту. Хрестимося й поклоняємося акуратно. Не звертаємо увагу на свої проблеми, якi можна буде вирiшити i пiсля молитви. Вiдкидаємо всякi земнi думки, якi вiдволiкають нас. Якщо ж ми вiдволiклися пiд час молитви, то, схаменувшись, просимо у Бога прощення за те, що ми залишили бесiду з Господом i стали розмовляти з нечистими духами, якi не хочуть, щоб ми молилися щиро. Якщо душа забажає молитися своїми словами, то вiдкладаємо молитовник i молимося без нього. Просимо Господа, щоб Вiн Сам навчив нас, як треба Йому молитися.
   Вiд того, як ми молимося, одна i та ж молитва може мати три назви: усна, розумна й розумно-серцева.
   Усну молитву ми читаємо вголос або шепотом.
   Розумну молитву ми вимовляємо одним розумом, умом, тобто виголошуємо слова молитвi у своєму розумi, не промовляючи їх вголос. Розумну молитву ще називають внутрiшньою молитвою, бо ця молитва вiдбувається в глибинi людського духу й iншими, не досвiдченими людьми, може бути не помiчена, тому що не супроводжується зовнiшнiми дiями.
   Розумно-серцева молитва - це промовляння i усвiдомлення молитви розумом i серцем. Пiд час такої молитви християнин з'єднується з Богом своїми почуттями й водночас любов до Бога заповнює все його серце. Така молитва вимагає самоти, великої концентрацiї уваги i глибокого занурення у молитву у цiлковитiй самотi, коли жодний зовнiшнiй подразник не може вiдволiкти нас вiд молитви; ця молитва без усамiтнення, без iзольованостi не може бути, i самота в цьому випадку без молитви теж не може бути.
   Пригадую, як у радянськi часи у iнститутському гуртожитку вранцi й увечерi, лежачи на лiжку, чи перед екзаменом (буцiмто перед книжкою) приходилося молитися розумом, тобто думкою промовляючи Господню молитву, Пiсню до Пресвятої Богородицi та iншi молитви, при цьому розумiючи всi слова молитви i навiть не рухаючи губами, але Бог чув цю молитву, бо Вiн навiть нашi думки знає.
   Багато священикiв часто розумом промовляють деякi тихi молитви на Святiй Божественнiй Лiтургiї.
   Молитвi сприяє читання Бiблiї i творiв святих отцiв, життя за заповiдями Божими, роздуми наприкiнцi кожного дня - чим ми сьогоднi прогнiвили Бога i яку зробили кривду ближньому. Молитвi сприяє вiдвiдування Лiтургiї, сповiдь i причастя Святих Тайн, пiст, дiла милосердя до ближнiх.
   Земнi поклони i молитву на колiнах у храмi не заведено творити в недiлю, у великi свята, вiд Великодня (Пасхи) до Зелених свят (Зiшестя Святого Духа) i вiд Рiздва до Йорданських свят, пiсля того, як запричащалися. Молитися треба побожно i без поспiху, з великою увагою, вдумуючись в слова молитви. Якщо часу обмаль, то краще промовити одну-двi молитви, а решту вiдкласти на найближчий зручний час, анiж зневажливо пробурмотати всi молитви.
   Про що просити Бога у своїх молитвах? Не можна просити про земнi блага й свої переваги над iншими, не просити того, що для нас не корисне, не можна просити чогось поганого для iнших, не просити того, що є неправдою, несправедливiстю i що суперечить Божим Заповiдям.
   Щоб Бог почув нашi молитви: ми повиннi бути гiдними одержати те, чого просимо; ми повиннi дотримуватися Заповiдей Божих; ми повиннi молитися безперестану; ми не повиннi просити нiчого життєвого, наприклад, збагачення за рахунок iнших тощо; ми повиннi просити тiльки те, що для нас корисне; ми повиннi докладати зусилля i виконувати належне зi своєї сторони для того, щоб одержати те, що просимо; ми повиннi просити тiльки правди й Царства Божого ("Шукайте ж спершу Царства Божого i правди Його, i все це додасться вам", Мф. 6:33); ми повиннi молитися про очищення вiд своїх страстей i спокус, прохати прощення грiхiв. Вiруючi люди найчастiше просять зцiлення душевного i тiлесного, тобто прощення грiхiв ("зцiлення душевного") i здоров'я ("зцiлення тiлесного"). Адже, грiхи i хвороби - це найчастiше двi взаємопов'язанi складовi: чим бiльше грiхiв, тим бiльше хвороб i чим менше грiхiв, тим менше хвороб. Хоча це не завжди так i це може бути темою окремого дослiдження.
   Якщо ми просимо у Бога чого-небудь свого, то не наполягаймо, щоб це неодмiнно одержати вiд Бога, але надаємо це на розсуд Боговi i Його волi. Тому краще закiнчити свою прохальну молитву словами "Але нехай буде воля Твоя, Господи, а не моя". Адже й Iсус Христос, молячись перед стратою "Отче, о, коли б Ти благоволив пронести чашу цю мимо Мене!, завершив молитву словами, - "А втiм, не Моя воля, а Твоя нехай буде! (Лк. 22:42) або "втiм, не як Я хочу, а як Ти" (Мф. 26:39). Все, що корисне для кожного з нас, знає Сам Бог, тому й надаємо це Йому вирiшувати.
   Вiд якої особи ми звертаємося у молитвах? Ранiшнє i вечiрнє молитовне правило не створювалося як єдине цiле. Воно складається з багатьох рiзних молитов, якi складали в рiзний час, рiзнi автори, а багато з них досi невiдомi. Молитви Господньої "Отче наш..." навчив нас Сам Iсус Христос (Мф. 6:9-13; Лк. 11:2-4), Молитва митаря записана у Євангелiї (Лк. 18:13), а всi iншi молитви належать перу святих угодникiв Божих i подвижникiв благочестя.
   У ранiшньому i вечiрньому молитовному правилi ми бачимо, як мудро чергуються молитви, у яких ми звертаємося до Бога чи святих вiд першої особи однини або вiд множини, i навпаки. Якiсь молитви написанi вiд першої особи в однинi, наприклад: Молитва митаря ("Боже, будь милостивий до мене грiшного. Боже, прости менi всi провини мої перед Тобою", Молитва 7-ма, св. Iоана Золотоустого, на всяку годину дня й ночi ("Господи, не позбав мене небесних Твоїх благ" та багато iнших.
   В iнших молитвах використовується множина, наприклад: Молитва до Пресвятої Тройцi ("Пресвята Тройце, помилуй нас; Господи, очисти грiхи нашi...", Молитва 6-та, св. Василiя Великого ("Благословляємо Тебе, Небесний Боже i Милосердний Господи, зате, що виявляєш на нас повсякчас безлiч великих, недосяжних, славних дiл Своїх, що дав нам сон на пiдтримку нашої немочi". Iмовiрно багато таких молитов призначалися для соборного використання серед членiв сiм'ї, громади, в Церквi, хоча вони застосовуються у Молитовному правилi для одноосiбного молiння.
   Згадаймо, як Iсус Христос вчив нас молитися у Молитвi "Отче наш", де є слова: "Хлiб наш насущний дай нам сьогоднi; i прости нам провини нашi, як i ми прощаємо винуватцям нашим; i не введи нас у спокусу, але визволи нас вiд лукавого". Цю молитву ми читаємо або спiваємо на Лiтургiї, одноосiбно читаємо вдома i не виправляємо Господа словами "Хлiб наш [мiй] насущний дай нам [менi] сьогоднi; i прости нам [менi] провини нашi [мої], як i ми [я] прощаємо [прощаю] винуватцям нашим [моїм]; i не введи нас [мене] у спокусу, але визволи нас [мене] вiд лукавого". Якби ми так молилися, то будь-хто, хто слухає нас, сказав би: "От який егоїст, iндивiдуалiст, думає не про ближнього свого, а тiльки про свою шкуру".
   З iншого боку, ми читаємо вдома i соборно в Церквi Псалом 50 "Помилуй мене, Боже", Символ вiри "Вiрую в Єдиного Бога" i не виправляємо в Церквi царя Давида "Помилуй мене [нас], Боже" чи святих Отцiв Вселенських соборiв "Вiрую [Вiруємо] в Єдиного Бога". I так кожен при соборному молiннi розумiє, що все це стосується не тiльки читця, який читає молитву, але й всiх, хто слухає молитву i кожного конкретно.
   Я думаю, що якщо в молитвi читається вiд першої особи в однинi "я", чи вiд множини "ми", то в кожнiй з цих молитов мається на увазi, що i "я" i всi "ми" - це вся Церква Христова, всi дiти Божi. У кожнiй молитвi вся Церква молиться Богу i всi ми молимось за всiх i за вся. Тому вiд однини чи множини ми молимося - це в принципi зовсiм несуттєво нi для Бога, нi для нас. Це не повинно нас бентежити i нам не потрiбно нiчого мiняти у своїй молитвi, наприклад, множину на однину, чи навпаки. Бог i так все знає, а як ми звернемося до Нього - "ми" чи "я" не так важливо.
   Є дуже персонiфiкованi молитви, у яких ми вказуємо iмена тих, за кого молимося, наприклад, Молитви за живих "Спаси, Господи, i помилуй... Святiйшого отця нашого (iм'я), Патрiарха Київського i всiєї Руси-України", Молитва за померлих "Пом'яни, Господи, душi спочилих рабiв Твоїх, батькiв моїх (їх iмена)". Такi молитви не за всiх нас, а за конкретних людей.
   Є молитви, якi написанi вiд особи чоловiчого роду, наприклад, Молитва 7-ма, св. Iоана Золотоустого, на всяку годину дня й ночi "Господи, Iсусе Христе, запиши мене, раба Твого, в книзi життя", Молитва 2-га, св. Антиоха до Господа Iсуса Христа "З великого милосердя Твого нiколи не покидай мене, раба Твого, але завжди в менi перебувай... Подай, Господи, i менi, недостойному рабовi Твоєму, спасiння Твоє на ложi моїм". Якщо таку чи подiбну молитву читає особа жiночої статi - жiнка, дiвчина, то у неї можуть виникати якiсь незручностi, непорозумiння, дискомфорт. Через те, на наш погляд, кiлька слiв такої молитви можна змiнити, щоб вона читалася вiд своєї особи жiночого роду, наприклад, "Господи, Iсусе Христе, запиши мене, раба [рабу] Твого [Твою], в книзi життя" або "З великого милосердя Твого нiколи не покидай мене, раба [рабу] Твого [Твою], але завжди в менi перебувай... Подай, Господи, i менi, недостойному [недостойнiй] рабовi [рабi] Твоєму [Твоїй], спасiння Твоє на ложi моїм". Пiдтвердженням того є Молитва перед Причастям на Святiй Божественнiй Лiтургiї, яку усi причасники повторюють за священиком: "Вiрую, Господи, i визнаю, що Ти єси воiстину Христос, Син Бога Живого, що прийшов у свiт грiшникiв спасти, мiж якими я перший (перша)".
   Отже, незалежно вiд того, як ми звертаємося у своїх молитвах "ми", "нас", "нам", тобто у множинi, чи "я", "менi", то у кожному випадку ми просимо у Бога щось не тiльки для себе, але й для iнших людей на Землi. Зважаючи на це, навiть якщо ми звертаємося у молитвi у однинi, персонiфiковано, словом "я", то в iнтерпретацiях до цих i всiх iнших молитов у цiй книзi ми будемо звертатися вiд нас усiх у множинi словами "ми", "нас", "нам" i т.д., тобто вiд автора i читачiв разом. Це зумовлено ще й тим, щоб не звеличувати своє "его" ("я"), а також, щоб не забувати нам молитися не тiльки за себе, але й за iнших людей. I таке трактування, яке ми подаємо в цiй книзi, привчатиме християнина постiйно молитися за ближнiх. Винятком може служити молитва-сповiдь (вечiрня Молитва 3-тя, до Святого Духа або Молитва щоденного сповiдання грiхiв iз Молитов, якi вимовляють наодинцi, окремо вiд вечiрнього правила), де перераховуються найуживанiшi грiхи людськi, - цю молитву ми будемо iнтерпретувати вiд себе особисто, щоб не перекладати свої грiхи на наших читачiв. Усi решту молитви ми будемо тлумачити вiд множини - "нас": автора i читача.
   Як молитися за iнших людей? Молитви за iнших людей є у молитвословах. Коли молимось за живих i померлих, то називаємо їх iмена. Потрiбно вiд усього серця, з любов'ю вимовляти цi iмена, а не байдуже перераховувати їх.
   Треба молитися i за тих, хто заподiяв нам прикрiсть, скривдив нас. Молимося, коли бачимо у ближнього недолiки й страстi, молимося навiть за ворога свого.
   Чому ми iнколи не одержуємо вiд Бога те, чого ми просимо? Це тому, що: якщо ми самi не слухаємося Господа, грiшимо, не смиреннi; якщо ми просимо щось не благоугодне Боговi, то тим ми спокушаємо Бога i впадаємо в грiх i не одержуємо бажаного; якщо ми просимо не на добро; якщо не добре, не побожно молимося; якщо ми самi злi й не хочемо виправитися вiд зла, i просимо у Бога злої речi.
   Господь вислуховує всяку молитву i нiколи не вiдмовляє в проханнях. Якщо ж i вiдмовляє iнодi до певного часу, то вiдмовляє для того, щоб ми, прохаючи у молитвах, самi виправилися, щоб дар Божий став найдорогоцiннiший для нас.
   Сам Христос сказав: "Просiть, i дасться вам; шукайте, i знайдете; стукайте, i вiдчинять вам; бо кожен, хто просить, одержує, i хто шукає, знаходить, i тому, хто стукає, вiдчиняють. Чи є мiж вами така людина, яка, коли син її попросить у неї хлiба, подала б йому камiнь? I коли попросить риби, подала б йому змiю? Отже, якщо ви, будучи злими, вмiєте дари добрi давати дiтям вашим, тим паче Отець ваш Небесний дасть блага тим, хто просить у Нього. Отже, все, чого бажаєте, щоб вам робили люди, так i ви робiть їм, - бо в цьому є Закон i Пророки" (Мф. 7:7-12). Отже, щоб Бог почув нашу молитву ми не повиннi просити i грiшити, а повиннi просити i жити побожно, благочестиво i виявляти свою любов до Бога i до ближнього свого.
   Як закiнчувати своє молитовне правило? На закiнчення кожного молитовного правила промовляють: "Достойно є..." (Похвала Пресвятої Богородицi), "Слава..." (Мале славослiв'я), "Господи, помилуй" (тричi), "Господи благослови" i вiдпуст.
   Пiсля цього добре закiнчити молитву подякою Боговi за те, що Вiн дарував нам спiлкування з ним, попросити пробачення за свою неуважнiсть пiд час молитви. Пiсля молитви не слiд негайно кидатися на повсякденнi справи, треба недовго постояти, подумати.
   Детальну структуру повного ранiшнього i вечiрнього молитовного правила буде видно з подальшого тексту, де молитви українською мовою будуть надрукованi жирним шрифтом, церковнослов'янськi у росiйськiй транскрипцiї - у квадратних дужках [курсивом], а пояснення - звичайним шрифтом. Значками † позначено хресне знамення, ? - поясний поклiн або схиляння голови, ? - земний поклiн.
   У цiй книзi ми подаємо росiйську транскрипцiю церковнослов'янської мови, тобто запис слiв церковнослов'янської мови засобами алфавiту росiйської мови з урахуванням їх вимови в церковнослов'янськiй мовi, тому що неабияка частина населення України росiйськомовна i тяжiє до росiйської мови. Хоча правильним було б транслiтерувати церковнослов'янськi тексти за українськими мовними правилами, бо, як зазначає Г.Куземська (2012), давньоукраїнська богослужбова мова, власне та, яку ми прийняли вiд учнiв рiвноапостольних братiв Кирила та Мефодiя, якою писав, молився й читав Святе Письмо наш народ i всi святi землi української з Х до кiнця ХVI столiть, багатьма рисами подiбна до нашої сучасної рiдної української мови. До того ж, кожен слов'янський народ має власну редакцiю церковнослов'янської мови i застосовує тi вiдмiнностi, якi сформувалися внаслiдок нацiональних особливостей вимови.
   Довгi роки нас хибно запевняли, що українська вимова церковнослов'янських текстiв - це греко-католицька вигадка, що лише росiйська редакцiя - це "канонiчна", "священна" й "незмiнна мова святих Кирила та Мефодiя", i нiякої iншої нiколи не було й не може бути.
   - Це не так!
   - Всi мови дав нам Бог, всi мови благословеннi й священнi - i це стосується української мови.
   Молячись, ми iнколи не вникаємо у смисл молитов, а ще гiрше, вiдволiкаємося, думаємо про щось своє, або не розумiємо якихось слiв чи виразiв. Багато виразiв у молитвах запозиченi зi Святого Письма, творiнь Святих Отцiв, Церковних повчань. Деякi молитви не слiд розумiти буквально, у прямому смислi слова. Деякi вирази у молитвах мають метафоричне, переносне значення. Iнтерпретуючи тi чи iншi вирази молитов можна у їх значення заглибитися настiльки, що, здавалось би, ми далеко вiдхилилися вiд безпосереднього смислу молитви, але, на наш погляд, це корисно, бо має повчальний характер i розширює кругозiр читача. Це спонукало нас викласти своє розумiння молитовного правила. Звiсно, що я, як великий грiшник, не маючи богословської освiти, можу помилятися, щось не так розумiти й помилково трактувати, тому прошу нехай Господь Бог напоумить мене i простить менi мої неточностi, помилки i грiхи, бо пишу я це з добрим намiром i мрiю, щоб ця книжечка принесла користь людям на велич i славу нашому Господу Богу - Отцю, i Сину, i Святому Духу!
   Висловлюю щиру подяку священнослужителям Солом'янської Свято-Покровської церкви в м. Києвi за їх духовну поживу, щирiсть i доброзичливiсть, за духовну i моральну пiдтримку, за катехизацiю через Богослужiння.

З любов'ю,

Василь Мельник.

  
  
   "Поспiшайте ранiше, поки нiщо не заважає, наодинцi пiднестися до Господа розумом i серцем, висповiдати Йому свої потреби i намiри, випросити Божої допомоги. I цiлий день потiм проведете у благоденствi й страху Божому, з думками розумними i зiбраними, бо молитва ранiшня - це нам допомога i запорука вирiшення наших денних проблем, це наша обачнiсть, статечнiсть i стрункiсть у справах i взаємних вiдносинах".
  

В.Мельник

МОЛИТВИ РАНIШНI (АБО РАНIШНЄ ПРАВИЛО)

   Iсус Христос "вранцi, ще затемна, вставши, вийшов i пiшов у безлюдне мiсце i там молився" (Мк. 1:35). Тiльки вставши вiд сну, ще в лiжку, варто промовити таку молитву: "Господи Боже, дякую Тобi, що Ти дав менi щасливо цю нiч переночувати; дай же, Господи, щасливо цей день переднювати, Тебе, Бога нашого, хвалити, а не грiшити".

I. ПОЧАТКОВI МОЛИТВИ

   Початковi молитви - це група молитов, якими (з деякими вiдмiнностями кiлькох самих перших молитов) починається ранiшнє i вечiрнє молитовне правило. Такими ж молитвами починається i багато iнших молитов i молебнiв. До початкових молитов ранiшнього правила вiдносяться такi молитви: 1) В iм'я Отця, i Сина, i Святого Духа; 2) Молитва митаря; 3) Молитва до Iсуса Христа; 4) Славослiв'я коротке; 5) Молитва до Святого Духа; 6) Трисвяте або Трисвята молитва; 7) Повне славослiв'я Пресвятiй Тройцi; 8) Молитва до Пресвятої Тройцi; 9) Молитва Господня.
   Пiсля них промовляємо власне Ранiшнi молитви, а ввечерi - Вечiрнi молитви.

В iм'я Отця, i Сина, i Святого Духа

   Вставши пiсля сну, перш нiж розпочати будь-яку роботу, стаємо побожно перед святою iконою i уявляємо себе перед Всевишнiм Богом, тричi творимо знак хреста, промовляючи таку молитву:
   † В iм'я Отця, i Сина, i Святого Духа. Амiнь (тричi). [Во имя Отца, и Сына, и Святаго Духа. Аминь (трижды)].
   Люблячий нас Бог велiв нам називати Його Отцем Небесним, а ми всi Його дiти i повиннi робити все те, що нам велить Бог. "Бачите, яку любов дав нам Отець, щоб нам називатися i бути дiтьми Божими" (1 Iн. 3:1). У цiй першiй, початковiй молитвi до Бога ми висловлюємо наше бажання робити все в iм'я, тобто на честь, у славу й за допомогою Триєдиного Бога. "Бо троє свiдчать на небi: Отець, Слово i Святий Дух; i Цi троє - єдине" (1 Iн. 5:7), це "Один Господь" (Еф. 4:5).
   Ми тричi творимо Хресне знамення зi словами: "В iм'я Отця, i Сина, i Святого Духа. Амiнь". "В iм'я", тобто на честь, у славу, у похвалу Триєдиного Бога будемо молитися молитвами, якi входять до молитовного правила.
   Пiд словами: "Отця, i Сина, i Святого Духа" ми розумiємо Одного Бога, у Якому є три особи (або iпостасi) Пресвятої Тройцi: перша особа Пресвятої Тройцi - Бог Отець, друга особа - Бог Син, третя особа - Бог Дух Святий. Всiм трьом особам Пресвятої Тройцi належить однакова влада, слава, честь i поклонiння. Ми починаємо молитву словами "в iм'я", а не в iмена "Отця, i Сина, i Святого Духа", тому що хоча у Бозi є три особи, але за сутнiстю Своєю це тiльки один Бог.
   Ця молитва походить зi слiв Самого Iсуса Христа, коли Вiн посилав апостолiв на проповiдь, то казав їм: "Отже, йдiть, навчайте всi народи, хрестячи їх в iм'я Отця, i Сина, i Святого Духа" (Мф. 28:19). Перерахування всiх осiб Святої Тройцi вперше зустрiчається у передсмертнiй молитвi священномученика Полiкарпа (70 - 156 роки), учня апостола Iоанна, єпископа Смирнського (М. Скабалланович. Толковый Типикон).
   Закiнчується ця початкова молитва словом "Амiнь", що означає: iстинно, правда. Амiнь (з др. євр., грецьк. - "iстинно", воiстину так), iстинно хай буде так, хай буде вiрно, ствердження, кiнець чого-небудь. Це слово перейшло iз Старого завiту i свiдчить про iстиннiсть сказаного, тобто все те, що в молитвi читаємо, - iстинно, правдиво. Слово "Амiнь" пiдтверджує те, що ми будемо молитися на честь, на славу, на похвалу Отця, i Сина, i Святого Духа. Амiнь - це заключне слово молитов i церковних проповiдей.
   Промовляючи цю молитву, ми пiдтверджуємо свою вiру в невидимого Бога, а молитва наша буде почута Богом тiльки тодi, коли ми говоримо її свiдомо з вiрою в Триєдиного Бога, Якого ми не бачимо, але Який нас бачить i знає: чи вiд чистого серця ми молимося Йому чи нi.
   Молитвою "В iм'я Отця, i Сина, i Святого Духа. Амiнь" ми починаємо i ранiшнє, i вечiрнє молитовне правило. Цю молитву треба промовляти перед усякою доброю справою, тому що все ми повиннi робити у своєму життi на честь i славу трьох Осiб Святої Тройцi. Говорячи цю молитву, потрiбно осiнити себе Хресним знаменням i тим самим показати, що ми вимовили молитву з твердою вiрою в Триєдиного Бога й у Хреснi страждання Спасителя i Господа Бога нашого Iсуса Христа i щиро бажаємо робити це, що Iсус заповiв нам.

Молитва митаря

   Далi слiд ненадовго спинитися, заспокоїти свої почуття, вiдiгнати всi свої думки, залишили все земне, всi турботи, тодi сотворити три поклони, промовляючи Молитву митаря (Лк. 18:13):
   † Боже, будь милостивий до мене грiшного (поклiн) [Боже, милостив буди мне грешному (поклон)], а потiм читаємо наступнi молитви без поспiху i з увагою:
   † Боже, прости менi всi провини мої перед Тобою. [Боже, прости мне все согрешения моя пред Тобою].
   Митар - це збирач податкiв i мита у Палестинi. В той час для євреїв "грiшник", "язичник" i "митар" були синонiмами, тобто близькими або тотожними за своєю мораллю i дiями. Цiєю молитвою "Боже, прости менi всi провини мої перед Тобою" молився митар, покаявся у своїх грiхах i отримав прощення, як це видно iз Притчi про митаря й фарисея (Лк. 18:10-14): "Два чоловiки прийшли до храму помолитися: один фарисей, а другий митар.
   Фарисей, ставши, так про себе молився: Боже! Дякую Тобi, що я не такий, як iншi люди, грабiжники, неправеднi, перелюбники, або як цей митар. Пощу двiчi на тиждень, даю десятину з усього, що надбаю.
   А митар, стоячи вiддалiк, не смiв навiть очей звести на небо; але, б'ючи себе в груди, говорив: Боже, будь милостивий до мене, грiшного!
   Кажу вам, що цей пiшов до дому свого виправданий бiльше, нiж той: бо всякий, хто пiдноситься, принижений буде, а хто принижує себе, пiднесеться".
   У Молитвi митаря ми просимо, щоб Господь змилувався над нами i був милостивий до нас грiшникiв, щоб простив нам грiхи (провини) й не покарав нас за них.
   У деяких сучасних молитовниках Митарева молитва викладена так: "Боже, будь милостивий до мене грiшного. Боже, очисти грiхи мої i помилуй мене. Безлiч раз нагрiшив я, Господи, прости менi".
   Кожного разу, як ми тiльки згрiшимо, повиннi негайно ж каятися перед Богом у своєму грiху й вимовляти цю молитву. Отже, цю молитву нам потрiбно вимовляти так часто, як часто ми грiшимо упродовж свого життя.

Молитва до Iсуса Христа

   † Господи Iсусе Христе, Сину Божий, молитвами Пречистої Твоєї Матерi i всiх святих помилуй нас. Амiнь. † [Господи Иисусе Христе, Сыне Божий, молитв ради Пречистыя Твоея Матере и всех святых, помилуй нас. Аминь †].
   Цю молитву ще називають "передпочатковою", яка є одним з варiантiв Iсусової молитви. У цiй молитвi до Iсуса Христа, Сина Божого, ми просимо "Господи Iсусе Христе, Сину Божий", щоб Вiн, вислухавши молитви Своєї Найчистiшої Матерi й всiх Своїх святих, якi постiйно моляться за нас - людей, i за їх молитвами умилосердився над нами, зробив нам милiсть i помилував нас.
   Звертаючись до Iсуса Христа, Сина Божого, Другої особи Пресвятої Тройцi, Спасителя нашого, ми мимоволi пригадуємо все земне життя Iсуса Христа. Згадуємо, як для нашого спасiння Син Божий зiйшов з небес i через натхнення Духа Святого на Пречисту Дiву Марiю прийняв вiд неї безгрiшне людське тiло та, як людина, народився у Вiфлеємi, жив у Назаретi зi Своєю матiр'ю Марiєю i обручником Її - Йосипом. Потiм на рiцi Йордан прийняв хрещення вiд Предтечi Iоанна, а пiсля того 40 днiв постився i молився у пустелi й не пiддався спокусам диявола. Пiсля цих випробувань у пустелi почав проповiдувати про те, як нам жити в цьому свiтi, щоб отримати Царство Небесне. Проповiдуючи, творив чудеса навiть у суботу. Його зненавидiли iудеї та у муках розiп'яли на хрестi, де Вiн помер, Його поховали, Вiн силою Своєї всемогутностi на третiй день пiсля Своєї смертi воскрес i пiсля воскресiння упродовж 40 днiв розкривав учням i людям таємницi Царства Божого. На 40-й день Iсус Христос вознiсся на небо, а на 50-й день зiслав Духа Святого на учнiв i людей, щоб просвiтити i освятити їх. Страждання й хресна смерть були добровiльною жертвою за грiхи людей. Тепер кожна людина має шанс покаятися за свої грiхи, щоб Iсус помилував її, простив її грiхи i дарував їй Царство Небесне.
   От ми i просимо в цiй молитвi Господа Iсуса Христа, Сина Божого, щоб Вiн через молитви Пречистої Своєї Матерi i всiх святих помилував нас, тобто був милостивий до нас i простив нашi грiхи.
   - Чому так важливi молитви Пречистої Матерi Господа Iсуса Христа?
   - Адже, Дiва Марiя, жила безгрiшно, дуже побожно i свято, через що вiчно живий Син Божий, як Бог, вирiшивши з'явитися на землi людиною для спасiння людей, обрав Пресвяту Дiву Марiю за Матiр Синовi Божому.
   Коли ми вимовляємо слова "молитвами Пречистої Твоєї Матерi", то невiльно пригадуємо, що старенькi батьки Дiви Марiї були благочестивi Iоаким i Анна. У них не було дiтей i вони молили Бога, щоб Господь дарував їм дитину i пообiцяли присвятити свою дитину Боговi. Бог почув їх молитви i в них народилася дочка Марiя. З 3-х до 14-ти рокiв Марiя жила у храмi й здобувала там освiту. На 15-му роцi за iудейськими звичаями Марiї треба було виходити замiж, але Вона не бажала цього. Тодi iудейськi священики обручили (доручили) Марiю далекому її родичевi, старенькому Йосиповi, що жив у Назаретi. Там Пресвятiй Дiвi явився Архангел Гавриїл (Лк. 1:26) i сповiстив Їй, що Вона вiд Духа Святого народить Сина Божого. Через певний час у Вiфлеємськiй печерi народився Iсус. Пiсля смертi Iсуса Христа Марiя жила в домi Iоанна Богослова й була для нього замiсть матерi. Через 15 рокiв пiсля вознесiння Христа на небеса вiдбулося успiння (смерть) Пресвятої Богородицi. На третiй день пiсля успiння Її тiло було взято на небо.
   Найсвятiша, Пречиста Матiр Божа є заступницею всiх християн i ми молимося Їй, розказуючи свої проблеми, вона постiйно молиться за нас, допомагає нам, зцiляє нас душевно i тiлесно, веде до спасiння. Тому у цiй молитвi ми просимо Господа Iсуса Христа, Сина Божого, щоб Вiн молитвами Пречистої Своєї Матерi помилував нас.
   За нас моляться i святi - це люди, якi жили на землi благочестиво, праведно й тепер перебувають на небi разом з Богом i моляться за нас Господу, це, зокрема, пророки, апостоли, святителi, мученики i простi люди, яких ми не знаємо, а вони стали святими. За молитвами святих i особливо за молитвами Пресвятої Дiви Марiї Бог милує нас.
   Молитва ця завершується стверджувальним словом "Амiнь", iнтерпретацiю якого ми наводили вище - "iстинно так".
   Є й iншi, коротшi, варiанти цiєї Iсусової молитви, наприклад: "Господи, Iсусе Христе, Сину Божий, помилуй нас" або "Господи, Iсусе Христе, Сину Божий, помилуй нас, грiшних", або просто "Господи, помилуй!". Будь-який з варiантiв цiєї молитви рекомендують промовляти про себе протягом всього вiльного часу.

Славослiв'я коротке

   † Слава Тобi, Боже наш, слава Тобi. [Слава Тебе, Боже наш, слава Тебе].
   Слава (хвала, величання, осанна) Тобi, "Боже наш", i для посилення цього славослiв'я ще раз повторюємо "слава Тобi". Слово "слава" означає бути вiдомим, вагомим, значущим, у пошанi, повазi. У цiй молитвi ми нiчого не просимо в Бога, а тiльки славимо Його, посилено славимо Його. Це хвалебна молитва; нею ми виражаємо благоговiння перед найдосконалiшим, всесильним, всюдисущим, найсправедливiшим Богом i починаємо нею ряд iнших молитов.
   Цю молитву можна сказати коротше: "Слава Богу". Вимовляється вона пiсля закiнченнi будь-якої справи в знак нашої подяки Боговi за Його милостi до нас.

Молитва до Святого Духа

   † Царю Небесний, Утiшителю, Душе iстини, що всюди єси i все наповняєш, Скарбе добра i життя Подателю, прийди i вселися в нас, i очисти нас вiд усякої скверни, i спаси, Благий, душi нашi. † [† Царю Небесный, Утешителю, Душе истины, Иже везде сый и вся исполняяй, Сокровище благих и жизни Подателю, прииди и вселися в ны, и очисти ны от всякия скверны, и спаси, Блаже, души наша †].
   Вiд Великодня до Вознесiння, замiсть молитви до Святого Духа "Царю Небесний...", спiваємо тропар Пасхи:
   † Христос воскрес iз мертвих, смертю смерть подолав i тим, що в гробах, життя дарував (тричi). [† Христос воскресе из мертвых, смертию смерть поправ, и сущим во гробех живот даровав (трижды)].
   Вiд Вознесiння до Трiйцi починаємо молитовнi правила (ранкове й вечiрнє) з Трисвятого ("Святий Боже..."), опускаючи всi попереднi.
   Молитва до Святого Духа не читається вiд Великодня до Трiйцi, тобто у перiод, коли ми пiсля Розп'яття i Воскресiння Христового, символiчно очiкуємо Зiшестя Святого Духа. Уперше пiсля перерви ця молитва пролунає на вечiрнi перед П'ятидесятницею, або Трiйцею, й тодi ми повиннi виголосити її на Вечiрнiх молитвах (Вечiрньому правилi).
   Згадаймо Євангельськi слова: коли Iсус Христос говорив вiруючим в Нього, що Вiн незабаром вiд них пiднесеться на Небо, то вони почали засмучуватися. Тодi Iсус Христос, розраджуючи їх, казав: "I Я ублагаю Отця, й iншого Утiшителя дасть вам, щоб був з вами повiк, Духа iстини, Якого свiт не може прийняти, бо не бачить Його i не знає Його; ви ж знаєте Його, бо Вiн з вами перебуває i у вас буде" (Iн. 14:16-17), "Коли ж прийде Вiн, Дух iстини, то наставить вас на всяку iстину; бо не вiд Себе говоритиме, а буде говорити те, що почує, i майбутнє звiстить вам. Вiн прославить Мене, бо вiд Мого вiзьме i звiстить вам. Усе, що має Отець, - Моє; тому Я сказав, що вiд Мого вiзьме i звiстить вам (Iн. 16:13-15). Себто Iсус втiшав Своїх послiдовникiв, що якщо Вiн пiде вiд них; тодi у Отця Небесного й Отця Iсусового Вiн [Iсус] випросить для них Духа Утiшителя, Який нагадає їм i повторить з ними те, що Iсус говорив їм, i наставить їх на всяку iстину, а отже, i всiх нас, дiтей Божих, наставляє на Євангельську iстину.
   Справдi, пройшло тiльки десять днiв пiсля Вознесiння Господнього, як Дух Святий зiйшов на вiруючих у Христа, освiтив їх розум, i вони з особливою яснiстю згадали й зрозумiли все те, чого вчив їх Iсус Христос.
   З тих пiр Дух Святий наставляє всiх нас вiруючих у Христа на всяку iстину й допомагає нам у кожнiй добрiй справi.
   - Хiба мiг би я хоч слово написати у цiй книзi, якби не допомога Бога Духа Святого?! Все - i задум цiєї книги, i всi слова її - хiба були б можливi, якби Господь не дав на це добро?
   - До слова сказати, ми повиннi пам'ятати, що ми не належимо собi, ми нiчого не вартi на цiй Землi без Бога. Бог нам дав життя i наставляє нас на Свою правдиву iстину.
   Тому ми повиннi пiклуватися про те, щоб не засмутити чим-небудь Духа Святого, щоб благодать (сила) Божа не залишила нас. Ось чому нам потрiбно якнайчастiше звертатися до Святого Духа з щирою молитвою.
   Пiсля Молитви до Iсуса Христа i Славослiв'я малого Свята Церква встановила просити Святого Духа, Який, як Дух, всюди перебуває i щоб Вiн навчив нас того, чого пiд час земного життя Iсус Христос учив людей, щоб очистив нас вiд усякого грiха, прогрiшення (скверни) й у такий спосiб урятував нашi душi вiд вiчної погибелi ("прийди i вселися в нас, i очисти нас вiд усякої скверни, i спаси, Благий, душi нашi").
   У цiй молитвi ми у кличному вiдмiнку звертаємося до третьої Особи Пресвятої Тройцi, Яка названа трьома iменами - "Цар Небесний", "Утiшитель", "Дух iстини" - для того, щоб краще зрозумiти сутнiсть Бога Святого Духа.
   Назва "Цар Небесний", слово "Цар" пiдкреслює, що на Землi це найпочеснiше i найвеличнiше iм'я - цар, бо Йому рiвного по владi у всьому царствi немає нiкого. Цар керує цiлим народом; добрим дає милостi, злих карає. А Небесний Цар - це Той, Хто бiльше всiх має влади на Небi, а крiм Бога, вищого всiх на Небi й на Землi немає. Отже, коли ми говоримо про Святого Духа "Цар Небесний", то цим ми називаємо Святого Духа Богом, тобто третьою Особою Пресвятої Тройцi, Який разом з Отцем i Сином, як Єдиний Бог царює на Небi й в усьому Всесвiтi.
   Друге ймення Святого Духа - "Утiшитель". Так назвав Його Iсус Христос, коли обiцяв послати Святого Духа на землю. З тих пiр Дух Святий сходить на вiруючих, подає їм щиру розраду й святу радiсть при будь-яких лихах, скорботах i нещастях. Нiхто з людей не може полегшити скорботу i бiду людини, заспокоїти її, тiльки Один Святий Дух. Утiшитель означає закликати на допомогу, а також означає "Заступник". Дiєслово "утiшати" має також значення: заспокоювати, умиротворяти, утiшати в скорботi, а також переконувати, наставляти на доброчесне життя.
   У молитвi ми називаємо Святого Духа "Духом iстини", тому що Вiн наставляє людей на iстину i добро, а iстина i добро можуть бути тiльки разом. Є ще дух неправди, злий дух, що вчить нас говорити неправду й спокушає нас на поганi справи. Вiд нього ми повиннi завжди вiддалятися, щоб не пiддатися тяжким скорботам i лихам.
   Отже, три назви Святого Духа у цiй молитвi свiдчать про те, що Святий Дух є Бог, Який утiшає людей у всiх лихах i наставляє їх на iстину, яка веде до спасiння.
   Далi в Молитвi до Святого Духа йдеться, що Вiн всюди є i все наповняє, тобто в одну i ту ж мить є скрiзь на Землi, на iнших планетах i Галактиках i у всьому Всесвiтi, що є Його творiнням. Крiм Бога, Який є Дух, нiхто не може одночасно всюди перебувати, а Святий Дух, як Бог, може перебувати завжди i всюди. Тому, де б ми не помолились Святому Духу, Вiн почує нашу молитву.
   "Скарбе добра i життя Подателю", - ми називаємо Святого Духа у молитвi. "Скарб" - це найдорогоцiннiша для нас Особистiсть. Скарб благих - це Джерело, Скарбниця, вмiстилище всього благого й доброго. Дух Святий названий Скарбом добра i життя тому, що Вiн роздає ("Податель") Божественнi сили, необхiднi людинi для доброго, благочестивого, праведного життя, для всiєї її дiяльностi. Люди можуть одержувати вiд Святого Духа благодатних дарiв стiльки, скiльки зможуть прийняти й умiстити в собi. Про Святого Духа сказано: "Дари рiзнi, а Дух один i той же; i служiння рiзнi, а Господь один i той же; i дiяння рiзнi, а Бог один i той же, Який творить усе в усiх. Але кожному дається виявлення Духа на користь. Одному дається Духом слово мудростi, iншому - слово знання, тим же Духом; iншому - вiра, тим же Духом; iншому - дари зцiлення, тим же Духом; iншому - творення чудес, iншому - пророцтво, iншому - розпiзнавання духiв, iншому - рiзнi мови, iншому - тлумачення мов. Усе це творить один i той же Дух, надiляючи кожному осiбно, як Йому завгодно" (1 Кор. 12:4-11). Свої благодатнi дари Святий Дух розподiляє кожнiй людинi, а вiруючiй особливо. Дари цi й становлять дорогоцiнний, незамiнний скарб для християн. Хiба могла б появитися на свiт ця книжка, якби не було волi Духа Святого i Його допомоги. У деяких молитовниках словосполучення "Скарбе добра" перекладають неправильно "Скарбе дiбр": "дiбр" швидше асоцiюється як "дiброви", а не "добра". Щоб таких прикрих перекладiв не було, було б добре, щоб всi українськi церкви зiбралися i правильно переклали молитовне правило, Святу Божественну Лiтургiї та iншi Богослужбовi книги.
   У молитвi до Святого Духа ми кажемо, що Дух Святий є "життя Податель". Слово "Податель" походить вiд грецького слова "хоригoс" (подавець) - той, хто в Афiнах за свiй рахунок поставляв хор для свят. Це була одна iз найважливiших i найпочеснiших громадських повинностей, яку доручали найбагатшим громадянам мiста. Пiзнiше це слово набуло значення "помiчник", тобто той, хто за свої кошти доставляє що-небудь або постачає провiант, життєвi припаси чи щось iнше корисне.
   Дух Святий - Податель життя, тобто Вiн подає нам життя i сили робити добрi справи, бо людина без Божественної сили Духа Святого нiчого не може робити: нi доброго, нi спасительного для себе. Без сили Духа Святого все добре здається людинi надзвичайно важким i навiть неможливим, але як тiльки Дух Святий пожвавить нас Своєю благодатною силою, ми стаємо здатними до великих справ. I це тому, що Святий Дух подає нам Божественну силу робити й жити так, як заповiв нам жити Спаситель наш Господь Iсус Христос.
   Цей же Дух Святий разом з Богом Отцем i Сином при створеннi свiту дав життя невидимому ангельському свiту, людинi й всiм живим iстотам, тому ми називаємо Його - Податель життя.
   Ми просимо у Святого Духа: "Прийди i вселися в нас, i очисти нас вiд усякої скверни", тобто просимо Його прийти й оселитися в нас i очистити нашi душi вiд грiховної скверни. Цi слова пiдтверджують iстину, що, Дух Святий, хоч скрiзь перебуває та все наповнює, але може й не бути з нами, може й не допомагати нам. Так буває з людиною, яка не закликає Святого Духа у стараннiй молитвi, або коли ми робимо щось недобре, несправедливе, грiховне, i тодi, коли в людинi не буває Святого Духа, то тодi диявол поселяє у людинi свого нечистого духа: або злостi, або гординi, або неправди, або ненавистi, або злодiйства, або заздростi, або ненажерливостi, або гнiву, або лiнощiв або будь-якого iншого духа, який схиляє людину до поганих справ, до алкоголiзму, наркоманiї, блуду чи до чогось iншого й така людина служить сатанi й грiшить.
   Грiхи завжди роблять нас нечистими перед Богом. Вони забруднюють нашу душу i тiло. Й тому ми в молитвi просимо Святого Духа, щоб Вiн прийшов i оселився в нас i очистив нас вiд усякої грiховної нечистоти, бо ми самi по собi, самотужки не можемо очиститися вiд скверни грiха i повиннi просити Духа Утiшителя, щоб Вiн оселився в нас i очистив нас вiд усякої нечистоти.
   Молитву до Святого Духа ми закiнчуємо словами: "i спаси, Благий, душi нашi", тобто врятуй, Блаже, душi нашi! Слово "Благий", (Блаже) означає Добрий, Доброчесний, Всеблагий, Добросердий, Лагiдний, Милостивий, Добродушний, Людинолюбний, Щиросердечний, Сердечний, Чуйний. Так ми називаємо Святого Духа, тому що нiхто такий добрий, як Святий Дух.
   Ми багато чого просимо собi у Духа Святого. Iнколи просимо того, чого зовсiм не заслуговуємо, але за незмiрною добротою i любов'ю до нас Святого Духа, ми сподiваємося одержати вiд Нього все, чого просимо.
   Ми називаємо Святого Духа Благим, тому що Вiн - Бог - один з Осiб Пресвятої Тройцi. Ще Iсус казав, що нiхто не благий, тiльки один Бог: "чому ти називаєш Мене благим? Нiхто не благий, тiльки один Бог" (Мк. 10:18). У молитвi ми просимо "спаси, Благий, душi нашi", врятуй душi нашi, врятуй нас вiд неминучої загибелi, бо, коли грiшимо, то перебуваємо в небезпецi загинути назавжди у "безднi грiховнiй", себто у пеклi. Тому ми повиннi молитися Святому Духу, щоб Вiн нам допомiг стати добрими i благочестивими, щоб умилосердився над нами i врятував нас, даруючи життя вiчне.
   Молитва до Святого Духа - це пiснеспiв свята П'ятидесятницi. Вiд Великодня до П'ятидесятницi ця молитва не читається.

Трисвяте

   † Святий Боже, Святий Крiпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас (тричi). [† Святый Боже, Святый Крепкий, Святый Безсмертный, помилуй нас (трижды)].
   Ця невелика молитва дана нам з Неба, тому що Бог любить, коли Йому моляться навiть не довго, але вiд чистого серця i з ретельнiстю. У V столiттi, при життi благочестивого царя Феодосiя II i патрiарха Прокла, в Грецiї вiдбувся жахливий землетрус; вiдчувався страшний гул пiд землею, цiлi селища провалювалися в землю. Народ жив на вулицях i площах, бо боявся провалитися пiд землю. Люди зiйшлися в церкву, взяли там святi iкони i вийшли з ними на вулицю молити Бога про припинення лиха i помилування. Люди молилися Богу, а землетрус i пiдземний гул тривали. Раптом сильний вiтер на очах в усiх пiдняв одного хлопчика високо-високо в небо. Через кiлька хвилин хлопчик плавно опустився на землю, спокiйний i непошкоджений i розповiв здивованому народу, що вiн чув на небесах спiв ангелiв, якi прославляють Бога словами: "Святий Боже, Святий Крiпкий, Святий Безсмертний".
   Негайно ж цю небесну пiсню молiльники проспiвали на землi, додавши до неї: "помилуй нас". I зразу ж припинився землетрус, затих пiдземний гул. Бог виявив людям велику милiсть, позбавив їх вiд страшної смертi. А хлопчик, що був пiднесений на небо, напевно, був добрий i благочестивий, оскiльки через нього Бог дав людям цю молитву, якою ангели оспiвували й оспiвують невщухаючими голосами Триєдиного Бога.
   Тому Трисвяту пiсню можна розумiти так: "Святий Боже [Святий Боже Отче Небесний], Святий Крiпкий [Святий Боже Сину], Святий Безсмертний [Святий Боже Святий Духу], помилуй нас". Але хоч ця пiсня згадує всi три Божi Iпостасi, але вони єдинi, це Єдиний Бог. I не треба думати, наприклад, що слова "Святий Крiпкий" вiдносяться тiльки до Бога Сина, а слова "Святий Безсмертний" вiдносяться тiльки до Святого Духа. Бог Єдиний i зазначенi слова вiдносять до всiх трьох Осiб Пресвятої Тройцi, Якi рiвнозначнi й однаково прославлюванi.
   Отже, слово "Святий", яке означає чистий, безгрiшний, у Трисвятiй ангельськiй пiснi ми повторюємо тричi на честь Триєдиного Бога, бо нiхто не святий так, як Бог святий. Є й люди святi, але вони стають святими не самi собою, а за допомогою Божою. Святi люди, хоч й небагато, але грiшать. а Бог нiколи не може грiшити, як найсвятiший i найчистiший Дух.
   Слова "Святий Боже" нагадують нам про Бога Отця, а слова "Святий Крiпкий" - про Бога Сина Отця, Який такий же Святий Всемогутнiй, як i Отець, Син i Святий Дух. Але цими словами ("Святий Крiпкий") ангели оспiвують всемогутнiсть Божу, бо Бог може все зробити одним помислом, одним словом i для Бога немає нiчого неможливого нi на землi, нi на небi. Слова ж "Святий Безсмертний" означають нiколи не вмираючий, Який нiколи не перестає жити, тобто Вiчний Бог.
   З одного боку, можна вважати, що Син Божий називається ("Святий Крiпкий") мiцним або сильним, тому що Вiн Своїм воскресiнням зруйнував пекло й перемiг диявола. Дух Святий називається Безсмертним, бо Вiн Сам вiчний, як Бог, дає всiм тваринам життя й особливо духовне, доброчесне життя й безсмертя людям. Але й всi три iпостасi Пресвятої Тройцi надiленi такими ж якостями.
   Отже, ангели на небi оспiвували святiсть, всемогутнiсть i вiчнiсть Триєдиного Бога. I ми, грiшнi й смертнi, додаємо до цiєї молитви прохання Найсвятiшого, Найвсемогутнiшого та Вiчного Бога помилувати нас, грiшних. Цi останнi слова молитви "помилуй нас" вiдносяться до всiх трьох Осiб Пресвятої Тройцi, тому що всi три Особи Святої Тройцi прощають нашi грiхи й у такий спосiб милують нас.
   Ця молитва називається ще ангельською пiснею, або Трисвятим, бо в нiй тричi повторюються слова "Святий". I молитва ця повторюється тричi, бо всiм Трьом Особам Пресвятої Тройцi однаково належить Святiсть, Всемогутнiсть i Вiчнiсть.

Повне славослiв'я Пресвятiй Тройцi

   † Слава Отцю, i Сину, i Святому Духовi нинi, i повсякчас, i на вiки вiкiв. Амiнь. [† Слава Отцу и Сыну и Святому Духу, и ныне и присно и во веки веков. Аминь].
   Пiсля того, як тричi повторяємо Трисвяту ангельську пiсню, то додаємо до неї це хвалебне славослiв'я. У цiй молитвi ми нiчого не просимо, а тiльки прославляємо Бога - Отця, i Сина, i Святого Духа, тобто возвеличуємо всi три iпостасi Пресвятої Тройцi, тому й називаємо це славослiв'я повним ("Слава Отцю, i Сину, i Святому Духовi"). Ця молитва означає, що Триєдиному Богу вiд людей належить вiчна слава, похвала, знаменитiсть, славнозвiснiсть на землi. I ця слава Боговi - "нинi", тобто тепер, вже; "i повсякчас", тобто завжди, безупинно, весь час; "i на вiки вiкiв", тобто у всi вiки (столiття), повiк, вiчно, безкiнечно. Завершується повне славослiв'я стверджувальним "Амiнь", тобто iстинно так.
   Отже, суть Повного славослiв'я Пресвятої Тройцi полягає в тому, що слава належить Богу Отцю, i Сину, i Святому Духу тепер, завжди й вiчно, i це iстинно так.

Молитва до Пресвятої Тройцi

   † Пресвята Тройце, помилуй нас; Господи, очисти грiхи нашi; Владико, прости беззаконня нашi; Святий, зглянься i зцiли немочi нашi, iменi Твого ради.
   Господи, помилуй (тричi).
   † Слава Отцю, i Сину, i Святому Духовi нинi, i повсякчас, i на вiки вiкiв. Амiнь.
   [† Пресвятая Троице, помилуй нас; Господи, очисти грехи наша; Владыко, прости беззакония наша; Святый, посети и исцели немощи наша, имене Твоего ради. Господи, помилуй (трижды).
   † Слава Отцу и Сыну и Святому Духу, и ныне и присно и во веки веков. Аминь].
   Це Молитва до Пресвятої Тройцi, щоб Вона помилувала нас. Адже всi люди грiшнi, а грiшнi - не можуть мати життя вiчне у Царствi Божому; вони повиннi покаятися i отримати прощення грiхiв. В цiй молитвi ми звертаємося до Триєдиного Бога у Пресвятiй Тройцi - до Отця, i Сина, i Святого Духа, i просимо, щоб Господь нас помилував ("Пресвята Тройце, помилуй нас"), себто простив нашi грiхи; не карав нас нi зараз, нi на Судi Христовому; щоб змилосердився над нами, пошкодував нас; щоб виявив до нас поблажливiсть; щоб почув наше каяття. Щоб каяття наше було iстинне, справжнє, ми не повиннi повторювати свої грiхи, за якi тiльки-що каялися, тобто ми повиннi дати обiцянку робити те, що Бог нам повелiв - жити праведно за Законами Божими. Ми у багатьох попереднiх молитвах просили Бога про помилування i в наступних молитвах проситимемо помилування.
   У Молитвi до Пресвятої Тройцi перше прохання було "Пресвята Тройце, помилуй нас", тобто ми звертаємося до всiх трьох iпостасей Пресвятої Тройцi, а потiм до кожної окремо: друге прохання "Господи" (Отче Небесний), третє - "Владико" (Сину Божий), четверте - "Святий" (Святий Духу).
   Словами "Господи, очисти грiхи нашi" ми окремо просимо Бога Отця - першу Особу Пресвятої Тройцi, щоб очистив грiхи нашi, тобто, щоб Отець Небесний очистив нашу душу i тiло вiд грiхiв, щоб дав нам моральне очищення, щоб звiльнив нас вiд грiха. Не треба забувати, що людина може грiшити на рiвнi думок, почуттiв, слiв або справ, а також зором, слухом, нюхом, смаком, дотиком тощо, тобто будь-яким органом чуття може бути вчинений грiх через порушення заповiдi Закону Божого, противлення волi Бога. "Я покараю свiт за зло, i нечестивих - за беззаконня їхнi, i покладу кiнець зарозумiлостi гордих, i принижу пихатiсть гнобителiв" (Iс. 13:11).
   Термiн "очистити вiд грiха" часто зустрiчається у Бiблiї: "очисти народ Твiй, Iзраїля, який Ти, Господи, визволив [iз землi Єгипетської], i не постав народу Твоєму, Iзраїлю, невинної кровi. I вони очистяться вiд кровi" (Втор. 21:8), "I сказав Мойсей Аарону: приступи до жертовника i зверши жертву твою за грiх i всепалення твоє, й очисти себе i народ, i зроби приношення вiд народу, й очисти їх, як повелiв Господь" (Лев. 9:7), "Який не має потреби щоденно, як тi первосвященики, приносити жертву спочатку за свої грiхи, потiм за грiхи народу, бо Вiн [Iсус Христос] зробив це один раз, принiсши в жертву Себе Самого" (Євр. 7:27).
   Коли ми просимо, каємося i самi намагаємося позбутися вiд грiхiв, Бог Отець очищає нас вiд них, прощає нам їх, не карає нас за грiхи.
   Другу Особу Пресвятої Тройцi - Сина Божого, Спасителя нашого, Господа Iсуса Христа - ми просимо: "Владико, прости беззаконня нашi". Беззаконня - це сукупнiсть дiянь, пов'язаних з порушенням заповiдей i велiнь Божих. "Беззаконня" прирiвнюється до злочину, це також провина, грiх, несправедливiсть, безправ'я, зловживання. "Усякий, хто чинить грiх, чинить i беззаконня; i грiх є беззаконня" (1 Iн. 3:4). Чинячи беззаконня ми вiддаляємося вiд Бога i наближаємося до сатани, який пануватиме над нами пiсля нашої земної, тiлесної смертi. "Я нiколи не знав вас, вiдiйдiть вiд Мене, хто чинить беззаконня", - скаже Христос (Мф. 7:23). Беззаконня ми не приховаємо, кожен буде "викритий у своєму беззаконнi" (2 Пет. 2:16).
   Iсус - Спаситель наш урятував нас вiд грiхiв, якi назавжди можуть погубити людину. Вiн урятував нас тим, що перетерпiв страждання, був розп'ятий на хрестi, мученицькою смертю помер, зiйшов у пекло i визволив звiдти праведникiв, на 3-й день воскрес i таким способом за грiхи терпiв замiсть нас ("I ви знаєте, що Вiн явився для того, щоб узяти грiхи нашi, i що в Ньому немає грiха", 1 Iн. 3:5), а Воскресiнням Своїм показав, що й ми воскреснемо у День Страшного Суду. Живучи на землi, Iсус показав нам, що треба робити добрi справи. Iсус залишив нам Свiй закон, у якому вказав, як повиннi жити люди, щоб не пiддаватися новим покаранням.
   Коли люди порушують Закон Господнiй, роблять якi-небудь дурнi справи, грiшать, то тодi вони живуть не за Законом Христовим, а творять беззаконня. Тому ми, як раби грiха, прогрiшень i беззаконь, що не завжди виконуємо волю нашого Владики й Господа, волаємо до Нього: "Владико, прости беззаконня нашi".
   Бога Духа Святого ми благаємо: "Святий, зглянься i зцiли немочi нашi". Просимо зглянутися над нами, вiдвiдати нас, виявити до нас спiвчуття, милосердя, пожалiти нас, змилуватися над нами, проявити чуйнiсть до нас. Благаємо "зцiлити немочi нашi", вилiкувати нашi слабостi, грiхи, безсилля, хвороби, погрiшностi.
   Ми вже у Молитвi до Святого Духа, називаючи Святого Духа Царем Небесним, Утiшителем, Духом iстини, просили Його очистити нас вiд усякої скверни i спасти душi нашi. Тут ми просимо вiдвiдати нас (церк.-слов. "посети нас"), тобто побувати в нашiй душi, пожити з нами й при цьому зглянутися на нас i зцiлити немочi нашi. У деяких церквах можна почути виголос, що церковнослов'янське слово "посети нас" не перекладається, а звучить нi українською, нi церковнослов'янською "посiти нас".
   Здавалось би, лiкар є для зцiлення, а ми просимо Святого Духа зцiлити нас. Рiч у тому, що причиною будь-якої хвороби є наша грiховнiсть i жоден лiкар не може зцiлити жодного хворого без допомоги i волi Божої. Тому ми просимо Святого Духа, щоб Вiн зцiлив нашi немочi. А Бог Святий Дух, прощаючи нашi грiхи, може зцiлити хворого рiзними способами: або через лiкаря, або зцiлить безпосередньо i у хворого наступить самовидужання, або через священика, або через будь-яку iншу людину, навiть грiшну. Це було зцiлення тiлесне.
   Є ще зцiлення духовне. Рiч у тому, що коли ми грiшимо, грiшнi буваємо схожi на хворого, подiбнi до дуже слабкої психологiчно хворої людини, тому без Божої допомоги ми не можемо робити добрi справи. Тодi ми просимо Духа Святого вiдвiдати нас i зцiлити нашi немочi, бо Святий Дух - це Лiкар i Цiлитель Небесний, Який може повнiстю зцiлити нашу душу вiд грiхiв i зробити її здатною виконувати Закони Божi.
   Молитва до Пресвятої Тройцi закiнчується словами: "iменi Твого ради", тобто завдяки iменi Триєдиного Бога - Отця, i Сина, i Святого Духа. Ця завершальна фраза нагадує i пiдкреслює нам, що хоча ми у молитвi окремо зверталися до кожної Особи Пресвятої Тройцi - Отця ("Господи"), i Сина ("Владико"), i Святого Духа ("Святий"), але це не три боги, а Один Бог у Святiй Тройцi. Незалежно вiд того, до якої Особи Пресвятої Тройцi ми звертаємося з проханням, все-таки вiдповiдає на нашi прохання Один Триєдиний Бог. I Бог дає нам Свої дари не тому, що ми такi "чемнi", "праведнi" i заслужили те, чого просимо, а тому нам дає Бог, що Вiн любить нас, Вiн любить всiх - i праведникiв, i грiшникiв, i християн, i атеїстiв, i iудеїв, i мусульман. Бог Милостивий до всiх, тому ми повиннi якнайчастiше прославляти Бога, дякувати Йому за все.
   Пiсля Молитви до Пресвятої Тройцi про помилування ми ще додаємо коротку молитву: "Господи, помилуй" i Повне славослiв'я Пресвятої Тройцi - "Слава Отцю, i Сину, i Святому Духовi нинi, i повсякчас, i на вiки вiкiв. Амiнь".
   "Господи, помилуй" промовляємо тричi в знак того, що всi три Особи Пресвятої Тройцi мають рiвну владу прощати нам грiхи, тому що, коли ми грiшимо, то однаково прогнiвляємо всi три Особи Божества - Отця, i Сина, i Святого Духа.
   Молитва "Господи, помилуй" (грецьк. - "Kyrie eleison") - це прохальна молитва Єрихонських слiпцiв. Згадаймо, двоє слiпих сидiли бiля дороги i почули, що до них наближається Iсус, про Якого вони багато чули вiд людей. Бажаючи одужати, слiпцi почали голосно кричати: "Помилуй нас, Господи, Сину Давидiв! Народ же примушував їх мовчати; але вони ще голоснiше почали кричати: помилуй нас, Господи, Сину Давидiв!" (Мф. 20:30-31). Це найдавнiша й загальна для всiх християн молитва. Ще з Апостольських часiв почали застосовувати молитву "Господи, помилуй". Її рекомендують безперестанно виголошували, як тiльки людина має вiльний час, наприклад, по дорозi на роботу чи з роботи, пiд час занять, якоїсь роботи. У Молитовному правилi її промовляють 3, 12 раз, а у iнших молитвах її повторюють ще й по 40 раз, а при чинi Воздвиження Хреста Господнього - по 50 i 100 раз.
   Тричi промовляємо "Господи, помилуй" на честь i славу Пресвятої Тройцi, дванадцять разiв - просимо в Бога благословення на кожну годину дня й на кожну годину ночi або в знак 12 апостолiв Христових, сорок раз - для освячення всього нашого життя або на згадку перебування Господа 40 днiв у пустинi, п'ятдесят раз - на згадку про П'ятидесятницю. При спiвi "Господи, помилуй" 100 раз архiєрей осiняє хрестом на 4 сторони свiту: на схiд, на захiд, на пiвдень, на пiвнiч, i востаннє на схiд - це i є повнота Всесвiту.
   Вважається, що "Господи, помилуй" - це скорочена Iсусова молитва "Господи, Iсусе Христе, Сину Божий, помилуй мене (нас) грiшного(их)".
   Словами "Господи, помилуй" ми просимо, щоб Господь зглянувся над нами, простив нашi грiхи, щоб ми звiльнилися вiд рабства грiха i врятувалися. Це прохання милостi й благодатi Божої, це прохання бути помилуваними i отримати життя вiчне у Царствi Божому. Отже, просити милостi у Бога означає просити у Нього осягнути Царство Боже.
   На завершення промовляємо Повне славослiв'я Пресвятiй Тройцi: "Слава Отцю, i Сину, i Святому Духовi нинi, i повсякчас, i на вiки вiкiв. Амiнь". Адже, отримавши помилування вiд Господа ми просто зобов'язанi подякувати Боговi прославлянням Його святого iменi - Отця, i Сина, i Святого Духа. Для цього ми промовляємо це хвалебне славослiв'я, яке возвеличує всi три Особи Пресвятої Тройцi. Ця молитва означає, що Триєдиному Богу вiд нас належить вiчна слава, хвала, знаменитiсть, славнозвiснiсть вже тепер, весь час, завжди, безупинно i у всi вiки, вiчно. I це iстинно так ("Амiнь").

Молитва Господня

   † Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться iм'я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небi, так i на землi. Хлiб наш насущний дай нам сьогоднi; i прости нам провини нашi, як i ми прощаємо винуватцям нашим; i не введи нас у спокусу, але визволи нас вiд лукавого. †
   Бо Твоє є Царство, i сила, i слава, † Отця, i Сина, i Святого Духа, нинi, i повсякчас, i на вiки вiкiв. Амiнь.
   [† Отче наш, Иже еси на небесех, да святится имя Твое, да приидет Царствие Твое, да будет воля Твоя, яко на небеси и на земли. Хлеб наш насущный даждь нам днесь; и остави нам долги наша, якоже и мы оставляем должником нашим; и не введи нас во искушение, но избави нас от лукаваго. †
   Яко Твое есть Царство, и сила, и слава. † Отца и Сына и Святаго Духа, ныне и присно и во веки веков].
   В одному мiсцi Iсус Христос молився i, коли завершив молитву, один з Його учнiв попросив: "Господи! Навчи нас молитися, як i Iоан навчив учнiв своїх" (Лк. 11:1). Iсус вiдповiв: "Молiться ж так: Отче наш..." (Мф. 6:9-13; Лк. 11:2-4). Цiєї молитви навчив нас Сам Господь Iсус Христос, тому ми називаємо її Молитвою Господньою. Текст цiєї молитви складається iз звернення до Бога Отця, семи прохань i славослiв'я Пресвятої Тройцi.
   Починається молитва iз звернення до Бога-Отця: "Отче наш, що єси на небесах" (Отче наш, Ти, що є на небесах). Звертаємося до Бога Отця нашого Небесного, Який створив Всесвiт, все видиме i невидиме, i нас, i кажемо, що Бог Отець є на небесах. Небеса - це весь Всесвiт, весь Космос. Бог Всюдисущий i перебуває скрiзь: i на небесах, i на Землi.
   Перше прохання: "Нехай святиться iм'я Твоє", тобто просимо Небесного Отця, щоб усi люди прославляли i величали Господа Бога, щоб серед нас завжди святилося iм'я Боже, щоб iм'я Боже i нами, i iншими людьми, завжди вимовлялося з благоговiнням, завжди шанувалося i славилося, щоб iм'я Боже святилось i в нас, тобто просимо Бога, щоб Вiн дав i нам святостi (праведностi).
   Друге прохання: "Нехай прийде Царство Твоє". Просимо Бога, щоб Вiн царював у наших душах, думках, керував нашим розумом, серцем i волею, щоб Бог допомiг нам Своєю благодаттю служити Йому i вiрно виконувати Його закони i щоб ми колись прийшли до Його Небесного Царства.
   Третє прохання: "Нехай буде воля Твоя, як на небi, так i на землi", тобто ми просимо, щоб всi люди на землi так беззаперечно i бездоганно виконували волю Божу, як це чинять Ангели на небесах, тобто, щоб воля Господня перебувала постiйно на землi так, як на небесах.
   Четверте прохання: "Хлiб наш насущний дай нам сьогоднi". Ми просимо, щоб Господь дав нам все необхiдне i корисне для нашого земного життя, тобто просимо про задоволення як душевних, так i тiлесних наших потреб, якi є "насущною" поживою для вiчного життя. Переклад слова "насущний" як "щоденний" не цiлком вiдповiдає сутi того, чого ми просимо.
   П'яте прохання: "I прости нам провини нашi, як i ми прощаємо винуватцям нашим", тобто просимо, щоб Господь Бог простив нам грiхи, прогрiшення i беззаконня нашi так, як i ми прощаємо iншим (не ображаємося на них, прощаємо у всьому, любимо їх i ворогiв своїх, прощаємо тих людей, якi нас скривдили або заподiяли нам зло, якi в чому-небудь завинили перед нами), "бо якщо ви прощатимете людям провини їхнi, то простить i вам Отець ваш Небесний. А коли не будете прощати людям провин їхнiх, то i Отець ваш не простить вам провин ваших" (Мф. 6:14-15).
   Шосте прохання: "i не введи нас у спокусу", тобто просимо, щоб Господь Бог охороняв нас перед спокусами, звабами, принадами. В цьому проханнi ми просимо Бога допомогти нам встояти проти грiха i не спокуситися, тобто не впасти у грiх, охоронити нас вiд здiйснення зла.
   Сьоме прохання: "але визволи нас вiд лукавого". Просимо, щоб Господь Бог оберiгав нас вiд усього "лукавого", злого, облудного, нещирого, фальшивого, брехливого, лицемiрного, неправедного. Ми просимо Бога: "визволи нас вiд лукавого", вiд диявола, вiд сатани, бо сила диявола в лукавствi, у пiдступностi, в обманi, в хитростi, за допомогою яких вiн i спокушає людину. Просимо допомогти нам боротися з духами зла i захистити нас вiд них, просимо позбавити нас вiд усякого зла, що є в нашому грiховному свiтi, просимо, щоб Бог визволив нас вiд злої, лукавої сили i захистив нас вiд її пiдступiв.
   Iнколи, вiдповiдно до Євангелiї вiд Луки (Лк. 11:4) на цьому завершують Господню молитву словом "Амiнь" (єврейське слово), що означає "Так є", або "Нехай так буде". Так, наприклад, Господня молитва завершується на римо-католицькiй Лiтургiї.
   Iсус же завершив молитву словами: "Бо Твоє є Царство, i сила, i слава навiки. Амiнь" (Мф. 6:13). I ми можемо так закiнчувати цю молитву. У наших молитовниках Господня молитва завершується Лiтургiйним славослiв'ям: "Бо Твоє є Царство, i сила, i слава, Отця, i Сина, i Святого Духа, нинi, i повсякчас, i на вiки вiкiв. Амiнь". У цьому славослiв'ї доповненi слова євангелiста Матфея (Мф. 6:13) "Бо Твоє є Царство, i сила, i слава [Отця, i Сина, i Святого Духа] [нинi, i повсякчас, i] навiки [вiкiв]. Амiнь", тобто ми висловлюємо свою повну вiру в могутнiсть сили Божої i Його Влади, Незламнiсть i Славу, що поширюється над усiм. Ця вiра наша ґрунтується на тому, що Тобi - Богу Нашому у Пресвятiй Тройцi, - Отцю i Сину, i Святому Духу, належить Царство i сила, i вiчна слава. Тобто належить влада над усiм свiтом (Царство), могутнiсть (сила) i шанування i популярнiсть (слава), на вiки вiкiв (тобто в усi вiки, назавжди).
   Святi Отцi рекомендують часто промовляти Господню молитву, бо в нiй ми розмовляємо з Господом Богом, як дiти з батьком, i говоримо Христовими словами.

II. РАНIШНI МОЛИТВИ

   Пiсля вище наведених початкових молитов, якi промовляються перед рiзними молитвами i молебнями, перед рiзними церковними вiдправами, промовляємо власне ранiшнє молитовне правило, власне ранiшнi молитви, якi розпочинаються з Троїчних тропарiв.

Тропарi Троїчнi

   † Вставши пiсля сну, припадаємо до Тебе, Благий, i Ангельську пiсню спiваємо Тобi, Всемогутнiй: † Свят, Свят, Свят єси, Боже, молитвами Богородицi помилуй нас.
   † Слава Отцю, i Сину, i Святому Духовi.
   Ти, Господи, що вiд сну пiдняв мене, просвiти розум i серце i уста мої вiдкрий, щоб пiснею прославляти Тебе, Свята Тройце: † Свят, Свят, Свят єси, Боже, молитвами Богородицi помилуй нас.
   † I нинi, i повсякчас, i на вiки вiкiв. Амiнь.
   Несподiвано Суддя прийде, i вчинки кожного виявляться; тому зо страхом взиваймо опiвночi: † Свят, Свят, Свят єси, Боже, молитвами Богородицi помилуй нас.
   Господи, помилуй (12 разiв).
   [† Воставше от сна, припадаем Ти, Блаже, и ангельскую песнь вопием Ти, Сильне:† Свят, Свят, Свят еси, Боже, Богородицею помилуй нас.
   † Слава Отцу и Сыну и Святому Духу.
   От одра и сна воздвигл мя еси, Господи, ум мой просвети и сердце, и устне мои отверзи, во еже пети Тя, Святая Троице: † Свят, Свят, Свят еси, Боже, Богородицею помилуй нас.
   † И ныне и присно и во веки веков. Аминь.
   Внезапно Судия приидет, и коегождо деяния обнажатся, но страхом зовем в полунощи: † Свят, Свят, Свят еси, Боже, Богородицею помилуй нас.
   Господи, помилуй (12 раз)].
   Тропар (з грецьк. - тон, лад, мелодiя, глас, наспiв) - це одна з найдавнiших церковних молитов, це коротка пiсня, у якiй прославляються дiяння Бога або святого чи святих Його або розкривається сутнiсть свята. Тропарi або промовляють, або спiвають. Тропарями називають також окрему закiнчену думку або молитовнi вiдозви, з яких складаються канони чи iншi короткi молитвослови. Тропар - це молитва, яка не взята iз Священного Писання, це не псалом i не бiблiйний уривок. Багато тропарiв скомпоновано в Українi для прославлення українських святих. Об'єднання кiлькох тропарiв утворювало кондак (короткi похвальнi пiснеспiви), з яких складаються акафiсти (хвалебнi церковнi служби). Тропарi входять до канонiв (догматичнi церковнi пiснi в похвалу свята або святого). За своїм змiстом тропарi можуть бути рiзнi, наприклад: Хрестовоскреснi, Богородичнi, Троїчнi, Покаяннi та iн.
   Тропарi Троїчнi - це молитви або пiснi, якi зверненi й присвяченi Пресвятiй Тройцi й вихваляють, славлять i оспiвують Її.
   У цiй молитвi три тропарi Троїчнi. Кожен з цих тропарiв завершується триразовим ангельським славослiв'ям Пресвятої Тройцi "Свят, Свят, Свят єси, Боже, молитвами Богородицi помилуй нас". Слово "Свят" (Святий) повторюється тричi, тому цей вираз називається також Трисвяте славослiв'я - це вища форма молитви, це як трисвяте ангельське славослiв'я "Свят, Свят, Свят...", яке нам дано, як уже реальним учасникам Царства Небесного. Тричi виголошене слово "святий" - це слова ангелiв на Небi. Ця Трисвята молитва теж називається Ангельською пiснею, бо її спiвають святi ангели на Небi довкола престолу Божого. Ось як про це розповiдає пророк Iсая: "Бачив я Господа, Який сидить на престолi високому i величному, i краї риз Його наповнювали весь храм. Навколо Нього стояли серафими; у кожного з них по шiсть крил: двома закривав кожен лице своє, i двома закривав ноги свої, i двома лiтав. I взивали вони один до одного i говорили: Святий, Святий, Святий Господь Саваоф! уся земля повна слави Його!" (Iс. 6:1-3).
   Словами "Свят, Свят, Свят..." ми тричi пiдкреслюємо, що Ти, Господи, - святий, духовно i морально непорочний, чистий, безгрiшний, доконаний, досконалий. "Свят, Свят, Свят єси, Боже" у буквальному розумiннi "Ти, Господи, є святий, святий, святий". До ангельських слiв додаємо прохання за нас, щоб за молитвами за нас i покровительством Божої Матерi Пресвята Тройця помилувала нас. У проханнi "молитвами Богородицi помилуй нас" благаємо про наше помилування за молитвами Пресвятої Богородицi: просимо, щоб Господь почув молитви Пресвятої Богородицi, Яка є Заступницею всього людства i постiйно молиться за нас, i щоб помилував нас вiд рабства грiха, простив нашi грiхи, дарував нам Свою благодать i Царство Небесне.
   Отже, просимо собi помилування: Святий, Святий, Святий Ти є, Боже, i завдяки прохальним молитвам Богородицi помилуй нас.
   Перший тропар "Вставши пiсля сну, припадаємо до Тебе, Благий, i Ангельську пiсню спiваємо Тобi, Всемогутнiй: Свят, Свят, Свят єси, Боже, молитвами Богородицi помилуй нас" означає, що ми пробудилися вiд сну, встаємо i у молитвi припадаємо до Тебе, Благий Господи, аж до Твоїх стоп припадаємо "Благий" (Добрий, Добросердний, Лагiдний Господи), i в першу чергу хвалебну Ангельську пiсню спiваємо Тобi Триєдиному Богу, славословимо Тебе Всемогутнiй Господи словами "Свят, Свят, Свят єси, Боже".
   Пiсля першого тропаря промовляємо першу частину Повного славослiв'я Пресвятої Тройцi: "Слава Отцю, i Сину, i Святому Духовi", якою прославляємо, величаємо, оспiвуємо всi три Iпостасi Одноiстотної i Нероздiльної Пресвятої Тройцi - Отця, i Сина, i Святого Духа.
   Другий тропар: "Ти, Господи, що вiд сну пiдняв мене, просвiти розум i серце i уста мої вiдкрий, щоб пiснею прославляти Тебе, Свята Тройце: Свят, Свят, Свят єси, Боже, молитвами Богородицi помилуй нас". Дякуємо Тобi, що "Ти, Господи, що вiд сну пiдняв мене", що не дав менi померти цiєї ночi у грiху, дякуємо Тобi, що ми знову побачили мелодiйно прекрасний свiт Тобою створений - i за це безмежно дякуємо Господу Богу нашому.
   I далi просимо "просвiти розум i серце i уста мої вiдкрий", бо пiсля сну й розум i серце, i уста нашi бувають ледачi, лiнивi, неспiшнi до молитви, до розмови з Богом, часто нас непокоять мирськi речi й проблеми, тому ми просимо, щоб Сам Господь освiтив нашi серця (нашу сутнiсть) й розум, а вуста нашi вiдкрив, щоб з невимовною радiстю у розумi, вiд чистоти свого серця ми дякували, славили i хвалили Тебе Пресвята Тройце, "щоб [ангельською] пiснею прославляти Тебе, Свята Тройце" i промовляли хвалебне ангельське славослiв'я "Свят, Свят, Свят єси, Боже, молитвами Богородицi помилуй нас", тобто щоб прославлений нами Господь помилував нас за заступництвом Пресвятої Богородицi.
   Пiсля другого тропаря промовляємо другу, завершальну частину Повного славослiв'я Пресвятої Тройцi: "I нинi, i повсякчас, i на вiки вiкiв. Амiнь", тобто, щоб "Слава Отцю, i Сину, i Святому Духовi", якою величаємо i прославляємо всi три Iпостасi Пресвятої Тройцi, була вже тепер, "i нинi", i завжди у будь-який час, у будь-яку мить "i повсякчас", вiд вiку i до вiку, i у всi вiки, безкiнечно довго "i на вiки вiкiв". I це так, iстинно правда "Амiнь".
   Третiй тропар: "Несподiвано Суддя прийде, i вчинки кожного виявляться; тому зо страхом взиваймо опiвночi: Свят, Свят, Свят єси, Боже, молитвами Богородицi помилуй нас".
   "Несподiвано Суддя прийде", раптом Суддя прийде, зненацька прийде Господь судити кожного з нас i все людство на Страшному Судi. "Iстинно кажу вам: не перейде рiд цей, як усе це буде" (Мф. 24:34), "Про день же той i годину нiхто не знає, нi ангели небеснi, а тiльки Отець Мiй один. Але, як було у днi Ноя, так буде i в пришестя Сина Людського" (Мф. 24:36-37), "Отже, пильнуйте, бо не знаєте, в яку годину Господь ваш прийде. Але це ви знайте, що, якби знав господар дому, у яку сторожу прийде злодiй, то пильнував би i не дав би пiдкопати дому свого. Тому i ви будьте готовi, бо в ту годину, про яку й не думаєте, прийде Син Людський" (Мф. 24:42-44).
   Ми згадуємо ту страшну годину, коли Небесний Суддя, Господь Iсус Христос, другий раз прийде в людському виглядi на землю, прийде судити всiх людей (всiх вiд вiку спочилих i всiх тих, що житимуть на той час Пришестя Господнього) i всiх Ангелiв Небесних за їхнi справи, "i вчинки кожного виявляться", яких уже не можна буде сховати, й тодi вже не неможна буде нi покаятися i виправдатися. Отодi усяка правда й неправда вiдкриються i не для одного Бога, який i так все знає, але й для всiх присутнiх на Судi людей i ангелiв. Кожний з нас тодi побачить i довiдається про всi добрi й недобрi дiла свої i дiяння свого ближнього. Тодi довiдаємося i про те, що ми вже забули.
   Це буде страшна година, тому що нам не буде чим i як виправдатися перед Богом, "тому зо страхом взиваймо опiвночi", тому зi страхом волаймо, викликуймо "опiвночi" (серед ночi грiховної, пiвнiч - це час опiвнiчних молитов) i просимо за нас святих Ангелiв i Божої Матерi, до Якої ми прибiгаємо, щоб заступилися за нас: Святий, Святий, Святий еси, Боже, Богородицею помилуй нас: "Свят, Свят, Свят єси, Боже, молитвами Богородицi помилуй нас".
   Пiсля третього тропаря виголошуємо прохальну молитву Єрихонських слiпцiв або скорочену Iсусову молитву "Господи, помилуй" (12 разiв), або грецькою мовою "Kyrie eleison" (12 разiв). Ми промовляли три тропарi на честь i славу Пресвятої Тройцi - Отця, i Сина, i Святого Духа - i дванадцять разiв просимо, "Господи, помилуй", тобто просимо в Бога помилування i благословення на кожну годину дня й на кожну годину ночi. Словами "Господи, помилуй" ми просимо милостi й благодатi Божої, просимо помилування наших грiхiв i отримання життя вiчного у Царствi Небесному.

Молитва св. Макарiя до Пресвятої Тройцi

   † Вставши пiсля сну, подяку приношу Тобi, Пресвята Тройце, Боже наш, що Ти з великої милостi Твоєї i довготерпiння не прогнiвався на мене лiнивого та грiшного i не дав менi загинути з моїми грiхами, але, з властивим Тобi чоловiколюбством, пiдняв мене вiд сну, щоб зранку прославляти державу Твою. I нинi просвiти мої очi мисленнi, вiдкрий мої уста, щоб навчатися слова Твого, i розумiти заповiдi Твої, i чинити волю Твою, i вихваляти Тебе в сердечному прославленнi, i в пiснях славити всесвяте iм'я Твоє, - † Отця, i Сина, i Святого Духа, - нинi, i повсякчас, i на вiки вiкiв. Амiнь.
   [† От сна востав, благодарю Тя, Святая Троице, яко многия ради Твоея благости и долготерпения не прогневался еси на мя, лениваго и грешнаго, ниже погубил мя еси со беззаконьми моими; но человеколюбствовал еси обычно и в нечаянии лежащаго воздвигл мя еси, во еже утреневати и славословити державу Твою. И ныне просвети мои очи мысленныя, отверзи моя уста поучатися словесем Твоим, и разумети заповеди Твоя, и творити волю Твою, и пети Тя во исповедании сердечнем, и воспевати всесвятое имя Твое, - † Отца и Сына и Святаго Духа, - ныне и присно и во веки веков. Аминь].
   Цю Молитву до Пресвятої Тройцi написав святий преподобний Макарiй Великий Єгипетський. Вiн народився пiд кiнець III столiття в селi Шабшiр в Єгиптi. Одружився, але дружина його померла за кiлька днiв пiсля шлюбу й вiн вирiшив стати монахом. Заробляв на життя плетiнням i продажем кошикiв. Пiсля смертi його батькiв мiсцевий єпископ висвятив Макарiя проти його бажання. Вiн вiдганяв наступ диявола молитвою i Хресним Знаменням. У певний час деякi люди оббрехали святого, мовляв вiн звiв жiнку з сусiднього села, але вiн перенiс цi брехливi наклепи з великою смиреннiстю. Макарiй без нарiкання висилав цiй вагiтнiй жiнцi грошi, якi одержував за плетенi кошики, а на останку жiнка розказала, хто справжнiй батько її дитини, i хотiла вибачитися i перепросити святого, але не вдалося, бо Макарiй на той час поселився в пустинi Фаран, де пробув три роки. Пiсля цього Макарiй подався до Святого Антонiя Великого i став його учнем та послiдовником. Пiсля тривалого часу за благословення Антонiя Макарiй подався до монастиря Скит на пiвночi Єгипту, де згодом побудували церкву. У 40-рiчному вiцi Макарiй став настоятелем пустинi Скит.
   Макарiй завжди виявляв глибоку смиреннiсть i лагiднiсть. Ось одного разу отець Макарiй натрапив на злодiя, що вкрав його ж речi й бiля його келiї накладав на осля. Макарiй почав допомагати злодiю прив'язувати вантаж, не показуючи, що це його речi краде злодiй.
   Монах Макарiй завжди казав, що погане слово перетворює добро на зло, а добре слово - зло на добро. I ще вiн казав, що для молитви не треба багато слiв, а треба казати просто: "Господи, як Ти бажаєш i як Ти знаєш, помилуй мене"!
   Отець Макарiй Великий у своїх молитвах i постуваннi дiйшов до великої самопокори i суворостi свого життя. Вiн їв тiльки раз на тиждень. Упродовж 20 рокiв вiн нiколи не їв, не пив i не спав стiльки, скiльки потребувало його тiло, прожив 60 рокiв у пустелi, де вiн був духовним отцем багатьох пустельникiв. Макарiй воскрешав мертвих i зцiляв хворих. Вiн прожив понад 90 рокiв i спочив у Бозi у 390 роцi. Його Святi Мощi спочивають у м. Амалфi в Iталiї. За його молитвами ми вчимося смиренностi, молитви i посту.
   У деяких молитовниках цю молитву (Молитву св. Макарiя до Пресвятої Тройцi) називають як Перша молитва рання або Молитва до Пресвятої Тройцi. Ця молитва повчає, що як тiльки-що ми встали пiсля сну ("вставши пiсля сну") першим обов'язком нашим є подякувати Боговi нашому у Пресвятiй Тройцi - Отцю, i Синовi, i Святому Духовi, "подяку приношу Тобi, Пресвята Тройце, Боже наш".
   Далi промовляємо те найголовнiше, дане нам Богом, за що ми дякуємо нашому Триєдиному Боговi:
   • тому "що Ти з великої милостi Твоєї i довготерпiння не прогнiвався на мене лiнивого та грiшного", тобто завдяки великiй (безмiрнiй, неосяжнiй) милостi, добротi (ласцi, доброзичливостi, жалiсливостi, теплоти i душевностi до нас) й довготерпiння [наших тяжких грiхiв], Ти Боже наш Милостивий i Благий не прогнiвався на нас ледачих й грiшних (лукавих, нечестивих, богомерзьких);
   • тому що Ти, Господи, "не дав менi загинути з моїми грiхами", не послав нам смертi й не обiцяєш нам пекельних мук за беззаконня (грiхи) нашi;
   • тому що Ти, "з властивим Тобi чоловiколюбством, пiдняв мене вiд сну, щоб зранку прославляти державу Твою", Ти Людинолюбний (Благий, Щирий, Людяний) Господи, з ласки Твоєї дозволив нам, безтурботно (у невiданнi сонних) лежачих у постелi, прокинутися вiд сну i далi продовжувати жити, щоб ми у цiй ранковiй молитвi прославляли (звеличували, шанували, оспiвували) силу Твою, владу Твою, Царство Твоє, ("державу") Твою.
   Тут "чоловiколюбство" прирiвнюється до "людинолюбства" - обидва термiни означають безмежну, доброзичливу любов i милосердя до всiх людей (чоловiкiв, жiнок, дiтей), до кожного з нас; й така любов - це Божественна самопожертва для нас. У Бiблiї прийнятий термiн "чоловiколюбство", а не "людинолюбство", хоч вони тотожнi. Iз сивої давнини на Святiй землi жiнки i дiти становили окрему, вiдмiнну вiд чоловiкiв, нижчу категорiю людей, тому кiлькiсть населення обраховувалася за кiлькiстю чоловiкiв. Згадаймо, як євангелiст Матфей обрахує людей, що були присутнi пiд час помноження "п'ять хлiбiв i двi рибини" (Мф. 14:17). Вiн пише: "тих, що їли, було близько п'яти тисяч чоловiкiв, крiм жiнок та дiтей" (Мф. 14:21). Тому й написано у молитвi "з властивим Тобi чоловiколюбством", що те саме, що й "з властивим Тобi людинолюбством", бо Бог любить i чоловiкiв, i жiнок, i дiтей; i вiруючих, i невiруючих.
   Друга частина Молитви до Пресвятої Тройцi мiстить нашi прохання. Ми просимо: "просвiти мої очi мисленнi", тобто, щоб Господь сьогоднi просвiтив нас, дав нам правильнi, чистi думки, розум ("очi мисленнi"), щоб осiнив нас правдою Своєю, щоб напоумив нас, очистив нас, нашi думки i помисли вiд усякого зла, додав нам розуму i подав благодать Свою, щоб ми вiдтепер перестали робити зле i решту часу прожили б за Заповiдями Божими у праведностi, мирi, злагодi й покаяннi.
   Просимо, щоб Триєдиний Бог вiдкрив нашi уста ("вiдкрий мої уста"), щоб ми могли славити Бога, дякувати Йому за все i просити щось корисне для себе, яке приведе нас до спасiння.
   Просимо допомоги, "щоб навчатися слова Твого", щоб у нас не затухло, не пригасло бажання читати Бiблiю, вивчати Слово Боже, ознайомлюватися з творами Святих Отцiв, знати Церковнi повчання i рiзнi молитви i щоб ми все вивчене правильно розумiли та не впали у єресь.
   Просимо, щоб "розумiти заповiдi Твої", Господи: це означає, щоб ми не тiльки розумiли, але й виконували Декалог (10 Заповiдей Божих), Євангельськi заповiдi блаженств, а також Заповiдi любовi до Бога i ближнього, П'ять церковних Заповiдей, Чотири моральнi чесноти, Головнi добрi вчинки, Сiм вчинкiв милосердя для душi, Сiм вчинкiв милосердя для тiла, щоб ми пам'ятали i не виконували Сiм головних грiхiв, Чужi грiхи, Грiхи проти Святого Духа, Грiхи, що кличуть про помсту з неба. Всi цi заповiдi та грiхи є у багатьох молитовниках. Ми їх теж наведемо пiзнiше.
   I ще просимо у Молитвi до Пресвятої Тройцi, щоб ми могли збагнути волю Божу i щоб Господь допомiг нам "чинити волю Твою [Божу]".
   Що таке воля Божа?
   Кожна людина є унiкальною особистiстю, маючи "свобiдну волю", як дар Божий. Кожна людина у своєму життi дiє згiдно своєї волi (це воля людська): людина "спокушається" дорогами добра та зла (або грiха). Через людське зло i грiхи у свiтi багато поганого: нещастя, вбивства, насильство, хвороби, розпуста, лихо, обман, захланнiсть i т.д. Це не є воля Божа, щоб ми страждали, щоб матерi втрачали дiтей, дiти батькiв, чоловiки жiнок, а жiнки чоловiкiв, щоб хворiли i передчасно вмирали. Це результат людської волi.
   Не слiд забувати, що Бог нас любить i бажає нам зi своєї великої любовi тiльки всього найкращого, тому не треба боятися Його волi, вона для нас - благо! Бог нiчого не хоче для Себе, а тiльки для нас i те, чого вiн для нас хоче є абсолютно непомилковим.
   А цi негаразди, якi трапляються з нами, - це Боже допущення - це прояв безмежної Божої любовi до нас, адже Господь терпить нашi провини i до останнього надiється, що ми виправимося, що розпоряджаючись своєю вiльною волею ми зiйдемо з хибного шляху i станемо на шлях праведний, який веде до Царства Небесного.
   Отже, воля Божа - це наш свiдомий вибiр добра i вiдречення вiд зла, це наша святiсть. У життi важливо пiзнавати волю Божу i розумiти її для того, щоб правильно приймати рiшення, бо "Не кожен, хто говорить Менi: Господи! Господи! - увiйде в Царство Небесне, а той, хто виконує волю Отця Мого Небесного" (Мф. 7:21).
   Щоб пiзнати Божу волю щодо конкретної ситуацiї, треба насамперед переконатися, що те, про що ми просимо у Бога, або те, що ми збираємося зробити: перше, не заборонено Бiблiєю, не суперечить Законам Божим; друге, прославить Бога i допоможе нам зростати духовно.
   Якщо є i перше, i друге, але Бог не дає нам того, про що ми просимо, то, iмовiрно, Божа воля не в тому, щоб ми отримали те, про що просимо, або ж нам треба ще почекати трошки довше i дочекатися.
   Нам iнодi дуже складно пiзнавати Божу волю. Ми хочемо, аби Бог конкретно вказував нам, що робити, де працювати, де жити, як дiяти? Бог рiдко дає людям таку безпосередню i конкретну iнформацiю. Бог дозволяє нам самим приймати рiшення. Єдине рiшення, яке Бог не хоче, щоб ми приймали, - це грiховне рiшення або спротив Його волi. Бог бажає, щоб ми приймали рiшення, якi вiдповiдають Його волi. Щоб пiзнати Божу волю щодо нас слiд звернутися:
   1) до нашого сумлiння, яке схиляє людину до моральних дiй. Коли чинимо добре - сумлiння нас хвалить, коли зле - картає. Наше сумлiння дуже об'єктивне, бо ми не можемо керувати ним. Сумлiння є голосом Божим всерединi людини. Щоб ми почули його треба час вiд часу посидiти в тишi на самотi, помолитися i послухати Бога;
   2) до науки Святої Церкви, яка є Словом Божим для нашого сприйняття;
   3) до Бiблiї, як до Слова Божого. I не треба говорити, що ми не розумiємо, що там написано i тому i не читаємо цю Книгу книг;
   4) до молитви, але не треба молитися так, щоб переконати Бога у чомусь, не змушувати Бога виконувати нашу волю (це спокушання Бога, шантаж), а треба просити три речi: а) пiзнати волю Божу; б) звикнути (прийняти) те, що сталося i в) випросити сил, щоб виконати волю Божу;
   5) до iсторiї нашого життя, бо через радостi й печалi нашого життя Бог промовляє до нас i тим хоче нам щось донести.
   Таким способом ми знайдемо причинно-наслiдковий зв'язок мiж нашим грiхом i тим, що сталося з нами, або мiж грiхами людства i соцiальними потрясiннями.
   Важливо не тiльки пiзнавати волю Божу, а й самому вiддаватися волi Божiй.
   I таким чином, як зазначено у Молитвi до Святого Духа, ми зможемо "чинити волю Твою [Божу]", "вихваляти Тебе [Господи] в сердечному прославленнi", тобто гаряче, душевно, сердечно вiддавати славу, хвалу, подяку i уклiн Господу вiд нашого вдячного серця, вiд усього нашого єства або прославляти Господа у вдячному серцi, у сердечному прославленнi. I в такому станi душевного спокою ми будемо "в пiснях славити всесвяте iм'я Твоє [Пресвятої Тройцi, Триєдиного Бога], - Отця, i Сина, i Святого Духа, - "нинi" (тепер, вже), "i повсякчас" (i завжди, кожної митi), "i на вiки вiкiв" (у всi вiки, вiчно, безкiнечно, бо й душа наша вiчна). "Амiнь" (iстинно так).
   Узагальнюючи цю молитву, можна розумiти її так. Пробудившись вiд сну, вiд сонного забуття, ми пiдносимо Господу подяку за те, що Вiн не прогнiвався за нашi грiхи й дарував нам життя нового дня, що Вiн пiдняв нас з постелi нашої, щоб ми спозаранку могли прославляти державу Всемогутнього Бога, прославляти iм'я Боже, догоджати Боговi. Але догоджати Боговi ми зможемо лише за благодаттю Божою, тому просимо Господа освiтити нашi уявнi очi, просимо вiдкрити нашi вуста для повчання в законi Господньому й розумiннi, й виконаннi заповiдей Божих, для того, щоб творити у всьому волю Божу, щоб спiвати Боговi хвалу не тiльки зараз, у годину ранкової молитви, але й у весь майбутнiй день, i в усi днi життя нашого.

Поклонiння Iсусу Христу

   † Прийдiть, поклонiмось Царевi нашому, Богу (поклiн).
   † Прийдiть, поклонiмось i припадiмо до Христа, Царя i Бога нашого (поклiн).
   † Прийдiть, поклонiмось i припадiмо до Самого Христа, Царя i Бога нашого (поклiн).
   [† Приидите, поклонимся Цареви нашему Богу (поклон).
   † Приидите, поклонимся и припадем Христу, Цареви нашему Богу (поклон).
   † Приидите, поклонимся и припадем Самому Христу, Цареви и Богу нашему (поклон)].
   Слова цiєї молитви надзвичайно глибокого змiсту. Молитва закликає нас мобiлiзувати всi свої душевнi, сердечнi й тiлеснi сили прийти i поклонитися Самому Iсусу Христу, Царевi нашому, Богу нашому, Царю царюючих, Спасителевi нашому, Який через тяжкi страждання i смерть на хрестi взяв грiхи нашi й вiдкупив нас вiд вiчної пекельної смертi. Тепер ми маємо можливiсть покаятися, перестати грiшити, Господь простить нашi грiхи i у нас є всi шанси отримати Царство Боже. Молитва закликає нас, що ми повиннi не тiльки поклонитися Спасителевi нашому, але й припасти до святих нiг Його, до стоп Господнiх й таким способом виразити своє благоговiння i незмiрну вдячнiсть Господу Iсусу за все. Поклонитися Йому в знак подяки, поваги, вшанування, вiдданостi Христу. I євангелiст Iоан закликає нас шанувати Христа, поклонятися Йому: "Щоб усi шанували Сина, як шанують Отця; а хто не шанує Сина, той не шанує i Отця, Який послав Його" (Iн. 5:23); i у Посланнi святого апостола Павла до Филип'ян є цей заклик: "Вiн [Iсус Христос], будучи образом Божим, не вважав за захват бути рiвним Боговi? але принизив Себе Самого, прийнявши образ раба, зробившись подiбним до людей, i з вигляду став як чоловiк; упокорив Себе, був слухняним аж до смертi, i смертi хресної. Тому i Бог звеличив Його i дав Йому iм'я вище над усяке iм'я, щоб перед iменем Iсуса схилилося всяке колiно небесних, земних i пекельних i всякий язик сповiдував, що Господь Iсус Христос у славу Бога Отця" (Флп. 2:6-11).
   Ми настiльки особливу повагу виражаємо Христу, що хочемо бiльше наблизитися до Нього, отримати Його благодать, стати праведнiшими, чистiшими, свiтлiшими. Не думайте, що це принизливий уклiн i припадання до Господа, але ж завдяки Йому ми з'явилися на цей свiт, завдяки Йому ми живемо i все те, що у нас є, - завдяки Йому. Пiд час цiєї молитви ми усвiдомлюємо, що Христос тут перед нами i ми Йому молимося.
   У давнiх християн ця молитва мала такi слова: "Прийдiть, вклонимось, i припадемо до Христа!". Нинiшнiй трьохкратний заклик "Прийдiть, поклонiмось..." суттєво поглиблює нашi почуття й посилює бажання ще бiльше виразити повагу, подяку, уклiн i хвалу Господу Iсусу Христу.

Псалом 50

   † Помилуй мене, Боже, з великої милостi Твоєї i з великого милосердя Твого прости провини мої. Особливо омий мене вiд беззаконня мого i вiд грiха мого очисти мене. Бо беззаконня мої я знаю, i грiх мiй повсякчас передi мною. Проти Тебе Єдиного я згрiшив i лукаве перед Тобою вчинив, отже праведний Ти в словi Твоїм i справедливий у присудi Твоїм. Ось бо в беззаконнi зачатий я, i в грiхах породила мене мати моя. Бо Ти iстину полюбив єси, невiдоме й таємне мудростi Твоєї явив Ти менi. Окропи мене iсопом - i очищуся, омий мене - i стану бiлiший вiд снiгу. Дай менi почути радiсть i веселiсть - i зрадiють кiстки мої упокоренi. Вiдверни лице Твоє вiд грiхiв моїх i прости всi беззаконня мої. Серце чисте створи в менi, Боже, i духа праведного вiднови в нутрi моєму. Не вiдкинь мене вiд лиця Твого i Духа Твого Святого не вiднiми вiд мене. Поверни менi радiсть спасiння Твого i духом могутнiм укрiпи мене. Навчатиму беззаконникiв шляхiв Твоїх, i нечестивi навернуться до Тебе. Визволи мене вiд вини кривавої, Боже, Боже спасiння мого, i язик мiй радiсно славитиме правду Твою. Господи, вiдкрий уста мої, i язик мiй сповiстить хвалу Твою. Бо коли б Ти жертви забажав, принiс би я: всепалення Ти не бажаєш. Жертва Боговi - це дух упокорений, серцем скорботним i смиренним Ти не погордуєш. Ущаслив, Господи, благоволiнням Твоїм Сион, i хай збудуються стiни Єрусалимськi. Тодi буде угодна Тобi жертва правди, приношення i всепалення: тодi покладуть на Жертовник Твiй тельцiв.
   [† Помилуй мя, Боже, по велицей милости Твоей, и по множеству щедрот Твоих очисти беззаконие мое. Наипаче омый мя от беззакония моего, и от греха моего очисти мя; яко беззаконие мое аз знаю, и грех мой предо мною есть выну. Тебе Единому согреших и лукавое пред Тобою сотворих, яко да оправдишися во словесех Твоих, и победиши внегда судити Ти. Се бо, в беззакониих зачат есмь, и во гресех роди мя мати моя. Се бо, истину возлюбил еси; безвестная и тайная премудрости Твоея явил ми еси. Окропиши мя иссопом, и очищуся; омыеши мя, и паче снега убелюся. Слуху моему даси радость и веселие; возрадуются кости смиренныя. Отврати лице Твое от грех моих и вся беззакония моя очисти. Сердце чисто созижди во мне, Боже, и дух прав обнови во утробе моей. Не отвержи мене от лица Твоего и Духа Твоего Святаго не отыми от мене. Воздаждь ми радость спасения Твоего и Духом владычним утверди мя. Научу беззаконыя путем Твоим, и нечестивии к Тебе обратятся. Избави мя от кровей, Боже, Боже спасения моего; возрадуется язык мой правде Твоей. Господи, устне мои отверзеши, и уста моя возвестят хвалу Твою. Яко аще бы восхотел еси жертвы, дал бых убо: всесожжения не благоволиши. Жертва Богу дух сокрушен; сердце сокрушенно и смиренно Бог не уничижит. Ублажи, Господи, благоволением Твоим Сиона, и да созиждутся стены Иерусалимския. Тогда благоволиши жертву правды, возношение и всесожегаемая; тогда возложат на oлтарь Твой тельцы].
   Псалом (з грецьк. "псалмос" - хвалебна пiсня, гiмн, "псалло" - спiвати i грати на псалтирi, тобто на старовинному струнному iнструментi) - це священна пiсня, молитва, взята iз Старого Завiту Бiблiї - Псалтир, i Богодухновенно складена царем Давидом, i є складовою молитов, Богослужiнь.
   Псалом-50 складений пророком царем Давидом тодi, коли вiн каявся у своїх великих грiхах, що прелюбодiяв з Вирсавiєю, дочкою Елиама, дружиною Урiї хеттеянина i вона завагiтнiла вiд Давида (2 Цар. 11:3-5), а потiм Давид вбив її благочестивого чоловiка Урiю хеттеянина ("В листi [до Iоава] вiн [Давид] написав так: поставте Урiю там, де буде найсильнiша битва, i вiдступiть вiд нього, щоб вiн був уражений i помер" (2 Цар. 11:15), пiд час битви "був убитий також i Урiя хеттеянин" (2 Цар. 11:17), а потiм Давид опанував його дружиною-вдовою Вирсавiєю ("I почула дружина Урiї, що помер Урiя, чоловiк її, i плакала за чоловiком своїм. Коли скiнчився час плачу, Давид послав, i взяв її в дiм свiй, i вона стала його дружиною i народила йому сина. I було це дiло, яке вчинив Давид, зле в очах Господа" (2 Цар. 11:26-27).
   Не так багато iнших псалмiв iз Псалтиря можуть зрiвнятися з цим, 50-м псалмом, за своєю популярнiстю серед вiруючих всiх столiть, оскiльки цей псалом називається покаянним, бо вiн виражає глибоке, душевне розкаяння за вчинений грiх i є старанною молитвою до Бога про помилування. Нам, грiшникам, маючи безлiч своїх грiхiв, варто вимовляти Псалом-50 якомога частiше. Хоч цей псалом написаний вiд першої особи, але, коли моляться ним "двоє або троє", в Церквi, то вiн стосується всiх, якi слухають його, i не треба його переробляти "вiд числа множини", вiд багатьох нас.
   Першими словами "Помилуй мене, Боже, з великої милостi Твоєї i з великого милосердя Твого прости провини. Особливо омий мене вiд беззаконня мого i вiд грiха мого очисти мене" ми просимо Бога, щоб Вiн за Милiстю Своєю i за безлiччю щедрот Своїх очистив, стер нашi грiхи, беззаконня i провини, проявив щодо нас Свою жалiсть, спiвчуття i простив нашi грiхи.
   Господь уже оголосив Давиду через пророка Нафана, що знiмає з нього грiхи його за покаяння: "I сказав Нафан Давиду: i Господь зняв з тебе грiх твiй; ти не помреш" (2 Цар. 12:13), але Давид продовжує молитися, щоб Бог зовсiм очистив його вiд грiховних нечистот. Так i ми, одержуючи в Таїнствi Покаяння вiдпущення наших грiхiв, повиннi все-таки безперестану волати до Господа, щоб вiн винищив у нас i самий корiнь грiха.
   "Бо беззаконня мої я знаю, i грiх мiй повсякчас передi мною", - визнаємо ми. Ми прихильнi до себе i знаємо свої грiхи, якi мучать, турбують нашу совiсть. Нам буває соромно, що так себе вели аморально, грiховно, грiхи нашi непокоять нас, вони "передi мною", ми бачимо їх i вдень, i вночi в совiстi нашiй, яка постiйно тривожить нашi душi й обтяжує кожного з нас. Зглянься, Господи, й очисти нас!
   "Проти Тебе Єдиного я згрiшив i лукаве перед Тобою вчинив, отже праведний Ти в словi Твоїм i справедливий у присудi Твоїм". Нам не має оправдання, бо ми так багато грiшимо перед Богом, ми стiльки лукавства, фальшi i лицемiрства чинимо у своєму життi, що Бог до нас завжди буде справедливий: i в словi справедливий, бо дав нам iстинне Вчення i Заповiдi; i буде справедливий i строгий тодi, коли судитиме нас, не тiльки попередньо пiсля смертi чи на Страшному судi, але будь-якої митi, будь-якого дня ми можемо отримати будь-якi неприємностi, хвороби, травми, операцiї, щоб вiдпокутувати свої грiхи.
   Як бачимо, не перед людським, а перед Божим судом ставить себе пророк цар Давид, бо йому не страшний людський суд. Ми можемо сховати свої беззаконня вiд людей, а вiд Верховного Суддi, Який бачить все таємне, нашi думки, задуми i навiть потаємнi дiла, нiчого не приховаєш. Перед Божою правдою викривається все наше лукавство, вся наша неправда й неправота, i всi нашi видуманi виправдання перед самим собою чи перед Богом зовсiм неспроможнi без допомоги Божої.
   "Ось бо в беззаконнi зачатий я, i в грiхах породила мене мати моя". Ми зачатi й народженi в беззаконнях, бо грiшили нашi батьки, прабатьки. Вони, як i всi люди, грiшнi, бо лише Один Христос жив на Землi без всякого грiха, бо Вiн зачатий вiд Духа Святого i Марiї Дiви. Окрiм того, ще вiд грiхопадiння наших прародичiв Адама i Єви всьому людству i кожнiй людинi зокрема по спадковостi передається вроджена схильнiсть до грiха - така сила грiха (це первородний грiх). I у цiй силi первородного грiха закладенi злi схильностi людини, через якi ми терпимо хвороби, старiння i смерть. Тому ми щедро бажаємо вблагати Господа Бога, щоб простив нашi грiхи i в цiй цитатi (що ми в беззаконнi зачатi й в грiхах народженi) ми нагадуємо Господу про нашу природну схильнiсть до грiха.
   "Бо Ти iстину полюбив єси, невiдоме й таємне мудростi Твоєї явив Ти менi". Ти, Господи, у Своєму Словi дав нам iстину Свою i Ти Сам є Iстина, як каже євангелiст Iоан: "Я [Господь Iсус] є путь, i iстина, i життя" (Iн. 14:6). Ти, Господи, любиш iстину й ненавидиш неправду, i Ти хочеш, щоб ми перебували в iстинi. Ти через Духа Святого вiдкрив нам невiдоме, незнайоме i таємне (тобто таємну таємницю) Твоєї премудростi, тобто тайну Премудростi Своєї, Ти вiдкрив нам Свiй Промисел Божий, Ти нам явив те, що ми самi без Бога нiколи б не довiдатися. Через пророкiв i через Богодухновенне Святе Писання Ти, Господи, навчив нас iстиннiй, щирiй вiрi, через покаяння прощаєш нашi грiхи, Ти показав нам шлях до Царства Небесного. Але ми усвiдомлюємо перед Тобою, що ми згрiшили, тому просимо пробачення за свої грiхи.
   "Окропи мене iсопом - i очищуся, омий мене - i стану бiлiший вiд снiгу", - цими словами ми просимо, щоб Господь послав на нас благодать Свою ("окропи мене iсопом"). Iсоп - це трава, що використовувалася для кропила, тобто нею окроплювали жертву Боговi й людей. Тут iсоп уподiбнюється з дiєю Святого Духа, Який очищає в нас усяку скверну, нечисть, грiховнiсть. I ще просимо, щоб Бог повнiстю очистив нас вiд грiхiв, у яких ми погрузли i замазалися. I щоб вiдбiлитися нам, щоб стати нам бiлiшими вiд снiгу, ми просимо щоб Милосердний Бог окропив нас iсопом, тобто щоб сповна омив нас вiд грiха Своєю благодаттю i щоб ми, вiдбiлившись вiд грiха, сповнитися радостi Божої.
   "Дай менi почути радiсть i веселiсть - i зрадiють кiстки мої упокоренi". Дай нам, слуховi нашому i розуму нашому почути вiд Тебе, Господи, благодатну, благословенну звiстку про наше помилування i тим обрадуй, ощаслив i возвесели нас, i тодi зрадiють кiстки нашi тихомирнi й смиреннi, й тодi ми матимемо "радiсть i веселiсть". Адже грiх, вчинений нами, розтрощив не тiльки нашу душу, але й тiло, i кiстки, i всю нашу людську сутнiсть, бо у грiху ми уподiбнюємося тваринам. Грiх турбує й розтрощує нас i кожну людину. Якби ми не виправдовували свої грiхи, але совiсть наша не чиста. А пiсля прощення грiхiв совiсть людини заспокоюється, а вiд цього i тiло очищається, i кiстки нiби вiдновлюються, радiють, веселяться.
   "Вiдверни лице Твоє вiд грiхiв моїх i прости всi беззаконня мої. Серце чисте створи в менi, Боже, i духа праведного вiднови в нутрi моєму". Просимо, щоб Господь Бог вiдвернувся вiд наших грiхiв, щоб простив i знищив всi нашi грiхи, якi записанi у книзi життя. Лiквiдувавши нашi грiхи, просимо, щоб Господь очистив наше серце вiд плям грiховних i щоб вiдновив праведнiсть, безгрiховнiсть нашої душi такою, яка вона була при нашому народженнi й пiсля хрещення. Себто, щоб занепалу душу нашу Господь вiдновив у первiсну красу, знищивши нечистоту прабатькiвського грiха. Просимо Господа, щоб Вiн направив нас праведний, справедливий, безгрiховний шлях у життi та допомiг нам стати на стежку благочестивого життя, тобто, щоб дав нам благодать правоти, щоб дав нам благодать таку як праведнику, безгрiховному, святому.
   Господи, "не вiдкинь мене вiд лиця Твого i Духа Твого Святого не вiднiми вiд мене". Просимо, щоб Бог не вiджбурнув нас вiд iменi Свого Святого, щоб не вiддалився вiд нас i щоб не забрав вiд нас Святого Духа Свого. Адже ми знаємо, що грiх вiддаляє i навiть вiдриває нас вiд Бога, вiд Джерела Життя i водночас грiх наближає нас до темного, пекельного царства сатани, до зла, до несправедливостi, до неправди. Тому ми молимо, щоб нам не потрапити у тьму кромiшню, де не видно Лиця Божого, де не можна покаятися i випросити прощення грiхiв, де не можна молитися Боговi, де вiчнi муки, де пiтьма непроглядна i "там буде плач i скрегiт зубiв" (Мф. 8:12). Через те ми просимо, щоб Бог не вiддаляв нас вiд Себе, не позбавляв нас Своєї любовi, Свого пiклування про нас.
   Господи, "поверни менi радiсть спасiння Твого i духом могутнiм укрiпи мене". Поверни нам i подай нам ту радiсть, якою ми насолоджувалися, коли були з Тобою. Господи, подай нам дари Святого Духа i силою Святого Духа утверди нас у вiрi, мирi, добрi, надiї, любовi та Своїй благодатi.
   Й тодi, коли Ти, Господи, духом могутнiм укрiпиш нас, "навчатиму беззаконникiв шляхiв Твоїх, i нечестивi навернуться до Тебе". Господи, коли Ти позбавиш нас вiд грiхiв й подаруєш нам Духа Святого - i ми зможемо знову вчити беззаконникiв, грiшникiв, щоб вони ходили шляхами Твоїми, - так кажемо ми, як i Давид, Господу. Боже, якщо Ти очистиш грiхи нашi й ми за благодаттю Твоєю станемо жити за волею Твоєю, то тодi ми самим своїм життям станемо прикладом для беззаконникiв i тодi ми своєю дiяльнiстю зможемо проповiдувати правду Твою та повертати до Тебе серця людей. Отже, ми за прикладом пророка Давида, в знак подяки за прощення грiхiв, ми обiцяємо нечестивим вселяти волю Божу, щоб i вони з Богом йшли у своєму життi й не загинули, а мали життя вiчне.
   Господи, "визволи мене вiд вини кривавої, Боже, Боже спасiння мого, i язик мiй радiсно славитиме правду Твою". Тут пророк Давид просить Бога, Спасителя нашого ("Боже спасiння мого"), щоб Вiн простив йому i врятував його вiд вiчної смертi за пролиту кров Урiї, бо вiн повсякчас потопає у цiй кровi, будучи морально пригнiченим. Цими словами Давида нинi й ми волаємо до Спасителя нашого Iсуса Христа, щоб Вiн врятував нас вiд убивчої дiї наших грiхiв, вiд вини вбивчої, "вiд вини кривавої". I пiсля визволення вiд грiхiв наших, ми знову наблизимося до Бога, будемо радiсно славити Бога, Його Милiсть i Любов до нас, дякувати Йому i просити у Нього про Свої життєвi потреби, прославляти правду й iстину Божу.
   "Господи, вiдкрий уста мої, i язик мiй сповiстить хвалу Твою", - просимо ми у псалмi. Уста нашi нинi заплямованi грiхом. А коли ми отримаємо вiдпущення грiхiв, то не будемо мовчати, а будемо свiдчити про нашого Бога, будемо всiм розказувати про Нього, про Його Любов до нас, будемо оспiвувати Його, хвалити Його, прославляти Щедроти i Милостi Божi.
   "Бо коли б Ти жертви забажав, принiс би я: всепалення Ти не бажаєш. Жертва Боговi - це дух упокорений, серцем скорботним i смиренним Ти не погордуєш". Ти, Господи, скасував кровавi жертви тварин i птахiв, i всепалення їх на жертовниках Ти не бажаєш, не благоволиш, бо такi бездушнi, кровавi жертви не мають значення i не можуть дарувати нам вiдпущення грiхiв, "бо неможливо, щоб кров телят i козлiв знищувала грiхи" (Євр. 10:4). Ми знаємо, Господи, що Тобi приємна жертва принесена вiд щирого серця, вiд душi, Тобi приємно, коли ми усвiдомлюємо свої грiхи, журимося про грiхи, жалiємо, що грiшили, каємося за грiхи i бiльше не грiшимо - таку жертву у дусi праведному, справедливому, правдивому, вiрному, у покорi Тобi й смиреннi нашому ми Тобi, Господи, бажаємо приносити, бо Ти її любиш i не зневажиш такою жертвою.
   "Ущаслив, Господи, благоволiнням Твоїм Сион, i хай збудуються стiни Єрусалимськi". Цар Давид молиться не тiльки за себе, але й про своє мiсто й народ, i просить Господа вiдновити похитнутi грiхом стiни Єрусалиму. Сион - це гора в Єрусалимi, на якiй був побудований будинок Давида. Сион i Єрусалим у Священному Писаннi вiддзеркалюють також всю Церкву, тому ми просимо, щоб Господь ущасливив, пiдтримав, збагатив всю Свою Церкву. Давид молить благоволiння i милостi Божої для свого мiста, народу i для всiєї Церкви Божої.
   "Тодi буде угодна Тобi жертва правди, приношення i всепалення: тодi покладуть на Жертовник Твiй тельцiв". I тодi, Господи, коли ми станемо праведними i вiрно служитимемо Тобi, ущасливленi ми принесемо Тобi жертву в чистотi серця й праведностi, очистивши нашi душi покаянням, ми всiєю своєю iстотою, сутнiстю, єством, прийдемо, кинемося до Тебе, Боже наш, i вiддамо Тобi себе цiлком, все своє серце, все своє життя, свої дух, душу i тiло - i це буде нашим "всепаленням". Тут пiд "всепаленням" метафорично, у переносному розумiннi, ми складаємо угодну Боговi свою безкровну жертву, подiбну до тiєї, як колись на жертовнику спалювали тельцiв, або приносили безкровнi жертви, наприклад, борошно, масло, ладан, вино. Адже, якщо у старозавiтнi часи за винну, грiховну людину, умирала невинна тварина на жертовнику, то тепер Син Божий i Спаситель наш Iсус Христос, як Агнець Божий, взяв на Себе грiхи всього свiту, помер за людей, будучи Сам безгрiшний, започаткував Свою Церкву i безкровну жертву на Святiй Божественнiй Лiтургiї.
   Нинi безкровною жертвою для Бога може бути щира молитва до Бога з прославою Господа та подякою Йому за все, в т.ч. молитва при запаленiй свiчцi у храмi чи вдома. Гарною нашою жертвою Боговi може бути замовлення у церквi подячного молебню у храмi Божому. Жертвою може бути й вiдмова вiд якогось грiха, вiд якого нам важко позбутися, наприклад, пристрасть до iгор (iгроманiя), до наркотикiв (наркоманiя), до подружньої зради (прелюбодiяння) i т.д., i т.п. Наприклад, людина, що палить, дає обiтницю Боговi й вiдмовляється вiд курiння, а людина, що зловживає алкоголем, перестає пиячити, - i це теж наша жертва Боговi. Жертвою може бути наше благочестиве, праведне життя. Врештi, пiдтримати своїми коштами храм Божий, покласти у скриньку в церквi якусь суму грошей, це теж наша безкровна пожертва. I багато iнших гарних обiцянок можна дати Боговi та виконати їх i Господь прийме нашу жертву та винагородить стократ. А коли ми обiцяємо щось Боговi й не виконуємо цiєї обiтницi, то тiльки примножуємо свої грiхи, бо не могли скласти жертву Боговi. Отже, жертвуйте Боговi якомога частiше - i на Святiй Божественнiй Лiтургiї, i особисто своїми добрими дiлами та вiдмовою вiд грiхiв.

Символ вiри

   † Вiрую в Єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба i землi, всього видимого i невидимого. † I в Єдиного Господа Iсуса Христа, Сина Божого, Єдинородного, що вiд Отця народився перше всiх вiкiв. Свiтло вiд Свiтла, Бога Iстинного вiд Бога Iстинного, рожденного, несотворенного, єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося. Вiн для нас, людей, i ради нашого спасiння зiйшов з небес, i воплотився вiд Духа Святого i Марiї Дiви, i став чоловiком. I розп'ятий був за нас при Понтiї Пилатi, i страждав, i був похований. I воскрес на третiй день, як було написано. I вознiсся на небо, i сидить праворуч Отця. I знову прийде у славi судити живих i мертвих, i Царству Його не буде кiнця. † I в Духа Святого, Господа Животворчого, що вiд Отця походить, що Йому з Отцем i Сином однакове поклонiння i однакова слава, що говорив через пророкiв. † В Єдину, Святу, Соборну i Апостольську Церкву. Визнаю одне хрещення на вiдпущення грiхiв. Чекаю воскресiння мертвих. † I життя будучого вiку. Амiнь.
   [† Верую во единаго Бога Отца, Вседержителя, Творца небу и земли, видимым же всем и невидимым. † И во единаго Господа Иисуса Христа, Сына Божия, Единороднаго, Иже от Отца рожденнаго прежде всех век; Света от Света, Бога истинна от Бога истинна, рожденна, несотворенна, единосущна Отцу, Имже вся быша. Нас ради человек и нашего ради спасения сшедшаго с небес и воплотившагося от Духа Свята и Марии Девы и вочеловечшася. Распятаго же за ны при Понтийстем Пилате, и страдавша, и погребенна. И воскресшаго в третий день по Писанием. И возшедшаго на небеса, и седяща одесную Отца. И паки грядущаго со славою судити живым и мертвым, Егоже Царствию не будет конца. † И в Духа Святаго, Господа, Животворящаго, Иже от Отца исходящего, Иже со Отцем и Сыном спокланяема и сславима, глаголавшаго пророки. † Во едину Святую, Соборную и Апостольскую Церковь. Исповедую едино крещение во оставление грехов. Чаю воскресения мертвых. † И жизни будущаго века. Аминь].
   Символ вiри - це короткий, точний i ясний змiст того, у що повинен вiрувати православний християнин. Символ (грецьк. symbolon - розпiзнавальний знак, прикмета) складений спочатку дванадцятьма апостолами, а потiм удосконалений i затверджений Святими Отцями Першого i Другого Вселенських Соборiв. Вселенський Собор - це зiбрання Архiпастирiв, Пастирiв i Учителiв Християнської Церкви, в мiру можливостi з цiлого свiту, для затвердження iстинного християнського вчення. 1-й Вселенський Собор вiдбувся в мiстi Нiкеї, в Малiй Азiї, у 325 роцi, при iмператорi Костянтинi Великому, 2-й Собор був у Константинополi у 381 роцi. Наука, викладена на цих двох Вселенських Соборах про те, як i в що повинен християнин вiрувати, щоб застерегти себе вiд будь-яких помилок у вiрi в iстинного Бога, щоб не впасти у єресь, щоб не ходити до неправильної церкви. Бо "були i лжепророки серед людей, як i у вас будуть лжевчителi, якi внесуть згубнi єресi i, вiдрiкшись вiд Владики, Який вiдкупив їх, накличуть на себе скору погибель. I багато наслiдують їхню розпусту? i через них дорога iстини буде в ганьбi. I через користолюбство будуть ловити вас облесливими словами; суд їм давно готовий? i загибель їхня не дрiмає" (2 Пет. 2:1-3). Символ вiри з'явився через те, що єретики завжди намагалися зачепити i збентежити Божу Церкву, тому Святi Отцi упорядкували Символ Святої Церкви, щоб читати його при кожному Богослужiннi iз благоговiнням i страхом Божим.
   Символ Вiри складається з 12 частин, або членiв. У перших 8-ми йдеться про Триєднiсть Бога у Пресвятiй Тройцi, зокрема у 1-му - про Бога Отця i створення Пресвятою Тройцею видимого i невидимого свiту; у 2-му - 7-му викладається Вчення про Другу Особу (Iпостась) Святої Тройцi - про Сина Божого, Господа Iсуса Христа i Спасителя нашого, про олюднення Iсуса Христа, спокутування Ним грiхiв людства; у 8-му - Вчення про Третю Iпостась Пресвятої Тройцi - про Святого Духа;
   Три останнiх члени Символу вiри присвяченi церквi (9-й), хрещенню (10-й) та майбутньому вiчному життю (11-12-й).
   1. "Вiрую в Єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба i землi, всього видимого i невидимого". Слово "вiрую" вiдноситься до всiх членiв Символу вiри. Вiра в Бога - це глибоке, щире, пронизане емоцiями, без усякого сумнiву або коливання прийняття буття (iснування) й iстоти Бога; безумовне визнання iстин, якi вiдкрив Бог людям про Себе i про спасiння людей втiленим Сином Божим, Господом нашим Iсусом Христом (Божественне Одкровення); переконання у тому, що Бог турбується про нас. Щоб наша вiра була справжньою, живою, то ми повиннi її визнавати i йти з вiрою i з Божим Вченням все своє життя до спасiння не тiльки словами, але й своїми добрими дiлами, "бо серцем вiрують для праведностi, а устами сповiдують для спасiння... "Усякий, хто вiрує в Нього [Бога], не осоромиться. Тут нема рiзницi мiж юдеєм та еллiном, бо один Господь у всiх, багатий для всiх, хто прикликає Його. Бо "всякий, хто покличе iм'я Господнє, спасеться". Але як покликати Того, в Кого не увiрували? Як вiрувати в Того, про Кого не чули? Як чути без проповiдника? Отже, вiра вiд слухання, а слухання вiд слова Божого" (Рим. 10:10-14, 17).
   Вiра в Бога поєднується з повагою i любов'ю до ближнього, доброзичливiстю, альтруїзмом, самовiдданiстю, спiвчуттям, довiрою та iншими добрими дiлами. Ми вiдкидаємо обман атеїстiв-безбожникiв про вiдсутнiсть вiри в iснування Бога i будь-яких богiв, духiв, iнших "потойбiчних" iстот.
   "Вiрую в Єдиного Бога", тобто в Єдиного iстинного Бога ми вiруємо. Бог є один i немає iншого, крiм Нього, "Господь, Бог наш, Господь єдиний є; i люби Господа, Бога твого, усiм серцем твоїм, i всiєю душею твоєю i всiма силами твоїми" (Втор. 6:4-5).
   Бог - це Iстота найвища, надсвiтова, надприродна, надрозумна, це Нескiнченна Духовна Сутнiсть, непiзнавана до кiнця у Своїй безмiрнiй могутностi, мудростi й славi. Бог непiзнаваний не тiльки людей, але й навiть для ангелiв.
   Бог всюдисущий i вiчний (поза часом), всемогутнiй i все знає. Бог - це доконана Правда й Любов, що не бiдує нi в чому й Сам щедро нам дає все. Бог - не матерiя, нi енергiя, нi космос, нi вищий розум, нi вища частина душi. Навпаки, все що iснує, одержує вiд Бога iснування, а все живуче - отримує вiд Бога життя, все розумне - розум отримує вiд Бога, сильне - силу.
   Ми знаємо, що Бог є Дух, вiчно живий, нi вiд кого не залежний, Джерело життя в Самому Собi i життя всього живого у Всесвiтi, вiчний, незмiнюваний, всюдисущий, всезнаючий, всемогутнiй, всеблагий, премудрий, всесвятий, всеправедний, всевдоволений, всеблаженний.
   Бог Єдиний, але не одинокий, тому що Бог Єдиний за своєю природою, але Троїчний у Особах: Бог Отець, Бог Син i Бог Дух Святий - Тройця Єдиносущна i нероздiльна. Бог Отець, Бог Син i Бог Святий Дух мають одне бажання, одну дiю i одну владу. "Бо троє свiдчать на небi: Отець, Слово i Святий Дух; i Цi троє - єдине" (1 Iн. 5:7). Усi три Божi Особи - Отець, Син i Святий Дух - Єдинi й безмежно люблять один одного: "Бог є любов" (1 Iн. 4:16).
   Бог Єдиний i тiльки Вiн один iстинно сущий (iснуючий), а всi iншi боги (Зевс, Кришна, Перун) - це людськi видумки i неправда; цi iншi боги не iснують, а за ними ховаються злi занепалi ангели сатанинськi. Отже, крiм Бога Творця, у якого ми вiримо немає нiкого iншого. I ми вiдкидаємо всяке язичницьке вiрування про багатобожжя, i "ми знаємо, що iдол у свiтi нiщо i що немає iншого Бога, крiм Єдиного. Бо хоч i є так званi боги, чи на небi, чи на землi, - так як є багато богiв i господарiв багато, - але в нас один Бог Отець, вiд Якого все, i ми для Нього, i один Господь Iсус Христос, через Якого все, i ми через Нього (1 Кор. 8:4-6).
   Отже, є Єдиний Бог, Пресвята Тройця у Трьох Особах - Бог Отець, Бог Син i Бог Святий Дух. Бог Отець не народжується i не походить вiд iншої Божої Особи; Син Божий предвiчно народжується вiд Бога Отця; Дух Святий предвiчно походить вiд Бога Отця. Усi три Особи Пресвятої Тройцi рiвнi мiж Собою i Кожна з Них є iстинним Богом - Бог Отець, Бог Син i Бог Дух Святий, але всi три Особи - це єдине Божество - Єдиний Бог, Єдиносущний Бог в трьох Особах. Нiколи Отець не був без Сина i без Духа Святого; Син нiколи не був без Отця i Святого Духа; Дух Святий нiколи не був без Отця i Сина - Вони Триєдинi та Незмiннi. Цю таємницю про Триєдиного Бога вiдкрив нам Сам Iсус Христос у словах: "Отже, йдiть, навчайте всi народи, хрестячи їх в iм'я Отця, i Сина, i Святого Духа" (Мф. 28:19). Про Триєднiсть Бога говорив i апостол Павло коринф'янам: "Благодать Господа нашого Iсуса Христа, i любов Бога Отця? i причастя Святого Духа нехай буде зо всiма вами. Амiнь" (2 Кор. 13:13).
   Ми називаємо Бога Вседержителем, бо Вiн усiм управляє i все тримає в Своїй силi та владi. Бог - Творець неба i землi, бо все, що iснує у видимому нами i в невидимому, духовному свiтi, у всьому безмежному Всесвiтi - все створене Троїчним Богом, все створив Бог Отець Словом (тобто Єдинородним Сином Своїм) при дiяннi Святого Духа. "Вiрою пiзнаємо, що вiки створенi Словом Божим, так що з невидимого сталося видиме" (Євр. 11:3).
   Видимий свiт - це фiзичний свiт вiд макрокосму (всього безкiнечного Всесвiту з його безлiччю галактик) до мiкрокосму (до найменшої частинки атома - кварку, нейтрино, до найменшого мiкроорганiзму), хоча ми цих мiкрочастинок й не бачимо неозброєним оком.
   До невидимого, або духовного, свiту належать ангели - це духи, розумнi iстоти безтiлеснi i безсмертнi, що мають волю i силу. Душа кожної людини - це теж невидима, духовна iстота. Кожнiй людинi при Святому хрещеннi Бог дає Ангела-охоронителя, який невидимо допомагає християнину, охороняє його вiд злих, лукавих духiв диявола або сатани.
   Коли людина помирає, то вона помирає своїм тiлом, а коли людина на Землi жила праведно, то душа її продовжує жити у духовному свiтi у блаженствi й радостi, а коли людина жила у грiху, без вiри, то душа її переходить у невидимий свiт для вiчних мук. У останньому випадку ми символiчно кажемо, що й душа помирає смертю духовною, бо така грiшна душа вiдкинута вiд Бога - гине, не маючи Джерела життя вiд Бога.
   2. [Вiрую] "I в Єдиного Господа Iсуса Христа, Сина Божого, Єдинородного, що вiд Отця народився перше всiх вiкiв. Свiтло вiд Свiтла, Бога Iстинного вiд Бога Iстинного, рожденного, несотворенного, єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося". Ми вiруємо, що Господь Бог наш Iсус Христос є Син Божий, що Вiн є Другою Особою Пресвятої Тройцi, що Вiн до народження на землi i пiсля Вознесiння є Божественною Iстотою, а пiд час земного життя мав двi природи Божественну i людську; про це свiдчать слова Iсуса: "бо Отець Мiй бiльший за Мене" (Iн. 14:28).
   Господь Iсус Христос є Єдинородний Син Божий, Вiн є єдиний Син Бога Отця, Вiн народжений з природи Отця, як "свiтло вiд свiтла". Вiд iстинного Бога Отця предвiчно народжується такий же iстинний Бог Син i так споконвiку, так народжується "перше всiх вiкiв", вiд вiчностi. Бог Син [як i Святий Дух] є вiчно з Отцем. Бог Син має однакову природу (суть) з Отцем, Вiн "єдиносущний з Отцем", Бог Син [як i Святий Дух] i Бог Отець - це Єдине (Iн. 10:30).
   Син Божий "народжений", а не сотворений, а єресь Арiя вважала що Син Божий був сотворений, тому у Символi вiри наголошено, що Син Божий - Бог Iстинний, народжений, не сотворений i єдиносущний з Богом Отцем.
   I "через Нього [Сина Божого] все сталося", тобто все - вiд створення видимого i невидимого свiту, "все через Нього сталось, i без Нього нiщо не сталося, що сталося" (Iн. 1:3). Бог Син Божий при народженнi для спасiння людей на землi одержав людське iм'я Iсус Христос, тобто, маючи Божу природу, отримав ще й людську природу. Iм'я Iсус єврейською мовою звучить "Iєшуа", "Iєгошуа", а у перекладi з грецької мови означає Спаситель. Iм'я Христос на давньоєврейськiй мовi означає "Месiя", а з грецької перекладається Помазаник. У Старому Завiтi помазаниками називали пророкiв, первосвященикiв i царiв, яких при вступi на посаду помазували єлеєм для отримування ними дарiв Святого Духа, щоб вони гiдно виконували свої обов'язки.
   3. [Вiрую, що] "Вiн для нас, людей, i ради нашого спасiння зiйшов з небес, i воплотився вiд Духа Святого i Марiї Дiви, i став чоловiком". Син Божий вiд Духа Святого вселився (втiлився, воплотився) в Пренепорочну Дiву Марiю, прийняв вiд Неї людську природу i не вiд сiменi чоловiка народився, а у надприродний спосiб "вiд Духа Святого i Марiї Дiви". Тобто Син Божий прийняв на Себе людське тiло з душею, але не мав первородного чи iншого грiха, i став найдосконалiшою людиною, не перестаючи одночасно бути Богом, тобто став Боголюдиною. Син Божий зiйшов з небес на землю, став Боголюдиною, для того, щоб навчити, виправити i спасти всiх нас, врятувати вiд влади диявола, грiха i вiчної смертi. Наше спасiння Iсус Христос здiйснив Своїм Вченням, життям, мученицькою, страждальницькою смертю i Воскресiнням.
   Марiя Дiва походила з роду Авраама i царя Давида, i була дочкою Iоакима та Анни. Вона - Пресвята Дiва, бо жила побожно, свято i з любовi до Бога не виходила замiж. Вона - Приснодiва, (Вседiва, завжди Дiва), бо завжди - до, пiд час i пiсля народження Спасителя Iсуса - перебуває Дiвою. Вона - Богородиця, бо народила Боголюдину Iсуса i є Матiр'ю Самого Господа Iсуса Христа, тому Її шануємо найбiльше вiд усiх духовних iстот, бiльше вiд ангелiв - херувимiв i серафимiв та всiх iнших ангельських чинiв.
   4. [Вiрую, що Син Божий] "I розп'ятий був за нас при Понтiї Пилатi, i страждав, i був похований". Господь Бог наш Iсус Христос за часiв римського правителя в Юдеї Понтiя Пилата (з 26 до 36 рокiв н.е.), був зраджений Своїм апостолом Iудою i виданий iудеям; побувавши на шести несправедливих судах, зазнав тяжких знущань i мук, був розп'ятий на хрестi за нас - людей, тобто за нашi грiхи i для нашого спасiння, тому що Сам Вiн був безгрiшним. Притому Iсус дiйсно страждав, помер i був похований.
   Страждав Iсус Христос не Божеством, бо Воно не страждає, а страждав людською природою. Вiн страждав не за Свої грiхи, бо їх у Нього не було, а за грiхи всього людства. Пiсля смертi тiло Iсуса поховали у гробi Йосифа Аримафейського, а душею Вiн зiйшов у пекло, вивiв звiдти усiх праведникiв i тих, хто вiрував у Нього, починаючи вiд Адама та Єви.
   Пекло - це мiсце, яке вiддалене вiд Бога, позбавлене свiтла i блаженства. Там царює сатана i там велика скорбота i вiчнi муки грiшникiв.
   Iсус Христос, як Син Божий i як досконала людина, добровiльно принiс Себе у жертву через страждання, розп'яття на хрестi за грiхи людей, помер, а потiм воскрес i для нас засяяло життя вiчне.
   Тодiшнi єретики неправдиво говорили, що Господь не мучився на хрестi, а страждання Його були тiльки видимiстю страждань i смертi, тому у Символi вiри є слова: "i страждав, i був похований". Всi цi подiї вiдбувалися "при Понтiї Пилатi", що вказує на їх iстинну iсторичну правду.
   5. [Вiрую, що Син Божий] "I воскрес на третiй день, як було написано". На третiй день пiсля смертi Iсус Христос Воскрес. У писаннях пророкiв Старого Завiту були передбаченi страждання, смерть, погребiння Спасителя i Воскресiння Його, та й Сам Iсус Христос говорив про Своє Воскресiння, тому й сказано: "Як було написано". Цi слова можна вiднести ще й до 4-го члену Символу вiри.
   Ще у Старому Завiтi люди вiрили у всезагальне воскресiння мертвих, яке здiйснить Господь. А це означає, що пiсля смертi на хрестi Господь Сам воскресне. Можна запитати: Чому Авраам принiс єдинородного сина Iсаака у жертву?, бо "вiрою Авраам" (Євр. 11:17) любив Бога i знав, "що Бог має силу i з мертвих воскресити, тому i одержав його як передвiстя" (Євр. 11:19). Або Iов у тяжких стражданнях був переконаний: "А я знаю, Вiдкупитель мiй живий, i Вiн в останнiй день воскресить з пороху цю мою шкiру, що розпадається, i я у плотi моїй побачу Бога. Я побачу Його сам; мої очi, не очi iншого, побачать Його. Тане серце моє в грудях моїх"! (Iов. 19:25-27). А Iсая пише: "Оживуть мерцi Твої, повстануть мертвi тiла! Оживайте i торжествуйте, поваленi у порох: бо роса Твоя - роса рослин, i земля вивергне мерцiв" (Iс. 26:19). У Другiй книзi Маккавейськiй є такi слова: "Цар миру воскресить нас, якi померли за Його закони, для життя вiчного" (2 Мак. 7:9).
   Ось що пише євангелiст Матфей: "З того часу Iсус почав вiдкривати Своїм ученикам, що Йому належить iти до Єрусалима i багато постраждати вiд старiйшин i первосвященикiв i книжникiв, i бути вбитим, i на третiй день воскреснути" (Мф. 16:21). А євангелiст Лука так пише: "Взявши ж дванадцятьох ученикiв Своїх, сказав їм: ось ми йдемо до Єрусалима, i збудеться все, написане пророками про Сина Людського, бо видадуть Його язичникам, i глузуватимуть з Нього, i скривдять Його, i обплюють Його. I будуть бити, i уб'ють Його; та на третiй день воскресне" (Лк. 18:31).
   Iсус Христос помер на хрестi у Велику п'ятницю близько третьої години дня, а воскрес пiсля опiвночi з суботи на недiлю (яка вважалася першим днем тижня). "Iсус же, воскреснувши вранцi в перший пiсля суботи день" (Мк. 16:9). В тi часи частина дня вважалася, як цiлий день, тому й кажемо, що Iсус був у гробi три днi: п'ятниця (не повна), субота (повна) i недiля (частина). Отже, протягом 3-х днiв Iсус був у гробi тiлом (як людина), у пеклi душею (як Бог) i у раю з розбiйником (як Бог на престолi разом з Отцем i Святим Духом).
   Вiдомо, що у Старому i в Новому Завiтах деякi люди воскресали з мертвих, але їх воскрешав хтось iнший. Так, пророк Iлля воскресив отрока (3 Цар. 17:22), пророк Єлисей воскресив хлопчика (4 Цар. 4:34-35), доторкання до кiсток Єлисея воскресило людину (4 Цар. 13:20-21), Iсус Христос воскресив сина Наїнської вдови (Лк. 7:14-15), дочку начальника синагоги (Лк. 8:52-56), Лазаря (Iн. 11:43-44), апостол Петро воскресив жiнку Тавифу (Дiян. 9:40-41), апостол Павло воскресив юнака Євтиха (Дiян. 20:9-20). Але всi тi воскреслi вставали у попередньому земному i смертному тiлi, тому через деякий час вони мусили знову померти. Iсус Христос Сам Воскрес з мертвих, Воскрес силою Свого Божества, Воскрес у новому, змiненому, духовному, преображеному Своєму тiлi: небесному (духовному) i безсмертному тiлi. У цьому тiлi Вiн вийшов з гробу, не зриваючи синедрiонової печатки, не вiдвалюючи каменя (пiзнiше Ангел вiдвалив камiнь), вийшов невидимим для сторожi. Його небесне тiло мало облiк попереднього тiла, могло споживати їжу: "Погляньте на руки Мої i на ноги Мої; це Я Сам. Доторкнiться до Мене i роздивiться; бо дух тiла i кiсток не має, як бачите у Мене. I, сказавши це, показав їм руки i ноги. Коли ж вони вiд радостi ще не вiрили i дивувалися, Вiн сказав їм: чи маєте тут якусь їжу? Вони подали Йому частину печеної риби i стiльниковий мед. I, взявши, [Iсус] їв перед ними" (Лк. 24:39-43).
   Отже, у небесному тiлi Iсус мiг зненацька з'явитися Своїм учням, як це було дорогою в Еммаус (Лк. 24:13-35, Мк.16:12), Вiн мiг пройти через зачиненi дверi i з'явитися десяти Своїм апостолам (Лк. 24:38-40), Вiн дозволив апостолу Фомi доторкнутися до Своїх ран (Iн. 20:26-27), Вiн мiг з'являтися у iншому облiку, приготувати їжу i пригостити нею учнiв, як це було на Тивердiадському морi (Iн. 21:1-14). Сам Iсус Христос упродовж сорока днiв неодноразово являвся учням Своїм, розмовляв з ними про таємницi Царства Божого.
   Тепер Господь навiки перебуває в цьому новому воскреслому тiлi. Також у новому воскреслому тiлi перебуває i Божа Мати, Яку воскресив Господь пiсля Її успiння. Люди ж усi теж отримають таке нове воскресле тiло при другому пришестi Спасителя, коли буде загальне Воскресiння мертвих.
   6. [Вiрую, що Син Божий] "I вознiсся на небо, i сидить праворуч Отця". Через сорок днiв пiсля Воскресiння Господь Iсус Христос з воскреслим, духовним, пречистим Своїм тiлом i душею (як воскресла людина) вознiсся на небо i сiв праворуч Бога Отця, а як Бог Син Божий завжди перебував зi Своїм Отцем "праворуч Отця". Але й, Iсус, як воскресла людина, сiв з правого боку вiд Бога Отця, тобто на першому мiсцi, у славi. Це означає, що людська душа i тiло Iсуса Христа, перебуваючи на землi, набули такої величезної слави, яку має Христос за Своїм Божеством.
   Своїм Вознесiнням Господь наш Iсус Христос з'єднав воєдино земне i небесне, й цим прославив нашу людську природу, пiднiс її на престол Божий. Цим Iсус Христос показав нам приклад, як себе вести, дотримуючись Його Заповiдей, щоб заслужити собi вiчне життя на небi, бо там наша Батькiвщина, у Царствi Божому.
   7. [Вiрую, що Син Божий] "I знову прийде у славi судити живих i мертвих, i Царству Його не буде кiнця". Пiд час Вознесiння Iсуса Христа перед людьми "стали два мужi [ангели] в бiлому одязi i сказали: "Мужi галiлейськi, чого ви стоїте i дивитеся на небо? Цей Iсус, Який вознiсся вiд вас на небо, прийде так само, як ви бачили Його, коли Вiн сходив на небо" (Дiян. 1:9-11). Пiд час Другого пришестя Господь Христос прийде у величi, як Цар, раптово: "Бо, як блискавиця виходить зi сходу i з'являється аж до заходу, так буде пришестя Сина Людського" (Мф. 24:27). I тодi: "сонце померкне, i мiсяць не дасть свiтла свого, i зiрки спадуть з неба, i сили небеснi захитаються. I тодi з'явиться знамення Сина Людського [Хрест] на небi; i заплачуть всi племена земнi i побачать Сина Людського, Який гряде на хмарах небесних з силою i славою великою. I пошле ангелiв Своїх з сурмою гучноголосою; i зберуть обраних Його вiд чотирьох вiтрiв, вiд краю небес до кiнця їх" (Мф. 24:29-31). "Iстинно кажу вам: ...усе це буде" (Мф. 24:34). "Про день же той i годину нiхто не знає, нi ангели небеснi, а тiльки Отець Мiй один. Але, як було у днi Ноя, так буде i в пришестя Сина Людського; бо, як у днi перед потопом їли, пили, женились i виходили замiж аж до того дня, як увiйшов Ной у ковчег, i не думали, поки не прийшов потоп i не забрав усiх, - так буде i в пришестя Сина Людського" (Мф. 24:36-39).
   "Отже, пильнуйте, бо не знаєте, в яку годину Господь ваш прийде" (Мф. 24:42). "Тому i ви будьте готовi, бо в ту годину, про яку й не думаєте, прийде Син Людський" (Мф. 24:44).
   "Коли ж прийде Син Людський у славi Своїй i всi святi ангели з Ним, тодi сяде на престолi слави Своєї, i зберуться перед Ним усi народи; i вiддiлить їх одних вiд одних, як пастир вiддiляє овець вiд козлiв. I поставить овець праворуч Себе, а козлiв - лiворуч. Тодi скаже Цар тим, якi праворуч вiд Нього: прийдiть, благословеннi Отця Мого, успадкуйте Царство, уготоване вам вiд створення свiту. Бо голодував Я, i ви дали Менi їсти; спраглим був, i ви напоїли Мене; був подорожнiм, i ви прийняли Мене; був нагим, i ви зодягли Мене; був недужим, i ви вiдвiдали Мене; у в'язницi був, i ви прийшли до Мене.
   Тодi скажуть Йому праведники у вiдповiдь: Господи! Коли ми бачили Тебе голодним, i нагодували? Або спраглим, i напоїли? Коли ми бачили Тебе подорожнiм, i прийняли? Або нагим, i зодягли? Коли ми бачили Тебе недужим або у в'язницi, i прийшли до Тебе?
   I Цар скаже їм у вiдповiдь: iстинно кажу вам: зробивши це одному з цих братiв Моїх менших, Менi зробили.
   Тодi скаже й тим, якi лiворуч вiд Нього: iдiть вiд Мене, проклятi, у вогонь вiчний, уготований дияволу i ангелам його. Бо голодував Я, i ви не дали Менi їсти; спраглим був, i ви не напоїли Мене; був подорожнiм, i не прийняли Мене; був нагим, i не зодягли Мене; недужим i у в'язницi, i не вiдвiдали Мене.
   Тодi й вони скажуть Йому у вiдповiдь: Господи! Коли ж ми бачили Тебе голодним, або спраглим, чи подорожнiм, або нагим, або недужим, або у в'язницi i не послужили Тобi?
   Тодi скаже їм у вiдповiдь: iстинно кажу вам: не зробивши цього одному з менших цих, Менi не зробили. I пiдуть цi на вiчнi муки, а праведники в життя вiчне" (Мф. 25:31-46).
   Цей Суд Свята Церква називає "Страшним", бо на ньому вiдкриється сумлiння кожної людини перед усiма присутнiми, розкриються i добрi, й злi дiла, бажання i думки, якi були у кожного протягом всього життя на землi. Євангелiст Iоан так описує цю подiю: "Настає час, коли всi, хто в гробах, почують голос Сина Божого; i вийдуть тi, хто творив добро, у воскресiння життя, а тi, хто чинив зло, - у воскресiння суду" (Iн. 5:28-29).
   Хоч нiхто, крiм Бога Отця, не знає, коли буде Друге пришестя Господа Iсуса, але у Святому Писаннi можна знайти такi ознаки наближення пришестя Господа: до цього часу Євангелiє буде знайоме усiм народам; багато євреїв навернуться до Христа; люди стануть розбещенi; буде мало вiри i любовi до ближнього; збiльшаться людськi вади i бiди; з'являться лжепророки; народи будуть ворогувати, воювати; настане голод; збiльшиться кiлькiсть хвороб; почастiшають землетруси. I коли таке зло досягне свого апогею, тодi перед кончиною свiту на землi з'явиться антихрист (противник Христа) - служитель диявола. Антихрист буде переслiдувати i нищити вiру Христову на нашiй Планетi. Потiм прийде Христос i антихрист, його послiдовники i сам диявол загинуть. Пiсля цього буде Суд Христовий i для одних настане вiчне Царство Боже, а для iнших - вiчнi муки.
   Отже, Iсус Христос знову зiйде на землю, щоб судити ангелiв й усiх людей, як живих на той час, так i померлих на землi вiд часiв Адама i Єви i до Судного дня, якi тодi воскреснуть. А тi люди, якi жили на той час, видозмiняться, замiсть своїх грiшних тiл отримають духовнi тiла, тобто їх тiла стануть подiбними до воскреслих тiл. Пiсля Страшного Суду для праведникiв настане вiчне Царство Христове, якому нiколи не буде кiнця, а для грiшникiв будуть вiчнi муки.
   8. [Вiрую] "I в Духа Святого, Господа Животворчого, що вiд Отця походить, що Йому з Отцем i Сином однакове поклонiння i однакова слава, що говорив через пророкiв". Вiрую у третю Особу (Iпостась) Пресвятої Тройцi - вiрую у Духа Святого. Дух Святий - це iстинний Бог, як i Отець i Син. Тому ми називаємо Його Господом. Господом Животворчим ми називаємо Святого Духа тому, що Вiн разом з Богом Отцем i Богом Сином дає всьому життя, Життєдайний, пiдтримує життя. Святий Дух разом з Отцем i Сином є Творець Всесвiту i про це свiдчать слова, що першого дня при твореннi свiту "Земля ж була безвидна i порожня, i темрява була над безоднею, i Дух Божий носився над водою" (Бут. 1:2).
   Дух Святий є iстинний Бог i третя Особа Єдиносущної Тройцi, Єдиного Троїчного Бога, тому ми повиннi славити i поклонятися Святому Духу однаково, нарiвнi з Отцем i Сином ("Йому з Отцем i Сином однакове поклонiння i однакова слава"). Святий Дух завжди походить (виходить) вiд Отця. Про це свiдчать слова Iсуса Христа до Своїх учнiв: "Коли ж прийде Утiшитель, Якого Я пошлю вам вiд Отця, Дух iстини, Який вiд Отця виходить, Вiн буде свiдчити про Мене [Iсуса]" (Iн. 15:26). Святий Дух "вiд Отця походить", тобто предвiчно народжується вiд Отця i цiєю властивiстю Бог Святий Дух вiдрiзняється вiд Бога Отця i вiд Бога Сина.
   У 589 роцi на Толедському церковному Соборi до Символу вiри додали твердження, що Святий Дух виходить не тiльки вiд Бога Отця, але й вiд Бога Сина (Христа). Слова "i вiд Сина" латинською мовою означають "Filioque". Однак, греко-вiзантiйська Православна Церква не прийняла додавання Фiлiокве, бо, коли був остаточно складений Символ вiри у 381 роцi, то на Соборi було прийнято, що нiхто не має права нi додати, нi забрати жодного слова iз Символу вiри. I ця догматична розбiжнiсть Фiлiокве була однiєю з тих, яка визначила подiл християнської Церкви на Захiдну (Католицьку) й Схiдну (Православну) в 1054 роцi.
   Бурнi дискусiї щодо Фiлiокве продовжували точитися. I вже пiсля великого розколу церков (1054 р.) було остаточно закрiплене католицьке навчання про Фiлiокве у 1274 роцi на II Лiонському соборi. Цей собор проголосив, що Святий Дух предвiчно (завжди) виходить вiд Отця i Сина, але не вiд двох початкiв (окремо вiд Отця, а окремо вiд Сина), але вiд одного початку (Отця i Сина, як Одне). Потiм, виправдовуючись, почали говорити, що Святий Дух виходить вiд Отця через Сина, тобто вiд одного початку.
   Дух Святий видимо вiдкрився людям у виглядi голуба при хрещеннi Iсуса (тобто вiд Отця), а в день П'ятидесятницi Вiн зiйшов на апостолiв у виглядi вогняних язикiв ("Я пошлю вам вiд Отця, Дух iстини, Який вiд Отця виходить" (Iн. 15:26).
   Теоретично таку змiну, як Фiлiокве, мав би вносити не Толедський i не Лiонський, а Вселенський собор, але його в нинiшнiх реалiях роздрiбнення i подiлу християнських церков скликати неможливо i непотрiбно. Адже Iсус недвозначно сказав: "Я пошлю вам вiд Отця, Дух iстини, Який вiд Отця виходить, Вiн буде свiдчити про Мене" (Iн. 15:26). I тут немає двозначностi.
   Окрiм Фiлiокве, у католицькому перекладi на українську мову є й iншi вiдхилення у Символi вiри: "Вiрую в єдиного Бога, Отця Вседержителя, Творця неба i землi, i всього видимого i невидимого.
   I в єдиного Господа Iсуса Христа, Сина Божого Єдинородного, вiд Отця народженого перед усiма вiками. Бога вiд Бога, Свiтло вiд Свiтла, Бога iстинного вiд Бога iстинного, родженого, не сотвореного, єдиносущного з Отцем, що через Нього все було створене. Вiн задля нас, людей, i нашого ради спасiння зiйшов iз небес, i воплотився з Духа Святого i Марiї Дiви, i став чоловiком. I був розп'ятий за нас за Понтiя Пилата, i страждав, i був похований. I воскрес у третiй день згiдно з Писанням, i вознiсся на небо, i сидить праворуч Отця. I вдруге прийде зi славою судити живих i мертвих, а Його Царству не буде кiнця.
   I в Духа Святого, Господа животворящого, що вiд Отця i Сина iсходить, що з Отцем i Сином рiвнопоклоняємий i рiвнославимий, що говорив через пророкiв. Вiрую в єдину, святу, вселенську й апостольську Церкву, iсповiдую одне Хрещення на вiдпущення грiхiв. Очiкую воскресiння мертвих i життя майбутнього вiку. Амiнь".
   Проте для мирян римо-католицька церква у своїх молитовниках подає Апостольський Символ вiри такого змiсту: "Вiрую в Бога, Отця Всемогутнього, Творця неба i землi. I в Iсуса Христа, Сина Його Єдиного, Господа нашого, що був зачатий вiд Духа Святого, народився вiд Дiви Марiї, страждав за Понтiя Пилата, був розп'ятий, помер i був похований, i зiйшов у пекло. Третього дня воскрес iз мертвих, вознiсся на небеса i сидить праворуч Бога Отця Всемогутнього, звiдки прийде судити живих i мертвих. Вiрую в Духа Святого, Святу Вселенську Церкву, спiльноту святих, вiдпущення грiхiв, воскресiння плотi, життя вiчне. Амiнь".
   Повертаючись до нашої iнтерпретацiї, ми знаємо, що багато пророкiв провiщували, завбачували майбутнє, направляли людей на праведний шлях i писали священнi книги з натхнення Духа Святого, з Його наснаги, Який надихав їх на iстину, щоб вони не впали у єресь, тому Книги пророчi, як i всi книги Бiблiї, є Богонатхненними. Через те кажемо, що Триєдиний Бог у Пресвятiй Тройцi силою i розумом Духа Святого "говорив через пророкiв". Книги деяких пророкiв увiйшли до Старого Завiту Бiблiї, зокрема пророкiв Iсаї, Єремiї, Варуха, Єзекиїля, Даниїла, Осiї, Iоїля, Амоса, Авдiя, Iони, Михея, Наума, Аввакума, Софонiї, Аггея, Захарiї, Малахiї. Останнiм пророком перед першим приходом на землю Iсуса Христа був Iоан Предтеча i Хреститель Господнiй, який сповiщав про прихiд Господа Iсуса i готовив для цього людство.
   Все Святе Писання - i старозавiтнi, i новозавiтнi книги, що написанi пророками й апостолами, написанi ними не вiд себе, як це я пишу оцю книгу, а їх Священнi книги написанi за натхненням Духа Святого, "Духа iстини" (Iн. 14:17) й тому мiстять у собi вищу Божественну iстину - Слово Боже, тобто Божественне одкровення i найвища iстина, яка тiльки може бути у Всесвiтi. Дух Святий говорив не тiльки через пророкiв, а й через апостолiв, але це було настiльки очевидним i безсумнiвним, що в Символi вiри це не записано, бо й досi у цьому нiхто не сумнiвається.
   Дари Духа Святого й тепер помiчають iстиннi християни, якi отримують цi Дари через молитви, через Святi Церковнi таїнства. Святий Дух, як люблячий Бог, допомагає не тiльки християнам, але й усьому Своєму творiнню, всiм людям - i вiруючим, i невiруючим.
   Iсус Христос нас попередив, що "всякий грiх i хула простяться людям, але на Духа хула не проститься людям" (Мф. 12:31).
   - Що ж таке "хула на Духа Святого"?
   - Є рiзнi тлумачення цього виразу. Ми знаємо, що Святий Дух є "Дух iстини" (Iн. 15:26), тому всякий свiдомий, упертий i злiсний спротив iстинi, який є грiхом i такий грiх вiддаляє, вiдганяє людину вiд сприйняття iстини, а, отже, вiдводить її вiд смирення i покаяння, тому така горда, грiховна людина не може покаятися i не може бути прощена. Тому й такий грiх "хули на Духа Святого" не прощається.
   Адже людинi прощається все те, у чому вона помиляється навiть щодо Божественної гiдностi Iсуса, але їй не прощається те, якщо вона закриває очi i серце перед очевидними дiлами Духа Святого, перед очевидним, впертим, невиправним порушенням Закону Божого. Якщо ми не сприймаємо i агресивно заперечуємо Божественну iстину, яка дарована нам Богом, то це хула на Духа Святого й з нею ми не зможемо спастися.
   Ще можна сказати, що "хула на Духа Святого" може бути тодi, коли ми не просто закриваємо очi на благодатнi справи Божi, але й вперто їх вiдкидаємо, бо тодi ми Божi добродiйства спонтанно приписуємо дияволу i свiдомо чи несвiдомо ототожнюємо Духа Святого з духом зла, з дияволом. Це схоже на те, що робили фарисеї.
   Iншими словами, хула на Духа Святого або грiх проти Святого Духа - це є остаточне, затяте нерозкаяння у будь-якому грiху проти Бога. Така людина завжди перебуває в смертному грiху i не бажає пiднятися, смиритися, покаятися i бiльше не грiшити. Це той грiх, який людина носить все життя, тобто постiйно знаходиться у станi грiха. Проти Святого Духа грiшить той, хто грiшить пiдступно, мстить, свiдомо бажає зла i зневажає Заповiдями i покаянням, якi дарованi нам, щоб перешкодити цьому грiху. А ми знаємо, що благодать вiдпущення грiхiв дається Святим Духом через молитву-каяття, через сповiдь-каяття, через Святе Причастя.
   9. [Вiрую] "В Єдину, Святу, Соборну i Апостольську Церкву". Церкву Христову заснував на землi Сам Iсус Христос для просвiщення грiшних людей i єднання їх з Богом. Церква - це сукупнiсть усiх християн, якi зараз живуть i якi померли та живуть з Богом, бо у Бога всi живi ("Бог же не є Бог мертвих, а живих. Бо в Нього всi живi", Лк. 20:38) i якi iстинно сповiдують Боже Вчення i якi з'єднанi мiж собою вiрою i любов'ю Христовою, i святими таїнствами. А кожен християнин окремо називається членом, або частиною Церкви. Ми вiруємо "в Єдину, Святу, Соборну i Апостольську Церкву", тобто Церкву Небесну i Церкву земну, у якiй всi люди сповiдують одну i ту ж вiру. Ми не вiруємо у будiвлю, куди ми ходимо молитися Богу i яка називається храмом Божим (або церквою).
   Iсус Христос є єдиним iстинним Главою Церкви i Сам невидимо управляє Нею, спочатку через святих апостолiв, а потiм через їх спадкоємцiв - священнослужителiв рiзних рiвнiв. I така "Єдина, Свята, Соборна i Апостольська Церква" є духовне тiло Христове, Церква "є тiло Його [Христа], повнота Того, Хто наповнює все у всьому" (Еф. 1:23). Отже, всi iстиннi християни є тiло Христове (тобто Церква), а кожен окремо є членом (Церкви) - "I ви - тiло Христове, а нарiзно - члени" (1 Кор. 12:27). Отже, Церква Христова є Єдина, бо вона є одне духовне тiло, має одного главу, Христа, й одухотворяється одним Духом Божим, "одне тiло й один дух, як ви й покликанi в однiй надiї покликання вашого; один Господь, одна вiра, одне хрещення, один Бог i Отець усiх, Який над усiма, i через усiх, i в усiх нас" (Еф. 4:4-6). "Єдина, Свята, Соборна i Апостольська Церква" має мету освячувати людей, має одне i те саме Божественне вчення, однi i тi самi таїнства. Тому Церква розпадатися або роз'єднуватися не може. Навiть, якщо вiд Церкви вiдпадають якiсь єретики, то вони перестають бути членами Церкви, а Церква все ж таки залишається єдиною, зберiгає iстинну вiру. Iснування окремих помiсних православних Церков не порушує єдностi Церкви Христової, тому що всi помiснi Церкви є членами єдиної Церкви Христової (вселенської), всi вони однаково сповiдують Боже Вчення, мають єднання у вiрi, молитвах i святих таїнствах.
   Церква Христова є Свята, бо вона освячена Самим Господом Iсусом Христом, Його стражданнями, Його Вченням i встановленими Ним таїнствами, через якi вiруючi отримують благодать Святого Духа.
   Церква Христова є Соборна, бо у Нiй усi вiруючi (рiзнi народи, рiзнi живi i померлi) однодушно сповiдують Христове Вчення i отримують Благодать Святого Духа, оскiльки до Церкви входять усi iстинно вiруючi всього свiту, то Церква ще називається вселенською.
   Церква Христова називається ще Апостольською, бо Господь поширив i утвердив її через святих апостолiв i Церква досi незмiнно зберiгає своє вчення вiд апостолiв через дари Святого Духа i таїнство священства. Церква називається ще православною, бо вона незмiнно правильно i славно зберiгає Вчення Iсуса Христа, правильно славить Бога.
   Як бачимо, у 9-му членi Символу вiри ([Вiрую] "в Єдину, Святу, Соборну i Апостольську Церкву") мова не йде про канонiчнiсть, якою часто гендлюють в боротьбi за свiй вплив, за свою першiсть, за свою перевагу, за своє "Его", включаючи свою гординю. Адже термiну "канонiчна церква", "неканонiчна церква", "канонiчна територiя" немає нi в Бiблiї, нi в Богослов'ї, нi у Церковному правi, але ми зупинимося на них, оскiльки на цих термiнах часто спекулюють, зокрема, щоб спинити процес утворення автокефальних помiсних церков.
   - Як з'явилася Православна Церква i її канони?
   - Пiсля Iсуса Христа християнську проповiдь продовжили Його апостоли. У головних мiстах поступово утворилися спершу групи християн, а потiм Православнi Християнськi Церкви. У такий спосiб виникли п'ять древнiх Християнських Церков: Iєрусалимська, Антиохiйська, Олександрiйська, Римська й Константинопольська Церкви. На чолi кожної Церкви був патрiарх i в кожної Церкви було мiсцеве керування. Глава Церкви вважався Iсус Христос i загального керування всiєю Церквою не було. Коли потрiбно було вирiшувати якiсь загальнi питання, то скликалися Вселенськi (всесвiтнi) собори. У них брали участь велика кiлькiсть представникiв всiх Церков. Пiсля загальних молитов i дебатiв приймалися постанови цих соборiв, якi називаються Канонами. Цi Канони були основою i обов'язковими для всiх церков. У такий спосiб пройшло сiм Вселенських соборiв вiд 325-го й до 787-го року. Постанови цих соборiв, разом зi Священним Писанням (Бiблiєю) i писаннями святих Отцiв Церкви є основними документами Православної Церкви.
   Склад Бiблiї, тобто якi священнi книги є частиною Бiблiї, теж був затверджений на Вселенських соборах. Так виник "Бiблiйний канон", що означає визнаний склад Бiблiї, тобто тi священнi книги Старого ("Старозавiтний канон") i Нового ("Новозавiтний канон") Завiтiв, якi визнаються Церквою богодухновенними й служать її першоджерелами в питаннях вiри й моральностi.
   Протягом бiльше 2000 рокiв серед членiв Церкви були вiдхилення й тому Церква розробила Церковнi правила (канони). Церковний канон - це звiд (набiр) норм i правил, який уклала церква щодо проведення Богослужiнь, Таїнств, щодо внутрiшнього порядку православної церкви, iєрархiї священнослужителiв i т. iн. Цi правила були прийнятi на Вселенських i помiсних соборах з I до IX столiття. Вони включають правила святих апостолiв, правила й канонiчнi послання святих отцiв та iн. додатковi правила.
   - Що таке "канон" в сучасному розумiннi?
   - Канон (грецьк.) - це незмiнна, консервативна, традицiйна, яка не пiдлягає перегляду, сукупнiсть законiв, норм i правил у рiзних сферах дiяльностi й життя людини, у нашому випадку, у церковному життi. Сучасне канонiчне право регулює питання, що стосуються: церковної правотворчостi, прав i обов'язкiв членiв церкви, iєрархiї церкви, канонiв Богослужiння i проведення таїнств, керування церковним майном, церковної дисциплiни й т.д.
   Окрiм Бiблiйного i Церковного канонiв є й такi рiзновиди канону:
   1. Євхаристичний канон, або анафора - це центральна частина лiтургiї, яка повинна бути обов'язковою i вiдповiдати Вченню Господа нашого Iсуса Христа.
   2. Канони молитовнi й церковно-поетичнi - це використання молитов, церковної гiмнографiї, церковних пiсень, якi не суперечать Вченню Господа нашого Iсуса Христа. Прикладом одного iз канонiв може бути Великий покаянний канон, який читають за Богослужiнням у Великий пiст.
   3. Канон iконописний, або iконографiчний, який регламентує: коло композицiй i сюжетiв священних iкон, зображення пропорцiй фiгур, загальний вид i загальне вираження особи святих, зовнiшнiсть окремих святих, палiтру кольорiв, технiку живопису тощо.
   4. Канон священнослужителiв i церковнослужителiв певної єпархiї - це список священнослужителiв i церковнослужителiв певної єпархiї та церкви загалом, який складається для потреб патрiаршого чи єпархiального керування. Особи, внесенi в цей список, у древнiй грецькiй церквi iменувалися канонiками.
   Є й iншi канони. Основними ознаками канону є: загальнiсть для всiх православних церков; непогрiшнiсть (безпомилковiсть, бездоганнiсть); обов'язковiсть до виконання; незмiнюванiсть.
   За дотриманням канонiв можна вiдрiзнити: яка церква або група християн є послiдовниками iстинної Христової Церкви або, як її називають, канонiчної церкви.
   Найвагомiшими ознаками канонiчної церкви є:
   1. Збереження апостольського наступництва у хiротонiях (висвячення дияконiв, священикiв, єпископiв). Це означає, що Iсус Христос рукоположив апостолiв на керiвництво Церквою, а апостоли єпископiв, а єпископи священикiв i дияконiв i так до наших днiв. На кожному священнослужителi Православної Церкви перебуває благословення, яке можна простежити до самого Iсуса Христа, тобто "апостольська наступнiсть".
   2. Правильне, православне сповiдання iстин, якi передав Господь Iсус Христос через апостолiв. Бiблiйнi книги, творiння Святих Отцiв (наприклад, святих Iоанна Златоуста, Василя Великого, Iоанна Богослова й багатьох iнших), Богослужбова i духовна лiтература однаковi з iншими православними церквами. Проповiдування i дотримування єдиного для всiєї Православної Церкви вiровчення; збереження повної єдностi вiровчення.
   3. Дотримання усiх церковних канонiв, притаманних для iнших канонiчних православних церков.
   4. Мiстична єднiсть у Церквi, тобто єднання членiв церкви з Богом за образом Трьох Осiб Пресвятої Тройцi, бо тiльки Христос є главою Церкви; єднiсть православної вiри, сповiдання одного й того ж Символу вiри, як у Вселенському православ'ї. "Єднiсть" не означає адмiнiстративне пiдпорядкування будь-яким iншим церквам чи патрiархатам буцiмто для єднання з iншими помiсними церквами.
   5. Богослужiння i Церковнi таїнства - Євхаристiя, Хрещення, Миропомазання, Таїнство шлюбу, Покаяння, Священства, Соборування або Єлеоосвячення - тобто сукупнiсть цих та iнших священнодiйств i молитов, у результатi яких на членiв Церкви сходить благодать Святого Духа, однаковi для всiх православних церков, тобто вони благодатнi.
   6. Визнання усiх православних святих, шанування одних й тих же свят разом з iншими православними церквами, дотримання однакових постiв. Помiсна автокефальна церква може канонiзувати своїх святих.
   7. Наявнiсть своїх навчальних закладiв, храмiв, церков, парафiй, монастирiв, чернецтва, старцiв i духiвникiв, якi дотримуються православних канонiв.
   8. Наявнiсть свого Синоду i права скликати Помiсний собор згiдно з канонами та церковним статутом Церкви.
   9. Наявнiсть Церковного устрою та iєрархiї однакових з iншими православними церквами. Церковно-адмiнiстративний устрiй церкви вiдповiдає устрою державному з його громадянським та земельним розподiлами.
   За видами адмiнiстративної органiзацiї свого життя канони подiляють Церкви на три види: автокефальнi (повнiстю адмiнiстративно незалежнi), автономнi (частково адмiнiстративно незалежнi), адмiнiстративно залежнi єпархiї.
   I тут ми впритул пiдходимо до невiдомого Бiблiї, невiдомого Вченню Iсуса Христа термiну "канонiчна територiя". Канонiчна територiя - це територiальний принцип адмiнiстративного подiлу канонiчної Церкви. Канонiчна територiя дiлиться на єпархiї, яка може включати кiлька благочинних округiв. Велика єпархiя або об'єднання кiлькох єпархiй називається архiєпископiя або митрополiєю (митрополичий округ), або екзархатом - їх незалежнiсть називається автокефалiєю. Iсторично на певнiй географiчно замкнутiй територiї, яку називають канонiчною, може утворюватися Помiсна Церква - патрiархiя. На канонiчнiй територiї релiгiйна дiяльнiсть будь-яких iнших громад сприймається як недружнiй прозелiтизм. У XX столiттi поняття канонiчної територiї похитнулося через мiграцiйнi процеси, коли громади формувалися не за територiальним, а за етнiчним принципом. Наприклад, у США на однiй територiї можуть дiяти кiлька паралельних етнiчних православних церков. Мiсiонери можуть дiяти поза канонiчною територiєю. Наприклад, православнi мiсiонери можуть дiяти на територiї, на якiй поширене мусульманство, iудаїзм чи буддизм. У католицькiй церквi, наприклад, немає поняття канонiчна територiя однiєї чи iншої церкви.
   10. Визнання Церкви iншими помiсними православними церква, яке приходить не зразу, а з часом. Виходячи з того, що у незалежнiй державi незалежна, автокефальна, помiсна Церква є канонiчно виправданою та iсторично неминучою. Однак, автокефалiя не надається, а визнається iншими помiсними церквами. Право проголошення автокефалiї, за наявностi належних умов i пiдстав, однiєю з яких є вiдповiдна державно-адмiнiстративна незалежнiсть, точнiше полiтична незалежнiсть народу, серед якого вiдповiдна Церква несе своє служiння, є пiдставою для проголошення автокефалiї. Це право належить Собору Церкви, який проголошує свою автокефалiю, а право першою визнати цю автокефалiю належить Матерi-Церквi, яка, звiсно, не хоче вiдпустити "ласий шматочок" вiд своєї церкви. Тому проходять роки Матiр-Церква бачить, що Церква, яка проголосила автокефалiю i визнала себе помiсною, розширюється, процвiтає, й тодi Матiр-Церква визнає цю автокефалiю.
   Але не зважаючи, що iншi церкви ще визнали автокефалiї, Церква iснує, дотримується всiх Церковних канонiв, визнає всi канонiчнi правила, розбудовується, розвивається як канонiчна, автокефальна, помiсна. I ця Церква є благодатна, бо благодать може бути отримана тiльки через вiру, а не через визнання її iншими церквами. Прийде час i вона буде визнана iншими православними церквами i буде євхаристiйне єднання з iншими церквами. Такий шлях тривалого невизнання проходили багато iнших помiсних православних церков i навiть Росiйська православна церква Московського патрiархату.
   Пiдсумовуючи зазначенi 10 критерiїв канонiчної церкви, найголовнiшими з них є два: 1) безперервна наступнiсть у рукопокладеннi (хiротонiї) священнослужителiв, починаючи вiд святих апостолiв; 2) дотримання всiх канонiв у Богослужiннi, Церковних таїнствах та обрядовостi. За таких умов євхаристичне спiлкування з iншими канонiчними православними церквами довго не забариться.
   10. [Вiрую i] "Визнаю одне хрещення на вiдпущення грiхiв". Коли Iсус Христос посилав Своїх учнiв на проповiдь, то заповiдав їм: "Отже, йдiть, навчайте всi народи, хрестячи їх в iм'я Отця, i Сина, i Святого Духа" (Мф. 28:19), тобто пропонував їм здiйснювати Таїнство хрещення, а далi Господь продовжив: "навчаючи їх зберiгати все, що Я заповiв вам" (Мф. 28:20), тобто цими словами Iсус Господь сказав, щоб навчали народ й iнших таїнств, якi Вiн установив. Сам Iсус Христос Своїм прикладом показав Таїнство хрещення, коли Вiн хрестився вiд Iоанна Предтечi Хрестителя у рiцi Йордан.
   Таїнство - це священнодiйство, через яке тайно, невидимо людина отримує благодать Святого Духа або спасительну силу Божу. Є сiм таїнств: євхаристiя, хрещення, миропомазання, покаяння, шлюб, священство та єлеоосвячення. Про всi цi таїнства мова йде у 10-му членi Символу вiри, хоча в його текстi згадано тiльки Таїнство хрещення, бо це має бути саме перше таїнство для того, щоб стати християнином. А прийнявши хрещення, слiд користуватися й iншими шiстьма таїнствами.
   - Чому ми повиннi визнавати одне хрещення?
   - Тому що з часiв раннього християнства деякi охрещенi християни впадали у єресь, вiдходили вiд iстинної Церкви Христової, а потiм знову поверталися в лоно iстинної Церкви i багато священнослужителiв їх хрестили повторно. Ось чому Символ вiри наголошує, що хрещення може здiйснюватися над людиною лише один раз, "визнаю одне хрещення". На жаль, i нинi в Українi є церкви i конфесiї не тiльки протестантськi, але й ортодоксальнi, якi перехрещують тих вiрних, яких хрестили у iншiй церквi, не їм пiдпорядкованiй. Це грiх на тому хто хрестить i того, хто перехрещується!
   Пiд час Таїнства хрещення вiруючий у Христа омивається вiд первородного грiха i вiд усiх грiхiв, вчинених ним до хрещення, тому "визнаю одне хрещення на вiдпущення грiхiв". Охрещений оновлюється благодаттю Духа Святого в нове духовне життя (духовно народжується) i стає членом Церкви.
   Iсус казав: "Якщо хто не народиться водою i Духом [не охреститься], не може увiйти в Царство Боже" (Iн. 3:5), ось чому хрещення потрiбне кожному, хто бажає стати членом Церкви Христової i спастися у Царствi Божому.
   Кiлька слiв про iншi.
   Таїнство миропомазання - це таке Таїнство, через якi вiруючий отримує благодатнi дари Святого Духа, якi так потрiбнi кожному вiруючому у Христа, бо вони укрiплюють його в духовному християнському життi. Спочатку святi апостоли Таїнство миропомазання здiйснювали через покладання рук: "Були вони охрещенi в iм'я Господа Iсуса. Тодi поклали руки на них, i вони прийняли Духа Святого" (Дiян. 8:14-17). Наприкiнцi першого столiття Таїнство миропомазання стало здiйснюватися через помазання святим миром, тобто спецiально приготованою i освяченою архiєреєм сумiшшю iз пахучих речовин i єлею. У Таїнствi священики хрестоподiбно помазували лоб, очi, вуха, уста, груди, руки i ноги зi словами: "печать дару Духа Святого. Амiнь".
   Таїнство покаяння - це Таїнство, пiд час якого в присутностi священика вiруючий сповiдує (усно розповiдає) свої грiхи Боговi, кається i отримує через священика прощення грiхiв вiд Самого Господа Iсуса Христа, бо Сам Iсус сказав: "Кому вiдпустите грiхи, тим вiдпустяться, на кому залишите, залишаться" (Iн. 20:23). Для прощення грiхiв Богом, той хто сповiдається (кається) повинен: примиритися зi всiма оточуючими i ближнiми; виявити щирий жаль, що грiшив; усно розповiсти свої грiхи, якi вiн згадав; твердо пообiцяти виправити своє життя i жити за Законом Божим; вiрити в Господа Iсуса Христа i просити й надiтися на Його милосердя. Iнколи на того, хто кається, може бути накладена "епiтiмiя" (з грецьк. - заборона), або покута, яка вимагає благочестивих вчинкiв i деяких обмежень, щоб подолати грiховнi звички.
   Таїнство євхаристiї або Святого причастя - це Таїнство, пiд час якого на кожнiй Святiй Божественнiй Лiтургiї (окрiм Лiтургiї передосвячених дарiв) вiдбувається таємниче священнодiйство, пiд час якого хлiб i вино, силою i дiєю Духа Святого, таємничо перемiнюються (перетворюються, переосутнюються, "пресуществляються", переiсточуються, "транссубстанцiюються") на iстинне Тiло й iстинну Кров Христову. Це Таїнство установив Сам Господь наш Iсус Христос пiд час Тайної вечерi напередоднi Своїх страждань i смертi.
   Вiруючий християнин, який пiд час Таїнства покаяння висповiдав свої грiхи i отримав прощення їх, споживає iстинне Тiло й iстинну Кров Господа Iсуса Христа i так таємничо з'єднується з Христом для отримання життя вiчного.
   Першi християни причащалися кожної недiлi, а тепер не всi мають таку чистоту життя, щоб так часто причащатись. Свята Церква заповiдає причащатися щонайменше у кожен пiст (їх 4: Великий, Петрiв, Успенський, Рiздвяний пiст), за особливих обставин - не рiдше одного разу на рiк, а краще щонедiлi або коли совiсть пiдкаже.
   Таїнство шлюбу - це Таїнство, в якому перед священиком i Церквою за добровiльною згодою нареченого i нареченої жити разом благословляється їх шлюб, i їм подається благодать Божа для спiльного життя, для допомоги один одному, для благословенного народження та християнського виховання дiтей. Сам Бог установив шлюб Адама i Єви ще в раю: "I благословив їх Бог, i сказав їм Бог: плодiться i розмножуйтеся, i наповнюйте землю, i володiйте нею" (Бут. 1:28). Iсус Христос освятив шлюб Своєю присутнiстю на весiллi в Канi Галiлейськiй, а також словами: "залишить чоловiк батька свого й матiр i з'єднається з жiнкою своєю, i будуть обоє однiєю плоттю" (Мф. 19:5). Сiм'я є основою Церкви Христової.
   Таїнство священства - це Таїнство, через яке людина, що обрана на єпископа чи пресвiтера (священика), чи диякона, через архiєрейське рукопокладення отримує благодать Святого Духа для священного служiння Боговi та Церквi Христовiй. Є три ступенi священства: диякон, пресвiтер (священик) i єпископ (архiєрей).
   Таїнство єлеоосвячення - це Таїнство, у якому, помазуючи хворого освяченим єлеєм (оливою), прикликається на хворого благодать Божа для зцiлення його вiд тiлесних i душевних недугiв. Це Таїнство ще називається соборуванням, бо його здiйснюють кiлька священикiв соборно (разом), хоча може звершувати i один священик. Це Таїнство бере свiй початок вiд апостолiв, коли "виганяли багатьох бiсiв i багатьох хворих мазали оливою i зцiляли" (Мк. 6:13) або "чи хто з вас занедужає, нехай покличе пресвiтерiв Церкви i нехай помоляться над ним, помазавши його оливою в iм'я Господнє. I молитва вiри зцiлить недужого i пiдведе його Господь; i, якщо вiн грiхи вчинив, простяться йому. Отже, признавайтесь один одному в провинах i молiться один за одного, щоб вам зцiлитися, бо багато може щира молитва праведного" (Як. 5:14-16).
   11. [Вiрую i] "Чекаю воскресiння мертвих". При закiнченнi iснування нашого грiховного свiту наступить всезагальне воскресiння мертвих одночасно з Другим i славним пришестям Господа нашого Iсуса Христа. Тодi тiла усiх померлих з'єднаються зi своїми душами й оживуть. Ще у Старому Завiтi люди знали про воскресiння мертвих. Наприклад, багатостраждальний Iов знав, що Господь "Вiдкупитель мiй живий, i Вiн в останнiй день воскресить з пороху цю мою шкiру, що розпадається" (Iов. 19:25), або "оживуть мерцi Твої, повстануть мертвi тiла!" (Iс. 26:19). Iсус Христос так говорив про всезагальне воскресiння: "Iстинно, iстинно кажу вам, що настане час, i нинi вже є, коли мертвi почують голос Сина Божого i, почувши, оживуть" (Iн. 5:25), "не дивуйтесь цьому, бо настає час, коли всi, хто в гробах, почують голос Сина Божого; i вийдуть тi, хто творив добро, у воскресiння життя, а тi, хто чинив зло, - у воскресiння суду" (Iн. 5:28-29).
   Пiд час всезагального воскресiння душi померлих отримають тiла. Цi тiла воскреслих людей змiняться: за суттю своєю тiла будуть такi, якi люди мали при земному життi, але вони матимуть iншу якiсть, бо будуть духовнi, тобто безсмертнi й нетлiннi.
   Смертнi й тлiннi тiла тих людей, якi будуть ще живими пiд час Другого пришестя Iсуса Христа, змiняться (трансформуються) i стануть духовними, себто безсмертними й нетлiнними.
   Апостол Павло у посланнi до Коринф'ян так описує цi майбутнi подiї: "Тiло душевне [земне, смертне, тлiнне], стає тiло духовне [безсмертне й нетлiнне]. Є тiло душевне, i є тiло духовне" (1 Кор. 15:44), "але не духовне перше, а душевне, потiм духовне. Перший чоловiк - iз землi, земний; другий чоловiк - Господь з неба. Який земний, такi й земнi; i який небесний, такi й небеснi. I як ми носили образ земного, так будемо носити i образ небесного. Але скажу вам, браття, що плоть i кров успадкувати Царства Божого не можуть, i тлiння не успадкує нетлiння. Ось кажу вам таїну: не всi ми помремо, але всi змiнимось; раптом, в одну мить, при останнiй сурмi; бо засурмить, i мертвi воскреснуть нетлiнними, а ми перемiнимось. Бо тлiнному цьому належить одягнутися в нетлiнне, i смертному цьому одягнутись у безсмертя. Коли ж тлiнне це вдягнеться в нетлiнне i смертне це вдягнеться в безсмертя, тодi збудеться слово написане: "Поглинута смерть перемогою" (1 Кор. 15:46-54).
   Оскiльки перемiниться кожна людина, яка жила на Землi вiд Адама i Єви i до дня Воскресiння, то й змiниться весь видимий свiт, а саме свiт з тлiнного теж перетвориться на нетлiнний.
   Вiд початку створення людини i до дня Воскресiння однi душi померлих-праведникiв знаходяться у раю, а душi грiшникiв - у пеклi. Це мiсцезнаходження всi душi померлих отримали пiсля тiлесної смертi i попереднього особистого Божого суду. I це ми бачимо з притчi Iсуса Христа про багатого i Лазаря, яка щороку читається на Лiтургiї (Лк. 16:19-31): "Один чоловiк був багатий, одягався в порфиру i висон i щодня розкiшно бенкетував. Був же один убогий на iм'я Лазар, що лежав бiля ворiт його весь у струпах i бажав насититися крихтами, що падали зi столу багача; пси, приходячи, лизали струпи його.
   Прийшло вмерти вбогому, i вiднесений був ангелами на лоно Авраамове. Помер же i багатий, i поховали його. I в пеклi, будучи в муках, вiн пiдняв очi свої, побачив здалеку Авраама i Лазаря на лонi його. I, голосно закричавши, сказав: отче Аврааме, змилосердься надi мною i пошли Лазаря, нехай умочить кiнець пальця свого у воду та прохолодить язик мiй, бо я мучусь у полум'ї цьому.
   Але Авраам сказав: чадо! Згадай, що ти одержав уже блага твої за життя твого, а Лазар - тiльки зло; отже, тепер вiн тут тiшиться, а ти страждаєш. I, крiм усього того, мiж нами i вами утверджена велика безодня, так що тi, якi хочуть перейти звiдси до вас, не зможуть, так само звiдти до нас не переходять.
   Тодi вiн сказав: так благаю тебе, отче, пошли його в дiм батька мого. Маю бо п'ятьох братiв, нехай засвiдчить їм, щоб i вони не прийшли в це мiсце муки.
   Авраам сказав йому: у них є Мойсей i пророки; нехай слухають їх.
   Вiн же сказав: нi, отче Аврааме! Але коли хто з мертвих прийде до них, покаються.
   Тодi Авраам сказав йому: якщо Мойсея i пророкiв не слухають, то хоч би хто i з мертвих воскрес, не повiрять".
   З Бiблiї та творiнь Святих Отцiв ми знаємо, що посмертний, особистий суд - не остаточний. Вiд дня смертi за прощення грiхiв душам померлих моляться родичi та Церква - i завдяки цим молитвам душi тих грiшних людей, якi померли з вiрою в Христа i з розкаянням, можуть отримати полегшення в загробних стражданнях i навiть цiлком можуть звiльнитися вiд цих страждань за молитвами Церкви, через благодiяння живих родичiв за них, через принесення за них безкровної жертви Тiла i Кровi Христової.
   Католицька церква вчить, що такi душi знаходяться у Чистилищi, де вони очищуються вiд грiхiв, щоб стати праворуч на Страшному судi. У жоднiй книзi Бiблiї немає згадки про Чистилище, тому православна церква не визнає його, однак, вчить, що за померлих треба молитися, жертвувати, творити дiла i так ми живi можемо допомогти померлим.
   Отже, якщо ми молимося за живих, то й повиннi молитися i за померлих, бо "Бог же не є Бог мертвих, а живих. Бо в Нього всi живi" (Лк. 20:38), себто у Бога немає мертвих, а у Бога всi живi. Ще у Старому Завiтi пророк Варух молився за померлих: "Господи Вседержителю, Боже Iзраїля! почуй молитву померлого Iзраїля i синiв їх, що згрiшили перед Тобою, якi не послухали гласу Господа Бога свого, за те й осягли нас бiди. Не поминай неправди батькiв наших, але пом'яни руку Твою й iм'я Твоє у цей час, бо Ти - Господь Бог наш, i ми прославимо Тебе, Господи" (Вар. 3:4-6).
   12. [Вiрую i чекаю] "I життя будучого вiку. Амiнь". Вiрую i чекаю вiчного життя, яке наступить у майбутньому пiсля всезагального воскресiння мертвих, оновлення усього свiту i всезагального суду Христового. Для праведних людей вiчне життя буде з Богом, у свiтлi, радiсним i блаженним, "Не бачило око? i вухо не чуло, i на серце людини не приходило те, що Бог приготував тим, хто любить Його" (1 Кор. 2:9), "праведники засяють, як сонце, в Царствi Отця їхнього" (Мф. 13:43).
   Про життя праведникiв пiсля всезагального воскресiння апостол Павло писав: "Iнша слава сонця, iнша слава мiсяця, iнша зiрок; i зiрка вiд зiрки рiзниться у славi. Так i при воскресiннi мертвих: сiється у тлiння, встає в нетлiннi; сiється у безчестi, встає у славi; сiється в немочi, встає у силi" (1 Кор. 15:41-43). Цi слова пiдштовхують нас до думки, що, можливо, рiзнi праведники, залежно вiд ступеня їх моралi та тяжкостi їх прощених грiхiв, будуть у рiзнiй славi, вiдчуватимуть рiзне блаженство i рiзну радiсть, а може й будуть перебувати у рiзних мiсцях Царства Небесного; це лише догадка, бо нiхто не знає того, що Бог уготував нам.
   Вiдомо, що невiруючi та нерозкаянi грiшники у майбутньому будуть жити у вiчних муках. Для них теж буде "життя будучого вiку", але яке? Там буде "вогонь вiчний, уготований дияволу i ангелам його" (Мф. 25:41). В цей вогонь, що у темнотi, зануренi бiси i грiшники. Грiшники назавжди будуть вiддаленi вiд Бога i навiки будуть залишенi Царства Небесного. Вони зазнаватимуть нестерпних внутрiшнiх i зовнiшнiх мук. Деякi грiшники там несамовито i нестерпно кричать.
   Символ вiри закiнчується словом "Амiнь", тобто "iстинно так", або "хай буде так". Цим словом ми засвiдчуємо, що все викладене у Символi вiри є безсумнiвною i незмiнною iстиною.

Молитва 1-ша, св. Макарiя Великого

   † Боже, очисти мене грiшного, бо я нiколи нiчого доброго не вчинив перед Тобою, але Ти визволи мене вiд усього злого, i хай буде в менi воля Твоя, щоб неосудно я вiдкрив уста мої грiшнi i славив святе iм'я Твоє, - † Отця, i Сина, i Святого Духа, - нинi, i повсякчас, i на вiки вiкiв. Амiнь.
   [† Боже, очисти мя грешнаго, яко николиже сотворих благое пред Тобою; но избави мя от лукаваго, и да будет во мне воля Твоя, да неосужденно отверзу уста моя недостойная и восхвалю имя Твое святое, † Отца и Сына и Святаго Духа, ныне и присно и во веки веков. Аминь].
   У першiй ранiшнiй молитвi святого Макарiя Великого ми визнаємо, що ми грiшнi, i просимо Бога, щоб Вiн простив нашi грiхи, очистив нас вiд грiха i не пам'ятав грiхiв наших, "Боже, очисти мене грiшного". Пiсля цього прохання ми каємося, що ми настiльки грiшнi, що протягом всього свого життя "я нiколи нiчого доброго не вчинив" перед Богом, тобто ми визнаємо, який великий i тяжкий грiховний вантаж тяжiє над нами. Але, незважаючи на те, що ми найбiльшi грiшники, творимо зло i беззаконня, ми просимо у Господа: "але Ти визволи мене вiд усього злого". Ми визнаємо, що ми самi навiть не можемо бачити своїх грiхiв, а тим бiльше без Божої допомоги ми не можемо не робити зло i позбавити себе вiд грiха, тому ми просимо, щоб Господь Бог визволив нас вiд злого, пiдступного диявола (сатани), тобто вiд зла, яке диявол нам навiює.
   Далi просимо, щоб Воля Божа панувала над нами, тобто ми смиряємося i кажемо, що ми готовi до того, чого хоче Бог вiд нас, так нехай станеться щодо нас: "i хай буде в менi воля Твоя, [Господи]".
   Хоч ми й невартi, але просимо, щоб нам, не зазнаючи осуду (без наказання), Господь вiдкрив вуста нашi грiшнi ("щоб неосудно я вiдкрив уста мої грiшнi"), бо устами ми багато грiшимо, але бажаємо славити, вихваляти святе Боже Iм'я - "Отця, i Сина, i Святого Духа" протягом всiєї Божественної вiчностi "нинi, i повсякчас, i на вiки вiкiв", тобто, щоб ми нинi, завжди й повiк вихваляли Триєдиного Бога. "Амiнь", iстинно так.

Молитва 2-га, св. Макарiя Великого

   † Вiд сну вставши, ранiшню приношу Тобi, Спасе, пiсню i, припадаючи, прошу Тебе: не дай менi заснути в грiховнiй смертi, але пожалiй мене, Ти, що добровiльно розп'явся; i мене, який лежить у лiнощах, пiднiми швидко й спаси мене, в предстояннi i молитвi. I по снi нiчнiм пошли менi свiтлий i безгрiшний день, Христе Боже, i спаси мене. †
   [† От сна востав, полунощную песнь приношу Ти, Спасе, и припадая вопию Ти: не даждь ми уснути во греховней смерти, но ущедри мя, распныйся волею, и лежащаго мя в лености ускорив возстави, и спаси мя в предстоянии и молитве, и по сне нощнем возсияй ми день безгрешен, Христе Боже, и спаси мя †].
   "Вiд сну вставши", прокинувшись зранку пiсля сну, "ранiшню приношу Тобi, Спасе, пiсню", ми зранку дякуємо Тобi, Господи, i приносимо Тобi, Спасе, подячну i хвалебну пiсню. "Припадаючи, прошу Тебе", припадаємо до Твоїх Святих стоп i, викликуючи, взиваючи i волаючи, просимо Тебе, Господи: "не дай менi заснути в грiховнiй смертi, але пожалiй мене", не допусти, Боже, щоб ми померли у грiху не розкаянi, бо тодi наше мiсце - у пеклi, а змилосердься над нами, пожалiй нас i не дай нам грiшити i не дай нам померти у беззаконнях i не дай нам пiсля смертi потрапити у пута сатанинських смертельних вiчних мук i знущань.
   Господи, Ти не Ангелiв послав, а Сам прийшов, щоб заступитися за нас, щоб врятувати грiховно загиблих i повернути нам первiсний образ чистого Адама. Господи, адже "Ти, що добровiльно розп'явся", добровiльно пiшов на мученицьку смерть, щоб спасти все людство вiд грiха, Ти дав нам можливiсть покаяння, виправдання i прощення грiхiв. Ти Сам прийшов, щоб заступитися за нас i визволити нас, нерозкаяних, вiд смертi в грiхах. Ми просимо Тебе, Боже, помилуй нас, не дай нам "заснути в грiховнiй смертi", а пожалiй нас за Милiстю i Милосердям Своїм.
   Господи, "i мене, який лежить у лiнощах, пiднiми швидко й спаси мене, в предстояннi i молитвi", тобто нас, що лежимо у лiжку у безтурботному снi, дрiмаємо, ледарюємо i лiнуємося встати, Господи, поспiши пiдняти нас до Твоєї працi й до прославляння Тебе. Врятуй нас, спаси нас, що стоїмо перед Тобою i щедро молимось Тобi.
   "I по снi нiчнiм пошли менi свiтлий i безгрiшний день, Христе Боже, i спаси мене", себто у цiй ранiшнiй молитвi пiсля сну нiчного просимо Тебе, Господи, пошли нам легкий, ясний i безгрiшний день, Христе Боже, i спаси нас у Царствi Своєму.

Молитва 3-тя, св. Макарiя Великого

   † До Тебе, Владико Чоловiколюбче, вставши пiсля сну, вдаюся i до працi Твоєї стаю з Твоєї милостi, i молюся Тобi: допомагай менi повсякчасно i в усякому дiлi, i захисти мене вiд усього лихого, що є в свiтi, i вiд диявольської спокуси, i спаси мене, i введи в Царство Твоє вiчне, бо Ти мене створив i дбаєш про мене, щоб обдарувати мене всяким добром; на Тебе вся моя надiя, i Тебе я щиро славлю нинi, i повсякчас, i на вiки вiкiв. Амiнь. †
   [† К Тебе, Владыко Человеколюбце, от сна востав прибегаю, и на дела Твоя подвизаюся милосердием Твоим, и молюся Тебе: помози ми на всякое время, во всякой вещи, и избави мя от всякия мирския злыя вещи и диавольскаго поспешения, и спаси мя, и введи в Царство Твое вечное. Ты бо еси мой Сотворитель и всякому благу Промысленник и Податель, о Тебе же все упование мое, и Тебе славу возсылаю, ныне и присно и во веки веков. Аминь †].
   Владико Людинолюбче, Господи Милостивий, Добрий, що любиш усiх нас i не вiдмовляєш нам! Ми прокинулися вiд сну, i до Тебе, Господи, поспiшаємо, ("До Тебе, Владико Чоловiколюбче, вставши пiсля сну, вдаюся"), щоб робити Тобi угоднi справи, стаємо за Милiстю i Милосердям Твоїм "до працi Твоєї стаю з Твоєї милостi". Ми до Тебе поспiшаємо i намагаємося робити Твої справи при Твоєму Милосердi. Ми просимо у Тебе, Господи, допомоги на добрi справи i водночас намагаємося й самi, самотужки жити так, як Ти, Боже, нам заповiв. Ми не думаємо, що попросивши у Тебе допомоги, добрi справи самi собою, без нашої працi зробляться.
   Владико Людинолюбче, ми молимося Тобi й у молитвi просимо Тебе: допомагай нам завжди, повсякчасно, допомагай у всякiй справi, у кожному Тобi угодному дiлi ("i молюся Тобi: допомагай менi повсякчасно i в усякому дiлi"). Ми знаємо, що Бог не допомагає ледачому, який палець об палець не хоче вдарити, а Бог допомагає людинi тодi, коли вона сама своєю працею не може з чимось упоратися. Але й при будь-якiй роботi Божа допомога людинi завжди потрiбна i у всякiй справi нам необхiдна Божа допомога. Цю допомогу люблячий нас Бог подасть, коли ми попросимо Його у молитвi вiд усього серця.
   Просимо Тебе, Господи, Владико Чоловiколюбче, "захисти мене вiд усього лихого, що є в свiтi", позбав нас вiд земного нещастя, тобто вiд рiзних земних лих, таких як: хвороби, смерть рiдних i близьких, пожежi, образи, напади на нас злих людей й таке iнше. Просимо, визволи нас "вiд диявольської спокуси", рятуй нас вiд служiння дияволу i злу, змiцнюй нас вiд спокус диявольських.
   Просимо Тебе, Господи, спаси нас вiд вiчних мук пекельних i введи нас в Царство Твоє вiчне, нас - не опоганених злими справами ("i спаси мене, i введи в Царство Твоє вiчне, бо Ти мене створив i дбаєш про мене, щоб обдарувати мене всяким добром"). Адже Ти, Господи, Творець всiх нас, Ти турбуєшся, пiклуєшся про всiх нас i подаєш нам усяке добро, все необхiдне i корисне для нас; i благодать Свою спрямовуєш на нас.
   Господи, "на Тебе вся моя надiя, i Тебе я щиро славлю". Кожен з нас повинен з надiєю на Милосердя Боже просити допомоги в Бога й прославляти Його нескiнченне Милосердя до нас грiшних. У молитвi ми кажемо, що ми надiємося, сподiваємося тiльки на Тебе, Господи, i ми Тебе прославляємо "нинi, i повсякчас, i на вiки вiкiв", нинi, i завжди, i вiчно. "Амiнь", iстинно так.

Молитва 4-та, св. Макарiя Великого

   † Господи, що з великої милостi Твоєї i щедростi Твоєї дав менi, рабу Твоєму, минулу нiч перебути без напастi вiд усього злого i супротивника, Ти Сам, Владико, Створителю всього, сподоби мене при свiтлi Твоєї iстини i з просвiтленим серцем творити волю Твою нинi, i повсякчас, i на вiки вiкiв. Амiнь. †
   [† Господи, Иже многою Твоею благостию и великими щедротами Твоими дал еси мне, рабу Твоему, мимошедшее время нощи сея без напасти прейти от всякаго зла противна; Ты Сам, Владыко, всяческих Творце, сподоби мя истинным Твоим светом и просвещенным сердцем творити волю Твою, ныне и присно и во веки веков. Аминь †].
   "Господи, що з великої милостi Твоєї i щедростi Твоєї дав менi, рабу Твоєму, минулу нiч перебути без напастi вiд усього злого i супротивника", Господи, Ти, з великої Твоєї доброти, милостi й з безмежного Твого милосердя, щедростi дав нам, рабам Твоїм минулу нiч цю провести без лих i спокус i без усякого зла противного нам й без зваблення диявольським супротивником, Ти зберiг нас вiд усього несправедливого, поганого i грiховного.
   "Ти Сам, Владико, Створителю всього", Ти Сам, Владико, Творець усього - земного й небесного, видимого й невидимого, "сподоби мене", удостой нас "при свiтлi Твоєї iстини", з розумiнням Твоєї iстини, "з просвiтленим серцем", з освiченим серцем, щиро вiд усiєї душi i вiд всього серця, "творити волю Твою", виконувати волю Твою, тобто, щоб ми робили добро, вiдреклися вiд зла i впритул наблизилися до святостi. I щоб ми вiд усього серця виконували волю Твою, Господи, "нинi, i повсякчас, i на вiки вiкiв", нинi, i завжди, i у вiки вiчнi. "Амiнь", так є.

Молитва 5-та, св. Василiя Великого

   † Господи Вседержителю, Боже Небесних Сил i всякої плотi, що на небi живеш i нас, смиренних, доглядаєш, серця й думки випробовуєш i те, що є таємне в людинi, добре бачиш; Безпочаткове i Вiчне Свiтло, в Якому немає анi тiнi змiни або перетворення, Сам, Безсмертний Царю, прийми молитви нашi, якi ми в цей час грiшними нашими устами творимо, на безлiч щедрот Твоїх сподiваючись, i прости нам грiхи нашi, чи словом, чи дiлом, чи думкою, свiдомо чи несвiдомо заподiянi, i очисти нас вiд усякої скверни тiла й духу; i дай, щоб ми в бадьоростi серця i тверезостi розуму прожили всю нiч цього життя, очiкуючи свiтлого i явленого дня † Єдинородного Сина Твого, Господа Бога i Спаса нашого, Iсуса Христа, коли Вiн зi славою прийде, Суддя всiх, вiдплатити кожному по його дiлах. Нехай не в снi, а в бадьоростi i щирiй працi ми з'явимось готовими i ввiйдемо з Ним у Божественне Царство Його слави, де голос невмовкний тих, що святкують, i невимовна утiха всiх, що бачать неосяжну доброту лиця Твого. Бо Ти є iстинне Свiтло, що освiтлює i освячує все, i Тебе славить всяке створiння на вiки вiкiв. Амiнь. †
   [† Господи Вседержителю, Боже сил и всякия плоти, в вышних живый и на смиренныя призираяй, сердца же и утробы испытуяй и сокровенная человеков яве предведый, Безначальный и Присносущный Свете, у Него же несть пременение, или преложения осенение; Сам, Безсмертный Царю, приими моления наша, яже в настоящее время, на множество Твоих щедрот дерзающе, от скверных к Тебе устен творим, и остави нам прегрешения наша, яже делом, и словом, и мыслию, ведением, или неведением согрешенная нами; и очисти ны от всякия скверны плоти и духа. И даруй нам бодренным сердцем и трезвенною мыслию всю настоящаго жития нощь прейти, ожидающим пришествия светлаго и явленнаго дне † Единороднаго Твоего Сына, Господа и Бога и Спаса нашего Иисуса Христа, в оньже со славою Судия всех приидет, комуждо отдати по делом его; да не падше и обленившеся, но бодрствующе и воздвижени в делание обрящемся готови, в радость и Божественный чертог славы Его совнидем, идеже празднующих глас непрестанный, и неизреченная сладость зрящих Твоего лица доброту неизреченную. Ты бо еси истинный Свет, просвещаяй и освящаяй всяческая, и Тя поет вся тварь во веки веков. Аминь †].
   Святий Василiй Великий (329-379), архiєпископ Кесарiї Каппадокiйської в Малiй Азiї, один iз Отцiв Церкви, визначний церковний дiяч народився у 329 роцi в Кесарiї Каппадокiйськiй у знатнiй, багатiй, християнськiй, багатодiтнiй (п'ять синiв i п'ять дочок) родинi.
   У Кесарiї, Константинополi, Афiнах вiн отримав знання з фiлософiї, фiлологiї, ораторства, юриспруденцiї, природознавства, астрономiї, математики та медицини. Пiсля завершення навчання Василiй повернувся в Кесарiю i викладав риторику. Але пiд впливом своєї благочестивої сестри Макрiни (майбутньої iгуменi) змусив вести аскетичне життя, а потiм подався у чернецтво. У 362 р. був рукопокладений в сан диякона, в 364 р. - в сан пресвiтера, у 370 р. - на єпископа i цього ж року став митрополитом Каппадокiйським.
   Василiй прославився своєю святiстю, глибоким знанням Священного Писання, великою ученiстю. Вiн написав три книги проти арiанства й iншi працi на благо Церковного свiту. Вiн завжди пiдтримував християн, створював притулки, лiкарнi.
   Рiдний дядько Василiя i двоє його братiв - Григорiй Нiський i Петро Севастiйський були єпископами, а сестра - преподобна Макрiна стала святою.
   Василiй - аскет, єпископ, бесiдник, учитель, богослов i вчений. Його правила стали кодексом чернечого життя. Церква дала йому титул Великий, бо вiн Великий Архiпастир Церкви, Великий Законодавець чернечого життя i Великий своєю святiстю. Вiн уклав чин Лiтургiї та був удостоєний звання Доктора Церкви.
   Його здоров'я пiдiрвав аскетичний спосiб життя i вiн помер в перший день нового 379 року, i незабаром був зарахований до лику святих. Пам'ять святого Василiя Великого ми вшановуємо 14 сiчня i 12 лютого (Собор трьох святителiв - св. Василiя Великого, св. Григорiя Богослова, св. Iоана Золотоуста, який вшановуємо з 1706 року).
   У Молитвi 5-тiй, св. Василiя Великого звертаємося: "Господи Вседержителю", тобто одним з iмен Господа, яке означає, що Бог все сотворив i все створене тримає у Своїй владi й всiм керує. Iм'я Вседержитель вказує на те, що немає нiчого непiдвладного Господу, бо Вiн Бог Всевишнiй, Всемогутнiй, Всетворець, Предвiчний, Цар. З давнiх-давен єврейський народ звертався до Бога словами: "Господи Вседержителю" (з Молитви Манассiї, царя юдейського, коли вiн утримувався в полонi у Вавилонi). Iм'я Вседержитель зустрiчаємо i в Апокалiпсисi: "Я є Альфа й Омега, початок i кiнець, говорить Господь, Який є i був i гряде, Вседержитель" (Одкр. 1:8).
   "Боже Небесних Сил i всякої плотi", тобто, Боже Небесних Сил безтiлесних i всякої плотi тiлесної, Боже всього невидимого i видимого свiту, всього Небесного i земного, всякого видимого i невидимого живого тiла (плотi).
   Боже, "що на небi живеш", що живеш на висотах небесних, але Ти як всюдисущий пануєш всюди у всьому Всесвiтi, в т.ч. на землi.
   Боже, Ти "i нас, смиренних, доглядаєш", Боже, Ти Свiй погляд спрямовуєш i нас смиренних, грiшних, нижнiх, земних, бо Ти є всюди i на Небесах i на Землi.
   Боже, Ти "серця й думки випробовуєш", "Я, Господь, проникаю у серце i випробовую нутрощi, щоб воздати кожному за путями його i за плодами дiл його" (Єр. 17:10), "бо Ти, Боже праведний, знаєш серця й думки" (Пс. 7:10) нашi. Ми ще не встигли подумати, а Ти, Господи, наперед знаєш нашi серця i думки.
   Кiлька слiв про серце. У кожної людини є серце тiлесне i серце духовне. Серце тiлесне - це наш фiзiологiчний орган, це серцевий м'яз (мiокард), масою близько 300 грамiв, який у дорослого скорочується близько 72-75 разiв за хвилину i перекачує близько 4,5-5 лiтрiв кровi за хвилину. Духовне серце - це наша душа, це орган нашого почуття (печалi, радостi, гнiву тощо). Ще Аристотель казав, що душа знаходиться у серцi.
   Ми думаємо за допомогою мозку, а естетичнi, релiгiйнi, духовнi й емоцiйнi почуття формуються у серцi (арх. Лука Войно-Ясенецький, 2005). З сивої давнини усi народи вважали, що серце - це душа, настрiй, погляд, переконання. В багатьох лiтературних творах ми знаходимо вирази "серце нудьгує", "серце хвилюється", "серце радiє", "серце страждає", "серце вiдчуває" та iн. Цi вирази - не тiльки художнiй образ, а й пiдтвердження важливої ролi серця як органу надзвичайно тонкого й унiверсального органу чуття не тiльки кожного iндивiдууму, а й колективного i навiть "народного вiдчуття".
   Iншими словами, серце - це центральний духовно-емоцiйний орган. В ньому локалiзуються емоцiї: веселитися, радiти, уболiвати, мучитися, злоститися, гнiватися, зазнавати пристрастей, заздрiти, гордувати, боятися та iн. Про це i цар Давид каже: "Живуть за похiттю свого серця" (Пс. 72:7). Серце здатне пiзнавати довкiлля i по-особливому самостiйно думати ("Iсус же, бачачи помисли їхнi, промовив: навiщо ви думаєте лукаве в серцях своїх?", Мф. 9:4). Серце - це орган сприйняття Божественного Слова i дару Духа Святого. Євангелiст Марк пише: "I полюби Господа Бога твого всiм серцем твоїм, i всiєю душею твоєю, i всiм розумiнням твоїм, i всiєю силою твоєю, - ось перша заповiдь!" (Мк. 12:30).
   Можна сказати, що серце - це орган зверхсвiдомостi, через яку людина може передчувати, передбачати. Iз серцем пов'язана iнтуїцiя, здатнiсть любити, взаємодiяти з iншими людьми. Серце - це орган совiстi, моральностi, здатностi розмежовувати правду вiд брехнi, добро вiд зла, це символ щиростi.
   Господи, "i те, що є таємне в людинi, [Ти] добре бачиш". Всюдисущий i Всезнаючий Бог ясно i добре бачить всi людськi таємницi. Тобто ми нiчого не можемо утаїти вiд Бога: нi свого задуму, нi своєї дiї, нi жодного грiха, тому ми повиннi жити у правдi й тiльки у правдi.
   Бог - це "Безпочаткове i Вiчне Свiтло, в Якому немає анi тiнi змiни або перетворення". Бог - Триєдиний, Який нiколи не народжувався, нiким не створений, тобто Вiчний. Вiн завжди був, завжди є i завжди буде, тобто Вiчний. Бог - це Свiтло, "Бог є свiтло, i немає в Ньому нiякої темряви" (1 Iн. 1:5). Свiтло асоцiюється з добром, з любов'ю до Божого Творiння, зi справедливiстю, зi всiма найкращими якостями, а темрява - з найгiршими грiховними рисами, притаманними сатанi. Бог - це вiчне Божественне Свiтло - Свiтло вiчного Отця, Свiтло вiчного Сина i Свiтло вiчного Духа Святого, як одне Свiтло, одне Божество, одна Краса. Вiчно iснуючий Бог нiколи не змiнювався, не перетворювався, Вiн завжди Один i Той же, Вiн найдосконалiший, тому Вiн не росте, не еволюцiонує i не змiнюється нi на йоту. Бог настiльки незмiнний, що навiть не мерхне й не залишає нiчого затiненим.
   У молитвi кажемо: "Сам, Безсмертний Царю, прийми молитви нашi, якi ми в цей час грiшними нашими устами творимо, на безлiч щедрот Твоїх сподiваючись". "Сам", особисто, персонально, одноосiбно "Безсмертний", не смертний, Невмирущий, Вiчний, "Сущий", що даєш життя всiм людям i всiм живим iстотам. "Царю", бо Ти найпочеснiший i найвеличнiший не тiльки на Землi, але й у Всесвiтi. Рiвної Твоїй владi у всьому Небесному i земному царствi нiхто немає. Ти керуєш цiлими народами: добрим даєш Свої милостi, злих караєш. Ти - Цар над усiм свiтом (Царством Своїм), Ти - Цар царюючих, Цар наймогутнiший (найсильнiший), найшанованiший, найпопулярнiший, найславнiший в усi вiки вiчно.
   Просимо Тебе, "Господи Вседержителю", "Боже Небесних Сил i всякої плотi", "Безпочаткове i Вiчне Свiтло", "Безсмертний Царю" "прости нам грiхи нашi, чи словом, чи дiлом, чи думкою, свiдомо чи несвiдомо заподiянi". Ми просимо Господа простити нашi грiхи, нашi злочини щодо Закону Божого, невиконання святих Божих велiнь, бо "усякий, хто чинить грiх, чинить i беззаконня; i грiх є беззаконня" (1 Iн. 3:4).
   Оскiльки людина може грiшити рiзним способом (своїми словами, дiлами (справами, дiяннями), думками, свiдомо, несвiдомо), то ми просимо простити нам всi заподiянi нашi грiхи.
   Ми грiшимо "словом", коли наше слово огидне волi Божiй, наприклад, дозвiльнi розмови, поганi слова, поганi пiснi. Ми грiшимо, коли своїми словами паплюжимо ближнього нашого, дорiкаємо йому, сваримось або позаочi говоримо про ближнього неправду, або скаржимося на ближнього несправедливо, або обмовляємо його з ненавистi i таке iнше. Грiхи словом iнколи бувають злобливiшi вiд багатьох грiхiв дiлами й можуть навiть стояти поряд з людиновбивством. Господь Iсус Христос забороняє цi грiхи: "Кажу ж вам, що за всяке пусте слово, яке скажуть люди, вони дадуть вiдповiдь у день судний: бо за словами своїми будеш виправданий i за словами своїми будеш осуджений" (Мф. 12:36-37).
   Ми грiшимо "дiлом", коли наше дiяння огидне заповiдi Божiй, наприклад, об'їдаємося, пиячимо, понад усе прагнемо i вживаємо ласощiв, бо це нашi кумири, а ми стаємо їх рабами. Злодiйство, грабежi, убивства й iншi подiбнi вчинки - це таж грiхи дiлом.
   Ми грiшимо "думкою", коли розмiрковуємо про свої бажання, якi противнi любовi до ближнього. Наприклад, бажаємо те, що належить ближньому нашому: чи то жiнка або чоловiк, або майно, або будь-що. Грiхи думкою не менш тяжкi, анiж грiхи дiлом чи словом.
   Грiхи вчиненi "свiдомо" або "з волi своєї" - такi, якi ми робимо, хоч знаємо, що вони забороненi законом Божим, але робимо їх через свої страстi, гордiсть, злiсть, лiнощi тощо, а потiм, згрiшивши, ми виправдуємо себе видуманими, помилковими доводами. Наприклад, один iз подружжя знає, що не можна зраджувати, але зраджує. Хiба злодiї не знають, що не можна красти, але крадуть. Хiба убивцi не знають, що не можна вбивати, але вбивають. I таких багато грiхiв.
   "Несвiдомi" або "мимовiльнi грiхи" - це грiхи зумовленi людською немiччю, недосконалiстю, це тi грiхи, котрi людина не передбачає, а творить їх всупереч волi й бажання. Вiд таких грiхiв досить важко вберегтися, охоронитися вiд них. Це нiби таємнi грiхи, бо через немiч нашого єства, через наше невiдання або незнання, багато таких зроблених нами грiхiв нам або невiдомi, або ми їх не пам'ятаємо, або навiть не вважаємо їх за грiхи чи погрiшностi свої.
   З безлiчi грiхiв є сiм найголовнiших, тяжких грiхiв: гордiсть, срiблолюбство, блуд, заздрiсть, обжерливiсть, лiнощi й гнiв. Назви цих грiхiв зумовленi ще й тим, що вiд них походять всi iншi грiхи. Якщо викорiнити цi сiм грiхiв, то похiднi вiд них грiхи теж знищаться. Якщо грiшник не розкається у цих грiхах i помирає з будь-яким iз цих грiхiв, то душа його навiчно вiдлучається вiд Бога. Для душi цiєї - погибель i нескiнченнi муки. Тому цi грiхи називають ще смертнi.
   Ще просимо Господа "i очисти нас вiд усякої скверни тiла й духу". Скверна - це будь-що грiховне, мерзенне, порочне, огидне, ганебне, пiдле, погане. Скверна тiла (плотi) - це плотськi грiхи i всi беззаконнi дiяння, вчиненi тiлом. Скверна духу - це грiховнi думки, почуття, емоцiї. Очистити себе вiд усього цього означає щиро покаятися у всiх вчинених грiховних сквернах i надалi не дозволяти собi не тiльки нечистих дiл, але й думок i помислiв. Викорiнювання всього нечистого i становлення на шлях добра, правди i справедливостi очистить нас.
   Просимо Бога "i дай, щоб ми в бадьоростi серця i тверезостi розуму прожили всю нiч цього життя", просимо, щоб ми "в бадьоростi серця" енергiйно, бадьоро, гарно, "сердечно", з совiстю, високою моральнiстю, безгрiховно i у "тверезостi розуму", тобто не на приземлених iнстинктах, а розумно, iнтелектуально, розважливо, розсудливо прожили "всю нiч цього життя", тобто своє тутешнє, теперiшнє, земне життя.
   Проживши земне життя ("нiч цього життя") праведно, за Заповiдями Божими, ми очiкуємо "свiтлого i явленого дня Єдинородного Сина Твого, Господа Бога i Спаса нашого, Iсуса Христа, коли Вiн зi славою прийде, Суддя всiх, вiдплатити кожному по його дiлах". Для праведникiв це буде свiтлий, радiсний день, а для грiшникiв - чорний, страшний день. Ми очiкуємо, коли сповниться пророцтво Iсуса Христа про кiнець свiту i друге Його пришестя. Адже Iсус Христос вчив, що в майбутньому настане кiнець свiту i земне життя усiх людей закiнчиться. Якраз тодi Господь Iсус Христос удруге прийде на землю, воскресить усiх людей й тодi тiла усiх людей знову з'єднаються зi своїми душами й оживуть, а потiм Iсус Христос судитиме людей i вiддасть кожному за дiлами його.
   У близький перiод перед пришестям Спасителя у славi на землi Євангелiє Христове буде засвiдчене усiм народам на всiй землi - i тим релiгiйним течiям, якi нинi нехристиянськi. А потiм для людей настануть дуже тяжкi часи, яких ще не бувало з початку свiту. Будуть рiзнi стихiйнi лиха, голод, епiдемiї, землетруси, частi вiйни. Люди зневiряться i серед них збiльшиться беззаконня, вони ворогуватимуть мiж собою. З'явиться багато фальшивих пророкiв i вчителiв, якi будуть спокушати людей своїм псевдовченнями.
   А вже перед самим кiнцем свiту буде бушувати небо i море, людьми опанує сум, вiдчай i страх. Потiм сонце затьмариться, мiсяць перестане свiтити, небеснi тiла будуть падати з неба. А потiм на небi з'явиться хрест Христiв, людьми запанує страх Суду Божого i вони побачать Iсуса Христа, що буде йти на хмарах небесних iз силою i славою великою. Коли це станеться, нiхто не знає тiльки Бог Отець Небесний.
   Усвiдомивши кiнець свiту i Страшний суд, далi у Молитвi 5-тiй, святого Василiя Великого ми просимо у Господа, щоб ми прожили своє життя "не в снi", тобто не в грiхах, а "а в бадьоростi i щирiй працi", тобто у праведностi й служiннi Господу своїми добрими дiлами. Й тодi "ми з'явимось готовими" до Суду Христового "i ввiйдемо з Ним [Христом Спасителем] у Божественне Царство Його слави", тобто у Царство Боже, Царство Небесне. Далi йде характеристика Царства Слави Божої, що там радiсний, блаженний "голос невмовкний тих, що святкують", що там невимовна красота, яку й описати не можна, що там "невимовна утiха всiх, що бачать неосяжну доброту лиця Твого [Господи]". Там всi тiшаться i блаженствують Божою присутнiстю, бо бачать лик Божий.
   Наприкiнцi молитви ми наголошуємо i визнаємо, що Бог є "iстинне Свiтло" i живе Вiн у свiтлi неприступному. Бог - це Любов, Добро, Святiсть, це повна протилежнiсть злу. Бог своєю Любов'ю i Благодаттю "освiтлює i освячує все", все Своє творiння, весь свiй люд. I Господа "славить всяке створiння на вiки вiкiв", все, що дихає, славить Господа завжди i вiчно. I це iстинно так ("Амiнь").

Молитва 6-та, св. Василiя Великого

   † Благословляємо Тебе, Небесний Боже i Милосердний Господи, зате, що виявляєш на нас повсякчас безлiч великих, недосяжних, славних дiл Своїх, що дав нам сон на пiдтримку нашої немочi i вiдпочинок вiд працi знесиленого тiла. Дякуємо Тобi, що не погубив нас з нашими грiхами, а зi звичайною Твоєю любов'ю до людей пiдняв нас вiд сну, щоб прославляли ми Твою владу. Отже, молимо Твою безмiрну добрiсть: просвiти нашi думки, пiдведи очi i розум наш вiд тяжкого сну лiнощiв, вiдкрий нашi вуста i наповни їх похвалою Тобi, щоб ми мали змогу непохитно визнавати i славити Тебе, † Безпочаткового Отця iз Єдинородним Твоїм Сином i Пресвятим, Благим i Животворчим Твоїм Духом нинi, i повсякчас, i на вiки вiкiв. Амiнь.
   [† Тя благословим, вышний Боже и Господи милости, творящаго присно с нами великая же и неизследованная, славная же и ужасная, ихже несть числа, подавшаго нам сон во упокоение немощи нашея, и ослабление трудов многотрудныя плоти. Благодарим Тя, якo не погубил еси нас со беззаконьми нашими, но человеколюбствовал еси обычно, и в нечаянии лежащия ны воздвигл еси, во еже славословити державу Твою. Темже молим безмерную Твою благость, просвети наша мысли, очеса, и ум наш от тяжкаго сна лености возстави: отверзи наша уста, и исполни я Твоего хваления, яко да возможем непоколеблемо пети же и исповедатися Тебе, во всех, и от всех славимому Богу, † Безначальному Отцу, со Единородным Твоим Сыном, и Всесвятым и Благим и Животворящим Твоим Духом, ныне и присно и во веки веков. Аминь].
   "Благословляємо Тебе, [Господи]", вихваляємо Тебе, оспiвуємо, возвеличуємо, славимо Тебе, "Небесний Боже i Милосердний Господи", Всевишнiй, що живеш на Небесах i над Всесвiтом царюєш, "Милосердний", Добродушний, Добросердечний, Лагiдний, Милостивий, Благодушний, Добрий Господи.
   Ми Тебе Благословляємо "зате, що виявляєш на нас повсякчас безлiч великих, недосяжних, славних дiл Своїх". Ти, Господи, дарував нам життя, дав нам розумну душу, яка здатна мiркувати i пiзнавати, дав нам серце, спроможне любити. Ти завжди все чуєш, все бачиш i все знаєш про нашi потреби, Ти любиш нас усiх i любиш так, як нiхто з людей. Ти, Господи, даєш все, що нам потрiбно для життя, Ти все створив на небi й на землi для нашого блага та користi. Ти створив повiтря, яке нас оточує i яким ми дихаємо i без якого не можемо жити. Ти дав нам воду, яка необхiдна нам, як i повiтря. Ти створив нас на Землi, яка дає нам усiляку їжу, необхiдну нам для життя. Ти дав нам свiтло, вогонь, батька, матiр, братiв, сестер, друзiв. Ти, Господи, завжди даєш нам усяке добро, усяке благо i турбуєшся про нас.
   Ти, Господи, "дав нам сон на пiдтримку нашої немочi i вiдпочинок вiд працi знесиленого тiла". Господи, Ти дав нас сон i вiдпочинок, якi вiдновлюють нашi сили, iмунiтет i роботу внутрiшнiх органiв, щоб ми знову набули працездатного стану, стали мiцнiшими i виконували роботу Тобi, Господи, на благо.
   I все це (сон, вiдпочинок) та багато iншого - безлiч великих, недосяжних, славних дiл Твоїх - є дар Твiй, Боже. Ми дякуємо Тобi за це i благословляємо Тебе за Твоє велике Милосердя.
   "Дякуємо Тобi", Господи, за все i за те, "що [Ти] не погубив нас з нашими грiхами", бо Ти закрив перед нами час нашої смертi й жодна людина не знає нi дня, нi години, коли помре, i може померти з нерозкаяними грiхами та погубити себе, направившись на вiчнi пекельнi муки. Тому дякуємо Тобi, Господи, що Ти "не погубив нас з нашими грiхами".
   "Дякуємо Тобi", Господи, i за те, що Ти "зi звичайною Твоєю любов'ю до людей пiдняв нас вiд сну, щоб прославляли ми Твою владу". Ти, Господи, любиш нас i любиш кожну людину. За безмежної Твоєї любовi до людей i до нас Ти не дав нам смертi цiєї ночi, а пiдняв нас вiд сну, пiдняв нас вiд грiховного сну, щоб ми прославляли Тебе, Господи, у своїх молитвах (келiйних i церковних), славили Тебе своїми добрими справами, допомагали ближнiм своїм, бо, допомагаючи ближньому своєму, ми Тобi допомагаємо. Дякуємо Тобi, Боже, за це.
   Святитель I. Кронштадтський у своїй молитвi до Господа називає Бога такими iменами як Любов, Сила, Свiтло, Мир, Милiсть: "Господи, Iм'я Твоє - Любов, не вiдкинь мене, що помиляюся. Iм'я Тобi Сила - змiцни мене, що знемагаю i падаю. Iм'я Тобi Свiтло - просвiти мою душу, затьмарену життєвими страстями. Iм'я Тобi Мир - умиротвори бентежну душу мою. Iм'я Тобi Милiсть - не переставай милувати мене. Амiнь".
   Далi у нашiй молитвi ми взиваємо до Твоєї безмежної Доброти, Милостi й Благостi Господа ("молимо Твою безмiрну добрiсть" i молимо, благаємо, просимо Тебе, Доброго Бога, "просвiти нашi думки, пiдведи очi i розум наш вiд тяжкого сну лiнощiв, вiдкрий нашi вуста i наповни їх похвалою Тобi". Просимо, щоб Ти "просвiтив очi серця" (Еф. 1:18) нашого, щоб нашi думки були чистими, свiтлими, i щоб ми не грiшили в думках. Просимо "пiдведи очi i розум наш вiд тяжкого сну лiнощiв", викорени нашi лiнощi, дай нам бадьоростi й бажання до працi, спрямуй нашi духовнi очi та розум до виконання добрих справ, просвiти нас, щоб ми правильно розумiли Словом Твоєї Iстини, щоб ми прийняли Твоє Вчення i возрадувались цьому.
   Господи, допоможи нам, "щоб ми мали змогу непохитно визнавати i славити Тебе, [Пресвяту Тройцю], Безпочаткового [Вiчного] Отця [Бога Отця] iз Єдинородним Твоїм Сином [Богом Сином] i Пресвятим, Благим i Животворчим Твоїм Духом [Богом Святим Духом] нинi, i повсякчас, i на вiки вiкiв [вiчно]". Iстинно так ("Амiнь").

Молитва 7-ма, до Пресвятої Богородицi

   † Оспiвуючи благодать Твою, Владичице, молю Тебе, мiй розум просвiти благодаттю. Чинити по правдi мене настанови шляхом Христових заповiдей. Бадьорим до пiснi укрiпи, сон зневiри вiджени. Молитвами Твоїми, Богоневiсто, звiльни з грiховних пут, що ними я скутий. Охороняй мене вдень i вночi, захищай вiд ворогiв, що нападають на мене. Ти, що Життєдавця Бога народила, оживи мене, умертвленого пристрастями. Ти, що народила Свiтло невечiрнє, просвiти мою заслiплену душу. О пречудна Владична палато, мешканням Святого Духа мене створи. Ти, що Цiлителя народила, вилiкуй душi моєї багаторiчнi пристрастi. Розбурханого життєвою бурею, на стезю покаяння мене спрямуй. Визволи мене вiд вiчного вогню, вiд червiя злого й пекла. Повинного в багатьох грiхах, не покажи мене радiсним бiсам. Застарiлого нечутливими згрiшеннями, створи мене, Пренепорочна Мати, новим. Звiльни мене вiд усякої муки i Владику всього ублагай. Сподоби мене заслужити небесної радостi зо всiма святими. Пресвята Дiво, почуй голос нiкчемного раба Твого. Пошли менi, Пречиста, струмiнь слiз, щоб очистити скверну моєї душi. Стогiн вiд мого серця Тобi приношу безперестанку, вiдгукнись, Владичице. Молебну мою службу прийми i Боговi Благоутробному принеси. Вища вiд ангелiв, мене вищим за все свiтське створи. Свiтлоносна Покрово Небесна, духовну благодать в мене направ. Руки пiдiйму i уста, оскверненi скверною, для похвали, Всенепорочна. Душорозтлiнних ворогiв мене позбав, Христа старанно благаючи. Йому ж честь i поклонiння належить, нинi, i повсякчас, i на вiки вiкiв. Амiнь. †
   [† Воспеваю благодать Твою, Владычице, молю Тя, ум мой облагодати. Ступати право мя настави, путем Христовых заповедей. Бдети к песни укрепи, уныния сон отгоняющи. Связана пленицами грехопадений, мольбами Твоими разреши, Богоневесто. В нощи мя и во дни сохраняй, борющих враг избавляющи мя. Жизнодателя Бога рождшая, умерщвлена мя страстьми оживи. Яже Свет невечерний рождшая, душу мою ослепшую просвети. О дивная Владычня палато, дом Духа Божественна мене сотвори. Врача рождшая, уврачуй души моея многолетныя страсти. Волнующася житейскою бурею, ко стези мя покаяния направи. Избави мя огня вечнующаго, и червия же злаго, и тартара. Да мя не явиши бесом радование, иже многим грехом повинника. Нова сотвори мя, обетшавшаго нечувственными, Пренепорочная, согрешении. Странна муки всякия покажи мя, и всех Владыку умоли. Небесная ми улучити веселия, со всеми святыми, сподоби. Пресвятая Дево, услыши глас непотребнаго раба Твоего. Струю давай мне слезам, Пречистая, души моея скверну очищающи. Стенания от сердца приношу Ти непрестанно, усердствуй, Владычице. Молебную службу мою приими, и Богу благоутробному принеси. Превышшая Ангел, мирскаго мя превышша слития сотвори. Светоносная Сене небесная, духовную благодать во мне направи. Руце воздею и устне к похвалению, осквернены скверною, Всенепорочная. Душетленных мя пакостей избави, Христа прилежно умоляющи; Емуже честь и поклонение подобает, ныне и присно и во веки веков. Аминь †].
   "Оспiвуючи благодать Твою, Владичице" означає, що ми Пресвята Богородице, Володарко, Покровителько i Спасителько наша оспiвуємо, вихваляємо, славимо благодать Твою, тобто Твою Божественну силу, любов, прихильнiсть, милiсть, благий дар, благословення, ласку, яку Ти даруєш нам для спасiння. Ми знаємо, що Божа Матiр має особливу благодать спасати нас, грiшних, Своїм заступництвом за нас перед Сином Своїм - Iсусом Христом.
   "Молю Тебе, [Владичице], мiй розум просвiти благодаттю", благаю, молю i прошу Тебе "просвiти", вiдкрий, полiпши "мiй розум" Своєю благодаттю, Божественною силою Сина Твого i Господа Бога нашого.
   "Чинити по правдi мене настанови шляхом Христових заповiдей", урозум нас, навчи нас, виправи нас, щоб ми жили за правдою Божою, за Заповiдями Господнiми i щоб противилися злу i грiху, настанови нас на шлях iстинний, на шлях Христових заповiдей, на шлях до спасiння.
   "Бадьорим до пiснi укрiпи, сон зневiри вiджени", укрiпи нашi сили духовнi й тiлеснi, щоб ми енергiйно, бадьоро оспiвували Тебе, Володарко наша, i славу Божу, а всяку млявiсть, сонливiсть, лiнь i зневiру вiджени вiд нас.
   "Молитвами Твоїми, Богоневiсто, звiльни з грiховних пут, що ними я скутий". Богородице Дiво, Невiсто Божа хлiбочиста, молитвами Своїми до Бога звiльни нас вiд "грiховних пут", вiд грiха, вiд всякого беззаконня i нечистоти, бо ми, як павутиною, оплутанi грiхами, допомагай нам звiльнитися вiд грiхiв.
   Владичице, "охороняй мене вдень i вночi, захищай вiд ворогiв, що нападають на мене". Пресвята Богородице, охороняй нас вiд усякого зла, горя i всього поганого i вдень, i вночi. Постiйно захищай нас, бо вороги видимi й невидимi весь час нападають на нас, спокушають нас робити всякi капостi та служити сатанi.
   Пресвята Богородице, "Ти, що Життєдавця Бога народила, оживи мене, умертвленого пристрастями". Пресвята Дiво, Ти народила Iсуса Бога, Який всiм дає життя i всiлякi блага, прощає грiхи людям, Ти й нас оживи, бо ми умертвленi грiхами i пристрастями, духовно померлi в беззаконнях.
   Пресвята Дiво Марiє, "Ти, що народила Свiтло невечiрнє, просвiти мою заслiплену душу", Ти народила Христа Бога Спасителя нашого. Сам Iсус сказав про Себе: "Я Свiтло, прийшов у свiт, щоб усякий, хто в Мене вiрує, не залишався у темрявi" (Iн. 12:46). "Син Божий прийшов i дав нам свiтло i розум, щоб ми пiзнали Бога iстинного i щоб були в iстинному Синi Його Iсусi Христi. Цей є iстинний Бог i життя вiчне" (1 Iн. 5:20). "Бог є свiтло, i немає в Ньому нiякої темряви" (1 Iн. 1:5). "Блаженний i єдиний сильний Цар царюючих i Господь пануючих, єдиний, Який має безсмертя i живе у неприступному свiтлi, Якого нiхто з людей не бачив i бачити не може" (1 Тим. 6:15-16). "Господь Бог освiтлює" (Одкр. 22:5) праведникiв. "Свiтло [є] в Господi, [а ми] дiти свiтла" (Еф. 5:8). У молитвi ми просимо: Пресвята Богородице, Ти, що "народила Свiтло невечiрнє" "просвiти мою заслiплену душу", тобто спаси ("просвiти") мою грiховну ("заслiплену") душу.
   "О пречудна" (дорогоцiнна, значуща, преславна, грандiозна) "Владична палато", тобто живеш у найкращих палацах i володарюєш, наша Володарко, Покровителько, Заступнице, Царице Небесна. Ми просимо Тебе "мешканням Святого Духа мене створи", молитвами Твоїми пошли нам Святого Духа, щоб Вiн вселився у нас i Своєю благодаттю змiцнив нашi душевнi сили (розум, серце, волю), i щоб ми стали вiдданими синами Господа Бога нашого. Тобто ми просимо, щоб таємно, невидимо зiйшла на нас благодать Святого Духа або спасительна сила Божа, просимо благодатних дарiв Святого Духа, якi так нам потрiбнi для спасiння.
   Пресвята Дiво Марiє, "Ти, що Цiлителя народила, вилiкуй душi моєї багаторiчнi пристрастi", Ти, сповнена благодатi Святого Духа i благословенна з усiх жiнок народила нам Спасителя нашого Iсуса Христа, Сина Божого, Цiлителя, Який зцiлює нашi душевнi й тiлеснi рани, прощає грiхи тим, що каються. Ти, Богородице, випроси у Сина Свого i Господа Бога нашого прощення наших грiхiв, наших багаторiчних пристрастей (злих потягiв i прихильностей) i беззаконь.
   Царице Небесна, "розбурханого життєвою бурею, на стезю покаяння мене спрямуй". У цьому бурхливому i беззаконному свiтi, ми грiховною, "життєвою бурею" збуренi, грiшимо на кожному кроцi, тому просимо Тебе, Владичице наша, направ нас на стежку покаяння i виправлення, щоб ми бiльше не грiшили, жили праведно i славили Тебе, Богородице, перед Триєдиним Богом - Отцем, i Сином, i Святим Духом.
   Свята Марiє, Мати Божа, "визволи мене вiд вiчного вогню, вiд червiя злого й пекла", бо ми стiльки нагрiшили за все своє життя i просимо визволи нас вiд грiхiв наших, спаси нас, щоб ми не потрапили до пекла, де вiчний вогонь i черви злi з'їдають душi грiшникiв.
   Покровителько наша, "повинного в багатьох грiхах, не покажи мене радiсним бiсам". Ми безмежно грiшили i зла натворили, але просимо Тебе, Свята Марiє з апостолами i всiма святими, молiться за нас у всi днi нашого життя, щоб ми не пiддавалися бiсiвським спокусам, молiться за нас i в годину смертi нашої та коли душi нашi будуть блукати, вiдiрвавшись вiд тiла, не покажiть їх радiсним бiсам, якi так i полюють за новопреставленими душами.
   Пренепорочна (Безгрiховна) Мати Божа, "застарiлого нечутливими згрiшеннями, створи мене, Пренепорочна Мати, новим". Ми вже так зав'язли у грiхах, що стали нечутливими до них, втратили критичну самооцiнку: де зло, а де добро? Ми так довго грiшили (застарiли нечутливими згрiшеннями) i зараз просимо створи нас новими, омитими вiд грiха, спрямуй нас на нову стежину - до щастя, радостi, праведностi й спасiння.
   Просимо Тебе, Мати Божа, "звiльни мене вiд усякої муки i Владику всього ублагай", ублагай Сина Свого, Владику, Господа Бога нашого, щоб простив нашi грiхи, помилував нас i звiльнив нас вiд усякої життєвої та пекельної муки, тобто, щоб ще оберiг нас вiд мук життєвих i мук посмертних.
   Заступнице наша, "сподоби мене заслужити небесної радостi зо всiма святими", удостой нас спасiння, "небесної радостi зо всiма святими" там, де ангели i праведнi святi у Царствi Божому, дай нам цю небесну радiсть, як нагороду.
   "Пресвята Дiво, почуй голос нiкчемного раба Твого", вислухай нашi молитви, рабiв Твоїх, почуй нашi бiди i страждання, донеси нашi молитви до Сина Твого i Бога нашого.
   "Пошли менi, Пречиста, струмiнь слiз, щоб очистити скверну моєї душi", Милосердна Покровителько наша, Заступнице християн. Пречиста Дiво, пошли нам "струмiнь слiз", щоб ми усвiдомили свої провини перед Богом, свою нiкчемнiсть, убогiсть i недосконалiсть i почали сумувати, плакати й смирятися, та благати у Тебе i Бога нашого допомоги. Просимо, дай нам сльози покаяння, бо це лiки для нас, дар Божий, бо ми закам'янiлi грiшники. Богородице, очисти нашi душi вiд усякої скверни, допоможи нам щиро сумувати за свою грiховнiсть i щиросердно покаятися та бiльше не грiшити. Спасителько наша, огорни нас Своєю ласкою, покрий Своєю благодаттю, спаси нас i наповни нас тихою, мирною радiстю.
   "Стогiн вiд мого серця Тобi приношу безперестанку, вiдгукнись, Владичице", - кажемо ми. Через нашi грiхи ми терпимо, хвороби, сумування, страждання, стихiйнi лиха, тому повсякчас, безперестанку стогнуть нашi серця. I цей стогiн наших сердець є вiдлунням у наших молитвах до Пресвятої Богородицi. Просимо Тебе, Владичице, вiдгукнись на всi нашi негаразди i допоможи нам в усьому.
   Богородице, "молебну мою службу прийми i Боговi Благоутробному принеси", почуй крик душ наших i прийми нашi молiння, благання i прохання про рiзнi потреби i донеси їх Синовi Твоєму Iсусу Христу, Боговi Благоутробному - щедрому, милосердному, милостивому, щоб Вiн через Тебе, Богородице, допомагав нам i спас душi нашi.
   Пресвята Богородице, Присноблаженна i Пренепорочна Матiр Бога нашого, Ти "вища вiд ангелiв", Ти чеснiша вiд херувимiв i незрiвнянно славнiша вiд серафимiв, бо Ти Бога Слово породила. Просимо Тебе, Богородице, нас "вищим за все свiтське створи", щоб ми, як Творiння Боже i подоба Божа, володарювали над усiм iншим Божим творiнням, "над рибами морськими, i над птахами небесними, [i над звiрами,] i над худобою, i над усiєю землею, i над усiма плазунами, що повзають по землi" (Бут. 1:26). Але, будучи "вищим за все свiтське", ми не повиннi принижувати iнших людей, не маємо права залишати їх у бiдi, знущатися над ними, воювати з ними, бо все, що ми зробимо ближньому своєму - це Самому Господу робимо.
   "Свiтлоносна Покрово Небесна, духовну благодать в мене направ", - просимо у своєї Покровительки Небесної. Всемилостива Богородице, Ти несеш свiтло, добро у свiт, Ти постiйно молишся за всiх людей, Ти покриваєш нас Святим Твоїм омофором. Ми просимо Тебе, Покрово Небесна, Своїм покровом охороняй нас i направ на нас "духовну благодать", тобто подаруй нам спасительну Божественну силу, доторкнися до нас, даруй нам мир i всiлякi блага, душевну радiсть i насолоду, переповни нас духовнiстю, моральнiстю, праведнiстю, святiстю.
   Продовжуємо молитву словами: "Руки пiдiйму i уста, оскверненi скверною, для похвали, Всенепорочна". Всесвята, Всенепорочна, Вседiво Богородице, хоч i недостойнi ми, бо нашi "уста, оскверненi скверною", надто грiшнi, забрудненi грiхом, але ми руки здiймаємо до Неба "для похвали, [Твоєї], Всенепорочна", бо Ти для нашого спасiння нам народила Iсуса Христа, Сина Божого, Бога Слово, Ти опiкуєшся усiма людьми Божими, даєш їм усiлякi блага, допомагаєш їм, рятуєш їх, спасаєш.
   Свята Марiє, Мати Божа, "душорозтлiнних ворогiв мене позбав, Христа старанно благаючи", просимо Тебе, вимоли, виблагай, випроси Свого Сина - Христа, Бога Спасителя, що позбавив нас ворогiв наших видимих i невидимих, якi розтлiвають, розбещують, псують нашi душi, ведуть їх, грiшних, на вiчнi муки у пекло.
   А ми радiсно, у мирi, спокої i чистотi Христу, Богу нашому вiддаємо "честь i поклонiння", свою повагу, хвалу i поклонiння "нинi, i повсякчас, i на вiки вiкiв. Амiнь", тобто тепер, вже, завжди, безупинно, весь час, у всi вiки, столiття i тисячолiття, повiк, вiчно, безкiнечно. I це iстинно так.

Молитва 8-ма, Господу нашому Iсусу Христу

   † Многомилостивий i Всемилостивий Боже мiй, Господи Iсусе Христе, що з безмiрної любовi Ти зiйшов i воплотився, щоб спасти всiх. Тебе, Спасителю, молю, спаси мене з благодатi Твоєї; бо якщо за дiла мої спасеш, то це не буде благодать i дар, але бiльш - як обов'язок. О Спасителю мiй, многомилостивий i невимовний в милостi! Ти Сам сказав, Христе мiй: "Хто вiрує в Мене, житиме i смертi не побачить повiк". Коли ж насправдi вiра в Тебе спасає тих, що у вiдчаї, то я вiрую, спаси мене, бо Ти Бог мiй i Творець; вiру цю, Боже мiй, замiсть дiл зарахуй менi, бо не знайдеш вчинкiв, заради яких Ти виправдав би мене. Але тiєї вiри моєї нехай вистачить замiсть дiл моїх, вона нехай вiдповiдає за мене, i нехай виправдає мене, нехай зробить мене учасником вiчної Твоєї слави. Щоб сатана не полонив мене i не похвалився, Слово, що вiдiрвав мене вiд Твоєї руки й захисту. Але хочу чи не хочу, спаси мене, Христе, Спасе мiй; вийди менi назустрiч, рятуй мене, бо гину. Ти бо єси мiй Бог вiд утроби матерi моєї. Сподоби мене, Господи, нинi возлюбити Тебе, як iнодi я любив той самий грiх; i ще послужити Тобi без лiнощiв i щиро, як служив ранiше облесливому сатанi. Нехай вже нiкому не служитиму, тiльки Тобi, † Господу i Богу моєму, Iсусу Христу, в усi днi життя мого нинi, i повсякчас, i на вiки вiкiв. Амiнь.
   [† Многомилостиве и Всемилостиве Боже мой, Господи Иисусе Христе, многия ради любве сшел и воплотился еси, яко да спасеши всех. И паки, Спасе, спаси мя по благодати, молю Тя; аще бо от дел спасеши мя, несть се благодать, и дар, но долг паче. Ей, многий в щедротах и неизреченный в милости! Веруяй бо в Мя, рекл еси, о Христе мой, жив будет и не узрит смерти во веки. Аще убо вера, яже в Тя, спасает отчаянныя, се верую, спаси мя, яко Бог мой еси Ты и Создатель. Вера же вместо дел да вменится мне, Боже мой, не обрящеши бо дел отнюд оправдающих мя. Но та вера моя да довлеет вместо всех, та да отвещает, та да оправдит мя, та да покажет мя причастника славы Твоея вечныя. Да не убо похитит мя сатана, и похвалится, Слове, еже отторгнути мя от Твоей руки и ограды; но или хощу, спаси мя, или не хощу, Христе Спасе мой, предвари скоро, скоро погибох: Ты бо еси Бог мой от чрева матере моея. Сподоби мя, Господи, ныне возлюбити Тя, якоже возлюбих иногда той самый грех; и паки поработати Тебе без лености тощно, якоже поработах прежде сатане льстивому. Наипаче же поработаю Тебе, † Господу и Богу моему Иисусу Христу, во вся дни живота моего, ныне и присно и во веки веков. Аминь].
   Звертання "Многомилостивий i Всемилостивий Боже мiй, Господи Iсусе Христе" свiдчить про невимовну, зверх багату, зверх велику милiсть, ласкавiсть, доброзичливiсть, прихильнiсть, милосердя Господа Бога нашого Iсуса Христа, Його привiтне ставлення до нас, Його вияв жалостi до нас, вияв Його доброти, помилування, Його Божої благодатi й милостi, Його допомоги i дару Божого. Сказано: "Бог дарував... милiсть i прихильнiсть" (Дан. 1:9), "i знайдеш милiсть i благоволiння в очах Бога i людей" (Притч. 3:4).
   Господи Iсусе Христе, "що з безмiрної любовi Ти зiйшов i воплотився, щоб спасти всiх", Ти наш Єдиний, Людинолюбний Господь Iсус Христос. Ти так любиш нас, що для нас, людей, i для того, щоб спасти весь люд Божий, Ти зiйшов з небес i воплотився вiд Духа Святого i Марiї Дiви та став людиною. I спасiння наше стало можливим через розп'яття, страждання, смерть i воскресiння на третiй день пiсля смертi Господа нашого Iсуса Христа. Своїми муками Ти, Христе, взяв грiхи всього людства i спас усiх нас вiд вiчної смертi, бо Ти Своєю "смертю смерть подолав" i тепер ми маємо можливiсть уповати на Милiсть Божу, на покаяння i прощення Ним грiхiв наших, щоб спастися у Царствi Божому.
   "Тебе, Спасителю, молю, спаси мене з благодатi Твоєї", тобто ми просимо, щоб Господь Iсус виявив на нас Свою благодать i спас нас через Благодать Божу, тобто через проявив до нас Своєї благодатi, Свого прихильного ставлення, ласкавостi, милостi.
   I далi продовжуємо: "бо якщо за дiла мої спасеш, то це не буде благодать i дар, але бiльш - як обов'язок". Якби й ми були праведнi, безгрiшнi, жили за Твоїми Заповiдями i Ти, Господи, спас би нас за це, за гарнi дiла нашi, "то це не буде благодать i дар, але бiльш - як обов'язок", це нiби дар отриманий нами, бо ми заслужили його, сповна заслужили Божого спасiння. Але ж ми не такi, яких Ти хочеш нас бачити, Господи. Ми недостойнi, окаяннi грiшники. Грiхи нашi перевершують гори, а злоба наша сягає небес. I цим ми не заслужили спасiння, тому просимо Тебе, Спасителю наш, молимо Тебе, спаси нас з благодатi Твоєї за Твоїм Людинолюбством i Милiстю.
   Далi до перших слiв молитви "Многомилостивий i Всемилостивий Боже мiй" ми пiдсилюємо своє звертання до Iсуса Христа, називаючи Його Спасителем, многомилостивим i невимовним в милостi: "О Спасителю мiй, многомилостивий i невимовний в милостi!". Адже Милiсть Iсуса невимовна - настiльки велика, багата, непередавана, що й не можна її словами описати.
   Тут ми наводимо слова Самого Христа: "Ти Сам сказав, Христе мiй: "Хто вiрує в Мене, житиме i смертi не побачить повiк". Цi слова є у Благiй звiстцi Iсуса, у євангелiї: "Iстинно, iстинно кажу вам: хто вiрує в Мене, має життя вiчне" (Iн. 6:47), "I кожен, хто живе i вiрує в Мене, не помре повiк" (Iн. 11:26), "Iсус сказав їй [Марфi]: Я є воскресiння i життя; хто вiрує в Мене, якщо i помре, оживе" (Iн. 11:25). I ще бiльше Iсус обiцяв тим, хто вiрує у Нього: "Хто вiрує в Мене, дiла, якi творю Я, i вiн створить, i бiльше цих створить" (Iн. 14:12), "Я є хлiб життя; хто приходить до Мене, не вiдчуватиме голоду, i хто вiрує в Мене, нiколи не матиме спраги" (Iн. 6:35), "Хто вiрує в Мене, у того, як сказано в Писаннi, з утроби його потечуть рiки води живої" (Iн. 7:38).
   Згадаймо, коли в'язничний сторож запитав Павла: "Що менi робити, щоб спастися?", у вiдповiдь почув: "Вiруй у Господа Iсуса Христа i спасешся ти i весь дiм твiй" (Дiян. 16:30-31).
   - Що означає вiрити в Господа Iсуса Христа?
   - Це означає, що ми повиннi твердо визнавати, що Iсус Христос є Бог, вiн справдi, жив i помер тут, на землi, за нашi грiхи i для нашого спасiння i Вiн був реальною iсторичною особистiстю. У своєму життi ми провиннi наслiдувати земне життя Iсуса, Його моральнi якостi й етику, тобто жити за Заповiдями Божими без грiха, оскiльки Господь Христос був безгрiшний. Христос є Глава Церкви i ми повиннi вiдвiдувати iстинну Єдину, Святу i Соборну Церкву та жити за Церковними заповiдями i повчаннями. Iсус молився i ми повиннi молитися Боговi, прославляти Його, просити у нього допомоги i одержувати вiдповiдь на свої молитви. Ми повиннi вдосконалюватися, читати Бiблiю, пiзнавати Бога та знати основи нашого вiровчення, правильнiсть якого сконцентрована у Символi вiри. Для вiри в Господа нам потрiбнi знання, послух, надiя, вiрнiсть Боговi i ближньому своєму. Вiра в Iсуса приходить вiд прийняття нами Євангелiя - благої вiстки Спасителя. Знати все це теоретично - це не вiра. Вiра повинна бути жива, тобто свої знання ми повиннi пiдкрiплювати своїми правильними дiями у повсякденному життi, своїм прикладом навчати iнших.
   - Вiрити в Господа Iсуса Христа означає не служити сатанi й прийти до Христа. I коли ми прийдемо до Христа ми змiнимося, всерединi нас вiдбудеться багато гарних подiй. Ми знаємо, що Бог все знає про нас i Дух Святий викриває нас у грiху, тому ми не повиннi грiшити, а якщо грiшимо, то ми повиннi визнавати, що ми грiшимо перед Богом. Ми повиннi каятися у своїх грiхах, бажати змiнитися i бiльше не грiшити. Ми повиннi пiзнавати Благу звiстку - Євангелiє, вiрити в Євангелiє, щоб спастися. Ми мусимо вiрити Слову Божому, вiрити, що Бiблiя є iстинним Словом Божим, одкровенням Бога про Себе, Яке Бог дав людям. Ми повиннi довiряти тому, що написано в Бiблiї, та не сумнiватися. Ми повиннi прийняти вiрою Сина Божого, Господа Iсуса Христа i стати Його послiдовниками. Ми повиннi визнавати Iсуса Христа перед iншими людьми. Ми мусимо жити по-правдi, бо хто правдивий, той праведний, як й Iсус праведний. Усякий, хто народжений згори, вiд Бога, не грiшить, бо вiн породжений вiд Бога. Ми повиннi любити оточуючих нас людей, допомагати їм, бо всякий, хто зробив добро ближньому своєму - зробив це добро Самому Господу Богу. Нас, християн, легко впiзнати, бо дiти Божi й дiти диявола розрiзняються так: усякий, хто не робить правди, не є вiд Бога.
   Далi у молитвi ми кажемо Господу: "Коли ж насправдi вiра в Тебе спасає тих, що у вiдчаї, то я вiрую, спаси мене, бо Ти Бог мiй i Творець". Визнаємо, що насправдi вiра в Господа Iсуса Христа спасає тих, хто у вiдчаї. Далi запевняємо Господа, що ми вiруємо, i просимо: спаси нас, Боже наш i Творче наш.
   I ще просимо: "вiру цю, Боже мiй, замiсть дiл зарахуй менi, бо не знайдеш вчинкiв, заради яких Ти виправдав би мене". Визнаємо свою грiховнiсть, через яку ми можемо не спастися i потрапити у вiчнi муки, i просимо: Господи, зарахуй нам нашу вiру, щоб спастися, бо ми творили так багато поганих вчинкiв, грiхiв i прогрiшень, що тяжко знайти серед них добрих вчинкiв, якi б виправдали нас для нашого спасiння.
   Далi ми посилюємо своє прохання словами: "Але тiєї вiри моєї нехай вистачить замiсть дiл моїх, вона нехай вiдповiдає за мене, i нехай виправдає мене, нехай зробить мене учасником вiчної Твоєї слави". Просимо, хай наша вiра допоможе нам, хай нашої вiри вистачить, щоб перекрити нашi злi вчинки i грiхи. Благаємо, щоб наша вiра вiдповiдала за нас на терезах добрих i поганих дiл. Молимо, щоб наша вiра виправдала нас i переважила нашi грiхи i щоб ми стали учасниками вiчної слави Божої у Царствi Небесному.
   Ми просимо Бога Слово, Господа Iсуса: "щоб сатана не полонив мене i не похвалився, Слово, що вiдiрвав мене вiд Твоєї руки й захисту", щоб сатана бiльше не спокусив нас, щоб не полонив нас своїми злими вчинками i щоб цим не хвалився "гордий лукавий", що вiдiрвав нас вiд Бога i вiд Його захисту. Адже ми не хочемо служити сатанi, розумiємо це, але грiшимо i чим бiльше грiшимо, тим бiльше наближаємося до сатани i служимо йому.
   Далi наполегливо просимо у Господа спасiння: "Але хочу чи не хочу, спаси мене, Христе, Спасе мiй; вийди менi назустрiч, рятуй мене, бо гину". Тобто спаси нас Боже навiть мимо нашої волi, вийди нам назустрiч, щоб ми наблизилися до Тебе, Боже, i навiки розсталися служiнню сатанi. Допоможи нам, рятуй нас Боже, бо ми гинемо у грiховному багнi, рятуй, рятуй, спаси..., "Ти бо єси мiй Бог вiд утроби матерi моєї", бо Ти, Господи, є наш Бог вiд самого зачаття кожного з нас, кожної людини, ще в утробi матерi Ти допомагаєш людинi (плоду) розвиватися i з'явитися на свiт, щоб пiзнати Тебе, Боже.
   "Сподоби мене, Господи, нинi возлюбити Тебе, як iнодi я любив той самий грiх", удостой нас, допоможи нам, Господи, знову повернутися до Тебе, щиро полюбити Тебе пiсля того, як ми служили сатанi своїми грiхами, насолоджувались грiховними поступками. Тепер вiдмовляємося вiд сатани i вiд грiха, i своїми вчинками, дiями i поступками з любов'ю наближаємося до Бога. Просимо Тебе, Боже, прости нам i допоможи нам любити Тебе i не любити грiх.
   Допоможи нам, Господи, "ще послужити Тобi без лiнощiв i щиро, як служив ранiше облесливому сатанi". Адже ми пам'ятаємо з якою насолодою ми любили грiх i служили сатанi. Вiдрiкаючись вiд грiха i сатани, даємо обiцянку тепер служити Господу Богу "без лiнощiв i щиро", а активно, хтиво, працелюбно i щиросердечно, усердно виконувати волю Божу.
   Просимо Тебе, Христе, допоможи нам, щоб ми вже нiкому не служили, тiльки Тобi - Господу i Богу нашому, Iсусу Христу, i щоб служили Тобi стiльки, скiльки живемо на землi та в Царствi Твоєму завжди i повiки ("нехай вже нiкому не служитиму, тiльки Тобi, Господу i Богу моєму, Iсусу Христу, в усi днi життя мого нинi, i повсякчас, i на вiки вiкiв"). Iстинно так ("Амiнь").

Молитва 9-та, до Ангела-Охоронителя

   † Святий ангеле, приставлений до моєї грiшної душi i до пристрасного мого життя, не покидай мене грiшного i не вiдступи вiд мене за нестриманiсть мою. Не попусти злому духовi володiти мною через пристрастi мого смертного тiла. Змiцни мої немiчнi сили в боротьбi з грiхами i наставляй мене на спасенну дорогу. О святий ангеле Божий, охоронителю й захиснику моєї нерозкаяної душi i тiла, прости менi все, чим образив я тебе за всi днi життя мого, i коли чим погрiшив минулої ночi, захисти мене в нинiшнiй день, i охороняй мене вiд усякої спокуси диявольської, щоб я нiякими грiхами не гнiвив Бога мого, i молися за мене до Господа, щоб Вiн утвердив мене у страху Своїм i показав мене достойним слугою Своєї безмiрної благостi. Амiнь. †
   [† Святый Ангеле, предстояй окаянной моей души и страстной моей жизни, не остави мене грешнаго, ниже отступи от мене за невоздержание мое. Не даждь места лукавому демону обладати мною, насильством смертнаго сего телесе; укрепи бедствующую и худую мою руку и настави мя на путь спасения. Ей, святый Ангеле Божий, хранителю и покровителю окаянныя моея души и тела, вся мне прости, еликими тя оскорбих во вся дни живота моего, и аще что согреших в прешедшую нощь сию, покрый мя в настоящий день, и сохрани мя от всякаго искушения противнаго, да ни в коем гресе прогневаю Бога, и молися за мя ко Господу, да утвердит мя в страсе Своем, и достойна покажет мя раба Своея благости. Аминь †].
   Коли ще не було нi свiту, нi людини, Бог насамперед створив святих ангелiв. Слово "ангел" означає "вiсник". Ангели - це невидимi для нас, безсмертнi, безтiлеснi духи, як i нашi душi. Але Бог обдарував ангелiв найдосконалiшими розумом, силами та здiбностями, якi вищi за людськi. Ангели завжди виконують волю Божу i несуть добро, вони безгрiшнi.
   При хрещеннi кожному християниновi Бог дає Ангела-Охоронителя, який невидимо охороняє людину протягом усього її земного життя вiд бiд i напастей, застерiгає вiд грiхiв, оберiгає в страшну годину смертi та не залишає її i пiсля смертi. Тому ми повиннi молитися своїм Ангелам-Охоронителям, бо вони Заступники нашi перед Богом i перед Пресвятою Богородицею.
   Можна навести простий приклад, як Ангел-Охоронитель охороняє i напоумляє нас. Уявiмо собi, що ми когось незаслужено скривдили або iнше зло зробили. Хiба ми нутром своїм не вiдчуваємо, що нас за це начебто хтось дорiкає, нiби нагадує нам, що ми не зробили так, як повиннi були зробити, що ми зробили поганий учинок i ним прогнiвали Бога, Який може нас за це позбавити Своєї милостi, а для нас це буде покаранням. Це Ангел-Охоронитель вселяє нам цi докори, застерiгає й охороняє нас вiд дурних справ. I якщо у цьому випадку ми служимо сатанi, то будемо ще бiльше нагнiтати цей конфлiкт, гнiватися, осуджувати, словом, розпалювати вiйну. А якщо ми Боговi служимо, то перепросимо того, кого скривдили, помиримося, попросимо у Бога пробачення i прощення, а потiм ще на сповiдi у присутностi священика покаємося i бiльше не будемо так робити.
   Ангеловi-Охоронителевi нам належить молитися i вранцi, i ввечерi, i у будь-який час, просити його, щоб вiн нас просвiтив, навчив розпiзнавати, що добре, а що погане, яка добра людина, а яка зла, щоб оберiгав i утримував нас вiд злих справ, спокус, злостi та оберiгав би нас.
   У будь-який час ми можемо молитися такою простою Молитвою до Ангела-Охоронителя: "Ангеле Божий, Охоронителю мiй святий, на збереження менi вiд Бога з небес даний, сердечно молю тебе: ти мене сьогоднi просвiти i вiд усякого зла збережи, на добрi дiла настанови i на шлях спасiння направ. Амiнь".
   Ця Молитва 9-та, до Ангела-Охоронителя, молитва ранкового правила розпочинається словами звертання i прохання: "Святий ангеле, приставлений до моєї грiшної душi i до пристрасного мого життя, не покидай мене грiшного i не вiдступи вiд мене за нестриманiсть мою". Ми звертаємося до Святого Ангела-Охоронителя нашого, Якого Бог дав нашiй грiшнiй душi на все наше життя, а життя наше переповнене пристрастями, беззаконнями i грiхами, тому просимо, щоб наш Ангел не покидав нас грiшних. Адже, якщо вiд нас вiдступить або покине нас Ангел-Охоронитель, то тодi ми служимо ангелу чорному, сатанинському, виконуємо всi його нашiптування, а, значить, прямуємо у пекло, вогняну бездну на вiчнi муки до тих, кому служили. Ось чому ми просимо, щоб нi на мить, нi на секунду Ангел наш Охоронитель не вiдступав вiд нас за нестриманiсть нашу, бо, як тiльки Ангел вiдступить, ми тут же чинимо грiх, а це - служiння лукавому.
   Ми просимо Ангела-Охоронителя: "Не попусти злому духовi володiти мною через пристрастi мого смертного тiла", тобто, щоб Вiн вiдганяв вiд нас злих духiв, якi шукають собi поживу для зваблення людей i служiння їм у "царствi" сатани. Просимо, щоб злий дух не заволодiв нами, бо ми ще вiд грiхопадiння Адама i Єви смертнi й схильнi до поганих пристрастей i до скоєння грiхiв.
   Просимо нашого Ангела-Охоронця: "Змiцни мої немiчнi сили в боротьбi з грiхами i наставляй мене на спасенну дорогу". Оскiльки людинi самотужки важко боротися з грiхом, тому ми просимо, щоб наш Ангел змiцнив нашi слабкi сили i щоб ми могли вiдганяти свої грiховнi помисли, не чинити грiх, боротися з грiхом i щоб таким способом Ангел-Охоронитель утвердив нас на шляху до спасiння, спрямував нас на спасенну дорогу, яка веде до Царства Божого.
   Словами "О святий ангеле Божий, охоронителю й захиснику моєї нерозкаяної душi i тiла" ми посилюємо початкове звертання "Святий ангеле, приставлений до моєї грiшної душi i до пристрасного мого життя" i вважаємо, що Бог дав нам святого Ангела для охорони i захисту нашої душi i тiла вiд усяких прикростей, бiд, лих, хвороб, нещасть, грiхiв, вiд всякого зла.
   Ми просимо пробачення у Свого Ангела "прости менi все, чим образив я тебе за всi днi життя мого", тобто вибачаємося за тi нашi грiхи, беззаконня, злi поступки, якими ми образили (зневажили, скривдили) i Ангела-Охоронителя, i Господа Бога нашого, i Пресвяту Богородицю зi всiма святими, якi є нашими заступниками i молитвениками перед Богом.
   Благаємо у Ангела-Охоронителя: "i коли чим [я] погрiшив минулої ночi, захисти мене в нинiшнiй день, i охороняй мене вiд усякої спокуси диявольської, щоб я нiякими грiхами не гнiвив Бога мого". Якщо ми згрiшили "минулої ночi" (тут "нiч" можна розумiти як "все прожите нами земне життя", бо воно грiховне, тому "нiч"), то захищай нас вiд спокус диявола у подальшому, починаючи з сьогоднiшнього дня i до останнього видиху нашого, щоб ми нiякими грiхами не гнiвили Бога нашого i щоб удостоїлися Твого, Ангеле, супроводу нашої блукаючої душi до райських обителей.
   Ми молимо Ангела-Охоронителя: "i молися за мене до Господа, щоб Вiн утвердив мене у страху Своїм". Благаємо, щоб Ангел-Охоронитель молився за нас до Господа i просив, щоб Бог утвердив нас у страху Своїм, тобто, щоб ми мали страх Божий i не грiшили. Просимо, щоб ми достойно (гiдно, варто) служили Богу, як справжнi слуги Божi, i щоб Бог явив на нас Свою безмiрну благiсть, спасши нас ("i показав мене достойним слугою Своєї безмiрної благостi". Справдi так ("Амiнь").

Молитва 10-та, до Пресвятої Богородицi

   † О Пречиста Дiво, Богородице, надiє всiх християн, що живуть на землi! Не вiдвертайся вiд мене грiшного, бо я непохитно надiюся на Твоє милосердя. Погаси в менi полум'я багатьох пристрастей моїх; запали моє жорстоке серце i мiй холодний розум любов'ю до виконання заповiдей Сина Твого i Бога нашого.
   Викорени, Пречиста, з мого затьмареного розуму i з мого жорстокого серця безнадiйнiсть, недбалiсть, лiнощi та безглуздя i всi темнi i бруднi думки та намiри. Зцiли, Владичице, мої тяжкi духовнi й тiлеснi рани, не попусти, щоб зло перемагало мене, i Твоїми материнськими молитвами прихили до мене милiсть Сина Твого, Господа нашого Iсуса Христа, бо Ти благословенна вiд усiх родiв, i славиться пречисте iм'я Твоє на вiки вiкiв. Амiнь. †
   У церковнослов'янських молитвословах ця молитва подається у такому виглядi: [† Пресвятая Владычице моя Богородице, святыми Твоими и всесильными мольбами отжени от мене, смиреннаго и окаяннаго раба Твоего, уныние, забвение, неразумие, нерадение, и вся скверная, лукавая и хульная помышления от окаяннаго моего сердца и от помраченнаго ума моего; и погаси пламень страстей моих, яко нищ есмь и окаянен. И избави мя от многих и лютых воспоминаний и предприятий, и от всех действ злых свободи мя. Яко благословена еси от всех родов, и славится пречестное имя Твое во веки веков. Аминь †].
   Звертаємося до Матерi Божої словами: "О Пречиста Дiво, Богородице, надiє всiх християн, що живуть на землi!". Пiсля Успiння, Воскресiння i Вознесiння з Пресвятим тiлом Божої Матерi, подивившись угору, апостоли побачили Її в повiтрi, оточену ангелами, в сяйвi небесної слави. Божа Мати сказала апостолам: "Радiйте! Я з вами повсякчасно; i завжди буду молитовницею вашою перед Богом". Й тодi апостоли з радiстю вигукнули: "Пресвята Богородице, допомагай нам!". Пречиста Дiва Богородиця допомагає всiм християнам, всiм людям i є заступницею нашою, тому ми звертаємося до Неї: "Надiє всiх християн, що живуть на землi", хоча не треба забувати, що Богородиця допомагає не тiльки християнам, але й iншим людям, якi живуть морально, у любовi до ближнього.
   Ми просимо Матiр Божу: "Не вiдвертайся вiд мене грiшного, бо я непохитно надiюся на Твоє милосердя", тобто, усвiдомлюючи нашi грiхи, ми твердо надiємося на Милосердя, Добросердечнiсть, Доброту i Милiсть Пресвятої Богородицi у нашому спасiннi й просимо, щоб Мати Божа не вiдверталася вiд нас, а допомагала нам.
   Благаємо: "Погаси в менi полум'я багатьох пристрастей моїх; запали моє жорстоке серце i мiй холодний розум любов'ю до виконання заповiдей Сина Твого i Бога нашого". Знаючи, що у наше тiло переповнюють грiхи, якi полум'янiють, киплять i виплескують назовнi, що наше серце стало немилосердним, жорстоким, закам'янiлим до добра, моральної поведiнки i праведностi, що розум наш заледенiв, охолов у любовi до ближнього i до морального життя, ми просимо Пресвяту Богородицю, щоб вона викорiнила нашi грiховнi пристрастi, зробила наше серце чуйним, добродушним, благим, змiнила наш розум на кращий, тверезий, розумнiший, здатний вiдрiзняти добро вiд зла i щоб допомогла нам жити праведно, без грiха i виконували Заповiдi Сина Отця Небесного i Сина Матерi Божої, Який на землi мав i людську, i Божественну природу, i є Господом Богом нашим Iсусом Христом.
   - Про якi Заповiдi йдеться: тiльки про Заповiдi блаженств, якi виголосив Iсус Христос, чи i про Заповiдi Декалогу?
   - I про тi й тi Заповiдi йдеться, бо Син Божий, як Друга Iпостась Єдиної Пресвятої Тройцi, якщо так можна сказати, є спiвавтором Десяти заповiдей Божих. А щодо Заповiдей Блаженств, то вони не тiльки належать Iсусу Христу, Який їх виголосив, а i Богу Отцю, i Богу Святому Духу, тобто Триєдиному Богу у Пресвятiй Тройцi.
   Далi ми умаляємо Матiр Божу: "Викорени, Пречиста, з мого затьмареного розуму i з мого жорстокого серця безнадiйнiсть, недбалiсть, лiнощi та безглуздя i всi темнi i бруднi думки та намiри". Зважаючи на те, що будь-який грiх насамперед зароджується у нашому розумi, проходить через наше духовне серце (нашу душу, нашi естетичнi, релiгiйнi, духовнi й емоцiйнi почуття), а потiм цей грiх матерiалiзується у наших поганих вчинках, дiях, то ми просимо, щоб Пречиста Богородиця ще у зародку викоренила наш грiх, тобто щоб освiтила наш затьмарений розум на добрi дiла, а жорстоке серце, щоб зробила добрим. Просимо, щоб з допомогою Матерi Божої нами не володiла безнадiйнiсть (безпораднiсть, безвихiднiсть, безперспективнiсть, в т.ч. вiдсутнiсть надiї на Боже Милосердя), недбалiсть (несумлiннiсть, халатнiсть, нехлюйство, в т.ч. недбалiсть до релiгiйно-моральних догм i Заповiдей Божих), лiнощi (дармоїдство, байдикування, в т.ч. лiнь до виконання Заповiдей i допомоги ближньому) та безглуздя (ахiнея, єресь, алогiзм i всякi грiховнi дурницi) i всi темнi i бруднi (грiховнi) думки та намiри.
   Просимо: "Зцiли, Владичице, мої тяжкi духовнi й тiлеснi рани", тобто позбав нас рiзних душевних i тiлесних грiхiв, якi у нас дуже тяжкi, та вiднови гармонiю мiж тiлесними та духовними потребами. Просимо Богородицю: "не попусти, щоб зло перемагало мене", щоб ми не робили зло, беззаконня, не грiшили, щоб зло не переважало в наших думках, помислах, дiлах.
   Благаємо Матiр Божу, щоб Вона, як Мати, зглянулася на нас - дiтей Своїх i щоб ублагала Сина Свого i Господа Бога нашого Iсуса Христа змилуватися над нами грiшними i помилувати нас ("i Твоїми материнськими молитвами прихили до мене милiсть Сина Твого, Господа нашого Iсуса Христа".
   Завершуємо молитву славослiв'ям Пречистої Дiви Богородицi, надiї всiх християн, що живуть на землi. Кажемо, що Богородиця благословенна (багата Своїми щедротами i життєдайнiстю, щаслива, радiсна, славна, прославлена) найбiльше понад усiма людськими родами i поколiннями i що Її Пречисте iм'я славне в усi вiки i вiчно ("бо Ти благословенна вiд усiх родiв, i славиться пречисте iм'я Твоє на вiки вiкiв". I на закiнчення стверджувальне "Амiнь".

Молитва до свого святого, iм'я якого носиш

   † Моли Бога за мене, святий угоднику Божий (iм'я святого), бо я щиро до тебе звертаюся, скорого помiчника й молитвеника за душу мою. †
   [† Моли Бога о мне, святый угодниче Божий (имя), яко аз усердно к тебе прибегаю, скорому помощнику и молитвеннику о душе моей †].
   Кожному християниновi, як тiльки вiн народжується на свiт Божий, святою Церквою при хрещеннi дається святий у помiчники i покровителi. Крiм молитви Ангелу-Охоронителю, ми повиннi також молитися i тому святому, iм'я якого нам було дане при хрещеннi, тому що наш святий також молиться завжди за нас Богу.
   Багато людей, живучи на землi, догодили Богу своїм праведним життям i пiсля смертi вони стали святими людьми або угодниками Божими. I тепер, перебуваючи на небесах з Богом, вони моляться за нас Боговi, допомагають нам та усiм, хто живе на землi. Є рiзнi лики святих, наприклад, Богоотцi, пророки, апостоли, мученики, святителi, преподобнi, безсрiбники, блаженнi та праведнi та iн.
   Богоотцi - батьки та чоловiк Богородицi. До Богоотцiв вiдносять i царя Давида, оскiльки Iсус походить з роду Давидового.
   Праотцi - старозавiтнi патрiархи, шанованi як зразки благочестя.
   Пророки - це тi святi Божi, якi за натхненням Святого Духа передбачали майбутнє, переважно про Спасителя i вони жили до пришестя Спасителя на землю i звiщали народу волю Бога. Шанують 18 старозавiтних пророкiв i одного новозавiтнього - Iоана Хрестителя, який є останнiм святим, шанованим у даному лику святостi.
   Апостоли - це найближчi учнi Iсуса Христа, яких Вiн пiд час Свого земного життя посилав на проповiдь, а пiсля зiшестя на них Святого Духа вони проповiдували у багатьох країнах християнську вiру. Їх спочатку було дванадцять, а потiм - ще сiмдесят. Двоє апостолiв - Петро i Павло, називаються першоверховними, оскiльки вони найбiльше потрудилися, проповiдуючи Христову вiру. Четверо апостолiв - Матфей, Марк, Лука та Iоан Богослов, якi написали Євангелiє, називаються євангелiстами.
   Рiвноапостольнi - це особи, якi прославилися проповiддю Євангелiї та наверненням народiв до християнства.
   Мученики - це особи, якi перетерпiли страждання i мученицьку смерть за вiру Христову й причисленi в християнствi до лику святих. Першомучеником християнської церкви був архiдиякон Стефан (I столiття н.е.).
   Великомученики - це мученики за вiру, якi перенесли особливо тяжкi й тривалi муки.
   Святителi - це священнослужителi вищого (третього) ступеня священства в церковнiй iєрархiї (архiєреї), якi просяяли серед своїх сучасникiв глибокою вiрою, пастирською дiяльнiстю i благочестивим життям, прославилися, як угодники Божi, i зарахованi до лику святих. В iсторiї Церкви чимало святителiв, наприклад, Святий Святитель Василiй Великий, архiєпископ Кесарiї Каппадокiйської, Великий угодник Божий i Богомудрий учитель Церкви, один iз Отцiв Церкви, який прославився безустанною боротьбою за чистоту православного Вчення.
   Священномученики - це мученики за вiру з числа священикiв.
   Преподобнi - це ченцi, шанованi за своє подвижницьке життя (в монастирi чи усамiтненнi). Першими преподобними стали єгипетськi i палестинськi ченцi-пустельники, що поклали початок розвитку iнституту чернецтва.
   Преподобномученики - це мученики за вiру з числа чернецтва.
   Благовiрнi - монархи та удiльнi князi, якi канонiзованi до лику святих за своє благочестиве життя, дiяння зi змiцнення церкви та вiри.
   Безсрiбники - християни, якi прославилися своєю безкориснiстю, вiдмовою вiд багатства заради своєї вiри. Часто до них вiдносять святих, якi мали дар зцiлення i не брали плати за свою працю.
   Блаженнi (синонiмiчне iменування юродивих на Русi), а також установлене iменування деяких неюродивих, якi за своє праведне життя зарахованi до лику святих.
   Юродивi - це подвижники, якi добровiльно взяли на себе образ безумних, навiжених: для них характерний аскетичний спосiб життя, викриття (в тому числi публiчне) людських грiховних недолiкiв, в т.ч. порокiв правителiв.
   Праведнi - це миряни та священнослужителi з бiлого духовенства, шанованi за праведне християнське життя. Духовенство подiляється на чорне (ченцi) й бiле (одруженi).
   Сповiдники - це особи, якi вiдкрито сповiдували свою вiру в часи гонiння на християн; на вiдмiну вiд мученикiв, сповiдники пiсля перенесених мук залишалися в живих.
   Страстотерпцi - особи, якi прийняли мученицьку кончину не за вiру, а можливо навiть вiд одновiрцiв (через злобу, пiдступ, змову); шанується особливий характер їх подвигу - беззлобнiсть i вiдсутнiсть спротиву ворогам.
   Чудотворцi - святi, якi прославилися даром чудотворення i заступництва у вiдповiдь на молитви до них.
   Святi, iмена яких ми носимо, пiклуються про нас вiд народження i все життя, як любляча мати. Вони оберiгають нас вiд усiх бiд та нещасть, якi трапляються в нашому життi. Нам потрiбно знати день пам'ятi свого святого (день своїх iменин), знати життєпис свого святого. В день iменин ми повиннi прославити свого святого молитвою у храмi i прийняти Святе Причастя. Добре було б попросити священика вiдслужити молебень тому святому або тiй святiй, iм'ям якого або якої нас назвали батьки. За молебнем ми чуємо, як священик багато разiв говорить: "Святий або свята, моли Бога за нас" i священик разом з нами й нашими рiдними ретельно молиться Богу. Якщо з якихось причин ми не можемо бути у храмi в цей день, то повиннi старанно помолитися вдома.
   Здавна Свята Церква встановила, щоб кожний християнин iменувався на честь якогось святого й, живучи на землi, мiг наслiдувати його Богоугодним життям, iти, так би мовити, подiбною життєвою дорогою, якою йшов iменний святий i досяг вiчного спасiння.
   Не секрет, що земне життя не солодке, повне рiзних труднощiв, спокус i зваб, якi утруднюють шлях до Небесного Царства, а для декого роблять цей шлях небезпечним на рiзних етапах людського життя. Щоб прожити земне життя благополучно, кожному з нас потрiбний надiйний, досвiдчений керiвник. Цей керiвник i є той святий угодник Божий або та свята, на честь яких ми названi, тобто iменний нам святий, який має з нами одне iм'я. Нам у земному життi допомагають також i Пресвята Богородиця, i Ангел-Охоронитель, i Господь Iсус Христос, i Бог Отець, i Бог Святий Дух. Тому до Них є молитви у ранiшньому i вечiрньому молитовному правилах.
   У цiй Молитвi до святого, iм'я якого ми носимо, ми просимо: "Моли Бога за мене, святий угоднику Божий (iм'я святого), бо я щиро до тебе звертаюся, скорого помiчника й молитвеника за душу мою", а у Молитвi до святої, iм'я якої носите, просимо: "Моли Бога за мене, свята угодниця Божа (iм'я святої), бо я щиро до тебе звертаюся, скорої помiчницi й молитвеницi за душу мою".
   Ми просимо: "Моли Бога за мене, святий угоднику Божий (iм'я святого, наприклад, Святий Святителю Василiю)". У молитвi ми не кажемо, про що треба молитися нашому святому. Вiн i так знає всi нашi потреби, знає, все, що для нас корисне i чого нам треба для спасiння, а що для нас шкiдливе, навiть, якщо ми це просимо через своє незнання. Тому, якщо у нас виникне якась важлива потреба, яка не суперечить Бiблiйним Законам, ми можемо конкретизувати її та висловити свою потребу у молитвi.
   Не забудьмо подякувати святому за все, що вiн для нас робить, i за те, що ми отримали, просячи у святого. Дякувати треба не тiльки святому, але й Господу Боговi, бо Вiн нам все дає за молитвами Пресвятої Богородицi i всiх святих. Тому добре було б час вiд часу замовляти Подячний молебень у церквi. Почувши цей молебень Ви зi сльозами на очах заслухаєтесь i зачаруєтесь, якi там є гарнi слова-молитви i подяки, i прохання, i уривок з Євангелiї та iн.
   Далi у молитвi ми кажемо своєму святому, що ми до нього щиро, сердечно звертаємося з проханням, як до скорого помiчника, захисника нашого i молитвеника, який постiйно молиться Боговi за нашу грiшну душу ("бо я щиро до тебе звертаюся, скорого помiчника й молитвеника за душу мою"). Молячись за нашу душу, святий наш молиться за все корисне для нас: i за здоров'я духовне та тiлесне, за прощення наших грiхiв, за виправлення наше, якщо ми потрапили у пастку диявола i за багато iншого, що веде до спасiння. Отже ця молитва, хоч i коротка, але наскiльки глибока, змiстовна, вагома, пронизлива.
   Окрiм цiєї короткої молитви до нашого святого, дуже бажано i корисно було б, якби ми у вiльний час молилися конкретною молитвою до нашого святого. Таку молитву можна знайти у "Акафiстнику". Можна прочитати або повний Акафiст своєму святому, або хоча б молитву до святого, яка подається наприкiнцi Акафiсту.
   Для прикладу наводимо Молитву до святого Василiя Великого: "Святий отче Василiю, преславний учителю Христової Церкви, добрий пастирю рiдного стада, засновнику i законодавцю життя чернечого, пресвiтле дзеркало чистоти i невинностi, взiрець лагiдностi i християнської покори, вiдважний переможцю блудної i богопротивної науки, непереможний оборонцю честi Єдиного в Тройцi Бога i Пречистого Дiвства Божої Матерi. Це я, грiшний, припадаю в покорi перед Тобою i молю Тебе: научи i мене ступати богобоязно дорогою заповiдей Господнiх i нiколи в життi моєму не звертати на бездорiжжя. Ти врозум науками своїми мiй темний розум до осмислення правд Божественних. Преклони мою зiпсовану волю, щоб погордивши тiлесними похотями, бажала вона тiльки того, що менi щасливу вiчнiсть може забезпечити. Заохочуй серце моє до чистоти i щирого покаяння за всi лукавства мої, якими Творця свого повсякчасно гнiвлю. Знаю, Пресвятий Отче, що за всю доброту Господню платив я тiльки невдякою, тому молю Тебе, великий Угоднику Господнiй, керуй мною, почуттями моїми, всiма частинами тiла, вiдвертай очi мої вiд спокус грiховних i не дай їм нiколи заслiпитися розкiшшю тiлесною. Закривай слух мiй проти всяких безчесних розмов, а вiдкривай його слуху наук Євангельських. Устам моїм не дозволяй чинити осуд, пустословити неправду i прокльони. Руки мої утримуй перед всякими дiлами, якi могли б мене осквернити перед всевидячим Оком Господнiм. Ноги мої вiдвертай вiд стежок, що вiдводять творiння вiд Всемилостивого Творця i можуть привести душу на край вiчної пропастi. Угоднику Божий, не опускай мене. Отче Святий, заступися за мною перед Престолом Господнiм, молитвами Твоїми прихили менi Ласку Господню, учини мене молитвами Твоїми наслiдником щасливої вiчностi. Амiнь".
   Не забуваймо час вiд часу читати "Акафiст подячний "Слава Богу за все" та iншi акафiсти.

Пiсня до Пресвятої Богородицi

   † Богородице Дiво, радуйся, Благодатна Марiє, Господь з Тобою. Благословенна Ти в жонах, i благословен плiд утроби Твоєї, бо Ти породила Спаса душ наших. †
   [† Богородице Дево, радуйся, Благодатная Марие, Господь с Тобою; благословена Ты в женах и благословен плод чрева Твоего, яко Спаса родила еси душ наших †].
   Ця молитва називається ще ангельським вiтанням, тому що в нiй є слова Архангела Гавриїла: "радуйся, Благодатна! Господь з Тобою, благословенна Ти в жонах" (Лк. 1:28). Цi слова Архангел сказав Дiвi Марiї, коли з'явився до Неї в мiсто Назарет, щоб сповiстити Їй велику радiсть, що Вона народить Спасителя свiту. А коли Дiва Марiя зустрiлася з праведною Єлизаветою, матiр'ю святого Iоана Хрестителя, то Єлизавета сказала Марiї: "благословенна Ти в жонах, i благословенний плiд утроби Твоєї!" (Лк. 1:42). На згадку про цей ангельський благовiст Пресвятiй Дiвi Марiї i побачення Її iз праведною Єлизаветою i складена ця священна Пiсня до Пресвятої Богородицi.
   У цiй молитвi ми називаємо Святу Марiю "Богородице Дiво". Вона - Богородиця, бо народила iстинного Бога - Iсуса Христа. Вона - Дiва, бо, народивши Свого Сина вiд Духа Святого в чудесний спосiб, до Рiздва Христового була Дiвою, i в пологах, i пiсля пологiв залишилася такою ж самою Дiвою, оскiльки дала обiтницю Боговi не знати чоловiка, i перебувала завжди Дiвою, Приснодiвою, Вседiвою.
   Ми ще звертаємося до Богородицi "Благодатна Марiє", бо Вона сповнена благодатi Духа Святого, переповнена святою Божественною силою.
   "Благословенна Ти в жонах", Благословенна Ти серед жiнок, тобто прославлена, славна i гiдна подальшого прославлення.
   "I благословен плiд утроби Твоєї", i благословенний є плiд утроби Твоєї, благословенний, славний народжений вiд Тебе Iсус.
   Благословенна Ти, Богородице Дiво, "бо Ти породила Спаса душ наших", бо Ти народила Спаса (Спасителя) душ усього людства, Спасителя усього свiту й усiх людей.
   "Радуйся" Богородице Дiво, бо i Ти благодатна, i Плiд, Який Ти носила, благодатний, радуйся, бо завжди "Господь з Тобою", радуйся, ба Ти Найблагословеннiша серед усiх жiнок, радуйся, бо Ти народила Бога - Iсуса Христа Спасителя нашого.
   Спаситель наш Iсус Христос є Бог, Друга Особа Пресвятої Тройцi. Не завжди Вiн називався Iсусом Христом. Вiн завжди був i є Сином Божим, Другою Особою Пресвятої Тройцi, а Iсусом Христом Вiн став називатися тодi, коли народився вiд Пресвятої Дiви Марiї.
   Люди жили на землi до пришестя Спасителя, але тодi вони жили погано: iстинного Бога не визнавали i не поважали Бога, а також люди один одного не любили, ворогували, грiшили. Бог багато разiв карав людей за їхнi грiхи, навiть погрожував зовсiм погубити безповоротно грiшне людство. Люди все ж таки не виправлялися. Звiсно, що Бог мiг би винищити з лиця землi весь грiшний народ, але Син Божий, Друга Особа Пресвятої Тройцi, став Заступником всього роду людського. Ми знаємо, що всiх три Особи Пресвятої Тройцi вiчно iснують у Любовi й думки i дiї їх завжди спiвпадають.
   I от Бог Отець послав Сина Свого Єдинородного, щоб Вiн Сам навчив людей праведного життя, перетерпiв покарання за грiхи всього людства. Для цього Господь Iсус Христос прийшов на землю.
   Католицькi молитовники Ангельське привiтання "Радуйся, Марiє..." українською мовою подають так: "Радуйся, Марiє, благодатi повна! Господь з Тобою! Благословенна Ти мiж жiнками i благословенний плiд лона Твого, Iсус.
   Свята Марiє, Мати Божа, молися за нас, грiш них, нинi i в годину смертi нашої. Амiнь".

Тропар до Хреста i молитва за Батькiвщину

   † Спаси, Господи, людей Твоїх i благослови наслiддя Твоє, перемогу побожному народовi нашому на супротивникiв подай i Хрестом Твоїм охороняй нас - оселю Твою. †
   [† Спаси, Господи, люди Твоя, и благослови достояние Твое, победы православным христианом на сопротивныя даруя, и Твое сохраняя Крестом Твоим жительство †].
   Тропар - це окрема, закiнчена церковна молитва, пiсня, у якiй славимо Бога або святого чи святих i висловлюємо своє прохання, у даному випадку тропар за нашу рiдну Україну. Ми молимось за Батькiвщину, щоб не осягло яке-небудь лихо нашу Українську землю, щоб Бог не прогнiвався на наш народ, не позбавив би його Свого благословення й не вiддав би нас у руки ворогiв. А якщо ворог напав на нас, як це зараз Росiя напала на Україну на Донбасi, то молимося, щоб ми перемогли противника i щоб швидко закiнчилася вiйна з нашою перемогою. Ось чому нам потрiбно молитися Боговi за Батькiвщину i за наш народ Божий.
   Починаємо молитву словами "Спаси, Господи, людей Твоїх", урятуй, Господи, всiх людей Твоїх вiд вiйн, бiд, стихiйних, лих, засухи, епiдемiй i всяких негараздiв.
   Господи, "i благослови наслiддя Твоє", благослови, надiли Твоєю благодаттю, будь покровителем, утверди, збережи, тримай у благополуччi, добрi й успiху володiння Твоє, власнiсть Твою, тому що Господь Бог невидимо володiє й керує всiма людьми, в т.ч. й на нашiй землi. Коли Бог благословить Своє володiння, тобто нагородить людей земними благами, здоровим повiтрям, багатими водними ресурсами, тодi нам всiм буде жити добре. Але, якщо Бог позбавить нас Свого благословення, тодi будуть на землi вiйни, епiдемiї, хвороби, посухи, повенi, голод й iншi нещастя з людьми, вiд яких багато хто з нас можуть передчасно загинути. Тому ми просимо Бога благословити нас достатком плодiв земних i врятувати нас вiд погибелi.
   Благаємо: "перемогу побожному народовi нашому на супротивникiв подай", подай перемоги над ворогами видимими i невидимими. Ми в молитвi просимо у Бога дати силу, мiць, згуртованiсть, єднiсть нашому народу для втихомирення ворогiв, тобто всiх злих людей, якi, заздрячи нам, насмiлюються шкодити нам явним або таємним способом.
   Ми знаємо, що люди тодi тiльки можуть жити мiж собою в згодi, коли вони твердо будуть вiрити в Божественне Вчення Христа й у всьому пiдходити так, як учить нас Свята Церква. Тому далi в молитвi ми ще просимо, Господи: "i Хрестом Твоїм охороняй нас - оселю Твою", тобто врятуй нас, зберiгаючи наше житло, яке є Твоїм житлом, бо Ти дав нам його, тому Твоє житло охороняй Хрестом Твоїм. Пiд словом "оселя" розумiється вся наша країна i Свята Церква Христова, тобто всi християни, у яких невидимо живе Сам Бог i оберiгає нас вiд видимих i невидимих ворогiв заради Хресних страждань; заради того, що за людей Спаситель пролив Свою Пречисту Кров на Хрестi. Бог прощає людям грiхи й подає все для благополучного життя на землi.
   Є багато молитов за Батькiвщину. Глибокою i змiстовною є Молитва за Україну, укладена Святiйшим Патрiархом Київським i всiєї Руси-України Фiларетом (2014): "Господи Iсусе Христе Боже наш, ми згрiшили перед Тобою, i праведним Твоїм судом через неправди i беззаконня нашi втратили мир i злагоду в Українi нашiй. Ти бачиш, як злi сили розпалюють ворожнечу i ненависть мiж людьми, Ти бачиш непримиреннiсть мiж протидiючими силами. Неправда породила в нас насилля, страждання невинних людей i кров. Ти ж, милостивий Господь, що не до кiнця гнiваєшся, дивлячись на нашi вiковi великi страждання, голодомор, гонiння на Церкву, заслання i катування, а ще бiльше - на велике терпiння нашого народу, бо ми i в стражданнях, i в неволi не втрачали вiру в Тебе, єдиного iстинного Бога, - Ти змилувався над нами i дарував нам свободу i державу. Дякуємо тобi за милосердя Твоє i, припадаючи, знову дякуємо за Твою безмежну любов. Ми хоч i грiшимо перед Тобою, але ж i Тобi єдиному служимо.
   Зглянься на нас, Чоловiколюбний Господи, i не карай нас гнiвом Твоїм за нашi провини вiльнi i невiльнi, за наше протистояння i нерозумнiсть, за нашу непримиреннiсть, гордiсть i нетерпеливiсть один до одного, за наше небажання знаходити порозумiння. Але Ти, Боже наш, бачиш i навернення до тебе народу нашого, його вiру i жертовнiсть.
   Господи Iсусе Христе, Ти сказав: "Без мене не можете робити нiчого". Допоможи нам знайти примирення мiж протидiючими силами. Пошли в нашi серця любов один до одного, мир i злагоду, - благає Тебе Церква Твоя.
   Владико Многомилостивий, охорони нашу державу вiд тих, хто зазiхає на її незалежнiсть i хоче роздiлити її. Господи, збережи нашу Українську державу, як Ти завжди оберiгав християнськi держави.
   Господи Боже, Ти керуєш народами i кожною людиною, ти даєш владу i вiдбираєш її, надихни нашу владу, щоб вона служила тим, хто обрав її. Навчи людей, особливо тих, що називають себе християнами, не продавати свою совiсть нi дешево, нi дорого, бо вона буде потрiбна їм у життi.
   Господи, Спасителю наш, дай мудрiсть нашим народним депутатам, щоб вони приймали справедливi закони на благо народу i кожної людини та не чинили неправди.
   Господи Боже наш, Ти є суддя праведний, пошли суддям нашим благодатну допомогу i пробуди їхню совiсть, щоб вони не дивилися на особи, на посади й на грошi, а чинили справедливий суд. Нагадай їм, Господи, що скоро i вони стануть перед Тобою на Твiй суд.
   Господи, Боже наш, сьогоднi Україна переживає тяжке випробування. Це наслiдок наших грiхiв i беззаконь. Не карай нас надмiрно, але зглянься на нашi немочi, прости нам провини нашi й допоможи нам знайти примирення i справедливiсть, захисти нас вiд видимих i невидимих ворогiв наших, якi хочуть поневолити нас, i помилуй народ наш, як Ти помилував нiневитян заради їх покаяння.
   Бо Тобi належить милувати i спасати нас, Боже наш, i Тобi славу возсилаємо, Отцю, i Сину, i Святому Духу, нинi, i повсякчас, i на вiки вiкiв. Амiнь".
   У 1885 роцi побачила свiт Молитва за Україну "Боже великий, єдиний, нам Україну храни...", яка стала Церковним гiмном України (музика Миколи Лисенка, слова Олександра Кониського): "Боже Великий, Єдиний, Нам Україну храни, Волi i свiту промiнням Ти її осiни.
   Свiтлом Христової правди Нас, дiтей, просвiти,
   В чистiй любовi до краю, Ти нас, Боже, зрости.
   Молимось, Боже Єдиний, Нам Україну храни,
   Всi свої ласки й щедроти Ти на люд наш зверни.
   Дай йому волю, дай йому долю,
   Дай доброго свiту, щастя,
   Дай, Боже, народу
   I многая, многая лiта".
   В часи анексiї Криму Росiєю i в роки росiйської агресiї на Україну, пiд час росiйсько-української вiйни на Донбасi Святiйший Патрiарх Київський i всiєї Руси-України Фiларет уклав Молитву у днi нашестя ворогiв: "Господи Боже сил, Боже спасiння нашого, Ти Єдиний твориш чудеса. Поглянь у милостi та щедротах на смирення рабiв Твоїх i чоловiколюбно вислухай i помилуй нас: бо вороги нашi зiбралися на нас, щоб погубити нас i знищити державу нашу та святинi нашi. Допоможи нам Боже, Спасителю наш, i визволи нас, заради слави iменi Твого, i нехай справдяться на нас слова, сказанi Мойсеєм: будьте смiливими, стiйте i побачите спасiння вiд Господа, бо Господь переможе за нас.
   Так, Господи Боже, Спасителю наш, не пом'яни беззаконь i неправд людей Твоїх i не вiдвертайся вiд нас гнiвом Своїм, але в милостi i щедротах Твоїх вiдвiдай смиренних рабiв Твоїх, що до Твоєї милостi припадають: повстань на допомогу нам i подай воїнству нашому з iм'ям Твоїм перемогти. Зруйнуй неправеднi намiри тих, хто йде на нас вiйною.
   Молимось до Тебе, Владико миру i спокою нашого, щоб як щезає дим, так нехай щезнуть вороги нашi, i як порох розсипається вiд лиця вiтру, так нехай розвiються їхнi злi задуми знищити державу нашу Українську. Господи, утихомир тих, хто противиться заповiдям та постановам Твоїм. Поверни їм пам'ять Твоєї заповiдi: блаженнi миротворцi, бо вони синами Божими назвуться. А для тих, хто противиться цiй Твоїй заповiдi, пошли ангелiв, якi вселять у них страх i пам'ять про те, що й вони себе християнами називають.
   Нехай же, Господи, буде воля Твоя над нами, i якщо Твоє Провидiння буде таким, щоб покласти воїнам нашим у битвi за Вiру та Україну душi свої, то прости їм грiхи їхнi i в день праведного Твого Суду подай вiнцi нетлiння. Але вiримо i молимось Тобi, Великодаровитий Господи, що Ти захистиш, утихомириш i напоумиш та до спокою приведеш усiх.
   Бо Ти - захист, i перемога, i спасiння для тих, хто надiється на Тебе, - i Тобi славу возсилаємо, Отцю, i Сину, i Святому Духу, нинi i повсякчас, i на вiки вiкiв. Амiнь"!

Молитва Оптинських старцiв

   † Отче, дай менi з душевним спокоєм зустрiти все, що принесе менi прийдешнiй день. Дай менi цiлком вiддатися волi Твоїй святiй, в усякий час цього дня, в усьому настанови i пiдтримай мене. Якi б я не одержав звiстки протягом дня, навчи мене сприйняти їх iз спокiйною душею i твердим впевненням, що на все свята воля Твоя. В усiх словах та справах моїх керуй моїми думками i почуттями. В усiх несподiваних випадках не дай менi забути, що все послано Тобою. Навчи мене прямо й розумно обходитися з кожною людиною, нiкого не соромлячи й не засмучуючи. † Отче, дай менi сили знести утоми прийдешнього дня та всi подiї сьогодення. Керуй моєю волею i навчи мене молитися, вiрити, надiятись, терпiти, прощати й любити. Амiнь. †
   [† Господи, дай мне с душевным спокойствием встретить все, что принесет мне наступающий день. Дай мне всецело предаться воле Твоей святой. На всякий час сего дня во всем наставь и поддержи меня. Какие бы я ни получал известия в течение дня, научи меня принять их со спокойной душою и твердым убеждением, что на все святая воля Твоя. Во всех словах и делах моих руководи моими мыслями и чувствами. Во всех непредвиденных случаях не дай мне забыть, что все ниспослано Тобою. Научи меня прямо и разумно действовать с каждым членом семьи моей, никого не смущая и не огорчая. † Господи, дай мне силу перенести утомление наступающего дня и все события в течение дня. Руководи моею волею и научи меня молиться, верить, надеяться, терпеть, прощать и любить. Аминь †].
   Ця молитва не входить до складу ранiшнiх молитов, але подається тут для благочестивого вжитку тих, хто забажає.
   Старчество - це особливий благодатний дар. На це служiння старець вибирається Самим Богом. Вiн проходить святоотцiвським шляхом важкий подвиг, досягає безпристрасностi, чистоти сердечної, переповнюється любов'ю та Божественним свiтлом благодатi Святого Духа, йому вiдкривається воля Божа. Вiн отримує особливий дар - направляти душi до спасiння i лiкувати їх вiд пристрастей. Такий дар вiд Бога мали преподобнi старцi з Оптинської пустинi. Їхньою молитвою ми молимось щодня, просячи у Бога навчити нас "молитися, вiрити, терпiти, прощати й любити".
   У молитвi просимо: "Отче, дай менi з душевним спокоєм зустрiти все, що принесе менi прийдешнiй день". Благаємо, щоб Господь дав нам з душевним спокоєм зустрiти все, що принесе нам цей прийдешнiй день. А цього дня з кожним з нас може статися багато рiзних подiй: i добрих, i поганих. Ми не повиннi нi ревно радiти, нi впадати у вiдчай, у депресiю чи iстеричний стан, а все повиннi сприймати спокiйно, з розумом, урiвноважено.
   Господи, "дай менi цiлком вiддатися волi Твоїй святiй", дай нам Боже цiлком вiддатися Твоїй святiй волi. Тобто ми повиннi цiлком покладатися на волю Божу, бо тiльки Бог знає, що корисне для нашого спасiння. I якщо Бог попускає якусь прикрiсть нам, то це не iз злоби, а з любовi Божої, для того, щоб ми виправилися, покаялися у своїх грiхах i бiльше не грiшили, щоб наша вiра i побожнiсть стали мiцнiшi. А це сторицею вiдкупиться у Царствi Божому.
   Господи, "в усякий час цього дня, в усьому настанови i пiдтримай мене", повсякчасно, щогодини цього дня у всьому спрямовуй нас на шлях правильний, на шлях до добра i спасiння, i у всьому пiдтримуй нас. Тобто ми просимо постiйної Божої допомоги у всiх наших благих справах, а якщо лукавий намовить нас зробити щось погане, то Ти, Господи, зупини нас вiд беззаконня, навчи нас i допоможи нам не згрiшити.
   Господи, "якi б я не одержав звiстки протягом дня, навчи мене сприйняти їх iз спокiйною душею i твердим впевненням, що на все свята воля Твоя", якi б ми не одержали звiстки протягом цього дня, навчи прийняти їх зi спокiйною душею i твердим переконанням, що на це все є Твоя свята воля. Ми ще раз просимо спокою для нас незалежно вiд того, що за цей день може статися з нами чи нашими рiдними i близькими. Ми просимо самовладання, рiвноваги, душевного спокою при будь-якiй звiстцi, а також розумiння того, що все, щоб не траплялося, на все є воля Божа. I ми не можемо йти проти волi Божої, з решту, ми безсилi протидiяти волi Божiй i повиннi Її сприймати як дань, бо вона корисна для нас.
   Господи, вiдкрий нам волю Твою святу для нас i тих, хто нас оточує, тобто навчи нас пiзнавати волю Божу. Це означає, що ми повиннi вивчати, дослiджувати, розважати про сенс нашого життя i про волю Божу. Пiзнання волi Божої не дається за один день - це є справою усього нашого життя. Воля завжди проявляється в яких-небудь дiях. Розум - роздумує, серце - переживає радiсть чи сум, воля - дiє. Якщо воля не дiє, то вона залишається або думкою, або почуттям.
   Волю Божу ми можемо пiзнати через Бiблiю, через обставини нашого життя, через Духа Святого. Воля Божа полягає у тому, щоб ми робили добро, жили за правдою, любили ближнього i допомагали йому, духовно зростали, наслiдували Господа Iсуса Христа, були терпеливi, жили по заповiдях Божих, дякували Богу за все i славили Його. Хай Господь допоможе кожному з нас пiзнавати, зрозумiти i виконувати волю Божу!
   Господи, "в усiх словах та справах моїх керуй моїми думками i почуттями", у всiх наших словах, справах i помислах Сам, Боже, керуй нашими думками й почуттями. Адже ми не надiємося на наше грiховне єство i на нашу свобiдну людську волю, бо повсякчасно грiшимо словами, почуттями, думками, дiлами, тому просимо Бога, що Вiн опiкувався, керував нашими думками i дiями.
   Господи, "в усiх несподiваних випадках не дай менi забути, що все послано Тобою", у всiх непередбачених випадках упродовж дня i протягом всього нашого життя не дай нам забути, що все послано Тобою. Все, що може спiткати нас протягом дня, - все послано Богом для нашої користi; i щоб нам про це не забути i не ремствувати на Бога, не скаржитися на Нього, бо ми не знаємо Промислу Божого. Все, що з нами трапляється, - для нашого блага.
   Господи, "навчи мене прямо й розумно обходитися з кожною людиною, нiкого не соромлячи й не засмучуючи", навчи нас правильно, просто, розумно поводитися з усiма домашнiми i тими, хто оточує нас, старшими, рiвними i молодшими, щоб нам нiкого не засмутити, але всiм сприяти на благо. Ми просимо, щоб Бог навчив нас коректно поводитися з ближнiми своїми, не засмутити, не образити нiкого; i всiм робити добро.
   Господи, "Отче, дай менi сили знести утоми прийдешнього дня та всi подiї сьогодення". Отче Небесний, дай нам силу перенести стомлення дня, що настає, i всi подiї протягом дня. Зранку пiсля молитви ми приступаємо до Богоугодної працi, звiсно, ми втомлюємося, i просимо пiдтримки i сили Божої.
   Господи, "керуй моєю волею i навчи мене молитися, вiрити, надiятись, терпiти, прощати й любити", Ти Сам керуй нашою волею i навчи нас молитися, надiятися, вiрити, любити, терпiти й прощати. Ми просимо, щоб Господь керував нашою волею, бо ми самi можемо неправильно використати свою волю на служiння сатанi. Просимо, щоб Господь навчив нас молитися i почув нашi молитви. Просимо, щоб Господь не забрав у нас надiї на вiдпущення грiхiв i перебування у Царствi Божому. Просимо, щоб Бог змiцнив нашу вiру, навчив нас любити Бога i ближнього свого, щоб ми за рiзних ситуацiй у своєму життi проявляли терпiння, щоб ми не озлоблювалися, не мстили, а всiм прощали, навiть ворогам своїм. Просимо Божого благословення на всi нашi дiяння i справи, слова i помисли, щоб ми завжди радiсно прославляли, оспiвували й благословляли Господа.
   Стверджувальне "Амiнь", тобто iстинно так.

Молитви за живих

   † Пом'яни, Господи Iсусе Христе, Боже наш, милостi й щедроти Твої вiд вiку сущi, заради яких Ти став людиною i розп'яття i смерть, заради спасiння православно в Тебе вiруючих, перетерпiти зволив єси; i воскрес iз мертвих, i вознiсся на небеса, i сидиш праворуч Бога Отця, i милостиво споглядаєш на молiння тих, хто смиренно всiм серцем призиває Тебе: прихили вухо Твоє i почуй моє смиренне молiння нiкчемного раба Твого, серед пахощiв духовних, що приношу Тобi за всiх людей Твоїх. I найперше пом'яни, Господи Iсусе Христе, Боже наш, Церкву Твою Святу, Соборну й Апостольську, що чесну Свою Кров за неї пролив єси, i утверди, i змiцни, i пошир, збагати, замири, i непереможною вiд ворогiв пекельних повiк збережи; розбрат Церков втихомир, думки поганськi вгаси, єресi знищи i скорени, безбожництво вигуби i на нiщо силою Святого Твого Духа перетвори (поклiн).
   † Владу нашу миром оточи i вiд усякого ворога й супротивника охорони. Вклади в серце їм усяку добру i спокiйну думку про Церкву Твою Святу i про всiх людей Твоїх, щоб i ми в спокої тихе й безтурботне життя провадили в iстиннiй вiрi, у всякiй побожностi та чесностi (поклiн).
   † Спаси, Господи, i помилуй Святiйших Вселенських Патрiархiв православних, Святiйшого отця нашого (iм'я), Патрiарха Київського i всiєї Руси-України, преосвященнiйших митрополитiв, архiєпископiв, єпископiв, пресвiтерiв, дияконiв, весь чернечий чин i весь причет церковний, що поставив єси їх пасти Твоє словесне стадо, i молитвами їх помилуй i спаси мене грiшного (поклiн).
   † Спаси, Господи, i помилуй отця мого духовного (iм'я) i святими його молитвами прости грiхи мої (поклiн).
   † Спаси, Господи, i помилуй батькiв моїх, братiв, сестер i рiдних моїх, i всiх родичiв моїх та друзiв i даруй їм мир Твiй та все добре (поклiн).
   † Спаси, Господи, i помилуй старих i молодих, бiдних, сирiт, вдовиць, хворих, засмучених, тих, що в бiдi, в скорботi, у злиднях, в неволi, у в'язницях, на засланнi; особливо ж тих, що за Тебе i вiру православну безбожниками, вiдступниками та єретиками переслiдуванi, - пом'яни їх, вiдвiдай, укрiпи, заспокой i скоро силою Твоєю полегшення, волю i визволення їм подай (поклiн).
   † Спаси, Господи, i помилуй доброчинцiв наших, що допомагають нам, жалiють i доглядають нас, дають нам милостиню i просять за нас, недостойних, молитися за спасiння i вiчних благ Твоїх отримання (поклiн).
   † Спаси, Господи, i помилуй посланих на службу, тих, що подорожують, отцiв, братiв i сестер наших i всiх православних християн (поклiн).
   † Спаси, Господи, i помилуй тих, кого безумством своїм я спокусив i з правдивої дороги звiв, а на поганi й негiднi дiла напровадив їх; Божим Твоїм промислом на iстинну путь знову їх настанови (поклiн).
   † Спаси, Господи, i помилуй тих, що ненавидять i кривдять нас i роблять нам напасть; не допусти їх до загибелi через мене грiшного (поклiн).
   † Тих, що вiд православної вiри вiдступили, погибельними єресями заслiпленi, i вiд Церкви нашої вiдкололися, - свiтлом Твого пiзнання просвiти й до Святої Твоєї Соборної i Апостольської Церкви знову приєднай (поклiн).
   † Мерзенну безбожну богохульну владу скорени, а правовiрну утверди, силу християнську пiднеси i милостi Твої багатi нам пошли (поклiн).
   [† Помяни, Господи Иисусе Христе, Боже наш, милости и щедроты Твоя от века сущия, ихже ради и вочеловечился еси, и распятие и смерть, спасения ради право в Тя верующих, претерпети изволил еси; и воскрес из мертвых, вознесся еси на небеса и седиши одесную Бога Отца, и призираеши на смиренныя мольбы всем сердцем призывающих Тя: приклони ухо Твое, и услыши смиренное моление мене, непотребнаго раба Твоего, в воню благоухания духовнаго, Тебе за вся люди Твоя приносящаго. И в первых помяни Церковь Твою Святую, Соборную и Апостольскую, юже снабдел еси честною Твоею Кровию, и утверди, и укрепи, и разшири, умножи, умири, и непреобориму адовыми враты во веки сохрани; раздирания Церквей утиши, шатания языческая угаси, и ересей востания скоро разори и искорени, и в ничтоже силою Святаго Твоего Духа обрати (поклон).
   † Спаси, Господи, и помилуй Богом хранимую страну нашу, власти и воинство ея, огради миром державу их, и покори под нозе Православных всякаго врага и супостата, и глаголи мирная и благая в сердцах их о Церкви Твоей Святей, и о всех людех Твоих: да тихое и безмолвное житие поживем во правоверии, и во всяком благочестии и чистоте (поклон).
   † Спаси, Господи, и помилуй Великаго Господина и Отца нашего Святейшего Патриарха Киевского и всея Русы-Украине (имя его), преосвященныя митрополиты, архиепископы и епископы православныя, иереи же и диаконы, и весь причет церковный, яже поставил еси пасти словесное Твое стадо, и молитвами их помилуй и спаси мя грешнаго (поклон).
   † Спаси, Господи, и помилуй отца моего духовнаго (имя его), и святыми его молитвами прости моя согрешения (поклон).
   † Спаси, Господи, и помилуй родители моя (имена их), братию и сестры, и сродники моя по плоти, и вся ближния рода моего, и други, и даруй им мирная Твоя и премирная благая (поклон).
   † Спаси, Господи, и помилуй по множеству щедрот Твоих вся священноиноки, иноки же и инокини, и вся в девстве же и благоговении и постничестве живущия в монастырех, в пустынях, в пещерах, горах, столпех, затворех, разселинах каменных, островех же морских, и на всяком месте владычествия Твоего правоверно живущия, и благочестно служащия Ти, и молящияся Тебе: облегчи им тяготу, и утеши их скорбь, и к подвигу о Тебе силу и крепость им подаждь, и молитвами их даруй ми оставление грехов (поклон).
   † Спаси, Господи, и помилуй старцы и юныя, нищия и сироты и вдовицы, и сущия в болезни и в печалех, бедах же и скорбех, обстояниих и пленениих, темницах же и заточениих, изряднее же в гонениих, Тебе ради и веры православныя, от язык безбожных, от отступник и от еретиков, сущия рабы Твоя, и помяни я, посети, укрепи, утеши, и вскоре силою Твоею ослабу, свободу и избаву им подаждь (поклон).
   † Спаси, Господи, и помилуй благотворящия нам, милующия и питающия нас, давшия нам милостыни, и заповедавшия нам недостойным молитися о них, и упокоевающия нас, и сотвори милость Твою с ними, даруя им вся, яже ко спасению прошения, и вечных благ восприятие (поклон).
   † Спаси, Господи, и помилуй посланныя в службу, путешествующия, отцы и братию нашу, и вся православныя христианы (поклон).
   † Спаси, Господи, и помилуй ихже аз безумием моим соблазних, и от пути спасительнаго отвратих, к делом злым и неподобным приведох; Божественным Твоим Промыслом к пути спасения паки возврати (поклон).
   † Спаси, Господи, и помилуй ненавидящия и обидящия мя, и творящия ми напасти, и не остави их погибнути мене ради, грешнаго (поклон).
   † Отступившия от православныя веры и погибельными ересьми ослепленныя, светом Твоего познания просвети и Святей Твоей Апостольстей Соборней Церкви причти (поклон)].
   Якщо за певних умов через брак часу неможливо читати зазначену вище молитву, то читаємо цю коротку молитву за живих:
   † Спаси, Господи, i помилуй отця мого духовного (iм'я), рiдних моїх (iмена), родичiв (iмена), начальникiв, наставникiв, благодiйникiв (iмена їх) i всiх православних християн.
   [† Спаси, Господи, и помилуй отца моего духовнаго (имя), родителей моих (имена), сродников (имена), начальников, наставников, благодетелей (имена их) и всех православных христиан].
   Спаситель наш Iсус Христос навчив нас молитися за всiх людей, бо всi ми дiти Небесного Отця, а мiж собою ми брати i сестри у Христi. Тому Бог, Милостивий до нас, грiшних, дозволив нам молитися й кожному одноосiбно за себе, i за найближчих людей, i за благодiйникiв. Такi люди є у кожного з нас.
   На початку Молитви за живих, ми просимо Господа Iсуса Христа, Бога нашого: "Пом'яни, Господи Iсусе Христе, Боже наш, милостi й щедроти Твої вiд вiку сущi". Просимо, щоб Господь пом'янув, згадав, вiдзначив, не забув Свої милостi, благодать, милосердя й щедроти Свої щодо прощення наших грiхiв, подолання смертi й спасiння, якi споконвiку люди отримують.
   Продовжуємо: "Заради яких Ти став людиною i розп'яття i смерть, заради спасiння православно в Тебе вiруючих, перетерпiти зволив єси", тобто завдяки цьому, що Господь Iсус Христос Милостивий i Щедрий до нас, любить Свiй народ, Iсус для нас людей i для того, щоб ми спаслися з небес зiйшов, тiло прийняв вiд Духа Святого i Марiї Дiви i став людиною. Потiм був розп'ятий за нас тодi, коли керував Понтiй Пилат i незаслужено засудив Iсуса до страти. Виконуючи наказ Понтiя Пилата, Iсус тяжко страждав, був розп'ятий на хрестi, помер мученицькою смертю i був похований.
   Потiм Iсус "воскрес iз мертвих, i вознiсся на небеса, i сидиш праворуч Бога Отця" "серед пахощiв духовних". Третього дня Iсус воскрес iз мертвих, а 40-го дня пiсля Воскресiння вознiсся на небеса i сидить праворуч Бога Отця на небесах, серед пахощiв духовних, поряд з Отцем i Святим Духом, разом з ангельським свiтом i святими. З небес, Iсусе, Ти "милостиво споглядаєш на молiння тих, хто смиренно всiм серцем призиває Тебе". З небес Iсус милостиво споглядає на наше молiння нiкчемних, грiшних рабiв Його. Iсус перетерпiв цi тяжкi страждання, розп'яття i смерть задля нас людей, щоб всi, хто вiрить у Iсуса, як Господа Бога нашого, спаслися i мали життя вiчне.
   Господи, "прихили вухо Твоє i почуй моє смиренне молiння нiкчемного раба Твого", "що приношу Тобi за всiх людей Твоїх". Ми просимо Господа, щоб вiн прихилив вухо Своє, звернув увагу на нас i щоб почув наше смиренне молiння, бо ми молимося не тiльки за себе, але й за всiх людей Божих, просимо, щоб Iсус вислухав нашi молитви i дав нам те, чого ми просимо.
   "I найперше пом'яни, Господи Iсусе Христе, Боже наш, Церкву Твою Святу, Соборну й Апостольську, що чесну Свою Кров за неї пролив єси, i утверди, i змiцни, i пошир, збагати, замири, i непереможною вiд ворогiв пекельних повiк збережи; розбрат Церков втихомир, думки поганськi вгаси, єресi знищи i скорени, безбожництво вигуби i на нiщо силою Святого Твого Духа перетвори". Просимо, щоб Господь Iсус Христос, Бог наш, найперше пом'янув Церкву Свою Святу, Соборну й Апостольську, бо Вiн за неї Свою чесну Кров пролив. Ознаками правдивої Церкви є те, що Христова Церква - Єдина, Свята, Соборна i Апостольська.
   Пiдставою єдностi Церкви є втiлення Iсуса Христа як Боголюдини. Є тiльки "один Бог, один Христос", - Посередник мiж Богом i людьми, "одна вiра, одне хрещення" (Еф. 4:5). Пiд час Тайної вечерi Iсус установив Євхаристiю - спiльне споживання Його Тiла й Кровi. Як єдиною є Євхаристiя, так єдиною є i Церква, як Тiло Христове. Кожна Церква, яка правильно згiдно з Вченням Iсуса i згiдно з установленими канонами служить Євхаристiю, то вона євхаристiйна i єдина. Главою Церкви є Христос. Якщо Церква недостатньо євхаристiйна (щось порушує в Євхаристiї), то це значить, що вона недостатньо є єдиною з iншими церквами.
   Є Церква небесна i Церква земна - вони єдинi. Церква небесна завершена, а Церква земна звершується через дiю Божої благодатi з нашою молитвою i працею. Ми здiйснюємо Божий образ у нашому земному життi i тим самим, виявляємо дiєвiсть божественного життя у свiту.
   Єднiсть Церкви також виявляється в єдиному навчаннi та iєрархiчнiй єдностi з вiкарiєм Христа святим Петром та його наступниками.
   Святiсть Церкви полягає в тому, що Церква має мiцний зв'язок з Христом i Ним освячується людина, свiт i Церква, тому Церква - свята, хоч вона складається з грiшних членiв. Це не означає, що святiсть Церкви є сумою святостi її членiв, а святiсть Церкви випливає зi святостi Христа - її Засновника. Святiсть Глави Тiла Церкви - Iсуса Христа - освячує всi члени Тiла.
   Церква, як носiй Духа любовi, веде людей вiд грiха до святостi, тобто до спасiння. Церква перетворює грiшника в праведника через Святi Таїнства.
   Соборнiсть Церкви полягає у декiлькох аспектах. Найбiльший чи центральний (кафедральний) храм ми називаємо "собор", маючи на увазi мiсце зiбрання членiв Церкви, збирання до себе всiх народiв, тобто i живих, i померлих, i святих, i ангелiв.
   Окрiм того, важливi питання свого життя Церква вирiшує соборно, тобто збираючись на собори. Соборнiсть Церкви - це ще один дар Святого Духа - дар поєднання рiзного та подiленого в одне. Це пiзнання єдностi через рiзноманiття. Найкращим праобразом соборностi є Пресвята Тройця, де кожна особа (iпостась) шанує iншу, всi мають одну дiю й iснує нерозривний зв'язок або сопричастя мiж ними.
   Соборнiсть є даром Духа, а не сумою лише людських зусиль. Розмаїття i багатограннiсть церковних традицiй з пошануванням вiдмiнностей кожної з них дозволяє усiм належати до єдиної Церкви на чолi з Iсусом Христом.
   Апостольська Церква має мати безперервне апостольське спадкоємство, яке переходить через покладання рук безпосередньо вiд Христових учнiв на кожного єпископа, а далi - на всiх священнослужителiв. Це вказує на початки Церкви в iсторiї вiд Христа й апостолiв та на її безперервне iснування. Належнiсть до Церкви не забезпечує спасiння тому, хто, не перебуваючи в любовi, залишається в лонi Церкви лише "тiлом," а не "серцем".
   Отже, завданням всiх вiрних християн i священнослужителiв Церкви є збереження її святостi, єдностi та соборностi згiдно апостольською традицiєю.
   У молитвi ми благаємо, щоб Господь Христос утвердив, змiцнив, розширив, збагатив, примирив Святу Церкву, щоб завжди оберiгав її вiд ворогiв пекельних i щоб нiщо зi злим намiром не перемогло Церкву Христову. Молимо, щоб Господь розбрат, незгоди, непорозумiння i чвари мiж Церквами втихомирив, заспокоїв, примирив, щоб Господь думки грiховнi, злобнi, беззаконнi про Церкву вгасив, стримав, а єресi, тобто неправильне релiгiйне вчення, яке заперечує догми та органiзацiйнi форми iстинної, правильної церкви, щоб знищив i викоренив, а також щоб безбожництво, атеїзм, сектантство Господь вигубив, знищив i на нiщо силою Святого Духа перетворив.
   Господи, "владу нашу миром оточи i вiд усякого ворога й супротивника охорони. Вклади в серце їм усяку добру i спокiйну думку про Церкву Твою Святу i про всiх людей Твоїх, щоб i ми в спокої тихе й безтурботне життя провадили в iстиннiй вiрi, у всякiй побожностi та чесностi". Бог дає людям життя та розум, а люди по волi Божiй утворили державний устрiй та вiдповiднi закони, щоб був порядок. Ми знаємо зi Святого Письма, що кожна влада вiд Бога: "Усяка душа нехай пiдкоряється вищiй владi, бо немає влади не вiд Бога; iснуючi ж властi поставленi Богом.
   Тому той, хто противиться владi, противиться Божому повелiнню. А тi, що противляться, самi викличуть на себе осуд. Бо начальники страшнi не для добрих дiл, а для злих. Чи хочеш не боятися влади? Роби добро i одержиш похвалу вiд неї. Бо начальник є Божий слуга, тобi на добро. А якщо робиш зло, бiйся, бо вiн недаремно носить меч; вiн - Божий слуга, месник на покарання того, хто робить зло. I тому треба пiдкорятися не тiльки зi страху покарання, але й заради совiсти. Для цього ви i податки платите, бо вони, Божi слуги, цим самим постiйно зайнятi.
   Отже, вiддавайте всiм належне: кому податок - податок; кому данину - данину; кому страх - страх; кому честь - честь" (Рим. 13:1-7).
   Також подiбний текст ми зустрiчаємо у Першому посланнi апостола Петра: "Отже, будьте покiрнi всякому людському начальству заради Господа: чи царевi? як верховнiй владi, чи правителям? як вiд Нього посланим для покарання злочинцiв i для похвали тим, хто робить добро, - бо така є воля Божа, щоб ми, роблячи добро, закривали вуста неуцтву нерозумних людей, - як вiльнi, не як тi, хто використовує свободу для прикриття зла, але як раби Божi.
   Усiх шануйте, братство любiть, Бога бiйтеся, царя поважайте.
   Слуги, корiться з усяким страхом господарям, не тiльки добрим i лагiдним, але й суворим, бо те угодне Боговi, коли хто, думаючи про Бога, терпить скорботи, страждаючи несправедливо" (1 Пет. 2:13-19).
   - Як розумiти цi слова?
   - Якщо державнi закони служать для суспiльного добра, то вiруючi повиннi коритися державним законам. Сам Iсус Христос говорив: "Вiддавайте кесареве кесаревi, а Боже - Боговi" (Мф. 22:21). Iсус дуже поважав державну владу i це видно з таких слiв: "Iсус вiдповiв [Пилату]: ти не мав би надi Мною нiякої влади, якби не було тобi дано звище. Тому бiльший грiх на тому, хто видав Мене тобi [зрадник Iуда]" (Iн. 19:11).
   Звiсно, що для вiруючих вищим законом є Закон Божий. А тодi Конституцiя країни, а потiм всi iншi закони та постанови.
   Господи, просимо "Спаси, Господи, i помилуй Святiйших Вселенських Патрiархiв православних, Святiйшого отця нашого (iм'я), Патрiарха Київського i всiєї Руси-України, преосвященнiйших митрополитiв, архiєпископiв, єпископiв, пресвiтерiв, дияконiв, весь чернечий чин i весь причет церковний, що поставив єси їх пасти Твоє словесне стадо, i молитвами їх помилуй i спаси мене грiшного". Вiдомо, що Вселенське православ'я являє собою сукупнiсть помiсних (мiсцевих) церков, якi за своєю суттю є єдиною унiверсальною Церквою. Єднiсть свiтового православ'я ґрунтується на визнаннi єдиного Священного Передання, яке включає догмати вiри, канони Вселенських соборiв, таїнства, обряди.
   В той же час, кожна автокефальна (самоуправна) церква є адмiнiстративно, фiнансово незалежною. Вона має право призначити собi предстоятеля (патрiарха чи митрополита), має священний Синод, єпископiв, монастирi, навчальнi заклади та друкованi видання. В адмiнiстративному сенсi автокефальнi церкви подiляються на екзархати, єпархiї, вiкарiатства, благочиння, приходи. Православний церковний клiр складається з трьох рiвнiв: дияконiв (протодияконiв, архiдияконiв), пресвiтерiв (iєреїв, протоiєреїв), єпископiв (архiєпископiв, митрополитiв, патрiархiв).
   Єдиного керiвного центру в православ'ї немає. Роль "першого серед рiвних" виконує Вселенський патрiарх, який має повноваження вирiшувати суперечки мiж церквами, але не втручається в їх внутрiшнi справи. Керiвництво церквою має здiйснюватися за принципом соборностi (колективного прийняття рiшення).
   Сучасне православ'я включає в себе 15 автокефальних та 5 автономних церков. До автокефальних включають: Єрусалимську, Олександрiйську, Антиохiйську, Константинопольську, Руську, Грузинську, Сербську, Румунську, Болгарську, Кiпрську, Елладську (Грецьку), Албанську, Польську, Чехословацьку, Американську. До автономних церков (тих, якi не мають повної незалежностi) входять: Синайська, Японська, Крiтська, Фiнська, Естонська. Є також самоуправляємi Церкви в складi автокефальних Церков. Наприклад, Московський патрiархат має в своєму складi Латвiйську, Молдавську, Естонську, Росiйську православну церкву за кордоном та Українську православну церкву Московського патрiархату (з широкими правами самоуправлiння). У склад Константинопольського патрiархату входить Українська православна церква в Канадi та США, Захiдноєвропейський екзархат руських приходiв. У складi Румунської -- Бессарабська митрополiя. У складi Сербської -- Охрiдська митрополiя.
   Загальноприйнятого механiзму отримання автокефалiї немає. Iсторично склалося, що незалежнiсть (як автокефалiю так i автономiю) Церквi, або визначає Вселенський Собор (так отримали незалежнiсть Константинопольська, Олександрiйська, Антиохiйська, Єрусалимська, Кiпрська), або надає Церква-мати (Американська, Чехословацька), або виникає в результатi самопроголошення, яке згодом офiцiйно визнають (Грузинська, Руська, Румунська, Болгарська, Грецька, Польська), або надає Константинопольський патрiарх (автономнi Фiнська, Крiтська, Естонська). Нинi iснують ще самопроголошенi церкви, якi на сьогоднi ще залишаються невизнаними в свiтовому православ'ї. Сподiваємося, що згодом їх визнають. Для остаточного вироблення механiзму отримання автокефалiї необхiдно зiбрати Всесвiтнiй православний (Вселенський) собор.
   У цiй молитвi ми просимо, щоб Господь спас, дарував життя вiчне i помилував Святiйших Вселенських Патрiархiв православних, Святiйшого отця нашого (iм'я), Патрiарха Київського i всiєї Руси-України, преосвященнiйших митрополитiв, архiєпископiв, єпископiв, пресвiтерiв (священикiв), дияконiв, весь чернечий чин, тобто всi ступенi чернецтва:
   1. Послушник, (послушниця) - це особи, що готуються до прийняття чернецтва; вони не належать до жодного ступеня чернецтва.
   2. Рясофор - (рясофорний послушник, рясофорна послушниця): при постригу в рясофор монах не змiнює мирського iменi i дає єдину обiтницю - послуху; одягання монаха-рясофора складається з ряси, клобуку i вервечки. В чоловiчих монастирях рясофорних ченцiв часто називають iноками, а постриг в рясофор - iночеським постригом. Iноки належать до першого ступеня чернецтва. Рясофорний монах (рясофорна послушниця) зберiгає мирське iм'я i вiльний в будь-який час припинити проходження послушництва i повернутися до колишнього, мирського життя, що для ченця вже є неможливим.
   У православнiй церквi прийнятий звичай висвячувати у єпископи лише безшлюбних священикiв, якi прийняли чернечий чин, то якщо перед рукоположенням у священики людина прийняла целiбат, давши обiтницю безшлюбностi, то iнодi йому достатньо прийняти першу ступiнь чернечого постригу - рясофор.
   3. Iнок (iнокиня). Iнок (черниця) - це давня назва ченця, iнакше монаха. В сучасних православних чоловiчих монастирях iноком називають не ченця у власному розумiннi, а рясофорного (з грецьк. "носить рясу") монаха - до постригу його в "малу схиму" (обумовлену остаточним прийняттям чернечих обiтниць i нареченням нового iменi). Iнок - як би "початкiвець монах".
   У сучасних жiночих монастирях зберiгається традицiя, в якiй iночеський постриг принципово вiдрiзняється вiд рясофорного постригу тим, що така черниця отримує нове iм'я i дає крiм обiтницi послуху ще й обiтницю безшлюбностi. У жiночих монастирях iночеське аскетичне правило, послухи i зовнiшнiй чернечий одяг сильно вiдрiзняються вiд рясофорних.
   Багато черниць, прийнявши iночество, не приймають наступних чернечих ступенiв i цiле життя проводять у монастирi в даному ступенi чернецтва.
   4. Мала схима, або мантiйне чернецтво. Подiл на малу i велику схиму сьогоднi реально iснує не у всiх Православних церквах. Наприклад, у Грецiї залишилися тiльки два ступенi чернечого постригу - рясофорний постриг i наступний за ним чернечий постриг, при прийняттi якого людина вiдразу дає обiтницi великої схими.
   Малу схиму ще називають мантiйним чернецтвом - беручи постриг i обiтницi малої схими, людина повнiстю вiдмежовується вiд мирського життя i стає монахом (з грецьк. слова - одиночний). Вiн отримує нове iм'я (як би народжуючись заново) i дає чотири чернечих (аскетичних) обiтницi:
   а) послуху (вiдмова вiд своєї особистої волi i слухнянiсть духiвнику);
   б) безшлюбностi (або цнотливостi);
   в) бiдностi, або вiдмови вiд володiння особистою власнiстю;
   г) безперервної молитви.
   Часто постриг в малу схиму здiйснюється на Лiтургiї, пiсля якої монаха урочисто одягаються в хiтон, параман, пояс, рясу, мантiю (вона ще називається паллiй), клобук, сандалi i дають в руку вервицю.
   Вiдповiдно до обiтницi послуху, монах має обрати керiвника свого духовного життя, званого старцем, i вiдсiкаючи свавiлля у всiх своїх справах, слiдувати його порадам i його волi. В кiнцевому пiдсумку через вiдсiкання своєї волi i слухнянiсть монах навчається слiдувати волi Божiй.
   Приймаючи чернецтво, крiм дотримання п'яти обiтниць: першої, даної ще при хрещеннi (зречення вiд сатани i всiх справ його i обiцянки вiрити i служити Христу як Царю та Богу) i чотирьох аскетичних обiтниць, монах звичайно повинен щодня робити покладене молитовне правило (розрiзняються залежно вiд монастиря та духiвника) i нести монастирський послух (працювати).
   5. Велика схима або схимництво. Велика схима - це вiдчуження вiд свiту для з'єднання з Христом. Чернець, який прийняв велику схиму, iнакше - великий ангельський образ, називається схимонахом, або схимником. Постриг iнока у велику схиму вiдбувається урочисто i довше, нiж у малу.
   Великосхимник дає особливi обiтницi, при цьому йому знову змiнюють iм'я. Притому чернець отримує ще одного святого покровителя, тобто пiсля кожної змiни iменi за нього перед Богом клопоче все бiльше святих. Великосхимники зазвичай живуть окремо вiд iншої братiї i не займаються нiяким послухом, крiм безперервної молитви.
   Обiтницi великої схими, по сутi, є повторенням обiтниць малосхимника, але, слiдом за повторенням, вони зобов'язують до ще суворiшого їх дотримання. В давнину великосхимники давали додаткову обiтницю, наприклад, вселитися в затвор, закритися в самотнiй печерi як у труну i тим самим повнiстю померти для свiту, залишившись з єдиним Богом.
   Одяг великосхимника: ряса, аналав (особливий параман), куколь (загострена шапочка з хрестами), мантiя, чотки, сандалi, пояс, хiтон.
   Великосхимництво походить вiд прагнення здiйснювати вищi чернечi подвиги, якими є самiтницьке життя або життя у пустинi.
   Далi у молитвi ми просимо, щоб Господь спас i помилував "i весь причет церковний" (причетник - член, причта церкви, нижчий рiвень церковнослужителiв). Крiм уже названих вищих клiрикiв (єпископiв, пресвiтерiв (iєреїв або священикiв), дияконiв), у церквi iснує також iнститут нижчих клiрикiв-церковнослужителiв: iподиякони (iнколи їх вiдносять до вищих клiрикiв), читцi або псаломщики, паламарi або дячки, спiвцi, свiчконосцi, дзвонарi та iн. Їхнiй обов'язок - читання з богослужбових книг, спiв на криласi й взагалi участь у всiх церковних богослужiннях. Крiм того, при кожному храмi iснує штат спiвробiтникiв (спiвробiтниць), яких теж часто називають церковнослужителями: просфорник, продавець в iконнiй крамницi, прибиральницi, сторожi, староста, бухгалтер, скарбник, водiй та iн., якi часто пiдмiнюють один одного. За спасiння i помилування їх ми молимося. Адже всiх церковнослужителiв поставив Господь навчати i утверджувати вiру Христову, а далi молимо, щоб молитвами всiх священнослужителiв i церковнослужителiв Господь помилував i спас й нас грiшних.
   Ще просимо: "Спаси, Господи, i помилуй отця мого духовного (iм'я) i святими його молитвами прости грiхи мої". Отець духовний або духiвник мирянина у православнiй Церквi - це зазвичай досвiдчений священик з притаманними для нього смиреннiстю, розважливiстю i любов'ю, цей священик зазвичай здiйснює таїнства покаяння. У духiвника православний християнин регулярно сповiдається i є щодо нього "духовним чадом". Духiвник не тiльки керує духовним життям чаду, утiшає його в скорботах i порадою допомагає йому вирiшувати рiзнi життєвi питання, а також молиться про свiй чад. Духiвником може бути й духовна мати з числа досвiдчених монахинь.
   Духiвник повинен мати щонайменше три дари або три духовно-моральнi чесноти:
   1) прозорливiсть i розсудливiсть або проникливiсть i розпiзнавання, тобто здатнiсть проникати в таємницi сердець своїх чад, розумiти прихованi глибини їх, не усвiдомлюванi самими чадами;
   2) здатнiсть любити iнших i перейматися їхнiми стражданнями; любити iнших не означає страждати разом з ними i за них, а спiвчувати їх, розрадити, допомогти, як вийти з цього стану;
   3) мати силу перетворювати людськi умови, як матерiальнi, так i нематерiальнi; одним аспектом цiєї сили є дар духовного зцiлення; духовний наставник повинен допомагати своїм учням сприймати свiт таким, яким його створив Бог, i яким Бог хоче знову його бачити.
   У Грецiї, наприклад, духiвниками можуть бути тiльки досвiдченi, лiтнi священики в чернечому чинi. У iнших православних церквах i парафiях наш духiвник - це той парафiяльний священик, який молиться Боговi в церквi за всiх нас, перед яким ми сповiдуємо свої грiхи i каємося Богу, який на сповiдi Iм'ям Самого Бога прощає нам грiхи, а потiм причащає нас Святих Христових Тайн.
   Сучасним духiвникам суворо забороняється розголошувати грiхи сповiдника, хоча в стародавностi сповiдь була вiдкритою i публiчною серед всiх прихожан у церквi, бо першi християни соромилися прогнiвати Бога, а не людей. Щоб будь-хто iнший не дiзнався про грiхи сповiдника, тому забороняється сповiдати кiлька людей одночасно, не тiльки дорослих, але й дiтей. Грiхи, вiдкритi на сповiдi, не пiдлягають розголосу у жодному разi, у тому числi й при свiдченнi священика у судi.
   Духiвники духовних семiнарiй, єпархiй, некомерцiйних органiзацiй, вiйськових частин, шкiл, в'язниць, лiкарень i засобiв масової iнформацiї - це теж завжди священики, якi стежать, щоб iдеологiя й практика органiзацiї не суперечили Православнiй вiрi й практицi Православної Церкви i щоб духовно зростали члени цих органiзацiй. Цi духiвники, як правило, не претендують на роль духiвникiв окремих спiвробiтникiв цих органiзацiй, хоча у вiйськових частинах, на кораблях та iн. органiзацiях, вони можуть бути духiвниками окремих осiб, або частiше можуть нагадувати їм про необхiднiсть вчасно звертатися до своїх особистих духiвникiв у церквi.
   - Для чого потрiбнi духiвники?
   - Духiвники потрiбнi нам для того, щоб своїм досвiдом i застосуванням Вчення Господа нашого Iсуса Христа вони допомагали своїм чадам, якщо у них є:
   • перешкоди на шляху до праведного життя;
   • брак знань щодо християнського життя;
   • страх перед визнанням своїх помилок;
   • гордiсть, яка перешкоджає на шляху до їх праведностi i святостi;
   • блукання у грiховнiй темрявi й неможливiсть вибратися з неї;
   Духовний отець якраз i є тим помiчником, який допомагатиме долати усi перешкоди на шляху до правдивого християнського життя. Оскiльки вiн є посередником мiж нами та Богом, то, як каже апостол Павло: "Бо хоч у вас тисячi наставникiв у Христi, та не багато отцiв; я родив вас у Христi Iсусi благовiстям [через Євангелiю]. Тому благаю вас: ставайте подiбнi менi, як я [Павло] Христу" (1 Кор. 4:15-16).
   Духiвник допоможе нам зрозумiти i навчити, як повинен жити справжнiй християнин, як позбутися своїх страхiв, як не загордiти так, щоб не позбавитися усiх Божих ласок та щедрот, якими ми так часто нехтуємо через свою недбалiсть.
   У цiй молитвi ми просимо, щоб Господь спас i помилував отця нашого духовного (iм'я) i щоб святими його молитвами простив грiхи нашi.
   Дуже важливо назвати у цiй молитвi не тiльки отця нашого духовного - духiвника-священика, але, якщо можливо, то тут бажано назвати iмена свого свiтського наставника, учителя й тих, що зробили нам велике добро, бо завдяки своїм наставникам i учителям ми стаємо професiоналами, науковцями i т. iн. Правда, тут можна потрапити в халепу, особливо, якщо наш наставник чи вчитель - атеїст чи iновiрець i не може бути помилуваний та й зможе молитися за прощення наших грiхiв. Тому за атеїстiв, iновiрцiв, сектантiв краще молитися як за оголошених i просити, щоб Господь навернув їх до iстинної християнської вiри, до Iсуса.
   Молимо: "Спаси, Господи, i помилуй батькiв моїх, братiв, сестер i рiдних моїх, i всiх родичiв моїх та друзiв i даруй їм мир Твiй та все добре". Просимо, щоб Господь спас i помилував батькiв наших, братiв i сестер наших, i всiх рiдних наших, i всiх родичiв наших та друзiв i дарував нам мир Свiй та все добре. Ця частина молитви ґрунтується на другiй Заповiдi любовi до Бога i ближнього: 2) люби ближнього твого, як себе самого. I принагiдно нагадаємо, що тут першою i найбiльшою заповiддю є "люби Господа Бога твого всiм серцем твоїм, всiєю душею твоєю, всiєю силою твоєю i всiєю думкою твоєю". Тут ближнiми нашими є батьки, брати, сестри i рiднi нашi i всiх родичi нашi та друзi. До всiх них можна застосувати щонайменше 6 Заповiдей Божих: 4) шануй батька твого i матiр твою; 5) не вбивай; 7) не кради; 8) не свiдчи неправдиво проти ближнього твого; 9) не пожадай жiнки ближнього твого; 10) не пожадай нiчого, що є власнiстю ближнього твого. Адже у грiховному сьогоденнi вiдомо багато прикладiв, коли дiти не шанують своїх батькiв - батька i матерi, знущаються над ними. Є й вбивства, крадiжки, сексуальнi стосунки серед членiв сiм'ї. Задля заволодiння сiмейним спадком вiдбуваються суди з брехливими свiдченнями. Все це треба викорiнювати з нашого суспiльства i молитися за ближнiх наших.
   Особливо слiд молитися за батькiв наших. Нашi батьки, батько й мати, через яких Бог дав нам можливiсть з'явитися на цей свiт i якi вiд дня нашого народження постiйно пiклуються про нас, наше здоров'я i щастя, даючи нам все необхiдне для благополучного i спокiйного життя. Нашi рiднi брати, сестри, дiдусi, бабусi, з якими ми живемо i користуємося їхнiми послугами. За них ми молимося.
   Господи, як дотепер Ти милостиво вислуховував нашi молитви i виявляв нам свою доброту, так i надалi сповнюй всi нашi добрi прохання i виявляй Твою багату милiсть тим, за кого ми просимо, особливо найбiльш потребуючим. Благаємо Тебе: "Спаси, Господи, i помилуй старих i молодих, бiдних, сирiт, вдовиць, хворих, засмучених, тих, що в бiдi, в скорботi, у злиднях, в неволi, у в'язницях, на засланнi; особливо ж тих, що за Тебе i вiру православну безбожниками, вiдступниками та єретиками переслiдуванi, - пом'яни їх, вiдвiдай, укрiпи, заспокой i скоро силою Твоєю полегшення, волю i визволення їм подай". Ми повиннi думати не тiльки про себе, але й про iнших людей, любити їх i молитися за них Богу, тому що ми всi дiти одного Отця Небесного. Особливо не слiд забувати на найбiльш стражденну частину нашого суспiльства: старi, лiтнi люди; iнвалiди; молодi, якi ще не стоять твердо на стезi християнства; бiднi, сироти, вдовицi, якi iнколи недоїдають, живуть у холодi; хворi, якi часто страждають вiд болю чи iнших проявiв хвороби; засмученi, яких треба втiшити; тi, що бiдують, в скорботi, у злиднях, в неволi, у в'язницях, на засланнi; тi, що за Христа i вiру Христову безбожниками, вiдступниками та єретиками переслiдуванi.
   Молитва за них корисна не тiльки їм, за кого ми молимося, але й для нас самих, тому що ми цим проявляємо любов до них. А Господь сказав нам, що без любовi нiхто не може бути дитиною Божою.
   Просимо, щоб Господь спас i помилував старих i молодих, бiдних, сирiт, вдовиць, хворих, засмучених, тих, що в бiдi, в скорботi, у злиднях, в неволi, у в'язницях, на засланнi, а також тих, що за Господа i вiру православну переслiдуванi безбожниками, вiдступниками та єретиками, благаємо, пом'янути їх, вiдвiдати, укрiпити, заспокоїти i силою Божою подати їм полегшення, волю i визволення.
   Молимо: "Спаси, Господи, i помилуй доброчинцiв наших, що допомагають нам, жалiють i доглядають нас, дають нам милостиню i просять за нас, недостойних, молитися за спасiння i вiчних благ Твоїх отримання". Щедрi доброчинцi, жертводавцi, ревнi волонтери i багато людей радо допомагають нужденним i нам у твореннi дiл милосердя - хто словом, хто дiлом, хто молитвою. Благодiйники - це тi, якi таємно або явно допомагають нам, наприклад, нашi старшi друзi, учителi й багато хто iншi. Ми з вдячнiстю повиннi молитися й за них та за їхнi родини, щоб Господь сторицею вiддав їм за їх добрi поступки, за їх жертву, щоб їхня жертва була на прощення грiхiв i на життя вiчне. Щоб те добро, яке вони сiють у суспiльствi, процвiтало вiчно i було нетлiнним.
   Ми просимо, щоб Господь спас i помилував доброчинцiв наших, якi допомагають нам рiзними способами, якi жалiють i доглядають нас, уболiвають за нас, дають нам милостиню рiзного роду - i матерiальну, i духовну. Вони просять нас, недостойних, молитися за них, за те, щоб Господь дав їм спасiння i вiчнi блага. Отож нехай вiддасться Вам сторицею, дорогi нашi благодiйники.
   Просимо: "Спаси, Господи, i помилуй посланих на службу, тих, що подорожують, отцiв, братiв i сестер наших i всiх православних християн". Просимо, щоб Господь спас i помилував тих, кого послали на службу, насамперед на небезпечну вiйськову службу.
   Тут варто згадати Росiйську збройну агресiю проти України, тобто Росiйсько-українську вiйну (з 2014 р., яка триває i досi пiд час написання цих рядкiв у 2015 р.). Росiйський агресор застосував, як пряму, так i опосередковану збройну силу проти суверенiтету та територiальної цiлiсностi України. Ця росiйська збройна агресiя проти України у 2014-2015 роках має двi складовi. 22 лютого 2014 р. - 18 березня 2014 р. Росiя вторглася у Крим, окупувала i анексувала його. Починаючи з 1 березня 2014 року росiйськi спецслужби провели серiю акцiй у схiдних, центральних i пiвденних регiонах України за вiдокремлення їх вiд України та приєднання до Росiї. З 12 квiтня 2014 р. росiйськi озброєнi "зеленi чоловiчки" почали захоплювати українську територiю i встановлювати на нiй росiйськi прапори, так почалася антитерористична операцiя проти проросiйських сепаратистiв, яка переросла у справжню вiйну на сходi України, де на час написання цiєї книжки ще захоплена частина Луганської та Донецької областей.
   У цiй вiйнi Україна досi несе значнi втрати. Проведена низка мобiлiзацiй населення на вiйськову службу. Весь український народ, усi українськi церкви ревно моляться за посланих на вiйськову службу, за мир i стабiльнiсть в Українi. Невизначеною є поведiнка клiрикiв так званої Української православної церкви Московського патрiархату, священики якої на Донбасi пiдтримали сепаратистiв, деякi священики цiєї церкви прямо стрiляли в українцiв з автоматiв, а вище керiвництво цiєї так званої буцiмто української церкви попросту наглумилося при вшануваннi пам'ятi загиблих у залi Верховної Ради, не вставши при цьому тодi, коли всi у залi стояли.
   Iстиннi християни повиннi молитися за тих, кого послали на службу, просити, щоб Господь спас i помилував їх.
   Ми також молимося i за тих, що подорожують, отцiв, братiв i сестер наших, бо пiд час подорожей можливi рiзнi небезпеки, аварiї зi смертельними наслiдками. Отже просимо, щоб Господь оберiгав їх. Ми молимося за всiх православних християн.
   "Спаси, Господи, i помилуй тих, кого безумством своїм я спокусив i з правдивої дороги звiв, а на поганi й негiднi дiла напровадив їх; Божим Твоїм промислом на iстинну путь знову їх настанови", благаємо ми. Своїм безрозсудством, вiдчайдушнiстю чи божевiллям навмисно, чи не вiдаючи того, ми можемо спокушати оточуючих нас людей на рiзнi поступки, особливо до зла; ми можемо в рiзний спосiб переконати чи заманити їх до зла або вчинити неправду чи злодiяння, iнколи обiцяючи їм задоволення або користь. Направивши будь-кого на зло чи неправду, коли тi творять поганi й негiднi дiла, тодi вони вступають в ментальний конфлiкт мiж небесними i пекельними впливами, пiдпускають до себе бiсикiв, служать сатанi й сходять з правдивої дороги, яка веде до спасiння i вiчного життя у Царствi Божому. Тодi вони обирають собi вiчнi пекельнi муки.
   Оскiльки в цьому виннi й ми, бо ми когось спокусили, i той, хто спокусився, i пiшов грiшним шляхом, то й i ми, i той зiйшли з праведної дороги i заслуговуємо покарання. Тому ми повиннi ревно молитися за тих, хто з нашої вини впав у грiх, щоб Господь Своїм Божим промислом знову їх настановив на iстинний шлях. А самi ми повиннi каятися i просити у Бога прощення за цей грiх.
   Тодi, коли у нас усерединi панував хаос, i ми робили навiженi, безумнi речi, намовляючи ближнього до грiха, спокушаючи його на поганi й негiднi дiла, тодi ми були проти Бога, бо пов'язанi грiхом. Тому ми повиннi молитися, щоб Господь у Своїй любовi й милосердi повнiстю простив нас, направив на вiрний шлях того, кого ми навили до зла, i щоб простив їм та нам Божою добротою, любов'ю i милосердям.
   Причому ми не повиннi залишати виправлення цiєї ситуацiї на завтра. Якнайшвидше вантаж цих проблем повинен бути скинутий, щоб не затягувати його. Краще самому пiдiйти до того, кого ми спокусили i владнати ситуацiю, попросити не робити того поганого дiла, до якого ми намовили. А якщо це негiдно дiло вже зроблене, то попросити цю молитву каятися, простити нам, а ми повиннi простити їй. Тому просимо, щоб Господь спас i помилував тих, кого безумством своїм кожен з нас спокусив i звiв з правдивої дороги, i на поганi й негiднi дiла напровадив нас. Благаємо, щоб Бог Своїм промислом на iстинний шлях їх настановив.
   Якщо ми когось спокусили i звели з правдивої дороги, то нам було б добре молитися Молитвою за праведне життя iєросхимонаха Парфенiя Київського:
   "Господи, Iсусе Христе, Сину Божий, не попусти, щоб суєтнiсть, самолюбство, чуттєвiсть, недбальство, гнiв царювали над мною i обкрадали мене вiд любовi Твоєї.
   О, мiй Господи, Творче мiй, всi сподiвання мої! Не залиши мене без участi в блаженнiй вiчностi; допоможи, i я наслiдую святий приклад Твiй, буду покiрний властям, якi над мною поставленi; даруй менi всю чистоту духа, всю простоту серця, якi удостоюють нас любовi Твоєї.
   До Тебе, о, Боже мiй, пiдношу душу мою i серце моє: не попусти загибелi творiння Твого, i визволи мене вiд єдиного i найбiльшого зла - грiха. Допоможи, Господи, щоб я переносив турботи i скорботи душевнi з таким же терпiнням, з якою радiстю приймаю задоволення сердечнi. Якщо Ти хочеш, Господи, - можеш очистити i освятити мене, тому я вiддаю себе Твоїй добротi i прошу: викорени з мене все, що огидне Тобi, i приєднай мене до сонму обранцiв Твоїх.
   Господи! Вiдiйми вiд мене дух ледарства i неробства, що марнує час; суєтнiсть думок i помислiв, якi заважають Твоїй присутностi та вiдволiкають увагу мою в молитвi: якщо ж пiд час молитви я вiдхиляюся вiд Тебе моїми помислами, то допоможи менi, щоб це вiдволiкання було не довiльне, i, вiдвертаючи ум, щоб я не вiдвернув вiд Тебе серце.
   Сповiдаю Тобi, Господу Богу моєму, всi грiхи i беззаконня мої, якi вчинив я перед Тобою нинi i протягом всього мого життя: пробач, прости i вiдпусти менi грiхи, задля iменi Твого святого, i спаси душу мою, яку Ти спокутував дорогоцiнною Кров'ю Твоєю. Вручаю себе милосердю Твоєму, вiддаюсь волi Твоїй, твори зi мною за добротою Твоєю, а не за злобою i беззаконнями моїми.
   Навчи мене, Господи, планувати i виконувати дiла свої так, щоб вони сприяли прославленню iменi Твого святого.
   Змилосердься, Господи, над всiма християнами; почуй бажання всiх, хто до Тебе звертається; визволи вiд всякого зла i спаси рабiв Твоїх (iмена), пошли їм вiдраду, втiху у скорботах i милiсть Твою святу.
   Господи, молю Тебе особливо за тих, якi мене чим-небудь образили, скривдили i засмутили або яке-небудь зло зробили менi: не наказуй їх задля мене грiшного, а пролий на них благодать Твою.
   Господи, молю Тебе за всiх тих, кого я грiшний безумством своїм засмутив, образив, скривдив, заподiяв зло, чи спокусив: вiльно чи невiльно, словом чи дiлом, свiдомо чи несвiдомо, в думцi чи в помислi, вдень чи вночi, всiма моїми почуттями; у всiх них прошу пробачення i каюся. Господи Боже! Вiдпусти їм i менi грiхи нашi i взаємнi образи; вижени, Господи, iз сердець наших всякi обурення, пiдозри, гнiв, злопам'ятнiсть, сварки i все те, що може перешкоджати любовi й зменшувати братолюбство.
   Помилуй, Господи, тих, за кого я грiшний i недостойний молюся повсякденно, i тих, котрi доручали менi молитися за них!
   Помилуй, Господи, всiх, хто просить Твоєї допомоги.
   Господи, зроби цей день днем милосердя Твого, подай кожному за його проханням: будь пастирем заблудлих; вождем i свiтлом тих, що не вiдають своїх вчинкiв; наставником немудрих; батьком сирiт; помiчником пригноблених; лiкарем хворих; утiшителем для помираючих; i приведи нас всiх до бажаного кiнця - до Тебе, Господи, до пристановища нашого i блаженного спокою. Амiнь".
   Ще просимо у молитвi: "Спаси, Господи, i помилуй тих, що ненавидять i кривдять нас i роблять нам напасть; не допусти їх до загибелi через мене грiшного". У життi трапляються ситуацiї, що й нас хтось може скривдити, зробити - заслужено чи незаслужено, правильно чи неправильно. Ми не повиннi таку людину робити своїм ворогом, а простити й помиритися з нею. Пiсля будь-якої сварки, пiсля будь-якої ворожнечi можливе примирення i знову братерська любов. I цьому вчить нас Господь Iсус Христос: "А Я кажу вам: любiть ворогiв ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творiть тим, хто ненавидить вас, i молiться за тих, хто кривдить i гонить вас, щоб ви були синами Отця вашого Небесного, бо Вiн сонцем Своїм осяює злих i добрих i посилає дощ на праведних i на неправедних" (Мф. 5:44-45).
   Найперше i найважливiше лiкарство для примирення з тим, хто нас образив, скривдив, є молитва за нашого кривдника. Бажано нам зробити перший крок, зустрiтися з тим, хто скривдив нас, вияснити причину, чому нас скривдили, пом'якшити i вирiшити проблему у спокої, краще вгодити йому та примиритися. Адже, якщо ми потерпимо кривдника, то буде мир i злагода, а якщо будемо вiддавати злом на зло, то миру не буде, Бог вiдступить вiд обох, i обом нам свiтитиме царство сатани.
   Якщо ми зовнi нiби примирилися, молимося за того, хто нас образив, а у серцi "кiшки шкребуть", сердимося, то результату вiд нашої молитви не буде - все безрезультатно. Ми повиннi прощати зi смиренням, вiдчуваючи на собi вину, тодi нам легше буде примиритися. Бо якщо ми хочемо, щоб хтось переборов себе, змiнив своє вiдношення до нас, то ми першi повиннi вигнати з себе неприязнь до обидчика й тодi Господь допоможе нам примиритися.
   Як казав святитель Тихон Задонський (1724 - 1783), якщо хтось нас скривдить, то ми не повиннi тримати на нього гнiву, а простити йому негайно i молися за нього Боговi, щоб i Бог йому простив. I навiть, якщо серце наше не хоче цього, а ми повиннi схиляти i переконувати своє серце, i молися Господу, щоб Вiн допомагав нам самих себе перемогти i плотське мудрування перемогти. Хоч важко це, але це по-християнськи.
   Якщо ми самi хочемо отримати прощення вiд Бога, то й нам треба простити ближнього. Як каже мудрiсть: "Прости - i тобi проститься, якщо ти не простиш, то й тобi не проститься".
   Якщо хтось ненавидить нас або сердиться на нас, то ми його любов'ю повиннi перемагати i намагатися з ним примиритися. Навiть якби вiн не хотiв миру, а ми повиннi шукати миру i бути готовими до миру.
   У цiй молитвi ми просимо, щоб Господь спас i помилував тих, котрi ненавидять i кривдять нас i роблять нам напасть, щоб не допусти їх до загибелi у царствi сатани через нас грiшних.
   Господи: "Тих, що вiд православної вiри вiдступили, погибельними єресями заслiпленi, i вiд Церкви нашої вiдкололися, - свiтлом Твого пiзнання просвiти й до Святої Твоєї Соборної i Апостольської Церкви знову приєднай". Передусiм вiдзначимо, що православна вiра - це вiра у Бога, яка у правильний спосiб славить Бога. Слово "православна" походить вiд старослов'янських слiв "право" i славна", тобто правильно славити. В основi православного вiровчення є:
   • Святе Письмо (Бiблiя),
   • Святий Переказ (рiшення перших семи вселенських соборiв i помiсних соборiв, працi святих отцiв церкви),
   • спiльний для всього християнства Символ вiри (визнання триєдностi Бога, Боговтiлення, спокутної жертви Iсуса Христа, загробного ушанування, також визнання церкви як посередника мiж Богом i людьми),
   • Вiдвiдування храмiв, молитви, дотримання постiв, таїнств для православних вiруючих. Особлива роль належить культу святих, церковним святам, ушануванню iкон. Православ'я визнає хрещення, причастя, миропомазання, сповiдь, шлюб, священство, єлеоосвячення (соборування) i Богослужiння.
   • Православне вiровчення заперечує католицькi догмати про фiлiокве (що Святий Дух вiд Отця i Сина iсходить), чистилище (де буцiмто душi померлих пiддаються очищенню спокутним вогнем для того, щоб потiм потрапити в рай), про непогрiшимiсть Папи Римського та iн.
   Тi вiруючi, що не дотримуються такого православного вiровчення, вважаються вiдступниками вiд православної вiри i єретиками ("погибельними єресями заслiпленi"). Єресь - це будь-якi iншi неправославнi релiгiйнi вчення, якi заперечують, вiдступають або перекручують загальноприйнятi погляди, правила, положення тощо православної вiри.
   Православна церква у свiтi складається з ряду єдиних у теологiї помiсних (автокефальних, автономних) Церков, що перебувають мiж собою у євхаристiйному спiлкуваннi. Вiдкол вiд Єдиної, Святої, Соборної, Апостольської Православної Церкви, або розкол, означає:
   • можливе переривання апостольського наступництва у хiротонiях (висвячення дияконiв, священикiв, єпископiв);
   • неправильне, хибне, перекручене православне сповiдання iстин, якi передав Господь Iсус Христос через апостолiв;
   • неправильне трактування Бiблiйних книг, творiнь Святих Отцiв, Богослужбової та духовної лiтератури;
   • недотримання єдиного для всiєї Православної Церкви вiровчення;
   • недотримання церковних канонiв, притаманних для iнших канонiчних православних церков;
   • недотримання правильного Богослужiння i Церковних таїнств (Євхаристiя, Хрещення, Миропомазання, Таїнство шлюбу, Покаяння, Священства, Соборування або Єлеоосвячення) та iнших священнодiйств i молитов;
   • невизнання усiх православних святих, не шанування одних й тих же свят разом з iншими православними церквами, недотримання однакових постiв;
   • вiдсутнiсть своїх навчальних закладiв, храмiв, церков, парафiй, монастирiв, чернецтва, старцiв i духiвникiв, якi дотримуються православних канонiв;
   • вiдсутнiсть свого Синоду i права скликати Помiснi собори згiдно з канонами та церковним статутом Церкви;
   • вiдсутнiсть усталеного Церковного устрою та iєрархiї однакових з iншими православними церквами.
   У молитвi ми просимо, щоб Господь приєднав до Святої Соборної i Апостольської Церкви тих, що вiд православної вiри вiдступили чи впали у єресь i вiд iстинної Церкви вiдкололися. Благаємо, щоб Господь просвiтив їх i щоб вони пiзнали правду i знову навернулися до Святої Соборної i Апостольської Церкви.
   Господи: "Мерзенну безбожну богохульну владу скорени, а правовiрну утверди, силу християнську пiднеси i милостi Твої багатi нам пошли". Дещо щодо влади ми описали при iнтерпретацiї уривку молитви: "Владу нашу миром оточи i вiд усякого ворога й супротивника охорони. Вклади в серце їм усяку добру i спокiйну думку про Церкву Твою Святу i про всiх людей Твоїх, щоб i ми в спокої тихе й безтурботне життя провадили в iстиннiй вiрi, у всякiй побожностi та чесностi".
   - Постає питання: а як вести себе Церквi й вiруючим, якщо влада богохульна, сповiдує атеїзм, безвiр'я, безбожжя, нищить церкви, переслiдує священнослужителiв i вiруючих?
   - Церква i вiруючi в подiбних випадках повиннi бути на боцi правди, вiри, Божих Законiв. Ми повиннi молитися i просити Господа, щоб у мирi наша влада перебувала, щоб охороняла нас i нашу країну вiд ворогiв i супротивникiв. Ми повиннi просити, щоб Господь вклав у серця наших можновладцiв усякi добрi й спокiйнi думки про Святу Церкву i про всiх людей Божих. Й тодi ми в спокої тихе й безтурботне життя будемо провадити у вiрi, побожностi та чесностi.
   - А як вести себе Церквi й вiруючим, якщо влада не правовiрна переслiдує i гнобить народ, творить безчинства?
   - На мiй погляд, слiд безперервно молитися i принагiдно пiдтримати протести народу i змiну влади у Конституцiйний спосiб.
   У молитвi просимо, щоб Господь мерзенну безбожну богохульну владу скоренив, а правовiрну утвердив i щоб силу християнську пiднiс i щоб милостi Свої багатi нам послав.
   Словом, про усiх ми помолилися Богу у цiй молитвi, а у короткiй молитвi за живих ми просимо: "Спаси, Господи, i помилуй отця мого духовного (iм'я), рiдних моїх (iмена), родичiв (iмена) начальникiв, наставникiв, благодiйникiв (iмена їх) i всiх православних християн", тобто просимо, щоб Господь помилував i спас отця духовного (духiвника) кожного з нас.
   Благаємо спасти i помилувати рiдних наших, тобто тих, хто має кровну спорiдненiсть, кровний зв'язок з нами.
   Благаємо спасти i помилувати родичiв наших, тобто тих, хто перебуває у спорiдненостi з ким-небудь iз нас, тобто член родини, сiм'ї, свояк.
   Благаємо спасти i помилувати начальникiв наших, тобто посадових осiб, якi керують, завiдують чим-небудь, в тому числi нами, а ми є їхнiми пiдлеглими.
   Благаємо спасти i помилувати наставникiв наших, учителiв, вихователiв, керiвникiв наших.
   Благаємо спасти i помилувати благодiйникiв наших, тобто осiб, якi роблять нам яку-небудь користь, послугу, милiсть, заступаються за нас, допомагають нам.
   Благаємо спасти i помилувати всiх православних християн. Завдяки виразу "i всiх православних християн" спаси i помилуй, Господи, цей перелiк вмiщує практично всiх у цiй молитвi.

Молитва за померлих

   † Пом'яни, Господи, спочилих Святiйших Патрiархiв православних, преосвященних митрополитiв, архiєпископiв, єпископiв, священичий i чернечий чин, причет церковний, що Тобi послужили, благовiрних i повiк незабутнiх князiв, княгинь i гетьманiв наших, вiкопомних фундаторiв святих храмiв й у вiчних Твоїх оселях зi святими упокой (поклiн).
   † Пом'яни, Господи, душi спочилих рабiв Твоїх, батькiв моїх (їх iмена) й увесь мiй рiд i прости їм всi провини вiльнi й невiльнi, даруй їм Царство й причастя вiчних Твоїх благ i Твого безконечного й блаженного життя насолоду (поклiн).
   † Пом'яни, Господи, i всiх в надiї на воскресiння i життя вiчне спочилих отцiв, братiв i сестер наших, православних християн, що тут i повсюди лежать, i зi святими Твоїми, де сяє свiтло лиця Твого, всели, i нас помилуй, як Благий i Чоловiколюбець. Амiнь (поклiн).
   † Подай, Господи, вiдпущення грiхiв усiм ранiше спочилим у вiрi й надiї на воскресiння, отцям, братам i сестрам нашим, i створи їм вiчную пам'ять (тричi).
   [† Помяни, Господи, от жития сего отшедшия правоверныя цари и царицы, благоверныя князи и княгини, святейшия патриархи, преосвященныя митрополиты, архиепископы и епископы православныя, во иерейстем же и в причте церковнем, и монашестем чине Тебе послужившия, и в вечных Твоих селениих со святыми упокой (поклон).
   † Помяни, Господи, души усопших рабов Твоих, родителей моих (имена их), и всех сродников по плоти; и прости их вся согрешения вольная и невольная, даруя им Царствие и причастие вечных Твоих благих и Твоея безконечныя и блаженныя жизни наслаждение (поклон).
   † Помяни, Господи, и вся в надежди воскресения и жизни вечныя усопшия, отцы и братию нашу, и сестры, и зде лежащия и повсюду, православныя христианы, и со святыми Твоими, идеже присещает свет лица Твоего, всели, и нас помилуй, яко Благ и Человеколюбец. Аминь (поклон).
   † Подаждь, Господи, оставление грехов всем прежде отшедшим в вере и надежди воскресения, отцем, братиям и сестрам нашим и сотвори им вечную память (трижды)].
   Якщо за певних умов через брак часу неможливо читати зазначену вище молитву, то читайте цю коротку молитву за померлих:
   † Упокой, Господи, душi спочилих рабiв Твоїх: рiдних моїх, родичiв, благодiйникiв (iмена їх), i всiх православних християн, i прости всi грiхи їх свiдомi й несвiдомi, i даруй їм Царство Небесне.
   [† Упокой, Господи, души усопших раб Твоих: родителей моих, сродников, благодетелей (имена их), и всех православных христиан, и прости им вся согрешения вольная и невольная, и даруй им Царствие Небесное].
   Рано чи пiзно нашi рiднi й близькi помирають i розлучаються з нами. Дуже гiрко проводжати в могилу своїх улюблених батькiв, друзiв, благодiйникiв, а потiм згадувати, якi ми були щасливi, живучи разом з ними. Отець наш Небесний дав нам можливiсть молитися за них про упокоєння душ померлих рiдних i близьких, молитися про те, щоб Бог простив їх грiхи, звершенi ними на землi.
   Адже душа людини - це невидима життєва сила, яка керує людським тiлом, мислить, почуває й прагне до Бога. Душа нiколи не перестає жити. Вона не вмирає так, як тiло. Пiсля розлучення з тiлом душа негайно пiдноситься на небо й там, за визначенням Божим, починає нове життя: або радiсне i блаженне або скорботне й болiсне. Це залежить вiд того, чого тут на землi людина бiльше зробила - добра чи зла.
   Грiхи й тут на землi мучать людину i позбавляють її душевного спокою, а там, на небi, вони ще сильнiше будуть мучити грiшника, тому що за грiхи душа людини буде позбавлена Царства Небесного й буде перебувати в мiсцi вiчних пекельних мук.
   У Молитвi за померлих ми просимо: "Пом'яни, Господи, спочилих Святiйших Патрiархiв православних, преосвященних митрополитiв, архiєпископiв, єпископiв, священичий i чернечий чин, причет церковний, що Тобi послужили, благовiрних i повiк незабутнiх князiв, княгинь i гетьманiв наших, вiкопомних фундаторiв святих храмiв й у вiчних Твоїх оселях зi святими упокой". Найперше просимо, щоб Господь Бог пом'янув спочилих Святiйших Патрiархiв православних, преосвященних митрополитiв, архiєпископiв, єпископiв, священичий i чернечий чин, i весь причет церковний простив їх їхнi грiхи i дарував їм Царство Небесне.
   Ще просимо, щоб Господь Бог пом'янув спочилих благовiрних, тобто благочестивих, тих, котрi сповiдували iстинну вiру Христову та послужили Боговi, i якi навiки увiйшли в iсторiю, не забутих князiв, княгинь i гетьманiв наших українських, та щоб простив їм усi грiхи i провини, i поселив там, де праведнi спочивають.
   Просимо Господа згадати, пом'янути i дарувати життя вiчне спочилим вiкопомним, незабутнiм фундаторам святих храмiв, тобто жертводавцям, котрi жертвували на храми i будiвничим, що будували храми.
   Всiм, якi Боговi послужили протягом земного життя, благаємо, щоб Господь упокоїв їх у Своїх вiчних оселях разом зi святими, тобто у Царствi Небесному.
   "Пом'яни, Господи, душi спочилих рабiв Твоїх, батькiв моїх (їх iмена) й увесь мiй рiд i прости їм всi провини вiльнi й невiльнi, даруй їм Царство й причастя вiчних Твоїх благ i Твого безконечного й блаженного життя насолоду", - благаємо у молитвi. Молимо, щоб Господь пом'янув душi спочилих рабiв Своїх, батькiв наших (називаємо їх iмена), щоб згадав увесь рiд кожного з нас i простив їм всi провини i грiхи їх вiльнi й невiльнi та дарував їм Царство Небесне i "причастя вiчних Твоїх благ", тобто, щоб приєднав їх до вiчних Своїх благ Божих, щоб дав їм насолоду Свого безконечного й блаженного життя, тобто щоб долучив їх до Своїх благ блаженного райського життя.
   Просимо: "Пом'яни, Господи, i всiх в надiї на воскресiння i життя вiчне спочилих отцiв, братiв i сестер наших, православних християн, що тут i повсюди лежать, i зi святими Твоїми, де сяє свiтло лиця Твого, всели, i нас помилуй, як Благий i Чоловiколюбець. Амiнь".
   Благаємо Господа Бога, щоб пом'янув всiх спочилих отцiв, братiв i сестер наших, й братiв i сестер у Христi, а також всiх православних християн, якi при земному життi надiялися на всезагальне воскресiння i життя вiчне, отримана на праведному Судi Христовому, а нинi тут i повсюди лежать у могилах. Просимо, щоб Бог всiх їх зi святими Своїми вселив, тобто там, де сяє свiтло Господнє. Просимо, щоб Господь i нас помилував, бо Вiн Благий i Людинолюбний.
   "Подай, Господи, вiдпущення грiхiв усiм ранiше спочилим у вiрi й надiї на воскресiння, отцям, братам i сестрам нашим, i створи їм вiчную пам'ять" (тричi).
   Тричi поспiль просимо, щоб Милостивий Господь вiдпустив грiхи всiм отцям, братам i сестрам нашим, як кровним, так i у Христi, якi сповiдували вiру християнську i спочили у вiрi з надiєю на всезагальне воскресiння i стояння праворуч на Страшному судi Христовому, i щоб нiколи не забував про них i створив їм вiчну пам'ять.
   У цiй приватнiй молитвi ми щодня молимося за померлих. За померлих молиться i Церква - на Святiй Божественнiй Лiтургiї, на Панахидi та iнших Церковних молитвах. Особливо посолених молитов потребує душа усопшого на 3, 9, 40 день пiсля смертi.
   - Чому ми поминаємо покiйних на 3, 9, 40 день?
   - Рано чи пiзно останки покiйного вiддаються землi, де вони, розклавшись до атомiв, будуть спочивати до кiнця часiв i до всезагального воскресiння. У певнi днi Свята Церква молиться за померлого й приносить безкровну жертву на Лiтургiї про заспокоєння його душi. Особливi поминальнi днi - третiй, дев'ятий i сороковий (при цьому день кончини вважається першим днем). Цi днi освяченi древнiм церковним звичаєм i вони узгоджуються з вченням Церкви про загробний стан душi.
   Третiй день. Поминання покiйного на третiй день пiсля смертi вiдбувається на честь триденного воскресiння Iсуса Христа й в честь Пресвятої Тройцi - Її трьох Iпостасей.
   Першi два днi душа новопреставленого ще перебуває на землi, Ангел-Охоронитель супроводить її тими мiсцями, якi притягають душу спогадами земних радостей i прикростей, злих i добрих справ. Душа, яка бiльше всього любить тiло, iнколи два днi перебуває бiля примiщення, у якому покладене тiло. Доброчесна душа ходить тими мiсцями, у яких вона при життi тiла творила правду.
   Третього дня Господь велить душi пiднестися на небеса для поклонiння перед лицем Правосудного Бога. Ось тодi доречне церковне поминання душi, щоб допомогти їй у прощеннi грiхiв.
   Дев'ятий день. Поминання померлого цього дня вiдбувається на честь дев'яти ангельських чинiв, якi, як слуги Царя Небесного предстали до Нього i за нас клопочуть (просять) про помилування новопреставленої душi.
   Пiсля третього дня Ангел супроводить душу в райськi обителi, де вона споглядає їх невимовну красу. У такому станi душа перебуває шiсть днiв. Вона забуває скорботу, яка гнiтила її в тiлi й пiсля виходу з тiла. Якщо ж душа винна в грiхах, то, побачивши райськi насолоди святих, душа починає вболiвати, картати себе, що прожила певну частину свого життя у грiхах i беззаконнях, i не служила Боговi.
   У дев'ятий день Господь велить Ангелам знову представити душу до Нього на поклонiння. Зi страхом i трепетом душа стає перед престолом Всевишнього. I у цей час свята Церква знову молиться за покiйного, просячи милосердного Суддю про помилування i упокоєння новопреставленої душi зi святими.
   Сороковий день. Сорокаденний перiод - це перiод приготування для прийняття особливого благодатного Божого дару. Його уособлюють такi Бiблiйнi подiї. Пророк Мойсей лише пiсля сорокаденного посту домiгся розмовляти з Богом i одержати вiд Нього скрижалi закону на горi Синай. Iзраїльтяни досягли землi обiтованої пiсля сорокалiтньої мандрiвки пустинею. Сам Господь наш Iсус Христос пiднiсся на небо на сороковий день пiсля Свого Воскресiння. Ось тому, Свята Церква встановила поминання усопшого в сороковий день пiсля смертi, коли душа пiдготовилася до кiнцевого вироку попереднього Божого суду.
   Пiсля вторинного поклонiння Господу Ангели вiдводять душу в пекло, де вона споглядає жорстокi муки нерозкаяних грiшникiв. У сороковий же день душа втретє пiдноситься на поклонiння Боговi й тодi за земними справами вирiшується її доля (це попереднiй Божий суд) - їй призначається мiсце перебування (рай чи пекло) до Страшного суду (це остаточний Божий суд). Ось чому так своєчаснi й потрiбнi церковнi молитви й поминання в цей день, якi загладжують грiхи померлих.
   Рiчниця. Церква поминає покiйних у рiчницю їхньої смертi. Очевидно, це зумовлено найбiльшим лiтургiчним циклом, яким є рiчне коло, пiсля закiнчення якого знову повторюються всi свята. Рiчниця смертi близької людини завжди вiдзначається хоча б душевним поминанням люблячих його рiдних i близьких. Для вiруючого християнина рiчниця - це день народження усопшого для нового, вiчного життя.
   Майбутнiй священик А.Тищенко описує такий випадок: "Один священик йдучи на свою парафiю, завжди проходив бiля кладовища, i кожен раз промовляв молитву за упокоєння там спочилих православних християн. Але через деякий час правлячий архiєрей перевiв його на iншу парафiю. Невдовзi владицi почали снитися спочилi та благати повернути священика на попередню парафiю, тому що молитва, яку вiн промовляв, проходячи бiля кладовища, давала велику втiху та полегшення спочилим". Ось чому нам треба молитися за спочилих.
   Просимо: "Упокой, Господи, душi спочилих рабiв Твоїх: рiдних моїх, родичiв, благодiйникiв (iмена їх), i всiх православних християн, i прости всi грiхи їх свiдомi й несвiдомi, i даруй їм Царство Небесне".
   У цiй короткiй молитвi просимо, щоб Господь упокоїв душi спочилих рабiв Своїх: рiдних i родичiв наших, благодiйникiв i всiх православних християн. Себто просимо практично за всiх спочилих. Благаємо, щоб Господь простив всi грiхи їх свiдомi й несвiдомi, i дарував їм Царство Небесне.

Молитва святого Єфрема Сiрина

   Пiд час Великого посту промовляємо цю Молитву святого Єфрема Сiрина.
   † Господи i Владико життя мого, дух лiнивства, безнадiйностi, владолюбства й марнослiв'я не дай менi (доземний поклiн).
   † Дух же доброчесностi, смиренномудростi, терпiння й любовi даруй менi, рабу Твоєму (доземний поклiн).
   † Так, Господи Царю, даруй менi бачити провини мої i не осуджувати брата мого, бо Ти благословен єси на вiки вiкiв. Амiнь (доземний поклiн).
   Пiсля цього 12 малих поклонiв, молячись:
   † Боже, будь милостивий до мене грiшного. Боже, очисти мої грiхи i помилуй мене. Без числа нагрiшив я, Господи, прости менi (4 рази).
   Пiсля цього знову всю молитву: † Господи i Владико життя мого...
   [Господи и Владыко живота моего, дух праздности, уныния, любоначалия и празднословия не даждь ми (поклон).
   Дух же целомудрия, смиренномудрия, терпения и любве даруй ми, рабу Твоему (поклон).
   Ей, Господи, Царю, даруй ми зрети моя прегрешения и не осуждати брата моего, яко благословен еси во веки веков. Аминь (поклон).
   Боже, милостив буди мне грешному.
   Боже, очисти и помилуй мя грешнаго.
   Боже, прости мне все согрешения моя пред Тобою. И далее: "Господи и Владыко живота моего..."].
   Преподобний Єфрем Сiрин, учитель покаяння, народився на початку IV столiття (близько 306 р. - 9 червня 373 р.) у мiстi Низибiї (Месопотамiя) у християнськiй сiм'ї бiдних хлiборобiв. Батьки виховали сина в благочестi, але з дитинства у нього був запальний, дратiвливий характер. Вiн часто сварився, робив необдуманi вчинки, навiть сумнiвався в Промислi Божому. Одного разу його несправедливо звинуватили в крадiжцi овець i засудили до в'язницi за крадiжку, якої вiн не робив. Саме у в'язницi вiн переглянув все своє життя. Там вiн почув у снi голос, що закликав його до покаяння й виправлення життя. Потiм Єфрема виправдали i звiльнили з в'язницi. У нього пробудилося глибоке покаяння. Юнак вийшов у навколишнi гори i став пустельником, де пiд керiвництвом знаменитого аскета, проповiдника християнства й викривача арiан, єпископа Низибiйського святого Якова преподобний Єфрем здобував християнську лагiднiсть, смиреннiсть, покiрнiсть, набирався сили переносити рiзнi спокуси.
   Пiсля захоплення Низибiї персами у 363 роцi преподобний Єфрем покинув пустелю й оселився в монастирi бiля мiста Едеси. Там вiн разом з ченцями проводив життя у молитвах i псалмоспiваннi. Печери були їх єдиним притулком, харчувалися вони одними рослинами, багато постили i працювали. Безперестанно вивчали Слово Боже, черпаючи в ньому розчулення й мудрiсть для себе. Кiнцевою метою ченцi вважали спiлкування з Богом й вселення Божественної благодатi в душу ченця-подвижника.
   Господь дав Єфрему дар учителювання. До нього приходили люди, щоб почути його наставляння, якi вiн, як правило, починав з викриття самого себе. Преподобний вчив всiх покаянню, вiрi й благочестю, викривав арiанську єресь. Пiд впливом його проповiдей язичники наверталися в християнство.
   Багато потрудився Єфрем Сiрин в тлумаченнi Священного Писання. Вiн написав багато молитов i пiсень, якi збагатили церковне Богослужiння. Всiм вiдома Його покаянна молитва "Господи i Владико життя мого...", яку ми читаємо у Великий пiст i яка закликає нас до духовного вiдновлення. Вважається, що серед пророкiв святий Давид переважав, як псалмоспiвець, а серед святих Отцiв Церкви преподобний Єфрем Сiрин перевершував їх, як молитовник.
   Наприкiнцi свого життя преподобний Єфрем подорожував у Єгипет, щоб побачити подвиги тутешнiх пустельникiв. Повертаючись назад вiн вiдвiдав у Кесарiї Кападокiйськiй святителя Василiя Великого, який запропонував висвятити Єфрема у пресвiтери, але преподобний вважав себе невартим iєрейства i лише за наполяганням святителя Василiя Великого Єфрем Сiрин прийняв лише сан диякона, у якому перебував до смертi. Через якийсь час святитель Василiй Великий запрошував преподобного Єфрема на кафедру єпископом, але святий Єфрем удавав себе юродивим, щоб вiдхилити вiд себе цю честь i зi смиренностi вважав себе невартим бути єпископом.
   Повернувшись у свою Едеську пустелю преподобний Єфрем хотiв кiнець свого життя провести на самотi, але Промисел Божий покликав його на служiння ближнiм. Тодi в Едесi лютував голод. Переконливi слова преподобного спонукали багатих допомагати бiдним, незаможним. На приношення вiруючих святий Єфрем побудував богадiльню для злиденних i хворих. Потiм преподобний оселився у печерi пiд Едесою до кiнця свого життя. Вiдiйшов у вiчнiсть 9 червня 373 року. День пам'ятi преподобного Єфрема Сiрина Церква вiдзначає 10 лютого.
   Молитва святого Єфрема Сiрина розпочинається словами: "Господи i Владико життя мого, дух лiнивства, безнадiйностi, владолюбства й марнослiв'я не дай менi". Ми звертаємося до Господа, якого називаємо "Владика", бо Вiн дав нам життя i владарює нашим життям i всiм Своїм Творiнням, та просимо Господа позбавити нас вiд лiнивства, не дати нам духу лiнивства. Адже лiнивство є згубне для людини. Це сильна, мерзенна й дуже небезпечна вада, яка заслуговує загального осуду. Озирнiмося навкруги i ми побачимо, якими негiдними є лiнивi люди, якi не бажають працювати, проводять своє життя в повнiй бездiяльностi. Вiд лiнивства виникають багато-багато iнших порокiв, якi зароджуються у безцiльному мрiяннi лiнивих. Лiнивi люди не працюють, у бiльшостi випадкiв зловживають алкоголем, наркотиками тощо. Вони впадають у бiднiсть, у злиднi. Щоб проiснувати, лiнивi вигадують рiзнi грiховнi засоби, йдуть на темнi справи, злодiйство, брехню, обман, хабарi. Вiд бездiяльностi втрачається i духовна здiбнiсть їх душi. Якщо лiнивий не молиться, то втрачає здатнiсть молитися i через лiнь не може змусити себе молитися. Лiнивство духу, бездiяльнiсть в добрих справах призводять до загибелi душi. Ми повиннi очищувати серця свої та слiдувати за Господом Iсусом Христом, а це напружена праця, нерiдко тяжкий труд, а не лiнивство. Лiнивство серед iншого приводить до безнадiйностi, депресiї та навiть вкорочення свого життя.
   "Духа безнадiйностi не дай менi", - чуємо ми у молитвi святого Єфрема Сiрина. Безнадiйнiсть - це занепад духу. Людина iз занепадом духу не може володiти силою духовною, бадьорiстю духовною. Вона не може користуватися нi енергiєю, нi силою волi, нi силою характеру, щоб боротися з бiсами, а, отже, впадає у тяжкi грiхи. Для безнадiйних i занепалих духом не притаманнi любов, радiсть, мир, довготерпiння, доброта, милосердя, вiра, лагiднiсть, стриманiсть, тому вони чинять беззаконня. Їх спокушає диявол, їх зупиняють легiони демонiв, якi заважають йти Христовим шляхом.
   Людина, яка впадає у вiдчай, падає духом, втрачає надiю i ревнощi у Господi Iсусi Христi, себто зневiрюється, а це велика небезпека, що пiдстерiгає кожного християнина на шляху його за Христом, це диявольська спокуса. Цим наклепам духiв пiтьми пiддавалися Iсус Христос i всi святi, а перемагали вони духа безнадiйностi, молитвою, постом i пильнiстю. Були й такi, в душах яких дух безнадiйностi усе зростав i зростав i вони сходили зi шляху Христового. Й тодi вони вiдчували себе залишеними Богом, у них з'являлася якась порожнеча. Тяжке життя ставало їм нестерпним i вони часто закiнчували життя самогубством. Ось чому безнадiйнiсть i зневiра - це велика небезпека, велике нещастя, велике лихо i велике зло.
   Iнколи людина досягне високого, гарного, заможного життя i починає думати про себе високо, починає гордитися i хвалитися собою. А це приводить до того, що Божа благодать на певний час залишає таку зарозумiлу людину. Й тодi вона впадає у важкий, нестерпний душевний стан, серце її порожнiє, оселяється в серцi холод, настає непроглядна темрява, поглиблюється зневiра.
   Iнколи всякi життєвi прикростi, смерть близької, коханої людини, дитини, чоловiка, матiр приводять до зневiри до Бога i до всього земного, до безнадiйностi. Такiй людинi нiчого не миле, вона думає тiльки про свого померлого, блукає думками бiля його могили, уявляє свого близького в трунi або їй ввижається, як тiло її рiдного розкладається. Вона сумує все глибше i глибше. замiсть того, щоб полинути їй думкою туди, куди пiшов померлий: бiля Бога, ангелiв, святих i радiти тому, що вiн живе. Якщо зосередитися на чомусь свiтлому, радiсному, прекрасному, на вiчному, то дух безнадiйностi поступово пiде.
   Безнадiйнiсть i зневiру можуть спровокувати тяжкi тiлеснi хвороби. Багато людей нетерпляче переносять хвороби. А слiд згадати, що були люди святi, якi все своє життя лежали прикутi хворобою до лiжка i славили за це Господа Бога. Потрiбно пам'ятати про них i вмiти приймати хвороби, якi допускає Бог за нашi грiхи. Нiколи не треба вiдмовлятися вiд допомоги лiкарiв, бо як зазначено у Книзi премудростi Iсуса, Сина Сирахового: "Шануй лiкаря честю заради потреби у ньому, бо Господь створив його, i вiд Вишнього - зцiлення, i вiд царя [Бога] одержує вiн дар" (Сир. 38:1-2). Тобто лiкаря створив Бог на допомогу людям. Лiкар - це слуга Божий, який може полегшити страждання хворої людини i вiдiгнати дух безнадiйностi, але лiкує не лiкар, а Бог лiкує через лiкаря. Крiм лiкаря, головним i найдiєвiшим засобом боротьби з безнадiйнiстю та всiма iншими вадами є молитва i постiйне прохання Бога про допомогу. У молитвi ми бесiдуємо з Богом, Вiн втiшає нас, вiдганяє духа безнадiйностi. Коли приходимо в храм Божий, де все так далеко вiд мирської суєти, прислухаємось до спiвiв i згодом вiд нас пiде темний дух безнадiйностi. А якщо на сповiдi щиро вiдкриємо серце перед священиком, причастимося Тiла i Кровi Христової, то зразу вiдчуємо полегшення i радiсть, i тодi дух зневiри з ганьбою буде прогнаний вiд нас.
   "Господи, духа владолюбства не дай менi", - кажемо у молитвi святого Єфрема Сiрина. Владолюбство - це прагнення бути першим над iншими, панувати над iншими, займати перше мiсце у суспiльствi. Таке прагнення бути першим погубило одного iз найсвiтлiших архангелiв i зробило його сатаною, скинутого з неба. Це прагнення панувати погубило багатьох вiдомих i невiдомих людей. Владолюбство керувало всiма єретиками, бо вони хотiли стати вождями в Церквi. Владолюбство керувало всiма людьми, якi затiвали повстання, революцiї та вiйни.
   Господь Iсус Христос рiзко засудив владолюбство, кажучи учням Своїм, а, отже, i всiм нам: "Бiльший же з вас нехай буде вам слугою. Бо хто пiдносить себе, той принижений буде, а хто понижує себе, той пiднесеться" (Мф. 23:11-12). Тобто ми не повиннi прагнути до високого становища, а бути слугою всiм. Як бачимо, всi управителi нашої держави, керiвництво будь-якого навiть невеликого колективу не повиннi думати про свiй зверхнiй вплив, не повиннi хизуватися своїм першим мiсцем, а бути смиренними i служити Богу i людям.
   Владолюбство проявляється вже серед малих дiтей. Часто пiд час iгри дiтей можна помiтити, як видiляється будь-який хлопчина чи дiвчина, починає командувати, потiм керує усiма, навiть у бiйку готовий вступити, якщо хто-небудь оскаржує його першiсть вождя.
   Навiть серед пустельникiв i в монастирях, де не повинно бути любовi до першостi, навiть там може володiти людьми потаємне владолюбство.
   У мирському життi пристрасть владолюбства володiє усiма: всi добиваються вищого положення, всi жадають пошани. Деякi, щоб зайняти вище суспiльне становище, не гребують жодними засобами для досягнення цiєї мети, пускають у хiд зв'язки, пiдлещуються, прислужуються, пiдкупляють тощо, щоб тiльки зайняти високе положення в суспiльствi, стати одним iз можновладцiв чи депутатом. Але ж треба зрозумiти, що не можуть всi бути першими, не можуть всi займати високе становище. Часто Господь карає таких вискочок i їх грiховна пристрасть до владолюбства закiнчується крахом. Тодi вони озлоблюються, вiдмовляються вiд якихось справ, замикаються у собi, їх терзає самолюбство, а вони тиранiзують сiм'ю, ближнiх своїх, бо немає спокою в їх душi.
   Ось чому у молитвi святого Єфрема ми просимо Бога позбавити нас вiд згубного духу владолюбства, адже, ця вада протилежна смиренню, а без смирення ми не можемо й кроку ступити в християнському життi.
   - Виникає запитання: хiба ми не повиннi домагатися вищого звання i вищої гiдностi в суспiльствi?
   - Повиннi, але ми повиннi прагнути того звання i тiєї гiдностi, яка є великою в очах Божих, а не тiєї зверхностi, яку шанує диявол, бо й серед шайки злодiїв йде боротьба за вищiсть.
   Бог нам показав шлях до пошани, вище якої немає, з якою не зрiвняються жоднi земнi досягнення, нiяка земна шана - це праведний шлях у Царство Боже, де ми можемо стати друзями Божими, дiтьми Божими. Для досягнення цiєї мети ми повиннi виконати всi Христовi заповiдi. Не треба бентежитися, якщо ми в суспiльствi будемо у нижчому положеннi, непомiтнi. Якщо ми заслужимо, то Господь може дати нам i земну славу. Справжня влада i слава - це влада i слава вiд Бога, а не та, за якою гоняться пiдходами сатани, за якою по трупах iнших женуться. Замiсть того, щоб прагнути про владу над людьми, краще розвивати свої здiбностi й таланти, данi нам Богом. I тодi може статися, що Господь пiднесе таку людину на недосяжнi вершини слави. Ось чому молимося про позбавлення нас вiд тяжкого пороку владолюбства.
   Господи, "дух марнослiв'я не дай менi". Синонiмами слова "марнослiв'я" є пустомовство, балаканина, теревенi, базiкання, пустослiв'я. Ще святий пророк Давид говорив у псалмi своєму: "Постав, Господи, охорону устам моїм i дверi огорожi в устах моїх" (Пс. 140:3), "нехай же слова уст моїх i думки серця мого будуть приємнi Тобi, Господи, Твердине моя i Спасителю мiй" (Пс. 18:15).
   За кожне пусте слово ми дамо вiдповiдь на Страшному Судi. А ми так легко вiдносимося до слiв i говоримо, що попало, брешемо, глузуємо з iнших, осуджуємо їх. Ми повиннi розумiти, яке величезне, колосальне значення має людське слово. Слово може зцiлити i слово може вбити.
   Бог словом створив весь свiт, слово Боже має величезну й могутню силу. Так, пророк Iлля словом воскрешав мертвих, словом своїм зупиняв дощ, зводив дощ на землю.
   Слово, яке вирвалося з наших уст не пропадає, а живе тисячi рокiв. Так, досi живуть слова великих Божих пророкiв. Великi слова святих апостолiв, слова Церкви Божої будуть жити вiчно. Довго живуть великi слова генiїв, вчених, письменникiв, поетiв.
   Слово, яке виходить з наших уст, завжди справляє певну дiю, має надзвичайно глибокий вплив на оточуючих нас людей, навiть на вiддалених вiд нас людей. Кожне добре, мудре слово живе в серцях людських i приносить добрi плоди на довгi роки. Усяке зле слово - наклеп, брехня, лихослiв'я - теж живе надзвичайно довго, багато рокiв, вселяється в уми, в серця i близьких, i далеких людей, направляє їх думки, їх бажання. Чуючи нашi злi слова, оточуючi отруюються ними, наслiдують нам i випускають на нас такi ж злi, отруйнi слова.
   Благодатнi й мудрi слова святих творять правду в свiтi, творять вiчне добро, а злi, грiховнi слова приносять безчестя, ненависть, приносять величезну шкоду оточуючим людям, навiть всьому людству.
   Величезна сила слiв може з'єднувати або роз'єднувати людей: це яскраво видно на прикладi нашої Верховної Ради. Слова з'єднують, коли вони мiстять правду та iстину; роз'єднують, - коли вони повнi наклепiв i злоби до людей. Ось чому ми молимося про позбавлення нас вiд марнослiв'я, вiд пустослiв'я.
   Ми не раз зустрiчали в життi людей, якi постiйно, без кiнця балакають i балакають. Ви їх слухаєте, а вони балакають i не дають вам слова вставити. Все, що вони говорять, пусте i нiкому не потрiбне. Люди їх терплять, а вони думають, що їх слухають iз задоволенням. I так можна наговорити стiльки, що язик знищить нас. Тому молимо Бога позбавити нас вiд марнослiв'я, бо пустослiв'я - це велике зло. Пiд час пустослiв'я думки блукають безцiльно, а душа їх голодує; така людина противна iншим i сама собi заподiює шкоду. Через те дуже важливо вчитися мовчати i зосереджуватися на добрих вчинках. А для цього потрiбно молитися, щоб Бог позбавив нас вiд марнослiв'я. У життi варто уникати спiлкування з людьми марнослiвними, шукати тих, хто каже мудрi, кориснi, добрi для душi слова. Як вчить нас апостол Якiв: "Хто не грiшить словом, той досконала людина, яка може приборкати i все тiло" (Як. 3:2), i цьому нам треба наслiдувати.
   Далi ми просимо у молитвi святого Єфрема Сiрина: "Дух же доброчесностi, смиренномудростi, терпiння й любовi даруй менi, рабу Твоєму". Благаємо Бога, щоб дарував нам дух доброчесностi (порядностi, чесностi) тому, що Господь жадає вiд усiх людей повної, безумовної порядностi: порядностi тiла й порядностi духу. Ми навiть у своїх думках i помислах не повиннi порушувати порядностi, хоча, як свiдчать психологи, нечистих помислiв нiхто не може уникнути. Тому то й Христос повчав: "А Я кажу вам, що всякий, хто погляне на жiнку, жадаючи її, вже вчинив перелюб з нею в серцi своєму" (Мф. 5:28). Тому треба постiйно боротися з поганими, нечистими й злими думками i помислами.
   Головними лiками в боротьбi за доброчеснiсть, поряднiсть, цнотливiсть є трiада засобiв: 1) пiст; 2) смиреннiсть; 3) молитва. Ця трiада, цi три лiкарства допомагають i захищають вiд багатьох плотських прагнень.
   Ось чому у молитвi ми просимо: "Господи, дух смиренномудростi дай нам". Смиреннiсть - це якiсть душi людської, яка допомагає звiльнитися вiд рiзних грiховних вад, тодi як гордi люди, що далекi вiд смиренностi, завжди загнузданi багатьма низинними, грiховними пристрастями i похотями. Гордiсть, як ланцюгова реакцiя, спричиняє один грiх за iншим. Тому i душi нашi, й тiла нашi, якi є храмом Духа Святого, повиннi бути чистi, нiчим не опоганенi. Коли ми грiшимо, то руйнуємо храм Святого Духа i прямуємо у капище сатани.
   Доведено, що бiльше грiшать люди, якi харчуються зайво, не бажають працювати, зайнятi розвагами, довго сплять зранку, анiж люди, якi постiйно фiзично чи розумово працюють, бо у них немає часу вiдволiкатися вiд своєї працi. Тому постiйна праця - ще одне лiкарство вiд грiха поряд з трiадою: пiст, смиреннiсть i молитва.
   Сам Бог говорить нам, що Вiн живе у серцях смиренних i пожвавлює серця їх: "Бо так говорить Вишнiй i Звеличений, Який вiчно живе, - Святий iм'я Його: Я живу на висотi небес i у святилищi, й також iз упокореними i смиренними духом, щоб оживляти дух смиренних i оживляти серця упокорених" (Iс. 57:15). "Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать" (Як. 4:6). Отже, смиренномудрiсть - це свята чеснота, яка дуже бажана Боговi. Смиреннiсть - це шаноблива покора, поступливiсть, слухнянiсть, непротивлення життєвiй долi. Смиренномудра людина виражає пошану до iнших.
   Iсус Господь велить нам навчитися вiд Нього смиренностi: "Навчiться вiд Мене, бо Я лагiдний i смиренний серцем, i знайдете спокiй душам вашим" (Мф. 11:29), тобто Христос велить наслiдувати Його в смиренностi. Смиреннiсть проявлялася протягом всього земного життя Iсуса:
   1) народження Його, як самого смиренного, непомiтного у вертепi для худоби;
   2) коли Iрод хотiв убити Новонародженого, хiба не мiг Господь послати легiон ангелiв, щоб знищити Iрода? Мiг, але Вiн виявив смиреннiсть i бiг у Єгипет вiд гнiву Iрода;
   3) Iсус смиренно ходив по 200 кiлометрiв пiшки, щоб допомагати нужденним, не маючи де голову прихилити при цьому;
   4) Вiн проявив смиреннiсть, умивши ноги Своїм учням;
   5) Iсус був смиренний перед судом i пiсля суду, коли вели Його на Голгофу i розпинали на хрестi.
   Смиренномудрий - це справжнiй воїн Христiв, а не раб. Не треба нехтувати смиреннiстю, не треба прагнути до першостi, не треба бажати переваги у свiтi. Правда, смиренних нинi важко знайти, про смиреннiсть не думають, смиреннiсть забута людьми. Про смиреннiсть думають лише тi, хто йде шляхом Христовим, хто вчиться вiд Iсуса смиренностi. Iстинно смиреннi є святi люди. Такi люди нi над ким не звеличуються, але весь час картають i засуджують серце своє. Смиренномудрi люди позбавленi гордостi, зухвалостi, вони скромнi, тихi. Нам потрiбно завжди думати про смиреннiсть i просити смиренномудростi в Бога, бо ми самi, власними зусиллями не можемо цю чесноту здобути. Смиреннiсть - це великий Божий дар, який одержують тi, хто всiм серцем своїм любить Бога i виконує заповiдi Христовi. Таким Господь дає цей великий дар смиренномудростi.
   Далi у молитвi ми просимо у Господа, щоб дав нам "дух... терпiння", тобто здатностi довго, спокiйно, стiйко, без нарiкань витримувати життєвi злигоднi, негаразди, проблеми, неприємностi, фiзичнi або моральнi страждання. Терпiння - це, по сутi, страждання. Адже Сам Господь сказав: "Терпiнням вашим спасайте душi вашi" (Лк. 21:19), тобто у терпiннi порятунок нашої душi.
   Якщо ми простежимо земне життя Господа Iсуса, то Вiн пройшов важкий шлях, багато терпiв i казав апостолам i нам, що шлях християнського життя - це шлях страждань i скорбот: "Ось настає час, i вже настав, коли ви розiйдетесь кожний до свого i Мене залишите одного, але Я не один, бо Отець зi Мною. Це сказав Я вам, щоб ви мали в Менi мир. У свiтi зазнаєте скорботи, але мужайтесь: Я перемiг свiт" (Iн. 16:32-33). Переносячи всякi негаразди, спокуси, страждання, скорботи, ми тiльки терпiнням можемо врятувати душi нашi, тiльки в терпiннi порятунок свiту.
   Апостол Павло пише: "Терпiння потрiбне вам, щоб, виконавши волю Божу, одержати обiцяне. Бо ще "небагато, зовсiм небагато? i Грядущий прийде i не забариться". "Праведний вiрою живий буде; а коли хто вагається, не благоволить до того душа Моя". "Ми ж не з тих, що вагаються на погибель, але стоїмо у вiрi на спасiння душi" (Євр. 10:36-39). Отже, без терпiння ми не можемо врятуватися. А скiльки терпiли апостоли! Апостол Павло називає терпiння однiєю з ознак апостольських, ознакою святостi, ознакою друзiв Божих: "Ознаки апостола виявилися перед вами всяким терпiнням, знаменнями, чудесами i силами" (2 Кор. 12:12). Якщо апостолам треба було процвiтати в терпiннi, то нам, слабким християнам, треба ще бiльше терпiти i при цьому не нарiкати на Бога, коли Вiн допускає нашi страждання. Нiхто й нiколи не може вiдкидати терпiння, тому через терпiння пролягає шлях у Царство Боже.
   Нам треба звикати терпiти, терпiти i не нарiкати, а для цього ми повиннi просити в Бога Його допомоги у нашому терпiннi.
   У свiтi буває, що злi люди, якi йдуть шляхом темним, грiховним, творять зло на кожному кроцi, й тому вони теж пiд впливом свого злого життя отримують прикрощi, спокуси й негаразди. Буває, що й вони просять терпiння, але таким Бог терпiння не дасть, бо це означало б, що Бог сприяє їх чорному, грiховному життю. Бог дає терпiння добрим, якi просять смиренно про терпiння на своєму християнському шляху. Ми повиннi знати, що Бог попускає нам стiльки страждань, скiльки ми маємо сили i скiльки можемо перенести; i Бог дає нам стiльки терпiння, скiльки ми можемо перетерпiти i разом з тим перiодично Господь дає нам полегшення для вiдпочинку у терпiннi (1 Кор. 10:13). Ось чому ми просимо Господа, щоб дух терпiння дарував нам.
   У Молитвi святого Єфрема Сiрина також просимо: "Господи i Владико життя мого", "дух любовi даруй менi, рабу Твоєму". Найперше, Бог є Любов. Любов є Божою чеснотою, через яку ми любимо Бога понад усе задля Нього Самого, а наших ближнiх любимо, як самих себе, задля любовi до Бога.
   Одного разу юдейський законник (знавець Закону Божого) запитав Iсуса, яка заповiдь найбiльша в законi? (Мф. 22:36).
   Iсус Христос вiдповiв йому: "Полюби Господа Бога твого всiм серцем твоїм, i всiєю душею твоєю, i всiєю думкою твоєю. Це є перша i найбiльша заповiдь. Друга ж подiбна до неї: люби ближнього твого, як самого себе. На цих двох заповiдях утверджується весь Закон i Пророки" (Мф. 22:37-40).
   Якби ми мали в собi любов, то не могли б порушити всiх iнших заповiдей, адже всi вони - це окремi частини заповiдi про любов. Так, наприклад, якщо ми любимо ближнього, то ми його i не можемо скривдити, обманути, тим бiльше вбити, чи заздрити йому, i взагалi не можемо побажати чогось поганого йому, а, навпаки, жалiємо його, турбуємося про нього i готовi жертвувати для нього усiм.
   Iсус своїми дiями показав Любов до Отця Свого i вiд Отця Вiн отримав Любов, Iсус показав Любов до Своїх учнiв i до всiх людей, в тому числi до нас. Апостоли любили один одного i наслiдували любов Iсуса.
   Христос умер з любовi до нас. Вiн просить нас, щоб ми любили всiх так, як Вiн, навiть, щоб любили ворогiв наших, щоб ми стали ближнiми для найдальших, щоб любили дiтей i вбогих так, як Вiн їх любить. Iсус каже: "Я полюбив вас; перебувайте ж у Моїй любовi. Якщо заповiдей Моїх дотримаєтесь, то будете в любовi Моїй, як i Я, дотримавшись заповiдей Отця Мого, перебуваю в Його любовi" (Iн. 15:9-10), "Це є заповiдь Моя, щоб ви любили один одного, як Я полюбив вас" (Iн. 15:12).
   Святий апостол Павло дав незрiвнянну картину любовi: "Любов довго терпить, милосердствує, любов не заздрить, любов не вихваляється, не пишається, не безчинствує, не шукає свого, не гнiвається, не замишляє зла, не радiє з неправди, а радiє iстинi; усе покриває, всьому йме вiру, всього сподiвається, все терпить" (1 Кор. 13:4-7). "Нинi ж перебувають цi три [чесноти]: вiра, надiя, любов; але бiльша з них любов" (1 Кор. 13:13). Любов оживляє й надихає сповнення всiх чеснот. Вона є виразом досконалостi. Любов змiцнює й очищує нашу людську силу. Вона пiдiймає її до надприродної досконалостi Божої любовi.
   Прекрасне розумiння сутностi людини в цьому свiтi дав Святий Василiй Великий: "Або ми вiдвертаємося вiд зла через страх покарання i перебуваємо у станi раба, або ми йдемо за плодом винагороди - i ми подiбнi до наймитiв, або, врештi, ми послушнi задля самого добра i з любовi до того, хто наказує..., - i тодi ми є як дiти".
   Плодами любовi є радiсть, мир i милосердя. Любов вимагає доброчинностi i братньої настанови. Вона є доброзичливою; викликає взаємнiсть; залишається безкорисливою i щедрою; вона є дружбою i сопричастям. Завершення всiх наших справ - це любов.
   Отже, Бог - Отець, Син i Святий Дух - є Любов. Божа Любов до нас сильнiша вiд любовi матерi до своїх дiтей. "Бо так полюбив Бог свiт, що вiддав i Сина Свого Єдинородного [в знак умилостивлення за грiхи нашi], щоб усякий, хто вiрує в Нього, не загинув, а мав життя вiчне" (Iн. 3:16). Видавши Свого Сина за нашi грiхи, Бог показав нам, що Його задум щодо нас є задумом прихильної любовi, що випереджує будь-якi нашi заслуги. Христос помер за всiх людей без винятку. Немає, не було i не буде жодної людини, за яку Христос не страждав би. Любов Бога "вiчна" (Iс. 54:8). Любов - понад усе. I кожний акт досконалої християнської чесноти має джерелом тiльки Любов - i нiчого, крiм Любовi.
   Iсус Христос повелiв нам любити не тiльки близьких своїх, а й усiх людей, якi навiть образили нас i вчинили нам кривду, тобто ворогiв наших. Ми повиннi любити ворогiв наших, благословляти тих, хто проклинає нас, добро творити тим, хто ненавидить нас, i молитися за тих, хто кривдить i гонить нас, щоб ми були синами Отця Небесного, бо Вiн сонцем Своїм осяює i злих, i добрих, i посилає дощ на праведних i неправедних. Господь напоумляє нас бути милосердними, як i Отець наш милосердний, бути досконалими, як досконалий наш Отець Небесний.
   Бог благословляє тих, хто приходить на допомогу бiдним, i вiдкидає тих, хто вiд них вiдвертається: "Тому, хто просить у тебе, дай; i вiд того, хто хоче в тебе позичити, не вiдвертайся" (Мф. 5:42). За нашим ставленням до бiдних Iсус Христос упiзнає Своїх вибраних. Дiла нашого милосердя є проявом практичної любовi до ближнього. Ми повиннi навчати, радити, втiшати, пiдтримувати в дусi - це є дiла милосердя для нашої душi. Дiла милосердя для тiла полягають у тому, щоб дати їсти голодним, прийняти безпритульного, вдягнути погано одягненого, вiдвiдати хворого i ув'язненого, поховати померлого. Це i є проявом братерської любовi до ближнього, вчинення справедливостi, яке угодне Боговi.
   У цiй молитвi ми просимо про любов, яка є виконанням всього закону, бо якщо ми не маємо любовi, то ми "мiдь, що дзвенить, або кiмвал, що бриньчить" (1 Кор. 13:1).
   На завершення Молитви святого Єфрема Сiрина ми просимо: "Так, Господи Царю, даруй менi бачити провини мої i не осуджувати брата мого, бо Ти благословен єси на вiки вiкiв. Амiнь". Ми звертаємося до Бога, як до Царя. Адже, Бог - Творець наш, створив усе видиме i невидиме. Вiн Своєю всемогутньою волею все, що створив, тримає у Своїй силi i владi, над усiм владарює, царює i всiм керує, тому ми називаємо Бога Царем. Ще цар Давид, називаючи Господа "Цар великий", писав: "Бо Господь - Бог великий i Цар великий над усiма сильними землi. Бо в руцi Його всi глибини землi, i висоти гiр всi Його. I море - Його, бо Вiн створив його, i сушу створили руки Його. Прийдiть, поклонiмось i припадiмо до Нього, та, схиливши колiна, помолимось перед Господом, Який створив нас. Бо Вiн - Бог наш, а ми, люди, - паства Його i вiвцi руки Його" (Пс. 94:3-7). З iнших мiсць Бiблiї ми бачимо, що Бог є "Цар великий" (Тов. 13:15), "Цар царюючих i Господь пануючих" (1 Тим. 6:15), "Небесний Цар" (Тов. 13:7), "Царя вiкiв" (Тов. 13:10), тобто Цар вiчностi. Ми повиннi усвiдомити, що Бог - Цар, Цар Всесвiту, а ми - нiщо порiвняно з Його величчю.
   Все, що є у нашому життi, все Бог тримає пiд контролем. Бог дав нам життя i має право використовувати його так, як Вiн хоче, i вести нас у життi так, як Вiн хоче. Боже Царство - це все небесне, всi земне i все у Всесвiтi. Господь є Цар над царями i Пан над панами (1 Тим. 6:15), бо Вiн має силу зробити набагато бiльше добра, нiж будь-який, навiть найкращий, людський правитель.
   - Чому ми просимо, щоб Господь Цар дав нам дар бачити провини нашi?
   - Рiч у тому, що для людської свiдомостi характерне забування важливих процесiв в системi пам'ятi: забування думок, поступкiв, засвоєної iнформацiї, навикiв i таке iншого. Традицiйно забування зумовлене стиранням матерiалу з пам'ятi у зв'язку з вiдсутнiстю пiдкрiплення, нагадування. Другоряднi деталi забуваються швидше, анiж головнi. Аналогiчно людина може забути багато своїх грiхiв. Тому, як тiльки людина згрiшила, треба зразу ж попросити прощення у Бога. Грiхи забутi, а не тi, що свiдомо замовчанi на сповiдi, прощаються на Таїнствi єлеопомазання (соборування). Окрiм того, є грiхи i прогрiшення, якi багато хто з людей вважає, що це норма i не грiх. З цих мiркувань ми повиннi молити Господа Царя, щоб дарував нам бачити провини нашi ("Так, Господи Царю, даруй менi бачити провини мої").
   Ми також просимо у молитвi: "Господи Царю, даруй менi... не осуджувати брата мого", тобто, щоб Господь допомiг нам не осуджувати ближнього свого, братiв i сестер у Христi. Осудження ближнiх наших - це сама закоренiла людська звичка. Практично люди завжди зайнятi осудженням iнших i не займаються розглядом серця свого, осудженням своїх поступок, своїх грiхiв, бо ми не усвiдомлюємо своїх грiхiв, не помiчаємо їх, не бачимо своїх грiхiв. Тому й просимо Господа Бога, щоб допомiг нам побачити свої грiхи, згадати їх, покаятися в них й очиститися вiд них. Адже апостол Павло нагадує нам: "А ти чого осуджуєш брата твого? Або й ти, чого зневажаєш брата твого? Усi ми станемо перед судом Христовим" (Рим. 14:10).
   Коли ми засуджуємо iнших, то не згадуємо i не зауважуємо, що самi грiшимо такими ж грiхами. I чинячи грiх, хоч знаємо, але на мить забуваємо, що є суд Божий за всi грiхи, в т.ч. й за осудження ближнiх своїх. "А ми знаємо, що воiстину є суд Божий на тих, хто чинить таке. Невже думаєш ти, чоловiче, що, засуджуючи тих, хто чинить таке? i роблячи те саме? ти втечеш вiд суду Божого?" (Рим. 2:2-3). Отже, нам треба думати насамперед i найбiльше про свої грiхи, а не осуджувати iнших.
   Але, якщо ми бачимо людину, яка явно згрiшила i заслуговує осуду i тодi ми не повиннi засуджувати її, а повиннi загородити вуста свої та не засуджувати грiшника, а пошкодувати його, пам'ятати про те, як тяжко вiн вiдповiсть перед Богом. Мовчачи варто помолитись за нього такою короткою молитвою: "Господи, прости його". I тодi бiс, який до цього намовляв нас до осуду, втече, бо бiси бiжать вiд молитви. А якщо ж будемо осуджувати, то бiс залишиться, i ще раз осудимо i так без кiнця будемо осуджувати iнших.
   Треба пам'ятати, що дух осуду береться вiд гордостi, бо гордi вважають себе вищими й кращими вiд iнших, тому й осуджуємо iнших. Осуд може бути вiд заздростi: заздримо тим, хто одержав дари Божi, навiть людям благочестивим заздримо, а заздрiсть веде до осуду. Осуд може бути вiд злостi, ненавистi, вiдсутностi любовi - все це спонукає засуджувати ближнiх наших i закривати нашi очi на власнi грiхи й недолiки. А треба пам'ятати про свої грiхи i ловити себе на всякому осудi, засудити себе за всякий осуд, зосереджувати свiй духовний погляд на власному серцi. Так ми виконаємо те, про що просимо в молитвi Єфрема Сiрина: "Господи Царю, даруй менi бачити провини мої i не осуджувати брата мого" i завершуємо молитву, що Господь наш "благословен єси на вiки вiкiв", тобто завжди i повiки Бог благословенний, благодатний i достойний найвищої слави i похвали. I це - iстинно так "Амiнь".
   Пiсля цього 12 малих поклонiв, молячись по 4 рази Молитвою митаря: "Боже, будь милостивий до мене грiшного. Боже, очисти мої грiхи i помилуй мене. Без числа нагрiшив я, Господи, прости менi (4 рази)". Для розумiння цiєї молитви не можна оминути притчi Iсуса Христа Про митаря i фарисея. Прийшли до храму помолитися фарисей i митар.
   Фарисей так молився: "Боже! Дякую Тобi, що я не такий, як iншi люди, грабiжники, неправеднi, перелюбники, або як цей митар. Пощу двiчi на тиждень, даю десятину з усього, що надбаю" (Лк. 18:11-12).
   А митар став вiддалiк i не смiв навiть очей звести на небо, але, "б'ючи себе в груди, говорив: Боже, будь милостивий до мене, грiшного!" (Лк. 18:13).
   Iсус: "Кажу вам, що цей [митар] пiшов до дому свого виправданий бiльше, нiж той [фарисей]: бо всякий, хто пiдноситься, принижений буде, а хто принижує себе, пiднесеться" (Лк. 18:14).
   Фарисеї за часiв Iсуса Христа становили релiгiйну секту, яка вiдстоювала строге i легальне дотримання Мойсеєвого закону i традицiї. Для них бiльше значила буква, анiж сам дух закону, їх праведнiсть полягала лише у показному дотриманнi Закону та рiзних дрiб'язкових приписiв, анiж iстинне дотримання гарних чеснот. Iсус Христос часто критикував їх, викривав їхнє лицемiрство: "Горе вам, книжники i фарисеї, лицемiри, що зачиняєте Царство Небесне перед людьми, бо ви i самi не входите, i тим, хто входить, не даєте увiйти. Горе вам, книжники i фарисеї, лицемiри, що поїдаєте доми вдовиць, напоказ довго молитесь: за те ще бiльший осуд приймете. Горе вам, книжники i фарисеї, лицемiри, що обходите море i сушу, щоб навернути хоч одного; i коли це станеться, робите його сином геєни, удвiчi гiршим за вас" (Мф. 23:13-15).
   Митарi (вiд слова "мито" - оплата) були збирачами рiзних державних оплат за римської окупацiї Палестини. Римська держава встановила двоякого роду податки: прямi й непрямi. Прямi податки збирала сама держава за землю i вiд прибуткiв вiд неї, а непрямi збирали митарi вiд продажу i закупiвель, вiд вивозу i ввозу з-за кордону всяких товарiв. Митарi, коли збирали податки, творили всякi махiнацiї, займалися всяґкого роду здирствами, несправедливостями. Митарi збирали мито без усякого милосердя, часто кривдили iнших, приховували собi частину мита. Тому в очах народу митарi не мали доброї слави, їх вважали нечесними, їх прирiвнювали до грабiжникiв, грiшникiв i поганiв. Митарi не могли бути свiдками в судi, бо їхнє слово, як нечесних людей, не мало нiякої сили.
   Як бачимо iз притчi, хоч фарисей прийшов до храму помолитися, але у своїй молитвi вiн славить не Бога, а себе самого, бо вiн не перепрошує Господа Бога за свої провини, а, будучи переконаним у своїй праведностi, навiть дякує Боговi, що вiн не грiшник, бо вiн постить, дає десятину на храм i навiть гордо дивиться на митаря, вважаючи його великим грiшником.
   А митар почував себе великим грiшником, що навiть не смiв далеко увiйти у храм, а став скраю. Вiн не смiв навiть очей пiднести до неба, тiльки покiрно молився i бив себе в груди, кажучи: "Боже, будь милостивий до мене, грiшного!" (Лк. 18:13). Ця коротенька, але повна жалю й покори молитва митаря донинi служить, як найкращий i найщирiший акт жалю за нашi грiхи. До цiєї короткої молитви митаря "Боже, будь милостивий до мене, грiшного!" Богослови додали ще такi фрази: "Боже, очисти мої грiхи i помилуй мене. Без числа нагрiшив я, Господи, прости менi". Ключовими словами тут є: прохання у Господа бути милостивим до нас грiшних; очистити нашi грiхи i помилувати нас, грiшникiв; простити безлiч наших грiхiв. Цю молитву, яка складається iз 3-х коротких прохань, ми повторюємо 4 рази i творимо при цьому 12 поклонiв iз хресним знаменням. Бити себе в груди при цьому не треба.
   Пiд час цiєї молитви ми зображуємо на собi правою рукою знак хреста, тобто осiняємо себе хресним знаменням (хрестимося), i цим засвiдчуємо нашу вiру в Христа, Спасителя нашого. А що означає нинi бити себе в груди, як це язичники робили та iудеї, якi досi не вiрять у Хреста.
   Iсус Христос вчить нас: "Бог є Дух, i тим, що поклоняються Йому, належить поклонятися духом та iстиною" (Iн. 4:24). Iсус Христос, Спаситель наш, коли молився, пiдносив Свої очi до неба i прихиляв колiна. I ми повиннi чинити поклони, якi означають, що ми усвiдомлюємо свою грiховнiсть i не достойнiсть перед Богом. На знак нашого смирення перед Богом супроводжуємо молитву поклонами. Поклони зазвичай робляться разом з хресним знаменням.
   Узагальнюючи, у Молитвi митаря ми зрозумiло просимо прощення всiх наших грiхiв: Боже, будь милостивий до нас грiшних. Боже, очисти грiхи нашi i помилуй нас. Безлiч раз нагрiшили ми, Господи, прости нам.
   Пiсля цього знову повторюємо всю коротку Молитву святого Єфрема Сiрина: "Господи i Владико життя мого, дух лiнивства, безнадiйностi, владолюбства й марнослiв'я не дай менi (доземний поклiн). Дух же доброчесностi, смиренномудростi, терпiння й любовi даруй менi, рабу Твоєму (доземний поклiн). Так, Господи Царю, даруй менi бачити провини мої i не осуджувати брата мого, бо Ти благословен єси на вiки вiкiв. Амiнь (доземний поклiн)".

III. ЗАКIНЧЕННЯ МОЛИТОВ

Похвала Пресвятої Богородицi

   † Достойно є, i це є iстина, славити Тебе, Богородицю, Присноблаженну i Пренепорочну i Матiр Бога нашого. Чеснiшу вiд херувимiв i незрiвнянно славнiшу вiд серафимiв, що без iстлiння Бога Слово породила, сущу Богородицю, Тебе величаємо. †
   [† Достойно есть яко воистину блажити Тя Богородицу, Присноблаженную и Пренепорочную и Матерь Бога нашего. Честнейшую Херувим и славнейшую без сравнения Серафим, без истления Бога Слова рождшую, сущую Богородицу Тя величаем †].
   "Достойно є" - достойно, справедливо це. "I це є iстина" - це iстинно, дiйсно, справедливо. "Славити Тебе Богородицю" - звеличувати, оспiвувати, вихваляти Тебе, Богородицю, Яка Бога, Господа i Спасителя нашого Iсуса Христа народила. "Присноблаженну" - що завжди маєш вищу радiсть, щастя, блаженство, завжди гiдна повсякчасного прославлення. "Пренепорочну" - цiлком непорочну, чисту, святу, безгрiховну. "Матiр Бога нашого" - Мати, яка народила Господа Бога i Спасителя нашого Iсуса Христа.
   "Чеснiшу вiд херувимiв i незрiвнянно славнiшу вiд серафимiв" - чеснiша i славнiша, яку бiльше славлять i поважають, вихваляють, анiж "херувимiв i серафимiв, тобто найвищих i найближчих до Бога ангелiв. "Що без iстлiння", що безгрiшно i безболiсно "Бога Слово породила" - Iсуса Христа, Сина Божого народила. (Бог Слова - так Iсус Христос названий у Святому Євангелiї). "Сущу Богородицю" - справжню, iстинну Богородицю "Тебе величаємо", Тебе возвеличуємо, славимо, благословляємо.
   У цiй молитвi ми славимо Богородицю як Матiр Бога нашого, завжди блаженну i цiлком непорочну, i величаємо Її, кажучи, що Вона Своєю честю (чеснiшу) i славою (славнiшу) перевершує найвищих ангелiв: херувимiв i серафимiв. Тобто Божа Матiр за своєю досконалiстю стоїть вище за всiх - не тiльки людей, але й святих ангелiв. Вона безболiсно, в чудесний спосiб вiд Духа Святого народила Iсуса Христа, Який, ставши вiд Неї Людиною, є водночас i Сином Божим, Який зiйшов з небес, а тому Вона є iстинною Богородицею.
   Великої честi удостоїлася Пресвята Дiва Марiя через народження Спасителя усього свiту. Яка велика кiлькiсть людей одержала, одержує i буде одержувати порятунок через Пресвяту Богородицю. Жодна людина й навiть нiхто з Ангелiв не послужили стiльки для порятунку i спасiння людей, як Святiйша iз всiх святих Дiва Марiя. Адже на землi не було нiкого святiшого, чистiшого, смиреннiшого i послушнiшого волi Божiй, анiж Дiва Марiя. Живучи на землi, Вона не дозволяла Собi не тiльки робити що-небудь погане, грiховне, але й не думала про беззаконня. При Своїй святостi й чистотi Вона мала глибоку смиреннiсть. Нiхто нiколи на землi не прагнув так сильно до Бога; нiхто так не був вiдданий Йому, як Пресвята Дiва Марiя. Вона завжди думала про Бога, усе намагалася робити так, як Бог велiв, всю Себе вiддала в Боже розпорядження й любила завжди називати себе рабою Господньої. За таке благочестиве життя Господь Бог удостоїв Її високої честi бути Матiр'ю Спасителя всього свiту.
   Тепер Божа Матiр на небесах зi своїм Божественним Сином. За свою найглибшу смиреннiсть на землi Вона так звеличена на небi, що має незрiвнянно бiльше честi й достоїнства, нiж самi вищi й найближчi до Бога Ангели: Херувими й Серафими. Iнакше й бути не може, бо Пресвята Дiва Марiя народила Божественного Сина не так, як народжують iншi матерi, за допомогою чоловiка. Вона народила Iсуса Христа за дiєю Духа Святого, без порушення дiвоцтва i тому Вона iстинна Богородиця. Це все ми висловлюємо Божiй Матерi в молитвi "Похвала Пресвятої Богородицi".

Приспiв та iрмос 9-ї пiснi Пасхального канону

   Приспiв - слова пiснi, частина пiснi, що без змiн повторюється пiсля кожного куплета. Iрмос - це жанр релiгiйної гiмнографiї, релiгiйної пiснi, початковий тропар пiснi канону, який є тематичним, музичним та метричним зразком для тропарiв цiєї пiснi канону; iншими словами, це перший рядок у кожнiй з пiсень канону, в якiй прославляються святi чи священнi подiї.
   Вiд Воскресiння до Вознесiння замiсть "Похвали Пресвятої Богородицi" на ранiшнiх i вечiрнiх молитвах читаємо цей "Приспiв та iрмос 9-ї пiснi Пасхального канону": "Ангел звiстив Благодатнiй: "Чистая Дiво, радуйся", i знову мовлю: "Радуйся, Твiй Син воскрес на третiй день iз гробу i мертвих воскресив; люди веселiться".
   Свiтися, свiтися, новий Єрусалиме, слава-бо Господня над тобою зiйшла, радiй нинi i веселися, Сионе, а Ти, Чистая, красуйся, Богородице, бо воскрес народжений Тобою".
   "Ангел вопияше Благодатней: Чистая Дево, радуйся! И паки реку: радуйся! Твой Сын воскресе тридневен от гроба и мертвыя воздвигнувый; людие, веселитеся!
   Светися, светися, новый Иерусалиме, слава бо Господня на тебе возсия. Ликуй ныне и веселися, Сионе. Ты же, Чистая, красуйся, Богородице, о востании Рождества Твоего".
   "Ангел звiстив Благодатнiй", Ангел явився Пресвятiй Богородицi i звiстив Благодатнiй: "Чистая Дiво, радуйся", i повторно промовив: "Радуйся, Твiй Син воскрес на третiй день iз гробу i мертвих воскресив; люди веселiться", радуйся, Твiй Син Iсус Христос воскрес iз гробу на третiй день пiсля смертi та мертвих з гробiв воскресив. Всi люди веселiться цiєю радiсною новиною.
   Продовжуємо: "Свiтися, свiтися, новий Єрусалиме". Пiд новим Єрусалимом розумiємо новозавiтну Церкву Христову, яка започаткована Христом, ожила, засяяла, засвiтилася та у свiтлi процвiтає, "слава-бо Господня над тобою зiйшла", бо слава i благодать Христа Господа над Церквою (новим Єрусалимом) зiйшла.
   "Радiй нинi i веселися, Сионе", бо воскрес Христос. Сион - це гора на пiвденнiй сторонi Єрусалима, де був будинок царя Давида, а потiм у Новому Завiтi там знаходилася свiтлиця, де вiдбувалися Тайна вечеря i зiшестя Святого Духа на апостолiв.
   За тлумаченням блаженного Iєронiма, пiд Сионом розумiємо святих, якi все своє життя провели у чеснотах, праведностi та у Царствi Небесному й утворюють собою Сион, тобто блаженствують, радiють нинi i веселяться на горах святих, бо воскрес Христос. Господь любить Сион - мiсто Боже - бiльше всiх iнших поселень: "Основи його на горах святих, любить Господь врата Сиону бiльше за поселення Якова. Преславне говорять про тебе, мiсто Боже" (Пс. 86:2-3).
   "А Ти, Чистая, красуйся, Богородице, бо воскрес народжений Тобою", красуйся (радуйся, насолоджуйся) Пресвята Богородице, бо Воскрес Спаситель i Господь Бог наш Iсус Христос, Якого Ти народила.

Повне славослiв'я Пресвятiй Тройцi

   † Слава Отцю, i Сину, i Святому Духовi нинi, i повсякчас, i на вiки вiкiв. Амiнь.
   [† Слава Отцу и Сыну и Святому Духу и ныне и присно и во веки веков. Аминь].
   Як i в Початкових молитвах ми промовляємо це хвалебне повне славослiв'я, яким прославляємо Бога - Отця, i Сина, i Святого Духа, тобто возвеличуємо всi три iпостасi Пресвятої Тройцi, кажучи: "Слава Отцю, i Сину, i Святому Духовi нинi, i повсякчас, i на вiки вiкiв", тобто, що слава належить Богу Отцю, i Богу Сину, i Богу Святому Духу тепер, завжди й вiчно, "Амiнь", i це iстинно так.

Коротка Iсусова молитва

   † Господи, помилуй (тричi). Господи благослови.
   [† Господи, помилуй (трижды). Господи благослови].
   Молитву "Господи, помилуй" (грецьк. - "Kyrie eleison"), або скорочену Iсусову молитву, або прохальну молитву Єрихонських слiпцiв, промовляємо тричi на честь i славу Пресвятої Тройцi. У цiй молитвi ми просимо: "Господи благослови", щоб Господь зглянувся над нами, простив нашi грiхи i щоб ми спаслися.

Вiдпуст

   † Господи Iсусе Христе, Сину Божий, молитвами Пречистої Твоєї Матерi i всiх святих помилуй нас. Амiнь. †
   [† Господи, Иисусе Христе, Сыне Божий, молитв ради Пречистыя Твоея Матере, преподобных и богоносных отец наших и всех святых помилуй нас. Аминь †].
   Вiдпуст - це коротка молитва благословення, якою закiнчується Ранiшнє молитовне правило, це благословення нас самих, що молимося. Тут вiдпустом служить Молитва до Iсуса Христа, якою ми молились на початку Ранкового правила.
   У цьому вiдпустi ми просимо: "Господи Iсусе Христе, Сину Божий, молитвами Пречистої Твоєї Матерi i всiх святих помилуй нас", просимо Спасителя i Господа Бога нашого Iсуса Христа, щоб Вiн за молитвами Пречистої Своєї Матерi - Пресвятої Богородицi - i всiх святих помилував i спас нас. Iстинно так "Амiнь".

В iм'я Отця, i Сина, i Святого Духа

   † В iм'я Отця, i Сина, i Святого Духа. Амiнь (тричi). [† Во имя Отца, и Сына, и Святаго Духа. Аминь (трижды)].
   Цiєю молитвою "В iм'я Отця, i Сина, i Святого Духа" ми, як дiти Люблячого нас Бога висловлюємо наше бажання все у своєму життi робити в iм'я, на честь, у славу Пресвятої Тройцi, а також з допомогою Триєдиного Бога - Пресвятої Тройцi: Бога Отця Небесного, Бога Сина й Iсуса Христа i Бога Святого Духа, нашого Утiшителя. Ми будемо робити все те, що нам велить Бог. I це так, "Амiнь".
   Як i на початку молитовного правила, ми тричi творимо Хресне знамення зi словами: "В iм'я Отця, i Сина, i Святого Духа. Амiнь".
  
  
  
   "Молитви вечiрнi - це захист наш i щит для нашої охорони вночi".
  

В.Мельник

МОЛИТВИ ВЕЧIРНI (АБО ВЕЧIРНЄ ПРАВИЛО)

I. ПОЧАТКОВI МОЛИТВИ

   Ввечерi початковi молитви включають всi тi ж молитви, що й вранцi, окрiм Молитви митаря. Зважаючи на те, що значення Початкових молитов ми пояснювали у роздiлi "Молитви ранiшнi (або ранiшнє правило)", то тут ми тiльки перерахуємо Початковi молитви.

В iм'я Отця, i Сина, i Святого Духа

   † В iм'я Отця, i Сина, i Святого Духа. Амiнь (тричi). [† Во имя Отца, и Сына, и Святаго Духа. Аминь (трижды)].

Молитва до Iсуса Христа

   † Господи Iсусе Христе, Сину Божий, молитвами Пречистої Твоєї Матерi i всiх святих помилуй нас. Амiнь. † [† Господи Иисусе Христе, Сыне Божий, молитв ради Пречистыя Твоея Матере, преподобных и богоносных отец наших и всех святых, помилуй нас. Аминь †].

Славослiв'я коротке

   † Слава Тобi, Боже наш, слава Тобi. [† Слава Тебе, Боже наш, слава Тебе].

Молитва до Святого Духа

   † Царю Небесний, Утiшителю, Душе iстини, що всюди єси i все наповняєш, Скарбе добра i життя Подателю, прийди i вселися в нас, i очисти нас вiд усякої скверни, i спаси, Благий, душi нашi. †
   [† Царю Небесный, Утешителю, Душе истины, Иже везде сый и вся исполняяй, Сокровище благих и жизни Подателю, прииди и вселися в ны, и очисти ны от всякия скверны, и спаси, Блаже, души наша †].
   Вiд Великодня до Вознесiння, замiсть молитви до Святого Духа "Царю Небесний", спiваємо тропар Пасхи:
   † Христос воскрес iз мертвих, смертю смерть подолав i тим, що в гробах, життя дарував (тричi). [† Христос воскресе из мертвых, смертию смерть поправ, и сущим во гробех живот даровав (трижды)].
   Вiд Вознесiння до Трiйцi починаємо молитовнi правила (ранкове й вечiрнє) з Трисвятого ("Святий Боже"), опускаючи всi попереднi.
   Молитва до Святого Духа не читається вiд Великодня до Трiйцi, тобто у перiод, коли ми пiсля Розп'яття i Воскресiння Христового, символiчно очiкуємо Зiшестя Святого Духа. Уперше пiсля перерви цю молитву ми виголосимо ввечерi перед П'ятидесятницею, або Трiйцею.

Трисвяте

   † Святий Боже, Святий Крiпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас (тричi). [† Святый Боже, Святый Крепкий, Святый Безсмертный, помилуй нас].

Повне славослiв'я Пресвятiй Тройцi

   † Слава Отцю, i Сину, i Святому Духовi нинi, i повсякчас, i на вiки вiкiв. Амiнь. [† Слава Отцу и Сыну и Святому Духу, и ныне и присно и во веки веков. Аминь].

Молитва до Пресвятої Тройцi

   † Пресвята Тройце, помилуй нас; Господи, очисти грiхи нашi; Владико, прости беззаконня нашi; Святий, зглянься i зцiли немочi нашi iменi Твого ради. Господи, помилуй (тричi).
   † Слава Отцю, i Сину, i Святому Духовi нинi, i повсякчас, i на вiки вiкiв. Амiнь.
   [† Пресвятая Троице, помилуй нас; Господи, очисти грехи наша; Владыко, прости беззакония наша; Святый, посети и исцели немощи наша, имене Твоего ради. Господи, помилуй (трижды).
   † Слава Отцу и Сыну и Святому Духу, и ныне и присно и во веки веков. Аминь].

Молитва Господня

   † Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться iм'я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небi, так i на землi. Хлiб наш насущний дай нам сьогоднi; i прости нам провини нашi, як i ми прощаємо винуватцям нашим; i не введи нас у спокусу, але визволи нас вiд лукавого. †
   Бо Твоє є Царство, i сила, i слава, † Отця, i Сина, i Святого Духа, нинi, i повсякчас, i на вiки вiкiв. Амiнь.
   [† Отче наш, Иже еси на небесех, да святится имя Твое, да приидет Царствие Твое, да будет воля Твоя, яко на небеси и на земли. Хлеб наш насущный даждь нам днесь; и остави нам долги наша, якоже и мы оставляем должником нашим; и не введи нас во искушение, но избави нас от лукаваго. †
   Яко Твое есть Царство, и сила, и слава. † Отца и Сына и Святаго Духа, ныне и присно и во веки веков].

II. ВЕЧIРНI МОЛИТВИ

   В ранкових молитвах ми обiцяли Боговi, що будемо робити Його справи, тобто жити так, як навчив нас жити Спаситель наш Iсус Христос, i просили Його, щоб Вiн допомагав нам, бо ми без Його допомоги не можемо робити нiчого доброго. Ввечерi нам варто подумати, як ми провели день, i за все добре, зроблене нами вдень, ми повиннi подякувати Боговi, бо все це ми зробили з Божою допомогою. А якщо нас покоряли дурнi думки i помисли, поганi слова i справи, то нам треба попросити в Бога пробачення i прощення, щоб Вiн не прогнiвався на нас i не покарав нас за грiхи.
   Нiч Богом призначена людинi для заспокоєння й вiдновлення сил пiсля денної втоми. Коли ми проведемо нiч спокiйно, то й ранком встанемо з поновленими силами й з натхненням вiзьмемося за деннi справи. Але й вночi на нас можуть нападати видимi й невидимi вороги i заподiювати нам рiзну шкоду. Тому ми повиннi подбати, щоб нiч пройшла для нас спокiйно, благополучно, а, щоб так було, ми нiчим не повиннi прогнiвати Бога, нiчого не робити злого, не ображати нiкого, нiчого не робити неугодного Боговi. А оскiльки ми все ж таки грiшимо, то повиннi просити Бога, щоб Вiн за Своїм милосердям простив нам нашi грiхи й оберiгав нас вiд усякого зла. I цього ми просимо у Бога перед тим, як готуватися до сну.
   У вечiрнiх молитвах ми спочатку просимо у Бога прощення своїх грiхiв, просимо мирного й спокiйного сну.
   Не слiд забувати, що вночi з людиною може трапитися будь-що: яке-небудь нещастя, пожежа, можуть напасти грабiжники, увi снi може напасти диявол i здолати нашу нерозкаяну грiшну душу. Тому ми просимо Ангела-Охоронителя, щоб Вiн своєю силою покрив i вберiг нас вiд усього поганого.
   Наприкiнцi вечiрньої молитви ми обiцяємо виправитися i прославляємо Бога.

Тропарi покаяннi

   † Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо, жодного виправдання не маючи, ми, грiшнi, Тобi, як Владицi, цю молитву приносимо: помилуй нас.
   † Слава Отцю, i Сину, i Святому Духовi.
   Господи, помилуй нас, бо на Тебе ми надiємось: не прогнiвайся дуже на нас i не пам'ятай беззаконь наших, але зглянься i нинi, як Благоутробний, i визволи нас вiд ворогiв наших. Бо Ти Бог наш, а ми, люди Твої, всi творiння рук Твоїх i iм'я Твоє призиваємо.
   † I нинi, i повсякчас, i на вiки вiкiв. Амiнь.
   † Милосердя дверi вiдкрий нам, Благословенна Богородице, щоб ми, на Тебе надiючись, не загинули, а вiд усякого лиха Тобою визволилися. Бо Ти єси спасiння роду християнського. †
   Господи, помилуй (12 разiв).
   [† Помилуй нас, Господи, помилуй нас; всякаго бо ответа недоумеюще, сию Ти молитву яко Владыце грешнии приносим: помилуй нас.
   † Слава Отцу и Сыну и Святому Духу.
   Господи, помилуй нас, на Тя бо уповахом; не прогневайся на ны зело, ниже помяни беззаконий наших, но призри и ныне яко благоутробен, и избави ны от враг наших; Ты бо еси Бог наш, и мы людие Твои, вси дела руку Твоею, и имя Твое призываем.
   † И ныне и присно и во веки веков. Аминь.
   † Милосердия двери отверзи нам, благословенная Богородице, надеющиися на Тя да не погибнем, но да избавимся Тобою от бед: Ты бо еси спасение рода христианскаго. †
   Господи, помилуй (12 раз)].
   Цi тропарi є творiнням преподобного Iоанна Дамаскiна. Преподобний Iоанн Дамаскiн народився близько 680 року в столицi Сирiї Дамаску. Батьки його зберiгали вiру в Христа, хоча мусульмани, що завоювали цю країну, не дозволяли нiкому вiдкрито сповiдати вiру Христову. Його батько, Сергiй Мансур, був головним логофетом - розпорядником скарбницi й збирачем податей при дворi халiфа Дамаського. Користуючись своїм високим положенням, батько Iоанна викуповував полонених християн, рятував їх вiд смертi, допомагав.
   Одного разу на Дамаському ринку Сергiй побачив полоненого ченця Косму з Iталiї. Вiн випросив у халiфа ченця Косму, привiв додому й доручив йому Iоанна й прийомного сина, якого теж звали Косма. Дiти легко засвоїли граматику, фiлософiю, астрономiю, геометрiю, Священне Писання. Пiсля смертi батька Iоанн за бажанням халiфа став його найближчим радником.
   У той час Iоанн боровся з єрессю iконоборства, написав три трактати про святi iкони, у яких часто цитував святого Василiя Великого. За пiдробленим наклепом на Iоанна халiф вiдсторонив його вiд посади, наказав вiдiтнути йому праву кисть i повiсити її в центрi мiста. Увечерi святий Iоанн попросив у халiфа повернути йому вiдсiчену руку. Iоанн приклав вiдсiчену руку до залишку своєї руки i став молитися перед iконою Пресвятої Богородицi й просити зцiлення. Знесилений, вiн задрiмав на молитвi й побачив Божу Матiр. Пречиста сказала, що рука його здорова, i повелiла далi трудитися на славу Божу. Прокинувшись, святий Iоанн побачив, що рука його цiла i здорова. На згадку про це чудо преподобний Iоанн носив на головi плат, яким була оповита його вiдсiчена рука, i все своє життя iз вдячнiстю й любов'ю вiн прославляв, вихваляв i оспiвував Пречисту Богородицю.
   Довiдавшись про це чудо, халiф зрозумiв, що святий Iоанн не винний, попросив у нього прощення й хотiв повернути йому колишню посаду. Але преподобний роздав своє багатство й разом з прийомним братом Космою вiдправився в Єрусалим, де обидва брати стали послушниками в Лаврi преподобного Сави Освяченого. Там Iоанн виховувався в дусi слухняностi й смиренностi. Через деякий час преподобний Iоанн почав писати церковнi пiснi й духовнi книги. До цiєї працi преподобного заохочував i допомагав йому прийомний брат Косма, який згодом став єпископом. А преподобний Iоанн був рукоположений у священики i став проповiдником. Преподобний Iоанн в Лаврi святого Сави трудився до кiнця своїх днiв. Одного разу, викриваючи iконоборство, преподобного Iоанна ув'язнили i катували, але вiн залишився живий. Помер преподобний Iоанн Дамаскiн близько 780 року у вiцi 104 рокiв i був похований у Лаврi святого Сави. Приблизно у ХII-ХIV столiттi його святi мощi були перенесенi в Константинополь.
   Цi тропарi покаяннi - це окрема, закiнчена церковна молитва, у якiй славимо Бога i висловлюємо своє прохання про помилування.
   У молитвi багато разiв зi смиренням просимо Господа, щоб помилував нас: "Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо, жодного виправдання не маючи, ми, грiшнi, Тобi, як Владицi, цю молитву приносимо: помилуй нас". Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо ми дуже грiшнi й не знаходимо для себе нiякого виправдання, не маємо жодного захисту. Але ми до Тебе, Господи, як до Владики Всесвiту i всього людства, до Владики, Який має владу вiдпускати грiхи, у цiй молитвi звертаємося i просимо помилуй нас.
   Пiсля цього наполегливого прохання ми приносимо славу Пресвятiй Тройцi: "Слава Отцю, i Сину, i Святому Духовi", тобто проголошуємо першу частину Повного славослiв'я Пресвятої Тройцi.
   I далi ще завзятiше просимо "Господи, помилуй нас, бо на Тебе ми надiємось". Нам немає на кого сподiватися тiльки на Тебе, Господи. Ми на Тебе вельми уповаємо, тiльки на Тебе, Господи.
   Ми просимо Тебе, Господи, "не прогнiвайся дуже на нас i не пам'ятай беззаконь наших", не гнiвайся сильно на нас за те, що ми так сильно грiшимо. Ми переконливо просимо у Тебе пробачення. Господи, не пам'ятай наших беззаконь, грiхiв i прогрiшень, забудь їх i прости їх, а будь Милостивим до нас, зверни увагу на нас, з прихильнiстю, милостиво дивися на нас. "Але зглянься i нинi", уже, нинi зглянься на нас Господи, "як Благоутробний", тому що Ти милосердний. "Визволи нас вiд ворогiв наших", звiльни, захисти нас вiд видимих i невидимих ворогiв, вiд нападiв лукавого.
   Ми так сильно просимо Тебе, Господи, "бо Ти Бог наш, а ми, люди Твої, всi творiння рук Твоїх i iм'я Твоє призиваємо". Ми творiння рук Твоїх, Господи, i вiд Тебе, Творця нашого, ми милостi просимо i iм'я Твоє закликаємо для свого помилування.
   Далi завершуємо Повне славослiв'я Пресвятiй Тройцi, виголосивши його другу частину: "I нинi, i повсякчас, i на вiки вiкiв. Амiнь".
   "Милосердя дверi вiдкрий нам, Благословенна Богородице", Пресвята Богородице, вiдчини нам Своє Милосердя, будь Милосердною до нас. "На Тебе надiючись", - ми надiємося на тебе, Мати Божа. Милосердям Твоїм врятуй нас, щоб ми "не загинули, а вiд усякого лиха Тобою визволилися", тобто, щоб ми не загинули у пiтьмi грiховнiй та в оточеннi бiсiв, а, щоб жодне лихо, бiда, горе не спiткали нас. Благаємо Тебе, Богородице, щоб з Твоєю допомогою ми позбулися вiд усяких напастей, негод, хвороб. "Бо Ти єси спасiння роду християнського", Ти, Пресвята Богородице є заступниця народу Божого, Ти вища вiд усього ангельського чину i Тобi дана влада вiд Сина Твого i Господа Бога нашого Iсуса Христа заступатися за нас i спасати нас.
   Далi промовляємо молитву "Господи, помилуй" 12 разiв, тобто дванадцять разiв просимо в Бога благословення на кожну годину дня й на кожну годину ночi.

Молитва 1-ша, св. Макарiя Великого до Бога Отця

   † Боже вiчний i Царю всякого створiння, що сподобив мене до цього часу дожити, прости менi грiхи, якi вчинив я в цей день дiлом, словом i думкою; i очисти, Господи, грiшну мою душу вiд усякої скверни тiла й духу. I дай менi, Господи, в цю нiч спокiйний сон, щоб, вставши з мого смиренного ложа, я догоджав пресвятому iменi Твоєму в усi днi життя мого й перемiг усiх ворогiв тiлесних i безтiлесних. I охорони мене, Господи, вiд пустих думок i недобрих бажань, що оскверняють мене, i похотей лукавих. Бо Твоє є Царство, i сила, i слава, † Отця, i Сина, i Святого Духа, нинi, i повсякчас, i на вiки вiкiв. Амiнь.
   [† Боже вечный и Царю всякаго создания, сподобивый мя даже в час сей доспети, прости ми грехи, яже сотворих в сей день делом, словом и помышлением, и очисти, Господи, смиренную мою душу от всякия скверны плоти и духа. И даждь ми, Господи, в нощи сей сон прейти в мире, да востав от смиреннаго ми ложа, благоугожду пресвятому имени Твоему, во вся дни живота моего, и поперу борющия мя враги плотския и безплотныя. И избави мя, Господи, от помышлений суетных, оскверняющих мя, и похотей лукавых. Яко Твое есть царство, и сила и слава, † Отца и Сына и Святаго Духа, ныне и присно и во веки веков. Аминь].
   Життєпис святого преподобного Макарiя Великого Єгипетського (кiнець III столiття, Шабшiр, Єгипет - кiнець IV столiття) наведений нами пiд час iнтерпретацiї ранiшньої Молитви св. Макарiя до Пресвятої Тройцi.
   У цiй Молитвi 1-шiй, св. Макарiя Великого до Бога Отця ми звертаємося до Бога Отця словами: "Боже вiчний i Царю всякого створiння" Ми називаємо Бога Отця Богом вiчним, Творцем i Царем всього Ним створеного видимого i невидимого свiту. Дякуємо Отцевi Небесному за те, що "що сподобив мене до цього часу дожити", що удостоїв нас дожити до цього часу, до цiєї години, дякуємо за те, що ми не померли у грiху.
   Просимо Бога Отця: "прости менi грiхи, якi вчинив я в цей день дiлом, словом i думкою". Просимо, щоб Отець Небесний простив всi нашi грiхи, якi ми вчинили сьогоднiшнього дня i за своє життя, яке теж iнколи називають "день", благаємо, щоб простив нам грiхи вчиненi "дiлом" (нашими справами, вчинками, дiями), "словом", нашими словами (осудженням, образами, сварками тощо) i "думкою", нашими думками, тобто своїми нечистими думками i помислами.
   Ще просимо: "i очисти, Господи, грiшну мою душу вiд усякої скверни тiла й духу". Благаємо, щоб через прощення наших грiхiв Господь очистив нашу грiшну душу вiд усякої скверни (грiховної нечистоти, поганi) тiла й духу, тобто просимо, щоб Отець очистив вiд грiха все наше єство - тiло i душу - i щоб дух наш з'єднався з Духом Святим.
   Далi просимо Бога Отця: "I дай менi, Господи, в цю нiч спокiйний сон". Просимо Бога, щоб дав нам в цю нiч спокiйний, тихий, безтрепетний сон, тобто, щоб пiд час нiчного сну ми добре вiдпочили i щоб не грiшили увi снi, i щоб нiчого поганого сталося з нами пiд час сну.
   Просимо Божої допомоги, "щоб, вставши з мого смиренного ложа, я догоджав пресвятому iменi Твоєму в усi днi життя мого й перемiг усiх ворогiв тiлесних i безтiлесних". Благаємо, щоб, прокинувшись з нашого смиренного ложа (жалюгiдного, негiдного, лжесмиренного й гордовитого визнання себе смиренним), ми щедро i рясно служили Боговi, виконували Його волю, i догоджали "пресвятому iменi Твоєму [Божому] - Отцю, i Сину, i Святому Духовi - "в усi днi [нашого земного] життя". Молимо, щоб ми трудилися на славу Пресвятої Тройцi. Просимо Господа, щоб дав нами сили в боротьбi з iновiрними, щоб дав нам наснаги для перемоги "усiх ворогiв [наших] тiлесних i безтiлесних".
   Просимо Божої охорони: "I охорони мене [нас], Господи, вiд пустих думок i недобрих бажань, що оскверняють мене [нас], i похотей лукавих". Вiдомо, що в нашому життi, в тому числi й пiд час молитви, ми повиннi бути уважними до наших помислiв i молитися у великiй безмовностi, мирно, вдумливо. Людинi, в тому числi яка молиться, потрiбно всi свої зусилля спрямовувати на вiдкидання лукавих помислiв i спрямовувати свої думки до Бога. До того ж, серед неймовiрної кiлькостi думок, якi кружляють у нашiй головi, нам треба розрiзняти праведнi помисли вiд лукавих. А грiховна душа наша тяжiє до собi подiбних грiховних помислiв. Тому ми просимо, щоб Господь охоронив нас вiд пустих думок i недобрих бажань i щоб цi думки, недобрi бажання i похотi лукавi не оскверняли нас.
   Й далi хвалебно прославляємо Триєдиного Бога у Пресвятiй Тройцi: "Бо Твоє є Царство, i сила, i слава, Отця, i Сина, i Святого Духа, нинi, i повсякчас, i на вiки вiкiв. Амiнь". Ми також просимо, щоб з Божою допомогою Царство над всiм видимим i невидимим, сила i слава Пресвятої Тройцi - Бога Отця, i Сина, i Святого Духа - були "нинi, i повсякчас, i на вiки вiкiв". Це означає, що Триєдиному Богу вiд людей належить вiчна слава, похвала, знаменитiсть, славнозвiснiсть на землi. I ця слава Боговi - "нинi", тобто тепер, вже; "i повсякчас", тобто завжди, безупинно, весь час; "i на вiки вiкiв", тобто у всi вiки (столiття), повiк, вiчно, безкiнечно. Стверджувальне "Амiнь", тобто iстинно так.

Молитва 2-га, св. Антиоха до Господа Iсуса Христа

   † Вседержителю, Слово Отчеє, Всесвятий Iсусе Христе. З великого милосердя Твого нiколи не покидай мене, раба Твого, але завжди в менi перебувай. Iсусе, Добрий Пастирю Твоїх овець, не вiддай мене на поталу змiїну i не попусти, щоб сатана спокушав мене, бо в менi є насiння зла. Отже, Ти, Господи Боже, поклонiння достойний, Царю Святий, Iсусе Христе, охорони мене, коли я спатиму, тим Свiтлом, що нiколи не меркне, - Духом Твоїм Святим, що Ним освятив Ти Своїх ученикiв. Подай, Господи, i менi, недостойному рабовi Твоєму, спасiння Твоє на ложi моїм, просвiти розум мiй свiтлом зрозумiння Святого Євангелiя Твого, душу - любов'ю до Хреста Твого, серце - чистотою Слова Твого, тiло моє - Твоїми страстями безвинними, думку мою Твоїм смиренням охорони i в слушний час пiдведи мене вiд сну на славослiв'я Твоє, бо Ти препрославлений єси з † Безпочатковим Твоїм Отцем i Пресвятим Духом навiки. Амiнь.
   [† Вседержителю, Слово Отчее, Сам совершен сый, Иисусе Христе, многаго ради милосердия Твоего никогдаже отлучайся мене, раба Твоего, но всегда во мне почивай. Иисусе, добрый Пастырю Твоих овец, не предаждь мене крамоле змиине, и желанию сатанину не остави мене, яко семя тли во мне есть. Ты убо, Господи Боже покланяемый, Царю Святый, Иисусе Христе, спяща мя сохрани немерцающим светом, Духом Твоим Святым, Имже освятил еси Твоя ученики. Даждь, Господи, и мне, недостойному рабу Твоему, спасение Твое на ложи моем: просвети ум мой светом разума святаго Евангелия Твоего, душу любовию Креста Твоего, сердце чистотою словесе Твоего, тело мое Твоею страстию безстрастною, мысль мою Твоим смирением сохрани, и воздвигни мя во время подобно на Твое славословие. Яко препрославлен еси со † Безначальным Твоим Отцем и с Пресвятым Духом во веки. Аминь].
   Святий мученик Антиох, уродженець Севастiї Кападокiйської, був лiкарем (IV столiття). Антиох ходив мiстами i селами й безоплатно зцiляв хворих. Язичники довiдалися, що вiн християнин i у Галатiї схопили його, i жорстоко катували. Вони кинули його у киплячу воду, але святий залишився непошкодженим. Потiм його вiддали на розтерзання диким звiрам, але вiн не постраждав вiд них, бо звiрi мирно, смиренно лягали бiля його нiг. Один iз звiрiв навiть заговорив людським голосом, викриваючи мучителiв.
   За молитвами мученика вiдбувалися багато чудес, наприклад, за його молитвами розсипалися в порох iдольськi статуї. Язичники обезголовили святого мученика Антиоха, з його ран витiкали кров i молоко. Воїн Кирiак, що брав участь у стратi й бачив безвиннi страждання святого, сам навернувся до Христа i при всiх людях визнав свою вiру i його також тут же обезголовили. Обох мученикiв поховали поруч.
   Деякi дослiдники вважають, що молитву цю написав мученик Антиох Севастiйський, iншi - мученик Антиох Сардинський або Солцiйський (помер 127 року), святий римо-католицької церкви. Антиох Сардинський теж був лiкарем, займався проповiдницькою дiяльнiстю, за що його арештували i направили на заслання на острiв Солцi бiля Сардинiї. На цьому островi були шахти i там Антиох Сардинський побудував каплицю i навернув до християнства тюремного наглядача i багатьох ув'язнених. За цю дiяльнiсть Антиоха Сардинського стратили у муках.
   У жодному з доступних нам молитвеникiв невiдомо, який iз мученикiв є автором Молитви св. Антиоха до Господа Iсуса Христа.
   У зазначенiй молитвi до Господа i Спасителя нашого Iсуса Христа ми звертаємося до Нього: "Вседержителю, Слово Отчеє, Всесвятий Iсусе Христе", як до Вседержителя, тобто як до Сина Божого, Який разом з Отцем i Святим Духом утримує, держить у гармонiї все Своє творiння, керує ним. Називаємо Iсуса "Слово" i це пiдтверджується Святим Писанням: "Бо троє свiдчать на небi: Отець, Слово i Святий Дух; i Цi троє - єдине" (1 Iн. 5:7), "Iм'я Йому [Iсусу Христу]: "Слово Боже" (Одкр. 19:13). У цiй молитвi ми називаємо Iсуса "Слово Отчеє", що дослiвно можна перекласти як "Iсус Христос - Син Божий, Син Бога Отця, Син Отчий. Ще називаємо Iсуса "Всесвятий Iсусе Христе", тобто зверх святий, завжди святий, святий над святими.
   Просимо, "Вседержителю, Слово Отчеє, Всесвятий Iсусе Христе", "з великого милосердя Твого нiколи не покидай мене, раба Твого, але завжди в менi перебувай", тобто будь милосердний до нас i нiколи не покидай нас, завжди будь з нами i допомагай, i милуй нас, рабiв Твоїх. Ми раби Божi, бо ми залежнi вiд Тебе i без Тебе нiчого не можемо, тому "завжди в менi [в наших серцях] перебувай". Адже, коли з нами Бог, коли Бог у наших серцях, то тодi ми багато можемо, можемо жити у праведностi й не грiшити.
   Посилюємо своє звертання до Спасителя словами "Iсусе, Добрий Пастирю Твоїх овець". Згадаймо з Євангелiї: "Вже втретє явився Iсус ученикам Своїм по воскресiннi Своєму з мертвих. Коли ж вони обiдали, Iсус каже Симону-Петровi: Симоне Iонин! Чи любиш ти Мене бiльше, нiж вони? Петро каже Йому: так, Господи! Ти знаєш, що я люблю Тебе. Iсус говорить йому: паси ягнят Моїх. Ще говорить йому вдруге: Симоне Iонин! Чи любиш ти Мене? Петро говорить Йому: так, Господи! Ти знаєш, що я люблю Тебе. Iсус говорить йому: паси вiвцi Мої. Говорить йому втретє: Симоне Iонин! Чи любиш ти Мене? Петро засмутився, що втретє спитав його: чи любиш ти Мене? I сказав Йому: Господи! Ти все знаєш: Ти знаєш, що я люблю Тебе. Iсус говорить йому: паси вiвцi Мої" (Iн. 21:14-17).
   Вiвцi - це образ тихостi, покiрностi, довготерпеливостi християнина. Всi ми, християни, є членами Церкви Христової, одного тiла Христового, бо Главою Церкви є Сам Христос. I ми називаємось вiвцями словесної отари Христової. Тому що вiвця - тиха, незлоблива, терпляча; такими повиннi бути й ми. Тiльки тi з нас належать до отари, якi тихi та незлобливi, як ягнята, а тi, якi не мають Духа Христового, Його тихостi й незлобливостi, тi - не Його. На Страшному Судi тiльки вiвцi будуть стояти справа i вони будуть введенi в рай, а козли вiдiйдуть у пекло.
   Рiч у тому, що iсторичнi згадки свiдчать, що давнi iзраїльськi патрiархи були пастирями i займалися переважно розведенням овець та iншої дрiбної худоби. Ось чому у євреїв догляд за вiвцями вважався найдавнiшим та найпочеснiшим заняттям. Багато великих людей, про яких говорить Святе Письмо (Якiв, Мойсей, Давид, пророк Амос та iншi), були пастухами. Пастух нiс вiдповiдальнiсть за отару, постiйно був з нею вдень i вночi. Слова "вiвцi", "пастир" (пастух) часто зустрiчаються в Бiблiї. Пiд термiном "вiвцi" у Старому завiтi розумiли "iзраїльський народ", в Новому завiтi - "весь народ", а "пастир" (пастух) - це Бог, Сам Iсус Христос. Переносне значення слова "пасти" означає опiкуватись, турбуватись, доглядати.
   Молимо, Господи, "не вiддай мене на поталу змiїну i не попусти, щоб сатана спокушав мене, бо в менi є насiння зла". Ми визнаємо, що у нас є насiння зла i ми ще вiд грiхопадiння Адама i Єви маємо це насiння зла, схильнi до грiха, беззаконня i прогрiшень. Ми просимо Iсуса, щоб Вiн не вiддавав нас на поталу змiїну, щоб не вiддавав нас на вiдкуп сатани, щоб огородив нас вiд впливу диявола. Просимо, щоб Господь не попустив сатанинських спокус, бо всi спокуси сатани - грiховнi та спрямовують людину у пекло.
   Далi ми посилюємо звертання до Господа Iсуса словами "Отже, Ти, Господи Боже, поклонiння достойний, Царю Святий, Iсусе Христе", тобто ми називаємо Iсуса i Богом, i Святим (тобто праведним, безгрiховним, надiленим Божественною силою), i Царем, оскiльки Вiн є володарем всього Свого видимого i невидимого Творiння, Йому, як Царю, пiдвладнi ми всi й все. I кажемо, що Вiн "поклонiння достойний", тобто не тiльки вартий поклонiння, але ми уже поклоняємося Спасителю i Господу Богу нашому Iсус Христу.
   Поклоняючись, просимо Iсуса Христа: "Охорони мене, коли я спатиму, тим Свiтлом, що нiколи не меркне, - Духом Твоїм Святим, що Ним освятив Ти Своїх ученикiв". Це означає, що пiд час сну, коли ми спимо, найчастiше розгулюється сатана i насилає нам всiлякi напастi, якi тiльки можна придумати, тому ми просимо Iсуса, щоб охороняв нас пiд час сну. I не просто охороняв, а щоб оберiгав нас Своїм Божественним свiтлом, бо Бог є Свiтло. I не просто Свiтлом, а Святим Божим Духом, яким у Сiонськiй горницi Господь освятив своїх ученикiв. Але, щоб нам бути освяченим, ми повиннi позбутися усiх своїх грiхiв, очиститися вiд грiхiв через прощення Господнє, бо тiльки чистий може бути освячений.
   "Подай, Господи, i менi, недостойному рабовi Твоєму, спасiння Твоє на ложi моїм", - просимо у Господа Iсуса. Ми визнаємо, що ми недостойнi раби Божi, бо ми раби грiха i як раби своїми грiхами служимо сатанi. Але незважаючи на нашу грiховнiсть, ми просимо спасiння вiд Господа Iсуса вже "на ложi моїм", як тiльки ляжемо на постiль свою. Але, щоб ми спаслися у Царствi Божому, ми повиннi перестати грiшити, покаятися у своїх грiхах, попросити пробачення у Господа i вимолити прощення наших грiхiв, щоб спастися.
   Просимо у Господа Iсуса Христа: "Просвiти розум мiй свiтлом зрозумiння Святого Євангелiя Твого", тобто щоб Вiн просвiтив наш розум свiтлом Свого розумiння, так як просвiтив Своїх ученикiв у День П'ятидесятницi, щоб ми могли правильно розумiти Святе Євангелiє Iсусове i своїми дiями жити за Євангелiєм - виконувати всi настанови Божi.
   Просимо Христа, щоб Вiн просвiтив нашу "душу - любов'ю до Хреста Твого", тобто щоб з допомогою Божого просвiтлення ми усiм своїм єством любили Бога, пам'ятаючи, що коли ми зробимо добре ближньому своєму, то ми добре зробимо й Самому Господу, й коли ми любитимемо ближнього свого i навiть ворогiв своїх, й тим ми виявлятимемо любов до Господа Iсуса Христа, Якому Отець дав повну владу на землi. Отже, просимо, щоб ми любили Господа бiльше, анiж самого себе.
   Просимо Iсуса, щоб Вiн просвiтив наше "серце - чистотою Слова Твого". Ще за часiв давнiх грекiв слово "серце" означало не лише серце в прямому анатомiчному значеннi, але й також душу, настрiй, погляд, думку, навiть розум i переконання. За традицiйними уявленнями багатьох народiв, мiсцем перебування розуму було серце, а мозок слугував лише його засобом. В українському фольклорi серце - це любов, лагiднiсть, спiвчуття, радiсть, щастя.
   В глибинному, бiблiйному значеннi серце - це корiння морального життя людини. У християнствi палаюче серце символiзувало релiгiйне служiння, вiдданiсть Боговi, а також Храм Божий.
   Святе Писання говорить нам про серце дуже красномовно. Майже на кожнiй сторiнцi Бiблiї йдеться про серце. Серцю надається значення не лише центрального органу чуття, але й важливого органу пiзнання, органу думки та сприйняття духовних впливiв. У бiблiйних текстах серце є органом спiлкування людини з Богом, а вiдповiдно воно є органом вищого пiзнання. Наприклад, цар Давид так яскраво й багатозначно оспiвує i характеризує людське серце, називаючи його: "серце лукаве" (Пс. 5:10), Бог "спасає праведних серцем" (Пс. 7:11), славлю Господа "всiм серцем моїм" (Пс. 9:2), Господи, "пiдкрiпи серце [вбогих]" (Пс. 9:38), "непорочнi серцем" (Пс. 10:2), серце "зрадiє спасiнням Твоїм, [Господи]" (Пс. 12:6), "повчає мене серце моє" (Пс. 15:7), "радiє серце моє" (Пс. 15:9), серце мене випробовує (Пс. 16:3), "ожирiло серце їхнє", бо вони гордi (Пс. 16:10), "повелiння Господнi праведнi - звеселяють серце" (Пс. 18:9), "[Господь] дасть тобi за серцем твоїм i намiри твої здiйснить" (Пс. 19:5), "серце моє, як вiск, розтопилося в грудях моїх" (Пс. 21:15), "той, у кого невиннi руки i чисте серце,... той матиме благословення вiд Господа i милiсть вiд Бога, Спаса свого" (Пс. 23:4-5), Господи, "розпали серце моє i всю iстоту мою" (Пс. 25:2), "не злякається серце моє" (Пс. 26:3), "Вiд Тебе, [Господи], говорить серце моє: "Шукайте Господа!" (Пс. 26:8), "Нехай крiпиться серце твоє. Чекай допомоги вiд Господа" (Пс. 26:14), "Господь - помiчник мiй i захисник мiй. На Нього уповало серце моє" (Пс. 27:7).
   "Будьте мужнi, i нехай крiпиться серце ваше, всi, хто уповає на Господа" (Пс. 30:25), "веселiться в Господi i радуйтеся, праведнi, i торжествуйте всi, правi серцем" (Пс. 31:11), "Ним [Господом] звеселиться серце наше, бо ми надiємося на святе iм'я Його" (Пс. 32:21), "близько Господь до скорботних серцем" (Пс. 33:19), "нехай буде... правда Твоя, [Господи], на добрих серцем" (Пс. 35:11), "серце моє стривожене, покинула мене сила моя, i свiтло очей моїх - i того вже не стало в мене" (Пс. 37:11), тобто виснажилися тiлеснi сили вiд тяжких страждань, "запалало серце моє в менi i в думках моїх розгорiвся вогонь" (Пс. 38:4), "бо обступила мене бiда велика:... i серце моє стиснулося в менi" (Пс. 39:13), "серце моє зомлiло" (Пс. 40:13), "наповнює радiстю серце моє" (Пс. 42:4), "не вiдхилилося вiд Тебе, [Господи], серце наше, i кроки нашi не зiйшли з дороги Твоєї" (Пс. 43:19).
   "Серце чисте створи в менi, Боже, i духа праведного вiднови в нутрi моєму" (Пс. 50:12), Боже, "серцем скорботним i смиренним Ти не погордуєш" (Пс. 50:19), "серце моє стривожилося в менi, смертельнi страхiття напали на мене" (Пс. 54:6), "готове серце моє, Боже; готове серце моє: буду спiвати i славити Тебе" (Пс. 56:8), "взиваю до Тебе, [Господи], бо ниє серце моє" (Пс. 60:3), "коли багатство примножується, не вiддавайте йому серце" (Пс. 61:11), "звеселиться праведник у Господi i уповає на Нього, i похваляться всi праведнi серцем" (Пс. 63:11), "який милостивий Бог... до чистих серцем!" (Пс. 72:1), "хвилювалося серце моє i болiла душа моя" (Пс. 72:21), "знемагають серце моє i тiло моє за Тобою, Боже серця мого i доле моя, Боже, навiки" (Пс. 72:26), "не встояли всi нерозумнi серцем" (Пс. 75:6), "роздумувало серце моє" (Пс. 76:7), "серце їх не було праведне перед Ним, [Господом], i завiту Його вони не виконували" (Пс. 77:37), "семикратно поверни в серце ворогам нашим наругу їх, якою вони зневажили Тебе, Господи" (Пс. 78:12), "серце моє й тiло моє возрадувалися Богу живому" (Пс. 83:3), "утвердь серце моє в страху перед iменем Твоїм, [Господи]", "буду вихваляти Тебе, Господи, Боже мiй, всiм серцем моїм i прославлятиму iм'я Твоє повiки" (Пс. 85:12).
   Господи, "навчи нас так обчисляти днi нашi, щоб ми придбали серце мудре" (Пс. 89:12), "в суд прийде правда, i за нею прийдуть усi праведнi серцем" (Пс. 93:15), "народ цей заблукав серцем; вони не пiзнали шляхiв Моїх [Господнiх]" (Пс. 94:10), "сяє... на правих серцем - радiсть" (Пс. 96:11), "серце нечестивого не пристане до мене [Господа] (Пс. 100:4), "того, що потай очорнює ближнього свого, я прожену. З гордим оком i неситим серцем не сяду за стiл" (Пс. 100:5), "висохло серце моє" (Пс. 101:5), "вино веселить серце людини,... хлiб - пiдкрiпляє серце людини" (Пс. 103:15), "нехай радiє серце тих, що шукають Господа" (Пс. 104:3), "попустив серце єгиптян зненавидiти народ Його, чинити напастi рабам Його" (Пс. 104:25), "готове серце моє, Боже, [готове серце моє]" (Пс. 107:2), "не виявив вiн милостi, а переслiдував людину бiдну, беззахисну, засмучену серцем, щоб убити її" (Пс. 108:16), "спаси мене, бо я знеможений i вбогий, i серце моє поранене в менi" (Пс. 108:22), "прославляю [Тебе], Господи, всiм серцем [моїм]" (Пс. 110:1).
   "Серце його надiється на Господа" (Пс. 111:7), "упевнене серце його" (Пс. 111:8), "блаженнi тi, що... всiм серцем шукають Його [Господа]" (Пс. 118:2), "всiм серцем моїм я шукаю Тебе, [Господи]" (Пс. 118:10), "пiду дорогою заповiдей Твоїх, [Господи], коли Ти розшириш серце моє" (Пс. 118:32), "буду дотримуватися його [закону Твого, Господи,] всiм серцем моїм" (Пс. 118:34), Господи, "нахили серце моє до свiдчень Твоїх" (Пс. 118:36), "молю Тебе, [Господи], всiм серцем моїм" (Пс. 118:58), "я всiм серцем моїм схиляюся до заповiдей Твоїх, [Господи]" (Пс. 118:69).
   "Загрубiло серце їх, як сир з молока, я ж утiшаюся в законi Твоїм, [Господи]" (Пс. 118:70), "нехай буде серце моє непорочним у законi Твоїм, [Господи]" (Пс. 118:80), "я нахилив серце моє сповняти накази Твої, [Господи], вiчно, до кiнця життя мого" (Пс. 118:112), "князi безвинно гонять мене, але серце моє боїться слова Твого" (Пс. 118:161), "благодiй, Господи, добрим i праведним серцем" (Пс. 124:4), "ми радiли серцем" (Пс. 125:3), "Господи, не зазнавалося серце моє" (Пс. 130:1), "Боже, ...побач серце моє" (Пс. 138:23), "стривожилось у менi серце моє" (Пс. 142:4), "Вiн [Господь] зцiляє розбитих серцем i перев'язує рани їхнi" (Пс. 146:3) i т. iн.
   Отже, серце є осередком душевного й духовного життя людини. У серцi виникають рiзноманiтнi намiри й бажання; воно є вмiстищем волi та її жадань. Серце - вмiстище всiх пiзнавальних дiй душi. Оскiльки слово є явлення або вираження думки, то й воно виходить iз серця, бо чим серце наповнене, те й говорять уста. Якщо виходити з того, що мислення - це розмова душi з собою, то той, хто мислить, веде цю внутрiшню розмову в серцi своєму.
   Ми бачимо за бiблiйними текстами, що воiстину всеосяжна роль серця в сферi почуттiв. Серце веселиться, радiє, тужить, бентежиться та хвилюється, рветься вiд злоби та горить трiпотливим передчуттям. Якщо так можна сказати, то серце - це об'єднавчий центр розуму, мислення, емоцiй, намiрiв i бажань, це орган спiлкування людини з Богом i це Храм Божий.
   У цiй молитвi ми просимо Господа, щоб Вiн просвiтив, (пронизав Своїми променями, збагатив) серце наше - чистотою Слова Свого, тобто Своїм iстинним Божим Словом, розумiнням Божих iстин, повсякденним виконанням настанов Божих.
   Просимо, Господи, просвiти: "тiло моє - Твоїми страстями безвинними". Молимо, щоб Господь Христос просвiтив "тiло" наше Своїми "страстями безвинними". Адже страстi Христовi, Його хреснi страждання - це не земнi страждання, а Божественнi. Ми повиннi це розумiти i завжди пам'ятати, що Христос постраждав за нас, за нашi грiхи, визволив нас вiд грiхiв i вiчної смертi. Тобто, Своїми страстями Христос просвiтив нашi тiла, дав нам можливiсть покаятися i позбавитися вiд грiхiв, i стати свiтлiшими, праведнiшими.
   Просимо Спасителя нашого: "Думку мою Твоїм смиренням охорони". Молимо, щоб Господь думки нашi Своїм смиренням охоронив, тобто щоб стримав нашi думки Своїм смиренням, Своєю покорою, або, щоб Господь оберiгав нашi думки вiд усього злого Своїм смиренням.
   Просимо Сина Божого Iсуса Христа: "I в слушний час пiдведи мене вiд сну на славослiв'я Твоє", тобто, щоб "в слушний час" (у належний час, у час, коли Бог вважатиме доцiльним), щоб в цей час Господь пiдвiв нас вiд сну (пiдняв нас, зворухобив нас, розбудив нас), мотивував нас "на славослiв'я" Господнє, тобто, щоб допомiг нам славити Бога, дякувати i прославляти Тебе, Сину Божий, "бо Ти препрославлений єси з Безпочатковим Твоїм Отцем i Пресвятим Духом навiки", тобто надзвичайно, у найбiльшiй мiрi прославляємо ("препрославляємо") навiки (на всi вiки) Пресвяту Тройцю - Сина Божого Iсуса Христа разом з Його "Безпочатковим", Предвiчним Отцем, i Пресвятим Духом. "Амiнь" - iстинно так, вiрно, хай буде так i кiнець цiєї молитви.

Молитва 3-тя, до Святого Духа

   † Господи, Царю Небесний, Утiшителю, Душе iстини, змилосердься й помилуй мене, грiшного раба Твого, i вiдпусти i прости менi, недостойному, все, чим я згрiшив перед Тобою сьогоднi як людина, а навiть i не як людина, але гiрше скотини; всi мої грiхи вiльнi i невiльнi, свiдомi i несвiдомi, вчиненi через молодiсть або через недобру науку, зухвальство й зневiру. Може, iменем Твоїм я клявся або ганьбив його в своїх думках, може, кому докоряв, або обмовляв кого в гнiвi моїм, або журився, або вiд чого-небудь прогнiвався, або неправду сказав, або передчасно спав, або захожого до мене вбогого зневажив, або брата мого засмутив, або затiвав сварки, чи, може, кого обсудив, або величався, або погордував, або пiд час молитви мiй розум поривався до лукавства свiту цього, або про розпусне помислив, або об'їдався чи обпивався, або без глузду смiявся, або зле задумав, або, бачачи доброту ближнього, заздрив йому, або негiдне говорив, або посмiявся з грiха брата мого, тодi як мої грiхи незлiченнi, або до молитви був недбайливий чи ще що вчинив злого i забув, бо все оце i ще бiльше я вчинив. Помилуй мене, Творче мiй i Владико, лiнивого i негiдного раба Твого, i вибач, i вiдпусти, i прости менi, як Благий i Чоловiколюбний, нехай спокiйно ляжу, засну та вiдпочину я, блудний, грiшний i окаянний, i поклонюся, i оспiваю, й прославлю пречесне iм'я Твоє з † Отцем i Єдинородним Його Сином нинi, i повсякчас, i на вiки вiкiв. Амiнь.
   [† Господи, Царю Небесный, Утешителю, Душе истины, умилосердися и помилуй мя грешнаго раба Твоего, и отпусти ми недостойному, и прости вся, елика Ти согреших днесь яко человек, паче же и не яко человек, но и горее скота, вольныя моя грехи и невольныя, ведомыя и неведомыя: яже от юности и науки злы, и яже суть от нагльства и уныния. Аще именем Твоим кляхся, или похулих е в помышлении моем; или кого укорих; или оклеветах кого гневом моим, или опечалих, или о чем прогневахся; или солгах, или безгодно спах, или нищ прииде ко мне, и презрех его; или брата моего опечалих, или свадих, или кого осудих; или развеличахся, или разгордехся, или разгневахся; или стоящу ми на молитве, ум мой о лукавствии мира сего подвижеся, или развращение помыслих; или объядохся, или опихся, или без ума смеяхся; или лукавое помыслих, или доброту чуждую видев, и тою уязвлен бых сердцем; или неподобная глаголах, или греху брата моего посмеяхся, моя же суть безчисленная согрешения; или о молитве не радих, или ино что содеях лукавое, не помню, та бо вся и больша сих содеях. Помилуй мя, Творче мой Владыко, унылаго и недостойнаго раба Твоего, и остави ми, и отпусти, и прости мя, яко Благ и Человеколюбец, да с миром лягу, усну и почию, блудный, грешный и окаянный аз, и поклонюся, и воспою, и прославлю пречестное имя Твое, со † Отцем, и Единородным Его Сыном, ныне и присно и во веки. Аминь].
   У цiй молитвi ми вiд себе особисто звертаємося до Третьої Особи Пресвятої Тройцi, до Бога Святого Духа i закликаємо Його словами: "Господи, Царю Небесний, Утiшителю, Душе iстини", тобто так як у початковiй Молитвi до Святого Духа, яка починається словами "Царю Небесний, Утiшителю, Душе iстини". Кожен, хто молиться цiєю молитвою, просить Святого Духа: "змилосердься й помилуй мене, грiшного раба Твого", "змилосердься", зглянься на мене, прояви Свiй жаль на мене, Своє спiвчуття менi, вилий Свою милiсть на мене, пошкодуй мене. "Й помилуй мене, грiшного раба Твого", тобто я визнаю, що я великий грiшник, я грiшний раб Твiй, Господи, i прошу Тебе, Святий Духу, "помилуй мене", тобто звертаюся до iстинного Бога - Святого Духа з проханням про помилування, прощення грiхiв, про допомогу у випробуваннях i в боротьбi зi спокусами, я сподiваюся отримати те, чого прошу завдяки милосердю Божому, змилуванню Його. Словами "помилуй мене" я прошу, щоб Господь зглянувся над мною, простив мої грiхи, щоб я звiльнився вiд рабства грiха i врятувався вiд спокус, i щоб отримав життя вiчне. Це прохання милостi й благодатi Божої, це прохання бути помилуваним i отримати життя вiчне у Царствi Божому, бо просити милостi у Бога означає просити у Нього осягнути Царство Боже.
   Тут посилюю своє прохання: "I вiдпусти i прости менi, недостойному, все, чим я згрiшив перед Тобою сьогоднi", тобто полегши, вiдпусти, прости, пробач менi, недостойному носити звання християнина, але прости менi все, чим я згрiшив сьогоднi, тобто всi мої беззаконня, грiхи i прогрiшення, бо я настiльки грiшний i грiшив "як людина, а навiть i не як людина, але гiрше скотини", тобто втратив всяку мораль i достоїнство, докотився нижче тваринних iнстинктiв. Настiльки принижуючи себе, я пiдкреслюю i посилюю своє велике бажання прощення грiхiв.
   "Вiдпусти i прости менi, недостойному", "всi мої грiхи вiльнi i невiльнi, свiдомi i несвiдомi, вчиненi через молодiсть або через недобру науку, зухвальство й зневiру". "Вiльнi" грiхи, про якi я знав, що це грiх, але все ж таки грiшив, тобто добровiльнi грiхи. "Невiльнi" грiхи - недобровiльнi грiхи, якими я не хотiв грiшити, але так склалися обставини, що згрiшив. "Свiдомi" грiхи - тi, якими я свiдомо грiшив i про якi я знаю i пам'ятаю. "Несвiдомi" грiхи - тi, про якi я не знав, а якщо грiшив ними, то несвiдомо. Грiхи, "вчиненi через молодiсть", - тi, якими я був спокушений через недостатнiй розум i досвiд у молодостi та юностi своїй. Грiхи "через недобру науку", тобто коли людину виховували у атеїзмi, не навчали Божої науки, не виховували у страху Божому та дотримуванню Заповiдей Божих, тодi така людина грiшить через недобру науку. За радянський часiв нам насильно нав'язували атеїзм, я цiлий рiк вивчав його у iнститутi й навiть приходилося здавати екзамен з атеїзму. Грiхи через "зухвальство", тобто через зарозумiлiсть, нахабство, нечемнiсть, зухвалiсть, легковажне ставлення, через гордовитiсть, зневажливiсть людини. Грiхи через "зневiру" - це грiхи через вiдсутнiсть виховання у християнськiй вiрi, тобто через вiдсутнiсть вiри, або через недостатнiсть вiри, маловiр'я, або при утратi вiри в Бога, грiхи через зневiр'я, розчарування, вiдсутнiсть упевненостi, переконаностi в тому, що слiд жити за Заповiдями Божими. Це грiхи через скептицизм, скепсис, через критичне недовiрливе ставлення до Бога, Християнської Церкви i до християн.
   I далi, молячись, перераховуємо свої грiхи, якi найчастiше зустрiчаються у кожної людини, благаючи, щоб Господь Святий Дух простив їх.
   "Може, iменем Твоїм я клявся або ганьбив його в своїх думках". Клятва (присяга) - це урочиста обiцянка або урочисте запевняння, твердження чого-небудь, часто пiдкрiплене призиванням iменi Бога або згадуванням чого-небудь священного, коштовного, авторитетного, навiть коли клятва помилкова. Якщо я iменем Божим клявся, то згрiшив, бо Iсус навчає нас: "А Я кажу вам - не клястися зовсiм: нi небом, бо воно є престолом Божим; нi землею, бо вона є пiднiжжям нiг Його; нi Єрусалимом, бо це мiсто великого Царя. I головою твоєю не клянися, бо не можеш жодної волосини бiлою або чорною зробити. Нехай буде слово ваше: так - так; нi - нi, а що зверх цього, те вiд лукавого" (Мф. 5:34-37).
   Може iм'я Боже "я... ганьбив... в своїх думках", тобто своїми думками, помислами i навiть дiями ганьбив iм'я Боже негiдними вчинками, своєю поведiнкою вкривав ганьбою все Боже i святе, безчестив, знеславлював, неславив, соромив, осоромлював, компрометував, поганив, опоганював, очорнював iм'я Боже чи святу Церкву, чи iкони, чи все святе. Все це - грiх.
   "Може, кому докоряв", тобто несправедливо виражав своє незадоволення кимось з певного приводу, хибно звинувачував когось у чомусь, дорiкав, закидав щось неправильне, корив, картав, ганив когось, виговорював комусь, неправдиво вичитував когось, злiсно нарiкав на когось, попрiкав когось, особливо в'їдливо, дошкульно.
   Може "обмовляв кого в гнiвi моїм", тобто у гнiвi, злостi неприязно висловлюватися, казав щось погане i брехливе про кого-небудь; ганив когось, поширював неправдивi чутки, якi плямують кого-небудь, може несправедливо звинувачував когось, зводив наклеп, оббрiхував когось, брехливо обговорював, знеславлював, очорнював, шельмував, наговорював неправду, намовляв до грiха, наклепував на когось.
   Може "журився", засмучувався з яких-небудь причин, тривожився, зазнавав журби, печалився, сумував, тужив з чого-небудь, особливо, коли в станi журби нарiкав i звинувачував у всьому цьому Господа. Пiд час нещасть та скорбот нам не треба журитись, впадати у вiдчай, а слiд молитися i покладати всю надiю на Бога.
   Може "вiд чого-небудь прогнiвався". Не треба бути гнiвливим - схильним до гнiву (такий, що може швидко, легко розгнiватися). Прогнiватися вiд чого-небудь - виявляти гнiв, роздратування (про когось, про всiх чи багатьох), розгнiватися, розсердитися, посваритися з ким-небудь. Просимо Господа простити цей грiх.
   Може "неправду сказав", тобто казав те, що суперечить правдi, iстинi, брехав, казав несправедливо, нечесно, здiйснював шахрайськi вчинки, обманював, був несправедливий у своїх стосунках з iншими людьми, будь-якими несправедливими засобами домагався своїх грiховних, злих задумiв.
   Може "передчасно спав", тобто спав лишнiй час, невчасно спав, тодi як треба було бути на Лiтургiї чи на iншiй Церковнiй службi, або спав тодi, коли треба було допомогти ближньому, нужденному i т.д.
   Може "захожого до мене вбогого зневажив", може вбогий, знедолений, жебрак, нужденний просився до мого помешкання, а я вiдмовив йому, чи я зустрiв його на вулицi, але милостинi йому я не подав i зневажив, тобто виявляти презирство, неповагу до нього, ображав його, принижував його гiднiсть, нехтував ним, не виявив йому належної уваги. Адже написано: "I полюби Господа Бога твого всiм серцем твоїм, i всiєю душею твоєю, i всiм розумiнням твоїм, i всiєю силою твоєю, - ось перша заповiдь! I друга подiбна до неї: полюби ближнього твого, як самого себе. Бiльшої за цi заповiдi немає" (Мк. 12:30-31). "Не залишайтесь виннi нiкому нiчого, крiм взаємної любовi; бо хто любить iншого, той виконав закон. Бо заповiдi: "Не перелюбствуй", "Не убивай", "Не кради", "Не лжесвiдчи", "Не пожадай чужого" й усi iншi мiстяться у цьому словi: "Люби ближнього твого, як самого себе" (Рим. 13:8-9). "Бо весь закон в одному словi мiститься: "Люби ближнього твого, як самого себе" (Гал. 5:14).
   Може "брата мого засмутив", тобто знову мова йде про ближнього нашого - брата у Христi, може я ближнього засмутив, тобто викликав смуток у кого-небудь, своїми словами i дiями зробив його смутним, печальним, потьмареним, зажуреним, розстроєним, або завдавав кому-небудь горя, жалю, зробив ближнього похмурим, безрадiсним, зробив комусь прикрiсть, неприємнiсть.
   Може "затiвав сварки", тобто був iнiцiатором сварки, вступав у сварку з ким-небудь, сперечався з кимось, висловлював своє невдоволення кимось, осуджував, ображав, лаяв когось, робив комусь погрозливi жести чим-небудь, з погрозою говорив що-небудь, нахвалятися зробити щось зле, погане, взагалi погрожував, дорiкав комусь, звинувачував когось, пересварювався, колотив негiдне, обмiнювався гострими словами, скандалив, учиняв гостру, галасливу сварку з розголосом, ображався на когось лайливими словами.
   "Чи, може, кого обсудив", тобто був недоброзичливий до когось, з осудом висловлюватися про когось, говорив про когось неправду, засуджував, критикував когось, обговорював когось позаочi.
   Може "величався", звеличував себе, пiдносив себе вище всiх, гордився собою i в той же час принижував ближнього свого.
   Може "погордував", гордився, незаслужено був сповнений особистої гiдностi, самоповаги, вiдчував задоволення вiд своєї величi, вiд усвiдомлення своїх успiхiв, надавав собi переваги, був сповнений своєї величi, пiднесений, мав про себе надмiрно високу думку i зневажливо, звисока ставився до iнших, словом був пихатий, бундючний, зарозумiлий.
   Може "пiд час молитви мiй розум поривався до лукавства свiту цього", тобто я вiдволiкався пiд час iндивiдуальної молитви, Лiтургiї чи iншої Церковної Служби i замiсть молитви злi думки навiювали менi зробити якусь хитрiсть, обман, лиходiйство, пiдступництво, який-небудь грiх, облуднiсть, нещирiсть, злий намiр. Лукавство - це схильнiсть до нещирого поводження, удавання, постiйної хитростi без усякої потреби, а навiть за iнстинктом. Словом, пiд час молитви мiй розум поривався до будь-якого грiха у цьому свiтi.
   Окрiм сповiдання грiха - вiдволiкання пiд час молитви, ми повиннi молитися Господу за зосереджену молитву, щоб Господь допомiг нам не вiдволiкатися пiд час молитви, щоб навчив нас молитися. За зосередження пiд час домашньої чи церковної молитви можна молитися такою молитвою:
   "Господи, Iсусе Христе Сину Божий! Дай менi дух молитви! Молитися хочу, але не можу зiбрати думки, не можу зосередити увагу на молитвi, не можу заспокоїти хвилюючу душу, не можу ослабити напружених, грiховних, суєтних уявлень, якi безперестанно напливають.
   Вiдчуваю темноту в душi, тягар на серцi; немає розради, немає радостi, немає слiз.
   Суєтнi життєвi обов'язки, проблеми i грiхи, як стiна стоять перед очима моїми i перешкоджають вiльно розмовляти з Господом.
   Вседержителю Боже, Ти послав Ангела, щоб Вiн вiдвалив камiнь вiд гробу Спасителя Бога нашого, пошли того ж Ангела хай вiдвалить тягар, що лежить на серцi моєму, бо у менi є образ i подоба Твоя.
   Воскрес Спаситель з гробу, хай воскреснуть i сили, що затаїлися в душi моїй, якi є образ Твiй.
   Сам Воскреслий Христос хай зробить у менi обитель Свою. Вiн є Джерело всякого блага. Вiн є Джерело i молитви. Тодi я буду молитися уважно, благоговiйно, вiльно, розчулено, радiсно, охоче i з жагою, i з благою ненаситнiстю, коли Сам Христос буде в менi жити i вчити, як повинен я молитися. Вiн Сам благоволив сказати: "Без Мене не можете нiчого творити".
   О, Господи! Дуже прошу Тебе, дай менi спонукання i засоби, i сили до молитви i саму молитву. Амiнь".
   Далi у Молитвi 3-тiй, до Святого Духа кажемо: може "про розпусне помислив", тобто незалежно чи пiд час молитви, чи у будь-який час "про розпусне помислив" або вiв розпусне, блудне, гуляще, життя. Думати про розпусне, тобто думати як зневажав або задумував зневажати норми моралi, або вести аморальний спосiб життя. Може я блудник чи блудниця, що вiв розпусне статеве життя, та й мрiяв про збочення чи про перелюб.
   Може "об'їдався", тобто надмiрно наїдався, переповнюючи свiй шлунок, переїдав, наїдався понад мiру; з'їдав, споживав все що було i багато чого; обжирався, надмiрно наїдався, завдаючи шкоди своєму здоров'ю, повнiстю i надмiрно задовольняв потребу в їжi, перенасичувався, запливав жиром.
   Може "обпивався", тобто напивався, перепивався, налигувався спиртними напоями, п'янiв, себто вживав алкоголь i частував ним iнших, напиватися доп'яну, втрачав контроль над собою, набував тваринного облiку, у станi сп'янiння буянив, скандалив, конфлiктував, затiвав бiйки.
   Може "без глузду смiявся" - легковажно смiявся, безпричинно веселився, смiявся, жартував, розказував безглуздi й смiшнi iсторiї, анекдоти, був нерозсудливо веселий, потiшний, був необачний, некритичний чи нерозважливо життєрадiсний.
   Може "зле задумав", тобто думав i будував плани зробити щось погане, зле, грiховне, злобне, злостиве. Оскiльки грiх зароджується в думках, то думати про зле - це вже грiх.
   Може, "бачачи доброту ближнього, заздрив йому". Заздрiсть - це почуття роздратування, досади, викликане якоюсь перевагою, вищiстю, добробутом iншого, це пристрасне бажання мати що-небудь або досягти того, що є в iншого. Заздрiсний - той, що прагне до наживи, жадiбний, має руки загребущi, часто має обмежену владу i можливостi.
   Може "негiдне говорив", тобто говорив неприйнятне, негоже, непiдходяще, непридатне, мерзотне, мерзенне, препогане, бридке, брудне, гидке, огидне, непорядне, недостойне, себто говорив щось погане, яке хвалить грiх або закликав до грiха.
   "Або посмiявся з грiха брата мого, тодi як мої грiхи незлiченнi", тобто я, будучи безмежним грiшником, своїх грiхiв не бачу чи виправдовую свої грiхи, в той же час кепкую з ближнього свого з його грiхами, висмiюю брата свого, глузую над ним за його грiхи.
   Про це влучно сказано у Євангелiї вiд Матфея: "I чому ж ти бачиш скалку в оцi брата твого, а колоди, що є в оцi твоєму, не вiдчуваєш? Або, як скажеш братовi твоєму: дай я витягну скалку з ока твого, коли колода в оцi твоїм? Лицемiре, вийми спершу колоду з ока твого, i тодi побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого" (Мф. 7:3-5).
   "Або до молитви був недбайливий", тобто до домашнiх i церковних молитов був недбайливий, недобросовiсний, несумлiнний, недбалий. Забував молитися, без причини пропускав Лiтургiю та iншi церковнi молитви, або якщо молився, то негiдно, перекручував молитви, пропускав частину тексту, дрiмав пiд час молитви, вiдволiкався пiд час молитов, думав про щось своє.
   Словами "чи ще що вчинив злого i забув, бо все оце i ще бiльше я вчинив" я пiдкреслюю наскiльки я грiшний - всi грiхи, якi я називав вчинив я i ще бiльше я вчинив. Грiхи мої бiльшi за гори, вони доходять аж до хмар, земля не може вмiстити всiх моїх грiхiв. Я навiть не пам'ятаю всiх свої грiхiв, багато грiхiв я забув i навiть нiколи не згадаю їх. Щоб менше грiшити i за прощення забутих грiхiв, можна молитися такими молитвами:
   1. "Владико Господи, оскiльки й забутi мої грiхи - це є зло, Тобi, Єдиному Серцевiдцевi, молюся i прошу, Господи, прости менi все за Твоїм Чоловiколюбством, бо тим-то i являється велич слави Твоєї, що ти не вiдплачуєш грiшникам за грiхи їхнi, бо Ти препрославлений навiки. Амiнь".
   2. "Господи, даруй менi дух смиренностi, щоб лагiдним бути до ближнiх моїх i стриманим вiд гнiву. Даруй менi дух смиренномудростi, щоб не думати про себе високо i не величатися. Амiнь".
   I далi молiльник просить: "Помилуй мене, Творче мiй i Владико", прошу Господа - Творця мого i Творця всього видимого i невидимого, Владику мого i Владику Свого Творiння, Владику Всесвiту помилувати мене, простити мої грiхи i дарувати менi Царство Небесне.
   Ще молiльник просить: "Помилуй мене... лiнивого i негiдного раба Твого", тобто я визнаю, що я лiнивий i негiдний раб Божий, що я лiнивий до працi, лiнивий до служiння Боговi, нiчого доброго не роблю, словом, опущений негiдник, поганець i мерзотник, але наполегливо прошу, щоб Господь помилував мене, раба Свого. Я раб Божий, бо цiлком пiдвладний Боговi. Без Бога я нiнащо нездатний, тобто я цiлковито залежний вiд Бога. I ось прошу iстинного Бога Свого помилувати мене i як раба грiха, бо я потрапив у рабство грiховне.
   Далi прохання посилюється: Господи, "i вибач, i вiдпусти, i прости менi" мої грiхи, тобто прошу пробачення у Бога за свої грiхи, перепрошую Господа за свої грiхи. I благаю вiдпустити менi мої грiхи, ослабити, полегшити менi грiхи i повнiстю вивiльнити мене вiд грiхiв, простити мої грiхи, бо Господь "Благий i Чоловiколюбний". Це означає, що я прошу, щоб Господь простив менi грiхи за Своєю Благiстю i Людинолюбством, а не за злобою моєю i беззаконнями моїми. По-правдi, за Законом Божим я недостойний отримати прощення грiхiв, але Бог є Любов, Вiн Благий, Вiн любить мене i всiх людей, в тому числi й грiшникiв, тому я прошу в сподiваюся, що Благий i Людинолюбний Господь простить менi грiхи.
   "Нехай спокiйно ляжу, засну та вiдпочину я", бо грiхи мої не дадуть менi спокiйно переночувати - не дадуть лягти, не дадуть заснути i я не вiдпочину, бо буду думати про свої грiхи. Мене буде гризти совiсть, що комусь зробив зле або вiдмовив комусь у допомозi. А коли Господь простить менi грiхи, тодi я з полегшенням, "спокiйно ляжу, засну та вiдпочину".
   Я визнаю, що я "блудний, грiшний i окаянний": "блудний" (розпутний, гулящий, розгнузданий, грiховодницький), "грiшний" (лукавий, нечестивий, богомерзький), "окаянний" (заклятий, поганський, анафемський, клятий, неправедний, нечестивий, грiшний). I грiхи мої турбують i мучать мене, совiсть моя прокинулася, хоч iз запiзненням, пiсля того як я згрiшив.
   Я, хоч грiшник, але вiри в Бога я не втратив, я люблю Бога "i поклонюся, i оспiваю, й прославлю пречесне iм'я Твоє", поклонюся Йому в знак любовi i великої пошани до Бога. Я "оспiваю" Його, розказуватиму про великi дiла Божi, спiватиму Боговi хвалу Йому. Я прославлятиму пречесне (найчеснiше) iм'я Господа - Отця, i Сина, i Святого Духа; буду вдячний Боговi. Найбiльшим поклонiнням, оспiвуванням i прославою Бога буде те, якщо я не буду грiшити i буду жити за Заповiдями Божими. Це й буде найвищою нашою нагородою для Бога. Бог багато вiд нас не хоче, лише, щоб ми жили по-Божому.
   "Поклонюся, i оспiваю, й прославлю пречесне iм'я Твоє з Отцем i Єдинородним Його Сином", Боже Духу Святий разом "з Отцем i Єдинородним Його Сином". Прославлю i завжди поклонятимуся, оспiвуватиму i прославлятиму Святого Духа разом з Отцем i Єдинородним Його Сином Iсусом Христом "нинi, i повсякчас, i на вiки вiкiв", нинi, завжди i повiк. "Амiнь" - iстинно так.

Молитва 4-та, св. Макарiя Великого

   † Що Тобi принесу? Або чим Тобi вiддячу, Великодаровитий, Безсмертний Царю, Щедрий i Чоловiколюбний Господи, за те, що мене, який лiнується на Твоє служiння i нiчого доброго не зробив, Ти довiв до кiнця цього минулого дня, направляючи до покiрностi i спасiння мою душу. Будь же милостивий до мене грiшного, бо я не маю нiякого доброго дiла. Вiднови пропащу мою душу, що осквернилася безлiччю грiхiв, i вiдкинь вiд мене помисел лукавий видимого цього життя. Єдиний Ти Безгрiшний, прости провини мої, вчиненi перед Тобою в цей день свiдомо i несвiдомо, словом, дiлом i думкою й всiма моїми почуттями. Ти Сам, покриваючи, охорони мене вiд усякого ворожого нападу, захищаючи Божественною Твоєю владою i невимовним чоловiколюбством i силою. Очисти, Боже, очисти безлiч моїх грiхiв. Благоволи, Господи, звiльнити мене вiд тенет диявольських, спаси мою стражденну душу i осiни мене свiтлом лиця Твого, коли прийдеш у славi. I нинi дай менi заснути сном неосужденним, i охорони думки раба Твого вiд мрiй i стурбованостi. Вiджени вiд мене всю сатанинську дiю, просвiти мисленнi очi мого серця, щоб не заснути менi смертним сном. Пошли ангела миру, охоронця i наставника душi i тiлу моєму, щоб вiн позбавляв мене вiд моїх ворогiв, щоб, вставши з моєї постелi, я принiс би Тобi подячнi молитви. О Господи, почуй мене, грiшного й убогого раба Твого. Даруй менi пiсля пробудження з чистим сумлiнням навчатися закону Твого, вiджени подалi вiд мене через Твоїх ангелiв сатанинську зневiру, щоб благословляти iм'я Твоє святе i прославляти, i славити Пречисту Богородицю Марiю, дану нам грiшним в захист, i прийми Її, що молиться за нас. Бо знаю, що Вона, наслiдуючи Твоє чоловiколюбство, не перестає молитися за нас. Її заступництвом, i Чесного Хреста знаменням, i всiх святих Твоїх заради збережи мою убогу душу, Iсусе Христе, Боже наш, бо Ти Святий єси i Найславнiший повiки. Амiнь. †
   [† Что Ти принесу, или что Ти воздам, великодаровитый Безсмертный Царю, щедре и человеколюбче Господи, яко ленящася мене на Твое угождение, и ничтоже благо сотворша, привел еси на конец мимошедшаго дне сего, обращение и спасение души моей строя? Милостив ми буди грешному и обнаженному всякаго дела блага, возстави падшую мою душу, осквернившуюся в безмерных согрешениих, и отыми от мене весь помысл лукавый видимаго сего жития. Прости моя согрешения, едине Безгрешне, яже Ти согреших в сей день, ведением и неведением, словом, и делом, и помышлением, и всеми моими чувствы. Ты Сам, покрывая, сохрани мя от всякаго сопротивнаго обстояния Божественною Твоею властию, и неизреченным человеколюбием, и силою. Очисти, Боже, очисти множество грехов моих. Благоволи, Господи, избавити мя от сети лукаваго, и спаси страстную мою душу, и осени мя светом лица Твоего, егда приидеши во славе, и неосужденна ныне сном уснути сотвори, и без мечтания, и несмущен помысл раба Твоего соблюди, и всю сатанину детель отжени от мене, и просвети ми разумныя очи сердечныя, да не усну в смерть. И посли ми Ангела мирна, хранителя и наставника души и телу моему, да избавит мя от враг моих; да востав со одра моего, принесу Ти благодарственныя мольбы. Ей, Господи, услыши мя грешнаго и убогаго раба Твоего, изволением и совестию; даруй ми воставшу словесем Твоим поучитися, и уныние бесовское далече от мене отгнано быти сотвори Твоими Ангелы; да благословлю имя Твое святое, и прославлю, и славлю Пречистую Богородицу Марию, Юже дал еси нам грешным заступление, и приими Сию молящуюся за ны; вем бо, яко подражает Твое человеколюбие, и молящися не престает. Тоя заступлением, и Честнаго Креста знамением, и всех святых Твоих ради, убогую душу мою соблюди, Иисусе Христе Боже наш, яко Свят еси, и препрославлен во веки. Аминь †].
   Короткий опис життя святого преподобного Макарiя Великого Єгипетського наведений нами пiд час iнтерпретацiї Молитви 1-шої, св. Макарiя Великого. А ця Молитва 4-та, св. Макарiя Великого починається словами: "Що Тобi принесу? Або чим Тобi вiддячу, Великодаровитий, Безсмертний Царю, Щедрий i Чоловiколюбний Господи". Господи, Ти створив видимий i невидимий свiт, нас створив, даєш нам життя. Ми незаслужено отримуємо вiд Тебе всiлякi добродiйства, милостi, щедроти, благодiяння, зцiлення, прощення грiхiв i дари Твої, i хочемо Тобi вiддячити. Але ж ми бiднi, немiчнi, ми нiчого свого не маємо, все що у нас є - дух, душа i тiло наше, здоров'я наше, сiм'я наша, робота, достаток i добробут кожного з нас, безпека i воля наша - це все не наше, а Твоє, Господи. Все це Ти дав нам i у будь-якої миттi можеш забрати Своє. Навiть воля, думки, почуття, вчинки, розум кожного з нас - все це Ти, Господи, дав нам. Все це Твоє "Великодаровитий, Безсмертний Царю". "Великодаровитий", бо обдаровуєш нас Своїми дарами, "Безсмертний", бо Ти Вiчний, Безпочатковий, Невмирущий, Ти "Цар", бо царюєш i на Небесах i на Землi, над всiм видимим i невидимим Своїм Творiнням. Ти "Щедрий i Чоловiколюбний Господи", "Щедрий", бо завжди даєш нам багато Своїх щедрот, добра i благ, "Чоловiколюбний Господи" - Людинолюбний Господи.
   - I що ж ми Тобi, Господи, можемо принести або чим ми Тобi можемо вiддячити?
   - Це так i залишається риторичним питанням.
   Що ж я "принесу... або... вiддячу [Тобi]" "за те, що мене, який лiнується на Твоє служiння i нiчого доброго не зробив, Ти довiв до кiнця цього минулого дня"? Хоч ми лiнуємося "на Твоє служiння", (хоч ми не завжди молимося, не завжди вiдвiдуємо Церковне Богослужiння, не завжди Причащаємося), хоч "я нiчого доброго не зробив", (хоч ми нiчого доброго не зробили, багато грiшили, не дотримувалися Заповiдей Божих, Церковних повчань), проте "Ти, [Господи], довiв [кожного з нас] до кiнця цього минулого дня", тобто ми досi не померли у грiхах, а значить ще маємо можливiсть покаятися, бiльше не грiшити i маємо надiю, що Ти, Господи, простиш нашi грiхи i подаруєш нам Царство Небесне.
   Ти, Господи довiв кожного з нас до кiнця цього минулого дня, "направляючи до покiрностi i спасiння мою душу", тобто Ти, Господи, направляєш всiх Своїх людей "до покiрностi", до послуху, покiрливостi, пiдлеглостi, поступливостi, слухняностi, покори. Ти, Господи, направляєш всiх Своїх людей до "спасiння" наших душ, Ти ведеш нас до вiчного життя у Царствi Небесному i хочеш, щоб кожна людина спаслася. Ти, Господи, дав кожнiй людинi свобiдну волю i вiд неї самої залежить - служити добру чи злу, служити Боговi чи сатанi, спастися чи вiчно мучитися у пеклi. Але ми бажаємо спасiння.
   Далi у молитвi ми просимо Господа: "Будь же милостивий до мене грiшного, бо я не маю нiякого доброго дiла", тобто ми, хоч визнаємо, що грiшнi й не зробили нiчого доброго у своєму життi нi для Бога, нi для ближнього свого, але просимо, щоб Господь був "милостивий" до нас грiшникiв, простив нашi грiхи i дарував нам Царство Небесне. "Милостивий" означає Добрий, Доброзичливий, Поблажливий, прихильний до нас. Просимо, щоб Господь за Милiстю своєю нам грiшним простив грiхи, допомагав нам i давав нам всякi блага.
   "Вiднови пропащу мою душу, що осквернилася безлiччю грiхiв", - ще просимо у Господа. Нашi душi повсякчасно оскверняються, опоганюються безлiччю грiхiв i тьмянiють через порушення їх чистоти i святостi, з якою вони народжуються. Своїми грiхами ми принижуємо нашi душi. Й тому просимо Господа, щоб Вiн вiдновив нашi пропащi душi, бо самi ми цього не можемо зробити, а тiльки Всеблагий, Всещедрий i Всемилостивий Господь Бог, Який з Любов'ю ставиться до кожного грiшника, бо безгрiшних людей немає, тiльки Бог може очистити нашi пропащi душi й вiдновити їх.
   Господи, "i вiдкинь вiд мене помисел лукавий видимого цього життя". Цими словами ми визнаємо, що наше видиме (земне) життя переповнене грiхами й беззаконнями i насамперед помислами лукавими. Лукавими - цебто грiшними, лицемiрними, пiдступними, хитрими, всiм тим, що служить сатанi. I ось тому ми просимо, щоб Господь вiдкинув вiд нас помисли лукавi й дав нам ясне думання. Якщо ж ми не будемо мати лукавих помислiв, то й не здiйснюватимемо лукавих, грiховних вчинкiв i житимемо за правдою, праведно.
   "Єдиний Ти Безгрiшний, прости провини мої, вчиненi перед Тобою в цей день свiдомо i несвiдомо, словом, дiлом i думкою й всiма моїми почуттями", - молимо Господа. Ми визнаємо, що всi люди грiшнi, тiльки "Єдиний Ти, [Господи], Безгрiшний" - i це аксiома. Ми знаємо, що "в цей день" та у всi iншi днi свого життя, якi також iнколи називають днем, ми "вчинили" багато рiзних "провин" (грiхiв, прогрiшень, беззаконь) "перед Тобою, [Господи]". Ми грiшили "свiдомо i несвiдомо, словом, дiлом i думкою й всiма моїми почуттями".
   Грiх - це будь-яке слово, дiло (вчинок) чи думка (бажання) вчиненi свiдомо чи несвiдомо всупереч Вiчному Закону Божому. Свiдомий грiх - це свiдоме i добровiльне порушення Божої заповiдi з власної волi. Несвiдомий грiх - це грiх, який вчинений ненавмисно, несвiдомо, не добровiльно. Грiх словом - це сказане людське слово, слово пусте, грiховне, всупереч Божим Заповiдям. Грiхи дiлом - це несправедливi, грiховнi, злi вчинки людини (наприклад, краде, вбиває i т.п.), якi суперечать Божим Заповiдям. Грiхи думкою - це поганi, грiховнi нашi думки, що зародженi у нашому розумi (наприклад, завидує, гордиться i задумує грабiжництво чи вбивство й т. iн.), незалежно вiд того матерiалiзувалися вони в наших поступках чи згасли на рiвнi думки. Грiх всiма нашими почуттями - це грiх скоєний зором, слухом, нюхом, запахом, дотиком та iншими нашими почуттями.
   Усвiдомивши свою грiховнiсть i безгрiховнiсть Господа Бога, ми просимо у Нього, щоб Вiн простив усi нашi грiхи i провини.
   "Ти Сам, покриваючи, охорони мене вiд усякого ворожого нападу, захищаючи Божественною Твоєю владою i невимовним чоловiколюбством i силою", - просимо ми. Ти Сам, Господи, покрий нас святим Твоїм омофором, Своєю покрiвлею, вiдгороди нас вiд всякого зла i ворогiв наших.
   Ти Сам, Господи, покрий нас i охорони нас вiд усякого ворожого нападу, щоб вороги нашi не спокушали нас i не нападали на нас, бо Ти Охоронець i Захист наш.
   Ти Сам, Господи, захисти нас Божественною Твоєю владою, бо Ти маєш безмежне Царство i владу над усiм Своїм творiнням, в тому числi над усiма людьми.
   Ти Сам, Господи, захисти нас невимовним [Своїм] чоловiколюбством i силою, бо Ти є Любов i Людинолюбець, Ти маєш безмежну силу - захисти нас грiшних.
   Молимо: "Очисти, Боже, очисти безлiч моїх грiхiв". Знаючи, що ми маємо безлiч грiхiв, просимо Господа вiдпустити нам усi грiхи, простити їх, очистити нас вiд грiхiв, позбавити (вивiльнити) нас вiд усiх цих небажаних грiхiв, тобто зробити нас чистими вiд грiхiв. Ми двiчi вживаємо слова "очистити", щоб посилити своє бажання очиститися вiд грiхiв i стати свiтлим, праведним i святим.
   Маючи надiю, що Господь очистив безлiч наших грiхiв, ми ще просимо: "Благоволи, Господи, звiльнити мене вiд тенет диявольських", тобто, щоб Господь допомiг нам надалi не потрапляти у "тенета диявольськi" i не грiшити. Ми просимо Господа "благоволити" (виявити бажання, зробити) звiльнити нас вiд "тенет диявольських", вiд диявольського впливу, який завжди наштовхує людину на грiх, приносить їй бiди, нещастя, хвороби.
   Далi пiдсилюємо свої прохання словами "Благоволи, Господи" "спаси [спасти] мою стражденну душу", тобто ми просимо двi речi:
   1) спасти нашу стражденну душу вiд грiха i дарувати їй вiчне життя у Царствi Небесному;
   2) ми просимо спасти нашу християнську душу вiд страждань як у земному, так i у потойбiчному життi.
   Тобто ми просимо Господа позбавити нашу християнську душу рiзноманiтних страждань, якi можуть бути при наших хворобах; при докорах нашої совiстi, коли ми заподiяли зло iншим людям, жили не по-християнськи, грiшили i не каялися, не виправлялися, не виконували волi Божої.
   Вершиною нашого прохання є: "осiни мене свiтлом лиця Твого, коли прийдеш у славi", тобто, щоб Господь Бог наш Iсус Христос, коли вдруге прийде за Землю у славi "судити живих i мертвих", щоб Вiн "осiнив нас свiтлом лиця Свого", тобто, щоб на Страшному судi Христос дозволив нам стояння праворуч вiд Себе i дарував нам вiчне Своє Царство ("осiнив нас свiтлом лиця Свого").
   "I нинi дай менi заснути сном неосужденним, i охорони думки раба Твого вiд мрiй i стурбованостi", - благаємо ми. Отже, ми просимо, щоб Господь "дав нам заснути сном неосужденним", тобто, щоб ми не заснули у грiхах, якi потребують засудження, а щоб Господь простив нашi грiхи й ми стали неосужденнi. Адже нiхто з людей не знає, коли Господь може забрати у людини її душу. Це може статися i цiєї ночi, тому просимо Бога простити нашi грiхи i дати нам "сон неосужденний". I ще просимо "охоронити думки раба Твого вiд мрiй i стурбованостi", тобто, щоб всi нашi турботи (стурбованостi) i грiховнi мрiяння вiдiйшли вiд нас, якi не тiльки перешкоджають здоровому сну, але й часто-густо можуть бути грiховними i привести до незаконних дiй.
   Прохання "Вiджени вiд мене всю сатанинську дiю, просвiти мисленнi очi мого серця, щоб не заснути менi смертним сном" полягає в тому, щоб Господь Бог охороняв нас вiд грiховних дiй сатани, його нашiптувань до злих помислiв, думок i вчинкiв ("вiджени вiд мене всю сатанинську дiю"). Просимо, щоб Господь просвiтив нашi духовнi очi ("просвiти мисленнi очi мого серця"), тобто, щоб ми розумiли, усвiдомили i виконували Вчення Господа нашого Iсуса Христа, Його Євангелiє та заповiдi, словом, жили побожно. I, "щоб не заснути менi смертним сном", тобто щоб ми не заснули сном смертi, щоб перед сном, Ти, Господи, простив нашi грiхи i щоб ми не померли цiєї ночi з грiхами, а ще довго служили Тобi, Боже.
   Щоб не померти у грiхах, бажано додатково молитися за прощення грiхiв i за християнську кончину такою молитвою: "Господи, Iсусе Христе, тривалiсть життя мого скорочується i наближається до ворiт смертi; я трiпочу i боюся смертної години, цього вогняного хрещення, бо грiшний я у всьому; серце моє страхається бачення лукавих духiв, що шукають моєї погибелi; жахає мене проходження повiтряних митарств - цього праведного Суду Твого, на ньому мушу вiдплатити за всi грiхи свої за все життя; страшить мене ця невiдома країна, в яку вселиш мене за моїми заслугами.
   Господи, Людинолюбче, Ти, що не хочеш смертi грiшника, але хочеш, щоб вiн навернувся i живим був, помилуй мене, що до Тебе звертаюся, приєднай мене до отари Своєї i сподоби мене полiпшити християнську кончину життя мого - безболiсну, неганебну, мирну. Я, як багатогрiшний, ще до свого смертного часу припадаю до Тебе i з надiєю на Твої спасительнi страждання i хресну смерть приношу Тобi слiзне покаяння за всi мої грiхи i беззаконня вiльнi й невiльнi, що словом чи дiлом, свiдомо чи несвiдомо, в думцi чи в помислi, вдень чи вночi, всiма моїми почуттями заподiянi, - всi цi грiхи i беззаконня прости менi Господи i вогнем Святого Духа Твого їх милостиво спопели i хай не згадуються вони при кончинi життя мого.
   Прости, Господи, всi образи i прикростi, що нанесенi менi оточуючими мене, i помилуй всiх, хто ненавидiв i ображав мене, я прощаю всiм i хай вiдiйду з життя цього в мирi зi всiма людьми. Даруй менi останок життя мого перебувати в чистотi й чесному проживаннi i закiнчити життя моє в мирi та покаяннi.
   Перед кончиною моєю, о Милостивий Господи, сподоби мене прийняти Пречистi i Животворнi Христовi Тайни - Найсвятiше Тiло i Кров Твої; хай очищений i освячений причастям цих Небесних Тайн я зможу провести останнiй смертний час безтрепетно з Тобою - з Всеблагим Господом, пiд Твоєю охороною i оберiганням вiд всiх напастей i спокус.
   Всемогучою силою Твоєю визволи мене в цей смертний час вiд нападiв i насилля лукавих демонiв, захисти мене вiд них святими Ангелами Твоїми, пiдкрiпи i умиротвори душу мою представництвом Пресвятої Богородицi i Святих Твоїх.
   Господи, допоможи i сподоби мене мирно пройти повiтрянi митарства з твердою надiєю на Тебе - Спасителя мого
   О, Владико, Господи! Не залишай мене Твоєї багатої милостi, доброти i заступництва в страшний час смертi моєї, прийми тодi з миром душу мою, щоб я багатогрiшний i недостойний за милiстю Твоєю сподобився у майбутньому життi бути з Тобою - Джерелом любовi, всякого блага i добра - у Царствi Небесному i пiдносити Тобi молитви i славослiв'я навiки вiкiв. Амiнь".
   За благополуччя нашої душi в час смертi можна додатково молитися короткою, щогодинною молитвою нашого українського освiтнього й церковного дiяча, письменника, єпископа Йоасафа Горленка: "Будь благословенний той день i година, в якi ж Господь мiй Iсус Христос заради мене народився, розп'яття перетерпiв i смертю постраждав.
   О, Господи Iсусе Христе, Сину Божий! У час смертi моєї прийми мандруючий дух раба Твого молитвами Пречистої Твоєї Матерi i всiх Святих Твоїх, бо благословенний Ти на вiки вiкiв. Амiнь".
   Далi у Молитвi 4-тiй, св. Макарiя Великого просимо: Господи, "пошли ангела миру" нам, тобто Ангела Божого, Який заспокоїть нас, умиротворить нас i спрямовуватиме нас на смиренне, мирне, спокiйне, праведне, ангельське життя.
   Господи, пошли нам "охоронця i наставника душi i тiлу моєму", тобто пошли нам Ангела миру i "охоронця", щоб Вiн охороняв нас - нашi душi й тiла - вiд усього злого й грiховного, вiд напастей i злих помислiв сатани. Пошли нам Ангела миру i "наставника", щоб Вiн наставляв нас, нашi душi й тiла - на добрi дiла, спрямовував до вiчного життя з Богом.
   "Щоб вiн [Ангел миру] позбавляв мене вiд моїх ворогiв", щоб за захистом Ангела Христового вороги навiть не наближалися до нас, не воювали з нами, не намовляли i не перетягували нас до служiння сатанi, до служiння злу i грiху. Ангеле Божий, вiджени вiд нас наших ворогiв тiлесних (серед людей) i духовних (вiд сатани i його впалих ангелiв). Тiлеснi вороги - тi, якi спокушають нас грiшити, а також тi мирськi речi, якi нас сильно захоплюють. Духовнi (безтiлеснi) вороги - це нашi душевнi страстi, заздрiсть, гордiсть, служiння дияволу та iн.
   Господи, отримавши Твiй захист i щит через Твого Ангела миру, ми охоче бажаємо, прагнемо "щоб, вставши з моєї постелi, я принiс би Тобi подячнi молитви", тобто, щоб вже iз завтрашнього ранку, як тiльки ми прокинемося вiд сну, щоб ми виконали ранкове молитовне правило i принесли Тобi, Господи, подячнi молитви за все, за всi благодiяння i милостi Твої.
   "О Господи, почуй мене, грiшного й убогого раба Твого", - цими словами ми посилено закликаємо Бога, щоб Вiн почув нашу молитву i зглянувся над нами грiшними i убогими (бiдними розумом, якi не здатнi що-небудь вирiшувати, вибирати) рабами Божими.
   - Чому ми називаємо себе рабами Божими?
   - "Раб Божий" - це не принизливо. У далекiй давнинi раб стояв близько до свого хазяїна, вiн був його домочадцем, а iнодi радником. Раби i рабинi працювали нарiвнi зi своїми господарями. Мiж хазяями й пiдлеглими не було безоднi. Але згодом порядки змiнилися. Римське право стало вважати рабiв не особами, а речами: хазяї перетворилися в царiв, а невiльники стали свiйськими тваринами.
   Древнi євреї не вiдмовлялися вiд рабства, але їхнi закони у древньому свiтi були набагато м'якшi й гуманнiшi. Рабiв не обтяжували важкою роботою, за них несли вiдповiдальнiсть у судi, по суботах й iнших святкових днях їх зовсiм звiльняли вiд роботи.
   Християнство теж вiдразу не могло скасувати рабства. Апостол Павло прямо говорить: "Раби, слухайтеся господарiв своїх у плотi зi страхом i трепетом, у простотi серця вашого, як Христа" (Еф. 6:5).
   Якщо ж раб був безправним, безмовним i приниженим, то чому ж в нас все-таки затвердився термiн "раб Божий", хоча у Бiблiї це грецьке слово "doulos" має три значення: раб, слуга, пiдданий. У багатьох європейських мовах при перекладi Нового Завiту брали бiльше м'яке значення: "слуга Божий". Невiдомi нам слов'янськi перекладачi Бiблiї вiддали перевагу бiльше гострому варiанту перекладу - "раб Божий", що дослiвно вiдповiдає праслов'янському слову. На санскритi слово "раб" означало "працiвник", а "раб Божий" - "працiвник для Бога". Окрiм цього у перекладачiв Бiблiї були й такi мотиви.
   У Новому Завiтi ми бачимо образ Страждаючого Христа. Про Нього апостол Павло говорив: "Вiн [Iсус Христос], будучи образом Божим, не вважав за захват бути рiвним Боговi? але принизив Себе Самого, прийнявши образ раба, зробившись подiбним до людей, i з вигляду став як чоловiк; упокорив Себе, був слухняним аж до смертi, i смертi хресної. Тому i Бог звеличив Його i дав Йому iм'я вище над усяке iм'я, щоб перед iменем Iсуса схилилося всяке колiно небесних, земних i пекельних i всякий язик сповiдував, що Господь Iсус Христос у славу Бога Отця" (Флп. 2:6-11). Це означає, що Син Божий вiдмовився вiд слави, а прийняв на Себе ганьбу, безчестя й проклiн. Вiн пiдкорив Себе умовам нашої смертностi, i приховав Свою славу в стражданнях i смертi. I у Своїй власнiй плотi показав, наскiльки людина, яку Вiн створив за образом Своїм з доконаною красою спотворила себе грiхопадiнням.
   Звiдси природне бажання всiх нас наслiдувати Христовi та стати рабом Божим на подяку за те, що Вiн заради нас став називатися рабом. Отже, всi ми раби Божi не за своєю природою, а раби за любов'ю до Бога. Раби Божi - це люди богобоязливi, богоугоднi, вони живуть за волею Божою, люблять iстину, нехтують неправду й тому на них можна у всьому покладатися.
   Першим назвав себе "рабом Божим" апостол Павло в посланнi до римлян: "Павло, раб Iсуса Христа, покликаний апостол, обраний для благовiстя Божого" (Рим. 1:1).
   У Молитвi 4-тiй, св. Макарiя Великого далi просимо Господа: "Даруй менi пiсля пробудження з чистим сумлiнням навчатися закону Твого", тобто: i пiсля того, як ми встанемо з постелi, Господи, даруй нам, допоможи нам, щоб могли навчатися Слова Твого, Вчення Твого, Євангелiя Твого i у повсякденному життi слiдували за цим Вченням з чистою совiстю та з чистим сумлiнням.
   "Вiджени подалi вiд мене через Твоїх ангелiв сатанинську зневiру", - продовжуємо прохати Господа. Тут ми просимо, щоб Господь силою Своїх Ангелiв Небесних вiдiгнав вiд нас "сатанинську зневiру", тобто розпач, занепад духа, сум, зневiру, нудьгу бiсiвську.
   Все назване вище ми просимо у Бога "щоб благословляти iм'я Твоє [Господи] святе", тобто щоб благословляти (оспiвувати, вихвалювати, славити) святе iм'я Триєдиного Бога - Отця, i Сина, i Святого Духа. I щоб "прославляти, i славити Пречисту Богородицю Марiю, дану нам грiшним в захист", тобто поряд iз благословенням Бога у Святiй Тройцi ми повиннi прославляти, славити, величати Матiр Господа нашого Iсуса Христа - Пресвяту Богородицю, яка вища за всi ангельськi чини i якiй Iсус доручив захищати народи свiту, опiкуватися людьми, допомагати їм, охороняти їх i вести до спасiння. Ще просимо, Господи, "прийми Її [Пресвяту Богородицю], що молиться за нас", тобто, щоб Господь вислухав молiння i прохання Вседiви Богородицi, яка молиться за всiх нас, за наш добробут i спасiння, i щоб виконав молельнi прохання Матерi Божої.
   "Бо знаю, що Вона [Пресвята Богородиця], наслiдуючи Твоє [Господи] чоловiколюбство, не перестає молитися за нас", тобто ми переконливо знаємо, що Пресвята Богородиця, як i Господь наш Iсус Христос люблять усiх людей, Вони Людинолюбнi (Чоловiколюбнi). Пресвята Богородиця, Заступниця всiх християн, Покровителька наша, дана Богом, не перестає молитися за кожного з нас грiшних, веде усiх нас до спасiння.
   "Її [Пресвятої Богородицi] заступництвом, i Чесного Хреста знаменням, i всiх святих Твоїх заради збережи мою убогу душу, Iсусе Христе, Боже наш, бо Ти Святий єси i Найславнiший повiки". Через заступництво, покров, захист Пресвятої Богородицi, через Хресне знамення i Твої, Iсусе, хреснi страждання, через молитви всiх святих Iсусе Христе збережи, зцiли i спаси нашi жалкi, нещаснi душi. Iсусе Христе, Боже наш, Спасителю наш - Ти Святий i Найславнiший повiки. I завершальне "Амiнь" - iстинно так.

Молитва 5-та

   † Господи Боже наш, все, у чому я згрiшив сьогоднi, словом, дiлом чи думкою, Ти, як Благий i Чоловiколюбець, прости менi, мирний i безтурботний сон подай менi, ангела Твого охоронителя пошли менi, щоб вiн покривав i охороняв мене вiд усякого зла. Бо Ти Охоронець душ i тiл наших i Тобi славу возсилаємо, † Отцю, i Сину, i Святому Духовi, нинi, i повсякчас, i на вiки вiкiв. Амiнь.
   [† Господи Боже наш, еже согреших во дни сем словом, делом и помышлением, яко Благ и Человеколюбец прости ми. Мирен сон и безмятежен даруй ми. Ангела Твоего хранителя посли, покрывающа и соблюдающа мя от всякаго зла, яко Ты еси хранитель душам и телесем нашим, и Тебе славу возсылаем, † Отцу и Сыну и Святому Духу, ныне и присно и во веки веков. Аминь].
   Молитва починається проханням: "Господи Боже наш, все, у чому я згрiшив сьогоднi, словом, дiлом чи думкою, Ти, як Благий i Чоловiколюбець, прости менi". Господи, Боже наш, ми великi грiшники, до сьогоднiшнього дня дуже багато нагрiшили поганими словами, дiлами (вчинками), думками i помислами грiховними - все це прости нам за Благiстю i Людинолюбством Своїм.
   Просимо: "Мирний i безтурботний сон подай менi", мирний (тихий, спокiйний, приязний) i безтурботний (безклопiтний, безпечальний, безсумний) сон пошли нам.
   Продовжуємо: "Ангела Твого охоронителя пошли менi", Ангела Божого, Охоронителя нашого пошли нам для оберiгання, "щоб вiн [Ангел-Охоронитель] покривав i охороняв мене вiд усякого зла", щоб Ангел-Охоронитель покривав нас Своїм захистом, оберегом i не допускав на нас жодного зла сатанинського.
   Господи, "бо Ти Охоронець душ i тiл наших", бо Ти, Господи Боже, Охоронець душ i тiл наших, Ти захищаєш нашi душi i тiла, Ти очищаєш їх вiд грiха, Ти прощаєш нашi грiхи i даруєш нам Царство Небесне за Милiстю Своєю.
   Господи, ми "Тобi славу возсилаємо, Отцю, i Сину, i Святому Духовi, нинi, i повсякчас, i на вiки вiкiв", ми Тобi, Господи Боже, Єдиному у Пресвятiй Тройцi - Отцю, i Синовi, i Святому Духовi, славу вiддаємо нинi, завжди i повiк. "Амiнь", так є.

Молитва 6-та

   † Господи Боже наш, в Якого ми вiруємо i Чиє iм'я бiльше всякого iменi призиваємо, подай нам, що вiдходимо до сну, полегшення для душi i тiла й охорони нас вiд усякого марева i вiд темної пристрастi; припини пристрасне бажання; погаси полум'я тiлесного збудження; подай нам цнотливо пожити в словi i в дiлi, щоб, сприйнявши доброчесне життя, не позбутися нам обiцяного Твого блага, бо Ти благословенний єси навiки. Амiнь. †
   [† Господи Боже наш, в Негоже веровахом, и Егоже имя паче всякаго имене призываем, даждь нам, ко сну отходящим, ослабу души и телу, и соблюди нас от всякаго мечтания, и темныя сласти кроме; устави стремление страстей, угаси разжжения востания телеснаго. Даждь нам целомудренне пожити делы и словесы; да добродетельное жительство восприемлюще, обетованных не отпадем благих Твоих, яко благословен еси во веки. Аминь †].
   На початку молитви звертаємося: "Господи Боже наш, в Якого ми вiруємо i Чиє iм'я бiльше всякого iменi призиваємо", тобто Iстинний, Єдиний Господи, Боже наш, ми тiльки в Тебе Єдиного вiруємо, ми тiльки iм'я Твоє - Отця, i Сина, i Святого Духа, яке найвище вiд всяких iмен, призиваємо, закликаємо i благаємо, молимо Тебе.
   "Подай нам, що вiдходимо до сну, полегшення для душi i тiла", - просимо. Тобто молимо, щоб ми з легкiстю, безтурботнiстю душi й тiла вiдходили до сну. Боже, дай нам розслаблення i вiдпочинок душi i тiлу. Всякi життєвi пiклування, хай не турбують нас.
   Продовжуємо: "Й охорони нас вiд усякого марева i вiд темної пристрастi". Господи, збережи нас, охорони нас вiд усяких думок, мрiянь пiд час сну, i ще охорони нас "вiд темної пристрастi", вiд усяких несвiдомих, темних, похмурих, нечистих пристрастей (потягiв, жадань, бажань, задоволень, схильностей, прагнень).
   Молимо Тебе, Боже: "Припини пристрасне бажання". Припини наше пристрасне (хтиве грiховне) бажання, визволи нас вiд нападiв страстей. Не роби нас рабами пристрастей.
   Ще просимо: "Погаси полум'я тiлесного збудження", погаси полум'я нашого тiлесного збудження, погаси наших страстей вогонь, який запалюється, виникає в нашому тiлi, в нашiй плотi та збуджує нас, пiдiгрiває та розмножує нашi грiхи.
   Господи, "подай нам цнотливо пожити в словi i в дiлi". Боже, допоможи нам цнотливо (непорочно, доброчесно, чесно, невинно, безгрiховно) словами, дiлами й думками продовжити жити i бiльше не грiшити.
   "Щоб, сприйнявши доброчесне життя, не позбутися нам обiцяного Твого блага", - благаємо ми. Щоб ми надалi жили життям доброчесним (чесним, не грiховним) i щоб не залишилися, не втратили обiцяних Тобою, Господи, благ, благословень, дарiв, благоденствiй i добродiйств.
   Господи, Отче, Сину i Святий Духу, "бо Ти благословенний єси навiки". Бо Ти, Господи, є завжди i навiки благословенний (благосний, благодатний, багатий, щедрий, життєдайний, щасливий, радiсний, гiдний слави; прославлений, славний). "Амiнь", iстинно так.

Молитва 7-ма, св. Iоана Золотоустого, на всяку годину дня й ночi

   † Господи, не позбав мене небесних Твоїх благ. Господи, визволи мене вiд вiчних мук. Господи, розумом чи думкою, словом чи дiлом згрiшив я, прости менi. Господи, визволи мене вiд усякого незнання, забуття, легкодухостi i закам'янiлої нечутливостi. Господи, визволи мене вiд усякої спокуси. Господи, просвiти моє серце, затьмарене злою похiттю. Господи, я як людина згрiшив, Ти ж, як Бог щедрий, помилуй мене, знаючи немiч моєї душi. Господи, пошли благодать Твою на помiч менi, щоб я прославив iм'я Твоє святе. Господи, Iсусе Христе, запиши мене, раба Твого, в книзi життя i подай менi кiнець благий. Господи Боже мiй, хоч я i нiчого доброго не вчинив перед Тобою, але дай менi з благодатi Твоєї покласти добре починання. Господи, зроси моє серце росою Твоєї благодатi. Господи неба i землi, пом'яни мене, грiшного, мерзенного i нечистого раба Твого, в Царствi Твоїм. Амiнь.
   † Господи, прийми мене в покаяннi. Господи, не залишай мене. Господи, не заведи мене в напасть. Господи, дай менi благi помисли. Господи, дай менi сльози, пам'ять про смерть i розчулення серця. Господи, дай менi намiр сповiдання грiхiв моїх. Господи, дай менi смирення, цнотливiсть i послух. Господи, дай менi терпiння, великодушнiсть i лагiднiсть. Господи, вкорени страх Твiй благий в серце моє. Господи, сподоби мене любити Тебе вiд усiєї душi моєї i в усьому виконувати волю Твою. Господи, захисти мене вiд злих людей, i бiсiв, i пристрастей, i вiд усього, шкiдливого для мене. Господи, твори за Твоїм бажанням все, що Ти хочеш, i нехай буде воля Твоя у менi грiшнiм, бо Ти благословенний єси навiки. Амiнь. †
   [† Господи, не лиши мене небесных Твоих благ. Господи, избави мя вечных мук. Господи, умом ли или помышлением, словом или делом согреших, прости мя. Господи, избави мя всякаго неведения и забвения, и малодушия, и окамененнаго нечувствия. Господи, избави мя от всякаго искушения. Господи, просвети мое сердце, еже помрачи лукавое похотение. Господи, аз яко человек согреших, Ты же яко Бог щедр, помилуй мя, видя немощь души моея. Господи, посли благодать Твою в помощь мне, да прославлю имя Твое святое. Господи Иисусе Христе, напиши мя раба Твоего в книзе животней и даруй ми конец благий. Господи, Боже мой, аще и ничтоже благо сотворих пред Тобою, но даждь ми по благодати Твоей положити начало благое. Господи, окропи в сердце моем росу благодати Твоея. Господи небесе и земли, помяни мя грешнаго раба Твоего, студнаго и нечистаго, во Царствии Твоем. Аминь.
   † Господи, в покаянии приими мя. Господи, не остави мене. Господи, не введи мене в напасть. Господи, даждь ми мысль благу. Господи, даждь ми слезы и память смертную, и умиление. Господи, даждь ми помысл исповедания грехов моих. Господи, даждь ми смирение, целомудрие и послушание. Господи, даждь ми терпение, великодушие и кротость. Господи, всели в мя корень благих, страх Твой в сердце мое. Господи, сподоби мя любити Тя от всея души моея и помышления и творити во всем волю Твою. Господи, покрый мя от человек некоторых, и бесов, и страстей, и от всякия иныя неподобныя вещи. Господи, веси, яко твориши, якоже Ты волиши, да будет воля Твоя и во мне грешнем, яко благословен еси во веки. Аминь †].
   Святий Iоан Золотоустий (Iван Золотоустий, Iоан Золотоуст, Iоан Златоуст (347-407) - святий, вселенський учитель, один iз засновникiв Константинопольського патрiархату, блискучий оратор, адвокат i релiгiйний полемiст, надзвичайна за колоритом постать, яка видiляється серед низки непересiчних мислителiв i проповiдникiв схiдно-християнської Церкви. Донинi у церквах правиться Свята Божественна Лiтургiя Iвана Золотоустого.
   Iоан Золотоустий, народився 347 року в Антiохiї (тодiшнiй столицi Сирiї) на Сiнгонськiй вулицi, де, за переказами, певний час жив апостол Павло. Батьки його сповiдували християнство. Батько його був воєначальником, але помер, коли Iоан був ще дитиною, тому виховувала його мати - Анфуса. Вiн здобував освiту, навчався риторицi, красномовства. Спершу вiн зайнявся адвокатською практикою, пiд час якої став свiдком пiдступiв, образ i поневолень, ворожостi та брехнi, слiз i злорадств, iз яких складається звичайне життя людей. Майбутнiй святий регулярно разом з друзями вiдвiдував цирк, iншi видовища, словом, вiв не надто благочестивий спосiб життя. Пiсля кiлькох рокiв адвокатської практики Iоан твердо вирiшив змiнити свiтський одяг на чорне вбрання християнина. Сталося це пiд впливом його товариша дитинства - Василя, який був ченцем.
   У двадцять два роки (близько 370 року) Iоан прийняв хрещення i назавжди зв'язав себе з Церквою та служiнням Боговi та людям. Вiн закрився в будинку матерi та постiйно молився. Золотоустий провiв близько шести рокiв пустельником, потiм жив у печерi, де упокорював своє тiло та безперестанно молився. Повернувшись до рiдної Антiохiї Iоан був рукоположений у дияконський сан, а коли йому виповнилося 39 рокiв вiн був висвячений у пресвiтери. Тодi ж Iоан став вiдомий паствi, як церковний оратор. 26 лютого 398 року Iоан був висвячений патрiархом Олександрiйським Феофiлом у храмi Святої Софiї Царгородської у сан архiєпископа Константинопольського i вiн зайняв патрiарший престол -Константинопольського патрiарха, де своє правлiння вiн почав з радикальних крокiв: наказав винести з багатих патрiарших покоїв килими, коштовнi меблi, рiзнi прикраси та продати їх, а на отриманi грошi побудував двi лiкарнi, а те, що залишилося, роздав жебракам i знедоленим. Деяка тодiшня Константинопольська верхiвка бачила в цьому загравання патрiарха з бiднотою. Крiм того, Iоан постiйно докучав заможнiй частинi iмперської столицi критичними, гострими проповiдями, в яких засуджував їх пишний спосiб життя та закликав дбати про своїх знедолених братiв у вiрi. Особливо його їдкi стрiли були направленi на придворних дам, якi з'являлися до храму на Службу Божу нафарбованими i просто потопали у прикрасах. Вiн викривав навiть iмператрицю Євдоксiю за неправедний спосiб життя. Дiйшло до того, що частина єпископiв Церкви за пiдтримки iмператрицi Євдоксiї, провела Собор в Дубi (передмiстi Халкiдона), на якому позбавила Iоана Золотоустого сану патрiарха. Народ тодi вийшов на протест пiд мури iмператорського палацу. Влада, боячись народного гнiву, скликала Собор у Константинополi, де вiдмiнила всi постанови Собору в Дубi, й повернула святителя у патрiаршому санi.
   Але цей мир запанував не надовго. Вже через деякий час iмператриця Євдоксiя, знову зiбрала невдоволених єпископiв на Собор, якi вимагали вiд Iмператора, щоб той своєю владою змiстив патрiарха. Зрештою, Iоана Золотоустого заточили пiд домашнiй арешт, який вiн напередоднi Пасхи порушив, аби хрестити новонавернених. Це ще бiльше розгнiвило владу i 9 червня 404 року його арештувати та вислати з мiста у мiстечко Кукуз у Малiй Вiрменiї.
   Здоров'я Iоана було пiдiрване i пiд час конвоювання до чергового пункту заслання вiн помер 14 вересня (за старим стилем) 407 року у страшних фiзичних муках, але сильний духом зi словами на устах: "Слава Боговi за все!".
   Святий Iоан Золотоустий був єпископом 9 рокiв i майже 7 мiсяцiв, з яких 3 роки та 3 мiсяцi провiв у вигнаннi. У 437 роцi його мощi повернули до столицi, а пiд час зруйнування Константинополя латинянами, мощi Iоана Золотоустого були переправленi до Риму, де зберiгаються й донинi.
   Святий Iоан Золотоустий своїм життям i смертю залишив приклад, як треба жити з Богом, як можна досягнути святостi, щоб вiчно жити на небi й на землi.
   Молитва 7-ма, св. Iоана Золотоустого, на всяку годину дня й ночi, - це 24 молитви, за кiлькiстю годин дня й ночi. Великий учитель молитви, святитель Феофан Затворник, надавав цим молитвам величезного значення i рекомендував їх як основу молитовного правила, як школу безперестанного мiркування про Бога. Вiн рекомендував їх читати перед iншими молитвами, щоб зiбралася увага воєдино.
   Окремi з 24 молитов можна повсякчас подумки повторювати. Це найкращий спосiб привчити себе до пам'ятання про Бога. Цi молитви святого Златоуста можна використовувати й ранком. До них можна додати й свої молитви, окремi вiршики можна вибрати iз псалмiв, або вставити Молитву Iсусову, наприклад, десять разiв проговорити: "Господи, не позбав мене небесних Твоїх благ" i додайте: "Господи Iсусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грiшного (грiшну)". Таким способом краще зiбрати свої думки, полiпшити свої почуття до Бога. От це i може бути розумна молитва, молитва серцем, безперестанна молитва без слiв.
   Перше прохання у Молитвi 7-мiй, св. Iоана Золотоустого, на всяку годину дня й ночi: "Господи, не позбав мене небесних Твоїх благ", тобто ми просимо, щоб Господь не позбавив нас, Своїх небесних благ. Адже все: ми самi з тiлом i душею, все, що ми маємо, - життя, здоров'я, добробут, роботу, сiм'ю, житло, всi матерiальнi речi й духовнi блага - все це дав нам Господь, це Його блага, Його дар для нас. Якби всi цi блага Господь забрав у нас, то ми б померли i опинилися б у пеклi.
   Але є ще одне найважливiше i найвеличнiше небесне благо, приготоване для нас, - це Царство Боже. I ми не хочемо, щоб Господь позбавив нас цього Свого Небесного Царства, цього Свого небесного блага. Ось чому в молитвi просимо, Господи, не вiдiйми вiд нас Свої небеснi блага.
   Друге прохання: "Господи, визволи мене вiд вiчних мук". Людськi муки можуть бути земнi, але вони не вiчнi, а короткотривалi. Вiчнi муки - це муки у царствi сатани, де людина вiчно страждає i мучиться у пеклi й не має спiлкування з Богом. Це найстрашнiше, що може статися з людиною, коли замiсть Царства Небесного, вона опиняється у пеклi, у вiчних муках, де "сини Царства вигнанi будуть у пiтьму непроглядну: там буде плач i скрегiт зубiв" (Мф. 8:12). Тому ми просимо, щоб Господь помилував нас, спас нас, врятував нас i визволив нас вiд вiчних мук, позбавив нас вiд вiчних мук, не допустив для нас вiчнi муки.
   Третє прохання: "Господи, розумом чи думкою, словом чи дiлом згрiшив я, прости менi". Усвiдомлюємо, що багато нагрiшили ми "розумом" (свiдомо знали, що грiх, але грiшили), "думкою" (думали, мiркували про те, що суперечить християнськiй моралi), "словом" (непристойними словами, як мечем обоюдогострим, грiшили), "дiлом" (поганими вчинками, дiями, якi суперечили Заповiдям Божим), i просимо у Бога пробачення, помилування i прощення всiх наших грiхiв, бо знаємо, що з нерозкаяними грiхами наша дорога веде у пекло до вiчних мук, i знаємо, що як тiльки наша душа розлучиться з тiлом, то вона зразу ж втратить волю i вже не зможе нi покаятися, нi виблагати для себе прощення грiхiв. Ось чому так важливо у земному життi каятися, просити прощення грiхiв i ставати праведним.
   Четверте прохання: "Господи, визволи мене вiд усякого незнання, забуття, легкодухостi i закам'янiлої нечутливостi". Просимо, щоб Господь визволив нас, вiдгородив нас, звiльнив нас вiд "усякого незнання" (вiд неуцтва, невiгластва, темряви; грiха, скоєного через незнання), вiд усякого "забуття" (вiд неуважностi, непам'ятi, байдужостi, якi сприяють грiхопадiнню), вiд усякої "легкодухостi" (вiд боягузтва, боязкостi, занепаду духа, знемагання, якi сприяють грiховностi), вiд усякої "закам'янiлої нечутливостi" (вiд запеклої, озлобленої нечутливостi у грiху). Це прохання зумовлене тим, що "незнання, забуття, легкодухiсть i закам'янiла нечутливiсть" ведуть до багатьох грiхiв, сприяють згрiшенню будь-яким грiхом.
   П'яте прохання: "Господи, визволи мене вiд усякої спокуси". Спокуса (зваба, примана, принада) людини до будь-якого грiха може бути як вiд її вiльної волi, так i вiд нацьковування сатани творити якесь беззаконня. Наприклад, у когось є спокуса до порнографiї, у iншого - до пияцтва чи наркотикiв, а у ще iншого - до прелюбодiяння i т.д. Самотужки, як правило, рiдко вдається перебороти цi спокуси i викорiнити їх зi свого життя. Тому ми повиннi молитися, щоб Бог допомiг нам викорiнити спокуси з нашого життя. Адже ми знаємо, що якщо людина пiддається будь-яким спокусам, то незмiрно грiшить i не йде дорогою до вiчного життя, а скорiше до вiчних пекельних мук. Ми ж цього не хочемо, тому молимо, щоб Господь позбавив нас усяких спокус.
   Шосте прохання: "Господи, просвiти моє серце, затьмарене злою похiттю". Ми вже знаємо, що серце - це узагальнений центр розуму, мислення, емоцiй, намiрiв i бажань, це орган спiлкування людини з Богом i це Храм Божий. "Серце затьмарене злою похiттю" означає, що у людини виникають злi бажання, поганi пристрастi, грiхи, прогрiшення, беззаконня. Тому ми просимо, щоб Господь просвiтив наше серце, осяяв його добрими справами, справедливiстю, праведнiстю, безгрiховнiстю, щоб Бог перемiнив наше зле серце i спрямував його до добра i святостi. Просимо, щоб у серцi нашому оселився Святий Дух i щоб наше серце стало храмом Святого Духа.
   Сьоме прохання: "Господи, я як людина згрiшив, Ти ж, як Бог щедрий, помилуй мене, знаючи немiч моєї душi". Ми знаємо, що всi люди грiшнi, лише Один Iсус Христос не мав жодного грiха. Всi ми схильнi до грiха ще з часу грiхопадiння Адама i Єви. Потверджуємо, що нашi душi немiчнi ("немiч моєї душi"), тобто слабi, кволi, нашi душi безсилi противитися грiху. Нам легше, без особливих утруднень зробити щось грiховне, нечестиве, лукаве, анiж противитися грiху, бо для спротиву грiху треба затратити бiльше волi, сили i працi. Визнаючи свою грiховнiсть, ми просимо Всемилостивого, Всещедрого, Люблячого, Всемилосердного Бога, щоб Вiн помилував нас, пробачив, простив i знищив нашi грiхи та настановив нас на шлях праведний, безгрiховний, на шлях до добра i спасiння. Ми сподiваємося, що Щедрий i Люб'язний до нас Господь помилує нас.
   Восьме прохання: "Господи, пошли благодать Твою на помiч менi, щоб я прославив iм'я Твоє святе". Ми просимо Божої благодатi, тобто Божественної допомоги i сили, бо завдяки благодатi ми зможемо спастися вiд грiха й посмертних вiчних мук. Благодать - це та сила, яка змiцнює нас щодня, допомагає нам витерпiти до кiнця. Нам потрiбно докладати зусилля, щоб отримати повноту Господньої благодатi.
   Просячи благодатi, ми хочемо вiд Бога Його щедрот, дарiв, ласки i сили. Божа благодать - це щедра i незаслужена для нас милiсть Божа. Ми повиннi сповнятися Духом Святим, тодi милiсть Божа, благодать Божа примножується в нас. Благодать дає Бог за Своєю милiстю. Божа благодать - це благий дар Божий, це благословення вiд Господа, це велика радiсть, яку неможливо передати словами. Коли благодать наповняє нас, тодi наш дух прагне славити Бога, тодi наше серце наповнюється любов'ю до всiх. Тому ми повиннi завжди перебувати в благодатi i зростати в благодатi, бо лише благодать може зберегти нас вiд грiха i спасти нашi душi. Благодать Святого Духа дається кожному, хто смиряється, через вiру. Благодать є тим Божим даром, що спасає грiшних людей, а також дiє (навчає) серця тих християн, якi народженi згори. Благодать Божу отримує кожен християнин, який отримує хрещення Духом Святим. Благодать - це те, коли Бог з жалю до грiшних людей дає їм прощення та нове життя у вiрi в Христа, нiчого не вимагаючи в замiн, це Божий порятунок призначений для грiшникiв.
   Деякi автори описують, що одну вiруючу, але неграмотну, християнку запитав безбожник: "Що таке благодать Божа? Богобоязлива християнка вiдповiла йому: "Що таке благодать я не знаю, але якби її не було, то ми б не спаслися". Й справдi, не маючи благодатi Божої, не можна спастися.
   Ось чому так важливо просити Божої благодатi на помiч нам. Ми просимо, щоб Господь благодаттю Своєю допомагав нам у всьому тому, що є корисне для нас, щоб добродiяв нам завжди, всюди i у всьому тому, що ми робимо на славу Божу. I навiть просимо, щоб Господь Своєю благодаттю допомагав нам прославляти iм'я Його святе - Отця, i Сина, i Святого Духа. Адже, не маючи благодатi Божої, ми стаємо атеїстами, безбожниками. А хiба може безблагодатний безбожник прославляти Бога? Вiн скорiше скаже, що Бога немає, а вiн тут i цар, i бог, i володар, i все що задумає, те робить.
   Ось чому часто пiсля завершення Святої Божественної Лiтургiї священик осiняє прихожан хрестом з благословенними словами: "I нехай благодать Божа [або Господа Бога нашого Iсуса Христа, або Божа - Отця, i Сина, i Святого Духа] буде з вами у всi днi вашого життя!", бо вiн знає неоцiненну важливiсть i жагу кожного з нас мати Благодать Божу. А християни в той час творять на собi Хресне Знамення, яке свiдчить про те, що вони бажають благодатi. У римо-католицьких храмах пiсля Меси часто окроплюють людей святою водою й таким способом закликають благодать Божу на вiрних.
   Дев'яте прохання: "Господи, Iсусе Христе, запиши мене, раба Твого, в книзi життя i подай менi кiнець благий". Тобто ми просимо, щоб Господь Iсус Христос записав нас "в книзi життя". Рiч у тому, що i Бiблiя, i наука пiдтверджують, що пiсля смертi тiла "душа" за Бiблiєю, або "якась частина людини" (як засвiдчує наука) виходить з померлого тiла й продовжує свiдоме життя.
   Отже, смерть тiла - це не кiнець iснування, а перехiд особистостi або душi з одного стану в iнший, зi свiту матерiального в свiт духовний. Все майбутнє нашої безсмертної душi залежить вiд того, як ми жили, якими ми стали на момент переходу, тому що за межею (пiсля смертi) не починається нове життя, а триває колишнє. Сам момент смертi тiла - невiдчутний. Пiсля виходу з тiла душа переходить в iнший свiт, у свiт iнших вимiрiв (у вiчнiсть, де немає такого вимiру як час) i душа починає там другу частину свого життя - життя безтiлесного, розумного. Пiсля смертi тiла, в загробному свiтi життя триває - i перебiгає воно або у свiтлi, або в темрявi; про це свiдчать i Священне Писання, i розповiдi людей, що заглянули за завiсу земного життя.
   Християнство вчить про рiзну долю праведникiв i нерозкаяних грiшникiв. Адже, Господь зробив так, що сам перехiд вiд земного життя до духовного - безболiсний i не страшний, але що чекає нас у другiй частинi нашого життя, у життi духовному, нiхто не знає, крiм Бога; це є Тайна Господня. У кожного з нас пiсля попереднього Божого суду i пiсля Страшного суду наприкiнцi вiкiв буде своя, iндивiдуальна доля, доля, яка залежить вiд того, як ми провели своє земне життя.
   Святий апостол Павло у посланнi до Филип'ян благає: "браття мої улюбленi й жаданi,... стiйте так у Господi, улюбленi" (Флп. 4:1), допомагайте тим, "чиї iмена - в книзi життя" (Флп. 4:3), тобто в Книзi життя вiчного з Богом. Тодi як, святий Iоан Богослов у Апокалiпсисi (Одкровеннi) пише, що тi, якi грiшать, служать сатанi (звiровi) i вони не записанi в книзi життя: вони "i поклоняться йому [звiровi] всi, що живуть на землi, iмена яких не написанi в книзi життя у Агнця, заколеного вiд створiння свiту" (Одкр. 13:8), тобто вони не записанi в Книзi життя у будуть у пеклi служити сатанi.
   Дуже образно це написано у таких словах: "I побачив я великий бiлий престол i Того, хто сидить на ньому, вiд лиця Якого втiкали небо i земля, i не знайшлось їм мiсця. I побачив я мертвих, малих i великих, що стояли перед Богом, i книги розкритi були, й iнша книга розкрита, яка є книга життя; i судимi були мертвi за написаним у книгах, згiдно з дiлами своїми. Тодi вiддало море мертвих, що були в ньому, i смерть i пекло вiддали мертвих, якi були в них; i судимий був кожен за дiлами своїми. I смерть i пекло ввергнутi в озеро вогненне. Це смерть друга. I хто не був записаний у книзi життя, той був кинутий в озеро вогненне" (Одкр. 20:11-15).
   "I не ввiйде до нього [до Свiтла, до слави Божої] нiщо нечисте, i нiхто, пiдданий мерзотi i неправдi, а тiльки тi, якi написанi у Агнця в книзi життя" (Одкр. 21:27). I коли хто спотворюватиме Боже Вчення Спасителя i Господа нашого Iсуса Христа, грiшитиме, "в того вiдiйме Бог участь у книзi життя й у святому мiстi" (Одкр. 22:19).
   Отже, "книга життя" - це не якась паперова книга чи зошит, де ведуться записи наших грiхiв. Бог i так все знає i все пам'ятає. "Книга життя" - це узагальнений, образний вираз, який характеризує кожну людину. Якщо вона жила праведно, безгрiховно, то вона записана у "Книзi життя" i вона матиме вiчне життя у Царствi Божому, а якщо людина грiшила i померла у нерозкаяних грiхах, то її немає у "Книзi життя" i її мiсце у пеклi.
   Ось чому у молитвi ми ревно просимо, щоб Господь, Iсус Христос, записав нас, рабiв Своїх, "в книзi життя" i, щоб подав нам "кiнець благий", добрий, благий кiнець, тобто безболiсну християнську кончину i добру вiдповiдь на Судi Христовому та блаженство, щастя, благодать у Царствi Небесному.
   Десяте прохання: "Господи Боже мiй, хоч я i нiчого доброго не вчинив перед Тобою, але дай менi з благодатi Твоєї покласти добре починання". Ми усвiдомлюємо i визнаємо себе великими грiшниками перед Богом, бо "нiчого доброго не вчинили перед Тобою [Богом нашим]". Будь-що як тiльки ми зробили, то й послужили лукавому, а не Боговi, бо нiчого доброго не робимо. Але просимо, щоб Господь Бог Своєю силою, благодаттю i любов'ю до нас допомiг нам бачити нашi грiхи, щиро покаятися у них, "покласти добре починання", i бiльше не грiшити. При отриманнi Благодатi Божої ми отримуємо вiд Бога благоволiння, добро, допомогу, благополуччя, стан задоволеностi й щиросердечного спокою, умиротворення, блаженство, Божу силу, повноту благ, якi створять для нас винятково сприятливi умови, щоб залишити грiховне життя i "покласти добре починання", i розпочати нове життя у мирi, злагодi й праведностi. Й тодi наш перехiд вiд земного до потойбiчного життя буде безгрiховний, освячений i тодi ми маємо шанси отримати життя вiчне у Царствi Божому.
   Одинадцяте прохання: "Господи, зроси моє серце росою Твоєї благодатi", тобто "зроси моє серце" (окропи наше серце, яке вiдповiдає за наш розум, мислення, емоцiї, намiри, бажання, через яке ми спiлкуємося з Богом i яке є Храмом Божим), окропи наше серце "росою Твоєї благодатi", тобто змiцни наше серце, дай нам через наше серце Свою ласкавiсть, милiсть, благiсть для нашого праведного життя i спасiння. Ми просимо Господа, щоб дав нам благодать Свою, щоб зверху послав нам силу й допомогу i щоб перемiнив наше серце вiд грiховного до безгрiховного. I тодi ми заслужимо собi стояння праворуч на праведному судi Христовому.
   Дванадцяте прохання: "Господи неба i землi, пом'яни мене, грiшного, мерзенного i нечистого раба Твого, в Царствi Твоїм". Господи, Ти є Цар Неба i Землi, Цар всього Свого видимого i невидимого творiння, Ти й Цар наш - Цар всiх людей - i ми просимо Тебе, Боже, "пом'яни" (згадай нас, не забудь про нас) нас нестриманих, схильних до грiха великих грiшникiв, мерзенних, нечистих, заплямованих грiхами рабiв Твоїх, рабiв грiха, "пом'яни" i прости нашi грiхи i даруй нам Царство Своє, щоб ми разом з Тобою, Господи, перебували у Царствi Небесному i завжди славили Тебе.
   I перша частина з 12-ти молитов завершує слово "Амiнь", вiрно, iстинно.
   Тринадцяте прохання: "Господи, прийми мене в покаяннi". Господи, ми знаємо, що рано чи пiзно наше земне життя закiнчиться i наша душа попрямує на Твiй, попереднiй Суд Божий. Ми просимо, прийми нас у Своїй вiчностi у "покаяннi", тобто прости всi нашi грiхи i прийми нас без грiха, а для того у передсмертнi днi нам треба прийняти сповiдь, покаятися i отримати єлеопомазання для прощення всiх наших грiхiв, в тому числi забутих грiхiв. Й тодi, коли душа наша у покаяннi зустрiнеться з Господом на попередньому судi, то ми маємо шанс до кiнця свiту i Страшного суду Христового перебувати разом з Богом у райських обителях.
   Чотирнадцяте прохання: "Господи, не залишай мене". Цю молитву слiд розумiти так. Бог, Який є Любов, нiколи не залишає жодну людину. Але ми, люди, тодi, коли ми тяжко i повсякчасно грiшимо, своїми грiхами наближаємося до сатани i вiддаляємося вiд Бога. I нам здається, що Бог нас залишає, але ж ми самi залишаємо Бога, бо не хочемо жити за Законами Божими, а виконуємо сатанинське беззаконня.
   Але ж ми просимо: Ти, Господи, не залишай нас, хоч ми самi вiддаляємося вiд Тебе, але Ти допоможи нам покаятися i бiльше не грiшити, щоб ми знову повернулися до Тебе й отримали Царство Боже, "не залишай нас", Господи, не залишай.
   П'ятнадцяте прохання: "Господи, не заведи мене в напасть". "Напасть" - це людськi злигоднi (великi життєвi труднощi, тяжке життя), знегоди, негоди, незгоди, випробування, бiдування, лихолiття, нещастя, труднощi, бiди, горя. Бог є Любов, Вiн любить всiх людей, ми є дiти Божi, тому Бог нiколи не насилає на людей "напасть". Ми самi грiшимо, служимо сатанi, iнколи не зовсiм так служимо сатанi, як диявол хоче, тому сатана, маючи теж велику силу, може насилати на нас усiлякi напастi, коли ми противимося у чомусь дияволу.
   Ми, як грiшники, вiддаляємося вiд Бога, тому Бог, iнколи, щоб напоумити нас, навчити нас, спрямувати нас на праведний шлях, допускає, щоб з нами сталася та напасть, яку дає нам сатана. Бог знає, що коли ми потрапимо у бiду, то не маючи вiдради вiд сатани, ми почнемо усердно молитися, просити допомоги у Бога, почнемо ретельно ходити у Церкву i наблизимося до Бога, виправимося i, можливо, заслужимо Царство Боже, а не вiчнi пекельнi сатанинськi муки.
   Шiстнадцяте прохання: "Господи, дай менi благi помисли".
   - Чому ми просимо, дати нам "благi помисли"?
   - Рiч у тому, що в наших "помислах", в наших думках, в нашiй головi зароджується якась iдея, замисел, гадка - або зробити добро ("благi помисли", не грiховнi, праведнi помисли), або зробити зло ("не благi помисли", грiховнi, лукавi помисли). Пiсля "помислiв" вiдбувається задумана дiя - або грiховна ("при злих помислах), або добра, свiтла, не грiховна дiя (коли "благi помисли"). Знаючи, що сатана може навiяти нам злi помисли, перед якими ми не зможемо встояти, що сатана може навернути нам до зла, до грiха, тому ми просимо, щоб Господь, дав нам благi помисли, добрi, благотворнi помисли.
   Сiмнадцяте прохання: "Господи, дай менi сльози, пам'ять про смерть i розчулення серця". "Господи, дай менi сльози...", "Блаженнi тi, що плачуть..." (Мф. 5:4).
   - Чому ми просимо сльози?
   - Ми просимо, щоб Бог допомiг нам усвiдомити свої провини перед Богом, свою нiкчемнiсть, убогiсть i недосконалiсть i щоб ми зрозумiли свою грiховнiсть i почали сумувати, плакати й смирятися, та благати у Бога допомоги. Якщо ми усвiдомимо це, то будемо пробачати, а не осуджувати, людськi недосконалостi та помилки; будемо поспiшати допомогти кожному нещасному. Ми просимо сльози в покаяннi, бо це найкращi лiки для нас, це дар Божий i щасливий той, хто його має, бо закам'янiлий грiшник не може покаятися i впадає в грiховну смерть. Сльози в самотнiй молитвi свiдчать про наше щире сумування за свою грiховнiсть й тодi ми зможемо щиро покаятися. Який би тяжкий грiх не мала людина, у Господа милосердя бiльше. Треба тiльки каятися та не втрачати надiї.
   Окрiм того, й науковцi довели, що плакати корисно для людського органiзму:
   по-перше, зi сльозами видаляються токсини з органiзму i плач очищає нашi думки i тiло;
   по-друге, сльози - це боротьба з бактерiями, бо сльози мiстять лiзоцим, вiд якого гинуть рiзнi мiкроби;
   по-третє, пiсля плачу полiпшується зiр, бо сльози зволожують очi й повiки, якi до того були зневодненi й тому був гiрший зiр;
   по-четверте, виплакавшись, полiпшується настрiй, бо комплекс фiзiологiчних механiзмiв пiд час плачу - це антидепресант, який зменшує депресiю i полiпшує настрiй;
   по-п'яте, знiмається стрес, бо сльози знижують кiлькiсть гормонiв стресу i наступає моральне полегшення людини.
   Ми ще просимо, щоб Бог дав нам "пам'ять про смерть", нагадав нам про смерть, щоб ми пам'ятали - що ми не вiчнi на землi, а смертнi, а пiсля смертi - суд. Тому ми не повиннi робити собi кумирами рiзних людей, правителiв, бо не всi вони шанують справедливiсть. Адже люди: однi мрiють про владу й володарювання, iншi - про багатство, придбання будiвель i будинкiв, iншi уявляють у розумi своїм перемоги на вiйнi, iншi влаштовують загибель ворогам. Але раптово приходить смерть i мрiяння й помисли залишаються невиконаними. Будь-який правитель i будь-яка людина - смертнi й в будь-яку хвилину можуть повернутися в землю свою, у мiсце свого поховання i всi думки їх, i помисли їх зникнуть, i не встигнуть вони нiчого вирiшити на землi, а їх душа як образ Божий повернеться до Сотворителя.
   Тому ми повиннi знати, що земне життя людини - смертне, а душа - безсмертна, душа розумна. Душа, яка покинула тiло, продовжує жити пiсля смертi й мислити. Щоб наша душа жила в добрi, не мучилася у пеклi, ми повиннi жити праведно, без грiхiв. А для того, щоб не грiшити, треба постiйно пам'ятати, що на цiй грiшнiй землi ми тимчасовi (в середньому 60-70 земних рокiв), тому треба весь час пам'ятати про смерть, яка може трапитися з нами будь-якої миттi. Треба особливо пам'ятати, що нiяких нажитих земних багатств ми з собою не заберемо у Вiчнiсть, а якщо ми збагатилися тут на землi нечесним, корупцiйним шляхом, крали, шахраювали, обманювали i так багатiли, то будемо вiчно мучитися у пеклi. Тому постiйно пам'ятаймо про смерть, про справедливий суд Божий i тодi будемо жити за Законами Божими i заробляти собi щасливе, праведне життя у Царствi Божому.
   Ми ще просимо Бога, щоб Вiн дав нам "розчулення серця". Розчулити - означає пом'якшити, розтопити, рознiжити наше серце, вiд якого залежать нашi праведнi дiла й емоцiї. Таким чином, якщо Господь розчулить нашi серця, ми станемо сердечними, сердобольними, тихими, з добрими намiрами й дiлами, тобто не грiшитимемо i все-бiльше наближатимемося до Бога.
   Вiсiмнадцяте прохання: "Господи, дай менi намiр сповiдання грiхiв моїх". Ми весь час повиннi думати про сповiдання своїх грiхiв i покаяння, тобто примиритися з Богом та власною совiстю у таїнствi покаяння.
   Сповiдь - це вiдкриття своїх грiхiв перед Богом у присутностi священика. Але зразу пiсля скоєння грiха слiд попросити пробачення у Бога, засудити свiй грiх i покаятися. Не треба чекати сповiдi у присутностi священика, а каятися миттєво.
   Як пiдготовкою до сповiдi перед священиком може бути сповiдь у домашнiй молитвi, коли ми, молячись, перед Богом викриваємо свої грiхи, каємося. Так сповiдують свої грiхи самi священики. Уявiмо собi, що сiльський священик один у селi, править Лiтургiю, причащається.
   - У кого ж йому висповiдатися?
   - Вiн, як слуга Божий, сповiдається у молитвi перед Богом потiм пiд час Лiтургiї споживає Тiло i Кров Господа Iсуса Христа. А в слушний час священик може висповiдатися у свого духiвника чи правлячого єпископа.
   - Чи можемо ми так само сповiдатися у молитвi перед Богом i каятися?
   - Можемо i повиннi сповiдатися у молитвi перед Самим Господом. I навiть у молитовному правилi майже у кожнiй молитвi ми просимо прощення наших грiхiв, а також там є вiдповiднi молитви з перелiком багатьох конкретних грiхiв, наприклад, Молитва 3-тя, до Святого Духа, що є Вечiрньому правилi, або Молитва щоденного сповiдання грiхiв, що є серед Молитов, якi вимовляють наодинцi, окремо вiд вечiрнiх.
   - Чи простить нам Господь грiхи, якi ми перед ним викрили i покаялися у домашнiй молитвi?
   - Простить, якщо ми слушно покаємося i бiльше не будемо грiшити цим грiхом протягом свого життя, яке нам залишилося, бо "i молитва вiри зцiлить недужого i пiдведе його Господь; i, якщо вiн грiхи вчинив, простяться йому" (Як. 5:15).
   Але ж ми, не знаємо: простив нам Господь певний грiх чи нi?
   Тому, окрiм домашньої сповiдi нам треба сповiдатися i в Церквi у присутностi священика. Сам Господь Iсус Христос сказав апостолам Своїм, а через Таїнство священства цю благодать отримали i священики: "Кому вiдпустите грiхи, тим вiдпустяться, на кому залишите, залишаться" (Iн. 20:23). А Петру Iсус сказав: "I дам тобi ключi Царства Небесного; i що зв'яжеш на землi, те буде зв'язане на небесах, i що розв'яжеш на землi, те буде розв'язане на небесах" (Мф. 16:19). I ще Iсус казав: "Iстинно кажу вам: що ви зв'яжете на землi, те буде зв'язане на небi, i що розв'яжете на землi, те буде розв'язане на небi" (Мф. 18:18).
   Тому сповiдь у Церквi й iстинне каяття є обов'язковими.
   Каяття - це вiдчуття власної нiкчемностi i провини перед Господом. Сповiдь i каяття - це двi складовi примирення з Богом. Справжнє каяття - це не нашi слова, а це почуття жалю про скоєне та прагнення до змiни на краще свого духовного стану та зовнiшньої поведiнки. Якщо ми покаялися у грiху i знову його повторюємо, то це не є справжнє каяття. Справжнє каяття буде тодi, коли ми, покаявшись на сповiдi, бiльше нiколи не будемо повторяти цей грiх i все життя будемо жалкувати, що ми негiднi грiшили ним.
   Згадаймо, апостол Петро тричi поспiль згрiшив, вiдрiкшись вiд Господа, а плакав цiле життя, жалкував, корив себе.
   Коли ми були новачками у церковному життi та й зараз, то, мабуть, пам'ятаємо, як важко було набратися рiшучостi, сил i бажання, щоб розказати Боговi свої грiхи у присутностi священика. Ми пригадуємо, як важко було визнати свої грiхи, який сором охоплював нас за нашi грiхи. Й через це ми вiдтягували i вiдтягували час "сповiдання [своїх] грiхiв" у Церквi. Отже, сповiдь i каяття можливi лише за умови щирого i вiльного намiру кожної людини "сповiдання [своїх] грiхiв". Тому ми просимо, щоб Господь допомiг нам набратися мужностi й пiти до сповiдi. Кожен повинен сам сповiдувати свої грiхи, бо сповiдування грiхiв за когось, хоча б воно i мало благi намiри, не буде мати жодної сили. Тому й благаємо: "Господи, дай менi намiр сповiдання грiхiв моїх".
   Дев'ятнадцяте прохання: "Господи, дай менi смирення, цнотливiсть i послух". Просимо "смирення", тобто просимо допомоги у Бога, щоб бути лагiдними, тихими, мирними, незлобивими. Просимо, щоб ми могли ублажати тихiсть свого духа, мати лагiдний, мирний дух. Адже тихiсть, лагiднiсть i мирнiсть духа - це лагiдна духовна рiвновага людини, пройнята обережнiстю у всьому: нiкого не ображати й самому не ображатися за жодних обставин.
   Смиреннi, або "убогi духом", не гордi; вони бiльше роблять добродiйств, морально виростають i вдосконалюються всiма iншими чеснотами й добродiйствами, тому швидше наближаються до Царства Небесного. Ось тому ми просимо смирення.
   Просимо для нас "цнотливостi" (цноти, непорочностi, доброчесностi, гарних чеснот, невинностi, чесностi, моральностi, моральної чистоти i безгрiховностi. Бог встановив норму цнотливостi для нас - Своїх дiтей. Цнотливiсть - це та духовна сила, яка забезпечує любов мiж людьми i звiльняє вiд егоїзму та агресiї. Виконання закону цнотливостi приносить "велике почуття радостi й щастя". Тому у своїх молитвах ми неодмiнно маємо просити Господа, щоб нам завжди мати силу цнотливо дотримуватися доброчесностi, гарних чеснот, моралi, безгрiховностi. Просимо, благаємо Бога дати нам цнотливiсть, покору, терпiння i любов, i вмiння бачити свої грiхи i не осуджувати братiв своїх.
   Просимо: Господи, дай нам "послух", насамперед це стосується "послух Боговi".
   - Для кращого розумiння "послуху Боговi" уявiмо, що таке непослух Боговi?
   - Це свiт просякнутий усiляким непослухом. Егоїстичне "я" людини, її пожадливiсть, гординя, честолюбство - все це приводить до смертних грiхiв. Можлива вища мiра блюзнiрства, коли частенько люди вдягають на себе маски побожностi та послуху Боговi, а насправдi вони святотатствують, богохульствують, кощунствують, ображають все святе. Така людина може обманути iнших людей, вона може обманути навiть себе, але вона не може обманути Бога. "Не обманюйтесь: Бог зневаженим не буває. Що посiє людина, те й пожне" (Гал. 6:7).
   - А що таке справжнiй послух Богу?
   - Послух Боговi найперше включає в себе знання волi Божої. Але мало знати волю Божу, потрiбно її виконувати. Отже, послух Боговi включає в себе також дiю, реалiзацiю наших знань на практицi.
   Проблемою багатьох вiруючих людей є те, що їхнi релiгiйнi переконання не мають сили, щоб змiнити їхнє життя. Їхнi вчинки не вiдповiдають вiрi, i тому така вiра є мертвою: "Так само й вiра - коли не має дiл, сама по собi мертва" (Як. 2:17).
   Ми повиннi не просто виконувати закон, а виконувати всю волю Божу. Тому послух - це виконання всього Закону Божого i постiйне виконання Закону Божого. Щоб не було так, що сьогоднi нам виконувати Закон легко, а завтра це вимагає напруження усiх наших сил - i фiзичних, i духовних, i емоцiйних - тому у нас виникає спокуса зробити "перерву" в послуховi Богу, себто взяти "духовну вiдпустку". Але Бог такого вiд нас не очiкує.
   Ще пiдкреслимо, що послух Боговi - це виконання всього Закону вiд усього серця. Бог не очiкує вiд людини просто механiчної дiї, тому що вiн створив людину не як робота, а для Господа важливо, щоб людина вiддавала Йому своє серце, виконувала послух зi щирiстю та бажанням: "i служити Йому [Боговi] всiм серцем вашим i всiєю душею вашою" (Нав. 22:5). Якщо людина поклоняється Боговi i виконує все, що Вiн сказав, але не з тим ставленням, яке Вiн хоче бачити, то таке поклонiння не буде прийнятним (Iн. 4:20-24). Апостол Павло писав: "I все, що робите, робiть вiд душi, як для Господа, а не для людей" (Кол. 3:23). Дiйсно, послух Боговi приносить нам велику радiсть.
   Окрiм того, мова йде про послух батькам, який є благословенням вiд Бога, про послух владi, бо кожна влада вiд Бога, якщо вона розумна, а також про багато iнших послухiв. Ми вчимося послуху все своє життя. Ще коли ми були зовсiм малi, для нас встановлювали норми i правила, щоб ми були в безпецi. I зараз немає вседозволеностi. Багато з нас навчаються мудростi про необхiднiсть послуху з досвiду. Ось з цих мiркувань ми просимо у Бога послуху.
   Двадцяте прохання: "Господи, дай менi терпiння, великодушнiсть i лагiднiсть". Просимо у Господа "терпiння", тобто просимо вiд Бога сили, здатностi стiйко, без нарiкань витримувати фiзичнi або моральнi страждання, життєвi злигоднi, вмiння довго та спокiйно витримувати щось тяжке, неприємне, небажане. Коли у нас наступає якась неприємнiсть, бiда чи лихо, ми бачимо, що нiхто з оточуючих не може нам належно допомогти, й тодi ми навертаємося до Бога, змiцнюємо свою вiру, починаємо праведнiше жити, тобто рятуємо свою душу вiд вiчної загибелi. "Терпiнням вашим спасайте душi вашi", - каже євангелiст Лука (Лк. 21:19). Хоч би скiльки часу залишилось чекати, терпiння допоможе нам все витримати i здобути спасiння.
   Отже, ми просимо Господа, аби допомiг нам змiцнювати свою вiру i розвивати терпеливiсть, аби допомiг нам по-християнськи ставитися до людських страждань. Просимо, щоб Бог допомiг нам виконувати Його волю, повнiстю пiдкорятися Його святiй волi, щоб допомiг нам перенести всi тi терпiння та допущення, якi їх дає нам Бог. Просимо, щоб Господь послав нам Свою ласку витримати в надiї й терпеливостi так довго, доки це треба Боговi, просимо, щоб Господь прийняв наше терпiння як покуту за нашi грiхи, щоб це терпiння очистило нашi душi й полегшило нам дорогу до неба.
   У молитвi ми також просимо: "Господи, дай менi... великодушнiсть", тобто дай нам прекраснi душевнi та високi моральнi якостi, благороднi почуття, велику доброзичливiсть, поряднiсть, принциповiсть, чеснiсть, шляхетнiсть, гарнi вчинки, поведiнку й переконання, щоб у своєму життi ми керувалися високими моральними принципами. З такими характеристиками будь-яка-людина, звiсно, грiшити не буде й заслуговуватиме собi вiчне, блаженне життя.
   Ще просимо: "Господи, дай менi... лагiднiсть", адже "Блаженнi лагiднi, бо вони успадкують землю" (Мф. 5:5), бо християнська лагiднiсть (тихiсть, смиреннiсть, мирнiсть, незлобивiсть) - свята. Лагiднi завжди у духовнiй рiвновазi. Вони обережнi у всьому: нiкого не ображають i самi не ображаються за жодних обставин. У їх серцi завжди перебуває лагiдний, радiсний спокiй. Вони завжди задоволенi зi своєї долi i повсякчас дякують Боговi. Вони нi на кого не нарiкають i нiкому не заздрять. Такi люди щасливi: їх любить Господь i завжди радує їх Своєю Божественною радiстю. Вони терпеливо й спокiйно переносять усяке лихо i навiть серед великого горя знаходять у своїй душi втiху. Розумiючи свою недосконалiсть, усвiдомивши, що без Божої допомоги людина нiщо, така людина не буде гордитися i ставити себе зверх iнших й таким шляхом здобуватиме смирення, убогiсть i лагiднiсть духа, а звiдси можна осягти й багато iнших гарних моральних чеснот.
   Ось чому ми просимо у Бога терпiння, великодушностi та лагiдностi.
   Двадцять перше прохання: "Господи, вкорени страх Твiй благий в серце моє". Iншими словами, Господи "вкорени", посади у нас, у людей Твоїх, корiнь добра (блага), посади страх Твiй благий у нашi серця. Страх Божий - це корiнь добра i всякого блага. Ми просимо, щоб Господь прищепив i укоренив у наших серцях, потрiбний нам, благий страх Божий.
   Адже "страх Божий", на вiдмiну вiд звичайного страху людського, - це той страх, який задля збереження нашого вiчного життя у добрi, максимально наближає нас до Бога i повсякчасно захищає нас. Страх Божий веде нас до спасiння i життя вiчного. Страх Божий - це одна iз найбiльших християнських чеснот: через противлення грiху ми прагнемо до благочестивого, чистого, праведного життя без грiха; ми благоговiємо до безмежної святостi Божої та боїмося образити Господа, боїмося порушити Його святу волю. Страх Божий - це страх втратити любов Бога. Через страх Божий людина переборює страх людський, здобуває вищу християнську досконалiсть - любов до Бога й до людей. Страх Божий потрiбен нам, щоб ми не грiшили (Вих. 20:20).
   Просимо, щоб Господь навчив нас страху Божого, тодi ми зможемо ненавидiти зло, звертатися до премудростi Божої, боротися з грiхом, розмiрковувати над словом Божим i дотримуватися Його Заповiдей. Нам важливо мати страх Божий, бо це джерело мудростi, це шлях до щасливого життя, це шлях до вiчного життя.
   Хто має страх Божий, тому, як свiдчать рiзнi мiсця з Бiблiї, Господь обiцяє: довге життя, здоров'я, гарне харчування, гарантiю вiд убогостi, що вiн завжди буде задоволений, захищений вiд зла, матиме здiйснення бажань, багато нащадкiв, землю, Господь буде вказувати йому шлях, милiсть Господню вiд вiку й до вiку, благословення вiд Господа, безлiч благ, що Бог його чує i бачить, що ангели захищають його, вiдкриються йому Тайни Божi, душа буде врятована вiд смертi. Ось чому ми просимо страху Божого для наших сердець, щоб розтопити їх, жити праведно i мати блаженне життя вiчне.
   Двадцять друге прохання: "Господи, сподоби мене любити Тебе вiд усiєї душi моєї i в усьому виконувати волю Твою", тобто ми просимо, щоб Господь удостоїв нас, допомiг нам любити Його вiд усього серця, вiд усiєї душi та щоб ми у всьому виконували Божу волю. Ми повиннi любити Бога завжди i всюди i з любов'ю виконувати волю Божу.
   Адже любов, поряд з вiрою й надiєю, - це християнська чеснота, любов без пiдстави, без причини, без користi, здатна покрити будь-якi недолiки, провини, злочини. Любов до Бога - це набагато вище й досконалiше, анiж батькiвська (материнська) любов до дитини, якою батько продовжує любити й брати участь у долi дитини незважаючи нi на що. Християнська любов не залежить вiд родинних зв'язкiв та вiд нiчого iншого. Сам Бог є Любов. Бог любить усiх нас i весь свiт. Вiн навiть Сина Свого Єдинородного вiддав на страждання i смерть, щоб кожен вiруючий у Бога не загинув, а мав життя вiчне (Iн. 3:16) i заповiв нам, щоб ми любили один одного, так як Господь любить нас.
   Любов до ближнього нерозривно пов'язана з любов'ю до Бога. А коли ми будемо любити Бога i ближнього свого, то у нас будуть такi чесноти, як милосердя, терпимiсть, прагнення до iстини, вiдкидання зла, радiсть. Хоча треба вiдмiтити, що людська любов до Бога i до ближнього пiсля грiхопадiння Адама i Єви стала недосконалою, зараженою егоїзмом i грiхом.
   Поєднання любовi до Бога й ближнього з виконанням волi Божої - це, по сутi, Божественна любов, це також прагнення кожного з нас до того, щоб жити, iснувати не для особистого блага, але для блага iншого, i в тому Божественна любов невiддiльна вiд волi - вiд волi Божої i вiд волi людської - бо у нашому вiльному виборi проявляється акт Божественної любовi. Адже наша любов до Бога або Божественна любов буде iстинною, щирою тодi, коли ми будемо любити i "ворога свого", i "ближнього свого" так, "як самого себе" - i це веде людину до Божественної любовi.
   Любов до Бога полягає в слухняностi Богу, дотриманнi Його заповiдей, прославляннi Його й поклонiннi Йому. Навчаючись любити Бога, ми вдосконалюємося i набуваємо таких якостей, як любов, радiсть, мир, довготерпiння, доброта, милосердя, вiра, лагiднiсть, помiрнiсть.
   У молитвi ми просимо "Господи, сподоби мене... в усьому виконувати волю Твою", тобто виконувати волю Божу. Є воля Божа i воля людська, якi не завжди спiвпадають. Враховуючи, що людина, як правило, затьмарена грiхом, то i воля її часто може бути грiховна, неправильна, несправедлива, лукава, не на добро.
   Говорячи про Божу волю, розрiзняють три її аспекти. Перший аспект, декретна, суверенна або схована Божа воля. Це Божа "вища" воля. Бог є суверенним (вiльним, незалежним) i тiльки Вiн незалежно вiд нiкого визначає все, що вiдбувається i вiдбудеться. Iншими словами, немає нiчого у свiтi, що може перебувати за межами Божої волi. Адже, все вершить Бог за Своєю волею й намiром (Еф. 1:11).
   Однак, розумiння суверенної Божої волi не означає, що Бог є причиною всього, що вiдбувається (i доброго, i поганого). Оскiльки Бог є суверенним, то тiльки Бог дозволяє або допускає все, що вiдбувається. Навiть, якщо Бог пасивно дозволяє деяким речам вiдбуватися, тобто Вiн допускає їх, тому що Бог завжди має владу й право вмiшатися у своє допущення та вiдкоригувати його.
   Бог завжди може вирiшити - допустити чи зупинити дiї й подiї в цьому свiтi. Якщо Бог дозволяє деяким речам вiдбуватися за Своєю волею, то все одне все це на добро, на благо, для нашого виховання та урозумiння. Викладений аспект суверенної волi Божої часто прихований вiд нас доти, поки щось не вiдбудеться.
   Згадаймо, хто мiг спрогнозувати, що мирно, непередбачено з 24 серпня 1991 року Україна стане незалежною, самостiйною державою?
   Хто мiг знати, що протестувальнi акцiї на Майданi Незалежностi (у груднi 2013 - лютому 2014 року), названi Революцiєю Гiдностi, змiнять, здавалось би, непохитний тоталiтарний режим в Українi на демократичний через загибель Небесної Сотнi?
   Хто мiг передбачити росiйську iнтервенцiю до Криму з 23 лютого 2014 року i остаточну анексiю Криму 18 березня 2014 року?
   Хто мiг завбачити, що з 12 квiтня 2014 р. Росiя нападе на Україну i захопить частину Луганської та Донецької областей? Й досi нiхто не знає: скiльки триватиме ця вiйна.
   - Чому так сталося?
   - Нiхто не знає, бо наше людське, грiховне мислення не спiвпадає з Божим мисленням i Божим промислом. Нам можна лише додумувати. Коли Господь 24 серпня 1991 року дав незалежнiсть Українi, беззаперечно, Бог хотiв, щоб українцi жили в мирi, злагодi, за Божими Заповiдями, об'єдналися у єдину нацiю.
   Але вiльна воля українцiв спокусилася: вони почали руйнувати все нажите, незаконно привласнювати добро країни, розвивати корупцiю, красти, дiлити, грiшити як тiльки могли.
   Тому, менi здається, що Бог допустив нам цi росiйськi агресiї, як випробування для нас, щоб ми напоумилися, перестали грiшити, згадали про Бога, об'єднали країну, допомагали ближньому, в тому числi через волонтерство для українських бiйцiв i родин загиблих, швидко реформували країну i зажили заможно, виконували Заповiдi Божi i побудували своє життя за Законами Божими. Так i буде, i вiйна скоро закiнчиться, бо Бог добрий i не допустить такого, щоб наша країна не могла пережити.
   Другий аспект Божої волi, очевидний для нас, це збагненна або проявлена Божа воля. Цей аспект Божої волi означає, що Бог вiдкриває частину Своєї волi в Бiблiї. Збагненна воля Бога говорить нам про те, що бажає Бог, що хоче Бог, щоб ми робили i що хоче, щоб ми не робили.
   Наприклад, ми знаємо, що Божа воля у тому, щоб ми не крали, щоб любили своїх ворогiв, щоб покаялися у своїх грiхах i що ми можемо бути святими, як i Вiн святий. Цю волю Бога ми знаємо зi Слова Божого, що у Бiблiї, це закарбовано в нашiй свiдомостi, бо Бог записав Свiй моральний закон у серцях всiх людей, науковою мовою моральний закон Божий генетично закодований. Навiть тi люди, якi виросли поза суспiльством (вiдлюдники), нiчого не чули про Бiблiю та про Бога й тi знають, що таке добре, а що зле.
   Отже, закони Бога - чи в Писаннi, чи в наших серцях - є обов'язковими для нас. I ми несемо вiдповiдальнiсть, коли не пiдкоряємося цiй волi Божiй.
   Третiй аспект волi Бога, як ми бачимо з Бiблiї, є дозвiльною або досконалою волею Божою. Цей визначає те, що завгодно Богу. Наприклад, хоча очевидно, що Бог не отримує задоволення вiд смертi грiшника, але також очевидно, що Бог допускає смерть нерозкаяного грiшника.
   Ми не повиннi бути надмiрно захопленими або навiть одержимими, щоб шукати, дослiджувати волю Бога в нашому життi. Шукати таємну, сховану або декретну волю Божу безглуздо i безперспективно. Ми не повиннi прагнути довiдатися, яка воля Божа щодо нас. Ми повиннi бути духовними, праведними й тодi будемо жити вiдповiдно до волi Бога, яка вiдкрита в Писаннi.
   У Господнiй молитвi ми молимося: "нехай буде воля Твоя, як на небi, так i на землi", тобто, щоб воля Господня перебувала постiйно на землi так, як на небi. Ми знаємо, що врятуватися ми можемо тодi, коли будемо покорятися волi Божiй. Тому ми вiддаємо себе волi Отця Небесного, Котрий є всевидюче Благо й Досконалiсть.
   Ми просимо Божої допомоги (волi), щоб виконувати Заповiдi Божi i побудувати своє життя за Законами Божими; щоб Господь Своєю Волею оточив нас Своєю турботою, увагою i пiдтримкою; щоб люди самостiйно, за своєю доброю волею прийшли до Бога i зрозумiли, що Бог людинi Друг, Захисник i Помiчник. Навiть Iсус Христос узгоджував Свою волю з волею Бога-Отця: "Я нiчого не можу творити Сам вiд Себе. Як чую, так i суджу, i суд Мiй праведний; бо не шукаю Моєї волi, а волi Отця, Який послав Мене" (Iн. 5:30) i ми повиннi погоджувати свої вольовi поступки з Волею Божою.
   Божий план в iсторiї Всесвiту i кожної людини - це воля Божа. Бог все творить згiдно Своєї волi, все вiдбувається за Його волею. Божий план або воля Божа може зберiгатися в таємницi, були прихованою вiд мудрагелiв, навiть зараз ми можемо не розумiти Божого плану. Частина Божого плану вiдкрита, наприклад, ми знаємо, що порятунок у Христi, що Бог рятує всiх, як християн, так i язичникiв, тобто всi можуть урятуватися, всi ми дiти Божi.
   Воля Божа може включати людськi страждання, якi Бог творить для блага людей. Ми повиннi молитися, щоб здiйснилася воля Божа, молитися, щоб усе вiдбувалося з волi Божої, коритися Божому плану для нас. Але людина може й стати проти волi Божої, тодi вона заслуговує собi вiчнi муки.
   Ми знаємо Божественне бажання, щоб всi люди прийшли до пiзнання й любовi до Бога й тим самим знайшли своє спасiння. Для цього ми повиннi виконати Закон Божий у цiлому: робити добро, утримуватися вiд блуду, дякувати за все, бути слухняними волi Божiй, коритися волi Божiй, знати Божу волю, розумiти Божу волю, робити вибiр за волею Божою, виконувати Божу волю, слухняно схвалювати Божу волю, твердо перебувати в Божiй волi. Тому й просимо: "Господи, сподоби мене любити Тебе вiд усiєї душi моєї i в усьому виконувати волю Твою".
   Двадцять третє прохання: "Господи, захисти мене вiд злих людей, i бiсiв, i пристрастей, i вiд усього, шкiдливого для мене". Господи, захисти (охорони, оборони, огороди, прикрий) нас вiд "злих людей" (сердитих, злобних, лихих, нестямних, недобрих) людей, вiд людей, якi нам чинять зло, збурюють нас до грiха.
   Господи, захисти нас вiд "бiсiв", злих духiв, якi дошкуляють нам, намовляють нас на злi, грiховнi поступки або чинять нам зло через iнших людей, що служать сатанi. Як правило, бiльшiсть зла приходить нам через iнших людей. Ми повиннi навчитися противитися злу i молитися за тих, хто приносить нам зло.
   Господи, захисти нас вiд "пристрастей", вiд будь-яких поганих (грiховних) сильних захоплень, бажань, прагнень, потягiв, прихильностей, уподобань. Господи, захисти нас вiд несправедливого, упередженого вiдношення до будь-кого з оточуючих нас. Захисти нас, Боже, вiд пристрастей у судженнях, пристрастей у прийняттi рiшень. Господи, захисти нас "вiд усього, шкiдливого для нас", вiд усiх iнших недостойних (грiховних, недобрих, нечистих) дiл i поступкiв.
   Двадцять четверте прохання: "Господи, твори за Твоїм бажанням все, що Ти хочеш, i нехай буде воля Твоя у менi грiшнiм, бо Ти благословенний єси навiки". Господи, ми усвiдомлюємо, що ми великi грiшники, знаємо, що ми з'явилися на свiт за Твоїм промислом Божим i все, що у нас є - дух, душа, тiло, здоров'я, сiм'я, робота, достаток, добробут, безпека, воля - все це не наше, а Твоє, Господи, тому все це Тобi, Господи, довiряємо i вiддаємо на опiку i просимо "твори за Твоїм бажанням все, що Ти хочеш, i нехай буде воля Твоя у [кожному з нас] грiшних". Просимо, допоможи нам повсякчасно виконувати Твою Божу волю, керуй нами - нашими думками, почуттями, вчинками, розумом i всiм нашим, що Ти нам дав. Бо лише Ти Господь, лише "Ти благословенний єси навiки" вiкiв, бо лише Ти достойний благодатi, благословення, слави i хвали завжди i вiчно у всi вiки.
   Друга частина молитов завершується звичним "Амiнь", iстинно так, хай буде так.

Молитва 8-ма, до Господа нашого Iсуса Христа

   † Господи Iсусе Христе, Сину Божий, заради Найчеснiшої Матерi Твоєї, i безплотних Твоїх ангелiв, а також пророка Предтечi i Хрестителя Твого, Богоглаголивих апостолiв, свiтлих i добропобiдних мученикiв, преподобних i богоносних отцiв i всiх святих молитвами визволи мене вiд теперiшнiх нападiв бiсiвських. † О Господи мiй i Творче, що не бажаєш смертi грiшнику, але чекаєш його навернення i життя, дай навернення i менi окаянному i недостойному; забери мене iз пащi згубного змiя, що хоче пожерти мене i звести до пекла заживо. † О Господи мiй, Утiхо моя, що мене ради окаянного зодягнувся у тлiнну плоть, врятуй мене вiд нещастя i подай утiху душi моїй окаяннiй. Прищепи моєму серцю виконувати Твої повелiння, й залишити злi дiла, i здобути блаженство Твоє, бо на Тебе, Господи, я уповаю, спаси мене. Амiнь. †
   [† Господи Иисусе Христе, Сыне Божий, ради честнейшия Матере Твоея, и безплотных Твоих Ангел, Пророка же и Предтечи и Крестителя Твоего, богоглаголивых же апостол, светлых и добропобедных мученик, преподобных и богоносных отец, и всех святых молитвами, избави мя настоящаго обстояния бесовскаго. Ей, † Господи мой и Творче, не хотяй смерти грешнаго, но якоже обратитися и живу быти ему, даждь и мне обращение окаянному и недостойному; изми мя от уст пагубнаго змия, зияющаго пожрети мя и свести во ад жива. Ей, † Господи мой, утешение мое, Иже мене ради окаяннаго в тленную плоть оболкийся, исторгни мя от окаянства, и утешение подаждь души моей окаянней. Всади в сердце мое творити Твоя повеления, и оставити лукавая деяния, и получити блаженства Твоя: на Тя бо, Господи, уповах, спаси мя †].
   У молитвi звертаємося словами: "Господи Iсусе Христе, Сину Божий", Господи Iсусе Христе, Спасителю наш, Сину Божий, Сину Бога Отця i Боже Сину, тобто ми звертаємося до Нього як до Бога - Сина Божого.
   Господи Iсусе Христе, Сину Божий, просимо Тебе почуй прохальнi молитви за нас i зваж на благання за нас "Найчеснiшої Матерi Твоєї", Пресвятої Богородицi i Вседiви Марiї.
   Сину Божий, почуй молитви i зваж на благання за нас всiх 9 чинiв "безплотних Твоїх ангелiв" (Серафимiв, Херувимiв, Престолiв; Господств, Сил, Властей; Начал, Архангелiв, Ангелiв) i нашого Ангела-Охоронителя.
   Господи Iсусе Христе, почуй молитви i зваж на благання за нас "пророка Предтечi i Хрестителя Твого" Iоана.
   Господи Iсусе, почуй молитви i зваж на благання за нас "Богоглаголивих апостолiв", серед яких 12 апостолiв: 1) Андрiй, брат апостола Петра, рибак з Вифсаїди, учень Iоанна Хрестителя; 2) Петро, син Iони, вiн же Симон Iонин, званий Кiфа (Кам'яна скала), брат апостола Андрiя; 3) Iоан, син Заведея, вiн же євангелiст Богослов, брат апостола Якова; 4) Якiв Заведе їв, син Заведея, брат апостола Iоана; 5) Филип з Вифсаїди; 6) Варфоломiй Нафанаїл з Кани Галiлейської, "iстинний Iзраїльтянин", у котрого нема лукавства, за словами Iсуса; 7) Матфей, митар, вiн же Левiй Алфеєв, євангелiст; 8) Фома, названий Близнюком; 9) Якiв Алфеєв, син Алфея, брат Фадея, прозваний Праведним; 10) Фадей, син Алфея, вiн же Iуда Яковлєв або Левiй, брат апостола Якова Алфеєва; 11) Симон Кананiт, вiн же Симон Зiлот; 12) Матфей, обраний за жребiєм замiсть Iуди Iскарiота, з поселення Карiйот, який зрадив Iсуса Христа, а потiм повiсився.
   Окрiм 12 найближчих учнiв Iсуса, апостолiв, були ще апостоли iз 70. Обрання цих учнiв вiдбулося в Єрусалимi пiсля третьої Пасхи пiд час служiння Iсуса, тобто останнього року його земного життя.
   "Пiсля того обрав Господь i iнших сiмдесят ученикiв i послав їх по двоє перед Собою до кожного мiста i мiсцевостi, куди Сам хотiв iти. I сказав їм: жниво велике, а женцiв мало; тож благайте Господаря жнива, щоб вислав женцiв на жниво Своє.
   Iдiть! Я посилаю вас, як ягнят мiж вовкiв.
   Не берiть нi мiшка, нi торби, нi взуття, i нiкого в дорозi не вiтайте.
   В який дiм увiйдете, спочатку кажiть: мир дому цьому. I якщо буде там син миру, то спочине на ньому мир ваш, а коли нi, то до вас повернеться. В тому ж домi перебувайте, їжте i пийте те, що в них є, бо робiтник вартий винагороди своєї. Не переходьте з дому в дiм.
   I в яке тiльки мiсто прийдете i приймуть вас, їжте, що вам подадуть. I зцiляйте недужих, що знаходяться в ньому, i кажiть їм: наблизилось до вас Царство Боже.
   Якщо ж прийдете в якесь мiсто i не приймуть вас, то, вийшовши на перехрестя його, скажiть: i порох, що прилип до нас з вашого мiста, обтрушуємо вам; але знайте, що наблизилося до вас Царство Боже" (Лк. 10:1-11).
   Як бачимо, Iсус дає сiмдесятьом апостолам наставляння, схожi з тими, якi дав Вiн своїм дванадцяти апостолам.
   Богодухновеннi апостоли звiщали про Бога, проповiдували про Бога, а тапер моляться за нас, грiшних.
   Ще просимо, Господи Iсусе Христе, Сину Божий, почуй молитви i зваж на благання за нас "свiтлих i добропобiдних мученикiв", мученикiв, якi сiяють свiтлом i прославилися перемогами у подвигах за iстинну вiру. Адже мученики (з грецьк. i лат. - свiдок) - це тi люди, що пiддавалися переслiдуванням за вiру Христову, або прийняли мученицьку смерть за проповiдування Христового Вчення або вiдмовилися вiдректися вiд своїх християнських поглядiв. Бiльшiсть мученикiв шануються Церквою або навiть уважаються святими i є символом героїзму й мужностi.
   Першим християнським мучеником (першомучеником) був апостол вiд 70-ти, архiдиякон Стефан, що походив з дiаспори євреїв. Суду Синедрiону присудив побити його каменями за християнську проповiдь у Єрусалимi близько 33-36 року. Озлоблений народ каменував (бив каменями) Стефана i забив до смертi. Святий Стефан шанується християнською церквою як першомученик, архiдиякон i апостол вiд 70-ти.
   Далi у Молитвi 8-мiй, до Господа нашого Iсуса Христа благаємо Сина Божого: почуй молитви i зваж на благання за нас "преподобних i богоносних отцiв", тобто святих, праведних отцiв Церкви, якi завжди думали про Бога, у своїх серцях носили Бога, безперестанно молилися Боговi, виконували промисел Божий.
   Господи, почуй молитви i зваж на благання за нас "всiх святих" Твоїх, Господи, святих зi всього свiту та землi української.
   I їхнiми "молитвами визволи мене [нас] вiд теперiшнiх нападiв бiсiвських", визволи нас вiд "теперiшнiх" (нинiшнiх, повсякчасних) i вiд тих, що наближаються "нападiв бiсiвських", якi насилають на нас духовнi недугування, плотськi пристрастi, страждання, гордiсть, журбу, смуток, скорботу, ласолюбство, ненажерливiсть, страх, блуднi сновидiння, зневiру, розпач, гнiв та намовляють до iнших грiхiв. Не допусти на нас нападiв бiсiвських, Господи!
   "О Господи мiй i Творче", - ми посилюємо своє звертання до Бога. Спасителю наш i Сотворителю наш, Ти ж дав нам життя, Ти опiкуєшся про нас, Ти "не бажаєш смертi грiшнику", Ти не хочеш, щоб грiшник не виправився i помер, i був вiддалений вiд Тебе у пеклi. Ти, Господи "чекаєш його навернення i життя", Ти чекаєш, щоб грiшник покаявся, перестав грiшити i мав життя вiчне разом з Тобою, у Царствi Твоєму. Господи, "дай навернення i менi окаянному i недостойному", даруй i нам подiбне "навернення i життя", хоч ми "окаяннi" (поганi, неправеднi, богомерзькi) i "недостойнi" за грiхами нашими, але ми надiємося на Милiсть Твою, на Доброту Твою, на Любов Твою до нас, Господи.
   Господи, "забери мене iз пащi згубного змiя, що хоче пожерти мене i звести до пекла заживо". Цей метафоричний вираз означає, що ми настiльки вже нагрiшили, що вже знаходимося у "пащi згубного змiя", який хоче нас затягнути у свої володiння на вiчнi муки у пекло. Нам залишається остання надiя на Тебе, Господи, на Твою Доброту, на Твою Милiсть, на Твою Щедрiсть, на Твою любов до нас. Господи, не дай нам заживо потрапити у пекло, помилуй i спаси нас.
   "О Господи мiй, Утiхо моя", - ще наполегливiше посилюємо всi найкращi якостi Бога. Господи, Ти iстинний, єдиний, Господь Iсус Христос наш, бо iнших богiв, крiм Тебе Єдиного нашого Спасителя, ми не знаємо. "Утiхо моя", Утiшителю, Надiє i Розрадо наша.
   Iсусе Христе, Ти "мене ради окаянного зодягнувся у тлiнну плоть", Ти, щоб врятувати нас вiд полону грiхiв i вiд вiчної смертi, щоб спасти нас грiшних, "окаянних" (неправедних, богомерзьких), Ти, Христе, "для нас, людей, i для нашого спасiння з небес зiйшов, i тiло прийняв вiд Духа Святого i Марiї Дiви, i став людиною. I розп'ятий був за нас при Понтiї Пилатовi, i страждав, i був похований. I воскрес на третiй день, як було написано. I зiйшов на небо, i сидиш праворуч Отця". Ти надiлив Себе тлiнною, людською плоттю (тiлом), тобто прийняв всi властивостi смертної, тлiнної людини, крiм грiха.
   Просимо Тебе, Господи, "врятуй мене вiд нещастя i подай утiху душi моїй окаяннiй", вирви нас з "нещастя", не допусти на нас зла, лиха, бiди, горя, убогостi духовної, виведи нас з нашого тяжкого стану i даруй нашим грiшним душам втiху, радiсть, промiнь сонця, просвiток i розраду.
   Господи: "Прищепи моєму серцю виконувати Твої повелiння". Впровадь в нашi серця, даруй нашим серцям бажання творити, виконувати Твої повелiння, Твої благi справи. Посiй в нашi серця бажання "залишити злi дiла", не грiшити, виконувати волю i заповiдi Твої, жити правдиво, щоб "здобути блаженство Твоє", рай, благодать i Царство Твоє. "Бо на Тебе, Господи, я уповаю", на Тебе єдиного Бога мого я надiюся, "спаси мене", спаси нас, врятуй нас вiд вiчних мук пекельних, даруй нам Царство Небесне. "Амiнь", хай так станеться.
   За наше спасiння додатково можна молитися й такими молитвами:
   1. Молитва святителя Димитрiя Ростовського:
   "Спаси мене, Спасе мiй, з благостi Твоєї, а не за вчинки мої!
   Ти хочеш мене спасти - Ти знаєш, яким чином мене спасти; спаси ж мене, як хочеш, як можеш, як знаєш: Тобi вiдомими шляхами спаси мене!
   Я на Тебе, Господа мого, надiюся i Твоїй волi святiй себе доручаю: роби зi мною що хочеш!
   Якщо хочеш, щоб я був у свiтлi, - благословенний будь.
   Якщо хочеш, щоб я був у темрявi, - ще бiльш благословенний будь.
   Якщо вiдчиниш менi дверi милосердя Твого - воiстину добро є i благо.
   Якщо зачиниш менi дверi милосердя Твого - благословенний Ти, що зачинив мене у правдi.
   Якщо не погубиш мене з беззаконнями моїми - слава безмiрному милосердю Твоєму.
   Якщо погубиш мене з беззаконнями моїми - слава праведному суду Твоєму.
   Коли хочеш, учини це на менi"!
   2. Молитва святителя Тихона Задонського:
   "Поклоняюся i молю Тебе, Господи мiй, що з плоттю на небеса вознiсся: вознеси розум мiй вiд земного до небесного, змiцни знеможенiсть мою, прийми неповносправнiсть i убогiсть мою, i веди мене до добра i рятiвного кiнця туди, до Себе на небеса, там наша Батькiвщина, наш дiм, наша спадщина, маєток, багатство, честь, слава i блаженство вiчне. Амiнь".

Молитва 9-та, Петра Студита до Пресвятої Богородицi

   † До Тебе, Пречистої Божої Матерi, я, припадаючи, молюся: Ти знаєш, Царице, як я безперестанно згрiшаю i прогнiвляю Сина Твого i Бога мого. I хоч багаторазово каюся, але неправедним виявляюся перед Богом, i знову зi страхом каюся, i вiдразу знову те ж саме роблю: невже Господь уразить мене? Знаючи про те, Владичице моя Богородице, що я цiлком гидуюся злими моїми дiлами i всiма думками люблю закон Бога мого, але не знаю, Пречиста Царице, чому доброго не роблю, а зле, якого не хочу, роблю, не допускай, Пречиста, виконуватися злiй моїй волi, але нехай буде воля Сина Твого i Бога мого, Який мене спасе, врозумить i подасть благодать Святого Духа, щоб я вiдтепер перестав робити зле i решту часу прожив би по заповiдях Сина Твого й Бога мого, Якому належить всяка слава, честь i держава з † Безпочатковим Його Отцем i Пресвятим, Благим i Животворчим Духом нинi, i повсякчас, i на вiки вiкiв. Амiнь.
   [† К Тебе Пречистей Божией Матери аз окаянный припадая молюся: веси, Царице, яко безпрестани согрешаю и прогневляю Сына Твоего и Бога моего, и многажды аще каюся, лож пред Богом обретаюся, и каюся трепеща: неужели Господь поразит мя, и по часе паки таяжде творю; ведущи сия, Владычице моя Госпоже Богородице, молю, да помилуеши, да укрепиши, и благая творити да подаси ми. Веси бо, Владычице моя Богородице, яко отнюд имам в ненависти злая моя дела, и всею мыслию люблю закон Бога моего; но не вем, Госпоже Пречистая, откуду яже ненавижду, та и люблю, а благая преступаю. Не попущай, Пречистая, воли моей совершатися, не угодна бо есть, но да будет воля Сына Твоего и Бога моего: да мя спасет, и вразумит, и подаст благодать Святаго Духа, да бых аз отселе престал сквернодейства, и прочее пожил бых в повелении Сына Твоего, Емуже подобает всякая слава, честь и держава, со † Безначальным Его Отцем, и Пресвятым и Благим и Животворящим Его Духом, ныне и присно, и во веки веков. Aминь].
   На жаль, у доступнiй нам лiтературi вiдсутнiй життєпис Петра Студита. Вiдомо, що вiн жив у IХ столiттi й був насельником Студитського монастиря, самого величного монастиря середньовiкового Константинополя.
   Монах Петро Студит був учнем преподобного Федора Студита (759-826), який двiчi був настоятелем цього монастиря - у 796-818 роках преподобний Федiр реорганiзував монастир i потрапив на заслання, а у 818-826 роках вiн другий раз став настоятелем монастиря.
   Про Петра ченця Студита нiчого невiдомо, лише те, що вiн написав цю молитву. Iмовiрно, що вiн не був прославлений у лику святих, бо у мiсяцесловах вiн не згадується.
   Молитва ченця Петра Студита розпочинається словами "До Тебе, Пречистої Божої Матерi, я, припадаючи, молюся", тобто ми безмежно грiшнi робимо земний уклiн i припадаємо до Пречистої (Святої, Безгрiховної) Божої Матерi Богородицi й молимося до Неї, дiлимося своїми проблемами i висловлюємо свої благання.
   Ми розказуємо Царицi Неба i Землi: "Ти знаєш, Царице, як я безперестанно згрiшаю i прогнiвляю Сина Твого i Бога мого". Ти вiдаєш, Ти знаєш, Ти бачиш, о Царице Неба i Землi, як ми безперервно, постiйно, щомитi вiдхиляємося i не виконуємо Закону Божого, творимо беззаконня, неподобства, весь час грiшимо i своїми грiхами ми гнiвимо Сина Твого Богородице, Господа Iсуса, Сина Мати Божої Марiї, i грiхами своїми ми гнiваємо Господа Бога i Спасителя нашого Iсуса Христа - Сина Пресвятої Богородицi й Господа Бога i Спасителя нашого.
   Продовжуємо свою оповiдь: "I хоч багаторазово каюся, але неправедним виявляюся перед Богом, i знову зi страхом каюся, i вiдразу знову те ж саме роблю". I хоч багаторазово ми каємося, i хоч багатократно ми каємося, каємося на сповiдi, каємося зразу, як тiльки згрiшили, але неправедними виявляємося перед Богом, але оказується ми перед Господом недостойнi, неправеднi й надалi грiшнi, бо неправдиво каємося, бо пiсля нашого так званого каяття ми повторюємо тi ж грiхи, тому й каяття наше нiяке. Але ми знову зi страхом каємося i повторно каємося, а каючись, трiпотимо, i, на жаль, вiдразу знову те ж саме грiшне робимо, i через деякий час знову творимо, здiйснюємо те саме - грiшимо, каємося, повторюємо грiхи i так весь час.
   У Молитвi Петра Студита до Пресвятої Богородицi ми риторично запитуємо: "Невже Господь уразить мене?". Чи Господь уразить, накаже мене за мої грiхи?
   Але ми знаємо, що Господь є Любов, а ми Його Творiння, i вiн не бажає нам зла. Тому тут слово "уразить" означає, що Господь у добрих намiрах, для нашого виправлення i подальшого спасiння, допустить, щоб сатана зробив нам якусь погану справу - чи наслав на нас чи на наших рiдних хворобу чи якусь iншу бiду, бо все це ми самi собi заробили своїми безмежними грiхами. Для нашої ж користi Господь може допустити нам щось недобре, щоб ми знову навернулися до Бога, щоб ревнiше молилися i перестали грiшити. Тому ми каялися, боячись: "невже Господь покарає нас" за те, що невдовзi пiсля грiха ми знову так само чинимо.
   I далi продовжуємо: "Знаючи про те, Владичице моя Богородице, що я цiлком гидуюся злими моїми дiлами i всiма думками люблю закон Бога мого, але не знаю, Пречиста Царице, чому доброго не роблю, а зле, якого не хочу, роблю". Просимо Тебе, наша Владичице Богородице, будь Милостивою до нас. Ти вiдаєш все i знаєш про те, що ми цiлком гидуємо нашими злими дiлами, ми всiм своїм розумом знаємо, що робити супроти Закону Божого - це велике зло. Ми ненавидимо свої злi вчинки. Ми всiма думками любимо Закон Бога нашого, у своєму розумi ми любимо добро i хочемо, щоб нам робили добро. Розумом своїм ми любимо Заповiдi Божi. Але, коли приходиться у повсякденному життi жити за Божими заповiдями, то ми не можемо, порушуємо їх i грiшимо.
   Владичице наша Богородице, Пречиста Царице Неба i Землi благаємо Тебе: перемiни нас, змiцни нас i обдаруй нас здатнiстю чинити побожнi справи. Бо ми не можемо збагнути, Пречиста Владичице, чому любимо те, що ненавидимо, а хороше спотворюємо?
   Мати Божа, "не допускай, Пречиста, виконуватися злiй моїй волi, але нехай буде воля Сина Твого i Бога мого". Не допускай, Пречиста Богородице, щоб здiйснювалась наша грiховна воля, бо вона прагне марноти, але нехай панує воля Твого Сина й нашого Бога - Господа Iсуса Христа.
   Син Твiй, Богородице, i Бог наш, Бог усiх людей i всього Творiння, "який мене спасе, врозумить i подасть благодать Святого Духа, щоб я вiдтепер перестав робити зле i решту часу прожив би по заповiдях Сина Твого й Бога мого". Нехай Господь Iсус спасе нас, хай напоумить нас i хай обдарує нас благодаттю Святого Духа, щоб ми перестали робити зле, щоб ми перестали творити беззаконня i не стали оселею розпусти, грiховностi й щоб залишок нашого дочасного життя ми перебували у мирi, злагодi й у згодi з Вченням i Заповiдями Твого Сина Iсуса.
   Господу Богу i Спасителевi нашому Iсусу Христу "належить всяка слава, честь i держава з Безпочатковим Його Отцем i Пресвятим, Благим i Животворчим Духом нинi, i повсякчас, i на вiки вiкiв", Йому Iсусу належить уся слава, честь, хвала, держава i влада разом з Його Безпочатковим, Вiчним Отцем i Його Найсвятiшим, Милосердним i Животворчим Духом нинi, завжди i повсякчас, i на вiки вiчнi. "Амiнь", хай буде так.
   Щоб Господь укрiпив нас, допомiг нам полiпшити наше життя, можна молитися такими додатковими молитвами невiдомих нам авторiв:
   Молитва 1. "Господи, Боже мiй! Удостой мене бути знаряддям свiту Твого!
   Щоб я вносив любов там, де ненависть.
   Щоб я прощав, де кривдять.
   Щоб я з'єднував там, де є сварки.
   Щоб я говорив правду, де царює омана.
   Щоб я споруджував вiру, де є сумнiви.
   Щоб я розбуджував надiю, де мучить розпач.
   Щоб я вносив свiтло у темряву.
   Щоб я вселяв радiсть, де горе живе.
   Господи, Боже мiй!
   Удостой мене грiшного!
   Щоб не мене втiшали, а я втiшав.
   Щоб не мене розумiли, а я iнших розумiв.
   Щоб не мене любили, а щоб я iнших любив.
   Бо хто дає, той i отримує.
   Хто себе забуває, той знаходить.
   Хто прощає, тому проститься.
   Хто помирає, той прокидається до життя вiчного. Амiнь".
   Молитва 2. "О найдорожчий i найсолодший Iсусе мiй!
   Дякую Тобi, що Ти мене найнедостойнiшого зодягнув великою благодаттю до моєї працi!
   Але прости, Iсусе мiй, що я не посилив дари благодатi Твоєї i погубив дорогоцiнний час життя мого!
   Даруй менi, Найсолодший Iсусе мiй, вiднинi покласти початок благих, добрих справ, благослови щодня змушувати себе до Царства Небесного i щодня засвоювати розумом, серцем i життям Святi Твої iстини.
   Iсусе, зроби мене найнедостойнiшого iстинним, добрим, правдивим i мудрим мирянином на благо народу Твого, додай менi вiри мiцної та непорушної i зодягни мене в глибину святого смирення. Ним же i долями нашими спаси мене недостойного, рiдних моїх i чад Твоїх у Христi Iсусi. Амiнь".

Молитва 10-та, до Пресвятої Богородицi

   † Благого Царя Блага Мати, Пречиста i Благословенна Богородице Марiє, милiсть Сина Твого i Бога нашого вилий на мою грiшну душу i Твоїми молитвами настав мене на дiяння благi, щоб останок мого життя я прожив без грiха i через Тебе рай знайшов, Богородице Дiво, єдина чиста i благословенна. Амiнь. †
   [† Благаго Царя благая Мати, Пречистая и Благословенная Богородице Марие, милость Сына Твоего и Бога нашего излей на страстную мою душу и Твоими молитвами настави мя на деяния благая, да прочее время живота моего без порока прейду и Тобою рай да обрящу, Богородице Дево, едина Чистая и Благословенная. Аминь †].
   Молитва розпочинається звертанням до Пресвятої Богородицi: "Благого Царя Блага Мати, Пречиста i Благословенна Богородице Марiє". Слово "Благий" означає Добрий, що твориш добро, благо; доброчесний, чеснотливий, цнотливий, доброробивий, доброчинливий, добровчинний. Отже звертаємося: Ти Пречиста (Всечиста, Безгрiшна, Свята, Всечесна) i Благословенна (достойна прославлення i прославлена, Благодатна) Богородице (що народила Бога) Марiє, Ти Блага (Добра) Мати Благого (Доброго) Царя - Сина Твого, Господа Бога нашого Iсуса Христа, Ти Милосердна, Милостива Мати Милосердного, Милостивого Царя, що даруєш нам життя.
   "Пречиста i Благословенна Богородице Марiє", "милiсть Сина Твого i Бога нашого вилий на мою грiшну душу", милiсть Твого Сина й нашого Бога Господа Iсуса Христа спрямуй на нашi грiшнi душi, на нашi пристраснi, страждаючi душi, якi пiддаються багатьом страстям i беззаконням. А коли Милiсть Божа огорне нас, тодi ми перестанемо грiшити, а тi грiхи, що у нас є, будуть прощенi за Милiстю Господа Iсуса.
   "Богородице Дiво, єдина чиста i благословенна", Ти Єдина "Чиста", (Всесвята, Безгрiшна) й "Благословенна" (Препрославлена, Благодатна) Богородице Дiво: "Твоїми молитвами настав мене на дiяння благi", Твоїми молитвами настанови (утвердь, настанови, навчи) нас чинити побожнi (благочестивi, христолюбнi, благоговiйнi, праведнi) справи, спрямуй нас на добрi, правдивi дiла, якi ведуть до Царства Божого.
   Пресвята Богородице Дiво, єдина чиста i благословенна, прошу Тебе спрямуй нас на iстинну, праведну дорогу, "щоб останок мого життя я прожив без грiха i через Тебе рай знайшов", щоб остаток (рештка) часу, який залишився у нашому земному життi, ми провели бездоганно, праведно й завдяки Тобi, завдяки Твоїй допомозi та повсякденним молитвам Твоїм за нас, щоб ми опинилися у Раю, щоб життя, яке залишилося нам прожити, ми могли прожити без осудження, без позору, без грiха i отримали вiчне райське життя разом зi святими. "Амiнь", так є.

Молитва 11-та, до св. Ангела-Охоронителя

   † Ангеле Христiв, Охоронителю мiй святий, покровителю душi i тiла мого, все менi прости, чим я згрiшив сьогоднi, i вiд усякої спокуси мого ворога-супротивника звiльни мене, щоб я нiяким грiхом не прогнiвив Бога мого, але молися за мене, грiшного й недостойного раба, щоб стати менi достойним благостi й милостi Всесвятої Тройцi, i Матерi Господа мого Iсуса Христа, i всiх святих. Амiнь. †
   [† Ангеле Христов, хранителю мой святый и покровителю души и тела моего, вся ми прости, елика согреших во днешний день, и от всякаго лукавствия противнаго ми врага избави мя, да ни в коемже гресе прогневаю Бога моего; но моли за мя грешнаго и недостойнаго раба, яко да достойна мя покажеши благости и милости Всесвятыя Троицы и Матере Господа моего Иисуса Христа и всех святых. Аминь †].
   Бог створив ангелiв, коли ще не було нi свiту, нi людини, а лише Один Бог у Пресвятiй Тройцi - Бог Отець, Бог Син i Бог Святий Дух. Всiх ангелiв було створено добрими, розумними, безгрiховними i Бог дав їм повну свободу мислення i дiй. Ангели жили у мирi, злагодi й служили Боговi. Якось один з ангелiв "сатана" (що означає противник, Богопротивник, ворог Бога) загордiв вiд добра i захотiв сам стати як Бог. Вiн перестав слухатися Бога i зробився ворогом Божим, тобто згрiшив. Сатана потяг за собою i деяких iнших ангелiв. Цi ангели виокремилися i зробилися злими, темними духами, яких ми називаємо бiсами, демонами або дияволами.
   Пiсля цього ангельського грiхопадiння бiльшiсть ангелiв все таки залишилися свiтлими, Божими, роблять добрi справи i служать Боговi. Вони роблять добро за волею Божою. Слово "ангел" означає "вiсник". Ангели - це безсмертнi, святi, безгрiшнi, духовнi, досконалi. Ангели - це безтiлеснi iстоти, це невидимi духи безтiлеснi, як i нашi душi. Вiдмiннiстю мiж ними є те, що Божi ангели безгрiховнi, а душi всiх нас були грiховнi й тi душi, котрим Бог простив грiхи, стали безгрiховнi, а тi душi, котрим грiхи не прощенi через вiдсутнiсть покаяння у земному життi, стали грiховними i уподiбнилися демонам.
   Ангели мають надприродну, вищу за людську силу та здiбностi. Вони мають розум i волю. Свiтлi ангели завжди виконують волю Божу i роблять добро, тому не грiшать. Своїм єством ангели - це слуги i посланцi Божi. Як повiдомив нам Iсус, "ангели... на небесах повсякчас бачать лице Отця Мого Небесного" (Мф. 18:10), "ангели Його [Бога], сильнi мiцнiстю, що виконують слово Його [Бога], слухаючи голосу слiв Його [Бога]" (Пс. 102:20).
   У Бiблiї ангели названi "синами Божими" (Iов. 38:7). Описано, що вони зачинили Едемський земний рай (Бут. 3:24), оберiгали Лота вiд озлоблених содомлян (Бут. 19:15), рятували Агару та її сина (Бут. 21:17), зупиняли руку Авраама, щоб не принiс у жертву сина свого Iсаака (Бут. 22:11), через їх служiння був переданий закон (Дiян. 7:53), вони допомагали пророкам (1 Цар. 19:5). Ангел Божий Гавриїл повiдомив про народження Iвана Предтечi й Самого Iсуса (Лк. 1:11, 26). Ангели ведуть i оберiгають Божий Народ (Вих. 23:20-23). Це лише кiлька прикладiв з Бiблiї.
   Iсус Христос є центром ангельського свiту. I наприкiнцi вiкiв "коли ж прийде Син Людський у славi Своїй i всi святi ангели з Ним, тодi сяде на престолi слави Своєї" (Мф. 25:31).
   На Святiй Божественнiй лiтургiї Церква єднається з ангелами, щоб возвеличити Трисвятого Бога словами ангельської пiснi: "Свят, Свят, Свят Господь Саваоф, - повне небо i земля слави Твоєї. Осанна в вишнiх. Благословен, хто йде в iм'я Господнє. Осанна в вишнiх!" чи у "Херувимськiй пiснi".
   Iєрархiя ангелiв або дев'ять Ангельських чинiв включають:
   • Серафимiв, Херувимiв, Престолiв;
   • Господств, Сил, Властей;
   • Начал, Архангелiв, Ангелiв.
   Серед ангелiв у кожного з нас є Ангел-Охоронитель, який дається людинi у Таїнствi Хрещення. Вiд свого початку i до смертi людське життя перебуває пiд охороною та заступництвом ангелiв. Кожен вiрний має бiля себе Ангела-Охоронителя й вихователя, який веде його в життi.
   Молитва 11-та до святого Ангела-Охоронителя розпочинається звертанням: "Ангеле Христiв, Охоронителю мiй святий". Тобто ми визнаємо, що наш охоронитель - Ангел Христовий i святий.
   Продовжуємо звертання "покровителю душi i тiла мого", тобто Вiн Покровитель всього нашого єства людського - i душi, i тiла. Вiн наш Рятiвник, Охоронець, приставлений Господом до кожної хрещеної людини для її охорони. Вiн - Ангел свiтла, благий, добрий. Вiн служить Боговi й звiщає нам Божу волю, яку ми повиннi виконувати на землi за Божим велiнням.
   Далi у молитвi ми висловлюємо свої прохання до нашого Ангела: "все менi прости, чим я згрiшив сьогоднi, i вiд усякої спокуси мого ворога-супротивника звiльни мене, щоб я нiяким грiхом не прогнiвив Бога мого", прости всi нашi беззаконня, прогрiшення i грiхи, вибач нам за все те, чим ми згрiшили сьогоднi, чим ми згрiшили у нинiшнiй, сьогоднiшнiй день. Ще просимо: "i вiд усякої спокуси мого ворога-супротивника звiльни мене", визволи нас вiд усякого пiдступництва ворога (тобто диявола), який протистоїть нам i нападає на нас. Захисти нас вiд ворожої пiдступностi, щоб ми нiяким грiхом не прогнiвили Бога мого, щоб ми нiчим не розсердили Господа Бога.
   Просимо свого Ангела-Охоронителя: "молися за мене, грiшного й недостойного раба, щоб стати менi достойним благостi й милостi Всесвятої Тройцi, i Матерi Господа мого Iсуса Христа, i всiх святих". Ангеле-Охоронителю наш, молись за нас i благай Господа за нас, грiшних i негiдних рабiв Божих, щоб ми стали достойними, щоб ми стали гiдними, вартими Благостi (Доброти, Благодатi) й Милостi (Доброго великодушного вiдношення, Милосердя) Всесвятої (Найсвятiшої, Пресвятої) Тройцi, i Матерi Господа нашого Iсуса Христа Пресвятої Богородицi, i всiх святих, щоб завдяки нашим Ангелам-Охоронителям ми були визнанi вартими Милосердя й Милостi Найсвятiшої Тройцi, й Матерi Господа нашого Iсуса Христа, й усiх святих. Далi завершальне "Амiнь".
   Окрiм молитви до свого святого Ангела-Охоронителя, бажано додатково молитися й такою Молитвою до всiх ангельських чинiв невiдомого нам автора:
   "Святий Архистратиже Божий Михаїле, будь переможцем усiх страстей моїх.
   Святий Архистратиже Гавриїле - Вiснику Божий, звiсти менi час смертi моєї.
   Святий Архистратиже Рафаїле - Цiлителю, зцiли хвороби мої тiлеснi й душевнi.
   Святий Архистратиже Уриїле - Просвiтителю, просвiти мої почуття душевнi й тiлеснi.
   Святий Архистратиже Салафиїле - молитвенику Божий, моли Бога за мене грiшного i всели менi благi помисли, якi пiдносять душу до Бога.
   Святий Архистратиже Iєгудиїле - Славителю, прослав мене добрими дiлами.
   Святий Архистратиже Варахиїле - Благословителю, благослови все моє життя проводити в душевному спасiннi.
   Святi Архангели, Ангели, Начали, Престоли, Господства, Серафими, Херувими, Сили, Властi, молiть Бога за мене грiшного".

Кондак Богородицi, глас 8

   † Непереможнiй Воєводi - переможнiї ми, звiльнившись вiд бiд, вдячнi пiснi пiдносимо Тобi, раби Твої, Богородице. Але Ти, що маєш державу непереможну, вiд всяких нас бiд визволи, щоб до Тебе взивати: † "Радуйся, Невiсто Неневiстная".
   † Преславна Приснодiво, Мати Христа Бога, принеси нашу молитву Синовi Твоєму i Боговi нашому, щоб Вiн спас через Тебе душi нашi.
   Все уповання моє на Тебе покладаю, Мати Божа, збережи мене пiд покровом Твоїм.
   Богородице Дiво, не погордуй мною грiшним, що потребує Твоєї помочi й Твого захисту, бо на Тебе уповає душа моя, i помилуй мене. †
   [† Взбранной Воеводе победительная, яко избавльшеся от злых, благодарственная восписуем Ти раби Твои, Богородице, но яко имущая державу непобедимую, от всяких нас бед свободи, да зовем Ти; † радуйся, Невесто Неневестная.
   † Преславная Приснодево, Мати Христа Бога, принеси нашу молитву Сыну Твоему и Богу нашему, да спасет Тобою души наша.
   Все упование мое на Тя возлагаю, Мати Божия, сохрани мя под кровом Твоим.
   Богородице Дево, не презри мене, грешнаго, требующа Твоея помощи и Твоего заступления, на Тя бо упова душа моя, и помилуй мя †].
   Кондак (з грецьк. - короткий) - це коротка церковна пiсня, що мiстить у собi похвалу Iсусу Христу, Богоматерi, Святому або в честь свята. Це один з жанрiв вiзантiйської церковної гiмнографiї. Основоположником кондака вважають святого Романа Солодкоспiвця, який жив у першiй половинi IV столiття.
   Цей кондак Пресвятiй Богородицi розпочинається словами: "Непереможнiй Воєводi", Тобi Сильнiй в боротьбi, в подоланнi ворожнечi, колотнечi, проводирю воїнiв - воїнства духовного i воїнiв земних, Тобi, Богородице, як Звитяжнiй i Непереможнiй Воєводi "переможнiї ми, звiльнившись вiд бiд, вдячнi пiснi пiдносимо Тобi, раби Твої, Богородице". Ми, раби Твої, Богородице, визволенi вiд бiд, лих, вдячно, з подякою Тобi спiваємо переможними, трiумфальними пiснями, у яких звеличуємо, славимо Тебе. Дякуємо Тобi, Богородице, за визволення нас вiд всяких бiд. У подячних пiснях славимо Тебе ми, раби Твої Богородице.
   Пресвята Богородице, "але Ти, що маєш державу непереможну, вiд всяких нас бiд визволи, щоб до Тебе взивати: "Радуйся, Невiсто Неневiстная". Ти, Богородице, що маєш непереможну державу, нескориму силу, непереборну мiць, незламну могутнiсть, вiд всяких нас бiд визволи, звiльни нас вiд стихiйних лих, хвороб, пошестей, вiйн i всякого нещастя, i спаси нас. Мати Божа, Ти маєш непереможну владу, тому й надалi вiд усiх бiд визволяй нас, щоб ми взивали до Тебе, дякували Тобi, шанували Тебе, славили Тебе, щоб ми спiвали Тобi "Радуйся, Невiсто Неневiстная", Радiй, Наречена Неодружена! "Невiсто" - Дiво, що не була в шлюбi. "Неневiстная", Хлiбочиста (чиста як хлiб), Найчистiша, Найнепорочнiша.
   У цiй молитвi звертаємося до Пресвятої Богородицi словами: "Преславна Приснодiво, Мати Христа Бога", "Преславна", Найславнiша понад усiх, "Приснодiво", Вседiво, що вiчно зберiгаєш, охороняєш дiвоцтво, Преславна Вiчна Дiво. "Мати Христа Бога", Мати Господа Бога i Спасителя нашого Iсуса Христа.
   Просимо Преславну Приснодiву, Матiр Христа Бога нашого: "принеси нашу молитву Синовi Твоєму i Боговi нашому", передай цю молитву Синовi Своєму й Боговi нашому (Твоєму, Богородице, Боговi й Боговi нашому, Боговi усiх людей i всього Божого творiння).
   Благаємо Тебе, Богородице, у Своїх молитвах проси Сина Твого i Бога нашого, "щоб Вiн спас через Тебе душi нашi", щоб Вiн (Христос) через Тебе (через молитви Богородицi) спас душi нашi, щоб завдяки Тобi, Богородице, Вiн (Iсус) спас душi нашi, щоб ми отримали Царство Боже.
   Мати Божа: "Все уповання моє на Тебе покладаю, Мати Божа, збережи мене пiд покровом Твоїм". Всю надiю, сподiвання нашi ми на Тебе покладаємо, Матiр Божа, збережи нас пiд покровом Твоїм, охорони нас пiд Твоїм захистом, покрий нас святим Твоїм омофором, не дай нам лиха, бiди, недолi й спаси нас.
   "Богородице Дiво, не погордуй мною грiшним, що потребує Твоєї помочi й Твого захисту", - продовжуємо благати ми. Пресвята Богородице Дiво, не знехтуй нами, грiшними i будь Милостивою до нас, бо ми потребуємо Твоєї помочi й Твого захисту, ми потребуємо Твоєї допомоги й Твого заступництва.
   Пресвята Богородице, зглянься над нами i почуй нашi молитви, "бо на Тебе уповає душа моя, i помилуй мене", адже грiшнi душi нашi на Тебе надiються, на Тебе сподiваються, на Тебе розраховують, благаємо: помилуй нас грiшних i спаси нас.

Молитва св. Iоаникiя Великого, величання Пресвятої Тройцi

   † Уповання моє - Отець, пристановище моє - Син, захист мiй - Дух Святий: Тройце Свята, слава Тобi.
   [† Упование мое Отец, прибежище мое Сын, покров мой Дух Святый: Троице Святая, слава Тебе].
   Преподобний Iоаникiй Великий (є й такi транскрипцiї: Iваникiй Великий, Йоанiкiй Великий Вiфiнський) народився у Вiфiнiї в 752 роцi в селищi Марiкатi. Батьки, через убогiсть, не могли дати йому навiть початкової освiти. З дитинства вiн повинен був пасти худобу. Часто, осiнивши стадо хресним знаменням, вiн йшов у вiдокремлене мiсце, де цiлий день молився, i нi злодiй, нi звiр не наближалися до його стада.
   Потiм Iоаникiй був прийнятий в iмператорське вiйсько, де сумлiнно прослужив 6 рокiв, а потiм подався в монастир, де навчався грамоти. Через деякий став пустельником i три роки пробув в усамiтненнi, лише раз на мiсяць пастух приносив йому небагато хлiба та води. День i нiч проводив у молитвах i спiвi псалмiв. Пiсля кожного вiрша псалма преподобний Iоаникiй творив молитву, яка у змiненому виглядi була така: "Уповання моє - Отець, пристановище моє - Син, захист мiй - Дух Святий: Тройце Свята, слава Тобi".
   Лише через 12 рокiв подвижницького життя вiдлюдник прийняв чернечий постриг, три роки пiсля постригу провiв святий у затворi. Досягнувши глибокої старостi, святий Iоаникiй поселився в Антiдiєвiй обителi та пробув там в затворi до упокоєння.
   Iоаникiй мав дар пророцтва. Пiд час молитви вiн пiдiймався над землею. Одного разу святий перейшов рiчку, що розлилася пiд час повенi. Святий мiг сам ставати невидимим для людей i робити невидимими iнших: так, одного разу, вiн невидимо вивiв з темницi полонених грекiв на очах у чисельної варти.
   Отрута i вогонь, якими заздрiсники хотiли знищити святого Iоаникiя, не заподiювали йому шкоди. Хижi звiрi не чiпали його. Вiдомо, що Iоаникiй звiльнив острiв Фас вiд безлiчi змiй.
   Вiдомо також, що Iоаникiй врятував юну черницю вiд блудної похотi, через яку вона була готова покинути монастир: святий узяв на себе дух пристрастi, що мучив дiвчину, i постом та молитвою знищив цей ворожий напад.
   Святий Iоаникiй передбачив свою смерть i вiдiйшов до Господа у 846 роцi у вiцi 94-х рокiв.
   Молитва святого Iоаникiя - це величання Єдиного Бога у Пресвятiй Тройцi, це молитва до Триєдиного Бога i до всiх трьох Його Iпостасей, до яких ми молимося.
   Фраза "Уповання моє - Отець" означає: тверда, стiйка надiя наша на Бога Отця, всi сподiвання нашi на Отця Небесного, всi очiкування нашi вiд Єдиного Бога Отця Небесного, Вседержителя, Творця неба i землi, всього видимого i невидимого, i всього живого.
   Слова "Пристановище моє - Син" означають: заступництво наше Єдиний Господь Iсус Христос, Син Божий, Єдинородний, що вiд Бога Отця народився перше всiх вiкiв. Вiн - Бог iстинний, рожденний, несотворенний, одноiстотний з Отцем, через Котрого все сталося. Вiн для нас, людей, i для нашого спасiння з небес зiйшов, i тiло прийняв вiд Духа Святого i Марiї Дiви, i став людиною. I розп'ятий був за нас при Понтiї Пилатовi, i страждав, i був похований. I воскрес на третiй день, як було написано. I зiйшов на небо, i сидить праворуч Отця. I знову прийде у славi судити живих i мертвих, i Царству Його не буде кiнця.
   Пристановище наше - Бог Син, Господь Бог i Спаситель наш Iсус Христос, Який є заступником, покровителем нашим на Землi.
   "Захист мiй - Дух Святий", тобто захист наш - Бог Дух Святий. Дух Святий - це наш Господь Животворчий, Який вiд Отця походить. Дух Святий говорив через пророкiв i це ми бачимо, читаючи Бiблiю Старого Завiту. Ми поклоняємося i славимо Бога Духа Святого однаково, як i Бога Отця i Бога Сина, бо Вони - Одне, Один Бог i трьох Iпостасях.
   Бог Дух Святий наповнює нас своїми дарами, охороняє нас вiд зла i веде до Царства Божого.
   "Тройце Свята, слава Тобi" - це прослава Єдиному, Iстинному Боговi у Святiй Тройцi - Богу Отцю, Богу Сину i Богу Святому Духу, Який є Одноiстотний i Нероздiльний, що створив Небо i Землю i все, що довкруги видиме i невидиме, живе i неживе.

III. ЗАКIНЧЕННЯ МОЛИТОВ

   Вечiрнi молитви закiнчуються так, як i ранiшнi, тому ми їх не iнтерпретуватимемо.

Похвала Пресвятої Богородицi

   † Достойно є, i це є iстина, славити Тебе, Богородицю, Присноблаженну i Пренепорочну i Матiр Бога нашого. Чеснiшу вiд херувимiв i незрiвнянно славнiшу вiд серафимiв, що без iстлiння Бога Слово породила, сущу Богородицю, Тебе величаємо. †
   [† Достойно есть яко воистину блажити Тя Богородицу, Присноблаженную и Пренепорочную и Матерь Бога нашего. Честнейшую Херувим и славнейшую без сравнения Серафим, без истления Бога Слова рождшую, сущую Богородицу Тя величаем †].
   Вiд Воскресiння до Вознесiння замiсть цiєї молитви на ранiшнiх i вечiрнiх молитвах читається приспiв та iрмос 9-ї пiснi пасхального канону: "Ангел звiстив Благодатнiй: "Чистая Дiво, радуйся", i знову мовлю: "Радуйся, Твiй Син воскрес на третiй день iз гробу i мертвих воскресив; люди веселiться".
   Свiтися, свiтися, новий Єрусалиме, слава-бо Господня над тобою зiйшла, радiй нинi i веселися, Сионе, а Ти, Чистая, красуйся, Богородице, бо воскрес народжений Тобою".
   "Ангел вопияше Благодатней: Чистая Дево, радуйся! И паки реку: радуйся! Твой Сын воскресе тридневен от гроба и мертвыя воздвигнувый; людие, веселитеся!
   Светися, светися, новый Иерусалиме, слава бо Господня на тебе возсия. Ликуй ныне и веселися, Сионе. Ты же, Чистая, красуйся, Богородице, о востании Рождества Твоего".

Повне славослiв'я Пресвятiй Тройцi

   † Слава Отцю, i Сину, i Святому Духовi нинi, i повсякчас, i на вiки вiкiв. Амiнь.
   [† Слава Отцу и Сыну и Святому Духу. И ныне и присно и во веки веков. Аминь].

Коротка Iсусова молитва

   † Господи, помилуй (тричi). Господи благослови.
   [† Господи, помилуй (трижды). Господи благослови].

Вiдпуст

   † Господи Iсусе Христе, Сину Божий, молитвами Пречистої Твоєї Матерi i всiх святих помилуй нас. Амiнь. †
   [† Господи, Иисусе Христе, Сыне Божий, молитв ради Пречистыя Твоея Матере, преподобных и богоносных отец наших и всех святых помилуй нас. Аминь †].

В iм'я Отця, i Сина, i Святого Духа

   † В iм'я Отця, i Сина, i Святого Духа. Амiнь (тричi). [† Во имя Отца, и Сына, и Святаго Духа. Аминь (трижды)].
  
  

МОЛИТВИ, ЯКI ВИМОВЛЯЮТЬ НАОДИНЦI, ОКРЕМО ВIД ВЕЧIРНIХ

   Молитви, що будуть наведенi нижче, читають перед самим сном i їх ще називають малою навечiрнею. Якщо й вечiрнi молитви (тобто наведене вище вечiрнє правило) читають перед самим сном, то наведенi нижче "Молитви, якi вимовляють наодинцi, окремо вiд вечiрнього правила" можна з'єднувати з вечiрнiм молитовним правилом. А якщо пiсля вечiрнього правила ми ще не зразу лягаємо спати, то зазначенi нижче молитви вимовляють наодинцi, окремо вiд вечiрнього правила, i перед самим сном, перед самим вiдходом до сну.
   Такi молитовнi правила формувалися в монастирях. Звичайно в монастирях вечiрнi молитви здiйснюються всiєю братiєю пiсля трапези. До сну ще залишається якийсь час. Тому зазначенi нижче молитви вимовляють наодинцi безпосередньо перед настанням нiчного сну. Тодi для виконання вечiрнього молитовного правила буде бiльше сил i часу. Порядок вечiрнiх молитов, що склався в монастирях, використовуємо i ми в домашнiх молитвах.
   Якщо для нас пiсля вечiрнiх молитов зразу починається час сну, то зазначенi нижче молитви читають зразу пiсля вечiрнiх молитов.

Молитва св. Iоана Дамаскiна

   Вказуючи на постiль свою, промовляй:
   † Владико Чоловiколюбче, невже ця постiль буде менi домовиною чи ще окаянну мою душу освiтиш свiтлом дня? Ось бо домовина стоїть передi мною, ось смерть чекає на мене. Суду Твого, Господи, я боюся i нескiнченної муки, зло ж робити не перестаю i завжди прогнiвляю Тебе, Господа мого, й Пречисту Твою Матiр, i всi Небеснi Сили, i святого Ангела-Охоронителя мого. Знаю, Господи, що я недостойний чоловiколюбства Твого, але достойний осудження i муки. Та, Господи, хочу чи не хочу, спаси мене. Якщо праведника спасаєш, то тут немає нiчого дивного, i якщо чистого помилуєш, то тут нема нiчого дивного, бо вони достойнi Твоєї милостi, але вияви дивну Твою милiсть на менi грiшному й у цьому яви чоловiколюбство Твоє, i нехай не перевершить моє зло Твою невимовну благiсть i милосердя, i, як тiльки хочеш, так i вчини дiло мого спасiння.
   I перед тим, як ляжеш у постiль, промовляй ще:
   † Просвiти очi мої, Христе Боже, щоб я не заснув на смерть, щоб не сказав ворог мiй: я подолав його.
   † Слава Отцю, i Сину, i Святому Духовi.
   Боже, будь заступником душi моєї, бо я ходжу серед багатьох тенет; визволи мене вiд них i спаси мене, Благий, як Чоловiколюбець.
   † I нинi, i повсякчас, i на вiки вiкiв. Амiнь.
   † Преславну Божу Матiр, святiшу вiд святих ангелiв, невмовкно оспiвуємо серцем i устами, визнаючи її Богородицею, що iстинно народила нам Бога втiленого й безперестанно молиться за душi нашi. †
   [† Владыко Человеколюбче, неужели мне одр сей гроб будет, или еще окаянную мою душу просветиши днем? Се ми гроб предлежит, се ми смерть предстоит. Суда Твоего, Господи, боюся и муки безконечныя, злое же творя не престаю: Тебе Господа Бога моего всегда прогневляю, и Пречистую Твою Матерь, и вся Небесныя силы, и святаго Ангела хранителя моего. Вем убо, Господи, яко недостоин есмь человеколюбия Твоего, но достоин есмь всякаго осуждения и муки. Но, Господи, или хощу, или не хощу, спаси мя. Аще бо праведника спасеши, ничтоже велие; и аще чистаго помилуеши, ничтоже дивно: достойни бо суть милости Твоея. Но на мне грешнем удиви милость Твою: о сем яви человеколюбие Твое, да не одолеет моя злоба Твоей неизглаголанней благости и милосердию: и якоже хощеши, устрой о мне вещь.
   † Просвети очи мои, Христе Боже, да не когда усну в смерть, да не когда речет враг мой: укрепихся на него.
   † Слава Отцу и Сыну и Святому Духу.
   Заступник души моея буди, Боже, яко посреде хожду сетей многих; избави мя от них и спаси мя, Блаже, яко Человеколюбец.
   † И ныне и присно и во веки веков. Аминь.
   † Преславную Божию Матерь, и святых Ангел Святейшую, немолчно воспоим сердцем и усты, Богородицу сию исповедающе, яко воистинну рождшую нам Бога воплощенна, и молящуюся непрестанно о душах наших †].
   Iоан Дамаскiн (iншi транскрипцiї: Iоанн Дамаскiн, Iван Дамаскiн) народився близько 675 року в Дамаску, в християнськiй арабськiй сiм'ї. Отримав енциклопедичну освiту в грецькому дусi. Був мiнiстром Дамаського халiфа, потiм став ченцем i почав багато писати на Богословськi теми.
   Широко вiдомi його працi "Точний виклад православної вiри", "Джерело знання" у трьох частинах, в яких викладенi основи християнського вiровчення. Вiн активно виступав проти iконоборства. У 754 роцi iконоборчий собор пiддав анафемi Iоана Дамаскiна як "автора брехнi, який зводив наклепи на Христа, що перекрутив Писання". Проте Сьомий Вселенський собор (780 року) пiдтвердив вiрнiсть вчення Iоана Дамаскiна.
   Коли у вiзантiйськiй державi виникла iконоборча єресь, яку пiдтримував iмператор Лев III Iсавр, в той момент Iоан Дамаскiн написав три трактати на захист шанування iкон та направив їх iмператору. Iмператор розгнiвався на Iоана, що той написав всупереч думцi самого iмператора, i, помстившись вдався до наклепу.
   Оточення iмператора написало наклепницький лист халiфу нiби вiд самого Дамаскiна. У цьому фальсифiкатi нiби вiд iменi Дамаскiна було написано, що дамаський мiнiстр пропонує iмператору свою допомогу в завоюваннi сирiйської столицi. Цей лист i вiдповiдь на нього самого iмператора були направленi до халiфа. Пiсля того Iоану вiдрубали кисть правої руки, яку повiсили на мiськiй площi. Потiм йому руку повернули, Дамаскiн приклав вiдрубану кисть до правої своєї руки i молився перед образом Богородицi.
   Ревно молячись, Дамаскiн заснув, i прокинувшись, побачив, що його рука чудесним чином зрослася. Як подяку за це чудесне зцiлення Iоан Дамаскiн зробив iз срiбла третю руку для образу Божої Матерi в честь того, що вiн чудесно зцiлився. Ця iкона сьогоднi носить назву "Троєручна", i в подяку Богородицi Iоан Дамаскiн написав похвальний пiснеспiв Пресвятiй Богородицi:
   "Тобою радується, Благодатна, всяка твар, ангельський собор i людський рiд, освячений храме i раю словесний, дiвства похвало. Вiд Тебе Бог воплотився, i Дитятком став, Предвiчний Бог наш. Бо лоно Твоє Престолом сотворив i утробу Твою просторнiшою небес учинив. Тобою радується, Благодатна, всяка твар. Слава Тобi".
   Цей пiснеспiв, як задостойник (замiсть "Достойно є..."), використовують на Святiй Божественнiй лiтургiї святого Василiя Великого замiсть пiснеспiву: "Достойно є, i це є iстина, славити Тебе, Богородицю, Присноблаженну i Пренепорочну i Матiр Бога нашого. Чеснiшу вiд херувимiв i незрiвнянно славнiшу вiд серафимiв, що без iстлiння Бога Слово породила, сущу Богородицю, Тебе величаємо".
   Iоан Дамаскiн займався поезiєю i фiлософiєю. Вiн увiйшов в iсторiю лiтератури як видатний поет, який створив ряд знаменитих церковних спiвiв. Його вважають одним з отцiв Церкви i засновником православного вiровчення.
   Помер Iоан Дамаскiн у Єрусалимському монастирi близько 753 року. При вiзантiйському iмператоровi Андронiку II його святi мощi були перенесенi до Константинополя.
   Цю iндивiдуальну Молитву св. Iоана Дамаскiна промовляють, стоячи перед своїм лiжком. Вказуючи на постiль свою, звертаємося до Бога: "Владико Чоловiколюбче", Людинолюбний Господи - Володарю неба i землi, всього видимого i невидимого, "невже ця постiль буде менi домовиною", чи не стане вже тепер, нинi, цiєї ночi домовиною моєю ця постiль, чи не помру я цiєї ночi у цьому лiжку, "чи ще окаянну мою душу освiтиш свiтлом дня?", чи ще моїй бiднiй, грiшнiй, нещаснiй душi, що заслуговує всякого жалю i навiть смертного сну, Ти, Господи, подаруєш цей новий, свiтлий день? Чи ще Ти, Господи, даси менi грiшному життя i не нашлеш на мене смерть?
   З трепетом i страхом продовжуємо: "Ось бо домовина стоїть передi мною", ось передi мною на цiй постелi лежить моя домовина, труна. "Ось смерть чекає на мене", ось передi мною стоїть смерть i хоче мене загнати у могилу.
   - Невже це так?
   - Невже я на порозi смертi? А там суд, вiчнi муки i незнайома країна.
   "Суду Твого, Господи, я боюся i нескiнченної муки" я боюся, - продовжуємо ми. Господи, я боюся Твого, найсправедливiшого суду, того, що зразу пiсля смертi, i Страшного суду наприкiнцi вiкiв я боюся. Я тремчу, трiпочу i боюся безкiнечних мук пекельних, куди я, як грiшник, можу потрапити за свої злi дiла.
   Однак, я "зло ж робити не перестаю". Проте, я не перестаю творити злi дiла, хоч знаю, що за зло матиму пекельнi муки.
   Хоч знаю, що зло, неправда, беззаконня не можна творити, проте я "завжди прогнiвляю Тебе, Господа мого, й Пречисту Твою Матiр, i всi Небеснi Сили, i святого Ангела-Охоронителя мого". Господи, хоч не хочу, але завжди прогнiвляю Тебе, Господа Бога мого Iсуса Христа; Iсусе, i своїми грiхами гнiваю Твою Пречисту Матiр Пресвяту Богородицю. Беззаконнями своїми я прогнiвляю всi Небеснi сили - весь ангельський свiт, усiх святих i свого Ангела-Охоронителя вiд самого дня хрещення.
   "Знаю, Господи, що я недостойний чоловiколюбства Твого, але достойний осудження i муки", - продовжуємо ми молитися. Господи, ми усвiдомлюємо i знаємо, що ми недостойнi Людинолюбства Божого, ми не заслуговуємо того, щоб Господь любив нас так, як Вiн нас сильно любить, Вiн нас любить бiльше, анiж ми самi себе любимо. Ми ж знаємо, Господи, що ми негiднi Людинолюбства Твого, за свої грiхи ми не заробляємо прощення i помилування Твого, Боже наш. Адже за те як ми живемо, як грiшимо на кожному кроцi, ми достойнi осудження i мук, тобто ми заслуговуємо справедливого осуду i мук у пеклi.
   "Та, Господи, хочу чи не хочу, спаси мене", - кажемо ми Боговi. Ми знаємо, Господи, що ми грiшники, ми каємося i знову грiшимо, каємося i знову грiшимо, - i так все життя, тому незалежно вiд того, на що ми заслуговуємо, ми просимо Тебе, Господи, прости нам, помилуй нас i спаси нас, даруй нам Своє Царство.
   Господи, "якщо [Ти] праведника спасаєш, то тут немає нiчого дивного", - продовжуємо ми у молитвi. Господи, якщо Ти безгрiшного праведника спасаєш i даєш йому Царство Своє, то це й не дивно, бо це справедливо. Господи, "i якщо [Ти] чистого помилуєш, то тут нема нiчого дивного". Не дивно, якщо Ти, Господи, "чистого", святого, праведника помилуєш, бо це заслужено i справедливо, "бо вони достойнi Твоєї милостi", бо i святий, i праведник теж заслуговують Твого Милосердя.
   Господи, молю Тебе: "Але вияви дивну Твою милiсть на менi грiшному й у цьому яви чоловiколюбство Твоє". Але просимо Тебе, Боже наш, вияви дивну Твою милiсть, благiсть, милосердя на нас грiшних, беззаконних й на нас прояви Своє Людинолюбство, вияви Твою любов до нас, "i нехай не перевершить моє зло Твою невимовну благiсть i милосердя". Господи, щоб нашi злi дiла не взяли гору над нами, щоб Ти, Благий i Милосердний Господи, Своєю Добротою простив нашi злi, грiховнi дiла "i, як тiльки хочеш, так i вчини дiло мого спасiння". Господи, керуй нашим життям i веди нас до спасiння, до Свого Царства Небесного.
   I перед тим, як ми ляжемо у постiль, промовляємо ще: "Просвiти очi мої, Христе Боже". Христе Боже, Спасителю наш, вiдкрий нашi духовнi очi, просвiти нас, щоб ми побачили та освоїли iстину Твою, просвiти нас, напоум нас, озори нас свiтлом Твоєї iстинної вiри, "щоб я не заснув на смерть", щоб ми у будь-який час не заснули сном духовної смертi, смертним сном i не потрапили до пекла, "щоб не сказав ворог мiй: я подолав його", щоб у якийсь час не сказав би наш ворог (диявол, сатана) про нас, радiючи, що ворог лукавий отримав над нами верх, що вiн, люцифер, перемiг нас i ми у вiчному царствi сатани i його влада над нами.
   Попросивши Господа Iсуса, щоб просвiтив нас Своїм Вченням i охоронив нас вiд царства сатани, ми славословимо Пресвяту Тройцю: "Слава Отцю, i Сину, i Святому Духовi" - це перша частина Повного славослiв'я Пресвятiй Тройцi.
   Благаємо: "Боже, будь заступником душi моєї, бо я ходжу серед багатьох тенет". Оскiльки ми повсякчасно знаходимося у полонi грiха, ходимо серед багатьох спокус, блукаємо в тенетах диявольських, то ми самi не можемо виплутатися з цього грiховного, злобного павутиння, тому просимо Господа Бога, щоб заступився за нас, допомагав нам бачити нашi грiхи, ревно каятися i бiльше не грiшити. Просимо, щоб Господь був прихильний до нас i щоб заступався за нас i за нашi душi та супроводжував їх у Своє Райське Царство наприкiнцi нашого земного життя.
   Господи, "визволи мене вiд них [грiховних тенет] i спаси мене, Благий, як Чоловiколюбець". Господи, благаємо Тебе, визволи нас вiд диявольських "тенет", спокус i спаси нас не за дiлами нашими, а за Благiстю та Людинолюбством Твоїм.
   Завершуємо Повне славослiв'я Пресвятiй Тройцi словами: "I нинi, i повсякчас, i на вiки вiкiв. Амiнь". Iншими словами, Господи, ми просимо Тебе просвiти нас, охорони нас вiд грiховних спокус, заступися за нас, визволи нас вiд грiхiв, прости всi нашi грiхи i спаси нас за Милiстю, Благiстю, Милосердям i Людинолюбством Твоїм - i хай буде так, нинi, завжди i повiки. Iстинно так ("Амiнь").
   Тепер молимося до Пресвятої Богородицi й шануємо Її, звеличуємо Її, прославляємо Її словами: "Преславну Божу Матiр, святiшу вiд святих ангелiв, невмовкно оспiвуємо серцем i устами, визнаючи її Богородицею". Найславнiшу, Всехвальну, Вседiву Матiр Господа Iсуса Христа, Яка святiша вiд святих ангелiв i архангелiв, i за весь ангельський чин, ми безперестанно, неустанно оспiвуємо, вихваляємо, славимо "серцем i устами", (серцями нашими i устами нашими), "визнаючи її Богородицею", бо ми сповiдуємо Її як Богородицю, свiдчимо про Неї, як про Богородицю, прославляємо Її, як Богородицю.
   Преславну Божу Матiр Богородицю визнаємо, як Таку, "що iстинно народила нам Бога, втiленого й безперестанно молиться за душi нашi". Пресвята Вседiва Богородиця народила Христа, iстинного Бога - Єдиного Господа Iсуса Христа, Сина Божого. Iсус для нас, людей, щоб спасти нас вiд грiхiв i вiчної смертi зiйшов з небес i воплотився (втiлився) вiд Духа Святого i Марiї Дiви, i став людиною, не перестаючи бути Богом. Пресвята Богородиця, Мати Божа безперервно молиться за нас, за наш добробут, за наше здоров'я i за спасiння душ наших. У будь-який вiльний час нам варто молитися короткою молитвою: "Пресвята Богородице, спаси нас!".

Молитва до Чесного Хреста

   Поцiлувавши хрест свiй, осiняй себе хрестом i постiль свою вiд голови до нiг, а також усi чотири сторони свiту, читаючи Молитву до Чесного Хреста.
   † Нехай воскресне Бог i розвiються вороги Його, i нехай бiжать вiд лиця Його всi ненависники Його. Як щезає дим, нехай щезнуть, як тане вiск вiд лиця вогню, так нехай загинуть бiси вiд лиця тих, хто любить Бога i хто осiняє себе хресним знаменням i в радостi промовляє: † радуйся, Пречесний i Животворчий Хресте Господнiй, що проганяєш бiсiв силою розп'ятого на тобi Господа нашого Iсуса Христа, що до пекла зiйшов, й подолав силу диявола, й дарував нам тебе, Хрест Свiй Чесний, на прогнання всякого супротивника. † О Пречесний i Животворчий Хресте Господнiй, допомагай менi зi Святою Дiвою Богородицею й зо всiма святими Небесними Силами завжди, нинi, i повсякчас, i на вiки вiкiв. Амiнь. †
   [† Да воскреснет Бог, и расточатся врази Его, и да бежат от лица Его ненавидящии Его. Яко исчезает дым, да исчезнут; яко тает воск от лица огня, тако да погибнут беси от лица любящих Бога и знаменующихся крестным знамением, и в веселии глаголющих: † радуйся, Пречестный и Животворящий Кресте Господень, прогоняяй бесы силою на тебе пропятаго Господа нашего Иисуса Христа, во ад сшедшаго и поправшего силу диаволю, и даровавшаго нам тебе Крест Свой Честный на прогнание всякаго супостата. † О, Пречестный и Животворящий Кресте Господень! Помогай ми со Святою Госпожею Девою Богородицею и со всеми святыми во веки. Аминь †].
   Слiд поцiлувати свiй натiльний хрестик, перехрестити рукою своє лiжко вiд подушки до нiг, а також усi сторони свiту, проказуючи цю молитву до Чесного Хреста. Початок цiєї молитви, взятий iз 67-го псалма: "Нехай воскресне Бог i розвiються вороги Його; нехай побiжать вiд лиця Його всi ненависники Його. Як щезає дим, нехай щезнуть, як тане вiск вiд лиця вогню, так нехай згинуть грiшники вiд лиця Божого. А праведники нехай звеселяться, нехай радiють перед Богом, нехай святкують у радостi" (Пс. 67:2-4).
   Початок молитви "нехай воскресне Бог i розвiються вороги Його" слiд розумiти так. Воскресни Боже, щоб розбiглися Твої вороги. Далi: "i нехай бiжать вiд лиця Його всi ненависники Його", щоб тiкали вiд Твого лиця, Господи, тi, що ненавидять Тебе.
   А далi у молитвi є порiвняння: "Як щезає дим, нехай щезнуть, як тане вiск вiд лиця вогню, так нехай загинуть бiси вiд лиця тих, хто любить Бога i хто осiняє себе хресним знаменням i в радостi промовляє". Тобто, як зникає дим, так нехай щезнуть вороги, ненависники Божi й бiси, як тане вiск вiд вогню, так нехай згинуть бiси вiд лиця тих, що люблять Бога й осiняють себе знаком Хреста i радiсно промовляють: "радуйся, Пречесний i Животворчий Хресте Господнiй", радiй, торжествуй, пречесний i животворчий Хресте Господнiй, найшанованiший Хресте Господнiй, що даруєш нам життя, "що проганяєш бiсiв силою розп'ятого на тобi Господа нашого Iсуса Христа", Ти ж, Хресте Господнiй, проганяєш бiсiв силою Розiп'ятого на тобi Господа нашого Iсуса Христа.
   Господи, Ти, "що до пекла зiйшов, й подолав силу диявола". Iсус зiйшов аж до пекла й потоптав диявола, й знищив владу диявола. Вiн "й дарував нам тебе, Хрест Свiй Чесний, на прогнання всякого супротивника". Й подарував нам Тебе, Свiй Чесний Хрест, для вигнання всiх гнобителiв наших, щоб ми могли прогнати всякого ворога, всякого, хто бажає нам зла, i вiдстрашили диявола, який намовляє нас до грiха.
   На завершення молитви промовляємо: "О Пречесний i Животворчий Хресте Господнiй, допомагай менi зi Святою Дiвою Богородицею й зо всiма святими Небесними Силами завжди, нинi, i повсякчас, i на вiки вiкiв. Амiнь". О Пречесний i Животворчий Господнiй Хресте, завжди i повiк допомагай нам разом зi Святою Дiвою Богородицею й з усiма святими. Iстинно так.

Молитва до Чесного Хреста, коротка

   † Захисти мене, Господи, силою Чесного i Животворчого Твого Хреста i ним охорони мене вiд усякого зла.
   [† Огради мя, Господи, силою Честнаго и Животворящаго Твоего Креста, и сохрани мя от всякаго зла].
   "Захисти мене, Господи", (охорони, оборони, окружи нас, Господи), "силою Чесного i Животворчого Твого Хреста", (наймогутнiшою силою Хреста Iсусового, Чесного i Животворного) "i ним охорони мене вiд усякого зла" (i Чесним i Животворчим Твоїм Хрестом охорони нас вiд усякого зла, грiха, лиха, бiди, беззаконня).

Покаянна молитва

   Потiм треба попросити у Бога прощення:
   † Полегши, вiдпусти, прости, Боже, грiхи нашi вiльнi й невiльнi, словом чи дiлом, свiдомi чи несвiдомi, вдень чи вночi, чи в думках, чи в помислах заподiянi, - все нам прости, бо Ти Благий i Чоловiколюбець. †
   [† Ослаби, остави, прости, Боже, прегрешения наша, вольная и невольная, яже в слове и в деле, яже в ведении и не в ведении, яже во дни и в нощи, яже во уме и в помышлении: вся нам прости, яко Благ и Человеколюбец †].
   Пiсля Молитви св. Iоана Дамаскiна i Молитви до Чесного Хреста просимо у Бога пробачення, прощення своїх грiхiв та помилування.
   "Полегши" (полегши, ослаб, пом'якши покарання), "вiдпусти" (звiльни вiд покарання за грiх, вiдпусти грiхи, вивiльни вiд грiхiв), "прости, Боже", (пробач, вибач, не осуди, не прогнiвайся Боже) "грiхи нашi вiльнi" (грiхи вчиненi по своїй волi, добровiльнi) "й невiльнi" (грiхи вчиненi по невiданню, через незнання), "словом" (грiхи заподiянi словом, якi вимовляли нашi уста, чи якi поганi слова ми писали, говорили) "чи дiлом", (грiхи, зробленi нашими поганими вчинками, дiями), "свiдомi" (грiхи вчиненi навмисно, усвiдомлено, хоч у розумiннi своєму ми знали, що це суперечить волi Божiй i Його Законам) "чи несвiдомi", (грiхи вчиненi через нашi незнання, ми не знали, що це є грiхом), "вдень чи вночi", (грiхи, тобто словом, дiлом, помислом, думкою, що суперечать Заповiдям Божим, вчиненi будь якої митi протягом доби - чи вдень, чи вночi), "чи в думках, чи в помислах заподiянi", (все погане, протизаконне, грiховне задумане нашим розумом, тобто в наших нечистих думках чи все те навiяне помислами, тобто коли ми спрямовуємо свої поганi, злi, грiховнi думки, мiркування, помисли, iдеї на яку-небудь людину чи на що-небудь iнше) - "все нам прости, бо Ти Благий i Чоловiколюбець" (прости нам усе, усi грiхи як Милосердний Бог, що любить людей; прости нам все за Благiстю, Милосердям i Людинолюбством Твоїм).

Молитва

   † Тих, що ненавидять i кривдять нас, прости, Господи Чоловiколюбче. Благочинцям - добро вчини. Братам i рiдним нашим даруй чого вони просять для спасiння й життя вiчного. Хворих вiдвiдай i зцiлення їм даруй. Кермуй тими, що на морi. Мандрiвникам будь супутником, всiм православним християнам допомагай у боротьбi. Тим, хто служить нам i милує нас, грiхiв вiдпущення даруй. Тих, що заповiли нам, недостойним, молитися за них, помилуй з великої Твоєї милостi. Пом'яни, Господи, ранiше спочилих отцiв, братiв i сестер наших i упокой їх там, де сяє свiтло лиця Твого. Пом'яни, Господи, братiв наших поневолених i визволи їх вiд усякого нещастя. Пом'яни, Господи, i тих, що дари приносять i добро чинять у святих Твоїх церквах, дай їм чого вони просять для спасiння i життя вiчне. Пом'яни, Господи, i нас, смиренних, грiшних i недостойних рабiв Твоїх, i просвiти наш розум свiтлом розуму Твого, i настанови нас на стежку заповiдей Твоїх молитвами Пречистої Владичицi нашої Богородицi i Приснодiви Марiї i всiх святих Твоїх, бо Ти благословенний єси на вiки вiкiв. Амiнь. †
   [Ненавидящих и обидящих нас прости, Господи Человеколюбче. Благотворящим благо сотвори. Братиям и сродником нашим даруй яже ко спасению прошения и жизнь вечную. В немощех сущия посети и исцеление даруй. Яже в мори, управи. С путешествующими спутешествуй. Служащим и милующим нас грехов оставление даруй. Заповедавших нам, недостойным, молитися о них, помилуй по велицей Твоей милости. Помяни, Господи, прежде усопшия отцы и братию нашу и упокой я, идеже присещает свет лица Твоего. Помяни, Господи, братий наших плененных и избави я от всякаго обстояния. Помяни, Господи, плодоносящих и доброделающих во святых Твоих церквах и даждь им яже ко спасению прошения и жизнь вечную. Помяни, Господи, и нас, смиренных раб Твоих, и просвети наш ум светом разума Твоего, и настави нас на стезю заповедей Твоих молитвами Пречистыя Владычицы нашея Богородицы и Приснодевы Марии и всех Твоих святых, яко благословен еси во веки веков. Аминь].
   Ця молитва, за суттю своєю, є сконцентрованою прохальною молитвою за живих i померлих. Вона складається iз 12 окремих молитовних прохань дуже ємнiсних, якi охоплюють дуже великий спектр населення, яке нас оточує.
   1. "Тих, що ненавидять i кривдять нас, прости, Господи Чоловiколюбче". Наших ненависникiв i кривдникiв, тих, що ображають нас, прости, пробач i не наказуй їх, Господи, через Твою любов до всiх людей i до них i нас, грiшних.
   2. "Благочинцям - добро вчини". Нашим доброчинцям учини добро; допомагай, сотвори благо i добро тим, хто робить добро будь-якiй людинi.
   3. "Братам i рiдним нашим даруй чого вони просять для спасiння й життя вiчного". Нашим братам i сестрам у Христi, родичам нашим даруй усе те, чого вони просять для свого спасiння, винагороджуй їх вiчним життям, виконуй їх тi прохання, якi ведуть до добра i спасiння у Царствi Божому.
   4. "Хворих вiдвiдай i зцiлення їм даруй". Вiдвiдай хворих i немiчних, згадай про них i обдаруй їх зцiленням, щоб вони стали на праведний шлях, на шлях до життя вiчного.
   5. "Кермуй тими, що на морi". Покеруй тими, що на морi, веди їх, опiкуйся ними, допомагай їм, вiдверни вiд них усiляку небезпеку.
   6. "Мандрiвникам будь супутником". З тими, що подорожують, будь поруч. Разом з тими, хто мандрує i Ти мандруй, Господи, пам'ятай про них, допомагай їм.
   "Всiм православним християнам допомагай у боротьбi". Всiм правовiрним християнам допомагай у боротьбi за вiру православну, у боротьбi з єресями, з нападками диявола чи iновiрцiв, у боротьбi з грiхами - даруй їм перемогу у цiй боротьбi.
   7. "Тим, хто служить нам i милує нас, грiхiв вiдпущення даруй" Тим, хто нам служить, допомагає i милостиво ставляться до нас, будь до них добрий i милостивий, i даруй їм вiдпущення грiхiв та життя вiчне.
   8. "Тих, що заповiли нам, недостойним, молитися за них, помилуй з великої Твоєї милостi". Тих, що заповiдали нам, недостойним, молитися за них, просили нас помолитися за них, обдаруй Твоєю великою милiстю, благодаттю i щедротами; дай їм те, чого вони просять на благо.
   9. "Пом'яни, Господи, ранiше спочилих отцiв, братiв i сестер наших i упокой їх там, де сяє свiтло лиця Твого". Насамперед згадай, Господи, про спочилих отцiв, матерiв, братiв i сестер наших рiдних та у Христi, прости їхнi грiхи та упокой їх там, де свiтить, де сяє свiтло Твого лиця; там, де їх буде вiдвiдувати свiтло лиця Твого; там, де праведнi спочивають; сотвори їм вiчну пам'ять i на Страшному Судi Христовому не позбав їх стояти праворуч вiд Христа.
   10. "Пом'яни, Господи, братiв наших поневолених i визволи їх вiд усякого нещастя". Також згадай, Господи, про наших поневолених, тих, що знаходяться у полонi, братiв та сестер наших у Христi й визволи їх вiд усякого насильства, нещастя, хвороб, лиха, бiдувань i швидко даруй їм визволення i волю.
   11. "Пом'яни, Господи, i тих, що дари приносять i добро чинять у святих Твоїх церквах, дай їм чого вони просять для спасiння i життя вiчне". Згадай, Господи, i тих, що приносять плоди своєї працi та роблять добрi дiла, допомагають у святих Твоїх церквах, виконуй їх добрi прохання про тi, що ведуть до спасiння i життя вiчного.
   12. "Пом'яни, Господи, i нас, смиренних, грiшних i недостойних рабiв Твоїх, i просвiти наш розум свiтлом розуму Твого, i настанови нас на стежку заповiдей Твоїх молитвами Пречистої Владичицi нашої Богородицi i Приснодiви Марiї i всiх святих Твоїх, бо Ти благословенний єси на вiки вiкiв. Амiнь". Нарештi згадай, Господи, й нас, упокорених, але грiшних i недостойних Твоїх рабiв, i просвiти наш розум свiтлом Твоєї мудростi, свiтлом Твого пiзнання, щоб ми пiзнали Тебе, й направ, спрямуй нас на шлях до виконання Твоїх заповiдей, i приведи нас до праведного, безгрiховного життя, зваживши на прохальнi молитви Заступницi нашої, Пречистої нашої Владичицi Богородицi й Вiчної Дiви, завжди Дiви Марiї, й усiх Твоїх святих, що моляться за нас, бо Ти Благословенний на вiки вiчнi, амiнь).

Молитва щоденного сповiдання грiхiв

   Сповiдаю Тобi, Господу Боговi моєму i Творцю, Єдиному в Святiй Тройцi, хвальному i поклоняємому † Отцю, i Синовi, i Святому Духовi, всi мої грiхи, вчиненi в усi днi життя мого, i у кожну годину, i в нинiшнiй час, i в минулi днi й ночi дiлом, словом, помислом: об'їданням, пияцтвом, пустослiв'ям, зневiр'ям, лiнощами, суперечками, неслухнянiстю, обмовлянням, осудженням, недбайливiстю, самолюбством, багатопридбанням, розкраданням, неправдомовнiстю, зажерливiстю, користолюбством, запопадливiстю, ревнощами, заздрiстю, гнiвом, злопам'ятством, ненавистю, лихварством, i всiма моїми почуттями: зором, слухом, нюхом, смаком, дотиком, i iншi мої грiхи душевнi вкупi й тiлеснi, чим Тебе, Бога мого й Творця, прогнiвив i ближнього мого образив. Про що жалкую, винним з'являюся перед Тобою, Богом моїм, i маю волю каятися, тiльки допоможи менi, Господи Боже мiй, покiрно зi сльозами молю Тебе. Вчиненi ж перелiченi грiхи мої милосердям Твоїм прости менi й звiльни вiд них, я ж визнав їх перед Тобою, бо Ти Благий i Чоловiколюбний. †
   [Исповедаю Тебе Господу Богу моему и Творцу, во Святей Троице Единому, славимому и покланяемому Отцу, и Сыну, и Святому Духу, вся моя грехи, яже содеях во вся дни живота моего, и на всякий час, и в настоящее время, и в прошедшия дни и нощи, делом, словом, помышлением, объядением, пиянством, тайноядением, празднословием, унынием, леностию, прекословием, непослушанием, оклеветанием, осуждением, небрежением, самолюбием, многостяжанием, хищением, неправдоглаголанием, скверноприбытчеством, мшелоимством, ревнованием, завистию, гневом, памятозлобием, ненавистию, лихоимством и всеми моими чувствы: зрением, слухом, обонянием, вкусом, осязанием, и прочими моими грехи, душевными вкупе и телесными, имиже Тебе Бога моего и Творца прогневах, и ближняго моего онеправдовах; о сих жалея, винна себе Тебе Богу моему представляю, и имею волю каятися; точию, Господи Боже мой, помози ми, со слезами смиренно молю Тя: прешедшая же согрешения моя милосердием Твоим прости ми, и разреши от всех сих, яже изглаголах пред Тобою, яко Благ и Человеколюбец].
   "Сповiдаю Тобi", вiдкрито визнаю, розказую Тобi, свiдчу, оголошую свої грiхи Тобi, "Господу Боговi моєму i Творцю", Господу Боговi моєму, Який мене створив i опiкується мною, веде мене по життю, "Єдиному в Святiй Тройцi, хвальному i поклоняємому Отцю, i Синовi, i Святому Духовi", Єдиному, Одноiстотному в Святiй Тройцi, Якого я визнаємо, як Триєдиного Бога - Отця, i Сина, i Святого Духа, Якого ми хвалимо, прославляємо i Якому ми поклоняємося.
   "Всi мої грiхи", Тобi, Господи, сповiдаю, розказую всi мої грiхи, "вчиненi в усi днi життя мого, i у кожну годину, i в нинiшнiй час, i в минулi днi й ночi", грiхи i беззаконня, якi вчинив я протягом усього мого свiдомого життя, будь якої години дня i ночi, чи сьогоднi, чи у минулi днi й ночi.
   Всi мої грiхи, вчиненi протягом всього мого життя "дiлом" (тобто грiхи, якi я вчинив своїми, дiлами, поступками, дiями i якi суперечать Закону Божому), "словом" (грiхи, виголошенi моїми устами чи вчиненi написаними словами, що противнi Боговi), "помислом" (грiхи, що заподiянi моїми думками i мiркуваннями).
   Далi йде перерахунок грiхiв, бо згрiшив я:
   "об'їданням", переїданням; споживанням великої кiлькостi їжi навiть до неприємного вiдчуття переповненого шлунку чи харчуванням за чийсь кошт, завдаючи йому збиткiв; тайним вживанням їжi, скритним вживанням їжi з недотриманням постiв;
   "пияцтвом", п'янством; постiйним надмiрним вживанням спиртних напоїв будь-якої мiцностi або хворобливою пристрастю до них, тобто потребою похмелитися; наявнiсть алкогольного сп'янiння, яке викликає змiни в психологiчних, фiзiологiчних i поведiнкових функцiях людини;
   "пустослiв'ям", пустою балаканиною, пустими розмовами, беззмiстовним розумуванням; пустими несерйозними, жартiвливими, зневажливими розмовами; довгими, беззмiстовними i непотрiбними розмовами або висловлюваннями;
   "зневiр'ям", вiдсутнiстю або втратою християнської вiри, чи вiри у кого-небудь, чи вiри у що-небудь; розчаруванням; пригнобленим станом духа, бездiяльнiстю у справi спасiння; вiдсутнiсть вiри в Бога, атеїзм; невiр'я або розгубленiсть перед труднощами через слабу вiру в Бога;
   "лiнощами", небажанням, вiдсутнiстю бажання працювати, робити що-небудь; неробством; перебуванням у станi розслаблення, млявостi, сонливостi; нелюбов'ю до працi; огида вiд працi, вiд справи, схильнiсть до ледарства, до дармоїдства;
   "суперечками", спорами; словесними перепалками на пiдвищених тонах; сварками, чварами; перебування у суперечцi з розiрванням стосункiв з ким-небудь, з гнiвом, з нелюбов'ю кого-небудь та зi злiстю;
   "неслухнянiстю", непокiрнiстю, непослух, не пiдкорення кому-небудь; невиконання повелiнь i своїх обов'язкiв вдома чи на роботi;
   "обмовлянням", неприязними, поганими висловлюваннями; поширенням неправдивих чуток, якi плямували кого-небудь; несправедливими звинуваченнями, зведенням наклепiв; оббрiхуванням; коли ганив, гудив кого-небудь;
   "осудженням", виявлянням негативного, несхвального, принизливого ставлення до кого-небудь; несхваленнями iстини чи правди; несправедливим обмовлянням чи засудженням;
   "недбайливiстю", безпечнiстю, неуважнiстю, байдужiстю; байдужим, недбалим ставленням до своїх обов'язкiв, без належної старанностi, уваги, без пiклування, без турботи про кого-небудь;
   "самолюбством", завищеним почуттям власної гiдностi; надмiрною самоповагою; загостреною, пiдвищеною чутливiстю до думки про себе оточуючих; надмiрною, потiшною думкою про себе; амбiцiйнiстю; патологiчним самоствердженням;
   "багатопридбанням", схильнiстю, пристрастями до надмiрного придбання речей, грошей тощо; наживання, нагромаджування майна, грошей i т. iн.; привласнення чого-небудь; надмiрне надбання непотрiбних речей;
   "розкраданням", злодiйством, крадiжками як цiлком, так i розтаскуванням частинами час вiд часу;
   "неправдомовнiстю", говорiнням неправди, брехнею; обманом i одуренням iнших;
   "зажерливiстю", нечесним багатопридбанням; ненажерливiстю, безмiрною жадiбнiстю як до їжi, та i до наживи, багатства; нестримнiстю у задоволеннi своїх матерiальних потреб; є шпаркою людиною;
   "користолюбством", корисливiстю, прагненням до власної вигоди, наживи, користi; матерiальною вигодою для себе; отримання надприбутку в незаконний, шахрайський, корупцiйний спосiб;
   "запопадливiстю", жадiбнiстю до чого-небудь; лестивiстю кому-небудь з корисливою метою; догiдливiстю; вимаганням, даванням i бранням взяток, хабарiв, продажнiстю;
   "ревнощами", пiдозрiлiстю, недовiрливiстю; заздрiстю до успiхiв iншої людини; сумнiвами у вiрностi, коханнi; пристрасними пiдозрами у зрадi одного iз подружжя;
   "заздрiстю", почуттям роздратування, досади, викликаним якоюсь перевагою, вищiстю, добробутом iншого; пристрасним бажанням мати що-небудь, досягти того, що є в iншого;
   "гнiвом", почуттям сильного обурення; нервовим збудженням, роздратуванням; роздратованiсть i збудження внаслiдок невдачi або неприйняття кого-небудь, визнання його ворогом;
   "злопам'ятством", довготривалим пам'ятанням заподiяного зла чи образи, iнколи намаганням вiдомстити; запальний порив, спалах озлоблення, злоби;
   "ненавистю", недолюблюванням кого-небудь, неприязню до кого-небудь, виражання своєї неприязнi очима, поглядом; не знесення, не перенесення, не терпiння кого-небудь; дуже не любити когось;
   "лихварством", наданням позики комусь на кабальних умовах, за великий процент; отриманням чи даванням хабара;
   [тут можна додати ще якiсь свої грiхи, якi не зазначенi у цьому перелiку],
   Згрiшив я "i всiма моїми почуттями: зором, слухом, нюхом, смаком, дотиком", грiшив всiма своїми почуттями, їх 5: зiр, слух, нюх, смак, дотик; грiшив, використовуючи усi мої органи чуття: зiр, слух, смак, нюх i дотик.
   Є "i iншi мої грiхи душевнi вкупi й тiлеснi, чим Тебе, Бога мого й Творця, прогнiвив i ближнього мого образив", грiшив багатьма грiхами, всi з яких не завжди пам'ятаю, тому кажу, що й iншими нашими душевними й тiлесними грiхами, якими я прогнiвив нашого Бога i Творця, i ближнього мого образив; грiшив у душi й тiлесно й цим сердив Тебе, нашого Бога й Творця, а звинувачував у всьому несправедливо свого ближнього.
   "Про [всi цi грiхи] жалкую, винним з'являюся перед Тобою, Богом моїм", визнаю свою вину перед Богом i виявляю жаль за свої грiхи; дуже жалкую про все це, я визнаю себе винним перед Тобою, Господи, й хочу змiнитись на краще.
   "I маю волю каятися, тiльки допоможи менi, Господи Боже мiй, покiрно зi сльозами молю Тебе", я бажаю покаятися i слiзно прошу Тебе, Господи, допоможи менi покаятися, бо знаю, що iстинно "покаятися" означає бiльше не грiшити цими грiхами.
   "Вчиненi ж перелiченi грiхи мої милосердям Твоїм прости менi й звiльни вiд них, я ж визнав їх перед Тобою, бо Ти Благий i Чоловiколюбець". Всi мої грiховнi вчинки, що у минулому сталися й про якi я Тобi, Господи, сказав, вибач менi як Милостивий i не карай за них, адже Ти Милосердний i любиш людей i мене. Господи мої грiхи, якi я вчинив i визнав перед Тобою, Своїм Милосердям прости менi, як Благий i Людинолюбець.

Молитва св. Iларiона

   † О Владико, Царю i Боже наш, високий i славний Чоловiколюбче, що подаєш за труди славу i честь i що твориш учасниками Свого Царства, пом'яни, як Благий, i нас, немiчних Твоїх, бо Твоє iм'я - Чоловiколюбець.
   Якщо добрих дiл i не маємо, але заради великої Своєї милостi спаси нас. Ми ж бо люди Твої i вiвцi пастви Твоєї, яку Ти пасеш, врятувавши вiд загибелi iдолослужiння. Пастирю Добрий, що кладеш душу за овець! Не залиш нас, хоч ще й далi блудимо; не вiдкинь нас, хоч ще й далi грiшимо перед Тобою, як тi новопридбанi раби, що нiчим не догоджають господаревi своєму. Незважаючи на те, що ми стадо мале, промов до нас: "Не бiйся, мале стадо! Бо Отець ваш благозволив дати вам Царство". Багатий милiстю i благий щедротами! Ти, Який обiцяв прийняти тих, що каються, й очiкуєш навернення грiшних, не пам'ятай багатьох грiхiв наших, прийми нас, що звертаємося до Тебе; зiтри рукописання провин наших, прикороти гнiв, яким ми розгнiвали Тебе, Чоловiколюбний! Ти-бо єси Господь, Владика i Творець, i в Тобi спочиває влада, чи нам жити, чи вмерти.
   Вiдклади гнiв, Милостивий, хоч i достойнi ми його за грiхи нашi; оминай нас випробуваннями, бо земля ми i порох, i не входь у суд з рабами Своїми. Ми люди Твої, Тебе шукаємо, до Тебе припадаємо, Тебе благаємо. Ми нагрiшили i зла натворили; не виконували i не творили того, що Ти заповiдав нам. Земними бувши, до земного схилилися i лиха натворили перед лицем слави Твоєї, тiлесним похотям вiддавшись; поневолили себе грiхами й турботами життєвими; стали втiкачами вiд свого Владики, убогi на добрi дiла, окаяннi заради злого життя. Каємося, просимо, молимося. Каємося у злих дiлах наших; просимо, щоб Ти послав Свiй страх у серця нашi; молимося, щоб на страшному судi Ти помилував нас.
   Спаси, зглянься, прости, вiдвiдай, умилосердься, помилуй. Твої-бо ми, Твоє творiння i дiло рук Твоїх. Бо якщо на беззаконня будеш зважати, Господи, Господи, хто встоїть? I якщо вiддаси кожному за дiлами його, то хто спасеться? Бо очищення - тiльки вiд Тебе; бо в Тебе милiсть i велике визволення. I душi нашi в руках Твоїх, i дихання наше у волi Твоїй. Задля того ж умилостивлення Твого до нас ми в добрi перебуваємо. Якщо ж з гнiвом споглянеш на нас, зникнемо, як рання роса. Не встоїть-бо порох проти бурi, а ми проти гнiву Твого. Але як творiння ми вiд Творця милосте просимо: "Помилуй нас, Боже, з великої милостi Твоєї". Все-бо благе для нас - вiд Тебе, все ж неправедне вiд нас - до Тебе. Всi-бо ми вiдхилилися i всi разом вiдкиненi були; нема-бо мiж нами жодного, хто дбав би про небесне i змагався б, але всi турбуємося про земне, всi в турботах життєвих. Бо не стало праведного на землi (Пс. 11:1), не Ти залишаєш i забуваєш нас, але ми не шукаємо Тебе i до всього видимого принаджуємося. Тому-то й побоюємося, що з нами вчиниш, як з Єрусалимом, що залишив Тебе i не схотiв ходити шляхами Твоїми. Але не вчини нам, як їм, за дiлами нашими, i не за грiхами нашими вiддай нам. Будь терплячим до нас i ще довго потерпи; спини полум'я гнiву Твого, що простягається на нас, рабiв Твоїх; Сам настанови нас на iстину Твою, навчаючи нас творити волю Твою, бо Ти єси Бог наш, а ми люди Твої, Твоя частка, Твоє наслiддя. Не пiдносимо-бо ми руки свої до Бога чужого, не наслiдуємо якогось лжепророка i не дотримуємося єретичної науки. Але прикликаємо Тебе, Iстинного Бога, i до Тебе, що живеш на небесах, нашi очi пiдносимо; до Тебе руки нашi простягаємо i молимось.
   Прости нас, як Благий i Чоловiколюбний; помилуй нас, що кличеш грiшникiв до покаяння; i на страшному судi Твоєму не позбав нас стояння праворуч Тебе, але сподоби нас бути причасниками благословення праведникiв. I доки iснуватиме свiт, не наводь на нас напастей спокуси; не вiддай нас в руки чужинцiв, щоб не назвалося мiсто Твоє мiстом полонених, а паства Твоя захожими не на своїй землi; щоб не говорили народи: "Де ж Бог їх?".
   Не допускай на нас турбот, нi голоду, нi марної смертi, вогню, потопу, щоб не вiдпали вiд вiри нетвердi вiрою. Мало карай нас, а багато милуй; мало насилай на нас рани, а милостиво зцiляй нас; менше кривдь нас, а скорiше звеселяй. Бо наше єство не може довго переносити гнiву Твого, як стебла - вогню. Але злагiднися до нас i змилосердься, бо Тобi належить милувати i спасати нас. Тим-то продовж милiсть Твою на людей Твоїх; вiйни вiдвертай, мир утверджуй, країни заспокой, голодних насити, володарiв наших учини грiзними для iнших країн, начальникiв умудри, мiста розшири. Церкву Твою розрости, володiння Своє збережи, мужiв, жiнок i немовлят спаси; невiльних, полонених, засланих, подорожнiх, плаваючих, ув'язнених, у голодi, спразi й наготi, - всiх помилуй, усiх втiш, всiх обрадуй, подаючи їм радiсть тiлесну й душевну молитвами й молiнням Пречистої Твоєї Матерi i святих Небесних Сил, Предтечi Твого й Хрестителя Iоана, апостолiв, пророкiв, мученикiв, преподобних i молитвами всiх святих. Змилосердься над нами i помилуй нас, щоб ми, береженi Твоєю милiстю в єдностi вiри, сукупно й радiсно прославляли Тебе, † Господа нашого Iсуса Христа, з Отцем, з Пресвятим Духом, - Тройцю Нероздiльну, Єдинобожественну, Яка царствує на небесах i на землi, над ангелами й людьми, видимим i невидимим творiнням, нинi, i повсякчас, i на вiки вiкiв. Амiнь.
   [Владыко Господи Боже наш, высокий и славный человеколюбче, въздая противу трудом славу ж и честь и причастьники творя Своего Царства, помяни яко благ нас нищих Твоих; яко имя Тобе человеколюбец.
   Аще и добрых дел не имамы, ну многиа ради Своеа милости спаси ны; мы бо людие Твои, и овца паствины Твоея, и стадо, еже новоначат паствити, истрг от пагюбы идолослужениа.
   Пастырю добрый, положивый душу Свою за овца, не остави нас, аще и еще блудим; не отврьзи нас, аще и еще сьгрешихом Ти, акы новокуплени раби, в всем не угодяще господину своему. Не възгнушайся, аще мало стадо, ню реци к нам: Не бойся, малое Мое стадо; яко благоизволи Отец ваш небесный дати вам Царствие. Богатый милостию и благый щедротами, обещавыйся приимати кающихся, ожидая обращениа грешьных, не помяни многих грех наших, приими ны обращающихся к Тебе, заглади рукописание съблазн наших, укроти гнев, имже прогневахом Тя, человеколюбче; Ты бо ны еси Господь и власть или жити нам, или умрети. Утоли ж гнев, милостиве, егож достойни есмы по делом нашим, мимоведи искушение наше; яко прьсть есмы и прах, и не вънийди в суд с рабом Твоим. Мы людие Твои -- Тебе ищем. Тебе мили ся деем, Тебе припадаем: съгрешихом, злая сътворихом, ни съблюдохом, ни сътворихом, якоже заповеда нам; земнии суще, к земли приклонихомся, и лукавая съдеяхом пред лицем славы Твоеа, на похоти телесныя предахомся, поработахомся грехови и печалем житейским, быхом бегуни своего владыкы, убози от добрых дел, окаянни злаго ради житиа. Плачемся, просим, и молим, и каемся своих злых дел - просим, да страх Твой послеши в сердца наша, молим, да на Страшнем суде помилуеши ны; ныне же спаси, ущедри, призри, посети, умилосердися, помилуй; Твое бо есмы създание. Твоею руку дела. Аще бо безакониа наша надзриши. Господи, Господи, кто постоит? Аще бо въздаси комуждо по делом его, то кто спасется?
   Яко от Тебе оцещение ест, от Тебе милость, избавление, и душа наша в руку Твоею, и дыхание наше в воли Твоей. Донеле ж бо благое призирание Твое на нас беаше, благо деньствовахом; а егда с яростию призре на ны, ищезохом, ахи утреняя роса, не постояхом, акы прах пред лицем ветру, и уж мали оставшеся милости просим.
   Помилуй ны, Боже, по велицей милости Твоей; въсе бо благо от Тебе к нам приходит; въсе бо неправедное от нас к Тебе; въси бо уклонихомся, несть от нас ни единого о небесных тьщашас и подвизающес, ню вси о печалех житейских; яко оскуде преподобный на земли, не Тебе оставляющу и презрящу нас, ну нам Тебе не взыскающих. Темже боимся, егда сътвориши на нас, яко на Иерусалиме, оставльшем Тя и не ходившим в пути Твоя.
   Ну потръпи на нас и еще, долготьрпе, устави гневный Твой пламень, рабы Твоя сам направляя на истину Твою, научаа ны творити волю Твою, яко Ты еси Бог наш, и мы людие Твои, Твоя часть. Твое достояние. Не въздеваем рук наших к богу чужему, ни последуем лжепророку, ни учениа еретического дръжим; ну к Тебе въпием истинному Богу и к Тебе, живущему на небесех очи възводим, к Тебе руки наша въздеваем: изми ны из напасти, помилуй ны, призываяй грешники на покаяние, и на Страшнем Ти суде деснаго стояниа не отлучи ны, ну благословенна праведных причасти нас. И донеле ж стоит мир, изми ны от руку чужих; и да не нарекутся людие Твои - людие пагубнии, и стадо Твое - пришельци в земли не своей; да не рекут страны: "Где есть Бог их?" И не попущай на ны скорби, и гладу, и напрасных сьмртий, огня, и потоплениа, да не отьаются малодушьнии милости Твоея. Мало показни, а много помилуй; мало уязви, а милостивно исцели; вмале оскрьби, а вьскоре обвесели, яко не тръпит наше естество дльго носити гнева Твоего, яко стеблие - огня.
   Ну укротися, умилосердися на люди Твоя: ратныя прожени, мир утврьди, а страны укроти, град угобзи, благовернаго князя нашего (имярек) языком огради, боляры умудри, грады рассели, Церковь Твою възрасти, достояние Твое соблюди, мужа, и жены, и младенца спаси, сущая в работе, и в пленении, и в заточении, и на путех, и в плаваниих, в темницах, и в алкоте, в жажди, и в наготе - въся помилуй, въся утеши и обрадуй, радост творя им душевную и телесную, молитвами Пречистыа Ти Матере, и святых небесных сил, и Предтеча Твоего Крестителя Иоанна, апостол, и пророк, и мученик, и преподобных, и въсех святых. Умилосердися на ны, да, милостию Твоею пасоми в единении веры, въкупе и в веселии радостно славим Тя Господа нашего Иисуса Христа с Отцем и Пресвятым Духом, Троицю нераздельну, единобожествьну, царствующу на небеси и на земли, - ангелом и человеком, видимей и невидимей твари, ныне и присно и в векы веком. Аминь].
   Цю молитву називають "Молитва до Бога вiд усiєї землi Руської (святителя Iларiона, митрополита Київського)" (А.М.Молдован, 1984). Вона опублiкована у творi св. Iларiона "Слово про закон i благодать". Точна дата написання "Слово про закон i благодать" невiдома, але є припущення, що це слово було вимовлено 26 березня 1049 р. на честь завершення будiвлi оборонних споруд навколо Києва. Фiгурує також 1040 рiк.
   "Слово про закон i благодать" має бiльш розгорнуту назву: "Про закон, Мойсеєм даний, i про благодать та iстину, що були Iсусом Христом, i як закон одiйшов, а благодать i iстина всю землю сповнили, i вiра на всi народи поширилась, i на наш народ руський. I похвала кагану нашому Володимиру, що ним охрещенi ми були". Твiр складається з трьох частин: 1) "про закон i благодать", 2) про значення християнства для Русi, 3) похвала князям Володимиру i Всеволоду. Текст цiєї пам'ятки дiйшов у списках XV - XVII столiть. Заголовок творовi дав переписувач XV столiття. У рукописнiй збiрцi, де вмiщено "Слово про закон i благодать", є ще два твори - зазначена "Молитва" та "Оповiдання вiри".
   Святитель Iларiон I (перший) Київський (990 - 1088), митрополит Київський та всiєї Русi, перший митрополит слов'янського походження, оратор i письменник, церковно-полiтичний дiяч давньої України.
   Про життя i дiяльнiсть Iларiона повiдомляють руськi лiтописи за 1051 (рiдше - за 1050) роки. Митрополит Київський Iларiон походив з родини нижньогородського священика й сам був священиком придворної церкви Св. Апостолiв у князiвському селi Берестовiм (пiд Києвом). Уже в цi роки Iларiон вiв суворий подвижницький спосiб життя. Вiн викопав собi печеру на березi Днiпра й часто залишався у нiй для таємної молитви. Згодом цю печеру зайняв преподобний Антонiй Печерський. Вiд преподобного Антонiя Iларiон прийняв чернечий постриг.
   У 1051 роцi собором руських архiєреїв святитель Iларiон був поставлений митрополитом Київським i всiєї Русi. Вiн увiйшов в iсторiю як перший митрополит, поставлений на Київську кафедру собором руських єпископiв. Пiзнiше святитель Iларiон був затверджений Константинопольським Патрiархом. Той факт, що саме русич займав посаду митрополита, розцiнюється як початок боротьби за незалежнiсть Київської митрополiї вiд грецької.
   Святитель Iларiон мав прекрасну освiту, був чудовим духовним пастирем i проповiдником. Формування Iларiона як майбутнього письменника й оратора проходило в атмосферi освоєння Київською Руссю нової європейської культури. Його дiяльнiсть припала на перiод утвердження й змiцнення християнства на Русi. Для досягнення успiху в цiй важливiй справi митрополит Iларiон надавав великого значення розвитку писемностi. Будучи проповiдником християнської вiри, митрополит Iларiон писав працi, де прославляв християнство, показував його перевагу над старою вiрою.
   Iларiон, чия дiяльнiсть проходила в повнiй згодi з князем Ярославом, виявився його вiрним помiчником i однодумцем.
   Своєю участю в лiтописаннi, лiтературною дiяльнiстю Iларiон багато в чому сприяв становленню української духовної культури.
   Первосвятителем Руської Церкви вiн був недовго: у 1054 роцi, пiсля смертi князя Ярослава, Iларiон був усунутий з посади київського митрополита i його iм'я не згадується лiтописами серед присутнiх на похоронi князя. Пiсля цього колишнiй митрополит усамiтнився у Києво-Печерському монастирi. Помер у 1067 роцi й прославлений у лику святих.
   Описовий виклад "Молитви до Бога вiд усiєї землi Руської" (святителя Iларiона, митрополита Київського) такий.
   Молю Тебе, о Владико, Царю i Боже наш, високий i славний Людинолюбче, що нагороджуєш нас за труди, славу i честь, i що навертаєш нас в прихильники Царства Свого, за Благiстю Своєю, пом'яни i нас, убогих, немiчних Твоїх, бо iм'я Твоє - Людинолюбець!
   Хоча й вчинкiв добрих ми не маємо, але вчини нам за Милiстю Твоєю великою i спаси нас. Ми ж люди Твої, ми вiвцi пастви Твоєї i отара, яку Ти пасеш з того часу, як вирвав нас вiд загибелi, коли ми служили i поклонялися iдолам. Пастирю Добрий, що розiп'ятий на хрестi Ти поклав душу за овець своїх, не залишай нас, оскiльки ми i досi блукаємо, не вiдвернися вiд нас, оскiльки ми й досi постiйно згрiшаємо перед Тобою, подiбно до новопридбаних рабiв, якi нi в чому не здатнi догодити своєму пановi. Ми, хоч стадо мале, але Ти не цурайся стада малого, а скажи нам: "Не бiйся, мале стадо! Бо Отець ваш благозволив дати вам Царство [Небесне]" (Лк. 12:32.
   Ти багатий Милiстю i Благий щедротами! Ти обiцяв приймати тих, що розкаюються у своїх грiхах, i Ти очiкуєш навернення грiшних до праведного життя, не згадуй безлiчi грiхiв наших, а прийми нас, ми з благанням звертаємося до Тебе, загладь записанi грiхи нашi, стримай гнiв, яким ми розгнiвали Тебе, Людинолюбний Господи! Ти ж Господь, Владика i Творець всього видимого i невидимого Всесвiту, Ти маєш владу - чи жити нам чи вмерти.
   За Милiстю Своєю вiдклади гнiв, який заслужили ми грiхами нашими, вiдведи вiд нас спокуси i випробування, бо ми лише земля i порох, i не чини суду над рабами Своїми. Ми люди Твої, ми Тебе шукаємо, ми до Тебе припадаємо, ми Тебе молимо, благаємо: ми багато нагрiшили i зла накоїли, не дотримувалися Закону Твого i не робили так, як Ти нам заповiдав. Земними будучи, ми не до духовного, а до земного прихилилися i до лукавства, грiхiв натворили перед лицем слави Твоєї. Ми похотям тiлесним вiддалися, стали рабами грiха i турбот житейських. I через цi беззаконня i через те, що ми убогi на добрi дiла, окаяннi у злому життi, ми стали втiкачами вiд свого Господа Владики i нашого Володаря.
   Каємося у своїх грiхах, просимо i молимо Тебе, Господи! Каємося за нашi злi дiла i просимо: хай Твiй страх Божий вселиться в серця нашi! Молимо Тебе: на Страшному судi помилуй нас!
   Спаси нас, вияви щедрiсть Свою, вiдвiдай i доглянь нас, змилосердься над нами i помилуй нас. Ми Твоє творiння, дiло рук Твоїх. Якщо ж на беззаконня людськi будеш зважати, то Господи Боже Справедливий, хто ж тодi вистоїть на цiй грiшнiй землi? А коли ж воздаси кожному за дiлами його, то хто ж тодi спасеться? Тiльки вiд Тебе прощення, тiльки вiд Тебе Милiсть i наш порятунок великий. I душi нашi в руках Твоїх, i дихання наше у волi Твоїй.
   Якщо ж з милiстю, доброзичливо доглядатимеш нас, то ми будемо в добрi i благоденствi перебувати. А коли ж у гнiвi глянеш на нас, то щезнемо як ранiшня роса. Так як не втримається порох пiд час бурi, так i ми не встоїмо перед гнiвом Твоїм. Але ми як творiння Твоє, у Творця свого милостi просимо: "Помилуй нас, Боже, з великої милостi Твоєї, [i з великого милосердя Твого прости провини нашi]" (Пс. 50:3). Бо все добре, благе - вiд Тебе для нас, а все неправедне, грiховне - вiд нас негiдникiв до Тебе. Всi ж ми вiдхилилися вiд Тебе i всi разом, що служили сатанi, як негiднi Тебе, вiдкиненi були. Жодного нема серед нас, хто б про небесне старався, про духовне дбав i жив ним, але всi ми турбуємося про земне, всi в турботах життєвих. "Бо не стало праведного на землi" (Пс. 11:1, Еккл. 7:20), бо збiднiла земля на праведникiв i не тому, що Ти забув нас i залишив нас, але тому, що ми не шукаємо Тебе, а про все видиме, земне, матерiальне стараємось. Тому ми боїмося, що Ти вчиниш з нами так, як в Єрусалимi з тими, що залишили Тебе i не пiшли Твоїми шляхами за Тобою. Але не вчити з нами так, як з ними за дiла їхнi; не за грiхами нашими, а за Милосердям Твоїм вiддай нам: благаємо Тебе. Будь терплячим до нас i ще довго потерпи нас. Зупини полум'я гнiву Твого, що направляється на нас, рабiв Твоїх. Сам навертай нас на iстину Твою, навчай нас творити волю Твою, бо Ти єси Бог наш, а ми - народ Твiй, люди Твої, частка Твоя, Твоє надбання. Ми не здiймаємо рук наших до бога чужого, ми не пiшли за якимись несправедливими пророками, анi єретичного вчення ми не сповiдуємо. Але прикликаємо Тебе, Iстинного (правдивого) Бога, волаємо до Тебе, що живеш на небесах, до Тебе нашi очi пiдводимо, до Тебе руки нашi здiймаємо i Тобi молимося щиро.
   Прости, вiдпусти грiхи нам, бо Ти Добрий, Благий i Людинолюбний. Помилуй нас, бо Ти закликаєш грiшникiв до покаяння. I на Страшному судi Твоєму не переч нам стояти нам праворуч Тебе i зроби нас учасниками благословення праведникiв. I доки iснуватиме свiт, не допускай на нас напастей, спокус, не вiддай нас в руки чужинцiв, щоб не прозвалося мiсто Твоє мiстом невiльникiв, полонених, i щоб не називалося стадо Твоє, паства Твоя - захожими не на своїй в землi, i щоб не говорили iншi народи, країни, iновiрцi: "Де ж Бог їх?" (Пс. 78:10). [Щоб не сказали язичники: "Де Бог їх? (Пс. 78:10)]. Не допускай на нас турбот, скорбот, нi голоду, не допусти даремних жертв, марної смертi, вогню, потопу, щоб не зневiрилися нетвердi вiрою. Менше карай нас, а щедро милуй нас; менше насилай на нас всякi ураження, а милостиво зцiляй нас; менше кривдь нас печалями i скорiше звесели. Бо не перенесе наша сутнiсть людська тривалого гнiву Твого так, як не витерплять стебла вогню, а згорять.
   Але стримай гнiв Свiй, злагiднися до нас i змилосердься, бо Ти, як Бог, Який любить нас, хочеш помилувати й спасти нас. Благаємо, продовж милiсть Твою на людей Твоїх; вiйни вiдвертай; тих, що нападають на нас вiйною, прожени, мир утверди, ворожi країни усмири, заспокой, голодним поверни достаток, насити їх, володарiв наших зроби грiзними для сусiднiх та iнших країн, начальникам пошли мудростi, мiста розшири, умнож. Церкву Твою плекай i розрости, володiння Своє бережи. Мужiв, жiнок i дiтей спаси. Невiльних, тих, що в рабствi, в полонi, в ув'язненнi, на засланнi, тих, що подорожують, плавають, тих, що у голодi, спразi й наготi - всiх помилуй, усiх втiш, усiх обрадуй, подай їм радiсть: i тiлесну, i душевну. Усе це сотвори за молитвами й молiннями Пречистої Твоєї Матерi i святих Небесних Сил, Предтечi Твого й Хрестителя Iоана, апостолiв, пророкiв, мученикiв, преподобних i молитвами всiх святих. Змилосердься над нами i помилуй нас, щоб ми, береженi Твоєю милiстю в єдностi вiри, сукупно, весело й радiсно прославляли Тебе. Славимо Тебе, Господа i Спасителя нашого Iсуса Христа, разом з Отцем i з Пресвятим Духом - Тройцю Нероздiльну, Єдину в Божествi, Яка царює на небесах i на землi, над ангелами i людьми, над видимими й невидимими творiннями - i нинi, й повсякчас, i на вiки вiкiв. Амiнь.

Коли лягаєш спати, промовляй:

   † В руки Твої, Господи Iсусе Христе, Боже мiй, передаю дух мiй. Ти ж мене благослови, Ти мене помилуй i життя вiчне даруй менi. Амiнь. †
   [В руце Твои, Господи Иисусе Христе, Боже мой, предаю дух мой, Ты же мя благослови, Ты мя помилуй и живот вечный даруй ми. Аминь].
   "В руки Твої, Господи Iсусе Христе, Боже мiй, передаю дух мiй". Господи Iсусе Христе, Боже наш, Ти сотворив кожного з нас, Ти опiкуєшся кожним з нас i, вiдправляючись до сну, я не знаю, що зi мною може статися вночi, може це буде остання моя нiч на землi. Тому я доручаю Тобi, Iсусе Христе, всього себе - i тiло, i дух мiй - i прошу опiкуйся мною.
   "Ти ж мене благослови, Ти мене помилуй i життя вiчне даруй менi". Прости мої грiхи, благослови мене Своєю Благодаттю i даруй менi життя вiчне у Царствi Твоєму. "Амiнь", справдi, так.
   У Свiтлий тиждень замiсть ранiшнiх i вечiрнiх молитов читаються Пасхальнi часи.

Пасхальнi часи на Святу Пасху

(коли молиться мирянин)

   Цi Пасхальнi часи читаються весь Свiтлий тиждень замiсть ранiшнiх i вечiрнiх молитов:
   Молитвами святих Отцiв наших, Господи Iсусе Христе, Боже наш, помилуй нас. Амiнь.
   Христос воскрес iз мертвих, смертю смерть подолав i тим, що в гробах, життя дарував (тричi).
   Воскресiння Христове бачивши, поклонiмось Святому Господевi Iсусовi, Єдиному Безгрiшному. Хресту Твоєму поклоняємось, Христе, i Святеє Воскресiння Твоє оспiвуємо i славимо, бо Ти єси Бог наш, крiм Тебе iншого не знаємо, iм'я Твоє призиваємо. Прийдiть, усi вiрнi, поклонiмось Святому Христовому Воскресiнню, бо через Хрест прийшла радiсть усьому свiтовi. Завжди благословляючи Господа, оспiвуємо Воскресiння Його, бо, перетерпiвши розп'яття, Вiн смертю смерть перемiг (тричi).
   Iпакой:
   Свiтання попередивши i знайшовши камiнь, одвалений од гробу, тi, що були з Марiєю, вiд ангела почули: "Чому шукаєте серед мертвих, як людину, Того, Хто в свiтлi вiчному перебуває? Погляньте на похороннi пелени, поспiшiть i свiтовi звiстiть, що воскрес Господь, умертвивши смерть, Вiн-бо є Син Бога, що спасає рiд людський".
   Кондак:
   Хоч i до гробу зiйшов Ти, Безсмертний, проте пекельну зруйнував єси силу, й воскрес єси, як Переможець, Христе Боже, жонам-мироносицям звiстивши: "Радуйтеся", i Твоїм апостолам мир даруєш, а померлим подаєш воскресiння.
   Тропар:
   У гробi тiлом, у пеклi душею, як Бог, в раю ж з розбiйником, i на Престолi був Ти, Христе, з Отцем i Духом, все наповняючи, Неописаний.
   Слава Отцю, i Сину, i Святому Духу.
   Як Життєносець, як кращий вiд раю i воiстину свiтлiший вiд усякої палати царської, явився, Христе, Грiб Твiй джерелом нашого воскресiння.
   I нинi, i повсякчас, i навiки вiкiв.
   Свята Божественна оселе Всевишнього, радуйся, бо через Тебе, Богородице, дано радiсть тим, що взивають: "Благословенна Ти в жонах, Пренепорочна Владичице!"
   Господи, помилуй (40 разiв).
   Слава Отцю, i Сину, i Святому Духу, i нинi, i повсякчас, i навiки вiкiв.
   Чеснiшу вiд херувимiв i незрiвнянно славнiшу вiд серафимiв, що без iстлiння Бога Слово породила, сущу Богородицю, Тебе величаємо.
   Благослови.
   Молитвами святих Отцiв наших, Господи Iсусе Христе, Боже наш, помилуй нас. Амiнь.
   Христос воскрес iз мертвих, смертю смерть подолав i тим, що в гробах, життя дарував (тричi).
   Слава Отцю, i Сину, i Святому Духу, i нинi, i повсякчас, i навiки вiкiв.
   Господи, помилуй (тричi). Благослови.
   Вiдпуст:
   Господи Iсусе Христе, Сину Божий, молитвами Пречистої Твоєї Матерi i всiх святих помилуй нас. Амiнь.
   Так само правляться часи 3, 6, 9.
  
  
  
  

АВТОРСЬКI МОЛИТВИ

   Нижче наведенi додатковi щоденнi молитви, складенi автором цiєї книги iз Святого Письма та з рiзних молитов, i якими автор повсякденно молиться. Якщо молитви ранiшнього i вечiрнього молитовного правила складенi бiльше у стилi Господньої молитви, у яких прохання молiльника мають бiльше партнерський характер з рiдким вживанням слiв "прошу", "благаю", "молю", то наведенi нижче молитви бiльш персонiфiкованi, бiльше пiдкреслюють нашу людську недосконалiсть, убогiсть i грiховнiсть, тому цi молитви насиченi словами "прошу", "благаю", "молю" i їм подiбними.
   Тут включенi п'ять молитов, якими автор молиться щоденно, додаючи їх до молитовного правила:
   1) молитовне сповiдання своїх грiхiв;
   2) подячна молитва Господу Богу;
   3) благальна молитва до Господа Бога;
   4) подячно-благальна молитва до Пресвятої Богородицi зi всiма святими;
   5) молитва самовiдречення та вiддання себе пiд опiку Боговi.
   Вiдомо, що сповiдь - це вiдкриття своїх грiхiв перед Богом у присутностi священика, а каяття - це вiдчуття власної нiкчемностi i провини перед Господом. Сповiдь i каяття - це двi взаємопов'язанi складовi примирення з Богом. У давнi часи грiшник взагалi каявся перед усiєю церковною громадою. Зараз сповiдь приймає один священик. У Таїнствi сповiдi вiдбувається безпосередня реальна зустрiч з Богом, де Господь - знавець нашого серця, через священика прощає щиро розкаянi грiхи. Кожен священик у Таїнствi Рукоположення отримує благодатний дар i владу вiдпускати грiхи, i це сказав Сам Господь Апостолам пiсля Свого Воскресiння: "Кому вiдпустите грiхи, тим вiдпустяться, на кому залишите, залишаться" (Iн. 20:23).
   За своєю суттю Таїнство Покаяння є самостiйним Таїнством. Воно може здiйснюватися як пiд час богослужiнь, так i окремо вiд них. У певних випадках священик може приймати сповiдь не тiльки в храмi, наприклад, хворого вдома або в лiкарнi. За деяких обставин, наприклад, перед смертельною небезпекою, священик має право сповiдувати бажаючого в любому мiсцi.
   Окрiм храмового покаяння, християнину необхiдно приносити Боговi й повсякденну сповiдь. Вона є невiд'ємною складовою нашого духовного життя i має вiдбуватися пiд час особистого вечiрнього молитовного правила. "Якщо кажемо, що не маємо грiха, - обманюємо самих себе, i правди немає в нас. Коли сповiдаємо грiхи нашi, то Вiн, будучи вiрним i праведним, простить нам грiхи нашi i очистить нас вiд усякої неправди" (1 Iн. 1:8-9).
   Пiсля прочитання молитов вiруючий згадує грiхи дня, що минає i сердечно кається перед Богом. Мiж людиною та її грiхом постають совiсть i Сам Господь, пiдкрiплюючи рiшучiсть та прагнення до самовдосконалення. Усамiтнена домашня сповiдь - це покаянна розмова з Богом. Вона допомагає людинi пiдготуватися до Сповiдi у храмi, привчає її до самоконтролю та дозволяє своєчасно викорiнювати в собi грiховнi помисли й пристрастi.
   Окрiм повсякденної молитовної сповiдi, на наших устах завжди повинна бути хвала Боговi: "Благословлю Господа на всякий час, завжди хвала Йому в устах моїх" (Пс. 33:2). Слова до Господа повиннi виходити з глибини нашого серця, приносячи Боговi жертву хвали: "Отже, будемо через Нього безустанно приносити Богу жертву хвали, тобто плiд уст, що прославляють iм'я Його. Не забувайте також добродiйностi i спiлкування, бо такi жертви благоугоднi Богу" (Євр. 13:15-16).
   Ми повиннi завжди дякувати Боговi за все: за всi Його ласки; за дар Божий; за те, що Бог дав нам життя; за те, що Iсус Христос нас вiдкупив i нас спасає; за всi Божi благодiяння, всього не перерахувати. Людина, яка не вмiє дякувати Богу, навряд чи може називатися християнином. "Дякуючи завжди за все Боговi й Отцевi, в iм'я Господа нашого Iсуса Христа" (Еф. 5:20). "I нехай панує в серцях ваших мир Божий, до якого ви й покликанi в одному тiлi, i будьте вдячнi" (Кол. 3:15).
   У молитвах потрiбно входити до Господа iз славослiв'ям: "Входьте у ворота Його з хвалою, у двори Його - з пiснями хвальними. Хвалiть Його i прославляйте iм'я Його" (Пс. 99:4). "Станьмо перед лицем Його з хвалою, пiснями прославимо Його" (Пс. 94:2).
   У кожного з нас є певнi проблеми, якi ми не можемо вирiшити без Божої допомоги, тому просимо у Господа те, що нам корисне для спасiння. Зазвичай, всi люди просять здоров'я у Господа, бо через грiховнiсть роду людського немає такої людини, яка б не мала якихось захворювань, тому просимо про зцiлення душi й тiла та й про iншi потреби. Не треба забувати, що Господь реагує на нашi прохання як безпосередньо, так i через рiзних людей. Через те ми повиннi докладати своїх зусиль, щоб отримати вiд Бога того, чого ми хочемо, якщо наше прохання не завадить нашому спасiнню.
   I нарештi, ми у всьому повиннi покладатися на Бога i це буде видно iз запропонованої читачам Молитви самовiдречення та вiддання себе пiд опiку Боговi.
   Отже цi молитви такi.

Молитовне сповiдання грiхiв

   Господи, Отче, Сину i Святий Духу, я окаянний, недостойний, грiшний раб Твiй (iм'я своє), молюсь i сповiдаю всi грiхи мої, якi вчинив я перед Тобою, Пресвятою Богородицею, Ангелом-Охоронителем моїм i всiма Святими i перед ближнiми моїми протягом всього мого життя, бо грiшив я не як людина, а навiть гiрше вiд скотини:
   Тут перераховуємо свої грiхи, якi ми вчинили. Краще побудувати свою сповiдь на Десяти Божих Заповiдях, П'яти церковних Заповiдях, враховуючи й iншi грiхи, моральнi вчинки i чесноти, якi наведенi нижче.
   Десять Божих Заповiдей: Деякi основнi грiхи за десятьма заповiдями такi.
   1. Я є Господь, Бог твiй, нехай не буде в тебе iнших богiв, окрiм Мене. Чи постiйно пам'ятаємо про Бога та про страх Божий у серцi? Чи не хитається наша вiра в Бога маловiрством або сумнiвами? Чи стидалися вiдверто визнавати свою вiру? Чи не сумнiвалися ми у догматах Православної Вiри? Чи молимо Бога, щоб укрiпити свою вiру? Чи не було в нас вiдчаю у Божому милосердi? Чи ми молимося щоранку i щовечора до Бога? Чи щира та уважна наша молитва? Чи завжди, коли можливо, вiдвiдуємо церковнi богослужiння? Чи не пропускаємо їх без поважної причини? Чи любимо читати релiгiйно-моральнi книжки i чи читаємо їх? Чи не захоплюємося читанням книг безбожних або єретичних? Чи не брали участi у гаданнях, сеансах "зцiлення" у ворожбитiв, чаклунiв та "окультних народних цiлителiв"? Чи не брали участi у молiннях або "богослужiннях" сектантiв? Чи не забуваємо про головне - приготування до життя вiчного, про достойну вiдповiдь на Страшному судi та вiдповiдальнiсть за вчиненi грiхи? Чи, можливо, через життєву суєтнiсть або лiнощi забуваємо про це та перебуваємо у лiнивствi та самозадоволеностi? Може мовчали, коли хтось говорив проти Церкви i вiри? Може належали до атеїстичних органiзацiй?
   Чи на першому мiсцi у нас Бог? Може не Бог у нас на першому мiсцi, а що-небудь iнше - якiсь iдоли, накопичення грошей, набуття майна, задоволення, розваги, їжа, одежа, бажання звернути на себе увагу, досягнути високого мiсця у суспiльствi тощо? Чи не вiдволiкає нас вiд Бога захоплення телебаченням, музикою, кiно, театром, комп'ютером або чимось iншим? Можливо, що через пiклування про себе, сiм'ю ми забуваємо про Бога, занедбуємо справу спасiння та не виконуємо приписiв Матерi-Церкви? Якщо так - то ми служимо своєму iдоловi, i вiн, iдол, у нас на першому мiсцi, а не Бог. Може якась пристрасть заволодiла нами (срiблолюбство, угода череву, плотська пристрасть i таке iнше)? Чи не робимо iдола з самого себе через гордiсть або егоїзм?
   2. Не взивай марно iменi Господа Бога твого. Чи не згадували ми Iм'я Боже у марнослiвних розмовах i даремно, або, що ще гiрше - чи не перетворювали святиню на жарт? Чи вимовляли без пошани iм'я Бога або святих? Може кляли, насмiхалися з релiгiйних обрядiв. У припадку озлоблення чи не хулили Iм'я Боже? Чи не давали кому-небудь клятву або присягу i порушили її? Чи не була наша молитва розсiяною та неуважною?
   3. Пам'ятай день святий святкувати. Чи не порушували святостi недiльних днiв та свят, встановлених Православною Церквою? Чи не забували у цi днi про молитву, Церковне Богослужiння: може замiсть цього працювали заради своєї користi? У свята пiд час Церковних Богослужiнь чи не розважалися у кiно, на концертах, або у iнших мiсцях розваги та зiбраннях, де немає розмови про Бога та спасiння? Чи самi не влаштовував таких зiбрань, цим самим вiдволiкаючи людей вiд Церкви? Чи вiдвiдували Богослужiння, а якщо так - то чи не запiзнювалися на них? На Богослужiннi замiсть того, щоб молитися, чи не вiддавалися пустим думкам або розмовам? Чи допомагали, у мiру можливого, тим, хто потребує допомоги - старим, хворим, бiдним та нужденним? Чи не порушували постiв? Чи не упивалися спиртними напоями, чи не вживали наркотики та iншi токсичнi речовини?
   4. Шануй батька твого i матiр твою. Чи не було випадкiв ставлення до батькiв без поваги? Чи пiклувалися про них у їхнiх хворобах, старостi? Якщо батьки померли, то чи не забували молитися у церковнiй та приватнiй молитвi за упокоєння їхнiх душ? Чи не було випадкiв зневажливого ставлення до пастирiв Церкви? Чи не осуджували їх, коли вони закликали до спасiння та нагадували про грiхи? Чи не ображали когось старшого за себе, вчителiв, наставникiв, а особливо благодiйникiв?
   5. Не вбивай. Якщо ми не вбили нiкого фiзично, то, можливо, стали причиною чиєїсь смертi iншим чином, наприклад, могли допомогти, але не допомогли? Чи не звершили духовного вбивства, тобто чи не вiдвернули когось вiд доброчесностi та втягнули у грiховне життя? Чи не спокушали кого-небудь на грiх або сприяли цьому? Чи не озлоблювалися на когось? Чи прощали тим, хто нас ображає? Чи не тримали в собi образу? Чи не осуджували кого-небудь, а не себе? Якщо хочемо отримати прощення своїх грiхiв, то пам'ятаймо, що Господь прощає нам провини нашi лише тодi, коли ми прощаємо винуватцям нашим. Чи не робила аборту, що також є вбивством? Чи не змушували робити аборт?
   6. Не чини перелюбу. Чи вступали у статевi вiдносини у так званiй сiм'ї без церковного шлюбу, задовольняючись лише так званим громадянським шлюбом, або й взагалi без шлюбу? Чи не зраджували? Чи не дозволяли собi легковажно ставитися до осiб протилежної статi? Чи не осквернювали себе, вiддаючись нечистим та розпусним думкам та бажанням через читання розпусних книг, перегляд фiльмiв, Iнтернету, телепрограм або в iнший спосiб? Може грiшили через розпуснi пiснi, жарти, безсоромнi одягання та iншi подiбнi грiхи. Може вели розпусне, блудне спiвжиття, бо у блудi однаково грiшать усi партнери з великими наслiдками цього грiха.
   7. Не кради. Чи не привласнювали собi в будь-який спосiб чужої (не нашої) власностi? Чи виконували, як належить, обов'язки, пов'язанi зi службою чи посадою? Чи не мали надмiрної пристрастi до земних благ, не бажаючи дiлитися ними з ближнiми? Чи за совiстю використовували чуже майно, довiрене нам?
   8. Не свiдчи неправдиво проти ближнього твого. Чи не оббрiхували свого ближнього? Чи не злословили та осуджували ближнiх своїх, за правдивi чи уявнi грiхи? Чи не любили передавати про когось поганi розмови, плiтки? Чи не брехали i чи старалися завжди бути правдивими?
   9. Не пожадай жiнки ближнього твого. Чи розбив комусь подружжя? Чи був у домi розпусти? Чи любувався в нечистих думках, оглядав що-небудь непристойне? Чи говорив соромiцькi слова? Чи при дiтях?
   10. Не пожадай нiчого, що є власнiстю ближнього твого. Чи вкрали щось? Чи ошукали когось? Чи легкодушно робили борги? Чи витрачали грошi на непотрiбнi речi? Чи не заздрив комусь? Чи скривдили когось? Чи заподiяли комусь шкоду? Чи не вiддали позичену або знайдену рiч? Чи вкоїли якусь несправедливiсть?
   Тут можна поєднати 6-ту i 9-ту, 7-му i 10-ту Заповiдi.
   П'ять церковних Заповiдей: 1) в недiлю i встановленi Церквою свята брати участь у Святiй Лiтургiї та стримуватися вiд тяжких робiт; 2) хоча б раз на рiк приступити до Таїнства Покаяння; 3) хоча б раз на рiк, у Великоднiй час, прийняти Святе Причастя; 4) в установленi Церквою днi стримуватись вiд м'яса i зберiгати пiст; 5) допомагати в потребах Церкви.
   Сiм головних грiхiв: 1) гордiсть; 2) жадiбнiсть; 3) нечистота; 4) заздрiсть; 5) ненажерливiсть; 6) гнiв; 7) лiнощi.
   Чужi грiхи, (у яких не треба брати участi): 1) радити до грiха; 2) наказувати до грiха; 3) дозволяти грiх; 4) спонукати до грiха; 5) схвалювати грiх; 6) замовчувати грiх; 7) не карати за грiх; 8) допомагати грiшити; 9) захищати грiх.
   Грiхи проти Святого Духа, (яких треба уникати): 1) надмiрна надiя на Боже милосердя; 2) недостатньо (бракує) надiї на Боже милосердя; 3) спротив пiзнанiй правдi християнської вiри; 4) заздрiсть ближньому Божої ласки; 5) закам'янiлiсть щодо спасенних зауважень; 6) нерозкаянiсть до самої смертi.
   Грiхи, що кличуть про помсту з неба, (яких треба уникати): 1) умисне людиновбивство; 2) содомський грiх (гомосексуалiзм, лесбiянство, педофiлiя, мужолозтво, педерастiя, iнцест - зв'язок мiж близькими родичами); 3) скривдження чужинцiв, вдiв i сирiт;.4) затримання заробiтної плати.
   Чотири моральнi чесноти: 1) розсудливiсть; 2) справедливiсть; 3) мужнiсть; 4) помiркованiсть.
   Головнi добрi вчинки: 1) молитва; 2) пiст; 3) милостиня.
   Сiм вчинкiв милосердя для душi: 1) грiшника застерегти; 2) невiгласа (неосвiченого, незнаючого) навчити; 3) тому, хто в сумнiвi дати пораду; 4) сумного (зажуреного, засмученого) потiшити; 5) кривду терпеливо зносити; 6) образу щиро прощати; 7) молитися за живих i померлих.
   Сiм вчинкiв милосердя для тiла: 1) голодного нагодувати; 2) спраглого напоїти; 3) нагого (погано одягненого) одягнути; 4) подорожнього в дiм прийняти; 5) ув'язненого утiшити; 6) недужого (хворого) вiдвiдати; 7) померлого похоронити.
   Для виявлення власних грiхiв можна скористатися Заповiдями любовi до Бога i ближнього: 1) люби Господа Бога твого всiм серцем твоїм, всiєю душею твоєю, всiєю силою твоєю i всiєю думкою твоєю - це перша i найбiльша заповiдь; 2) люби ближнього твого, як себе самого. I якщо тут врахувати самого себе, то всi грiхи можна розподiлити на три основнi групи, додавши до них Вiсiм головних пристрастей, якi розтлiвають життя людини й усього суспiльства, за творами святителя Iгнатiя Брянчанинова:
   Згрiшив проти Бога. Чи молився Боговi зранку, ввечерi, до i пiсля їжi? Чи пiд час молитви вiдволiкався думками про стороннi речi? Чи хрестився неуважно, нечiтко, без страху Божого? Чи лiнувався ходити до церкви? Чи смiявся та розмовляв у церквi, ходив по церквi пiд час Богослужiння? Чи промовляв iм'я Боже без благоговiння, жартома? Чи божився? Чи нарiкав на Бога за своє життя, через хвороби, немiч, долю? Чи соромився перед iншими своєї вiри та хресного знамення? Чи вiдвiдував будь-якi видовища пiд час Богослужiння? Чи порушував пости та iншi постанови церкви? Чи вiрив у сни, ворожiння та iншi забобони? Чи вiдступив вiд вчення православної вiри? Чи згрiшив безвiр'ям, байдужiстю до вiри? Чи не дякував Боговi пiсля закiнчення роботи? Чи свiдомо замовчував грiхи на сповiдi?
   Згрiшив проти ближнього. Чи не шанував батькiв i чи не придiляв їм належної уваги? Чи образив батькiв грубощами, суперечками? Чи пiднiмав руку на батькiв? Чи не шанував, ображав духовенство, начальникiв, старших? Чи перебував у гнiвi? Чи був сердитий, роздратований? Чи лаявся? Чи вживав поганi слова? Чи ображав ближнього або недруга у сварцi? Чи вдарив когось? Чи затiвав бiйки? Чи смiявся з бiдних, калiк, старих? Чи перебував у злобi, ненавистi до оточуючих? Чи не просив пробачення у тих, кого образив? Чи не вибачав тим, хто мене образив? Чи залишив нужденну людину без допомоги, коли мiг допомогти, навiть коли мене просили допомогти? Чи був непривiтним однаково з усiма? Чи був жорстокий з тваринами? Чи брав чужi речi, не питаючи? Чи не повернув узятi тимчасово речi? Чи був впертий i чи завжди наполягав на своєму? Чи намагався помститися тим, хто мене образив? Чи говорив неправду? Чи розводив плiтки, висмiюючи чужi недолiки?
   Згрiшив проти самого себе. Чи був гоноровим? Чи прагнув похвали й слави? Чи не терпiв, коли до мене були несправедливi? Чи був гордий? Чи хвалився своїми здiбностями, походженням, речами, прикрасами? Чи вважав себе достойним перед Богом? Чи перебiльшено пiклувався про свою зовнiшнiсть? Чи згрiшив думкою, поглядом, дiєю щодо блуду, перелюбу? Чи заздрив iншим? Чи не виконував своїх обов'язкiв? Чи був лiнивим, нетерплячим? Чи був недбайливим у вивченнi Святого Писання i духовної лiтератури? Чи був нестриманим у думках, почуттях, словах, їжi, питвi? Чи напивався?
   Вiсiм головних пристрастей:
   1) об'їдання (догоджання череву): обжерливiсть, пияцтво, недотримання постiв, потаємне куштування їжi, ласування, загалом нестриманiсть у їжi та питвi (надмiрна любов до плотi, прагнення комфорту i спокою, вiд яких виникає самолюбство, вiд нього - недотримання вiрностi Богу, Церквi й людям);
   2) блуд: блудне розпалення, блудна спрямованiсть душi та серця; прийняття нечистих помислiв, розглядання їх, насолода ними, затримання в них; блуднi мрiї та думки; нестриманiсть чуттiв - зору, особливо дотикiв, у чому зухвалiсть, яка губить усi чесноти; брудна лайка та читання еротичних i порнографiчних книжок, перегляд блудних кiнофiльмiв i телепередач, Iнтернету; малакiя (рукоблудство); блуд (незбереження чистоти до шлюбу); перелюб (порушення подружньої вiрностi); блуднi протиприроднi грiхи;
   3) срiблолюбство: любов до грошей i взагалi до багатства; прагнення збагатитися; страх перед старiстю, зубожiнням; скупiсть, жадiбнiсть; немилосердя до жебракiв та вбогих; користолюбство; зневiра у Промислi Божому; покладання надiї на своє багатство; надмiрне пiклування про земне; любов до подарункiв; крадiжка, зазiхання на чуже, недбале ставлення до чужого майна; розбiй; несплата або недоплата заробiтку працiвникам;
   4) гнiв: запальнiсть, дратiвливiсть; бажання помсти; сварки, суперечки, образи, побиття, вбивство, злопам'ятнiсть, ненависть, ворожнеча, наклепи, небажання примирення та прощення грiхiв;
   5) нудьга: печаль; туга; засмучення; ненадiяння на Бога; невдячнiсть Боговi за все, що трапляється у життi; малодушнiсть, боягузтво, нетерплячiсть; докори собi; нарiкання на ближнього, ремствування, зречення життєвого хреста або намагання зiйти з нього;
   6) смуток: байдужiсть до будь-якої доброї справи, особливо до молитви; невиконання домашнiх i церковних молитов; неуважнiсть i поспiшнiсть у молитвi; недбалiсть, не благоговiння у духовних справах; лiнощi до читання духовних книжок; апатiя, неробство, бажання розваг, сонливiсть; часте залишення храму; надмiрне гостювання, марнослiв'я, смiховиннiсть; блюзнiрство; забуття своїх грiхiв; забуття заповiдей Христових; втрата страху Божого; озлобленiсть; вiдчай;
   7) марнославство: прагнення до людської слави i почестей; вихваляння; любов до гарних i дорогих речей; самолюбування, надмiрне пiклування про свою зовнiшнiсть, одяг, надмiрне захоплення модою (щодо одежi, меблiв, прикраси житла, сучасної технiки, досягнень науки, мистецьких уподобань тощо); сором зiзнаватись у грiхах на сповiдi, приховування їх перед священиком; лукавство; самовиправдання; суперечливiсть; виставляння свого розуму; лицемiрство; брехня; лестощi; догоджання людям; заздрiсть; приниження ближнього; мiнливiсть настрою; потурання несправедливостi; безсовiснiсть; норов i життя бiсiвськi;
   8) гордiсть: зневажання ближнього; вiддання переваги собi; нахабство; затьмарення розуму й серця; хула; невiра; зарозумiлiсть; непокора вченню Церкви, невиконання її законiв, хула i наклепи на неї; потурання своїй грiховнiй волi; захоплення єретичною та окультною лiтературою; хибна фiлософiя; сектантство; атеїзм; невiгластво; омертвiння душi; сатанiзм; нехтування голосом своєї совiстi; єхидство; вiдмова вiд християнського смирення i мовчання; втрата простоти; втрата любовi до Бога та ближнього.
   Звiсно, що у кожного з нас знайдеться велика купа грiхiв. Тому всiх їх можна розподiлити на 7 рiвних частин, вiдповiдно до 7 днiв тижня, i прочитати протягом тижня.
   Розповiвши свої грiхи, продовжуємо молитися.
   Чи ще щось вчинив злого, вiльно чи невiльно, словом чи дiлом, свiдомо чи несвiдомо, вдень чи вночi, в думках чи в помислах згрiшив i забув, бо все оце i ще бiльше я вчинив зором, слухом, нюхом, смаком, дотиком та iншими моїми почуттями.
   Визнаю усi мої грiхи. Моя провина, моя провина, моя дуже велика провина.
   Жалкую, переживаю i картаю себе, що я негiдний, мерзенний грiшив i грiшу, винним з'являюся перед Тобою, Богом моїм, i каюся.
   Каюся за всi мої грiхи! Каюся i за забутi мої грiхи! Щиро каюся за всi грiхи!
   I прошу Господа Бога мого, щоб допомiг менi бачити мої грiхи, гiдно каятися за них i бiльше не грiшити, i виконувати волю Божу.
   Вiднинi я всiм пробачаю i прощаю все, нiкого не ображаю, до всiх вiдношуся з повагою, лагiдно, благопристойно, по-християнськи, всiм блага бажаю, не заздрю, не хвалюся, стаю розсудливим, дотримуюся добрих чеснот.
   I благаю Пресвяту завжди Дiву Марiю, всiх ангелiв i святих i всiх, кого я образив чи спонукав до грiха, пробачити менi i молитися за мене до Господа Бога нашого.
   Господи Боже, Отче Всемогутнiй, покiрно зi сльозами молю Тебе, вчиненi ж перелiченi грiхи мої i забутi мої грiхи пробач i прости менi, й звiльни вiд них за Милiстю i Милосердям Твоїм, а не за злобою i беззаконнями моїми, бо Ти Благий i Людинолюбний.
   Господи, Iсусе Христе, Сину Божий, прошу Тебе, прийми мої сльози покаяння, пробач, прости i вiдпусти всi мої грiхи, i забутi мої грiхи, i не згадуй їх при кончинi життя мого i на праведному Страшному судi Твоєму, а помилуй мене i допоможи менi бачити мої грiхи i бiльше не грiшити, i приведи мене до вiчного життя у Царствi Твоєму.
   Господи, Царю Небесний, Утiшителю, Духу iстини, Святий Духу, прошу, благаю i молю Тебе, вселися в мене i попали всi мої грiхи, очисти мене вiд грiхiв моїх, завжди у менi перебувай i направляй мене на шлях iстинний, праведний, на шлях до добра i спасiння.
   Господи, Творче мiй, всi сподiвання мої, прошу Тебе, викорени з мене все, що противне Тобi, i осiни мене правдою Твоєю, щоб я мiг увiйти у Твоє Святе Свiтло. Не залиши мене без участi в блаженнiй вiчностi i приєднай мене до сонму обранцiв Твоїх.
   Господи, благаю Тебе, нехай я в лику, хоча б, найостаннiших рабiв Твоїх, буду вiчно благословляти i прославляти iм'я Твоє Пресвяте - Отця, i Сина, i Святого Духа - у Царствi Твоєму. Амiнь.

Подячна молитва Господу Богу

   Господи, Отче, Сину i Святий Духу, що у Єдинiй, Святiй i Нероздiльнiй Тройцi славлений i поклоняємий, дякую Тобi за все - за цей свiт, за те, що Ти дав менi життя, за кожен крок життя мого, за кожну мить радостi моєї, дякую i за кожне зiтхання смутку мого, за тяжкi, гiркi хвилини життя мого з хворобами, [операцiями (для тих, що перенесли хiрургiчнi втручання)], журбою, переживаннями.
   Господи, дякую Тобi за прожитi роки, за допомогу, за всi явнi i таємнi добродiйства, милостi, щедроти, благодiяння, зцiлення, прощення грiхiв i дари Твої, якi я отримав незаслужено.
   Мiй Боже, дякую Тобi за те, що даєш, i дякую Тобi, Господи, за те, що вiднiмаєш; нехай буде воля Твоя навiки. Амiнь.

Благальна молитва до Господа Бога

   Господи Боже наш, ми Творiння Твоє, i хоч недостойнi ми, але, знаючи Твою Доброту, Благiсть i Любов до нас, до Тебе припадаємо i, насмiлившись звернутися до Тебе, як до Творця нашого, з вiрою, надiєю, любов'ю i благоговiнням просимо, благаємо i молимо Тебе, Милосердний Господи, зiшли Свою милiсть, благодать, благословення, зцiлення, прощення грiхiв i дар Святого Духа на нас грiшних рабiв Твоїх - (своє iм'я та iмена тих, за кого молимося).
   Господи, благаємо Тебе, омий кров нашу променями Твоїми. Тiльки з допомогою Твоєю прийде зцiлення нам. Доторкнися до нас силою Твоєю чудотворною, поблагослови всi шляхи нашi до порятунку, видужання, зцiлення, добра i спасiння в Царствi Божому.
   Господи, просимо Тебе, згадай про нас грiшних i подаруй тiлам нашим здоров'я, душам нашим - благословенну легкiсть, серцям нашим - бальзам Божественний.
   Господи, знаємо, що хвороби нашi, якi ми терпимо - терпимо їх заслужено за нашi грiхи i беззаконня; знаємо, що дiлами своїми ми заслужили найважчої кари; але, Господи, Людинолюбче, чини з нами не за злобою нашою, а за безмежним Милосердям Твоїм i хвороби нашi, якi ми зараз терпимо, хай будуть на очищення багатьох грiхiв наших. I просимо Тебе, Господи, якщо можливо i така Твоя свята воля, то хай мине нас чаша ця i ласкою Твоєю зцiли нас: поверни нам здоров'я, щоб всi прояви недуги щезли, бiль вiдступив, сили повернулися; i щоб всяка хвороба зникла, рани тiлеснi й душевнi загоїлися, не допусти злоякiсних i невилiковних хвороб в тiлах наших, продовж роки нашого життя, щоб ми ще Церквi Твоїй послужили, прославляли Тебе i волю Твою виконали.
   Господи, просимо Тебе, променi Твої з Небес нехай дiйдуть до нас, хай покриють нас Твоєю благодаттю, дадуть нам захист, благословлять на зцiлення вiд усiх недугiв наших, змiцнять вiру нашу.
   Господи, знаємо, що всi ми колись мусимо померти, бо такий Твiй Божий присуд, але просимо Тебе, Господи, не прикуй нас до лiжка пiд кiнець нашого життя i не погуби нас з нашими грiхами, не дай нам безпомiчного лежання у болях i муках, а допоможи нам бiльше не грiшити, виконувати волю Твою i дай нам легкої, ходячої, безболiсної, християнської смертi i доброї вiдповiдi на Страшному Судi Христовому, а в час смертi нашої прийми покаяння нашi, прости усi нашi грiхи i прийми мандруючий дух рабiв Твоїх у Царство Небесне молитвами Пресвятої Богородицi i всiх Святих.
   Господи, молимо Тебе, щоб наше життя i наша смерть були на прославу Пресвятої Тройцi.
   Господи, благаємо, почуй цю молитву нашу i допоможи нам грiшним, помилуй, охорони, зцiли i спаси нас Божественною Твоєю владою за Милiстю, Милосердям i Людинолюбством Твоїм, а не за злобою i беззаконнями нашими, помилуй нас i зодягни нас у хiтон блаженства Твого i у одяг порятунку i спасiння нашого.
   Господи, просимо Тебе, напоум нас, очисти нас, нашi думки i помисли вiд усякого зла, додай нам розуму, вiри, надiї, здоров'я, терпiння, смирення, сили, волi, просвiти нас i подай благодать Твою, щоб ми вiдтепер перестали робити зле i решту часу прожили б за Заповiдями Твоїми у праведностi, мирi, злагодi i покаяннi, i непохитно визнавали i славили Тебе, Безпочаткового Отця з Єдинородним Твоїм Сином i Пресвятим, Благим i Животворчим Твоїм Духом нинi, i повсякчас, i на вiки вiкiв. Амiнь.
   Слава i подяка силi Господа!
   Слава, подяка й уклiн Тобi, Господи!
   Слава Отцю, i Сину, i Святому Духовi нинi, i повсякчас, i на вiки вiкiв. Амiнь.

Подячно-благальна молитва до Пресвятої Богородицi зi всiма святими

   Премилостива, Преславна, Преблагословенна, Пресвята Богородице Дiво - Володарко, Заступнице, Посереднице, Утiшителько i Помiчнице християн, Ангеле Охоронителю мiй Святий; Святий(та) (iм'я, якого носимо) i всi Святi - Ваше заступництво здобувши, я, (iмена тих, за кого молимося), дякуємо Вам за все, за допомогу, за всi явнi i таємнi добродiйства, милостi, щедроти, благодiяння i дари Вашi, за молитовну пiдтримку, за Ваше Покровительство, зцiлення, i просимо Вас: вiд усiх нещасть нас молитвами Вашими завжди визволяйте, помилуйте, зцiлiть, збережiть i спасiть нас грiшних; i просимо Вас прихилiть до нас милiсть Господа Бога нашого, щоб усi ми разом приносили подячнi молитви Всещедрому Боговi i Творцевi нашому. Ви бо помiчники, заступники, молитвеники i покровителi нашi, i про Вас славу возсилаємо Отцю i Сину, i Святому Духу, нинi i повсякчас i на вiки вiкiв. Амiнь.

Молитва самовiдречення та вiддання себе пiд опiку Боговi

   В руки Твого Великого Милосердя, Безмежної Доброти i Любовi, Господи Iсусе Христе, Боже мiй, вiддаю дух, душу i тiло моє, здоров'я моє, сiм'ю мою, роботу мою, достаток i добробут мiй, безпеку i волю мою, i благаю прийми все моє з миром i опiкуйся ним, бо все, що моє, - є Твоє, Господи, i все Тобi довiряю i прошу за волею Твоєю керуй моєю волею, моїми думками, почуттями, вчинками, розумом i всiм моїм, Тобою даним: дякую Тобi за все i молю Тебе, Багатомилостивий Господи, благослови, помилуй, зцiли, спаси, оберiгай мене, прости мої грiхи i даруй життя вiчне у Царствi Твоєму. Амiнь.
  

Кiнець, i Богу слава!

  
  

Джерела

   1. Бiблiя: Книги Священного Писання Старого та Нового Завiту в українському перекладi з паралельними мiсцями та додатками. - Переклад Патрiарха Фiларета (Денисенка). - К.: Вид. УПЦ КП, 2004. - 1416 с.
   2. Акафiстник: в 3-х томах. - К.: Вид. УПЦ КП, 2007. - Т. 1, 336 с. - Т. 2, 416 с. - Т. 3, 368 с.
   3. "В Iм'я Господнє...": Молитовник католикiв латинського обряду. - К.: Кайрос, 2007. - 152 с.
   4. Молитовник. - Вид. 7-ме, виправ. i доп. - К.: Вид. УПЦ КП, 2011. - 512 с.
   5. Правильник: канони на кожен день, повне правило до причастя. - Глибока: Благодатний вогонь, 2014. - 528 с.
   6. Православний молитовник. - К.: Вид. УПЦ КП, 2004. - 102 с.
   7. Служебник. - К.: Вид. УПЦ КП, 1999. - 496 с.
   8. Иерейский молитвослов. - Мн.: Изд-во Белорусского Экзархата, 2004. - 1000 с.
   9. Илларион, митрополит "Слово о законе и благодати": Пер. с рус. А.М. Молдован. - К., 1984 // Электронный ресурс: http://litopys.org.ua/oldukr2/oldukr52.htm
   10. Как научиться понимать молитвы. Утренние, вечерние и ко Святому Причащению. - М.: Изд. "Отчий дом", 2014. - 376 с.
   11. Козин А. Детский толковый молитвослов. - М.: Благо, 2004. - 16 с.
   12. Куземська Г. Якою мовою молилася давня Україна: Правила української транслiтерацiї церковнослов'янських текстiв. Вид. доопрацьоване i значно доповнене. - К.: КЖД "Софiя", 2012. - 112 с.
   13. Мельник В.М. Життя i Вчення Iсуса Христа. - К.: Здоров'я, 2003. - 584 с.; - 2-ге видання. - Харкiв: Фолiо, 2004. - 638 с.
   14. Мельник В.М. Свята Божественна Лiтургiя у розумiннi мирянина. - К.: Вид. Лiра-К, 2015. - 276 с.
   15. Молитвослов с пояснениями. - М.: Клин, 2010. - 96 с.
   16. Нахимов Н. Молитвы и песнопения православного молитвослова с переводом на русский язык, объяснениями и примечаниями. - К.: Пролог, 2003. - 483 с.
   17. Петрович М. (ред.). Термiнологiчно-правописний порадник для богословiв та редакторiв богословських текстiв. - Львiв, 2005. - 130 с.
   18. Православный толковый молитвослов с краткими катехизическими сведениями / Киево-Печерская лавра. - К.: Феникс, 2012. - 304 с.
   19. Толковый молитвослов с кратким словарем к каждой молитве, пояснениями и параллельным переводом на русский язык // Электронный ресурс: http://www.bogoslovy.ru/molitvoslov.htm
   20. Учебный молитвослов (с параллельным переводом и с толковыми пояснениями). - М.: РПЦ, 2007. - 576 с.
   21. Чельцов Г., прот. Объяснение символа веры, молитвы и заповедей. - Б.м.: Б.и., 1990. - 206 с.
  
  
  

ЗМIСТ

  
   Вступне слово про молитву
   3
   Молитви ранiшнi (або ранiшнє правило)
   25
   Молитви вечiрнi (або вечiрнє правило)
   180
   Молитви, якi вимовляють наодинцi, окремо вiд вечiрнiх
   259
   Авторськi молитви
   286
   Джерела
   298
  
  
  
  
  
   0x08 graphic
Мельник Василь Михайлович, доктор медичних наук, професор, Заслужений рацiоналiзатор України, лауреат Державної премiї України в галузi науки i технiки i Премiї iменi Ф.Г.Яновського. Його перу належить 670 опублiкованих наукових праць, з них 54 книги, 42 авторськi свiдоцтва й патенти, а також 104 науково-популярнi та публiцистичнi працi, 16 депонованих рукописiв i 131 рацiоналiзаторська пропозицiя. Пiдготовив 10 докторiв i кандидатiв наук. Коло його наукових iнтересiв становлять загальна i торакальна хiрургiя, фтизiатрiя та пульмонологiя, органiзацiя фтизiопульмонологiчної допомоги, релiгiєзнавство, народна мудрiсть та iн. Заслуговують уваги книги: "Життя i Вчення Iсуса Христа", "Свята Божественна Лiтургiя у розумiннi мирянина", "Народна мудрiсть про здоров'я" та iншi.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
   500
  
  
  
   4
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"