Кожен слухає музику - чи то рок, чи то попс, чи то класику... Кожен реалiзує себе в музицi, заспокоюється, пiдiймає настрiй. Яка ти людина, така ж музика навколо тебе.
Музика завжди бiля нас: вона всюди - у колонках з балкона сусiда, у навушниках. Особлива музика є i в спiвi птахiв, у шумi машин, у краплях дощу на пiдвiконнi, у дзижчаннi комах... Вона i в серединi нас - стукiт серця, скрип зубiв, рухи легень... Музика поглинає нас, заполоняє з середини...
А я люблю слухати тишу... Так рiдко можна серед всього шуму буденностi знайти спокiй, тишу... Найчастiше вона ховається десь у горах, на морi, або ж, навпаки у, на перший погляд, найгучнiших мiсцях: десь на зупинцi, в годину пiк, на секунду все нiби завмирає i немає нi сперечань, нi гулу авто, нi реготу... Зникають усi звуки, навiть серце перестає створювати шуми. Ось в цi моменти й настає справжня тиша... А коли звуки знов заполонять тебе, то таке вiдчуття, нiби все навкруги злилося в одну музику, в одну пiсню, жоден такт якої не повториться у 99 випадках зi ста, бо це i є життя...