Ноти з акордами мо§х перепон 
Знищують страх i несуть за кордон! 
Кордон всiх уявлень i моральних дилем! 
Далеко вiд болю i мо§х проблем! 

Залиш своє тiло для холодно§ осенi! 
Давай менi руку i якщо хтось спросить! 
Ти просто мовчи не кажи нiчого! 
За руку тримай летимо вiд нього! 


********************************** 
Птахiв позичають тi у кого немає крил, 
 Щоб якось вiдiрватись вiд цих брудних квартир! 
Бо нас не лiкують нi трави нi води, 
Горючi, в яких немає броду, 
Мовчання розмiшане рваним свiтанком, 
На спiльному лiжку прокинемось ранком! 
Без жодного спогаду про нашу нiч, 
I я викидаю сльози у пiч, 
Дерева черствiють §х листя гниють 
Пiд ногами, i §х вiтри не спасуть! 
А я замовчав i бiльше нi слова, 
Навiщо щораз починати розмову, 
Я у тебе позичив птахiв! 
Бо дуже давно лiтати хотiв! 

******************************************** 

Коли нарештi мо§ пальцi пустять першу кров,  
Порвуться струни, придбаю новi, почнеться знов, 
Рядки, рядки, в них нотами заплетена душа, 
А ми... Що ми? давно уже нема. 
Нас уже давно нема, знаю. 
Знаю,знаю, знаю. 
Так важко дихати, тягни сильнiше. 
Можливо тодi свiт стане добрiшим. 
Можливо тодi, буде всiм веселiше, 
смiшнiше, скорiше, скорiше. 
Тягни за мотузку, 
перекрий доступ кисню 
до мозку мого. 
Може тодi думки всi розтануть, 
примарами зникнуть зi снiгом брудним. 
I я замовчу навiки... за тим, 
Кожен, що має про мене сказати, 
Над ямою свою хвилинку буде мати!

***********************************
Стiни дихають холодом свiтанку! 
Рiвно о 5 я прийшов до твого ганку. 
Крик журавлиний, посеред зими! 
Тiльки говори, прошу не мовчи! 
Бо холод все сильнiше за руки тримає, 
I голос твiй нiжний як ватра палає. 
Єдине що грiє, мене в цiй зимi! 
Я подарую тепло все тобi! 
Можеш не вiрити! 
Можеш кричати, 
я зроблю все, 
щоб твiй бiль подолати!