Ми нацiя.., в якої руки скутi,
Закритi очi, вуха та роти.
Ми є безвольними по сутi,
Бо нами правлять клановi роди.
А слово рiдне не почуте,
Та часу безлiч згаяно дарма.
Потрiбно, все з нуля почати,
Аби здолати свiтовi шторми.

Нехай бринить сльоза за волю,
Здригнеться серце вiд тривог.
Я у небес одне слiвце замовлю,
Най боротьба свята трива.
Ми не скорилися покiрно долi,
Та не змирились з владою грошей.
Хоч опинились раптом люди долi,
З колiн устати,- буде наш рушiй.

Терпiння линва увiрвалась врештi,
Тягар потрiбно скинути з плечей.
Зламати розбрату високi башти,
Сягнути розумом простих речей.
Немає, в кривди та недолi правди,
I острах нам не перейти убрiд.
Якщо ми будемо мовчати завжди,
Нiколи не ступити кроку уперед.

Блищить в очах свободи вiтер,
Вiн дме з бескидiв диких гiр.
I Україна в перемогу вiрить,
Суворим деспотам наперекiр.
За iдеал суспiльної країни,
За власну долю i свiй добробут.
Ми недопустим грiзної руїни,
Подiленi шляхами перепуть...

Собор святий шануй вiтчизни,
Країни вiльних дум, свобод та мрiй.
Ти вiд народження то тризни,
Шляху щасливому радiй. 
Любити Україну, аж до скону,
Кобзар для нацiї дороговказ. 
Самодержавству словом збив корону,
Вiршем волаючим немов наказ.

Вогонь сердець за спину не сховати,
Палахкотять вони мов ватри в нiч.
Не зможуть нас пiдпанки зацькувати,
Вiдновимо непереможну сiч.
Стискаючи серцебиття в долонi,
Ми стяги здiймемо понад майданом.
Нехай вiтри цiлують в скронi.
Ми вигукнемо: ""Нi кайданам"" 

Най Голос нацiї єдиним хором,
Здвигне весь свiт прадавнiй клич.
Героям слава не дається даром,
Бiди Вкраїнi тiльки не наклич, 
Вiд моря до карпатських гiр:
""Навiки слава""- озветься вiдгомiн
Шаленим ураганам наперекiр.
Це наш єдиний величний гiмн,
Нескорених сердець.