Аннотация: Вiдразу по призначеннi новi губернатори почали думати, як би найкраще довести Президенту свою вiдданнiсть i показати ефективнiсть роботи нової влади...
Вiдразу по призначеннi новi губернатори почали думати, як би найкраще довести Президенту свою вiдданнiсть i показати ефективнiсть роботи нової влади.
Сумський голова Микола Лаврик з цього приводу навiть зiбрав усiх керiвникiв областi i виступив iз програмною промовою.
- Ми повиннi працювати чесно, як наголосив президент Вiктор Ющенко. Вiдсьогоднi забороняється красти i брати хабарi, усi зрозумiли?
- Та-а-к! - хором, але чомусь без пiднесення, закричали чиновники. "Разом нас багато, i нас не подолати", - донеслося десь з гальорки, але Лаврик не почув, i захоплено продовжував.
- Отже, сьогоднi ми вiдкриваємо велике полювання на цих... фальсифiкаторiв... ой, тобто, на хабарникiв! Усi по коням! - i губернатор кинувся до своєї службової машини шукати першу жертву.
- Ну що, Миколо, як ти гадаєш, де можна швидесенько знайти хабарника? - запитав вiн свого водiя, сiдаючи поруч.
- Не проблема, зараз знайдемо, - вiдповiв Микола, i, не довго думаючи, дав газу...
Даїшники Сергiй Петренко i Петро Сидоренко сидiли у засадi, i, за звичаєм, обiдали. Петро дiстав великий шмат сала, i почав поливати його кетчупом, а Сергiй якраз куштував тiстечка.
- Слухай, Петре, - мовив Сергiй. - Ти вже чув, що наш новий їв галушки у звичайнiсiнькiй їдальнi? Навiть розплатився!
- Та ти шо? - здивувався товариш. - Бути такого не може! То певно балачки.
- Нi, кажуть, вiн навiть на роботу пiшки ходить...
Раптом на шаленiй швидкостi прямо перед засiдкою пронеслася машина. Сало випало з рук Петра i намазанною стороною шкрябнулося на землю.
- А, чорт! - виругався Сидоренко. - Ти це бачив?! - риторично запитав вiн, вже стрибаючи у машину.
Увiмкнувши мiгалки i з сереною у стилi найкращiх американських бойовикiв нашi даїшники рванули слiд за порушником спокою.
- Ти диви, цi молодики на хамерах зовсiм очманiли, - сердито сказав Петро, добавляючи газу.
Побачивши даїшникiв, водiй хамера почав скидати швидкiсть i зупинився бiля обочини.
Сергiй хутко вилiз iз машини i швидко направився до хамера.
- Сержант Петренко, вашi документи! - якось зовсiм звично сказав вiн. - Ви знаєте, на якiй швидкостi ви тiльки що їхали? - поцiкавився вiн.
- Ну, трошки перевищив, - винувато почав водiй. - З ким не буває, начальнику, - протягнув вiн права iз засмаленим червонцем всерединi.
Раптом iз машини вискочив якийсь чоловiк iз фотоапаратом. Микола Лаврик (а це був вiн) ледь не танцював, а його уява вже малювала численi iнтервью на всiх каналах i заголовки усiх газет, що з'являться вранцi.
- Лаврик пiймав хабарника за руку! Нi, Лаврик почав боротися з корупцiєю! Нi, не так... Оце слава!
Вiн поки не знав, що за хабар наказують i того, хто бере, i того, хто дає...