(

ЗМIСТ

ПЕРЕДНЄ СЛОВО 6

Роздiл 1. КОНЦЕПТУАЛЬНI ОСНОВИ ЕКОНОМIКИ ПРАЦI 8

Глава 1. Базовi категорiї, що характеризують економiку працi....9

1. Поняття про працю 9

Д. Людський фактор трудової дiяльностi 14

IЛ Потреби людини i якiсть життя 2 2

i Вартiсть^га якiсть робочої сили 2 4

_5. Предмет економiки працi 2 4

Глава 2. Теоретичнi основи економiки працi 28

2 Основнi питання наукового дослiдження працi 2 8

-2 Iсторiя розвитку науки про працю 2 9

2 3. Основнi категорiї науки про працю 3 4

Глава 3. Методологiя економiки працi 42

3 i. Поняття '"методологiя пiзнання та дiяльностi" 4 2

3_2. Змiст методологiї економiки працi 4 3

З 3 Методологiчна позицiя (цiльова настанова) суб'єкта дiяльностi .45

? .4 Нормативнiсть методологiї економiки працi 7

Глава 4. Продуктивнiсть працi 54

. Поняття "ефект" та "ефективнiсть" 5 4

- 2 Поняття "ефективнiсть працi" 5 6

- З Сутнiсть та значення продуктивностi працi 5 7

- - Джерела зростання продуктивностi працi 60

- 5 Компоненти дiяльностi людини та їх вплив на продуктивнiсть

працi 6 2

-6. Методи визначення продуктивностi працi 6 3

- 7. Фактори та резерви росту продуктивностi працi 6 6

Глава 5. Ринок працi 72

5 ! Сутнiсть, змiст, елементи ринку працi 72

5 2. Функцiї ринку працi 74

.3. Моделi, види, рiзновиди та сегменти ринку працi 7 4

.4. Стан сучасного ринку працi України 8 1

Роздiл 2. ОРГАНIЗАЦIЯ, НОРМУВАННЯ ТА ОПЛАТА ПРАЦI 85

Глава 6. Органiзацiя працi 86

6.1. Сутнiсть, принципи та задачi органiзацiї працi 86

6.2. Основнi елементи органiзацiї працi персоналу 88

Глава 7. Нормування працi як засiб регулювання робочого часу га мiри працi . 100

7.1. Поняття, сутнiсть та функцiї нормування працi 100

7.2. Класифiкацiя витрат робочого часу на виробництвi та види

норм працi 103

7.3. Управлiння нормуванням працi 106

Глава 8. Методичнi основи нормування працi 114

8.1. Нормативи з нормування працi 115

8.2. Методика розробки нормативiв 117

8.3. Методи встановлення норм працi 122

Глава 9. Розподiл доходiв та особисте споживання у ринковiй економiцi 128

9.1. Принципи формування доходiв у ринковiй економiцi 129

9.2. Структура доходу спiвробiтника пiдпиємства

9.3. Особисте споживання у ринковiй економiцi 132

I лапа 10. Заробiт на плата в умовах ринкової економiки 138

10.1. I Iоняття та сутнiсть заробiтної плати 138

Пi." ('оцiально-економiчний змiст заробiтної плати 141

III 1 'Пункцiї заробiтної плати 145

iп -I 111 ч 11111 п 11 и iа елементи органiзацiї оплати працi 149

ПI ? I арпфп.i снсiсма оплати працi 153

I"'' i '> >| i >ш її i ii" 11-ми iаробi'гної плати. Органiзацiя премiювання

? i• i г 156

i i" її iiциГiiii мiнi нн нiд оплати працi персоналу 160

II I I I ПI , i 11 iакор, донного досвiду 161

'i i - i 'i рiч i iiньiаiннiо зарубiжного досвiду

чi" i тi i " .тi. iн i її-1 н i iмаму 167

Гм.Нi * • • И11 Ч II.IIМ 11*3 |( >111 III (ПОГИНИ 171

ю ю

Глава 12. Соцiально-трудовi вiдносини: основнi поняття 172

12.1. Поняття "соцiально-економiчнi вiдносини", "трудовi вiдносини",

"соцiально-трудовi вiдносини" 1 72

12.2. Поняття соцiального захисту 177

.3. Соцiальнi гарантiї 1 79

.4. Поняття "механiзм регулювання соцiально-економiчних

вiдносин" 1 80

Глава 13. Соцiальна полiтика 184

I VI. Поняття "соцiальна полiтика" 1 84

I 1.2. Змiст та напрямки соцiальної полiтики держави 1 86

I 1.1. Управлiння соцiальною полiтикою 1 90

I лава 14. Механiзм реалiзацiї громадянами права на працю 196

I I I. Соцiально-економiчна суть зайнятостi 196

I I 2 Основнi принципи державноїполiтики та державнi гарантiї

iiiПияiостi 197

I I I ( iруктура механiзму реалiзацiї полiтики зайнятостi населення 200

I I I I iсзробiття. Компенсацiї! гарантiї при втратi роботи 204

I iина 15. Соцiальне партнерство 209

I I I Iони iтя "соцiальне партнерство" 2 09

I * ' I i-орстичнi основи та передумови соцiального партнерства

I ? i i * час на практика соцiального партнерства в Українi

I нинi I о Регулювання трудової поведiнки персоналу 221

IЛ I i >i нони теорiї поведiнки особи 2 22

I п ' М. ?. нiгiм регулювання трудової поведiнки 227

I мни 17, Управлiння персоналом як механiзм регулювання
iрi iнннч вiдносин у ринковiй економiцi 234

I М i а потреба реформування механiзму регулювання

?МуЦiнч шлноснн в умовах переходу до ринкової економiки 235

• i мi i.ми управлiння персоналом 237

I i Мiчоли управлiння персоналом 242

? нi iiiерятури 346

5

ПЕРЕДНЄ СЛОВО

Реформування економiки України вимагає нового осмислення сутностi економiчних процесiв та з"ясування особливостей їх проявiв у сучасних умовах. Побудованi на рiзноманiтних формах власностi економiчнi вiдносини утворюють нове економiчне середовище, у якому здiйснюють свої професiйнi функцiї спецiалiсти пiдприємства i на якi вони повиннi впливати.

Економiчнi вiдносини, що охоплюють галузь працi, є неодмiнною складовою економiки пiдприємства. У той же час вони мають суттєвi особливостi у їх формуваннi та реалiзацiї, що пов "язано з визначальною роллю працi як фактора виробництва.

Даний навчальний посiбник пiдготовлений у вiдповiдностi iз Державним освiтнiм стандартом. Вивчення дисциплiни згiдно з цим. стандартом покликано дати студентовi знання iз наступних питань:

- понятiйнi та методологiчнi основи економiки працi; труд як громадсько корисна дiяльнiсть: ринок працi у системi ринкового господарства; трудовi ресурси, людина працi та зайнятiсть; продуктивнiсть та ефективнiсть працi; органiзацiя трудових вiдносин; нормування та умови працi; i тпмучюваипя працi; чистi, життя;

i оцiа'iьпо економiчнi та власно соцiальнi вiдносини, що но"'ч ьiiii її працею та механiзми їх регулювання.

IIр,пакуючи те. що проблеми економiки працi у науковiй та iiочч,т пiн итерашурi висвiтлюються з рiзних методологiчних iiiчiiцiii i и 1/44111 iаш наводиться авторське бачення методологи

гм прчiц I метою полегшення сприяння студентами

iiiiнорiа м 1 т, орещнчних основ у навчальному посiбнику у 0пii> тчиїп i/,чр\i,i\ представленi категорiйний апарат та НIЇїрi'ЦШiЧiаппч тчiiЦiи припiчникiв двох протилежних напрямкiв паї iи про працю

н

Поряд з матерiалами, напрацьованими за багато рокiв викладання блоку дисциплiн з проблем працi на факультетi економiки та управлiння Одеського нацiонального морського унiверситету при пiдготовцi даного навчального посiбника використанi матерiали дослiджень i публiкацiй зарубiжних та вiтчизняних спецiалiстiв у цiй галузi. Це, зокрема, працi В.В. Адамчука, Iмануїла Валерстайна, Д.П. Богинi, Б.М. Генкiна, О.А. Грiшнової, А.Л. Жукова, А.Я. Кiбанова, А.М. Колота, Вiльяма Д. Нордхауса, А.I.Рофе, Пола Е. Самуельсона, Джоджа Сороса та iн.

Особливiстю навчального посiбника є те, що на початку матерiалу кожної глави увага студента привертається до плану (логiки) викладу та засвоєння ,матерiалу, ключових понять та термiнiв, iцо необхiдно йому засвоїти, потiм розкривається сутнiсть предмету розгляду, далi надається його визначення та конкретнi питання, що складають теоретичний та понятiйний < мiст глави. Наприкiнцi глави наводиться резюме, у якому у скоп центрованому виглядi акцентується увага на найбiльш суттєвих положеннях розглянутого матерiалу. Поставленi до коленої глави питання для роздуму, самоперевiрки та повторення пнЧишовхують студента до повернення у вiдповiдну частину тексту, що покликано сприяти кращому засвоєнню конкретних чи ииiчень, положень, розвивати самостiйнiсть мислення та . прч ночувати до рекомендованої лiтератури.

' посiбнику вживаються умовнi позначки *. >, Ь, <=>, та Iн якi поряд з оригiнальною компоновкою тексту покликанi концiчпнрувати увагу на структурi матерiалу, головних iю /i* чееннях, суттєвому аспектi.

7

РОЗДIЛ I

КОНЦЕПТУАЛЬНI ОСНОВИ
ЕКОНОМIКИ ПРАЦI

Глава 1. Базовi категорiї\ що характеризують економiку працi

Глава 2. Теоретичнi основи економiки працi

Глава 3. Методологiя економiки працi

Глава 4. Продуктивнiсть працi

Глава 5. Ринок працi

8

shapeType32lineWidth12065I лiiва 1

БАЗОВI КАТЕГОРIЇ, ЩО
ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ ЕКОНОМIКУ
ПРАЦI

? План (логiка) викладу i засвоєння матерiалу:

1.1. Поняття про працю.

1.2. Людський фактор трудової дiяльностi.

/. ?. Потреби людини i якiсть життя.

1.4. Вартiсть та якiсть робочої сили.

/.5. Предмет економiки працi.

Ключовi поняття та термiни
• праця • трудовий потенцiал
• складовi частини процесу працi • тейлорiвська модель працi
• {.мiст працi • фактори пiдвищення ролi
• характер працi персоналу у виробництвi
• форми виявлення працi • потреби людини
• форми органiзацiї працi • якiсть життя
• </>ункцiї працi • якiсть трудового життя
• людський фактор • квалiфiкацiя працiвника
• населення • предмет економiки працi
• трудовi ресурси
• трудовий потенцiал працiвника
1.1. Поняття про працю

I Iсрiн за все треба з"ясувати поняття про працю та її рiзновиди. У i \ чт мiй науковiй лiтературi праця визначається як усвiдомлена, iшич прямована i легiтимна дiяльнiсть людини (людей) iз виробництва 11 iюрiнни) матерiальних та духовних благ (речей, товарiв, послуг, витворiв чж iецiва, науки тощо), накопичення та передачi iнформацiї, що i ироможнi задовольнити певнi людськi потреби та знайшли попит.

I iоiiяття "праця" та "труд" вживаються як синонiми, але кожний з мнч ма< специфiчне забарвлення. Поняття "праця" характеризує процес миiцеької дiяльностi у всiх його складових частинах. Поняття "труд"

/•/I и i/1/ КАТЕГОРIЇ, ЩО ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ ЕКОНОМIКУ ПРАЦI

9

вживається у контекстi використання людської енергiї, реалiзацiї здатностi людини до виробництва товарiв, послуг, творчостi. Поняття "процес працi" розкриває технологiчний, а поня тi я "трудовий процес"- бiльше фiзiологiчний аспект дiяльностi людини.

Праця є основною та неодмiнною умовою життєдiяльностi людей. Впливаючи на природне оточення, змiнюючи та пристосовуючи його до своїх потреб, люди не тiльки забезпечують своє iснування, але i утворюють умови розвитку й прогресу суспiльства.

Будь-який процес працi передбачає наявнiсть наступних умов, або складових частин'.

1) предмету працi - речовини природи або предмету, на який вже здiйснено вплив працi, або об"єкту надання послуг, на якi спрямована трудова дiяльнiсть працiвника з метою надання їм нових якостей, що кориснi людинi;

2) засобiв працi - усього того, за допомогою чого працiвник впливає на предмет працi i що створює йому необхiднi умови для працi;

3) технологiї дiяльностi, або способу впливу на предмет працi (цiлеспрямована дiяльнiсть передбачає наявнiсть знань i вмiння з тої чи iншої роботи);

4) органiзацiї працi - певного порядку побудування та здiйснення трудового процесу, який складається iз системи взаємодiї працiвника з предметами та знаряддями працi i виробничої взаємодiї людей;

5) самої працi - процесу усвiдомленого впливу людини на предмет працi з використанням необхiдних засобiв, технолог iїй органiзацiї з метою надання йому якостей, що задовольняють тi чи iншi потреби.

Поняття "праця" у значнiй мiрi спiвпадає з такими поняттями, як "дiяльнiсть", "функцiонування", "дiя", "робота" та деякими iншими. У зв"язку з цим доцiльно розглянути, у чому цi поняття спiвпадають i у чому вiдрiзняються.

Усе життя людини складається з перiодiв дiяльностi i бездiї (пасивний вiдпочинок, час хвороби, сну тощо). Дiяльнiсть (а також заняття, дiя як частина дiяльностi) це одна з форм iснування людей, процес, у якому реалiзуються їх фiзичнi та розумовi сили для задоволення яких-небудь потреб. Поняття "дiяльнiсть" бiльш широке нiж поняття "праця": праця це вид дiяльностi, але не будь-яка дiяльнiсть буде працею. Синонiмом поняття "дiяльнiсть" є поняття "функцiонування" Вони використовуються не тiльки для характеристики стану людей, але т акож i стосовно до пiдприємств, органiзацiй i їх пiдроздiлiв. Дiяльнiсть людей характеризується структурою рiзних ЇЇ видiв (рис. I.).

10

ГЛАВА 1

До визначення поняття "творчiсть" вченi пiдходять iз рiзних поглядiв. Однi протиставлять поняття "праця" i "творчiсть". Наприклад, академiк В.Iноземцев стверджує, що найбiльш принциповий мотив iворчої дiяльностi - прагнення iндивiду реалiзувати себе у вiльнiй, незалежнiй вiд зовнiшнiх матерiальних умов активностi. Вiдокремлення iюдсй за ознаками занять працею чи творчiстю вiн кладе в основу i i раї ифiкацiїпостiндустрiального суспiльства, визначаючи клас носiїв шанi. (кпо\уIесI?е-сIа8$) та клас працiвникiв, якi у кiнцевому рахунку iайiiятi у виробництвi споживчих благ (сопзитрiiоп мюгкегз).

| i | Заборонена | 2 ] Ьсзцiльна

I •" | 11с пов"язана з утворенням

I '' I I Цо не знайшла попиту

Рис.I. Види дiяльностi.

ТАЗОВI КАТЕГОРIЇ, ЩО ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ ЕКОНОМIКУ ПРАЦI

Iншi вченi вважають, що творчiсть - це не тiльки самодостатня, самозадовольняюча дiяльнiсть, що обумовлюється прагненням до саморозвитку особистостi, надматерiальними мотивами, а i тяжка праця.

Здається, що краще визначення поняттю "творчiсть" зроблено древнiм фiлософом Платоном: "Творчiсть - поняття широке. Все, що викликає перехiд вiд небуття у буття, - творчiсть, i отже створення будь-яких витворiв мистецтва й ремесла можна назвати творчiстю".

Поняття "робота" має широкий дiапазон застосування (рис. 2.). Важливими категорiями поняття працi є "змiст працi" та "характер працi".

I

+Змiст працi - це сукупнiсть її елементiв, якi визначаються профе-
сiйною належнiстю робiт, їх складом, складнiстю, послiдовнiстю
виконання.

За змiстом вiдрiзняють:

&працю у сферi матерiального виробництва, у сферi послуг, у сферi науки тощо; працю в окремих галузях матерiального й нематерiального виробництва;

Сфери застосування
Поняття Людина Пiдприє

мство Тварини Машини Сили

природи
Дiяльнiсть А к А 1
Функцiо

нування \ г 1 г
Робота А
Праця ї
Умовнi показники:

застосування
понять

I

синонiми

I 2

Рис. 2. Сфери застосування понять.

ГЛАВА 1

? 'п/чii/iо за видами дiяльностi; працю по професiями i за фахом.

i мiс i працi вiдбивається у тарифно-квалiфiкацiйних довiдниках, у ми iожеiiмях про пiдроздiли i у посадових iнструкцiях.

I

* Пiд характером працi слiд розумiти якiснi характеристики працi,

якi вiдбивають особливостi функцiонування людини незалежно вiд
iмiсту працi.

Праця одного певного характеру може бути притаманна працi працiвникiв рiзних видiв i сфер дiяльностi, тобто працi рiзного змiсту, а праця одного змiсту може мати рiзний характер.

i К обливостi функцiону вання працi, тобто її характер, виявляються у мiвпх її рiзновидах, як праця Рсвободна i примусова; Рособиста i рпи,н)ська; Рiндивiдуальна i колективна; Р змiстовна, мало- ти шовна i беззмiстовна; Ррозумова i фiзична; Ртворча i рутинна;

престижна й непрестижна; Рнормальної важкостi та напруги, в,i.чека та напружена, особливо напружена тощо.

Форми виявлення працi (труда) спостерiгаються у трудовому процесi. Вони характеризуються:

по-перше, витратами людської енергiї - це бiологiчний аспект працi;

по-друге, в заємодiєю працiвника з засобами виробництва - це. i iрi апiзацiйно-технологiчний аспект працi;

по-третє, виробничою взаємодiєю працiвникiв одного з другим iу г виявляється органiзацiйно-соцiальний бiк працi.

Кожний з указаних бокiв мас економiчний аспект: будь-якi рiшення iз iмши бiологiчного змiсту процесу працi, а також процесiв взаємодiї працiвникiв iз засобами виробництва i одного з другим вiдбиваються на i Нiс яз i витрат працi, а отже, i на загальних економiчних показниках дiяльностi (продуктивностi працi, прибутку, заробiтнiй платi тощо). Тому економiка працi розглядає, усi виявлення працi та їх економiчний результат.

Форма органiзацiї працi у значнiй мiрi визначає характер i змiст працi, а також порядок взаємодiї мiж працiвниками. Вiдрiзняють iндивiдуальну i колективну органiзацiю працi. Форми розподiлу працi (функцiональний,технологiчний, професiйний, квалiфiкацiйний) i вiдповiднi їм форми кооперацiї працi також характеризують особливостi взаємодiї мiж працiвниками.

Форми впливу працi на оточення розкриває категорiя "функцiї працi".

I,АЗОВI КАТЕГОРIЇ ЩО ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ ЕКОНОМIКУ ПРАЦI

13

Функцiї працi

-? участь у виробництвi благ, спрямованих на задоволення потреб людини

? формування громадського багатства й розвиток суспiльства -? розвиток всiєї людської спiвдружностi, суспiльного прогресу, науки й культури

?> формування самої людини * спосiб самовираження особистостi

1.2. Людський фактор трудової дiяльностi

У загальному соцiологiчному змiстi людський фактор розглядається як сукупнiсть основних соцiологiчних якостей (характеристик) людей, що iсторично склалася у даному суспiльствi. Ця сукупнiсть охоплює цiннiснi орiєнтацiї, моральнi принципи, норми поведiнки i поширюється на сфери працi, вiдпочинку, споживання, життєвi плани, рiвень знань та iнформованостi, характеру трудових та соцiальних навичок, настанов та уявлень про особливо значнi елементи соцiального житгя (соцiальна справедливiсть, права та свобода людини, громадянський борг тощо).

Людський фактор мас вiдношення не тiльки до iндивiдiв, але й до груп i колективiв, особливостей їх соцiально-психологiчного клiмату, норм поведiнки, що панують у них.

Предметом нашого розгляду є людський фактор у сферi трудової дiяльностi. Людський фактор як фактор виробництва має якiснi i кiлькiснi характеристики i може торкатися рiзних рiвнiв: окремого працiвника, пiдприємства, країни. Розглянемо деякi з них.

Стан i розвиток суспiльства у значнiй мiрi визначається кiлькiстю та складом його населення. Пiд населенням розумiють сукупнiсть людей, якi мешкають на певнiй територiї - у районi, мiстi, країнi. Ця сукупнiсть має кiлькiснi i якiснi характеристики, якi формуються у процесi вiдтворення населення. Пiд вiдтворенням, населення розумiють процес безперервного поновлення поколiнь людей у результатi взаємодiї народжуваностi та смертностi. Вiдрiзняють розширене, просте та звужене вiдтворення. Останнi роки в Українi вiдбувається звужене

14

ГЛАВА 1

i рампи: чисельнiсть померлих перевершує чисельнiсть народжених,

Чiм i и.iмен, населення України постiйно скорочується (приблизно на п I мим щорiчно, починаючи з 1994 р.). При цьому природне скорочення ? i iн нм >00 гис. осiб, вiд"ємне сальдо зовнiшньої мiграцiї майже 100 IIМ 1)1 1(1 щорiчно.

Мiжнародною органiзацiєю працi (МОП) рекомендована класифiкацiя, мi'їношдностi з якою населення подiляється на економiчно активне i 11 оптично неактивне.

* Економiчно активне населення, або робоча сила це частина

населення обох статей, яка протягом певного перiоду забезпечує пропозицiю своєї робочої сили для виробництва товарiв i надання послуг. До нього вiдносяться зайнятi економiчною дiяльнiстю та безробiтнi.

Ф Економiчно неактивне населення, або робоча сила - це особи у вiцi

15-70 рокiв, якi не можуть бути квалiфiкованi як зайнятi або безробiтнi.

Працездатне населення - це особи переважно у робочому вiцi, пiп "датиi до участi у трудовому процесi. В Українi - це чоловiки \ мiцi 16-59 рокiв i жiнки у вiцi 16-54 рокiв. Границi робочого вiку у рiзних країнах не є однаковими. Наприклад, у Iталiї та США нижня границя працездатного вiку складає 14-15 рокiв. Верхня границяу бiльшостi країн їм i ановлєна однаковою для чоловiкiв i жiнок на рiвнi 65 рокiв.

1 Iiсля з"ясування наведених вище понять можливо розглянути поняття I рудовi ресурси".

Ф Трудовi ресурси - це головна продуктивна сила суспiльства, носiї (суб'єкти) вiдносин, що складаються у процесi формування, розподiлу та використання трудових ресурсiв.

А п Поняття "трудовi ресурси" можливо

Трудовi ресурси як економiчну категорiю становить населення, що молодiє фiзичною та iнтелектуальною здатнiсть у вiдповiдностi з умовами вiдтворення робочої сили.

I рудовi ресурси як планово-облiкову категорiю представляє населення у працездатному вiцi, зайняте i незайняте у суспiльному виробництвi. Iнша складова трудових ресурсiв - населення старше та молодше працездатного вiку, що зайняте у виробництвi. Трудовi ресурси мають РАЗОВI КАТЕГОРIЇ, ЩО ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ ЕКОНОМIКУ ПРАЦI ~

розглядати як економiчну та планово-облiкову каг

кiлькiснi та якiснi характеристики.

Структура трудових ресурсiв багатогранна та включає рiзнi компоненти, що характеризують той чи iнший аспект трудових ресурсiв.

Найважливiша якiсна характеристика трудових ресурсiв - працездатнiсть. Працездатнiсть вiдбиває трудовий потенцiал працiвникiв, якi складають трудовi ресурси країни в цiлому, окремого регiону, кон кретної орган iзаiдiї.

I

* Трудовий потенцiал працiвника - це сукупнiсть якостей людини,
якi визначають можливiсть та границi його участi у трудовiй
дiяльностi.

Основнi компоненти трудового потенцiалу працiвника складають:

> вiк, здоров 'я (фiзичний та психiчний стан, вага, режим та якiсть харчу-
вання, зайняття фiзкультурою та спортом, вживання алкоголю, нарко-
тикiв, тютюну i т. iн.);

> особистi характеристики (тип темпераменту, риси характеру i т. iн.);
> пiдготовка (загальноосвiтня, професiйна, економiчна i т. iн.);

Р здатнiсть до професiйного росту (безперервної освiти та т. iн.);

Р вiдношення до працi (творчiсть, дисциплiна, вiдповiдальнiсть, iнiцiатив-
нiсть i т. iн.);

Р досвiд, навички до працi, стаж роботи з даної професiї,

Р родинний стан (сiмейний, одинак, наявнiсть дiтей, матерiальний стан
родини, мiкроклiмат у родинi i т. iн ).

Основа трудового потенцiалу працiвника - якостi, що закладенi
природою. Це вiдноситься до здоров"я (фiзичного та психiчного),
творчим здiбностям, а також у певнiй мiрi i до моральної орiєнтацiї
особистостi. Розвиток природних даних та їх реалiзацiя визначаються
трьома основними системами - родина, трудовий колектив, суспiльство.
Сукупнiсть трудового потенцiалу працiвникiв, що складають трудовi
ресурси країни, регiону, окремої органiзацiї вiдбиває трудовий потенцiал
вiдповiдної спiльностi.

+ Трудовий потенцiал - це ресурсна категорiя, а ресурси передба-
чають визначення їх джерел, кiлькостi, якостi, вартостi з метою
використання для досягнення першої цiлi незалежно вiд того, стосу-
ється це окремого працiвника, пiдприємства регiону чи держави.

Стосовно до пiдприємства трудовий потенцiал - це межова величина
можливої участi працiвникiв у виробництвi з урахуванням їх
психофiзiологiчних особливостей, рiвня професiйних знань та
накопиченого досвiду. При визначеннi величини потенцiалу та рiвня його
використання прийнятi показники чисельностi та людина рiк вiдповiдно.

i б

ГЛАВА 1

I. мi 11 иi-щалiсти вважають, що розмiр величини трудового потенцiалу нi 1111 и н мс i на доцiльно визначати через сукупний потенцiйний фонд (i.iiiiiчiно часу (у годинах) за формулою:

Ф = Ф - Т або Ф = Ч х Д х Т ,

и Ф сукупний потенцiйний фонд робочого часу, i.;

?I* величина календарного фонду часу, г.;

i перечервостворюючi неявки та перерви, г.;

?i чисельнiсть персоналу;

I кiлькiсть днiв роботи у перiодi, дн.;

i iрипалiеть робочого дня, г.

Iмiс'г людського фактора трудової дiяльностi вiдбиває рiвень i \ i пi пi.ного виробництва, розподiлу, обмiну та споживання. Як i н пiни.' i ий фактор процесу виробництва (робоча сила) вiн знаходиться у iнни к i iншому взаємозв"язку з речовими факторами виробництва i є нi iрiї пальним по вiдношенню до останнiх у сучасному виробництвi. Цей н її•< мiгзв"язок простежено на прикладi змiни ролi людського фактора у iрпдiiцiйному (iндустрiальному) та сучасному (постiндустрiальному) ипроСнiичому процесi.

i кнови iндустрiальної моделi управлiння працiвниками закладенi у нiн}i Фредерика У.Тейлора(СIПА) "Принципи наукового управлiння" i I'"I I р ).

/їм пiсними принципами тейлорiвської моделi працi є:

1 !> максимальний результат виробничих операцiй та спрощення трудових функцiй;

1 > жорсткий розподiл управлiнських та виконавчих функцiй, творчої (керiвної, органiзацiйної, конструкторської) та нетворчої, одноманiтної виконавчої працi;

одноманiтнiсть, монотоннiсть, знеособленiсть та деперсоналiзацiя працi, що робить неможливим її перетворення у життєву потребу та iУчссрело самореалiзацiї особистостi;

> механiстичне трактування пiдприємства, органiзацiї працi та мiсця людини i нiй. Згiдно тейлоризму, пiдприємство уподiбнюється єдинiй машинi, у якiй кожний "вузол" (цех, вiддiл) i "гвинтик" (працiвник) швидко та чiтко виконує i ?тiї функцiї i не втручається у роботу iнших "гвинтикiв " та "вузлiв "

Таким чином, у тейлорiвськiй моделi працi знижується рiвень вимог чо трудового потенцiалу працiвникiв, людський фактор трудової дiяльностi поставлено у пiдпорядкований стан до вимог технологiї, Органiзацiї, технiчного рiвня матерiальних факторiв виробництва (конвеєрна система).

ПАЗОВI КАТЕГОРIЇ, ЩО ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ ЕКОНОМIКУ ПРАЦI

1 7

Звiдси функцiї управлiння персоналом зведенi до:

>вiдбору переважно молодих, здорових та сумлiнних працiвникiв;

>їх матерiального стимулювання достатньо високими заробiтками,

Равторитарного керiвництва органiзацiєю та її пiдроздiлами;

Рсистематичного жорсткого контролю за працiвниками та покарання, головним чином у формi звiльнення.

Вiдповiдно людський фактор (сукупнiсть соцiальних якостей людей) формувався пiд впливом переважно iндустрiального характеру працi, який означає його жорсткий розподiл, вузьку спецiалiзацiю працiвникiв, функцiональну поляризацiю виконавцiв та керуючих. Трудовий потенцiал характеризувався достатньо обмеженим рiвнем освiти та професiйно- культурного розвитку працiвника, а також його потреб, виробничих очiкувань та прав вуправлiннi пiдприємством,

У 70-х роках минулого сторiччя ряд промислово розвинутих країн Заходу вступили у постiндустрiальну стадiю розвитку, що суттєво пiдвищило роль людського фактора у трудовiй дiяльностi. З точки зору окремої органiзацiї мова йде про пiдвищення ролi персоналу в сучасному виробництвi. У лiтературi наводиться класифiкацiя факторiв, що впливають на цей процес.

^Головним i першим фактором такого пiдвищення вважаються принциповi змiни у змiстi працi, що викликанi застосуванням нової технiки, технологiй та методiв виробничої дiяльностi. На змiст працi суттєвий вплив мас процес автоматизацiї виробництва. Вiн вiдокремив працiвника вiд предмета працi, поставив мiж ними складну систему машин та обладнання. Це звiльнило людину вiд бiльшостi механiчних функцiй, пiдвищило iнтелектуальний змiст працi, значнiсть вiдповiдальностi та самоконтролю працiвника.

Подальший вплив на змiст працi має комп'ютеризацiя виробництва. Вона звiльнила працiвника вiд одноманiтних, монотонних операцiй контролю, передала технiцi складнi iнтелектуальнi операцiї, залишаючи людинi найбiльш творчi види дiяльностi. Це потребує вiд працiвника постiйного накопичення знань та навичок.

Пiдвищення ролi людського фактора обумовлюється зростаючою залежнiстю загального результату виробництва вiд дiй окремого працiвника.

У той же час комп"ютеризацiя у значнiй мiрi замiнює мiжособисгiсну взаємодiю спiлкуванням за допомогою електронного зв"язку. Це впливає на зрiст iндивiдуалiзацiї працi, знижує колективiстськi основи дiяльностi

органiзацiї.

i я ГЛАВА 1

колективiзм i iндивiдуалiзм - альтернативнi поняття. У своєму 11 i.ii пн11 юму забарвленнi вони набувають негативного змiсту. У сферi

? мнiпмiки колективiзм i iндивiдуалiзм є вiдображенням головного

? IIIIПОМIЧIЮГО iнтересу суб"єкта, мотиву його дiяльностi. Економiчний iн н рсе, як вiдомо, є проявом базисних економiчних вiдносин - вiдносин ii'ьи постi. Отже, в умовах загально-народної власностi колективiзм, iiрнмiп загальнодержавного iнтересу вважався природнiм. Iндивiдуалiзм пiдбиває економiчний лiбералiзм, примат приватної власностi, є iн iii i ємною позначкою ринкової економiки. Вважається, що конкуренцiя i гфек i пвпiиiою за солiдарнiсть. Видатний економiст Пол Е. Самуельсон н 11 iианає, що "економiка працює ефективно, якщо неможливо итцнпцити економiчне положення однiєї людини, не зробивши

iрити положення iншої'".

Але сьогоднi ринкове регулювання економiчних вiдносин втратило i мої iк сохоплююче значення. У бiльшостi розвинутих країн ринковий мгчлпiзм доповнюється жорстким державним регулюванням. На рiвнi и ржави, конкретних корпорацiй iде пошук зближення людей, подолання жчаїпвпих наслiдкiв iндивiдуалiзму у економiчному та суспiльному

МiНГI i.

Економiчним пiдгрунтям, що обумовлює розвиток колективiзму i i.i виробництвi, є вториннi щодо вiдносин власностi економiчнi вiдносини роботодавця та найманого працiвника. Вони виявляються у спiльнiй iпцiкавленостi обох суб"єктiв у результатах виробництва. Економiчний iмн-рес кожного з них не може бути реалiзованим, якщо не реалiзуються iшсреси iншого. Звiдси випливає об'єктивна потреба у пiдтриманнi iнiлск гивiстськоїоснови використання людського фактору.

I яким чином, пiдвищення ролi людського фактора, пов"язане з автоматизацiєю та комп"ютеризацiєю виробництва, обумовлюється не iшьки економiчними, а i соцiальними факторами.

Другим фактором пiдвищення ролi персоналу у сучасному суспiльствi є змiна можливостей контролю за спiвробiтниками та пiдвищення значностi самоконтролю та самодисциплiни.

Знання та творчiсть, iнновацiйне мислення не'сумiснi з поточним кон i ролем за їх носiєм. Це обумовлює розширення зони iндивiдуальної iа групової свободи, автономiї, самостiйного прийняття рiшень.

Використання цих нових можливостей досягнення економiчних цiлей орiанiзацiї як системи потребує наявностi у працiвника вiдповiдних якостей та мотивацiї.

ПАЗОВI КАТЕГОРIЇ, ЩО ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ ЕКОНОМIКУ ПРАЦI 1 д

Таким чином, сукупнiсть якостей, що утворює людський фактор у трудовiй дiяльностi, збагачується. Пiдвищення ролi самоконтролю та самодисциплiни у трудовому процесi змiнює спiввiдношення рiзних методiв мотивацiї працiвника. Тейлорiвський метод мотивацiї за схемою "винагорода-догана"усiугiає мiсце бiльш складнiй мотивацiї в управлiннi персоналом за схемою ""стимул реакцiя".

'Ь Третя група причин, що обумовила радикальне пiдвищення ролi персоналу у виробництвi - це макроскономiчнi фактори, i, перш за все, змiна орiєнтацiї та динамiки попиту та виробництва, що спрямоване на його задоволення, i загострення конкуренцiї на свiтовому ринку, пiдвищення значностi якостi продукцiї.

За таких умов виникає потреба у швидкому пристосуваннi до попиту, що постiйно змiнюється, а це пiдсилює потребу у бiльш високому рiвнi загальної та професiйної освiти, безперервному навчаннi працiвникiв, розвитку у них здатностi до творчостi та постiйному оновленнi.

Наявнiсть у персоналу таких якостей вимагає також i загострення конкуренцiї на свiтовому ринку, де загальна ситуацiя характеризується певним зближенням технiки та технологiї, що використовуються у рiзних країнах. За цих умов якiсть персоналу усе частiше стає вирiшальним фактором перемоги у конкурентнiй боротьбi. Високої виробничої культури вимагає виготовлення продукцiї, якiсть якої може ви тримати конкуренцiю на ринку.

Четвертим фактором пiдвищення ролi персоналу у сучасному виробництвi, а також управлiння ним є змiна форм органiзацiї працi на пiдприємствi. До таких змiн вiдносяться, перш за все, бiльш широке використання колективних форм органiзацiї працi яку масштабах всiєї органiзацiї на макрорiвнi, так i у її пiдроздiлах - на мiкрорiвнi. Досвiд ряду пiдприємств свiдчить, що багатофункцiональнiсть та висока вiдповiдальнiсть працiвника найбiльш успiшно формується та виявляється саме у трудовому колективi.

Наприклад, япоцська "колективiстська" система управлiння на макрорiвнi (на вiдмiну вiд "iндивiдуалiстської" американської) передбачає прiоритет загальних, колективних цiлей у системi управлiння, тiсний зв"язок особистих вiдносин i успiху працiвника з результатами дiяльностi всiєї органiзацiї (система найму на все житiя), колективну зацiкавленiсть у виконаннi роботи, групову, корпоративну систему цiнностей тощо.

Очевидно, що управлiння висококвалiфiкованими, автономними

20

ГЛАВА 1

працiвниками, якi самостiйно забезпечують контроль за "тотальною" инiетю продукцiї - це дещо принципово iнше нiж роль керiвника, як iпiiлядачаза пiдлеглими на традицiйному виробництвi.

'?'>// "яппш фактором зростання ролi персоналу на виробництвi стало iпзнищення загальноосвiтнього та культурного рiвня працiвника, зрiст iюго особистих запитiв до трудової дiяльностi.

V результатi якiсних змiн змiсту працi у 80-90-х роках XX столiття позначилося зближення, з одного боку, можливостей виробництва, а з тру того - очiкувань та вимог працiвника до органiзацiї працi та характеру \ правлiння. У цiлому ж зрiст освiченостi та культури персоналу сприяв пiдвищенню його ролi у сучасному виробництвi й суспiльствi.

" Шостим фактором пiдвищення ролi персоналу у сучаснiй прi аiiiзацiї є розвиток демократiї на виробництвi i у суспiльствi. Вплив тi мократiї на макрорiвнi, тобто у масштабах держави, на персонал i \ правлiння ним iде перш за все за рахунок розвиненостi ринкових вiдносин, iiи 11 гавлять працiвника як носiя робочоїсили у рiвноправнi вiдносини з працедавцем як власником засобiв виробництва. Ця рiвноправнiсть виявляється у двох напрямках:

1 > через формування пiд її впливом культури, елементами якої є вiдчуття п'шСнпI гiдностi, повага прав особистостi, у тому числi її трудових та . iiцiїїiьних прав, очiкування та вимога демократичного стилю керiвництва ти ,чиновнiсть до партиципацiї, тобто участi у справах органiзацiї;

• через прийняття законiв, якi захищають працiвника та регулюють пiдносний на виробництвi.

безпосереднiй вплив на стан персоналу та управлiння ним чинить виробнича демократiя (виробничi й робiтничi ради, професiйнi органiзацiї, нiрiiфiii угоди тощо).

Розвиток демократiї у суспiльствi та на виробництвi прямо цим изапий iз сьомим фактором пiдвищення значностi персоналу V сучасному виробництвi - зростанням цiни робочої сили.

Iакпм чином дiйшли висновку:

* яюцо спiвробiтник стоїть дуже дорого;

* якщо його трудно звiльнити та ще дорожче знайти йому шпажну замiну;

У якщо змiст працi потребує все бiльш високої квалiфiкацiї, i ? пiонiддачi, вiдповiдальностi та iнiцiативи працiвника i потiшнiй контроль за ним утруднений - то все це пiдвищує точнiсть персоналу у сучасному виробництвi i одночасно потребує спецiальних знань з ефективного його використання.

/И її ЧII КАТЕГОРIЇ, ЩО ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ ЕКОНОМIКУ ПРАЦI

21

Очевидно, що за цих умов вiдбувається розвиток соцiальних якостей людей, змiнюється їхнiй потенцiал як людський фактор у трудовiй дiяльностi

1.3. Потреби людини i якiсть життя

Внутрiшнiм збудником трудової активностi людини є потреби.

* Потреби - це нестаток чогось необхiдного для пiдтримки життєдiяльностi органiзму людини, соцiальної групи, суспiльства в цiлому.

Вiдрiзняють бiологiчнi потреби людини, якi обумовленi обмiном речовин - необхiдною передумовою iснування будь-якого органiзму, i потреби соцiальних суб'єктiв (особистостi, соцiальної групи) i суспiльства в цiлому. Джерелом розвитку останнiх є взаємозв"язок мiж виробництвом i потребами матерiальних i духовних благ. Задоволення вiдносно елементарних, вiтальних (життєвих) потреб веде до породження нових потреб. Погреби особистостi утворюють як би iєрархiю, у фундаментi якої- вiтазьнi потреби, а наступнi її рiвнi-соцiальнi потреби, вищiй прояв яких - потреби у самореалiзацiї, самоутвердженнi, тобтоу творчiй дiяльностi. Вiдрiзняють наступнi види потреб:

Оу сферах дiяльностi - - потреби працi, знань, спiлкування, вiдпочинку;

<г>iз об "єкту-потреби матерiальнi i духовнi, етичнi, естетичнi тощо;

О/з їх функцiональної ролi - потреби домiнуючi i другоряднi, центральнi i периферiйнi, стiйкi й ситуативнi;

№>iзсуд"єкта- груповi, iндивiдуальнi, колективнi, громадськi.

Потреби соцiальних суб"єктiв формуються в залежностi вiд рiвня розвитку даного суспiльства i специфiчних соцiальних умов їх дiяльностi. Сту пiнь розвитку й задоволення потреб, iнтересiв людей визначає якiсть життя.

Якiсна характеристика життя охоплює фактично усi аспекти людського iснування, включаючи змiст, форми й результати трудової дiяльностi, рiвень добробуту, реалiзацiю свободи особистостi, демографiчнi, етнографiчнi i економiчнi умови. ООН використовує iндекс "якiсть життя", який складається з трьох основних показникiв; нацiонального доходу на душу населення, тривалостi життя, стану освiти у данiй країнi. При визначеннi iндексу "ЯЖ" експерти ООН додають до них показники стану охорони здоров'я, зайнятостi i купiвельної спроможностi населення, доступу до участi у громадсько-полiтичному життi.

22

ГЛАВА 1

I Iри визначеннi якостi житiя спецiалiстами конкретної країни до уваги приймаються Устан здоров"я (тривалiсть життя, фiзичнi i розумовi можливостi людей, їх харчування й самопочуття); Унаявнiсть .житла i ного обладнання; Устан освiти i доступнiсть закладiв культури; * напруженiсть i ефективнiсть працi, свобода вибору професiї; *• умови вiдпочинку, використання вiльного часу; У зайнятiсть i гарантiї вiд безробiття; У благополуччя родини, можливостi чи ховання дiтей.

< госовно до персоналу конкретної органiзацiї бiльше враховується чюi ть трудового життя.

?Якiсть трудового життя - це ступiнь задоволення особистих потреб i iнтересiв працiвника за допомогою працi у данiй органiзацiї, iндикатор добробуту, вiльної реалiзацiї iнтелектуального та творчого потенцiалу особистостi.

1"щробка програм i методiв пiдвищення якостi трудового життя "•рнмнла розповсюдження iз середини 70-х рр. 20-го ст. у США, а ""нм в iнших країнах. Це стало одним iз приоригетних напрямкiв "раїпiiїшя персоналом, соцiально-економiчного розвитку органiзацiй.

1 "Мiфотнi заходи програми пiдвищення якостi трудового життя

1.1 Рсдбачають здiйснення заходiв гуманiзацiї працi й удосконалення 1Рулоиої мотивацiї. Основний сенс їх полягає у наданнi працiвникам м"'Юiпностей задовольняти потреби самовиразу, самореалiзацiї й III,|ч|кч'iйпого зросту, отримувати гiдну винагороду за працю, "iчiпмиати у сприятливих для здоров"я умовах i комфортнiй

1.1 "ходої iчмiй атмосферi, бути впевненим у захистi своїх законних "Рим

i iички зору економiки працi категорiя "якiсть життя"" дозволяє

1,1 уваги механiзм формування вартостi робочої сили (за деякими '"борами вартостi працi). Якiсть життя у конкретнiй країнi вiдбиває "''ч мi, iадоволення бiологiчних та соцiальних потреб людини, iдо 1 III"|iмуиалися, знайшли визнання i є суспiльно необхiдними у данiй 1 Р'Н 111 < )тже, рiвень потреб, що вважається суспiльно нормальним у Р" пiнну шх країнах, значно вiдрiзняється вiд їх рiвня у країнах, що 1*3' пишаються. Звiдси випливає рiзниця у вартостi робочої сили " Рiмiиiиого призначення та якостi.

' •' чи КАТЕГОРIЇ, ЩО ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ економiку працi

23

1.4. Вартiсть та якiсть робочої сили.

Як вiдомо, вартiсть робочої сили вiдбиває вартiсть усiх матерiальних та духовних блаї, якi потрiбнi людинi для вiдтворення її робочої сили (сукупностi знань, умiння, навичок, досвiду у виробництвi товарiв або наданнi послуг)

Вартiсть робочоїсили вiдбивається у заробiтнiй платi, що отримує її власник. У свою чергу заробiтна плата визначає рiвень споживання працiвника та його родини. У загальному розумiннi, вартiсть робочої сили залежить вiд її якостi. Категорiя "якiсть робочої сили" та поняття, що її розкривають, наведенi в українськiй навчальнiй лiтературi.

# Якiсть робочої сили - це сукупнiсть людських характеристик, що виявляються у процесi працi й включають в себе квалiфiкацiю та особистi якостi працiвника: стан здоров я, розумовi (iнтелектуальнi) здiбностi, здатнiсть адаптуватися, гнучкiсть, мобiльнiсть, упевненiсть, iнновацiйнiсть, професiйна придатнiсть, моральнiсть тощо.

*Квалiфiкацiя працiвника - це сукупнiсть його загальної i спецiальної професiйної освiти, необхiдних знань, умiнь, професiйних навичок та виробничого досвiду для виконання в даних органiзацiйно-технiчних умовах певних видiв робiт певної складностi.

Таким чином, квалiфiкацiя є дуже важливою, але далеко не єдиною складовою поняття "якiсть робочої сили" (див. рис.З.).

Поряд iз квалiфiкацiєю в поняття якостi робочоїсили включаються також особистi характеристики. До них належать: фiзичнi данi, розумовi здiбностi, спецiальнi нахили, iнтереси та характер особи, адаптованiсть, умотивованiсть, профорiєнтованiсть, профпридатнiсть, iнновацiйнiсть.

1.5. Предмет економiки працi

•

Бiльшiсть вчених у галузi економiки працi вважають, що її предметом є праця як цiлеспрямована дiяльнiсть людей, що виникає у процесi i з приводу виробництва. У зарубiжних країнах фахiвцi вважають, що економiка працi - це дослiдження функцiонування й результату ринку у сферi працi, а у вузькому поняттi -поведiнка роботодавцiв i працiвникiв у вiдповiдь надiю загальних стимулiв у виглядi заробiтної-опати, прибутку i негрошових факторiв у галузi трудових взаємовiдносин.

24

ГЛАВА 1

i i и ЧИ КАТЕГОРIЇ, ЩО ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ ЕКОНОМIКУ ПРАЦI

Рис.З. Складовi якостi робочої сили.

Виходячи зi змiсту вказаних визначень розвиток предмету економiки працi, на думку деяких авторiв, буде здiйснюватися за наступними напрямками:

•' розкриття сутностi, змiсту i регулювання соцiально-трудових вiдносину галузi трудових ресурсiв, ринку працi й зайнятостi, що передбачає створення умов ефективного функцiонування трудових ресурсiв;

& економiчнi напрямки у галузi пiдвищення ефективностi трудової дiяльностi (фактори, умови, резерви, показники);

<=> мотивацiйнi та стимулюючi напрямки створення передумов ефективного використання трудових ресурсiв в умовах ринкових вiдносин;

О напрямки, пов"язанi з кiлькiсними аспектами управлiння трудовими процесами, а саме, з продуктивнiстю, складом i чисельнiстю працiвникiв i їх оплатою.

Резюме

I

1. Праця є цiлеспрямований процес забезпечення життєдiяльностi кожної людини та суспiльства в цiлому.

2. На вiдмiну вiд понять "дiяльнiсть", "функцiонування", "робота" поняття "праця " та "творчiсть " застосовуються тiльки що до дiяльностi людини.

3. Змiст працi визначається професiйною належнiстю робiт, що виконуються, характер працi - особливостями функцiонування людини у трудовому процесi та внутрiшнiм сприянням цього процесу.

4. Праця виконує певнi економiчнi, соцiальнi та морально-психологiчнi функцiї, має конкретнi форми органiзацiї та виявлення.

5. Соцiально-економiчний змiст та роль працi мають конкретно iсторичний характер i визначаються поняттями "людський фактор", "населення", "трудовi ресурси", "трудовий потенцiал ".

6. З кiлькiсними та якiсними характеристиками працi пов "язаний рiвень задоволення особистих та суспiльних потреб.

7. Предмет економiки працi розглядається у широкому та у вузькому поняттi i в цiлому охоплює всю систему трудових вiдносин вiд моменту їх встановлення до реалiзацiї результатiв.

26

ГПАВА 1

Питання для роздуму, самоперевiрки, повторення

!. Дайте визначення поняття "праця".

2. Охарактеризуйте складовi частини трудового процесу.

1. Як спiввiдносяться мiж собою поняття "праця" та "дiяльнiсть"?

4. Охарактеризуйте поняття "робота".

5. Розкрийте категорiї "змiст працi" i "характер працi".

6. Охарактеризуйте форми органiзацiї працi.

7. I Iазвiть основнi функцiї працi.

X. Визначте поняття "людський фактор трудової дiяльностi".

4. Визначте поняття "трудовi ресурси" та наведiть їх структуру.

10. Охарактеризуйте поняття "трудовий потенцiал". Як вiн визначається?

I I, Розкрийте основнi фактори пiдвищення ролi людського фактора у постi ндустрiальному суспiльствi.

12. Розкрийте поняття "потреби людини".

I ї. В чому рiзниця мiж бiологiчними й соцiальними потребами?

14. Охарактеризуйте поняття "якiсть життя".

15. Якими показниками характеризується якiсть робочої сили?

16. Розкрийте взаємозв"язок трудового потенцiалу i якостi життя.

I 7. Охарактеризуйте предмет економiки працi.

ш

Лiтература: [1; 2; 4;

5; 6; 15; 16; 17; 20; 21 ].

I, Мi НI I КАТЕГОРIЇ, ЩО ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ ЕКОНОМIКУ ПРАЦI

27

shapeType32lineWidth12065Глава 2
ТЕОРЕТИЧНI ОСНОВИ ЕКОНОМIКИ ПРАЦI
? План (логiка) викладу i засвоєння матерiалу:

2.1. Основнi питання наукового дослiдження працi.

2.2. Iсторiя розвитку науки про працю.

2.3. Основнi категорiї науки про працю.

Ключовi поняття та термiни
? основнi питання дослiдження економiки
працi • синтез економiчних теорiй
• вчення про додану вартiсть • позитивна економiчна теорiя
• теорiя факторiв виробництва (економ iкс)
• марженалiзм • нормативна економiчна теорiя
• етапнi трансформацiї (пол iтеконом iя)
марженал iзму • субстанцiя, що утворює нову
• пiдприємець як фактор вартiсть
виробництва • вiдносини експлуатацiї як
• державне регулювання ринкової економiчна категорiя

2.1. Основнi питання наукового дослiдження працi

Здатнiсть людини до працi, свiдомого перетворення матерiалiв природи та пристосування їх до своїх потреб вiдбиває найважливiшу сутнiсть людини, її вiдмiну вiд тваринного свiту. Тому осмислення питань, пов'язаних iз цiєю здатнiстю людини, в усi часи хвилювали кращi уми людства, але i сьогоднi багато з них не можуть дати однозначної вiдповiдi. Серед них:

Г-> що таке праця i якi її рiзновиди;

& який зв'язок мiж працею й продуктом (товаром, послугою), що знову створений;

№г> яка роль працi у формуваннi цiни продукту (товару, послуги);

^ яка цiна працi i чим вона визначається?

28

ГЛАВА 2

2.2. Iсторiя розвитку науки про працю

I {же у трудах грецького фiлософа Аристотеля (384-322 рр. до н.е.) ii\ iа позначена проблема порiвнянностi товарiв. Вiн зауважував, що потрiбно, щоб усе вимiрялося чимось одним ... розплата буде мати ми це, коли буде знайдено зрiвняння, щоб продукт чоботаря нiоiiосився до продукту землероби, як землероба вiдноситься до чоботаря".

V ! 7-19 ст. сформувалися два напрямки економiчної думки - трудова н орiя вартостi та теорiя багатофакторного впливу на цiну товару.

()сновололожник класичної полiтекономiї Уiльям Петтi (1623-1687 РР ) вперше сформулював положення, що багатство народу створюється . всiх сферах матерiального виробницт ва i що "труд с батько i активний принцип багатства, а земля його мати". Тобто за Петтi у основi цiни 10вару лежить кiлькiсть труда, витраченого па його виробництво, або вартiсть певної кiлькостi землi.

У 18 ст. у Францiї засновник економiчної школи фiзiократiв Франсуа Iи-пе( 1694-1774 рр.) створив учення про чистий продукт, який визначав, нiс надлишок продукту землеробства над витратами.

Англiйський учений - економiст Адам Смiт (1723-1790 рр.), який iробив величезний внесок у розвиток полiтичної економiї, прийшов до висновку, що "...труд є єдиним, загальним, як i єдиним точним, вимiром, цiнностi, або єдиним вимiрником, за допомогою чого ми у тозi порiвнювати помiж собою цiнностi рiзних товарiв у всi часи I V всiх мiсцях", А. Смiт вважав, що джерелом усiх доходiв, iз яких i кладається цiна, є праця. Вiн пише: "Плата за труд склала природну тшагороду за труд, або заробiтну плату". 1 далi: "... рента складає перше вiдрахування з продукту працi щоприкладена до обробки п'млi, ... прибуток складає друге вiдрахування з продукту працi, то прикладається до обробки землi".

Пiсля А.Смiта вiдбулося розходження економiчних шкiл. Сформувалося два принципових напрямки: трудова теорiя вартостi й

отеорiя факторiв виробництва. До першого належать Д. Рiкардо, а iа ним К. Маркс, до другого-Ж.Б. Сей. Обидва напрямки мають своїх послiдовникiв.

Давiд Рiкардо (1 772-1 823 рр.) вважав труд єдиним джерелом вартостi i опару. Разом iз цим ствердженням вiн пiдкреслював, що "iз цього ще не випливає, що я не беру до уваги рiзницю у кiлькостi труда та

IЕОРЕТИЧНI ОСНОВИ ЕКОНОМIКИ ПРАЦI

29

дiлянках землi) сприяв зародженню теорiї межової корисностi. Теорiй Мальтуса про родючiсть ґрунту, що зменшується, передувала з"явленню теорiї межової продуктивностi.

Маржиналiзм на вiдмiну вiд класичної школи полiтекономiї, ню панувала майже двiстi рокiв, виходив з принципово нового розумiмнн економiчних процесiв, яке ґрунтується на виявленнi межових величин i I метою характеристики рiзних явищ. Якщо класична школа п/чi визначеннi цiни товарiв виходила з витратного принципу (цiни виробу ставилася у залежнiсть вiд витрат труда чи витрат виробнищiщ на його випуск), то маржинапiстська школа сформулювала теорiю межової корисностi продукту, коли його цiна пов'язувалася iз змiною потреби у ньому, якщо додається нова одиниця цього товару.

Перший етап маржиналiзму приходигься на 70-80 рр. 18 ст I пов"язаний з прiзвищами австрiйського ученого Карла Менгера (18^10 1921 рр.), англiйського дослiдника Уiльяма СтенлiДжевонса (18 ^ 1883 рр.), французького полiтеконома Пеона Марi Есперi Вальраеа (1834-1910 рр.). Представникам цього етапу притаманне те, пнi величина цiнностi товару пов "язувилася з його межовою корт нiстю. а ступiнь корисностi ґрунтувалася на суб"єктивнiй оцiнцi цього товару конкретною людиною.

Другий етап розвитку маржиналiзму виник у 90-х рр. 19 ст. Мiн пов"язаний з вiдмовленням вiд суб"єктивних оцiнок корисностi товарнi, але з збереженням i подальшим розвитком теорiї межових величин дли характеристики економiчних процесiв i показникiв. Представникiв цьомi напрямку економiчної думки стали називати неокласиками. До пич вiдносяться англiйський учений Альфред Маршала (1842-1924 рр.), американський дослiдникДжон Бейте Кларк (1 847-1938 рр.).

А. Маршал ї розглядав цiну, що утворюється на конкурентному ринку, як результат взаємодiї цiни попиту, яка визначається межовою кориснiстю речей, та цiни пропозицiї, яка визначається величиною межових витрат. У точцi перехрещення кривих попиту щ пропозицiї встановлюється рiвноважна цiна (""Хрест Маршалла").

Дж.Б.Кларк розробив теорiю розподiлу доходiв на основi аналп\ межових цiн факторiв виробництва, яка отримала назву закону межової продуктивностi. Вiн стверджував, що стимул збiльшувати фактор виробництва вичерпує себе, коли цiна цього фактора починає перстi щуваги можливi доходи пiдприємця.

32

гланл :

\iн фiнський учений Йозеф Шумпетер (1883-1950 рр.) розвинув нирни факторiв виробництва Ж.Б.Сея. Вiн розкрив усi особливостi иi. '""/•//< иця як фактора виробництва. ЗаЙ. Шумпетером пiдприємець 11 їм господарювання, функцiєю якого є здiйснення нових комбiнацiй,

.i нi 1111 о н мницький прибуток - це результат здiйснення цих комбiнацiй. I'i • н iиму i i теоретичнi погляди та школи грунтувалися на положеннi

? 11111 о що у суспiльствi панує система досконалої конкуренцiї, яка

iнсчуi ефективне функцiонування як окремих суб"єктiв ринку, так i

i" її I " ииiiомiки.

i мi ннiа економiчна криза 1929-1933 рр. поставила пiд сумнiв здатнiсть н I <i i ? i и 11 о пiдприємництва самостiйно, без участi держави, вирiшувати iiрпiї нами ефективного розвитку. Обгрунтування необхiдностi держав- н по иiручання у регулювання ринкової економiки зробив англiйський 1.1 нi ii /жон Мсйшiрд Кейнс (1 883-1946 рр.). Вiн пояснював процес •|и ? | їм \ нм 1111 н цiни продуктiв дiєю рiзних факторiв. Дж. М.Кейнс . i нi р окував, що ринок не може бути iдеальним саморегулюючим и пiнмом, не здатний забезпечити ефективний попиту зв"язку з тим, мiн iпчо.ди суб"єктiв ринку перевищують його, тому необхiдне iм/ч чiпiня держави у стимулювання росту платоспроможного мн/пш/г "i допомогою вiдповiдної кредитно-грошової та бюджетної поиiшнен.

I ДiгiiГншiий попит визначається, з одного боку, рiвнем особистого i и iiмшiiмiiя, з другого величиною виробничого споживання - iнвестицiї!' пi 11и грумен гами забезпечення попиту можуть служи ги, по-перше, мiн 'Є i шиї пiд впливом держави процентiв на кредити, що приведе до I нiч пiiкч i ший (кредитний механiзм); по-друге, пiдвищення державних и 111 рп i i їм iнвестицiї та збiльшення державних закупiвель товарiв i Гiн нi 'їм iншi механiзм); обидва цi засоби спрямованi на розширення

їм 1 пiшi на, а отже, на збiльшення зайнятостi населення та зниження

IИ 11 н II11 I їм.

їм пнi ї ї иерджував, що низька заробiтна плата не сприяє зниженню

? <? цiннi i нi, що зрiст зайнятостi залежить також вiд психологiчного закону

п>н iiш м людей до споживання та заощадження: люди схильнi .їм н нi \ панi споживання у мiру зросту їх доходiв, але не у такому розмiрi, •ц.пм\ iросгають їх доходи, а дешо меншому. Iому необхiдно iiiмнiїпiiаїн попит населення пiдвищенням попиту па iнвестицiї та iнинiмм виробництва, пiдвищенням зайнятостi населення.

i I ЧЧ 11 ПIН ОСНОВИ ЕКОНОМIКИ ПРАЦI

33

г

змiнний), а капiтал, що витрачається на засоби вироб- ниш ва - постiйним капiталом (С - початкова лiтера слова сопзiапi - постiйний), вартiсть, що знову утворена, позначена лiiерою М (пiеїттегi - додаткова вартiсть). Вiдношення С/ V Карл Маркс називає органiчною побудовою капiталу Ствердження, шо тiльки змiнний капiтал має здатнiсть утворювати додаткову вартiсть, а постiйний лише переносить свою вартiсть на готовий продукт, вступає у протирiччя з сучасною економiчною дiйснiстю вартiсть - це спосiб її пiдвищення за рахуiпц. абсолютного продовження тривалостi робочого дня нi незмiнної або лише дещо зрослої цiни робочої СИ ПI Вiдносна додаткова вартiсть утворюється за рахуiии. зменшення тривалостi необхiдного робочого часу i збiльшення тривалостi додаткового робочого часу и межах незмiнного робочого дня Надлишкова додiн кова вартiсть вiдбиває зниження iндивiдуальної вартостi своєї продукцiї конкретним власником шш бiв виробництва порiвняно з суспiльною вартiснiї

В епоху законодавчого обмеження тривалостi риби чого дня у країнах з розвинутою ринковою скоїш мiкою абсолютна додаткова вартiсть може бути iбпн, шена тiльки за рахунок пiдвищення iнтенсивної н працi
Протирiччя полягає у тому, що прогрес виробництва i, вiдповiдно, зрiст прибутку, вiдбувається в умовах зросту органiчної побудови капiталу, при якому доля постiйного капiталу зростає, а доля змiнного капiталу зменшується, хоча згiдно iз трудовою теорiєю вартостi повинно було бути навпаки В умовах НТГ1 витрати на робочу силу зросiаииь повiльнiше, нiж збiльшується продуктивна сила iiрiiнi Це вiдбувається за рахунок того шо, у мiру зростаимн продуктивностi суспiльної працi вартiсть товарнi пi послуг, шо необхiднi для вiдтворення робочої СIННI знижується, вiдповiдно, зменшується вiдносна вир гiсть робочої сили та збiльшується вiдносна додат-кiннi вартiсть.

Надлишкова додаткова вартiсть чає тимчасовий характер, тому власник засобiв виробництва iiрамiг до їх постiйного вдосконалення

Важливим джерелом додаткової вартостi (вiдноснiй i надлишкової форми) в умовах сучасної НIТ i застосування висококвалiфiкованої (складної) пранi сучасної органiзацiї працi i менеджменту.
Пiдприємець поряд iз капiталом, землею, робочою силою є окремим фактором виробництва. бере участь у створеннi прибутку. Пiдприємець є носiєм своєрiдних здiбностей, робочiм сили Якщо вiн одночасно є власником засобiв внроб ництва, то ного робоча сила не уявляє собою товару, (ш її носiєм i споживачем виступає один i той же суб'екi ї разi, коли пiдприємець наймається власником засшни виробництва, його робоча сила є предметом кумiн її продажу i є товаром
На ринку працi вiдбувається еквiвалентний обмiн працi на її оплату, вiдносини експлуатацiї не мають мiсця.

* Вiдносини експлуатацiї виникають будь-де, якпш пiл виробника вiдчужується продукт його дiяльностi V постiндустрiальних країнах взаємний обмiн мнь представниками двох нових класiв - класу носiїв лiпiм. (кпоиiiесiце - с 1а85) i працiвниками, шо у кiнцевому рахунку зайнятi виробництвом споживчих блiц (сопїитрїiоп "югкегз) - стає все менш iнтенсивним Прискорено посилюється процес перерозподiлу суспiль ного багатства на користь кпєпхiеєi^е класу.
38

ГЛАВА i

I'ш V Логiка пiзнання двоїстого характеру працi.

Резюме

i i, типi i пишання дослiдження працi як економiчної категорiї

? i/i,аптiнся з"ясування її сутностi, зв'язку з виробництвом нiiтпрп та ного цiною, а також цiни самої працi.

i .п'юча i-та як специфiчний товар здатна створити вартiсть

? чппiп. нi.не потрiбна для її вiдтворення. Цей надлишок є ? . i типовою вартiстю, яка привласнюється власником засобiв ""I'ооництва та складає основу прибутку.

II/"iпи iьники теорiї факторiв виробництва стверджують, що ,с нi i тої праця, а всi фактори виробництва створюють нову ,ii'iiiч шь. а власники капiталу, i землi, пiдприємець, як i робоча

3 9

.1 i ПIЧНI ОСНОВИ ЕКОНОМIКИ ПРАЦI

сила, є учасниками виробництва та отримують за це свою частку доходу у виглядi, вiдповiдно, проценту, ренти та прибутку. Робоча сиЛа отримує плату за працю.

4. Прихильники твори межових величин (марженалiзм) на першому етапi пов 'язували Цiннiсть товару з його межовою кориснiстю, яку суб'єктивно визначає конкретна людина. Потiм цiноутворення на конкретному ринку визначалося як взаємодiя попиту, який вiдбиває меУсовУ кориснiсть товару, та пропозицiї, яка є залежною вiд величини межових витрат.

5. Неокласичний сиНтез сучасних економiчних теорiй полягає у iнтеграцiї витратної теорiї цiноутворення та теорiї межової корисностi, рiвноЗначимостi та рiвновазi мокро- та мiкрорiвнiв дослiдження, сполученнi ринкового механiзму та державного регулювання економiчних процесiв.

6. Позитивна економiчна теорiя (економiко), як теорiя ринкової органiзацiї суспiльного виробництва, включає макроекономiку та лiiкроекономiкУ' Вона уявляє сооою неупереджене вiдбиття дiйсностi, зверненая бо емпiричного досвiду для виробництва товарiв та розподiлу їх межи людьми.

7. Нормативна економiчна теорiя (,полiтекономiя) вивчає закони функцiонування мО розвитку виробничих вiдносин мiж людьми у виробництвi, розподiлi, обмiнi та спооюивоннi лситтєвих олаг. Полiтекономiчний науковий пiдхiд використовує цiннiснi судження, етичнi норми справедливостi.

8. Теорiя доданої вартостi розглядає працю, як єдину субстанцiю, що утворює нову вартiсть. Матерiальнi фактори виробництва за цiєю теорiєю переносять свою вартiсть на новий товар. Теорiя факторiв виробництва не вiдокремлює такої субстанцiї, а стверджує, що вс" фактори виробництва надають новим товарам цiннiсть

9. Вiдносини експлуатацiї з економiчноi точки зору виникають будь- де, якщо вiд виробника вiдчужується продукт його дiяльностi.

[ 7 ] Питаним Для роздуму, самоперевiрки, повторення

1. Сформулюйте основнi питання, що намагається з'ясувати наука про працю.

2. Охарактеризуйте погляди щодо вартостi товару та його цiни Уiльяма Петтi, Ад0ма Смiта, Давида Рикардо.

40

ГЛАВА 2

3. Розкрийте вихiднi посилки учення К.Маркса про додаткову вартiсть.

4. У чом\ полягають основнi положення теорiї Ж.Б.Сея?

5. Розкрийте вiдмiну пiдходiв маржипалiстiв вiд класичної школи у визначеннi цiни товарiв.

6. Охарактеризуйте етапи розвитку маржиналiзму.

7. Охарактеризуйте теорiю Й.Шумстера про пiдприємця як фактор виробництва.

8. В чому полягають погляди Д.М.Кейнса про втру чання держави у процес формування цiни товарiв?

9. Охарактеризуйте неокласичний синтез сучасних економiчних теорiй про формування цiни товарiв.

10. Розкрийте погляди опонуючих сторiн на джерело утворення прибутку.

11. Що є робочою силою за рiзними поглядами? Наведiть доводи опонентiв.

12. Що є товаром на ринку працi за рiзними поглядами?

13. Наведiть доводи опонентiв про роль природних факторiв у формуваннi цiни товару.

14. Наведiть доводи опонентiв про роль капiтале у створеннi прибутку.

15. Наведiть доводи опонентiв про вплив Н I II на створення додаткової вартостi.

16. Наведiть доводи опонентiв про роль пiдприємця у створеннi прибутку.

ш

Лiтература:

[1; 2; 5; 11; 15; 16; 17; 18; 21 |.

ТЕОРЕТИЧНI ОСНОВИ ЕКОНОМIКИ ПРАЦI

4.1

Глава З

МЕТОДОЛОГIЯ ЕКОНОМIКИ ПРАЦI

? План (логiка) викладу i засвоєння матерiалу:

3.1 Поняття "методологiя пiзнання та дiяльностi".

3.2 Змiст методологiї економiки працi.

3.3. Методологiчна позицiя (цiльова настанова) суб'єкта дiяльностi.

3.4. Нормативнiсть методологiї економiки працi.

га Ключовi поняття та термiни
? методологiя • гносеологiчний аспект логiки у

? структура дiяльностi методологiї

(методологiчна) • формально-логiчний аспект

? логiка органiзацiї та логiки у методологiї послiдовностi дiяльностi • методологiчна позицiя

? онтологiчний аспект логiки у • нормативнiсть методологiї

методологiї працi
3.1 Поняття "методологiя пiзнання та дiяльностi"

У залежностi вiд системи, у якiй розглядається це поняття, наводяться рiзнi його визначення. Найбiльш узагальнено методологiя визначається як учення про структуру, логiчну органiзацiю, методи та засоби пiзнання та дiяльностi. Погоджуючись iз таким визначенням, слiд пiдкреслити, що предмет поняття "методологiя" не обмежується лише вченням про вищевказанi елементи пiзнання та дiяльностi. Методологiя є вiдносно самостiйним обов"язковим компонентом (складовою части ною) будь- я кої дiяльностi.

У галузi соцiальних дослiджень методологiя розглядається як загальна стратегiя, а методика - тактика дослiдження. Iнколи поняття "методологiя" зводять до системи принципiв дiяльностi або пiзнання чи сукупностi методiв, що використовуються у практичнiй дiяльностi та науцi.

42

ГЛАВА З

Щоб зрозумiти су i мiсi ь методологiї, треба визначити її основнi функцiї, якими є внутрiшня органiзацiя та регулювання процесу пiзнання та пильностi. Механiзм реалiзацiї цих функцiй передбачає, щодо початку практичної дiяльностi у свiдомостi людини утворюється iдеальна модель майбутнього трудового процесу, у якiй запрограмована цiль дiяльностi iа що треба робити для її досягнення.

На наш погляд методологiю можна уявити як iдеальну модель пильностi, що складається з наступних елементiв:

> структури дiяльностi;

> логiки органiзацiї та послiдовностi дiяльностi; методiв та засобiв дiяльностi.

3.2 Змiст методологiї економiки працi

Структура дiяльностi взагалi визначає предмет дiяльностi в цiлому, його побудову, взаєморозмiщення та взаємозв"язок окремих складових елементiв. У галузi економiки працi предметом є праця як цiлеспрямована дiяльнiсть людей, що виникає у процесi та з приводу виробництва.

I лементами, що складають змiст цiєї дiяльностi є:

?'регулювання соцiально-трудових вiдносин у галузi трудових ресурсiв, ринку працi, зайнятостi;

СТ>визначення та використання напрямкiв пiдвищення ефективностi трудової дiяльностi Iфактори, умови, резерви тощо),

& визначення i розрахунки кiлькiсних аспектiв управлiння трудовими процесами (продуктивнiстю, нормуванням, складом та чисельнiстю працiвникiв i їх оплатою);

"Рмотивацiя та стимулювання плодотворної дiяльностi трудових ресурсiв. Пр иродно, що методологiя дiяльностi у будь-якому окремому напрямку економiки працi (органiзацiя, нормування, оплата) маєсвоїбiльш детальнi структурнi елементи, якi у свою чергу також можуть бути розчленованi на окремi структурнi частини. Наприклад, норматив часу на виконання певної операцiї може бути складений з нормативiв часу на окремi прийоми, iз яких вона складається. Останнi у свою чергу є сумою часу за нормативами на виконання окремих дiй, що складають цей прийом. Iнакше кажучи, нормативнi матерiали уявляють собою багаторiвневу систему, кожен рiвень є елементом загальної системи й одночасно системою, яка складається з елементiв бiльш нижчого рiвня.

Логiка органiзацiї та послiдовностi дiяльностi передбачає югiчний вiдбiр елементiв структури дiяльностi та певну послiдовнiсть

МЕТОДОЛОГIЯ ЕКОНОМIКИ ПРАЦI

4 3

Ця система вiдносин складається з двох пiдсистем: органiзацiйно- економiчних та соцiально-економiчних вiдносин.

Органiзацiйно-економiчнi вiдносини вiдбивають вiдносини мiж людьми у процесi органiзацiї виробництва як такого (розстановка виконавцiв, встановлення послiдовностi операцiй, пiдпорядкування працiвникiв тощо), тобто йдеться про органiзацiю виробництва (технологiчного i а трудового процесiв). Змiст цих вiдносин не залежить вiд соцiально-економiчної форми працi.

Соцiально-економiчнi вiдносини грунтуються на вiдносинах власностi на засоби виробництва та робочу силу й охоплюють усi фази суспiльного вiдтворення (виробництво, розподiл, обмiн, споживання).

Вiдомо, що економiчнi вiдносини будь-якого суспiльства виявляються як iнтереси.

I

* Економiчнi iнтереси - це об "ективнi мотиви дiяльностi людей, що
вiдбивають їх мiсце у системi суспiльного виробництва

Мiсце кожного учасника у процесi суспiльного вiдтворення визна-
чається його положенням , щодо формування й руху матерiальних умов
вiдтворення (капiталу, землi), а також реалiзацiї цiлей виробництва.
Природно, що положення власника засобiв виробництва у процесi
суспiльного вiдтворення вiдрiзняється вiд положення найманого
працiвника.

Вiдношення власностi формують рiзнi види iнтересiв. Згiдно iз Законом
України "Про пiдприємство" у країнi можуть дiяти пiдприємства, що
грунтуються на >особистiй, Рродиннiй: >приватнiй однiєї особи i
правом найму робочої сили; >колективнiй; >державнiй комунальнiй;
>загальнодержавнiй; >змiшанiй формах власностi. Усi форми
власностi, окрiм особистої та родинної, передбачають використання
найманоїробочоїсили. Iнтерес працiвника, що найнятий, вiдбиває його
вiдношення як власника своєї робочої сили з роботодавцем як власником
засобiв виробництва. Вiдповiдно рiзнi форми власностi на засоби
виробництва формують iнтереси: загальнодержавнi, мунiципальнi,
колективнi, особистi. Той чи iнший iнтерес суб'єкта економiчних
вiдносин визначає його цiлi щодо процесу виробництва та визначає
його методологiчну позицiю. На формування методологiчної позицiї
також впливають суб'єктивнi обставини (особистi якостi суб"єкта
економiчної дiяльностi, особливостi психiчної органiзацiї його особи,
стереотипи мислення, що вже сформувались, тощо).

Виходячи з власної методологiчної позицiї, суб"єкт економiчної

ГЛАВА З

46

дiяльностi визначає Ф структуру, Флогiку, Ф методи та засоби досягнення своїх цiлей.

3.4. Нормативнiсть методологiї економiки працi

Поняття "нормативнiсть" виходить iз понять "норма", "норматив". Норма (вiд лат. погта- провiдна основа) - правило, закон уякiй-небудь галузi знань.

I

ФПормчтив - це вихiдне положення або регламентована величина,
яка обу мовлює характеристику iнших предметiв та явищ, що виникли

з використанням цих положень, величин

Увага! Ноа матисяiсть якогось

означає його залежнiсть, регламентованiсть бiд певної

провiдної основи, вихiдного положення, що є правилом, законом

суспiльствознавства.

Нормативнiсть методологiї економiки працi може бути розглянута з двох позицiй.

% По-перше, сама наука про економiку працi є за своєю суттю методологiчним засобом щодо практичної дiяльностi у цiй галузi. Науковi знання з позицiй наукової дiяльностi є цiллю, метою наукових дослiджень. У той же час отриманi наукою знання виконують методологiчну функцiю, стають засобом практичної дiяльностi людини.

Як було розглянуто у попереднiй главi, в науцi про економiку працi iсторично склалися два протилежнi непримиреннi пiдходи до визначення базових понять про працю, її роль у формуваннi цiни товару, утвореннi прибутку тощо. Звiдси - протилежнiсть у визначеннi сутностi економiчних явищ, логiки формування та реалiзацiї економiчних вiдносин, методiв практичної дiяльностi у галузi економiки працi.

Виступаючи у якостi провiдної основи, методологiчного засобу, науковi положення протилежних напрямкiв визначають методологiчну позицiю суб"єкта економiчної дiяльностi, а отже змiст методологiї його дiяльностi у цiлому й у всiх її складових елементах.

По-друге, економiчна дiяльнiстьу галузi працi є форма встановлення та реалiзацiї економiчних вiдносин. Система цих вiдносин грунтується на базових економiчних вiдносинах - вiдносинах власностi на засоби виробництва. Вiдносини власностi визначають:

МЕТОДОЛОГIЯ ЕКОНОМIКИ ПРАЦI

47

^ спосiб поєднання працiвника iз засобами виробництва (економiчне примушення, власне бажання);

^ вiдношення з привласнення результатiв виробництва (власник засобiв виробництва є власником вироблених на них продуктiв);

& умови розпорядження та використання факторiв виробництва. Економiчний iнтерес власника засобiв виробництва реалiзується через усю систему економiчних вiдносин у процесах виробництва, розподiлу, обмiну та споживання, цей економiчний iнтерес визначає його методо- логiчну позицiю.

З другого боку, у галузi працi власник засобiв виробництва вступає у економiчнi вiдносини з власником робочоїсили, який має свiй iнтерес. Цi протилежнi iнтереси можуть бути реалiзованi тiльки при взаємодiї їх носiїв. Схематично залежнiсть методологiї економiчної дiяльностi вiд базових економiчних вiдносин наведено на рис. 5.

Рис. 5. Залежнiсть методологiї економiчної дiяльностi у галузi
працi вiд вiдносин власностi.

48

ГЛАВА З

Нормативна залежнiсть методологiї економiки працi може бути проiлюстрована на прикладi економiчних процесiв, що вiдбуваються у пiннiй країнi.

До середини вiсiмдесятих рокiв економiка будувалася на загальнонароднiй, у формi державної, власностi на засоби виробництва. Нацiй пiдставi обгрунтовувалися важливiшi теоретичнi положення:

У пригрi кожного члена суспiльства, що основана на спiльному володiннi засобами виробництва, перетворюється у частку сукупної працi i, таким чином, прагрi кожного набуває форму безпосередньо громадської працi; У робоча сила не є товаром, бо власник засобiв виробництва та робочої сили виступає у однiй особi, робоча сила включається планомiрно}" процес колективної працi;

У суспiльство розподiляє рiзнi види працi помiж галузями народного господарства вiдповiдно до потреб;

У держава централiзовано визначає загальнi умови оплати працi та регулює величину заробiтної плати;

У праця є обоє "язком усiх працездатних громадян.

I Iа цих теоретичних положеннях будувалася методологiя економiчної iпяльиостi у галузi працi.

Нсеохоплюючє панування державної власностi вiдтворювалось у ни лльнодержавному iнтересi, який вважався головним, переважним над колективним, а колективний, вiдповiдно, над iндивiдуальним. В особi кожного працiвника як власника засобiв виробництва всього суспiльства пi власника своєї робочої сили спiвпадали iнтереси державнi й особистi, iон економiчних iнтересiв означав збiг методологiчних позицiй держави i п конкретного працiвника, а отже, i методологiї економiчної дiяльностi у i алузi працi.

Жорстке та логiчне теоретичне обгрунтування у значнiй мiрi не виправдало себе у економiчнiй практицi. Методологiя економiчної тiльностi у галузi працi виявилася хибною, що й привело до руйнування неї п рал iзовано регульованої економ iки.

Форми, методи, способи регулювання, що використовувалися для визначення мiри труда та мiри споживання, не забезпечували реалiзацiї економiчних iнтересiв працiвникiв.

* Мiра труда визначалась як мiра, що встановлена суспiльством ним визначення долi участi кожного працiвника у сукупнiй працi, якою i i порено нацiональний доход. Робочий час - є мiра труда, що все ^ iаi альнює. Мiра труда (робочий час) виступає також i мiрою розподiлу

МI IОДОЛОГIЯ ЕКОНОМIКИ ПРАЦI

49

основної частини матерiальних i духовних благ, що отримує працiвник в особисте споживання.

Мiра труда розглядається як єднiсть кiлькiсних та якiсних його характеристик. ??Пiд кiлькiстю труда-у вузькому сенсi - розумiється маса живого труда (м"язова та нервова енергiя), що витрачена у процесi трудової дiяльностi; у широкому сенсi - витрати труда, що втiленi у продуктах працi.

? Якiсть труда - це категорiя, що характеризує конкретну працю за її складнiстю, умовами та значенням. Складнiсть працi визначається складнiстю роботи, а також рiвнем квалiфiкацiї працiвника, яка потрiбна для її виконання. Значення якостi працi встановлюється у залежностi вiд важливостi даного виду працi для задоволення певних громадських потреб.

Як прийнято вимiрювати кiлькiсть та якiсть труда? Кiлькiсть - термiном робочого часу у годинах, днях (екстенсивна величина), або обсягом витрат труда у одиницю часу (iнтенсивна величина). Якiсть труда робiтникiв та службовцiв вимiрюється через тарифну систему. Показниками квалiфiкацiї працiвникiв є тарифнi розряди, категорiї, класи, вченi звання та ступенi, що їм присвоєнi.

Таким чином, праця як процес дiяльностi вимiрюється його т ермiном та мiсцем працiвника у тарифнiй системi, або присвоєним йому "ярликом". На практицi така методика породжувала немiряну кiлькiсть умовних i безумовних, абстрактних i конкретних нормативiв, норм, коефiцiєнтiв, шкал залежностi, обмежень, надбавок тощо, якi часто не мали достатнього наукового обгрунтування, а то i зовсiм вiдбивали суб"єктивiзм тих, хто їх розробляв.

Вважалося, що через установлення мiри груда держава реалiзує iнтерес суспiльства у цiлому, а також забезпечує iнтенсивнiсть роботи кожного працiвника, реалiзацiю його особистого iнтересу через рiвну оплату за рiвну працю. Фактично держава створила та використовувала бюрократичну свавiльну гiресингову систему норм працi, зрiвняльностi (читай: експлуатацiї одним працiвником iншого), зниження оплати працi, що привело до вiдриву iнтересу держави вiд iнтересу конкретного працiвника, а отже, до погiршення кiнцевих результатiв господарювання.

Таким чином, хибнiсть наукового пiдгрунтя методологiї працi, що здiйснювалась на загальнонароднiй, у формi державної, власностi, використання у методологiї економiчної дiяльностi недостатньо обґрунтованих методiв, засобiв обумовили необхiднiсть реформування економiчних вiдносин власностi, признання товарностi робочої сили.

50

ГЛАВА З

i Iерехiд до економiки, побудованої на рiзноманiтних, рiвноправних та рниiозначних формах власностi передбачає можливiсть реалiзацiї i кономiчних iнтересiв усiх суб"єктiв економiчної дiяльностi. Методологiя пильностi кожного учасника економiчних вiдносин вiдбиває його методологiчну позицiю, що побудована на вiдповiдному економiчному шiересi. Оцiнку методологiї дiяльностi конкретного суб"єкта дає ринок. Регулювання економiчних трудових вiдносин здiйснюється через ринок працi.

У ринковiй економiцi праця вiдокремлених виробникiв (окремого працiвника чи колективу) обов"язково виступає як приватна праця. Її суспiльний характер виявляється у процесi обмiну продукти працi, пi римує громадське визнання через механiзм попиту та пропозицiї ринку. I'инок також формує та визначає спiввiдношення мiри труда та мiри i поживання. На ринку шляхом порiвняння iндивiдуальних витрат пранi iз суспiльно необхiдними визначається суспiльна норма витрат працi на i i шпицю продукцiї, на одиницю корисного ефекту.

Таким чином мiра труда визначається не характеристиками процесу працi та витратами труда як усебiчною, кiнцевою оцiнкою, а трудом, що знайшов визнання на ринку.

У ринковiй економiцi змiнюється субординацiя економiчних iнтересiв. Субординацiя iнтересiв планової економiки (загально- яержавнi-колективнi-особистi) втрачає своє всеохоплююче значення. < (сповним iнтересом, що реалiзується у процесi виробництва може бути як загальний (для державного пiдприємства), так i колективний (спiльна форма власностi), або особистий (особиста, родинна, приватна форми власностi). У зв"язку з цим пiдвищується вiдповiдальнiсть окремого суб"єкта за формування методологiї своєї економiчної дiяльностi у галузi працi.

Ф-Таким чином, нормативнiсть методологiї економiки працi визначається науковою основою та вiдносинами власностi, на яких будується економiчна дiяльнiсть.

Резюме

I Методологiя є обоє язковою компонентою будь-якого виду
дiяльностi Це iдеальна модель її структури, цiльової настанови,
тгiки вiдбору трудових елементiв, що забезпечують досягнення
Нiлi, та послiдовностi їх виконання, визначення методiв та
засобiв майбутньої дiяльностi.

5 1

МI ГОДОЛОГIЯ ЕКОНОМIКИ ПРАЦI

2. У мисленнi суб"єкта дiяльностi формується система елементiв, що складають предмет майбутньої дiяльностi i забезпечують досягнення визначеної цiлi. Структура цiєї системи вiдбиває лише те. що є сталим, вiдносно незмiнним при рiзних її перетвореннях.

3. Логiка органiзацiї та послiдовностi дiяльностi - це розумове формування елементiв структури майбутньої дiяльностi та визначення послiдовностi їх виконання. Вона включає в себе онтологiчнi, гносеологiчнi та формально-логiчнi форми мислення.

4. Онтологiчний аспект логiки у методологiї, або "логiка речей", вiдбиває розумове встановлення взаємозв "язкiв елементiв, що включаються у структуру майбутньої дiяльностi.

5. Гносеологiчний аспект логiки у методологiї, або "логiка знання " вiдбиває у мисленнi взаємозв "язки понять та явищ i тим самим надає можливiсть пiзнання суттєвої основи наступної дiяльностi та передбачати її результати.

6. Формально-логiчний аспект логiки у методологiї, або "логiка доводiв та спростувань " є формою розумового вiдхилення вiд конкретного змiсту суджень, понять та побудови iдеального образу майбутньої дiяльностi на грунтi принуджувального доведення, побудованого тiльки на формi зв "язкiв судження, що розглядається. Формальна логiка вимагає додержання субординацiї загального i часткового, не дозволяє пiдмiняти предмет мiркування.

7. Методологiчна позицiя - цiльова настанова суб"єкта майбутньої дiяльностi, що вiдбиває його iнтерес, формування якого визначається вiдношенням суб"єкта до власностi на засоби виробництва, його свiтоглядом, науковою позицiєю, природними компонентами та рiвнем компетентностi.

8. Нормативнiсть методологiї економiки працi визначається економiчними iнтересами власника засобiв виробництва i власника робочої сили. Цi протилежнi iнтереси можуть бути реалiзованi тiльки при взаємодiї їх носiїв.

Питання для роздуму, самоперевiрки, повторення

1. Визначте поняття "методологiя пiзнання та дiяльностi".

2. Визнач те функцiї методологiї.

52

ГЛАВА З

3. Охарактеризуйте складовi елементи методологiї.

4. Охарактеризуйте структуру дiяльностi як складовий елемент методологiї економiки працi.

5. Охарактеризуйте логiку органiзацiїта послiдовностi дiяльностi як складовий елемент методолог iї економiки працi.

6. Визначте поняття "економiчний iнтерес".

7. Охарактеризуйте економiчний iнтерес як прояв економiчних вiдносин.

8. Що визначає економiчний iнтерес суб"єкта економiчної дiяльностi? У. Що визначає методологiчну позицiю суб"єкта економiчної дiяльностi?

10. Охарактеризуйте мiсце та роль економiчної науки у визначеннi методологiчної позицiї суб"єкта економiчної дiяльностi.

11. Якi фактори визначають нормативнiсть методологiї економiчної дiяльностi?

Лiтература: [1; 2; 7; 13; 14; 20|.

МI ЮДОПОПЯ ЕКОНОМIКИ ПРАЦI

5 3

shapeType32lineWidth8890shapeType32lineWidth8890shapeType32lineWidth6350ПРОДУКТИВНIСТЬ ПРАЦI

_] План (логiка) викладу i засвоєння матерiалу:

4.1. Пошиттi "ефект" та "ефективнiсть".

4.2. Поняття "ефективнiсть працi".

4.3. Сутнiсть та значення продуктивностi працi.

4.4. Джерела зростання продуктивностi працi.

4.5. Компоненти дiяльностi людини та їх вплив на продуктивнiсть працi.

4.6. Методи визначення продуктивностi працi.

4. 7. Фактори та резерви росту продуктивностi працi.

Ключовi поняття та термiни

? ефект

? ефективнiсть

? ефективнiсть працi

? економiчна ефективнiсть (продукт ивн iсть) прац i

? сутнiсть та змiст продуктивностi працi

? соцiальна ефективнiсть працi

? психологiчна ефективнiсть працi

? джерело зростання продуктивностi працi

? продуктивна сила працi

? компоненти дiяльностi людини •роль /3-колiпоненти у зростаннi продуктивностi працi

? показники продуктивностi працi

? методи визначення

пр одукт ивн о ст i пра ц i

? фактори росту продуктивностi працi

? резерви росту продуктивностi працi

4.1. Поняття "ефект" та "ефективнiсть"

Будь-яка цiлеспрямована виробнича дiяльнiсть спрямована на досягнення певного результату, ефекту. Ефект (лат. еiТесПi$) - дiя, результат чого-небудь. Результати виробництва характеризуються обсягом випуску продукцiї, доданою вартiстю, прибутком, а також показниками конкуреiпоздатностi, якостi життя, екологiї тощо. У

54

ГЛАВА 4

("пальному видi ефект може бути визначений як абсолютна кiлькiсна величина, що характеризує результат дiяльностi (ефект = результат).

Але отримання результату пов"язане з певними витратами. Пiдношення результату до витрат, iцо пов"язанi з його досягненням, у "пальному випадку називається ефективнiстю. Тобто ефективнiсть

це якiсна, вiдносна характеристика результату дiяльностi (ефективнiсть

результат

витрати *

Результати економiчної дiяльностi частiше за все вiдбиваються обсягами виробництва та прибутку. Тому практично важливiшими показниками ефективностi є продуктивнiсть та рентабельнiсть.

*Продуктивнiсть (англ. ргос/нсiїуiiу) визначається по вiдношенню до витрат працi, матерiалiв, обладнання, енергiї, а також по вiдношенню до сумарних витрат ресурсiв

Продуктивнiсть системи у загальному випадку визначається за формулою

./ "

де Р продуктивнiсть;

0 - обсяг продукцiї (послуг) за певний термiн часу у натуральних, вартiсних або iнших вимiрювалi.никах (оиiриї),

.1 витрати ресурсiв, що вiдповiдають даному обсягу продукцiї (iприї)

Та видами ресурсiв визначають продуктивнiсть працi, продуктивнiсть капiталу тощо.

1 Iоряд iз продуктивнiстю в аналiзi виробничих систем використовують iакож iншi показники:

'У дiєвiсть Їе/есїтепезi/ ступiнь досягнення цiлей системи;

у економiчнiсть (ефiсiепсу) спiввiдношення необхiдних та фактичних витрат ресурсiв,

у якiсть (циаiiiу) - вiдповiднiсть характеристик продукцiї стандартам пнi вимогам споживачiв;

> прибутковiсть (прибуток/витрати)[ргофНаЬiНiу (Ьепе/ii / Ьигсiеп)]

спiввiдношення прибутку та витрат.

В аналiзi ефективностi працi суттєве значення має спiввiдношення прибутку вiд даного виду дiяльностi та вiдповiдних витрат працi. Таке спiввiдношення називают ь рентабельнiстю витрат на оплату працi цiю рентабельнiсть сумарних витрат на персонал

ПРОДУКТИВНIСТЬ ПРАЦI

55

де К - рентабельнiсть працi /-го виду:

Д -додаткова вартiсть вiд дiяльностi персоналу i'-ої групи:

2 витрати на персонал /-ої групи.

Як один з показникiв рентабельностi працi можна розглядати норму додаткової вартосi i.

На макроскономiчному рiвнi рентабельнiсть працi характеризується долею витрат з нацiонального доходу, що спрямовується на оплату працi (у розвинутих країнах-35-45%).

4.2. Поняття "ефективнiсть працi"

# Продуктивнiсть працi - показник економiчної ефективностi трудової дiяльностi працiвникiв Вона визначається спiввiдношенням кiлькостi виробленої продукцiї чи послуг та витрат працi, тобто виробiтком на одиницю витрат працi Але ефективнiсть працi не вичерпується тiльки її економiчною складовою.

Поняття "ефективнiсть працi" ширше за поняття продуктивнiсть працi та включає окрiм економiчного (власно продуктивнiсть працi) ще i психологiчний та соцiальний аспекти.

Психофiзiологiчна ефективнiсть працi визначається впливом трудового процесу на органiзм людини. 'З цiєї точки зору ефективною може були визнана тiльки така праця, яка поряд з певною продуктивнiстю забезпечує вiдповiднi нормам санiтарно-гiгiєнiчнi умови та безпеку, достатню змiстовнiсть працi та дотримання меж її розподiлу, можливiсть всебiчного розвитку фiзичних, розумових сил та здiбностей людини у процесi працi, попередження негативного впливу виробничого оточення на працiвника.

Звiдси випливає й поняття соцiальної ефективностi працi, котре включає вимогу гармонiйною розвитку особи кожного працiвника, пiдвищення його квалiфiкацiї та розширення виробничого профiлю, формування позитивного соцiального клiмату у трудових колективах, посилення соцiально-полiтичної активностi та вдосконалення усього образу життя.

Якщо не забезпечується психофiзiологiчна та соцiальна ефективнiсть працi, то неодмiнно знижу кн ься i темпи зростання продуктивностi працi.

56

ГЛАВА 4

Iому урахування ефективностi працi у всiх її аспектах потрiбно при шiзпаченнi факторiв та резервiв зростання продуктивностi працi.

4.3. Сутнiсть та значення продуктивностi працi

И сучаснiй науковiй та учбовiй лiтературi панують два протилежнi пiдходи до визначення сутностi та змiсту продуктивностi працi. В цьому пiдбиваються рiзнi методологiчнi позицiї авторiв, що розглядають цi цiї гання. Узагальнено змiст протирiччя вiдбивають наступнi положення: прибiчники трудової теорiї вартостi стверджують, що продуктивнiсть працi е джерелом ти узагальнюючим показником ефективностi народництва;

прибiчники теорiї факторiв виробництва вважають, що треба вiдрiзняти продуктивнiсть усiх чотирьох факторiв виробництва: продуктивнiсть працi, продуктивнiсть землi, продуктивнiсть капiталу та продуктивнiсть пiдприємництва. Загальна ефективнiсть або продуктивнiсть пiдприємства буде вiдбитi їмся сумою продуктивностi факторiв виробництва, а продуктивнiсть працi - один з показникiв його ефективностi.

Розглянемо аргументацiю сторiн.

Трудовики" виходять з того, що при визначеннi економiчного змiсту продуктивностi працi треба виходити з того, що праця, яка витрачена на виробництво тої чи iншої продукцiї, складається з живої працi, що втрачається уданий момент безпосередньо у процесi виробництва даної i iродукцiї, i минулої i iрацi, яка уречевлена у продукцiї, що створена ранiше iд використовується для виробництва нової продукцiї (сировина, матерiали, енергiя - повнiстю; машини, споруди, будiвлi - частково).

Функцiєю живої конкретної працi є не тiльки вироблення нової вартостi, пас й перенесення робочого часу, що матерiалiзований у речових елементах виробництва, на продукт, що створюється знову. Тому продуктивна сила конкретної працi характеризується її здатнiстю i iворювати новi споживчi вартостi потрiбної якост i га зберiгати при цьому минулу (уречевлену) працю. У зв"язку з цим вiдрiзняють поняття: зрiст продуктивностi живої (iндивiдуальної) працi та зрiст продуктивностi суспiльної працi (усiєї працi - живої та минулої), про яку не можливо судити тiльки з економiї витрат живої працi на даному виробництвi.

Загальна тенденцiя зростаючої продуктивностi працi виявляється у i ому, що доля живої працi у продуктi зменшується, а доля уречевленої працi (у виглядi сировини, пального, амортизацiї) зростає, але так, що шi альпа сума працi, що укладена у одиницю продукту, скорочується. У

ПРОДУКТИВНIСТЬ ПРАЦI

57

цьому i поляг ає сутнiсть пiдвищення продуктивностi суспiльної працi.

Економiчна сутнiсть продуктивностi працi вiдбивається у економiї робочого часу. Бiльш продуктивна праця означає меншi вт рати робочого часу на виробництво однакового товару у однакових умовах виробництва.

Що ж уявляє собою показник продуктивностi працi у вiдповiдностi до теорiї факторiв виробництва? Прибiчники такої методологiчної позицiї вважають, що вiдповiдь на це питання дає розгляд складу елементiв ринкової цiни товару. Укрупнено цей склад вони подають у наступному виглядi:

?' цiна сировини, матерiалiв, напiвфабрикатiв, комплектуючих виробiв; №> цiна спожитої енергiї;

<=> амортизацiйнi вiдрахування вiд цiни обладнання, будiвель, споруд;

& заробiтна плата персоналу;

& вiдрахування вiд заробiтної плати у соцiальнi фонди;

& прибуток вiд використаного капiталу;

=2 земельна рента,

*=?> пiдприємницький прибуток.

Витрати, що вiдображенi у цих складових, окрiм трьох перших, утворюють додаткову вартiсть.

Вартiсть що створена знову у результатi працi працiвникiв пiдприємства буде дорiвнювати величинi заробiтної плати з вiдрахуванням вiд неї. Окрiм того, пращ переносить частину цiни сировини, матерiалiв, напiвфабрикатiв, комплектуючих виробiвта енергiї на готовий товар. Цi витрати працi також вiдносять до загальних трудовитрат, якi вiдбиваються у показнику продуктивностi працi.

Разом з тим, автори цього ствердження самi справедливо визнають, що достатньо спiрним є питання про те, яку частину цiни спожитих сировини, напiвфабрикатiв, комплектуючих виробiв, енергiї переносить праця, а яку - iншi фактори виробництва. Не з"ясовується також механiзм тасуьстрат надання цьiнностьi товару iншими факторами виробництва.

Значення продуктивностi працi визначається тим, що її зрiст є неодмiнною умовою розвитку виробництва, який складає економiчну основу розвитку суспiльства незалежно вiд системи господарювання, що у ньому iснує. Зрiст продуктивностi працi на пiдприємствах виявляється у виглядi:

> збiльшення маси продукцiї, що виробляється у одиницю часу та без погiршення її якостi;

Р пiдвищення якостi продукцiї при незмiнному її обсязi, що виробляється у одиницю часу;

58 ГЛАВА 4

" скорочення витрат часу на одиницю продукцiї, що виробляється;

' iменшення долi витрат працi у собiвартостi продукцiї;

>? скорочення часу виробництва та обороту товарiв;

* збiльшення маси та норми прибутку

()мевидно, що можуть бути рiзнi комбiнацiї вказаних видiв проявлення iросгання продуктивностi працi. Кожний з них окремо та їх сполучення нi 11 верджують велике значення продуктивностi працi та її приросту для i коном i ки пiдприємств, якi знаходяться пiд впливом зростаючої конкурi iiцiї на ринках товарiв та послуг. Зрiст продуктивностi працi забезпечує пiдприємствам та всьому громадському виробництву розвиток та i iiриятливi перспективи, шо, у кiнцевому розрахунку, веде до пiдвищення рiвня жи ггя населення.

Значення продуктивностi працi пiдкреслюється i тим, що проблеми з їв ю пов"язанi, є предметом дослiдження економiчної науки, починаючи i другої половини 19 сторiччя до наших днiв. У США спочатку рдараховували середнiй виробiток продукцiї у натуральному виразi на одною виробничого робiтника, потiм перейшли до розрахункiв у г рошовому вираженнi. Починаючи з кiнця 50-х рокiв XX ст. продуктивнiсть працi почали розраховувати на весь промислово-виробничий персонал, а не iїльки на зайнятих робiтникiв. Пiсля того показники продуктивностi працi розповсюдилися з промисловостi на iншi галузi економiки, у тому числi i на послуги.

V другiй половинi XX сторiччя розрахунки продукзивностi працi стали iаiплi,невизнаним iнструментом аналiзу й планування виробництва. У країнах з ринковою економiкою цьому показнику також надавалася та продовжує надаватися велика увага i на загальнодержавному рiвнi, i на їм пiриємствах для цiлей аналiзу виробництва та пошукiв резервiв його пiдвищення.

На жаль, в умовах переходу до ринкової економiки, а конкретно, починаючи з 1992 року у нашiй країнi офiцiйнi статистичний облiк та тi i мiсiї, з цього показника були анульованi. Здається, що це - серйозна в фiна для науки та виробництва, тому що пiдвищення продуктивностi працi є важливiшою умовою виходу економiки країни з кризи. Дає надiю iс що на державному рiвнi з"явилися першi ознаки розумiння цього.

I Iснтр продуктивностi Мiнiстерства працi та соцiальної полiтики, який в нує нкдержавна науково-дослiдницька органiзацiя з 1966 року, рiшенням iрбiпету Мiнiстрiв України визначений головною органiзацiєю з пiнрунтування та забезпечення державної полiтики в галузi продук-

I II'ОЛУКТИВНIСТЬ ПРАЦI

59

тивностi працi. Зараз дiяльнiсть Центру спрямована на створення державної системи пiдвищення продуктивностi економiки країни. З цiєю метою розвивається мiжнародне спiвробiтництво по проблемам продуктивностi за мiжнародними проектами. В 1995 роцi Центр став членом Європейської Асоцiацiї Нацiональних Центрiв продуктивностi, а в 1996 роцi Рада директорiв Свiтової конференцiї науки з продуктивностi та якостi визнала Центр продуктивностi Мiнпрацi України своїм вiддiлення в Українi. Завдяки цьому Центр одержує науковi, методичнi та статистичнi матерiали з питань продуктивностi та використовує їх у роботi. Центр продуктивностi увiйшов до системи 1НТЕРНЕТ i має в нiй власну iнформацiйну сторiнку, його введено у свiтовi каталоги вiдповiдних галузей науки багатьох країн свiту.

На жаль, програма створення державної системи пiдвищення продуктивностi розробляється дуже повiльно, науковi здобутки Центру не стали iнструментом господарського механiзму країни.

4.4. Джерела зростання продуктивностi працi

Загальновизнаним є визначення поняття "продуктивностi працi" як її плiднiсть, результативнiсть. Але виникає запитання: чому плiднiсть працi окремих працiвникiв, що виготовляють одну i ту ж продукцiю вiдрiзняється. Рiзна також продуктивнiсть працi при випуску однакової продукцiї на конкретних пiдприємствах, у рiзних країнах.

Що ж визначає с гупiнь плiдностi, результативностi працi? У загальному виглядi вiдповiдь на це питання можна сформулювати наступним положенням: на рiвень продуктивностi працi впливають величина екстенсивного використання працi, iнтенсивнiсть працi, а також технiко-технологiчний та органiзацiйний рiвень виробництва.

Екстенсивна характеристика працi вiдбиває ступiнь використання робочого часу та його тривалiсть у змiну за умов незмiнностi iнших характеристик. Екстенсивне використання робочого часу має наочну межу: законодавчо встановлену тривалiсть робочого дня та робочого тиж^я. Якщо у перебiг робочого дня встановлений законодавчо робочий час використовується на працю, то це i буде межею можливої величини екстенсивного її використання.

Iнтенсивнiсть працi характеризує ступiнь її напруженостi у одиницю часуii вимiрюється кiлькiстю витраченої за цей час енергiїлюдини. Чим

60

?4"

ГЛАВА 4

шина iнтенсивнiсть працi, тим вища її продуктивнiсть. Максимальний рiвень iнтенсивностi визначається фiзiологiчними та психологiчними можливостями людського органiзму, а це означає, що iнтенсивнiсть працi мис психофiзiологiчну межу i не може бути необмеженою.

I Iормальна праця передбачає i нормальну її iнтенсивнiсть, тобто таку ви i рагу життєвої енергiї на протязi робочого часу у змiну, яка забезпечує мри дiючiй системi охорони здоров"я, реально доступнiй якостi харчування i а рацiональному використаннi вiльного вiд роботи часу умови для повноцiнного здiйснення усiх життєвих функцiй та повного вiдновлення працездатностi до початку нового трудового дня.

Таким чином, iнтенсивнiсть працi - важливий фактор продуктивностi, нас вiн має психофiзiолог iчну межу та потребує дотримання норм витрат III iде ької енергiї.

Джерелом росту продуктивностi, який не має меж, є науково-технiчний прогрес, технiчне, технологiчне та органiзацiйне вдосконалення виробництва, появлення нових матерiалiв, видiв енергiї тощо.

I(е джерело продуктивностi працi у свiй час сформулював К.Маркс, рпТриваючи категорiю "продуктивна сила пращ'

"Продуктивна сила працi визначається рiзноманiтними обста- пiiпами, помiж iншим, середньою отупiнню мистецтва робiтника, рiвнем розвитку науки та ступенем її технологiчного засто- i гнання, суспiльною комбiнацiєю виробничого процесу, розмiрами то ефективнiстю засобiв виробництва, природними умовами "

11 Маркс, т.23. С.48).

I Iродуктивна сила працi впливає на продуктивнiсть живої працi, тобто ми. яка здiйснюється у даний термiн часу. К.Маркс стверджує:i1... чим їiгiнта продуктивна сила працi, тим менше робочий час, що непохiдний на виготовлення певного виробу, тим менша маса нрiiцi, що в ньому кристалiзована, тим менша його вартiсть... IIепiчина вартостi товару змiнюється, таким чином, прямо пропорцiйно кiлькостi та обернено пропорцiйно продуктивнiй силi пращ, яка находить собi здiйснення у цьому товаровi" (К.Маркс, i 1 ('. 49).

Ф Отже, продуктивнiсть працi, - це характеристика її плiдностi, якiсний показник її ефективностi, а продуктивна сила працi - є Ожерело продуктивностi працi.

III •< у АКТИВНIСТЬ ПРАЦI

61

4.5. Компоненти дiяльностi люднiш та їх вплив на продуктивнiсть працi

У будь-якому видi дiяльностi людини можна вiдокремити двi компоненти. Перша характеризує працю, що виконується за даною технологiєю, iнструкцiєю, традицiєю, коли виконавець роботи не вносить до неї нiяких елементiв новини, власної творчостi. Така праця називається регламентованою або а-працею. Друга характеризує працю, яка спрямована на створення нових духовних або матерiальних благ, а також нових методiв виробництва. Ця праця називається повацiйною, творчою або Р-працею.

Типовим прикладом дiяльностi, у якiй переважно використовується а-праця, є виконання виробничої операцiї на конвеєрi з регламентованим ритмом. Регламентованим може бути не тiльки малоквалiфiкована фiзична праця, але i дiяльнiсть службовця, якщо вона зводиться до виконання службових iнструкцiй. Таким чином, а- праця може бути як фiзичною, гак i розу мовою.

Переважно творчою є праця винахiдникiв, рацiоналiзаторiв, учених, викладачiв, менеджерiв, пiдприємцiв тощо.

Вищим проявом творчостi вважається мистецтво. Вiдокремлення а- працi та Р-працi достатньо для аналiзу факторiв продуктивностi у галузях матерiального виробництва. У лiтерату рi, мистецтвi, фiлософiї важливу роль, а у деяких сферах визначальну, вiдiграє духовна компонента дiяльностi людини, яку означають як у-праця.

Таким чином, у загальному випадку, усi види дiяльностi людини можуть бути описанi за допомогою трьох компонентiв; а-працi, Р-працi та у -працi.

Необхiднiсть вiдокремлення перших двох компонентiв працi об"єктивно обумовлена принциповими вiдмiнами iх впливу на продуктивнiсть суспiльної працi, доход окремого пiдприємства та нацiональний доход країни.

Збiльшення кiнцевого продукту (товарiв та послуг) за рахунок а-працi можливе лише за умов збiльшення чисельностi працiвникiв, тривалостi часу працi та її iнтенсивностi. Як було показано вище цi фактори зростання продуктивностi працi дiють у певних межах.

На вiдмiну вiд цього, за рахунок Р-працi зрiст обсягу продукцiї можливий також за умов незмiнних витрат робочого часу та iнтенсивностi працi. Це обумовлено тим, iцо на основi певних технiчних, органiзацiйних

62

ГЛАВА 4

їм пiдприємницьких iдей створюються новi джерела'зростання
продуктивної сили працi (рiвень технiчної озброєностi виробництва,
те юсування у виробництвi досягнень науки та енергооснащенiсть працi,
пiдвищення квалiфiкацiї працiвникiв для оволодiння новою технiкою та
iсхiiологiєю, пiдвищення рiвня менеджменту тощо).

Однак а-праця залишається дуже важливою компонентою сус-
пiльного виробництва, яка забезпечує його стiйкiсть в економiчному,
i шпальному та моральному аспектах. За умов незмiнної iнтенсивностi
нi скорочення тривалостi продуктивнiсть а-працi збiльшується за
рахунок результатiв (3-працi - на основi зростання продуктивної сили
працi.

4.6. Методи визначення продуктивностi працi

Традицiйними показниками продуктивностi працi у вiтчизнянiй
i ппистицi та економiчнiй практицi прийнятi виробiток та трудо-
мiсткiсть Вони пов"язанi мiж собою зворотною пропорцiйною залеж-
на по i вiдбиваються у формулах

' = н

" О "

нi- Н - виробiток;

i ) обсяг продукцiї (робiт, послуг) \ вiдповiдних одиницях;

II витрати працi на випуск продукцiї (проведення робiт, надання послуг) у мгтомiдiїих одиницях;

I трудомiсткiсть випуску продукцiї (проведення робiм, надання послуг).

V масштабi народного господарства рiвень продуктивностi працi i виробi гку)у сферi матерiального виробництва визначається спiввiдношенням величини нацiонального доходу за певний перiод до середньої Шинкової чисельностi персоналу, що зайнятий у сферi матерiального виробництва у перебiг цього перiоду .

На пiдприємствах продуктивнiсть працi - виробiток визначається рi тими способами в залежностi вiд того, якими одиницями вимiряються пiк "i виробництва та витрати працi.

Иикористання рiзних одиниць та методiв визначення обсягiв продукцiї пi грудовитрат обумовлює наявнiсть понад двадцяти способiв ви iначсння виробiтку на пiдприємствах.

Ь мус гри основних способи вимiрювання обсягу продукцiї: опату- I'п ii.i/иii, ^трудовий та <=>вартiсний.

В=№-

п

та

МГIIДУКТИВНIСТЬ ПРАЦI

63

Натуральний коли обсяг виробництва вiдбивається у фiзичних одиницях (штуках, тоннах, квадратних метрах тощо). Такий спосiб здається найбiльш точним, але вiн має обмежене поле застосування та не враховує особливостi процесу виробництва окремих видiв продукцiї (робiт) на пiдприємствi. Наприклад, у морському порту перевантажується велика номенклатура вантажiв, Пiдсумовування фiзичних тонн перевантаження металiв, нафти, генеральних вантажiв не вiдбиває обсягiв витрат матерiальних, трудових та фiнансових.

Умовно-натуральний метод - грунтується на приведеннi рiзних показникiв до одного вимiрника. Наприклад, загальний обсяг морських перевезень вимiрюється у приведених тонно-милях, де обсяг перевезення пасажирiв у пасажиро-милях пiдсумовується як порiвняний з тонно-милями.

Трудовий метод грунтується на використаннi для характеристики обсягу виробництва норм трудових витрат - нормо-годин. Вiн використовується для оцiнки рiвня продуктивностi працi на окремих дiлянках виробництва, азе потребує строгого обгрунтування норм, що застосовуються. Використання рiзно- напружених норм при такому методi веде до перекручення справжнього стану продуктивностi працi.

Вартiсний метод - найбiльш унiверсальний, вiн дозволяє проводити порiвняння рiвня та динамiки продуктивностi працi на пiдприємствi, у їх групах, галузi, регiонi, в економiцi в цiлому. При цьому можуть використовуватися рiзнi показники вартостi. Економiчний змiст цих показникiв розглядається у iнших дисциплiнах, тому тут не розкривається (див. рис. 6).

Трудовитрати найбiльш точно вiдбиваються кiлькiстю людино- годин, що вiдпрацьованi, але їх пiдрахунок достатньо трудомiсткий.

Людино-днi дають менш точний результаттрудовитрат у порiвняннi з людино-годинами, тому що вони не враховують внутрiзмiнних прос тоїв.

Середня облiкова чисельнiсть персоналу у порiвняннi з людино-днями не враховує цiлоденних простоїв, але цей показник використовується у розрахунках рiчної продуктивностi працi, що забезпечує порiвняннiсть показникiв рiзних пiдприємств i по господарству країни в цiлому.

Слiд вiдзначити, що будь яке сполучення показникiв обсягу виробництва та трудовитрат має свiй економiчний сенс, а вибiр такого сполучення визначається конкретними задачами вимiрювання рiвня продуктивностi працi.

Найбiльш унiверсальним способом визначення виробiтку на пiдприємствi вважається розрахунок величини чистої продукцiї пiдприємства зарiк,яка приходиться на одного середньо-обл i кованого працiвника цього пiдприємства.

Iнший показник продуктивностi працi - трудомiсткiсть - уявляє обсяг витрат працi на виробництво одиницi продукцiї.

64

ГЛАВА 4

Рис.6. Показники обсягу продукцiї та трудових витрат у
розрахунках продуктивностi працi.

Трудомiсткiсть одиницi продукцiї визначається шляхом дiлення i|i,удовитрат усього виробництва на обсяг продукцiї, що випущена за певний перiод.

Для цiлей планування й аналiзу працi ранiше розраховували трудомiсткiсть окремих операцiй, виробiв, робiт визначали:

? технологiчну трудомiсткiсть (Тi, де враховувалися витрати працi основних робiтникiв на виробничi операцiї, деталi, готовi вироби;

'•> трудомiсткiсть обслуговування, де враховувалися витрати працi всiх допомiжних робiтникiв (Тi;

ПРОДУКТИВНIСТЬ ПРАЦI

65

виробничу трудомiсткiсть (Т ) як її + Тр

трудомiсткiсть управлiння (Т) - суму витрат працi керiвникiв, спецiалiстiв, iнших службовцiв;

повну трудомiсткiсть (Т) як суму усiх попереднiх видiв трудомiсткостi; & нормативну трудомiсткiсть на основi норм працi. її використовували i метою визначення загальної величини трудовитрат, пов "язанних з виготовленням окремих виробiв, а також з виконанням усiєї виробничої програми. Вiдрiзняли також планову та фактичну трудомiсткiсть.

У системi показникiв продуктивностi, що використовуються у розвинутих країнах з, показник продуктивностi працi розглядається як один з окремих показникiв глобальної продуктивностi рiзних факторiв.

При розрахунках продуктивностi працi у цiлому по країнi до уваги береться не тiльки населення, що зайняте у виробництвi, а i безробiтнi, тобто розрахунок ведеться за чисельнiстю економiчно активного населення.

Серед показникiв продуктивностi стосовно власно працi можна вiдзначити наступнi:

а) валова продуктивнiсть працi, я ка за своїм змiстом близька до показника виробiтку продукцiї на одиницю витрат працi у нашiй традицiйнiй статистицi.

Незважаючи на те що цей показник iгнорує всi iншi (окрiм працi) фактори виробництва i на його величину чинить великий вплив вартiсть матерiалiв, вiн використовується через простоту розрахункiв та наявнiсть достовiрної статистичної iнформацiї;

б) чиста продуктивнiсть працi являє собою спiввiдношення вартостi чистої проду кцiї (вартостi, шо створена знову) та витрат працi;

в) показник реальних доходiв на одиницю витрат працi як частка вiд дiлення нацiонального доходу (вартiсть чистої продукцiї) на витрати працi; витрати працi вiдбиваються або числом зайнятих працiвникiв, або числом людино- годин, шо вiдпрацьованi. Цей показник цiкавий тим, що вiн вiдбиває соцiальну ефективнiсть працi.

4.7. Фактори та резерви росту продуктивностi працi

Велике значення, яке має зрiст продуктивностi працi для окремого пiдприємства i всього суспiльства, робить необхiдним вивчення факторiв, що впливають на рiвень продуктивностi працi, та розкриття резервiв її пiдвищення.

66

ГЛАВА 4

I

* Фактори - це сили, причини, зовнiшнi обставини, що впливають на
який-небудь процес або явище.

П залежностi вiд ступеня та характеру впливу на рiвень продуктивнiм м працi фактори можна об"єднати у чотири групи: матерiально- п нiчнi, органiзацiйно-економiчнi, соцiально-економiчнi та соцiально- ж ихологiчнi.

Матерiально-технiчнi фактори пов"язанi з використанням нової м чiпки, нових видiв сировини та матерiалiв,

Гiпiепня задач удосконалення виробництва здiйснюється шляхом:

" модернiзацiї обладнання;

" iамiни морально застарiлого обладнання новим, бiльш продуктивним; ї пiдвищення рiвня механiзацiї виробництва: механiзацiї ручних робiт, впровадження малої механiзацiї, комплексної механiзацiї робiт на дiльницях i у цехах;

" автоматизацiї виробництва: установлення верстатiв-автоматiв, автоматизованого обладнання використання автоматичних лiнiй, автоматизованих систем виробництва;

* упровадження нових прогресивних технологiй:

* використання нових видiв сировини, прогресивних матерiалiв та iнших заходiв.

Комплекс матерiально-технiчних факторiв та їх вплив на змiну продуктивностi працi можна охарактеризувати наступними показниками:

енергоозброєнiсть працi - споживання усiх видiв енергiї на одного промислового робiтника;

? ечектрооснащенiсть працi - споживання електричної енергiї на одного промислового робiтника;

Є технiчна озброєнiсть працi - обсяг основних виробничих фондiв на одного працiвника;

рiвень механiзацiї та автоматизацiї працi - доля робiтникiв, що зайнятi механiзованою та автоматизованою працею;

1 хiмiзацiя виробництва - застосування прогресивних матерiалiв та хiмiчних процесiв.

Ма терiально-технiчнi фактори забезпечують економiю не тiльки працi, iпiс i сировини, матерiалiв, енергiї тощо.

Органiзацiйно-технiчнi фактори визначаються рiвнем органiзацiї пранi, виробництва тауправлiння. До них вiдносяться:

*? удосконалення органiзацiї управлiння виробництвом;

* удосконалення органiзацiї виробництва;

• удосконалення органiзацiї працi.

Пвжливiшими соцiально-економiчними факторами є:

III 'I ЩУКТИВНIСТЬ ПРАЦI

67

матерiальна та моральна зацiкавленiсть у результатах працi, як iндивiдуальна, так i колективна;

& змiна форм власностi на засоби виробництва та результати працi;

*=> рiвень квалiфiкацiї працiвникiв, якiсть їх професiйної пiдготовки ти загальний культурно-технiчний рiвень.

Соцiально-психологiчнi фактори - цс якiсть трудових колективi", їх соцiально-демографiчнiй склад, рiвень дисциплiнованостi, трудової активностi та творчої iнiцiативи працiвникiв, система цiннiсних орiєнтацiй, стиль керiвництвау пiдроздiлах i на пiдприємствi у цiлому тощо.

Названi групи факторiв можна розглядати як внутрiшнi, тобто такi, що залежать вiд колективу самого пiдприємства та його керiвникiв.

Крiм того, продуктивнiсть працi обумовлена економiчними, природними та соцiальними умовами, у яких здiйснюється праця, i такими, що впливають на пiдприємство зовнi. До зовнiшнiх факторiв слiд вiднести: >якiсть державного економiчного механiзму;

> соцiально-економiчнi умови у суспiльствi та регiонi:

> ситуацiю на нацiональному та свiтовому ринках,

Ррiвень кооперацiї з iншими пiдприємствами;

> природнi умови тощо

Всi фактори тiсно взаємопов'язанi та знаходяться у взаємодiї. Наприклад, матерiальна зацiкавленiсть працiвника у результатах працi як фактор пiдвищення її продуктивностi дiє у рiзних напрямках. Перш за все вона спрямовує працiвника до пiдвищення iнтенсивностi працi, збiльшення енергетичних витрат органiзму. Ллє цей шлях пiдвищення продуктивностi працi, як вiдомо, обмежений. У той же час фактор матерiальної зацiкавленостi працiвника спонукає до вдосконалення технiки,технологiї, органiзацiї виробництва, працi й управлiння. Таким чином соцiально-економiчний фактор реалiзується через матерiально- технiчнi, органiзацiйно-економiчнi, соцiально-психологiчнi фактори.

I

* Резерви росту продуктивностi працi - це невикористаннi
можливостi економiї витрат працi (зниження трудомiсткостi та
пiдвищення виробiтку).

Резерви використовуються та знову виникають пiд впливом науково- технiчного прогресу. Кiлькiсно резерви можливо визначити як рiзницю мiж досягнутим та максимально можливим рiвнем продуктивностi працi за певний термiн часу.

Кожний вид резервiв можна розглядати вiдносно певного фактора, а всю сукупнiсть резервiв доцiльно класифiкувати у вiдповiдностi iз класифiкацiєю факторiв, що наведена вище. Це дає можливiсть при

68

ГЛАВА 4

ii| >1 чiедоннi аналiзу з"ясовувати основнi причини витрат та невиробничих миiраiи працi за кожним фактором та визначити шляхи їх усунення. Iругий признак класифiкацiї резервiв-джерелоїх виникнення. За цiєю нiякою вiдрiзняють резерви загальнодержавнi, регiональнi, мiжгалузевi, i цю iєнi, внутрiвиробничi.

їїi.шьиодержавнi резерви i їх використання здiйснюють вплив на •Iю i продуктивностi працi у всiй економiцi. Це резерви, шо пов"язанi iз ? пiореї шям ефективного державного механiзму управлiння економiчними процесами, створенням у країнi стабiльної економiчної, полiтичної, мiшальної, моральної ситуацiї, рацiональним використовуванням . (Гшя гостi населення тощо.

Гееюнальнi резерви - це можливостi кращого використання продуктивних сил, що характернi для даного регiону.

Мiжгалузевi резерви пов"язанi з можливiстю покращення зв'язкiв,

. i. ршлення договiрної дисциплiни мiж пiдприємствами рiзних галузей. Наприклад, покращення спiвробiтництва пiдприємств рiзних транс- iюрi них галузей у транспортних вузлах.

Пнутрiвиробничi резерви визначаються недолiками у використаннi на пiдприємствi сировини, матерiалiв, устаткування, робочого часу, i ii.рiм витрат робочого часу (внутрiзмiнних та цiлодобових) iснують скритi мiн раї п, пов"язанi з виконанням робiт, що не передбаченi технологiєю.

I ме тою використання резервiв на пiдприємствах розроблюють плани • <1 н апiзацiйно-технiчних заходiв, у яких указують види резервiв росту7 iiрпяуктивностi працi, заходи з їх реалiзацiї, витрати, що на це потрiбнi, и рмїм проведення вiдповiдних робiт, вiдповiдальних виконавцiв.

Резюме

I їi/>ект є абсолютною, кiлькiсною величиною, яка характеризує ре iуiьтат дiяльностi, а ефективнiсть - якiсна, вiдносна характерне тика результату дiяпьностi.

' Поняття "ефективнiсть пращi" розкривається з рiзних бокiв поняттями економiчної, психофiзiологiчної та соцiальної ефективностi пращi, якi характеризують, вiдповiдно, плiднiсть, нормативнiсть умов та безпеки пращi, внутрiшня її оцiнку працiвником та його поведiнка.

I I рiзних позицiй продуктивнiсть працi розглядається або як i кiгальнюючий показник ефективностi виробництва в цiлому, або

ЧПЩУКТИВНIСТЬ ПРАЦI

69

як один з показникiв в його продуктивностi поряд з показниками продуктивностi iнших факторiв виробництва (земля, капiтал, пiдприємництво).

4. Зрiст продуктивностi працi є неодмiнною умовою розвитку виробництва i складає економiчну основу розвитку суспiльства,

5. Джерелом росту продуктивностi працi є продуктивна сила працi, яка визначається науково-технiчним прогресом, технологiчним та органiзацiйним удосконаленням виробництва, новими якостями робочої сили, появленням нових матерiалiв, енергiї тощо. Основу продуктивної працi складає продуцiювання нової iнформацiї.

6. У виробничiй дiяльностi людини вiдрiзняють двi компоненти: регламентовану або а-працю та новацiйну, творчу або працю Зрiст продуктивностi працi здiйснюється пiд впливом р-працi, але умовою реалiзацiї iнформацiйних новацiй є ефективне використання а-працi.

7. Показниками продуктивностi працi прийнятi виробiток та трудомiсткiсть, якi вимiрюються через обсяг продукцiї натуральним, трудовим та вартiсним методом.

8. Факторами росту продуктивностi працi є зовнiшнi сили, що чинять вплив на результати працi та її витрати. Вiдокремлюють матерiально-технiчнi, органiзацiйно-технiчнi, соцiально- економiчнi та соцiально-психологiчнi фактори.

9. Резерви продуктивностi праг/i - це невикористанi можливостi вище означений факторiв.

? ] Питання для роздуму, самоперевiрки, повторення

1. Розкрийте поняття "ефект" та "ефективнiсть".

2. Як визначається рентабельнiсть витрат на оплату працi?

3. Розкрийте поняття "ефективнiсть працi".

4. У чому полягають принциповi розбiжностi на визначення сутностi продуктивностi працi протилежних наукових пiдходiв?

5. Як визначається сутнiсть продуктивностi працi з позицiй трудової теорiї вартостi?

6. Як визначається сутнiсть продуктивної працi з позицiй теорiї факторiв виробництва?

7. У чому полягає значення продуктивностi працi?

70

ГЛАВА 4

Низначте основнi джерела зросту продуктивностi працi.

V Розкрийте поняття "продуктивна сила працi".

П> Охарактеризуйте три компоненти дiяльностi людини.

11 Який вплив на продуктивнiсть працi здiйснюється а-працею та працею?

I " Охарактеризуйте традицiйнi показники продуктивностi працi.

I I Якими показниками визначається продуктивнiсть працi у країнах i ринковою економiкою?

М. < (характеризуйте фактори росту продуктивностi працi.

I т Охарактеризуйте резерви росту продуктивностi працi.

Лiтература: [1 ; 2 ; 6 ; 7; 15; 16: 17: 20].

/ IIЩУКТИВНIСТЬ ПРАЦI

71

shapeType32lineWidth8890shapeType32lineWidth8890Глава 5
1 РИНОК ПРАЦI
О План (логiка) викладу i засвоєння матерiалу:

5.1. Сутнiсть, змiст, елементи ринку працi.

5.2. Функцiї ринку працi.

5.3. Моделi, види, рiзновиди та сегменти ринку працi.

5.4. Стан сучасного ринку працi України.

ш

Ключовi iiпнятiя та iермiни

•ринок ранок працi

" товар, що продається на ринку працi

? особливостi ринку працi

? елементи ринку працi

? функцiї ринку працi

" моделi ринку працi " види та рiзновиди ринку працi

? сегменти ринку працi

? специфiка процесу обмiну товаром робоча сила

? криза працi

5.1. Сутнiсть, змiст, елементи ринку працi

I

* Ринок - це система економiчних вiдносин мiж продавцями та
покупцями з приводу обмiну (змiни власника) товарами ти
послугами й установлення на них цiни

У функцiонуваннi ринку працi можна вiдмiтити декiлька принципових положень. По-перше, це сукупнiсть економiчних вiдносин мiж попитом та пропозицiєю робочої сили. По-друге, мiсце працевлаштування, перехрестя рiзних економiчних та соцiальних iнтересiв i функцiй. По- третє, iз позицiй пiдприємця, це поле взаємовiдносин його спiвробiтникiв. По-четверте - механiзм, що забезпечує погодження цiни та умов працi мiж роботодавцями та працiвниками, що наймаються.

Що продасться й купується на ринку працi: "робоча сила" чи "труд"? Прибiчники марксистської теорiї ринкових вiдносин стверджують, що на ринку працi продається робоча сила, тобто здатнiсть до працi,

72

ГЛАВА 5

•ту у виробничому процесi споживають роботодавцi. Бiльшiсть сучасних ннорiв доводять, що на ринку працi продається й купується сама праця.

I Iрнбiчники третьої точки зору вважають ринок працi ресурсним ринком, и.i якому виступають роботодавець - покупець працi, а також юридично iти.пий i юридично захищений власник - продавець ресурсу працi, i к цiннiй є носiєм i власником своєї робочої сили. Це особливий ресурс, i исцнфiка якого полягає у фiзичнiй невiддiльностi його вiд власника, що игiїiивається на характерi об"єкту ку пiвлi-продажу на ринку працi. Тут нп < ктом ринкової угоди є право використання одиницi ресурсу працi пi'инеї якостi у певних умовах у визначений вимiр часу.

Цiна на ринку працi виступає у формi ставки - заробiтної плати (часової i нiмки), що обумовлена у договорi (контрактi), складеному мiж робото- iiiицем i тим, хто наймається на роботу. Ринкова цiна працi даної якостi ? i вiдається у залежностi вiд спiввiдношення понизу та пропозицiї на I ямку працi.

Гичок працi мас ряд важливих особливостей, що впливають на Лiто функцiонування:

О Невiддiльнiсть прав власностi на товар (робоча сила, труд) вiд його • ппсиика. Власник робочої сили передає покупцевi (роботодавцю) на 111"Умовлений термiн часу> право використання та право розпорядження його i'Чпностями, вмiннями, навичками, не втрачаючи при цьому право володiння пiти. Тобто у процесi обмiну на ринку працi не вiдбувається змiни власника нн предмет купiвлi-продажу, що мас мiсце на ринку товарiв та послуг.

Великий термiн продовження виконання трудового контракту. Угода, i цiї укладається на ринку працi, передбачає початок довгих вiдносин мiж Нрндф<ЩЄМ i покупцем.

? Наявнiсть i дiя негрошових аспектiв угоди. Це перш за все умови працi, мiкроклiмат у колективi, перспективи просування у службi, а також професiйний зрiст.

? Наявнiсть великої кiлькостi iнспттуцiйних структур особливого виду. Iн них пiдносяться: система трудового законодавства; рiзнi заклади i . м i iєни зайнятостi; державнi програми у галузi працi й зайнятостi тощо.

г Висока мiра iндивiдуалiзацiї угод. Вони вiдрiзняються в залежностi •їм особливостей конкретних робочих мiсць, вимог до якостей працiвника, а нiпкож унiкальнiстю кожної людини, її здiбностей до певної роботи.

Ми.ходячи з визначення сутностi й особливостей ринку працi можна i" мповити складовi частини або елементи ринку пранi Ними є-

• Сторони ринкових вiдносин або суб"єкти ринку: роботодавцi чи їх представники та люди, що шукають роботу.

пiт ж ПРАЦI

73

^ Правовi акти, що регламентують вiдношення суб"єктiв ринку працi.

> Кон "юнктура ринку - спiввiдношення попиту i пропозицiй працi, певнi ставки заробiтної плати на конкретнi види працi й рiвень зайнятостi населення,

Р Служби зайнятостi населення (центри, бiржi, бюро тощо).

Р Iнфраструктура ринку працi: служби профорiєнтацiї, пiдготовки, ii перепiдготовки працiвникiв, фонди зайнятостi, рекламнi фiрми та iншi. Р Альтернативнi тимчасовi форми забезпечення зайнятостi: господарськi роботи, сезоннi роботи, роботи у домашньому господарствi та iншi,

Р Система соцiальних виплат i гарантiй для тих, хто вивiльнюється i виробництва, переводиться на нове .мiсце роботи, безробiтних.

> Конкуренцiя - наявнiсть великої кiлькостi покупцiв i продавцiв на ринку працi i їх можливiсть вiльно виходити на ринок i залишати його.

5.2. Функцiї ринку працi

Наявнiсть i взаємодiя всiх елементiв ринку працi необхiднi для нормального його функцiонування, тобто виконання функцiй ринку працi.

# Основна функцiя ринку працi полягає у забезпеченнi через сферу оберту перерозподiлу робочої сили у вiдтворювальному комплексi економiки країни.

Вона конкретизується наступними функцiями:

с> органiзацiєю зустрiчi продавцiв i покупцiв труда (робочої сили); забезпеченням конкурентного оточення в серединi кожної зi сторiн, що взаємодiють на ринку;

установленням рiвноважних ставок заробiтної плати;

& сприяння вирiшенню питань зайнятостi населення;
здiйсненням соцiальної пiдтримки безробiтних.

5.3. Моделi, види, рiзновиди та сегменти ринку працi

Ринок працi - явище рiзнобiчне, що має багато аспектiв. Розглянувши поняття про ринок працi, що є загальними для будь-яких ринкових умов, доцiльно звернутися до з"ясування особливостей регiональних, нацiональних ринкiв працi.

Вiдрiзняють моделi i типи ринкiв працi, його види та рiзновиди, а також сегменти. Цi питання у рiзних плоскостях розглянутi у лiтературi.

Модель уявляє собою схему побудови або описання явища, процесу. Аналiз характеру попиту та пропозицiї на ринках працi дозволяє описати

74

ГЛАВА 5

н кiлька моделей взаємодiї продавцiв i покупцiв груда (робочої сили) у 11'Нiжностi вiд рiвня конкуренцiї. Серед них: чисто конкурентний ринок нiмцi, модель монопсонiї (монополiї одного покупця), моделi зурахування IIЛ II|К)фспIЛОК, модель двобiчної монополiї.

* Чисто конкурентний ринок працi характеризується наступним:

*? i одного боку, є велика кiлькiсть фiрм, що конкурують одна з другою у iнiiгмi конкурентного виду працi;

* i другого боку, свiй труд пропонують незалежно один вiд другого чисельнi працiвники, що мають рiвну квалiфiкацiю;

" анi фiрми, анi працiвники не контролюють i не диктують ставки шробiтної плати.

Ф Монопсонiчний ринок працi - ринок iз монополiєю одного покупця характеризується наступними рисами:

. працiвники, що зайнятi певним видом працi, скупченi на однiй фiрмi;

даний вид працi у силу географiчних або iнших факторiв не має а iнтернатне, тобто працiвник не може знайти iнше мiсце роботи за гiiосю спецiальнiстю й квалiфiкацiєю;

iаробiтну плату диктує фiрма, але ставка заробiтної плати безпосередньо залежить вiд кiлькостi найманих працiвникiв.

Якщо монополiю на ринку працi держить невелике число фiрм, то у ньому випадку має мiсце олiгопсонiя.

Ф Модель ринку працi з участю на ньому профспiлок. Профспiлки, мпiнiжаючи iнтереси працiвникiв, переслiдують цiль збiльшення попиту тi i руд i пiдвищення заробiтної плати. Профспiлки мають змогу и>i н,шити попит на труд наступними способами: збiльшення попиту на продукти i послуги за допомогою реклами "товарiв з профспiлковою i мiм iкою"; вимог до уряду збiльшення фiнансування виробництва, шi'i• iiiу на збiльшення продуктивностi працi, зменшення використання ниичоїпрацi, обов"язкового виходу на пенсiю працiвникiв, якi досягли IЬ IЬ iйпого вiку тощо.

Ф Модель двобiчної монополiї характерна для умов моногiсонiчного (пiнку, на якому дiють потужнi профспiлки.

I Iон"ггя про моделi ринку працi розкривається у розглядi особливостей чи нiмки зайнятостi, що проводять у рiзних країнах.

i i iд вiдзначити, що будь-яка країна формує свiй ринок працi, що iцi iмжуї специфiку її економiки. Є країни, що орiєнтованi на зовнiшнiй i їм инучрiшнiй ринок працi. Звичайно, модель нацiонального ринку формує.

. їм ц-ма пiдготовки, перепiдготовки, росту квалiфiкацiї працiвникiв, iь iсма заповнення вакантних робочих мiсць та способiв регулювання

пi її н ж ПРАЦI

7 5

i на свiй ризик органiзують свою роботу та роботу членiв своєї родини по виробництву продукцiї та послуг.

Змiни, що вiдбуваються у економiчнiй i соцiально-полiтичнiй ситуацiї у нашiй країнi у останнi роки, привели до виникнення ряду нових явищу сферi зайнятостi населення - сегментацiї ринку працi за формами власностi та статусу зайнятостi, розвиток неформального сектора, малого пiдприємництва тощо. Усiх осiб, зайнятих в економiцi зараз, можливо розподiлити на три групи: <>тi, що зайнятi у державному секторi, тi, що зайнятi у формальному недержавному (приватному), i г>тi, що зайнятi в неформальному секторi. До останнього з названих вiдноситься економiчна дiяльнiсть, що не зареєстрована у вiдповiдностi iз законодавством, а зайнятi у нiй не сплачують податкiв.

Вiдкритий ринок працi охоплює все працездатне населення, що представлене на ринку працi. Цей контингент, у свою чергу, розподiляється на:

Зорганiзовану, або офiцiйну, частину вiдкритого ринку, яка є замкненою на державну службу зайнятостi;

З неофiцiйну частину - тих громадян, котрi займаються своїм працевлаштуванням шляхом прямих контактiв iз пiдприємцями або i недержавними структурами працевлаштування i професiйної освiти.

Прихований ринок працi складають працiвники, що зайнятi на пiдприємствах та у органiзацiях, але мають велику можливiсть залишитися без роботи.

I

З Сегментацiя ринку працi - це розподiл працiвникiв i робочих мiсць
на стiйкi замкненi сектори, зони, якi обмежують мобiльнiсть робочiй
сили своїми границями.

Сегментацiя проводиться за рiзними критерiями та у залежностi вiд рiзних ознаТс Ними можуть бути:

>•географiчне положення (регiон, мiсто, район тощо);

^демографiчнiхарактеристики (стать, вiк, родинний стан населення); Рсоцiально-економiчнi характеристики (рiвень освiти, професiйно- квалiфiкацiйний склад, стаж роботи, нацiональнiсть тощо);

>економiчнi показники (розподiл роботодавцiв за формами власностi, їх фiнансового стану; розподiл продавцiв труда за рiвнем матерiальної забезпеченостi);

>показниками стабiльностi зайнятостi

Сегментами ринку працi за останнiм критерiєм є первинний та другий.

78

ГЛАВА 5

+ Первинний ринок працi це ринок, для якого характернi стабiльний рiвень зайнятостi i високий рiвень заробiтної плати, можливiсть професiйного просування, прогресивна технологiя, система управлiння тощо.

Ф Другий ринок працi характеризується великою плиннiстю кадрiв та нестабiльною зайнятiстю, низьким рiвнем заробiтної плати, вiдсутнiстю професiйного просування, росту квалiфiкацiї, наявнiстю вiдсталої технiки й технологiї, вiдсутнiстю профспiлок.

Взагалi причинами подiлу ринку працi за сегментами є:

' > вiдмiннiсть у рiвнi економiчної ефективностi виробництва;

1 > вiдмiннiсть у рiвнi соцiальної ефективностi працi;

вiдмiннiсть у рiвнi соцiальної ефективностi виробництва.

I Iаведене рiзноманiття ринкiв вiдбиває багатограннiсть ринку працi >iїї економiчного явища. У той же час рiзнi автори не с одностайними у ми iмаченнi спiввiдношення понять "типи", "види", "сегменти" ринку. У iii.иму вiдбивається обрання площини, у якiй розглядаються питання, мiм розкриваються. Класифiкацiї пiддаються рiзнi прояви економiчних мi зносин на ринку працi. На наш погляд, уявлення про сутнiсть того чи iншого ринку працi дає їх вiдокремлення за критерiями, що щлпнiшють процес обмiну та формування цiни на ринку працi.

Ще раз наголосимо, що сутнiсть будь-якого ринку може бузи їм i н сiчена як система економiчних вiдносин мiж продавцем та покупцем ? приводу обмiну товарами та послугами й формування цiни на них.

Процес обмiну товарами та послугами означає змiну їх власника. ?її вiдомо, вiдношення власностi передбачають наявнiсть у власника iрi.ох обов"язкових прав: володiння, використання та розпорядження.

I їм ринку працi зустрiчаються власник робочої сили (труда) та власник ви обiи виробництва, який згодний платити за використання здатностi мi працi свого контрагента на ринку. Специфiка переходу власностi на Iпiїнiчу силу полягає у тому, що об"єкт власностi не вiдокремлюється нi i його носiя i може використовуватися певний термiн часу. Власник риiючоїсили може укласт и угоду з одним роботодавцем i надати йому ирiiип використання та розпорядження своїми'здiбностями та вмiннями i пiтному обсязi. Така угода може вiдбутися у будь-якiй моделi чи • нiiу. формi, сегментi ринку працi.

л ю власник робочої сили може водночас працювати на декiлькох i я її** 11 а.х за рiзними видами угод iз рiзними роботодавцями (передача нр.нюпiншоважеиь власностi на свою робочу силу за окремими

от в >к ПРАЦI

79

частками). Цi вiдносини можуть бути реалiзованi як на зовнiшньому, так i на внутрiшньому типах ринку, у формi гнучкого ринку, у рiзновидах вiдкритого та прихованого ринкiв, у рiзних сегментах ринку.

Термiн часу, на який передається власнiсть на робочу силу робото давцю, вiдбивається у характеристиках моделi (наприклад, японська модель передбачає "довiчний найом"), типiв, форм (наприклад, на гнучкому ринку можливе разове використання робочоїсили на виконаннi певного обсягу роботи), сегментiв (наприклад, первинний та другий ринки працi).

Формування цiни робочої сили (труда) також може розглядатися як критерiй структуризацiї ринку працi.

Монополiя роботодавця на визначення цiни робочої сили утворює монопсоничний ринок працi.

Монополiя фiрми на просування працiвника i пiдвищення йому оплати за працю лежить в основi японської моделi ринку працi.

Формування цiни робочоїсили пiд впливом третьої сторони утвори* окрему модель ринку:

<=>держава встановлює мiнiмальну оплату працi, регулюї. можливостi фiрм у спрямуваннi коштiв на оплату працi тощо;

^профспiлки вимагають додержання певного рiвня оплати працi (наприклад, 1ТР - Мiжнародна федерацiя транспортних робiтникiв);

посередники (наприклад, крюїнговi компанiї, що направляють морякiв на судна iноземних судновласникiв).

Формування цiни труда на основi спiввiдношення попиту та пропозицiї вiдбувається на чисто конкурентному ринку працi. У цьому випадку на ринку встановлюються рiвноправнi економiчнi вiдносини контрагентiв, стає неможливим установлення цiни робочоїсили на рiвнi нижчим, нiж той, що забезпечує її вiдтворення.

З"ясування сутностi ринку працi та проявiв економiчних вiдносин, що на ньому реалiзуються, дає змогу державi здiйснювати цiлеспрямовану полiтику зайнятостi населення та зменшити соцiальнi протирiччя, що притаманнi ринковiй системi господарювання. З позицiй роботодавця знання ринку працi дозволяє бiльш продуктивно використовувати робочу силу для пiдвищення ефективностi виробництва, власнику ж робочоїсили дає змогу усвiдомлено вiдстоювати свої iнтереси.

80

ГЛАВА 5

5.4. Стан сучасного ринку працi України

Механiзм функцiонування сучасного ринку працi України за своїм тiстом вiдбиває загальну кризу працi. Сутнiсть цiєї кризи полягає у вирушеннi правоповноважень власника робочої сили використовувати та I "i шоряджуватися своїми здiбностями, вмiннями та досвiдом. Держава не i а ранту є i практично не забезпечує працiвниковi конституцiйного права i пi працю. Позбавлений прав на використання своєї робочої сили та I нi июрядження нею вiн фактично втрачає також право на володiння нею. II" юдiти своїми здiбностями, вмiннями та навичками до певної працi иiii.iчпс постiйно пiдтримувати цi якостi. За вiдсутнiстю коштiв на їх пiл i порення робоча сила деградує, фактично втрачається можливiсть нi i юдiги певними вмiннями та навичками. Тобто вiдсутнiсть умов |п шiiзацiїправ на використання робочоїсили та розпорядження нею веде нi втрати власностi на неї з усiх правоповноважень: володiти, iнiкористовувати та розпоряджуватися. Цс є наслiдком деформацiї i iвiiих елементiв ринку працi: пропозицiї, попиту та цiни робочоїсили.

I поку пропозицiї та попиту робочої сили сучасний ринок працi не нi шовiдає потребам виробництва. На час проголошення незалежностi i'нриїпа була однiєю з найбiльш розвинутих iндустрiальних республiк i р< Р, хоча не мала оптимальної, з точки зору споживачiв, структури виробництва. Структура трудового потенцiалу країни вiдповiдала i рук турi економiки.

Iи минулi роки ВВП України скоротився майже на 60,0%, обсяг промислової продукцiї - на половину, частина машинобудування у пiдученiй структурi промислового виробництва зменшилася майже у iрiї рази. Деградують багато важливiших виробництв. Так, з 1990 до и цг|) у багато разiв зменшилося виробництво сталевих труб, хiмiчних iн нii iкоїi та ниток, верхнього трикотажу, взуття.

I"i iко скоротилося виробництво тракторiв, екскаваторiв, телевiзорiв, ми нп i тих тканин тощо, закрито багато науково-дослiдницьких програм. Iншi.пенi працiвники сформували пропозицiю робочоїсили вiдповiдної , iрушури та якостi, яка ие знаходить попиту. Невiдповiднiсть принцу нцi) та попиту виявляється у тому, що:

*• професiйнi знання та досвiд за роки вимушеного безробiття застарiли, "i,мiг не можуть бути використанi у сучасному виробництвi, що знову

НiiНi(ЧО< ИIЬСЯ,'

> iиiiiрн, якi сформувалися у минулому, не є конкурентоздатними через

гтґ iУ працi

81

вiдсутнiсть iнiцiативи, нездатнiсть до пiдприємництва, недбайливе вiдношення до працi, вiк, стан здоров "я тощо;

> робочi мiсця, що пропонуються молодi, не вiдповiдають її соцiально професiйним орiєнтирам. Ця невiдповiднiсть має тенденцiю до посилення Вiдсутнiсть належного державного регулювання пiдготовки спецiалiстiв веде до неможливостi працевлаштування за отриманою освiтою молодих фахiвцiв (наприклад, економiсти, менеджери, юристи тощо).

Обвальне порушення рiвноваги пропозицiї та попиту створило умови монополiзацiї ринку з боку власникiв засобiв виробництва (роботодавцiв), встановлення монопольної, заниженої цiни на робочу силу. Це в, свою чергу, привело до збiльшення пропозицiї працi на ринку.

Низька оплата працi не може забезпечити вiдтворення робочоїсили, а часто навiть пiдтримання життя. У таких умовах: збiльшується вторинна зайнятiсть;

г> витрачається власна праця на виробництво товарiв та послуг, замiсть тих, на придбання яких не вистачає отриманої зарплати;

& збiльшується пропозицiя на ринку працi жiнок, що були зайнятi у домашньому господарствi, доглядали дiтей тощо;

& пропонується праця неповнолiтнiх та тiєї молодi, що навчається;

"Гззаморожується вихiд на пенсiю працiвникiв, що досяглiї пенсiйного вiку.

Отже, наднизькi ставки оплати працi в кризовiй економiцi за багатьма

"

напрямками призводять до збiльшення пропозицiї працi. Тому
пропозицiя працi в Українi залишається дуже високою, а частина
економiчно активного населення сягає 90 % загальної чисельностi
працездатного населення (у розвинутих країнах - вiд 50 до 70 %)

Державне регулювання ринку працi є невiд'ємною складовою економiчної полiтики. В сучасних умовах України вона повинна бути спрямоване на стимулювання структурної перебудови економiки та прискорення процесу перерозподiлу працiвникiв, що звiльнилися; пiдготовку та перепiдготовку кадрiв; розвиток гнучкого ринку працi, правове забезпечення, соцiальну пiдтримка безробiтних. Реалiзацiя заходiв за цими напрямками має забезпечити повернення працiвниковi його прав використовувати й розпоряджуватися своєю робочою силою. На нашу думку, це є бiльш дiйовим засобом впливу на ефективнiсть використання т рудового потенцiалу країни, нiж передача працiвниковi власностi на засоби виробництва (ваучери у промисловостi, земельнi сертифiкати у сiльському господарствi).

82

ГЛАВА 5

Резюме

/ Ринок працi є система економiчних вiдносин мiж продавцем та. покупцем, а також• су б 'актами iнфраструктури, що функцiонують на цьому ринку, з приводу обмiну специфiчним товаром. Ринок працi є механiзмом органiзацiї процесу обмiну та формування цiни на робочу силу (працю, ресурс працi), прояву конкуренцiї окремо мiж роботодавцями та окремо мiж працiвниками, що наймаються.

' На ринку працi продається-купується специфiчний товар робоча сила (праця, ресурс працi), який у процесi обмiну мiж покупцем та продавцем не вiдокремлюється вiд останнього, а покупцевi передаються тiльки правоповноваження використання та розпорядження цим товаром. Специфiка товару обумовлює особливостi, склад та змiст елементiв, структуру ринку працi.

i. Поряд з загальними для будь-якого ринку функцiями (мiсце зустрiчi продавця i покупця, утворення конкурентного оточення, формування цiни) ринок працi забезпечує вiдтворювальний процес у нацiональнiй та свiтовiй економiцi, сприяє вирiшенню зайнятостi населення та пiдтриманню безробiтних.

/ В залежностi вiд рiвня конкуренцiї, що склався на певному ринку у певний час, вiдокремлюють моделi чисто конкурентного, або монополiзованого ринку, ринку з частковим регулюванням за участю третьої сторони (держава, проспiлки). У моделi ринку також: вiдбиваються цивiлiзацiйнi, нацiональнi особливостi суспiльства.

' iа критерiями, що вiдбивають процеси обмiну на формування цiни робочої сили (працi, ресурсу працi) можуть бути вiдокремленi типи, види та рiзновиди, сегменти ринку працi.

(i Сутнiсть сучасної кризи працi в Українi полягає, у тому, що працiвник є позбавлений можливостi реалiзувати повноваження володiти, використовувати та розпоряджатися своєю робочою силою.

Питання для роздуму, самоперевiрки, повторення

1, Визначте поняття "ринок5' у загальному виглядi. Дайте необхiднi пояснення.

2. Розкрийте рiзнi точки зору на питання: "Що продається й купується па ринку працi?"

ГИЧОК ПРАЦI

83

3. Як визначається цiна робочої сили (труда) на ринку працi?

4. Охарактеризуйте особливостi функцiонування ринку працi.

5. Розкрийте складовi частини або елементи ринку працi.

6. Визначте функцiї ринку працi.

7. Охарактеризуйте моделi ринку працi.

8. Чим вiдрiзняються японська, американська та шведська моделi ринку працi?

9. Охарактеризуйте типи ринку працi.

10. Охарактеризуйте форми ринку працi.

11. Охарактеризуйте рiзновиди ринку працi.

12. У чому полягає сегментацiя ринку працi?

13. У чому сутнiсть процесу обмiну на ринку працi?

14. Як процес обмiну вiдбивається у структуризацiї ринку працi?

15. Як формування цiни робочої сили (груда) вiдбивається шi структуризацiї ринку працi?

16. Охарактеризуйте сучасний стан ринку працi України.

Лiтература: | 1; 2; 3; 4; 5; 6; 10; 11; 16; 17 |.

84

ГЛАВА Я

РОЗДIЛ II.

ОРГАНIЗАЦIЯ.

НОРМУВАННЯ ТА ОПЛАТА ПРАЦI

/ шва 6. Органiзацiя працi.

I шва 7. Нормування працi як засiб регулювання робочого часу та мiри працi.

I шва 8. Методичнi основи нормування працi.

/ зава 9. Розподiл доходiв та особисте споживання у ринковiй економiцi.

I шва 10. Заробiтна плата в умовах ринкової економiки.

I зава 11. Зарубiжний досвiд оплати працi персоналу.

85

Глава 6 |
ОРГАНIЗАЦIЯ ПРАЦI
? План (логiка) викладу i засвоєння матерiалу:

6.1. Сутнiсть, принципи та задачi органiзацiї працi.

6.2. Основнi елементи органiзацiї працi персоналу.

Ключовi попитiв та термiни

? органiзацiя та обслуговування
робочого мiсця

? рацiоналiзацiя трудового
процесу

\умови працi

? режим працi та вiдпочинку

? дисциплiна працi

? трудова активнiсть
працiвникiв

? сутнiсть органiзацiї працi

? суспiльна органiзацiя працi

? органiзацiя виробництва

? органiзацiя працi на виробництвi

? принципи органiзацiї працi

? задачi, що покликана вирiшити органiзацiю працi

? розподiл працi

6.1. Сут нiсть, принципи та задачi органiзацiї працi

Органiзацiя працi означає приведення трудової дiяльностi людей у певну систему, яка характеризується сукупнiстю елементiв та їх стiйкими взаємозв"язками, змiстом функцiонування цих елементiв, напрямками та динамiкою їх розвитку. У зв"язку з тим, що процес працi охоплює технологiчну, економiчну, правову, соцiальну, морально- психологiчну та iншi складовi, органiзацiя працi передбачає узгодження усiх вiдносин, що формуються та реалiзуються мiж його учасниками.

Вiдокремлюють поняття "суспiльна органiзацiя працi" (макро- рiвень) та "орiанiзацiя працi на виробництвi" (мiкрорiвень) Суспiльна органiзацiя працi пов"язана з низкою загальних моментiв, сукупнiсть яких визначає можливiсть та умови функцiонування будь- якого виробництва у конкретнiй країнi. Йдеться про вiдносини власностi, на яких грунтується виробництво; господарський механiзм функцiонування економiки, державне регулювання економiчних процесiв ( у тому числi у галузi трудових ресурсiв), формування структури

80

ГЛАВА б

нацiональної економiки, стан економiки, панiвнi морально-культурнi цiнностi суспiльства тощо.

Розглядаючи питання органiзацiї працi як певне коло самостiйних проблем, слiд мати на увазi, що їх неможливо iзолювати вiд з"ясування ? у тi органiзацiї виробництва в цiлому. Процес матерiального виробництва поряд iз безпосередньо живим трудом включає в себе предмети працi, iобто все те, на що спрямована праця (об"єкти його застосування), та шаряддя працi, за допомогою яких здiйснюється дiя людей на предмет працi. Забезпечення взаємодiї цих трьох складових виробничого процесу i iадачею органiзацiї виробництва.

Таким чином, органiзацiя працi є складовою частиною органiзацiї миробництва. Вона є основою ефективного використання персоналу. Виходячи з предмета даної дисциплiни необхiдно з'ясувати:

* основнi поняття;

г складовi елементи органiзацiї працi;

? механiзм її реалiзацiї в органiзацiї;

" особливостi органiзацiї працi рiзних категорiй працiвникiв.

+ Органiзацiя працi - це система використання живого труда, певний порядок побудови та здiйснення трудового процесу, iцо дозволяє найбiльш ефективно з 'єднати технiку та людей у єдиному виробничому процесi i забезпечує пiдвищення продуктивностi працi, охорону здоров"я працiвника, його професiйне та духовне зростання.

< утнiсть органiзацiї працi полягає у створеннi таких умов, якi П|I II- iпечили б найбiльшу ефективнiсть виробництва, сприяли всебiчному ритмiку працiвникiв.

Вiдрiзняють: П> загальнi органiзацiйнi принципи; <=>принципи, що чи питають органiзацiйно-технiчний аспект системи органiзацiї працi.

До перших вiдносяться:

* принцип плановостi органiзацiї працi (на рiвнi пiдприємства плануванням

имiпнюються всi етапи виробничого циклу),

г ^ Органiзацiя працi на пiдприємствi -

Д- процес багатогранний i складний, спрямованiї,

оптимальне поєднання iнтересiв учасникiв виробництва
необхiдних умов для ефективного функцiонування йо.

i тi ЛI IIЗАЦIЯ ПРАЦI

87

> принцип комплексностi (враховувати взаємодiю всiх елементiв системи органiзацiї працi та рiзних рiвнiв управлiння виробництвом);

> принцип науковостi (використання прогресивних методiв органiзацiї працi),

> принцип нормативностi Iвикористання у органiзацiї працi прогресивнiй нормативiв та стандартiв);

>принцип ефективностi (максимальний матерiальний та соцiальний ефект iз мiнiмальними витратами).

Друга група принципiв охоплює:

Р принцип обов'язкової вiдповiдностi мiж технiчним оснащенням виробництва та рiвнем органiзацiї працi,

Рпринцип системностi та комплексностi вирiшення усiх практичних питань

органiзацiї працi;

Р принцип пропорцiйностi та узгодженостi у працi окремих груп, якi працюють iз метою утворення з часткових працiвникiв єдиного виробничого колективу;

> принцип безперервностi та ритмiчностi процесу працi у всiх ланцюгах та на усiх етапах виробничого процесу.

Рацiональна органiзацiя працi покликана вирiшити

> економiчну задачу, яка полягає у максимальному зменшеннi витрат

на виробництво